© — україномовна пригодницька література
Переклад з угорської Георгія Андора
Перекладено за виданням: Berkesi Andras. А 13. ugynok. Magveto konyvkiado. Budapest, 1972.
1.25 липня тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ятого року Оскар Шалго подзвонив по телефону своєму приятелеві полковнику Ерне Карі, одному з керівників служби контррозвідки.
— Що сталося, старий бродяго? — запитав Кара, впізнавши голос Шалго. — Звідки дзвониш?
— З Балатонемеда, — відповів Шалго. — Хіба ти не знаєш, що я ще з квітня тут, в Емеді?
— Як же мені знати? Пан Шалго не звик обтяжувати себе прощанням з друзями перед своїм від'їздом.
— Що ти кажеш! — здивувався Шалго. — А я був цілком упевнений, що попрощався. Видно, пам'ять починав зраджувати. Вибачай, шеф.
— Склероз, старино, — засміявся Кара. — Як там твоя Ліза?
— Спасибі, добре. Скучила за тобою. Турбується, чи по сталося чогось, бо вже й у неділю не заглядаєш до нас. Можна подумати — розсердився.
— Що ти мелеш, телепню! — закричав Кара і заходився лаяти свого приятеля. Шалго на другому кінці проводу тільки посміхався. Він добре знав: Кара не сердиться, а лише, як завжди, жартує з ним. Почекавши, коли полковник виговориться, він запитав:
— Ти чув щось про смерть Меннела?
— Якого Меннела?
— Віктора Меннела, — уточнив Шалго. — Комерсанта а Гамбурга.
— А, це той німець, що кілька днів тому втопився в Балатоні? — перепитав Кара.
— Еге ж, — промимрив Шалго.
— Щось чув про цей випадок. Наскільки мені відомо, справою займається обласна міліція. Ти що, через це мені й подзвонив?
— Так, а ще я хотів почути твій голос, — сказав Шалго. — Здається, ти охрип. Що, болить горло?
— Так.
— Випий відвару з ромашки і поменше сердься.
— Я не серджусь. Але мені здається, що ти хотів щось іще сказати про того німця.
Деякий час у трубці було чути лише тихе гудіння. Полковнику Карі здавалося, що він чує важке, переривчасте дихання Шалго. Він уявив собі цього старого огрядного малорухливого чоловіка, що стоїть оце, як завжди, вп'явшись поглядом в одну точку.
— Так, — сказав Шалго після невеликої паузи. — Я дійсно хотів іще сказати, що… Його вбили…
Комментарии к книге «Агент №13», Андраш Беркеши
Всего 0 комментариев