Кімната була схожа на космічний корабель. На міцних підставках з коліщатками влаштувались якісь прозорі, досить великі капсули. До них тягнулись дроти і гофровані трубочки. Над кожною висів монітор з якимись цифрами та незрозумілими графіками. Мама невпевнено ступила кілька кроків вперед, пробігла поглядом по табличках, що були закріплені на пластику, наблизилась до однієї з капсул, махнула Тимофієві рукою, запрошуючи підійти.
Тимоха, обережно переступаючи ногами, підійшов ближче і вражено застиг. У пластикових «коконах», ніби живі ляльки, лежали зовсім малесенькі дітки. Хтось не рухався, заплющивши очі, інший іноді махав ручкою чи мініатюрною ніжкою, до якої було під’єднано датчики. У приміщенні було тепло. Малеча мала на собі тільки підгузки.
— Ось тут, — зупинилась перед однією з капсул мама. Вона спробувала всміхнутись, але її губи несподівано затремтіли, на очах проступили великі сльозинки.
— Що? — не зовсім розуміючи, що відбувається, пригледівся до написів Тимоха. «Хлопчик, Ковальчук Юлія», — прочитав спочатку. Завис на якийсь час, намагаючись осягнути інформацію. Що було написано далі, він вже не бачив!
— Це?.. — повернувся до мами. — Юльчин син? Мій Дениско? — перепитав, відчуваючи, як несподівано починає задихатись.
— Наш! — підтвердила жінка, нарешті усміхнувшись.
Нахилившись над прозорим пластиком, Тимоха розгледів малесеньке, ніби лялькове, чомусь синювато-червоне обличчя, кирпатий носик, ріденьке, яскраво-руде волоссячко, м’яке навіть на вигляд. На його очах заблищали сльози щастя.
Десь далеко, в паралельному світі, мама щось говорила про проблеми з недоношеними дітьми, про те, що буде важко, але Тимоха чув все те ніби крізь товстий шар вати. Він був просто впевнений, що з цією малечею нічого поганого не станеться. Це був його син!
Його Лисеня!
Оглавление 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->
Комментарии к книге «Дорослі зненацька», Сергей Владимирович Грыдин
Всего 0 комментариев