Дмитро Кузьменко
Мови Великого князівства Литовського
Розбираючись із руською (русинською) мовою Великого князівства Литовського і варіантами церковнослов’янської, до мене остаточно дійшло, що литвини і литовці — це взагалі різні речі. Білоруські друзі мені давно говорили, що литвини — це білоруси, але я завжди думав, що це просто така національна гордість.
У статуті Великого князівства литовського 1588 зазначено три народи: литвинський, русинський і жамойтський.
Литвини — це слов'янське населення півночі Великого князівства Литовського, і це переважно таки сучасні білоруси (може частково також інші дрібні народності, які в той час існували). Цей же термін вживався на позначення всього населення ВКЛ, незалежно від етносу і релігії.
Жамойти — це балтійське населення крайньої півночі ВКЛ, на узбережжі Балтійського моря. Первісно воно було язичницьким, а в 15-16 столітті навернене у католицизм. По суті, це і є сучасні литовці, і це зовсім не литвини у часи ВКЛ.
Втім, є одне «але». Сучасна литовська мова складається з двох груп діалектів: жамойтської та аукштайської. От носії другої групи діалектів, що поширена якраз на півдні сучасної Литви, цілком імовірно, що в часи ВКЛ могли називати себе «литвинами» (якщо їх не об’єднували з жамойтами, адже їхній ареал значно більший за жамойтський, тож їх не могли просто не назвати у статутах). Тобто, по такій теорії, литвинами себе називали як балтійці з сучасної території Литви, так і слов’яни з сучасної території Білорусі. І литвинською мовою у ВКЛ називалася як балтійська мова, так і слов'янська мова... Причому друга іноді протиставлялася русинській, а іноді об'єднувалася з нею. Після влиття територій у Польщу назва закріпилася за балтійською мовою, можливо тому, що Польща хотіла підкреслити зв'язок назви Великого князівства Литовського із балтійською княжою династією Гедиміновичів, а не з слов’янами-литвинами.
Русини (або рутени, або руські) — це предки сучасних українців, причому всіх. Тобто це власне і є український етнос, який вже був цілком сформований у 15-16 столітті і протиставляв себе як литвинам-білорусам, так і московитам, новгордцям й іншим народностям на схід від ВКЛ. Просто використовувалася інша назва. Парадоксально, що цю самоназву зберегли лише закарпатці, які ніколи у ВКЛ не входили.
Комментарии к книге «Мови Великого князівства Литовського», Дмитрий Федорович Кузьменко
Всего 0 комментариев