«Садівник з Очакова»

856

Описание

Герой роману Ігор і думки не мав куди і до чого приведе його отримана в подарунок міліцейська форма зразка 1957 року. В пригодницькому романі «Садівник з Очакова» на вас, як і на головного героя твору, чекає багато несподіванок.



6 страница из 182
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

— Спробую, — кивнув Колян. — Ти погуляй поки що по Подолу. В мене сьогодні тихий день, всі «компи» функціонують як треба. Як щось вийде, я тобі одразу на мобільний дзенькну. Якщо не вийде — також дзенькну!

Коли вони вийшли з кафе, з неба почав накрапати дощик. Колян кинув на друга погляд переможця. Відкрив над головою парасолю і, махнувши рукою на прощання, попрямував до свого банку.

Гуляти без парасолі, хай навіть під несильним дощем, Ігору не хотілося. Він рушив до кінотеатру «Жовтень» і якраз вчасно: потрапив на «Шрек-3». Дивився, сміявся від душі. І в якийсь момент зауважив, що на сеансі немає жодної дитини! Тільки пенсіонери і пенсіонерки. На мить здивувався, але лише на мить, тому що осел в мультику знову щось смішне утнув!

Коли вийшов після сеансу в фойє, то зрозумів причину такого дивного специфічного контингенту глядачів. На стіні висіло оголошення: «Пенсіонери та інваліди всіх груп мають право безоплатного відвідування нашого кінотеатру по вівторках на сеансі 12:00».

Дощ на вулиці перестав, але хмари на небі залишилися. Не поспішаючи, Ігор пішов до банку, в якому працював його приятель, сподіваючись, що дзвоник приятеля застане його в дорозі в найближчі десять- п’ятнадцять хвилин. Очікування Ігора справдилися. Щойно він побачив знайому будівлю банку, в кишені заграв мобільник.

— Ну давай, підходь! — життєрадісно промовив Колян.

— Я вже підійшов!

— Тобто?

— Я навпроти входу, — пояснив Ігор.

Колян вийшов через кілька хвилин. В його руці Ігор помітив згорнутий трубкою аркуш паперу.

«Вийшло!» — подумки зрадів він.

— Ну, покажи! — попросив приятель, згораючи від цікавості.

— Ага! Так я тобі зразу і показав! — єхидно відповів Колян. — Ні! Потерпи! Ти тепер мій боржник! А я якраз зголоднів! А коли я голодний — я злий. У кожному разі, не дуже добрий…

Колян потягнув Ігора за собою в кафе.

Дорогою вони пройшли повз клуб «Петрович».

— О! Глянь! — зупинився Колян, показуючи на оголошення зліва від входу в клуб.

«Кожну третю п’ятницю у нас РЕТРО-ПАТІ. Серед гостей в ретро-костюмах будуть розіграні тур у Північну Корею, поїздка на Кубу і екскурсія в Москву з нічним відвідуванням мавзолею».

— Круто! — Колян перевів палаючий погляд на приятеля. — Уявляєш? Ніч у мавзолеї! Темрява, ти і Ленін! Га?

Ігор здвигнув плечима. Він думав зовсім про інше.

— Може, все-таки, покажеш?

Комментарии к книге «Садівник з Очакова», Андрей Юрьевич Курков

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства