Той, хто говорить, не маючи уважного слухача, німий.
Отож, Постійний читачу, цю останню книгу циклу Темної вежі я присвячую тобі.
Довгих днів і приємних ночей.
Не чув? Таж розлягався шум
І гомін, наче подзвін по душах згублених,
По тих мандрівниках, ровесниках моїх,
Що з них той був міцний, а той — володар дум,
Хоробрий той, але зоставсь лиш сум.
«Утрачені!» — той плакав дзвін по них.
Та жоден їхній дух спокою не знайшов,
Усі прийшли поглянути на поступ мій,
Останнє полотно у рамі тій живій!
В червонім полум’ї палає кожен, хто дійшов.
Я їх впізнав. Без страху ріг до губ приклав
І засурмив: «Чайльд Роланд до Вежі Темної прийшов»
Роберт Браунінг«Чайльд Роланд до Вежі Темної прийшов»Я народився
З шестизарядником в руці, із ним стоятиму
На смерть і з ним віддам кінці.
«Бед Компані»Ким же це я став,
Друже мій найвірніший,
Всі, кого я знав,
Оддалились, зникли.
Можеш мати все,
Мою імперію багна,
А я зраджу тебе,
Болю тобі завдам.
Трент Резнор Частина першаМАЛЕНЬКИЙ ЧЕРВОНИЙ КОРОЛЬДАН-ТЕТЕ Розділ IКАЛЛАГЕН І ВАМПІРИ ОдинКолись панотець Дон Каллаген був католицьким священиком в одному містечку (Салемз-Лот — так воно називалося), що нині щезло з лиця землі й усіх можливих карт. Та не те щоб Каллаген цим надто переймався. Такі поняття, як реальність, втратили для нього свою вагу.
Зараз цей християнський (у минулому) священик тримав у руці язичницький предмет — різьблену черепашку зі слонової кістки. На дзьобі в неї видніла щербинка, на спині — подряпина у вигляді знака питання, але в цілому річ була прегарна.
Прегарна і могутня. Він відчував цю силу, що струменіла в його долонях, як електричні розряди.
— Яка гарна, — прошепотів він до хлопця, що стояв поряд із ним. — Правда ж, це Черепаха Матурин? Це вона?
Хлопцем був Джейк Чемберз. Він зробив чималий гак, аби зрештою потрапити майже до того самого місця, звідки почав свої мандри тут, на Мангеттені.
— Не знаю, — відповів Джейк. — Вона називає її «шольдпадда
Комментарии к книге «Темна вежа. Темна вежа VII», Стивен Кинг
Всего 0 комментариев