«Зоряний пил»

Зоряний пил (fb2) - Зоряний пил (пер. Дмитрий Кушнир) 991K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Нил ГейманНіл ГейманЗоряний пил

Присвячується Джен і Розмарі Волф

ПісняВпіймай із неба зірку,З’їж корінь мандрагори,Скажи мені, куди спливли роки,Звідкіль взялись отруйнії трунки?Про що бринить русалок спів,І як не заздрити усім.Які вітриЗігріють духІ додадуть снаги?Ти ясновидцем народивсь —Така вже твоя доля.Бери коня і мчи у далечіньДо сивини на скроняхА повернувшись, розкажиЩо бачив на шляху.Та жінки вірноїНідеНе знайдеш, я тобі кажу.А якщо знайдеш — напиши,Я втішуся за тебе.Але по кралю не піду,Хай навіть недалеко:Ти вірною її зустрів,І у листі звеличив,Та поки дійдеТой твій лист,Вона вже зрадить тричі.Джон Дон (1572–1631) Розділ першийз котрого ми дізнаємося про селище Стіну, а також про незвичайну подію, що відбувається там раз на дев’ять років

Був собі юнак, котрому хотілося знайти Мрію свого серця.

Звісно, це не новина (справді, в усі часи історії всіх юнаків починалися і починатимуться майже однаково), але наш юнак був незвичайний, і на нього чекали незвичайні пригоди. Однак він лише починав про це здогадуватися.

Ця історія — як і багато інших — бере початок у Стіні.

Вже шістсот років селище Стіна стоїть на гранітному виступі, оточене невеликим клаптиком лісу. Будинки у Стіні старі, прямокутні, з сірого каменю, з темними похилими дахами і високими димарями. Місця на скелі небагато, тому будівлі туляться тісно; подекуди крізь мур пробиваються дерева і кущі.

Виїхати зі Стіни можна лише одним шляхом — вимощеною камінням звивистою стежкою, що проходить крізь ліс і стрімко підіймається догори, на південь. Стелячись у тому ж напрямку, за лісом вона переходить у справжню асфальтовану дорогу. Поступово дорога ширшає — це вже траса, котрою з міста до міста мчать легкові автомобілі та вантажівки. Врешті-решт нею можна дістатися аж до Лондона — але подорож туди зі Стіни займе всеньку ніч.

Мешканці Стіни небагатослівні. Ті, хто живуть тут із діда-прадіда — високі, кремезні й сірі, наче гранітна скеля, на якій стоїть їхнє селище — помітно відрізняються від переселенців з інших місць та їхніх нащадків.

З заходу і сходу селище Стіна оточене лісом. На півдні — оманливо тихе озеро; його напувають струмки з гір, які простягаються на північ від села. У горах — пасовища для овець.