«П'ятнадцять хвилин на Марсi (на украинском языке)»

Сафронов Юрий Павлович

П'ятнадцять хвилин на Марсi

Я був пiвроку у вiдрядженнi на пiвночi в таких мiсцях, куди листи йдуть дуже довго i новини, якi повiдомляються в них, стають за час, доки надiйдуть, давно минулими, забутими подiями. Нi, я не повiдомляв друзям своїх дальнiх адрес та й сам не часто писав про себе. Надивившись вдосталь на крижанi тороси, на пiвнiчнi сяйва, на курнi вулкани i на пiвнiчних оленiв, начинений по саму зав'язку новими враженнями, у пальтi з тюленячого хутра, в пижиковiй шапцi, з моржевим iклом у валiзi, я повернувся до Москви.

Менi було про що розповiсти своїм московським друзям, бiльшiсть з яких веселковi стожари полярних сяйв уявляли лишень з обгорток од морозива. Багато хто з них з повагою дивився на гладеньке з переливами тюленяче хутро мого пальта i жваво цiкавився цингою та проблемами освоєння суворого пiвнiчного краю. Менi це давало втiху. Я вiдчував себе джеклондонським героєм.

У недiлю настала черга зайти до приятеля-астронома Вiктора Подилова. Менi вiдчинила дверi його восьмирiчна дочка Аллочка.

- Дядьо Володя приїхав! - загукала вона.- Мамо, мамо! Дядьо Володя приїхав!

- Володя! - щиро зрадiла Вiкторова дружина Вiра. - Полярник наш! Куди ж ти запропастився? Заходь, заходь! Будемо разом обiдати!

- Вiктор удома?

Дивно. Моє запитання чомусь знiтило Вiкторову жiнку. Вiра зам'ялася, не знаючи, що вiдповiдати. В розмову втрутилася Аллочка. Iз серйозним виглядом вона заявила:

- Наш татко на Марсi.

- Де?

- На Марсi. Планета є така. Далеко, далеко. Татко обiцяв привезти менi звiдти марсiянського ведмедика!

- Аллочко! - перепинила її Вiра. - Хiба я тобi дозволяла це казати. Йди до себе i грайся!

Вiра провела мене в сусiдню кiмнату i щiльно зачинила за собою дверi. Ми залишились удвох.

- Як з'їздив? - запитала вона.

- Нiчого! - вiдмахнувся я. В мене зникло усяке бажання розповiдати про себе. - Скажи менi правду, де Вiктор?

Вiра чомусь поглянула на великого годинника, що стояв у кутку кiмнати. Вiн показував без чвертi другу.

- Вiн на Марсi. В експедицiї. Недавно щасливо приземлилися. Правильнiше примарсiянились.

- Ти серйозно?

- Цiлком.

- Але ж про цей запуск немовби нiчого не повiдомлялось!

- Про такi запуски й не повiдомляється...

- Що вiн там робить?

- Перевiряє гiпотезу професора Лебединського.

- Яку ще гiпотезу?