На думку Маркса, слов'яни — це «етнічне сміття». У спогадах про 1848 рік (які в СРСР не публікувалися) він пише про «слов'янську чернь», маючи на увазі «південноруський» етнос, тобто ваш, Юрію Михайловичу, народ. Цьому «відпрацьованому етнічному матеріалу (українцям — Ю. К.)… долею визначено потонути у бурі революцій» — такий був «вирок» класика марксизму.
— Як ви вважаєте, — продовжував Гуру, — кого більше на світі — росіян чи вас, українців? — І сам відповідав:
— За часів О. Пушкіна і навіть Т. Шевченка українців було більше, ніж росіян. Лише в XX столітті чисельність цих націй зрівнялася. Тепер на Землі росіян більше, але не набагато.
Нерідко робив «філологічну розминку». Наприклад:
— Юрію Михайловичу, як українською мовою буде «площа»?
— Майдан.
— А санскритською?
— Також майдан.
— А «крестьянин»? Теж слово санскритське — «крішті» — землероб.
І раптом:
— А чи знаєте, що цар гунів Аттила народився у поселенні, яке згодом назвали Києвом, і був одружений із сестрою легендарного Кия, який вважається засновником вашої столиці? Кий був полководцем у царя Аттили.
Я впевнився: Гуру був знавцем Біблії, причому знав ще й апокрифи.
— Святе Письмо, — говорив він, — дає змогу зрозуміти, що кожний народ, у т. ч. й український, — це живий організм, який має свій зародковий (сакральний) елемент: Раса, нація не падають з неба у готовому вигляді, а колись з когось починаються і мають свою долю. 1 це початок не лише генетичний, а й духовний. Треба лише розшифрувати тексти. Відкрийте, приміром, главу 10 Буття. Читайте…
— Сини Ноя: Сим, Хам, Яфет, — читав я. — Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Яван, Тувал, Мешех, Тирас…
Комментарии к книге «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства», Юрий Михайлович Канигин
Всего 0 комментариев