БЕРЕЖНОЙ ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ
Синьосвiтна богиня
Високий, трохи вузький у плечах Си поглядав на Ма, стримуючи легке роздратування. Яке їй дiло, де вiн буває у вiльний час? Та хоча б i розповiв - хiба зрозумiє? Тiльки й знає твердити: поверхня Землi - не наша сфера, туди не варто потикатися, навiть зазирнути заборонено. А чому? Хто заборонив? Давнi звичаї? I що їй сказати, як пояснити, що й вона, i все її поколiння безнадiйно вiдстали, що слова про традицiю - це ширма, якою вони хочуть вiдгородитися вiд невiдомого, незрозумiлого, якого вони смертельно бояться. Страх - ось їхнiй психологiчний комплекс! А мати дивилася на нього люблячими очима i думала: молоде, вважає, що йому все дозволено... I в кого вiн такий удався? Вищий за своїх однолiткiв на цiлу голову, мрiйник, запальний, мабуть, такий, як i отi, що живуть на поверхнi...
- Так де ж ти все-таки був? - Обличчя матерi набирає суворого виразу, але це зовсiм не впливає на юнака. Вiн знизує плечима.
- Хiба не однаково?
- Авжеж, нi. Ти ще не закрiпив трудових навичок, замiсть вiдпочити перед заняттями гасаєш невiдомо де.
- Гасаєш... - повторив Си. - А от i не гасаю!
- А що ж ти робиш?
- Я вивчаю свiт!
Це спантеличило Ма. Вона похитала головою:
- Це дуже небезпечно...
Вiн так i знав: страх! А що, коли б розповiв, як саме вивчає свiт, i не цей, а той, заборонений, неприступний, повний сонячного сяйва вдень i мерехтiння зiрок уночi? Вона, мабуть, затремтiла б з переляку!
- Отже, домовились: зараз ти нiкуди не пiдеш. Спожиєш необхiднi калорiї, а завтра - на практичнi заняття.
- У нас завжди тiльки практичнi заняття, - з досадою мовив. Си роздирало подвiйне почуття: вiн мав слухатися матiр, але зараз не мiг не пiти.- Заспокойся, Ма,-обома руками легенько стиснув їй плечi. - Я швидко повернуся.
- Будь обачний.
"I чого боятися? - думав, ступнувши на рухому стрiчку хiдника. - Невже Ма здогадується? То мусила б радiти - адже менi так гарно..."
Си довго кружляв тунелями, аж поки не дiстався до свого потаємного спостережного пункту. Це був його, тiльки його куточок у цьому безконечному плетивi пiдземних магiстралей.
Якось пiсля занять у цеху вiн попросився допомогти майстровi Слю лагодити вентилятора. Роботи там було небагато - замiнити гiдравлiчний пiдшипник, - i, звичайно, Слю зi своїм помiчником упоралися б самi, але майстровi сподобалася стараннiсть хлопця, i вiн узяв його з собою.
Комментарии к книге «Синьосвiтна богиня (на украинском языке)», Василий Павлович Бережной
Всего 0 комментариев