Полум’я свічки ледь здригнулося і метнулось праворуч, наче відбиваючи сум’яття, що панувало в думках гостя. Дато Гай, величезний, посічений шрамами воїн, схожий на старого кошлатого ведмедя, чекав на відповідь. Темна постать у кріслі не зронила й звуку, але від того що зараз відповість ця людина, залежало не лише майбутнє п’ятьох підлітків, а й багато в чому доля самого дато й усієї школи.
Гість у темній накидці, вкритій плетивом вибагливого письма бедуїнів, ступив уперед. Його тонкі руки, сховані в рукавички, випустили дерев’яний ціпок. Маг притягнув до себе стосик паперів зі столу.
— Навіщо ти зберігаєш це? — прошелестів кочівник. Незважаючи на тишу, яка панувала в обителі, голос Шеїчі було ледь чути. Так у безмісячну ніч пісок, здійнятий вітром, стукотить у вікно.
Палець, обтягнутий чорною тканиною, вказував на невелику картинку в золотавій рамі.
Боєць, у якому насилу можна було впізнати молодого Гая, з майже батьківською гордістю дивився на підлітків, які пустували біля водограю. Один — рудий, довготелесий і недоладний, здіймаючи сотні бризок, затягав у воду другого — білявого, повнуватого, в крислатому капелюсі. Третій, чорний від засмаги, стояв поруч із Гаєм, стискаючи в руках стос книжок. Правий нижній кутик картини було замазано чорною фарбою. Але двоє чоловіків, які були в кабінеті, чудово знали, хто був там зображений.
Замість відповіді дато Гай знизав плечима й відвернувся до вікна.
— Розкажи мені про них, — попросив кочівник, не дивлячись у папери.
Величезним ручиськом Гай розкуйовдив і без того розпатлане волосся, схопив бороду в жменю, похитав головою: він і раніше розумів, що це буде нелегка розмова, але не уявляв, наскільки тяжко сидіти в одній кімнаті з людиною, котра уособлює минуле, про яке так часто хотілося забути.
— Дівчисько, те, котре смаглявіше, — Тара, добре володіє зброєю. Швидка, легка, гнучка — коза та й годі. Щоправда, тримається осторонь, на людей з побоюванням поглядає, на контакт не дуже добре йде. Друга, Майя, білява, — навпаки. Товариська, хоч і з норовом. Її родина вже багато століть лікувальною магією займається, старша сестра Майї, Інжера, минулого року отримала звання майстрині. Зараз проходить служіння в грандмайстра Тахінії. Молодша, щоправда, не така обдарована, зате дівчисько щире й добре.
Комментарии к книге «Серце гріє», Инга Пфлаумер
Всего 0 комментариев