Обережно! Ненормативна лексика!
Ця книга з вдячністю присвячується моїм дітям.
Мати і моя дружина навчили мене, як бути чоловіком.
Мої діти навчили мене, як бути вільним
НАОМІ РЕЙЧЕЛ КІНГ, чотирнадцятирічній.ДЖОЗЕФУ ГІЛЛСТРОМУ КІНГУ, дванадцятирічному.ОВЕНУ ФІЛІПУ КІНГУ, семирічномуДіти, література — це правда, загорнута у вигадку, а правда цієї книжки доволі проста: магія існує.
С.К.Це старе місто було домом, скільки себе пам’ятаю. Це місто стоятиме тут ще довго по тому, як мене не стане. Роздивись на нього уважно від східного краю до західного краю. Місто моє, ти занепале, але ти в’їлось у мене до остану.
Майкл Стенлі Бенд[1]Друже старий, що ти шукаєш?
Після тих довгих років на чужині
Ти приїжджаєш
З образами, які викохував
Під небом чужим
Вдалині від своєї землі.
Джордж Сеферіс[2]Раптом з мирноти та в чорну чорноту.
Ніл Янг[3] Частина першаДавніша тіньВони починають!
Досконалість гранична
Цвіт розпускає кольорові пелюстки
широко під сонцем.
Але язичок бджоли оминає їх.
Їх засмоктує назад у перегній, і вони стогнуть.
…Ти можеш назвати це плачем,
який пробирає їх трепетом,
коли вони в’януть і пощезають…
Вільям Карлос Вільямс. Патерсон
Комментарии к книге «Воно», Стивен Кинг
Всего 0 комментариев