«Пісні далекої Землі»

Ніде в усьому космічному просторі, в жодному з тисячі світів не знайдеться людей, щоб поділити нашу самотність. Там може бути мудрість, може бути сила; десь із глибин космосу, можливо, величезні прилади… даремно спостерігатимуть, як руйнується наша дрейфуюча простором хмарка, і володарі тих приладів, можливо, тужитимуть, як тужимо ми. Проте, щодо природи життя і засад еволюції, ми своє слово вже сказали. І більше ніколи й ніде людини вже не буде…

Я написав негарну книжку, та почуваюся чистим, мов ягня.

З англійської переклав Вадим ХАЗІН

Перекладено за виданням: Arthur С. Clarke. The Songs of Distant Earth. Ballantine Books. New York.

© 1986 by Serendib BV.

© Вадим Хазін, 1993, переклад українською мовою.

В основі цього роману лежить ідея, висловлена майже три десятиліття тому в однойменному оповіданні, яке пізніше увійшло до збірки «По той бік неба». Проте написати роман мене «надихнув» — вживаю це слово в негативному значенні — зорепад так званих космічних опер, що заповнили останніми роками екрани кінотеатрів та телебачення. (До речі, який антонім від «надихнуло» — «видихнуло»?)

Прошу правильно мене зрозуміти: мені дуже сподобалися найкращі серії «Зоряних мандрів», як і епічні фільми Лукаса Спілберга, коли згадати тільки найславетніші приклади з цього жанру. Але твори ці, власне, казкові, а не науково-фантастичні у точному розумінні цього терміна. Нині можна з достатньою певністю стверджувати, що в реальному світі нам, мабуть, ніколи не вдасться перевищити швидкість світла. Навіть якнайближчі зоряні системи лишаться віддалені від нас на чимало десятиліть чи століть; жоден космічний корабель неспроможний буде переправити вас з одного зоряного скупчення до іншого за тиждень, як запросто робить від серії до серії «Ворп6». Небесний Продюсер спланував виставу зовсім не так.

За останнє десятиліття відбулись також значні й досить дивні зміни у ставленні вчених до проблеми Позаземного Розуму. Ця тематика не поважалась ніким (окрім підозрілих суб’єктів на зразок наукових фантастів) аж до 1960х років: тут віхою може вважатися книга «Розумне життя у Всесвіті» Шкловського та Сагана, видана 1966 року.