«Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття»

158

Описание

У першій англомовній монографії, цілковито присвяченій сучасній українській прозі 90-х років XX ст., американський учений українського походження д-р Марко Андрейчик пропонує глибокий аналіз культурного вибуху, який охопив Україну в першому десятилітті її незалежності. 90-ті роки XX ст. були періодом великого творчого піднесення, експериментів та вивільнення української культури. Митці, що з’явилися в той час, започаткували хвилю творчості, яка цілеспрямовано та наполегливо переформувала успадковані моделі. У книжці «Інтелектуал як герой в українській прозі 90-х років XX ст.» розглянуто прозу провідних авторів того часу як захопливий наратив, наповнений колоритними персонажами. Д-р Марко Андрейчик зосереджується на ролі інтелектуала у створенні пострадянської української ідентичності, відстежує злети й падіння цих героїв у процесі їх намагання переінакшити творчу сферу.

1 страница из 189
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття (fb2) - Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття (пер. Игорь Андрущенко) 3200K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Марко Андрейчик Марко АндрейчикІнтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття Лідія СтефановськаПереднє слово

Злам 80 і 90-их років минулого вже століття — це складний період гарячих подій та дебатів, які мали підсумувати дотеперішнє політичне, інтелектуальне і культурне надбання українців. Марко Андрейчик у своїй книжці кидає світло на фраґмент інтелектуального і мистецького життя тих років через аналіз прозової творчості найцікавіших письменників молодого (тоді) покоління, оскільки їхні твори віддзеркалювали загальну атмосферу кризи свідомості в реаліях агонії совєтської імперії, процеси редефініції старих канонів і пошуки нової ідентичності покоління 80-их років. З сьогоднішньої перспективи видно, що творчість письменників, яка розглядається у книзі (Андрухович, Ґудзь, Діброва, Забужко, Іздрик, Кононенко, Москалець) — була пропозицією нової експресії, яка заперечувала будь-які утилітарні форми літератури, в тому числі диктатуру національної ідеї та символіки, яка десятиліттями домінувала в каноні української культури.