«Вибрані твори в двох томах. Том II»

725

Описание

До другого тому вибраних творів українського радянського письменника, лауреата Республіканської літературної премії ім. Лесі Українки ввійшли: повісті «Чорне сальто», «Я — шестикласник» — про дітей, насильно вивезених до фашистської Німеччини, про життя та навчання сучасних школярів. В оповіданнях йдеться про мужність радянських людей в роки Великої Вітчизняної війни.



3 страница из 243
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Юра мимоволі позадкував. Але тут же сміливо глянув прямо в білі Янчукові очі.

— Навіщо Петю б'єте?

— А тобі що?.. Чого ти пхаєш свого носа, куди тебе не просять?.. Ану, згинь! Швидко!..

— Не згину. І Петю бити не дам.

Владислав Янчук, як курка, схилив голову набік, звузив очі і здивовано запитав:

— Як же це ти не даси, скажи на милість?

— Кричатиму. Людей покличу. Або вдарю вас чим-небудь, — не задумуючись, сказав Юра.

Він стояв навпроти високого, череватого Янчука, як мишеня навпроти гори. Щоки у нього зблідли.

Петя сидів принишклий і мовчазний. Він уже не плакав, навіть не схлипував, а тільки дивився на обох нерухомими, схожими на достиглий терен у росі очима.

А Владислав Янчук, може, вперше в житті, не знав, що йому робити. Він нервово пожував нижню губу, придавив Юру до землі важким поглядом, потім повернув голову на товстій червоній шиї до Петі і горлонув:

— А Юпітера краще почисть, крокодиле!

Хряпнувши дверима, він швидко пішов до своєї гримувальної.

Якийсь час у стайні було тихо. Тільки пирхали та хрумтіли сіно глад&і, годовані коні. Вони повертали до хлопців свої красиві голови, дивилися на них розумними фіолетовими очима.

Тишу порушив Юра.

— За що тебе батько б'є?

— А він і не батько мені зовсім, — озвався Петя, тручи рукою плече. Видно, батіг залишив у нього на спині дошкульний слід.

— А хто ж?.. — здивувався Юра.

Хоч обох їх він уперше побачив лише тоді, як прийшов у пересувний цирк «Шапіто»[1], але вже звик думати, що Петя — син керівника групи наїзників Янчука. Вони й живуть удвох. І разом часто бувають. Тому Юра ще раз запитав:

— Ким же він тобі доводиться?

— Дядько він мені, — пояснив Петя, витираючи кулаком сльози на очах та худеньких щоках. — Батька у мене давно немає, помер. А мати кліттевою на шахті працює… Нас багато, дітей, аж п'ятеро. Ось дядько і вмовив мою матір, щоб вона йому мене віддала. Казав: «На артиста вивчу», а тепер б'є, коли ніхто не бачить. Він усіх ненавидить. І мене — теж… всяк обзиває… А я його Кротом дражню. Тільки він не знає цього. А коли б дізнався, то вбив би. Бачив, які в нього зуби? Як у крота! — Петя зловтішно посміхнувся.

— А зараз за що бив?

Комментарии к книге «Вибрані твори в двох томах. Том II», Дмитрий Васильевич Ткач

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства