«Ущелина синіх туманів»

228

Описание

Молодим геологам потрапляє до рук старовинний рукопис візантійця Теренція, який перебував на службі у великого князя Київської Русі Святослава. Під час походу на Тмутаракань Теренцій записав розповідь касозького мисливця Дангура про людину, котру його народ назвав Чужим, і її дивовижні пригоди. Обставини склалися так, що геологи знаходять докази перебування на Північному Кавказі космічного чришельця. В оповіданні “Ущелина синіх туманів” минуле романтично сплітається з сучасним і навіть майбутнім. У фантастичних оповіданнях цієї збірки захоплюючі сюжети. Ми сподіваємося, що читачі, особливо молоді, зустрінуть книжку з інтересом.



1 страница из 63
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Ущелина синіх туманів (fb2) - Ущелина синіх туманів [Сборник] 474K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Леонид Дмитриевич Залата - Виктор Захарович Бурлай Віктор Бурлай, Леонід ЗалатаУЩЕЛИНА СИНІХ ТУМАНІВ Фантастичні оповідання Леонід ЗалатаЇЇ ГОЛОС 1

Мовчанка затяглася, ніхто не зважувався її порушити. М’яке світло з матових плафонів і сухе клацання лічильника на конденсаторі повітря наче підкреслювали тривожний настрій. Шестеро сиділо в салоні зорельоту “Серп”, замислено схиливши голови.

Нарешті капітан підвівся. Одразу ж підвелися всі, хоч це й не було командою.

— Це твоє останнє слово, Юліс?

— Так, Ване, я вирішив.

Капітан замилувався білочубим скандінавцем: міцний торс, гордовита постава голови, по-жіночому довгі, мало не до скронь брови. Юнак скидався на капітанового батька. Його не стало того лихого дня, коли при спробі подолати світловий бар’єр зник безвісті зореліт “Аргонавт”. Зник загадково — в одну мить, наче розчинився в просторі. Багаторічні розшуки були марними…

— Хай щастить тобі під зорями! — тихо мовив Ван.

Усі повторили традиційне прощання:

— Хай щастить тобі під зорями, Юліс! Через годину “Серп” стартував.

2

Трава росла рідко. Але вона не пнулася вгору, а слалася по землі лапатою огудиною, утворюючи суцільний буро-зелений килим. Юліс зірвав кілька батогів і заходився сплітати вінок. Він щойно скупався і тепер стояв на моріжку, з насолодою підставляючи мокре тіло під промені двох сонць. Дві бліді, ніби злинялі, тіні падали від нього обабіч, і Юліс досі ще до цього не звик.

В басейні хлюпнула хвиля. З води виходила дівчина. В яскраво-мідному волоссі, що віялом спадало їй через плече аж до колін, спалахували світлячками крапельки води. Вона зовсім не соромилася своєї наготи — тут, у саду Діо, зараз, крім Юліса, ніхто не міг її побачити.

Юліс кинувся навстріч:

— О Сой! Якби люди раптом забули, що таке краса, їм досить було б глянути на тебе…

Маринова блакить майнула у її великих, надміру великих, як на земні поняття, очах, ледь помітно здригнулися ніздрі тонкого носа.

— Ти перебільшуєш, любий.

Юліс заквітчав її голову вінком.

— Так колись робили наші предки.

Сой схилила голову над дзеркальною поверхнею басейну.

— Дякую. Це справді гарно.

Комментарии к книге «Ущелина синіх туманів», Леонид Дмитриевич Залата

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства