«Остання ніч»

Остання ніч (fb2) - Остання ніч (Вірші, поеми) 112K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Александр Павлович БердникОлесь БердникОСТАННЯ НІЧДраматична поема

В’язниця. Самотній Джордано в кайданах біля вікна. Зорі проглядають між ґратами, тремтливо миготять і тому здається, що вони живі.

ДЖОРДАНО.

Остання ніч… Але чому остання?Для кого? Чи хіба вмирає світ?Хіба зів’яне саду буйноцвіт?Погасне сонце чи ясне кохання?Яке мовчання… Тиша, наче дзвін!Безмовність оповила все довкола…Щось має статися у зоряному полі,Бо тиша — то зачаття перемін.Уже позаду пошуки, тривоги…А далі що? Свобода чи пітьма?Німує Бог. Мовчить тюрма.В імлу безвидну вперлася дорога…Іще живе земне моє коріння,Вмирать не хоче — квилить і болить!Вспокійся, серце! То — лиш мить,Твоєї плоті болісне тремтіння!Про те не думай. Небу в очі глянь!В зіницях зірок утопи терзання…Туди, туди ти прагни без вагання —У найпрекрасніше з твоїх світань!

Чути брязкіт замка. Сходами опускається до темниці Інквізитор, тримаючи в руці смолоскип. Піднявши світильник, уважно й гостро дивиться на Джордано.

ІНКВІЗИТОР.

Джордано-брате! Я тебе вітаю!

ДЖОРДАНО.

Не брат я вам. Нащо пусті слова?Проголосили вирок ви учора.Чого ще хочеш?

ІНКВІЗИТОР.

Врятувать тебе.

ДЖОРДАНО (іронічно).

Вогонь любові не дає заснутиСвятим братам, і ти оце прийшов,Щоб визволить мене із кам’яниці,Вернути честь, здоров’я і життя…

ІНКВІЗИТОР.

Не треба кпину! А проте даюМіцне і нерушиме слово брата,Ім’ям святого Господа Ісуса,Що можу визволить тебе…

ДЖОРДАНО.

Химерна справа! А як же присуд?

ІНКВІЗИТОР.

Все — в руці Господній!

ДЖОРДАНО.

Точніш — у вашій?

ІНКВІЗИТОР.

Так воно і є.

ДЖОРДАНО.

Гаразд! Мені ти повертаєш волю,Але за все потрібно заплатити…Ти, безумовно, плати зажадаєш?

ІНКВІЗИТОР.

Нікчемна плата…

ДЖОРДАНО.

Говори — яка?

ІНКВІЗИТОР.

Зречися єресі. Скажи перед народом,Що всесвіт безконечний — то химера,Що зорі — то світильники Господні,А не джерела іншого життя,І що людина — прах і Божий раб…

ДЖОРДАНО.

А далі що?

ІНКВІЗИТОР.

А далі — привселюдноМи вирок свій одмінимо, і тиНа волю підеш…

ДЖОРДАНО.

Але ж це — брехня!

ІНКВІЗИТОР.

Яка брехня?

ДЖОРДАНО.

А те, чого жадаєшВід мене ти!

ІНКВІЗИТОР (дратівливо).

Отямся, не про теМи річ ведем, а про твоє життя

ДЖОРДАНО.

А я — про те! Бо на терезах правдиІскрина істини важніш ціни життяСамого по собі. А хто вмира за правду,Вливається до істини навік.

ІНКВІЗИТОР.