«Яйце»

ЕндіВір

Яйце

Ти помер подорозі додому.

Твійавтомобіль розбився. Пригода не надзвичайна, але, тим не менш, фатальна. У тебе лишилася дружина і двоє дітей. Смерть настала миттєво. Лікарі «швидкої» зробили все, що могли, але марно. Твоє тіло так побилося, що, повір мені, воно й на краще.

І тоді тизустрів мене.

– Що… Щотрапилося? – спитав ти. – Де я?

– Ти помер, – сказавя просто. Нема чого гратися словами.

– Там…вантажівку занесло і…

– Еге, – сказавя.

– Я… Я помер?

– Еге. Але незасмучуйся. Усі помирають, – сказав я.

Тироззирнувся. Навколо була порожнеча. Тільки я і ти.

– Що це замісце? – спитав ти. – Це таке загробне життя?

– Більш-менш, –сказав я.

– Ти бог? –спитав ти.

– Еге ж, – відповівя. – Я Бог.

– Мої діти…дружина… – мовив ти.

– Що діти й дружина?

– З ними всебуде гаразд?

– Ось що меніподобається, – сказав я. – Щойно помер, а турбується про те, як там рідні. Оце справді добре.

Ти зачудованона мене дивився. Я не був тобі схожий на Бога. Швидше, ти бачив звичайного чоловіка. Або, можливо, жінку. Певно, якусь владну особу. Більше схожу на шкільного вчителя граматики, аніж на всемогутнього.

– Не хвилюйся,– сказав я. – Вони впораються. Діти пам’ятатимуть тебе з усіх боків зразковим. Вони не встигли набратися зневаги до тебе. Жінка зовні ридатиме, але потай відчуватиме полегшення. Чесно кажучи, твій шлюб розпадався. Якщо тебе це втішить, то за те, що вона відчула полегшення, її потім пектиме провина.

– Ох, –сказав ти. – А що ж буде тепер? Я піду в рай чи в пекло, чи щось таке?

– Ні, – сказавя. –  Будеш перевтілений.

– А, – сказавти. – То індуїсти праві.

– Усі релігіїпо-своєму праві, – сказав я. – Ходімо.

Ти закрокувавкрізь порожнечу поруч зі мною.

– Куди мийдемо?

– Та наченікуди, – сказав я. – Просто під час прогулянки розмовляти приємніше.

– То в чому жтоді суть? – спитав ти. – Після нового народження я буду чистим аркушем, так? Немовлям. Тож увесь мій досвід і все, що я робив у минулому житті, стане марним.

– Зовсім ні! –сказав я. – Увесь досвід і знання минулих життів лишаються при тобі. Просто зараз ти їх не пам’ятаєш.

Я зупинився івзяв тебе за плечі.

– Твоя душа велетенська,вона прекрасніша й дивовижніша, ніж ти здатен собі