«Марсіянин»

Мамі, яка зве мене бешкетником, та татові, який зве дідуганом.

Марсіянин

Енді Вейр

(переклад mosketrem https://toloka.to/t68314)

Я в глибокій сраці.

Це моє тверде переконання.

У сраці.

Шість днів із того, що мало стати найкращими двома місяцями мого життя, і все обернулось жахіттям.

Я навіть не знаю, хто це читатиме. Гадаю, хтось врешті знайде це. Може через сотню років.

Для протоколу… Я не помер 6-го Сола. Звісно уся команда думала, що помер, і я не звинувачую їх за це. Можливо через мене оголосять національний день жалоби, а моя сторінка на Вікіпедії міститиме такий рядок: “Марк Уотні - перша людина, що померла на Марсі.”

І це буде правдою, гадаю. Бо я точно помру тут. Просто не у Сол 6, як усі думають.

Отже… з чого почати?

Програма Арес. Людство націлюється на Марс щоб вперше відправити людей на іншу планету і розширити виднокрай своїх царин бла-бла-бла. Члени команди Арес 1 зробили свою справу і повернулись героями. Вони отримали паради, славу і любов усього світу.

Арес 2 зробив те саме, тільки на іншій ділянці Марса. Вони отримали міцний потиск руки і гаряче горня кави, коли дістались додому.

Арес 3. Ну… Це моя місія. Тільки… вона по суті не моя.

Головною була Капітан Ллюїс. Я був лише членом її команди. Насправді, я був найменш важливим членом команди. Я прийняв би командування місією лише якби нікого більше не лишилось.

І знаєте що? Тепер я командир.

Цікаво чи знайдуть цей журнал перш ніж решта команди помре від старості? Припускаю, що вони безпечно повернуться на Землю. Друзі, якщо ви читаєте це, знайте - це не ваша провина. Ви робили, що мали робити. На вашому місці я зробив би те саме. Я не звинувачую вас і радий, що ви вижили.

Гадаю, маю пояснити як влаштовані марсіанські місії, на випадок якщо це читатиме пересічна людина. Ми дістались до орбіти звичним шляхом, долетіли типовим кораблем до Гермесу. Всі місії Арес використовують Гермес на шляху до і з Марса. Він дуже великий і багато коштує, то ж НАСА збудувало лише один.