«Прекрасний негідник»

Прекрасний негідник

Джо Аберкромбі

Переклад з англійської -- полігНОТ

- - - - - - - -

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.

- -- - - - - -

Кадір, весна 566

-- Так! – заверещав Салем Ревс, квартирмейстер Першого полку Його Королівської Величності. – Дай їм тягла!

Полковник Глокта завжди давав тягла своїм опонентам, чи то в фехтувальному колі, на полі бою, чи в набагато жорстокіших сутичках під час світських прийомів.

Трійця його бідолашних спаринг-партнерів незграбно насідала на нього, з таким же жалюгідним результатом, як і чоловіки-рогоносці,ігноровані кредитори і покинуті компаньйони, що оточували його, де б він не з’явився. Глокта танцював навколо них з самовдоволеною посмішкою, повністю виправдовуючи репутацію найславетнішого фехтувальника Унії та любителя похизуватися. Він гарцював і крався, робив фальшиві випади і походжав з бундючним виглядом, спритний як одноденка, непередбачуваний як метелик , а коли мав бажання – мстивий як роздражнена оса.

-- Постарайтеся хоч трішки! – крикнув він, ухиляючись від неповороткого випаду, а тоді дзвінко луснув винуватця по задниці, викликавши хвилю глузливого сміху серед глядачів.

-- Гарне видовище! – крикнув лорд маршал Варуз, гойдаючись задоволено на своєму розкладному польовому кріслі.

-- З біса гарне видовище! – поспішно підхопив полковник Крой справа від нього.

-- Чудова робота! – посміхнувся полковник Поулдер зліва, обоє навипередки підтакували командирові. Так наче не було шляхетнішого заняття ніж приниження трьох рекрутів, які за все своє життя не тримали меча в руках.

Салем Ревс, з показним захватом і прихованим соромом, аплодував нарівні з усіма. Але коли-не-коли відводив погляд від захоплюючої, огидної вистави, позираючи на долину, де панував жахливий військовий безлад.

Поки командири грілися на сонці тут, на гірському хребті—дудлили вино, хіхікали над самозакоханим хизуванням Глокти,насолоджувалися безцінною розкішшю - легеньким вітерцем -– внизу, в розпеченому сонцем котлі, частково прихованому хмарою задушливого пилу, з трудом просувалися вперед головні сили армії Унії.