«Самостійна дірка»

Остап Вишня. УКРА¯НСЬКО-Н²МЕЦЬКА НАЦ²ОНАЛ²СТИЧНА САМОСТ²ЙНА Д²РКА По деяких селах укра¿нсько-н³мецьк³ банди переховуються по схронах, зроблених у вигляд³ викопаного в земл³ великого нужника. (Факт) Та й потягли ²вана Темного будувати укра¿нську самост³йну, нав³ть од розуму не залежну, державу. Почвалав ²ван Темний на державну роботу. Прийшов, дивиться - сто¿ть державний будинок, такий, як ³ в цар³в та ц³сар³в нав³ть був: у так³ будинки ³ цар³ ³ ц³сар³ п³шки ходили. Одразу трохи був здивувався ²ван Темний, що треба в державну д³рку влазити, та проте пол³з - вся ж самост³йницька держава туди лазить, бо другого державного ходу нема, та, до того, ще й дуже вже йому ту самост³йн³сть вихваляли. ² недарма вихваляли, бо тако¿ самост³йно¿ держави, щоб усе населення разом з державною владою мали за державн³ кордони саму т³льки д³рку, - тако¿ держави, ще й як ³ св³т сто¿ть, не було. Прол³з ²ван Темний у державу. Назустр³ч йому л³зе рачки голова держави. ²ван до нього: - Здоров³ були. А голова укра¿нсько¿ держави Йому на в³дпов³дь державною мовою: - Гутен таг! - Як ся маºте? - ²ван питаº. А голова укра¿нсько¿ держави йому: - Вас? - Та н³, я питаю вас! П³д³йшло до ²вана державне населення - чолов³ка з п'ятнадцятеро, а то, може, й з двадцятеро, показують ²ванов³ територ³ю державну: - В оцьому, - кажуть, - кутку - гори, а в цьому кутку - море! Хай живе самост³йна держава! ² почав ²ван Темний державу свою укра¿нську самост³йну будувати. ²ван Темний з д³да-прад³да - селянин, все життя по господарству порався, в зб³жж³ та в товар³ кохався. З'явилися ³ тут у ²вана Темного ц³л³ табуни бл³х, отари вошей, обр³с ²ван зам³сть пшениц³ та жита волоссям ³ на обличч³, ³ в нос³, ³ у вухах. Прийшов якось темно¿ ноч³ з д³рки додому, поперелякував д³тей, настрашив дружину. Так ³ жив у самост³йн³й укра¿нськ³й держав³ ²ван Темний, чухаючись та з н³мецького автомата у чесних сво¿х земляк³в стр³ляючи. Жив, аж поки прийшла його дружина, взяла за скуйовджене волосся, витягла з державно¿ д³рки, привела до представник³в радянсько¿ влади, вклонилася та й каже: - Прост³ть, товариш³, мого ²вана Темного, дозвольте йому дома жити та чесно працювати, а я хоч укра¿нсько-нац³онал³стично-н³мецьк³ державн³ вош³ йому пович³сую та ³ржавою косою шерсть пообр³заю! Прост³ть, може, ще з нього люди будуть! Простила радянська влада ²вана Темного, обдуреного, затурканого агентами гестапо - укра¿нсько-н³мецькими нац³онал³стами. Живе тепер ²ван Темний не в державн³й д³рц³, а у власн³й селянськ³й хат³. Живе, працюº... Т³льки д³ткй ²ванов³, прокинувшись ³нколи вноч³ та згадуючи, як ¿хн³й татко укра¿нсько-н³мецьку державу будував, - од жаху здригаються та щ³льн³ше до своº¿ мами пригортаються. ХЛЮСТ «А Бандеру х³ба не заарештували Н³мц³? Х³ба в³н не сидить у н³мецьк³й в'язниц³?» (Зойк щирого бандер³вця) Сто¿ть укра¿нсько-н³мецька самост³йна державна д³рка. Глупо¿ ноч³, на вс³ боки озираючись, прис³даючи й п³дстрибуючи, як наполоханий вовк, наблизилася до д³рки людина. - Тю! Хто ж це на д³рку куну костриц³ висипав?! - Та яка там костриця?! То моя голова, а не костриця. Це - я! Укра¿нський фюрер усього Правобережжя! Готову на прогулянку випустив! Задуха в держав³! Територ³ю треба розширювати, а то тхне, хоч плач! Н³де населенню розпросторитись. Воно к весн³ йдеться, гори розтали, ³ моря вийшли з берег³в - нема ногою де ступити! - А для мене м³сце знайдеться? - Та як-небудь! А ти зв³дки? - Од батька! - Ну, як воно там? Чи скоро вже Ки¿в в³зьмемо? - Ки¿в?! Який там Ки¿в, коли й самого батька взяли! - Як? Хто взяв?! - Н³мц³! - Кого? Бандеру?! Батька нашого?! - Та його ж! - Куди? - У в'язницю взяли! - Та ну? - От тоб³ й ну! Ось листа мен³ дав, щоб дружин³ його як-небудь передав! - От тоб³ й маºш! Ну, л³зь у д³рку, поговоримо. Купа костриц³ зникла в д³рц³, а за нею, крекчучи, пол³з туди державно-самост³йний дипломатичний Кур'ºр в³д самого верховного фюрера укра¿нсько-н³мецько¿ самост³йно¿ й н³ в³д кого незалежно¿ держави. - Хлопц³! - промовила костриця.- Г³сть у нас! В³зьми которий лопату та п³дгорни гори до ст³нки, бо нема куди людин³ й ноги простягти. Та канал би од моря прокопали, отам, поза п³вденним кордоном, бо, бачите, уже по вс³й територ³¿ море п³шло. Та копай обережно, щоб солома в головах не п³дпливла! Копай глибоченько, може, який закордонний корабель припливе... - Копали вже... - Копай, я тоб³ кажу! Це справа не проста, а справа державна - канали копати! - Казали, що м³н³стром буду, а воно т³льки те й робиш, що гори п³дгортаºш та канали копаºш! - Не баз³кай! Копай! Б³льшу д³рку викопаºм, то й тебе м³н³стром на л³вий закуток призначимо! Ну, с³дай, кур'ºре. Так як же ж воно так? То казали, що гетьманом ус³º¿ самост³йно¿ Укра¿ни буде, а то взяли та в тюрму? Що ж воно це таке? - А я знаю?! - А хто ж знаº? - Вони знають! - А нам х³ба не ц³каво знати? А що ж в³н там у лист³ до дружини пише? Не читав? - Не читав, бо запечатаний! Хл³бом заклеºний ³ державним пальцем припечатаний! - А, може, як-небудь можна? Прочитаºмо, хл³бом закле¿мо й пальцем припечатаºмо! Га? - Пальц³ ж у нас не державн³! - Як не державн³? - Та воно-то державн³, так не верховн³! - Та хто додивиться?! Умовила костриця державного дипломатичного кур'ºра, ³ листа вони розпечатали... Самост³йний укра¿нський фюрер самост³йно¿ укра¿нсько-н³мецько¿ держави пише до своº¿ Самост³йно¿ фюрерихи: «Гутен таг, майне л³бер Хим³º Калистрат³вно! Во первих рядках мого до вас листа, хайль Г³тлер! Во других рядках мого до вас листа, хайль Гiммлер! Во трет³х рядках мого до вас листа, хайль Гер³нг! Во четвертих рядках мого до вас листа, хайль Кох! Теперички, п³сля вс³х «хайль», майн л³бер Хим³º Калистрат³вно, спов³щаю я вас, що я, - слава тоб³, майн гот! - сиджу в тюрм³. Покликали мене сам гер Г³ммлер (хайль!) ³ дали спочатку ручку поц³лувати. Я поц³лував, та й кажу: «Дозвольте ще й нижче поперека!» А вони кажуть: «Н³ззя, бо в мене, - кажуть, - там п³сля Франкфурта-на-Одер³ чиряк с³в!» Вони з Одера на самох³дному дот³ ¿хали й нижчепопереком в амбразуру вгрузли та й перестудилися. «Поц³луºш, - кажуть, - п³сля Франкфурта-на-Майн³, а тепер, - кажуть, - у тюрму с³дай, бо треба, - кажуть, - так зробити, що ми врод³ з тобою посварилися, ³ що н³би ти проти нас! Ферштейн?» - питають. - «Ферштейнаю, - кажу, - ласкавий пане!» - ² знову ¿х у ручку! - «А сво¿м, - кажуть, - бандер³вцям перекажи, щоб по схронах ховалися. Ферштейн?» - питають. - «Ферштейнаю, - кажу, - ласкавий пане!» ² знову ¿х у ручку. - «А ти, - кажуть, - у тюрм³ сид³тимеш. Радянська влада й увесь народ думатимуть, що ти й ус³ тво¿ дер-банди проти нас! А раз проти нас, то, значить, за них! Ферштейн?» - питають. - «Ферштейнаю», - кажу, ³ знову ¿х у ручку. - «А про тюрму не турбуйся, буде непогано! Годуватимуть! Аф³дерзейн!» Уклонився я ¿м низенько, ще раз ручку поц³лував, ³ вони п³шли... Отже, майне л³бер Хим³º Калистрат³вно, все гараздо ¿сти дають. Ранком кава, на об³д вурст з пшоняно¿ каш³, а ввечер³ вурстхен з свинячого к³зяка, - в них, кажуть, найб³льше в³там³н³в «Г». Живу, одне слово, непогано (хайль Г³ммлер!), сид³тиму, доки скр³зь д³знаються, що мене заарештовано, - а пот³м випустять. Полатай п³дштанки, та латки клади краще з ковдри, бо скоро на гетьманський престол сяду, так щоб не муляло. Обн³маю тебе, майн л³бер фюрериха, майбутня фюреро-гетьманова, Хим³º Калистрат³вно! Тв³й фюрер гетьман Степан Бандера». Подивилася костриця на дипломатичного кур'ºра, а кур'ºр - на кострицю. Костриця й каже: - Так он воно як! Хитрий, падлюка! - Як ти сказав? - кур'ºр до нього. - Хитрий, кажу, наш пан фюреро-гетьман! - То ж бо й º. - Ну, п³дгортай, п³дгортай, хлопц³, гори! Та канал прокопуйте! Спать треба лягати. На справжню державу закандзюбилося! Гетьманов³ вже п³дштанки латають! ПЕКЛО ТР²ЩИТЬ Ой, що робиться зараз у пекл³, що робиться?! Ус³ чорти в пан³ц³, а найстарший диявол, Вельзевул, сидить у каб³нет³, замкнувся, н³кого не приймаº, секретарка ходить навшпиньки, ³ як котрийсь сатана голову до приймальн³ виткне, - зразу: - Ш-шш! Тихо! - Не приймають?! - Та куди там приймать?! Замислившись, ратиц³ гризуть ³ сопуть! - А що таке?! - Тихо! ² сама не знаю! ²нод³ шию дугою вигнуть, голову нахилять, хвостом себе по стегнах ляскають та все когось р³жками н³би хотять проткнуть ³ наб³к одкинуть! Т³кай краще! Сатана тихенько зачинив двер³ й чкурнув од каб³нету, нервовий ³ наполоханий. Довгенько щось отак сид³в у каб³нет³ на самот³ диявол Вельзевул - та все думав. Раптом р³зкий дзв³нок до секретарки. Секретарка вскочила до каб³нету ³ вжахнулася: диявол сидить бл³дий, оч³ йому червон³, р³жки загострилися, китиця на хвост³ вистр³палась, волосся на живот³ й на спин³ геть чисто все посив³ло, - т³льки на голов³ та на хвост³ й чорне, - лапи вс³ лис³, ратиц³ пообкусуван³, ³ не говорить, а якимось хрипучим голосом мекаº: - П³д Новий р³к зб³говисько ус³х чорт³в ³ молодших ³ старших! Щоб ус³ були! З³брати вс³х в сковородинському цеху! Дров п³д сковородки в цей час не п³дкладать, щоб гр³шники не шкварчали, бо заважатимуть... - Припинить, значить, тортури гр³шникам, чи як, ваша диявольська екселенц³я? - боязко запитала секретарка. - Значить, припинить! Н³чого з ними не станеться! Теж мен³, подумаºш, муки? Ну, йди! ² зразу ж ³ по телеграфу, ³ по рад³о передавай наказ про загальне зб³говисько! - Порядок денний який буде, ваша диявольська ексцеленц³я? - Сам оголошу! Секретарка вискочила з каб³нету, миттю до телефону - передавати наказ ³ на рад³о, ³ на телеграф про п³дновор³чне всечортяче зб³говисько. Занепокоºння в пекл³ почалося п³сля того, як почали туди прибувати з шибениць чемп³они Освºнц³ма, Дахау, Бельзена, Майданека ³ т. ³н. Коли вони появилися в цехах старезного-престарезного пекла, вони прогулювалися пом³ж казанами, пательнями, пекельними п³чками та багаттями, ³рон³чно посм³хались: - Оце пекло? Ха-ха! Оце - тортури? Хо-хо! Оце пекельн³ муки?! Хе-хе! Реготалися вони страшно! Аж за животи бралися та реготалися: - Ех ви! Чорти називаºтесь?! Сатанята ви на¿вн³! Дияволятка ви! Оце у вас називаºться печ³?! Оце у вас називаºться вогонь?! Д³ти - ви д³ти! Не бачили ви освºнц³мсько¿ п³чечки!! Не бачили ви майдан³всько¿ установочки?! Почекайте, ось п³сля нюрнберзького процесу ³деологи наш³ прибудуть, - ми вам тод³ покажемо, яким маº бути пекло! - Так ви ж сам³ й мучитиметесь у т³м пекл³?! - Ха-ха! - хахакнула медхен ²рма. - Як-то так «ха-ха»?! - скип³в начальник над ус³ма пекельними сковородками, старий, досв³дчений сатана, що за своº життя засмажив м³льярд³в з десяток гр³шник³в. - Як посаджу на сковородку, тод³ хахакнеш! - Побачимо, хто кого посадить? - багатозначно примружила оч³ медхен ²рма. Вс³ одразу зрозум³ли, що щось таке зат³ваºться. Негайно ж пов³домили про так³ балачки самого Вельзевула. ² ото з того часу Вельзевул замислився, замкнувся в каб³нет³ ³ все думав. Вельзевул - не дурень. В³н прекрасно розум³в, що його пекло, його пекельн³ муки й тортури проти фашистських мук на земл³ н³що, ³ що вс³ гр³шники глузуватимуть тепер ³ з його, ³ з його комб³нату, ³ що з при¿здом до пекла фашист³в сором ³ глум упадуть на його стару диявольську голову... От в³н ³ думав, як би запоб³гти ц³й катастроф³... Багацько було план³в у його сив³й чортяч³й голов³, та старий диявол знав, з ким в³н справу маº... Знав в³н д³ла ³ Гер³нга, ³ Р³ббентропа ³ фон-Паппена, ³ вс³х ³нших розпроканал³й, ³ в глибин³ душ³ своº¿ сам ³з себе насм³хався: - Ну, куди мен³?! Х³ба я зможу?! Дивився на себе в дзеркало ³ смутно хитав головою: - Пора, д³ду, на покой! А, заспоко¿вшись, подумав: «Х³ба може дати по п'ятаку Скоропадському, Коновальцев³, Бандер³ та ³ншим гестап³вським запроданцям ³з укра¿нц³в, - може вони визволять?! Спробую! За грош³ вони все зроблять...» Оце, власне, й було основним питанням порядку денного п³дновор³чного всечортячого зб³говиська! Заспоко¿вся трохи Вельзевул ³ повесел³шав: - Може, - мовляв, - ще поживу! Але в цей час уб³гла до каб³нету секретарка: - Нещастя, ваша диявольська ексцеленц³я! - Що таке?! - Харон утопився! Прив'язав до ши¿ кам³нь ³ шубовснув у Ст³кс! Залишив записку: «Прощавайте! Не хочу я фашистську та укра¿нсько-н³мецьку погань у пекло перевозити! Пропало пекло! Харон». - Чесний був д³дуган! Пекло йому п³дземне! Наше пекло, не фашистське! Сильно дуже вразила ця под³я Вельзевула. Харон не витримав! Тисячол³ттями перевозив людей у пекло, а от не витримав! - Кепська справа! Лиха ознака! - з³тхнув Вельзевул. Дав наказ секретарц³: - Влаштувати паром, хай сам³ пере¿здять! Бо коли Харон не витримав, то хто ж витримаº?! Всечортяче зб³говисько якраз оце в³дбуваºться. Про його насл³дки пов³домимо о 12 годин³ вноч³ 31 грудня 1946 року. 31 грудня 1945 р. «ВЕЛИКОМУЧЕНИК ОСТАП ВИШНЯ» Побувавши у Львов³, я д³знався, що укра¿нсько-н³мецьк³ нац³оналистичн³ газети зняли були ´валт, н³би мене, Остапа Вишню, замучили б³льшовики. Так от слухайте, як це насправд³ було. Сильно дуже вони його мучили. ² особливо один: сам чорний, оч³ йому б³л³ ³ в руках у нього кинджал, ³з чист³с³нького загартованого нац³онального питання викутий. Гострий-гострий кинджал. «Ну, - думаº Остап, - пропав!» Подивився той чорний на нього та й питаº: - Звуть тебе як? - Остап, - каже. - Укра¿нець? - Укра¿нець, - каже. Як ударить в³н його колодочкою у найсвят³ший закуток нац³онального «я». Остап т³льки «ве!» ² душа його - цв³р³нь-цв³р³нь - ³ хот³ла вилет³ти, а той, чорний, його душу за душу, придавив ³ давай допитувати: - Признавайся, - говорить, - що хот³в на всю Великорос³ю син³ штани над³ти. - Признаюсь, - говорить Остап. - Признавайся, - каже, - що вс³м говорив, що Пушк³н - не Пушк³н, а Тарас Шевченко. - Говорив, - каже. - Хто написав: «Я помню чудное мгновенье»? - Шевченко, - говорить Остап. - А «Садок вишневий коло хати»? - Шевченко, - говорить. - А «Евгений Онегин»? - Шевченко, - говорить. - А-а-а-а! А що Пушк³н написав? Говори! - Не було, - говорить, - н³якого Пушк³на. ² не буде. Одного разу, - каже, - щось таке н³би появилося, так пот³м роздивилися, а воно - ж³нка. «Капитанська дочка» називаºться. - А Лев Толстой? А Достоºвський? - Що ж, - говорить Остап, - Лев Толстой. Списав «Войну и мир» у нашого Руданського. А Достоºвський, - подумаºш, - письменник! Зробив «Преступление», а «Наказание» сам суд придумав. - А взагал³, - питаº, - Рос³ю визнаºш? - В етнограф³чних,- каже, - межах. - В яких? - Од улиц³ Горького до Покровки. А Маросейка - то вже Укра¿на. - ² ³стор³¿ не визнаºш? - Яка ж, - каже, - ³стор³я, коли Катерина Велика - то ж переодягнений кошовий в³йська Запорозького низового ²ван Бровко. - А кого ж ти, - кричить, - визнаºш? - Визнаю, - говорить, - «самост³йну» Укра¿ну. Щоб гетьман, - говорить, - був у широких штанях ³ в полуботк³вськ³й сорочц³. ² щоб ус³ м³н³стри були т³льки на «ра»: Петлюра, Бандера, Н³мчура. Двох т³льки м³н³стр³в, - каже, - можу допустити, щоб на «ик»: Мельник та ²ндик. - Розстр³лять! - кричить. - Розстр³лять, як такого вже нац³онал³ста, що й Петлюру перепетлюрив ³ Бандеру перебандерив. Ну, й розстр³ляли. Такого письменника закатували! Як в³н писав! Божжже на³ш, як в³н писав! Х³ба в³н, думаºте, так писав, як ³нш³ пишуть? Ви думаºте, що в³н писав звичайним пером та чорнилом ³ на звичайному папер³? Та де ви бачили?! В³н бере, було, шпичку для галушок, у чорну сметану встромить ³ на тон³с³ньких-тон³с³ньких пшеничних коржах ³ пише. Пише, варяницею промокаº й увесь час присп³вуº: «Дам лиха закаблукам, закаблукам лиха дам». А як не дуже см³шно вже виходить, тод³ як крикне на ж³нку: «Ж³нко! Лоскочи мене, щоб чудн³ше виходило». ² такого письменника розстр³ляли. Попервах дуже йому було скучно. Поки живий був, заб³жить було чи до Рильського, чи до Сосюри, - спорожнять одну-другу поему, асонансом закусюючи. Чи вони до нього заскочать, - ж³нка, дивись, сяку-таку гумореску на сал³ чи на масл³ п³дсмажить, - життя йшло. А розстр³ляний - куди п³деш? Одна дорога - на небо. А там уже куди визначать: у рай чи в пекло. Перших сорок день ³ душа поблизу моталась. А як уже вона з³бралася у «вишину горнюю», - учепився й в³н за нею. У небесному в³дд³л³ кадр³в заповнив анкету. Зав подивився: - Великомученик? - Дуже, - каже, - великомученик. - За Укра¿ну? - За не¿, - каже, - за неньку. - В рай! Перед раºм, як водиться, санобробка. Ну, постригли, поголили. - Не гол³ть, - просить Остап, - вуса запорозького, бо пот³м, - каже, - тяжко буде нац³ональн³сть визначити, позаяк... (згадав-таки, дякувати богов³!), позаяк, - каже, - оселедець сам вил³з... - Так у який вас, - питаº його заврозпред, - рай? Сп³льний? Чи, може, хочете в окремий? - А х³ба у вас, - питаº, - тепер не один рай? - Н³. Ран³ше був один, сп³льний для вс³х, а тепер р³зн³ ра¿ п³шли. - Слава тоб³, господи! - каже Остап, - Нарешт³! А я, - каже, - боявся, що доведеться в одн³м раю з рос³янами бути. Мене, - каже, - в наш рай. Самост³йний. Автокефальний. - Прошу! - каже заврозпред. Заводить Остапа у самост³йний рай. Глянув - серце зат³палось-зат³палось. Самий вишник ³ весь у цв³ту, Любисток. Рута-м'ята. Хрещатий барв³нок. Волошки. Чебрець. ªвшан-з³лля. Тече р³чка невеличка. Сто¿ть яв³р над водою. На яр дуб схилився. По той б³к гора, по цей б³к друга. Очерет. Осока. ² в т³м раю на вишеньц³ соловейко щебетав. - Курський? - питаº Остап. - Хто курський? - Соловейко, - питаº, - курський? Райська гур³я, в кубов³й сп³дниц³, -зразу руки в боки: - Що ви, пане, трясця ваш³й матер³, з глузду з'¿хали, чи що? Який Курський? Щоб в укра¿нському раю та курський соловей... Та стонадцять чорт³в тому в душу, хто так нав³ть подумати може!.. Та повилазили б йому оч³, хто це побачити може. Та триста йому на пуп болячок-пампушок! Та... П³дб³гаº друга, в запасц³, червоною крайкою п³дперезана: - Ой, мен³ горе, що не вм³ю так лаятися, як моя кумася... - Наш рай, - зразу ж пересв³дчився Остап. - Та ти знаºш, бешиха тоб³ в жив³т, що ми, як т³льки в³давтокефалились, вс³х курських солов'¿в видавили. Та ти знаºш, що в нашому раю маº право сп³вати т³льки той соловей, що виплодився не дал³, як за 5 верстов од Б³лгорода. А ти - курський! Та стонадцять!.. - Та це я, - Остап каже, - не з нац³онального, а з орн³толог³чного боку. - То ж бо й º! Ходить Остап по раю, роздивляºться. - До чого таки рай. Ну, просто тоб³ рай ³ квит. Вс³ в укра¿нських строях, грають на бандури, на л³ри, на соп³лки, на бубни. Танцюють гопака та метелиц³. Гур³¿ живуть по коморах: як т³льки яку покохав, так ³ в комору. ¿дять галушки, вареники, сало, ковбаси, капусту, локшину та путрю. П'ють оковиту, варенуху та мед. ¿здять т³льки на волах. На конях т³льки вершники-козаки. Пан³в простий люд у ручку ц³луº. Пани простий люд канчуками лупцюють. Нац³ональн³сть - т³льки укра¿нц³ та укра¿н³зован³ н³мц³. - ² як же ви так, - питаº Вишня, - влаштувались? Хто вам допом³г? - А це друз³, - кажуть, - наш³, гестап³вц³. Бо це наш рай, самост³йний ³ н³ в³д кого не залежний... - А хто ж за директора у вас? - Ваканс³я. Ждемо нашого дорогого потомка старовинного козацького роду Г³тлеренка. - А-а! Ну, тод³ й я тут залишусь, - каже Остап. - Все життя мр³яв пан³в у руку ц³лувати. На земл³ не довелось, хоч у раю нат³шусь. ² живе тепер Остап Вишня у раю, в карти граº та свербигуз ¿сть. Оце найправдив³ша правда про настоящего Остапа Вишню. * А що ж воно за Остап Вишня, що й тепер оце по б³льшовицьких газетах пише? Ну, ясно, що це б³льшовицька фальшивка. За паспортом справжнº пр³звище тепер³шнього Остапа Вишн³ «Павел (через ять) М³хайлов³ч Губенков» - З Рязансько¿ област³, хоч дехто запевняº, що в³н насправд³ ³з В³льнюса ³ що мати його - польський ксьондз, а батько - знаменитий ºврейський цадик. Останн³ в³домост³ не перев³рен³. Назовн³ в³н такий: руда борода «кл¿нушком», увесь в личаках, трич³ на день ¿сть тюрю й безнастанно граº на балалайку, присп³вуючи: «Во саду ли, в огороде». Як напише щось у газету, зразу б³жить до Дн³пра ³ п'º з Дн³пра воду: хоче випити Дн³про. Ось хто такий - тепер³шн³й Остап Вишня. ...Вип'ºмо... пробачте, помолимось, панове, за упокой душеньки великомученика Остапа Вишн³. Хай буде йому земля пером! Самопишучим. САМОСТ²ЙНА ² Н² В²Д КОГО НЕ ЗАЛЕЖНА ²СТОР²Я Кожна держава повинна мати свою ³стор³ю. ² кожний народ повинен мати свою ³стор³ю. Факт? Безсумн³вний факт. Отже, зовс³м не дивно, що на стор³нках одного паперового клаптя, що зветься укра¿нською нац³онал³стичною газеткою «Укра¿нське слово», одна дуже самост³йна писака взяла та й заголосила: «Погано ми ще знаºмо ³стор³ю Укра¿ни, ¿¿ геро¿чне минуле. Тож тепер докладемо вс³х зусиль, щоб» ³ т. д. ³ т. д. Тепер, значить, ми вже докладемо вс³х зусиль, тепер, значить, ми вже вивчимо справжню ³стор³ю, настоящу, укра¿нську, тепер уже ми станемо на в³рний шлях до настоящего нац³онального ³ культурного в³дродження. ² от другий клапоть - «Карпатськ³ в³ст³» - одразу ж послужливо подаº, з чого ту ³стор³ю вивчати починати. В³н так ³ пише: «Культ минулого. Практична лекц³я ³стор³¿». ²стор³я таки справд³ дуже ориг³нальна. Тако¿ нам ³ще не доводилося не те що вивчати, а нав³ть чути. До того укра¿нська, до того самост³йна, до того незалежна, до того духовний скарб, що н³яке укра¿нсько-берл³нське серце не зможе витримати, щоб не запалахкот³ти. В «практичн³й лекц³¿ ³стор³¿» говориться, що починати ³стор³ю треба з вивчення то¿ територ³¿, на як³й уперше було виявлено поселення чистокровних укра¿нц³в, а саме з берл³нського «Т³ргартена» ³ з «Але¿ перемог». Так ³ пишеться: «Практичну лекц³ю ³стор³¿ д³стаºмо б³ля берл³нсько¿ колони. В³д не¿ б³жить «Алея перемог». Посередин³ кожно¿ групи стояла постать монарха в³д час³в раннього середньов³ччя аж до передостаннього ц³саря Фр³др³ха II²...» Фр³др³х III! От так укра¿нська ³стор³я! А дал³ читаºмо ще: Фр³др³х Великий... Фр³др³х В³льгельм III. В³льгельм I. В³льгельм II. Один з гетьман³в, Фр³др³х Великий, дуже кохався в собачках. ²стор³я самост³йно¿ Укра¿ни занотувала це в дуже зворушливих виразах: «Б³ля палацу похован³ улюблен³ його собаки, над якими плити з ¿хн³ми ³менами». Аж сльози бринять на очах в автор³в ³стор³¿. «Собачок поховали...» Не плачте, самост³йн³ панове. ² вас поховають. Поховають б³ля Г³тлерово¿ шибениц³ ³ напишуть зворушливого напису: «Тут поховано Г³тлерових собак. Не дуже ним улюблених, проте, собак». САМОСТIЙНИЙ СМIТНИК 1. «П²ЛЬ!» Колись нам доводилось бачити, як ºгер навчав сетера науки полювання. Свисток... Сетер п³дб³гаº. - Лягай! Куш! П³ль! В³зьми! Тубо! Не руш! Сетера вчили, як полювати птицю. А ось як навчаються укра¿нсько-н³мецьк³ вилупки в СС-школ³. «За деякий час свисток чергового. - Струнко! Л³воруч! Праворуч! У лаву ставай!» - чергуються накази за наказами. Укра¿нсько-н³мецьких вилупк³в учать»! як убивати укра¿нських радянських людей, як³ не хочуть бути н³мецько-фашистськими рабами. А чого ж ³ще вчать у т³й школ³? Ну, ясно, чого! Н³мецькоi мови, ³стор³¿ й географ³¿. Укра¿нсько¿ мови, певна р³ч, не вчать, а т³льки н³мецько¿... ² це ц³лком зрозум³ло: на лиху годину тим укра¿нцям укра¿нська мова, кому з лекц³й по ³стор³¿ ц³лком доведено, що Богдан Хмельницький був родом ³з Бранденбурга, а Семен Пал³й - не хто ³нший, як р³дна т³тка Фр³др³ха Великого! Географ³ºю потверджуºться, що Запорозька С³ч - це герцогство Саксен-Кобург-Готське, бо й сам Т. Г. Шевченко, як в³домо, писав: А на С³ч³ хитрий н³мець Картопельку садить. А воно, мабуть, ³ краще, що укра¿нсько-н³мецьк³ вилупки, вивчившись у т³й школ³, називатимуться: ²ван Передериматня - Йоганесом Передеримуттер, а Петро Перевернипляшка - Петер Умдрянь-флаш. 2. «МОЖЕ Б ВИ, КУМЕ, И МЕД ¯ЛИ, ТА ДЕ Ж ЙОГО ВЗЯТИ?» Сидить циган на узл³сс³ та й каже: - Ех! Запр³г би оце я в тачанку пару вороних жеребц³в, - не кон³, а в³тер! - та посадив би я свою ж³нку та сво¿ д³ти, цьвохнув би бат³жком, ³ як би помчав! Та ¿хав би й кричав: «Поберррежись! Поберррежись!» - Ну, й запряжи! - кажу. - Так нема жеребц³в! ² тачанки нема! ² бат³жка нема! ² ж³нки нема! ² д³тей нема! - А що ж у тебе º? - ª в мене т³льки «Поберррежись! Поберррежись!» Так ³ з укра¿нсько-н³мецькими пос³паками, що подалися всл³д за сво¿ми хазяями. Скавучать тепер вони: «Знайти себе в нов³й ситуац³¿, - це передумова всяко¿ дальшо¿ позитивно¿ роботи й усп³ху в н³й». «Знайти себе»... Спробуй - знайди, коли й сам³ хазя¿ вже не знають, як ³ де себе знайти. Знаходили вони себе й на В³сл³, й на Одер³, й на Бобер³... Та знову скр³зь себе розгубили... Навряд, панове, чи ви сам³ себе знайдете, а от, що вас ус³х знайдуть - н³якого сумн³ву в тому нема. ² недарма ви галасуºте: «Тому найважн³ше наше завдання - запрягти в першу чергу розум...» Достоменн³сiнько, як у того цигана з жеребцями: ³ запр³г би, так нема: у цигана - жеребц³в, а у вас - розуму. У цигана хоч «поберррежись!» було, а у вас ³ того нема кому крикнути. 3. «НАЦ²ОНАЛЬНИЙ ПРОВ²Д» Зас³даº так званий Укра¿нський Центральний Ком³тет... Де такий ком³тет, укра¿нський та ще й центральний, може зас³дати? Ясно де: у В³дн³... Хто зас³даº в такому ком³тет³, укра¿нському та ще й центральному? Ясно хто: президент в³дд³лу внутр³шнього правл³ння фон-Кравзгар, комендант див³з³¿ групенфюрер Фрайтаг та ³нш³ представники уряду генерально¿ губерн³¿. Сам³, одне слово, нащадки лицар³в-с³човик³в славних. 4. «СВЯТО ªДНАННЯ» ² до чого ж зворушливе було свято ºднання н³мецького народу з укра¿нським... Сам генерал-губернатор н³мецький з укра¿нським народом говорив. Та як! Та в якому оформленн³! «Генеральний губернатор в окруженн³ свого почту з'явився на. балкон³, щоб промовити до укра¿нц³в... «Слава вам!» - зак³нчив свою промову пан генеральний губернатор». За два дн³ по зворушливому ºднанн³ Михайло К³бець, селянин з П³длип³вки, говорив н³мецькому пол³цаºв³: - Та куди ж ти сало тягнеш? Сам генеральний губернатор говорив нам: «Слава вам!» - А я х³ба славу тягну? Я - сало. Слава вам, а сало нам. 5. НЕ ВСТОЯЛИ... Коли делегац³я укра¿нсько-н³мецьких дуже самост³йних нац³онал³ст³в з'явилася до пана губернатора Варшави Ф³шера з черговим поклоном, вона заявила панов³ губернаторов³: «З н³мецьким народом стоятимемо до повно¿ перемоги». Через якийсь час п³сля такого твердого «стояння» поб³г спочатку губернатор Ф³шер, за ним улупила укра¿н-сько-н³мецька дуже самост³йна делегац³я. Укра¿нсько-н³мецький поет Герась Соколенко б³г ³ззаду ³ на б³гу писав в³рш³: В золотому ореол³ Ти гориш в³ки... Бачу я, як мчать по полю Буйн³ козаки... 6. «ДЕ УКРА¯НСЬКА Ж²НКА?» На невесел³ картини натрапляºмо, переглядаючи шмаття паперу, що звуться газетами укра¿нсько-н³мецьких пос³пак. Ось одна картина: «Молода двадцятил³тня ваг³тна ж³нка, б³ля не¿ п³вторар³чна дитина. ¿¿ чолов³к гине як вояк н³мецького в³йська. 20-л³тня мати в чуж³м переповнен³м м³ст³, без покр³вл³ над головою, без над³й у серц³. Куди, якими стежками поведе ¿¿ в дальше життя самота з двома немовлятами?» ² друга картина: «Чолов³к, бандер³вець, гине п³д час утеч³ з батьк³вщини. Його дружина з двома д³тьми шк³льного в³ку зупиняºться в перех³дн³м табор³. Вона занедужуº, ¿¿ беруть до л³карн³. Д³ти залишаються сам³, д³ти прохають, щоб ¿м дозволили пров³дати маму. В той час ¿хня мати лежить уже мертва. Д³ти залишаються на оп³ку бога». Намалювавши так³ картини, укра¿нськог³ ³ нiмецький лакуза, п³дсьорбуючи крокодилов³ сльози, галасуº: - Де укра¿нська ж³нка, що в³д ³мен³ нац³¿ стала б оп³кункою й мат³р'ю знедолених д³тей? Бачите, який тонкосльозий, який святий та божий! А хто ж призв³в т³ матер³ до такого стану? Хто посиротив т³ нещасн³ маленьк³ д³ти, що конають по таборах та по чужих переповнених м³стах? А тепер шукаºте для них укра¿нську ж³нку-оп³кунку, убивц³! Укра¿нська ж³нка там, де ¿й ³ належить бути: вона разом ³з сво¿м батьком, сво¿м чолов³ком, сво¿м братом б'º фашистського зв³ра. Вона разом з ними в³дновлюº поруйноване фашистськими бандитами, та ¿хн³ми агентами, укра¿нсько-н³мецькими нац³онал³стами, господарство... I¿, радянсько¿ укра¿нсько¿ ж³нки, д³ти не конають од голоду й холоду по чужих м³стах та по таборах ³ не потребують оп³ки, бо ¿х оп³кують вс³ народи великого Радянського Союзу. ¿¿ д³ти ростуть веселими, щасливими ³ в³льними. 7. «ПО МОЖЛИВОСТ², ЯЙЦЯ ² СИР...» Н³чого не додаватимемо, бо н³чого не треба додавати, ми т³льки подамо к³лька документ³в з отих самих шматк³в паперу, що звуть себе газетами й репрезентують громадську думку р³зних укра¿нсько-н³мецьких «угруповань» та окремих ос³б з тих угруповань. Ну, от вам: «Укра¿нське нац³ональне об'ºднання при сп³вучаст³ ³ за допомогою укра¿нського центрального ком³тету та УАТ «С³ч» улаштовуº в ресторан³ «Zum goldenen Kreuz» сп³льний святвеч³р, на який запрошуºться все укра¿нське громадянство В³дня й околиц³. Кожний учасник повинен дати 200 грам б³лого хл³ба, 20 грам масла та грошей 5 РМ.., а також, по можливост³, яйця й сир. Зголошуватися ³ т. д. Управа УНС». Укра¿нсько-нац³онально-н³мецький святвеч³р' недорогий, як бачимо: 5 марок, 200 грам³в хл³ба й 20 грам³в масла... Яйця й сир по можливост³. А як немаº то¿ можливост³? Ну, що ж, значить святвеч³р буде без сиру... 8. НЕ ЗАБЕРЕТЕ, - Я И УКРАДУ ² ще оголошення: «Укра¿нське нац³ональне об'ºднання просить усiх, кто маº сво¿ реч³ на перехованн³ в будинку УНО, забрати ¿х до 31.XII. За реч³ не беремо н³яко¿ в³дпов³дальност³». Найкращий спос³б - дати оголошення за к³лька дн³в до визначеного терм³ну. Н³хто, ясна р³ч, речей не забере, бо забирати нема куди, - пот³м продавай ³ пропивай. Справа, як бачите, ц³лком державно-нац³ональна! 9. САМА ТОБ² УКРА¯НА Ось вона, ¿хня «територ³я»: «Централя Укра¿нського нац³онального об'ºднання в Берл³н³ перенесла сво¿ бюра до Berlin - Weissensee, Scharlottenburger Strasse, 59, ³m Hof, rechter Sietenflugel». Оце всенька ¿хня держава: rechter Sietenflugel! Гуляй б³ля Weissensee й сп³вай: «Ще не вмерла Укра¿на!». Вся державна робота. 10. ПРОПАДАЙ, МОЯ БАНДУРА... «Професоров³» Барбаруков³ не до сп³в³в: «Бандуру мистецького вик³нчення разом з³ школою - нотами продам: проф. Михайло Барбарук, Wien, 10. Randhartingerg, 17, 8/III». Одне слово: Взяв би я бандуру - Взяв би та й загнав... Бо сам я ³ здуру Ем³грантом став... Загнав би... Та хто купить? З такого життя не заграºш... 11. «ПРАВНЕ БЕЗПРАВНИХ...» А ц³каво було б послухати таку лекц³ю: «Пров³д У. А. Т-ва «С³ч» у В³дн³ подаº до вiдома, що дня 15.Х²² в³дбудеться лекц³я д-ра О. Фединського на тему: «Правне становище бездержав³них». Гостям рад³». Ви гостям рад³... А чи рад³ гост³ вам? Не дуже вони вам рад³, бо вони бездержавн³, а, значить, ³ безправн³. З чого ж тут рад³ти? ТРИДЦЯТЬ СРIБНИХ (Iсторична розвiдка) I Був колись, як ви знаете, недоброi, бородатоi пам'ятi, професор Грушевський. Вiн науковими своiми розвiдками остаточно й переконливо довiв, що ота мавпа, вiд якоi, за Дарвiном, пiшла людина, - так мавпа та була з украiнцiв. I що ви гадаете, i могло буть, бо при розкопках недалечко од piчки Ворскли було, як каже професор Грушевський, знайдено двi волосини - одна жовта, а друга блакитна. Так жовта волосина - з правого в тоi мавпи вуха, а блакитна - з лiвого. Проти фактiв не попреш. - А що ж уже говорити про скiфiв, половцiв, татар i т. д.? - гостро науково запитуе професор Грушевський. - Вони теж були украiнськi! У скiфськоi кам'яноi баби, як тiльки придивишся, ви побачите в руках копистку, а в половецькоi - праника. А на ixнix стойбищах знаходять силу черепiв: то скiфсько-украiнскi баби на базарах глечиками бились. Щодо татар, то тут уже нiяiсiнького сумнiву нема. Чингис-хан - вiн так тiльки писався, а насправдi це був Чингисович-Ханенко, вiд якого ото й пiшли киiвськi магнати Ханенки. Хан Батий - це Кiндрат Батийчук, що проживав на Батиевiй гopi, а потiм ото помандрував до татар, де й заханував... I так аж до Кiвськоi Pyci, коли вже навить горобцi i тi цвiрiнькали по-украiнському. Наука - вона наука. I коли скажете тепер послiдовникам Грушевського, що Киiвська Русь була праматiр'ю й колискою трьох братiх народов i ixнix культур: росiйського, украiнського й бiлоруського, вони вам одразу: - А двi волосини бiля Ворскли - жовта й блакитна? - А копистка й праник у сiфсько-половецьких бабiв?! - А черепки?! - А Чингисович-Ханенко й Батийчук?! - А горобцi?! Отака iхня icтopiя... Древня. Старовинна. II Грушевський з бородою, чи борода з Грушевским, заiсторичились i в icтopii Украiни новiтнiх часiв... Як тiльки ото 1917 року зацентрорадились, навкруги бороди Грушевського зосередилися панки та полупанки, якi остаточно вiдшлiфували свое, хочете кредо, хочете гасло, що з того часу правило й править iм у життi за слiпучий провiдний маяк. Кредо те (чи гасло) складаеться з двох, сказати б, частин: 1. Кому? 2. За скiльки? «Кому» - це в подалышй icтopii вiдомо. «За скiльки» - тут icтopичнi данi остаточно не виясненi, бо не завжди можна зiбрати документи. Один з послiдовникiв Грушевського, з яким погодилися вci, розв'язав цю справу емпiричним способом, а саме: - Iуда, - каже, - продешевив, а ми будемо так. Скiльки дадуть, але не дешевше тридцяти срiбних! I пiшло. Центральна рада, не вiдклаладаючи справи в довгу шухляду, одразу продала Украiну нiмцям. Це, як ви знаете, було 1918 року. Нiмцi Украiну купили, а саму Центральну раду перепродали "гетьмановi" Скоропадському. Украiнський народ замахнувся, i Скоропадський скоро впав. Як Пилип з конопель, вискочила на короткий час директорiя, ота сама, що: У вагонi директорiя, Пiд вагоном територiя. За нею iз неi ж виткнувся Симон Петлюра... Часу i в директорii з Петлюрою, чи в Петлюри з директорiэю було вже й дуже небагато, бо народ швидко пiдходив, а проте й за цей короткий час устигли вони продатися аж тричi: перше - Пiлсудському, друге - Антантi i трете - бiлогвардiйському генераловi Денiкiну. Хотiли продатися й бiлогвардiйському генераловi Врангелю, та не встигли, - Врангель уже був у Чорному мopi, а директорiя з Петлюрою, чи Петлюра з директоpieэю вмiли плавати тiльки по сухому... Вигнав народ з територii директорiю, i Денiикiна вигнав, i Врангеля... Одне слово, витурив i продавцiв i покупцiв... Тодi вже на численних чужих територiях на poзi столичних i не столичних улиць можна було бачити послiдовникiв Грушевського, що вигукували: - Украiна! Продаеться Украiна! Можна всю! Можна вроздрiб! Дешево! Kyпiть, ваша екселенцiя! - Скiльки хочете? - запитувала екселенщя. - Скiльки дасте! III Перед Великою Вiтчизняною вiйною у фашистсько-гестапiвських iнкубаторах понавилуплювалося чимало коновальсько-мельнико-бандерiвських гадюченят, що порозлазилися переважно на захiдних землях радянськоi Украiни, засновуючи там своi «самостiнi дiрки». Caмi вони попродалися ще, що називаеться «на корто», у запортках, i вже потiм продавали, та й ще поде-куди продають, украiнський народ рiзним закордонцям. Кому? Спочатку фашистським гестапiвцям. Потiм - англiйцям. Потiм - американцям. А чесний народ всього свiту, коли побачить такого co6i продавця, з огидою одвертаеться, кидаючи презирливо: - Iуда! А продавець улесливо усмiхаеться: - Iуда, кажете! Хе-хе! Iуда тiльки один раз продав! Далеко iудi до нас! Хай умиеться! УКРА¯Н²ЗАЦ²Я ²нтермед³я до п’ºси «В³й» Д ² Й О В ² О С О Б И: 1) Голова ком³с³¿ укра¿н³зац³¿. 2) Два члени ком³с³¿. 3) Радянська панна. 4) Кумедник. 5) Хор бурсак³в. Вс³ д³йов³ особи – переодягнен³ бурсаки. Кумедник  (вискакуº й дзвонить). Гей, латрижники, ланц³, розбишаки, поганц³, цитьте! Тихо, нев³гласи, см³р³те ваш³ гласи! Зараз почнеться комед³я, весела ³нтермед³я. Бурсаки. Тихо! Комед³я! ²нтермед³я! Кумедник. ² ритори й авдитори, граматики ³ братчики. Незаможники, середняки ³ тр-р-рудова ³нтел³генц³я. ² парт³йн³, ³ безпарт³йн³, ³ нав³ть чесн³ безпарт³йн³. Вичищен³ й в³дновлен³. Хто «за» ³ хто «проти». Ану, хто «проти»? Нема? То-то ж. Цитьте. Внемл³те к речам мо¿м. Слух преклон³те. Ми вам укра¿н³зац³ю апарату покажемо ³ яу тую укра¿н³зац³ю переводиться, розкажемо. Прислухайтесь, придивляйтесь. Все, що покажемо, запам’ятайте ³ на вуса намотайте. Бурсаки. Тихо! Укра¿н³зац³я! Кумедник. Ось ³де ком³с³я по укра¿н³зац³¿. Входить ком³с³я. Кумедник. Ось ³де громадянка Ундервуд. Вона на вс³ 100 % укра¿н³зувалася ³ через те на радянськ³й посад³ зосталася. Входить панна. Кумедник. Прислухайтесь, придивляйтесь, воно вам у пригод³ стане, бо укра¿н³зувати вас ще не скоро перестануть. Будьмо уважн³. Голова ком³с³¿ запитуº панну. Члени – записують в³дпов³д³. Бурсаки на вс³ в³дпов³д³ панни реагують жереб’ячим: «Го-го-го». Голова (до панни). Ви укра¿н³зувалися? Панна. Вже. Голова. А скаж³ть, будь ласка, нав³що переводиться укра¿н³зац³ю? Панна. Укра¿н³зац³ю переводиться для того, щоб залишити вс³х на посадах, бо якби не укра¿н³зували, то треба було б ус³х повиганяти. Голова. Так. Так. А скаж³ть тепер, чим славна º наша Укра¿на? Панна (сп³ваº): Лугом ³ду, коня веду, Розвивайся, луже! Бурсаки (раптом п³дхоплюють): Сватай мене, козаченьку, Люблю тебе дуже. Кумедник (дзвонить, силкуючись припинити бурсак³в. Останн³ повол³ втихають). Ф-фу, не видержали хлопц³. Голова (до панни). Ви хот³ли сказати п³снею? Панна. Але… Голова. Що таке «але»? Панна. «Але», по-нашому, по-руському, будуть значить: «Да». Бурсаки регочуть… Музика граº туш. Голова. А чим ³ще славна наша Укра¿на? Панна. Борщем ³ галушками. Бурсаки регочуть… Музика граº туш. Голова. Ну, укра¿нознавство ви засво¿ли добре. Тепер трохи з географ³¿… Скаж³ть, що таке «селянин»? Панна. Селяни… селяни… селяни… Про це ³ не говорили. Голова. Не говорили? Ну, та це не так ³ важно. А скаж³ть тепер, як буде по-укра¿нському: «В виду того, что…»? Панна. Позакак. Голова. Прекрасно. Прекрасно. Та ви краще од Шевченка. Скаж³ть тепер, як пишуться папери укра¿нською мовою? Панна. Вс³ папери укра¿нською мовою починаються так: «З огляду на ваше в³дношення…» А в словах, де було руськоº «ять», пишеться «³» з точкою. Голова. Приклад? Панна. Наприклад: «лºс» - л³с; «сºно» - с³но; «возлº» - возл³; «вºздº» - везд³… Бурсаки регочуть. Голова. Все це дуже добре. А все-таки найголовн³шого не сказали. Що найголовн³ше на Укра¿н³? Панна (мнеться). Не… не… знаю. Голова. Не знаºте? Панна. Не знаю. Голова (до дирижера). Маестро! Допомож³ть! Музика починаº грати гопака. Панна (скрикуº). Гопак» (² починаº танцювати). Танцюють ус³. Ус³ до нестями. Кумедник намагаºться припинити. Нарешт³ вс³ вгамовуються. Голова. Прекрасно! (Урочисто). Громадянка Ундервуд як знавець укра¿нознавства переводиться в позакатегор³йн³ й п³двищуºться з 10 в 14 розряд… Ви в³льн³… Бурсаки (сп³вають). Укра¿н³зувалась. Укра¿н³зувалась. Укра¿н³-зу-ва-а-а-ла-а-ся.

Реклама на сайте