«Старенькі (сценарій-алегорія)»

Старенькі (сценарій-алегорія)

Дійові особи за чергою їх появи у картині:

Валентина Павлівна — власниця шалі. Трохи наївна та добра.

Мар’я Петрівна — пліткарка та заздрісниця, але по суті мила та приємна жінка.

Світлана Борисівна — хоча й застаріла, але схильна до модних тенденцій. Все любить перевіряти на собі.

Дар’я Никанорівна — дама дуже рішуча, любить ставити питання руба. Але у той самий час хитра: сім разів відміряє — один відріже.

Марина Олексіївна — тележурналіст.

Ганна Геннадіївна — президент.

Н — якась невідома бабуся.

У епізодах задіяна велика кількість стареньких, які не названі на ім’я.

Валентино Павлівна йде вулицею, а всі інші розглядають її. Хто з цікавістю, хто допитливо, хто заздрісно. Вони бачать на ній нову шаль, і їм теж кортить її поносити.

Мар’я Петрівна розмовляє по телефону зі своєю подругою Світланою Борисівною. Іноді вона виглядає у вікно — помилуватися Валентиною Павлівною.

Мар’я Петрівна. Чуєш, Світлано Борисівно! Валентина Павлівна нову шаль десь дістала. Гарну-у-у-у-у! Не знаю й де... І на які кошти! Та й які там у неї можуть бути кошти?!

Світлана Борисівна гучно та моторно заводить великого годинника. Вона ходить кімнатою. X вухах у неї «хендс-фрі».

Світлана Борисівна. Пенсія зараз маленька, а як піднімуть, то одразу так ціни злетять, що лише тримайся! А що, вона поносити дасть, як ти думаєш?

Дар’я Никанорівна заступає шлях Валентині Павлівні.

Дар’я Никанорівна. Валентино Павлівно, ви дасте нам шаль поносити? Ви не подумайте чогось: ми поміряємо та відразу повернемо! Ми просто давно хотіли купувати таку саму, але все ніяк не можемо наважитись. А раптом нам буде не до лиця?

Валентина Павлівна. Ну, що ж беріть, звичайно. Мені не шкода. А від примірювання вона не зіпсується.

Звідусюди сходяться старенькі та починають примірювати шаль. Вони дивляться у дзеркало. Деякі навіть підфарбовують губи.

Світлана Борисівна. Ти диви, яка щедра! Їй легко щедрою бути.

У кімнаті Мар’ї Петрівни працює телевізор.

Там ідуть новини.

Ведуча ефіру – Марина Олексіївна.

Марина Олексіївна. Діватися нам тепер нема куди. Економіка зайшла у глухий кут. Все, що ми можемо, це пити чай із бубликами, а це не відповідає Копенгагенським критеріям. Як сказала президент Ганна Геннадіївна...

В кадрі — президент Ганна Геннадіївна (цитата).

Ганна Геннадіївна. Країни Латинської Америки давно перейшли на мате. Причому п’ють вони його з калебасів. У Парижі замість наших запліснявілих бубликів усі свіжі круасани їдять. У Лондоні, як відомо, файв-о-клок з молоком та пудингом. Лише ми все по-старечому живемо. А так далеко не заїдеш! Міняти нада всю систему до основанія!

Мар’я Петрівна. От дурна баба, от дурна! Дурна-а-а... Далися нам їх круасани із пудингом та файв-о-клок із калебасів?! У нас і своє є — нашо нам чуже? Вештається теж по закордонах, а потім давай нас учити!

Поки одна старенька приміряє шаль, інші катаються на гойдалках та каруселях. Якась бабуся читає книгу про Бабу Ягу. інша — газету «Пенсіонерська правда». Третя — дивиться у бінокль. Четверта — вирішує хитру головоломку.

У телевізорі Марина Олексіївна каже:

Марина Олексіївна. А тепер — співає Надєжда Бабкіна.

У кадрі з’являється та співає якась невідома бабуся Н, але фонограма звучить Надєжди Бабкіної.

Світлана Борисівна. (Випаює з плата мікросхему). А може, воно так і краще — з круасанами? І від пудингу я б не відмовилася. Воно що головне? Аби жувалося добре! А бублик той спробуй вкуси!

Дар’я Никанорівна на дворі приміряє шаль. Видно політичний рекламний плакат із Ганною Геннадіївною. На ньому — вона на фоні Біг Бена їсть круасан. Збоку лозунг: «Файв-о-клок у кожну хату!»

Дар’я Никанорівна. (Валентині Павлівні). А ви, Валентино Павлівно, як представниця заможних верств населення, за кого віддасте свій голос?

Валентина Павлівна. Та в чому моя заможність? Пенсія одна і все!

Дар’я Никанорівна. (Єхидно). Так це ви на пенсію шаль купували?

Валентина Павлівна. Ну-у-у... я накопичила трохи. І до того ж виграла у лотерею невелику суму.

Дар’я Валентинівна страшенно здивована та зацікавлена. Вона щось шепоче. Світлана Борисівна розуміюче киває.

Світлана Борисівна. (Перевіряє транзистор) Велику суму в лотерею, значить, виграла... Можна було здогадатися.

Світлана Борисівна вмикає відремонтований телевізор і в кадрі Марина Олексіївна бере інтерв’ю у Н, котра внизу підписана як «Надєжда Бабкіна».

Марина Олексіївна. Поділіться з нами своїми творчими планами!

Н. Ви знаєте, творчість — це така річ непередбачувана. Все одно що гра у лотерею. Можеш мільйон витягнути, можеш — пусто, а можеш усе життя по дрібняку вигравати. Але якщо зовсім не грати, то й результатів чекати не варто. Тому азартні ігри у всіх їх різновидах — від карт до кохання та творчості — це моя пристрасть! Чого й вам бажаю.

У наступній сцені Мар’я Петрівна телефонує Валентині Павлівні.

Мар’я Петрівна. Валентина Павлівна, алло! Чогось я вас поганенько чую. Ви, кажуть, у лотерею виграли? (Пауза). І багато? (Пауза). А кажуть, що багато! (Пауза). Ну, це для кого як. Комусь і стільки багато. Так ви тепер не запишаєтеся? Чай до мене прийдете пити? Ну, приходьте сьогодні ввечері.

Мар’я Петрівна та Валентина Павлівна п’ють чай.

Валентина Павлівна. Я гадала, що у моєму житті вже сталися всі найбільш важливі події, але, виявляється, що ні. Я навіть стала чекати якихось змін на краще.

Мар’я Петрівна. Та про що ви кажете?!

Валентина Павлівна. Але ж ми не можемо нічого передбачити. Це ж усе випадковість! Раптом завтра у лотерею виграєте ви? І значно більшу суму! Що ви будете робити з грішми? Зміни можуть бути різними, але змін на краще, погодьтеся, чекати приємніше.

Валентина Павлівна йде пустельною місцевістю. Її голос звучить за кадром

Валентина Павлівна. Земную жизнь прайдя да палавіни, я ачутілась в сумрачнам лісу. Земную жизнь прайдя уж да вершини, я із лісу вишла... із лісу вишла... щось тут зовсім не клеїться. Тут треба про несподіванки згадати. Уявіть собі: йдете ви, йдете полем, і раптом з-за рогу виїжджає танк! Це в анекдоті смішно, а в житті ні.

Мар’я Петрівна. Я не вірю у несподіванки. Вірю лише у непояснимі наукою істоти та події. Ось погляньте! Що це, по-вашому, таке?

Мар’я Петрівна розкриває багато шкатулок; сумочок, шухлядок та козубочків і нарешті, дістає звідти фотографію молодої дівчини.

Валентина Павлівна. Це або фотомонтаж, або... (на її обличчі страх).

Мар’я Петрівна. Ось і я теж спочатку злякалася. А потім задумалася. Звідки могла взятися така істота? Це що — невідома зоології тварина? Чи, може, якась нова раса? Воно ж схоже на людину!

Валентина Павлівна. Ні. Це людина. Але якась дуже дивна. Я таких ще ніде не бачила. Ви цю фотографію комусь іще, крім мене, показували?

Фотографію молодої дівчини роздивляються Дар’я Никанорівна та Світлана Борисівна.

Дар’я Никанорівна. А я гадаю, що це мавпочка. Самочка шимпанзе.

Світлана Борисівна. Та облиште ви, Дар’є Никанорівно, «мавпочка»! Це інопланетянка! Ви бачили людей з іншої планети? От, знайомтеся тепер!

Декілька невідомих стареньких передають фотографію молодої дівчини з рук у руки, дивляться та сильно дивуються. Деякі хапаються за голову, качають нею. Висловлюють надзвичайне здивування.

Марина Олексіївна. Науці добре відомі схожі випадки. Це хвороба, яка супроводжується різким схудненням та розгладжуванням природних складок на шкірі. Волосся на голові при цьому чорніє та густішає. Часто без будь-яких підстав збільшуються груди. Назви для цієї хвороби поки не придумано, але кращі голови медицини б’ються над загадкою її лікування. Вона пов’язана з часом. Час усередині людини раптово розривається та починає рухатись у хибному напрямку. Може це інфаркт часу?

Валентина Павлівна йде пустельною місцевістю. Голоси за кадром повторюють фразу: «інфаркт часу».

03.01.08

Оглавление