«Полум'я в лабораторії №1»

На державному радіозаводі загула сирена. Перерва на обід. У цехах зупинилися машини, загрюкали двері, заводське подвір’я ожило: загомоніли людські голоси, почувся веселий сміх. Робітники і службовці поспішали в їдальню.

Біля вікна лабораторії № 2 дослідного цеху стояв інженер Фред Гансен і дивився на вулицю. Над заводом і далі над полем — сіре важке простирало неба. Важкі, набухлі хмари пливли так низько, що, здавалося, чіплялися за верхівки високих тополь біля воріт заводу. За вікном метушилися два горобці. Вони чубилися, наче бойові півні, здіймаючи нахабний лемент. Гансен не звертав на них уваги. Всіма своїми думками він був у лабораторії № 1. Як працює щойно сконструйований ультразвуковий передавач? Як вдалося підвищити силу звуку?

Гансен закусив губу, очі хижо примружилися.

Вже третій тиждень тривають випробування. Результати їх зберігаються в суворій таємниці. Місяць тому докторові Гартунгу вдалося сконструювати цілком оригінальний звукозбуджувач. Тепер доктор міг одержувати ультразвукові хвилі в сто разів сильніші, ніж ті, які можна було одержати досі.

Гансен потер рукою високе чоло і глибоко зітхнув від надзвичайного хвилювання. Енергія звуку сильніша у сто разів! Губи його міцно стулились, аж побіліли. Інженер поволі відійшов од вікна. Його сухе, худорляве тіло підтягнулося, напружилось. Тільки тепер він раптом — згадав, що сирена вже прогула на обід. Гансен уважно оглянув лабораторію. Вже кілька днів він. заміщав керівника, який тяжко захворів. Інженер вийшов з кімнати, замкнув двері і ступив на подвір’я заводу.

Великий світлий зал їдальні був повен людей. Запах смаженого м’яса приємно залоскотав ніздрі. Гансен потяг носом повітря і глянув у тарілку якогось учня.

— Смажена ковбаса, — пробурмотів він і відійшов од віконечка видачі.

Довго розглядав меню.

— Ви ніяк не можете вибрати собі щось? — привітно посміхаючись, запитала куховарка. — Рублені котлети сьогодні просто чудові. Чи, може, хочете квасолю з копченим м’ясом і підливою?

Гансен заперечливо похитав головою.

— Я б зараз з’їв смачний овочевий салат. Зелений горошок, морква, спаржа і… Та ви самі знаєте краще від мене.

— Свіжі овочі… — щось прикидаючи сама собі, сказала куховарка. — Зачекайте хвилиночку, пане Гансен.