«Маршал Жуков і українці у другій світовій війні»

Шановний пане Кучмо!

Ви маєте хоч краплину національної гордості, чи не маєте? Як могли Ви встрянути в російську шовіністичну акцію прославляння одного зі стовпів сталінського терору й загарбницької імперської армії? Визнаючи медаль Жукова, Ви визнали його злочинну супроти українського народу діяльність за позитивну! Що це за мораль така - прославляти катів і деспотів?! Куди завели Вас проросійські симпатії, відсутність національної гордості і слабкість християнських моральних засад! Послухайте, як виглядає ця Ваша акція в очах українського патріота - учасника бойових дій.

Ви видали указ про нагородження медаллю імені Г.К. Жукова учасників «Великої Вітчизняної війни».

Називала війну вітчизняною може той, хто захищав свою вітчизну. Українці захищали не свою вітчизну, а воювали за Російську імперію (що до 8 грудня 1991 року звалася Союз РСР) проти гітлерівської імперії.

Україна не оголошувала війни Німеччині і не оголошувала стану війни з нею. Україна не була суб'єктом міжнародного права і тому не воювала з Німеччиною. Україна була колонією Москви, українці, - громадянами Союзу РСР. Керівництво Союзу мобілізувало українців до імперської армії і погнало на війну: до 1941 року на загарбання чужих країн і розширення меж імперії, від 1941 року - на захист загарбаних територій від іншого загарбника - гітлерівської Німеччини.

Українці в цій війні були гарматним м'ясом, а по-заяк у Москві на нас завжди дивилися з підозрою, то маршал Жуков від початку й до кінця війни з Німеччиною послідовно і завзято старався убивати українців якомога більше. Верхом його українофобства був наказ, що він його підписав 1944 року разом з Берією, про примусове виселення всіх українців, які жили на окупованій німцями українській території, в «отдаленные края СССР».

1943 року, коли німецька окупація на Чернігівщині змінилася російською, мого батька і всіх дорослих чоловіків села забрали (силою) до Червоної армії. Ця Червона армія була російською армією: уніформа, статути і мова були російські, у ній плекали російські військові традиції, і Сталін у переговорах з Рузвельтом і Черчілем постійно вживав вирази «русские войска», «русский маршал Жуков», «русский генерал» тощо.