«'Сомнус моментарiум' (на украинском языке)»

БЕРЕЖНОЙ ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ

"Сомнус моментарiум"

На старому диванi лежить горiлиць огрядний чоловiк у полотняному костюмi i парусових черевиках. У руцi затиснута книжка. Думаєте, читає? Нiчого подiбного. Очi заплющенi, живiт рiвномiрно то пiдiймається, то опускається в такт подихiв, рука з книжкою поволi хилиться, хилиться, а потiм ривком повертається в попереднє положення. I з часом знову починає хилитися...

Це смiшить Мар'янку. Вона раз по раз вiдриває очi вiд пiдручника, зиркає на дiдуся i беззвучно смiється. От уже любить поспати її дiдуньо! I як йому не набридне? Бабуся щодень йому дорiкає: "Диван пролежав, пiшов би хоч у парк посидiв". Не допомагає. Пiсля снiданку - на диван, пiсля обiду знову на диван. Увечерi, правда, виходить зi своїм улюбленим Мурзиком, та й то ненадовго. Посвистить якусь хвилину бiля ганку, i як тiльки Мурзик прибiжить - знову простує до пролежаного дивана. Але лягає обов'язково з книжкою. На зауваження добродушно вiдповiдає: "Не заважайте пенсiонеровi читати!"

Мар'янка скiнчила готувати уроки. Склала зошити, сховала ручку й олiвець.

- Дiдусю! - гукнула, не встаючи з-за столу. - Ходiмо до Днiпра!

Книжка зупиняється, розплющуються очi.

- Поведiть мене до Днiпра!

Не повертаючи голови, дiдусь невдоволено бурмоче:

- От не дасть почитати... Бач, веди її до Днiпра, наче менi бiльше й робити нiчого.

- Так ви ж спите!

- Спите, спите... Я чи-и-таю... - I знову склепилися повiки. - Не той... не заважай...

А Мар'янцi страх як хочеться до Днiпра. Вона вiдриває клаптик газети, крадеться до дiдуся i легенько проводить йому бiля вуха. Ритмiчне хропiння порушується, дiдусь крутить головою.

- От капосна муха! - каже вiн.- Ушнипилась.

Побачив бiля себе смiхотливу внуку, здогадується:

- А, це ти, пустунко! Ну, чого заважаєш читати? Встигнемо ще до твого Днiпра.

- Ви вже давно кажете "встигнемо", а повiнь не жде, починав спадати.

- Спаде, так ще буде...

- То що, ждати до наступного року?.. Та такої повенi скоро й не буде. Я читала, що Днiпро не розливався так уже двадцять рокiв.

- Краще принеси менi щось спрагу вгамувати.