«НепрОстi»

ј хто не прочитаЇ сей есей, тому чи т≥й буде непросто у житт≥, оск≥льки њх Ќепрост≥ оминуть своњми ¤вними сюжетами, ба нав≥ть вимкнуть звук ≥ св≥тло.

ярослав ƒовган

© ѕрохасько “., 2002

© ¬идавництво ЂЋ≥ле¤-Ќ¬ї, 2002

Ќепрќст≥

Ў≥стдес¤т в≥с≥м випадкових перших речень

1. ¬осени 1951 року було би не дивно рушити на зах≥д Ч тод≥ нав≥ть сх≥д почав пов≥льно перем≥щатис¤ у тому керунку. ќднак —ебаст¤н з јнною у листопад≥ п'¤тдес¤т першого п≥шли з ћокроњ на сх≥д, ¤кого все ж тод≥ було б≥льше. “очн≥ше Ч на сх≥дний п≥вдень або ж п≥вденно-сх≥дно.

2. ÷¤ подорож в≥дкладалас¤ ст≥льки рок≥в не через в≥йну Ч в≥йна надто мало могла щось зм≥нити у њхньому житт≥. —ебаст¤н сам наваживс¤ порушити традиц≥ю с≥м'њ, за ¤кою д≥т¤м показуђвалос¤ м≥сц¤, пов'¤зан≥ з родинною ≥стор≥Їю у п'¤тнадц¤тиђр≥чному в≥ц≥. Ѕо тод≥, коли јнн≥ було п'¤тнадц¤ть, —ебаст¤н усв≥домив, що все повторюЇтьс¤ ≥ јнна стала дл¤ нього Їдиною можливою ж≥нкою на ц≥лий св≥т. ўо в≥н не т≥льки може бути лишень б≥л¤ нењ, але ≥ не може вже бути без нењ. “им часом у ял≥вц≥ Ч тому родинному м≥сц≥, куди сл≥д було повезти јнну

Ч на нењ чекали Ќепрост≥. ≤ —ебаст¤н знав, що вони дуже легко переконають доньку залишитис¤ з ними.

«рештою те, що јнна теж стане непростою, було передбачено ними ще тод≥, коли та народжувалас¤.

3. ” кв≥тн≥ п'¤тдес¤т першого јнна в≥дчула, що тато —ебаст¤н

Ч њњ Їдиний можливий чолов≥к, ≥ вони почали кохатис¤.

“≥Їњ весни багато хто ходив нечуваними маршрутами ≥ переђносив неймов≥рн≥ чутки. “ак —ебаст¤н дов≥давс¤, що Ќепрост≥ зникли з ял≥вц¤. ¬≥дтод≥ про них н≥хто н≥чого не чув.

÷≥ле л≥то —ебаст¤н з јнною безпробудно любилис¤, ≥ попри них пройшло к≥лька р≥зних арм≥й. Ќ≥що не перешкоджало йти н≥ на сх≥д, н≥ на п≥вдень, н≥ на п≥вденний сх≥д.  оли стало по-справжньому холодно ≥ дороги щ≥льн≥ше втиснулис¤ у своњ л≥н≥њ, вони нарешт≥ вийшли з ћокроњ ≥ за к≥лька дн≥в мали би бути в ял≥вц≥. ѕодорож в≥дкладалас¤ три роки. јле —ебаст¤н н≥чого не бо¤вс¤ Ч у нього знову була справжн¤ ж≥нка. “≥Їњ ж породи, що завжди.

4. ¬≥н не м≥г соб≥ у¤вити, ¤к зможе показати доньц≥ вс≥ м≥сц¤ у горах в≥д ћокроњ до ял≥вц¤ насправд≥. «ам≥сть чотирьох дн≥в потр≥бно, щоб подорож тривала чотири сезони. “≥льки так, а ще вдень, вноч≥, вранц≥ ≥ ввеч≥р јнна могла би побачити, ¤к разом по-р≥зному вигл¤даЇ ц¤ дорога. ¬≥н дививс¤ на карту, читав назви вголос ≥ ставав щасливим вже в≥д цього.

…ого нав≥ть не засмучувало, що карта н≥чого не промовл¤ла до јнни.

ўоправда, трохи непокоњли дерева, ¤ких не бачив ст≥льки рок≥в - њх р≥ст Ї найчаст≥шою причиною того, що робить м≥сц¤ неспод≥вано невп≥знаваними. ≤ найповажн≥шим доказом необх≥дђност≥ н≥коли не полишати близьких дерев напризвол¤ще.

ўодо самого переходу, то жодна подорож ≥ так не знаЇ, що з нею може статис¤, не може знати своњх справжн≥х причин ≥ насл≥дк≥в.

5.  олись ‘ранц казав —ебаст¤нов≥, що на св≥т≥ Ї реч≥ набагато важлив≥ш≥ в≥д того, що називаЇтьс¤ долею. ‘ранц мав на уваз≥ передовс≥м м≥сце. ™ м≥сце Ч Ї ≥стор≥¤ (¤кщо ж снуЇтьс¤ ≥стор≥¤, значить, мусить бути в≥дпов≥дне м≥сце). «найти м≥сце Ч запођчаткувати ≥стор≥ю. ѕридумати м≥сце Ч знайти сюжет. ј сюжети, зрештою, теж важлив≥ш≥, н≥ж дол≥. ™ м≥сц¤, в ¤ких неможливо вже н≥чого розказати, а ≥нод≥ варто заговорити самими назвами у правильн≥й посл≥довност≥, щоб назавжди оволод≥ти найц≥кав≥ђшою ≥стор≥Їю, ¤ка триматиме сильн≥ше, н≥ж б≥ограф≥¤. “опон≥м≥ка здатна запровадити у блуд, але нею можна ц≥лком об≥йтис¤.

6. ≤з —ебаст¤ном сталос¤ щось под≥бне. ¬≥н знайшов соб≥ ял≥вець, вигаданий ‘ранцом. …ого захопила л≥нів≥стика. “опон≥ђм≥ка захопила його, а не просто в≥н захопивс¤ њњ нуртами.

ѕлеска, ќпреса, “емпа, јпеска, ѕ≥дпула, —ебаст¤н. Ўеса, Ўешул, ћенчул, Ѕ≥лин, ƒумень, ѕетрос, —ебаст¤н.

 оли ще не ≥снувало н≥¤ких г≥р, назви були вже приготовлен≥. “ак само, ¤к ≥ з його ж≥нками Ч њх ще не було на св≥т≥, коли його кров почала м≥шатис¤ з тою, ¤ка мала стати њхньою.

¬≥дтод≥ йому йшлос¤ лише про те, щоб триматис¤ ц≥Їњ обмеђженоњ топон≥м≥ки ≥ ц≥Їњ скороченоњ генетики.

7. ‘ранциск зустр≥в —ебаст¤на на скел≥ за ял≥вцем. —ебаст¤н вертавс¤ з јфрики ≥ стр≥л¤в у птах≥в. —найперська рушниц¤ не давала в≥дчути вбивства. „ерез оптику видно лиш певне к≥но. ѕостр≥л не те що обриваЇ ф≥льм, а вносить у сценар≥й ¤кусь нову сцену. “ож в≥н настр≥л¤в досить багато р≥зних др≥бних пташок, ¤к≥ лет≥ли понад ял≥вцем ¤краз до јфрики.

Ќезабаром мала статис¤ зима. «има мусить щось зм≥нити. «има даЇ мету Ч це њњ основна властив≥сть. ¬она закриваЇ в≥дкрит≥сть л≥та, ≥ вже це повинно у щось вилитис¤.

‘ранциск шукав щось, з чого можна було зробити наступний ан≥мац≥йний ф≥льм. ≤ раптом Ч перед зимою, скел¤ над м≥стом, всередин≥ м≥ста, згра¤ птах≥в над горою, ¤к≥ лет¤ть до јфрики, ћалоњ јз≥њ, туди, де пол¤ з шафраном, алое ≥ г≥б≥скусом м≥ж г≥гантською шипшиною недалеко перед довгим Ќ≥лом, к≥лька убитих в око р≥знокольорових птиць, поскладаних одна на одну, в≥д чого р≥зн≥ кольори ще б≥льше р≥зн¤тьс¤, у кожному правому оц≥ в≥дблиск м≥жконтинентального ћаршруту, у кожному л≥вому Ч червона пл¤ма, ≥ жодне п≥р'¤чко не подерте, ≥ легенький в≥тер нагортаЇ пух з одного невагомого т≥льц¤ на примарний пух ≥ншого, ≥ око стр≥льц¤ у зворотному заломленн≥ оптики. ≤ стр≥лець. „ервоний б≥лий африканець.

8. —ебаст¤н змерз у руки. ¬≥н в≥дморозив њх у н≥чн≥й —ахар≥. ¬≥дтод≥ руки не терп≥ли рукавиць. —ебаст¤н сказав ‘ранцов≥ Ч а що мають робити п≥ан≥сти, коли стаЇ так зимно.

¬они дивилис¤ у вс≥ боки, ≥ всюди було гарно. Ѕо була ос≥нь, ≥ ос≥нь перелазила у зиму. ‘ранц називав р≥зн≥ гори, нав≥ть не показуючи Ч де ¤ка. ѕот≥м в≥н запросив його до себе. ” нього вже давно не було гостей Ч давно не зустр≥чав на скел¤х когось незнайомого. ћабуть, тод≥ вони вперше пили каву з ірейпфрутовим соком.  оли јнна принесла њм збанок на зашклену іалер≥ю, де у м≥дн≥й п≥чц≥ палилос¤ пообр≥зуваним галузз¤м винограду, то —ебаст¤н попросив, щоб вона трохи затрималас¤ ≥ показала Ч що видно через це в≥кно. јнна перепов≥ла Ч ѕлеску, ќпресу, “емпу, ѕ≥дпулу, Ўесу, Ўешул, ћенчул, Ѕ≥лин, ƒумень, ѕетрос.

Ѕула п≥зн¤ ос≥нь 1913 року. ‘ранц сказав, що Ї реч≥, набагато важлив≥ш≥ в≥д того, що називаЇтьс¤ долею. ≤ запропонував —ебаст¤нов≥ спробувати пожити у ял≥вц≥. “емн≥ло, ≥ јнна перед тим, ¤к принести другий збанок Ч майже сам с≥к, кави к≥лька крапель Ч п≥шла постелити йому л≥жко, бо ще не зум≥ла би зробити це напомацки.

’ронолог≥чно

1. —ебаст¤н залишивс¤ у ял≥вц≥ восени 1913 року. “од≥ йому було двадц¤ть рок≥в. ¬≥н народивс¤ з ≥ншого боку  арпат Ч на Ѕоржав≥ Ч у 1893 роц≥. ¬ 1909 ц≥лий м≥с¤ць мешкав з батьками у “р≥Їст≥, а через р≥к поњхав воювати до јфрики. ƒодому вертавс¤ через „орне море ≥  онстанцу, дал≥ –одн¤нськ≥ гори, √рин¤ва ≥ ѕ≥п ≤ван. ѕройшов „орногору, пройшов п≥д √оверлою ≥ ѕетросом. Ѕула п≥зн¤ ос≥нь 1913.

2. ял≥вець з'¤вивс¤ двадц¤ть п'¤ть рок≥в перед тим.

÷е м≥сце вигадав ‘ранциск, ¤кого част≥ше називали ‘ранцом. ƒвадц¤ть рок≥в ‘ранциск жив у м≥стах Ч Ћьвов≥, —тан≥слав≥, ¬ижниц≥, ћукачевому. ¬≥н вчивс¤ рисувати лише в одного граф≥ка (той працював колись з Ѕремом, а пот≥м робив ≥ п≥дробл¤в печатки) ≥ мусив, ≥ хот≥в, ≥ м≥г перењжджати за ним з м≥сц¤ на м≥сце. якось йому показали фотоапарат, ≥ в≥н перестав рисувати. ќднак трохи п≥зн≥ше в≥дразу за ћоршином помер ≥люстратор, що супрођводжував крак≥вського професора ботан≥ки Ч вони њхали в „орнођгору описувати рослини √уцульщини. ” —тан≥слав≥ професор надибав ‘ранца, ≥ через к≥лька дн≥в той побачив м≥сце, де почувс¤ на м≥сц≥ Ч сродно ≥ щасливо. „ерез р≥к ‘ранциск вернувс¤ туди ≥ почав будувати м≥стечко.

ј ще через п'¤ть рок≥в ял≥вець був найхимерн≥шим ≥ досить модним курортом ÷ентральноњ ™вропи.

3. јнна, через ¤ку —ебаст¤н залишивс¤ у ял≥вц≥, спочатку називалас¤ —тефан≥Їю. —правжньою јнною була њњ мама Ч ж≥нка ‘ранциска. ¬она л≥кувалас¤ в≥д страху висоти, бо була альп≥н≥стђкою. ѕрињхала на курорт разом з≥ своњм при¤телем Ч спелеологом. ¬они робили одне ≥ те ж найкраще у св≥т≥. Ћиш вона л≥зла догори, а в≥н Ч вниз, але обом найб≥льше бракувало простору.  оли јнна заваг≥тн≥ла в≥д ‘ранциска, то вир≥шила народити дитину тут, у ял≥вц≥. ј коли народилас¤ —тефан≥¤, то јнна вже н≥куди не хот≥ла вертатис¤.

¬она загинула на дуел≥, на ¤ку була викликана своњм чолов≥ком. ‘ранциск в≥дразу пере≥накшив —тефан≥ю на јнну. ¬≥н сам виховуђвав доньку аж до того дн¤, коли запросив до њхнього дому —ебаст¤на, ¤кий вертавс¤ з јфрики на Ѕоржаву. “од≥ ‘ранциск побачив, що в≥дтепер вона буде або слухатис¤ ≥ншого чолов≥ка, або не зважатиме н≥ на кого.

Ћисти до ≥ в≥д Ѕеди

1. ™диною людиною, ¤ка знала њх вс≥х упродовж к≥лькох дес¤тил≥ть, був старий Ѕеда.  азали, що в≥н з Ќепростих. ¬ кожному раз≥ Ѕеда знавс¤ ≥ з ними.  оли ‘ранц навчив јнну читати ≥ писати Ч довший час в≥н не хот≥в, щоб вона вм≥ла, бо розум≥в, що јнна буде не писати, а записувати, ≥ не читати, а перечитувати, а це здавалос¤ ‘ранцов≥ непотр≥бним Ч вона захот≥ла дов≥датис¤ б≥льше про початок ял≥вц¤, про маму. “аке м≥г знати лише старий Ѕеда, ≥ вона писала йому листи ≥з запиђтанн¤ми. ¬≥дпов≥д≥ приходили або дуже скоро, або йшли так довго, що здавалос¤, н≥би цього разу була вказана неправильна адреса (за ¤кою не мешкав нав≥ть хтось такий, хто б м≥г в≥дписати, що Ѕеди там не може бути н≥коли).

якраз тод≥ Ѕеда почав жити у панцернику, перењжджаючи з м≥сц¤ на м≥сце, але не переход¤чи меж≥ певного кола, центром ¤кого був ял≥вець.  олись Ѕеда розпов≥в одну ≥стор≥ю.

2.  оли в≥н перший р≥к прожив у своЇму панцернику, то думав, що не зможе забути жодноњ його др≥бноњ детал≥ до к≥нц¤ житт¤. ѕотому панцерник нањхав на м≥ну, забуту ≥тал≥йђц¤ми, ¤к≥ будували тунель на яблуницькому перевал≥. Ѕеда мало не помер. …ого забрали ¤к≥сь гуцули. “≥ло було ц≥лком зранене, ≥ не так, ¤к ножем, шаблею чи сокирою, а так, н≥би пов≥дкриђвалис¤ щ≥лини у земл≥. …ого запхали у бочку з медом ≥ поњли коз¤чим молоком, звурдженим у перегр≥тому вин≥. ј панцерник вз¤лис¤ ремонтувати циганськ≥ скрипал≥. „ерез дев'¤ть м≥с¤ц≥в Ѕеда вил≥з з меду. ѕанцерник сто¤в у саду, ≥ д≥ти, сто¤чи на ньому, струшували з дерева ос≥нн≥ ¤блука. «даЇтьс¤, сн≥жний кальв≥н. “ож Ѕеда думав, що запам'¤тав свого воза назавжди. ¬≥н видр¤павс¤, швидко слабнучи, по драбинц≥ до люка ≥ зрозум≥в, що не пам'¤таЇ, ¤к цею драбиною л≥злос¤ дев'¤ть м≥с¤ц≥в тому. «аплющив оч≥ ≥ не зм≥г соб≥ у¤вити, де що Ї там, де все було таким знаним. «аспокоював себе тим, що стала ≥ншою шк≥ра. јбо тим, що п≥д час ремонту скрипал≥ в≥дкинули ¤к≥сь детал≥. ≤ не зм≥г себе заспокоњти. “ак писав старий Ѕеда.

јнна слала йому листи ≥з запитанн¤ми про свою родину. ¬≥н в≥дђписував, в≥дпов≥даючи на запитанн¤, ≥ завжди дописував ще щось про себе, хоч вона того не просила, але читала з ц≥кав≥стю.

3. ƒе¤к≥ листи јнни вигл¤дали ¤кось так. ...¤ не прошу, щоб ти розказував усьо...

...¤ тоб≥ також хочу багато вс¤кого сказати про ял≥вець, ‘ранциска, маму, Ќепростих. “и ж Їдиний на ц≥лий св≥т, хто знав њх вс≥х...

...¤ сама не знаю Ч пощо мен≥ це, але ¤ њх в≥дчуваю без голос≥в. я в≥дчуваю своЇ т≥ло, ¤ починаю думати так, ¤к воно. –аптом розум≥ю, що ¤ не самост≥йна. я залежу в≥д них ус≥х, бо ними теж думаЇ моЇ т≥ло...

...мен≥ не зле в≥д такоњ залежност≥, але хочу знати Ч- що в мен≥ чиЇ: що ‘ранцове, що мамине, що Ќепростих, що в≥д ял≥вц¤, а що моЇ...

...ваганн¤ Ч це щось б≥льше, н≥ж помилка...

...кажи ще щось...

...розказуй дал≥...

...¤к давно вигл¤дав ял≥вець...

...¤ так кажу: ¤ так тебе дуже люблю, Ї ≥ Ї...

...¤ знаю, що мама з'¤вилас¤ вже тод≥, коли ял≥вець став модним. “аких курорт≥в б≥льше в св≥т≥ не було...

...про вс≥х наших попередн≥х тато завжди говорив через слово мабуть...

4. —тарий Ѕеда в≥дписував (якби ¤ пам'¤тав усе, що вони казали, що ми говорили. Ќав≥ть без того, що опов≥дав ¤. ≤ ¤кби вони розказували тод≥ мен≥ все те, що вони говорили без мене. јле ж вони теж мало що пам'¤тали, кр≥м к≥лькох фраз.  оли ж ти не пам'¤таЇш, ¤к казав, ¤к тоб≥ казали, то н≥кого нема. “и не почуЇш голос≥в. “реба чути голос. √олос живий ≥ голос оживлюЇ. √олос сильн≥ший в≥д образу. ‘ранц казав мен≥, що Ї реч≥, значно важлив≥ш≥ в≥д дол≥. —каж≥мо, ≥нтонац≥њ, синтаксис.  оли хочеш залишитис¤ самим собою Ч н≥коли не в≥дкидай власних ≥нтонац≥й. ¬≥н ц≥лу в≥йну говорив тим самим голосом, що завжди. я не можу говорити з тобою другий раз лиш про це. я не можу розказати тоб≥ всього того, що ти хочеш почути. я можу говорити. ≤ тод≥ ти можеш почути те, що хочеш. ј навпаки Ч н≥. јле ≥ ти всього не запам'¤таЇш. —казане минаЇ. Ќам добре тепер, бо нам гарно говоритьс¤. ћен≥ подобаЇтьс¤ слухати себе до тебе. ” вас у родин≥ н≥хто не визнавав загальновизнаного синтаксису. «наЇш, ¤к≥ ваш≥ фам≥льн≥ фрази Ч Ї ≥ Ї, треба ≥ треба, безв≥дпов≥дальна посл≥довђн≥сть щ≥льна, ¤ так тебе дуже люблю... ¬аганн¤ Ч це б≥льше, н≥ж помилка, або менше. јле надовше.  ажуть, що тв≥й д≥до Ч мамин тато, в≥н не тутешн≥й, десь з Ўар≥шу - мав маленький сад. ¬≥н мр≥¤в там пожити на старост≥. Ћежати на своњх лежаках з мушель слимак≥в, курити оп≥ум ≥ штурхати босою ногою шкл¤н≥ кул≥. ¬≥н обмурував невеличкий кавальчик земл≥, зас≥¤в його доб≥рною др≥бною однор≥дною травою. ѕосередин≥ закопав страђшенно височезний стовп ≥ пустив по ньому плющ, фасолю ≥ дикий виноград. ѕоруч викопав ¤му ≥ засипав њњ ц≥лу черепашками слимак≥в.  азали, що щось таке в≥н колись побачив за високим муром на √радчанах, коли заблудивс¤ там ≥ пол≥з на черешню видивитис¤, куди дал≥ йти. Ќа тому лежаку в≥н лежав, коли курив. √олову клав на великий плаский кам≥нь, на ¤кому росли сам≥ лишайники. ¬≥н ходив у Ѕ≥л≥ “атри, визбирував ¤к≥сь спори ≥ заражував чи запл≥днював ними кам≥нь. ўе сам повидував шкл¤н≥ кул≥, всередин≥ ¤ких були жив≥ цикламени.  ул≥ можна було штовхати, вони котилис¤, цикламени переверталис¤ ≥ через ¤кийсь час починали викручуватис¤, скеровуючись низом до земл≥, а верхом Ч до сонц¤. —ад знищили, коли мама була ще мала ≥ д≥до вт≥к з нею ≥ вс≥ма д≥тьми в гори. ‘ранц також не м≥сцевий. Ќ≥хто не скаже тоб≥, зв≥дки в≥н прийшов, зв≥дки ви родом. ¬≥н захот≥в жити у ял≥вц≥, бо спод≥вавс¤, що там не буде н≥¤ких вражень, не в≥дбуватиметьс¤ жодних ≥стор≥й. ¬≥н хот≥в, щоб довкола не ставалос¤ н≥чого, за чим не встигаЇш. Ќ≥чого, що треба би було запам'¤товувати. Ѕув ще дуже молодий. Ќе знав, що так не буваЇ Ч це перше Ч житт¤ вируЇ всюди, хай по-др≥бному, одноман≥тно, але нестримно, неповторно ≥ неск≥нђченно. ј друге Ч н≥чого ≥ так не мусиш запам'¤товувати, лапати насильно. “е, що маЇ залишитис¤, приходить назустр≥ч ≥ проростаЇ. “ака соб≥ ботан≥чна географ≥¤ Ч вичерпн≥сть радост≥ проростанн¤. я знаю, що перша јнна з'¤вилас¤ вже тод≥, коли ял≥вець став модним. «в≥дус≥ль з'њжджалис¤ пац≥Їнти, щоб пити джин. ћ≥стечко вигл¤дало вже так, ¤к тепер, лиш не було твоњх придумок. Ѕули збудован≥ маленьк≥ готел≥, панс≥онати з барами. “ам можна було пити самому у номер≥, на пару, у товариствах, три рази денно, натще ≥ на н≥ч, або ц≥лу н≥ч, або могли збудити в ¤к≥йсь годин≥ вноч≥ ≥ подати порц≥ю до л≥жка. ћожна було лишатис¤ спати там, де пив, або випивати з л≥карем чи психотерапевтом. я любив напиватис¤ на гойданц≥. јнна дуже добре лазила по скел¤х. ¬она в≥дчувала вагу кожного фраіменту власноњ площ≥ й ум≥ла розкласти њњ на вертикальн≥й ст≥н≥. “ам н≥чого не треба бачити масштабно. ≤ головне Ч ти завжди з≥ шнурком. ¬она думала, що њй все байдуже, а насправд≥ почала бо¤тис¤. ѕочала прињжджати в ял≥вець п≥сл¤ того, ¤к сильно побилас¤. Ѕо знову могла добре лазити, але власне бо¤лас¤. Ќе могла добре по¤снити, бо майже не вм≥ла говорити, хоч ≥ думала кожним м≥л≥метром т≥ла. ‘ранц тод≥ був удвоЇ б≥льший, н≥ж тепер Ч можеш соб≥ у¤вити, що вони в≥дчували. ‘ранц н≥коли н≥кому такого не опов≥дав. јле ¤ знаю, що найкраще њм було тод≥, коли јнна заваг≥тн≥ла. ≤ це Ч не через мабуть. „омусь заведено вважати, що зак≥нченн¤м певного сюжету Ї смерть. Ќасправд≥ ж сюжети зак≥нчуютьс¤ ¤краз тод≥, коли хтось народжуЇтьс¤. Ќе ображайс¤, але коли ти народилас¤, зак≥нчиђлас¤ ≥стор≥¤ ‘ранца ≥ твоЇњ мами...).

јнн≥ дуже подобалос¤, що писав Ѕеда на обгортках, ¤к≥ ще пахли р≥зними фруктовими ча¤ми.

√енетично

1. ‘ранциск вважав себе людиною поверхневою. Ћюбив поверхн≥. ѕочувавс¤ на них впевнено. Ќе знав, чи Ї сенс залазити глибше, н≥ж бачить око. ’оч завжди прислуховувавс¤ до того, що звучало за будь-¤кими перетинками. ≤ принюхувавс¤ до струђмен≥в, що виривалис¤ з пор. ƒививс¤ на кожен рух, але, дивл¤чись на когось, не намагавс¤ у¤вити Ч що хто думаЇ. Ќе м≥г проанал≥ђзувати сутност≥, бо переповнен≥сть зовн≥шн≥х деталей давала достатньо в≥дпов≥дей. ¬≥н не раз зауважував, що ц≥лком задовольђн¤Їтьс¤ тими по¤сненн¤ми р≥зних ¤вищ, ¤к≥ даютьс¤ побачити, не потребуючи доступу до знанн¤ про глибинн≥ зв'¤зки м≥ж речами. Ќайчаст≥ше в≥н користувавс¤ найпрост≥шою ф≥гурою мисленн¤ Ч аналог≥Їю. ѕереважно думав про те, що на що под≥бне. “очн≥ше Ч що нагадуЇ що. “ут в≥н перем≥шував форми з≥ смаками, звуки ≥з запахами, риси з доторками, в≥дчутт¤ внутр≥шн≥х орган≥в з теплом ≥ холодом.

2. јле одне ф≥лософське питанн¤ ц≥кавило його по-справжньому.

‘ранц роздумував про редукц≥ю. ¬≥н зважував, ¤к величезне людське житт¤, неск≥нченн≥сть наповнених неск≥нченн≥стю секунд поступово можуть редукуватис¤ до к≥лькох сл≥в, ¤кими, наприклад, сказано все про цю людину в енциклопед≥њ (з ус≥х книг ‘ранц визнавав лише енциклопедичний словник Ћ¤руса, ≥ його б≥бл≥отека складалас¤ з к≥льканадц¤тьох доступних л¤рус≥вських перевидань).

ќдн≥Їю з його розваг було пост≥йне придумуванн¤ статей ≥з к≥лькох сл≥в чи речень у стил≥ Ћ¤руса Ч про вс≥х, кого в≥н знав чи зустр≥чав. —татт≥ про себе в≥н нав≥ть записував. «а роки њх набралос¤ к≥лька сотень. ≤ хоча кожна м≥стила щось, що в≥др≥зн¤ло њњ в≥д ≥нших, все ж його Ч хай ще не зак≥нчене житт¤ Ч вм≥щалос¤ у к≥лькадес¤т добре впор¤дкованих сл≥в. ÷е захоплюђвало ‘ранца ≥, не перестаючи дивувати, давало над≥ю на те, що жити так, ¤к в≥н Ч ц≥лком добре.

3. ўе одним доказом його власноњ поверхневост≥ було те, що ‘ранциск н≥чого не знав про св≥й р≥д. Ќав≥ть про тата ≥ маму знав лише бачене у дитинств≥. ¬они чомусь н≥ разу не говорили з ним про минуле, а в≥н н≥коли не додумавс¤ хоч про щось запитати. ÷≥ле дитинство лиш малював на самот≥ все, на що дививс¤. Ѕатьки померли без нього, в≥н тод≥ вже мав свого учител¤ в ≥ншому м≥ст≥. «рештою, ¤кось ‘ранциск зрозум≥в, що жодного разу, нав≥ть у перш≥ роки житт¤, не намалював н≥ маму, н≥ тата. њхн¤ редукц≥¤ була майже абсолютною.

ћабуть, саме страх продовженн¤ такоњ пустки змусив його розказувати доньц≥ ¤кнайб≥льше вс≥л¤кого про себе. Ќав≥ть про будову св≥ту в≥н намагавс¤ викласти так, щоб јнна завжди пам'¤тала, що про те чи ≥нше њй вперше сказав тато.

’оча про њњ маму Ч його јнну Ч в≥н теж знав лиш те, що пережив разом з нею Ч трохи б≥льше, н≥ж два роки. јле цього було досить, щоб д≥вчинка знала про маму все, що належитьс¤.

ј за ц≥ле своЇ житт¤ Ч кр≥м останн≥х к≥лькох м≥с¤ц≥в -Ч јнна жодного дн¤ не прожила без тата. Ќав≥ть п≥сл¤ того, ¤к стала ж≥нкою —ебаст¤на.

4. ” вересн≥ 1914 року вона добров≥льно п≥шла до в≥йська ≥ п≥сл¤ к≥лькох тижн≥в вишколу потрапила на фронт у —х≥дн≥й √аличин≥. —ебаст¤н з ‘ранциском залишилис¤ сам≥ у будинку недалеко в≥д головноњ вулички ял≥вц¤. « фронту не було жодних в≥стей. јж весною 1915 до м≥ста прийшов кур'Їр ≥ передав —ебас-т¤нов≥ (‘ранцов≥ в≥друбали голову день перед тим, ≥ завтра мав в≥дбутис¤ похорон) немовл¤ Ч доньку героњчноњ самохотниц≥ јнни ял≥вц≥вськоњ. —ебаст¤н так ≥ не дов≥давс¤, коли точно народилас¤ дитина ≥ що робила ваг≥тна јнна у найстрашн≥ших битвах св≥товоњ в≥йни. јле точно знав Ч це його донька. Ќазвав њњ јнною, точн≥ше другою јнною (то вже п≥сл¤ њњ смерт≥ в≥н часто говорив про нењ просто Ч друга).

5. ƒруга јнна щораз б≥льше ставала под≥бною на першу. „и то насправд≥ вони обоЇ були под≥бними на найпершу Ч це м≥г знати лише старий Ѕеда. ўодо —ебаст¤на, то в≥н привчивс¤ щоденно пор≥внювати себе ≥ ‘ранциска.

¬≥н сам виховував свою јнну, не допускаючи до нењ н≥¤ких ж≥нок. ¬решт≥ сталос¤ так, що в≥с≥мнадц¤тир≥чна јнна самосђт≥йно вибрала соб≥ чолов≥ка. Ќим був, звичайно, —ебаст¤н.

6. ÷ього разу не було такого, чого б в≥н не знав про ваг≥тн≥сть своЇњ ж≥нки. «рештою, лише в≥н був присутн≥й при народженн≥ њхньоњ дочки ≥ Ч одночасно Ч р≥дноњ внучки. ≤ —ебаст¤н бачив, ¤к народженн¤ стало к≥нцем ≥стор≥њ. Ѕо на початку наступноњ його найр≥дн≥ша друга јнна померла хвилину перед тим, ¤к трет¤ опинилас¤ в нього на руках.

ƒесь у своњх г≥рких глибинах —ебаст¤н в≥дчув шалене скручуђванн¤ ≥ розправл¤нн¤ п≥дземних вод, замальовуванн¤ ≥ стиранн¤ св≥т≥в, перетворенн¤ двадц¤ти попередн≥х рок≥в на нас≥нину. ¬≥н подумав, що не треба н≥¤ких непростих, аби вгадати, що таке вже колись з ним було, а з щойнонародженою ж≥нкою в≥н доживе до под≥бного зак≥нченн¤. ўо справа не у дивовижн≥й кров≥ ж≥нок ц≥Їњ родини, а у його нестримн≥й сил≥ бути влитим в нењ. ўо не вони мус¤ть помирати молодими, а в≥н не маЇ права бачити њх б≥льше, н≥ж по одн≥й.

7. —ебаст¤н вийшов на веранду. Ќепрост≥, мабуть, прийшли вже давн≥ше, але тихо сид≥ли на лавках, доч≥куючись поки зак≥нчатьс¤ пологи.

Ќа вечерю —ебаст¤н настр≥л¤в мало не сто дрозд≥в, ¤к≥ щойно об'њли вс≥ ¤годи на молод≥й чорн≥й горобин≥. ¬≥н сп≥к њх ц≥лими Ч лише повискубував п≥р'¤ ≥ натер шафраном.

ƒв≥ ж≥нки Ч в≥жлунка ≥ гадЇрниц¤ Ч обмили јнну ≥ загорнули њњ в кольоров≥ л≥жники.

„олов≥ки тим часом ¤кось погодували дитину ≥ казали, що н≥чого не треба њй сказати Ч бо сама непроста. ј ще сказали, що казав ‘ранц, що Ї реч≥ значно важлив≥ш≥ в≥д дол≥. «даЇтьс¤, в≥н мав на уваз≥ спадков≥сть.

ѕ≥сл¤ вечер≥ —ебаст¤н н≥¤к не м≥г заснути. ¬≥н згадував Ч чи не говорила колись јнна про м≥сце, де хот≥ла би бути похованою, ≥ ¤к нагодувати завтра дитину. ѕот≥м почав думати про досл≥ди пастора ћендел¤ з горохом ≥ вир≥шив, що ц¤ дитина буде щасливою. —пробував у¤вити себе через с≥мнадц¤ть рок≥в Ч в 1951 роц≥ Ч ≥ в≥дразу заснув.

ѕерша стара фотограф≥¤ Ч Їдина недатована

1. Ќевисокий мур складений з пласких кам'¤них плит непрађвильноњ форми.  р≥м того, плити дуже в≥др≥зн¤ютьс¤ розм≥рами

Ч Ї тонк≥ ≥ маленьк≥, ¤к долон¤ з п≥д≥гнутими пальц¤ми, а трапл¤ђютьс¤ так≥ довг≥, що на них можна виг≥дно лежати. ¬они ж Ч найгрубш≥, але саме серед цих нема жодноњ в≥дколеноњ р≥вно по вс≥й довжин≥. ќднак переважають все ж таки середн≥. якби тримати таку плиту перед собою, впершись п≥дбор≥дд¤м в один край, то другий ледве с¤гав би по¤са. ћур маЇ дивну особлив≥сть: хоч вигл¤даЇ дуже ц≥л≥сно ≥ здаЇтьс¤, що н≥коли не зак≥нчуЇтьс¤

Ч саме так мали би вигл¤дати вс≥ позначен≥ меж≥ Ч незамащен≥ шпари м≥ж поскладаним лежачи кам≥нн¤м викликають бажанн¤ або поперем≥нювати плити м≥сц¤ми, або робити з кожним окремо ще щось ≥нше.

2. ¬ажливо, що вс≥ камен≥ ц≥лком чист≥. Ќа ц≥лому мур≥ не росте жодного моху, жодного малесенького деревц¤ чи бодай стебла. якщо нав≥ть ¤кесь лист¤ ≥ попадало на нього з к≥лькох бук≥в (мур достатньо широкий, а лист¤ вже жовт≥Ї ≥ де-не-де обриваЇтьс¤ сухим в≥тром, ¤к то буваЇ в к≥нц≥ серпн¤ Ч це зрозуђм≥ло нав≥ть з чорно-б≥лоњ фотограф≥њ), то його хтось ретельно позм≥тав з нагр≥того пооб≥дн≥м сонцем кам≥нн¤.

ћ≥ж деревами за муром Ч теж кам'¤на куб≥чна буд≥вл¤.  амен≥ бездоганно в≥дшл≥фован≥, здаЇтьс¤, що весь будинок Ч монол≥т без жодного в≥кна. –ельЇф на фронтон≥ ≥м≥туЇ чотири шуфл¤ди, тож куб вигл¤даЇ ¤к величезна комода. Ѕудинок зроблено так, н≥би верхн¤ шуфл¤да трохи висунена. Ќа пор≥вн¤но мал≥й метал≥чн≥й емальован≥й таблиц≥ простим грубим ≥ низьким шрифтом написано Yuniperus .

3. ј перед муром Ч фраімент викладеноњ вже р≥чковими кругл¤ками дороги. ƒорога починаЇтьс¤ знизу посередин≥ картки, веде в л≥вий верхн≥й кут, огинаючи високу похилу кедрову сосну, ≥ зникаЇ знову ближче до середини Ч звичайно, зверху. ѕри к≥нц≥ дорога п≥дн≥маЇтьс¤ п≥д таким кутом, що служить одночасно тлом знимки. ¬есь час мур справа, а зл≥ва Ч вузький канал з порожн≥ми бетонними берегами. ўе л≥в≥ше, вже за каналом, вм≥стивс¤ лиш кусочок високого дощаного настилу, на ¤кому сто¤ть к≥лька пл¤жних лежак≥в ≥ боч≥вок з≥ стрункими ¤л≥вц¤ми.

4. ‘ранциск у б≥лому полотн¤ному плащ≥ з великими іудзиками стоњть на самому крањ каналу, на берез≥, ближчому до дороги. „ерез руку в нього перекинута одежа. ¬она такого самого кольору, ¤к ≥ плащ, але можна розр≥знити, що там лише сорочка ≥ штани. ¬ друг≥й руц≥ Ч чорн≥ черевики. « постави видно, що в≥н щойно в≥двернувс¤ в≥д поверхн≥ води. ј там Ч голова людини, котра пливе каналом за теч≥Їю.

5. Ћице розр≥знити неможливо, але —ебаст¤н знаЇ, що то в≥н. “ак бувало не раз: вони прогулювалис¤ м≥стом Ч —ебаст¤н пов≥льно плив каналами, а ‘ранц йшов поруч берегом.

 анали супроводжували кожну з вуличок ял≥вц¤. ¬ такий спос≥б вода з багатьох пот≥чк≥в, що ст≥кала схилом над м≥стом, збиралас¤ у басейн на його нижн≥й меж≥. —ебаст¤н м≥г годинами плавати у г≥рськ≥й вод≥, ≥ вони безперервно розмовл¤ли. —уд¤чи з≥ всього, фотограф≥¤ мала бути зробленою наприк≥нц≥ л≥та 1914 року. јдже лише один раз з ними ходив молодий ≥нструктор мистецтва виживанн¤, ¤кого запросили до одного панс≥онату Ч починаючи з вересн¤, викладати на платних курсах.  р≥м нього, тод≥ прињхали ще вчитель есперанто ≥ власник гектографа. јле на прогул¤нку м≥стом попросивс¤ т≥льки ≥нструктор.

6. ¬≥дразу п≥сл¤ купел≥ ≥ фотографуванн¤ ≥нструктор запропођнував зайти кудись на джин, але —ебаст¤нов≥ з ‘ранцом хот≥лос¤ легкого св≥жого вина з волохатого аірусу ≥ вони повели ≥нструктора до Ѕеди, до панценика, що сто¤в м≥ж двома пл¤мами-островами жерепа. Ѕеда ц≥ле л≥то збирав р≥зн≥ ¤годи ≥ тепер усередин≥ панђцерника сто¤ло к≥лька дес¤тил≥трових бутл≥в, в ¤ких ферментуђвали р≥знокольоров≥ ¤годи, нагр≥т≥ метал≥чними ст≥нами воза.

¬они спочатку пробували потрошки кожного вина, а пот≥м випили все аірестове. ≤нструктор страшенно розбалакавс¤ ≥ почав перев≥р¤ти, ¤к —ебаст¤н вм≥Ї розв'¤зувати легеньк≥ задачки з теор≥њ виживанн¤. ¬и¤вилос¤, що той майже н≥чого не знаЇ ≥ зможе дуже легко померти у найневинн≥ш≥й ситуац≥њ. ’оч —ебаст¤н у¤вл¤в соб≥, що таке саме виживанн¤. ”¤вл¤в так добре, що врешт≥ перестав про нього дбати. ≤ все ж виживав.

7. ¬ јфриц≥ в≥н мав багато нагод загинути, але вижити було важлив≥ше, бо ц≥каво, що јфрика. Ќарешт≥ в≥н, дивл¤чись на будь-¤кий кусник земл≥ Ч нав≥ть п≥с¤ючи вранц≥, Ч бачив, що перебуваЇ на ≥ншому континент≥, на незнан≥й тверд≥. “ак в≥н переконавс¤, що јфрика ≥снуЇ. Ѕо перед тим перел≥к м≥сцевостей, довгий р¤д в≥дм≥нностей в арх≥тектур≥, розм≥щенн≥ з≥рок, будов≥ череп≥в ≥ звича¤х стиравс¤ принциповою незм≥нн≥стю квадратик≥в ірунту ≥ трави на ньому.

8. ј про виживанн¤ в≥н вперше дов≥давс¤ тод≥, коли ц¤ трава почала гор≥ти довкола нього. ¬≥тер, ¤кий переважно приносив лише псих≥чн≥ розлади, розган¤в вогонь в чотири боки в≥д того м≥сц¤, куди впав на висушену землю. ј пот≥м, випередивши вогонь (можливо, в≥н заб≥г власне туди, зв≥дки його розган¤в у чотири боки в≥тер), —ебаст¤н втрапив усередину дощу, що назбирувавс¤ ц≥лий р≥к ≥ пот≥м т≥к затверд≥лим червоним ірунђтом багатьма паралельними потоками, дл¤ ¤ких людина важить так мало, ¤к найменша п≥скова черепашка, ≥ так багато, ¤к м≥льђйони, м≥р≥ади спраглих теч≥њ нас≥нин, скинутих в≥дмерлим бадилл¤м упродовж багатьох м≥с¤ц≥в без жодноњ крапл≥.

≤нструктор був уражений неуцтвом —ебаст¤на. ¬≥н не в≥рив, що хтось дозвол¤Ї соб≥ спок≥йно жити, н≥чого не знаючи, ¤к уникнути щоденноњ небезпеки. “ож —ебаст¤н вир≥шив, що б≥льше не скаже про виживанн¤ жодного слова.

9, ќтже, Їдина недатована знимка була зроблена 28 червн¤ 1914 року. “реба буде надписати цю дату на зворот≥ хоча би твердим ол≥вцем.

якби напис нав≥ть ≥ стерс¤, Ч а написане ол≥вцем обов'¤зково стираЇтьс¤, переважно вже тод≥, коли уточнити хоч щось вже н≥кому, Ч то в≥д твердого ол≥вц¤ мусить залишитис¤ рельЇфний сл≥д, витиснений у попореному гострим іраф≥том найверхн≥шому шар≥ паперу.

‘≥з≥олог≥чно

1.  ожен чолов≥к потребуЇ вчител¤. „олов≥кам взагал≥ необх≥дно вчитис¤.

ќсоблив≥ чолов≥ки вир≥зн¤ютьс¤ не т≥льки здатн≥стю вчитис¤ ≥ навчитис¤, але й тим, що завжди знають ≥ пам'¤тають Ч чого саме в≥д кого вони навчилис¤, нав≥ть випадково. ≤ ¤кщо у ж≥нок пам'¤ть про вчител≥в Ї про¤вом доброзичливост≥, то дл¤ чолов≥к≥в

Ч найнеобх≥дн≥шою складовою самого вивченого. Ќайвидатн≥ш≥ чолов≥ки не просто вчатьс¤ ц≥ле житт¤ (вчитис¤ Ч усв≥домлювати те, що в≥дбуваЇтьс¤), а й дуже скоро стають чињмись вчител¤ми, напол¤гаючи на усв≥домленн≥ прожитого. ¬ласне, так творитьс¤ неперервн≥сть школи, ¤ка поруч з генеалођг≥чним деревом забезпечуЇ максимальну ймов≥рн≥сть того, що впродовж твого житт¤ св≥т не мав би зм≥нитис¤ наст≥льки, щоб лише через це ц≥лковито втратити охоту жити.

(«годом ≥ ‘ранциск, ≥ —ебаст¤н побачили, ¤к багато де¤к≥ ж≥нки знають без вчител≥в, ¤к мудр≥ ж≥нки стають наймудр≥шими, коли навчатьс¤ вчитис¤, а коли наймудр≥ш≥ пам'¤тають тих, в≥д кого перебирали досв≥д, невимушено робл¤чи його своњм, то перетвођрюютьс¤ на щось таке, чого н≥коли не зможе с¤гнути жоден чолов≥к. ’оча б тому, що у таких ж≥нок н≥чого, окр≥м того, що щось таке може ≥снувати, жодному чолов≥ков≥ навчитис¤ не вдаЇтьс¤).

2. √раф≥к, котрий вчив ‘ранца, вчивс¤ у Ѕрема. Ѕрем вчивс¤ у зв≥р≥в. –оками граф≥к перепов≥дав ‘ранцов≥ р≥зн≥ ≥стор≥њ про Ѕремових вчител≥в. –оками ‘ранц дививс¤ на зв≥р≥в ≥ рисував њхн≥ звички. ѕ≥зн≥ше саме ц¤ адаптована зоолог≥¤ стала основою вихованн¤ його доньки. «розум≥ло, що цього ж навчив в≥н ≥ —ебаст¤на, коли той назавжди лишивс¤ у ял≥вц≥ ≥ почав жити в його дом≥. “ому ≥ —ебаст¤нов≥ д≥ти знали ц≥ ≥стор≥њ так само добре.

3. ƒругою јнною Ќепрост≥ зац≥кавилис¤ власне тому, що вона так ум≥ла розум≥ти тварин, що могла ставати такою, ¤к вони, ≥ жити з тим чи ≥ншим зв≥ром, не викликаючи в нього неспок≥йного в≥дчутт¤ ≥ншост≥. ўодо —ебаст¤на, то йому подобалос¤, ¤к кожного ранку, дл¤ тонусу, јнна на к≥лька хвилин перетворювалас¤ на к≥тку чи лемура. ј за сп≥льн≥ ноч≥ в≥н н≥би переспав нав≥ть з такими др≥бними ≥стотами, ¤к павуки ≥ короњди.

4. ‘ранциск досить скоро зауважив, що маЇ дещо продовжену ф≥з≥олог≥ю. ясно, що ф≥з≥олог≥¤ кожноњ ≥стоти залежить в≥д середовища, але у випадку ‘ранца ц¤ залежн≥сть ви¤вилас¤ переб≥льшеною. ¬≥н безсумн≥вно в≥дчував, ¤к частина того, що мало би в≥дбуватис¤ в його т≥л≥, виноситьс¤ далеко за оболонки. ≤ навпаки Ч щоб статис¤, де¤к≥ зовн≥шн≥ реч≥ мусили частково користуватис¤ його ф≥з≥олог≥чними механ≥змами.

‘ранц думав, що чимось нагадуЇ гриби, переплутан≥ з деревом, чи павук≥в, чиЇ травленн¤ в≥дбуваЇтьс¤ у т≥л≥ вбитоњ жертви, або молюска ≥з зовн≥шн≥м к≥ст¤ком Ч мушлею, риб, випущена сперма ¤ких в≥льно плаваЇ у вод≥, аж поки щось не запл≥днить.

¬≥н бачив, ¤к тим чи ≥ншим думкам бракуЇ м≥сц¤ в голов≥ ≥ вони розм≥щуютьс¤ на фраіментах краЇвиду. Ѕо досить було подивитис¤ на ¤кусь д≥л¤нку, щоб в≥дчитати ос≥лу там думку. ј дл¤ того, аби щось згадати, мусив у¤вно перейтис¤ знайомими м≥сц¤ми, перегл¤даючи ≥ визбируючи потр≥бн≥ спогади.

ј кохаючись з јнною, точно знав, ¤к вона вигл¤даЇ всередин≥, бо був переконаний, що ц≥лий проходив њњ внутр≥шньою дорогою.

5. Ќепокоњти власна ф≥з≥олог≥¤ перестала його в≥дразу п≥сл¤ того, ¤к вчитель розпов≥в йому, що Ѕрем опов≥дав, н≥би у пс≥в нюх в м≥льйон раз≥в кращий, н≥ж у людей. ÷е було незбагненно, жодна у¤ва не могла нав≥ть близько п≥д≥йти до такого пон¤тт¤. јле ‘ранц, зменшивши пор¤док принаймн≥ до дес¤ти, перейђн¤вс¤ тим, ¤к все, що в≥дбуваЇтьс¤ назовн≥, поб≥льшено в≥дођбражаЇтьс¤ у пс¤чих головах, ¤к≥ прот¤ги нос¤тьс¤ коридорађми њхнього мозку (÷е в≥н також розпов≥в —ебаст¤нов≥, ≥ той намагавс¤ вважати з р≥зкими запахами, щоб пс≥в не подразђнювало те, в≥д чого неможливо втекти. —ебаст¤н мало не плакав, коли Ч ≥дучи на снайперськ≥ позиц≥њ Ч мусив намащувати черевики тютюновим розчином, щоб пси, раз зат¤гнувшись тим запахом, втратили охоту ≥ здатн≥сть йти його сл≥дом). (‘ранц так заповажав пс≥в, що, поселившись у ял≥вц≥, зав≥в соб≥ к≥лькох дуже р≥зних. « поваги ж н≥коли не виховував њх. ѕси жили, народжувалис¤ ≥ вмирали в≥льними. «даЇтьс¤, дивл¤чись на житт¤ ≥нших пс≥в в околиц¤х ял≥вц¤, вони були за це ‘ранцов≥ вд¤чн≥. «рештою, саме вони були справжньою ≥нтел≥іенц≥Їю ял≥вц¤).

6. ўоправда, одного, мабуть, най≥нтел≥іентн≥шого, названого Ћукачем на честь серба Ч л≥с≥вника, ¤кий навчив Ќепростих вирощувати дерева трохи пов≥льн≥ше, ¤к дикий виноград, а п≥д час в≥йни обсадив ял≥вець непрох≥дними дл¤ в≥йська хащами, ‘ранц мусив убити власною рукою.

7. Ћукача покусав скажений горностай.

…ому вже було дуже погано ≥ невдовз≥ мало початис¤ остаточне вмиранн¤. як то Ї при сказ≥, корч≥ могли посилитис¤ в≥д вигл¤ду води, в≥д подуву в≥тру у лице, в≥д св≥тла, голосноњ розмови, в≥д доторку до шк≥ри ≥ повороту шињ.

Ћукач лежав у оранжерењ, в зат≥нку молодого беріамота. якраз розцв≥ли кв≥ти пас≥офрута з≥ вс≥ма своњми хрестами, молоточђками, цв¤хами ≥ списами, ≥ ‘ранц мусив накрити весь кущ намоченим полотн¤ним чохлом дл¤ п≥ан≥но, щоб терпкий запах страстей не подразнював Ћукача (колись в≥н так любив ц≥ пахощ≥, що в час цв≥т≥нн¤ ц≥лими дн¤ми спав п≥д пас≥офрутом, не виход¤чи з оранжерењ).

Ѕеріамот р≥с у самому к≥нц≥ довгого проходу. ‘ранциск йшов до нього з тесаком у руц≥ через ц≥лу оранжерею, минаючи екзоти один за одним. ѕес подививс¤ самими очима на обличч¤, руку, меч ≥ ледь п≥дн¤в голову, п≥дставл¤ючи горло. јле ‘ранц зробив ≥накше Ч обн¤в Ћукача ≥ притис голову вниз, щоб нат¤гнулис¤ хребц≥ ≥ удар починавс¤ в≥д спинного мозку, а не зак≥нчувавс¤ ним.

Ќезважаючи на швидк≥сть операц≥њ, Ћукач мав би встигнути занюхати власну кров, а ‘ранц виразно чув, ¤к скрипл¤ть тканини, через ¤к≥ проривалос¤ лезо. Ѕуло враженн¤, н≥би ц≥ звуки донос¤тьс¤ у внутр≥шнЇ вухо з власноњ шињ (¤к чуЇш часом св≥й голос, коли кричиш п≥д водоспадом).

8. ¬бивство Ћукача так вразило ‘ранца, що пот≥м йому не раз здавалос¤, що то Ћукач дивитьс¤ на нього очима своњх д≥тей, що Ћукачев≥ жести, пози ≥ м≥м≥ка ≥нод≥ виринають з-п≥д шерст≥ пс¤чих внук≥в ≥ правнук≥в. ўо Ћукач ви¤вивс¤ безсмертним.

‘ранц просто замало прожив, аби побачити, що це не ц≥лком так. Ѕо вже —ебаст¤н мав нагоду безл≥ч раз≥в переконатис¤, ¤к можна входити в одну ≥ ту ж р≥ку, живучи ≥ з дружиною, ≥ дочкою, ≥ внучкою.

Ќе вбачав —ебаст¤н н≥чого дивного ≥ в т≥м, що сам ‘ранц помер, ¤к Ћукач {мабуть, лиш кров≥ в≥н не занюхав, але звуки роздертих ткађнин д≥йсно чув усередин≥), хоча вбивали його не так старанно.

9. “ак само жодних алюз≥й не з'¤вилос¤ у —ебаст¤на, коли рок≥в двадц¤ть п≥сл¤ смерт≥ ‘ранца на нього просто на середин≥ мосту через “ису накинувс¤ вишколений в≥йськовий пес. —ебаст¤н лиш трохи прис≥в, щоб втримати прискорений т¤гар, ≥ п≥дставив летюч≥й пащ≥ вбраний у кожух л≥коть. ѕаща з≥мкнулас¤ на л≥в≥й руц≥ м≥цн≥ше, н≥ж кл≥щ≥, а —ебаст¤н вийн¤в правою велику бритву з кишен≥ кожуха ≥ одним зусилл¤м в≥др≥зав пс¤чу голову так, що вона залишилас¤ вчепленою за л≥коть, а т≥ло впало на дошки мосту.

10. « такою розширеною ф≥з≥олог≥Їю ‘ранцисков≥ не могло бути добре будь-де. …ому найб≥льше йшлос¤ про м≥сце, в ¤ке Ч ¤к у випадку плаценти ≥ зародка Ч його ф≥з≥олог≥њ було би ¤кнайкомфортн≥ше проростати.

Ѕеда добре писав јнн≥ Ч така соб≥ ботан≥чна географ≥¤. ‘ранц знайшов м≥сце, ¤ке робило подорож≥ необов'¤зковими.

ѕеред прем'Їрою одного з≥ своњх ф≥льм≥в у с≥нематограф≥ ЂYuniperusї

в≥н нав≥ть сказав публ≥ц≥ з ц≥лоњ ™вропи Ч живу, ¤к трава чи ¤л≥вець, так, щоб не бути б≥льше н≥де п≥сл¤ того, ¤к нас≥нн¤ ожило; доч≥куючись св≥ту, ¤кий перейдетьс¤ мною; побачити його не просто знизу вверх, а спроектованим на небо, себто поб≥льшеним ≥ достатньо спотвореним, щоб бути ц≥кав≥шим; зрештою, моЇ м≥сце завжди опин¤тиметьс¤ в центр≥ Ївропейськоњ ≥стор≥њ, бо в цих кра¤х ≥стор≥¤ у р≥зних формах сама приходить на наш≥ подв≥р'¤.

11. ” ял≥вц≥, а властиво у м≥сц≥, де ще не було ял≥вц¤, ‘ранц почав жити ¤кнайсправжн≥ше. Ќав≥ть дещо стидаючись свого щохвилинного щаст¤.

12. “ого дн¤, коли вони з професором спинилис¤ м≥ж ѕетросом ≥ Ўешулом, ‘ранц думав, що мандруЇ небесними островами. Ћиш к≥лька найвищих верх≥в визирали над хмарами. «ах≥дне сонце св≥тило т≥льки њм. „ервоний верхн≥й б≥к хмар розливавс¤ затоками, лагунами, протоками, заплавами, дельтами ≥ лиманами. ѕро те, що в глибин≥, не йшлос¤.

Ќа м'¤кому схил≥ ‘ранц знайшов ¤годи. „ерез обмаль л≥тнього часу у ц≥й високог≥рн≥й тундр≥ вони достигли одночасно Ч суниц≥, афини, малини, ожини ≥ іоіодзи. ‘ранц перестав належати соб≥, включивс¤ у ¤к≥сь косм≥чн≥ рухи, бо не м≥г спинитис¤, з'њв ст≥льки ¤г≥д, аж мусив л¤гти, тод≥ в≥дчув, що опускаЇтьс¤ до дна небувалого лона, не втримав ≥ виливс¤.

“рохи вище була ще весна ≥ цв≥ли пухнаст≥ первоцв≥ти.

ўе вище пов≥льно топивс¤ сн≥г.

‘ранц поб≥г вниз ≥ заб≥г м≥ж буки, серед ¤ких панувала ос≥нь. ѕ≥д час цього б≥гу кр≥зь р≥к в≥н виливс¤ вдруге. ѕрофесор тим часом розклав шатро. ¬они з'њли по к≥лька гуцульських коник≥в, вил≥плених з≥ сиру, ≥ зварили чай з лист¤ вс≥х ¤г≥д. “од≥ почалас¤ н≥ч. ¬≥д м≥с¤ц¤ все здавалос¤ засн≥женим, румунськ≥ гори вигл¤ђдали далекою смужкою берега, а землю нестримно покидало тепло ≥з запахом вермуту.

’одити, сто¤ти, сид≥ти, лежати

1. якщо м≥сц¤ справд≥ Ї найсправжн≥шими сюжетами, то кульм≥нац≥Їю ял≥вц¤ ¤к м≥ста були, безумовно, часи, коли м≥ським арх≥тектором стала јнна Ч донька ‘ранциска.

ƒ≥т¤м мультипл≥катор≥в, ¤к≥ н≥ на крок не в≥дход¤ть в≥д тата, стати арх≥тектором неважко. ќсобливо у м≥ст≥, ¤ке придумав тато. «а њњ першим еск≥зом у 1900 роц≥ (јнн≥ було тод≥ с≥м) був збудований новий с≥нематограф Ђ”≥ш≥регизї у вигл¤д≥ комоди з шуфл¤дами Ч спец≥ально дл¤ показ≥в ‘ранцових ан≥мац≥йних ф≥льм≥в.

ўе дитиною јнна спроектувала басейн у вигл¤д≥ гн≥зда чомги, ¤кий плавав у озер≥, п≥дземн≥ тунел≥ з отворами, ¤к у крот≥в, на р≥зних вуличках м≥ста, бар, в ¤кому вих≥д був влаштований так, що, переступаючи пор≥г залу, опин¤вс¤ не надвор≥, ¤к м≥г спод≥ватис¤, а в точн≥с≥нько такому ж зал≥, чотириповерховий будинок-шишку ≥ величезну двоповерхову в≥ллу-сон¤шник.

2. Ѕо јнна мислила т≥лом.  ожен рух вона могла в≥дчувати не т≥льки ц≥л≥сно, але ≥ ¤к посл≥довн≥сть напружень ≥ розпружень м'¤зових волокон, обертанн¤ в суглобах, завмиранн¤ ≥ вибухи кровотоку, прониканн¤ ≥ вичавлюванн¤ струмен≥в пов≥тр¤. “ому реченн¤ми њњ мисленн¤ були просторов≥ конструкц≥њ. “ож будь-¤ку буд≥влю вона бачила, обминаючи покритт¤. ≤, знову ж таки, ¤к прост≥р, у ¤кому в≥дбуваютьс¤ перем≥щенн¤ ≥нших рухомих ≥ нап≥врухомих конструкц≥й Ч пальц≥в, хребт≥в, череп≥в, кол≥н, щелеп.

3. ќднак ‘ранциск зауважив, що на початках фантаз≥¤ јнни не могла вийти за меж≥ симетр≥њ. ¬≥н з'¤сував дл¤ себе, що зачарођван≥сть дивом природноњ симетр≥њ Ї першим дит¤чим кроком до усв≥домленого в≥дтворенн¤ краси св≥тового ладу.

4. јнна виховувалас¤ досить обмежено.

ўе коли вона називалас¤ —тефан≥Їю, а јнною була лише њњ мама, ‘ранц зрозум≥в, що головне у вихованн≥ д≥тей Ч ¤кнайб≥льше бути з ними. ћабуть, в≥н перейн¤вс¤ цим надто буквально, бо п≥сл¤ смерт≥ дружини майже двадц¤ть рок≥в не було н≥ одноњ хвилини, коли б вони з јнною були окремо. «авжди разом. јбо в одн≥й к≥мнат≥, або разом виходили з дому, або робили щось у сад≥, бачачи одне одного. Ќав≥ть купаючись, јнна н≥коли не зачиђн¤ла дверей лазнички. њм було важливо могти пост≥йно чути, що говорить ≥нший. ÷е стало Їдиним принципом ‘ранцисковоњ педагог≥ки. ƒивно, але њй таке житт¤ подобалос¤. ¬≥дколи јнна почала по-справжньому займатис¤ арх≥тектурою, то аж тремт≥ла в≥д радост≥, коли вони працювали за р≥зними столами великого каб≥нету Ч вона занотовувала еск≥зи ≥ робила кресленн¤, а тато малював своњ мультф≥льми.

5. ÷≥ле житт¤ ‘ранциск говорив не так до нењ, ¤к просто вголос. ¬се те, що слухала јнна, чули ≥ њхн≥ пси. јнна р≥дко щось запитувала, натом≥сть привчилас¤ пост≥йно розпов≥дати про вс≥ своњ в≥дчутт¤, намагаючись знаходити найточн≥ш≥ словођсполученн¤.

„асто вона перебивала ‘ранца Ч розкажи те саме ще раз, але не так коротко.

јнна не вм≥ла читати ≥ писати, зате щодн¤ передивл¤лас¤ малюночки в Ћ¤рус≥. ћузику вона чула лише у виконанн≥ курортноњ капели ≥ ще гуцульських фло¤р≥в, цимбал≥ст≥в, гусл¤р≥в, тремб≥тар≥в. —ама грала лише на дримб≥.  оло рисувала бездоганно, але складала його з двох симетричних половин. “ак само точно вм≥ла зробити будь-¤кий ел≥пс, а пр¤му могла безконечно прођдовжувати, час в≥д часу перепочиваючи к≥лька секунд або м≥с¤ц≥в. ѕро маму знала все, що належитьс¤ знати д≥вчинц≥. Ѕавилас¤ з псами ≥ в такий спос≥б перебувала у товариств≥ ровесник≥в.

6. ¬она жила вдв≥ч≥ б≥льше, щодн¤ проживаючи своЇ ≥ ‘ранцискове житт¤.

7. Ќеспод≥вано дл¤ самоњ себе јнна почала рисувати фасолини. –ух, ¤ким це робилос¤, давав њй найвищу ф≥зичну насолоду. “ис¤чн≥ повторенн¤ не робили насолоду меншою. јнна почала про це думати.

¬она скр≥зь вбачала фасол≥ Ч в р≥чковому кам≥нн≥ ≥ м≥с¤ц≥, в скручених псах ≥ поз≥, в ¤к≥й найчаст≥ше засинала, в овечих нирках, леген¤х, серц≥ ≥ п≥вкул¤х мозку, в грудках будзу ≥ шапочках гриб≥в, в т≥льц¤х пташок ≥ зародках, в своњх груд¤х ≥ улюблених двох тазових к≥стках, ¤к≥ стирчали внизу живота, у берегах озерець ≥ концентричних л≥н≥¤х, ¤кими показувалос¤ зб≥льшенн¤ висоти гори на географ≥чних картах. ¬решт≥ вир≥шила, що не що ≥нше, ¤к фасол¤, Ї найпродуман≥шою формою вилученн¤ малого простору з великого.

8. ѕро це јнна розпов≥ла старому Ѕед≥, коли принесла ц≥лий м≥шок великоњ синьоњ фасол≥ до його панцерника. ¬они вит¤гли м≥шок на дах панцерника ≥ висипали все у верхн≥й люк. јнна загл¤нула вниз ≥ завмерла Ч всередин≥ панцерник був повен фасол≥ р≥зних розм≥р≥в ≥ кольор≥в, вершина купи пов≥льно зсувађлас¤, наче потоки лави у вулкан≥. Ѕеда збирав з≥ всього ял≥вц¤ фасолю, щоб в≥двезти њњ на базар у  осов≥.

¬идно, пот≥м в≥н щось казав Ќепростим, бо вони прийшли ≥ зробили так, що ц≥лком молоду јнну призначили м≥ським арх≥тектором.

9.  оли ‘ранц вибирав м≥сце, в≥н дбав, щоб там було добре у вс≥х чотирьох станах Ч ходити, сто¤ти, сид≥ти ≥ лежати, в ¤ких може перебувати людина.

« јнною було ≥накше. ¬она в≥д початку жила у такому м≥сц≥. —тавђши арх≥тектором, јнна почала видумувати ще щось ≥нше. ¬она дуже добре пам'¤тала те, чого навчив њњ ‘ранц, ≥ ще л≥пше Ч що вчив саме ‘ранц. јле вперше не пов≥рила, що в≥н сказав њй все.

10. ћожна падати Ч ≥ п≥д де¤кими будинками встановили батути, на ¤к≥ з≥скакувалос¤ просто з балкон≥в.

ћожна вис≥ти Ч ≥ з двох г≥р нат¤гнули линви, ¤кими, вз¤вшись за спец≥альн≥ держаки (њх јнна знайшла серед маминих альп≥н≥стђських причандал≥в), з'њжджалос¤ аж на центральну площу, провис≥вши к≥лька хвилин над дахами ≥ нижчими деревами.

ћожна гойдатис¤ Ч ≥ на будинках розм≥стили трапец≥њ, на ¤ких перел≥талос¤ на протилежний б≥к вулиц≥.

ј ще можна котитис¤, п≥дскакувати, повзати, порпатис¤ Ч це теж було по-р≥зному враховано в оновленому ял≥вц≥. ѕац≥Їнт≥в на джиновому курорт≥ стало ще б≥льше. —ебаст¤н тод≥ вже воював у јфриц≥, а з≥ стан≥славськоњ тюрми вт≥к терорист —≥чинський.

11. ‘ранц ¤сно бачив, що н≥чого нового јнна придумати не змогла, бо нав≥ть п≥д час пад≥нн¤ (чи, скаж≥мо, польоту Ч ¤кби њй нав≥ть таке вдалос¤) людина або стоњть, або лежить, або сидить на пов≥тр≥.

јле новац≥њ йому сподобалис¤ ≥ в≥н запропонував заливати на зиму вс≥ вулиц≥ водою. ял≥вець на к≥лька м≥с¤ц≥в ставав суц≥льною ковзанкою. Ћише тримаючись за поручч¤ вздовж вулиць, можна було ¤кось видр¤патис¤ у верхню частину м≥ста. јле ‘ранц ум≥в ходити по слизькому.

12. ћандруючи з ‘ранциском найближчими горами, јнна бачила багато р≥зних гуцульських осель. ƒивл¤чись уважн≥ше, вона зрозум≥ла, що означаЇ мати св≥й д≥м. ƒбанн¤ про д≥м робить щоденний пошук њж≥ осмисленим. ћати д≥м Ч н≥би в≥дкладати рештки харчу або д≥литис¤ з кимось њжею. јбо часом, призначеђним на знаходженн¤ њж≥.

якщо т≥ло Ч брама душ≥, то д≥м Ч той іанок, на ¤кий душ≥ дозволено виходити.

¬она бачила, ¤к дл¤ б≥льшост≥ людей д≥м Ї основою б≥ограф≥њ ≥ виразним результатом ≥снуванн¤. ј ще там в≥дпочиваЇ пам'¤ть, бо з предметами њй найлегше дати соб≥ раду.

њњ чарувала та гуцульська особлив≥сть Ч самому вибудувати свою хату далеко в≥д ≥нших. Ќа чистому м≥сц≥.  оли д≥м збудођваний, в≥н стаЇ мудр≥шим в≥д ус≥х пророк≥в ≥ в≥жлун≥в Ч в≥н завжди скаже, що тоб≥ робити дал≥.

13. ўе така властив≥сть краси. ўоб бути доступною, краса мусить могти формулюватис¤ словами. ј тому Ч бути подр≥бђненою. ƒ≥м даЇ той др≥бний прост≥р, в ¤кому можна встигнути зробити красу власними силами.

ѕочатковими умовами краси житла јнна вважала прост≥р, св≥тло, прот¤ги, переходи м≥ж под≥лен≥стю простору. “ому спроектувала к≥лька будинк≥в ¤к гуцульськ≥ хати-іражди. ќкрем≥ к≥мнати ≥ прим≥щенн¤ помешканн¤ виходили безпосередньо на квадратне подв≥р'¤, замкнуте з≥ вс≥х бок≥в власне цими к≥мнатами.

14. ¬итоком вс≥Їњ краси, ¤ка може бути п≥д орудою людей, вс≥Їњ естетики Ї, безумовно, рослини (зрештою Ч њж≥ теж; тут ≥деальне ≥ матер≥альне Їдин≥, ¤к н≥коли). « ≥ншого боку Ч мало що ≥нше Ї таким досконалим вт≥ленн¤м етики, ¤к догл¤д за рослинами. Ќе кажучи вже про те, що спогл¤данн¤ сезонних зм≥н Ч найпрост≥ший вих≥д у приватну ф≥лософ≥ю. “ому сербсьђкий л≥с≥вник Ћукач засадив подв≥р'¤ іражд привезеними з ћакедон≥њ кв≥тучими кущами: барбарисом, камел≥¤ми, вересом, кизилом, вовчими ¤годами, форзиц≥¤ми, гортенз≥¤ми, жасмином, маінол≥¤ми, рододендронами, клемат≥сами.

15. —аме ж м≥сто јнна сказала обгородити прозорими зиізаіуђватими гуцульськими огорожами з довгих смерекових лат Ч воринн¤м. ¬ходилос¤ до м≥ста справжн≥ми воротами-розлогами, розсуваючи завор≥тниц≥.

ќсобливоњ потреби в цьому не було, але јнна хот≥ла оживити ¤кнайб≥льше сл≥в, необх≥дних тод≥, коли так≥ огорож≥ Ї Ч іари, заворинЇ, гужва, бильц¤, кЇчка, спиж.

—итуац≥њ у колорит≥

1. √оловним мешканцем ял≥вц¤ був, звичайно, сам ¤л≥вець. ‘ранц розплановував будову м≥ста так, щоб не знищити жодного куща на вс≥х трьох сторонах схилу. ќск≥льки дерева було обмаль, б≥льш≥сть будинк≥в будували з с≥рих плит кам'¤них виступ≥в, ¤к≤ в де¤ких м≥сц¤х називаютьс¤ іоріани. ќсновними кольорами м≥ста тому були зелений ≥ с≥рий Ч ще менше, н≥ж на гуцульськ≥й керам≥ц≥. јле ¤кщо с≥рий був усюди однаковим, то зелень мала багато в≥дт≥нк≥в. Ќав≥ть трохи ≥накше Ч недобре було би казати зелений.  раще Ч зелен≥. «елених було справд≥ так багато, що все видавалос¤ неправдопод≥бно кольоровим. Ќав≥ть не враховуючи тис¤ч справд≥ радикально ≥нших крапок бордових, червоних, рожевих, ф≥олетових, син≥х, блакитних, жовтих, помаранчевих, б≥лих, ще раз зелених, коричневих ≥ майже чорних кв≥ток. «а цими кв≥тами маленька јнна вивчала кольори {‘ранц часто думав про той час, ¤к про щось найл≥пше. Ќазиванн¤ кольор≥в стало дл¤ нього очевидним вт≥ленн¤м ≥дењ творенн¤ св≥ту ≥ порозум≥нн¤). якщо жити уважно, то кв≥тникарство в такому м≥ст≥ не потр≥бне. “ак ≥ було.

ўе треба соб≥ у¤вити суц≥льн≥ смуги кольор≥в ближчих, дальших ≥ далеких г≥р, ¤к≥ було видно з кожноњ точки ял≥вц¤. ўе неба, хмари, в≥три, сонц¤, м≥с¤ц≥, сн≥ги ≥ дощ≥.

2. ƒовкола цього кам'¤ного поселенн¤ росло так багато хл≥вцю, що запах його нагр≥тих, розмочених, надламаних, роздушених ¤г≥д, г≥лочок ≥ кор≥нн¤ аж переростав у смак.

3. ¬ажко зрозум≥ти, коли —ебаст¤н встиг так багато пого-порити з ‘ранцом, що пам'¤тав ст≥льки окремих ‘ранцискових фраз. јдже у них був лише р≥к ≥ дев'¤ть м≥с¤ц≥в. јле б≥льш≥сть ≥ казаного ‘ранциском збереглос¤ саме завд¤ки —ебаст¤нов≥.

якраз в≥д нього Ќепрост≥ записали т≥ найв≥дом≥ш≥ реченн¤, ¤к≥ пот≥м були в≥дтворен≥ на р≥зних предметах г≥гантського об≥днього серв≥зу порцел¤новоњ фабрики у ѕациков≥. ƒруга јнна ¤кось нав≥ть жартувала, що вс≥ ц≥ казанн¤ вигадав сам —ебаст¤н, а висл≥в Ђ‘ранц казавї Ч це —ебаст¤нов≥ слова-паразити. “ак само, ¤к ≥ курва, мабуть, насправд≥, та, просто.

4. ¬ кожному раз≥ сам —ебаст¤н казав, що ‘ранц казав, що житт¤ залежить в≥д того, попри що йдеш. јле те, попри що йдеш, однаково залежить в≥д того, куди ходиш. “обто зм≥нити його досить просто. ¬ажче з ≥ншими визначальними стих≥¤ми Ч що п'Їш ≥ чим дихаЇш.

” ял≥вц≥ вс≥ дихали етеристими смолами ¤л≥вц≥в ≤ пили ¤л≥вц≥вку, в ¤ку ¤л≥вець потрапл¤в трич≥. Ѕо вода, в ¤к≥й бродили солодк≥ ¤годи, сама спочатку роками переливалас¤ з неба в землю, обмиваючи ¤л≥вець, натираючись ним ≥ запам'¤товуючи його, а пот≥м ще й нагр≥валас¤ на вогн≥ з ¤л≥вцевих пол≥н.

5. ял≥вц≥вку варили на кожному подв≥р'њ. —в≥ж≥ пагони виварювалис¤ у казанах з≥ спиртом, вигнаним з ¤г≥д ¤л≥вцю. Ќа кам≥нн≥ збиралис¤ випари, ¤к≥ охолоджувалис¤ ≥ скрапували густим джином. Ѕувало таке, що над дахами зависали важк≥ джинов≥ хмари. “ож, коли збиралос¤ на мороз, алкоголь проривавс¤ з неба. Ќа земл≥, вже попередньо охолоджен≥й, в≥н замерзав, ≥ вулиц≥ вкривалис¤ тонким льодом. якби полизати той л≥д, то можна було би сп'¤н≥ти. ¬ так≥ дн≥ ходити вулиц¤ми треба було ковзаючи. ’оч насправд≥ нога не встигаЇ послизнуђтис¤, ¤кщо йти достатньо швидко Ч щоб п≥дошва ¤кнайкоротше терлас¤ об л≥д.

6. Ќайперша јнна з'¤вилас¤ у ял≥вц≥ вже тод≥, коли м≥сто ставало модним курортом. Ќезадовго перед тим вона сильно побилас¤, падаючи з≥ скел≥, хоч була прив'¤зана шнурком, ≥ довший час н≥чого не њла. ¬се ж страшенно перел¤калас¤. Ќа другий день вона все одно п≥шла у гори ≥ спробувала л≥зти. јле н≥чого не вийшло. ¬перше т≥ло в≥дмовл¤лос¤ бути продовженн¤м камен¤. ўось там ви¤вилос¤ сильн≥шим. ¬она прињхала в ял≥вець, пила джин, збиралас¤ тренуватис¤, але пила джин. Ќе наважувалас¤ нав≥ть п≥д≥йти до скель. ≤ невдовз≥ познайомилас¤ з ‘ранциском. ¬≥н робив ан≥мац≥йн≥ ф≥льми, заради ¤ких до ял≥вц¤ прињжджало вже не менше турист≥в, н≥ж до джину.

7. јнна почувала себе, ¤к лишайник, в≥ддертий в≥д голого берега холодного мор¤. ћусила попросту протриматис¤, щоб втриматис¤. Ѕо ≥накше було б н≥¤к. њй дуже хот≥лос¤ не бути злою. Ѕоже! Ќе дай мен≥ когось скривдити Ч молилас¤ вона щохвилини.

¬перше вони з ‘ранцом заночували у бар≥, де, випадково забр≥вши п≥д веч≥р, не могли не лишитис¤ до ранку. Ѕармен був наст≥льки не под≥бним на бармена, що вони досить довго чекали на когось, до кого можна було б звернутис¤. “ам вони робили один одному джиновий масаж, в≥дбули три джинов≥ ≥нгал¤ц≥њ, п≥дпалювали джин-первак на долон¤х ≥ живот≥, пили розлитий по стол≥ ≥ з рота в рот. јнна ще не у¤вл¤ла соб≥ ‘ранца в ¤комусь ≥ншому м≥сц≥.

8. ¬ноч≥ лежали поруч на складених ст≥льц¤х ≥ зрозум≥ли, що за зб≥гом к≥сток ≥ м'¤кот≥ вони брат ≥ сестра. јбо чолов≥к ≥ ж≥нка. Ќав≥ть ¤кщо б≥льше такого не буде, думав ‘ранциск, все одно приЇмно доторкатис¤. ј вона думала про р≥зн≥ др≥бниц≥ ≥ дивноти, ¤к≥ трапл¤ютьс¤ або можуть трапитис¤ будь-коли.

«аки вони спали, припасовуючи кост≥ до м'¤кот≥, ≥ кост≥ до костей, ≥ м'¤к≥ть до м'¤кот≥, њхн≥ черепи безперервно доторкалис¤ ¤кимись нер≥вност¤ми. ¬они поверталис¤, притискалис¤, крутилис¤ ≥ в≥дсувалис¤, а черепи не роз'Їднувалис¤ н≥ на секунду. „асом черепи гримот≥ли, зач≥паючись особливо виразними горбами ≥ западинами, ≥ вони часто будилис¤, л¤каючись непом≥рноњ близькост≥, ¤ка забезпечувалас¤ самими головами. Ѕ≥льше н≥коли ‘ранциск ≥ јнна не переживали такого сп≥льного про¤сненн¤ ≥ прозр≥нн¤.

Ќадвор≥ почало св≥тати. √оловна вулиц¤ м≥стечка проминала зачинен≥ бари, темн≥ подв≥р'¤, захаращен≥ виноградом, ¤кий н≥коли не достигав, низеньк≥ кам'¤н≥ огорож≥, висок≥ брами ≥ простувала до п≥дн≥жж¤ тис¤чо-ш≥стсот-дев ¤носто-п ¤тиметровоњ гори, поступово переход¤чи у ледь пом≥тну стежечку, ¤ка в таку пору дн¤ св≥тилас¤ б≥лим.

9. ¬аг≥тн≥сть јнни була пер≥одом суц≥льного щаст¤. “им, що можна по-справжньому назвати сп≥вжитт¤м, с≥м'Їю.

¬ечори вони починали завчасу. ’одили у теплих ос≥нн≥х плащах найдальшими закапелками серед ще не заселених в≥лл. Ѕавилис¤, що то не њхнЇ м≥сто. ѓњ руку в≥н тримав у своњй кишен≥. ¬они йшли, одночасно робл¤чи крок тою ногою, до ¤коњ так м≥цно була притиснена нога ≥ншого, що в≥дчувалис¤ хвил≥ м'¤зових скорочень, а стегнов≥ суглоби см≥шно терлис¤. њй дуже подобалос¤, що все так просто. ўо њњ любить той, кого любить вона. ¬она вперше переживала рад≥сть того, що вранц≥ не треба йти геть. ¬она розказувала йому щось ≥з того, що було, коли його ще не було, ≥ дуже любила, ¤к в≥н розказував про те, ¤кою в≥н њњ знаЇ. ¬ранц≥ вони довго сн≥дали на балкон≥ медом, квасним молоком, розмоченими у вин≥ сухими грушками, намоченими у молоц≥ п≥дсмаженими сухар¤ми, р≥зними гор≥хами.

10. Ќа столику коло ванни сто¤ла стара друкарська машинка з непорушною чавунною п≥дставкою, ≥ те, що вони не наважувађлис¤ сказати одне одному, писали на довгому аркуш≥ найкращого паперу, закладеного у Ђ–ем≥нітонї. ѕогано мен≥ з людьми, про ¤ких не знаЇш, Ч писала јнна, Ч чи добре њм тепер, чи добре њм з≥ мною, чи добре йому тут. ѕогано ≥ т¤жко з тими, ¤к≥ не кажуть, що њм подобаЇтьс¤, а що Ч н≥. ‘ранциск друкував щось зовс≥м ≥нше: ще не робл¤чи жодного зла, поган≥ люди нам робл¤ть погано Ч ми мусимо зважати на њхнЇ ≥снуванн¤. ƒобр≥ люди перестають бути добрими, коли починають шкодувати те, що в≥ддавати шкода, Ч нащось написала јнна. ј ‘ранц Ч сенс ≥ насолода ≥снують лише у детал¤х, треба знати ц≥ детал≥, щоб змогти њх повторювати.

¬же п≥сл¤ смерт≥ ‘ранца —ебаст¤н знайшов цю машинку. ѕап≥р був ще в н≥й. ѕот≥м в≥н часто у¤вл¤в соб≥ справжн≥ д≥алоги живих людей, вибудуван≥ з под≥бних речень.

11. ‘ранц намагавс¤ в≥дучити јнну в≥д страху. «аводив њњ на скел≥ з того боку, куди можна було вийти через зарост≥ г≥рськоњ сосни, ззаду. ј там брав на руки ≥ тримав над пр≥рвою. ƒол¤ не найважлив≥ше, Ч казав ‘ранциск. √оловне Ч н≥чого не б≥йс¤. јле щось у його метод≥ було неправильним.

¬≥н вивчив њњ т≥ло краще, н≥ж вона. ћ≥г вз¤ти њњ руку ≥ подотор-катис¤ нею ж до јнни так, ¤к вона сама н≥коли не робила ≥ не зум≥ла би. ¬≥н поступав з нею так, що аж лоскотали жили, судини, вени. ƒуже довго показував њй њњ ж красу. « того всього јнна почала розум≥ти, ¤ка вона гарна. √арна не дл¤ когось, а дл¤ себе. ≤ њй ще б≥льше ставало страшно, що все це може потрощитис¤, удар¤ючись об кам≥нн¤.

я люблю своЇ житт¤, Ч просила вона ‘ранца. ÷е добре, напол¤гав в≥н, бо, кр≥м того, нема н≥чого ≥ншого, не любити Ч значить зректис¤ всього.

12. ¬се ж вона ще один раз спробувала.  оли ‘ранц позатикав њй вуха. Ѕо раптом зап≥дозрив, що јнна боњтьс¤ не висоти, а звучанн¤ тиш≥, ¤ке висоту супроводжуЇ.

ѕ≥дстрахована вс≥ма можливими способами, ≥з закладеними вухами, ваг≥тна јнна л≥зла по кам'¤н≥й ст≥н≥, н≥¤ков≥ючи в≥д того, що не знала, ¤к притул¤тис¤ животом.

‘ранциск наваживс¤ повзти поруч. ¬≥н обмальовував по скел≥ вс≥ контури притисненого живота. ¬низ вони так посп≥шно з'њжджали линвою, що пообп≥кали соб≥ долон≥. „омусь часто через так≥ незначн≥ оп≥ки неможливо заснути. Ќаступного ранку рухом≥ даіеротипи силует≥в перем≥щенн¤ зародка по скел≥ були вже готов≥. ‘≥льм вдавс¤ гарний. ƒарма, що короткий.

13. ‘ранциск не зважав на час. ¬с≥ його ф≥льми тривали к≥лька хвилин. ¬≥н придумав ан≥мац≥ю, ¤коњ ще не могло бути. ќтримував насолоду в≥д створенн¤ заповнених хвилин, ¤ких могло б не бути. якби не. якби не зауважив чогось, ¤кби не придумав прийому, ¤кби не допасував, ¤кби не вир≥знив Ч ¤кби багато чого не.

∆итт¤ наст≥льки коротке, Ч казав ‘ранциск, Ч що час не маЇ н≥¤кого значенн¤. “ак чи ≥накше воно в≥дбуваЇтьс¤ повн≥стю.

‘ранц мр≥¤в про щось радикальне. ≤ додумавс¤ до того, що найрадикальн≥ше Ч чекати.

14. ѕ≥сл¤ народженн¤ доньки јнна вир≥шила знову тренувађтис¤. ¬она пробувала зал≥плювати вуха, але щось знову порушиђлос¤. ¬нутр≥шньому вухов≥ бракувало в≥брац≥њ, без ¤коњ т¤жко визначити меж≥ свого т≥ла.

¬она згадала про сад свого батька ≥ вкололас¤ морф≥Їм. ¬≥брац≥¤ з'¤вилас¤ в≥дразу ж.

јле дивно почали поводитис¤ звуки. ¬они н≥би втратили залежн≥сть в≥д в≥дстан≥. «вуки л≥тали з великою швидк≥стю щ≥льнозмотаними клубками, не розс≥юючись у пов≥тр≥. „асом така кул¤ стикалас¤ з ≥ншими, м≥н¤ючи керунок польоту ц≥лком неоч≥кувано. ¬≥д де¤ких удар≥в з обох клубк≥в оббивалис¤ звуков≥ крихти ≥ порох. ¬они л≥тали незалежно. ѕерем≥шуючись, в≥дђокремлюючись, в≥дл≥таючи догори, опускаючись або забиваючись в землю. ¬же на висот≥ чотирьох своњх рост≥в јнна опинилас¤ в непрозорих хмарах какофон≥њ.  оли ж п≥дн¤лас¤ вище, то нестерпно було чути гурк≥т, з ¤ким др≥бнесеньк≥ п≥щинки з-п≥д њњ пальц≥в падали на дно провалл¤.

15. Ѕ≥льше јнна не лазила. јле морф≥й заживати не перестала. ÷≥лими дн¤ми сид≥ла на веранд≥ ≥ вслухалас¤ у житт¤ р≥зних комах, що мешкали навколо дому. Ќе чуючи нав≥ть, ¤к плаче голодна —тефан≥¤.

ƒаремно ‘ранц намагавс¤ щось зм≥нити. Ќайб≥льше, що йому вдавалос¤, то в≥дц≥дити з грудей јнни трохи молока ≥ погодувати ним доньку. јле оп≥й теж полюбив молоко. ¬≥н встигав випити його першим, ≥ ‘ранц безсенсово мнув висохл≥ груди. ‘ранциск п≥шов до в≥дьми, ¤ка крала молоко у кор≥в, ≥ попросив, щоб та забирала молоко в јнни. ƒитина почала нањдатис¤. јле разом з молоком вона споживала оп≥ум. ‘ранц думав, що дитина спить ц≥лими дн¤ми в≥д ситост≥. ¬решт≥, так було спок≥йн≥ше. јле коли в јнни молоко ск≥нчилос¤ остаточно ≥ нав≥ть в≥дьма не вц≥дила н≥ крапл≥, —тефан≥¤ пережила справжн≥й морф≥йний абстинентний синдром. Ќепрост≥ ледве вр¤тували њњ, наваривши њњ молоц≥ маку.

“е саме почала робити й јнна. ƒитина спала, њй снилис¤ чудесн≥ сни (де¤к≥ з них Ч а њй було ледве п≥вроку Ч вона пам'¤тала ц≥ле житт¤. ’оч може бути, що пам'¤тала в≥дчутт¤, що так≥ сни були, а решту вз¤лос¤ п≥зн≥ше), ≥ јнна спок≥йно Ї чухала, ¤к черв'¤ки розсувають землю, ¤к кричать, кохаючись у напнутих мереживах, павуки, ¤к тр≥щить грудна кл≥тка жука, штисненого дзьобом тр¤согузки.

16. ¬ середин≥ грудн¤ ‘ранц уз¤в јнну на кол≥на ≥ сказав, щоби вона забиралас¤ з ял≥вц¤. јнна встала, поц≥лувала ‘ранца ≥ п≥шла до к≥мнати збирати дитину. “од≥ в≥н запропонував ≥нше

викликав ж≥нку на дуель. Ѕо мал≥й дитин≥ дл¤ подальшого житт¤ потр≥бно було, щоб хтось ≥з цих батьк≥в був мертвим.

јнна погодилас¤ ≥ вибрала зброю Ч зараз вони п≥дуть на засн≥жен≥ обв≥трен≥ скел≥ ≥ л≥зтимуть двома немаркованими маршрутами без жодного страхуванн¤ догори. “ой, хто вернетьс¤, залишитьс¤ ≥ д≥вчинкою. Ќезважаючи на вс≥ страхи, була впевнена, що лиш в такий спос≥б переможе ‘ранциска (вони зовс≥м не подумали, що можуть не вернутис¤ обоЇ, ≥ н≥чого н≥кому не сказали, залишаючи малу в колисц≥).

Ћедве добрели сн≥гами до скель. «н¤ли кожухи, випили по п≥впл¤шки джину, поц≥лувалис¤ ≥ рушили.

17. ‘ранциск уперше мусив стати справжн≥м альп≥н≥стом (чи вперше мен≥ вперше Ч подумав в≥н). “ому злазив з вершини к≥лька годин; ви¤вилос¤, що затверд≥лий сн≥г нав≥ть пом≥г йому

на голому камен≥ в≥н би не втримавс¤. …ому було страшенно прикро, але поховати јнну в≥н зм≥г лише в червн≥, коли сн≥г в ущелин≥ розтопивс¤.

ƒруга стара фотограф≥¤ Ч јрджелюджа, 1892

1. √ола ж≥ноча спина зак≥нчуЇтьс¤ широким чересом, нижче череса Ч лише смужка чорноњ тканини. Ќа сильно схилен≥й вперед шињ тонка риска грубих корал≥в. √олови вже не видно. –уки опущен≥ вниз, але з≥гнут≥ в л≥кт¤х. “орс тр≥шки скручений вл≥во, тому видно лише чотири пальц≥, ¤кими права рука тримађЇтьс¤ за передпл≥чч¤ л≥воњ. —пина вигл¤даЇ майже трикутною Ч так≥ широк≥ рамена ≥ вузька тал≥¤. ћ≥ж верхн≥м краЇм череса ≥ б≥лою шк≥рою Ч трохи в≥льного м≥сц¤. ¬иразн≥ лопатки ≥ верх≥вки ключиць. Ќижче шињ випирають чотири горбики хребц≥в. “ам, де вони зак≥нчуютьс¤, починаютьс¤ дв≥ смуги надутих м'¤з≥в уздовж середини спини. Ѕлижче до тал≥њ в≥дстань м≥ж ними найменша, а глибина ¤ру Ч найб≥льша.  лав≥атура ребер просв≥чуЇ лише зл≥ва ≥ то Ч скорше вже не на сам≥й спин≥, а на боц≥. јле там, де грудна кл≥тка зак≥нчуЇтьс¤, починаЇтьс¤ вгнута затока тал≥њ, л≥н≥¤ ¤коњ знову виходить до попереднього р≥вн¤ на початку таза.

«важаючи на контраст б≥лоњ спини ≥ чорного череса, неважко переконатис¤, що сон¤чне осв≥тленн¤ максимальне. ’оч ледь пом≥тна т≥нь утворилас¤ лише м≥ж м'¤зами на хребт≥.

2. —пина зн¤та зблизька. —права в≥д нењ видно в глибин≥ кадру маленького кон¤, ¤кий стоњть значно дал≥ в≥д камери.  оник-гуцулик досить старий Ч кращого тод≥ не залишилос¤ п≥сл¤ державноњ бранки коней до Ѕосн≥њ Ч але дуже сохранний. «ам≥сть с≥дла Ч вузький довгий л≥жник.

3. —вого першого л≥та ‘ранц ≥з јнною ходили на  острич огл¤нути панораму „орногори. ƒень був сон¤чний ≥ вони бачили весь хребет Ч ѕетрос, √оверлу, Ѕрескул, ѕожижевську, ƒанциш,

√омул, “уркул, Ўпиц≥, –ебра, “омнатик, Ѕребенескул, ћенчул, —мотрич, —тайки, трохи —видовц¤ Ч Ѕлизниц≥ ≥ “атульську, дал≥ Ч Ѕратк≥вську, ƒовбушанку, яв≥рник. «заду були –отила, Ѕ≥ла  обила ≥ Ћисина  осмацька.

ƒорогою назад, за јрджелюджою, јнна зн¤ла сорочку ≥ постоли, лишилас¤ в самих чолов≥чих гачах. …шли догори попри ѕрут. „ас в≥д часу сходили до р≥ки попити води. –≥ка була такою малою, що јнна ставила руки просто на дно ≥ так опускалас¤ до води, занурюючи ц≥ле лице.  ≥нчики грудей хоч ≥ зближалис¤ до неспок≥йноњ поверхн≥, але залишалис¤ незамоченими. Ћише т¤жкий сипаний мос¤жний хрест з прим≥тивним нат¤ком на розп'¤тт¤ калатав об кам≥нн¤. ¬ так≥ моменти ‘ранц садив јнн≥ на спину зозульку, жучок обб≥гав крапельки поту, лоскотав шк≥ру, а јнна нав≥ть ворухнути не могла рукою.

ѕ≥сл¤ купел≥ вони ц≥лувалис¤, аж поки губи ц≥лком не висихали. Ѕо все мокре висихаЇ. Ўк≥ра пахла холодними водорост¤ми у теплих р≥ках м≥ж теплим кам≥нн¤м п≥д теплими в≥трами з-понад засн≥женоњ √оверли. якби њм вдалос¤ запам'¤тати це т≥лесне и≥дчутт¤ так, щоб будь-коли могти його точно згадати, то почутт¤ щаст¤ було би пост≥йним.

“од≥ вони ще багато й охоче говорили. ‘ранц думав Ч ¤к зм≥ню-Їтьс¤ все, на що варто дивитис¤, коли це Ї кому показати.

 оник н≥с т≥льки грушеву скриньку з фотоапаратом ≥ ¤ворову бер≥вочку, наповнену ¤л≥вц≥вкою, ≥ н≥ разу не зайшов у воду напитис¤.

4.  оли ‘ранциск у грудн≥ 1883 вернувс¤ з≥ скель сам, то перш, н≥ж погодувати дитину, випадково натрапив, шукаючи алкоголю, на ту саму бер≥вочку. ял≥вц≥вки лишилос¤ десь п≥вл≥три, ≥ в≥н заразом випив недопите вдвох. “од≥ вийн¤в з-пом≥ж л¤рус≥в цю фотограф≥ю, засунув ѓѓ м≥ж два пр¤мокутники шкла, виђкинувши ¤кийсь рисунок, ≥ назавжди поставив на своЇму робочому стол≥.

–озтовк у моздир≥ горстку сушених афин, залив њх теплою подою з медом ≥ вз¤вс¤ годувати —тефан≥ю. ј вранц≥ п≥шов до св¤щеђника ≥ сказав записати доньку у церковних книгах јнною.

5. —ебаст¤н вир≥шив, що буде правильно покласти фотограф≥ю ‘ранцов≥ у трунву (в≥н не м≥г знати, що на св≥т≥ вже Ї хтось, кому њњ пот≥м завжди бракуватиме). “ому вона, мабуть, не збереглас¤.

—покуси св¤того јнтон≥¤

1. ћаленьк≥й јнн≥ Ќепрост≥ подарували м≥н≥атюрну ф≥гурку св¤того јнтон≥¤. јнтон≥й у повний зр≥ст, у чернеч≥й сутан≥, њњ одн≥й руц≥ тримаЇ л≥л≥њ на довжелезному стебл≥, на друг≥й Ч дитина. Ќезважаючи на розм≥р, јнтон≥й вигл¤дав ¤к справжн¤ стату¤, коли јнна л¤гала головою на п≥длогу, а ф≥іурку ставила трохи дал≥, або Ч знову ж з п≥длоги Ч сто¤в на самому краЇчку стола. ќсобливо вражали його бездоганно передан≥ риси обличч¤.

Ќепрост≥ казали, що јнтон≥й вил≥плений з розтопленого свинцю, ¤кий перед тим був кулею. ‘≥іурка жила у метал≥чному цил≥ндр≥, у ¤ких солдати тримають цидулки з≥ своњм ≥м'¤м ≥ адресою родини. јнна носила той патрон на задовгому дрот¤ному ланђцюжку на шињ. ¬≥д пост≥йного терт¤ м≥д≥ з≥ шк≥ри н≥коли не сходили зелен≥ пл¤ми. ‘ранциск вважав, що то не шкодить.  оли була особливо гарна погода, јнна виводила јнтон≥¤ на прогул¤нку. Ќона виймала його з капсули ≥ пров≥трювала десь у трав≥.  оли ж закривала назад, то вкладала всередину ще й невеличку кв≥тку ф≥алку, маргаритку, пелюстки сливки або липовий цв≥т, щоб јнтон≥Їв≥ було чим дихати.

2. ¬она сама дуже гарно пахла. Ќайб≥льше ‘ранц любив, коли јнна засинала у нього на стол≥. ¬≥н ще трохи працював, б≥льше дивл¤чись на спл¤чу згорнену доньку, а пот≥м вилазив на ст≥л, клав п≥д голову книжку, обн≥мав јнну ≥ довго дихав видихнутим нею пов≥тр¤м. ¬≥н гладив њњ голову, ≥ часом вранц≥ јнна прокидалас¤ з густими тонкими ≥ короткими подр¤пинами на лиц≥ Ч ¤кась затверд≥ла шк≥рка на ‘ранцискових пальц¤х дерла њњ т≥ло.

3. ‘ранциск був переконаний, що не може бути корисн≥шого зан¤тт¤, н≥ж спогл¤данн¤ доньки. ўодн¤ в≥н бачив тис¤ч≥

бездоганних кадр≥в, але чомусь не наважувавс¤ використовувати камеру. “ому запам'¤товував њх з таким зусилл¤м, що ≥нод≥ ловив себе на думц≥ Ч так дал≥ не можна. Ѕо часто бувало так, що ввеч≥р в≥н не м≥г згадати, що ще було у сьогодн≥шньому дн≥, кр≥м цих у¤вних фотограф≥й (але коли јнна п≥дросла, в≥н годинами м≥г њй розпов≥дати, ¤к вона вигл¤дала у ¤кий день дитинства).

4. јнн≥ було ш≥сть рок≥в, коли вона розпов≥ла татов≥ про те, що пам'¤таЇ, ¤к спала колись у велик≥й скрин≥, поставлен≥й на довгому воз≥ з в≥сьмома колесами, п≥д деревом, з ¤кого звисало гн≥здо з отвором знизу. ¬≥ко було в≥дчинене ≥ з гн≥зда загл¤дало на нењ іранатове око ¤коњсь птахи. ј потому зв≥дус≥ль злет≥лис¤ хмари б≥лих маленьких сов ≥ повс≥далис¤ довкола того дерева концентричними колами на земл≥, копиц¤х с≥на, кущах шипђшини, криниц≥ й обороз≥. ј ще Ч на дроти, нат¤гнут≥ в≥д стовпа до стовпа.

5. ‘ранциск вир≥шив, що так≥ вид≥нн¤ Ї насл≥дком морф≥н≥зму ≥ закликав Ќепростих. “≥ трохи поговорили з јнною, ≥ нарешт≥ в≥жлунка сказала, що д≥вчинц≥ все наснилос¤. ¬она попередила ‘ранца, що мала щораз част≥ше буде опов≥дати вс≥л¤к≥ чудас≥њ, буде випитувати, чи було з нею колись таке чи ≥нше. ўо про де¤к≥ реч≥ вона до смерт≥ буде вагатис¤ Ч що ставалос¤, а що снилос¤, бо дл¤ нењ не буде справжнього ≥ несправжнього Ч лиш р≥зн≥ вигл¤ди справжнього. јле сни не мають н≥чого сп≥льного з в≥щунством. ¬они опов≥дають, ¤к бути може.

6. ‘ранц постановив, що донька хоч щось у св≥т≥ мусить знати досконало ≥ не вагаючись. ¬они почали ходити за ћенч≥л  вас≥вський до  евелова, ¤кий ст≥кав у „орну “ису, ≥ јнна вивчала вс≥ кам≥нц≥ на його берез≥ Ч ¤к ¤кий вигл¤даЇ ≥ коло ¤кого лежить.

ј тим часом Ќепрост≥ вс≥ разом прит¤глис¤ горами до ял≥вц¤ ≥ пробули в м≥ст≥ з перервами аж до 1951 року, коли спец≥альний в≥дд≥л чек≥ст≥в, перебраних на во¤к≥в ”ѕј, спалив вогнеметами

пожев≥льню, де висл≥джених ≥ половлених Ќепростих замкнули у 1947. њм треба було наблизитис¤ до јнни.

7. «а к≥лька тижн≥в перед 1900 роком ‘ранц зак≥нчив дуже нажливий ан≥мац≥йний ф≥льм.

∆ити Ч це розв'¤зувати ≥ зав'¤зувати вузли, руками ≥ вс≥м ≥ншим, Ч вчив його колись непростий-гадЇр ≥ дав ц≥лу в'¤занку шк≥рок вуж≥в. ‘ранц мав в≥дв'¤зати шк≥ру в≥д шк≥ри ≥ сплутати своЇ плетиво. Ћог≥ка живе в пальц¤х, њњ категор≥њ передбачають лиш те, що вдаЇтьс¤ пальц¤м. як вервицею, обертав в≥н клубком дн¤ми ≥ ночами. Ќарешт≥ порозв'¤зував ус≥, але коли довелос¤ зав'¤зувати по-своЇму, то ви¤вилос¤, що його пальц¤м страшенно важко йти не всл≥д за вже ≥снуючою поверхнею. Ќатом≥сть јнна наплутала таких вузл≥в, що гадЇр прив≥в ‘ранца на м≥ст, де Ќепрост≥ оселилис¤.

8.  олись цей в≥адук хот≥ли перекинути в≥д одного до другого виступу хребта, м≥ж ¤кими розм≥стивс¤ ял≥вець. —початку збудувати середину, а тод≥ довести в обидва боки до верх≥в. ‘ранциск у¤вл¤в соб≥, що колись такий шл¤х перетворить всю дорогу в≥д Ўешулу до ѕетроса на виг≥дний шпацер. ќднак цей проект ви¤вивс¤ Їдиною неможливою ≥деЇю ял≥вц¤. “ри сполучен≥ м≥ж собою, але не з'Їднан≥ з твердю арки Ч набагато вищ≥ в≥д кол≥йових мост≥в у ¬орохт≥ ≥ ƒел¤тин≥ Ч нависали над м≥стом по д≥агонал≥, починаючись ≥ обриваючись у чистому неб≥. Ќагор≥ залишивс¤ фраімент широкоњ дороги. “ам зажили Ќепрост≥.

‘ранц дуже довго л≥з на м≥ст вис¤чою драбиною, ¤ка ще б≥льше гойдалас¤ через те, що гадЇр пол≥з наперед. Ќагор≥ здавалос¤, що м≥ст завузький, що досить схитнутис¤ ≥ полетиш вниз: на маленьк≥ дахи, коротк≥ вулички, вузьк≥ канали, п≥ну дерев. јле навколо лежала така краса, ¤к в чийомусь ≥ншому житт≥. ¬се було виб≥леним, ≥нших кольор≥в не ≥снувало нав≥ть на далекому сонц≥.

«асн≥жен≥ Ќепрост≥ курили файки ≥ дивилис¤ на ‘архауль в ћарамароських јльпах за долиною Ѕ≥лоњ “иси. –озмова була простою Ч ¤к јнна стане ж≥нкою, то най буде непростою. ј нараз≥ вони завжди будуть близько.

9. “ож ф≥льм, ¤кий зак≥нчив ‘ранц, нагадував намисто з вузлик≥в.

¬игл¤дало те так. ÷≥лим полем екрана безладно метушилос¤ безл≥ч окремих др≥бних значк≥в. ”се це були т≥ елементарн≥ символи, ¤к≥ ‘ранцов≥ вдалос¤ познаходити у орнаментах писанок з ус≥х кут≥в  арпат. „ерез ≥нш≥сть розм≥ру, конф≥гурац≥њ, кольору ≥ швидкост≥ тьма знак≥в нагадувала неправдопод≥бну м≥шанину р≥зних комах. ¬п≥знавалис¤ драбини, клинчики, п≥вклинчики, триклинчики, сорок клинц≥в, жовтоклинчики, зубц≥, кант≥вка, кратка, безконечна, п≥вбезконечна, кучер, перерва, крижик, др¤шпанка, кривулька, з≥рнички, зв≥зди, сонце гр≥Ї, п≥всонц¤, м≥с¤ц≥, п≥вм≥с¤ц≥, штерна, м≥с¤ць св≥тить, м≥с¤чн≥ вулички, веселка, фасулька, руж≥, п≥вруж≥, жолудь, цв≥тулька, чорнобривка, колос≥вка, смер≥чки, сосн≥вка, ог≥рочки, гвоздики, барв≥нок, косиц≥, в≥всик, зозулен≥ черевички, бечкова, сливова, барабулька, г≥льњ, перекотиполе, коники, баранчики, коровки, собаки, козлики, олен≥, п≥вники, качки, зозул≥, журавл≥, б≥локрильц≥, пструги, ворон¤ч≥ лапки, баран¤ч≥ роги, за¤ч≥ вушка, волове око, метелики, бджоли, слимаки, павуки, головкате, мотовило, грабл≥, щ≥точки, греб≥нчики, топ≥рц≥, рискалики, човники, боклажки, реш≥тка, скрин≥, попружечки, рет≥зки, бесаги, ключ≥, пацьорочки, бер≥вочки, кожушки, порошниц≥, парасол≥, образки, хусточки, шнурки, миски, хатка, в≥конц¤, стовпи, жолобець, церк≥вки, монастир≥, дзв≥нички, каплички, кручен≥ рукави, писан≥ рукави, косий пасочок, ≥льчата, дзьобенкова, хрестата, зубкатенька, плет≥нка, чиновата, кн¤гинька, ключкова, кривульки, крапочки, стр≥пата, крилата, очката, павукова, чичкова, глукова, лумерова, буклажок, тайна, черешньова, малинова, вазонок, пагонець, парасочки, в≥тр¤чок, бендюги, гачки, мед≥внички.

ѕомалу рух знак≥в набирав певноњ впор¤дкованост≥ Ч ¤к один дуже сильний в≥тер перетискаЇ багато легеньких. —имволи крутилис¤ ¤кось так, н≥би повна ванна води вит≥каЇ через

невеликий отв≥р. «в≥дти вже виходив ланцюжок значк≥в, зав'¤заний де-не-де вузлами. Ћанцюжок скручувавс¤ у сп≥раль ≥ крутивс¤, ¤к центрифуіа. « хаосу до нього зл≥талис¤ в≥льн≥

символи й укладали поруч ланцюг з такою ж посл≥довн≥стю знак≥в, щораз б≥льше допасовуючись до обертанн¤ першого. “епер обидв≥ сп≥рал≥ вгвинчувалис¤ у порожнечу разом, сходилис¤ все

щ≥льн≥ше ≥ перетворювалис¤ у св≥тове дерево. Ќаставав спок≥й. Ќа дерев≥ розпускалис¤ кв≥ти, пелюстки в'¤ли, ≥з зав'¤зей росли плоди, надувалис¤, тр≥скали, ≥ тис¤ч≥ тих самих знак≥в пов≥льно

≥ р≥вно опускалис¤ на землю, накладаючись у горб, втрачаючи форму.

10. « прем'Їрою зачекали до ¬еликодн¤ 1900 року. Ќею в≥дкривали с≥нематограф ЂYuniperusї, збудований за еск≥зом јнни, зачитавши попередньо архипастирське посланн¤ молодого стан≥славського Їпископа јндре¤ Ўептицького до любих брат≥в гуцул≥в.

11. 3 того часу Ќепрост≥ д≥йсно завжди були пор¤д. “о лише так здаЇтьс¤, що „орногора Ч пустка. Ќасправд≥ в  арпатах м≥сц¤ нав≥ть замало. “ому люди, ¤к≥ живуть далеко одне в≥д одного, пост≥йно зустр≥чаютьс¤. ўо вже казати про маленьке м≥стечко на перетин≥ хребт≥в.

«а к≥лька довбушевих золотих Ќепрост≥ викупили кусник –инку ≥ збудували маленький будиночок. ’атку обклали дивацько розмальованими кахл¤ми, ≥ вона стала ц≥лком под≥бною на п≥ч. Ќа вс≥х в≥кнах понаписували одне слово Ч нотар. јле на п≥дн≥конн¤х сто¤ли ц≥л≥ р¤ди р≥зновеликих ≥ р≥знофоремних фл¤шок, так що можна було припустити, що ЂЌќ“ј–ї Ч назва ще одного бару. Ћукач зробив ¤кось так, що за тиждень весь дах зар≥с плющем ≥ над дверима звисала зелена зав≥са. ¬середин≥ було порожньо Ч напроти маленького столика (з одною шуфл¤дою) на дуже високих ногах сто¤в зручний фотель, оббитий парусиною.

Ќа фотел≥ сид≥в сам нотар, курив одну за одною груб≥ сиіарети, штавлен≥ у ср≥бне к≥льце, припа¤не до олов'¤ного стержн¤, ¤кий опускавс¤ з≥ стел≥.  ожна сиіарета була не довшою, н≥ж п≥всередђньоњ ж≥ночоњ долон≥. Ќотар займавс¤ тим, що скручував наступну сиіаретку, кур¤чи попередню.

ўе в юност≥ в≥н вир≥шив ¤кось керувати власною смертю, а не ц≥лком покладатис¤ на нев≥дом≥сть. “ому захот≥в встановити ¤кщо не терм≥н, то хоча б причину смерт≥. «упинивс¤ на раков≥ леген≥в ≥ почав не обмежувати себе у кур≥нн≥, щоби бути приђреченим на таку смерть.

12. јле досить було комусь прийти, ¤к нотар виймав сиіарету з к≥льц¤, садовив в≥дв≥дувача на св≥й фотель, висував шуфл¤ду, виймав два червон≥ або жовт≥ солодк≥ перц≥ Ч завжди св≥ж≥ ≥ соковит≥, одною рукою розкладав великий бганий н≥ж, що тел≥павс¤ на рем≥нц≥ коло кол≥на, вичищав перц≥, поклавши на долоню, питавс¤, що налити Ч паленку, рак≥ю, сливовицю, бехер≥вку, цуйку, зубр≥вку, ан≥с≥вку, ¤л≥вц≥вку, боров≥чку, наливав повн≥ перц≥, подавав один гостев≥, ставав при столику, виймав з шуфл¤ди аркуш паперу, загострений ол≥вець, п≥дн≥мав пугарчик, казав Ђдай, Ѕожеї, дивл¤чись просто в оч≥, випивав, в≥дкушував др≥бку перцю, в≥дразу ж наливав удруге, припалював сиіарету (с≥рники мав у кишеньц≥ штан≥в б≥л¤ самого по¤са, а с≥рка була приклеЇна до одн≥Їњ з н≥жок стола), брав њњ в ту ж руку, що й начинн¤, а в л≥ву Ч ол≥вець, сильно зат¤гувавс¤ димом ≥ вже був готовий слухати.

13. Ќотар¤ називали французьким ≥нженером.

Ќепрост≥ знайшли його в –ахов≥ ≥ запропонували саме цю роботу, бо в≥н вигл¤дав скромно ≥ геройсько водночас. “акого хочетьс¤ здивувати, опов≥вши щось надзвичайне з власного житт¤. ј Ќепрост≥ потребували ¤кнайб≥льше таких ≥стор≥й ≥ байок.

” –ахов≥ французький ≥нженер намовл¤в людей њхати у Ѕрађзил≥ю, виписуючи справжн≥ квитки на корабель з √енуњ.

 олись в≥н д≥йсно був французьким ≥нженером. ѕрожив двадц¤ть рок≥в в ≤ндокитањ, займаючись дренажними системами, вивчаючи кур≥нн¤ оп≥уму, тайський бокс, метелик≥в ≥ орх≥дењ, дзен. ј одночасно дописував етнолог≥чн≥ ≥ геопол≥тичн≥ фейлетони до великих Ївропейських газет.  ≥лька його лист≥в переклав ќсип Ўпитко. њх опубл≥кували в Ђƒ≥л≥ї, наголошуючи на походженн≥ автора з родини ќрлик≥в.

Ќепрост≥ ходили до  ривор≥вн≥ ≥ порадили √рушевському спровадити французького ≥нженера до Ћьвова. „ерез ћанджур≥ю, “уркестан, ѕерс≥ю, √руз≥ю, ќдесу, „ерн≥вц≥, —тан≥слав, √алич, –огатин ≥ ¬инники в≥н нарешт≥ доњхав ≥ д≥став працю в етнођграф≥чн≥й ком≥с≥њ Ќ“Ў. ќтримав в≥др¤дн≥, ¤к≥ призначалис¤ Ўухевичев≥, ≥ вињхав на √уцульщину. јле досв≥д к≥лькох малих в≥йн, в ¤к≥ в≥н потрапл¤в упродовж житт¤, не дозвол¤в зраджувати себе ¤к фольклориста. ‘ранцузький ≥нженер зробив гак до Ѕудапешта ≥ роздобув ус≥ необх≥дн≥ папери, що давали право вербувати ≥мм≥ірант≥в на територ≥њ јвстро-”горщини.

14. ” ял≥вц≥ французький ≥нженер од¤гавс¤ однаково кожного дн¤ в≥д 1900 до 1921 року (Ќав≥ть п≥сл¤ 1914 французький ≥нженер сид≥в у своЇму каб≥нет≥, вислуховуючи ≥ нотуючи все, що приходили розпов≥дати р≥зн≥ люди. ќпов≥дач≥ отримували пор¤дний гонорар, а записи з ≥стор≥¤ми ≥ маренн¤ми, прозр≥нн¤ми ≥ божев≥льними ≥де¤ми анал≥зувалис¤ Ќепростими). Ўирочезний б≥лий фланелевий костюм, пошитий без жодного іудзика, смугаст≥ б≥ло-салатов≥ сорочки, розщеплен≥ на груд¤х, корков≥ сандал≥. Ћише взимку в≥н загортавс¤ у л≥жник, накидаючи його на голову ¤к каптур.

“о французький ≥нженер навчив —ебаст¤на, що самоусв≥домђленн¤ знаходитьс¤ у п≥дошвах, а сприйн¤тт¤ себе можна м≥н¤ти, стаючи ≥накше або на щось ≥нше.

15. ≤дею ц≥лого напр¤му нових ф≥льм≥в ‘ранцисков≥ накинув французький ≥нженер.

” ял≥вц≥ д≥¤ла невеличка іалере¤. ѓњ власник, Ћоц≥ з Ѕерегсасу, знавс¤ з добрими художниками Ч ћункач≥, ”сти¤новичем,  опистинським. –оманчука в≥н зав≥в до ‘едьковича, а ¬одзицьк≥й (значно п≥зн≥ше, вже ¤к та вернулас¤ з ѕарижа в≥д —улоаіи) зробив к≥лька фотоеск≥з≥в дл¤ Ђƒ≥вчини за виготовленн¤м писанокї. « ≤ваном “рушем вони були близькими друз¤ми. Ћоц≥ багато розказував йому про те, ¤к рослини наново опановують ландшафтами, пон≥веченими ≥ покинутими людьми. Ќав≥ть водив його на етюди п≥д ѕопа ≤вана, на зруб. „ерез багато рок≥в “руш повернувс¤ до ц≥Їњ теми у чудесн≥й сер≥њ Ђжитт¤ пн≥вї. «рештою, то Ћоц≥ вперше показав комусь ƒземброню, ¤ка згодом стала улюбленим м≥сцем багатьох художник≥в льв≥вськоњ школи. ј ƒ≥душинським дл¤ музею в≥н реіул¤рно в≥дсилав знайден≥ гуцульськ≥ раритети.

16. —ам Ћоц≥ ц≥ле житт¤ малював одне ≥ те ж Ч дерев'¤н≥ стаЇнки Ч дл¤ кожноњ корови окрем≥ Ч на полонин≥ Ўеса, дощан≥ вулички м≥ж ними ≥ г≥гантськ≥ зарост≥ щавлю, що постуђпово поњдають своЇ пристанище.

ј що був іалерењстом-профес≥оналом, то н≥коли не виставл¤в своњх роб≥т. «ате в чуж≥ часто закохувавс¤.  артини-коханки в≥н на ¤кийсь час брав додому ≥ жив у њхн≥й присутност≥, перенос¤чи з собою з≥ спальн≥ до кухн≥, з кухн≥ в каб≥нет, з каб≥нету на іалер≥ю, з іалерњњ до лазнички.

≤ житт¤ Ћоц≥ значною м≥рою залежало в≥д картини, ¤ка тод≥ мешкала в нього.

17. ” галерењ практикувалис¤ незвичн≥ реч≥. ўодн¤ Ћоц≥ перев≥шував картини, ц≥лковито зм≥нюючи њхн≥ д≥алоги. „асто покупц≥, обравши ¤кусь картину одного дн¤, не могли уп≥знати њњ наступного ранку. —телею галерењ служив шкл¤ний резервуар з дощ≥вкою. ќсв≥тленн¤ залу Ћоц≥ м≥н¤в, накриваючи ту чи ≥ншу частину резервуару смерековим галузз¤м. јле найважлив≥ше Ч картини можна було випозичати, ¤к книжки у б≥бл≥отец≥. «амовленн¤ найдорожчого готелю Ћоц≥ комплектував сам, в≥дпов≥дно до запов≥дженоњ оказ≥њ.

18. Ћоц≥ був Їдиним у ял≥вц≥, в кого достигав сортовий виноград. ¬иноградник р≥с уздовж стежки м≥ж домом ≥ галереЇю. ѕроход¤чи стежкою, Ћоц≥ обов'¤зково обривав хоча б одну китицю винограду. “ак тривало в≥д моменту, коли з'¤вл¤Їтьс¤ зав'¤зь, до остаточного дозр≥ванн¤. ” вересн≥ китиць залишалос¤ всього к≥лькадес¤т, зате вони ставали достиглими, ¤к у “окањ, повн≥стю використовуючи виноградн≥ сили, ¤ких вже не потребу-вали знищен≥ грона.

’оча ‘ранциск при¤телював з іалерењстом, нав≥ть в≥н не здогаду-вавс¤, що Ћоц≥ працюЇ на Ќепростих.

19. якось французький ≥нженер сказав ‘ранцов≥, що чув в≥д Ћоц≥.

“ой розпов≥в, ¤к до іалерењ прийшов один д≥дич з “ересви ≥ попросив намалювати йому картину, на ¤к≥й було би видно Ч що в≥дбуваЇтьс¤ зл≥ва за рамою у сцен≥ битви п≥д ’отином, ¤ку п≥н придбав тут р≥к тому. ƒ≥дич п≥дозр≥вав, що зв≥дти може идарити гармата просто по ар'Їріард≥ улан≥в, ≥ це не давало йому спокою.

÷е ¤краз те, чим ан≥мац≥¤ краща в≥д живопису, сказав французький ≥нженер.

20. ‘ранциск придумав точн≥шу методику. ¬≥н зн≥мав поб≥льшену репродукц≥ю ¤коњсь в≥домоњ картини Ч це ставало другою частиною кожного ф≥льму. ƒл¤ першоњ ≥ третьоњ домальо-вував кадри на п'¤тнадц¤ть секунд перед зображеним на картин≥, ≥ так само Ч п≥сл¤. ƒл¤ проби слугував св≥жий пейзаж “руша "ƒн≥про п≥д  иЇвомї, хоча думав ‘ранц переважно про рембран-тову ЂЌ≥чну сторожуї. ѕот≥м в≥н оживив к≥лька натюрморт≥в старих голландц≥в (хоч тут же знищив ус≥, кр≥м яна ван де ¬ельде - той, що з колодою карт, люлькою на довг≥м цибуху ≥ л≥сковими гор≥хами) ≥ знамениту ЂЅ≥йкуї јдр≥ана ван ќстаде (¤кась корчма, п'¤н≥ сел¤ни, баби тримають двох чолов≥к≥в з божев≥льними погл¤дами, ¤к≥ розмахують ножами, все перевернуто, хтось вт≥каЇ, а ≥нш≥ попадали на землю).

ѕ≥сл¤ того вз¤вс¤ за ћамањв.

∆иве мал¤рство мало такий шалений усп≥х, що на кожну прем'Їру до ял≥вц¤ з'њжджалос¤ дес¤тки гл¤дач≥в з ц≥лоњ ÷ентђральноњ ™вропи, про них писали столичн≥ часописи, а ‘ранц вже не м≥г встигати робити ¤к≥сь серйозн≥ш≥ ф≥льми.

21. ўе перед тим, ¤к Ќепрост≥ ви¤вили надзвичайн≥ властиђвост≥ јнниних сн≥в, ‘ранциск мр≥¤в про ф≥льм, ¤кий в≥дбувавс¤ би на сонному ландшафт≥.

¬≥н спостер≥г, що механ≥зм сн≥в пол¤гаЇ н≥ в чому ≥ншому, ¤к у поЇднанн≥ добре знаного за принципами нев≥домоњ лог≥ки Ч так, ¤к не могло би бути на одному ландшафт≥. ÷е означаЇ, що ключем до ц≥Їњ лог≥ки Ї поЇднанн¤ ландшафт≥в. ѕричому посл≥довн≥сть поЇднанн¤ Ї визначальною.  оли викомб≥нувати такий ландшафт, то заселитьс¤ в≥н самов≥льно. ј тод≥ вже ≥ вс≥ персонаж≥ про¤вл¤тимуть не властив≥ њм риси. ≤ Ч що найголовђн≥ше Ч персонаж≥ будуть займати прост≥р дуже щ≥льно. Ѕезв≥дђпов≥дальна посл≥довн≥сть щ≥льна.

22. ј ще Ч розм≥рковував ‘ранц Ч вдал≥ сни под≥бн≥ на добру прозу з пор≥вн¤нн¤ми, почерпнутими з р≥зних систем координат, вираф≥нуваними вид≥ленн¤ми окремих деталей у потоц≥ панођрами, прозорою вседозволен≥стю, незабутн≥м в≥дчутт¤м присутђност≥, одночасн≥стю вс≥х троп≥зм≥в, нестримн≥стю неоч≥куваного ≥ ощадною риторикою стримуванн¤. ≤ на добру траву, ¤ка не приносить н≥чого свого, але обриваЇ те, що тримаЇ, ≥ переводить реш≥тку пропорђц≥й часу ≥ в≥дстан≥ з кристал≥чного стану у газопод≥бний.

23. ќднак наважитис¤ на такий ф≥льм було важче, н≥ж на ЂЌ≥чну сторожуї. “ож ≥з часом в≥н нав≥ть перестав берегти сни на пот≥м, лиш насолоджуючись ними дощенту ночами.

24. ” липн≥ 1904 року јнна розпов≥ла один сон.

я стою на р≥вному даху двоповерхового довгого будинку. Ѕудинок стоњть у вод≥. ¬ода аж до верху першого поверху. ƒо к≥нц¤ його високих арок. ” вод≥ плавають три голови ≥ стоњть чапл¤. ќдна голова запливаЇ п≥д арку. ≤нша хоче виплисти зв≥дти. —ходами з в≥кна другого поверху ≥де до води голий животатий чолов≥к. —уха рука ≥з-за рогу намагаЇтьс¤ його зупинити. я також гола. —тою на самому краю. –уки п≥дн¤т≥ догори. —кладен≥ разом. я збираюс¤ скочити з високост≥ у воду. ¬≥дразу за мною стоњть круглий ст≥л. ј за ним Ч бочка з≥ збанком. ѕри стол≥ сид¤ть монах ≥ монашка ≥ щось п'ють. Ќад столом, бочкою ≥ монахами напнуте на сух≥й галуз≥ шатро. «боку будинку прибудована п≥вкул¤ купола з капличкою нагор≥. « комина каплички вирива-Їтьс¤ вогонь, а з в≥кна вигл¤даЇ бабка. ¬она дивитьс¤ на мене. ƒалеко за куполом Ч широка р≥ка, зелений л≥с ≥ висок≥ син≥ гори, ¤к наш≥. « другого боку будинку прибудована кругла вежа. Ќа њњ ст≥нах понамальовуван≥ чолов≥чки. „олов≥чки танцюють, скачуть ≥ перевертаютьс¤. ќдин бере в≥д неба ¤кусь книжку. ƒва несуть на плечах величезну малину на патику. ¬ерх веж≥ понищений ≥ щербатий. ћ≥ж уламками ростуть маленьк≥ деревц¤ ≥ пасетьс¤ коза. ¬ода перед будинком зак≥нчуЇтьс¤ довгим островом. ќстр≥в голий, з червоноњ глини. Ќа к≥нц≥ острова стоњть в≥тр¤к. «а островом знову вода. «а тою водою м≥сто. ƒо самоњ води п≥дступають дв≥ веж≥. ћ≥ж ними кам'¤ний м≥ст. Ќа мост≥ величезний тлум людей з≥ списами догори. ƒе¤к≥ сто¤ть коло поручч¤ ≥ дивл¤тьс¤ через воду й остр≥в у м≥й б≥к. Ќа одн≥й веж≥ горить г≥лл¤. ѕ≥д вежами плавають ¤к≥сь зв≥р≥. „олов≥к з мечем ≥ щитом б'Їтьс¤ з одним. ƒал≥ за вежами порожнЇ п≥щане м≥сце.

ѕосередин≥ стоњть двокол≥сний в≥з. ўе дал≥ само м≥сто. Ѕудинки ≥ гострими дахами, високий костел, мур. ј вдалин≥ висок≥ горби, або низьк≥ зелен≥ безл≥с≥ гори. Ќа самому обр≥њ теж великий в≥тр¤к. —права в≥д мене, але за водою ≥ островом, сто¤ть на берез≥ ¤к≥сь постат≥. ƒо мене спинами. ƒе¤к≥ сид¤ть на кон¤х ≥ ¤кихось незрозум≥лих зв≥рах. ќдин у латах ≥ шолом≥, а в ≥ншого на голов≥ порожн≥й пень. ћ≥ж ними росте сухе дерево. ѕ≥вдерева накрито червоною зав≥сою. ” велик≥й тр≥щин≥ у стовбур≥ стоњть гола ж≥нка.

Ќа верхн≥й г≥лц≥ сидить д¤тел, але дуже великий. якийсь чолов≥к приставл¤Ї до дерева драбину. ƒосить далеко за ними сидить на камен≥ бородатий чолов≥к у чернеч≥й р¤с≥ з паличкою у руц≥ ≥ розгл¤даЇ книгу. ¬≥н под≥бний на мого св¤того јнтон≥¤.

„ерез в≥конце у кругл≥й веж≥, про ¤ку вже казала, ¤ бачу, що за вежею в≥дбуваЇтьс¤ щось важливе. јле н≥чого не можу розр≥знити, ≥ це дуже гн≥тить. јле все одно страшенно добре, що ¤ серед цього руху. Ќа секунду дивлюс¤ через плече ≥ бачу далеку пожежу. ¬≥д нењ стаЇ гар¤че шк≥р≥ спини ≥ ззаду ногам. якось розум≥Їтьс¤, що в≥д цього треба вт≥кати у воду. ¬же

збираюс¤ скочити, але дивлюс¤ вниз ≥ бачу нат¤гнутий колючий ланц. Ќе сумн≥ваюс¤, що можу перелет≥ти аж за нього. јле дал≥ стою. –уки вже трохи затерпли, бо ц≥лий час п≥дн¤т≥. –аптом на спину насуваЇтьс¤ т≥нь ≥ стаЇ холодн≥ше. ƒивлюс¤ догори. якраз над≥ мною пропливаЇ в пов≥тр≥ в≥трильник, обкутий латами. я бачу його дно. ÷е летючий корабель. ¬≥н прол≥таЇ. “≥нь зникаЇ. «нову починаЇ пекти. ¬же сильн≥ше. ’очу робити крок. јле бачу чолов≥ка з фотоапаратом.

¬≥н ц≥лий час ховавс¤ у глухому кут≥ м≥ж моњм будинком ≥ прибудованою вежею з малюнками чолов≥чк≥в ≥ в≥конц¤ми. я не хочу, щоб мене фотографували, ≥ кричу на нього. „олов≥к заперечно махаЇ руками ≥ показуЇ на летючий корабель. ” мен≥ все згоджуЇтьс¤, що то справд≥ ц≥каво. „олов≥к ховаЇ фотоапарат у ст≥ну. …де попри вежу ≥ зникаЇ за поворотом. я стаю на пальц≥. –озгойдуюс¤ ≥ скачу. Ѕачу перед собою той ланц. ѕ≥дн≥маюс¤ вс≥м т≥лом. ѕробую його перелет≥ти. јле т≥ло не зрушуЇтьс¤ з м≥сц¤. я не лечу ≥ не паду. ѕочинаю кашл¤ти. ƒуже швидко лечу просто на ланц. ”дар¤юс¤ об нього пальц¤ми вит¤гнутих рук. ≤ на тому ¤ збудилас¤.

25. —он јнни видавс¤ ‘ранцисков≥ наст≥льки мальовничим, що в≥н в≥дразу ж спробував зарисувати його. јнна тут-таки п≥дправл¤ла рисунок.  оли д≥йшло до людей на берез≥ коло дерева ≥ чолов≥ка з книгою за ними, ‘ранцов≥ здалос¤, що в≥н вже десь це бачив намальованим. Ћиш точка зору була ≥ншою. јле досить було јнн≥ розмалювати еск≥з кольоровими ол≥вц¤ми, ¤к ‘ранциск уп≥знав Ѕосха. Ѕез н≥¤ких сумн≥в≥в Ч Ђ—покуси св¤того јнтон≥¤ї.

” Ћ¤руса Ѕосха презентували Ђћандр≥вникомї з колекц≥њ мадридського ≈скор≥алю. ≤нших репродукц≥й јнна не могла бачити, ‘ранц був певен, в≥н завжди був поруч. Ќ≥хто н≥коли не перепов≥дав Ђ—покусиї за ц≥ле житт¤ јнни, про них ‘ранц точно не чув нав≥ть згадки чи алюз≥њ ще з час≥в навчанн¤. ÷е означало, що сталос¤ так, ¤к казала в≥щунка Ч јннин≥ сни показують, ¤к могло би бути.

јле ‘ранц не втихомиривс¤. ¬≥н поб≥г до Ћоц≥ ≥ попросив, щоб той де завгодно терм≥ново замовив альбом Ѕосха. ‘ранц готовий був чекати довго, лиш би знати, що щось д≥Їтьс¤.

Ћоц≥ пооб≥ц¤в замовити альбом завтра ж. ≤ сказав, що маЇ у своњй б≥бл≥отец≥ Ѕосха, але лише одну репродукц≥ю Ч Ђ—покуси св¤того јнтон≥¤ї.

јнна не вагаючись показала свою оголену постать у правому верхньому кут≥ центральноњ частини картини.

 оли ж вони одночасно вп≥знали Ќепростих у двох головних ф≥гурах з чотирьох, що переходили через м≥ст на л≥вому крил≥ триптиха, то ‘ранциск пооб≥ц¤в соб≥ зробити цей ф≥льм.

26. ѕрацювалос¤ ¤к н≥коли т¤жко. ‘ранциска мучили сумн≥ви. ¬≥н безперервно розм≥рковував, чи зможе передати настр≥й, колорит, атмосферу, чи зум≥Ї розшифрувати ус≥ таЇмн≥ значенн¤, чи сл≥д показувати комусь аж таке, чи не вигл¤даЇ Ѕосх см≥шно ≥ несмачно, чи не гр≥х перемальовувати вс¤ку нечисть ≥ содом≥ю, чи не образить в≥н Ќепростих, чи не накличе б≥ди на јнну, чи не зробив в≥н комусь кривди св≥домо або несв≥домо, чи маЇ сенс мистецтво, чи доживе в≥н до зак≥нченн¤ роботи, чи не станетьс¤ чогось недоброго на показ≥, чи буде його смерть муч≥вною, чи зустр≥нетьс¤ в≥н п≥сл¤ смерт≥ з батьками, чи чекаЇ там його јнна, чи буде колись щасливим його народ, чи Ї щось в св≥т≥ кращого, н≥ж наш≥ люб≥ гори  арпати, чи варто так багато думати, чи треба усе запам'¤товувати, чи добре вс≥м все розказувати, чи обов'¤зково говорити гарно, чи думають рослини, чи ≥снуЇ завтра, чи не в≥дбувс¤ к≥нець св≥ту вже давн≥ше, чи ще довго витримаЇ в≥н без ж≥нки, чи не перебуваЇ в≥н п≥д орудою ди¤вола.

27. “очна в≥дпов≥дь на останнЇ запитанн¤ була би в≥дпов≥ддю на багато ≥нших. Ќезважаючи на те, що ‘ранц був переконаним греко-католиком, у частих дискус≥¤х на джиновому курорт≥ завжди аріументовано нищив манихейц≥в, катар≥в, альб≥гойц≥в ≥ н≥чого у св≥т≥ не бо¤вс¤, бо був переконаний у правильност≥ Ѕожого задуму, ди¤вол за час роботи над цим ф≥льмом ¤вл¤вс¤ йому трич≥.

28. ѕершого разу в≥н не показувавс¤, лише дуже лакон≥чно ви¤вив одну свою властив≥сть. ¬≥н був ¤к магн≥т.

‘ранцов≥ снилос¤, що в≥н лежить на п≥длоз≥. –аптом, не робл¤чи жодних рух≥в, нав≥ть не напружуючись, в≥н посунувс¤ п≥длогою до ст≥ни. ѕот≥м Ч в другий б≥к. ѕот≥м ще ≥ ще, з перервами, швидше ≥ пов≥льн≥ше. “ак, н≥би в≥н метал≥чна пилинка на аркуш≥ паперу, а п≥д папером рухають магн≥том. ќдин раз його посунуло нав≥ть догори по ст≥н≥ Ч так само лежачи Ч ≥ дел≥катно опустило на п≥длогу.

ѕ≥сл¤ того ди¤вол попросив уважно сл≥дкувати за тим, що в≥дбувађтиметьс¤. ¬≥н посунув ‘ранца в кут. ¬и¤вилос¤, що там спить його вчитель. ‘ранца п≥д≥пхало до вчител¤ ≥ в≥дразу ж пот¤гнуло назад. ¬читель, не торкаючись до т≥ла ‘ранца ≥ не пробуджуюђчись, поњхав за ним. Ѕачиш, сказав ди¤вол.

√олосу ‘ранц не чув, але те, що ди¤вол говорив, зв≥дкись знав.

29. ” другому ≥ третьому снах ди¤вол використовував р≥знођвиди одного ≥ того самого прийому.

ƒругий сон був найкоротшим. ‘ранц сто¤в на вулиц≥ у ял≥вц≥ (ћ≥сце було справжн≥м, в≥н його добре знав). ¬≥н чекав свою јнну, ¤ка вже показалас¤ в к≥нц≥ вулиц≥. –аптом до нього п≥д'њхав панцерник Ѕеди. Ѕеда вигл¤нув з верхнього люка ≥ сказав, що в≥н прив≥з когось, з ким вони зараз вип'ють джину. « б≥чних дверей вийшов ¤кийсь панок ≥ п≥д≥йшов до ‘ранца. јнна була все ближче. ѕанок сто¤в спиною до јнни ≥ панцерника. ¬≥н вийн¤в з внутр≥шньоњ кишен≥ пл¤шку, вит¤гнув корок ≥ прост¤гђнув пл¤шку ‘ранцов≥. ≤ тут все в≥дбулос¤. «а тих к≥лька секунд, поки ≥ јнна, ≥ Ѕеда д≥йшли до них, ‘ранц встиг зауважити зм≥ну к≥лькох тис¤ч р≥зних лиць на голов≥ панка, к≥лькох сотень кам≥зельок п≥д розщепленою маринаркою, к≥лькох дес¤тк≥в форм пл¤шки ≥ к≥лькадес¤ти в≥дт≥нк≥в напою.  оли панок ≥ ‘ранц перестали бути сам≥, калейдоскоп зупинивс¤. ѕанок посм≥хавс¤, посм≥халис¤ Ѕеда з јнною. ‘ранц випив перший. —мак нагадував ренклоди. ѕл¤шку передав Ѕед≥, а той Ч панков≥ (¬еда њх так ≥ не познайомив).  оли черга д≥йшла до јнни, ‘ранц чомусь викрикнув, що вона не п'Ї. Ќ≥хто, кр≥м јнни, не здивувавс¤ ≥ не припрошував. ј ‘ранц непом≥тно, але дуже сильно стиснув њй палець. ¬≥н вже знав Ч хто це.

30. ѕ≥сл¤ третього сну ‘ранциск п≥шов на високий м≥ст ≥ роз-казав Ќепростим про Ѕосха. ¬се ж таки у веж≥, Ч сказав верхоблюд. ‘ранц запитав, чи показувати комусь вже док≥нчений ф≥льм. “о залежить лише в≥д твого бажанн¤, в≥дпов≥ли Ќепрост≥. ’оч подумай, може, не личить показувати наш≥ лиц¤ там, де вам приверзлос¤. ј нараз≥ йди додому ≥ пильнуй јнну, ми мусимо трохи помандрувати св≥тами, але скоро вона стане ж≥нкою ≥ буде знати, де нас знайти, сказав бањльник.

31. ¬дома ‘ранц спалив рисунок, на ¤кому був занотований сон јнни.

ƒл¤ того, щоб бути щасливим, Ч сказав в≥н јнн≥, Ч треба прожити без таЇмниць, а чуж≥ знати лиш так≥, ¤к≥ можна розказувати п≥д тортурами.

¬≥н дуже бо¤вс¤, що Ќепрост≥ рано чи п≥зно можуть прийти по ф≥льм, тому запов≥в јнн≥ н≥коли не згадувати про те, що в≥н ≥снував. јле ¤кби хтось захот≥в дов≥датис¤ що-небудь, викорисђтовуючи катуванн¤, то сл≥д в≥дразу розказувати все, що хочуть. Ќе намагатис¤ обдурити, а казати правду. “ому мусиш знати, що ¤ все знищив.

‘ранц запакував ф≥льм у капшук ≥ вийшов за м≥сто, щоб спалити його, викинути в пр≥рву або втопити у буркут≥.

ƒорогою в≥н подумав: ¤к би јнну не мучили, вона говоритиме правду Ч ф≥льму нема. ѕарадоксально, але це буде Їдиною правдою, в ¤ку кати не пов≥р¤ть, ≥ тортури не припин¤тьс¤.

¬ такому раз≥ шкода нищити ф≥льм. ћоже, в≥н ¤краз колись пригодитьс¤. ’ай знайдетьс¤ хтось такий, хто подивитьс¤, проанал≥зуЇ, добре подумаЇ ≥ зрозум≥Ї Ч що то за одн≥ т≥ Ќепрост≥ ≥ ¤к вони крут¤ть св≥том. јдже завжди поступово ви¤вл¤Їтьс¤, ¤к все ≥ вс≥ у св≥т≥ з'Їднан≥ з≥ вс≥м Ч переходами, ¤ких не б≥льше, н≥ж чотири.

32. ‘ранциск зайшов у буковий л≥с, в ¤кому кожне дерево мало дупло п≥д кор≥нн¤м. ¬≥н накинув на оч≥ вилогу довгоњ сукн¤ноњ манти, щоб бачити лише, де стати, ≥ почав наосл≥п б≥гати л≥сом.  ≥лька раз≥в таки налет≥в на дерева, але н≥чого, бо оч≥ були захищен≥. Ѕ≥гав догори ≥ вдолину, поки всередин≥ каптура вс≥ звуки св≥ту зам≥нилис¤ хрипом з глибини легень. јж тод≥ в≥н зупинивс¤, не в≥дкриваючи очей, намацав дерево, знайшов м≥ж кор≥нн¤м дупло ≥ запхав капшук з ф≥льмом у д≥ру, глибше, н≥ж на п≥втора л≥кт¤. ≤ вже пов≥льно вийшов з л≥су. ” тих м≥сц¤х це легко зробити не дивл¤чись. “реба йти догори, ор≥Їнтуючись за нахилом земл≥. Ќагор≥ ‘ранц скинув обледен≥лу вилогу ≥ подививс¤ на л≥с. ¬с≥ дерева були однаков≥ ≥ незнайом≥, м≥ж ними вилис¤ неск≥нченн≥ переплутан≥ л≥н≥њ сл≥д≥в, оч≥ бол≥ли в≥д безсоромного м≥с¤чного осв≥тленн¤.

33. «вичайно, була зима. «вичайно Ч падав сн≥г. ћожна було вертатис¤, лапаючи сн≥жинки пересохлим ротом.

34. ¬дома ‘ранциск не в≥дчув запаху дочки ≥ подумав, що д≥йсно живе п≥сл¤ к≥нц¤ св≥ту, ¤кий недавно в≥дбувс¤. ” хат≥ було чути лиш переливанн¤ води в глибинах канал≥зац≥њ, стисђканн¤ металу у дверц¤тах охололоњ печ≥, ультразвуков≥ в≥брац≥њ шиб, пахло с≥ркою ≥ вуг≥лл¤м Ч м≥н¤вс¤ тиск.

‘ранциск наваживс¤ вигл¤нути у незачинен≥ двер≥ на балкон.  овдра, розстелена у саду, вигл¤дала болючою пл¤мою. Ќа ковдр≥ спала притрушена сн≥гом маленька д≥вчинка, ¤ка ще н≥коли не засинала без тата. ƒл¤ того, щоб утворивс¤ прот¤г, потр≥бний ¤кийсь час. “ому јнною запахло майже через хвилину. ‘ранђциск в≥дчув, що не хот≥в би, щоб вона ставала ж≥нкою.

35. ѕ≥сл¤ тоњ ноч≥ Ќепрост≥ справд≥ п≥шли з ял≥вц¤, ¤кимось чином змотавши вис¤чу драбину на верх в≥адуку. ‘ранцузький ≥нженер залишивс¤, н≥ на день не припин¤ючи своЇњ прац≥. ‘ранциск перестав робити ан≥мац≥ю. “епер в≥н разом з јнною ≥ сербом Ћукачем, ¤кий вс≥ своњ перем≥щенн¤ в≥дзначав посадженими л≥сами, зайн¤вс¤ облаштуванн¤м м≥ста. “рохи пив (переважно перекреслював круглий столик у бар≥ екватором повних кел≥шк≥в ≥ н≥куди не виходив, поки не випорожнював весь р¤д), але в≥д будь-¤ких джинових процедур в≥дмовл¤вс¤.

ѕобудував соб≥ оранжерею, де розводив троп≥чн≥ рослини. —постер≥гав за м≥нливою под≥бн≥стю д≥тей пса Ћукача, ¤кого мусив убити в оранжерењ. „асом брав у обидв≥ руки по бартц≥ ≥ так б≥г аж на ћенч≥л. «в≥дти приносив св≥жу бринзу, перекинувши, наче коромисло з в≥драми, бартку з прив'¤заними бербениц¤ми через плече. ≤нтерв'ю давав неохоче, але старанно. ¬ основному напол¤гав на тому, що робив р≥зн≥ ф≥льми дл¤ того, щоб так по-р≥зному пожити.

36. ” 1910 до ял≥вц¤ спец≥ально прињхали посли в≥денського парламенту ћикола Ћагодинський ≥ ¬асиль —тефаник, аби умовити ‘ранциска вернутис¤ до творчост≥. ‘ранциск н≥чого не заперечував ≥ н≥чого не об≥ц¤в. ƒепутат≥в приймав не вдома, а у готел≥ Ђ„. ѕ. “.ї, що означало „еремош, ѕрут, “иса.

Ћагодинський п≥зн≥ше згадував, ¤к ‘ранциск ѕетроський казав, що украњнська держава можлива лише тод≥, коли карпатський вектор стане основою њњ геопол≥тики, карпатська космогон≥¤ Ч моделлю ≥деолог≥њ, а сам≥  арпати Ч природним резерватом (‘ранц не дуже в≥рив у те, що говорив, бо ненавид≥в гуцульське прагненн¤ вирубати впродовж житт¤ ¤кнайб≥льше деревини ≥ гуцульське нерозум≥нн¤ того, що з'¤вл¤Їтьс¤ щораз б≥льше см≥тт¤, ¤ке не можна викидати у воду).

37. ўодо —тефаника, то в≥н розказував в≥денським знайомим ‘ранциска б≥льше.  ожна людина, Ч так казав ‘ранциск, Ч може зробити за своЇ житт¤ книжку. я кажу книжку, хоч ми почали говорити про ф≥льми.  ожна, але лише одну. “≥, котр≥ думають, що написали багато книжок, помил¤ютьс¤ Ч то все триваЇ робленн¤ одноњ. ѕоза свою книжку не вискочиш, що б не зм≥нював. ћожна п≥дробити, але не створити. “во¤ Їдина книжка обмежена твоњм тембром, ≥нтонац≥¤ми, артикул¤ц≥Їю. ƒол¤ Ч це спос≥б говорити. ’оч книжок на св≥т≥ Ї безл≥ч, насправд≥ добрих Ч ос¤жно. ћусить бути ос¤жно, а тих мусить бути безл≥ч. “ак вчать рослини. якби добрих книжок було неос¤жно, св≥т би спинивс¤ або спивс¤. я свою книжку написав. Ќе знаю Ч добру чи н≥, але написав. ј з тим так Ї, що вже немаЇ значенн¤ Ч дописав чи не дописав, переписав чи лише нам≥ривс¤. “во¤ книжка однакова в одн≥й стор≥нц≥ ≥ у шаф≥ том≥в. √олос Ї Ч досить. —южети потр≥бн≥ дл¤ власноњ ц≥кавост≥. —южети не придумуютьс¤, не зникають. ¬они Ї ≥ Ї. Ћиш можуть забуватис¤. ¬се, що ¤ навчивс¤ ≥ запам'¤тав з житт¤ Ч к≥лька ландшафт≥в, що означали рад≥сть мисленн¤, к≥лька запах≥в, що були почутт¤ми, к≥лька рух≥в, ¤к≥ вбирали в себе в≥дчутт¤, к≥лька речей, предмет≥в, ¤к≥ були вт≥ленн¤м культури, ≥стор≥њ, стражђдань, багато рослин, ¤к≥ Ї доступом до краси, мудрост≥ ≥ до того всього, пор≥вн¤но з чим нас просто на св≥т≥ нема. ≤ багато-багато ≥нтонац≥й. Ќеповторних под≥бних ≥нтонац≥й, про ¤к≥ не знаю Ч що вони означали. ћоже, за ними ми будемо вп≥знаватис¤ там, де н≥чого, кр≥м голосу, не лишаЇтьс¤.

38. ўе —тефаник т≥шивс¤, що Ч ¤к Ћагодинський п≥шов спочиватиЧ вони почали вс¤ко на себе виговорювати Ч бл≥ндере, і≥дику, лунавий, бахуре, хухнавий, лоп≥тливий, гикливий, боко-зийнику, гулавцю, друкарнику, фар≥оне, лихуне, данц≥внику, олейнику, зайдею, джусе, торбею, перев≥днику, верх≥вцю, сусе, бойку, лемку, гуцуле Ч та й поснули.

39. ј два роки ран≥ше ‘ранциск вперше пов≥в јнну на м≥сце, зв≥дки вернувс¤ сам п'¤тнадц¤ть рок≥в тому. ѕобувати там ще хоч раз јнна не встигла. јле так почалас¤ Їдина в њхн≥й родин≥ традиц≥¤.

¬осени 1913 јнна ще не була ж≥нкою. ј невдовз≥ через ял≥вець полет≥ли до јфрики птахи. ‘ранциск в≥дчув: ще трохи Ч ≥ заплаче. Ќ≥що найголовн≥ше не стаЇтьс¤ з власноњ вол≥, подумав в≥н ≥ попросив јнну зварити багато кави ≥ витиснути с≥к з чотирьох ірейпфрут≥в, великих, ¤к мал≥ гарбузики.

‘ранциск зловив себе на тому, що не може, закривши оч≥, точно пригадати обриси вс≥х довколишн≥х г≥р, ¤к давн≥ше почав

забувати вс≥ т≥ незабутн≥ ж≥ноч≥ груди, з ¤кими знавс¤. “ому мусив вийти на скелю, подивитис¤ на те, що так любив. ј упевђнитис¤, що зварена кава ≥з соком чекатиме на нього вдома, хот≥в перед

тим, ¤к вийти на прогул¤нку.

40. ƒодому в≥н вернувс¤, пригадавши соб≥ вс≥ верхи, разом ≥з —ебаст¤ном. ‘ранц запропонував йому спробувати пожити V ял≥вц≥. јнна постелила ще одне л≥жко у в≥льн≥й к≥мнат≥. ƒругий ключ в≥д к≥мнати чомусь в≥д ранку був у нењ.

‘ранциск в≥дчував, що запах јнни перестаЇ бути дит¤чим, ≥ Ќепрост≥ можуть прийти дуже скоро, бо кров гост¤, н≥би в≥трова хвороба, почала зм≥шуватис¤ з кров'ю ж≥нок його роду вже в пов≥тр≥.

—ебаст¤н так хот≥в спати, що з вд¤чн≥стю прийн¤в запрошенн¤ ‘ранца пожити у ял≥вц≥.

ј јнна думала, що —ебаст¤нов≥ буде нелегко весь час встигати бути другом батька ≥ чолов≥ком доньки.

√ол≥ виноградн≥ г≥лки стукали у в≥кна, п≥д ¤ким сто¤ло л≥жко. —ебаст¤н зауважив, що ритм њхн≥х удар≥в може слугувати в≥тром≥ром.

60

Ќадм≥рн≥ дн≥

1. ¬ранц≥ ‘ранциск прокинувс¤ в≥д ¤когось ц≥лком незнаного запаху. —початку йому здалос¤, що сталос¤ диво ≥ зам≥сть оч≥куваноњ зими, ¤ка мала принести ¤кийсь сенс, наступила пора червневих дощ≥в ≥ надм≥ру зелен≥. јле коли јнна зайшла п≥д ранок до њхньоњ к≥мнати, ‘ранц зав≥в новий календар запах≥в, у ¤кому сезони мали ≥нший лад.

–еальн≥сть ≥снуЇ дл¤ тих, кому бракуЇ јнни.

2. —ебаст¤н перший ≥ останн≥й раз у своЇму житт≥ кохавс¤ з ж≥нкою, ¤ку знав к≥лька годин.

Ќав≥ть в јфриц≥ було не так. ’оча ж≥нок, ¤к≥ ставали його, в≥н визначав з першого погл¤ду, все одно завжди був переконаний, що покохатис¤ вони не встигнуть. ’оч будуть довший час дбати одне про одного, розмовл¤ти про дитинство ≥ перепов≥дати книжки таким чином, що к≥льк≥сть прочитаного кожним в≥дразу ж подвоњтьс¤, давати одне одному њжу, мити ≥ гр≥ти т≥ло, показувати побачене з р≥зних стор≥н дороги. Ћиш п≥зн≥ше з'¤совувалос¤, у такому сп≥в≥снуванн≥ закладений один нездоланђний напр¤м. ќск≥льки воно означаЇ любов не до себе, а до ≥ншого, то передбачаЇ ≥ розширенн¤ доступу на територ≥ю того ≥ншого. ≤ можна д≥йти до м≥сц¤, зв≥дки поширюватис¤ дал≥ можливо т≥льки всередину, т≥льки п≥д шк≥ру. “ак ставалос¤ з —ебаст¤ном.

ўодо ж≥нок, то, побачивши —ебаст¤на вперше, у жодноњ не виникало нестримного бажанн¤ покохатис¤ з ним. Ќев≥дворотђн≥сть цього про¤вл¤лас¤ поступово Ч досить було трохи пожити безпосередньо б≥л¤ нього. “ак, власне, ставалос¤ в јфриц≥. «рештою, —ебаст¤н так≥ реч≥ лише про јфрику ≥ знав.

јж заночувавши в ял≥вц≥, —ебаст¤н остаточно переконавс¤, що його ™вропа ≥снуЇ.

3. ¬ноч≥ випав сн≥г ≥ почалас¤ зима, ¤ка того року протривала до середини кв≥тн¤. „ерез спроможн≥сть зими бути р≥зноман≥тн≥ђшою, н≥ж вс≥ пори року, кожен њњ день був зовс≥м ≥ншим.

≤ не було два рази однаково добре.

4. јнна не могла пов≥рити, що така неправдопод≥бна под≥бн≥сть буваЇ Ч вигнут≥ л≥н≥њ повторювалис¤, вгиналис¤ або вигиналис¤ точно всл≥д за вигинами ≥ вгинами, накладалис¤ так, що дв≥ поверхн≥ в≥дчували н≥ себе, н≥ другу, а з'¤ву третьоњ, такоњ досконало тонкоњ, що згиналас¤, прогиналас¤, перегиналас¤ самост≥йно.

≤ випадково таких Їдностей не буваЇ. якась вик≥нчена витонђчен≥сть, витончена вик≥нчен≥сть, ¤ка так легко передаЇтьс¤ в≥д одного до ≥ншого ≥ на к≥лька покол≥нь вперед.

Ћюбов не передбачаЇ взаЇмност≥, сказала јнна, ≥ —ебаст¤н мовчав, бо усв≥домив, що в≥дпов≥д≥ вона не потребуЇ також. …ому здалос¤, що щось у св≥т≥ зрушилос¤, що св≥т заворушивс¤ через нього. ≤ хоча коханн¤ не маЇ майбутнього, не допускаЇ викорисђтанн¤ майбутнього часу, лише з јнною в≥н зм≥г у¤вити себе н старост≥.

јнна в≥дчинила в≥кно. “епер винограду неможливо було чути, бо г≥лки, гойдаючись, просто зал≥тали у к≥мнату. јле в≥тер стишивс¤ не через в≥дсутн≥сть в≥тром≥ра Ч почав падати такий важкий сн≥г, що поступово притиснув його до земл≥ ≥ прикрив собою. “ак само вр≥вноважено ≥ неквапливо сн≥г зал≥тав до к≥мнати, ос≥дав на л≥жку. “аким чином, там панувало ш≥сть р≥дин Ч слина, кров, вода з≥ сн≥гу, п≥т, волога јнни ≥ нас≥нн¤ —ебаст¤на.

5. ¬ранц≥ сн≥дали втрьох. ћусили сид≥ти вр¤д уздовж вузького довгого стола, присуненого одним боком до в≥кна. —ебаст¤н майже не пахнув јфрикою. ј з пальц≥в не стиравс¤ запах јнниних слизових, тому ‘ранциск вир≥шував, ¤к њм надал≥ с≥дати: в≥нЧ јннаЧ —ебаст¤н, в≥нЧ —ебаст¤нЧ јнна, чи јннаЧ в≥нЧ —ебаст¤н.

јнн≥ принесли листа в≥д старого ¬еди, цього разу обгортка була в≥д того самого чаю, ¤кий вона зробила чолов≥кам на сн≥данок. ¬она думала, що в≥дписати Ѕед≥, ¤кщо н≥¤ких запитань в нењ б≥льше нема.

6. “≥Їњ зими ‘ранциск схаменувс¤ Ч в≥н не маЇ жодноњ фотограф≥њ статт≥ про себе у Ћ¤рус≥. ћожна було п≥ти в Ђ’амелеонї ≥ сфотографуватис¤, але ‘ранц правильно вир≥шив, що Ч оск≥льки вар≥ант≥в статт≥ Ї к≥лькасот Ч нав≥ть найкращий портрет буде випадковим. “реба було фотографуватис¤ кожного разу, коли статт¤ писалас¤ наново (јдже придумав в≥н колись такий ф≥льм Ч фотографував одну особу кожного дн¤ в одн≥й поз≥ ≥ в тому самому м≥сц≥ продовж двох рок≥в, пот≥м на р≥зних швидкосђт¤х прокручував цей р¤д еволюц≥йних зм≥н. ј на тл≥ еволюц≥њ дуже виразними стають детал≥).

“ож ‘ранц вдавс¤ до дивного способу не просто надолужити втрачене, а й в≥днайти щось ц≥лком неспод≥ване.

7. ѕ≥сл¤ сн≥данку (врешт≥ ‘ранц постановив Ч найправильђн≥ше, аби —ебаст¤н завжди був посередин≥, змирившись з тим, що јнна сид≥тиме т≥льки б≥л¤ свого чолов≥ка Ч сам в≥н мусив бути близько в≥д —ебаст¤на, щоб добре було говорити про все) ‘ранциск забрав у јнни другий ключ в≥д к≥мнати —ебаст¤на, бо к≥мната б≥льше закриватис¤ не буде, а в≥н туди не заходитиме. ѕеречитав листа в≥д ¬еди ≥ сказав, що розпов≥дав це колись јнн≥, бо розпов≥в њй все, що знав, а написане старим Ѕедою знаЇ. ¬идно, вона була замала, коли опов≥давс¤ власне цей спогад, ≥ те забулос¤. якщо захоче, то зможе послухати ще раз, ¤к в≥н

Ч обов'¤зково Ч опов≥датиме ц≥лу њхню ≥стор≥ю —ебаст¤нов≥. ј тод≥ ‘ранц вит¤гнув з л≥жка встелений там на л≥то зимовий

кожух ≥ п≥шов до готелю Ђ”н≥онї, де в покоњ на другому поверс≥ вже к≥лька рок≥в жив Їдиний у ял≥вц≥ найманий вбивц¤.

8. Ўтефан дуже здивувавс¤, коли в його номер зайшов ‘ранц

Ч у ял≥вц≥ ‘ранц м≥г убити будь-кого, не потребуючи наймати вбивцю Ч вс≥ його надто поважали. Ўтефан ¤краз вернувс¤ з вдалоњ справи у  осмач≥ ≥ мусив трохи попрацювати над рушницею.

ѕеред тим, ¤к прийшов ‘ранц, в≥н вже встиг побувати на —лужб≥ Ѕож≥й ≥ нав≥ть причаститис¤ п≥сл¤ нењ. јле причаст¤ не ковтнув. ѕрин≥с його в рот≥ до готелю ≥ заклав у д≥рку, зроблену попередньо у ст≥н≥ свердлом. «ар¤див рушницю кулею, в≥д≥йшов до ≥ншоњ ст≥ни ≥ стр≥лив, ц≥л¤чись у д≥рку. ƒобре, що вц≥лив. ÷ей постр≥л ‘ранц чув м≥ж першим ≥ другим поверхом, њдучи у л≥фт≥, ¤кий два роб≥тники п≥дн≥мали догори, обертаючи корбу п≥д самим дахом. Ўтефан в≥дклав зброю ≥ почав збирати кров ст≥ни. ‘ранц в≥дчинив двер≥. “епер сл≥д було намастити рушницю з≥браною кров'ю, але Ўтефан не хот≥в того робити при ‘ранцисков≥.

9. ‘ранциск швидко по¤снив своЇ замовленн¤.

¬≥н хоче, аби Ўтефан непом≥тно Ч ¤к в≥н то дуже добре вм≥Ї робити Ч сл≥дкував за ним. ¬исл≥джував ¤к убивц¤. «находив добр≥ м≥сц¤ дл¤ стр≥л¤нн¤ ≥ вдал≥ моменти дл¤ постр≥лу. јле зам≥сть рушниц≥ у Ўтефана маЇ бути фотокамера. ‘ранц даЇ ≤ ѕтефанов≥ три м≥с¤ц≥ часу. ѕ≥сл¤ цього забираЇ сто своњх фотограф≥й ≥ доплачуЇ решту грошей. √оловне, щоб н≥ ‘ранциск, н≥ хтось ≥нший його н≥коли не зауважили. ѕочувши про розм≥ри гонорару, Ўтефан охоче згодивс¤, не дбаючи про те, що взагал≥ не знав, ¤к фотокамера вигл¤даЇ.

ћ≥ж ≥ншим, через цю Ўтефанову безв≥дпов≥дальн≥сть багато людей були живими. Ўтефан Ч ¤к то властиво украњнц¤м Ч пост≥йно брав на себе зобов'¤зань б≥льше, н≥ж м≥г виконати. “ому на зд≥йсненн¤ де¤ких замовлень чекалос¤ роками, а де¤к≥ просто забувалис¤. јле тепер Ўтефан розум≥в, що з ‘ранцом звол≥кати не сл≥д. …ому казали, що ‘ранц знаЇ тих в≥с≥мнадц¤ть сл≥в, в≥д ¤ких дрижить рушниц¤, а ц≥ль сама приходить, плачучи, ≥ стаЇ так, щоб в нењ ц≥л¤ти просто з в≥кна.

‘ранц показав, ¤к поводитис¤ з фотокамерою, ≥ п≥шов. Ўтефан швиденько намастив кров'ю з≥ ст≥ни ц≥лого кр≥са. «нав, що то страшний гр≥х, ≥ в≥н буде належати ёд≥, але робив так завжди, щоб рушниц¤ н≥коли не схибила. ќсобливо п≥сл¤ того, ¤к закипить кров'ю.

10.  ожен день ‘ранц брав —ебаст¤на на прогул¤нки ял≥вцем. ћорози були сильн≥ ≥ ковзанки не п≥дтоплювалис¤ нав≥ть у сон¤чн≥ дн≥. Ќарешт≥ ‘ранц мав з ким поговорити Ч ви¤вилос¤, що —ебаст¤н ¤к справжний стр≥лець вм≥в бачити так само багато. «давалос¤, мали би бути ¤к≥сь безконечн≥ важлив≥ розмови, бо проблема ÷ентральноњ ™вропи Ч стил≥стична, але н≥ Ч к≥лька сл≥в, показуванн¤ на побачене.

 оли вони заходили в ¤к≥сь бари, то пили джин, розчинений окропом, а запивали лише св≥жим соком, зробленим з п≥дмерзлих ¤блук, залишених восени на деревах ≥ щойно з≥рваних з-п≥д сн≥гу.

„асом ходили до м≥сц¤, де загинула найперша јнна, ≥ ‘ранц малював на сн≥гу схеми щораз ≥нших верс≥й родинноњ ≥стор≥њ. ™ реч≥, важлив≥ш≥ в≥д дол≥, казав в≥н. ћожливо, культура. ј культура Ч це р≥д, св≥доме перебуванн¤ у ньому. ‘ранциск попросив припильнувати, щоби д≥ти —ебаст¤на й јнни обов'¤зђково побували на цьому м≥сц≥. ≤ ще там, де ‘ранц зустр≥в —ебаст¤на (в≥н мало не додав сюди буковий л≥с ≥з не знищеним ф≥льмом, але вчасно стримавс¤, бо, врешт≥, не так багато знав про Ќепростих), а ≥нш≥ м≥сц¤ будуть з'¤вл¤тис¤ з часом. јдже час Ч це експанс≥¤ роду в географ≥ю.

11. Ѕули дн≥, коли —ебаст¤н брав з≥ собою африканську рушницю. Ќа особливо трудних схилах нею добре п≥дпиратис¤. ќдного такого дн¤ вони говорили про своњ мр≥њ. Ќе дивно, що ‘ранцова мр≥¤ ви¤вилас¤ складн≥шою.

—ебаст¤н мр≥¤в бути старим, жити на маленькому остр≥вку-скел≥ у теплому мор≥, ц≥лий р≥к ходити в самих парусинових штанах, але ходити мало, переважно сид≥ти на кам'¤н≥й лавц≥ б≥л¤ б≥лоњ порожньоњ хатки, ц≥лий день пити червоне вино ≥ њсти сухий коз¤чий сир, ≥ дивитис¤ на к≥лька кущ≥в пом≥дор≥в, а не на море, в ¤кому купавс¤ би щоноч≥, поки пахнуть мат≥оли.

‘ранциск натом≥сть мр≥¤в про ж≥нку з к≥лькома парами грудей.

–аптом —ебаст¤н з≥гнувс¤, штовхнув ‘ранца головою у жив≥т, ‘ранц покотивс¤ з кучугури, а —ебаст¤н перевернувс¤ на земл≥ через плече ≥, лежачи на спин≥, вистр≥лив ≥з забитоњ сн≥гом рушниц≥. Ќедалекому горб≥ щось дзенькнуло. “рохи полежавши, вони п≥шли туди ≥ знайшли простр≥леного Ўтефана з розбитою фотокамерою.

—ебаст¤н сприйн¤в блиск об'Їктива за в≥дсв≥т оптичного приц≥лу. Ўтефан проіавив головне: щоб тебе н≥хто не побачив, Ч казав ‘ранциск. ј за проіавлене треба вм≥ти в≥дпов≥дати.

“о вже ≥нша справа, що ‘ранциск так ≥ залишивс¤ без фотограф≥њ до енциклопед≥њ. Ќа щаст¤, редукц≥¤ все ще його ц≥кавила.

12. ѕ≥сл¤ того випадку јнна захот≥ла навчитис¤ снайперства.

13. —початку треба полюбити своЇ т≥ло, сказав —ебаст¤н. ≤ м≥сцев≥сть, де все в≥дбуватиметьс¤.

Ѕо т≥ло Ч брама мозку.

якщо хочеш думати правильно ≥ швидко, брама маЇ бути завжди в≥дчинена.

ўоб думки могли входити ≥ виходити в≥льно.

ƒумки Ч це т≥льки те, що проф≥льтровуЇтьс¤ з м≥сцевост≥ кр≥зь т≥ло ≥ через т≥ло вит≥каЇ.

¬≥льн≥сть донорно-акцепторних зв'¤зк≥в.

Ћежати у вод≥ ≥ не слухати њњ запаху.

ƒивитис¤ поп≥д траву ≥ не в≥дчувати њњ смаку.

„ути погл¤дом, ¤к смакуЇ те, що в≥дчуваЇш на дотик.

Ѕрама в≥дчин¤Їтьс¤ лише тод≥, коли њњ любиш.

¬≥дчинис¤, ти ж завжди так гарно в≥дчин¤Їшс¤.

Ќ≥гт¤ми можна др¤пати, але можна триматис¤.

ѕродовжуй погл¤д, утримуй погл¤д, витримуй погл¤д.

ѕереклади бажанн¤ т≥ла бути там, куди не дос¤гаЇш, на рушницю.

якщо полюбиш м≥сцев≥сть, вона буде розповзанн¤м твого т≥ла.

—тр≥л¤Їш не ти, а рельЇф.

ƒумаЇ не голова, а т≥ло.

ƒол≥таЇ не кул¤, а думка.

 ожна думка Ї бажанн¤м, ¤ке зум≥ло вв≥йти ≥ вийти через браму.

ўо можеш зробити сама, роби без н≥кого.

√овори те, що подумалос¤, а думай так, ¤к щойно в≥дчула.

ѕлач в≥д н≥жност≥, бо ≥накше н≥коли не будеш такою сильною.

—л≥дкуй за диханн¤м, бо лише воно може встановити диктат ритму.

ѕост≥йно май на уваз≥ дерева, вони зникають ≥ з'¤вл¤ютьс¤ найнад≥йн≥ше.

 оли дуже втомлена, то переставай бути незламною ≥ засинай.

ƒот¤гнис¤ губами до своЇњ середини.

—тр≥л¤ти у в≥кно Ч ¤к загл¤дати у в≥кна.

ѕопробуй зрозум≥ти, ¤к чорн≥ робл¤ть джез.

¬≥дкрит≥сть. ўедр≥сть. ¬д¤чн≥сть.

14. ўоби вивчити вс≥ ц≥ ≥ безл≥ч ≥нших тонкощ≥в мистецтва снайперства, необх≥дно беззастережно дотримуватис¤ суворого режиму Ч пост≥йно кохатис¤; ≥ лише на в≥дкритому пов≥тр≥. ƒовго, легко, сильно, швидко, н≥жно, вперто, незірабно, гарно, мудро, уважно, дуже уважно, мудро ≥ гарно. Ќа земл≥, на лист≥, на мос≥, на деревах, п≥д деревами, на горбах, у ¤мах, на в≥тр≥, п≥д сн≥гом, на льоду, вздовж дороги, поперек мосту, над м≥стом, натемно ≥ вноч≥, на¤сно ≤ вдень, перед, п≥сл¤ ≥ п≥д час њди, мовчки ≥ крикливо. —то¤ти. ’одити. —ид≥ти. Ћежати. “ак, ¤к можна було встигнути за найдовшу зиму 1914 року.

÷≥лу довгу зиму, ¤ка тривала до кв≥тн¤ 1914 року, —ебаст¤н з јнною майже не заходили до прим≥щень. јнна говорила те, що подумалос¤, а думала, ¤к в≥дчувала щойно. ¬она плакала в≥д н≥жност≥, бо н≥коли в житт≥ не була такою сильною. „асом, коли —ебаст¤н був у н≥й, то здавалос¤, що треба ще ближче, а часом в≥н був страшенно близьким через к≥лька сорочок.  оли вона згиналас¤, то в≥н був переконаний, що щось змушуЇ згинатис¤ його. Ќаче навколо шк≥ри утворивс¤ ще один шар тугоњ оболонки.

Ќадм≥рн≥ дн≥.

“рет¤ стара фотограф≥¤ Ч х≥ба до Ћ¤руса

1. ÷ю знимку —ебаст¤н Ч ¤кби його раптом спитали Ч н≥защо не зм≥г би описати детально ≥ точно, хоч бачив њњ багато раз≥в, ≥ н≥чого складного на н≥й не було зображено.

ћожливо, саме закони редукц≥њ, запам'¤товуванн¤ ≥ забуванн¤, ¤кими так захоплювавс¤ ‘ранциск, спрацьовували у випадку взаЇмостосунк≥в —ебаст¤на ≥ ц≥Їњ фотограф≥њ вповн≥.

Ћиц¤ Ч найкращ≥ сюжети, казав ‘ранциск.

‘ранциск казав Ч сюжети не зак≥нчуютьс¤ ≥ не зникають. ¬они можуть час в≥д часу забуватис¤.

—южет ‘ранцового лиц¤ згадувавс¤ —ебаст¤нов≥ по-р≥зному впродовж житт¤, але н≥коли не так, ¤к на т≥й фотограф≥њ.

2. ¬она була зроблена на похорон≥ ‘ранциска у травн≥ 1915 року.

‘ранциск лежав на встелен≥й л≥жником лав≥ б≥л¤ ¤ми на цвинтар≥ за ял≥вцем. «н≥мали так, щоб можна було розгл¤дати самого ‘ранца, а не похорон. ‘ранц, вбраний у вишиту сорочку, черес ≥ червон≥ гач≥, склав руки на груд¤х, тримаючи хрест з двох ол≥вц≥в, зв'¤заних пучком полонинських трав (так придумав Ћоц≥). ѕерстень з р≥чковими кам≥нц¤ми, ¤кий ‘ранциск сам соб≥ зробив, роками носив не зн≥маючи, а пот≥м зн¤в ≥ не викинув, але в≥дмовивс¤ вд¤гати, стирчав з-пом≥ж ол≥вц≥в. ќтв≥р дл¤ голови ≥ шињ на сорочц≥ накритий китайкою.

—ама голова лежить (точн≥ше Ч стоњть) окремо трохи дал≥ на лавц≥. „орна борода ≥ сиве довге волосс¤ розчесан≥ так, що, кр≥м очей ≥ носа, лиц¤ майже не видно.

3. —ебаст¤на на похорон≥ не було, цього в≥н не бачив. ћаленьку д≥вчинку Ч дочку јнни ≥ його дочку, внучку ‘ранциска, про ¤ку той не встиг д≥знатис¤, принесли вчора. ‘ранцов≥ в≥друбали голову позавчора. —ебаст¤н був при тому. ѕот≥м чекав, поки стече кров, мив ≥ чесав ‘ранциска, вбирав його у сорочку ≥ гач≥. √олову поклав у кошик, накривши папорот¤ми. ј наступного дн¤ кур'Їр прин≥с немовл¤ в≥д убитоњ јнни.

÷≥лий день, коли в ял≥вц≥ урочисто ховали ‘ранца, —ебаст¤н не в≥дходив в≥д його внучки, в ¤коњ, мабуть, бол≥в животик, ≥ вона безперервно плакала.

—ебаст¤н не м≥г запам'¤тати фотограф≥њ, може, тому, що не у¤вл¤в соб≥, ¤к все було на похорон≥, але занадто добре знав, що було перед тим.

4. ¬есною 1914 року јнна могла стр≥л¤ти краще, н≥ж —ебаст¤н. “епер в≥н знову част≥ше бував десь з ‘ранциском, бо јнна брала зброю ≥ йшла на к≥лька дн≥в у гори. “ам вона висл≥джувала зв≥р≥в, дивилас¤ на них ≥ доучувалас¤ про снайперство того, чого не м≥г знати —ебаст¤н Ч ¤к вигл¤даЇ снайпер з протилежђного боку рушниц≥. Ќе вбивала н≥кого, кр≥м іедз≥в, ¤к≥ намагађлис¤ с≥сти на вим'¤ полонинських овець.

я так тебе дуже хочу, Ч казала јнна, Ч що не знати, чи могла би взагал≥ заснути, ¤кби не так хот≥ла спати коло тебе. ≤ засинала, потребуючи, щоб п≥д головою була —ебаст¤нова рука. я хот≥ла би бути твоЇю донькою Ч щоб ти був моњм татом. “ато Ї дл¤ того, щоб м≥г пот≥м снитис¤.

5. ¬есна почалас¤ аж у кв≥тн≥. «а зиму набралос¤ безл≥ч сн≥гу, ¤кий почав танути весь разом, незважаючи на п≥вн≥чн≥ й п≥вденн≥ схили ≥ висоту над р≥внем мор¤.

ƒесь в низах текли брудн≥ ≥ переповнен≥ р≥ки, розливаюђчись повен¤ми у р≥зних м≥стах, але там н≥хто не знав, ¤к сход¤ть у горах сн≥ги.

ял≥вець теж ст≥кав.  ожна камениц¤ т≥Їњ весни трохи розмивалас¤. ¬се через товщу зимового обледен≥нн¤.

Ќа кожн≥й вулиц≥ м≥ста гор≥ли ватри, в ¤ких палили лист¤ ≥ г≥лл¤, ¤ке повилазило з-п≥д сн≥гу. —паленн¤ весни пахло ≥накше, н≥ж ос≥ннЇ Ч у вогонь потрапл¤ли об≥тнут≥ стебла винограду, вже захоплен≥ соками.

6. ÷≥лу весну —ебаст¤н з≥ страхом чекав нападу алерг≥њ Ч ¤к попередн≥х рок≥в. јле алерг≥њ не було. ÷е м≥сце прийн¤ло його без спротиву.

Ќатом≥сть зауважив п≥д час чеканн¤, що дерева розпускаютьс¤ вранц≥, в≥дразу на к≥нц≥ ноч≥.

ѕро —ебаст¤на вже знали вс≥ у ял≥вц≥. Ќе раз в≥н, забр≥вши з ‘ранцом у ¤кийсь бар, мусив опов≥дати р≥зним товариствам про јфрику. “е саме, але щораз довше. …ого нав≥ть запрошували в один панс≥онат ≥нструктором з виживанн¤, але —ебаст¤н в≥дмовивс¤ через брак часу.

7. Ѕо ¤краз тод≥ —ебаст¤нов≥ приснивс¤ один сон.

¬≥н з јнною йшов вуличкою м≥ста, ¤коњ насправд≥ не було у ял≥вц≥. ¬улиц¤ утворювалас¤ двома р¤дами будинк≥в, що сто¤ли на голому схил≥. «а будинками Ч сам≥ альп≥йськ≥ луки ≥ стежки зв≥р≥в. ¬улиц¤ вела стр≥мко вгору. Ќа партерах будинк≥в розм≥щувалис¤ лишень р≥зноман≥тн≥ бари. —толики сто¤ли ≥ на внутр≥шн≥х подв≥р'¤х за причиненими брамами.

¬они заходили в кожен бар по черз≥, п≥дходили до всюди ≥нших шинквас≥в, одним духом випивали по шкл¤нц≥ б≥лого, запам'¤ђтовуючи смак р≥зних рок≥в на р≥зних виноградниках, њм говорили щось несуттЇве, але дуже ц≥каве дес¤тки знайомих, ¤к≥ сид≥ли у вс≥х барах. Ќарешт≥ з одними знайомими, також чолов≥ком ≥ ж≥нкою, затрималис¤ надавше. ∆≥нки про щось розмовл¤ли, а той чолов≥к запропонував —ебаст¤нов≥ скупатис¤.

¬они вийшли з бару ≥ п≥шли вулицею ще дальше догори. ¬улиц¤ р≥зко зак≥нчилас¤ засн≥женою вершиною гори. ¬они перейшли через нењ на протилежний схил. “ам був великий в≥дкритий басейн. —ебаст¤н перший зайшов до нього. ѕ≥рнув ≥ поплив п≥д водою, в≥дчуваючи, що в басейн≥ Ї ¤кась теч≥¤, бо його зносило трохи вб≥к. ¬≥н вип≥рнув ≥, тримаючись на вод≥, переконавс¤, що так зносить ще сильн≥ше. “е саме в≥дбувалос¤ ≥ з при¤телем.

¬они дрейфували до сторони басейну, ¤ка зак≥нчувалас¤ не ст≥ною, а шнурком, нат¤гненим на поверхн≥ води. „им ближче до краю, тим сильн≥ше зат¤гував вир, н≥би вс¤ вода збиралас¤ вилитис¤ за той шнур.  оли њх принесло до ц≥п меж≥, вони ледве встигли вхопитис¤ за нього. Ќоги понесло вперед, ≥ вони лежали на спинах, вчепившись за шнурок. «а ним щезали маленьк≥ б≥л≥ черепахи, ¤ких несло зв≥дус≥ль. “ак —ебаст¤н протримавс¤ к≥лька хвилин. –уки бол≥ли, ¤к н≥коли в житт≥, ≥ в≥н вир≥шив в≥дпуститис¤ ≥ поринути за черепахами. јле спочатку п≥дн¤в голову ≥ загл¤нув за шнурок. “ам вода обривалас¤ величезним водоспадом, утворюючи гладку ≥ височенну, непођрушну на вигл¤д, ст≥ну. ¬ самому низу провалл¤ —ебаст¤н побачив усе, що може бути на св≥т≥. –аптом теч≥¤ ц≥лковито вщухла, а тод≥ в≥дразу ж понесла його в протилежний б≥к, бол¤че викинувши врешт≥ на те м≥сце, з ¤кого вони сходили у воду. ÷≥ле т≥ло —ебаст¤на з дивовижним жалем згадувало недовгу куп≥ль.

¬они вд¤гнулис¤ ≥ швиденько вернулис¤ тим самим шл¤хом до бару, зауваживши, що на будинках з'¤вилис¤ балкони, ¤ких перед тим не було. ” бар≥ було порожньо, лише дв≥ бабц≥ грали в шахи за столиком, ¤кий хитавс¤ щоразу, коли котрась переђставл¤ла ф≥гуру на шах≥вниц≥. ” численних фл¤шках на креденс≥ за шинквасом не було жодноњ крапл≥ напоњв. ¬они вже хот≥ли йти геть, коли бабц≥ покинули шахи ≥ п≥д≥йшли до них. «годом з'¤сувалос¤, що ц≥ бабц≥ Ч њхн≥ ж≥нки (—ебаст¤н ледве вп≥знав јнну), ¤к≥ чекали своњх чолов≥к≥в, н≥куди не виход¤чи, р≥вно сорок рок≥в.

8. —ебаст¤н був наст≥льки вражений, що на другу н≥ч намађгавс¤ знову повернутис¤ у продовженн¤ сну. јле натом≥сть йому приснилос¤ т≥льки те, що в≥н Ч чай з молоком, зм≥шаний у пропорц≥¤х, ¤к≥ дають найкращий в≥дт≥нок.

9. јнна спок≥йно вислухала цю ≥стор≥ю ≥ сказала, що може бути ≥ так, але переважно вигл¤даЇ зовс≥м ≥накше, бо насправд≥ насолода гн≥здитьс¤ не у вестибул¤рному апарат≥, а десь в леген¤х, щось там з диханн¤м, наповненн¤м, випорожненн¤м, тиском пов≥тр¤. ƒавно ‘ранциск казав њй те саме.

10. ¬веч≥р јнна зн¤ла з —ебаст¤на сорочку ≥ вд¤гнула њњ на голе т≥ло. ѕосадила його на б≥дермаЇрове кр≥сло, вибране серед ус≥х кр≥сел у дом≥, знайшла у шаф≥ почату пачку капральського житану ≥ вклала йому до руки. ¬≥д≥рвала з верети чотири невеличк≥ клаптики, вз¤ла фл¤шечку чорнила Ђѕел≥канї ≥ с≥ла до столу. —ебаст¤н закурив капрала, а јнна мочила палець в чорнило ≥ креслила на обривках верети прим≥тивн≥ ≥ кострубат≥ малюночки Ч сонце (колко з к≥лькома великими промен¤ми у вс≥ боки), ¤линку (вертикальна л≥н≥¤ посередин≥, а в≥д нењ з двох стор≥н в≥дход¤ть симетричн≥ коротк≥, похилен≥ вниз патички), людину (патичок, зверху ≥ знизу - роздвоЇнн¤, м≥ж п≥дн¤тими руками маленьке колко, м≥ж розставленими ногами Ч штрих у б≥к земл≥), кв≥тку (б≥льше коло, щ≥льно обл≥плене меншими п≥вколами).

«-пом≥ж стор≥нок Ћ¤руса јнна вибрала суху кв≥тку сортовоњ конопл≥ ≥ запакувала њњ у вузьку скл¤ну трубочку, читаючи тихо ¤к≥сь гасла енциклопедичного словника. «ак≥нчивши, вит¤гла ≥з ‘ранцискових штан≥в по¤с ≥ скрутила йому руки за спинкою кр≥сла так сильно, що грудн≥ м'¤зи стали ц≥лком пласкими. —воЇю нашийною хусткою так само м≥цно зав'¤зала оч≥. ¬ийн¤ла з кишен≥, в≥дразу розкриваючи одн≥Їю рукою, бритву ≥ без н≥¤ких зупинок трич≥ надр≥зала —ебаст¤на: на плеч≥, м≥ж ребрами ≥ впоперек живота. Ќадр≥зи ¤кусь мить побули тонкими рисками, тод≥ њх крањ розл≥злис¤, рани в≥дкрилис¤ ≥ потекла кров.

јнна вийн¤ла недопалок житану з —ебаст¤нових губ ≥ розкурила в≥д нього кв≥тку у трубц≥. «робила к≥лька пов≥льних зат¤жок, довго тримачи в соб≥ дим п≥сл¤ кожноњ. Ќак≥нець вз¤ла трубку в рот тим боком, де тл≥ла конопл¤, ≥ витиснула одним видихом потрохи диму на вс≥ рани. «нов зат¤глас¤ рештою, притулилас¤ ротом до рота —ебаст¤на ≥ випустила все, що тримала. ¬≥д неспод≥ванки —ебаст¤н закашл¤в ≥ став облизувати губи Ч капральський житан робив ≥накший смак на губах.

јж тод≥ јнна зал≥пила пор≥зи розмальованими верет¤ними латками. ≤ порозв'¤зувала —ебаст¤на, ¤кий постановив соб≥ н≥чого не питати.

73

11. “оњ ноч≥ —ебаст¤ну приснилос¤, що вони з јнною ≥дуть вулицею, ¤ка виводила з ял≥вц¤. Ћише зам≥сть ¤л≥вц≥в ≥ жерепа росли дв≥ шеренги величезних кв≥тучих лип, про ¤к≥ було в≥домо, що вони зараз почнуть говорити, ≥ тод≥ треба або взагал≥ н≥чого, кр≥м прив≥танн¤, не казати, або в≥дпов≥дати дуже точно. ƒерева мали щось оц≥нювати за знаними њм показниками. « бок≥в ≥ зверху, кр≥зь ус≥ тр≥щини крон св≥тило безальтернативне сонце Ч так морська вода проникаЇ в д≥р¤вий корабель, розб≥гаЇтьс¤ по ньому, набираЇтьс¤ у вс≥х закапелках ≥ опускаЇ на дно.

¬≥н ≥шов цим коридором так переконливо, н≥би щось натискало на потилицю. ѕоруч ходили ¤к≥сь нев≥дом≥ люди, але ¤кби зробити фотограф≥ю вулиц≥ з≥ вс≥м натовпом, то все одно було би зрозуђм≥ло, що фотограф≥¤ про нього.

—ебаст¤н бачив трохи наперед Ч п≥д деревами ще лежали купи позм≥таного лист¤, а в≥н вже дививс¤, ¤к з них ≥де перший дим.

¬≥н знав, що буде цим тунелем ≥ти завжди, поступово трат¤чи себе через терт¤ об св≥тло, аж поки не зайде у в≥чн≥сть, остаточно ставши св≥тлом.

12. јнна була вд¤чною ученицею ≥ навчила —ебаст¤на задавати ≥ дарувати тематичн≥ сни, використовуючи найб≥льшу у св≥т≥ силу Ч в≥брац≥ю. ƒл¤ дос¤гненн¤ такоњ насолоди треба лиш трохи фантаз≥њ, щоб самому навчитис¤ вгадувати в≥брац≥ю в т≥м, про що не вм≥Їш подумати, що мав би це знати.

13. ÷≥лий початок л≥та јнна ≥ —ебаст¤н розважалис¤, бавл¤ђчись, що јнна ваг≥тна.

¬они почали кохатис¤ дел≥катно. —пали довго. ≤ довго не вставали, пест¤чись ще раз. Ќеквапливо ходили на полонини по молоко. Ќазад верталис¤ зрубом, зриваючи найближч≥ ¤годи, ≥ ще останђн≥й раз кохалис¤ там, де зак≥нчувалис¤ ожинники. ƒорогою згадували про своњ перш≥ дн≥ разом, завжди знаход¤чи ¤к≥сь не зауважен≥ ран≥ше тонкощ≥. ќб≥дали завжди вдома на веранд≥, а вечер¤ли десь на люд¤х, але завжди замовл¤ли найздоров≥шу њжу, а серв≥руючи ст≥л, укладали вишукан≥ натюрморти. ћ≥р¤ли у крамниц¤х суконки, ¤к≥ би пасували ваг≥тним. ѕереставл¤ли

реч≥ в к≥мнат≥ ≥ планували, ¤к розм≥стити дитину.  упували у книгарн≥ дит¤ч≥ книжечки на к≥лька рок≥в наперед, ≥ —ебаст¤н читав њх јнн≥ на н≥ч. —ебаст¤н мив јнну у ванн≥, витирав њњ ≤ намащував пахучими ол≥йками. ѕеред сном гул¤ли в наигарн≥ших м≥сц¤х ял≥вц¤, поливали нагр≥тою дощ≥вкою гарбузи, ¤к≥ вирощували у д≥р¤вому бан¤ку на балкон≥, ≥ пили чањ з ц≥лющих трав. ¬же лежачи, —ебаст¤н гладив п≥д м'¤ким коцом јннин жив≥т так, щоб приспати ≥ вийти на балкон заради останньоњ сиіарети. ѕосеред ноч≥ јнна будила його, ≥ вони довго не спали.

14. 28 червн¤ јнна захот≥ла побути ц≥лий день сама. ¬она мала встигнути дописати листа Ќепростим ≥ передати його старим Ѕедою, ¤кий зањхав до ял≥вц¤ лише на к≥лька дн≥в, бо Ќепрост≥ потребували його, замисливши ¤кусь г≥гантську справу.

—ебаст¤н не в≥дходив в≥д ‘ранца. ¬они говорили, шпацеруючи ял≥вцем один п≥шки, а другий Ч плавом у каналах. ѕотому ≥нструктор з виживанн¤ зробив њм знимку ≥ пропльонтавс¤ з ними аж до ранку спочатку у Ѕеди, а п≥зн≥ше Ч вже Ѕог знаЇ де, п'ючи аірестове вино, джин ≥ пророкуючи страшн≥ небезпеки необачному —ебаст¤нов≥.

15. Ќаприк≥нц≥ вересн¤ јнна поњхала у ћезетеребеш ≥ вписалас¤ добровольцем до леі≥ону ”крањнських —≥чових —тр≥льц≥в.

Ќапередодн≥ до м≥ста нарешт≥ прийшли Ќепрост≥. јнна зустр≥чалас¤ з ними у французького ≥нженера, ночувати л¤гла б≥л¤ —ебаст¤на на іалер≥њ, а вранц≥ њњ вже не було. Ќе стало у ял≥вц≥ ≥ Ќепростих. ‘ранциск був впевнений, що вона або п≥шла з ними, або вони њњ з собою забрали. —ебаст¤н хот≥в кудись йти, щось розпитувати, лише б робити щось, що здаЇтьс¤ необх≥дним (через п≥вроку в≥н буде вд¤чний мертв≥й јнн≥, ¤ка передала немовл¤ ¤краз тод≥, коли не стало ‘ранциска ≥ треба було щось робити, щоб не втратити глузду в≥д самотност≥).

ћ≥ж ≥ншим, б≥гти навманн¤ ≥ розпитувати кожного, шукаючи загубленого, Ї не таким вже безсенсовним. Ѕо в наших горах, де води збирають все ≥ сам≥ збираютьс¤ у трьох м≥сц¤х, висл≥дити

згубу дуже легко Ч ¤кщо вона не лежить п≥д сн≥гом чи каменем. “а й так нев≥дом≥сть протриваЇ не б≥льше, н≥ж роки.

јле ‘ранциск висм≥¤в —ебаст¤нову нетерпл¤чку ≥ наказав с≥сти каменем ≥ чекати. Ѕо чекати Ч найрадикальн≥ше, що часом можна зробити. —правд≥, через три тижн≥ знову прийшли Ќепрост≥ ≥ почали вимагати, щоб ‘ранциск пустив њх до јнни. —ебаст¤нов≥ полегшало вперше.

16. ” жовтн≥ до ял≥вц¤ прињхав з фронту поранений босн≥йсьђкий кап≥тан. «авалами бучацькоњ цитадел≥ йому роздушило ноги. њх в≥дт¤ли, але м≥сц¤ у¤вних н≥г так бол≥ли, що кап≥танов≥ порекомендували л≥куватис¤ у ял≥вц≥. ѕот≥м спод≥ванн¤ л≥кар≥в справд¤тьс¤, кап≥тан перестане завивати ≥ нав≥ть напише перший том коротеньких мемуар≥в про початок в≥йни, ¬се ж джин Ї поважним анальгетиком.

“им часом у жовтн≥, щойно кап≥тана принесли на ношах у ял≥вець, в≥н вс≥м розпов≥дав про свою операц≥ю, ¤ку робили у √оронд≥. ’≥рург весь св≥й в≥льний час проводив у славн≥й горонд≥вськ≥й корчм≥ серед старшин ”——. “ам в≥н зустр≥в най-гарн≥шу з бачених ж≥нок Ч јнну ял≥вц≥вську з  арпат. ¬она була найулюблен≥шим снайпером четар¤ ѕеленського ≥з сотн≥ ƒ≥душка ≥ порадила х≥рургов≥ в≥дправити босн¤ка у ял≥вець (дуже скоро по т≥м сотн¤ покинула √оронду, рушивши до ¬еречок Ќижн≥х). ÷е було не т≥льки другою полегшею —ебаст¤на, але ≥ остаточною Ч ‘ранциска. јнна в≥льна. ¬она не з Ќепростими. ™ реч≥, важлив≥ш≥ в≥д дол≥.

¬и¤вл¤Їтьс¤ Ч в≥йна, а значить ≥ смерть,

17. ¬третЇ —ебаст¤нов≥ могло полегшати, коли принесли дитину, але в≥н соб≥ такого не позволив ≥ жив з ц≥Їю важкотою до к≥нц¤ житт¤, х≥ба що д≥л¤чись њњ крихтами, перекладаючи њх з јнни на јнну.

18. як ‘ранциск прожив останн≥ м≥с¤ц≥ свого житт¤, —ебаст¤н докладно не знав, бо бачив ‘ранца лише здалека. ” найпросђт≥шому значенн≥ цього слова. ≤ лише знизу вверх. Ќа початку дуже теплоњ зими ‘ранциск остаточно переселивс¤ на балкон, усам≥тнившись там ≥ не контактуючи н≥ з ким. —ебаст¤н зустр≥чавс¤ з ним лише раз на тиждень у бар≥, куди той приходив по повну козу джину. «устр≥ч≥ вим≥р¤лис¤ часом випиванн¤ шкл¤нки ¤л≥вц≥вки з калиновим сиропом. ‘ранц був зворушливо при¤зним, але про родинн≥ реч≥ нав≥ть не згадував. —ебаст¤н слухав, а ‘ранц опов≥дав найсв≥ж≥ш≥ ≥стор≥њ перем≥щень св≥товоњ в≥йни так ¤скраво, н≥би не в≥н, а —ебаст¤н сид≥в безвилазно на балкон≥ (або мав такий б≥нокль, що бачить у вс≥ сторони на сотн≥ к≥лометр≥в, загл¤даючи нав≥ть за кожне дерево). —ебаст¤н не розум≥в, ¤к ‘ранц д≥знаЇтьс¤ в≥йськов≥ таЇмниц≥ обох в≥йськових блок≥в, бо не м≥г знати, ¤к ‘ранц живе на балкон≥ Ч перешкоджали г≥лл¤ винограду, плющ ≥ крони молодих кедр≥в.

19. ўе в јфриц≥ —ебаст¤н зауважив одну ц≥каву р≥ч Ч люди дуже охоче розгл¤дають те, до чого треба опускати погл¤д, ≥ страшенно неуважн≥ до всього, коли Ч п≥дн≥мати догори.

¬л≥тку вони з јнною особливо багато часу провели на тому балкон≥, де поселивс¤ тепер ‘ранциск Ч вирощували гарбузи, курили, ц≥лий день пили холодний мате, залитий зноч≥ гар¤чим у ср≥бний збан. ¬они бачили все, що д≥¤лос¤ на вулиц≥. Ќав≥ть могли вгадувати розмови за жестикул¤ц≥Їю ≥ рухом губ. Ќатом≥сть н≥хто н≥коли Ч —ебаст¤н впевнений в цьому, бо не пропускав незауваженим жодного погл¤ду на себе Ч не бачив, що вони робл¤ть на балкон≥, що вони Ч на балкон≥. јдже треба оч≥ п≥дн≥мати (тут, видно, щось пов'¤зано з анатом≥Їю, Ч думав —ебаст¤н).

“епер, дивл¤чись на балкон ‘ранца, —ебаст¤н каравс¤, що не навчив јнну головного правила снайперства у м≥ст≥: передовс≥м Ч балкони.

(«начно п≥зн≥ше генерал “арнавський перепов≥дав —ебаст¤нов≥ чињсь спогади про програну вуличну в≥йну у Ћьвов≥ в листопад≥ 1918, ≥ —ебаст¤н знову подумав про снайпер≥в ≥ балкони, на ¤ких т≥ снайпери, мабуть, перед в≥йною жили).

20. Ћист¤ на виноград≥ остаточно опало ¤кось вноч≥, ≥ —ебаст¤н зм≥г щось розглед≥ти кр≥зь плющ ≥ кедр. ¬≥н побачив тонку линву,

прив'¤зану до балкону, ¤ка т¤глас¤ просто до хмар. ≤ б≥льше н≥чого спец≥ального. јле при наступн≥й зустр≥ч≥ попередив ‘ранца, що линву можна зауважити, њњ видно.

‘ранц н≥чого не розказав, ≥ —ебаст¤нов≥ залишилос¤ в≥рити у свою верс≥ю, здаЇтьс¤, найлог≥чн≥шу. Ћинва в≥д балкону веде до високоп≥дн¤того пов≥тр¤ного зм≥¤ Ч на зм≥Їв≥ прилаштована птахоловська с≥тка Ч у с≥тку потрапл¤ють птахи Ч птахи вт≥кають з≥ своњх м≥сць в≥д фронту Ч за „орногорою живе орн≥толог Ч орн≥толог к≥льцював птах≥в Ч птахи пок≥льцьован≥ Ч вони лет¤ть через „орногору Ч потрапл¤ють у с≥тку Ч ‘ранц огл¤даЇ к≥льц¤ Ч ‘ранц знаЇ орн≥толога Ч ‘ранц розум≥Ї його коди к≥льцюђванн¤ Ч на к≥льц¤х вказан≥ м≥сц¤ гн≥здуванн¤ Ч птахи вт≥кають з≥ своњх м≥сць Ч значить, туди д≥йшов фронт. ‘ранц в≥дпускаЇ птах≥в ≥ знову п≥дн≥маЇ зм≥¤.

21. ” кв≥тн≥ 1915 почавс¤ наступ п≥д √орлиц¤ми (точне м≥сце офензиви ‘ранциск назвав напередодн≥).

” травн≥ попри ял≥вець почали ходити заброди: мазепинц≥ верталис¤ на √аличину, галичан в≥дпускали з “алЇргофу ≥ •м≥нду, москвоф≥ли доган¤ли рос≥¤н, виселенц≥ вт≥кали з –ос≥њ, рос≥йськ≥ шп≥они пробиралис¤ на ћад¤ри, мад¤ри вишукували шп≥он≥в ≥ в≥шали гуцул≥в, гуцули брели до румун≥в по кулешу, румунськ≥ опришки пересл≥дували гуцульських д≥вчат, дезертири ≥ мародери уникали одн≥ одних.

Ѕ≥льш≥сть зайд ял≥вець обминали, але серед тих, що таки з'¤вл¤лис¤ у м≥ст≥, переважно ходили озброЇн≥. ” ял≥вц≥ була лише африканська рушниц¤ —ебаст¤на.

22. « ‘ранциском все сталос¤ дуже швидко.

“ак швидко, що вс≥м здалос¤, н≥би голова просто впала посеред слова, ¤к файка може випасти з рота Ч досить њњ швиденько п≥дн¤ти ≥ вт¤гати дим дал≥. ’от≥лос¤ так зробити з головою, заки не завалилос¤ т≥ло. ўоб к≥нець слова не зник у хвилев≥й пауз≥.

¬они допивали джин з сиропом, ¤к до бару прийшли опришки з ћараморошу. «а джин заплатили чоботами з надгризеними вовками хал¤вами. —≥ли за —ебаст¤новою спиною, ‘ранц час в≥д часу дививс¤ на них, бо був уважним. ѕоклав на ст≥л мачете, з ¤ким ходив до серба Ћукача, прорубуючись через жереп, що невпинно п≥дростав довкола л≥снич≥вки.

‘ронт в≥дступав, але птахи ще не поверталис¤. ‘ранц не мав що говорити ≥ розказував —ебаст¤нов≥ про непростих Ч ¤к десь хто народжуЇтьс¤, то с≥дають ¤краз п≥д тими в≥кнами ≥ придумуђють його байку, ¤к земл¤н≥ боги. ј що не годн≥ надумати кожну ≥накшу, то нат¤мили соб≥ зробити в≥йну. ¬≥н збиравс¤ нарешт≥ сказати, що бањльник придумав јнн≥ (дуже важливо, що тод≥ вона була не јнною) ≥ де захований ф≥льм з чимось, що шукають Ќепрост≥.

–аптом один опришок п≥д≥йшов до њхнього столу ≥ сказав, що купить мачете. Ќе купиш, сказав ‘ранц. “о заберу. Ќе забереш. „ому? Ѕо мен≥ воно потр≥бне. ј ¤к не буде потр≥бне? “о прийдеш сюди. я вже тут, Ч сказав опришок, Ч ≥ хочу вз¤ти. якщо зможеш потримати; ≥ подививс¤ не на румунову руку, а на оч≥. ќпришок забрав оч≥, прост¤г руку, вернув оч≥, забрав руку. ћожу в≥друбати твою голову Ч заговорив по-украњнськи. як зможеш, в≥дру... “ак зак≥нчилас¤ балачка, бо опришок вхопив мачете ≥ без замаху, самим лише т¤гарем с≥кача, ст¤в ‘ранцисков≥ голову. —ебаст¤н почув ¤к заскрип≥ли роздерт≥ сухожилл¤. “≥ло ‘ранца сид≥ло. √олова впала на п≥длогу ≥ не покотилас¤. як череп'¤на файка з рота. ’от≥лос¤ швиденько покласти њњ на м≥сце ≥ почути

Ч ...бай. ƒругий опришок поставив перед —ебаст¤ном бомбу ≥ обоЇ

Ч уже з мачете Ч вийшли з бару. —ебаст¤н не знав, за що хапатис¤ перше Ч за бомбу чи голову. ¬з¤в-таки іранату ≥ кинув у в≥дкриту п≥ч. ’оч вибух п≥шов у комин Ч аж посеред б≥лого дн¤ зал≥тали лилики, т≥ло впало на п≥длогу, в≥дкотивши голову п≥д ст≥л.

23. Ќаступного дн¤ кур'Їр прин≥с д≥вчинку Ч немовл¤тко в≥д јнни. —ебаст¤н зрозум≥в, чому загинув ‘ранц Ч в≥н вважав, що Ї несказанно сильн≥шим, бо не залишилос¤ жодноњ ж≥нки в св≥т≥, ¤ку м≥г би любити. Ќе п≥дозр≥ваючи, що маЇ внучку. ƒочка јнни знаходилас¤ в той момент на в≥дстан≥ одноденного переходу в≥д ял≥вц¤.

¬≥йни у¤ви Ч коротко

1. „ому завжди в≥йна? “ак питала маленька јнна, дочка —ебаст¤на, коли почала розум≥ти складн≥ш≥ ≥стор≥њ. ≤ —ебаст¤и вжахнувс¤ Ч в≥н д≥йсно розказував мал≥й лише про в≥йну, усе про в≥йну, хоч був уже 1921 р≥к; в≥н д≥йсно вже два роки навчав њњ лиш того, що могло на в≥йн≥ придатис¤, ≥ виховував ¤к солдата.

„ому завжди Ї в≥йна. ¬она повернула до нього голову ≥ встигла вимовити запитанн¤ в час польоту кон¤ через кущ шипшини.  ≥нь ставить передн≥ ноги на землю. —ебаст¤н сильно в≥дхил¤ђЇтьс¤ назад, щоб з розмаху не вдарити дитину п≥дбор≥дд¤м у лице. јнна повертаЇ голову ≥ знову дивитьс¤ вперед. ¬они мчать горбами, Ќе чекаЇ в≥дпов≥д≥ надто швидко Ч стаЇ под≥бною на јнну, свою маму.

ƒорогою јнна маЇ запам'¤товувати все, що бачила. ѕот≥м ¤кнайточн≥ше перепов≥сти. ј додатково Ч назвати позиц≥њ, ¤к≥ вибере дл¤ стр≥л¤нн¤, ≥ пункти, в ¤ких може бути схованка ворога. “ака дит¤ча гра, така початкова школа.

2. ”веч≥р втомлений —ебаст¤н уз¤в пап≥р ≥ с≥в при св≥чц≥, щоб п≥драхувати матер≥альн≥ сл≥ди в≥йни {так —ебаст¤н ≥люструђвав јнн≥ р≥зн≥ повчальн≥ розпов≥д≥ Ч у вигл¤д≥ геометричних задач ≥ теорем).

¬≥йна забрала: ‘ранциска, мачете, јнну.

¬≥йна дала: химерн≥ обл≥пихов≥ л≥си навколо ял≥вц¤, јнну, к≥лька рос≥йських патрон≥в, похоронну знимку ‘ранциска й один рисунок ѕерфецького.

ўо в≥н робив такого, що можливо робити лише на в≥йн≥: один раз ходив на стежу, один день копав шанц≥, один раз п≥дривав м≥ст.

«овс≥м небагато сл≥д≥в. ¬≥йна, властиво, пройшла мимо. “о чому завжди в≥йна?

3. ўе восени 1914 року ¤л≥вц≥вц≥ вир≥шили, що ц¤ в≥йна не дл¤ них. ¬они Ч ÷ентральна ™вропа ≥ не можуть мати ще б≥льших ≥нтерес≥в. јле коли воюЇ ѕ≥вдень з ѕ≥вн≥ччю, а —х≥д ≥з «аходом, то робл¤ть це переважно у ÷ентральн≥й ™вроп≥, де  арпати ≥ њх р≥ки. ≤ найг≥рше, що може бути в так≥ часи Ч виконувати роль мирного населенн¤  арпат або стратег≥чно важливого пункту на п≥вк≥лометров≥й топограф≥чн≥й карт≥.

“ож Ћукач постановив Ч ял≥вець маЇ зникнути. ≤ обсадив його кущами обл≥пихи, ¤к≥ за к≥лька тижн≥в виросли так (дл¤ цього довелос¤ вс≥м копати справжню систему оборони з к≥лькома р¤дами р≥зних шанц≥в ≥ переход≥в м≥ж ними, ц≥ле м≥сто неначе гралос¤ у стару бойк≥вську дит¤чу забаву у крот≥в, але т≥льки так Ч запевнив Ћукач Ч обл≥пиха виросте швидко, високо ≥ густо, з≥мкнувшись голками на таЇмних стежках), що м≥ста не було видно з жодноњ гори. —тирчав т≥льки в≥адук, на ¤кому мешкали колись Ќепрост≥. ѕозносили ус≥ нар≥жн≥ порох≥вниц≥, ¤к≥ де були. ѕоскладали на мост≥. ѕов≥дкривали в≥кна у вс≥х будинках, ≥ —ебаст¤н вистр≥лив у порох запальною кулею.

ћ≥ст п≥дскочив, п≥длет≥в, брили перем≥шалис¤ в пов≥тр≥ ≥ покришиђлис¤, на м≥сто впав лише п≥сок Ч весь одночасно.

( ≥лька рос≥йських патрон≥в Ч гостр≥ кул≥, на г≥льз≥ кирилична л≥тера Ч —ебаст¤нов≥ залишили лемки-дезертири, вим≥н¤вши на них трохи етеру).

4. ¬се в св≥т≥ пов'¤зане через не б≥льше, н≥ж чотири ходи. “ак казав ‘ранциск.

¬с≥ в св≥т≥ знаютьс¤ через не б≥льше, н≥ж чотирьох людей. —ебаст¤н знав јнну, —ебаст¤н знав Ћоц≥. Ћоц≥ знав јнну, Ћоц≥ знав —ебаст¤на. Ћоц≥ знав ѕерфецького. ’удожник Ћеон≥д ѕерфецький знав јнну. ѕерфецький рисував јнну в леі≥он≥ ”——. Ћоц≥ зустр≥чавс¤ з ѕерфецьким у с≥чн≥ 1919 у тимчасов≥й столиц≥ «”Ќ– —таниславов≥. ѕерфецький показував рисунки Ч Ћоц≥ вп≥знав јнну. ¬≥н розказував ѕерфецькому про ту, що була на малюнку, а ѕерфецький Ч ¤к колись у ф≥льмах ‘ранђциска Ч що було перед малюнком.

5. јнна була вродженою зв≥дункою. ”м≥ла всюди пройти, все побачити, все запам'¤тати ≥, що найр≥дк≥сн≥ше, докладно описати. „асто переод¤галас¤ у р≥зн≥ строњ ≥ переходила л≥н≥ю фронту. “ак було ≥ п≥д Ѕолеховом. ќдного разу вона п≥шла за фронт, коли почавс¤ рос≥йський протинаступ. јвстр≥йськ≥ в≥дд≥ли в≥дступили, в≥дкриваючи наших стр≥льц≥в. Ќа нас п≥шли три ф≥нл¤ндськ≥ полки з трьох бок≥в. ѕочавс¤ б≥й на багнети ≥ приклади. Ѕагато наших згинуло, у полон вз¤ли сотника Ѕукшованого, хорунжу —тепан≥вну, хорунжого —в≥дерського, четар¤  равса, дес¤тника ‘ре¤. –ешту трималис¤ ≥ в≥дбили москал≥в. ≤ раптом з того боку показалас¤ у л≥с≥ јнна. Ѕула перебрана на старого мужчину, обдерта, п≥дпиралас¤ довгим патиком. …шла просто попри них. “о не була необачн≥сть. ўось вело њњ таке, про що н≥хто не дов≥давс¤. «а нею поб≥гли троЇ. јнна вз¤ла костур в обидв≥ руки. ¬≥н був затесаний ≥ гострий, ¤к багнет. ≤ станула проти трьох. ќрудувала, ¤к справжн≥м караб≥ном без набоњв Ч н≥би багнетом ≥ прикладом. ќдному проколола горло, другому розбила голову над вухом, в≥д третього д≥стала штиком у груди. —олдат н≥¤к не м≥г вит¤гнути штика з-пом≥ж ребер, ≥ јнна наче помагала йому, обхопивши пальц¤ми лезо. ћоскаль настрашивс¤, випустив караб≥н, в≥н зв≥сивс¤ ≥ вперс¤ прикладом просто в землю, јнна почала валитис¤ вперед, але њњ п≥дпирав караб≥н. Ўтик вже ц≥лий вийшов ззаду. ¬ одн≥й руц≥ јнна ще тримала св≥й костур. Ћедве п≥дн¤ла його ≥ вдарила по рушниц≥, ¤ка не давала њй л¤гти. ѕриклад посунувс¤ вперед, ≥ јнна так ≥ впала Ч наперед, з≥ штиком у груд¤х, ¤кий розвертавс¤ всередин≥. ѕ≥дб≥гли ще солдати ≥ докололи њњ на земл≥ так, ¤к вчать.

6. ѕерфецький в≥ддав рисунок Ћоц≥. Ћоц≥ прин≥с його —ебас-т¤нов≥, попросивши Ч розпакуй конверт, ¤к ¤ уже п≥ду.

Ќа рисунку јнна не вигл¤дала на мертву.

√олова лежить на ¤комусь горбику, лице пог≥дне, губи не стиснеш, ноги ледь п≥д≥гнут≥ в кол≥нах догори, одна рука Ч плавно вздовж т≥ла, друга Ч закинена у л≥кт≥ до голови. Ќе було властивих мертвим рис Ч н≥ твердост≥, н≥ в'¤лост≥, н≥ запалост≥, н≥ набр¤клост≥, н≥ нав≥ть гострих заф≥ксованих кут≥в. якби зн¤ти одежу, вигл¤дало би ¤к класична натура у художн≥й академ≥њ.

7. ¬≥н не м≥г сприйн¤ти цю јнну за свою. —ебаст¤н взагал≥ не в≥рив у все ≥снуванн¤ јнни, ¤кого сам не бачив Ч таку вона мала здатн≥сть ≥ за житт¤.

јле, дивл¤чись на малюнок, в≥дчув себе так само, ¤к на ёра 1914.

Ќа –инку аж до ноч≥ грали дванадц¤ть циганських трубач≥в з —уботиц≥. ƒжин ливс¤ з пожежних г≥дрант≥в. ѕ'¤ний Ћукач втикав у землю ¤к≥сь пагони, ¤к≥ росли, аж бачило око. ¬ каналах плавалос¤ ≥ танцювалос¤. Ћ≥тали на вс≥х гойданках ≥ трапец≥¤х.  оли вже вс≥ поснули надвор≥, Ћукач пов≥в циган≥в, —ебаст¤на, јнну до себе. ÷игани ледве встигали пити. —ебаст¤н не встигав обн≥мати јнну, ≥ вона тулилас¤ до музикант≥в. ѕот≥м замовкли труби ≥ почалис¤ сп≥ви. ¬с≥ сп≥вали, ¤к перед шибеницею. јж враз протверез≥ли ≥ згадали все, що знали, ≥ сп'¤н≥ли знов Ч тепер надовго. ¬они з јнною хот≥ли покохатис¤ десь у кут≥, але не вдавалос¤, бо вона щоразу верталас¤ ближче до столу, ¤к починалас¤ нова п≥сн¤.

Ќа св≥танку верталис¤ додому ≥ не мали що говорити. «а спиною ще галасували солов'њ, а попереду будилис¤ жайворонки. ¬они думали, що пролежать до дн¤ з в≥дкритими очима, але заснули, лиш стулилис¤. ќстаннЇ, що здалос¤ —ебаст¤нов≥ Ч в≥дзавтра почнетьс¤ ≥нше житт¤.

¬≥н прокинувс¤ через дв≥ години ≥ хот≥в води. ѕоб≥г до хати Ћукача. ÷игани вже повставали ≥ варили кашу на вогн≥. Ѕули х≥ба що прив≥тн≥. —ебаст¤н не м≥г зрозум≥ти, в≥д чого так близько був уноч≥. ≤ ц≥лий день чекав ноч≥.

8. ќгл¤нувши рисунок, —ебаст¤н почав думати про те, ¤к штик заходить в т≥ло.

« того часу в≥н безперервно в≥дчував щось таке. …ого кол¤ть. ¬≥н коле. Ўабл¤ розтинаЇ шк≥ру. √оњтьс¤ рана. ≤де по пол≥ серед ще живих, але вже вбитих. ѕов≥льно вмираЇ в≥д кул≥ в жив≥т.

Ѕолото п≥д черевиками. ѕереходи в колон≥. ѕереправи в холодн≥й вод≥. √н≥йн≥ рани прочищаютьс¤ брудними пальц¤ми. ќбдерт≥ во¤ки. ƒощ≥вка ≥ багно в окопах.  олеса воз≥в треба п≥дпихати. –убаютьс¤ дерева на дорогу. ¬ибухи пор¤д. “реба лежати. ƒерева тр≥скаютьс¤.  олони вт≥кач≥в. ѕов≥шен≥ в садах. ѕовзти у сн≥гах. ¬ертаютьс¤ б≥лими горбами чорн≥ постат≥. ¬ипален≥ пол¤. «апален≥ оч≥. ¬≥д спанн¤ у холод≥ бол¤ть м'¤зи. ѕопечен≥ руки. Ѕ≥ль, неспанн¤, холод. ѕост≥йн≥ зусилл¤ ≥ напруженн¤, без ¤ких нав≥ть здобуванн¤ њж≥ стаЇ нец≥кавим. ¬се це в≥дчувала ≥ јнна. ѕерший раз у св≥т≥ Ч точно так само в≥дчувають двоЇ.

9. ” 1921 роц≥ —ебаст¤н перестав говорити про в≥йну, хоч його у¤ва була там завжди. ƒумаючи про щось, в≥н завжди думав про щось ≥нше, ¤к думав.

јле дитин≥ почав розпов≥дати про зв≥р≥в. Ќайб≥льше йому стало бракувати ‘ранциска.

10. “ого ж року помер французький ≥нженер. як ≥ спод≥вавс¤ Ч в≥д кур≥нн¤.

Ѕуло вже холоднаво, тому вс≥ в≥кна були закритими.  омини теж трималос¤ позакриваними шубрами. ‘ранцузький ≥нженер докурив останню сиіарету вже у л≥жку, але не загасив недопалок у поп≥льничц≥, а встав, не вд¤гаючи кальсон≥в, перейшовс¤ через к≥мнату ≥ кинув сиіарету в п≥ч. ўе попив води просто з в≥дра. јж тод≥ вл≥гс¤ спок≥йненько спати. ј в печ≥ було повно паперового непотребу Ч переважно стар≥ чернетки ≥ записи ц≥лком вже банальних ≥стор≥й (дивно, але п≥сл¤ в≥йни таких поб≥льшало, ≥ њх доводилос¤ в≥дкидати Ч ≥ це при тому, що люди стали значно менше приходити до нотар≥альноњ контори французького ≥нженера: одн≥ ≥стор≥њ були не до вимовленн¤, а ≥нш≥ хот≥лос¤ перепов≥дати один одному ≥ ц≥лим товариствам). ѕап≥р'¤ зайн¤лос¤ в≥д недопалка, вигор≥ло при зачиненому комин≥, французький ≥нженер солодко помер в≥д чадного газу.

Ќепрост≥

1. —казали, що на похорон прийдуть Ќепрост≥. „ому вони не з'¤вл¤лис¤ вс≥ т≥ роки, коли були по-справжньому потр≥бн≥, н≥хто не знав. ¬идно, це не було потр≥бно њм. «начить, смерть французького ≥нженера њх ц≥кавить б≥льше, н≥ж ял≥вець п≥д час в≥йни. ј може, справжн¤ в≥йна поза ял≥вцем була њм ц≥кав≥шою. “ут, зрештою, не д≥¤лос¤ н≥чого такого, за чим не всл≥дкував би французький ≥нженер. якщо вони ще справд≥ прив'¤зан≥ до ял≥вц¤, то прийдуть дл¤ того, щоб зробити дв≥ д≥њ: по-перше, отримати щось, що залишилос¤ в≥д французького ≥нженера, по-друге, залишити когось на його м≥сц≥. ‘ранциск казав, що вони зац≥кавлен≥ у де¤ких люд¤х. —ебаст¤нов≥ ¤скраво згадалос¤, ¤к ‘ранциск обер≥гав в≥д них јнну, ¤к говорив про пересл≥дуванн¤ Ќепростими њхньоњ родини. —трах, що хтось може забрати в нього дочку (ще й дочку його јнни), з'¤вл¤вс¤ Ч хоча б на к≥лька секунд Ч кожноњ години. “епер в≥н став розпростертим ≥ в≥дтискав —ебаст¤на до меж. “реба кудись вт≥кати.

јнна спала, а —ебаст¤н тер картоплю ≥ смажив пл¤цки, щоби вз¤ти у втечу щось доречне. “ер, смажив ≥ думав щось зовс≥м ≥нше.

2. непрост≥ Ч земл¤н≥ боги, люди, ¤к≥ за допомогою вроджеђних або набутих знань можуть приносити користь або шкодити комусь, важливо, що Ї цей пункт Ч вроджен≥ ≥ набут≥, вони щось знають, притому це можна д≥знатис¤, набути, в такому раз≥ непростим можна стати, д≥знавшись щось.

а вроджене. њх ц≥кавили јннин≥ сни. це вроджене чи набуте, сталос¤ в≥д морф≥ю Ч набуте, але сталос¤ лише у јнни. морф≥й щось в≥дкрив, значить, вроджене. јнна дещо мен≥ по¤снила, ¤ дечого навчивс¤ Ч набуте. јнна казала, що не кожен засвоњв би њњ науку, мус¤ть бути ¤к≥сь риси, риси Ч це головн≥ сюжети, це ≥нтонац≥њ, ≥нтонац≥њ робл¤ть голос, щось властиве ≥ незм≥нне Ч п≥ддаЇтьс¤ х≥ба що ≥м≥тац≥њ, щоб ≥м≥тувати, потр≥бно знати, ≥м≥тац≥¤ Ї знанн¤м, тому що знанн¤ Ї ≥м≥тац≥Їю. њх ц≥кавило, що знаЇ јнна про щось, чого вони не д≥зналис¤, значить, њх знанн¤ не безмежн≥. њх потр≥бно њм набувати, нанизувати на риси, непрост≥ р≥зн≥, набути вс≥х знань комусь одному неможливо, але кожен чомусь вибираЇ ¤к≥сь певн≥ галуз≥ знань, залежно в≥д рис. вони усЇк≥ Ч коров≥, к≥нцьк≥, коточ≥, пес≥њ, кур≥ч≥, гус≥њ, жаб≥њ, риб≥њ, мишин≥. до усЇкоњ живини, що из кожноњ живини уживаЇ іуст. ще Ї гадЇр, вовкун, град≥вник, хмарник, верхоблюд. ще Ї в≥жлун ≥ в≥жлунка. але найголовн≥ший Ч бањльник, прим≥вник. найсильн≥ше д≥Ї примова, говоренн¤, бай. бай Ч це не слово, бай Ч багато впор¤дкованих сл≥в, бай Ч вже ≥стор≥¤, на р≥зн≥ причини Ї ≥нший бай. бањ Ї сюжетами, ба¤нь Ч опов≥дь, опов≥данн¤ ≥стор≥њ, сюжету, причини теж мус¤ть бути сюжетами, а щоби знайти на них бай, треба њх опов≥сти, в такому раз≥ опов≥дь впливаЇ на виб≥р опов≥д≥ ≥ тод≥ вибрана опов≥дь опов≥даЇтьс¤, опов≥даЇтьс¤ бай, ¤кий впливаЇ, д≥Ї на попередню опов≥дь-причину ≥ допасовуЇ то, куда вона попростуЇ п≥сл¤ опов≥д≥-баю до опов≥д≥-насл≥дку. виходить, що сам≥ опов≥д≥, опов≥дь Ї вс≥ма д≥¤ми, а вс≥ д≥њ Ч опов≥д¤ми, серед непростих бањльник на першому м≥сц≥, його вроджен≥ знанн¤-риси Ч ¤к опов≥дати (слух, артикул¤ц≥¤, голос, ≥нтонац≥¤, ритм ≥ темп) нанизують на себе набут≥ Ч що опов≥дати, непрост≥ мус¤ть знати, що опов≥дати, њм потр≥бн≥ чињсь опов≥д≥ Ч јнни, французького ≥нженера, Ѕеди, посла —тефаника, генерала “арнавського. то, що знають, вони опов≥дають комусь ≥ншому, але кому. ‘ранцисков≥, јнн≥, Ћоц≥. п≥сл¤ того ‘ранциск робить так≥-то ф≥льми, јнна будуЇ так≥-то будинки, ¤к≥ бають щось ще комусь, ≥ ц≥ хтось мають що перебаювати дал≥, мають, непрост≥ робл¤ть то, що хочуть, хот≥нн¤ теж треба зв≥дкись знати, знати Ч почути опов≥дь, хот≥нн¤ Ч опов≥данн¤, бай. хот≥нн¤ маЇтьс¤, непрост≥ хочуть мати, найкрађщий спос≥б мати Ч могти опов≥сти, опов≥дати, хто опов≥даЇ, той маЇ все. опов≥дь, отже, не т≥льки найб≥льша д≥¤, а ≥ найб≥льша р≥ч, найб≥льше число, найб≥льша риса й ознака, непрост≥ мають найб≥льше, робл¤ть найб≥льше, означають найб≥льше, бо опов≥дађють, детектив ви¤вивс¤ дуже простим, знаючи злочинц≥в Ч ј, вигадуЇтьс¤ њм злочин ¬. непрост≥ панують св≥том, непрост≥ приход¤ть, ¤к хтось народжуЇтьс¤, або щось народжуЇтьс¤, ≥ придумують йому житт¤, опов≥дають сюжет, опов≥дь стаЇ причиною, житт¤ Ч насл≥дком опов≥д≥, ≥ причиною новоњ опов≥д≥, ¤ку можна послухати ≥ перепов≥сти. житт¤ нема без опов≥д≥, бо опов≥дь Ї житт¤м, сюжети не зак≥нчуютьс¤, казав ‘ранциск. сюжети ховаютьс¤ ≥ виникають, ≥стор≥њ, ¤к зараза, дають гар¤чку, перенос¤тьс¤, передаютьс¤, ховаютьс¤, вилаз¤ть ≥ дають гар¤чку, сход¤тьс¤, розход¤тьс¤, перем≥шуютьс¤, зростаютьс¤, ломл¤тьс¤ у ≥нших м≥сц¤х, перевертаютьс¤, кришатьс¤, перероджуютьс¤, визбирувати сюжети, комб≥нувати сюжети (анал≥з, синтез, дедукц≥¤, ≥ндукц≥¤, м≥фолог≥зац≥¤, дем≥фолог≥зац≥¤, аналог≥¤, г≥пербол≥зац≥¤, додаванн¤, в≥дн≥манн¤, множенн¤, д≥ленн¤, наголос, тембр, артикул¤ц≥¤, перенесенн¤, зчепленн¤, вкор≥ненн¤, викор≥ненн¤, тональн≥сть, темп, ритм, хронотоп, персон≥ф≥кац≥¤, алегор≥¤, синон≥ми, антон≥ми, омон≥ми, конструкц≥¤ ≥ деконст-рукц≥¤, пор≥вн¤льна л≥нів≥стика). в≥ддавати сюжети, сл≥дкуючи за часом ≥ м≥сцем, така метода непростих, ≥ ц¤ метода Ї результатом, бо Ї так, ¤к сказано, наказано, розказано, в≥дказано, переказано,

заказано, вказано, приказано, п≥дказано, а нав≥що Ї. щоби

казати.

бай Ч невидиме л≥карство. суть вс¤коњ форми, форма самоњ сут≥, то, що можна забрати на другий св≥т, то, що на другому св≥т≥

потр≥бне, бо там сам≥ голоси, в≥чн≥сть ≥ захват, свою в≥чн≥сть

своњм голосом св≥й бай про св≥й захват, н≥ роботи, н≥ скарбу, н≥ сили, н≥ т≥ла, н≥ в≥дчутт≥в, н≥ далеко,

н≥ близько, н≥ багато, н≥ мало, н≥ колись, н≥ тепер, н≥ колись.

свою в≥чн≥сть своњм голосом св≥й захват Ч св≥й бай.

3. ¬с≥ пл¤цки —ебаст¤н в≥ддав јнн≥ на сн≥данок, бо не було куди йти, бо нема куди вт≥кати. √оловне Ч н≥чого не б≥йс¤.

—ебаст¤н п≥шов до неб≥жчика, помоливс¤ (Ѕоже, не дай мен≥ “ебе скривдити!) за опов≥д≥ душ≥ французького ≥нженера ≥ дочекавс¤ Ќепростих. “≥ просили не перешкоджати ≥ зачекати два дн≥, хоча ц¤ с≥м'¤ вперше шукала њх, а не вони њњ. —ебаст¤н пооб≥ц¤в, що займе мало часу ≥ не вступавс¤. —казав бањльников≥, що хоче бути бањльником. ≤ попросивс¤ працювати барменом у бар≥, що належав Ќепростим.

Ќа той час бар ЂЎо йо то йої у ял≥вц≥ ставав наймодн≥шим повоЇнним закладом модного передвоЇнного цетральноЇвропейсь-кого курорту. ѕо в≥йн≥ адреса дещо зм≥нилас¤, хоч ≥ не об≥йшлос¤ без суттЇвих помилок. ¬се ж таки ял≥вець дал≥ знаходивс¤ в ”крањнђських  арпатах, а не просто в „ехо-—ловацьк≥й республ≥ц≥. јле —танислав≥в, Ћьв≥в ≥ јрджелюджа опинилис¤ за забороненою л≥н≥Їю на „орногор≥. Ќа джин в ял≥вець тепер прињжджалос¤ передовс≥м з ѕраги, Ѕрно, Ѕрат≥слави,  ош≥це,  арлових ¬ар≥в ≥ ”жгорода. ј ще Ч з ѕодЇбрад≥в ≥ Ќусл≥, з Ќ≥мецького яблонного, Ћ≥берц¤ ≥ …озефова. « чужинц¤ми було легше порозум≥тис¤ по-украњнськи, н≥ж по-н≥мецьки.

Ќепрост≥ без вагань погодилис¤, але мали одну умову. «рештою, —ебаст¤н теж мав лише одну умову. ќбидв≥ умови ви¤вилис¤ однађковими Ч јнна маЇ бути в тому ж бар≥, при —ебаст¤нов≥.

 азати чи перестати

1. “реба було щось зм≥нити в бар≥. —ебаст¤н розказав јнн≥ к≥лька ≥нтер'Їр≥в, про ¤к≥ думав, що мр≥¤в про них ц≥ле житт¤.

јнна погодилас¤, що найлегше красу запам'¤товувати через реч≥. –еч≥ тривк≥, вони переход¤ть з ≥стор≥њ в ≥стор≥ю. јле насправд≥ початкова краса Ч це кв≥ти, рослини ≥ те, з чого вони починаютьс¤ ≥ у що виростають: вода, просторе пов≥тр¤, св≥тло ≥ трохи тепла ≥ прохолоди.

¬они зробили так, ¤к хот≥ла дитина.

2. ѕ≥сл¤ припиненн¤ шестир≥чноњ солдатськоњ науки —ебаст¤н завжди робив так, ¤к хот≥ла јнна. ¬≥н не вважав це розпущеђн≥стю. ѕросто ц≥лком не знав, що потр≥бно малим д≥вчатам (з хлопцем було би ≥накше Ч —ебаст¤н дуже добре пам'¤тав, ¤к в≥дчував себе у р≥зних порах дитинства Ч але, може, ≥ г≥рше, бо нев≥домо, чи у сина в≥дбувалос¤ би все так само), ≥ вважав, що маленьким люд¤м добре в≥домо, коли добре, а коли зле. √оловний п≥дсумок дитинства Ч сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж см≥хом ≥ плачем. ял≥вц≥вських ж≥нок, котр≥ намагалис¤ прилучитис¤ до вихованн¤ јнни, —ебаст¤н просто не допускав до дитини, а њхн≥ поради ≥інорував. ’оч через перебудову корчми в≥льного часу лишалос¤ дуже мало, —ебаст¤н щодн¤ розпов≥дав доньц≥ все, що вивчив з житт¤ тварин.

3.  орчму переробили на в≥дкритий у к≥лькох м≥сц¤х бар, б≥льше под≥бний на город. « речей у бар≥ (кр≥м стол≥в ≥ лавок) було лиш те, що зроблене з прозорого шкла.

ѕереважно воно було зайн¤те зр≥заними кв≥тами.

4. “им часом јнна все б≥льше часу проводила з тваринами. ќсобливо вона любила слимак≥в. —ебаст¤нов≥ слимаки подобалис¤, бо здавалис¤ виховними. њх стриман≥сть ≥ беземоц≥й-н≥сть примушуЇ уважн≥ше думати про слимач≥ потреби, симпат≥њ, бажанн¤ ≥ нам≥ри. ÷≥лковито ≥нш≥ манери повед≥нки, самовирађженн¤ ≥ сп≥лкуванн¤ дають б≥льший прост≥р дл¤ взаЇмного п≥знаванн¤. јнна чулас¤ щасливою, коли клала на себе слимака у тому м≥сц≥, зв≥дки йому не хот≥лос¤ в≥дразу сповзати. ¬≥н в≥дд¤чував јнн≥ н≥жним пов≥льним просуванн¤м обраними д≥л¤нками шк≥ри.

ћожливо, саме через цю перш≥сть ц≥ле житт¤ јнна найб≥льше вм≥ла уподоблюватис¤ слимакам.  оли ж вони почали кохатис¤, то ставала слимаком найчаст≥ше ≥ найохоч≥ше. —ебаст¤н п≥дозр≥вав, що в такий спос≥б вона намагалас¤ вказати Ч ¤к в≥н маЇ поступати з нею. ¬се ж не наважувалас¤ сказати цього татов≥ словами. —ебасђт¤н дивувавс¤ Ч ¤к можливо аж так знати ≥ розум≥ти таЇмниц≥ зв≥р¤т. я просто не мала що читати, см≥¤лас¤ донька.

5. ≤ д≥йсно, ц¤ јнна не читала нав≥ть Ћ¤руса, бо: —ебаст¤н не знав французькоњ (в≥н воював не у ‘ранцузьк≥й јфриц≥, а ÷ентральна ™вропа означаЇ можлив≥сть порозум≥нн¤ з≥ вс≥ма сус≥дами р≥дною мовою), перш≥ роки јнна безперервно ставала солдатом, пот≥м вони майже не виходили з бару, буваючи вдома лише заради купел≥ взимку, кр≥м того, јнна слухала у бар≥ ст≥льки ≥стор≥й, що в≥чний ≥ позачасовий Ћ¤рус видававс¤ би њй позађвчорашньою газеткою, ≥ врешт≥Ч вони покохалис¤ так, що будь-¤ка енциклопед≥¤ не могла м≥стити пом≥чних гасел.

ƒругими п≥сл¤ слимак≥в були рис≥ ≥ тр¤согузки. « комах Ч цв≥ркуни.

6. ¬ т≥ часи јнн≥ дес¤ть-дванадц¤ть. якось вони купалис¤ у к≥лькох потоках за один короткий вересневий сон¤чний день,  евелевом з≥йшли аж до “иси. ¬ир≥шили не вертатис¤ в гори, поки не стемн≥Ї. «нали, що р≥ки б≥льше не буде в цьому роц≥, а йти в суц≥льн≥й темр¤в≥ було нав≥ть легше Ч п≥дошви сам≥ зчитували дорогу.

—ебаст¤н дививс¤ на јнну, ¤ка стрибала в р≥ку ≥ вилазила на кам≥нн¤. “аких ж≥нок в≥н ще не бачив. ≤ не знав, чи побачить Ч јнна скоро виростала, в н≥й вже вгадувавс¤ нат¤к на його першу јнну. ¬≥н думав, що винен, бо не запам'¤товуЇ ц≥Їњ краси. Ќе може пригадати минулор≥чну јнну, трир≥чну. ¬ у¤в≥ завжди рухалас¤ сьогодн≥шн¤.

я не мушу цього пам'¤тати, казав соб≥ —ебаст¤н. «апам'¤товуђванн¤ дитинства Ч це справа дитини. ј ¤ хочу лиш одного Ч дожити так, щоб не було нав≥ть потреби згадувати њњ колишню, щоб вона була щодн¤ щоденною. я хочу жити лише з нею. я тато ≥ дорослий чолов≥к, ¤ знаю, що кажу про свою д≥вчинку. Ќе мушу запам'¤товувати Ч врешт≥, ≥ њй треба буде щось розказувати, коли стане ж≥нкою.

{јнна лежала у водокрутах м≥ж кам≥нн¤м).

¬се ж спробував щось запам'¤тати. ¬она Ч ¤к тонке розгалуђженн¤ г≥лки, виб≥леноњ ≥ обточеноњ, вигнутоњ ≥ висушеноњ р≥чковою водою. ¬исушена р≥кою.

¬≥н мусив занурити лице у „орну “ису.

7. ¬ноч≥, коли минали ƒжорджову прилуку ≥ не розр≥зн¤ли рис одне одного, јнна спинила його за руку ≥ сказала, що њй придумавс¤ в≥ршик. ¬≥н, напевно, дуже незірабний, але:

¤к банно анно

ой ¤к банно

бо анно дом≥н≥ сто сотий

не хочу т≥льки твого росту

достоту наче череп'¤на миска

боњтьс¤ розростанн¤

гнучнезноњ сосни

що рознесе њњ зусилл¤

у цих м≥сц¤х здаЇтьс¤

випускаЇ в≥тер забагато

др≥бненького п≥ску

з таких складних горб≥в поблизу

бо пекучо засльозен≥ оч≥

коли торкаЇшс¤ щокою

до долон≥

¤кою притискаю

п≥дн¤тий пух на твоњй шк≥р≥

не знаю баю

на той п≥сок

так банно

д≥вчинко

у чорному берет≥

≥ грубих черевиках

з травинкою

в широк≥м рот≥

¬она подарувала в≥ршик татов≥ —ебаст¤нов≥.

8. ¬с≥ ц≥ роки вони пропрацювали у бар≥, ¤кий справд≥ дуже скоро став наймодн≥шим у ÷ентральн≥й ™вроп≥.

—ебаст¤н, ¤к свого часу ‘ранциск —ебаст¤нов≥, запропонував спробувати трохи пожити у ял≥вц≥ колумн≥стам к≥лькох великих газет (все одно Ч писав в≥н на поштових картках Ч у газетах н≥коли не з'¤вл¤Їтьс¤ чогось по-справжньому важливого, т≥льки те, що спричинюЇ б≥льш≥сть тепер≥шн≥х б≥д Ч надм≥р ≥нформац≥њ, ¤ку неможливо перепов≥сти... зрозум≥ло, що ≥снуЇ певна конвенц≥¤, ¤ка заборон¤Ї ф≥лософам розгл¤дати й описувати певн≥ реч≥...), щоб разом попити джину ≥ поговорити так, ¤к сл≥д говорити у ÷ентральн≥й ™вроп≥ Ч з'¤совувати сп≥льн≥ м≥сц¤ ≥ сп≥льних людей, ви¤вл¤ючи таким чином к≥лька паралельних павутин, в ¤ких вс≥ себе знаход¤ть.

ял≥вець став раЇм дл¤ письменник≥в, журнал≥ст≥в, есењст≥в, публ≥цист≥в ≥ репортер≥в.

ѕрињжджали на джин, прињжджали на —ебаст¤на. ќдних в≥н вислуховував, ≥ншим опов≥дав. —таравс¤, аби не було ≥стор≥й дальших, н≥ж через чотири ходи.

9. ≤ кожного дн¤ вони з малою јнною працювали день ≥ н≥ч, переважно разом, ≥нод≥ Ч по черз≥ сплючи. ƒитина виростала у бар≥, миючи шкл¤нки, витираючи столи ≥ п≥длогу. Ќар≥заючи кв≥т≥в у вс≥ шкла. „асом говорили, але ¤кось ≥накше. “епер йшлос¤ лише про те, що подумалос¤ про щойно побачене.

10. јнн≥ подобалос¤ фотографуватис¤, фотографувати њњ подобалос¤ нав≥ть тим, хто н≥коли не фотографував. Ќе любив цього лише —ебаст¤н. “ому збереглис¤ т≥льки три знимки, зроблен≥ ≥ подарован≥, очевидно, в≥дв≥дувачами. Ќа одн≥й з них јнн≥ близько дес¤ти рок≥в. ÷¤ знимка найц≥кав≥ша.

—ебаст¤нова постать дещо розмита. Ќе дивно, бо в≥н у цей час крутивс¤ довкола своЇњ ос≥. ¬ обох руках Ч нож≥. ¬идно, що один в≥н вже почав кидати Ч ¤краз випускаЇ з руки. јнна тримаЇтьс¤ ногами за його тал≥ю, спина торкаЇтьс¤ —ебаст¤нових кол≥н, а волосс¤ Ч п≥длоги. ¬ п≥дн¤тих руках пл¤шка джину ≥ кел≥шок. ѕосм≥шка скривлена припливом кров≥ до лиц¤ ≥ в≥дцентровою (доцентровою) силою (¬ таких випадках в≥дкритий рот закрити дуже важко).

” них був такий трюк дл¤ кл≥Їнт≥в. ¬иходили на середину бару ≥ без музики танцювали складне таніо. ¬ к≥нц≥ јнна заскакувала на —ебаст¤на, вони крутилис¤, —ебаст¤н кидав нож≥ у ц≥ль (киданн¤ нож≥в у ц≥ль було улюбленою розвагою в бар≥), а јнна хапала з≥ столу пл¤шку ≥ кел≥шок, наливала джину ≥ ставила кел≥шок на ст≥л так, що в≥н п≥д'њжджав просто до когось. Ќе виливалос¤ жодноњ крапл≥.

11. ѕ≥сл¤ јнниноњ смерт≥ —ебаст¤н намагавс¤ з≥брати хоч частину њњ фотограф≥й. ¬≥н згадував в≥дв≥дувач≥в, ¤к≥ могли фотографувати јнну, добував њхн≥ адреси, в≥дсилав листи з Їдиним проханн¤м. јле з того чомусь н≥чого не вийшло. ¬≥ддавати так≥ фотограф≥њ не хот≥ли нав≥ть т≥, хто м≥г ос¤гнути муки —ебаст¤на.

“ридц¤ть рок≥в родини —.

1. ¬ 1921 роц≥, коли —ебаст¤н сам прийшов до Ќепростих, в≥н обрав дивну форму свободи Ч пост≥йно розпов≥дати Ќепростим про житт¤ своЇњ родини. ”неможливити сл≥дкуванн¤ регул¤рними зв≥тами. ” такий спос≥б перетворюючи себе ≥ свою с≥м'ю на таку соб≥ досл≥дну плантац≥ю Ќепростих.

∆ити так, Ч казав ‘ранц, Ч щоб не мати таЇмниць.

Ќепростих це ц≥лком влаштовувало ≥ вони перестали втручађтис¤ в њхнЇ житт¤ Ч переконалис¤, що —ебаст¤н експериментуЇ з власним житт¤м вигадлив≥ше ≥ безжальн≥ше, н≥ж придумував би хтось ≥з них.

2. —воњ спостереженн¤ —ебаст¤н надсилав Ќепростим на звичайђних поштових картках.

њхн≥й тайнопис можна було назвати непрозою.

ѕосланн¤ не укладалис¤ в нормальн≥ реченн¤, а м≥стили скорочений запис певного визначенн¤, ¤ким в≥н давав назву чомусь пережитому Ч под≥¤м, враженн¤м, дн¤м, люд¤м, ≥стор≥¤м, в≥дчутт¤м, ≥де¤м, ц≥лим м≥кропер≥одам. Ќепрост≥ розшифровуђвали непрозу, вм≥ючи у¤вл¤ти соб≥ нав≥ть б≥льше (щоправда, ≥нод≥ ц≥лком ≥нше), н≥ж знав —ебаст¤н.

ѕошт≥вки в≥н складав п≥д каменем б≥л¤ вињзду з ял≥вц¤. —тарий Ѕеда, час в≥д часу прињжджаючи на своЇму панцернику, забирав њх ≥ вже сам адресував Ќепростим Ч в≥н завжди знав, де вони мандрують, ≥ пошта чекала на них в м≥сц¤х ноч≥вл≥.

3. “ак тривало майже тридц¤ть рок≥в. «а весь цей час Ќепрост≥ лише к≥лька раз≥в приходили до ял≥вц¤. “од≥ вони довше говорили з —ебаст¤ном ≥ сам≥ забирали нев≥дправлен≥ картки.

’ронолог≥¤ њх не ц≥кавила, а дл¤ —ебаст¤на њњ взагал≥ н≥коли не ≥снувало.

4. ¬≥н н≥чого не писав лише один пер≥од Ч у 1934 роц≥, коли народилас¤ трет¤ јнна Ч його дочка ≥ внучка Ч ≥ померла јнна, дочка ≥ ж≥нка.

5. ” 1938 роц≥, коли повстала  арпатська ”крањна, Ќепрост≥ зробили так, ¤к придумав —ебаст¤н Ч купили великий автобус, облаштували його на бар, ≥ —ебаст¤н з малою јнною поњхав ним у б≥к столиц≥ Ч до ’усту. «а цей час в≥н склав дл¤ ур¤ду јвіустина ¬олошина к≥лькадес¤т аркуш≥в опис≥в г≥рських територ≥й, а п≥д час годинноњ зустр≥ч≥ з начальником штабу  арпатськоњ —≥ч≥ полковником  олодз≥нським виклав докладну схему захисту краю двома сотн¤ми правильно розм≥щених снайпер≥в, особисто вибравши кожну визначену позиц≥ю.

“им баром —ебаст¤н продовжував њздити, немов мандр≥вний цирк, ≥ п≥сл¤ окупац≥њ  арпатськоњ ”крањни Ч аж до 1944 року, коли зам≥сть мад¤р≥в прийшли руск≥. « цими вже не поваленсаЇшс¤.

—ебаст¤нов≥ ледве вдалос¤ приписатис¤ у ƒойче ћокр≥й, за  ьон≥н≥ісфельдом, поселившись у дом≥ вивезеного мад¤рами тирольц¤ (јвтобус-бар в≥н лишив при дороз≥ у  расн≥шор≥ ≥ чув, що ц≥ле в≥дд≥ленн¤ рад¤нських розв≥дник≥в пило в ньому к≥лька дн≥в, а пот≥м вс≥ потопилис¤ у “ересв≥, ¤к т≥льки завели автобус ≥ зрушили з м≥сц¤).

6. —ебаст¤н з јнною жили у ћокр≥й найприм≥тивн≥шим житт¤м. њли кулешу три рази денно, јнну кликали щепити ¤блун≥ (таку добру мала руку), —ебаст¤н замовл¤в люд¤м страхи. ј ночами в≥в складну рад≥огру, ≥м≥туючи в еф≥р≥ д≥¤льн≥сть к≥лькох рад≥останц≥й не≥снуючоњ партизанськоњ групи Ђ«емледухиї.

7. ¬ 1949 роц≥ јнна отруњлас¤ житн≥ми р≥жками ≥ почала бачити —ередньов≥чч¤.

Ќепрост≥ сказали, що мусить бути з ними, ¤к т≥льки стане ж≥нкою.

¬ласне через це —ебаст¤н не в≥дв≥в јнну до родинних м≥сць, коли њй виповнилос¤ п'¤тнадц¤ть рок≥в.

ƒо ял≥вц¤ вони вирушили аж п≥зно восени 1951 року.

Ќепростих енкаведисти спалили навесн≥.

ј ж≥нкою јнна стала у червн≥.

¬они прокохалис¤ з —ебаст¤ном ц≥ле л≥то й ос≥нь безпробудно.

Ќепроза

1. не говорити ж. однаково

(ж.. Ч ж≥нкам Ч јнна ще маленька, ≥ в≥н придумуЇ њй н≥жн≥ назви Ч зауважуЇ, що д≥вчинка стаЇ непри¤зною, коли в≥н звертаЇтьс¤ до нењ тими словами, ¤кими називав колись њњ маму

Ч нав≥ть дуже вдало Ч у опов≥д¤х, ¤к≥ розпов≥дав колись своњй јнн≥, мусить м≥н¤ти хоча б к≥лька сл≥в, щоб вони сподобалис¤ доньц≥ Ч нав≥ть ¤кщо йдетьс¤ про прост≥ ≥стор≥йки в≥д Ѕрема Ч а найголовн≥ше, що не можна говорити того самого про коханн¤

Ч не лише однакових сл≥в чи фраз, а й повторюватис¤ у описах в≥дчутт≥в Ч —ебаст¤н виробл¤Ї ц≥лий еротичний лексикон, кохаючись з трьома покол≥нн¤ми своњх ж≥нок)

2. тату на долон≥

(—ебаст¤н забавл¤Ї маленьку јнну, малюючи на долон¤х котик≥в, рибок, ¤линок, зайчик≥в ≥ пташок Ч јнна годинами розгл¤даЇ, ¤к м≥н¤Їтьс¤ малюночок, по-р≥зному рухаючи долонею Ч ¤кось у бар≥ виступаЇ дресирувальник жаб Ч його жабки малесеньк≥, ¤к ожини, ≥ р≥знокольоров≥ Ч найб≥льше, однак, б≥лих Ч дресируђвальник маЇ тату Ч великий р≥знокольоровий ≥рис м≥ж лопатками, довжелезне стебло обвиваЇ все т≥ло Ч јнна хоче тату ≥ соб≥ Ч вони довго вибирають, огл¤даючи визначник рослин  арпат Ч јнна згадуЇ малюночки з дитинства Ч але просить виколоти принаймн≥ таку жабку, ¤к у циркача Ч долон¤ Ч досить болюче м≥сце, та јнна терпл¤ча Ч татуюючи јнну, —ебаст¤н думаЇ про л≥н≥њ дол≥

Ч але Ї реч≥, важлив≥ш≥ в≥д нењ Ч тату на долон≥ мало хто може побачити Ч тепер јнна в≥таЇтьс¤, п≥дн≥маючи руку Ч вони кохаютьс¤, јнна дивитьс¤ на долоню ≥ складаЇтьс¤, ¤к жабка Ч п≥сл¤ того випускаЇ з себе пов≥тр¤, ¤ке в так≥м випадку входить разом ≥з —ебаст¤ном Ч через к≥лька годин п≥сл¤ јнниноњ смерт≥ жабка втрачаЇ кол≥р ≥ стаЇ б≥лою)

3. страх Ч найб≥льша спокуса

(—ебаст¤н до јнни Ч Ї ти, св≥т Ї з тобою разом Ч ≥ лише страх в≥дриваЇ в≥д тебе частини ≥ робить ≥нший св≥т б≥л¤ тебе без тебе

Ч бо¤тис¤ хочетьс¤)

4. витискати помаранчу в рот цитрина висихаЇ б≥лим

(один з придуманих ними барних прийом≥в Ч помаранчу р≥жетьс¤ навп≥л ≥ наливаЇтьс¤ кел≥шок джину Ч кл≥Їнт випиваЇ джин ≥ в≥дразу закидаЇ голову назад, в≥дкривши рот Ч бармен витисђкаЇ с≥к помаранч≥ не в скл¤нку, а безпосередньо в рот)

(јнна дуже змучена Ч —ебаст¤н витискаЇ цитриновий с≥к њй на шк≥ру п≥д л≥кт¤ми, над ключиц¤ми, на живот≥, м≥ж сухођжилл¤ на кист≥, п≥д гортанню Ч с≥к вбираЇтьс¤ ≥ тон≥зуЇ Ч струмочки вит≥кають з цитринових озерець ≥ висихають, залишаючи густий б≥лий сл≥д Ч так само б≥л≥ють пальц≥, ¤кщо чистити багато цитрин)

5. б. б.; зовс≥м ≥нша сво¤

(б. б. Ч без б≥ограф≥њ Ч у ял≥вц≥ вс≥ знають один одного Ч вс≥ б≥ограф≥њ в≥дом≥ Ч у в≥льн≥ дн≥ —ебаст¤н з јнною њзд¤ть на курорти у долин≥ ѕрута Ч де багато чужих, де њх н≥хто не знаЇ Ч у “атар≥Ї, ƒору, ƒел¤тин ≥ Ћуги, ћикуличин, ямну Ч зупин¤ютьс¤ у випадкових панс≥онатах на к≥лька годин Ч щоби лиш покохатис¤

Ч розказують у поњздах ≥ готел¤х про себе вигадан≥ ≥стор≥њ Ч повод¤тьс¤ кожен раз по-≥ншому Ч в≥дпов≥дно до вибраноњ рол≥

Ч —ебаст¤нов≥ тод≥ часом здаЇтьс¤, що з ц≥Їю ж≥нкою в≥н щойно познайомивс¤ Ч так само з помешканн¤ми Ч часто п≥сл¤ н≥чноњ роботи йдуть на ц≥лий день у порожн≥ помешканн¤ при¤тел≥в

Ч пробують себе серед чужих речей, у чужих звичках, огл¤дають альбоми з чужими знимками Ч або з мовами Ч приход¤ть у пастуш≥ стањ на полонинах Ч говор¤ть не по-гуцульськи Ч прос¤ть молока, жентиц≥, гусл¤нки, вурди, будзу Ч слухають, ¤к гуцули намагаютьс¤ њх зрозум≥ти, що говор¤ть м≥ж собою про них)

6. с≥мнадц¤ть камен≥в уперед

(ще давно Ч коли —ебаст¤н вишколював доньку по-в≥йськовому Ч така вправа Ч перейти р≥ку по кам≥нн≥, не зупин¤ючись н≥ на мить, стаючи ≥ стрибаючи з камен¤ на кам≥нь Ч подивившись з берега на шл¤х лише три секунди, спробували знов, коли друга јнна була ваг≥тна Ч вона побачила ≥ розрахувала с≥мнадц¤ть крок≥в наперед)

7. розум≥нн¤ Ч справа того, хто маЇ розум≥ти

(це Ї фраіментом багатор≥чноњ дискус≥њ м≥ж —ебаст¤ном ≥ Ќепросђтими Ч вони вважають, що проблему розум≥нн¤ маЇ вир≥шувати той, хто даЇ зрозум≥ти Ч —ебаст¤н Ч навпаки Ч бо йдетьс¤ про апр≥орну неможлив≥сть ≥дентичного розум≥нн¤ Ч своЇњ точки зору в≥н дотримуЇтьс¤ ≥ на практиц≥ Ч завжди опов≥даЇ так, ¤к хоче, щоправда, вичерпно в≥дпов≥даючи на виникл≥ запитанн¤Ч каже, що вол≥Ї риторику ощадну, а не надм≥рну Ч значень б≥льше, н≥ж сл≥в, а не навпаки)

8. епос родинних м≥сць

(—ебаст¤н всл≥д за ‘ранциском вважаЇ, що основою кожного приватного епосу Ї перел≥к у¤влень про м≥сц¤, в ¤ких в≥дбувалас¤ родинна ≥стор≥¤ Ч така соб≥ с≥мейна географ≥¤ рослин Ч у випадку останньоњ јнни головними вузлами епосу мус¤ть бути ћокра, ял≥вець, „орногора, —танислав≥в, ѕрага, јфрика, Ћьв≥в, “р≥Їст, Ѕоржава, Ўар≥ш, Ѕолех≥в, ѕетрос, „орна “иса)

9. дитина Ч вбивц¤

(весна 1944 Ч останн¤ весна автобуса-бару Ч колони вантаж≥ђвок на г≥рських дорогах Ч де¤к≥ машини сто¤ть тижн¤ми Ч безпорадн≥сть управл≥нн¤ Ч Їдиний мотив Ч на «ах≥д Ч солдати живуть у кузовах, вдень чекають можливого в≥д'њзду, вноч≥ брод¤ть околиц¤ми Ч к≥лька угорських капрал≥в п'ють ц≥лу н≥ч в бар≥ Ч —ебаст¤н вп≥знаЇ серед них двох румунських опришк≥в, котр≥ двадц¤ть рок≥в тому в≥др≥зали голову ‘ранцов≥ Ч в≥н показуЇ њх нишком јнн≥ ¤к фрагмент приватного епосу Ч не знати, чи могли опришки-капрали пригадати —ебаст¤на, але н≥хто н≥кому не каже жодного слова Ч вранц≥ мад¤ри ≥дуть спати до вантаж≥вки, а —ебаст¤н з јнною перењжджають трохи вперед Ч јнна просить, щоб в≥н дуже детально опов≥в, ¤к все в≥дбулос¤ з д≥дом ‘ранцом

Ч вдень бар зачинений, —ебаст¤н кладе дитину спати ≥ засинаЇ сам Ч прокидаЇтьс¤ в≥д в≥дчутт¤, що хтось рухаЇ його п≥столет у черес≥ Ч мацаЇ, п≥столет на м≥сц≥, а јнна сидить поруч ≥ дивитьс¤ на хмари Ч так≥ прозор≥, аж видно, що всередин≥: др≥бнесеньк≥ кульки вологи, наче ≥кра на водорост≥, коливаютьс¤ на вузьких смужках густих поток≥в пари, все такого кольору, ¤к п≥дсв≥чений крем≥нь Ч через к≥лька дн≥в хтось опов≥даЇ, що два мад¤ри, сам≥, правда, румуни, застр≥лилис¤ посеред б≥лого дн¤ просто у машин≥, де спали капрали Ч —ебаст¤н зауважуЇ, що в п≥столет≥ бракуЇ двох патрон≥в, јнна миЇ шкл¤нки Ч щоб убити вбивць, думаЇ —ебаст¤н, њй треба було сам≥й вертатис¤ дес¤ть к≥лометр≥в)

10. дифуз≥¤, вбирати один одного, вбиратис¤ один одним (—ебаст¤нов≥ в≥дкриваЇтьс¤ теор≥¤ зворотного всмоктуванн¤ Ч

в≥н експериментуЇ з кор≥нн¤м Ч переносить висновки на людей

Ч доказуЇ, що чолов≥к всередин≥ ж≥нки не т≥льки випускаЇ р≥дину, ¤ка всмоктуЇтьс¤ ж≥нкою, але й сам вбираЇ трохи ж≥ночоњ вологи

Ч за законами порожн≥х кап≥л¤р≥в ≥ сполучених посудин Ч —ебаст¤н в≥рить, що таким чином в≥дбуваЇтьс¤ всесв≥тнЇ перем≥шуванн¤ субстанц≥й, ¤ке видаЇтьс¤ йому страшенно важливим Ч в кожному раз≥ сам в≥н прагне прийн¤ти максимум такого екстракту)

11. конь¤к з цибулевою зупою; с≥к з лози винограду; портер з диким медом; джин з червоними мурахами;

(один араб ще в јфриц≥ каже —ебаст¤нов≥ Ч передовс≥м вчи своњх син≥в робити њсти, вони будуть мудрими ≥ рад≥сними Ч у —ебаст¤на нема син≥в, але Ї дочка јнна Ч в≥н вчить њњ робити њди: розказуЇ, що њх треба не бо¤тис¤ придумувати, ¤к найкращ≥ пригоди дл¤ себе Ч робити њсти дл¤ когось завжди сенсовно, ¤к виховувати дитину чи плекати рослини Ч зан¤тт¤, ¤ке вертаЇ до безпосередност≥ зв≥р≥в ≥ птах≥в, коли питанн¤ що ≥ дл¤ чого робити ще не виникаЇ Ч ц≥кав≥сть, ¤ку можна дарувати Ч протисто¤нн¤ р≥зних стих≥й ≥ сутностей, ¤к≥ можна навчити жити разом Ч початок вс≥х смак≥в у рослинах Ч тому, що њм нема к≥нц¤, нема к≥нц¤ робленню њж≥ Ч јнна почала з бару Ч варила портер разом з щ≥льниками дупл¤них бдж≥л Ч подавала гар¤чу цибулеву зупу в≥дразу п≥сл¤ конь¤ку, ≥ знову запивати конь¤ком по ошпареному п≥днеб≥нн≥ Ч кидала в шкл¤нку джину к≥лькадес¤т крилатих червоних мурашок (в≥р¤чи, що убивати у њд≥ не гр≥х), ¤к≥ додавали спиртов≥ пекучост≥ своЇю кислотою Ч голодною весною обтинала виноград на зарослих балконах ≥ збирала с≥к лози, потому розчин¤ючи ним ¤л≥вц≥вку в пропорц≥њ один до п≥в

Ч ≥ так з≥ вс≥м)

12. дощовий панс≥онат

(п≥д час одного з вињзд≥в у долину ѕрута —ебаст¤н з јнною зупин¤ютьс¤ в маленьк≥й в≥лл≥ у закопанському стил≥ Ч поки вони кохаютьс¤, починаЇтьс¤ дощ Ч ¤кщо так≥ дощ≥ починађютьс¤, то тривають у  арпатах ц≥лими л≥тн≥ми тижн¤ми Ч чому ¤ тебе сьогодн≥ так багато хочу Ч питаЇ јнна Ч коли вона щось питаЇ —ебаст¤на, то завжди робить це за звичкою по-дит¤чому

Ч ¤к донька, а не ж≥нка Ч —ебаст¤н теж забуваЇ, що јнна не дитина Ч в≥дпов≥даЇ просто, правдиво, старанно, образно ≥ мудро Ч щоб це було зрозум≥ло ц≥ле житт¤ Ч людин≥ вкрай необх≥дн≥ терт¤ ≥ тиск людських площин Ч к≥льк≥сть цього Ї наперед заданою, ¤к к≥льк≥сть удар≥в серц¤ Ч а ми так довго не Ч јнна п≥дставл¤Ї р≥зн≥ д≥л¤нки т≥ла Ч т≥ло Ч брама душ≥ Ч брама в≥дкрита Ч душа в≥дживаЇ в≥д доторк≥в Ч сл≥дкувати за зм≥ною сили млаки за в≥дкритим в≥кном Ч ≥накше можна не вернутис¤ з лету Ч вони виход¤ть з панс≥онату Ч виход¤ть з л≥су Ч неспод≥вано зак≥нчуЇтьс¤ дощ Ч йдуть полониною Ч јнна хоче ще Ч вони кохаютьс¤ у перегр≥т≥й трав≥ п≥д розр≥дженим пов≥тр¤м, ¤ке погано стримуЇ сон¤чне св≥тло Ч јнн≥ так добре, що м≥н¤ютьс¤ площини, так, що хочетьс¤ про це завтра говорити Ч ¤кщо Ї завтра, ¤кщо Ї говорити, ¤кщо Ї площини Ч бо вона к≥лькаразово в≥дсутн¤ нав≥ть тут ≥ тепер Ч —ебаст¤на вона забираЇ з собою Ч в≥н так далеко у н≥й, що вони думають, що його взагал≥ не видно Ч птахи с≥дають на землю ≥ дивл¤тьс¤ зблизька - вони дивл¤тьс¤ без сорому на птах≥в ≥ бачать в≥дкрит≥сть великоњ јнни, ¤ка ледве вм≥щаЇтьс¤ в оц≥ Ч вони б≥льше не мођжуть в≥ддаватис¤ сонцю, але хочуть ще глибше Ч збираютьс¤ (тепер јнна стаЇ голою маленькою д≥вчинкою з широким ротом) туди, де може бути мокро Ч вони б≥жать у л≥сову в≥ллу Ч може треба ¤кось рухатис¤, але дай полежати нерухомо, бо закочуюс¤ за очима Ч за в≥кном паде дощ Ч ¤ можу давати багато мокрост≥

Ч лежать нерухомо ≥ тул¤тьс¤ Ч —ебаст¤н у¤вл¤Ї, ¤к јнна перший раз годуЇ таку саму д≥вчинку Ч јнна мр≥Ї, ¤к перший раз дивитьс¤ на такого самого хлопчика Ч добре не тоб≥, не мен≥, не нам, а св≥тов≥ Ч ти зробив мене такою)

13. ≥стор≥¤ погл¤ду вздовж щоки пов≥сть губ

ц≥ле есе в с≥рников≥й коробц≥

(останн≥й јнн≥ к≥лька рок≥в Ч це найважч≥ дн≥ 1938 Ч все, що —ебаст¤н розказуЇ мал≥й на н≥ч, або погано зак≥нчуЇтьс¤, або втрачаЇ сенс, бо в≥н викидуЇ з опов≥дей недит¤ч≥ м≥сц¤ Ч д≥т¤м треба читати вголос, переконаний —ебаст¤н Ч д≥ти мус¤ть розгл¤дати книжку, тата з книжкою, л≥тери, пап≥р з л≥терами

Ч д≥ти мус¤ть хот≥ти дочекатис¤ самому зрозум≥ти книжки Ч бо кажуть: бо так Ї написано Ч побачити багато давн≥ших голос≥в, щоб краще вир≥знити власний Ч наш≥ Ћ¤руси вже давно ск≥нчилис¤ Ч —ебаст¤н робить дивацьк≥ книжки Ч розтинаЇ пошт≥вки й опал≥турюЇ фраіменти, маленьк≥ шматочки паперу складаЇ пронумерованими купками у с≥рников≥ коробки, обписуЇ ст≥ни, ст≥л, л≥жко, двер≥ Ч в≥н сам пише написане Ч пише р≥зними голосами Ч вечорами л¤гаЇ б≥л¤ јнни ≥ читаЇ вголос ≥стор≥ю погл¤ду вздовж щоки, пов≥сть губ, есе в с≥рников≥й коробц≥, хрон≥ку в≥дсутност≥ хрон≥ста, епос кол≥йових станц≥й, казки пташиних страв, ф≥лософський трактат плюща Ч јнна слухаЇ р≥зн≥ голоси ≥ намагаЇтьс¤ почути св≥й Ч ≥ справд≥, щось зрушилос¤)

14. ц≥лувати часто поц≥лунок через светр (впродовж дн¤ —ебаст¤н дес¤тки раз≥в щ≥льно притул¤Їтьс¤ в≥дкритими губами до вд¤гненоњ јнни ≥ сильно ≥ довго видихаЇ все пов≥тр¤ з леген≥в Ч через светр ≥де тепло, ≥ вже десь на середин≥ видиху шк≥р≥ у м≥сц≥ такого поц≥лунку стаЇ гар¤чо Ч ¤кщо це робити часто, то власним теплом можна в≥дчутно п≥дтримувати ц≥лованого нав≥ть у сильн≥ холоди Ч в≥дчутт¤ посилюютьс¤ маг≥чним значенн¤м в≥ддаванн¤ зсередини себе у т≥ло ≥ншого чогось, що Ї самим житт¤м)

15. ц¤ недоступна структура Ч ¤к мозок, ¤к гор≥х, ¤к затис-нена долон¤, ¤к нас≥нн¤

(один час —ебаст¤н в≥дчуваЇ, що в нього розвиваЇтьс¤ певний психоз Ч м≥ж јннами в≥н не маЇ ≥ не хоче мати, д≥йсно не хоче, н≥¤ких ≥нших ж≥нок Ч але в ¤кийсь з таких час≥в розум≥Ї, що сенсом еротики Ї не об'Їкт, а шл¤х Ч сп≥лкуванн¤ т≥лесних ландшафт≥в Ч входженн¤, проходженн¤, перебуванн¤, поверненн¤

Ч диво кожного проходу -Ч шл¤х, ¤кий сам провадить Ч всеохоп-н≥сть одноман≥тност≥ Ч м≥сце, в ¤кому можна зустр≥тис¤ з всесв≥том

Ч його психоз пол¤гаЇ у переб≥льшен≥й через недоступн≥сть ностальг≥њ Ч нав≥ть нейтральн≥ ситуац≥њ в≥н оц≥нюЇ ¤к так≥, що в або поза Ч ≥нод≥ йому аж здаЇтьс¤, що зд≥йснюЇ мандр≥вки цим шл¤хом у повний зр≥ст Ч просуваючись, протискуючись, переђбуваючи, завмираючи, провалюючись, сковзуючи, впадаючи Ч лише тому, що мандр≥вки у¤вн≥, в≥н думаЇ, що живе неправильно, безбожно марнуючи подароване житт¤)

16. бачити —ередньов≥чч¤

(1949 р≥к Ч у горах великий голод Ч јнна њсть сир≥ зерна жита, заражен≥ р≥жками Ч бачить —ередньов≥чч¤, в ¤кому в≥дбуваютьс¤ тепер≥шн≥ реч≥ Ч в≥друбан≥ голови, тортури, валки вт≥кач≥в, приходи чужих, понищен≥ лиц¤, широк≥ по¤си, уроки граматики, бест≥ар≥њ, музики на пирах, обмаль њди, порубан≥ л≥си, засм≥чен≥ р≥ки, м≥шанн¤ мов, сушен≥ фрукти, виразков≥ хвороби, божев≥льн≥ вистави, втрачен≥ хрон≥ки, рукописн≥ апокрифи, смердючий од¤г, брудне начинн¤, поламан≥ руки, знищен≥ ноги, розт¤гнут≥ сухожилл¤)

17. ш≥сть

{останн≥й јнн≥ ш≥сть рок≥в Ч —ебаст¤н купаЇ њњ Ч зауважуЇ, що чотири темн≥ш≥ в≥д шк≥ри крапочки п≥д ребрами ≥ на живот≥ Ї насправд≥ недорозвиненими сосками Ч згадуЇ найб≥льшу мр≥ю ‘ранциска Ч чи той в≥дваживс¤ б хоч припустити Ч три пари грудей у його правнучки)

18. (ќдну пачку карток старий Ѕеда чомусь не забрав з-п≥д камен¤. њњ знайшли аж в к≥нц≥ п'¤тдес¤тих, коли демонтовували австр≥йськ≥ в≥йськов≥ дороги у карпатськ≥й субальп≥ц≥. ¬с≥ до одноњ пошт≥вки були фотограф≥¤ми ≥з знаменитоњ у тридц¤тих роках чорног≥рськоњ сер≥њ. —ов≥ти ще не мали жодних карпатських вид≥в власного друку, ≥ ц≥, зн¤т≥ об'Їктивом риб'¤че око, забрали до краЇзнавчого музею у ¬орохт≥. Ќаписи ол≥вцем на зворот≥ важко було зрозум≥ти).

в≥дчутт¤ дискомфорту Ч це сл≥ди попереднього смаку на слизођв≥й, ¤к≥ змушують до пошуку наступного

у кожному пер≥од≥ Ч новий слені; ¤к нове бутт¤; мови минають пов≥льн≥ше, н≥ж пер≥оди. ¬они накопичуютьс¤, займають все б≥льше територ≥њ, вит≥сн¤ючи мову канон≥чну Ч нам вони б≥льше означають. —коро ми з ј. доживемо до того, що зможемо розђмовл¤ти лише своњми фразами

л≥то б≥лого вина; звикнути до австр≥йського зеленого вина

зустр≥чавс¤ з ѕолковником ≥ ярим

вс≥ пер≥оди проход¤ть (бачу те вже на друг≥й дитин≥ ≥ трет≥й ж≥нц≥)

добре знати, що ти Ї, завжди десь Ї

в≥ра в те, що було у дитинств≥

думати про те, ¤к нога потрапл¤Ї м≥ж ноги ≥ стаЇ потертою

вона заснула коло печ≥ з атласами рослин на кол≥нах

коли п≥с¤Їш на мох, прибиваЇш метелик≥в, ¤к≥ там сид¤ть ≥ вдають розгорнен≥ листки

тепер ¤ вже н≥кому не заздрю, бо бачив сльози доброст≥

њй можна було б≥льше, н≥ж (чому де¤ким ж≥нкам усе можна, може, тому, що можуть усе)

землекопи њд¤ть руками

ан≥мац≥¤ на сонц≥, на хмарах, на м≥с¤ц≥

деформац≥¤ скручуванн¤

така повнота бутт¤, що можна розчинитис¤ всередин≥

(якби можна було знати, що ц≥ нерозшифрован≥ посланн¤ означали Ч що вони означають (моњ јнни не були, не будуть, а Ї, завжди Ї, так добре знати, що вони завжди десь т≥льки Ї). якби ми знали б≥льше людських доль, казав —ебаст¤н. „асто в цьому головна терап≥¤ баю).

“епер п≥дб≥рка лист≥вок з „орногорою збер≥гаЇтьс¤ у музењ  арпатського нац≥онального природного парку в яремчому.

ћай красний бай (наприклад)

1. —ебаст¤н розказував лише те, що могло бути, ≥ тому було так, ¤к розказував —ебаст¤н.

¬с≥ роки перед тим, ¤к почати говорити, —ебаст¤н по-справжђньому т≥льки те ≥ робив, що дививс¤ ≥ думав, ¤к розпов≥дати ≥стор≥њ.

2. —ебаст¤н розказував, що може розказувати люд¤м про њхнЇ житт¤ так, що вони захочуть жити в≥чно, н≥чого не зм≥нюючи. ≤ люди д≥йсно хот≥ли жити в≥чно ≥ н≥чого не зм≥нювали.

—ебаст¤н розказував, що нав≥ть на допит≥ не розкаже всього про свою любов, своњ любов≥ з јннами. ≤ д≥йсно Ч на допит≥ —ебаст¤н розказав не все, бо переборов себе ≥ говорив зовс≥м не так, ¤к би хот≥в, ¤к не дозвол¤в соб≥ опов≥дати н≥ разу в житт≥.

3. ѕотому в≥н розказував, що н≥чого дивн≥шого н≥коли не чув. …ого забрали пр¤мо з вулиц≥ у  ьон≥н≥ісфельд≥.

¬они вже жили у ћокр≥й. —ебаст¤н йшов додому, вертавс¤ з бутини з-п≥д “емпи. “ам одного л≥соруба притиснула вт¤та ¤лиц¤. Ќе вбило в≥дразу, але в≥н перестав жити Ч лежав соб≥ н≥ в тих, н≥ в сих. Ћ≥соруб був нетутешн≥й Ч прийшов десь з Ѕерезова, тому його не було куди забрати. «акопати такого було би гр≥х, ≥ вноч≥ по —ебаст¤на прињхали к≥ньми без с≥дел ≥ вуздечок. ¬≥н огл¤нув прибитого ≥ побачив, що той забув, ¤к дихати. ѕосид≥в коло нього ≥ розказав потр≥бну байку. Ѕерезун все згадав, встав ≥ запрошував колись прийти у Ѕерезови. ћусив ¤кось в≥дд¤чити, але тепер рубав л≥с, то захот≥в в≥ддати лиш те, що мав Ч грудку будзу.

4. —ебаст¤н затримавс¤ у бутин≥ трохи довше, бо мусив щось послухати про Ѕерез≥в Ч в≥н там н≥коли не бував, хоч знав багато березун≥в.

—ебаст¤н казав, що найц≥кав≥ше йому слухати, ¤к хтось опов≥даЇ про м≥сц¤, ¤ких в≥н не знав. “од≥ просив розказувати так, н≥би ≥деш, дивишс¤ ≥ говориш те, що бачиш. ѕотому Ч так, н≥би њдеш на ровер≥ чи кон≥ (трохи вище, тод≥ бачене м≥н¤Їтьс¤ неспод≥вано сильно), дал≥ Ч ¤кби вил≥з на вершок дерева. ≤ обов'¤зково виймав мапу т≥Їњ м≥сцевост≥ ≥ просив розђмалювати словами все позначене.

Ќав≥ть в≥йни, табори ≥ вс≥л¤к≥ катакл≥зми —ебаст¤н сприймав передовс≥м з ц≥Їњ точки зору Ч ¤к багато зустр≥чаЇтьс¤ людей, ¤к≥ поход¤ть ≥ приход¤ть з р≥зних м≥сць, виросли ≥ бували в р≥зних м≥сц¤х. ¬елик≥ зрушенн¤ перем≥шують людей, ≥ основою гово-ренн¤ ≥ способу мисленн¤ стаЇ пор≥вн¤льна географ≥¤.

5. —ебаст¤н н≥с грудку сиру јнн≥ на вечерю ≥ сн≥данок. ”  ьон≥н≥ісфельд≥ коло дверей шевц¤ сто¤в, ¤к завжди, винесений ст≥л, ≥ к≥лька чолов≥к≥в грали у карти. –ешта дивилас¤. —ебаст¤н ще з јфрики привчивс¤ бачити дороги, ¤кими щодн¤ ходив, у пор≥вн¤нн≥ з вчорашн≥м. ¬чора (≥ позавчора, ≥ позапозавчора) трьох ≥з сьогодн≥шн≥х спостер≥гач≥в не було.  оли ж в≥н подививс¤, ¤к вони на нього дивл¤тьс¤, то зрозум≥в, що то Ч по нього.

6. —ебаст¤н ще м≥г втекти Ч звернути м≥ж кольоров≥ дерев'¤н≥ будиночки, садами виб≥гти до берега ≥ поплисти серед колод Ѕрустур¤нкою до “ересви, “ересва винесла би в “ису, а вже “исою через к≥лька дн≥в можна бути у ƒунањ ≥ завертати або до ¬≥дн¤, або до дельти Ч ≥ там, ≥ там Ї безл≥ч схованок на ц≥ле житт¤.

«рештою, в≥н знав, що р≥ки найкраще зв'¤зують ц≥лий континент, бо вс≥ м≥сц¤ континенту з'Їднан≥ не б≥льше, н≥ж через чотири р≥ки.

7. ўе в јфриц≥ —ебаст¤нов≥ не раз доводилос¤ долати р≥ками величезн≥ в≥дстан≥, дн¤ми не вилаз¤чи з води. ¬≥н лише переђкладав з кишень у алюм≥н≥Їву фл¤гу з видр¤паним своњм ≥менем ≥ номером полку все, що могло розмокнути, ≥ плив в одеж≥ за теч≥Їю, штовхаючи перед собою к≥лька зв'¤заних легких жердок, на ¤ких лежала рушниц¤.

ќколиц≥, побачен≥ з р≥вн¤ поверхн≥ води Ч коли погл¤д ковзаЇ по дотичн≥й Ч не менш ц≥кав≥, н≥ж з пташиного польоту. ј рельЇфи дна часом нав≥ть багатш≥. Ќе кажучи вже про те, що все найц≥кав≥ше у житт≥ людей в≥дбуваЇтьс¤ на берегах, над водою р≥к.

ќстаннього разу в≥н запливав у химерн≥ мереж≥ канал≥в з майже гар¤чою водою ≥ не по-земному багатою рослинн≥стю на дн≥, дал≥ Ч у рештки п≥дтопленого форту.

„омусь саме це снилос¤ йому найчаст≥ше впродовж всього житт¤. “акою була його ностальг≥чна јфрика. ≤ ще Ч прозор≥ бухти, ≥ пливе багато черепах.

јле тепер не можна було н≥куди плисти Ч јнна чекала на тата.

8. ”  ьон≥н≥ісфельд≥ —ебаст¤н м≥г би х≥ба стр≥л¤ти Ч ¤кщо зробити це першим, то поц≥лив би в≥дразу трьох одного за одним так, що вони впали би разом. “ак в≥н колись застр≥лив сл≥пого вбивцю ≥ його дитину.

9. “од≥ були часи, коли довкола ял≥вц¤ вешталос¤ багато озброЇних людей, перем≥стивши в гори своњ полюванн¤ один на одного. „асто трапл¤лос¤ так, що спочатку стр≥л¤лос¤, а п≥зн≥ше переверталос¤ т≥ло ≥ дивилос¤ Ч хто то. —ебаст¤н мусив тримати п≥столет напоготов≥ п≥д рукою Ч п≥д л¤дою, там, де грейпфрути, матовий слоњк з цинамоном ≥ велика шкл¤нка з гор≥х≥вкою дл¤ себе.

10.  оли до бару зайшов сл≥пий з к≥лькар≥чною дитиною на шињ, н≥хто нав≥ть не подумав, що вони можуть бути небезпечђними. —ебаст¤н варив каву з гашишем дл¤ чотирьох растаман≥в, ¤к≥ грали з јнною у слова Ч јнна називала одне ≥ те ж украњнською, гуцульською, польською, н≥мецькою, словацькою, чеською, румунђською, мад¤рською, а вони вгадували Ч що що означаЇ.

11. “ак≥ л≥нгв≥стичн≥ ≥гри —ебаст¤н почав придумувати јнн≥ п≥сл¤ того, коли зауважив, ¤к легко њй вдаютьс¤ не лише образи

≥ манери тварин, але й мови. њњ фантастичний слух чув у мов≥ зв≥р≥в б≥льше в≥дт≥нк≥в, н≥ж ≥снуЇ сл≥в, ¤кими щодн¤ послуговуђютьс¤ люди. Ѕув час, коли јнна майже повн≥стю перейшла на нелюдську мову, а —ебаст¤н в≥дпов≥дав њй так само. ¬решт≥ в≥н схаменувс¤ Ч ще трохи ≥ вони перестануть ум≥ти м≥ж собою говорити. ≤ понапридумував ст≥льки забав, що тепер вони говорили про л≥нів≥стику Ч часом дуже складн≥ м≥ркуванн¤, ¤к про ¤к≥сь побутов≥ реч≥.

√ра у слова зак≥нчувалас¤ тим, що з кожним словом јнна мала придумати гарн≥ реченн¤ р≥зними мовами, а ц≥ реченн¤ укласти у зм≥стовний абзац. —южет абзацу переважно формувавс¤ настро¤ми ≥ механ≥кою, способом мисленн¤ ужитих мов чи був радше артикул¤ц≥йним Ч так, щоб було приЇмно, чи т¤жко, чи см≥шно, чи страшно, чи ще ¤кось вимовл¤ти.

12. –астамани були найманими убивц¤ми. јле њх н≥хто не бо¤вс¤, бо це було в≥домо. ѕерш≥ в ял≥вц≥ найман≥ убивц≥ п≥сл¤ Ўтефана. –астамани прињхали з Ѕудапешта ≥, виконуючи замовђленн¤ сеіедськоњ Ќанашки, розшукували ≥ знищували у горах вс≥х комерсант≥в Ч жид≥в, чех≥в, украњнц≥в з Ђћаслосоюзуї, ¤к≥ прођбували орган≥зувати закуп≥влю ≥ експорт сирних коник≥в.

«абр≥вши у ял≥вець, растамани зайшли у ЂЎо йо то йої ≥ зас≥ли тут на к≥лька м≥с¤ц≥в, частково латиноамерикан≥зовуючи карпатське м≥стечко Ч вони занесли у ял≥вець мате, кольоров≥ чолов≥ч≥ сорочки навипуск, сп≥ван≥ самби, велик≥ в'¤зан≥ берети, звичку спати у гамаках, виставл¤ти вл≥тку к≥мнатн≥ вазонки на сходи, вечер¤ти на балконах.

¬они розрахували, що можна ≥ не б≥гати горами за комерсантами, а сид≥ти в одному м≥сц≥ ≥ чекати, заки вс≥ поприход¤ть сам≥.

13. —ебаст¤нов≥ найб≥льше подобалос¤, ¤к вони ум≥ли ц≥л≥ дн≥ проживати на берез≥ р≥ки Ч лежали, купалис¤, дивилис¤ на воду ≥ хмари, курили, спали, н≥чого не говорили, њли по нитц≥ коник≥в з≥ сиру, малювали соб≥ щось кам≥нчиком на кам≥нчику, ставали на руки. јбо просто пили джин. як справжн≥ хижаки, набиралис¤ сонц¤ й ощадно рухалис¤. „асом брали з собою јнну.

ƒ≥вчинц≥ з ними не було нудно.

14. —ебаст¤н чомусь зовс≥м не хвилювавс¤, коли јнна йшла з растаманами. ’оч звичайно в≥н намагавс¤ берегти дочку в≥д ус≥х кл≥Їнт≥в бару, котр≥ звертали на нењ увагу. ќсобливо п≥зн≥ше, коли друга стала п≥дл≥тком, ≥ в≥н особисто знав к≥лькох поважних людей, ¤к≥ прињжджали до ял≥вц¤, щоби посид≥ти в бар≥ ≥ подивиђтис¤ на јннин≥ руки чи губи.

15. ќдин з них був анон≥мним скульптором. «ахоплений пластикою середньов≥чних скульптурних груп, прим≥тивних народних ф≥гурок ≥ давн≥х африканських статуеток, в≥н вир≥зав коп≥њ дерев'¤них скульптур ≥ продавав п≥дробки колекц≥онерам, щиро в≥р¤чи, що виконуЇ певну м≥с≥ю, що в≥дпов≥дна к≥льк≥сть таких постатей може зм≥нити св≥т на краще. ” гуцульських селах його не любили, бо в≥н за величезн≥ грош≥ намагавс¤ викупити вс≥ ф≥іури з церков ≥ цвинтар≥в. ¬≥дмовђл¤ючи йому, громада бо¤лас¤, що в≥н колись вернетьс¤ ≥ або щось украде, або попалить усе з розпуки.

“рохи мали рац≥ю. ” ѕраз≥ скульптор щойно в≥дбув суд, ¤кий дав йому великий штраф за навмисний п≥дпал к≥лькох крамничок з паперовими кв≥тами. “ак в≥н в≥дстоював справжню красу.

—ебаст¤н його ц≥лком розум≥в.

—кульптор прињжджав уже к≥лька раз≥в, в≥дколи перший раз побачив јнну. ¬≥н сид≥в при бар≥, пив вино з водою ≥ зарисовував кожен рух јнни. ’от≥в видати св≥й п≥дручник анатом≥њ дл¤ художник≥в, не под≥бний на вс≥ сучасн≥ у¤вленн¤ про будову т≥ла.

 азав, що јнна Ї бездоганною моделлю дл¤ середньов≥чних —авських, с≥льських надгробних п≥Їт (ћар≥¤, ћар≥¤ ћагдалина, ћар≥¤ Ч мати якова ≥ ќс≥њ ≥ —олом≥¤) ≥ нагих негрит¤нських корол≥вен (але з ÷ентральноњ јфрики Ч тонких, довгих, з подовђгастими головами ≥ найвитк≥ших) одночасно. Ќа вигл¤д, на вигин, на тверд≥сть.

16. “им часом јнна мала ¤кесь дивовижне почутт¤ в≥рност≥ ≥ в≥дданост≥ ≥ р≥дк≥сне вм≥нн¤ встановлювати власнообрану дистанц≥ю, ¤ку лиш вона мала право реіулювати. « нею було легко запри¤телювати, але звабити Ч неможливо.

“ож насправд≥ —ебаст¤н нав≥ть не нат¤кав њй остер≥гатис¤ чи скульптора, чи растаман≥в.

17. ћ≥ж ≥ншим, лише п≥сл¤ того, ¤к —ебаст¤н сам к≥лька раз≥в ходив п≥сл¤ н≥чноњ роботи на р≥ку з растаманами, в≥н до к≥нц¤ усв≥домив, ¤к зм≥стовно ≥ солодко можна н≥чого не робити.

18. ўе одна розвага растаман≥в, ¤ка теж страшенно сподобађлас¤ —ебаст¤нов≥, дуже скоро захопила все м≥сто.

ѕроход¤чи ¤л≥вц≥вським –инком, растамани назбирували повн≥ кишен≥ каштан≥в, ¤ких нападало з дерев ц≥л≥ купи. ј впродовж дн¤ вони виробл¤ли з ними р≥зн≥ приЇмн≥ ≥ складн≥ реч≥ Ч закидували на дахи (≥ каштани котилис¤ дах≥вкою вниз, падаючи на брук≥вку, ¤к з трампл≥на), попадали каштанами в ринви, жонілювали ними, перекочували по стол≥, намагаючись пускати каштан м≥ж пл¤шками один одному, п≥дкидали њх аж до птах≥в ≥ перекидалис¤ ними, тримали по к≥лька у руц≥ ≥ пускали плисти каналами, клали њх на дно шкл¤нок перед тим, ¤к наливати джин, дарували незнайомим ≥ знайомим, залишали п≥сл¤ себе на берез≥ р≥ки, у бар≥, на м≥ських лавках ≥ гойданках, на б≥ль¤рдђному стол≥.

19. —в≥й перший тиждень у ял≥вц≥ растамани на стол≥ ж ≥ мешкали. —талос¤ ¤кось так, що у ц≥лому м≥ст≥ њм не знайшлос¤ жодноњ в≥льноњ к≥мнати. …ти десь по кутах вони не хот≥ли.

–астамани заплатили —ебаст¤нов≥ за годину б≥ль¤рда, нав≥ть не брали кињв ≥ куль, а позн≥мали черевики ≥ л¤гли на ст≥л в≥дпочити. ќдин запитав Ч чи можна таке робити, —ебаст¤н вир≥шив, що можна, бо виконуютьс¤ обидв≥ вимоги щодо б≥ль¤рда у бар≥ Ч за нього заплачено ≥ н≥хто н≥чого не нищить. ѕ≥сл¤ першоњ години растамани заплатили ще за дв≥, тод≥ за добу ≥ нарешт≥ Ч за тижђдень наперед.

20. Ѕув ¤краз сезон трави, коли вони з'¤вилис¤, ≥ трави було море. –астамани скрут за скрутом курили сам≥ ≥ роздавали вс≥м гост¤м. ƒе¤к≥ курортники вже стали растафар≥анц¤ми, а журнал≥сти годинами слухали опов≥д≥ про ямайку. ¬ бар≥ було так задимлено, що кожен, хто не курив, хоч-не-хоч мусив дихати спаленими конопл¤ми, вис≥даючи на одну чи ≥ншу хвилю.

21.  оли —ебаст¤н прав њхн≥й з јнною робочий од¤г, то вода ставала не брудною, а жовтою Ч в≥д вимитих з-пом≥ж ниток осад≥в канаб≥нолу.

22. ћала јнна теж була пост≥йно накурена.

(—ебаст¤н згадав соб≥ це у 1947 роц≥, коли з в≥дд≥лом „угайстра спинилис¤ на н≥ч у хат≥ б≥л¤ √ути. ѕ≥сл¤ вечер≥ тридц¤теро партизан≥в закурили буркун, а посеред ноч≥ ви¤вилос¤, що в≥д диму померло немовл¤, що спало у т≥й хат≥ за заслоною).

—початку вона трохи настрашилас¤ Ч њй було так добре, аж здавалос¤, що так залишитьс¤ назавжди.

23. «годом јнна курила часто, але т≥льки у присутност≥ тата Ч той не хот≥в, щоб њхн≥ конопл¤н≥ досв≥ди надто р≥знилис¤.

ќдного разу, покуривши гашишу, вона в≥дчула, ¤к Ѕог показав з-пом≥ж хмар палець, п≥дн¤ла св≥й до неба, ≥ так вони к≥льђка хвилин помовчали у безконечност≥, торкаючись пучками пальц≥в.

ќднак через ¤кийсь час часи зм≥нилис¤ ≥ час гашишу в≥д≥йшов.

÷≥каво, але значно п≥зн≥ше, коли вона п≥дросла ≥ —ебаст¤н розказував, що в≥н в≥дчуваЇ, кохаючись з нею, јнн≥ завжди пригадувалис¤ њњ конопл¤н≥ сприйн¤тт¤ ц≥лого св≥ту.

24. “од≥, коли до бару зайшов сл≥пий з дитиною, вона не курила, лиш грала з растаманами у слова ≥ дримбала реі≥.

—л≥пий був убраний у звичайний Ївропейський костюм Ч лише —ебаст¤н автоматично зауважив к≥лька химерних кольорових латок у р≥зних м≥сц¤х маринарки, Ч- а на шињ сид≥ла к≥лькар≥чна дитина у попл¤мленому светр≥. —л≥пий не мав очей, а про дитину неможливо було сказати Ч хлопчик то чи д≥вчинка. ¬они простували до бару, мал¤ руками ¤кось керувало чолов≥ком. “рич≥ воно мусило сильно нахилитис¤ до голови сл≥пого, заки д≥йшли

до л¤ди. Ќагиналос¤, обминаючи спинки кр≥сел, прикручених н≥жками до стел≥ Ч —ебаст¤н зробив так, що все умебльованн¤ бару, ¤к у дзеркал≥ точно, повторювалос¤ на стел≥.

25. Ќедавно було ≥накше Ч вс¤ стел¤ була нашпигована р≥зними ножами Ч лезами донизу, ¤к≥ давали дивн≥ в≥дблиски, т≥н≥, лезовий л≥с створював неповторну акустику ≥ додавав приЇмђного неспокою. Ќож≥ —ебаст¤н зн¤в п≥сл¤ того, ¤к к≥лька бойк≥в, ¤к≥ крали коней на закарпатських полонинах ≥ в≥дводили на √аличину, напилис¤, посварилис¤, вхопили одного свого колеіу за руки ≥ ноги, розмахнулис¤ ≥ п≥дкинули до стел≥.

26. —л≥пий сперс¤ руками на л¤ду й замовив м≥цний чай з ван≥ллю, спиртом ≥ к≥лькома будь-¤кими червоними ¤годами. ƒитина огл¤дала зал. —ебаст¤н в≥дм≥р¤в спирт, коли занепокоњвс¤. ƒивл¤чись на руки чолов≥ка ≥ ¤кийсь невловимий рух малюка, в≥н чомусь пригадав соб≥ одну забаву з јнною.

27. ¬ нењ вони почали грати п≥сл¤ того, ¤к придумали соб≥ нову стратег≥ю Ч б≥льше театральност≥ у поводженн≥ (тод≥ вони дозвол¤ли соб≥ таку м≥м≥ку, ¤ка часом перевершувала па¤цьку).

¬≥н ставав при л¤д≥; руки закладав за спину ≥ так сильно зводив разом лопатки, що спереду було видно сам≥ рамена; јнна ставала ззаду, њњ зовс≥м не було видно, ≥ виставл¤ла своњ руки наперед —ебаст¤на; вигл¤дало, н≥би у великого чолов≥ка Ч маленьк≥ дит¤ч≥ руки, так вдало вони синхрон≥зували јннин≥ ман≥пул¤ц≥њ ≥ жести з м≥м≥кою та штонац≥¤ми —ебаст¤на. √ра називалас¤ Ђƒва бармени Ч дв≥ рукиї. —аме ц¤ алюз≥¤ Ч двоЇ, але дв≥ руки, так насторожила —ебаст¤на. –уки чолов≥ка дал≥ лежали на л¤д≥.

28. —ебаст¤н в≥двернувс¤ ≥ ступив пару крок≥в до креденса, щоб вз¤ти з полумиска вишн≥. ƒорогою нав≥ть встиг пригубити чай (в≥н завжди пробував готов≥ складн≥ напоњ перед тим, ¤к подати шкло кл≥Їнтов≥), ≥ йому посмакувало. –аптом його обпекло те ж в≥дчутт¤, що виникало завжди, коли хтось неспод≥вано швидко ≥ тихо п≥дб≥гав ззаду. ¬≥н страшенно цього не любив ≥ був у так≥ моменти найнебезпечн≥шим.

—ебаст¤н випустив з рук чай, розвернувс¤, вхопив п≥столет (рука дитини була п≥д светром) ≥ дв≥ч≥ вистр≥лив. “ак скоро, що дитину не скинуло з шињ, а вони впали разом Ч ¤к сто¤ли, лиш перевернули к≥лька кошик≥в з ¤блуками-папер≥вками ≥ р≥зними сухими фруктами, що прикрашали бар. —ебаст¤н перескочив через л¤ду ≥ нахиливс¤ до дитини, вит¤гаючи њњ руку з-п≥д светра Ч аж тепер в≥н додививс¤, що пл¤ми були зроблен≥ ¤к≥сними мал¤рськими фарбами й укладалис¤ в ц≥каву абстрактну композиц≥ю). ћаленька рука стискала рук≥в'¤ великого п≥столета.

29. « того часу все, що робили растамани, присв¤чувалос¤ —ебаст¤нов≥. ¬они пили лише за його здоров'¤, бавилис¤ з јнною, навчили њњ довго лежати на дн≥ р≥ки, дивл¤чись догори через воду (хтось зробив нав≥ть таку знимку; коли јнна померла ≥ —ебаст¤н шукав њњ фотограф≥њ, то пошкодував, що растамани не фотографуђвали јнну Ч вони би обов'¤зково прислали все, що мали), з кожного скрута залишали к≥лька зат¤жок.

30. ¬д¤чна сеіедська Ќанашка передала —ебаст¤нов≥ ц≥лий зв≥ринець, зроблений ≥з сиру.  он¤, барана, олен¤, цапа, вола, тура ≥ Їдинорога натуральноњ величини привезли рожевощок≥ ≥ блискуч≥, але трохи вайлуват≥ моцур≥ з грубезними к≥стками, котр≥ служили у Ќанашки гайдуками, сердюками, збу¤ми, поб≥й-ц¤ми ≥ мусили щодн¤ куштувати вс≥ сири ≥ бриндзи на м≥стечђкових базарах.

—пец≥ально дл¤ јнни Ќанашка додала корал≥ ≥з задуб≥лого сиру ≥ к≥лька еск≥з≥в ‘ранциска, на ¤ких було видно, ¤к той намагавс¤ ос¤гнути символ≥ку сирних коник≥в.

31.  оли ж почали пропадати лещатар≥ ≥ прислана пол≥ц≥йна ком≥с≥¤ зац≥кавилас¤ —ебаст¤ном (надто часто зниклих лещатар≥в востаннЇ бачили ¤краз у ЂЎо йо то йої), то растамани сам≥ висл≥дили банду розб≥йник≥в, ¤к≥ скидали лещатар≥в в урвище, а њхн≥ дорог≥ лиж≥, черевики, годинники ≥ фотоапарати перепродували у туристичних поњздах на станц≥¤х з польського боку.

32. “ого дн¤ растамани влаштували у бар≥ забаву лише дл¤ —ебаст¤на, јнни ≥ к≥лькох њхн≥х друз≥в, винайн¤вши весь бар на ц≥лий веч≥р.

ќдин з них виконував обов'¤зки бармена, ≥нший приготував пишну вечерю, додавши в кожну страву ≥накшого гашишу (зацукрован≥ кв≥ти конопл≥ ≥ солене нас≥нн¤ були на десерт (так —ебаст¤н навчивс¤ харчуватис¤ нас≥нн¤м, не важливо Ч конопђл¤ним чи н≥, в≥н просто збирав нас≥нн¤ р≥зних рослин, носив його у кишен¤х череса ≥ п≥дживл¤вс¤ ним у голодн≥ дн≥)). ƒва ≥нш≥ керували винайн¤тою гуцульською капелою, ¤ка мусила грати реі≥ (колись ¤ тебе п≥д цю музику в≥зьму Ч подумала јнна про тата).

Ќаприк≥нц≥ растамани хот≥ли пом≥н¤тис¤ з —ебаст¤ном кульчи-ками. ќск≥льки —ебаст¤н не мав кульчик≥в, то Ч хоча би з јнною. ƒл¤ цього довелос¤ проколоти јнн≥ ще дв≥ д≥рки стр≥лою в≥д арбађлета (растамани у своњй робот≥ не визнавали вогнепальноњ зброњ), а кожен јннин кульчик под≥лити м≥ж двома растаманами.

33. „омусь ус≥ забули, що стр≥ла змащена речовиною, ¤ка не даЇ згорнутис¤ кров≥. ћочки кровили ≥ кровили. Ќе допомагали н≥ зела, н≥ бањ. јнна нав≥ть знепритомн≥ла в≥д втрати кров≥ (було так, розпов≥дала вона пот≥м, що раптом почали мерехт≥ти ≥ зм≥нюђватис¤ кольори, лише кольори ус≥х предмет≥в Ч не виход¤чи за своњ меж≥ на самих предметах, а слаб≥сть була приЇмн≥шою в≥д будь-¤коњ сили), поки д≥¤ речовини минула. —ебаст¤н зац≥кавивс¤ цим препаратом ≥ растамани подарували йому ц≥лу пл¤шку такого плину.

34. —ебаст¤н передав плин Ќепростим дл¤ анал≥зу. ¬они ж використали його, мабуть, ≥накше.

” ¬орохт≥ бував один варшавський етнограф, ¤кий вже майже розгадав таЇмницю Ќепростих ≥ планував написати статтю про те, ¤к неграмотн≥ гуцульськ≥ псевдочар≥вники-хитруни ман≥пулюють ™вропою ≥ св≥том за допомогою сюжет≥в. якраз тод≥ в≥н ≥ помер у найрозк≥шн≥шому готельному ресторан≥ ¬орохти, куди колись ще молодий ‘ранциск ходив п≥сл¤ промальованих ночей пити ран≥шню каву з ¤Їчним л≥кером (той л≥кер насправд≥ був спиртовим іоіолем-моіолем, але ¤йц¤ дл¤ нього можна було вибирати самому: вони лежали у велик≥й касетц≥ Ч р≥зних розм≥р≥в ≥ забарвлень, крапчаст≥, однотонн≥, майже прозор≥ Ч позбиран≥ у хащах жерепа ¤йц¤ вс≥х вид≥в г≥рських птах≥в), ¤ка ≥нод≥ зак≥нчувалас¤ п≥зньою вечерею з грибовоњ зупи, печеноњ кукурудзи з пастою ≥з пструг≥в, бобом у терновому сос≥, замороженим ф≥ле м≥д¤нки з тертими іоіодзами ≥ калган≥вки, двохЧ трьох кварт калган≥вки.

35. ≈тнограф об≥дав у товариств≥ начальника вокзалу, латинсьђкого св¤щеника, директора тартака ≥ санатор≥йного л≥кар¤. –аптом почав пот≥ти. ƒуже скоро зам≥сть поту на шк≥р≥ повиступали краплини кров≥.  ров'ю засльозилис¤ оч≥. ¬≥н витерс¤ рукою ≥ лише розмащував акуратн≥ червон≥ ц¤тки.  ров сочилас¤ невпинно. Ќа бездоганному б≥лому вбранн≥ з'¤вилис¤ червон≥ пл¤ми, ¤к≥ швидко зб≥льшувалис¤, пр¤мували одна до одноњ ≥ зливалис¤ у суц≥льне мокре червоне. Ќ≥хто не знав, чим зарадити. Ќа т≥л≥ не було жодноњ рани, а кров текла з ус≥х пор.

36.  оли забава з растаманами майже зак≥нчувалас¤, —ебаст¤н подумав про всю ту безл≥ч чудесних др≥бничок, речей, музики, способ≥в, спец≥й, вин ≥ ф≥льм≥в, ¤к≥ Ч усв≥домлюЇш це дуже ч≥тко Ч н≥коли не будуть у твоњм житт≥, ¤ке вм≥щаЇтьс¤ у меж≥ м≥ж студ≥нню ≥ спекою, чимось нормальним.

37. –астамани подарували њм дуже гарний екземпл¤р ≥нд≥йськоњ конопл≥ у кам'¤ному горщику ≥ ще довго опов≥дали, ¤к рад≥сно було б жити јнн≥, ¤кби з ц≥Їњ рослини почати маленьку планта-ц≥йку на безлюдних ≥ максимально осв≥тлених схилах ≥ полонинах. Ѕо вс¤ку рослину садитьс¤ передовс≥м дл¤ того, щоб отримувати рад≥сть в≥д садженн¤ рослини.

Ќаступного ранку —ебаст¤н згадав, що треба не забути спитати растаман≥в, ¤к все ж таки догл¤дати за ц≥Їю коноплею, але ви¤вилос¤, що вони нарешт≥ п≥шли з ял≥вц¤.

38. —л≥пий убивц¤ ще раз пригодивс¤ у 1938 роц≥. —ебаст¤н не знав, ¤к перенести на  арпатську ”крањну два

п≥столети. ƒовго думав, аж подумав про дитину сл≥пого. ¬з¤в чотирир≥чну јнну (вже не ту, що була тод≥ в бар≥) на шию, п≥столети заховав на н≥й ≥ п≥шов попри пости. Ѕо¤вс¤ лиш, щоб мала Ч у напад≥ дит¤чого бажанн¤ перестр≥л¤ти все Ч не вит¤гнула зброњ з≥ сховку.

39. —ебаст¤н чомусь страшенно в≥рив у перемогу  арпатськоњ ”крањни, бо сюжет видававс¤ дуже вдалим.

…ому залежало, щоби украњнська справа починалас¤ саме у ÷ентральн≥й ™вроп≥. ’оча в≥домо, ¤к представник польовоњ розв≥дки штабу  арпатськоњ —≥ч≥, ¤кий њздив тод≥ у автобус≥-бар≥ “ранскарпат≥Їю, чистий нац≥онал≥ст, допов≥дав командуючому  лимпушев≥ про своЇ переконанн¤, що —ебаст¤н керуЇтьс¤ скорше ≥деЇю ландшафт≥в, н≥ж ≥деЇю нац≥њ.

ћоже, ≥ так, бо —ебаст¤н трохи охолов, коли ознайомивс¤ з планами ур¤ду про л≥сову пол≥тику ≥ побачив, ¤к громад¤ни використовують автоном≥ю передовс≥м дл¤ нищенн¤ л≥су, води ≥ кам≥нн¤.

«рештою, питанн¤ л≥су ≥ деревини завжди було у цих кра¤х визначальним.

40. Ќезважаючи на певне розчаруванн¤ (все ж таки його основною властив≥стю була спогл¤дальн≥сть Ч бачити все ≥ знати, що бачиш, Ч ¤ка приводить не до байдужост≥, але до зг≥дност≥ з≥ вс≥м, що в≥дбуваЇтьс¤), —ебаст¤н сп≥шив зак≥нчити визначенн¤ вс≥х снайперських позиц≥й дл¤ перетворенн¤ г≥р у велику фортецю.

41. Ќа одн≥й з таких позиц≥й Ч неправдопод≥бн≥й метал≥чн≥й конструкц≥њ, чимось под≥бн≥й на ≈йфелеву вежу, з дерев'¤ними д≥р¤вими кладками на високост≥, поламаними сходами ≥ вузьђкими люками м≥ж р≥зними р≥вн¤ми Ч —ебаст¤н знайшов пл¤шку сливовиц≥, ¤ку тут же ≥ випив. јж випивши, додививс¤ за ледь пом≥тними сл≥дами, що перед ним тут зупин¤лас¤ угорсько-польська диверс≥йна група, ¤ких тод≥ було багато по вс≥й  арпатськ≥й ”крањн≥. ѕаленка ви¤вилас¤ отруЇною (—ебаст¤нова св≥дом≥сть ще не була готова до аж такого п≥дступу).

—тавало щораз г≥рше. “обто —ебаст¤нов≤ було добре, в≥н любив гар¤чку, але сили його сок≥в кудись зникли, леген≥ ледве встигали набирати ≥ випускати пов≥тр¤, ¤ке н≥чого не давало. „омусь руки стали, ¤к обпечен≥, ≥ страшенно бол≥ли б, ¤кби не гар¤чка. “реба було негайно м≥н¤ти всю воду в т≥л≥.

42. ¬≥н побр≥в вище в гори Ч не хот≥в прийти помирати перед дитиною. ≤ не хот≥в до шпиталю.

ўе давн≥ше постановив соб≥ Ч ¤кби з ним щось сталос¤, то не кликатиме л≥кар≥в ≥ не лежатиме безпом≥чно вдома, а, ¤к зв≥р, що ховаЇ власну смерть, подастьс¤ в гори. √ори ж або виход¤ть його, або тихо поглинуть.

43. ” шпитал≥ в≥н вже раз був. ўе давно, зимою, щойно почали кохатис¤ з другою јнною, ще у ял≥вц≥.

¬≥н набравс¤ дивноњ зарази, доњвши абрикос п≥сл¤ одного гост¤, кавалер≥йського оф≥цера з ≥ноземного леі≥ону Ч неймов≥рно немудра випадков≥сть.

…ого тод≥ арештували, аби не поширити хвороби, ≥ завезли до закритого г≥рського шпиталю у сол¤них печерах. «авелик≥ п≥дземн≥ б≥л≥ зали без дверей переходили один в одного короткими ≥ трохи нижчими, але такими ж широкими коридорами. ” кожн≥м зал≥ просто на купках сол≥ лежали хвор≥, обмотан≥ незнаним лист¤м. Ћ≥куванн¤ пол¤гало у пер≥одичних натиранн¤х надгустою ропою. —тогони болю додавалис¤ (здавалос¤, що окремих голос≥в б≥льше, н≥ж насправд≥) ≥ мандрували п≥дземелђл¤ми, ¤к≥ не знати де зак≥нчувалис¤.

÷ей шпиталь був одною з новац≥й чехо-словацького м≥н≥стерђства здоров'¤ у викор≥ненню карпатського сиф≥л≥су ≥ винищенню≥нших зараз. ’вор≥ утримувалис¤ у тюремн≥й ≥зол¤ц≥њ часом ст≥льки, ск≥льки могли жити.

44. —ебаст¤н вже не м≥г соб≥ у¤вити, ¤к вигл¤даЇ зима на земл≥, а сол¤ний сталактит б≥л¤ нього майже доторкавс¤ сталагм≥та, коли одного дн¤ у зал≥ з'¤вилас¤ јнна.

÷е могло означати лиш одне Ч њњ теж заарештовано, але означало ≥нше. ¬≥рна јнна, не зум≥вши прорватис¤ до тата (переђважно вс≥л¤к≥ заборони не стосувалис¤ њњ, й охорона сама по¤снювала, ¤к йти дал≥ недозволеними шл¤хами), додумалас¤ найн¤тис¤ у шпиталь сан≥таркою Ч охочих працювати тут завжди бракувало.

ўодн¤ вона приходила натирати його ропою (ти м≥й найкращий крем, казав —ебаст¤н; то ти Ч м≥й, ≥ знаЇш чому), а щоноч≥ Ч любитис¤. (я хочу мати т≥ сам≥ м≥кроби, що ≥ ти Ч заперечувала јнна. ¬решт≥, це нав≥ть добре, бо вдруге вже не захвор≥Їмо). —лава Ѕогу, вона взагал≥ не захвор≥ла. Ќевдовз≥ випустили —ебаст¤на, ≥ вони вернулис¤ додому разом.

«има ще не минула.

—ебаст¤н так ≥ не наваживс¤ сказати јнн≥, що ≥мун≥тету в≥д ц≥Їњ хвороби не буваЇ. јле, здаЇтьс¤, вона страшна лише тим, хто колись був у јфриц≥.

45. ” јфриц≥ молодий —ебаст¤н мало не помер в≥д т≥Їњ ж бол≥ст≥.

јле тод≥ було ще г≥рше Ч через африканський кл≥мат на виразђках виростали екзотичн≥ гриби. Ќ≥хто не знав Ч чи вони з'¤вл¤ютьс¤ ≥з занесених спор, чи то утвори враженого т≥ла, але гриби так сильно бол≥ли, що —ебаст¤н вол≥в зр≥зати њх разом з д≥л¤нками шк≥ри.

“од≥ в≥н теж був на позиц≥њ. Ѕуло велике африканське м≥сто з глини. ¬≥н мусив зробити Їдиний постр≥л ≥ доч≥кувавс¤ його на гар¤чому п≥ддашш≥, на ¤кому можна було лише лежати, ≥ зр≥зував ножем щораз б≥льше з≥псутоњ шк≥ри.

—ебаст¤н безперестанно дививс¤ в оптичний приц≥л. ¬≥н бачив точн≥с≥нько те саме, що було зображено на найдорожч≥й поштов≥й марц≥ цього краю Ч безл≥ч б≥лих кубик≥в будинк≥в, к≥лька веретенопод≥бних шпил≥в, городи ≥ кущуват≥ сади на м≥ських узг≥р'¤х, червону глину вулички, кавовар≥в на пороз≥ синьоњ ресторац≥њ. …ого погл¤д в≥др≥зн¤вс¤ в≥д ф≥лател≥стичного х≥ба що присутн≥стю мух в очах ≥ на обох шклах приц≥лу.

« ним лежала його улюблена африканка. „ас в≥д часу —ебаст¤н обтирав њњ сп≥тн≥ле т≥ло мокрою шматою, а вона йому ш≥сть раз≥в на день закапувала кожну рану соком алое.

¬≥дтод≥ Їдиною еротичною фантаз≥Їю —ебаст¤на були любощ≥, змочен≥ алое. јле в ял≥вц≥ не було жодного його паросту.

46. ј јнни зовс≥м не хвор≥ли.

ќдин раз, вже у ћокр≥й, останн¤ јнна мала в≥тр¤ну хворобу, хоча нев≥домо, чи можна вважати хворобою в≥тр¤ну хворобу.

јнна вийшла на гору у непотр≥бному м≥сц≥ ≥ не встигла ухилиђтис¤ в≥д неспод≥ваного поганого в≥тру. ¬≥тер влет≥в њй у голову ≥ видував ус≥ запахи.

—ебаст¤н знав лише один л≥к в≥д такоњ хорост≥. ¬≥н пов≥в јнну вузькою дорогою м≥ж двома горами, чекаючи заки прот¤г видуЇ в≥тер. “ак ≥ сталос¤, але прот¤г сам затримавс¤ у јнн≥ ≥ розм'¤кђшував голову Ч руками можна було м≥н¤ти форму черепа. «роби мен≥ таку, ¤к у тебе Ч казала јнна Ч ¤ так дуже люблю твою гарну голову.

—ебаст¤н вир≥шив, що виган¤ти в≥тер в≥тром б≥льше не варто Ч так можна безконечно м≥н¤ти в≥три (зрештою, можна ≥ спинитис¤ на тому, ¤кий найб≥льше пасуЇ). јле в≥тер можна ще виморозити.

Ќа …ордан вони разом купалис¤ у ћокр¤нц≥, тримаючи голови ¤кнайб≥льше п≥д водою. —овЇтський м≥л≥ц≥онер затримав —ебасђт¤на, а гола јнна поб≥гла через ц≥ле село до хати. ћ≥л≥ц≥онер хот≥в протримати —ебаст¤на хоча би к≥лька д≥б Ч за бузув≥рське в≥дзначанн¤ рел≥г≥йних св¤т, але пот≥м дав йому фл¤шечку арн≥ки в спирт≥ ≥ вигнав натирати доньку. я теж маю д≥тей, сказав м≥л≥ц≥онер.

47. ќтруњвшись паленкою диверсант≥в, —ебаст¤н не п≥шов до јнни, а поповз вище в гори.

¬≥н знав джерело, де м≥г оновити всю свою воду. „асто зупиђн¤вс¤, щоб затиснути здерт≥ повзанн¤м пов'¤зки на обпечених руках. ўе част≥ше непритомн≥в на к≥лька хвилин. “од≥ йому верзлос¤ найг≥рше, що могло бути Ч н≥би в≥н заткнутий у т≥сн≥й щ≥лин≥ ≥ не може дот¤гнутис¤ до јнни, ¤ка балансуЇ на переки-нен≥й через пр≥рву драбин≥.

ƒо джерела в≥н доповз вже поноч≥. Ќапивс¤, змочив руки ≥ задр≥мав. „ерез ¤кийсь час прокинувс¤ ≥ знову запхав руки до буркута, але води не в≥дчував. Ќатом≥сть хтось смертно закричав. ¬и¤вилос¤, що —ебаст¤н мив не себе, а обпечен≥ руки ¤коњсь ж≥нки, ¤ка теж приповзла до кринички ≥ спала поруч у темен≥ {щось под≥бне, але не дуже, з ним уже ставалос¤. ¬они з јнною, ночуючи на люд¤х, вдавалис¤ до непом≥тного способу Ч п≥д ковдрою в≥н проникав у јнну пальцем. ќдного разу спали у так≥й т≥снот≥, що прокинувшись серед ноч≥, —ебаст¤н вийн¤в палець не з јнни, а з гуцулки, ¤ка лежала зл≥ва. ј јнна м≥цно спала, повернувшись до нього спиною, справа, Ч —ебаст¤н не зауважив, ¤к вони поснули, јнна в≥двернулас¤, а вив≥льнений палець в≥н нехот¤чи примостив де≥нде).

48. ƒо березн¤ 1939 руки зажили не до решти, але —ебаст¤н через день в≥дсилав телеграми у штаб  лимпуша, переконуючи розм≥стити в≥йсько у приготовлен≥й снайперськ≥й твердин≥.

…ого н≥хто не послухав, ≥ все було втрачене (ћайже ¤к у Ћьвов≥ через балкони).

 арпатська —≥ч стала до в≥дкритого бою.

÷е був незауважений перший акт ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.

јле чотири тис¤ч≥ Ч проти сорока.  ров залл¤ла “ису.

(ƒр≥бка с≥човик≥в в≥дступила у –умун≥ю, але невдовз≥ румуни здали вс≥х угорц¤м, а угорц≥ пол¤кам Ч галичан).

—ебаст¤н зрозум≥в, що цього разу хтось придумав удатн≥ший сюжет, н≥ж в≥н.

49. јле —ебаст¤н дуже в≥рив у силу власноњ присутност≥. «нав, що не може бути н≥чого поганого там, де в≥н Ї, бо йому всюди було добре.

“реба по-справжньому любити м≥сц¤, щоб вони любили тебе.

“ому п≥сл¤ погрому на  расному ѕол≥ в≥н вз¤в рушницю ≥ сам зал≥г у виг≥дному м≥сц≥ п≥д “ребушею. ќдин вдатний стр≥лець може зм≥нити к≥лька сюжет≥в, особливо ¤кщо той стр≥лець Ч останн≥й.

50. ¬≥н сто¤в, вкл¤кнувши у маленькому шанц≥ п≥д “ребушею, ≥ чекав ворожого в≥йська (добре казав ‘ранциск: найради-кальн≥ше Ч чекати).

“ак буваЇ, думав —ебаст¤н. я хот≥в бути найвдатн≥шим. ‘ранц також намагавс¤ бути найвдатн≥шим, ≥ що з того вийшло Ч перестав робити ф≥льми (бо все збиравс¤ намалювати к≥но к≥н), дав соб≥ в≥друбати голову. ‘ранц справд≥ м≥г бути вдатним. јле ¤кщо ти вдатний у всьому, а в чомусь одному невдатний Ч то вже не найвдатн≥ший. ≤ взагал≥, на кожного найвдатн≥шого знаходитьс¤ ще б≥льше найвдатн≥ший. “ак сталос¤ з ‘ранцис-ком, так сталос¤ з сеіедською Ќанашкою, так сталос¤ з  лимпу-шем. “ак може статис¤ з ним.

51.  оли завалилас¤ майже стол≥тн¤ вдасть Ќанашки, до бару часто вламувалис¤ обв≥шан≥ кр≥сами ≥ порох≥вниц¤ми збуњ нового іазди, ¤к≥ гасали горами, накидуючи своњ звичањ.

“о були часи, коли —ебаст¤на кожноњ ноч≥ дивувало ¤кесь нечуване шаленство, хоч минулоњ ноч≥ був певний, що тепер його вже н≥що не здивуЇ.

„асом збуњ чинили йому прикрощ≥, але що в≥н мав под≥¤ти, раз назвавс¤ шинкарем.

“од≥ в≥н перебирав у пам'¤т≥ своњ хлоп'¤ч≥ геройства.

52. ¬≥н не сумн≥вавс¤, що у хлоп'¤чому в≥ц≥ люди робл¤ть своњ найкращ≥ реч≥. Ўкода, що про них пот≥м н≥хто не знаЇ, шкода, що хлоп'¤ч≥ подвиги не враховуютьс¤.

—ебаст¤н, наприклад, найкраще скакав з дах≥в у крони дерев Ч лет≥в не дивл¤чись просто у зелене. –озтинав собою пл≥вку лист¤ ≥ вже всередин≥ круглих хащ≥в хапавс¤ за ¤кусь зустр≥чну г≥лку ≥ в≥дразу ж переносивс¤ на ≥ншу.

53. ўоправда, були у дитинств≥ пригоди, под≥бн≥ на обђрази збуњв.

ѕ≥сл¤ таких випадк≥в в≥н сотн≥ раз≥в повторював соб≥ придуманий вдатний х≥д под≥й, аж поки сам не ув≥рував, що лише так могло бути насправд≥.

“ак≥ ≥стор≥њ укладалис¤ досл≥вно раз ≥ назавжди. ¬идно, ¤кась в≥дм≥на баю.

54. ¬кл¤кнувши в шанц≥ п≥д “рибушею, —ебаст¤н у¤вл¤в соб≥, ¤к лепсько могло би вийти з тою маленькою  арпат≥Їю, ¤ку в≥н, скориставшись вселенським хаосом, може оборонити сам.

ѕридумував прекрасну крањну навколо ял≥вц¤, в ¤к≥й би не було см≥тт¤, вс≥ би знали мови один одного, а найвищою ≥нституц≥Їю було би бюро сценар≥њв, куди би кожен м≥г подавати щось д≥йсно ц≥каве, ≥ ур¤д керувавс¤ би цими сюжетами.

¬се псуЇ би.

55. ” березн≥ скоро темн≥Ї.

«амислений —ебаст¤н ледве зауважив заг≥н вершник≥в у химерних одностро¤х, озброЇних довгими караб≥нами. ¬они простували до “рибуш≥.

¬≥н зн¤в рукавиц≥, виклав б≥л¤ руки р¤док патрон≥в ≥ притуђливс¤ до приц≥лу. ¬ершники перемовл¤лис¤ (за губами Ч по-угорськи), загл¤даючи на мапу (іотичний шрифт вигл¤дав так, н≥би ѕершоњ св≥товоњ н≥коли не було). Ќа одностро¤х вир≥зн¤лис¤ значки л≥совоњ охорони.

—ебаст¤н вз¤в рушницю м≥ж ноги, загорнув њњ у верету, з≥брав патрони до кишен≥, рукавиц≥ Ч до другоњ ≥ на кол≥нах п≥шов шанцем до великоњ купи кам≥нн¤. ј тод≥ поб≥г через л≥с до дороги ≥ б≥г чотири години без перерви, поки не доб≥г до замаскованого в ¤ру панцерника старого ¬еди.

56. ѕанцерник майже звисав над провалл¤м, прив'¤заний тросом до грубезного бука. ¬ерхн≥й люк був в≥дкритий, ≥ тепле пов≥тр¤, виход¤чи зсередини, в≥брувало над отвором.

” воз≥ справд≥ було тепло. —тарий Ѕеда варив вино ≥ розказував маленькш јнн≥ про ‘ранциска јсизького ≥ ‘ранциска ѕетроського. јнна прикрашала своЇ перебуванн¤ у панцернику великими малюнками на б≥лих ст≥нах (щось под≥бне —ебаст¤н колись малював њњ мам≥ на долон≥) ≥ невпинним зловживанн¤м д≥Їсловом Ї.

Ќе марнуючи часу, —ебаст¤н ≥ Ѕеда випили вино ≥ поњхали аж у  васи, де сто¤в автобус-бар.

—вою у¤вну в≥йну —ебаст¤н оголосив програною.

57. јвтобусний бар вони найперше почули. ј вже тод≥ побачили досить високо в неб≥ умовний знак Ч ш≥сть берегових ласт≥вок, чотири ≥волги й одного зимородка. ¬с≥ пташки л≥тали взадЧвперед одна поза другу, не вил≥таючи однак за меж≥ певноњ п≥всфери, н≥би пл¤ми св≥тел багатьох сторожових прожектор≥в на захмареному неб≥ над н≥чним м≥стом. њх стримували тонк≥ м≥цн≥ нитки, ¤к≥ пучком сходилис¤ десь за високим оборогом, в ¤кому через зиму майже не лишалос¤ с≥на.

Ў≥сть чотири один, сказав —ебаст¤н.

Ѕеда загл¤нув у грубий зошит ≥ зачитав уголос Ч ш≥сть чотири один, у св≥т≥ все таке, ¤к воно Ї, ≥ все д≥Їтьс¤, ¤к д≥Їтьс¤; у ньому немаЇ жодноњ вартост≥ Ч а ¤кби була, то не мала б вартост≥; ¤кщо Ї ¤кась варт≥сть, то вона маЇ перебувати поза вс≥м, що д≥Їтьс¤ ≥ так-≥снуЇ; бо все, що д≥Їтьс¤ ≥ так-≥снуЇ, Ч випадкове.

÷е означало, що все добре ≥ можна безпечно йти до автобуса, ¤кий сто¤в у сховку за майже порожн≥м оборогом, власне там, де сходилис¤ нитки, ¤кими були прив'¤зан≥ пташки. ≤ прив'¤зан≥ вони були до кл¤мки передн≥х автобусних дверей.

58. —игнал безпеки подавав орн≥толог, ¤кий колись к≥льцював птах≥в на „орногор≥, √рин¤в≥ ≥ на гуцульському краю св≥та Ч у горах ÷≥бо ≥ знавс¤ ще з ‘ранциском.

ќрн≥толог≥¤ повол≥ перейшла в орн≥тоф≥л≥ю Ч в≥н навчивс¤ кохатис¤ з ус≥ма птахами, що в≥дкладали хоч трохи б≥льш≥ ¤йц¤. ¬они любилис¤ на найвищих верхах, де довкола обертаЇтьс¤ саме небо, а вс¤ земл¤ зменшуЇтьс¤ до непорушноњ опори дл¤ н≥г. ѕтахи в≥ддавалис¤ йому мовчки, лиш закидаючи голови ≥ широко розз¤вл¤ючи дзьоби, ледве стримуючись, щоб не почули њхн≥ самц≥. ј т≥ ненавид≥ли орн≥толога, ¤кий кохав птах≥в Ч орн≥толог завжди ходив у оточенн≥ нервовоњ зграйки пташиних самц≥в, ¤к≥ викрикували нелюдськими голосами.  оханц≥ моњх коханок Ч називав њх орн≥тоф≥л ≥рон≥чно.

«годом орн≥тоф≥л≥¤ в≥д≥йшла, а прийшла ф≥лософ≥¤. “очн≥ше Ч один трактат ¬≥тіенштайна.  олишн≥й орн≥толог знав його напам'¤ть, пост≥йно розм≥рковуючи над тим, ¤ку цифру доречно процитувати у дан≥й ситуац≥њ.

59. “ому, коли орн≥толог викликавс¤ пильнувати бар, заки —ебаст¤н воюватиме з окупантами, в≥н попередив того, що сигнали, на ¤к≥ треба зважати при поверненн≥, подаватиме птахами ≥ ¬≥тіенштайном. ўоб њх вдалос¤ розшифрувати, подарував старому Ѕед≥ зошит з переписаним в≥д руки лог≥ко-ф≥лософським трактатом. Ќаприклад, реченн¤ Ђщось може бути чи не бути под≥Їю, а все решта лишитись таким, ¤к Її передавалос¤ би пташкою одного виду, двома Ч ≥ншого й одн≥Їю ще ≥ншого (один два один), ѕро що таке реченн¤ мало сигнал≥зувати Ч сл≥д було вир≥шувати самому —ебаст¤нов≥. ѕринаймн≥ те, що —ебаст¤н оц≥нив ш≥сть чотири один ¤к все добре, ви¤вилос¤ правильним.

60. ќрн≥тоф≥л був, напевно, найчаст≥шим в≥дв≥дувачем —ебаст¤-нового бару. ’оч за п'¤ть воЇнних рок≥в у автобус≥ побували тис¤ч≥ найр≥зноман≥тн≥ших кл≥Їнт≥в. —еред них к≥лькасот Ч пост≥йних.

Ѕар функц≥ював дуже просто. —ебаст¤н њхав автобусом, заки його хтось не спин¤в. ќхочий заходив до бару, ≥ вони њхали дал≥. якщо ж той не хот≥в н≥куди њхати, —ебаст¤н з'њжджав з дороги, ≥ бар певний час працював на одному м≥сц≥.

ƒе¤к≥ кл≥Їнти могли тижн¤ми њздити в бар≥ без жодноњ мети.

ƒехто зањжджав задалеко, ≥ —ебаст¤н мусив вертатис¤.

„асом бар надовго затримували у ¤комусь сел≥.

Ѕувало, що неспод≥вано доводилос¤ збиратис¤ ≥ кудись мчати.

ћожна було домовитис¤ про прињзд бару на певний час.

≤ так дал≥, ≥ так дал≥.

61. —ебаст¤н встигав провадити автобус, обслуговувати кл≥Їнт≥в ≥ виховувати јнну. ѕеред кожним м≥стечком в≥н зупин¤вс¤ ≥ йшов до нього сам, щоби Ч за старою снайперською звичкою Ч попередньо досл≥дити м≥сто.  р≥м того, в≥н мусив вислуховувати р≥зн≥ ≥стор≥њ, щоб перепов≥сти щось в≥д когось десь комусь. ÷¤ усна пошта наст≥льки втомлювала —ебаст¤на, що в≥н вже не м≥г згадати що, де, коли ≥ з ким в≥дбувалос¤. ¬≥н њздив епосом, не торкаючись до нього.

62. ™дине, про що в≥н говорив з кл≥Їнтами ц≥лком усв≥домлено, були своЇр≥дн≥ взаЇмн≥ спов≥д≥, позбавлен≥ вишуканоњ стил≥стики, але надзвичайно багат≥ сюжетами Ч хто що любить ≥ не любить, що кому подобаЇтьс¤ ≥ не подобаЇтьс¤, смакуЇ чи н≥.

—ебаст¤н вважав так≥ розмови п≥дставовим катехизмом, обов'¤зђковим першим р≥внем кожного сп≥в≥снуванн¤.

“ож, зустр≥чаючи будь-¤кого гост¤ вже вдруге, в≥н добре знав Ч до чого той звик, а що можна запропонувати спробувати.

63. Ќайб≥льше любили бар у в≥ддалених селах, де жило мало людей ≥ мало що в≥дбувалос¤.

” розпор¤дженн≥ кожного мешканц¤ такого села було всього-на-всього к≥лька власних ≥стор≥й.  ожну з них в≥н безконечну к≥льк≥сть раз≥в опов≥дав ус≥м, кого знав, так само, ¤к вони опов≥дали к≥лька своњх. “аким чином циркулювало пару незм≥нних сюжет≥в, ¤к≥ важко було розд≥лити на пережит≥ ≥ почут≥.

ѕрињзд автобуса з незнайомими пасажирами давав можлив≥сть прилучитис¤ до чогось ≥ншого. ≤ по-новому викласти своЇ, ¤ке, вириђваючись ≥з зачарованого кола слухач≥в, знову набувало ваги.

64. ÷≥кав≥ реч≥ трапл¤лис¤ ≥нод≥, коли сходилис¤ знайом≥ ≥ њхн≥ знайом≥, говорили про знайомих ≥ опов≥дали ≥стор≥њ про знайомих знайомих, почут≥ в≥д знайомих.

Ќе раз бувало таке, що хтось м≥г вислухати в≥д незнайомоњ людини дивовижну ≥стор≥ю, ¤ка ви¤вл¤лас¤ про нього самого.

јбо: часто говорилос¤ про когось при одному стол≥, не п≥дозрюђючи, що той хтось сидить при сус≥дньому.

65. ќдин час так пост≥йно було з —еверином. ¬с≥ говорили про те, ¤к в≥н зав≥в чужинецьких турист≥в у гори до чудернацьких гриб≥в, ¤к туристи втратили глузд, а —еверин осл≥п, але вив≥в-таки турист≥в до людей. ÷¤ ≥стор≥¤ по-р≥зному розказувалас¤ багато раз≥в.

Ќ≥хто не знав, що —еверин жив тод≥ у —ебаст¤на ≥ весь час перебував у автобус≥. ƒобре, що не чув ус≥х тих небилиць, бо закладав у вуха ≥ н≥с вату, намочену джином Ч аби остаточно розсмокталас¤ пухлина в мозку, ¤ку в≥н не схот≥в дати вир≥зати молодшому ћлинарському.

Ѕагато вс≥л¤ких леіенд про себе доводилос¤ вислуховувати орн≥тологов≥, котрого у бар≥ вважали мандр≥вним ф≥лософом Ч з часом в≥н, перепов≥даючи ≥ перепов≥даючи трактат, перестав згадувати ¬≥тіенштайна.

66. ’имерн≥шою в≥д орн≥тоф≥ла була, може, дочка папи римсьђкого. Ќ≥хто не м≥г знати Ч правда це чи н≥, але те, що вона так казала, Ч правда. «рештою, з нею н≥хто не збиравс¤ сперечатис¤ Ч вс≥ були рад≥ бачити неможливе.

ƒочка папи римського писала п'¤н≥ п'Їси. ѕринаймн≥ так вона назвала свою письменницьку методу.

њй ¤кось набридло миритис¤ з тим, що б≥льш≥сть ц≥кавого в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли вона п'¤на Ч найважлив≥ш≥ розпов≥д≥, найдотепн≥ш≥ жарти, найафористичн≥ш≥ думки, найориі≥наль-н≥ш≥ ≥дењ, найпарадоксальн≥ш≥ р≥шенн¤ найболюч≥ших проблем. ≤ б≥да пол¤гаЇ в тому, Ч в≥дчула вона, Ч що все це за хвилю неможливо пригадати. “ому дочка папи римського почала напиватис¤ з ол≥вцем у руц≥, записуючи кожне сказане ≥ почуте слово. ƒинам≥ка њњ п'Їс сильно залежала в≥д випитого. „асом ближче до к≥нц¤ актори говорили абсолютно незрозум≥л≥ реч≥. Ѕа б≥льше, дочка папи римського впровадила ще один експеримент Ч ремарки точно вказували к≥льк≥сть ≥ іатунок напою, ≥ авторка вимагала, щоб актори пили це на сцен≥ за ходом п'Їси. Ќ≥чого дивного, що трапл¤лис¤ ц≥кав≥ ≥мпров≥зац≥њ, ¤к≥ заводили д≥ю у неспод≥ван≥ далекост≥.

јвтобус —ебаст¤на на к≥лька рок≥в став ѓѓ творчою лаборатор≥Їю, каб≥нетом, майстернею ≥ житлом.

67. ” 1942 роц≥ донька папи римського з≥бралас¤ писати п'Їсу про циганських д≥тей, ¤к≥ втекли з табору, й угорських жандарм≥в, котр≥ њх розшукують. ∆андарми доход¤ть до висновку, що д≥тей може вичислити дитина, ¤ка у¤вл¤Ї соб≥, ¤к д≥ти думають ≥ повод¤тьс¤, ≥ кличуть на допомогу д≥вчинку-детектива. ƒ≥вчинка знаходить циганчат, хоч ≥ не дуже легко Ч йдетьс¤ про ≥нш≥сть культур ≥ цив≥л≥зац≥й (насправд≥ д≥т¤м зустр≥вс¤ старий Ѕеда, в≥н провозив њх у своЇму панцерников≥ до к≥нц¤ в≥йни).

¬осьмир≥чна јнна була потр≥бна дл¤ вивченн¤ дит¤чоњ мови. ƒочка папи римського напоњла њњ п≥дступним солодким молодим вином.

 оли јнна в≥д≥спалас¤ ≥ протверез≥ла, то так розпов≥ла татов≥ про щепленн¤ ¤блунь, грушок, персик≥в ≥ черешень, що —ебаст¤н пов≥рив Ч вона була всередин≥ дерев ≥ плавала соком по судинах.

68. ¬≥дтод≥ Ќепрост≥ час в≥д часу передавали —ебаст¤нов≥ сиіарети, ¤к≥ не можна було скурювати.

Ќа внутр≥шньому боц≥ сиіаретноњ б≥булки Ќепрост≥ рисували схему, за ¤кою јнна мала знайти те чи ≥нше дерево ≥ надщепити його певним живцем.

¬они њздили у вказан≥ м≥сц¤ баром.

69. ¬загал≥, њздити автобусом було дуже приЇмно. ¬ ньому добре пилос¤ ≥ гарно говорилос¤, з нього далеко бачилос¤, ним ¤кось миналос¤ ус≥ небезпеки Ч встигалос¤ трохи швидше або щасливо зап≥знювалос¤.

Ќе шкодило, що часто бракувало њж≥, що взимку сто¤лос¤ у заметах ≥ пекли руки в≥д митт¤ начинн¤ у студен≥й вод≥, а п≥с¤лос¤ просто у сн≥г за дверима, що вл≥тку бувало так гар¤че, аж доводиђлос¤ пост≥йно намочувати од¤г у бал≥њ з дощ≥вкою, а ночами, коли ставало прохолодн≥ше, здавалос¤, що надвор≥ безперервно паде дощ Ч у в≥кна добивалис¤ роњ комах, що треба було задурно поњти пол≥ц≥ю й оф≥цер≥в.

70. ¬осени 1944 року автобус довелос¤ покинути у  расн≥шор≥. “ого ж дн¤ —ебаст¤н ≥ јнна стопом доњхали до  ьон≥н≥ісфельду Ч њх вз¤ли на рами сел¤ни, що ходили до “ересви по залишен≥ н≥мц¤ми велосипеди.

71. —ебаст¤н м≥г легко побити тих трьох п≥д шевською майстернею у  ьон≥н≥ісфельд≥ без н≥¤коњ зброњ. Ќав≥ть без палиц≥ (палицю було би неважко роздобути, бо дерева, насичен≥ водою, стали м'¤кими Ч пора, коли всюди перемогли вода ≥ зелень). —ебаст¤н ще з в≥йська знав, ¤к можна покал≥чити голими руками. ј в јфриц≥ в≥н ще й брав участь у довол≥ театральних змагах Ч бо¤х з озброЇними ножем, шилом, бритвою або кастетом во¤ками (добре, що в мене Ї јфрика, Ч подумав —ебаст¤н, Ч завжди соб≥ можна по¤снити походженн¤ багатьох власних особливостей).

72. ¬≥н зближавс¤ до трьох ≥ виразно бачив зламан≥ коротким пр¤мим ударом випростованих пальц≥в хр¤щ≥ гортан≥ першого, потр≥скан≥ в≥д б≥чного л≥вого удару в≥дкритою долонею судини на скрон≥ другого, вибит≥ правою п'¤тою кол≥но, а правим л≥ктем щелепу третього.

јле битис¤ не мав права.

73. Ѕитис¤ означало повбивати, повбивати Ч значить вт≥кати ≥ ц≥ле житт¤ переховуватис¤. ј вдома чекаЇ јнна,

—ебаст¤н п≥д≥йшов перший, пам'¤таючи, що передовс≥м мусить пост≥йно пам'¤тати берегти житт¤, ≥ встиг прив≥татис¤ перед тим, ¤к троЇ накинулис¤ на нього (ще б≥льше п≥дставл¤ючи гортан≥, вилиц≥, кол≥на, щелепи ≥ сон¤чн≥ сплет≥нн¤), зв'¤зали, закинули у кузов студебекера ≥ поњхали в той б≥к, зв≥дки —ебаст¤н щойно йшов.

74. ўо з нього можуть вибити на допит≥? Ќа допит≥ випитують таЇмниц≥, а не вину.

¬ина (чолов≥к с≥човоњ стр≥льчихи, сержант ≥ноземного леі≥ону, участь у колон≥альних в≥йнах, з¤ть в≥домого декадента, греко-католик, украњнець, контакти з нац≥онал≥стами, с≥он≥стами,

антисем≥тами, б≥лими ≥ чорними расистами, анарх≥стами, троцк≥с-тами, монарх≥стами, ≥ноземними журнал≥стами, пластунами, монахами, оф≥церами, ур¤довц¤ми, парламентар¤ми, дипломађтами, орн≥тоф≥лами, наркоманами, родичами ватиканськоњ верх≥вки, найманими вбивц¤ми, вбивство трьох найманих вбивць (одного неповнол≥тнього), снайпер, незареЇстрована збро¤, заборонен≥ книжки, гашиш, друга дружина Ч донька, педоф≥л≥¤, др≥бне п≥дприЇмництво, приватна власн≥сть, нелеіальний перех≥д кордон≥в, знахарство, м≥сцевий мешканець, перебуванн¤ на окупођван≥й територ≥њ, участь у под≥¤х на «акарпатт≥ 1938Ч 1939 рок≥в, шп≥онаж, саботаж, порушенн¤ паспортного режиму, спри¤нн¤ нац≥онал≥стичному п≥дп≥ллю, проживанн¤ у прикордонн≥й зон≥, нелеіальна психотерапевтична практика, фройдизм, моріан≥зм-вайсман≥зм, н≥цшеанство, в≥тіенштайн≥зац≥¤, в≥дступ в≥д принђцип≥в соцреал≥зму у художн≥й розпов≥д≥, критиканство, схил¤нн¤ перед заходом, пациф≥зм, нап≥влемко, оп≥р представникам влади, неучасть у виборах до ¬ерховноњ –ади, уникненн¤ всесоюзного перепису населенн¤, непрацевлаштован≥сть, побутове пи¤цтво, нетрудов≥ доходи, переховуванн¤ злочинц≥в, погано дивитьс¤, уважно слухаЇ, багато пам'¤таЇ, забагато говорить) њх не ц≥кавить, бо не Ї таЇмницею.

∆ити без таЇмниць, казав ‘ранциск.

“аЇмниць в≥н не знаЇ.

ўо в≥н знаЇ?

¬≥н знаЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н пам'¤таЇ?

¬≥н пам'¤таЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н забуваЇ?

¬≥н забуваЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н згадуЇ?

¬≥н згадуЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н вигадуЇ?

¬≥н вигадуЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н розказуЇ?

¬≥н розказуЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н вивчаЇ?

¬≥н вивчаЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н любить?

¬≥н любить тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н вибираЇ?

¬≥н вибираЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н не вибираЇ?

¬≥н не вибираЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н вм≥Ї?

¬≥н вм≥Ї бачити, знати, любити, пам'¤тати, забувати, згадувати, вигадувати, розказувати, вибирати, не вибирати тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н робить?

Ћюбить, бачить, вивчаЇ, знаЇ, пам'¤таЇ, розказуЇ, забуваЇ, згадуЇ, вибираЇ, вигадуЇ, не вибираЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо в≥н хоче?

Ѕачити, вивчати, знати, любити, пам'¤тати, забувати, розказуђвати, згадувати, робити, вигадувати, вибирати, не вибирати тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в. ўо в≥н може?

Ѕачити, вивчати, любити, знати, вигадувати, не вибирати, забувати, згадувати, вибирати, пам'¤тати, розказувати, робити, хот≥ти тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

ўо тод≥ Ї таЇмницею?

як ≥ дл¤ чого в≥н бачить, любить, пам'¤таЇ, розказуЇ, знаЇ, хоче, може, вм≥Ї, робить, забуваЇ, не вибираЇ, згадуЇ, вигадуЇ, вибираЇ тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в.

як ≥ дл¤ чого Ї тис¤ч≥ м≥сць ≥ сл≥в, ¤к≥ бачитьс¤, вивчаЇтьс¤, знаЇтьс¤, пам'¤таЇтьс¤, забуваЇтьс¤, згадуЇтьс¤, вибираЇтьс¤, любитьс¤, хочетьс¤, можетьс¤, вм≥Їтьс¤, вигадуЇтьс¤, не вибираЇтьс¤.

ј це вже не його таЇмниц¤.

¬≥н може спок≥йно йти на допит. ’оча болю не уникнути, ¤кщо не знаЇш хоча б ¤коњсь таЇмниц≥, але нема потреби його зносити Ч сам ¤кось промине.

75. ƒорогою —ебаст¤н перетиснув соб≥ сонн≥ артер≥њ, щоб ще трохи поспати перед допитом. —пати Ч видовжувати час на п≥вжитт¤.

…ого ледве докликалис¤ на допит.

76. Ќайперше запропонували закурити. ¬≥н вз¤в три чи чотири сиіарети з ц≥лоњ пачки ленд-л≥з≥вського кемелу.

ѕро сиіарети на потому треба думати нав≥ть тод≥, коли вони ¤кимось дивом з'¤вл¤ютьс¤ тепер, сиіарети Ч найкращий доказ того, що все зак≥нчуЇтьс¤ (—ебаст¤н знав одного переконаного фашиста, ¤кий здавс¤ американц¤м у полон тому, що там щодн¤ давали сиіарети).

77. “од≥ прив≥талис¤, назвалис¤ фольклористами, казали приготуватис¤ до тривалоњ розмови ≥ закликали бути щирим.

—ебаст¤н вир≥шив н≥чого нав≥ть не згадувати про те, що посп≥шаЇ до јнни. ÷е може викликати охоту протримати його ¤кнайдовше.

ј щодо щирост≥, то в≥н знав один непоганий спос≥б. ” бањ, ¤к ≥ в пестощах, усе залежить в≥д ритму. якщо вз¤ти фальшивий ритм, то ¤ка може бути щир≥сть. ѕравильн≥ реченн¤ н≥ до чого не приведуть. ¬≥н вир≥шив спробувати такий стандарт Ч ш≥сть коротких, одне довге, одне дуже коротке знизу вверх, одне дуже довге з обертом по сп≥рал≥ ≥ два коротк≥ неповн≥ вправо.

—ебаст¤н так настроњвс¤, аж чув св≥й голос, не почавши говорити. ≤ той голос йому подобавс¤.

¬решт≥, ще не було випадку, коли б в≥н не зм≥г перетиснути когось бес≥дою.

78. —ебаст¤н чомусь нагадав соб≥ опов≥дь одного з растаман≥в про те, що сеіедська Ќанашка маЇ в —еіед≥ маленьку приватну тюрму, в ¤к≥й тримаЇ випадкових людей, ув'¤знених дл¤ того, щоб розказувати Ќанашц≥ вс≥л¤к≥ байки.

79.  оли —ебаст¤на через пару годин в≥дпустили, ≥ в≥н знову йшов до ћокроњ через  ьон≥н≥ісфельд ≥ сп≥шив до јнни, то н≥¤к не м≥г врозум≥ти Ч чому все так легко ≥ безбол≥сно в≥дбулос¤. „и тому, що в≥дразу сказав фольклористам, де шукати довбушев≥ скарби (про р≥зн≥ ц≥нност≥ варто признаватис¤ швидше, н≥ж почнутьс¤ тортури Ч вчив в≥н јнну), чи в≥н мав рац≥ю, ≥ намаганн¤ порозум≥нн¤ р≥зними мовами справд≥ Ї п≥ком бутт¤. ’оч могло бути нав≥ть прост≥ше: або т≥ люди д≥йсно були фольклористами, або пом≥г фальшивий ритм. ћожливо, ≥ те, ≥ те.

80. ¬≥н прийшов додому аж наступного ранку.

јнна дуже довго спала, бо заснула перед самим його приходом. —ебаст¤н не зн≥мав з нењ нав≥ть черевик≥в, щоб не розбудити, сид≥в поруч ≥ чекав, поки вона так гарно спала.

—ир таки засмерд≥вс¤, в≥н висмажував його з кмином, а вона гр≥ла на вогн≥ з м'¤ких, бо мокрих, галуз вчорашню зупу Ч хл≥б, цибулю, за¤чу капусту ≥ сушен≥ на дерев≥ вишн≥ намочити у сливовиц≥, варити у вод≥ з≥ сметаною, додати ол≥њ, сол≥, паприки, поналивати у миски, в кожну порц≥ю ливкнути велику ложку гор≥лки ≥ њсти, поки дуже гар¤че (ќпр≥ч обов'¤зкових складник≥в, јнна втопила в зуп≥ весь смажений сир).

ѕот≥м —ебаст¤н розказував, що н≥чого дивн≥шого н≥коли не чув.

якщо за мапою (леіенда)

Ќаписаний у ѕариж≥ в 1976 роц≥ блискучий ≥сторичний есей јнни —ебаст≥¤н≥ про психолог≥ю христи¤нського мучеництва ЂЅезв≥дпов≥дальна посл≥довн≥сть щ≥льнаї маЇ такий л≥ричний еп≥граф Ч Ђўо то приходили св¤т≥, д≥знаЇшс¤ через стол≥тт¤. “од≥аска, 1951ї.

ѕравдопод≥бно, ц¤ фраза Ї автоб≥ограф≥чною ≥ стосуЇтьс¤ зустр≥ч≥ јнни з майбутн≥ми мучениками катакомбноњ украњнськоњ греко-католицькоњ церкви на гор≥ “од≥аска. —уд¤чи з м≥сц¤ ≥ часу, йдетьс¤ про подорож јнни ≥ —ебаст¤на з ћокроњ до ял≥вц¤.

якщо це д≥йсно так, то най≥мов≥рн≥ший маршрут подорож≥ вигл¤дав так:

ƒойче ћокра Ч –уська ћокра Ч  ьон≥н≥ісфельд Ч —в≥дова Ч Ѕерл≥аска Ч ѕ≥дпула Ч “од≥аска Ч Ѕлизниц¤ (п'¤ть останн≥х Ч гори на —видовц≥) Ч  васи Ч ћенч≥л Ч Ўешул Ч ял≥вець.

—≥м

1. Ѕуло так холодно, що не можна було зн¤ти з себе хоча б кожухи.

2. —ид¤чи на кам'¤н≥й п≥длоз≥ порожньоњ к≥мнати, вони любилис¤ так просто, що јнн≥ здалос¤, н≥би вона розпалас¤ на багато частин, кожна з ¤ких кохаЇтьс¤ з —ебаст¤ном.

3. ј в≥н в≥дчував, що навчивс¤ л≥тати, хоч розум≥в, що це в≥д того, що Ч у ял≥вц≥.

4. ’олод не м≥г протиснутис¤ у розщеплен≥ щ≥лини од¤гу, бо назустр≥ч йому виривалас¤ гар¤ч≥нь з особливим присмаком нюховоњ галюцинац≥њ.

5. √оловне Ч не сп≥шити виходити, коли н≥що не тримаЇ ≥ можна поговорити.

6. якщо так Ч ти така велика, а насправд≥ - маленька.

7. “ебе так багато ≥ так замало.

8. “ак добре св≥тов≥, ≥ св≥т теж добрий.

9. ’оч у тоб≥ св≥т л≥пший, н≥ж поза тобою.

10. Ќайб≥льше хочу торкатис¤ свого ваг≥тного живота разом з тобою.

11. якщо в тебе буде колись ≥нший чолов≥к, то в≥н загине через те, що буде мати надто гарну ж≥нку.

12. Ќе говори з≥ мною такими ≥нтонац≥¤ми Ч так говор¤ть, коли закрито, коли не можеш добутис¤.

13. я гарна тод≥, коли ти про це мен≥ розказуЇш.

14. јнна задр≥мала, сид¤чи на —ебаст¤н≥, впершись чолом у плече, ≥ в≥н мусив так сид≥ти, хоч дуже хот≥лос¤ роз≥гнутис¤ ≥ л¤гти.

15. як ≥ з попередн≥ми јннами, з ц≥Їю завжди було так, ¤к перший раз у св≥т≥.

16. ѕотому по јнну прийшов старий Ѕеда. « Ќепростими н≥чого не сталос¤. —южети не можуть зак≥нчуватис¤. ¬они вир≥шили њхати кудись св≥т за оч≥ ≥ чекають на нењ в панцернику. јнна стала страшенно сумна. —ебаст¤н сказав, що н≥кому њњ не в≥ддасть. ¬она випила багато джину ≥ заплакала. Ѕеда прийшов ще раз. —ебаст¤н вигнав його ≥ кинув у в≥кно іранату. јнна напилас¤ ≥ почала розм≥рковувати вголос про њхню родину. —ебаст¤н вперше зрозум≥в, що вона сприймаЇ все ц≥лком ≥накше, н≥ж в≥н. ¬она плакала ≥ намагалас¤ поц≥лувати його в руки. ¬≥н не давав, вона перестала плакати ≥ спок≥йно попросила дозволу поц≥лувати кожну руку по разов≥. —ебаст¤н позволив, ≥ вона зробила те, що хот≥ла. ƒругу ц≥лувала дуже довго. ¬≥н мусив забрати руку, щоб кинути ще одну іранату. јнна сказала, що в≥н робить дл¤ нењ забагато. ≤ п≥шла до дверей. —ебаст¤н не м≥г цього зрозум≥ти. ѕам'¤таЇш, ми говорили? ¬она обернулас¤, але не спин¤лас¤ Ч вийшла задкуючи. —ебаст¤н зробив ¤кийсь такий жест, що јнна, коли була вже б≥л¤ панцерника, не втримађлас¤ ≥ спробувала його повторити сама до себе, н≥би стала —ебаст¤-новим б≥ографом. ÷≥каво, що робить в цю секунду тато. Ўуканн¤ ц≥кавост≥ Ч найлюдськ≥ша ознака, тато таке казав. “ак казав —ебаст¤н, що казав ‘ранц.

17. —ебаст¤н не м≥г н≥ сид≥ти, н≥ йти, н≥ сто¤ти, н≥ лежати.

18. ” глибин≥ легень було порожньо.

19. “ри тис¤ч≥ раз≥в в≥н подумав слово јнна.

20. јж п≥д веч≥р зм≥г щось робити. ƒо того ж чотири роботи одночасно.

21. ѕ≥с¤в на сн≥г.

22. ѕридивл¤вс¤ до дерева, на ¤кому ¤к≥сь птахи вигл¤дали, наче перестигл≥ плоди.

23. ќбмацував к≥нчиком ¤зика незвичний в≥д охолодженн¤ рельЇф п≥днеб≥нн¤.

24. ≤ моливс¤ за душ≥ померлих, за ¤к≥ б≥льше н≥хто не м≥г помолитис¤ Ч за ‘ранца, Ћукача, старого Ѕеду, французького ≥нженера, Ћоц≥, растаман≥в, сл≥пого убивцю, його дитину, орн≥толога, Ўтефана, Ќанашку, посла —тефаника, посла Ћагодинсь-кого, художника “руша, художника ѕерфецького, ≥нструктора з виживанн¤, босн¤ка-кап≥тана, четар¤ ѕеленського, сотника ƒ≥душка, сотника Ѕукшованого, полковника  олодз≥нського, генерала “арнавського, своњх негрит¤нок, —еверина, молодшого ћлинарського, дочку папи римського, Ѕрема, ¬≥тіенштайна, циганських трубач≥в, јнну, јнну й јнну.

25. Ќа ¤блун¤х у колишньому м≥ському саду вис≥ло дуже багато ¤блук. Ќ≥хто њх не з≥рвав ≥ не позриваЇ. ¬ит¤гнув з кишен≥ ¤блуко, п≥д≥бране вчора. ¬кусив, ≥ до рота попав довгий јннин волосок.

26. Ћюблю њњ, а не себе, а вона Ї, завжди десь Ї, така сама гарна. ƒобре хоч десь когось мати. ’оча б дл¤ того, щоб було кому розказати ≥стор≥ю дн¤, ¤кий варто заради цього прожити.

27. Ќа другому св≥т≥ найзвичн≥ше почувають себе не воњни ≤ не л≥кар≥, не буд≥внич≥ ≥ не сад≥вники, а опов≥дач≥ ≥стор≥й, бањльники.

28. « найвищого дерева серед тих, що —ебаст¤н посадив у 1914 роц≥, п≥днеслис¤ сороки ≥ полет≥ли в т≥нь ѕетроса.

29. —ебаст¤н порахував Ч с≥м.

30. ” зошит≥ орн≥толога с≥м Ч про те, про що не можна сказати, треба мовчати.

31. —еред ус≥х доказ≥в ≥снуванн¤ Ѕога цей може вважатис¤ найкращим.

Реклама на сайте