«Алмазна труба»

760

Описание

До книги увійшли ранні оповідання знаменитого російського письменника Івана Єфремова, присвячені загадкам минулого нашої планети та таємничим явищам природи.



4 страница из 43
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Поминувши високогірську частину маршруту, я спустився знову в долину Катуні і потім в Уймонський степ — плоску улоговину з чудовим кормом для коней. Далі Теректинські білки не дали мені цікавих геологічних спостережень: на широкому плоскому гребені хребта йшли суцільні одноманітні граніти. Підйом на хребет з боку Уймона був надзвичайно стрімкий. Багато людського й кінського поту було пролито, коли ми минули смугу чорноти, а вже від крутої словесності повинна була зачахнути трава на всьому цьому шляху мого каравану. Але й сама чорнота — густа тайга із суміші кедра з ялиною та осикою, з високою травою, що сягає вершнику до плеч, — була важкою для пересування з моїм важким в’ючним спорядженням, з артилерійськими сідлами й великими ящиками. Тому ви зрозумієте, як я радів, вибравшись на плоский вододільний простір хребта вище лісової межі. Але й тут, навіть коло межі вічних снігів, ми натрапили на широку смугу боліт, в яких грузли і бились, поки не догадались пересікти їх навскіс, по краю снігових полів. Спуск до Онгудаю був легший, але довгий і одноманітний. Тривалі мандрування у важко приступних районах виробили в мені особливе терпіння, коли тілом берега участь у всіх знегодах довгого шляху, а духовно ніби поринаєш в очікувальну сплячку.

Добравшись до Онгудаю, я відрядив у Бійськ через Алтайське свого помічника з колекціями і спорядженням. Відвідати Чемальські азбестові родовища я міг без нічого. Вдвох з провідником, на свіжих конях ми швидко добралися до Катуні й зупинилися на відпочинок в селищі Каянча.

Чай з запашним медом був особливо смачний, і ми довго просиділи з молодим учителем, що дав мені притулок, коло чисто виструганого білого стола в садку. Мій провідник — похмурий, мовчазний ойрот — безтурботно посмоктував обковану міддю люльку, а я розпитував привітного хазяїна про визначні місця дальшого шляху до Чемалу. Він охоче задовольняв мою цікавість.

— От що іще, товаришу інженер, — сказав він, — недалеко від Чемалу зустрінеться вам сільце. Там живе художник, славнозвісний наш Чоросов — чули, мабуть? Дідуган сердитий, але якщо сподобаєтесь йому, все покаже, а картин у нього гарних — сила!

Комментарии к книге «Алмазна труба», Иван Антонович Ефремов

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства