«Спляча красуня»

Спляча красуня

Рафал Земкевич

Переклад з польської -- полігНОТ

------------------------------------------------------

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.

Під вечір на пагорбі з’явилися БТРи й вантажівки. З’їхали з дороги на поляну, що розтягнулася біля самої вершини. Випалена сонцем, рахітична трава була вкрита чорними плямами після вогнищ і застарілими калюжами масла, а межі стоянки позначали груди сміття. Купи порожніх пластикових каністр, пляшок і зірваної з сухпайків фольги відгороджували поляну від чогось, що кільканадцять років тому було лісом, і що вже давно перетворилося у хащі всіяні залишками сухих гілок, що вилися навколо мертвих стовбурів, немов перепони з колючого дроту навколо сталевих опор.

Заскрипіли засуви й з верхнього люка БТРа виліз офіцер. Зіслизнув по броні й підійшов до місця, де через вал сміття, вниз пробивалася піщана польова дорога. Якусь мить він придивлявся до неї, але аж до повороту не знайшов жодного знаку, що хтось нею останнім часом їздив. Зрештою супутникові фотографії не могли брехати – дорога була чистою, аж до Чортового Віражу. Достатньо притиснути педаль газу, щоб доїхати туди за вісім хвилин.

-- Павлік, як там наш правопорушник? – кинув офіцер у вбудований в круглий шолом мікрофон.

-- Надовго застряли в Боярці. Здається, будуть там ночувати, -- відізвалося в навушниках.

-- То й ми тут заночуємо. Наказуй вилізати.

Офіцер в круглому шоломі мав на собі бронежилет з наплічниками й широким нагрудником, який одночасно виконував роль одного з глайд-боксів особистого комп’ютера, в якому він виглядав ще ширшим, ніж був насправді – хоча майор Федір Ступак, якого друзі звали просто Грубий, і без того цілком заслуговував на своє прізвисько.