«Іванко - цар звірів»

Був собі чоловік. Жив він у великій радості з жінкою і з своїми дітьми Іванком і Марікою. Та недовго так тривало. Померла жінка. Чоловік дуже зажурився. Вирішив, що не буде більше женитися. Жив з дітьми вдівцем дев’ять років. А на десятому знайшов господар служницю. Жила вона по сусідству, ходила до нього, розраджувала. Почав він їй казати:

— Поберімося.

Служниця відповідає:

— Я за тебе не піду, бо в тебе двоє дітей.

— Та де я їх подіну, не погублю ж.

— Не губи дітей, — каже служниця, — забери їх, поведи в ліс і там лиши, а вони заблудять.

Чоловік послухав. Узяв дітей і повів у ліс. Повів далеко у ліс і каже:

— Сидіть тут, а я піду нарубаю дров.

Лишив дітей, зібрався, прив’язав стовпа до бука, аби ним вітер колисав і щоб дітям здавалося, що тато дрова рубає. Але діти вже були не такі малі. Ходили до школи і розуміли, котрою дорогою вони йшли. Довго сиділи в лісі, чекали батька, а коли побачили, що його нема, Іванко каже:

— Ходімо помалу додому.

Зібралися і приходять увечері до своєї хати. Дивляться у вікно: у хаті служниця сидить з батьком і про щось, вечеряючи, говорять. А діти сіли під вікном і не сміють зайти в хату. Батько говорить:

— Боже, боже, що то мої діти діють у лісі?

А вони обізвалися:

— Батьку, ми прийшли.

Служниця, як почула дитячі голоси — утекла. Але сказала:

— Поведи їх вдруге у ліс, бо інакше я з тобою не буду жити.

На ранок він повів дітей ще глибше в ліс і наказав їм:

— Сидіть же коло вогню, грійтеся. Я піду догляну ліс і прийду до вас.

Діти сиділи до ночі, а батька немає. А вночі пішли шукати дорогу. Ходили, ходили і заблудились. Дуже були голодні. Сказав Іванко Маріці:

— Я накладу вогню, а ти йди дещо пошукай їсти.

Дівчина назбирала попід кущами хрону. Принесла хрін і приготувала вечерю. Але без хліба було важко їсти. Іванко взяв один хрін і поклав у вогонь:

— Хай спечеться, може, буде не такий гіркий.

Лягли спати рядком на різні боки. Добре заснули потомлені. Уночі до них приходить ведмідь, дивиться й дивується з такої істоти: дві голови, одна на однім, друга на другім кінці! Ведмідь не вчинив нічого, бо боявся, і пішов далі.