Його звали Рембо, і зовні він був абсолютно звичайним хлопцем із довгою густою бородою та спадаючим на шию волоссям. Він стояв біля бензоколонки на окраїні міста Медісон, штат Кентуккі, витягнувши вперед руку з надією, що його підбере машина, і потягував кока-колу з великої пляшки; коло його ніг лежав спальний мішок, і хто б міг подумати, що через день, у вівторок, на нього буде полювати вся поліція округу Безелт. І зовсім не можна було припустити, що до четверга він буде ховатися від Національної гвардії штату Кентуккі, поліції шести округів та безлічі приватних осіб, які люблять постріляти по живій мішені.
Зрештою, Рембо знав, що його чекають неприємності. Великі неприємності, якщо він не буде напоготові. Машина, у яку він просився, ледь не збила його, від’їжджаючи від бензоколонки. Потім із потоку автомобілів вискочив поліцейський автомобіль і підкотив просто до нього — він уже знав, що буде далі, і весь напружився. «Ні, чорт забирай. Тільки не цього разу. Більше я не поступлюся».
На машині великими буквами був написано: «НАЧАЛЬНИК ПОЛІЦІЇ, МЕДІСОН». Вона зупинилася поруч із Рембо, погойдуючи радіоантеною, і поліцейський, перегнувшись через переднє сидіння, відкрив дверцята для пасажира. Він дивився на заліплені брудом чоботи, зім’яті джинси з латкою на одній штанці, голубий светр із плямами чогось дуже схожого на засохлу кров і куртку з оленячої шкіри. Його погляд затримався на бороді й довгому волоссі. Ні, не це його турбувало, а щось інше, але начальник поліції не міг зрозуміти, що саме.
Ну, залізай сюди, — сказав він.
Рембо навіть не поворухнувся.
Я сказав, залізай сюди. Тобі має бути жарко в такій куртці.
Рембо надпив кока-коли, глянув на машини, які проїжджали повз нього, подивився зверху вниз на поліцейського та… залишився на місці.
У тебе щось зі слухом? — поцікавився поліцейський. — Сідай у машину, поки я не розлютився.
Тепер Рембо вивчав його, як щойно той вивчав Рембо: невеликого зросту й повний, зморщечки коло очей і неглибокі віспини на шкірі, через які його обличчя здавалося грубим.
Не витріщайся на мене.
Комментарии к книге «Рембо», Дэвид Моррелл
Всего 0 комментариев