Окрема подяка
Міській адміністрації Львова та особисто Андрієві Садовому -
за всебічну підтримку та гостинність.
Львів, жовтень 1916 року,«Приют для хворих і виздоровців УСС», вулиця Петра Скарги[1]«Я зроблю це, і вже ніхто мене не зупинить…»
Написавши речення, Захар відкинувся на вигнуту спинку рипучого віденського стільця. З такої відстані, ще й при тьмяному світлі гасової лампи, він уже не міг читати. Хоча вважався в полку одним із кращих, якщо не кращим стрільцем. Після бою при Стрипі,[2] коли сотня закріпилася на здобутих позиціях, а в донесеннях командири навипередки рапортували — росіян зупинено, про Ладного ходили спершу чутки, потім — легенди. Січовик не спростовував нічого, хай говорять що хочуть. Чим фантастичнішими будуть історії, тим швидше їх дізнаються у Львові.
Це потішить Оксану: чоловік — герой.
Оксана.
Викинути її з голови Захарові не вдавалося, що б не робив. Навіть пити почав тут, у притулку, хоч пиятики не віталися. Та героя не чіпали скільки могли. Його сумну історію тут знали всі, включаючи пані Косакевичеву,
Комментарии к книге «Втікач із Бригідок», Андрей Анатольевич Кокотюха
Всего 0 комментариев