…Вітер шумів листям велетенських беріз. Здається, таких Пташка зроду не бачила… Чи бачила? Вона стояла на крутій горі, а точніше — на високому березі якоїсь річки. Вода в річці була чомусь дивного, мутнувато-рудуватого кольору. Раптом вітер зміцнів, хмари швидко понеслися над землею, сонце яскравою дугою пролетіло по небу і настала ніч. Дівчина враз розвернулася і побігла в густу діброву, що росла зовсім поруч. Але добігти їй чомусь не вдавалося. Нічне повітря зробилося густим і тягучим, як мед. Зненацька її хтось гукнув. Пташка обернулася і побачила велетенський дуб, а під ним дві постаті: високого чумака в баранячій кучмі і кумедного, схожого на кота, малюка.
— Пташко! — гукнув чумак, а малюк замахав їй рукою.
— Мефодію, Мурку! — крикнула дівчина і кинулася до них, але фігури раптом почали віддалятися і згодом зникли з поля зору.
— Дівчино!
Пташка обернулася. Звідки цей голос?
— Дівчино!
Хтось лагідно торкнувся її голови.
— Прокинься!
Пташка розплющила очі. Над нею схилилася сивокоса літня жінка у дивному просторому вбранні. Волосся її стримував сріблястий обруч з великим яхонтом посередині.
Дівчина підвелася. Лежала вона в кубельці з моху і трави. Місцевість була незнайомою.
— Добридень, бабусю, — сказала Пташка, з цікавістю розглядаючи незнайому стару жінку.
— Добридень, дитинко.
Жінка стояла, спираючись на покручену, але гладеньку палицю й вигляд у бабусі був досить-таки розгубленим.
— Звідки ти тут узялась, красуне? — спитала вона.
Пташка роззирнулася.
— Де це я?
— У Діброві Смутку…
— А до Дніпра далеко?
Здалося, це питання ще дужче спантеличило жінку.
— До Дніпра? Звичайно, далеко! А от до Рудки рукою подати… Як ти сюди потрапила!?
Пташка насупила бровенята.
— Рудка? Ніколи про таку не чула! Я заснула в Очеретянці, що під Черкасами… А до Черкас далеко?
— Ще й як далеко! — сказала бабця, не перестаючи дивуватися з дівчини.
— Ой! Як же я тоді тут опинилася? — злякалася та.
— От і мені цікаво… Стороннім сюди ходу немає… Як звати тебе?
— Пташка. А вас?
Комментарии к книге «Діти Праліса», Тарас Завітайло
Всего 0 комментариев