«Відьмак»

1431

Описание

Згодом оповідали, начебто він прийшов з півночі, від Ланцюгової брами.



23 страница из 23
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

У Визимі, за озером, півень, розкуйовдивши у ранковій вільготі пір’я, хрипко прокукурікав утретє.

Побачивши білені стіни і дерев’яну стелю, Геральт упізнав кімнатку над кордегардією, де мешкав, готуючись до поєдинку. Поворухнув головою і, скривившись од болю, застогнав. Шия виявилася забинтована - туго, щільно і вправно.

- Лежи, відьмаку, - сказав Велерад. - Лежи, не рухайся.

- Мій... меч... Велерад похитав головою.

- Очевидно, тебе цікавить срібний відьмацький меч? Він тут, не бійся. І меч, і скринька. І три тисячі золотих. Так, так, мовчи! То я старий дурень, а ти справді мудрий відьмак. Фолтест уже другий день це торочить.

- Другий день?

- Атож, другий. Нівроку вона тобі розпанахала шию - можна було крізь ту дірку всередину зазирнути. Усі твої нутрощі роздивитись. Один Бог знає, скільки з тебе крові витекло. Щастя, що ми зразу по третіх півнях туди побігли. У Визимі ніхто не спав тої ночі. Не випадало. Добряче ви там галасували! Моя балачка тебе не стомлює?

- А коро... лівна?

- Королівна як королівна. Худа, правда. І недорікувата якась. Рюмсає безперестанку. Під себе сюсяє. Але Фолтест каже, що то минеться. Має надію. А ти як гадаєш, Геральте?

Відьмак заплющив очі.

- Гаразд, я вже йду, - сказав Велерад підводячись. - Відпочивай. Але слухай, Геральте, поки я не пішов, скажи мені - навіщо ти хотів її загризти? Чуєш, Геральте?!..

Відьмак спав.

teasernet_blockid = 463770; teasernet_padid = 222349; XИмя пользователя *Пароль *Запомнить меня РегистрацияЗабыли пароль?document.write("")

Комментарии к книге «Відьмак», Анджей Сапковський

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства