© — україномовна пригодницька література
Переклад з російської
1Ця лоза виглядала дивно. Плямисті темні листочки щільно притискалися до лозин, які в свою чергу стискували мертвою хваткою молоде деревце ялиці. Гілки ялиці всохли і поникли, з пошкодженої кори сочилася смола. Враження було таке, ніби ще трохи, і дерево протяжно застогне на свіжому ранковому вітрі. З-під листя лози, немов виглядаючи по сторонах небажаних свідків, виглядали стручки.
Річард звернув увагу на запах, схожий на запах розкладання чогось і без того мерзенного. Намагаючись придушити гнітючий відчай і привести думки в порядок, Річард скуйовдив п'ятірнею густе волосся. Адже він шукав саме цю лозу… Що ж далі? Він пошукав поглядом навколо, але інших таких лозин не помітив. В усьому іншому Верхній Мисливський ліс виглядав цілком звично. Клени, уже злегка зачеплені багрянцем, гордовито похитували новим убором на легкому вітерці. Ночі ставали все прохолоднішими, і скоро до клена приєднаються їхні побратими з Оленячого лісу. Дуби ж не бажали поступатися осені і поки не міняли свої темно-зелені плащі.
Річард провів в лісах велику частину свого життя. Він знав тут всі рослини — якщо не за назвами, то хоча б на вигляд. Його друг Зедд брав із собою хлопчика на пошуки цілющих трав з раннього віку. Він показував йому, які потрібно збирати, пояснював, де їх знайти, і знав назви всіх трав, чагарників і дерев, які тільки траплялися їм на очі. Вони вели бесіди про все на світлі, і старий завжди тримався з ним на рівних, вислуховуючи Річарда з такою ж мірою серйозності, з якою той говорив. Саме Зедд пробудив у Річарда спрагу до знань.
Але таку лозу Річард бачив раніше лише одного разу, і то не в лісі. Він знайшов її росток в батьківському домі, в синьому глечику, який Річард ще дитиною сам зліпив із глини. Батько був торговцем і, часто роз'їжджаючи по справах, привозив з мандрів придбані при нагоді рідкісні речі. Багато заможних людей прагнули потрапити до нього заради цих знахідок. Батькові ж, судячи з усього, цікавіше було шукати, ніж знаходити. Він завжди з радістю розлучався з черговою дивиною і пускався на пошуки нової.
Комментарии к книге «Перше Правило Чарівника», Терри Гудкайнд
Всего 0 комментариев