Оформлення В. Спицевича
Друкується за виданням “Искатель”, 1962. № 3, 4, 5; 1963, № 4.
ОСОБЛИВА НЕОБХІДНІСТЬ Науково-фантастична повість 1— Це в нас розповідали, бувало, вечорами, — сказав Сенцов.
— Еге ж, вечорами… — озвався Раїн, зітхаючи.
Вечорів вони давно не бачили.
Вечори лишилися там, де й тіні дерев, прозорі струмки, що біжать по круглих камінцях, біліхмари і веселі вогні міст. Там можна було просто собі встати й гайнути прогулюватись вулицями, не одягаючи скафандрів.
Там залишилося й багато чого іншого, ім’я якому — Земля. Дивна річ: з відстані в сімдесятмільйонів кілометрів мала б, напевне, здатися зовсім невеликою рідна планета, що давно вже перетворилась на яскраву зірочку, яку не відрізнити від інших. Та виходило інакше — Земля звідси ставала набагато більшою, сильнішою, ріднішою до неможливого! І кожен спогад про неї — дорожчий дорогого.
2— Так ось, — вів далі Сенцов, ховаючи усмішку і пильно оглядаючи всіх примруженимиочима, — Баранцева ви всі, звичайно, пам’ятаєте, — ну, завідувача сектором астронавігації інституту? Згідно плану підготовки у політ на довколаземну орбіту мали вивести і всіх викладачів — щоб краще розумілися на психіці курсантів. І ось настає черга Баранцеву…
Він зупинився на півслові. Звук, м’який і сумовитий, зародився десь під стелею. Поступововін сильнішав, ставав різкішим, холодною голкою колов вуха. Блимнули голубі плафони. Відтак звук, наче втомившись, почав згасати й затих на низькій, ледь хрипкуватій, буркотливо-жалібній ноті.
— Усім на місця! — чітко промовив Сенцов, хоч товариші його й так сиділи на своїхмісцях. — За десять хвилин — поправка…
…Від сильного поштовху на мить запаморочилось у голові, хитнуло в кріслах. На екранізаднього огляду блимнули й згасли довгі вогняні язики.
Сенцов, нагнувшись до закріпленого в центрі пульта — прямо перед його кріслом — мікрофона,натиснув клавішу, виразно продиктував:
— Двадцять — сорок дві… Автоматично виконано корекційний поворот. Уточнено курс…
Калве, оператор, із свого поста керування молектронним обчислювачем уже простягував йомущойно видану друкарським пристроєм стрічку. Сенцов, примружившись, назвав цифри координат корабля у просторі:
— Екіпаж здоровий, механізми і прилади без ушкоджень, пригод нема. Все.
Він вимкнув мікрофон. Повернув своє крісло (середнє з п’яти, які розміщувалися у вигині
Комментарии к книге «Чорні Журавлі Всесвіту », Володимир Михайлов
Всего 0 комментариев