У Визимі, за озером, півень, розкуйовдивши у ранковій вільготі пір’я, хрипко прокукурікав утретє.
Побачивши білені стіни і дерев’яну стелю, Геральт упізнав кімнатку над кордегардією, де мешкав, готуючись до поєдинку. Поворухнув головою і, скривившись од болю, застогнав. Шия виявилася забинтована - туго, щільно і вправно.
- Лежи, відьмаку, - сказав Велерад. - Лежи, не рухайся.
- Мій... меч... Велерад похитав головою.
- Очевидно, тебе цікавить срібний відьмацький меч? Він тут, не бійся. І меч, і скринька. І три тисячі золотих. Так, так, мовчи! То я старий дурень, а ти справді мудрий відьмак. Фолтест уже другий день це торочить.
- Другий день?
- Атож, другий. Нівроку вона тобі розпанахала шию - можна було крізь ту дірку всередину зазирнути. Усі твої нутрощі роздивитись. Один Бог знає, скільки з тебе крові витекло. Щастя, що ми зразу по третіх півнях туди побігли. У Визимі ніхто не спав тої ночі. Не випадало. Добряче ви там галасували! Моя балачка тебе не стомлює?
- А коро... лівна?
- Королівна як королівна. Худа, правда. І недорікувата якась. Рюмсає безперестанку. Під себе сюсяє. Але Фолтест каже, що то минеться. Має надію. А ти як гадаєш, Геральте?
Відьмак заплющив очі.
- Гаразд, я вже йду, - сказав Велерад підводячись. - Відпочивай. Але слухай, Геральте, поки я не пішов, скажи мені - навіщо ти хотів її загризти? Чуєш, Геральте?!..
Відьмак спав.
teasernet_blockid = 463770; teasernet_padid = 222349; XИмя пользователя *Пароль *Запомнить меня РегистрацияЗабыли пароль?document.write("")
Комментарии к книге «Відьмак», Анджей Сапковський
Всего 0 комментариев