© — україномовна пригодницька література
Суперобкладинка і малюнки художника К. Кузнецова
ЧЕТВЕРО СМІЛИВИХЧотири обдертих і перевтомлених істоти поволі йшли слизьким льодом глетчера, прямуючи до засипаного снігом гірського перевалу. Вони були одягнені в убоге вбрання і черевики на грубих дерев’яних підошвах, серед них було дві жінки.
Струнка й вродлива кароока дівчина, що поставила своє життя, як останню шансу в грі з фортуною, на хвилину зупинилася оглядаючи величний і суворий альпійський краєвид, що все ясніше вимальовувався з ранішньої сизої імли. Але вона була надто схвильована і втомлена, щоб милуватися горами чужої і негостинної землі. Їй видавалося, що люди, й навіть ці гори, чатують її друзів недалеко кордону.
З південного сходу примчав шквал теплого вітру, в ньому Олена Ярош відчуває якісь особливі, ще невідомі терпкі пахощі. Вона заздрить вітрові й шепоче до його, немов до якоїсь живої істоти:
— Який ти вільний! Тобі немає жодних кордонів… — І, глянувши на південь, додала, звертаючись до своїх супутників. — Там за горами Швейцарія…
І в її голосі відчувається якась особлива повага і навіть любов до неї, простої географічної назви.
— А далі й Франція! Коли б нам пощастило дістатися туди… — промовив молодий чорнявий парубок.
— Інакше — смерть! — коротко, немов суддя, що читає суворий вирок, додав Ярослав Доморацький, молодий чоловік з мужнім лицем.
На його давно неголеному обличчю поросло золото-русе волосся.
— О, Боже! Дай нам сили перейти цей кордон… — шепоче Олена.
Але чим ближче до цієї заповітної мети, тим видається їх план більш ризикованим.
Талановита львівська музика Олена Ярош була знана на своїй батьківщині, але несподівана війна принесла їй багато лиха. Зруйновано її родину й вона, разом з багатьма земляками, була привезена в державу наці на правах раба. Але її натура не могла звикнути до табору з колючим дротом і примусової праці.
Ризикуючи своїм життям, вона вирішує втекти до нейтральної країни, а потім дістатися до південної Франції, де мешкала її старша сестра — видатна фільмова акторка.
Комментарии к книге «Мандрівка в безвість», Владимир Гай
Всего 0 комментариев