«Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України»

Ќауково-практичний коментар

 рим≥нального  одексу ”крањни

2002

«ј√јЋ№Ќј „ј—“»Ќј

–озд≥л ≤ «ј√јЋ№Ќ≤ ѕќЋќ∆≈ЌЌя

—татт¤ 1.«авданн¤  рим≥нального кодексу ”крањни

1.  рим≥нальний кодекс ”крањни маЇ своњм завданн¤м правове забезпеченн¤ охорони прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, власност≥, громадського пор¤дку та громадськоњ безпеки, довк≥лл¤, конституц≥йного устрою ”крањни в≥д злочинних пос¤гань, забезпеченн¤ миру ≥ безпеки людства, а також запоб≥ганн¤ злочинам.

2. ƒл¤ зд≥йсненн¤ цього завданн¤  рим≥нальний кодекс ”крањни визначаЇ, ¤к≥ сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤ Ї злочинами та ¤к≥ покаранн¤ застосовуютьс¤ до ос≥б, що њх вчинили.

1.  рим≥нальний кодекс ”крањни Ч це прийн¤тий ¬ерховною –адою ”крањни закон, ¤кий м≥стить систему взаЇмоповТ¤заних ≥ взаЇмообумовлених юридичних норм, що розкривають загальн≥ пон¤тт¤ ≥ принципи крим≥нального права ”крањни, умови ≥ п≥дстави прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та зв≥льненн¤ в≥д нењ ≥ визначають, ¤к≥ сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤ Ї злочинами ≥ ¤к≥ покаранн¤ сл≥д застосовувати до ос≥б, котр≥ њх вчинили.

 рим≥нальний кодекс ”крањни складаЇтьс¤ ≥з «агальноњ та ќсобливоњ частин, норми ¤ких нерозривно повТ¤зан≥ м≥ж собою. ѕри цьому, кожна статт¤ кодексу маЇ самост≥йне значенн¤ ≥ одночасно Ї складовою частиною вс≥Їњ сукупност≥ норм, що утворюють в≥дпов≥дну частину кодексу ≥ кодекс у ц≥лому. “ому зм≥ст кожноњ статт≥ кодексу враховуЇ, але не повторюЇ положенн¤ ≥нших статей ≥ у той же час не протир≥чить ≥ншим статт¤м. ” звТ¤зку з цим, при вир≥шенн≥ питанн¤ про вчиненн¤ того або ≥ншого злочину ≥ призначенн¤ покаранн¤ за нього сл≥д застосовувати норми обох частин  рим≥нального кодексу.

ќсновним призначенн¤м  рим≥нального кодексу, його функц≥Їю Ї забезпеченн¤ правовими засобами охорони прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, власност≥, громадського пор¤дку та громадськоњ безпеки, довк≥лл¤, конституц≥йного устрою ”крањни в≥д злочинних пос¤гань, забезпеченн¤ миру ≥ безпеки людства, а також запоб≥ганн¤ злочинам.

“аким чином, обТЇктами крим≥нально-правового захисту Ї:

а) права ≥ свободи людини ≥ громад¤нина, п≥д ¤кими розум≥ютьс¤ закр≥плен≥ у  онституц≥њ ≥ законах ”крањни можливост≥ певноњ повед≥нки (д≥њ чи безд≥¤льност≥) ≥ндив≥д≥в.  ожне конкретне право чи свобода субТЇкта з необх≥дн≥стю включаЇ комплекс повноважень, а саме:

Ч право поводити себе певним чином (право на власну повед≥нку);

Ч право вимагати певноњ повед≥нки в≥д ≥нших субТЇкт≥в (право на чужу повед≥нку);

Ч право звертатис¤ до певних орган≥в держави за захистом у випадках порушень чи утрудненн¤ реал≥зац≥њ вказаних повноважень (право на домаганн¤).

 рим≥нально-правовий захист прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом визнанн¤  рим≥нальним кодексом злочинами кола д≥¤нь, що робл¤ть неможливим або утруднюють реал≥зац≥ю повноважень, ¤к≥ вход¤ть до зм≥сту прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, та визначенн¤ покаранн¤ за вчиненн¤ таких д≥¤нь;

б) власн≥сть Ч матер≥альн≥ ≥ нематер≥альн≥ обТЇкти, по в≥дношенню до ¤ких субТЇкт на законних п≥дставах маЇ права (повноваженн¤) волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤:

Ч право волод≥нн¤ Ч передбачена законом можлив≥сть фактичного перебуванн¤ обТЇкт≥в власност≥ у певних субТЇкт≥в (власник≥в);

Ч право користуванн¤ Ч передбачене законом повноваженн¤ власника експлуатувати обТЇкти права власност≥ з метою одержанн¤ певних матер≥альних, культурних та ≥нших виг≥д;

Ч право розпор¤дженн¤ Ч надана власнику можлив≥сть за власним розсудом вир≥шувати долю належних йому обТЇкт≥в власност≥.

 рим≥нально-правовий захист власност≥ пол¤гаЇ у визнанн≥  рим≥нальним кодексом злочинами кола д≥¤нь, що робл¤ть неможливим або утруднюють реал≥зац≥ю вказаних повноважень власника та визначенн≥ покаранн¤ за вчиненн¤ таких д≥¤нь;

в) громадський пор¤док Ч стан сусп≥льних в≥дносин, що в≥дпов≥даЇ правилам ≥ умовам, встановленим нормами права.

“аким чином, у крим≥нальному прав≥ пон¤тт¤ громадського пор¤дку повТ¤зуЇтьс¤ виключно з дотриманн¤м припис≥в норм права ≥ практично Ї тотожним пон¤ттю правопор¤дку. —л≥д зазначити, що у загальн≥й теор≥њ права громадський пор¤док трактуЇтьс¤ ширше Ч ¤к стан сусп≥льних в≥дносин, ¤кий в≥дпов≥даЇ вимогам не лише норм права, а й ≥нших соц≥альних норм: морал≥, звичањв, норм громадських орган≥зац≥й тощо.

 рим≥нально-правовий захист громадського пор¤дку пол¤гаЇ у визнанн≥  рим≥нальним кодексом злочинами кола д≥¤нь, що привод¤ть стан сусп≥льних в≥дносини у нев≥дпов≥дн≥сть з правилами ≥ умовами, ¤к≥ щодо них встановлюють норми права;

г) громадська безпека Ч стан захищеност≥ життЇво важливих ≥нтерес≥в особи, сусп≥льства ≥ держави в≥д внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х загроз. ќсновними обТЇктами громадськоњ безпеки Ї:

Ч людина, њњ житт¤ ≥ здоровТ¤, честь ≥ г≥дн≥сть, недоторканн≥сть, права ≥ свободи;

Ч матер≥альн≥ ≥ духовн≥ ц≥нност≥ сусп≥льства;

Ч конституц≥йний устр≥й, суверен≥тет ≥ територ≥альна ц≥л≥сн≥сть держави.

 рим≥нально-правовий захист громадськоњ безпеки пол¤гаЇ у визнанн≥  рим≥нальним кодексом злочинами кола д≥¤нь, що ставл¤ть або можуть поставити п≥д загрозу стан захищеност≥ вказаних обТЇкт≥в, та визначенн≥ покаранн¤ за вчиненн¤ таких д≥¤нь;

і) довк≥лл¤ Ч природне середовище, в ¤кому ≥снуЇ людство ≥ щодо ¤кого встановлено певний правовий режим.

ќтже, обТЇктом крим≥нально-правового захисту Ї не природне середовище взагал≥, а лише т≥ його складов≥ частини, щодо ¤ких нормами права встановлен≥ певн≥ стандарти ≥ нормативи, а злочинами визнаютьс¤ лише пр¤мо передбачен≥  рим≥нальним кодексом д≥¤нн¤, що порушують ц≥ стандарти ≥ нормативи.

 рим≥нально-правовий захист довк≥лл¤ пол¤гаЇ у визнанн≥  рим≥нальним кодексом злочинами кола д≥¤нь, ¤к≥ привод¤ть до порушенн¤ встановлених нормами права стандарт≥в ≥ норматив≥в природного середовища, та у визначенн≥ покаранн¤ за вчиненн¤ таких д≥¤нь;

д) конституц≥йний устр≥й ”крањни Ч система соц≥альних, економ≥чних ≥ пол≥тико-правових в≥дносин, ¤к≥ встановлен≥  онституц≥Їю ”крањни.  рим≥нально-правовий захист конституц≥йного устрою ”крањни зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом визнанн¤  рим≥нальним кодексом злочинами д≥¤нь, ¤к≥ пос¤гають на соц≥альн≥, економ≥чн≥ ≥ пол≥тико-правов≥ в≥дносини, що встановлен≥  онституц≥Їю та у визначенн≥ покаранн¤ за вчиненн¤ таких д≥¤нь;

е) забезпеченн¤ миру ≥ безпеки людства Ч д≥¤льн≥сть, спр¤мована на:

Ч збереженн¤ миру;

Ч попередженн¤ виникненн¤ рег≥ональних ≥ глобальних воЇнних конфл≥кт≥в;

Ч запоб≥ганн¤ виникненню ситуац≥й (наприклад, внасл≥док нерац≥онального природокористуванн¤, проведенн¤ ризикованих наукових експеримент≥в тощо), ¤к≥ можуть поставити п≥д загрозу саме ≥снуванн¤ людства.

 рим≥нально-правова охорона ц≥Їњ д≥¤льност≥ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом визнанн¤ злочинами д≥¤нь, що ставл¤ть п≥д загрозу збереженн¤ миру, спри¤ють виникненню або продовженню рег≥ональних ≥ глобальних воЇнних конфл≥кт≥в, або спри¤ють виникненню ситуац≥й, ¤к≥ можуть поставити п≥д загрозу ≥снуванн¤ людства або його частини, ≥ у визначенн≥ покаранн¤ за њх скоЇнн¤;

Ї) запоб≥ганн¤ злочинам Ч система державних ≥ недержавних заход≥в, що спр¤мован≥ на усуненн¤ або послабленн¤ причин ≥ умов злочинност≥ та корекц≥ю повед≥нки ос≥б, схильних до вчиненн¤ злочин≥в. „≥тке визначенн¤  рим≥нальним кодексом ознак д≥¤нь, що визнаютьс¤ злочинами, ≥ встановленн¤ м≥р покаранн¤ за њх вчиненн¤ Ї одним з ефективних заход≥в запоб≥ганн¤ злочинам.

2.  рим≥нальний кодекс ”крањни забезпечуЇ охорону прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, власност≥, громадського пор¤дку та громадськоњ безпеки, довк≥лл¤, конституц≥йного устрою ”крањни в≥д злочинних пос¤гань, забезпеченн¤ миру ≥ безпеки людства, а також запоб≥ганн¤ злочинам шл¤хом, по-перше, визначенн¤ ознак тих сусп≥льно небезпечних д≥¤нь (д≥њ або безд≥¤льност≥), ¤к≥ визнаютьс¤ злочинами, ≥, по-друге, шл¤хом встановленн¤ виду ≥ м≥ри покаранн¤, що повинн≥ застосовуватись до ос≥б, що вчинили злочин. “аким чином,  рим≥нальний кодекс, визначаючи певн≥ д≥¤нн¤ ¤к злочини ≥ призначаючи покаранн¤ за њх вчиненн¤, заборон¤Ї зд≥йсненн¤ таких д≥¤нь п≥д загрозою застосуванн¤ певного покаранн¤.

« цього випливаЇ, що будь-¤ке д≥¤нн¤, що пр¤мо не визначаЇтьс¤  рим≥нальним кодексом ¤к злочин, нав≥ть за умови його сусп≥льноњ небезпеки ≥ виникненн¤ в його результат≥ шк≥дливих насл≥дк≥в, не т¤гне за собою крим≥нально-правового покаранн¤.

—татт¤ 2.ѕ≥дстава крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥

1. ѕ≥дставою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї вчиненн¤ особою сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, ¤ке м≥стить склад злочину, передбаченого цим  одексом.

2. ќсоба вважаЇтьс¤ невинуватою у вчиненн≥ злочину ≥ не може бути п≥ддана крим≥нальному покаранню, доки њњ вину не буде доведено в законному пор¤дку ≥ встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Ќ≥хто не може бути прит¤гнений до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за той самий злочин б≥льше одного разу.

1.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть Ї найт¤жчим видом юридичноњ в≥дпов≥дальност≥, правовим насл≥дком вчиненн¤ злочину ≥ пол¤гаЇ у застосуванн≥ до особи, ¤ка вчинила злочин, державного примусу у форм≥ покаранн¤, передбаченого чинним  одексом.

—оц≥альна та юридична сутн≥сть крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ пол¤гаЇ у тому, що вона:

Ч Ї реакц≥Їю держави на вчинений особою злочин;

Ч Ї оф≥ц≥йною державною оц≥нкою в обвинувальному вироку суду д≥¤нн¤ ¤к злочину, а особи, що його вчинила, ¤к злочинц¤;

Ч обумовлюЇ настанн¤ певних неспри¤тливих насл≥дк≥в дл¤ особи, що вчинила злочин, у вигл¤д≥ передбачених чинним  одексом санкц≥й.

ƒл¤ того, щоб вчинене д≥¤нн¤ стало п≥дставою виникненн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, необх≥дно, щоб воно в≥дпов≥дало ознакам складу певного злочину, передбаченого чинним  одексом.

—клад злочину Ч сукупн≥сть передбачених чинним  одексом обТЇктивних ≥ субТЇктивних ознак, при на¤вност≥ ¤ких д≥¤нн¤ визнаЇтьс¤ злочином. ≤накше кажучи, склад злочину в≥д≥граЇ роль своЇр≥дноњ юридичноњ модел≥ вид≥в злочин≥в.

≈лементами складу злочину Ї:

Ч обТЇкт злочину Ч це те, проти чого спр¤мований злочин, тобто те, чому в≥н спричин¤Ї або може запод≥¤ти шкоду. як обТЇкт злочину можуть виступати ц≥нност≥, перерахован≥ у []{1_1}ч. 1 ст. 1;

Ч обТЇктивна сторона злочину Ч це те, ¤к злочин ви¤вл¤Їтьс¤ у реальн≥й д≥йсност≥. ¬она охоплюЇ вчинене д≥¤нн¤, злочинн≥ насл≥дки та причинний звТ¤зок м≥ж ними, м≥сце, час, спос≥б, зас≥б та обставини вчиненого д≥¤нн¤;

Ч субТЇкт злочину Ч це ф≥зична особа, ¤ка Ї осудною ≥ дос¤гла встановленого чинним  одексом[]{1_22} (ст. 22) в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за даний злочин. ” де¤ких випадках дл¤ визнанн¤ особи субТЇктом злочину кр≥м осудност≥ ≥ встановленого в≥ку необх≥дна на¤вн≥сть де¤ких ≥нших, спец≥альних ознак (так званий спец≥альний субТЇкт), наприклад, належн≥сть до ≥ноземного громад¤нства, певне службове становище тощо;

Ч субТЇктивна сторона злочину Ч це псих≥чне ставленн¤ особи до вчинюваноњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, передбаченоњ чинним  одексом, та насл≥дк≥в, що настали або можуть настати в результат≥ њњ д≥њ чи безд≥¤льност≥. —убТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ у вин≥ субТЇкта, ¤ка може бути у форм≥ умислу або необережност≥. —утн≥сть р≥зних вид≥в умислу та необережност≥ визначаЇтьс¤ у []{1_24}ст. 24 ≥ []{1_25} 25.

¬≥дсутн≥сть у д≥¤нн≥ хоча б одн≥Їњ з ознак, що вход¤ть до складу злочину, виключаЇ можлив≥сть квал≥ф≥кувати це д≥¤нн¤ ¤к злочин, а тому не даЇ п≥дстав дл¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

« викладеного випливаЇ, що саме лише бажанн¤ особи вчинити певне сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, њњ переконанн¤ у необх≥дност≥ ≥ обірунтованост≥ таких д≥¤нь, висловлюванн¤ про бажанн¤ њх вчинити, ¤кщо вони не супроводжуютьс¤ певними д≥¤нн¤ми, спр¤мованими на њх реал≥зац≥ю у д≥йсн≥сть, не Ї злочинами ≥ не можуть бути п≥дставою дл¤ виникненн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

2. []{1_2}„. 2 ст. 2 чинного  одексу досл≥вно в≥дтворюЇ положенн¤ []{4_255_62}ч. 1 ст. 62  онституц≥њ ”крањни ≥ по сут≥ закр≥плюЇ основний принцип крим≥нального права демократичноњ правовоњ держави, у в≥дпов≥дност≥ з ¤ким особа вважаЇтьс¤ невинуватою у вчиненн≥ злочину ≥ не може бути п≥ддана крим≥нальному покаранню, доки њњ вину не буде доведено в законному пор¤дку ≥ встановлено обвинувальним вироком суду. ÷е означаЇ, що дл¤ визнанн¤ особи такою, що вчинила злочин ≥ п≥дданн¤ њњ встановленому покаранню необх≥дно:

Ч по-перше, набутт¤ законноњ сили в≥дпов≥дного обвинувального вироку суду щодо даноњ особи;

Ч по-друге, щоб суд, ¤кий вин≥с обвинувальний вирок, був створений у в≥дпов≥дност≥ з встановленим законом пор¤дком;

Ч по-третЇ, щоб дана категор≥¤ справ входила до юрисдикц≥њ суду, що њњ розгл¤нув;

Ч по-четверте, щоб розгл¤д справи у суд≥ зд≥йснювавс¤ у в≥дпов≥дност≥ з≥ встановленою крим≥нально-процесуальним законодавством процедурою.

3. ѕоложенн¤ []{1_2}ч. 3 ст. 2 вт≥люЇ у крим≥нальне законодавство положенн¤ []{4_255_61}ч. 1 ст. 61  онституц≥њ ”крањни, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кою н≥хто не може бути дв≥ч≥ прит¤гнений до юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ одного виду за одне й те саме правопорушенн¤.

«астосовуючи це положенн¤ чинного кодексу, сл≥д мати на уваз≥, що йдетьс¤ про неможлив≥сть прит¤гненн¤ особи б≥льше одного разу до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не за вчиненн¤ одного й того ж самого д≥¤нн¤, а за вчиненн¤ одного й того ж самого злочину, тобто за те д≥¤нн¤, що маЇ ознаки складу одного злочину. ¬ той же час, можлив≥ ситуац≥њ, коли одне й те саме д≥¤нн¤ маЇ ознаки склад≥в дек≥лькох злочин≥в, наприклад, хул≥ганства ≥ умисного знищенн¤ або пошкодженн¤ майна. ” цьому випадку особа прит¤гаЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за дек≥лька злочин≥в, хоча вони вчинен≥ одним д≥¤нн¤м.

–озд≥л ≤≤ «ј ќЌ ѕ–ќ  –»ћ≤ЌјЋ№Ќ” ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќ≤—“№

—татт¤ 3.«аконодавство ”крањни про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть

1. «аконодавство ”крањни про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть становить  рим≥нальний кодекс ”крањни, ¤кий ірунтуЇтьс¤ на  онституц≥њ ”крањни та загальновизнаних принципах ≥ нормах м≥жнародного права.

2. «акони ”крањни про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, прийн¤т≥ п≥сл¤ набранн¤ чинност≥ цим  одексом, включаютьс¤ до нього п≥сл¤ набранн¤ ними чинност≥.

3. «лочинн≥сть д≥¤нн¤, а також його каран≥сть та ≥нш≥ крим≥нально-правов≥ насл≥дки визначаютьс¤ т≥льки цим  одексом.

4. «астосуванн¤ закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за аналог≥Їю заборонено.

5. «акони ”крањни про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть повинн≥ в≥дпов≥дати положенн¤м, що м≥ст¤тьс¤ в чинних м≥жнародних договорах, згоду на обовТ¤зков≥сть ¤ких надано ¬ерховною –адою ”крањни.

1. ” юридичн≥й науц≥ ≥ практиц≥ пон¤тт¤ УзаконодавствоФ застосовуЇтьс¤ у широкому розум≥нн≥ ¤к сукупн≥сть закон≥в та ≥нших нормативно-правових акт≥в, ¤к≥ забезпечують правове регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин на територ≥њ держави, та у вузькому (власному) розум≥нн≥ лише ¤к сукупн≥сть закон≥в, прийн¤тих парламентом або референдумом.  оли йдетьс¤ про галузеве законодавство (Уцив≥льне законодавствоФ, Ус≥мейне законодавствоФ тощо), зм≥ст цих пон¤ть в≥дпов≥дно звужуЇтьс¤ ≥ охоплюЇ закони ≥ нормативн≥ акти (у широкому розум≥нн≥) або лише закони (у вузькому розум≥нн≥), що у своњй сукупност≥ утворюють певну галузь права.

’арактерною особлив≥стю законодавства про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть (крим≥нального законодавства) Ї те, що воно фактично складаЇтьс¤ з одного закону Ч  рим≥нального кодексу []{1_1}(див. коментар до ст. 1). ѕри цьому, звичайно,  рим≥нальний кодекс ірунтуЇтьс¤ на загальних принципах ≥ конкретних положенн¤х норм  онституц≥њ, ¤ка Ї основою усього нац≥онального законодавства, ≥ жоден нормативно-правовий акт не може њй протир≥чити. ¬иразом цього Ї те, що  рим≥нальний кодекс досл≥вно в≥дтворюЇ р¤д положень  онституц≥њ ”крањни []{1_2}(див., наприклад, коментар до ч. 2 ст. 2).

” той же час суттЇве значенн¤ дл¤ законодавства про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть мають загальновизнан≥ принципи ≥ норми м≥жнародного права. ÷е обумовлено визнанн¤м ”крањною пр≥оритету загальнолюдських ц≥нностей ≥ загальновизнаних принцип≥в м≥жнародного права, а також њњ прагненн¤м включитись у систему правових в≥дносин м≥ж державами на основ≥ взаЇмноњ поваги державного суверен≥тету ≥ демократичних засад м≥жнародного сп≥вроб≥тництва.

ѕри цьому сл≥д виходити з положень []{4_255_9}ч. 1 ст. 9  онституц≥њ ”крањни, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кою чинн≥ м≥жнародн≥ договори, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни, Ї частиною нац≥онального законодавства ”крањни.  р≥м цього, []{4_176_17}ч. 2 ст. 17 «акону ”крањни Уѕро м≥жнародн≥ договори ”крањниФ в≥д 22 грудн¤ 1993 р. встановлюЇ правило, у в≥дпов≥дност≥ з ¤ким, коли м≥жнародним договором ”крањни, згода на обовТ¤зков≥сть ¤кого надана ¬ерховною –адою ”крањни у форм≥ закону, встановлено ≥нш≥ правила, н≥ж т≥, що передбачен≥ законодавством ”крањни, застосовуютьс¤ правила м≥жнародного договору ”крањни. “аким чином, йдетьс¤ не про вс≥ норми м≥жнародного права, а про т≥ з них, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ у м≥жнародних договорах ”крањни, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни у форм≥ в≥дпов≥дного закону ”крањни.

ƒо числа найважлив≥ших м≥жнародно-правових акт≥в, згоду на обовТ¤зков≥сть ¤ких надано ¬ерховною –адою ”крањни ≥ ¤к≥ на ц≥й п≥дстав≥ стали частиною нац≥онального законодавства, належать:

Ч []{4_19_0}™вропейська конвенц≥¤ про видачу правопорушник≥в 1957 р.; []{4_48_0}ƒодатковий протокол до ™вропейськоњ конвенц≥њ про видачу правопорушник≥в 1975 р.; []{4_51_0}ƒругий додатковий протокол до ™вропейськоњ конвенц≥њ про видачу правопорушник≥в 1978 р.;

Ч []{4_22_0}™вропейська конвенц≥¤ про взаЇмну правову допомогу у крим≥нальних справах 1959 р.; []{4_446_0}ƒодатковий протокол до ™вропейськоњ конвенц≥њ про взаЇмну правову допомогу у крим≥нальних справах 1978 р.;

Ч []{4_29_0}™вропейська конвенц≥¤ про нагл¤д за умовно засудженими особами або умовно зв≥льненими особами 1964 р.;

Ч []{4_42_0}™вропейська конвенц≥¤ про передачу провадженн¤ у крим≥нальних справах 1972 р.;

Ч []{4_59_0} онвенц≥¤ про передачу засуджених ос≥б 1983 р.;

Ч []{4_69_0} онвенц≥¤ про в≥дмиванн¤, пошук, арешт та конф≥скац≥ю доход≥в, одержаних злочинним шл¤хом 1990 р.;

Ч []{4_144_0}ћ≥нська конвенц≥¤ про правову допомогу ≥ правов≥ в≥дносини у цив≥льних, с≥мейних ≥ крим≥нальних справах 1993 р.

ѕор¤док виконанн¤ на територ≥њ ”крањни зазначених ™вропейських конвенц≥й визначено []{4_345_0}≤нструкц≥Їю про пор¤док виконанн¤ ™вропейських конвенц≥й з питань крим≥нального судочинства, затвердженою наказами ћ≥н≥стерства юстиц≥њ ”крањни, √енеральноњ прокуратури ”крањни, —лужби безпеки ”крањни, ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни, ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ ”крањни, ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань 29 червн¤ 1999 р.

ќрганами, до компетенц≥њ ¤ких належить розгл¤д ≥ вир≥шенн¤ питань, повТ¤заних з виконанн¤м вказаних конвенц≥й, Ї ћ≥н≥стерство юстиц≥њ ”крањни (щодо справ, ¤к≥ перебувають на розгл¤д≥ в суд≥) ≥ √енеральна прокуратура ”крањни (щодо справ, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на стад≥њ розсл≥дуванн¤).

2. ѕ≥сл¤ набранн¤ чинност≥  рим≥нальним кодексом ”крањни закони ”крањни, ¤к≥ регулюють питанн¤, повТ¤зан≥ з крим≥нальною в≥дпов≥дальн≥стю, не можуть застосовуватис¤ ¤к самост≥йн≥ нормативно-правов≥ акти. ѕ≥сл¤ набранн¤ ними чинност≥ так≥ закони стають нев≥дТЇмними складовими частинами чинного  рим≥нального кодексу у вигл¤д≥ його нових статей, њх пункт≥в або частин, або њх нових редакц≥й. ” звТ¤зку з цим, ¤к показуЇ в≥дпов≥дна практика, так≥ закони починаютьс¤ словами: Уƒоповнити статтю  рим≥нального кодексуЕФ або: У¬икласти статтю  рим≥нального кодексу у так≥й редакц≥њЕФ.

3. ѕро злочинн≥сть д≥¤нн¤, а також його каран≥сть див. коментар до []{1_1}ч. 2 ст. 1.

4. јналог≥¤ Ї одним ≥з шл¤х≥в усуненн¤ прогалин у правовому регулюванн≥, тобто ситуац≥њ, при ¤к≥й в≥дсутн¤ норма права дл¤ врегулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, що можуть бути врегульован≥ правом ≥ потребують правового врегулюванн¤. ƒл¤ усуненн¤ прогалин у р¤д≥ галузей права, наприклад у цив≥льному законодавств≥, може застосовуватис¤ аналог≥¤ у форм≥ аналог≥њ закону, при ¤к≥й справа вир≥шуЇтьс¤ на основ≥ чинноњ норми права, що врегульовуЇ схож≥ в≥дносини, або аналог≥¤ права, при ¤к≥й справа вир≥шуЇтьс¤ на основ≥ загальних принцип≥в права (справедлив≥сть, р≥вн≥сть, гуман≥зм тощо). ” крим≥нальному законодавств≥ застосуванн¤ аналог≥њ неприпустимо. “ут д≥Ї принцип: немаЇ злочину Ч немаЇ ≥ покаранн¤, ¤кщо немаЇ закону, ¤кий њх встановлюЇ.

5.  оментар до []{1_3}ч. 5 ст. 3 див. також у []{1_1}ч. 2 ст. 1.

—татт¤ 4.„инн≥сть закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть у час≥

1. «акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть набираЇ чинност≥ через дес¤ть дн≥в з дн¤ його оф≥ц≥йного оприлюдненн¤, ¤кщо ≥нше не передбачено самим законом, але не ран≥ше дн¤ його опубл≥куванн¤.

2. «лочинн≥сть ≥ каран≥сть д≥¤нн¤ визначаютьс¤ законом про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кий д≥¤в на час вчиненн¤ цього д≥¤нн¤.

3. „асом вчиненн¤ злочину визнаЇтьс¤ час вчиненн¤ особою передбаченоњ законом про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть д≥њ або безд≥¤льност≥.

1. []{1_4}„. 1 ст. 4 конкретизуЇ щодо крим≥нального законодавства положенн¤ []{4_255_94}ч. 5 ст. 94  онституц≥њ ”крањни, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кою будь-¤кий закон ”крањни набираЇ чинност≥ через дес¤ть дн≥в з дн¤ його оф≥ц≥йного оприлюдненн¤, ¤кщо ≥нше не передбачено самим законом, але не ран≥ше дн¤ його опубл≥куванн¤. “аким чином, вих≥дною точкою дл¤ визначенн¤ дати набранн¤ чинност≥ законом про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, п≥д ¤ким сл≥д розум≥ти  рим≥нальний кодекс ≥ вс≥ т≥ зм≥ни ≥ доповненн¤, що можуть бути внесен≥ до нього у майбутньому, служать дн≥ його оф≥ц≥йного оприлюдненн¤ ≥ опубл≥куванн¤.

ќф≥ц≥йне оприлюдненн¤ закону Ч це доведенн¤ до загального в≥дома зм≥сту прийн¤того закону з метою ≥нформуванн¤ про його прийн¤тт¤ та створенн¤ умов дл¤ ознайомленн¤ з його зм≥стом, що пол¤гаЇ у в≥дпов≥дн≥й ≥нформац≥њ, ¤ка видаЇтьс¤ в≥д ≥мен≥ законодавчого органу, м≥стить повний ≥ гарантовано точний текст прийн¤того закону.

” в≥дпов≥дност≥ з []{4_255_94}ч. 2Ч4 ст. 94  онституц≥њ ”крањни оф≥ц≥йне оприлюдненн¤ закон≥в ”крањни Ї правом ≥ одночасно обовТ¤зком ѕрезидента ”крањни. Ќа ц≥й п≥дстав≥ питанн¤, повТ¤зан≥ з оф≥ц≥йним оприлюдненн¤м закон≥в, реіламентуютьс¤ []{4_278_1}”казом ѕрезидента ”крањни Уѕро пор¤док оф≥ц≥йного оприлюдненн¤ нормативно-правових акт≥в та набранн¤ ними чинност≥Ф в≥д 10 червн¤ 1997 р. ” в≥дпов≥дност≥ з цим ”казом закони ”крањни не п≥зн≥ш ¤к у пТ¤тнадц¤тиденний строк п≥сл¤ њх прийн¤тт¤ ¬ерховною –адою ”крањни ≥ п≥дписанн¤ ѕрезидентом ”крањни п≥дл¤гають оприлюдненню державною (украњнською) мовою в оф≥ц≥йних друкованих виданн¤х, до ¤ких в≥днос¤тьс¤: Уќф≥ц≥йний в≥сник ”крањниФ, У¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањниФ та газета У”р¤довий курТЇрФ. ѕри цьому, оф≥ц≥йне оприлюдненн¤ закон≥в зд≥йснюЇтьс¤ лише п≥сл¤ включенн¤ њх до ™диного державного реЇстру нормативних акт≥в та ≥з зазначенн¤м присвоЇного њм реЇстрац≥йного коду, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ ћ≥н≥стерством юстиц≥њ ”крањни.

«акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть може бути опубл≥кований також ≥ в ≥нших друкованих виданн¤х, але обовТ¤зково лише п≥сл¤ њх оф≥ц≥йного оприлюдненн¤. “ак≥ публ≥кац≥њ мають неоф≥ц≥йний, виключно ≥нформац≥йний характер. ¬они зд≥йснюютьс¤ в≥д ≥мен≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, в≥домчих орган≥в, видавництв, наукових установ тощо, а тому не гарантують повноњ в≥дпов≥дност≥ тексту, що публ≥куЇтьс¤, тексту прийн¤того ¬ерховною –адою ”крањни закону. “ому так≥ виданн¤ не сл≥д використовувати ≥ на них не можна посилатись при оф≥ц≥йному вир≥шенн≥ справи по сут≥.

“аким чином, оприлюдненн¤ закону Ч це ≥нформац≥¤ про прийн¤тт¤ закону та його зм≥ст, а опубл≥куванн¤ Ч це зас≥б доведенн¤ до загального в≥дома ц≥Їњ ≥нформац≥њ.

«а загальним правилом закон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть набираЇ чинност≥ через дес¤ть дн≥в п≥сл¤ його опубл≥куванн¤ у вказаних оф≥ц≥йних друкованих виданн¤х. ѕри цьому, ¤кщо закон опубл≥ковано у газет≥ У”р¤довий курТЇрФ ран≥ше, н≥ж у Уќф≥ц≥йному в≥снику ”крањниФ та У¬≥домост¤х ¬ерховноњ –ади ”крањниФ, в≥н набираЇ чинност≥ п≥сл¤ опубл≥куванн¤ у ц≥й газет≥.

” той же час допускаЇтьс¤ можлив≥сть у самому закон≥ передбачити ≥нш≥ строки набранн¤ ним чинност≥, але не ран≥ше дн¤ його опубл≥куванн¤. ¬иконанн¤ ц≥Їњ умови покликано забезпечити умови дл¤ ознайомленн¤ ≥з зм≥стом новоприйн¤тих закон≥в, що, безумовно, повинно спри¤ти повн≥й та ефективн≥й його реал≥зац≥њ Ч адже неможливо в≥рно реал≥зовувати закон, не ознайомившись з його оф≥ц≥йно встановленим текстом.

¬становленн¤ значно б≥льших н≥ж дес¤ть дн≥в строк≥в практикуЇтьс¤ дл¤ набранн¤ чинност≥ значних за своњм обТЇмом закон≥в або закон≥в, що внос¤ть, у пор≥вн¤нн≥ з в≥дпов≥дними попередн≥ми законами, суттЇв≥ зм≥ни у врегулюванн¤ певних в≥дносин, а це потребуЇ б≥льшого часу дл¤ вивченн¤ зм≥сту таких закон≥в ≥ проведенн¤ певних заход≥в дл¤ забезпеченн¤ њх реал≥зац≥њ.

ѕрикладом може служити  рим≥нальний кодекс ”крањни, що коментуЇтьс¤. ¬≥н був прийн¤тий ¬ерховною –адою ”крањни 5 кв≥тн¤ 2001 р. ≥, у в≥дпов≥дност≥ з п. 1 розд. ≤ його ѕрик≥нцевих ≥ перех≥дних положень, набрав чинност≥ з 1 вересн¤ 2001 р.

«акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть д≥Ї до його скасуванн¤ чи зам≥ни новим законом, а ¤кщо закон було прийн¤то на певний строк, Ч до зак≥нченн¤ такого строку.

2. ƒ≥¤нн¤ визнаЇтьс¤ злочином ≥ Ї п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ особи, що його вчинила, до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо у момент зд≥йсненн¤ цього д≥¤нн¤ була чинна норма крим≥нального закону, що визнавала його злочином ≥ визначала покаранн¤ за нього. ѕри в≥дсутност≥ такого закону будь-¤ке д≥¤нн¤, до ¤ких би насл≥дк≥в воно не призвело, не може визнаватис¤ злочином ≥ не Ї п≥дставою дл¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

3. „асом вчиненн¤ злочину вважаЇтьс¤ момент вчиненн¤ особою д≥¤нн¤, ¤ке утворюЇ обТЇктивну сторону злочину, а при сп≥вучаст≥ у злочин≥ Ч вчиненн¤ цього д≥¤нн¤ виконавцем.

—татт¤ 5.«воротна д≥¤ закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть у час≥

1. «акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кий скасовуЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤ або помТ¤кшуЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, маЇ зворотну д≥ю у час≥, тобто поширюЇтьс¤ на ос≥б, що вчинили в≥дпов≥дн≥ д≥¤нн¤ до набранн¤ таким законом чинност≥, у тому числ≥ на ос≥б, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ або в≥дбули покаранн¤, але мають судим≥сть.

2. «акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, що встановлюЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤ або посилюЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, не маЇ зворотноњ д≥њ в час≥.

3. «акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кий частково помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть, а частково њњ посилюЇ, маЇ зворотну д≥ю в час≥ лише у т≥й частин≥, ¤ка помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть.

1. ѕоложенн¤ []{1_5}ч. 1 ст. 5 Ї формою вт≥ленн¤ у крим≥нальне законодавство положенн¤ []{4_255_58}ч. 1 ст. 58  онституц≥њ ”крањни, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кою закони та ≥нш≥ нормативно-правов≥ акти не мають зворотноњ д≥њ в час≥, кр≥м випадк≥в, коли вони помТ¤кшують або скасовують в≥дпов≥дальн≥сть особи.

—касуванн¤ злочинност≥ ≥ караност≥ д≥¤нн¤, помТ¤кшенн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за нього зд≥йснюютьс¤ шл¤хом виданн¤ закону, ¤кий виключаЇ ≥з зм≥сту  рим≥нального кодексу окрем≥ статт≥ або вносить в≥дпов≥дн≥ зм≥ни до окремих його статей.

«аконом, що скасовуЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤, вважаЇтьс¤ закон, ¤кий не визнаЇ злочином д≥¤нн¤, ¤ке попередн≥м законом визнавалось злочином.

÷е означаЇ, що д≥¤нн¤, вчинене до набутт¤ чинност≥ законом про скасуванн¤ злочинност≥ цього д≥¤нн¤, вже не м≥стить складу злочину, а тому не Ї п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.  рим≥нальна справа щодо особи, ¤ка вчинила таке д≥¤нн¤, не може бути порушена, а порушена Ч п≥дл¤гаЇ припиненню за в≥дсутн≥стю складу злочину.

ќсоби, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ за так≥ д≥¤нн¤, п≥дл¤гають зв≥льненню в≥д покаранн¤, а особи, що вже в≥дбули покаранн¤, визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥.

«акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть вважаЇтьс¤ таким, що помТ¤кшуЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, у випадках коли:

Ч в≥н зменшуЇ встановлену ран≥ше максимальну або м≥н≥мальну межу покаранн¤;

Ч при незм≥нност≥ меж основного покаранн¤ виключаЇтьс¤ додаткове покаранн¤, що було ран≥ше передбачене ¤к обовТ¤зкове або факультативне, або передбачаЇтьс¤ факультативно-додаткове покаранн¤, що ран≥ше було обовТ¤зковим;

Ч при незм≥нност≥ меж основного покаранн¤ передбачаЇтьс¤ мТ¤к≥ший, н≥ж ≥снував ран≥ше, вид додаткового покаранн¤;

Ч при незм≥нност≥ меж основного покаранн¤ передбачаЇтьс¤ той же вид додаткового покаранн¤, але ≥з зменшеною максимальною або м≥н≥мальною межею покаранн¤;

Ч зам≥сть одн≥Їњ в≥дносно-визначеноњ санкц≥њ запроваджуЇтьс¤ альтернативна санкц≥¤, ¤ка передбачаЇ мТ¤кше покаранн¤:

Ч альтернативна санкц≥¤, не зм≥нюючи меж основного покаранн¤ встановлюЇ мТ¤к≥ший другий вид альтернативного покаранн¤;

Ч статт¤ закону, що д≥¤в ран≥ше, не мала под≥лу на частини, а в≥дпов≥дна статт¤ нового закону складаЇтьс¤ з дек≥лькох частин, одна з ¤ких помТ¤кшуЇ покаранн¤ за д≥¤нн¤, ¤ке п≥дпадаЇ п≥д њњ д≥ю.

2. ѕоложенн¤ []{1_5}ч. 2 ст. 5 Ї формою вт≥ленн¤ у крим≥нальне законодавство положенн¤ []{4_255_58}ч. 2 ст. 58  онституц≥њ ”крањни, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кою н≥хто не може в≥дпов≥дати за д≥¤нн¤, ¤к≥ на час њх вчиненн¤ не визнавалис¤ законом ¤к правопорушенн¤. —аме тому на в≥дм≥ну в≥д закону, ¤кий скасовуЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤ або помТ¤кшуЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за злочинне д≥¤нн¤, закон, що встановлюЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤ або посилюЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, не маЇ зворотноњ д≥њ в час≥.

¬становленн¤ злочинност≥ ≥ караност≥ д≥¤нн¤, посиленн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за нього зд≥йснюютьс¤ шл¤хом виданн¤ закону, ¤кий включаЇ до зм≥сту  рим≥нального кодексу окрем≥ статт≥ або вносить в≥дпов≥дн≥ зм≥ни до окремих його статей.

«аконом, що встановлюЇ злочинн≥сть д≥¤нн¤, вважаЇтьс¤ закон, ¤кий визнаЇ злочином д≥¤нн¤, ¤ке попередн≥м законом не визнавалось злочином.

÷е означаЇ, що д≥¤нн¤, ¤ке ран≥ше не визнавалось злочином, вчинене п≥сл¤ набутт¤ чинност≥ законом про встановленн¤ злочинност≥ цього д≥¤нн¤, вже м≥стить склад злочину, а тому Ї п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ” той же час, ¤кщо д≥¤нн¤, ¤ке стало визнаватис¤ злочином, було вчинене до набутт¤ чинност≥ законом про встановленн¤ злочинност≥ цього д≥¤нн¤, воно вважаЇтьс¤ таким, що не м≥стить складу злочину, а тому не Ї п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

«акон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть вважаЇтьс¤ таким, що посилюЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, у випадках коли;

Ч в≥н зб≥льшуЇ встановлену ран≥ше максимальну або м≥н≥мальну межу покаранн¤;

Ч при незм≥нност≥ меж основного покаранн¤ включаЇтьс¤ додаткове покаранн¤ ¤к обовТ¤зкове або передбачаЇтьс¤ обовТ¤зкове додаткове покаранн¤, що ран≥ше було факультативно-додатковим;

Ч при незм≥нност≥ меж основного покаранн¤ передбачаЇтьс¤ сувор≥ший, н≥ж ≥снував ран≥ше, вид додаткового покаранн¤;

Ч при незм≥нност≥ меж основного покаранн¤ передбачаЇтьс¤ той же вид додаткового покаранн¤, але ≥з б≥льшою максимальною або м≥н≥мальною межею покаранн¤;

Ч зам≥сть одн≥Їњ в≥дносно-визначеноњ санкц≥њ запроваджуЇтьс¤ альтернативна санкц≥¤, ¤ка передбачаЇ сувор≥ше покаранн¤;

Ч альтернативна санкц≥¤, не зм≥нюючи меж основного покаранн¤, встановлюЇ сувор≥ший другий вид альтернативного покаранн¤;

Ч статт¤ закону, що д≥¤в ран≥ше, не мала под≥лу на частини, а в≥дпов≥дна статт¤ нового закону складаЇтьс¤ з дек≥лькох частин, одна з ¤ких передбачаЇ сувор≥ше покаранн¤ за д≥¤нн¤, ¤ке п≥дпадаЇ п≥д њњ д≥ю.

3. якщо новий закон одними своњми нормами помТ¤кшуЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть (див. коментар до ч. 1 ц≥Їњ статт≥), а ≥ншими посилюЇ њњ (див. коментар до ч. 2 ц≥Їњ статт≥), зворотну д≥ю в час≥ мають лише т≥ його норми, ¤к≥ помТ¤кшують крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть.

—татт¤ 6.„инн≥сть закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть щодо злочин≥в, вчинених на територ≥њ ”крањни

1. ќсоби, ¤к≥ вчинили злочини на територ≥њ ”крањни, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за цим  одексом.

2. «лочин визнаЇтьс¤ вчиненим на територ≥њ ”крањни, ¤кщо його було почато, продовжено, зак≥нчено або припинено на територ≥њ ”крањни.

3. «лочин визнаЇтьс¤ вчиненим на територ≥њ ”крањни, ¤кщо його виконавець або хоча б один ≥з сп≥вучасник≥в д≥¤в на територ≥њ ”крањни.

4. ѕитанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть дипломатичних представник≥в ≥ноземних держав та ≥нших громад¤н, ¤к≥ за законами ”крањни ≥ м≥жнародними договорами, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни, не Ї п≥дсудн≥ у крим≥нальних справах судам ”крањни, в раз≥ вчиненн¤ ними злочину на територ≥њ ”крањни вир≥шуЇтьс¤ дипломатичним шл¤хом.

1. „. 1 ст. 6 закр≥плюЇ територ≥альний принцип визначенн¤ д≥њ крим≥нального закону у простор≥: особи, ¤к≥ вчинили на територ≥њ ”крањни д≥¤нн¤, що визнаЇтьс¤  рим≥нальним кодексом ”крањни злочином, п≥дл¤гають прит¤гненню до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, передбачен≥й цим кодексом.

ѕон¤тт¤ особи охоплюЇ ф≥зичних ос≥б, ¤к≥ не користуютьс¤ правом особистоњ недоторканност≥ ≥ дипломатичного ≥мун≥тету та мають громад¤нство ”крањни (громад¤ни), громад¤нство ≥ншоњ держави (≥ноземц≥), дек≥лькох ≥нших держав (б≥патриди), а також ос≥б без громад¤нства (апатриди).

” в≥дпов≥дност≥ з≥ []{4_93_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державний кордон ”крањниФ в≥д 4 листопада 1991 р. територ≥Їю ”крањни Ї суша, води, надра, пов≥тр¤ний прост≥р, що обмежен≥ л≥н≥Їю ≥ вертикальною поверхнею, що проходить по ц≥й л≥н≥њ ≥ Ї державним кордоном ”крањни.

“еритор≥¤ ”крањни включаЇ:

а) сушу (сухопутну територ≥ю) в межах державного кордону ”крањни;

б) води (водну територ≥ю), до ¤ких належать:

Ч внутр≥шн≥ територ≥альн≥ води Ч води р≥чок, озер та ≥нших водойм на територ≥њ ”крањни, води морських порт≥в ”крањни, води заток, бухт, лиман≥в, проток, береги ¤ких повн≥стю належать ”крањн≥, води прикордонних р≥чок до середини головного фарватеру;

Ч територ≥альн≥ прибережн≥ морськ≥ води шириною 12 морських миль в≥д л≥н≥њ найб≥льшого в≥дпливу (морська мил¤ дор≥внюЇ 1853 м).

ћорськ≥ води, що знаход¤тьс¤ за межами територ≥альних прибережних вод будь-¤коњ держави, утворюють так зване в≥дкрите море ≥ в≥днос¤тьс¤ до нейтральних вод;

в) пов≥тр¤ний прост≥р Ч частина атмосфери, розташована над сухопутною та водною територ≥Їю ”крањни.

ѕов≥тр¤ний прост≥р, що знаходитьс¤ не над сухопутною або водною територ≥Їю будь-¤коњ держави, утворюЇ так званий в≥дкритий пов≥тр¤ний прост≥р ≥ в≥дноситьс¤ до нейтрального пов≥тр¤ного простору;

г) надра Ч прост≥р п≥д поверхнею сухопутноњ ≥ водноњ територ≥њ ”крањни до центру «емл≥.

ƒо територ≥њ ”крањни також в≥днос¤тьс¤:

Ч в≥йськов≥ судна, що приписан≥ до порт≥в на територ≥њ ”крањни ≥ плавають п≥д прапором ”крањни, незалежно в≥д того, де вони перебувають Ч у в≥дкритому мор≥, в територ≥альних водах чи портах ≥нших держав;

Ч нев≥йськов≥ судна, що приписан≥ до порт≥в на територ≥њ ”крањни ≥ плавають п≥д прапором ”крањни Ч у в≥дкритому мор≥;

Ч в≥йськов≥ пов≥тр¤н≥ судна ”крањни, приписан≥ до аеропорт≥в на територ≥њ ”крањни, п≥д розп≥знавальним знаком ”крањни, де б вони не знаходились Ч у в≥дкритому пов≥тр¤ному простор≥, у пов≥тр¤ному простор≥ чи на аеродром≥ ≥ншоњ держави;

Ч нев≥йськов≥ пов≥тр¤н≥ судна ”крањни, ¤к≥ приписан≥ до аеропорт≥в на територ≥њ ”крањни, знаход¤тьс¤ п≥д розп≥знавальним знаком ”крањни, Ч у в≥дкритому пов≥тр¤ному простор≥;

Ч територ≥¤ дипломатичних представництв ”крањни за кордоном;

Ч територ≥¤ розташуванн¤ в≥йськових частин «бройних —ил ”крањни за кордоном.

“еритор≥альна чинн≥сть  рим≥нального кодексу ”крањни поширюЇтьс¤ на ≥ноземн≥ нев≥йськов≥ судна, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у територ≥альних водах чи порту ”крањни, з ¤ких, зг≥дно з []{4_93_29}п. 5 ст. 28 «акону ”крањни Уѕро державний кордон ”крањниФ, ¤кщо ≥нше не передбачено м≥жнародними договорами ”крањни, прикордонн≥ в≥йська ”крањни мають право зн≥мати, затримувати ≥ передавати органам д≥знанн¤ ≥ сл≥дства ос≥б, ¤к≥ вчинили злочин ≥ п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за законодавством ”крањни.

” той же час, не вважаЇтьс¤ територ≥Їю ”крањни територ≥¤, на ¤к≥й розташован≥ дипломатичн≥ представництва ≥нших держав в ”крањн≥, в≥йськов≥ судна, що приписан≥ до порт≥в на територ≥њ ≥нших держав ≥ плавають п≥д њх прапорами, що знаход¤тьс¤ в територ≥альних водах чи портах ”крањни, а також в≥йськов≥ пов≥тр¤н≥ судна ≥нших держав, приписан≥ до аеропорт≥в на њх територ≥њ п≥д њх розп≥знавальним знаком, що знаход¤тьс¤ у пов≥тр¤ному простор≥ чи на аеродром≥ ”крањни. ¬≥дпов≥дно, на ц≥ обТЇкти не поширюЇтьс¤ територ≥альна чинн≥сть  рим≥нального кодексу ”крањни.

2. ћовне (ф≥лолог≥чне) тлумаченн¤ ч. 2 ст. 6 з врахуванн¤м протиставного сполучника УабоФ у текст≥, що коментуЇтьс¤, даЇ п≥дстави дл¤ висновку про те, що злочин визнаЇтьс¤ вчиненим на територ≥њ ”крањни, ¤кщо будь-¤ка стад≥¤ злочинного д≥¤нн¤ була вчинена або, розпочавшись, припинена на територ≥њ ”крањни. ≤накше кажучи, злочин визнаЇтьс¤ вчиненим на територ≥њ ”крањни, ¤кщо д≥¤нн¤, що утворюють його обТЇктивну сторону, вчинен≥ на територ≥њ ”крањни:

Ч розпочат≥ ≥ зак≥нчен≥ на територ≥њ ”крањни;

Ч розпочат≥ за межами територ≥њ ”крањни, але зак≥нчен≥ або припинен≥ на њњ територ≥њ. Ќаприклад, ¤кщо виготовленн¤ п≥дробних недержавних ц≥нних папер≥в зд≥йснювалос¤ у ‘ранц≥њ, а њх збут та використанн¤ Ч в ”крањн≥ ([]{1_224}ст. 224);

Ч зд≥йснен≥ за межами територ≥њ ”крањни, але злочинн≥ результати наступили на њњ територ≥њ. Ќаприклад, л≥так зам≥новано в аеропорту на територ≥њ ≥ншоњ крањни, а вибух в≥дбувс¤ у пов≥тр¤ному простор≥ над територ≥Їю ”крањни;

Ч розпочат≥ ≥ припинен≥ на територ≥њ ”крањни при умов≥, що в д≥¤нн¤х, вчинених на територ≥њ ”крањни, Ї ознаки складу злочину;

Ч розпочат≥ на територ≥њ ”крањни ≥ зак≥нчен≥ за њњ межами при умов≥, що в д≥¤нн¤х, вчинених на територ≥њ ”крањни, Ї ознаки складу злочину (див. також коментар до []{1_13}ст. 13Ч17).

3. ” випадках, коли умисний злочин вчин¤Їтьс¤ в результат≥ умисного д≥¤нн¤ дек≥лькох субТЇкт≥в злочину (сп≥вучасник≥в), в≥н визнаЇтьс¤ таким, що вчинений на територ≥њ ”крањни, ¤кщо хоч один ≥з сп≥вучасник≥в (виконавець, орган≥затор, п≥дбурювач або пос≥бник) д≥¤в на територ≥њ ”крањни ≥ в його д≥¤нн≥ Ї ознаки складу злочину, передбаченого чинним  одексом (див. також коментар до []{1_26}ст. 26Ч31).

4. ¬≥дпов≥дно до м≥жнародно-правових акт≥в ≥ чинного законодавства ”крањни (до найважлив≥ших з них в≥днос¤тьс¤, наприклад, []{4_25_1}¬≥денська конвенц≥¤ про дипломатичн≥ зносини в≥д 18 кв≥тн¤ 1961 р., []{4_26_0}¬≥денська конвенц≥¤ про консульськ≥ зносини в≥д 24 кв≥тн¤ 1963 р., []{4_8_0} онвенц≥¤ про прив≥лењ та ≥мун≥тети ќбТЇднаних Ќац≥й в≥д 13 лютого 1946 р., в≥дпов≥дн≥ м≥жнародн≥ договори, в ¤ких бере участь ”крањна, []{4_98_1}«акон ”крањни Уѕро д≥ю м≥жнародних договор≥в на територ≥њ ”крањниФ в≥д 10 грудн¤ 1991 р., []{4_158_0}ѕоложенн¤ про дипломатичн≥ представництва та консульськ≥ установи ≥ноземних держав в ”крањн≥ в≥д 10 червн¤ 1993 р. та р¤д ≥нших акт≥в) дипломатичн≥ представники ≥ноземних держав та де¤к≥ ≥нш≥ особи волод≥ють дипломатичною недоторканн≥стю (дипломатичним ≥мун≥тетом). ÷е означаЇ, у раз≥ вчиненн¤ цими особами злочину на територ≥њ ”крањни вони не п≥дсудн≥ по крим≥нальних справах судам ”крањни ≥ питанн¤ щодо њх в≥дпов≥дальност≥ вир≥шуЇтьс¤ дипломатичним шл¤хом.

ƒипломатична недоторканн≥сть може бути повною ≥ обмеженою.

ѕовна недоторканн≥сть обумовлюЇ неп≥дсудн≥сть по крим≥нальних справах судам ”крањни щодо будь-¤ких д≥й, незалежно в≥д того, вчинен≥ вони при виконанн≥ оф≥ц≥йних функц≥й чи у будь-¤ких ≥нших, наприклад, побутових в≥дносинах.

ќбмежена недоторканн≥сть обумовлюЇ вказану неп≥дсудн≥сть виключно щодо д≥й, вчинених при зд≥йсненн≥ певною посадовою особою њњ оф≥ц≥йних функц≥й.

” той же час, на ос≥б, ¤к≥ волод≥ють дипломатичною повною чи обмеженою недоторканн≥стю, може бути поширена крим≥нальна юрисдикц≥¤ ”крањни, ¤кщо в≥дпов≥дна держава дасть ¤сно виражену згоду на це ≥ позбавить таку особу дипломатичного ≥мун≥тету.

ƒо ос≥б, на ¤ких розповсюджуЇтьс¤ повна або обмежена дипломатична недоторканн≥сть, в≥днос¤тьс¤: √енеральний —екретар ќќЌ, його пом≥чники та ≥нш≥ посадов≥ особи ќќЌ, а також члени њх с≥мей; представники ≥ноземних держав, члени парламентських делегац≥й, а також на п≥дстав≥ взаЇмност≥ сп≥вроб≥тники делегац≥й ≥ноземних держав, ¤к≥ прињзд¤ть в ”крањну чи проњжджають через нењ транзитом дл¤ участ≥ в м≥жнародних переговорах, м≥жнародних конференц≥¤х та нарадах або з ≥ншими оф≥ц≥йними дорученн¤ми, члени с≥мей цих ос≥б, ¤к≥ њх супроводжують, ¤кщо вони не Ї громад¤нами ”крањни; дипломатичн≥ агенти Ч посол, посланник, пов≥рений у справах; члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, що мають дипломатичний ранг, Ч радники, торгов≥ представники, в≥йськов≥ аташе, перш≥, друг≥ ≥ трет≥ секретар≥, заступники торгових представник≥в, пом≥чники аташе ≥ члени с≥мей вказаних ос≥б, ¤кщо вони не Ї громад¤нами ”крањни; дипломатичн≥ курТЇри при виконанн≥ своњх обовТ¤зк≥в; дипломатичн≥ агенти, акредитован≥ в ≥нш≥й держав≥, ¤к≥ транзитом проњжджають через територ≥ю ”крањни, ≥ члени њх с≥мей, ¤к≥ супроводжують вказаних ос≥б або сл≥дують окремо, щоб приЇднатис¤ до них або повернутис¤ у свою державу; дипломатичн≥ агенти, ¤к≥ Ї громад¤нами ”крањни або пост≥йно в н≥й проживають, Ч лише щодо оф≥ц≥йних д≥й, вчинених ними при виконанн≥ своњх функц≥й; адм≥н≥стративно-техн≥чний персонал дипломатичних представництв ≥ члени його с≥мей; консульськ≥ посадов≥ особи консульськоњ установи, ¤ким доручено виконанн¤ консульських функц≥й.

ѕри зТ¤совуванн≥ обс¤гу дипломатичного ≥мун≥тету консульських посадових ос≥б ≥ консульських службовц≥в, а також сп≥вроб≥тник≥в адм≥н≥стративно-техн≥чного та обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, а також член≥в с≥мей цих ос≥б, необх≥дно звертатись ≥ до конкретних угод м≥ж ”крањною та в≥дпов≥дними державами про заснуванн¤ дипломатичного чи консульського представництва. ÷ими угодами вказаним особам на п≥дстав≥ взаЇмност≥ може бути надано б≥льшого обс¤гу ≥мун≥тету, н≥ж це передбачаЇтьс¤ загальними м≥жнародно-правовими актами.

—татт¤ 7.„инн≥сть закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть щодо злочин≥в, вчинених громад¤нами ”крањни або особами без громад¤нства за межами ”крањни

1. √ромад¤ни ”крањни та особи без громад¤нства, що пост≥йно проживають в ”крањн≥, ¤к≥ вчинили злочини за њњ межами, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за цим  одексом, ¤кщо ≥нше не передбачено м≥жнародними договорами ”крањни, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни.

2. якщо особи, зазначен≥ у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, за вчинен≥ злочини зазнали крим≥нального покаранн¤ за межами ”крањни, вони не можуть бути прит¤гнен≥ в ”крањн≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥ злочини.

1. „. 1 ст. 7 доповнюЇ територ≥альний принцип в≥дпов≥дальност≥ за злочини, вчинен≥ на територ≥њ ”крањни, ¤кий встановлюЇтьс¤ []{1_6}ст. 6, нац≥ональним принципом в≥дпов≥дальност≥ за злочини, вчинен≥ за межами територ≥њ ”крањни. ќстанн≥й в≥дображаЇ необмежений у простор≥ правовий звТ¤зок ф≥зичноњ особи з ”крањною ≥ знаходить св≥й ви¤в у њх взаЇмних правах ≥ обовТ¤зках, у тому числ≥ ≥ у њњ обовТ¤зку нести в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ за межами ”крањни злочин≥в, передбачених њњ  рим≥нальним кодексом. ” громад¤н ”крањни такий звТ¤зок з украњнською державою ≥, в≥дпов≥дно, њх взаЇмн≥ права ≥ обовТ¤зки виникають з факту на¤вност≥ у них громад¤нства ”крањни.

–озповсюдженн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ злочин≥в за межами ”крањни на ос≥б без громад¤нства, що пост≥йно проживають в ”крањн≥, маЇ дещо ≥нш≥ п≥дстави.

ќсоби без громад¤нства Ч це особи, ¤ких жодна держава в≥дпов≥дно до свого законодавства не вважаЇ своњми громад¤нами. “аким чином, у ц≥Їњ категор≥њ ф≥зичних ос≥б в≥дсутнЇ громад¤нство будь-¤коњ держави, а значить ≥ в≥дпов≥дн≥ взаЇмн≥ права ≥ обовТ¤зки. ” той же час, у в≥дпов≥дност≥ з []{4_255_26}ч. 1 ст. 26  онституц≥њ ”крањни, особи без громад¤нства, що перебувають в ”крањн≥ на законних п≥дставах, користуютьс¤ тими самими правами ≥ свободами, а також несуть так≥ сам≥ обовТ¤зки, ¤к ≥ громад¤ни ”крањни, Ч за вин¤тками, встановленими  онституц≥Їю, законами чи м≥жнародними договорами ”крањни. «в≥дси випливаЇ, що у ос≥б без громад¤нства, що пост≥йно на законних п≥дставах проживають в ”крањн≥, лише з нею ≥снують взаЇмн≥ права ≥ обовТ¤зки, у тому числ≥ ≥ обовТ¤зок нести в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ злочин≥в, передбачених  рим≥нальним кодексом ”крањни.

ѕрит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинен≥ нею за межами ”крањни злочини передбачаЇ необх≥дн≥сть точного встановленн¤ того, що дана особа на момент вчиненн¤ цього злочинного д≥¤нн¤ була громад¤нином ”крањни чи особою без громад¤нства, що пост≥йно проживаЇ в ”крањн≥ на законних п≥дставах.

” в≥дпов≥дност≥ ≥з []{4_403_0}«аконом ”крањни Уѕро громад¤нство ”крањниФ в≥д 18 с≥чн¤ 2001 р. громад¤ни ”крањни Ч це особи, ¤к≥ набули громад¤нства ”крањни в пор¤дку, передбаченому законами ”крањни та м≥жнародними договорами ”крањни.

√ромад¤нами ”крањни Ї:

Ч ус≥ громад¤ни колишнього —–—–, ¤к≥ на момент проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни (24 серпн¤ 1991 р.) пост≥йно проживали на територ≥њ ”крањни;

Ч особи, незалежно в≥д раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, мовних чи ≥нших ознак, ¤к≥ на момент набранн¤ чинност≥ []{4_91_0}«аконом ”крањни Уѕро громад¤нство ”крањниФ в≥д 08 жовтн¤ 1991 р., проживали в ”крањн≥ ≥ не були громад¤нами ≥нших держав;

Ч особи, ¤к≥ прибули в ”крањну на пост≥йне проживанн¤ п≥сл¤ 13 листопада 1991 р. ≥ ¤ким у паспорт≥ громад¤нина колишнього —–—– зразка 1974 р. органами внутр≥шн≥х справ ”крањни внесено напис У√ромад¤нин ”крањниФ, а також д≥ти таких ос≥б, ¤к≥ прибули разом з батьками в ”крањну, ¤кщо на момент прибутт¤ в ”крањну вони не дос¤гли повнол≥тт¤;

Ч особи, ¤к≥ набули громад¤нства ”крањни в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни та м≥жнародних договор≥в ”крањни.

ѕри цьому особи, зазначен≥ у п. 1, Ї громад¤нами ”крањни з 24 серпн¤ 1991 р., зазначен≥ у п. 2, Ч з 13 листопада 1991 р., а у п. 3 Ч з моменту внесенн¤ в≥дм≥тки у паспорт≥ про громад¤нство ”крањни.

¬казаним законом встановлено, що документами, ¤к≥ п≥дтверджують громад¤нство ”крањни, Ї:

Ч паспорт громад¤нина ”крањни;

Ч св≥доцтво про належн≥сть до громад¤нства ”крањни;

Ч паспорт громад¤нина ”крањни дл¤ вињзду за кордон;

Ч тимчасове посв≥дченн¤ громад¤нина ”крањни;

Ч проњзний документ дитини;

Ч дипломатичний паспорт;

Ч службовий паспорт;

Ч посв≥дченн¤ особи мор¤ка;

Ч посв≥дченн¤ члена ек≥пажу;

Ч посв≥дченн¤ особи на поверненн¤ в ”крањну.

2. якщо громад¤ни ”крањни або особи без громад¤нства, що на законних п≥дставах пост≥йно проживають в ”крањн≥, за вчинен≥ д≥¤нн¤, ¤к≥  рим≥нальним кодексом ”крањни визнаютьс¤ злочином, вже зазнали крим≥нального покаранн¤ за межами ”крањни, вони не можуть за т≥ ж сам≥ д≥¤нн¤ бути прит¤гнен≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ в ”крањн≥. ѕри цьому не маЇ значенн¤, де було вчинене таке д≥¤нн¤: на територ≥њ ”крањни чи за њњ межами. ÷е положенн¤ чинного  одексу Ї вт≥ленн¤м у крим≥нальне законодавство норми, що м≥ститьс¤ у []{4_255_61}ч. 1 ст. 61  онституц≥њ ”крањни, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кою н≥хто не може бути дв≥ч≥ прит¤гнений до юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ одного виду за одне й те саме правопорушенн¤ (див. також коментар до []{1_2}ч. 3 ст. 2).

—л≥д зазначити, що  рим≥нальний кодекс 1960 року не м≥стив ≥мперативного припису про неможлив≥сть прит¤гненн¤ вказаних категор≥й ос≥б до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ в ”крањн≥, але м≥стив норму ([]{4_24_5}ч. 3 ст. 5), ¤ка надавала можлив≥сть суду в≥дпов≥дно помТ¤кшити призначене цим особам покаранн¤ або повн≥стю зв≥льнити в≥д його в≥дбуванн¤.

—татт¤ 8.„инн≥сть закону про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть щодо злочин≥в, вчинених ≥ноземц¤ми або особами без громад¤нства за межами ”крањни

≤ноземц≥ або особи без громад¤нства, що не проживають пост≥йно в ”крањн≥, ¤к≥ вчинили злочини за њњ межами, п≥дл¤гають в ”крањн≥ в≥дпов≥дальност≥ за цим  одексом у випадках, передбачених м≥жнародними договорами або ¤кщо вони вчинили передбачен≥ цим  одексом особливо т¤жк≥ злочини проти прав ≥ свобод громад¤н ”крањни або ≥нтерес≥в ”крањни.

1. ” ст. 8 йдетьс¤ про ≥ноземц≥в Ч ос≥б, ¤к≥ мають громад¤нство ≥нших держав, та ос≥б без громад¤нства, що не проживають пост≥йно в ”крањн≥. ÷≥ субТЇкти не мають з ”крањною правових звТ¤зк≥в, ¤к≥ обумовлюють њх взаЇмн≥ права та обовТ¤зки, у тому числ≥ обовТ¤зок нести крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ за межами ”крањни злочин≥в, передбачених њњ  рим≥нальним кодексом, але за певних умов вони п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за так≥ злочини.

ѕо-перше, коли це пр¤мо передбачено д≥ючими м≥жнародними договорами ”крањни ≥ на њх п≥дстав≥ до  рим≥нального кодексу внесено в≥дпов≥дн≥ норми, що передбачають крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за так≥ злочини. Ќаприклад, на п≥дстав≥ []{4_6_1}ћ≥жнародноњ конвенц≥њ по боротьб≥ з п≥дробкою грошових знак≥в, що була укладена у ∆енев≥ 20 кв≥тн¤ 1929 р., до  рим≥нального кодексу ”крањни включено норму, ¤ка передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за виготовленн¤ або збут ≥ноземноњ валюти ([]{1_199}ст. 199), у в≥дпов≥дност≥ з Ѕрюсельскою конвенц≥Їю Уѕро з≥ткненн¤ суден на мор≥ ≥ про наданн¤ допомоги на мор≥Ф в≥д 23 вересн¤ 1910 р. Ч норм, що передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за неподанн¤ допомоги при з≥ткненн≥ пароплав≥в ([]{1_284}ст. 284) та ≥н.

ѕо-друге, коли вказан≥ субТЇкти вчинили за межами ”крањни передбачен≥ чинним  одексом особливо т¤жк≥ злочини проти прав ≥ свобод громад¤н ”крањни, що Ї одн≥Їю з форм реал≥зац≥њ норми конституц≥йного положенн¤, ¤ке зобовТ¤зуЇ ”крањну іарантувати п≥клуванн¤ та захист своњм громад¤нам, ¤к≥ перебувають за њњ межами ([]{4_255_25}ч. 3 ст. 25  онституц≥њ ”крањни).

ѕо-третЇ, коли вказан≥ субТЇкти вчинили за межами ”крањни передбачен≥ чинним  одексом особливо т¤жк≥ злочини, що нанос¤ть шкоду пол≥тичним, економ≥чним та ≥ншим ≥нтересам ”крањни.

ќсобливо т¤жкими злочинами Ї злочини, за ¤к≥ передбачено покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад дес¤ть рок≥в або дов≥чне позбавленн¤ вол≥ (див. коментар до []{1_12}ч. 5 ст. 12).

—татт¤ 9.ѕравов≥ насл≥дки засудженн¤ особи за межами ”крањни

1. ¬ирок суду ≥ноземноњ держави може бути врахований, ¤кщо громад¤нин ”крањни, ≥ноземець або особа без громад¤нства були засуджен≥ за злочин, вчинений за межами ”крањни, та знову вчинили злочин на територ≥њ ”крањни.

2. ¬≥дпов≥дно до частини першоњ ц≥Їњ статт≥ рецидив злочин≥в, нев≥дбуте покаранн¤ або ≥нш≥ правов≥ насл≥дки вироку суду ≥ноземноњ держави враховуютьс¤ при квал≥ф≥кац≥њ нового злочину, призначенн≥ покаранн¤, зв≥льненн≥ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або покаранн¤.

1. „. 1 ст. 9 встановлюЇ можлив≥сть врахуванн¤ вироку суду ≥ноземноњ держави щодо громад¤н ”крањни, ≥ноземц≥в або ос≥б без громад¤нства, ¤к≥ були засуджен≥ за злочин, вчинений за межами ”крањни, при вир≥шенн≥ питанн¤ про прит¤гненн¤ њх до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за злочин, вчинений на територ≥њ ”крањни. « тексту норми вбачаЇтьс¤, що при цьому, по-перше, не маЇ значенн¤, визнаютьс¤ чи н≥ злочином чинним  одексом д≥¤нн¤, за ¤к≥ були засуджен≥ вказан≥ субТЇкти судом ≥ноземноњ держави за д≥¤нн¤, ≥, по-друге, вказаний вирок суду ≥ноземноњ держави може враховуватись ≥ ¤к обставина, ¤ка помТ¤кшуЇ покаранн¤, ≥ ¤к обставина, ¤ка обт¤жуЇ його.

2. „. 2 ст. 9 встановлюЇ обовТ¤зков≥сть при квал≥ф≥кац≥њ злочину, вчиненого на територ≥њ ”крањни, призначенн≥ крим≥нального покаранн¤, зв≥льненн≥ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або покаранн¤ за вчинений злочин, враховувати рецидив (повторн≥сть) злочин≥в, не в≥дбуте покаранн¤ за нього та ≥нш≥ правов≥ насл≥дки (наприклад, позбавленн¤ права займатис¤ певною д≥¤льн≥стю, зобовТ¤занн¤ в≥дшкодувати запод≥¤ну в результат≥ злочину матер≥альну шкоду тощо) вироку суду ≥ноземноњ держави.

—татт¤ 10.¬идача особи, ¤ка обвинувачуЇтьс¤ у вчиненн≥ злочину, та особи, ¤ка засуджена за вчиненн¤ злочину

1. √ромад¤ни ”крањни та особи без громад¤нства, що пост≥йно проживають в ”крањн≥, ¤к≥ вчинили злочини поза межами ”крањни, не можуть бути видан≥ ≥ноземн≥й держав≥ дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та в≥дданн¤ до суду.

2. ≤ноземц≥, ¤к≥ вчинили злочини на територ≥њ ”крањни ≥ засуджен≥ за них на п≥дстав≥ цього  одексу, можуть бути передан≥ дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ за вчинений злочин т≥й держав≥, громад¤нами ¤коњ вони Ї, ¤кщо така передача передбачена м≥жнародними договорами ”крањни.

3. ≤ноземц≥ та особи без громад¤нства, що пост≥йно не проживають в ”крањн≥, ¤к≥ вчинили злочини поза межами ”крањни ≥ перебувають на њњ територ≥њ, можуть бути видан≥ ≥ноземн≥й держав≥ дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ в≥дданн¤ до суду або передан≥ дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, ¤кщо така видача або передача передбачен≥ м≥жнародними договорами ”крањни.

1. „. 1 ст. 10 заборон¤Ї видавати громад¤н ”крањни та ос≥б без громад¤нства, що пост≥йно проживають в ”крањн≥, ≥ноземним державам дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та в≥дданн¤ до суду за вчинен≥ ними злочини поза межами ”крањни.

ўодо громад¤н ”крањни ц¤ заборона ірунтуЇтьс¤ на положенн¤х []{4_255_25}ч. 2 ст. 25  онституц≥њ ”крањни, у в≥дпов≥дност≥ з ¤кою громад¤нин ”крањни не може бути вигнаний за меж≥ ”крањни або виданий ≥нш≥й держав≥.

” ос≥б без громад¤нства в≥дсутнЇ громад¤нство будь-¤коњ держави, у тому числ≥ ≥ громад¤нство ”крањни. ” той же час, у в≥дпов≥дност≥ з []{4_255_26}ч. 1 ст. 26  онституц≥њ ”крањни особи без громад¤нства, що перебувають в ”крањн≥ на законних п≥дставах, користуютьс¤ тими самими правами ≥ свободами, а також несуть так≥ сам≥ обовТ¤зки, ¤к ≥ громад¤ни ”крањни, Ч за вин¤тками, встановленими  онституц≥Їю, законами чи м≥жнародними договорами ”крањни. “аким чином, у ц≥Їњ категор≥њ ос≥б лише з ”крањною ≥снують взаЇмн≥ юридичн≥ права ≥ обовТ¤зки, що ≥ дало п≥дстави розповсюдити на них, ¤к ≥ на громад¤н ”крањни, невидачу ≥ноземн≥й держав≥ дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та в≥дданн¤ до суду.

ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про невидачу ≥ноземн≥й держав≥ громад¤н ”крањни та ос≥б без громад¤нства, що пост≥йно проживають на територ≥њ ”крањни, дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та в≥дданн¤ до суду за злочин, вчинений поза межами ”крањни, необх≥дно точно встановити, що дана особа на момент вчиненн¤ такого злочину була громад¤нином ”крањни чи особою без громад¤нства, що на законних п≥дставах пост≥йно проживаЇ в ”крањн≥.

2. √ромад¤ни ≥нших держав, засуджен≥ судами ”крањни за вчиненн¤ на њњ територ≥њ злочин≥в, передбачених чинним  одексом, можуть бути передан≥ дл¤ в≥дбуванн¤ призначеного покаранн¤ т≥й держав≥, громад¤нами ¤коњ вони Ї, ¤кщо це передбачено д≥ючими м≥жнародними договорами ”крањни. ƒо таких м≥жнародно- правових документ≥в в≥днос¤тьс¤ []{4_53_1}Ѕерл≥нська  онвенц≥¤ про передачу ос≥б, засуджених до позбавленн¤ вол≥, дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ в держав≥, громад¤нами ¤коњ вони Ї, в≥д 28 травн¤ 1979 р., []{4_59_0} онвенц≥¤ про передачу засуджених ос≥б, прийн¤та державами Ч членами –ади ™вропи 21 березн¤ 1983 р., а також в≥дпов≥дн≥ двосторонн≥ договори ”крањни з р¤дом ≥ноземних держав.

3. √ромад¤ни ≥нших держав та особи без громад¤нства, ¤к≥ вчинили злочини поза межами ”крањни ≥ перебувають на њњ територ≥њ, але пост≥йно не проживають в ”крањн≥, можуть бути видан≥ ≥ноземн≥й держав≥ дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ в≥дданн¤ до суду або передан≥ дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ при на¤вност≥ одночасно двох умов:

Ч ¤кщо така видача або передача передбачен≥ м≥жнародними договорами ”крањни;

Ч ¤кщо вказан≥ субТЇкти своњми д≥¤ми не вчинили передбачен≥ чинним  одексом особливо т¤жк≥ злочини проти ≥нтерес≥в ”крањни або прав ≥ свобод њњ громад¤н.

—л≥д мати на уваз≥, що видача злочинц≥в (екстрадиц≥¤) зд≥йснюЇтьс¤ у сфер≥ м≥жнародних в≥дносин ≥ реіламентуЇтьс¤ в≥дпов≥дними угодами м≥ж державами.  р≥м того, у в≥дпов≥дност≥ з []{4_255_26}ч. 2 ст. 26  онституц≥њ ”крањни ≥ноземц¤м та особам без громад¤нства може бути надано притулок, що виключаЇ можлив≥сть њх видач≥ ≥ноземним державам. (див. також коментар до []{1_8}ст. 8).

</s10>

</r2>

<r3>

–озд≥л ≤≤≤ «Ћќ„»Ќ, …ќ√ќ ¬»ƒ» “ј —“јƒ≤ѓ

<s11>

—татт¤ 11.ѕон¤тт¤ злочину

1. «лочином Ї передбачене цим  одексом сусп≥льно небезпечне винне д≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть), вчинене субТЇктом злочину.

2. Ќе Ї злочином д≥¤ або безд≥¤льн≥сть, ¤ка хоча формально ≥ м≥стить ознаки будь-¤кого д≥¤нн¤, передбаченого цим  одексом, але через малозначн≥сть не становить сусп≥льноњ небезпеки, тобто не запод≥¤ла ≥ не могла запод≥¤ти ≥стотноњ шкоди ф≥зичн≥й чи юридичн≥й особ≥, сусп≥льству або держав≥.

1. јнал≥з ст. 11 даЇ п≥дстави дл¤ висновку, що пон¤тт¤ злочину включаЇ так≥ ознаки:

Ч на¤вн≥сть д≥¤нн¤;

Ч передбачен≥сть д≥¤нн¤ чинним  одексом;

Ч сусп≥льно небезпечний характер д≥¤нн¤;

Ч винн≥сть особи у вчиненн≥ д≥¤нн¤;

Ч вчиненн¤ д≥¤нн¤ субТЇктом злочину.

2. «лочин маЇ м≥сце лише тод≥, коли особою вчинене певне д≥¤нн¤. —т. 11 тлумачить терм≥н д≥¤нн¤, ¤к д≥ю або безд≥¤льн≥сть.

«лочинна д≥¤ Ч це активна форма повед≥нки особи.

«лочинна безд≥¤льн≥сть Ч це пасивна форма повед≥нки людини. ¬она маЇ м≥сце тод≥, коли на особу покладались законом, договором, випливали з профес≥йних, посадових, с≥мейних в≥дносин певн≥ обовТ¤зки ≥ особа њх не виконала.

3. Ќаступною ознакою пон¤тт¤ злочину Ї передбачен≥сть д≥¤нн¤ крим≥нальним законом. ÷е означаЇ, що злочин маЇ м≥сце лише тод≥, коли те чи ≥нше д≥¤нн¤ безпосередньо передбачено статтею ќсобливоњ частини  одексу.

4. —усп≥льна небезпека ¤к ознака злочину пол¤гаЇ в тому, що злочин запод≥юЇ або створюЇ загрозу запод≥¤нн¤ шкоди обТЇктам крим≥нально-правовоњ охорони. ÷¤ ознака виражаЇ соц≥альну сутн≥сть злочину. ѓњ називають матер≥альною ознакою злочину.

” теор≥њ крим≥нального права сусп≥льна небезпека визначаЇтьс¤ двома критер≥¤ми: характером ≥ ступенем. ’арактер сусп≥льноњ небезпечност≥ Ч це ¤к≥сний показник, що визначаЇтьс¤ групою соц≥альних ц≥нностей, на ¤к≥ пос¤гаЇ злочин, а також сп≥вставленн¤м у межах одного ≥ того ж обТЇкта окремих склад≥в злочину.

якраз за характером сусп≥льноњ небезпеки злочин≥в ≥ побудована ќсоблива частина  одексу.

Ќайб≥льш високий характер сусп≥льноњ небезпеки в сучасних умовах властивий злочинам проти основ нац≥ональноњ безпеки ”крањни (розд. ≤ ќсобливоњ частини  одексу), проти житт¤ та здоровТ¤ населенн¤ (розд. ≤≤), проти вол≥, чест≥ та г≥дност≥ особи (розд. ≤≤≤) тощо. —туп≥нь сусп≥льноњ небезпеки Ч це к≥льк≥сний показник. Ќа нього в межах окремого складу злочину впливають форма вини, мотив ≥ мета злочину, спос≥б вчиненн¤, обстановка, стад≥њ вчиненн¤ злочину, т¤жк≥сть насл≥дк≥в. Ќаприклад, крад≥жка, вчинена з метою отриманн¤ кошт≥в дл¤ збагаченн¤, ≥ крад≥жка, викликана складним матер≥альним становищем злочинц¤ будуть мати р≥зний ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки.

5. «лочин Ч це завжди винне д≥¤нн¤. ќсоба при вчиненн≥ злочину маЇ в≥дпов≥дне псих≥чне в≥дношенн¤ до вчинюваноњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, передбачених ќсобливою частиною  одексу, та њх насл≥дк≥в, виражене у форм≥ умислу або необережност≥.

∆одне д≥¤нн¤, ¤к≥ б небезпечн≥ насл≥дки не наступили, не може розгл¤датис¤ ¤к злочин, ¤кщо воно вчинене невинно. Ќаприклад, застосуванн¤ до винноњ особи ф≥зичного примусу, внасл≥док ¤кого особа не могла керувати своњми д≥¤ми, д≥њ непереборноњ сили тощо.

÷¤ ознака не була безпосередньо передбачена в []{4_24_7}ст. 7  рим≥нального  одексу 1960 року ¤к ознака злочину. јле в розробках вчених вона завжди називалась ¤к ознака злочину. ѕри цьому робилось посиланн¤ на []{4_24_3}ст. 3  рим≥нального  одексу 1960 року, ¤ка проголошувала, що крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранню п≥дл¤гаЇ лише особа, винна у вчиненн≥ злочину.

6. Ќовою ознакою пон¤тт¤ злочину за ст. 11 чинного  одексу Ї посиланн¤ на те, що злочинне д≥¤нн¤ вчинюЇтьс¤ субТЇктом злочину. ѕон¤тт¤ субТЇкта злочину дано в []{1_18}ст. 18. якщо д≥¤нн¤ вчинено особою, у ¤коњ в≥дсутн≥ ознаки субТЇкта злочину, то таке д≥¤нн¤ не можна вважати злочином, воно може визначатись т≥льки ¤к сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤.

7. ѕередбачен≥ ≥ проанал≥зован≥ ознаки пон¤тт¤ злочину безпосередньо вказан≥ в ст. 11. ћ≥ж тим у теор≥њ крим≥нального права називаЇтьс¤ ще одна ознака, характерна дл¤ пон¤тт¤ злочину. ћова йде про те, що за вчиненн¤ злочину завжди передбачаЇтьс¤ застосуванн¤ до винноњ особи покаранн¤. Ѕ≥льш≥сть вчених серед ознак пон¤тт¤ злочину називають каран≥сть д≥¤нн¤. ѕри цьому п≥дкреслюЇтьс¤, що крим≥нальний закон, заборон¤ючи певн≥ д≥¤нн¤, передбачаЇ за порушенн¤ цих заборон застосуванн¤ покаранн¤. ÷е не означаЇ, що передбачен≥ в крим≥нальному закон≥ покаранн¤ ([]{1_51}ст. 51Ч64) обовТ¤зково ≥ в ус≥х випадках повинн≥ застосовуватись за вчиненн¤ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤. ÷≥лий р¤д статей чинного  одексу передбачаЇ можлив≥сть зв≥льненн¤ особи, винноњ у вчиненн≥ злочину, в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або покаранн¤ ([]{1_44}ст. 44Ч49,[]{1_74} 74). ќднак це не зн≥маЇ тезу про каран≥сть ¤к обовТ¤зкову ознаку злочину. ѕокаранн¤ не може ≥снувати без вчиненн¤ злочину ≥ в звТ¤зку з цим може бути насл≥дком т≥льки реально вчиненого особою злочину. ¬казана ознака лог≥чно виводитьс¤ з пон¤тт¤ злочину, передбаченого чинним  одексом. “ому до названих ран≥ше ознак пон¤тт¤ злочину сл≥д додати ≥ таку ознаку, ¤к каран≥сть д≥¤нн¤. ƒоц≥льно в≥дм≥тити, що законодавець –ос≥њ безпосередньо вв≥в каран≥сть д≥¤нн¤ ¤к ознаку злочину.

8. ” ч. 2 ст. 11 передбачено положенн¤, зг≥дно з ¤ким при певних умовах д≥¤нн¤ не розгл¤даЇтьс¤ ¤к злочин. ћова йде про так зван≥ малозначн≥ д≥¤нн¤, в ¤ких:

Ч формально м≥ст¤тьс¤ ознаки д≥¤нн¤, передбаченого чинним  одексом, тобто формальна ознака злочину присутн¤;

Ч в≥дсутн¤ матер≥альна ознака злочину, тобто д≥¤нн¤ або зовс≥м не м≥ст¤ть сусп≥льноњ небезпеки або вона Ї м≥зерною.

” звТ¤зку з тим, що чинний  одекс декрим≥нал≥зував р¤д д≥¤нь з 1 вересн¤ 2001 р., вони не можуть розгл¤датись ¤к малозначн≥, тому що в≥дсутн¤ њх крим≥нально-правова заборона.

ћалозначн≥сть д≥¤нн¤ в звТ¤зку з в≥дсутн≥стю сусп≥льноњ небезпеки не м≥стить складу злочину, але може м≥стити склад ≥ншого правопорушенн¤, наприклад адм≥н≥стративного чи дисципл≥нарного. ¬ такому випадку до особи, ¤ка його вчинила, можуть застосовуватис¤ заходи адм≥н≥стративного чи дисципл≥нарного впливу, ¤к≥ не Ї крим≥нальним покаранн¤м.

</s11>

<s12>

—татт¤ 12. ласиф≥кац≥¤ злочин≥в

1. «алежно в≥д ступен¤ т¤жкост≥ злочини под≥л¤ютьс¤ на злочини невеликоњ т¤жкост≥, середньоњ т¤жкост≥, т¤жк≥ та особливо т¤жк≥.

2. «лочином невеликоњ т¤жкост≥ Ї злочин, за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше двох рок≥в, або ≥нше, б≥льш мТ¤ке покаранн¤.

3. «лочином середньоњ т¤жкост≥ Ї злочин, за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше пТ¤ти рок≥в.

4. “¤жким злочином Ї злочин, за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше дес¤ти рок≥в.

5. ќсобливо т¤жким злочином Ї злочин, за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад дес¤ть рок≥в або дов≥чного позбавленн¤ вол≥.

1.  ласиф≥кац≥¤ злочин≥в Ч це розпод≥л злочин≥в, передбачених чинним  одексом, на групи за певними ознаками. ¬ теор≥њ крим≥нального права злочини под≥л¤ютьс¤ в залежност≥ в≥д важливост≥ обТЇкта, ¤кий охорон¤Їтьс¤, способ≥в вчиненн¤ злочин≥в, форм вини тощо. «аконодавча класиф≥кац≥¤ злочин≥в зд≥йснена в ст. 12 за одн≥Їю з ознак Ч т¤жкост≥ злочину, в основу чого покладено ступ≥нь його сусп≥льноњ небезпеки, що виражаЇтьс¤ в санкц≥¤х статей. ¬  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року не було ч≥тко визначеноњ системи класиф≥кац≥њ злочин≥в, що створювало певн≥ ускладненн¤ на практиц≥.

2. ѕри класиф≥кац≥њ злочин≥в враховуютьс¤ максимальн≥ покаранн¤, передбачен≥ в статт¤х ќсобливоњ частини  одексу, а не т≥, ¤к≥ обираютьс¤ судом дл¤ конкретноњ особи. як передбачено в ст. 12, дл¤ злочин≥в невеликоњ т¤жкост≥ Ч це позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше двох рок≥в або ≥нше, б≥льш мТ¤ке покаранн¤; дл¤ злочин≥в середньоњ т¤жкост≥ Ч позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше пТ¤ти рок≥в; дл¤ т¤жких злочин≥в Ч позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше дес¤ти рок≥в. ќсобливо т¤жким Ї злочин, за ¤кий передбачене покаранн¤ в вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад дес¤ти рок≥в або дов≥чного позбавленн¤ вол≥.

ќск≥льки в ст. 12 в≥дсутнЇ посиланн¤, до ¤коњ групи за ступенем т¤жкост≥ можуть в≥дноситись необережн≥ злочини, то законодавець передбачаЇ включенн¤ таких злочин≥в до будь-¤коњ з перел≥чених чотирьох груп злочин≥в, в тому числ≥ ≥ до особливо т¤жких. ” чинному  одекс≥ м≥ст¤тьс¤ склади необережних злочин≥в, за ¤к≥ передбачено покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад дес¤ть рок≥в (наприклад, []{1_267}ч. 2 ст. 267,[]{1_274} ч. 2 ст. 274,[]{1_276} ч. 3 ст. 276 та ≥н.). ÷≥ злочини сл≥д вважати особливо т¤жкими на п≥дстав≥ ст. 12. ћ≥ж тим, така позиц≥¤ законодавц¤ Ї не безсп≥рною. як≥ б т¤жк≥ насл≥дки не наступили в≥д злочин≥в, сама по соб≥ необережна форма вини представл¤Ї значно меншу сусп≥льну небезпеку вчиненого, н≥ж при умисн≥й форм≥ вини. “ак≥ злочини не завжди можна в≥дносити до особливо т¤жких.

3. ћайже вс≥ ≥нститути ≥ норми «агальноњ частини  одексу повТ¤зан≥ з класиф≥кац≥Їю злочин≥в. “ак, в≥днесенн¤ злочин≥в до тоњ чи ≥ншоњ класиф≥кац≥йноњ групи впливаЇ на можлив≥сть зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, враховуЇтьс¤ при призначенн≥ покаранн¤, умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤, зам≥ни не в≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким, при застосуванн≥ амн≥ст≥њ тощо.

 ласиф≥кац≥¤ злочин≥в впливаЇ ≥ на побудову ќсобливоњ частини  одексу, зокрема на розпод≥л склад≥в злочин≥в на прост≥, квал≥ф≥кован≥, особливо квал≥ф≥кован≥ та з помТ¤кшуючими обставинами.  ласиф≥кац≥¤ злочин≥в зобовТ¤зуЇ при конструюванн≥ санкц≥й за злочини враховувати насл≥дки в≥днесенн¤ злочин≥в до тоњ чи ≥ншоњ групи в залежност≥ в≥д визначенн¤ вищоњ меж≥ позбавленн¤ вол≥.

</s12>

<s13>

—татт¤ 13.«ак≥нчений та незак≥нчений злочини

1. «ак≥нченим злочином визнаЇтьс¤ д≥¤нн¤, ¤ке м≥стить ус≥ ознаки складу злочину, передбаченого в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини цього  одексу.

2. Ќезак≥нченим злочином Ї готуванн¤ до злочину та замах на злочин.

1. ”  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року давалось визначенн¤ лише незак≥нченого злочину. „. 1 ст. 13 чинного  одексу визначаЇ пон¤тт¤ зак≥нченого злочину. «ак≥нчений злочин маЇ м≥сце тод≥, коли д≥¤нн¤ м≥стить ус≥ ознаки складу злочину, передбаченого в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу. „инний  одекс не м≥стить визначенн¤ пон¤тт¤ складу злочину, воно даЇтьс¤ в теор≥њ крим≥нального права. ƒо складу злочину вход¤ть чотири елементи: обТЇкт, обТЇктивна сторона, субТЇктивна сторона, субТЇкт злочину.  ожний з них маЇ певн≥ ознаки, ¤к≥ конкретизуютьс¤ в статт¤х ќсобливоњ частини  одексу. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим при на¤вност≥ повноњ в≥дпов≥дност≥ елемент≥в та њх ознак вчиненого д≥¤нн¤ елементам та њх ознакам конкретного складу злочину, передбаченого статт¤ми чинного  одексу.

ѕон¤тт¤ зак≥нченого та незак≥нченого злочину св≥дчать про усп≥шн≥сть та неусп≥шн≥сть зд≥йсненн¤ (виконанн¤) злочину (див. коментар до []{1_11}ст. 11), його завершенн¤ чи незавершенн¤. ¬чиненн¤ умисного злочину в багатьох випадках Ч поступальний процес, ¤кий м≥стить р¤д стад≥й. —аме њм ≥ присв¤чен≥ []{1_13}ст. 13Ч17 розд. III «агальноњ частини  одексу в сам≥й назв≥ м≥ститьс¤ вказ≥вка на стад≥њ злочину). ѕ≥д ними необх≥дно розум≥ти певн≥ етапи вчиненн¤ (розвитку) злочину, ¤к≥ суттЇво р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою ступенем реал≥зац≥њ умислу, тобто характером д≥¤нн¤ (д≥њ чи безд≥¤льност≥) та моментом њх припиненн¤.

2. —тад≥њ вчиненн¤ злочину Ї видами ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥, етапами реал≥зац≥њ злочинного нам≥ру ≥ тому можуть бути т≥льки у злочинах, вчинених з пр¤мим умислом (див. коментар до []{1_23}ч. 2 ст. 23). —туп≥нь реал≥зац≥њ умислу виражаЇтьс¤ в р≥зноман≥тних д≥¤нн¤х, ¤к≥ характеризують кожну стад≥ю вчиненн¤ злочину з обТЇктивно ≥снуючими м≥ж ними достатньо ч≥ткими межами. „им б≥льше реал≥зований умисел, тим у б≥льш≥й м≥р≥ зд≥йснено злочин, тим б≥льшу шкоду може запод≥¤ти чи запод≥юЇ винний. “ак, ступ≥нь реал≥зац≥њ умислу вбивц≥, що приц≥льно нав≥в зброю на потерп≥лого (незак≥нчений замах на вбивство), значно б≥льший, н≥ж тод≥, коли в≥н лише придбав зброю дл¤ вбивства (готуванн¤ до злочину).

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни у []{4_233_1}постанов≥ Уѕро практику призначенн¤ судами крим≥нального покаранн¤Ф в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22 розТ¤снив, що, визначаючи ступ≥нь громадськоњ небезпеки вчиненого злочину, суд повинен виходити, зокрема, ≥ з≥ стад≥й вчиненн¤ злочину.

—тад≥њ вчиненн¤ злочину в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою ≥ моментом зак≥нченн¤ злочинного д≥¤нн¤. ¬оно може бути зак≥нчено винним, але його вчиненн¤ може ≥ не вдатис¤ ≥ тому припинитис¤ на попередн≥х стад≥¤х (готуванн¤ до злочину або замаху на злочин). якщо злочин зак≥нчений, в≥н поглинаЇ попередн≥ етапи (стад≥њ) вчиненн¤, вони не мають самост≥йного значенн¤ ≥ не впливають на квал≥ф≥кац≥ю. ѕроте ц≥ стад≥њ мають самост≥йне юридичне значенн¤, коли злочин незак≥нчений з причин, ¤к≥ не залежали в≥д вол≥ винного. ” цих випадках його д≥¤нн¤ квал≥ф≥куютьс¤ в≥дпов≥дно ¤к готуванн¤ до злочину чи замах на злочин.

3. „инний  одекс визнаЇ злочинними та караними три стад≥њ вчиненн¤ злочину:

Ч готуванн¤ до злочину ([]{1_14}ст. 14);

Ч замах на злочин ([]{1_15}ст. 15);

Ч зак≥нчений злочин ([]{1_13}ч. 1 ст. 13).

ѕерш≥ дв≥ стад≥њ Ч готуванн¤ до злочину та замах на злочин нос¤ть найменуванн¤ (назву) Унезак≥нчений злочинФ ≥ Ї його видами.

4. ” зак≥нченому злочин≥ ≥снуЇ Їдн≥сть обТЇктивноњ ≥ субТЇктивноњ стор≥н. “ут винний повною м≥рою реал≥зував умисел, завершив злочин, виконав ус≥ д≥¤нн¤ (д≥њ чи безд≥¤льн≥сть), ¤к≥ складають обТЇктивну сторону складу злочину (див. коментар до []{1_2}ч. 1 ст. 2), спричинив шкоду обТЇкту. «ак≥нчен≥ злочини сформульован≥ в диспозиц≥¤х ќсобливоњ частини  одексу. ћомент зак≥нченн¤ злочину Ї р≥зним залежно в≥д конструкц≥њ складу злочину, в≥д опису ознак злочинного д≥¤нн¤ в закон≥. «а моментом зак≥нченн¤ злочини под≥л¤ютьс¤ на три види:

Ч злочини з матер≥альним складом;

Ч злочини з формальним складом;

Ч злочини з ус≥ченим складом.

5. «лочини з матер≥альним складом Ч це злочини, дл¤ обТЇктивноњ сторони ¤ких  рим≥нальний кодекс потребуЇ на¤вност≥ ¤к д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), так ≥ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в. “ому злочин з матер≥альним складом вважаЇтьс¤ зак≥нченим з того моменту, коли настав вказаний в диспозиц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу сусп≥льно небезпечний насл≥док. Ќаприклад, крад≥жка, граб≥ж або пошкодженн¤ майна Ї зак≥нченими з моменту спричиненн¤ майновоњ (матер≥альноњ) шкоди власност≥ ([]{1_185}ст. 185, []{1_186}186 та []{1_194}194), вбивство Ч з моменту запод≥¤нн¤ смерт≥ ≥нш≥й людин≥ ([]{1_115}ст. 115Ч119), а т≥лесн≥ ушкодженн¤ Ч з моменту завданн¤ р≥зноњ т¤жкост≥ шкоди здоровТю людини ([]{1_121}ст. 121Ч125 та []{1_128}128).

–¤д злочин≥в визначаЇтьс¤ законодавцем зак≥нченим з моменту порушенн¤ безпеки обТЇкта, створенн¤ можливост≥ (небезпеки, загрози) настанн¤ певноњ шкоди, що Ї своЇр≥дним видом сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в.

” цих випадках та у злочинах з матер≥альним складом, ¤кщо не настали вказан≥ в диспозиц≥њ даноњ статт≥ чинного  одексу сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки, може йтис¤ про незак≥нчений злочин (готуванн¤ до злочину або замах на злочин) або ж зовс≥м про в≥дсутн≥сть злочину.

6. «лочини з формальним складом Ч це злочини, дл¤ обТЇктивноњ сторони ¤ких чинний  одекс вимагаЇ на¤вност≥ т≥льки д≥¤нн¤ (д≥њ чи безд≥¤льност≥). “ому злочин з формальним складом визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ самого д≥¤нн¤ незалежно в≥д настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в. Ќаприклад, розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ ([]{1_328}ч. 1 ст. 328) вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту розголошенн¤ в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю.

Ќастанн¤ чи ненастанн¤ злочинних насл≥дк≥в при вчиненн≥ злочин≥в з формальним складом не впливаЇ на факт на¤вност≥ складу зак≥нченого злочину, але це не означаЇ, що така обставина не повинна враховуватис¤ при призначенн≥ покаранн¤ винному.

7. «лочини з ус≥ченим складом Ч це р≥зновид злочин≥в з формальним складом, вони Ї зак≥нченими з моменту вчиненн¤ самого д≥¤нн¤. ќсоблив≥сть њх пол¤гаЇ в тому, що момент зак≥нченн¤ злочину переноситьс¤ законодавцем на б≥льш ранню стад≥ю, тобто на стад≥ю готуванн¤ до злочину чи замаху на злочин. ѕо сут≥, в злочинах з ус≥ченим складом законодавець передбачаЇ в ќсоблив≥й частин≥  одексу в≥дпов≥дальн≥сть за замах на злочин, а ≥нколи за готуванн¤ до злочину ¤к за окрем≥ самост≥йн≥ зак≥нчен≥ злочини. ƒо такоњ конструкц≥њ законодавець вдаЇтьс¤ по найнебезпечн≥шим д≥¤нн¤м з метою посиленн¤ боротьби з ними на ранн≥х стад≥¤х. Ќаприклад, розб≥й ([]{1_187}ст. 187) Ї зак≥нченим злочином з моменту нападу з метою заволод≥нн¤ чужим майном, а вимаганн¤ ([]{1_189}ст. 189) Ч з моменту, коли поставлена вимога передач≥ чужого майна чи права на майно, або з моменту вчиненн¤ будь-¤ких ≥нших д≥й майнового характеру. —творенн¤ ус≥чених склад≥в даЇ можлив≥сть запоб≥гти помТ¤кшенню покаранн¤ за вчинене готуванн¤ до злочину чи замах на злочин ≥ розгл¤дати стад≥ю готуванн¤ до злочину ¤к замах на злочин.

8. ѕри вчиненн≥ злочину з ус≥ченим складом винна особа, ¤к правило, не зупин¤Їтьс¤ на стад≥њ юридично зак≥нченого злочину, не припин¤Ї його, а виконуЇ подальш≥ д≥¤нн¤, ¤к≥ охоплюютьс¤ цим же складом злочину, спр¤мован≥ на той же обТЇкт, ≥ спричин¤Ї шкоду. “аким чином, спостер≥гаЇтьс¤ р≥зниц¤ м≥ж юридичним ≥ фактичним зак≥нченн¤м злочину. ¬она маЇ значенн¤ при вир≥шенн≥ р¤ду питань, зокрема питанн¤ про визнанн¤ своЇчасност≥ необх≥дноњ оборони, коли юридично злочин зак≥нчено, а фактично пос¤ганн¤ продовжуЇтьс¤, ще не завершуЇтьс¤, ще Ї можлив≥сть сп≥вучаст≥ аж до зак≥нченн¤ фактичного пос¤ганн¤ на обТЇкт, ¤кий знаходитьс¤ п≥д охороною закону та ≥н.

9. ƒе¤к≥ особливост≥ притаманн≥ моменту зак≥нченн¤ злочин≥в, що тривають, ≥ продовжуваних. «лочин, що триваЇ, Ч це д≥¤ або безд≥¤льн≥сть, повТ¤зан≥ з наступним тривалим невиконанн¤м обовТ¤зк≥в, покладених на винного законом, п≥д погрозою крим≥нального пересл≥дуванн¤. ѕрикладом таких злочин≥в можуть бути: ухиленн¤ в≥д призову на строкову в≥йськову службу ([]{1_335}ст. 335), ухиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в на утриманн¤ д≥тей ([]{1_164}ст. 164), втеча з м≥сць позбавленн¤ вол≥ або з-п≥д варти ([]{1_393}ст. 393), нос≥нн¤, збер≥ганн¤ вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в чи вибухових речовин або вибухових пристроњв без передбаченого законом дозволу ([]{1_263}ч. 1 ст. 263), дезертирство ([]{1_408}ст. 408) та ≥н.

” злочинах, що тривають, склад зак≥нченого злочину маЇ м≥сце з моменту вчиненн¤ злочинноњ д≥њ або акту злочинноњ безд≥¤льност≥ ≥ безперервно триваЇ на стад≥њ зак≥нченого злочину до настанн¤ под≥й, ¤к≥ припин¤ють це д≥¤нн¤, цей злочинний стан винного. Ќаприклад, добров≥льне виконанн¤ винним своњх обовТ¤зк≥в, ¤вка з повинною, затриманн¤ органами влади тощо.

10. ѕродовжуваний злочин характеризуЇтьс¤ злочинними д≥¤ми, ¤к≥ мають Їдиний злочинний нам≥р (загальну мету) ≥ утворюють у своњй сукупност≥ Їдиний злочин (див. коментар до []{1_32}ч. 2 ст. 32). Ќаприклад, крад≥жка майна частинами, в дек≥лька прийом≥в. ѕродовжуваний злочин Ї зак≥нченим з моменту вчиненн¤ останнього злочинного д≥¤нн¤.

11. «ак≥нчений та незак≥нчений злочин Ч це сп≥вв≥дносн≥ пон¤тт¤, тому з визначенн¤ зак≥нченого злочину та ч. []{1_13}2 ст. 13, що незак≥нченим злочином Ї готуванн¤ до злочину та замах на злочин (види незак≥нченого злочину), випливаЇ: незак≥нчений злочин Ч це умисне сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤ (д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть), ¤ке не м≥стить ус≥х ознак злочину, передбаченого в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу, у звТ¤зку з тим, що злочин не було доведено до к≥нц¤ з причин, не залежних в≥д вол≥ винного. —аме визначенн¤ законодавцем готуванн¤ до злочину та замаху на злочин незак≥нченим злочином св≥дчить про те, що хоча вони ≥ Ї незак≥нченими, але Ї злочинами, з ус≥ма випливаючими з цього насл≥дками. «лочином визнаЇтьс¤ лише акт конкретного сусп≥льно небезпечного винного д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥) (див. коментар до []{1_11}ч. 1 ст. 11). “ому ≥ незак≥нчений злочин повинен бути таким же актом ≥ його пон¤тт¤ виключаЇ визнанн¤ злочином того чи ≥ншого стану св≥домост≥ особи, внутр≥шн≥х процес≥в, думок, про¤в≥в нам≥р≥в, њх формуванн¤ та ви¤вленн¤ умислу. ÷е ще не д≥¤нн¤, в ¤кому обТЇктивуЇтьс¤ умисел. “≥льки сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤ можуть бути заборонен≥ законом п≥д загрозою покаранн¤, т≥льки вони можуть розгл¤датис¤ ¤к злочин (зак≥нчений чи незак≥нчений). ѕон¤тт¤м злочину охоплюЇтьс¤ не лише зак≥нчений злочин, але ≥ незак≥нчений злочин, ¤к д≥¤нн¤ сусп≥льно небезпечн≥. ѕри цьому зг≥дно з []{1_14}ч. 2 ст. 14 готуванн¤ до злочину невеликоњ т¤жкост≥ не т¤гне за собою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

ѕ≥дставою дл¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за незак≥нчений злочин, ¤к ≥ за зак≥нчений, Ї склад злочину ([]{1_2}ч. 1 ст. 2). ѕри готуванн≥ до злочину ≥ замаху на злочин на¤вний склад Ч в≥дпов≥дно склад готуванн¤ до злочину чи склад замаху на злочин, що знаход¤ть своЇ в≥дбитт¤ в њх квал≥ф≥кац≥њ шл¤хом вказ≥вки на статтю про в≥дпов≥дальн≥сть за готуванн¤ до злочину або замах на злочин ≥ статтю ќсобливоњ частини  одексу, ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за зак≥нчений злочин ([]{1_16}ст. 16). ¬становленн¤ в≥дпов≥дальност≥ за незак≥нчений злочин дозвол¤Ї припин¤ти злочинну д≥¤льн≥сть на б≥льш ранн≥х стад≥¤х, стад≥њ готуванн¤ до злочину чи д≥¤нь, безпосередньо спр¤мованих на вчиненн¤ злочину, ≥ тим самим попереджувати спричиненн¤ шкоди ц≥нност¤м, ¤к≥ охорон¤ютьс¤ крим≥нальним законом. ” пор≥вн¤нн≥ ≥з зак≥нченим злочином незак≥нчений злочин за характером вчинених д≥й ≥ моментом њх припиненн¤ маЇ особливост≥ ≥ в≥дм≥нност≥, а в силу цього ≥ особливост≥ в≥дпов≥дальност≥. ƒобров≥льна в≥дмова в≥д злочину можлива лише при незак≥нченому злочин≥ ([]{1_17}ст. 17), бо т≥льки в цьому випадку особа може л≥кв≥дувати (припинити) створену нею небезпеку спричиненн¤ шкоди обТЇкту. ” незак≥нченому злочин≥ умисел винного повн≥стю не реал≥зований, обТЇктивна сторона не розвинена, не виконана, шкода обТЇкту не спричинена. Ќезак≥нчений злочин Ч це незд≥йснена можлив≥сть спричиненн¤ шкоди обТЇкту пос¤ганн¤, умисел на злочин не доводитьс¤ до к≥нц¤ з причин, незалежних в≥д вол≥ винного. «лочинна д≥¤льн≥сть припин¤Їтьс¤ у звТ¤зку з обставинами, ¤к≥ виникли всупереч вол≥ ≥ бажанню субТЇкта. ѕричини, з ¤ких злочин не було доведено до к≥нц¤, повинн≥ бути ви¤влен≥ та вказан≥ у вироков≥ суду. ¬они можуть бути р≥зноман≥тними, але у вс≥х випадках не залежать в≥д вол≥ винного ≥ св≥дчать про те, чому не вдалос¤ завершити злочин. Ќаприклад, недосв≥дчен≥сть, невм≥нн¤, нер≥шуч≥сть, недостатн¤ наполеглив≥сть (субТЇктивн≥ причини) або оп≥р потерп≥лого, затриманн¤ винного, втручанн¤ обТЇктивно випадкових обставин, ¤к≥ не дозволили довести злочинний нам≥р до к≥нц¤ (обТЇктивн≥ причини). Ќаприклад, √., перебуваючи в стан≥ алкогольного спТ¤н≥нн¤, проникнув через в≥кно веранди у будинок ћ. з метою крад≥жки його майна, склав у портфель р≥зн≥ реч≥, а пот≥м, знайшовши пл¤шку гор≥лки, випив њњ та заснув ≥, таким чином, з обТЇктивних причин не дов≥в злочин до к≥нц¤. ” такому стан≥ його ≥ ви¤вили потерп≥лий та прац≥вники м≥л≥ц≥њ.

якщо злочин не доведено до к≥нц¤ з власноњ вол≥ особи, то вона не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ внасл≥док добров≥льноњ в≥дмови в≥д злочину ([]{1_17}ст. 17). Ќезак≥нчений злочин може бути вчинено ¤к шл¤хом активноњ повед≥нки Ч д≥Їю, так ≥ пасивноњ Ч безд≥¤льн≥стю. «агальним дл¤ них Ї те, що вони (ц≥ д≥¤нн¤) спр¤мован≥ на скоЇнн¤ зак≥нченого злочину, на спричиненн¤ шкоди обТЇкту ≥ створюють дл¤ нього небезпеку. « обТЇктивноњ сторони при готуванн≥ до злочину особа створюЇ умови дл¤ вчиненн¤ злочину, а при замаху на злочин скоюЇ д≥¤нн¤, ¤ке безпосередньо спр¤моване на вчиненн¤ злочину. « субТЇктивноњ сторони незак≥нчений злочин може бути вчинено лише з пр¤мим умислом. “ут завжди маЇтьс¤ певна мета, а саме мета скоЇнн¤ зак≥нченого злочину. якщо особа не бажаЇ вчиненн¤ злочину, вона не може готуватись до нього ≥ робити спробу вчинити його. ¬≥дпов≥дальн≥сть за незак≥нчений злочин можлива лише при умисл≥ на вчиненн¤ певного конкретного злочину. якщо мотив ≥ (або) мета Ї обовТ¤зковими ознаками складу зак≥нченого злочину, вони повинн≥ бути ≥ в незак≥нченому злочин≥. якщо певн≥ час, м≥сце, спос≥б д≥њ також Ї обовТ¤зковими ознаками складу зак≥нченого злочину, вони повинн≥ бути щонайменше в мет≥ особи, ¤ка вчинила незак≥нчений злочин. —убТЇкт незак≥нченого злочину також повинен мати ознаки, ¤к≥ обовТ¤зков≥ дл¤ субТЇкта зак≥нченого злочину. «г≥дно з чинним  одексом крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за незак≥нчений злочин настаЇ за []{1_14}ст. 14 або []{1_15}15 «агальноњ частини  одексу ≥ за в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за зак≥нчений злочин, а при призначенн≥ покаранн¤ за незак≥нчений злочин суд, керуючись загальними засадами призначенн¤ покаранн¤, обставинами, ¤к≥ помТ¤кшують або обт¤жують покаранн¤ (див. коментар до []{1_65}ст. 65Ч67), враховуЇ ступ≥нь т¤жкост≥ вчиненого д≥¤нн¤, ступ≥нь зд≥йсненн¤ злочинного нам≥ру та причини, внасл≥док ¤ких злочин не було доведено до к≥нц¤ (див. коментар до []{1_68}ст. 68).

¬изначенн¤ ступен¤ т¤жкост≥ вчиненого особою д≥¤нн¤ при незак≥нченому злочин≥ таке ж, ¤к ≥ при зак≥нченому злочин≥. ≤нш≥ обставини, а саме ступ≥нь зд≥йсненн¤ злочинного нам≥ру та причини, внасл≥док ¤ких злочин не було доведено до к≥нц¤, характерн≥ лише дл¤ незак≥нченого злочину ≥ Ї додатковими критер≥¤ми визначенн¤ ступен¤ його сусп≥льноњ небезпеки. —туп≥нь зд≥йсненн¤ злочинного нам≥ру визначаЇтьс¤ стад≥Їю незак≥нченого злочину (готуванн¤ до злочину чи замах на злочин), на ¤к≥й злочин припинено, а також про¤вом самоњ стад≥њ Ч ступенем самого готуванн¤ чи замаху (зак≥нчений чи незак≥нчений замах).

ѕри готуванн≥ до злочину ступ≥нь зд≥йсненн¤ злочинного нам≥ру вимагаЇ зТ¤суванн¤, в ¤к≥й м≥р≥ реально були створен≥ умови дл¤ вчиненн¤ злочину, ¤кий ступ≥нь його п≥дготовки, наск≥льки реальн≥ та вагом≥ були сам≥ п≥дготовч≥ д≥њ, ¤к≥ вибран≥ засоби тощо.

ѕри замаху на злочин встановленн¤ ступен¤ зд≥йсненн¤ злочинного нам≥ру даЇ можлив≥сть визначити вид замаху, ступ≥нь близькост≥ настанн¤ сусп≥льно небезпечного насл≥дку, реально спричиненоњ шкоди та ≥н.

</s13>

<s14>

—татт¤ 14.√отуванн¤ до злочину

1. √отуванн¤м до злочину Ї п≥дшукуванн¤ або пристосуванн¤ засоб≥в чи знар¤дь, п≥дшукуванн¤ сп≥вучасник≥в або змова на вчиненн¤ злочину, усуненн¤ перешкод, а також ≥нше умисне створенн¤ умов дл¤ вчиненн¤ злочину.

2. √отуванн¤ до злочину невеликоњ т¤жкост≥ не т¤гне за собою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

1. √отуванн¤ до злочину Ї першою стад≥Їю вчиненн¤ злочину, одним з вид≥в незак≥нченого злочину. ѕри готуванн≥ до злочину д≥њ винного ще безпосередньо не спр¤мован≥ на обТЇкт ≥ не ставл¤ть його в безпосередню небезпеку. —убТЇкт ще не виконуЇ того д≥¤нн¤, ¤ке Ї необх≥дною ознакою складу злочину.

« обТЇктивноњ сторони готуванн¤ до злочину може про¤вл¤тис¤ в р≥зноман≥тних д≥¤нн¤х, але загальним дл¤ них Ї те, що вс≥ вони передбачають створенн¤ умов дл¤ вчиненн¤ зак≥нченого злочину. ѕроте в≥н не доводитьс¤ до к≥нц¤, припин¤Їтьс¤ з причин, що не залежали в≥д вол≥ винного. Ќаприклад, останнього затримали органи влади чи ≥нш≥ обставини перешкодили завершити злочин.

« субТЇктивноњ сторони готуванн¤ до злочину можливе лише з пр¤мим умислом, тобто винний усв≥домлюЇ, що в≥н створюЇ умови з метою вчиненн¤ певного злочину ≥ бажаЇ створити так≥ умови. ѕри цьому винний маЇ нам≥р не обмежуватись лише готуванн¤м до злочину, а вчинити так≥ д≥њ, ¤к≥ призведуть до зак≥нченн¤ злочину, але йому не вдаЇтьс¤ реал≥зувати св≥й умисел, зробити це.

2. ¬≥дпов≥дно до []{1_14}ч. 1 ст. 14 готуванн¤ до злочину про¤вл¤Їтьс¤ в сл≥дуючому:

Ч п≥дшукуванн≥ засоб≥в чи знар¤дь дл¤ вчиненн¤ злочину;

Ч пристосуванн≥ засоб≥в чи знар¤дь дл¤ вчиненн¤ злочину;

Ч п≥дшукуванн≥ сп≥вучасник≥в;

Ч змов≥ на вчиненн¤ злочину;

Ч усуненн≥ перешкод;

Ч ≥ншому умисному створенн≥ умов дл¤ вчиненн¤ злочину.

3. ѕ≥дшукуванн¤ засоб≥в чи знар¤дь дл¤ вчиненн¤ злочину Ч це будь-¤к≥ д≥њ по придбанню, отриманню, тимчасовому запозиченн≥, куп≥вл≥, пошуку, знайденн≥ засоб≥в чи знар¤дь дл¤ вчиненн¤ злочину. —пос≥б п≥дшуканн¤ засоб≥в та знар¤дь вчиненн¤ злочину може бути ¤к злочинним, так ≥ незлочинним. ѕ≥д засобами вчиненн¤ злочину сл≥д розум≥ти предмети матер≥ального св≥ту, ¤к≥ застосовуютьс¤ при вчиненн≥ злочину. ¬они або необх≥дн≥ дл¤ вчиненн¤ злочину, або полегшують чи прискорюють його зд≥йсненн¤. Ќаприклад, п≥дроблен≥ документи дл¤ шахрайства, одурманююч≥ речовини дл¤ зівалтуванн¤ та ≥н.

«нар¤дд¤ вчиненн¤ злочину Ч це предмети, призначен≥ дл¤ безпосереднього виконанн¤ д≥й, що утворюють обТЇктивну сторону складу зак≥нченого злочину, наприклад: збро¤, в≥дмички тощо. Ќаприклад, п≥д знар¤дд¤м злочину стосовно корисливих пос¤гань на власн≥сть належить розум≥ти так≥ предмети чи техн≥чн≥ засоби, ¤к≥ умисно використовувались дл¤ викраденн¤ майна чи заволод≥нн¤ ним, а також дл¤ полегшенн¤ вчиненн¤ чи приховуванн¤ злочину.

«асоби та знар¤дд¤ вчиненн¤ злочину можуть бути призначен≥ т≥льки дл¤ злочинноњ мети (наприклад, виготовлена отрута дл¤ вбивства) або р≥вною м≥рою можуть використовуватись ≥ дл¤ ≥нших ц≥лей (наприклад, пап≥р та фарби Ч дл¤ фальшивомонетництва ≥ дл¤ живопису).

4. ѕристосуванн¤ засоб≥в чи знар¤дь дл¤ вчиненн¤ злочину Ч це будь-¤к≥ д≥њ по виготовленню або зм≥н≥ предмет≥в, внасл≥док чого вони стають придатними, або б≥льш зручними, або б≥льш ефективними дл¤ в≥дпов≥дного застосуванн¤.

5. ѕ≥дшукуванн¤ сп≥вучасник≥в Ч це будь-¤к≥ д≥њ по залученню (п≥дбору) до вчиненн¤ злочину ≥нших ос≥б: виконавц¤ (сп≥ввиконавц¤), орган≥затора, п≥дмовника або пособника. як готуванн¤ до злочину квал≥ф≥куютьс¤ ≥ невдал≥ п≥дмова та пособництво, що мають м≥сце в тих випадках, коли особа не сприймаЇ, в≥дкидаЇ пропозиц≥ю п≥дмовника чи пособника вчинити злочин. Ќаприклад, вона не даЇ згоду бути виконавцем вбивства. ¬ цих ситуац≥¤х немаЇ згоди на сп≥льне вчиненн¤ злочину, тому немаЇ ≥ сп≥вучаст≥. “ут д≥¤льн≥сть п≥дмовника чи пособника ¤вл¤Ї собою створенн¤ умов дл¤ вчиненн¤ злочину у вигл¤д≥ п≥дшукуванн¤ сп≥вучасник≥в.

6. «мова на вчиненн¤ злочину Ч це попередн≥й згов≥р двох або б≥льше ос≥б з метою сп≥льного вчиненн¤ злочину (див. коментар до []{1_28}ч. 2 ст. 28).

7. ”суненн¤ перешкод Ч це усуненн¤ перепон, що заважають вчиненню злочину, зд≥йсненню злочинного нам≥ру.

8. ≤нше умисне створенн¤ умов дл¤ вчиненн¤ злочину Ч це найр≥зноман≥тн≥ш≥, не перерахован≥ в []{1_14}ч. 1 ст. 14, д≥њ, що створюють можлив≥сть дл¤ вчиненн¤ злочину. Ќаприклад, п≥дготовка м≥сц¤ зд≥йсненн¤ злочину, д≥њ особи щодо його приховуванн¤, попередженн¤ розкритт¤ запланованого злочину, бо вони робл¤ть можливим його вчиненн¤.

ѕ≥дшукуванн¤ ≥ пристосуванн¤ засоб≥в чи знар¤дь дл¤ вчиненн¤ злочину, п≥дшукуванн¤ сп≥вучасник≥в, змова на вчиненн¤ злочину, усуненн¤ перешкод також охоплюютьс¤ пон¤тт¤м створенн¤ умов дл¤ вчиненн¤ злочину. јле, враховуючи поширенн¤ таких готувань, законодавець вид≥л¤Ї њх у самост≥йн≥ види.

9. √отуванн¤ до злочину необх≥дно в≥дмежовувати в≥д про¤ву умислу, п≥д ¤ким сл≥д розум≥ти про¤в особою тим чи ≥ншим способом (усно, письмово, ≥ншим шл¤хом) нам≥ру вчинити певний злочин. ¬≥дпов≥дно до []{1_11}ст. 11 злочином визнаЇтьс¤ передбачене чинним  одексом сусп≥льно небезпечне винне д≥¤нн¤ (д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть), вчинене субТЇктом злочину. ¬оно пос¤гаЇ на обТЇкт, ¤кий знаходитьс¤ п≥д охороною закону. “ому ≥ початкова стад≥¤ вчиненн¤ злочину може бути про¤влена лише в сусп≥льно небезпечн≥й д≥њ чи безд≥¤льност≥. ѕри ви¤вленн≥ умислу в≥дсутн≥ сам≥ д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть, тому ви¤вленн¤ умислу не розгл¤даЇтьс¤ ¤к стад≥¤ вчиненн¤ злочину ≥ не т¤гне за собою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. Ќаприклад, ¬ерховний —уд ”крањни скасував вирок у справ≥ засудженого за замах на дачу хабара ≥ справу припинили з тих п≥дстав, що пропозиц≥¤ хабара за в≥дсутност≥ будь-¤ких д≥й, спр¤мованих на його дачу, не м≥стить в соб≥ складу злочину.

¬≥д про¤ву умислу сл≥д в≥др≥зн¤ти так≥ самост≥йн≥ злочини, ¤к погроза вбивством, погроза знищенн¤ майна, заклики до вчиненн¤ д≥й, що загрожують громадському пор¤дку тощо (наприклад, []{1_129}ст. 129, []{1_195}195, []{1_295}295 та ≥н.). ” цих випадках караЇтьс¤ не самий умисел, а сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤ (погроза або заклики), нав≥ть ¤кщо у особи ≥ не було нам≥ру в подальшому реал≥зувати погрозу або заклики, бо тут спричин¤Їтьс¤ безпосередн¤ шкода особист≥й чи громадськ≥й безпец≥, громадському спокою тощо.

Ќаведене св≥дчить про те, що про¤в умислу на вчиненн¤ злочину Ч з одного боку ≥ погроза вчинити злочин або заклики до вчиненн¤ злочину Ч з другого Ч це р≥зн≥ пон¤тт¤. ¬ першому випадку крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть в≥дсутн¤, в другому вона маЇ м≥сце тод≥, коли це передбачено спец≥альною статтею.

</s14>

<s15>

—татт¤ 15.«амах на злочин

1. «амахом на злочин Ї вчиненн¤ особою з пр¤мим умислом д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), безпосередньо спр¤мованого на вчиненн¤ злочину, передбаченого в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини цього  одексу, ¤кщо при цьому злочин не було доведено до к≥нц¤ з причин, що не залежали в≥д њњ вол≥.

2. «амах на вчиненн¤ злочину Ї зак≥нченим, ¤кщо особа виконала ус≥ д≥њ, ¤к≥ вважала необх≥дними дл¤ доведенн¤ злочину до к≥нц¤, але злочин не було зак≥нчено з причин, ¤к≥ не залежали в≥д њњ вол≥.

3. «амах на вчиненн¤ злочину Ї незак≥нченим, ¤кщо особа з причин, що не залежали в≥д њњ вол≥, не вчинила ус≥х д≥й, ¤к≥ вважала необх≥дними дл¤ доведенн¤ злочину до к≥нц¤.

1. «амах на злочин Ї другою стад≥Їю його вчиненн¤.

ќбТЇктивн≥ ознаки замаху на злочин:

Ч вчиненн¤ д≥¤нн¤ (д≥њ чи безд≥¤льност≥), безпосередньо спр¤мованого на вчиненн¤ злочину;

Ч злочин не доведено до к≥нц¤;

Ч причини недоведенн¤ злочину до к≥нц¤ не залежать в≥д вол≥ винного.

ѕ≥д д≥¤нн¤м, безпосередньо спр¤мованим на вчиненн¤ злочину, сл≥д розум≥ти д≥¤нн¤, що безпосередньо пос¤гаЇ на обТЇкт, ¤кий знаходитьс¤ п≥д охороною закону, створюЇ безпосередню небезпеку спричиненн¤ йому шкоди. “ут вже починаЇтьс¤ виконанн¤ обТЇктивноњ сторони злочину ≥ найчаст≥ше вчин¤ютьс¤ д≥¤нн¤, передбачен≥ диспозиц≥Їю певноњ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу ¤к обовТ¤зков≥ ознаки обТЇктивноњ сторони складу злочину (наприклад, проникненн¤ в житло з метою крад≥жки майна, спроба запустити мотор з метою заволод≥нн¤ автомоб≥лем та ≥н.). ” конкретних злочинах обс¤г виконанн¤ обТЇктивноњ сторони складу злочину може бути р≥зним.

«аконодавець пр¤мо вказав на на¤вн≥сть д≥¤нн¤, ¤ке вчинюЇтьс¤ з пр¤мим умислом. ѕ≥дкреслимо, ран≥ше д≥юче законодавство спец≥ально не передбачало, що при цьому маЇ м≥сце пр¤мий умисел. ћова йшла про умисн≥ д≥њ без конкретизац≥њ виду умислу.

Ќедоведенн¤ злочину до к≥нц¤ вказуЇ на незавершен≥сть обТЇктивноњ сторони злочину. ¬она не одержуЇ свого повного розвитку, тобто повною м≥рою не зд≥йснена. ќсоба або не виконуЇ вс≥ д≥њ, що утворюють обТЇктивну сторону (наприклад, вбивц¤ не встиг нанести удар потерп≥лому чи натиснути на курок), або не настають насл≥дки, вказан≥ у в≥дпов≥дн≥й статт≥ чинного  одексу (наприклад, смерть потерп≥лого не настала, бо вбивц¤ промахнувс¤ чи нан≥с лише незначне пораненн¤). Ќаприклад, ¬. у прим≥щенн≥ районного суду вчинила спробу дати судд≥ хабара, але судд¤ хабар не вз¤ла, ≥ ¬. була затримана на м≥сц≥ злочину з вилученн¤м у нењ предмета хабара.

«амах на злочин Ч це невдала спроба пос¤ганн¤ на обТЇкт, коли д≥¤нн¤ винного не спричинили шкоди обТЇкту. «амах на злочин характеризуЇтьс¤ недоведенн¤м злочину до к≥нц¤ з причин, ¤к≥ не залежали в≥д вол≥ винного. «лочин припин¤Їтьс¤, перериваЇтьс¤, не завершуЇтьс¤ всупереч бажанню особи довести його до к≥нц¤.

ѕричини недоведенн¤ злочину до к≥нц¤ можуть бути р≥зноман≥тними (оп≥р жертви, невм≥нн¤ користуватис¤ зброЇю, затриманн¤ злочинц¤ тощо). якщо злочин не доведено до к≥нц¤ з власноњ вол≥ особи, крим≥нально-караного замаху на злочин немаЇ внасл≥док добров≥льноњ в≥дмови ([]{1_17}ст. 17). ѕричини, з ¤ких злочин не було доведено до к≥нц¤, повинн≥ бути ви¤влен≥ та вказан≥ у вироку суду.

2. « субТЇктивноњ сторони замах на злочин можливий лише з пр¤мим умислом. якщо особа не бажала вчиненн¤ злочину, вона не може ≥ зд≥йснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. ѕри замаху на злочин особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤, передбачаЇ його сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки ≥ бажаЇ доведенн¤ початого нею злочину до к≥нц¤ та настанн¤ вказаних насл≥дк≥в. ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_187_1}постанов≥ Уѕро судову практику в справах про злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ людиниФ в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. є 1 розТ¤снив, що суди повинн≥ враховувати, що замах на вбивство може бути вчинено лише з пр¤мим умислом, коли винний передбачав настанн¤ смерт≥ потерп≥лого ≥ бажав цього, але так≥ насл≥дки не настали з незалежних в≥д його вол≥ обставин.

3. ¬≥дпов≥дальн≥сть за замах на злочин можлива лише при умисл≥ на вчиненн¤ певного конкретного злочину. “ак, ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_120_0}постанов≥ Уѕро судову практику в справах про зівалтуванн¤ та ≥нш≥ статев≥ злочиниФ в≥д 27 березн¤ 1992 р. зазначив, що у справах про замах на згвалтуванн¤ суди повинн≥ встановлювати, чи д≥¤в п≥дсудний з метою вчиненн¤ статевого акту ≥ чи було застосовано ф≥зичне насильство або погрозу з метою подоланн¤ опору потерп≥лоњ та з ¤ких причин злочин не було доведено до к≥нц¤. ¬ звТ¤зку з цим потр≥бно в≥др≥зн¤ти замах на згвалтуванн¤ в≥д ≥нших злочинних пос¤гань на честь, г≥дн≥сть ≥ недоторканн≥сть особи ж≥нки (задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень тощо).

4. ѕод≥л замаху на злочин проведено законодавцем за субТЇктивним критер≥Їм на зак≥нчений ≥ незак≥нчений, тобто за ставленн¤м самого винного до вчинених ним д≥¤нь, за власним у¤вленн¤м про ступ≥нь виконанн¤ д≥¤нн¤ у вчиненн≥ злочину. «ак≥нчений замах на злочин називають невдалим. Ќаприклад,  ., коли був викритий в п≥дробц≥ документа, запропонував сл≥дчому, в провадженн≥ ¤кого знаходилась справа, хабара ≥ поклав на ст≥л конверт з грошима. —л≥дчий конверт не вз¤ла, а запросила до каб≥нету свого сп≥вроб≥тника ≥ склала протокол огл¤ду конверта, в ¤кому були грош≥. јбо ще приклад: винний з метою вбивства зробив постр≥л у потерп≥лого, але промахнувс¤ чи лише його поранив. “ут в≥н зробив усе, щоб вбити потерп≥лого, однак смерть не настала з обставин, що не залежали в≥д його вол≥, тому злочин (вбивство) не був доведений до к≥нц¤.

Ќезак≥нчений замах на злочин називають перерваним. Ќаприклад, злод≥й був затриманий, ¤к т≥льки проник у житло, або при напад≥ дл¤ вбивства з рук винного було вибито зброю.

5. ƒе¤к≥ крим≥нал≥сти пропонують дл¤ розпод≥лу замаху на злочин зак≥нчений ≥ незак≥нчений використовувати обТЇктивний критер≥й, тобто ступ≥нь виконанн¤ обТЇктивноњ сторони. ¬они вважають незак≥нченим той замах, в ¤кому не були виконан≥ вс≥ д≥њ, необх≥дн≥ дл¤ зак≥нченн¤ злочину, а зак≥нченим замахом на злочин Ч виконанн¤ вс≥х д≥й, ¤к≥ були необх≥дн≥ дл¤ зак≥нченн¤ злочину. јле обТЇктивний критер≥й непридатний дл¤ розмежуванн¤ незак≥нченого ≥ зак≥нченого замаху, бо в тих випадках, коли злочинн≥ насл≥дки не настали, обТЇктивно не було виконано все те, що необх≥дно дл¤ њх настанн¤. “аким чином, тут завжди сл≥д констатувати незак≥нчений замах на злочин ≥ не залишаЇтьс¤ м≥сц¤ дл¤ зак≥нченого замаху на злочин, бо завжди ¤кихось д≥й винного було недостатньо дл¤ доведенн¤ злочину до к≥нц¤. ќтже, не все було зроблено, що необх≥дно, дл¤ спричиненн¤ насл≥дк≥в.

6. Ќе можна використовувати дл¤ под≥лу замаху на зак≥нчений ≥ незак≥нчений зм≥шаний критер≥й, тобто одночасне застосуванн¤ обТЇктивного ≥ субТЇктивного критер≥њв. ‘ормула зм≥шаного (обТЇктивно-субТЇктивного) критер≥ю, ¤ка пропонуЇ визнавати зак≥нчений замах на злочин там, де зроблено все, що можливо на думку винного дл¤ вчиненн¤ злочину, невдала тому, що ставить пон¤тт¤ зак≥нченого замаху в повну залежн≥сть в≥д розсуду судд≥в.

7. «алежно в≥д придатност≥ обТЇкта ≥ засоб≥в пос¤гань розр≥зн¤ють придатний ≥ непридатний замах на злочин. ќстанн≥й, в свою чергу, под≥л¤Їтьс¤ на так≥: замах на непридатний обТЇкт ≥ замах з непридатними засобами. “аким же може бути ≥ непридатне готуванн¤ до злочину.

8. «амах на непридатний обТЇкт (в≥н може бути зак≥нченим або незак≥нченим) маЇ м≥сце тод≥, коли обТЇкт не волод≥Ї необх≥дними властивост¤ми (ознаками) або зовс≥м в≥дсутн≥й, внасл≥док чого винний ≥ не може довести злочин до к≥нц¤. ќсоба тут допускаЇ фактичну помилку, що ≥ позбавл¤Ї њњ можливост≥ довести злочин до к≥нц¤. Ќаприклад, спроба крад≥жки з порожнього сейфа чи порожньоњ кишен≥; постр≥л у труп, помилково прийн¤тий за живу людину; викраденн¤ предмета, помилково прийн¤того за бойов≥ припаси чи наркотичн≥ засоби.

9. «амах з непридатними засобами (в≥н також може бути ¤к зак≥нченим, так ≥ незак≥нченим) Ї тод≥, коли винний застосовуЇ помилково чи через незнанн¤ так≥ засоби, за допомогою ¤ких через њх обТЇктивн≥ властивост≥ неможливо вчинити злочинне д≥¤нн¤. ѕри цьому засоби можуть бути ¤к абсолютно, так ≥ в≥дносно непридатними дл¤ спричиненн¤ шкоди. јбсолютно непридатними вважаютьс¤ засоби, використанн¤ ¤ких за будь-¤ких умов (обставин) не може привести до зак≥нченн¤ злочину, зокрема настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в (наприклад, спроба отруњти людину речовиною, помилково прийн¤тою за отруту).

¬≥дносно непридатн≥ т≥ засоби, ¤к≥ лише за даних конкретних обставин не можуть привести до виконанн¤ задуманого (наприклад, спроба вчинити вбивство з вогнепальноњ зброњ, ¤ка ви¤вилась несправною (з≥псованою). Ќа¤вн≥сть непридатного замаху визнаЇтьс¤ нашою судовою практикою. “ак, ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_192_1}постанов≥ Уѕро судову практику в справах про незаконн≥ д≥¤нн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинамиФ в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6 розТ¤снив, що ¤кщо винна особа викрала непридатн≥ до використанн¤ вогнепальну зброю, бойов≥ припаси або вибухову речовину, помилково вважаючи њх такими, що можуть бути використан≥ за призначенн¤м, вчинене належить розц≥нювати ¤к замах на викраданн¤ вказаних предмет≥в.

10. ѕод≥л замаху на злочин на види маЇ значенн¤ дл¤ призначенн¤ покаранн¤. «ак≥нчений замах на злочин за ступенем реал≥зац≥њ умислу, за своњми ознаками ближче до зак≥нченого злочину ≥ тому в≥н завжди б≥льш небезпечний, н≥ж незак≥нчений замах на злочин. ћ≥ж зак≥нченим ≥ незак≥нченим замахом на злочин ≥снуЇ р≥зниц¤ в ступен≥ реал≥зац≥њ умислу ≥, виход¤чи з цього, у виконанн≥ обТЇктивноњ сторони злочину. ¬ зак≥нченому замаху на злочин субТЇкт виконав (зак≥нчив) ус≥ запланован≥ ним д≥њ, зробив усе, що вважав необх≥дним дл¤ доведенн¤ злочину до к≥нц¤. ј при незак≥нченому замаху на злочин винний не зробив всього, що в≥н вважав необх≥дним, дл¤ доведенн¤ злочину до к≥нц¤. ” злочинах ≥з матер≥альним складом у зак≥нченому замаху на злочин в≥дсутн¤ лише одна ознака обТЇктивноњ сторони Ч сусп≥льно небезпечний насл≥док, хоча субТЇктом вже повн≥стю зд≥йснено д≥¤нн¤, ¤кого достатньо дл¤ спричиненн¤ насл≥дку. ѕри незак≥нченому ж замаху на злочин у злочинах з матер≥альним складом не т≥льки в≥дсутн≥й сусп≥льно небезпечний насл≥док, але й не завершене, повн≥стю не виконане саме д≥¤нн¤, ¤ке може його спричинити.

ѕри незак≥нченому ≥ зак≥нченому замахах на злочин сусп≥льно небезпечний насл≥док не настаЇ з р≥зних причин. ѕри незак≥нченому замаху на злочин в≥н взагал≥ не м≥г настати, бо винний не зак≥нчив саме д≥¤нн¤, ¤ке Ї необх≥дним дл¤ спричиненн¤ насл≥дку, а при зак≥нченому замаху на злочин сусп≥льно небезпечний насл≥док м≥г настати, бо винним виконан≥ вс≥ д≥њ дл¤ його спричиненн¤.

11. ѕод≥л замаху на злочин на зак≥нчений ≥ незак≥нчений маЇ значенн¤ ≥ при вир≥шенн≥ питанн¤ про добров≥льну в≥дмову в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤. ƒобров≥льна в≥дмова при незак≥нченому замаху на злочин можлива завжди, а при зак≥нченому замаху на злочин Ч лише в окремих випадках (див. коментар до []{1_17}ст. 17). —пециф≥чн≥ особливост≥ непридатного замаху ≥нколи можуть бути п≥дставою дл¤ помТ¤кшенн¤ покаранн¤ чи дл¤ повного зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зг≥дно з []{1_11}ч. 2 ст. 11. Ќаприклад, у звТ¤зку з в≥дсутн≥стю сусп≥льноњ небезпеки не т¤гнуть за собою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ замахи з марнозв≥сними (забобонними) засобами та замахи з використанн¤м абсолютно непридатних засоб≥в ≥з-за крайньоњ неосв≥ченост≥ (неуцтва, нев≥гластва) винного. ѕерш≥ з них пол¤гають у зд≥йсненн≥ таких д≥й, ¤к≥, на думку особи, повинн≥ через потойб≥чн≥ сили спричинити шкоду конкретн≥й людин≥ чи предмету (наприклад, закл¤тт¤, ворожба). ƒруг≥, тобто замахи з абсолютно непридатними засобами, застосованими винним ≥з-за своЇњ крайньоњ неосв≥ченост≥, пол¤гають у тому, що ц¤ особа внасл≥док вказаних обставин застосовуЇ дл¤ спричиненн¤ шкоди абсолютно нешк≥длив≥ засоби (наприклад, спроба отруњти висушеним мТ¤сом гадюки тощо).

12. «амах на злочин в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д зак≥нченого злочину обТЇктивною стороною. ѕри замаху на злочин вона не завершена, в≥дсутн≥ де¤к≥ њњ ознаки (або не доведено до к≥нц¤ д≥¤нн¤, ¤ке утворюЇ обТЇктивну сторону складу злочину, або в≥дсутн≥й неспричинений сусп≥льно небезпечний насл≥док), а при зак≥нченому злочин≥ обТЇктивна сторона повн≥стю виконана. ¬изнанн¤ зд≥йсненого д≥¤нн¤ замахом чи зак≥нченим злочином залежить в≥д опису обТЇктивноњ сторони злочину в диспозиц≥њ закону.

13. «амах на злочин в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д готуванн¤ до злочину характером вчинених д≥¤нь, а в злочинах з матер≥альним складом Ч ≥ близьк≥стю настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в. ѕри замаху на злочин д≥¤нн¤ безпосередньо спр¤моване на вчиненн¤ злочину, а при готуванн≥ до злочину лише створюютьс¤ умови дл¤ вчиненн¤ злочину. ѕри замаху на злочин створюЇтьс¤ безпосередн¤ небезпека спричиненн¤ шкоди обТЇкту, бо зд≥йснюЇтьс¤ д≥¤нн¤, ¤ке безпосередньо може привести до зак≥нченн¤ злочину, в тому числ≥ ≥ до настанн¤ насл≥дк≥в у матер≥альному склад≥ злочин≥в. ѕри готуванн≥ до злочину створюЇтьс¤ опосередкована небезпека, тому що д≥њ при готуванн≥ до злочину н≥коли не можуть сам≥ по соб≥, без вчиненн¤ ≥нших д≥й, спричинити шкоду обТЇкту, привести до зак≥нченн¤ злочину ≥ настанн¤, зокрема, сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в у злочинах з матер≥альним складом. ” звТ¤зку з цим замах на злочин у пор≥вн¤нн≥ з готуванн¤м до злочину за ≥нших однакових умов маЇ б≥льший р≥вень сусп≥льноњ небезпеки, волод≥Ї б≥льшим ступенем т¤жкост≥.

</s15>

<s16>

—татт¤ 16. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за незак≥нчений злочин

 рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за готуванн¤ до злочину ≥ замах на злочин настаЇ за статтею 14 або 15 ≥ за т≥Їю статтею ќсобливоњ частини цього  одексу, ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за зак≥нчений злочин.

1. ѕон¤тт¤м злочину охоплюЇтьс¤ не лише зак≥нчений злочин, але й готуванн¤ до нього ≥ замах на нього ¤к сусп≥льно небезпечн≥ винн≥ д≥¤нн¤ (див. коментар до []{1_11}ст. 11). √отуванн¤ до злочину невеликоњ т¤жкост≥ не т¤гне за собою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ([]{1_14}ч. 2 ст. 14).  оли замах на злочин невеликоњ т¤жкост≥ також позбавлений сусп≥льноњ небезпеки, в≥дпов≥дальн≥сть за нього не виникаЇ в≥дпов≥дно до []{1_11}ч. 2 ст. 11. якщо не Ї злочином зак≥нчене д≥¤нн¤, що формально ≥ м≥стить ознаки будь-¤кого злочину, воно в силу малозначност≥ не маЇ сусп≥льноњ небезпеки, не т¤гне крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

Ќе Ї злочином ≥ замах, ¤кий не м≥стить сусп≥льноњ небезпеки (наприклад, замах на знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна, ¤ке не маЇ ц≥нност≥, при усв≥домленн≥ винним цього).

2. ѕ≥дставою в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ до злочину та за замах на злочин може бути лише встановленн¤ в д≥¤нн≥ особи складу злочину. ѕри готуванн≥ до злочину та замаху на злочин Ї склад незак≥нченого злочину, в≥дпов≥дно Ч склад готуванн¤ до злочину чи склад замаху на злочин.

3. Ќа в≥дм≥ну в≥д положень чинного  рим≥нального кодексу ”крањни, питанн¤ про квал≥ф≥кац≥ю д≥й ос≥б, винних в готуванн≥ або замаху на злочин, в законодавчому пор¤дку ран≥ше ч≥тко не визначалось.

як випливаЇ ≥з []{1_16}ст. 16, при квал≥ф≥кац≥њ незак≥нченого злочину (готуванн¤ до злочину ≥ замаху на злочин) необх≥дно посилатис¤ на []{1_14}ст. 14 або []{1_15}15 ≥ статтю ќсобливоњ частини  одексу, ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за зак≥нчений злочин, до ¤кого субТЇкт готувавс¤ чи на ¤кий зробив замах. Ќаприклад, готуванн¤ до умисного вбивства квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_14}ст. 14 ≥ []{1_115}115, а замах на вбивство Ч за []{1_15}ст. 15 ≥ []{1_115}115. јбо ≥нший приклад.  оли обман покупц≥в вчинено не у значних розм≥рах, але матер≥алами справи встановлено, що умисел винного був спр¤мований на обман покупц≥в у значних розм≥рах ≥ не був зд≥йснений з не залежних в≥д винного обставин, вчинений злочин сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к замах на обман покупц≥в у значних розм≥рах, тобто за []{1_15}ст. 15 ≥ []{1_225}ч. 1 ст. 225.

4. якщо д≥¤нн¤, скоЇн≥ особою при готуванн≥ до одного злочину чи замаху на нього, м≥ст¤ть у соб≥ одночасно ознаки ≥ншого (другого) зак≥нченого злочину, все вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю ¤к незак≥нчений злочин за []{1_14}ст. 14 або за []{1_15}ст. 15 та в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу ¤к зак≥нчений злочин. “ут зак≥нчений склад одного злочину одночасно Ї готуванн¤м до ≥ншого злочину чи замахом на нього. Ќаприклад, незаконна куп≥вл¤ п≥столета дл¤ вбивства квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к незаконне придбанн¤ вогнепальноњ зброњ за []{1_263}ч. 1 ст. 263 ≥ ¤к готуванн¤ до вбивства за []{1_14}ст. 14 ≥ []{1_115}115.

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_192_0}постанов≥ Уѕро судову практику в справах про незаконн≥ д≥¤нн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинамиФ в≥д 8 липн¤ 1994 р. зазначив, що у випадку встановленн¤ факту викраданн¤ вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в або вибухових речовин чи њх незаконного нос≥нн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, виготовленн¤ з метою вчиненн¤ ≥ншого злочину скоЇне сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к сукупн≥сть зак≥нченого злочину та ¤к готуванн¤ до вчиненн¤ ≥ншого злочину.

5. ѕро обставини, ¤к≥ п≥дл¤гають врахуванню при призначенн≥ покаранн¤ за незак≥нчений злочин (за готуванн¤ до злочину та за замах на злочин) див. коментар до []{1_68}ст. 68.

як правило, сусп≥льна небезпечн≥сть замаху на злочин, а тим б≥льше готуванн¤ до злочину менша, н≥ж такого ж зак≥нченого злочину. “ому за замах на злочин ≥ особливо за готуванн¤ до злочину в судов≥й практиц≥ призначаЇтьс¤ звичайно менше покаранн¤, ан≥ж за зак≥нчений злочин. ” свою чергу, готуванн¤ до злочину караЇтьс¤, ¤к правило, мТ¤кше, н≥ж замах на злочин.

</s16>

<s17>

—татт¤ 17.ƒобров≥льна в≥дмова при незак≥нченому злочин≥

1. ƒобров≥льною в≥дмовою Ї остаточне припиненн¤ особою за своЇю волею готуванн¤ до злочину або замаху на злочин, ¤кщо при цьому вона усв≥домлювала можлив≥сть доведенн¤ злочину до к≥нц¤.

2. ќсоба, ¤ка добров≥льно в≥дмовилас¤ в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише в тому раз≥, ¤кщо фактично вчинене нею д≥¤нн¤ м≥стить склад ≥ншого злочину.

1. ” пор≥вн¤нн≥ з ран≥ше д≥ючим законодавством пон¤тт¤ добров≥льноњ в≥дмови дещо уточнено. «ам≥сть одн≥Їњ частини []{4_24_18}ст. 18  рим≥нального кодексу 1960 року []{1_17}ст. 17 чинного  одексу складаЇтьс¤ з двох частин. ѕри цьому в []{1_17}ч. 1 ст. 17 передбачен≥ важлив≥ положенн¤, ¤к≥ м≥стились в наукових розробках, а в закон≥ не були в≥дображен≥.

ќзнаками добров≥льноњ в≥дмови в≥д злочину Ї:

Ч остаточне припиненн¤ особою готуванн¤ до злочину або замаху на злочин;

Ч в≥дмова в≥д злочину з вол≥ самоњ особи;

Ч на¤вн≥сть у особи усв≥домленн¤ можливост≥ доведенн¤ злочину до к≥нц¤.

ќстаточне припиненн¤ готуванн¤ до злочину чи замаху на злочин означаЇ остаточну в≥дмову в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤, тобто д≥йсну ≥ безповоротну в≥дмову особи в≥д вчиненн¤ задуманого нею злочину ≥ в≥дсутн≥сть нам≥ру продовжити його в майбутньому. ѕерерва у вчиненн≥ злочину, його зупиненн¤, тимчасова в≥дмова в≥д доведенн¤ його до к≥нц¤ не створюють добров≥льноњ в≥дмови в≥д злочину, бо не припин¤Їтьс¤ погроза, небезпечн≥сть спричиненн¤ шкоди обТЇкту, ¤кий охорон¤Їтьс¤ крим≥нальним законом. Ќаприклад, злод≥й, ¤кий усв≥домлюЇ, що лише з великими зусилл¤ми зможе в≥дкрити сейф з грошима тим ≥нструментом, ¤кий у нього Ї, ≥ призупин¤Ї початий злочин, щоб принести ≥нший ≥нструмент, не може бути визнаний особою, ¤ка добров≥льно в≥дмовилас¤ в≥д крад≥жки. Ћише остаточне припиненн¤ доведенн¤ злочину до к≥нц¤ св≥дчить про добров≥льну в≥дмову в≥д вчиненн¤ злочину.

2. Ќе Ї добров≥льною в≥дмовою в≥д злочину ≥ в≥дмова в≥д повторенн¤ пос¤ганн¤, невдала спроба вчиненн¤ злочину, оск≥льки винним зроблено все, що в≥н вважав за необх≥дне дл¤ вчиненн¤ злочину, але з не залежних в≥д нього причин злочин не був доведений до к≥нц¤ ≥, зокрема, не настали сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки в злочинах з матер≥альним складом. Ќаприклад, немаЇ добров≥льноњ в≥дмови в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤ при в≥дмов≥ винного в≥д спроби повторного постр≥лу в потерп≥лого у звТ¤зку з ос≥чкою чи промахом, ≥ винний п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за замах на вбивство. “ут уже перший постр≥л становить зак≥нчений замах на вбивство, тому добров≥льна в≥дмова повн≥стю виключаЇтьс¤. ¬≥дмова в≥д повторенн¤ замаху може бути врахована лише при призначенн≥ покаранн¤. “ак, ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_187_1}постанов≥ Уѕро судову практику в справах про злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ людиниФ в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. розТ¤снив, що особа, ¤ка добров≥льно в≥дмовилас¤ в≥д убивства потерп≥лого або запод≥¤нн¤ йому т≥лесних ушкоджень, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише за фактично вчинене д≥¤нн¤, ¤кщо воно утворюЇ ≥нший склад злочину. ÷е не стосуЇтьс¤ тих випадк≥в, коли в≥дмова сталас¤ вже п≥сл¤ зак≥нченн¤ зд≥йсненн¤ вс≥х д≥й, ¤к≥ винний вважав за необх≥дне виконати, але злочин не було доведено до к≥нц¤ з причин, не залежних в≥д його вол≥. “аке д≥¤нн¤ належить квал≥ф≥кувати ¤к зак≥нчений замах на той злочин, котрий винний бажав вчинити.

3. ƒруга ознака добров≥льноњ в≥дмови Ч це недоведенн¤ злочину до к≥нц¤ з власноњ (своЇњ) вол≥ особи. ѕро зм≥ст ц≥Їњ ознаки св≥дчить не т≥льки назва самоњ в≥дмови (добра вол¤), але й текст []{1_15}ст. 15, де замах на злочин визначаЇтьс¤ ¤к д≥¤нн¤, ¤ке не було доведено до к≥нц¤ з причин, що не залежали в≥д винного. « цих же причин не доводитьс¤ до к≥нц¤ злочин ≥ при вчиненн≥ готуванн¤ до нього. ѕри добров≥льн≥й в≥дмов≥ в≥д злочину особа св≥домо, з власноњ (своЇњ) вол≥ припин¤Ї злочинну д≥¤льн≥сть. ≤н≥ц≥атива добров≥льноњ в≥дмови (проханн¤, умовл¤нн¤ або нав≥ть погрози) може належати й ≥ншим особам (наприклад, родичам або жертв≥), але остаточне р≥шенн¤ про припиненн¤ злочинноњ д≥¤льност≥ приймаЇ самост≥йно особа, ¤ка добров≥льно в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤.

4. Ќарешт≥, останньою ознакою добров≥льноњ в≥дмови Ї на¤вн≥сть у особи усв≥домленн¤ можливост≥ довести злочин до к≥нц¤. ќсоба вважаЇ, що в≥дсутн≥ причини (обставини), ¤к≥ вона не в змоз≥ подолати дл¤ зак≥нченн¤ початого нею злочину, ≥ њй вдастьс¤ в даних конкретних умовах його завершити. Ќаприклад, винний з метою зівалтуванн¤ потерп≥лоњ дов≥в њњ до безпорадного стану, застосувавши алкогольн≥ напоњ чи наркотики, ≥, усв≥домлюючи, що в≥н може довести злочин до к≥нц¤ ≥ н≥хто йому не перешкодить це зробити, пожал≥в жертву ≥ в≥дмовивс¤ в≥д зівалтуванн¤.

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_120_0}постанов≥ Уѕро судову практику у справах про зівалтуванн¤ та ≥нш≥ статев≥ злочиниФ в≥д 27 березн¤ 1992 р. є 4 зазначив, що дл¤ визнанн¤ в≥дмови в≥д зівалтуванн¤ добров≥льною потр≥бно встановити, що особа, маючи реальну можлив≥сть довести цей злочин до к≥нц¤, в≥дмовилас¤ в≥д цього й з власноњ вол≥ припинила злочинн≥ д≥њ. ¬ таких випадках особа може нести в≥дпов≥дальн≥сть за фактично вчинен≥ нею д≥њ, ¤кщо вони утворюють склад ≥ншого злочину. –азом з тим суди повинн≥ мати на уваз≥, що не може визнаватис¤ добров≥льною в≥дмова в≥д зівалтуванн¤, котра викликана неможлив≥стю дальшого продовженн¤ злочинних д≥й з причин, не залежних в≥д вол≥ винного (наприклад, коли цьому перешкодили ≥нш≥ особи або насильник не зм≥г подолати опору чи не м≥г зак≥нчити злочин з ф≥з≥олог≥чних причин тощо).

якщо ж особа припин¤Ї злочинне д≥¤нн¤, в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤, переконавшись у фактичн≥й неможливост≥ його усп≥шного зд≥йсненн¤, Ч це не добров≥льна, а вимушена в≥дмова, невдале злочинне пос¤ганн¤ (наприклад, злод≥й намагавс¤ зламати сейф з коштовност¤ми та не зм≥г).

”св≥домленн¤ можливост≥ доведенн¤ злочину до к≥нц¤ визначаЇтьс¤ субТЇктивним критер≥Їм, тобто у¤вленн¤м про це самоњ особи. “ому не маЇ значенн¤, чи ≥снувала в д≥йсност≥ така можлив≥сть. Ќаприклад, ¤кщо субТЇкт з метою крад≥жки грошей проник у прим≥щенн¤ каси, але, зл¤кавс¤ в≥дпов≥дальност≥, сейф зламувати не став ≥ залишив касу, не знаючи, що в сейф≥ не було грошей. ÷е Ї добров≥льна в≥дмова, хоча в дан≥й ситуац≥њ в≥дсутн¤ реальна можлив≥сть вчиненн¤ крад≥жки.

5. ћотиви добров≥льноњ в≥дмови в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤ можуть бути р≥зн≥: усв≥домленн¤ аморальност≥ д≥¤нн¤, розка¤тт¤, бажанн¤ виправитись, страх перед в≥дпов≥дальн≥стю, жал≥сть, невиг≥дн≥сть скоЇнн¤ злочину тощо. ¬они (мотиви) не мають значенн¤ дл¤ визначенн¤ добров≥льноњ в≥дмови в≥д злочину ≥ в цьому розум≥нн≥ р≥внозначн≥. Ќаприклад, ¬. мав нам≥р вчинити крад≥жку, але, д≥йшовши до прилавка, зл¤кавс¤ в≥дпов≥дальност≥ ≥ вийшов з магазину.

6. ƒобров≥льна в≥дмова в≥д злочину можлива т≥льки в незак≥нченому злочин≥, лише до моменту зак≥нченн¤ злочину, бо т≥льки в цьому випадку особа може л≥кв≥дувати (припинити) створену нею небезпеку спричиненн¤ шкоди обТЇкту, ¤кий охорон¤Їтьс¤ крим≥нальним законом. ƒобров≥льна в≥дмова не маЇ м≥сц¤ на стад≥њ зак≥нченого злочину, бо Ї вс≥ елементи та ознаки складу злочину ≥ в≥дмовитись в≥д завершеного пос¤ганн¤ вже неможливо, воно незворотне.

“аким чином, пон¤тт¤ зак≥нченого злочину й добров≥льноњ в≥дмови в≥д злочину Ї взаЇмовиключними. “ак, добров≥льна в≥дмова в≥д отриманн¤ хабара може мати м≥сце лише до його прийн¤тт¤. “ому наступне поверненн¤ хабара незалежно в≥д мотив≥в не зв≥льн¤Ї службову особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за цей злочин.

7. Ќа стад≥њ готуванн¤ до злочину добров≥льна в≥дмова можлива в ус≥х випадках, причому в форм≥ простоњ (чистоњ) безд≥¤льност≥.

”триманн¤ в≥д подальших д≥й по створенню умов дл¤ вчиненн¤ злочину припин¤Ї небезпеку дл¤ обТЇкта, ¤кий охорон¤Їтьс¤ крим≥нальним законом, ≥ виключаЇ можлив≥сть вчиненн¤ злочину. ѕри цьому можуть бути вчинен≥ д≥њ по л≥кв≥дац≥њ створених умов дл¤ скоЇнн¤ злочину. ¬они не обовТ¤зков≥ й не мають значенн¤ дл¤ встановленн¤ добров≥льноњ в≥дмови (наприклад, особа знищуЇ придбану зброю чи пристосований зас≥б або знар¤дд¤ злочину).

8. Ќа стад≥њ незак≥нченого замаху на злочин добров≥льна в≥дмова, ¤к ≥ при готуванн≥ до злочину, можлива завжди. “ут також достатньо утриманн¤ в≥д подальших д≥й, безпосередньо спр¤мованих на вчиненн¤ злочину.

9. Ќа стад≥њ зак≥нченого замаху на злочин добров≥льна в≥дмова можлива лише в тих випадках, коли м≥ж зд≥йсненим д≥¤нн¤м ≥ ймов≥рним настанн¤м сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в Ї де¤кий пром≥жок часу, в переб≥гу ¤кого особа збер≥гаЇ пануванн¤ над розвитком причинного звТ¤зку, може втрутитись ≥ запоб≥гти настанню сусп≥льно небезпечного насл≥дку. Ќаприклад, особа штовхнула потерп≥лого у водоймище з метою позбавленн¤ житт¤, а пот≥м вр¤тувала його; субТЇкт залишив включену електроплитку з метою викликати пожежу або п≥дпалити д≥м, а пот≥м, ¤к т≥льки загор≥лос¤, загасив вогонь. ƒобров≥льна в≥дмова в цих випадках можлива лише шл¤хом активних д≥й.

якщо вказаного пром≥жку часу м≥ж д≥¤нн¤м ≥ насл≥дком немаЇ чи розвиток причинного звТ¤зку вже зак≥нчивс¤, добров≥льна в≥дмова на стад≥њ зак≥нченого замаху неможлива; тут може мати м≥сце лише в≥дмова в≥д поновленн¤ (повторенн¤) спроби вчинити злочин. Ќаприклад, субТЇкт, бажаючи вбити, зробив постр≥л у потерп≥лого, але промахнувс¤. “ут в≥д замаху на вбивство вже в≥дмовитись не можна; можлива лише в≥дмова в≥д замаху повторно позбавити житт¤ потерп≥лого.

10. ѕ≥дставами виключенн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ при добров≥льн≥й в≥дмов≥ в≥д злочину вважають або в≥дсутн≥сть, або малозначн≥сть в цих випадках сусп≥льноњ небезпеки, винност≥ тощо. «г≥дно з≥ []{1_17}ст. 17 добров≥льна в≥дмова в≥д злочину Ї самост≥йною п≥дставою дл¤ виключенн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за незак≥нчений злочин, бо шл¤хом добров≥льноњ в≥дмови особа припин¤Ї створену нею небезпеку, не даЇ њй реал≥зуватис¤, перетворитис¤ в фактичне спричиненн¤ шкоди обТЇкту, запоб≥гаЇ зак≥нченню злочину.

11. « []{1_17}ч. 2 ст. 17 випливаЇ, що особа, ¤ка добров≥льно в≥дмовилас¤ в≥д доведенн¤ злочину до к≥нц¤, не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за вчинен≥ нею готуванн¤ до злочину чи д≥њ, спр¤мован≥ безпосередньо на вчиненн¤ злочину (замах на злочин). ” звТ¤зку з цим дана норма маЇ велике значенн¤ в попередженн≥ зак≥нченн¤ злочин≥в, бо спри¤Ї в≥дмов≥ в≥д продовженн¤ ≥ завершенн¤ розпочатого особою злочину. ѕоложенн¤ вказаноњ норми про добров≥льну в≥дмову можуть бути використан≥ й ≥ншими особами дл¤ попередженн¤ злочин≥в.

12. якщо в д≥¤нн≥ (д≥¤х чи безд≥¤льност≥, безпосередньо спр¤мованих на вчиненн¤ злочину, чи в готуванн≥ до злочину), вчиненому особою до добров≥льноњ в≥дмови, вже м≥ститьс¤ склад ≥ншого зак≥нченого злочину, настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за це пос¤ганн¤, а за добров≥льно припинений злочин в≥дпов≥дальн≥сть виключаЇтьс¤. Ќаприклад, особа, ¤ка незаконно виготовила зброю дл¤ вбивства ≥ добров≥льно в≥дмовилас¤ в≥д вбивства, але не здала зброю органам влади, не п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ до вбивства, але буде в≥дпов≥дати за []{1_263}ст. 263 за незаконне виготовленн¤ зброњ. јбо ≥нший приклад: особа, ¤ка спричинила потерп≥л≥й т≥лесне ушкодженн¤ з метою зівалтуванн¤ й добров≥льно в≥дмовилас¤ в≥д доведенн¤ цього злочину до к≥нц¤, не п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за замах на зівалтуванн¤, але буде нести в≥дпов≥дальн≥сть за спричиненн¤ т≥лесних ушкоджень.

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_187_1}постанов≥ Уѕро судову практику в справах про злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ людиниФ в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. є 1 розТ¤снив, що особа, ¤ка добров≥льно в≥дмовилас¤ в≥д вбивства потерп≥лого або запод≥¤нн¤ йому т≥лесних ушкоджень, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише за фактично вчинене д≥¤нн¤, коли воно утворюЇ ≥нший склад злочину.

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_120_0}постанов≥ Уѕро судову практику у справах про згвалтуванн¤ та ≥нш≥ статев≥ злочиниФ в≥д 27 березн¤ 1992 року є 4 зазначив, що добров≥льна в≥дмова в≥д зівалтуванн¤ виключаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за замах на даний злочин. ” таких випадках особа може нести в≥дпов≥дальн≥сть за фактично вчинен≥ нею д≥њ, ¤кщо вони утворюють склад ≥ншого злочину.

13. ƒобров≥льна в≥дмова в≥д злочину в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д д≥йового ка¤тт¤ в зд≥йсненн≥ злочину. ѕ≥д д≥йовим ка¤тт¤м сл≥д розум≥ти так≥ д≥њ особи, ¤к≥ св≥дчать про щире засудженн¤ нею вчиненого злочину ≥ про прагненн¤ згладити його насл≥дки.

ќбТЇктивною ознакою д≥йового ка¤тт¤ Ї певна активна повед≥нка особи, ¤ка вчинила злочин, а субТЇктивною ознакою Ч засудженн¤ нею своњх д≥й (тому ц≥ д≥њ ≥ мають таку назву).

ƒ≥йове ка¤тт¤ може ви¤витис¤ в д≥¤х, а саме:

Ч в≥дверненн≥ шк≥дливих насл≥дк≥в вчиненого злочину;

Ч в≥дшкодуванн≥ завданого збиту або усуненн≥ запод≥¤ноњ шкоди;

Ч активному спри¤нн≥ розкриттю злочину;

Ч зТ¤вленн≥ з≥ з≥знанн¤м;

Ч ≥нших под≥бних д≥¤х, що помТ¤кшують насл≥дки зд≥йсненого злочину ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за нього.

14. ƒобров≥льна в≥дмова можлива лише при незак≥нченому злочин≥. ƒ≥йове ка¤тт¤ маЇ м≥сце ¤к при незак≥нченому, так ≥ при зак≥нченому злочин≥. ƒобров≥льна в≥дмова може ви¤вл¤тись ≥ у безд≥¤льност≥, в простому (чистому) утриманн≥ в≥д подальшого зд≥йсненн¤ злочину, а д≥йове ка¤тт¤ завжди припускаЇ лише активну повед≥нку. ƒобров≥льна в≥дмова можлива лише в≥д злочин≥в, вчинених з пр¤мим умислом. ƒ≥йове ка¤тт¤ може бути ¤к в умисних, у тому числ≥ скоЇних з непр¤мим умислом, так ≥ в необережних злочинах.

ѕри добров≥льн≥й в≥дмов≥ виключаЇтьс¤ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть у звТ¤зку з в≥дсутн≥стю в д≥¤нн≥ особи складу злочину. ѕри д≥йовому ка¤тт≥ склад злочину маЇ м≥сце, ≥ воно, ¤к правило, розгл¤даЇтьс¤ ¤к обставина, що лише помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть. Ќав≥ть ¤кщо особа в де¤ких випадках при д≥йовому ка¤тт≥ ≥ зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ (див. коментар до []{1_45}ст. 45 ≥ []{1_48}48), то не у звТ¤зку з в≥дсутн≥стю в њњ д≥¤нн≥ складу злочину, а з ≥нших обставин, вказаних у закон≥.

</s17>

</r3>

<r4>

–озд≥л IV ќ—ќЅј, я ј ѕ≤ƒЋя√ј™  –»ћ≤ЌјЋ№Ќ≤… ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќќ—“≤ (—”ЅТ™ “ «Ћќ„»Ќ”)

<s18>

—татт¤ 18.—убТЇкт злочину

1. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤ка вчинила злочин у в≥ц≥, з ¤кого в≥дпов≥дно до цього  одексу може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть.

2. —пец≥альним субТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, що вчинила у в≥ц≥, з ¤кого може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, злочин, субТЇктом ¤кого може бути лише певна особа.

1. —убТЇкт злочину Ч один з чотирьох елемент≥в складу злочину, без на¤вност≥ ¤кого (¤к ≥ без кожного з ≥нших трьох елемент≥в) певна д≥¤ або безд≥¤льн≥сть не можуть бути визнан≥ злочином, а отже не може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть.

2. «аконодавець встановлюЇ три обовТ¤зков≥ ознаки субТЇкта злочину, ¤к≥ характеризують його в сукупност≥, а саме субТЇктом злочину може бути лише:

Ч ф≥зична особа;

Ч осудна особа;

Ч особа, котра дос¤гла в≥ку, з ¤кого за даний злочин настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть.

3. ¬ юридичн≥й л≥тератур≥ трапл¤Їтьс¤ думка щодо можливост≥ визнанн¤ субТЇктом злочину юридичноњ особи. Ѕезп≥дставн≥сть такоњ точки зору доведена незаперечно, що знайшло своЇ в≥дображенн¤ ≥ у вол≥ законодавц¤. ¬ той же час не можна не звернути увагу на р≥шенн¤ ћ≥жнародного воЇнного трибуналу, ¤кий у Ќюрнберз≥ 1 жовтн¤ 1946 р. оголосив злочинними орган≥зац≥¤ми кер≥вний склад фашистськоњ нац≥онал-соц≥ал≥стичноњ парт≥њ, гестапо, —ƒ та ——. Ќа перший погл¤д, може здатис¤, що субТЇктом злочину була визнана не ф≥зична особа. ѕроте ≥ у даному раз≥ дом≥нуючий у вс≥х правових системах св≥ту принцип не було порушено, адже визнанн¤ певних орган≥зац≥й злочинними стало лише п≥дставою дл¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ конкретних ф≥зичних ос≥б, ¤к≥ були членами цих орган≥зац≥й, що вже само по соб≥ було визнано злочином. ћ≥ра ж в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранн¤ у таких випадках повинна вир≥шуватись (≥ вир≥шувалась) щодо кожноњ особи виключно ≥ндив≥дуально за фактично вчинене нею.

4. Ќа п≥дстав≥ правил щодо д≥њ крим≥нального закону у простор≥ за злочини, вчинен≥ на територ≥њ ”крањни, в≥дпов≥дальн≥сть несуть громад¤ни ”крањни, ≥ноземц≥ та особи без громад¤нства (субТЇкти злочину). ÷≥лком лог≥чно, що таку в≥дпов≥дальн≥сть нестимуть також громад¤ни з подв≥йним ≥ б≥льше громад¤нством.

5. ќсоби, над≥лен≥ дипломатичним, парламентським чи ¤кимось ≥ншим ≥мун≥тетом, Ї субТЇктами скоЇного ними злочину, але до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ вони можуть бути прит¤гнут≥ за спец≥альними процедурами.

6. —убТЇктом злочину може бути осудна чи обмежено осудна особа, тобто, ¤ка Ї достатньо псих≥чно здоровою, щоб усв≥домлювати своњ д≥њ (або безд≥¤льн≥сть) ≥ керувати ними. ‘ормальноњ меж≥ м≥ж цими двома станами законодавець не проводить.

7. ќбовТ¤зковою ознакою субТЇкта злочину Ї в≥к, з дос¤гненн¤м ¤кого настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть. як загальне правило, в≥н становить ш≥стнадц¤ть рок≥в, а у окремих випадках, точно визначених у закон≥, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ з 14 рок≥в (б≥льш детально про це йдетьс¤ у коментар≥ до []{1_22}ст. 22).

8. ” де¤ких випадках, заф≥ксованих у закон≥, субТЇктами злочину визнаютьс¤ особи, ¤к≥ мають, кр≥м зазначених загальних обовТ¤зкових ознак (ф≥зична особа, осудн≥сть, певний в≥к), ще й специф≥чн≥ ознаки, що в≥днос¤ть цих субТЇкт≥в до рангу особливих, спец≥альних. Ѕез на¤вност≥ у субТЇкта такоњ спец≥альноњ ознаки в≥н не може бути визнаний субТЇктом саме даного злочину.

Ќаприклад:

Ч субТЇктом державноњ зради ([]{1_111}ст. 111) може бути лише громад¤нин ”крањни, в той час ¤к субТЇктом шпигунства ([]{1_114}ст. 114) не Ї громад¤нин ”крањни, оск≥льки шпигунство, скоЇне громад¤нином ”крањни, охоплюЇтьс¤ []{1_111}ст. 111 або []{1_330}330;

Ч субТЇктом ненаданн¤ допомоги хворому ([]{1_139}ст. 139) або неналежного виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в ([]{1_140}ст. 140) може бути лише медичний чи фармацевтичний прац≥вник;

Ч особливу небезпеку у перешкоджанн≥ зд≥йсненню виборчого права становить ситуац≥¤, коли ц≥ д≥¤нн¤ вчин¤Ї член виборчоњ ком≥с≥њ, ¤кий Ї спец≥альним субТЇктом злочину, передбаченого []{1_157}ч. 2 ст. 157.

” чинному  одекс≥ м≥ст¤тьс¤ ц≥л≥ розд≥ли, майже вс≥ статт≥ ¤ких присв¤чен≥ в≥дпов≥дальност≥ за злочини, вчинен≥ спец≥альними субТЇктами: розд. ’≤ Ч про злочини проти безпеки руху та експлуатац≥њ транспорту (прац≥вники транспорту), розд. ’V≤≤ Ч про злочини у сфер≥ службовоњ д≥¤льност≥ (службов≥ особи), розд. ’≤’ Ч про злочини проти встановленого пор¤дку несенн¤ в≥йськовоњ служби (в≥йськовослужбовц≥).

” багатьох випадках субТЇкти злочин≥в визначаютьс¤ за поб≥чними ознаками або ознаками, ¤к≥ треба доводити. Ќаприклад, вчиненн¤ злочину представником влади ([]{1_109}ч. 3 ст. 109; []{1_110}ч. 2 ст. 110), скоЇнн¤ вбивства особою, ¤ка ран≥ше вчинила вбивство ([]{1_115}п.13 ч. 2 ст. 115) тощо.

≤нод≥ специф≥чн≥сть субТЇкта випливаЇ з самого тексту статт≥, хоча про субТЇкта в н≥й зовс≥м н≥чого не говоритьс¤. Ќаприклад, немаЇ сумн≥ву, що субТЇктом плануванн¤, п≥дготовки, розвТ¤зуванн¤ та веденн¤ агресивноњ в≥йни можуть бути особи, що належать до дуже вузького кола, хоча хто саме Ч у статт≥ не згадуЇтьс¤.

</s18>

<s19>

—татт¤ 19.ќсудн≥сть

1. ќсудною визнаЇтьс¤ особа, ¤ка п≥д час вчиненн¤ злочину могла усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) ≥ керувати ними.

2. Ќе п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ особа, ¤ка п≥д час вчиненн¤ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, передбаченого цим  одексом, перебувала в стан≥ неосудност≥, тобто не могла усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними внасл≥док хрон≥чного псих≥чного захворюванн¤, тимчасового розладу псих≥чноњ д≥¤льност≥, недоумства або ≥ншого хворобливого стану псих≥ки. ƒо такоњ особи за р≥шенн¤м суду можуть бути застосован≥ примусов≥ заходи медичного характеру.

3. Ќе п≥дл¤гаЇ покаранню особа, ¤ка вчинила злочин у стан≥ осудност≥, але до постановленн¤ вироку захвор≥ла на псих≥чну хворобу, що позбавл¤Ї њњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними. ƒо такоњ особи за р≥шенн¤м суду можуть застосовуватис¤ примусов≥ заходи медичного характеру, а п≥сл¤ одужанн¤ така особа може п≥дл¤гати покаранню.

1. «г≥дно з≥ []{1_18}ст. 18 одн≥Їю з необх≥дних ознак субТЇкта злочину Ї його осудн≥сть. ќсудн≥сть Ч обовТ¤зкова умова визнанн¤ провини обвинуваченого, тобто осудн≥сть Ї передумовою вини. ќсудн≥сть Ч здатн≥сть особи п≥д час вчиненн¤ д≥¤нн¤, передбаченого чинним  одексом, усв≥домлювати значенн¤ своњх д≥й, розум≥ти њх характер, передбачати њх насл≥дки дл¤ себе ≥ оточуючих, св≥домо керувати своњми д≥¤ми ≥ нести в звТ¤зку з цим крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ≥ покаранн¤. “акий стан псих≥ки особи визначаЇ њњ право вибору, свободу вол≥.

ѕитанн¤ про осудн≥сть вир≥шуЇтьс¤ т≥льки стосовно певного, конкретного та доведеного сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤. ” раз≥ скоЇнн¤ дек≥лькох злочин≥в питанн¤ про осудн≥сть розгл¤даЇтьс¤ в≥дносно пер≥оду скоЇнн¤ кожного сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤. ¬исновок про осудн≥сть робитьс¤ судом на основ≥ оц≥нки псих≥чного стану особи п≥д час вчиненн¤ нею д≥¤нн¤, тобто стан осудност≥ (чи неосудност≥) маЇ меж≥ часу ≥ визначен≥ параметри. —уперечить закону вживанн¤ таких вислов≥в, ¤к≥ зустр≥чаютьс¤ у процесуальних документах, ¤к Уосудн≥сть обвинуваченого у тепер≥шн≥й часФ, Уосудн≥сть св≥дка чи потерп≥логоФ, Уосудн≥сть позивача чи в≥дпов≥дачаФ у цив≥льному судочинств≥.

¬становленн¤ осудност≥ особи в пер≥од зд≥йсненн¤ нею злочину не виключаЇ можливост≥ на¤вност≥ у нењ того чи ≥ншого псих≥чного розладу в минулому чи в момент скоЇнн¤ нею злочину, але ступ≥нь зм≥н псих≥ки в даному випадку не позбавл¤Ї особу можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ ≥ керувати ними п≥д час вчиненн¤ д≥¤нн¤.

ќсудн≥сть-неосудн≥сть Ч це юридичн≥ пон¤тт¤, ¤к≥ дозвол¤ють в≥дмежувати злочин в≥д некараноњ сусп≥льно небезпечноњ д≥њ, злочинц¤ в≥д псих≥чно хворого.

2. Ќеосудн≥сть особи обумовлена њњ нездатн≥стю усв≥домлювати своњ д≥њ або керувати ними п≥д час вчиненн¤ д≥¤нн¤, передбаченого чинним  одексом, через на¤вн≥сть у нењ на той час певного розладу псих≥чноњ д≥¤льност≥.

ќсоба, ¤ка вчинила сусп≥льно небезпечн≥ д≥њ у стан≥ неосудност≥, не Ї субТЇктом злочину ≥ тому не несе крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. Ќеосудною особа визнаЇтьс¤ т≥льки судом.

¬икладен≥ у []{1_19}ч. 2 ст. 19 складов≥ частини неосудност≥ прийн¤то називати формулою. ‘ормула неосудност≥ складаЇтьс¤ з двох критер≥њв Ч медичного (б≥олог≥чного) та юридичного (психолог≥чного), ¤к≥ виступають у Їдност≥.

ћедичний (б≥олог≥чний) критер≥й неосудност≥ складаЇтьс¤ з чотирьох ознак узагальненого перел≥ку розлад≥в псих≥чноњ д≥¤льност≥: хрон≥чне псих≥чне захворюванн¤, тимчасовий розлад псих≥чноњ д≥¤льност≥, недоумство, ≥нш≥ хвороблив≥ стани псих≥ки.

ѕон¤тт¤ хрон≥чне псих≥чне захворюванн¤ обТЇднуЇ псих≥чн≥ захворюванн¤, ¤к≥ прот≥кають тривало (не менше трьох м≥с¤ц≥в в≥дпов≥дно до ћ≥жнародноњ класиф≥кац≥њ хвороб 10-го перегл¤ду) або мають часто рецидивуючий переб≥г ≥ тенденц≥ю до прогресивност≥, що призводить до глибоких та ст≥йких патолог≥чних зм≥н псих≥ки, ¤к≥ виражаютьс¤ у глибокому розлад≥ психолог≥чного контакту з реальною д≥йсн≥стю, виражених порушенн¤х мисленн¤, св≥домост≥, памТ¤т≥, афекту, повед≥нки, критичних зд≥бностей. ќстанн≥ порушують судженн¤ ≥ повед≥нку, здатн≥сть усв≥домлювати чи оц≥нювати реальн≥сть. ƒо категор≥њ хрон≥чних псих≥чних захворювань в≥днос¤ть шизофрен≥ю, пресен≥льн≥ психози, старечу недоумкуват≥сть, прогресивний парал≥ч тощо.

ѕ≥д пон¤тт¤м тимчасовий розлад псих≥чноњ д≥¤льност≥ розум≥Їтьс¤ широкий спектр псих≥чних розлад≥в, ¤к≥ мають р≥зну тривал≥сть ≥ зак≥нчуютьс¤ видужанн¤м. ƒо них належать алкогольн≥ та ≥нш≥ ≥нтоксикац≥йн≥ психози (б≥ла гар¤чка, галюциноз, гострий параноњд), реактивн≥ психози (тимчасов≥ розлади псих≥чноњ д≥¤льност≥, що виникають внасл≥док д≥њ псих≥чноњ травми), так зван≥ виключн≥ стани (короткочасн≥ психотичн≥ розлади з раптовим початком, з порушенн¤м св≥домост≥, бурхливим переб≥гом з рухомою активн≥стю, ¤к≥ завершуютьс¤ повним видужанн¤м з амнез≥Їю пер≥оду психозу: патолог≥чне спТ¤н≥нн¤, патолог≥чний афект, смерков≥ стани св≥домост≥ та ≥н.), стани декомпенсац≥њ при психопат≥¤х та ≥н. √оловною ознакою тимчасових розлад≥в псих≥чноњ д≥¤льност≥ Ї повна зворотн≥сть псих≥чних розлад≥в.

“ретьою ознакою медичного критер≥ю неосудност≥ Ї недоумство. ƒо ц≥Їњ групи належать ус≥ псих≥чн≥ розлади, що характеризуютьс¤ ст≥йким зниженн¤м псих≥чноњ д≥¤льност≥ з порушенн¤м ≥нтелектуального функц≥онуванн¤, мисленн¤, памТ¤т≥, критики, зворотн≥ми зм≥нами особистост≥, вираженим порушенн¤м або неможлив≥стю соц≥ального пристосуванн¤. “ак≥ порушенн¤ можуть бути ¤к природженого (ол≥гофрен≥¤), так ≥ набутого характеру (атеросклеротична деменц≥¤ тощо).

„етвертою ознакою Ї ≥нш≥ хвороблив≥ стани псих≥ки. ” даному випадку йдетьс¤ про стани, ¤к≥ не належать до категор≥њ псих≥чних захворювань у вузькому розум≥нн≥ слова, але мають певн≥ порушенн¤ псих≥чноњ д≥¤льност≥ ≥ розц≥нюютьс¤ ¤к так≥, в ¤ких Ї ¤к≥сн≥ в≥дм≥ни в≥д псих≥чноњ норми. ƒо таких стан≥в традиц≥йно в≥днос¤ть психопат≥њ (розлади особистост≥ ≥ повед≥нки за ћ ’-10), патолог≥чний пубертатний криз, псих≥чний ≥нфантил≥зм, аномал≥њ псих≥ки у глухон≥мих та ≥н.

3. ѕитанн¤ осудност≥-неосудност≥ неможливо вир≥шувати за допомогою лише одного медичного критер≥ю.

ћедичний критер≥й вказуЇ, що неосудн≥сть повинна бути обумовлена виключно псих≥чним розладом, ≥ констатуЇ його на¤вн≥сть. ¬изначенн¤ т¤жкост≥ (глибини) встановлених хворобливих розлад≥в псих≥ки, ¤к≥ обумовлюють нездатн≥сть особи нести в≥дпов≥дальн≥сть за скоЇний злочин, можливе за допомогою юридичного критер≥ю неосудност≥.

ёридичний (психолог≥чний) критер≥й неосудност≥ м≥стить в соб≥ дв≥ ознаки: ≥нтелектуальну Ч нездатн≥сть особи усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) та вольову Ч нездатн≥сть керувати своњми д≥¤ми. ƒв≥ ознаки юридичного критер≥ю дають б≥льш повну, всеб≥чну характеристику ви¤влених псих≥чних розлад≥в. ≤нтелектуальна ознака юридичного критер≥ю неосудност≥ спр¤мована на оц≥нку критичних зд≥бностей субТЇкта в конкретних умовах злочину, тобто на встановленн¤ факту, чи мала можлив≥сть особа з псих≥чними розладами повною м≥рою усв≥домлювати фактичну сторону своЇњ повед≥нки, усв≥домлювати њњ мотиви ≥ сусп≥льну небезпеку, адекватно оц≥нювати ситуац≥ю, прогнозувати насл≥дки своњх вчинк≥в. ¬ольова ознака неосудност≥ вказуЇ на можлив≥сть особи втриматис¤ в≥д вчинку, ви¤вл¤Ї можливу на¤вн≥сть порушенн¤ здатност≥ керувати своњми д≥¤ми.

ƒл¤ на¤вност≥ юридичного критер≥ю достатньо лише одн≥Їњ ознаки Ч ≥нтелектуальноњ або вольовоњ. якщо особа нездатна усв≥домлювати своњ д≥њ, то це завжди св≥дчить ≥ про нездатн≥сть керувати ними. ” формул≥ неосудност≥ ≥нтелектуальна та вольова ознаки розд≥лен≥ сполучником УабоФ, що вказуЇ на можлив≥сть визнанн¤ особи неосудною в такому псих≥чному стан≥, коли ≥нтелект в≥дносно збережений, а вольова сфера значно порушена. “аким чином, на¤вн≥сть т≥льки вольовоњ ознаки неосудност≥ веде до визнанн¤ особи такою, що не Ї субТЇктом злочину, наприклад, при Унездоланност≥ пот¤г≥вФ Ч п≥роман≥њ, де¤ких сексуальних перверс≥й.

4. ¬исновок про неосудн≥сть робитьс¤ на основ≥ оц≥нки псих≥чного стану особи п≥д час вчиненн¤ нею сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤ за допомогою медичного та юридичного критер≥њв неосудност≥.

ѕроцес встановленн¤ неосудност≥ особи маЇ певн≥ посл≥довн≥ складов≥:

Ч встановленн¤ факту вчиненн¤ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, передбаченого законом;

Ч встановленн¤ факту зд≥йсненн¤ його даною особою;

Ч на¤вн≥сть у даноњ особи псих≥чного стану, ¤кий позбавл¤Ї њњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними;

Ч на¤вн≥сть вказаного псих≥чного стану у особи п≥д час вчиненн¤ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤.

«астосуванн¤ пон¤тт¤ неосудност≥ можливе лише в≥дносно конкретних сусп≥льно небезпечних д≥¤нь. Ќе ≥снуЇ неосудност≥ Увзагал≥Ф ¤к ¤когось стаб≥льного чи пост≥йно властивого особ≥ стану.

5. «а на¤вност≥ сумн≥в≥в в≥дносно осудност≥ обвинуваченого чи п≥дсудного призначаЇтьс¤ судово-псих≥атрична експертиза ([]{4_23_97}п. 3 ст. 76  ѕ  ”крањни), ¤ка анал≥зуЇ, оц≥нюЇ њх псих≥чний стан у р≥зн≥ пром≥жки часу. ¬исновок судово-псих≥атричноњ експертизи не Ї обовТ¤зковим дл¤ сл≥дчих орган≥в та суду, ¤к≥, оц≥нюючи його, можуть через в≥дпов≥дний процесуальний документ ([]{4_23_96}ч. 4 ст. 75  ѕ  ”крањни) висловити свою незгоду ≥з висновком експертизи та призначити повторну експертизу у ≥ншому склад≥ експерт≥в ([]{4_23_96}п. 5, 6 ст. 75  ѕ  ”крањни).

6. ¬изнанн¤ судом особи, ¤ка вчинила сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤, неосудною виключаЇ застосуванн¤ будь-¤кого покаранн¤. ƒо такоњ особи можуть бути застосован≥ примусов≥ заходи медичного характеру ([]{1_92}ст. 92Ч96).

7. ќсоба, ¤ка вчинила злочин у стан≥ осудност≥, але до постановленн¤ вироку захвор≥ла на псих≥чну хворобу, що позбавл¤Ї њњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними, п≥дпадаЇ п≥д д≥ю []{1_19}ч. 3 ст. 19. ‘актично мова йде про процесуальну д≥Їздатн≥сть, а саме здатн≥сть обвинуваченого за своњм псих≥чним станом брати участь у сл≥дчих ≥ судових д≥¤х (тобто адекватно сприймати обставини, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ справи, розум≥ти суть своњх процесуальних прав та обовТ¤зк≥в) ≥ зд≥йснювати самост≥йно своЇ право на захист.

ќц≥нка псих≥чного стану зазначеноњ особи проводитьс¤ з використанн¤м медичного та юридичного критер≥њв. ћедичний критер≥й складаЇтьс¤ з одн≥Їњ ознаки Ч псих≥чноњ хвороби, ¤ка включаЇ хрон≥чн≥ та тимчасов≥ психотичн≥ розлади. ёридичний критер≥й складаЇтьс¤ з двох ознак: ≥нтелектуальноњ Ч неможливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) та вольовоњ Ч неможливост≥ керувати своњми д≥¤ми. ” даному випадку юридичний критер≥й визначаЇ можлив≥сть особи стати перед сл≥дством ≥ судом.

” випадках, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ у []{1_19}ч. 3 ст. 19, йдетьс¤ про осудних ос≥б, що захвор≥ли у процес≥ сл≥дства п≥сл¤ вчиненн¤ злочину, ≥ застосуванн¤ до них пон¤тт¤ Унеосудн≥стьФ неможливе.

якщо особа п≥сл¤ вчиненн¤ злочину захвор≥ла на тимчасовий розлад псих≥чноњ д≥¤льност≥, сл≥дство у справ≥ може бути зупинено до видужанн¤ обвинуваченого ([]{4_23_243}ст. 208  ѕ  ”крањни). —уд, ¤кщо визнаЇ за необх≥дне, може застосувати примусов≥ заходи медичного характеру ([]{1_92}ст. 92Ч96 чинного  одексу, []{4_23_487}ст. 421  ѕ  ”крањни). ѕ≥сл¤ видужанн¤ обвинуваченого примусов≥ заходи медичного характеру судом скасовуютьс¤, сл≥дство в≥дновлюЇтьс¤ ≥ зак≥нчуЇтьс¤ провадженн¤м на загальних п≥дставах. „ас перебуванн¤ особи у медичному заклад≥ на примусовому л≥куванн≥ зараховуЇтьс¤ в строк в≥дбутт¤ покаранн¤, ¤кщо особа буде засуджена до позбавленн¤ вол≥ або виправних роб≥т. якщо особа п≥сл¤ вчиненн¤ злочину захвор≥ла на хрон≥чний розлад псих≥чноњ д≥¤льност≥, справа направл¤Їтьс¤ до суду дл¤ зв≥льненн¤ хворого в≥д покаранн¤ та застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру.

</s19>

<s20>

—татт¤ 20.ќбмежена осудн≥сть

1. ѕ≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, ¤ка п≥д час вчиненн¤ злочину, через на¤вний у нењ псих≥чний розлад, не була здатна повною м≥рою усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) та (або) керувати ними.

2. ¬изнанн¤ особи обмежено осудною враховуЇтьс¤ судом при призначенн≥ покаранн¤ ≥ може бути п≥дставою дл¤ застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру.

1. []{1_20}—т. 20 вводить у в≥тчизн¤не крим≥нальне законодавство нову правову норму Уобмежена осудн≥стьФ ¤к особливий псих≥чний стан осудноњ особи, ¤кий необх≥дно враховувати. ƒискус≥¤ навколо проблеми обмеженоњ осудност≥ (зменшеноњ осудност≥, пограничноњ осудност≥) маЇ б≥льш н≥ж стор≥чну ≥стор≥ю. ¬веденн¤ ≥нституту обмеженоњ осудност≥, прийн¤того у крим≥нальному законодавств≥ багатьох заруб≥жних, здеб≥льшого Ївропейських, крањн, робить наше крим≥нальне законодавство б≥льш сучасним ≥ дозвол¤Ї диференц≥йовано оц≥нювати т≥ вар≥анти псих≥чних розлад≥в, за ¤ких у особистост≥ збер≥гаЇтьс¤ спроможн≥сть оц≥нки ≥ розум≥нн¤ под≥й, але знижуЇтьс¤, ≥нод≥ досить значно, здатн≥сть втриматис¤ в≥д скоЇнн¤ злочину, керувати своњми д≥¤ми.

ќбмежена осудн≥сть Ч це нездатн≥сть особи п≥д час вчиненн¤ злочину повною м≥рою усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) та (або) керувати ними через на¤вний у нењ псих≥чний розлад. ќбмежена осудн≥сть Ч це юридичне пон¤тт¤, ¤ке потр≥бно розгл¤дати не ¤к пром≥жну категор≥ю м≥ж осудн≥стю ≥ неосудн≥стю, а ¤к складову частину осудност≥. —тан обмеженоњ осудност≥, ¤к вар≥ант осудност≥, в≥дноситьс¤ т≥льки до пер≥оду вчиненн¤ особою злочину ≥ не виключаЇ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, але може викликати де¤к≥ специф≥чн≥ правов≥ насл≥дки ([]{1_20}ч. 2 ст. 20).

2. ќбмежена осудн≥сть констатуЇтьс¤ за на¤вност≥ двох критер≥њв: медичного (б≥олог≥чного) та юридичного (психолог≥чного).

ћедичний критер≥й Ч Упсих≥чний розладФ Ч включаЇ р≥зн≥ псих≥чн≥ та повед≥нков≥ порушенн¤ (розумова в≥дстал≥сть, розлади особистост≥ ≥ повед≥нки, шизофрен≥¤ в стан≥ ст≥йкоњ рем≥с≥њ, орган≥чний психосиндром, алкогол≥зм, наркоман≥¤ тощо), ¤к≥ не виключають осудност≥.

ёридичний критер≥й Ч з одного боку, св≥дчить про осудн≥сть (тобто здатн≥сть особи п≥д час вчиненн¤ злочину усв≥домлювати своњ д≥њ ≥ керувати ними), з ≥ншого Ч вказуЇ на порушену (послаблену) можлив≥сть Уповною м≥роюФ усв≥домлювати своњ д≥њ (≥нтелектуальна ознака) та (або) керувати ними (вольова ознака). «а обмеженоњ осудност≥ ≥нтелектуальна ознака юридичного критер≥ю пол¤гаЇ у тому, що особа не здатна повною м≥рою усв≥домлювати крим≥нальне значенн¤ своњх д≥й, передбачати њх небезпечн≥ насл≥дки. ¬ольова ознака характеризуЇ нездатн≥сть особи повною м≥рою зд≥йснювати своњ д≥њ п≥д контролем вол≥, у вигл¤д≥ в≥льного волеви¤вленн¤.

 онстатац≥¤ обмеженоњ осудност≥ правом≥рна, коли псих≥чний розлад у особи п≥дпадаЇ п≥д ознаки обох критер≥њв Ч медичного та юридичного.

3. ќбмежена осудн≥сть не може розгл¤датись ¤к пост≥йна стаб≥льна складова особи з псих≥чним розладом. ќбмежена осудн≥сть, ¤к ≥ осудн≥сть або неосудн≥сть, стосуЇтьс¤ т≥льки пер≥оду вчиненн¤ конкретних д≥й, передбачених чинним  одексом.

¬становленн¤ обмеженоњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ та (або) керувати ними потребуЇ диференц≥йованого комплексного анал≥зу взаЇмод≥њ трьох фактор≥в, а саме: ви¤вленн¤ суттЇвост≥ впливу на¤вних псих≥чних розлад≥в, впливу особливостей особистост≥ на повед≥нку особи та впливу конкретноњ крим≥нальноњ ситуац≥њ.

4. ¬становленн¤ стану обмеженоњ осудност≥ входить в компетенц≥ю сл≥дства та суду ≥ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою судово-псих≥атричноњ експертизи. Ѕ≥льш адекватним Ї призначенн¤ комплексноњ психолого-псих≥атричноњ експертизи, в ¤к≥й передбачений паритет експерт≥в сум≥жних спец≥альностей, ≥нтеграц≥¤ њх висновк≥в.

5. ѕсих≥чний розлад, ¤кий обмежуЇ здатн≥сть повною м≥рою усв≥домлювати своњ д≥њ, њх значенн¤, насл≥дки та (або) утриматись в≥д злочину, може визнаватись судом обставиною, ¤ка помТ¤кшуЇ покаранн¤.

јле обмежену осудн≥сть не сл≥д автоматично розгл¤дати ¤к обставину, ¤ка помТ¤кшуЇ покаранн¤. ¬она може бути не прийн¤та до уваги судом ≥ не вплинути на м≥ру покаранн¤. якщо обмежено осудна особа становить сусп≥льну небезпеку, до нењ судом можуть застосовуватись примусов≥ заходи медичного характеру, але т≥льки у вигл¤д≥ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги у примусовому пор¤дку ([]{1_94}ч. 2 ст. 94).

</s20>

<s21>

—татт¤ 21. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за злочини, вчинен≥ у стан≥ спТ¤н≥нн¤ внасл≥док вживанн¤ алкоголю, наркотичних засоб≥в або ≥нших одурманюючих речовин

ќсоба, ¤ка вчинила злочин у стан≥ спТ¤н≥нн¤ внасл≥док вживанн¤ алкоголю, наркотичних засоб≥в або ≥нших одурманюючих речовин, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥.

1. ” статт≥ дано детал≥зац≥ю причин можливого спТ¤н≥нн¤ субТЇкта злочину у вигл¤д≥ алкогольного, наркотичного та одурманюючого. «г≥дно з ћ ’-10 (ћ≥жнародною квал≥ф≥кац≥Їю хвороб 10-го перегл¤ду) алкоголь, наркотики та одурманююч≥ (токсичн≥) засоби належать до групи психоактивних речовин, ¤к≥ при систематичному прийом≥ можуть викликати псих≥чну та ф≥зичну залежн≥сть.

” статт≥ йдетьс¤ про так зване просте спТ¤н≥нн¤ (за ћ ’-10 Ч гостра ≥нтоксикац≥¤) внасл≥док прийому алкоголю, наркотик≥в чи токсичних речовин, ¤к≥ можуть викликати пом≥тн≥ зм≥ни у б≥льшост≥ сфер псих≥ки, а саме у сфер≥ ор≥Їнтац≥њ та уваги, афективн≥й сфер≥, мисленн¤ ≥ мови, сприйманн¤, самосв≥домост≥ ≥ контролю, памТ¤т≥, сфери пот¤г≥в, Ч ≥ ступ≥нь вираженн¤ ¤ких залежить в≥д ступеню спТ¤н≥нн¤, а також комплекс вегетативно-соматичних та невролог≥чних симптом≥в. «м≥ни псих≥чноњ д≥¤льност≥, що виникають внасл≥док прийому психоактивних речовин, в≥дбиваютьс¤ на вчинках ос≥б, що спТ¤н≥ли, на формуванн≥ у них нам≥р≥в, на характер≥ скоЇного злочину.

јле стан простого спТ¤н≥нн¤, нав≥ть т¤жкого ступен¤, не Ї хворобливим (психотичним) станом. ќсоба св≥домо приводить себе у стан спТ¤н≥нн¤, одночасно передбачаючи можлив≥сть сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в цього вчинку. ” стан≥ простого спТ¤н≥нн¤ в≥дзначаЇтьс¤ к≥льк≥сне посиленн¤ емоц≥онально-вольових про¤в≥в без розвитку ¤к≥сно ≥нших психотичних про¤в≥в (галюцинац≥й, ма¤чних ≥дей, розладу св≥домост≥), в ньому збер≥гаЇтьс¤ можлив≥сть усв≥домлювати своњ д≥њ ≥ керувати ними.

2. —тан простого спТ¤н≥нн¤, незалежно в≥д його кл≥н≥чних про¤в≥в, т¤жкост≥ ≥ глибини, не належить до медичного критер≥ю неосудност≥ ≥ тому не зв≥льн¤Ї особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, а, навпаки, визнаЇтьс¤ обставиною, ¤ка обт¤жуЇ покаранн¤ ([]{1_67}п. 13 ст. 67).

3. ƒо стан≥в спТ¤н≥нн¤, про ¤к≥ йде мова у дан≥й статт≥, не в≥дноситьс¤ патолог≥чне спТ¤н≥нн¤. ѕатолог≥чне спТ¤н≥нн¤ Ч гострий короткоплинний психоз ≥з розладом св≥домост≥, виникаЇ внасл≥док прийому невеликоњ дози алкоголю ≥ не маЇ н≥чого сп≥льного з кл≥н≥чними про¤вами простого алкогольного спТ¤н≥нн¤ та не Ї насл≥дком хрон≥чного алкогол≥зму. ѕатолог≥чне спТ¤н≥нн¤ в≥дноситьс¤ до одн≥Їњ ≥з ознак медичного критер≥ю (тимчасових розлад≥в псих≥чноњ д≥¤льност≥) ≥ його на¤вн≥сть у особи, ¤ка скоњла передбачен≥ чинним  одексом сусп≥льно небезпечн≥ д≥њ, приводить до висновку про њњ неосудн≥сть.

4. ¬с≥ форми гостроњ ≥нтоксикац≥њ (спТ¤н≥нн¤) психоактивними речовинами, ¤к≥ прот≥кають на психотичному р≥вн≥, повинн≥ розгл¤датись ¤к р≥зновид тимчасового розладу псих≥чноњ д≥¤льност≥, а тому складають медичний критер≥й неосудност≥.

5. Ќа в≥дм≥ну в≥д ран≥ше д≥ючого законодавства чинний  одекс не передбачаЇ можливост≥ примусового л≥куванн¤ осудноњ особи, ¤ка засуджена за злочин, вчинений на ірунт≥ алкогол≥зму чи наркоман≥њ, в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ або спец≥альних медичних закладах ([]{1_96}ст. 96).

ѕитанн¤ визнанн¤ обмежено д≥Їздатною особи, ¤ка вчинила злочин ≥ зловживаЇ спиртними напо¤ми або наркотичними речовинами, одночасно з призначенн¤м покаранн¤ судом не вир≥шуЇтьс¤. ÷е входить в компетенц≥ю цив≥льного судочинства.

6. ” випадках зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ос≥б, ¤к≥ страждають на алкогол≥зм або наркоман≥ю, суд може зобовТ¤зати њх пройти курс л≥куванн¤ в≥д алкогол≥зму або наркоман≥њ ([]{1_76}п. 5 ст. 76).

7. Ќе повинно застосовуватись пон¤тт¤ Уобмеженоњ осудност≥Ф до стан≥в спТ¤н≥нн¤, ¤к≥ викликан≥ самов≥льним прийомом психоактивних речовин осудною особою. “акий п≥дх≥д обумовлений тим, що обмежена осудн≥сть Ї р≥зновидом осудност≥ ≥ не зв≥льн¤Ї особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ¤к за неосудност≥, а т≥льки може помТ¤кшувати њњ.

Ћише в де¤ких випадках, коли особу було приведено у стан т¤жкого спТ¤н≥нн¤ насильницьким шл¤хом або шл¤хом обману, або вона не знала про механ≥зм д≥њ речовини, або не мала субТЇктивного досв≥ду його прийому, за умови констатац≥њ такого стану спТ¤н≥нн¤, за ¤кого особа повною м≥рою не була здатна усв≥домлювати своњ д≥њ ≥ керувати ними, суд, врахувавши вс≥ обставини, може оц≥нити стан ¤к стан обмеженоњ осудност≥, що помТ¤кшуЇ покаранн¤.

</s21>

<s22>

—татт¤ 22.¬≥к, з ¤кого може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть

1.  рим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гають особи, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ ш≥стнадц¤ть рок≥в.

2. ќсоби, що вчинили злочини у в≥ц≥ в≥д чотирнадц¤ти до ш≥стнадц¤ти рок≥в, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише за умисне вбивство ([]{1_115}статт≥ 115Ч117), пос¤ганн¤ на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча, прац≥вника правоохоронного органу, члена громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону або в≥йськовослужбовц¤, судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤, захисника чи представника особи у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги, представника ≥ноземноњ держави (статт≥ []{1_112}112, []{1_348}348, []{1_379}379, []{1_400}400, []{1_443}443), умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ (статт¤ []{1_121}121, частина трет¤ статей []{1_345}345, []{1_346}346, []{1_350}350, []{1_377}377, []{1_398}398), умисне середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤ (статт¤ []{1_122}122, частина друга статей []{1_345}345, []{1_346}346, []{1_350}350, []{1_377}377, []{1_398}398), диверс≥ю ([]{1_113}статт¤ 113), бандитизм ([]{1_257}статт¤ 257), терористичний акт ([]{1_258}статт¤ 258), захопленн¤ заручник≥в (статт≥ []{1_147}147 ≥ []{1_349}349), згвалтуванн¤ ([]{1_152}статт¤ 152), насильницьке задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом ([]{1_153}статт¤ 153), крад≥жку ([]{1_185}статт¤ 185, частина перша статей []{1_262}262, []{1_308}308), граб≥ж (статт≥ []{1_186}186, []{1_262}262, []{1_308}308), розб≥й (статт¤ []{1_187}187, частина трет¤ статей []{1_262}262, []{1_308}308), вимаганн¤ (статт≥ []{1_189}189, []{1_262}262, []{1_308}308), умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна (частина друга статей []{1_194}194, []{1_347}347, []{1_352}352, []{1_378}378, частини друга та трет¤ статт≥ []{1_399}399), пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤ ≥ транспортних засоб≥в ([]{1_277}статт¤ 277), угон або захопленн¤ зал≥зничного рухомого складу, пов≥тр¤ного, морського чи р≥чкового судна ([]{1_278}статт¤ 278), незаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом (частини друга, трет¤ статт≥ []{1_289}289), хул≥ганство ([]{1_296}статт¤ 296).

1. ¬≥к, ¤к ≥ осудн≥сть, юридична наука та практика в≥днос¤ть до основних фактор≥в, котр≥ зумовлюють визнанн¤ особи, що вчинила сусп≥льно небезпечне винне д≥¤нн¤, суб`Їктом злочину на п≥дстав≥ []{1_18}ч. 1 ст. 18.

2. ¬становленн¤ м≥н≥мального в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ повТ¤зано з на¤вн≥стю у неповнол≥тн≥х природноњ в≥ковоњ псих≥чноњ ≥ соц≥альноњ незр≥лост≥, ¤ка визначаЇ недостатн≥сть правових знань ≥ вм≥нн¤ ними користуватись, незр≥л≥сть вольових функц≥й, недостатню сформован≥сть критичних зд≥бностей та зд≥бност≥ адекватно прогнозувати насл≥дки своњх д≥й.

Ќижн≥й пор≥г крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ потребуЇ певного р≥вн¤ емоц≥йноњ, духовноњ та ≥нтелектуальноњ зр≥лост≥, дос¤гненн¤ ¤кого св≥дчить про потенц≥йну зд≥бн≥сть неповнол≥тн≥х д≥¤ти св≥домо, тобто бути винними.

ƒопустим≥сть настанн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за злочини, наведен≥ в перел≥ку статт≥ в≥дносно ос≥б в 14-л≥тньому в≥ц≥, по¤снюЇтьс¤ тим, що, на думку законодавц¤, вже у цьому в≥ц≥ людина, незважаючи на м≥н≥мальний р≥вень психолог≥чного та розумового розвитку, здатна усв≥домлювати сусп≥льну небезпеку ≥ протиправн≥сть своњх д≥й (безд≥¤льност≥).

„ерез це малол≥тн≥, тобто особи, ¤к≥ не дос¤гли чотирнадц¤ти рок≥в, будучи неспроможними розум≥ти та сприймати власн≥ вчинки ≥ св≥домо ними керувати, п≥д д≥ю законодавства про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть не п≥дпадають ≥ субТЇктами злочин≥в бути не можуть.

3. «г≥дно з []{1_22}ст. 22, крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гають ф≥зичн≥ осудн≥ особи, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилось 16 рок≥в. Ћише за окрем≥ види д≥¤нь, вичерпний перел≥к ¤ких наведено у []{1_22}ч. 2 ст. 22, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть можлива з 14 рок≥в.

4. якщо осудна особа у в≥ц≥ в≥д 14 до 16 рок≥в окр≥м злочину, за ¤кий встановлена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть з 16-р≥чного в≥ку (наприклад, незаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини Ч []{1_146}ст. 146), вчин¤Ї умисне вбивство ([]{1_115}ст. 115Ч117), зівалтуванн¤ ([]{1_152}ст. 152), граб≥ж ([]{1_186}ст. 186) чи ¤кийсь ≥нший злочин, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий можлива з дос¤гненн¤м 14-р≥чного в≥ку, ймов≥рно визнати њњ дел≥ктоспроможною лише за ц≥ конкретн≥ д≥¤нн¤, зм≥ст ≥ характер котрих вона розум≥Ї, ≥ аж н≥¤к не за сукупн≥стю злочин≥в.

5. —л≥д, кр≥м того, мати на уваз≥, що крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть у в≥ц≥ в≥д 14 до 16 рок≥в передбачена дл¤ ос≥б, визнаних винними в умисних злочинах, у тому числ≥ за њх готуванн¤ та замах на вчиненн¤.

ƒл¤ ос≥б, ¤к≥ вчинили у названому в≥ц≥ необережн≥ д≥¤нн¤, включаючи вбивство через необережн≥сть ([]{1_119}ст. 119), крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не встановлено, так само ¤к ≥ за злочини, не внесен≥ до []{1_22}ч. 2 ст. 22.

 рим≥нальний кодекс ”крањни 1960 року (втратив д≥ю з 1 вересн¤ 2001 р.) допускав можлив≥сть прит¤гненн¤ п≥дл≥тк≥в 14Ч 15 рок≥в до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вбивство, скоЇне з необережност≥ ([]{4_24_126}ст. 98). ќднак практика довела хибн≥сть такого п≥дходу ≥ це враховано у чинному  одекс≥.

6. «г≥дно з нормами ќсобливоњ частини  одексу крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть з 18-р≥чного в≥ку передбачена, передус≥м, дл¤ в≥йськовослужбовц≥в ≥ в≥йськовозобовТ¤заних ос≥б Ч субТЇкт≥в в≥йськових злочин≥в (див. розд. ’≤’); оп≥кун≥в ≥ п≥клувальник≥в Ч субТЇкт≥в злочин≥в проти прав громад¤н, ¤к≥ перебувають п≥д оп≥кою ≥ п≥клуванн¤м (ст. []{1_166}166, []{1_167}167); член≥в ком≥с≥й по виборах до владних орган≥в Ч субТЇкт≥в злочинних пос¤гань на виборч≥ права людини ≥ громад¤нина ([]{1_157}ч. 2 ≥ 3 ст. 157, ст. []{1_158}158Ч[]{1_159}159); ос≥б, ¤к≥ вт¤гують неповнол≥тн≥х у пи¤цтво, зан¤тт¤ жебрацтвом, проституц≥Їю, азартними ≥грами, ≥ншу протиправну ≥ злочинну д≥¤льн≥сть Ч субТЇкт≥в злочин≥в проти громадського пор¤дку та моральност≥ ([]{1_303}ч. 2 ст. 303, []{1_304}304).

7. ѕевною м≥рою суперечливим Ї питанн¤ про в≥к субТЇкт≥в службових злочин≥в ([]{1_364}ст. 364Ч370). ¬и¤вл¤Їтьс¤, що за д≥¤нн¤, повТ¤зан≥ з≥ службою, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть маЇ наставати не ран≥ше ¤к з 18-ти рок≥в. —лушн≥сть цього доводу п≥дтверджена практикою. јдже не дивл¤чись на в≥дсутн≥сть у законодавств≥ пр¤моњ заборони на призначенн¤ неповнол≥тн≥х службовими особами, так≥ випадки насправд≥ виключаютьс¤, головним чином, через незбалансован≥сть вимог, обовТ¤зкових дл¤ посад службовц≥в, ≥ правових норм, за допомогою ¤ких регулюютьс¤ права п≥дл≥тк≥в у сфер≥ трудових правов≥дносин. ѕорушенн¤ њх трудодавцем неминуче призводить до застосуванн¤ жорстких санкц≥й з боку владних структур.

Ќаприклад, д≥¤льн≥сть службовоњ особи передбачаЇ ненормований робочий час, а []{4_40_64}ч. 1 ст. 51  «пѕ ”крањни заборон¤Ї встановлювати дл¤ ос≥б в≥ком в≥д 16 до 18 рок≥в робочий тиждень тривал≥стю б≥льше 36 годин. Ќе дозвол¤Їтьс¤ залучати неповнол≥тн≥х до надурочних роб≥т ([]{4_40_76}ч. 1 п. 2 ст. 63  «пѕ ”крањни), до роботи у н≥чний час ([]{4_40_68}ч. 1 п. 2 ст. 55  «пѕ ”крањни) та у вих≥дн≥ дн≥ ([]{4_40_213}ст. 192  «пѕ ”крањни). ¬иключаЇтьс¤ можлив≥сть укладенн¤ з ними письмового договору про повну матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть ([]{4_40_150}ст. 135-1  «пѕ ”крањни ≥ п. 19 Уѕоложенн¤ про матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть роб≥тник≥в ≥ службовц≥вФ).

«важаючи на викладене, сл≥д визнати неможливим прит¤гненн¤ ос≥б, ¤ким не виповнилось 18 рок≥в, до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за злочини, повТ¤зан≥ з виконанн¤м ними повноважень службових ос≥б.

8. ¬≥к, з ¤кого настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, повинен обчислюватись на момент вчиненн¤ злочину. ѕри прит¤гненн≥ винноњ особи до в≥дпов≥дальност≥ њњ в≥к встановлюЇтьс¤ на п≥дстав≥ документ≥в про народженн¤ (число, м≥с¤ць, р≥к народженн¤). «а в≥дсутност≥ таких документ≥в ≥ неможливост≥ њх отриманн¤ призначаЇтьс¤ судово-медична експертиза, висновок ¤коњ зам≥нюЇ зазначен≥ документи. ƒнем народженн¤ неповнол≥тнього вважаЇтьс¤ останн≥й день того року, ¤кий вказано експертизою. якщо експертиза даЇ висновок про в≥к, вказуючи м≥н≥мальну або максимальну к≥льк≥сть рок≥в, суд повинен виходити ≥з запропонованого експертизою м≥н≥мального в≥ку даноњ особи.

9. ¬одночас сл≥д памТ¤тати, що судово-медична експертиза даЇ висновок щодо ф≥зичного в≥ку. јле м≥ж ф≥зичним ≥ псих≥чним р≥вн¤ми розвитку можуть бути розб≥жност≥. ћожлива затримка псих≥чного розвитку, ¤ка не обумовлена розумовою в≥дстал≥стю (ол≥гофрен≥¤) або соц≥альною чи педагог≥чною занедбан≥стю, або затримки псих≥чного розвитку внасл≥док орган≥чних уражень мозку чи ≥нших псих≥чних розлад≥в. ƒо ц≥Їњ категор≥њ належать стани затримки псих≥чного розвитку у форм≥ псих≥чного ≥нфантил≥зму. ¬ таких випадках необх≥дно призначити комплексну психолого-псих≥атричну експертизу ≥ мати на уваз≥, що експерти в≥днос¤ть неповнол≥тн≥х не до конкретного УпаспортногоФ в≥ку, а до певного в≥кового пер≥оду.

10. ѕризначаючи покаранн¤ неповнол≥тньому, суд повинен, кр≥м характеру ≥ ступен¤ сусп≥льноњ небезпеки вчиненого д≥¤нн¤, також враховувати особливост≥ особи неповнол≥тнього, р≥вень психоф≥зичного розвитку, умови його житт¤ тощо. «г≥дно з положенн¤ми []{1_66}п. 3 ст. 66 вчиненн¤ злочину неповнол≥тн≥м Ї обставиною, ¤ка помТ¤кшуЇ покаранн¤, ≥ до нього можуть застосовуватись примусов≥ заходи медичного характеру ([]{1_105}ст. 105).

</s22>

</r4>

<r5>

–озд≥л V ¬»Ќј “ј ѓѓ ‘ќ–ћ»

<s23>

—татт¤ 23.¬ина

¬иною Ї псих≥чне ставленн¤ особи до вчинюваноњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, передбаченоњ цим  одексом, та њњ насл≥дк≥в, виражене у форм≥ умислу або необережност≥.

1. —татт¤ законодавчо визначаЇ пон¤тт¤ вини. ÷е важливий ≥ посл≥довний крок у розвитку крим≥нального законодавства, оск≥льки до прийн¤тт¤ чинного  одексу пон¤тт¤ вини ≥снувало лише в доктрин≥, що не могло не викликати певних ускладнень при практичному застосуванн≥ закону.  р≥м того, на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року, у чинному  одекс≥ до пон¤тт¤ злочину включено ознаку винност≥ д≥¤нн¤ ([]{1_11}ст. 11), що вимагаЇ в≥д законодавц¤ наступного кроку Ч розкритт¤ зм≥сту ц≥Їњ ознаки в окрем≥й норм≥. “аким чином, у чинному  одекс≥ посл≥довно вт≥люЇтьс¤ принцип субТЇктивного ≥нкрим≥нуванн¤, в≥дпов≥дно до ¤кого злочином може визнаватис¤ д≥¤нн¤ лише за на¤вност≥ крим≥нально-правовоњ вини, а особа може визнаватис¤ винною у скоЇнн≥ злочину за на¤вност≥ у нењ певного псих≥чного ставленн¤ (у форм≥ умислу чи необережност≥) до вчинюваного д≥¤нн¤ та його насл≥дк≥в.

2. ¬ина може виступати у двох формах Ч умислу та необережност≥.  ожна з форм под≥л¤Їтьс¤ на види. Ќаприклад, умисел може бути пр¤мим та непр¤мим ([]{1_24}ст. 24), а необережн≥сть под≥л¤Їтьс¤ на злочинну самовпевнен≥сть та злочинну недбал≥сть ([]{1_25}ст. 25).  онкретна форма та вид вини визначаютьс¤ в залежност≥ в≥д зм≥сту та сп≥вв≥дношенн¤ ≥нтелектуального та вольового момент≥в (ознак) вини. ≤нтелектуальний момент характеризуЇтьс¤ усв≥домленн¤м або неусв≥домленн¤м субТЇктом небезпечного характеру своЇњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, передбаченн¤м або непередбаченн¤м можливост≥ настанн¤ шк≥дливих насл≥дк≥в д≥¤нн¤. ¬ольовий момент про¤вл¤Їтьс¤ у бажанн≥ (небажанн≥) настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в д≥¤нн¤, св≥домому њх допущенн≥, легковажному розрахунку на њх в≥дверненн¤. –≥зн≥ комб≥нац≥њ цих ознак складають конкретн≥ види вини (див. коментар≥ до ст. []{1_24}24, []{1_25}25, []{1_37}37).

3. ¬ юридичн≥й науц≥ широкого розповсюдженн¤ набула концепц≥¤ подв≥йноњ (зм≥шаноњ, складноњ) вини, ¤ка розгл¤даЇ окремо псих≥чне ставленн¤ особи до д≥¤нн¤ ≥ њњ псих≥чне ставленн¤ до його насл≥дк≥в. ѕри цьому усв≥домлен≥сть скоЇнн¤ д≥¤нн¤ ототожнюЇтьс¤ з умисн≥стю. ¬≥дпов≥дно псих≥чне в≥дношенн¤ до порушенн¤ тих або ≥нших правил перестороги визнаЇтьс¤ умисним, оск≥льки субТЇкт св≥домо њх порушуЇ ≥ бажаЇ цього, а в≥дношенн¤ до насл≥дк≥в Ч необережним. ѕодв≥йна вина виникаЇ ≥ тод≥, коли д≥¤нн¤ субТЇкта породжуЇ р≥зн≥ насл≥дки, до одних з ¤ких в≥н ставитьс¤ умисно, до ≥нших Ч необережно ([]{1_121}ч. 2 ст. 121, []{1_134}ч. 2 ст. 134, []{1_152}ч. 4 ст. 152 та ≥н.). “еор≥¤ подв≥йноњ вини знайшла своЇ вт≥ленн¤ ≥ у новому  рим≥нальному кодекс≥ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ ([]{4_105_27}ст. 27).

≤снуЇ ≥ протилежна концепц≥¤. ¬она базуЇтьс¤ на у¤вленн¤х сучасноњ психолог≥њ, що розгл¤даЇ псих≥чне житт¤ людини ¤к ц≥л≥сний, ≥нтегративний процес, роздвоЇнн¤ ¤кого веде до патолог≥њ. « такоњ точки зору злочин з матер≥альним складом Ч це прот¤жний у час≥ процес розвитку причинност≥ Ч в≥д д≥¤нн¤ до насл≥дк≥в, а псих≥чне ставленн¤ субТЇкта до процесу в≥д початку до к≥нц¤ Ї Їдиним ц≥л≥сним в≥дношенн¤м. ѕсих≥чн≥ процеси, що складають психолог≥чну тканину вини, можуть мати р≥зну природу, але у ц≥лому це не порушуЇ ц≥л≥сност≥ псих≥чного в≥дношенн¤ особи до злочину. “аким чином, ц≥лком св≥доме порушенн¤ певних правил, ¤ке пот¤гло непередбачуван≥ субТЇктом небезпечн≥ насл≥дки, охоплюЇтьс¤ Їдиним псих≥чним в≥дношенн¤м, що повн≥стю п≥дпадаЇ п≥д законодавч≥ ознаки злочинноњ недбалост≥, ≥ питанн¤ про Узм≥шанн¤Ф умислу з необережн≥стю у под≥бних випадках не повинно виникати. Ќе дивл¤чись на всю структурну складн≥сть, повед≥нка людини залишаЇтьс¤ ц≥л≥сною, ≥ псих≥чне ставленн¤ субТЇкта до своњх повед≥нських акт≥в ≥ зчеплених з ними причинним звТ¤зком насл≥дк≥в також Ї ц≥л≥сним ставленн¤м ≥ залишаЇтьс¤ таким нав≥ть тод≥, коли д≥¤нн¤ вчин¤Їтьс¤ св≥домо, але його результати не усв≥домлюютьс¤ (не передбачаютьс¤). « ц≥Їњ точки зору визнанн¤ ≥снуванн¤ подв≥йноњ вини означаЇ визнанн¤ штучного розриву Їдиного псих≥чного процесу, ¤кий складаЇ зм≥ст певноњ форми вини, адже крим≥нально-правов≥ категор≥њ умислу ≥ необережност≥ характеризують злочин в ц≥лому.

¬иход¤чи з цього, св≥домий ≥ вольовий характер д≥й особи, що скоњла необережний злочин, ще не даЇ п≥дстав говорити про умисн≥сть њњ д≥¤нь у крим≥нально-правовому смисл≥. ’оч особа, що скоњла необережний злочин, д≥¤ла св≥домо, хот≥ла скоњти певну д≥ю, проте це не означаЇ, що вона д≥¤ла умисно. ѕро умисн≥сть тут можна говорити лише в побутовому, а не у крим≥нально-правовому сенс≥. —в≥доме порушенн¤ певних правил, безумовно, скоюЇтьс¤ субТЇктом винувато, однак це не крим≥нально-правова вина, а адм≥н≥стративна (див. []{4_62_11}ст. 11  пјѕ ”крањни) або нав≥ть дисципл≥нарна. ≤нша справа, коли д≥¤нн¤, ¤ке викликало сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки, саме по соб≥ може розц≥нюватись ¤к умисне в крим≥нально-правовому смисл≥. ÷е маЇ м≥сце, коли д≥¤нн¤, незалежно в≥д викликаних ним насл≥дк≥в, утворюЇ склад злочину ≥з субТЇктивною стороною, що характеризуЇтьс¤ умисною виною. якщо у ставленн≥ до насл≥дк≥в вбачаЇтьс¤ необережн≥сть, виникаЇ сукупн≥сть злочин≥в Ч умисного ≥ необережного, а це у свою чергу вимагаЇ самост≥йноњ юридичноњ оц≥нки кожного скоЇного злочину, а не злитт¤ умисла з необережн≥стю у третю, не передбачену законом форму вини Ч зм≥шану.

ѕри умисному ставленн≥ до одних насл≥дк≥в д≥¤нн¤ ≥ необережному до ≥нших також на¤вна ≥деальна сукупн≥сть злочин≥в, коли одн≥Їю д≥Їю запод≥юЇтьс¤ р≥зна шкода. ¬ де¤ких статт¤х ќсобливоњ частини  одексу под≥бна ≥деальна сукупн≥сть виражена в одн≥й норм≥. ћаютьс¤ на уваз≥ так≥ злочини, ¤к, наприклад, умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого ([]{1_121}ч. 2 ст. 121), незаконне проведенн¤ аборту, що спричинило тривалий розлад здоров¤, безпл≥дн≥сть або смерть потерп≥лоњ ([]{1_134}ч. 2 ст. 134), зівалтуванн¤, що викликало особливо т¤жк≥ насл≥дки ([]{1_152}ч. 4 ст. 152), та ≥н. “ака конструкц≥¤ норми (так зван≥ дел≥кти, квал≥ф≥кован≥ за насл≥дками) використовуЇтьс¤ законодавцем, очевидно, з метою п≥дкреслити високу ймов≥рн≥сть запод≥¤нн¤ з необережност≥ конкретних небезпечних насл≥дк≥в п≥д час скоЇнн¤ певних умисних злочинних д≥й ≥ повТ¤зати з цими насл≥дками п≥двищену в≥дпов≥дальн≥сть. Ѕудь-¤кий склад злочину, сконструйований под≥бним чином, можна розкласти на два, ¤к≥ мають р≥зн≥ субТЇктивн≥ сторони. Ќаприклад, т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого, ¤вл¤Ї собою ≥деальну сукупн≥сть т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ ≥ необережного вбивства; зівалтуванн¤, що спричинило особливо т¤жк≥ насл≥дки, Ч сукупн≥сть зівалтуванн¤ ≥ необережного запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень ([]{1_128}ст. 128) або вбивства через необережн≥сть ([]{1_119}ст. 119) тощо.

«азначена вище проблематика потребуЇ подальшоњ науковоњ розробки з огл¤ду на њњ значне практичне значенн¤. јле сьогодн≥ сл≥д виходити з того, що украњнський законодавець не сприйн¤в ≥дењ теор≥њ подв≥йноњ вини, ≥ тому крим≥нально-правова вина ≥снуЇ лише у двох передбачених коментованою статтею формах.

4. ¬становленн¤ форми вини, з ¤кою було вчинено злочин, маЇ важливе значенн¤ не т≥льки дл¤ його в≥рноњ крим≥нально- правовоњ квал≥ф≥кац≥њ, але й дл¤ вир≥шенн¤ низки ≥нших питань. “ак, рецидивом злочин≥в чинний  одекс визнаЇ лише вчиненн¤ нового умисного злочину особою, ¤ка маЇ судим≥сть за умисний злочин ([]{1_34}ст. 34). ” раз≥ прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за замах на злочин необх≥дно встановлювати не т≥льки форму, але й вид вини, оск≥льки замах передбачаЇ вину лише у вид≥ пр¤мого умислу ([]{1_15}ст. 15).

5. ѕри призначенн≥ покаранн¤ суттЇвого значенн¤ набувають так≥ параметри вини, ¤к њњ ступ≥нь та характер.

</s23>

<s24>

—татт¤ 24.”мисел ≥ його види

1. ”мисел под≥л¤Їтьс¤ на пр¤мий ≥ непр¤мий.

2. ѕр¤мим Ї умисел, ¤кщо особа усв≥домлювала сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), передбачала його сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки ≥ бажала њх настанн¤.

3. Ќепр¤мим Ї умисел, ¤кщо особа усв≥домлювала сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), передбачала його сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки ≥ хоча не бажала, але св≥домо припускала њх настанн¤.

1. ” в≥дпов≥дност≥ до []{1_24}ст. 24 злочин визнаЇтьс¤ вчиненим умисно, ¤кщо особа, що його скоњла:

Ч усв≥домлювала сусп≥льно небезпечний характер своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥;

Ч передбачувала сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки свого д≥¤нн¤ ≥ бажала њх настанн¤ (пр¤мий умисел) або не бажала, але св≥домо припускала настанн¤ цих насл≥дк≥в (непр¤мий умисел).

ќтже, ≥нтелектуальний момент умислу характеризуЇтьс¤ такими ознаками:

Ч усв≥домленн¤ особою сусп≥льно небезпечного характеру своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥;

Ч передбаченн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤; вольовий момент про¤вл¤Ї себе у бажанн≥ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в або небажанн≥, але св≥домому допущенн≥ њх настанн¤.

“обто в залежност≥ в≥д характеру саме вольового в≥дношенн¤ особи до сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤ визначаЇтьс¤ два види умислу: пр¤мий, при ¤кому особа, передбачаючи сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥, бажаЇ њх настанн¤, ≥ непр¤мий (евентуальний), коли особа, передбачаючи сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки свого д≥¤нн¤, пр¤мо њх не бажаЇ, але св≥домо допускаЇ настанн¤. «м≥ст ≥нтелектуального моменту умислу, тобто усв≥домленн¤ сусп≥льно небезпечного характеру свого д≥¤нн¤ ≥ передбаченн¤ його сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, Ї однаковим ≥ необх≥дним дл¤ обох вид≥в умислу.

2. ”св≥домленн¤ субТЇктом сусп≥льно небезпечного характеру свого д≥¤нн¤ означаЇ: по-перше, що субТЇкт усв≥домлюЇ вс≥ фактичн≥ обставини скоЇного д≥¤нн¤, ¤к≥ в≥дпов≥дають ознакам складу ≥нкрим≥нованого злочину; по-друге, в≥н розум≥Ї, що вчинене ним д≥¤нн¤ Ї соц≥ально-осуджуваним, шк≥дливим дл¤ сусп≥льства.

ќбс¤г фактичних обставин скоЇнн¤ злочину, що охоплюютьс¤ св≥дом≥стю субТЇкта при умисл≥, в≥дпов≥даЇ ознакам, ¤к≥ характеризують склад злочину. ÷≥ ознаки в≥днос¤тьс¤ до обТЇкта, обТЇктивноњ сторони та ≥нод≥ до субТЇкта. ¬иход¤чи з цього, зм≥ст умислу розр≥зн¤Їтьс¤ в залежност≥ в≥д того, чи Ї склад даного злочину формальним або матер≥альним. ѕри умисному зд≥йсненн≥ злочин≥в з формальними складами св≥дом≥стю винного охоплюЇтьс¤ розум≥нн¤ сусп≥льно небезпечного характеру своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥. ѕри умисному скоЇнн≥ злочин≥в з матер≥альними складами св≥дом≥стю винного охоплюЇтьс¤ не т≥льки розум≥нн¤ сусп≥льно небезпечного характеру свого д≥¤нн¤, але ≥ передбаченн¤ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в.

ѕередбаченн¤ особою сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥ характерно ¤к дл¤ пр¤мого, так ≥ дл¤ непр¤мого умислу. ќсоба передбачаЇ насл≥дки своЇњ д≥њ ¤к у випадку, коли вона достов≥рно знаЇ про неминуч≥сть њх настанн¤, так ≥ в тому випадку, коли передбачаЇ лише можлив≥сть њх настанн¤.

ќкрем≥ склади умисних злочин≥в розр≥знюютьс¤ м≥ж собою по т¤жкост≥ насл≥дк≥в Ч ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в у значних розм≥рах ([]{1_212}ч. 1 ст. 212), ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в у великих розм≥рах ([]{1_212}ч. 2 ст. 212), ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в в особливо великих розм≥рах ([]{1_212}ч. 3 ст. 212). ” цих випадках (так зван≥ дел≥кти, квал≥ф≥кован≥ за насл≥дком) субТЇкт передбачаЇ саме т≥ насл≥дки свого д≥¤нн¤, ¤к≥ слугують квал≥ф≥куючими ознаками. ѕри нев≥дпов≥дност≥ передбачуваноњ та д≥йсноњ т¤жкост≥ насл≥дк≥в питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть винного вир≥шуЇтьс¤ в залежност≥ в≥д спр¤мованост≥ умислу. якщо особа передбачала настанн¤ б≥льш т¤жких насл≥дк≥в, н≥ж т≥, що настали насправд≥, то це даЇ п≥дставу говорити про умисел на запод≥¤нн¤ б≥льш т¤жких насл≥дк≥в ≥ скоЇне в такому випадку квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к замах на злочин.

ѕри вчиненн≥ злочин≥в, в складах ¤ких точно визначений обТЇкт або предмет злочинного пос¤ганн¤, св≥дом≥стю винного охоплюютьс¤ в≥дпов≥дн≥ ознаки обТЇкта ¤к елемента складу злочину. Ќаприклад, особа може бути прит¤гнута до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зг≥дно з []{1_209}ст. 209 за в≥дмиванн¤ грошових кошт≥в лише в тому випадку, коли вона достов≥рно знала, що ц≥ кошти добут≥ злочинним шл¤хом. ” раз≥ в≥дсутност≥ у особи такого усв≥домленн¤ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть виключаЇтьс¤.

”мисел включаЇ також знанн¤ тих властивостей спец≥ального субТЇкта, ¤к≥ Ї необх≥дними ознаками злочину. Ќаприклад, умисне вчиненн¤ злочину, передбаченого []{1_212}ст. 212, вимагаЇ усв≥домленн¤ Убудь-¤кою ≥ншою особоюФ того, що вона зобовТ¤зана сплачувати податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥.

3. «лочин, до складу ¤кого входить ¤к необх≥дна ознака мета або мотив, може скоюватись т≥льки з пр¤мим умислом (наприклад, злочини, передбачен≥ []{1_187}ст. 187, []{1_296}296). “≥льки з пр¤мим умислом зд≥йснюютьс¤ ≥ т≥ злочини, склади ¤ких хоч безпосередньо ≥ не передбачають спец≥альноњ мети або мотиву, однак њх на¤вн≥сть вит≥каЇ з самого характеру д≥¤нн¤. “ак, мотивом розкраданн¤ (Їдиним чи альтернативним, наприклад, пор¤д з помстою) завжди Ї користь, хоч пр¤моњ вказ≥вки на корислив≥ мотиви у в≥дпов≥дних статт¤х чинного  одексу немаЇ.

4. ѕри непр¤мому (евентуальному) умисл≥ особа:

Ч усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥;

Ч передбачаЇ сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки;

Ч не бажаЇ, але св≥домо припускаЇ настанн¤ цих насл≥дк≥в.

≤нтелектуальна ознака, що виражаЇтьс¤ в передбаченн≥ сусп≥льно небезпечного насл≥дку, у кожному вигл¤д≥ умислу виражаЇтьс¤ своЇр≥дно. якщо при пр¤мому умисл≥ винний передбачаЇ не т≥льки можлив≥сть, але ≥ неминуч≥сть, нев≥дворотн≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, то при непр¤мому Ч лише ≥мов≥рн≥сть њх настанн¤. ¬ останньому випадку у нього в≥дсутнЇ бажанн¤ настанн¤ таких насл≥дк≥в. ќтже, зм≥ст непр¤мого умислу пол¤гаЇ в тому, що особа, передбачаючи можлив≥сть настанн¤ внасл≥док свого д≥¤нн¤ сусп≥льно небезпечного результату, ¤кий, в принцип≥, йому не потр≥бний, зд≥йснюЇ це д≥¤нн¤, ви¤вл¤ючи при цьому байдуже в≥дношенн¤ до соц≥альних ц≥нностей.

 оли особа не передбачувала можливост≥ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в або коли, навпаки, особа однозначно передбачала њх неминуче настанн¤, на¤вн≥сть непр¤мого умислу виключаЇтьс¤. ” першому випадку можна ставити питанн¤ про зд≥йсненн¤ злочину з необережност≥, у другому Ч з пр¤мим умислом.

5. √отуванн¤ до злочину та замах на злочин не можуть бути вчинен≥ з непр¤мим умислом, а передбачають на¤вн≥сть лише пр¤мого умислу. ўодо замаху, то на це пр¤мо вказуЇтьс¤ у []{1_15}ст. 15. ѕри зд≥йсненн≥ злочину з непр¤мим умислом у особи в≥дсутн≥й ¤к твердий нам≥р, так ≥ спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ на дос¤гненн¤ злочинного результату. ќтже, при непр¤мому умисл≥ в≥дпов≥дальн≥сть визначаЇтьс¤ не за готуванн¤ або замах, а за насл≥док, що фактично настав.

6. “еор≥¤ крим≥нального права вид≥л¤Ї також наступн≥ р≥зновиди умислу:

Ч заздалег≥дь обм≥ркований;

Ч раптовий;

Ч афектований;

Ч неконкретизований (невизначений);

Ч конкретизований (визначений) та ≥н.

«аздалег≥дь обм≥ркований умисел характеризуЇтьс¤ тим, що нам≥р зд≥йснити злочин ≥ сам злочин в≥дд≥лен≥ один в≥д одного певним (≥нод≥ Ч досить значним) пром≥жком часу, прот¤гом ¤кого особа обм≥рковуЇ ≥стотн≥ обставини ≥ умови своЇњ майбутньоњ злочинноњ д≥¤льност≥: обираЇ обТЇкт пос¤ганн¤, визначаЇ способи д≥њ, п≥дшукуЇ сп≥вучасник≥в, нам≥чаЇ способи прихованн¤ сл≥д≥в злочину, реал≥зац≥њ здобутого злочинним шл¤хом. «д≥йсненн¤ злочину ≥з заздалег≥дь обм≥ркованим умислом св≥дчить, ¤к правило, про б≥льшу сусп≥льну небезпеку злочинц¤ в пор≥вн¤нн≥ з особою, що зд≥йснила аналог≥чний злочин внасл≥док умислу, що раптово виник.

”мисел, що раптово виник (раптовий), характеризуЇтьс¤ в≥дсутн≥стю розриву в час≥ м≥ж його виникненн¤м ≥ реал≥зац≥Їю. ¬≥н властивий передус≥м злочинам, що пос¤гають на громадський пор¤док, сусп≥льну безпеку ≥ народне здоровТ¤, хоча, звичайно, вказан≥ злочини можуть бути вчинен≥ й ≥з заздалег≥дь обм≥ркованим умислом.

јфектований умисел, будучи р≥зновидом раптового умиселу, виникаЇ п≥д впливом сильного душевного хвилюванн¤ (ф≥з≥олог≥чного афекту), зумовленого, в свою чергу, впливом на винного ¤ких-небудь особливих обставин, част≥ше за все насильства або ≥нших неправом≥рних д≥й. «г≥дно з []{1_66}п. 7 ст. 66 зд≥йсненн¤ злочину п≥д впливом сильного душевного хвилюванн¤, викликаного неправом≥рними або аморальними д≥¤ми потерп≥лого, Ї обставиною, ¤ка помТ¤кшуЇ покаранн¤. —т. []{1_116}116 ≥ []{1_123}123, враховуючи це, встановлюють б≥льш мТ¤ке покаранн¤.

Ќеконкретизований (невизначений) умисел характеризуЇтьс¤ тим, що винний, зд≥йснюючи злочин, хоч ≥ передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ р≥зних шк≥дливих насл≥дк≥в, але до к≥нц¤ не усв≥домлюЇ њх характер та т¤жк≥сть. ќск≥льки особа при невизначеному умисл≥ одночасно передбачаЇ р≥зн≥ за характером та т¤жк≥стю насл≥дки, хоча фактично реал≥зуЇтьс¤ лише один з них, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть наступаЇ за насл≥дки, що фактично настали.

 онкретизований (визначений) умисел може бути простим або альтернативним. ѕростий конкретизований умисел характеризуЇтьс¤ тим, що особа ч≥тко у¤вл¤Ї небезпечний характер свого д≥¤нн¤, прагне дос¤гнути одного конкретного злочинного результату, а при альтернативному умисл≥ Ч передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ двох або б≥льше визначених злочинних результат≥в свого д≥¤нн¤, однаково бажаючи чи св≥домо допускаючи настанн¤ будь-¤кого з них. якщо при зд≥йсненн≥ злочину з альтернативним умислом (пр¤мим) б≥льш т¤жк≥ насл≥дки не наступили з причин, що не залежали в≥д вол≥ винного, то в≥дпов≥дальн≥сть наступаЇ за замах на запод≥¤нн¤ б≥льш т¤жких насл≥дк≥в.

</s24>

<s25>

—татт¤ 25.Ќеобережн≥сть та њњ види

1. Ќеобережн≥сть под≥л¤Їтьс¤ на злочинну самовпевнен≥сть та злочинну недбал≥сть.

2. Ќеобережн≥сть Ї злочинною самовпевнен≥стю, ¤кщо особа передбачала можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), але легковажно розраховувала на њх в≥дверненн¤.

3. Ќеобережн≥сть Ї злочинною недбал≥стю, ¤кщо особа не передбачала можливост≥ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), хоча повинна була ≥ могла њх передбачити.

1. Ќеобережна форма вини под≥л¤Їтьс¤ на два види: злочинну самовпевнен≥сть та злочинну недбал≥сть.

2. —амовпевнен≥сть ¤к вид вини пол¤гаЇ у тому, що субТЇкт у момент вчиненн¤ ним злочину усв≥домлюЇ можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в своЇњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, але легковажно чи, власне, самовпевнено розраховуЇ на те, що ц≥ насл≥дки не настануть через д≥ю трет≥х фактор≥в (сил природи, зб≥гу обставин, д≥¤льност≥ ≥нших ос≥б, власних досв≥ду, навичок, вм≥нь тощо).

“аким чином, ≥нтелектуальний момент злочинноњ самовпевненост≥ характеризуЇтьс¤ тим, що особа у момент скоЇнн¤ злочину передбачаЇ (усв≥домлюЇ) можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤, а вольовий момент пол¤гаЇ в тому, що особа не бажаЇ настанн¤ цих насл≥дк≥в ≥ легковажно розраховуЇ на њх в≥дверненн¤.

3. Ќайб≥льш≥ складнощ≥ на практиц≥ виникають при в≥др≥зненн≥ самовпевненост≥ в≥д евентуального умислу. ƒ≥йсно, ц≥ два види вини под≥бн≥ за ≥нтелектуальним моментом Ч в обох випадках особа усв≥домлюЇ можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤. јле, д≥ючи злочинно самовпевнено, субТЇкт не бажаЇ настанн¤ негативних насл≥дк≥в, в той час коли при непр¤мому умисл≥ вольовий момент характеризуЇтьс¤ байдужим ставленн¤м до сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в д≥¤нн¤.

4. «г≥дно з ч. 3 коментованоњ статт≥ вина у вигл¤д≥ злочинноњ недбалост≥ характеризуЇтьс¤ трьома ознаками:

Ч у особи в≥дсутнЇ передбаченн¤ можливост≥ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤;

Ч особа повинна була передбачити ц≥ насл≥дки;

Ч особа могла њх передбачити.

«азначен≥ ознаки Ї нерозд≥льними, адже вони визначають Їдине, ц≥л≥сне псих≥чне в≥дношенн¤ Ч в≥дношенн¤ субТЇкта до злочину, тобто вину.

5. ¬≥дсутн≥сть передбаченн¤ насл≥дк≥в д≥¤нн¤, вчиненого за недбалост≥, не означаЇ в≥дсутност≥ взагал≥ будь-¤кого ставленн¤ субТЇкта до настанн¤ цих насл≥дк≥в, що було б тотожно в≥дсутност≥ самоњ вини. ¬иход¤чи з цього, в≥дсутн≥сть передбаченн¤ сусп≥льно небезпечних результат≥в не Ї порожнечею у псих≥ц≥ людини, але Ї в≥дношенн¤м ≥з позитивним зм≥стом. ѕричому, йому в≥дпов≥дають ц≥лком конкретн≥ псих≥чн≥ ¤вища та процеси, ¤к≥ можуть ф≥ксуватис¤. «а њх в≥дсутност≥ питанн¤ про вину зн≥маЇтьс¤.

6. ќбовТ¤зок передбачати сусп≥льно небезпечн≥ результати свого д≥¤нн¤ (обТЇктивний критер≥й недбалост≥) маЇ складну структуру:

Ч по-перше, в≥н пол¤гаЇ у правилах повед≥нки, зазначених у нормативних документах (законах, правилах, ≥нструкц≥¤х, локальних нормативних актах тощо);

Ч по-друге, це загальнов≥дом≥ та загальновживан≥ правила гуртожитку, тобто належн≥ до структури сусп≥льноњ св≥домост≥ й формально не закр≥плен≥ природн≥ правила повед≥нки у повс¤кденному житт≥;

Ч по-третЇ, це адекватно в≥дображуван≥ ≥ндив≥дом норми ≥ правила повед≥нки у конкретн≥й ситуац≥њ скоЇнн¤ злочину.

ѕравило повед≥нки, ¤ке становить зм≥ст обТЇктивного критер≥ю, завжди маЇ нормативний характер, але при цьому не обовТ¤зково, щоб норма була писаною; обовТ¤зков≥сть дотриманн¤ тих чи ≥нших правил перестороги може випливати з њх очевидност≥ ≥ загальнов≥домост≥, що робить недоц≥льним ф≥ксац≥ю под≥бних правил у нормативних актах. јле в будь-¤кому випадку субТЇкт повинен знати, усв≥домлювати на¤вн≥сть певних правил повед≥нки у конкретних ситуац≥¤х. Ѕез такого знанн¤ говорити про на¤вн≥сть обТЇктивного критер≥ю, а значить, про вину Ч немаЇ п≥дстав.

Ќаприклад, стосовно випуску або реал≥зац≥њ недобро¤к≥сноњ продукц≥њ ([]{1_227}ст. 227) службова особа д≥Ї невинувато у тому випадку, ¤кщо нормативно-техн≥чну документац≥ю на продукц≥ю (стандарти, норми, правила, техн≥чн≥ умови) було зм≥нено, але службова особа, в≥дпов≥дальна за дотриманн¤ технолог≥чного процесу, не знала про це з незалежних в≥д нењ причин, у звТ¤зку з чим продукц≥¤ продовжувала випускатись за старими стандартами.

ќтже, дл¤ на¤вност≥ обТЇктивного критер≥ю недбалост≥ недостатньо самого факту порушенн¤ певних правил. Ќеобх≥дно, щоб субТЇкт знав про ц≥ правила або повинен був знати. ќбТЇктивний критер≥й злочинноњ недбалост≥ пол¤гаЇ в тому, що кожний громад¤нин в силу певних соц≥альних норм (закон≥в, спец≥альних правил, правил гуртожитку тощо) повинен бути уважним ≥ обережним п≥д час зд≥йсненн¤ тих чи ≥нших д≥й. ÷ей критер≥й маЇ нормативний характер ≥ ірунтуЇтьс¤ на обовТ¤зку людини додержуватис¤ встановлених у сусп≥льств≥ правил перестороги. ƒ≥апазон визначеност≥ правил досить широкий Ч в≥д законодавчих акт≥в до неписаних правил сп≥вжитт¤. ѕроте обовТ¤зок особи передбачати небезпечн≥ насл≥дки визначаЇтьс¤ досить суворо, оск≥льки знаходитьс¤ у межах загальноприйн¤тих норм перестороги.

7. ћожлив≥сть передбаченн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤, тобто субТЇктивний критер≥й злочинноњ недбалост≥, ірунтуЇтьс¤ на тому, що законом≥рн≥ та випадков≥ под≥њ залишаютьс¤ у памТ¤т≥ людини, засвоюютьс¤ в њњ соц≥альному досв≥д≥, за рахунок чого створюЇтьс¤ готовн≥сть людини до таких под≥й ≥ в майбутньому. “обто зТ¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть њх передбаченн¤. ¬изначну роль при цьому в≥д≥грають обс¤г засвоЇного соц≥ального досв≥ду (осв≥та, фах, стаж роботи за певною спец≥альн≥стю, профес≥йн≥ навички тощо) та психоф≥з≥олог≥чн≥ особливост≥ особи (стан здоровТ¤, в≥к, ≥нод≥ Ч стать, тип вищоњ нервовоњ д≥¤льност≥, ступ≥нь чутливост≥ орган≥в почутт≥в, швидк≥сть реакц≥њ тощо). ѕри анал≥з≥ субТЇктивного критер≥ю обовТ¤зково сл≥д враховувати параметри конкретноњ обТЇктивноњ ситуац≥њ вчиненн¤ д≥¤нн¤ (умови осв≥тленн¤, атмосферн≥ ¤вища, особливост≥ рельЇфу, техн≥чний стан механ≥зм≥в, д≥њ трет≥х ос≥б тощо).

8. Ќевинувате запод≥¤нн¤ шкоди внасл≥док випадковост≥ (казусу) матиме м≥сце тод≥, коли особа не повинна була та (або) не могла передбачити небезпечн≥ насл≥дки свого д≥¤нн¤. Ќаприклад, невинувато д≥Ї особа, ¤ка, вживши вс≥ необх≥дн≥ ≥ розумн≥ заходи перестороги, все ж таки завдаЇ шкоди своњми д≥¤ми п≥д вливом непередбачуваноњ стих≥йноњ д≥њ трет≥х сил.  азус буде ≥ в тому раз≥, коли шкода спричин¤Їтьс¤ через прихован≥ дефекти тих чи ≥нших обТЇкт≥в, несправн≥сть механ≥зм≥в, про ¤к≥ особа не повинна була ≥ не могла знати. ¬бачаЇтьс¤ казус ≥ тод≥, коли особа в силу своњх психоф≥з≥олог≥чних вад не могла адекватно сприймати ситуац≥ю та передбачити небезпечн≥ насл≥дки своЇњ повед≥нки за умови, що така особа, знаючи про своњ вади, вжила необх≥дн≥ додатков≥ заходи перестороги.

ѕри казус≥ в≥дсутн¤ субТЇктивна сторона складу злочину, отже крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть виключаЇтьс¤.

9. ≤нод≥ на практиц≥ виникають певн≥ складнощ≥ при встановленн≥ необережноњ вини, коли особа внасл≥док помилки вчин¤Ї д≥¤нн¤, ¤ке призводить до небезпечних насл≥дк≥в.

” теор≥њ крим≥нального права розр≥зн¤ютьс¤ фактична та юридична помилки.

ёридична помилка маЇ м≥сце тод≥, коли субТЇкт не усв≥домлюЇ, що вчинюване ним д≥¤нн¤ Ї сусп≥льно небезпечним та крим≥нально караним. «а загальним правилом необ≥знан≥сть особи щодо юридичноњ природи свого д≥¤нн¤ та його насл≥дк≥в не зв≥льн¤Ї њњ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

‘актична помилка маЇ м≥сце тод≥, коли субТЇкт неадекватно сприймаЇ власн≥ д≥њ та (або) нев≥рно, перекручено у¤вл¤Ї њх насл≥дки.

–озр≥зн¤ють помилки щодо обТЇкту; обТЇктивноњ сторони (характеру) д≥њ; квал≥ф≥куючих ознак.

” першому випадку, ¤кщо особа помилково завдала шкоди ≥ншому, н≥ж спод≥валась, обТЇкту, вона, виход¤чи з принципу субТЇктивного ≥нкрим≥нуванн¤, маЇ нести в≥дпов≥дальн≥сть за зак≥нчений умисний злочин (наприклад, помилкове вбивство одн≥Їњ особи зам≥сть ≥ншоњ) або за замах (наприклад, ухиленн¤ в≥д сплати платеж≥в, ¤к≥ субТЇкт помилково вважав такими, що вход¤ть в систему оподаткуванн¤). ѕри цьому вид≥ помилки питанн¤ про необережн≥сть зн≥маЇтьс¤.

” другому випадку, за умови, що субТЇкт повинен був ≥ м≥г передбачати шк≥длив≥ насл≥дки своЇњ помилки, вбачаЇтьс¤ злочинно-недбала вина (так зван≥ дел≥кти упущенн¤). Ќаприклад, л≥кар при виписуванн≥ рецепту, вказавши внасл≥док помилки, нев≥рно дозу небезпечноњ речовини, що призвело до смерт≥ пац≥Їнта, д≥Ї злочинно-недбало, оск≥льки в≥н повинен був (у силу свого профес≥йного статусу) ≥ м≥г (завд¤ки отриман≥й осв≥т≥ та досв≥ду) передбачати небезпечн≥ насл≥дки своЇњ несумл≥нност≥ ([]{1_140}ст. 140).

” третьому випадку питанн¤ про форму та вид вини вир≥шуЇтьс¤ виход¤чи з конкретних матер≥ал≥в справи. ѕри цьому, ¤кщо особа добросов≥сно помил¤лас¤ щодо тих чи ≥нших обставин, ¤к≥ мають значенн¤ квал≥ф≥куючих ознак, тобто ¤кщо вона не повинна була ≥ не могла знати про них чи передбачати њх виникненн¤, так≥ обставини не впливають на квал≥ф≥кац≥ю злочину (див. також коментар до []{1_37}ст. 37).

</s25>

</r5>

<r6>

–озд≥л VI —ѕ≤¬”„ј—“№ ” «Ћќ„»Ќ≤

<s26>

—татт¤ 26.ѕон¤тт¤ сп≥вучаст≥

—п≥вучастю у злочин≥ Ї умисна сп≥льна участь дек≥лькох субТЇкт≥в злочину у вчиненн≥ умисного злочину.

1. ” []{1_26}ст. 26 при визначенн≥ пон¤тт¤ сп≥вучаст≥ зроблен≥ окрем≥ уточненн¤ у пор≥вн¤нн≥ з ран≥ше д≥ючим законодавством. «окрема передбачено, що при сп≥вучаст≥ маЇ м≥сце участь дек≥лькох субТЇкт≥в злочину. ¬  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року пон¤тт¤ субТЇкта не було, мова йшла про вчиненн¤ злочину двома або б≥льше особами. ”точненн¤ зроблено ≥ стосовно того, що сп≥вучасть може мати м≥сце у вчиненн≥ умисного злочину. ¬ ран≥ше д≥ючому законодавств≥ умисний характер злочин≥в спец≥ально не п≥дкреслювавс¤. ¬казан≥ уточненн¤ Ї слушними, вони конкретизують пон¤тт¤ сп≥вучаст≥.

2. ¬ид≥ленн¤ пон¤тт¤ сп≥вучаст≥ в окремий розд≥л чинного  одексу по¤снюЇтьс¤ њх широким розповсюдженн¤м, а також тим, що вчиненн¤ злочин≥в у сп≥вучаст≥ маЇ певну специф≥ку ≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤, б≥льш високим ступенем сусп≥льноњ небезпеки. ¬ ц≥лому р¤д≥ випадк≥в вчиненн¤ злочину в сп≥вучаст≥ надаЇ окремим складам злочин≥в квал≥ф≥кованого виду. ¬ ”крањн≥ злочини такого виду достатньо розповсюджен≥. “ак, у 1999 р. було зареЇстровано 77095 злочин≥в, вчинених у сп≥вучаст≥, њх питома вага серед злочин≥в, зак≥нчених розсл≥дуванн¤м, складала 19,5%, а в 2000 р. зареЇстровано 80179 злочин≥в, питома вага складала також 19,5%.

3. ” теор≥њ крим≥нального права вид≥л¤ютьс¤ обТЇктивн≥ ≥ субТЇктивн≥ ознаки сп≥вучаст≥.

ƒо обТЇктивних ознак в≥днос¤тьс¤:

Ч вчиненн¤ злочину дек≥лькома субТЇктами;

Ч спричиненн¤ Їдиного дл¤ вс≥х сп≥вучасник≥в насл≥дку;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж д≥¤ми кожного сп≥вучасника ≥ злочинним результатом.

ƒл¤ на¤вност≥ сп≥вучаст≥, перш за все, у злочин≥ повинн≥ приймати участь не менше двох ос≥б, ¤к≥ в≥дпов≥дають вимогам, що предТ¤вл¤ютьс¤ до субТЇкт≥в злочину.

Ќаступною ознакою сп≥вучаст≥ Ї сп≥льн≥сть д≥й сп≥вучасник≥в, ¤к≥ Ї взаЇмодоповнюючими. ¬она спр¤мована на дос¤гненн¤ сп≥льного результату. ѕри цьому д≥њ кожного сп≥вучасника повинн≥ бути складовою частиною д≥¤нн¤ в ц≥лому, розгл¤даЇтьс¤ ¤к причина насл≥дку, що настаЇ.

Ќаприклад, при зд≥йсненн≥ вбивства на замовленн¤ один сп≥вучасник замовл¤Ї вбивство, ≥нший д≥стаЇ зброю, з допомогою ¤коњ повинно зд≥йснитись вбивство, а трет≥й вбиваЇ потерп≥лого. ” даному випадку кожний сп≥вучасник вн≥с свою долю у вчиненн¤ вбивства. ƒ≥¤нн¤ кожного субТЇкта причинно повТ¤зане з насл≥дком.

«лочин, вчинений у сп≥вучаст≥, обовТ¤зково повинен бути умисним. ÷е законодавче уточненн¤ припинить дискус≥њ з боку окремих вчених, ¤к≥ в≥дстоювали позиц≥ю про те, що сп≥вучасть можлива ≥ в необережних злочинах.

—п≥вучасть у злочин≥ може мати м≥сце на стад≥њ готуванн¤ до злочину, при замаху на злочин ≥, звичайно, в зак≥нченому злочин≥. ѕ≥дключенн¤ до вчиненн¤ злочину нових сп≥вучасник≥в можливе лише до моменту зак≥нченн¤ злочину. ƒл¤ цього важливо ч≥тко визначити момент зак≥нченн¤ окремих вид≥в злочин≥в, на що звернена увага в коментар≥ до []{1_13}ч. 1 ст. 13. —л≥д додати, що в продовжуваних злочинах сп≥вучасть можлива на прот¤з≥ вс≥х акт≥в злочинноњ повед≥нки до зак≥нченн¤ останнього запланованого злочинного д≥¤нн¤. ¬ триваючих злочинах приЇднанн¤ сп≥вучасник≥в можливе на прот¤з≥ виконанн¤ конкретного складу злочину до його до зак≥нченн¤, що повТ¤зуЇтьс¤ ≥з ¤вкою з повинною, спливом строк≥в давност≥.

¬≥дсутн≥сть одн≥Їњ з названих обТЇктивних ознак т¤гне за собою ≥ в≥дсутн≥сть сп≥вучаст≥.

4. —убТЇктивн≥ ознаки сп≥вучаст≥ включають:

Ч на¤вн≥сть умисноњ вини у вс≥х сп≥вучасник≥в злочину;

Ч взаЇмну по≥нформован≥сть сп≥вучасник≥в про злочинну д≥¤льн≥сть кожного з них;

Ч усв≥домленн¤ кожним сп≥вучасником сп≥льного характеру д≥¤нн¤ ≥ своЇњ рол≥ в ньому;

Ч бажанн¤ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в або св≥доме њх припущенн¤.

јнал≥з вказаних субТЇктивних ознак сп≥вучаст≥ даЇ п≥дстави дл¤ висновку, що у вс≥х сп≥вучасник≥в повинна бути умисна форма вини. ћ≥ж тим вид умислу може бути р≥зним. Ќаприклад, псих≥чне в≥дношенн¤ особи до факту приЇднанн¤ до злочинноњ д≥¤льност≥ ≥нших ос≥б, чи до збудженн¤ у них бажанн¤ вчинити злочин може характеризуватись лише пр¤мим умислом. “обто сп≥вучасть у злочинах з формальним складом може зд≥йснюватись лише з пр¤мим умислом. ≤нша справа Ч в≥дношенн¤ сп≥вучасник≥в до насл≥дк≥в, ¤к≥ настали в≥д злочинних д≥й. “ут може мати м≥сце ¤к пр¤мий, так ≥ непр¤мий умисел. “ому в матер≥альних складах злочин≥в умисел сп≥вучасник≥в, у залежност≥ в≥д обставин справи, може бути ¤к пр¤мим, так ≥ непр¤мим.

ќбовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони сп≥вучаст≥ Ї по≥нформован≥сть сп≥вучасник≥в про те, що в злочин≥ приймають участь й ≥нш≥ особи Ч субТЇкти злочину. „аст≥ше всьго сп≥вучасники по≥менно знають вс≥х, хто приймаЇ участь в злочин≥. јле не виключен≥ випадки, коли окрем≥ сп≥вучасники конкретно не знають, хто ще приймаЇ участь в злочин≥. ¬ажливо, щоб вони усв≥домлювали, що у вчиненн≥ злочину приймають участь й ≥нш≥ особи, ≥ знали ¤ку конкретну роль ц≥ особи виконуватимуть. ¬ажливо, щоб сп≥вучасник усв≥домлював, що злочин виконуЇтьс¤ не т≥льки ним, а й ≥ншими особами. —п≥вучасник повинен також усв≥домлювати, що кр≥м нього, у вчиненн≥ саме цього, а не ¤когось ≥ншого злочину, приймають участь сп≥вучасники.

«а на¤вност≥ умисноњ форми вини (при пр¤мому чи непр¤мому умисл≥) так≥ складов≥ субТЇктивноњ сторони, ¤к мотив ≥ мета можуть бути у сп≥вучасник≥в р≥зними ≥ не сп≥впадати. Ќаприклад, найманий вбивц¤ ≥де на вчиненн¤ злочину з корисливих мотив≥в, отримуючи за це в≥дпов≥дну плату. «амовник наймаЇ виконавц¤ вбивства дл¤ того, щоб позбутис¤ потерп≥лого у звТ¤зку з виконанн¤м останн≥м службового або громадського обовТ¤зку. ѕри цьому виконавець може ≥ не знати, ¤кими мотивами керувавс¤ замовник ≥ ¤ку мету пересл≥дував. ќднак вс≥ складов≥ сп≥вучаст≥ тут в на¤вност≥, Ч ¤к обТЇктивн≥, так ≥ субТЇктивн≥. ¬ залежност≥ в≥д мотив≥в та ≥нших обставин не однаковою буде лише квал≥ф≥кац≥¤ њх д≥й.

</s26>

<s27>

—татт¤ 27.¬иди сп≥вучасник≥в

1. —п≥вучасниками злочину, пор¤д ≥з виконавцем, Ї орган≥затор, п≥дбурювач та пособник.

2. ¬иконавцем (сп≥ввиконавцем) Ї особа, ¤ка у сп≥вучаст≥ з ≥ншими субТЇктами злочину безпосередньо чи шл¤хом використанн¤ ≥нших ос≥б, що в≥дпов≥дно до закону не п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за скоЇне, вчинила злочин, передбачений цим  одексом.

3. ќрган≥затором Ї особа, ¤ка орган≥зувала вчиненн¤ злочину (злочин≥в) або керувала його (њх) п≥дготовкою чи вчиненн¤м. ќрган≥затором також Ї особа, ¤ка утворила орган≥зовану групу чи злочинну орган≥зац≥ю або керувала нею, або особа, ¤ка забезпечувала ф≥нансуванн¤ чи орган≥зовувала приховуванн¤ злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи або злочинноњ орган≥зац≥њ.

4. ѕ≥дбурювачем Ї особа, ¤ка умовл¤нн¤м, п≥дкупом, погрозою, примусом або ≥ншим чином схилила ≥ншого сп≥вучасника до вчиненн¤ злочину.

5. ѕособником Ї особа, ¤ка порадами, вказ≥вками, наданн¤м засоб≥в чи знар¤дь або усуненн¤м перешкод спри¤ла вчиненню злочину ≥ншими сп≥вучасниками, а також особа, ¤ка заздалег≥дь об≥ц¤ла переховати злочинц¤, знар¤дд¤ чи засоби вчиненн¤ злочину, сл≥ди злочину чи предмети, здобут≥ злочинним шл¤хом, придбати чи збути так≥ предмети, або ≥ншим чином спри¤ти приховуванню злочину.

6. Ќе Ї сп≥вучастю не об≥ц¤не заздалег≥дь переховуванн¤ злочинц¤, знар¤дь ≥ засоб≥в вчиненн¤ злочину, сл≥д≥в злочину чи предмет≥в, здобутих злочинним шл¤хом, або придбанн¤ чи збут таких предмет≥в. ќсоби, ¤к≥ вчинили ц≥ д≥¤нн¤, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише у випадках, передбачених статт¤ми 198 та 396 цього  одексу.

7. Ќе Ї сп≥вучастю об≥ц¤не до зак≥нченн¤ вчиненн¤ злочину непов≥домленн¤ про достов≥рно в≥домий п≥дготовлюваний або вчинюваний злочин. “ак≥ особи п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише у випадках, коли вчинене ними д≥¤нн¤ м≥стить ознаки ≥ншого злочину.

1. јнал≥з наведеноњ статт≥ св≥дчить, що сп≥вучасниками Ї виконавц≥ (сп≥ввиконавц≥), орган≥затор, п≥дбурювач, пособник. —тосовно кожного з цих вид≥в сп≥вучасник≥в у []{1_27}ст. 27 даЇтьс¤ коротка характеристика зг≥дно з виконуваними ними функц≥¤ми.

¬иконавець Ч це субТЇкт злочину, ¤кий безпосередньо виконуЇ склад конкретного злочину п≥д впливом орган≥затора, п≥дбурювача, пособника. якщо виконавець вчинюЇ злочин один, то в такому раз≥ дл¤ на¤вност≥ сп≥вучаст≥ обовТ¤зково повинен бути ще хоча б один ≥з сп≥вучасник≥в: орган≥затор, п≥дбурювач або пособник. ≤накше сп≥вучаст≥ не буде.

Ќа практиц≥ нер≥дко зустр≥чаютьс¤ випадки, коли безпосередньо злочин вчинюЇ не один, а два чи б≥льше субТЇкт≥в. ћова йде про сп≥ввиконавц≥в, тобто ос≥б, ¤к≥ сп≥льно виконують склад злочину, наприклад, проникають в квартиру з метою крад≥жки, нанос¤ть т≥лесн≥ пошкодженн¤ потерп≥лому тощо. «розум≥ло, що д≥њ сп≥ввиконавц≥в не обовТ¤зково повинн≥ бути тотожними. √оловне, щоб вс≥ вони виконували обТЇктивну сторону складу злочину. Ќаприклад, один сп≥вучасник в≥дкриваЇ замок у двер¤х квартири, ≥нш≥ вход¤ть в квартиру ≥ зд≥йснюють крад≥жку речей ≥ ц≥нностей. «а таких умов вс≥ особи визнаютьс¤ сп≥ввиконавц¤ми.

«аконодавчою новелою []{1_27}ч. 2 ст. 27 Ї визначенн¤, що виконавцем (сп≥ввиконавцем) може бути субТЇкт, ¤кий з метою вчиненн¤ злочину використовуЇ ос≥б, що в≥дпов≥дно до закону не п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за скоЇне. ÷е так зване опосередковане виконанн¤. ¬ ран≥ше д≥ючому законодавств≥ такого пон¤тт¤ не було, хоча в теоретичних розробках ≥ в судов≥й практиц≥ воно застосовувалось.

¬ ¤ких же випадках може мати м≥сце опосередковане виконанн¤ злочину? ÷е, насамперед, використанн¤ дл¤ вчиненн¤ злочину неповнол≥тн≥х, ос≥б, ¤к≥ не дос¤гли ще в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зг≥дно з≥ []{1_22}ст. 22, та ос≥б, ¤к≥ зг≥дно з≥ []{1_19}ст. 19 Ї неосудними.

ћ≥ж тим, у раз≥ сп≥льноњ участ≥ псих≥чно здоровоњ людини ≥ особи, ¤ка визнана обмежено осудною, опосередковане виконанн¤ в≥дсутнЇ.

ќпосередковане виконанн¤ злочин≥в маЇ м≥сце у випадках, повТ¤заних з реіламентац≥Їю в чинному  одекс≥ нових обставин, що виключають злочинн≥сть д≥¤нн¤. ÷е випадки, коли злочинн≥ д≥њ вчинено в результат≥ ф≥зичного або псих≥чного насильства, що зумовило стан крайньоњ необх≥дност≥ ([]{1_40}ч. 2 ст. 40).

Ќаприклад, особ≥ загрожують спричинити смерть, ¤кщо вона не вчинить крад≥жку. «а таких обставин особа, ¤ка вчинила крад≥жку, не буде нести крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за њњ вчиненн¤, ¤кщо при цьому будуть дотриман≥ вс≥ необх≥дн≥ умови правом≥рност≥ крайньоњ необх≥дност≥ ([]{1_39}ч. 1 ст. 39). ќпосередкованим виконавцем цього злочину буде особа, ¤ка застосувала псих≥чне насильство.

як опосередкований виконавець на п≥дстав≥ []{1_41}ч. 5 ст. 41 буде нести крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть начальник, ¤кий в≥ддав п≥длеглому злочинний наказ чи розпор¤дженн¤. —пециф≥ка цього виду опосередкованого виконанн¤ пол¤гаЇ в тому, що особа, ¤ка виконала такий злочинний наказ, не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише за тих умов, коли вона не усв≥домлювала ≥ не могла усв≥домлювати злочинного характеру такого наказу чи розпор¤дженн¤. Ћише за цих обставин маЇ м≥сце опосередковане виконанн¤ злочину, а не сп≥вучасть.

2. ” []{1_27}ч. 3 ст. 27 значно розширено пон¤тт¤ орган≥затора злочину. ¬ н≥й збережено традиц≥йне пон¤тт¤ орган≥затора злочину, ¤ке м≥стилось в ран≥ше д≥ючому законодавств≥, ≥ введен≥ його нов≥ ознаки, спр¤мован≥ на боротьбу з орган≥зованою злочинн≥стю.

«г≥дно з традиц≥йним визначенн¤м орган≥затором злочину Ї особа, ¤ка орган≥зувала вчиненн¤ злочину (злочин≥в) або керувала його (њх) п≥дготовкою чи вчиненн¤м.

ќтже, орган≥затор, перш за все, орган≥зовуЇ вчиненн¤ конкретного злочину чи злочин≥в або керуЇ його (њх) п≥дготовкою чи вчиненн¤м.  ер≥вництво злочином може пол¤гати в тому, що орган≥затор очолюЇ вчиненн¤ злочину виконавцем чи сп≥ввиконавц¤ми, визначаЇ тактику њх д≥й, корегуЇ њх.

ƒ≥њ орган≥затора в конкретних злочинах не передбачають орган≥заторських функц≥й по в≥дношенню до орган≥зованих груп ≥ злочинних орган≥зац≥й. “радиц≥йне розум≥нн¤ пон¤тт¤ орган≥затора не давало можливост≥ прит¤гати до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ¤к орган≥затор≥в кер≥вник≥в орган≥зованих груп ≥ злочинних орган≥зац≥й. ѕо сут≥, вони залишались поза д≥Їю крим≥нального закону.

—аме тому в []{1_27}ч. 3 ст. 27 було розширене пон¤тт¤ орган≥затора: орган≥затором Ї також особа, ¤ка утворила орган≥зовану групу чи злочинну орган≥зац≥ю або керувала нею, або особа, ¤ка забезпечувала ф≥нансуванн¤ чи орган≥зовувала приховуванн¤ злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи або злочинноњ орган≥зац≥њ.

Ќа в≥дм≥ну в≥д орган≥затора конкретних злочин≥в, орган≥затори цього плану створюють вказан≥ в закон≥ формуванн¤, ¤к≥ ≥ вчинюють злочини. ќрган≥затори част≥ше за все не приймають безпосередньоњ участ≥ в злочинн≥й д≥¤льност≥ орган≥зованих груп ≥ особливо злочинних орган≥зац≥й. ¬они в≥ддален≥ в≥д конкретних злочин≥в ≥ Ї мозковим центром створених формувань, вищим авторитетом, стратегом д≥¤льност≥. ѓх накази обовТ¤зков≥ дл¤ кожного члена злочинного формуванн¤, п≥дл¤гають безперечному виконанню. ¬они зд≥йснюють загальне кер≥вництво злочинними формуванн¤ми. ¬ цьому пол¤гаЇ њх основне призначенн¤. ƒо орган≥заторських функц≥й законом в≥днесено також ф≥нансуванн¤ д≥¤льност≥ орган≥зованих груп ≥ злочинних орган≥зац≥й, а також приховуванн¤ њх злочинноњ д≥¤льност≥. “аке приховуванн¤ може зд≥йснюватись р≥зними способами, в тому числ≥ ≥ п≥д вигл¤дом оф≥ц≥йно зареЇстрованих товариств, п≥дприЇмств тощо.

3. ѕ≥дбурювач Ч це сп≥вучасник, ¤кий схил¤Ї ≥нших сп≥вучасник≥в до вчиненн¤ злочину. ¬ законодавств≥, що д≥¤ло ран≥ше, до ц≥Їњ ф≥гури застосовувавс¤ ≥нший терм≥н. ”  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року в≥н мав назву п≥дмовник. ѕ≥дбурювач Ч б≥льш в≥рний терм≥н, ¤кий виражаЇ сутн≥сть ц≥Їњ ф≥гури сп≥вучасника.  р≥м того, в []{1_27}ч. 4 ст. 27 дещо уточнено це пон¤тт¤. ѕо-перше, вказано, що п≥дбурювач схил¤Ї ≥ншого сп≥вучасника до вчиненн¤ злочину. ѕо-друге, закон називаЇ приблизний перел≥к способ≥в, ¤к≥ може застосовувати п≥дбурювач. ÷≥ нововведенн¤ спри¤ють б≥льш ч≥ткому визначенню рол≥ п≥дбурювача ¤к сп≥вучасника злочину. —л≥д п≥дкреслити, що п≥дбурювач виконуЇ активну роль. «астосований в закон≥ терм≥н Усхил¤Ї до вчиненн¤ злочинуУ означаЇ, що п≥дбурювач викликаЇ, породжуЇ у ≥ншого сп≥вучасника умисел на вчиненн¤ злочину. ¬ крим≥нально-правов≥й л≥тератур≥ п≥дкреслюЇтьс¤, що п≥дбурювач може не т≥льки породжувати такий умисел, а й зм≥цнювати нам≥р вчинити злочин, ¤кий виник у сп≥вучасника ран≥ше, але в можливост≥ його реал≥зац≥њ останн≥й мав сумн≥в. ѕ≥дбурювач розв≥юЇ такий сумн≥в ≥ цим схил¤Ї сп≥вучасника до вчиненн¤ злочину. ƒ≥¤льн≥сть п≥дбурювача в принцип≥ можлива по в≥дношенню до будь-¤кого сп≥вучасника (орган≥затора, пособника), але част≥ше за все п≥дбурювач схил¤Ї до вчиненн¤ злочину виконавц¤. ѕ≥дбурювач завжди д≥Ї з пр¤мим умислом. —пособи впливу на сп≥вучасника при цьому можуть бути р≥зн≥. ¬ закон≥ назван≥ так≥: умовл¤нн¤, п≥дкуп, погроза, примус та ≥н. ƒо ≥нших можуть бути в≥днесен≥ шантаж, об≥ц¤нка вчинити певн≥ д≥њ в ¤ких зац≥кавлений конкретний сп≥вучасник або в≥дмовитись в≥д њх виконанн¤.

ѕ≥дбурювач не бере безпосередньоњ участ≥ у вчиненн≥ злочину, до ¤кого схил¤Ї.

Ќа практиц≥ ≥нколи виникають утрудненн¤ при в≥дмежуванн≥ функц≥й орган≥затора ≥ п≥дбурювача. ƒл¤ в≥рного вир≥шенн¤ цього питанн¤ сл≥д памТ¤тати, що п≥дбурювач лише схил¤Ї ≥ншого сп≥вучасника до вчиненн¤ злочину, а орган≥затор не т≥льки збуджуЇ у ≥нших сп≥вучасник≥в бажанн¤ вчинити злочин, але й обТЇднуЇ њх, розробл¤Ї план вчиненн¤ злочину, або злочин≥в, розпод≥л¤Ї рол≥ м≥ж сп≥вучасниками тощо. ƒо функц≥й орган≥затора входить також керуванн¤ п≥дготовкою чи вчиненн¤м злочину. ќрган≥затор може утворювати орган≥зовану групу та виконувати ≥нш≥ функц≥њ, про ¤к≥ йшла мова вище. “аким чином, д≥¤льн≥сть орган≥затора, ¤к сп≥вучасника злочину, б≥льш р≥зносторонн¤, значуща. ” п≥дбурювача функц≥њ вужч≥.

¬≥д п≥дбурюванн¤ ¤к виду сп≥вучаст≥ сл≥д в≥др≥зн¤ти де¤к≥ види злочин≥в, обТЇктивна сторона ¤ких по сут≥ виражаЇтьс¤ в п≥дбурюванн≥ до окремих злочин≥в. «аконодавець вид≥л¤Ї њх в самост≥йн≥ склади. ћова йде про склади злочин≥в, передбачених []{1_315}ст. 315 (схил¤нн¤ до вживанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в), []{1_436}ст. 436 (пропаганда в≥йни) тощо. якщо в судово-сл≥дч≥й практиц≥ зустр≥чаютьс¤ так≥ випадки, то д≥њ винних ос≥б сл≥д розгл¤дати не в межах ≥нституту сп≥вучаст≥, ¤к ≥нституту «агальноњ частини  одексу, а квал≥ф≥кувати њх зг≥дно з передбаченими складами конкретних злочин≥в.

4. ѕособник спри¤Ї вчиненню злочину. ¬≥н, ¤к ≥ п≥дбурювач, сам не приймаЇ участ≥ у вчиненн≥ злочин≥в. ” []{1_27}ч. 5 ст. 27 вказуютьс¤ способи, з допомогою ¤ких може д≥¤ти пособник. ÷е можуть бути поради, вказ≥вки, наданн¤ засоб≥в чи знар¤дь злочину, усуненн¤ перешкод дл¤ вчиненн¤ злочину.

ƒо пособник≥в в≥днос¤тьс¤ особи, ¤к≥ заздалег≥дь об≥ц¤ють переховати злочинц¤, знар¤дд¤ чи засоби вчиненн¤ злочину, сл≥ди злочину чи предмети, здобут≥ злочинним шл¤хом, придбати чи збути так≥ предмети або ≥ншим чином спри¤ти приховуванню злочину. як випливаЇ з визначенн¤ пон¤тт¤ пособника, обТЇктивна сторона д≥¤нн¤ цього сп≥вучасника пол¤гаЇ в наданн≥ допомоги виконавцю злочину в його вчиненн≥ або в заздалег≥дь об≥ц¤н≥й допомоз≥ в приховуванн≥ злочину.

” теор≥њ крим≥нального права вид≥л¤Їтьс¤ ф≥зичне та ≥нтелектуальне пособництво.

‘≥зичне пособництво передбачаЇ вчиненн¤ д≥¤нь, ¤к≥ допомагають виконавцю виконати обТЇктивну сторону при вчиненн≥ злочину. Ќаприклад, передача виконавцю зброњ дл¤ вчиненн¤ вбивства, знар¤дь дл¤ в≥дкритт¤ сейфа, в≥дключенн¤ сигнал≥зац≥њ тощо.

ѕри ≥нтелектуальному пособництв≥ такий сп≥вучасник даЇ поради виконавцю, вказ≥вки, ¤к краще вчинити злочин, надаЇ дл¤ вчиненн¤ злочину необх≥дну ≥нформац≥ю тощо. ƒо цього виду пособництва в≥дноситьс¤ ≥ заздалег≥дь об≥ц¤на допомога в приховуванн≥ злочину. „аст≥ше пособництво зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом д≥й, але може мати м≥сце ≥ безд≥¤льн≥сть пособника, що спри¤Ї вчиненню злочину. Ќаприклад, пособник умисно не виконуЇ покладених на нього обовТ¤зк≥в по в≥дверненню злочину.

ѕособник завжди д≥Ї умисно ≥ при цьому знаЇ про злочинн≥ нам≥ри виконавц¤ ≥ допомагаЇ йому. ѕособництво може мати м≥сце на кожн≥й стад≥њ вчиненн¤ злочину ≥, ¤к правило, до моменту його зак≥нченн¤ в юридичному розум≥нн≥. ћ≥ж тим, у юридичн≥й л≥тератур≥ в≥дм≥чаЇтьс¤, що в тих випадках, коли момент зак≥нченн¤ окремих склад≥в злочину переноситьс¤ законодавцем на њх початок, а злочинн≥ д≥њ продовжуютьс¤, приЇднанн¤ пособника в цей пром≥жок часу теж розгл¤даЇтьс¤ ¤к пособництво. ¬ звТ¤зку з цим навод¤тьс¤ приклади з розб≥йним нападом. ÷ей склад злочину вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту нападу. јле не виключен≥ випадки, коли розб≥йний напад продовжуЇтьс¤ до заволод≥нн¤ майном потерп≥лого. ƒ≥њ пособника в такому раз≥ Ї теж пособництвом.

—л≥д звернути увагу ще на таку специф≥ку д≥й пособника. Ќа в≥дм≥ну в≥д ус≥х ≥нших сп≥вучасник≥в, пособник може вчинювати в≥дпов≥дн≥ д≥¤нн¤ ≥ п≥сл¤ вчиненн¤ злочину. ÷е стосуЇтьс¤ заздалег≥дь об≥ц¤ного приховуванн¤ злочину.

≤нколи д≥њ пособника зовн≥ схож≥ з д≥¤ми п≥дбурювача. ѕроте ц≥ сп≥вучасники виконують р≥зн≥ рол≥. ѕ≥дбурювач схил¤Ї особу до вчиненн¤ злочину. ѕособник же, нав≥ть, коли даЇ поради виконавцю, не спр¤мовуЇ своњ д≥њ на збудженн¤ у сп≥вучасника бажанн¤ вчинити злочин. “аке бажанн¤ вже Ї, ≥ пособник лише радить, вказуЇ, ¤к краще його зд≥йснити, спри¤ючи цим самим вчиненню злочину.

5. ” []{1_27}ч. 6 ст. 27 в≥дм≥чаЇтьс¤, що не Ї сп≥вучастю не об≥ц¤не заздалег≥дь переховуванн¤ злочинц¤, знар¤дь ≥ засоб≥в вчиненн¤ злочину, сл≥д≥в злочину чи предмет≥в, здобутих злочинним шл¤хом, або придбанн¤ таких предмет≥в.

–озмежуванн¤ д≥й сп≥вучасника, ¤кий заздалег≥дь об≥ц¤в переховуванн¤ злочинц¤, ≥ д≥й, передбачених []{1_27}ч. 6 ст. 27, проводитьс¤ в залежност≥ в≥д того, були так≥ д≥њ заздалег≥дь об≥ц¤н≥ чи н≥. ѕри на¤вност≥ домовленост≥ маЇ м≥сце сп≥вучасть у вид≥ пособництва. ѕри в≥дсутност≥ домовленост≥ в≥дсутн¤ ≥ сп≥вучасть. ƒ≥њ особи, ¤ка спри¤ла приховуванню злочину без попередньоњ домовленост≥ про це, можуть розгл¤датись ¤к злочин лише у випадках, спец≥ально передбачених законом.

Ќаприклад, []{1_198}ст. 198 передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за заздалег≥дь не об≥ц¤не придбанн¤ або збут чи збер≥ганн¤ майна, зав≥домо здобутого злочинним шл¤хом; []{1_256}ст. 256 встановлюЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за заздалег≥дь не об≥ц¤не спри¤нн¤ учасникам злочинних орган≥зац≥й та укритт¤ њх злочинноњ д≥¤льност≥; []{1_396}ст. 396 Ч караЇ за заздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину.

6. []{1_27}„. 7 ст. 27 встановлюЇ положенн¤, ¤ке ран≥ше на законодавчому р≥вн≥ не реіламентувалось. «окрема вказано, що не Ї сп≥вучастю об≥ц¤не до зак≥нченн¤ вчиненн¤ злочину непов≥домленн¤ про достов≥рно в≥домий п≥дготовлюваний або вчинюваний злочин. “ак≥ особи п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише у випадках, коли вчинене ними д≥¤нн¤ м≥стить ознаки ≥ншого злочину.

” чинному  одекс≥, на в≥дм≥ну в≥д ран≥ше д≥ючого законодавства, не передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за недонесенн¤ про злочини.

7. ” теор≥њ крим≥нального права вид≥л¤ютьс¤ форми сп≥вучаст≥. ¬ законодавств≥ вони знайшли в≥дображенн¤, але спец≥ально не вид≥лен≥ в ¤кост≥ форм. ™ дв≥ п≥дстави дл¤ под≥лу сп≥вучаст≥ на форми. ѕерша п≥дстава Ч це виконанн¤ сп≥вучасниками обТЇктивноњ сторони вчинюваного злочину. ƒруга п≥дстава Ч це на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть м≥ж особами попередньоњ домовленост≥ на вчиненн¤ злочину.

«а характером виконанн¤ обТЇктивноњ сторони складу злочину вид≥л¤ють просту форму сп≥вучаст≥ ≥ складну.

ѕроста форма маЇ м≥сце тод≥, коли при вчиненн≥ злочину в≥дсутн≥й розпод≥л ролей. ¬с≥ сп≥вучасники виконують обТЇктивну сторону складу злочину. ÷е так зване сп≥ввиконавство, на що Ї посиланн¤ в []{1_27}ч. 2 ст. 27.

—кладна форма сп≥вучаст≥ передбачаЇ розпод≥л сп≥вучасник≥в у залежност≥ в≥д ролей ¤к≥ вони виконують. ” цьому випадку кр≥м виконавц≥в Ї й ≥нш≥ сп≥вучасники, зокрема орган≥затор, п≥дбурювач ≥ пособник. ќдн≥ злочини вчин¤ютьс¤ за участю вс≥х перел≥чених сп≥вучасник≥в, ≥нш≥ Ч при на¤вност≥ двох чи трьох сп≥вучасник≥в. Ќаприклад: орган≥затор ≥ виконавець; орган≥затор, п≥дбурювач, виконавець тощо. ƒл¤ складноњ форми сп≥вучаст≥ необх≥дно, щоб було хоча б два види сп≥вучасник≥в з числа перел≥чених в []{1_27}ст. 27.

ƒруга п≥дстава дл¤ под≥лу сп≥вучаст≥ на форми Ї на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть м≥ж особами попередньоњ домовленост≥ на вчиненн¤ злочин≥в. ‘орми ц≥Їњ сп≥вучаст≥ знайшли в≥дображенн¤ в []{1_28}ст. 28.

</s27>

<s28>

—татт¤ 28.¬чиненн¤ злочину групою ос≥б, групою ос≥б за попередньою змовою, орган≥зованою групою або злочинною орган≥зац≥Їю

1. «лочин визнаЇтьс¤ таким, що вчинений групою ос≥б, ¤кщо у ньому брали участь дек≥лька (два або б≥льше) виконавц≥в без попередньоњ змови м≥ж собою.

2. «лочин визнаЇтьс¤ вчиненим за попередньою змовою групою ос≥б, ¤кщо його сп≥льно вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, тобто до початку злочину, домовилис¤ про сп≥льне його вчиненн¤.

3. «лочин визнаЇтьс¤ вчиненим орган≥зованою групою, ¤кщо в його готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь дек≥лька ос≥б (три ≥ б≥льше), ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього та ≥ншого (≥нших) злочин≥в, обТЇднаних Їдиним планом з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ цього плану, в≥домого вс≥м учасникам групи.

4. «лочин визнаЇтьс¤ вчиненим злочинною орган≥зац≥Їю, ¤кщо в≥н скоЇний ст≥йким ≥Їрарх≥чним обТЇднанн¤м дек≥лькох ос≥б (три ≥ б≥льше), члени ¤кого або структурн≥ частини ¤кого за попередньою змовою зорган≥зувалис¤ дл¤ сп≥льноњ д≥¤льност≥ з метою безпосереднього вчиненн¤ т¤жких або особливо т¤жких злочин≥в учасниками ц≥Їњ орган≥зац≥њ, або кер≥вництва чи координац≥њ злочинноњ д≥¤льност≥ ≥нших ос≥б, або забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ ¤к самоњ злочинноњ орган≥зац≥њ, так ≥ ≥нших злочинних груп.

1. ” []{1_28}ст. 28 перел≥чен≥ форми сп≥вучаст≥, вид≥лен≥ в залежност≥ в≥д на¤вност≥ попередньоњ домовленост≥ м≥ж сп≥вучасниками та њњ характеру. []{4_24_0} рим≥нальний кодекс 1960 року у «агальн≥й частин≥ за ц≥Їю п≥дставою не вид≥л¤в форм сп≥вучаст≥ ≥ не давав визначенн¤ таким терм≥нам, ¤к вчиненн¤ злочину групою ос≥б, групою ос≥б за попередньою змовою, орган≥зованою групою, що маЇ м≥сце в ќсоблив≥й частин≥  одексу. ѕон¤тт¤ злочинноњ орган≥зац≥њ взагал≥ ран≥ше не було зазначено, ¤кщо не рахувати дек≥лька конкретних склад≥в злочин≥в, де передбачалось створенн¤ таких орган≥зац≥й (див. []{4_24_83}ст. 69  рим≥нального кодексу 1960 року).

2. «г≥дно з []{1_28}ч. 1 ст. 28 вчиненн¤ злочину групою ос≥б маЇ м≥сце, ¤кщо в ньому брали участь дек≥лька (два або б≥льше) виконавц≥в без попередньоњ змови м≥ж собою. як правило, так≥ групи збираютьс¤ спонтанно, ситуативно, безпосередньо перед вчиненн¤м злочину чи п≥д час його зд≥йсненн¤.

” процес≥ вчиненн¤ злочину вс≥ сп≥ввиконавц≥ виконують його обТЇктивну сторону. ƒл¤ визнанн¤ д≥й такими, що вчинен≥ групою ос≥б, необх≥дно, щоб були дотриман≥ вс≥ обТЇктивн≥ ≥ субТЇктивн≥ ознаки сп≥вучаст≥. ќсобливе значенн¤ в цьому випадку мають так≥ ознаки, ¤к вчиненн¤ злочину дек≥лькома особами (двома ≥ б≥льше), ¤к≥ д≥ють сп≥льно з пр¤мим умислом. —аме сп≥льн≥сть њх д≥й св≥дчить про груповий характер злочинноњ д≥¤льност≥. –озр≥знен≥, не повТ¤зан≥ м≥ж собою злочинн≥ д≥њ дек≥лькох ос≥б не становл¤ть сп≥вучаст≥. Ќаприклад, в ресторан≥ особа з хул≥ганських спонукань наносить т≥лесн≥ ушкодженн¤ потерп≥лому, п≥сл¤ чого њњ затримують. ¬ цей же час ≥нша особа теж вчин¤Ї хул≥ганськ≥ д≥њ, не повТ¤зан≥ з першим хул≥ганським випадком. “ут мають м≥сце два окремих хул≥ганських про¤ви, що не повТ¤зан≥ м≥ж собою, ≥ сп≥вучасть в≥дсутн¤.  оли до хул≥ганських д≥й в першому випадку приЇднуЇтьс¤ ≥нша чи ≥нш≥ особи, що д≥ють сп≥льно з першим злочинцем, сп≥вучасть на¤вна.

” чинному  одекс≥ м≥ститьс¤ р¤д статей, в ¤ких вчиненн¤ злочину групою ос≥б розгл¤даЇтьс¤ ¤к конструктивна ознака складу злочину або ознака, що надаЇ певному складу квал≥ф≥кованого виду. Ќаприклад, в []{1_293}ст. 293 передбачено крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за групове порушенн¤ громадського пор¤дку, в []{1_296}ч. 2 ст. 296 передбачений такий квал≥ф≥кований склад хул≥ганства, ¤к вчиненн¤ цього злочину групою ос≥б.

јналог≥чний п≥дх≥д започаткований в []{1_152}ч. 3 ст. 152, ¤ка передбачаЇ б≥льш сувору крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за зівалтуванн¤, вчинене групою ос≥б.

3. []{1_28}„. 2 ст. 28 визначаЇ пон¤тт¤ вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б. –ан≥ше таке пон¤тт¤ давалось у постановах ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни. Ќин≥шнЇ законодавче формулюванн¤ ц≥Їњ форми сп≥вучаст≥ суттЇво не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д тих, ¤к≥ давались ран≥ше.

√оловною характерною рисою ц≥Їњ форми сп≥вучаст≥ Ї попередн¤ домовлен≥сть про вчиненн¤ злочину. як правило, така змова торкаЇтьс¤ м≥сц¤, часу, способу вчиненн¤ злочину тощо. ¬она може мати м≥сце ¤к при сп≥ввиконавств≥, так ≥ при сп≥вучаст≥ з розпод≥лом ролей. јле, ¤к в≥дм≥чаЇтьс¤ в юридичн≥й л≥тератур≥, в останньому випадку повинно бути не менше н≥ж два сп≥ввиконавц≥. ¬ажливим питанн¤м при визначенн≥ ц≥Їњ форми сп≥вучаст≥ Ї в≥рне визначенн¤ часу, коли може зд≥йснюватись попередн¤ змова. ¬ закон≥ зазначено, що така змова зд≥йснюЇтьс¤ заздалег≥дь, тобто до початку вчиненн¤ злочину.

” звТ¤зку з цим сл≥д в≥дм≥тити, що змова може мати м≥сце до початку пос¤ганн¤, зокрема на стад≥њ готуванн¤, а також безпосередньо перед замахом чи вчиненн¤м зак≥нченого злочину.

¬чиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б п≥двищуЇ сусп≥льну небезпеку вчинюваних д≥й у пор≥вн¤нн≥ з попередньою формою сп≥вучаст≥, коли злочин вчинюЇтьс¤ групою ос≥б. ¬ ќсоблив≥й частин≥  одексу значна к≥льк≥сть статей передбачаЇ вказану ознаку ¤к квал≥ф≥куючу. ÷е стосуЇтьс¤ таких склад≥в злочин≥в, ¤к вбивство, злочин≥в проти власност≥ тощо.  р≥м цього, вказана обставина передбачена []{1_67}п. 2 ч. 1 ст. 67 ¤к обт¤жуюча покаранн¤.

4. ѕон¤тт¤ орган≥зованоњ групи ¤к форми сп≥вучаст≥ було введено в []{4_24_0} рим≥нальний кодекс 1960 року з метою посиленн¤ крим≥нально-правовоњ боротьби з орган≥зованою злочинн≥стю. ¬оно включене до []{1_41}ст. 41 чинного  одексу в ¤кост≥ обт¤жуючоњ обставини, а також введено в р¤д статей ќсобливоњ частини  одексу ¤к квал≥ф≥куюча або особливо квал≥ф≥куюча ознака. ¬изначенн¤ цього пон¤тт¤ було дано в []{4_139_26}постанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥Ф в≥д 25 грудн¤ 1992 р. ” п. 26 вказаноњ ѕостанови в≥дм≥чаЇтьс¤, що п≥д орган≥зованою групою треба розум≥ти ст≥йке обТЇднанн¤ двох ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ спец≥ально зорган≥зувалис¤ дл¤ сп≥льноњ злочинноњ д≥¤льност≥. Ќа на¤вн≥сть ц≥Їњ квал≥ф≥куючоњ ознаки можуть, зокрема, вказувати: розроблений (хоча б у загальних рисах) ≥ схвалений учасниками групи план злочинноњ д≥¤льност≥ або вчиненн¤ конкретного злочину, розпод≥л ролей, на¤вн≥сть орган≥затора (кер≥вника), прикритт¤ своЇњ д≥¤льност≥ ¤к своњми силами, так ≥ з допомогою сторонн≥х ос≥б (в тому числ≥ ≥ п≥дкупом посадових ос≥б шл¤хом дач≥ хабар≥в), вербуванн¤ нових член≥в, на¤вн≥сть загальних правил повед≥нки тощо.

” процес≥ удосконаленн¤ цього визначенн¤ де¤к≥ ознаки орган≥зованоњ групи опущен≥, де¤к≥ зм≥нен≥, тобто визначенн¤, ¤ке даЇтьс¤ в []{1_28}ч. 3 ст. 28, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д того визначенн¤, ¤ке давалось ран≥ше. « ч. 3 вказаноњ статт≥ випливаЇ, що злочин вважаЇтьс¤ вчиненим орган≥зованою групою, ¤кщо в його готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь дек≥лька ос≥б (три ≥ б≥льше), ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ злочин≥в, обТЇднаних Їдиним планом з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ цього плану, в≥домого вс≥м учасникам групи.

ѕерш за все у новому визначенн≥ орган≥зованоњ групи зм≥нено к≥льк≥сний склад сп≥вучасник≥в. якщо ран≥ше в≥н повинен був складатись не менше н≥ж з двох ос≥б, то тепер закон передбачаЇ на¤вн≥сть в орган≥зован≥й груп≥ не менше трьох ос≥б. ÷е суттЇва зм≥на к≥льк≥сноњ ознаки сп≥вучасник≥в, ¤ка обмежуватиме визнанн¤ групи орган≥зованою у пор≥вн¤нн≥ з ран≥ше д≥ючим законодавством. ” []{1_28}ч. 3 ст. 28 зроблено важливе уточненн¤ стосовно моменту домовленост≥ м≥ж сп≥вучасниками про створенн¤ орган≥зованоњ групи. ћова йде про попереднЇ зорган≥зуванн¤ сп≥вучасник≥в у ст≥йке обТЇднанн¤. ¬оно маЇ зд≥йснюватись до вчиненн¤ злочин≥в.

ќрган≥зована група Ч це ст≥йке обТЇднанн¤, ¤ке може бути створено дл¤ вчиненн¤ злочин≥в. ’арактерними властивост¤ми орган≥зованих груп Ї на¤вн≥сть Їдиного плану з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ цього плану. ѕлан повинен бути в≥домий учасникам групи. “ака ретельна п≥дготовка може мати м≥сце не т≥льки тод≥, коли орган≥зована група налаштована на вчиненн¤ р¤ду злочин≥в, але й тод≥, коли нею вчинюЇтьс¤ один злочин. ÷е св≥дчить про ст≥йкий характер орган≥зованоњ групи.

«а []{1_67}п. 2 ч. 1 ст. 67 вчиненн¤ злочину орган≥зованою групою в≥дноситьс¤ до обставин, ¤к≥ обт¤жують покаранн¤.  р≥м того, в значн≥й к≥лькост≥ статей ќсобливоњ частини  одексу вчиненн¤ злочину орган≥зованою групою виступаЇ ¤к квал≥ф≥куюча чи особливо квал≥ф≥куюча ознака. ÷е п≥дкреслюЇ сусп≥льну небезпечн≥сть вчиненого, внасл≥док чого злочини з менш т¤жкоњ класиф≥кац≥йноњ групи переход¤ть до б≥льш т¤жкоњ.

Ќаприклад, в []{1_147}ч. 1 ст. 147 передбачено крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за захопленн¤ заручник≥в. ÷ей злочин, вчинений без квал≥ф≥куючих ознак, в≥дноситьс¤ до т¤жких.  оли в≥н вчинений при на¤вност≥ квал≥ф≥куючих ознак, зокрема орган≥зованою групою, в≥н стаЇ особливо т¤жким, оск≥льки санкц≥¤ []{1_147}ч. 2 ст. 147 передбачаЇ позбавленн¤ вол≥ в≥д семи до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

ќрган≥зованими групами част≥ше за все вчинюютьс¤ корислив≥, корисливо-насильницьк≥, насильницьк≥ злочини тощо. ’арактерним дл¤ орган≥зованих груп Ї на¤вн≥сть зброњ.

5. ” []{1_28}ч. 4 ст. 28 даЇтьс¤ визначенн¤ пон¤тт¤ злочинноњ орган≥зац≥њ. «лочинною визнаЇтьс¤ орган≥зац≥¤, ¤ка маЇ у сукупност≥ так≥ ознаки:

Ч ст≥йк≥сть та ≥Їрарх≥чн≥сть обТЇднанн¤ трьох або б≥льше ос≥б;

Ч зорган≥зован≥сть на основ≥ попередньоњ змови член≥в або структурних частин орган≥зац≥й дл¤ сп≥льноњ д≥¤льност≥;

Ч на¤вн≥сть одн≥Їњ з таких ц≥лей д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ: безпосереднЇ вчиненн¤ т¤жких або особливо т¤жких злочин≥в учасниками ц≥Їњ орган≥зац≥њ; кер≥вництво чи координац≥¤ злочинноњ д≥¤льност≥ ≥нших ос≥б; забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ ¤к самоњ злочинноњ орган≥зац≥њ, так ≥нших злочинних груп.

—т≥йк≥сть, ¤к ознака злочинноњ орган≥зац≥њ, пол¤гаЇ в тому, що така орган≥зац≥¤ створюЇтьс¤ дл¤ тривалоњ злочинноњ д≥¤льност≥, на пост≥йн≥й основ≥ ≥ забезпечуЇтьс¤ над≥йним захистом в≥д розкритт¤.

—пециф≥чною ознакою злочинноњ орган≥зац≥њ Ї њњ ≥Їрарх≥чна структура. ÷е означаЇ на¤вн≥сть в середин≥ орган≥зац≥њ звТ¤зк≥в по вертикал≥ м≥ж верхн≥ми, середн≥ми та нижн≥ми ланками. Ќа нижн≥й сходинц≥ такоњ структури знаход¤тьс¤ орган≥зован≥ групи, ¤к≥ безпосередньо вчинюють злочини. —ередню ланку ≥Їрарх≥чноњ структури складають групи, ¤к≥ займаютьс¤ п≥дбором виконавц≥в злочин≥в, контролюють њх д≥¤льн≥сть, забезпечують прикритт¤, виконують функц≥њ розв≥дки ≥ контррозв≥дки, формують УобщакФ (сп≥льну касу) ≥ розпод≥л¤ють його в раз≥ необх≥дност≥, виход¤ть на корумпован≥ звТ¤зки, в≥дмивають кошти, здобут≥ злочинним шл¤хом, зд≥йснюють персональну охорону тощо.

¬ерхню ланку становл¤ть орган≥затори ≥ кер≥вники, ¤к≥ планують д≥¤льн≥сть злочинноњ орган≥зац≥њ в ц≥лому, забезпечують њњ взаЇмод≥ю з ≥ншими злочинними формуванн¤ми на рег≥ональному, м≥жрег≥ональному та м≥жнародному р≥вн¤х.

«вТ¤зки м≥ж перел≥ченими ланками достатньо складн≥, таЇмн≥, зд≥йснюютьс¤ за неписаними законами злочинного св≥ту. ƒл¤ злочинноњ орган≥зац≥њ характерна жорстка дисципл≥на, безперечне виконанн¤ команд, ¤к≥ подаютьс¤ ланками вищого р≥вн¤. ѓх невиконанн¤ часто призводить до розрахунк≥в з житт¤м тих, хто наваживс¤ ослухатись.

Ќа практиц≥ зустр≥чаютьс¤ р≥зн≥ групи за ознакою ≥Їрарх≥чноњ структури. ¬елик≥ злочинн≥ угрупуванн¤ з к≥льк≥стю учасник≥в 50 ≥ б≥льше мають розгалужену структуру ≥ в б≥льшост≥ випадк≥в колективне кер≥вництво. «лочинн≥ угрупуванн¤, до складу ¤ких входить до 50 чолов≥к, ¤к правило, мають теж трьохступеневу ≥Їрарх≥чну структуру. ¬одночас окрем≥ функц≥ональн≥ групи злочинц≥в з перел≥чених вище можуть бути ≥ в≥дсутн≥. Ќаприклад, групи розв≥дки ≥ контррозв≥дки, в≥дмиванн¤ кошт≥в, здобутих злочинним шл¤хом, ≥снують далеко не в ус≥х злочинних орган≥зац≥¤х. ѕри невелик≥й к≥лькост≥ учасник≥в, особливо коли мова йде про м≥н≥мальну њх к≥льк≥сть, передбачену в закон≥, Ч три особи, важко говорити про ознаку ≥Їрарх≥чност≥. ” повн≥й м≥р≥ тут вона про¤витись не може. ¬ таких випадках можуть мати м≥сце лише окрем≥ њњ елементи. Ќаприклад, жорсткий под≥л на виконавц≥в (дв≥ особи) ≥ орган≥затора, кер≥вника, ¤кий виконуЇ й ≥нш≥ функц≥њ Ч контроль за д≥¤льн≥стю виконавц≥в, триманн¤ УобщакаФ ≥ його розпод≥л, встановленн¤ корумпованих звТ¤зк≥в тощо. «вичайно, що чим б≥льший к≥льк≥сний склад злочинноњ орган≥зац≥њ, тим р≥зноман≥тн≥ш≥ функц≥ональн≥ обовТ¤зки груп.

ƒл¤ злочинноњ орган≥зац≥њ характерна зорган≥зован≥сть член≥в або структурних частин за попередньою змовою дл¤ сп≥льноњ д≥¤льност≥. ÷е означаЇ, що зорган≥зован≥сть за попередньою змовою зд≥йснюЇтьс¤ при створенн≥ злочинноњ орган≥зац≥њ, перед вчиненн¤м злочин≥в. ј п≥д терм≥ном сп≥льноњ д≥¤льност≥ злочинноњ орган≥зац≥њ сл≥д розум≥ти ¤к безпосереднЇ вчиненн¤ злочин≥в, так ≥ д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на п≥дтримку можливост≥ ≥снуванн¤ такоњ орган≥зац≥њ.  ожний учасник змови усв≥домлюЇ, що разом з ≥ншими прийматиме участь у зд≥йсненн≥ злочинноњ мети, дл¤ ¤коњ створена орган≥зац≥¤, ≥ бажаЇ цого. ÷е характерно також дл¤ тих ос≥б, ¤к≥ приЇднуютьс¤ до такоњ орган≥зац≥њ п≥сл¤ њњ створенн¤.

ћета, з ¤кою створюютьс¤ злочинн≥ орган≥зац≥њ, визначена в закон≥. «лочинна орган≥зац≥¤ маЇ м≥сце лише тод≥, коли вона створена дл¤ вчиненн¤ т¤жких ≥ особливо т¤жких злочин≥в. Ќа перший погл¤д це положенн¤ достатньо зрозум≥ле, оск≥льки в закон≥ визначен≥ критер≥њ, покладен≥ в основу розмежуванн¤ злочин≥в за ступенем т¤жкост≥. ѕроте обмеженн¤ д≥¤льност≥ злочинноњ орган≥зац≥њ лише вчиненн¤м т¤жких чи особливо т¤жких злочин≥в навр¤д чи виправдане. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ тим, що значна к≥льк≥сть злочин≥в вчинених злочинними угрупуванн¤ми, спр¤моване на економ≥чну сферу. јле б≥льш≥сть ≥з них не в≥дноситьс¤ до т¤жких чи особливо т¤жких. “аким чином, тут не може йти мова про злочинну орган≥зац≥ю.

” ¤кост≥ мети створенн¤ злочинних орган≥зац≥й закон називаЇ кер≥вництво чи координац≥ю д≥¤льност≥ ≥нших ос≥б, забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ ¤к самоњ злочинноњ орган≥зац≥њ, так й ≥нших злочинних груп. ѕо сут≥, мова йде про створенн¤ структур, ¤к≥ виконують функц≥њ забезпеченн¤ безпеки або кер≥вництво злочинними угрупуванн¤ми. –≥зновидом таких формувань можуть бути Узлод≥њ в закон≥Ф. ƒо функц≥њ цих обТЇднань в≥дноситьс¤ актив≥зац≥¤ крим≥нальних елемент≥в з допомогою зТњзд≥в злочинц≥в, спец≥альних заклик≥в, вз¤тт¤ п≥д УконтрольФ де¤ких сфер злочинноњ д≥¤льност≥, зокрема Ч рекету, крад≥жок, шахрайств, наркоб≥знесу, торг≥вл≥ людьми. ¬они вир≥шують конфл≥кти, ¤к≥ виникають м≥ж групами або окремими особами.

«лочинна орган≥зац≥¤ ¤к форма сп≥вучаст≥ маЇ м≥сце тод≥, коли в на¤вност≥ Ї вс≥ проанал≥зован≥ вище ознаки.

6. Ќа практиц≥ виникатиме питанн¤ про критер≥њ розмежуванн¤ пон¤тт¤ орган≥зованоњ групи ≥ злочинноњ орган≥зац≥њ. ѕри розмежуванн≥ цих пон¤ть вир≥шальним Ї глибокий анал≥з ознак, властивих цим формуванн¤м. ќсобливе значенн¤ маЇ визначенн¤ ст≥йкост≥ орган≥зованоњ групи ≥ б≥льш ст≥йкого характеру злочинноњ орган≥зац≥њ, на¤вност≥ таких специф≥чних ознак злочинноњ орган≥зац≥њ ¤к ≥Їрарх≥чна структура ≥ спр¤мован≥сть на вчиненн¤ т¤жких ≥ особливо т¤жких злочин≥в. ѕ≥дкреслимо, що ≥Їрарх≥чна структура орган≥зованим групам взагал≥ не властива. ѕри сп≥рност≥ питанн¤, до ¤коњ форми сп≥вучаст≥ в≥днести конкретне сп≥втовариство злочинц≥в, вир≥шальним Ї саме на¤вн≥сть чи в≥дсутн≥сть ≥Їрарх≥чноњ структури. —тосовно такоњ ознаки, ¤к спр¤мован≥сть на вчиненн¤ т¤жких або особливо т¤жких злочин≥в, що випливаЇ з закону, вона властива лише злочинним орган≥зац≥¤м. ћ≥ж тим, анал≥з ц≥лого р¤ду склад≥в злочин≥в, ¤к≥ мають таку квал≥ф≥куючу ознаку, ¤к вчиненн¤ злочину орган≥зованою групою, показуЇ, що вони в≥днос¤тьс¤ до т¤жких або особливо т¤жких злочин≥в. Ќа практиц≥ не виключаЇтьс¤ створенн¤ орган≥зованоњ групи дл¤ вчиненн¤ саме таких злочин≥в.

Ќаприклад, вс≥ частини []{1_187}ст. 187 (розб≥й) передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за т¤жк≥ або особливо т¤жк≥ злочини. ¬ []{1_187}ч. 4 ст. 187 пор¤д з ≥ншими особливо квал≥ф≥куючими ознаками передбачено вчиненн¤ розбою орган≥зованою групою. ÷е особливо т¤жкий злочин.

ќтже в раз≥ створенн¤ орган≥зованоњ групи дл¤ вчиненн¤ розб≥йних напад≥в у на¤вност≥ Ї мета Ч вчиненн¤ особливо т¤жкого злочину. јналог≥чним чином вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ ≥ стосовно такого складу злочину ¤к вимаганн¤ ([]{1_189}ч. 4 ст. 189) та багатьох ≥нших склад≥в злочин≥в. ћ≥ж тим, така мета не Ї обовТ¤зковою дл¤ орган≥зованоњ групи.

7. «лочинна орган≥зац≥¤ Ч це найб≥льш небезпечна форма сп≥вучаст≥. ” в≥дпов≥дност≥ з цим в ќсоблив≥й частин≥  одексу Ї статт≥, ¤к≥ передбачають крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за створенн¤ ≥ спри¤нн¤ д≥¤льност≥ злочинних орган≥зац≥й. Ќаприклад, []{1_255}ч. 1 ст. 255 встановлюЇ каран≥сть таких д≥¤нь, ¤к створенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ, кер≥вництво такою орган≥зац≥Їю або участь в н≥й, участь у злочинах, вчинюваних такою орган≥зац≥Їю та ≥нш≥ д≥њ.

ќтже, особи, ¤к≥ вчин¤ють злочини в склад≥ злочинноњ орган≥зац≥њ, несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_255}ч. 1 ст. 255 та за статт¤ми, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за вчинен≥ ними конкретн≥ злочини.

[]{1_256}—т. 256 встановлюЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за спри¤нн¤ учасникам злочинних орган≥зац≥й та укритт¤ њх злочинноњ д≥¤льност≥.  р≥м цього Ї статт≥ в ќсоблив≥й частин≥  одексу, ¤к≥ передбачають спец≥альн≥ види злочинних орган≥зац≥й. ÷е банди ([]{1_257}ст. 257), не передбачен≥ законом воЇн≥зован≥ або збройн≥ формуванн¤ ([]{1_260}ст. 260), терористичн≥ групи та терористичн≥ орган≥зац≥њ ([]{1_258}ч. 4 ст. 258). ÷≥ злочинн≥ орган≥зац≥њ не ототожнюютьс¤ з загальним пон¤тт¤м злочинноњ орган≥зац≥њ, а мають своњ специф≥чн≥ ознаки, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ в коментар≥ до названих статей.

” звТ¤зку з тим, що д≥њ ос≥б, ¤к≥ вчинюють злочини в склад≥ злочинноњ орган≥зац≥њ, квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_255}ч. 1 ст. 255 ≥ в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу в залежност≥ в≥д вчинених злочин≥в, ц¤ ознака не виступаЇ ¤к квал≥ф≥куюча чи особливо квал≥ф≥куюча дл¤ окремих склад≥в злочин≥в, ¤к це маЇ м≥сце стосовно орган≥зованих груп, груп ос≥б за попередньою змовою, чи груп ос≥б. ÷¤ ознака ¤к обт¤жуюча не названа ≥ в []{1_67}ст. 67.

ќкрем≥ аспекти крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ орган≥затор≥в ≥ член≥в злочинних орган≥зац≥й знайшли в≥дображенн¤ в []{1_30}ст. 30.

</s28>

<s29>

—татт¤ 29. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть сп≥вучасник≥в

1. ¬иконавець (сп≥ввиконавець) п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за статтею ќсобливоњ частини цього  одексу, ¤ка передбачаЇ вчинений ним злочин.

2. ќрган≥затор, п≥дбурювач та пособник п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за в≥дпов≥дною частиною []{1_27}статт≥ 27 ≥ т≥Їю статтею (частиною статт≥) ќсобливоњ частини цього  одексу, ¤ка передбачаЇ злочин, вчинений виконавцем.

3. ќзнаки, що характеризують особу окремого сп≥вучасника злочину, ставл¤тьс¤ в вину лише цьому сп≥вучасников≥. ≤нш≥ обставини, що обт¤жують в≥дпов≥дальн≥сть ≥ передбачен≥ у статт¤х ќсобливоњ частини цього  одексу ¤к ознаки злочину, що впливають на квал≥ф≥кац≥ю д≥й виконавц¤, ставл¤тьс¤ в вину лише сп≥вучаснику, ¤кий усв≥домлював ц≥ обставини.

4. ” раз≥ вчиненн¤ виконавцем незак≥нченого злочину ≥нш≥ сп≥вучасники п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за сп≥вучасть у незак≥нченому злочин≥.

5. —п≥вучасники не п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за д≥¤нн¤, вчинене виконавцем, ¤кщо воно не охоплювалос¤ њхн≥м умислом.

1. ” ран≥ше д≥ючому законодавств≥ не було статт≥, ¤ка б передбачала особливост≥ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ сп≥вучасник≥в. []{1_29}—т. 29 чинного  одексу вир≥шуЇ цю проблему. «г≥дно з ч. 1 ц≥Їњ статт≥ виконавець чи сп≥ввиконавець несуть крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за злочин, ними вчинений. Ќаприклад, двоЇ сп≥вучасник≥в за попередньою змовою вчинили кишенькову крад≥жку. ¬они за це будуть нести крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, а квал≥ф≥кац≥¤ њх д≥й Ч за []{1_185}ч. 2 ст. 185. «вичайно, за умови в≥дсутност≥ ≥нших квал≥ф≥куючих ознак в њх д≥¤х.

2. «г≥дно з []{1_29}ч. 2 ст. 29 орган≥затор, п≥дбурювач та пособник несуть крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть з посиланн¤м на в≥дпов≥дну частину []{1_27}ст. 27 в залежност≥ в≥д њх рол≥ у злочин≥ та на ту статтю, по ¤к≥й прит¤гуютьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ виконавц≥. якщо ускладнити вищенаведений приклад ≥ вважати, що в цьому злочин≥ приймали участь орган≥затор, п≥дбурювач та пособник, то њх д≥њ будуть квал≥ф≥кован≥ так: орган≥затора Ч за []{1_27}ч. 3 ст. 27 та []{1_185}ч. 2 ст. 185; п≥дбурювача Ч за []{1_27}ч. 4 ст. 27 та []{1_185}ч. 2 ст. 185; пособника Ч за []{1_27}ч. 5 ст. 27 та []{1_185}ч. 2 ст. 185.

3. ѕри на¤вност≥ сп≥вучаст≥ нер≥дко буваЇ, що окремим сп≥вучасникам властив≥ ознаки, ¤к≥ у ≥нших сп≥вучасник≥в в≥дсутн≥. ¬ []{1_29}ч. 3 ст. 29 передбачен≥ саме так≥ випадки. «г≥дно з законом при квал≥ф≥кац≥њ д≥й сп≥вучасник≥в у вину ставл¤тьс¤ ц≥ ознаки лише тому сп≥вучаснику, ¤кому вони властив≥. Ќаприклад, особа, ран≥ше судима за хул≥ганство, вчинюЇ знову хул≥ганськ≥ д≥њ. Ќа вчиненн¤ цього злочину њњ п≥дбурила ≥нша особа. «а таких обставин д≥њ особи, ¤ка вчинила хул≥ганськ≥ д≥њ, будуть квал≥ф≥кован≥ за []{1_296}ч. 3 ст. 296, оск≥льки тут мала м≥сце така квал≥ф≥куюча ознака, ¤к попередн¤ судим≥сть винноњ особи за хул≥ганство. ј д≥њ п≥дбурювача квал≥ф≥куватимутьс¤ за []{1_27}ч. 4 ст. 27 та []{1_296}ч. 1 ст. 296, оск≥льки у нього такоњ ознаки не було.

4.  оли в ¤кост≥ виконавц¤ виступають так≥ спец≥альн≥ субТЇкти, ¤к службов≥ особи Ч при вчиненн≥ злочин≥в у сфер≥ службовоњ д≥¤льност≥, в≥йськовослужбовц≥ Ч при вчиненн≥ в≥йськових злочин≥в, Ч д≥њ сп≥вучасник≥в, ¤к≥ не Ї спец≥альними субТЇктами, квал≥ф≥куютьс¤ ¤к сп≥вучасть у злочин≥, вчиненому виконавцем. ” []{1_401}ч. 3 ст. 401 Ї спец≥альне посиланн¤ стосовно сп≥вучаст≥ у в≥йськових злочинах. ѕо в≥дношенню до службових злочин≥в такого посиланн¤ в закон≥ немаЇ. ќднак у наукових розробках вчених це питанн¤ достатньо обірунтовано, таким шл¤хом йшла ≥ судова практика. ѕ≥дстав дл¤ зм≥ни такого п≥дходу ≥з введенн¤м в д≥ю чинного  одексу не вбачаЇтьс¤.

5. ” []{1_27}ч. 3 ст. 27 передбачено ще одне важливе положенн¤, ¤ке впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю д≥й сп≥вучасник≥в. ” вину сп≥вучаснику ставл¤тьс¤ лише т≥ ознаки, що впливають на квал≥ф≥кац≥ю д≥й виконавц¤, ¤к≥ сп≥вучасник усв≥домлював.

÷е положенн¤ уточнюЇтьс¤ в []{1_27}ч. 5 ст. 27, де мова йде про те, що сп≥вучасники не п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за д≥¤нн¤, вчинене виконавцем, ¤кщо воно не охоплювалос¤ њхн≥м умислом. ÷е так званий Уексцес виконавц¤Ф. —утн≥сть ексцесу виконавц¤ пол¤гаЇ в тому, що сп≥вучасники домовл¤ютьс¤ вчинити один злочин, а виконавець виходить за меж≥ домовленост≥ ≥ вчинюЇ б≥льш т¤жкий злочин.

Ќаприклад, сп≥вучасники домовились вчинити крад≥жку з проникненн¤м в житло. ¬иконавець вийшов за меж≥ домовленост≥ ≥ вчинив не т≥льки крад≥жку, але й вбивство господар¤, ¤кий раптово повернувс¤ додому. ¬ цьому випадку за вбивство несе в≥дпов≥дальн≥сть лише виконавець, а ≥нш≥ сп≥вучасники понесуть покаранн¤ за сп≥вучасть у крад≥жц≥ з проникненн¤м, оск≥льки њх умислом не охоплювалось вчиненн¤ виконавцем вбивства.

6.  оли виконавець вчинив незак≥нчений злочин, д≥њ сп≥вучасник≥в будуть квал≥ф≥куватись ¤к сп≥вучасть у незак≥нченому злочин≥ з посиланн¤м на в≥дпов≥дну частину []{1_27}ст. 27 або в≥дпов≥дну частину ст. []{1_14}14 чи []{1_15}15.

</s29>

<s30>

—татт¤ 30. рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть орган≥затор≥в та учасник≥в орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ

1. ќрган≥затор орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за вс≥ злочини, вчинен≥ орган≥зованою групою чи злочинною орган≥зац≥Їю, ¤кщо вони охоплювалис¤ його умислом.

2. ≤нш≥ учасники орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за злочини, у п≥дготовц≥ або вчиненн≥ ¤ких вони брали участь, незалежно в≥д т≥Їњ рол≥, ¤ку виконував у злочин≥ кожен ≥з них.

1. ѕоложенн¤, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в []{1_30}ст. 30, Ї теж новими, оск≥льки на законодавчому р≥вн≥ вони ран≥ше не реіламентувались. “ут викладена специф≥ка крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ орган≥затор≥в орган≥зованих груп ≥ злочинних орган≥зац≥й. «г≥дно з законом вони повинн≥ в≥дпов≥дати за вс≥ злочини, вчинен≥ створеними ними формуванн¤ми. јле дл¤ цього передбачена важлива умова Ч д≥њ повинн≥ охоплюватис¤ умислом орган≥затора.

2. Ќа ¤ких же п≥дставах орган≥затор в≥дпов≥даЇ за злочини, вчинен≥ орган≥зованими групами або злочинними орган≥зац≥¤ми? ѕ≥дставою дл¤ в≥дпов≥дальност≥ Ї мета, з ¤кою орган≥затор створюЇ орган≥зовану групу чи злочинну орган≥зац≥ю. —творюючи вказан≥ формуванн¤, орган≥затор знаЇ, ¤к≥ злочини вона буде вчинювати ≥ бажаЇ цього. јле, вс≥ детал≥ в≥н не може знати ≥ передбачати. “ож умисел у орган≥затора част≥ше всього пр¤мий, неконкретизований чи альтернативний. Ќе виключаЇтьс¤ у таких ос≥б ≥ непр¤мий умисел. √оловне при цьому, щоб не мав м≥сце ексцес виконавц¤. «а таких умов орган≥затор не буде нести в≥дпов≥дальн≥сть за т≥ д≥њ, ¤к≥ вчинили виконавц≥.

Ќаприклад, орган≥зована група створена дл¤ того, щоб вчинювати шахрайськ≥ д≥њ при обм≥н≥ валюти. ”мислом орган≥затора охоплювалась ц¤ злочинна д≥¤льн≥сть, незалежно в≥д настанн¤ конкретних насл≥дк≥в, ¤к≥ обумовлен≥ в []{1_190}ст. 190. «а вс≥ вчинен≥ орган≥зованою групою шахрайськ≥ д≥њ будуть нести в≥дпов≥дальн≥сть не т≥льки виконавц≥, але й орган≥затор. ” раз≥ вчиненн¤ членами групи не т≥льки шахрайства, але й вбивства, орган≥затор не буде в≥дпов≥дати за вбивство, ¤кщо можлив≥сть позбавленн¤ житт¤ потерп≥лих не обумовлювалась при створенн≥ злочинного формуванн¤. «а вчиненн¤ цього злочину в≥дпов≥датимуть лише виконавц≥.

3. ≤нш≥ учасники орган≥зованих груп ≥ злочинних орган≥зац≥й в≥дпов≥дають за злочини, у п≥дготовц≥ або вчиненн≥ ¤ких вони брали участь. ѕри цьому посиланн¤ на њх конкретну роль в злочин≥ ([]{1_27}ст. 27) не потр≥бне. “ака позиц≥¤ з теоретичноњ точки зору обірунтовуЇтьс¤ наступним. ѕ≥дготовка ≥ плануванн¤ д≥¤льност≥ групи зд≥йснюютьс¤ розпод≥лом ролей дл¤ дос¤гненн¤ злочинного результату. ѓх участь в п≥дготовц≥ злочину групи забезпечуЇ усп≥х у д≥¤льност≥ виконавц≥в. ” таких випадках вс≥ учасники д≥ють ¤к Їдине ц≥ле. “ому ≥ вичлененн¤ њх рол≥, ¤к сп≥вучасник≥в, не потр≥бно.

</s30>

<s31>

—татт¤ 31.ƒобров≥льна в≥дмова сп≥вучасник≥в

1. ” раз≥ добров≥льноњ в≥дмови в≥д вчиненн¤ злочину виконавець (сп≥ввиконавець) не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за на¤вност≥ умов, передбачених []{1_17}статтею 17 цього  одексу. ” цьому випадку ≥нш≥ сп≥вучасники п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ до того злочину або замах на той злочин, в≥д вчиненн¤ ¤кого добров≥льно в≥дмовивс¤ виконавець.

2. Ќе п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ при добров≥льн≥й в≥дмов≥ орган≥затор, п≥дбурювач чи пособник, ¤кщо вони в≥двернули вчиненн¤ злочину або своЇчасно пов≥домили в≥дпов≥дн≥ органи державноњ влади про злочин, що готуЇтьс¤ або вчин¤Їтьс¤. ƒобров≥льною в≥дмовою пособника Ї також ненаданн¤ ним засоб≥в чи знар¤дь вчиненн¤ злочину або неусуненн¤ перешкод вчиненню злочину.

3. ” раз≥ добров≥льноњ в≥дмови будь-кого ≥з сп≥вучасник≥в виконавець п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ до злочину або за замах на злочин, залежно в≥д того, на ¤к≥й ≥з цих стад≥й його д≥¤нн¤ було припинено.

1. ƒобров≥льна в≥дмова в≥д вчиненн¤ злочину при сп≥вучаст≥ з одного боку спираЇтьс¤ на загальн≥ положенн¤ пон¤тт¤ добров≥льноњ в≥дмови, передбачен≥ []{1_17}ст. 17, а з другого Ч враховуЇ специф≥ку њњ зд≥йсненн¤ при сп≥вучаст≥.

” []{1_31}ч. 1 ст. 31 реіламентуютьс¤ п≥дстави визнанн¤ добров≥льною в≥дмовою д≥й виконавц≥в (сп≥ввиконавц≥в) при незак≥нченому злочин≥. “ут мають м≥сце вс≥ п≥дстави, передбачен≥ в []{1_17}ст. 17. якоњсь специф≥ки стосовно сп≥вучасник≥в-виконавц≥в закон не передбачаЇ. ¬ коментар≥ до []{1_17}ст. 17 ц≥ п≥дстави розгл¤нут≥ ≥ ми можемо лише посилатись на них.

2. —пециф≥чним Ї положенн¤ []{1_31}ч. 1 ст. 31, ¤ке стосуЇтьс¤ ≥нших сп≥вучасник≥в при в≥дмов≥ в≥д вчиненн¤ злочину виконавцем (виконавц¤ми). «а таких умов вони п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ до того злочину або замах на той злочин, в≥д вчиненн¤ ¤кого добров≥льно в≥дмовивс¤ виконавець (виконавц≥). ƒ≥њ сп≥вучасник≥в квал≥ф≥куютьс¤ з посиланн¤м на в≥дпов≥дн≥ частини ст. []{1_14}14, []{1_15}15 та []{1_27}27.

3. ƒл¤ на¤вност≥ добров≥льноњ в≥дмови в≥д вчиненн¤ злочину з боку орган≥затора, п≥дбурювача ≥ пособника закон предТ¤вл¤Ї п≥двищен≥ вимоги. ÷≥ особи не лише в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д подальшоњ злочинноњ д≥¤льност≥, а повинн≥ активно д≥¤ти, щоб в≥двернути вчиненн¤ злочину або своЇчасно пов≥домити в≥дпов≥дн≥ органи державноњ влади про злочин, що готуЇтьс¤ або вчин¤Їтьс¤. ” звТ¤зку з цим положенн¤м сл≥д визначити, що в≥дверненн¤ злочину передбачаЇ недопущенн¤ доведенн¤ злочину до к≥нц¤ ≥ настанн¤ шк≥дливих насл≥дк≥в. —пособи впливу на виконанн¤ з ц≥Їю метою можуть бути р≥зн≥ Ч наприклад порада, заборона тощо. Ќе виключений при цьому ≥ такий спос≥б недопущенн¤ вчиненн¤ злочину орган≥заторами, п≥дбурювачами або пособниками, ¤к застосуванн¤ необх≥дноњ оборони в≥д злочинних д≥й виконавц¤.

”мови правом≥рност≥ необх≥дноњ оборони в цьому випадку передбачен≥ в []{1_36}ч. 3 ст. 36.

≤ншим аспектом, ¤кий даЇ п≥дстави розгл¤дати ¤к добров≥льну в≥дмову з боку орган≥затора, п≥дбурювача та пособника, Ї своЇчасне пов≥домленн¤ ними про п≥дготовку злочину у в≥дпов≥дн≥ органи державноњ влади. “ерм≥н УсвоЇчасн≥стьФ передбачаЇ пов≥домленн¤ в так≥ строки, коли органи мають реальну можлив≥сть попередити вчиненн¤ злочину або прис≥кти його зд≥йсненн¤. ѕ≥д терм≥ном Уоргани державноњ владиФ, в даному випадку сл≥д розум≥ти органи м≥л≥ц≥њ, прокуратури, —Ѕ” та де¤к≥ ≥нш≥, в функц≥њ ¤ких входить попередженн¤ чи прис≥ченн¤ злочин≥в.

 р≥м перел≥чених д≥й, ¤к≥ Ї сп≥льними дл¤ вс≥х сп≥вучасник≥в ≥ враховуютьс¤ дл¤ визнанн¤ њх добров≥льноњ в≥дмови, дл¤ пособника закон передбачаЇ й ≥нш≥. «окрема, невчиненн¤ д≥й, ¤к≥ в≥н повинен був зробити дл¤ полегшенн¤ вчиненн¤ злочину, наприклад в≥дключити сигнал≥зац≥ю, залишити незачиненими двер≥ тощо.

¬≥дмовл¤ючись в≥д вчиненн¤ злочину, пособник не виконуЇ обумовлених з виконавцем д≥й. ¬ такому раз≥ за на¤вност≥ ≥нших обставин, передбачених у []{1_17}ст. 17, нав≥ть при вчиненн≥ виконавцем злочину, в д≥¤х пособника може мати м≥сце добров≥льна в≥дмова в≥д вчиненн¤ злочину.

4. якщо орган≥затор, п≥дбурювач, пособник в≥дмовились в≥д вчиненн¤ злочину ≥ це визнано њх добров≥льною в≥дмовою, виконавець п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за готуванн¤ злочину або замах на злочин залежно в≥д того, на ¤к≥й стад≥њ було припинено його д≥њ. «розум≥ло, тут маютьс¤ на уваз≥ випадки, коли не маЇ м≥сце добров≥льна в≥дмова виконавц¤ в≥д вчиненн¤ злочину.

</s31>

</r6>

<r7>

–озд≥л VII ѕќ¬“ќ–Ќ≤—“№, —” ”ѕЌ≤—“№ “ј –≈÷»ƒ»¬ «Ћќ„»Ќ≤¬

<s32>

—татт¤ 32.ѕовторн≥сть злочин≥в

1. ѕовторн≥стю злочин≥в визнаЇтьс¤ вчиненн¤ двох або б≥льше злочин≥в, передбачених т≥Їю самою статтею або частиною статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу.

2. ѕовторн≥сть, передбачена частиною першою ц≥Їњ статт≥, в≥дсутн¤ при вчиненн≥ продовжуваного злочину, ¤кий складаЇтьс¤ з двох або б≥льше тотожних д≥¤нь, обТЇднаних Їдиним злочинним нам≥ром.

3. ¬чиненн¤ двох або б≥льше злочин≥в, передбачених р≥зними статт¤ми цього  одексу, визнаЇтьс¤ повторним лише у випадках, передбачених в ќсоблив≥й частин≥ цього  одексу.

4. ѕовторн≥сть в≥дсутн¤, ¤кщо за ран≥ше вчинений злочин особу було зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за п≥дставами, встановленими законом, або ¤кщо судим≥сть за цей злочин було погашено або зн¤то.

1. ѕовторне вчиненн¤ злочину Ч це св≥доцтво п≥двищеноњ сусп≥льноњ небезпеки особи ≥ тому воно завжди розгл¤даЇтьс¤ ¤к обт¤жуюча обставина.

”загальнюючи основн≥ характеристики пон¤тт¤ повторност≥, можна зробити висновок, що це один ≥з вид≥в множинност≥ злочин≥в ≥ визнаЇтьс¤ таким у випадках скоЇнн¤ злочинних д≥¤нь:

Ч одноос≥бно або у груп≥;

Ч двох ≥ б≥льше;

Ч самост≥йних;

Ч вчинених у р≥зний час;

Ч незалежно в≥д характеру, зак≥нченост≥ або незак≥нченост≥ та судимост≥ за перше з них.

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ визначаЇтьс¤ дек≥лька вид≥в повторност≥, серед ¤ких найб≥льш поширеними Ї:

Ч загальна, тобто вчиненн¤ нового злочину п≥сл¤ будь- ¤кого;

Ч спец≥альна Ч це вчиненн¤ нового умисного злочину, аналог≥чного попередньому;

Ч родова Ч вчиненн¤ нового умисного злочину, ≥ншого по форм≥, але такого, що сп≥впадаЇ з попередн≥м по обТЇкту пос¤ганн¤ та форм≥ вини.

2. ѕерший вид повторност≥ передбачаЇ вчиненн¤ будь-¤кого злочину, що не сп≥впадаЇ з попередн≥м за обТЇктом пос¤ганн¤ та формою вини. Ќаприклад, умисне запод≥¤нн¤ т≥лесного ушкодженн¤ ([]{1_121}ст. 121Ч125) п≥сл¤ порушенн¤ правил безпеки руху або експлуатац≥њ зал≥зничного, водного чи пов≥тр¤ного транспорту ([]{1_276}ст. 276).

“ака повторн≥сть розгл¤даЇтьс¤ лише ¤к обставина, обт¤жуюча покаранн¤ в≥дпов≥дно до []{1_67}ст. 67, без в≥дпов≥дних зм≥н у квал≥ф≥кац≥њ злочинного д≥¤нн¤.

3. ƒругий (спец≥альний) вид повторност≥, ¤кий законодавчо сформульовано в []{1_32}ч. 1 ст. 32, маЇ м≥сце у випадках вчиненн¤ злочин≥в Упередбачених т≥Їю самою статтею або частиною статт≥Ф, тобто повторного вчиненн¤ аналог≥чного крим≥нального правопорушенн¤, ¤ке виступаЇ квал≥ф≥куючою ознакою щодо останнього складу злочину. ¬ ќсоблив≥й частин≥  одексу спец≥альна повторн≥сть зустр≥чаЇтьс¤ понад ш≥стдес¤т раз≥в.

Ќаприклад, повторне ф≥ктивне п≥дприЇмництво квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_205}ч. 2 ст. 205, а умисне вбивство, вчинене особою, ¤ка ран≥ше вчинила умисне вбивство, за вин¤тком передбачених []{1_116}ст. 116Ч 118, Ч за[]{1_115} п. 13 ч. 2 ст. 115. ѕри цьому у раз≥ в≥дсутност≥ ≥нших квал≥ф≥куючих ознак вс≥ д≥њ винного квал≥ф≥куютьс¤ лише за в≥дпов≥дною частиною статт≥ ќсобливоњ частини  одексу, ¤ка передбачаЇ повторн≥сть, ¤к квал≥ф≥куючу ознаку.

4. –одовий вид повторност≥ спец≥ально обумовлюЇтьс¤ у прим≥тках до статей або безпосередньо у самих статт¤х  одексу. Ќапиклад, прим≥ткою до []{1_185}ч. 2 ст. 185 передбачена повторн≥сть крад≥жки, додатково вказано, що УЕ у статт¤х []{1_185}185, []{1_186}186 та []{1_189}189Ч191 повторним визнаЇтьс¤ злочин, вчинений особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених цими статт¤ми або статт¤ми []{1_187}187,[]{1_262} 262 цього  одексуФ.

” []{1_152}ч. 2 ст. 152 спец≥ально обумовлено що вчиненн¤ злочин≥в, передбачених []{1_153}ст. 153Ч155 розгл¤даЇтьс¤ ¤к квал≥ф≥куюча ознака у випадках повторного скоЇнн¤ зівалтуванн¤.

“обто, вчиненн¤ злочину, передбаченого ≥ншою статтею  одексу, в спец≥ально обумовлених випадках пос¤ганн¤ на сп≥льний родовий обТЇкт (у першому випадку Ч власн≥сть, а у другому Ч статева свобода та статева недоторканн≥сть особи) також т¤гне за собою повторн≥сть ¤к квал≥ф≥куючу ознаку.

5. ѕовторн≥сть, передбачена []{1_32}ч. 1 ст. 32, в≥дсутн¤ при вчиненн≥ продовжуваного злочину, пон¤тт¤ ¤кого законодавчо закр≥плено в ч. 2: два або б≥льше тотожних д≥¤нь, обТЇднаних Їдиним злочинним нам≥ром.

ѕродовжуваний злочин, таким чином, маЇ сл≥дуюч≥ ознаки:

Ч це Їдине по сут≥ злочинне д≥¤нн¤;

Ч складаЇтьс¤ з к≥лькох формально самост≥йних, розд≥лених м≥ж собою у час≥, складових д≥¤нь;

Ч спр¤мований на дос¤гненн¤ конкретно визначеноњ мети ≥ обТЇднаний одним злочинним нам≥ром.

 ласичним прикладом продовжуваного злочину Ї посл≥довне викраданн¤ виробу по складових частинах (годинника, велосипеда тощо). ѕри повторност≥ ж злочинний нам≥р та мета формуютьс¤ кожного разу окремо.

ѕродовжуваний злочин сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д триваючого, оск≥льки перший може перериватись у час≥, а останн≥й Ї безперервним ≥ вчин¤Їтьс¤ прот¤гом тривалого часу. ’арактерн≥ приклади триваючих злочин≥в: нос≥нн¤ вогнепальноњ чи холодноњ зброњ ([]{1_263}ст. 263), проституц≥¤ ([]{1_303}ст. 303).

6. ѕовторн≥сть виключаЇтьс¤ також у випадках, коли особу за ран≥ше вчинений злочин на законних п≥дставах зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ¬≥дпов≥дно до []{1_44}ст. 44Ч49 таке зв≥льненн¤ може мати м≥сце лише у звТ¤зку з:

Ч д≥йовим ка¤тт¤м;

Ч примиренн¤м винного з потерп≥лим;

Ч передачею особи на поруки;

Ч ≥з зм≥ною обстановки;

Ч ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥.

ѕовторн≥сть не враховуЇтьс¤ ≥ у випадках погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥ ([]{1_89}ст. 89Ч91), а також на п≥дстав≥ закону про амн≥ст≥ю чи акта помилуванн¤ ([]{1_85}ст. 85Ч87).

” []{1_44}ч. 2 ст. 44 п≥дкреслено, що зв≥льненн¤ винних ос≥б в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зд≥йснюЇтьс¤ виключно судом.

</s32>

<s33>

—татт¤ 33.—укупн≥сть злочин≥в

1. —укупн≥стю злочин≥в визнаЇтьс¤ вчиненн¤ особою двох або б≥льше злочин≥в, передбачених р≥зними статт¤ми або р≥зними частинами одн≥Їњ статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу, за жоден з ¤ких њњ не було засуджено. ѕри цьому не враховуютьс¤ злочини, за ¤к≥ особу було зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за п≥дставами, встановленими законом.

2. ѕри сукупност≥ злочин≥в кожен з них п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дною статтею або частиною статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу.

1. —укупн≥сть, ¤к ≥ повторн≥сть, Ї р≥зновидн≥стю множинност≥ злочин≥в ≥ означаЇ обТЇднанн¤ дек≥лькох самост≥йних злочин≥в у загальний.

ќсновними ознаками сукупност≥ злочин≥в Ї:

Ч множинн≥сть, тобто вчиненн¤ особою двох ≥ б≥льше злочин≥в;

Ч самост≥йн≥сть квал≥ф≥кац≥њ кожного злочину ¤к частини сукупност≥;

Ч в≥дсутн≥сть вироку щодо вчинених злочин≥в, ¤к≥ складають сукупн≥сть.

«аконодавець вимагаЇ, щоб кожен з двох ≥ б≥льше злочин≥в мав характер самост≥йного, окремого крим≥нального правопорушенн¤, ¤ке квал≥ф≥куЇтьс¤ по конкретн≥й статт≥ або частин≥ статт≥ чинного  одексу. ѕри цьому не маЇ значенн¤, вчинено простий (разовий) злочин, наприклад, вбивство або розб≥йний напад, чи складний продовжуваний або триваючий, ¤к-то: довготривал≥ д≥њ орган≥зованоњ злочинноњ групи, спр¤мован≥ на вимаганн¤ чужого майна. √оловне, щоб кожне злочинне д≥¤нн¤ п≥дпадало п≥д самост≥йну норму або њњ частину.

Ќаприклад, ¤кщо особа у склад≥ злочинного угрупованн¤ зд≥йснила розб≥йний напад на банк≥вську установу, а пот≥м вчинила хул≥ганство з нанесенн¤м потерп≥лому ножем т¤жких т≥лесних ушкоджень, Ч њњ д≥њ ¤вл¤ють собою сукупн≥сть злочин≥в ≥ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за ст. []{1_121}121, []{1_187}187 та []{1_296}296.

—л≥д також мати на уваз≥, що в окремих випадках квал≥ф≥кац≥¤ р≥зних за характером злочин≥в може в≥дбуватись у рамках одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж статт≥, але за окремими њњ частинами, ¤к≥ мають своњ санкц≥њ. —аме на це звернув увагу ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в своњй []{4_233_1}постанов≥ в≥д 22 грудн¤ 1995 р.

Ќаприклад, одночасне нос≥нн¤ вогнепальноњ ≥ холодноњ зброњ п≥дл¤гаЇ самост≥йн≥й квал≥ф≥кац≥њ за окремими частинами []{1_263}ст. 263.

ўе одн≥Їю безумовною вимогою множинност≥ Ї в≥дсутн≥сть вироку хоча б за один ≥з злочин≥в, ¤кий маЇ складати сукупн≥сть, оск≥льки злочинн≥ д≥њ п≥сл¤ набутт¤ вироком законноњ сили стосовно першого злочину визнаютьс¤ рецидивом.

÷е правило не може порушуватись ще й тому, що остаточний висновок по кожному ≥з злочин≥в повинен стати складовою частиною Їдиного вироку в≥дносно засудженого.

2. ” теор≥њ крим≥нального права розгл¤даютьс¤ два види сукупност≥ злочин≥в:

Ч реальна сукупн≥сть, тобто утворена двома ≥ б≥льше простими злочинними д≥¤ми.

Ќа практиц≥ цей вид сукупност≥ становить абсолютну б≥льш≥сть, оск≥льки ¤вл¤Ї собою непосл≥довний ≥ неповТ¤заний м≥ж собою, нер≥дко роз≥рваний у час≥ конгломерат р≥зних самост≥йних злочин≥в.

Ќаприклад, особа прот¤гом тривалого часу вчин¤Ї хул≥ганство, граб≥ж, ф≥ктивне п≥дприЇмництво та порушенн¤ законодавства про бюджетну систему;

Ч ≥деальна, тобто утворена одн≥Їю складною злочинною д≥Їю.

Ќаприклад, винний п≥д час зівалтуванн¤ потерп≥лоњ, кр≥м того, заразив њњ венеричною хворобою, або службова особа отримала хабара у вигл¤д≥ грошей ≥ ≥й зав≥домо в≥домо, що вони викраден≥ з державних кошт≥в.

“аким чином, при ≥деальн≥й сукупност≥ Їдина протиправна д≥¤ утворюЇ дек≥лька самост≥йних, повТ¤заних м≥ж собою злочинних результат≥в, потребуючих окремоњ квал≥ф≥кац≥њ.

ѕри реальн≥й сукупност≥ кожна з дек≥лькох р≥зних д≥й породжуЇ ≥ндив≥дуальний злочинний результат з такими ж насл≥дками щодо окремоњ квал≥ф≥кац≥њ.

3. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ щодо сукупност≥ злочин≥в не враховуютьс¤ злочинн≥ д≥¤нн¤, за ¤к≥ особу було зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за п≥дставами, передбаченими []{1_45}ст. 45Ч49, а також в≥дпов≥дно до закону ”крањни про амн≥ст≥ю чи акта помилуванн¤ ([]{1_86}ст. 86Ч87) ([]{1_32}див. коментар до попередньоњ статт≥).

4. —укупн≥сть злочин≥в обовТ¤зково т¤гне за собою в≥дпов≥дну сукупн≥сть квал≥ф≥кац≥њ кожного самост≥йного крим≥нального правопорушенн¤.

ѕри квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нь у випадках реальноњ сукупност≥, коли кожен злочин маЇ своњ ≥ндив≥дуальн≥ насл≥дки ≥ своњ квал≥ф≥кац≥йн≥ ознаки, майже не виникаЇ труднощ≥в. ѕроте значно част≥ше вони мають м≥сце при ≥деальн≥й сукупност≥ та у випадках вчиненн¤ так званих складних злочин≥в.

Ќаприклад, винний вчинив умисне вбивство потерп≥лого п≥д час розб≥йного нападу або хул≥ганство, в ход≥ ¤кого потерп≥лому були запод≥¤н≥ т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤.  вал≥ф≥кац≥¤ злочинноњ д≥њ за одн≥Їю статтею тут ¤вно недостатн¤, тому що не зможе повн≥стю охопити р≥зн≥ за характером результати: у першому випадку Ч розб≥й та корисливе вбивство, а у другому Ч грубе порушенн¤ громадського пор¤дку та нанесенн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень. якраз з цих причин сл≥д одну д≥ю, в≥дпов≥дно до насл≥дк≥в, квал≥ф≥кувати за дек≥лькома статт¤ми чинного  одексу, що в свою чергу посилюЇ в≥дпов≥дальн≥сть особи, ¤ка вчинила такий злочин.

ѕроте, принцип Уподв≥йноњФ квал≥ф≥кац≥њ не враховуЇтьс¤ в≥дносно особи, що вчинила складний злочин, ¤кий також маЇ самост≥йн≥ насл≥дки.

Ќаприклад, ¤кщо той же розб≥йник зам≥сть смерт≥ при тих же обставинах завдав потерп≥лому т¤жких т≥лесних ушкоджень, його д≥њ п≥дпадають п≥д []{1_187}ч. 4 ст. 187 ≥ додатков≥й квал≥ф≥кац≥њ за []{1_121}ст. 121 не п≥дл¤гають. “аким же чином, лише за []{1_296}ч. 1 ст. 296 квал≥ф≥куЇтьс¤ хул≥ганство, п≥д час ¤кого потерп≥лому запод≥¤н≥ легк≥ або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤.

У—екретФ такоњ р≥зниц≥ криЇтьс¤ в самих статт¤х, ¤к≥ у власних диспозиц≥¤х передбачають поглинанн¤ одного злочину б≥льш т¤жким. “ак, []{1_187}ч. 4 ст. 187 спец≥ально називаЇ т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ ¤к квал≥ф≥куючу ознаку складного розбою, а особлива зухвал≥сть п≥д час хул≥ганських д≥й серед ≥нших складових передбачаЇ ≥ нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень.

5. ≤деальну сукупн≥сть сл≥д також в≥др≥зн¤ти в≥д випадк≥в конкуренц≥њ загальноњ та спец≥альноњ крим≥нальних норм. „аст≥ше ≥нших в л≥тератур≥ наводитьс¤ приклад конкуренц≥њ м≥ж ст. []{1_115}115 та []{1_348}348. ќстанн¤ встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вбивство прац≥вника правоохоронного органу чи його близьких родич≥в у звТ¤зку з виконанн¤м ним службових обовТ¤зк≥в. ћ≥ж тим, []{1_115}ст. 115 у п. 8 уже передбачила в≥дпов≥дальн≥сть за УЕ умисне вбивство особи чи њњ близького родича у звТ¤зку з виконанн¤м ц≥Їю особою службового або громадського обовТ¤зкуФ.

јле оск≥льки останн¤ норма звузила обТЇкт пос¤ганн¤ в≥д особи взагал≥ до прац≥вника правоохоронного органу зокрема, вона вважаЇтьс¤ спец≥альною ≥ за загальним принципом ¤краз њй ≥ в≥ддаЇтьс¤ перевага щодо квал≥ф≥кац≥њ, незважаючи на те, що у даному випадку спец≥альна норма передбачаЇ покаранн¤ дещо нижче, н≥ж загальна.

ѕравом≥рн≥сть такоњ позиц≥њ п≥дтримана постановою грудневого 1997 р. ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни, ¤кий уточнив своЇ []{4_128_1}ст. 89-91 р≥шенн¤ в≥д 26 червн¤ 1992 р.

</s33>

<s34>

—татт¤ 34.–ецидив злочин≥в

–ецидивом злочин≥в визнаЇтьс¤ вчиненн¤ нового умисного злочину особою, ¤ка маЇ судим≥сть за умисний злочин.

1. –ецидив у широкому розум≥нн≥ цього пон¤тт¤ Ї особливий, найб≥льш небезпечний вид повторност≥ злочин≥в, оск≥льки нове крим≥нальне д≥¤нн¤ вчин¤Їтьс¤ п≥сл¤ засудженн¤, тобто вжитт¤ заход≥в покаранн¤ за попереднЇ.

ќбовТ¤зковими ознаками рецидиву злочин≥в у визначеному ц≥Їю статтею пон¤тт≥ Ї:

Ч на¤вн≥сть нового умисного злочину;

Ч судим≥сть за попередн≥й умисний злочин.

«акон не допускаЇ визнанн¤ рецидиву у випадках скоЇнн¤ одного з двох злочин≥в по необережност≥.

Ќаприклад, не можна вважати рецидивом д≥¤нн¤, ¤кщо особа скоњла крад≥жку п≥сл¤ крим≥нального порушенн¤ правил безпеки дорожнього руху або навпаки.

2. «аконодавець також п≥дкреслюЇ, що така особа повинна бути не просто засудженою за умисний злочин, а мати за нього судим≥сть. ¬≥дпов≥дно до []{1_88}ст. 88 судимими визнаютьс¤ засуджен≥ особи УЕ з дн¤ набранн¤ щодо них законноњ сили обвинувальним вироком ≥ до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥Ф. якщо ж у встановленому законом пор¤дку ([]{1_89}ст. 89Ч91) судим≥сть погашена або зн¤та, правов≥ насл≥дки рецидиву не наступають. Ќе можна брати до уваги вирок суду до набутт¤ ним законноњ сили, оск≥льки його може бути скасовано з посл≥дуючим закритт¤м справи за реаб≥л≥туючими п≥дставами.

“акими, що не мають судимост≥, зг≥дно з≥ []{1_88}ст. 88, визнаютьс¤ особи:

Ч засуджен≥ за вироком суду без призначенн¤ покаранн¤ або зв≥льнен≥ в≥д покаранн¤;

Ч так≥, що в≥дбули покаранн¤ за д≥¤нн¤, злочинн≥сть ≥ каран≥сть ¤кого усунута законом;

Ч ¤к≥ були реаб≥л≥тован≥.

3. ” залежност≥ в≥д характеру злочин≥в рецидиви д≥л¤тьс¤ на два види:

Ч загальний, тобто коли судима особа знову вчин¤Ї р≥зн≥ по форм≥ та обТЇкту пос¤ганн¤ умисн≥ крим≥нальн≥ д≥¤нн¤, зокрема, нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень, крад≥жки, шахрайство з ф≥нансовими ресурсами, зівалтуванн¤;

Ч спец≥альний, коли особа, ¤ка маЇ судим≥сть за умисний злочин, знову вчин¤Ї такий же, або сп≥льний за обТЇктом пос¤ганн¤, наприклад повторне зівалтуванн¤ або крад≥жку п≥сл¤ розб≥йного нападу.

ќстанн≥й вид рецидиву в силу п≥двищеноњ небезпеки завжди виступаЇ ¤к квал≥ф≥куюча ознака на в≥дм≥ну в≥д першого, ¤кий враховуЇтьс¤ лише ¤к обт¤жуюча обставина.

4. «алежност≥ в≥д к≥лькост≥ судимостей рецидив д≥литьс¤ на:

Ч простий (дв≥ судимост≥);

Ч складний (три ≥ б≥льше судимост≥).

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ вид≥л¤ють ще один вид рецидиву Ч пен≥тенц≥арний. ¬≥н маЇ м≥сце у випадках вчиненн¤ нового злочину п≥д час в≥дбутт¤ особою покаранн¤ за попередн≥й ≥ враховуЇтьс¤ при обранн≥ виду крим≥нально-виконавчоњ установи та при вир≥шенн≥ питань, повТ¤заних з умовно-достроковим зв≥льненн¤м.

”  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року ≥снував ще один вид рецидиву Ч особливо небезпечний, ¤кий встановлювавс¤ судом з в≥дпов≥дним записом у останньому вироц≥. «г≥дно з []{1_449}п. 9 розд. ≤≤ ѕрик≥нцевих та перех≥дних положень чинного  одексу з 1 вересн¤ 2001 р. ≥нститут особливо небезпечного рецидиву втратив силу.

</s34>

<s35>

—татт¤ 35.ѕравов≥ насл≥дки повторност≥, сукупност≥ та рецидиву злочин≥в

ѕовторн≥сть, сукупн≥сть та рецидив злочин≥в враховуютьс¤ при квал≥ф≥кац≥њ злочин≥в та призначенн≥ покаранн¤, при вир≥шенн≥ питанн¤ щодо можливост≥ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та покаранн¤ у випадках, передбачених цим  одексом.

1.  ожен ≥з названих у статт≥ вид≥в множинност≥ злочин≥в маЇ своњ правов≥ насл≥дки.

«агальна, тобто р≥знор≥дна, не впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю ≥ в≥дпов≥дно до []{1_67}ст. 67 розгл¤даЇтьс¤ лише ¤к обт¤жуюча вину обставина. Ќаприклад, при призначенн≥ покаранн¤ особ≥ за крад≥жку майна суд враховуЇ вчинене ним ран≥ше хул≥ганство з позиц≥њ п≥двищеноњ сусп≥льноњ небезпеки п≥дсудного.

—пец≥альна або аналог≥чна повторн≥сть злочину перш за все виступаЇ ¤к квал≥ф≥куюча ознака нового злочину ≥ автоматично т¤гне за собою безальтернативне посиленн¤ в≥дпов≥дальност≥. ” вищенаведеному приклад≥ злод≥й п≥сл¤ хул≥ганства може бути засудженим за []{1_185}ч. 1 ст. 185 максимум на 3 роки позбавленн¤ вол≥, а ¤кщо першим був такий же злочин, його д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 2, ¤ка передбачаЇ позбавленн¤ вол≥ до 5 рок≥в.

“ак≥ ж насл≥дки наступають у випадках родовоњ повторност≥, ¤ка також розгл¤даЇтьс¤ ¤к квал≥ф≥куюча ознака.

2. ѕри сукупност≥ злочин≥в основа правових насл≥дк≥в закладена перш за все у вимоз≥ []{1_33}ч. 2 ст. 33 обовТ¤зково квал≥ф≥кувати кожен злочин за окремою статтею або частиною статт≥.

” свою чергу []{1_65}ч. 4 ст. 65 зазначаЇ, що б≥льш суворе покаранн¤, н≥ж передбачене в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупн≥стю злочин≥в зг≥дно з≥ []{1_70}ст. 70.

Ќаприклад, у першому випадку особа вчинила граб≥ж, поЇднаний з проникненн¤м у житло, за що суд може призначити њй покаранн¤ до 8 рок≥в позбавленн¤ вол≥. ” другому Ч причинила на замовленн¤ т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, за ¤к≥ передбачено покаранн¤ до 10 рок≥в позбавленн¤ вол≥. ¬≥дпов≥дно до ст. []{1_12}12 та []{1_70}70 так≥й особ≥ може бути призначено покаранн¤ у вигл¤д≥ 15 рок≥в позбавленн¤ вол≥.

3. «агальний рецидив, ¤к ≥ загальна повторн≥сть, визнаЇтьс¤ лише обставиною, обт¤жуючою покаранн¤. ѕри цьому, ¤к п≥дкреслив у своњй []{4_61_0}постанов≥ в≥д 29 червн¤ 1984 р. ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни, вина особи у вчиненн≥ першого злочину повинна бути установлена вироком суду, а судим≥сть не зн¤та ≥ не погашена.

—пец≥альний рецидив, ¤к ≥ спец≥альна повторн≥сть, впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю останнього злочину ≥ в≥дпов≥дно т¤гне за собою описане ран≥ше посиленн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

4. Ѕ≥льш сувор≥ правов≥ насл≥дки маЇ пен≥тенц≥арний вид рецидиву, що встановлюЇтьс¤ []{1_65}ч. 4 ст. 65 та детально реіламентуЇтьс¤ []{1_71}ст. 71. ¬ н≥й, зокрема, сказано: ¤кщо засуджений п≥сл¤ постановленн¤ вироку, але до повного в≥дбутт¤ покаранн¤ вчинив новий злочин, суд до покаранн¤, призначеного за новим вироком, повн≥стю або частково приЇднуЇ нев≥дбуту частину покаранн¤ за попередн≥м вироком.

÷е означаЇ, що принцип поглинанн¤ менш суворого покаранн¤ б≥льш суворим тут не допускаЇтьс¤. Ѕ≥льш того, при визначенн≥ покарань у вид≥ позбавленн¤ вол≥, ¤кщо один ≥з злочин≥в Ї особливо т¤жким, загальний строк може с¤гати 25 рок≥в, що не допускаЇтьс¤ у випадках повторност≥ чи сукупност≥.

ƒо правових насл≥дк≥в пен≥тенц≥арного рецидиву в≥днос¤тьс¤ випадки, коли попередн¤ судим≥сть впливаЇ на визначенн¤ виду крим≥нально-виконавчоњ установи, враховуЇтьс¤ при вир≥шенн≥ питань щодо умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ ([]{1_81}п. 2 ч. 3 ст. 81), а також у закон≥ про амн≥ст≥ю чи при помилуванн≥.

5. ѕовторн≥сть, сукупн≥сть та рецидив звичайно ж не можуть розгл¤датись ¤к позитивн≥ обставини при вир≥шенн≥ питанн¤ щодо можливост≥ зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у випадках, передбачених []{1_45}ст. 45Ч48, ¤к≥ п≥дкреслюють, що це можливо лише стосовно ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини вперше.

6. ѕравов≥ насл≥дки наступають також у випадках, коли громад¤нин ”крањни, ≥ноземець або особа без громад¤нства вчинили злочин п≥сл¤ засудженн¤ за крим≥нальн≥ д≥¤нн¤ за межами ”крањни. ¬≥дпов≥дно до []{1_9}ч. 1 ст. 9 при прит¤гненн≥ винного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за новий злочин Увирок суду ≥ноземноњ держави може бути врахованийФ.

“ам же п≥дкреслено, що У... рецидив злочин≥в, нев≥дбуте покаранн¤ або ≥нш≥ правов≥ насл≥дки вироку суду ≥ноземноњ держави враховуютьс¤ при квал≥ф≥кац≥њ нового злочину, призначенн≥ покаранн¤, зв≥льненн≥ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або покаранн¤Ф.

</s35>

</r7>

<r8>

–озд≥л VIII ќЅ—“ј¬»Ќ», ўќ ¬» Ћё„јё“№ «Ћќ„»ЌЌ≤—“№ ƒ≤яЌЌя

<s36>

—татт¤ 36.Ќеобх≥дна оборона

1. Ќеобх≥дною обороною визнаютьс¤ д≥њ, вчинен≥ з метою захисту охоронюваних законом прав та ≥нтерес≥в особи, ¤ка захищаЇтьс¤, або ≥ншоњ особи, а також сусп≥льних ≥нтерес≥в та ≥нтерес≥в держави в≥д сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤ шл¤хом запод≥¤нн¤ тому, хто пос¤гаЇ, шкоди, необх≥дноњ ≥ достатньоњ в дан≥й обстановц≥ дл¤ негайного в≥дверненн¤ чи припиненн¤ пос¤ганн¤, ¤кщо при цьому не було допущено перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони.

2.  ожна особа маЇ право на необх≥дну оборону незалежно в≥д можливост≥ уникнути сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤ або звернутис¤ за допомогою до ≥нших ос≥б чи орган≥в влади.

3. ѕеревищенн¤м меж необх≥дноњ оборони визнаЇтьс¤ умисне запод≥¤нн¤ тому, хто пос¤гаЇ, т¤жкоњ шкоди, ¤ка ¤вно не в≥дпов≥даЇ небезпечност≥ пос¤ганн¤ або обстановц≥ захисту. ѕеревищенн¤ меж необх≥дноњ оборони т¤гне крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть лише у випадках, спец≥ально передбачених у []{1_118}статт¤х 118 та []{1_124}124 цього  одексу.

4. ќсоба не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо через сильне душевне хвилюванн¤, викликане сусп≥льно небезпечним пос¤ганн¤м, вона не могла оц≥нити в≥дпов≥дн≥сть запод≥¤ноњ нею шкоди небезпечност≥ пос¤ганн¤ чи обстановц≥ захисту.

5. Ќе Ї перевищенн¤м меж необх≥дноњ оборони ≥ не маЇ насл≥дком крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть застосуванн¤ зброњ або будь-¤ких ≥нших засоб≥в чи предмет≥в дл¤ захисту в≥д нападу озброЇноњ особи або нападу групи ос≥б, а також дл¤ в≥дверненн¤ протиправного насильницького вторгненн¤ у житло чи ≥нше прим≥щенн¤, незалежно в≥д т¤жкост≥ шкоди, ¤ку запод≥¤но тому, хто пос¤гаЇ.

1. ѕоложенн¤ []{1_36}ст. 36 щодо необх≥дноњ оборони Ї вт≥ленн¤м у крим≥нальне законодавство конституц≥йних положень про право кожного захищати своЇ житт¤ ≥ здоровТ¤, житт¤ ≥ здоровТ¤ ≥нших людей в≥д протиправних пос¤гань ([]{4_255_27}ч. 3 ст. 27  онституц≥њ ”крањни) та іарантованоњ недоторканност≥ житла кожного ([]{4_255_30}ч. 1 ст. 30  онституц≥њ ”крањни). “ому необх≥дна оборона Ї важливим правовим ≥нститутом, ¤кий покликаний спри¤ти попередженню ≥ припиненню злочин≥в та забезпечувати активн≥сть громад¤н у боротьб≥ з≥ злочинн≥стю.

2. Ќеобх≥дна оборона пол¤гаЇ у запод≥¤нн≥ шкоди особ≥ (нападнику), ¤ка пос¤гаЇ на законн≥ права та ≥нтереси ≥нших ос≥б, сусп≥льн≥ ≥нтереси та ≥нтереси держави, з метою негайного припиненн¤ чи в≥дверненн¤ цього пос¤ганн¤. ƒ≥њ, зд≥йснен≥ у стан≥ необх≥дноњ оборони, можуть знаходити св≥й вираз у нанесенн≥ нападнику т≥лесних ушкоджень, позбавленн≥ його свободи пересуванн¤ (шл¤хом звТ¤зуванн¤, закритт¤ у прим≥щен≥) ≥ нав≥ть позбавленн≥ житт¤. ≤ хоча формально ц≥ д≥¤нн¤ мають ознаки злочин≥в, вони не визнаютьс¤ такими, оск≥льки спр¤мован≥ на захист врегульованих нормами права в≥дносин, припиненн¤ правопорушень ≥ укр≥пленн¤ правопор¤дку.

3. ƒл¤ того щоб д≥њ особи, ¤кими була запод≥¤на шкода ≥нш≥й особ≥, були визнан≥ необх≥дною обороною, потр≥бно, щоб вони в≥дпов≥дали сукупност≥ р¤ду умов.

ѕо-перше, ц≥ д≥њ повинн≥ вчин¤тис¤ особою з метою захисту в≥д сусп≥льно небезпечних пос¤гань на своњ законн≥ права та ≥нтереси, або на законн≥ права та ≥нтереси ≥нших ос≥б, або на сусп≥льн≥ ≥нтереси, або на ≥нтереси держави. “аким чином, необх≥дною обороною будуть не лише д≥њ особи, спр¤мован≥ на захист власних законних ≥нтерес≥в ≥ потреб, але й на захист законних прав та ≥нтерес≥в будь-¤ких ≥нших субТЇкт≥в.

ѕо-друге, шкода, ¤ка запод≥юЇтьс¤ тому, хто пос¤гаЇ повинна бути:

Ч необх≥дною, тобто такою, ¤ка здатна в дан≥й обстановц≥ в≥двернути або припинити пос¤ганн¤ на законн≥ права та ≥нтереси певних субТЇкт≥в.

Ќаприклад, дл¤ того щоб припинити пос¤ганн¤ на недоторканн≥сть особи з боку нападника, ¤кий вже почав наносити удари потерп≥лому, необх≥дно застосувати проти нього засоби ф≥зичного впливу, аж до нанесенн¤ шкоди його здоровТю, оск≥льки обстановка св≥дчить про те, що умовл¤нн¤ до бажаного результату не приведуть;

Ч достатньою, тобто такою, ¤ка негайно в≥двертаЇ або припин¤Ї пос¤ганн¤, але не запод≥юЇ шкоду п≥сл¤ того, ¤к пос¤ганн¤ припинене або в≥двернене.

Ќаприклад, ¤кщо нападник в результат≥ запод≥¤ноњ шкоди втратив можлив≥сть продовжувати своњ пос¤ганн¤ (йому зламано руку або в≥н втратив св≥дом≥сть), то вчиненн¤ йому шкоди вже п≥сл¤ цього буде виходити за меж≥ достатност≥ ≥ квал≥ф≥куватиметьс¤ не ¤к необх≥дна оборона, а ¤к злочинне запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю.

ѕо-третЇ, д≥њ, спр¤мован≥ на захист законних прав та ≥нтерес≥в, не повинн≥ перевищувати меж необх≥дноњ оборони (див. коментар до ч. 3 ц≥Їњ статт≥).

4. ”загальнивши викладене вище, а також врахувавши в≥дпов≥дн≥ положенн¤ науки крим≥нального права та практики застосуванн¤ крим≥нального законодавства, законодавець дл¤ визнанн¤ вчиненоњ нападнику шкоди такою, що запод≥¤на у стан≥ необх≥дноњ оборони, вимагаЇ дотриманн¤ р¤ду умов, ¤к≥ стосуютьс¤ ¤к самого пос¤ганн¤, так ≥ д≥й, спр¤мованих на захист в≥д нього.

ѕо-перше, пос¤ганн¤, ¤ке в≥двертаЇтьс¤ або припин¤Їтьс¤, повинно бути сусп≥льно небезпечним, тобто таким, що загрожуЇ настанн¤м т¤жких насл≥дк≥в дл¤ законних прав та ≥нтерес≥в конкретних субТЇкт≥в.

ƒл¤ того щоб пос¤ганн¤ визнавалось таким, воно маЇ бути:

Ч д≥Їю, ¤ка оц≥нюЇтьс¤ чинним  одексом ¤к злочин, або сусп≥льно небезпечною д≥Їю особи, ¤ка не дос¤гла в≥ку, з ¤кого настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, або д≥Їю з боку душевнохвороњ (неосудноњ) особи;

Ч д≥Їю, ¤ка м≥стить реальну загрозу законним правам та ≥нтересам, аби той, хто захищаЇтьс¤, мав п≥дстави дл¤ висновку про реальн≥сть загрози ≥ про потребу негайно в≥двернути або припинити небезпечне пос¤ганн¤ нападника з метою недопущенн¤ настанн¤ певних т¤жких насл≥дк≥в.

≤накше кажучи, необх≥дно щоб д≥¤, ¤ка в≥двертаЇтьс¤ або припин¤Їтьс¤ ¤к сусп≥льно небезпечне пос¤ганн¤ шл¤хом запод≥¤нн¤ шкоди нападнику, у випадку њњ продовженн¤:

Ч привела до настанн¤ реальноњ шкоди певним субТЇктам;

Ч фактично не могла привести до настанн¤ реальноњ шкоди, але особа, що оборон¤лась, мала, з урахуванн¤м конкретних обставин, п≥дстави дл¤ висновку про ≥снуванн¤ реальноњ загрози.

Ќаприклад, коли особа, щодо ¤коњ у темному безлюдному м≥сц≥ нападник, висловлюючи погрози, засунув руку в свою кишеню, у в≥дпов≥дь п≥дхоплюЇ ≥з земл≥ кам≥нь ≥ наносить ним удар нападнику, запод≥¤вши йому т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, то вона не буде нести в≥дпов≥дальност≥, нав≥ть ¤кщо у кишен≥ нападника не було н≥¤коњ зброњ. ” вказаних конкретних обставинах у особи, ¤ка п≥ддалась нападу, були вс≥ п≥дстави чекати реального застосуванн¤ проти себе зброњ чи ≥нших знар¤дь насилл¤.

«агрозою, що в≥двертаЇтьс¤, може бути загроза життю, здоровТю, недоторканност≥ власност≥, житла або ≥нших прим≥щень (наприклад, прим≥щень державних чи громадських установ).

ѕос¤ганн¤, ¤ке в≥двертаЇтьс¤ або припин¤Їтьс¤ в результат≥ необх≥дноњ оборони, може зд≥йснюватись ¤к ф≥зичною силою нападника, так ≥ шл¤хом застосуванн¤ ним зброњ, р≥зних пристроњв, використанн¤ тварин. “ому ¤к необх≥дну оборону сл≥д оц≥нювати вбивство тварини у тих випадках, коли вона використовуЇтьс¤ њњ власником або ≥ншою особою ¤к знар¤дд¤ пос¤ганн¤. ¬ ≥нших випадках, наприклад коли тварина з≥рвалас¤ з ланцюга ≥ нападаЇ на людей, њњ вбивство сл≥д розгл¤дати ¤к крайню необх≥дн≥сть.

ѕротиправними будуть д≥њ, що спричинили шкоду здоровТю особи при в≥дсутност≥ реальноњ загрози. ѕрикладом може служити вчиненн¤ шкоди у в≥дпов≥дь на словесн≥ погрози зд≥йснити убивство, не п≥дкр≥плен≥ д≥¤ми, спр¤мованими на вт≥ленн¤ ц≥Їњ погрози у реальн≥сть.

ѕо-друге, шкода, запод≥¤на при необх≥дн≥й оборон≥, визнаЇтьс¤ правом≥рною лише тод≥, коли вона запод≥¤на нападников≥, а не ¤к≥сь ≥нш≥й особ≥. —л≥д зазначити, що у випадках, коли особа, що захищалась, в результат≥ сумл≥нноњ помилки вчинила шкоду не нападнику, а ≥нш≥й особ≥, то вона зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥.  р≥м цього, пленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_86_0}постанов≥ Уѕро практику застосуванн¤ судами законодавства, ¤ке забезпечуЇ право на необх≥дну оборону в≥д сусп≥льно небезпечних пос¤ганьФ в≥д 28 червн¤ 1991 р. по¤снив: ¤кщо при оборон≥ випадково запод≥¤но шкоду не причетн≥й до нападу особ≥, залежно в≥д насл≥дк≥в в≥дпов≥дальн≥сть може настати за запод≥¤нн¤ шкоди з необережност≥.

ѕо-третЇ, запод≥¤на нападнику шкода повинна вчин¤тись в межах, необх≥дних дл¤ захисту, тобто повинна бути достатньою дл¤ припиненн¤ або в≥дверненн¤ його пос¤ганн¤. ” кожному випадку при оц≥нц≥ р≥вн¤ вчиненоњ нападнику шкоди сл≥д враховувати особист≥сну та сусп≥льну ц≥нн≥сть обТЇкта, на ¤кий було спр¤мовано пос¤ганн¤, можливий р≥вень т¤жкост≥ насл≥дк≥в нападу, його неспод≥ван≥сть та ≥нтенсивн≥сть, к≥льк≥сть ≥ силу нападаючих, м≥сце, час ≥ обставини нападу, ф≥зичний та емоц≥йний стан того, хто захищаЇтьс¤.

ƒл¤ особи, ¤ка захищаЇтьс¤, буде правом≥рним застосувати так≥ засоби ≥ знар¤дд¤, ¤к≥ в даних обставинах Ї необх≥дними ≥ достатн≥ми дл¤ зд≥йсненн¤ ефективного захисту. “аким чином, той, хто захищаЇтьс¤, може застосувати так≥ ж сам≥ або б≥льш ефективн≥ засоби ≥ знар¤дд¤, ¤к ≥ нападаючий. “ому правом≥рним буде застосуванн¤ вогнепальноњ зброњ проти нападника, ¤кий використовуЇ н≥ж, металеву палицю.

ѕо-четверте, необх≥дна оборона повинна бути своЇчасною, тобто запод≥¤нн¤ шкоди тому, хто пос¤гаЇ, може в≥дбуватис¤ лише прот¤гом часу ≥снуванн¤ пос¤ганн¤. ќборона не може бути необх≥дною тод≥, коли нападу ще немаЇ ≥, в≥дпов≥дно, немаЇ реальноњ загрози, а також ≥ тод≥, коли нападу уже немаЇ, тобто реальна загроза вже в≥дпала. “аким чином, запод≥¤нн¤ шкоди нападников≥ п≥сл¤ того, ¤к в≥н припинив своњ пос¤ганн¤ (напад), буде протиправним. ” той же час, сл≥д зазначити, що за певних умов стан необх≥дноњ оборони може мати м≥сце й тод≥, коли запод≥¤нн¤ шкоди нападников≥ сталос¤ безпосередньо п≥сл¤ припиненн¤ ним небезпечних д≥й. “ака ситуац≥¤ може скластись тод≥, коли напад зак≥нчивс¤, але за обставинами под≥њ дл¤ того, хто захищавс¤, це не зрозум≥ло. « цього питанн¤ пленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_86_0}постанов≥ в≥д 28 червн¤ 1991 р. є 4 зазначив, що при вир≥шенн≥ питанн¤, чи не ≥з зап≥зненн¤м застосовано оборону, сл≥д виходити з того, що дл¤ особи, ¤ка оборон¤Їтьс¤, за обставинами повинно бути очевидним, що в застосуванн≥ засоб≥в захисту в≥дпала необх≥дн≥сть. якщо таке переконанн¤ було в≥дсутнЇ, ≥ той, хто захищавс¤, припускав помилку щодо необх≥дност≥ продовжувати захист, то треба вважати, що в≥н знаходивс¤ в стан≥ необх≥дноњ оборони.

5. —л≥д мати на уваз≥, що необх≥дна оборона неможлива проти правом≥рних д≥й посадових ос≥б, наприклад прац≥вник≥в м≥л≥ц≥њ, а також проти того, хто д≥Ї в стан≥ необх≥дноњ оборони Ч необх≥дна оборона проти необх≥дноњ оборони неможлива.

 р≥м цього, потр≥бно в≥др≥зн¤ти необх≥дну оборону в≥д провокац≥њ необх≥дноњ оборони. ѕ≥д останньою розум≥ютьс¤ д≥њ, ¤к≥ особа умисно вчин¤Ї з метою викликати по в≥дношенню до себе про¤в певних насильницьких д≥й з боку ≥ншоњ особи. ÷≥ д≥њ використовуютьс¤ ¤к прив≥д дл¤ вчиненн¤ шкоди, ¤ку намагаютьс¤ виправдати посиланн¤м на стан необх≥дноњ оборони.

6. ” в≥дпов≥дност≥ з []{4_255_27} онституц≥Їю ”крањни (ч. 3 ст. 27) ≥ []{1_36}ч. 2 ст. 36 чинного  одексу право на необх≥дну оборону належить кожн≥й особ≥, незалежно в≥д того, Ї вона громад¤нином ”крањни, громад¤нином ≥ншоњ держави чи особою без громад¤нства, а також незалежно в≥д њњ стат≥, в≥ку, нац≥ональност≥, м≥сц¤ проживанн¤ та ≥нших обставин. ≤снуванн¤ реальноњ можливост≥ уникнути пос¤ганн¤ (наприклад, втекти в≥д нападника) або звернутис¤ за допомогою до ≥нших ос≥б (сус≥д≥в, перехожих, прац≥вник≥в м≥л≥ц≥њ тощо) чи до орган≥в влади (до суду, орган≥в прокуратури) н≥ в ¤к≥й м≥р≥ не обмежуЇ право особи на необх≥дну оборону.

7. «апод≥¤на шкода, нав≥ть т¤жка, визнаЇтьс¤ необх≥дною, а тому правом≥рною, ¤кщо вона в≥дпов≥даЇ небезпечност≥ пос¤ганн¤ ≥ обстановц≥ захисту, тобто запод≥¤на у межах необх≥дноњ оборони. ѕеревищенн¤ меж необх≥дноњ оборони Ї злочином ≥ т¤гне крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, але лише у випадках, спец≥ально передбачених у []{1_118}ст. 118, Ч умисне вбивство при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤ ≥ у []{1_124}ст. 124 Ч умисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤ (див. в≥дпов≥дн≥ коментар≥). “аким чином, перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони, повТ¤зане ≥з запод≥¤нн¤м нападников≥ легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, не Ї т¤жкими насл≥дками, а тому не визнаЇтьс¤ злочином ≥ не Ї п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

” в≥дпов≥дност≥ ≥з []{1_36}ч. 3 ст. 36 меж≥ необх≥дноњ оборони вважаютьс¤ перевищеними за на¤вност≥ у сукупност≥ таких умов:

Ч запод≥¤на нападнику шкода повинна бути т¤жкою, тобто такою, що привела до смерт≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень;

Ч ц¤ шкода повинна бути запод≥¤на умисно, тобто особа, ¤ка запод≥¤ла смерть або т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ нападнику, передбачала ≥ хот≥ла настанн¤ саме таких результат≥в;

Ч запод≥¤на шкода ¤вно не в≥дпов≥даЇ небезпечност≥ пос¤ганн¤, ¤ке в≥дверталос¤, або обстановц≥, в ¤к≥й зд≥йснювавс¤ захист. ≤накше кажучи, з обставин, при ¤ких зд≥йснювавс¤ захист, очевидно вбачаЇтьс¤, що в≥двернути або припинити пос¤ганн¤ реально можна було без запод≥¤нн¤ нападнику смерт≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень. ѕрикладом такоњ нев≥дпов≥дност≥ може служити постр≥л у голову, що призвело до смерт≥ нападника, ¤кий не мав у руках н≥¤коњ зброњ, кам≥нн¤, палиц≥ тощо ≥ був очевидно ф≥зично слабк≥шим, н≥ж особа, ¤ка зд≥йснювала оборону.

8. Ќе квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони ≥, в≥дпов≥дно, не прит¤гаЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особа, ¤ка через сильне душевне хвилюванн¤, викликане сусп≥льно небезпечним пос¤ганн¤м, запод≥¤ла нападников≥ шкоду б≥льшу, н≥ж це необх≥дно дл¤ припиненн¤ його пос¤ганн¤. —аме так сл≥д оц≥нювати, наприклад, д≥њ батька, ¤кий запод≥¤в т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ нападнику, що намагавс¤ зат¤гнути його малол≥тню дочку до свого автомоб≥л¤.

9. ” в≥дпов≥дност≥ з []{1_36}ч. 5 ст. 36 застосуванн¤ особою, що оборон¤Їтьс¤, зброњ або будь-¤ких ≥нших засоб≥в чи предмет≥в дл¤ захисту не квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони та не Ї п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ њњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, незалежно в≥д т¤жкост≥ шкоди, ¤ку при цьому було запод≥¤но нападников≥, ¤кщо захист зд≥йснювавс¤:

Ч в≥д нападу озброЇноњ особи. ѕри цьому не маЇ значенн¤, ¤ку зброю мав у своЇму розпор¤дженн≥ нападник;

Ч в≥д нападу групи (двох ≥ б≥льше) ос≥б незалежно в≥д того, озброЇн≥ вони чи н≥;

Ч з метою в≥дверненн¤ протиправного насильницького вторгненн¤ в житло чи ≥нше прим≥щенн¤ (наприклад, прим≥щенн¤ державних чи громадських орган≥зац≥й, гараж, тощо). ѕри цьому к≥льк≥сть ос≥б, що намагались зд≥йснити протиправне насильницьке вторгненн¤, на¤вн≥сть чи в≥дсутн≥сть у них будь-¤коњ зброњ не мають значенн¤.

ѕротиправн≥сть вторгненн¤ у прим≥щенн¤ означаЇ в≥дсутн≥сть у нападник≥в законних (правових) п≥дстав дл¤ проникненн¤ у прим≥щенн¤ проти вол≥ ос≥б, ¤к≥ його займають.

Ќасильницьке вторгненн¤ у прим≥щенн¤ Ч це спроба проникнути у прим≥щенн¤ проти вол≥ ос≥б, що його займають, ≥з застосуванн¤м ф≥зичного, псих≥чного впливу на цих ос≥б або будь-¤ких ≥нших засоб≥в (наприклад, руйнуванн¤ ст≥ни або стел≥ прим≥щенн¤ тощо).

“аким чином, крим≥нальне законодавство ”крањни надаЇ практично необмежен≥ можливост≥ дл¤ захисту в≥д нападу озброЇноњ особи або нападу групи ос≥б, а також дл¤ в≥дверненн¤ протиправного насильницького вторгненн¤ у житло чи ≥нше прим≥щенн¤.

</s36>

<s37>

—татт¤ 37.”¤вна оборона

1. ”¤вною обороною визнаютьс¤ д≥њ, повТ¤зан≥ ≥з запод≥¤нн¤м шкоди за таких обставин, коли реального сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤ не було, ≥ особа, неправильно оц≥нюючи д≥њ потерп≥лого, лише помилково припускала на¤вн≥сть такого пос¤ганн¤.

2. ”¤вна оборона виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за запод≥¤ну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалас¤, давала особ≥ достатн≥ п≥дстави вважати, що мало м≥сце реальне пос¤ганн¤, ≥ вона не усв≥домлювала ≥ не могла усв≥домлювати помилковост≥ свого припущенн¤.

3. якщо особа не усв≥домлювала ≥ не могла усв≥домлювати помилковост≥ свого припущенн¤, але при цьому перевищила меж≥ захисту, що дозвол¤ютьс¤ в умовах в≥дпов≥дного реального пос¤ганн¤, вона п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ ¤к за перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони.

4. якщо в обстановц≥, що склалас¤, особа не усв≥домлювала, але могла усв≥домлювати в≥дсутн≥сть реального сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤, вона п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за запод≥¤нн¤ шкоди через необережн≥сть.

1. ”¤вна оборона Ч це д≥њ, в результат≥ ¤ких одна особа, помилково оц≥нюючи повед≥нку ≥ншоњ особи ¤к пос¤ганн¤, запод≥юЇ њй шкоду, хоча у реальност≥ сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤ не було. “аким чином, при у¤вн≥й оборон≥ одна особа, нев≥рно оц≥нивши обстановку, помилково приходить до висновку про ≥снуванн¤ загрози ≥, з метою припиненн¤ або в≥двертанн¤ ц≥Їњ реально не ≥снуючоњ загрози, запод≥юЇ шкоду ≥нш≥й особ≥. ќтже, ¤кщо при необх≥дн≥й оборон≥ особа запод≥юЇ шкоду нападнику дл¤ припиненн¤ пос¤ганн¤, що вже в≥дбуваЇтьс¤, або дл¤ в≥дверненн¤ реально ≥снуючоњ загрози пос¤ганн¤, то при у¤вн≥й оборон≥ запод≥¤нн¤ шкоди в≥дбуваЇтьс¤ дл¤ в≥дверненн¤ або припиненн¤ пос¤ганн¤, ¤ке у д≥йсност≥ в≥дсутнЇ ≥ ≥снуЇ лише в у¤в≥ особи, що оборон¤лась.

2. ”¤вна оборона не буде п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ особи, ¤ка запод≥¤ла шкоду, до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за на¤вност≥ у сукупност≥ таких умов:

Ч обстановка, в ¤к≥й була запод≥¤на шкода ≥нш≥й особ≥, давала достатн≥ п≥дстави дл¤ висновку про ≥снуванн¤ реального пос¤ганн¤ з боку ≥ншоњ особи. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що у []{1_37}ч. 2 ст. 37 говоритьс¤ про упевнен≥сть особи про реальне пос¤ганн¤, тобто про те, що пос¤ганн¤ вже ≥снуЇ. “аким чином, помилкова упевнен≥сть щодо загрози виникненн¤ пос¤ганн¤ не Ї п≥дставою виключенн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинену шкоду;

Ч особа, ¤ка вчинила шкоду, не усв≥домлювала ≥, за обставинами справи, не могла усв≥домлювати помилков≥сть свого припущенн¤ про ≥снуванн¤ пос¤ганн¤ з боку ≥ншоњ особи.

3. ”¤вна оборона буде п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, ¤ка не усв≥домлювала ≥ не могла усв≥домлювати помилковост≥ свого висновку про ≥снуванн¤ пос¤ганн¤, лише тод≥, коли вчинена ≥нш≥й особ≥ шкода перевищила меж≥, необх≥дн≥ дл¤ припиненн¤ пос¤ганн¤, ¤кби воно було реальним. ѕри цьому крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть наступаЇ ¤к за перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони, тобто у випадках, ¤к≥ спец≥ально передбачен≥ у []{1_118}ст. 118 (умисне вбивство при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤) ≥ у []{1_124}ст. 124 (умисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤) (див. коментар до []{1_36}ч. 3 ст. 36).

4. якщо ж особа, ¤ка вчинила шкоду, не усв≥домлювала в≥дсутност≥ реального пос¤ганн¤, але, виход¤чи з конкретних обставин справи, могла це усв≥домлювати, вона прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за запод≥¤нн¤ шкоди через необережн≥сть, тобто за []{1_119}ст. 119 (вбивство через необережн≥сть), або за []{1_128}ст. 128 (необережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤).

</s37>

<s38>

—татт¤ 38.«атриманн¤ особи, що вчинила злочин

1. Ќе визнаютьс¤ злочинними д≥њ потерп≥лого та ≥нших ос≥б безпосередньо п≥сл¤ вчиненн¤ пос¤ганн¤, спр¤мован≥ на затриманн¤ особи, ¤ка вчинила злочин, ≥ доставленн¤ њњ в≥дпов≥дним органам влади, ¤кщо при цьому не було допущено перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ такоњ особи.

2. ѕеревищенн¤м заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤, визнаЇтьс¤ умисне запод≥¤нн¤ особ≥, що вчинила злочин, т¤жкоњ шкоди, ¤ка ¤вно не в≥дпов≥даЇ небезпечност≥ пос¤ганн¤ або обстановц≥ затриманн¤ злочинц¤. ѕеревищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤, маЇ насл≥дком в≥дпов≥дальн≥сть лише у випадках, спец≥ально передбачених у статт¤х []{1_118}118 та []{1_124}124 цього  одексу.

1. ƒ≥њ, ¤кими вчинено шкоду особ≥, що скоњла злочин, при њњ затриманн≥ не визнаютьс¤ злочинними ≥ не Ї п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ при на¤вност≥ у сукупност≥ таких умов:

Ч особа, ¤к≥й вчинено шкоду, зд≥йснила д≥¤нн¤, що маЇ ознаки злочину (пос¤ганн¤ на житт¤, здоровТ¤ чи статеву недоторканн≥сть, граб≥ж, крад≥жка тощо);

Ч д≥њ, ¤кими вчинено шкоду, зд≥йснювалис¤ безпосередньо п≥сл¤ зд≥йсненн¤ злочинцем пос¤ганн¤;

Ч д≥њ були спр¤мован≥ на затриманн¤ злочинц¤ ≥ доставленн¤ його в≥дпов≥дним органам влади, наприклад до в≥дд≥лу м≥л≥ц≥њ;

Ч при зд≥йсненн≥ д≥й не було допущено перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤.

ѕри цьому не маЇ значенн¤, хто зд≥йснив д≥њ, спр¤мован≥ на затриманн¤ злочинц¤, Ч особа, ¤ка постраждала в≥д пос¤ганн¤ злочинц¤ (потерп≥лий), чи будь-¤ка ≥нша особа.

2. «атриманн¤ злочинц¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д необх≥дноњ оборони р¤дом ознак.

ѕо-перше, при необх≥дн≥й оборон≥ злочинець Ї активною нападаючою стороною ≥ зд≥йснюЇ д≥њ, ¤к≥ треба в≥двернути або попередити. ѕри затриманн≥ злочинець Ї пасивною стороною, що ухил¤Їтьс¤ в≥д будь-¤ких контакт≥в з тими, хто намагаЇтьс¤ його затримати.

якщо ж злочинець чинить оп≥р ≥, таким чином, зд≥йснюЇ сусп≥льно небезпечне пос¤ганн¤, у тих, хто його затримуЇ, виникаЇ право на необх≥дну оборону. «апод≥¤на в цих умовах шкода злочинцю буде виправдана станом необх≥дноњ оборони. якщо сусп≥льно небезпечне пос¤ганн¤ припинилось ≥ злочинець намагаЇтьс¤ втекти, то завданн¤ йому шкоди не дл¤ подоланн¤ опору, а дл¤ затриманн¤ буде виправдане необх≥дн≥стю його затриманн¤.

ѕо-друге, при необх≥дн≥й оборон≥ шкода злочинцю запод≥юЇтьс¤ з метою припиненн¤ або в≥дверненн¤ його пос¤ганн¤, а при затриманн≥ Ч з метою недопущенн¤ його втеч≥ ≥ забезпеченн¤ його передач≥ в≥дпов≥дним органам влади.

3. якщо особи, що затримують злочинц¤, перевищили заходи, необх≥дн≥ дл¤ його затриманн¤, ≥ запод≥¤ли злочинцю шкоду, ¤ка ¤вно не в≥дпов≥даЇ небезпечност≥ його пос¤ганн¤ або обстановц≥ затриманн¤, вони прит¤гаютьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, але лише у випадках, ¤к≥ спец≥ально передбачен≥ у []{1_118}ст. 118 (умисне вбивство при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤) ≥ у []{1_124}ст. 124 (умисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤) (див. в≥дпов≥дн≥ коментар≥). “аким чином, запод≥¤нн¤ злочинцю при його затриманн≥ легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень у будь-¤кому випадку не визнаЇтьс¤ злочином ≥ не Ї п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

</s38>

<s39>

—татт¤ 39. райн¤ необх≥дн≥сть

1. Ќе Ї злочином запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥, тобто дл¤ усуненн¤ небезпеки, що безпосередньо загрожуЇ особ≥ чи охоронюваним законом правам ц≥Їњ людини або ≥нших ос≥б, а також сусп≥льним ≥нтересам чи ≥нтересам держави, ¤кщо цю небезпеку в дан≥й обстановц≥ не можна було усунути ≥ншими засобами ≥ ¤кщо при цьому не було допущено перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥.

2. ѕеревищенн¤м меж крайньоњ необх≥дност≥ Ї умисне запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам, ¤кщо така шкода Ї б≥льш значною, н≥ж в≥двернена шкода.

3. ќсоба не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥, ¤кщо внасл≥док сильного душевного хвилюванн¤, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оц≥нити в≥дпов≥дн≥сть запод≥¤ноњ шкоди ц≥й небезпец≥.

1.  райн¤ необх≥дн≥сть Ч це стан, при ¤кому усуваЇтьс¤ небезпека, що загрожуЇ законним правам та ≥нтересам будь-¤ких субТЇкт≥в Ч особи, орган≥зац≥й, держави чи сусп≥льства.

Ўкода буде вважатис¤ вчиненою у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥, а тому не буде злочином ≥ не буде п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ особи, ¤ка њњ вчинила, до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, за на¤вност≥ у сукупност≥ таких умов:

Ч шкода запод≥юЇтьс¤ з метою усуненн¤ реальноњ небезпеки, що безпосередньо, у даний момент, загрожуЇ законним правам та ≥нтересам будь-¤коњ особи, держави чи сусп≥льства;

Ч у дан≥й обстановц≥ небезпеку не можна було усунути ≥ншими засобами;

Ч при запод≥¤нн≥ шкоди не було перевищено меж крайньоњ необх≥дност≥.

Ќебезпека, що усуваЇтьс¤, може виходити ≥з природних ¤вищ (пов≥нь, пожежа, ¤ка виникла в≥д удару блискавки тощо), в≥д тварин, що нападають, з д≥й неосудних (малол≥тн≥х, душевнохворих) людей, ¤кщо про њх неосудн≥сть в≥домо тому, кому вони загрожують, та ≥н.

ѕравом≥рн≥ д≥њ будь-¤ких субТЇкт≥в стану крайньоњ необх≥дност≥ не утворюють.

якщо ≥снуЇ зас≥б усуненн¤ небезпеки без запод≥¤нн¤ шкоди, то стан крайньоњ необх≥дност≥ не виникаЇ.

2. —л≥д мати на уваз≥, що у в≥дпов≥дност≥ з []{4_28_443}ст. 445 ÷ив≥льного кодексу ”крањни шкода, запод≥¤на у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥, повинна в≥дшкодовуватись особою, ¤ка њњ запод≥¤ла. ” той же час, враховуючи конкретн≥ обставини справи, суд може покласти обовТ¤зки в≥дшкодуванн¤ такоњ шкоди на третю особу, в ≥нтересах ¤коњ д≥¤ла особа, ¤ка запод≥¤ла шкоду, або зв≥льнити в≥д в≥дшкодуванн¤ шкоди повн≥стю чи частково ¤к цю третю особу, так ≥ того, хто запод≥¤в шкоду.

3.  райн¤ необх≥дн≥сть в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д необх≥дноњ оборони ознаками:

Ч небезпека, ¤ка усуваЇтьс¤ шл¤хом вчиненн¤ шкоди, при необх≥дн≥й оборон≥ створюЇтьс¤ лише д≥¤ми осудноњ ф≥зичноњ особи, а при крайн≥й необх≥дност≥ може виходити ≥ з будь-¤ких ≥нших джерел Ч природних ¤вищ, машин ≥ механ≥зм≥в, тварин, д≥й неосудних ос≥б тощо;

Ч при необх≥дн≥й оборон≥ шкода завдаЇтьс¤ виключно здоровТю (аж до позбавленн¤ житт¤) особи, в≥д пос¤гань ¤коњ, власне, ≥ зд≥йснюЇтьс¤ оборона. ѕри крайн≥й необх≥дност≥ шкода може вчин¤тись р≥зним (наприклад, майновим) ≥нтересам субТЇкт≥в, що не мають н≥¤кого в≥дношенн¤ до загрози, ¤ка в≥двертаЇтьс¤;

Ч при необх≥дн≥й оборон≥ шкода вчин¤Їтьс¤ здоровТю особи, пос¤ганн¤ ¤коњ в≥двертаЇтьс¤ або припин¤Їтьс¤, а при крайн≥й необх≥дност≥ Ч ≥ншим, наприклад майновим ≥нтересам;

Ч при необх≥дн≥й оборон≥ вчиненн¤ шкоди особ≥, пос¤ганн¤ ¤коњ припин¤Їтьс¤, буде правом≥рним незалежно в≥д того, чи можна було уникнути небезпеки ≥ншими засобами, наприклад втекти в≥д нападника. ѕри крайн≥й необх≥дност≥ запод≥¤нн¤ шкоди буде правом≥рним лише при умов≥, ¤кщо ≥ншими засобами усунути небезпеку неможливо;

Ч при необх≥дн≥й оборон≥ правом≥рною може бути шкода, ¤ка вчин¤Їтьс¤ нападнику, нав≥ть ¤кщо вона б≥льша, н≥ж шкода, ¤ка в≥двертаЇтьс¤. ѕри крайн≥й необх≥дност≥ запод≥¤на шкода буде правом≥рною лише за умови, що вона була меншою в≥двернутоњ.

4. Ўкода, запод≥¤на законним ≥нтересам, буде вважатис¤ вчиненою з перевищенн¤м меж крайньоњ необх≥дност≥ за на¤вност≥ у сукупност≥ таких умов:

Ч шкода була вчинена умисно, тобто субТЇкт усв≥домлював те, що своњми д≥¤ми в≥н вчин¤Ї шкоду ≥нтересам ≥нших субТЇкт≥в, ≥ бажав настанн¤ такого результату;

Ч шкода, ¤ка вчинена, Ї б≥льш значною, н≥ж та, ¤ка була в≥двернена.

ѕрикладом цього може бути руйнуванн¤ житлового будинку дл¤ в≥дверненн¤ розповсюдженн¤ пожеж≥, ¤ка в ньому виникла, на пуст≥ господарськ≥ буд≥вл≥ (сарай), що сто¤ть поруч.

—л≥д мати на уваз≥, що вчинена шкода обовТ¤зково повинна бути меншою, н≥ж шкода, ¤ка в≥двернута. «аконодавство не вимагаЇ, щоб вчинена у пор¤дку крайньоњ необх≥дност≥ шкода була м≥н≥мально можливою у дан≥й ситуац≥њ.  оли вчинена шкода дор≥внюЇ в≥двернут≥й шкод≥, то стан крайньоњ необх≥дност≥ не виникаЇ.

5. якщо особа внасл≥док сильного душевного хвилюванн¤, викликаного небезпекою, ¤ку вона в≥двертала, перевищила меж≥ крайньоњ необх≥дност≥, тобто вчинила б≥льш значну шкоду, н≥ж та шкода, що була нею в≥двернута, вона не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥.

як показуЇ практика, у б≥льшост≥ випадк≥в така ситуац≥¤ виникаЇ тод≥, коли йдетьс¤ про в≥двертанн¤ загрози, що виникла по в≥дношенню до близьких, ≥, перш за все д≥тей особи, ¤ка перевищила меж≥ крайньоњ необх≥дност≥.

</s39>

<s40>

—татт¤ 40.‘≥зичний або псих≥чний примус

1. Ќе Ї злочином д≥¤ або безд≥¤льн≥сть особи, ¤ка запод≥¤ла шкоду правоохоронюваним ≥нтересам, вчинена п≥д безпосередн≥м впливом ф≥зичного примусу, внасл≥док ¤кого особа не могла керувати своњми вчинками.

2. ѕитанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть особи за запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам, ¤кщо ц¤ особа зазнала ф≥зичного примусу, внасл≥док ¤кого вона збер≥гала можлив≥сть керувати своњми д≥¤ми, а також псих≥чного примусу, вир≥шуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до положень []{1_39}статт≥ 39 цього  одексу.

1. ѕ≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї на¤вн≥сть в њњ повед≥нц≥ (д≥њ або безд≥¤льност≥) ознак складу злочину. Ќев≥дТЇмним елементом складу злочину Ї субТЇктивна сторона злочину, ¤ка виражаЇтьс¤ у вин≥ субТЇкта ≥ може бути у форм≥ умислу або необережност≥ (див. коментар≥ до []{1_24}ст. 24 ≥ []{1_25}25).

« точки зору субТЇктивноњ сторони складу злочину д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть особи визнаютьс¤ злочинними за умови, що повед≥нка особи Ї, у т≥й або ≥нш≥й форм≥, про¤вом њњ вол≥. ¬≥дсутн≥сть звТ¤зку вол≥ особи з њњ д≥¤нн¤ми може суттЇво вплинути на крим≥нально-правову оц≥нку д≥¤нь та њх насл≥дк≥в.

÷е стосуЇтьс¤ ≥ випадк≥в, коли особа усв≥домлюЇ, що в результат≥ њњ д≥¤нн¤ настануть шк≥длив≥ насл≥дки ≥ нав≥ть бажаЇ њх настанн¤. јле бажанн¤ настанн¤ шк≥дливих насл≥дк≥в виникаЇ в результат≥ п≥дкоренн¤ вол≥ особи чуж≥й вол≥, а њњ д≥¤нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ п≥д тиском фактор≥в, протисто¤ти ¤ким вона не в змоз≥, ≥ вимушена поводити себе так, що њњ повед≥нка приводить до настанн¤ шкоди.

“аким чином, йдетьс¤ про випадки, коли д≥¤нн¤ особи, спр¤мован≥ на вчиненн¤ шкоди, ≥ њњ бажанн¤ настанн¤ саме таких, шк≥дливих насл≥дк≥в не Ї результатом њњ св≥домого ≥ в≥льного волеви¤вленн¤, а, по сут≥, виступають знар¤дд¤м реал≥зац≥њ злочинноњ вол≥ ≥ злочинного бажанн¤ ≥нших субТЇкт≥в.

2. —аме з таких м≥ркувань виходить норма, що м≥ститьс¤ у []{1_40}ч. 1 ст. 40, у ¤к≥й враховано ситуац≥ю, коли п≥д безпосередн≥м впливом ф≥зичного примусу особа фактично д≥Ї не по своњй вол≥, а п≥дкор¤Їтьс¤ вол≥ ≥нших ос≥б ≥ вимушено запод≥юЇ шкоду певним ≥нтересам, що охорон¤ютьс¤ законом.

ƒл¤ того щоб у так≥й ситуац≥њ д≥¤нн¤ особи не розгл¤далось ¤к злочин, необх≥дна сукупн≥сть р¤ду умов:

а) д≥¤нн¤, ¤к≥ вчинили шкоду, зд≥йснен≥ п≥д впливом ф≥зичного примусу. ‘≥зичний примус Ч це ф≥зичний вплив на орган≥зм особи, ¤кий зд≥йснюЇтьс¤ без њњ згоди ≥ в результат≥ ¤кого њй завдаютьс¤ больов≥ в≥дчутт¤ або створюЇтьс¤ загроза дл¤ њњ здоровТ¤ або житт¤ з метою примусити особу до вчиненн¤ певних злочинних д≥¤нь. ѕризначенн¤ ф≥зичного примусу пол¤гаЇ у подавленн≥ вол≥ особи ≥ п≥дкоренн≥ вол≥ субТЇкт≥в, ¤к≥ його застосовують, у спри¤нн≥ формуванню бажанн¤ виконати волю субТЇкт≥в (запод≥¤ти шкоду), щоб припинити больов≥ в≥дчутт¤. Ѕ≥ль може викликатись р≥зними способами: побо¤ми, впливом на т≥ло людини вогню, електричного струму, обмеженн¤м можливостей дихати, введенн¤м ≥нТЇкц≥й тощо;

б) вплив ф≥зичного примусу повинен бути безпосередн≥м. ÷е означаЇ:

Ч по-перше, больов≥ в≥дчутт¤ завдавались особ≥, ¤ка п≥д њх впливом запод≥¤ла шкоду. «апод≥¤нн¤ шкоди одн≥Їю особою з метою припиненн¤ больових в≥дчутт≥в, ¤к≥ завдаютьс¤ ≥нш≥й особ≥, не охоплюютьс¤ []{1_40}ч. 1 ст. 40 ≥ при на¤вност≥ в≥дпов≥дних умов повинн≥ розгл¤датись ¤к крайн¤ необх≥дн≥сть ([]{1_39}ст. 39);

Ч по-друге, запод≥¤нн¤ шкоди особою Ї умовою припиненн¤ завданн¤ њй больових в≥дчутт≥в ≥ вона запод≥юЇ шкоду п≥д час зд≥йсненн¤ на нењ в≥дпов≥дного впливу або зразу ж п≥сл¤ його припиненн¤;

в) р≥вень ф≥зичного примусу на особу (р≥вень њњ больових в≥дчутт≥в) повинен бути наст≥льки сильним, що вона втрачаЇ можлив≥сть керувати своњми вчинками ≥ заради його припиненн¤ вчин¤Ї д≥¤нн¤, ¤ке в≥д нењ вимагають.

ѕри оц≥нц≥ даноњ умови сл≥д мати на уваз≥, що р≥вень больових в≥дчутт≥в, ¤к≥ може переносити людина, ¤вище абсолютно субТЇктивне: б≥ль, ¤кий може довго терп≥ти одна особа, дл¤ ≥ншоњ Ї абсолютно нестерпним.

3. ¬ипадки, коли особа запод≥¤ла шкоду правоохоронним ≥нтересам п≥д впливом ф≥зичного примусу, р≥вень ¤кого дозвол¤в њй не втрачати можливост≥ керувати своњми д≥¤ми, або п≥д впливом лише псих≥чного примусу, тобто погроз настанн¤ дл¤ нењ певних негативних насл≥дк≥в, не охоплюютьс¤ []{1_40}ч. 1 ст. 40. ” цих ситуац≥¤х питанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть особи вир≥шуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до положень []{1_39}ст. 39.

</s40>

<s41>

—татт¤ 41.¬иконанн¤ наказу або розпор¤дженн¤

1. ƒ≥¤ або безд≥¤льн≥сть особи, що запод≥¤ла шкоду правоохоронюваним ≥нтересам, визнаЇтьс¤ правом≥рною, ¤кщо вона була вчинена з метою виконанн¤ законного наказу або розпор¤дженн¤.

2. Ќаказ або розпор¤дженн¤ Ї законними, ¤кщо вони в≥ддан≥ в≥дпов≥дною особою в належному пор¤дку та в межах њњ повноважень ≥ за зм≥стом не суперечать чинному законодавству та не повТ¤зан≥ з порушенн¤м конституц≥йних прав та свобод людини ≥ громад¤нина.

3. Ќе п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ особа, ¤ка в≥дмовилас¤ виконувати ¤вно злочинний наказ або розпор¤дженн¤.

4. ќсоба, що виконала ¤вно злочинний наказ або розпор¤дженн¤, за д≥¤нн¤, вчинен≥ з метою виконанн¤ такого наказу або розпор¤дженн¤, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ на загальних п≥дставах.

5. якщо особа не усв≥домлювала ≥ не могла усв≥домлювати злочинного характеру наказу чи розпор¤дженн¤, то за д≥¤нн¤, вчинене з метою виконанн¤ такого наказу чи розпор¤дженн¤, в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гаЇ т≥льки особа, що в≥ддала злочинний наказ чи розпор¤дженн¤.

1. ƒ≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть) особи, в результат≥ ¤кого запод≥¤но шкоду правоохоронюваним ≥нтересам ≥нших субТЇкт≥в, не т¤гне за собою юридичноњ, у тому числ≥ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо воно вчин¤лось на п≥дстав≥ законного наказу або розпор¤дженн¤.

” розум≥нн≥ []{1_41}ст. 41 накази ≥ розпор¤дженн¤ Ч це владн≥ зверненн¤ компетентних субТЇкт≥в, що адресован≥ конкретн≥й особ≥ (особам) ≥ м≥ст¤ть вимоги вчинити чи утриматись в≥д вчиненн¤ певних д≥й. ¬они можуть в≥ддаватись ¤к у письмов≥й, так ≥ в усн≥й форм≥.

«аконними будуть т≥ накази ≥ розпор¤дженн¤, ¤к≥ мають у сукупност≥ так≥ основн≥ ознаки:

Ч њх зм≥ст не суперечить законодавству ”крањни;

Ч вони стосуютьс¤ питань, вир≥шенн¤ ¤ких в≥днесено до повноважень субТЇкт≥в, що њх в≥ддали;

Ч особи, ¤ким вони адресован≥, вход¤ть до кола субТЇкт≥в, щодо ¤ких ц≥ накази ≥ розпор¤дженн¤ мають обовТ¤зкову силу;

Ч вони в≥ддан≥ у повн≥й в≥дпов≥дност≥ ≥з встановленою дл¤ цього процедурою;

Ч њх виконанн¤ не т¤гне порушень прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, закр≥плених у  онституц≥њ ”крањни.

2. []{1_41}„. 3 ст. 41 вт≥люЇ у крим≥нальне законодавство положенн¤ []{4_255_60}ч. 1 ст. 60  онституц≥њ ”крањни: н≥хто не зобовТ¤заний виконувати ¤вно злочинн≥ розпор¤дженн¤ чи накази. —л≥д зазначити, що у вказаних статт¤х  онституц≥њ ≥  рим≥нального кодексу йдетьс¤ не про Упротиправн≥Ф, тобто так≥, що суперечать будь-¤к≥й норм≥ права, а про Узлочинн≥Ф накази ≥ розпор¤дженн¤.

«лочинн≥ накази або розпор¤дженн¤ Ч це так≥ накази ≥ розпор¤дженн¤, в≥дданн¤ чи виконанн¤ ¤ких потребуЇ зд≥йсненн¤ д≥¤нь або приводить до результат≥в, що визнаютьс¤  рим≥нальним кодексом злочинами. √оворитьс¤ про ¤вно злочинн≥ накази ≥ розпор¤дженн¤, тобто про так≥, щодо ¤ких ≥снуЇ обТЇктивно обірунтоване переконанн¤ про злочинний характер њх в≥дданн¤, злочинн≥сть д≥¤нь, ¤к≥ треба зд≥йснити на њх п≥дстав≥, або про злочинн≥сть результат≥в цих д≥¤нь.

“аким чином, у в≥дпов≥дност≥ з []{1_41}ч. 3 ст. 41 особа, ¤ка в≥дмовилась виконувати накази та розпор¤дженн¤, по в≥дношенню до ¤ких немаЇ н≥¤ких сумн≥в≥в про злочинний характер обставин њх в≥дданн¤, злочинност≥ д≥¤нь, що треба зд≥йснити на њх виконанн¤, або щодо злочинност≥ результат≥в цих д≥¤нь, не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥.

3. ќсоба, ¤ка виконала злочинний наказ або розпор¤дженн¤, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за умови, що в њњ д≥¤х (безд≥¤льност≥) м≥ститьс¤ склад злочину, передбачений  рим≥нальним кодексом.

4. якщо особа не усв≥домлювала ≥ не могла усв≥домлювати злочинного характеру наказу чи розпор¤дженн¤, на виконанн¤ ¤ких вона вчин¤ла певн≥ д≥¤нн¤, то крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ вона не несе через в≥дсутн≥сть вини. ” такому випадку крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гаЇ т≥льки особа, що в≥ддала цей наказ чи розпор¤дженн¤. ѕри цьому немаЇ значенн¤, з ¤ких причин Ч обТЇктивних чи субТЇктивних Ч виконавець не усв≥домлював або не м≥г усв≥домлювати злочинного характеру наказу чи розпор¤дженн¤, ¤к≥ в≥н виконував.

</s41>

<s42>

—татт¤ 42.ƒ≥¤нн¤, повТ¤зане з ризиком

1. Ќе Ї злочином д≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть), ¤ке запод≥¤ло шкоду правоохоронюваним ≥нтересам, ¤кщо це д≥¤нн¤ було вчинене в умовах виправданого ризику дл¤ дос¤гненн¤ значноњ сусп≥льно корисноњ мети.

2. –изик визнаЇтьс¤ виправданим, ¤кщо мету, що була поставлена, не можна було дос¤гти в дан≥й обстановц≥ д≥Їю (безд≥¤льн≥стю), не поЇднаною з ризиком, ≥ особа, ¤ка допустила ризик, обгрунтовано розраховувала, що вжит≥ нею заходи Ї достатн≥ми дл¤ в≥дверненн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам.

3. –изик не визнаЇтьс¤ виправданим, ¤кщо в≥н зав≥домо створював загрозу дл¤ житт¤ ≥нших людей або загрозу еколог≥чноњ катастрофи чи ≥нших надзвичайних под≥й.

1. –изик у розум≥нн≥ []{1_42}ст. 42 Ч це можлив≥сть настанн¤ в результат≥ зд≥йсненн¤ того чи ≥ншого д≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам.

якщо шкода правоохоронюваним ≥нтересам запод≥¤на д≥¤нн¤м, ¤ке було вчинене в умовах виправданого ризику ≥ спр¤моване на дос¤гненн¤ значноњ сусп≥льно корисноњ мети, то таке д≥¤нн¤ не визнаЇтьс¤ злочином.

–≥вень значущост≥ сусп≥льно корисноњ мети, на дос¤гненн¤ ¤коњ було спр¤моване д≥¤нн¤, визначаЇтьс¤ у кожному випадку окремо. ÷ей р≥вень залежить в≥д актуальност≥ проблеми, на вир≥шенн¤ ¤коњ було спр¤моване д≥¤нн¤.

2. –изик визнаЇтьс¤ виправданим при на¤вност≥ у сукупност≥ таких умов:

Ч мета, на дос¤гненн¤ ¤коњ спр¤моване д≥¤нн¤, може бути дос¤гнута виключно шл¤хом зд≥йсненн¤ д≥њ (безд≥¤льност≥), в результат≥ ¤коњ виникаЇ можлив≥сть настанн¤ шкоди певним правоохоронюваним ≥нтересам;

Ч особа, ¤ка зд≥йснюЇ д≥ю (безд≥¤льн≥сть), в результат≥ ¤коњ можливе настанн¤ шкоди певним правоохоронюваним ≥нтересам (допускаЇ ризик), вживаЇ заходи дл¤ в≥дверненн¤ такоњ шкоди;

Ч особа, ¤ка допускаЇ ризик, маЇ обірунтован≥ п≥дстави розраховувати, що вжит≥ нею заходи в≥двернуть настанн¤ в результат≥ њњ д≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам.

ѕрикладом виправданого ризику Ї проведенн¤ хворому, ¤кий знаходитьс¤ у критичному стан≥, складноњ операц≥њ з додержанн¤м встановленоњ медичною наукою методики.

3. –изик не визнаЇтьс¤ виправданим, коли особа, ¤ка допускаЇ ризик:

Ч немаЇ обірунтованих п≥дстав розраховувати, що њњ д≥¤нн¤ не створюЇ загрозу дл¤ житт¤ ≥нших людей;

Ч немаЇ обірунтованих п≥дстав розраховувати, що њњ д≥¤нн¤ не створюЇ загрозу еколог≥чноњ катастрофи чи ≥нших надзвичайних под≥й (спалах еп≥дем≥й, порушенн¤ забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ значноњ к≥лькост≥ людей тощо).

ѕрикладом невиправданого ризику Ї застосуванн¤ у медичн≥й практиц≥ л≥к≥в, ¤к≥ не пройшли встановлену процедуру випробовуванн¤.

</s42>

<s43>

—татт¤ 43.¬иконанн¤ спец≥ального завданн¤ з попередженн¤ чи розкритт¤ злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ

1. Ќе Ї злочином вимушене запод≥¤нн¤ шкоди правоохоронюваним ≥нтересам особою, ¤ка в≥дпов≥дно до закону виконувала спец≥альне завданн¤, беручи участь в орган≥зован≥й груп≥ чи злочинн≥й орган≥зац≥њ з метою попередженн¤ чи розкритт¤ њх злочинноњ д≥¤льност≥.

2. ќсоба, зазначена у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише за вчиненн¤ у склад≥ орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ особливо т¤жкого злочину, вчиненого умисно ≥ поЇднаного з насильством над потерп≥лим, або т¤жкого злочину, вчиненого умисно ≥ повТ¤заного з спричиненн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ потерп≥лому або настанн¤м ≥нших т¤жких або особливо т¤жких насл≥дк≥в.

3. ќсоба, ¤ка вчинила злочин, що передбачений частиною другою ц≥Їњ статт≥, не може бути засуджена до дов≥чного позбавленн¤ вол≥, а покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ не може бути призначене њй на строк, б≥льший, н≥ж половина максимального строку позбавленн¤ вол≥, передбаченого законом за цей злочин.

1. ” розум≥нн≥ []{1_43}ч. 1 ст. 43 спец≥альне завданн¤ Ч це д≥¤льн≥сть, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ в орган≥зован≥й груп≥ чи злочинн≥й орган≥зац≥њ з метою попередженн¤ чи розкритт¤ њњ злочинноњ д≥¤льност≥ ≥ Ї одн≥Їю з форм про¤ву оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥.

[]{4_112_8}ѕункт 8 ст. 8 «акону ”крањни Уѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьФ в≥д 18 лютого 1992 р. надаЇ право зд≥йснювати оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть у форм≥ проникненн¤ в злочинну групу негласного прац≥вника оперативного п≥дрозд≥лу чи особи, ¤ка сп≥вроб≥тничаЇ з таким прац≥вником або оперативним п≥дрозд≥лом в≥дпов≥дних державних орган≥в при на¤вност≥ передбачених у цьому закон≥ п≥дстав.

¬раховуючи особливост≥ умов д≥¤льност≥ зазначених ос≥б ≥ необх≥дн≥сть њх глибокоњ консп≥рац≥њ, порушенн¤ ¤коњ може привести до реальноњ загрози њх здоровТю ≥ нав≥ть життю, []{1_43}ч. 1 ст. 43 у певних межах визначаЇ њх д≥¤льн≥сть ¤к обставину, що виключаЇ злочинн≥сть њх д≥¤нь, хоч вони ≥ мають формальн≥ ознаки злочину.

¬имушене запод≥¤нн¤ шкоди у розум≥нн≥ []{1_43}ст. 43 Ч це запод≥¤нн¤ шкоди, що зд≥йснюЇтьс¤ особою не з власного бажанн¤ дл¤ задоволенн¤ власних потреб та ≥нтерес≥в, а п≥д впливом конкретних обставин з метою запоб≥ганн¤ викритт¤ њњ ¤к такоњ, що виконуЇ спец≥альне завданн¤.

ѕро орган≥зовану групу ≥ злочинну орган≥зац≥ю див. в коментар≥ до []{1_28}ст. 28.

2. []{1_43}„. 2 ст. 43 встановлюЇ, що особи, зазначен≥ у ч. 1 ц≥Їњ статт≥, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише у випадках, коли вони:

Ч умисно вчинили особливо т¤жкий злочин, поЇднаний з насильством над потерп≥лим.

—л≥д зазначити, що у цьому випадку йдетьс¤ про насильство над потерп≥лим, зд≥йснене у будь-¤к≥й форм≥, незалежно в≥д того, спричинило воно йому ¤кусь шкоду чи н≥.

якщо зазначен≥ особи вчин¤ють злочин, що в≥дноситьс¤ до категор≥њ т¤жких, але не поЇднаний з насильством над ≥ншою особою, то вони крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ не п≥дл¤гають. ѕрикладом такого злочину Ї д≥¤нн¤, передбачене []{1_307}ч. 3 ст. 307 (незаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи збут наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в). ÷ей злочин Ї особливо т¤жким, але його вчиненн¤ не поЇднане ≥з зд≥йсненн¤м насильства над будь-¤кими особами.

ѕро зм≥ст пон¤тт¤ особливо т¤жкий злочин та загальний анал≥з таких злочин≥в див. у []{1_12}ч. 5 ст. 12 та у коментар≥ до нењ.

ѕро умисел та його види див. у []{1_24}ст. 24 та у коментар≥ до нењ.

Ч вчинили умисно т¤жкий злочин, повТ¤заний ≥з спричиненн¤м потерп≥лому т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ або настанн¤м ≥нших т¤жких або особливо т¤жких насл≥дк≥в.

ѕро зм≥ст пон¤тт¤ т¤жкий злочин та загальний анал≥з таких злочин≥в див. у []{1_12}ч. 4 ст. 12 та у коментар≥ до статт≥.

ѕро зм≥ст пон¤тт¤ т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ та його анал≥з див. у []{1_121}ч. 1 ст. 121 та у коментар≥ до нењ.

ћожлив≥сть в≥днесенн¤ насл≥дк≥в злочину до т¤жких або особливо т¤жких у розум≥нн≥ []{1_43}ч. 2 ст. 43 сл≥д визначати у кожному випадку окремо. “акими насл≥дками можуть визнаватись, наприклад, смерть одн≥Їњ або дек≥лькох ос≥б, виникненн¤ еп≥дем≥й, ускладненн¤ в сфер≥ економ≥чних або пол≥тичних в≥дносин та ≥н.

3. « урахуванн¤м особливостей обставин, за ¤ких вчин¤ютьс¤ злочини, передбачен≥ ч. 2 ц≥Їњ статт≥, особи, що њх вчин¤ють, не можуть бути засуджен≥ до дов≥чного позбавленн¤ вол≥, а покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ не може бути призначене њм на строк б≥льший, н≥ж половина максимального строку позбавленн¤ вол≥, передбаченого за вчиненн¤ в≥дпов≥дного злочину.

</s43>

</r8>

<r9>

–озд≥л I’ «¬≤Ћ№Ќ≈ЌЌя ¬≤ƒ  –»ћ≤ЌјЋ№Ќќѓ ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќќ—“≤

<s44>

—татт¤ 44.ѕравов≥ п≥дстави та пор¤док зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥

1. ќсоба, ¤ка вчинила злочин, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у випадках, передбачених цим  одексом, а також на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю чи акта помилуванн¤.

2. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у випадках, передбачених цим  одексом, зд≥йснюютьс¤ виключно судом. ѕор¤док зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ встановлюЇтьс¤ законом.

1.  рим≥нальний кодекс ”крањни передбачаЇ можлив≥сть зв≥льненн¤ особи, в д≥¤нн¤х ¤коњ м≥ст¤тьс¤ ознаки певного злочину, в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. “аким чином, держава в≥дмовл¤Їтьс¤ у певних випадках в≥д засудженн¤ особи, ¤кщо вона не заперечуЇ проти зв≥льненн¤ з вказаних п≥дстав.

2. «в≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї про¤вом загальноњ тенденц≥њ розвитку крим≥нального законодавства у б≥к помТ¤кшенн¤ в≥дпов≥дальност≥ за менш значн≥ злочини, законодавчим вт≥ленн¤м державного гуман≥зму, обТЇктивно необх≥дного з точки зору сучасноњ крим≥нальноњ пол≥тики, що передбачаЇ можлив≥ шл¤хи реал≥зац≥њ сусп≥льно-пол≥тичних ц≥лей покаранн¤, коли њх можна дос¤гнути не крим≥нально-правовими засобами.

3. ѕон¤тт¤ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не можна ототожнювати з в≥дстороненн¤м в≥д в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з в≥дсутн≥стю в д≥¤х особи складу злочину або за на¤вн≥стю обставин, що виключають злочинн≥сть д≥¤нн¤. «аконом передбачаЇтьс¤ можлив≥сть або обовТ¤зок зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, в д≥¤х ¤коњ м≥ститьс¤ певний склад злочину. ¬≥дсутн≥сть складу злочину в д≥¤х особи виключаЇ можлив≥сть зв≥льненн¤, бо не можна зв≥льн¤ти в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ того, хто злочин не вчинив.

4. «в≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не можна ототожнювати ≥з зв≥льненн¤м в≥д покаранн¤, в тому числ≥ у звТ¤зку з≥ зм≥нами в законодавств≥, що виключають крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за певн≥ види злочину. ёридична природа зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ пол¤гаЇ в тому, що д≥¤нн¤ було злочинним в момент вчиненн¤ ≥ залишаЇтьс¤ таким п≥д час вир≥шенн¤ питанн¤ про зв≥льненн¤. “ому закон ([]{4_23_8}ст. 7-1  ѕ  ”крањни) передбачаЇ обовТ¤зковий пор¤док розТ¤сненн¤ обвинуваченому на досудовому сл≥дств≥ сутност≥ обвинуваченн¤, п≥дстави його зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ права заперечувати проти закритт¤ справи з ц≥Їњ п≥дстави. ¬ раз≥ такого запереченн¤ справа направл¤Їтьс¤ з обвинувальним висновком до суду, ¤кий ≥ вир≥шуЇ питанн¤ щодо винност≥ особи.

5. ¬иди зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ перел≥чен≥ у цьому розд≥л≥, а саме у звТ¤зку:

Ч з д≥йовим ка¤тт¤м;

Ч з примиренн¤м винного з потерп≥лим;

Ч з передачею особи на поруки;

Ч з≥ зм≥ною обстановки;

Ч ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥.

ќкремо вид≥лен≥ випадки зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю чи акта про помилуванн¤. ¬казан≥ види в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших пор¤дком зв≥льненн¤. ¬≥дмова в заведенн≥ крим≥нальноњ справи або њњ закритт¤ на п≥дстав≥ закону про амн≥ст≥ю або зг≥дно з актом про помилуванн¤ на досудовому сл≥дств≥ та в суд≥ вважаЇтьс¤ зв≥льненн¤м в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, в ≥нших випадках винесенн¤ обвинувального вироку особа зв≥льн¤Їтьс¤ судом за цими п≥дставами в≥д покаранн¤.

6. —пециф≥чн≥ п≥дстави дл¤ зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ вказан≥ стосовно кожного з вид≥в. ” в≥дпов≥дност≥ з принципом ≥ндив≥дуал≥зац≥њ покаранн¤ загальними п≥дставами до б≥льшост≥ з них Ї:

Ч вчиненн¤ злочину вперше ([]{1_45}ст. 45Ч48);

Ч вчиненн¤ злочину невеликоњ ([]{1_45}ст. 45Ч48) та середньоњ т¤жкост≥ (ст. []{1_47}47 та []{1_48}48);

Ч повед≥нка особи (щире пока¤нн¤, усуванн¤ запод≥¤ноњ шкоди тощо ([]{1_45}ст. 45Ч47).

7. ”с≥ види зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, за вин¤тком передач≥ винного на поруки, Ї безумовними. ўо стосуЇтьс¤ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею особи на поруки, то у раз≥ порушенн¤ умов передач≥ на поруки особа прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинений нею злочин ([]{1_47}ч. 2 ст. 47).

8.  рим≥нальний кодекс ”крањни передбачаЇ випадки обовТ¤зкового ≥ факультативного зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, ¤к≥ вчинили д≥¤нн¤, що м≥ст¤ть ознаки злочину.

ќбовТ¤зковому зв≥льненню в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гають особи у звТ¤зку з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ ([]{1_49}ч. 1 та 2 ст. 49) та ≥нш≥, в≥дносно ¤ких при на¤вност≥ вказаних у закон≥ п≥дстав застосовуЇтьс¤ терм≥н Узв≥льн¤ютьс¤Ф (у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м Ч []{1_45}ст. 45, у звТ¤зку з примиренн¤м винного з потерп≥лим Ч []{1_46}ст. 46). ўо стосуЇтьс¤ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею особи на поруки ([]{1_47}ст. 47) та у звТ¤зку з≥ зм≥ною обстановки ([]{1_48}ст. 48), а також у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строку давност≥ за особливо т¤жк≥ злочини, що передбачають можлив≥сть застосуванн¤ такоњ м≥ри покаранн¤, ¤к дов≥чне позбавленн¤ вол≥ ([]{1_49}ч. 4 ст. 49), законодавець передбачив факультативн≥сть зв≥льненн¤ (Уможе бути зв≥льненаФ), тобто р≥шенн¤ цього питанн¤ передав на розсуд суду.

9. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ (кр≥м зв≥льненн¤ на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю чи акта помилуванн¤) зд≥йснюЇтьс¤ виключно судом. ѕор¤док зв≥льненн¤ встановлюЇтьс¤  ѕ  ”крањни (ст. []{4_23_7}7, []{4_23_8}7-1, []{4_23_9}7-2, []{4_23_11}8).

«а своњм зм≥стом ≥нститут зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ означаЇ в≥дсутн≥сть в≥дносно нењ обвинувального вироку суду, а тому така особа судимою не вважаЇтьс¤.

</s44>

<s45>

—татт¤ 45.«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м

ќсоба, ¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ т¤жкост≥, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона п≥сл¤ вчиненн¤ злочину щиро пока¤лас¤, активно спри¤ла розкриттю злочину ≥ повн≥стю в≥дшкодувала завдан≥ нею збитки або усунула запод≥¤ну шкоду.

1. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м Ї новим ≥нститутом крим≥нального права ”крањни. ѕ≥д д≥йовим ка¤тт¤м сл≥д розум≥ти активн≥ ≥ позитивн≥ д≥њ особи п≥сл¤ вчиненн¤ злочину, ¤к≥ безперечно св≥дчать про бажанн¤ усунути шкоду, спричинену злочином, а також про жалкуванн¤ щодо вчиненого злочину.

2. Ќорма крим≥нального закону, що розгл¤даЇтьс¤, застосовуЇтьс¤ лише в≥дносно ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини вперше. ¬она не розповсюджуЇтьс¤ в≥дносно ос≥б:

Ч ран≥ше судимих;

Ч що перебувають п≥д сл≥дством та судом;

Ч що ухил¤ютьс¤ в≥д сл≥дства та суду.

¬перше вчинившими злочин також вважаютьс¤ особи, ¤к≥:

Ч ран≥ше прит¤гувались до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, але зв≥льнен≥ в≥д нењ у встановленому законом, що д≥¤в на час зв≥льненн¤, пор¤дку;

Ч ран≥ше судим≥, але судимост≥ погашен≥ або зн¤т≥ у законному пор¤дку;

Ч вчинили ран≥ше злочин, строк давност≥ щодо ¤кого дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ сплинув.

3. «в≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м можливе лише за злочин, що в≥дноситьс¤ до категор≥њ невеликоњ т¤жкост≥ ([]{1_12}ч. 2 ст. 12), ≥ не застосовуЇтьс¤ у випадках, коли д≥йове ка¤тт¤ виходить в≥д особи, що вчинила злочин середньоњ т¤жкост≥, т¤жкий або особливо т¤жкий. јле треба мати на уваз≥, що ќсоблива частина  одексу м≥стить спец≥альн≥ норми зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, що вчинили злочини середньоњ т¤жкост≥, т¤жк≥ або особливо т¤жк≥. „инний  одекс передбачаЇ 14 таких випадк≥в ([]{1_111}ч. 2 ст. 111, []{1_114}114, []{1_255}255; []{1_175}ч. 3 ст. 175, []{1_263}263, []{1_369}369; []{1_212}ч. 4 ст. 212, []{1_289}289, []{1_307}307, []{1_309}309, []{1_311}311, []{1_401}401; []{1_258}ч. 5 ст. 258; []{1_260}ч. 6 ст. 260). ¬с≥ вони (за вин¤тком []{1_401}ч. 4 ст. 401, що м≥стить факультативне зв≥льненн¤) передбачають обовТ¤зкове зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м з урахуванн¤м ¤к специф≥ки самих злочин≥в, так ≥ форм повед≥нки ос≥б п≥сл¤ вчиненн¤ под≥бних д≥¤нь.

4. ƒ≥йове ка¤тт¤ винного повинно про¤вл¤тис¤ в активних позитивних д≥¤х, обовТ¤зковий перел≥к ¤ких приведений у закон≥:

Ч щире пока¤нн¤;

Ч активне спри¤нн¤ розкриттю злочину;

Ч повне в≥дшкодуванн¤ завданих збитк≥в;

Ч усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди.

5. ѕро щире пока¤нн¤ перш за все св≥дчить добров≥льне зТ¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м. —уть його в тому, що особа, ¤ка вчинила злочин, самост≥йно, хоч ≥ не обовТ¤зково з особистоњ ≥н≥ц≥ативи, звертаЇтьс¤ до органу д≥знанн¤, сл≥дства, до прокуратури або в суд ≥з за¤вою про вчинений нею злочин. «Т¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м оформлюЇтьс¤ протоколом за п≥дписами за¤вника та службовоњ особи в≥дпов≥дного органу. «наченн¤ добров≥льного зТ¤вленн¤ з≥ з≥знанн¤м, ¤к одна з обставин, що зв≥льн¤Ї в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, визначаЇтьс¤ тим, що за¤вник з особистоњ вол≥, без примушенн¤ пов≥домл¤Ї про злочин, про ¤кий органам влади або ще зовс≥м не в≥домо, або по факту злочину порушена крим≥нальна справа, ≥ сам в≥ддаЇ себе в руки правоохоронних орган≥в, ¤к≥ до цього не мали св≥дчень про те, хто вчинив злочин.

Ќа в≥дм≥ну в≥д добров≥льноњ в≥дмови в≥д злочину ([]{1_17}ст. 17), ¤ка Ї обставиною, що виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, добров≥льне зТ¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м не виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть, а лише помТ¤кшуЇ њњ, а при на¤вност≥ ≥нших св≥дчень д≥йового ка¤тт¤ приводить до зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

6. ƒругим про¤вом д≥йового ка¤тт¤ Ї активне спри¤нн¤ самого правопорушника розкриттю злочину. ¬оно зд≥йснюЇтьс¤ в активних формах ≥ може про¤вл¤тис¤ у пов≥домленн≥ сл≥дчому або судд≥ нев≥домих њм ран≥ше в≥домостей, наданн≥ допомоги в збиранн≥ доказ≥в, спри¤нн≥ у пошуках викраденого або здобутого ≥ншим злочинним шл¤хом майна, видач≥ знар¤дд¤ та засоб≥в вчиненн¤ злочину, викритт≥ ≥нших учасник≥в злочину та под≥бних д≥¤нн¤х.

7. ƒ≥йове ка¤тт¤ обовТ¤зково передбачаЇ добров≥льне в≥дшкодуванн¤ спричинених втрат, тобто компенсац≥ю майновоњ шкоди у грошов≥й або ≥нш≥й форм≥, достатн≥й дл¤ в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, понесених потерп≥лим внасл≥док злочину.

ѕро д≥йове ка¤тт¤ може св≥дчити ≥ загладжуванн¤ спричиненоњ злочином шкоди ≥ншим, н≥ж в≥дшкодуванн¤ втрат, шл¤хом. ¬оно може означати л≥кв≥дуванн¤ своњм трудом завданих ф≥зичних порушень або пошкоджень (полагодженн¤ пошкодженого майна, наданн¤ р≥вноц≥нного предмету зам≥сть знищеного), загладжуванн¤ причиненоњ моральноњ шкоди (принесенн¤ пробаченн¤ за нанесенн¤ образи, спростуванн¤ неправдивих вигадувань, що ганьбл¤ть ≥ншу особу), наданн¤ допомоги у л≥куванн≥ потерп≥лому тощо.

8. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м можливе лише при на¤вност≥ зазначеного у []{1_45}ст. 45 перел≥ку позитивних д≥¤нь. ¬ ≥ншому випадку кожне з них може бути лише обставиною, що помТ¤кшуЇ покаранн¤ ([]{1_66}ст. 66). якщо вчиненн¤ того чи ≥ншого з них не залежало в≥д вол≥ винного, а ≥нш≥ д≥њ в≥н зд≥йснив, це не Ї п≥дставою дл¤ в≥дмови у зв≥льненн≥ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

ћ≥ж тим не можна вважати доведеним факт д≥йового ка¤тт¤, ¤кщо винна особа не бажаЇ з будь-¤ких м≥ркувань (наприклад, ≥з-за бо¤зн≥) назвати сп≥вучасник≥в, викрити њх на очн≥й ставц≥ або в≥дшкодувати матер≥альну шкоду, спричинену злочином.

9. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м пересл≥дуЇ гуманн≥ ц≥л≥. «астосуванн¤ ц≥Їњ п≥дстави повинно проводитис¤ у точн≥й в≥дпов≥дност≥ з вимогами закону та обовТ¤зково враховувати ≥нтереси потерп≥лого. ѕри вир≥шенн≥ цього питанн¤ не можна обмежитись об≥ц¤нкою або письмовим зобовТ¤занн¤м винноњ особи щодо в≥дшкодуванн¤ (л≥кв≥дуванн¤) матер≥альноњ або ≥ншоњ шкоди. ≤ навпаки, ¤кщо вимоги потерп≥лого неадекватн≥ причиненим йому витратам, вони в певн≥й м≥р≥ можуть не братись до уваги при винесенн≥ р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

10. ¬казаний у []{1_45}ст. 45 вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зд≥йснюЇтьс¤ виключно судом у пор¤дку, передбаченому []{4_23_9}ст. 7-2  ѕ  ”крањни, ≥ Ї безумовним та остаточним, тому що не ставитьс¤ у залежн≥сть в≥д наступноњ повед≥нки особи.

</s45>

<s46>

—татт¤ 46.«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з примиренн¤м винного з потерп≥лим

ќсоба, ¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ т¤жкост≥, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона примирилас¤ з потерп≥лим та в≥дшкодувала завдан≥ нею збитки або усунула запод≥¤ну шкоду.

1. ƒержава взагал≥ не байдуже ставитьс¤ до приватних ≥нтерес≥в громад¤н, що охорон¤ютьс¤ крим≥нальним законом. ≤ все ж умовно можна вид≥лити категор≥њ злочин≥в, в≥д ¤ких у першу чергу страждають особист≥ або майнов≥ ≥нтереси ф≥зичних ос≥б, що у крим≥нальному судочинств≥ ≥менуютьс¤ потерп≥лими.

«г≥дно з крим≥нальним процесом потерп≥лим визнаЇтьс¤ особа, ¤к≥й злочином причинена моральна, ф≥зична або майнова шкода. ќсоба, що визнана потерп≥лою по крим≥нальн≥й справ≥, законом над≥лена значним обТЇмом процесуальних прав, ¤к≥ дозвол¤ють њй впливати на х≥д досудового сл≥дства, д≥знанн¤ та судового розгл¤ду крим≥нальноњ справи. ѕо де¤ких злочинах крим≥нальн≥ справи порушуютьс¤ виключно за скаргами потерп≥лих, ≥ потерп≥лий, наприклад, по справах приватного обвинуваченн¤, маЇ право особисто або через свого представника п≥дтримувати обвинуваченн¤ п≥д час судового розгл¤ду. ѕри розгл¤д≥ в суд≥ крим≥нальних справ про ≥нш≥ злочини публ≥чного та приватно-публ≥чного обвинуваченн¤ потерп≥лий хоча ≥ не п≥дтримуЇ обвинуваченн¤, але маЇ в суд≥ р≥вн≥ права, висловлюЇ свою думку щодо сутност≥ предТ¤вленого обвинуваченн¤ та м≥ри покаранн¤ п≥дсудному. як показала практика, потерп≥лий не завжди бажаЇ, щоб особа, ¤ка вчинила злочин, була засуджена та понесла покаранн¤. ≤нод≥ дл¤ нього б≥льш важливо, щоб, наприклад, були в≥дшкодован≥ понесен≥ ним збитки. —аме виход¤чи ≥з процесуальноњ рол≥ потерп≥лого та його специф≥чного звТ¤зку з винним, чинний  одекс даЇ йому можлив≥сть вибору ≥ передбачаЇ ран≥ше нев≥дому в≥тчизн¤ному законодавству п≥дставу зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кою Ї примиренн¤ винного з потерп≥лим. «авд¤ки включенню в чинний  одекс такого виду зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, потерп≥лий одержав можлив≥сть б≥льшого впливу на х≥д та насл≥дки крим≥нальноњ справи, що змушуЇ визнавати його думку та законн≥ ≥нтереси, суттЇво захищаЇ його права.

“аким чином, законодавство п≥шло по шл¤ху розширенн¤ засоб≥в захисту приватних ≥нтерес≥в при розсл≥дуванн≥ та судовому розгл¤д≥ крим≥нальноњ справи. “аке процесуальне положенн¤ не можна розгл¤дати ¤к порушенн¤ принципу в≥дпов≥дальност≥ за злочин, тому що в≥дпов≥дальн≥сть не обовТ¤зково може бути крим≥нальною, а й моральною та матер≥альною.

2. ¬≥дносно справ приватного обвинуваченн¤, ¤к ≥ ран≥ше, так ≥ зг≥дно з чинним  одексом, ми мали ≥ маЇмо процесуальне положенн¤, зг≥дно з ¤ким так≥ справи не можна порушити без за¤ви потерп≥лого, а порушена крим≥нальна справа п≥дл¤гаЇ обовТ¤зковому закриттю за примиренн¤м п≥дсудного з потерп≥лим. []{1_46}—т. 46 в певн≥й м≥р≥ доповнюЇ це крим≥нально-процесуальне положенн¤ та передбачаЇ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за де¤к≥ ≥нш≥ злочини у звТ¤зку з примиренн¤м винного з потерп≥лим при на¤вност≥ комплексу п≥дстав.

3. “акими п≥дставами по закону вважаютьс¤:

Ч вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥;

Ч вчиненн¤ злочину вперше;

Ч примиренн¤ з потерп≥лим;

Ч в≥дшкодуванн¤ завданих потерп≥лому збитк≥в або усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди.

4. ѕерш за все зг≥дно з≥ []{1_46}ст. 46 в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зв≥льн¤ютьс¤ особи, що вчинили злочин невеликоњ т¤жкост≥. ƒо них, кр≥м справ приватного обвинуваченн¤, в≥днос¤тьс¤ вс≥ умисн≥ та необережн≥ злочини, за ¤к≥ законом ([]{1_12}ч. 2 ст. 12) передбачене покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше двох рок≥в, або ≥нше, б≥льш мТ¤ке покаранн¤, ≥ ¤к≥ повТ¤зан≥ з запод≥¤нн¤м потерп≥лому моральноњ, ф≥зичноњ або майновоњ шкоди. “акими злочинами можуть бути, наприклад, умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, запод≥¤не у стан≥ сильного душевного хвилюванн¤ ([]{1_123}ст. 123), умисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень у раз≥ перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤ ([]{1_124}ст. 124), необережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤ ([]{1_128}ст. 128), примушуванн¤ до вступу в статевий звТ¤зок ([]{1_154}ст. 154), привласненн¤ особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилос¤ у нењ ([]{1_193}ст. 193), погроза знищенн¤ майна ([]{1_195}ст. 195), необережне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна ([]{1_196}ст. 196) та ≥н.

5. ƒруга п≥дстава застосуванн¤ []{1_46}ст. 46 пол¤гаЇ у тому, що винна особа вчин¤Ї злочин вперше. “обто вона не маЇ судимост≥, не знаходитьс¤ п≥д сл≥дством та судом, не ухил¤Їтьс¤ в≥д прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ран≥ше вчинений злочин. ¬чиненим вперше також вважаЇтьс¤ злочин, ¤кщо минули строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинений попередн≥й злочин або особа зв≥льн¤лась ран≥ше в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за законом, що д≥¤в на час зв≥льненн¤. Ќесудимою також вважаЇтьс¤ особа, ¤кщо судим≥сть погашена або зн¤та у передбаченому законом пор¤дку.

6. “ретьою п≥дставою зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_46}ст. 46 виступаЇ сам факт примиренн¤ особи, що вчинила злочин, з потерп≥лим. ¬≥н означаЇ оформлену в належн≥й процесуальн≥й форм≥ в≥дмову потерп≥лого в≥д своњх попередн≥х претенз≥й та вимог до особи, що вчинила злочин, в≥дмову в≥д проханн¤ прит¤гнути њњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або проханн¤ закрити справу, порушену по його за¤в≥. ќбовТ¤зково необх≥дна також згода винноњ особи на зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю п≥дставою. ѕри цьому на досудовому сл≥дств≥ та в суд≥ необх≥дно зТ¤сувати, чи було це примиренн¤ д≥йсним (добров≥льним, усв≥домленим), без застосуванн¤ погроз та насильства. якщо формально примиренн¤ в≥дбулось, але Ї сумн≥ви щодо його д≥йсност≥, необх≥дно зТ¤сувати обставини примиренн¤, його мотиви та умови з метою додержанн¤ превентивного принципу покаранн¤. ѕотерп≥лому необх≥дно розТ¤снити насл≥дки такоњ в≥дмови, що передбачен≥ законом. ¬казана за¤ва може подаватись потерп≥лим на будь-¤к≥й стад≥њ досудового сл≥дства чи судового розгл¤ду аж до в≥ддаленн¤ суду у нарадчу к≥мнату дл¤ постановленн¤ вироку.

Ќалежною процесуальною формою в≥дмови потерп≥лого в≥д своњх попередн≥х претенз≥й може бути усна його за¤ва, процесуально оформлена протоколом компетентних орган≥в, письмова за¤ва, ¤ка передаЇтьс¤ цим органам безпосередньо потерп≥лим, або нотар≥ально засв≥дчена його за¤ва, ¤кщо вона передаЇтьс¤ представником потерп≥лого.

7. „етверта п≥дстава зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю статтею пол¤гаЇ у тому, що винна особа ще до примиренн¤ (та ¤к умова такого примиренн¤) загладила спричинен≥ нею потерп≥лому збитки. «агладжуванн¤ шкоди може означати ¤к реальне в≥дшкодуванн¤ у грошов≥й або в ≥нш≥й форм≥ запод≥¤них збитк≥в, так ≥ усуненн¤ своњми силами матер≥альноњ шкоди або компенсац≥¤ моральноњ шкоди.

ћожлива також видача достатн≥х гарант≥й в≥дшкодуванн¤ збитк≥в в обумовлений терм≥н або часткова в≥дмова потерп≥лого в≥д матер≥альних та моральних вимог до винноњ особи. јле потерп≥лому необх≥дно розТ¤снити, що головною умовою зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, ¤ка спричинила йому збитки, Ї його (потерп≥лого) волеви¤вленн¤. ѕосл≥дуюче невиконанн¤ іарант≥й не буде п≥дставою дл¤ скасуванн¤ р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ ≥ подальше задоволенн¤ матер≥альних вимог можливе лише у цив≥льному пор¤дку.

 омпенсац≥¤ за спричинену шкоду повинна бути достатньою з точки зору не особи, що вчинила злочин, а самого потерп≥лого.

8. “≥льки сукупн≥сть вс≥х чотирьох розгл¤нутих п≥дстав складаЇ умову дл¤ зв≥льненн¤ особи, ¤ка вчинила злочин, в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_46}ст. 46.

√оловною умовою дл¤ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вказаною статтею закон вважаЇ саме порозум≥нн¤ винного з потерп≥лим, повне розвТ¤занн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ, а не Ув≥дкупФ заможного злочинц¤ в≥д покаранн¤. ¬≥дшкодуванн¤ збитк≥в виступаЇ ¤к умова такого зв≥льненн¤ при вимогах потерп≥лого щодо њх компенсац≥њ.

9. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_46}ст. 46 зд≥йснюЇтьс¤ виключно судом у пор¤дку, передбаченому ст. []{4_23_8}7-1, []{4_23_11}8  ѕ  ”крањни. ѕри на¤вност≥ вказаних причин воно Ї обовТ¤зковим ≥ не обумовлюЇтьс¤ виконанн¤м будь-¤ких д≥й п≥сл¤ судового р≥шенн¤.

</s46>

<s47>

—татт¤ 47.«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею особи на поруки

1. ќсобу, ¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥ та щиро пока¤лас¤, може бути зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ з передачею њњ на поруки колективу п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ за њхн≥м клопотанн¤м за умови, що вона прот¤гом року з дн¤ передач≥ њњ на поруки виправдаЇ дов≥ру колективу, не ухил¤тиметьс¤ в≥д заход≥в виховного характеру та не порушуватиме громадського пор¤дку.

2. ” раз≥ порушенн¤ умов передач≥ на поруки особа прит¤гаЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинений нею злочин.

1. „инним  одексом залишений такий вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤к передача винноњ особи, ¤ка працюЇ або вчитьс¤, на поруки колективу п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ, що дозвол¤Ї залучити громадськ≥сть до справи перевихованн¤ правопорушника, б≥льш ефективного його виправленн¤. “аким чином, з одного боку забезпечуЇтьс¤ контроль за повед≥нкою особи, що вчинила злочин, зд≥йсненн¤ заход≥в виховного характеру у колектив≥. « ≥ншого боку Ч дов≥ра колективу стаЇ стимулом дл¤ нењ, що спонукаЇ до виправленн¤.

2. []{1_47}—т. 47 перел≥чуЇ п≥дстави зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею особи на поруки, до ¤ких в≥днос¤тьс¤:

Ч вчиненн¤ злочину невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥ ([]{1_12}пп. 2, 3 ст. 12);

Ч вчиненн¤ злочину вперше;

Ч щире ка¤тт¤.

3. ќсобою, ¤ка вперше вчинила злочин вважаЇтьс¤:

Ч ран≥ше не судима особа;

Ч така, в≥дносно ¤коњ немаЇ порушеноњ крим≥нальноњ справи;

Ч судим≥сть ¤коњ погашена або зн¤та в передбаченому законом пор¤дку;

Ч така, що ран≥ше зв≥льн¤лась в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у в≥дпов≥дност≥ з чинним на той час законом.

4. ѕро щире пока¤нн¤ св≥дчать: зТ¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м, щиросердечне визнанн¤ вини, спри¤нн¤ розкриттю чи розсл≥дуванню злочину, в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ шкоди та ≥нш≥ позитивн≥ д≥њ, що п≥дтверджують глибоке усв≥домленн¤ хибност≥ своЇњ повед≥нки.

5. Ќа¤вн≥сть перел≥чених п≥дстав надаЇ можлив≥сть зв≥льнити особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у раз≥ виконанн¤ певноњ процедури Ч клопотанн¤ колективу, де працюЇ або вчитьс¤ винна особа, про передачу њњ на перевихованн¤, а також в≥дсутн≥сть побажанн¤ винного щодо розгл¤ду його справи по сут≥ у судовому зас≥данн≥.

«азначене клопотанн¤ Ч це визначене у письмов≥й форм≥ мотивоване проханн¤ загальних збор≥в колективу за м≥сцем роботи чи навчанн¤ зв≥льнити особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, поручительство колективу, що ц¤ особа не допустить надал≥ сусп≥льно небезпечноњ повед≥нки, зобовТ¤занн¤ проводити з нею в≥дпов≥дну виховну роботу, своЇчасно пов≥домити компетентн≥ органи про перешкоди до виконанн¤ виховноњ функц≥њ (зв≥льненн¤ з роботи, л≥кв≥дац≥¤ п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ або установи, зак≥нченн¤ навчанн¤, невиконанн¤ особою умов, за ¤кими вона була вз¤та на поруки тощо).

6. ’арактерною особлив≥стю такого зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї умовний його характер, у звТ¤зку з чим набуваЇ актуальност≥ повед≥нка винного п≥сл¤ зв≥льненн¤. “обто, особа умовно не прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, а вир≥шенн¤ цього питанн¤ остаточно проводитьс¤ на прот¤з≥ року з дн¤ винесенн¤ р≥шенн¤ про передачу на поруки. ” раз≥ порушенн¤ умов передач≥ на поруки у передбаченому законом пор¤дку вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ про прит¤гненн¤ њњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ([]{1_47}ч. 2 ст. 47).

7. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею на поруки в певн≥й м≥р≥ схоже з≥ зв≥льненн¤м в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м та зазначенн¤м ≥спитового строку ([]{1_75}ст. 75). јле суттЇва р≥зниц¤ м≥ж ними не т≥льки в п≥дставах та терм≥ну ≥спитового строку, але й в насл≥дках цих процесуальних р≥шень. «авд¤ки зв≥льненню в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ в раз≥ виконанн¤ його умов особа вважаЇтьс¤ несудимою та такою, що злочин не вчин¤ла. ћ≥ж тим []{1_75}ст. 75 передбачаЇ засудженн¤ особи за злочин та зв≥льненн¤ њњ в≥д призначеного судом покаранн¤.

8. ѕ≥дстави дл¤ прит¤гненн¤ на прот¤з≥ року до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ в≥дданого колективу на поруки вказан≥ у []{1_47}ст. 47, а саме: невиправданн¤ дов≥ри колективу, ухиленн¤ в≥д заход≥в виховного характеру, порушенн¤ громадського пор¤дку. Ќевиправданн¤м дов≥ри колективу та ухиленн¤м в≥д заход≥в виховного характеру Ї недодержанн¤ даних колективу об≥ц¤нок щодо своЇњ повед≥нки, порушенн¤ трудовоњ дисципл≥ни (прогули, л≥нуванн¤), самов≥льне залишенн¤ роботи, пи¤цтво, вживанн¤ наркотик≥в, бешкетуванн¤ тощо. ўо стосуЇтьс¤ порушенн¤ громадського пор¤дку, то про це можуть св≥дчити складен≥ компетентними органами та реал≥зован≥ у належному пор¤дку акти, рапорти, постанови про прит¤гненн¤ до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ та ≥нш≥ процесуальн≥ документи.

9.  рим≥нально-правов≥ насл≥дки невдалого поручительства колективу покладаютьс¤ на винну особу. якщо колектив на прот¤з≥ року переконаЇтьс¤, що вз¤та на поруки особа не виправдала його дов≥рТ¤, в≥н маЇ в≥дмовитись в≥д свого поручительства ([]{4_23_17}ст. 13  ѕ  ”крањни). “ака в≥дмова у вигл¤д≥ протоколу загальних збор≥в колективу направл¤Їтьс¤ в той орган, ¤кий передавав особу на поруки. ” протокол≥ необх≥дно ірунтовно викласти причини в≥дмови: описанн¤ вчинених порушень, заходи виховного впливу, ¤к≥ застосовувались дл¤ перевихованн¤ ц≥Їњ людини, реагуванн¤ на них з боку вз¤того на поруки. ѕри на¤вност≥ документ≥в, що п≥дтверджують негативну повед≥нку вказаноњ особи (протоколи, акти про порушенн¤ громадського пор¤дку, накази тощо), вони прикладаютьс¤ до протоколу загальних збор≥в. ¬≥дновленн¤ справи проводитьс¤ у касац≥йному пор¤дку, передбаченому []{4_23_430}ст. 383Ч395  ѕ  ”крањни.

10. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, що вчинила злочин, зд≥йснюЇтьс¤ за постановою прокурора або сл≥дчого за згодою прокурора виключно судом ≥ при на¤вност≥ вс≥х формальних п≥дстав дл¤ нього не носить обовТ¤зкового характеру. ÷е право суду, а не його обовТ¤зок.

¬ир≥шуючи питанн¤ про можлив≥сть виправленн¤ та перевихованн¤ в колектив≥ особи, ¤ка вчинила злочин, без прит¤гненн¤ њњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, суд може вз¤ти до уваги:

Ч обставини вчиненн¤ злочину та ступ≥нь вини;

Ч дан≥, що характеризували особу до вчиненн¤ злочину;

Ч психоф≥зичн≥ њњ особливост≥;

Ч обставини, що св≥дчать про д≥йсний осуд свого вчинку, а не вимушене визнанн¤ своЇњ вини заради зв≥льненн¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥;

Ч повед≥нку винноњ особи п≥сл¤ збор≥в член≥в колективу про вз¤тт¤ на поруки до судового розгл¤ду справи;

Ч факт застосуванн¤ ран≥ше до винноњ особи одного з вид≥в зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинений злочин;

Ч п≥дх≥д до прийн¤тт¤ колективом р≥шенн¤ про передачу йому винноњ особи дл¤ перевихованн¤ (в≥дпов≥дальний чи формальний).

11. ” р≥шенн≥ про зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з передачею на поруки колективу суд визначаЇ умови, ¤к≥ ставить колектив прац≥внику, а також вимоги до кер≥вництва п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ в≥дносно додержанн¤ умов у колектив≥, ¤к≥ дозвол¤ють останньому виконати св≥й обовТ¤зок або своЇчасно пов≥домити в≥дпов≥дн≥ органи про неспроможн≥сть колективу впливати на повед≥нку вз¤тоњ на поруки особи.

</s47>

<s48>

—татт¤ 48.«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку ≥з зм≥ною обстановки

ќсобу, ¤ка вперше вчинила злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥, може бути зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо буде визнано, що на час розсл≥дуванн¤ або розгл¤ду справи в суд≥ внасл≥док зм≥ни обстановки вчинене нею д≥¤нн¤ втратило сусп≥льну небезпечн≥сть або ц¤ особа перестала бути сусп≥льно небезпечною.

1. «азначене в []{1_48}ст. 48 зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ застосовуЇтьс¤, в першу чергу, при на¤вност≥ основних умов, що вказан≥ в []{1_47}ст. 47, а саме:

Ч щодо д≥¤нн¤, ¤ке маЇ ознаки злочину, насл≥дки ¤кого не були т¤жкими;

Ч щодо особи, що вчинила злочин вперше.

ўо стосуЇтьс¤ ступеню т¤жкост≥ злочину, то в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю статтею зв≥льн¤ютьс¤ особи, що вчинили злочин невеликоњ та середньоњ т¤жкост≥ ([]{1_12}ч. 2, 3 ст. 12). ¬чиненн¤ вказаною особою злочину вперше означаЇ в≥дсутн≥сть судимост≥ за ран≥ше вчинений злочин та порушеноњ проти нењ крим≥нальноњ справи (див. коментар до []{1_45}п. 2 ст. 45).

2. ѕри на¤вност≥ вказаних вище п≥дстав прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ може вважатис¤ недоц≥льним в умовах певних зм≥н обстановки, що настали на час розсл≥дуванн¤ справи або њњ судового розгл¤ду.

[]{1_48}—т. 48 передбачаЇ дв≥ самост≥йн≥, хоча ≥ наближен≥ одна до одноњ зм≥ни обстановки:

Ч настанн¤ умов, коли в значн≥й м≥р≥ зм≥нюЇтьс¤ у¤ва про сусп≥льну небезпеку вчиненого д≥¤нн¤;

Ч втрата сусп≥льноњ небезпечност≥ особою, ¤ка його вчинила.

3. ўо стосуЇтьс¤ втрати сусп≥льноњ небезпечност≥ д≥¤нн¤ зм≥на обстановки може виразитис¤ у:

Ч значних зм≥нах у соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних, моральних умовах житт¤ сусп≥льства в масштабах вс≥Їњ крањни;

Ч суттЇвих зм≥нах умов житт¤ групи людей (у рег≥он≥, на п≥дприЇмств≥, в установ≥, у трудовому колектив≥).

÷≥ зм≥ни впливають на сусп≥льну правосв≥дом≥сть, ¤ка в нових умовах не сприймаЇ ¤к сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, вчинене в ≥нших обставинах, ¤ке становило значну небезпеку дл¤ сусп≥льства в момент вчиненн¤. «м≥ни обстановки повинн≥ бути наст≥льки суттЇвими, що п≥д њх впливом в≥дпадаЇ сусп≥льна небезпека не ¤когось конкретного д≥¤нн¤, а вс≥х злочин≥в даного виду.

Ќаприклад, в умовах проведенн¤ економ≥чних реформ в ”крањн≥ ще до прийн¤тт¤ чинного  одексу, де не передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за спекул¤ц≥ю, порушенн¤ правил про валютн≥ операц≥њ справи ц≥Їњ категор≥њ закривались з ц≥Їњ п≥дстави.

«м≥на обстановки, що т¤гне за собою усуненн¤ сусп≥льноњ небезпеки д≥¤нн¤, може ви¤вл¤тис¤ у зникненн≥ особливих умов м≥сц¤ та часу, що надали д≥¤нню злочинного характеру. Ќаприклад, не може вважатис¤ сусп≥льно небезпечною ловл¤ риби у заборонених м≥сц¤х, ¤кщо надто зростаюче погол≥вТ¤ в умовах недостатност≥ корм≥в знаходитьс¤ на меж≥ масовоњ погибел≥, або з урахуванн¤м цих обставин в≥длов риби в цих м≥сц¤х невдовз≥ п≥сл¤ цього був дозволений оф≥ц≥йно.

4. ¬трата сусп≥льноњ небезпечност≥ д≥¤нн¤ зовс≥м не означаЇ в≥дсутност≥ п≥дстав крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, бо на час вчиненн¤ д≥¤нн¤ складало склад злочину та було п≥дставою щодо крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ≤ ц¤ п≥дстава збереглась, оск≥льки крим≥нальний закон не зм≥нивс¤ ≥ д≥¤нн¤ продовжуЇ формально залишатись протиправним. “ому дл¤ застосуванн¤ []{1_48}ст. 48 необх≥дно встановити, в чому конкретно виразилась зм≥на обстановки ≥ чому вона пот¤гла за собою втрату сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого д≥¤нн¤.

5. Ќайб≥льш поширеною Ї зм≥на обстановки в житт≥ конкретноњ людини, ¤ка св≥дчить про втрату ц≥Їю особою сусп≥льноњ небезпеки. «м≥на обстановки розум≥Їтьс¤ при цьому вузько: вона стосуЇтьс¤ умов житт¤ та д≥¤льност≥ особи ¤к у момент скоЇнн¤ нею злочину, так ≥ п≥сл¤ цього. ѕро втрату сусп≥льноњ небезпеки особою, що вчинила злочин, св≥дчать не т≥льки обТЇктивн≥ умови њњ житт¤ (зовн≥шн≥), але й правильна, обТЇктивна оц≥нка своЇњ повед≥нки п≥сл¤ вчиненн¤ злочину, а також спос≥б житт¤ та сумл≥нне виконанн¤ своњх профес≥йних та громадських обовТ¤зк≥в (приватн≥). «береженн¤ сусп≥льноњ небезпечност≥ д≥¤нн¤ у такому випадку не Ї перешкодою зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ’арактер зм≥н, що пройшли в обстановц≥, в ¤к≥й знаходитьс¤ особа, можуть бути р≥зними, але у вс≥х випадках вони повинн≥ розривати ту сукупн≥сть чинник≥в та умов, в ¤ких було вчинено злочин. ћова йде про так≥ зм≥ни в њњ особистост≥, ¤к≥ довод¤ть факт виправленн¤ ≥ св≥дчать про в≥рог≥дн≥сть невчиненн¤ нею злочин≥в у майбутньому.

Ќайб≥льш типовими ситуац≥¤ми, коли зм≥на обстановки повТ¤зана з зовн≥шн≥ми умовами, Ї, наприклад, перебуванн¤ особи на час розсл≥дуванн¤ чи розгл¤ду справи судом в арм≥њ, в ≥ншому трудовому колектив≥ або колектив≥ учн≥в, усуненн¤ з посади тощо.

«м≥ною умов, повТ¤заних з особою злочинц¤, можуть вважатис¤, наприклад, одруженн¤, розрив в≥дносин з крим≥нальним середовищем, п≥д впливом ¤кого був вчинений злочин, роз≥рванн¤ шлюбних в≥дносин, ускладненн¤ ¤ких стало психолог≥чною причиною злочину, т¤жке захворюванн¤, ваг≥тн≥сть, вчиненн¤ корисного або героњчного поступку, ¤к≥ св≥дчать про втрату особою, що вчинила злочин, сусп≥льноњ небезпеки.

6. ÷ю п≥дставу зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ треба в≥др≥зн¤ти в≥д д≥йового ка¤тт¤ ([]{1_45}ст. 45), зТ¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м, активного спри¤нн¤ розкриттю злочину, тобто обставин, що помТ¤кшують в≥дпов≥дальн≥сть ([]{1_66}ст. 66). ќстанн≥ передбачають, в основному, позитивну повед≥нку винноњ особи у взаЇмов≥дносинах з правоохоронними органами та судом. ƒл¤ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_48}ст. 48 маЇ бути саме втрата винним сусп≥льноњ небезпечност≥ внасл≥док зм≥ни обстановки.

7. ¬край недопустимим Ї розширене тлумаченн¤ вказаноњ норми закону, оск≥льки це може привести до безп≥дставного зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, що вчинили злочин. Ќаприклад, не можна вважати зм≥ною обстановки факт в≥дбутт¤ покаранн¤ особою в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ за ≥нш≥ вчинен≥ ним злочини. ѕо зм≥сту закону головним дл¤ зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї та обставина, що особа, ¤ка вчинила сусп≥льно небезпечний злочин, перестала бути сусп≥льно небезпечною. ѕеребуванн¤ ж особи в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ та в≥дбутт¤ нею покаранн¤ за вчиненн¤ злочину не може св≥дчити про те, що вона позбавилась небезпечних дл¤ сусп≥льства звичок.

8. ¬казаний вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї факультативним. “обто це Ї право, а не обовТ¤зок суду. ѕри цьому суд враховуЇ також характер вчиненого злочину, т¤жк≥сть завданоњ шкоди, час, що пройшов з моменту вчиненн¤ злочину, а також важлив≥сть обставин, що св≥дчать про зм≥ну обстановки та усуненн¤ сусп≥льноњ небезпеки д≥¤нн¤ або особи, що його вчинила.

9. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ Ї остаточним ≥ безумовним, тобто не ставитьс¤ у залежн≥сть в≥д наступноњ повед≥нки особи, що зв≥льн¤Їтьс¤ або в≥д будь-¤ких ≥нших обставин та умов.

10. «в≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_48}ст. 48 зд≥йснюЇтьс¤ лише судом у пор¤дку, передбаченому []{4_23_7}ст. 7  ѕ  ”крањни, на момент розгл¤ду ¤ким ≥ даЇтьс¤ оц≥нка зм≥ни обстановки.

</s48>

<s49>

—татт¤ 49.«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥

1. ќсоба зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо з дн¤ вчиненн¤ нею злочину ≥ до дн¤ набранн¤ вироком законноњ сили минули так≥ строки:

1) два роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥, за ¤кий передбачене покаранн¤ менш суворе, н≥ж обмеженн¤ вол≥;

2) три роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥, за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥;

3) пТ¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину середньоњ т¤жкост≥;

4) дес¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ т¤жкого злочину;

5) пТ¤тнадц¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ особливо т¤жкого злочину.

2. ѕереб≥г давност≥ зупин¤Їтьс¤, ¤кщо особа, що вчинила злочин, ухилилас¤ в≥д сл≥дства або суду. ” цих випадках переб≥г давност≥ в≥дновлюЇтьс¤ з дн¤ зТ¤вленн¤ особи ≥з з≥знанн¤м або њњ затриманн¤. ” цьому раз≥ особа зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо з часу вчиненн¤ злочину минуло пТ¤тнадц¤ть рок≥в.

3. ѕереб≥г давност≥ перериваЇтьс¤, ¤кщо до зак≥нченн¤ зазначених у частинах перш≥й та друг≥й ц≥Їњ статт≥ строк≥в особа вчинила новий злочин середньоњ т¤жкост≥, т¤жкий або особливо т¤жкий злочин. ќбчисленн¤ давност≥ в цьому раз≥ починаЇтьс¤ з дн¤ вчиненн¤ нового злочину. ѕри цьому строки давност≥ обчислюютьс¤ окремо за кожний злочин.

4. ѕитанн¤ про застосуванн¤ давност≥ до особи, що вчинила особливо т¤жкий злочин, за ¤кий зг≥дно ≥з законом може бути призначено дов≥чне позбавленн¤ вол≥, вир≥шуЇтьс¤ судом. якщо суд не визнаЇ за можливе застосувати давн≥сть, дов≥чне позбавленн¤ вол≥ не може бути призначено ≥ зам≥н¤Їтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на певний строк.

5. ƒавн≥сть не застосовуЇтьс¤ у раз≥ вчиненн¤ злочин≥в проти миру та безпеки людства, передбачених у []{1_437}статт¤х 437Ч439 ≥ []{1_442}частин≥ перш≥й статт≥ 442 цього  одексу.

1. ѕ≥д давн≥стю прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ розум≥Їтьс¤ зак≥нченн¤ вказаних у крим≥нальному закон≥ строк≥в п≥сл¤ вчиненн¤ злочину, внасл≥док чого особа, ¤ка його вчинила, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

2. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю статтею зд≥йснюЇтьс¤ не тому, що вчинене не м≥стить ознак злочину, а тому що через тривалий пром≥жок часу, ¤к правило, маЇ значно менший громадський резонанс та суттЇвим чином в≥дбиваЇтьс¤ на дос¤гненн≥ мети покаранн¤. „им менше цей строк, тим ефективн≥ше реал≥зуЇтьс¤ ≥де¤ нев≥дворотност≥ покаранн¤, дос¤гаютьс¤ ц≥л≥ загального ≥ спец≥ального запоб≥ганн¤. Ќавпаки, сплив значного часу послаблюЇ виховне ≥ запоб≥жне значенн¤ покаранн¤, а в р¤д≥ випадк≥в робить застосуванн¤ його недоц≥льним ≥ таким, що суперечить принципу гуман≥зму. ќсоба, ¤ка в минулому вчинила злочин, може виправитис¤, тому з часом розсл≥дуванн¤ справи правильний розгл¤д њњ судом стаЇ утрудненим, а ≥нколи нав≥ть неможливим.

3. ƒл¤ застосуванн¤ ≥нституту давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ необх≥дна на¤вн≥сть наступних передбачених законом умов:

Ч сплив встановлених []{1_49}ст. 49 строк≥в;

Ч в≥дсутн≥сть обставин, що порушують њх переб≥г;

Ч згода обвинуваченого на зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю п≥дставою.

4. «аконом передбачено два види строк≥в давност≥: диференц≥йований, тривал≥сть ¤кого залежить в≥д т¤жкост≥ вчиненого злочину, та загальний дл¤ вс≥х злочин≥в 15-р≥чний строк дл¤ ос≥б, ¤к≥ переховуютьс¤ в≥д сл≥дства або суду.

5. “ривал≥сть строк≥в давност≥ по чинному крим≥нальному законодавству, на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року, в основному, поставлена у залежн≥сть не в≥д строку покаранн¤, передбаченого законом за вчинений злочин, а в≥д класиф≥кац≥њ злочин≥в, передбачених []{1_12}ст. 12.

«г≥дно з≥ []{1_49}ст. 49 особа, що вчинила злочин, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо з дн¤ вчиненн¤ нею злочину ≥ до дн¤ набранн¤ вироком законноњ сили минули так≥ строки:

Ч два роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥, за ¤кий передбачено покаранн¤ менш суворе, н≥ж обмеженн¤ вол≥;

Ч три роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥, за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥;

Ч пТ¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину середньоњ т¤жкост≥;

Ч дес¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ т¤жкого злочину;

Ч пТ¤тнадц¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ особливо т¤жкого злочину.

ѕри вчиненн≥ к≥лькох злочин≥в, р≥зних по т¤жкост≥, строки давност≥ дл¤ кожного з них визначаютьс¤ на загальних п≥дставах ≥ можуть бути р≥зними за тривал≥стю.

6. „инним  одексом на в≥дм≥ну в≥д попереднього встановлено правила обчисленн¤ строк≥в давност≥. ѕочаток обчисленн¤ Ч день вчиненн¤ злочину, к≥нець Ч набранн¤ вироком законноњ сили. “обто будь-¤к≥ процесуальн≥ д≥њ по прит¤гненню особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не припин¤ють сплив строк≥в давност≥. ќбчисленн¤ њх проводитьс¤ аж до набранн¤ вироком суду законноњ сили у пор¤дку, передбаченому []{4_23_458}ст. 401  ѕ  ”крањни.

ƒнем вчиненн¤ злочину вважаЇтьс¤ такий, упродовж ¤кого винний зд≥йснив д≥¤нн¤, що входить до обТЇктивноњ сторони складу злочину, незалежно в≥д того, Ї цей склад формальним чи матер≥альним. Ќаприклад, при вчиненн≥ такого злочину з матер≥альним складом ¤к умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, що спричинило смерть потерп≥лого, днем вчиненн¤ злочину вважаЇтьс¤ день спричиненн¤ смертельного ураженн¤, а не день юридичних насл≥дк≥в злочину, ¤кий може настати через значний пром≥жок часу п≥сл¤ вчиненн¤ д≥¤нн¤.

7. ѕевну складн≥сть дл¤ визначенн¤ дн¤ вчиненн¤ злочину маЇ питанн¤ про обчисленн¤ строк≥в давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ триваючих та продовжуваних злочин≥в. ƒавн≥сть крим≥нального пересл≥дуванн¤ необх≥дно обчислювати з моменту фактичного припиненн¤ триваючих злочин≥в, що характеризуютьс¤ безперервним зд≥йсненн¤м злочинного д≥¤нн¤, по власн≥й вол≥ винного (наприклад, при службов≥й недбалост≥ Ч добров≥льне виконанн¤ винним тих самих обовТ¤зк≥в, ¤кими ран≥ше в≥н нехтував, за¤ва ≥з з≥знанн¤м тощо) або всупереч вол≥ винного (затриманн¤ органами влади, порушенн¤ крим≥нальноњ справи та ≥н.).

ўо стосуЇтьс¤ продовжуваних злочин≥в, ¤к≥ характеризуютьс¤ багаторазов≥стю вчинених винних д≥¤нь, строк давност≥ њх обчислюЇтьс¤ з моменту вчиненн¤ останнього злочинного д≥¤нн¤, з числа тих, ¤к≥ складають продовжуваний злочин (наприклад, останн≥й випадок безп≥дставного одержанн¤ пенс≥њ у звТ¤зку з поданн¤м п≥дробленого документа з метою розкраданн¤).

“аким чином, при вчиненн≥ ≥ триваючих, ≥ продовжуваних злочин≥в сплив строку давност≥ починаЇтьс¤ з моменту фактичного, а не юридичного зак≥нченн¤ злочину.

8. ѕри вчиненн≥ крим≥нально караного готуванн¤ або замаху при в≥дсутност≥ добров≥льноњ в≥дмови в≥д вчиненн¤ злочину строк давност≥ починаЇ спливати з моменту припиненн¤ попередньоњ злочинноњ д≥¤льност≥. ƒл¤ сп≥вучасник≥в злочину строк давност≥ обчислюЇтьс¤ з дн¤ вчиненн¤ злочинного д≥¤нн¤ виконавцем.

9. —трок давност≥ обчислюЇтьс¤ календарними роками (у випадку зупиненн¤ строку Ч також м≥с¤ц¤ми ≥ дн¤ми) ≥ зак≥нчуЇтьс¤ через передбачене []{1_49}ст. 49 число рок≥в у 00.00 годин останнього дн¤ в≥дпов≥дного року. Ќаприклад, строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за злочин середньоњ т¤жкост≥, вчинений 1 вересн¤ 2001 р., зак≥нчитьс¤ в 00.00 годин 1 вересн¤ 2006 р.

10. ” звТ¤зку з прийн¤тт¤м чинного  одексу, що вн≥с зм≥ни у крим≥нальний закон, при обчисленн≥ строк≥в давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ в≥н застосовуЇтьс¤ в б≥к помТ¤кшенн¤ за конкретний злочин. якщо ж новий закон посилюЇ покаранн¤, строк давност≥ за такою ж умовою обчислюЇтьс¤ з урахуванн¤м закону, що д≥¤в на час вчиненн¤ злочину або приймавс¤ (зм≥нювавс¤) п≥сл¤ вчиненн¤ злочину до набранн¤ чинност≥ нового  рим≥нального кодексу ”крањни.

11. ѕереб≥г строку давност≥ виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть при умов≥, що сплив строку давност≥ не був порушений. ¬раховуючи соц≥альне призначенн¤ цього ≥нституту крим≥нального права, законодавець передбачаЇ випадки, коли переб≥г давност≥ зупин¤Їтьс¤ у раз≥ ухиленн¤ винноњ особи в≥д сл≥дства або суду ([]{1_49}ч. 2 ст. 49) та перериваЇтьс¤, ¤кщо до спливу передбаченого законом строку особа вчинила новий злочин ([]{1_49}ч. 3 ст. 49).

12. ѕ≥д ухиленн¤м в≥д сл≥дства та суду сл≥д розум≥ти будь- ¤к≥ умисн≥ д≥њ, що зд≥йснюЇ особа, з метою уникнути крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчинене д≥¤нн¤, ¤ке ставить органи попереднього сл≥дства або суд перед необх≥дн≥стю орган≥зувати спец≥альн≥ заходи розшуку на територ≥њ нашоњ крањни, заруб≥жних крањн або ¤коњсь обмеженоњ м≥сцевост≥. “акою, що ухил¤Їтьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥, можна визнавати особу, ¤ка вчинила втечу п≥сл¤ затриманн¤, порушила п≥дписку про невињзд або, здогадавшись, що буде прит¤гнута до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, переховуЇтьс¤, перейшла на нелегальне становище та утруднила виклик њњ органами сл≥дства чи судом. “обто особою, що ухил¤Їтьс¤ в≥д сл≥дства або суду вважаЇтьс¤ ≥ така, що поки не Ї обвинуваченою або п≥дозрюваною у вчиненн≥ злочину, але викликана дл¤ допиту ≥ не зТ¤вилась до сл≥дчого або в суд у звТ¤зку з вчиненим нею злочином.

Ќе може визнаватис¤ такою, що ухил¤Їтьс¤ в≥д сл≥дства чи суду особа, що вчинила злочин, про ¤кий ще нев≥домо правоохоронним органам, а також особа, причетн≥сть ¤коњ до вчиненого злочину ще не встановлена.

13. «упиненн¤ строку давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ означаЇ, що переб≥г його припин¤Їтьс¤ на весь час, упродовж ¤кого особа, що вчинила злочин, ухил¤лась в≥д сл≥дства або суду. ѕ≥сл¤ затриманн¤ особи або њњ зТ¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м переб≥г строку давност≥ поновлюЇтьс¤ з дн¤ затриманн¤ або зТ¤вленн¤ до правоохоронних орган≥в. ” такому раз≥ час, що сплинув до моменту ухиленн¤ в≥д сл≥дства або суду, п≥дсумовуЇтьс¤ до часу, що пройшов п≥сл¤ затриманн¤ особи або њњ зТ¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м. якщо така сума часу до моменту набранн¤ вироком законноњ сили становить 15 рок≥в ≥ давн≥сть не була перервана вчиненн¤м нового злочину, особа зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ” даному випадку закон передбачаЇ недиференц≥йований, загальний дл¤ вс≥х строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, що ухил¤ютьс¤ в≥д сл≥дства ≥ суду. ‘акт св≥домого ухиленн¤ особи в≥д в≥дпов≥дальност≥ св≥дчить про те, що вона залишаЇтьс¤ сусп≥льно небезпечною ≥ це обумовлюЇ необх≥дн≥сть б≥льш суворого п≥дходу до нењ при вир≥шенн≥ питанн¤ про давн≥сть прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

14. ѕереб≥г строку давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ перериваЇтьс¤, ¤кщо особа вчинила новий злочин.

”мовами такого перериванн¤ строк≥в давност≥ та особливост¤ми насл≥дк≥в, ¤к≥ випливають з цього, Ї наступн≥:

Ч новий злочин, вчинений особою, повинен бути середньоњ т¤жкост≥, т¤жким або особливо т¤жким. якщо особою був вчинений злочин невеликоњ т¤жкост≥, строк давност≥ за перший злочин продовжуЇ спливати, ¤к ≥ дос≥, а строк давност≥ крим≥нального пересл≥дуванн¤ за новий злочин починаЇ спливати самост≥йно, незалежно в≥д першого злочину. Ќаприклад, ¤кщо особа спочатку вчинила п≥дм≥ну дитини ([]{1_148}ст. 148), то вчиненн¤ у подальшому зловживанн¤ оп≥кунськими правами ([]{1_167}ст. 167) не перериваЇ переб≥гу 5-р≥чного строку давност≥ щодо першого злочину, оск≥льки другий злочин за класиф≥кац≥Їю ([]{1_12}ст. 12) в≥дноситьс¤ до злочин≥в невеликоњ т¤жкост≥. —трок давност≥ за другий злочин починаЇ спливати з дн¤ його вчиненн¤;

Ч вчиненн¤ нового злочину середньоњ т¤жкост≥, т¤жкого або особливо т¤жкого злочину перериваЇ сплив ¤к диференц≥йованих строк≥в давност≥, вказаних у []{1_49}ч. 1 ст. 49, так ≥ 15-р≥чного загального дл¤ вс≥х строку давност≥ щодо ос≥б, ¤к≥ ухил¤ютьс¤ в≥д сл≥дства та суду, передбачений []{1_49}ч. 2 ст. 49;

Ч у раз≥ перериванн¤ строку давност≥ у звТ¤зку з вчиненн¤м нового злочину частина строку давност≥, що спливла до моменту вчиненн¤ нового злочину, втрачаЇ своЇ значенн¤ ≥ не враховуЇтьс¤. ќбчисленн¤ давност≥ у цьому випадку починаЇтьс¤ з моменту вчиненн¤ нового злочину одночасно, паралельно та самост≥йно щодо кожного з них. Ќаприклад, особа, що схил¤ла неповнол≥тн≥х до вживанн¤ одурманюючих засоб≥в ([]{1_324}ст. 324), до зак≥нченн¤ трир≥чного строку давност≥ умисно вбила свою новонароджену дитину ([]{1_117}ст. 117). ≤з часу останнього злочину наново починаЇтьс¤ переб≥г трир≥чного строку давност≥ за перший злочин та пТ¤тир≥чного строку давност≥ за другий. якщо п≥сл¤ вчиненн¤ другого злочину пройшов трир≥чний строк, особа п≥дл¤гаЇ зв≥льненню в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за схил¤нн¤ неповнол≥тн≥х до вживанн¤ одурманюючих засоб≥в, а коли мине 5-р≥чний строк, вона зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ за умисне вбивство своЇњ новонародженоњ дитини.

15. «г≥дно з []{1_49}ч. 4 ст. 49 питанн¤ про застосуванн¤ строку давност≥ до особи, що вчинила особливо т¤жкий злочин, за ¤кий зг≥дно ≥з законом може бути призначене дов≥чне позбавленн¤ вол≥, вир≥шуЇтьс¤ судом.

Ќеобх≥дн≥сть особливого законодавчого вир≥шенн¤ питанн¤ застосуванн¤ ≥нституту давност≥ за так≥ злочини обумовлена п≥двищеною сусп≥льною небезпечн≥стю особи, ¤ка його вчинила. «астосуванн¤ або незастосуванн¤ судом цього ≥нституту провадитьс¤ з урахуванн¤м особливостей справи, а також повед≥нки винного. «акон надаЇ суду право не застосовувати строк давност≥ лише у випадку, коли дов≥чне позбавленн¤ вол≥ (або смертна кара), ¤к вид покаранн¤, вказане у в≥дпов≥дн≥й статт≥ крим≥нального закону, що був чинним ¤к п≥д час вчиненн¤ злочину, або дов≥чне позбавленн¤ вол≥ п≥д час розгл¤ду у суд≥. якщо суд визнаЇ неможливим застосувати ≥нститут давност≥, в≥н все ж не може призначити так≥й особ≥ дов≥чне позбавленн¤ вол≥ та виносить вирок про призначенн¤ йому м≥ри покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на певний строк.

16.  р≥м вказаного вище факультативного пор¤дку незастосуванн¤ строку давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, закон, у в≥дпов≥дност≥ з нормами м≥жнародного права, передбачаЇ обовТ¤зкове незастосуванн¤ цього ≥нституту ([]{1_49}ч. 5 ст. 49) щодо ос≥б, що вчин¤ли злочини проти миру, безпеки людства, передбачен≥ []{1_437}ст. 437Ч439. ќсоби, що вчинили так≥ злочини, можуть бути прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ незалежно в≥д часу, що сплинув ≥з моменту його вчиненн¤, в тому числ≥ за порушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни, застосуванн¤ зброњ масового знищенн¤, геноцид, пос¤ганн¤ на житт¤ представника ≥ноземноњ держави, Ч з можливим призначенн¤м м≥ри покаранн¤ у вигл¤д≥ дов≥чного позбавленн¤ вол≥.

17. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з переб≥гом строку прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зд≥йснюЇтьс¤ виключно судом ≥ Ї обовТ¤зковим, за вин¤тком факультативного р≥шенн¤ суду щодо ос≥б, ¤к≥ вчинили особливо т¤жк≥ злочини, за ¤к≥ передбачена можлив≥сть призначенн¤ м≥ри покаранн¤ у вигл¤д≥ дов≥чного позбавленн¤ вол≥.

18. ѕор¤док зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ передбачений []{4_23_15}ст. 11-1 та []{4_23_8}ч. 3, 4 ст. 7-1  ѕ  ”крањни.

</s49>

</r9>

<r10>

–озд≥л ’ ѕќ ј–јЌЌя “ј …ќ√ќ ¬»ƒ»

<s50>

—татт¤ 50.ѕон¤тт¤ покаранн¤ та його мета

1. ѕокаранн¤ Ї заходом примусу, що застосовуЇтьс¤ в≥д ≥мен≥ держави за вироком суду до особи, визнаноњ винною у вчиненн≥ злочину, ≥ пол¤гаЇ в передбаченому законом обмеженн≥ прав ≥ свобод засудженого.

2. ѕокаранн¤ маЇ на мет≥ не т≥льки кару, а й виправленн¤ засуджених, а також запоб≥ганн¤ вчиненню нових злочин≥в ¤к засудженими, так ≥ ≥ншими особами.

3. ѕокаранн¤ не маЇ на мет≥ завдати ф≥зичних страждань або принизити людську г≥дн≥сть.

1. ѕокаранн¤ Ч це особлива форма державного примусу, що застосовуЇтьс¤ судом в≥д ≥мен≥ держави до особи, винноњ у вчиненн≥ злочину. ¬оно пол¤гаЇ у тому, що засуджений зазнаЇ певних втрат, передбачених д≥ючим крим≥нальним та виправно-трудовим законодавством, ≥ маЇ на мет≥ виправленн¤ та перевихованн¤ засуджених в дус≥ чесного ставленн¤ до прац≥, точного виконанн¤ закон≥в, поважанн¤ правил сп≥вжитт¤, а також запоб≥ганн¤ вчиненню нових злочин≥в ¤к засудженими, так ≥ ≥ншими особами ≥ т¤гне судим≥сть винного. ѕокаранн¤ Ч один з важливих крим≥нально-правових ≥нститут≥в, завд¤ки ¤кому значною м≥рою дос¤гаЇтьс¤ ефективн≥сть норм крим≥нального права.

—уть покаранн¤ пол¤гаЇ в тому, що засуджений зазнаЇ кари за вчинений злочин, тобто певних втрат ≥ обмежень. ÷е може виражатись в обмеженн≥ пересуванн¤ ≥ сп≥лкуванн¤ з ≥ншими членами сусп≥льства (при позбавленн≥ вол≥), права обирати р≥д трудовоњ д≥¤льност≥ на св≥й розсуд (при позбавленн≥ права займати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю), в матер≥альних обмеженн¤х (при виправних роботах, штраф≥, конф≥скац≥њ майна).

2.  ара виступаЇ ¤к один ≥з засоб≥в дл¤ дос¤гненн¤ виправноњ та превентивноњ мети покаранн¤. ѕор¤д з цим вона не Ї Їдиним засобом дл¤ дос¤гненн¤ такоњ мети. ѕокаранн¤ повТ¤зане також ≥з застосуванн¤м комплексу виховних, культурно-осв≥тн≥х та ≥нших заход≥в, направлених на перевихованн¤ засуджених.

 араючи ос≥б, винних у вчиненн≥ злочин≥в, судов≥ органи захищають охоронюван≥ законом особист≥ ≥нтереси громад¤н, њх орган≥зац≥й чи обТЇднань, держави ≥ сусп≥льства в ц≥лому. ¬ покаранн≥ вт≥люютьс¤ так≥ принципи, ¤к законн≥сть, гуман≥зм, р≥вн≥сть вс≥х перед законом незалежно в≥д раси, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань.

3. ѕокаранн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших форм державного примусу тим, що воно виступаЇ ¤к реал≥зац≥¤ крим≥нально-правових в≥дносин м≥ж особою, ¤ка вчинила злочин, та державою в особ≥ орган≥в правосудд¤ в широкому розум≥нн≥ цього слова ≥ призначаЇтьс¤ в≥д ≥мен≥ держави.

ћетою покаранн¤ Ї реал≥зац≥¤ соц≥альноњ справедливост≥, виправленн¤ та перевихованн¤ засудженого, запоб≥ганн¤ вчиненню засудженим нових злочин≥в.

ѕокаранн¤ не маЇ на мет≥ завдавати ф≥зичних страждань засуджен≥й особ≥ або принижувати њњ г≥дн≥сть. ÷е іарантуЇтьс¤ тим, що система покарань в крим≥нальному прав≥ ”крањни не знаЇ н≥ т≥лесних покарань, н≥ таких, ¤к≥ ганьбл¤ть людину.

</s50>

<s51>

—татт¤ 51.¬иди покарань

ƒо ос≥б, визнаних винними у вчиненн≥ злочину, судом можуть бути застосован≥ лише так≥ види покарань:

1) штраф;

2) позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу;

3) позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю;

4) громадськ≥ роботи;

5) виправн≥ роботи;

6) службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в;

7) конф≥скац≥¤ майна;

8) арешт;

9) обмеженн¤ вол≥;

10) триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в;

11) позбавленн¤ вол≥ на певний строк;

12) дов≥чне позбавленн¤ вол≥.

1. ¬казан≥ в статт≥ види покарань створюють систему, п≥д ¤кою розум≥Їтьс¤ передбачений крим≥нальним законом вичерпний перел≥к покарань, що розташован≥ у певному пор¤дку, залежно в≥д ступеню њх т¤жкост≥.

” перел≥к вид≥в покарань вв≥йшли формулюванн¤, що були ≥ у []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року: штраф, конф≥скац≥¤ майна, позбавленн¤ вол≥ на певний строк, дов≥чне позбавленн¤ вол≥. ” той же час, в чинному  одекс≥ назва де¤ких з них зм≥нена:

Ч зам≥сть Упозбавленн¤ в≥йськових, спец≥альних звань, ранг≥в, чин≥в, квал≥ф≥кац≥йних клас≥в ≥ державних нагородФ Ч Упозбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класуФ;

Ч зам≥сть Упозбавленн¤ права займати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стюФ Ч Упозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стюФ;

Ч зам≥сть Увиправних роб≥т без позбавленн¤ вол≥Ф Ч Увиправн≥ роботиФ;

Ч зам≥сть Унаправленн¤ в дисципл≥нарний батальйонФ Ч Утриманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥вФ.

¬веден≥ нов≥ види покарань: громадськ≥ роботи, службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, арешт, обмеженн¤ вол≥.

¬иключен≥ так≥ види покарань, ¤к громадська догана та позбавленн¤ батьк≥вських прав.

[]{1_51}—т. 51 повинна застосовуватись з урахуванн¤м []{1_98}ст. 98, ¤ка встановлюЇ перел≥к вид≥в покарань, що призначаютьс¤ неповнол≥тн≥м злочинц¤м.

2. «б≥льшенн¤ перел≥ку вид≥в покарань у чинному  одекс≥ та њх розмањтт¤ обумовлене конкретними ≥сторичними факторами, що склалис¤ на час його прийн¤тт¤, а саме особливост¤ми соц≥альних, пол≥тичних, економ≥чних та культурних правов≥дносин, ≥ покликане створити передумови дл¤ дос¤гненн¤ мети покаранн¤, що заф≥ксована у []{1_50}ч. 2 ст. 50. ÷е в≥дображаЇ загальну тенденц≥ю розвитку ≥нституту покаранн¤: застосуванн¤ суворих вид≥в покарань за т¤жк≥ злочини ≥ водночас розширенн¤ сфери застосуванн¤ покарань, не повТ¤заних з позбавленн¤м вол≥ стосовно менш небезпечних злочин≥в.

3. —истема вид≥в покарань Ї в≥дкритою, зм≥нюваною у залежност≥ в≥д конкретних ≥сторичних етап≥в житт¤ крањни, що ви¤вл¤Їтьс¤ через правотворч≥сть законодавц¤ у њњ зм≥нах. јле стосовно правоохоронних, правозастосовчих орган≥в, навпаки, Ї замкненою, обовТ¤зковою та завершеною, що не п≥дл¤гаЇ будь- ¤ким зм≥нам, скороченн¤м, доповненн¤м та забезпечуЇ Їдн≥сть караноњ пол≥тики. ƒл¤ суду, ¤кий Їдиний маЇ право п≥ддати крим≥нальному покаранню особу, визнану винною у вчиненн≥ злочину, в законодавств≥ встановлен≥ обовТ¤зков≥ меж≥ та пор¤док застосуванн¤ окремих вид≥в покарань (наприклад, про позбавленн¤ вол≥ на певний строк йдетьс¤ у []{1_63}ст. 63, про дов≥чне позбавленн¤ вол≥ Ч у []{1_64}ст. 64 та щодо ≥нших Ч у []{1_53}ст. 53Ч62). –азом з тим, основною функц≥Їю системи покаранн¤ Ї диференц≥йовано-≥ндив≥дуальний п≥дх≥д до призначенн¤ покаранн¤ особам, що визнан≥ винними у вчиненн≥ злочину.

« цього приводу ¬ерховний —уд ”крањни у []{4_276_0}постанов≥ ѕленуму Уѕро посиленн¤ судового захисту прав та свобод людини ≥ громад¤нинаФ в≥д 30 травн¤ 1997 р. є 7 зазначив, що крим≥нальне покаранн¤ найб≥льш ≥стотно обмежуЇ конституц≥йн≥ права ≥ свободи людини та громад¤нина. “ому воно повинно призначатись засудженим у сувор≥й в≥дпов≥дност≥ з вимогами закону про його загальн≥ начала та мету з урахуванн¤м обставин конкретноњ справи ≥ даних щодо особи п≥дсудного. ѕри призначенн≥ покаранн¤ неприпустимо зважати на обставини, не передбачен≥ законом. Ќаприклад, на статистичн≥ дан≥ про к≥льк≥сть засуджених, що в≥дбувають покаранн¤ в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥, на динам≥ку або структуру покарань за попередн≥ пер≥оди тощо.

4. „инним  одексом зм≥нена посл≥довн≥сть вид≥в покаранн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д попереднього кодексу законодавець побудував перел≥к вид≥в покарань на п≥дстав≥ переходу в≥д б≥льш мТ¤кого до найсувор≥шого (у []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року, навпаки Ч в≥д б≥льш суворого до найб≥льш мТ¤кого). ” такому ж пор¤дку зростаючоњ т¤жкост≥ розташован≥ альтернативн≥ санкц≥њ до конкретних вид≥в злочин≥в в ќсоблив≥й частин≥  одексу. Ќаприклад, за вчиненн¤ хул≥ганства без квал≥ф≥куючих ознак ([]{4_24_311}ч. 1 ст. 206  рим≥нального кодексу 1960 року) передбачалось покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк до одного року, або виправн≥ роботи на той же строк, або штраф в≥д тридц¤ти до в≥с≥мдес¤ти м≥н≥мальних розм≥р≥в зароб≥тноњ плати. []{1_296}„. 1 ст. 296 (хул≥ганство) перел≥чуЇ види покарань у зворотному пор¤дку: штраф до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, або арешт на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤ вол≥ на строк до трьох рок≥в.

5. ¬изначен≥ у перел≥ку види покаранн¤ перебувають м≥ж собою у певному сп≥вв≥дношенн≥: одн≥ застосовуютьс¤ лише ¤к основн≥, ≥нш≥ Ч т≥льки ¤к додатков≥, а окрем≥ можуть бути ¤к основними, так ≥ додатковими. ћеж≥ њх застосуванн¤ вид≥лено законодавцем в окрему []{1_52}ст. 52.

6. «а можлив≥стю визначенн¤ строку види покаранн¤ можна згрупувати у строков≥ та разов≥. ƒо строкових в≥днос¤тьс¤ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю, громадськ≥ роботи, виправн≥ роботи, службове обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, арешт, обмеженн¤ вол≥, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в, позбавленн¤ вол≥ на певний строк, дов≥чне позбавленн¤ вол≥. –азовими видами покаранн¤ Ї штраф, позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу, а також конф≥скац≥¤ майна.

7. «азначен≥ у []{1_51}ст. 51 види покарань дозвол¤ють суду по можливост≥ ефективно використати р≥зн≥ заходи впливу на засудженого у сполученн≥:

Ч впливу на психолог≥чну структуру особи шл¤хом ≥зол¤ц≥њ в≥д сусп≥льства, що Ї найб≥льш вразливим дл¤ засудженого видом покаранн¤ (арешт, обмеженн¤ вол≥, утриманн¤ в≥йськовослужбовц≥в в дисципл≥нарному батальйон≥, позбавленн¤ вол≥ на певний строк, дов≥чне позбавленн¤ вол≥);

Ч позбавленн¤ майнових вигод (штраф, конф≥скац≥¤ майна, виправн≥ роботи, службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в);

Ч обмеженн¤ особистих немайнових прав та ≥нтерес≥в (громадськ≥ роботи);

Ч обмеженн¤ можливостей у майбутньому упродовж певного строку виконувати роботу за профес≥Їю (позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю).

8. ѕокаранн¤ за колом засуджених, до ¤ких вони можуть бути застосован≥, класиф≥куютьс¤ на так≥ види:

Ч загальн≥, тобто т≥, що застосовуютьс¤ до будь-¤коњ особи, визнаноњ судом винною у вчиненн≥ злочину (позбавленн¤ вол≥ на певний строк, штраф, конф≥скац≥¤ майна);

Ч спец≥альн≥, що застосовуютьс¤ лише до обмеженоњ групи винних ос≥б;

Ч позбавленн¤ в≥йськового спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу (стосуютьс¤ лише в≥йськовослужбовц≥в);

Ч позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю щодо посадових ос≥б та ≥нших, ¤к≥ використали своЇ посадове становище дл¤ вчиненн¤ злочину;

Ч громадськ≥ роботи, до ¤ких не прит¤гаютьс¤ ≥нвал≥ди ≤ та II груп, ваг≥тн≥ ж≥нки, особи, що дос¤гли пенс≥йного в≥ку, в≥йськовослужбовц≥ строковоњ служби;

Ч виправн≥ роботи, ¤к≥ не можна застосовувати до ваг≥тних ж≥нок та ж≥нок, що перебувають у в≥дпустц≥ по догл¤ду за дитиною, непрацездатних, неповнол≥тн≥х до 16 рок≥в та таких, що дос¤гли пенс≥йного в≥ку, в≥йськовослужбовц≥в, прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в, нотар≥ус≥в, судд≥в, прокурор≥в, адвокат≥в, державних службовц≥в, посадових ос≥б орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤;

Ч службов≥ обмеженн¤ та триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в;

Ч арешт, ¤кий не застосовуЇтьс¤ щодо неповнол≥тн≥х в≥ком до 16 рок≥в, ваг≥тних ж≥нок та ж≥нок, що мають д≥тей в≥ком до семи рок≥в;

Ч обмеженн¤ вол≥, що не застосовуЇтьс¤ до неповнол≥тн≥х, ваг≥тних ж≥нок та таких, що мають д≥тей до 14 рок≥в, ос≥б пенс≥йного в≥ку, в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби, ≥нвал≥д≥в I та II груп;

Ч дов≥чне позбавленн¤ вол≥, ¤ке не застосовуЇтьс¤ щодо неповнол≥тн≥х до 18 рок≥в, ос≥б, ¤ким понад 65 рок≥в, та ваг≥тних ж≥нок.

9. „инний  одекс по-новому вир≥шуЇ питанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за зл≥сне ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤. якщо  рим≥нальний кодекс 1960 року в «агальн≥й частин≥ передбачав за зл≥сне ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вигл¤д≥ виправних роб≥т ([]{4_24_33}ст. 30) та штрафу ([]{4_24_35}ч. 3 ст. 32) зам≥ну нев≥дбутого покаранн¤ ≥ншим та зовс≥м не передбачав такоњ в≥дпов≥дальност≥ за зл≥сне ухиленн¤ в≥д де¤ких ≥нших покарань, то чинний  одекс вводить ст. []{1_389}389, []{1_390}390, зг≥дно з ¤кими за ухиленн¤ в≥д виплати штрафу, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю, громадських чи виправних роб≥т, обмеженн¤ чи позбавленн¤ вол≥ так≥ особи прит¤гуютьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

10. —уд, а також установи та органи, що виконують р≥шенн¤ суду в крим≥нальних справах, зобовТ¤зан≥ рахуватис¤ з волею законодавц¤ щодо караноњ пол≥тики ≥ застосовувати вс≥ необх≥дн≥ заходи щодо њњ найб≥льш ефективноњ реал≥зац≥њ.

</s51>

<s52>

—татт¤ 52.ќсновн≥ та додатков≥ покаранн¤

1. ќсновними покаранн¤ми Ї громадськ≥ роботи, виправн≥ роботи, службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, арешт, обмеженн¤ вол≥, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в, позбавленн¤ вол≥ на певний строк, дов≥чне позбавленн¤ вол≥.

2. ƒодатковими покаранн¤ми Ї позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу та конф≥скац≥¤ майна.

3. Ўтраф та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю можуть застосовуватис¤ ¤к основн≥, так ≥ ¤к додатков≥ покаранн¤.

4. «а один злочин може бути призначено лише одне основне покаранн¤, передбачене в санкц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу. ƒо основного покаранн¤ може бути приЇднане одне чи к≥лька додаткових покарань у випадках та пор¤дку, передбачених цим  одексом.

5. ”хиленн¤ в≥д покаранн¤, призначеного вироком суду, маЇ насл≥дком в≥дпов≥дальн≥сть, передбачену статт¤ми []{1_389}389 та []{1_390}390 цього  одексу.

1. ѕокаранн¤ Ч це особлива м≥ра державного примусу за скоЇний злочин.

«алежно в≥д пор¤дку призначенн¤ закон вид≥л¤Ї:

Ч покаранн¤, що призначаютьс¤ т≥льки ¤к основн≥;

Ч так≥, що застосовуютьс¤ лише ¤к додатков≥;

Ч покаранн¤, що можуть призначатис¤ ≥ ¤к основн≥, ≥ ¤к додатков≥.

2. ќсновн≥ покаранн¤ Ч це такий вид покарань, ¤к≥ не можуть призначатис¤ на додаток до ≥ншого покаранн¤. ¬они мають самост≥йне значенн¤ ≥ завжди вказан≥ в санкц≥њ норм ќсобливоњ частини  одексу.

ƒо покарань, що можуть призначатись т≥льки ¤к основн≥, належать: громадськ≥ та виправн≥ роботи, службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, арешт, обмеженн¤ вол≥, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в, позбавленн¤ вол≥ на певний строк, дов≥чне позбавленн¤ вол≥. —уд маЇ право призначити лише одне з цих покарань Ч самост≥йно або разом з додатковими. ѕоЇднанн¤ двох або б≥льше основних покарань не допускаЇтьс¤. ¬ин¤тком ≥з цього правила можуть бути лише де¤к≥ випадки, коли за вчиненн¤ к≥лькох злочин≥в або за сукупн≥стю вирок≥в призначаютьс¤ покаранн¤ р≥зних вид≥в ≥ закон не передбачаЇ можливост≥ њх зам≥ни.

“ак, основн≥ покаранн¤ у вигл¤д≥ штрафу та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю при призначенн≥ њх за сукупн≥стю злочин≥в ≥ за сукупн≥стю вирок≥в складанню з ≥ншими видами покарань не п≥дл¤гають ≥ виконуютьс¤ самост≥йно ([]{1_72}ч. 3 ст. 72).

3. ƒодаткове покаранн¤ це таке, що призначаЇтьс¤ т≥льки ¤к доповненн¤ до основного.

“≥льки ¤к додатков≥ можуть призначатись так≥ покаранн¤:

Ч позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу;

Ч конф≥скац≥¤ майна.

ѕозбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу застосовуЇтьс¤ за т¤жкий чи особливо т¤жкий злочин до ос≥б, ¤к≥ мають в≥йськове, спец≥альне званн¤, ранг, чин або квал≥ф≥кац≥йний клас ([]{1_54}ст. 54).

 онф≥скац≥¤ майна пол¤гаЇ в примусовому безоплатному вилученню у власн≥сть держави всього або частини майна, ¤ке Ї власн≥стю засудженого.

 онф≥скац≥¤ майна застосовуЇтьс¤ за скоЇнн¤ т¤жких та особливо т¤жких корисливих злочин≥в ≥ може бути призначена лише у випадках, спец≥ально передбачених ќсобливою частиною  одексу ([]{1_59}ст. 59).

Ќа в≥дм≥ну в≥д конф≥скац≥њ майна, в санкц≥¤х статей ќсобливоњ частини  одексу не передбачаютьс¤ позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу. ¬они застосовуютьс¤ з урахуванн¤м конкретних обставин справи та особи винного за на¤вн≥стю п≥дстав, вказаних у []{1_54}ст. 54.

4. ƒо покарань, що можуть призначатись ≥ ¤к основн≥, ≥ ¤к додатков≥, належать штраф та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю.

ќсновн≥ покаранн¤ у вид≥ штрафу та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю при призначенн≥ њх за сукупн≥стю злочин≥в ≥ за сукупн≥стю вирок≥в складанню з ≥ншими видами покарань не п≥дл¤гають ≥ виконуютьс¤ самост≥йно ([]{1_72}ч. 3 ст. 72).

5. ƒодатков≥ покаранн¤ р≥зних вид≥в у вс≥х випадках виконуютьс¤ самост≥йно ([]{1_72}ч. 4 ст. 72).

Ўтраф ¤к додаткове покаранн¤ може бути призначений лише тод≥, коли його спец≥ально передбачено в санкц≥њ в≥дпов≥дноњ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу ([]{1_53}ч. 3 ст. 53).

ѕозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю може бути призначене ¤к основне покаранн¤ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або ¤к додаткове покаранн¤ на строк в≥д одного до трьох рок≥в.

ѕозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю ¤к додаткове покаранн¤ може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкц≥њ статей ќсобливоњ частини  одексу за умови, що з урахуванн¤м характеру злочину, вчиненого за посадою або у звТ¤зку ≥з зан¤тт¤м певною д≥¤льн≥стю, особи засудженого та ≥нших обставин справи суд визнав за неможливе збереженн¤ за ним права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю ([]{1_55}ч. 2 ст. 55).

6. «а ухиленн¤ в≥д покаранн¤, не повТ¤заного з позбавленн¤м вол≥, тобто за ухиленн¤ в≥д сплати штрафу або позбавленн¤, права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю, ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ громадських чи виправних роб≥т, засуджен≥ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_389}ст. 389, а за ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ та у вид≥ позбавленн¤ вол≥ Ч за []{1_390}ст. 390.

</s52>

<s53>

—татт¤ 53.Ўтраф

1. Ўтраф Ч це грошове ст¤гненн¤, що накладаЇтьс¤ судом у випадках ≥ межах, встановлених в ќсоблив≥й частин≥ цього  одексу.

2. –озм≥р штрафу визначаЇтьс¤ судом залежно в≥д т¤жкост≥ вчиненого злочину та з урахуванн¤м майнового стану винного в межах в≥д тридц¤ти до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, ¤кщо статт¤ми ќсобливоњ частини цього  одексу не передбачено вищого розм≥ру штрафу.

3. Ўтраф ¤к додаткове покаранн¤ може бути призначений лише тод≥, ¤кщо його спец≥ально передбачено в санкц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу.

4. ” раз≥ неможливост≥ сплати штрафу суд може зам≥нити несплачену суму штрафу покаранн¤м у вид≥ громадських роб≥т ≥з розрахунку: дес¤ть годин громадських роб≥т за один встановлений законодавством неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, або виправними роботами ≥з розрахунку один м≥с¤ць виправних роб≥т за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, але на строк не б≥льше двох рок≥в.

1. —татт¤ збер≥гаЇ визначенн¤ штрафу, зг≥дно з ¤ким ≥з засудженого на користь держави ст¤гуЇтьс¤ певна сума грошей. ” перел≥ку вид≥в покаранн¤ штраф стоњть на першому м≥сц≥. ¬же з цього можна зробити висновок, що законодавець вважаЇ його ефективним видом покаранн¤, ¤кий з урахуванн¤м обставин справи та особи винного може знайти широке застосуванн¤ у судов≥й практиц≥. ѕ≥дтвердженн¤ цьому даЇ простий п≥драхунок: ¤кщо питома вага такого виду покаранн¤, що згадуЇтьс¤, в основному, ¤к альтернативне, у санкц≥¤х статей та њх частин []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року складаЇ б≥л¤ 29 в≥дсотк≥в, то у чинному  одекс≥ Ч б≥льш н≥ж 33 в≥дсотки, тобто третина.

Ўтраф маЇ психолог≥чний вплив на засудженого, п≥дтверджуючи док≥р держави особ≥, ¤ка вчинила злочин, та т¤гне за собою суттЇв≥ матер≥альн≥ насл≥дки, що можуть зробити невиг≥дним та небезпечним вчиненн¤ значноњ к≥лькост≥ майнових та ≥нших злочин≥в. —уд повинен обовТ¤зково розгл¤дати можлив≥сть призначенн¤ штрафу у випадках, коли цей вид покаранн¤ передбачений в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу.

2. як ≥ ран≥ше, штраф може бути ¤к основним, так ≥ додатковим видом покаранн¤. як основний в≥н накладаЇтьс¤ у випадках ≥ межах, встановлених ќсобливою частиною  одексу. ¬ ¤кост≥ додаткового покаранн¤ штраф може бути призначений лише тод≥, ¤кщо його спец≥ально передбачено ¤к додаткове покаранн¤ у санкц≥њ певноњ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу. Ќа даний час чинний  одекс маЇ лише дв≥ статт≥, що передбачають штраф ¤к додаткову м≥ру покаранн¤. ÷е []{1_144}ч. 1 ст. 144 (насильницьке донорство) та []{1_367}ч. 2 ст. 367 (службова недбал≥сть).

3. «аконом передбачен≥ ≥ де¤к≥ ≥нш≥ випадки застосуванн¤ штрафу ¤к м≥ри покаранн¤:

Ч суду надане право при на¤вност≥ певних умов призначити винн≥й особ≥ б≥льш мТ¤ке покаранн¤, що не зазначене санкц≥Їю ќсобливоњ частини  одексу, за ¤кою ц¤ особа обвинувачуЇтьс¤ ([]{1_69}ст. 69). “аким б≥льш мТ¤ким видом покаранн¤ може бути ≥ штраф, меж≥ ¤кого визначаютьс¤ []{1_53}ст. 53.

«г≥дно з []{4_233_0}постановою ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику призначенн¤ судами крим≥нального покаранн¤Ф в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22, ¤кщо санкц≥¤ статт≥ закону не передбачаЇ штрафу, в≥н може бути призначений ¤к основне покаранн¤ лише в пор¤дку переходу до б≥льш мТ¤кого виду покаранн¤ за на¤вност≥ зазначених у закон≥ п≥дстав:

Ч виправн≥ роботи можуть бути судом зам≥нен≥ на штраф, ¤кщо п≥сл¤ винесенн¤ вироку особа стала непрацездатною ([]{1_57}ст. 57). ѕри цьому законом передбачений розрахунок Ч один м≥с¤ць виправних роб≥т р≥вноц≥нний трьом неоподатковуваним м≥н≥мумам доход≥в громад¤н;

Ч зг≥дно з≥ []{1_77}ст. 77 у раз≥ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ основного покаранн¤ з випробуванн¤м суд може призначити особ≥ додатков≥ покаранн¤, в тому числ≥ штраф у межах, передбачених []{1_53}ст. 53;

Ч особам, що в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥, нев≥дбута частина покаранн¤ при певних умовах може бути зам≥нена судом на б≥льш мТ¤ке покаранн¤, ¤ким може бути штраф ([]{1_82}ст. 82) в межах, передбачених []{1_53}ст. 53;

Ч вир≥шуючи питанн¤ про зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥ на строк до 5 рок≥в ваг≥тних ж≥нок та таких, що мають д≥тей до 3 рок≥в, суд може зам≥нити покаранн¤ б≥льш мТ¤ким, ¤ким може бути ≥ штраф ([]{1_83}ч. 4 ст. 83) в загальних межах, передбачених []{1_53}ст. 53;

Ч б≥льш мТ¤ким покаранн¤м (в тому числ≥ штрафом) може бути зам≥нений визначений вироком суду вид покаранн¤ зг≥дно з амн≥ст≥Їю та актом про помилуванн¤ (ст. []{1_85}85 та []{1_86}86).

4. —татт¤, що коментуЇтьс¤, реіламентуЇ штраф не в конкретн≥й сум≥ гривень, а у вигл¤д≥ суми, ¤ка в≥дпов≥даЇ певн≥й к≥лькост≥ неоподатковуваного м≥н≥муму доход≥в громад¤н, оф≥ц≥йно встановленого державою. «агальний розм≥р становить в≥д тридц¤ти до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н. јле в ц≥й же статт≥ передбачено, що розм≥р штрафу в ≥нших статт¤х ќсобливоњ частини  одексу може бути вищим. «аконодавець надав суду можлив≥сть самост≥йно вир≥шувати в кожн≥й справ≥ розм≥р штрафу та зазначив критер≥њ такого розсуду:

Ч залежно в≥д т¤жкост≥ вчиненого злочину;

Ч з урахуванн¤м майнового стану винного.

Ўтраф не повинен перетворитис¤ н≥ в зас≥б в≥дкупу в≥д покаранн¤, н≥ в зас≥б повного матер≥ального спустошенн¤ засудженого.

5. «акон передбачаЇ ситуац≥ю, коли засуджений не може сплатити штраф. ” таких випадках суд зам≥нюЇ йому штраф покаранн¤м у вид≥ громадських або виправних роб≥т. ѕри цьому вживаЇтьс¤ розрахунок: дес¤ть годин громадських роб≥т за один неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н. јбо один м≥с¤ць виправних роб≥т за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, але на строк не б≥льше 2 рок≥в. ѕор¤док зам≥ни передбачений []{4_23_473}ст. 410  ѕ  ”крањни.

Ќаприклад, ¤кщо особа була засуджена до штрафу в розм≥р≥ 50 неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н та штраф не могла сплатити, громадськ≥ роботи њй не можуть бути призначен≥, тому що при вказаному в закон≥ розрахунку суму штрафу можуть покрити громадськ≥ роботи строком 500 годин, тод≥ ¤к максимальний строк громадських роб≥т за []{1_56}ст. 56 становить лише 240 годин. ” такому випадку штраф може бути зам≥нений лише виправними роботами, ¤ких, щоб погасити штраф, повинно бути 12,5 м≥с¤ц¤, що в≥дпов≥даЇ граничному розм≥ру виправних роб≥т (2 роки), передбаченому []{1_57}ст. 57.

6. «агальною частиною чинного  одексу, на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року, не передбачен≥ д≥њ, ¤к≥ необх≥дно зд≥йснювати в раз≥ зл≥сного ухиленн¤ в≥д сплати штрафу. ќск≥льки так≥ випадки не виключен≥, примушенн¤ до виконанн¤ судових р≥шень забезпечуЇтьс¤ шл¤хом прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_389}ч. 1 ст. 389.

</s53>

<s54>

—татт¤ 54.ѕозбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу

«асуджена за т¤жкий чи особливо т¤жкий злочин особа, ¤ка маЇ в≥йськове, спец≥альне званн¤, ранг, чин або квал≥ф≥кац≥йний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу.

1. ѕозбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу може призначатис¤ лише в ¤кост≥ додаткового покаранн¤ ≥ т≥льки в раз≥ засудженн¤ особи за т¤жкий або особливо т¤жкий злочин, тобто за злочин, за ¤кий в≥дпов≥дно до []{1_12}ч. 4 ст. 12 передбачено покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше дес¤ти рок≥в, або за злочин, за ¤кий в≥дпов≥дно до ч. 5 ц≥Їњ ж статт≥ передбачено покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад дес¤ть рок≥в або дов≥чного позбавленн¤ вол≥.

—уд може застосувати дане додаткове покаранн¤ до особи, ¤ка засуджуЇтьс¤ за т¤жкий або особливо т¤жкий злочин, незалежно в≥д того, обумовлено це у санкц≥њ в≥дпов≥дноњ статт≥ чи н≥.

2. ¬≥йськовими Ї званн¤, перерахован≥ в []{4_117_0}«акон≥ ”крањни Уѕро загальний в≥йськовий обовТ¤зок ≥ в≥йськову службуФ в≥д 25 березн¤ 1992 р.

Ќаприклад, у «бройних силах ”крањни, —лужб≥ безпеки ”крањни, прикордонних та внутр≥шн≥х в≥йськах, в≥йськах цив≥льноњ оборони ”крањни Ї в≥йськов≥ званн¤: лейтенант, кап≥тан, майор, полковник, генерал-майор та ≥н.

3. ¬ органах внутр≥шн≥х справ ”крањни встановлен≥ спец≥альн≥ званн¤: майор м≥л≥ц≥њ, полковник внутр≥шньоњ служби та ≥н. —пец≥альн≥ званн¤ мають органи податковоњ та митноњ служби ”крањни.

4. []{4_173_0}«аконом ”крањни Уѕро державну службуФ в≥д 16 грудн¤ 1993 р. встановлен≥ р≥зн≥ ранги, в залежност≥ в≥д т≥Їњ категор≥њ, до ¤коњ в≥днесен≥ посади, що об≥ймаЇ особа (наприклад, особам, ¤к≥ об≥ймають посади, в≥днесен≥ до першоњ категор≥њ, може бути присвоЇний 3, 2 чи 1-й ранг). –анги встановлен≥ також у дипломатичн≥й служб≥ (надзвичайний ≥ повноважний посол; радник першого класу, аташе та ≥н.).

5. ¬ органах прокуратури встановлен≥ класн≥ чини (юрист I класу, радник юстиц≥њ та ≥н.).

6.  вал≥ф≥кац≥йн≥ класи присвоюютьс¤ судд¤м р≥зних суд≥в, а також судовим експертам.

ѕро позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу суд пов≥домл¤Ї органу, ¤кий його присвоњв, шл¤хом над≥сланн¤ коп≥њ вироку п≥сл¤ набранн¤ ним законноњ сили, п≥сл¤ чого цей орган вносить в≥дпов≥дн≥ зм≥ни до документ≥в, застосовуючи заходи щодо позбавленн¤ засудженого в≥дпов≥дних прав ≥ п≥льг, про що останн≥й, в свою чергу, пов≥домл¤Ї суд.

7. —уд не в прав≥ позбавл¤ти засудженого вчених ступен≥в ≥ вчених звань, а також почесних звань ¤к колишнього —–—– ≥ ”крањни, так ≥ ≥нших держав. —уд також не вправ≥ позбавл¤ти засудженого державних та ≥нших нагород ”крањни, державних та ≥нших нагород колишнього —–—–, а також знак≥в в≥дзнаки ≥нших держав, включаючи ≥ держави —Ќƒ.

</s54>

<s55>

—татт¤ 55.ѕозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю

1. ѕозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю може бути призначене ¤к основне покаранн¤ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або ¤к додаткове покаранн¤ на строк в≥д одного до трьох рок≥в.

2. ѕозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю ¤к додаткове покаранн¤ може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу за умови, що з урахуванн¤м характеру злочину, вчиненого за посадою або у звТ¤зку ≥з зан¤тт¤м певною д≥¤льн≥стю, особи засудженого та ≥нших обставин справи суд визнаЇ за неможливе збереженн¤ за ним права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю.

3. ѕри призначенн≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю ¤к додаткового покаранн¤ до арешту, обмеженн¤ вол≥, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в або позбавленн¤ вол≥ на певний строк Ч воно поширюЇтьс¤ на увесь час в≥дбуванн¤ основного покаранн¤ ≥, кр≥м цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законноњ сили. ѕри цьому строк додаткового покаранн¤ обчислюЇтьс¤ з моменту в≥дбутт¤ основного покаранн¤, а при призначенн≥ покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю ¤к додаткове до ≥нших основних покарань, а також у раз≥ застосуванн¤ []{1_77}статт≥ 77 цього  одексу Ч з моменту набранн¤ законноњ сили вироком.

1. ѕозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади т¤гне за собою зв≥льненн¤ засудженого з посади, ¤ку в≥н займав п≥д час вчиненн¤ злочину, ≥ позбавленн¤ його на певний строк права займати аналог≥чн≥ посади на ≥нших п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х.

ѕозбавленн¤ права займатис¤ певною д≥¤льн≥стю Ч це заборона засудженому упродовж певного строку займатис¤ т≥Їю д≥¤льн≥стю, у звТ¤зку з ¤кою ним було вчинено злочин.

ѕ≥д певними посадами розум≥Їтьс¤ коло посад, ¤к≥ визначен≥ нормативно або мають ≥дентиф≥кац≥йн≥ ознаки, що дозвол¤ють точно визначити зм≥ст судовоњ заборони.

«аборона займатис¤ певною профес≥йною д≥¤льн≥стю поширюЇтьс¤ на вид д≥¤льност≥, щодо зд≥йсненн¤ ¤коњ необх≥дна профес≥йна п≥дготовка або ц¤ д≥¤льн≥сть включаЇ види роб≥т, що потребують спец≥альноњ п≥дготовки чи дозвол¤ють зд≥йснювати певн≥ д≥њ, приймати р≥шенн¤, характер ¤ких встановлюЇтьс¤ нормативно-правовими актами.

2. ¬казаний вид покаранн¤ маЇ суттЇвий психолог≥чний вплив на засудженого. ќсновними рисами караного зм≥сту цього покаранн¤ Ї тимчасове позбавленн¤ іарантованих захистом держави конкретних субТЇктивних прав на певний р≥д д≥¤льност≥, на профес≥ю та тимчасове обмеженн¤ правоздатност≥, тому що злочинне використанн¤ прав та повноважень за посадою ставить п≥д сумн≥в можлив≥сть об≥ймати таку посаду чи займатись певною д≥¤льн≥стю. «асуджений на досить значний час позбавлений можливост≥ займатись обраною ним справою, УвипадаЇФ ≥з звичного дл¤ нього середовища, втрачаЇ набутий авторитет, репутац≥ю. ѕерериваЇтьс¤ спец≥альний трудовий стаж, зменшуЇтьс¤ оплата прац≥, на¤вн≥сть судимост≥ у майбутньому може стати перепоною в одержанн≥ нормальноњ роботи.

ѕри позбавленн≥ права керувати транспортними засобами на строк б≥льше н≥ж один р≥к засуджений може бути допущений до такого виду д≥¤льност≥ лише у випадку проходженн¤ ним квал≥ф≥кац≥йного випробуванн¤ п≥сл¤ спливу строку покаранн¤, тобто позбавлене право не поновлюЇтьс¤, а здобуваЇтьс¤ знову.

3. ƒо посад, що заборон¤ютьс¤ дл¤ об≥йманн¤ засудженим, можуть входити платн≥ ≥ безоплатн≥, пост≥йн≥ ≥ тимчасов≥, виборн≥ ≥ т≥, що зам≥щуютьс¤ за призначенн¤м, кер≥вн≥ ≥ р¤дов≥. ƒо перел≥ку д≥¤льност≥, ¤коњ може позбавити суд, в≥днос¤тьс¤ ¤к службова (наприклад, л≥карська, ветеринарна тощо), так ≥ не службова (скаж≥мо, керуванн¤ особистим транспортом).

4. ѕ≥дставами дл¤ призначенн¤ судом покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади та займатис¤ певною д≥¤льн≥стю Ї так≥ обставини, коли:

Ч злочин повТ¤заний ≥з займаною посадою, профес≥йною або ≥ншою д≥¤льн≥стю особи ≥ саме цю посаду або цю д≥¤льн≥сть використала винна особа при вчиненн≥ злочину;

Ч характер злочину, особа винного та ≥нш≥ обставини справи св≥дчать про неможлив≥сть збереженн¤ за винним права об≥ймати певну посаду або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю.

5. ѕозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади та займатис¤ певною д≥¤льн≥стю може бути ¤к основним, так ≥ додатковим видом покаранн¤, ≥ застосовуЇтьс¤ у випадках, коли це передбачають санкц≥њ в≥дпов≥дних статей. ќсоблива частина  одексу закр≥плюЇ практику застосуванн¤ даного виду покаранн¤ в ¤кост≥ основного ≥ додаткового, коли вчиненн¤ злочину повТ¤зане з посадовим станом засудженого або характером його профес≥йноњ д≥¤льност≥. ÷ей вид покаранн¤ част≥ше застосовуЇтьс¤ до ос≥б, що вчинили злочини, повТ¤зан≥ з л≥карською або ≥ншою медичною, педагог≥чною д≥¤льн≥стю, виконанн¤м ≥нженерних обовТ¤зк≥в, а також до ос≥б, що займають посади, ¤к≥ њм дозвол¤ють приймати юридично значим≥ р≥шенн¤ на державн≥й служб≥, в структурах, де займаютьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю.

¬сього санкц≥њ статей ќсобливоњ частини  одексу передбачають 24 випадки застосуванн¤ позбавленн¤ права об≥ймати певну посаду або займатись певною д≥¤льн≥стю ¤к основного виду покаранн¤, та 115 випадк≥в ¤к додаткового. []{1_175}„. 1 ст. 175 (невиплата зароб≥тноњ плати, стипенд≥њ, пенс≥њ чи ≥нших установлених законом виплат) передбачаЇ застосуванн¤ цього виду покаранн¤ в ¤кост≥ ¤к основного, так ≥ додаткового до альтернативного покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥.

6. ѕозбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю ([]{1_55}ч. 2 ст. 55) може бути застосовано ¤к додаткове покаранн¤ ≥ у випадках, коли воно не передбачене в санкц≥¤х ќсобливоњ частини  одексу.

”мовами такого застосуванн¤ Ї переконанн¤ суду в неможливост≥ збереженн¤ за винною особою права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю з урахуванн¤м:

Ч характеру злочину, вчиненого за посадою або у звТ¤зку з зан¤тт¤м певною д≥¤льн≥стю;

Ч особи засудженого;

Ч ≥нших обставин справи.

ѕри цьому посиланн¤ на []{1_55}ч. 2 ст. 55 у вироку суду Ї обовТ¤зковим.

 р≥м того, []{1_77}ст. 77 передбачаЇ застосуванн¤ ¤к додаткового покаранн¤ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади та займатись певною д≥¤льн≥стю при зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м.

7. ¬ид покаранн¤, що розгл¤даЇтьс¤, Ї строковим. ” ч. []{1_55}1 ст. 55 розмежован≥ строки основного виду цього покаранн¤ Ч в≥д двох до пТ¤ти рок≥в та додаткового Ч в≥д одного до трьох.

—трок позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю, призначений у ¤кост≥ основного покаранн¤, обчислюЇтьс¤ з моменту вступу вироку в законну силу. —трок даного виду покаранн¤ при його призначенн≥ в ¤кост≥ додаткового до покаранн¤, не повТ¤заного з позбавленн¤м або обмеженн¤м вол≥ (штраф, громадськ≥ та виправн≥ роботи, службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в), або при зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ([]{1_77}ст. 77) також обчислюЇтьс¤ з моменту вступу вироку в законну силу, тому що саме з цього часу починаЇ зд≥йснюватис¤ потенц≥ал додаткового покаранн¤.  оли таке покаранн¤ призначаЇтьс¤ додатковим до ≥нших вид≥в покаранн¤, що повТ¤зан≥ з обмеженн¤м або позбавленн¤м вол≥, строк починаЇ спливати з моменту в≥дбуванн¤ основного покаранн¤, хоча поширюЇтьс¤ на весь час в≥дбуванн¤ ≥ основного покаранн¤.

Ќаприклад, за незаконне проведенн¤ досл≥д≥в над людиною ([]{1_142}ч. 2 ст. 142) л≥кар може бути засуджений до позбавленн¤ вол≥ на 5 рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати кер≥вн≥ посади в л≥карських установах, повТ¤заних з функц≥¤ми л≥куванн¤ населенн¤, а також займатись л≥карською д≥¤льн≥стю строком на 3 роки. «аборона на зайн¤тт¤ вказаних посад та на вид д≥¤льност≥ д≥Ї упродовж всього строку ¤к основного, так ≥ додаткового покаранн¤ (в даному випадку упродовж 8 рок≥в). јдм≥н≥страц≥¤ установи, де в≥дбуваЇ основне покаранн¤ така особа, не може прит¤гувати њњ до роботи, виконанн¤ ¤коњ њй заборонено за вироком суду.

8. «асуджена до виправних роб≥т, службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, обмеженн¤ вол≥, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в або позбавленн¤ вол≥ на певний строк особа може бути частково або повн≥стю зв≥льнена в≥д в≥дбуванн¤ додаткового покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю у раз≥ умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ основного покаранн¤ ([]{1_81}ч. 1 ст. 81).

¬≥д цього покаранн¤, ¤к додаткового, може бути зв≥льнена особа, ¤ка в≥дбуваЇ основне покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥ на певний строк, ¤кщо нев≥дбута частина основного покаранн¤ њй буде зам≥нена на б≥льш мТ¤ке ([]{1_82}ч. 2 ст. 82).

”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ або зам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким щодо позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю, призначеного ¤к основного покаранн¤, законом не передбачен≥. ” той же час, повн≥стю або частково може бути зв≥льнений в≥д позбавленн¤ права об≥ймати певну посаду або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю у вид≥ ¤к основного, так ≥ додаткового покаранн¤ засуджений, що зв≥льн¤Їтьс¤ на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю або акта про помилуванн¤ ([]{1_85}ст. 85).

9. ѕрийн¤вши р≥шенн¤ про позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади, суд маЇ сформулювати у вироку це так, щоб засуджений не мав права займати вказан≥ посади в будь-¤к≥й галуз≥ господарюванн¤, а також посади, однаков≥ за характером з тими, використовуючи ¤к≥ в≥н вчинив злочин. ѕозбавленн¤ права займатис¤ певною д≥¤льн≥стю т¤гне також заборону дл¤ засудженого займати повТ¤зан≥ з нею посади. Ќаприклад, директор навчального закладу, засуджений за []{1_134}ч. 2 ст. 134 до позбавленн¤ права об≥ймати кер≥вн≥ посади в установах, повТ¤заних з педагог≥чною д≥¤льн≥стю, може бути позбавлений також права займатись педагог≥чною д≥¤льн≥стю весь строк основного покаранн¤ та строк додаткового покаранн¤. «г≥дно з []{4_233_0}постановою ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику призначенн¤ судами крим≥нального покаранн¤Ф в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22 (з≥ зм≥нами, внесеними []{4_288_0}постановами в≥д 3 грудн¤ 1997 р. є 12 та в≥д []{4_342_0}26 травн¤ 1999 р. є 7) р≥шенн¤ про позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади та займатис¤ певною д≥¤льн≥стю маЇ бути ч≥тко сформульоване в резолютивн≥й частин≥ вироку з тим, щоб не виникло н≥¤ких сумн≥в≥в при його виконанн≥.

10. ” санкц≥¤х чинного  одексу, за вин¤тком двох статей, не зазначаЇтьс¤ характер посад або вид д≥¤льност≥, виконанн¤ ¤ких засудженим суд може заборонити.

—еред вин¤тку:

Ч санкц≥¤ []{1_286}ст. 286 за порушенн¤ правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту особами, ¤к≥ керують транспортними засобами, передбачаЇ ¤к додаткове покаранн¤ позбавленн¤ права керувати транспортними засобами на строк до трьох рок≥в;

Ч санкц≥¤ []{1_287}ст. 287 за випуск в експлуатац≥ю техн≥чно несправних транспортних засоб≥в або ≥нше порушенн¤ њх експлуатац≥њ передбачаЇ ¤к додаткове покаранн¤ позбавленн¤ права об≥ймати посади, повТ¤зан≥ з в≥дпов≥дальн≥стю за техн≥чний стан або експлуатац≥ю транспортних засоб≥в на строк до трьох рок≥в.

¬≥дсутн≥сть в санкц≥¤х ќсобливоњ частини  одексу пр¤мих вказ≥вок на характер посад, види д≥¤льност≥ чи коло п≥дприЇмств, на роботу в ¤ких може накладатис¤ заборона, п≥двищуЇ в≥дпов≥дальн≥сть суду щодо точного формулюванн¤ у вироку ц≥Їњ м≥ри покаранн¤.

11. “а обставина, що на момент постановленн¤ вироку винна особа вже не займала посаду або не займалас¤ д≥¤льн≥стю, з ¤кими було повТ¤зане вчиненн¤ злочину, не перешкоджаЇ призначенню судом розгл¤дуваного додаткового покаранн¤. ¬ згадан≥й вище постанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни вказано, що позбавленн¤ права керувати транспортними засобами може бути призначене судом, ¤к додаткове покаранн¤, незалежно в≥д того, що особа вже позбавлена такого права в пор¤дку адм≥н≥стративного ст¤гненн¤. –азом з тим, призначити таке додаткове покаранн¤ особ≥, ¤ка не маЇ права керувати транспортними засобами, суд не вправ≥.

12. ”хиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ розгл¤нутого виду покаранн¤ т¤гне за собою крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_389}ст. 389.

</s55>

<s56>

—татт¤ 56.√ромадськ≥ роботи

1. √ромадськ≥ роботи пол¤гають у виконанн≥ засудженим у в≥льний в≥д роботи чи навчанн¤ час безоплатних сусп≥льно корисних роб≥т, вид ¤ких визначають органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

2. √ромадськ≥ роботи встановлюютьс¤ на строк в≥д ш≥стдес¤ти до двохсот сорока годин ≥ в≥дбуваютьс¤ не б≥льш ¤к чотири години на день.

3. √ромадськ≥ роботи не призначаютьс¤ особам, визнаним ≥нвал≥дами першоњ або другоњ групи, ваг≥тним ж≥нкам, особам, ¤к≥ дос¤гли пенс≥йного в≥ку, а також в≥йськовослужбовц¤м строковоњ служби.

1. ¬ид покаранн¤, викладений у []{1_56}ст. 56, Ї новим у крим≥нальному законодавств≥ ”крањни. √ромадськ≥ роботи Ч один ≥з вид≥в покаранн¤, коли особа примусово залучаЇтьс¤ до роботи, у перел≥ку вид≥в покаранн¤ ([]{1_51}ст. 51) вважаютьс¤ б≥льш мТ¤ким, н≥ж виправн≥ роботи, службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, конф≥скац≥¤ майна, обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥.

2. «м≥стом цього виду покаранн¤ Ї покладенн¤ на засудженого трудового зобовТ¤занн¤, в≥д к≥лькост≥, характеру ≥ умов ¤кого в≥н ухил¤тис¤ не маЇ права.

” []{1_55}ст. 55 передбачаютьс¤ параметри цих роб≥т, њх характер та умови:

Ч роботи безоплатн≥;

Ч роботи сусп≥льно-корисн≥;

Ч виконуютьс¤ засудженим у в≥льний в≥д роботи чи навчанн¤ час та не б≥льше ¤к чотири години на день.

3. “акий вид покаранн¤ може бути лише основним. —трок громадських роб≥т передбачений у к≥лькост≥ в≥д 60 до 240 годин, що складаЇ 7,5Ч30 повноц≥нних восьмигодинних робочих дн≥в, або в≥д 15 до 60 чотирьохгодинних робочих дн≥в.

4. ћ≥сце громадських роб≥т визначаЇтьс¤ органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на ¤к≥ покладаЇтьс¤:

Ч в≥дпов≥дальн≥сть за додержанн¤ правил безпеки проведенн¤ роб≥т;

Ч створенн¤ певних умов дл¤ њх виконанн¤;

Ч наданн¤ можливостей дл¤ в≥дбуванн¤ цього покаранн¤ засудженим у безпосередн≥й близькост≥ в≥д м≥сц¤ його основноњ роботи, навчанн¤ або м≥сц¤ проживанн¤;

Ч контроль за виконанн¤м засудженим доручених роб≥т, обл≥к проведеноњ роботи, пов≥домленн¤ спец≥альних орган≥в по виконанню судових р≥шень в крим≥нальних справах про х≥д виконанн¤ роб≥т та повед≥нку засудженого.

5. «асуджен≥ до громадських роб≥т повинн≥ виконувати так≥ умови:

Ч додержуватис¤ правил внутр≥шнього розпор¤дку орган≥зац≥й, де в≥дбувають покаранн¤;

Ч добросов≥сно в≥дноситись до трудових обовТ¤зк≥в;

Ч працювати на зазначених дл¤ них обТЇктах та в≥дробити визначений судом строк;

Ч ≥нформувати органи, на ¤ких покладено виконанн¤ вирок≥в, про зм≥ну м≥сц¤ проживанн¤ та основноњ роботи тощо.

6. √ромадськ≥ роботи Ч спец≥альний вид покаранн¤, ¤кий може застосовуватис¤ не до кожного громад¤нина.

“ак, не призначаютьс¤ громадськ≥ роботи в≥дносно:

Ч ≥нвал≥д≥в першоњ та другоњ груп;

Ч ваг≥тних ж≥нок;

Ч ос≥б, ¤к≥ дос¤гли пенс≥йного в≥ку;

Ч в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби.

7. √ромадськ≥ роботи призначаютьс¤ судом, ¤кщо вони вказан≥ у в≥дпов≥дних санкц≥¤х статей ќсобливоњ частини  одексу.

¬они можуть також призначатис¤ у раз≥:

Ч зам≥ни ними штрафу при неможливост≥ його сплати ([]{1_53}ст. 53);

Ч призначенн¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤, н≥ж те, що передбачене санкц≥Їю в≥дпов≥дноњ статт≥ ([]{1_69}ст. 69);

Ч зам≥ни нев≥дбутоњ частини покаранн¤ у вигл¤д≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥ на б≥льш мТ¤ке ([]{1_82}ст. 82);

Ч зам≥ни покаранн¤ у вигл¤д≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥ не б≥льше 5 рок≥в на б≥льш мТ¤ке ж≥нкам п≥сл¤ дос¤гненн¤ дитиною трир≥чного в≥ку або в раз≥ њњ смерт≥ ([]{1_83}ч. 4 ст. 83);

Ч зам≥ни на б≥льш мТ¤ке покаранн¤ на п≥дстав≥ закону про амн≥ст≥ю або акта помилуванн¤ ([]{1_85}ст. 85).

8. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ громадських роб≥т можливе лише на п≥дстав≥ ст. []{1_84}84 та []{1_85}85.

9. ”хиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ громадських роб≥т т¤гне за собою прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_389}ч. 2 ст. 389.

</s56>

<s57>

—татт¤ 57.¬иправн≥ роботи

1. ѕокаранн¤ у вид≥ виправних роб≥т встановлюЇтьс¤ на строк в≥д шести м≥с¤ц≥в до двох рок≥в ≥ в≥дбуваЇтьс¤ за м≥сцем роботи засудженого. ≤з суми зароб≥тку засудженого до виправних роб≥т провадитьс¤ в≥драхуванн¤ в доход держави у розм≥р≥, встановленому вироком суду, в межах в≥д дес¤ти до двадц¤ти в≥дсотк≥в.

2. ¬иправн≥ роботи не застосовуютьс¤ до ваг≥тних ж≥нок та ж≥нок, ¤к≥ перебувають у в≥дпустц≥ по догл¤ду за дитиною, до непрацездатних, до ос≥б, що не дос¤гли ш≥стнадц¤ти рок≥в, та тих, що дос¤гли пенс≥йного в≥ку, а також до в≥йськовослужбовц≥в, прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в, нотар≥ус≥в, судд≥в, прокурор≥в, адвокат≥в, державних службовц≥в, посадових ос≥б орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

3. ќсобам, ¤к≥ стали непрацездатними п≥сл¤ постановленн¤ вироку суду, виправн≥ роботи суд може зам≥нити штрафом ≥з розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н за один м≥с¤ць виправних роб≥т.

1. ¬иправн≥ роботи Ї основним видом покаранн¤, ¤ке характеризуЇтьс¤ тим, що особа примусово залучаЇтьс¤ до роботи на вказаний у вироку строк з утриманн¤м у доход держави визначеного судом в≥дсотка њњ зароб≥тку.

2. ¬ид покаранн¤ маЇ суттЇвий психолог≥чний вплив на засудженого:

Ч вт≥люЇ в соб≥ док≥р держави;

Ч обмежуЇ права засудженого на зм≥ну м≥сц¤ роботи та поб≥чно можливост≥ профес≥йноњ карТЇри в де¤ких сферах (на державн≥й служб≥, в банк≥вськ≥й д≥¤льност≥, систем≥ осв≥ти тощо);

Ч породжуЇ майнов≥ насл≥дки, зменшуючи зароб≥ток засудженого;

Ч час в≥дбуванн¤ покаранн¤, ¤к правило, не включаЇтьс¤ до загального та безперервного стажу. ¬т≥м, при певних умовах час в≥дбуванн¤ виправних роб≥т може бути включений до загального трудового стажу.

¬иправн≥ роботи ¤к вид покаранн¤, в ц≥лому мають економ≥чний характер ≥ не повТ¤зан≥ з розривом позитивних сусп≥льних звТ¤зк≥в засудженого.

3. „инний  одекс вн≥с суттЇв≥ зм≥ни в крим≥нально-правову реіламентац≥ю виправних роб≥т у пор≥вн¤нн≥ з []{4_24_0} рим≥нальним кодексом 1960 року:

Ч зм≥нена назва ≥ тим самим уточнена правова природа даного виду покаранн¤;

Ч в≥дбуванн¤ покаранн¤ обмежене м≥сцем роботи засудженого;

Ч визначений перел≥к ос≥б, до ¤ких виправн≥ роботи не можуть бути застосован≥;

Ч зм≥нений м≥н≥мальний строк цього покаранн¤ та ч≥тко визначена м≥н≥мальна межа в≥драхувань в доход держави;

Ч зм≥нений пор¤док зам≥ни виправних роб≥т на штраф;

Ч передбачений ≥нший пор¤док д≥й у раз≥ ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ виправних роб≥т.

4. ћ≥сцем роботи засудженого можуть бути п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ будь-¤коњ форми власност≥, тому що на кожне з них поширюютьс¤ конституц≥йн≥ іарант≥њ та норми трудового законодавства. –оботою засудженого Ї його д≥¤льн≥сть, щодо зд≥йсненн¤ ¤коњ складений трудовий догов≥р. як правило, засуджений в≥дбуваЇ покаранн¤ на попередн≥й посад≥, ¤кщо до нього не застосовано, ¤к додаткову м≥ру покаранн¤, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю. ¬ерховний —уд ”крањни у []{4_233_0}постанов≥ ѕленуму Уѕро практику призначенн¤ крим≥нального покаранн¤Ф в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22 з цього приводу зазначив, що суди, ¤к правило, не повинн≥ призначати виправн≥ роботи з в≥дбуванн¤м њх за м≥сцем роботи особам, ¤к≥ вчинили злочини, повТ¤зан≥ з виконанн¤м ними службових або профес≥йних обовТ¤зк≥в, коли залишенн¤ винного на т≥й сам≥й робот≥ може призвести до послабленн¤ виховного ≥ запоб≥жного впливу покаранн¤.

ѕ≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤ засудженому заборон¤Їтьс¤ зв≥льн¤тись з роботи за власним бажанн¤м без дозволу спец≥альних орган≥в, що зд≥йснюють виконанн¤ вирок≥в. ƒозв≥л може бути виданий п≥сл¤ перев≥рки обірунтованост≥ причин зв≥льненн¤. ¬≥дмова у видач≥ дозволу на зв≥льненн¤ повинна бути мотивованою та може бути оскарженою в установленому законом пор¤дку. якщо засуджений не маЇ м≥сц¤ роботи, в≥н повинен самост≥йно працевлаштуватис¤ або стати на обл≥к в органах служби зайн¤тост≥. ¬ останньому випадку засуджений не може в≥дмовитис¤ в≥д запропонованоњ органами служби зайн¤тост≥ роботи або переквал≥ф≥кац≥њ.

5. ¬иправн≥ роботи Ї строковим видом покаранн¤. „инним  одексом встановлений њх м≥н≥мальний строк призначенн¤ Ч 6 м≥с¤ц≥в, тод≥ ¤к у []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року в≥н складав 2 м≥с¤ц≥. ћаксимальний строк виправних роб≥т залишений, ¤к ≥ ран≥ше, Ч 2 роки. —трок в≥дбуванн¤ виправних роб≥т, що обчислюЇтьс¤ роками ≥ м≥с¤ц¤ми, розгл¤даЇтьс¤ ¤к строк, упродовж ¤кого засуджений працював та ≥з його зароб≥тку проводились в≥драхуванн¤. якщо п≥д час переб≥гу строку засуджений не працював по причинах, що визнан≥ нормативно-правовими актами поважними, цей час включаЇтьс¤ у строк в≥дбуванн¤ покаранн¤. ќбчисленн¤ строку в≥дбуванн¤ покаранн¤ може мати юридичне значенн¤ при зам≥н≥ нев≥дбутого покаранн¤ або при призначенн≥ покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в. “аким чином, строк покаранн¤ продовжуЇтьс¤ до повного в≥дпрацюванн¤ засудженим належноњ к≥лькост≥ робочих дн≥в, враховуючи час, коли в≥н не працював з поважних причин але отримував зароб≥тну плату, час, коли в≥н хвор≥в, час в≥дпустки по ваг≥тност≥ ≥ пологам.

6. –озм≥ри в≥драхувань в доход держави мають бути в межах в≥д дес¤ти до двадц¤ти в≥дсотк≥в (попередн≥й кодекс нижньоњ меж≥ в≥драхувань не передбачав). ¬≥драхуванн¤ провод¤тьс¤ в≥д ус≥Їњ суми зароб≥тку, без виключенн¤ з нењ податк≥в та ≥нших платеж≥в, а також претенз≥й по виконавчим документам. ¬≥драхуванн¤ не провод¤тьс¤ в≥д пенс≥й, допомог, ¤к≥ одержуютьс¤ в пор¤дку соц≥ального забезпеченн¤ та соц≥ального страхуванн¤, виплат одночасного характеру та не передбачених системою зароб≥тноњ плати. ѕри скасуванн≥ вироку та закритт≥ справи суми, в≥драхован≥ ≥з зароб≥тку, повертаютьс¤ засудженому.

7. ¬иправн≥ роботи застосовуютьс¤ ¤к основний вид покаранн¤ у випадках, передбачених санкц≥¤ми статей ќсобливоњ частини  одексу.

” той же час передбачаютьс¤ випадки призначенн¤ виправних роб≥т нав≥ть тод≥, коли вони не передбачен≥ санкц≥Їю статт≥, по ¤к≥й засуджуЇтьс¤ особа, а саме у раз≥:

Ч зам≥ни штрафу при неможливост≥ його сплати ([]{1_53}ч. 4 ст. 53) у пор¤дку, передбаченому []{4_23_473}ст. 410  ѕ  ”крањни;

Ч призначенн¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤, н≥ж передбачено законом ([]{1_69}ст. 69);

Ч зам≥ни нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким ([]{1_82}ст. 82);

Ч зам≥ни б≥льш мТ¤ким покаранн¤м ж≥нки, засудженоњ до обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥ не б≥льше ¤к на 5 рок≥в, п≥сл¤ дос¤гненн¤ дитиною трир≥чного в≥ку або њњ смерт≥ ([]{1_83}ч. 4 ст. 83);

Ч зам≥ни покаранн¤ на б≥льш мТ¤ке на п≥дстав≥ закону про амн≥ст≥ю або акта про помилуванн¤ ([]{1_85}ст. 85).

8. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ виправних роб≥т можливе:

Ч при умовно-достроковому зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ ([]{1_81}ст. 81);

Ч за хворобою ([]{1_84}ст. 84);

Ч при зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ на п≥дстав≥ закону про амн≥ст≥ю або акта про помилуванн¤.

9. []{1_57}„. 2 ст. 57 передбачаЇ випадки, коли виправн≥ роботи не застосовуютьс¤:

Ч до ваг≥тних ж≥нок та таких, що знаход¤тьс¤ у в≥дпустц≥ по догл¤ду за дитиною;

Ч до непрацездатних;

Ч до ос≥б, що не дос¤гли 16 рок≥в;

Ч до ос≥б пенс≥йного в≥ку;

Ч до в≥йськовослужбовц≥в, прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в, нотар≥ус≥в, судд≥в, прокурор≥в, адвокат≥в, державних службовц≥в, посадових ос≥б орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

10. якщо особа стала непрацездатною п≥сл¤ постановленн¤ вироку про застосуванн¤ виправних роб≥т, суд може у пор¤дку, передбаченому []{4_23_473}ст. 410  ѕ  ”крањни, зам≥нити виправн≥ роботи штрафом ≥з розрахунку: три встановлен≥ законодавством неоподатковуван≥ м≥н≥муми доход≥в громад¤н за один м≥с¤ць виправних роб≥т але на строк не б≥льше двох рок≥в.

11. ”хиленн¤ засудженого в≥д в≥дбуванн¤ виправних роб≥т передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_389}ч. 2 ст. 389.

</s57>

<s58>

—татт¤ 58.—лужбов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в

1. ѕокаранн¤ у вид≥ службового обмеженн¤ застосовуЇтьс¤ до засуджених в≥йськовослужбовц≥в, кр≥м в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби, на строк в≥д шести м≥с¤ц≥в до двох рок≥в у випадках, передбачених цим  одексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе зам≥сть обмеженн¤ вол≥ чи позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше двох рок≥в призначити службове обмеженн¤ на той самий строк.

2. ≤з суми грошового забезпеченн¤ засудженого до службового обмеженн¤ провадитьс¤ в≥драхуванн¤ в доход держави у розм≥р≥, встановленому вироком суду, в межах в≥д дес¤ти до двадц¤ти в≥дсотк≥в. ѕ≥д час в≥дбуванн¤ цього покаранн¤ засуджений не може бути п≥двищений за посадою, у в≥йськовому званн≥, а строк покаранн¤ не зараховуЇтьс¤ йому в строк вислуги рок≥в дл¤ присвоЇнн¤ чергового в≥йськового званн¤.

1. —лужбове обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в пол¤гаЇ в тому, що засуджен≥ до цього виду покаранн¤ прот¤гом встановленого судом строку обмеженн¤ (в≥д шести м≥с¤ц≥в до двох рок≥в) не можуть бути п≥двищен≥ за посадою ≥ у в≥йськовому званн≥.  р≥м того, визначений судом строк покаранн¤ не зараховуЇтьс¤ в≥йськовослужбовцю до строку вислуги рок≥в дл¤ присвоЇнн¤ чергового в≥йськового званн¤.

Ќаприклад, []{4_117_0}«аконом ”крањни Уѕро загальний в≥йськовий обов`¤зок ≥ в≥йськову службуФ в≥д 25 березн¤ 1992 р. передбачено, що чергове в≥йськове званн¤ УмайорФ може бути присвоЇно оф≥церу через три роки п≥сл¤ присвоЇнн¤ йому в≥йськового званн¤ Укап≥танФ.

якщо ж п≥сл¤ одержанн¤ в≥йськового званн¤ Укап≥танФ оф≥цер за скоЇний злочин буде засуджений судом до службового обмеженн¤ строком на один р≥к, то чергове в≥йськове званн¤ УмайорФ йому може бути присвоЇно т≥льки через чотири роки п≥сл¤ присвоЇнн¤ званн¤ Укап≥танФ.

—л≥д мати на уваз≥, що строк службового обмеженн¤, визначений судом дл¤ в≥йськовослужбовц¤, не впливаЇ на загальну вислугу рок≥в дл¤ одержанн¤ пенс≥њ у встановленому законом пор¤дку, у встановлен≥ строки.

2. «асуджений до службового обмеженн¤ в≥йськовослужбовець зазнаЇ певних суттЇвих обмежень: ≥з суми його грошового забезпеченн¤ утримуЇтьс¤ (в≥драховуЇтьс¤) в доход держави в≥д 10 до 20%.

3. —лужбове обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в може застосовуватис¤ т≥льки у випадках, передбачених санкц≥¤ми в≥дпов≥дних статей розд. XIX ќсобливоњ частини чинного  одексу. Ќаприклад: []{1_403}ч. 1 ст. 403 (невиконанн¤ наказу); []{1_404}ч. 1 ст. 404 (оп≥р начальников≥ або примушуванн¤ його до порушенн¤ службових обов`¤зк≥в); []{1_411}ч. 1 ст. 411 (умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна) та ≥н.

—л≥д мати на уваз≥, що службове обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в може бути застосовано судом зам≥сть обмеженн¤ вол≥ або позбавленн¤ вол≥ на адекватний строк, ¤кщо суд вважатиме це доц≥льним, виход¤чи з обставин справи ≥ особистост≥ засудженого.

—лужбове обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в не може застосовуватис¤ до в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби.

” ц≥лому за своЇю суттю службове обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в може розгл¤датис¤ в ¤кост≥ своЇр≥дних виправних роб≥т дл¤ ц≥Їњ категор≥њ ос≥б у раз≥ прит¤гненн¤ њх до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

</s58>

<s59>

—татт¤ 59. онф≥скац≥¤ майна

1. ѕокаранн¤ у вид≥ конф≥скац≥њ майна пол¤гаЇ в примусовому безоплатному вилученн≥ у власн≥сть держави всього або частини майна, ¤ке Ї власн≥стю засудженого. якщо конф≥скуЇтьс¤ частина майна, суд повинен зазначити, ¤ка саме частина майна конф≥скуЇтьс¤, або перел≥чити предмети, що конф≥скуютьс¤.

2.  онф≥скац≥¤ майна встановлюЇтьс¤ за т¤жк≥ та особливо т¤жк≥ корислив≥ злочини ≥ може бути призначена лише у випадках, спец≥ально передбачених в ќсоблив≥й частин≥ цього  одексу.

3. ѕерел≥к майна, що не п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ, визначаЇтьс¤ законом ”крањни.

1. ” в≥дпов≥дност≥ з []{1_59}ст. 59 конф≥скац≥¤ майна пол¤гаЇ у примусовому безоплатному вилученн≥ у власн≥сть держави всього або частини майна засудженого, на ¤ке у нього Ї право власност≥.

ƒо складу майна вход¤ть реч≥, предмети, грошов≥ кошти, вклади в банку, акц≥њ, обл≥гац≥њ, вексел≥, чеки, сертиф≥кати та ≥нш≥ ц≥нн≥ папери.  онф≥скуючи ц≥нн≥ папери, акц≥њ, держава набуваЇ лише права вимоги на одержанн¤ у свою власн≥сть частини майна юридичноњ особи ≥ т≥льки у випадках, коли це передбачено законом, наприклад при л≥кв≥дуванн≥ господарського товариства.

2. ¬казаний вид покаранн¤ застосовуЇтьс¤ виключно ¤к додатковий, повТ¤заний ≥з позбавленн¤м майнових виг≥д (маЇ матер≥альний характер), Ї разовим, може бути застосований у передбачених законом випадках до будь-кого з числа засуджених ос≥б.

3. Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року в []{1_59}ст. 59 чинного  одексу ч≥тко вказан≥ параметри встановленн¤ цього виду покаранн¤, а саме: за т¤жк≥ та особливо т¤жк≥ корислив≥ злочини, тобто за корислив≥ злочини, що передбачають м≥ру покаранн¤ б≥льше 5 рок≥в позбавленн¤ вол≥ ([]{1_12}ч. 4, 5 ст. 12).

4.  онф≥скац≥¤ майна, ¤к додатковий вид покаранн¤, призначаЇтьс¤ лише у випадках, спец≥ально передбачених в ќсоблив≥й частин≥  одексу ¤к обовТ¤зкове додаткове покаранн¤ або факультативне (необовТ¤зкове). „инний  одекс ([]{1_69}ч. 2 ст. 69) допускаЇ можлив≥сть незастосуванн¤ цього додаткового покаранн¤ ¤к обовТ¤зкового, але у випадках, що вказан≥ в []{1_69}ч. 1 ст. 69, а саме:

Ч на¤вн≥сть дек≥лькох умов, що помТ¤кшують покаранн¤ та ≥стотно знижують ступ≥нь т¤жкост≥ вчиненого злочину;

Ч з урахуванн¤м особи винного.

ѕри цьому суд обовТ¤зково повинен мотивувати своЇ р≥шенн¤ та послатись на []{1_69}ст. 69 в резолютивн≥й частин≥ вироку.

якщо санкц≥Їю []{1_69}ст. 69 передбачено конф≥скац≥ю майна ¤к факультативне (необовТ¤зкове) додаткове покаранн¤, суд повинен обговорити питанн¤ про можлив≥сть його застосуванн¤ або незастосуванн¤, нав≥вши у вироку мотиви прийн¤того р≥шенн¤.

5. ѕризначенн¤ особ≥ б≥льш мТ¤кого основного покаранн¤, н≥ж передбаченого законом, на п≥дстав≥ []{1_69}ст. 69 автоматично не поширюЇтьс¤ на додаткове покаранн¤, зокрема на обовТ¤зкову конф≥скац≥ю майна, питанн¤ про призначенн¤ або непризначенн¤ ¤коњ маЇ вир≥шувати суд. «астосуванн¤ []{1_69}ст. 69 при призначенн≥ конф≥скац≥њ обумовлюЇтьс¤ самост≥йно в≥д основного покаранн¤.

6.  рим≥нальний закон передбачаЇ ¤к повну конф≥скац≥ю майна (при вилученн≥ всього належного засудженому майна), так ≥ часткову (при вилученн≥ частки майна).

¬ир≥шуючи питанн¤ про те, повну чи часткову конф≥скац≥ю майна сл≥д визначити, суд повинен керуватис¤ принципом пом≥рност≥ покаранн¤, не п≥ддавати засудженого так≥й кар≥, ¤ка ¤вно не в≥дпов≥даЇ меж≥ в≥дновленн¤ соц≥альноњ справедливост≥. ” випадку застосуванн¤ конф≥скац≥њ частини майна у вироку необх≥дно вказати, ¤ка саме частина конф≥скуЇтьс¤, або перел≥чити в≥дпов≥дн≥ предмети (див. []{4_233_15}п. 12 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику призначенн¤ судами крим≥нального покаранн¤" в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22). ќтже, при частков≥й конф≥скац≥њ у власн≥сть держави переходить певна частина майна засудженого (1/2, 1/3, 1/4 тощо) або конкретн≥ предмети (сума грошей, акц≥њ, ≥нш≥ ц≥нн≥ папери).

7. —уд маЇ право конф≥скувати майно, що належить лише винн≥й особ≥, тому повинен ретельно перев≥рити, чи Ї заарештоване майно його особистою власн≥стю або сп≥льною з ≥ншими особами. ¬изначивши, що майно п≥дсудному не належить, суд, нав≥ть при в≥дсутност≥ позову про виключенн¤ його з опису, з власноњ ≥н≥ц≥ативи зобовТ¤заний винести ухвалу (постанову) про зн¤тт¤ арешту ≥ поверненн¤ майна власнику. •арант≥Їю уникненн¤ таких помилок ≥ труднощ≥в при виконанн≥ вирок≥в у частин≥ конф≥скац≥њ майна Ї доск≥пливе ставленн¤ орган≥в досудового сл≥дства до накладенн¤ арешту, опису майна (зокрема, ваги чи ≥нших чинник≥в вим≥ру, вартост≥ з урахуванн¤м ступен¤ зношеност≥ речей, кольору, номера, виробничоњ марки, дати випуску або продажу тощо), а також до його оц≥нки та можливостей збер≥ганн¤ до суду.

¬т≥м, суд зг≥дно з≥ ст. 19 ѕоложенн¤ про пор¤док ≥ умови виконанн¤ в ”крањнськ≥й –—– крим≥нальних покарань, не звТ¤заних ≥з заходами виправно-трудового впливу на засуджених (затверджено ”казом ѕрезид≥њ ¬ерховноњ ради ”–—– в≥д 22 червн¤ 1984 р. є 7193-х), може застосувати конф≥скац≥ю майна ≥ в тому раз≥, коли його опис не проводивс¤.

8. «ам≥на конф≥скац≥њ майна сплатою його вартост≥ неприпустима. ¬ин¤тком з цього правила Ї випадки, коли п≥дсудний маЇ частку у сп≥льн≥й власност≥, наприклад господарського товариства, ¤ку вид≥лити конкретним майном неможливо.

9. Ќеви¤вленн¤ у винного майна на час розгл¤ду справи само по соб≥ не Ї п≥дставою незастосуванн¤ конф≥скац≥њ майна, оск≥льки майно, ¤ке п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ, може бути ви¤влене при виконанн≥ вироку. «найдене майно вилучаЇтьс¤ та конф≥скуЇтьс¤, ¤кщо не спливли строки виконанн¤ вироку, передбачен≥ []{1_80}ст. 80.

10.  онф≥скац≥¤ майна, ¤к додаткове покаранн¤, не може бути призначена при зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м (ст. []{1_76}76 та []{1_77}77).

11. ¬≥д конф≥скац≥њ майна ¤к виду додаткового покаранн¤ необх≥дно в≥др≥зн¤ти конф≥скац≥ю предмет≥в, ¤к≥ фактично використано ¤к знар¤дд¤ злочину або ¤кщо вони були обТЇктом злочинних д≥й. “аку конф≥скац≥ю, передбачену []{4_23_102}ст. 81  ѕ  ”крањни, називають спец≥альною. —пец≥альна конф≥скац≥¤ не Ї видом покаранн¤, хоча передбачена в де¤ких санкц≥¤х ќсобливоњ частини  одексу, а Ї способом вир≥шенн¤ питанн¤ щодо дол≥ речових доказ≥в.

12. «г≥дно ≥з []{4_23_102}ст. 81  ѕ  ”крањни знар¤дд¤ злочину, що належать винному, конф≥скуютьс¤. √рош≥, ц≥нност≥ та ≥нш≥ реч≥, ¤к обТЇкти злочинних д≥й, повертаютьс¤ законним власникам або передаютьс¤ у власн≥сть держави. –еч≥, вилучен≥ з об≥гу, передаютьс¤ в≥дпов≥дним установам або знищуютьс¤. “акож знищуютьс¤ або передаютьс¤ за≥нтересованим особам, ¤кщо вони цього прохають, реч≥, що не мають н≥¤коњ ц≥нност≥.

ћайно, предмети, реч≥, одержан≥ внасл≥док вчиненн¤ злочину, за законом також п≥дл¤гають вилученню у будь-¤кого власника ≥ передаютьс¤ в доход держави.

ќбовТ¤зковою умовою дл¤ вилученн¤ вказаного майна Ї його визнанн¤ речовим доказом. ” []{4_68_14}п. 14 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику розгл¤ду судами справ про в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ законодавства про охорону природиФ в≥д 26 с≥чн¤ 1990 р. є 1 зазначено, що знар¤дд¤ злочину в справах про незаконн≥ порубки л≥су, полюванн¤, зан¤тт¤ рибним, зв≥риним та ≥ншим водним промислом (мисливськ≥ рушниц≥, риболовн≥ с≥тки, автомашини, мотоцикли, човни, ≥нш≥ транспортн≥ та плавуч≥ засоби), за допомогою ¤ких вчинюютьс¤ чи полегшуютьс¤ вилов риби, в≥дстр≥л зв≥р≥в тощо, п≥дл¤гають конф≥скац≥њ. —удам належить всеб≥чно перев≥р¤ти, чи визнан≥ вони в установленому пор¤дку знар¤дд¤ми злочину, чи прилучен≥ до справи ¤к речов≥ докази.

13. якщо сл≥дчим при провадженн≥ досудового сл≥дства не визнано знар¤дд¤м злочину предмет, ¤кий використано дл¤ дос¤гненн¤ злочинноњ мети, дане питанн¤ вир≥шуЇтьс¤ за ≥н≥ц≥ативою суду в стад≥њ в≥дданн¤ обвинуваченого до суду.

14. «нар¤дд¤ злочину конф≥скуЇтьс¤, ¤кщо воно належить винн≥й особ≥ та умисно використовувалось дл¤ дос¤гненн¤ злочинного результату. ѕри крад≥жц≥ автомоб≥ль або ≥нший транспортний зас≥б може визнаватись знар¤дд¤м злочину, ¤кщо в≥н був одним з необх≥дних засоб≥в крад≥жки, коли значна к≥льк≥сть товару або речей могла бути вилучена ≥ перем≥щена т≥льки за його допомогою. Ќаприклад, до м≥сц¤ крад≥жки можна було добратис¤ т≥льки за допомогою транспортного засобу.

15. —пец≥альна конф≥скац≥¤ передбачена санкц≥¤ми 15 статей ќсобливоњ частини  одексу (наприклад, за []{1_240}ст. 240 при порушенн≥ правил охорони надр Ч конф≥скац≥¤ законно добутого ≥ знар¤дд¤ видобуванн¤, за []{1_334}ст. 334 при порушенн≥ правил м≥жнародних польот≥в Ч конф≥скац≥¤ пов≥тр¤ного судна та ≥н.). ” де¤ких санкц≥¤х цих статей передбачена ≥ спец≥альна конф≥скац≥¤, ≥ конф≥скац≥¤ майна ¤к додаткове покаранн¤ (за контрабанду Ч []{1_201}ч. 2, 3 ст. 201, за контрабанду наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в Ч []{1_305}ч. 2, 3 ст. 305). ѕроте застосуванн¤ спец≥альноњ конф≥скац≥њ, на в≥дм≥ну в≥д конф≥скац≥њ ¤к додаткового покаранн¤, може мати м≥сце по будь-¤к≥й крим≥нальн≥й справ≥, нав≥ть ¤кщо санкц≥Їю статт≥ чинного  одексу њњ не передбачено. ¬ таких випадках суд керуЇтьс¤ []{4_23_102}ст. 81  ѕ  ”крањни.

16.  онф≥скац≥¤ знар¤дь ≥ предмет≥в злочину допускаЇтьс¤ при зв≥льненн≥ винноњ особи в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м, у той час ¤к додаткове покаранн¤ у вигл¤д≥ конф≥скац≥њ майна при застосуванн≥ []{1_75}ст. 75 не може мати м≥сце.

17. ¬изнавши п≥дсудного винним у вчиненн≥ к≥лькох злочин≥в, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена р≥зними статт¤ми (частинами, пунктами) чинного  одексу, суд повинен призначити додаткове покаранн¤, зокрема конф≥скац≥ю майна, за на¤вност≥ дл¤ цього п≥дстав, окремо за кожний злочин, а пот≥м остаточно визначити його за сукупн≥стю злочин≥в. ѕризначенн¤ додаткового покаранн¤ лише за сукупн≥стю злочин≥в Ї не припустимим. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ призначенн¤ покаранн¤ за к≥лькома вироками ([]{1_71}ст. 71): додаткове покаранн¤ у вигл¤д≥ конф≥скац≥њ майна може бути призначене за к≥лькома вироками лише тод≥, коли воно не в≥дбуте за попередн≥м вироком або призначене за новий злочин.

18.  онф≥скац≥¤ майна ¤к додатковий вид покаранн¤, не може бути зам≥нена ≥ншим покаранн¤м. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ такого покаранн¤ можливе лише при умовно-достроковому зв≥льненн≥ ([]{1_81}ст. 81), зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ваг≥тних ж≥нок та таких, що мають д≥тей до семи рок≥в ([]{1_79}ч. 1 ст. 79), а також на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю ([]{1_86}ст. 86), ¤кщо на день зв≥льненн¤ або виданн¤ закону про амн≥ст≥ю майно, що п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ, не було вилучене.

19. ѕор¤док задоволенн¤ претенз≥й за рахунок конф≥скованого майна та перел≥к майна, що не п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ, передбачаютьс¤ законодавством про виконанн¤ вироку.

</s59>

<s60>

—татт¤ 60.јрешт

1. ѕокаранн¤ у вид≥ арешту пол¤гаЇ в триманн≥ засудженого в умовах ≥зол¤ц≥њ ≥ встановлюЇтьс¤ на строк в≥д одного до шести м≥с¤ц≥в.

2. ¬≥йськовослужбовц≥ в≥дбувають арешт на гауптвахт≥.

3. јрешт не застосовуЇтьс¤ до ос≥б в≥ком до ш≥стнадц¤ти рок≥в, ваг≥тних ж≥нок та до ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до семи рок≥в.

1. јрешт у розум≥нн≥ []{1_60}ст. 60 Ї особливою формою державного примусу, що застосовуЇтьс¤ судом в≥д ≥мен≥ держави з урахуванн¤м принципу необх≥дност≥ ≥ достатност≥ ([]{1_65}ч. 2 ст. 65) до особи, винноњ у вчиненн≥ злочину невеликоњ т¤жкост≥ ([]{1_12}ч. 2. ст. 12), ≥ створюЇ внасл≥док ≥зол¤ц≥њ засудженого ≥ застосуванн¤ певного режиму умови дл¤ виправленн¤ засудженого.

јрешт ¤к покаранн¤ за вчинений злочин застосовуЇтьс¤ не т≥льки дл¤ ≥зол¤ц≥њ винноњ особи, а й дл¤ запоб≥ганн¤ вчиненню нових злочин≥в ¤к засудженим, так ≥ ≥ншими особами (спец≥альна та загальна превенц≥¤), ≥ т¤гне судим≥сть винного.

Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_105_54}ст. 54 сучасноњ редакц≥њ  рим≥нального кодексу –‘, у []{1_60}ч. 1 ст. 60 чинного  одексу ”крањни не м≥ститьс¤ визначенн¤ режиму або типу ≥зол¤ц≥њ (¤к правило, вони визначаютьс¤ законом шл¤хом вибору певного виду виправноњ установи), але на цей час ≥снують загальн≥ вимоги щодо ≥зол¤ц≥њ. Ќаприклад, розм≥щенн¤ чолов≥к≥в окремо в≥д ж≥нок; неповнол≥тн≥х окремо в≥д дорослих; ос≥б, що вперше прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, окремо в≥д ос≥б, ¤к≥ вже в≥дбували крим≥нальне покаранн¤ та ≥н.

«астосуванн¤ покаранн¤ у вигл¤д≥ арешту вперше передбачаЇтьс¤ у []{1_51}п. 8 ст. 51, але пон¤тт¤ арешту не Ї законодавчою новелою у широкому розум≥нн≥. “ерм≥н УарештФ (в≥д лат. arrestum Ч судова постанова) використовуЇтьс¤:

а) у цив≥льному та господарському процес≥ Ч ¤к зас≥б забезпеченн¤ позову (створенн¤ можливост≥ дл¤ майбутнього реального виконанн¤ р≥шенн¤ суду) у раз≥, коли в≥дпов≥дач зд≥йснюЇ або може зд≥йснити д≥њ, ¤к≥ перешкод¤ть або зробл¤ть неможливим реальне виконанн¤ судового р≥шенн¤ ([]{4_27_154}ст. 152 ÷ѕ  ”крањни), або ¤кщо невжитт¤ таких заход≥в може утруднити чи зробити неможливим виконанн¤ р≥шенн¤ господарського суду ([]{4_95_74}ст. 66 √ѕ  ”крањни). Ќаприклад, у []{4_27_154}ст. 152 ÷ѕ  ”крањни передбачаЇтьс¤ накладенн¤ арешту на грошов≥ суми, у []{4_27_423}ст. 393 ÷ѕ  ”крањни Ч на будинок; а у []{4_95_75}ч. 1 ст. 67 √ѕ  ”крањни Ч можлив≥сть накладенн¤ арешту на все майно або грошов≥ суми, що належать в≥дпов≥дачу;

б) у крим≥нальному процес≥ Ч у розум≥нн≥ певних сл≥дчих д≥й, ¤к≥ спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ задач крим≥нального судочинства, зазначених у ст. []{4_23_2}2, []{4_23_29}22, []{4_23_30}23 та []{4_23_38}29  ѕ  ”крањни. «окрема:

Ч в ¤кост≥ забезпеченн¤ цив≥льного позову або можливоњ конф≥скац≥њ майна з додержанн¤м вимог ст.[]{4_23_37} 28, []{4_23_38}29, []{4_23_72}53-1, []{4_23_154}125, []{4_23_155}126 та []{4_23_296}п. 7 ч. 1 ст. 253  ѕ  ”крањни шл¤хом недопущенн¤ зд≥йсненн¤ будь-¤ких операц≥й з майном (в тому числ≥ з грошовими вкладами) п≥дозрюваного, обвинуваченого або ос≥б, ¤к≥ несуть крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за њх д≥њ, кр≥м предмет≥в першоњ необх≥дност≥, визначених у ѕерел≥ку майна, що не п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ за судовим вироком;

Ч вз¤тт¤ п≥д варту ([]{4_23_179}п. 4 ч. 1 ст. 149 та []{4_23_186}ст. 155  ѕ  ”крањни), тобто утриманн¤ п≥д вартою у сл≥дчих ≥зол¤торах (а в окремих випадках, зг≥дно ≥з []{4_23_186}ч. 3 ст. 155  ѕ  ”крањни, Ч в тюрм≥ або м≥сц¤х триманн¤ затриманих), обираЇтьс¤ ¤к запоб≥жний зах≥д тод≥, коли н≥¤кий ≥нший не здатен забезпечити дос¤гненн¤ ц≥лей, передбачених []{4_23_178}ч. 1 ст. 148  ѕ  ”крањни;

Ч затриманн¤ кореспонденц≥њ (будь-¤ких в≥дправлень, тобто нос≥њв ≥нформац≥њ, кр≥м засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, що в≥дправл¤ютьс¤ зг≥дно з п≥дпискою), обТЇктом проведенн¤ ¤коњ Ї поштово-телеграфн≥ установи ([]{4_23_221}ст. 187  ѕ  ”крањни) та ≥нш≥ канали звТ¤зку ([]{4_23_222}ст. 187-1  ѕ  ”крањни).

—л≥д звернути увагу на те, що у текст≥ []{4_23_0} рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни терм≥ни Уарешт кореспонденц≥њФ та Узатриманн¤ кореспонденц≥њФ використовуютьс¤ в ¤кост≥ синон≥м≥чних пон¤ть, разом з тим пон¤тт¤ УарештФ Ї б≥льш широким ≥ охоплюЇ затриманн¤ кореспонденц≥њ ¤к перший елемент Їдиноњ за зм≥стом сл≥дчоњ д≥њ, спр¤мованоњ на порушенн¤ в≥льного об≥гу ≥нформац≥њ.

” таких випадках процесуальний зм≥ст арешту складаЇтьс¤ з низки елемент≥в:

Ч безпосередньо затриманн¤;

Ч огл¤д;

Ч вињмка (у раз≥ необх≥дност≥).

2. «астосуванн¤ арешту ¤к дисципл≥нарного ст¤гненн¤ за порушенн¤ в≥йськовоњ дисципл≥ни (бездоганного ≥ неухильного додержанн¤ вс≥ма в≥йськовослужбовц¤ми пор¤дку ≥ правил, встановлених в≥йськовими статутами та ≥ншим законодавчими актами ”крањни) було передбачене ще []{4_329_9}ст. 48Ч51 ƒисципл≥нарного статуту «бройних —ил, затвердженого «аконом ”крањни Уѕро ƒисципл≥нарний статут «бройних —ил ”крањниФ в≥д 24 березн¤ 1999 р. є 551-XIV. …ого д≥¤ поширюЇтьс¤ на ѕрикордонн≥ в≥йська ”крањни, Ќац≥ональну гвард≥ю ”крањни, —лужбу безпеки ”крањни, внутр≥шн≥ в≥йська ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни, в≥йська ÷ив≥льноњ оборони ”крањни, ≥нш≥ в≥йськов≥ формуванн¤, створен≥ в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни, та на громад¤н, зв≥льнених з в≥йськовоњ служби у в≥дставку чи в запас з правом нос≥нн¤ в≥йськовоњ форми п≥д час њњ нос≥нн¤. ¬≥дпов≥дно до []{1_60}ч. 2 ст. 60 арешт в ¤кост≥ певного виду крим≥нального покаранн¤ в≥йськовослужбовц≥ також в≥дбувають на гауптвахт≥.

3. ” в≥дпов≥дност≥ з []{1_60}ч. 3 ст. 60 арешт не застосовуЇтьс¤ до ос≥б в≥ком до 16 рок≥в, ваг≥тних ж≥нок та до ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до 7 рок≥в.

” першому випадку законодавець врахував, що формуванн¤ неповнол≥тнього ¤к особи ще не зак≥нчилос¤, в≥дсутн≥й належний життЇвий досв≥д ≥ не сформована система соц≥альних ор≥Їнтир≥в, тобто емоц≥йно-вольова сфера псих≥ки ще не дос¤гла ст≥йкост≥.

” другому випадку знаходженн¤ ж≥нки у стан≥ ваг≥тност≥ супроводжуЇтьс¤ низкою психолог≥чних ≥ ф≥з≥олог≥чних фактор≥в, ¤к≥ в певн≥й м≥р≥ понижують здатн≥сть ж≥нки контролювати свою повед≥нку. “аким чином, умови ≥зол¤ц≥њ здатн≥ в значн≥й м≥р≥ негативно вплинути на псих≥чний стан вищезазначених категор≥й ос≥б. “обто у раз≥ застосуванн¤ до них арешту мета покаранн¤, визначена у []{1_50}ч. 2 ст. 50, не може бути дос¤гнута.  р≥м того, певною м≥рою були б порушен≥ положенн¤ []{1_50}ч. 3 ст. 50.

Ќезастосуванн¤ арешту до ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до 7 рок≥в, повТ¤зане, по-перше, з очевидною недоц≥льн≥стю перебуванн¤ таких засуджених в умовах ≥зол¤ц≥њ та, по-друге, ≥з можлив≥стю подальшого њх виправленн¤, а також запоб≥ганн¤ вчиненню ними нових злочин≥в без ≥зол¤ц≥њ в≥д сусп≥льства.

як вид покаранн¤ за скоЇний злочин арешт пол¤гаЇ у триманн≥ засудженоњ особи в умовах ≥зол¤ц≥њ прот¤гом призначеного судом строку Ч в≥д одного до шести м≥с¤ц≥в.

якщо ж≥нка, ¤ка маЇ таку дитину (д≥тей), позбавлена при цьому в установленому законом пор¤дку батьк≥вських прав, питанн¤ про можлив≥сть застосуванн¤ до нењ арешту в ¤кост≥ заходу крим≥нального покаранн¤ розгл¤даЇтьс¤ на загальних п≥дставах.

4. ¬≥дпов≥дно до []{1_52}ч. 1 ст. 52 арешт в≥дноситьс¤ до основних вид≥в покаранн¤ ≥, в≥дпов≥дно, застосовуватис¤ в ¤кост≥ додаткового покаранн¤ не може. јрешт може бути призначений судом ¤к покаранн¤ лише у випадках, коли це безпосередньо передбачене санкц≥¤ми статей ќсобливоњ частини  одексу, зокрема: []{1_124}ст. 124; []{1_125}ч. 2 ст. 125; []{1_129}ст. 129; []{1_130}ч. 1 ст. 130; []{1_133}ч. 1 ст. 133 та ≥н.

5. «г≥дно з≥ []{1_72}ст. 72 один день арешту прир≥внюЇтьс¤ до одного дн¤ позбавленн¤ вол≥ ≥ особа, засуджена до цього виду покаранн¤, повинна в≥дбувати арешт в умовах визначеного судом режиму аж до тюремного.

6. “ак≥ питанн¤, ¤к м≥сце в≥дбуванн¤ арешту, пор¤док ≥ умови його виконанн¤, залученн¤ до прац≥ засуджених до арешту, њх матер≥альне, побутове та медичне забезпеченн¤ вимагають конкретизац≥њ у крим≥нально-виконавчому законодавств≥.

÷е дасть змогу в≥др≥знити арешт в≥д ≥нших вид≥в покаранн¤, зокрема в≥д позбавленн¤ вол≥ на певний строк шл¤хом ≥зол¤ц≥њ засудженого та пом≥щенн¤ його до крим≥нально-виконавчоњ установи ([]{1_51}п. 11 ст. 51 та []{1_63}ст. 63). Ќа даний час можна констатувати, що арешт в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д позбавленн¤ вол≥ за строком, на ¤кий до засудженого за  рим≥нальним кодексом можливо застосовувати умови ≥зол¤ц≥њ (у випадку призначенн¤ покаранн¤ за []{1_60}ст. 60 Ч в≥д 1 до 6 м≥с¤ц≥в, а за []{1_63}ст. 63 Ч в≥д 1 до 15 рок≥в).

</s60>

<s61>

—татт¤ 61.ќбмеженн¤ вол≥

1. ѕокаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ пол¤гаЇ у триманн≥ особи в крим≥нально-виконавчих установах в≥дкритого типу без ≥зол¤ц≥њ в≥д сусп≥льства в умовах зд≥йсненн¤ за нею нагл¤ду з обовТ¤зковим залученн¤м засудженого до прац≥.

2. ќбмеженн¤ вол≥ встановлюЇтьс¤ на строк в≥д одного до пТ¤ти рок≥в.

3. ќбмеженн¤ вол≥ не застосовуЇтьс¤ до неповнол≥тн≥х, ваг≥тних ж≥нок ≥ ж≥нок, що мають д≥тей в≥ком до чотирнадц¤ти рок≥в, до ос≥б, що дос¤гли пенс≥йного в≥ку, в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби та до ≥нвал≥д≥в першоњ ≥ другоњ групи.

1. ќбмеженн¤ вол≥ Ч нова м≥ра крим≥нального покаранн¤, ран≥ше нев≥дома нашому крим≥нальному праву.

¬≥дпов≥дно до []{1_52}ст. 52 обмеженн¤ вол≥ може застосовуватис¤ т≥льки ¤к основна м≥ра покаранн¤.

2. —уть обмеженн¤ вол≥ ¤к м≥ри крим≥нального покаранн¤ пол¤гаЇ в триманн≥ за вироком суду засудженоњ особи у спец≥ал≥зованих крим≥нально-виправних установах в≥дкритого типу без ≥зол¤ц≥њ в≥д сусп≥льства в умовах зд≥йсненн¤ за нею нагл¤ду з обовТ¤зковим залученн¤м до прац≥.

ћожливий строк обмеженн¤ вол≥ Ч в≥д одного до пТ¤ти рок≥в.

3. ” звТ¤зку з тим, що даний вид покаранн¤ повТ¤заний з обовТ¤зковим залученн¤м засудженого до прац≥, до обмеженн¤ вол≥, зг≥дно з []{1_61}ч. 3 ст. 61 не можуть бути засуджен≥ неповнол≥тн≥, тобто особи, ¤к≥ не дос¤гли на момент винесенн¤ вироку 18-р≥чного в≥ку; ваг≥тн≥ ж≥нки ≥ ж≥нки, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до 14 рок≥в; особи, ¤к≥ дос¤гли пенс≥йного в≥ку; ≥нвал≥ди першоњ ≥ другоњ груп.

 р≥м того, обмеженн¤ вол≥ не може застосовуватис¤ до в≥йськовослужбовц≥в.

4. ” раз≥ зам≥ни покаранн¤ у вигл¤д≥ обмеженн¤ вол≥ позбавленн¤м вол≥ зг≥дно з≥ []{1_72}ст. 72 до одного дн¤ позбавленн¤ вол≥ прир≥внюютьс¤ два дн≥ обмеженн¤ вол≥.

</s61>

<s62>

—татт¤ 62.“риманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в

1. ѕокаранн¤ у вид≥ триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ призначаЇтьс¤ в≥йськовослужбовц¤м строковоњ служби на строк в≥д шести м≥с¤ц≥в до двох рок≥в у випадках, передбачених цим  одексом, а також ¤кщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе зам≥нити позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше двох рок≥в триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на той самий строк.

2. “риманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в зам≥сть позбавленн¤ вол≥ не може застосовуватис¤ до ос≥б, ¤к≥ ран≥ше в≥дбували покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥.

1. ƒисципл≥нарний батальйон (дисципл≥нарна частина) Ч особлива в≥йськова частина, призначена дл¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ засудженими в≥йськовослужбовц¤ми.

”триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц¤ за скоЇний ним злочин, ¤к ≥ будь-¤ке ≥нше крим≥нальне покаранн¤ в ”крањн≥, в≥дпов≥дно до []{1_50}ст. 50, маЇ за мету не т≥льки покаранн¤, а й виправленн¤ засудженого, а також запоб≥ганн¤ вчиненню нових злочин≥в ¤к засудженим, так ≥ ≥ншими особами.

ѕокаранн¤ не маЇ на мет≥ завданн¤ ф≥зичних страждань або приниженн¤ людськоњ г≥дност≥.

¬иход¤чи з цих положень закону ≥ повинен будуватис¤ режим в≥дбуванн¤ покаранн¤ в≥йськовослужбовц¤ми у дисципл≥нарному батальйон≥.

2. ”триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ Ї основним видом покаранн¤ ≥ може призначатис¤ на строк в≥д шести м≥с¤ц≥в до двох рок≥в.

Ќаправленн¤ до дисципл≥нарного батальйону характеризуЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥, виправно-трудовим впливом на засуджених. ¬оно застосовуЇтьс¤ до в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби ≥ прир≥вн¤них до них ос≥б у мирний час за вчиненн¤ злочин≥в. Ќаприклад, це покаранн¤ може бути застосоване до курсант≥в в≥йськових училищ, шк≥л прапорщик≥в ≥ м≥чман≥в та ≥нших в≥йськово-навчальних заклад≥в за злочини, вчинен≥ в пер≥од навчанн¤, ¤кщо до зарахуванн¤ на навчанн¤ вони в≥дслужили д≥йсну строкову в≥йськову службу.

¬оно не може застосовуватись до в≥йськовослужбовц≥в надстроковоњ служби, прапорщик≥в, м≥чман≥в, оф≥цер≥в, а також в≥йськовозобовТ¤заних, ¤к≥ вчинили злочини у пер≥од проходженн¤ учбових чи перев≥рочних збор≥в.

3. ѕор¤док ≥ умови утриманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ встановлен≥ []{4_188_0}«аконом ”крањни Уѕро ѕоложенн¤ про дисципл≥нарний батальйон у «бройних —илах ”крањниФ в≥д 5 кв≥тн¤ 1994 р.

ќсновними засобами виправленн¤ ≥ перевихованн¤ засуджених Ї встановлений дл¤ дисципл≥нарного батальйону пор¤док ≥ режим в≥дбуванн¤ покаранн¤, сусп≥льно корисна прац¤, виховна робота, бойова п≥дготовка.

4. Ќаправленн¤ до дисципл≥нарного батальйону може бути призначене:

Ч коли воно вказане в санкц≥њ статт≥ чинного  одексу, за ¤кою засуджуЇтьс¤ в≥йськовослужбовець ([]{1_407}ч. 1 ст. 407 Ч самов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби; []{1_411}ч. 1 ст. 411 Ч умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна та ≥н.);

Ч ¤кщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе зам≥нити позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше двох рок≥в триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на той же самий строк. “ака зам≥на можлива при засудженн≥ в≥йськовослужбовц¤ за вчиненн¤ не обовТ¤зково в≥йськового злочину.

5. «асудженн≥ до утриманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ залишаютьс¤ в≥йськовослужбовц¤ми строковоњ служби, але час в≥дбуванн¤ покаранн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ до строку д≥йсноњ в≥йськовоњ служби не зараховуЇтьс¤, в чому ≥ пол¤гаЇ одна з каральних властивостей ц≥Їњ м≥ри покаранн¤.

якщо особа ран≥ше в≥дбувала покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ за будь-¤кий злочин, до нењ при вчиненн≥ нового злочину ≥ вир≥шенн≥ питанн¤ про обранн¤ м≥ри покаранн¤ не може бути застосовано положенн¤ про утриманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в зам≥сть позбавленн¤ вол≥.

</s62>

<s63>

—татт¤ 63.ѕозбавленн¤ вол≥ на певний строк

1. ѕокаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ пол¤гаЇ в ≥зол¤ц≥њ засудженого та пом≥щенн≥ його на певний строк до крим≥нально-виконавчоњ установи.

2. ѕозбавленн¤ вол≥ встановлюЇтьс¤ на строк в≥д одного до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. ѕозбавленн¤ вол≥ на певний строк Ч одне з найсувор≥ших вид≥в покарань, що призначаЇтьс¤ за вчиненн¤ злочин≥в, ¤к≥ становл¤ть п≥двищену сусп≥льну небезпеку. ÷е вид основного покаранн¤, що пол¤гаЇ у примусов≥й ≥зол¤ц≥њ засудженого на визначений строк у спец≥ально призначених дл¤ цього виправно-трудових установах, ≥ поЇднаний з обмеженн¤м прав (свободи пересуванн¤, вибору роботи та роду д≥¤льност≥, сп≥лкуванн¤ з с≥мТЇю, знайомими тощо) та з жорсткою реіламентац≥Їю часу роботи та в≥дпочинку. ¬≥дбуванн¤ покаранн¤ в таких умовах характеризуЇтьс¤ виправно-трудовим впливом на ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини, та проведенн¤м з ними виховноњ роботи. ¬арто п≥дкреслити, що в≥дпов≥дно до []{4_255_43}ст. 43  онституц≥њ ”крањни, що взагал≥ заборон¤Ї примусову працю, прац¤ за вироком чи ≥ншим р≥шенн¤м суду примусовою не вважаЇтьс¤.

2. ѕозбавленн¤ вол≥ на певний строк Ї строковим видом покаранн¤, чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д дов≥чного позбавленн¤ вол≥.

3. ƒаний вид покаранн¤ застосовуЇтьс¤ ¤к основний, ≥ лише у випадках, передбачених статт¤ми ќсобливоњ частини чинного  одексу. ѕитома вага цього виду покаранн¤ у вс≥х санкц≥¤х становить близько 72 в≥дсотк≥в. ” значн≥й частин≥ санкц≥й, що його передбачають, позбавленн¤ вол≥ на певний строк визначено ¤к альтернативне покаранн¤ (майже 41 в≥дсоток), але б≥льша частина таких санкц≥й (б≥л¤ 59 в≥дсотк≥в) передбачають його ¤к безальтернативне. «астосовуЇтьс¤ це покаранн¤ до будь-¤коњ особи ¤к самост≥йно, так ≥ разом з додатковими.

4. ѕозбавленн¤ вол≥ на певний строк з огл¤ду на сувор≥сть покаранн¤ застосовуЇтьс¤ лише тод≥, коли дос¤гненн¤ ц≥лей покаранн¤, зокрема виправленн¤ засудженого, шл¤хом застосуванн¤ ≥нших вид≥в покаранн¤ неможливе. якщо санкц≥¤ статт≥, за ¤кою засуджуЇтьс¤ винний, передбачаЇ позбавленн¤ вол≥ на певний строк альтернативно з ≥ншими, б≥льш мТ¤кими видами покарань, суд у вироку маЇ мотивувати, чому саме призначаЇтьс¤ або не призначаЇтьс¤ вказаний вид покаранн¤.

5. []{1_63}—т. 63 встановлюЇ Їдин≥ дл¤ вс≥х злочин≥в меж≥ визначенн¤ строку позбавленн¤ вол≥: в≥д 1 до 15 рок≥в. “аким чином, законодавцем встановлено б≥льш жорстк≥ строки позбавленн¤ вол≥, а нижн¤ межа визначена в один р≥к на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 р. вона складала 3 м≥с¤ц≥.  онкретн≥ меж≥ строк≥в позбавленн¤ вол≥ вказан≥ в санкц≥¤х статей ќсобливоњ частини чинного  одексу.

6. Ќижн¤ межа строку позбавленн¤ вол≥ в р¤д≥ статей чинного  одексу може бути не вказана. Ќаприклад, в≥дпов≥дно до []{1_122}ч. 1 ст. 122 за умисне середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤, передбачене позбавленн¤ вол≥ на строк до трьох рок≥в (т≥льки у де¤ких статт¤х Ч []{1_159}ст. 159, []{1_160}ч. 3 ст. 160, []{1_303}ч. 2 ст. 303 Ч вказан≥ строки в≥д одного до трьох чи в≥д одного до пТ¤ти рок≥в позбавленн≥ вол≥). якщо нижн¤ межа позбавленн¤ вол≥ не вказана, м≥н≥мальним строком позбавленн¤ вол≥ Ї передбачений у []{1_63}ст. 63 один р≥к.

“реба мати на уваз≥, що за злочини, вчинен≥ неповнол≥тн≥ми, позбавленн¤ вол≥ на певний строк встановлюЇтьс¤ у залежност≥ в≥д ступен¤ т¤жкост≥ ([]{1_102}ст. 102). јле загальн≥ меж≥ призначенн¤ цього виду покаранн¤, вказан≥ у []{1_63}ст. 63, поширюютьс¤ ≥ на ц≥ випадки.

7. «акон надаЇ можлив≥сть суду призначити винн≥й особ≥ позбавленн¤ вол≥ на строк, нижчий в≥д найнижчоњ меж≥, що вказана у санкц≥њ статт≥, за ¤кою вона обвинувачуЇтьс¤, при на¤вност≥ умов, викладених у []{1_69}ст. 69 та з посиланн¤м на цю статтю у резолютивн≥й частин≥ вироку. јле такий строк не повинен бути меншим, н≥ж вказаний у []{1_63}ст. 63 Ч один р≥к позбавленн¤ вол≥. «а умовами []{1_69}ст. 69 можливе також призначенн¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤, н≥ж позбавленн¤ вол≥, ¤кщо т≥льки цей вид покаранн¤ вказаний у санкц≥њ в≥дпов≥дноњ статт≥. ўо стосуЇтьс¤ верхньоњ меж≥ строку позбавленн¤ вол≥, то за загальним правилом вона не може бути вищою н≥ж та, що вказана в санкц≥њ статт≥. ™диний вин¤ток з правила виникаЇ при складенн≥ покарань за сукупн≥стю вирок≥в ([]{1_71}ст. 71). јле й при цьому остаточно визначений строк не повинен перевищувати максимальну межу позбавленн¤ вол≥, передбачену []{1_63}ст. 63, тобто 15 рок≥в.

8. „инний  одекс не передбачаЇ зам≥ну ≥нших покарань (штрафу, виправних роб≥т тощо) на позбавленн¤ вол≥. ћ≥ж тим допускаЇтьс¤ можлив≥сть зам≥ни позбавленн¤ вол≥ строком не б≥льше двох рок≥в, враховуючи обставини справи та особу засудженого, на службове обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в ([]{1_58}ст. 58) та триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в ([]{1_62}ст. 62) на той же строк.

 р≥м того, []{1_75}ст. 75 визначаЇ можлив≥сть зв≥льненн¤ судом в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м при призначен≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше 5 рок≥в, враховуючи т¤жк≥сть злочину, особу винного та ≥нш≥ обставини справи. якщо такий засуджений упродовж ≥спитового строку не виконуЇ покладен≥ на нього обовТ¤зки або систематично вчинюЇ правопорушенн¤, що пот¤гли за собою адм≥н≥стративн≥ ст¤гненн¤ ≥ св≥дчать про його небажанн¤ стати на шл¤х виправленн¤, суд направл¤Ї його дл¤ в≥дбуванн¤ призначеного покаранн¤ ([]{1_78}ч. 2 ст. 78). ” раз≥ вчиненн¤ ним нового злочину прот¤гом не в≥дбутоњ частини покаранн¤ суд призначаЇ покаранн¤ за правилами, вказаними у []{1_71}ст. 71 та []{1_72}72.

«аконом також передбачена можлив≥сть при певних умовах зв≥льненн¤ судом в≥д подальшого в≥дбуванн¤ позбавленн¤ вол≥, або в окремих випадках зам≥на його на б≥льш мТ¤ке покаранн¤ у випадках, передбачених []{1_79}ст. 79, []{1_81}81Ч85.

9. „инний  одекс на в≥дм≥ну в≥д попереднього не передбачаЇ вид≥в режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ та необх≥дност≥ визначенн¤ њх судом. ÷≥ обовТ¤зки покладен≥ на в≥дпов≥дн≥ служби виконанн¤ судових р≥шень на п≥дстав≥ та в пор¤дку, передбачених []{4_39_0}¬иправно-трудовим кодексом ”крањни.

</s63>

<s64>

—татт¤ 64.ƒов≥чне позбавленн¤ вол≥

1. ƒов≥чне позбавленн¤ вол≥ встановлюЇтьс¤ за вчиненн¤ особливо т¤жких злочин≥в ≥ застосовуЇтьс¤ лише у випадках, спец≥ально передбачених цим  одексом, ¤кщо суд не вважаЇ за можливе застосовувати позбавленн¤ вол≥ на певний строк.

2. ƒов≥чне позбавленн¤ вол≥ не застосовуЇтьс¤ до ос≥б, що вчинили злочини у в≥ц≥ до 18 рок≥в ≥ до ос≥б у в≥ц≥ понад 65 рок≥в, а також до ж≥нок, що були в стан≥ ваг≥тност≥ п≥д час вчиненн¤ злочину або на момент постановленн¤ вироку.

1. ƒов≥чне позбавленн¤ вол≥ ¤к м≥ра покаранн¤ було введено до []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року п≥сл¤ скасуванн¤ смертноњ кари []{4_369_1}«аконом ”крањни в≥д 22 лютого 2000 р. Ќа в≥дм≥ну в≥д смертноњ кари, що не включалась у перел≥к вид≥в покарань ≥ носила вин¤тковий характер, дов≥чне позбавленн¤ вол≥ у чинному  одекс≥ завершуЇ перел≥к вид≥в покаранн¤ та ч≥тко визначаЇ меж≥ його застосуванн¤.

2. ÷ей найсувор≥ший вид покаранн¤ встановлюЇтьс¤ за вчиненн¤ особливо т¤жких злочин≥в ≥ застосовуЇтьс¤ лише у випадках, спец≥ально передбачених статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу. —юди в≥днос¤тьс¤: пос¤ганн¤ на житт¤ державного або громадського д≥¤ча ([]{1_112}ст. 112), умисне вбивство при обт¤жуючих обставинах ([]{1_115}ч. 2 ст. 115), пос¤ганн¤ на прац≥вника правоохоронного органу, члена громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону або в≥йськовослужбовц¤ ([]{1_348}ст. 348), на житт¤ судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤ ([]{1_379}ст. 379), пос¤ганн¤ на житт¤ захисника чи представника особи у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги ([]{1_400}ст. 400), оп≥р начальников≥ або примушуванн¤ його до порушенн¤ службових обовТ¤зк≥в, ¤кщо вони були повТ¤зан≥ з умисним вбивством начальника у звТ¤зку з виконанн¤м ним обовТ¤зк≥в з в≥йськовоњ служби ([]{1_404}ч. 2 ст. 404), а також злочини проти миру, безпеки людства та м≥жнародного правопор¤дку ([]{1_438}ст. 438, []{1_439}439, []{1_442}442 та []{1_443}443).

3. —анкц≥њ вказаних статей кр≥м дов≥чного позбавленн¤ вол≥ передбачають ≥ позбавленн¤ вол≥ на певний строк. ƒов≥чне ж позбавленн¤ вол≥ суд визначаЇ лише у випадках, коли вважаЇ неможливим застосуванн¤ позбавленн¤ вол≥ на певний строк. ћотиви такого р≥шенн¤ обовТ¤зково викладаютьс¤ у мотивувальн≥й частин≥ вироку.

4. ƒов≥чне позбавленн¤ вол≥ не застосовуЇтьс¤:

Ч до ос≥б, що вчинили злочин у в≥ц≥ до 18 рок≥в (нав≥ть ¤кщо при судовому розгл¤д≥ справи особа дос¤гла повнол≥тт¤);

Ч до винних ос≥б у в≥ц≥ понад 65 рок≥в;

Ч до ж≥нок, що були в стан≥ ваг≥тност≥ п≥д час вчиненн¤ злочину або на момент постановленн¤ вироку.

5. якщо сплив строк прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ за злочин, що передбачаЇ дов≥чне позбавленн¤ вол≥, суду надаЇтьс¤ право вир≥шувати питанн¤ про застосуванн¤ строку давност≥ щодо ц≥Їњ особи. ѕри визнанн≥ неможливим застосувати давн≥сть до засудженоњ особи, суд не може призначити њй дов≥чне позбавленн¤ вол≥ та вправ≥ визначити лише позбавленн¤ вол≥ на певний строк ([]{1_49}ст. 49).

6. ќск≥льки строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ злочин≥в проти миру та безпеки людства не застосовуЇтьс¤, суд маЇ право призначити дов≥чне позбавленн¤ вол≥ особам, ¤к≥ вчинили так≥ злочини, через будь- ¤кий час п≥сл¤ њх вчиненн¤.

7. ƒо засуджених до дов≥чного позбавленн¤ вол≥ не застосовуЇтьс¤ умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ або зам≥на його судом на будь-¤ке ≥нше. ѕризначене судом покаранн¤ у вид≥ дов≥чного позбавленн¤ вол≥ може бути зам≥нено на позбавленн¤ вол≥ строком не менше 25 рок≥в лише за актом про помилуванн¤ ([]{1_87}ст. 87).

</s64>

</r10>

<r11>

–озд≥л XI ѕ–»«Ќј„≈ЌЌя ѕќ ј–јЌЌя

<s65>

—татт¤ 65.«агальн≥ засади призначенн¤ покаранн¤

1. —уд призначаЇ покаранн¤:

1) у межах, установлених у санкц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вчинений злочин;

2) в≥дпов≥дно до положень «агальноњ частини цього  одексу;

3) враховуючи ступ≥нь т¤жкост≥ вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помТ¤кшують та обт¤жують покаранн¤.

2. ќсоб≥, ¤ка вчинила злочин, маЇ бути призначене покаранн¤, необх≥дне й достатнЇ дл¤ њњ виправленн¤ та попередженн¤ нових злочин≥в.

3. ѕ≥дстави дл¤ призначенн¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤, н≥ж це передбачено в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини цього  одексу за вчинений злочин, визначаютьс¤ []{1_69}статтею 69 цього  одексу.

4. Ѕ≥льш суворе покаранн¤, н≥ж передбачене в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини цього  одексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупн≥стю злочин≥в ≥ за сукупн≥стю вирок≥в зг≥дно з≥ []{1_70}статт¤ми 70 та []{1_71}71 цього  одексу.

1. –озд≥л про призначенн¤ покаранн¤ ¤к самост≥йний не був передбачений в ран≥ше д≥ючому кодекс≥. ¬ид≥ленн¤ цих питань в самост≥йний розд≥л п≥дкреслюЇ њх виключну важлив≥сть ≥ актуальн≥сть. ќсобливост≥ призначенн¤ покаранн¤ неповнол≥тн≥х вид≥лен≥ окремо ≥ м≥ст¤тьс¤ в розд. ’V чинного  одексу. ” пор≥вн¤нн≥ з ран≥ше д≥ючим законодавством окрем≥ норми викладен≥ б≥льш стисло ≥ конкретно. ÷е торкаЇтьс¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про призначенн¤ покаранн¤ за на¤вн≥стю де¤ких помТ¤кшуючих обставин, за незак≥нчений злочин, за злочин, вчинений в сп≥вучаст≥.

2. “ерм≥н Узагальн≥ засади призначенн¤ покаранн¤Ф визначаЇ критер≥њ, ¤кими повинен користуватис¤ суд при призначенн≥ покаранн¤ п≥дсудному. ¬ цьому знаходить св≥й про¤в ≥ндив≥дуал≥зац≥¤ покаранн¤.

” []{1_65}ст. 65 перел≥чуютьс¤ конкретн≥ обставини, ¤к≥ суд повинен враховувати при обранн≥ покаранн¤.

3. ѕершою з таких обставин Ї необх≥дн≥сть обранн¤ м≥ри покаранн¤ в межах санкц≥њ конкретноњ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу. ÷е означаЇ, що суд повинен обирати покаранн¤ лише зг≥дно з встановленими санкц≥¤ми статт≥. як в≥домо, санкц≥њ можуть бути р≥зними: в≥дносно визначеними, альтернативними. ¬ окремих санкц≥¤х пор¤д з основними передбачаютьс¤ додатков≥ покаранн¤. ¬се це повинен враховувати суд при призначенн≥ покаранн¤. Ќаприклад, у в≥дносно визначен≥й санкц≥њ передбачено один основний вид покаранн¤. ÷ей вид покаранн¤ ≥ повинен призначити суд. јле проблема виникаЇ з визначенн¤м строк≥в покаранн¤, особливо тод≥, коли р≥зниц¤ м≥ж м≥н≥мальною ≥ максимальною межею велика.

Ќаприклад, винна особа засуджуЇтьс¤ за умисне вбивство без обт¤жуючих ≥ помТ¤кшуючих обставин ([]{1_115}ч. 1 ст. 115). —трок позбавленн¤ вол≥ за цей злочин встановлено в≥д 7 до 15 рок≥в. —уду в межах даноњ санкц≥њ потр≥бно визначити строк покаранн¤. ¬≥рному вир≥шенню цього питанн¤ слугують наступн≥ пункти []{1_65}ст. 65 та положенн¤ []{1_66}ст. 66 та []{1_67}67.

≤нколи в санкц≥њ статт≥ вказуЇтьс¤ лише верхн¤ межа покаранн¤. ¬ таких випадках потр≥бно керуватис¤ в≥дпов≥дними статт¤ми  одексу, ¤к≥ характеризують кожний вид покаранн¤, встановлюючи його верхню та нижню межу. « цього визначаЇтьс¤ ≥ нижн¤ межа в тих випадках, коли в конкретн≥й статт≥ вона не вказана. Ќаприклад, санкц≥¤ []{1_296}ч. 2 ст. 296 передбачаЇ обмеженн¤ вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤ вол≥ на строк до чотирьох рок≥в. ƒл¤ визначенн¤ нижньоњ меж≥ цих покарань звертаЇмос¤ до []{1_61}ст. 61 та []{1_63}63. «г≥дно з≥ []{1_61}ст. 61 нижн≥й строк обмеженн¤ вол≥ встановлено в один р≥к, позбавленн¤ вол≥ зг≥дно з≥ []{1_63}ст. 63 Ч теж один р≥к. ќтож суд при засудженн≥ винного за []{1_296}ч. 2 ст. 296 може обрати йому покаранн¤ Ч обмеженн¤ вол≥ на строк в≥д одного до пТ¤ти рок≥в, позбавленн¤ вол≥ Ч в межах в≥д одного до чотирьох рок≥в. ÷≥ строки ≥ будуть такими, ¤к≥ встановлен≥ в≥дпов≥дною статтею чинного  одексу.

ѕри альтернативн≥й санкц≥њ суд повинен перш за все обрати вид покаранн¤, а вже пот≥м визначати його строки.  р≥м основного покаранн¤ суд повинен у межах санкц≥њ обрати ≥ додаткове покаранн¤. ѕри цьому необх≥дно памТ¤тати, що додатков≥ покаранн¤ можуть бути обовТ¤зковими (наприклад, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та конф≥скац≥¤ майна зг≥дно з []{1_368}ч. 3 ст. 368) ≥ факультативними. ¬ останньому випадку застосуванн¤ додатковоњ м≥ри покаранн¤ залежить в≥д погл¤ду суду, оск≥льки вона не Ї обовТ¤зковою ([]{1_363}ч. 2 ст. 363).

 оментуючи []{1_65}п. 1 ч. 1 ст. 65 ще раз п≥дкреслимо, що суд повинен обирати м≥ру покаранн¤ винному в межах санкц≥њ в≥дпов≥дноњ статт≥. ÷е загальне правило. ћ≥ж тим, з цього правила Ї певн≥ вин¤тки, передбачен≥ в закон≥. Ќаприклад, зг≥дно з≥ []{1_69}ст. 69 суд за певних п≥дстав може обрати винному покаранн¤ б≥льш мТ¤ке, н≥ж передбачено в закон≥, тобто вийти за меж≥ санкц≥њ. ѕри ≥нших умовах суд може обрати ≥ б≥льш суворе покаранн¤, н≥ж передбачене санкц≥¤ми статей, коли мова йде про обранн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в або вирок≥в ([]{1_70}ст. 70 та []{1_71}71). јле в цьому випадку покаранн¤ за кожний вчинений злочин обираЇтьс¤ в межах санкц≥й. ј при визначенн≥ остаточного покаранн¤ можливе його п≥двищенн¤ за встановленими в закон≥ правилами. ƒетально це питанн¤ розгл¤датиметьс¤ в коментар≥ до названих статей.

™ ще одна п≥дстава, коли суд може посилити покаранн¤ у пор≥вн¤нн≥ з санкц≥¤ми конкретних статей. ћаЇтьс¤ на уваз≥ застосуванн¤ до винних де¤ких додаткових покарань, ¤к≥ зг≥дно з законом можуть застосовуватис¤ тод≥, коли вони вказан≥ в санкц≥¤х статей, або коли санкц≥њ њх не передбачають, але закон дозвол¤Ї њх застосовувати. Ќаприклад, в []{1_55}ч. 2 ст. 55 передбачено, що позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю ¤к додаткове покаранн¤ може бути призначено й у випадку, коли воно не передбачене в санкц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу за умови, що з урахуванн¤м характеру злочину, вчиненого за посадою або у звТ¤зку ≥з зан¤тт¤м певною д≥¤льн≥стю, особи засудженого та ≥нших обставин справи суд визнаЇ за неможливе збереженн¤ за ним права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю. ј така додаткова м≥ра покаранн¤, ¤к позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу взагал≥ не передбачаЇтьс¤ санкц≥¤ми конкретних статей, а застосовуЇтьс¤ на п≥дстав≥ []{1_54}ст. 54.

4. []{1_65}ѕ. 2 ч. 1 ст. 65 реіламентуЇ, що покаранн¤ повинне обиратись у в≥дпов≥дност≥ з положенн¤ми «агальноњ частини  одексу. ѕри цьому повинн≥ враховуватис¤ майже вс≥ ≥нститути «агальноњ частини. Ќазвемо де¤к≥ з них, ¤к≥ спец≥ально не перел≥чуютьс¤ в пунктах []{1_65}ст. 65. ÷е завданн¤  рим≥нального кодексу ”крањни, п≥дстави крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, форми вини, мотив ≥ мета, система та види покарань, особливост≥ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранн¤ неповнол≥тн≥х тощо.

5. ” []{1_65}п. 3 ч. 1 ст. 65 передбачено, що при обранн≥ покаранн¤ враховуютьс¤ ступ≥нь т¤жкост≥ вчиненого злочину, дан≥ про особу винного та обставини, що помТ¤кшують або обт¤жують покаранн¤. —л≥д звернути увагу на те, що на в≥дм≥ну в≥д ран≥ше д≥ючого законодавства в п. 3 []{1_65}ч. 1 ст. 65 в≥дсутнЇ посиланн¤ на те, що суд повинен враховувати також ≥ характер сусп≥льноњ небезпеки вчиненого злочину. « цим сл≥д погодитись. ќск≥льки характер сусп≥льноњ небезпеки визначаЇтьс¤ значущ≥стю обТЇкта, на ¤кий пос¤гаЇ злочин, а також сп≥вставленн¤м у межах одного ≥ того ж обТЇкта окремих склад≥в злочину м≥ж собою, то санкц≥¤ кожноњ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу в≥дображаЇ характер сусп≥льноњ небезпеки того чи ≥ншого злочину. ќск≥льки кожний злочин ≥ндив≥дуальний, то в межах санкц≥й потр≥бно поглиблено досл≥дити ступ≥нь його сусп≥льноњ небезпеки. як в≥домо, ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки Ч це к≥льк≥сна характеристика небезпечност≥ злочинних д≥¤нь. ¬ межах конкретного складу злочину на нењ впливають р≥зн≥ обставини: розм≥р спричиненоњ шкоди, форма вини, мотив, мета, способи вчиненн¤ злочину, на¤вн≥сть сп≥вучасник≥в тощо. јле сл≥д мати на уваз≥, що вказан≥ обставини враховуютьс¤ при обранн≥ м≥ри покаранн¤ лише тод≥, коли вони не вход¤ть до конструкц≥њ складу злочину.

6. ѕри обранн≥ покаранн¤ обовТ¤зково повинн≥ враховуватись ¤к помТ¤кшуюч≥, так ≥ обт¤жуюч≥ покаранн¤ обставини. ѓх перел≥к даний в []{1_66}ст. 66 та []{1_67}67.

7. []{1_65}„. 2 ст. 65 встановлюЇ, що особ≥, ¤ка вчинила злочин, маЇ бути призначено таке покаранн¤, ¤ке необх≥дне ≥ достатнЇ дл¤ њњ виправленн¤ та попередженн¤ нових злочин≥в. ÷е нове законодавче положенн¤, ¤кого не було в  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року.

ѕ≥д терм≥ном Унеобх≥дне покаранн¤Ф сл≥д розум≥ти таке покаранн¤, ¤ке повн≥стю в≥дпов≥даЇ злочину ≥ особ≥, ¤ка його вчинила. “аке покаранн¤ повинно бути достатн≥м, тобто не меншим, але ≥ не перевищувати необх≥дн≥сть.

8. ѕоложенн¤ []{1_65}ч. 3 та 4 ст. 65 будуть розгл¤нут≥ в коментар¤х до []{1_69}ст. 69Ч71.

</s65>

<s66>

—татт¤ 66.ќбставини, ¤к≥ помТ¤кшують покаранн¤

1. ѕри призначенн≥ покаранн¤ обставинами, ¤к≥ його помТ¤кшують, визнаютьс¤:

1) зТ¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м, щире ка¤тт¤ або активне спри¤нн¤ розкриттю злочину;

2) добров≥льне в≥дшкодуванн¤ завданого збитку або усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди;

3) вчиненн¤ злочину неповнол≥тн≥м;

4) вчиненн¤ злочину ж≥нкою в стан≥ ваг≥тност≥;

5) вчиненн¤ злочину внасл≥док зб≥гу т¤жких особистих, с≥мейних чи ≥нших обставин;

6) вчиненн¤ злочину п≥д впливом погрози, примусу або через матер≥альну, службову чи ≥ншу залежн≥сть;

7) вчиненн¤ злочину п≥д впливом сильного душевного хвилюванн¤, викликаного неправом≥рними або аморальними д≥¤ми потерп≥лого;

8) вчиненн¤ злочину з перевищенн¤м меж крайньоњ необх≥дност≥;

9) виконанн¤ спец≥ального завданн¤ з попередженн¤ чи розкритт¤ злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ, поЇднане з вчиненн¤м злочину у випадках, передбачених цим  одексом.

2. ѕри призначенн≥ покаранн¤ суд може визнати такими, що його помТ¤кшують, ≥ ≥нш≥ обставини, не зазначен≥ в частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥.

3. якщо будь-¤ка з обставин, що помТ¤кшуЇ покаранн¤, передбачена в статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу ¤к ознака злочину, що впливаЇ на його квал≥ф≥кац≥ю, суд не може ще раз враховувати њњ при призначенн≥ покаранн¤ ¤к таку, що його помТ¤кшуЇ.

1. —уд призначаЇ покаранн¤ у межах, встановлених у санкц≥њ ќсобливоњ частини  одексу з урахуванн¤м ступеню т¤жкост≥ вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помТ¤кшують або обт¤жують в≥дпов≥дальн≥сть. «г≥дно з вимогами []{4_233_1}п. 1 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику призначенн¤ судами крим≥нального покаранн¤Ф в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22, суди, призначаючи покаранн¤, повинн≥ в кожному конкретному випадку враховувати разом ≥з характером, ступенем сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого злочину також дан≥ про особу винного та обставини справи, що помТ¤кшують в≥дпов≥дальн≥сть.

[]{1_66}„. 1 ст. 66 встановлюЇ перел≥к обставин, ¤к≥ помТ¤кшують призначене покаранн¤. ѕри цьому в≥дпов≥дно до ч. 2 коментованоњ статт≥ кр≥м зазначених в []{1_66}ч. 1 ст. 66 суд може визнати такими, що помТ¤кшують в≥дпов≥дальн≥сть, ≥ будь-¤к≥ ≥нш≥ обставини.

ќбставини, що помТ¤кшують покаранн¤, дають можлив≥сть суду в межах санкц≥њ статт≥ закону призначити менш суворе покаранн¤ в пор≥вн¤нн≥ з розм≥ром покаранн¤, ¤ке могло бути призначене, ¤кби обставини, вказан≥ в перш≥й частин≥ ц≥Їњ статт≥, були в≥дсутн≥ми.  р≥м того, за альтернативною санкц≥Їю суд може призначити менш т¤жке покаранн¤. “≥льки за на¤ност≥ обставин, що помТ¤кшують покаранн¤, суд вправ≥ призначити винному покаранн¤ б≥льш мТ¤ке, н≥ж передбачено законом ([]{1_69}ст. 69).

¬иб≥р судом конкретного розм≥ру покаранн¤ залежить в≥д характеру т≥Їњ чи ≥ншоњ обставини, що помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть.

2. []{1_66}ѕ. 1 ч. 1 ст. 66 передбачаЇ випадки, коли винна особа до к≥нц¤ визнаЇ свою вину, щиро жалкуЇ, що скоњла злочин, засуджуЇ свою повед≥нку ≥ в процес≥ попереднього сл≥дства, судового розгл¤ду справи даЇ правдив≥ показанн¤, ¤к≥ спри¤ють органам правосудд¤ встановити ≥стину по справ≥. ўире ка¤тт¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д простого визнанн¤ обвинуваченим своЇњ вини, ¤ке даЇтьс¤ п≥д тиском здобутих доказ≥в. «Т¤вленн¤ ≥з з≥знанн¤м означаЇ добров≥льний прих≥д особи, ¤ка скоњла злочин, в органи досудового сл≥дства ≥з за¤вою про це, а також з певно вираженим нам≥ром понести в≥дпов≥дальн≥сть за скоЇне. ѕри цьому мотиви, ¤к≥ спонукали особу до ¤вки з повинною, значенн¤ не мають.

—при¤нн¤ розкриттю злочину маЇ м≥сце тод≥, коли сама особа, що скоњла злочин, активно допомагаЇ правоохоронним органам розкрити злочин до к≥нц¤, встановити вс≥х ос≥б винних у скоЇнн≥ злочину, сл≥ди злочину або предмети, здобут≥ злочинним шл¤хом.

3. ѕередбачене []{1_66}п. 2 ч. 1 ст. 66 добров≥льне в≥дшкодуванн¤ завданого збитку або усуненн¤ запод≥¤ноњ шкоди може реал≥зовуватис¤ ¤к у форм≥ матер≥альн≥й (наприклад, в≥дшкодуванн¤ вартост≥ майна, ¤ке пошкоджено), так ≥ моральн≥й. ¬оно може ≥снувати т≥льки на добров≥льному ірунт≥ ≥ мати м≥сце ¤к до, так ≥ п≥сл¤ прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

4. «а п. 3 ч. 1 ц≥Їњ статт≥ обставиною, що помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть особи, Ї њњ неповнол≥тт¤ на час скоЇнн¤ злочину. як правило, у неповнол≥тн≥х в≥дсутн≥й необх≥дний життЇвий досв≥д, натом≥сть маЇ м≥сце схильн≥сть п≥ддаватис¤ впливу з боку ≥ншоњ особи. Ќеповнол≥тн≥ можуть скор≥ше стати на шл¤х виправленн¤, що може бути п≥дставою дл¤ призначенн¤ њм менш суворого покаранн¤.

5. —коЇнн¤ злочину ж≥нкою в стан≥ ваг≥тност≥ (п. 4 ч. 1 ц≥Їњ статт≥) розгл¤даЇтьс¤ ¤к обставина, що помТ¤кшуЇ њњ в≥дпов≥дальн≥сть в силу ф≥з≥олог≥чних ≥ псих≥чних особливостей, ¤к≥ притаманн≥ ваг≥тним ж≥нкам, можуть спри¤ти в де¤к≥й м≥р≥ скоЇнню злочину.

6. ¬чиненн¤ злочину внасл≥док т¤жких особистих, с≥мейних та ≥нших обставин (п. 5) визнаЇтьс¤ обставиною, ¤ка помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть особи, ¤кщо саме ц≥ обставини п≥дштовхнули њњ до скоЇнн¤ злочину. ÷е може бути, наприклад, хвороба близьких ос≥б, складний м≥крокл≥мат в с≥мТњ, тривале безроб≥тт¤ тощо.

7. ¬чиненн¤ злочину п≥д впливом погрози, примусу або через матер≥альну, службову чи ≥ншу залежн≥сть (п. 6 ч. 1 ц≥Їњ статт≥) помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть особи, тому що вона при цьому п≥ддаЇтьс¤ ф≥зичному або псих≥чному впливу з боку ≥ншоњ особи, ¤ка примушуЇ њњ скоњти злочин. —л≥д мати на уваз≥, що за []{1_40}ст. 40 ф≥зичний примус в≥днесений до обставин, що виключають злочинн≥сть д≥¤нн¤. ѕитанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть особи, ¤ка вчинила злочин внасл≥док застосуванн¤ до нењ ф≥зичного або псих≥чного примусу, вир≥шуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до вимог []{1_39}ст. 39. ” раз≥ матер≥альноњ, службовоњ чи ≥ншоњ залежност≥ особа, що скоюЇ злочин, побоюЇтьс¤ пог≥ршити св≥й матер≥альний або службовий стан. ÷е Ї своЇр≥дною формою псих≥чного примусу.

8. ¬чиненн¤ злочину п≥д впливом сильного душевного хвилюванн¤, викликаного неправом≥рними або аморальними д≥¤ми потерп≥лого (п. 7 ч. 1 ц≥Їњ статт≥), також Ї обставиною, що помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть особи. Ќа¤вн≥сть неправом≥рноњ або аморальноњ повед≥нки потерп≥лого безпосередньо перед скоЇнн¤м особою злочину Ї обовТ¤зковою умовою. —аме неправом≥рна або аморальна повед≥нка потерп≥лого виступаЇ причиною вчиненн¤ злочину ≥ Ї п≥дставою визнанн¤ того, що людина, ¤ка його вчинила, д≥¤ла в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤.

9. ѕ. 8 ч. 1 ц≥Їњ статт≥ визнаЇ обставиною, що помТ¤кшуЇ в≥дпов≥дальн≥сть особи, вчиненн¤ злочину з перевищенн¤м меж крайньоњ необх≥дност≥. ћаЇтьс¤ на уваз≥ умисне запод≥¤нн¤ шкоди ≥нтересам, що охорон¤ютьс¤, ¤кщо така шкода Ї б≥льш значною, н≥ж в≥двернена ([]{1_39}ст. 39). ќсоба не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за перевищенн¤ меж крайньоњ необх≥дност≥, ¤кщо внасл≥док сильного душевного хвилюванн¤, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оц≥нити в≥дпов≥дн≥сть запод≥¤ноњ шкоди ц≥й небезпец≥.

10. Ќастанн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, що виконуЇ спец≥альне завданн¤, передбачаЇтьс¤ за вчиненн¤ умисно у склад≥ орган≥зованоњ групи чи злочинноњ орган≥зац≥њ особливо т¤жкого злочину, поЇднаного з насильством над потерп≥лим, або т¤жкого злочину, вчиненого умисно ≥ повТ¤заного ≥з спричиненн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ потерп≥лому або настанн¤м ≥нших т¤жких насл≥дк≥в ([]{1_43}ч. 2 ст. 43).

ќсоба, що вчинила такий злочин, не може бути засуджена до дов≥чного позбавленн¤ вол≥, а покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ не може бути призначене њй на строк б≥льший, н≥ж половина максимального строку позбавленн¤ вол≥, передбаченого законом за цей злочин.

11. ” ч. 3 коментованоњ статт≥ законодавець окремо п≥дкреслив: ¤кщо будь-¤ка з обставин, помТ¤кшуючих покаранн¤, вже передбачена в статт≥ ќсобливоњ частини  одексу ¤к ознака злочину, ¤ка впливаЇ на його квал≥ф≥кац≥ю, суд не може ще раз враховувати њњ при призначенн≥ покаранн¤ ¤к таку, що його помТ¤кшуЇ.

÷е означаЇ, що сл≥дчий або прокурор, складаючи обвинувальний висновок у справ≥, не вправ≥ посилатис¤ на обставину, що помТ¤кшуЇ покаранн¤, ¤кщо ц¤ обставина вже передбачена ¤к така ознака у в≥дпов≥дн≥й статт≥ ќсобливоњ частини  одексу, за ¤кою квал≥ф≥ковано д≥њ обвинуваченого.

Ќаприклад, у раз≥ квал≥ф≥кац≥њ д≥й обвинуваченого за []{1_116}ст. 116 ¤к умисне вбивство, вчинене в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, сл≥дчий, прокурор в обвинувальному висновку, а так само ≥ суд при призначенн≥ покаранн¤ не можуть посилатис¤ на на¤вн≥сть обставини, що помТ¤кшуЇ покаранн¤ ≥ передбачена в []{1_66}п. 7 ч. 1 ст. 66, Ч вчиненн¤ злочину п≥д впливом сильного душевного хвилюванн¤, викликаного неправом≥рними або аморальними д≥¤ми потерп≥лого.

</s66>

<s67>

—татт¤ 67.ќбставини, ¤к≥ обт¤жують покаранн¤

1. ѕри призначенн≥ покаранн¤ обставинами, ¤к≥ його обт¤жують, визнаютьс¤:

1) вчиненн¤ злочину особою повторно та рецидив злочин≥в;

2) вчиненн¤ злочину групою ос≥б за попередньою змовою (частина друга або трет¤ статт≥ 28);

3) вчиненн¤ злочину на грунт≥ расовоњ, нац≥ональноњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ або розбрату;

4) вчиненн¤ злочину у звТ¤зку з виконанн¤м потерп≥лим службового або громадського обовТ¤зку;

5) т¤жк≥ насл≥дки, завдан≥ злочином;

6) вчиненн¤ злочину щодо малол≥тнього, особи похилого в≥ку або особи, що перебуваЇ в безпорадному стан≥;

7) вчиненн¤ злочину щодо ж≥нки, ¤ка зав≥домо дл¤ винного перебувала у стан≥ ваг≥тност≥;

8) вчиненн¤ злочину щодо особи, ¤ка перебуваЇ в матер≥альн≥й, службов≥й чи ≥нш≥й залежност≥ в≥д винного;

9) вчиненн¤ злочину з використанн¤м малол≥тнього або особи, що страждаЇ псих≥чним захворюванн¤м чи недоумством;

10) вчиненн¤ злочину з особливою жорсток≥стю;

11) вчиненн¤ злочину з використанн¤м умов воЇнного або надзвичайного стану, ≥нших надзвичайних под≥й;

12) вчиненн¤ злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчиненн¤ злочину особою, що перебуваЇ у стан≥ алкогольного спТ¤н≥нн¤ або у стан≥, викликаному вживанн¤м наркотичних або ≥нших одурманюючих засоб≥в.

2. —уд маЇ право, залежно в≥д характеру вчиненого злочину, не визнати будь-¤ку ≥з зазначених у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥ обставин, за вин¤тком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 такою, що обт¤жуЇ покаранн¤, нав≥вши мотиви свого р≥шенн¤ у вироку.

3. ѕри призначенн≥ покаранн¤ суд не може визнати такими, що його обт¤жують, обставини, не зазначен≥ в частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥.

4. якщо будь-¤ка з обставин, що обт¤жуЇ покаранн¤, передбачена в статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу ¤к ознака злочину, що впливаЇ на його квал≥ф≥кац≥ю, суд не може ще раз враховувати њњ при призначенн≥ покаранн¤ ¤к таку, що його обт¤жуЇ.

1. []{1_67}—т. 67 чинного  одексу у пор≥вн¤нн≥ з≥ []{4_24_45}ст. 41  рим≥нального кодексу 1960 року маЇ суттЇв≥ в≥дм≥нност≥. ¬они торкаютьс¤ факту виключенн¤ де¤ких обставин, ¤к≥ ран≥ше вважались обт¤жуючими (наприклад, вчиненн¤ злочину з корисливих або ≥нших низьких мотив≥в, уточненн¤ окремих обт¤жуючих обставин за рахунок њх звуженн¤ або розширенн¤), а також включенн¤ нових обт¤жуючих обставин, ¤к≥ ран≥ше не передбачались (вчиненн¤ злочину на ірунт≥ расовоњ, нац≥ональноњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ або розбрату тощо).

2. ” []{1_67}п. 1 ч. 1 ст. 67 передбачено, по сут≥, дв≥ р≥зн≥ обставини, ¤к≥ обт¤жують покаранн¤. ÷е вчиненн¤ злочину повторно та рецидив злочин≥в.

ѕ≥д повторним сл≥д розум≥ти вчиненн¤ двох або б≥льше злочин≥в ([]{1_32}ст. 32). ” теор≥њ така повторн≥сть маЇ назву повторност≥ тотожних злочин≥в. —тосовно повторност≥ однор≥дних злочин≥в, то вона маЇ м≥сце лише тод≥, коли це передбачено в≥дпов≥дними статт¤ми в ќсоблив≥й частин≥  одексу. ѕовторн≥сть в≥дсутн¤ в тому раз≥, коли за ран≥ше вчинений злочин особа була зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, пройшли строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або судим≥сть за цей злочин було зн¤то чи погашено. Ѕ≥льш детально пон¤тт¤ повторност≥ викладено в коментар≥ до []{1_32}ст. 32.

–ецидив злочину Ч це вчиненн¤ нового умисного злочину особою, ¤ка маЇ судим≥сть за умисний злочин. –ецидив торкаЇтьс¤ лише випадк≥в попереднього засудженн¤ особи за умисн≥ злочини. ѕри цьому судим≥сть не повинна бути зн¤тою чи погашеною.

¬казан≥ обставини св≥дчать не т≥льки про п≥двищену сусп≥льну небезпеку особи винного, набутт¤ ним злочинного досв≥ду, але й про б≥льшу сусп≥льну небезпеку самого злочину. “ому ц≥ обставини, ¤к правило, обт¤жують покаранн¤ ≥ суди визнають њх такими.

3. ” []{1_67}п. 2 ч. 1 ст. 67 в ¤кост≥ обт¤жуючих обставин названо вчиненн¤ злочину групою ос≥б за попередньою змовою та орган≥зованою групою. ¬изначенн¤ цих пон¤ть давалось в коментар≥ до []{1_288}ч. 2 та 3 ст. 288. ƒан≥ обставини за будь-¤ких умов повинн≥ визнаватись обт¤жуючими, оск≥льки њх на¤вн≥сть значно п≥двищуЇ сусп≥льну небезпеку вчиненого.

4. ” []{1_67}п. 3 ч. 1 ст. 67 розгл¤даЇтьс¤ така обт¤жуюча обставина, ¤к вчиненн¤ злочину на ірунт≥ расовоњ, нац≥ональноњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ або розбрату. ¬ []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року такоњ обт¤жуючоњ обставини не передбачалось. „аст≥ше за все вказан≥ мотиви мають м≥сце в насильницьких злочинах проти особи, групових порушенн¤х громадського пор¤дку, масових заворушенн¤х, терористичних актах тощо. ¬чиненн¤ названих та ≥нших злочин≥в за вказаними мотивами Ї про¤вом ворожнеч≥ до ≥нших рас, нац≥ональностей, рел≥г≥й, а ≥нколи ≥ шов≥н≥зму. ѕ≥двищена сусп≥льна небезпека перел≥чених мотив≥в по¤снюЇтьс¤ тим, що вони порушують основн≥ права людини, проголошен≥ []{4_438_1}ƒекларац≥Їю прав людини в≥д 19 грудн¤ 1966 р. та []{4_31_0}ћ≥жнародним пактом про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права, прийн¤тим 16 грудн¤ 1966 р. √енеральною асамблеЇю ќќЌ, та суперечать  онституц≥њ ”крањни, ¤ка іарантуЇ р≥вноправТ¤ громад¤н, свободу сов≥ст≥.

5. ” []{1_67}п. 4 ч. 1 ст. 67 передбачаЇтьс¤ така обт¤жуюча обставина, ¤к вчиненн¤ злочину у звТ¤зку з виконанн¤м потерп≥лим службового або громадського обовТ¤зку. “акоњ обт¤жуючоњ обставини не передбачалось в []{4_24_45}ст. 41  рим≥нального кодексу 1960 року.

—утн≥сть ц≥Їњ обт¤жуючоњ обставини пол¤гаЇ в тому, що злочин вчинюЇтьс¤ саме у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю потерп≥лого, щоб перешкодити д≥¤м або помститись за них. —пециф≥чним при на¤вност≥ ц≥Їњ обт¤жуючоњ обставини Ї потерп≥лий. ѕерш за все це можуть бути особи, ¤к≥ виконують службов≥ обовТ¤зки, що вход¤ть в коло њх повноважень. ƒо ос≥б сл≥д в≥дносити ≥ р¤дових прац≥вник≥в п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й незалежно в≥д форм власност≥. —л≥д мати на уваз≥, що ознака, ¤ка розгл¤даЇтьс¤, обовТ¤зково повТ¤зуЇтьс¤ з законною д≥¤льн≥стю потерп≥лого.

¬иконанн¤ потерп≥лим громадського обовТ¤зку маЇ м≥сце в тих випадках, коли потерп≥лий зд≥йснював спец≥ально покладен≥ на нього громадськ≥ обовТ¤зки або виконував њх в ≥нтересах держави, п≥дприЇмства, установи.

6. []{1_67}ѕ. 5 ч. 1 ст. 67 передбачаЇ в ¤кост≥ обт¤жуючоњ обставини настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в в≥д злочину. ÷¤ обт¤жуюча обставина не нова, вона передбачалась ≥ ран≥ше. ѕон¤тт¤ т¤жких насл≥дк≥в Ї оц≥ночним. ” кожному випадку з урахуванн¤м вс≥х обставин справи суд повинен прийти до висновку стосовно настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в. ѕри цьому обт¤жуюч≥ обставини, не повинн≥ входити ¤к квал≥ф≥куюча ознака складу злочину. Ќеобх≥дно також, щоб т¤жк≥ насл≥дки, ¤к≥ наступили, знаходились в причинному звТ¤зку з д≥¤нн¤м винноњ особи. —удово-сл≥дча практика св≥дчить, що в ¤кост≥ т¤жких насл≥дк≥в визнаютьс¤: загибель людей, спричиненн¤ т¤жкоњ шкоди здоровТю людини, великих матер≥альних збитк≥в, порушенн¤ основних конституц≥йних прав громад¤н, дезорган≥зац≥¤ роботи п≥дприЇмств, установ тощо.

7. ¬чиненн¤ злочину щодо малол≥тнього, особи похилого в≥ку або особи, що перебуваЇ в безпорадному стан≥, ¤к обт¤жуюча обставина передбачена []{1_67}п. 6 ч. 1 ст. 67. ÷¤ обставина теж не Ї новою, вона передбачалась в законодавств≥ ≥ ран≥ше. ¬ключенн¤ њњ ¤к обт¤жуючоњ по¤снюЇтьс¤ наступним. ¬чиненн¤ злочину стосовно ос≥б, що, по сут≥, Ї беззахисними ≥ не можуть дати в≥дс≥ч злочинцю через малол≥тство, похил≥сть в≥ку, знаходженн¤ в безпорадному стан≥, св≥дчить про в≥дсутн≥сть у злочинц¤ будь- ¤ких моральних принцип≥в, про його жорсток≥сть. ћалол≥тн≥ми особами визнаютьс¤ д≥ти до 14 рок≥в. ƒо ос≥б похилого в≥ку в≥днос¤тьс¤ т≥, хто отримуЇ пенс≥ю за в≥ком. ћ≥ж тим, сл≥д враховувати ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ кожного потерп≥лого, оск≥льки за законодавством ”крањни пенс≥йний в≥к визначаЇтьс¤ по- р≥зному стосовно певних категор≥й ос≥б. «а загальними правилами дл¤ чолов≥к≥в Ч це 60 рок≥в, дл¤ ж≥нок Ч 55. ƒо ос≥б, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в безпорадному стан≥, сл≥д в≥дносити хворих, спл¤чих тощо.

8. ¬чиненн¤ злочину щодо ж≥нки, ¤ка зав≥домо дл¤ винного перебувала в стан≥ ваг≥тност≥, передбачено в ¤кост≥ обт¤жуючоњ обставини в []{1_67}п. 7 ч. 1 ст. 67. “ака обставина в []{4_24_45}ст. 41  рим≥нального кодексу 1960 року не передбачалась. ¬ключенн¤ њњ в перел≥к обт¤жуючих обставин по¤снюЇтьс¤ тим, що стан ваг≥тност≥ ж≥нки потребуЇ особливого ставленн¤ до нењ. ¬чиненн¤ будь-¤кого злочину в такий пер≥од Ї небезпечним не т≥льки дл¤ ж≥нки, а й дл¤ њњ ще ненародженоњ дитини, що значно п≥двищуЇ сусп≥льну небезпеку злочинних д≥й. јле дл¤ визнанн¤ вказаноњ обставини обт¤жуючою необх≥дно, щоб винний достов≥рно знав про стан ваг≥тност≥ потерп≥лоњ.

9. ” []{1_67}п. 8 ч. 1 ст. 67 в ¤кост≥ обт¤жуючоњ обставини передбачено вчиненн¤ злочину щодо особи, ¤ка перебуваЇ в матер≥альн≥й, службов≥й чи ≥нш≥й залежност≥ в≥д винного. ¬ключенн¤ ц≥Їњ обставини до обт¤жуючих по¤снюЇтьс¤ тим, що у випадках, коли потерп≥лими Ї особи, ¤к≥ залежать матер≥ально, по служб≥ чи ≥ншим чином в≥д винноњ особи, значно п≥двищуЇтьс¤ сусп≥льна небезпека вчинених щодо них злочинних д≥й.

ѕ≥д матер≥альною залежн≥стю розум≥ють випадки, коли потерп≥лий знаходивс¤ на повному чи частковому матер≥альному утриманн≥ винноњ особи (батько, мати, донька, син, т≥тка, родичка та ≥нш≥ особи, що можуть бути на утриманн≥).

—лужбова залежн≥сть маЇ м≥сце тод≥, коли потерп≥лий був п≥длеглим по робот≥. Ќаприклад, директор установи ≥ п≥длегл≥ йому зав≥дуюч≥ в≥дд≥лами, секретар тощо. ≤нша залежн≥сть може мати м≥сце в раз≥ виконанн¤ профес≥йних функц≥й (наприклад, в≥дносини м≥ж тренером ≥ спортсменом).

10. ¬чиненн¤ злочину з використанн¤м малол≥тнього або особи, що страждаЇ псих≥чним захворюванн¤м чи недоумством, передбачено в ¤кост≥ обт¤жуючоњ обставини в []{1_67}п. 9 ч. 1 ст. 67. ¬казана обт¤жуюча обставина суттЇво зм≥нена у пор≥вн¤нн≥ з ран≥ше д≥ючим законодавством, коли мова йшла про п≥дмовленн¤ неповнол≥тн≥х до вчиненн¤ злочину або залученн¤ њх до вчиненн¤ злочину. ¬ чинному  одекс≥ йдетьс¤ про використанн¤ малол≥тнього при вчинен≥ злочину.

 р≥м того, по-перше, вказана обт¤жуюча обставина обмежена лише малол≥тн≥ми особами, тобто тими, хто не дос¤г 14-р≥чного в≥ку.

ѕо-друге, з []{1_67}п. 9 ч. 1 ст. 67 випливаЇ, що не Ї обт¤жуючою обставиною п≥дмовництво малол≥тнього до вчиненн¤ злочину, а обт¤жуючим квал≥ф≥куЇтьс¤ т≥льки вчиненн¤ злочину з використанн¤м малол≥тнього.

Ќовою обставиною, ¤ка ран≥ше не передбачалась законодавством, Ї вчиненн¤ злочину з залученн¤м особи, ¤ка страждаЇ псих≥чним захворюванн¤м чи недоумством.

ѕроанал≥зуЇмо зазначен≥ обставини. ѕерш за все, сл≥д погодитись з невключенн¤м в обт¤жуюч≥ обставини п≥дмовництва малол≥тнього. «а будь-¤ких обставин д≥њ винноњ особи, ¤ка п≥дмовл¤Ї малол≥тнього вчинити сусп≥льно небезпечн≥ д≥њ, охоплюютьс¤ складом злочину, передбаченого []{1_304}ст. 304 (вт¤гненн¤ неповнол≥тн≥х в злочинну д≥¤льн≥сть). «а таких умов ц¤ обставина практично не може бути обт¤жуючою. ¬чиненн¤ злочину з використанн¤м малол≥тнього потребуЇ осмисленн¤. ѕотр≥бно ч≥тко розмежувати злочинн≥ д≥њ, ¤к≥ ¤вл¤ють собою вт¤гненн¤ малол≥тнього в таку д≥¤льн≥сть. “ут передбачаЇтьс¤ активна роль дорослого.

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ стосовно цього в ран≥ше д≥ючому законодавств≥ дававс¤ такий коментар. ” звТ¤зку з тим, що д≥њ дорослоњ особи ≥нколи не нос¤ть активного характеру, а неповнол≥тн≥й сам пропонуЇ дорослому вчинити злочин, на що той погоджуЇтьс¤, то в такому раз≥ в≥дсутн≥й склад злочину вт¤гненн¤ неповнол≥тнього в злочинну д≥¤льн≥сть. “ому сп≥льне вчиненн¤ злочину дорослим ≥ неповнол≥тн≥м не буде м≥стити складу злочину вт¤гненн¤ неповнол≥тнього в злочинну д≥¤льн≥сть, а при обранн≥ м≥ри покаранн¤ доросл≥й особ≥ повинна враховуватись вищеназвана обставина ¤к обт¤жуюча.

11. ” []{1_67}п. 10 ч. 1 ст. 67 передбачена така обт¤жуюча обставина, ¤к вчиненн¤ злочину з особливою жорсток≥стю. ÷¤ обставина передбачалась ≥ в ран≥ше д≥ючому законодавств≥. ѓњ характеристика давалась стосовно умисних вбивств, оск≥льки така ознака Ї квал≥ф≥куючою дл¤ складу злочину. —утн≥сть даноњ ознаки перш за все повТ¤зана з≥ способом вчиненн¤ злочину, але при цьому можуть враховуватись ≥ ≥нш≥ обставини. —тосовно способу вчиненн¤ злочину, то в л≥тератур≥ ≥ судов≥й практиц≥ посилаютьс¤ на спричиненн¤ потерп≥лому особливих бол≥сних в≥дчутт≥в. ÷е можуть бути тортури, знущанн¤, що завдають стражданн¤ жертв≥, нанесенн¤ великоњ к≥лькост≥ т≥лесних ушкоджень, застосуванн¤ отрути, ¤ка призводить до особливих страждань, позбавленн¤ води, њж≥.

ќсоблива жорсток≥сть може мати м≥сце ≥ тод≥, коли потерп≥лому спричин¤ютьс¤ т¤жк≥ моральн≥ або псих≥чн≥ стражданн¤. Ќаприклад, в присутност≥ батьк≥в івалтують чи вбивають њх дитину тощо.

” кожному випадку визнанн¤ д≥й винноњ особи вчиненими з особливою жорсток≥стю судово-сл≥дч≥ органи повинн≥ мотивувати, чому так≥ д≥њ визнаютьс¤ вчиненими з особливою жорсток≥стю.

12. ¬чиненн¤ злочину з використанн¤м умов воЇнного або надзвичайного стану, ≥нших надзвичайних под≥й ран≥ше ¤к обт¤жуюча обставина не передбачалось. ѕо сут≥, тут мова йде про три самост≥йн≥ умови. ѕерша Ч це воЇнний стан. ¬≥н маЇ м≥сце в пер≥од перебуванн¤ ”крањни в стан≥ в≥йни з ≥ншою державою. ѕочатком воЇнних д≥й Ї оголошенн¤ стану в≥йни або початком воЇнних д≥й. “ут ч≥тко визначаЇтьс¤ день ≥ нав≥ть час початку такого стану.  ≥нцем воЇнного часу Ї оголошений день ≥ час припиненн¤ воЇнних д≥й.

” в≥дпов≥дност≥ з []{4_374_0}«аконом ”крањни Уѕро правовий режим надзвичайного стануФ в≥д 16 березн¤ 2000 р. надзвичайний стан визначаЇтьс¤ ¤к особливий правовий режим, ¤кий може тимчасово вводитись в ”крањн≥ чи в окремих њњ м≥сц¤х при виникненн≥ надзвичайних ситуац≥й техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного р≥вн¤, що призвели чи можуть призвести до людських жертв ≥ матер≥альних витрат, створюють загрозу життю ≥ здоровТю громад¤н. Ќадзвичайний стан вводитьс¤ ”казом ѕрезидента, ¤кий затверджуЇтьс¤ ¬ерховною –адою.

ƒо ≥нших надзвичайних под≥й можуть бути в≥днесен≥ стих≥йн≥ лиха, наприклад землетрус, пов≥нь, пожеж≥ тощо. як св≥дчить практика, злочинц≥ використовують так≥ стани в держав≥ дл¤ вчиненн¤ злочин≥в. Ќаприклад, п≥д час под≥й в „орнобил≥ за умов в≥дселенн¤ з „орнобильськоњ зони населенн¤ там вчинювались крад≥жки майна. ѕ≥д час повен≥ в «ах≥дн≥й ”крањн≥ теж почаст≥шали крад≥жки майна громад¤н. ѕри вчиненн≥ злочин≥в за перел≥чених надзвичайно т¤жких умов дл¤ держави в ц≥лому чи окремих њњ рег≥он≥в значно п≥двищуЇтьс¤ њх сусп≥льна небезпека. ÷е ≥ викликало по¤ву в закон≥ таких обт¤жуючих покаранн¤ обставин.

13. ” []{1_67}п. 12 ч. 1 ст. 67 в ¤кост≥ обт¤жуючоњ обставини передбачено вчиненн¤ злочину загальнонебезпечним способом. ÷¤ обт¤жуюча обставина передбачалась ≥ в законодавств≥, ¤ке д≥¤ло ран≥ше. ¬она пол¤гаЇ в тому, що при вчиненн≥ злочину небезпека загрожуЇ життю чи здоровТю к≥лькох ос≥б (наприклад, постр≥л в натовп). ƒана обставина може мати м≥сце ≥ тод≥, коли вчиненн¤ злочину загрожуЇ спричиненн¤м значноњ матер≥альноњ шкоди дек≥льком ф≥зичним або юридичним особам.

14. ¬чиненн¤ злочину особою, що перебуваЇ у стан≥ алкогольного спТ¤н≥нн¤ або у стан≥, викликаному вживанн¤м наркотичних або ≥нших одурманюючих засоб≥в, передбачено в []{1_67}п. 13 ч. 1 ст. 67. ¬казана обт¤жуюча обставина передбачалась ≥ ран≥ше. ¬ чинному  одекс≥ уточнена редакц≥¤ за рахунок включенн¤ не т≥льки стану алкогольного спТ¤н≥нн¤, але й стану, викликаного вживанн¤м наркотичних або ≥нших одурманюючих засоб≥в.

15. —тан спТ¤н≥нн¤ виникаЇ внасл≥док вживанн¤ особою алкогольних напоњв. як св≥дчить статистика, в ”крањн≥ значна к≥льк≥сть злочин≥в вчинюЇтьс¤ в стан≥ алкогольного спТ¤н≥нн¤. “ак, в 1999 р. так≥ злочини складали 13,9%, а в 2000 р. Ч 11,5% в≥д к≥лькост≥ розкритих злочин≥в.

—л≥д мати на уваз≥, що в даному випадку мова йде про ф≥з≥олог≥чне спТ¤н≥нн¤ (при патолог≥чному спТ¤н≥нн≥ особа визнаЇтьс¤ неосудною ≥ не несе за своњ д≥њ в≥дпов≥дальност≥). ƒо такого стану особа доводить себе сама. «наход¤чись п≥д впливом алкоголю, людина нер≥дко стаЇ агресивною, схильною до напад≥в, б≥йок тощо.

¬живанн¤ наркотик≥в призводить до одурманюванн¤, що також негативно впливаЇ на повед≥нку людини. []{4_209_1}«акон ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин њх аналог≥в ≥ прекурсор≥вФ в ст. 1 так визначаЇ наркотичн≥ засоби: це рослини, сировина ≥ речовини, природн≥ або синтетичн≥, класиф≥кован≥ ¤к так≥ в м≥жнародних конвенц≥¤х, а також ≥нш≥ рослини, сировина ≥ речовини, ¤к≥ становл¤ть небезпеку дл¤ здоровТ¤ населенн¤ у раз≥ зловживанн¤ ними ≥ в≥днесен≥ до зазначеноњ категор≥њ. ѕерел≥к цих речовин даЇтьс¤ в наказах  ом≥тету по контролю за наркотиками при ћќ« ”крањни, ¤к≥ пер≥одично перегл¤даютьс¤.

ѕевний негативний стан особи викликаЇтьс¤ також психотропними речовинами.

ƒо одурманюючих засоб≥в можуть бути в≥днесен≥ сильнод≥юч≥ л≥ки, ¤к≥ приймаютьс¤ у великих дозах, аерозол≥, газопод≥бн≥ речовини, лаки, фарби тощо.

¬ключенн¤ алкогольного спТ¤н≥нн¤, а також стану, викликаного вживанн¤м наркотичних або одурманюючих засоб≥в, до обставин, ¤к≥ обт¤жують покаранн¤, по¤снюЇтьс¤ тим, що особи, знаход¤чись п≥д впливом алкоголю чи наркотик≥в, ¤вл¤ють собою п≥двищену сусп≥льну небезпеку в раз≥ вчиненн¤ ними злочину.

16. ” []{1_67}ч. 2 ст. 67 реіламентовано, що суд у залежност≥ в≥д характеру вчиненого злочину може не визнати зазначен≥ в ч. 1 обставини обт¤жуючими. јле вказане положенн¤ не в≥дноситьс¤ до обставин, перел≥чених в п. 2 (вчиненн¤ злочину групою ос≥б за попередньою змовою ([]{1_28}ч. 2 або 3 ст. 28), п. 6 (вчиненн¤ злочину щодо малол≥тнього, особи похилого в≥ку або особи, що перебуваЇ в безпорадному стан≥), п. 7 (вчиненн¤ злочину щодо ж≥нки, ¤ка зав≥домо дл¤ винного перебувала в стан≥ ваг≥тност≥), п. 9 (вчиненн¤ злочину з використанн¤м малол≥тнього або особи, що страждаЇ псих≥чним захворюванн¤м чи недоумством), п. 10 (вчиненн¤ злочину з особливою жорсток≥стю), п. 12 (вчиненн¤ злочину загальнонебезпечним способом).

” кожному випадку визнанн¤ в ¤кост≥ обт¤жуючоњ одн≥Їњ з перел≥чених у []{1_67}п. 1 ст. 67 обставин суд повинен мотивувати. якщо певн≥ обставини, перел≥чен≥ в []{1_67}пп. 1, 3Ч5, 8, 11, 13 ч. 1 ст. 67, суд не вважаЇ обт¤жуючими обставинами, в≥н повинен навести мотиви такого р≥шенн¤. —л≥д п≥дкреслити, що []{1_67}ст. 67 у пор≥вн¤нн≥ з ран≥ше д≥ючим законом значно розширила перел≥к обставин, ¤к≥ суд за власним розсудом може визнати або не визнати обт¤жуючими.

17. ѕринципово важливим положенн¤м, ¤ке м≥ститьс¤ в []{1_67}ч. 3 ст. 67, Ї положенн¤ про те, що перел≥к обт¤жуючих обставин, передбачених у ч. 1 вказаноњ статт≥, Ї вичерпним ≥ розширеному тлумаченню не п≥дл¤гаЇ.

18. []{1_67}„. 4 ст. 67 встановлюЇ: будь-¤ка з обставин, що обт¤жуЇ покаранн¤ ≥ передбачена в статт≥ ќсобливоњ частини  одексу ¤к ознака злочину, ¤ка впливаЇ на його квал≥ф≥кац≥ю, не може ще раз враховуватись судом при призначенн≥ покаранн¤.

¬казане положенн¤ ран≥ше законом не реіламентувалось, а з цього приводу давалось розТ¤сненн¤ ѕленумом ¬ерховного —уду ”крањни. —утн≥сть положенн¤ пол¤гаЇ в тому, що законодавець, конструюючи певний склад злочину, враховуЇ ту чи ≥ншу обт¤жуючу обставину ≥ це в≥дбиваЇтьс¤ на санкц≥њ за даний склад злочину. “ому не можна ще раз враховувати цю ж саму обставину ≥ при призначенн≥ покаранн¤. Ќаприклад, у []{1_115}п. 4 ч. 2 ст. 115 передбачено вчиненн¤ вбивства з особливою жорсток≥стю. ÷¤ обт¤жуюча обставина даЇ п≥дстави квал≥ф≥кувати вчинене вбивством за обт¤жуючих обставин. “ому при призначенн≥ покаранн¤ винн≥й особ≥ не може враховуватись та ж сама обт¤жуюча обставина, передбачена []{1_67}п. 10 ч. 1 ст. 67.

19. Ќа¤вн≥сть тих чи ≥нших обт¤жуючих обставин впливаЇ на призначенн¤ покаранн¤ винному в б≥к його п≥двищенн¤.

÷ей вплив може виражатись в наступному:

Ч за на¤вност≥ в закон≥ альтернативноњ санкц≥њ обираЇтьс¤ б≥льш суворий вид покаранн¤;

Ч при в≥дносно визначен≥й санкц≥њ обираЇтьс¤ покаранн¤ ближче до максимальноњ меж≥ або таке, що дор≥внюЇ њй;

Ч при на¤вност≥ в санкц≥њ факультативних додаткових покарань вони застосовуютьс¤ до винного;

Ч за на¤вност≥ обт¤жуючих обставин не повинна застосовуватись []{1_69}ст. 69.

</s67>

<s68>

—татт¤ 68.ѕризначенн¤ покаранн¤ за незак≥нчений злочин та за злочин, вчинений у сп≥вучаст≥

1. ѕри призначенн≥ покаранн¤ за незак≥нчений злочин суд, керуючись положенн¤ми []{1_65}статей 65Ч67 цього  одексу, враховуЇ ступ≥нь т¤жкост≥ вчиненого особою д≥¤нн¤, ступ≥нь зд≥йсненн¤ злочинного нам≥ру та причини, внасл≥док ¤ких злочин не було доведено до к≥нц¤.

2. ѕри призначенн≥ покаранн¤ сп≥вучасникам злочину суд, керуючись положенн¤ми []{1_65}статей 65Ч67 цього  одексу, враховуЇ характер та ступ≥нь участ≥ кожного з них у вчиненн≥ злочину.

1. ѕоложенн¤, передбачен≥ в []{1_68}ст. 68 чинного  одексу, д≥¤ли ≥ в []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року. јле вони не вид≥л¤лись в окрему статтю, а були передбачен≥ в тих статт¤х, де визначалось пон¤тт¤ стад≥й вчиненн¤ злочину та сп≥вучаст≥.  р≥м того, окрем≥ моменти в новому законодавств≥ уточнен≥.

2. ѕризначенн¤ покаранн¤ за незак≥нчений злочин визначаЇтьс¤ правилами, викладеними в []{1_65}ст. 65, з урахуванн¤м ¤к помТ¤кшуючих, так ≥ обт¤жуючих обставин, передбачених []{1_66}ст. 66 та []{1_67}67, в межах санкц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини, по ¤к≥й квал≥ф≥ковано злочин.

—пециф≥чною обставиною дл¤ призначенн¤ покаранн¤ за незак≥нчений злочин Ї врахуванн¤ судом ступеню зд≥йсненн¤ злочинного нам≥ру та причин, внасл≥док ¤ких злочин не було доведено до к≥нц¤. ќчевидно, що стад≥¤ готуванн¤ до злочину за будь-¤ких п≥дстав ¤вл¤Ї собою меншу сусп≥льну небезпеку, н≥ж замах на злочин. ≤ це повинно в≥дбиватись на визначенн≥ конкретного виду ≥ строку покарань. «амах теж може бути по- р≥зному оц≥нений в залежност≥ в≥д того, зак≥нчений в≥н, чи незак≥нчений, ≥ ¤к≥ наступили насл≥дки. ƒан≥ обставини обовТ¤зково повинн≥ враховуватись при обранн≥ м≥ри покаранн¤ винному. ѕри цьому мають також значенн¤ причини, за ¤ких злочин не було доведено до к≥нц¤. ¬ одному випадку це може бути повТ¤зано з прис≥ченн¤м д≥й винноњ особи, а в ≥ншому Ч в≥дмова особи довести злочин до к≥нц¤ (маютьс¤ на уваз≥ випадки, що не розгл¤даютьс¤ в ¤кост≥ добров≥льноњ в≥дмови). «а загальним правилом, незак≥нчений злочин т¤гне менше покаранн¤, н≥ж зак≥нчений.

«аконодавство ”крањни не передбачаЇ будь-¤ких обмежень в обранн≥ покаранн¤ за незак≥нчений злочин.

ћ≥ж тим, у законодавств≥ де¤ких ≥нших крањн так≥ обмеженн¤ ≥снують. Ќаведемо положенн¤ []{4_105_66}ст. 66  рим≥нального кодексу –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ. „. 2 ц≥Їњ статт≥ встановлюЇ, що строк та розм≥р покаранн¤ за готуванн¤ до злочину не можуть перевищувати половини максимального строку або розм≥ру найб≥льш суворого виду покаранн¤, передбаченого в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу за зак≥нчений злочин. ” []{4_105_66}ч. 3 ст. 66 реіламентуЇтьс¤, що строк та розм≥р покаранн¤ за замах на злочин не може перевищувати трьох четвертих максимального строку або розм≥ру найб≥льш суворого виду покаранн¤ передбаченого в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини цього  одексу за зак≥нчений злочин. ” в≥дпов≥дност≥ з []{4_105_66}ч. 4 ст. 66 дов≥чне позбавленн¤ вол≥ за готуванн¤ до злочину ≥ замах на злочин не застосовуютьс¤. ÷ей законодавчий досв≥д Ї достатньо ц≥кавим.

3. ѕри призначенн≥ покаранн¤ сп≥вучасникам перш за все враховуютьс¤ загальн≥ засади призначенн¤ покаранн¤, викладен≥ в []{1_65}ст. 65Ч67. јле тут Ї теж специф≥чна обставина, ¤ка пол¤гаЇ у визначенн≥ рол≥ конкретного сп≥вучасника у вчиненн≥ злочину. «а загальними правилами б≥льшу сусп≥льну небезпеку становл¤ть орган≥затори та п≥дмовники злочин≥в, меншу Ч пособники. јле кожний конкретний злочин характеризуЇтьс¤ особливост¤ми ступен¤ ≥ характеру участ≥ сп≥вучасник≥в. “ому суд повинен враховувати ц≥ обставини стосовно кожного конкретного сп≥вучасника.

</s68>

<s69>

—татт¤ 69.ѕризначенн¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤, н≥ж передбачено законом

1. «а на¤вност≥ дек≥лькох обставин, що помТ¤кшують покаранн¤ та ≥стотно знижують ступ≥нь т¤жкост≥ вчиненого злочину, з урахуванн¤м особи винного суд, умотивувавши своЇ р≥шенн¤, може за особливо т¤жкий, т¤жкий злочин або злочин середньоњ т¤жкост≥ призначити основне покаранн¤, нижче в≥д найнижчоњ меж≥, встановленоњ в санкц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу, або перейти до ≥ншого, б≥льш мТ¤кого виду основного покаранн¤, не зазначеного в санкц≥њ статт≥ за цей злочин. ” цьому випадку суд не маЇ права призначити покаранн¤, нижче в≥д найнижчоњ меж≥, встановленоњ дл¤ даного виду покаранн¤ в «агальн≥й частин≥ цього  одексу.

2. Ќа п≥дставах, передбачених у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, суд може не призначати додаткового покаранн¤, що передбачене в санкц≥њ статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу ¤к обовТ¤зкове.

1. ѕоложенн¤ []{1_69}ст. 69 чинного  одексу не Ї новими. []{4_24_48} рим≥нальний кодекс 1960 року в ст. 44 передбачав можлив≥сть при вин¤ткових обставинах призначити покаранн¤ винному нижче в≥д найнижчоњ меж≥, передбаченоњ законом за даний злочин, або перейти до ≥ншого, б≥льш мТ¤кого покаранн¤. јле реіламентуванн¤ положенн¤ в []{1_69}ст. 69 отримало б≥льш конкретний вираз. ” н≥й передбачен≥ де¤к≥ нов≥ п≥дстави дл¤ обранн¤ покаранн¤ винному нижче в≥д найнижчоњ меж≥ чи б≥льше мТ¤кого покаранн¤, н≥ж передбачено в≥дпов≥дною статтею.

2. ” []{1_69}ст. 69 вказуЇтьс¤ на на¤вн≥сть дек≥лькох помТ¤кшуючих обставин. ” конкретн≥й справ≥ њх повинно бути не менше двох. ѕерел≥к помТ¤кшуючих обставин даЇтьс¤ в []{1_66}ст. 66.  р≥м того, суду надано право визначати ≥ ≥нш≥ обставини ¤к помТ¤кшуюч≥. ¬они можуть бути врахован≥ дл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про призначенн¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤, н≥ж передбачено в закон≥. Ќа¤вн≥сть дек≥лькох помТ¤кшуючих обставин обумовлюЇ меншу сусп≥льну небезпеку вчиненого злочину, а окрем≥ з них св≥дчать про те, що особа, ¤ка вчинила злочин, не ¤вл¤Ї собою великоњ сусп≥льноњ небезпеки. ќтже, це Ї необх≥дною умовою призначенн¤ покаранн¤ нижче в≥д найнижчоњ меж≥.

3. “аке покаранн¤ може бути обрано лише за вчиненн¤ винним особливо т¤жкого, т¤жкого ≥ середньоњ т¤жкост≥ злочину. “обто, воно не застосовуЇтьс¤ за вчиненн¤ злочин≥в невеликоњ т¤жкост≥. ÷е зрозум≥ло, оск≥льки покаранн¤ за ц≥ злочини не Ї суворими. ¬ межах санкц≥њ статт≥ можливо в кожному випадку обрати справедливе покаранн¤ (необх≥дне ≥ достатнЇ дл¤ конкретноњ особи).

4. ќбранн¤ покаранн¤ нижче в≥д найнижчоњ меж≥ стосуЇтьс¤ основних покарань. Ќаприклад, санкц≥¤ []{1_115}ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство без обт¤жуючих ≥ помТ¤кшуючих обставин) передбачаЇ позбавленн¤ вол≥ на строк в≥д 7 до 15 рок≥в. ѕри на¤вност≥ дек≥лькох помТ¤кшуючих обставин винному у вбивств≥ може бути обрано покаранн¤ нижче н≥ж 7 рок≥в.

5. «а тих же умов, що анал≥зувались ран≥ше, особ≥ може бути визначено судом ≥нше б≥льш мТ¤ке покаранн¤, н≥ж передбачено в закон≥. ћова йде про обранн¤ ≥ншого виду покаранн¤, б≥льш мТ¤кого у пор≥вн¤нн≥ з покаранн¤м, передбаченим санкц≥Їю конкретноњ статт≥. ѕитанн¤ про те, ¤ке з вид≥в покарань Ї б≥льш мТ¤ким, вир≥шуЇтьс¤ при анал≥з≥ []{1_51}ст. 51, що м≥стить систему покарань. Ќайменш суворим покаранн¤м Ї штраф, а за ним у ч≥тк≥й посл≥довност≥ вказуютьс¤ ≥нш≥ б≥льш т¤жк≥ покаранн¤.

6. []{1_69}„. 1 ст. 69 м≥стить ще одне принципове положенн¤ про те, що суд не маЇ права призначати покаранн¤ нижче в≥д найнижчоњ меж≥, встановленоњ дл¤ даного виду покаранн¤ в «агальн≥й частин≥  одексу. ÷е означаЇ, що виправн≥ роботи не можуть призначатись нижче н≥ж на строк 6 м≥с¤ц≥в ([]{1_57}ч. 1 ст. 57), обмеженн¤ вол≥ Ч на строк менше одного року ([]{1_61}ч. 2 ст. 61), позбавленн¤ вол≥ Ч на строк менше н≥ж один р≥к ([]{1_63}ч. 2 ст. 63) тощо.

7. ” []{1_69}ч. 2 ст. 69 передбачено, що за тих же п≥дстав, ¤к≥ вказан≥ в []{1_69}ч. 1 ст. 69, суд може не призначати додаткового покаранн¤, передбаченого в санкц≥њ конкретноњ стат≥ ¤к обовТ¤зкове.

8. –≥шенн¤ суду з названих вище питань потребують ірунтовноњ аргументац≥њ.

</s69>

<s70>

—татт¤ 70.ѕризначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в

1. ѕри сукупност≥ злочин≥в суд, призначивши покаранн¤ (основне ≥ додаткове) за кожний злочин окремо, визначаЇ остаточне покаранн¤ шл¤хом поглиненн¤ менш суворого покаранн¤ б≥льш суворим або шл¤хом повного чи часткового складанн¤ призначених покарань.

2. ѕри складанн≥ покарань остаточне покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в визначаЇтьс¤ в межах, встановлених санкц≥Їю статт≥ ќсобливоњ частини цього  одексу, ¤ка передбачаЇ б≥льш суворе покаранн¤. якщо хоча б один ≥з злочин≥в Ї умисним т¤жким або особливо т¤жким, суд може призначити остаточне покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в у межах максимального строку, встановленого дл¤ даного виду покаранн¤ в «агальн≥й частин≥ цього  одексу. якщо хоча б за один ≥з вчинених злочин≥в призначено дов≥чне позбавленн¤ вол≥, то остаточне покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в визначаЇтьс¤ шл¤хом поглиненн¤ будь- ¤ких менш суворих покарань дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

3. ƒо основного покаранн¤, призначеного за сукупн≥стю злочин≥в, можуть бути приЇднан≥ додатков≥ покаранн¤, призначен≥ судом за злочини, у вчиненн≥ ¤ких особу було визнано винною.

4. «а правилами, передбаченими в частинах перш≥йЧ трет≥й ц≥Їњ статт≥, призначаЇтьс¤ покаранн¤, ¤кщо п≥сл¤ постановленн¤ вироку в справ≥ буде встановлено, що засуджений винен ще ≥ в ≥ншому злочин≥, вчиненому ним до постановленн¤ попереднього вироку. ” цьому випадку в строк покаранн¤, остаточно призначеного за сукупн≥стю злочин≥в, зараховуЇтьс¤ покаранн¤, в≥дбуте повн≥стю або частково за попередн≥м вироком, за правилами, передбаченими в []{1_72}статт≥ 72 цього  одексу.

1. ѕризначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в маЇ свою специф≥ку. ” пор≥вн¤нн≥ з ран≥ше д≥ючим законодавством ≥нститут призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в дещо зм≥нивс¤ в б≥к можливост≥ призначенн¤ б≥льш суворих покарань, н≥ж було ран≥ше.

2. ƒл¤ того, щоб визначитись з правилами призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в, потр≥бно перш за все знати, ¤к визначаЇтьс¤ сукупн≥сть злочин≥в. ÷е пон¤тт¤ даЇтьс¤ в []{1_33}ст. 33. «г≥дно з ч. 1 ц≥Їњ статт≥ сукупн≥стю злочин≥в визнаЇтьс¤ вчиненн¤ особою двох або б≥льше злочин≥в, передбачених р≥зними стат¤ми або р≥зними частинами одн≥Їњ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу, за жоден з ¤ких њњ не було засуджено. “обто, мова йде про р≥зн≥ злочини.

” теор≥њ крим≥нального права вид≥л¤ють ≥деальну ≥ реальну сукупн≥сть.

≤деальна сукупн≥сть маЇ м≥сце тод≥, коли особа одним д≥¤нн¤м вчинюЇ два злочини чи б≥льше, що утворюють самост≥йн≥ склади злочин≥в. Ќаприклад, зівалтуванн¤ ([]{1_152}ст. 152) ≥ зараженн¤ венеричною хворобою ([]{1_133}ст. 133).

–еальна сукупн≥сть маЇ м≥сце тод≥, коли особа вчинюЇ к≥лька самост≥йних д≥¤нь, ¤к≥ охоплюютьс¤ р≥зними статт¤ми чи частинами статей ≥ м≥ст¤ть окрем≥ склади злочин≥в. Ќаприклад, крад≥жка ≥ хул≥ганство.

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ вид≥л¤ють ≥ трет≥й вид сукупност≥ Ч реально-≥деальну. ÷ей вид сукупност≥ маЇ м≥сце тод≥, коли особа вчин¤Ї к≥лька д≥¤нь, з ¤ких принаймн≥ одне одночасно входить до к≥лькох склад≥в р≥зних злочин≥в, а ≥нш≥ д≥¤нн¤ (одне чи к≥лька) вход¤ть до в≥дпов≥дного складу злочину кожен окремо.

ѕри на¤вност≥ вс≥х перел≥чених вид≥в сукупност≥ покаранн¤ обираЇтьс¤ за правилами []{1_70}ст. 70.

3. []{1_70}„. 1 ст. 70 визначаЇ основне правило призначенн¤ покарань за сукупн≥стю злочин≥в. ¬оно пол¤гаЇ в тому, що за кожний злочин, ¤кий входить в сукупн≥сть, суд обираЇ покаранн¤ окремо. ѕри цьому належить керуватись положенн¤ми, що м≥ст¤тьс¤ в []{1_65}ст. 65Ч67. ѕот≥м обираЇтьс¤ остаточне покаранн¤.

—татт¤ реіламентуЇ можлив≥сть застосуванн¤ одного з трьох ≥снуючих принцип≥в призначенн¤ покаранн¤:

Ч поглинанн¤ менш суворого покаранн¤ б≥льш суворим;

Ч повне складанн¤ покарань;

Ч часткове складанн¤ покарань.

4. ѕринцип поглинанн¤ менш суворого покаранн¤ б≥льш суворим пол¤гаЇ в тому, що в раз≥ призначенн¤ одного виду покаранн¤ або р≥знор≥дних покарань б≥льш суворе поглинаЇ менш суворе. Ќаприклад, особ≥ за вчиненн¤ вбивства, передбаченого []{1_115}ч. 1 ст. 115 (без обт¤жуючих ≥ помТ¤кшуючих обставин), суд призначив покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ строком на 7 рок≥в. «а []{1_185}ч. 2 ст. 185 (крад≥жка вчинена повторно або за попередньою змовою) ц≥й особ≥ обрано покаранн¤ 5 рок≥в позбавленн¤ вол≥. ѕри застосуванн≥ принципу поглинанн¤ покаранн¤ строком 7 рок≥в позбавленн¤ вол≥ поглине строк покаранн¤ за другий злочин в 5 рок≥в. ќстаточне основне покаранн¤ за таких умов складатиме 7 рок≥в позбавленн¤ вол≥.

5. ѕринцип повного складанн¤ покарань пол¤гаЇ в тому, що обран≥ за кожний вчинений злочин покаранн¤ повн≥стю складаютьс¤. ÷ей принцип застосовуЇтьс¤ в раз≥ обранн¤ покарань одного виду та р≥зних вид≥в у в≥дпов≥дност≥ з≥ []{1_72}ст. 72. Ќаприклад, за вчиненн¤ крад≥жки особа за []{1_185}ч. 1 ст. 185 засуджена до 2 рок≥в позбавленн¤ вол≥, а за хул≥ганство, ¤ке п≥дпадаЇ п≥д []{1_296}ч. 3 ст. 296, Ч до 3 рок≥в позбавленн¤ вол≥. ѕри повному складанн≥ покарань остаточний строк основного покаранн¤ складатиме 5 рок≥в.

6. ѕри частковому складанн≥ покарань до одного обраного строку частково додаЇтьс¤ строк покаранн¤ за другий злочин. ѕовернемос¤ до прикладу, ¤кий наводивс¤ ран≥ше, але зм≥нимо строки засудженн¤ особи. Ќаприклад, за крад≥жку за []{1_185}ч. 1 ст. 185 особа засуджена до 3 рок≥в позбавленн¤ вол≥, а за хул≥ганськ≥ д≥њ, передбачен≥ []{1_296}ч. 3 ст. 296, Ч до 4 рок≥в позбавленн¤ вол≥. «а цих умов не можна застосовувати повне складанн¤, оск≥льки в даному випадку верхн¤ межа покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ не може перевищувати 5 рок≥в. “ому до 3 рок≥в позбавленн¤ вол≥, визначених за перший злочин, можна додати не б≥льше 2 рок≥в. якщо вони додаютьс¤ до строку 3 роки, то це ≥ буде часткове складанн¤ покарань.

«акон не обмежуЇ, ¤к правило, суди стосовно принцип≥в, ¤к≥ вони мають застосувати в кожному конкретному випадку призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в. —уд за власним розсудом, з урахуванн¤м вс≥х обставин справи вир≥шуЇ це питанн¤.

7. []{1_70}„. 2 ст. 70 визначаЇ верхню межу, ¤ку не повинно перевищувати основне покаранн¤, що обираЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в. «агальним правилом Ї положенн¤ про те, що така межа не повинна перевищувати верхню межу найб≥льш суворого покаранн¤, передбаченого за злочин, що входить до сукупност≥. ¬ ран≥ше наведеному приклад≥ такою верхньою межею Ї вища межа покаранн¤, передбачена []{1_296}ч. 3 ст. 296, Ч 5 рок≥в позбавленн¤ вол≥. ¬ин¤тком ≥з загального правила Ї випадки, коли винна особа засуджуЇтьс¤ за злочини, хоча б один з ¤ких був умисним т¤жким або особливо т¤жким. ” такому випадку верхн¤ межа покаранн¤, ¤ке обираЇтьс¤ за сукупн≥стю вчинених злочин≥в, може становити максимальний строк, встановлений дл¤ даного виду покаранн¤. Ќаприклад, дл¤ позбавленн¤ вол≥ Ч це 15 рок≥в. ¬казане положенн¤ Ї новим. ”  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року воно не передбачалось.

8. ” []{1_70}ч. 2 ст. 70 м≥ститьс¤ ще одне важливе положенн¤. ћова йде про те, що в раз≥ засудженн¤ особи до дов≥чного позбавленн¤ вол≥ остаточне покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в повинно обиратись шл¤хом поглинанн¤ меж≥ суворих покарань Ч дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

9. ” []{1_70}ч. 3 ст. 70 говоритьс¤ про правила призначенн¤ додаткових покарань при призначенн≥ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в. “ак ¤к ≥ основн≥ покаранн¤ при на¤вност≥ сукупност≥ злочин≥в, додатков≥ покаранн¤ обираютьс¤ за кожний вчинений злочин. ѕри визначенн≥ основного покаранн¤ вони можуть бути приЇднан≥ до нього.

10. []{1_70}„. 4 ст. 70 передбачаЇ правила призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в, ¤ку де¤к≥ вчен≥ називають Уроз≥рваноюФ сукупн≥стю. ћаютьс¤ на уваз≥ випадки, коли особа засуджуЇтьс¤ за злочин, а п≥сл¤ цього зТ¤совуЇтьс¤, що вона до винесенн¤ вироку вчинила ще один або дек≥лька злочин≥в. ÷ей чи ц≥ злочини можуть бути вчинен≥ до чи п≥сл¤ того злочину, за ¤кий вона засуджена. √оловне, щоб цей чи ц≥ злочини були вчинен≥ до винесенн¤ вироку, тобто до того, ¤к до особи були застосован≥ заходи крим≥нального закону. ¬ []{1_70}ч. 4 ст. 70 вказуЇтьс¤, що в такому випадку остаточне покаранн¤ обираЇтьс¤ за правилами, передбаченими []{1_70}пп. 1Ч3 ст. 70. јле, звичайно, тут Ї ≥ сво¤ специф≥ка, оск≥льки перший вирок вже винесений судом ≥ в ньому визначен≥ конкретн≥ строки покаранн¤. —уд, розгл¤даючи справу, зТ¤совуЇ обставини вчиненн¤ ц≥Їю особою злочину чи злочин≥в ≥ обираЇ покаранн¤ за вчинене. ѕ≥сл¤ цього виникаЇ питанн¤ про визначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в. ” []{1_70}ч. 4 ст. 70 вказуЇтьс¤, що в таких випадках у строк остаточно призначеного за сукупн≥стю злочин≥в покаранн¤ зараховуЇтьс¤ покаранн¤, в≥дбуте повн≥стю або частково за попередн≥м вироком, за правилами, передбаченими в []{1_72}ст. 72. ћаЇтьс¤ на уваз≥, що суд враховуЇ весь строк призначеного покаранн¤ за першим вироком, незалежно в≥д того, ¤ку його частину особа вже в≥дбула при визначенн≥ остаточного покаранн¤ Ч ¤к основного, так ≥ додаткового. ѕ≥сл¤ цього визначаЇтьс¤ строк, ¤кий особа реально повинна в≥дбувати за сукупн≥стю злочин≥в. ƒл¤ цього в≥д призначеного покаранн¤ в≥дн≥маЇтьс¤ його в≥дбута частина. “акий строк особа ≥ повинна в≥дбути в раз≥ обранн¤ њй покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в при так зван≥й роз≥рван≥й сукупност≥.

11. ¬ юридичн≥й л≥тератур≥ ≥ постановах ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни звертаЇтьс¤ увага на необх≥дн≥сть дотриманн¤ певних правил, кр≥м розгл¤нутих вище, при обранн≥ м≥ри покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в. ÷е зокрема:

Ч остаточна м≥ра покаранн¤, обрана за сукупн≥стю злочин≥в, не може бути меншою, н≥ж покаранн¤, обране за конкретний злочин. ѕри застосуванн≥ принципу поглинанн¤ вона може дор≥внювати б≥льш суворому покаранню, обраному за один ≥з злочин≥в. ” раз≥ повного чи часткового складанн¤ вона обовТ¤зково Ї б≥льшою, н≥ж строки покаранн¤, обран≥ за конкретн≥ злочини, що вход¤ть в сукупн≥сть;

Ч коли складаютьс¤ р≥зн≥ за видами покаранн¤ необх≥дно дотримуватись положень, передбачених у []{1_72}ст. 72;

Ч ¤кщо окрем≥ види покарань не можуть складатись (наприклад, штраф ≥ позбавленн¤ вол≥), то вони виконуютьс¤ самост≥йно або застосовуЇтьс¤ принцип поглинанн¤ б≥льш суворим покаранн¤м менш суворого;

Ч при призначенн≥ обовТ¤зкових додаткових покарань за конкретн≥ злочини вони призначаютьс¤ ≥ при визначенн≥ остаточного покаранн¤;

Ч непризначенн¤ обовТ¤зкового додаткового покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в може мати м≥сце лише тод≥, коли воно не призначалось за окремий злочин;

Ч однор≥дн≥ додатков≥ покаранн¤, призначен≥ за окрем≥ злочини, складаютьс¤;

Ч р≥знор≥дн≥ додатков≥ покаранн¤ в остаточному покаранн≥ визначаютьс¤ окремо ≥ виконуютьс¤ самост≥йно.

</s70>

<s71>

—татт¤ 71.ѕризначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в

1. якщо засуджений п≥сл¤ постановленн¤ вироку, але до повного в≥дбутт¤ покаранн¤ вчинив новий злочин, суд до покаранн¤, призначеного за новим вироком, повн≥стю або частково приЇднуЇ нев≥дбуту частину покаранн¤ за попередн≥м вироком.

2. ѕри складанн≥ покарань за сукупн≥стю вирок≥в загальний строк покаранн¤ не може перевищувати максимального строку, встановленого дл¤ даного виду покаранн¤ в «агальн≥й частин≥ цього  одексу. ѕри складанн≥ покарань у вид≥ позбавленн¤ вол≥ загальний строк покаранн¤, остаточно призначеного за сукупн≥стю вирок≥в, не повинен перевищувати пТ¤тнадц¤ти рок≥в, а у випадку, ¤кщо хоча б один ≥з злочин≥в Ї особливо т¤жким, загальний строк позбавленн¤ вол≥ може бути б≥льшим пТ¤тнадц¤ти рок≥в, але не повинен перевищувати двадц¤ти пТ¤ти рок≥в. ѕри складанн≥ покарань у вид≥ дов≥чного позбавленн¤ вол≥ та будь-¤ких менш суворих покарань загальний строк покаранн¤, остаточно призначеного за сукупн≥стю вирок≥в, визначаЇтьс¤ шл¤хом поглиненн¤ менш суворих покарань дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

3. ѕризначене хоча б за одним ≥з вирок≥в додаткове покаранн¤ або нев≥дбута його частина за попередн≥м вироком п≥дл¤гаЇ приЇднанню до основного покаранн¤, остаточно призначеного за сукупн≥стю вирок≥в.

4. ќстаточне покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в маЇ бути б≥льшим в≥д покаранн¤, призначеного за новий злочин, а також в≥д нев≥дбутоњ частини покаранн¤ за попередн≥м вироком.

5. якщо засуджений п≥сл¤ винесенн¤ вироку, але до повного в≥дбутт¤ покаранн¤ вчинив два або б≥льше злочин≥в, суд призначаЇ покаранн¤ за ц≥ нов≥ злочини за правилами, передбаченими у []{1_70}статт≥ 70 цього  одексу, а пот≥м до остаточного покаранн¤, призначеного за сукупн≥стю злочин≥в, повн≥стю чи частково приЇднуЇ нев≥дбуту частину покаранн¤ за попередн≥м вироком у межах, встановлених у частин≥ друг≥й ц≥Їњ статт≥.

1. ѕризначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в маЇ б≥льш жорстк≥ правила у пор≥вн¤нн≥ з ≥нститутом призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що за на¤вност≥ сукупност≥ вирок≥в особа, ¤ка вчинюЇ злочин, в≥дзначаЇтьс¤ значною сусп≥льною небезпекою. «а вчинений нею перший чи перш≥ злочини вона п≥ддана засудженню. ƒо нењ вже застосовано крим≥нальне покаранн¤. ÷е повинно було стримувати таку особу в≥д подальшоњ злочинноњ повед≥нки. ¬ даному випадку засуджена особа нехтуЇ винесеним вироком, не робить належних висновк≥в ≥ вчинюЇ новий злочин чи злочини. «а таких умов вона повинна нести б≥льш сувору в≥дпов≥дальн≥сть, н≥ж особи, в д≥¤х ¤ких маЇ м≥сце сукупн≥сть злочин≥в, бо вони ще не п≥ддавались крим≥нальному покаранню. “акий самий п≥дх≥д мав м≥сце ≥ в законодавств≥, ¤ке д≥¤ло ран≥ше. јле чинний  одекс п≥двищив верхню межу покарань, ¤к≥ можуть застосовуватись до винних ос≥б у таких випадках.

2. ” []{1_71}ч. 1 ст. 71 передбачено, що призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в маЇ м≥сце за таких умов:

Ч особа вчинюЇ новий злочин п≥сл¤ постановленн¤ вироку, ¤ким вона засуджена за вчинений нею ран≥ше злочин;

Ч ц¤ особа ще не в≥дбула покаранн¤, винесеного першим вироком.

ќск≥льки в закон≥ застосований терм≥н Упостановленн¤Ф вироку, з цього сл≥д зробити висновок, що час, ¤кий нас ц≥кавить, наступаЇ з моменту проголошенн¤ судом вироку. ƒл¤ цього не Ї обовТ¤зковим, щоб вирок вступив у законну силу.

3. —пециф≥чним дл¤ призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в Ї те, що до покаранн¤, призначеного за новим вироком, суд повн≥стю або частково приЇднуЇ нев≥дбуту частину покаранн¤ за попередн≥м вироком. « наведеного випливаЇ, що в такому раз≥, ¤к правило, не застосовуЇтьс¤ принцип поглинанн¤ покарань, а покаранн¤ складаютьс¤ повн≥стю або частково.

4. ” кожному конкретному випадку важливо встановити нев≥дбуту частину покаранн¤. ¬она визначаЇтьс¤ в залежност≥ в≥д виду покаранн¤, а також в≥д того, реально особа в≥дбувала покаранн¤, чи вона зв≥льн¤лась в≥д в≥дбуванн¤ покарань з випробуванн¤м ([]{1_75}ст. 75Ч79), до нењ було застосовано умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ ([]{1_81}ст. 81 та []{1_83}83), в≥дбувалась зам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким ([]{1_82}ст. 82), застосовувалось зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ за хворобою ([]{1_84}ст. 84), застосована амн≥ст≥¤, за ¤кою засуджений частково зв≥льнений в≥д покаранн¤ або йому зам≥нена нев≥дбута частина покаранн¤ б≥льш мТ¤ким покаранн¤ тощо. ¬ ус≥х наведених випадках по- р≥зному буде визначатись нев≥дбута частина покаранн¤. якщо особа зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ≥ п≥д час ≥спитового строку вчинюЇ злочин, то нев≥дбутою частиною покаранн¤ буде вважатись те покаранн¤, до ¤кого њњ було засуджено за вироком суду. ¬ тому раз≥, коли ц¤ особа була п≥д вартою у звТ¤зку з обранн¤м њй такого запоб≥жного заходу, цей пер≥од виключаЇтьс¤ з покаранн¤, ¤ке призначив њй суд.

якщо до особи було застосовано умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, то нев≥дбутою частиною буде вважатись той строк, в≥д ¤кого вона була умовно-достроково зв≥льнена. якщо особа, в≥дбуваючи покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥, вчинить новий злочин, нев≥дбутою частиною покаранн¤ вважаЇтьс¤ пер≥од з моменту винесенн¤ постанови про обранн¤ запоб≥жного заходу в звТ¤зку з вчиненн¤м нового злочину.

Ќаведен≥ та ≥нш≥ положенн¤, що стосуютьс¤ обчисленн¤ нев≥дбутоњ частини покаранн¤, були реіламентован≥ в []{4_233_19}абз. 6Ч8 п. 16 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику призначенн¤ судами крим≥нальних покараньФ в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22 з наступними зм≥нами. ¬они Ї в≥рними ≥ в умовах д≥њ чинного  одексу, звичайно, з в≥дпов≥дним врахуванн¤м нових статей, ¤к≥ торкаютьс¤ п≥дстав зв≥льненн¤ ос≥б в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ тощо.

5. ѕри засудженн≥ особи за новий злочин, ¤кий вона вчинила п≥сл¤ засудженн¤ за перший злочин, њй обираЇтьс¤ покаранн¤ на загальних п≥дставах, викладених в []{1_65}ст. 65Ч67.

6. —пециф≥чним при призначенн≥ покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в Ї призначенн¤ максимального строку основного покаранн¤, ¤ке обираЇтьс¤ за сукупн≥стю. ѕри визначенн≥ цього строку суд маЇ в своЇму розпор¤дженн≥ визначене покаранн¤ за новий злочин ≥ нев≥дбуту частину покаранн¤ за попередн≥м вироком. «а загальним правилом верхньою межею Ї максимальний строк дл¤ даного виду покаранн¤, передбачений «агальною частиною  одексу. Ќаприклад, дл¤ позбавленн¤ вол≥ Ч це 15 рок≥в, дл¤ обмеженн¤ вол≥ Ч 5 рок≥в, дл¤ виправних роб≥т Ч 2 роки. “акий пор¤док визначенн¤ верхньоњ меж≥ покаранн¤ застосовуЇтьс¤, коли особою вчинен≥ злочини невеликоњ т¤жкост≥, середньоњ т¤жкост≥ ≥ т¤жк≥. якщо до складу вчинених особою злочин≥в входить хоча б один особливо т¤жкий злочин, то верхн¤ межа остаточного покаранн¤ може бути ≥ б≥льше 15 рок≥в позбавленн¤ вол≥. јле цей строк не повинен перевищувати 25 рок≥в.

7. ” []{1_71}ч. 2 ст. 71 передбачено положенн¤, зг≥дно з ¤ким при засудженн≥ особи за один ≥з злочин≥в до дов≥чного позбавленн¤ вол≥ менш т¤жк≥ покаранн¤, обран≥ за ≥нш≥ злочини, поглинаютьс¤ ц≥Їю м≥рою покаранн¤ при обранн≥ остаточного покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в. “аким чином, лише в цьому випадку закон передбачаЇ застосуванн¤ принципу поглинанн¤ покарань.

8. ” []{1_71}ч. 3 ст. 71 передбачено, що призначене хоча б за одним ≥з вирок≥в додаткове покаранн¤ або нев≥дбута його частина за попередн≥м вироком п≥дл¤гають приЇднанню до основного покаранн¤, остаточно призначеного за сукупн≥стю вирок≥в.

9. ” []{1_71}ч. 4 ст. 71 реіламентуютьс¤ загальн≥ положенн¤ про правила визначенн¤ остаточного покаранн¤. “ак, воно не може бути меншим в≥д покаранн¤, призначеного за новий злочин, а також меншим нев≥дбутоњ частини покаранн¤.

10. ” []{1_71}ч. 5 ст. 71 передбачаютьс¤ особливост≥ призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в у тому раз≥, коли особа п≥сл¤ першого вироку вчинюЇ не один, а два чи б≥льше злочин≥в. ” закон≥ передбачено, що за ц≥ два чи б≥льше злочин≥в покаранн¤ обираЇтьс¤ за правилами призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в ([]{1_70}ст. 70). ѕ≥сл¤ цього до остаточного покаранн¤, обраного за сукупн≥стю злочин≥в, додаЇтьс¤ нев≥дбута частина покаранн¤ за першим вироком. ѕри цьому д≥ють правила, передбачен≥ []{1_71}ч. 1Ч3 ст. 71.

</s71>

<s72>

—татт¤ 72.ѕравила складанн¤ покарань та зарахуванн¤ строку попереднього увТ¤зненн¤

1. ѕри складанн≥ покарань за сукупн≥стю злочин≥в та сукупн≥стю вирок≥в менш суворий вид покаранн¤ переводитьс¤ в б≥льш суворий вид виход¤чи з такого њх сп≥вв≥дношенн¤:

1) одному дню позбавленн¤ вол≥ в≥дпов≥дають:

а) один день триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в або арешту;

б) два дн≥ обмеженн¤ вол≥;

в) три дн≥ службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в або три дн≥ виправних роб≥т;

г) в≥с≥м годин громадських роб≥т;

2) одному дню триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в або арешту в≥дпов≥дають:

а) два дн≥ обмеженн¤ вол≥;

б) три дн≥ службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в або три дн≥ виправних роб≥т;

3) одному дню обмеженн¤ вол≥ в≥дпов≥дають три дн≥ службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в або три дн≥ виправних роб≥т;

4) одному дню обмеженн¤ вол≥ або арешту в≥дпов≥дають в≥с≥м годин громадських роб≥т.

2. ѕри призначенн≥ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в або вирок≥в у вид≥ виправних роб≥т або службових обмежень дл¤ в≥йськовослужбовц≥в складанню п≥дл¤гають лише строки цих покарань. –озм≥ри в≥драхувань ≥з зароб≥тку засудженого складанню не п≥дл¤гають ≥ обчислюютьс¤ за кожним вироком самост≥йно.

3. ќсновн≥ покаранн¤ у вид≥ штрафу та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю при призначенн≥ њх за сукупн≥стю злочин≥в ≥ за сукупн≥стю вирок≥в складанню з ≥ншими видами покарань не п≥дл¤гають ≥ виконуютьс¤ самост≥йно.

4. ƒодатков≥ покаранн¤ р≥зних вид≥в у вс≥х випадках виконуютьс¤ самост≥йно.

5. ѕопереднЇ увТ¤зненн¤ зараховуЇтьс¤ судом у строк покаранн¤ у раз≥ засудженн¤ до позбавленн¤ вол≥ день за день або за правилами, передбаченими у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥. ѕри призначенн≥ покарань, не зазначених в частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, суд, враховуючи попереднЇ увТ¤зненн¤, може помТ¤кшити покаранн¤ або повн≥стю зв≥льнити засудженого в≥д його в≥дбуванн¤.

1. ѕоложенн¤ []{1_72}ст. 72 детально реіламентують правила складанн¤ покарань в тих випадках, коли особа засуджуЇтьс¤ за окрем≥ злочини до р≥зних вид≥в покарань ≥ виникаЇ необх≥дн≥сть њх скласти дл¤ визначенн¤ остаточного покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в або сукупн≥стю вирок≥в. ¬они Ї сп≥льними дл¤ обох вид≥в визначенн¤ покарань за сукупн≥стю. ¬ ран≥ше д≥ючому законодавств≥ визначались лише окрем≥ аспекти складанн¤ покарань.

” []{1_72}ст. 72 з урахуванн¤м введенн¤ нових вид≥в покарань створена, по сут≥, система взаЇмозалежност≥ окремих вид≥в покарань. Ќаприклад, позбавленн¤ вол≥ сп≥вставл¤Їтьс¤ з такими видами покарань, ¤к триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥, арештом, обмеженн¤м вол≥, службовим обмеженн¤м дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, виправними роботами. ¬≥дпов≥дн≥ сп≥вв≥дношенн¤ встановлен≥ ≥ дл¤ ≥нших вид≥в покарань. ѕри цьому вказуютьс¤ конкретн≥ вим≥ри такого сп≥вв≥дношенн¤. Ќими повинн≥ керуватись судов≥ органи.

2. ¬ажливим положенн¤м, ¤ке м≥ститьс¤ в []{1_72}ч. 1 ст. 72, Ї положенн¤, зг≥дно з ¤ким при визначенн≥ остаточного покаранн¤ в раз≥ засудженн¤ винного за окрем≥ злочини до р≥зних вид≥в покаранн¤ менш суворе покаранн¤ переводитьс¤ в б≥льш суворий вид. ќтже, остаточно особа засуджуЇтьс¤ до б≥льш суворого покаранн¤ з числа тих, ¤к≥ њй призначались за окремий злочин.

3. ” []{1_72}ч. 2 ст. 72 започатковане правило складанн¤ таких покарань, ¤к виправн≥ роботи або службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в. ” раз≥ необх≥дност≥ складаютьс¤ лише строки цих покарань. –озм≥ри ж в≥драхувань ≥з зароб≥тку складанню не п≥дл¤гають, а обчислюютьс¤ за кожним вироком самост≥йно. Ќаприклад, особа за порушенн¤ встановлених законодавством вимог пожежноњ безпеки засуджена за []{1_270}ч. 2 ст. 270 до одного року виправних роб≥т з в≥драхуванн¤м у доход держави 10% њњ зароб≥тку. ј за самов≥льне без нагальноњ потреби зупиненн¤ поњзда ц¤ особа засуджена за []{1_283}ч. 1 ст. 283 теж до одного року виправних роб≥т з в≥драхуванн¤м у доход держави 20% зароб≥тку. «а правилами, викладеними в []{1_72}ч. 2 ст. 72, остаточне покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в так≥й особ≥ може бути обрано у вигл¤д≥ виправних роб≥т на строк два роки (повне складенн¤ покаранн¤) з в≥драхуванн¤м на прот¤з≥ першого року 10% зароб≥тку ≥ на прот¤з≥ другого року 20% зароб≥тку.

4. «а правилами []{1_72}ч. 3 ст. 72 так≥ основн≥ покаранн¤, ¤к штраф та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю в раз≥ призначенн¤ њх за сукупн≥стю злочин≥в або за сукупн≥стю вирок≥в не п≥дл¤гають складанню з ≥ншими покаранн¤ми ≥ виконуютьс¤ самост≥йно.

5. ƒодатков≥ покаранн¤ р≥зних вид≥в завжди виконуютьс¤ самост≥йно. ¬ законодавств≥ не передбачаЇтьс¤ взагал≥ можлив≥сть складанн¤ р≥знор≥дних додаткових покарань.

6. []{1_72}„. 5 ст. 72 передбачаЇ правила зарахуванн¤ попереднього увТ¤зненн¤ в строк покаранн¤. ÷ей час зараховуЇтьс¤ ≥з такого розрахунку. ” раз≥ засудженн¤ особи до позбавленн¤ вол≥, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥, арешту Ч день за день. ѕри засудженн≥ до службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, виправних роб≥т Ч один день за три дн≥; до обмеженн¤ вол≥ Ч один день за два дн≥; до громадських роб≥т Ч один день за 8 годин.  оли судом обираютьс¤ ≥нш≥ основн≥ покаранн¤, не перел≥чен≥ в []{1_72}ч. 1 ст. 72, суд з урахуванн¤м попереднього увТ¤зненн¤ може помТ¤кшити покаранн¤ або повн≥стю зв≥льнити в≥д його в≥дбуванн¤.

«розум≥ло, що утриманн¤ особи п≥д вартою, ¤к запоб≥жний зах≥д, не Ї покаранн¤м ≥ пересл≥дуЇ зовс≥м ≥ншу мету. ћ≥ж тим, знаходженн¤ особи в умовах фактичного позбавленн¤ вол≥ спричин¤Ї њй серйозн≥ обмеженн¤, стражданн¤. —аме через це закон ≥ передбачаЇ зарахуванн¤ цього строку в строк покаранн¤.

</s72>

<s73>

—татт¤ 73.ќбчисленн¤ строк≥в покаранн¤

—троки покаранн¤ обчислюютьс¤ в≥дпов≥дно в роках, м≥с¤ц¤х та годинах. ѕри зам≥н≥ або складанн≥ покарань, а також у раз≥ зарахуванн¤ попереднього увТ¤зненн¤ допускаЇтьс¤ обчисленн¤ строк≥в покаранн¤ у дн¤х.

ѕитанн¤ про обчисленн¤ строк≥в покаранн¤ на законодавчому р≥вн≥ ран≥ше не розгл¤далось. ћ≥ж тим, це питанн¤ маЇ значенн¤, особливо тод≥, коли мова йде про обранн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в та вирок≥в.

—троки таких покарань, ¤к позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю, обмеженн¤ вол≥, позбавленн¤ вол≥ визначен≥ в роках. “ак≥ види покарань, ¤к виправн≥ роботи, службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ вираховуютьс¤ в м≥с¤ц¤х ≥ роках, арешт вираховуЇтьс¤ в м≥с¤ц¤х, а громадськ≥ роботи Ч в годинах. јле ц≥ строки стосовно конкретних покарань можуть мати ≥ ≥нше вим≥рюванн¤, особливо коли мова йде про зам≥ну покарань, складанн¤ покарань чи зарахуванн¤ попереднього увТ¤зненн¤ в строк покаранн¤. Ќаприклад, позбавленн¤ вол≥ може за певних умов вираховуватись не т≥льки в роках, але й в м≥с¤ц¤х ≥ нав≥ть дн¤х.

ћ≥ж тим, при обранн≥ покаранн¤ суду належить враховувати одиниц≥ вим≥рюванн¤ строк≥в покаранн¤, ¤к≥ вказан≥ в закон≥ стосовно кожноњ конкретноњ м≥ри покаранн¤.

</s73>

</r11>

<r12>

–озд≥л ’≤≤ «¬≤Ћ№Ќ≈ЌЌя ¬≤ƒ ѕќ ј–јЌЌя “ј …ќ√ќ ¬≤ƒЅ”¬јЌЌя

<s74>

—татт¤ 74.«в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ та його в≥дбуванн¤

1. «в≥льненн¤ засудженого в≥д покаранн¤ або подальшого його в≥дбуванн¤, зам≥на б≥льш мТ¤ким, а також помТ¤кшенн¤ призначеного покаранн¤, кр≥м зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ або помТ¤кшенн¤ покаранн¤ на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю чи акта про помилуванн¤, може застосовуватис¤ т≥льки судом у випадках, передбачених цим  одексом.

2. ќсоба, засуджена за д≥¤нн¤, каран≥сть ¤кого законом усунена, п≥дл¤гаЇ негайному зв≥льненню в≥д призначеного судом покаранн¤.

3. ѕризначена засудженому м≥ра покаранн¤, що перевищуЇ санкц≥ю нового закону, знижуЇтьс¤ до максимальноњ меж≥ покаранн¤, встановленоњ санкц≥Їю нового закону.

4. ќсоба, ¤ка вчинила злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥, може бути за вироком суду зв≥льнена в≥д покаранн¤, ¤кщо буде визнано, що з урахуванн¤м бездоганноњ повед≥нки ≥ сумл≥нного ставленн¤ до прац≥ цю особу на час розгл¤ду справи в суд≥ не можна вважати сусп≥льно небезпечною.

5. ќсоба також може бути за вироком суду зв≥льнена в≥д покаранн¤ на п≥дставах, передбачених []{1_49}статтею 49 цього  одексу.

1. Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року, в ¤кому зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ розгл¤далос¤ в одному розд≥л≥ з призначенн¤м покаранн¤, у чинному  одекс≥ законодавець передбачив самост≥йний розд≥л про зв≥льненн¤ засудженого в≥д покаранн¤ та його в≥дбуванн¤.

2. []{1_74}—т. 74 визначаЇ загальн≥ п≥дстави зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ або його подальшого в≥дбуванн¤, зам≥ни покаранн¤ б≥льш мТ¤ким, а також помТ¤кшенн¤ призначеного покаранн¤.

3. ¬иключенн¤м ≥з вказаного пор¤дку Ї зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ або його помТ¤кшенн¤ на п≥дстав≥ []{4_419_0}«акону ”крањни Уѕро амн≥ст≥юФ в≥д 5 липн¤ 2001 р.

4. ќсоба, засуджена за д≥¤нн¤, каран≥сть ¤кого законом усунена, п≥дл¤гаЇ негайному зв≥льненню в≥д покаранн¤. –≥шенн¤ про зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ в цьому випадку приймаЇ суд.

5. „. 4 ц≥Їњ статт≥ передбачаЇ зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ за вчиненн¤ злочин≥в невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥ з урахуванн¤м њњ бездоганноњ повед≥нки ≥ сумл≥нного ставленн¤ до прац≥, ¤к≥ в сукупност≥ дають суду тверде переконанн¤ у тому, що цю особу не можна вважати сусп≥льно небезпечною. “ому за на¤вност≥ обвинувального вироку особу може бути зв≥льнено в≥д покаранн¤ судом в силу тоњ обставини, що вона перестала бути сусп≥льно небезпечною. ¬изнанн¤ особи сусп≥льно небезпечною або навпаки Ї виключною прерогативою суду ≥ залежить в≥д врахуванн¤ вказаних у закон≥ обставин.

6. «аконом передбачено зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ за вироком суду в звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ (див. коментар до []{1_49}ст. 49).

7. ѕ≥дставою дл¤ помТ¤кшенн¤ покаранн¤ Ї введенн¤ законодавцем новоњ, мТ¤кшоњ санкц≥њ чинного  одексу. ћ≥ра покаранн¤ засудженому знижуЇтьс¤ до максимальноњ м≥ри покаранн¤, передбаченоњ новою санкц≥Їю.

8. ≤нш≥ випадки зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ ([]{1_80}ст. 80 та []{1_83}83), зам≥на покаранн¤ б≥льш мТ¤ким ([]{1_82}ст. 82 та []{1_84}84), а також помТ¤кшенн¤ покаранн¤ за []{1_75}ст. 75 та []{1_79}79 встановлен≥ ≥ншими статт¤ми цього розд≥лу.

9. []{1_85}—т. 85Ч87 визначають п≥дстави ≥ пор¤док зв≥льненн¤ особи зг≥дно з []{4_419_0}«аконом ”крањни Уѕро амн≥ст≥юФ в≥д 5 липн¤ 2001 р. є 2593-≤≤≤.

</s74>

<s75>

—татт¤ 75.«в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м

1. якщо суд при призначенн≥ покаранн¤ у вид≥ виправних роб≥т, службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, обмеженн¤ вол≥, а також позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше пТ¤ти рок≥в, враховуючи т¤жк≥сть злочину, особу винного та ≥нш≥ обставини справи, д≥йде висновку про можлив≥сть виправленн¤ засудженого без в≥дбуванн¤ покаранн¤, в≥н може прийн¤ти р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м.

2. ” цьому раз≥ суд ухвалюЇ зв≥льнити засудженого в≥д в≥дбуванн¤ призначеного покаранн¤, ¤кщо в≥н прот¤гом визначеного судом ≥спитового строку не вчинить нового злочину ≥ виконаЇ покладен≥ на нього обовТ¤зки.

3. ≤спитовий строк встановлюЇтьс¤ судом тривал≥стю в≥д одного року до трьох рок≥в.

1. «в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м можливе при призначенн≥ покаранн¤ у вигл¤д≥ виправних роб≥т, службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, обмеженн¤ вол≥ та позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше пТ¤ти рок≥в. ”мовою зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м Ї сукупн≥сть р¤ду обставин, ¤к≥ мають досл≥джуватис¤ судом: т¤жк≥сть злочину, особист≥сть винного та ≥н.

“¤жк≥сть злочину визначаЇтьс¤ характером та ступенем його сусп≥льноњ небезпечност≥ та можлив≥стю призначенн¤ за такий злочин позбавленн¤ вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

2. ќсобист≥сть винного Ч це ус≥ фактичн≥ дан≥, ¤к≥ характеризують його у соц≥ально-побутовому план≥: характеристика з м≥сц¤ проживанн¤, роботи, навчанн¤ Ч до ≥ п≥сл¤ вчиненн¤ злочину; в≥дношенн¤ до прац≥ або навчанн¤; обставини, що помТ¤кшують в≥дпов≥дальн≥сть.

≤ншими обставинами, ¤к≥ суд може враховувати при зв≥льненн≥ особи в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м можуть бути будь-¤к≥ фактичн≥ матер≥али, що тим чи ≥ншим способом характеризують в≥дношенн¤ особи до скоЇного, до потерп≥лого, запод≥¤ноњ шкоди тощо.

3. –≥шенн¤ про зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м суд маЇ прийн¤ти за умови, ¤кщо визнаЇ, що таким чином буде дос¤гнута мета покаранн¤, встановлена []{1_50}ч. 2 ст. 50, Ч виправленн¤ засудженого без застосуванн¤ реального покаранн¤ та запоб≥ганн¤ вчиненню нових злочин≥в ¤к засудженим, так ≥ ≥ншими особами.

4. ѕри призначенн≥ покаранн¤ з випробуванн¤м обовТ¤зково призначаЇтьс¤ ≥спитовий строк тривал≥стю в≥д одного до трьох рок≥в.

5. ѕ≥дставою зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м Ї те, що прот¤гом визначеного судом ≥спитового строку особа не вчинила нового злочину ≥ виконуЇ покладен≥ на нењ обовТ¤зки. ѕри цьому законодавець не визначаЇ, що новим злочином може бути т≥льки умисний злочин.

ќбовТ¤зковою умовою зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м Ї також виконанн¤ покладених на нењ обовТ¤зк≥в, передбачених []{1_76}ст. 76.

</s75>

<s76>

—татт¤ 76.ќбовТ¤зки, ¤к≥ покладаЇ суд на особу, зв≥льнену в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м

1. ” раз≥ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м суд може покласти на засудженого так≥ обовТ¤зки:

1) попросити публ≥чно або в ≥нш≥й форм≥ пробаченн¤ у потерп≥лого;

2) не вињжджати за меж≥ ”крањни на пост≥йне проживанн¤ без дозволу органу крим≥нально-виконавчоњ системи;

3) пов≥домл¤ти органи крим≥нально-виконавчоњ системи про зм≥ну м≥сц¤ проживанн¤, роботи або навчанн¤;

4) пер≥одично зТ¤вл¤тис¤ дл¤ реЇстрац≥њ в органи крим≥нально-виконавчоњ системи;

5) пройти курс л≥куванн¤ в≥д алкогол≥зму, наркоман≥њ або захворюванн¤, що становить небезпеку дл¤ здоровТ¤ ≥нших ос≥б.

2.  онтроль за повед≥нкою таких засуджених зд≥йснюЇтьс¤ органами виконанн¤ покарань за м≥сцем проживанн¤ засудженого, а щодо засуджених в≥йськовослужбовц≥в Ч командирами в≥йськових частин.

1. ѕерел≥к обовТ¤зк≥в, ¤к≥ покладаЇ суд на особу, зв≥льнену в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м, встановлюЇтьс¤ []{1_76}ст. 76 ≥ Ї вичерпним. ÷≥ обовТ¤зки суд не може н≥ звужувати, н≥ розширювати.

2. ќбовТ¤зок просити пробаченн¤ у потерп≥лого покладаЇтьс¤ на засуджену особу. ¬она може це зробити в публ≥чн≥й або ≥нш≥й форм≥ Ч письмов≥й чи усн≥й. “обто, пробаченн¤ може бути викладене засудженим усно (через рад≥о, телебаченн¤, зал судового зас≥данн¤ та ≥н.) ≥ письмово (через газету, журнал, лист).

3. Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року в чинному  одекс≥ на засудженого покладаЇтьс¤ обовТ¤зок не вињжджати за меж≥ ”крањни на пост≥йне проживанн¤ без дозволу крим≥нально-виконавчоњ системи. “ерм≥н д≥њ цього зобовТ¤занн¤ поширюЇтьс¤ на весь ≥спитовий строк.

4. Ќа засудженого покладаЇтьс¤ ≥ обовТ¤зок про обовТ¤зкове пов≥домленн¤ орган≥в крим≥нально-виконавчоњ системи про зм≥ну м≥сц¤ свого проживанн¤, роботи або навчанн¤. “ерм≥н цього зобовТ¤занн¤ також не може бути меншим призначеного судом ≥спитового строку.

5. ƒо обовТ¤зку, ¤кий покладаЇтьс¤ на засуджену особу, в≥дноситьс¤ ≥ пер≥одична ¤вка дл¤ реЇстрац≥њ в органи крим≥нально-виконавчоњ системи. «аконодавець не визначаЇ пер≥одичност≥ ¤вки засудженого дл¤ реЇстрац≥њ в органи крим≥нально-виконавчоњ системи. “аку пер≥одичн≥сть не може встановлювати ≥ суд. ÷е питанн¤ маЇ бути вир≥шено у новому крим≥нально-виконавчому законодавств≥.

6. «обовТ¤занн¤ про проходженн¤ курсу л≥куванн¤ в≥д алкогол≥зму, наркоман≥њ або захворюванн¤, що становить небезпеку дл¤ здоровТ¤ ≥нших ос≥б, може бути призначене судом при умов≥, що особа страждаЇ на вказан≥ захворюванн¤ ≥ потребуЇ л≥куванн¤ в≥д них. ѕ≥дставою дл¤ л≥куванн¤ в≥д алкогол≥зму ≥ наркоман≥њ маЇ бути в≥дпов≥дний висновок медичноњ ком≥с≥њ. ѕ≥дставою дл¤ призначенн¤ л≥куванн¤ ≥нших захворювань Ї документ в≥дпов≥дноњ л≥кувальноњ установи. “акими хворобами можуть бути венеричн≥ захворюванн¤, в≥рус ≥мунодеф≥циту людини, туберкульоз та ≥н. ѕри цьому законодавець не вимагаЇ, щоб злочин було вчинено на ірунт≥ вказаних захворювань.

7.  онтроль за повед≥нкою засудженого з випробуванн¤м щодо виконанн¤ призначених судом зобовТ¤зань покладаЇтьс¤ на органи виконанн¤ покарань за м≥сцем проживанн¤ засудженого, а щодо засудженого в≥йськовослужбовц¤ Ч на командира в≥йськовоњ частини.

</s76>

<s77>

—татт¤ 77.«астосуванн¤ додаткових покарань у раз≥ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ основного покаранн¤ з випробуванн¤м

” раз≥ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м можуть бути призначен≥ додатков≥ покаранн¤ у вид≥ штрафу, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю та позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу.

1. ћета крим≥нального покаранн¤ Ч виправленн¤ засудженоњ особи та запоб≥ганн¤ вчиненню нею нових злочин≥в Ч дос¤гаЇтьс¤ не т≥льки встановленн¤м ≥спитового строку, прот¤гом ¤кого повед≥нка особи повинна знаходитись п≥д пильним нагл¤дом орган≥в крим≥нально-виконавчоњ системи, а й можлив≥стю реального застосуванн¤ додаткових м≥р покаранн¤ при зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м.

2. –≥зноман≥тн≥сть вид≥в додаткових покарань, що передбачен≥ у []{1_77}ст. 77 ≥ можуть бути призначен≥ судом при зв≥льненн≥ особи в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м, даЇ можлив≥сть застосовуванн¤ судом одночасно дек≥лькох. Ќаприклад, штраф ≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю; позбавленн¤ в≥йськового спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю.

3. “реба мати на уваз≥, що зв≥льненн¤ особи в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м, призначенн¤ ≥спитового строку ≥ наступне остаточне зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ стосуЇтьс¤ лише основного покаранн¤ ≥ не поширюЇтьс¤ на додатков≥.

4. ѕризначаючи штраф ¤к додаткове покаранн¤, суд визначаЇ його розм≥р у в≥дпов≥дност≥ до []{1_53}ч. 2 ст. 53, тобто залежно в≥д т¤жкост≥ вчиненого злочину та з урахуванн¤м майнового стану винного в межах в≥д тридц¤ти до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

5. —трок позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю призначаЇтьс¤ судом у межах, передбачених []{1_55}ст. 55, ¤к дл¤ додаткового покаранн¤, тобто в≥д одного до трьох рок≥в.

6. ƒодаткове покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу може бути призначене судом за []{1_77}ст. 77 лише у випадках, коли особа засуджена за т¤жкий чи особливо т¤жкий злочин ([]{1_12}пп. 4, 5 ст. 12).

7. «в≥льн¤ючи особу в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м, суд повинен у вироку привести мотиви призначенн¤ того чи ≥ншого додаткового покаранн¤ або мотивувати њх незастосуванн¤. ѕри цьому суд в резолютивн≥й частин≥ вироку спочатку призначаЇ основне покаранн¤, зв≥льн¤Ї в≥д його в≥дбуванн¤ з випробуванн¤м, встановлюЇ ≥спитовий строк, а пот≥м, при на¤вност≥ в≥дпов≥дних п≥дстав, в пор¤дку []{1_77}ст. 77 застосовуЇ додаткове покаранн¤.

8. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ додаткового покаранн¤, призначеного у в≥дпов≥дност≥ до []{1_77}ст. 77, можливе лише на п≥дстав≥ []{4_419_0}«акону ”крањни Уѕро амн≥ст≥юФ в≥д 5 липн¤ 2001 р.

</s77>

<s78>

—татт¤ 78.ѕравов≥ насл≥дки зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м

1. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ≥спитового строку засуджений, ¤кий виконав покладен≥ на нього обовТ¤зки та не вчинив нового злочину, зв≥льн¤Їтьс¤ судом в≥д призначеного йому покаранн¤.

2. якщо засуджений не виконуЇ покладен≥ на нього обовТ¤зки або систематично вчинюЇ правопорушенн¤, що пот¤гли за собою адм≥н≥стративн≥ ст¤гненн¤ ≥ св≥дчать про його небажанн¤ стати на шл¤х виправленн¤, суд направл¤Ї засудженого дл¤ в≥дбуванн¤ призначеного покаранн¤.

3. ” раз≥ вчиненн¤ засудженим прот¤гом ≥спитового строку нового злочину суд призначаЇ йому покаранн¤ за правилами, передбаченими в статт¤х 71, 72 цього  одексу.

1. ¬ипробуванн¤ ос≥б, зв≥льнених в≥д покаранн¤, в≥дбуваЇтьс¤ прот¤гом встановленого судом ≥спитового строку.  онтроль за виконанн¤м обовТ¤зк≥в, ¤к≥ за []{1_76}ст. 76 суд покладаЇ на зв≥льнену особу, зд≥йснюють органи крим≥нально-виконавчоњ системи або командири в≥йськових частин.

«а насл≥дками контролю ц≥ органи:

Ч або п≥сл¤ зак≥нченн¤ ≥спитового строку звертаютьс¤ до суду за м≥сцем проживанн¤ засудженого з проханн¤м зв≥льнити засудженого в≥д призначеного покаранн¤;

Ч або упродовж ≥спитового строку направл¤ють до цього ж суду в≥дпов≥дн≥ матер≥али з проханн¤м винести р≥шенн¤ про в≥дбуванн¤ засудженим призначеного покаранн¤.

«г≥дно з≥ []{4_23_468}ст. 408-1  ѕ  ”крањни суд розгл¤даЇ так≥ справи не т≥льки за поданн¤м органу, що в≥даЇ в≥дбуванн¤м покарань, а й за за¤вою засудженого або поданн¤м прокурора, а щодо неповнол≥тнього Ч за сп≥льним поданн¤м органу, ¤кий в≥даЇ в≥дбуванн¤м покаранн¤, та служби у справах неповнол≥тн≥х. ÷¤ процесуальна норма потребуЇ зм≥н в≥дпов≥дно до вимог чинного  одексу.

2. –≥шенн¤ суду про остаточне зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ виноситьс¤, ¤кщо прот¤гом ≥спитового строку вона виконувала вс≥ покладен≥ на нењ зг≥дно з≥ []{1_76}ст. 76 обовТ¤зки та не вчинила нового злочину, а також в≥дбула повн≥стю додаткове покаранн¤ або додержуЇтьс¤ умови його в≥дбуванн¤. «в≥льненн¤ особи в≥д в≥дбуванн¤ основного покаранн¤ не зв≥льн¤Ї њњ в≥д в≥дбуванн¤ додаткового покаранн¤. якщо суд впевнитьс¤, що засуджена особа не бажаЇ стати на шл¤х виправленн¤, в≥н направл¤Ї њњ дл¤ в≥дбуванн¤ призначеного покаранн¤.

«а законом св≥дченн¤ми такоњ впевненост≥ Ї:

Ч невиконанн¤ засудженим покладених на нього у в≥дпов≥дност≥ до []{1_76}ст. 76 обовТ¤зк≥в;

Ч систематичне, тобто три ≥ б≥льше раз≥в, вчиненн¤ правопорушень, що пот¤гли за собою адм≥н≥стративн≥ ст¤гненн¤.

¬бачаЇтьс¤, що несплата штрафу, призначеного судом ¤к додаткове покаранн¤, може св≥дчити про невиконанн¤ засудженим умов випробуванн¤ ≥ неможлив≥сть остаточного зв≥льненн¤.

3. якщо засудженому ≥з зв≥льненн¤м в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м призначене також додаткове покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк б≥льший, н≥ж ≥спитовий, в≥дбуванн¤ додаткового покаранн¤ починаЇтьс¤ з дн¤ вступу вироку у законну силу ≥ продовжуЇтьс¤ п≥сл¤ зв≥льненн¤ засудженого у пор¤дку, передбаченому []{1_78}ч. 1 ст. 78, аж до зак≥нченн¤ строку додаткового покаранн¤.

4. якщо засуджений був направлений судом дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вигл¤д≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥, строк заборони об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю перериваЇтьс¤, але поширюЇтьс¤ на весь час в≥дбуванн¤ основного покаранн¤, а переб≥г строку поновлюЇтьс¤ п≥сл¤ зв≥льненн¤ засудженого в≥д основного покаранн¤ та продовжуЇтьс¤ до повного спливу. Ќаприклад, особа була засуджена до позбавленн¤ вол≥ на три роки, зв≥льнена в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м з ≥спитовим строком один р≥к. ќдночасно њй було призначене додаткове покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк три роки. „ерез р≥к п≥сл¤ вступу вироку суду в законну силу ц¤ особа на п≥дстав≥ []{1_78}ч. 2 ст. 78 була направлена дл¤ в≥дбуванн¤ строку покаранн¤. «азначене додаткове покаранн¤ поширювалось на вс≥ три роки, доки засуджений знаходивс¤ у виправно-трудов≥й установ≥. ѕ≥сл¤ зв≥льненн¤ засуджений ще два роки позбавлений права займати т≥ посади або займатис¤ т≥Їю д≥¤льн≥стю, що вказан≥ у вироку.

5. ” раз≥ вчиненн¤ засудженим прот¤гом ≥спитового строку нового злочину будь-¤коњ т¤жкост≥ суд призначаЇ йому покаранн¤ за правилами, передбаченими у []{1_71}ст. 71 та []{1_72}72.

6. ѕор¤док скасуванн¤ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м передбачений []{4_23_469}ст. 408-2  ѕ  ”крањни.

</s78>

<s79>

—татт¤ 79.«в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ваг≥тних ж≥нок ≥ ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до семи рок≥в

1. ” раз≥ призначенн¤ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або позбавленн¤ вол≥ ваг≥тним ж≥нкам або ж≥нкам, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до семи рок≥в, кр≥м засуджених до позбавленн¤ вол≥ на строк б≥льше пТ¤ти рок≥в за т¤жк≥ ≥ особливо т¤жк≥ злочини, суд може зв≥льнити таких засуджених в≥д в≥дбуванн¤ ¤к основного, так ≥ додаткового покаранн¤ з встановленн¤м ≥спитового строку у межах строку, на ¤кий зг≥дно з законом ж≥нку може бути зв≥льнено в≥д роботи у звТ¤зку з ваг≥тн≥стю, пологами ≥ до дос¤гненн¤ дитиною семир≥чного в≥ку.

2. ” раз≥ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ваг≥тних ж≥нок ≥ ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до семи рок≥в, суд може покласти на засуджену обовТ¤зки, передбачен≥ у []{1_76}статт≥ 76 цього  одексу.

3.  онтроль за повед≥нкою засуджених зд≥йснюЇтьс¤ органами крим≥нально-виконавчоњ системи.

4. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ≥спитового строку суд, залежно в≥д повед≥нки засудженоњ, зв≥льн¤Ї њњ в≥д покаранн¤ або направл¤Ї дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного вироком.

5. ” раз≥, коли зв≥льнена в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ж≥нка в≥дмовилас¤ в≥д дитини, передала њњ в дит¤чий будинок, зникла з м≥сц¤ проживанн¤, ухил¤Їтьс¤ в≥д вихованн¤ дитини, догл¤ду за нею, не виконуЇ покладених на нењ судом обовТ¤зк≥в або систематично вчинюЇ правопорушенн¤, що пот¤гли за собою адм≥н≥стративн≥ ст¤гненн¤ ≥ св≥дчать про њњ небажанн¤ стати на шл¤х виправленн¤, суд за поданн¤м контролюючого органу направл¤Ї засуджену дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ зг≥дно з вироком суду.

6. якщо засуджена вчинила в пер≥од ≥спитового строку новий злочин, суд призначаЇ њй покаранн¤ за правилами, передбаченими у статт¤х []{1_71}71 ≥ []{1_72}72 цього  одексу.

1. ѕоложенн¤ []{1_79}ст. 79 можуть застосовуватис¤ до ваг≥тних ж≥нок (такими Ї ж≥нки, що були ваг≥тними на час постановленн¤ вироку або стали ваг≥тними п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤) та ж≥нок, ¤к≥ на момент застосуванн¤ даноњ норми чинного  одексу мають д≥тей в≥ком до семи рок≥в (ран≥ше йшла мова про максимально можливий трир≥чний в≥к дитини). —л≥д звернути увагу на те, що застосуванн¤ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м до зазначеноњ в []{1_79}ст. 79 категор≥њ засуджених ж≥нок Ї правом (Усуд може зв≥льнитиФ), а не обовТ¤зком (Усуд зобовТ¤заний зв≥льнитиФ) суду.

2. —уд може вир≥шити питанн¤ про зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ ваг≥тних ж≥нок або ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до семи рок≥в, т≥льки при призначенн≥ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або позбавленн¤ вол≥ Ч в≥дпов≥дно за вироком суду.

ѕор¤док застосуванн¤ покаранн¤ ≥ скасуванн¤ в≥дстрочки в≥дбуванн¤ покаранн¤ ваг≥тним ж≥нкам та ж≥нкам, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до трьох рок≥в, регулюЇтьс¤ крим≥нально-процесуальним законодавством.

3. «аконом пр¤мо передбачене певне обмеженн¤ застосуванн¤ вимог []{1_79}ст. 79. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м не допускаЇтьс¤ щодо ж≥нок, засуджених до позбавленн¤ вол≥ на строк б≥льше пТ¤ти рок≥в за т¤жк≥ ≥ особливо т¤жк≥ злочини. ≤нших обмежень закон не зазначаЇ, проте, на нашу думку, цей ≥нститут не повинен, ¤к правило, застосовуватись ≥ до ос≥б, засуджених за вчиненн¤ злочину невеликоњ чи середньоњ т¤жкост≥, ¤кщо вони ран≥ше неодноразово вчин¤ли умисн≥ злочини. “акож недоц≥льно зв≥льн¤ти в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ж≥нок, до ¤ких уже застосовувалась в≥дстрочка виконанн¤ вироку або умовне засудженн¤, або ¤ких було ран≥ше зв≥льнено в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м.

4. []{1_79}—т. 79 застосовуЇтьс¤ не т≥льки дл¤ виправленн¤ ≥ перевихованн¤ засуджених ж≥нок без ≥зол¤ц≥њ в≥д сусп≥льства в умовах пост≥йного контролю за њх повед≥нкою, а також з метою створенн¤ нормальних умов дл¤ утриманн¤ ≥ вихованн¤ д≥тей таких засуджених.

«а умови дос¤гненн¤ вказаних ц≥лей закон уможливлюЇ наступне зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ цих ос≥б або, за негативних насл≥дк≥в, Ч передбачаЇ направленн¤ њх дл¤ в≥дбуванн¤ призначеного судом строку позбавленн¤ вол≥.

5. «акон пр¤мо не повТ¤зуЇ можлив≥сть застосуванн¤ до ос≥б ж≥ночоњ стат≥ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м з на¤вн≥стю певних умов. ќск≥льки цей ≥нститут Ї особливою формою реал≥зац≥њ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, то дл¤ його застосуванн¤ необх≥дно брати до уваги характер ≥ ступ≥нь сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого злочину, дан≥ про особист≥сть винноњ.

6. «г≥дно з вимогами []{1_79}ст. 79 суд повинен встановити особ≥ ж≥ночоњ стат≥, щодо ¤коњ прийн¤то р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м, ≥спитовий строк. …ого терм≥н законодавець визначив у межах строку, на ¤кий зг≥дно з законом ж≥нку може бути зв≥льнено в≥д роботи у звТ¤зку з ваг≥тн≥стю, пологами ≥ до дос¤гненн¤ дитиною семир≥чного в≥ку.

7. Ќове крим≥нально-виконавче законодавство маЇ визначити орган або органи, ¤к≥ зд≥йснюватимуть контроль за повед≥нкою ж≥нок, зв≥льнених в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м. ¬≥дпов≥дно до вимог []{1_76}ст. 76 це органи за м≥сцем проживанн¤ засуджених.

8. []{1_79}„. 5 ст. 79 змушуЇ засуджену виконати р¤д вимог: не в≥дмовл¤тись в≥д дитини, не передавати њњ в дит¤чий будинок, не зникати з м≥сц¤ проживанн¤, не ухил¤тись в≥д вихованн¤ дитини ≥ догл¤ду за нею, виконувати покладен≥ на нењ судом обовТ¤зки (див. коментар до []{1_76}ст. 76), не допускати порушень громадського пор¤дку, не вчинювати нового злочину.

” випадку порушенн¤ будь-¤коњ з названих вимог суд за поданн¤м органу, ¤кий контролюватиме повед≥нку засудженоњ, зобовТ¤заний направити засуджену дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного за вироком суду.

ќтже, часто негативним насл≥дком застосуванн¤ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м Ї недостов≥рн≥сть виправленн¤ засудженоњ, про що можуть св≥дчити численн≥ факти антигромадськоњ повед≥нки; невиконанн¤ материнських обовТ¤зк≥в, ¤к≥ дають суду право дл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про направленн¤ засудженоњ дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного за вироком суду.

9. —уд ≥ т≥льки суд може прийн¤ти й ≥нше р≥шенн¤: зв≥льнити цю категор≥ю ос≥б в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з урахуванн¤м њх зразковоњ повед≥нки, належного виконанн¤ ними своњх материнських обовТ¤зк≥в.

ѕрийн¤тт¤ кожного з цих р≥шень обумовлене повед≥нкою засудженоњ ≥ дос¤гненн¤м в кожному раз≥ позитивних чи негативних насл≥дк≥в застосуванн¤ зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м.

10. —л≥д зазначити, що []{1_79}ст. 79 не передбачаЇ зарахуванн¤ у строк в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного вироком, повн≥стю або частково ≥спитового строку, прот¤гом ¤кого засуджена виконувала покладен≥ судом на нењ обовТ¤зки. “ому в постанов≥ про направленн¤ засудженоњ дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ за вироком суду сл≥д зазначити повн≥стю строк ≥ вид покаранн¤, призначеного вироком.

11. якщо засуджена в пер≥од ≥спитового строку вчинить новий злочин, суд призначаЇ њй покаранн¤ за []{1_71}ст. 71 та []{1_72}72 (див. коментар до цих статей).

</s79>

<s80>

—татт¤ 80.«в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ виконанн¤ обвинувального вироку

1. ќсоба зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, ¤кщо з дн¤ набранн¤ чинност≥ обвинувальним вироком його не було виконано в так≥ строки:

1) два роки Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ менш суворого, н≥ж обмеженн¤ вол≥;

2) три роки Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або позбавленн¤ вол≥ за злочин невеликоњ т¤жкост≥;

3) пТ¤ть рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочин середньоњ т¤жкост≥, а також при засудженн≥ до позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше пТ¤ти рок≥в за т¤жкий злочин;

4) дес¤ть рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад пТ¤ть рок≥в за т¤жкий злочин, а також при засудженн≥ до позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше дес¤ти рок≥в за особливо т¤жкий злочин;

5) пТ¤тнадц¤ть рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк б≥льше дес¤ти рок≥в за особливо т¤жкий злочин.

2. —троки давност≥ щодо додаткових покарань визначаютьс¤ основним покаранн¤м, призначеним за вироком суду.

3. ѕереб≥г давност≥ зупин¤Їтьс¤, ¤кщо засуджений ухил¤Їтьс¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤. ” цих випадках переб≥г давност≥ в≥дновлюЇтьс¤ з дн¤ зТ¤вленн¤ засудженого дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ або з дн¤ його затриманн¤. ” цьому раз≥ строки давност≥, передбачен≥ пунктами 1Ч3 частини першоњ ц≥Їњ статт≥, подвоюютьс¤.

4. ѕереб≥г давност≥ перериваЇтьс¤, ¤кщо до зак≥нченн¤ строк≥в, зазначених у частинах перш≥й та трет≥й ц≥Їњ статт≥, засуджений вчинить новий середньоњ т¤жкост≥, т¤жкий або особливо т¤жкий злочин. ќбчисленн¤ давност≥ в цьому випадку починаЇтьс¤ з дн¤ вчиненн¤ нового злочину.

5. ѕитанн¤ про застосуванн¤ давност≥ до особи, засудженоњ до дов≥чного позбавленн¤ вол≥, вир≥шуЇтьс¤ судом. якщо суд не визнаЇ за можливе застосувати давн≥сть, дов≥чне позбавленн¤ вол≥ зам≥н¤Їтьс¤ позбавленн¤м вол≥.

6. ƒавн≥сть не застосовуЇтьс¤ у раз≥ засудженн¤ за злочини проти миру та безпеки людства, передбачен≥ статт¤ми []{1_437}437Ч439 та частиною першою статт≥ []{1_442}442 цього  одексу.

1. ≤нтересами нев≥дворотност≥ покаранн¤ обумовлена необх≥дн≥сть фактичноњ реал≥зац≥њ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ негайно п≥сл¤ скоЇнн¤ злочину. —аме цим, у першу чергу, зумовлюЇтьс¤ ефективн≥сть покаранн¤. ѕрактика св≥дчить, що з плином часу перериваЇтьс¤ звТ¤зок м≥ж злочином ≥ покаранн¤м в очах ¤к самого винного, так ≥ його оточенн¤, в результат≥ чого втрачаЇтьс¤ така необх≥дна властив≥сть крим≥нального покаранн¤, ¤к загальнопопереджувальне значенн¤.

‘акт нескоЇнн¤ особою прот¤гом тривалого часу нових злочин≥в може св≥дчити не т≥льки про менший ступ≥нь його сусп≥льноњ небезпеки, але й взагал≥ про њњ втрату.

—аме виход¤чи з цих причин, крим≥нальний закон встановлюЇ строки, по зак≥нченн≥ ¤ких прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, ¤ка скоњла злочин ≥ засуджена за нього до певноњ м≥ри покаранн¤, Ї недоц≥льним. ÷≥ строки тим тривал≥ш≥, чим небезпечн≥ший скоЇний злочин ≥ чим б≥льший строк покаранн¤ визначено судом конкретн≥й особ≥ за його скоЇнн¤.

Ќа де¤к≥ злочини, що мають виключний характер сусп≥льноњ небезпеки, строки давност≥ не розповсюджуютьс¤.

2. ѕ≥д зв≥льненн¤м в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ виконанн¤ обвинувального вироку сл≥д розум≥ти зак≥нченн¤ встановлених у закон≥ строк≥в з дн¤ набранн¤ обвинувальним вироком законноњ сили, в звТ¤зку з чим засуджений зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д виконанн¤ призначеноњ судом м≥ри покаранн¤.

ќбвинувальний вирок Ч це р≥шенн¤ суду про визначенн¤ особи винною у вчиненн≥ злочину ≥ про застосуванн¤ в≥дносно нењ в звТ¤зку з цим певноњ м≥ри покаранн¤.

” []{1_80}ст. 80 зазначено про обвинувальний вирок, ¤кий набрав законноњ сили ([]{4_23_458}ст. 401  ѕ  ”крањни), але при цьому не направлений дл¤ виконанн¤, або звернений до виконанн¤, але не реал≥зований при цьому ц≥лком або частково.

3. „инний  одекс, ¤к ≥ попередн≥й, встановлюЇ три умови зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ виконанн¤ обвинувального вироку (у попередньому  одекс≥ Ч Удавн≥сть виконанн¤ обвинувального вирокуФ), а саме:

Ч зак≥нченн¤ зазначених у закон≥ строк≥в;

Ч в≥дсутн≥сть факту ухиленн¤ засудженого в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤;

Ч нескоЇнн¤ прот¤гом встановлених законом строк≥в нового злочину (середньоњ т¤жкост≥; т¤жкого або особливо т¤жкого злочину).

4. ” []{1_80}ст. 80 встановлено пТ¤ть строк≥в давност≥: два роки, три роки, пТ¤ть рок≥в, дес¤ть рок≥в, пТ¤тнадц¤ть рок≥в.

“ривал≥сть строк≥в зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ обвинувального вироку встановлюЇтьс¤ в залежност≥ в≥д т¤жкост≥ покаранн¤, встановленого судом конкретн≥й особ≥ за конкретне, зд≥йснене нею сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, а не в залежност≥ в≥д максимального покаранн¤, передбаченого санкц≥Їю статт≥ чинного  одексу.

5. ¬иход¤чи з≥ зм≥сту []{1_80}ст. 80, строк зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ виконанн¤ обвинувального вироку в раз≥ призначенн¤ основноњ м≥ри покаранн¤, у вид≥ службового обмеженн¤ в≥йськовослужбовц≥в, штрафу або позбавленн¤ права займати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю становить два роки, оск≥льки це покаранн¤ Ї менш суворим, н≥ж позбавленн¤ вол≥.

“акий висновок випливаЇ з положенн¤ []{1_80}п. 1 ч. 1 ст. 80.

¬становлен≥ []{1_80}ч. 1 ст. 80 (пп. 1Ч5) строки давност≥ повТ¤зан≥ ¤к з класиф≥кац≥йною характеристикою злочину, що м≥ститьс¤ в []{1_12}ст. 12, так ≥ з покаранн¤м, призначеним конкретн≥й особ≥ за конкретний скоЇний нею злочин.

Ќаприклад, дес¤тир≥чний строк зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ виконанн¤ обвинувального вироку застосовуЇтьс¤ у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад пТ¤ть рок≥в за т¤жкий злочин, а також при засудженн≥ до позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше дес¤ти рок≥в за особливо т¤жкий злочин.

ѕТ¤тнадц¤тир≥чний строк давност≥ застосовуЇтьс¤ у випадках засудженн¤ до покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк б≥льше дес¤ти рок≥в за особливо т¤жкий злочин, тобто за злочин, за ¤кий в≥дпов≥дно до []{1_12}ч. 5 ст. 12 передбачено покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк б≥льше дес¤ти рок≥в або дов≥чне позбавленн¤ вол≥.

—трок давност≥ виконанн¤ обвинувального вироку починаЇтьс¤ з дн¤ набранн¤ законноњ сили вироком суду.

—троки давност≥ в≥дносно додаткових покарань визначаютьс¤ основним покаранн¤м, призначеним за вироком суду.

6. ¬≥дпов≥дно до []{1_80}ч. 3 ст. 80 переб≥г давност≥ зупин¤Їтьс¤, ¤кщо засуджений ухил¤Їтьс¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤.

”хиленн¤м в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ Ї д≥њ засудженого, спр¤мован≥ на те, щоб запоб≥гти приведенню обвинувального вироку до виконанн¤ (вињзд з м≥сц¤ проживанн¤ у нев≥домому напр¤мку; проживанн¤ за ф≥ктивними документами та ≥н.). Ќе можна в≥дносити до ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ випадки, коли вирок не був приведений у виконанн¤ з причин, що не залежать в≥д вол≥ ≥ повед≥нки засудженого (втрата документ≥в внасл≥док стих≥йного лиха; в≥дсрочка виконанн¤ вироку та ≥н.).

” випадках ухиленн¤ засудженого в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ строк давност≥ поновлюЇтьс¤ з дн¤ ¤вки засудженого дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ або з дн¤ його затриманн¤. ” цих випадках строки давност≥, передбачен≥ []{1_80}пп. 1Ч3 ч. 1 ст. 80, подвоюютьс¤.

7. ѕереб≥г давност≥ перериваЇтьс¤, ¤кщо до зак≥нченн¤ строк≥в, зазначених в []{1_80}ч. 1Ч3 ст. 80, засуджений вчинив новий середньоњ т¤жкост≥, т¤жкий або особливо т¤жкий злочин.

ƒане положенн¤ означаЇ, що з моменту скоЇнн¤ нового злочину (його зак≥нченн¤ або прис≥канн¤) строк давност≥ по першому злочину починаЇтьс¤ н≥би-то спочатку.

«а ≥ншим вироком строк давност≥ обчислюЇтьс¤ в загальному пор¤дку.

ѕитанн¤ про застосуванн¤ строк≥в давност≥ до особи, засудженоњ до дов≥чного позбавленн¤ вол≥, ¤к зазначено в []{1_80}ч. 5 ст. 80, вир≥шуЇтьс¤ судом.

« лог≥чного анал≥зу положень, що м≥ст¤тьс¤ в []{1_80}ст. 80, мова йде про випадки, коли строк, що минув п≥сл¤ винесенн¤ вироку про дов≥чне позбавленн¤ вол≥, перевищуЇ пТ¤тнадц¤ть рок≥в.

” такому раз≥, ¤кщо суд не визнаЇ за можливе застосувати давн≥сть, дов≥чне позбавленн¤ вол≥ зам≥нюЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥.

ќск≥льки в≥дпов≥дно до []{1_63}ч. 2 ст. 63 позбавленн¤ вол≥ встановлюЇтьс¤ на строк в≥д одного до пТ¤тнадц¤ти рок≥в, строк, що визначаЇтьс¤ судом в таких випадках не може перевищувати пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

8. ƒавн≥сть не застосовуЇтьс¤ у раз≥ засудженн¤ за злочини проти миру та безпеки людства, передбачен≥ []{1_437}ст. 437Ч439 (плануванн¤, п≥дготовка, розвТ¤зуванн¤ та веденн¤ агресивноњ в≥йни; порушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни; застосуванн¤ зброњ масового знищенн¤) та []{1_442}ч. 1 ст. 442 (геноцид).

</s80>

<s81>

—татт¤ 81.”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤

1. ƒо ос≥б, що в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ виправних роб≥т, службових обмежень дл¤ в≥йськовослужбовц≥в, обмеженн¤ вол≥, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в або позбавленн¤ вол≥, може бути застосоване умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤. ќсобу може бути умовно-достроково зв≥льнено повн≥стю або частково ≥ в≥д в≥дбуванн¤ додаткового покаранн¤.

2. ”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ може бути застосоване, ¤кщо засуджений сумл≥нною повед≥нкою ≥ ставленн¤м до прац≥ дов≥в своЇ виправленн¤.

3. ”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ може бути застосоване п≥сл¤ фактичного в≥дбутт¤ засудженим:

1) не менше половини строку покаранн¤, призначеного судом за злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥, а також за необережний т¤жкий злочин;

2) не менше двох третин строку покаранн¤, призначеного судом за умисний т¤жкий злочин чи необережний особливо т¤жкий злочин, а також у раз≥, ¤кщо особа ран≥ше в≥дбувала покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за умисний злочин ≥ до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥ знову вчинила умисний злочин, за ¤кий вона засуджена до позбавленн¤ вол≥;

3) не менше трьох чвертей строку покаранн¤, призначеного судом за умисний особливо т¤жкий злочин, а також покаранн¤, призначеного особ≥, ¤ка ран≥ше зв≥льн¤лас¤ умовно-достроково ≥ знову вчинила умисний злочин прот¤гом нев≥дбутоњ частини покаранн¤.

4. ” раз≥ вчиненн¤ особою, до ¤коњ було застосовано умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, прот¤гом нев≥дбутоњ частини покаранн¤ нового злочину суд призначаЇ њй покаранн¤ за правилами, передбаченими статт¤ми []{1_71}71 ≥ []{1_72}72 цього  одексу.

1. « огл¤ду на принцип гуман≥зму, закон надаЇ суду право умовно-достроково зв≥льн¤ти в≥д подальшого в≥дбуванн¤ покаранн¤ ос≥б, ¤к≥ показали, що дл¤ њх виправленн¤ не маЇ потреби у повному в≥дбуванн≥ ними покаранн¤. ёридична природа умовно-дострокового зв≥льненн¤ пол¤гаЇ у зв≥льненн≥ засудженого в≥д подальшого в≥дбуванн¤ покаранн¤, ¤кщо встановлено, що за пер≥од фактичного в≥дбутт¤ строку призначеного судом покаранн¤ в≥н дов≥в своЇ виправленн¤.

2. ”мовно-дострокове зв≥льненн¤ Ч найпоширен≥ший вид зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤, що може застосовуватис¤ за чинним  одексом до б≥льшост≥ основних вид≥в покаранн¤ при вчиненн≥ будь-¤ких злочин≥в ≥ до вс≥х категор≥й засуджених.

ўо стосуЇтьс¤ вид≥в покарань, умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ поширюЇтьс¤ на засуджених до строкових вид≥в покарань, за виключенн¤м позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю та арешту.

3. «г≥дно з≥ []{1_81}ст. 81 умовно-дострокове зв≥льненн¤ застосовуЇтьс¤ до в≥дбуваючих покаранн¤ у вигл¤д≥:

Ч виправних роб≥т;

Ч службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в;

Ч обмеженн¤ вол≥;

Ч триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в;

Ч позбавленн¤ вол≥ на певний строк.

ќдночасно особа повн≥стю або частково може бути зв≥льнена ≥ в≥д додаткового покаранн¤.

4. ќсновними умовами умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ Ї:

Ч доведенн¤ засудженим свого виправленн¤ сумл≥нною повед≥нкою ≥ ставленн¤м до прац≥;

Ч фактичне в≥дбутт¤ засудженим певноњ частини покаранн¤, передбаченоњ даною статтею.

5.  ритер≥Їм сумл≥нноњ повед≥нки Ї неухильне дотриманн¤ вс≥х вимог режиму м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ та вс≥х покладених на засудженого судом обовТ¤зк≥в, дотриманн¤ правил громадського пор¤дку, правил людського сп≥вжитт¤, етичних норм тощо.

„есним ставленн¤м до прац≥ Ї пост≥йна старанн≥сть у робот≥, прагненн¤ до ¤комога кращого виконанн¤ дорученоњ роботи, до п≥двищенн¤ профес≥йноњ квал≥ф≥кац≥њ, бережливе використанн¤ обладнанн¤, матер≥ал≥в тощо.

¬исновок про виправленн¤ засудженого маЇ ірунтуватис¤ на анал≥з≥ даних про його повед≥нку за весь пер≥од в≥дбуванн¤ покаранн¤, а не за час, що безпосередньо передуЇ розгл¤ду питанн¤ про можлив≥сть застосуванн¤ умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤.

6. ќбовТ¤зковою умовою Ї фактичне в≥дбутт¤ певноњ частини призначеного судом покаранн¤.

ќбс¤г ц≥Їњ частини жорстко повТ¤заний з категор≥¤ми злочин≥в, визначених []{1_12}ст. 12:

а) не менше половини строку призначеного судом покаранн¤ за:

Ч злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥;

Ч необережний т¤жкий;

б) не менше двох третин призначеного судом покаранн¤ за злочин:

Ч умисний т¤жкий;

Ч необережний особливо т¤жкий;

в) не менше трьох чвертей призначеного судом покаранн¤:

Ч за умисний особливо т¤жкий злочин.

«а законом фактично в≥дбута частина покаранн¤, призначеного судом, повТ¤зуЇтьс¤ з особою засудженого у двох випадках;

Ч за умисний злочин ≥з засудженн¤м до позбавленн¤ вол≥, вчинений особою до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥ за попередн≥й умисний злочин, за ¤кий вона в≥дбувала покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥. ѕраво на умовно-дострокове зв≥льненн¤ дл¤ такоњ особи настаЇ п≥сл¤ в≥дбутт¤ не менше двох третин призначеного судом строку покаранн¤;

Ч щодо особи, ¤ка ран≥ше зв≥льн¤лась умовно-достроково ≥ прот¤гом нев≥дбутоњ частини покаранн¤ знову вчинила умисний злочин. ѕраво на умовно-дострокове зв≥льненн¤ дл¤ такоњ особи настаЇ п≥сл¤ в≥дбутт¤ не менше трьох чвертей призначеного судом покаранн¤.

Ќеобережним т¤жким злочином Ї, наприклад, вбивство двох ≥ б≥льше ос≥б, вчинене через необережн≥сть ([]{1_119}ч. 2 ст. 119), що передбачаЇ позбавленн¤ вол≥ в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

Ќеобережним особливо т¤жким злочином Ї, наприклад, порушенн¤ правил ¤дерноњ або рад≥ац≥йноњ безпеки ≥з спричиненн¤м загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в ([]{1_274}ч. 2 ст. 274), що передбачаЇ позбавленн¤ вол≥ в≥д трьох до дванадц¤ти рок≥в.

7. якщо особа в≥дбуваЇ покаранн¤ за вчиненн¤ двох або б≥льше злочин≥в, умовно-дострокове зв≥льненн¤ по ¤ких передбачаЇ фактичне в≥дбутт¤ р≥зних частин призначеного строку покаранн¤, необх≥дно виходити ≥з найб≥льшоњ з таких частин в≥д загального строку покаранн¤, призначеного за сукупн≥стю злочин≥в або вирок≥в. Ќаприклад, зг≥дно з вироком засуджений до 10 рок≥в позбавленн¤ вол≥ за сукупн≥стю вчинених злочин≥в, передбачених []{1_187}ч. 3 ст. 187 (розб≥й) та []{1_185}ч. 3 ст. 185 (крад≥жка), буде мати право на умовно-дострокове зв≥льненн¤ п≥сл¤ в≥дбутт¤ трьох чвертей в≥д 10 рок≥в, тобто п≥сл¤ в≥дбутт¤ строку 7 рок≥в 6 м≥с¤ц≥в позбавленн¤ вол≥.

8. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про умовно-дострокове зв≥льненн¤ засудженого в≥д в≥дбутт¤ частини основного покаранн¤ суд повинен розгл¤нути можлив≥сть частково або повн≥стю зв≥льнити його ≥ в≥д додаткового покаранн¤, ¤кщо воно було призначене. У” тих випадках, коли питанн¤ про умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д додаткового покаранн¤ засудженого, ¤кий повн≥стю в≥дбув основне покаранн¤, виникло п≥д час в≥дбуванн¤ ним додаткового покаранн¤, суд може зв≥льнити його ≥ в≥д цього покаранн¤ п≥сл¤ фактичного в≥дбутт¤ встановленоњ законом частини додаткового покаранн¤ ≥ за на¤вност≥ ≥нших умов, що вказан≥ в закон≥Ф (див. []{4_49_5}п. 5 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 26 грудн¤ 1975 р. є 10 Уѕро практику застосуванн¤ судами ”крањни законодавства про умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ ≥ зам≥ну покаранн¤ б≥льш мТ¤кимФ ≥з зм≥нами в≥д 4 червн¤ 1993 р. є 3).

9. якщо призначене судом покаранн¤ засудженому було помТ¤кшене на п≥дстав≥ р≥шенн¤ суду, закону про амн≥ст≥ю або акту про помилуванн¤, при обчисленн≥ фактично в≥дбутого строку покаранн¤ дл¤ застосуванн¤ умовно-дострокового зв≥льненн¤ необх≥дно виходити з покаранн¤, що встановлене останн≥м р≥шенн¤м суду, внасл≥док застосуванн¤ закону про амн≥ст≥ю або на п≥дстав≥ акту про помилуванн¤.

10. якщо умовно-достроково зв≥льнена особа упродовж частини нев≥дбутого покаранн¤ не вчинить нового злочину, то з моменту зак≥нченн¤ строку нев≥дбутоњ частини починаЇтьс¤ переб≥г строку погашенн¤ судимост≥, ¤кий буде обчислюватис¤ з урахуванн¤м фактично в≥дбутого строку покаранн¤. ” раз≥ ¤кщо засуджений не був зв≥льнений або був лише частково зв≥льнений в≥д в≥дбуванн¤ додаткового покаранн¤, такий строк обчислюЇтьс¤ з моменту в≥дбутт¤ додаткового покаранн¤.

11. ”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ Ї безумовним. «акон не ставить в залежн≥сть будь-¤ку повед≥нку зв≥льненого з поверненн¤м його до в≥дбуванн¤ нев≥дбутоњ частини покаранн¤. якщо особа, до ¤коњ застосовано умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, прот¤гом нев≥дбутоњ частини покаранн¤ вчинить новий злочин, суд призначаЇ њй покаранн¤ за правилами, передбаченими []{1_71}ст. 71 ≥ []{1_72}72.

12. ”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ частини покаранн¤ за злочин, вчинений неповнол≥тн≥м, реіламентуЇтьс¤ []{1_107}ст. 107.

13. ѕор¤док умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ передбачений []{4_23_465}ст. 407  ѕ  ”крањни.

</s81>

<s82>

—татт¤ 82.«ам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким

1. ќсобам, що в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥, нев≥дбута частина покаранн¤ може бути зам≥нена судом б≥льш мТ¤ким покаранн¤м. ” цих випадках б≥льш мТ¤ке покаранн¤ призначаЇтьс¤ в межах строк≥в, установлених у «агальн≥й частин≥ цього  одексу дл¤ даного виду покаранн¤, ≥ не повинне перевищувати нев≥дбутого строку покаранн¤, призначеного вироком.

2. ” раз≥ зам≥ни нев≥дбутоњ частини основного покаранн¤ б≥льш мТ¤ким засудженого може бути зв≥льнено також ≥ в≥д додаткового покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ права займати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю.

3. «ам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким може бути застосована, ¤кщо засуджений став на шл¤х виправленн¤.

4. «ам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким можлива п≥сл¤ фактичного в≥дбутт¤ засудженим:

1) не менше третини строку покаранн¤, призначеного судом за злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥, а також за необережний т¤жкий злочин;

2) не менше половини строку покаранн¤, призначеного судом за умисний т¤жкий злочин чи необережний особливо т¤жкий злочин, а також у раз≥, коли особа ран≥ше в≥дбувала покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за умисний злочин ≥ до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥ знову вчинила умисний злочин, за ¤кий вона була засуджена до позбавленн¤ вол≥;

3) не менше двох третин строку покаранн¤, призначеного судом за умисний особливо т¤жкий злочин, а також покаранн¤, призначеного особ≥, ¤ка ран≥ше зв≥льн¤лас¤ умовно-достроково ≥ вчинила новий умисний злочин прот¤гом нев≥дбутоњ частини покаранн¤.

5. ƒо ос≥б, ¤ким покаранн¤ зам≥нене б≥льш мТ¤ким, може бути застосоване умовно-дострокове зв≥льненн¤ за правилами, передбаченими статтею []{1_81}81 цього  одексу.

6. якщо особа, в≥дбуваючи б≥льш мТ¤ке покаранн¤, вчинить новий злочин, суд до покаранн¤ за знову вчинений злочин приЇднуЇ нев≥дбуту частину б≥льш мТ¤кого покаранн¤ за правилами, передбаченими у статт¤х []{1_71}71 ≥ []{1_72}72 цього  одексу.

1. ѕ≥дставою дл¤ зам≥ни нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким Ї такий ступ≥нь виправленн¤ засудженого, при ¤кому подальше його виправленн¤ стаЇ можливим при застосуванн≥ б≥льш мТ¤кого виду покаранн¤ н≥ж те, ¤ке йому призначене судом. “ака можлив≥сть зумовлюЇтьс¤ тим, що особист≥сть засудженого, його в≥дношенн¤ до виконанн¤ обовТ¤зк≥в св≥дчать про усп≥шний переб≥г процесу виправленн¤, ¤кий може продовжуватис¤ ≥ в умовах в≥дбуванн¤ покаранн¤ з меншим зм≥стом караного елементу. ћожна сказати, що виправленн¤ засудженого ¤к мета покаранн¤ ще не дос¤гнута, але њњ дос¤гненн¤ можливе при застосуванн≥ карано-виховного впливу меншоњ ≥нтенсивност≥, н≥ж зазначено у вироку.

2. Ќа в≥дм≥ну в≥д умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, зам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким може застосовуватись до ос≥б, що в≥дбувають два види покаранн¤ Ч обмеженн¤ та позбавленн¤ вол≥.

«ам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким не застосовуЇтьс¤ до неповнол≥тн≥х ([]{1_107}ч. 4 ст. 107).

3. []{1_82}—т. 82 передбачаЇ також можлив≥сть одночасного з зам≥ною нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким зв≥льненн¤ засудженого в≥д додаткового покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю.

4. «акон передбачаЇ дв≥ умови, необх≥дн≥ дл¤ зам≥ни нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким: впевнен≥сть, що засуджений став на шл¤х виправленн¤, та фактичне в≥дбутт¤ ним певноњ частини строку покаранн¤, передбаченого ц≥Їю статтею.

5. Ќа в≥дм≥ну в≥д умовно-дострокового зв≥льненн¤, зам≥на нев≥дбутого покаранн¤ б≥льш мТ¤ким передбачаЇ менш≥ частини фактично в≥дбутого покаранн¤ (в≥д третини до двох третин), але так само ¤к ≥ умовно-дострокове зв≥льненн¤, ставить њх у залежн≥сть в≥д класиф≥кац≥њ злочин≥в та особистост≥ засудженого:

Ч не менше третини призначеного судом строку покаранн¤ за злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥, а також необережний т¤жкий злочин;

Ч не менше половини строку покаранн¤, призначеного судом за умисний т¤жкий чи необережний особливо т¤жкий злочин, а також у раз≥ коли особа ран≥ше в≥дбувала покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за умисний злочин ≥ до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥ знову вчинила умисний злочин, за ¤кий засуджена до позбавленн¤ вол≥;

Ч не менше двох третин призначеного судом покаранн¤ за умисний особливо т¤жкий злочин, а також призначеного покаранн¤ особ≥, ¤ка ран≥ше зв≥льн¤лась умовно-достроково ≥ вчинила новий умисний злочин прот¤гом нев≥дбутоњ частини покаранн¤.

6. ¬иб≥р б≥льш мТ¤кого покаранн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до системи покарань, передбачених []{1_51}ст. 51. ƒл¤ в≥дбуваючих покаранн¤ у вигл¤д≥ обмеженн¤ вол≥ це можуть бути громадськ≥ або виправн≥ роботи, службов≥ обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в або арешт. ƒл¤ засуджених до позбавленн¤ вол≥ кр≥м перел≥чених, також обмеженн¤ вол≥ та триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в.

7. ѕри зам≥н≥ нев≥дбутого покаранн¤ б≥льш мТ¤ким Ї останнЇ призначенн¤ на строк, р≥вний нев≥дбут≥й частин≥ покаранн¤, призначеного за вироком суду. ќднак цей строк не може переб≥льшувати верхню межу, встановлену законом дл¤ в≥дпов≥дного виду покаранн¤. “ак, тривал≥сть виправних роб≥т та триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в не може перевищувати двох рок≥в ([]{1_57}ч. 1 ст. 57 та []{1_62}ч. 1 ст. 62), громадських роб≥т Ч не б≥льше 240 годин ([]{1_56}ч. 2 ст. 56), арешту Ч не б≥льше 6 м≥с¤ц≥в ([]{1_60}ч. 1 ст. 60), обмеженн¤ вол≥ Ч не б≥льше 5 рок≥в ([]{1_61}ч. 2 ст. 61). Ќав≥ть ¤кщо нев≥дбута частина обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥ за вироком перевищуЇ ц≥ строки, њх зб≥льшенн¤ Ї недопустимим.

8. «ам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким, ¤к ≥ умовно-дострокове зв≥льненн¤, Ї факультативним видом зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ частини покаранн¤. ÷е не обовТ¤зок, а право суду. «в≥льненн¤ у вигл¤д≥ зам≥ни покаранн¤ б≥льш мТ¤ким Ї безумовним та остаточним, воно не може бути скасоване на п≥дстав≥ неналежноњ повед≥нки зв≥льненого. ” випадку ¤кщо особа, ¤к≥й зам≥нена частина покаранн¤ б≥льш мТ¤ким, п≥д час його в≥дбуванн¤ вчинить новий злочин, до призначенн¤ за нього покаранн¤ суд на п≥дстав≥ []{1_71}ст. 71 ≥ []{1_72}72 приЇднуЇ нев≥дбуту частину б≥льш мТ¤кого покаранн¤, а не того, що було призначене вироком.

9. ќсоби, котрим призначене вироком суду обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥ було зам≥нене на б≥льш мТ¤кий вид покаранн¤, в подальшому на п≥дстав≥ та за умов, передбачених []{1_81}ст. 81, можуть бути зв≥льнен≥ умовно-достроково в≥д в≥дбуванн¤ частини цього нового покаранн¤ ([]{1_82}ч. 5 ст. 82).

10. —трок погашенн¤ судимост≥ особам, ¤ким нев≥дбута частина покаранн¤ зам≥нена б≥льш мТ¤ким, обчислюЇтьс¤ з дн¤ в≥дбутт¤ мТ¤кого покаранн¤ (основного ≥ додаткового), виход¤чи з розм≥ру фактично в≥дбутоњ частини основного покаранн¤.

11. ѕор¤док зам≥ни нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким аналог≥чний пор¤дку умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ ≥ передбачений []{4_23_465}ст. 407  ѕ  ”карњни.

</s82>

<s83>

—татт¤ 83.«в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ ваг≥тних ж≥нок ≥ ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до трьох рок≥в

1. «асуджених до обмеженн¤ вол≥ або до позбавленн¤ вол≥ ж≥нок, ¤к≥ стали ваг≥тними або народили д≥тей п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤, кр≥м засуджених до позбавленн¤ вол≥ на строк б≥льше пТ¤ти рок≥в за умисн≥ т¤жк≥ та особливо т¤жк≥ злочини, суд може зв≥льнити в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ в межах строку, на ¤кий зг≥дно з законом ж≥нку може бути зв≥льнено в≥д роботи у звТ¤зку з ваг≥тн≥стю, пологами ≥ до дос¤гненн¤ дитиною трир≥чного в≥ку.

2. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ застосовуЇтьс¤ до засудженоњ, ¤ка маЇ с≥мТю або родич≥в, що дали згоду на сп≥льне з нею проживанн¤, або ¤ка маЇ можлив≥сть самост≥йно забезпечити належн≥ умови дл¤ вихованн¤ дитини.

3.  онтроль за повед≥нкою таких ж≥нок зд≥йснюЇтьс¤ органом крим≥нально-виконавчоњ системи за м≥сцем проживанн¤.

4. ѕ≥сл¤ дос¤гненн¤ дитиною трир≥чного в≥ку або в раз≥ њњ смерт≥ суд залежно в≥д повед≥нки засудженоњ може зв≥льнити њњ в≥д покаранн¤ або зам≥нити його б≥льш мТ¤ким покаранн¤м чи направити засуджену дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного за вироком. ” цьому раз≥ суд може повн≥стю або частково зарахувати у строк в≥дбуванн¤ покаранн¤ час, прот¤гом ¤кого засуджена не в≥дбувала покаранн¤.

5. якщо засуджена, ¤ка була зв≥льнена в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д дитини, передала њњ у дит¤чий будинок, зникла з м≥сц¤ проживанн¤ або ухил¤Їтьс¤ в≥д вихованн¤ дитини, догл¤ду за нею, або систематично вчинюЇ правопорушенн¤, що пот¤гли за собою адм≥н≥стративн≥ ст¤гненн¤ ≥ св≥дчать про небажанн¤ стати на шл¤х виправленн¤, суд може за поданн¤м контролюючого органу направити засуджену дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного за вироком.

6. якщо в пер≥од зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ засуджена вчинила новий злочин, суд призначаЇ њй покаранн¤ за правилами, передбаченими у статт¤х []{1_71}71 ≥ []{1_72}72 цього  одексу.

1. ” []{4_24_52} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року ст. 46-2 регулювала питанн¤ в≥дстрочки в≥дбуванн¤ покаранн¤ ваг≥тним ж≥нкам та ж≥нкам, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до трьох рок≥в. « урахуванн¤м того, що в≥дстрочка в≥дбуванн¤ покаранн¤ такими ж≥нками Ї њх умовним зв≥льненн¤м в≥д подальшого в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥, основн≥ положенн¤ ц≥Їњ норми в≥дтворен≥ у статт≥ чинного  одексу.

2. «а зм≥стом []{1_83}ст. 83, зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ зазначених категор≥й ж≥нок може застосовуватис¤ судом лише п≥сл¤ вступу вироку, щодо ж≥нки, в законну силу ≥ з моменту фактичного початку в≥дбуванн¤ ж≥нкою покаранн¤.

3. ¬имоги []{1_83}ст. 83 можуть бути застосован≥ судом т≥льки до ж≥нок, ¤к≥ стали ваг≥тними або народили д≥тей п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤. ѕр¤ма заборона застосуванн¤ []{1_83}ст. 83 Ч засудженн¤ ж≥нки на строк б≥льше пТ¤ти рок≥в за умисн≥ т¤жк≥ та особливо т¤жк≥ злочини. ѕроте, ¤к ≥ у випадках розгл¤ду питанн¤ щодо застосуванн¤ вимог []{1_79}ст. 79, застосовуючи []{1_83}ст. 83, суд зобовТ¤заний враховувати не т≥льки ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки злочину, за вчиненн¤ ¤кого було засуджено ж≥нку, а й дан≥ про њњ особист≥сть.

4. []{1_83}—т. 83 передбачаЇ к≥лька умов зв≥льненн¤ засудженоњ ж≥нки в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤:

Ч на¤вн≥сть с≥мТњ або родич≥в, що дали згоду на сп≥льне з нею проживанн¤;

Ч на¤вн≥сть можливост≥ самост≥йно забезпечити належн≥ умови дл¤ вихованн¤ дитини.

ƒл¤ застосуванн¤ статт≥ достатньо на¤вност≥ хоча б одн≥Їњ з умов.

Ќа¤вн≥сть умов, зазначених у []{1_83}ч. 2 ст. 83, обовТ¤зково п≥дтверджуЇтьс¤ в≥дпов≥дними документами, достов≥рн≥сть ¤ких суд зобовТ¤заний перев≥рити в судовому зас≥данн≥, зокрема шл¤хом допиту св≥дк≥в.

5. Ќа в≥дм≥ну в≥д зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м ([]{1_79}ст. 79), при зв≥льненн≥ в≥д покаранн¤ ваг≥тних ж≥нок та ж≥нок, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до трьох рок≥в ([]{1_83}ст. 83) суд не покладаЇ на ж≥нку жодних обовТ¤зк≥в, передбачених []{1_76}ст. 76.

6. «а законом ваг≥тн≥ ж≥нки та ж≥нки, ¤к≥ мають д≥тей, що не дос¤гли трир≥чного в≥ку, можуть бути зв≥льнен≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ лише в межах строку, на ¤кий зг≥дно з законом ж≥нку може бути зв≥льнено в≥д роботи у звТ¤зку з ваг≥тн≥стю, пологами ≥ до дос¤гненн¤ дитиною трир≥чного в≥ку.

Ќа в≥дм≥ну в≥д умов []{1_79}ст. 79, п≥сл¤ виповненн¤ дитин≥ трьох рок≥в або в раз≥ смерт≥ дитини суд може прийн¤ти одне з таких р≥шень:

Ч зв≥льнити засуджену в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤;

Ч зам≥нити призначене вироком суду покаранн¤ б≥льш мТ¤ким;

Ч направити засуджену до в≥дпов≥дноњ установи дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного за вироком.

7. –≥шенн¤ про зв≥льненн¤ засудженоњ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ або про зам≥ну призначеного вироком суду покаранн¤ б≥льш мТ¤ким суд приймаЇ, виход¤чи з сукупност≥ обставин, ¤к≥ характеризують засуджену за час, коли вона не в≥дбувала покаранн¤.

8. –≥шенн¤ про направленн¤ засудженоњ дл¤ в≥дбуванн¤ призначеного вироком суду покаранн¤ суд може прийн¤ти в раз≥ невиконанн¤ засудженою умов, зазначених в ч. 5 коментованоњ статт≥.

ѕри цьому, направл¤ючи засуджену дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, суд може (знову ж таки на в≥дм≥ну в≥д вимог []{1_79}ст. 79) повн≥стю або частково зарахувати у строк в≥дбуванн¤ покаранн¤ час, прот¤гом ¤кого засуджена не в≥дбувала покаранн¤.

9. ѕитанн¤ щодо органу крим≥нально-виконавчоњ системи за м≥сцем проживанн¤ засудженоњ та пор¤дку розгл¤ду судом справ про застосуванн¤ зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ на п≥дстав≥ []{1_83}ст. 83 мають бути вир≥шен≥ додатково шл¤хом прийн¤тт¤ нового крим≥нально-виконавчого законодавства та новоњ редакц≥њ (принаймн≥) []{4_23_470}ст. 408-3  ѕ  ”крањни, що регулюЇ пор¤док застосуванн¤ ≥ скасуванн¤ в≥дстрочки в≥дбуванн¤ покаранн¤ ваг≥тним ж≥нкам та ж≥нкам, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до трьох рок≥в.

10. ” раз≥ вчиненн¤ нового злочину засудженою, до ¤коњ застосовано вимоги []{1_83}ст. 83, покаранн¤ призначаЇтьс¤ за сукупн≥стю вирок≥в з урахуванн¤м вимог []{1_71}ст. 71 ≥ []{1_72}72.

</s83>

<s84>

—татт¤ 84.«в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ за хворобою

1. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д покаранн¤ особа, ¤ка п≥д час його в≥дбуванн¤ захвор≥ла на псих≥чну хворобу, що позбавл¤Ї њњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) або керувати ними. ƒо такоњ особи можуть застосовуватис¤ примусов≥ заходи медичного характеру в≥дпов≥дно до статей []{1_92}92Ч95 цього  одексу.

2. ќсоба, ¤ка п≥сл¤ вчиненн¤ злочину або постановленн¤ вироку захвор≥ла на ≥ншу т¤жку хворобу, що перешкоджаЇ в≥дбуванню покаранн¤, може бути зв≥льнена в≥д покаранн¤ або в≥д подальшого його в≥дбуванн¤. ѕри вир≥шенн≥ цього питанн¤ суд враховуЇ т¤жк≥сть вчиненого злочину, характер захворюванн¤, особу засудженого та ≥нш≥ обставини справи.

3. ¬≥йськовослужбовц≥, засуджен≥ до службового обмеженн¤, арешту або триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥, в раз≥ визнанн¤ њх непридатними до в≥йськовоњ служби за станом здоровТ¤ зв≥льн¤ютьс¤ в≥д покаранн¤.

4. ” раз≥ одужанн¤ ос≥б, зазначених у частинах перш≥й та друг≥й ц≥Їњ статт≥, вони повинн≥ бути направлен≥ дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, ¤кщо не зак≥нчилис¤ строки давност≥, передбачен≥ статт¤ми []{1_49}49 або []{1_80}80 цього  одексу, або в≥дсутн≥ ≥нш≥ п≥дстави дл¤ зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤. ѕри цьому час, прот¤гом ¤кого до ос≥б застосовувалис¤ примусов≥ заходи медичного характеру, зараховуЇтьс¤ в строк покаранн¤ за правилами, передбаченими в частин≥ пТ¤т≥й статт≥ 72 цього  одексу, а один день позбавленн¤ вол≥ дор≥внюЇ одному дню застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру.

1. ѕ≥дставою дл¤ зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ зг≥дно з []{1_84}ч. 1 ст. 84 Ї псих≥чна хвороба. —учасна ћ≥жнародна класиф≥кац≥¤ хвороб 10-го перегл¤ду (ћ ’-10) користуЇтьс¤ широким пон¤тт¤м Упсих≥чн≥ розладиФ, п≥д ¤ким розум≥ютьс¤ практично вс≥ можлив≥ види псих≥чноњ патолог≥њ з психопатолог≥чними або повед≥нковими про¤вами, ¤к≥ у своњй б≥льшост≥ завдають страждань ≥ перешкоджають функц≥онуванню особистост≥. ѕон¤тт¤ Упсих≥чн≥ хворобиФ б≥льш вузьке ≥ ним позначаютьс¤ виражен≥ форми порушень псих≥ки, ¤к≥ супроводжуютьс¤ розладом самосв≥домост≥ ≥ усв≥домленн¤ д≥йсност≥, дезорган≥зац≥Їю повед≥нки, порушенн¤ми критики. ƒо таких псих≥чних хвороб, ¤к≥ Ї п≥дставою дл¤ зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤, належать хрон≥чн≥ псих≥чн≥ захворюванн¤, ¤к≥ виникли п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤ ≥ дос¤гають такоњ глибини, ¤ка перешкоджаЇ особ≥ розум≥ти мету покаранн¤ ≥ позбавл¤Ї њњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ або керувати ними.

2. ќсоба, ¤ка п≥д час в≥дбутт¤ покаранн¤ захвор≥ла на псих≥чну хворобу, що позбавл¤Ї њњ можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ або керувати ними, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д його подальшого в≥дбуванн¤.

«в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ в звТ¤зку з розвитком псих≥чноњ хвороби Ї обовТ¤зковим ≥ не залежить в≥д розсуду суду. Ћише у раз≥ розгл¤ду питанн¤ про зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ через У≥ншу т¤жку хворобуФ ([]{1_86}ч. 2 ст. 86) суд повинен брати до уваги т¤жк≥сть вчиненого злочину, особу засудженого та ≥нш≥ обставини справи. ѕостанову про зв≥льненн¤ такоњ особи в≥д покаранн¤ суд виносить на п≥дстав≥ висновку л≥карськоњ ком≥с≥њ у вигл¤д≥ акту псих≥атричного обстеженн¤ засудженого.

ƒо ос≥б, ¤к≥ зв≥льн¤ютьс¤ в≥д покаранн¤ через псих≥чну хворобу, можуть застосовуватис¤ примусов≥ заходи медичного характеру ([]{1_93}ч. 3 ст. 93, []{1_94}ч. 1 ст. 94). ќбираючи вид примусових заход≥в медичного характеру, суд повинен враховувати характер та т¤жк≥сть псих≥чного стану засудженого, т¤жк≥сть вчиненого д≥¤нн¤, потенц≥альну небезпечн≥сть особи. ” випадку коли суд не застосовуЇ примусов≥ заходи медичного характеру, в≥н може передати особу на п≥клуванн¤ родичам або оп≥кунам з обовТ¤зковим л≥карським нагл¤дом.

” раз≥ визнанн¤ псих≥чного розладу в особи, ¤ка в≥дбуваЇ покаранн¤, ¤к тимчасового розладу псих≥чноњ д≥¤льност≥, њњ л≥куванн¤ проводитьс¤ в псих≥атричних л≥карн¤х (в≥дд≥ленн¤х) пен≥тенц≥арноњ системи. ѕ≥сл¤ проведенн¤ необх≥дних терапевтичних заход≥в ≥ одужанн¤ така особа повертаЇтьс¤ дл¤ подальшого в≥дбутт¤ покаранн¤ ([]{1_84}ч. 4 ст. 84). „ас, проведений у стац≥онар≥, зараховуЇтьс¤ в строк покаранн¤.

3. ƒо особи, ¤ка п≥сл¤ вчиненн¤ злочину або постановленн¤ вироку захвор≥ла не псих≥чною, а ≥ншою т¤жкою хворобою, також може бути застосоване зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ або в≥д подальшого його в≥дбутт¤.

[]{4_122_1}ѕерел≥к захворювань, ¤к≥ Ї п≥дставою дл¤ зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤, затверджено ћ≥н≥стерством охорони здоровТ¤ ”крањни 21 кв≥тн¤ 1992 р., ѕор¤док представленн¤ до суду матер≥ал≥в про зв≥льненн¤ в≥д подальшого в≥дбутт¤ покаранн¤ засуджених, ¤к≥ захвор≥ли на т¤жку хворобу, затверджено []{4_122_0}наказом ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни в≥д 13 травн¤ 1992 р. є 256.

ћедичне обстеженн¤ таких засуджених зд≥йснюють спец≥альн≥ медичн≥ ком≥с≥њ. ќгл¤д хворого ≥ розгл¤д матер≥ал≥в медичного обстеженн¤ зд≥йснюютьс¤ ком≥с≥Їю п≥сл¤ його обовТ¤зкового л≥куванн¤ ≥ ретельного обстеженн¤ в стац≥онарних умовах, п≥сл¤ чого ком≥с≥¤ робить висновок про в≥дсутн≥сть чи на¤вн≥сть у огл¤нутого захворюванн¤, зазначеного у перел≥ку.

Ќа¤вн≥сть т¤жкоњ хвороби у засудженого не Ї обставиною, обовТ¤зковою дл¤ зв≥льненн¤ його в≥д покаранн¤. –озгл¤даючи це питанн¤, суд враховуЇ характер ≥ т¤жк≥сть вчиненого злочину, ступ≥нь виправленн¤ засудженого, строк в≥дбутого покаранн¤, дан≥ про повед≥нку засудженого п≥д час в≥дбутт¤ покаранн¤, ступ≥нь перешкодженн¤ хвороби в≥дбуванню призначеного покаранн¤, а також ≥нш≥ обставини.

4. «в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ в звТ¤зку з псих≥чною хворобою або ≥ншою т¤жкою хворобою не Ї остаточним. «г≥дно з []{1_84}ч. 4 ст. 84 зв≥льнен≥ в≥д покаранн¤ особи у раз≥ одужанн¤ повинн≥ бути направлен≥ дл¤ подальшого в≥дбуванн¤ покаранн¤, ¤кщо в≥дсутн≥ ≥нш≥ п≥дстави зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤. ¬иключенн¤м Ї зак≥нченн¤ строк≥в давност≥ ([]{1_49}ст. 49 та []{1_80}80).

5. ” []{1_84}п. 4 ст. 84 реіламентуЇтьс¤ пор¤док зал≥ку строку застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру до ос≥б, вказаних у []{1_84}ч. 1, 2 ст. 84, у раз≥ њх одужанн¤ ≥ поверненн¤ дл¤ подальшого в≥дбуванн¤ покаранн¤. ¬≥н ірунтуЇтьс¤ на приписах []{1_72}ст. 72, причому один день застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру дор≥внюЇ одному дню позбавленн¤ вол≥.

6. ¬≥йськовослужбовц≥ у раз≥ захворювань, внасл≥док ¤ких вони визнаютьс¤ непридатними до в≥йськовоњ служби, п≥дл¤гають обовТ¤зковому зв≥льненню в≥д покаранн¤, ¤кщо воно призначено у вигл¤д≥ службового обмеженн¤, арешту або триманн¤ у дисципл≥нарному батальйон≥. ” даному випадку за законом проводитьс¤ звТ¤зок м≥ж станом здоровТ¤ в≥йськовослужбовц¤ ≥ необх≥дн≥стю виконанн¤ ним в≥йськових обовТ¤зк≥в, до ¤ких його визнано непридатним.

</s84>

<s85>

—татт¤ 85.«в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ на п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю або акта про помилуванн¤

Ќа п≥дстав≥ закону ”крањни про амн≥ст≥ю або акта про помилуванн¤ засуджений може бути повн≥стю або частково зв≥льнений в≥д основного ≥ додаткового покаранн¤, а також засудженому може бути зам≥нено покаранн¤ або нев≥дбуту його частину б≥льш мТ¤ким покаранн¤м.

1. –≥зновидами зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ Ї застосуванн¤ до засуджених ос≥б закону ”крањни про амн≥ст≥ю або акта про помилуванн¤, ¤к про¤в гуман≥зму, милосерд¤ ≥ водночас дов≥ри до ос≥б, до ¤ких вони застосовуютьс¤.

2. јмн≥ст≥¤ ≥ помилуванн¤ не зм≥нюють крим≥нальний закон чи судове р≥шенн¤, але мають крим≥нально-правове значенн¤. ¬ ”крањн≥ загальн≥ положенн¤ про амн≥ст≥ю та помилуванн¤ знаход¤ть в≥дображенн¤ в окремих нормативних актах, зокрема в []{4_263_0}«акон≥ ”крањни Уѕро застосуванн¤ амн≥ст≥њ в ”крањн≥Ф в≥д 1 жовтн¤ 1996 р. та у []{4_104_2}ѕоложенн≥ про пор¤док зд≥йсненн¤ помилуванн¤ ос≥б, засуджених судами ”крањни, затвердженому ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 31 грудн¤ 1991 р. є 22.

3. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_92}ч. 3 ст. 92  онституц≥њ ”крањни виданн¤ акта (закону) про амн≥ст≥ю належить до компетенц≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни ¤к вищого органу законодавчоњ влади. []{4_255_106}ѕ. 27 ч. 1 ст. 106  онституц≥њ ”крањни надаЇ право помилуванн¤ президенту держави.

4. як правило, закони про амн≥ст≥ю видаютьс¤ у звТ¤зку з в≥дзначенн¤м певних дат у житт≥ держави ≥ сусп≥льства (до дн¤  онституц≥њ, у звТ¤зку з св¤ткуванн¤м ƒн¤ незалежност≥). “ак звана персон≥ф≥кована амн≥ст≥¤, тобто акт глави держави про помилуванн¤, стосуЇтьс¤ певноњ конкретноњ особи.

5. якщо прийн¤тий ¬ерховною –адою ”крањни закон про амн≥ст≥ю кожний раз встановлюЇ меж≥ њњ застосуванн¤ у в≥дпов≥дност≥ з терм≥ном призначеного покаранн¤, квал≥ф≥кац≥Їю вчиненого злочину, характеристикою засуджених або умовами вчиненого злочину, то за актом про помилуванн¤ коло ос≥б, до ¤ких може бути застосоване помилуванн¤, необмежене.

6. Ќа в≥дм≥ну в≥д застосуванн¤ закону про амн≥ст≥ю, на п≥дстав≥ ¤кого стосовно кожноњ конкретноњ особи маЇ бути прийн¤те р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤, при застосуванн≥ помилуванн¤ сам ”каз Ї п≥дставою дл¤ зв≥льненн¤, оск≥льки в≥н проголошений в≥дносно певноњ особи.

7. «г≥дно ≥з []{1_85}ст. 85 чинного  одексу та []{4_263_0}ч. 1 ст. 1, 5 «акону ”крањни Уѕро застосуванн¤ амн≥ст≥њ в ”крањн≥Ф в≥д 1 жовтн¤ 1996 р. особа може бути зв≥льнена:

Ч повн≥стю або частково в≥д основного покаранн¤;

Ч повн≥стю або частково в≥д додаткового покаранн¤.

8.  р≥м повного або часткового зв≥льненн¤ засуджених в≥д призначеного судом основного ≥ додаткового покаранн¤, коментована статт¤ передбачаЇ можлив≥сть зам≥ни нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким за законом ”крањни про амн≥ст≥ю або у в≥дпов≥дност≥ з актом про помилуванн¤. якщо при амн≥ст≥њ така зам≥на може застосовуватис¤ т≥льки у в≥дпов≥дност≥ до []{1_82}ст. 82, то д≥¤ акту про помилуванн¤ поширюЇтьс¤ ≥ на ос≥б, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ у вигл¤д≥ дов≥чного позбавленн¤ вол≥, ¤ке може бути зам≥нене на позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше 25 рок≥в.

9. «в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ за законом про амн≥ст≥ю та актом про помилуванн¤ необх≥дно в≥др≥зн¤ти в≥д реаб≥л≥тац≥њ, тобто проголошенн¤ невинуватост≥ несправедливо репресованих ос≥б з поновленн¤м њх у правах зг≥дно ≥з []{4_80_0}«аконом ”–—– Уѕро реаб≥л≥тац≥ю жертв пол≥тичних репрес≥й на ”крањн≥Ф в≥д 17 кв≥тн¤ 1991 р.

</s85>

<s86>

—татт¤ 86.јмн≥ст≥¤

1. јмн≥ст≥¤ оголошуЇтьс¤ законом ”крањни стосовно певноњ категор≥њ ос≥б.

2. «аконом про амн≥ст≥ю особи, ¤к≥ вчинили злочин, можуть бути повн≥стю або частково зв≥льнен≥ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ чи в≥д покаранн¤.

3. «аконом про амн≥ст≥ю може бути передбачено зам≥ну засудженому покаранн¤ або його нев≥дбутоњ частини б≥льш мТ¤ким покаранн¤м.

1. јмн≥ст≥¤ Ч один ≥з вид≥в зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. јкт амн≥ст≥њ не маЇ персон≥ф≥кованого характеру.

¬иданн¤ акта (закону) про амн≥ст≥ю в≥дпов≥дно до []{4_255_92}ч. 3 ст. 92  онституц≥њ ”крањни належить до компетенц≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни.

¬≥дпов≥дно до []{4_263_0}«акону ”крањни Уѕро застосуванн¤ амн≥ст≥њ в ”крањн≥Ф в≥д 1 жовтн¤ 1996 р. з подальшими зм≥нами та доповненн¤ми до нього, амн≥ст≥¤ оголошуЇтьс¤ «аконом ≥ Ї зв≥льненн¤м в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранн¤ певноњ категор≥њ ос≥б, винних у вчиненн≥ злочин≥в ([]{4_263_0}ст. 1 «акону).

2. ƒ≥¤ закону про амн≥ст≥ю поширюЇтьс¤ на злочини, вчинен≥ до дн¤ набранн¤ чинност≥ вироку, за ¤ким особу засуджено за ц≥ злочини, ≥ не поширюЇтьс¤ на злочини, що тривають або продовжуютьс¤, ¤кщо вони зак≥нчен≥, припинен≥ або перерван≥ п≥сл¤ прийн¤тт¤ закону про амн≥ст≥ю.

¬≥дпов≥дно до []{4_263_0}«акону ”крањни Уѕро застосуванн¤ амн≥ст≥њ в ”крањн≥Ф у вин¤ткових випадках, з метою припиненн¤ сусп≥льно небезпечних групових про¤в≥в чинн≥сть амн≥ст≥њ може бути поширена на д≥¤нн¤, вчинен≥ до певноњ дати п≥сл¤ њњ оголошенн¤, за умови обовТ¤зкового виконанн¤ до ц≥Їњ дати вимог, передбачених у закон≥ про амн≥ст≥ю. ÷е так звана умовна амн≥ст≥¤ ([]{4_263_0}див. ст. 4 «акону ”крањни Уѕро застосуванн¤ амн≥ст≥њ в ”крањн≥Ф). ѕрикладом њњ може бути, зокрема, застосуванн¤ амн≥ст≥њ до ос≥б, ¤к≥ зл≥сно ухил¤лис¤ в≥д сплати податк≥в, за умови повноњ сплати податковоњ заборгованост≥ на певну дату.

3. «г≥дно ≥з []{4_263_0}«аконом ”крањни Уѕро застосуванн¤ амн≥ст≥њ в ”крањн≥Ф не допускаЇтьс¤ застосуванн¤ амн≥ст≥њ:

Ч до особливо небезпечних рецидив≥ст≥в, визнаних таким вироком суду, що набрав законноњ сили;

Ч до ос≥б, ¤ким дов≥чне позбавленн¤ вол≥ в пор¤дку помилуванн¤ зам≥нено на певний строк засудженн¤;

Ч до ос≥б, що мають дв≥ ≥ б≥льше судимостей за вчиненн¤ т¤жких злочин≥в;

Ч до ос≥б, засуджених за злочини проти основ нац≥ональноњ безпеки ”крањни, бандитизм, умисне вбивство при обт¤жуючих обставинах;

Ч до ос≥б, ¤к≥ засуджен≥ за вчиненн¤ т¤жкого ≥ особливо т¤жкого злочину ≥ в≥дбули менше половини призначеного вироком суду основного покаранн¤.

«аконом про амн≥ст≥ю можуть бути визначен≥ також ≥нш≥ категор≥њ ос≥б, на ¤ких амн≥ст≥¤ не поширюЇтьс¤ ([]{4_263_0}ст. 3 «акону).

4. ¬≥дпов≥дно до []{4_23_6}п. 4 ч. 1 ст. 6  ѕ  ”крањни крим≥нальну справу не може бути порушено, а порушена справа п≥дл¤гаЇ закриттю внасл≥док акта амн≥ст≥њ, ¤кщо в≥н усуваЇ застосуванн¤ покаранн¤ за вчинене д≥¤нн¤, а також у звТ¤зку з помилуванн¤м окремих ос≥б. Ќа п≥дстав≥ акта (закону) про амн≥ст≥ю певноњ категор≥њ ос≥б, ¤кий маЇ нормативний характер, приймаЇтьс¤ р≥шенн¤ щодо конкретноњ особи.

«акритт¤ справи внасл≥док акта амн≥ст≥њ не допускаЇтьс¤, ¤кщо обвинувачений проти цього заперечуЇ. “од≥ провадженн¤ у справ≥ продовжуЇтьс¤ в звичайному пор¤дку ([]{4_23_6}ч. 4 ст. 6  ѕ  ”крањни) ≥ п≥дл¤гаЇ судовому розгл¤ду по сут≥. «а доведеност≥ вини особи суд виносить обвинувальний вирок ≥ в≥дпов≥дно до акта про амн≥ст≥ю зв≥льн¤Ї засудженого в≥д покаранн¤.

</s86>

<s87>

—татт¤ 87.ѕомилуванн¤

1. ѕомилуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ ѕрезидентом ”крањни стосовно ≥ндив≥дуально визначеноњ особи.

2. јктом про помилуванн¤ може бути зд≥йснена зам≥на засудженому призначеного судом покаранн¤ у вид≥ дов≥чного позбавленн¤ вол≥ на позбавленн¤ вол≥ на строк не менше двадц¤ти пТ¤ти рок≥в.

1. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_106}п. 27 ст. 106  онституц≥њ ”крањни помилуванн¤ зд≥йснюЇ ѕрезидент ”крањни.

ѕомилуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до конкретноњ особи або групи ос≥б, персонально вказаних в акт≥ про помилуванн¤.

¬≥дпов≥дно до []{4_377_0}ѕоложенн¤ про пор¤док зд≥йсненн¤ помилуванн¤, затвердженого ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 12 кв≥тн¤ 2000 р. є 588/2000 помилуванн¤ засуджених зд≥йснюЇтьс¤ у вигл¤д≥:

Ч зам≥ни дов≥чного позбавленн¤ вол≥ позбавленн¤м вол≥ на певний строк;

Ч повного або часткового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбутт¤ ¤к основного, так ≥ додаткового покарань;

Ч зам≥ни покаранн¤ або його нев≥дбутоњ частини б≥льш м`¤ким покаранн¤м;

Ч зн¤тт¤ судимост≥.

2.  лопотанн¤ про помилуванн¤ перед ѕрезидентом ”крањни порушуЇтьс¤ засудженим, його р≥дними або адм≥н≥страц≥Їю установи, в ¤к≥й особа в≥дбуваЇ покаранн¤.

ѕомилуванн¤ не ставитьс¤ в залежн≥сть н≥ в≥д ступен¤ небезпечност≥, н≥ в≥д т¤жкост≥ вчиненого засудженим злочину або суворост≥ призначеного вироком суду покаранн¤.

ѕомилуваною може бути будь-¤ка особа, незалежно в≥д т¤жкост≥ скоЇного злочину.

 лопотанн¤ про помилуванн¤ засуджених попередньо розгл¤даютьс¤ ком≥с≥Їю, ¤ка створюЇтьс¤ ѕрезидентом ”крањни на строк його повноважень.

3. „инним  одексом ([]{1_87}ч. 2 ст. 87) визначено: ¤кщо акт про помилуванн¤ зм≥нюЇ засудженому призначене судом покаранн¤ у вигл¤д≥ дов≥чного позбавленн¤ вол≥ на строкове позбавленн¤ вол≥, цей строк не може бути меншим двадц¤ти пТ¤ти рок≥в.

</s87>

</r12>

<r13>

–озд≥л ’≤≤≤ —”ƒ»ћ≤—“№

<s88>

—татт¤ 88.ѕравов≥ насл≥дки судимост≥

1. ќсоба визнаЇтьс¤ такою, що маЇ судим≥сть, з дн¤ набранн¤ законноњ сили обвинувальним вироком ≥ до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥.

2. —удим≥сть маЇ правове значенн¤ у раз≥ вчиненн¤ нового злочину, а також в ≥нших випадках, передбачених законами ”крањни.

3. ќсоби, засуджен≥ за вироком суду без призначенн¤ покаранн¤ або зв≥льнен≥ в≥д покаранн¤ чи так≥, що в≥дбули покаранн¤ за д≥¤нн¤, злочинн≥сть ≥ каран≥сть ¤кого усунута законом, визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥.

4. ќсоби, ¤к≥ були реаб≥л≥тован≥, визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥.

1. —удим≥сть Ч це особливий правовий стан особи, ¤кий виникаЇ у звТ¤зку з постановленн¤м обвинувального вироку ≥ призначенн¤м покаранн¤ та т¤гне певн≥, неспри¤тлив≥ дл¤ засудженого, правов≥ насл≥дки, що виход¤ть за меж≥ покаранн¤.

Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_64}ст. 55  рим≥нального кодексу 1960 року, в []{1_88}ч. 1 ст. 88 чинного  одексу визначаютьс¤ меж≥ такого правового стану особи: з дн¤ набранн¤ законноњ сили обвинувальним вироком ≥ до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥.

Ћише прот¤гом цього пер≥оду, на ¤кий засуджений визнаЇтьс¤ судимим, ≥ лише в передбачених законом випадках д≥ють неспри¤тлив≥ насл≥дки судимост≥, ¤к≥ мають ¤к крим≥нально- правовий, так ≥ загально-правовий характер.

2. «г≥дно з []{1_88}ч. 2 ст. 88 судим≥сть маЇ правове значенн¤ у випадку вчиненн¤ судимою особою нового злочину, а також в ≥нших випадках, передбачених законами ”крањни.

ѕри на¤вност≥ в особи не погашеноњ ≥ не зн¤тоњ судимост≥ та вчиненн≥ нового злочину дл¤ нењ настають певн≥ крим≥нально- правов≥ насл≥дки, ¤к≥ пол¤гають у наступному:

Ч на¤вн≥сть судимост≥ при призначенн≥ покаранн¤ за новий злочин, ¤к правило, визнаЇтьс¤ обставиною, ¤ка обт¤жуЇ покаранн¤ ([]{1_67}п. 1 ч. 1 ст. 67);

Ч у передбачених законом випадках судим≥сть при вчиненн≥ однор≥дного злочину перетворюЇ основний (простий) його вид у квал≥ф≥кований (наприклад, []{1_185}ч. 2 ст. 185, []{1_186}ч. 2 ст. 186, []{1_187}ч. 2 ст. 187, []{1_189}ч. 2 ст. 189).

“аким чином, на¤вн≥сть судимост≥ в раз≥ вчиненн¤ особою нового злочину маЇ правове значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочинних д≥й ц≥Їњ особи, а також може впливати на м≥ру покаранн¤, ¤ку визначаЇ суд за вчинений новий злочин.

3. —удим≥сть маЇ правове значенн¤ ≥ в ≥нших випадках, передбачених законом.

“ак, на¤вн≥сть попередньоњ судимост≥ може зб≥льшувати м≥н≥мальну частину покаранн¤, що п≥дл¤гаЇ обовТ¤зковому в≥дбуванню, при вир≥шенн≥ питань про умовно-дострокове зв≥льненн¤ особи в≥д покаранн¤ та зам≥ну нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким ([]{1_81}п. 2 ч. 3 ст. 81, []{1_82}п. 2 ч. 4 ст. 82).

—удим≥сть також впливаЇ на розм≥р застави ¤к запоб≥жного заходу, передбаченого []{4_23_179}п. 31 ст. 149  ѕ  ”крањни. ÷ей розм≥р не може бути меншим пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н ([]{4_23_184}ч. 2 ст. 154  ѕ  ”крањни).

4.  р≥м зазначеного, на¤вн≥сть судимост≥ т¤гне за собою ≥ так≥ загально-правов≥ насл≥дки, ¤к неможлив≥сть займатис¤ певними видами профес≥йноњ д≥¤льност≥.

«окрема, особа, ¤ка маЇ судим≥сть, не може бути суддею ([]{4_136_7}ч. 6 ст. 7 «акону ”крањни Уѕро статус судд≥вФ в≥д 15 грудн¤ 1992 р.); адвокатом ([]{4_138_2}ч. 2 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро адвокатуруФ в≥д 19 грудн¤ 1992 р.); нотар≥усом ([]{4_162_3}ч. 1 ст. 3 «акону ”крањни Уѕро нотар≥атФ в≥д 2 вересн¤ 1993 р.); судовим експертом ([]{4_185_11}ч. 2 ст. 11 «акону ”крањни Уѕро судову експертизуФ в≥д 25 лютого 1994 р.).

ќсоби, ¤к≥ ран≥ше засуджувалис¤ за вчиненн¤ злочину, не приймаютьс¤ ≥ на службу в м≥л≥ц≥ю ([]{4_74_18}ч. 3 ст. 17 «акону ”крањни Уѕро м≥л≥ц≥юФ в≥д 20 грудн¤ 1990 р.). “ак≥ особи не можуть бути прийн¤т≥ на посаду прокурора або сл≥дчого прокуратури ([]{4_94_48}ч. 6 ст. 46 «акону ”крањни Уѕро прокуратуриФ в≥д 5 листопада 1991 р.); не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному орган≥ або його апарат≥ ([]{4_173_12}ст. 12 «акону ”крањни Уѕро державну службуФ в≥д 16 грудн¤ 1993 р.), оск≥льки судим≥сть Унесум≥сна з зан¤тт¤м посадиФ.

Ќе можуть бути зареЇстрован≥ ¤к п≥дприЇмц≥, не можуть виступати сп≥взасновниками п≥дприЇмств незалежно в≥д форми власност≥, а також займати в п≥дприЇмницьких товариствах та њх сп≥лках (обТЇднанн¤х) кер≥вн≥ посади ≥ посади, повТ¤зан≥ з матер≥альною в≥дпов≥дальн≥стю, особи, ¤к≥ мають непогашену судим≥сть за крад≥жку, хабарництво та ≥нш≥ корислив≥ злочини. “ак≥ обмеженн¤ передбачен≥ []{4_75_2}ч. 5 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ в≥д 7 лютого 1991 р. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_76}ч. 3 ст. 76  онституц≥њ ”крањни не може бути обраним до ¬ерховноњ –ади ”крањни громад¤нин, ¤кий маЇ судим≥сть за вчиненн¤ умисного злочину, ¤кщо ц¤ судим≥сть не погашена ≥ не зн¤та у встановленому законом пор¤дку.

5.  р≥м того, насл≥дком судимост≥ може бути позбавленн¤ засудженоњ особи певних п≥льг. «окрема це передбачено []{4_173_31}ч. 6 ст. 31 «акону ”крањни Уѕро державну службуФ.

6. []{1_88}„. 3 ст. 88 визначаЇ коло ос≥б, ¤к≥ вважаютьс¤ такими, що не мають судимост≥.

ƒо них в≥днос¤тьс¤:

а) особи, засуджен≥ за вироком суду без призначенн¤ покаранн¤;

б) особи, зв≥льнен≥ в≥д покаранн¤;

в) особи, що в≥дбули покаранн¤, злочинн≥сть ≥ каран≥сть ¤кого усунута законом.

7. ƒо зазначених у пункт≥ УаФ в≥днос¤тьс¤ особи, ¤к≥ на п≥дстав≥ []{1_49}ст. 49 зв≥льн¤ютьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо з дн¤ вчиненн¤ ними злочину ≥ до дн¤ набранн¤ вироком законноњ сили минули строки, наведен≥ у вказан≥й статт≥.

8. “акими, що не мають судимост≥, визнаютьс¤ ≥ особи, ¤к≥ зв≥льнен≥ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥: []{1_45}ст. 45 Ч у звТ¤зку з д≥йовим ка¤тт¤м; []{1_46}ст. 46 Ч у звТ¤зку з примиренн¤м винного з потерп≥лим; []{1_47}ст. 47 Ч у звТ¤зку з передачею особи на поруки, але за умови, що вона прот¤гом року з дн¤ передач≥ њњ на поруки виправдаЇ дов≥ру, не ухил¤тиметьс¤ в≥д заход≥в виховного характеру та не порушуватиме громадського пор¤дку; []{1_48}ст. 48 Ч у звТ¤зку з≥ зм≥ною обстановки.

“акими, що не мають судимост≥, вважаютьс¤ особи, зв≥льнен≥ в≥д покаранн¤ на п≥дстав≥ []{1_80}ст. 80 Ч у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ виконанн¤ обвинувального вироку, []{1_84}ст. 84 Ч за хворобою (пункт УбФ).

9. ƒо зазначених у пункт≥ УвФ ос≥б в≥днос¤тьс¤ особи, ¤к≥ зв≥льнен≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ або т≥, що в≥дбули покаранн¤ за д≥¤нн¤, каран≥сть ¤ких законом усунуто.

¬≥дпов≥дно до []{1_448}ѕрик≥нцевих та перех≥дних положень на п≥дстав≥ []{1_74}ч. 2 ст. 74 зв≥льн¤ютьс¤ в≥д покаранн¤ (основного ≥ додаткового) особи, засуджен≥ за []{4_24_0} рим≥нальним кодексом 1960 року за д≥¤нн¤, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ не передбачена новим  одексом.

“ак≥ особи в≥дпов≥дно до []{1_88}ч. 3 ст. 88 визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥.

„инним  одексом не передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за р¤д злочин≥в, а тому особи, засуджен≥ за []{4_24_137}ст. 108-1, []{4_24_142}110, []{4_24_173}134-1, []{4_24_162}125, []{4_24_163}126, []{4_24_188}147-2, []{4_24_189}147-3, []{4_24_199}149, []{4_24_207}154, []{4_24_212}155-2, []{4_24_213}155-3, []{4_24_215}155-5, []{4_24_216}155-6, []{4_24_227}159, []{4_24_239}169, []{4_24_249}176-3, []{4_24_262}183-2, []{4_24_264}183-4, []{4_24_268}187, []{4_24_275}187-7, []{4_24_276}187-8, []{4_24_279}189, []{4_24_290}189-1, []{4_24_292}193-1, []{4_24_303}199, []{4_24_306}202, []{4_24_311}206 (ч. 1), []{4_24_317}208-1, []{4_24_318}208-2, []{4_24_376}229-8, []{4_24_394}237  рим≥нального кодексу 1960 року, п≥дл¤гають зв≥льненню в≥д покаранн¤ на п≥дстав≥ []{1_74}ч. 2 ст. 74 чинного  одексу ≥ визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥.

10. ¬≥дпов≥дно до []{1_88}ч 4 ст. 88 такими, що не мають судимост≥, визнаютьс¤ особи, що були реаб≥л≥тован≥ в≥дпов≥дно до []{4_80_0}«акону ”крањни Уѕро реаб≥л≥тац≥ю жертв пол≥тичних репрес≥й на ”крањн≥Ф в≥д 17 кв≥тн¤ 1991 р.

</s88>

<s89>

—татт¤ 89.—троки погашенн¤ судимост≥

“акими, що не мають судимост≥, визнаютьс¤:

1) особи, засуджен≥ в≥дпов≥дно до []{1_75}ст. 75 цього  одексу, ¤кщо прот¤гом ≥спитового строку вони не вчин¤ть нового злочину ≥ ¤кщо прот¤гом зазначеного строку р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м не буде скасоване з ≥нших п≥дстав, передбачених законом. якщо строк додаткового покаранн¤ перевищуЇ тривал≥сть ≥спитового строку, особа визнаЇтьс¤ такою, що не маЇ судимост≥, п≥сл¤ в≥дбутт¤ цього додаткового покаранн¤;

2) ж≥нки, засуджен≥ в≥дпов≥дно до []{1_79}ст. 79 цього  одексу, ¤кщо прот¤гом ≥спитового строку вони не вчин¤ть нового злочину ≥ ¤кщо п≥сл¤ зак≥нченн¤ цього строку не буде прийн¤те р≥шенн¤ про направленн¤ дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного вироком суду. якщо засуджена не була зв≥льнена в≥д додаткового покаранн¤ ≥ його строк перевищуЇ тривал≥сть ≥спитового строку, то ж≥нка визнаЇтьс¤ такою, що не маЇ судимост≥, п≥сл¤ в≥дбутт¤ цього додаткового покаранн¤;

3) особи, засуджен≥ до позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю п≥сл¤ виконанн¤ цього покаранн¤;

4) особи, ¤к≥ в≥дбули покаранн¤ у вид≥ службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в або триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в чи достроково зв≥льнен≥ в≥д цих покарань, а також в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ в≥дбули покаранн¤ на гауптвахт≥ зам≥сть арешту;

5) особи, засуджен≥ до штрафу, громадських роб≥т, виправних роб≥т або арешту, ¤кщо вони прот¤гом року з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ (основного та додаткового) не вчин¤ть нового злочину;

6) особи, засуджен≥ до обмеженн¤ вол≥, а також засуджен≥ за злочин невеликоњ т¤жкост≥ до позбавленн¤ вол≥, ¤кщо вони прот¤гом двох рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ (основного та додаткового) не вчин¤ть нового злочину;

7) особи, засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за злочин середньоњ т¤жкост≥, ¤кщо вони прот¤гом трьох рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ (основного та додаткового) не вчин¤ть нового злочину;

8) особи, засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за т¤жкий злочин, ¤кщо вони прот¤гом шести рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ (основного та додаткового) не вчин¤ть нового злочину;

9) особи, засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за особливо т¤жкий злочин, ¤кщо вони прот¤гом восьми рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ (основного та додаткового) не вчин¤ть нового злочину.

1. —тан судимост≥ дл¤ особи, засудженоњ за вчиненн¤ злочину, не Ї дов≥чним. ¬≥н маЇ св≥й початок ≥ св≥й к≥нець, коли вичерпуютьс¤ вс≥ аспекти правових, у тому числ≥ крим≥нально-правових, в≥дносин.

” пп. []{1_89}1Ч4 ст. 89 перел≥чен≥ особи, ¤к≥ визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥ з моменту в≥дбутт¤ ними призначеного покаранн¤ або спри¤тливого зак≥нченн¤ ≥спитового строку.

2. “акими, що не мають судимост≥, визнаютьс¤ особи:

Ч засуджен≥ в≥дпов≥дно до []{1_75}ст. 75 за умови, що вони прот¤гом ≥спитового строку не вчин¤ть нового злочину, або р≥шенн¤ про зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м прот¤гом зазначеного строку не буде скасоване з ≥нших, передбачених законом п≥дстав, тобто, ¤кщо суд в≥дпов≥дно до вимог []{1_78}ст. 78 не направить засудженого дл¤ в≥дбуванн¤ призначеного покаранн¤ в звТ¤зку з невиконанн¤м ним покладених на нього обовТ¤зк≥в або систематичним вчиненн¤м правопорушень, що пот¤гли за собою адм≥н≥стративне ст¤гненн¤ ≥ св≥дчать про небажанн¤ стати на шл¤х виправленн¤;

Ч ж≥нки, засуджен≥ в≥дпов≥дно до []{1_79}ст. 79, за умови, що вони прот¤гом ≥спитового строку не вчин¤ть нового злочину ≥ що п≥сл¤ зак≥нченн¤ цього строку не буде прийн¤те р≥шенн¤ про направленн¤ дл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤, призначеного вироком суду.

3. якщо особ≥, засуджен≥й в≥дпов≥дно до []{1_75}ст. 75, або ж≥нц≥, засуджен≥й в≥дпов≥дно до []{1_79}ст. 79, було призначене додаткове покаранн¤, в≥д ¤ких вони зв≥льнен≥ не були, а строк цього покаранн¤ перевищуЇ тривал≥сть ≥спитового строку, то зазначен≥ особи визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥, лише п≥сл¤ в≥дбутт¤ додаткового покаранн¤.

4. « моменту в≥дбутт¤ призначеного покаранн¤ такими, що не мають судимост≥, визнаютьс¤ також:

Ч особи, засуджен≥ до позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю, Ч п≥сл¤ виконанн¤ цього покаранн¤;

Ч особи, ¤к≥ в≥дбули покаранн¤ у вид≥ службового обмеженн¤ дл¤ в≥йськовослужбовц≥в або триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в чи достроково зв≥льнен≥ в≥д цих покарань, а також в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ в≥дбули покаранн¤ на гауптвахт≥ зам≥сть арешту.

5. ” []{1_89}пп. 5Ч9 ст. 89 м≥ст¤тьс¤ положенн¤, зг≥дно з ¤кими особа вважаЇтьс¤ такою, що не маЇ судимост≥, лише за спливом певного часу п≥сл¤ в≥дбутт¤ нею покаранн¤, в тому числ≥ ≥ додаткового, тобто п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку погашенн¤ судимост≥.

Ќаприклад, особи, засуджен≥ до штрафу, виправних роб≥т або арешту, визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥, ¤кщо вони прот¤гом року з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ (основного та додаткового) не вчин¤ть нового злочину ([]{1_89}п. 5 ст. 89).

“акими, що не мають судимост≥, визнаютьс¤ особи, засуджен≥ до обмеженн¤ вол≥, а також засуджен≥ за злочин невеликоњ т¤жкост≥ до позбавленн¤ вол≥, ¤кщо вони прот¤гом двох рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ не вчин¤ть нового злочину ([]{1_89}п. 6 ст. 89).

ќсоби, засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за злочин середньоњ т¤жкост≥, визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥, ¤кщо вони прот¤гом трьох рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ не вчин¤ть нового злочину ([]{1_89}п. 7 ст. 89).

якщо прот¤гом шести рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ основного ≥ додаткового покаранн¤, особи, засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за т¤жкий злочин, не вчин¤ть нового злочину, вони визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥ ([]{1_89}п. 8 ст. 89).

ќсоби, засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за особливо т¤жкий злочин, визнаютьс¤ такими, що не мають судимост≥, ¤кщо вони прот¤гом восьми рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ основного ≥ додаткового покаранн¤ не вчин¤ть нового злочину ([]{1_89}п. 9 ст. 89).

6. ” зазначених вище випадках судим≥сть погашаЇтьс¤ автоматично, але за на¤вност≥ таких умов:

Ч особа в≥дбула основне ≥ додаткове покаранн¤;

Ч минув визначений законом строк погашенн¤ судимост≥, диференц≥йований залежно в≥д виду покаранн¤ та т¤жкост≥ вчиненого злочину;

Ч до зак≥нченн¤ строку погашенн¤ судимост≥ засуджений не вчинив нового злочину.

</s89>

<s90>

—татт¤ 90.ќбчисленн¤ строк≥в погашенн¤ судимост≥

1. —троки погашенн¤ судимост≥ обчислюютьс¤ з дн¤ в≥дбутт¤ основного ≥ додаткового покаранн¤.

2. ƒо строку погашенн¤ судимост≥ зараховуЇтьс¤ час, прот¤гом ¤кого вирок не було виконано, ¤кщо при цьому давн≥сть виконанн¤ вироку не переривалас¤. якщо вирок не було виконано, судим≥сть погашаЇтьс¤ по зак≥нченн≥ строк≥в давност≥ виконанн¤ вироку.

3. якщо особу було достроково зв≥льнено в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, то строк погашенн¤ судимост≥ обчислюЇтьс¤ з дн¤ дострокового зв≥льненн¤ њњ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ (основного та додаткового).

4. якщо нев≥дбуту частину покаранн¤ було зам≥нено б≥льш мТ¤ким покаранн¤м, то строк погашенн¤ судимост≥ обчислюЇтьс¤ з дн¤ в≥дбутт¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤ (основного та додаткового).

5. якщо особа, що в≥дбула покаранн¤, до зак≥нченн¤ строку погашенн¤ судимост≥ знову вчинить злочин, переб≥г строку погашенн¤ судимост≥, перериваЇтьс¤ ≥ обчислюЇтьс¤ заново. ” цих випадках строки погашенн¤ судимост≥ обчислюютьс¤ окремо за кожний злочин п≥сл¤ фактичного в≥дбутт¤ покаранн¤ (основного та додаткового) за останн≥й злочин.

1. ÷≥Їю статтею передбачен≥ умови ≥ пор¤док обчисленн¤ строк≥в погашенн¤ судимост≥.

¬≥дпов≥дно до []{1_90}ч. 1 ст. 90 строки погашенн¤ судимост≥ обчислюютьс¤ з дн¤ в≥дбутт¤ основного ≥ додаткового покаранн¤.

ѕри цьому сл≥д зазначити, що на в≥дм≥ну в≥д положень []{4_24_64}ст. 55  рим≥нального кодексу 1960 року, за ¤кою строк погашенн¤ судимост≥ залежав в≥д строку призначеного ≥ фактично в≥дбутого покаранн¤, за []{1_90}ст. 90 чинного  одексу строк погашенн¤ судимост≥ залежить в≥д виду покаранн¤ та т¤жкост≥ вчиненого особою злочину.

2. якщо вирок суду певний час не виконувавс¤ ≥ при цьому давн≥сть виконанн¤ вироку не переривалась, то цей час зараховуЇтьс¤ до строку погашенн¤ судимост≥ ≥ в раз≥, ¤кщо вирок не було виконано, судим≥сть погашаЇтьс¤ по зак≥нченн≥ строк≥в давност≥ виконанн¤ вироку ([]{1_80}ст. 80).

3. якщо особу було достроково зв≥льнено в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, то строк погашенн¤ судимост≥ обчислюЇтьс¤ з дн¤ дострокового зв≥льненн¤ њњ в≥д покаранн¤ (основного ≥ додаткового). ѕри цьому строк погашенн¤ судимост≥ визначаЇтьс¤ в залежност≥ в≥д т¤жкост≥ вчиненого злочину та виду покаранн¤.

4. ” раз≥ зам≥ни нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким покаранн¤м строк погашенн¤ судимост≥ обчислюЇтьс¤ з дн¤ в≥дбутт¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤ (основного та додаткового).

5. ѕереб≥г строку погашенн¤ судимост≥ перериваЇтьс¤ в раз≥ вчиненн¤ особою, ¤ка маЇ судим≥сть, нового злочину ≥ обчислюЇтьс¤ заново п≥сл¤ в≥дбутт¤ основного ≥ додаткового покаранн¤ за останн≥й злочин. ѕри цьому строки погашенн¤ судимост≥ обчислюютьс¤ окремо за кожний злочин.

Ќаприклад, ¤кщо особа була засуджена до позбавленн¤ вол≥ або до обмеженн¤ вол≥ за вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥, ≥ прот¤гом двох рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ вчинила новий злочин, ¤кий в≥днесений до категор≥њ середньоњ т¤жкост≥, то строк погашенн¤ судимост≥ за обидва злочини обчислюЇтьс¤ з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ за останн≥й злочин, тобто два ≥ три роки. якщо особа в цей пер≥од, але до спливу двох рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤, вчин¤Ї новий злочин, то переб≥г строку погашенн¤ судимостей перериваЇтьс¤ ≥ особа вважаЇтьс¤ судимою за обидва злочини. якщо особа вчинила новий злочин п≥сл¤ двох рок≥в, але до спливу трьох рок≥в, то вона вважаЇтьс¤ судимою лише за другий злочин, за ¤ким не сплинули строки погашенн¤ судимост≥, оск≥льки двор≥чний строк не переривавс¤ вчиненн¤м нового злочину.

</s90>

<s91>

—татт¤ 91.«н¤тт¤ судимост≥

1. якщо особа п≥сл¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або позбавленн¤ вол≥ зразковою повед≥нкою ≥ сумл≥нним ставленн¤м до прац≥ довела своЇ виправленн¤, то суд може зн¤ти з нењ судим≥сть до зак≥нченн¤ строк≥в, зазначених у []{1_89}ст. 89 цього  одексу.

2. «н¤тт¤ судимост≥ допускаЇтьс¤ лише п≥сл¤ зак≥нченн¤ не менш ¤к половини строку погашенн¤ судимост≥, зазначеного у []{1_89}ст. 89 цього  одексу.

3. ѕор¤док зн¤тт¤ судимост≥ встановлюЇтьс¤  рим≥нально- процесуальним кодексом ”крањни.

1. []{1_91}—т. 91 Ї новою в чинному  одекс≥. ¬ []{4_24_64}ст. 55  рим≥нального кодексу 1960 року, ¤кою передбачалос¤ погашенн¤ судимост≥, йшлос¤ також про зн¤тт¤ судимост≥ за клопотанн¤м громадських орган≥зац≥й або трудового колективу.

«н¤тт¤ судимост≥ Ї одн≥Їю з форм припиненн¤ судимост≥ до зак≥нченн¤ строк≥в, передбачених у []{1_89}ст. 89, тобто достроково.

÷е положенн¤ закону (за зм≥стом []{1_91}ч. 1 ст. 91) стосуЇтьс¤ т≥льки ос≥б, ¤к≥ в≥дбували покаранн¤ у вигл¤д≥ обмеженн¤ вол≥ або позбавленн¤ вол≥.

2. ѕ≥дставами дл¤ дострокового зн¤тт¤ судимост≥ Ї:

Ч зразкова повед≥нка особи п≥сл¤ в≥дбутт¤ покаранн¤;

Ч сумл≥нне ставленн¤ до прац≥, що доводить њњ виправленн¤.

ќбовТ¤зковою умовою дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про зн¤тт¤ судимост≥ Ї зак≥нченн¤ не менш ¤к половини строку погашенн¤ судимост≥, зазначеного у []{1_89}ст. 89.

3. ѕор¤док зн¤тт¤ судимост≥ маЇ бути встановлений  рим≥нально-процесуальним кодексом ”крањни.

</s91>

</r13>

<r14>

–озд≥л XIV ѕ–»ћ”—ќ¬≤ «ј’ќƒ» ћ≈ƒ»„Ќќ√ќ ’ј–ј “≈–” “ј ѕ–»ћ”—ќ¬≈ Ћ≤ ”¬јЌЌя

<s92>

—татт¤ 92.ѕон¤тт¤ та мета примусових заход≥в медичного характеру

ѕримусовими заходами медичного характеру Ї наданн¤ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги, пом≥щенн¤ особи, ¤ка вчинила сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, що п≥дпадаЇ п≥д ознаки д≥¤нн¤, передбаченого ќсобливою частиною цього  одексу, в спец≥альний л≥кувальний заклад з метою њњ обовТ¤зкового л≥куванн¤, а також запоб≥ганн¤ вчиненню нею сусп≥льно небезпечних д≥¤нь.

1. –озд. XIV чинного  одексу реіламентуЇ п≥дстави застосуванн¤ та пор¤док зд≥йсненн¤ медичного впливу всупереч вол≥ хворого Ч примусових заход≥в медичного характеру. ÷ей вид державних заход≥в торкаЇтьс¤ прав та свобод людини, іарантованих  онституц≥Їю ”крањни, ≥ тому потребуЇ правовоњ реіул¤ц≥њ. «астосуванн¤ ≥нституту примусових заход≥в медичного характеру створюЇ іарант≥њ в≥д необірунтованого призначенн¤ крим≥нального покаранн¤ особ≥, ¤ка внасл≥док псих≥чного захворюванн¤ не може усв≥домлювати своњ д≥њ ≥ керувати ними, в≥дпов≥дати за своњ вчинки. ћета примусових заход≥в медичного характеру Ч попередженн¤ вчиненн¤ нових сусп≥льно небезпечних д≥¤нь або виправленн¤ засуджених у раз≥ застосуванн¤ до них примусових заход≥в медичного характеру.

2. ѕримусов≥ заходи медичного характеру Ч це м≥ри державного примусу у вигл¤д≥ р≥зних л≥кувально-реаб≥л≥тац≥йних заход≥в, що призначаютьс¤ судом у рамках крим≥нального процесу в≥дносно ос≥б з р≥зними псих≥чними розладами, ¤к≥ вчинили сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤, спр¤мован≥ на л≥куванн¤ цих ос≥б та запоб≥ганн¤ скоЇнню ними нових сусп≥льно небезпечних д≥й ≥ суворе дотриманн¤ непорушност≥ њх прав ≥ законних ≥нтерес≥в.

ѕримусов≥ заходи медичного характеру мають подв≥йний характер. « одного боку Ч це м≥ри примусу, тобто юридичн≥, з ≥ншого Ч це м≥ри медичн≥, оск≥льки зм≥ст њх зводитьс¤ до д≥агностичного обстеженн¤, л≥куванн¤, кл≥н≥чного нагл¤ду, проведенн¤ реаб≥л≥тац≥йних заход≥в.

ѕримусов≥ заходи медичного характеру не можна розц≥нювати ¤к покаранн¤, оск≥льки вони принципово в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д нього своЇю метою ≥ методами, але вони Ї м≥рою примусу, бо призначаютьс¤ ≥ припин¤ютьс¤ т≥льки судом, незалежно в≥д згоди хворого або його законних представник≥в.

ѕримусов≥ заходи медичного характеру застосовуютьс¤ до псих≥чно хворих, ¤к≥ становл¤ть сусп≥льну небезпеку внасл≥док псих≥чного розладу ≥ скоЇнн¤ сусп≥льно небезпечних д≥й. «аходи медичного характеру не мають каральних ознак, не вважаютьс¤ ¤к судим≥сть ≥ не пересл≥дують ц≥л≥ виправленн¤.

ќсоба, направлена судом на примусове л≥куванн¤, не може бути амн≥стована або помилувана.

3. «астосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру Ї правом, а не обовТ¤зком суду.

ѕризначенн¤ примусових заход≥в медичного характеру можливе у раз≥ встановленн¤ судом сукупност≥ умов:

Ч доведено вчиненн¤ особою сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, ¤ке маЇ ознаки конкретного злочину;

Ч встановлено, що особа в момент його вчиненн¤ знаходилась у стан≥ неосудност≥ чи обмеженоњ осудност≥ або п≥сл¤ вчиненн¤ злочину захвор≥ла на псих≥чну хворобу, ¤ка виключаЇ можлив≥сть призначенн¤ або виконанн¤ покаранн¤;

Ч особа знаходитьс¤ у такому псих≥чному стан≥, що складаЇ небезпеку дл¤ себе або ≥нших ос≥б.

Ќе можуть застосовуватись примусов≥ заходи медичного характеру до особи, ¤ка вчинила сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤ у стан≥ неосудност≥ або захвор≥ла на псих≥чну хворобу п≥сл¤ вчиненн¤ злочину, але до винесенн¤ вироку одужала або њњ псих≥чний стан зм≥нивс¤ наст≥льки, що вона перестала бути сусп≥льно небезпечною (див. []{4_56_10}п. 10 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику по застосуванню примусових заход≥в медичного характеруФ в≥д 19 березн¤ 1982 р. є 2).

4. «астосовуючи примусов≥ заходи медичного характеру, суд не маЇ п≥дстав до визначенн¤ строку примусового л≥куванн¤, бо сенс питанн¤ тут складаЇ не терм≥н л≥куванн¤, а стан здоровТ¤. —л≥д також зауважити, що постановка питанн¤ про залежн≥сть тривалост≥ примусового л≥куванн¤ в≥д характеру та т¤жкост≥ вчиненого д≥¤нн¤ Ї неправом≥рною.

™дине, в≥д чого залежить тривал≥сть примусового л≥куванн¤, Ч це особливост≥ псих≥чного стану особи ≥ обумовленн¤ цим њњ небезпеки дл¤ себе та ≥нших ос≥б. “ому можлив≥ випадки, коли псих≥чно хворий, ¤кий вчинив незначн≥ за т¤жк≥стю д≥њ, може довгий час знаходитись на примусовому л≥куванн≥, а до ≥ншоњ особи це л≥куванн¤ може зовс≥м не застосовуватись, не дивл¤чись на те, що вона скоњла т¤жкий злочин.

5. ¬исновок судово-псих≥атричноњ експертизи про характер ≥ т¤жк≥сть захворюванн¤ та виб≥р виду примусового л≥куванн¤ псих≥чно хворому маЇ дл¤ суду рекомендац≥йний характер, оск≥льки експертиза не враховуЇ т¤жк≥сть вчиненого д≥¤нн¤, що Ї компетенц≥Їю суду (див. []{4_56_9}п. 9 вказаноњ вище постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни).

6. «астосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру в псих≥атричних закладах реіламентуЇтьс¤ []{4_370_0}«аконом ”крањни Уѕро псих≥атричну допомогуФ та в≥дпов≥дними ≥нструкц≥¤ми ћќ« ”крањни.

</s92>

<s93>

—татт¤ 93.ќсоби, до ¤ких застосовуютьс¤ примусов≥ заходи медичного характеру

ѕримусов≥ заходи медичного характеру можуть бути застосован≥ судом до ос≥б:

1) ¤к≥ вчинили у стан≥ неосудност≥ сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤;

2) ¤к≥ вчинили у стан≥ обмеженоњ осудност≥ злочини;

3) ¤к≥ вчинили злочин у стан≥ осудност≥, але захвор≥ли на псих≥чну хворобу до постановленн¤ вироку або п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤.

1. ” []{1_93}ст. 93 ч≥тко окреслене коло ос≥б, ¤ким суд може призначити примусов≥ заходи медичного характеру. ѕерел≥к в≥дкривають особи, ¤к≥ вчинили сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤ у стан≥ неосудност≥ ≥ на п≥дстав≥ []{1_19}ч. 2 ст. 19 зв≥льн¤ютьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ƒо ц≥Їњ категор≥њ належать особи з на¤вн≥стю у них п≥д час вчиненн¤ сусп≥льно небезпечних д≥¤нь широкого спектру псих≥чних розлад≥в (хрон≥чн≥ псих≥чн≥ захворюванн¤, тимчасов≥ розлади псих≥чноњ д≥¤льност≥, недоумство, ≥нш≥ хвороблив≥ стани псих≥ки), ¤к≥ позбавл¤ли њх можливост≥ усв≥домлювати своњ д≥њ або керувати ними.

2. «астосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру можливе до ос≥б, ¤к≥ страждають на псих≥чний розлад, через ¤кий вони були не здатн≥ повною м≥рою усв≥домлювати своњ д≥њ ≥ керувати ними п≥д час вчиненн¤ злочину, ≥ тому, п≥дпадаючи п≥д д≥ю []{1_20}ст. 20, судом були визнан≥ обмежено осудними. ƒ≥њ таких ос≥б ч≥тко визнаютьс¤ злочином, ¤кий т¤гне за собою покаранн¤. ¬иконанн¤ останнього може поЇднуватись ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в медичного характеру, в чому њх принципова в≥дм≥нн≥сть в≥д застосуванн¤ таких заход≥в до ос≥б, вказаних у []{1_93}пп. 1 ≥ 3 ст. 93.

ѕримусов≥ заходи медичного характеру зг≥дно з []{1_20}ч. 2 ст. 20 не повинн≥ застосовуватись до вс≥х ос≥б, визнаних судом обмежено осудними, а лише в тих випадках, коли псих≥чний розлад може бути небезпечним Удл¤ себе або ≥нших ос≥бФ.

ƒо ос≥б, ¤к≥ вчинили злочин у стан≥ обмеженоњ осудност≥, може бути застосований лише один вид примусових заход≥в медичного характеру Ч наданн¤ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги в примусовому пор¤дку (в≥дпов≥дно до []{1_94}ч. 3, 4, 5 ст. 94 ≥нш≥ види примусових заход≥в медичного характеру застосовуютьс¤ до псих≥чно хворих, у категор≥ю ¤ких не вход¤ть особи з обмеженою осудн≥стю). —воЇр≥дн≥сть наданн¤ примусовоњ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги особам з обмеженою осудн≥стю пол¤гаЇ в тому, що вона надаЇтьс¤ одночасно з в≥дбуванн¤м ними покаранн¤. якщо покаранн¤ повТ¤зане з позбавленн¤м вол≥, то зд≥йсненн¤ примусових заход≥в медичного характеру покладаЇтьс¤ на медичну службу крим≥нально-виконавчих установ. якщо покаранн¤ не повТ¤зане з позбавленн¤м вол≥, то проведенн¤ примусового амбулаторного л≥куванн¤ покладаЇтьс¤ на псих≥атричн≥ заклади охорони здоровТ¤.

3. √рупу ос≥б, ¤к≥ вказан≥ у п. 3 даноњ статт≥, обТЇднуЇ та обставина, що вони вчинили злочин у стан≥ осудност≥ ≥ визнаютьс¤ винними в≥дносно нього, а псих≥чн≥ хвороби у одних розвивались до постановленн¤ вироку, а у ≥нших Ч п≥сл¤ винесенн¤ вироку п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤. ¬ перших випадках псих≥чна хвороба перешкоджаЇ можливост≥ усв≥домлювати зм≥ст предТ¤вленого обвинуваченн¤, св≥дчити, зд≥йснювати св≥й захист, усв≥домлювати значенн¤ покаранн¤, тобто так≥ особи не можуть через псих≥чний стан брати участь у процесуальних д≥¤х. ¬ ≥нших випадках псих≥чна хвороба перешкоджаЇ можливост≥ усв≥домлювати сусп≥льну небезпеку вчиненого та значенн¤ призначеного покаранн¤ ≥, таким чином, не може бути дос¤гнута мета покаранн¤, що робить його виконанн¤ беззм≥стовним. ѕримусов≥ заходи медичного характеру можуть застосовуватись п≥сл¤ в≥дбутт¤ частини покаранн¤ ≥ можуть зм≥нитис¤ покаранн¤м, ¤кщо в≥дбулос¤ одужанн¤ ≥ не сплинули строки давност≥.

</s93>

<s94>

—татт¤ 94.¬иди примусових заход≥в медичного характеру

1. «алежно в≥д характеру та т¤жкост≥ захворюванн¤, т¤жкост≥ вчиненого д≥¤нн¤, з урахуванн¤м ступен¤ небезпечност≥ псих≥чно хворого дл¤ себе або ≥нших ос≥б, суд може застосувати так≥ примусов≥ заходи медичного характеру:

1) наданн¤ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги в примусовому пор¤дку;

2) госп≥тал≥зац≥¤ до псих≥атричного закладу ≥з звичайним нагл¤дом;

3) госп≥тал≥зац≥¤ до псих≥атричного закладу з посиленим нагл¤дом;

4) госп≥тал≥зац≥¤ до псих≥атричного закладу ≥з суворим нагл¤дом.

2. Ќаданн¤ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги в примусовому пор¤дку може бути застосоване судом стосовно особи, ¤ка страждаЇ на псих≥чн≥ розлади ≥ вчинила сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, ¤кщо особа за станом свого псих≥чного здоровТ¤ не потребуЇ госп≥тал≥зац≥њ до псих≥атричного закладу.

3. √осп≥тал≥зац≥¤ до псих≥атричного закладу ≥з звичайним нагл¤дом може бути застосована судом щодо псих≥чно хворого, ¤кий за своњм псих≥чним станом ≥ характером вчиненого сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤ потребуЇ триманн¤ у псих≥атричному заклад≥ ≥ л≥куванн¤ у примусовому пор¤дку.

4. √осп≥тал≥зац≥¤ до псих≥атричного закладу з посиленим нагл¤дом може бути застосована судом щодо псих≥чно хворого, ¤кий вчинив сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, не повТ¤зане з пос¤ганн¤м на житт¤ ≥нших ос≥б, ≥ за своњм псих≥чним станом не становить загрози дл¤ сусп≥льства, але потребуЇ триманн¤ у псих≥атричному заклад≥ та л≥куванн¤ в умовах посиленого нагл¤ду.

5. √осп≥тал≥зац≥¤ до псих≥атричного закладу ≥з суворим нагл¤дом може бути застосована судом щодо псих≥чно хворого, ¤кий вчинив сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, повТ¤зане з пос¤ганн¤м на житт¤ ≥нших ос≥б, а також щодо псих≥чно хворого, ¤кий за своњм псих≥чним станом ≥ характером вчиненого сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤ становить особливу небезпеку дл¤ сусп≥льства ≥ потребуЇ триманн¤ у псих≥атричному заклад≥ та л≥куванн¤ в умовах суворого нагл¤ду.

6. якщо не буде визнано за необх≥дне застосуванн¤ до псих≥чно хворого примусових заход≥в медичного характеру, а також у раз≥ припиненн¤ застосуванн¤ таких заход≥в, суд може передати його на п≥клуванн¤ родичам або оп≥кунам з обовТ¤зковим л≥карським нагл¤дом.

1. ” []{1_94}ст. 94 даЇтьс¤ перел≥к вид≥в примусових заход≥в медичного характеру та тип≥в псих≥атричних заклад≥в, в ¤ких вони провод¤тьс¤. –≥зниц¤ м≥ж ними пол¤гаЇ у характер≥ обмежень прав ≥ свобод особи та специф≥ц≥ нагл¤ду: м≥н≥мальн≥ обмеженн¤ при наданн≥ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги у примусовому пор¤дку та б≥льш значн≥ при примусовому л≥куванн≥ у псих≥атричних стац≥онарах, ¤ке надаЇтьс¤ з орган≥зац≥Їю звичайного, посиленого та суворого вид≥в нагл¤ду. ¬становленн¤ диференц≥йованих режим≥в утримуванн¤ псих≥чно хворих, ¤к≥ скоњли сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤, спр¤моване на виключенн¤ можливост≥ зд≥йсненн¤ ними нових сусп≥льно небезпечних д≥¤нь.

2.  ритер≥њ вибору судом виду примусових заход≥в медичного характеру, викладен≥ у ч. 1 даноњ статт≥, залежать в≥д характеру та т¤жкост≥ захворюванн¤, т¤жкост≥ вчиненого д≥¤нн¤, з урахуванн¤м небезпеки псих≥чно хворого дл¤ себе та ≥нших ос≥б.

” кожному окремому випадку при вибор≥ виду примусових заход≥в медичного характеру суду необх≥дно оц≥нювати сусп≥льну небезпеку хворого, ¤ка визначаЇтьс¤ ¤к ризик скоЇнн¤ хворим повторного сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤. —туп≥нь сусп≥льноњ небезпеки псих≥чно хворого визначаЇтьс¤ на п≥дстав≥ анал≥зу т¤жкост≥ вчиненого д≥¤нн¤ ≥ типу його сусп≥льноњ небезпеки (активного чи пасивного), з урахуванн¤м можливост≥ повторенн¤ сусп≥льно небезпечних д≥¤нь.

3. Ќаданн¤ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги у примусовому пор¤дку Ч новий дл¤ в≥тчизн¤ного законодавства вид примусових заход≥в медичного характеру. —татт¤ не вказуЇ на конкретн≥ ознаки псих≥чного розладу ¤к п≥дстави дл¤ призначенн¤ примусовоњ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги.

ѕ≥дкреслюЇтьс¤, що головною засадою Ї такий псих≥чний стан особи, ¤кий не потребуЇ госп≥тал≥зац≥њ до псих≥атричного стац≥онару, тобто при ¤кому можливе проведенн¤ обовТ¤зкового систематичного нагл¤ду ≥ необх≥дних л≥кувально-реаб≥л≥тац≥йних заход≥в в амбулаторному пор¤дку. “акий вид примусового л≥куванн¤ може застосовуватись до ос≥б з соц≥альною ц≥л≥сн≥стю, здатних усв≥домлювати зм≥ст примусовоњ м≥ри ≥ орган≥зувати свою повед≥нку в амбулаторних умовах зг≥дно з приписами л≥кар¤.

4. ѕсих≥атричний заклад ≥з звичайним нагл¤дом призначений дл¤ псих≥чно хворих, ¤к≥ за своњм псих≥чним станом ≥ характером вчиненого сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤ потребують примусового л≥куванн¤, але без значних обмежень чи посиленого нагл¤ду.

ѕсих≥атричний заклад ≥з посиленим нагл¤дом призначений дл¤ псих≥чно хворих, стан ¤ких потребуЇ триманн¤ ≥ л≥куванн¤ в умовах посиленого нагл¤ду, хоча вони не скоњли сусп≥льно небезпечних д≥й проти житт¤ ≥нших ос≥б ≥ не складають загрози дл¤ сусп≥льства.

ѕсих≥атричний заклад ≥з суворим нагл¤дом призначений дл¤ псих≥чно хворих, ¤к≥ за своњм псих≥чним станом ≥ характером д≥¤нь складають особливу небезпеку дл¤ сусп≥льства, враховуючи великий ризик скоЇнн¤ агресивних д≥й проти житт¤ ≥нших ос≥б.

5. []{1_94}—т. 94 не розкриваЇ т≥ чи ≥нш≥ ознаки псих≥чного стану ос≥б, ¤ким призначаютьс¤ примусов≥ заходи медичного характеру, оск≥льки це компетенц≥¤ судово-псих≥атричних експерт≥в. ¬исновок судово-псих≥атричноњ експертизи про псих≥чний стан особи Ї юридичною п≥дставою дл¤ застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру, але в≥н потребуЇ, ¤к вс¤кий експертний висновок, оц≥нки судом. –екомендац≥њ експерт≥в не Ї обовТ¤зковими дл¤ суду. —уд, керуючись положенн¤ми  рим≥нального ≥  рим≥нально-процесуального кодекс≥в, виносить своЇ р≥шенн¤. —уд не вказуЇ назву конкретного псих≥атричного закладу, де повинно проводитись л≥куванн¤. ¬ ухвал≥ суду вказуЇтьс¤ вид примусових заход≥в медичного характеру. ¬иб≥р конкретного псих≥атричного закладу зд≥йснюЇтьс¤ органами охорони здоровТ¤ з урахуванн¤м виду примусових заход≥в медичного характеру, м≥сц¤ проживанн¤ особи, ¤к≥й вони призначен≥. Ќаданн¤ амбулаторноњ псих≥атричноњ допомоги у примусовому пор¤дку обмежено осудним особам, ¤ким обране покаранн¤ з позбавленн¤м вол≥, ≥ проводитьс¤ за м≥сцем в≥дбутт¤ покаранн¤. —уд також не вказуЇ строк≥в л≥куванн¤.

6. якщо суд встановлюЇ, що псих≥чний стан особи не складаЇ небезпеки н≥ дл¤ себе, н≥ дл¤ ≥нших ос≥б, в≥н може передати хворого на п≥клуванн¤ родичам або оп≥кунам з обовТ¤зковим л≥карським нагл¤дом. “акий л≥карський нагл¤д належить до непримусових заход≥в медичного характеру. Ќепримусов≥ заходи призначаютьс¤ судом, але на в≥дм≥ну в≥д примусових, за ¤ких призначенн¤, припиненн¤ ≥ контроль за проведенн¤м зд≥йснюютьс¤ судом, ц≥ заходи медичного характеру забезпечуютьс¤ ≥ контролюютьс¤ т≥льки органами охорони здоровТ¤.

</s94>

<s95>

—татт¤ 95.ѕродовженн¤, зм≥на або припиненн¤ застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру

1. ѕродовженн¤, зм≥на або припиненн¤ застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру зд≥йснюЇтьс¤ судом за за¤вою представника псих≥атричного закладу (л≥кар¤-псих≥атра), ¤кий надаЇ особ≥ таку псих≥атричну допомогу, до ¤коњ додаЇтьс¤ висновок ком≥с≥њ л≥кар≥в-псих≥атр≥в, ¤кий обгрунтовуЇ необх≥дн≥сть продовженн¤, зм≥ни або припиненн¤ застосуванн¤ таких примусових заход≥в.

2. ќсоби, до ¤ких застосован≥ примусов≥ заходи медичного характеру, п≥дл¤гають огл¤ду ком≥с≥Їю л≥кар≥в-псих≥атр≥в не р≥дше одного разу на 6 м≥с¤ц≥в дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про на¤вн≥сть п≥дстав дл¤ зверненн¤ до суду ≥з за¤вою про припиненн¤ або про зм≥ну застосуванн¤ такого заходу. ” раз≥ в≥дсутност≥ п≥дстав дл¤ припиненн¤ або зм≥ни застосуванн¤ примусового заходу медичного характеру представник псих≥атричного закладу (л≥кар-псих≥атр), ¤кий надаЇ особ≥ таку псих≥атричну допомогу, направл¤Ї до суду за¤ву, до ¤коњ додаЇтьс¤ висновок ком≥с≥њ л≥кар≥в-псих≥атр≥в, ¤кий м≥стить обгрунтуванн¤ про необх≥дн≥сть продовженн¤ застосуванн¤ примусового заходу медичного характеру. ” раз≥ необх≥дност≥ продовженн¤ застосуванн¤ примусового заходу медичного характеру понад 6 м≥с¤ц≥в представник псих≥атричного закладу (л≥кар-псих≥атр), ¤кий надаЇ особ≥ таку псих≥атричну допомогу, повинен направити до суду за м≥сцем знаходженн¤ псих≥атричного закладу за¤ву про продовженн¤ застосуванн¤ примусового заходу. ƒо за¤ви додаЇтьс¤ висновок ком≥с≥њ л≥кар≥в-псих≥атр≥в, ¤кий м≥стить обгрунтуванн¤ про необх≥дн≥сть продовженн¤ наданн¤ особ≥ такоњ псих≥атричноњ допомоги. ¬ подальшому продовженн¤ застосовуванн¤ примусового заходу медичного характеру проводитьс¤ кожного разу на строк, ¤кий не може перевищувати 6 м≥с¤ц≥в.

3. ” раз≥ припиненн¤ застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру через зм≥ненн¤ псих≥чного стану особи на краще, суд може передати њњ на п≥клуванн¤ родичам або оп≥кунам з обовТ¤зковим л≥карським нагл¤дом.

4. ” раз≥ припиненн¤ застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру через видужанн¤ особи, ¤к≥ вчинили злочини у стан≥ осудност≥, але захвор≥ли на псих≥чну хворобу до постановленн¤ вироку, п≥дл¤гають покаранню на загальних засадах, а особи, ¤к≥ захвор≥ли на псих≥чну хворобу п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤, можуть п≥дл¤гати подальшому в≥дбуванню покаранн¤.

1. —троки застосуванн¤ до псих≥чно хворого примусових заход≥в медичного характеру визначаютьс¤ особливост¤ми псих≥чного стану, т¤жк≥стю захворюванн¤ ≥ його переб≥гом.

ќсновним критер≥Їм дл¤ перегл¤ду застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру Ї усуненн¤ сусп≥льноњ небезпеки хворого, обумовленоњ псих≥чними розладами.

2. ѕримусов≥ заходи медичного характеру припин¤ютьс¤ у раз≥ повного одужанн¤ особи, ст≥йкого покращенн¤ њњ псих≥чного стану або такоњ зм≥ни псих≥чного стану, за ¤коњ попередн¤ небезпека дл¤ себе або ≥нших ос≥б повн≥стю зникаЇ або суттЇво зм≥нюЇтьс¤. —л≥д памТ¤тати, що зникненн¤ або зниженн¤ сусп≥льноњ небезпеки може наступати не т≥льки у раз≥ покращенн¤ псих≥чного стану, але ≥ в результат≥ його пог≥ршенн¤. Ќаприклад, при поглибленн≥ деменц≥њ (слабоумства), при значному пог≥ршенн≥ соматичного стану (≥нсульт з парал≥чем тощо), коли зникаЇ активн≥сть хворого.

3. «ам≥на одного виду примусових заход≥в медичного характеру ≥ншим зд≥йснюЇтьс¤, коли загальна п≥дстава дл¤ њх застосуванн¤ збер≥гаЇтьс¤, але вид, обраний ран≥ш, не Ї оптимальним дл¤ хворого з урахуванн¤м динам≥ки його псих≥чного стану.

ѕоступове скасуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру через зам≥ну б≥льш суворого його виду на менш суворий не Ї обовТ¤зковим.

4. «астосуванн¤ обраного судом виду примусових заход≥в продовжуЇтьс¤ у випадках в≥дсутност≥ ст≥йкого покращенн¤ псих≥чного стану хворого, в≥дсутност≥ позитивноњ динам≥ки тих психопатолог≥чних феномен≥в, з ¤кими було повТ¤зане сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤.

5. ѕор¤док розгл¤ду обставин, що св≥дчать про необх≥дн≥сть припиненн¤ застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру або зм≥ни њх виду, детально описаний у []{1_95}ч. 2 ст. 95. ¬становленн¤м максимального строку пер≥одичного огл¤ду хворого ком≥с≥Їю л≥кар≥в-псих≥атр≥в Уне р≥дше одного разу на ш≥сть м≥с¤ц≥вФ вводитьс¤ принципово нова правова норма Ч продовженн¤ застосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру кожного разу на строк, ¤кий не може перевищувати шести м≥с¤ц≥в.

–егулюванн¤ процедури прийн¤тт¤ судом р≥шенн¤ про продовженн¤, зм≥ну або припиненн¤ примусових заход≥в медичного характеру правовими нормами чинного  одексу іарантуЇ захист прав ос≥б, що страждають на псих≥чн≥ розлади.

6. «астосуванн¤ примусових заход≥в медичного характеру у псих≥атричних закладах охорони здоровТ¤ регламентуЇтьс¤ в≥дпов≥дною []{4_423_18}≥нструкц≥Їю ћќ« ”крањни Уѕро пор¤док застосуванн¤ заход≥в медичного характеру до ос≥б з псих≥чними розладами, ¤к≥ скоњли сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤Ф.

7. «азначений у []{1_95}ч. 2 ст. 95 пор¤док продовженн¤ або зм≥ни примусових заход≥в медичного характеру застосовуЇтьс¤ також до ос≥б, ¤к≥ вчинили злочин у стан≥ осудност≥, але захвор≥ли на псих≥чну хворобу до постановленн¤ вироку, ≥ до ос≥б, ¤к≥ захвор≥ли на псих≥чну хворобу п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤. јле у раз≥ видужанн¤ в≥д псих≥чноњ хвороби п≥сл¤ припиненн¤ примусових заход≥в медичного характеру так≥ особи в≥дпов≥дно п≥дл¤гають покаранню на загальних п≥дставах або можуть п≥дл¤гати подальшому в≥дбуванню покаранн¤. ѕри цьому час, прот¤гом ¤кого до ос≥б застосовувались примусов≥ заходи медичного характеру, зараховуЇтьс¤ в строк призначеного або в≥дновленого покаранн¤ ([]{1_84}ч. 4 ст. 84).

</s95>

<s96>

—татт¤ 96.ѕримусове л≥куванн¤

1. ѕримусове л≥куванн¤ може бути застосоване судом, незалежно в≥д призначеного покаранн¤, до ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку дл¤ здоровТ¤ ≥нших ос≥б.

2. ” раз≥ призначенн¤ покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ або обмеженн¤ вол≥ примусове л≥куванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за м≥сцем в≥дбуванн¤ покаранн¤. ” раз≥ призначенн¤ ≥нших вид≥в покарань примусове л≥куванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ у спец≥альних л≥кувальних закладах.

1. ” статт≥ йде мова про особливост≥ застосуванн¤ примусового л≥куванн¤ до ос≥б, ¤к≥ вчинили злочин ≥ мають хворобу, що становить небезпеку дл¤ здоровТ¤ ≥нших ос≥б. “ерм≥н Упримусове л≥куванн¤Ф на в≥дм≥ну в≥д терм≥ну Упримусов≥ заходи медичного характеруФ вказуЇ на те, що особи, до ¤ких воно застосовуЇтьс¤, можуть усв≥домлювати значенн¤ примусового л≥куванн¤, розум≥ти, до чого њх примушують, ≥ на них може бути покладений обовТ¤зок належного його виконанн¤.

2. ƒо хвороб, що становл¤ть небезпеку дл¤ здоровТ¤ ≥нших людей, належать т¤жк≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, наприклад проказа, холера, чума, туберкульоз леген≥в у фаз≥ розпаду тощо. ¬казан≥ хвороби мають р≥зн≥ форми переб≥гу, заразливост≥, тому у кожному конкретному випадку суд повинен приймати р≥шенн¤ про застосуванн¤ примусового л≥куванн¤ на п≥дстав≥ висновку судово- медичноњ експертизи.

3. ћ≥сце проведенн¤ примусового л≥куванн¤ залежить в≥д виду призначеного покаранн¤. ” раз≥ покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ або обмеженн¤ вол≥ примусове л≥куванн¤ провод¤ть заклади медичноњ служби крим≥нально-виконавчих установ, при ≥нших видах покаранн¤ Ч спец≥альн≥ л≥кувальн≥ заклади.

</s96>

</r14>

<r15>

–озд≥л XV ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤  –»ћ≤ЌјЋ№Ќќѓ ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќќ—“≤ “ј ѕќ ј–јЌЌя Ќ≈ѕќ¬ЌќЋ≤“Ќ≤’

<rb>

«агальн≥ положенн¤ до статей 97Ч108

¬ид≥ленн¤ у чинному  одекс≥ окремого розд≥лу, присв¤ченого крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ неповнол≥тн≥х, зумовлено особливост¤ми в≥кового ≥ соц≥ально-психолог≥чного розвитку ос≥б, що вчин¤ють злочини у в≥ц≥ в≥д 14 до 18 рок≥в. ÷≥ особливост≥ визначають специф≥чн≥, допустим≥ лише по в≥дношенню до неповнол≥тн≥х крим≥нально-правов≥ заходи, при Їдиних з дорослими п≥дставах ≥ принципах крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, що реіламентуютьс¤ []{4_255_129} онституц≥Їю ”крањни (ст. 129) та ст.[]{1_2} 2Ч21,[]{1_23} 23, []{1_29}29, []{1_31}31, []{1_35}35, []{1_36}36Ч49 чинного  одексу.

ћаютьс¤ на уваз≥ види крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, перел≥чен≥ в []{1_98}ст. 98. Ћише ш≥сть ≥з дванадц¤ти покарань, передбачених дл¤ дорослих ([]{1_51}ст. 51), законодавець визнав можливим включити до ц≥Їњ статт≥.

ƒо []{1_98}ст. 98 не вв≥йшли покаранн¤ ¤к≥ недоц≥льно призначати неповнол≥тн≥м у звТ¤зку з њх соц≥альним, правовим ≥ фактичним станом (позбавленн¤ в≥йськового, спец≥ального званн¤, рангу, чину або квал≥ф≥кац≥йного класу, а також покаранн¤, зазначен≥ у []{1_51}пп. 6, 7, 9, 10 ст. 51).

 р≥м того, не застосовуютьс¤ покаранн¤ ¤к≥ обумовлен≥ положенн¤ми []{4_66_38}п. УаФ ст. 37  онвенц≥њ про права дитини, прийн¤тоњ √енеральною јсамблеЇю ќќЌ 20 листопада 1989 р., у в≥дпов≥дност≥ з ¤кими жодна дитина не може бути п≥ддана катуванню та ≥ншим жорстоким нелюдським, принижуючим г≥дн≥сть формам поводженн¤ чи покаранн¤.

ƒов≥чне позбавленн¤ вол≥, можлив≥сть зв≥льненн¤ через ¤ке виключаЇтьс¤, не може бути призначено особам молодше 18 рок≥в, незважаючи на т¤жк≥сть вчинених ними д≥¤нь (див. коментар до []{1_64}ст. 64).

≤з вид≥в покарань, ¤к≥ можна застосовувати до неповнол≥тн≥х, лише два не повТ¤зан≥ ≥з залученн¤м њх до прац≥ (штраф ≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю). “аким чином, прац¤ визнаЇтьс¤ найб≥льш ефективним критер≥Їм становленн¤ винного на шл¤х виправленн¤. ¬≥дтак органи, уповноважен≥ державою забезпечувати контроль ≥ нагл¤д за умовами в≥дбуванн¤ покарань засудженими, зобовТ¤зан≥ звертати пр≥оритетну увагу на орган≥зац≥ю процесу трудовоњ д≥¤льност≥ неповнол≥тн≥х.

« метою забезпеченн¤ ≥ндив≥дуал≥зац≥њ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ неповнол≥тн≥х, зважаючи на њх в≥ков≥ особливост≥, в коментованому розд≥л≥ встановлен≥ обмеженн¤ меж покарань щодо ос≥б у в≥ц≥ в≥д 14 до 18 рок≥в.

Ўтраф ([]{1_99}ст. 99) застосовуЇтьс¤ лише до тих неповнол≥тн≥х, ¤к≥ мають самост≥йний доход, власн≥ кошти або майно, на ¤ке може бути звернено ст¤гненн¤.

√ромадськ≥ роботи ([]{1_100}ст. 100) можуть бути призначен≥ неповнол≥тн≥м у в≥ц≥ в≥д 16 до 18 рок≥в на строк в≥д тридц¤ти до ста двадц¤ти годин, або наполовину меншою тривал≥стю, н≥ж дорослим.

Ќа строк в≥д пТ¤тнадц¤ти до сорока пТ¤ти д≥б дозвол¤Їтьс¤ триманн¤ п≥д арештом неповнол≥тн≥х у в≥ц≥ в≥д 16 до 18 рок≥в ([]{1_101}ст. 101). √раничний терм≥н позбавленн¤ неповнол≥тн≥х вол≥ ([]{1_102}ст. 102) встановлений на р≥вн≥ пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

ѕ≥льги щодо крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та покаранн¤ неповнол≥тн≥х м≥ст¤тьс¤ не лише в зазначених, але й у ≥нших статт¤х чинного  одексу. Ќаприклад, норми []{1_61}ст. 61 виключають можлив≥сть застосуванн¤ до ос≥б, ¤ким не виповнилось 18 рок≥в, покаранн¤ у вигл¤д≥ обмеженн¤ вол≥. Ќа п≥дстав≥ []{1_57}ст. 57 заборон¤Їтьс¤ призначати особам, ¤к≥ не дос¤гли 16-р≥чного в≥ку, виправн≥ роботи.

[]{1_66}„. 1. ст. 66 вчиненн¤ злочину неповнол≥тн≥м в≥дносить до обставин, що помТ¤кшують покаранн¤.

ќсоблив≥стю в≥дпов≥дальност≥ неповнол≥тн≥х за вчинен≥ ними злочини Ї заф≥ксована в розд. ’V чинного  одексу можлив≥сть реал≥зац≥њ њњ у форм≥ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранн¤ ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру ([]{1_97}ст. 97, []{1_105}105), а також у форм≥, ≥ндив≥дуал≥зац≥¤ ¤коњ може ви¤вл¤тись:

Ч у зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ([]{1_104}ст. 104);

Ч у застосуванн≥ покаранн¤ в межах, спец≥ально встановлених []{1_98}ст. 98;

Ч в умовно-достроковому зв≥льненн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ ([]{1_107}ст. 107).

ѕроцедурн≥ питанн¤ зв≥льненн¤ неповнол≥тн≥х в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, в≥дбуванн¤ покарань, погашенн¤ ≥ зн¤тт¤ судимост≥ врегульовано []{1_97}ст. 97, []{1_102}102Ч108, а також крим≥нально-процесуальним законодавством.

ѕон¤тт¤ Унеповнол≥тн≥йФ та Уособа, ¤ка не дос¤гла 18-р≥чного в≥куФ, що вживаютьс¤ в []{1_22}ст. 22, []{1_57}57, []{1_60}60, []{1_61}61, []{1_64}64, []{1_97}97Ч108 та р¤д≥ ≥нших, Ї ≥дентичними, оск≥льки неповнол≥тн≥ми вважаютьс¤ особи, ¤ким не виповнилось 18 рок≥в. јналог≥чними њм Ї пон¤тт¤ Уп≥дл≥токФ та Уособа у в≥ц≥ в≥д 14 до 18 рок≥вФ.

ѕор¤док встановленн¤ в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ¤к обовТ¤зковоњ ознаки субТЇкта злочину регулюЇтьс¤ []{1_22}ст. 22 (див. в≥дпов≥дний коментар). Ќеобх≥дно, м≥ж тим, уточнити, що дос¤гненн¤ особою певного в≥ку вважаЇтьс¤ не в день њњ народженн¤, а починаючи з наступноњ доби. ” випадках, коли в≥к встановлюЇтьс¤ за допомогою судово-медичноњ експертизи ([]{4_23_97}пп. 4, 5 ст. 76  ѕ  ”крањни), датою народженн¤ конкретноњ особи визнаЇтьс¤ останн≥й день року, на ¤кий вказано експертами у в≥дпов≥дному висновку.

</rb>

<s97>

—татт¤ 97.«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру

1. Ќеповнол≥тнього, ¤кий вперше вчинив злочин невеликоњ т¤жкост≥, може бути зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо його виправленн¤ можливе без застосуванн¤ покаранн¤. ” цих випадках суд застосовуЇ до неповнол≥тнього примусов≥ заходи виховного характеру, передбачен≥ частиною другою статт≥ []{1_105}105 цього  одексу.

2. ѕримусов≥ заходи виховного характеру, передбачен≥ частиною другою статт≥ []{1_105}105 цього  одексу, суд застосовуЇ ≥ до особи, ¤ка до дос¤гненн¤ в≥ку, з ¤кого може наставати крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, вчинила сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, що п≥дпадаЇ п≥д ознаки д≥¤нн¤, передбаченого ќсобливою частиною цього  одексу.

3. ” раз≥ ухиленн¤ неповнол≥тнього, що вчинив злочин, в≥д застосуванн¤ до нього примусових заход≥в виховного характеру ц≥ заходи скасовуютьс¤ ≥ в≥н прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

1. ѕримусов≥ заходи виховного характеру, ¤к≥ ч. 1 коментованоњ статт≥ розгл¤даЇ в ¤кост≥ п≥дстав зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, а []{1_105}ч. 1 ст. 105 Ч зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤, Ї особливою формою державного впливу на неповнол≥тн≥х за вчинен≥ ними сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤.

ѓх застосуванн¤ Ч це право, а не обовТ¤зок суду ≥ може мати м≥сце зг≥дно з положенн¤ми []{1_97}ч. 1 ст. 97 за на¤вност≥ таких умов у сукупност≥:

Ч вчиненн¤ злочину вперше;

Ч вчиненн¤ злочину невисокого ступен¤ т¤жкост≥ ([]{1_12}ч. 2 ст. 12);

Ч можливост≥ виправленн¤ неповнол≥тнього без заход≥в крим≥нального примусу.

Ќорми []{1_97}ч. 2 ст. 97 зумовлюють застосуванн¤ примусових заход≥в виховного характеру ≥ у випадках вчиненн¤ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤ особою, що не дос¤гла в≥ку, з ¤кого настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть.

“аким чином, всупереч сп≥льн≥й юридичн≥й природ≥, примусов≥ заходи виховного характеру мають певн≥ в≥дм≥нност≥, повТ¤зан≥ з п≥дставами њх застосуванн¤, передбаченими []{1_97}ч. 1 та 2 ст. 97.

якщо в першому випадку йдетьс¤ про реагуванн¤ в такий спос≥б на злочинну повед≥нку неповнол≥тнього, ¤ка не ¤вл¤Ї собою значноњ сусп≥льноњ небезпеки, то в другому Ч про реагуванн¤ на злочин, ¤кий може бути ¤к невеликого, так ≥ значного ступен¤ т¤жкост≥ ([]{1_12}ч. 3Ч5 ст. 12).

2. ѕор¤док провадженн¤ досудового сл≥дства у справах вказаноњ категор≥њ регулюЇтьс¤ нормами крим≥нально-процесуального законодавства ≥ Ї обовТ¤зковою передумовою процедури призначенн¤ судом примусових заход≥в виховного характеру.

3. якщо при розгл¤д≥ крим≥нальноњ справи щодо неповнол≥тнього, ¤ка над≥йшла до суду з обвинувальним висновком, буде встановлено, що ним вчинено злочин, ¤кий не становить великоњ сусп≥льноњ небезпеки ≥ п≥дсудний може бути виправлений без застосуванн¤ крим≥нального покаранн¤, суд ухвалою, а судд¤ постановою закривають крим≥нальну справу ≥ у пор¤дку, передбаченому []{4_23_514}ч. 1 ст. 447  ѕ  ”крањни, вир≥шують питанн¤ про застосуванн¤ до неповнол≥тнього одного чи к≥лькох заход≥в, передбачених []{1_105}ч. 2 ст. 105.

ѕри розгл¤д≥ судом справи по обвинуваченню групи ос≥б в≥дпов≥дне р≥шенн¤ може бути прийн¤то щодо конкретного неповнол≥тнього одночасно з постановленн¤м обвинувального вироку в≥дносно ≥нших п≥дсудних.

¬≥дмова суду першоњ ≥нстанц≥њ в≥д застосуванн¤ до неповнол≥тнього примусових заход≥в виховного характеру не Ї перешкодою дл¤ прийн¤тт¤ протилежного р≥шенн¤ в апел¤ц≥йному чи касац≥йному судах. ” той же час, жоден ≥з судд≥в не вправ≥ застосувати примусово-виховн≥ заходи до неповнол≥тн≥х, ¤к≥ вчинили злочини невеликоњ т¤жкост≥ повторно. ≤ хоча така заборона пр¤мо не зазначена в закон≥, опосередковане п≥дтвердженн¤ њњ можна знайти в нормах []{1_97}ст. 97 та []{1_105}105.

4. ўо стосуЇтьс¤ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, за ¤ке передбачено покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад 5 рок≥в ≥ Ї вчинено особою, що дос¤гла 11 рок≥в, але до виповненн¤ в≥ку, з ¤кого законом передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, то за фактом такого д≥¤нн¤, в≥дпов≥дно до []{4_23_6}ч. 4 ст. 6  ѕ  ”крањни, порушуЇтьс¤ крим≥нальна справа. —л≥дчий, встановивши, що сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤ вчинено особою у в≥ц≥ в≥д 11 рок≥в ≥ до виповненн¤ в≥ку, з ¤кого можлива крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, виносить мотивовану постанову про закритт¤ справи та застосуванн¤ до неповнол≥тнього примусових заход≥в виховного характеру. —права разом ≥з постановою надсилаЇтьс¤ прокурору. ѕрокурор перев≥р¤Ї повноту проведеного розсл≥дуванн¤, законн≥сть постанови, п≥сл¤ чого направл¤Ї справу до суду дл¤ застосуванн¤ заход≥в виховного характеру ([]{4_23_268}п. 1 ст. 232-1  ѕ  ”крањни). –озгл¤д справи в суд≥ провадитьс¤ з обовТ¤зковою участю прокурора ≥ захисника.

ѕ≥д час провадженн¤ досудового сл≥дства та розгл¤ду судом справи про застосуванн¤ примусових заход≥в виховного характеру, кр≥м обставин, зазначених у []{4_23_84}ст. 64  ѕ  ”крањни, п≥дл¤гають зТ¤суванню:

Ч в≥к неповнол≥тнього Ч число, м≥с¤ць ≥ р≥к народженн¤ (з ц≥Їю метою до справи маЇ бути долучена коп≥¤ св≥доцтва чи актового запису про народженн¤);

Ч стан здоровТ¤ та р≥вень загального розвитку неповнол≥тнього (за на¤вност≥ даних про його розумову в≥дстал≥сть, не повТ¤зану з душевним захворюванн¤м, сл≥д зТ¤сувати, чи здатний в≥н повн≥стю усв≥домлювати значенн¤ своњх д≥й ≥ ¤кою м≥рою може керувати ними, дл¤ чого в раз≥ необх≥дност≥ призначаЇтьс¤ експертиза за участю спец≥ал≥ст≥в у галуз≥ дит¤чоњ та п≥дл≥тковоњ психолог≥њ, або ж зазначен≥ питанн¤ винос¤тьс¤ на вир≥шенн¤ експерт≥в-псих≥атр≥в);

Ч умови житт¤, вихованн¤ ≥ повед≥нка неповнол≥тнього;

Ч обставини, що негативно впливали на вихованн¤ неповнол≥тнього; можливий вплив дорослих, ¤к≥ вт¤гнули його у злочинну д≥¤льн≥сть;

Ч ставленн¤ неповнол≥тнього до скоЇного, до навчанн¤ чи прац≥.

«а результатами розгл¤ду справи суддею виноситьс¤ постанова, а судом Ч ухвала. « метою зд≥йсненн¤ контролю за виконанн¤м постанови (ухвали) про застосуванн¤ примусового заходу виховного характеру суд ≥нформуЇ службу у справах неповнол≥тн≥х за м≥сцем проживанн¤ п≥дл≥тка.

5. ƒетальний зм≥ст заход≥в виховного характеру, вичерпний перел≥к ¤ких м≥ститьс¤ в []{1_105}ч. 2 ст. 105, розкриваЇтьс¤ в коментар≥ до названоњ статт≥.

6. ѕринаг≥дно зазначити, що за своЇю сутн≥стю примусово-виховн≥ заходи мають педагог≥чний характер. ¬они не м≥ст¤ть елемента кари ≥ незалежно в≥д п≥дстав застосуванн¤ не спричинюють судимост≥, хоча певною м≥рою й обмежують волеви¤вленн¤ неповнол≥тн≥х, бо застосовуютьс¤, здеб≥льшого, всупереч њх бажанню та згод≥ њх законних представник≥в. ”хиленн¤ неповнол≥тн≥х в≥д призначених судом примусових заход≥в виховного характеру може привести до њх зам≥ни на реальне крим≥нальне покаранн¤ ([]{1_97}ч. 3 ст. 97).

7. ўо стосуЇтьс¤ ≥нших ≥мов≥рних випадк≥в зв≥льненн¤ неповнол≥тн≥х в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, њх п≥дстав Ч див. коментар до []{1_44}ст. 44Ч48, []{1_106}106.

8. Ќе вдаючись до конкретики в≥дносно вс≥х можливих випадк≥в ≥ п≥дстав зв≥льненн¤ неповнол≥тн≥х в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, сутн≥сть ≥нституту зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ можна сформулювати ¤к в≥дмову держави в≥д негативноњ оц≥нки повед≥нки особи через обвинувальний вирок. ≤накше кажучи, це зв≥льненн¤ особи в≥д обовТ¤зку в≥дпов≥сти перед державою за скоЇне.

9. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не сл≥д зм≥шувати з в≥дстороненн¤м в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, тобто з випадками, коли особа взагал≥ не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ внасл≥док в≥дсутност≥ в њњ д≥¤х складу злочину або через на¤вн≥сть обставин, що виключають злочинн≥сть д≥¤нн¤ ([]{1_11}ч. 2 ст. 11, []{1_36}ст. 36Ч43).

10. ѕроцесуальний пор¤док зв≥льненн¤ ≥ в≥дстороненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ реіламентуЇтьс¤ нормами []{4_23_7}ст. 7, []{4_23_8}7-1, []{4_23_9}7-2, []{4_23_10}7-3, []{4_23_11}8, []{4_23_12}9, []{4_23_13}10 та []{4_23_15}11-1  ѕ  ”крањни.

</s97>

<s98>

—татт¤ 98.¬иди покарань

1. ƒо неповнол≥тн≥х, визнаних винними у вчиненн≥ злочину, судом можуть бути застосован≥ так≥ основн≥ види покарань:

1) штраф;

2) громадськ≥ роботи;

3) виправн≥ роботи;

4) арешт;

5) позбавленн¤ вол≥ на певний строк.

2. ƒо неповнол≥тн≥х можуть бути застосован≥ додатков≥ покаранн¤ у вид≥ штрафу та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю.

1. ¬иди покарань, наведен≥ у коментован≥й статт≥, певною м≥рою в≥др≥зн¤ютьс¤ за обс¤гом ≥ зм≥стом в≥д тих, що утворюють загальну систему покарань, закр≥плену в []{1_51}ст. 51.

÷≥ розб≥жност≥ по¤снюютьс¤ своЇр≥дн≥стю п≥дходу законодавц¤ до питань покаранн¤ ос≥б, що вчинили злочини до дос¤гненн¤ повнол≥тт¤. —утн≥сть його пол¤гаЇ в передбачених цим  одексом ≥ крим≥нально-виконавчим законодавством менш суворих, н≥ж дл¤ дорослих злочинц≥в, та ор≥Їнтованих на педагог≥чно-виховн≥ заходи втратах ≥ обмеженн¤х.

2. []{1_98}—т. 98 м≥стить ч≥ткий перел≥к вид≥в покаранн¤, ¤к≥ можуть призначатись неповнол≥тн≥м. ѕерел≥к побудований за принципом посл≥довного переходу в≥д менш суворих заход≥в до б≥льш суворих. ≤снуЇ думка, що саме така побудова системи покарань дл¤ неповнол≥тн≥х зумовлюЇ р≥шенн¤ органу правосудд¤, ор≥Їнтуючи його на виб≥р у першу чергу мТ¤ких вид≥в покаранн¤.

–озширене тлумаченн¤ цього перел≥ку не допускаЇтьс¤.

3. –озр≥зн¤ютьс¤ покаранн¤ основн≥, що застосовуютьс¤ самост≥йно, ≥ додатков≥, ¤к≥ можуть бути призначен≥ лише разом з основними.

«алежно в≥д пор¤дку призначенн¤ закон вид≥л¤Ї покаранн¤:

Ч що призначаютьс¤ ¤к основн≥;

Ч що застосовуютьс¤ виключно ¤к додатков≥;

Ч що призначаютьс¤ або ¤к основн≥, або ¤к додатков≥ (зм≥шан≥).

4. ƒо покарань, що можуть призначатись неповнол≥тн≥м в ¤кост≥ основних, належать: штраф, громадськ≥ роботи, виправн≥ роботи, арешт, позбавленн¤ вол≥ на певний строк. ≤накше кажучи, ц≥ види покарань можуть бути призначен≥ за вироком суду ¤к самост≥йн≥.

Ќаприклад, в≥дпов≥дно до []{1_126}ч. 1 ≥ 2 ст. 126 побоњ ≥ мордуванн¤ караютьс¤ штрафом, громадськими роботами, виправними роботами, позбавленн¤м вол≥ на певний терм≥н. ѕраво суду, враховуючи конкретн≥ обставини та квал≥ф≥кац≥ю злочину, обрати одну з названих альтернативних м≥р покаранн¤.

ѕризначенн¤ дек≥лькох основних покарань одночасно може мати м≥сце у випадках, коли за вчиненн¤ к≥лькох злочин≥в або за к≥лькома вироками призначаютьс¤ покаранн¤ р≥зних вид≥в ≥ закон не передбачаЇ можливост≥ њх зам≥ни, а суд не вбачаЇ п≥дстав дл¤ поглинанн¤ одного покаранн¤ ≥ншим, ¤к це визначено в []{1_70}ст. 70, []{1_71}71 (див. []{4_233_18}абз. 9 п. 15 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику призначенн¤ судами крим≥нального покаранн¤Ф в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22).

5. “≥льки в ¤кост≥ додаткових у випадках з неповнол≥тн≥ми можуть призначатись покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатись певною д≥¤льн≥стю ([]{1_98}ч. 2 ст. 98).

ƒл¤ застосуванн¤ даного виду додаткового покаранн¤ не обовТ¤зково, щоб його потенц≥йна можлив≥сть зазначалась санкц≥Їю конкретноњ статт≥ ќсобливоњ частини  одексу. ÷е ≥мов≥рно нав≥ть ≥ за в≥дсутност≥ такоњ норми, але за на¤вност≥ умов, на ¤к≥ вказано у []{1_55}ст. 55: ¤кщо, з урахуванн¤м характеру злочину, вчиненого за посадою або у звТ¤зку ≥з зан¤тт¤м певною д≥¤льн≥стю, особи п≥дсудного та ≥нших обставин справи, суд визнаЇ за неможливе збереженн¤ за нею права об≥ймати певну посаду або займатись певною д≥¤льн≥стю.

ѕерешкодою дл¤ застосуванн¤ даного виду покаранн¤ до неповнол≥тн≥х вважаЇтьс¤ в≥к, з ¤кого, за нормами []{4_40_209} «пѕ ”крањни (ст. 188), реал≥зуЇтьс¤ право громад¤н на працю та працевлаштуванн¤. ¬арто нагадати, що за трудовою угодою (контрактом) неповнол≥тн≥ можуть працювати з 16 рок≥в, а у вин¤ткових випадках з 15 рок≥в, але за умови згоди на те одного ≥з батьк≥в або особи, що його зам≥нюЇ, та на¤вност≥ пост≥йноњ роботи.

¬≥дм≥чена особлив≥сть маЇ враховуватись судом при постановленн≥ вироку, що дозволить уникнути судових помилок.

6. ўо стосуЇтьс¤ зм≥сту, розм≥р≥в, правил призначенн¤ ≥ насл≥дк≥в невиконанн¤ покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади та займатись певною д≥¤льн≥стю, њх детально розкрито у []{1_55}ст. 55 (див. коментар).

7. Ўтраф в≥дноситьс¤ до зм≥шаних вид≥в покаранн¤, ¤к≥ можлив≥ дл¤ застосуванн¤ ¤к в ¤кост≥ основних, так ≥ додаткових.

—л≥д мати на уваз≥, що ¤к додаткове покаранн¤ штраф призначаЇтьс¤ лише за на¤вност≥ пр¤моњ вказ≥вки на це у санкц≥¤х в≥дпов≥дних статей чинного  одексу.

8. ѕризначенн¤ б≥льш мТ¤кого основного покаранн¤, н≥ж передбачено законом за певний злочин, або перех≥д до ≥ншого б≥льш мТ¤кого виду основного покаранн¤ не виключають можливост≥ призначенн¤ винному додаткового покаранн¤.

якщо додаткове покаранн¤ Ї обовТ¤зковим зг≥дно з санкц≥Їю статт≥ чинного  одексу, за ¤кою винна особа засуджуЇтьс¤, не застосуванн¤ цього покаранн¤ допускаЇтьс¤ лише в пор¤дку []{1_69}ст. 69.

9. ƒо неповнол≥тн≥х можуть бути застосован≥ додатков≥ покаранн¤ у вид≥ штрафу та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю.

10. јрешт Ї новим видом крим≥нального покаранн¤, можлив≥сть призначенн¤ ¤кого передбачена чинним  одексом не лише дл¤ неповнол≥тн≥х, але й дл¤ дорослих ([]{1_60}ч. 3 ст. 60). …ого сутн≥сть пол¤гаЇ в обовТ¤зков≥й сувор≥й ≥зол¤ц≥њ злочинц¤ в≥д сусп≥льства прот¤гом нетривалого часу в спец≥ально в≥дведених дл¤ цього м≥сц¤х Ч арештантських будинках.

11. јрешт до неповнол≥тн≥х може застосовуватись не ран≥ше ¤к з 16-р≥чного в≥ку. ўо стосуЇтьс¤ терм≥ну ≥мов≥рного арешту, законодавець встановив його дл¤ неповнол≥тн≥х на третину меншою тривал≥стю, н≥ж дл¤ дорослих злочинц≥в, Ч в≥д 15 до 45 д≥б.

</s98>

<s99>

—татт¤ 99.Ўтраф

1. Ўтраф застосовуЇтьс¤ лише до неповнол≥тн≥х, що мають самост≥йний доход, власн≥ кошти або майно, на ¤ке може бути звернене ст¤гненн¤.

2. –озм≥р штрафу встановлюЇтьс¤ судом залежно в≥д т¤жкост≥ вчиненого злочину та з урахуванн¤м майнового стану неповнол≥тнього в межах до пТ¤тисот встановлених законодавством неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

1. ѕравове визначенн¤ штрафу м≥ститьс¤ в []{1_53}ст. 53, норми ¤коњ в≥днос¤ть до даного виду крим≥нального покаранн¤ грошове ст¤гненн¤, що накладаЇтьс¤ судом у межах, встановлених в ќсоблив≥й частин≥  одексу.

2. Ўтраф застосовуЇтьс¤ до неповнол≥тн≥х в ¤кост≥ основного ≥ додаткового вид≥в покарань, однак з певними обмеженн¤ми, ¤к≥ стосуютьс¤ пор¤дку обчисленн¤ штрафу, граничних меж та можливих випадк≥в його призначенн¤.

3. Ўтраф пос≥даЇ перше м≥сце в перел≥ку вид≥в покарань ¤к дл¤ неповнол≥тн≥х, так ≥ дорослих ([]{1_55}ст. 55, []{1_98}98), що наводить на думку, н≥би-то законодавець вважаЇ його найб≥льш ефективним засобом впливу на протиправну повед≥нку субТЇкт≥в злочин≥в, ¤кий може знайти широке застосуванн¤ в судов≥й практиц≥.  рим≥нально-процесуальний закон покладаЇ на суд обовТ¤зок розгл¤нути можлив≥сть застосуванн¤ штрафу в тих випадках, коли на це ор≥Їнтують санкц≥њ в≥дпов≥дних статей ќсобливоњ частини чинного  одексу.

4. як правило, штраф чинить д≥йовий психолог≥чний вплив на злочинц≥в, п≥дтверджуючи док≥р з боку держави за скоЇне та завдаючи водночас матер≥альноњ шкоди, що робить невиг≥дним майнов≥ та ≥нш≥ види сусп≥льно небезпечних д≥¤нь.

5. Ўтраф застосовуЇтьс¤ лише до тих неповнол≥тн≥х, що мають самост≥йний доход, власн≥ кошти або ≥нше майно, на ¤ке може бути звернено ст¤гненн¤. ѕроте суди р≥дко призначають цей вид покаранн¤ п≥дл≥ткам у в≥ц≥ в≥д 14 до 16 рок≥в нав≥ть за на¤вност≥ у них самост≥йного зароб≥тку або майна, на ¤ке можливо звернути ст¤гненн¤. “ака практика Ї своЇр≥дною спробою попередити випадки зам≥ни штрафу б≥льш суворими видами покарань, зважаючи на те, що р≥вень доход≥в неповнол≥тн≥х у названому в≥ц≥ не забезпечуЇ, ¤к правило, сплату штрафних сум у раз≥ њх присудженн¤.

6. Ќезалежно в≥д п≥дстав призначенн¤ штраф неповнол≥тн≥м обчислюЇтьс¤ у розм≥р≥, ¤кий на половину менший, н≥ж дл¤ дорослих.  райн¤ вища межа розм≥ру штрафу не може перевищувати 500 неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, встановлених чинним законодавством.

7. ≤нш≥ вимоги закону щодо призначенн¤, зам≥ни ≥ скасуванн¤ штрафу, насл≥дк≥в його несплати реіламентуютьс¤ нормами ст. []{1_52}52, []{1_53}53, []{1_65}65, []{1_69}69, []{1_74}74, []{1_77}77, []{1_80}80, []{1_82}82, []{1_85}85, []{1_106}106 чинного  одексу та крим≥нально-процесуальним законодавством ”крањни.

</s99>

<s100>

—татт¤ 100.√ромадськ≥ та виправн≥ роботи

1. √ромадськ≥ роботи можуть бути призначен≥ неповнол≥тньому у в≥ц≥ в≥д 16 до 18 рок≥в на строк в≥д тридц¤ти до ста двадц¤ти годин ≥ пол¤гають у виконанн≥ неповнол≥тн≥м роб≥т у в≥льний в≥д навчанн¤ чи основноњ роботи час. “ривал≥сть виконанн¤ даного виду покаранн¤ не може перевищувати двох годин на день.

2. ¬иправн≥ роботи можуть бути призначен≥ неповнол≥тньому в в≥ц≥ в≥д 16 до 18 рок≥в за м≥сцем роботи на строк в≥д двох м≥с¤ц≥в до одного року.

3. ≤з зароб≥тку неповнол≥тнього, засудженого до виправних роб≥т, зд≥йснюЇтьс¤ в≥драхуванн¤ в доход держави в розм≥р≥, встановленому вироком суду, в межах в≥д пТ¤ти до дес¤ти в≥дсотк≥в.

1. Ќормативн≥ накази ц≥Їњ статт≥ повторюють зм≥ст []{1_56}ст. 56, ¤ка даЇ визначенн¤ пон¤тт¤ громадських роб≥т ¤к виду крим≥нального покаранн¤ ≥ регулюЇ пор¤док його призначенн¤ особам, що вчинили злочини.

Ќа думку законодавц¤, громадськ≥ роботи забезпечують б≥льш пом≥рний режим покаранн¤ пор≥вн¤но з ≥ншими видами покарань, що так чи ≥накше обмежують волю злочинц≥в.

2. —утн≥сть громадських роб≥т пол¤гаЇ в безоплатн≥й прац≥ на користь сусп≥льства (громади), в≥д обс¤г≥в, тривалост≥, характеру та умов виконанн¤ ¤коњ засуджений не вправ≥ ухилитись.

якщо ухиленн¤ все ж матиме м≥сце ≥ буде п≥дтверджено в≥дпов≥дними доказами, суд може застосувати до такоњ особи санкц≥њ []{1_389}ст. 389, зам≥нивши громадськ≥ роботи ≥ншим, б≥льш суворим видом крим≥нального покаранн¤ в пор¤дку ≥ на умовах, встановлених крим≥нально-процесуальним законодавством.

3. ѕокаранн¤ у вигл¤д≥ громадських роб≥т може призначатись п≥дл≥ткам, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку, тривал≥стю не б≥льше двох годин на день.

«агальний розм≥р цього покаранн¤ встановлено ([]{1_100}ч. 1 ст. 100) в межах в≥д 30 до 120 годин, що вдв≥ч≥ менше, н≥ж дл¤ дорослих злочинц≥в.

4.  онкретна форма громадських роб≥т, м≥сце њх в≥дбуванн¤ повинн≥ визначатись органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ўодо пор¤дку виконанн¤ даного виду покаранн¤ ≥ правил поводженн¤ ≥з засудженими, њх мають регулювати норми крим≥нально-виконавчого законодавства.

5. ¬иправн≥ роботи можуть призначатись неповнол≥тн≥м, що мають пост≥йну роботу, ¤ка в≥дпов≥даЇ вимогам []{4_40_208}глави ’≤≤≤ Уѕрац¤ молод≥Ф  «пѕ ”крањни, ≥ мають в≥дбуватис¤ за м≥сцем ц≥Їњ роботи.

«аборонено призначати даний вид крим≥нального покаранн¤ неповнол≥тн≥м у в≥ц≥ в≥д 14 до 16 рок≥в.

6. []{1_100}„. 2 ст. 100 встановлюЇ обмеженн¤ стосовно максимального терм≥ну виправних роб≥т, ¤кий не може перевищувати дл¤ неповнол≥тн≥х одного року. ћ≥н≥мальний строк виправних роб≥т дл¤ неповнол≥тн≥х складаЇ два м≥с¤ц≥, що втрич≥ менше, н≥ж дл¤ дорослих злочинц≥в.

ћеж≥ утримань ≥з зароб≥тноњ плати неповнол≥тн≥х, засуджених до покаранн¤ даного виду, становл¤ть в≥д 5 до 10%. ÷е наполовину менше пор≥вн¤но з межами дл¤ дорослих злочинц≥в. ([]{1_57}ч. 1 ст. 57).

7. ѕри визначенн≥ розм≥ру в≥драхувань ≥з зароб≥тку засудженого суд враховуЇ його соц≥альний стан та ус≥ обставини справи (мотиви вчиненого злочину; необх≥дн≥сть в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих злочином; на¤вн≥сть на утриманн≥ молодших брат≥в, сестер, батьк≥в похилого в≥ку, ≥нших близьких родич≥в тощо).

8. ≤стотний вплив на засуджених до виправних роб≥т справл¤ють в≥дпов≥дн≥ режимн≥ вимоги, ¤к≥ поЇднуютьс¤ часто з навчанн¤м, а також ≥з заходами виховного примусу.

ѕор¤док ≥ особливост≥ в≥дбуванн¤ виправних роб≥т неповнол≥тн≥ми встановлюютьс¤ крим≥нально-виконавчим законодавством.

9. ” випадках зл≥сного ухиленн¤ неповнол≥тнього в≥д в≥дбуванн¤ виправних роб≥т суд, з урахуванн¤м санкц≥њ []{1_389}ст. 389, вправ≥ зам≥нити даний вид покаранн¤ б≥льш суворим: виправними роботами на строк до одного року або арештом на строк до 6 м≥с¤ц≥в в пор¤дку передбаченому крим≥нально-процесуальним законом. ѕо сут≥ це покаранн¤ за новий злочин, а тому фактично в≥дбутий строк при цьому не враховуЇтьс¤.

</s100>

<s101>

—татт¤ 101.јрешт

јрешт пол¤гаЇ у триманн≥ неповнол≥тнього, ¤кий на момент постановленн¤ вироку дос¤г ш≥стнадц¤ти рок≥в, в умовах ≥зол¤ц≥њ в спец≥ально пристосованих установах на строк в≥д пТ¤тнадц¤ти до сорока пТ¤ти д≥б.

1. јрешт Ї новим видом крим≥нального покаранн¤, можлив≥сть призначенн¤ ¤кого передбачена чинним  одексом не лише дл¤ неповнол≥тн≥х, але й дл¤ дорослих ([]{1_60}ч. 3 ст. 60). …ого сутн≥сть пол¤гаЇ в обовТ¤зков≥й сувор≥й ≥зол¤ц≥њ злочинц¤ в≥д сусп≥льства прот¤гом нетривалого часу, в спец≥ально в≥дведених дл¤ цього м≥сц¤х Ч арештантських будинках.

2. јрешт до неповнол≥тн≥х може застосовуватись не ран≥ше ¤к з 16-р≥чного в≥ку. ўо стосуЇтьс¤ терм≥ну ≥мов≥рного арешту, законодавець встановив його дл¤ неповнол≥тн≥х на третину меншим, н≥ж дл¤ дорослих злочинц≥в, Ч в≥д 15 до 45 д≥б.

3. ƒо короткострокового позбавленн¤ вол≥ (арешту) неповнол≥тн≥ можуть бути засуджен≥ переважно за злочини невеликоњ та середньоњ т¤жкост≥ за умови, що ран≥ше њм призначались покаранн¤, не повТ¤зан≥ з ≥зол¤ц≥Їю в≥д сусп≥льства (наприклад, позбавленн¤ вол≥ з випробуванн¤м).

4. Ѕуд≥вництво арештантських будинк≥в в ”крањн≥, а так само ≥ приведенн¤ у в≥дпов≥дн≥сть з чинним  одексом та правозастосовчою практикою крим≥нально-виконавчого законодавства Ї питанн¤м майбутнього. „ерез це не варто спод≥ватись, що вже найближчим часом суди почнуть засуджувати неповнол≥тн≥х до такого виду крим≥нального покаранн¤, ¤к арешт.

</s101>

<s102>

—татт¤ 102.ѕозбавленн¤ вол≥ на певний строк

1. ѕокаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ особам, ¤к≥ не дос¤гли до вчиненн¤ злочину в≥с≥мнадц¤тир≥чного в≥ку, не може бути призначене на строк б≥льше дес¤ти рок≥в, а у випадках, передбачених пунктом 5 частини третьоњ ц≥Їњ статт≥, Ч б≥льше пТ¤тнадц¤ти рок≥в. Ќеповнол≥тн≥, засуджен≥ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥, в≥дбувають його у спец≥альних виховних установах.

2. ѕозбавленн¤ вол≥ не може бути призначене неповнол≥тньому, ¤кий вперше вчинив злочин невеликоњ т¤жкост≥.

3. ѕокаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ призначаЇтьс¤ неповнол≥тньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликоњ т¤жкост≥ Ч на строк не б≥льше двох рок≥в;

2) за злочин середньоњ т¤жкост≥ Ч на строк не б≥льше чотирьох рок≥в;

3) за т¤жкий злочин Ч на строк не б≥льше семи рок≥в;

4) за особливо т¤жкий злочин Ч на строк не б≥льше дес¤ти рок≥в;

5) за особливо т¤жкий злочин, поЇднаний з умисним позбавленн¤м житт¤ людини, Ч на строк до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. «м≥ст позбавленн¤ вол≥ пол¤гаЇ в пом≥щенн≥ засудженого на певний строк до установи крим≥нально-виконавчоњ системи. ѕризначенн¤ виду виправноњ установи чинним  одексом, на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року, не реіламентуЇтьс¤.

2. ѕозбавленн¤ вол≥ може застосовуватись до неповнол≥тн≥х за злочини вс≥х ступен≥в т¤жкост≥: т¤жк≥ та особливо т¤жк≥, середньоњ та невеликоњ т¤жкост≥.

3. ћаксимальний строк позбавленн¤ вол≥, до ¤кого можливо засудити неповнол≥тнього, встановлений законодавцем на р≥вн≥ 10 рок≥в, що на третину менше пор≥вн¤но з максимальним строком, ¤кий передбачено дл¤ дорослих злочинц≥в.

¬ин¤ток складають особливо т¤жк≥ злочини, ¤к≥ поЇднан≥ з умисним позбавленн¤м житт¤ людини ≥ за вчиненн¤ ¤ких неповнол≥тн≥х може бути засуджено на строк до 15 рок≥в.

4. ћ≥н≥мальний терм≥н позбавленн¤ вол≥, оск≥льки коментованою статтею не передбачено ≥ншого, у неповнол≥тн≥х ≥ дорослих однаковий Ч 1 р≥к ([]{1_63}ч. 2 ст. 63).

5. ” випадках призначенн¤ неповнол≥тн≥м остаточного покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в або за сукупн≥стю вирок≥в судам сл≥д виходити з положень []{1_70}ст. 70, []{1_71}71 ≥ []{1_103}ч. 2 ст. 103. ѕри цьому максимальне позбавленн¤ неповнол≥тн≥х вол≥ в ус≥х випадках не може перевищувати 15 рок≥в.

6. ¬≥дпов≥дно до []{4_39_18}ст. 18 ¬иправно-трудового кодексу ”крањни (у д≥юч≥й редакц≥њ), вироки суд≥в, за ¤кими неповнол≥тн≥ позбавл¤ютьс¤ вол≥, виконуютьс¤ виховно-трудовими колон≥¤ми загального та посиленого режим≥в.

7. ” виховно-трудових колон≥¤х загального режиму в≥дбувають покаранн¤ неповнол≥тн≥ чолов≥чоњ та ж≥ночоњ стат≥, вперше засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥. ѕричому засуджених за злочини невеликого ступен¤ т¤жкост≥ тримають окремо в≥д засуджених за т¤жк≥ та особливо т¤жк≥ злочини.

” виховно-трудових колон≥¤х загального режиму можуть в≥дбувати покаранн¤ й ≥нш≥ неповнол≥тн≥ чолов≥чоњ стат≥, ¤ким суд визнав можливим призначити даний вид крим≥нально-виконавчоњ установи (при засудженн≥ до позбавленн¤ вол≥) зам≥сть колон≥њ посиленого режиму.

” виховно-трудових колон≥¤х посиленного режиму в≥дбувають покаранн¤ неповнол≥тн≥ чолов≥чоњ стат≥, ¤к≥ ран≥ше в≥дбували покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥, а також переведен≥ з виховно-трудових колон≥й загального режиму в пор¤дку дисципл≥нарного ст¤гненн¤ ([]{4_39_48}ст. 47 ¬“  ”крањни).

« виховно-трудових колон≥й посиленного режиму до колон≥й з≥ звичайним режимом утриманн¤ неповнол≥тн≥ можуть бути переведен≥ в пор¤дку та на умовах, заф≥ксованих у []{4_39_47}ст. 46 ¬“  ”крањни.

</s102>

<s103>

—татт¤ 103.ѕризначенн¤ покаранн¤

1. ѕри призначенн≥ покаранн¤ неповнол≥тньому суд, кр≥м обставин, передбачених у []{1_65}статт¤х 65Ч67 цього  одексу, враховуЇ умови його житт¤ та вихованн¤, вплив дорослих, р≥вень розвитку та ≥нш≥ особливост≥ особи неповнол≥тнього.

2. ѕри призначенн≥ покаранн¤ неповнол≥тньому за сукупн≥стю злочин≥в або вирок≥в остаточне покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ не може перевищувати пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. ¬изначенн¤ пон¤тт¤, мети ≥ сутност≥ крим≥нального покаранн¤ розкриваютьс¤ у []{1_50}ст. 50, положенн¤ ¤коњ однаково поширюютьс¤ на дорослих ≥ неповнол≥тн≥х, оск≥льки ірунтуютьс¤ на конституц≥йних нормах, обовТ¤зкових дл¤ вс≥х громад¤н ”крањни ([]{4_255_62}ст. 62 ≥ []{4_255_64}ч. 1 ст. 64  онституц≥њ ”крањни).

2. ѕокаранн¤ Ї своЇр≥дною в≥дпов≥ддю держави на вчинений злочин ≥ реіламентуЇтьс¤ стосовно неповнол≥тн≥х []{1_103}ст. 103 ¤к специф≥чний крим≥нально-правовий зас≥б реагуванн¤ на сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤, ними скоЇн≥. «аконодавець в≥дмежовуЇ покаранн¤ в≥д ≥нших заход≥в впливу, зокрема примусових заход≥в виховного характеру, ¤к≥ застосовуютьс¤ до неповнол≥тн≥х в особливих випадках, передбачених []{1_97}ст. 97, []{1_105}105, а також в≥д примусових заход≥в медичного характеру ([]{1_92}ст. 92Ч96).

3. «м≥стом покаранн¤ Ї позбавленн¤ або обмеженн¤ прав ≥ свобод особи.  атегорично неприпустимим Ї позбавленн¤ чи обмеженн¤ прав ≥ свобод особи без правового обірунтуванн¤ та з порушенн¤м вимог закону.

«важаючи на це, сл≥д визнати такими, що суперечать закону: позбавленн¤ неповнол≥тнього права на побаченн¤ з адвокатом, що зумовлюЇ порушенн¤ його прав на отриманн¤ правовоњ допомоги та захист; в≥дмову засудженому в наданн≥ медичноњ допомоги, що може завдати серйозноњ чи непоправноњ шкоди його здоровТю та спричинити розповсюдженн¤ еп≥дем≥њ; позбавленн¤ засудженого державного захисту в≥д пос¤гань або ≥нших форм негативного впливу з боку трет≥х ос≥б.

4. ѕокаранн¤ може бути призначено лише за вироком суду ≥ по в≥дношенню до т≥Їњ особи, ¤ку визнано винною у вчиненн≥ злочину.

Ќе вважаютьс¤ покаранн¤м ≥, в≥дпов≥дно, не можуть застосовуватись на практиц≥, незалежно в≥д мотив≥в, будь-¤к≥ заходи, не призначен≥ судом ≥ не передбачен≥ чинним  одексом. ≤накше кажучи, застосуванн¤ до громад¤нина, у тому числ≥ у неповнол≥тньому в≥ц≥, кваз≥покарань, тобто тих, що не передбачен≥ крим≥нальним законом, категорично неприпустимо, оск≥льки не ірунтуЇтьс¤ на нормах  онституц≥њ ”крањни ≥ чинного  одексу.

5. «г≥дно з принципом законност≥ ([]{4_255_129}п. 1 ч. 1 ст. 129  онституц≥њ ”крањни) не допускаЇтьс¤ також застосуванн¤ крим≥нального закону по аналог≥њ. ÷е виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть неповнол≥тн≥х (а так само ≥ дорослих) за злочини, субТЇктами ¤ких чинний  одекс њх не визнаЇ. “ак, особи у в≥ц≥ в≥д 14 до 16 рок≥в не можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть за орган≥зац≥ю злочинних формувань та участь в них ([]{1_255}ч. 1 ст. 255). ѕроте з цього не виходить, що суд позбавлений можливост≥ в залежност≥ в≥д характеру вчинених неповнол≥тн≥м д≥й призначити йому покаранн¤ або за готуванн¤ до злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий встановлена з 14 рок≥в (наприклад, умисне вбивство, розб≥й чи вимаганн¤), пославшись в ¤кост≥ п≥дстав на []{1_14}ч. 1 ст. 14, []{1_68}ч. 1 ст. 68, або за зак≥нчений злочин, у тому числ≥ й вчинений у сп≥вучаст≥ ([]{1_68}ч. 2 ст. 68, []{1_115}ст. 115, []{1_187}187, []{1_189}189).

6. ѕри призначенн≥ неповнол≥тн≥м покарань ≥ визначенн≥ пор¤дку њх виконанн¤ (реального чи умовного) суди мають виходити ≥з загальних засад призначенн¤ покарань ([]{1_65}ст. 65), приймаючи до уваги також положенн¤ []{1_50}ст. 50, []{1_66}66Ч73, []{1_98}98, []{1_103}103.

ќсоблива увага при цьому, окр≥м характеру та ступен¤ сусп≥льноњ небезпечност≥ вчинених неповнол≥тн≥ми злочин≥в ≥ даних про њх особист≥сть, повинна бути прид≥лена умовам житт¤, в≥дносинам у с≥мТњ, з найближчим оточенн¤м, а також впливу покаранн¤ на виправленн¤ та подальшу соц≥альну адаптац≥ю п≥дл≥тк≥в.

7. Ѕ≥льш суворий вид покаранн¤ в межах санкц≥й, передбачених в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, допустимо призначати лише тод≥, коли менш суворий вид покаранн¤ не може забезпечити дос¤гненн¤ ц≥лей покаранн¤.

—в≥дченн¤м недоц≥льност≥ вибору покаранн¤ незначноњ суворост≥ може стати ≥нформац≥¤ стосовно перебуванн¤ неповнол≥тнього на обл≥ку в крим≥нальн≥й м≥л≥ц≥њ, про на¤вн≥сть у нього судимост≥ за ран≥ше вчинений злочин, дан≥ про неодноразове прит¤гненн¤ його до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ за численн≥ правопорушенн¤ тощо.

8. ¬арто мати на уваз≥, що неповнол≥тт¤ само по соб≥ не Ї обставиною, що зумовлюЇ виб≥р злочинцю виду та розм≥ру покаранн¤, пор¤дку його виконанн¤ ([]{1_66}п. 3 ст. 66). Ћише за певних умов (вчиненн¤ злочину невисокоњ т¤жкост≥, вперше, внасл≥док випадкового зб≥гу обставин та ≥н.), це може бути визнано обставиною, ¤ка помТ¤кшуЇ покаранн¤.

Ќа¤вн≥сть ≥нших, аналог≥чних за зм≥стом обставин, помТ¤кшуючих покаранн¤ ([]{1_66}ст. 66), а також р≥вень психоф≥зичного розвитку неповнол≥тнього можуть поспри¤ти його зв≥льненню в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та покаранн¤ ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру ([]{1_97}ст. 97, []{1_105}105) або зв≥льненню в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ([]{1_104}ст. 104).  р≥м того, це може братись до уваги ≥ у випадках призначенн¤ менш суворих покарань, н≥ж передбачено санкц≥Їю в≥дпов≥дноњ статт≥  одексу.

ќбставини, що обт¤жують покаранн¤ ([]{1_67}ст. 67), впливають на виб≥р найб≥льш суворого ≥з альтернативних вид≥в покарань, передбачених р¤дом статей ќсобливоњ частини  одексу.

÷е, кр≥м того, вагома причина ≥ дл¤ в≥дмови у зв≥льненн≥ неповнол≥тнього в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та покаранн¤ на п≥дстав≥ []{1_97}ст. 97, []{1_104}104, []{1_105}105, []{1_107}107. та р¤ду ≥нших.

9. ¬бачаЇтьс¤ доц≥льним у випадках зв≥льненн¤ неповнол≥тн≥х судами в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м покладати на них, окр≥м перел≥чених у []{1_76}ст. 76, обовТ¤зки щодо проведенн¤ дозв≥лл¤ переважно в кол≥ с≥мТњ (за умови, що с≥мТ¤ по-справжньому благополучна), не перебувати на вулиц≥ у веч≥рн≥й ≥ н≥чний час, наприклад в пер≥од з 21 до 6 години.

ѕозитивних результат≥в можна оч≥кувати ≥ в≥д адресованоњ неповнол≥тньому вимоги з боку органу правосудд¤ зТ¤вл¤тись до суду раз на квартал (або з ≥ншою пер≥одичн≥стю) дл¤ сп≥вбес≥д, що дозволить контролювати та коригувати його повед≥нку.

10.  онтроль за повед≥нкою зв≥льнених в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м зд≥йснюЇтьс¤ упродовж всього терм≥ну д≥њ ≥спитового строку органами виконанн¤ покарань за м≥сцем проживанн¤ названих ос≥б ([]{1_76}ч. 2 ст. 76 ). ÷е не виключаЇ ≥мов≥рност≥ покладанн¤ судом обовТ¤зку щодо нагл¤ду за засудженим та проведенн¤ з ним виховноњ роботи на особу, ¤ка користуЇтьс¤ авторитетом у неповнол≥тнього, позитивно характеризуЇтьс¤, за умови њњ згоди або на њњ проханн¤.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ уповноваженоњ особи в≥д виконанн¤ зазначених громадських обовТ¤зк≥в, ¤к ≥ за неналежне њх виконанн¤, законом не передбачена.

11. ѕри призначенн≥ неповнол≥тн≥м покарань за сукупн≥стю злочин≥в або вирок≥в остаточне покаранн¤ не може перевищувати 15 рок≥в, встановлених дл¤ покарань нормами []{1_98}ст. 98 (детальн≥ше про це див. коментар до ст. []{1_70}ст. 70, []{1_71}71 та []{1_102}102 (п. 5).

</s103>

<s104>

—татт¤ 104.«в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м

1. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м застосовуЇтьс¤ до неповнол≥тн≥х в≥дпов≥дно до статей []{1_75}75Ч78 цього  одексу, з урахуванн¤м положень, передбачених ц≥Їю статтею.

2. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м може бути застосоване до неповнол≥тнього лише у раз≥ його засудженн¤ до позбавленн¤ вол≥.

3. ≤спитовий строк установлюЇтьс¤ тривал≥стю в≥д одного до двох рок≥в.

4. ” раз≥ зв≥льненн¤ неповнол≥тнього в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м суд може покласти на окрему особу, за њњ згодою або на њњ проханн¤, обовТ¤зок щодо нагл¤ду за засудженим та проведенн¤ з ним виховноњ роботи.

1. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м Ї новим ≥нститутом крим≥нального права ”крањни.

2. «а своЇю правовою природою це умовний вид зв≥льненн¤ в≥д крим≥нального покаранн¤, характерною особлив≥стю ¤кого Ї покладенн¤ на засудженого р¤ду обовТ¤зк≥в, передбачених []{1_76}ст. 76, в тому числ≥:

Ч попросити публ≥чно або в ≥нш≥й форм≥ пробаченн¤ у потерп≥лого;

Ч не вињжджати за меж≥ ”крањни на пост≥йне м≥сце проживанн¤ без дозволу орган≥в крим≥нально-виконавчоњ системи;

Ч ≥нформувати органи крим≥нально-виконавчоњ системи про зм≥ну м≥сц¤ проживанн¤, роботи або навчанн¤;

Ч пер≥одично зТ¤вл¤тись на реЇстрац≥ю в органи крим≥нально-виконавчоњ системи;

Ч пройти курс л≥куванн¤ в≥д алкогол≥зму, наркоман≥њ або захворюванн¤, що становить небезпеку дл¤ здоровТ¤ ≥нших ос≥б.

3. «в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м дещо схоже з≥ зв≥льненн¤м в≥д покаранн¤ у звТ¤зку ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру ([]{1_105}ст. 105). –азом з тим, м≥ж ними очевидна ≥ р≥зниц¤, ¤ка пол¤гаЇ не лише в п≥дставах зв≥льненн¤.

«авд¤ки зв≥льненню в≥д покаранн¤ ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру, за умови додержанн¤ вимог []{1_105}ч. 1 ст. 105, особа вважаЇтьс¤ несудимою та такою, що злочин не вчин¤ла.

«в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ з випробуванн¤м передбачаЇ засудженн¤ особи за вчинений нею злочин до позбавленн¤ вол≥ на певний строк та умовного зв≥льненн¤ њњ в≥д призначеного судом покаранн¤. ¬т≥м в≥д судимост≥ це не зв≥льн¤Ї.

4. ѕ≥дстави зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ через випробуванн¤ сформульован≥ в []{1_75}ст. 75 ≥ Ї сп≥льними ¤к дл¤ дорослих, так ≥ неповнол≥тн≥х. –озб≥жност≥ мають м≥сце лише за видом покарань, засудженн¤ до ¤ких обертаЇтьс¤ можлив≥стю застосуванн¤ випробуванн¤, та тривал≥стю ≥спитового строку.

ƒл¤ дорослих злочинц≥в зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м може мати м≥сце при засудженн≥ до виправних роб≥т, службових обмежень по в≥йськов≥й служб≥, обмеженн¤ вол≥ та позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше 5 рок≥в.

ўо стосуЇтьс¤ неповнол≥тн≥х Ч це лише позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше 5 рок≥в.

“ривал≥сть ≥спитового строку встановлюЇтьс¤: дл¤ дорослих Ч в≥д одного до трьох рок≥в, дл¤ неповнол≥тн≥х Ч до одного року.

5. «а допомогою зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть реал≥зуЇтьс¤ в дек≥лька етап≥в. ѕ≥сл¤ призначенн¤ покаранн¤ за вчинений злочин ≥ прийн¤тт¤ судом р≥шенн¤ про застосуванн¤ випробуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ умовне зв≥льненн¤ засудженого в≥д обовТ¤зку реального в≥дбутт¤ покаранн¤. ѕот≥м настаЇ етап виправленн¤ ≥ перевихованн¤ засудженого, обмежений рамками ≥спитового строку. ≤ лише п≥сл¤ вказаного строку та залежно в≥д дос¤гненн¤ поставленоњ мети настаЇ один з двох ≥мов≥рних насл≥дк≥в Ч зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ або направленн¤ дл¤ в≥дбуванн¤ призначеного вироком покаранн¤.

6. «в≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м може застосовуватись судами вс≥х р≥вн≥в: першоњ ≥нстанц≥њ, апел¤ц≥йним, касац≥йним. ѕроте фактичне його застосуванн¤ маЇ бути обумовлене сукупн≥стю обставин, в першу чергу можлив≥стю виправленн¤ ≥ перевихованн¤ засудженого без позбавленн¤ вол≥, але в умовах обовТ¤зкового контролю за його повед≥нкою з боку вказаних у чинному  одекс≥ субТЇкт≥в ([]{1_104}ч. 4 ст. 104).

7. —касуванн¤ покаранн¤ даного виду судом може мати м≥сце у звТ¤зку з тим, що засуджений не виконуЇ покладен≥ на нього обовТ¤зки, вчинюЇ правопорушенн¤, ¤к≥ т¤гнуть за собою адм≥н≥стративн≥ ст¤гненн¤ ≥ св≥дчать про його небажанн¤ ставати на шл¤х виправленн¤ ([]{1_78}ч. 2 ст. 78). «а поданн¤м органу виконанн¤ покарань суд направл¤Ї засудженого в одну з установ ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань дл¤ реального в≥дбуванн¤ терм≥ну позбавленн¤ вол≥.

8. ” раз≥ вчиненн¤ засудженим до випробуванн¤ прот¤гом ≥спитового строку нового злочину суд призначаЇ йому покаранн¤ за правилами []{1_71}ст. 71Ч73 ≥ []{1_103}ч. 2 ст. 103.

</s104>

<s105>

—татт¤ 105.«в≥льненн¤ в≥д покаранн¤ ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру

1. Ќеповнол≥тн≥й, ¤кий вчинив злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥, може бути зв≥льнений судом в≥д покаранн¤, ¤кщо буде визнано, що внасл≥док щирого розка¤нн¤ та подальшоњ бездоганноњ повед≥нки в≥н на момент постановленн¤ вироку не потребуЇ застосуванн¤ покаранн¤.

2. ” цьому раз≥ суд застосовуЇ до неповнол≥тнього так≥ примусов≥ заходи виховного характеру:

1) застереженн¤;

2) обмеженн¤ дозв≥лл¤ ≥ встановленн¤ особливих вимог до повед≥нки неповнол≥тнього;

3) передача неповнол≥тнього п≥д нагл¤д батьк≥в чи ос≥б, ¤к≥ њх зам≥н¤ють, чи п≥д нагл¤д педагог≥чного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громад¤н на њхнЇ проханн¤;

4) покладенн¤ на неповнол≥тнього, ¤кий дос¤г пТ¤тнадц¤тир≥чного в≥ку ≥ маЇ майно, кошти або зароб≥ток, обовТ¤зку в≥дшкодуванн¤ запод≥¤них майнових збитк≥в;

5) направленн¤ неповнол≥тнього до спец≥альноњ навчально-виховноњ установи дл¤ д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в до його виправленн¤, але на строк, що не перевищуЇ трьох рок≥в. ”мови перебуванн¤ в цих установах неповнол≥тн≥х та пор¤док њх залишенн¤ визначаютьс¤ законом.

3. ƒо неповнол≥тнього може бути застосовано к≥лька примусових заход≥в виховного характеру, що передбачен≥ у частин≥ друг≥й ц≥Їњ статт≥. “ривал≥сть заход≥в виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другоњ ц≥Їњ статт≥, встановлюЇтьс¤ судом, ¤кий њх призначаЇ.

4. —уд може також визнати за необх≥дне призначити неповнол≥тньому виховател¤ в пор¤дку, передбаченому законом.

1. ѕримусов≥ заходи виховного характеру, можлив≥сть призначенн¤ ¤ких закр≥плена в ч. 1 ц≥Їњ статт≥, Ї особливою формою реал≥зац≥њ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ пол¤гають у зв≥льненн≥ неповнол≥тнього судом в≥д покаранн¤, передбаченого за ≥нкрим≥нований йому злочин санкц≥Їю в≥дпов≥дноњ статт≥ чинного  одексу. ≤накше кажучи, неповнол≥тн≥й, ¤кого засуджено за злочин невеликого чи середнього ступен¤ т¤жкост≥, може бути зв≥льнений в≥д реального покаранн¤ незалежно в≥д того, чи вчинював в≥н ран≥ше под≥бн≥ або б≥льш т¤жк≥ злочини, але за умови обовТ¤зкового щирого ка¤тт¤ з приводу скоЇного та подальшоњ бездоганноњ повед≥нки.

“ак реал≥зуЇтьс¤ негативна оц≥нка держави стосовно вчиненого неповнол≥тн≥м сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, що маЇ певну схож≥сть (лише зовн≥) з ≥нститутом зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м (див. коментар до []{1_104}ст. 104).

2. ѕор¤док зв≥льненн¤ регулюЇтьс¤ нормами крим≥нально- процесуального законодавства. Ќаприклад, ¤кщо суд при досл≥дженн≥ матерал≥в крим≥нальноњ справи, враховуючи обТЇктивн≥ фактори, а також дан≥, ¤к≥ характеризують злочинц¤, обставини, що помТ¤кшують або обт¤жують провину, д≥йде висновку про можлив≥сть виправленн¤ неповнол≥тнього за допомогою примусових заход≥в виховного характеру, в≥н зв≥льн¤Ї його в≥д реального покаранн¤, керуючись при цьому []{4_23_515}ст. 448  ѕ  ”крањни.

3. ѕро юридичну природу ≥ сутн≥сть зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ з п≥дстав, зазначених у []{1_97}ст. 97, про в≥дм≥нност≥ цього ≥нституту в≥д зв≥льненн¤ в≥д покаранн¤ у звТ¤зку ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру Ч див. пп. 1, 3, 4, абз. 2 п. 6 коментар¤ до []{1_97}ст. 97.

4. ¬ичерпний перел≥к примусових заход≥в виховного характеру, що м≥ститьс¤ в []{1_105}ч. 2 ст. 105, побудований за принципом посл≥довного переходу в≥д менш суворих заход≥в до б≥льш суворих.

–озширене тлумаченн¤ даного перел≥ку не допускаЇтьс¤. ѕроте, ¤к зазначено в []{1_105}ч. 3 ст. 105, до неповнол≥тнього можуть бути застосован≥ одночасно дек≥лька примусових заход≥в виховного характеру в≥дпов≥дноњ тривалост≥, ¤к≥ не под≥л¤ютьс¤ на основн≥ та додатков≥.

ќбираючи той чи ≥нший зах≥д ≥ встановлюючи терм≥н його д≥њ (у випадках, передбачених []{1_105}пп. 2, 3 ч. 2 ст. 105), суд обірунтовуЇ своЇ р≥шенн¤ даними про особист≥сть неповнол≥тнього та обставинами справи.

5. —уд може визнати за необх≥дне призначити неповнол≥тньому, до ¤кого вжито примусових заход≥в виховного характеру, судового виховател¤, пославшись на мотиви такого р≥шенн¤ в постанов≥ або ухвал≥. ѕовноваженн¤ судового виховател¤ визначаютьс¤ ѕоложенн¤м, що затверджуЇтьс¤ ¬ерховним —удом, ћ≥н≥стерством юстиц≥њ та ћ≥н≥стерством осв≥ти ≥ науки ”крањни.

6. «астереженн¤, ¤к зах≥д виховного характеру, реал≥зуЇ ц≥л≥ виправленн¤ та превенц≥њ шл¤хом розТ¤сненн¤ п≥дл≥тку характеру ≥ ступен¤ небезпечност≥ вчиненого ним д≥¤нн¤, негативних насл≥дк≥в запод≥¤ноњ шкоди та повторного злочину, ¤кщо такий матиме м≥сце.

7. ќбмеженн¤ дозв≥лл¤ ≥ встановленн¤ особливих вимог до повед≥нки неповнол≥тнього може передбачати заборону на в≥дв≥дуванн¤ певних м≥сць, використанн¤ певних форм розваг ≥ в≥дпочинку, зокрема повТ¤заних з управл≥нн¤м механ≥чними транспортними засобами, обмеженн¤ перебуванн¤ поза помешканн¤м у певний пер≥од доби, вињзду в ≥ншу м≥сцев≥сть без дозволу спец≥ального державного органу тощо. Ќеповнол≥тньому може бути предТ¤влена вимога повернутись в заклад осв≥ти або працевлаштуватись при допомоз≥ спец≥ал≥зованого державного органу.

8. ѕризначаючи неповнол≥тньому примусовий зах≥д виховного характеру у вид≥ передач≥ його п≥д нагл¤д батьк≥в чи ос≥б, ¤к≥ њх зам≥нюють, а також окремих громад¤н на њх проханн¤, судам необх≥дно зТ¤совувати можлив≥сть зд≥йсненн¤ вказаними особами нагл¤ду за неповнол≥тн≥м (характер њх роботи, спос≥б житт¤ тощо), позитивного впливу в ≥нтересах його виправленн¤ та перевихованн¤.

«акон не м≥стить рекомендац≥й щодо необх≥дност≥ отриманн¤ дозволу в≥д батьк≥в або ос≥б, що њх зам≥нюють, на зд≥йсненн¤ нагл¤ду за неповнол≥тн≥м окремими громад¤нами, а також педагог≥чними ≥ трудовими колективами на њх проханн¤. ѕроте отриманн¤ такого дозволу в≥д органу, що застосовуЇ цей примусовий зах≥д виховного характеру, вбачаЇтьс¤ доц≥льним. ‘орма дозволу на зд≥йсненн¤ нагл¤ду принципового значенн¤ не маЇ, однак з процесуальноњ точки зору краще в≥ддати перевагу письмов≥й форм≥.

9. ќбовТ¤зок в≥дшкодувати запод≥¤н≥ майнов≥ збитки покладаЇтьс¤ на неповнол≥тнього за на¤вност≥ у нього в≥дпов≥дних трудових навичок, самост≥йного зароб≥тку та за умови дос¤гненн¤ 15-р≥чного в≥ку.

ѕ≥д самост≥йним зароб≥тком розум≥Їтьс¤ не лише плата за виконанн¤ пост≥йноњ чи тимчасовоњ роботи, але й доходи в≥д п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, стипенд≥¤ та ≥нш≥ виплати.

“рудов≥ навички неповнол≥тнього використовуютьс¤ дл¤ в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ шкоди з урахуванн¤м положень []{4_40_64}ст. 51, []{4_40_68}55, []{4_40_76}63, []{4_40_211}190, []{4_40_213}192, []{4_40_214}193  «пѕ ”крањни (про скороченн¤ тривалост≥ роботи; про заборону роботи у н≥чний час ≥ надурочно; про роботи, на ¤ких заборон¤Їтьс¤ використанн¤ прац≥ ос≥б молодше 18 рок≥в; про норми вироб≥тку дл¤ молодих прац≥вник≥в).

10. ” в≥дпов≥дност≥ з []{1_105}п. 5 ч. 2 ст. 105 крим≥нальне покаранн¤ неповнол≥тньому може бути зам≥нено направленн¤м до спец≥альноњ навчально-виховноњ установи дл¤ д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в до його виправленн¤, але на строк, що не перевищуЇ 3 рок≥в.

÷е найб≥льш суворий примусовий зах≥д виховного характеру, повТ¤заний з ≥стотними обмеженн¤ми щодо м≥сц¤ перебуванн¤, в≥льного сп≥лкуванн¤, встановленн¤м спец≥альних вимог режиму навчанн¤, прац≥ тощо. …ого призначенн¤ виправдано стосовно п≥дл≥тк≥в, ¤к≥ вийшли з-п≥д контролю батьк≥в (ос≥б, ¤к≥ њх зам≥нюють), та тих, що потребують ≥зол¤ц≥њ в≥д негативного впливу середовища, в ¤кому вони пост≥йно знаходились.

11. ѕерел≥к типу спец≥альних навчально-виховних установ, умови перебуванн¤ в них неповнол≥тн≥х та ≥нш≥ питанн¤, повТ¤зан≥ з пор¤дком продовженн¤ терм≥н≥в утриманн¤, зв≥льненн¤, визначаютьс¤ []{4_204_0}«аконом ”крањни Уѕро органи ≥ служби у справах неповнол≥тн≥х та спец≥альн≥ установи дл¤ неповнол≥тн≥хФ в≥д 24 с≥чн¤ 1995 р.; []{4_164_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро орган≥зац≥ю д≥¤льност≥ спец≥альних навчально-виховних заклад≥в дл¤ д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в, ¤к≥ потребують особливих умов вихованн¤Ф в≥д 13 жовтн¤ 1993 р. з≥ зм≥нами в≥д 11 серпн¤ 1995 р. є 646. “акими установами Ї загальноосв≥тн≥ школи та профес≥йн≥ училища соц≥альноњ реаб≥л≥тац≥њ.

ƒо загальноосв≥тн≥х шк≥л соц≥альноњ реаб≥л≥тац≥њ направл¤ютьс¤ за р≥шенн¤м суду неповнол≥тн≥ в≥ком в≥д 11 до 14 рок≥в включно, а до профес≥йних училищ соц≥альноњ реаб≥л≥тац≥њ Ч в≥ком в≥д 14 до 18 рок≥в.

” постанов≥ суд лише вказуЇ тип спец≥альноњ навчальновиховноњ установи (школа чи профучилище). «азначати конкретний заклад та м≥сце його знаходженн¤ суд не вправ≥, оск≥льки вир≥шенн¤ цього питанн¤ належить до компетенц≥њ органу осв≥ти.

–азом з тим, обовТ¤зком суду Ї визначенн¤ конкретного строку перебуванн¤ неповнол≥тнього в названому заклад≥. Ќа жаль, у судов≥й практиц≥ ще трапл¤ютьс¤ непоодинок≥ помилки при вир≥шенн≥ цього питанн¤, ¤к≥ не додають авторитету органам правосудд¤. “ак, зам≥сть ч≥ткого визначенн¤ терм≥н≥в утриманн¤ в постановах окремих м≥сцевих суд≥в зустр≥чаютьс¤ формулюванн¤ такого типу: У... на строк, що не перевищуЇ трьох рок≥вФ, або У... до виправленн¤Ф.

ѕод≥бн≥ помилки створюють певн≥ труднощ≥ дл¤ адм≥н≥страц≥њ соц≥альних навчально-виховних установ, оск≥льки зг≥дно з []{4_164_13}п. 63 ѕоложенн¤ про спец≥альне профес≥йне училище та []{4_164_6}п. 35 ѕоложенн¤ про спец≥альну загальноосв≥тню школу неповнол≥тн≥ утримуютьс¤ там у межах встановленого судом строку. «в≥льненн¤ проводитьс¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ терм≥ну, а також достроково.

” вин¤ткових випадках, за клопотанн¤м ради школи чи училища, визначений судом терм≥н перебуванн¤ неповнол≥тнього в спец≥альн≥й виховн≥й установ≥ може бути скорочений у звТ¤зку з дос¤гненн¤м поставленоњ мети або продовжений за необх≥дн≥стю завершенн¤ загальноосв≥тньоњ та профес≥йноњ п≥дготовки (див. []{4_204_8}ст. 8 «акону ”крањни Уѕро органи ≥ служби у справах неповнол≥тн≥х та спец≥альн≥ установи дл¤ неповнол≥тн≥хФ).

12. Ќевиконанн¤ неповнол≥тн≥м призначених судом примусових заход≥в виховного характеру може призвести до санкц≥й, передбачених []{1_97}ч. 3 ст. 97.

</s105>

<s106>

—татт¤ 106.«в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та в≥дбуванн¤ покаранн¤ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥

1. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та в≥дбуванн¤ покаранн¤ у звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м строк≥в давност≥ до ос≥б, ¤к≥ вчинили злочин у в≥ц≥ до в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, застосовуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до статей []{1_49}49 та []{1_80}80 цього  одексу з урахуванн¤м положень, передбачених ц≥Їю статтею.

2. ўодо ос≥б, зазначених у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, встановлюютьс¤ так≥ строки давност≥:

1) два роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥;

2) пТ¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину середньоњ т¤жкост≥;

3) с≥м рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ т¤жкого злочину;

4) дес¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ особливо т¤жкого злочину.

3. ўодо ос≥б, зазначених у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, встановлюютьс¤ так≥ строки виконанн¤ обвинувального вироку:

1) два роки Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤, не повТ¤заного з позбавленн¤м вол≥, а також при засудженн≥ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочин невеликоњ т¤жкост≥;

2) пТ¤ть рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочин середньоњ т¤жкост≥, а також при засудженн≥ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше пТ¤ти рок≥в за т¤жкий злочин;

3) с≥м рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк б≥льше пТ¤ти рок≥в за т¤жкий злочин;

4) дес¤ть рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за особливо т¤жкий злочин.

1. як випливаЇ з≥ зм≥сту []{1_106}ст. 106, строки давност≥ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ в≥дбуванн¤ покаранн¤ особам, ¤к≥ вчинили злочини в неповнол≥тньому в≥ц≥, скорочено на третину пор≥вн¤но з≥ строками, ¤к≥ законодавець визнав доц≥льним встановити дл¤ под≥бних випадк≥в дорослим в []{1_49}ст. 49 та []{1_80}80.

÷е обумовлено, по-перше, ≥стотним зменшенн¤м сусп≥льноњ небезпечност≥ д≥¤нн¤ за переб≥гом часу, а по-друге, втратою статусу сусп≥льноњ небезпечност≥ особою, про що св≥дчить њњ правослухн¤на повед≥нка п≥сл¤ вчиненн¤ злочину або набутт¤ вироком чинност≥.

2. “ак, зг≥дно з []{1_106}ч. 2 ст. 106 неповнол≥тн≥й зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо з дн¤ вчиненн¤ злочину ≥ до дн¤ набранн¤ вироком законноњ сили минули так≥ строки:

Ч два роки Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину невеликоњ т¤жкост≥;

Ч пТ¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину середньоњ т¤жкост≥;

Ч с≥м рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ т¤жкого злочину;

Ч дес¤ть рок≥в Ч у раз≥ вчиненн¤ особливо т¤жкого злочину.

ѕри вчиненн≥ к≥лькох злочин≥в, р≥зних за ступенем т¤жкост≥, строки давност≥ дл¤ кожного ≥з них зб≥гають окремо: спочатку спливаЇ терм≥н за менш т¤жкий злочин, а згодом Ч за б≥льш т¤жкий.

3. ѕор¤док обчисленн¤ строк≥в давност≥ див. у пп. 6Ч10 коментар¤ до []{1_49}ст. 49.

4. «г≥дно з []{1_106}ч. 3 ст. 106 неповнол≥тн≥й п≥дл¤гаЇ зв≥льненню в≥д покаранн¤, ¤кщо з часу набранн¤ вироком законноњ сили його не було виконано в так≥ строки:

Ч два роки Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤, не повТ¤заного з позбавленн¤м вол≥, а також при засудженн≥ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочин невеликоњ т¤жкост≥;

Ч пТ¤ть рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочини середньоњ т¤жкост≥, а також при засудженн≥ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше пТ¤ти рок≥в за т¤жкий злочин;

Ч с≥м рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк б≥льше пТ¤ти рок≥в за т¤жкий злочин;

Ч дес¤ть рок≥в Ч у раз≥ засудженн¤ до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за особливо т¤жкий злочин.

—троки давност≥ щодо додаткових покарань в ус≥х вищевказаних випадках визначаютьс¤ основним покаранн¤м, призначеним за вироком суду.

5. ўо стосуЇтьс¤ п≥дстав зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та в≥дбуванн¤ покаранн¤, положенн¤ []{1_49}ч. 2 ≥ 3 ст. 49, []{1_80}ч. 3 ≥ 4 ст. 80 поширюютьс¤ без вин¤тку на вс≥х неповнол≥тн≥х.

Ќатом≥сть []{1_49}ч. 4 ст. 49 ≥ []{1_80}ч. 5 ст. 80 не поширюютьс¤ щодо неповнол≥тн≥х, зважаючи на пр¤му заборону в закон≥ засуджувати њх до дов≥чного увТ¤зненн¤ ([]{1_64}ч. 2 ст. 64). Ќе Ї чинними щодо ос≥б, ¤к≥ не дос¤гли 18-р≥чного в≥ку, положенн¤ []{1_49}ч. 5 ст. 49 та []{1_80}ч. 6 ст. 80, оск≥льки на практиц≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за злочини проти миру, безпеки людства та м≥жнародного правопор¤дку ([]{1_437}ст. 437Ч439 ≥ []{1_442}ч. 1 ст. 442) прит¤гуютьс¤ лише спец≥альн≥ субТЇкти, що з пон¤тт¤м Унеповнол≥тн≥йФ аж н≥¤к не сум≥сно.

6. ўо стосуЇтьс¤ ≥нших питань пор¤дку зв≥льненн¤ неповнол≥тн≥х (а так само ≥ дорослих) в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ в≥дбуванн¤ покарань див. коментар до []{1_49}ст. 49, []{1_80}80.

ѕроцедурн≥ питанн¤ пор¤дку зв≥льненн¤ врегульован≥ нормами крим≥нально-процесуального закону.

</s106>

<s107>

—татт¤ 107.”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤

1. ƒо ос≥б, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочин, вчинений у в≥ц≥ до в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, може бути застосоване умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ незалежно в≥д т¤жкост≥ вчиненого злочину.

2. ”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ може бути застосоване, ¤кщо засуджений сумл≥нною повед≥нкою та ставленн¤м до прац≥ та навчанн¤ дов≥в своЇ виправленн¤.

3. ”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у в≥ц≥ до в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, п≥сл¤ фактичного в≥дбутт¤:

1) не менше третини призначеного строку покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥ ≥ за необережний т¤жкий злочин;

2) не менше половини строку покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥, призначеного судом за умисний т¤жкий злочин чи необережний особливо т¤жкий злочин, а також, ¤кщо особа ран≥ше в≥дбувала покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за умисний злочин ≥ до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥ знову вчинила у в≥ц≥ до в≥с≥мнадц¤ти рок≥в новий умисний злочин, за ¤кий вона засуджена до позбавленн¤ вол≥;

3) не менше двох третин строку покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥, призначеного судом за умисний особливо т¤жкий злочин, а також, ¤кщо особа ран≥ше в≥дбувала покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ ≥ була умовно- достроково зв≥льнена в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, але до зак≥нченн¤ нев≥дбутоњ частини покаранн¤ та до дос¤гненн¤ в≥с≥мнадц¤тир≥чного в≥ку знову вчинила умисний злочин, за ¤кий вона засуджена до позбавленн¤ вол≥.

4. ƒо неповнол≥тн≥х зам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким покаранн¤м не застосовуЇтьс¤.

5. ” раз≥ вчиненн¤ особою, щодо ¤коњ застосоване умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, прот¤гом нев≥дбутоњ частини покаранн¤ нового злочину суд призначаЇ њй покаранн¤ за правилами, передбаченими у статт¤х []{1_71}71 ≥ []{1_72}72 цього  одексу.

1. ¬иконанн¤ призначеного судом покаранн¤ Ї необх≥дним ≥ корисним лише до того часу, поки з його допомогою дос¤гаютьс¤ ц≥л≥, визначен≥ в  онституц≥њ ”крањни та конкретизован≥ в нормах крим≥нально-виконавчого законодавства: в≥дновленн¤ соц≥альноњ справедливост≥, виправленн¤ засуджених ≥ попередженн¤ нових злочин≥в.

якщо дос¤гнено виправленн¤ засудженого до зак≥нченн¤ встановленого судом терм≥ну покаранн¤, подальше виконанн¤ заход≥в крим≥нального примусу стаЇ марним, а через це й недоц≥льним. Ќа такий випадок законодавець ≥ передбачив у чинному  одекс≥ ≥нститут умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, Їдиний за своњми правовими п≥дставами дл¤ неповнол≥тн≥х ≥ дорослих злочинц≥в (див. коментар до []{1_81}ст. 81).

2. ¬≥дм≥нност≥ стосуютьс¤ виключно виду покарань, ¤к≥ обумовлюють можлив≥ випадки дострокового зв≥льненн¤ засуджених з м≥сць, що визначаютьс¤ органами виконанн¤ покарань.

ƒл¤ неповнол≥тн≥х Ч це позбавленн¤ вол≥ на певний строк незалежно в≥д того, до ¤коњ категор≥њ т¤жкост≥ належать вчинен≥ ними сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤.

3. ”мовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ може бути застосовано, ¤кщо неповнол≥тн≥й сумл≥нною повед≥нкою, ставленн¤м до прац≥ та навчанн¤ дов≥в своЇ виправленн¤.

4. ‘акт неповнол≥тт¤ засудженого Ї п≥дставою дл¤ суттЇвого скороченн¤ строк≥в фактичного в≥дбуванн¤ покаранн¤ ≥ органи системи ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань вправ≥ звернутись до суду з клопотанн¤м про умовно- дострокове зв≥льненн¤.

—троки фактичного в≥дбуванн¤ покаранн¤ встановлен≥ диференц≥йовано до категор≥й злочин≥в. “ак, за злочин, вчинений у неповнол≥тньому в≥ц≥, умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ може мати м≥сце за умови фактичного в≥дбутт¤:

Ч не менше третини призначеного строку покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥ ≥ за необережний т¤жкий злочин;

Ч не менше половини строку покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥, призначеного судом за умисний т¤жкий злочин чи необережний особливо т¤жкий злочин, а також, ¤кщо особа ран≥ше в≥дбувала покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за умисний злочин ≥ до погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥ знову вчинила у в≥ц≥ до 18 рок≥в новий умисний злочин, за ¤кий њњ засуджено до позбавленн¤ вол≥;

Ч не менше двох третин строку покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥, призначеного судом за умисний особливо т¤жкий злочин, а також ¤кщо особа ран≥ше в≥дбувала покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ ≥ була умовно-достроково зв≥льнена в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, але до зак≥нченн¤ нев≥дбутоњ частини покаранн¤ та дос¤гненн¤ 18 рок≥в знову вчинила умисний злочин, за ¤кий њњ засуджено до позбавленн¤ вол≥.

Ќа п≥дстав≥ вищезазначеного не важко д≥йти висновку, що умовно-дострокове зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ може застосовуватись по в≥дношенню до будь-кого. Ќеобх≥дно лише, щоб суд визнав, зважаючи на умови []{1_107}ч. 3 ст. 107, не потр≥бним подальше перебуванн¤ засудженого за злочин, вчинений у неповнол≥тньому в≥ц≥, в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥.

5. ƒо неповнол≥тн≥х не застосовуЇтьс¤ зам≥на нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким покаранн¤м.

ƒетальн≥ше про це див. коментар до []{1_82}ст. 82.

</s107>

<s108>

—татт¤ 108.ѕогашенн¤ та зн¤тт¤ судимост≥

1. ѕогашенн¤ та зн¤тт¤ судимост≥ щодо ос≥б, ¤к≥ вчинили злочин до дос¤гненн¤ ними в≥с≥мнадц¤тир≥чного в≥ку, зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до статей 88Ч91 цього  одексу з урахуванн¤м положень, передбачених ц≥Їю статтею.

2. “акими, що не мають судимост≥, визнаютьс¤ неповнол≥тн≥:

1) засуджен≥ до покаранн¤, не повТ¤заного з позбавленн¤м вол≥, п≥сл¤ виконанн¤ цього покаранн¤;

2) засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за злочин невеликоњ або середньоњ т¤жкост≥, ¤кщо вони прот¤гом одного року з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ не вчин¤ть нового злочину;

3) засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за т¤жкий злочин, ¤кщо вони прот¤гом трьох рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ не вчин¤ть нового злочину;

4) засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ за особливо т¤жкий злочин, ¤кщо вони прот¤гом пТ¤ти рок≥в з дн¤ в≥дбутт¤ покаранн¤ не вчин¤ть нового злочину.

3. ƒострокове зн¤тт¤ судимост≥ допускаЇтьс¤ лише щодо особи, ¤ка в≥дбула покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за т¤жкий або особливо т¤жкий злочин, вчинений у в≥ц≥ до в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, за п≥дставами, передбаченими в частин≥ перш≥й статт≥ []{1_91}91 цього  одексу, п≥сл¤ зак≥нченн¤ не менш ¤к половини строку погашенн¤ судимост≥, зазначеного в частин≥ друг≥й ц≥Їњ статт≥.

1. ёридична природа, сутн≥сть, крим≥нально-правов≥ насл≥дки судимост≥, початков≥ ≥ к≥нцев≥ моменти визнанн¤ особи судимою, визначен≥ в []{1_88}ст. 88, повною м≥рою поширюютьс¤ на ос≥б, що вчинили злочини у неповнол≥тньому в≥ц≥.

2. ¬изнанн¤ особи судимою зумовлюЇ дл¤ нењ в≥дпов≥дн≥ крим≥нально-правов≥ насл≥дки, ¤к≥ впливають, зокрема, на квал≥ф≥кац≥ю вчинених злочин≥в, практику призначенн¤ покарань, приймаютьс¤ до уваги компетентними органами при вир≥шенн≥ питань щодо можливост≥ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та покаранн¤ у випадках, передбачених крим≥нальним законом. ѕозбутис¤ цих негативних дл¤ особи крим≥нально-правових насл≥дк≥в ≥мов≥рно за умов погашенн¤ чи зн¤тт¤ судимост≥.

3. ƒл¤ погашенн¤ судимост≥ неповнол≥тньому (¤к ≥ дорослому) не потр≥бно н≥ спец≥ального р≥шенн¤ суду, н≥ ≥ншого документа, ¤кий би п≥дтверджував даний факт. ѕогашенн¤ судимост≥ в≥дбуваЇтьс¤ автоматично, п≥сл¤ фактичного в≥дбутт¤ неповнол≥тн≥м призначеного судом покаранн¤, за умови, що сплили строки, встановлен≥ у []{1_108}ч. 2 ст. 108.

4. ѕор≥вн¤но з строками дл¤ дорослих ц≥ строки мають п≥льговий режим. “ак, прим≥ром, вони вдв≥ч≥ нижче у випадках в≥дбутт¤ покарань за нет¤жк≥ злочини та втрич≥ Ч за злочини середньоњ т¤жкост≥; в два рази нижче за т¤жк≥ злочини та в 2,5 рази Ч за особливо т¤жк≥ злочини.

ўо стосуЇтьс¤ покарань без позбавленн¤ вол≥, незалежно в≥д њхньоњ видовоњ належност≥, строки погашенн¤ судимост≥ в ос≥б, засуджених до покарань цього виду, сп≥впадають з моментом завершенн¤ њх реального виконанн¤.

5. []{1_108}—т. 108 ч≥тко реіламентуЇ правила погашенн¤ судимост≥. ўо ж до правил зн¤тт¤ судимост≥, бланкетна норма ч. 3 ц≥Їњ статт≥ в≥дсилаЇ до []{1_91}ст. 91. «≥ зм≥сту останньоњ випливаЇ, що зн¤тт¤ судимост≥ допускаЇтьс¤, ¤кщо зац≥кавлена особа доведе своЇ виправленн¤ зразковою повед≥нкою ≥ сумл≥нним ставленн¤м до прац≥ й навчанн¤, за умови зак≥нченн¤ не менше половини строку погашенн¤ судимост≥.

6. Ќа в≥дм≥ну в≥д погашенн¤ судимост≥ факт зн¤тт¤ судимост≥ маЇ бути посв≥дчений в≥дпов≥дним судовим р≥шенн¤м.

7. ѕогашенн¤ ≥ зн¤тт¤ судимост≥ не можна зм≥шувати з реаб≥л≥тац≥Їю. якщо у випадках погашенн¤ ≥ зн¤тт¤ судимост≥ йдетьс¤ про особу, ¤ка була справедливо ≥ обірунтовано засуджена, то реаб≥л≥тац≥¤ означаЇ, перш за все, запереченн¤ факту вчиненн¤ злочину, що зумовлюЇ повне в≥дновленн¤ доброго ≥мен≥, репутац≥њ незаконно звинуваченоњ ≥ ославленоњ людини одночасно з поновленн¤м њњ в ус≥х попередн≥х правах.

</s108>

</r15>

</z>

<o>

<on>

ќ—ќЅЋ»¬ј „ј—“»Ќј

</on>

<r1>

–озд≥л ≤ «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ќ—Ќќ¬ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќѓ Ѕ≈«ѕ≈ » ” –јѓЌ»

<rb>

” []{1_109}ст. 109Ч114 чинного  одексу передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на нац≥ональн≥ ≥нтереси, без захисту ¤ких неможлив≥ ≥снуванн¤, самозбереженн¤ ≥ прогресивний розвиток ”крањни. «г≥дно з []{4_269_0} онцепц≥Їю (основами державноњ пол≥тики) нац≥ональноњ безпеки ”крањни, схваленою ¬ерховною –адою ”крањни 16 с≥чн¤ 1997 р., нац≥ональна безпека ”крањни ¤к стан захищеност≥ життЇво важливих ≥нтерес≥в особи, сусп≥льства та держави в≥д внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х загроз Ї необх≥дною умовою збереженн¤ та примноженн¤ духовних ≥ матер≥альних ц≥нностей.

Ќац≥ональн≥ ≥нтереси ”крањни в≥дображають фундаментальн≥ ц≥нност≥ та прагненн¤ ”крањнського народу, його потребу в г≥дних умовах життЇд≥¤льност≥, а також цив≥л≥зован≥ шл¤хи њх створенн¤ ≥ способи задоволенн¤.

ѕр≥оритетними нац≥ональними ≥нтересами ”крањни в  онцепц≥њ нац≥ональноњ безпеки ”крањни визнан≥:

Ч створенн¤ громад¤нського сусп≥льства, п≥двищенн¤ ефективност≥ орган≥в державноњ влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤, розвиток демократичних ≥нститут≥в дл¤ забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини;

Ч дос¤гненн¤ нац≥ональноњ злагоди, пол≥тичноњ ≥ соц≥альноњ стаб≥льност≥; гарантуванн¤ прав украњнськоњ нац≥њ та нац≥ональних меншин ”крањни;

Ч забезпеченн¤ державного суверен≥тету, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥ кордон≥в;

Ч створенн¤ самодостатньоњ соц≥ально ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки;

Ч забезпеченн¤ еколог≥чно та технолог≥чно безпечних умов життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства тощо.

«г≥дно з≥ []{4_255_17}ст. 17  онституц≥њ ”крањни: захист суверен≥тету ≥ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ”крањни, забезпеченн¤ економ≥чноњ та ≥нформац≥йноњ безпеки Ї найважлив≥шими функц≥¤ми держави, справою всього ”крањнського народу. ќборона ”крањни, захист њњ суверен≥тету, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ≥ недоторканност≥ покладаютьс¤ на «бройн≥ —или ”крањни. «абезпеченн¤ державноњ безпеки ≥ захист державного кордону ”крањни покладаютьс¤ на в≥дпов≥дн≥ в≥йськов≥ формуванн¤ та правоохоронн≥ органи держави.

 рим≥нально-правовий захист саме цих пр≥оритетних нац≥ональних ≥нтерес≥в ”крањни передбачений []{1_109}ст. 109Ч114, обТЇднаних в розд. ≤ ќсобливоњ частини  одексу У«лочини проти основ нац≥ональноњ безпеки ”крањниФ. –озм≥щенн¤ ц≥Їњ групи злочин≥в на початку ќсобливоњ частини  одексу св≥дчить про њх особливу небезпечн≥сть дл¤ сусп≥льства.

ќбТЇкт зазначених злочин≥в Ч основи нац≥ональноњ безпеки ”крањни, головними складовими ¤коњ Ї пр≥оритетн≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси.

</rb>

<s109>

—татт¤ 109.ƒ≥њ, спр¤мован≥ на насильницьку зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або на захопленн¤ державноњ влади

1. ƒ≥њ, вчинен≥ з метою насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади, а також змова про вчиненн¤ таких д≥й, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

2. ѕубл≥чн≥ заклики до насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або до захопленн¤ державноњ влади, а також розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ особою, ¤ка Ї представником влади, або повторно, або орган≥зованою групою, або з використанн¤м засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

 онституц≥¤ ”крањни м≥стить норми ≥ іарант≥њ, виконанн¤ ¤ких створюЇ умови безпечного функц≥онуванн¤ сучасного конституц≥йного ладу та орган≥зац≥њ в ”крањн≥ певного державного устрою. ¬она визначаЇ статус державних ≥ недержавних ≥нститут≥в, ¤к≥ виступають іарантами виконанн¤ конституц≥йних норм, зокрема про державний устр≥й ”крањни, ≥ встановлюЇ жорстк≥ умови ≥ пор¤док внесенн¤ зм≥н та доповнень щодо конституц≥йного ладу ”крањни.

«г≥дно з≥ []{4_255_5}ст. 5  онституц≥њ ”крањни: ”крањна Ї республ≥кою. Ќос≥Їм суверен≥тету ≥ Їдиним джерелом влади в ”крањн≥ Ї народ. Ќарод зд≥йснюЇ владу безпосередньо ≥ через органи державноњ влади та органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ѕраво визначати ≥ зм≥нювати конституц≥йний лад в ”крањн≥ належить виключно народов≥ ≥ не може бути узурповане державою, њњ органами або посадовими особами.

–≥шенн¤ щодо зм≥ни конституц≥йного ладу приймаютьс¤ лише шл¤хом проведенн¤ всеукрањнського референдуму. —аме так можуть бути внесен≥ зм≥ни до розд. ≤, III, XIII  онституц≥њ ”крањни, зм≥ст ¤ких становить ≥ визначаЇ сутн≥сть конституц≥йного ладу в ”крањн≥. ќсновним іарантом конституц≥йного ладу, виступаЇ держава. «г≥дно з≥ []{4_255_3}ст. 3  онституц≥њ ”крањни права ≥ свободи людини та њх іарант≥њ визначають зм≥ст ≥ спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ держави. ƒержава в≥дпов≥даЇ перед людиною за свою д≥¤льн≥сть. ”твердженн¤ ≥ забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини Ї головним обовТ¤зком держави.

”  онституц≥њ викладено застереженн¤ щодо заборони утворенн¤ ≥ д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й та громадських орган≥зац≥й, програмн≥ ц≥л≥ або д≥њ ¤ких спр¤мован≥, зокрема, на зм≥ну конституц≥йного ладу насильницьким шл¤хом, незаконне захопленн¤ державноњ влади.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї пол≥тична безпека (¤к складова нац≥ональноњ безпеки) ”крањни в найб≥льш важливих сферах: ≥снуванн¤ конституц≥йного ладу ≥ функц≥онуванн¤ державноњ влади.

 онституц≥йний лад Ч це заснован≥ на  онституц≥њ ”крањни: повновладд¤ ”крањнського народу, суверен≥тет держави, њњ територ≥альна ц≥л≥сн≥сть ≥ недоторканн≥сть, демократизм, республ≥канська форма правл≥нн¤, принципи ≥ форми орган≥зац≥њ ≥ д≥¤льност≥ орган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, р≥вн≥сть вс≥х нац≥й ≥ народностей, права ≥ свободи громад¤н, взаЇмов≥дносини громад¤н ≥ держави.

ƒержавна влада Ч це система сформованих у пор¤дку, передбаченому  онституц≥Їю та законами ”крањни, орган≥в, ¤к≥ уособлюють законодавчу, виконавчу ≥ судову владу: парламент Ч ¬ерховна –ада ”крањни, глава держави Ч ѕрезидент ”крањни, вищ≥, центральн≥ та м≥сцев≥ органи виконавчоњ влади, органи судовоњ влади, а також контрольно-нагл¤дов≥ органи (ѕрокуратура, –ахункова палата ”крањни тощо).

ƒержавна влада в ”крањн≥ ірунтуЇтьс¤ на засадах њњ под≥лу на законодавчу, виконавчу та судову ([]{4_255_6}ст. 6  онституц≥њ ”крањни). “аким чином, ≥снуюча в ”крањн≥ державна влада Ї частиною њњ конституц≥йного ладу.

Ќев≥дТЇмними ознаками державноњ влади Ї суверенн≥сть (суверен≥тет), тобто верховенство, повнота, непод≥льн≥сть, самост≥йн≥сть, незалежн≥сть в≥д будь-¤коњ орган≥зац≥њ (або особи) ¤к у дан≥й крањн≥, так ≥ за њњ межами.

2. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого []{1_109}ч. 1 ст. 109, може виражатис¤ в трьох формах, а саме:

Ч д≥њ, вчинен≥ з метою насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу;

Ч д≥њ, вчинен≥ з метою захопленн¤ державноњ влади;

Ч змова про вчиненн¤ таких д≥й.

« урахуванн¤м положень  онституц≥њ ”крањни д≥њ, вчинен≥ з метою насильницькоњ зм≥ни конституц≥йного ладу, можуть пол¤гати: в насильницьк≥й зм≥н≥ республ≥канськоњ форми правл≥нн¤ держави, системи формуванн¤ орган≥в державноњ влади (законодавчоњ та виконавчоњ), системи судових орган≥в; обмеженн≥ суверен≥тету держави; порушенн≥ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ≥ недоторканност≥, Ч тобто зм≥н≥ конституц≥йного ладу ”крањни ¤к у ц≥лому, так ≥ його окремих ланок всупереч встановленому чинним законодавством пор¤дку, без участ≥ або без урахуванн¤ вол≥ ”крањнського народу.

ƒ≥њ, вчинен≥ з метою насильницькоњ зм≥ни конституц≥йного ладу, Ч це позбавленн¤ влади орган≥в державноњ влади, а також орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ шл¤хом њх насильницького, у тому числ≥ збройного, в≥дстороненн¤ в≥д виконанн¤ законних повноважень або за допомогою погрози застосуванн¤ такого насильства. ÷≥ д≥њ можуть бути спр¤мован≥ на поваленн¤ Ч повну л≥кв≥дац≥ю, знищенн¤ конституц≥йного ладу ”крањни.

ƒ≥њ, вчинен≥ з метою насильницького захопленн¤ державноњ влади, можуть бути у форм≥ конкретних д≥й, спр¤мованих на насильницьке оволод≥нн¤ будь-¤кою ≥з г≥лок влади ¤к у центр≥ ( иЇв≥), так ≥ на м≥сц¤х (област¤х, районах, населених пунктах).

÷е може бути усуненн¤ законно обраноњ влади або призначеноњ м≥сцевоњ державноњ адм≥н≥страц≥њ, формуванн¤ неконституц≥йним шл¤хом будь-¤ких орган≥в влади зам≥сть ≥снуючих або паралельних з ними. “аке захопленн¤ може бути ≥з застосуванн¤м зброњ, ф≥зичноњ сили, психолог≥чного тиску та ≥нших форм насильства.

«мова про вчиненн¤ таких д≥й Ч це таЇмна угода двох або б≥льше ос≥б щодо вчиненн¤ конкретних, визначених планами змовник≥в акц≥й, спр¤мованих на насильницьку зм≥ну конституц≥йного ладу ”крањни, чи на насильницьке поваленн¤ конституц≥йного ладу ”крањни, чи на насильницьке захопленн¤ державноњ влади.

ќбТЇктивна сторона змови пол¤гаЇ в дос¤гненн≥ згоди про вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на насильницьку зм≥ну чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади. —ам насильницький спос≥б захопленн¤ влади, так само ¤к ≥ ступ≥нь зд≥йсненн¤ злочинного плану, на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ.

ѕ≥д насильницьким способом захопленн¤ влади сл≥д розум≥ти вчиненн¤ в≥йськового перевороту, орган≥зац≥ю повстанн¤, позбавленн¤ ≥з застосуванн¤м ф≥зичноњ сили, погроз реальноњ можливост≥ виконувати своњ повноваженн¤ посадовим особам орган≥в державноњ влади, державним д≥¤чам тощо. Ќе впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю ≥ ступ≥нь реальност≥ зд≥йсненн¤ змовниками злочинних нам≥р≥в.

ƒл¤ складу злочину, передбаченого []{1_109}ст. 109, необх≥дна на¤вн≥сть не лише сп≥льноњ вол≥ к≥лькох ос≥б д≥¤ти разом, а й погодженн¤ окремих д≥й. ÷е може бути розробленн¤ хоча б у загальних рисах плану захопленн¤ прим≥щень орган≥в державноњ влади, важливих державних обТЇкт≥в або визначенн¤ способ≥в чи строк≥в захопленн¤ влади, пошук чи вербуванн¤ ос≥б дл¤ вчиненн¤ збройного нападу на державн≥ органи влади тощо.

3. —убТЇктивна сторона злочину включаЇ на¤вн≥сть пр¤мого умислу ≥ спец≥альноњ мети Ч насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади. ќсоба усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й та бажаЇ њх вчиненн¤, пересл≥дуючи при цьому згадану вище мету. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на дос¤гненн¤ такоњ мети. ћотиви вчиненн¤ вказаного злочину на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають, але враховуютьс¤ при встановленн≥ мети злочинц≥в, а також при призначенн≥ покаранн¤. “акими мотивами можуть бути: незадоволен≥сть ≥снуючим конституц≥йним ладом або д≥¤ми представник≥в державноњ влади, пол≥тичний авантюризм, карТЇризм, помста, корислив≥сть.

4. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа (громад¤нин ”крањни, громад¤нин ≥ншоњ держави або особа без громад¤нства), ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

” випадку, коли громад¤нин ”крањни вчин¤Ї зазначен≥ д≥њ за завданн¤м ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ, њх представник≥в або разом з ними, в≥н буде в≥дпов≥дати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_109}ст. 109 та []{1_111}111 (державна зрада у форм≥ наданн¤ допомоги вказаному ≥ноземному адресату).

5. ” []{1_109}ч. 2 ст. 109 передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за публ≥чн≥ заклики до вказаних в ч. 1 ц≥Їњ статт≥ д≥й, а також за розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й.

«аклик, про ¤кий говоритьс¤ в []{1_109}ч. 2 ст. 109, Ч це активний вплив (усно чи письмово, з використанн¤м магн≥тофона, рад≥о, телебаченн¤, ≥нших техн≥чних засоб≥в тощо) на невизначену к≥льк≥сть людей (слухач≥в, читач≥в, гл¤дач≥в) або на член≥в певноњ парт≥њ, орган≥зац≥њ чи ≥нше угрупуванн¤, повТ¤зане з≥ схиленн¤м њх до насильницькоњ зм≥ни чи насильницького поваленн¤ конституц≥йного ладу або до насильницького захопленн¤ державноњ влади. “акий заклик маЇ бути публ≥чним. ÷е означаЇ, що в≥н повинен бути в≥дкрито звернений до багатьох ос≥б (не менше двох), що реально сприймають або, на думку розповсюджувача, можуть сприймати ц≥ заклики. “ому заклик до вчиненн¤ цього злочину, звернений до окремих конкретних ос≥б повинен розгл¤датис¤ ¤к п≥дбурюванн¤ до злочину ([]{1_27}ч. 4 ст. 27 ≥ []{1_109}109 або []{1_14}ч. 1 ст. 14 ≥ []{1_109}109 Ч при невдалому п≥дбурюванн≥).

«аклики можуть бути розрахован≥ на невизначене коло громад¤н, можуть бути ц≥леспр¤мовано звернен≥ до тих або ≥нших прошарк≥в населенн¤, етн≥чних груп; до член≥в тих чи ≥нших рух≥в, парт≥й, ≥нших громадських орган≥зац≥й, але в будь-¤кому випадку вони мус¤ть бути повТ¤зан≥ з ц≥леспр¤мованим схиленн¤м невизначеного числа ос≥б до вчиненн¤ будь-¤коњ з д≥й, згаданих у []{1_109}ст. 109.

6. –озповсюдженн¤ матер≥ал≥в (звернень, лист≥вок, гасел, лист≥в, магн≥тофонних касет, компТютерних компактдиск≥в, дискет тощо) пол¤гаЇ в доведенн≥ њх зм≥сту Ч заклику до насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або до насильницького захопленн¤ державноњ влади Ч до в≥дома невизначеноњ к≥лькост≥ або певноњ групи людей. –озповсюдженн¤ таких матер≥ал≥в може зд≥йснюватис¤ шл¤хом розсилки поштою, передач≥ через компТютерн≥ мереж≥, розклеюванн¤ њх на ст≥нах будинк≥в, в≥тринах, п≥дкиданн¤ в прим≥щенн¤ державних орган≥в чи установ, п≥дприЇмств чи орган≥зац≥й тощо.

—ам факт розповсюдженн¤ матер≥ал≥в з такими закликами Ї зак≥нченим злочином, незалежно в≥д насл≥дк≥в вчиненого заклику.

¬иготовленн¤ вказаних матер≥ал≥в ≥з метою наступного њх поширенн¤ сл≥д розц≥нювати ¤к готуванн¤ до злочину.

7. ќбставинами, що обт¤жують злочин, передбачений []{1_109}ч. 2 ст. 109 (зг≥дно з ч. 3 ц≥Їњ статт≥), Ї вчиненн¤ його:

Ч особою, ¤ка Ї представником влади;

Ч повторно;

Ч орган≥зованою групою;

Ч з використанн¤м засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.

8. ѕредставник влади повинен розгл¤датис¤ в ¤кост≥ особливоњ категор≥њ службових ос≥б, над≥лених у межах своњх повноважень правом в≥ддавати обовТ¤зков≥ дл¤ виконанн¤ ≥ншими особами (¤к ф≥зичними, так ≥ юридичними) накази, розпор¤дженн¤, вказ≥вки, приймати р≥шенн¤ не т≥льки в рамках в≥домства, представником ¤кого в≥н Ї, але ≥ поза ним, тобто по в≥дношенню до громад¤н з приводу њх повед≥нки, вчинк≥в, д≥¤нь громад¤н, не п≥дпор¤дкованих њм по служб≥ або робот≥.

«агальнообовТ¤зкове виконанн¤ вказ≥вок ≥ вимог представника влади забезпечуЇтьс¤ можлив≥стю застосуванн¤ м≥р примусового характеру (затриманн¤ ф≥зичноњ особи, штраф, припиненн¤ або заборона д≥¤льност≥ юридичноњ чи ф≥зичноњ особи та ≥н.).

ƒо представник≥в влади в≥днос¤тьс¤: народн≥ депутати ”крањни, депутати јвтономноњ республ≥ки  рим, представники орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (депутати с≥льських, селищних, м≥ських та обласних рад, сп≥вроб≥тники виконавчих орган≥в цих рад, м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й); сп≥вроб≥тники правоохоронних ≥ адм≥н≥стративних орган≥в, орган≥в виконавчоњ влади (судд≥, судов≥ виконавц≥, сл≥дч≥ й оперативн≥ роб≥тники орган≥в ћ¬— ≥ —Ѕ”, прокурори, њхн≥ пом≥чники, а також сл≥дч≥ прокуратури, сп≥вроб≥тники м≥л≥ц≥њ, пожежн≥ ≥нспектори, ≥нспектори л≥соохорони, рибного нагл¤ду, мисливськ≥ ≥ податков≥ ≥нспектори та ≥н.).

Ќе можуть бути в≥днесен≥ до представник≥в влади техн≥чн≥ сп≥вроб≥тники адм≥н≥стративних орган≥в (вод≥њ транспортних засоб≥в, друкарки, консультанти та ≥н.), оск≥льки вони не над≥лен≥ розпор¤дчими, орган≥зац≥йно-розпор¤дчими функц≥¤ми.

9. ѕовторним треба вважати злочин, вчинений особою, ¤ка ран≥ше вчинила такий злочин, незалежно в≥д того, була вона засуджена за нього чи н≥. ѕовторност≥ не буде, ¤кщо винний в один пром≥жок часу, в одному ≥ тому ж м≥сц≥ дек≥лька або багато раз≥в звертавс¤ з такими закликами до присутн≥х, тобто зд≥йснив тотожн≥ д≥¤нн¤, обТЇднан≥ Їдиним злочинним нам≥ром (див. []{1_32}ст. 32).

10. []{1_109}„. 3 ст. 109 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, вчинен≥ орган≥зованою групою. ¬≥дпов≥дно до []{1_28}ч. 3 ст. 28 злочин визнаЇтьс¤ вчиненим орган≥зованою групою, ¤кщо в його готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь дек≥лька ос≥б (три ≥ б≥льше), ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього та ≥ншого (≥нших) злочин≥в, охоплених Їдиним планом, з розпод≥лом функц≥й, спр¤мованих на дос¤гненн¤ цього плану, в≥домого вс≥м учасникам групи.

11. «асобами масовоњ ≥нформац≥њ («ћ≤) Ї матер≥альн≥ та ≥нш≥ нос≥њ ≥нформац≥њ, органи та орган≥зац≥њ (юридичн≥ особи), ¤к≥ зареЇстрован≥ у встановленому законом пор¤дку, забезпечують публ≥чне поширенн¤ друкованоњ та ауд≥ов≥зуальноњ ≥нформац≥њ. ƒо «ћ≤ в≥дпов≥дно до «акону ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ (1992 р.) належать друкован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ ([]{4_131_20}ст. 20) Ч пер≥одичн≥ ≥ так≥, що продовжуютьс¤, виданн¤ (преса) Ч газети, журнали, бюлетен≥ тощо, ¤к≥ виход¤ть п≥д пост≥йною назвою з пер≥одичн≥стю один ≥ б≥льше номер≥в (випуск≥в) прот¤гом року, разов≥ виданн¤ з визначеним тиражем.

«г≥дно ≥з []{4_134_0}«аконом ”крањни Уѕро друкован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ (пресу) в ”крањн≥Ф (1992 р.) до друкованих видань, окремих пер≥одичних ≥ таких, що продовжуютьс¤, в≥днос¤тьс¤ також додатки до друкованих «ћ≤ у вигл¤д≥ видань газет та видань журнального типу. «азначен≥ виданн¤ можуть включати до свого складу ≥нш≥ нос≥њ ≥нформац≥њ (плат≥вки, дискети, магн≥тофонн≥ та в≥деокасети тощо), розповсюдженн¤ ¤ких не заборонено чинним законодавством ”крањни.

јуд≥ов≥зуальними «ћ≤ Ї рад≥омовленн¤, телебаченн¤ (кабельне, супутникове), к≥но-, звукозапис тощо.

12. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту змови двох чи б≥льше ос≥б про вчиненн¤ д≥й з метою насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу ”крањни або захопленн¤ державноњ влади. –озробка план≥в змови, п≥дб≥р засоб≥в та створенн¤ ≥нших умов забезпеченн¤ нам≥ченоњ злочинноњ д≥¤льност≥, залученн¤ можливих сп≥вучасник≥в змови повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ ¤к готуванн¤ до цього злочину. ѕереговори з метою дос¤гненн¤ згоди про насильницьке поваленн¤ конституц≥йного ладу ”крањни або захопленн¤ державноњ влади, коли вони не привели до бажаних насл≥дк≥в до взаЇмноњ згоди стор≥н, сл≥д розгл¤дати ¤к замах на цей злочин.

</s109>

<s110>

—татт¤ 110.ѕос¤ганн¤ на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть ≥ недоторканн≥сть ”крањни

1. ”мисн≥ д≥њ, вчинен≥ з метою зм≥ни меж територ≥њ або державного кордону ”крањни на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни, а також публ≥чн≥ заклики чи розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ особою, ¤ка Ї представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або поЇднан≥ з розпалюванн¤м нац≥ональноњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤к≥ призвели до загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

—усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що в≥н пос¤гаЇ на пр≥оритетн≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси ”крањни: державний суверен≥тет, територ≥альну ц≥л≥сн≥сть та недоторканн≥сть кордон≥в, ¤к≥ Ї головними складовими (основами) нац≥ональноњ безпеки ”крањни.

«г≥дно з≥ []{4_255_2}ст. 2  онституц≥њ ”крањни суверен≥тет ”крањни поширюЇтьс¤ на всю њњ територ≥ю. “еритор≥¤ ”крањни в межах ≥снуючого кордону Ї ц≥л≥сною ≥ недоторканною.

“еритор≥альний устр≥й ”крањни реіулюЇтьс¤ розд. ≤X  онституц≥њ ”крањни. []{4_255_132}—т. 132  онституц≥њ ”крањни проголошуЇ: територ≥альний устр≥й ”крањни ірунтуЇтьс¤ на засадах Їдност≥ та ц≥л≥сност≥ державноњ територ≥њ, поЇднанн¤ централ≥зац≥њ ≥ децентрал≥зац≥њ у зд≥йсненн≥ державноњ влади, збалансованост≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку рег≥он≥в з урахуванн¤м њх ≥сторичних, економ≥чних, еколог≥чних, географ≥чних ≥ демограф≥чних особливостей, етн≥чних ≥ культурних традиц≥й.

1. ќсновним безпосередн≥м обТЇктом злочину Ї безпека держави в пол≥тичн≥й ≥ воЇнн≥й сферах у частин≥ забезпеченн¤ суверен≥тету територ≥њ, захисту територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ≥ недоторканност≥ ”крањни.

 оли злочин поЇднаний з розпалюванн¤м нац≥ональноњ або рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ (ч. 2), додатковим безпосередн≥м обТЇктом будуть ≥нтереси нашоњ держави в сфер≥ спри¤нн¤ консол≥дац≥њ ≥ розвитку украњнськоњ нац≥њ, њњ ≥сторичноњ св≥домост≥, традиц≥й ≥ культури, а також розвитку етн≥чноњ, культурноњ, мовноњ та рел≥г≥йноњ самобутност≥ вс≥х кор≥нних народ≥в ≥ нац≥ональних меншин ”крањни, що в≥дпов≥даЇ []{4_255_11}ст. 11  онституц≥њ ”крањни.

якщо злочинн≥ д≥њ призвели до загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в ([]{1_110}ч. 3 ст. 110), додатковим безпосередн≥м обТЇктом даного злочину потр≥бно вважати ≥нтереси сусп≥льства ≥ держави в сфер≥ захисту житт¤ людини.

” випадку настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в питанн¤ про додатковий безпосередн≥й обТЇкт злочину варто вир≥шувати виход¤чи з характеру цих насл≥дк≥в.

“еритор≥альна недоторканн≥сть ”крањни Ї необх≥дною умовою життЇд≥¤льност≥ нашого сусп≥льства. ¬она Ї частиною державного суверен≥тету, необх≥дною умовою верховенства ≥ незалежност≥ державноњ влади.

¬≥дпов≥дно до []{4_7_1}п. 4 ст. 2 —татуту ќќЌ ус¤ке заз≥ханн¤ на територ≥ю держави або окремоњ њњ частини Ї не т≥льки протиправним, але ≥ злочинним, тому що Ї заз≥ханн¤м на суверенн≥сть держави. ѕринцип ц≥л≥сност≥ ”крањни означаЇ, що в≥дд≥ленн¤ ¤ких-небудь частин њњ територ≥њ суперечило б вол≥ ”крањнського народу, закр≥плен≥й в ќсновному «акон≥. “еритор≥альна ц≥л≥сн≥сть держав також ¤вл¤Ї собою найважлив≥ший принцип м≥ждержавних взаЇмов≥дносин в≥дпов≥дно до []{4_47_0}«аключного акта Ќаради по безпец≥ ≥ сп≥вроб≥тництву в ™вроп≥ (ЌЅ—™, 1975 р.Ф).

ƒержавна територ≥¤ ”крањни Ч суша, води, надра ≥ пов≥тр¤ний прост≥р, на ¤к≥ поширюЇтьс¤ державний суверен≥тет ”крањни. ћеж≥ державноњ територ≥њ визначаютьс¤ њњ кордонами ≥з сус≥дн≥ми державами.

—татус державноњ територ≥њ визначають  онституц≥¤ ≥ закони ”крањни. «емл¤, њњ надра, атмосферне пов≥тр¤, водн≥ та ≥нш≥ природн≥ ресурси у межах територ≥њ ”крањни, природн≥ ресурси њњ континентального шельфу та виключноњ (морськоњ) економ≥чноњ зони Ї обТЇктами права власност≥ ”крањнського народу ([]{4_255_13}ст. 13  онституц≥њ). ƒержавна територ≥¤ Ї сферою д≥њ нормативно-правових акт≥в ”крањни.

Ќайважлив≥ш≥ положенн¤, що стосуютьс¤ територ≥њ, державного кордону ”крањни, сформульован≥ в []{4_93_0}«акон≥ ”крањни Уѕро державний кордонФФ, що вступив в д≥ю 18 грудн¤ 1992 р.

ƒержавний кордон ”крањни Ї л≥н≥¤ ≥ вертикальна поверхн¤, що йде по ц≥й л≥н≥њ й визначаЇ меж≥ територ≥њ ”крањни Ч суш≥, вод, надр, пов≥тр¤ного простору.

” в≥дпов≥дност≥ з≥ []{4_93_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний кордон ”крањниФ у редакц≥њ []{4_253_0}«акону ”крањни Уѕро внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень у де¤к≥ законодавч≥ акти ”крањни по прикордонних питанн¤хФ в≥д 18 червн¤ 1996 р. охорона державного кордону ”крањни Ї нев≥дТЇмною частиною загальнодержавноњ системи забезпеченн¤ нац≥ональноњ безпеки ≥ пол¤гаЇ в зд≥йсненн≥ пол≥тичних, правових, орган≥зац≥йних, економ≥чних, еколог≥чних, сан≥тарно-карантинних, в≥йськових, оперативних, техн≥чних ≥ ≥нших заход≥в.

ѕ≥д територ≥Їю ”крањни варто розум≥ти:

Ч сухопутну територ≥ю ”крањни;

Ч водну територ≥ю;

Ч пов≥тр¤ний прост≥р ”крањни;

Ч надра ”крањни;

Ч невоЇнн≥ корабл≥ п≥д прапором ”крањни при перебуванн≥ њх у в≥дкритому мор≥, а також цив≥льн≥ пов≥тр¤н≥ судна й ≥нш≥ л≥тальн≥ апарати, що знаход¤тьс¤ у в≥дкритому пов≥тр¤ному простор≥, тобто не над територ≥Їю ≥ноземноњ держави;

Ч в≥йськов≥ корабл≥ або шлюпки п≥д прапором ”крањни, в≥йськов≥ пов≥тр¤н≥ судна та ≥нш≥ л≥тальн≥ апарати незалежно в≥д м≥сц¤ перебуванн¤.

¬≥дпов≥дно до []{4_93_4}ст. 4 «акону ”крањни Уѕро державний кордон ”крањниФ державний кордон ”крањни на м≥сцевост≥ позначаЇтьс¤ ч≥тко видимими прикордонними знаками, форма, розм≥р ≥ пор¤док установленн¤ ¤ких визначаютьс¤ законодавством ”крањни ≥ м≥жнародними договорами ”крањни.

¬≥дпов≥дно до []{4_88_5}ст. 5 «акону ”крањни Уѕро правонаступництво ”крањниФ державний кордон —–—–, що в≥дмежовував територ≥ю ”крањни в≥д ≥нших держав, та кордон м≥ж ”–—– ≥ Ѕ–—–, ––‘—–, –еспубл≥кою ћолдова станом на 16 липн¤ 1990 р. Ї державним кордоном ”крањни.

ƒержавний кордон ”крањни, ¤кщо ≥нше не передбачено м≥жнародними договорами ”крањни, встановлюЇтьс¤:

Ч на суш≥ Ч по характерних точках ≥ л≥н≥¤х рельЇфу або ¤сно видимих ор≥Їнтирах;

Ч на мор≥ Ч по зовн≥шн≥й меж≥ територ≥ального мор¤ ”крањни;

Ч на судноплавних р≥чках Ч по середин≥ головного фарватеру або тальвегу (л≥н≥њ, що сполучаЇ найнижч≥ точки дна р≥чковоњ долини, ¤ру, балки) р≥чки; на несудноплавних р≥чках (руча¤х) Ч по њх середин≥ або по середин≥ головного рукава р≥чки; на озерах та ≥нших водоймах Ч по пр¤м≥й л≥н≥њ, що зТЇднуЇ державний кордон, до берег≥в озера або ≥нших водойом≥в;

Ч на водосховищах г≥дровузл≥в та ≥нших штучних водоймах Ч в≥дпов≥дно по л≥н≥њ державного кордону, ¤ка проходила по м≥сцевост≥ до њх заповненн¤;

Ч на зал≥зничних ≥ автодорожн≥х мостах, гребл¤х та ≥нших спорудах, що проход¤ть через прикордонн≥ д≥л¤нки судноплавних ≥ несудноплавних р≥чок (ручањв), Ч по середин≥ цих споруд або по њх технолог≥чн≥й ос≥, незалежно в≥д проходженн¤ кордону на вод≥.

ƒержавний кордон на м≥сцевост≥ позначаЇтьс¤ ¤сно видимими прикордонними знаками, форма, розм≥р ≥ пор¤док встановленн¤ ¤ких визначаютьс¤ законодавством ”крањни та м≥жнародними договорами ”крањни. ≤снують загальновизнан≥ способи ≥ пор¤док визначенн¤ кордону.

ƒел≥м≥тац≥¤ кордону Ч догов≥рне визначенн¤ державного кордону на картах, ¤к правило великомасштабних, з докладним в≥дображенн¤м на них рельЇфу, г≥дрограф≥њ, населених пункт≥в та ≥нших ф≥зико-географ≥чних обТЇкт≥в. ѕ≥д час дел≥м≥тац≥њ догов≥рн≥ сторони проведену на карт≥ л≥н≥ю кордону супроводжують њњ описом.

ƒемаркац≥¤ кордону Ч точне визначенн¤ на м≥сцевост≥ л≥н≥њ державного кордону за договорами про дел≥м≥тац≥ю ≥ доданими до них картами та описами й договорами про позначенн¤ ц≥Їњ л≥н≥њ прикордонними знаками.

–едемаркац≥¤ Ч в≥дновленн¤ л≥н≥њ державного кордону на м≥сцевост≥ та позначенн¤ њњ прикордонними знаками на п≥дстав≥ д≥ючих договор≥в, документ≥в. –едемаркац≥¤ передбачаЇ також в≥дновленн¤ пошкоджених або зруйнованих (ремонт) прикордонних знак≥в, установленн¤ додаткових знак≥в, складанн¤ нового протоколу Ч опису, карт ≥ протокол≥в прикордонних знак≥в.

2. ќбТЇктивна сторона злочину може бути у наступних формах:

Ч д≥њ, вчинен≥ з метою зм≥ни меж територ≥њ ”крањни;

Ч д≥њ, вчинен≥ з метою зм≥ни державного кордону ”крањни;

Ч публ≥чн≥ заклики до вчиненн¤ таких д≥й;

Ч розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до таких д≥й.

ѕерш≥ дв≥ форми д≥й можуть про¤вл¤тис¤ у вчиненн≥ насильницьких д≥й, спр¤мованих на в≥докремленн¤ частини територ≥њ ”крањни, на насильницьку антиконституц≥йну зм≥ну њњ державного кордону. ÷е може бути збройне вторгненн¤ на територ≥ю ”крањни, напад на прикордонн≥ застави тощо. ¬загал≥ це насильницьк≥ д≥њ, ¤к≥ пол¤гають у прагненн≥ зм≥нити територ≥ю ”крањни на користь ≥ншоњ (сум≥жноњ) держави, або у спроб≥ в≥докремити в≥д ”крањни той чи ≥нший рег≥он, проголосивши його незалежною державою.

ѕубл≥чн≥ заклики до вчиненн¤ зазначених у []{1_110}ст. 110 д≥й пол¤гають у активному вплив≥ (усно чи письмово, з використанн¤м магн≥тофона, рад≥о, телебаченн¤, ≥нших техн≥чних засоб≥в тощо) на невизначену к≥льк≥сть людей (слухач≥в, читач≥в, гл¤дач≥в) або на член≥в певноњ парт≥њ, орган≥зац≥њ чи ≥нше угрупуванн¤, повТ¤зане з схиленн¤м њх до вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на насильницьку зм≥ну меж територ≥њ або державного кордону ”крањни, на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю. ÷е вплив на св≥дом≥сть ≥ волю ≥нших людей з метою њх схиленн¤ до бажаноњ дл¤ винного повед≥нки, активне навТ¤зуванн¤ своњх ≥дей ≥ншим особам, де обовТ¤зково вказуЇтьс¤, ¤к варто поводитись, що робити, щоб дос¤гти конкретного результату, на ¤кий нац≥лена особа, що висловлюЇ публ≥чно так≥ заклики, Ч зм≥ни меж територ≥њ ”крањни або зм≥ни њњ державного кордону. “акого роду заклики виступають, за своЇю суттю, вимогами розпод≥лу держави, в≥дд≥ленн¤ ¤коњсь њњ частини ¤к самост≥йного територ≥ального утворенн¤ або на користь ¤коњсь ≥ншоњ держави.

«аклик маЇ бути публ≥чним. ÷е означаЇ, що в≥н в≥дкрито звернений до багатьох ос≥б (не менше двох), що реально сприймають або, на думку розповсюджувача, можуть сприймати його заклики. “ому заклик, звернений до окремих, конкретних ос≥б, до вчиненн¤ злочину, повинен розгл¤датис¤ ¤к п≥дбурюванн¤ до злочину ([]{1_27}ч. 4 ст. 27 ≥ []{1_110}110 або []{1_14}ч. 1 ст. 14 ≥ []{1_110}110 Ч невдале п≥дбурюванн¤).

«аклики можуть бути розрахован≥ взагал≥ на невизначене коло громад¤н, можуть бути ц≥леспр¤мовано звернен≥ до тих або ≥нших прошарк≥в населенн¤, етн≥чних груп; член≥в тих або ≥нших рух≥в, парт≥й, ≥нших громадських орган≥зац≥й, але в будь-¤кому випадку вони мус¤ть бути повТ¤зан≥ з ц≥леспр¤мованим схиленн¤м невизначеного числа ос≥б до вчиненн¤ любоњ з д≥й, згаданих у []{1_110}ст. 110.

–озповсюдженн¤ матер≥ал≥в (звернень, лист≥вок, гасел, лист≥в, магн≥тофонних касет, компТютерних компакт-диск≥в, дискет тощо) пол¤гаЇ в доведенн≥ њх зм≥сту Ч заклик до вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на насильницьку зм≥ну меж територ≥њ або державного кордону ”крањни, до порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю Ч до в≥дома невизначеноњ або певноњ групи людей. –озповсюдженн¤ таких матер≥ал≥в може зд≥йснюватис¤ шл¤хом розсилки поштою, передач≥ через компТютерн≥ мереж≥, розклеюванн¤ на ст≥нах будинк≥в, в≥тринах, п≥дкиданн¤ в прим≥щенн¤ державних орган≥в чи установ, п≥дприЇмств чи орган≥зац≥й тощо.

—ам факт розповсюдженн¤ матер≥ал≥в з такими закликами Ї зак≥нченим злочином, незалежно в≥д насл≥дк≥в вчиненого заклику. як злочин, передбачений []{1_110}ст. 110, варто розгл¤дати ≥ випадки в≥дправленн¤ поштою або ≥ншим шл¤хом матер≥ал≥в ≥з зазначеними закликами на адресу орган≥зац≥й, установ або окремих ос≥б.

якщо зазначен≥ заклики поширюютьс¤ за завданн¤м ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њхн≥х представник≥в, маЇ м≥сце сукупн≥сть злочин≥в ≥з державною зрадою у форм≥ наданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни.

¬иготовленн¤ таких матер≥ал≥в з метою наступного њх поширенн¤ сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к готуванн¤ до злочину.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу. ќбовТ¤зковою ознакою злочину Ї на¤вн≥сть спец≥альноњ мети Ч зм≥нити меж≥ територ≥њ або державного кордону ”крањни на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни. ќсоба усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й (спр¤мован≥сть на зм≥ну меж територ≥њ або державного кордону ”крањни) ≥ бажаЇ њх скоЇнн¤.

4. —убТЇктом злочину може бути ф≥зична осудна особа (громад¤нин ”крањни, громад¤нин ≥ншоњ держави, а також особа без громад¤нства), ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

[]{1_110}„. 2 ст. 110 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть ≥ недоторканн≥сть ”крањни, вчинен≥ представником влади, або за попередньою змовою групою ос≥б, або поЇднан≥ з розпалюванн¤м нац≥ональноњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥.

5. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_6}ч. 1 ст. 6  онституц≥њ ”крањни т≥льки представники законодавчоњ, виконавчоњ, судовоњ г≥лок державноњ влади можуть бути представниками влади ≥ при в≥дпов≥дних обставинах в≥дпов≥дати за злочин, передбачений []{1_110}ч. 2 ст. 110.

6. ѕро представника влади див. п. 8 коментар¤ до []{1_109}ст. 109.

7. «г≥дно з []{1_28}ч. 2 ст. 28 злочин (умисн≥ д≥њ, вчинен≥ з метою зм≥ни меж територ≥њ або державного кордону ”крањни на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни, а також публ≥чн≥ заклики чи розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й) визнаЇтьс¤ вчиненим за попередньою змовою групою ос≥б, ¤кщо його сп≥льно вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, тобто до початку злочину, домовилис¤ про сп≥льне його вчиненн¤.

8. ѕ≥д розпалюванн¤м нац≥ональноњ або рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ сл≥д розум≥ти ¤вно виражене (усно, письмово, за допомогою техн≥чних засоб≥в) непри¤зне (вороже) в≥дношенн¤ до т≥Їњ або ≥ншоњ нац≥њ, до т≥Їњ або ≥ншоњ рел≥г≥њ з метою викликати серед людей нац≥ональну або рел≥г≥йну ворожнечу, зародити в багатьох ос≥б почутт¤ ворожост≥ до способу житт¤, побуту, культури, звичањв т≥Їњ або ≥ншоњ нац≥ональност≥ або до представник≥в т≥Їњ або ≥ншоњ рел≥г≥њ. ѕри цьому необх≥дно встановити, що такого роду висловленн¤ й ≥нш≥ д≥њ були спр¤мован≥ не проти особистих ¤костей ¤коњсь конкретноњ особи, а проти ¤костей, що повТ¤зан≥ з њњ расовою, нац≥ональною приналежн≥стю. “ак≥ ≥дењ можуть поширюватис¤ усно (у бес≥дах, виступах, допов≥д¤х та ≥н.), шл¤хом розповсюдженн¤ в≥дпов≥дних матер≥ал≥в (лист≥вок, книг, брошур, плакат≥в), а також ≥з використанн¤м рад≥о, телебаченн¤, ≥нших засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, техн≥чних засоб≥в.

9. []{1_110}„. 3 ст. 110 в ¤кост≥ ознаки цього злочину передбачаЇ д≥њ, зазначен≥ в ч. 1 ≥ 2 ц≥Їњ статт≥, ¤к≥ призвели до загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

«агибель людей Ч це запод≥¤нн¤ смерт≥ хоча б одн≥й людин≥.

ѕ≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками варто розум≥ти ушкодженн¤ транспортних засоб≥в ≥ транспортних комун≥кац≥й, виникненн¤ масових безпор¤дк≥в, запод≥¤нн¤ хоча б одн≥й особ≥ т¤жких або двом ≥ б≥льше особам середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, а також ушкодженн¤ споруд.

10. —клад злочину, передбаченого []{1_110}ч. 1 ≥ 2 ст. 110 Ї формальним. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ самоњ д≥њ щодо зм≥ни меж територ≥њ або державного кордону на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни, публ≥чних заклик≥в до такоњ д≥њ, незалежно в≥д насл≥дк≥в.

11. якщо умисн≥ д≥њ з метою зм≥ни меж територ≥њ або державного кордону ”крањни на порушенн¤ пор¤дку, встановленого  онституц≥Їю ”крањни, а також публ≥чн≥ заклики чи розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й, вчинен≥ за завданн¤м ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в, маЇ м≥сце сукупн≥сть державноњ зради у форм≥ наданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни ([]{1_111}ч. 1 ст. 111) ≥ пос¤ганн¤ на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть ≥ недоторканн≥сть ”крањни ([]{1_110}ст. 110).

</s110>

<s111>

—татт¤ 111.ƒержавна зрада

1. ƒержавна зрада, тобто д≥¤нн¤, умисно вчинене громад¤нином ”крањни на шкоду суверен≥тетов≥, територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥, обороноздатност≥, державн≥й, економ≥чн≥й чи ≥нформац≥йн≥й безпец≥ ”крањни: перех≥д на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту, шпигунство, наданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

2. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ громад¤нин ”крањни, ¤кщо в≥н на виконанн¤ злочинного завданн¤ ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в н≥¤ких д≥й не вчинив ≥ добров≥льно за¤вив органам державноњ влади про св≥й звТ¤зок з ними та про отримане завданн¤.

ƒержавна зрада Ї найт¤жчим злочином, що зумовлено його вин¤тковою сусп≥льною небезпечн≥стю.  ожний випадок державноњ зради з боку громад¤нина ”крањни Ї св≥домим порушенн¤м конституц≥йного обовТ¤зку щодо захисту ¬≥тчизни, њњ незалежност≥ та територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ([]{4_255_65}ст. 65  онституц≥њ ”крањни). Ќебезпечн≥сть державноњ зради пол¤гаЇ в тому, що злочинець своњми д≥¤ми спричин¤Ї шкоду основам нац≥ональноњ безпеки ”крањни або створюЇ умови дл¤ спричиненн¤ такоњ шкоди. Ќайб≥льшу небезпечн≥сть державна зрада може становити в умовах воЇнного стану або збройного конфл≥кту.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом при державн≥й зрад≥ Ї суверен≥тет, територ≥альна ц≥л≥сн≥сть та недоторканн≥сть, обороноздатн≥сть, державна, економ≥чна чи ≥нформац≥йна безпека ”крањни.

ѕерерахован≥ групи сусп≥льних в≥дносин за своњм характером самост≥йн≥ обТЇкти злочин≥в. “ому дл¤ на¤вност≥ складу злочину (державноњ зради) достатньо встановити на¤вн≥сть пос¤ганн¤ хоч би на одну з названих груп.

ќсоблива увага держави до охорони цих важливих складових нац≥ональноњ безпеки по¤снюЇтьс¤ тим, що кожна з них служить неодм≥нною умовою ≥снуванн¤, суверен≥тету, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥ ”крањни, запорукою усп≥шного розвитку незалежноњ ”крањни.

2. —уверен≥тет ”крањни Ч це нев≥дТЇмне право держави ”крањна самост≥йно вир≥шувати вс≥ питанн¤ внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ пол≥тики, без будь-¤кого втручанн¤ ззовн≥. ÷е повна незалежн≥сть нашоњ держави в њњ внутр≥шн≥х справах та в провадженн≥ нею зовн≥шньоњ пол≥тики. ƒержавний суверен≥тет властивий вс≥м без вин¤тку державам незалежно в≥д р≥вн¤ економ≥чного розвитку, пол≥тичноњ самост≥йност≥, участ≥ в м≥жнародних орган≥зац≥¤х та в м≥жнародному сп≥лкуванн≥. —уверен≥тет ”крањни Ї одним ≥з конституц≥йних принцип≥в ≥снуванн¤ держави. []{4_255_5}—т. 5  онституц≥њ ”крањни проголошуЇ, що нос≥Їм суверен≥тету ≥ Їдиним джерелом влади в ”крањн≥ Ї народ. Ќарод зд≥йснюЇ владу безпосередньо ≥ через органи державноњ влади та органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

ѕраво визначати ≥ зм≥нювати конституц≥йний лад в ”крањн≥ належить виключно народов≥ ≥ не може бути узурповане державою, њњ органами або посадовими особами. Ќ≥хто не може узурпувати державну владу.

—уверен≥тет нашоњ держави знаходить своЇ в≥дображенн¤ ≥ в тому, що вс≥ органи державноњ влади та державного управл≥нн¤ в центр≥ й на м≥сц¤х вир≥шують ус≥ питанн¤ господарського, культурного та пол≥тичного розвитку в межах компетенц≥њ без ¤кого б то не було ≥ноземного втручанн¤.

3. ќбороноздатн≥сть ”крањни Ч це ступ≥нь п≥дготовленост≥ держави до захисту в≥д агрес≥њ ≥нших держав. ќбороноздатн≥сть Ї сукупн≥стю в≥йськового, економ≥чного, науково-техн≥чного, соц≥ального ≥ морального потенц≥ал≥в.

ќборона ”крањни в≥дпов≥дно до []{4_255_17}ч. 2 ст. 17  онституц≥њ ”крањни, захист њњ суверен≥тету, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ≥ недоторканност≥ покладаютьс¤ на «бройн≥ —или ”крањни.

ЅоЇздатн≥сть «бройних —ил ”крањни, к≥льк≥сть ≥ ¤к≥сть озброЇнн¤, ≥нше постачанн¤ арм≥њ залежать в≥д економ≥чних можливостей держави (промисловост≥, с≥льського господарства, транспорту, науки та ≥н.).

¬ажливою складовою нац≥ональноњ безпеки Ї державна безпека. ќдночасно вона Ї також засобом забезпеченн¤ нац≥ональноњ безпеки. ƒержавна безпека ”крањни Ч це стан захищеност≥ кор≥нних п≥двалин сусп≥льства, державних ≥нститут≥в, необх≥дних дл¤ виконанн¤ державою своњх функц≥й по управл≥нню загальнозначущими справами сусп≥льства.

ƒо таких ≥нститут≥в, без ¤ких не може ≥снувати ≥ ефективно функц≥онувати будь-¤ка держава, перш за все в≥днос¤ть: державний суверен≥тет, державний кордон, територ≥альну ц≥л≥сн≥сть, конституц≥йний лад, економ≥чний, науково-техн≥чний ≥ оборонний потенц≥ал, в≥дпов≥дно орган≥зовану державну владу, ¤ка проводить незалежну внутр≥шню ≥ зовн≥шню пол≥тику, захищаЇ своњх громад¤н за кордоном.

4. ≈коном≥чна безпека Ч це стан системи економ≥чних в≥дносин м≥ж субТЇктами господарюванн¤ (виробниками ≥ споживачами), ≥ндив≥дами, державними ≥нститутами ¤к у рамках нац≥ональноњ економ≥ки, так ≥ в сфер≥ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, що забезпечуЇ можлив≥сть повноњ њх реал≥зац≥њ ≥ захищен≥сть життЇво важливих економ≥чних ≥нтерес≥в в≥д зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х загроз через дос¤гненн¤ збалансованост≥ ≥нтерес≥в кожного з учасник≥в в≥дносин шл¤хом оптимального сп≥вв≥дношенн¤ з ≥нтересами ≥нших субТЇкт≥в господарюванн¤.

5. ≤нформац≥йна безпека ”крањни Ч одна ≥з складових нац≥ональноњ безпеки. ≤нформац≥йна безпека ”крањни включаЇ: законодавче формуванн¤ державноњ ≥нформац≥йноњ пол≥тики; створенн¤ в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни можливостей дос¤гненн¤ ≥нформац≥йноњ достатност≥ дл¤ ухваленн¤ р≥шень органами державноњ влади, громад¤нами та обТЇднанн¤м громад¤н, ≥ншими субТЇктами права в ”крањн≥; іарантуванн¤ свободи ≥нформац≥йноњ д≥¤льност≥ та права доступу до ≥нформац≥њ у нац≥ональному ≥нформац≥йному простор≥ ”крањни; всеб≥чний розвиток ≥нформац≥йноњ структури; п≥дтримку розвитку нац≥ональних ≥нформац≥йних ресурс≥в ”крањни з урахуванн¤м дос¤гнень науки ≥ техн≥ки та особливостей духовно-культурного житт¤ народу ”крањни; створенн¤ ≥ впровадженн¤ безпечних ≥нформац≥йних технолог≥й; захист права власност≥ вс≥х учасник≥в ≥нформац≥йноњ д≥¤льност≥ в нац≥ональному простор≥ ”крањни; збереженн¤ права власност≥ держави на стратег≥чн≥ обТЇкти ≥нформац≥йноњ ≥нфраструктури ”крањни; охорону державноњ таЇмниц≥, а також ≥нформац≥њ з обмеженим доступом, що Ї обТЇктом права власност≥ або обТЇктом лише волод≥нн¤, користуванн¤ чи розпор¤дженн¤ державою; створенн¤ загальноњ системи охорони ≥нформац≥њ, зокрема охорони державноњ таЇмниц≥, а також ≥нформац≥њ з обмеженим доступом; захист нац≥онального ≥нформац≥йного простору ”крањни в≥д розповсюдженн¤ спотвореноњ або забороненоњ дл¤ поширенн¤ законодавством ”крањни ≥нформац≥йноњ продукц≥њ; встановленн¤ законодавством режиму доступу ≥ноземних держав або њх представник≥в до нац≥ональних ≥нформац≥йних ресурс≥в ”крањни та пор¤дку використанн¤ цих ресурс≥в на основ≥ договор≥в з ≥ноземними державами; законодавче визначенн¤ пор¤дку поширенн¤ ≥нформац≥йноњ продукц≥њ заруб≥жного виробництва на територ≥њ ”крањни.

6. ¬оЇнний стан Ч особливий стан, пор¤док управл≥нн¤, що запроваджуЇтьс¤ на вс≥й територ≥њ держави чи в окремих њњ м≥сцевост¤х у раз≥ оголошенн¤ в≥йни, збройноњ агрес≥њ або загрози воЇнного нападу. ћетою введенн¤ воЇнного стану Ї: створенн¤ умов дл¤ забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ орган≥в державноњ влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤, обТЇднань громад¤н ≥ громадських орган≥зац≥й, в≥йськового командуванн¤; зд≥йсненн¤ заход≥в щодо локал≥зац≥њ та нейтрал≥зац≥њ загрози нац≥ональн≥й безпец≥ крањни, захист њњ нац≥ональних ≥нтерес≥в; забезпеченн¤ обороноздатност≥ крањни, прав ≥ свобод людини та громад¤нина в умовах особливого пер≥оду ([]{4_255_85}ст. 85, []{4_255_92}92, []{4_255_106}106  онституц≥њ ”крањни).

¬оЇнний стан запроваджуЇтьс¤ ”казом ѕрезидента ”крањни, ¤кий маЇ бути затверджений ¬ерховною –адою ”крањни прот¤гом двох дн≥в п≥сл¤ його поданн¤. ¬оЇнний стан скасовуЇтьс¤ ѕрезидентом ”крањни за умови зникненн¤ загрози збройноњ агрес≥њ або припиненн¤ стану в≥йни п≥сл¤ укладенн¤ миру з протилежною воюючою стороною. —касуванн¤ воЇнного стану ≥ укладенн¤ миру оголошуютьс¤ ¬ерховною –адою за поданн¤м ѕрезидента, про що негайно пов≥домл¤Їтьс¤ через «ћ≤. –ежим воЇнного стану визначаЇтьс¤ в≥дпов≥дними законодавчими актами.

” раз≥ запровадженн¤ воЇнного стану ѕрезидент ”крањни в≥дпов≥дно до ћ≥жнародного пакту про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права впродовж перших трьох дн≥в пов≥домл¤Ї про це √енерального секретар¤ ќќЌ.

7. «бройний конфл≥кт за своњм характером може бути м≥жнародним ≥ внутр≥шн≥м (нем≥жнародним).

«бройний конфл≥кт м≥жнародного характеру Ч з≥ткненн¤ м≥ж збройними силами держав усупереч м≥жнародно-правов≥й заборон≥ в≥йни ¤к засобу вир≥шенн¤ спор≥в. “ак≥ конфл≥кти звичайно характеризуютьс¤ ≥нтенсивн≥стю веденн¤ бойових д≥й, обмежен≥стю театру цих д≥й та в≥дносною нетривал≥стю у час≥ (так зван≥ локальн≥ в≥йни). «бройний конфл≥кт м≥жнародного характеру Ї насл≥дком фактичного веденн¤ бойових д≥й «бройними —илами держав без будь-¤кого попередженн¤ та оголошенн¤ в≥йни, що Ї спробою об≥йти принцип заборони в≥йни ≥ уникнути в≥дпов≥дальност≥ за агрес≥ю.

«бройний конфл≥кт нем≥жнародного характеру Ч з≥ткненн¤ на територ≥њ держави збройних сил ур¤ду з антиур¤довими орган≥зованими збройними загонами. ƒо збройних конфл≥кт≥в нем≥жнародного характеру належать так≥ ситуац≥њ, коли:

Ч у межах територ≥њ одн≥Їњ держави починаютьс¤ ¤вн≥ й ч≥тко визначуван≥ воЇнн≥ з≥ткненн¤ м≥ж њњ «бройними —илами та ≥ншими орган≥зованими збройними угрупуванн¤ми;

Ч антиур¤дов≥ збройн≥ загони, орган≥зован≥ п≥д кер≥вництвом в≥дпов≥дного командуванн¤, зд≥йснюють контроль над частиною територ≥њ, ¤кий даЇ њм можлив≥сть вести безперервн≥ та узгоджен≥ воЇнн≥ д≥њ (напружен≥ боњ).

ƒержавна зрада у форм≥ переходу на б≥к ворога можлива лише при збройних конфл≥ктах м≥жнародного характеру.

ѕ≥д ворогом сл≥д розум≥ти збройн≥ сили (њх формуванн¤ ≥ п≥дрозд≥ли), а також представник≥в держави, з ¤кою ”крањна вимушена бути в стан≥ в≥йни чи збройного конфл≥кту.

8. ѕерех≥д на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту Ч це вступ громад¤нина ”крањни в контакт з њњ в≥йськовим противником дл¤ спри¤нн¤ йому в спричиненн≥ шкоди суверен≥тетов≥, територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥, обороноздатност≥, державн≥й, економ≥чн≥й чи ≥нформац≥йн≥й безпец≥ ”крањни.

« обТЇктивноњ сторони державна зрада може пол¤гати в таких д≥¤х: перех≥д на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту, шпигунство, наданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни.

ѕерех≥д на б≥к ворога передбачаЇ перех≥д до ворога через л≥н≥ю фронту, вступ на службу до ворожоњ арм≥њ або участь у бойових д≥¤х на боц≥ ворога ≥ вступ на територ≥ю ворога або в стан розташуванн¤ його в≥йськ. ÷¤ форма державноњ зради передбачаЇ на¤вн≥сть воЇнного стану Ч перебуванн¤ нашоњ держави у в≥йн≥ з ≥ноземною державою або на¤вн≥сть збройного конфл≥кту (з≥ткненн¤ м≥ж збройними силами держав).

ћожна вид≥лити три види обТЇктивноњ сторони державноњ зради у форм≥ переходу на сторону ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту:

Ч вступ громад¤нина ”крањни в контакт ≥з в≥йськовим супротивником ”крањни, тобто з державою, що знаходитьс¤ в стан≥ в≥йни з ”крањною, њњ орган≥зац≥¤ми або њњ представниками з метою наданн¤ допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни;

Ч проведенн¤ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни п≥сл¤ встановленн¤ такого контакту;

Ч вступ у контакт ≥з в≥йськовими п≥дрозд≥лами, орган≥зац≥¤ми ≥ представниками ≥ноземноњ держави, що вступили у збройний конфл≥кт з ”крањною, з метою наданн¤ допомоги ц≥й держав≥ в њњ бойових д≥¤х проти ”крањни (њњ в≥йськових п≥дрозд≥л≥в, населених пункт≥в, мирного населенн¤ та ≥н.) в пер≥од збройного конфл≥кту, в звТ¤зку з цим конфл≥ктом або в його район≥ чи наданн¤ такоњ допомоги п≥сл¤ виникненн¤ зазначеного конфл≥кту.

 вал≥ф≥кувати д≥њ громад¤нина ”крањни ¤к державну зраду у форм≥ переходу на сторону ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту можна лише при на¤вност≥ у особи (субТЇкта злочину) контакту з представниками (органами) ворога. ¬≥дсутн≥сть такого контакту нав≥ть при вчиненн≥ злочинних д≥й, при на¤вност≥ у особи бажанн¤ зробити в≥йськовому супротивнику фактичну допомогу у його ворожих д≥¤х проти ”крањни не може квал≥ф≥куватис¤ ¤к перех≥д на б≥к ворога. ” залежност≥ в≥д конкретних обставин так≥ д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за ≥ншими статт¤ми чинного  одексу (диверс≥¤, пос¤ганн¤ на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча тощо).

ѕерех≥д на б≥к ворога може пол¤гати у вчиненн≥ р≥зних злочинних д≥¤нь, зокрема:

Ч добров≥льного вступу на службу до в≥йськових формувань супротивника;

Ч робот≥ в розв≥дувальних, пол≥цейських та р≥зних каральних органах ворога на тимчасово окупован≥й частин≥ територ≥њ чи за њњ межами;

Ч навчанн≥ в розв≥дувально-диверс≥йних ворожих школах, а також виконанн≥ шпигунських, диверс≥йних, терористичних та ≥нших п≥дривних завдань;

Ч наданн≥ допомоги розв≥дувально-диверс≥йним загонам ворога, а також ≥ншим п≥дрозд≥лам ворожих в≥йськ при њх ворожих д≥¤х у тилу украњнських в≥йськ.

ѕерех≥д на б≥к ворога у воЇнний час або в бойов≥й обстановц≥ характеризуЇтьс¤ зумовленою д≥¤льн≥стю на користь ворога. ќднак злочинець кр≥м державноњ зради ≥нод≥ може вчинити так≥ д≥њ, ¤к≥ Ї самост≥йними злочинами Ч диверс≥Їю, вбивством, зівалтуванн¤м та ≥н. ” цих випадках д≥њ винного за загальними правилами сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в.

ѕерех≥д на б≥к ворога визнаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту встановленн¤ контакту громад¤нином ”крањни з органами чи представниками в≥йськового противника незалежно в≥д настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в та њх обс¤гу.

ƒ≥њ громад¤нина ”крањни, спр¤мован≥ на п≥дготовку до вчиненн¤ зради у форм≥ переходу на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту (придбанн¤ в≥дпов≥дних документ≥в, складанн¤ маршруту переходу л≥н≥њ фронту чи сам њњ перех≥д), але до встановленн¤ контакту з ворогом (в≥йськовим супротивником), Ї готуванн¤м до державноњ зради чи замахом на нењ ([]{1_14}ст. 14 та []{1_111}ч. 1 ст. 111; []{1_15}ч. 2 ст. 15 та []{1_111}ч. 1 ст. 111).

«а субТЇктивною стороною державна зрада в згадан≥й форм≥ характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що встановлюЇ злочинний звТ¤зок ≥з ворогом (в≥йськовим супротивником) ”крањни, причин¤ючи при цьому шкоду њњ суверен≥тетов≥, територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥, обороноздатност≥, державн≥й, економ≥чн≥й чи ≥нформац≥йн≥й безпец≥, та бажаЇ вчиненн¤ цих д≥¤нь.

ћотиви злочинноњ повед≥нки можуть бути р≥зноман≥тн≥ (бо¤гузтво, корислив≥сть, ненависть до ”крањни та њњ народу, бажанн¤ збагатитис¤, зберегти житт¤ та ≥нше, що на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ).

¬≥д переходу на б≥к ворога сл≥д в≥др≥зн¤ти так≥ в≥йськов≥ злочини, ¤к здача або залишенн¤ ворогов≥ засоб≥в веденн¤ в≥йни ([]{1_427}ст. 427), добров≥льна здача в полон ([]{1_430}ст. 430), злочинн≥ д≥њ в≥йськовослужбовц¤, ¤кий перебуваЇ в полон≥ ([]{1_431}ст. 431).

¬≥дм≥нн≥сть цих злочин≥в в≥д переходу на б≥к ворога пол¤гаЇ в зм≥ст≥ субТЇктивноњ сторони. ¬чин¤ючи перех≥д на б≥к ворога в умовах воЇнного стану або в пер≥од збройного конфл≥кту, субТЇкт д≥Ї на шкоду нац≥ональним ≥нтересам ”крањни, њњ народу, що зумовлюЇ допомогу ворогов≥ в його д≥¤х проти нашоњ держави. —убТЇктивна сторона в≥йськових злочин≥в не маЇ таких ознак.

9. Ўпигунство ¤к форма державноњ зради пол¤гаЇ в передач≥ громад¤нином ”крањни або збиранн≥ з метою передач≥ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам в≥домостей, що м≥ст¤ть державну таЇмницю (див. коментар до []{1_114}ст. 114).

10. Ќаданн¤ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни пол¤гаЇ в тому, що громад¤нин ”крањни, ув≥йшовши в контакт з ≥ноземною державою, ≥ноземною орган≥зац≥Їю або њх представником, надаЇ њм допомогу в проведенн≥ р≥зного роду п≥дривних акц≥й проти ”крањни.

ѕ≥дривна д≥¤льн≥сть ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ чи њх представник≥в, ¤ким надаЇ допомогу винна особа, може пол¤гати в р≥зних д≥¤х (розрив дипломатичних в≥дносин або зрив переговор≥в м≥ж ”крањною та ≥ншою державою; вербуванн¤ аіентури дл¤ веденн¤ шпигунства, дл¤ вчиненн¤ диверс≥њ або пос¤ганн¤ на житт¤ державного д≥¤ча, веденн¤ збройних локальних конфл≥кт≥в тощо).

≤ноземна держава при зд≥йсненн≥ даного злочину виступаЇ в особ≥ його оф≥ц≥йних орган≥в Ч ≥ насамперед спецслужб.

ѕ≥д ≥ноземною орган≥зац≥Їю розум≥Їтьс¤ будь-¤ка орган≥зац≥¤ ≥ноземноњ держави, незалежно в≥д њњ профес≥йноњ ≥ творчоњ спр¤мованост≥, ¤ка проводить п≥дривну д≥¤льн≥сть проти ”крањни (≥ноземн≥ пол≥тичн≥ парт≥њ, газети, що друкують п≥дривн≥ матер≥али проти ”крањни тощо).

ѕредставниками ≥ноземноњ держави й ≥ноземноњ орган≥зац≥њ Ї:

Ч оф≥ц≥йн≥ особи (члени ур¤дових делегац≥й, сп≥вроб≥тники дипломатичного корпусу, сп≥вроб≥тники ≥ноземних спецслужб, члени ≥ноземних недержавних орган≥зац≥й та ≥н.), а також ≥нш≥ (неоф≥ц≥йн≥) особи, що д≥ють за њх дорученн¤м;

Ч особи, ¤к≥ працюють у посольствах, генеральних консульствах, розв≥дувальних органах, що провод¤ть проти ”крањни п≥дривну д≥¤льн≥сть.

ѕ≥дривна д≥¤льн≥сть Ч це р≥зновид боротьби, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ недружн≥ми ”крањн≥ державами, њх розв≥дувальними та ≥ншими спец≥альними службами, парт≥¤ми, закордонними антиукрањнськими орган≥зац≥¤ми, злочинними елементами, що умисно д≥ють на територ≥њ ”крањни на шкоду суверен≥тетов≥, територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥, обороноздатност≥, державн≥й, економ≥чн≥й чи ≥нформац≥йн≥й безпец≥ ”крањни.

Ќаданн¤м допомоги ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни можуть бути: вербуванн¤ агентури дл¤ ≥ноземноњ спецслужби, п≥дб≥р дл¤ нењ ¤вочних ≥ консп≥ративних квартир, вступ громад¤нина ”крањни в аіентурн≥ в≥дносини з закордонною спецслужбою, спри¤нн¤ ≥ноземним ем≥сарам ≥ кадровим розв≥дникам у придбанн≥ документ≥в прикритт¤, влаштуванн≥ на роботу, повТ¤зану з доступом до державних секрет≥в та ≥н. Ќаданн¤ допомоги може бути ¤к у мирний, так ≥ у воЇнний час.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту фактичного наданн¤ допомоги. ћожуть мати м≥сце стад≥њ зд≥йсненн¤ злочину. √отуванн¤ до злочину: розробка плану наданн¤ допомоги, створенн¤ умов дл¤ встановленн¤ контакту з адресатами. як замах квал≥ф≥куютьс¤: невдала спроба установити контакт ≥з представниками ≥ноземноњ держави, ≥ноземною орган≥зац≥Їю, зд≥йсненн¤ д≥й, спр¤мованих на наданн¤ допомоги, ¤кою ≥ноземна розв≥дка за ¤кихось причин не змогла скористатис¤.

ƒ≥њ громад¤нина ”крањни, ¤к≥ обТЇктивно спри¤ють тим чи ≥ншим ворожим акц≥¤м ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в, але вчинен≥ без попередньоњ домовленост≥ з њх представниками, не мають складу злочину Ч державноњ зради. «а на¤вн≥стю конкретних ознак вони можуть мати склад ≥нших злочин≥в.

ƒ≥њ, що спричин¤ють державну зраду, умовно можна розд≥лити на дв≥ групи:

Ч д≥њ, ¤к≥ не потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ≥ншими статт¤ми чинного  одексу. —юди може бути в≥днесено встановленн¤ аіентурних стосунк≥в з ≥ноземною розв≥дкою, навчанн¤ в розв≥дувальн≥й школ≥, п≥дб≥р кандидат≥в на вербовку та сама вербовка, придбанн¤ в≥дпов≥дних украњнських документ≥в тощо;

Ч д≥њ, ¤к≥ Ї наданн¤м допомоги ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам, але ¤к≥ при в≥дсутност≥ злочинних звТ¤зк≥в з ними розц≥нювалис¤ б ¤к окрем≥ злочини, не Ї державною зрадою. ƒо них можуть бути в≥днесен≥ вчинен≥ за завданн¤м ≥ноземних держав (≥ноземних розв≥док), ≥ноземних орган≥зац≥й або њх представник≥в злочини проти основ нац≥ональноњ безпеки ”крањни: пос¤ганн¤ на житт¤ державного д≥¤ча, диверс≥¤ та ≥н.

” звТ¤зку з тим, що ц≥ д≥њ пос¤гають на р≥зн≥ окрем≥ обТЇкти ≥ зумовлюють обТЇктивну сторону ≥нших злочин≥в, то д≥њ зрадника, повТ¤зан≥ з допомогою ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам, в под≥бних випадках сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в.

«гадана вище форма державноњ зради Ї зак≥нченим злочином ≥з часу встановленн¤ злочинного звТ¤зку з представниками ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ, котр≥ провод¤ть щодо ”крањни п≥дривну д≥¤льн≥сть, ¤кщо при цьому обумовлен≥ конкретн≥ зрадницьк≥ д≥њ, ¤к≥ не п≥дпадають п≥д ознаки ≥нших форм державноњ зради. ÷ей звТ¤зок, ¤к правило, може бути у форм≥ вербуванн¤ громад¤нина ”крањни представником ≥ноземноњ держави або ≥ноземноњ орган≥зац≥њ дл¤ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни та одержанн¤ в≥д нього п≥дписки про сп≥вроб≥тництво. ƒал≥ злочинна д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ при на¤вност≥ зак≥нченого складу державноњ зради ≥ залежно в≥д конкретних д≥й зрадника квал≥ф≥куЇтьс¤ або за []{1_111}ч. 1 ст. 111, або за сукупн≥стю злочин≥в.

ƒержавна зрада в анал≥зован≥й форм≥ може в≥дбуватис¤ шл¤хом ¤к активних д≥й, так ≥ шл¤хом безд≥¤льност≥, коли, прим≥ром, громад¤нин ”крањни, будучи посадовою особою, вступивши в злочинну змову з представником ≥ноземноњ держави, умисно д≥ючи на шкоду суверен≥тетов≥, територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та недоторканност≥, обороноздатност≥, державн≥й, економ≥чн≥й чи ≥нформац≥йн≥й безпец≥ ”крањни, не вживаЇ заход≥в по припиненню факт≥в п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни, по прит¤гненню до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ винних ос≥б.

ѕри вчиненн≥ даноњ форми державноњ зради допомога надаЇтьс¤ держав≥, з ¤кою ”крањна не знаходитьс¤ н≥ в воЇнному стан≥, н≥ у пер≥од≥ збройного конфл≥кту. якщо ц¤ допомога надаЇтьс¤ в умовах воЇнного стану ≥ноземн≥й держав≥, що проводить проти ”крањни в≥йськов≥ д≥њ, то в≥дпов≥дальн≥сть наступаЇ за державну зраду у форм≥ переходу на б≥к ворога.

ћотиви злочинноњ повед≥нки при цьому не впливають на квал≥ф≥кац≥ю злочину. јле њх встановленн¤ даЇ можлив≥сть правильно квал≥ф≥кувати д≥¤нн¤, в≥дмежувати державну зраду в≥д ≥нших под≥бних за обТЇктивною стороною злочин≥в, ви¤вити ступ≥нь сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого та обрати винному справедливу м≥ру покаранн¤. Ќайчаст≥ше цими мотивами Ї ненависть до украњнськоњ держави та њњ народу, вороже до них в≥дношенн¤.

11. —убТЇктом державноњ зради може бути лише громад¤нин ”крањни, ¤кому виповнилос¤ 16 рок≥в. ≤ноземц≥ та особи без громад¤нства можуть бути сп≥вучасниками державноњ зради (орган≥заторами, п≥дмовниками, пос≥бниками). ” цих випадках њх д≥¤нн¤ сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_111}ч. 1 ст. 111, та []{1_27}ст. 27 та []{1_29}29 залежно в≥д того, у чому конкретно пол¤гала сп≥вучасть ц≥Їњ особи.

12. ” []{1_111}ч. 2 ст. 111 передбачен≥ п≥дстави зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, ¤ка отримала злочинне завданн¤ ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в.

ƒл¤ такого зв≥льненн¤ потр≥бна на¤вн≥сть двох умов у њх сукупност≥:

Ч щоб така особа не вчинила н≥¤ких д≥й щодо виконанн¤ злочинного завданн¤ ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в;

Ч добров≥льно за¤вила органам державноњ влади про св≥й звТ¤зок з ними та про отримане завданн¤.

ƒобров≥льн≥сть означаЇ, що особа мала можлив≥сть виконати отримане завданн¤, але сама в≥дмовилась в≥д його виконанн¤, незалежно в≥д мотив≥в такоњ в≥дмови. «а¤ва про в≥дмову усно чи письмово може бути подана у будь-¤к≥ органи державноњ влади (суд, прокуратуру, органи служби безпеки, органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ тощо).

—клад злочину державноњ зради в≥дноситьс¤ до числа формальних склад≥в, тому фактична шкода обТЇктам не Ї обовТ¤зковою ознакою ≥ на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ. ƒл¤ визнанн¤ злочину зак≥нченим достатньо встановити, що винним вчинено хоча б одне з перел≥чених у закон≥ д≥¤нь. ” випадку, коли д≥¤нн¤ особи п≥дпадають одночасно п≥д ознаки дек≥лькох форм державноњ зради, вс≥х њх сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними формами державноњ зради ([]{1_111}ч. 1 ст. 111).

</s111>

<s112>

—татт¤ 112.ѕос¤ганн¤ на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча

ѕос¤ганн¤ на житт¤ ѕрезидента ”крањни, √олови ¬ерховноњ –ади ”крањни, народного депутата ”крањни, ѕремТЇр-м≥н≥стра ”крањни, члена  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, √олови чи судд≥  онституц≥йного —уду ”крањни або ¬ерховного —уду ”крањни, або вищих спец≥ал≥зованих суд≥в ”крањни, √енерального прокурора ”крањни, ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини, √олови –ахунковоњ палати, √олови Ќац≥онального банку ”крањни, кер≥вника пол≥тичноњ парт≥њ, вчинене у звТ¤зку з њх державною чи громадською д≥¤льн≥стю, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

—усп≥льна небезпечн≥сть цього злочину пол¤гаЇ в тому, що в≥н не т≥льки перешкоджаЇ нормальн≥й ефективн≥й д≥¤льност≥ державного чи громадського д≥¤ча, заважаЇ органам влади виконувати своњ функц≥њ, а й пос¤гаЇ на одне ≥з найб≥льш ц≥нних, нев≥дТЇмних прав людини Ч право на житт¤.

1. ќсновним безпосередн≥м обТЇктом злочину, передбаченого []{1_112}ст. 112, Ї безпека держави в пол≥тичн≥й сфер≥ (в сфер≥ зд≥йсненн¤ державноњ влади).  р≥м того, цей злочин маЇ й обовТ¤зковий додатковий безпосередн≥й обТЇкт Ч житт¤ та здоровТ¤ державних чи громадських д≥¤ч≥в.

2. ќбТЇктивна сторона даного злочину пол¤гаЇ в д≥¤нн≥, спр¤мованому на позбавленн¤ житт¤ державного чи громадського д≥¤ча ”крањни.

—клад злочину Ч формальний. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту вчиненн¤ акту пос¤ганн¤ на житт¤ конкретного державного чи громадського д≥¤ча, згаданого в []{1_112}ст. 112, незалежно в≥д насл≥дк≥в, що наступили.

ѕ≥д пос¤ганн¤м на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча сл≥д розум≥ти ¤к вбивство цього д≥¤ча, так ≥ замах на вбивство. «г≥дно з []{4_187_34}п≥дпунктом УаФ п. 28 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ людиниФ в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. є 1 пос¤ганн¤ на житт¤ державного д≥¤ча, вчинене у звТ¤зку з його державною д≥¤льн≥стю Ї злочином проти держави ≥ повн≥стю охоплюЇтьс¤ []{1_58}ст. 58 (пос¤ганн¤ на державного д≥¤ча) чи []{1_59}ст. 59 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_93}п. УвФ ст. 93 (умисне вбивство при обт¤жуючих обставинах) не потребуЇ. ѕ≥д терм≥ном Упос¤ганн¤м на житт¤ державного д≥¤чаФ сл≥д розум≥ти його умисне вбивство або замах на умисне вбивство. ѕос¤ганн¤ на житт¤ або вбивство член≥в с≥мТњ чи родич≥в державного д≥¤ча утворюЇ злочин проти житт¤ особи. якщо дл¤ цього винний використовуЇ вогнепальну чи холодну зброю, ¤кою в≥н незаконно волод≥в, то в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за сукупн≥стю []{1_112}ст. 112 та []{1_263}263. якщо ц¤ збро¤ була ввезена в ”крањну незаконно з-за кордону, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ також ≥ за []{1_201}ст. 201 (контрабанда).

ѕос¤гаючи на житт¤ будь-кого з перерахованих у диспозиц≥њ []{1_112}ст. 112 ос≥б, субТЇкт вчин¤Ї ц≥ д≥њ у звТ¤зку з њх державною чи громадською д≥¤льн≥стю з т≥Їю метою, щоб перешкодити њњ нормальному зд≥йсненню. ѕри цьому пос¤ганн¤ на житт¤ згаданих ос≥б може бути скоЇно ¤к п≥д час безпосереднього зд≥йсненн¤ державноњ чи громадськоњ д≥¤льност≥, так ≥ поза межами його, але обовТ¤зково у звТ¤зку з ц≥Їю д≥¤льн≥стю. ѕос¤ганн¤ на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча, що не повТ¤зане з його державною чи громадською д≥¤льн≥стю, а з особистих спонукань (ревнощ≥, зведенн¤ особистих рахунк≥в, помста тощо), не може квал≥ф≥куватис¤ за []{1_112}ст. 112. ” таких випадках вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к злочин проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

ѕридбанн¤ зброњ, вибухових або отруюючих речовин, вивченн¤ маршруту руху державного чи громадського д≥¤ча з метою вчиненн¤ пос¤ганн¤ на його житт¤ або ≥нш≥ д≥њ, ¤к≥ створюють реальн≥ умови дл¤ вчиненн¤ цього злочину, сл≥д розгл¤дати ¤к готуванн¤ до нього.

3. —убТЇктивна сторона. ѕос¤ганн¤ на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча вчин¤Їтьс¤ з пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що в≥н вчин¤Ї пос¤ганн¤ на житт¤ будь-кого з ос≥б, перерахованих у []{1_112}ст. 112 у звТ¤зку з њх державною чи громадською д≥¤льн≥стю, ≥ бажаЇ цього.

ћотиви злочинноњ повед≥нки при цьому можуть бути р≥зноман≥тними: ненависть до конституц≥йного ладу ”крањни, пол≥тична помста будь-кому з перерахованих у дан≥й статт≥ державних чи громадських д≥¤ч≥в за те, що вони ретельно зд≥йснюють свою державну чи громадську д≥¤льн≥сть, бажанн¤ зм≥нити напр¤м д≥¤льност≥ органу, ¤кий очолював або в ¤кому працював державний д≥¤ч.

’оча мета не зазначена в ¤кост≥ ознаки злочину, передбаченого []{1_112}ч. 1 ст. 112, вона обовТ¤зково повТ¤зана з мотивом злочинного д≥¤нн¤. ћета злочинц¤ Ч припинити державну або громадську д≥¤льн≥сть потерп≥лого або помститис¤ за њњ зд≥йсненн¤.

¬ окремих випадках не сл≥д виключати можлив≥сть вчиненн¤ пос¤гань на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча найманим вбивцею з корисливих спонукань, за грош≥. ” таких випадках виконавець, щоб нести в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_112}ст. 112, повинен усв≥домлювати причину замовленн¤ такого пос¤ганн¤ з боку п≥дмовника чи орган≥затора у звТ¤зку з державною чи громадською д≥¤льн≥стю потерп≥лого.

 оли безпосередн≥й виконавець злочину не знаЇ, кого саме ≥ за ¤ких мотив≥в замовника в≥н убиваЇ, його д≥њ не можуть квал≥ф≥куватис¤ за []{1_112}ст. 112. ” цьому раз≥ замовник сам визнаЇтьс¤ виконавцем зазначеного злочину. ќск≥льки безпосередн≥й виконавець не усв≥домлював справжнього значенн¤ вчинюваних ним д≥й, але враховуючи, що його нам≥ром було вбивство на замовленн¤, в≥н повинен нести в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_115}п. 8 ч. 1 ст. 115.  оли безпосередн≥й виконавець злочину усв≥домлюЇ, що убиваЇ державного чи громадського д≥¤ча в звТ¤зку з його державною чи громадською д≥¤льн≥стю, його д≥њ треба квал≥ф≥кувати за []{1_112}ст. 112, а д≥њ замовника ¤к орган≥затора чи п≥дбурювача до вчиненн¤ злочину Ч за []{1_27}ст. 27 ≥ []{1_112}112).

якщо так≥ д≥њ вчин¤ютьс¤ громад¤нином ”крањни за завданн¤м ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представника, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за сукупн≥стю вчиненого за []{1_111}ч. 1 ст. 111 та за []{1_112}ст. 112.

 оли винний, бажаючи вбити потерп≥лого у звТ¤зку з його державною чи громадською д≥¤льн≥стю, помилково позбавив житт¤ ≥ншу людину, ¤ка такоњ д≥¤льност≥ не зд≥йснювала (скаж≥мо, охоронц¤ чи вод≥¤), його д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_15}ст. 15 ≥ []{1_112}112 ¤к замах на злочин, котрий в≥н намагавс¤ вчинити, та за []{1_115}ст. 115.

 оли особа водночас вчинила пос¤ганн¤ на житт¤ державного д≥¤ча ≥ вбивство ≥нших людей шл¤хом вибуху, п≥дпалу чи ≥ншим загальнонебезпечним способом, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_112}ст. 112 ≥ []{1_113}113.

4. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 14 рок≥в.

</s112>

<s113>

—татт¤ 113.ƒиверс≥¤

¬чиненн¤ з метою ослабленн¤ держави вибух≥в, п≥дпал≥в або ≥нших д≥й, спр¤мованих на масове знищенн¤ людей, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень чи ≥ншоњ шкоди њхньому здоровТю, на зруйнуванн¤ або пошкодженн¤ обТЇкт≥в, ¤к≥ мають важливе народногосподарське чи оборонне значенн¤, а також вчиненн¤ з т≥Їю самою метою д≥й, спр¤мованих на рад≥оактивне забрудненн¤, масове отруЇнн¤, поширенн¤ еп≥дем≥й, еп≥зоот≥й чи еп≥ф≥тот≥й, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом диверс≥њ Ї безпека держави.

ѕредметом злочину можуть бути:

Ч житт¤ ≥ здоровТ¤ людей;

Ч важлив≥ споруди та комун≥кац≥њ народногосподарського чи оборонного значенн¤ (фабрики, заводи, мости, гребл≥, вокзали, електростанц≥њ, газопроводи, склади тощо);

Ч стада тварин (кон≥, корови, свин≥, в≥вц≥), пташина ферма;

Ч рослини (пос≥ви на корню).

2. ќбТЇктивна сторона диверс≥њ характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м злочинних д≥й:

Ч вибух≥в, п≥дпал≥в або ≥нших д≥й, спр¤мованих на масове знищенн¤ людей, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень або ≥ншоњ шкоди њхньому здоровТю;

Ч вибух≥в, п≥дпал≥в або ≥нших д≥й, спр¤мованих на зруйнуванн¤ або пошкодженн¤ обТЇкт≥в, що мають важливе народногосподарське або оборонне значенн¤;

Ч д≥й, спр¤мованих на рад≥оактивне забрудненн¤; на масов≥ отруЇнн¤; на поширенн¤ еп≥дем≥й, еп≥зоот≥й, еп≥ф≥тот≥й.

¬ибух провадитьс¤ з використанн¤м вибухових речовин Ч х≥м≥чних сполук або сум≥шей, спроможних п≥д впливом зовн≥шнього ≥мпульсу (удару, тепла) викликати саморозповсюдженн¤ з великою швидк≥стю х≥м≥чноњ реакц≥њ окислюванн¤ з утворенн¤м газопод≥бних продукт≥в ≥ вид≥ленн¤м тепла.

ѕ≥дпал Ч це навмисне вчиненн¤ пожеж≥, тобто сильного полумТ¤, що охоплюЇ ≥ знищуЇ усе, що може гор≥ти.

≤ншими д≥¤ми, спр¤мованими на запод≥¤нн¤ насл≥дк≥в, зазначених у []{1_113}статт≥ 113, можуть бути орган≥зац≥¤ авар≥й ≥ катастроф транспорту, пошкодженн¤ житлових будинк≥в, установ, п≥дприЇмств та ≥н.

ƒиверс≥¤ Ї злочином ≥з формальним складом. “ому з моменту вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на масове знищенн¤ людей, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень або ≥ншоњ шкоди њхньому здоровТю, на зруйнуванн¤ або пошкодженн¤ обТЇкт≥в, що мають важливе народногосподарське чи оборонне значенн¤, на рад≥оактивне забрудненн¤, масове отруЇнн¤, поширенн¤ еп≥дем≥й, еп≥зоот≥й, еп≥ф≥тот≥й, злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим.

якщо при цьому запод≥юЇтьс¤ смерть або т≥лесн≥ ушкодженн¤, ¤кщо руйнуютьс¤ або пошкоджуютьс¤ обТЇкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значенн¤, в≥дпов≥дальн≥сть наступаЇ по сукупност≥ вчиненого за диверс≥ю ≥ в≥дпов≥дно за злочин проти особистост≥ або за знищенн¤ або пошкодженн¤ майна ([]{1_115}ст. 115, []{1_121}121, []{1_122}122, []{1_125}125, []{1_194}194).

ћасов≥ отруЇнн¤ Ч це злочинна д≥¤льн≥сть, що пол¤гаЇ в запод≥¤нн≥ шкоди життю ≥ здоровТю великоњ к≥лькост≥ людей шл¤хом внесенн¤ отруйних високотоксичних речовин у продукти харчуванн¤, джерела питноњ води, пов≥тр¤. ѕ≥д отруЇнн¤м розум≥Їтьс¤ хворобливий стан орган≥зму людини внасл≥док попаданн¤ в нього отруйних речовин. ќсоблива сусп≥льна небезпека отруЇнь пол¤гаЇ в тому, що при цьому може наступити смерть.

ѕ≥д еп≥дем≥Їю розум≥Їтьс¤ значне поширенн¤ ≥нфекц≥йних захворювань серед людей у тому або ≥ншому населеному пункт≥, в т≥й або ≥нш≥й м≥сцевост≥ або в рег≥он≥.

ƒ≥¤нн¤, спр¤мован≥ на поширенн¤ еп≥дем≥й, можуть носити р≥зноман≥тний характер, але в будь-¤кому випадку вони спр¤мован≥ на запод≥¤нн¤ смерт≥ або розладу стану здоровТ¤ великоњ к≥лькост≥ людей.

ѕри оц≥нц≥ поширенн¤ того або ≥ншого захворюванн¤ ¤к еп≥дем≥њ варто враховувати ¤к характер захворюванн¤, так ≥ к≥льк≥сть ос≥б, що заразилис¤. ќсновним при цьому виступаЇ не к≥льк≥сть захворювань, а њх характер.

«араженн¤ нав≥ть невеличкоњ к≥лькост≥ людей т¤жким захворюванн¤м (—Ќ≤ƒом, в≥спою, холерою, чумою) сл≥д розц≥нювати ¤к поширенн¤ еп≥дем≥њ. «араженн¤ такоњ ж к≥лькост≥ людей менш небезпечними хворобами, прим≥ром, грипом, не може розгл¤датис¤ ¤к еп≥дем≥¤.

ѕоширенн¤ менш серйозного захворюванн¤ може розц≥нюватис¤ ¤к еп≥дем≥¤, ¤кщо воно спостер≥гаЇтьс¤ на значн≥й територ≥њ при захворюванн≥ великоњ к≥лькост≥ людей.

ѕоширенн¤ ≥нфекц≥йних захворювань може зд≥йснюватись шл¤хом розповсюдженн¤ хвороботворних бактер≥й ≥ в≥рус≥в, що викликали еп≥дем≥ю (через воду, њжу, пов≥тр¤но-краплинним шл¤хом, розпиленн¤м аерозол≥в, зараженн¤м медикамент≥в ≥ медичних прилад≥в), а також шл¤хом порушенн¤ правил по боротьб≥ з поширенн¤м еп≥дем≥й.

ѕоширенн¤ еп≥зоот≥й Ч це вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на те, щоб викликати захворюванн¤ великоњ к≥лькост≥ тварин на значн≥й територ≥њ заразним захворюванн¤м (сап, сиб≥рська виразка, свин¤ча чума, ¤щур та ≥н.). ≈п≥зоот≥¤ Ч це безперервний процес поширенн¤ заразних захворювань, повТ¤заний ≥з передачею збудника в≥д заражених тварин здоровим. ≈п≥зоот≥¤ характеризуЇтьс¤ широким поширенн¤м ≥нфекц≥йного захворюванн¤, що охоплюЇ рег≥он (область, район).

«аразн≥ захворюванн¤ тварин варто вважати еп≥зоот≥Їю в залежност≥ в≥д характеру захворюванн¤, його насл≥дк≥в ≥ площ≥ територ≥њ, що охоплена цим захворюванн¤м. «асоби поширенн¤ еп≥зоот≥й, ¤к ≥ засоби поширенн¤ еп≥дем≥й, можуть бути р≥зноман≥тними. —усп≥льна небезпечн≥сть поширенн¤ еп≥зоот≥й пол¤гаЇ в тому, що окрем≥ види захворювань тварин небезпечн≥ ≥ дл¤ людини при контакт≥ з ними, при вжитку або використанн≥ продукт≥в тваринництва. ÷е можуть бути ¤к домашн≥, так ≥ дик≥ тварини, птиц¤ ≥ риба, незалежно в≥д форми власност≥ на них.

ѕоширенн¤ еп≥ф≥тот≥й Ч це поширенн¤ масових заразних захворювань рослин, коли вони охоплюють велик≥ площ≥. ѕри поширенн≥ еп≥ф≥тот≥й пос¤ганн¤ в≥дбуваЇтьс¤ на невизначене велике коло рослин.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом та метою ослабленн¤ держави. —убТЇкт усв≥домлюЇ сусп≥льно-небезпечний характер своњх д≥й, њх спр¤мован≥сть на масове знищенн¤ людей, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень чи ≥ншоњ шкоди њхньому здоровТю, на зруйнуванн¤ або пошкодженн¤ обТЇкт≥в, ¤к≥ мають важливе народногосподарське чи оборонне значенн¤, на рад≥оактивне забрудненн¤, масове отруЇнн¤, поширенн¤ еп≥дем≥й, еп≥зоот≥й чи еп≥ф≥тот≥й, ≥ бажаЇ њх вчиненн¤. ѕри цьому обовТ¤зково необх≥дно встановити, що особа, ¤ка вчин¤ла так≥ д≥њ, мала за мету ослабленн¤ держави.

ѕ≥д ослабленн¤м держави сл≥д розум≥ти будь-¤к≥ негативн≥ зм≥ни, незалежно в≥д масштаб≥в та розм≥р≥в, у суверенн≥й правов≥й держав≥ Ч ”крањн≥ ([]{4_255_1}ст. 1  онституц≥њ ”крањни) ¤к Уорган≥зац≥њ пол≥тичноњ владиФ з ус≥ма владними повноваженн¤ми у внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х стосунках, так ≥ ¤к Уосновного субТЇкта м≥жнародного праваФ Ч УкрањниФ.

ћотивами цього злочину можуть бути внутр≥шн≥ спонуканн¤ особи, ¤кими вона керувалас¤ при вчинен≥ злочину пол≥тичного характеру: вороже ставленн¤ до ”крањни, до њњ конституц≥йного ладу, пол≥тичноњ системи, незадоволен≥сть д≥¤ми орган≥в державноњ влади, державних чи громадських д≥¤ч≥в. ѕри цьому не виключаютьс¤ користь, заздр≥сть тощо. ћотиви на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають, але враховуютьс¤ при встановленн≥ мети злочину, а також при визначенн≥ небезпечност≥ злочинного д≥¤нн¤ та покаранн¤ за нього.

4. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 14 рок≥в.

</s113>

<s114>

—татт¤ 114.Ўпигунство

1. ѕередача або збиранн¤ з метою передач≥ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, ¤кщо ц≥ д≥њ вчинен≥ ≥ноземцем або особою без громад¤нства, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

2. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особа, ¤ка припинила д≥¤льн≥сть, передбачену частиною першою ц≥Їњ статт≥, та добров≥льно пов≥домила органи державноњ влади про вчинене, ¤кщо внасл≥док цього ≥ вжитих заход≥в було в≥двернено запод≥¤нн¤ шкоди ≥нтересам ”крањни.

1. Ѕезпосередн≥ми обТЇктами злочину Ї суверен≥тет, територ≥альна ц≥л≥сн≥сть та недоторканн≥сть, обороноздатн≥сть, державна, економ≥чна, ≥нформац≥йна безпека, ¤к≥ виступають основними складовим нац≥ональноњ безпеки ”крањни.

ќсоблив≥сть шпигунства пол¤гаЇ в тому, що шкода обТЇкту спричин¤Їтьс¤ не безпосередньо, а шл¤хом пос¤ганн¤ на в≥домост≥, ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю. ѕри в≥дпов≥дних умовах ц≥ в≥домост≥ можуть бути використан≥ ≥ноземними державами, ≥ноземними орган≥зац≥¤ми в п≥дривн≥й д≥¤льност≥ проти ”крањни, на шкоду пр≥оритетним нац≥ональним ≥нтересам.

ѕредмет шпигунства Ч в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю.

¬≥дпов≥дно до []{4_182_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державну таЇмницюФ в≥д 21 с≥чн¤ 1994 р., є 3855-’≤≤: державна таЇмниц¤ Ч вид таЇмноњ ≥нформац≥њ, що охоплюЇ в≥домост≥ у сфер≥ оборони, економ≥ки, науки ≥ техн≥ки, зовн≥шн≥х в≥дносин, державноњ безпеки ≥ охорони правопор¤дку, розголошенн¤ ¤ких може завдати шкоди нац≥ональн≥й безпец≥ ”крањни та ¤к≥ визнан≥ у пор¤дку, встановленому цим «аконом, державною таЇмницею ≥ п≥дл¤гають охорон≥ з боку держави.

ƒо державноњ таЇмниц≥ в≥дноситьс¤ ≥нформац≥¤:

1) у сфер≥ оборони:

Ч зм≥ст стратег≥чних ≥ оперативних план≥в та ≥нших документ≥в бойового управл≥нн¤, п≥дготовку та проведенн¤ в≥йськових операц≥й, стратег≥чне та моб≥л≥зац≥йне розгортанн¤ в≥йськ, а також про ≥нш≥ найважлив≥ш≥ показники, ¤к≥ характеризують орган≥зац≥ю, чисельн≥сть, дислокац≥ю, бойову ≥ моб≥л≥зац≥йну готовн≥сть, бойову та ≥ншу в≥йськову п≥дготовку, озброЇнн¤ та матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤ «бройних —ил ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань;

Ч напр¤ми розвитку окремих вид≥в озброЇнн¤, в≥йськовоњ техн≥ки, њх к≥льк≥сть, тактико-техн≥чн≥ характеристики, орган≥зац≥ю ≥ технолог≥ю виробництва, науков≥, науково-досл≥дн≥ та досл≥дно-конструкторськ≥ роботи, повТ¤зан≥ з розробленн¤м нових зразк≥в озброЇнн¤, в≥йськовоњ ≥ спец≥альноњ техн≥ки, або њх модерн≥зац≥Їю, а також про ≥нш≥ роботи, що плануютьс¤ або зд≥йснюютьс¤ в ≥нтересах оборони крањни;

Ч про сили ≥ засоби ÷ив≥льноњ оборони ”крањни, можливост≥ населених пункт≥в, рег≥он≥в ≥ окремих обТЇкт≥в дл¤ захисту, евакуац≥њ ≥ розосередженн¤ населенн¤, забезпеченн¤ його життЇд≥¤льност≥ та виробничоњ д≥¤льност≥ обТЇкт≥в народного господарства у воЇнний час або в умовах ≥нших надзвичайних ситуац≥й;

Ч про геодезичн≥, грав≥метричн≥, картограф≥чн≥ та г≥дрометеоролог≥чн≥ дан≥ ≥ характеристики, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ оборони крањни;

2) у сфер≥ економ≥ки, науки ≥ техн≥ки:

Ч про моб≥л≥зац≥йн≥ плани ≥ моб≥л≥зац≥йн≥ потужност≥ народного господарства, запаси та обс¤ги постачанн¤ стратег≥чних вид≥в сировини ≥ матер≥ал≥в, а також зведен≥ в≥домост≥ про номенклатуру та р≥вн≥ накопиченн¤, про загальн≥ обс¤ги поставок, в≥дпуску, закладанн¤, осв≥женн¤, розм≥щенн¤ ≥ фактичн≥ запаси державного резерву;

Ч про використанн¤ транспорту, звТ¤зку, ≥нших галузей та обТЇкт≥в ≥нфраструктури держави в ≥нтересах забезпеченн¤ њњ безпеки;

Ч про плани, зм≥ст, обс¤г, ф≥нансуванн¤ та виконанн¤ державного замовленн¤ дл¤ забезпеченн¤ потреб оборони та безпеки;

Ч про плани, обс¤ги та ≥нш≥ найважлив≥ш≥ характеристики добуванн¤, виробництва та реал≥зац≥њ окремих стратег≥чних вид≥в сировини ≥ продукц≥њ;

Ч про державн≥ запаси дорогоц≥нних метал≥в монетарноњ групи, коштовного кам≥нн¤, валюти та ≥нших ц≥нностей, операц≥њ, повТ¤зан≥ з виготовленн¤м грошових знак≥в ≥ ц≥нних папер≥в, њх збер≥ганн¤м, охороною ≥ захистом в≥д п≥дробленн¤, об≥гом, обм≥ном або вилученн¤м з об≥гу, а також про ≥нш≥ особлив≥ заходи ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави;

Ч про науков≥, науково-досл≥дн≥, конструкторськ≥ та проектн≥ роботи, на баз≥ ¤ких можуть бути створен≥ прогресивн≥ технолог≥њ, нов≥ види виробництва, продукц≥њ та технолог≥чних процес≥в, що мають важливе оборонне чи економ≥чне значенн¤ або суттЇво впливають на зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть та нац≥ональну безпеку ”крањни;

3) у сфер≥ зовн≥шн≥х в≥дносин:

Ч про директиви, плани, вказ≥вки делегац≥¤м ≥ посадовим особам з питань зовн≥шньопол≥тичноњ ≥ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ ”крањни, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ њњ нац≥ональноњ безпеки;

Ч про в≥йськове, науково-техн≥чне та ≥нше сп≥вроб≥тництво ”крањни з ≥ноземними державами, ¤кщо розголошенн¤ в≥домостей про це завдаватиме шкоди ≥нтересам ”крањни;

Ч про експорт та ≥мпорт озброЇнн¤, в≥йськовоњ техн≥ки, окремих стратег≥чних вид≥в сировини ≥ продукц≥њ;

4) у сфер≥ державноњ безпеки та охорони правопор¤дку:

Ч про особовий склад орган≥в, що зд≥йснюють оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть;

Ч про засоби, зм≥ст, плани, орган≥зац≥ю, ф≥нансуванн¤ та матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤, форми, методи ≥ результати оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥;

Ч про ос≥б, ¤к≥ сп≥впрацюють або ран≥ше сп≥впрацювали на конф≥денц≥йн≥й основ≥ з органами, що провод¤ть таку д≥¤льн≥сть;

Ч про склад ≥ конкретних ос≥б, що Ї негласними штатними прац≥вниками орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть;

Ч про орган≥зац≥ю та пор¤док зд≥йсненн¤ охорони адм≥н≥стративних будинк≥в та ≥нших державних обТЇкт≥в, посадових та ≥нших ос≥б, охорона ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до []{4_307_0}«акону ”крањни Уѕро державну охорону орган≥в державноњ влади ”крањни та посадових ос≥бФ;

Ч про систему ур¤дового та спец≥ального звТ¤зку;

Ч про орган≥зац≥ю, зм≥ст, стан ≥ плани розвитку криптограф≥чного захисту секретноњ ≥нформац≥њ, зм≥ст ≥ результати наукових досл≥джень у сфер≥ криптограф≥њ;

Ч про системи та засоби криптограф≥чного захисту секретноњ ≥нформац≥њ, њх розробленн¤, виробництво, технолог≥ю виготовленн¤ та використанн¤;

Ч про державн≥ шифри, њх розробленн¤, виробництво, технолог≥ю виготовленн¤ та використанн¤;

Ч про орган≥зац≥ю режиму секретност≥ в органах державноњ влади, органах м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на п≥дприЇмствах, в установах ≥ орган≥зац≥¤х, державн≥ програми, плани та ≥нш≥ заходи у сфер≥ охорони державноњ таЇмниц≥;

Ч про орган≥зац≥ю, зм≥ст, стан ≥ плани розвитку техн≥чного захисту секретноњ ≥нформац≥њ;

Ч про результати перев≥рок, зд≥йснюваних зг≥дно з законом прокурором у пор¤дку в≥дпов≥дного нагл¤ду за додержанн¤м закон≥в, та про зм≥ст матер≥ал≥в д≥знанн¤, досудового сл≥дства та судочинства з питань зазначених у ц≥й статт≥ сфер;

Ч про ≥нш≥ засоби, форми ≥ методи охорони державноњ таЇмниц≥.

 онкретн≥ в≥домост≥ можуть бути в≥днесен≥ до державноњ таЇмниц≥ за ступен¤ми секретност≥ Уособливоњ важливост≥Ф, Уц≥лком таЇмноФ та УтаЇмноФ лише за умови, що вони належать до категор≥й, зазначених у частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, ≥ њх розголошенн¤ завдаватиме шкоди ≥нтересам нац≥ональноњ безпеки ”крањни.

«аборон¤Їтьс¤ в≥днесенн¤ до державноњ таЇмниц≥ будь-¤ких в≥домостей, ¤кщо цим будуть звужуватис¤ зм≥ст ≥ обс¤г конституц≥йних прав та свобод людини ≥ громад¤нина, завдаватиметьс¤ шкода здоровТю та безпец≥ населенн¤.

Ќе в≥дноситьс¤ до державноњ таЇмниц≥ ≥нформац≥¤:

Ч про стан довк≥лл¤, про ¤к≥сть харчових продукт≥в ≥ предмет≥в побуту;

Ч про авар≥њ, катастрофи, небезпечн≥ природн≥ ¤вища та ≥нш≥ надзвичайн≥ под≥њ, ¤к≥ сталис¤ або можуть статис¤ ≥ загрожують безпец≥ громад¤н;

Ч про стан здоровТ¤ населенн¤, його життЇвий р≥вень, включаючи харчуванн¤, од¤г, житло, медичне обслуговуванн¤ та соц≥альне забезпеченн¤, а також про соц≥ально-демограф≥чн≥ показники, стан правопор¤дку, осв≥ти ≥ культури населенн¤;

Ч про факти порушень прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина;

Ч про незаконн≥ д≥њ орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та њх посадових ос≥б;

Ч ≥нша ≥нформац≥¤, ¤ка в≥дпов≥дно до закон≥в та м≥жнародних договор≥в, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни, не може бути засекречена.

√риф секретност≥ Ї обовТ¤зковим рекв≥зитом кожного матер≥ального нос≥¤ ≥нформац≥њ, ¤ка в≥днесена до державноњ таЇмниц≥. ¬≥н маЇ м≥стити в≥домост≥ про ступ≥нь секретност≥ ц≥Їњ ≥нформац≥њ (Уособливоњ важливост≥Ф, Уц≥лком таЇмноФ, УтаЇмноФ), строк засекречуванн¤ ≥нформац≥њ та посадову особу (державного експерта), ¤ка надала зазначений гриф. якщо гриф секретност≥ неможливо нанести безпосередньо на нос≥й ≥нформац≥њ, в≥н маЇ бути зазначений у супров≥дних документах.

ѕ≥д передачею згаданих в≥домостей сл≥д розум≥ти њхнЇ пов≥домленн¤ будь-¤ким засобом, зазначеним у []{1_114}ст. 114, адресатам. ÷е може бути: усне або письмове пов≥домленн¤; дов≥ренн¤ документ≥в; к≥но- або фотоматер≥али, в≥деозаписи, кресленн¤; предмети, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю. ѕередача зазначених в≥домостей може зд≥йснюватис¤ будь-¤ким способом (усно, письмово, через посередник≥в, ≥з використанн¤м компТютерних мереж, схованок, рад≥о, за допомогою птах≥в, тварин). ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й спос≥б передач≥ значенн¤ не маЇ.

≤ноземна держава Ч це будь-¤ка держава, що проводить розв≥дувальну д≥¤льн≥сть проти ”крањни, в особ≥ њњ в≥дпов≥дних орган≥в ≥ орган≥зац≥й.

ѕредставниками ≥ноземноњ держави Ї њњ розв≥дники, дипломати та ≥нш≥ громад¤ни. ѕриродно, у ц≥лому ≥ноземна держава розв≥дувальною д≥¤льн≥стю не займаЇтьс¤. ѓњ зд≥йснюють державн≥ спецслужби, ≥ноземн≥ орган≥зац≥њ ≥ формуванн¤.

≤ноземна орган≥зац≥¤ Ч це будь-¤ка недержавна орган≥зац≥¤, що знаходитьс¤ ¤к за межами ”крањни, так ≥ в ”крањн≥ ≥ проводить розв≥дувальну д≥¤льн≥сть проти нашоњ держави. ƒо таких орган≥зац≥й варто в≥днести ≥ноземн≥ пол≥тичн≥ парт≥њ, трести, ф≥рми, приватн≥ видавництва, м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, що провод¤ть розв≥дувальну (шпигунську) д≥¤льн≥сть проти ”крањни.

ѕ≥д представниками ≥ноземноњ держави або ≥ноземноњ орган≥зац≥њ варто розум≥ти р≥зноман≥тних ос≥б, що по своЇму завданню (повноваженню) займаютьс¤ шпигунською д≥¤льн≥стю проти ”крањни.

” пон¤тт¤ шпигунська д≥¤льн≥сть входить передача в≥домостей ¤к отриманих в≥д ¤коњсь особи, так ≥ з≥браних, викрадених або отриманих ≥ншим шл¤хом, у тому числ≥ ≥ за допомогою прилад≥в, механ≥зм≥в ≥ ≥нших техн≥чних засоб≥в безпосередньо особою, що передаЇ ц≥ зведенн¤. ќтже, в д≥¤х особи Ї й ≥нша обТЇктивна ознака шпигунства Ч збиранн¤ в≥домостей.

«биранн¤ в≥домостей, що складають державну таЇмницю, припускаЇ њх добуванн¤, придбанн¤ будь-¤ким шл¤хом, засобом (викраденн¤, п≥дслуховуванн¤, вив≥дуванн¤, особист≥ спостереженн¤, фотографуванн¤ текст≥в, креслень, секретних в≥йськових ≥ промислових обТЇкт≥в та ≥н.) та ≥з застосуванн¤м спец≥альних техн≥чних засоб≥в (оптичних прилад≥в, електронних апарат≥в та ≥н.).

Ўпигунство у форм≥ передач≥ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам в≥домостей, що складають державну таЇмницю, Ї зак≥нченим злочином ≥з моменту њх передач≥ зазначеним адресатам, незалежно в≥д того, чи був сприйн¤тий ними зм≥ст цих в≥домостей, а також незалежно в≥д настанн¤ будь-¤ких насл≥дк≥в дл¤ держави. ѕередача ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам (≥ноземному розв≥днику) секретних документ≥в з в≥домост¤ми, що становл¤ть державну таЇмницю, Ї зак≥нченим злочином.

Ўпигунство у форм≥ збиранн¤ з метою передач≥ згаданим адресатам в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, Ї зак≥нченим злочином ≥з моменту оволод≥нн¤ будь-¤ким засобом збиранн¤ ≥ будь-¤ким обс¤гом таких в≥домостей.

якщо зазначен≥ в []{1_114}ст. 114 в≥домост≥ збираютьс¤ без мети њх передач≥ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам, склад шпигунства (або державноњ зради у форм≥ шпигунства) в≥дсутн≥й.

Ќавмисн≥ д≥њ, безпосередньо спр¤мован≥ на передачу або збиранн¤ з метою передач≥ в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, ¤кщо при цьому передача або зб≥р таких в≥домостей не в≥дбулис¤ по причинах, що не залежить в≥д вол≥ винного, Ї замахом на злочин.

ѕ≥дготовчими до шпигунства д≥¤ми, при на¤вност≥ мети збиранн¤ в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, можуть бути: спроба влаштуватис¤ на роботу на режимний обТЇкт, спроба встановленн¤ контакту з представником ≥ноземноњ держави або ≥ноземноњ орган≥зац≥њ, придбанн¤ фото-, к≥но- або в≥деокамери, призначених дл¤ ф≥ксац≥њ шпигунськоњ ≥нформац≥њ.

«амах на шпигунство може мати м≥сце при спроб≥ викраденн¤ або фотографуванн¤ документ≥в, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, коли злочинний результат не настав з причин, що не залежать в≥д вол≥ винного (сейф розкритий, але субТЇкт злочину затриманий до того, ¤к в≥н встиг заволод≥ти таЇмними документами; субТЇкт злочину намагаЇтьс¤ сфотографувати таЇмн≥ документи, але фотоапарат несправний або фотопл≥вка не¤к≥сна).

ѕри шпигунств≥ може мати м≥сце замах на нег≥дний предмет, коли особа збираЇ або викрадаЇ документи, ¤к≥ м≥ст¤ть на його думку в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю, де насправд≥ њњ немаЇ.

ѕередача таких документ≥в ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам буде замахом на шпигунство з нег≥дними засобами. ѕри замаху на нег≥дний предмет ≥ при замаху з нег≥дними засобами винний п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за замах на шпигунство ([]{1_15}ст. 15 ≥ []{1_114}ч. 1 ст. 114).

2. ќбТЇктивна сторона шпигунства, ¤к злочину з формальним складом, Ї зак≥нченим злочином з моменту збиранн¤ з метою передач≥ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю.

« обТЇктивноњ сторони передача або збиранн¤ з метою передач≥ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, характеризуютьс¤ такими д≥¤ми: усне або письмове пов≥домленн¤ в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, представникам ≥ноземноњ держави; передача документ≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть в≥домост≥, що становл¤ть таку таЇмницю; передача предмет≥в, що мають в соб≥ в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю.

«биранн¤ в≥домостей пол¤гаЇ в њх розшукуванн≥, викраданн≥ або придбанн≥ (за грош≥ чи шл¤хом шантажу), в розпитуванн≥, п≥дслуховуванн≥, в особистих спостереженн¤х, фотографуванн≥ в≥йськових ≥ промислових обТЇкт≥в, документ≥в, зв≥т≥в, карт тощо. «б≥р в≥домостей можливий ≥з застосуванн¤м спец≥альних техн≥чних засоб≥в (оптичних прилад≥в, електронних апарат≥в тощо). ѕередача може зд≥йснюватись особисто, через ≥нших ос≥б, з використанн¤м тайник≥в, компТютерних мереж, рад≥о-, телефонного звТ¤зку та ≥ншими способами, що на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ.

3. « субТЇктивноњ сторони шпигунство вчинюЇтьс¤ з пр¤мим умислом. ѕри вчиненн≥ злочину, передбаченого []{1_114}ч. 1 ст. 114, особа усв≥домлюЇ, що вона збираЇ з метою передач≥ або передаЇ ≥ноземн≥й держав≥, ≥ноземн≥й орган≥зац≥њ або њх представникам за своЇю або њх ≥н≥ц≥ативою в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю, ≥ бажаЇ цього.

ћотиви ≥ мета можуть бути р≥зними: недоброзичливе, вороже ставленн¤ до ”крањни, корислив≥ спонуканн¤ при на¤вност≥ мети збагатитис¤ протиправним способом. якщо шпигунство зд≥йснюЇтьс¤ кадровими розв≥дниками ≥ноземноњ спецслужби, то мотиви ≥ мета визначаютьс¤ виконанн¤м ними службових обовТ¤зк≥в.

4. —убТЇктом шпигунства в≥дпов≥дно до []{1_114}ст. 114 може бути ≥ноземний громад¤нин або особа без громад¤нства. ÷е ф≥зичн≥ осудн≥ особи, ¤к≥ дос¤гли до моменту вчиненн¤ злочину 16-р≥чного в≥ку.

якщо д≥њ, що складають обТЇктивну сторону даного злочину (шпигунства), вчинен≥ громад¤нином ”крањни, то в≥н несе в≥дпов≥дальн≥сть за державну зраду у форм≥ шпигунства ([]{1_111}ст. 111).

—п≥вучасниками шпигунства Ї орган≥затори, п≥дбурювач≥ або пос≥бники, ¤кими можуть виступати ≥ громад¤ни ”крањни при в≥дсутност≥ в њх д≥¤х ознак державноњ зради у форм≥ наданн¤ допомоги в проведенн≥ п≥дривноњ д≥¤льност≥ проти ”крањни.

5. ќсоба, ¤ка вчинила шпигунство, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ в≥дпов≥дно до []{1_114}ч. 2 ст. 114, ¤кщо вона:

Ч припинила злочинну д≥¤льн≥сть;

Ч добров≥льно пов≥домила органи державноњ влади про вчинене;

Ч ¤кщо внасл≥док вжитих заход≥в було в≥двернено запод≥¤нн¤ шкоди ≥нтересам ”крањни.

«в≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ настаЇ при на¤вност≥ вс≥х трьох умов у сукупност≥.

ƒобров≥льн≥сть пов≥домленн¤ особою в органи державноњ влади про зд≥йсненн¤ нею шпигунських акц≥й маЇ м≥сце тод≥, коли вона усв≥домлюЇ можлив≥сть продовженн¤ злочину. ÷е не повинно бути змушеною в≥дмовою в≥д подальшоњ злочинноњ д≥¤льност≥ в умовах, коли особа зробила висновок ≥ впевнена, що њњ д≥¤льн≥сть стала в≥домою в≥дпов≥дним правоохоронним органам ≥ буде припинена ними.

</s114>

–озд≥л II «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ∆»““я “ј «ƒќ–ќ¬Тя ќ—ќЅ»

<s115>

—татт¤ 115.”мисне вбивство

1. ¬бивство, тобто умисне протиправне запод≥¤нн¤ смерт≥ ≥нш≥й людин≥, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

2. ”мисне вбивство:

1) двох або б≥льше ос≥б;

2) малол≥тньоњ дитини або ж≥нки, ¤ка зав≥домо дл¤ винного перебувала у стан≥ ваг≥тност≥;

3) заручника;

4) вчинене з особливою жорсток≥стю;

5) вчинене способом, небезпечним дл¤ житт¤ багатьох ос≥б;

6) з корисливих мотив≥в;

7) з хул≥ганських мотив≥в;

8) особи чи њњ близького родича у звТ¤зку з виконанн¤м ц≥Їю особою службового або громадського обовТ¤зку;

9) з метою приховати ≥нший злочин або полегшити його вчиненн¤;

10) поЇднане ≥з згвалтуванн¤м або насильницьким задоволенн¤м статевоњ пристраст≥ неприродним способом;

11) вчинене на замовленн¤;

12) вчинене за попередньою змовою групою ос≥б;

13) вчинене особою, ¤ка ран≥ше вчинила умисне вбивство, за вин¤тком вбивства, передбаченого статт¤ми []{1_116}116Ч 118 цього  одексу, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥, з конф≥скац≥Їю майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другоњ ц≥Їњ статт≥.

1. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_3}ст. 3 ≥ []{4_255_27}27  онституц≥њ ”крањни людина, њњ житт¤ ≥ здоровТ¤, честь ≥ г≥дн≥сть, недоторканн≥сть ≥ безпека визнаютьс¤ найвищою соц≥альною ц≥нн≥стю.  ожна людина маЇ нев≥дТЇмне право на житт¤. ќбовТ¤зок держави Ч захищати житт¤ людини.

[]{4_31_0}ћ≥жнародний пакт про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права, ратиф≥кований []{4_44_0}”казом ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”–—– в≥д 19 жовтн¤ 1973 р. є 2148-VIII, у []{4_31_6}ст. 6 проголошуЇ, що право на житт¤ Ї нев≥дТЇмне право кожноњ людини. ÷е право охорон¤Їтьс¤ законом. Ќ≥хто не може бути свав≥льно позбавлений житт¤.

¬бивство Ї найт¤жчим злочином проти особи. —усп≥льна небезпека вбивства пол¤гаЇ в тому, що запод≥¤нн¤м смерт≥ ≥нш≥й людин≥ грубо ≥гноруЇтьс¤ њњ природне, а тому нев≥дторгнуване право на одне з найц≥нн≥ших благ Ч на житт¤. ¬насл≥док вбивства житт¤ втрачаЇтьс¤ безповоротно, що унеможливлюЇ в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ потерп≥лому шкоди або компенсуванн¤ њњ ¤кимось зам≥нником.

2. ¬изначенн¤ вбивства маЇ принципове методолог≥чне значенн¤ дл¤ юридичноњ квал≥ф≥кац≥њ. ѕ≥д вбивством розум≥ють передбачене крим≥нальним законом умисне сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤, ¤ке пос¤гаЇ на житт¤ ≥ншоњ людини ≥ спричин¤Ї њй смерть. «а ≥ншим визначенн¤м вбивство трактуЇтьс¤ ¤к протиправне, умисне чи необережне позбавленн¤ житт¤ ≥ншоњ людини.

¬ практичн≥й д≥¤льност≥ по зд≥йсненню правосудд¤ можна користуватис¤ обома визначенн¤ми.  ожне з них в≥дбиваЇ суттЇв≥ ознаки вбивства, врахуванн¤ ¤ких слугуватиме п≥дставою дл¤ безпомилковоњ квал≥ф≥кац≥њ цього д≥¤нн¤.

3. Ѕезпосередн≥м обТЇктом вбивства Ї житт¤ ≥ншоњ людини. ¬живанн¤ слова У≥ншоњФ Ї обовТ¤зковим, бо цим стверджуЇтьс¤ в≥дсутн≥сть вбивства там, де нормальна людина св≥домо позбавл¤Ї себе житт¤ Ч чинить самогубство. ¬ажливим Ї визначенн¤ житт¤ ¤к пер≥оду в≥д народженн¤ до смерт≥. ѕочатковим моментом житт¤ Ї початок ф≥з≥олог≥чних полог≥в, в тому числ≥ передчасних чи штучних.  ≥нцевим моментом житт¤ Ї б≥олог≥чна смерть Ч такий стан орган≥зму людини, коли зупин¤Їтьс¤ робота серц¤, внасл≥док чого в≥дбуваЇтьс¤ безповоротний процес розпаду кл≥тин центральноњ нервовоњ системи. ѕравда, в умовах зупинки роботи серц¤ ≥ диханн¤ можливе збереженн¤ життЇздатност≥ людського орган≥зму ≥ людину за певних зусиль можна вр¤тувати в≥д смерт≥. “ому теоретично Ї можливим запод≥¤нн¤ б≥олог≥чноњ смерт≥ (вбивства) людин≥, ¤ка знаходитьс¤ в стан≥ кл≥н≥чноњ смерт≥.

 рим≥нальний закон передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вбивство будь-¤коњ людини незалежно в≥д њњ громад¤нства, стану здоровТ¤, в≥ку, становища, ¤ке вона займаЇ в сусп≥льств≥, етичних ¤костей, морал≥, повед≥нки тощо.

4. ќбТЇктивна сторона вбивства характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю трьох обовТ¤зкових ознак:

Ч д≥¤нн¤, ¤ке пол¤гаЇ в пос¤ганн≥ на житт¤ ≥ншоњ людини;

Ч насл≥дку у вигл¤д≥ б≥олог≥чноњ смерт≥ потерп≥лого;

Ч причинного звТ¤зку м≥ж д≥¤нн¤м та насл≥дком.

ѕос¤ганн¤ на житт¤ може бути вчинено ≥ шл¤хом д≥њ, ≥ шл¤хом безд≥¤льност≥. ƒ≥¤ Ї активним елементом д≥¤льност≥, про¤вл¤ючись у повед≥нц≥ людини, ≥ може в≥дбуватись у вигл¤д≥ безпосереднього ф≥зичного впливу на орган≥зм людини (нанесенн¤ удар≥в, вогнепальних ушкоджень в життЇво важлив≥ органи, скиданн¤ з висоти, утриманн¤ п≥д водою, удавленн¤ шињ та ≥н.), псих≥чного впливу, нав≥юванн¤ (провокац≥¤ раптового ≥ сильного афекту у хвороњ на серце людини ≥ схил¤нн¤ особи, ¤ка не розум≥Ї значенн¤ ≥ насл≥дк≥в своњх д≥й, до спричиненн¤ соб≥ смерт≥; г≥пнотичне нав≥юванн¤ тощо), створенн¤ смертельно небезпечноњ ситуац≥њ або використанн¤ де¤ких фактор≥в зовн≥шнього середовища та речей (д≥¤ високоњ чи низькоњ температури, електроструму, отрути, вибухових речовин, рад≥оактивних матер≥ал≥в та ≥н.).

¬бивство шл¤хом безд≥¤льност≥ трапл¤Їтьс¤ тод≥, коли винний не виконав д≥й, ¤к≥ б в≥двернули настанн¤ смерт≥ потерп≥лого, хоча в дан≥й конкретн≥й ситуац≥њ в≥н м≥г ≥ повинен був так≥ д≥њ виконати, в≥н не бажав настанн¤ смерт≥, але ставивс¤ байдуже до можливост≥ њњ настанн¤ (в≥дмова в≥д годуванн¤ дитини з боку матер≥, ухиленн¤ в≥д л≥куванн¤ хворого медичним прац≥вником тощо).

5. Ќасл≥дки у вигл¤д≥ б≥олог≥чноњ смерт≥ потерп≥лого Ч обовТ¤зкова ознака вбивства, коли мова йде про склад зак≥нченого злочину. ” вс≥х ≥нших випадках можна говорити т≥льки про замах на вбивство (за на¤вн≥стю умислу на вбивство). ѕротиправне пос¤ганн¤, ¤ке призвело до кл≥н≥чноњ смерт≥ потерп≥лого, але останн≥й врешт≥-решт залишивс¤ живим, за в≥дпов≥дних умов може розц≥нюватись лише ¤к замах на умисне вбивство або ¤к спричиненн¤ умисного чи необережного т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, небезпечного дл¤ житт¤ в момент запод≥¤нн¤.

6. ќдн≥Їю з необх≥дних умов визнанн¤ особи винною у скоЇнн≥ вбивства Ї встановленн¤ причинного звТ¤зку м≥ж њњ д≥¤нн¤м ≥ насл≥дком Ч настанн¤м смерт≥ потерп≥лого. ѕри цьому за на¤вност≥ такого звТ¤зку не маЇ принципового значенн¤, ¤кий пром≥жок часу минув м≥ж пос¤ганн¤м на житт¤ ≥ настанн¤м смерт≥ потерп≥лого (див. []{4_187_29}п. 23 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ людиниФ в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. є 1). ≤накше кажучи, у звТ¤зку д≥¤нн¤ Ч насл≥док визначальним Ї не час, а категор≥¤ необх≥дност≥, неминучост≥. ¬ цьому сенс≥ сл≥д звернути увагу на хрестомат≥йний приклад ≥з судовоњ практики: хоча смерть ≥ настала на 37 добу п≥сл¤ нанесенн¤ поранень, суд, виход¤чи з того, що засуджений з великою силою наносив удари ножем в м≥сц¤ розташуванн¤ життЇво важливих орган≥в, а також з урахуванн¤м висновк≥в експертизи про те, що смерть потерп≥лого знаходитьс¤ в безпосередньому причинному звТ¤зку ≥з запод≥¤ними йому ушкодженн¤ми, д≥йшов правильного висновку про на¤вн≥сть у засудженого пр¤мого умислу на позбавленн¤ житт¤ потерп≥лого. “аким чином, дов≥д адвоката про те, що значний пром≥жок часу м≥ж умисним спричиненн¤м поранень ≥ смертю потерп≥лого сам по соб≥ св≥дчить про в≥дсутн≥сть умислу на вбивство, Ї неспроможним.

–азом з тим не можна не звернути увагу на неточн≥сть, ¤ку допускають автори одного з коментар≥в, стверджуючи, що не обовТ¤зковим УЇ безпосередн≥й характер причинного звТ¤зку м≥ж д≥¤нн¤м ≥ насл≥дком. Ќа настанн¤ смерт≥, кр≥м д≥¤нн¤ винноњ особи, можуть впливати й ≥нш≥ фактори, в тому числ≥ д≥њ трет≥х ос≥б чи повед≥нка самого потерп≥логоФ (Ќауково-практичний коментар  рим≥нального кодексу ”крањни. Ч  ., 1997 р., стор. 331).  еруючись цим твердженн¤м, можна зробити помилку в квал≥ф≥кац≥њ, бо дл¤ визнанн¤ д≥¤нн¤ вбивством неодм≥нною умовою Ї незаперечне встановленн¤ неминучост≥ смерт≥ в≥д д≥й винного, а Уд≥њ трет≥х ос≥б чи повед≥нка самого потерп≥логоФ можуть виконувати лише факультативну роль ≥ опосередковано впливати на прискоренн¤ чи упов≥льненн¤ настанн¤ насл≥дку. Ќе сл≥д плутати безпосередн≥сть причинного звТ¤зку в юридичному тлумаченн≥ вбивства ≥ безпосередн≥сть (опосередкован≥сть) д≥й (способ≥в), що привели до настанн¤ смерт≥.

7. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим, коли в результат≥ д≥¤нн¤ винного настаЇ б≥олог≥чна смерть потерп≥лого.

8. []{1_115}—т. 115 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за умисне вбивство, тобто таке, коли особа розум≥Ї, що зд≥йснюЇ пос¤ганн¤ на житт¤ ≥ншоњ людини, передбачаЇ, що насл≥дком њњ д≥¤нн¤ буде (може бути) смерть потерп≥лого, ≥ бажаЇ (пр¤мий умисел) чи св≥домо допускаЇ (непр¤мий умисел) настанн¤ таких насл≥дк≥в.

ѕитанн¤ про на¤вн≥сть чи в≥дсутн≥сть у винного умислу на вбивство сл≥д вир≥шувати виход¤чи з сукупност≥ вс≥х обставин вчиненого злочину, зокрема брати до уваги т≥ з них, ¤к≥ можуть св≥дчити про бажанн¤ чи св≥доме допущенн¤ винним смерт≥ потерп≥лого. ѕри цьому, насамперед, сл≥д враховувати спос≥б, знар¤дд¤ ≥ засоби вчиненн¤ злочину, к≥льк≥сть, характер ≥ локал≥зац≥ю спричинених т≥лесних ушкоджень, причини припиненн¤ злочинних д≥й з боку винноњ особи, його взаЇмов≥дносини з потерп≥лим, повед≥нка обох, що передувала под≥њ злочину. ѕро нам≥р на позбавленн¤ житт¤ св≥дчить умисне спричиненн¤ ушкоджень в життЇво важлив≥ органи потерп≥лого, в результат≥ чого настаЇ його смерть. ¬изначальним при цьому все ж таки Ї субТЇктивне ставленн¤ винного до насл≥дк≥в своњх д≥й.

¬≥дпов≥дальн≥сть за умисне вбивство з невизначеним умислом, тобто коли винний передбачаЇ можлив≥сть спричиненн¤ будь-¤коњ шкоди потерп≥лому, в тому числ≥ ≥ смерт≥, ≥ бажаЇ чи св≥домо допускаЇ такий насл≥док, настаЇ на загальних п≥дставах, бо на¤вн≥сть пр¤мого чи непр¤мого умислу на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ, але дл¤ визначенн¤ ступен¤ вини сл≥д максимально ретельно вивчити субТЇктивн≥ моменти запод≥¤ного.

—убТЇктивне ставленн¤ винного до насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤ Ї визначальним дл¤ в≥дмежуванн¤ умисного вбивства в≥д т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, через ¤ке настала смерть потерп≥лого. ѕри умисному вбивств≥ настанн¤ смерт≥ охоплюЇтьс¤ умислом винного, у випадку умисного спричиненн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, в результат≥ ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого, ставленн¤ до настанн¤ смерт≥ потерп≥лого про¤вл¤Їтьс¤ в необережност≥ ≥ м≥стить склад злочину, передбаченого []{1_121}ч. 3 ст. 121.

Ќеобх≥дно враховувати, що замах на вбивство може бути вчинено лише з пр¤мим умислом, коли винний передбачав настанн¤ смерт≥ потерп≥лого ≥ бажав цього, але так≥ насл≥дки не настали з незалежних в≥д його вол≥ обставин. —аме спр¤мован≥стю умислу особи, перш за все ≥ ставленн¤м њњ до насл≥дк≥в д≥¤нн¤ в≥дмежовуЇтьс¤ замах на вбивство в≥д умисного т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, небезпечного дл¤ житт¤ в момент запод≥¤нн¤.

ѕ≥д час вчиненн¤ умисних вбивств може статис¤ так звана фактична помилка, тобто нев≥рне сприйн¤тт¤ винною особою окремих обставин, що повТ¤зуЇтьс¤ з помилкою щодо особи потерп≥лого, коли злочинець, маючи нам≥р убити певну людину, вбиваЇ ≥ншу. «а загальним правилом, така помилка на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ Ч винний прит¤гуЇтьс¤ до в≥дпов≥дальност≥ за []{1_115}ст. 115.

ћожлива ситуац≥¤, коли склад умисного вбивства передбачаЇ точно визначен≥ ознаки, що характеризують потерп≥лого ¤к обовТ¤зков≥, а зловмисник помилково позбавл¤Ї житт¤ ≥ншу людину, у ¤коњ в≥дсутн≥ ц≥ ознаки. “аке д≥¤нн¤ сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в: ¤к замах на вбивство т≥Їњ людини, на ¤ку винна особа спр¤мувала злочинний умисел на позбавленн¤ житт¤, ≥ ¤к умисне вбивство фактично позбавленоњ житт¤ людини, тобто за []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ в≥дпов≥дною частиною []{1_115}ст. 115.

9. ¬ир≥шуючи питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть за умисне вбивство, необх≥дно обовТ¤зково встановлювати мотив та мету д≥¤нн¤ винноњ особи. ¬ де¤ких умисних вбивствах мотив або мета Ї обовТ¤зковими ознаками складу злочину (корислив≥, хул≥ганськ≥ мотиви, бажанн¤ приховати ≥нш≥ злочини), в ≥нших Ч виступають ¤к обставини, що помТ¤кшують чи обт¤жують в≥дпов≥дальн≥сть (ревнощ≥, помста), але у вс≥х випадках без встановленн¤ цих обставин, ¤к≥ часто Ї квал≥ф≥куючими ознаками ≥ показниками ступен¤ сусп≥льноњ небезпеки вчиненого умисного вбивства, св≥дчать про зм≥ст, характер ≥ спр¤мован≥сть умислу винноњ особи, справа не може остаточно вир≥шуватись по сут≥.

¬бивство з помсти, ¤кщо мотив виник на ірунт≥ особистих непри¤зних стосунк≥в м≥ж зловмисником ≥ потерп≥лим, квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_115}ч. 1 ст. 115, але коли мета помститис¤ зТ¤вилас¤ ¤к реакц≥¤ на виконанн¤ потерп≥лим службового або громадського обовТ¤зку, квал≥ф≥кац≥¤ встановлюЇтьс¤ за []{1_115}п. 8 ч. 2 ст. 115.

ќбірунтованою Ї квал≥ф≥кац≥¤ за []{1_115}ч. 1 ст. 115, коли вбивство було спровоковане неправом≥рними або аморальними д≥¤ми потерп≥лого (¤кщо не було ситуац≥њ необх≥дноњ оборони або стану ф≥з≥олог≥чного афекту), а також коли почутт¤ роздратуванн¤, злост≥, бажанн¤ помсти у в≥дпов≥дь на правом≥рн≥ д≥њ потерп≥лого (зауваженн¤, неприЇмна ≥нтимна ≥нформац≥¤ тощо) викликали ¤вну неадекватну реакц≥ю, ¤ка вилилас¤ у вбивство.

” наш≥й л≥тератур≥ затвердилась думка, п≥дтримана сучасним законодавством, що ревнощ≥ не Ї низьким мотивом ≥ квал≥ф≥куючою ознакою вбивства, а тому вбивство з ревнощ≥в, незалежно в≥д њх обірунтованост≥, охоплюЇтьс¤ []{1_115}ч. 1 ст. 115.

10. —убТЇктом вбивства Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 14 рок≥в.

якщо вбивство вчинено у сп≥вучаст≥, обовТ¤зково сл≥д зТ¤сувати характер участ≥ кожного ≥з сп≥вучасник≥в ≥ ступ≥нь њхньоњ вини. —п≥вучасть може виражатись у форм≥ сп≥ввиконавства ≥ з розпод≥лом ролей.

” першому випадку вс≥ сп≥вучасники безпосередньо беруть участь у позбавленн≥ житт¤ потерп≥лого, причому немаЇ значенн¤, хто з них завдав першого смертельного удару (пошкодженн¤, впливу), бо вс≥ вони намагалис¤ ≥ прагнули зд≥йснити саме таку д≥ю. “ому њх д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за в≥дпов≥дною частиною []{1_115}ст. 115 без додаткового посиланн¤ на []{1_27}ст. 27.

” другому випадку рол≥ м≥ж сп≥вучасниками розпод≥л¤ютьс¤ ≥ тому д≥њ орган≥затор≥в, п≥дбурювач≥в ≥ пособник≥в квал≥ф≥куютьс¤ за в≥дпов≥дною частиною []{1_27}ст. 27 та в≥дпов≥дною частиною []{1_115}ст. 115.

ѕитанн¤ квал≥ф≥кац≥њ умисних вбивств з помТ¤кшуючими обставинами розгл¤даютьс¤ в коментар¤х безпосередньо до []{1_116}ст. 116Ч118. ¬елику зручн≥сть дл¤ розвТ¤занн¤ практичних задач квал≥ф≥кац≥њ вбивств за в≥дсутност≥ обт¤жуючих ≥ помТ¤кшуючих обставин маЇ схема типових р≥зновид≥в умисного вбивства, передбаченого []{1_115}ч. 1 ст. 115 (так зван≥ прост≥ вбивства).

11. «астосовуючи норми закону, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за вбивства, необх≥дно њх класиф≥кувати на вбивства без квал≥ф≥куючих ознак, вбивства з обт¤жуючими ознаками та вбивства з помТ¤кшуючими обставинами, а також пос¤ганн¤ на житт¤ людей, передбачен≥ статт¤ми з ≥нших розд≥л≥в чинного  одексу ¤к специф≥чн≥ обставини ≥ ознаки описаних в них злочин≥в (наприклад, пос¤ганн¤ на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча).

ƒо таких вбивств, зокрема, належать:

Ч умисне вбивство, вчинене на ірунт≥ особистих непри¤зних стосунк≥в, у тому числ≥ й умисне вбивство з помсти на ірунт≥ таких стосунк≥в;

Ч умисне вбивство п≥д час б≥йки чи сварки, ¤кщо винний не д≥¤в при цьому з хул≥ганських мотив≥в;

Ч умисне вбивство, вчинене особою, що охорон¤Ї своЇ майно чи майно ≥ншоњ особи;

Ч умисне вбивство, вчинене з мотив≥в сп≥вчутт¤ до потерп≥лого або з метою полегшити його стражданн¤;

Ч умисне вбивство, вчинене на проханн¤ самого потерп≥лого.

якщо до цього додати р≥зновиди умисного вбивства, викладен≥ у п. 9 коментар¤ до ц≥Їњ статт≥, то ситуац≥йна картина розгл¤дуваноњ категор≥њ вбивств буде досить повною.

12. ћожлива ситуац≥¤, коли вчинене вбивство одночасно м≥стить обт¤жуюч≥ ≥ помТ¤кшуюч≥ обставини, наприклад умисне вбивство двох ос≥б при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони. ” даному раз≥ д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати з урахуванн¤м помТ¤кшуючоњ обставини за []{1_118}ст. 118.

13. ѕрактичним прац≥вникам сл≥д неухильно керуватис¤ досить простим правилом квал≥ф≥кац≥њ вбивств за сукупн≥стю: ¤кщо юридичний склад передбаченого крим≥нальним законом злочину пр¤мо не передбачаЇ умисного позбавленн¤ житт¤ потерп≥лого, тобто воно знаходитьс¤ за межами диспозиц≥њ анал≥зованоњ статт≥, потр≥бна квал≥ф≥кац≥¤ за сукупн≥стю в≥дпов≥дноњ статт≥ ≥ []{1_115}ст. 115. Ќаприклад, захопленн¤ заручник≥в, поЇднане з умисним вбивством одного з них, квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_115}п. 3 ч. 2 ст. 115 ≥ []{1_147}ч. 2 ст. 147, бо диспозиц≥¤ []{1_147}ст. 147 не м≥стить ознаки пос¤ганн¤ на житт¤, а лише погрозу знищенн¤ людей або настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в. ¬ той же час д≥¤нн¤ викладен≥ []{1_112}ст. 112, []{1_113}113, []{1_348}348, []{1_379}379, []{1_400}400, []{1_443}443, []{1_404}ч. 4 ст. 404, []{1_438}ч. 2 ст. 438, пр¤мо передбачають вчиненн¤ умисного вбивства ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}ст. 115 не потребують.

14. ¬бивство двох або б≥льше ос≥б сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 1 ст. 115, ¤кщо д≥њ винного охоплювались Їдиним умислом ≥ були вчинен≥, ¤к правило, в одному м≥сц≥, одночасно або з невеликим пром≥жком у час≥. ѕри цьому мотиви вбивства двох або б≥льше ос≥б можуть бути р≥зними. якщо ≥нш≥ мотиви належать до обт¤жуючих обставин, то д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати ще ≥ за ≥ншим в≥дпов≥дним пунктом []{1_115}ч. 2 ст. 115.

” той же час, не дивл¤чись на те, що вбивство двох ос≥б було вчинене практично в одному м≥сц≥ ≥ через незначний пром≥жок часу, але воно не охоплювалось Їдиним умислом запод≥¤ти смерть двом особам, в≥дпов≥дальн≥сть повинна наставати не за п. 1, а за []{1_115}п. 13 ч. 2 ст. 115.

—л≥д звернути увагу, що вбивство одн≥Їњ людини ≥ зак≥нчений замах на житт¤ ≥ншоњ, ¤к≥ охоплювалис¤ Їдиним умислом позбавити житт¤ двох ос≥б, не може розгл¤датис¤ ¤к зак≥нчений злочин, передбачений []{1_115}п. 1 ч. 2 ст. 115, Ч оск≥льки злочинний нам≥р вбити двох ос≥б не було зд≥йснено з причин, що не залежали в≥д вол≥ винного. ” цих випадках вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_115}ч. 1 ст. 115 у сукупност≥ з []{1_15}ч. 2 ст. 15 та []{1_115}п. 1 ч. 2 ст. 115, незалежно в≥д посл≥довност≥ злочинних д≥й.

якщо винний, бажаючи вбити б≥льше двох ос≥б, позбавив житт¤ двох ≥з них, а в≥дносно ≥нших умисел не дов≥в до к≥нц¤ з незалежних в≥д його вол≥ причин, то вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 1 ч. 2 ст. 115 та за []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_115}п. 1 ч. 2 ст. 115.

15. ¬≥дпов≥дальн≥сть за []{1_115}п. 2 ч. 2 ст. 115 настаЇ в раз≥ умисного вбивства малол≥тньоњ дитини (в≥ком до 14 рок≥в) або ж≥нки, ¤ка зав≥домо дл¤ винного знаходилась у стан≥ ваг≥тност≥. ѕри цьому не маЇ значенн¤ характер стосунк≥в винного ≥ потерп≥лоњ (подружж¤, коханц≥, знайом≥ тощо) ≥ джерело ≥нформац≥њ про ваг≥тн≥сть ж≥нки. —л≥д зазначити, що ваг≥тн≥сть повинна бути д≥йсною, причому строк ваг≥тност≥ на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ. ѕрипущенн¤ про можливу ваг≥тн≥сть ж≥нки, ¤ке винний зробив, не маючи на цей рахунок достов≥рних даних, зн≥маЇ питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_115}п. 2 ч. 2 ст. 115.

” той же час вбивство ж≥нки, ¤ку винний помилково вважав ваг≥тною, п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дною частиною []{1_115}ст. 115 та []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_115}п. 2 ч. 2 ст. 115.

якщо злочинець припустивс¤ помилки в особ≥ потерп≥лоњ ≥ позбавив житт¤ ≥ншу ж≥нку, квал≥ф≥кац≥¤ його д≥¤нн¤ залишаЇтьс¤ класичною Ч []{1_115}п. 2 ч. 2 ст. 115.

16. ” раз≥ вбивства людини, ¤ка була одна чи серед ≥нших захоплена або утримувана ¤к заручник, з метою спонуканн¤ родич≥в, державноњ або ≥ншоњ установи, п≥дприЇмства чи орган≥зац≥њ, ф≥зичноњ або службовоњ особи до вчиненн¤ чи утриманн¤ в≥д вчиненн¤ будь-¤коњ д≥њ, ¤к умови зв≥льненн¤, настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_115}п. 3 ч. 2 ст. 115. якщо винний брав участь у захопленн≥ або утриманн≥ заручника, незалежно в≥д часу виникненн¤ нам≥ру на позбавленн¤ житт¤, його д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_147}ч. 2 ст. 147 та []{1_115}п. 3 ч. 2 ст. 115 за сукупн≥стю злочин≥в.

17. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про квал≥ф≥кац≥ю умисного вбивства за []{1_115}п. 4 ч. 2 ст. 115 необх≥дно мати на уваз≥, що, оск≥льки особлива жорсток≥сть Ї оц≥ночною категор≥Їю, вона повинна повТ¤зуватись не лише з≥ способом позбавленн¤ людини житт¤, але й з ≥ншими обставинами, ¤к≥ св≥дчили б про про¤вленн¤ винним усв≥домленоњ ≥ бажаноњ особливоњ жорстокост≥. « обТЇктивноњ сторони особлива жорсток≥сть про¤вл¤Їтьс¤ в спричиненн≥ потерп≥лому особливих ф≥зичних страждань, а з субТЇктивноњ Ч у навмисному спричиненн≥ потерп≥лому таких страждань або в усв≥домленн≥, що в процес≥ позбавленн¤ житт¤ так≥ стражданн¤ запод≥юютьс¤.

[]{4_187_13}ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в п. 13 постанови в≥д 1 кв≥тн¤ 1994 р. є 1 досить обірунтовано зазначив, що вбивством, вчиненим з особливою жорсток≥стю, сл≥д вважати ситуац≥ю, коли винний усв≥домлював, що завдаЇ потерп≥лому особлив≥ стражданн¤ шл¤хом глумл≥нн¤, тортур, мордуванн¤, мученн¤, в тому числ≥ з використанн¤м вогню, струму, кислоти, лугу, рад≥оактивних речовин, отрути, ¤ка завдаЇ нестерпного болю тощо. ƒо особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також запод≥¤нн¤ великоњ к≥лькост≥ т≥лесних ушкоджень, ¤к≥ зав≥домо дл¤ винного завдавали потерп≥лому особливих страждань.

”мисне вбивство сл≥д також вважати вчиненим з особливою жорсток≥стю, ¤кщо воно супроводжувалось глумл≥нн¤м над трупом, а так само в присутност≥ близьких потерп≥лому ос≥б, ≥ винний усв≥домлював, що такими д≥¤ми спричин¤Ї њм особлив≥ стражданн¤.

—л≥д п≥дкреслити, що велика к≥льк≥сть т≥лесних ушкоджень сама по соб≥ ще не св≥дчить про особливу жорсток≥сть (такого характеру ушкодженн¤ трапл¤ютьс¤ ≥ при запод≥¤нн≥ смерт≥ в стан≥ ф≥з≥олог≥чного афекту), оск≥льки неодм≥нною умовою визнанн¤ особливоњ жорстокост≥ Ї нам≥р ≥ бажанн¤ винного спричинити потерп≥лому стражданн¤.

“ак само глумл≥нн¤ над трупом чи вбивство потерп≥лого в присутност≥ його близьких буде належати до категор≥њ особливоњ жорстокост≥, ¤кщо воно завдаЇ близьким жертви особливих псих≥чних чи моральних страждань. Ќаруга над трупом потерп≥лого додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в за []{1_297}ст. 297 не потребуЇ. «розум≥ло, що знищенн¤ або розтин трупа з метою прихованн¤ вбивства не можуть вважатис¤ вбивством з особливою жорсток≥стю.

”мисне вбивство в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, ¤к реакц≥њ на протизаконне насильство або т¤жку образу з боку потерп≥лого, хоча б його було вчинено з обТЇктивними ознаками особливоњ жорстокост≥ шл¤хом спричиненн¤ великоњ к≥лькост≥ т≥лесних ушкоджень або в присутност≥ близьких потерп≥лому ос≥б, необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_116}ст. 116.

ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що визначенн¤ особливоњ жорстокост≥, мученн¤, мордуванн¤, встановленн¤ факт≥в нанесенн¤ удар≥в, побоњв або ≥нших насильницьких д≥й, ¤к≥ завдали ф≥зичного болю, Ї компетенц≥Їю суду, а не експертизи. —удово- медична експертиза вир≥шуЇ питанн¤ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, непоправност≥ зн≥веченн¤ обличч¤ тощо.

18. «а []{1_115}п. 5 ч. 2 ст. 115 п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним дл¤ житт¤ багатьох ос≥б, коли винний, зд≥йснюючи умисел на позбавленн¤ житт¤ певноњ особи, усв≥домлював, що застосовуЇ спос≥б вбивства, небезпечний дл¤ житт¤ не т≥льки одн≥Їњ конкретноњ людини.

¬ажливою умовою в≥днесенн¤ вбивства до числа небезпечних дл¤ житт¤ ≥нших людей маЇ бути обТЇктивна реальн≥сть небезпеки. —убТЇктивно ж винний повинен усв≥домлювати, що застосовуЇ спос≥б, ¤кий створюЇ небезпеку дл¤ житт¤ не лише т≥Їњ конкретноњ людини, ¤ку в≥н хоче вбити, але й дл¤ ≥ншоњ, хоча б одн≥Їњ людини. Ќаприклад, передача посилки з вибуховим пристроЇм з метою вбивства певноњ людини, ¤ка знаходитьс¤ в багатолюдн≥й квартир≥. ” ≥нш≥й ситуац≥њ, коли дл¤ зловмисника персона жертви не маЇ принципового значенн¤, в≥н повинен усв≥домлювати, що застосовуЇ спос≥б вбивства, ¤кий створюЇ небезпеку дл¤ житт¤ щонайменше двох людей, наприклад вибух у людному м≥сц≥, п≥дпал житлового будинку, сер≥¤ постр≥л≥в у гурт людей тощо.

” випадку, коли п≥д час даного умисного вбивства людини запод≥¤на смерть або т≥лесн≥ ушкодженн¤ також ≥ншим особам, д≥њ винного належить квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 5 ч. 2 ст. 115 та за []{1_115}п. 1 ч. 2 ст. 115 або за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за умисне спричиненн¤ т≥лесних ушкоджень.

якщо винний зд≥йснив вбивство двох конкретних ос≥б способом, небезпечним дл¤ житт¤ т≥льки цих двох ос≥б, його д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ лише за []{1_115}п. 1 ч. 2 ст. 115.

якщо вчиненн¤ умисного вбивства способом, небезпечним дл¤ житт¤ багатьох ос≥б, супроводжувалось знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна, д≥њ зловмисника сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в за []{1_115}п. 5 ч. 2 ст. 115 та в≥дпов≥дними частинами []{1_194}ст. 194, []{1_378}378, []{1_399}399, []{1_411}411. ѕрактиц≥ в≥дом≥ випадки, коли дл¤ забезпеченн¤ охорони своЇњ власност≥ особи використовують засоби, ¤к≥ можуть спричинити смерть людин≥, котра опинитьс¤ в зон≥ њх д≥њ (наприклад, влаштуванн¤ пастки у вигл¤д≥ ¤ми з ран¤чими предметами на дн≥, п≥дключенн¤ металевоњ огорож≥ до електричноњ мереж≥ тощо). «а таких умов умислом винного не охоплюЇтьс¤ запод≥¤нн¤ вбивства небезпечним дл¤ житт¤ багатьох людей способом, а тому описане вбивство сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_115}ч. 1 ст. 115.

”мисне вбивство, запод≥¤не способом, небезпечним дл¤ житт¤ багатьох ос≥б, вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином, коли була позбавлена житт¤ хоча б одна особа, а хоча б ще одн≥й ≥нш≥й особ≥ у той же час загрожувала смерть, обумовлена способом вбивства.

19. «а []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115 сл≥д квал≥ф≥кувати умисне вбивство, вчинене з корисливих мотив≥в, коли винний, позбавл¤ючи житт¤ потерп≥лого, бажав одержати у звТ¤зку з цим дл¤ себе або своњх близьких чи ≥нших ос≥б грош≥, майно, коштовност≥, ц≥нн≥ папери, отримати чи зберегти певн≥ майнов≥ права (наприклад, одержати спадщину), уникнути матер≥альних витрат чи обовТ¤зк≥в, (наприклад, позбавитис¤ боргу, зв≥льнитис¤ в≥д платежу) або дос¤гти ≥ншоњ матер≥альноњ вигоди.

 орисливий мотив повинен бути в≥дображений ≥ у квал≥ф≥кац≥њ вбивства на замовленн¤, коли винний, виконуючи волю ≥ншоњ особи за грошову, майнову винагороду або з ≥ншоњ матер≥альноњ зац≥кавленост≥, позбавл¤Ї людину житт¤, а тому так≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених п. 6 ≥ п. 11 []{1_115}ч. 2 ст. 115.

ƒане вбивство передбачаЇ виникненн¤ корисливого мотиву до вчиненн¤ вбивства або п≥д час його вчиненн¤, але коли бажанн¤ заволод≥ти майном потерп≥лого виникло ≥ було реал≥зовано п≥сл¤ запод≥¤нн¤ смерт≥ потерп≥лому, д≥њ зловмисника квал≥ф≥куютьс¤ за в≥дпов≥дними частинами ≥ пунктами []{1_115}статт≥ 115 та за в≥дпов≥дними статт¤ми, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти власност≥.

ƒл¤ умисного вбивства з корисливих мотив≥в не маЇ значенн¤, чи дос¤г винний тих матер≥альних виг≥д, ¤к≥ його спонукали до злочину.

” раз≥ вчиненн¤ умисного вбивства п≥д час розб≥йного нападу або зразу ж п≥сл¤ нього з метою заволод≥нн¤ майном або його отриманн¤ д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115 ≥ []{1_187}ч. 4 ст. 187.  вал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю скоЇних корисливих злочин≥в д≥њ особи, ¤ка вчинила умисне вбивство в процес≥ вимаганн¤ за []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115 та []{1_189}ч. 4 ст. 189.

якщо умисне вбивство вчинене п≥сл¤ корисливого злочину з метою приховати його скоЇнн¤, то д≥њ зловмисника сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_187}ч. 4 ст. 187, []{1_262}ч. 3 ст. 262, []{1_308}ч. 3 ст. 308, []{1_312}ч. 3 ст. 312, []{1_313}ч. 3 ст. 313 та []{1_115}п. 9 ч. 2 ст. 115.

—укупн≥сть злочин≥в передбачаЇтьс¤ у квал≥ф≥кац≥њ й у тому випадку, коли умисне вбивство вчин¤Їтьс¤ з метою заволод≥нн¤ майном, в≥дпов≥дальн≥сть за розкраданн¤ ¤кого передбачена спец≥альними нормами: []{1_262}ч. 3 ст. 262, []{1_308}ч. 3 ст. 308, []{1_312}ч. 3 ст. 312, []{1_313}ч. 3 ст. 313 та []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115.

¬бивство, вчинене в звТ¤зку з охороною майна, неповерненн¤м боргу, в≥дмовою потерп≥лого виконати ≥нш≥ обовТ¤зки майнового характеру, ¤кщо так≥ обовТ¤зки грунтувались на законних п≥дставах, не вважаЇтьс¤ умисним вбивством з корисливих мотив≥в ≥ не п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115. “ут маЇ м≥сце, ¤кщо немаЇ ≥нших обставин, квал≥ф≥кац≥¤ за []{1_115}ч. 1 ст. 115. Ќе повинно квал≥ф≥куватись за []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115 ≥ вбивство, вчинене з мотив≥в помсти за запод≥¤ну потерп≥лим матер≥альну шкоду.

20. «а []{1_115}п. 7 ч. 2 ст. 115 сл≥д квал≥ф≥кувати умисне вбивство з хул≥ганських мотив≥в, тобто скоЇне без видимих на перший погл¤д причин на ірунт≥ ¤вноњ неповаги до сусп≥льства, нехтуванн¤ загальнолюдськими правилами сп≥вжитт¤ ≥ нормами морал≥, цин≥чно ≥ зухвало.

якщо особа кр≥м вбивства з хул≥ганських мотив≥в вчинила й ≥нш≥ хул≥ганськ≥ д≥њ, ¤к≥ передували вбивству, вчинене нею сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_115}п. 7 ч. 2 ст. 115 та в≥дпов≥дною частиною []{1_296}ст. 296. “ак само квал≥ф≥куватиметьс¤ хул≥ганство ≥ наступне вбивство особи, ¤ка давала в≥дс≥ч цим д≥¤м. ¬ той же час умисне вбивство особи, що давала в≥дс≥ч хул≥ганським д≥¤м щодо ≥нших потерп≥лих, необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 8 ч. 2 ст. 115 без додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ ще й за []{1_115}п. 7 ч. 2 ст. 115.

”мисне вбивство, що сталос¤ в сварц≥ чи б≥йц≥, ¤ку ≥н≥ц≥ював сам потерп≥лий, а так само вбивство на ірунт≥ особистих непри¤зних стосунк≥в (ревнощ≥, помста), хоча при цьому ≥ були порушен≥ громадський пор¤док ≥ норми морал≥, не можна квал≥ф≥кувати ¤к вчинене з хул≥ганських мотив≥в.

21. «а []{1_115}п. 8 ч. 2 ст. 115 сл≥д квал≥ф≥кувати умисне вбивство, вчинене з метою перешкодити правом≥рн≥й д≥¤льност≥ потерп≥лого у звТ¤зку з виконанн¤м ним свого службового або громадського обовТ¤зку, а так само з мотиву помсти за таку д≥¤льн≥сть. ўодо мотиву помсти в≥дпов≥дальн≥сть за ц≥Їю нормою настаЇ незалежно в≥д часу, ¤кий минув з моменту виконанн¤ потерп≥лим своњх обовТ¤зк≥в до його умисного вбивства.

¬иконанн¤ службового обовТ¤зку означаЇ активну д≥¤льн≥сть особи в межах наданих њй повноважень. ƒл¤ застосуванн¤ []{1_115}п. 8 ч. 2 ст. 115 цього визначенн¤ ц≥лком досить. јле не можна не зазначити, що не вс¤ка службова д≥¤льн≥сть може бути приводом дл¤ пос¤ганн¤ на житт¤ службовц¤ чи його близького родича. ќчевидно, викликати почутт¤ злост≥, роздратуванн¤, бажанн¤ помсти, ¤ке зрештою спонукаЇ злочинц¤ (злочинц≥в) до вбивства, може неупереджена, чесна, неп≥дкупна, законна у вс≥х про¤вах сусп≥льно корисна позиц≥¤ службовц¤ у виконанн≥ своњх обовТ¤зк≥в. “ому умисне вбивство може квал≥ф≥куватись за []{1_115}п. 8 ч. 2 ст. 115 лише тод≥, коли д≥¤льн≥сть потерп≥лого була у вс≥х про¤вах правом≥рною. ≤накше квал≥ф≥кац≥¤ буде за ознаками []{1_115}ч. 1 ст. 115. ћотиви вбивства сл≥д шукати саме в такому психолог≥чному анал≥з≥.

“е ж саме можна сказати ≥ про виконанн¤ громадського обовТ¤зку, ¤кий пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥ спец≥ально покладених на особу громадських повноважень, а також ≥нших д≥й в ≥нтересах особи, сусп≥льства, держави (припиненн¤ правопорушенн¤, затриманн¤ злочинц¤ тощо).

як вже зазначалось, у раз≥ умисного вбивства громад¤нина, ¤кий вживав р≥шуч≥ заходи щодо припиненн¤ хул≥ганства стосовно ≥нших потерп≥лих, д≥њ винного охоплюютьс¤ []{1_115}п. 8 ч. 2 ст. 115 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за п. 7 ч. 2 ц≥Їњ статт≥ не потребують.

 оли винний, бажаючи вбити особу у звТ¤зку з виконанн¤м нею службового або громадського обовТ¤зку, помилково позбавив житт¤ ≥ншу людину, ¤ка такого обовТ¤зку не виконувала, його д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_115}п. 8 ч. 2 ст. 115 ¤к замах на злочин, котрий в≥н намагавс¤ вчинити, та за []{1_115}ч. 1 ст. 115 Ч за в≥дсутност≥ ¤кихось обт¤жуючих обставин.

—пец≥альними нормами щодо п. 8 ч. 2 ст. 115 Ї []{1_112}ст. 112, []{1_348}348, []{1_379}379, []{1_400}400, []{1_404}ч. 4 ст. 404, []{1_438}ч. 2 ст. 438, а тому злочини, передбачен≥ цими нормами, додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}п. 8 ч. 2 ст. 115 не потребують.

22. ќсоблив≥стю умисного вбивства, вчиненого з метою приховати ≥нший злочин або полегшити його вчиненн¤, Ї його звТ¤зок з ¤кимось ≥ншим злочином. ѕри цьому даний злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим незалежно в≥д дос¤гненн¤ винним поставленоњ мети.

—л≥д також ч≥тко розр≥зн¤ти пон¤тт¤ ≥ншого злочину, полегшити вчиненн¤ ¤кого мав на мет≥ винний, вчин¤ючи умисне вбивство, ≥ ≥ншого злочину, приховати ¤кий мав на мет≥ винний, вчин¤ючи умисне вбивство. ѕерший Ч це будь-¤кий умисний злочин, в тому числ≥ ≥ ≥нше умисне вбивство, другий Ч будь- ¤кий злочин, в тому числ≥ ≥ необережний.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ умисного вбивства за []{1_115}п. 9 ч. 2 ст. 115, ¤к вчиненого з метою приховати ≥нший злочин, так ≥ полегшити його вчиненн¤, не маЇ значенн¤, чи був винний виконавцем або сп≥вучасником ≥ншого злочину, а так само чи приховував в≥н злочин, вчинений ним особисто або ≥ншою особою.

 оли винний особисто вчинив злочин чи замах на нього та умисне вбивство з метою його прихованн¤, то так≥ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 9 ч. 2 ст. 115 та за статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочин чи замах на нього, ¤кий винний мав нам≥р приховати. Ќаприклад, особа вчинила умисне вбивство очевидц¤ розб≥йного нападу, ¤кий ц¤ особа напередодн≥ вчинила.

якщо вбивство з метою прихованн¤ злочину, вчиненого ≥ншою особою, було заздалег≥дь об≥ц¤но, то в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за []{1_115}п. 9 ч. 2 ст. 115 ≥ за []{1_27}ч. 5 ст. 27 та в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини, ¤ка квал≥ф≥куЇ злочин, що приховувавс¤.

якщо одна й та ж особа вчинила умисне вбивство напередодн≥ чи п≥д час вчиненн¤ ≥ншого злочину з метою полегшити його вчиненн¤ ≥ довела обидва злочини до к≥нц¤, то њњ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_115}п. 9 ч. 2 ст. 115 ≥ в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу, ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ≥нший злочин (наприклад, особа вчинила умисне вбивство з метою полегшити проникненн¤ в квартиру ≥ таке проникненн¤ з наступною крад≥жкою майна зд≥йснила).

якщо ж за аналог≥чноњ ситуац≥њ умисне вбивство дл¤ полегшенн¤ вчиненн¤ ≥ншого злочину було зак≥нчено, а ≥нший злочин з незалежних в≥д особи причин зак≥нчивс¤ лише замахом, то обірунтованою буде квал≥ф≥кац≥¤ за п. 9 ч. 2 ст. 115 та []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ≥нший злочин.

23. ”мисне вбивство, поЇднане ≥з зівалтуванн¤м або насильницьким задоволенн¤м статевоњ пристраст≥ неприродним способом чи замахом на них, може скоюватись в процес≥ зівалтуванн¤ дл¤ подоланн¤ опору потерп≥лоњ, в процес≥ зівалтуванн¤ або невдовз≥ п≥сл¤ цього ¤к про¤в садизму, в процес≥ зівалтуванн¤ або зразу ж п≥сл¤ нього з мотив≥в помсти за вчинений потерп≥лою оп≥р ≥ квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_115}п. 10 ч. 2 ст. 115 []{1_152}ч. 4 ст. 152 чи []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_152}ч. 4 ст. 152 за ознакою зівалтуванн¤ чи замаху на зівалтуванн¤, або за []{1_153}ч. 1 ст. 153 чи []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_153}ч. 1 ст. 153 за ознаками задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом чи замаху на нього. —л≥д мати на уваз≥, що у випадку вбивства дл¤ подоланн¤ опору потерп≥лоњ д≥њ на позбавленн¤ житт¤ винним можуть спр¤мовуватись не лише на саму потерп≥лу, а й на ≥нших ос≥б, щоб примусити потерп≥лу припинити оп≥р (наприклад, на њњ малол≥тню дитину).

” випадках коли умисне вбивство потерп≥лоњ з метою приховати зівалтуванн¤ чи замах на нього або насильницьке задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом чи замах на нього вчинено з в≥дчутним розривом у час≥ м≥ж скоЇними злочинами, д≥њ винного належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_152}ч. 4 ст. 152, чи []{1_153}ч. 1 ст. 153, або []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_152}ч. 4 ст. 152, або []{1_153}ч. 1 ст. 153 та []{1_115}п. 9 ч. 2 ст. 115 ¤к умисне вбивство з метою приховати ран≥ше вчинений один ≥з зазначених злочин≥в чи замах на нього.

«апод≥¤на при зівалтуванн≥ необережна смерть квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_119}ч. 1 ст. 119 та []{1_152}ч. 4 ст. 152.

24. ѕ≥д умисним вбивством, вчиненим на замовленн¤, треба розум≥ти умисне позбавленн¤ житт¤ потерп≥лого, зд≥йснене особою (виконавцем) за дорученн¤м ≥ншоњ особи (замовника). “аке дорученн¤ може мати форму наказу, розпор¤дженн¤, а також угоди, в≥дпов≥дно до ¤коњ виконавець зобовТ¤зуЇтьс¤ позбавити потерп≥лого житт¤, а замовник Ч вчинити або не вчинити в ≥нтересах виконавц¤ певн≥ д≥њ матер≥ального чи нематер≥ального характеру.

«амовленн¤ умисного вбивства може мати форму угоди. ” цьому випадку в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115 настаЇ незалежно в≥д того, коли були вчинен≥ об≥ц¤н≥ д≥њ матер≥ального чи нематер≥ального характеру Ч до чи п≥сл¤ вбивства, виконав чи не виконав њх замовник, збиравс¤ в≥н це робити чи н≥. ƒо д≥й матер≥ального характеру в таких випадках треба в≥дносити, зокрема, сплату виконавцев≥ винагороди за вчиненн¤ вбивства, передачу чи збереженн¤ прав на майно, зв≥льненн¤ в≥д майнових зобовТ¤зань тощо. ѕ≥д д≥¤ми нематер≥ального характеру сл≥д розум≥ти будь-¤к≥ д≥њ, вчиненн¤ чи невчиненн¤ ¤ких безпосередньо не повТ¤зане з матер≥альними ≥нтересами виконавц¤ вбивства: допомога у працевлаштуванн≥, вир≥шенн≥ певних життЇвих проблем, зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, залученн¤ до вчиненн¤ ≥нших злочин≥в, ¤кщо цього бажаЇ виконавець, тощо. ѕрактика св≥дчить, що виконавець угоди Ї одночасно й виконавцем умисного вбивства. ќднак пон¤тт¤м замовленого вбивства охоплюютьс¤ ≥ ситуац≥њ, коли виконавець за угодою ≥ безпосередн≥й виконавець вбивства Ч р≥зн≥ особи. ” ланцюжку домовленостей можуть брати участь ≥ трет≥ особи. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ у таких випадках роль в≥д≥граЇ лише точне визначенн¤ виду сп≥вучаст≥ у злочин≥, а основний елемент квал≥ф≥кац≥њ Ч []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115 Ч залишаЇтьс¤ незм≥нним.

ƒ≥њ виконавц¤ умисного вбивства на замовленн¤ належить квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115, а за на¤вност≥ ще й ≥нших обт¤жуючих обставин, зазначених у []{1_115}ч. 2 ст. 115, додатково за в≥дпов≥дними пунктами ст. 115. «окрема, у випадках, коли умисне вбивство на замовленн¤ вчин¤Їтьс¤ з метою одержанн¤ в≥д замовника матер≥альноњ винагороди, д≥њ виконавц¤ мають квал≥ф≥куватис¤ за []{1_115}пп. 11 та 6 ч. 2 ст. 115.

«амовник умисного вбивства в залежност≥ в≥д конкретних обставин справи Ї або п≥дбурювачем, або орган≥затором злочину (правда, в≥н може бути й сп≥ввиконавцем) ≥ його д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 4 або ч. 3 []{1_27}ст. 27 та []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115, а за на¤вност≥ до того п≥дстав Ч ≥ за ≥ншими пунктами ст. 115 (наприклад, за п. 1, ¤кщо виконавець вчинив убивство двох або б≥льше ос≥б, за п. 9, ¤кщо вбивство було замовлено з метою приховати ≥нший злочин, тощо).

якщо замовник умисного вбивства одночасно був сп≥ввиконавцем цього злочину, його д≥њ належить квал≥ф≥кувати за []{1_115}пп. 11 та 12 ч. 2 ст. 115 ¤к умисне вбивство, вчинене на замовленн¤ та вчинене за попередньою змовою групою ос≥б.

ћоже бути вар≥ант, коли замовник, ¤кий не Ї сп≥ввиконавцем убивства, керуЇтьс¤ корисливими, а виконавець ¤кимись ≥ншими мотивами. “од≥ д≥њ замовника сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною []{1_27}ст. 27 ≥ []{1_115}пп. 6 та 11 ч. 2 ст. 115.

ƒ≥њ безпосереднього виконавц¤ вбивств на замовленн¤ у злочинах, передбачених []{1_112}ст. 112, []{1_348}348, []{1_379}379, []{1_400}400, []{1_404}ч. 4 ст. 404, []{1_438}ч. 2 ст. 438, квал≥ф≥куютьс¤ саме за цими статт¤ми без додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115. ¬≥дпов≥дн≥ суттЇв≥ ознаки перел≥чених склад≥в злочин≥в у кожному випадку повинн≥ усв≥домлюватись виконавцем.

якщо замовник доручив запод≥¤ти потерп≥лому т≥лесн≥ ушкодженн¤, а виконавець умисно вбив потерп≥лого, то у цьому раз≥ замовник повинен нести в≥дпов≥дальн≥сть за сп≥вучасть у вчиненн≥ того злочину, ¤кий в≥н орган≥зував чи до вчиненн¤ ¤кого схилив виконавц¤, а останн≥й Ч за той злочин, ¤кий в≥н фактично вчинив, оск≥льки в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115 настаЇ лише у випадках, коли замовл¤Їтьс¤ саме умисне вбивство особи, а не ¤кийсь ≥нший насильницький злочин щодо нењ.

” ситуац≥њ, коли виконавець вз¤в на себе обовТ¤зок позбавити потерп≥лого житт¤, але з не залежних в≥д його вол≥ причин умисел на вбивство до к≥нц¤ не дов≥в, д≥њ замовника залежно в≥д конкретних обставин справи повинн≥ розгл¤датись ¤к сп≥вучасть у готуванн≥ до умисного вбивства на замовленн¤ чи в замаху на вчиненн¤ цього злочину ≥ квал≥ф≥куватис¤ за []{1_14}ч. 1 ст. 14 ≥ в≥дпов≥дною частиною []{1_27}ст. 27 або []{1_15}ч. 2 ст. 15 та []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115, а д≥њ виконавц¤ Ч за []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115.

ќсоба, ¤ка спри¤ла вчиненню умисного вбивства на замовленн¤ (п≥дшуковувала виконавц¤ чи замовника, улаштовувала њхню зустр≥ч, брала участь в складанн≥ чи укладанн≥ угоди тощо), Ї пособником в умисному вбивств≥ на замовленн¤, њњ д≥њ треба квал≥ф≥кувати за []{1_27}ч. 5 ст. 27 ≥ в≥дпов≥дно за []{1_112}ст. 112, []{1_348}348, []{1_379}379, []{1_400}400, []{1_404}ч. 4 ст. 404, []{1_438}ч. 2 ст. 438 або []{1_115}п. 11 ч. 2 ст. 115.

25. ”мисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою ос≥б, характеризуЇтьс¤ тим, що в позбавленн≥ потерп≥лого житт¤ беруть участь за попередньою домовлен≥стю ¤к сп≥ввиконавц≥ дв≥ ≥ б≥льше особи.

—л≥д зауважити, що цей злочин може зд≥йснюватись ≥ орган≥зованою групою, тобто ст≥йким обТЇднанн¤м принаймн≥ двох ос≥б, ¤к≥ спец≥ально зорган≥зувались дл¤ сп≥льноњ злочинноњ д≥¤льност≥, розробивши схвалений учасниками групи план злочинноњ д≥¤льност≥ або вчиненн¤ конкретного злочину, розпод≥ливши м≥ж собою рол≥, визначивши орган≥затора (кер≥вника) групи, забезпечивши прикритт¤ своЇњ злочинноњ д≥¤льност≥ ¤к своњми силами, так ≥ за допомогою сторонн≥х ос≥б.

—п≥ввиконавц¤ми умисного вбивства повинн≥ визнаватись ≥ т≥ особи, котр≥ хоча й не вчинювали д≥й, ¤кими безпосередньо була запод≥¤на смерть потерп≥лому, але, будучи обТЇднаними з ≥ншими сп≥ввиконавц¤ми вбивства Їдиним умислом, спр¤мованим на позбавленн¤ потерп≥лого житт¤, зд≥йснили частину того обс¤гу д≥й, ¤кий група вважала за необх≥дне виконати з метою реал≥зац≥њ цього умислу.

« урахуванн¤м конкретних обставин справи та зм≥сту сп≥льного умислу ос≥б, що вчин¤ють убивство за попередн≥м зговором, до таких д≥й можуть бути в≥днесен≥:

Ч застосуванн¤ на початку нападу насильства щодо потерп≥лого з метою приведенн¤ його у безпорадний стан з тим, щоб ≥нший сп≥вучасник, скориставшись таким станом, запод≥¤в потерп≥лому смерть;

Ч подоланн¤ опору потерп≥лого з метою полегшити запод≥¤нн¤ йому смерт≥ ≥ншим сп≥ввиконавцем (застосуванн¤ до потерп≥лого ф≥зичного чи псих≥чного насильства, звТ¤зуванн¤ його чи утримуванн¤ п≥д час того, ¤к ≥нший сп≥вучасник завдаЇ йому удар≥в з метою запод≥¤нн¤ смерт≥ тощо);

Ч усуненн¤ певних перешкод, що в конкретн≥й ситуац≥њ заважають ≥нш≥й особ≥ запод≥¤ти потерп≥лому смерть або ≥стотно ускладнюють це (триманн¤ чи ≥зол¤ц≥¤ особи, ¤ка намагаЇтьс¤ або може допомогти жертв≥, в≥дверненн¤ уваги такоњ особи тощо), а також спри¤нн¤ доступу ≥нш≥й особ≥ до жертви;

Ч наданн¤ особ≥, ¤ка зг≥дно з домовлен≥стю запод≥юЇ смерть потерп≥лому, конкретноњ допомоги п≥д час вчиненн¤ вбивства шл¤хом передач≥ зброњ, дач≥ порад тощо;

Ч веденн¤ спостереженн¤ за потерп≥лим, ≥ншими особами чи обстановкою безпосередньо перед вбивством або п≥д час його вчиненн¤ з метою забезпечити реал≥зац≥ю сп≥льного умислу на вбивство.

якщо учасники групи д≥¤ли узгоджено щодо дек≥лькох ос≥б, хоча кожен ≥з них позбавив житт¤ одного потерп≥лого, д≥њ кожного ≥з сп≥вучасник≥в квал≥ф≥куютьс¤ ¤к умисне вбивство двох ≥ б≥льше ос≥б, вчинене за попередн≥м зговором, за []{1_115}п. 12 та 1 ч. 2 ст. 115.

¬≥дпов≥дальн≥сть за умисне вбивство, вчинене орган≥зованою групою, настаЇ незалежно в≥д того, була вона створена ≥ функц≥онувала з метою зд≥йсненн¤ саме цього вбивства чи дл¤ зан¤тт¤ ≥ншою злочинною д≥¤льн≥стю.

„лени орган≥зованоњ групи, що брали участь у вчиненн≥ умисного вбивства, несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_115}п. 12 ч. 2 ст. 115 без посиланн¤ на []{1_27}ст. 27 незалежно в≥д того, ¤ку роль вони при цьому виконували.

якщо орган≥зована група ¤вл¤Ї собою банду, в≥дпов≥дальн≥сть њњ член≥в настаЇ за []{1_257}ст. 257 та []{1_115}п. 12 ч. 2 ст. 115.

26. «а []{1_115}п. 13 ч. 2 ст. 115 належить квал≥ф≥кувати д≥њ особи, ¤ка ран≥ше вчинила умисне вбивство, за вин¤тком вбивства, передбаченого []{1_116}ст. 116Ч118, незалежно в≥д того, чи була вона засуджена за перший злочин.

ѕовторним визнаЇтьс¤ вбивство, коли:

Ч злочини вчинен≥ особою не одночасно;

Ч вчинене не охоплювалось Їдиним умислом;

Ч кожен з вчинених особою злочин≥в був або зак≥нченим умисним вбивством, або замахом на умисне вбивство, або визначавс¤ њњ сп≥вучастю в умисному вбивств≥;

Ч перший ≥з вчинених злочин≥в (ран≥ше вчинене умисне вбивство) квал≥ф≥кувавс¤ за ч. 1 чи 2 ст. 115, а також []{1_112}ст. 112, []{1_348}348, []{1_379}379, []{1_400}400, []{1_404}ч. 4 ст. 404, []{1_438}ч. 2 ст. 438;

Ч на момент вчиненн¤ другого чи наступних злочин≥в не пройшли строки давност≥ за перший злочин або за цей злочин особа маЇ не погашену чи не зн¤ту судим≥сть;

Ч другий злочин (наступне умисне вбивство) м≥стить склад, передбачений []{1_115}ст. 115.

¬≥дпов≥дальн≥сть за повторне умисне вбивство чи замах на нього настаЇ незалежно в≥д того, ¤ку роль в≥д≥гравав винний у попередньому вбивств≥, був в≥н виконавцем чи ≥ншим сп≥вучасником цього злочину (орган≥затором, пособником, п≥дбурювачем).

якщо винний не був засуджений за ран≥ше вчинене вбивство або замах на нього, що охоплюютьс¤ в≥дпов≥дно []{1_115}ч. 1 ст. 115 або []{1_15}ст. 15 ≥ []{1_115}ч. 1 ст. 115, так≥ його д≥њ п≥дл¤гають самост≥йн≥й квал≥ф≥кац≥њ за вказаними вище статт¤ми, а повторно вчинене таке д≥¤нн¤, залежно в≥д того, зак≥нчено воно чи н≥, сл≥д квал≥ф≥кувати в сукупност≥ за п. 13 ч. 2 ст. 115 або за []{1_15}ст. 15 ≥ []{1_115}п. 13 ст. 115.

ѕод≥бним чином самост≥йно повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ д≥¤нн¤ ≥ у випадках, коли:

Ч ран≥ше вчинене умисне вбивство ≥ наступне умисне вбивство квал≥ф≥куютьс¤ за р≥зними статт¤ми (частинами). Ќаприклад, д≥њ особи, ¤ка спочатку вчинила умисне вбивство з ревнощ≥в, а пот≥м умисне вбивство п≥д час б≥йки, повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за []{1_115}ч. 1 ст. 115 та за п. 13 ч. 2 ст. 115;

Ч спочатку вчинюЇтьс¤ замах на вбивство при обт¤жуючих обставинах, а пот≥м зак≥нчений злочин, умисне вбивство;

Ч спочатку вчинюЇтьс¤ вбивство при обт¤жуючих обставинах, а пот≥м замах на вбивство.

якщо особа була засуджена за ран≥ше вчинене умисне вбивство, квал≥ф≥кац≥њ за ознакою повторност≥ п≥дл¤гаЇ лише наступне умисне вбивство.

якщо винна особа в р≥зний час вчинила два замахи на вбивство при обт¤жуючих обставинах ≥ за перший з них не була засуджена, скоЇне загалом повинно квал≥ф≥куватис¤ за []{1_15}ст. 15 ≥ в≥дпов≥дними пунктами []{1_115}ч. 2 ст. 115 та за []{1_15}ст. 15 ≥ за []{1_115}п. 13 ч. 2 ст. 115 ≥ в≥дпов≥дними пунктами ст. 115, що передбачають обт¤жуюч≥ обставини другого замаху на вбивство.

ѕри вчиненн≥ дек≥лькох умисних вбивств при обт¤жуючих обставинах, передбачених р≥зними пунктами []{1_115}ч. 2 ст. 115, д≥њ винного належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю цих пункт≥в та п. 13 ч. 2 ст. 115 з урахуванн¤м повторност≥.

</s115>

<s116>

—татт¤ 116.”мисне вбивство, вчинене в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤

”мисне вбивство, вчинене в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, що раптово виникло внасл≥док протизаконного насильства, систематичного знущанн¤ або т¤жкоњ образи з боку потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. ”мисне вбивство, вчинене в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, Ї одним з р≥зновид≥в умисного вбивства при помТ¤кшуючих обставинах ≥ характеризуЇтьс¤ набагато меншим ступенем сусп≥льноњ небезпечност≥ пор≥вн¤но з умисним вбивством, передбаченим []{1_115}ст. 115. ¬рахувавши це, законодавець встановлюЇ за такий злочин ≥ за ≥нш≥ злочини такого типу ([]{1_117}ст. 117, []{1_118}118) набагато мТ¤кш≥ санкц≥њ. ј це в свою чергу вимагаЇ в≥д юриста- практика граничноњ ч≥ткост≥ у встановленн≥ фактичних обставин справи, щоб вина кожного вбивц≥ знайшла своЇ точне в≥дображенн¤ в квал≥ф≥кац≥њ.

2. ”мисне вбивство належить квал≥ф≥кувати за ст. 116 за на¤вност≥ таких умов:

Ч умисне вбивство повинно бути вчинено винним в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤;

Ч такий стан повинен виникнути раптово;

Ч цей стан повинен бути викликаний протизаконним насильством, т¤жкою образою чи систематичним знущанн¤м з боку потерп≥лого;

Ч смерть повинна бути спричинена саме т≥й особ≥, ¤ка вчинила протизаконне насильство, т¤жку образу чи систематичне знущанн¤.

3. —тан сильного душевного хвилюванн¤ (ф≥з≥олог≥чний афект) Ч це такий псих≥чний стан, за ¤кого ≥нтенсивна емоц≥¤ прот¤гом короткого часу стаЇ дом≥нуючою, значно знижуючи здатн≥сть людини усв≥домлювати своњ д≥њ ≥ керувати ними, майже повн≥стю втрачаЇтьс¤ функц≥¤ самоконтролю ≥ самооц≥нки (≥нтроспекц≥њ), звужуЇтьс¤ до м≥н≥муму вольова сфера, орган≥зм людини значною м≥рою переходить на ≥нстинктивн≥ механ≥зми керуванн¤. ¬ цьому афективному стан≥ людина знаходитьс¤ на меж≥ осудност≥. ќск≥льки дл¤ встановленн¤ факту ф≥з≥олог≥чного афекту треба враховувати два критер≥њ Ч психолог≥чний ≥ юридичний, Ч необх≥дно призначенн¤ судово-психолог≥чноњ, а можливо й комплексноњ психолого-псих≥атричноњ експертизи. ÷е тим б≥льше доц≥льно, що вир≥шуютьс¤ питанн¤ не т≥льки про на¤вн≥сть ф≥з≥олог≥чного афекту, але й про його в≥дсутн≥сть чи симул¤ц≥ю.

≤ сл≥дчий, ≥ суд, ≥ експерти при вир≥шенн≥ питанн¤ про перебуванн¤ винного в стан≥ ф≥з≥олог≥чного афекту повинн≥ враховувати ≥ його ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥.

4. –аптов≥сть виникненн¤ стану сильного душевного хвилюванн¤ означаЇ, що такий стан зТ¤вл¤Їтьс¤ одномоментно, вибухово ¤к безпосередн¤ реакц≥¤ на подразник (под≥ю, слово, жест), ¤ка виникаЇ неспод≥вано, певною м≥рою приголомшливо дл¤ людини. як правило, людина в≥дчуваЇ вплив цього подразника безпосередньо, але в окремих випадках вона може д≥знатис¤ про под≥ю, ¤ка викликала в нењ стан сильного душевного хвилюванн¤, ≥ в≥д ≥нших ос≥б. Ќаприклад, дружина розпов≥ла своЇму чолов≥ку про брутальну ≥ цин≥чну повед≥нку щодо нењ з боку пТ¤ного сус≥да, продемонструвавши при цьому роз≥рвану одежу та подр¤пини на обличч≥, що призвело до в≥дпов≥дноњ реакц≥њ чолов≥ка. ќтже, необх≥дно зазначити, що на практиц≥ часто не зовс≥м точно трактують пон¤тт¤ раптовост≥ виникненн¤ ф≥з≥олог≥чного афекту, розум≥ючи п≥д раптов≥стю негайне настанн¤ афекту п≥сл¤ зак≥нченн¤ насильства, образи чи в процес≥ знущанн¤. ¬ основному так ≥ в≥дбуваЇтьс¤, але психологи встановили й ≥нший механ≥зм виникненн¤ ф≥з≥олог≥чного афекту у вигл¤д≥ поступового накопиченн¤ негативних сигнал≥в в одн≥й сфер≥ ≥нтерес≥в, що на певному етап≥ п≥сл¤ чергового аналог≥чного подразника, ¤кий може вигл¤дати дл¤ стороннього спостер≥гача нав≥ть ¤к незначний, настаЇ емоц≥йний спалах.  олись видатний рос≥йський терапевт —.ѕ.Ѕотк≥н на лекц≥њ студентам медичного факультету ћосковського ун≥верситету прокоментував цей психолог≥чний феномен на приклад≥ шексп≥р≥вського ќтелло. ƒане зауваженн¤ Ї ще одним вагомим аргументом на користь необх≥дност≥ призначенн¤ судово-психолог≥чноњ експертизи дл¤ встановленн¤ стану ф≥з≥олог≥чного афекту ≥ ≥ндив≥дуального п≥дходу до кожного такого випадку.

5. ѕротизаконне насильство може бути ¤к ф≥зичним, так ≥ псих≥чним. —удова практика обірунтовано стоњть на позиц≥њ, що ф≥зичним насильством може бути визнано запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, нанесенн¤ побоњв, позбавленн¤ вол≥ чи вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й. ѕсих≥чним насильством може бути висловлена погроза застосувати ф≥зичне насильство, запод≥¤ти моральну чи майнову шкоду. якщо насильство не було протизаконним, наприклад застосовувалось дл¤ затриманн¤ злочинц¤, то викликане ним вбивство в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤ не даЇ п≥дстав дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ст. 116, а охоплюЇтьс¤ []{1_115}ст. 115.

6. ¬изнанн¤ образи т¤жкою Ї ц≥лковитою компетенц≥Їю сл≥дства ≥ суду, ¤к≥ повинн≥ встановити, що спричинене умисне приниженн¤ чест≥ та г≥дност≥, виражене в непристойн≥й форм≥, за зм≥стом з њхньоњ точки зору ≥ з точки зору самоњ особи, Ї особливо образливим.

ќц≥нюючи ступ≥нь сили образи, необх≥дно ретельно проанал≥зувати обстановку, у ¤к≥й в≥дбувалос¤ нанесенн¤ образи, характеролог≥чн≥ особливост≥ винного, причину нанесенн¤ образи, м≥сцев≥ звичањ ≥ традиц≥њ. якщо буде встановлено, що за на¤вност≥ факту образи стан ф≥з≥олог≥чного афекту виник в результат≥ д≥њ чисто субТЇктивних неперес≥чних ¤костей винного (хворобливе самолюбство, розбещений егоцентризм тощо), то питанн¤ про квал≥ф≥куюче значенн¤ факту т¤жкоњ образи стаЇ проблематичним.

7. —истематичне знущанн¤ Ч це тривалий ф≥зичний чи психолог≥чний психотравмуючий вплив аморального зм≥сту ≥ протиправноњ спр¤мованост≥ з боку потерп≥лого, ¤кий може викликати стан афекту. Ќаприклад, пост≥йне цин≥чне нагадуванн¤ про ≥нтимн≥ стосунки з донькою винного, в≥дносно тривале глузливе спричиненн¤ болю тощо.

8. ѕротизаконне насильство, т¤жка образа, знущанн¤ можуть бути юридично значущими, ¤кщо вони вчин¤лись не лише в≥дносно винного, а й стосовно ≥нших ос≥б, ¤к привило, його близьких, ≥ викликали афект.

9. ¬бивство в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, скоЇне за обт¤жуючих обставин, перел≥чених в []{1_115}ч. 2 ст. 115, наприклад двох ос≥б, повинно квал≥ф≥куватис¤ лише за []{1_116}ст. 116, оск≥льки ≥ за лог≥кою, ≥ за канонами теор≥њ крим≥нального права помТ¤кшуюч≥ обставини мають перевагу перед обт¤жуючими.

10. якщо п≥д час вбивства в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, викликаного т¤жкою образою з боку потерп≥лого, винний запод≥¤в при цьому ≥нш≥й особ≥ т¤жк≥ або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, його д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватись за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_116}ст. 116 та в≥дпов≥дно []{1_123}ст. 123 чи []{1_122}ст. 122, оск≥льки диспозиц≥¤ ст. 116 передбачаЇ лише один насл≥док Ч смерть.

11. ¬бивство, скоЇне в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, викликаного протизаконним насильством з боку потерп≥лого, ≥ одночасно при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_118}ст. 118, бо њњ санкц≥¤ передбачаЇ б≥льш мТ¤ке покаранн¤.

12. —убТЇктивна сторона вбивства, вчиненого в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, характеризуЇтьс¤ умислом, а також на¤вн≥стю специф≥чного емоц≥йного стану винного, ¤кий значною м≥рою знижуЇ його здатн≥сть усв≥домлювати своњ д≥њ та керувати ними.

13. якщо вбивство запод≥¤но п≥сл¤ того, ¤к стан сильного душевного хвилюванн¤ минув, д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_115}ч. 1 ст. 115 (¤кщо при цьому не встановлено обт¤жуючих обставин), тобто ¤к вбивство без помТ¤кшуючих обставин.

ѕротиправна повед≥нка потерп≥лого в той же час може бути визнана обставиною, що знижуЇ сусп≥льну небезпечн≥сть злочину ≥ Ї помТ¤кшуючою в≥дпов≥дальн≥сть обставиною.

14. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, що дос¤гла 14-р≥чного в≥ку.

</s116>

<s117>

—татт¤ 117.”мисне вбивство мат≥рТю своЇњ новонародженоњ дитини

”мисне вбивство мат≥рТю своЇњ новонародженоњ дитини п≥д час полог≥в або в≥дразу п≥сл¤ полог≥в Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. ∆≥нка п≥д час полог≥в або в≥дразу п≥сл¤ них перебуваЇ в особливому ф≥зичному ≥ псих≥чному стан≥, ¤кий знижуЇ њњ спроможн≥сть ц≥лковито усв≥домлювати своњ д≥њ. “ому умисне вбивство мат≥рТю своЇњ новонародженоњ дитини розгл¤даЇтьс¤ ¤к вбивство, вчинене за помТ¤кшуючих обставин.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї житт¤ новонародженоњ дитини.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин Ч це д≥њ ж≥нки-матер≥, спр¤мован≥ на спричиненн¤ смерт≥ своЇњ новонародженоњ дитини п≥д час полог≥в або в≥дразу п≥сл¤ них.

3. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 117, Ї т≥льки ж≥нка- мати, ¤ка вчинила вбивство своЇњ новонародженоњ дитини п≥д час полог≥в або в≥дразу п≥сл¤ них ≥ ¤к≥й виповнилос¤ 14 рок≥в.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ не лише умислом, а й знаходженн¤м винноњ в такому особливому ф≥зичному ≥ псих≥чному стан≥, повТ¤заному з пологами, коли в нењ значною м≥рою послаблена здатн≥сть усв≥домлювати своњ д≥њ ≥ керувати ними.

Ќа¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть особливого ф≥зичного ≥ псих≥чного стану, в ¤кому знаходитьс¤ ж≥нка п≥д час полог≥в або в≥дразу п≥сл¤ них, визначаЇтьс¤ психолого-псих≥атричною експертизою.

”мисне вбивство мат≥рТю своЇњ дитини п≥сл¤ того, ¤к зазначений особливий стан пройшов, сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною []{1_115}ст. 115.

5. якщо умисне вбивство новонародженоњ дитини вчин¤Ї ≥нша особа, то њњ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_115}ст. 115.

якщо кр≥м матер≥ в умисному вбивств≥ новонародженоњ дитини брали участь ≥нш≥ особи, то д≥њ матер≥ квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 117, д≥њ ≥нших ос≥б Ч за []{1_115}ст. 115.

</s117>

<s118>

—татт¤ 118.”мисне вбивство при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤

”мисне вбивство, вчинене при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони, а також у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. «а ц≥Їю статтею фактично встановлена в≥дпов≥дальн≥сть за два самост≥йн≥ злочини, вчинен≥ за помТ¤кшуючих обставин ≥ де безпосередн≥м обТЇктом Ї житт¤ людини: умисне вбивство при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони ≥ умисне вбивство в раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤.

2. ќбТЇктивною стороною вбивства при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони Ї умисне позбавленн¤ житт¤ того, хто пос¤гаЇ, з метою захисту ≥нтерес≥в чи прав особи, ¤ка захищаЇтьс¤, або ≥ншоњ особи, ≥нтерес≥в сусп≥льства або держави в≥д сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤, коли спричиненн¤ такого результату ¤вно не в≥дпов≥даЇ небезпечност≥ пос¤ганн¤ чи обстановц≥ захисту.

ќбТЇктивною стороною вбивства при перевищенн≥ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤, Ї умисне позбавленн¤ житт¤ особи, що вчинила злочин, п≥д час д≥й, спр¤мованих на њњ затриманн¤ ≥ доставленн¤ в≥дпов≥дним органам влади, коли спричиненн¤ смерт≥ не в≥дпов≥даЇ небезпечност≥ пос¤ганн¤ або обстановц≥ затриманн¤ злочинц¤.

3. []{4_255_27}—т. 27  онституц≥њ ”крањни передбачаЇ право кожного громад¤нина захищати своЇ житт¤ ≥ здоровТ¤, житт¤ ≥ здоровТ¤ ≥нших людей в≥д противоправних пос¤гань.

÷е положенн¤ реал≥зуЇтьс¤ в []{1_36}ст. 36 чинного  одексу про необх≥дну оборону. ѕеревищенн¤ меж необх≥дноњ оборони визначаЇтьс¤ в умисному запод≥¤нн≥ тому, хто пос¤гаЇ, т¤жкоњ шкоди, ¤ка ¤вно не в≥дпов≥даЇ небезпечност≥ пос¤ганн¤ або обстановц≥ захисту (див. коментар до []{1_36}ст. 36).

4. ўоб встановити на¤вн≥сть чи в≥дсутн≥сть ознак перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони, сл≥дство ≥ суд повинн≥ врахувати не лише в≥дпов≥дн≥сть чи нев≥дпов≥дн≥сть знар¤дд¤ захисту ≥ нападу, але ≥ характер небезпеки, що загрожувала особ≥, ¤ка захищалас¤, обставини, що могли вплинути на реальне сп≥вв≥дношенн¤ сил нападаючих ≥ тих, хто захищавс¤, а так само: м≥сце ≥ час, раптов≥сть нападу, неготовн≥сть до його в≥дбитт¤, к≥льк≥сть нападаючих ≥ тих, хто захищаЇтьс¤, њх ф≥зичн≥ дан≥ (в≥к, стать, ≥нвал≥дн≥сть, стан здоровТ¤) та ≥нш≥ обставини.

Ћише при на¤вност≥ стану необх≥дноњ оборони можна зробити висновок, перевищила особа меж≥ необх≥дноњ оборони чи н≥.

5. —л≥д також мати на уваз≥ вимоги квал≥ф≥кац≥њ []{1_36}ч. 4 ≥ 5 ст. 36 про те, що особа не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо через сильне душевне хвилюванн¤, викликане сусп≥льно небезпечним пос¤ганн¤м, вона не могла оц≥нити в≥дпов≥дн≥сть запод≥¤ноњ нею шкоди небезпечност≥ пос¤ганн¤ чи обстановц≥ захисту, а також за застосуванн¤ зброњ або будь-¤ких засоб≥в чи предмет≥в дл¤ захисту в≥д нападу озброЇноњ особи або групи ос≥б ≥ дл¤ в≥дверненн¤ протиправного насильницького вторгненн¤ у житло чи ≥нше прим≥щенн¤, незалежно в≥д т¤жкост≥ шкоди, ¤ку запод≥¤но тому, хто пос¤гаЇ.

якщо при необх≥дн≥й оборон≥ випадково вчинено вбивство особи, ¤ка не причетна до нападу, особа, що захищалась, буде нести в≥дпов≥дальн≥сть за вбивство через необережн≥сть за []{1_119}ст. 119.

 оли при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони потерп≥лому запод≥¤н≥ т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, в≥д ¤ких настала смерть, при в≥дсутност≥ умислу на позбавленн¤ житт¤ д≥њ винного належить квал≥ф≥кувати за []{1_124}ст. 124.

ƒ≥њ ос≥б, що вчинили вбивство при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони й одночасно перебували в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, що раптом виникло, належить квал≥ф≥кувати за ст. 118.

6. Ќеобх≥дно в≥др≥зн¤ти необх≥дну оборону в≥д у¤вноњ оборони, коли реального сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤ не було ≥ особа, неправильно оц≥нюючи д≥њ потерп≥лого, лише помилково припускала на¤вн≥сть такого пос¤ганн¤.

якщо ж особа, перебуваючи в стад≥њ у¤вноњ оборони, не усв≥домлювала факту в≥дсутност≥ реального пос¤ганн¤, але з урахуванн¤м конкретних обставин повинна була ≥ могла це усв≥домлювати ≥ вчинила умисне вбивство потерп≥лого, перевищивши при цьому меж≥ захисту, допустимого в умовах реального пос¤ганн¤, вона маЇ нести в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 118 (про у¤вну оборону див. коментар до []{1_37}ст. 37).

7. ƒо необх≥дноњ оборони прир≥внюютьс¤ випадки запод≥¤нн¤ вбивства п≥д час правом≥рного затриманн¤ особи, ¤ка вчинила злочин, або п≥сл¤ його вчиненн¤ при затриманн≥ ≥ доставленн≥ њњ в≥дпов≥дним органам влади, ¤кщо при цьому не допущено ¤вноњ нев≥дпов≥дност≥ засоб≥в затриманн¤ характеру ≥ ступеню сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого та обставинам затриманн¤.

«атриманн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д необх≥дноњ оборони тим, що активно д≥Ї не злочинець, а особа, ¤ка вживаЇ заход≥в дл¤ затриманн¤ злочинц¤, ¤кщо при цьому не допущено ¤вноњ нев≥дпов≥дност≥ засоб≥в затриманн¤ характеров≥ ≥ ступеню сусп≥льноњ небезпечност≥ та обставин затриманн¤.

«г≥дно ≥з []{4_74_0}«аконом ”крањни Уѕро м≥л≥ц≥юФ, прац≥вники м≥л≥ц≥њ, ¤к≥ у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в запод≥¤ли шкоду нападаючому чи затриманому, не несуть за це крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо д≥¤ли з додержанн¤м закону.

ƒ≥њ громад¤н, ¤к≥ при виконанн≥ громадського обовТ¤зку по п≥дтриманню правопор¤дку запод≥¤ли шкоду чи вбивство особи у звТ¤зку ≥з вжитт¤м заход≥в по припиненню њњ сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤, по затриманню з метою передач≥ чи доставки у в≥дпов≥дн≥ органи, повинн≥ розгл¤датись ¤к вчинен≥ в стан≥ необх≥дноњ оборони, або у стан≥ затриманн¤ особи, що вчинила злочин ¤кщо ними не було допущено ¤вноњ нев≥дпов≥дност≥ засоб≥в затриманн¤ характеру ≥ ступеню сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого та обставинам затриманн¤ (про затриманн¤ особи, що вчинила злочин, викладено в коментар≥ до []{1_38}ст. 38).

ѕозбавленн¤ житт¤ при затриманн≥ особи, ¤ка вчинила злочин середньоњ т¤жкост≥ ≥ намагаЇтьс¤ втекти, Ї неправом≥рним, тому особа, що його вчинила, повинна нести в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_118}ст. 118.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною (стосовно смерт≥ умисел може бути ¤к пр¤мий, так ≥ не пр¤мий), а також метою Ч захистом в≥д сусп≥льно небезпечних пос¤гань або затриманн¤м злочинц¤.

9. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла в≥ку 16 рок≥в.

</s118>

<s119>

—татт¤ 119.¬бивство через необережн≥сть

1. ¬бивство, вчинене через необережн≥сть, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ¬бивство двох або б≥льше ос≥б, вчинене через необережн≥сть, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

1. ¬бивство через необережн≥сть, ¤к ≥ ≥нш≥ види вбивств, належить до числа злочин≥в з матер≥альним складом. ќбТЇктивна сторона даного злочину включаЇ д≥¤нн¤, результат у вигл¤д≥ смерт≥ потерп≥лого ≥ причинний звТ¤зок м≥ж д≥¤нн¤м ≥ результатом. —л≥д зазначити, що д≥¤нн¤ може бути саме по соб≥ злочинним (наприклад, умисне нанесенн¤ удару), але у раз≥ настанн¤ злочинного результату воно не утворюЇ самост≥йного злочину, а поглинаЇтьс¤ складом ст. 119 ¤к момент обТЇктивноњ сторони. ƒ≥¤нн¤, ¤ке спричин¤Ї вбивство через необережн≥сть, ¤к правило, повТ¤зане з порушенн¤м спец≥альних припис≥в чи загальних норм обережност≥. «начна к≥льк≥сть статей чинного  одексу передбачаЇ можлив≥сть в≥дпов≥дальност≥ за запод≥¤нн¤ смерт≥ через необережн≥сть ≥ практично вс≥ вони повТ¤зан≥ з порушенн¤м певних норм ≥ припис≥в, зокрема залишенн¤ в небезпец≥ ([]{1_135}ч. 3 ст. 135), ненаданн¤ допомоги хворому медичним прац≥вником ([]{1_139}ч. 2 ст. 139), незаконне поводженн¤ з рад≥оактивними матер≥алами ([]{1_265}ч. 2 ст. 265), порушенн¤ вимог законодавства про охорону прац≥ ([]{1_271}ч. 2 ст. 271), порушенн¤ правил безпеки руху або експлуатац≥њ зал≥зничного, водного чи пов≥тр¤ного транспорту ([]{1_276}ч. 3 ст. 276), порушенн¤ правил використанн¤ пов≥тр¤ного простору ([]{1_282}ч. 3 ст. 282), порушенн¤ правил поводженн¤ з≥ зброЇю ([]{1_414}ч. 2 ≥ 3 ст. 414) тощо. “акого роду злочини додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 119 не потребують.

“реба також звернути увагу на те, що у причинному звТ¤зку запод≥¤нн¤ смерт≥ через необережн≥сть д≥њ винного можуть не бути безпосередньою причиною смерт≥ потерп≥лого, а пол¤гають у необережному створенн≥ передумов дл¤ цього ≥ тому розгл¤даютьс¤ ¤к вбивство з необережност≥. “ака ситуац≥¤ складаЇтьс¤, наприклад, у випадку випуску в експлуатац≥ю зав≥домо техн≥чно несправних транспортних засоб≥в, що може спричинити потерп≥лому смерть (не може бути способом умисного вбивства) ([]{1_287}ст. 287).

2. ќсновну увагу при анал≥з≥ вбивства через необережн≥сть сл≥д прид≥лити його субТЇктивн≥й сторон≥: злочин може бути скоЇний т≥льки за необережноњ форми вини, ¤ка виступаЇ у форм≥ злочинноњ самовпевненост≥ чи злочинноњ недбалост≥.

¬бивство внасл≥док злочинноњ самовпевненост≥ пол¤гаЇ в тому, що винна особа передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечного насл≥дку свого д≥¤нн¤ чи безд≥¤льност≥ Ч смерт≥ ≥ншоњ особи, але легковажно розраховуЇ на його в≥дверненн¤. ѕри цьому вона розраховуЇ на конкретн≥ обставини, ¤к≥ можуть в≥двернути настанн¤ смерт≥.

Ќаприклад, особа по дрот¤н≥й огорож≥ садовоњ д≥л¤нки пропускаЇ електрострум ≥ вив≥шуЇ табличку УЌе п≥дходь Ч убТЇФ, розраховуючи, що це застереженн¤ зупинить бажаючих побувати у чужому саду. ќднак такий розрахунок з самого початку ви¤вивс¤ легковажним Ч один з п≥дл≥тк≥в, чи не побачивши табличку, чи не прочитавши застережливого напису, намагавс¤ через огорожу пробратис¤ до саду ≥ був смертельно уражений електрострумом. ”вага юриста-практика повинна бути прикута у ц≥й ситуац≥њ до в≥дмежуванн¤ в≥д вбивства з непр¤мим умислом, за ¤кого особа передбачаЇ настанн¤ смерт≥ ≥ св≥домо њњ допускаЇ. ƒл¤ в≥дмежуванн¤ вир≥шальну роль в≥д≥граЇ ≥нтелектуальний момент субТЇктивноњ сторони: при вбивств≥ з непр¤мим умислом в≥дсутн≥й розрахунок на будь-¤к≥ конкретн≥ обставини, ¤к≥ б могли запоб≥гти настанню смерт≥, а ¤кщо ≥ Ї розрахунок, то лише на невизначений випадок (У¤кось там будеФ), а взагал≥ переважаючим Ї байдуже ставленн¤ до реальноњ можливост≥ настанн¤ смерт≥.

3. ѕри необережному вбивств≥ внасл≥док злочинноњ недбалост≥ винна особа не передбачаЇ настанн¤ смерт≥ ≥ншоњ людини, хоча повинна була ≥ могла передбачити настанн¤ такого результату своЇњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, ¤кби була обачною. Ќаприклад, господар на меж≥ свого подв≥рТ¤ викопав колод¤зь ≥ ввечер≥, прикривши його дошками, п≥шов в≥дпочивати. ¬ноч≥ випадковий перехожий в нетверезому стан≥ на кроц≥ розсунув дошки, послизнувс¤, впав в недовершений колод¤зь ≥ загинув в≥д травми хребта.

¬бивство з необережност≥ у вигл¤д≥ злочинноњ недбалост≥ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д запод≥¤нн¤ смерт≥ за в≥дсутност≥ вини у ситуац≥њ, ¤ка охоплюЇтьс¤ пон¤тт¤м казусу: особа не передбачаЇ настанн¤ смерт≥ ≥ншоњ людини внасл≥док своЇњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, не повинна була ≥ (або) не могла њњ передбачити. яскравим прикладом казусу Ї запод≥¤нн¤ смерт≥ в ситуац≥њ у¤вноњ оборони, коли особа з урахуванн¤м конкретних обставин не повинна була чи не могла усв≥домлювати в≥дсутн≥сть реального пос¤ганн¤, а запод≥¤на нею шкода не перевищувала ту, ¤ка була б допустимою в умовах реального пос¤ганн¤.

” вс≥х випадках дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ за []{1_119}ст. 119 необх≥дно встановити, чи повинен був ≥ чи м≥г винний передбачити настанн¤ смерт≥ потерп≥лого. ÷≥ питанн¤ сл≥д вир≥шувати з урахуванн¤м вс≥х конкретних обставин справи ≥ особистих ¤костей винного, а саме: його розвитку, осв≥ченост≥, уважност≥, акуратност≥, а також, головним чином, його спец≥альних знань у певн≥й галуз≥, д≥ючих у ц≥й галуз≥ правил ≥ норматив≥в та знанн¤ ≥ розум≥нн¤ загальноприйн¤тих правил повед≥нки (обачливост≥) в умовах на¤вност≥ виробничого чи побутового ризику.

4. Ќеобережна вина визначаЇ псих≥чне ставленн¤ лише до насл≥дк≥в своЇњ повед≥нки, а д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть у випадках вбивства через необережн≥сть може мати св≥домий ≥ нав≥ть ц≥леспр¤мований характер. ÷¤ обставина на практиц≥ призводить до помилковоњ квал≥ф≥кац≥њ вбивства через необережн≥сть ¤к умисного вбивства, коли усв≥домленн¤ винним фактичноњ сторони своњх д≥й помилково визнаЇтьс¤ доказом передбаченн¤ смерт≥ потерп≥лого. ѕрикладом може слугувати досить розповсюджена ситуац≥¤, коли особа бТЇ або штовхаЇ потерп≥лого ≥ останн≥й при паданн≥, вдарившись об тверде покритт¤ чи ¤кийсь гострий виступ, одержуЇ смертельну травму. ” даному випадку д≥њ винного п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за []{1_119}ст. 119, ¤кщо, звичайно, його умислом не охоплювалось запод≥¤нн¤ смерт≥ потерп≥лому саме у такий спос≥б.

5. ѕрактика р¤сн≥Ї випадками, коли д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть особи, що призвели до смерт≥ потерп≥лого, мають св≥домий ≥ ц≥леспр¤мований характер ≥ передбачають ¤к елемент диспозиц≥њ ≥ншого умисного злочину, ¤кий проте не включаЇ смерть потерп≥лого ¤к можливий насл≥док. ÷е може бути запод≥¤нн¤ смерт≥ п≥д час розб≥йного нападу, в процес≥ хул≥ганських д≥й. якщо вина особи щодо насл≥дку була необережною, скоЇне треба квал≥ф≥кувати ¤к сукупн≥сть злочин≥в за в≥дпов≥дними частинами []{1_187}ст. 187 чи []{1_296}296 та []{1_119}ст. 119.

6. ќкремо сл≥д вид≥лити випадок, коли при згвалтуванн≥ чи замаху на цей злочин настала смерть потерп≥лоњ (наприклад, ¤кщо вона виплигнула з транспортного засобу п≥д час руху ≥ отримала смертельн≥ ушкодженн¤). ƒ≥њ винного повн≥стю охоплюютьс¤ []{1_152}ч. 4 ст. 152 чи []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_152}ч. 4 ст. 152 ¤к зівалтуванн¤ чи замах на згвалтуванн¤, що спричинили особливо т¤жк≥ насл≥дки, ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 119 не потребують.

7. []{1_119}„. 2 ст. 119 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вбивство через необережн≥сть двох або б≥льше ос≥б.

8. ” раз≥ неналежного виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в медичним або фармацевтичним прац≥вником, ¤кщо внасл≥док цього сталас¤ смерть пац≥Їнта, субТЇктом злочину може бути медичний прац≥вник Ч л≥кар, фельдшер, медична сестра, акушер, а також фармацевт, ¤к≥ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за л≥карську помилку, поЇднану з необережною виною щодо насл≥дк≥в, зокрема смерт≥ пац≥Їнта.

9. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 119, Ї особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s119>

<s120>

—татт¤ 120.ƒоведенн¤ до самогубства

1. ƒоведенн¤ особи до самогубства або до замаху на самогубство, що Ї насл≥дком жорстокого з нею поводженн¤, шантажу, примусу до протиправних д≥й або систематичного приниженн¤ њњ людськоњ г≥дност≥, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене щодо особи, ¤ка перебувала в матер≥альн≥й або ≥нш≥й залежност≥ в≥д винуватого, або щодо двох або б≥льше ос≥б, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачене частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо воно було вчинене щодо неповнол≥тнього, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї житт¤ ≥ншоњ людини.

ƒиспозиц≥¤ ст. 120 чинного  одексу значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д диспозиц≥њ []{4_24_127}ст. 99  рим≥нального кодексу 1960 року. —т. 120 маЇ три частини, в кожн≥й ≥з них вказано на конкретн≥ д≥њ особи, внасл≥док ¤ких наступаЇ в≥дпов≥дальн≥сть, коли потерп≥ла особа пок≥нчила або вир≥шила пок≥нчити житт¤ самогубством.

2. ќбТЇктивною стороною злочину Ї д≥њ чи безд≥¤льн≥сть винноњ особи, що пол¤гають у жорстокому поводженн≥ з потерп≥лою особою, у шантажу, примусу до протиправних д≥й або систематичному приниженн≥ людськоњ г≥дност≥.

ѕ≥д жорстоким поводженн¤м сл≥д розум≥ти безжал≥сн≥, груб≥ д≥¤нн¤ винного, ¤к≥ спричин¤ють потерп≥лому ф≥зичн≥ чи псих≥чн≥ стражданн¤ (мордуванн¤, систематичне нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень чи побоњв, позбавленн¤ њж≥, води, од¤гу, житла тощо).

Ќаприклад, ¬. було засуджено за доведенн¤ дружини до самогубства Ч вона отруњлась у звТ¤зку з нестерпними д≥¤ми чолов≥ка. √рошей на придбанн¤ трьом д≥т¤м харч≥в не давав, в квартиру приводив ж≥нок, вступав з ними в статев≥ в≥дносини в присутност≥ дружини, виган¤в њњ з квартири, зводив на нењ наклепи тощо.

Ўантаж Ч це погроза пов≥домленн¤ даних, ¤к≥ паплюжать особу або њњ близьких ≥ розповсюдженн¤ ¤ких може спричинити суттЇву шкоду правам та законним ≥нтересам потерп≥лого або його близьких (наприклад, погроза розголошенн¤ в≥домостей про захворюванн¤ та ≥н.). ¬они можуть бути ¤к правдив≥, так ≥ неправдив≥.

ѕримус до протиправних д≥й передбачаЇ д≥њ винного, спр¤мован≥ на залученн¤ потерп≥лого, всупереч його вол≥, до протиправних, у тому числ≥ злочинних, д≥й (наприклад, на участь у груповому зівалтуванн≥, на вчиненн¤ злочину в його присутност≥ та ≥н.).

—истематичним приниженн¤м людськоњ г≥дност≥ Ї тривале принизливе ставленн¤ до потерп≥лого (пост≥йн≥ образи та ≥нш≥ форми глумл≥нн¤ над честю ≥ г≥дн≥стю людини).

3. ќбТЇктивна сторона квал≥ф≥кованого складу цього злочину (ч. 2 ст. 120) передбачаЇ д≥њ ч. 1 ст. 120, вчинен≥ щодо ос≥б, ¤к≥ перебувають в матер≥альн≥й або ≥нш≥й залежност≥ в≥д винуватого, або щодо двох чи б≥льше ос≥б.

ћатер≥альна залежн≥сть в≥д субТЇкта злочину означаЇ, що Їдиним чи одним ≥з джерел ≥снуванн¤ потерп≥лого Ї матер≥альна допомога субТЇкта злочину, зокрема перебуванн¤ потерп≥лого на його утриманн≥.

≤нша залежн≥сть Ч це залежн≥сть службова, шлюбна, залежн≥сть п≥доп≥чного в≥д оп≥куна, пац≥Їнта в≥д л≥кар¤, п≥дозрюваного в≥д сл≥дчого чи прац≥вника органу д≥знанн¤ та ≥н.

Ќаприклад,  ., начальник цеху терм≥чного заводу, систематично вимагав в≥д п≥длеглого слюсар¤ ћ. подати сл≥дчому за¤ву про зівалтуванн¤ неповнол≥тньоњ д≥вчини, ¤ке фактично вчинив його з¤ть Ч теж слюсар цеху, що вже знаходивс¤ в сл≥дчому ≥зол¤тор≥. Ќа в≥дмову ћ. вз¤ти на себе вину в зівалтуванн≥  . шантажував ћ., знижував йому розц≥нки на виконан≥ роботи, систематично вимагав в≥д ћ. виконувати роботи, ¤к≥ не входили в його обовТ¤зки, зводив на ћ. наклепи, принижував його г≥дн≥сть. ћ. пов≥сивс¤ внасл≥док таких д≥й  ., а в передсмертн≥й записц≥ вказав, що не може дал≥ витримувати знущанн¤ з боку  .

4.  вал≥ф≥кац≥¤ за []{1_120}ч. 3 ст. 120 маЇ м≥сце, коли потерп≥лим виступаЇ неповнол≥тн¤ особа (в≥ком до 18 рок≥в).

ѕродавець магазину ”. затримала 15-р≥чного Ќ., ¤кого батьки послали купити продукти, забрала в нього два шоколадних батончики, ¤к≥ в≥н вз¤в з прилавку в≥льного доступу. ѕ≥сл¤ затриманн¤ ”. поставила хлопц¤ на кол≥на в торговому зал≥ ≥ пов≥домила покупц¤м, що в≥н граб≥жник. ѕот≥м ”. разом з роб≥тником магазину ¬. повела хлопц¤ до школи, де в≥н навчавс¤, ≥ пов≥домила учн≥в про вчинену ним крад≥жку двох шоколадних батончик≥в. ƒал≥ роб≥тники магазину ”. ≥ ¬. повели Ќ. додому, але по дороз≥ в≥н вирвавс¤, вт≥к ≥ пов≥сивс¤ на горищ≥ будинку сус≥да. ѕрац≥вники магазину ”. ≥ Ќ. засуджен≥ за доведенн¤ до самогубства.

5. ƒоведенн¤ до самогубства маЇ ту особлив≥сть, що з зовн≥шнього боку воно може про¤вл¤тись в самих р≥зних по зм≥сту ≥ форм≥ пос¤ганн¤х проти особи, в тому числ≥ ≥ таких, ¤к≥ Ї самост≥йними злочинами. ѕри жорстокому поводженн≥ винний може нанести т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або ушкодженн¤ середньоњ т¤жкост≥ ≥ нав≥ть побоњ.

 вал≥ф≥кац≥¤ за сукупн≥стю злочин≥в маЇ м≥сце тод≥, коли жорстоке поводженн¤ було б≥льш т¤жким злочином, н≥ж доведенн¤ до самогубства (наприклад, спричиненн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень при доведенн≥ до самогубства квал≥ф≥куЇтьс¤ за в≥дпов≥дними частинами ст. 120 ≥ []{1_121}121).

якщо самогубство чи спроба вчинити самогубство стали насл≥дком жорстокого поводженн¤ або систематичного приниженн¤ людськоњ г≥дност≥ потерп≥лого ¤к про¤ву перевищенн¤ влади або службових повноважень службовою особою, вчинене охоплюЇтьс¤ []{1_365}ч. 3 ст. 365. ƒодаткова квал≥ф≥кац≥¤ за []{1_120}ст. 120 при цьому не потр≥бна.

6. —убТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу або необережност≥. якщо потерп≥лий вчин¤Ї самогубство чи замах на нього у в≥дпов≥дь на правом≥рн≥ д≥њ (наприклад, при загроз≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або викритт≥ злочинноњ д≥¤льност≥ потерп≥лого), склад злочину за ст. 120 в≥дсутн≥й (за вин¤тком випадк≥в, коли так≥ пов≥домленн¤ зроблен≥ службовою особою в форм≥, ¤ка систематично принижувала людську г≥дн≥сть).

7. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку (може бути службовою особою).

</s120>

<s121>

—татт¤ 121.”мисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤

1. ”мисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, тобто умисне т≥лесне ушкодженн¤, небезпечне дл¤ житт¤ в момент запод≥¤нн¤, чи таке, що спричинило втрату будь-¤кого органу або його функц≥й, псих≥чну хворобу або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину, або перериванн¤ ваг≥тност≥ чи непоправне зн≥веченн¤ обличч¤, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

2. ”мисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, вчинене способом, що маЇ характер особливого мученн¤, або вчинене групою ос≥б, а також з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого або ≥нших ос≥б, або вчинене на замовленн¤, або спричинило смерть потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину, передбаченого ст. 121, Ї здоровТ¤ будь-¤коњ людини.

2. “≥лесн≥ ушкодженн¤ Ч найб≥льш розповсюджен≥ злочини проти здоровТ¤.

ѕ≥д т≥лесним ушкодженн¤м розум≥ють протиправне ≥ винне запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю ≥ншоњ особи, коли порушена анатом≥чна ц≥л≥сть та ф≥з≥олог≥чн≥ функц≥њ тканин чи орган≥в потерп≥лого п≥д час пос¤ганн¤ на його здоровТ¤.

’арактер ≥ т¤жк≥сть т≥лесних ушкоджень визначаютьс¤ судово-медичною експертизою на п≥дстав≥ []{4_203_38}Уѕравил судово-медичного визначенн¤ ступен¤ т¤жкост≥ т≥лесних ушкодженьФ, затверджених наказом ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ ”крањни в≥д 17 с≥чн¤ 1995 р. є 6.

ѕ≥д т¤жкими т≥лесними ушкодженн¤ми визначаютьс¤: небезпечн≥ дл¤ житт¤ в момент запод≥¤нн¤ чи так≥, що спричинили втрату будь-¤кого органу або його функц≥й, псих≥чну хворобу або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину. ƒо них в≥днос¤тьс¤ також перериванн¤ ваг≥тност≥ чи непоправне зн≥веченн¤ обличч¤.

3. Ќебезпечними дл¤ житт¤ визначаютьс¤ ушкодженн¤ життЇво важливих орган≥в, ¤к≥ в момент запод≥¤нн¤ чи в кл≥н≥чному переб≥гу через р≥зн≥ пром≥жки часу спричин¤ють загрозлив≥ дл¤ житт¤ ¤вища ≥ ¤к≥ без наданн¤ медичноњ допомоги за звичайним своњм переб≥гом зак≥нчуютьс¤ чи можуть зак≥нчитис¤ смертю. «апоб≥ганн¤ смерт≥, обумовлене наданн¤м медичноњ допомоги, не повинно братис¤ до уваги при оц≥нюванн≥ загрози дл¤ житт¤ при таких ушкодженн¤х.

ƒо ушкоджень, небезпечних дл¤ житт¤, належать:

Ч т≥, що проникають у черепну порожнину, у тому числ≥ й без ушкодженн¤ мозку;

Ч в≥дкрит≥ й закрит≥ переломи к≥сток склеп≥нн¤ та основи черепа, за вин¤тком к≥сток скелету обличч¤ та ≥зольованоњ тр≥щини т≥льки зовн≥шньоњ пластинки склеп≥нн¤ черепа;

Ч заб≥й головного мозку т¤жкого ступен¤ ¤к з≥ здавленн¤м, так ≥ без нього; заб≥й головного мозку середньоњ т¤жкост≥ за на¤вност≥ симптом≥в ураженн¤ стовбурноњ д≥л¤нки;

Ч ≥зольован≥ внутр≥шньочерепн≥ крововиливи за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ;

Ч т≥, що проникають у канал хребта, у тому числ≥ й без ушкодженн¤ спинного мозку та його оболонок;

Ч переломо-вивих та переломи т≥л чи обох дуг шийних хребц≥в, односторонн≥ переломи дуг одного або двох шийних хребц≥в, а також переломи зубовидного в≥дростка другого шийного хребц¤, у тому числ≥ без порушенн¤ функц≥њ спинного мозку;

Ч п≥двивихи шийних хребц≥в за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ, а також њх вивихи;

Ч закрит≥ ушкодженн¤ спинного мозку в шийному в≥дд≥л≥;

Ч перелом чи переломо-вивих одного або к≥лькох грудних чи поперекових хребц≥в з порушенн¤м функц≥њ спинного мозку або з на¤вн≥стю кл≥н≥чно встановленого шоку т¤жкого ступен¤;

Ч закрит≥ ушкодженн¤ грудних, поперекових ≥ крижових сегмент≥в спинного мозку, що супроводжувались т¤жким спинальним шоком чи порушенн¤м функц≥й тазових орган≥в;

Ч ушкодженн¤ з повним (ус≥х шар≥в) порушенн¤м ц≥лост≥ ст≥нки глотки, гортан≥, трахењ, головних бронх≥в, стравоходу, незалежно в≥д того, з боку шк≥р¤них покрив≥в чи з боку слизовоњ оболонки (просв≥ту органа) вони запод≥¤н≥;

Ч закрит≥ переломи п≥дТ¤зичноњ к≥стки, закрит≥ й в≥дкрит≥ ушкодженн¤ ендокринних залоз д≥л¤нок шињ (щитовидноњ, паращитовидноњ, вилочковоњ Ч у д≥тей) Ч все за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ;

Ч пораненн¤ грудноњ кл≥тки, котр≥ проникли в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи кл≥тковину середост≥нн¤, у тому числ≥ ≥ без ушкодженн¤ внутр≥шн≥х орган≥в;

Ч ушкодженн¤ живота, що проникли в черевну порожнину, у тому числ≥ ≥ без ушкодженн¤ внутр≥шн≥х орган≥в; в≥дкрит≥ ушкодженн¤ внутр≥шн≥х орган≥в, розм≥щених у зачеревному простор≥ (нирок, наднирник≥в, п≥дшлунковоњ залози) ≥ в порожнин≥ таза (сечовий м≥хур, матка, ¤Їчники, передм≥хурова залоза, верхн≥й ≥ середн≥й в≥дд≥ли пр¤моњ кишки, перетинкова частина уретри);

Ч закрит≥ ушкодженн¤ орган≥в грудноњ, черевноњ порожнини, орган≥в зачеревного простору, порожнини таза Ч все за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ;

Ч в≥дкрит≥ переломи д≥аф≥за (т≥ла) плечовоњ, стегневоњ ≥ великогом≥лковоњ к≥сток (в≥дкрит≥ переломи ≥нших в≥дд≥л≥в ≥ закрит≥ переломи будь-¤ких в≥дд≥л≥в названих к≥сток, а також в≥дкрит≥ ≥ закрит≥ переломи променевоњ, л≥ктьовоњ та малогом≥лковоњ к≥сток можуть бути зарахован≥ до небезпечних дл¤ житт¤ за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ);

Ч переломи к≥сток таза за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ;

Ч ушкодженн¤, що спричинили шок т¤жкого ступен¤, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печ≥нкову недостатн≥сть, гостру недостатн≥сть диханн¤, кровооб≥гу, гормональну дисфункц≥ю, гостр≥ розлади рег≥онарного ≥ органового кровооб≥гу, жирову чи газову ембол≥ю;

Ч ушкодженн¤ великих кровоносних судин, аорти, сонноњ (загальноњ, внутр≥шньоњ, зовн≥шньоњ), п≥дключичноњ, плечовоњ, п≥дклубовоњ, стегневоњ, п≥дкол≥нноњ артер≥й чи вен, що њх супровод¤ть. ”шкодженн¤ ≥нших периферичних судин (голови, обличч¤, шињ, передпл≥чч¤, кист≥, гом≥лки, стопи) квал≥ф≥куютьс¤ у кожному випадку залежно в≥д спричинених ними конкретних загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ;

Ч загальна д≥¤ високоњ температури (тепловий ≥ сон¤чний удари) за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ: терм≥чн≥ оп≥ки IIIЧIV ступен¤ з площею ураженн¤ понад 15% поверхн≥ т≥ла;

Ч оп≥ки III ступен¤ Ч понад 20% поверхн≥ т≥ла; оп≥ки II ступен¤ Ч понад 30% поверхн≥ т≥ла, а також оп≥ки меншоњ площ≥, що супроводжувались шоком т¤жкого ступен¤; оп≥ки дихальних шл¤х≥в за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ;

Ч ушкодженн¤ в≥д д≥њ низькоњ температури, променев≥ ушкодженн¤ та так≥, що були отриман≥ в умовах баротравми, Ч вс≥ за на¤вност≥ загрозливих дл¤ житт¤ ¤вищ;

Ч отруЇнн¤ речовинами будь-¤кого походженн¤ з перевагою ¤к м≥сцевоњ, так ≥ загальноњ д≥њ (у тому числ≥ ≥ харчов≥ токсико≥нфекц≥њ) за умови, що в кл≥н≥чному переб≥гу мали м≥сце загрозлив≥ дл¤ житт¤ ¤вища;

Ч ус≥ види механ≥чноњ асф≥кс≥њ, що супроводжувалис¤ комплектом розлад≥в функц≥њ центральноњ нервовоњ системи, серцевосудинноњ системи та орган≥в диханн¤, котр≥ загрожували життю, за умови, що це встановлено обТЇктивними кл≥н≥чними даними.

“¤жке т≥лесне ушкодженн¤ буде небезпечним дл¤ житт¤ за на¤вност≥ хоча б одн≥Їњ ≥з вказаних ознак.

4. ¬тратою будь-¤кого органу чи втратою органом його функц≥й вважаютьс¤: втрата зору, слуху, ¤зика, руки, ноги ≥ репродуктивноњ здатност≥.

ѕ≥д втратою зору треба розум≥ти повну ст≥йку сл≥поту на обидва ока чи такий стан, коли на¤вне зниженн¤ зору можливост≥ п≥драхунку пальц≥в на в≥дстан≥ двох метр≥в ≥ менше (гострота зору на обидва ока 0,04 ≥ нижче). ѕри цьому ушкодженн¤ сл≥пого ока, що привело до його вилученн¤, оц≥нюЇтьс¤ залежно в≥д тривалост≥ розладу здоровТ¤.

ѕ≥д втратою слуху треба розум≥ти повну ст≥йку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерп≥лий не чуЇ розмовноњ мови на в≥дстан≥ триЧпТ¤ть сантиметр≥в в≥д вушноњ раковини.

ѕ≥д втратою ¤зика (мовленн¤) треба розум≥ти втрату можливост≥ висловлювати своњ думки членорозд≥льними звуками, зрозум≥лими дл¤ оточуючих (зањканн¤ не сл≥д розум≥ти ¤к втрату мовленн¤).

ѕ≥д втратою руки, ноги треба розум≥ти в≥докремленн¤ њх в≥д тулуба чи втрату ними функц≥й (парал≥ч або ≥нший стан, що унеможливлюЇ њх д≥¤льн≥сть). ѕ≥д анатом≥чною втратою руки чи ноги сл≥д розум≥ти ¤к в≥докремленн¤ в≥д тулуба вс≥Їњ руки чи ноги, так ≥ ампутац≥ю на р≥вн≥ не нижче л≥ктьового чи кол≥нного суглоб≥в. ¬с≥ ≥нш≥ випадки повинн≥ розгл¤датис¤ ¤к втрата частини к≥нц≥вки ≥ оц≥нюватис¤ за ознакою ст≥йкоњ втрати працездатност≥.

ѕ≥д втратою репродуктивноњ функц≥њ треба розум≥ти втрату здатност≥ до зл¤ганн¤ чи втрату здатност≥ до запл≥дненн¤, зачатт¤ та д≥тород≥нн¤ (розродженн¤).

ѕри ушкодженн≥ ¤кого-небудь органа чи його частини, функц≥¤ ¤кого була втрачена ран≥ше (до травми), ступ≥нь т¤жкост≥ ушкодженн¤ встановлюЇтьс¤ за ознакою фактично викликаноњ тривалост≥ розладу здоровТ¤.

5. ѕ≥д душевною хворобою сл≥д розум≥ти псих≥чне захворюванн¤ (псих≥чну хворобу). ƒо псих≥чних захворювань не можна в≥дносити повТ¤зан≥ з ушкодженн¤м реактивн≥ стани (психози, неврози).

”шкодженн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к т¤жке т≥льки тод≥, коли воно пот¤гло за собою розвиток псих≥чного захворюванн¤, незалежно в≥д його тривалост≥ ≥ ступен¤ вил≥ковност≥. —туп≥нь т¤жкост≥ ушкодженн¤, що викликало реактивний стан нервовоњ системи, визначаЇтьс¤ за ознакою тривалого розладу здоровТ¤.

ƒ≥агноз псих≥чного захворюванн¤ ≥ причинно-насл≥дковий звТ¤зок м≥ж ушкодженн¤м ≥ псих≥чним захворюванн¤м, що розвинулось, встановлюютьс¤ псих≥атричною експертизою. —туп≥нь т¤жкост≥ такого т≥лесного ушкодженн¤ визначаЇтьс¤ судово-медичним експертом з урахуванн¤м висновк≥в експертизи.

6. ќзнакою т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ визначаЇтьс¤ розлад здоровТ¤, повТ¤заний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менше н≥ж на одну третину (не менше 33%).

ѕ≥д таким розладом здоровТ¤ належить розум≥ти безпосередньо повТ¤заний з ушкодженн¤м посл≥довно розвинутий хворобливий процес. —т≥йкою (пост≥йною) втратою загальноњ працездатност≥ Ї така необоротна втрата функц≥њ, котра повн≥стю не в≥дновлюЇтьс¤.

–озм≥ри ст≥йкоњ (пост≥йноњ) втрати загальноњ працездатност≥ при ушкодженн¤х встановлюютьс¤ п≥сл¤ настанн¤ насл≥дку ушкодженн¤, що визначивс¤ на п≥дстав≥ обТЇктивних даних з урахуванн¤м документ≥в, ¤кими керуютьс¤ у своњй робот≥ медико-соц≥альн≥ експертн≥ ком≥с≥њ.

7. ”шкодженн¤, що призвело до перериванн¤ ваг≥тност≥, незалежно в≥д њњ строку, належить до т¤жких за умов, що м≥ж цим ушкодженн¤м ≥ перериванн¤м ваг≥тност≥ Ї пр¤мий причинний звТ¤зок.

 рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за перериванн¤ ваг≥тност≥ настаЇ лише в тих випадках, коли винний знав, що потерп≥ла була ваг≥тною, та коли воно спричинилос¤ внасл≥док д≥й винного, а не патолог≥чних властивостей орган≥зму потерп≥лоњ.

8. “≥лесне ушкодженн¤ визнаЇтьс¤ т¤жким, ¤кщо воно спричинило потерп≥лому невиправне зн≥веченн¤ обличч¤.

«н≥веченим обличч¤ вважаЇтьс¤ тод≥, коли воно маЇ неприЇмний, огидливий зовн≥шн≥й вигл¤д, не властивий нормальному людському обличчю (в≥дсутн≥сть носа, губ).

ѕ≥д виправн≥стю ушкодженн¤ вважаЇтьс¤ значне зменшенн¤ вираженост≥ патолог≥чних зм≥н (рубц¤, деформац≥њ, порушенн¤ м≥м≥ки тощо) з часом чи п≥д д≥Їю нех≥рург≥чних заход≥в.  оли ж дл¤ усуненн¤ необх≥дне оперативне втручанн¤ (косметична операц≥¤), то ушкодженн¤ обличч¤ вважаЇтьс¤ невиправним.

—удово-медичний експерт не квал≥ф≥куЇ ушкодженн¤ обличч¤ ¤к зн≥веченн¤, оск≥льки це пон¤тт¤ юридичне, а не медичне. ¬≥н визначаЇ вид ушкодженн¤, його особливост≥ ≥ механ≥зм утворенн¤, встановлюЇ, чи Ї це ушкодженн¤ виправним або невиправним.

«н≥веченими при т≥лесних ушкодженн¤х можуть бути т≥льки обличч¤ (передн¤ частина голови ≥ верхн¤ частина шињ), а не ≥нш≥ частини т≥ла.

9. «а на¤вност≥ хоча б одн≥Їњ ≥з вказаних ознак т≥лесн≥ ушкодженн¤ визнаютьс¤ т¤жкими ≥ квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_121}ч. 1 ст. 121. Ќа¤вн≥сть у скоЇному винним к≥лькох ≥з цих ознак на квал≥ф≥кац≥ю його д≥й не впливаЇ (але враховуЇтьс¤ при визначенн≥ м≥ри покаранн¤).

10. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого []{1_121}ч. 1 ст. 121, характеризуЇтьс¤ умисною формою вини. ”мисел може бути ¤к пр¤мим, так ≥ непр¤мим.

11. «апод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_123}ст. 123, а при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤, Ч за []{1_124}ст. 124.

12. []{1_121}„. 2 ст. 121 передбачаЇ пТ¤ть квал≥ф≥куючих ознак т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, ¤к≥ Ї обт¤жуючими обставинами:

Ч вчинене способом, що маЇ характер особливого мученн¤;

Ч вчинене групою ос≥б;

Ч вчинене на замовленн¤;

Ч вчинене з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого та ≥нших ос≥б;

Ч ¤кщо це спричинило смерть потерп≥лого.

13. «а []{1_121}ч. 2 ст. 121 квал≥ф≥куютьс¤ д≥њ винного, ¤кщо т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ вчинен≥ способом, що маЇ характер особливого мученн¤.

«апод≥¤нн¤ особливого мученн¤ передбачаЇ, що потерп≥лому спричин¤ють т¤жк≥ стражданн¤, дл¤ чого спец≥ально д≥ють таким чином, щоб запод≥¤ти, причинити нестерпну ф≥зичну б≥ль. ÷е можуть бути д≥њ, спр¤мован≥ на тривале позбавленн¤ людини њж≥, питт¤ чи тепла, залишенн¤ його в шк≥дливих дл¤ здоровТ¤ умовах та ≥нш≥ под≥бн≥ д≥њ; д≥њ, що пол¤гають в багаторазовому або тривалому спричиненн≥ болю: щипанн¤, шмаганн¤, нанесенн¤ численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, д≥¤нн¤ терм≥чних фактор≥в та ≥нш≥ аналог≥чн≥ д≥њ.

ѕ≥д час судово-медичноњ експертизи експерт не квал≥ф≥куЇ ушкодженн¤ ¤к запод≥¤нн¤ особливого мученн¤, тому що це не входить до його компетенц≥њ. ¬≥н лише встановлюЇ на¤вн≥сть, характер, локал≥зац≥ю, к≥льк≥сть ушкоджень, одночасн≥сть чи р≥зночасн≥сть утворенн¤, особливост≥ ушкоджуючих предмет≥в, механ≥зм њх д≥њ та ступ≥нь т¤жкост≥.

ѕитанн¤ про те, чи були певн≥ д≥њ мученн¤м, вир≥шують сл≥дство ≥ суд. ƒл¤ цього треба довести, що винний умисно д≥¤в таким чином, маючи на мет≥ запод≥¤ти потерп≥лому особлив≥ стражданн¤, спричинити особливу ф≥зичну б≥ль.

14. «а []{1_121}ч. 2 ст. 121 д≥¤нн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к вчинене групою ос≥б, коли вс≥ учасники групи без попередньоњ змови м≥ж собою мали нам≥р запод≥¤ти потерп≥лому т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ (див. коментар до []{1_28}ч. 1 ст. 28).

15. ѕ≥д запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень на замовленн¤ треба розум≥ти запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень потерп≥лому, зд≥йснене особою (виконавцем) за дорученн¤м ≥ншоњ особи (замовником). “аке дорученн¤ може мати форму наказу, розпор¤дженн¤ або угоди, в≥дпов≥дно до ¤коњ виконавець зобовТ¤зуЇтьс¤ запод≥¤ти потерп≥лому т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, а замовник Ч вчинити або не вчинити в ≥нтересах виконавц¤ певн≥ д≥њ матер≥ального (сплата винагороди та ≥н.) чи нематер≥ального характеру (допомога у працевлаштуванн≥, вир≥шенн¤ певних життЇвих проблем та ≥н.).

16. ”мисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, вчинене з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого або ≥нших ос≥б.

…детьс¤ про запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень потерп≥лим або ≥ншим учасникам крим≥нального судочинства (особам, ¤к≥ за¤вили до правоохоронного органу про злочин або в ≥нш≥й форм≥ брали участь чи спри¤ли у ви¤вленн≥, попередженн≥, припиненн≥ ≥ розкритт≥ злочин≥в, а також њх близьк≥ родич≥) з метою њх зал¤куванн¤.

ѕ≥д зал¤куванн¤м розум≥Їтьс¤ спричиненн¤ потерп≥лому або ≥ншим особам (близьким родичам) т¤жких т≥лесних ушкоджень з метою створенн¤ перешкод дл¤ виконанн¤ громад¤нського обовТ¤зку давати св≥дченн¤ (вчиненн¤ таким способом тиску з метою примушенн¤ потерп≥лого до в≥дмови в≥д дач≥ показань або до дач≥ неправдивих показань).

17. “¤жке т≥лесне ушкодженн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_121}ч. 2 ст. 121, ¤кщо внасл≥док нього була спричинена смерть потерп≥лого.

« субТЇктивноњ сторони запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень характеризуЇтьс¤ умисною формою вини, а спричиненн¤ смерт≥ потерп≥лого Ч необережн≥стю. якщо смерть потерп≥лого сталас¤ внасл≥док необережного запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, д≥¤нн¤ квал≥ф≥куютьс¤ ¤к необережне запод≥¤нн¤ смерт≥ ([]{1_119}ст. 119).

18. «апод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого, за де¤кими ознаками схоже на умисне вбивство або замах на вбивство. –озмежуванн¤ цих злочин≥в проходить за субТЇктивними ознаками: за спр¤мован≥стю умислу ≥ за зм≥стом його ≥нтелектуального моменту.

«амах на вбивство може бути вчинений лише за пр¤мим умислом, коли винний передбачав настанн¤ смерт≥ потерп≥лого ≥ бажав цього, але так≥ насл≥дки не настали з незалежних в≥д його вол≥ обставин.

ѕитанн¤ про умисел необх≥дно вир≥шувати виход¤чи з сукупност≥ вс≥х обставин вчиненого злочину, зокрема сл≥д враховувати спос≥б, знар¤дд¤ злочину, к≥льк≥сть, характер ≥ локал≥зац≥ю поранень та ≥нших т≥лесних ушкоджень, причини припиненн¤ злочинних д≥й, попередню повед≥нку винного ≥ потерп≥лого, њх взаЇмов≥дносини.

¬изначальним Ї субТЇктивне ставленн¤ винного до насл≥дк≥в своњх д≥й. якщо при умисному вбивств≥ настанн¤ смерт≥ охоплюЇтьс¤ умислом винного, то у випадку запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, внасл≥док ¤ких сталас¤ смерть потерп≥лого, ставленн¤ до настанн¤ смерт≥ про¤вл¤Їтьс¤ в необережност≥.

ѕри цьому час, у тому числ≥ тривалий, м≥ж т≥лесними ушкодженн¤ми та настанн¤м смерт≥ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину ¤к умисного вбивства значенн¤ не маЇ.

19. «апод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_189}ч. 4 ст. 189 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 121 не потребуЇ.

Ќе потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ ≥ д≥њ, передбачен≥ []{1_345}ч. 3 ст. 345, Ч умисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень прац≥вников≥ правоохоронного органу або його близьким родичам у звТ¤зку ≥з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в, а також []{1_346}ч. 3 ст. 346, []{1_350}ч. 3 ст. 350 та ≥н.

”мисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень внасл≥док перевищенн¤ влади або службових повноважень повинно квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_121}ст. 121 ≥ []{1_365}365.

«апод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень з хул≥ганських мотив≥в утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в, передбачених []{1_121}ст. 121 ≥ []{1_296}296.

20. —убТЇктом запод≥¤нн¤ умисних т¤жких т≥лесних ушкоджень Ї особи, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 14 рок≥в.

</s121>

<s122>

—татт¤ 122.”мисне середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤

1. ”мисне середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤, тобто умисне ушкодженн¤, ¤ке не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ не пот¤гло за собою насл≥дк≥в, передбачених у []{1_121}статт≥ 121 цього  одексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровТ¤ або значну ст≥йку втрату працездатност≥ менш ¤к на одну третину, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого або його родич≥в чи примусу до певних д≥й, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї здоровТ¤ людини.

”мисн≥ середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ характеризуютьс¤ такими ознаками: по-перше, в момент запод≥¤нн¤ вони не Ї небезпечними дл¤ житт¤ потерп≥лого ≥ не мають насл≥дк≥в, передбачених []{1_121}ст. 121, а по-друге, спричин¤ють тривалий розлад здоровТ¤ або значну ст≥йку втрату працездатност≥ менш ¤к на одну третину.

2. ѕро ушкодженн¤, ¤к≥ не Ї небезпечними дл¤ житт¤, та про насл≥дки, передбачен≥ []{1_121}ст. 121 див. у пп. 3Ч8 коментар¤ до вказаноњ статт≥.

ƒо ушкоджень, ¤к≥ спричин¤ють тривалий розлад здоровТ¤, у в≥дпов≥дност≥ ≥з []{4_203_38}ѕравилами судово-медичного визначенн¤ ступен¤ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, затвердженими наказом ћ≥н≥стерства здоровТ¤ ”крањни в≥д 17 с≥чн¤ 1995 р. є 6, в≥днос¤ть розлад здоровТ¤ строком понад три тижн≥ (б≥льш ¤к 21 день). ѕри цьому п≥д розладом здоровТ¤ розум≥ють безпосередньо повТ¤заний з ушкодженн¤м посл≥довно розвинутий хворобливий процес.

ѕ≥д ушкодженн¤ми, ¤к≥ спричин¤ють значну ст≥йку втрату працездатност≥ менш ¤к на одну третину, треба розум≥ти втрату загальноњ працездатност≥ в≥д 10 до 33% (див. п. 6 коментар¤ до []{1_121}ст. 121).

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною формою вини. ”мисел може бути ¤к пр¤мий, так ≥ непр¤мий.

4. ”мисне запод≥¤нн¤ середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого або його родич≥в чи з метою примусу њх до певних д≥й квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 122 (див. п. 16 коментар¤ до []{1_121}ст. 121).

5. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла 14 рок≥в.

</s122>

<s123>

—татт¤ 123.”мисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, запод≥¤не у стан≥ сильного душевного хвилюванн¤

”мисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, запод≥¤не у стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, що раптово виникло внасл≥док протизаконного насильства або т¤жкоњ образи з боку потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ громадськими роботами на строк в≥д ста пТ¤тдес¤ти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. ”мисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень у стан≥ сильного душевного хвилюванн¤ (ф≥з≥олог≥чного афекту), що раптово виникло внасл≥док протизаконного насильства або т¤жкоњ образи з боку потерп≥лого, визнаЇтьс¤ ¤к запод≥¤не при помТ¤кшуючих обставинах ([]{1_66}п. 7 ст. 66), оск≥льки винний знаходивс¤ у такому емоц≥йному стан≥, ¤кий значною м≥рою знижував його здатн≥сть усв≥домлювати своњ д≥њ або керувати ними.

2. ѕро ознаки т¤жких т≥лесних ушкоджень див. пп. 3Ч8 коментар¤ до []{1_121}ст. 121.

3. ѕро сильне душевне хвилюванн¤ див. коментар до []{1_66}ст. 66 ≥ []{1_116}116.

4. ѕротизаконне насильство може бути ¤к ф≥зичним (нанесенн¤ побоњв, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, незаконне позбавленн¤ вол≥ тощо), так ≥ псих≥чним (погроза запод≥¤ти ф≥зичну, моральну чи майнову шкоду тощо). “аке насильство маЇ бути реальним, тобто спроможним викликати сильне душевне хвилюванн¤.

ѕри цьому дл¤ застосуванн¤ ст. 123 треба довести, що насильство було протизаконним. Ќасильство з боку прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в стосовно злочинц¤, ¤кий чинить оп≥р, не визнаЇтьс¤ таким, що може викликати сильне душевне хвилюванн¤ незалежно в≥д псих≥чного стану правопорушника.

5. “¤жка образа Ч це будь-¤ка ¤вно непристойна повед≥нка потерп≥лого, що особливо принижуЇ честь ≥ г≥дн≥сть винного або його близьких (приниженн¤ нац≥ональноњ г≥дност≥, образа рел≥г≥йного почутт¤ та ≥н.).

6. ƒл¤ злочину, передбаченого []{1_123}ст. 123, характерною ознакою Ї раптове виникненн¤ нам≥ру запод≥¤ти шкоду потерп≥лому, оск≥льки стан сильного душевного хвилюванн¤ триваЇ короткий час. “≥льки в цей час запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень може бути визнане ¤к запод≥¤не в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤.

якщо т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ запод≥¤но п≥сл¤ того, ¤к стан сильного душевного хвилюванн¤ пройшов, д≥њ винного потр≥бно квал≥ф≥кувати за []{1_121}ст. 121, ¤к вчинен≥ без помТ¤кшуючих обставин.

7. ”мисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого, але вчинене в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, п≥дпадаЇ п≥д ознаки ст. 123, а не []{1_121}ч. 2 ст. 121.

8. якщо т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ були запод≥¤н≥ в стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, але з метою захисту в≥д небезпечного нападу ≥ з перевищенн¤м меж необх≥дноњ оборони, то вони квал≥ф≥куютьс¤ не за ст. 123, а за []{1_124}ст. 124, оск≥льки останн¤ маЇ б≥льш помТ¤кшуючу в≥дпов≥дальн≥сть обставину.

9. —убТЇктивна сторона запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень характеризуЇтьс¤ не лише умислом, а й таким емоц≥йним станом винного, ¤кий значною м≥рою знижуЇ його здатн≥сть усв≥домлювати своњ д≥њ або керувати ними.

10. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s123>

<s124>

—татт¤ 124.”мисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень у раз≥ перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤

”мисне запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, вчинене у раз≥ перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони або у раз≥ перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤, Ч

караЇтьс¤ громадськими роботами на строк в≥д ста пТ¤тдес¤ти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. ѕро ознаки т¤жких т≥лесних ушкоджень див. пп. 3Ч8 коментар¤ до []{1_121}ст. 121.

2. ѕро перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони див. коментар до []{1_36}ч. 3 ст. 36.

3. ѕро перевищенн¤ заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤, див. коментар до []{1_38}ч. 2 ст. 38.

4. ќбТЇктивна сторона злочину передбачаЇ запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень лише у випадках, коли винний зд≥йснюЇ св≥й захист або захист ≥нших громад¤н в≥д нападу, а також п≥д час затриманн¤ злочинц¤. ѕри цьому передбачаЇтьс¤, що д≥њ супроводжувалис¤ перевищенн¤м меж необх≥дноњ оборони або перевищенн¤м заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤.

ƒл¤ вир≥шенн≥ питанн¤ про на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть ознак перевищенн¤ меж необх≥дноњ оборони повинн≥ враховуватис¤ не лише в≥дпов≥дн≥сть чи нев≥дпов≥дн≥сть знар¤дь захисту ≥ нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особ≥, ¤ка захищалас¤, обставини, що могли вплинути на реальне сп≥вв≥дношенн¤ сил нападаючих ≥ тих, хто захищавс¤, њх ф≥зичн≥ дан≥ (в≥к, стать, ≥нвал≥дн≥сть, стан здоровТ¤), раптов≥сть нападу, неготовн≥сть до його в≥дбитт¤ та ≥нш≥ фактори.

¬ир≥шуючи питанн¤ про правом≥рн≥сть запод≥¤ноњ шкоди, належить встановити, чи захищалас¤ особа в≥д реального, вже розпочатого ≥ ще не зак≥нченого сусп≥льно небезпечного пос¤ганн¤.

јналог≥чно вир≥шуЇтьс¤ питанн¤, чи недопущена ¤вна нев≥дпов≥дн≥сть засоб≥в затриманн¤ характеров≥ ≥ ступеню сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого та обставинам затриманн¤ злочинц¤.

5. «апод≥¤нн¤ умисного т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони або перевищенн≥ меж заход≥в, необх≥дних дл¤ затриманн¤ злочинц¤, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ст. 124 ≥ в тих випадках, коли сталас¤ смерть нападаючого.

6. якщо т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ були запод≥¤н≥ за таких обставин ≥ винний одночасно перебував у стан≥ сильного душевного хвилюванн¤, то його д≥њ належить квал≥ф≥кувати за ст. 124, а не за []{1_123}ст. 123.

7. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s124>

<s125>

—татт¤ 125.”мисне легке т≥лесне ушкодженн¤

1. ”мисне легке т≥лесне ушкодженн¤ Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. ”мисне легке т≥лесне ушкодженн¤, що спричинило короткочасний розлад здоровТ¤ або незначну втрату працездатност≥, Ч

караЇтьс¤ громадськими роботами на строк в≥д ста пТ¤тдес¤ти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї здоровТ¤ людини.

Ћегкими т≥лесними ушкодженн¤ми вважаютьс¤ т≥лесн≥ ушкодженн¤, ¤к≥:

Ч не м≥ст¤ть ознак т¤жких ушкоджень ([]{1_121}ст. 121) чи ушкоджень середньоњ т¤жкост≥ ([]{1_122}ст. 122);

Ч викликають короткочасний розлад здоровТ¤ потерп≥лого чи незначну ст≥йку втрату працездатност≥ (ч. 2 ст. 125) або не спричинюють зазначених насл≥дк≥в (ч. 1 ст. 125).

2. ѕро т¤жк≥ та середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ див. пп. 3Ч8 коментар¤ до []{1_121}ст. 121 та п. 2 коментар¤ до []{1_122}ст. 122.

3. Ћегке т≥лесне ушкодженн¤, що не спричинило короткочасного розладу здоровТ¤ чи незначноњ ст≥йкоњ втрати працездатност≥, Ч це ушкодженн¤, що маЇ незначн≥ скороминущ≥ насл≥дки тривал≥стю не б≥льш ¤к ш≥сть дн≥в.

—причиненн¤ цих т≥лесних ушкоджень квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к вчиненн¤ злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125.

4.  ороткочасним належить вважати розлад здоровТ¤ тривал≥стю понад ш≥сть дн≥в, але не б≥льше ¤к три тижн≥ (21 день).

ѕ≥д незначною ст≥йкою втратою працездатност≥ розум≥ють втрату загальноњ працездатност≥ до 10%.

—причиненн¤ т≥лесних ушкоджень, що викликали такий стан здоровТ¤, квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к вчиненн¤ злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125.

5. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

6. «апод≥¤нн¤ легких т≥лесних ушкоджень п≥д час вчиненн¤ злочин≥в, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена ≥ншими статт¤ми чинного  одексу, Ч наприклад, розбою ([]{1_187}ст. 187), хул≥ганства ([]{1_296}ст. 296), Ч з урахуванн¤м того, що дл¤ цих злочин≥в здоровТ¤ потерп≥лих Ї додатковим обТЇктом пос¤ганн¤, квал≥ф≥куЇтьс¤ т≥льки за статт¤ми, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на головний обТЇкт (в≥дпов≥дно за []{1_187}ст. 187, []{1_296}296).

</s125>

<s126>

—татт¤ 126.ѕобоњ ≥ мордуванн¤

1. ”мисне завданн¤ удару, побоњв або вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й, ¤к≥ завдали ф≥зичного болю ≥ не спричинили т≥лесних ушкоджень, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, що мають характер мордуванн¤, вчинен≥ групою ос≥б, або з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого чи його близьких, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї здоровТ¤ людини.

2. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126, пол¤гаЇ в завданн≥ винним потерп≥лому удар≥в, побоњв або вчиненн≥ ≥нших насильницьких д≥й, ¤к≥ завдали ф≥зичного болю, але не спричинили т≥лесних ушкоджень (тобто не порушили анатом≥чноњ ц≥л≥сност≥ тканин т≥ла чи функц≥й ¤кого-небудь органа).

ѕро т≥лесн≥ ушкодженн¤ див. п. 2 коментар¤ до []{1_121}ст. 121.

”даром називають одноразовий раптовий потужний ф≥зичний вплив на т≥ло людини будь-¤ким твердим предметом, що спричин¤Ї ф≥зичну б≥ль.

ѕобоњ Ч це нанесенн¤ потерп≥лому к≥лькох удар≥в з метою завданн¤ йому ф≥зичного болю.

≤ншими насильницькими д≥¤ми можуть бути: викручуванн¤ рук, н≥г, стискуванн¤ горла, статевих орган≥в тощо.

3. „. 2 ст. 126 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за удари, побоњ та ≥нш≥ насильницьк≥ д≥њ, ¤кщо вони носили характер мордуванн¤, вчинен≥ групою ос≥б або з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого чи його близьких.

ѕ≥д мордуванн¤м розум≥ютьс¤ д≥њ, що пол¤гають в багаторазовому або тривалому спричиненн≥ болю: щипанн¤, шмаганн¤, нанесенн¤ численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, д≥¤нн¤ терм≥чних фактор≥в та ≥нш≥ аналог≥чн≥ д≥њ.

ѕри цьому судово-медичний експерт не квал≥ф≥куЇ ушкодженн¤ ¤к запод≥¤нн¤ мордуванн¤, тому що це не входить до його компетенц≥њ. ¬≥н повинен у таких випадках встановити на¤вн≥сть, характер, локал≥зац≥ю, к≥льк≥сть ушкоджень, одночасн≥сть чи р≥зночасн≥сть њх утворенн¤, особливост≥ ушкоджуючих предмет≥в, механ≥зм њх д≥њ, а також ступ≥нь т¤жкост≥ ушкоджень.

ѕро вчиненн¤ злочину групою ос≥б див. коментар до []{1_28}ч. 1 ст. 28.

ѕро вчиненн¤ злочину з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого чи його близьких Ч див. п. 16 коментар¤ до []{1_121}ст. 121.

4. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого []{1_126}ст. 126, характеризуЇтьс¤ умисною формою вини.

5. —убТЇктом злочину Ї особи, ¤ким до його вчиненн¤ виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s126>

<s127>

—татт¤ 127. атуванн¤

1.  атуванн¤, тобто умисне запод≥¤нн¤ сильного ф≥зичного болю або ф≥зичного чи морального стражданн¤ шл¤хом нанесенн¤ побоњв, мученн¤ або ≥нших насильницьких д≥й з метою спонукати потерп≥лого або ≥ншу особу вчинити д≥њ, що суперечать њх вол≥, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. []{4_255_28}—т. 28  онституц≥њ ”крањни передбачаЇ, що н≥хто не може бути п≥дданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижуЇ його г≥дн≥сть, поводженню чи покаранню.

”  онституц≥њ врахован≥ м≥жнародн≥ стандарти прав людини. ”крањна 26 с≥чн¤ 1987 р. ратиф≥кувала []{4_63_0} онвенц≥ю проти катувань та ≥нших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують г≥дн≥сть, вид≥в поводженн¤ ≥ покаранн¤ в≥д 10 грудн¤ 1984 р.

¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ  онвенц≥њ ”крањна визнала, що катуванн¤ означаЇ будь-¤ку д≥ю, ¤кою будь-¤к≥й особ≥ умисно запод≥юютьс¤ сильний б≥ль або стражданн¤, ф≥зичн≥ чи моральн≥, щоб отримати в≥д нењ або в≥д третьоњ особи в≥домост≥ чи з≥знанн¤, покарати њњ за д≥њ, ¤к≥ вчинила вона або трет¤ особа чи у вчиненн≥ ¤ких вона п≥дозрюЇтьс¤, а також зал¤кати чи примусити њњ або третю особу до чогось чи з будь-¤коњ причини, що ірунтуЇтьс¤ на дискрим≥нац≥њ будь-¤кого виду, коли такий б≥ль або стражданн¤ запод≥юютьс¤ державними службовими особами чи ≥ншими особами, ¤к≥ виступають ¤к оф≥ц≥йн≥, чи з њх п≥дбурюванн¤, чи з њх в≥дома, чи за њх мовчазноњ згоди.

ћ≥ж тим, диспозиц≥¤ []{1_127}ст. 127 не передбачаЇ у ¤кост≥ субТЇкта злочину лише державних службових ос≥б чи ≥нших ос≥б, ¤к≥ виступають ¤к оф≥ц≥йн≥.

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї здоровТ¤ людини.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в катуванн≥, тобто в запод≥¤нн≥ потерп≥лому сильного ф≥зичного болю або ф≥зичного чи морального стражданн¤ шл¤хом нанесенн¤ побоњв, мученн¤ або ≥нших насильницьких д≥й з метою спонукати потерп≥лого або ≥ншу особу вчинити д≥њ, що суперечать њх вол≥.

ѕро побоњ див. п. 2 коментар¤ до []{1_126}ст. 126.

ѕро мученн¤ див. п. 13 коментар¤ до []{1_121}ст. 121.

ѕро ≥нш≥ насильницьк≥ д≥њ див. п. 2 коментар¤ до []{1_126}ст. 126.

¬с≥ ц≥ д≥њ спр¤мован≥ на запод≥¤нн¤ сильного ф≥зичного болю або ф≥зичного чи морального стражданн¤ ≥ вчин¤ютьс¤ винним з метою спонукати потерп≥лого або ≥нших ос≥б (наприклад, його родич≥в) до вчиненн¤ д≥й, що суперечать вол≥ та ≥нтересам потерп≥лого (передати дан≥, ¤к≥ Ї комерц≥йною таЇмницею; п≥дписати документи, передати ц≥нност≥ та ≥н.).

4.  атуванн¤, вчинене повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_127}ч. 2 ст. 127.

ѕро вчиненн¤ злочину повторно див. коментар до []{1_32}ст. 32.

ѕро вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б див. коментар до []{1_28}ч. 2 ст. 28.

5. —убТЇктивна сторона цього злочину характеризуЇтьс¤ умисною формою вини. ћета злочину Ч примусити потерп≥лого виконати вимогу винних, вчинити д≥њ, що суперечать його вол≥.

6. «апод≥¤нн¤ п≥д час катуванн¤ т≥лесних ушкоджень утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в, передбачених []{1_121}ст. 121, []{1_122}122 або []{1_125}125, 127. якщо внасл≥док катуванн¤ настала смерть потерп≥лого, то вчинене квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_115}ст. 115 або за []{1_119}ст. 119 ≥ []{1_127}127.

7. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

«апод≥¤нн¤ катуванн¤ службовою особою при перевищенн≥ влади або службових повноважень квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю []{1_127}ст. 127 та в≥дпов≥дноњ частини []{1_364}ст. 364.

</s127>

<s128>

—татт¤ 128.Ќеобережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤

Ќеобережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤ Ч

караЇтьс¤ громадськими роботами на строк в≥д ста пТ¤тдес¤ти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї здоровТ¤ людини.

2. ќбТЇктивна сторона злочину Ч д≥њ або безд≥¤льн≥сть, ¤к≥ призвели до запод≥¤нн¤ потерп≥лому т¤жких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень (про т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ див. пп. 3Ч8 коментар¤ до []{1_121}ст. 121; про середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ див. п. 2 коментар¤ до []{1_122}ст. 122).

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережн≥стю. ¬инна особа, ¤ка запод≥¤ла потерп≥лому т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤, передбачала можлив≥сть настанн¤ шк≥дливих насл≥дк≥в своњх д≥й чи безд≥¤льност≥, але легковажно розраховувала на њх в≥дверненн¤, або ж не передбачала можлив≥сть настанн¤ таких насл≥дк≥в, хоча повинна була ≥ могла њх передбачити.

ќсоба, ¤ка запод≥¤ла т¤жк≥ або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, але ¤ка не повинна була чи не могла передбачити њх настанн¤, не може бути в≥дпов≥дальною за них, бо в≥дсутн¤ њњ вина.

4. ¬≥дпов≥дальн≥сть за спричиненн¤ з необережност≥ т¤жких чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень настаЇ з 16 рок≥в.

5. Ќеобережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого, квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_119}ст. 119 ¤к необережне запод≥¤нн¤ смерт≥.

</s128>

<s129>

—татт¤ 129.ѕогроза вбивством

1. ѕогроза вбивством, ¤кщо були реальн≥ п≥дстави побоюватис¤ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ погрози, Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене членом орган≥зованоњ групи, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у погроз≥ вчинити вбивство за на¤вност≥ реальних п≥дстав побоюватис¤ виконанн¤ такоњ погрози. ¬она може бути доведена до потерп≥лого усно (у тому числ≥ в≥ч-на-в≥ч), письмово (листом, телеграмою), демонстрац≥Їю необх≥дних засоб≥в (наприклад, зброњ), жестом Ч тобто д≥¤ми, ¤к≥ переконливо вказують на нам≥р винного. ѕогроза може бути передана ≥ через трет≥х ос≥б.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим в момент сприйн¤тт¤ погрози потерп≥лим.

2. ќбовТ¤зковою ознакою складу злочину Ї реальн≥сть погрози, ¤кою вона буваЇ у випадках, коли потерп≥лий маЇ п≥дстави бо¤тис¤ њњ виконанн¤. якщо сам потерп≥лий не в≥рить у реальн≥сть погрози, то така погроза складу злочину не маЇ.

3. ѕогроза визнаЇтьс¤ реальною, ¤кщо винного характеризують обставини, ¤к≥ дають потерп≥лому п≥дстави вважати, що ц¤ погроза може бути зд≥йснена (маЇ зброю, ран≥ше був засуджений за насильницьк≥ злочини, його псих≥чний стан та ≥н.), своЇю повед≥нкою, взаЇмов≥дносинами з потерп≥лим винний переконував, що погроза немарна ≥ вона буде зд≥йснена (систематично пересл≥дував потерп≥лого тощо).

–еальн≥сть погрози встановлюють у кожному окремому випадку, виход¤чи з обставин конкретноњ справи.

4. ¬≥д погрози вбивством потр≥бно в≥др≥зн¤ти готуванн¤ до вбивства, що маЇ м≥сце у випадку, коли погроза супроводжуЇтьс¤ д≥¤ми, спр¤мованими на њњ реал≥зац≥ю (придбанн¤ зброњ та ≥н.).

ѕогроза вбивством за багатьма ознаками нагадуЇ замах на вбивство. јле при погроз≥ вбивством винний не маЇ мети негайно запод≥¤ти смерть. …ого мета Ч нал¤кати потерп≥лого, позбавити його спокою, примусити страждати в≥д страху за своЇ житт¤.

5. —убТЇктивна сторона погрози вбивством характеризуЇтьс¤ умисною виною: винний усв≥домлюЇ, що висловлена ним погроза здатна викликати у потерп≥лого побоюванн¤ реал≥зац≥њ погрози, ≥ бажаЇ цього.

Ќе маЇ значенн¤, ¤к≥ були мотиви погрози ≥ чи мав винний нам≥р привести погрозу у виконанн¤.

6. ѕогроза вбивством може бути способом вчиненн¤ ≥нших злочин≥в, зокрема квал≥ф≥кованих []{1_152}ст. 152, []{1_187}187, []{1_313}313, []{1_345}345, []{1_377}377, []{1_398}398, []{1_405}405. ќск≥льки в цих статт¤х передбачен≥ спец≥альн≥ випадки погрози, додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 129 непотр≥бно.

7. —убТЇктом злочину Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

8. ѕогроза вбивством, вчинена членом орган≥зованоњ групи, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 129 (про вчиненн¤ злочину орган≥зованою групою див. коментар до []{1_28}ч. 3 ст. 28).

</s129>

<s130>

—татт¤ 130.«араженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби

1. —в≥доме поставленн¤ ≥ншоњ особи в небезпеку зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини, Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до трьох м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. «араженн¤ ≥ншоњ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби особою, ¤ка знала про те, що вона Ї нос≥Їм цього в≥русу, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ щодо двох чи б≥льше ос≥б або неповнол≥тнього, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

4. ”мисне зараженн¤ ≥ншоњ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину, передбаченого ст. 130, Ї здоровТ¤ людини.

2. —индром набутого ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ) Ч особливо небезпечна ≥нфекц≥йна хвороба, що викликаЇтьс¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини (¬≤Ћ). „ерез в≥дсутн≥сть ефективних метод≥в л≥куванн¤ хвороба у даний час Ї невил≥ковною ≥ призводить до смерт≥.

¬≤Ћ-≥нф≥кован≥ Ч особи, в орган≥зм≥ ¤ких ви¤влено в≥рус ≥мунодеф≥циту людини. ƒо ц≥Їњ категор≥њ належать ¤к особи без кл≥н≥чних про¤в≥в хвороби (нос≥њ ¬≤Ћ), так ≥ хвор≥ на —Ќ≤ƒ Ч особи з р≥зноман≥тними патолог≥чними про¤вами, зумовленими глибокими ураженн¤ми ≥мунноњ системи в≥русом ≥мунодеф≥циту (див. []{4_100_0}«акон ”крањни Уѕро запоб≥ганн¤ захворюванню на —Ќ≤ƒ та соц≥альний захист населенн¤Ф в≥д 12 грудн¤ 1991 р.).

¬≥дпов≥дно до []{4_375_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро захист населенн¤ в≥д ≥нфекц≥йних хворобФ в≥д 6 кв≥тн¤ 2000 р. ≥нфекц≥йн≥ захворюванн¤ можуть бути небезпечними та особливо небезпечними. ќсобливо небезпечн≥ Ч ≥нфекц≥йн≥ хвороби, що характеризуютьс¤ важкими та (або) ст≥йкими розладами здоровТ¤ у значноњ к≥лькост≥ хворих, високим р≥внем смертност≥, швидким поширенн¤м њх серед населенн¤.

ƒо ≥нших невил≥ковних ≥нфекц≥йних хвороб, що Ї небезпечними дл¤ житт¤, можна в≥днести особливо небезпечн≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, ¤к≥ Ї невил≥ковними у звТ¤зку з в≥дсутн≥стю ефективних метод≥в њх л≥куванн¤. ÷е визначаЇтьс¤ судово-медичною експертизою, ¤ка може зачислити до них (окр≥м —Ќ≤ƒу) т≥ чи ≥нш≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, що Ї небезпечними дл¤ житт¤ людини ≥ на той час невил≥ковними (лихоманка ≈бола, коровТ¤чий сказ та ≥н.).

3. ќск≥льки специф≥ка зараженн¤ ≥нфекц≥йною хворобою пол¤гаЇ у тому, що передаЇтьс¤ вона лише шл¤хом попаданн¤ в≥русу (або ≥нших живих збудник≥в Ч бактер≥й, грибк≥в, рикетс≥й та ≥н.) в орган≥зм людини, обТЇктивна сторона злочину може пол¤гати в д≥¤х у вигл¤д≥ таких контакт≥в з хворою людиною, ¤к≥ Ї способом передач≥ ≥нфекц≥њ (дл¤ ¬≤Ћ-≥нф≥кованих це, передус≥м, статев≥ зносини). Ќебезпечними дл¤ зараженн¤ такими хворобами можуть бути, наприклад, д≥њ, повТ¤зан≥ з переливанн¤м кров≥ або використанн¤м шприц≥в дл¤ ≥нТЇкц≥й (наркотик≥в чи л≥к≥в), ¤кими ран≥ше користувувалис¤ особи Ч нос≥њ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ або невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби.

≤накш≥ контакти з ≥нф≥кованими ¬≤Ћ або хворими ≥нфекц≥йним захворюванн¤м особами, що не Ї способом передач≥ ≥нфекц≥њ, не можуть квал≥ф≥куватис¤ ¤к д≥њ, спр¤мован≥ на поставленн¤ особи в небезпеку зараженн¤ хворобою (вважаЇтьс¤, наприклад, що —Ќ≤ƒ не передаЇтьс¤ через пов≥тр¤, б≥лизну, поц≥лунки та ≥нш≥ не статев≥ контакти).

4. ѕри св≥домому поставленн≥ особи в небезпеку зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби (ч. 1 ст. 130) злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту реального поставленн¤ такоњ особи в небезпеку зараженн¤, а зараженн¤ такою хворобою (ч. 2 ст. 130) Ч з моменту контакту з хворим п≥сл¤ встановленн¤ факту захворюванн¤ потерп≥лого (стосовно ¬≤Ћ-≥нф≥кованих не маЇ значенн¤, захвор≥в потерп≥лий на —Ќ≤ƒ чи його лише ≥нф≥ковано на ¬≤Ћ).

5. «года потерп≥лого на поставленн¤ його в небезпеку зараженн¤ такою хворобою не виключаЇ дл¤ винного крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

6.  вал≥ф≥кованим видом даного злочину визнаютьс¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншою невил≥ковною ≥нфекц≥йною хворобою двох чи б≥льше ос≥б або неповнол≥тнього (ч. 3 ст. 130), а також умисне зараженн¤ ≥ншоњ особи цими хворобами (ч. 4 ст. 130).

7. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й зг≥дно з ч. 3 ст. 130 за ознаками зараженн¤ неповнол≥тнього необх≥дно встановити, що винний знав або допускав, що потерп≥лий Ї неповнол≥тн≥м, а так само коли в≥н повинен був ≥ м≥г це передбачити.

8. —убТЇктивна сторона злочину, квал≥ф≥кованого ч. 1 ст. 130, Ч поставленн¤ в небезпеку зараженн¤; д≥њ, охоплен≥ ч. 4 ст. 130, характеризуютьс¤ пр¤мим або непр¤мим умислом; ч. 2, 3 ст. 130 передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за необережне зараженн¤ (злочинна самовпевнен≥сть).

9. —убТЇктом злочину Ї ¤к нос≥њ ¬≤Ћ, хвор≥ на —Ќ≤ƒ або ≥ншу невил≥ковну ≥нфекц≥йну хворобу, небезпечну дл¤ житт¤, так ≥ особи, що не страждають на ц≥ захворюванн¤ (ч. 1, 4 ст. 130 Ч наприклад, людина, ¤ка використовуЇ дл¤ ≥нТЇкц≥й к≥льком особам один шприц, а серед них Ї заражений збудником ≥нфекц≥йноњ хвороби). ƒо вчиненн¤ злочину субТЇкту повинно виповнитис¤ 16 рок≥в.

10. якщо зараженн¤ хворобами сталос¤ внасл≥док скоЇнн¤ ¤когось ≥ншого злочину, то все вчинене утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в. Ќаприклад, зараженн¤ при зівалтуванн≥ ([]{1_152}ст. 152, 130) або при насильницькому задоволенн≥ статевоњ пристраст≥ неприродним способом ([]{1_153}ст. 153, 130).

</s130>

<s131>

—татт¤ 131.Ќеналежне виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в, що спричинило зараженн¤ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби

1. Ќеналежне виконанн¤ медичним, фармацевтичним або ≥ншим прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в внасл≥док недбалого чи несумл≥нного ставленн¤ до них, що спричинило зараженн¤ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило зараженн¤ двох чи б≥льше ос≥б, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док наданн¤ медичноњ допомоги. ƒодатковим обТЇктом виступаЇ житт¤ та здоровТ¤ людини.

ќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ передбачають право громад¤н ”крањни на квал≥ф≥ковану медико-сан≥тарну допомогу ≥ в≥дпов≥дн≥ обовТ¤зки медичних ≥ фармацевтичних прац≥вник≥в надавати своЇчасну ≥ квал≥ф≥ковану медичну ≥ л≥карську допомогу.

2. ѕро в≥рус ≥мунодеф≥циту людини (¬≤Ћ), —Ќ≤ƒ та ≥нш≥ невил≥ковн≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, що Ї небезпечними дл¤ житт¤ людини, див. п. 2 коментар¤ до []{1_130}ст. 130.

3. « моменту ви¤вленн¤ —Ќ≤ƒу у 1981 р. т≥льки в≥д цього захворюванн¤ у св≥т≥ померло 23 млн людей, при цьому за даними м≥жнародних експерт≥в у св≥т≥ 0,5Ч1% всього населенн¤ ≥нф≥ковано ¬≤Ћ. «начна к≥льк≥сть заражень ¬≤Ћ-≥нфекц≥Їю, у тому числ≥ в ”крањн≥, в≥дбувалас¤ з вини медичних прац≥вник≥в.

4. ќбТЇктивна сторона злочину, пол¤гаЇ в неналежному виконанн≥ медичними, фармацевтичними або ≥ншими прац≥вниками своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в внасл≥док недбалого чи несумл≥нного ставленн¤ до них, що спричинило зараженн¤ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, небезпечноњ дл¤ житт¤ людини (ч. 1 ст. 131), чи двох або б≥льше ос≥б (ч. 2 ст. 131).

ѕ≥д неналежним виконанн¤м профес≥йних обовТ¤зк≥в розум≥ють безд≥¤льн≥сть особи, коли вона не виконуЇ де¤ких д≥й, ¤к≥ вход¤ть в коло њњ профес≥йних обовТ¤зк≥в, або виконуЇ њх не в повному обс¤з≥ чи без додержанн¤ певних правил (наприклад, переливанн¤ кров≥ людини, ≥нф≥кованоњ ¬≤Ћ-≥нфекц≥Їю, без проведенн¤ необх≥дних дл¤ цього тест≥в на на¤вн≥сть такоњ ≥нфекц≥њ та ≥н.).

5. ќбовТ¤зковою ознакою ч. 1 ст. 131 Ї настанн¤ злочинних насл≥дк≥в Ч зараженн¤ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, небезпечноњ дл¤ житт¤ людини, а дл¤ ч. 2 ст. 131 Ч зараженн¤ двох або б≥льше ос≥б.

6. —убТЇктивна сторона цього д≥¤нн¤ характеризуЇтьс¤ необережною виною (злочинною недбал≥стю або злочинною самовпевнен≥стю).

”мисне зараженн¤ такою ≥нфекц≥йною хворобою п≥дпадаЇ п≥д ознаки злочину, передбаченого []{1_130}ч. 4 ст. 130.

7. —убТЇктами злочину, передбаченого ст. 131, Ї фармацевтичн≥ або ≥нш≥ прац≥вники.

ћедичною та фармацевтичною д≥¤льн≥стю можуть займатис¤ особи, ¤к≥ мають в≥дпов≥дну спец≥альну осв≥ту ≥ в≥дпов≥дають Їдиним квал≥ф≥кац≥йним вимогам (див. []{4_135_74}ст. 74 ќснов законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 р. є 2801-’≤≤).

—убТЇктом злочину можуть бути й ≥нш≥ особи: прац≥вники, ¤к≥ робл¤ть лабораторну д≥агностику таких ≥нфекц≥йних захворювань; провод¤ть лабораторн≥ досл≥дженн¤ на на¤вн≥сть ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ в кров≥, вивченн¤ отриманоњ в≥д донор≥в кров≥ та ≥нших б≥олог≥чних р≥дин, кл≥тин, тканин та орган≥в людини; зд≥йснюють науков≥ досл≥дженн¤ з використанн¤м ≥нф≥кованого матер≥алу чи працюють в сфер≥ виробництва б≥олог≥чних препарат≥в дл¤ д≥агностики —Ќ≤ƒу, ≥нших захворювань Ч ¤кщо в результат≥ неналежного виконанн¤ своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в помилково д≥агностують в≥дсутн≥сть ≥нфекц≥њ у особи, ¤ка Ї њњ нос≥Їм, що призвело до зараженн¤ ≥нших ос≥б.

ƒо субТЇкт≥в злочину в≥днос¤тьс¤ ≥ прац≥вники дипломатичних та консульських установ ”крањни за кордоном, ¤к≥ не виконали вимог []{4_100_2}ст. 11 «акону ”крањни Уѕро запоб≥ганн¤ захворюванн¤ на —Ќ≤ƒ та соц≥альний захист населенн¤Ф про видачу в≥зи на вТњзд в ”крањну на строк понад три м≥с¤ц≥, за умови не предТ¤вленн¤ ними документа на в≥дсутн≥сть у них ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ; а також прац≥вники м≥сць позбавленн¤ вол≥, ¤к≥ не забезпечили недопущенн¤ контакт≥в м≥ж хворими на вказан≥ хвороби та ≥ншими особами, що також в≥дбувають покаранн¤. ÷е можуть бути й субТЇкти, до кола службових обовТ¤зк≥в ¤ких входить вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на недопущенн¤ зараженн¤ такими невил≥ковними ≥нфекц≥йними хворобами, та проф≥лактика цих захворювань.

¬≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ злочину настаЇ з 16 рок≥в.

</s131>

<s132>

—татт¤ 132.–озголошенн¤ в≥домостей про проведенн¤ медичного огл¤ду на ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби

–озголошенн¤ службовою особою л≥кувального закладу, допом≥жним прац≥вником, ¤кий самочинно здобув ≥нформац≥ю, або медичним прац≥вником в≥домостей про проведенн¤ медичного огл¤ду особи на ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби, що Ї небезпечною дл¤ житт¤ людини, або захворюванн¤ на синдром набутого ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ) та його результат≥в, що стали њм в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м службових або профес≥йних обовТ¤зк≥в, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док наданн¤ в≥домостей щодо проведенн¤ та результат≥в медичних обстежень людини у звТ¤зку ≥з перев≥ркою на зараженн¤ невил≥ковними ≥нфекц≥йними хворобами.

 онституц≥¤ ”крањни іарантуЇ охорону чест≥ та достоњнства особи, недоторканн≥сть особистого житт¤, право на охорону здоровТ¤. ¬≥дпов≥дно до []{4_135_40}ст. 40 ќснов законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 р. є 2801-’≤≤ медичн≥ прац≥вники та ≥нш≥ особи, ¤ким у звТ¤зку з виконанн¤м профес≥йних та службових обовТ¤зк≥в стало в≥домо про хворобу, медичне обстеженн¤, огл¤д та њх результати, ≥нтимну ≥ с≥мейну сторони житт¤ громад¤нина, не мають права розголошувати ц≥ в≥домост≥, кр≥м передбачених законодавчими актами випадк≥в.

2. √ромад¤ни ”крањни, ≥ноземц≥ та особи без громад¤нства, ¤к≥ пост≥йно проживають або на законних п≥дставах тимчасово перебувають на територ≥њ ”крањни, мають право на медичний огл¤д з метою ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини, на одержанн¤ оф≥ц≥йного висновку про результати такого огл¤ду та квал≥ф≥кованих рекомендац≥й щодо запоб≥ганн¤ розповсюдженню —Ќ≤ƒу (див. []{4_100_2}ст. 7 «акону ”крањни Уѕро запоб≥ганн¤ захворюванн¤ на —Ќ≤ƒ та соц≥альний захист населенн¤Ф).

ѕро в≥рус ≥мунодеф≥циту людини (¬≤Ћ), —Ќ≤ƒ та ≥нш≥ невил≥ковн≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, що Ї небезпечними дл¤ житт¤ людини, див. п. 2 коментар¤ до []{1_130}ст. 130.

”мови ≥ пор¤док медичного обстеженн¤, з метою ви¤вленн¤ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ, обл≥ку ¬≤Ћ-≥нф≥кованих ≥ хворих на —Ќ≤ƒ та медичного нагл¤ду за ними, визначен≥ ѕравилами медичного огл¤ду, ¤к≥ затверджен≥ []{4_322_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 18 грудн¤ 1998 р.

3. ¬≥домост≥ про факт проведенн¤ медичного огл¤ду на зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби та про результати такого огл¤ду Ї конф≥денц≥йними ≥ становл¤ть л≥карську таЇмницю. ѕередача њх дозвол¤Їтьс¤ т≥льки особ≥, ¤коњ вони стосуютьс¤, або њњ законним представникам, а також у випадках, передбачених законодавством ”крањни, закладам охорони здоровТ¤, органам прокуратури, сл≥дства, д≥знанн¤ та суду.

4. ќбТЇктивну сторону злочину утворюють д≥њ особи, ¤ка була зобовТ¤зана збер≥гати в таЇмниц≥ в≥домост≥ про медичний огл¤д на ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби та про його результати, але розголосила њх Ч тобто незаконно ознайомила ≥нших ос≥б з вказаними в≥домост¤ми або створила умови, за ¤ких сторонн≥ особи мали можлив≥сть з ними ознайомитись. ÷е може бути розголошенн¤ в≥домостей сторонн≥м особам п≥д час розмов, на лекц≥¤х (у навчальному процес≥), у наукових статт¤х або ознайомленн¤ з ними сторонн≥х особами внасл≥док недбалого збер≥ганн¤ чи втрати документ≥в з такими в≥домост¤ми.

5. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту, коли в≥домост≥ про проведенн¤ медичного огл¤ду з ви¤вленн¤ зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту чи ≥ншоњ невил≥ковноњ ≥нфекц≥йноњ хвороби та про його результати стал≥ в≥дом≥ сторонн≥й особ≥, ¤ка не повинна була њх знати.

6. « субТЇктивноњ сторони розголошенн¤ в≥домостей про факт проведенн¤ медичного огл¤ду та його результати може бути вчинено ¤к умисно, так ≥ з необережност≥.

7. —убТЇктом злочину можуть бути службов≥ особи л≥кувального закладу (головний л≥кар, зав≥дуючий в≥дд≥ленн¤м або лаборатор≥Їю та ≥н.), медичн≥ прац≥вники (л≥кар, фельдшер, медсестра та ≥н.), ¤ким так≥ в≥домост≥ стали в≥дом≥ внасл≥док виконанн¤ ними своњх службових або профес≥йних обовТ¤зк≥в.

ƒо субТЇкт≥в злочину в≥днос¤тьс¤ ≥ допом≥жн≥ прац≥вники, ¤к≥ самочинно здобули ≥нформац≥ю щодо самого факту обстеженн¤ або його результат≥в стосовно конкретних ос≥б. …детьс¤ про лаборант≥в, прибиральниць, техн≥чних прац≥вник≥в реЇстратур л≥кувальних заклад≥в, ¤к≥ отримали так≥ дан≥ не у звТ¤зку з виконанн¤м своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в, а здобули њх, оск≥льки мають ¤кесь в≥дношенн¤ (працюють ¤к допом≥жн≥ прац≥вники) до закладу, де проводились огл¤ди конкретноњ людини або необх≥дн≥ досл≥дженн¤ на предмет ви¤вленн¤ зараженн¤ ≥нфекц≥йною хворобою (анал≥зи кров≥ та ≥н.).

 рим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за цей злочин п≥дл¤гають особи, ¤ким виповнилос¤ 16 рок≥в.

8. –озголошенн¤ в≥домостей що вказан≥ ц≥Їю статтею, службовими особами, ¤к≥ не вход¤ть у вищевказане коло медичних прац≥вник≥в або службових ос≥б л≥кувальних заклад≥в, Ч наприклад, прац≥вниками орган≥в д≥знанн¤, сл≥дства, суду та де¤кими ≥ншими, ¤ким так≥ дан≥ стали в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м ними своњх профес≥йних чи службових функц≥й ≥ ¤к≥ зобовТ¤зан≥ були збер≥гати њх у таЇмниц≥, Ч квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к зловживанн¤ владою або службовим становищем ([]{1_364}ст. 364) або ¤к службова недбал≥сть ([]{1_367}ст. 367).

</s132>

<s133>

—татт¤ 133.«араженн¤ венеричною хворобою

1. «араженн¤ ≥ншоњ особи венеричною хворобою особою, ¤ка знала про на¤вн≥сть у нењ ц≥Їњ хвороби, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ особою, ран≥ше судимою за зараженн¤ ≥ншоњ особи венеричною хворобою, а також зараженн¤ двох чи б≥льше ос≥б або неповнол≥тнього, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. ” чинному  одекс≥ значно звужена в≥дпов≥дальн≥сть хворого за розповсюдженн¤ венеричних захворювань. ¬иключен≥ норми щодо ухиленн¤ в≥д л≥куванн¤ венеричною хворобою ([]{4_24_137}ст. 108-1) та щодо зав≥домого поставленн¤ другоњ особи через статев≥ зносини або ≥нш≥ д≥њ в небезпеку зараженн¤ венеричними хворобами ([]{4_24_136}ч. 1 ст. 108), ¤к≥ були у []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року.

2. ¬енеричн≥ захворюванн¤ в≥днос¤тьс¤ до небезпечних ≥нфекц≥йних захворювань, тому њх нос≥њ п≥дл¤гають обовТ¤зковому л≥куванню ≥ проф≥лактичним медичним огл¤дам, повинн≥ додержуватис¤ в побут≥ г≥г≥Їн≥чних правил, ¤к≥ б виключали зараженн¤ ≥нших.

ƒо венеричних захворювань в≥днос¤ть сиф≥л≥с, гонорею, мТ¤кий шанкр ≥ паховий л≥мфогранулематоз.  р≥м того, до ц≥Їњ групи в≥днос¤ть ≥ трихомон≥аз. ѕередаютьс¤ венеричн≥ захворюванн¤, ¤к правило, при статевих контактах, проте можлива њх передача ≥ внасл≥док порушенн¤ г≥г≥Їн≥чних правил у побут≥.

3. «аконодавство ”крањни передбачаЇ, що особи, ¤к≥ Ї нос≥¤ми збудник≥в ≥нфекц≥йних захворювань, небезпечних дл¤ населенн¤, п≥дл¤гають медичному огл¤ду ≥ л≥куванню за рахунок держави, а до нос≥њв особливо небезпечних захворювань можуть зд≥йснюватись обовТ¤зков≥ медичн≥ огл¤ди, л≥кувальн≥ ≥ карантинн≥ заходи.

4. —убТЇктом злочину може бути особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку ≥ знала про на¤вн≥сть у нењ венеричноњ хвороби та про небезпечн≥сть своњх певних д≥й дл¤ здоровТ¤ ≥ншоњ особи.

5. ќбТЇктивна сторона злочину передбачаЇ д≥њ у вигл¤д≥ зараженн¤ венеричною хворобою особою, ¤ка знаЇ про на¤вн≥сть у нењ такого захворюванн¤, ≥ншоњ особи. —пособи зараженн¤ не оговорен≥ у статт≥ ≥ можуть бути р≥зн≥: статев≥ зносини, задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом, ≥нш≥ д≥њ сексуального характеру; порушенн¤ г≥г≥Їн≥чних правил повед≥нки в с≥мТњ, побут≥, робот≥ (сп≥льне користуванн¤ столовим посудом, пост≥льною б≥лизною та ≥н.).

¬≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ цього злочину наступаЇ у раз≥ зараженн¤ ≥ншоњ особи венеричним захворюванн¤м, тому зак≥нченим злочин буде з моменту, коли у потерп≥лого будуть ви¤влен≥ кл≥н≥чн≥ ознаки венеричного захворюванн¤. ѕри цьому ≥нкубац≥йний пер≥од Ч тобто максимальний в≥др≥зок часу, що минаЇ в≥д моменту зараженн¤ людини збудниками ≥нфекц≥йноњ хвороби до по¤ви перших симптом≥в хвороби, Ч дл¤ р≥зних венеричних захворювань може бути в≥д к≥лькох дн≥в до к≥лькох тижн≥в (м≥с¤ц≥в).

6. —убТЇктивна сторона зараженн¤ венеричним захворюванн¤м передбачаЇ на¤вн≥сть вини ¤к умисноњ, так ≥ необережноњ (у вигл¤д≥ злочинноњ самовпевненост≥, оск≥льки обовТ¤зковою ознакою цього злочину Ї знанн¤ винним про свою хворобу).

7. ќсоби, ¤к≥ сам≥ не хвор≥ють венеричною хворобою, але ¤к≥ навмисно тим чи ≥ншим способом заразили ≥ншу особу венеричною хворобою, п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥, залежно в≥д способу д≥й та форми вини, за т≥лесн≥ ушкодженн¤, передбачен≥ []{1_121}ст. 121 чи []{1_122}122.

8.  вал≥ф≥куючий вид злочину передбачений ч. 2 ст. 133 за одн≥Їю з трьох ознак: зараженн¤ венеричною хворобою особою, ¤ка ран≥ше уже була засуджена за такий же злочин ≥ маЇ за це судим≥сть; зараженн¤ двох або б≥льше потерп≥лих та зараженн¤ венеричною хворобою неповнол≥тнього.

9. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ознакою зараженн¤ венеричною хворобою неповнол≥тнього (ч. 2 ст. 133) необх≥дно встановити, що винна особа знала або допускала, що потерп≥лим Ї неповнол≥тн≥й, а так само, що вона повинна була ≥ могла це передбачити.

10. ѕро судим≥сть див. коментар до []{1_88}ст. 88.

11. «а ч. 3 ст. 133 квал≥ф≥куютьс¤ д≥њ винних, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, п≥д ¤кими сл≥д розум≥ти спричиненн¤ в результат≥ захворюванн¤ потерп≥лого венеричною хворобою тривалого розладу його здоровТ¤, середньоњ т¤жкост≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень, а також смерт≥. ѕри цьому вказан≥ насл≥дки Ч результат посл≥довно розвинутого хворобливого процесу, ¤кий безпосередньо повТ¤заний ≥з зараженн¤м венеричною хворобою.

12. якщо зараженн¤ венеричною хворобою сталос¤ внасл≥док вчиненн¤ ¤когось ≥ншого злочину, наприклад при зівалтуванн≥ ([]{1_152}ст. 152, 133) або при насильницькому задоволенн≥ статевоњ пристраст≥ неприродним способом ([]{1_153}ст. 153, 133), то все вчинене утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в.

</s133>

<s134>

—татт¤ 134.Ќезаконне проведенн¤ аборту

1. ѕроведенн¤ аборту особою, ¤ка не маЇ спец≥альноњ медичноњ осв≥ти, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк в≥д ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. Ќезаконне проведенн¤ аборту, ¤кщо воно спричинило тривалий розлад здоровТ¤, безпл≥дн≥сть або смерть потерп≥лоњ, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док наданн¤ медичноњ допомоги. ƒодатковим обТЇктом виступаЇ житт¤ та здоровТ¤ ваг≥тноњ ж≥нки.

2. ” в≥дпов≥дност≥ ≥з законодавством ”крањни Уоперац≥¤ штучного перериванн¤ ваг≥тност≥ (аборт) може бути проведена за бажанн¤м ж≥нки у акредитованих закладах охорони здоровТ¤ при ваг≥тност≥ строком не б≥льше 12 тижн≥в. јборт при ваг≥тност≥ ж≥нки в≥д 12 до 28 тижн≥в за соц≥альними та медичними показанн¤ми може бути зроблено в пор¤дку, що встановлюЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

ѕ≥дстави ≥ пор¤док проведенн¤ операц≥й штучного перериванн¤ ваг≥тност≥ строком до 12 тижн≥в регламентуютьс¤ []{4_190_1}≤нструкц≥Їю про пор¤док проведенн¤ операц≥њ штучного перериванн¤ ваг≥тностi та []{4_190_2}≤нструкц≥Їю про пор¤док проведенн¤ операц≥њ штучного перериванн¤ ваг≥тност≥ методом вакуум-асп≥рац≥њ, затвердженими []{4_190_0}наказом ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ ”крањни в≥д 28 червн¤ 1994 р. є 111.

” медицин≥ в≥др≥зн¤ють два види аборту:

Ч патолог≥чний Ч ваг≥тн≥сть припин¤Їтьс¤ внасл≥док захворюванн¤ ваг≥тноњ ж≥нки;

Ч штучний Ч ваг≥тн≥сть припин¤Їтьс¤ поб≥чним втручанн¤м в орган≥зм ваг≥тноњ ж≥нки. ѕатолог≥чний аборт не Ї обТЇктом крим≥нального права, а штучний аборт буваЇ законним ≥ незаконним.

Ќезаконним визнаЇтьс¤ аборт, зроблений: особою, ¤ка не маЇ спец≥альноњ медичноњ осв≥ти; проведений не у спец≥альних акредитованих закладах охорони здоровТ¤; у раз≥ на¤вност≥ медичних протипоказань дл¤ проведенн¤ аборту незалежно в≥д строку ваг≥тност≥; без в≥дпов≥дного документального оформленн¤; недозволеними чи забороненими способами; при ваг≥тност≥ в≥д 12 до 28 тижн≥в, ¤кщо в≥дсутн≥ соц≥альн≥ ≥ медичн≥ показанн¤, за на¤вност≥ ¤ких дозвол¤Їтьс¤ штучне перериванн¤ ваг≥тност≥ у так≥ строки; при ваг≥тност≥ понад 28 тижн≥в, ¤кщо њњ перериванн¤ не зумовлене станом крайньоњ необх≥дност≥.

ћедичн≥ показанн¤ перериванн¤ ваг≥тност≥ строком до 12 тижн≥в: гостра ≥ п≥дгостра гоноре¤; гостр≥ ≥ п≥дгостр≥ запальн≥ процеси будь-¤коњ локал≥зац≥њ; гостр≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби. ѕерериванн¤ ваг≥тност≥ строком в≥д 12 до 28 тижн≥в може бути проведене за на¤вност≥ медичних та соц≥альних показань, перел≥к ¤ких м≥ститьс¤ у додатках []{4_168_1}є 1 ≥ 2 до постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро пор¤док штучного перериванн¤ ваг≥тност≥ в≥д 12 до 28 тижн≥вФ в≥д 12 листопада 1993 р. є 926. «а на¤вн≥стю медичних показань така ваг≥тн≥сть перериваЇтьс¤ на п≥дстав≥ висновку л≥карсько-консультац≥йноњ ком≥с≥њ л≥кувально- проф≥лактичного закладу за м≥сцем диспансерного нагл¤ду хвороњ ж≥нки, а за на¤вн≥стю соц≥альних показань Ч на п≥дстав≥ за¤ви ж≥нки, до ¤коњ додаЇтьс¤ в≥дпов≥дний документ, що п≥дтверджуЇ необх≥дн≥сть штучного перериванн¤ ваг≥тност≥.

ƒо соц≥альних показань в≥днесен≥: на¤вн≥сть трьох ≥ б≥льше д≥тей; розлученн¤ п≥д час ваг≥тност≥; смерть чолов≥ка п≥д час ваг≥тност≥; ваг≥тн≥сть внасл≥док згвалтуванн¤; перебуванн¤ ж≥нки або њњ чолов≥ка у м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥; позбавленн¤ ж≥нки батьк≥вських прав; на¤вн≥сть у ж≥нки дитини-≥нвал≥да; т¤жке захворюванн¤ або травма чолов≥ка, що зумовила його ≥нвал≥дн≥сть п≥д час ваг≥тност≥ дружини.

3. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 134, Ч це активн≥ д≥њ особи, ¤ка не маЇ спец≥альноњ медичноњ осв≥ти, спр¤мован≥ на штучне перериванн¤ ваг≥тност≥, що призвели до њњ перериванн¤.

«ак≥нченим злочин вважаЇтьс¤ з моменту настанн¤ вказаного насл≥дку.

—пособи штучного перериванн¤ ваг≥тност≥ при цьому можуть бути р≥зними: механ≥чний Ч введенн¤ у порожнину матки р≥зноман≥тних предмет≥в ≥ р≥дин; операц≥йний Ч використанн¤ спец≥ально призначених ≥нструмент≥в; медикаментозний або токсичний Ч вживанн¤м р≥зних л≥к≥в чи х≥м≥чних речовин (у тому числ≥ токсичних Ч мишТ¤ку, керосину тощо); терм≥чний Ч впливом тепла на т≥ло ваг≥тноњ ж≥нки (гар¤ч≥ ванни, спринцюванн¤ та ≥н.).

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба, ¤ка не маЇ спец≥альноњ медичноњ осв≥ти, усв≥домлюЇ, що робить перериванн¤ ваг≥тност≥ незаконно, з порушенн¤м встановлених правил.

ћотиви ≥ мета вчиненн¤ злочину можуть бути р≥зними. Ќайчаст≥ше це вчин¤Їтьс¤ з корисливих мотив≥в.

5. —убТЇктом злочину може бути особа, ¤ка не маЇ спец≥альноњ медичноњ осв≥ти (у тому числ≥ медсестра, акушерка, фельдшер та ≥нша особа, що маЇ середню медичну осв≥ту, а також ≥ л≥кар, що маЇ ≥ншу фахову медичну п≥дготовку) ≥ ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

6. „. 2 ст. 134 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне проведенн¤ аборту, що спричинило тривалий розлад здоровТ¤, безпл≥дн≥сть або смерть потерп≥лоњ.

—причиненн¤ тривалого розладу здоровТ¤ Ч це розлад здоровТ¤, повТ¤заний з тривалим порушенн¤м функц≥й ¤ких-небудь орган≥в потерп≥лоњ (слуху, зору, мови, к≥нц≥вок тощо), а так само втратою працездатност≥ (тимчасовоњ тривалост≥ понад 21 день або пост≥йноњ Ч в≥д 10%). Ѕезпл≥дн≥сть розум≥Їтьс¤ ¤к втрата ж≥нкою репродуктивноњ здатност≥ (див. п. 4 коментар¤ до []{1_121}ст. 121).

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони квал≥ф≥кованого виду цього злочину Ї на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж незаконним проведенн¤м штучного перериванн¤ ваг≥тност≥ ≥ насл≥дками у вигл¤д≥ тривалого розладу здоровТ¤, безпл≥дност≥ або смерт≥ потерп≥лоњ.

7. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 134, характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом стосовно проведенн¤ незаконного аборту. ўодо настанн¤ смерт≥ потерп≥лоњ або ≥нших насл≥дк≥в, передбачених ч. 2 ст. 134, вина може бути лише необережною.

8. Ќезаконне проведенн¤ аборту передбачаЇ згоду ваг≥тноњ ж≥нки на цю операц≥ю. якщо аборт проводитьс¤ без њњ згоди, то вчинене квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_121}ст. 121.

Ќастанн¤ насл≥дк≥в, передбачених ч. 2 ст. 134, п≥сл¤ проведенн¤ л≥карем аборту на законних п≥дставах повинно квал≥ф≥куватис¤ за []{1_119}ст. 119 або []{1_128}128 (за умовою необережного ставленн¤ до таких насл≥дк≥в).

</s134>

<s135>

—татт¤ 135.«алишенн¤ в небезпец≥

1. «ав≥доме залишенн¤ без допомоги особи, ¤ка перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ стан≥ ≥ позбавлена можливост≥ вжити заход≥в до самозбереженн¤ через малол≥тство, стар≥сть, хворобу або внасл≥док ≥ншого безпорадного стану, ¤кщо той, хто залишив без допомоги, зобовТ¤заний був п≥клуватис¤ про цю особу ≥ мав змогу надати њй допомогу, а також у раз≥, коли в≥н сам поставив потерп≥лого в небезпечний дл¤ житт¤ стан, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ мат≥рТю стосовно новонародженоњ дитини, ¤кщо мат≥р не перебувала в обумовленому пологами стан≥, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили смерть особи або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї житт¤ та здоровТ¤ людини.

ћоральним обовТ¤зком кожноњ людини Ї поданн¤ допомоги особам, що перебувають у небезпечному дл¤ житт¤ стан≥, а дл¤ де¤ких ос≥б Ч ≥ правовий обовТ¤зок, за невиконанн¤ ¤кого передбачена в≥дпов≥дальн≥сть.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в безд≥¤льност≥ у вигл¤д≥ неподанн¤ чи неналежного поданн¤ необх≥дноњ допомоги особ≥, ¤ка перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ стан≥ ≥ позбавлена можливост≥ вжити заход≥в до самозбереженн¤, за на¤вност≥ можливост≥ поданн¤ такоњ допомоги.

3. Ќебезпечне дл¤ житт¤ становище Ч це стан, у ¤кому опинилас¤ особа, коли вона без сторонньоњ допомоги не маЇ можливост≥ до самозбереженн¤ внасл≥док безпорадного стану. ѕричиною такого стану Ї хвороба, стар≥сть, малол≥тство або ≥нший безпорадний стан (непритомн≥сть, наркотичне або алкогольне спТ¤н≥нн¤, травма, нещасний випадок або в≥дсутн≥сть необх≥дних навичок п≥д час знаходженн¤ у екстремальн≥й ситуац≥њ, наприклад невм≥нн¤ плавати та ≥н.).

“акий стан може бути також обумовлений д≥¤ми або повед≥нкою винного.

4. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту залишенн¤ потерп≥лого, ¤кий перебуваЇ у безпорадному стан≥, без допомоги. ѕри цьому не суттЇво, в≥двернула б чи н≥ подана допомога з боку винного можливу смерть або ≥нш≥ насл≥дки дл¤ особи, ¤ка перебуваЇ у небезпечному дл¤ житт¤ становищ≥.

5. ƒл¤ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю статтею обовТ¤зковою ознакою Ї на¤вн≥сть можливост≥ з боку винного подати допомогу особ≥, ¤ка перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ становищ≥. ¬≥дпов≥дальн≥сть з боку такоњ особи виключаЇтьс¤ у раз≥ в≥дсутност≥ такоњ можливост≥.

якщо поданн¤ допомоги повТ¤зане ≥з ризиком дл¤ житт¤, то питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть повинне вир≥шуватис¤ за правилами про крайню необх≥дн≥сть (див. коментар до []{1_39}ст. 39). ѕри цьому треба враховувати, що дл¤ певноњ категор≥њ громад¤н така допомога Ї правовим обовТ¤зком, зумовленим њх профес≥йним чи службовим становищем (р¤тувальники, пожежники, прац≥вники м≥л≥ц≥њ та ≥н.).

6. —убТЇктивна сторона залишенн¤ потерп≥лого в небезпец≥ (ч. 1 ст. 135) характеризуЇтьс¤ умисною виною: винна особа усв≥домлюЇ небезпечн≥сть дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого його стану ≥ байдуже ставитьс¤ до настанн¤ смерт≥ потерп≥лого чи т¤жких насл≥дк≥в дл¤ його здоровТ¤.

ћотиви залишенн¤ у небезпец≥ при цьому мають значенн¤ лише дл¤ ≥ндив≥дуал≥зац≥њ в≥дпов≥дальност≥ ≥ покаранн¤, а на квал≥ф≥кац≥ю д≥й винного не впливають.

7. «алишенн¤ мат≥рТю без допомоги своЇњ новонародженоњ дитини, ¤кщо мат≥р не перебувала в обумовленому пологами стан≥ (ч. 2 ст. 135), визнаЇтьс¤ квал≥ф≥кованим видом злочину.

8. „. 3 ц≥Їњ статт≥ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть у раз≥ настанн¤ смерт≥ потерп≥лого або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в Ч запод≥¤нн¤ т¤жких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї причинний звТ¤зок м≥ж залишенн¤м у небезпец≥ та вказаними насл≥дками.

9. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 135, Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

ƒиспозиц≥¤ статт≥ передбачаЇ три категор≥њ ос≥б, ¤к≥ можуть бути прит¤гнен≥ до в≥дпов≥дальност≥ за залишенн¤ в небезпец≥: ¤к≥ зобовТ¤зан≥ були п≥клуватис¤ про ос≥б, що перебувають в небезпечному дл¤ житт¤ становищ≥; ¤к≥ сам≥ поставили потерп≥лого в небезпечний дл¤ житт¤ стан; матер≥ новонародженоњ дитини.

«обовТ¤занн¤ п≥клуванн¤ про ос≥б, що перебувають в небезпечному дл¤ житт¤ становищ≥, можуть бути зумовлен≥ в≥дпов≥дними законами або ≥ншими правовими актами.

 одекс про шлюб та с≥мТю ”крањни, зокрема, зобовТ¤зуЇ батьк≥в утримувати своњх неповнол≥тн≥х ≥ непрацездатних повнол≥тн≥х д≥тей ≥ п≥клуватис¤ про них; д≥ти, у свою чергу, зобовТ¤зан≥ утримувати непрацездатних батьк≥в; подружж¤ Ч матер≥ально п≥дтримувати одне одного.

÷е може бути догов≥р дов≥чного утриманн¤ або догов≥р про догл¤д за хворим та ≥н.

10. ¬инн≥, ¤к≥ вчинили проти потерп≥лого злочин (запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, зівалтуванн¤, аборт) ≥ залишили його без допомоги, п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за []{1_121}ст. 121, []{1_122}122, []{1_134}134, []{1_155}155.

</s135>

<s136>

—татт¤ 136.Ќенаданн¤ допомоги особ≥, ¤ка перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ стан≥

1. Ќенаданн¤ допомоги особ≥, ¤ка перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ стан≥, при можливост≥ надати таку допомогу або непов≥домленн¤ про такий стан особи належним установам чи особам, ¤кщо це спричинило т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д двохсот до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. Ќенаданн¤ допомоги малол≥тньому, ¤кий зав≥домо перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ стан≥, при можливост≥ надати таку допомогу або непов≥домленн¤ про такий стан дитини належним установам чи особам Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили смерть потерп≥лого, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. «лочин, передбачений ст. 136, встановлюЇ загальний юридичний обовТ¤зок подати допомогу кожному, хто такоњ допомоги потребуЇ, оск≥льки перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ становищ≥.

2. ќбТЇктивна сторона злочину передбачаЇ безд≥¤льн≥сть у вигл¤д≥:

Ч ненаданн¤ допомоги особ≥, ¤ка перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ стан≥, при можливост≥ надати таку допомогу;

Ч непов≥домленн¤ про такий стан належним установам чи особам.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 1 ст. 136 настаЇ, ¤кщо у раз≥ ц≥Їњ безд≥¤льност≥ потерп≥лому спричинен≥ т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ ≥ м≥ж безд≥¤льн≥стю винного та сусп≥льно небезпечними насл≥дками Ї причинний звТ¤зок.

3. ќбовТ¤зковою умовою в≥дпов≥дальност≥ за цей злочин Ї на¤вн≥сть у винного можливост≥ надати допомогу потерп≥лому (в≥двезти, наприклад, до медичноњ установи; надати притулок, њжу та ≥н.), а при в≥дсутност≥ такоњ можливост≥ Ч пов≥домити про стан потерп≥лоњ особи належним установам (тобто тим, до функц≥й ¤ких входить наданн¤ необх≥дноњ допомоги Ч медичним закладам, р¤тувальним та авар≥йним службам та ≥н., Ч або тим, що можуть у даних умовах надати таку допомогу чи вжити заход≥в дл¤ њњ наданн¤ (наприклад, органам м≥сцевоњ влади) чи належним особам (службовим особам та особам, до профес≥йних обовТ¤зк≥в ¤ких входить наданн¤ необх≥дноњ допомоги, а також громад¤нам, ¤к≥ у конкретних умовах можуть надати таку допомогу).

4. Ќебезпечне дл¤ житт¤ становище охарактеризоване в п. 3 коментар¤ до []{1_135}ст. 135.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу (стосовно безд≥¤льност≥) та необережност≥ (щодо насл≥дк≥в).

6. Ќенаданн¤ допомоги малол≥тньому, ¤кий зав≥домо перебуваЇ в небезпечному дл¤ житт¤ стан≥, при можливост≥ надати таку допомогу або непов≥домленн¤ про це належним установам чи особам (без насл≥дк≥в, передбачених ч. 1 ц≥Їњ статт≥) визнаютьс¤ квал≥ф≥кованим видом злочину за (ч. 2 ст. 136).

7. „. 3 ст. 136 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть у раз≥ настанн¤ смерт≥ потерп≥лого. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони цього злочину Ї причинний звТ¤зок м≥ж залишенн¤м у небезпец≥ та вказаними насл≥дками.

8. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 136, Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в, не була зобовТ¤зана п≥клуватис¤ про потерп≥лого ≥ сама не поставила його в небезпечне дл¤ житт¤ становище.

</s136>

<s137>

—татт¤ 137.Ќеналежне виконанн¤ обовТ¤зк≥в щодо охорони житт¤ та здоровТ¤ д≥тей

1. Ќевиконанн¤ або неналежне виконанн¤ профес≥йних чи службових обовТ¤зк≥в щодо охорони житт¤ та здоровТ¤ неповнол≥тн≥х внасл≥док недбалого або несумл≥нного до них ставленн¤, ¤кщо це спричинило ≥стотну шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони спричинили смерть неповнол≥тнього або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. Ќорми ц≥Їњ статт≥ Ї новими дл¤ крим≥нального законодавства ”крањни та передбачають крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть спец≥альних субТЇкт≥в за невиконанн¤ або за неналежне виконанн¤ ними профес≥йних чи службових обовТ¤зк≥в щодо охорони житт¤ та здоровТ¤ неповнол≥тн≥х. ÷е, насамперед, службов≥ особи (див. визначенн¤ у []{1_364}прим≥тках 1, 2 до ст. 364), а також особи, що зд≥йснюють трудову д≥¤льн≥сть, ¤ка вимагаЇ в≥дпов≥дних спец≥альних знань, практичних навичок у р≥зних сферах сусп≥льного житт¤: прац≥вники навчально-виховних, профес≥йно-техн≥чних, соц≥альних, позашк≥льних, оздоровчо-проф≥лактичних заклад≥в, заклад≥в по виконанню покарань, ¤к≥ призначаютьс¤ судом, служб медико-сан≥тарного, протиеп≥дем≥олог≥чного забезпеченн¤, служб з наданн¤ психолог≥чноњ та ≥нших вид≥в допомоги (наприклад, з коригуванн¤ аномал≥й ф≥зичного ≥ псих≥чного розвитку д≥тей), сп≥вроб≥тники охоронних, спортивних, туристичних орган≥зац≥й, орган≥в внутр≥шн≥х справ тощо.

2. ћета зазначених норм пол¤гаЇ у правовому захист≥ сусп≥льних в≥дносин у сфер≥ охорони житт¤ ≥ здоровТ¤ д≥тей.

3. Ќевиконанн¤ обовТ¤зк≥в Ч це службова або профес≥йна безд≥¤льн≥сть особи в умовах, коли вона повинна була ≥ могла вчинити д≥њ, ¤к≥ вход¤ть в коло њњ обовТ¤зк≥в ≥ заф≥ксован≥ в трудових договорах (контрактах), посадових ≥нструкц≥¤х, квал≥ф≥кац≥йних вимогах до посади ≥ профес≥њ, в ≥нших под≥бних документах.

4. Ќеналежним виконанн¤м службових ≥ профес≥йних обовТ¤зк≥в треба вважати д≥њ, виконан≥ особою не так, ¤к вимагають ≥нтереси служби чи престиж профес≥њ. Ќевиконанн¤, а так само й неналежне виконанн¤ службових ≥ профес≥йних обовТ¤зк≥в можуть ви¤вл¤тись не лише в одноразов≥й безд≥¤льност≥ або д≥њ, але й у тривал≥й безд≥¤льност≥ або в р¤д≥ д≥й, виконаних неналежним чином.

5. «лочин, вказаний у ч. 1 ст. 137, матиме п≥дтвердженн¤ за умови, що д≥њ (невиконан≥ або виконан≥ неналежним чином) в≥днос¤тьс¤ безпосередньо до компетенц≥њ конкретноњ особи, котра мала обТЇктивну можлив≥сть њх виконати.

6. —клад названого злочину передбачаЇ також настанн¤ насл≥дк≥в у вигл¤д≥ ≥стотноњ шкоди здоровТю неповнол≥тнього. ” звТ¤зку з цим, необх≥дно встановити, ¤к≥ конкретно д≥њ службового чи профес≥йного характеру винна особа мала зд≥йснити, а фактично не зд≥йснила або зд≥йснила неналежно, що обумовило негативн≥ насл≥дки дл¤ здоровТ¤ потерп≥лого у вигл¤д≥ ≥стотноњ шкоди.

ѕ≥д ≥стотною шкодою сл≥д розум≥ти в даному випадку порушенн¤ функц≥й будь-¤кого органу потерп≥лого (мови, зору, слуху тощо). ÷е можуть бути ≥ випадки повноњ, але тимчасовоњ втрати органом його функц≥й, а також ≥нший тривалий розлад здоровТ¤, не повТ¤заний з порушенн¤м функц≥й будь-¤кого органу, але призв≥вший до втрати працездатност≥ менш н≥ж на одну третину (наприклад, зараженн¤ ¤кою-небудь хворобою). “ривалим визнаЇтьс¤ такий розлад здоровТ¤, дл¤ в≥дновленн¤ ¤кого необх≥дно б≥льше трьох тижн≥в (б≥льше 21 дн¤).

7. ѕон¤тт¤ т¤жк≥ насл≥дки, ¤к≥ Ї квал≥ф≥куючою ознакою ч. 2 ст. 137, так само ¤к ≥ смерть неповнол≥тнього, Ч розгл¤нут≥ в коментар≥ до []{1_133}ст. 133, []{1_136}136, []{1_139}139, []{1_140}140.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережн≥стю у вигл¤д≥ злочинноњ недбалост≥ (винна особа не передбачаЇ шк≥дливих насл≥дк≥в своЇњ неналежноњ роботи, хоча повинна була ≥ могла њх передбачити) або злочинноњ впевненост≥ (винна особа передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ шк≥дливих насл≥дк≥в своЇњ д≥њ або безд≥¤льност≥, але легковажно розраховуЇ на њх в≥дверненн¤).

9. Ўк≥длив≥ насл≥дки, що настали в результат≥ недосв≥дченост≥, недостатн≥х квал≥ф≥кац≥њ та профес≥йних ¤костей або з ≥нших обставин, не залежних в≥д особи, ¤ка не справилась з≥ своњми службовими або профес≥йними обовТ¤зками, не дають п≥дстав дл¤ обвинуваченн¤ њњ за ст. 137. ¬инна особа зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ й у випадку, коли шк≥длив≥ насл≥дки настали з незалежних в≥д нењ причин, ¤к≥ вона не могла усунути.

10. —убТЇктом злочину можуть бути особи, уповноважен≥ в силу службових обовТ¤зк≥в або своњх профес≥йних ¤костей забезпечувати охорону житт¤ ≥ здоровТ¤ д≥тей (наприклад, директори, виховател≥, педагог≥чн≥ прац≥вники та обслуговуючий персонал шк≥л, ≥нтернат≥в, дит¤чих будинк≥в тощо, кер≥вники заклад≥в позашк≥льноњ осв≥ти та груп (секц≥й) за ≥нтересами, ≥нструктор з плаванн¤, туризму та ≥н.).

11. ” випадках безд≥¤льност≥ влади субТЇктом злочину можуть визнаватись представники владних утворень: служби у справах неповнол≥тн≥х, крим≥нальноњ м≥л≥ц≥њ у справах неповнол≥тн≥х та ≥н.

</s137>

<s138>

—татт¤ 138.Ќезаконна л≥кувальна д≥¤льн≥сть

«ан¤тт¤ л≥кувальною д≥¤льн≥стю без спец≥ального дозволу, зд≥йснюване особою, ¤ка не маЇ належноњ медичноњ осв≥ти, ¤кщо це спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќсновним безпосередн≥м обТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док зан¤тт¤ л≥кувальною д≥¤льн≥стю. ƒодатковим Ч житт¤ або здоровТ¤ особи.

2. «лочинн≥ д≥њ пол¤гають у пост≥йному або тимчасовому зан¤тт≥ л≥кувальною д≥¤льн≥стю. ѕ≥д л≥кувальною д≥¤льн≥стю сл≥д розум≥ти д≥¤льн≥сть, що пол¤гаЇ у встановленн≥ д≥агнозу, призначенн≥ л≥к≥в та процедур, застосуванн≥ р≥зноман≥тних засоб≥в ≥ метод≥в впливу на хворого. Ќе Ї л≥кувальною д≥¤льн≥стю пропагуванн¤ метод≥в ≥ л≥к≥в дл¤ л≥куванн¤ певних хвороб, фармацевтична д≥¤льн≥сть.

3. ¬раховуючи складн≥сть наданн¤ квал≥ф≥кованоњ медичноњ допомоги, законодавство ”крањни дозвол¤Ї займатис¤ л≥кувальною д≥¤льн≥стю лише особам, що отримали в≥дпов≥дну медичну осв≥ту, Ч л≥кар¤м, фельдшерам, акушерам, медсестрам, тобто особам, ¤к≥ зак≥нчили в≥дпов≥дн≥ медичн≥ навчальн≥ заклади. як вин¤ток, за спец≥альним дозволом ћќ« ”крањни або уповноваженого ним органу охорони здоровТ¤ особам без спец≥альноњ осв≥ти дозвол¤Їтьс¤ д≥¤льн≥сть у галуз≥ народноњ ≥ нетрадиц≥йноњ медицини.

4. ќбовТ¤зковою ознакою злочину, що пол¤гаЇ в л≥кувальн≥й д≥¤льност≥ без спец≥альних дозвол≥в, Ї настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в, п≥д ¤кими сл≥д розум≥ти розлад здоровТ¤ або смерть потерп≥лого.

5. ƒаний злочин, ¤к правило, скоюЇтьс¤ з корисливою метою. —укупн≥сть незаконного л≥куванн¤ та шахрайства ([]{1_190}ст. 190) маЇ м≥сце тод≥, коли винний видаЇ себе за медичного прац≥вника або особу, ¤ка розбираЇтьс¤ в л≥куванн≥ захворюванн¤, при цьому впевнений, що таке л≥куванн¤ не принесе корист≥ хворому, ≥ бере за це певну плату.

6. якщо особа займаЇтьс¤ л≥кувальною д≥¤льн≥стю по п≥дробному документу про на¤вн≥сть медичноњ осв≥ти, то в≥дпов≥дальн≥сть наступаЇ за сукупн≥стю злочин≥в Ч п≥дробка документ≥в ([]{1_358}ст. 358) та зан¤тт¤ незаконною л≥кувальною д≥¤льн≥стю Ч за умови, що незаконне зайн¤тт¤ л≥кувальною д≥¤льн≥стю спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ потерп≥лого. ѕри в≥дсутност≥ т¤жких насл≥дк≥в д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати лише за []{1_358}ст. 358.

7. Ќезаконне л≥куванн¤ вчинюЇтьс¤ необережно в≥дносно насл≥дк≥в. —ама ж д≥¤ вчинюЇтьс¤ умисно. ”мисне запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_121}ст. 121, []{1_122}122 чи []{1_125}125.

8. —убТЇкт злочину Ч осудна ф≥зична особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку ≥ не маЇ в≥дпов≥дноњ медичноњ осв≥ти або без належного дозволу займаЇтьс¤ д≥¤льн≥стю у галуз≥ народноњ ≥ нетрадиц≥йноњ медицини.  р≥м того, субТЇктами даного злочину Ї особи, ¤ким заборонено займатис¤ л≥карською д≥¤льн≥стю на певний строк, або особи, ¤к≥ залишили з тих чи ≥нших причин зан¤тт¤ л≥карською д≥¤льн≥стю. —юди також сл≥д в≥днести медичних прац≥вник≥в, ¤к≥ займаютьс¤ л≥кувальною д≥¤льн≥стю не у в≥дпов≥дност≥ з своЇю медичною спец≥альн≥стю або без належного дозволу.

9. «ан¤тт¤ медичним прац≥вником не встановленою зг≥дно з його категор≥Їю л≥кувальною д≥¤льн≥стю, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого, також маЇ бути квал≥ф≥ковано за ст. 138.

</s138>

<s139>

—татт¤ 139.Ќенаданн¤ допомоги хворому медичним прац≥вником

1. Ќенаданн¤ без поважних причин допомоги хворому медичним прац≥вником, ¤кий зобовТ¤заний, зг≥дно з установленими правилами, надати таку допомогу, ¤кщо йому зав≥домо в≥домо, що це може мати т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило смерть хворого або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. «г≥дно ≥з []{4_135_78}ст. 78 «акону ”крањни Уќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤Ф в≥д 19 листопада 1992 р. фармацевтичн≥ ≥ медичн≥ прац≥вники зобовТ¤зан≥ надавати своЇчасну та квал≥ф≥ковану медичну ≥ л≥карську допомогу та безоплатно надавати першу нев≥дкладну медичну допомогу громад¤нам у раз≥ нещасного випадку та в ≥нших екстремальних ситуац≥¤х. «г≥дно з []{4_135_37}ст. 37 цього «акону медична допомога у нев≥дкладних та екстремальних ситуац≥¤х забезпечуЇтьс¤ службою швидкоњ медичноњ допомоги або найближчими л≥кувально-проф≥лактичними закладами.

2. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док наданн¤ медичноњ допомоги. ƒодатковим обТЇктом виступаЇ житт¤ або здоровТ¤ громад¤н.

3. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ безд≥¤льн≥стю: невиконанн¤м обовТ¤зк≥в медичним прац≥вником (л≥карем, фельдшером, акушером, медсестрою), зобовТ¤заним надати медичну допомогу хворому при на¤вн≥й можливост≥ надати таку допомогу.

4. ¬≥дпов≥дальн≥сть виключаЇтьс¤, ¤кщо у спец≥ал≥ст≥в не було можливост≥ надати допомогу. ѕоважними причинами ненаданн¤ допомоги можуть бути нездоланна сила, стих≥йн≥ лиха, т¤жка хвороба самого медпрац≥вника, стан крайньоњ неможливост≥ та ≥нш≥, що не дали змоги надати допомогу хворому, в≥дсутн≥сть необх≥дних л≥к≥в або медичного обладнанн¤ тощо. ѕитанн¤ про поважн≥сть причин, на ¤к≥ посилаЇтьс¤ медичний прац≥вник, вир≥шуютьс¤ у кожному конкретному випадку на основ≥ вивченн¤ обТЇктивних обставин справи.

5. Ќенаданн¤ допомоги може пол¤гати у в≥дмов≥ в≥д наданн¤ медичноњ допомоги взагал≥ або в≥д наданн¤ њњ в певному обс¤з≥, необх≥дному у даних конкретних умовах. ¬оно може пол¤гати у в≥дмов≥ прийн¤ти хворого на розм≥щенн¤ в л≥кувально-проф≥лактичний заклад або л≥кувати в ньому, наданн≥ допомоги не у повному обс¤з≥ в≥дпов≥дно до його кл≥н≥чного стану, не¤вц≥ до хворого за викликом та ≥н.

6. « субТЇктивноњ сторони ненаданн¤ допомоги хворому характеризуЇтьс¤ умислом: медичний прац≥вник усв≥домлюЇ, що ненаданн¤ допомоги хворому може спричинити т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого, але не надаЇ необх≥дноњ допомоги.

7. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ненаданн¤ допомоги хворому настаЇ з 16 рок≥в.

—убТЇкт злочину спец≥альний Ч медичний прац≥вник. ¬≥дпов≥дальними за ст. 139 можуть бути прац≥вники медичних та фармацевтичних заклад≥в, установ, незалежно в≥д того, безоплатно чи за плату вони надають допомогу хворим, або т≥ особи, ¤к≥ займаютьс¤ у встановленому законом пор¤дку ≥ндив≥дуальною медичною д≥¤льн≥стю.

8. „. 2 ст. 139 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ненаданн¤ допомоги хворому з боку медичного прац≥вника, зобовТ¤заного зг≥дно з встановленими правилами надати таку допомогу, ¤кщо д≥¤нн¤ спричинило смерть хворого або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (зокрема, тривалий розлад його здоровТ¤, т≥лесн≥ ушкодженн¤ тощо).

9. ќбовТ¤зковим елементом обТЇктивноњ сторони у даному випадку Ї причинний звТ¤зок м≥ж ненаданн¤м допомоги ≥ настанн¤м смерт≥ або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в. ” протилежному випадку в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за п. 1 ст. 139.

10. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139, характеризуЇтьс¤ необережною виною щодо насл≥дк≥в. якщо винна особа усв≥домлювала можлив≥сть настанн¤ смерт≥ або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в дл¤ хворого ≥ бажала чи св≥домо допускала можлив≥сть њх настанн¤, то њњ д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ ¤к навмисний злочин в залежност≥ в≥д насл≥дк≥в, ¤к≥ настали.

</s139>

<s140>

—татт¤ 140.Ќеналежне виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в медичним або фармацевтичним прац≥вником

1. Ќевиконанн¤ чи неналежне виконанн¤ медичним або фармацевтичним прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в внасл≥док недбалого чи несумл≥нного до них ставленн¤, ¤кщо це спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки неповнол≥тньому, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док наданн¤ медичноњ допомоги. ƒодатковим обТЇктом виступаЇ житт¤ або здоровТ¤ людини.

2. ќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ до профес≥йних обовТ¤зк≥в медичних ≥ фармацевтичних прац≥вник≥в в≥днос¤ть:

Ч спри¤нн¤ охорон≥ та зм≥цненню здоровТ¤ людей, запоб≥ганн¤ ≥ л≥куванн¤ захворювань, поданн¤ своЇчасноњ та квал≥ф≥кованоњ медичноњ та л≥карськоњ допомоги;

Ч безоплатне наданн¤ першоњ нев≥дкладноњ медичноњ допомоги громад¤нам у раз≥ нещасного випадку та в ≥нших екстремальних ситуац≥¤х;

Ч дотриманн¤ вимог профес≥йноњ етики, збер≥ганн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥;

Ч наданн¤ консультативноњ допомоги.

ѕерел≥к цих обовТ¤зк≥в не Ї вичерпним. ћедичн≥ та фармацевтичн≥ прац≥вники несуть також ≥ ≥нш≥ обовТ¤зки, передбачен≥ чинними, у тому числ≥ в≥домчими, нормативно-правовими актами.

3. Ќевиконанн¤ медичним або фармацевтичним прац≥вником своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в пол¤гаЇ в утриманн≥ в≥д зд≥йсненн¤ передбачених цими обовТ¤зками д≥¤нь, спр¤мованих на наданн¤ медичноњ допомоги, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого.

4. ѕ≥д неналежним виконанн¤м профес≥йних обовТ¤зк≥в медичним або фармацевтичним прац≥вником розум≥Їтьс¤ виконанн¤ цих обовТ¤зк≥в при наданн≥ ними медичноњ допомоги з порушенн¤м встановлених правил правового або (≥) деонтолог≥чного характеру, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ хворого. ѕ≥д такими насл≥дками сл≥д розум≥ти настанн¤ смерт≥, т¤жких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, втрати працездатност≥, тривалого розладу здоровТ¤ тощо.

5. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у безд≥¤льност≥ (невиконанн≥ профес≥йних обовТ¤зк≥в) чи у д≥¤х (неналежному виконанн≥ профес≥йних обовТ¤зк≥в) медичних прац≥вник≥в (л≥кар≥в, фельдшер≥в, акушер≥в, сестер тощо) ≥ фармацевт≥в та настанн≥ в результат≥ цих д≥¤нь т¤жких насл≥дк≥в дл¤ хворого.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини, ¤ка часто повТ¤зана з порушенн¤м встановлених правил л≥кувального процесу.

7. —убТЇктами злочину Ї медичн≥ ≥ фармацевтичн≥ прац≥вники, що дос¤гли 16-р≥чного в≥ку.

</s140>

<s141>

—татт¤ 141.ѕорушенн¤ прав пац≥Їнта

ѕроведенн¤ кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в без письмовоњ згоди пац≥Їнта або його законного представника, або стосовно неповнол≥тнього чи нед≥Їздатного, ¤кщо ц≥ д≥њ спричинили смерть або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї встановлен≥ правила проведенн¤ кл≥н≥чних випробувань, а додатковими обТЇктами Ч права пац≥Їнта, його здоровТ¤ та житт¤.

ѕац≥Їнт Ч особа, ¤ка п≥ддаЇтьс¤ л≥куванню.

2. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ в порушенн≥ встановлених правил проведенн¤ кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в шл¤хом д≥њ.

Ќеобх≥дними елементами обТЇктивноњ сторони злочину Ї у сукупност≥:

Ч д≥¤нн¤ (д≥¤ чи безд≥¤льност≥), ¤кими проведен≥ кл≥н≥чн≥ випробуванн¤ певних л≥карських засоб≥в;

Ч в≥дсутн≥сть письмовоњ згоди пац≥Їнта або його законного представника на проведенн¤ таких випробувань або проведенн¤ таких випробувань стосовно неповнол≥тнього чи нед≥Їздатного;

Ч настанн¤ смерт≥ або ≥нших т¤жких дл¤ здоровТ¤ пац≥Їнта насл≥дк≥в;

Ч на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж проведеними випробуванн¤ми л≥карських засоб≥в ≥ смертю або ≥ншими т¤жкими дл¤ здоровТ¤ пац≥Їнта насл≥дками.

” в≥дпов≥дност≥ з≥ []{4_244_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро л≥карськ≥ засобиФ в≥д 4 кв≥тн¤ 1996 р. є 123/96-¬– л≥карськ≥ засобами Ч це речовини або њх сум≥ш≥ природного, синтетичного чи б≥отехнолог≥чного походженн¤, ¤к≥ застосовуютьс¤ дл¤ запоб≥ганн¤ ваг≥тност≥, проф≥лактики, д≥агностики та л≥куванн¤ захворювань людей або зм≥ни стану ≥ функц≥й орган≥зму.

«г≥дно ≥з []{4_135_43}ст. 43 ќснов законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 р. проведенн¤ кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в Ї легальним лише за письмовою згодою пац≥Їнта чи його законного представника. ѕроведенн¤ кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в з участю неповнол≥тньоњ чи нед≥Їздатноњ особи заборон¤Їтьс¤. ѕац≥Їнт, ¤кий даЇ письмову згоду на проведенн¤ на ньому кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в, або його законний представник повинн≥ отримати повну ≥нформац≥ю щодо сут≥ та можливих насл≥дк≥в випробувань, властивостей л≥карських засоб≥в, оч≥куваноњ ефективност≥, ступен¤ ризику. «амовник кл≥н≥чних випробувань л≥карського засобу зобовТ¤заний перед кл≥н≥чним випробуванн¤м укласти догов≥р про страхуванн¤ житт¤ та здоровТ¤ пац≥Їнта в пор¤дку, передбаченому д≥ючим законодавством.

 ер≥вник кл≥н≥чних випробувань зобовТ¤заний зупинити випробуванн¤ чи окрем≥ етапи в раз≥ виникненн¤ загрози здоровТю чи життю пац≥Їнта у звТ¤зку з њх проведенн¤м, а також за бажанн¤м пац≥Їнта або його законного представника. ћ≥н≥стерство охорони здоровТ¤ ”крањни або уповноважений ним орган приймаЇ р≥шенн¤ про припиненн¤ кл≥н≥чних випробувань л≥карських засоб≥в чи окремих етап≥в у раз≥ виникненн¤ загрози здоровТю або життю пац≥Їнта у звТ¤зку з њх проведенн¤м, а також у раз≥ в≥дсутност≥ чи недостатньоњ ефективност≥ њх д≥њ, порушенн¤ етичних норм. ѕри невиконанн≥ зазначених вимог винн≥ особи несуть в≥дпов≥дальн≥сть за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 141 та []{1_364}ст. 364 (зловживанн¤ владою або посадовим становищем) або, в залежност≥ в≥д обставин справи, д≥њ винних сл≥д додатково квал≥ф≥кувати за []{1_365}ст. 365 (перевищенн¤ влади або службових повноважень) ≥ []{1_367}367 (службова недбал≥сть).

3. —убТЇктом злочину Ї осудн≥ ф≥зичн≥ особи, в тому числ≥ медичн≥ ≥ фармацевтичн≥ прац≥вники, що дос¤гли 16-р≥чного в≥ку.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ в≥дносно д≥¤нн¤ ¤к умисною, так ≥ необережною, а в≥дносно насл≥дк≥в д≥¤нн¤ Ч необережною формою вини. якщо в≥дносно насл≥дк≥в вина буде умисною, то д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати в≥дпов≥дно ¤к умисне вбивство ([]{1_115}ст. 115), умисне т¤жке або умисне середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤ ([]{1_121}ст. 121 або []{1_122}122).

</s141>

<s142>

—татт¤ 142.Ќезаконне проведенн¤ досл≥д≥в над людиною

1. Ќезаконне проведенн¤ медико-б≥олог≥чних, психолог≥чних або ≥нших досл≥д≥в над людиною, ¤кщо це створювало небезпеку дл¤ њњ житт¤ чи здоровТ¤, Ч

караЇтьс¤ штрафом до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ щодо неповнол≥тнього, двох або б≥льше ос≥б, шл¤хом примушуванн¤ або обману, а так само ¤кщо вони спричинили тривалий розлад здоровТ¤ потерп≥лого, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї пор¤док проведенн¤ медико-б≥олог≥чних, психолог≥чних або ≥нших досл≥д≥в над людиною, а додатковим Ч здоровТ¤ та житт¤ людини.

2. « обТЇктивноњ сторони незаконне проведенн¤ досл≥д≥в над людиною характеризуЇтьс¤ ¤к д≥Їю, так ≥ безд≥¤льн≥стю.

ћедичний експеримент, в залежност≥ в≥д його призначенн¤, можна розд≥лити на терапевтичний, тобто повТ¤заний з використанн¤м нових метод≥в ≥ засоб≥в дл¤ д≥агностуванн¤ ≥ л≥куванн¤ хворих, ≥ науково-досл≥дницький, ¤кий не маЇ пр¤мого в≥дношенн¤ до д≥агностичного або л≥кувального впливу на випробуваних.

¬≥дпов≥дно до –екомендац≥й –ади ™вропи в≥дносно медичних досл≥джень, ¤к≥ провод¤тьс¤ на людин≥, п≥д медичним досл≥дом сл≥д розум≥ти досл≥д або експеримент, ¤кий ставитьс¤ над людиною з метою поповненн¤ медичних знань. Ѕудь-¤ке медичне досл≥дженн¤ повинно проводитись на п≥дстав≥ ≥ в межах плану науково-досл≥дних роб≥т. ѕри медичному досл≥дженн≥ ≥нтереси та благополучч¤ людини, що Ї обТЇктом досл≥дженн¤, повинн≥ завжди дом≥нувати над вс≥ма ≥ншими ≥нтересами. –изик повинен бути м≥н≥мальним. ¬с≥ медичн≥ досл≥ди мають проводитис¤ на п≥дстав≥ в≥льно ≥ однозначно ви¤вленоњ згоди особи, над ¤кою провод¤тьс¤ досл≥ди. ÷¤ особа маЇ бути про≥нформована про мету досл≥дженн¤ та методику його проведенн¤. ѕ≥ддосл≥дний маЇ бути про≥нформований про можливий ризик ≥ можлив≥ насл≥дки, повТ¤зан≥ з проведенн¤м досл≥дженн¤ та його результатами. ≤нформац≥¤ про досл≥дженн¤ повинна бути викладена доступно, дл¤ того щоб особа змогла правильно прийн¤ти р≥шенн¤ на своЇњ згоди чи незгоди щодо проведенн¤ досл≥дженн¤.

3. ¬икладене у повн≥й м≥р≥ в≥дноситьс¤ ¤к до особи, над ¤кою проводитьс¤ досл≥д, так ≥ до њњ законного представника. Ќед≥Їздатна особа може бути обТЇктом досл≥дженн¤ лише тод≥, коли Ї реально обірунтован≥ п≥дстави дл¤ впевненост≥ щодо настанн¤ дл¤ њњ здоров¤ пр¤моњ ≥ значноњ корист≥. «году на таке досл≥дженн¤ маЇ дати законний представник нед≥Їздатноњ особи.

4. ¬аг≥тн≥ ж≥нки та ж≥нки в пер≥од лактац≥њ не можуть виступати ¤к обТЇкти проведенн¤ досл≥д≥в, за вин¤тком випадк≥в, коли метою досл≥дженн¤ Ї принесенн¤ корист≥ ≥ншим ж≥нкам та д≥т¤м ≥ коли дане досл≥дженн¤ може принести певн≥ результати лише при проведенн≥ його на ваг≥тних ж≥нках та ж≥нках в пер≥од лактац≥њ. ќсоби, що знаход¤тьс¤ в увТ¤зненн≥, не можуть бути обТЇктами досл≥джень, за вин¤тком випадк≥в, коли так≥ досл≥дженн¤ можуть принести њхньому здоровТю пр¤му ≥ значну користь.

5. ” випадках крайньоњ необх≥дност≥ (див. коментар до []{1_39}ст. 39) проведенн¤ досл≥д≥в можливе без згоди особи, над ¤кою вони ставл¤тьс¤, за на¤вност≥ у сукупност≥ таких умов:

Ч спланован≥сть досл≥джень у критичн≥й ситуац≥њ, що склалас¤;

Ч план проведенн¤ досл≥дженн¤ не повинен протир≥чити медичн≥й етиц≥;

Ч досл≥дженн¤ повинно мати на мет≥ дос¤гненн¤ пр¤моњ корист≥ дл¤ здоровТ¤ пац≥Їнта.

6. ћедичне досл≥дженн¤ повинно проводитись за повноњ в≥дпов≥дальност≥ л≥кар¤ або ≥ншоњ особи, ¤ка може нести кл≥н≥чну в≥дпов≥дальн≥сть, маЇ в≥дпов≥дн≥ знанн¤ ≥ квал≥ф≥кац≥ю, що дозвол¤ли б справитис¤ з будь-¤кими непередбаченими ускладненн¤ми.

7. якщо незаконне проведенн¤ досл≥д≥в призвело до смерт≥ потерп≥лого, то д≥њ винноњ особи сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_119}ст. 119. якщо ж так≥ д≥њ призвели до настанн¤ т≥лесних ушкоджень р≥зноњ т¤жкост≥, то д≥њ винного, в залежност≥ в≥д ступен¤ нанесених ушкоджень, сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_121}ст. 121 або []{1_122}122.

8. —убТЇктом злочину виступаЇ ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ в≥дносно д≥¤нн¤ умислом ≥ злочинною необережн≥стю, а в≥дносно насл≥дк≥в т≥льки злочинною необережн≥стю.

10.  вал≥ф≥куючими ознаками виступаЇ незаконне проведенн¤ досл≥д≥в з неповнол≥тн≥м, або з двома чи б≥льше особами, або ≥з застосуванн¤м ф≥зичного, чи психолог≥чного примусу чи обману, або ¤кщо так≥ досл≥ди спричинили тривалий розлад здоровТ¤ потерп≥лого (ч. 2 ст. 142).

ѕ≥д обманом сл≥д розум≥ти наданн¤ ≥нформац≥њ, що не в≥дпов≥даЇ ≥стин≥, або замовчуванн¤ важливоњ дл¤ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ ≥нформац≥њ.

</s142>

<s143>

—татт¤ 143.ѕорушенн¤ встановленого законом пор¤дку трансплантац≥њ орган≥в або тканин людини

1. ѕорушенн¤ встановленого законом пор¤дку трансплантац≥њ орган≥в або тканин людини Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. ¬илученн¤ у людини шл¤хом примушуванн¤ або обману њњ орган≥в або тканин з метою њх трансплантац≥њ Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ щодо особи, ¤ка перебувала в безпорадному стан≥ або в матер≥альн≥й чи ≥нш≥й залежност≥ в≥д винного, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

4. Ќезаконна торг≥вл¤ органами або тканинами людини Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

5. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами другою, третьою чи четвертою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б, або участь у транснац≥ональних орган≥зац≥¤х, ¤к≥ займаютьс¤ такою д≥¤льн≥стю, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до семи рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади ≥ займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї встановлен≥ в≥дносини щодо пор¤дку трансплантац≥њ орган≥в та тканин людини. ƒодатковим обТЇктом виступаЇ здоровТ¤ та житт¤ потерп≥лого.

2. « обТЇктивноњ сторони порушенн¤ встановленого законом пор¤дку трансплантац≥њ орган≥в Ї д≥¤ми, що спр¤мован≥ на:

Ч порушенн¤ пор¤дку трансплантац≥њ;

Ч незаконну торг≥влю органами або тканинами людини

3. ” в≥дпов≥дност≥ з []{4_349_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро трансплантац≥ю орган≥в та ≥нших анатом≥чних матер≥ал≥в людин≥Ф в≥д 16 липн¤ 1999 р. є 1007-’≤≤ п≥д трансплантац≥Їю сл≥д розум≥ти спец≥альний метод л≥куванн¤, що пол¤гаЇ в пересадц≥ рецип≥Їнту органа або ≥ншого анатом≥чного матер≥алу, вз¤тих у людини чи тварини.

“рансплантац≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на аутотрансплантац≥ю Ч пересадку людин≥ њњ власного анатом≥чного матер≥алу та гомотрансплантац≥ю Ч пересадку орган≥в ≥ тканин в≥д одн≥Їњ особи ≥нш≥й. ѕоложенн¤ вказаного закону не розповсюджуютьс¤ на аутотрансплантац≥ю.

–ецип≥Їнт Ч це ф≥зична особа, дл¤ л≥куванн¤ ¤коњ застосовуЇтьс¤ трансплантац≥¤.

ƒонор Ч це повнол≥тн¤ ф≥зична д≥Їздатна особа, у ¤коњ за житт¤ або п≥сл¤ смерт≥ вз¤то анатом≥чн≥ матер≥али дл¤ трансплантац≥њ чи дл¤ виготовленн¤ б≥о≥мплантант≥в за на¤вност≥ њњ згоди або згоди њњ подружж¤ чи родич≥в.

јнатом≥чн≥ матер≥али Ч це органи, тканини, анатом≥чн≥ утворенн¤, кл≥тини людини або тварини.

4. ѕор¤док трансплантац≥њ регламентуЇтьс¤ []{4_349_6}ст. 6 «акону ”крањни Уѕро трансплантац≥ю орган≥в та ≥нших анатом≥чних матер≥ал≥в людин≥Ф, в ¤к≥й, зокрема, встановлено, що трансплантац≥¤ ¤к метод л≥куванн¤ застосовуЇтьс¤ виключно за на¤вност≥ медичних показань та згоди обТЇктивно ≥нформованого д≥Їздатного рецип≥Їнта ≥ лише у випадках, коли усуненн¤ небезпеки дл¤ житт¤ або в≥дновленн¤ здоровТ¤ рецип≥Їнта ≥ншими методами л≥куванн¤ неможлив≥. Ќа¤вн≥сть у рецип≥Їнта медичних показань дл¤ застосуванн¤ трансплантац≥њ встановлюЇ консил≥ум л≥кар≥в в≥дпов≥дного закладу охорони здоровТ¤ чи науковоњ установи.

якщо рецип≥Їнт не дос¤г 15-р≥чного в≥ку чи визнаний судом нед≥Їздатним, трансплантац≥¤ застосовуЇтьс¤ за згодою обТЇктивно ≥нформованих батьк≥в або ≥нших законних представник≥в. ўодо ос≥б в≥ком в≥д 15 до 18 рок≥в чи визнаних судом обмежено д≥Їздатними трансплантац≥¤ застосовуЇтьс¤ за згодою обТЇктивно ≥нформованих рецип≥Їнт≥в, обТЇктивно ≥нформованих батьк≥в або ≥нших законних представник≥в. ” нев≥дкладних випадках, коли ≥снуЇ реальна загроза життю рецип≥Їнта, його згода або згода його законних представник≥в дл¤ застосуванн¤ трансплантац≥њ не потр≥бна.

5. ѕор¤док застосуванн¤ трансплантац≥њ ¤к методу л≥куванн¤ встановлюЇтьс¤ ћ≥н≥стерством охорони здоровТ¤ ”крањни, а перел≥к орган≥в та ≥нших анатом≥чних матер≥ал≥в, що можуть використовуватис¤ дл¤ трансплантац≥њ, затверджуЇтьс¤ ћ≥н≥стерством охорони здоровТ¤ ”крањни за погодженн¤м з јкадем≥Їю медичних наук ”крањни.

“рансплантац≥Їю можуть займатис¤ лише державн≥ та комунальн≥ заклади охорони здоровТ¤ ≥ державн≥ науков≥ установи, акредитован≥ дл¤ такого виду д≥¤льност≥.

6. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143, виступаЇ житт¤ та здоровТ¤ донора.

ѕ≥д примусом сл≥д розум≥ти ¤к ф≥зичний, так псих≥чний примус.

ѕ≥д вилученн¤м у донора орган≥в сл≥д розум≥ти х≥рург≥чне втручанн¤ з метою видаленн¤ здорового органу дл¤ його пересадки рецип≥Їнту.

” в≥дпов≥дност≥ з []{4_349_12}ст. 12 «акону ”крањни Уѕро трансплантац≥ю орган≥в та ≥нших анатом≥чних матер≥ал≥в людин≥Ф в≥д 16 липн¤ 1999 р. у живого донора може бути вз¤тий ¤к гомотрансплантант лише один ≥з парних орган≥в, або частина органа, або частина ≥ншого анатом≥чного матер≥алу. ¬з¤тт¤ гомотранспланта у живого донора дозвол¤Їтьс¤ на п≥дстав≥ висновку консил≥уму л≥кар≥в в≥дпов≥дного закладу охорони здоровТ¤ чи наукового закладу п≥сл¤ його всеб≥чного медичного обстеженн¤ ≥ за умови, що завдана здоровТю донора шкода буде меншою, н≥ж небезпека дл¤ житт¤, що загрожуЇ рецип≥Їнту.

¬з¤тт¤ гомотрансплантанта (за вин¤тком анатом≥чних матер≥ал≥в, здатних до регенерац≥њ) у живого донора допускаЇтьс¤ у випадках, коли рецип≥Їнт ≥ донор перебувають у шлюб≥ або Ї близькими родичами.

7. Ќе допускаЇтьс¤ вз¤тт¤ гомотрансплантант≥в у живих ос≥б, ¤к≥: утримуютьс¤ у м≥сц¤х в≥дбуванн¤ покарань; страждають на т¤жк≥ псих≥чн≥ розлади; мають захворюванн¤, що можуть передатис¤ рецип≥Їнту або зашкодити його здоровТю; надали ран≥ше орган або частину органа дл¤ трансплантац≥њ. «года донора повинна бути викладена у письмов≥й форм≥.

8.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки д≥¤нь, що передбачен≥ ч. 2 ст. 143, вказан≥ у ч. 3 ст. 143: безпорадний стан, тобто ситуац≥¤, при ¤к≥й потерп≥лий не м≥г в силу свого ф≥зичного або псих≥чного стану в повному обс¤з≥ розум≥ти характер скоюваних над ним д≥й (неповнол≥тт¤ потерп≥лого, хворобливий або безсв≥домий стан) ≥ не м≥г протид≥¤ти винн≥й особ≥, хоча останн¤ ≥ усв≥домлювала стан, в ¤кому перебував потерп≥лий.

9. ” випадку порушенн¤ правил трансплантац≥њ д≥њ винних ос≥б, що призвели до т¤жких насл≥дк≥в, сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною ст. 143 та в≥дпов≥дною статтею чинного  одексу, ¤ка передбачаЇ завданн¤ т≥лесних ушкоджень р≥зного ступен¤ ([]{1_121}ст. 121 та []{1_122}122). якщо неправильне проведенн¤ трансплантац≥њ призвело до смерт≥ рецип≥Їнта або донора, то д≥њ винних сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними частинами ст. 143 ≥ []{1_119}119.

10. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ ч. 1 ст. 143, можуть бути вчинен≥ ¤к з умислом, так ≥ за необережн≥стю. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ ч. 2, 3, з субТЇктивного боку характеризуютьс¤ пр¤мим умислом.

11. „. 4 ст. 143 передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за торг≥влю органами або тканинами людини.

ѕ≥д торг≥влею сл≥д розум≥ти будь-¤кий товарно-грошовий обм≥н у форм≥ куп≥вл≥-продажу: за грош≥, за майно, за ≥нш≥ ц≥нност≥.

ќбТЇктом виступаЇ ≥снуючий пор¤док трансплантац≥њ орган≥в та тканин людини.

« субТЇктивноњ сторони дане д≥¤нн¤ характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, а стосовно насл≥дк≥в Ч необережн≥стю.

12. „. 5 ст. 143 передбачаЇ квал≥ф≥куюч≥ ознаки дл¤ д≥¤нь, передбачен≥ ч. 2Ч4 даноњ статт≥. ƒо квал≥ф≥куючих ознак законодавець в≥дносить вчиненн¤ д≥¤нь, передбачених ч. 2Ч4 ст. 143, за попередньою змовою групою ос≥б або участь у транснац≥ональних орган≥зац≥¤х.

√рупа ос≥б Ч це ст≥йке обТЇднанн¤ двох ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ спец≥ально зорган≥зувалис¤ дл¤ спец≥альноњ злочинноњ д≥¤льност≥ незалежно в≥д на¤вност≥ попередньоњ змови м≥ж собою (див. коментар до []{1_28}ст. 28).

“ранснац≥ональна орган≥зац≥¤ Ч це обТЇднанн¤ людей, д≥¤льн≥сть ¤кого стосуЇтьс¤ двох або б≥льше держав. ќбТЇднанн¤ може бути ¤к легальним, що займаЇтьс¤ в тому числ≥ ≥ незаконною д≥¤льн≥стю в сфер≥ трансплантац≥њ, так ≥ нелегальним.

13. ¬≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ даного злочину несуть ¤к спец≥альн≥ субТЇкти (ч. 1, 2), так ≥ загальн≥ (ч. 4).  р≥м того, в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ злочину, передбаченого ч. 1 ≥ 2 ст. 143 можуть нести ≥ загальн≥ субТЇкти злочину, ¤к≥ виступають ¤к сп≥вучасники (п≥дбурювач≥, орган≥затори, пос≥бники).

¬≥дпов≥дальн≥сть наступаЇ з дос¤гненн¤м ф≥зичною д≥Їздатною особою 16 рок≥в.

</s143>

<s144>

—татт¤ 144.Ќасильницьке донорство

1. Ќасильницьке або шл¤хом обману вилученн¤ кров≥ у людини з метою використанн¤ њњ ¤к донора Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, з штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н чи без такого.

2. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ щодо неповнол≥тнього або особи, ¤ка перебувала в безпорадному стан≥ чи в матер≥альн≥й залежност≥ в≥д винного, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою ≥ другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б або з метою продажу, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину виступаЇ пор¤док наданн¤ донором кров≥ та њњ компонент≥в, додатковим обТЇктом виcтупаЇ житт¤ та здоровТ¤ донора.

2. « обТЇктивноњ сторони насильницьке донорство характеризуЇтьс¤ ¤к д≥Їю, так ≥ безд≥¤льн≥стю.

3. ¬≥дпов≥дно до []{4_220_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро донорство кров≥ та њњ компонент≥вФ в≥д 23 червн¤ 1995 р. є 239/95-¬– п≥д донорством сл≥д розум≥ти добров≥льний акт волеви¤вленн¤ людини, що пол¤гаЇ у даванн≥ кров≥ або њњ компонент≥в дл¤ подальшого безпосереднього використанн¤ њх дл¤ л≥куванн¤, виготовленн¤ в≥дпов≥дних л≥карських препарат≥в або використанн¤ у наукових досл≥дженн¤х.

4. ƒонором може бути будь-¤кий д≥Їздатний громад¤нин ”крањни в≥ком в≥д 18 рок≥в, ¤кий пройшов в≥дпов≥дне медичне обстеженн¤ ≥ в ¤кого немаЇ медичних протипоказань, визначених ћ≥н≥стерством охорони здоровТ¤ ”крањни. ќсоби, хвор≥ на ≥нфекц≥йн≥ хвороби, що можуть передаватис¤ через кров, або ≥нф≥кован≥ збудниками таких хвороб, можуть залучатис¤ до виконанн¤ донорськоњ функц≥њ лише у раз≥ подальшого використанн¤ отриманих в≥д них кров≥ та (або) њњ компонент≥в виключно дл¤ проведенн¤ наукових досл≥джень, виготовленн¤ д≥агностикум≥в та ≥нших продукт≥в, що не призначаютьс¤ дл¤ введенн¤ рецип≥Їнтам.

5. ¬з¤тт¤ кров≥ та (або) њњ компонент≥в дозвол¤Їтьс¤ т≥льки за умови, що здоровТю донора не буде запод≥¤но шкоди. ƒаванн¤ кров≥ може бути ¤к оплатним, так ≥ безоплатним Ч за бажанн¤м донора. ” в≥дпов≥дност≥ з []{4_220_8}ст. 8 «акону ”крањни Уѕро донорство кров≥ та њњ компонент≥вФ іарантом захисту прав донора виступаЇ держава.

6. ƒонорство Ч це добров≥льний акт, заснований на розум≥нн≥ особою важливост≥ виконуваноњ ним функц≥њ. Ћише за умови добров≥льноњ, св≥домоњ ≥ ≥нформованоњ згоди донорство може вважатис¤ таким, що не порушуЇ в≥дпов≥дних правил, встановлених чинним законодавством. ƒобров≥льний донор повинен бути про≥нформований про можлив≥ насл≥дки виконанн¤ ним донорських функц≥й.

ѕ≥д насильницьким донорством сл≥д розум≥ти застосуванн¤ примусу або обману дл¤ вилученн¤ кров≥ у людини з метою використанн¤ њњ ¤к донора. Ќе≥нформован≥сть донора про можлив≥ негативн≥ насл≥дки дл¤ його здоровТ¤ та житт¤ в результат≥ виконанн¤ ним донорських функц≥й в правовому трактуванн≥ виступаЇ ¤к вилученн¤ кров≥ шл¤хом обману.

7. —убТЇктом злочину виступаЇ ф≥зична осудна особа, ¤к≥й виповнилось 16 рок≥в.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, оск≥льки особа усв≥домлювала, що њњ д≥¤нн¤ Ї протиправним ≥ сусп≥льно небезпечним. ќбовТ¤зковою ознакою даного злочину Ї на¤вн≥сть мети Ч використанн¤ потерп≥лого ¤к донора.

9.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки передбачен≥ []{1_143}ч. 2 ≥ 3 ст. 143:

Ч потерп≥лим Ї неповнол≥тн≥й;

Ч потерп≥лим Ї особа, ¤ка перебувала в матер≥альн≥й або ≥нш≥й залежност≥ в≥д винного;

Ч потерп≥лий перебував в безпорадному стан≥;

Ч злочин вчинено за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч злочин вчинено з корисливою метою (продаж кров≥ або њњ компонент≥в).

10. якщо насильницьке донорство призвело до т≥лесних ушкоджень р≥зного ступеню т¤жкост≥, то д≥¤нн¤ сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к за в≥дпов≥дною частиною ст. 144, так ≥ за []{1_121}ст. 121 або []{1_122}122. якщо те ж д≥¤нн¤ призвело до смерт≥ потерп≥лого, то д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати за ст. 144 ≥ за []{1_119}ст. 119 (вбивство через необережн≥сть).

</s144>

<s145>

—татт¤ 145.Ќезаконне розголошенн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥

”мисне розголошенн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥ особою, ¤к≥й вона стала в≥дома у звТ¤зку з виконанн¤м профес≥йних чи службових обовТ¤зк≥в, ¤кщо таке д≥¤нн¤ спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом виступаЇ пор¤док збереженн¤ конф≥денц≥йноњ л≥карськоњ ≥нформац≥њ. ƒодатковим обТЇктом виступаЇ здоровТ¤ та житт¤ потерп≥лого.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в д≥¤х, що привели до незаконного розголошенн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥

3.  онституц≥¤ ”крањни гарантуЇ охорону чест≥ та достоњнства особи, недоторканн≥сть особистого житт¤, право на охорону здоровТ¤. ¬ажливе значенн¤ в захист≥ цих конституц≥йних прав в≥д≥граЇ ≥нститут л≥карськоњ таЇмниц≥. ¬≥дпов≥дно до []{4_135_40}ст. 40 ќснов законодавства про охорону здоровТ¤ в≥д 19 листопада 1992 р. медичн≥ прац≥вники та ≥нш≥ особи, ¤ким у звТ¤зку з виконанн¤м профес≥йних та службових обовТ¤зк≥в стало в≥домо про хворобу, медичне обстеженн¤, огл¤д та њх результати, ≥нтимну ≥ с≥мейну сторони житт¤ громад¤нина, не мають права розголошувати ц≥ в≥домост≥, кр≥м передбачених законодавчими актами випадк≥в, тобто коли цього вимагають ≥нтереси охорони здоровТ¤, або на вимогу сл≥дчо-судових орган≥в.

4. ѕри використанн≥ ≥нформац≥њ, що становить л≥карську таЇмницю, в навчальному процес≥, науково-досл≥дн≥й робот≥, в тому числ≥ у випадках публ≥кац≥њ роботи у спец≥альн≥й л≥тератур≥, повинна бути забезпечена анон≥мн≥сть пац≥Їнта.

5. ≤нформуванн¤ трет≥х ос≥б про на¤вн≥сть у громад¤нина певного захворюванн¤ повинно в≥дбуватись лише за його згодою. ѕри т¤жких захворюванн¤х л≥кар повинен про≥нформувати близьких хворого без ≥нформуванн¤ самого хворого. Ћ≥кар не маЇ права не ≥нформувати хворого та його близьких про ≥нфекц≥йн≥, венеричн≥ хвороби, про р¤д псих≥чних захворювань, враховуючи њх можливу небезпеку дл¤ оточуючих. —мерть або вил≥куванн¤ хвороби не може служити причиною розголошенн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥. ” випадках, ¤к≥ становл¤ть певний ≥нтерес дл¤ медичноњ науки, можливе пов≥домленн¤ про них у наукових колах. “аке пов≥домленн¤ повинно бути зроблено таким чином, щоб особа хворого залишалас¤ анон≥мною.

6. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ ¤к незаконного розголошенн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥ не маЇ значенн¤ спос≥б, у ¤кий вона була розголошена.

7. ќбовТ¤зковим дл¤ визнанн¤ д≥й такими, що квал≥ф≥куЇтьс¤ ст. 145, Ї настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в дл¤ потерп≥лого. ѕ≥д т¤жкими насл≥дками сл≥д розум≥ти смерть, самогубство потерп≥лого, псих≥чне захворюванн¤, що були спричинен≥ д≥¤ми л≥кар¤ та ≥н.

8. —убТЇкт злочину Ч спец≥альний: медичн≥ та фармацевтичн≥ прац≥вники.

9. —убТЇктивна сторона злочину в≥дносно д≥й характеризуЇтьс¤ умислом ¤к пр¤мим, так ≥ непр¤мим, а в≥дносно насл≥дк≥в Ч необережн≥стю.

</s145>

</r2>

<r3>

–озд≥л ≤≤≤ «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ¬ќЋ≤, „≈—“≤ “ј √≤ƒЌќ—“≤ ќ—ќЅ»

<rb>

” []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ ”крањни 1960 року окремою главою злочини проти вол≥ не вид≥л¤лис¤. «лочини, передбачен≥ []{4_24_157}ст. 123 (незаконне позбавленн¤ вол≥), []{4_24_158}123-1 (захопленн¤ заручник≥в), []{4_24_159}123-2 (незаконне пом≥щенн¤ до псих≥атричноњ л≥карн≥), []{4_24_160}124 (викраденн¤ чужоњ дитини), були включен≥ до []{4_24_7}глави ≤≤≤  рим≥нального кодексу 1960 року У«лочини проти житт¤, здоровТ¤, вол≥ та г≥дност≥ особиФ.

¬ид≥ленн¤ в чинному  рим≥нальному кодекс≥ окремого розд≥лу, до ¤кого включен≥ злочини проти вол≥, чест≥ та г≥дност≥ особи, зумовлене необх≥дн≥стю, насамперед, практичного, б≥льш ч≥ткого розмежуванн¤ склад≥в злочин≥в саме за обТЇктом злочинного пос¤ганн¤.

Ќа перший погл¤д може видатис¤, що обТЇктом пос¤ганн¤ злочин≥в, включених до розд≥лу ≤≤≤, Ї лише сусп≥льн≥ в≥дносини, повТ¤зан≥ ≥з забезпеченн¤м ф≥зичноњ свободи (вол≥) особи та њњ конституц≥йного права на особисту недоторканн≥сть. ѕроте в кожному випадку вчиненн¤ злочину проти вол≥ особи (кр≥м злочину, передбаченого []{1_148}ст. 148 чинного  одексу) так чи ≥накше Ї пос¤ганн¤м на честь ≥ г≥дн≥сть особи.

¬≥дпов≥дно до []{4_255_28}ст. 28  онституц≥њ ”крањни, кожен маЇ право на повагу до його г≥дност≥. Ќ≥хто не може бути п≥дданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижуЇ його г≥дн≥сть, поводженню чи покаранню.

ѕон¤тт¤ чест≥ та г≥дност≥ ¤к моральних категор≥й сусп≥льства визначен≥ у виданн¤х енциклопедичного характеру. —тосовно чест≥ ≥ г≥дност≥ окремоњ людини Ч члена сусп≥льства Ч можна виходити з того, що в кожному випадку з урахуванн¤м принцип≥в та морал≥ сусп≥льства честь Ї, насамперед, оц≥нкою особи з боку сусп≥льства, г≥дн≥сть пол¤гаЇ в самооц≥нц≥ особи. « урахуванн¤м цього очевидним Ї те, що будь-¤ке злочинне пос¤ганн¤ на волю особи принижуЇ њњ честь або г≥дн≥сть.

</rb>

<s146>

—татт¤ 146.Ќезаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини

1. Ќезаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ щодо малол≥тнього або з корисливих мотив≥в, щодо двох чи б≥льше ос≥б або за попередньою змовою групою ос≥б, або способом, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або таке, що супроводжувалос¤ запод≥¤нн¤м йому ф≥зичних страждань, або ≥з застосуванн¤м зброњ, або зд≥йснюване прот¤гом тривалого часу, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою, або так≥, що спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне позбавленн¤ вол≥ ≥снувала ≥ за []{4_24_0} рим≥нальним кодексом 1960 року. []{4_24_157}—т. 123 передбачала в≥дпов≥дальн≥сть ¤к за незаконне позбавленн¤ вол≥, так ≥ за квал≥ф≥кован≥ види його Ч вчиненн¤ злочину способом, небезпечним дл¤ житт¤ або здоровТ¤ потерп≥лого, або ¤кщо злочин супроводжувавс¤ запод≥¤нн¤м потерп≥лому ф≥зичних страждань. ¬одночас крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за викраденн¤ людини не було.  рим≥нально-караним було лише викраденн¤ дитини (тобто особи, ¤ка не дос¤гла в≥ку 14 рок≥в), в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке Ч без квал≥ф≥кованих вид≥в Чпередбачалас¤ у []{4_24_160}ст. 124  рим≥нального кодексу 1960 року. якщо ж мало м≥сце викраденн¤ дорослоњ людини, то так≥ д≥њ винного квал≥ф≥кувалис¤ в сл≥дч≥й та судов≥й практиц≥ за []{4_24_157}ст. 123  рим≥нального кодексу 1960 року ¤к незаконне позбавленн¤ вол≥.

“аким чином, ст. 146 чинного  одексу Ї поЇднанн¤м старого Ч []{4_24_157}ст. 123  рим≥нального кодексу 1960 року Ч та чинного: вперше вводитьс¤ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть саме за викраденн¤ людини (незалежно в≥д њњ в≥ку).

2. ѕраво кожноњ людини на свободу та особисту недоторканн≥сть закр≥плене у []{4_255_29}ч. 1 ст. 29  онституц≥њ ”крањни. []{4_255_33}„. 1 ст. 33  онституц≥њ іарантуЇ кожному, хто на законних п≥дставах перебуваЇ на територ≥њ ”крањни, свободу пересуванн¤, в≥льний виб≥р м≥сц¤ проживанн¤, право в≥льно залишати територ≥ю ”крањни, за вин¤тком обмежень, ¤к≥ встановлюютьс¤ законом.

ќтже, безпосередн≥м обТЇктом злочину, передбаченого ст. 146, Ї ф≥зична свобода (вол¤) людини та њњ особиста недоторканн≥сть в частин≥ права на свободу пересуванн¤, в≥льний виб≥р м≥сц¤ проживанн¤.

3. ќбТЇктивна сторона злочину Ч д≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть), ¤ке пол¤гаЇ у незаконному позбавленн≥ вол≥ або викраденн≥ людини.

Ќезаконне позбавленн¤ вол≥ Ч це створенн¤ зовн≥шн≥х перепон в≥льному пересуванню потерп≥лого шл¤хом вчиненн¤ активних д≥й (звТ¤зуванн¤ людини, насильницьке утримуванн¤ особи в певному прим≥щенн≥ тощо) або шл¤хом безд≥¤льност≥ (наприклад, ненаданн¤ ≥нвал≥ду засоб≥в пересуванн¤ особою, ¤ка зд≥йснюЇ за ним догл¤д).

—пособи ≥ засоби створенн¤ перепон можуть бути р≥зноман≥тними. як способи незаконного позбавленн¤ вол≥ сл≥д розгл¤дати д≥њ винного, спр¤мован≥ на утриманн¤ потерп≥лого в будь-¤кому м≥сц≥, де в≥н не бажаЇ знаходитис¤, або пом≥щенн¤ потерп≥лого в будь-¤ке м≥сце, зв≥дки в≥н не може в≥льно вибратис¤. ÷им м≥сцем може бути будь-¤ке прим≥щенн¤ (квартира, погр≥б, сарай, склад, ферма, камера в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ тощо) або м≥сцев≥сть, в ¤к≥й за розрахунками винного потерп≥ла особа не може одержати допомогу ≥ зв≥льнитис¤ (остр≥в, л≥совий масив та ≥н.).

«асобами створенн¤ перепон можуть бути застосуванн¤ до потерп≥лого ф≥зичного або псих≥чного насильства, погроза застосуванн¤ такого насильства, обман. ¬ той же час можливе незаконне позбавленн¤ вол≥ особи й без застосуванн¤ насильства Ч шл¤хом використанн¤ обставин, в силу ¤ких в≥льне пересуванн¤ потерп≥лого Ї обмеженим (наприклад, людина випадково втрапила до ¤ми, ¤ку господар викопав дл¤ компосту, а останн≥й, знаючи, що самост≥йно без драбини чи мотузки вибратис¤ з ¤ми неможливо, не допомагаЇ потерп≥лому), використанн¤ безпорадного стану потерп≥лого (спл¤чий, хворий, непритомний).

¬икраденн¤ людини Ч це протиправне таЇмне чи в≥дкрите заволод≥нн¤ людиною шл¤хом застосуванн¤ насильства або обману. ¬насл≥док викраденн¤ людина позбавл¤Їтьс¤ права не т≥льки пересуватис¤, а й в≥льно обирати м≥сце свого перебуванн¤ (проживанн¤). ¬икраденн¤ людини в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д незаконного позбавленн¤ вол≥ тим, що при вчиненн≥ викраденн¤ людина Ї своЇр≥дним предметом злочину, на ¤кий спр¤моване злочинне пос¤ганн¤, що п≥дкреслив законодавець, саме таким чином сформулювавши диспозиц≥ю ч. 1 ст. 146.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту фактичного позбавленн¤ потерп≥лого права на в≥льне пересуванн¤ або обранн¤ м≥сц¤ свого перебуванн¤. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть винного необх≥дно враховувати, що незаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини в≥дноситьс¤ до так званих триваючих злочин≥в. ÷е означаЇ, що юридичн≥й оц≥нц≥ п≥дл¤гають вс≥ незаконн≥ д≥њ щодо потерп≥лого до моменту фактичного його зв≥льненн¤.

„. 2 та 3 ст. 146 передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ цього злочину за на¤вност≥ таких квал≥ф≥куючих ознак Ч вчиненн¤ незаконного позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини щодо малол≥тнього або з корисливих мотив≥в, щодо двох чи б≥льше ос≥б або за попередньою змовою групою ос≥б, або способом, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або ¤кщо вчиненн¤ злочину супроводжувалос¤ запод≥¤нн¤м йому ф≥зичних страждань, або ≥з застосуванн¤м зброњ, або зд≥йснюване прот¤гом тривалого часу (ч. 2); вчиненн¤ злочину орган≥зованою групою або спричиненн¤ злочином т¤жких насл≥дк≥в (ч. 3).

¬чиненн¤ злочину щодо малол≥тнього ¤к квал≥ф≥куюча ознака незаконного позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини застосовуЇтьс¤ у тому випадку, коли потерп≥лим Ї особа ж≥ночоњ або чолов≥чоњ стат≥, ¤к≥й на момент злочину не виповнилос¤ 14 рок≥в. ѕри цьому винна особа маЇ усв≥домлювати малол≥тн≥й в≥к потерп≥лого.

Ќа¤вн≥сть у диспозиц≥њ ч. 2 ст. 146 корисливих мотив≥в робить цей елемент субТЇктивноњ сторони складу злочину одн≥Їю з квал≥ф≥куючих ознак незаконного позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини. “акими мотивами Ї прагненн¤ до одержанн¤ матер≥альноњ вигоди у будь-¤кому вигл¤д≥ (отриманн¤ майна або права на нього, зв≥льненн¤ в≥д матер≥альних витрат тощо). ѕри цьому немаЇ значенн¤, чи винна особа мала право на одержанн¤ матер≥альноњ вигоди, чи такого права у нењ не було. ” раз≥ в≥дсутност≥ права на одержанн¤ матер≥альноњ вигоди за на¤вност≥ ≥нших ознак д≥њ винного можуть бути квал≥ф≥кован≥ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 2 ст. 146 та в≥дпов≥дними частинами []{1_189}ст. 189 (вимаганн¤).

Ќезаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ двох чи б≥льше ос≥б маЇ м≥сце, ¤кщо внасл≥док злочину фактично позбавлено вол≥ або викрадено двоЇ або б≥льше потерп≥лих. ƒ≥њ винноњ особи, ¤ка мала нам≥р незаконно позбавити вол≥ або викрасти двох або б≥льше потерп≥лих, але фактично вчинила злочин щодо одного потерп≥лого, сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к зак≥нчений злочин щодо одного потерп≥лого та замах на злочин, передбачений ч. 2 ст. 146. «а зм≥стом закону крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ двох або б≥льше ос≥б настаЇ виключно в залежност≥ в≥д умислу винного на вчиненн¤ злочину щодо двох або б≥льше ос≥б. “ому переб≥г часу м≥ж незаконним позбавленн¤м вол≥ одного потерп≥лого ≥ вчиненн¤м цього злочину щодо ≥нших потерп≥лих не маЇ значенн¤ дл¤ на¤вност≥ в д≥¤х винного ц≥Їњ квал≥ф≥куючоњ ознаки.

¬чиненн¤ злочину способом, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, сл≥д визнавати незаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини у раз≥ усв≥домленн¤ винним того, що спос≥б вчиненн¤ злочину Ї небезпечним дл¤ житт¤ та здоровТ¤ потерп≥лого. «окрема, таким способом може бути визнане ¤к застосуванн¤ насильства з метою незаконного позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ потерп≥лого (неспод≥ваний напад на потерп≥лого ≥з затул¤нн¤м рота та носових отвор≥в, здавлюванн¤м шињ тощо), так ≥ застосуванн¤ насильства, небезпечного дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого, п≥д час триманн¤ в ≥зол¤ц≥њ (наприклад, св≥доме залишенн¤ потерп≥лого, ¤кий хворий на серцеву недостатн≥сть без л≥к≥в та медичноњ допомоги п≥д час нападу хвороби, залишенн¤ потерп≥лого без њж≥ та води тощо).

«лочин може бути визнаний таким, що супроводжувавс¤ запод≥¤нн¤м потерп≥лому ф≥зичних страждань, ¤кщо внасл≥док застосованого до потерп≥лого насильства або п≥д час триманн¤ в ≥зол¤ц≥њ останн≥й неодноразово в≥дчував б≥ль. ѕро на¤вн≥сть в д≥¤х винного ц≥Їњ квал≥ф≥куючоњ ознаки злочину може св≥дчити, зокрема, застосуванн¤ щодо потерп≥лого катуванн¤, побоњв ≥ мордуванн¤, створенн¤ нестерпних дл¤ будь-¤коњ людини умов п≥д час перебуванн¤ потерп≥лого в ≥зол¤ц≥њ (пост≥йний гучний шум, пост≥йна надто висока або надто низька температура в прим≥щенн≥, харчуванн¤ виключно гострими та солоними продуктами без питва та ≥н.).

—л≥д зазначити, що застосуванн¤ насильства при вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 146, не охоплюЇтьс¤ цим складом злочину ≥ потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_121}ст. 121, []{1_122}122, []{1_125}125Ч127. ѕогрозу вбивством також необх≥дно квал≥ф≥кувати додатково за []{1_129}ст. 129.

¬≥дпов≥дно до []{1_28}ч. 2 ст. 28 вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б матиме м≥сце, ¤кщо його вчинили дв≥ або б≥льше особи, ¤к≥ до початку злочину домовилис¤ про сп≥льну участь у вчиненн≥ злочину. «лочин визнаЇтьс¤ вчиненим орган≥зованою групою, ¤кщо в його готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь три ≥ б≥льше особи, ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього та ≥нших злочин≥в, обТЇднаних Їдиним планом з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ цього плану, в≥домого вс≥м учасникам групи. (ƒетальн≥ше про ц≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки див. коментар до []{1_28}ст. 28).

Ќезаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини ≥з застосуванн¤м зброњ квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 146 в раз≥, коли при вчиненн≥ злочину винний або винн≥ фактично застосували зброю. ѕогроза застосуванн¤ зброњ може бути визнана за певних конкретних обставин лише ¤к спос≥б вчиненн¤ злочину, небезпечний дл¤ житт¤ та здоровТ¤ потерп≥лого.

ƒо зброњ сл≥д в≥дносити будь-¤ку вогнепальну або холодну зброю (рушниц≥, п≥столети, револьвери, самопали, обр≥зи, кинджали, ф≥нськ≥ нож≥, кастети тощо) за ознакою спец≥ального њњ пристосуванн¤ дл¤ ураженн¤ людини. ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про в≥днесенн¤ до зброњ знар¤дд¤, ¤ке застосовувалос¤ при вчиненн≥ злочину, обовТ¤зково необх≥дно призначити проведенн¤ крим≥нал≥стичноњ експертизи. Ќе Ї зброЇю вибух≥вка, вибухов≥ пристроњ та боЇприпаси.

Ќезаконне поводженн¤ винного з≥ зброЇю маЇ квал≥ф≥куватис¤ додатково за []{1_263}ст. 263.

«а незаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини, зд≥йснюване прот¤гом тривалого часу, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ тод≥, коли час фактичного обмеженн¤ потерп≥лого у вибор≥ м≥сц¤ перебуванн¤ та у в≥льному пересуванн≥ перевищуЇ 72 години. ”мови триманн¤ потерп≥лого в ≥зол¤ц≥њ, ≥снуванн¤ або в≥дсутн≥сть можливост≥ передати зв≥стку р≥дним або правоохоронним органам на на¤вн≥сть ц≥Їњ квал≥ф≥куючоњ ознаки не впливають.

Ќезаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини визнаЇтьс¤ таким, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, в раз≥ настанн¤ смерт≥ потерп≥лого або його р≥дних чи близьких йому ос≥б, а також у раз≥ запод≥¤нн¤ потерп≥лому або зазначеним особам т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило втрату будь- ¤кого органу або його функц≥й, псих≥чну хворобу або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину, або перериванн¤ ваг≥тност≥ чи непоправне зн≥веченн¤ обличч¤. ” таких випадках д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 3 ст. 146 та []{1_115}ст. 115 (умисне вбивство), []{1_119}119 (вбивство через необережн≥сть), []{1_120}120 (доведенн¤ до самогубства), []{1_121}121 (умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤) чи []{1_128}128 (необережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤) у залежност≥ в≥д форми вини щодо настанн¤ насл≥дк≥в злочину та конкретних обставин вчиненого.

«апод≥¤нн¤ потерп≥лому або його р≥дним чи близьким йому особам майновоњ шкоди у великих або особливо великих розм≥рах чи ≥стотноњ шкоди немайнового характеру (втрата пост≥йного м≥сц¤ роботи, пост≥йного м≥сц¤ проживанн¤, непереобранн¤ на виборну посаду тощо) також може бути визнане т¤жкими насл≥дками злочину, передбаченого ст. 146.

¬≥дпов≥дно до []{1_12}ст. 12 злочини, передбачен≥ ч. 1 та 2 ст. 146, Ї злочинами середньоњ т¤жкост≥, т¤жкими Ї злочини, передбачен≥ ч. 3 ст. 146.

4. —убТЇкт злочину Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

” раз≥ вчиненн¤ злочину службовою особою з використанн¤м своњх службових повноважень, њњ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дними частинами ст. 146 та 365.

5. —убТЇктивна сторона злочину Ч це вина у форм≥ пр¤мого умислу. ўодо настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в злочину може мати м≥сце ¤к умисел, так ≥ необережн≥сть.

</s146>

<s147>

—татт¤ 147.«ахопленн¤ заручник≥в

1. «ахопленн¤ або триманн¤ особи ¤к заручника з метою спонуканн¤ родич≥в затриманого, державноњ або ≥ншоњ установи, п≥дприЇмства чи орган≥зац≥њ, ф≥зичноњ або службовоњ особи до вчиненн¤ чи утриманн¤ в≥д вчиненн¤ будь-¤коњ д≥њ ¤к умови зв≥льненн¤ заручника Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони були вчинен≥ щодо неповнол≥тнього або орган≥зованою групою, або були поЇднан≥ з погрозою знищенн¤ людей, або так≥, що спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_158}статт≥ 123-1  рим≥нального кодексу 1960 року, в чотирьох частинах ¤коњ була передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за захопленн¤ заложник≥в у залежност≥ в≥д мети захопленн¤ та статусу потерп≥лого (зокрема, його службового становища), ст. 147 чинного  одексу встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за захопленн¤ заручник≥в у тих випадках, коли потерп≥лими Ї ф≥зичн≥ особи. «ахопленн¤ ¤к заручник≥в прац≥вника влади, прац≥вника правоохоронного органу чи њх близьких родич≥в Ї самост≥йним складом злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена []{1_349}ст. 349.  р≥м того, одна з пТ¤ти частин []{4_24_158}ст. 123-1 (ч. 3)  рим≥нального кодексу 1960 року встановлювала, що громад¤ни ”крањни не несуть в≥дпов≥дальн≥сть за захопленн¤ на територ≥њ ”крањни заложник≥в Ч ф≥зичних ос≥б, ¤кщо потерп≥л≥ також Ї громад¤нами ”крањни. ÷≥Їњ норми ст. 147 чинного  одексу не м≥стить.

2. ќбТЇктом злочину, передбаченого ст. 147, Ї ф≥зична свобода (вол¤) людини, право њњ на в≥льне пересуванн¤, особиста недоторканн≥сть людини. ” раз≥ захопленн¤ заручник≥в, ¤к ≥ при викраденн≥ людини, може йти мова про людину ¤к предмет злочину, в той же час захоплен≥ ¤к заручники люди Ї потерп≥лими в≥д злочину.

3. ќбТЇктивна сторона злочину Ч активн≥ д≥њ, ¤к≥ пол¤гають у захопленн≥ або триманн≥ особи ¤к заручника. як правило, захопленн¤ заручник≥в зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом нападу на потерп≥лих ≥з застосуванн¤м насильства або з погрозою його застосуванн¤. ѕри цьому винна особа може застосовувати будь-¤ку зброю, вибух≥вку або вибуховий пристр≥й, а також погрожувати њх застосувати. Ќезаконне поводженн¤ винного з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинами утворюЇ самост≥йний склад злочину, тому д≥њ винного п≥дл¤гають додатков≥й квал≥ф≥кац≥њ за []{1_263}ст. 263. јле можливий ≥ обман, ≥ використанн¤ безпорадного стану потерп≥лих (наприклад, захопленн¤ ¤к заручник≥в хворих, що не пересуваютьс¤).

«ахопленн¤ особи ¤к заручника може бути вчинене ≥ шл¤хом викраденн¤ людини. ” такому випадку викраденн¤ людини потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ лише за на¤вност≥ квал≥ф≥куючих ознак цього злочину, передбачених []{1_146}ч. 2 ст. 146, оск≥льки вони не охоплюютьс¤ складом злочину, передбаченого ст. 147.

“риманн¤ особи ¤к заручника за своЇю сутн≥стю Ї незаконним позбавленн¤м вол≥. “ак само, ¤к ≥ захопленн¤ особи ¤к заручника, вчинене шл¤хом викраденн¤ людини, так≥ д≥њ винного додатково квал≥ф≥куютьс¤ ¤к незаконне позбавленн¤ вол≥ людини за []{1_146}ч. 2 ст. 146 лише в раз≥ на¤вност≥ квал≥ф≥куючих ознак цього злочину.

якщо п≥д час вчиненн¤ злочину потерп≥лим запод≥¤н≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, наносилис¤ побоњ або щодо них застосовувалис¤ мордуванн¤, катуванн¤, д≥њ винного необх≥дно додатково квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними частинами []{1_121}ст. 121, []{1_122}122, []{1_125}125Ч127. ѕотребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_342}ст. 342, []{1_345}345, []{1_347}347, []{1_350}350 або []{1_352}352, в залежност≥ в≥д обставин вчиненого, д≥њ винного щодо прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в або ос≥б, ¤к≥ виконували св≥й громадський обовТ¤зок, коли останн≥ вживали заходи щодо припиненн¤ злочину ≥ зв≥льненн¤ заручник≥в.

Ќа в≥дм≥ну в≥д незаконного позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини захопленн¤ або триманн¤ особи ¤к заручника зд≥йснюЇтьс¤ з метою спонуканн¤ родич≥в затриманого, державноњ або ≥ншоњ установи, п≥дприЇмства чи орган≥зац≥њ, ф≥зичноњ або службовоњ особи до вчиненн¤ чи утриманн¤ в≥д вчиненн¤ будь-¤коњ д≥њ ¤к умови зв≥льненн¤ заручника. ћета Ї обовТ¤зковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 147.

Ќезаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини нер≥дко зд≥йснюЇтьс¤ з корисливою метою, але при цьому вимоги винного звертаютьс¤ виключно до родич≥в потерп≥лих або близьких њм ос≥б. якщо ж винний висуваЇ вимоги до держави, державноњ або ≥ншоњ установи, п≥дприЇмства чи орган≥зац≥њ, будь-¤коњ ф≥зичноњ або службовоњ особи, його д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною ст. 147.

«а зм≥стом диспозиц≥њ ч. 1 ст. 147 крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть може наставати т≥льки за захопленн¤ особи ¤к заручника, а також т≥льки за триманн¤ особи ¤к заручника. « урахуванн¤м цього злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту захопленн¤ потерп≥лого або з моменту фактичного позбавленн¤ потерп≥лого права в≥льно пересуватис¤.

 вал≥ф≥куючими ознаками захопленн¤ заручник≥в Ї Ч вчиненн¤ цього злочину щодо неповнол≥тнього, або орган≥зованою групою, або захопленн¤ заручник≥в, поЇднане з погрозою знищенн¤ людей, або спричиненн¤ злочином т¤жких насл≥дк≥в.

 вал≥ф≥куюча ознака захопленн¤ заручником неповнол≥тнього маЇ м≥сце, коли потерп≥лим Ї особа ж≥ночоњ або чолов≥чоњ стат≥ у в≥ц≥ в≥д 14 до 18 рок≥в, ¤кщо винна особа усв≥домлювала або мала можлив≥сть усв≥домлювати неповнол≥тн≥й в≥к потерп≥лого.

«лочин визнаЇтьс¤ вчиненим орган≥зованою групою, ¤кщо в його готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь три ≥ б≥льше особи, ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього та ≥нших злочин≥в, обТЇднаних Їдиним планом з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ плану, в≥домого вс≥м учасникам групи (детальн≥ше про цю квал≥ф≥куючу ознаку див. коментар до []{1_28}ст. 28).

«ахопленн¤ заручник≥в, поЇднане з погрозою знищенн¤ людей, не потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_129}ст. 129. ƒл¤ на¤вност≥ ц≥Їњ квал≥ф≥куючоњ ознаки в д≥¤х винного достатньо погрози, висловленоњ винним на адресу потерп≥лих, або ¤кщо така погроза висловлена при передач≥ вимог винного до ф≥зичних або юридичних, а також службових ос≥б. ѕро реальн≥сть погрози св≥дчать сам≥ обставини вчиненн¤ злочину, особливо ¤кщо при вчиненн≥ злочину застосовуЇтьс¤ збро¤ або вибуховий пристр≥й. ÷¤ квал≥ф≥куюча ознака може мати м≥сце ≥ в раз≥ вчиненн¤ злочину щодо одного потерп≥лого, ¤кщо винний погрожуЇ його знищенн¤м.

«ахопленн¤ заручник≥в визнаЇтьс¤ таким, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, ¤кщо внасл≥док злочину сталас¤ смерть хоча б одного потерп≥лого або будь-кого з його р≥дних чи близьких йому ос≥б, а також у раз≥ запод≥¤нн¤ хоча б одному потерп≥лому або будь-кому ≥з зазначених ос≥б т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило втрату будь-¤кого органу або його функц≥й, псих≥чну хворобу або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину, або перериванн¤ ваг≥тност≥ чи непоправне зн≥веченн¤ обличч¤. ” таких випадках д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_146}ч. 3 ст. 146 та []{1_115}п. 3 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство заручника), []{1_119}ст. 119 (вбивство через необережн≥сть), []{1_120}120 (доведенн¤ до самогубства), []{1_121}ч. 2 ст. 121 (умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, вчинене з метою зал¤куванн¤ потерп≥лого або ≥нших ос≥б) чи []{1_128}ст. 128 (необережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤) у залежност≥ в≥д форми вини щодо настанн¤ насл≥дк≥в злочину та конкретних обставин вчиненого.

”мисн≥ д≥њ винного, внасл≥док ¤ких сталас¤ смерть потерп≥лого з числа заручник≥в, ¤кий намагавс¤ чинити оп≥р ≥ припинити злочинн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на захопленн¤ заручник≥в або триманн¤ заручник≥в, сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 2 ст. 147 та []{1_115}п. 3, 8 ч. 2 ст. 115. ”мисн≥ д≥њ винного, внасл≥док ¤ких сталас¤ смерть сторонньоњ особи, намагалас¤ припинити злочин, п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 2 ст. 147 та []{1_115}п. 8 ч. ст. 115. якщо сторонн¤ особа була прац≥вником правоохоронного органу ≥ про це було в≥домо винному, д≥њ останнього мають квал≥ф≥куватис¤ ще й за []{1_348}ст. 348.

«апод≥¤нн¤ потерп≥лому, а так само його родичам, державн≥й або ≥нш≥й установ≥, п≥дприЇмству чи орган≥зац≥њ, ф≥зичн≥й або службов≥й особ≥ майновоњ шкоди у великих або особливо великих розм≥рах чи ≥стотноњ шкоди немайнового характеру (наприклад, продаж житла дл¤ виконанн¤ вимог винного про передачу певноњ грошовоњ суми) також може бути визнане т¤жкими насл≥дками злочину, передбаченого ст. 147.

¬≥дпов≥дно до []{1_12}ст. 12 злочин, передбачений ч. 1 ст. 147, Ї т¤жким, а злочини, передбачен≥ ч. 2 ст. 147, Ї особливо т¤жкими.

4. —убТЇктом злочину, в≥дпов≥дно до []{1_22}ч. 2 ст. 22, Ї ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 14 рок≥в.

” раз≥ вчиненн¤ злочину службовою особою з використанн¤м своњх службових повноважень њњ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дними частинами ст. 147, []{1_365}365.

5. —убТЇктивна сторона злочину Ч це вина у форм≥ пр¤мого умислу. ўодо настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в злочину може мати м≥сце ¤к умисел, так ≥ необережн≥сть.

</s147>

<s148>

—татт¤ 148.ѕ≥дм≥на дитини

ѕ≥дм≥на чужоњ дитини, вчинена з корисливих або ≥нших особистих мотив≥в, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. —т. 148 чинного  одексу в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д []{4_24_160}ст. 124  рим≥нального кодексу 1960 року тим, що останн¤ передбачала в≥дпов≥дальн≥сть не т≥льки за п≥дм≥ну чужоњ дитини, а й за њњ викраденн¤. «араз в≥дпов≥дальн≥сть за викраденн¤ людини (незалежно в≥д њњ в≥ку) встановлена окремою []{1_146}ст. 146.

2. ќбТЇктом злочинного пос¤ганн¤ Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують особисту недоторканн≥сть людини, незалежно в≥д њњ в≥ку. ¬раховуючи неспроможн≥сть дитини усв≥домити порушенн¤ њњ прав та захистити порушене право, за зм≥стом ст. 148 крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за п≥дм≥ну чужоњ дитини настаЇ, коли потерп≥ла особа чолов≥чоњ або ж≥ночоњ стат≥ не дос¤гла в≥ку 14 рок≥в.

3. ќбТЇктивна сторона злочину Ч активн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на п≥дм≥ну, тобто зам≥ну ≥ншою, новонародженоњ або грудноњ дитини (немовл¤ти), дитини дошк≥льного в≥ку або школ¤ра, ¤к≥ вчинюютьс¤ з корисливих або ≥нших особистих мотив≥в. «ам≥на живоњ дитини мертвою або навпаки Ч зам≥на мертвоњ дитини живою п≥дпадають п≥д ознаки складу злочину, передбаченого ст. 148.

ћ≥сцем вчиненн¤ злочину може бути л≥карн¤, пологовий будинок (державн≥ або приватн≥), дит¤ч≥ установи та заклади незалежно в≥д форми власност≥, сквер, дит¤чий майданчик, ≥нша в≥дкрита м≥сцев≥сть, квартира батьк≥в дитини або квартира н¤нечки тощо.

Ќайчаст≥ше вчинюЇтьс¤ п≥дм≥на чужоњ новонародженоњ або грудноњ дитини (немовл¤ти), оск≥льки одразу ви¤вити п≥дм≥ну такоњ дитини дуже складно. ѕроте не виключаЇтьс¤, наприклад, п≥дм≥на чужого трьохр≥чного хлопчика своЇю власною донькою дошк≥льного в≥ку особою, ¤ка хоче мати т≥льки дитину-хлопчика.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, а також на¤вн≥стю у винноњ особи корисливих або ≥нших особистих мотив≥в, ¤к≥ Ї обовТ¤зковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 148.

 орислив≥ мотиви пол¤гають у прагненн≥ винного до безпосереднього збагаченн¤ або одержанн¤ права на майно у майбутньому тощо. ≤нш≥ особист≥ мотиви Ч помста, непри¤зн≥ в≥дносини м≥ж винним та батьками або родичами дитини, бажанн¤ мати дитину в раз≥ нездатност≥ матер≥ народити живу здорову дитину та ≥н.

5. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

якщо п≥дм≥на дитини вчинена службовою особою з використанн¤м свого службового становища або з вчиненн¤м службового п≥дробленн¤, так≥ д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ додатково за []{1_364}ст. 364Ч366.

Ќеналежне виконанн¤ медичним прац≥вником, ¤кий не Ї службовою особою, обовТ¤зк≥в щодо охорони житт¤ та здоровТ¤ д≥тей або своњх профес≥йних обовТ¤зк≥в, внасл≥док чого сталас¤ п≥дм≥на (зам≥на) дитини, може квал≥ф≥куватис¤ за []{1_137}ч. 2 ст. 137 або []{1_140}ст. 140 за ознакою спричиненн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

</s148>

<s149>

—татт¤ 149.“орг≥вл¤ людьми або ≥нша незаконна угода щодо передач≥ людини

1. ѕродаж, ≥нша оплатна передача людини, а так само зд≥йсненн¤ стосовно нењ будь-¤коњ ≥ншоњ незаконноњ угоди, повТ¤заноњ ≥з законним чи незаконним перем≥щенн¤м за њњ згодою або без згоди через державний кордон ”крањни дл¤ подальшого продажу чи ≥ншоњ передач≥ ≥нш≥й особ≥ (особам) з метою сексуальноњ експлуатац≥њ, використанн¤ в порноб≥знес≥, вт¤гненн¤ у злочинну д≥¤льн≥сть, залученн¤ в боргову кабалу, усиновленн¤ (удочер≥нн¤) в комерц≥йних ц≥л¤х, використанн¤ у збройних конфл≥ктах, експлуатац≥њ њњ прац≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ щодо неповнол≥тнього, к≥лькох ос≥б, повторно, за попередньою змовою групою ос≥б, з використанн¤м службового становища або особою, в≥д ¤коњ потерп≥лий був у матер≥альн≥й або ≥нш≥й залежност≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна або без такоњ.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою або повТ¤зан≥ з незаконним вивезенн¤м д≥тей за кордон чи неповерненн¤м њх в ”крањну, або з метою вилученн¤ у потерп≥лого орган≥в чи тканин дл¤ трансплантац≥њ чи насильницького донорства, або ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за торг≥влю людьми ≥снуЇ в ”крањн≥ з 1998 р. []{4_24_161}—т. 124-1  рим≥нального кодексу 1960 року визначала торг≥влю людьми ¤к в≥дкрите чи таЇмне заволод≥нн¤ людиною з метою њњ експлуатац≥њ. ѕрактика ви¤вленн¤ таких злочин≥в, розсл≥дуванн¤ та судового розгл¤ду справ про ц≥ злочини довела помилков≥сть такого визначенн¤, оск≥льки в б≥льшост≥ випадк≥в факт заволод≥нн¤ людиною мав м≥сце не на територ≥њ ”крањни, а за кордоном, а то й взагал≥ заволод≥нн¤ людиною було в≥дсутнЇ Ч щодо потерп≥лих застосовувавс¤ обман або шантаж. –едакц≥¤ ст. 149 чинного  одексу Ї б≥льш вдалою, визначенн¤ торг≥вл≥ людьми в≥дпов≥даЇ м≥жнародним нормам, зокрема визначенню пон¤тт¤ Уторг≥вл¤ людьмиФ в []{4_395_0}ѕротокол≥ про запоб≥ганн¤ ≥ припиненн¤ торг≥вл≥ людьми, особливо ж≥нками та д≥тьми, ≥ покаранн¤ до нењ, ¤кий доповнюЇ  онвенц≥ю ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й проти транснац≥ональноњ орган≥зованоњ злочинност≥, прийн¤ту резолюц≥Їю √енеральноњ јсамблењ 15 листопада 2000 р., до ¤коњ ”крањна приЇдналас¤.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що іарантують право кожноњ людини на ф≥зичну свободу (волю) та особисту недоторканн≥сть, захищають њњ г≥дн≥сть. ” раз≥ вчиненн¤ торг≥вл≥ людьми потерп≥ла особа, ¤кою може бути особа будь-¤коњ стат≥ ≥ будь-¤кого в≥ку, фактично стаЇ предметом злочину, ¤к ≥ в раз≥ викраденн¤ людини. Ќа¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть у потерп≥лоњ особи громад¤нства ”крањни значенн¤ не маЇ.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥ активних д≥й, спр¤мованих на експлуатац≥ю людини з отриманн¤м прибутку.

” диспозиц≥њ ч. 1 ст. 149 зазначено, що торг≥вл¤ людьми може зд≥йснюватис¤ у таких формах:

Ч продаж людини;

Ч ≥нша оплатна передача людини;

Ч зд≥йсненн¤ стосовно людини будь-¤коњ ≥ншоњ незаконноњ угоди, повТ¤заноњ ≥з законним чи незаконним перем≥щенн¤м за њњ згодою або без згоди через державний кордон ”крањни дл¤ подальшого продажу чи ≥ншоњ передач≥ ≥нш≥й особ≥ (особам).

ƒл¤ на¤вност≥ складу злочину, передбаченого ст. 149, достатньо вчиненн¤ злочинних д≥й хоча б в одн≥й ≥з зазначених форм.

ѕродаж людини пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥ щодо потерп≥лого угоди куп≥вл≥-продажу, в ¤к≥й потерп≥ла особа виступаЇ ¤к предмет ц≥Їњ угоди (товар). ”года може бути укладена ¤к письмово, так ≥ в усн≥й форм≥. ѕри цьому продавець бере на себе зобовТ¤занн¤ передати людину покупцю, а покупець зобовТ¤зуЇтьс¤ заплатити за це.

≤ншою оплатною передачею людини Ї д≥њ, ¤к≥ зовн≥ не м≥ст¤ть ознак куп≥вл≥-продажу, наприклад, передача винним свого сина дл¤ роботи на ферм≥ кредитора зам≥сть поверненн¤ боргу.

«д≥йсненн¤ стосовно людини будь-¤коњ ≥ншоњ незаконноњ угоди, повТ¤заноњ ≥з законним чи незаконним перем≥щенн¤м за њњ згодою або без згоди через державний кордон ”крањни дл¤ подальшого продажу чи ≥ншоњ передач≥ ≥нш≥й особ≥ (особам), передбачаЇ, по-перше, незаконн≥сть угоди стосовно потерп≥лоњ особи, по-друге, перем≥щенн¤ потерп≥лоњ особи через державний кордон ”крањни, тобто за меж≥ ”крањни, дл¤ подальшого продажу чи ≥ншоњ передач≥.

Ќезаконн≥сть угоди може пол¤гати в зав≥домо неправдивих даних щодо м≥сц¤, умов та оплати прац≥, ¤к≥ винний пов≥домив потерп≥л≥й особ≥ тощо. ¬несенн¤ зав≥домо неправдивих даних у документи, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ вињзду потерп≥лоњ особи за меж≥ ”крањни, утворюЇ самост≥йний склад злочину ≥ потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дною частиною []{1_358}ст. 358. ќск≥льки незаконне перем≥щенн¤ потерп≥лоњ особи через державний кордон ”крањни охоплюЇтьс¤ диспозиц≥Їю ч. 1 ст. 149, додаткова квал≥ф≥кац≥¤ таких д≥й винного ще й за []{1_331}ст. 331 не потр≥бна.

ћета Ї обовТ¤зковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 149. “орг≥вл¤ людьми може зд≥йснюватис¤ з метою сексуальноњ експлуатац≥њ, використанн¤ в порноб≥знес≥, вт¤гненн¤ у злочинну д≥¤льн≥сть, залученн¤ в боргову кабалу, усиновленн¤ (удочер≥нн¤) в комерц≥йних ц≥л¤х, використанн¤ у збройних конфл≥ктах, експлуатац≥њ прац≥. «лочин, передбачений ч. 3 ст. 149, вчинюЇтьс¤ з самост≥йною метою Ч дл¤ вилученн¤ у потерп≥лого орган≥в чи тканин дл¤ трансплантац≥њ чи насильницького донорства.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту фактичноњ передач≥ винним ¤к предмету людини, стосовно ¤коњ зд≥йснено продаж або ≥ншу незаконну угоду, ≥нш≥й сторон≥ з метою, визначеною у закон≥. Ќедос¤гненн¤ мети з причин, незалежних в≥д вол≥ винного (наприклад, при обстеженн≥ у кл≥н≥ц≥ ви¤вилос¤, що особа, вивезена з метою вилученн¤ нирки, хвор≥Ї на —Ќ≤ƒ; вивезена дл¤ сексуальноњ експлуатац≥њ ж≥нка, ви¤вивши д≥йсн≥ умови прац≥, втекла ≥ за¤вила про вчинений щодо нењ злочин у пол≥ц≥ю та ≥н.), на квал≥ф≥кац≥ю злочину ¤к зак≥нченого не впливаЇ.

 вал≥ф≥куючими ознаками злочину Ї вчиненн¤ його щодо неповнол≥тнього, к≥лькох ос≥б, повторно, за попередньою змовою групою ос≥б, з використанн¤м службового становища або особою, в≥д ¤коњ потерп≥лий був у матер≥альн≥й або ≥нш≥й залежност≥ (ч. 2 ст. 149); вчиненн¤ злочину орган≥зованою групою або ¤кщо злочинн≥ д≥њ повТ¤зан≥ з незаконним вивезенн¤м д≥тей за кордон чи неповерненн¤м њх в ”крањну, або з метою вилученн¤ у потерп≥лого орган≥в чи тканин дл¤ трансплантац≥њ чи насильницького донорства, або ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки (ч. 3 ст. 149).

«а ч. 2 ст. 149 квал≥ф≥куЇтьс¤ торг≥вл¤ людьми в раз≥, коли зав≥домо дл¤ винного хоча б один з потерп≥лих був неповнол≥тн≥м, тобто на момент вчиненн¤ цього злочину не дос¤г в≥ку 18 рок≥в.

“орг≥вл¤ людьми, вчинена щодо к≥лькох ос≥б, буде мати м≥сце в раз≥ зд≥йсненн¤ винним продажу, оплатноњ передач≥ або ≥ншоњ незаконноњ угоди з метою експлуатац≥њ принаймн≥ двох або б≥льше ос≥б. ƒ≥њ винноњ особи, ¤ка мала Їдиний нам≥р вчинити торг≥влю людьми щодо к≥лькох ос≥б, але фактично зд≥йснила незаконну угоду щодо одн≥Їњ особи, сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к зак≥нчений злочин щодо одного потерп≥лого та замах на злочин, передбачений ч. 2 ст. 149 за ознакою його вчиненн¤ щодо к≥лькох ос≥б.

“орг≥вл¤ людьми в≥дноситьс¤ до так званих продовжуваних злочин≥в, тобто можлива ситуац≥¤, коли особа маЇ Їдиний умисел на зд≥йсненн¤ продажу, оплатноњ передач≥ або ≥ншоњ незаконноњ угоди щодо к≥лькох ос≥б, але зд≥йснюЇ вс≥ д≥њ не одночасно, а поетапно щодо кожноњ потерп≥лоњ особи. “ак≥ д≥њ не можуть квал≥ф≥куватис¤ за ознакою повторност≥. «а ознакою повторност≥ за ч. 2 ст. 149 мають квал≥ф≥куватис¤ д≥њ винного, вчинен≥ щодо р≥зних потерп≥лих, у р≥зний пром≥жок часу, не обТЇднан≥ Їдиним умислом, ¤к≥ св≥дчать про багатоеп≥зодн≥сть вчиненн¤ злочину.

¬≥дпов≥дно до []{1_28}ч. 2 ст. 28 вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б матиме м≥сце, ¤кщо його вчинили дв≥ або б≥льше особи, ¤к≥ до початку злочину домовилис¤ про сп≥льну участь у вчиненн≥ злочину. «лочин визнаЇтьс¤ вчиненим орган≥зованою групою, ¤кщо в його готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь три ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього та ≥нших злочин≥в, обТЇднаних Їдиним планом з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ цього плану, в≥домого вс≥м учасникам групи (детальн≥ше про ц≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки див. коментар до []{1_28}ст. 28).

¬раховуючи специф≥ку злочину, передбаченого ст. 149 ≥ ¤ка пол¤гаЇ в тому, що т≥льки одна ≥з стор≥н, ¤ка вчинюЇ незаконну угоду щодо людини, може перебувати на територ≥њ ”крањни; в де¤ких крањнах, наприклад, у –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ, в≥дсутн¤ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за торг≥влю людьми, Ч при вир≥шенн≥ питанн¤ щодо в≥дпов≥дальност≥ сп≥вучасник≥в торг≥вл≥ людьми сл≥д керуватис¤ м≥жнародними нормами, ¤к≥ передбачають сп≥впрацю крањн у боротьб≥ з торг≥влею людьми, та законодавством ”крањни.

¬чиненн¤ торг≥вл≥ людьми, повТ¤заноњ з незаконним вивезенн¤м д≥тей за кордон чи неповерненн¤м њх в ”крањну, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ознакою, передбаченою ч. 3 ст. 149, у раз≥ порушенн¤ винною особою встановлених в ”крањн≥ правил вињзду за кордон д≥тей у в≥ц≥ до 18 рок≥в або в раз≥, ¤кщо вивезен≥ за кордон хоча б ≥ на законних п≥дставах д≥ти у в≥ц≥ до 18 рок≥в не повернулис¤ в ”крањну в терм≥н поверненн¤, зазначений у вињзних документах. —л≥д звернути увагу на те, що потерп≥лими д≥тьми можуть бути особи чолов≥чоњ або ж≥ночоњ стат≥ в≥ком до 18 рок≥в, оск≥льки саме так визначаЇтьс¤ статус дитини в контекст≥ визначенн¤ пон¤тт¤ Уторг≥вл¤ людьмиФ в []{4_395_0}ѕротокол≥ про запоб≥ганн¤ ≥ припиненн¤ торг≥вл≥ людьми, особливо ж≥нками та д≥тьми, ≥ покаранн¤ до нењ, що доповнюЇ  онвенц≥ю ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й проти транснац≥ональноњ орган≥зованоњ злочинност≥, прийн¤ту резолюц≥Їю √енеральноњ јсамблењ 15 листопада 2000 р. ¬ивезенн¤ д≥тей за кордон чи неповерненн¤ њх в ”крањну не може розгл¤датис¤ ¤к т¤жк≥ насл≥дки злочину, оск≥льки ц≥ насл≥дки злочину законодавцем вид≥лен≥ ¤к окрема квал≥ф≥куюча ознака злочину.

“¤жкими насл≥дками торг≥вл≥ людьми можуть визнаватис¤ настанн¤ смерт≥ потерп≥лоњ особи або спричиненн¤ потерп≥л≥й особ≥ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило втрату будь-¤кого органу або його функц≥й, псих≥чну хворобу або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину, або перериванн¤ ваг≥тност≥ чи непоправне зн≥веченн¤ обличч¤. ¬ таких випадках д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 3 ст. 149 та []{1_115}ст. 115 (умисне вбивство), []{1_119}119 (вбивство через необережн≥сть), []{1_120}120 (доведенн¤ до самогубства), []{1_121}121 (умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤) чи []{1_128}128 (необережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤), у залежност≥ в≥д форми вини щодо настанн¤ насл≥дк≥в злочину та конкретних обставин вчиненого.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю пр¤мого умислу на торг≥влю людьми та мети, визначеноњ у ч. 1, 3 ст. 149.

5. —убТЇкт злочину Ч це ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

„. 2 ст. 149 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ злочину спец≥альним субТЇктом Ч з використанн¤м службового становища або особою, в≥д ¤коњ потерп≥лий був у матер≥альн≥й або ≥нш≥й залежност≥. ѕри цьому д≥њ винного, ¤к≥ пол¤гають у вчиненн≥ службового п≥дробленн¤, потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_364}ст. 364Ч366.

ћожлив≥сть застосуванн¤ ¤к квал≥ф≥куючоњ ознаки торг≥вл≥ людьми в≥дносно вчиненн¤ злочину особою, в≥д ¤коњ потерп≥лий був у матер≥альн≥й або ≥нш≥й залежност≥, вимагаЇ ретельного зТ¤суванн¤. Ќеповнол≥тн≥ можуть бути у залежност≥ в≥д батьк≥в, виховател≥в, п≥клувальник≥в, а доросл≥ Ч в≥д кредитор≥в.

</s149>

<s150>

—татт¤ 150.≈ксплуатац≥¤ д≥тей

1. ≈ксплуатац≥¤ д≥тей, ¤к≥ не дос¤гли в≥ку, з ¤кого законодавством дозвол¤Їтьс¤ працевлаштуванн¤, шл¤хом використанн¤ њх прац≥ з метою отриманн¤ прибутку Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ щодо к≥лькох д≥тей або ¤кщо вони спричинили ≥стотну шкоду дл¤ здоровТ¤, ф≥зичного розвитку або осв≥тнього р≥вн¤ дитини, або поЇднан≥ з використанн¤м дит¤чоњ прац≥ в шк≥дливому виробництв≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ÷¤ статт¤ Ї новою в  рим≥нальному кодекс≥ ≥ передбачаЇ крим≥нально-правовий захист прав дитини. ” []{4_255_52}ч. 2 ст. 52  онституц≥њ ”крањни пр¤мо зазначено, що будь-¤ке насильство над дитиною та њњ експлуатац≥¤ пересл≥дуютьс¤ за законом.

¬становленн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за експлуатац≥ю д≥тей Ї ≥мплементац≥Їю []{4_66_35}ст. 34, []{4_66_37}36  онвенц≥њ про права дитини, що прийн¤та √енеральною јсамблеЇю ќќЌ 20 листопада 1989 р.

«а []{4_24_0} рим≥нальним кодексом 1960 року в≥дпов≥дальн≥сть за грубе порушенн¤ законодавства про працю, зокрема, ¤ке регулюЇ умови прац≥ неповнол≥тн≥х, могла нести т≥льки службова особа державного або громадського п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ ([]{4_24_171}ст. 133) або ф≥зична особа в раз≥ вчиненн¤ торг≥вл≥ людьми ([]{4_24_161}ст. 124-1), ¤кщо злочин було вчинено щодо дитини.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що іарантують право кожноњ людини, незалежно в≥д њњ в≥ку, на свободу, на в≥льний розвиток особистост≥, на осв≥ту. ќсоблив≥сть обТЇкту злочинного пос¤ганн¤ зумовлена тим, що дитина в силу свого в≥ку не може сама захистити своњ права.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥ активних д≥й, спр¤мованих на експлуатац≥ю д≥тей шл¤хом використанн¤ њх прац≥ з отриманн¤м прибутку.

ѕотерп≥лими в≥д злочину можуть бути особи чолов≥чоњ або ж≥ночоњ стат≥, ¤к≥ на момент вчиненн¤ злочину щодо них не дос¤гли 16 рок≥в, оск≥льки в≥дпов≥дно до вимог []{4_40_209}ст. 188  одексу закон≥в про працю ”крањни, за загальним правилом на роботу приймаютьс¤ особи в≥ком не молодш≥ 16 рок≥в. ѕрацевлаштуванн¤ неповнол≥тн≥х у в≥ц≥ в≥д 14 до 16 рок≥в можливе лише на легку роботу ≥ за умови згоди на працевлаштуванн¤ дитини хоча б одного з батьк≥в.

 одекс закон≥в про працю ”крањни встановлюЇ ≥нш≥ п≥льгов≥ умови роботи неповнол≥тн≥х: скорочений робочий тиждень, заборону працювати вноч≥ або понаднормово, у вих≥дн≥ та св¤тков≥ дн≥, у шк≥дливих або небезпечних умовах.

ћета отриманн¤ прибутку Ї обовТ¤зковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 150.

 вал≥ф≥куючими ознаками експлуатац≥њ д≥тей Ї вчиненн¤ його щодо к≥лькох д≥тей або спричиненн¤ злочином ≥стотноњ шкоди дл¤ здоровТ¤, ф≥зичного розвитку або осв≥тнього р≥вн¤ дитини, або експлуатац≥¤ д≥тей, поЇднана з використанн¤м дит¤чоњ прац≥ в шк≥дливому виробництв≥. «а на¤вност≥ саме цих квал≥ф≥куючих ознак настаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 2 ст. 150.

¬чиненн¤ злочину щодо к≥лькох д≥тей означаЇ, що винний вчинюЇ експлуатац≥ю двох або б≥льше д≥тей, ¤ким не виповнилос¤ 16 рок≥в, про що винний достов≥рно об≥знаний.

ƒл¤ застосуванн¤ квал≥ф≥куючоњ ознаки Успричиненн¤ злочином ≥стотноњ шкоди дл¤ здоровТ¤, ф≥зичного розвитку або осв≥тнього р≥вн¤ дитиниФ обовТ¤зковим Ї призначенн¤ та проведенн¤ комплексноњ психолог≥чноњ експертизи щодо неповнол≥тнього потерп≥лого.

“ерм≥н Ушк≥дливе виробництвоФ визначаЇтьс¤ у []{4_40_211}ст. 190  одексу закон≥в про працю ”крањни. “аким може бути визнане будь-¤ке виробництво з умовами прац≥, ¤к≥ у ф≥зичному (ливарне виробництво) або моральному (≥горний б≥знес, торг≥вл¤ спиртними напо¤ми тощо) в≥дношенн≥ Ї шк≥дливими дл¤ неповнол≥тнього.

4. —убТЇктивна сторона злочину Ч пр¤мий умисел на експлуатац≥ю д≥тей з метою отриманн¤ прибутку.

5. —убТЇкт злочину Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s150>

<s151>

—татт¤ 151.Ќезаконне пом≥щенн¤ в псих≥атричний заклад

1. ѕом≥щенн¤ в псих≥атричний заклад зав≥домо псих≥чно здоровоњ особи Ч

караЇтьс¤ арештом на строк в≥д трьох до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ¬≥дпов≥дальн≥сть за незаконне пом≥щенн¤ в псих≥атричну л≥карню зав≥домо псих≥чно здоровоњ особи передбачалас¤ []{4_24_159}ст. 123-2, ¤кою  рим≥нальний кодекс 1960 року було доповнено в лютому 1988 р. —т. 151 чинного  одексу встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть ¤к за незаконне пом≥щенн¤ в псих≥атричний заклад зав≥домо псих≥чно здоровоњ особи, так ≥ за запод≥¤нн¤ такими д≥¤ми т¤жких насл≥дк≥в.

2. ќбТЇктом злочину Ї не т≥льки ф≥зична свобода (вол¤) людини, а й њњ псих≥чне здоровТ¤, що спец≥ально п≥дкреслено в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 151.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у зд≥сненн≥ д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), спр¤мованого на незаконне пом≥щенн¤ в псих≥атричний заклад зав≥домо псих≥чно здоровоњ особи. ѕотерп≥лим може бути особа будь-¤коњ стат≥ незалежно в≥д в≥ку, ¤ка Ї псих≥чно здоровою, про що достов≥рно в≥домо винному.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за ст. 151 немаЇ значенн¤, до ¤кого псих≥атричного закладу (в≥дкритого або закритого типу, державного або недержавного, в л≥карню або диспансер) пом≥щено потерп≥лого. јле ¤к пос¤ганн¤ на волю потерп≥лого буде розгл¤датис¤ лише пом≥щенн¤ його в стац≥онарне в≥дд≥ленн¤ псих≥атричного закладу.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту фактичного пом≥щенн¤ зав≥домо псих≥чно здоровоњ особи на стац≥онарне обстеженн¤ або л≥куванн¤ в псих≥атричний заклад.

™диною квал≥ф≥куючою ознакою незаконного пом≥щенн¤ в псих≥атричний заклад Ї спричиненн¤ цим злочином т¤жких насл≥дк≥в, ¤к≥ можуть виражатис¤ або в настанн≥ смерт≥ потерп≥лого, або в запод≥¤нн≥ йому т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило втрату будь-¤кого органу або його функц≥й, псих≥чну хворобу або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину, або перериванн¤ ваг≥тност≥ чи непоправне зн≥веченн¤ обличч¤.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю пр¤мого умислу.

5. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

—анкц≥¤ обох частин ст. 151 передбачаЇ обовТ¤зкове застосуванн¤ до засудженого додаткового покаранн¤ Ч позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в. « огл¤ду на це можна зробити висновок, що субТЇктом злочину можуть бути, насамперед, особи, ¤к≥ Ї оп≥кунами або п≥клувальниками потерп≥лого, а також прац≥вники медичних заклад≥в, члени л≥карськоњ експертноњ ком≥с≥њ тощо.

—лужбова особа, ¤ка вчинила злочин, передбачений ст. 151, може нести в≥дпов≥дальн≥сть ще й за []{1_364}ст. 364 (зловживанн¤ владою або службовим становищем) або []{1_365}365 (перевищенн¤ влади або службових повноважень) та []{1_366}366 (службове п≥дробленн¤).

6. «лочин, передбачений ч. 1 ст. 151, Ї злочином невеликоњ т¤жкост≥; злочин, передбачений ч. 2 ст. 151 в≥дноситьс¤ до злочин≥в середньоњ т¤жкост≥.

</s151>

</r3>

<r4>

–озд≥л IV «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» —“ј“≈¬ќѓ —¬ќЅќƒ» “ј —“ј“≈¬ќѓ Ќ≈ƒќ“ќ– јЌќ—“≤ ќ—ќЅ»

<s152>

—татт¤ 152.«гвалтуванн¤

1. «гвалтуванн¤, тобто статев≥ зносини ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

2. «гвалтуванн¤, вчинене повторно або особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених статт¤ми []{1_153}153Ч155 цього  одексу, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

3. «гвалтуванн¤, вчинене групою ос≥б, або згвалтуванн¤ неповнол≥тньоњ чи неповнол≥тнього Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

4. «гвалтуванн¤, що спричинило особливо т¤жк≥ насл≥дки, а також згвалтуванн¤ малол≥тньоњ чи малол≥тнього Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. «івалтуванн¤м Ї вчиненн¤ статевого акту чолов≥ка з ж≥нкою природним способом ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи.

ƒаний у закон≥ перел≥к неправом≥рних д≥й (застосуванн¤ ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або в раз≥ безпорадного стану потерп≥лоњ особи), ¤к≥ за на¤вност≥ хоча б одн≥Їњ з них обумовлюють факт зівалтуванн¤, Ї вичерпним. Ќе Ї зівалтуванн¤м вступ у статевий контакт з ж≥нкою шл¤хом введенн¤ њњ в оману, наприклад об≥ц¤нка вступити з нею в шлюб.

ѕотерп≥лою особою в≥д цього злочину може бути ¤к ж≥нка, так ≥ чолов≥к, незалежно в≥д роду зан¤ть, попередньоњ повед≥нки та стосунк≥в з субТЇктом злочину (перебуванн¤ у фактичному або юридичному шлюб≥ або ≥нших родинних стосунках).

2. ќбТЇктом злочину Ї статева свобода та здоровТ¤ ж≥нки або чолов≥ка.

3. ќбТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ зд≥йсненн¤м статевого акту проти (при ф≥зичному насильств≥ або погроз≥ його застосуванн¤) або опр≥ч (при використанн≥ безпорадного стану потерп≥лоњ особи) вол≥ особи.

4. —убТЇктом зівалтуванн¤, тобто безпосередн≥м виконавцем статевого акту або сп≥ввиконавцем, може бути особа чолов≥чоњ або ж≥ночоњ стат≥, ¤ка дос¤гла 14-р≥чного в≥ку, на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального  одексу 1960 року, де субТЇктом злочину могла бути т≥льки особа чолов≥чоњ стат≥.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: особа усв≥домлюЇ, що зд≥йснюЇ статевий акт з потерп≥лою особою з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи, ≥ бажаЇ цього. ћетою зівалтуванн¤ Ї вчиненн¤ статевого акту. ћотивами можуть бути бажанн¤ задоволенн¤ статевоњ пристраст≥, помста, бажанн¤ скомпрометувати особу тощо.

” справах про замах на зівалтуванн¤ маЇ бути встановлено, що насильницьк≥ д≥њ особа вчинила з метою вступу у статев≥ зносини, тобто чи мало м≥сце ф≥зичне насильство або погроза його застосуванн¤ з метою подоланн¤ опору потерп≥лоњ особи, з ¤ких причин злочин не було доведено до к≥нц¤. ” звТ¤зку з цим, потр≥бно в≥др≥зн¤ти замах на зівалтуванн¤ в≥д ≥нших злочинних пос¤гань на честь, г≥дн≥сть ≥ недоторканнн≥сть особи (задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень тощо) (див. []{4_120_18}п. 18 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику у справах про зівалтуванн¤ та ≥нш≥ статев≥ злочиниФ в≥д 27 березн¤ 1992 р. є 4).

6. «івалтуванн¤ вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту початку насильницького статевого акту. «ак≥нченн¤ насильником статевого акту в ф≥з≥олог≥чному розум≥нн≥ дл¤ визнанн¤ зівалтуванн¤ зак≥нченим злочином не вимагаЇтьс¤ (див. []{4_120_6}абз. 3 п. 6 вказаноњ постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни).

7. ‘≥зичне насильство при зівалтуванн≥ виражаЇтьс¤ в д≥¤х, ¤к≥ позбавл¤ють особу можливост≥ чинити оп≥р (утриманн¤ силою, звТ¤зуванн¤, нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень, позбавленн¤ житт¤ тощо).

«астосуванн¤ сили до потерп≥лоњ особи без запод≥¤нн¤ њй т≥лесних ушкоджень або з запод≥¤нн¤м њй легких чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ за ч. 1 ст. 152. ƒодатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ≥ншими статт¤ми про злочини проти особи не потр≥бно, оск≥льки запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю у вказаних межах охоплюЇтьс¤ диспозиц≥Їю статт≥ чинного  одексу про в≥дпов≥дальн≥сть за зівалтуванн¤.

«апод≥¤нн¤ при зівалтуванн≥ т¤жких т≥лесних ушкоджень, в≥д ¤ких сталас¤ смерть потерп≥лоњ особи, сл≥д розгл¤дати ¤к настанн¤ особливо т¤жких насл≥дк≥в, передбачених ч. 4 ст. 152, тому додаткова квал≥ф≥кац≥¤ за []{1_121}ч. 2 ст. 121 не потр≥бна.

8. ѕогроза, що застосовуЇтьс¤ ¤к зас≥б подоланн¤ опору потерп≥лоњ особи, ¤вл¤Ї собою зал¤куванн¤ висловлюванн¤ми, жестами чи ≥ншими д≥¤ми про застосуванн¤ ф≥зичного насильства до потерп≥лоњ особи чи до њњ родич≥в (наприклад, до дитини). ѕогроза повинна сприйматись ¤к реальна, виход¤чи з обстановки, що склалас¤ (оточенн¤ потерп≥лоњ особи групою ос≥б, глухе та безлюдне м≥сце, н≥чний час, зухвале, грубе ≥ настирливе домаганн¤ вступити в статевий звТ¤зок тощо).

ѕогроза вбивством повн≥стю охоплюЇтьс¤ складом злочину, передбаченого ст. 152, ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_129}ст. 129 не потребуЇ.

9. «івалтуванн¤ сл≥д визнавати вчиненим з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи у випадках, коли вона за своњм ф≥зичним або псих≥чним станом (малол≥тн≥й в≥к, ф≥зичн≥ вади, розлад душевноњ д≥¤льност≥, хворобливий або непритомний стан тощо) не могла розум≥ти характеру ≥ значенн¤ вчинюваних з нею д≥й або не могла чинити оп≥р насильнику, ¤кий м≥г ≥ повинен був усв≥домлювати, що потерп≥ла особа знаходитьс¤ саме в такому стан≥.

ƒл¤ визнанн¤ зівалтуванн¤ вчиненим з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи внасл≥док алкогольного, наркотичного спТ¤н≥нн¤ не маЇ значенн¤, чи винний(а) прив≥в потерп≥лу особу до такого стану (наприклад, дав наркотик, снотворне тощо), чи вона (в≥н) знаходилась (знаходивс¤) у безпорадному стан≥ незалежно в≥д його (њњ) д≥й.

ѕроте факт скоЇнн¤ статевого акту з особою, ¤ка перебувала у стан≥ спТ¤н≥нн¤, викликаного прийн¤тт¤м будь-¤ких засоб≥в, не може розгл¤датись ¤к зівалтуванн¤, ¤кщо не буде доведено, що спТ¤н≥нн¤ призвело њњ до безпорадного стану, в ¤кому вона не могла розум≥ти значенн¤ вчинюваних з нею д≥й або не могла чинити оп≥р.

10. «івалтуванн¤ вчиненим повторно визнаЇтьс¤ при вчиненн≥ двох або б≥льше зівалтувань, передбачених будь-¤кою частиною ц≥Їњ статт≥ при на¤вност≥ обвинувального вироку. ѕовторн≥сть в≥дсутн¤, ¤кщо за ран≥ше вчинене зівалтуванн¤ особу було зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за п≥дставами, встановленими законом, або ¤кщо судим≥сть за цей злочин було погашено або зн¤то.

«івалтуванн¤, вчинене особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь- ¤кий ≥з злочин≥в, передбачених []{1_153}ст. 153Ч155, незалежно в≥д того, чи була вона засуджена за ран≥ше вчинене зівалтуванн¤ або за будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених []{1_153}ст. 153Ч155, чи була вона виконавцем або ≥ншим сп≥вучасником цих злочин≥в, п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ за ч. 2 ст. 152.

11. «г≥дно ≥з []{4_23_36}ст. 27  ѕ  ”крањни справи про зівалтуванн¤ без обт¤жуючих обставин порушуютьс¤ не ≥накше, ¤к за скаргою потерп≥лоњ особи, тому при вчиненн≥ двох зівалтувань без обт¤жуючих ознак приводом до порушенн¤ справи за ч. 2 ст. 152 Ї подача скарги потерп≥лою особою в≥д першого злочину або подача скарг обома потерп≥лими особами. якщо потерп≥ла особа в≥д першого злочину не порушувала питанн¤ про прит¤гненн¤ винного (винноњ) до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, то наступне вчиненн¤ ним (нею) зівалтуванн¤ ≥ншоњ потерп≥лоњ не може розц≥нюватись ¤к повторний злочин. ” такому випадку, за на¤вност≥ скарги про порушенн¤ справи лише потерп≥лою особою в≥д другого зівалтуванн¤, д≥њ винного (винноњ) мають квал≥ф≥куватис¤ за ч. 1 ст. 152.

12. «івалтуванн¤, вчинене групою ос≥б, маЇ м≥сце тод≥, коли воно скоюЇтьс¤ двома чи б≥льше особами, кожна з ¤ких маЇ ус≥ ознаки загального субТЇкта злочину ≥ безпосередньо, тобто в ¤кост≥ сп≥ввиконавц¤, бере участь в процес≥ зівалтуванн¤, незалежно в≥д на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ попередньоњ змови м≥ж учасниками злочину.

якщо винн≥ особи д≥¤ли погоджено щодо к≥лькох потерп≥лих, хоча кожен з них мав на мет≥ ≥ зівалтував одну потерп≥лу особу, д≥њ кожного п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ ¤к зівалтуванн¤, вчинене групою ос≥б. ѕосиланн¤ на []{1_28}ст. 28 в даному випадку не потр≥бно.

ƒ≥њ особи, ¤ка не вчинила ≥ не мала нам≥ру вчинити статевий акт, але безпосередньо застосувала ф≥зичне насильство, погрозу його застосуванн¤ чи довела потерп≥лу особу до безпорадного стану з метою зівалтуванн¤ њњ ≥ншою особою, повинн≥ розгл¤датись ¤к сп≥ввиконавство у цьому злочин≥.

 вал≥ф≥кац≥ю д≥й таких сп≥ввиконавц≥в потр≥бно зд≥йснювати без посиланн¤ на []{1_27}ст. 27.

ƒ≥њ учасника групового зівалтуванн¤ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за ч. 3 ст. 152 ≥ в тому раз≥, коли ≥нш≥ учасники злочину через неосудн≥сть ([]{1_19}ст. 19), недос¤гненн¤ в≥ку, з ¤кого настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть ([]{1_22}ст. 22), або з ≥нших передбачених законом п≥дстав не були прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

13. Ќеповнол≥тн≥ми потерп≥лими в≥д зівалтуванн¤ сл≥д вважати ос≥б в≥ком в≥д 14 до 18 рок≥в, малол≥тн≥ми Ч ос≥б, ¤ким на момент злочину не виповнилось 14 рок≥в. Ќа квал≥ф≥кац≥ю зівалтуванн¤ неповнол≥тньоњ (неповнол≥тнього) не впливають так≥ можлив≥ фактори, ¤к те, що в≥н (вона) одружений (одружена), маЇ дитину, дос¤г (дос¤гла) шлюбного в≥ку або статевоњ зр≥лост≥ тощо.

«астосовуючи закон про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за зівалтуванн¤ неповнол≥тньоњ (неповнол≥тнього) або малол≥тньоњ (малол≥тнього), сл≥д мати на уваз≥, що квал≥ф≥кац≥¤ цих злочин≥в за ч. 3 або 4 ст. 152 можлива лише у випадках, коли винна особа знала або допускала, що вчинюЇ насильницький статевий акт з неповнол≥тньою (неповнол≥тн≥м) або малол≥тньою (малол≥тн≥м), а так само, коли вона могла ≥ повинна була це передбачати. Ќеповнол≥тн≥й або малол≥тн≥й в≥к потерп≥лоњ (потерп≥лого) не може бути п≥дставою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ зівалтуванн¤ за ч. 3 чи 4 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо буде доведено, що винний сумл≥нно помил¤вс¤ щодо фактичного в≥ку потерп≥лоњ (потерп≥лого).

14. ќсобливо т¤жкими насл≥дками, що дають п≥дстави квал≥ф≥кувати д≥њ винноњ особи за ч. 4 ст. 152, можуть бути визнан≥ смерть або самогубство потерп≥лоњ, втрата будь-¤кого органу чи його функц≥й, душевна хвороба або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднан≥ з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менше н≥ж на одну третину, непоправне зн≥веченн¤ обличч¤, перериванн¤ ваг≥тност≥ чи втрата здатност≥ до д≥тонародженн¤, а так само зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини або сиф≥л≥сом, що сталис¤ внасл≥док зівалтуванн¤.

—п≥рним Ї питанн¤ про те, чи вважати т¤жкими насл≥дками зівалтуванн¤ ваг≥тн≥сть потерп≥лоњ, зараженн¤ њњ венеричними хворобами (кр≥м сиф≥л≥су). « огл¤ду на те, що в абсолютн≥й б≥льшост≥ випадк≥в зівалтуванн¤ потерп≥ла, ¤ка заваг≥тн≥ла, змушена переривати ваг≥тн≥сть, ≥ може втратити здатн≥сть до д≥тонародженн¤, на нашу думку, ваг≥тн≥сть потерп≥лоњ також сл≥д оц≥нювати ¤к т¤жкий насл≥док цього злочину. “ак само може бути визнано т¤жкими насл≥дками зівалтуванн¤ зараженн¤ потерп≥лоњ особи ≥ншими венеричними хворобами (кр≥м сиф≥л≥су), ¤кщо на¤вн≥сть њх призвела до втрати здатност≥ до д≥тонародженн¤.

—л≥д мати на уваз≥, що в≥дпов≥дальн≥сть за особливо т¤жк≥ насл≥дки зівалтуванн¤ настаЇ ¤к тод≥, коли винний передбачав њх можлив≥сть, так ≥ коли в≥н м≥г ≥ повинен був њх передбачити. “аким чином, вина особи щодо насл≥дк≥в може бути ¤к умисною, так ≥ необережною.

«івалтуванн¤ чи замах на зівалтуванн¤, поЇднан≥ ≥з запод≥¤нн¤м потерп≥л≥й особ≥ т≥лесного ушкодженн¤, визнаного т¤жким лише за ознакою небезпечност≥ дл¤ житт¤ на момент його запод≥¤нн¤, не можуть вважатис¤ такими, що спричинили особливо т¤жк≥ насл≥дки. “ак≥ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених в≥дпов≥дними частинами []{1_121}ст. 121 ≥ 152.

Ќе Ї особливо т¤жкими насл≥дками при зівалтуванн≥ зав≥доме поставленн¤ потерп≥лоњ особи в загрозу зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини або сиф≥л≥сом, ¤кщо захворюванн¤ не настало. “ак≥ д≥њ належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю ст. 152 ≥ []{1_130}ч. 1 ст. 130.

15. ¬бивство, вчинене в процес≥ зівалтуванн¤ чи в≥дразу п≥сл¤ нього, необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 10 ст. 115 ¤к поЇднане ≥з зівалтуванн¤м та за ч. 4 ст. 152 Ч за ознакою зівалтуванн¤, що спричинило особливо т¤жк≥ насл≥дки. ” випадках, коли вбивство з метою приховати зівалтуванн¤ вчинено через де¤кий час (при на¤вност≥ розриву в час≥), д≥њ винноњ особи належить квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною ст. 152 ≥ []{1_115}п. 9 ст. 115 ¤к вбивство з метою приховати ≥нший злочин.

16. ƒобров≥льна в≥дмова при незак≥нченому злочин≥ ([]{1_17}ст. 17) в≥д вчиненн¤ зівалтуванн¤ виключаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за готуванн¤ до злочину або замах на злочин, ¤кщо при цьому особа усв≥домлювала можлив≥сть доведенн¤ злочину до к≥нц¤. ƒл¤ визначенн¤ в≥дмови в≥д зівалтуванн¤ потр≥бно встановити, що особа, маючи реальну можлив≥сть довести злочин до к≥нц¤, в≥дмовилась в≥д цього ≥ з власноњ вол≥ припинила д≥њ. ќсоба, ¤ка добров≥льно в≥дмовилась в≥д доведенн¤ зівалтуванн¤ до к≥нц¤, п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ лише в тому раз≥, ¤кщо фактично вчинене нею д≥¤нн¤ м≥стить склад ≥ншого злочину. Ќаприклад, особа, маючи нам≥р вчинити зівалтуванн¤, наносить потерп≥л≥й особ≥ т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ дл¤ подоланн¤ опору, п≥сл¤ цього за своЇю власною волею не переходить до статевого контакту з потерп≥лою особою, хоча маЇ реальну можлив≥сть доведенн¤ злочину до к≥нц¤. ¬ цьому випадку д≥њ особи квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_121}ст. 121 ¤к умисне т¤жке т≥лесне ушкодженн¤.

17. ѕри вчиненн≥ двох ≥ б≥льше зівалтувань, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена р≥зними частинами ст. 152, а також при вчиненн≥ в одному випадку замаху на зівалтуванн¤ або при сп≥вучаст≥ у цьому злочин≥, а в ≥ншому Ч зак≥нченого зівалтуванн¤, д≥њ винноњ особи сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю вказаних злочин≥в.

—л≥д мати на уваз≥, що вчиненн¤ зівалтуванн¤ потерп≥лоњ особи без обт¤жуючих ознак злочину, а пот≥м вчиненн¤ повторного зівалтуванн¤ за на¤вност≥ ознак ч. 3 чи 4 ст. 152 повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю ч. 1 ст. 152 та ч. 3 чи 4 ст. 152.  вал≥ф≥кац≥¤ повторного зівалтуванн¤ за ч. 2 ст. 152 не потр≥бна, а повторн≥сть обовТ¤зково зазначаЇтьс¤ ¤к квал≥ф≥куюча ознака зівалтуванн¤ в постанов≥ про прит¤гненн¤ ¤к обвинуваченого в обвинувальному висновку ≥ вироку суду.

</s152>

<s153>

—татт¤ 153.Ќасильницьке задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом

1. «адоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене повторно або групою ос≥б, або особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених статт¤ми 152 або 154 цього  одексу, а також вчинене щодо неповнол≥тньоњ чи неповнол≥тнього, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

3. “е саме д≥¤нн¤, вчинене щодо малол≥тньоњ чи малол≥тнього, ¤кщо воно спричинило особливо т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до дванадц¤ти рок≥в.

1. «адоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом в≥дпов≥дно до ст. 153 Ї вчиненн¤ чолов≥ком з ж≥нкою ороген≥тального чи аноген≥тального контакт≥в, чолов≥ка з чолов≥ком аноген≥тального (педераст≥¤) або ороген≥тального контакт≥в та ж≥нки з ж≥нкою ороген≥тального чи ген≥тального контакт≥в ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи. ѕотерп≥лою особою в≥д цього злочину може бути особа ¤к ж≥ночоњ, так ≥ чолов≥чоњ стат≥, незалежно в≥д њњ повед≥нки та соц≥ального статусу (див. також абз. 2 п. 1 коментар¤ до []{1_152}ст. 152).

ƒ≥њ вказаного характеру за взаЇмною згодою Ї незлочинними, за вин¤тком випадк≥в, коли один з партнер≥в не дос¤г 16-р≥чного в≥ку; в останньому випадку вони квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_156}ст. 156, ¤к розбещенн¤ неповнол≥тн≥х.

2. ѕерел≥к неправом≥рних д≥й, ¤к≥ робл¤ть злочином задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом, такий же, ¤к ≥ при зівалтуванн≥, ≥ Ї вичерпним (див. абз. 2 п. 1 коментар¤ до []{1_152}ст. 152).

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту початку ороген≥тального, аноген≥тального або ген≥тального контакту.

3. ѕро пон¤тт¤ ф≥зичного насильства див. у п. 5 коментар¤ до []{1_152}ст. 152.

4. ѕро пон¤тт¤ погрози застосуванн¤ насильства див. у п. 6 коментар¤ до []{1_152}ст. 152.

5. ѕро пон¤тт¤ використанн¤ безпорадного стану потерп≥лоњ особи див. у п. 7 коментар¤ до []{1_152}ст. 152.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: особа усв≥домлюЇ, що чинить вказан≥ д≥њ з потерп≥лою особою ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, погрози його застосуванн¤ або з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи, ≥ бажаЇ цього. ћотивами злочину можуть бути задоволенн¤ статевоњ пристраст≥, помста, бажанн¤ принизити особу тощо.  вал≥ф≥кац≥¤ злочину не залежить в≥д мотив≥в.

7. —убТЇктом злочину, безпосередн≥м виконавцем та сп≥ввиконавцем неприродного контакту може бути особа ¤к чолов≥чоњ, так ≥ ж≥ночоњ стат≥, ¤ка дос¤гла 14-р≥чного в≥ку.

8. ѕорушенн¤ справи за ч. 1 ст. 153 т≥льки за на¤вност≥ за¤ви потерп≥лоњ особи закон не передбачаЇ. ¬ звТ¤зку з цим, на в≥дм≥ну в≥д вимог []{1_152}ч. 1 ст. 152, справа може бути порушена ≥ без згоди потерп≥лоњ особи. ’оча сл≥д зауважити, що под≥бного роду прогалина порушуЇ певн≥ права потерп≥лоњ особи, у випадку коли особа не хоче порушенн¤ справи.

9.  вал≥ф≥кац≥¤ за ч. 2 ст. 153 за ознакою повторност≥ необх≥дна, ¤кщо особа, ¤ка вчинила цей злочин, ран≥ше вже скоювала такий злочин чи зівалтуванн¤ ([]{1_152}ст. 152) або примушувала ≥ншу особу до вступу в статевий звТ¤зок ([]{1_154}ст. 154).

10. ѕро пон¤тт¤ розгл¤дуваного злочину, вчиненого групою ос≥б, див. у п. 10 коментар¤ до []{1_152}ст. 152.

11. ѕро пон¤тт¤ злочину, вчиненого щодо неповнол≥тньоњ чи неповнол≥тнього див. у п. 11 коментар¤ до []{1_152}ст. 152.

12. ” справах про замах на задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом маЇ бути встановлено, що субТЇкт д≥¤в з метою вчиненн¤ саме цього злочину, щоб в≥др≥зн¤ти так≥ д≥њ в≥д ≥нших злочинних пос¤гань на честь, г≥дн≥сть та недоторканнн≥сть особи (замах на зівалтуванн¤, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень тощо).

13. якщо винна особа, д≥ючи з Їдиним умислом, без значноњ перерви у час≥ вчинила два або б≥льше акти задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом з одн≥Їю й т≥Їю ж потерп≥лою (потерп≥лим), то њњ д≥њ потр≥бно розгл¤дати ¤к продовжуваний злочин ≥ квал≥ф≥кувати за ч. 1 ст. 153.

ƒ≥њ особи, ¤ка вчинила насильницьке задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом ≥ через значний пром≥жок часу вдруге вчинила замах на цей злочин щодо т≥Їњ ж чи ≥ншоњ потерп≥лоњ особи, сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 1 ст. 153 та []{1_15}ст. 15 ≥ ч. 2 ст. 153, за ознакою повторност≥ (див. []{4_120_23}п. 23 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику у справах про зівалтуванн¤ та ≥нш≥ статев≥ злочиниФ в≥д 27 березн¤ 1992 р. є 4).

14.  вал≥ф≥кац≥¤ за ч. 3 ст. 153, коли те саме д≥¤нн¤ вчинене щодо малол≥тньоњ чи малол≥тнього, ¤кщо воно спричинило особливо т¤жк≥ насл≥дки, маЇ м≥сце тод≥, коли потерп≥л≥й особ≥ на момент скоЇнн¤ злочину не виповнилось 14 рок≥в ≥ ¤кщо д≥њ субТЇкта злочину спричинили т¤жк≥ насл≥дки. ј саме: смерть або самогубство, втрата будь-¤кого органу чи його функц≥њ, душевна хвороба або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину, непоправне зн≥веченн¤ обличч¤, втрата здатност≥ до д≥тонародженн¤, а так само зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини або сиф≥л≥сом, що сталис¤ внасл≥док насильницького задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом.

 онкретного складу злочину стосовно того ж самого д≥¤нн¤ щодо малол≥тньоњ чи малол≥тнього, ¤кщо воно не спричинило т¤жких насл≥дк≥в, у ст. 153 немаЇ, що, на нашу думку, не Ї досконалим та вичерпним. ” даному випадку квал≥ф≥кац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за ч. 1 або 2 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо д≥¤нн¤ маЇ ознаку повторност≥, або вчинене групою ос≥б, або особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених []{1_152}ст. 152 або []{1_154}154.

</s153>

<s154>

—татт¤ 154.ѕримушуванн¤ до вступу в статевий звТ¤зок

1. ѕримушуванн¤ ж≥нки чи чолов≥ка до вступу в статевий звТ¤зок природним або неприродним способом особою, в≥д ¤коњ ж≥нка чи чолов≥к матер≥ально або службово залежн≥, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, поЇднан≥ з погрозою знищенн¤, пошкодженн¤ або вилученн¤ майна потерп≥лоњ (потерп≥лого) чи њњ (його) близьких родич≥в або розголошенн¤ в≥домостей, що ганьбл¤ть њњ (його) чи близьких родич≥в, Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇкт злочину Ч статева свобода ж≥нки або чолов≥ка.

2. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ примушуванн¤м особи до вступу в статевий звТ¤зок. ѕримушуванн¤м Ї псих≥чний вплив на ж≥нку або чолов≥ка з метою присилувати њх проти свого бажанн¤ вступити в статевий звТ¤зок природним або неприродним способом.

3. ћатер≥альна залежн≥сть означаЇ, що ж≥нка або чолов≥к перебувають на повному або частковому утриманн≥ субТЇкта (Ї його донькою (сином), родичкою (родичем), особою, ¤ка мешкаЇ на його жилплощ≥ тощо). ¬инна особа погрожуЇ потерп≥л≥й особ≥ позбавленн¤м цього утриманн¤ (в≥дмовою годуванн¤, оплачуванн¤ навчанн¤, виселенн¤м з житла тощо).

4. —лужбова залежн≥сть повТ¤зана з тим, що ж≥нка чи чолов≥к Ї п≥длеглою (п≥длеглим) субТЇкта по робот≥ (наприклад, секретарка ≥ кер≥вник установи, ж≥нка (кер≥вник установи) та њњ вод≥й тощо), або залежить в≥д нього (нењ) у звТ¤зку з виконанн¤м своњх профес≥йних функц≥й, з приводу навчанн¤, задоволенн¤ своњх культурних потреб тощо (наприклад, податковий ≥нспектор-рев≥зор та приватний п≥дприЇмець, викладач ≥ студентка, тренер ≥ спортсменка). ” такому раз≥ вплив може виразитис¤ у погрозах зв≥льнити з роботи, прит¤гти до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, оц≥нити незадов≥льно знанн¤ на екзамен≥ тощо.

5. ЌемаЇ складу злочину у випадках, коли за вступ у статевий звТ¤зок особа об≥ц¤Ї ж≥нц≥ або чолов≥ку ¤к≥сь матер≥альн≥ заохоченн¤ або ≥нш≥ п≥льги (зб≥льшити грошове утриманн¤, призначити на вищу посаду, зб≥льшити зароб≥тну плату тощо) або нагадуЇ, що вони були надан≥, при цьому зд≥йснюЇ конкретн≥ д≥њ, направлен≥ проти статевоњ свободи особи.

Ќе п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за ч. 1 ст. 154 одн≥ т≥льки пропозиц≥њ ж≥нц≥ або чолов≥ков≥, що Ї матер≥ально або по служб≥ залежною (залежним), вступити у статев≥ зносини без використанн¤ зазначених форм впливу.

6. —убТЇкт може вчинити цей злочин з метою вступити у статевий звТ¤зок з ж≥нкою чи чолов≥ком особисто, але це може бути зроблено ним (нею) дл¤ третьоњ особи чи ос≥б (свого родича, знайомого тощо). ¬≥н (вона) може домагатис¤ вчиненн¤ разового статевого акту або тривалих статевих звТ¤зк≥в.

7. ѕогроза знищенн¤, пошкодженн¤ або вилученн¤ майна потерп≥лоњ особи повинна сприйматись ¤к реальна. ѕотерп≥ла особа повинна припускати або точно знати про можлив≥сть знищенн¤, пошкодженн¤ або вилученн¤ майна особою, ¤ка погрожуЇ (п≥дпаленн¤ будинку, пошкодженн¤ автотранспортного засобу, вилученн¤ майна, шл¤хом зловживанн¤м службовим становищем особою, ¤ка примушуЇ ж≥нку чи чолов≥ка до статевого звТ¤зку).

8. ѕогроза розголошенн¤ в≥домостей, що ганьбл¤ть особу чи њњ близьких родич≥в, повинна ірунтуватис¤ на усв≥домлюванн≥ потерп≥лою чи потерп≥лим того, що особа, ¤ка зд≥йснюЇ погрозу, волод≥Ї певною ≥нформац≥Їю (наприклад, подробиц¤ми ≥нтимного житт¤, службових помилок, с≥мейного неблагополучч¤ особи чи њњ близьких родич≥в) ≥ маЇ реальну можлив≥сть розголосити ц≥ в≥домост≥.

9. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту факту примушуванн¤, незалежно в≥д того, погодилась особа п≥д тиском на статевий звТ¤зок чи н≥, ≥ мав в≥н м≥сце чи н≥. ўодо ч. 2 ст. 154, злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту примушуванн¤ особи до статевого звТ¤зку та застосуванн¤ погрози знищенн¤, пошкодженн¤ або вилученн¤ майна потерп≥лоњ (потерп≥лого) чи њњ (його) близьких родич≥в або розголошенн¤ в≥домостей, що ганьбл¤ть њњ (його) чи близьких родич≥в.

10. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: субТЇкт усв≥домлюЇ, що, використовуючи зазначен≥ форми впливу, в≥н домагаЇтьс¤ вступу з ж≥нкою або чолов≥ком у статевий звТ¤зок з собою чи з третьою особою.

11. —убТЇктом злочину може бути особа ¤к чолов≥чоњ, так ≥ ж≥ночоњ стат≥, в≥д ¤коњ потерп≥ла особа Ї матер≥ально або по служб≥ залежною.

12. якщо субТЇкт зд≥йснював примушуванн¤ щодо особи, ¤ка не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥, д≥¤нн¤ квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в за в≥дпов≥дною частиною ст. 154 ≥ []{1_14}ч. 1 ст. 14 та []{1_120}ст. 120. ” раз≥ ¤кщо статевий звТ¤зок мав м≥сце, квал≥ф≥кац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за в≥дпов≥дними частинами ст. 154 ≥ []{1_155}155.

</s154>

<s155>

—татт¤ 155.—татев≥ зносини з особою, ¤ка не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥

1. —татев≥ зносини з особою, ¤ка не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ батьком, мат≥рТю або особою, що њх зам≥нюЇ, або ¤кщо вони спричинили безпл≥дн≥сть чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

1. « обТЇктивноњ сторони злочин пол¤гаЇ ¤к в добров≥льних статевих, так ≥ в гомосексуальних зносинах чолов≥ка ≥ ж≥нки з особою протилежноњ або однаковоњ з ними стат≥, ¤ка не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥.

2. ƒобров≥льними сл≥д вважати статев≥ або гомосексуальн≥ зносини, зд≥йснен≥ без застосуванн¤ насильства, погроз або використанн¤ безпорадного стану потерп≥лоњ (потерп≥лого). «а на¤вност≥ хоча б одн≥Їњ з цих обставин, д≥њ винного утворюють злочин, передбачений []{1_152}ч. 3 ст. 152.

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни (див. []{4_120_6}п. 6 постанови Уѕро судову практику у справах про зівалтуванн¤ та ≥нш≥ статев≥ злочиниФ в≥д 27 березн¤ 1992 р. є 4) вказав, що дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину за ст. 155 обовТ¤зковим Ї застосуванн¤ винним ф≥зичного або псих≥чного насильства. «а його в≥дсутност≥ чи неможливост≥ це п≥дтвердити ≥нтимний звТ¤зок з потерп≥лою (потерп≥лим) повинен бути квал≥ф≥кований ¤к статев≥ зносини з особою, ¤ка не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥. ” цих випадках потерп≥ла Ч це особа, здатна за своњм ≥нтелектом розум≥ти характер ≥ значенн¤ вчинюваних щодо нењ д≥й, добре розвинута ф≥зично, ран≥ше жила статевим житт¤м.

якщо потерп≥ла особа за своњм розвитком не розум≥ла характеру ≥ насл≥дк≥в вчинюваних з нею д≥й (малол≥тн≥й в≥к, розумова в≥дстал≥сть, непритомний стан тощо), злочин п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ ¤к зівалтуванн¤ з використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи.

3. якщо задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ зд≥йснювалось неприродним способом та за умови, що один ≥з партнер≥в не дос¤г 16-р≥чного в≥ку, д≥њ другого треба квал≥ф≥кувати ¤к розбещенн¤ неповнол≥тн≥х. якщо ж при цьому мало м≥сце застосуванн¤ ф≥зичного або псих≥чного насильства або потерп≥ла особа за своњм розвитком не розум≥ла характер ≥ насл≥дки вчинюваних з нею д≥й, винний маЇ в≥дпов≥дати за насильницьке задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ неприродним способом ([]{1_153}ст. 153).

4. ѕотерп≥лими в≥д даного злочину Ї п≥дл≥тки ¤к ж≥ночоњ, в абсолютн≥й б≥льшост≥ випадк≥в, так ≥ чолов≥чоњ стат≥. ѕроте головним моментом при вир≥шенн≥ питанн¤ щодо на¤вност≥ (в≥дсутност≥) в д≥¤х винноњ особи складу злочину, передбаченого ст. 155, судова практика вважаЇ не стать ≥ нав≥ть не в≥к потерп≥лоњ особи, а факт дос¤гненн¤ нею статевоњ зр≥лост≥. якщо такого роду стосунки в≥дбувались з особою, ¤ка не дос¤гла шлюбного (17 рок≥в дл¤ ж≥нки та 18 рок≥в дл¤ чолов≥ка), алеос¤гла статевоњ зр≥лост≥, статев≥ зносини з нею, в тому числ≥ гомосексуального характеру, не Ї караними.

5. —татева зр≥л≥сть Ч це такий ф≥з≥олог≥чний стан орган≥зму, ¤кий характеризуЇтьс¤ здатн≥стю повного виконанн¤ статевих функц≥й. ” чолов≥к≥в настанн¤ статевоњ зр≥лост≥ повТ¤зане з≥ спроможн≥стю до статевих зносин ≥ запл≥дненн¤. —татева зр≥л≥сть у ж≥нок пол¤гаЇ в њх спроможност≥ не т≥льки до статевих зносин, а й до виконанн¤ функц≥й материнства (ваг≥тност≥, виношуванн¤ плоду, нормальних полог≥в, вигодовуванн¤ новонародженого).

ќсоби чолов≥чоњ та ж≥ночоњ стат≥ до 14 рок≥в вважаютьс¤ такими, що не дос¤гли статевоњ зр≥лост≥. ѕитанн¤ про дос¤гненн¤ статевоњ зр≥лост≥ потерп≥лоњ у в≥ц≥ в≥д 14 до 17 рок≥в вир≥шуЇтьс¤ в кожному конкретному випадку на п≥дстав≥ висновку судово- медичноњ експертизи, призначенн¤ ¤коњ, зг≥дно з []{4_23_97}п. 4 ст. 76  ѕ  ”крањни, Ї обовТ¤зковим дл¤ орган≥в досудового сл≥дства ≥ суду. “акий висновок складаЇтьс¤ за результатами експертних досл≥джень, у в≥дпов≥дност≥ з вимогами []{4_203_18}ѕравил проведенн¤ судово-медичноњ експертизи (обстежень) з приводу статевих стан≥в, затверджених []{4_203_0}наказом ћќ« ”крањни в≥д 17 с≥чн¤ 1995 р. є 6.

6. «лочин, передбачений ст. 155, вважаЇтьс¤ зак≥нченим з початку статевого або гомосексуального акту, причому не маЇ значенн¤, був такий акт одиничним, багаторазовим чи перейшов у тривалий звТ¤зок. якщо потерп≥ла (потерп≥лий) спочатку була зівалтована, а пот≥м вступила у статев≥ чи гомосексуальн≥ зносини з винною особою добров≥льно, усе скоЇне належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, тобто за []{1_152}ч. 3 ст. 152 ≥ ст. 155.

7. « субТЇктивноњ сторони вчиненн¤ добров≥льного статевого або гомосексуального акту з особою, ¤ка не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥, утворюЇ склад злочину, передбачений ст. 155, у раз≥ коли винний знав або допускав, що потерп≥ла особа не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥, а так само коли в≥н м≥г ≥ повинен був це передбачити.

8. —убТЇктом злочину може бути особа ¤к протилежноњ, так ≥ однаковоњ з потерп≥лим стат≥ (чолов≥чоњ ≥ ж≥ночоњ), ¤к≥й виповнилось 16 рок≥в.

9. ¬чиненн¤ злочину батьком, мат≥рТю потерп≥лоњ (потерп≥лого) або особами, що њх зам≥нюють, а також спричиненн¤ безпл≥дност≥ чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, визнаютьс¤ квал≥ф≥куючою ознакою ≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 2 ст. 155.

10. ¬ир≥шуючи питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть неповнол≥тн≥х за статев≥ або гомосексуальн≥ зносини з особою, ¤ка не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥, а так само за розпусн≥ д≥њ щодо неповнол≥тн≥х, суди повинн≥ враховувати окр≥м в≥ку п≥дсудного ≥ потерп≥лоњ (потерп≥лого) дан≥, що характеризують њх особист≥сть, насл≥дки злочину, ≥нш≥ обставини та обговорювати питанн¤ про доц≥льн≥сть застосуванн¤ до винного крим≥нального покаранн¤ (див. []{4_120_5}п. 5 постанови ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 27 березн¤ 1992 р. є 4).

</s155>

<s156>

—татт¤ 156.–озбещенн¤ неповнол≥тн≥х

1. ¬чиненн¤ розпусних д≥й щодо особи, ¤ка не дос¤гла ш≥стнадц¤тир≥чного в≥ку, Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ щодо малол≥тньоњ особи або батьком, мат≥рТю або особою, що њх зам≥нюЇ, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. —усп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ в тому, що в≥н пос¤гаЇ на нормальний ф≥зичний ≥ моральний розвиток д≥тей та п≥дл≥тк≥в, негативно впливаЇ на њх псих≥ку, обумовлюючи њњ деформац≥ю, а в перспектив≥ схильн≥сть до статевих збочень.

2. « обТЇктивноњ сторони розпусн≥ д≥њ, про ¤к≥ говоритьс¤ в коментован≥й статт≥, нос¤ть сексуальний характер, тобто мають спр¤мован≥сть на задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ винного або збудженн¤ статевого ≥нстинкту у потерп≥лоњ особи. “акого роду д≥¤нн¤ потр≥бно в≥др≥зн¤ти в≥д ≥нших статевих злочин≥в, каран≥сть за ¤к≥ встановлена в≥дпов≥дно в []{1_152}ст. 152, []{1_153}153 ≥ []{1_155}155.

3. –озпусн≥ д≥њ можуть бути ф≥зичними та ≥нтелектуальними. ƒо ф≥зичних д≥й в≥днос¤тьс¤: оголенн¤ статевих орган≥в винноњ чи потерп≥лоњ особи, њх непристойн≥ мацанн¤, навчанн¤ статевим зносинам неприродним способом, вчиненн¤ в присутност≥ неповнол≥тнього статевого акту природним чи неприродним способом тощо. ≤нтелектуальне розбещенн¤ може пол¤гати в опов≥данн≥ цин≥чних сексуальних випадк≥в, демонструванн≥ порнограф≥чних зображень, к≥но- та в≥деоф≥льм≥в, ≥нших под≥бних матер≥ал≥в, в≥дтворенн≥ магн≥тофонних, ≥нших ауд≥озапис≥в тощо.

4. –озпусн≥ д≥њ можуть бути вчинен≥ особою чолов≥чоњ стат≥ щодо особи ж≥ночоњ стат≥ ≥ навпаки, а також м≥ж особами одн≥Їњ стат≥.

5. –озпусн≥ д≥њ, поЇднан≥ ≥з запод≥¤нн¤м потерп≥лому (потерп≥л≥й) т≥лесних ушкоджень (середньоњ т¤жкост≥ та т¤жких) або зараженн¤м венеричною хворобою чи ¬≤Ћ-≥нфекц≥Їю, належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в. якщо розпусн≥ д≥њ з метою задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ вчинюютьс¤ у неприродних формах ≥ супроводжуютьс¤ ф≥зичним насильством, погрозами його застосуванн¤ або використанн¤м безпорадного стану потерп≥лоњ особи, усе скоЇне квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_153}ч. 1 або 2 ст. 153.

«а умови поЇднанн¤ цих д≥й з т¤жкими т≥лесними ушкодженн¤ми або зараженн¤м венеричною хворобою чи ¬≤Ћ-≥нфекц≥Їю скоЇне квал≥ф≥куЇтьс¤ не т≥льки за []{1_153}ст. 153, а й в≥дпов≥дно за []{1_121}ст. 121, []{1_128}128 та []{1_130}130, []{1_133}133. ¬икористанн¤ у ход≥ вчиненн¤ розпусних д≥й порнопродукц≥њ т¤гне квал≥ф≥кац≥ю за сукупн≥стю ст. 156 ≥ []{1_301}301.

6. « субТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ст. 156, може бути вчинений лише з пр¤мим умислом, при ¤кому винний усв≥домлюЇ, що вчин¤Ї розпусн≥ д≥њ щодо особи, ¤к≥й не виповнилось 16 рок≥в, ≥ бажаЇ цього. ћотиви злочину можуть бути р≥зн≥: задоволенн¤ власних статевих потреб, збудженн¤ у неповнол≥тнього збоченого ≥нтересу до статевих в≥дносин, п≥дготовка неповнол≥тнього дл¤ наступного вт¤гненн¤ в зан¤тт¤ проституц≥Їю, порноб≥знес тощо.

якщо при вчиненн≥ розпусних д≥й винний зм≥нюЇ спр¤мован≥сть свого умислу на зівалтуванн¤ потерп≥лоњ особи, але не доводить цю мету до реал≥зац≥њ по незалежним в≥д його вол≥ причинам, усе скоЇне квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к замах на зівалтуванн¤, тобто за []{1_15}ч. 2 або 3 ст. 15 ≥ []{1_152}ч. 3 ст. 152.

–озпусн≥ д≥њ, вчинен≥ за в≥дсутност≥ умислу на статев≥ зносини, хоча ≥ з метою задоволенн¤ статевоњ пристраст≥, можуть розгл¤датись ¤к замах на зівалтуванн¤.

7. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 156, може бути особа ¤к чолов≥чоњ, так ≥ ж≥ночоњ стат≥, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

8. ¬чиненн¤ злочину даного виду щодо малол≥тньоњ батьком, мат≥рТю чи особами, ¤к≥ њх зам≥нюють, Ї квал≥ф≥куючою ознакою ч. 2 ст. 156, ¤ка встановлюЇ б≥льш суворе покаранн¤, зважаючи на п≥двищену сусп≥льну небезпеку д≥¤нн¤ за участю названих субТЇкт≥в, а так само ≥ за пос¤ганн¤ на особу у в≥ц≥ до 14 рок≥в.

</s156>

</r4>

<r5>

–озд≥л V «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ¬»Ѕќ–„»’, “–”ƒќ¬»’ “ј ≤ЌЎ»’ ќ—ќЅ»—“»’ ѕ–ј¬ ≤ —¬ќЅќƒ Ћёƒ»Ќ» ≤ √–ќћјƒяЌ»Ќј

<s157>

—татт¤ 157.ѕерешкоджанн¤ зд≥йсненню виборчого права

1. ѕерешкоджанн¤ насильством, обманом, погрозами, п≥дкупом або ≥ншим чином в≥льному зд≥йсненню громад¤нином права обирати ≥ бути обраним ѕрезидентом ”крањни, народним депутатом ”крањни, депутатом ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, депутатом м≥сцевоњ ради або с≥льським, селищним, м≥ським головою, вести передвиборну аг≥тац≥ю Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до чотирьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б або членом виборчоњ ком≥с≥њ чи ≥ншою службовою особою з використанн¤м влади або службового становища, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, що вплинули на результати голосуванн¤ або вибор≥в, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

1.  онституц≥¤ ”крањни проголосила, що громад¤ни мають право брати участь в управл≥нн≥ державними справами, у всеукрањнському та м≥сцевих референдумах, в≥льно обирати ≥ бути обраними до орган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ ([]{4_255_38}ч. 1 ст. 38). «д≥йснюючи це право, громад¤ни ”крањни мають можлив≥сть в≥льно вести передвиборну аг≥тац≥ю. ќрган≥зац≥¤ та пор¤док проведенн¤ вибор≥в на територ≥њ ”крањни визначаютьс¤ []{4_327_0}«аконами ”крањни: Уѕро вибори ѕрезидента ”крањниФ в≥д 5 березн¤ 1999 р. з наступними зм≥нами, []{4_284_0}Уѕро вибори народних депутат≥в ”крањниФ в≥д 24 вересн¤ 1997 р. з наступними зм≥нами; []{4_305_0}р≥шенн¤м  онституц≥йного —уду ”крањни в≥д 26 лютого 1998 р. є 1-рп/98 та в≥д []{4_309_0}25 березн¤ 1998 р. є «-рп/98; []{4_303_0}«аконами ”крањни Уѕро вибори депутат≥в ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки  римФ в≥д 12 лютого 1998 р. з наступними зм≥нами, []{4_398_0}Уѕро вибори депутат≥в м≥сцевих рад та с≥льських, селищних, м≥ських гол≥вФ в≥д 14 с≥чн¤ 1998 р. з наступними зм≥нами, []{4_294_0}Уѕро ÷ентральну виборчу ком≥с≥юФ в≥д 17 грудн¤ 1997 р.

2. ќбТЇктом злочину Ї виборч≥ права громад¤н ”крањни.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в активних д≥¤х, ¤к≥ вчин¤ютьс¤ певним способом ≥ спр¤мовуютьс¤ на те, щоб перешкодити громад¤нину ”крањни реал≥зувати своЇ виборче право, а також перешкодити йому вести передвиборну аг≥тац≥ю.

ѕерешкоджанн¤ в≥льному зд≥йсненню громад¤нином права обирати ≥ бути обраним передбачаЇ певний вплив на нього з метою перешкодити зд≥йснити своЇ право обирати ≥ бути обраним в≥дпов≥дно депутатом, с≥льським, селищним, м≥ським головою, ѕрезидентом ”крањни або зд≥йснити право на передвиборну аг≥тац≥ю. “акий вплив може виражатис¤ у позбавленн≥ виборц¤ можливост≥ зТ¤витис¤ на виборчу д≥льницю, ненаданн≥ йому можливост≥ ознайомитис¤ з≥ списком виборц≥в, в≥дмов≥ видати виборчий бюлетень дл¤ голосуванн¤, примушуванн≥ кандидата зн¤ти свою кандидатуру в депутати, на посаду с≥льського, селищного, м≥ського голови, на пост ѕрезидента ”крањни, позбавленн≥ його можливост≥ зустр≥тис¤ з виборц¤ми, перешкоджанн≥ виступити по рад≥о, по телебаченню, в друкованих засобах масовоњ ≥нформац≥њ, засновниками або одним ≥з засновник≥в ¤ких Ї органи державноњ влади, державн≥ орган≥зац≥њ та установи, органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, а також в ≥нших д≥¤х, що позбавл¤ють можливост≥ в≥дпов≥дного кандидата вз¤ти участь у проведенн≥ виборчоњ кампан≥њ.

4. ѕ≥д насильством сл≥д розум≥ти застосуванн¤ сили до громад¤нина, ¤ке позбавл¤Ї його можливост≥ або перешкоджаЇ йому обирати, бути обраним на в≥дпов≥дну посаду (пост), в≥льно вести передвиборну аг≥тац≥ю.

Ќасильство може зд≥йснюватис¤ нанесенн¤м побоњв, удар≥в, запод≥¤нн¤м т≥лесних ушкоджень, позбавленн¤м вол≥, звТ¤зуванн¤м тощо. ѕерешкоджанн¤, повТ¤зане ≥з позбавленн¤м житт¤, нанесенн¤м потерп≥лому т¤жкого або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤ за обт¤жуючих обставин, квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, визначених ст. 157 та []{1_115}115, []{1_121}121 або []{1_122}ч. 2 ст. 122. ѕотерп≥лими у даному випадку може бути ¤к кандидат у депутати, кандидат на посаду с≥льського, селищного, м≥ського голови або на пост ѕрезидента ”крањни, так ≥ будь-¤кий громад¤нин, ¤кий зд≥йснюЇ своЇ виборче право, а також њх близьк≥ родич≥ (батьки, дружина (чолов≥к), д≥ти, р≥дн≥ брати ≥ сестри, д≥д, баба, внуки).

5. ќбман ¤к спос≥б перешкоджанн¤ зд≥йсненню виборчого права, виражаЇтьс¤ у пов≥домленн≥ громад¤нину зав≥домо неправдивих в≥домостей, ¤к≥ ввод¤ть його в оману щодо його виборчого права або щодо самого акту голосуванн¤, або щодо небезпеки перебуванн¤ в прим≥щенн≥ дл¤ голосуванн¤ тощо. Ќаприклад, пов≥домленн¤ виборцю зав≥домо неправдивих в≥домостей щодо дати, м≥сц¤, часу проведенн¤ голосуванн¤, пор¤дку заповненн¤ виборчих бюлетен≥в, а також щодо дати, часу та м≥сц¤ проведенн¤ зустр≥ч≥ з кандидатом на пост ѕрезидента ”крањни, кандидатом у депутати або з кандидатом на посаду с≥льського, селищного, м≥ського голови, замовчуванн¤ даних про особу кандидата або пов≥домленн¤ зав≥домо неправдивих даних про нього тощо.

6. ѕогроза виражаЇтьс¤ у псих≥чному вплив≥ на волю громад¤нина, зал¤куванн≥ його за на¤вност≥ реальних п≥дстав побоюватис¤ њњ виконанн¤ з метою примусити в≥дмовитис¤ в≥д проведенн¤ передвиборноњ аг≥тац≥њ, в≥д участ≥ у виборах, в≥д висуванн¤ своЇњ кандидатури дл¤ балотуванн¤ або зн¤ти свою кандидатуру з балотуванн¤ на виборах.

ѕогроза може зд≥йснюватис¤ також з метою примусити виборц¤ голосувати або не голосувати за кандидата на пост ѕрезидента ”крањни, кандидата на посаду депутата, с≥льського, селищного, м≥ського голови ¤к п≥д час першого туру, так ≥ п≥д час повторного голосуванн¤ на в≥дпов≥дних виборах. ¬инна особа може, зокрема, погрожувати застосувати насильство, знищити чи пошкодити майно або розголосити певн≥ в≥домост≥ не лише щодо громад¤нина, ¤кому адресуЇтьс¤ погроза, а й щодо його близьких родич≥в.

7. ѕ≥дкуп ¤к зас≥б перешкодити громад¤нину в≥льно зд≥йснити своЇ виборче право виражаЇтьс¤ в схиленн≥ виборц¤ шл¤хом врученн¤ йому грошей або ≥ншоњ матер≥альноњ винагороди (наданн¤ безоплатно або на п≥льгових умовах товар≥в, кредит≥в, р≥зних послуг тощо) голосувати УзаФ або УпротиФ кандидата в депутати, кандидата на пост ѕрезидента ”крањни або на посаду с≥льського, селищного, м≥ського голови.

ѕ≥дкуп може пересл≥дувати мету схилити кандидата зн¤ти свою кандидатуру з балотуванн¤ на виборах, схилити виборц¤ до неучаст≥ у голосуванн≥, а також до веденн¤ певноњ аг≥тац≥њ серед ≥нших виборц≥в та ≥н.

8. ѕон¤тт¤ ≥ншим чином включаЇ будь-¤к≥ способи перешкоджанн¤ в≥льному зд≥йсненню виборчого права. Ќаприклад, публ≥чн≥ заклики або аг≥тац≥¤ за бойкотуванн¤ вибор≥в, ненаданн¤ прим≥щенн¤ дл¤ проведенн¤ передвиборноњ аг≥тац≥њ, в≥дмова у наданн≥ можливост≥ виступити на рад≥о, по телебаченню, в прес≥ та ≥н.

9. ѕередвиборна аг≥тац≥¤ Ч це д≥¤льн≥сть щодо обговоренн¤ передвиборноњ програми, пол≥тичних, д≥лових та особистих ¤костей кандидат≥в у депутати, кандидат≥в на пост ѕрезидента ”крањни, кандидат≥в на посади с≥льського, селищного ≥ м≥ського голови, передвиборних програм в≥дпов≥дних пол≥тичних парт≥й, виборчих блок≥в парт≥й, а також веденн¤ аг≥тац≥њ УзаФ або УпротиФ кандидат≥в чи виборчих списк≥в кандидат≥в та ≥н. ѕередвиборна аг≥тац≥¤ може зд≥йснюватис¤ з часу реЇстрац≥њ кандидат≥в виборчими ком≥с≥¤ми у будь-¤ких формах ≥ будь-¤кими засобами, що не суперечать  онституц≥њ ”крањни та законам ”крањни.

“ак, за приписами []{4_284_31}ч. 1 ст. 31 «акону ”крањни Уѕро вибори народних депутат≥в ”крањниФ громад¤ни ”крањни, пол≥тичн≥ парт≥њ, ≥нш≥ обТЇднанн¤ громад¤н, колективи п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й мають право в≥льно ≥ всеб≥чно обговорювати передвиборн≥ програми кандидат≥в у депутати, њх пол≥тичн≥, д≥лов≥ та особист≥ ¤кост≥, а також передвиборн≥ програми пол≥тичних парт≥й, виборчих блок≥в парт≥й, в≥д ¤ких зареЇстрован≥ списки кандидат≥в у депутати, вести аг≥тац≥ю УзаФ або УпротиФ кандидат≥в у депутати, розгл¤дати виборч≥ списки кандидат≥в у депутати в≥д пол≥тичних парт≥й, виборчих блок≥в парт≥й на зборах, м≥тингах, у бес≥дах, прес≥, на рад≥о та по телебаченню.

10. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ самого д≥¤нн¤ незалежно в≥д його насл≥дк≥в.

ѕерешкоджанн¤ зд≥йсненню виборчого права за попередньою змовою групою ос≥б буде тод≥, коли так≥ д≥њ вчинен≥ двома або б≥льше особами, ¤к≥ заздалег≥дь (до початку злочину) домовилис¤ про њњ сп≥льне (¤к сп≥ввиконавц≥) виконанн¤. ƒо складу такоњ групи можуть входити члени виборчоњ ком≥с≥њ, ≥нш≥ службов≥ особи, окрем≥ виборц≥.

11. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

12. —убТЇктом злочину може бути особа, ¤ка дос¤гла до моменту його вчиненн¤ 16 рок≥в. якщо субТЇктом злочину Ї член виборчоњ ком≥с≥њ або ≥нша службова особа, що вчинили т≥ сам≥ д≥¤нн¤ з використанн¤м влади або службового становища, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за ч. 2 ст. 157. “аку ж в≥дпов≥дальн≥сть передбачено за т≥ сам≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б.

≤нша службова особа Ч ч. 2 ст. 157 учасники виборчого процесу (наприклад, дов≥рена особа кандидата в депутати, кандидата в ѕрезиденти ”крањни, оф≥ц≥йний спостер≥гач в≥д громадськоњ орган≥зац≥њ ”крањни або в≥дпов≥дного кандидата), а також службов≥ особи державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, ¤к≥ зг≥дно ≥з законом зобовТ¤зан≥ зд≥йснювати в≥дпов≥дн≥ заходи щодо забезпеченн¤ п≥дготовки ≥ проведенн¤ вибор≥в тощо.

13. якщо вчиненн¤ д≥¤нь, передбачених ч. 1, 2 ст. 157, вплинуло на результати голосуванн¤ або вибор≥в, це т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 3 ц≥Їњ статт≥. –езультати голосуванн¤ або вибор≥в визначаютьс¤ в пор¤дку, встановленому в≥дпов≥дними виборчими законами.

</s157>

<s158>

—татт¤ 158.Ќеправом≥рне використанн¤ виборчих бюлетен≥в, п≥длог виборчих документ≥в або неправильний п≥драхунок голос≥в чи неправильне оголошенн¤ результат≥в вибор≥в

1. ¬идача членом виборчоњ ком≥с≥њ виборчого бюлетен¤ особ≥, ¤ка не внесена до списку виборц≥в, або видача виборцю виборчих бюлетен≥в (виборчого бюлетен¤) зам≥сть ≥нших виборц≥в Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ѕ≥длог, тобто виготовленн¤ виборчого документа невстановленого зразка чи виготовленн¤ у спос≥б, не передбачений законом, внесенн¤ до виборчого документа зав≥домо неправдивих в≥домостей або будь-¤ка ≥нша його п≥дробка, а так само використанн¤ зав≥домо п≥дробленого виборчого документа чи виготовленого у спос≥б, не передбачений законом, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ членом виборчоњ ком≥с≥њ або ≥ншою службовою особою, а так само зав≥домо неправильний п≥драхунок голос≥в або зав≥домо неправильне оголошенн¤ результат≥в вибор≥в Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктами злочину Ї засади та принципи вибор≥в, у тому числ≥ т≥, що стосуютьс¤ орган≥зац≥њ ≥ пор¤дку голосуванн¤, п≥драхунку голос≥в та оголошенн¤ результат≥в вибор≥в.

ѕредметом пос¤ганн¤ за ч. 1, 2 ст. 158 може бути лише виборчий бюлетень та ≥нший виборчий документ.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ одн≥Їњ (дек≥лькох) з д≥й:

Ч видача членом виборчоњ ком≥с≥њ виборчого бюлетен¤ особ≥, ¤ка не внесена до списку виборц≥в;

Ч видача виборцю виборчих бюлетен≥в (виборчого бюлетен¤) зам≥сть ≥нших виборц≥в;

Ч виготовленн¤ виборчого документа невстановленого зразка;

Ч виготовленн¤ виборчого документа у спос≥б, не передбачений законом;

Ч внесенн¤ до виборчого документа зав≥домо неправдивих в≥домостей;

Ч будь-¤ка ≥нша п≥дробка виборчого документа;

Ч використанн¤ зав≥домо п≥дробленого виборчого документа;

Ч використанн¤ виборчого документа, виготовленого у спос≥б, не передбачений законом;

Ч зав≥домо неправильний п≥драхунок голос≥в;

Ч зав≥домо неправильне оголошенн¤ результат≥в вибор≥в.

¬≥дпов≥дно до []{4_284_40}ч. 1 ст. 40 «акону ”крањни Уѕро вибори народних депутат≥в ”крањниФ голосуванн¤ проводитьс¤ у спец≥ально в≥дведених прим≥щенн¤х, де обладнуютьс¤ в достатн≥й к≥лькост≥ каб≥ни або к≥мнати дл¤ таЇмного голосуванн¤, визначаютьс¤ м≥сц¤ видач≥ виборчих бюлетен≥в ≥ встановлюютьс¤ виборч≥ скриньки таким чином, щоб виборц≥ при п≥дход≥ до них обовТ¤зково проходили через каб≥ни або к≥мнати дл¤ таЇмного голосуванн¤. „. 5 ц≥Їњ ж статт≥ визначаЇ, що кожен виборець голосуЇ особисто, голосуванн¤ за ≥нших ос≥б не допускаЇтьс¤. ¬иборч≥ бюлетен≥ видаютьс¤ членами д≥льничноњ виборчоњ ком≥с≥њ на п≥дстав≥ списку виборц≥в по в≥дпов≥дн≥й виборч≥й д≥льниц≥ за умови предТ¤вленн¤ виборцем документа, ¤кий посв≥дчуЇ його особу. «аборон¤Їтьс¤ зазначати на бюлетен¤х у будь-¤кий спос≥б пор¤дковий номер виборц¤ або робити будь-¤к≥ ≥нш≥ позначки, за ¤кими можна було б визначити виборц≥в (ч. 7 та 8 т≥Їњ ж статт≥).

3. ¬идача членом виборчоњ ком≥с≥њ виборчого бюлетен¤ особ≥, ¤ка не внесена до списку виборц≥в, або видача виборцю виборчих бюлетен≥в (виборчого бюлетен¤) зам≥сть ≥нших виборц≥в означаЇ, що виборч≥ бюлетен≥ використовуютьс¤ на виборах не особисто виборцем, а особою, що не внесена до списку виборц≥в, або ж ≥ншими виборц¤ми в≥дпов≥дноњ виборчоњ д≥льниц≥.

4. «лочинними д≥¤нн¤ми визнаютьс¤ ¤к п≥длог виборчого документа (виготовленн¤ певного виборчого документа невстановленого зразка чи виготовленн¤ його у спос≥б, не передбачений законом, внесенн¤ до виборчого документа зав≥домо неправдивих в≥домостей або будь-¤ка ≥нша його п≥дробка), так ≥ використанн¤ зав≥домо п≥дробленого виборчого документа чи виготовленого у спос≥б, не передбачений законом.

Ѕудь-¤ка ≥нша п≥дробка виборчого документа може виражатис¤, наприклад, у зам≥н≥ (зм≥н≥) тексту справжнього документа з використанн¤м п≥дчисток, пом≥тц≥ документа ≥ншою датою, п≥дписанн≥ його за ≥ншу особу тощо.

¬иборчими документами в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни []{4_425_0}Уѕро вибори народних депутат≥в ”крањниФ, []{4_327_0}Уѕро вибори ѕрезидента ”крањниФ, []{4_303_0}Уѕро вибори депутат≥в ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки  римФ, []{4_298_0}Уѕро вибори депутат≥в м≥сцевих рад та с≥льських, селищних, м≥ських гол≥вФ, []{4_294_0}Уѕро ÷ентральну виборчу ком≥с≥юФ визнаютьс¤: список кандидат≥в у народн≥ депутати ”крањни в≥д пол≥тичноњ парт≥њ, виборчого блоку парт≥й; за¤ви кандидат≥в у депутати про згоду балотуватис¤ по цьому списку ≥з зобовТ¤занн¤м припинити, в раз≥ обранн¤ депутатами, д≥¤льн≥сть, несум≥сну ≥з депутатським мандатом в≥дпов≥дно до  онституц≥њ ≥ закон≥в ”крањни; п≥дписн≥ листи; декларац≥¤ про доходи кандидата в депутати, кандидата в ѕрезиденти ”крањни за попередн≥й р≥к, складена за формою, визначеною ћ≥н≥стерством ф≥нанс≥в ”крањни; списки виборц≥в; виборч≥ бюлетен≥; протоколи зас≥дань виборчих ком≥с≥й, в тому числ≥ т≥, що стосуютьс¤ п≥драхунку голос≥в, встановленн¤ результат≥в вибор≥в та ≥н.

ѕ≥длог виборчих документ≥в вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту:

Ч виготовленн¤ документа невстановленого зразка або виготовленн¤ його у спос≥б, не передбачений законом;

Ч внесенн¤ до в≥дпов≥дного документа зав≥домо неправдивих в≥домостей;

Ч будь-¤коњ ≥ншоњ п≥дробки виборчого документа.

¬икористанн¤ зав≥домо п≥дробленого виборчого документа чи виготовленого у спос≥б, не передбачений законом, може виражатис¤ у поданн≥ його до виборчоњ ком≥с≥њ, предТ¤вленн≥ у необх≥дних випадках, скаж≥мо, п≥дробленого посв≥дченн¤ дов≥реноњ або уповноваженоњ особи чи оф≥ц≥йного спостер≥гача тощо).

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

6. —убТЇктом злочину (ч. 1, 3 ст. 158) може бути член виборчоњ ком≥с≥њ або ≥нша службова особа, ¤ка маЇ в≥дношенн¤ до вибор≥в, а за ч. 2 Ч будь-¤ка особа, що дос¤гла до моменту вчиненн¤ злочину 16 рок≥в.

7. „. 3 ст. 158 встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, передбачен≥ ч. 2 ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ членом виборчоњ ком≥с≥њ або ≥ншою службовою особою, а також за попередньо неправильний п≥драхунок голос≥в або зав≥домо неправильне оголошенн¤ результат≥в вибор≥в.

«ав≥домо неправильний п≥драхунок голос≥в означаЇ умисну зм≥ну (зб≥льшенн¤ або зменшенн¤) результат≥в голосуванн¤ при п≥драхунку фактично поданих голос≥в.

«ав≥домо неправильне оголошенн¤ результат≥в вибор≥в виражаЇтьс¤ в умисному оголошенн≥ результат≥в вибор≥в, ¤к≥ не в≥дпов≥дають справжньому п≥дсумку п≥драхунку голос≥в по в≥дпов≥дному виборчому округу. Ќаприклад, встановленн¤ результат≥в вибор≥в народних депутат≥в ”крањни в одномандатних виборчих округах в≥дпов≥дно до положень закону про њх вибори зд≥йснюЇтьс¤ окружною виборчою ком≥с≥Їю на п≥дстав≥ протокол≥в д≥льничних виборчих ком≥с≥й. ќбраним вважаЇтьс¤ кандидат у депутати, ¤кий одержав б≥льш≥сть голос≥в виборц≥в, що вз¤ли участь у голосуванн≥, в≥дносно ≥нших кандидат≥в, що балотувалис¤ в даному виборчому окруз≥.

” випадку коли до виборчого бюлетен¤ в одномандатному виборчому окруз≥ було включено лише одного кандидата в депутати, в≥н вважаЇтьс¤ обраним, ¤кщо к≥льк≥сть голос≥в, поданих за нього, перевищуЇ к≥льк≥сть голос≥в Уне п≥дтримую жодного з кандидат≥в у депутатиФ.

«ав≥домо неправильне оголошенн¤ результат≥в вибор≥в може виражатис¤ в сл≥дуючому:

Ч оголошенн≥ обраним кандидата в депутати, ¤кий фактично не одержав необх≥дноњ к≥лькост≥ голос≥в виборц≥в в≥дносно ≥нших кандидат≥в, що балотувалис¤ на виборах в окруз≥;

Ч оголошенн≥ обраним кандидата в депутати, ¤кщо в≥н лише один був включений до виборчого бюлетен¤, а к≥льк≥сть голос≥в, поданих за нього, не перевищувала к≥лькост≥ голос≥в, ¤к≥ по сут≥ не п≥дтримали його;

Ч оголошенн≥ необраним фактично обраного депутата.

</s158>

<s159>

—татт¤ 159.ѕорушенн¤ таЇмниц≥ голосуванн¤

”мисне порушенн¤ таЇмниц≥ голосуванн¤ п≥д час проведенн¤ передбачених законом ”крањни вибор≥в, вчинене членом виборчоњ ком≥с≥њ або ≥ншою службовою особою з використанн¤м влади чи службового становища, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д одного до трьох рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док голосуванн¤ п≥д час вибор≥в ѕрезидента ”крањни, депутат≥в рад ус≥х р≥вн≥в, с≥льських, селищних, м≥ських гол≥в.

2. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ у вчиненн≥ д≥й, ¤к≥ порушують таЇмницю голосуванн¤.

3. “аЇмниц¤ голосуванн¤ Ч це пор¤док голосуванн¤, ¤кий гарантуЇ в≥льне зд≥йсненн¤ виборцем свого волеви¤вленн¤ п≥д час заповненн¤ на виборах вибрчого бюлетен¤. “аЇмниц¤ голосуванн¤ забезпечуЇтьс¤ умовами, що виключають можлив≥сть контролю ≥ншими особами процесу голосуванн¤.

ќрган≥зац≥¤ ≥ пор¤док голосуванн¤ регулюютьс¤ в≥дпов≥дними законами ”крањни про вибори ѕрезидента ”крањни, народних депутат≥в ”крањни, депутат≥в ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, депутат≥в ≥нших рад та с≥льських, селищних, м≥ських гол≥в.

√олосуванн¤ проводитьс¤ в спец≥ально в≥дведених прим≥щенн¤х, в ¤ких мають бути обладнан≥ в достатн≥й к≥лькост≥ каб≥ни або к≥мнати дл¤ таЇмного голосуванн¤, визначен≥ м≥сц¤ видач≥ виборчих бюлетен≥в, а виборч≥ скриньки встановлен≥ таким чином, щоб виборц≥ при п≥дход≥ до них обовТ¤зково проходили через каб≥ни або к≥мнати дл¤ таЇмного голосуванн¤.

¬≥дпов≥дальн≥сть за орган≥зац≥ю голосуванн¤, забезпеченн¤ таЇмниц≥ волеви¤вленн¤ виборц≥в, обладнанн¤ прим≥щень ≥ п≥дтриманн¤ в них належного пор¤дку покладаЇтьс¤ на д≥льничн≥ виборч≥ ком≥с≥њ.

Ќаприклад, у день вибор≥в народних депутат≥в ”крањни перед початком голосуванн¤ голова д≥льничноњ виборчоњ ком≥с≥њ в присутност≥ член≥в виборчоњ ком≥с≥њ та ос≥б, з числа визначених []{4_284_30}ст. 30 «акону ”крањни Уѕро вибори народних депутат≥в ”крањниФ, представник≥в засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, ¤к≥ зТ¤вилис¤ у прим≥щенн¤ дл¤ голосуванн¤, перев≥р¤Ї виборч≥ скриньки, пломбуЇ або опечатуЇ њх.

 ожен виборець голосуЇ особисто. √олосуванн¤ за ≥нших ос≥б не допускаЇтьс¤. ¬иборч≥ бюлетен≥ заповнюютьс¤ виборцем у каб≥н≥ або к≥мнат≥ дл¤ таЇмного голосуванн¤. ѕри заповненн≥ виборчих бюлетен≥в заборон¤Їтьс¤ присутн≥сть ≥нших ос≥б. ¬иборець, ¤кий не може самост≥йно заповнити бюлетень, в≥дпов≥дно до []{4_284_40}ч. 9 ст. 40 згаданого «акону маЇ право з в≥дома голови або заступника голови д≥льничноњ виборчоњ ком≥с≥њ запросити в каб≥ну (до к≥мнати) дл¤ таЇмного голосуванн¤ ≥ншу особу на св≥й розсуд, кр≥м член≥в виборчоњ ком≥с≥њ, кандидат≥в у депутати, ¤к≥ балотуютьс¤ по цьому виборчому округу, њх дов≥рених ос≥б, а також уповноважених ос≥б пол≥тичних парт≥й, виборчих блок≥в парт≥й.

4. ѕорушенн¤ таЇмниц≥ голосуванн¤ Ч це д≥¤нн¤, ¤к≥ порушують встановлений виборчими законами пор¤док голосуванн¤ ≥ робл¤ть неможливим в≥льне зд≥йсненн¤ громад¤нами ”крањни в≥льного волеви¤вленн¤ при заповненн≥ виборчого бюлетен¤ п≥д час голосуванн¤ на в≥дпов≥дних виборах. ¬они можуть виражатис¤ в обладнанн≥ обмеженоњ к≥лькост≥ каб≥н дл¤ голосуванн¤, встановленн≥ виборчих скриньок у спос≥б, що не забезпечуЇ таЇмницю голосуванн¤, встановленн≥ спец≥альноњ апаратури дл¤ контролю за д≥¤ми виборц≥в у каб≥н≥ або к≥мнат≥ дл¤ голосуванн¤, присутност≥ в каб≥н≥ (к≥мнат≥) дл¤ голосуванн¤ члена виборчоњ ком≥с≥њ, зазначенн≥ на бюлетен≥ у будь-¤кий спос≥б пор¤дкового номера виборц¤ або нанесенн≥ будь-¤ких ≥нших позначок, за ¤кими можна визначити того чи ≥ншого виборц¤ тощо.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

6. —убТЇктом злочину може бути член виборчоњ ком≥с≥њ або ≥нша службова особа, ¤ка маЇ в≥дношенн¤ до вибор≥в. Ќеобх≥дною ознакою злочину Ї те, що в≥н вчин¤Їтьс¤ з використанн¤м влади чи службового становища.

</s159>

<s160>

—татт¤ 160.ѕорушенн¤ законодавства про референдум

1. ѕерешкоджанн¤ насильством, обманом, погрозою, п≥дкупом або ≥ншим чином в≥льному зд≥йсненню громад¤нином права брати або не брати участь у референдум≥, вести аг≥тац≥ю до дн¤ проведенн¤ референдуму Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ членом ком≥с≥њ з проведенн¤ референдуму або ≥ншою службовою особою, або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

3. ѕ≥дробленн¤ документ≥в референдуму, приписуванн¤, зав≥домо неправильний п≥драхунок голос≥в, порушенн¤ таЇмниц≥ голосуванн¤, вчинен≥ членом ком≥с≥њ з проведенн¤ референдуму або ≥ншою службовою особою, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д одного до пТ¤ти рок≥в.

1. –еферендум Ї одн≥Їю ≥з форм безпосередньоњ демократ≥њ, через ¤ку зд≥йснюЇтьс¤ народне волеви¤вленн¤ ([]{4_255_69}ст. 69  онституц≥њ ”крањни). ÷е Ч спос≥б прийн¤тт¤ громад¤нами ”крањни шл¤хом голосуванн¤ закон≥в ”крањни, ≥нших р≥шень з важливих питань загальнодержавного ≥ м≥сцевого значенн¤ ([]{4_87_1}ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро всеукрањнський та м≥сцев≥ референдумиФ в≥д 3 липн¤ 1991 р. з наступними зм≥нами).

ѕитанн¤, що можуть вир≥шуватис¤ всеукрањнським та м≥сцевими референдумами, пор¤док проведенн¤ референдум≥в визначаютьс¤  онституц≥Їю ”крањни та зазначеним «аконом ”крањни Уѕро всеукрањнський та м≥сцев≥ референдумиФ.

2. «аконодавство про референдуми може порушуватис¤ у формах:

Ч перешкоджанн¤ в≥льному зд≥йсненню громад¤нином права брати або не брати участь у референдум≥;

Ч перешкоджанн¤ громад¤нину вести аг≥тац≥ю до дн¤ проведенн¤ референдуму. ÷е Ч протиправний вплив на громад¤нина з метою порушенн¤ в≥льного зд≥йсненн¤ ним права брати або не брати участь у референдум≥, вести в≥дпов≥дну аг≥тац≥ю до дн¤ проведенн¤ референдуму (наприклад, створенн¤ або чиненн¤ перешкод ≥н≥ц≥ативним групам у збиранн≥ п≥дпис≥в громад¤н п≥д вимогою про проведенн¤ референдуму);

Ч примушуванн¤ громад¤нина брати або не брати, в супереч його вол≥, участь у голосуванн≥ при проведенн≥ референдуму; примушуванн¤ громад¤нина голосувати УтакФ або Ун≥Ф щодо вир≥шенн¤ питань, винесених на референдум. “акий вплив може зд≥йснюватис¤ р≥зними способами, основн≥ з ¤ких назван≥ в ч. 1 ст. 160: насильство, обман, погроза, п≥дкуп, перешкоджанн¤ ≥ншим чином (визначенн¤ цих пон¤ть з урахуванн¤м особливостей референдуму див. у в≥дпов≥дних пунктах коментар¤ до []{1_157}ст. 157).

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: винна особа усв≥домлюЇ протиправн≥сть своњх д≥й ≥ бажаЇ шл¤хом њх вчиненн¤ перешкоджати в≥льному зд≥йсненню громад¤нином права брати або не брати участь у референдум≥, вести аг≥тац≥ю до дн¤ проведенн¤ референдуму.

ƒл¤ складу злочину не маЇ значенн¤ чисельн≥сть громад¤н, щодо ¤ких вчин¤ютьс¤ протиправн≥ д≥њ, достатньо одн≥Їњ особи. “ака чисельн≥сть може бути врахована при визначенн≥ ступен¤ т¤жкост≥ вчиненого злочину ≥ призначенн≥ покаранн¤.

4. —убТЇктом злочину Ї приватна особа, ¤ка дос¤гла до моменту вчиненн¤ злочину 16 рок≥в. якщо субТЇктом злочину (ч. 1 ст. 160) Ї член ком≥с≥њ з проведенн¤ референдуму чи ≥нша службова особа або ¤кщо цей злочин вчинено за попередньою змовою групою ос≥б, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за ч. 2 ст. 160.

ƒо член≥в ком≥с≥њ з проведенн¤ всеукрањнського та м≥сцевого референдум≥в належать: голова, заступники голови, секретар≥ та члени ÷ентральноњ виборчоњ ком≥с≥њ, ком≥с≥й јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласних, районних, м≥ських, районних у м≥стах, с≥льських, селищних, а також д≥льничних ком≥с≥й з референдуму.

ƒо ≥нших службових ос≥б, ¤к≥ можуть бути причетними до порушень законодавства про референдум, належать службов≥ особи державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, обТЇднань громад¤н тощо, на ¤ких зг≥дно ≥з законом покладаютьс¤ в≥дпов≥дн≥ обовТ¤зки щодо спри¤нн¤ в орган≥зац≥њ п≥дготовки ≥ проведенн¤ референдуму, зокрема реЇстрац≥њ ≥н≥ц≥ативних груп референдуму, перев≥рки лист≥в з п≥дписами громад¤н п≥д вимогою про проведенн¤ референдуму (п≥дписних лист≥в), поданн¤ ком≥с≥¤м з проведенн¤ референдуму необх≥дних дл¤ њх роботи в≥домостей та матер≥ал≥в, забезпеченн¤ проведенн¤ до дн¤ референдуму збор≥в, м≥тинг≥в, ≥нших заход≥в щодо аг≥тац≥њ стосовно референдуму, опубл≥куванн¤ в друкованих засобах масовоњ ≥нформац≥њ необх≥дних матер≥ал≥в, р≥шень ком≥с≥й з референдуму тощо.

5. «а ч. 3 ст. 160 настаЇ в≥дпов≥дальн≥сть члена ком≥с≥њ з проведенн¤ референдуму або ≥ншоњ службовоњ особи за порушенн¤ законодавства про референдум вчиненн¤м одн≥Їњ чи дек≥лькох д≥й:

Ч п≥дробленн¤ документ≥в референдуму;

Ч приписуванн¤;

Ч зав≥домо неправильний п≥драхунок голос≥в;

Ч порушенн¤ таЇмниц≥ голосуванн¤.

ƒо документ≥в референдуму за приписами []{4_87_0}«акону ”крањни Уѕро всеукрањнський та м≥сцев≥ референдумиФ належать: протоколи збор≥в ≥н≥ц≥атор≥в референдуму; список њх учасник≥в; точне формулюванн¤ питанн¤, що пропонуЇтьс¤ винести на референдум; список член≥в ≥н≥ц≥ативноњ групи референдуму; св≥доцтво про реЇстрац≥ю в установленому пор¤дку в≥дпов≥дноњ ≥н≥ц≥ативноњ групи; посв≥дченн¤ член≥в ≥н≥ц≥ативноњ групи;

Ч р≥шенн¤ про припиненн¤ д≥¤льност≥ член≥в ≥н≥ц≥ативноњ групи; п≥дписн≥ листи; п≥дсумков≥ протоколи збиранн¤ п≥дпис≥в громад¤н; р≥шенн¤ про призначенн¤ референдуму; списки громад¤н, ¤к≥ мають право брати участь у референдум≥; бюлетен≥ дл¤ голосуванн¤; протоколи зас≥дань ком≥с≥й з референдуму, зокрема протоколи п≥драхунку голос≥в та встановленн¤ результат≥в референдуму тощо.

ѕ≥дробленн¤ документ≥в референдуму виражаЇтьс¤ у виготовленн≥ будь-¤кого фальшивого документа референдуму або внесенн¤ в документи (документ) референдуму зав≥домо неправдивих в≥домостей.

ѕриписуванн¤ Ч це зав≥домо неправдив≥ в≥домост≥ про к≥льк≥сть громад¤н, ¤к≥: включен≥ до списк≥в ос≥б, що мають право брати участь у референдум≥ на в≥дпов≥дн≥й д≥льниц≥ дл¤ голосуванн¤, у в≥дпов≥дному населеному пункт≥, район≥, област≥ тощо; одержали бюлетен≥ дл¤ голосуванн¤; вз¤ли участь у голосуванн≥; голосували за схваленн¤ поставленого на референдум проекту закону, р≥шенн¤; голосували проти його схваленн¤ та ≥н.

«ав≥домо неправильний п≥драхунок голос≥в означаЇ умисну зм≥ну (зб≥льшенн¤ або зменшенн¤) результат≥в голосуванн¤ при п≥драхунку фактично поданих голос≥в на референдум≥ (про пон¤тт¤ порушенн¤ таЇмниц≥ голосуванн¤ див. коментар до []{1_159}ст. 159.

6. —убТЇктом злочину (ч. 3 ст. 160) може бути член ком≥с≥њ з проведенн¤ референдуму або ≥нша службова особа (про пон¤тт¤ ≥нша службова особа див. коментар до ч. 2 ст. 160).

</s160>

<s161>

—татт¤ 161.ѕорушенн¤ р≥вноправност≥ громад¤н залежно в≥д њх расовоњ, нац≥ональноњ належност≥ або ставленн¤ до рел≥г≥њ

1. ”мисн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на розпалюванн¤ нац≥ональноњ, расовоњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ та ненавист≥, на приниженн¤ нац≥ональноњ чест≥ та г≥дност≥ або образа почутт≥в громад¤н у звТ¤зку з њхн≥ми рел≥г≥йними переконанн¤ми, а також пр¤ме чи непр¤ме обмеженн¤ прав або встановленн¤ пр¤мих чи непр¤мих прив≥лењв громад¤н за ознаками раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, за мовними або ≥ншими ознаками, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “≥ сам≥ д≥њ, поЇднан≥ з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинен≥ службовою особою, Ч

караютьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤к≥ були вчинен≥ орган≥зованою групою ос≥б або спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. []{4_255_24}—т. 24  онституц≥њ ”крањни проголошуЇ р≥вн≥сть конституц≥йних прав ≥ свобод громад¤н, р≥вн≥сть громад¤н перед законом. „. 2 []{4_255_24}ст. 24  онституц≥њ пр¤мо зазначаЇ, що не може бути прив≥лењв чи обмежень за ознаками раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, за мовними або ≥ншими ознаками.

” []{4_24_78} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року ст. 66 (в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ р≥вноправност≥ громад¤н залежно в≥д њх расовоњ, нац≥ональноњ приналежност≥ чи ставленн¤ до рел≥г≥њ) в≥дносилас¤ до ≥нших злочин≥в проти держави. “ому безпосередн≥м обТЇктом злочину визначалас¤ внутр≥шн¤ безпека держави в сфер≥ нац≥ональноњ злагоди ≥ миру, а предметом злочину Ч права людей. ÷е викликало непорозум≥нн¤, оск≥льки теоретично вс≥ злочини певною м≥рою Ї пр¤мим або опосередкованим пос¤ганн¤м на безпеку держави.

¬≥днесенн¤ даного злочину в чинному  одекс≥ до розд≥лу ќсобливоњ частини У«лочини проти виборчих, трудових та ≥нших особистих прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нинаФ Ї б≥льш правом≥рним ≥ дозвол¤Ї ч≥тко визначити обТЇкт злочинного пос¤ганн¤. ¬одночас в ≥нших розд≥лах чинного  одексу Ч У«лочини проти основ нац≥ональноњ безпекиФ та У«лочини проти миру, безпеки людства та м≥жнародного правопор¤дкуФ Ч законодавець окремо передбачив в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на територ≥альну ц≥л≥сн≥сть ≥ недоторканн≥сть ”крањни, поЇднане з розпалюванн¤м нац≥ональноњ або рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ ([]{1_110}ч. 2 та 3 ст. 110), вчиненн¤ геноциду ([]{1_442}ст. 442).

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що гарантують захист прав громад¤н, закр≥плених []{4_255_24}ст. 24  онституц≥њ ”крањни. Ќова редакц≥¤ ч. 1 ст. 161 викладена у точн≥й в≥дпов≥дност≥ з ц≥Їю конституц≥йною нормою, що дозвол¤Ї ч≥тко визначити й обТЇкт злочинного пос¤ганн¤.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ активних д≥й в таких формах:

Ч розпалюванн¤ нац≥ональноњ, расовоњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ та ненавист≥;

Ч приниженн¤ нац≥ональноњ чест≥ та г≥дност≥ громад¤н;

Ч образа почутт≥в громад¤н у звТ¤зку з њхн≥ми рел≥г≥йними переконанн¤ми;

Ч пр¤ме чи непр¤ме обмеженн¤ прав громад¤н за ознаками раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, за мовними або ≥ншими ознаками;

Ч встановленн¤ пр¤мих чи непр¤мих прив≥лењв громад¤н залежно в≥д ознак раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, за мовних або ≥ншими ознаками.

Ќац≥ональна, расова чи рел≥г≥йна ворожнеча та ненависть може виражатис¤, наприклад, в закликах до масових заворушень або до групового порушенн¤ громадського пор¤дку саме з причин зневажанн¤ певноњ нац≥њ, раси або рел≥г≥њ, розповсюдженн≥ (у тому числ≥ шл¤хом опубл≥куванн¤) матер≥ал≥в, що викликають ненависть до певноњ нац≥њ, раси або рел≥г≥њ.

ѕриниженн¤ нац≥ональноњ чест≥ та г≥дност≥ громад¤н матиме м≥сце в раз≥ умисноњ образи в особ≥ конкретного громад¤нина ц≥лоњ нац≥њ.

ќбраза почутт≥в громад¤н у звТ¤зку з њхн≥ми рел≥г≥йними переконанн¤ми може виражатис¤ у публ≥чному зневажливому ставленн≥ до проведенн¤ рел≥г≥йних обр¤д≥в, умисн≥й образ≥ громад¤нина у звТ¤зку з його рел≥г≥йними переконанн¤ми тощо.

ќбмеженн¤ прав громад¤н за ознаками раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, за мовними або ≥ншими ознаками може виражатис¤ у встановленн≥, наприклад, правил прийому на роботу т≥льки громад¤н певноњ нац≥ональност≥, обслуговуванн≥ в магазин≥ виключно ос≥б б≥лоњ раси, в≥дмов≥ в прийом≥ на навчанн¤ або на роботу в≥руючих та ≥н.

¬становленн¤м пр¤мих чи непр¤мих прив≥лењв громад¤н залежно в≥д ознак раси, кольору шк≥ри, пол≥тичних, рел≥г≥йних та ≥нших переконань, стат≥, етн≥чного та соц≥ального походженн¤, майнового стану, м≥сц¤ проживанн¤, за мовними або ≥ншими ознаками сл≥д вважати встановленн¤ ≥ наданн¤ переваг громад¤нам у залежност≥ в≥д зазначених обставин при прийом≥ на навчанн¤ або на роботу, при поселенн≥ в гуртожитку або при наданн≥ житла та ≥н.

¬с≥ ц≥ форми характеризуютьс¤ ¤вним вираженн¤м зневажливого, негативного в≥дношенн¤ винного до певноњ раси, нац≥њ, рел≥г≥њ, кольору шк≥ри, мови тощо.

4.  вал≥ф≥куючими ознаками злочину Ї вчиненн¤ його у поЇднанн≥ з насильством, обманом чи погрозами, а також вчиненн¤ службовою особою (ч. 2 ст. 161) та орган≥зованою групою ос≥б або спричиненн¤ злочином загибел≥ людей чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в (ч. 3 ст. 161).

Ќасильство Ч це нанесенн¤ хоча б одному потерп≥лому побоњв, удару, вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й щодо потерп≥лих, ¤к≥ завдали њм ф≥зичного болю ≥ не спричинили т≥лесних ушкоджень, запод≥¤нн¤ хоча б одному потерп≥лому легкого або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤.

«астосуванн¤ до потерп≥лого насильницького позбавленн¤ вол≥ з метою порушити р≥вноправн≥сть громад¤н, принизити честь або г≥дн≥сть потерп≥лого у звТ¤зку з його расою, кольором шк≥ри, пол≥тичними, рел≥г≥йними та ≥ншими переконанн¤ми, етн≥чним походженн¤м потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дною частиною []{1_146}ст. 146. «апод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень з метою зал¤куванн¤ потерп≥лих так само потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дними частинами статей, ¤кими встановлено в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

«апод≥¤нн¤ потерп≥лому т¤жких т≥лесних ушкоджень також Ї застосуванн¤м насильства, але в такому випадку д≥њ винного квал≥ф≥куютьс¤ ще й за ознакою запод≥¤нн¤ злочином т¤жких насл≥дк≥в за ч. 3 ст. 161.

ќбман може виражатис¤ в непов≥домленн≥ громад¤нинов≥ д≥йсних причин в≥дмови в прийом≥ на роботу, ¤к≥ Ї дискрим≥нац≥Їю громад¤н.

ѕогроза Ч це висловлен≥ усно або письмово нам≥ри щодо застосуванн¤ насильства з метою зал¤куванн¤ громад¤нина з тим, щоб змусити його покинути роботу, перењхати до ≥ншоњ м≥сцевост≥ тощо.

¬чиненн¤ злочину орган≥зованою групою передбачаЇ, що в його готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь три ≥ б≥льше особи, ¤к≥ попередньо орган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього та ≥ншого (≥нших) злочин≥в, обТЇднаних Їдиним планом з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ плану, в≥домого вс≥м учасникам групи. ƒетальн≥ше про цю квал≥ф≥куючу ознаку йдетьс¤ у коментар≥ до []{1_28}ст. 28. якщо учасники орган≥зованоњ групи вчин¤ють ще й злочинн≥ д≥њ, ¤к≥ не обумовлен≥ сп≥льним Їдиним планом, вони потребують додатковоњ самост≥йноњ квал≥ф≥кац≥њ в обвинуваченн≥ конкретноњ особи, ¤ка вчинила так≥ д≥њ. Ќаприклад, вчиненн¤ одним з учасник≥в орган≥зованоњ групи, ¤ка зорган≥зувалас¤ дл¤ розпалюванн¤ нац≥ональноњ, расовоњ чи рел≥г≥йноњ ворожнеч≥ та ненавист≥, крад≥жки майна тощо.

«агибеллю людей вважаЇтьс¤ настанн¤ смерт≥ хоча б одн≥Їњ особи.

ѕ≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками сл≥д розум≥ти запод≥¤нн¤ потерп≥лому або зазначеним особам т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило втрату будь-¤кого органу або його функц≥й, псих≥чну хворобу або ≥нший розлад здоровТ¤, поЇднаний з≥ ст≥йкою втратою працездатност≥ не менш ¤к на одну третину, або перериванн¤ ваг≥тност≥ чи непоправне зн≥веченн¤ обличч¤.

ѕри цьому сл≥д зТ¤совувати на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж вчиненн¤м злочинних д≥й, передбачених ст. 161, та настанн¤м смерт≥ або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

¬≥дсутн≥сть судовоњ практики у справах ц≥Їњ категор≥њ разом з намаганн¤м визначити однаково дл¤ вс≥х злочин≥в пон¤тт¤ т¤жких насл≥дк≥в, призвело до того, що такими пропонувалос¤ вважати запод≥¤нн¤ к≥льком особам середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень. Ќа нашу думку, ц¤ пропозиц≥¤ Ї невиправданою, оск≥льки так≥ насл≥дки за њх т¤жк≥стю не можуть дор≥внювати загибел≥ людей або спричиненню т¤жких т≥лесних ушкоджень.

«лочини, передбачен≥ ч. 1 та 2 ст. 161, сл≥д вважати зак≥нченими з моменту вчиненн¤ сусп≥льно небезпечних д≥й.

«лочин, передбачений ч. 3 ст. 161, в≥дноситьс¤ за конструкц≥Їю до так званих матер≥альних склад≥в злочину, тому зак≥нченим в≥н буде з моменту настанн¤ зазначених у закон≥ насл≥дк≥в.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, що п≥дкреслено законодавцем в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 161.

Ќеобережн≥стю характеризуЇтьс¤ т≥льки ставленн¤ винного до настанн¤ насл≥дк≥в, передбачених ч. 3 ст. 161.

6. —убТЇкт злочину Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в. „. 2 та 3 ст. 161 передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ цього злочину спец≥альним субТЇктом Ч службовою особою. ¬икористанн¤ службовою особою свого службового становища дл¤ вчиненн¤ злочину маЇ квал≥ф≥куватис¤ додатково за в≥дпов≥дною частиною []{1_365}ст. 365.

</s161>

<s162>

—татт¤ 162.ѕорушенн¤ недоторканност≥ житла

1. Ќезаконне проникненн¤ до житла чи до ≥ншого волод≥нн¤ особи, незаконне проведенн¤ в них огл¤ду чи обшуку, а так само незаконне виселенн¤ чи ≥нш≥ д≥њ, що порушують недоторканн≥сть житла громад¤н, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ службовою особою або ≥з застосуванн¤м насильства чи з погрозою його застосуванн¤, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. Ќедоторканн≥сть житла будь-¤коњ особи іарантуЇтьс¤ []{4_255_30}ст. 30  онституц≥њ ”крањни.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують право особи на недоторканн≥сть житла.

2. ќбТЇктивна сторона злочину сформульована в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 162 ≥ пол¤гаЇ в активних д≥¤х, спр¤мованих на незаконне проникненн¤ до житла чи до ≥ншого волод≥нн¤ особи, або в незаконному проведенн≥ огл¤ду чи обшуку житла, незаконному виселенн≥, або у вчиненн≥ ≥нших д≥й, що порушують недоторканн≥сть житла особи.

[]{4_255_30}—т. 30  онституц≥њ ”крањни передбачаЇ, що проникненн¤ до житла чи до ≥ншого волод≥нн¤ особи, проведенн¤ в них огл¤ду чи обшуку Ї можливим виключно на п≥дстав≥ мотивованого р≥шенн¤ суду. ѕор¤док одержанн¤ такого р≥шенн¤ передбачений статт¤ми  рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни. ” нев≥дкладних випадках, повТ¤заних ≥з вр¤туванн¤м житт¤ людей та майна чи з безпосередн≥м пересл≥дуванн¤м ос≥б, ¤к≥ п≥дозрюютьс¤ у вчиненн≥ злочину, можливий ≥нший, встановлений законом, пор¤док проникненн¤ до житла чи до ≥ншого волод≥нн¤ особи, проведенн¤ в них огл¤ду ≥ обшуку. «окрема, []{4_23_0} рим≥нально-процесуальний кодекс ”крањни передбачаЇ, що обшук або огл¤д у таких випадках провод¤тьс¤ нев≥дкладно за постановою сл≥дчого з наступним пов≥домленн¤м про це прокурора прот¤гом доби.

ќтже, будь-¤ке проникненн¤ у житло чи ≥нше волод≥нн¤ особи Ї незаконним, ¤кщо при цьому не дотриман≥ вимоги []{4_255_30}ст. 30  онституц≥њ ”крањни. « тих же п≥дстав незаконними визнаютьс¤ ≥ проведенн¤ огл¤ду або обшуку у житл≥ чи ≥ншому волод≥нн≥ особи.

¬≥дпов≥дно до []{4_60_115}ст. 113 та []{4_60_119}116 ∆итлового кодексу ”крањни виселенн¤ громад¤н зд≥йснюЇтьс¤ за р≥шенн¤м суду. Ѕудь-¤к≥ активн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на виселенн¤ громад¤нина без р≥шенн¤ суду про його виселенн¤, Ї незаконними ≥ т¤гнуть крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть.

≤ншими д≥¤ми, що порушують недоторканн≥сть житла громад¤н, може бути, наприклад, протиправне (тобто проти вол≥ особи) проникненн¤ до житла чи ≥ншого волод≥нн¤ громад¤н без нам≥ру вчинити будь-¤кий злочин.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї м≥сце вчиненн¤ злочину Ч житло або ≥нше волод≥нн¤ особи. ∆итлом Ї будь-¤ке прим≥щенн¤, пристосоване дл¤ пост≥йного або тимчасового проживанн¤ особи (к≥мната, квартира, приватний будинок).

ѕ≥д ≥ншим волод≥нн¤м особи сл≥д розум≥ти будь-¤ке ≥нше прим≥щенн¤ (сарай, будка, погр≥б тощо), що непристосоване дл¤ проживанн¤ людей, а використовуЇтьс¤ в побутових ц≥л¤х. ƒо волод≥нн¤ особи сл≥д в≥дносити ≥ будь-¤к≥ належн≥ њй предмети (сумка, рюкзак, корзина тощо).

3. „. 2 ст. 162 передбачаЇ дв≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки цього злочину: вчиненн¤ його службовою особою або застосуванн¤м насильства чи з погрозою застосуванн¤ такого.

ѕон¤тт¤ службовоњ особи м≥ститьс¤ у прим≥тц≥ до []{1_364}ст. 364. —тосовно вчиненн¤ д≥й, що передбачен≥ ст. 162, такими особами можуть бути службов≥ особи правоохоронних орган≥в, судов≥ виконавц≥, але не виключаЇтьс¤ й службова особа ¤ка проводить обшук Ч кер≥вник потерп≥лого.

¬чиненн¤ службовою особою незаконного проникненн¤ у житло чи ≥нше волод≥нн¤ особи, незаконного проведенн¤ в них огл¤ду чи обшуку, незаконного виселенн¤ чи ≥нших д≥й, що порушують недоторканн≥сть житла громад¤н, ≥з застосуванн¤м насильства або з настанн¤м т¤жких насл≥дк≥в утворюЇ ≥деальну сукупн≥сть злочин≥в, а тому потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ в≥дпов≥дною за []{1_365}ч. 2 або 3 ст. 365 (перевищенн¤ влади або службових повноважень).

«астосуванн¤ насильства пол¤гаЇ в нанесенн≥ хоча б одн≥й особ≥ удару, побоњв, вчиненн≥ ≥нших насильницьких д≥й щодо потерп≥лих, ¤к≥ завдали њм ф≥зичного болю ≥ не спричинили т≥лесних ушкоджень, запод≥¤нн≥ хоча б одн≥й особ≥ легкого або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤, т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤. ѕогроза його застосуванн¤ Ч висловленн¤ нам≥ру щодо вчиненн¤ зазначених та ≥нших насильницьких д≥й.

«апод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень з метою зал¤куванн¤ потерп≥лих, а так само запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень мають квал≥ф≥куватис¤ додатково за в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ особи. ѕогрозу вбивством за на¤вност≥ реальних п≥дстав њњ побоюватис¤ сл≥д квал≥ф≥кувати додатково за []{1_129}ст. 129.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту початку вчиненн¤ зазначених в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 162 д≥й.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162, Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

—убТЇкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162, може бути ¤к загальним, так ≥ спец≥альним Ч у раз≥ вчиненн¤ злочину службовою особою.

</s162>

<s163>

—татт¤ 163.ѕорушенн¤ таЇмниц≥ листуванн¤, телефонних розмов, телеграфноњ чи ≥ншоњ кореспонденц≥њ, що передаютьс¤ засобами звТ¤зку або через компТютер

1. ѕорушенн¤ таЇмниц≥ листуванн¤, телефонних розмов, телеграфноњ чи ≥ншоњ кореспонденц≥њ, що передаютьс¤ засобами звТ¤зку або через компТютер, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ щодо державних чи громадських д≥¤ч≥в або вчинен≥ службовою особою, або з використанн¤м спец≥альних засоб≥в, призначених дл¤ негласного зн¤тт¤ ≥нформац≥њ, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

1. «азначен≥ в ст. 163 засади не Ї новими в законодавств≥. ¬ []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ таЇмниц≥ листуванн¤, телефонних розмов, телеграфних та ≥нших пов≥домлень, що передаютьс¤ засобами звТ¤зку, була передбачена []{4_24_169}ст. 131. —т. 163 чинного  одексу б≥льш ч≥тко, з урахуванн¤м техн≥чного розвитку сусп≥льства визначаЇ предмет злочину, а також доповнена частиною другою з квал≥ф≥куючими ознаками.

[]{4_255_31}—т. 31  онституц≥њ ”крањни іарантуЇ кожному громад¤нину таЇмницю листуванн¤, телефонних розмов, телеграфноњ та ≥ншоњ кореспонденц≥њ. ¬ин¤тки можуть бути встановлен≥ лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запоб≥гти злочинов≥ чи зТ¤сувати ≥стину п≥д час розсл≥дуванн¤ крим≥нальноњ справи, ¤кщо ≥ншими способами одержати ≥нформац≥ю неможливо.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ захисту конституц≥йного права громад¤н на таЇмницю листуванн¤, кореспонденц≥њ, телефонних розмов.

[]{4_23_171}—т. 141 чинного на 1 вересн¤ 2001 р.  рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни встановлюЇ, що обшук, вињмка, огл¤д прим≥щенн¤ у громад¤н, накладенн¤ арешту на кореспонденц≥ю ≥ вињмка њњ в поштово-телеграфних установах можуть провадитись т≥льки на п≥дставах ≥ в пор¤дку, визначених цим  одексом. ” випадку на¤вност≥ загрози вчиненн¤ насильства або ≥нших протиправних д≥й щодо ос≥б, вз¤тих п≥д захист, за письмовою за¤вою або письмовою згодою цих ос≥б може проводитис¤ прослуховуванн¤ телефонних та ≥нших переговор≥в, в≥зуальне спостереженн¤ ≥з застосуванн¤м або без застосуванн¤ звуко-, в≥деозапису, фото- ≥ к≥нозйомки. ѕрослуховуванн¤ телефонних та ≥нших переговор≥в зд≥йснюЇтьс¤ за р≥шенн¤м суду.

«окрема, []{4_23_221}ст. 187  ѕ  ”крањни передбачаЇ, що накладенн¤ арешту на кореспонденц≥ю ≥ вињмка њњ в поштово-телеграфних установах, зн¤тт¤ ≥нформац≥њ з канал≥в звТ¤зку можлив≥ виключно на п≥дстав≥ постанови про це голови апел¤ц≥йного суду або його заступника, що виноситьс¤ за поданн¤м сл≥дчого, погодженим з прокурором. ѕостанова виноситьс¤ в режим≥, ¤кий забезпечуЇ нерозголошенн¤ даних досудового сл≥дства або оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥. ѕри цьому []{4_23_221}ст. 187  ѕ  ”крањни наголошуЇ, що арешт на кореспонденц≥ю ≥ зн¤тт¤ ≥нформац≥њ з канал≥в звТ¤зку можуть бути застосован≥ лише за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав вважати, що у листах, телеграфн≥й та ≥нш≥й кореспонденц≥њ п≥дозрюваного чи обвинуваченого ≥ншим особам або ≥нших ос≥б п≥дозрюваному чи обвинуваченому, а також в ≥нформац≥њ, ¤кою вони обм≥нюютьс¤ з допомогою засоб≥в звТ¤зку, м≥ст¤тьс¤ дан≥ про вчинений злочин або документи ≥ предмети, що мають доказове значенн¤, ≥ ¤кщо ≥ншими способами одержати ц≥ дан≥ неможливо.

«г≥дно з вимогами []{4_23_222}ст. 187-1  ѕ  ”крањни огл¤д кореспонденц≥њ проводитьс¤ за р≥шенн¤м суду в установ≥ звТ¤зку з участю пон¤тих ≥з числа службовц≥в ц≥Їњ установи, а при необх≥дност≥ Ч ≥ з участю спец≥ал≥ста. ” присутност≥ зазначених ос≥б сл≥дчий в≥дкриваЇ ≥ огл¤даЇ затриману кореспонденц≥ю. ƒосл≥дженн¤ ≥нформац≥њ, зн¤тоњ з канал≥в звТ¤зку, у необх≥дних випадках проводитьс¤ з участю спец≥ал≥ста. —л≥дчий прослуховуЇ чи ≥ншим в≥дпов≥дним способом вивчаЇ зм≥ст зн¤тоњ ≥нформац≥њ, про що складаЇ протокол. ѕри ви¤вленн≥ в ≥нформац≥њ даних, що мають доказове значенн¤, в протокол≥ в≥дтворюЇтьс¤ в≥дпов≥дна частина запису, п≥сл¤ чого сл≥дчий своЇю постановою визнаЇ нос≥й зн¤тоњ ≥нформац≥њ доказом ≥ приЇднуЇ його до справи.

ƒо кореспонденц≥њ, на ¤ку може бути накладено арешт ≥ ¤ка може бути огл¤нута, в≥днос¤тьс¤ листи вс≥х вид≥в, бандерол≥, посилки, поштов≥ контейнери, перекази, телеграми, рад≥ограми тощо.

«г≥дно з≥ []{4_23_223}ст. 188  ѕ  ”крањни про проведенн¤ обшуку або вињмки сл≥дчий складаЇ протокол у двох прим≥рниках. ” протокол≥ зазначаютьс¤: п≥дстави дл¤ обшуку або вињмки; прим≥щенн¤ чи ≥нше м≥сце, в ¤кому було проведено обшук або вињмку; особа, у ¤коњ проведено обшук або вињмку; д≥њ сл≥дчого ≥ результати обшуку або вињмки. ўодо кожного предмета, ¤кий п≥дл¤гаЇ вилученню, повинно бути зазначено, в ¤кому саме м≥сц≥ ≥ при ¤ких обставинах в≥н був ви¤влений.

ƒо протоколу обшуку або вињмки занос¤тьс¤ вс≥ за¤ви ≥ зауваженн¤ присутн≥х п≥д час обшуку або вињмки ос≥б, зроблен≥ з приводу тих чи ≥нших д≥й сл≥дчого. ќбидва прим≥рники протоколу, а також опис вилучених предмет≥в п≥дписують сл≥дчий, особа, у ¤коњ проводивс¤ обшук або вињмка, та запрошен≥ особи, що були присутн≥.

ƒругий прим≥рник протоколу обшуку або вињмки, а також другий прим≥рник опису вручаЇтьс¤ особ≥, у ¤коњ проведено обшук або вињмку, а в раз≥ њњ в≥дсутност≥ Ч повнол≥тньому членов≥ њњ с≥мТњ або представников≥ житлово-експлуатац≥йноњ орган≥зац≥њ чи м≥сцевоњ –ади народних депутат≥в.

ѕри проведенн≥ обшуку або вињмки на п≥дприЇмств≥, в установ≥ або орган≥зац≥њ другий прим≥рник протоколу ≥ опису вручаЇтьс¤ представников≥ п≥дприЇмства, установи або орган≥зац≥њ. ѕри на¤вност≥ в протокол≥ зауважень на неправильн≥ д≥њ, допущен≥ п≥д час обшуку, сл≥дчий не п≥зн≥ше двох дн≥в пов≥домл¤Ї про це прокурора, ¤кий зд≥йснюЇ нагл¤д за сл≥дством.

÷≥ ж норми крим≥нально-процесуального закону сл≥д враховувати ≥ при вир≥шенн≥ питанн¤ щодо законност≥ д≥й, ¤к≥ можуть квал≥ф≥куватис¤ за []{1_162}ст. 162.

2. ќбТЇктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 163, пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), спр¤мованого на порушенн¤ таЇмниц≥ листуванн¤, телефонних розмов, телеграфноњ чи ≥ншоњ кореспонденц≥њ, що передаютьс¤ засобами звТ¤зку або через компТютер. як порушенн¤ цього конституц≥йного права громад¤н сл≥д розц≥нювати будь-¤к≥ д≥њ всупереч зазначеним вище вимогам закону, зокрема, []{4_23_0} рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни.

ѕредметом злочину Ї ≥нформац≥¤, що передаЇтьс¤ в листах, телеграфом, ≥ншими засобами звТ¤зку або через компТютер, а також телефоном, ≥ Ї особистою таЇмницею громад¤нина.

3.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки злочину Ч вчиненн¤ його щодо державних чи громадських д≥¤ч≥в, вчиненн¤ службовою особою або з використанн¤м спец≥альних засоб≥в, призначених дл¤ негласного зн¤тт¤ ≥нформац≥њ.

ƒержавними або громадськими д≥¤чами сл≥д вважати ос≥б, зазначених у []{1_346}ст. 346. “акими Ї ѕрезидент ”крањни, √олова ¬ерховноњ –ади ”крањни, народний депутат ”крањни, ѕремТЇр-м≥н≥стр ”крањни, член  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, √олова або судд¤  онституц≥йного —уду ”крањни або ¬ерховного —уду ”крањни чи вищих спец≥ал≥зованих суд≥в ”крањни, √енеральний прокурор ”крањни, ”повноважений ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини, √олова –ахунковоњ палати, √олова Ќац≥онального банку ”крањни, кер≥вник пол≥тичноњ парт≥њ ”крањни.

ѕон¤тт¤ службовоњ особи визначаЇтьс¤ прим≥ткою до []{1_364}ст. 364.

¬икористанн¤м спец≥альних засоб≥в, призначених дл¤ негласного зн¤тт¤ ≥нформац≥њ, може вважатис¤ застосуванн¤ дл¤ незаконного отриманн¤ ≥нформац≥њ будь-¤ких техн≥чних засоб≥в, за допомогою ¤ких без в≥дома потерп≥лого можна зн¤ти ≥нформац≥ю з канал≥в звТ¤зку.

«лочин, передбачений ст. 163, Ї зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥¤нь, спр¤мованих на порушенн¤ конституц≥йного права громад¤нина на таЇмницю листуванн¤, телефонних розмов, телеграфноњ чи ≥ншоњ кореспонденц≥њ, що передаютьс¤ засобами звТ¤зку або через компТютер.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

Ќастанн¤ будь-¤ких насл≥дк≥в порушенн¤ таЇмниц≥ листуванн¤ законом не передбачено, тому ¤кщо так≥ насл≥дки настали, вони п≥дл¤гають за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав додатков≥й квал≥ф≥кац≥њ в залежност≥ в≥д форми вини щодо њх настанн¤.

5. —убТЇкт злочину Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

—пец≥альним субТЇктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 163, може бути службова особа. «а на¤вност≥ квал≥ф≥куючих ознак, що зазначен≥ в ч. 2 або ч. 3 []{1_365}ст. 365, можлива додаткова квал≥ф≥кац≥¤ д≥й службовоњ особи за в≥дпов≥дною частиною []{1_365}ст. 365.

</s163>

<s164>

—татт¤ 164.”хиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в на утриманн¤ д≥тей

1. «л≥сне ухиленн¤ в≥д сплати встановлених р≥шенн¤м суду кошт≥в на утриманн¤ д≥тей (ал≥мент≥в), а також зл≥сне ухиленн¤ батьк≥в в≥д утриманн¤ неповнол≥тн≥х або непрацездатних д≥тей, що перебувають на њх утриманн≥, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до одного року або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. []{4_255_51}—т. 51  онституц≥њ ”крањни встановлюЇ обовТ¤зок батьк≥в утримувати д≥тей до њх повнол≥тт¤. Ѕатьки зобовТ¤зан≥ утримувати своњх неповнол≥тн≥х ≥ непрацездатних повнол≥тн≥х д≥тей, ¤к≥ потребують матер≥альноњ допомоги. ѕри ухиленн≥ батьк≥в в≥д цього обовТ¤зку кошти на утриманн¤ д≥тей ст¤гуютьс¤ з них в судовому пор¤дку ([]{4_35_85}ст. 80  одексу ”крањни про шлюб та с≥мТю, надал≥ Ч  Ў— ”крањни). ” випадку, коли д≥ти не мають батьк≥в або ¤кщо батьки з поважних причин не в змоз≥ њх утримувати, обовТ¤зок по утриманню може бути покладений на ≥нших родич≥в Ч д≥да, бабу, брата, сестру, а також на в≥тчима ≥ мачуху дитини ≥ на ос≥б, ¤к≥ пост≥йно виховували дитину ≥ утримували њњ ¤к члена своЇњ с≥мТњ, надаючи њй систематично матер≥альну допомогу ([]{4_35_100}ст. 95  Ў— ”крањни). ¬  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року в≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в на утримуванн¤ д≥тей була передбачена []{4_24_146}ст. 114.

2. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що гарантують ≥ забезпечують нормальний розвиток, вихованн¤ та здоровТ¤ д≥тей.

3. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ у зл≥сному ухиленн≥ особами, на ¤ких р≥шенн¤м суду або постановою судд≥ покладений обовТ¤зок сплачувати кошти на утриманн¤ д≥тей (ал≥менти), в≥д њх сплати, а також у зл≥сному ухиленн≥ в≥д утриманн¤ неповнол≥тн≥х або непрацездатних д≥тей, ¤к≥ перебувають на утриманн≥ особи.

4. —убТЇктом ухиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в на утриманн¤ д≥тей або ухиленн¤ в≥д утриманн¤ неповнол≥тн≥х або непрацездатних д≥тей, що перебувають на утриманн≥, можуть бути батьки, а також особи, ¤к≥ р≥шенн¤м суду у в≥дпов≥дност≥ з []{4_35_100}ст. 95  Ў— ”крањни зобовТ¤зан≥ сплачувати кошти на утриманн¤ д≥тей (ал≥менти). ÷е особи, ¤к≥ органами запису акт≥в громадського стану в книз≥ запис≥в акт≥в громадського стану записан≥ ¤к кровн≥ батьки за походженн¤м:

Ч при реЇстрац≥њ народженн¤ дитини в≥д певних батьк≥в, коли вони перебувають м≥ж собою в шлюб≥;

Ч при добров≥льному визнанн≥ батьк≥вства дитини батьком, ¤кий не перебуваЇ в шлюб≥ з њњ мат≥рТю;

Ч при встановленн≥ батьк≥вства судом, коли батько заперечуЇ батьк≥вство.

“аким чином, в≥дпов≥дно до вимог []{1_18}ч. 2 ст. 18 субТЇкт злочину можна визначити ¤к спец≥альний. ¬≥дпов≥дальн≥сть настаЇ т≥льки п≥сл¤ виповненн¤ зазначеним особам 16 рок≥в.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инна особа усв≥домлюЇ, що Ї р≥шенн¤ суду, на п≥дстав≥ ¤кого вона зобовТ¤зана сплачувати кошти на утриманн¤ д≥тей або утримувати неповнол≥тн≥х або непрацездатних д≥тей, ≥ що вона ухил¤Їтьс¤ в≥д виконанн¤ даного р≥шенн¤ ≥ бажаЇ цього. як правило, мотиви вчиненн¤ розгл¤дуваних злочин≥в корислив≥. ¬они повинн≥ враховуватись при призначенн≥ покаранн¤, але не впливають на квал≥ф≥кац≥ю д≥й винного.

6. Ќеповнол≥тн≥ д≥ти Ч особи, ¤к≥ не дос¤гли 18 рок≥в.

Ќепрацездатн≥ повнол≥тн≥ д≥ти Ч т≥, ¤к≥ визнан≥ ≥нвал≥дами першоњ або другоњ групи, або т≥, ¤к≥ дос¤гли пенс≥йного в≥ку.

7. ”хиленн¤м в≥д сплати ал≥мент≥в може бути ¤к пр¤ма в≥дмова в≥д сплати встановлених р≥шенн¤м суду ал≥мент≥в, так ≥ р≥зн≥ д≥њ особи ¤ка повинна њх сплачувати, або безд≥¤льн≥сть, спр¤мован≥ на повне або часткове ухиленн¤ в≥д сплати: приховуванн¤ вид≥в зароб≥тку (доходу), зм≥на м≥сц¤ роботи або проживанн¤, зм≥на пр≥звища, зв≥льненн¤ з роботи та ≥нш≥ д≥њ, що св≥дчать про нам≥ри особи ухилитись в≥д сплати ал≥мент≥в.

8. ”хиленн¤ батьк≥в в≥д утриманн¤ неповнол≥тн≥х або непрацездатних д≥тей, ¤к≥ перебувають на њх утриманн≥, маЇ м≥сце тод≥, коли батьки повн≥стю або частково в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д наданн¤ д≥т¤м продукт≥в харчуванн¤, кошт≥в на придбанн¤ од¤гу, взутт¤, л≥к≥в та таке ≥нше, а також не п≥клуютьс¤ про них.

9.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за злочин настаЇ т≥льки у випадках зл≥сного ухиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в на утриманн¤ д≥тей, а також ухиленн¤ батьк≥в в≥д утриманн¤ неповнол≥тн≥х або непрацездатних д≥тей, ¤к≥ перебувають на њх утриманн≥. “ерм≥н Узл≥снеФ передбачаЇ неодноразов≥сть вчинюваних д≥й, тобто ц≥ д≥њ повинн≥ мати систематичний характер п≥сл¤ р≥шенн¤ суду про сплату ал≥мент≥в. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим саме з моменту визнанн¤ ухиленн¤ зл≥сним, що повинно вир≥шуватись в кожному конкретному випадку окремо з урахуванн¤м вс≥х обставин справи. ѕри цьому повинн≥ враховуватись так≥ фактори, ¤к тривал≥сть, способи ухиленн¤, вплив неодержанн¤ ал≥мент≥в на матер≥альний стан та на здоровТ¤ дитини, мотиви, с≥мейний ≥ матер≥альний стан особи, ¤ка ухил¤Їтьс¤ в≥д сплати ал≥мент≥в або в≥д утриманн¤ своЇњ неповнол≥тньоњ або непрацездатноњ дитини.

10. “е саме д≥¤нн¤, вчинене особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 164, у раз≥ ¤кщо особа ран≥ше мала судим≥сть за злочин, передбачений ц≥Їю статтею. ќсоба визнаЇтьс¤ такою, що маЇ судим≥сть, з дн¤ набранн¤ законноњ сили обвинувальним вироком ([]{1_88}ст. 88). ѕри цьому не маЇ значенн¤, за на¤вност≥ факту зл≥сного ухиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в або ухиленн¤ батьк≥в в≥д утриманн¤ неповнол≥тн≥х або непрацездатних д≥тей, в обох випадках це була одна й та ж дитина чи р≥зн≥ д≥ти, ≥ чи було в дек≥лькох випадках ухиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в (тобто однор≥дний злочин) або в одному випадку ухиленн¤ в≥д утриманн¤ неповнол≥тньоњ або непрацездатноњ дитини, а в ≥ншому Ч ухиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в.

11. –≥шенн¤ суду про обовТ¤зок особи сплачувати ал≥менти на утриманн¤ неповнол≥тн≥х д≥тей Ї необх≥дною умовою прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ за зл≥сне ухиленн¤ в≥д сплати ал≥мент≥в.

ƒл¤ прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ батьк≥в за зл≥сне ухиленн¤ в≥д утриманн¤ неповнол≥тн≥х або непрацездатних д≥тей, ¤к≥ перебувають на њх утриманн≥, р≥шенн¤ суду не обовТ¤зкове.

</s164>

<s165>

—татт¤ 165.”хиленн¤ в≥д сплати кошт≥в на утриманн¤ непрацездатних батьк≥в

1. «л≥сне ухиленн¤ в≥д сплати встановлених р≥шенн¤м суду кошт≥в на утриманн¤ непрацездатних батьк≥в Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до одного року.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

1. []{4_255_51}—т. 51  онституц≥њ ”крањни зобовТ¤зуЇ повнол≥тн≥х д≥тей п≥клуватис¤ про своњх непрацездатних батьк≥в. Ќорми  одексу ”крањни про шлюб та с≥мТю детальн≥ше реіламентують ц≥ правов≥дносини. ”триманн¤ непрацездатних батьк≥в, ¤к≥ потребують допомоги, Ї обовТ¤зком њх повнол≥тн≥х д≥тей. ƒ≥ти зобовТ¤зан≥ п≥клуватис¤ про батьк≥в ≥ надавати њм допомогу ([]{4_35_86}ст. 81  Ў— ”крањни). ” раз≥ ухиленн¤ в≥д виконанн¤ вказаних обовТ¤зк≥в за р≥шенн¤м суду на користь батьк≥в з повнол≥тн≥х д≥тей можуть ст¤гуватись ал≥менти у грошов≥й сум≥ у частковому в≥дношенн≥ до зароб≥тку (доходу), виход¤чи з матер≥ального ≥ с≥мейного становища кожного з д≥тей ≥ батьк≥в. јле д≥ти можуть бути зв≥льнен≥ в≥д обовТ¤зк≥в щодо утриманн¤ своњх батьк≥в ≥ ст¤гненн¤ витрат по догл¤ду за ними, ¤кщо судом буде встановлено, що батьки ухил¤лис¤ в≥д виконанн¤ батьк≥вських обовТ¤зк≥в ([]{4_35_86}ст. 81  Ў— ”крањни). Ќа¤вн≥сть р≥шенн¤ суду про ст¤гненн¤ ал≥мент≥в на користь батьк≥в, ¤ке набрало законноњ сили, Ї обовТ¤зковою умовою складу злочину, передбаченого ст. 165.

2. ѕотерп≥лими в≥д злочину можуть бути т≥льки непрацездатн≥ батьки, ¤к≥ дос¤гли пенс≥йного в≥ку, а також ≥нвал≥ди першоњ та другоњ групи, що потребують матер≥альноњ допомоги, кр≥м тих, ¤к≥ зл≥сно ухил¤лис¤ в≥д сплати ал≥мент≥в на цих д≥тей або ¤кщо судом буде встановлено, що вони ухил¤лис¤ в≥д виконанн¤ батьк≥вських обовТ¤зк≥в.

3. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, врегульован≥ []{4_255_48}ст. 48 та []{4_255_51}51  онституц≥њ ”крањни.

4. ќбТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ зл≥сним ухиленн¤м д≥тей, на ¤ких р≥шенн¤м суду покладений обовТ¤зок сплачувати кошти на утриманн¤ непрацездатних батьк≥в, в≥д цього обовТ¤зку (про зл≥сне ухиленн¤ див. п. 7 коментар¤ до []{1_164}ст. 164).

5. —убТЇкт злочину Ч особа 16 рок≥в, ¤ка зг≥дно з записом у книз≥ реЇстрац≥њ орган≥в –ј√—у визнана кровною дитиною або була усиновлена у встановленому законом пор¤дку.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом Ч особа умисно ухил¤Їтьс¤ в≥д обовТ¤зк≥в утриманн¤ своњх непрацездатних батьк≥в по кров≥ або батьк≥в, ¤к≥ њњ усиновили у встановленому законом пор¤дку ≥ виховували ¤к свою дитину.

7. ѕро це ж д≥¤нн¤, вчинене особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, див. п. 10 коментар¤ до []{1_164}ст. 164.

</s165>

<s166>

—татт¤ 166.«л≥сне невиконанн¤ обовТ¤зк≥в по догл¤ду за дитиною або за особою, щодо ¤коњ встановлена оп≥ка чи п≥клуванн¤

«л≥сне невиконанн¤ батьками, оп≥кунами чи п≥клувальниками встановлених законом обовТ¤зк≥в по догл¤ду за дитиною або за особою, щодо ¤коњ встановлена оп≥ка чи п≥клуванн¤, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. Ѕатьки мають право ≥ зобовТ¤зан≥ виховувати своњх д≥тей, п≥клуватис¤ про њх здоровТ¤, ф≥зичний, духовний ≥ моральний розвиток, навчанн¤, готувати њх до прац≥ ([]{4_35_65}ст. 61  Ў— ”крањни). “≥ ж сам≥ зобовТ¤занн¤ мають оп≥куни ≥ п≥клувальники щодо своњх неповнол≥тн≥х п≥доп≥чних ([]{4_35_175}ст. 163  Ў— ”крањни). «г≥дно з []{4_35_153}ст. 142  Ў— ”крањни оп≥куни ≥ п≥клувальники зобовТ¤зан≥ п≥клуватис¤ про ос≥б, ¤к≥ перебувають у них п≥д оп≥кою ≥ п≥клуванн¤м, про створенн¤ цим особам необх≥дних побутових умов ≥ про забезпеченн¤ њх догл¤дом ≥ л≥куванн¤м.

” випадку невиконанн¤ цих обовТ¤зк≥в ≥ при умов≥ настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в винн≥ особи несуть в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 166.

2. Ѕатьки, оп≥куни ≥ п≥клувальники мають р¤д обовТ¤зк≥в по догл¤ду за дитиною або за особою, щодо ¤коњ встановлена оп≥ка або п≥клуванн¤, а саме: вони повинн≥ належним чином утримувати дитину (од¤гати, годувати, забезпечувати навчанн¤), сл≥дкувати за станом њњ здоровТ¤ та г≥г≥Їною, в залежност≥ в≥д здатностей дитини розвивати в н≥й спортивн≥, музичн≥, гуман≥тарн≥ та ≥нш≥ схильност≥, забезпечити дитину нормальними побутовими умовами.

3. ƒл¤ визнанн¤ невиконанн¤ обовТ¤зк≥в по догл¤ду за дитиною або за особою, щодо ¤коњ встановлено оп≥ка чи п≥клуванн¤, злочином необх≥дно, щоб:

Ч невиконанн¤ цих обовТ¤зк≥в було зл≥сним (див. п. 8 коментар¤ до ц≥Їњ статт≥). ѕри цьому потр≥бно враховувати матер≥альний та с≥мейний стан с≥мТњ, способи та мотиви невиконанн¤ вказаних обовТ¤зк≥в;

Ч вказане д≥¤нн¤ спричинило т¤жк≥ насл≥дки. “¤жкими насл≥дками можуть бути: смерть дитини або запод≥¤нн¤ њй т¤жких т≥лесних ушкоджень, втрата житла, т¤жке захворюванн¤, суттЇва в≥дстал≥сть у розумовому розвитку та ≥н.

4. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ захищають конституц≥йне право кожноњ людини на достатн≥й життЇвий р≥вень, що включаЇ достатнЇ харчуванн¤, од¤г, житло ([]{4_255_48}ст. 48  онституц≥њ ”крањни).  р≥м того, цей злочин пос¤гаЇ на здоровТ¤ та нормальний розумовий та ф≥зичний розвиток дитини.

5. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ безд≥¤льн≥стю, ¤ка пол¤гаЇ у невиконанн≥ батьками, оп≥кунами (п≥клувальниками) покладених на них обовТ¤зк≥в стосовно дитини, в результат≥ чого сталис¤ т¤жк≥ насл≥дки.

6. —убТЇктом злочину Ї батьки, оп≥куни чи п≥клувальники (про пон¤тт¤ батьки див. п. 4 коментар¤ до []{1_164}ст. 164).

ќп≥куни та п≥клувальники Ч особи, призначен≥ органами оп≥ки ≥ п≥клуванн¤ дл¤ виконанн¤ вказаних у закон≥ обовТ¤зк≥в щодо п≥доп≥чноњ особи (переважно з ос≥б близьких п≥доп≥чному ≥ т≥льки з його згодою).

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ т≥льки пр¤мим умислом. ќск≥льки пон¤тт¤ зл≥сне невиконанн¤ обовТ¤зк≥в по догл¤ду за дитиною або за особою, щодо ¤коњ встановлена оп≥ка чи п≥клуванн¤, передбачаЇ систематичне невиконанн¤ цих обовТ¤зк≥в, виключаЇтьс¤ можлив≥сть необережноњ вини у даному випадку.

</s166>

<s167>

—татт¤ 167.«ловживанн¤ оп≥кунськими правами

¬икористанн¤ оп≥ки чи п≥клуванн¤ з корисливою метою на шкоду п≥доп≥чному (зайн¤тт¤ житловоњ площ≥, використанн¤ майна тощо) Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

1. ќп≥ка ≥ п≥клуванн¤ встановлюютьс¤ дл¤ вихованн¤, а також дл¤ захисту особистих ≥ майнових прав та ≥нтерес≥в неповнол≥тн≥х д≥тей, ¤к≥ внасл≥док смерт≥ батьк≥в, позбавленн¤ батьк≥в батьк≥вських прав, хвороби батьк≥в чи з ≥нших причин лишилис¤ без батьк≥вського п≥клуванн¤. ќп≥ка ≥ п≥клуванн¤ встановлюЇтьс¤ також дл¤ захисту особистих ≥ майнових прав та ≥нтерес≥в повнол≥тн≥х ос≥б, ¤к≥ за станом здоровТ¤ не можуть самост≥йно зд≥йснювати своњ права ≥ виконувати своњ обовТ¤зки ([]{4_35_139}ст. 128  Ў— ”крањни).

«г≥дно з≥ []{4_35_140}ст. 129  Ў— ”крањни оп≥ка ≥ п≥клуванн¤ встановлюютьс¤ органами виконавчоњ влади щодо:

Ч ос≥б, ¤к≥ не дос¤гли 18 рок≥в;

Ч ос≥б, визнаних судом нед≥Їздатними внасл≥док душевноњ хвороби або недоумства;

Ч ос≥б, визнаних судом обмежено д≥Їздатними внасл≥док зловживанн¤ спиртними напо¤ми або наркотичними засобами;

Ч д≥Їздатних ос≥б, ¤к≥ потребують п≥клуванн¤ за станом здоровТ¤.

2. ѕ≥доп≥чн≥ Ч особи, над ¤кими встановлено оп≥ку або п≥клуванн¤. ќп≥ка встановлюЇтьс¤ над неповнол≥тн≥ми, ¤к≥ не дос¤гли 15 рок≥в, ≥ над громад¤нами, визнаними судом нед≥Їздатними внасл≥док душевноњ хвороби або недоумства. ѕ≥клуванн¤ встановлюЇтьс¤ над неповнол≥тн≥ми в≥ком в≥д 15 до 18 рок≥в ≥ над громад¤нами, визнаними судом обмежено д≥Їздатними внасл≥док зловживанн¤ спиртними напо¤ми або наркотичними засобами, а також щодо ос≥б, ¤к≥ за станом здоровТ¤ не можуть самост≥йно захищати своњ права.

3. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що регулюють права та законн≥ ≥нтереси п≥доп≥чних ос≥б.

4. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ в використанн≥ оп≥ки чи п≥клуванн¤ з корисливою метою на шкоду п≥доп≥чн≥й особ≥. ÷е будь-¤к≥ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) оп≥куна або п≥клувальника, ¤кими запод≥юЇтьс¤ матер≥альна шкода п≥доп≥чн≥й особ≥. Ќайб≥льш поширен≥ з них: зан¤тт¤ жилоњ площ≥, використанн¤ майна, ¤ке залишилось п≥сл¤ смерт≥ батьк≥в чи ≥нших родич≥в, привласненн¤ чи розтрата майна, ¤ке належить п≥доп≥чн≥й особ≥, використанн¤ доход≥в п≥доп≥чних (пенс≥й, допомоги або ал≥мент≥в, ≥нших поточних надходжень або доход≥в в≥д майна, що њм належить) дл¤ задоволенн¤ власних потреб винного, вселенн¤ за плату на жилу площу п≥доп≥чних ≥нших ос≥б, укладенн¤ в≥д ≥мен≥ п≥доп≥чних невиг≥дних дл¤ них угод тощо.

5. []{4_35_156}—т. 145  Ў— ”крањни передбачаЇ випадки, коли оп≥кун не вправ≥ без дозволу орган≥в оп≥ки ≥ п≥клуванн¤ укладати угоди, а п≥клувальник Ч давати згоду на њх укладенн¤, ¤кщо вони виход¤ть за меж≥ побутових. —еред них договори, що потребують нотар≥ального посв≥дченн¤ ≥ спец≥альноњ реЇстрац≥њ, в≥дмова в≥д належних п≥доп≥чному майнових прав, под≥л майна, под≥л або обм≥н жилоњ площ≥, видача письмових зобовТ¤зань тощо.

«а []{4_35_158}ст. 147  Ў— ”крањни суми, що належать п≥доп≥чним у вигл¤д≥ пенс≥й, допомоги або ал≥мент≥в, ≥нших поточних надходжень або доход≥в в≥д належного њм майна, переход¤ть у розпор¤дженн¤ оп≥куна ≥ витрачаютьс¤ на утриманн¤ цих ос≥б. ѕ≥клувальники вправ≥ одержувати зазначен≥ суми ≥ витрачати њх на утриманн¤ ос≥б, ¤к≥ перебувають п≥д п≥клуванн¤м, ¤кщо того вимагають ≥нтереси цих ос≥б. []{4_35_155}—т. 144  Ў— ”крањни передбачаЇ пор¤док укладенн¤ угод з участю оп≥кун≥в або п≥клувальник≥в. ѕорушенн¤ цих норм з корисливою метою на шкоду п≥доп≥чному утворюЇ обТЇктивну сторону злочину за ст. 167.

6. —убТЇктом злочину Ї особи, ¤к≥ у встановленому законом пор¤дку призначен≥ оп≥кунами чи п≥клувальниками.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 167 настаЇ з 18-р≥чного в≥ку, тому що зг≥дно з []{4_35_151}ст. 140  Ў— ”крањни оп≥куном або п≥клувальником не може бути особа, ¤ка не дос¤гла 18-р≥чного в≥ку.

7. —убТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом та корисливою метою. ¬инна особа усв≥домлюЇ, що вона Ї оп≥куном або п≥клувальником, використовуЇ надан≥ њй оп≥кунськ≥ права не в ≥нтересах п≥доп≥чноњ особи, та бажаЇ цього.  орислива мета виражаЇтьс¤ в бажанн≥ отримати вигоди майнового характеру за рахунок п≥доп≥чноњ особи, тим самим запод≥¤ти њй шкоду.

8. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ оп≥куном чи п≥клувальником з корисливою метою д≥й, передбачених ст. 167, незалежно в≥д того чи пот¤гли ц≥ д≥њ чи безд≥¤льн≥сть негативн≥ насл≥дки щодо п≥доп≥чноњ особи.

</s167>

<s168>

—татт¤ 168.–озголошенн¤ таЇмниц≥ усиновленн¤ (удочер≥нн¤)

1. –озголошенн¤ таЇмниц≥ усиновленн¤ (удочер≥нн¤) всупереч вол≥ усиновител¤ (удочерител¤) Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене службовою особою або прац≥вником медичного закладу, ¤ким в≥домост≥ про усиновленн¤ (удочер≥нн¤) стали в≥дом≥ по служб≥ чи по робот≥, або ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ штрафом до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. “аЇмниц¤ усиновленн¤ охорон¤Їтьс¤ законом, а саме []{4_35_122}ст. 112  Ў— ”крањни. Ѕез згоди усиновител≥в, а в раз≥ њх смерт≥ Ч без згоди орган≥в оп≥ки ≥ п≥клуванн¤, заборон¤Їтьс¤ пов≥домл¤ти будь-¤к≥ в≥домост≥ про усиновленн¤ (удочер≥нн¤), а також надавати виписки з книг акт≥в громадського стану, з ¤ких було б видно, що усиновител≥ не Ї кровними батьками особи, ¤ку усиновили (удочерили). ƒл¤ забезпеченн¤ таЇмниц≥ усиновленн¤ на проханн¤ усиновител¤ може бути зм≥нено м≥сце ≥ дату народженн¤ дитини. –озголошенн¤ таЇмниц≥ усиновленн¤ нер≥дко призводить до т¤жких с≥мейних ≥ особистих трагед≥й та конфл≥кт≥в (розриву с≥мейних в≥дносин та ≥нших негативних насл≥дк≥в).

”синовленн¤ зг≥дно з  Ў— ”крањни допускаЇтьс¤ лише щодо неповнол≥тн≥х д≥тей ≥ в њх ≥нтересах у пор¤дку, передбаченому []{4_35_106}ст. 101Ч 116  Ў— ”крањни.

2. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують захист особистого та с≥мейного житт¤ ([]{4_255_32}ст. 32  онституц≥њ ”крањни). ÷ей злочин порушуЇ психолог≥чну р≥вновагу та здоровТ¤ дитини, ¤ку усиновили (удочерили), та усиновител¤ (усиновител≥в).

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ протиправним пов≥домленн¤м без згоди усиновител≥в будь-¤ким способом ≥ншим особам в≥домостей, про те що усиновител≥ не Ї кровними батьками усиновленоњ особи.

4. —убТЇкт злочину Ч особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в та волод≥Ї ≥нформац≥Їю щодо факту усиновленн¤, незалежно в≥д джерел, з ¤ких вона отримала цю ≥нформац≥ю. “акож субТЇктом може бути один ≥з усиновител≥в, ¤кщо на розголошенн¤ таЇмниц≥ немаЇ згоди ≥ншого усиновител¤.

ўодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 168, то його субТЇктом може бути службова особа або прац≥вник медичного закладу, ¤кому в≥домост≥ щодо усиновленн¤ (удочер≥нн¤) стали в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м своњх профес≥йних та службових обовТ¤зк≥в.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба усв≥домлюЇ, що розголошуЇ таЇмницю усиновленн¤ (удочер≥нн¤), та знаЇ, що це може призвести до негативних насл≥дк≥в. ћотивами можуть бути шантаж, помста, заздрощ≥, на квал≥ф≥кац≥ю д≥й винного вони не впливають.

6. ƒл¤ того щоб розголошенн¤ таЇмниц≥ усиновленн¤ (удочер≥нн¤) стало злочином, необх≥дна на¤вн≥сть будь-¤коњ з двох умов: в≥дсутн≥сть згоди усиновител≥в або усиновител¤, в≥дсутн≥сть згоди одного з усиновител≥в про розголошенн¤ таЇмниц≥ ≥ншим усиновителем.

7. —лужбова особа або прац≥вник медичного закладу Ч особа, ¤ка у звТ¤зку з виконанн¤м своњх службових або профес≥йних обовТ¤зк≥в може волод≥ти або волод≥Ї ≥нформац≥Їю щодо усиновленн¤ (удочер≥нн¤) ≥ усв≥домлюЇ, що ц¤ ≥нформац≥¤ Ї конф≥денц≥альною ≥ не п≥дл¤гаЇ розголошенню без згоди усиновител≥в або орган≥в оп≥ки ≥ п≥клуванн¤ у раз≥ смерт≥ останн≥х.

8. –озголошенн¤ таЇмниц≥ усиновленн¤ (удочер≥нн¤) т¤гне за собою негативн≥ насл≥дки, певн≥ психолог≥чн≥ травми та с≥мейн≥ конфл≥кти. јле ч. 2 ст. 168 передбачаЇ окрему в≥дпов≥дальн≥сть за настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в в результат≥ розголошенн¤ таЇмниц≥ усиновленн¤ (удочер≥нн¤). —еред них можливо вид≥лити: настанн¤ смерт≥ усиновленоњ особи або усиновител¤, т¤жке захворюванн¤ ¤к усиновленоњ особи, так ≥ усиновител≥в (розлад душевноњ д≥¤льност≥, серцев≥, нервов≥ захворюванн¤ та ≥н.), а так само розпад родини, роз≥рванн¤ шлюбу тощо.

9. «г≥дно ≥з []{4_35_122}ст. 112  Ў— ”крањни таЇмниц¤ усиновленн¤ не поширюЇтьс¤ на випадки усиновленн¤ д≥тей ≥ноземними громад¤нами.

</s168>

<s169>

—татт¤ 169.Ќезаконн≥ д≥њ щодо усиновленн¤ (удочер≥нн¤)

1. Ќезаконна посередницька д≥¤льн≥сть або ≥нш≥ незаконн≥ д≥њ щодо усиновленн¤ (удочер≥нн¤) дитини, передач≥ њњ п≥д оп≥ку (п≥клуванн¤) чи на вихованн¤ в с≥мТю громад¤н Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста двадц¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ щодо к≥лькох д≥тей, повторно, за попередньою змовою групою ос≥б, з використанн¤м службового становища або ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. ѕор¤док усиновленн¤ ч≥тко реіламентують []{4_35_106}гл. 14 розд. V  одексу про шлюб та с≥мТю ”крањни, []{4_260_1}постанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 20 липн¤ 1996 року, ¤кими затверджений ѕор¤док передач≥ д≥тей, ¤к≥ Ї громад¤нами ”крањни, на усиновленн¤ громад¤нам ”крањни та ≥ноземним громад¤нам ≥ зд≥йсненн¤ контролю за умовами њх проживанн¤ в с≥мТ¤х усиновител≥в, та ≥нш≥ нормативн≥ акти.

≤нш≥ д≥њ, не передбачен≥ законодавством щодо усиновленн¤, будуть незаконними ≥ т¤гнуть в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 169 чинного  одексу.

”синовленн¤ буде незаконним, ¤кщо воно зд≥йснюЇтьс¤ без на¤вност≥ п≥дстав чи всупереч пор¤дку, передбаченому чинним законодавством, а саме ¤кщо:

Ч немаЇ письмовоњ згоди батьк≥в на усиновленн¤ њхн≥х д≥тей ([]{4_35_115}ст. 105  Ў— ”крањни);

Ч немаЇ п≥дстав дл¤ усиновленн¤ без згоди батьк≥в. —еред цих п≥дстав можуть бути так≥: батьки нев≥дом≥, батьк≥в позбавлено батьк≥вських прав, батьк≥в визнано нед≥Їздатними або безв≥сно в≥дсутн≥ми, батьки понад 6 м≥с¤ц≥в не проживають разом з дитиною ≥ без поважних причин не беруть участ≥ в њњ вихованн≥ та утриманн≥ ([]{4_35_116}ст. 106  Ў— ”крањни);

Ч немаЇ згоди адм≥н≥страц≥њ державного дит¤чого закладу, в ¤кому на вихованн≥ й утриманн≥ перебуваЇ дитина, згоди оп≥куна (п≥клувальника) ([]{4_35_119}ст. 109  Ў— ”крањни);

Ч немаЇ згоди усиновлюваного, ¤кий дос¤г дес¤тир≥чного в≥ку;

Ч усиновитель не в≥дпов≥даЇ вимогам, ¤к≥ ставить до нього законодавство ([]{4_35_112}ст. 103  Ў— ”крањни);

Ч немаЇ письмовоњ згоди другого з подружж¤ на усиновленн¤.

ѕорушенн¤ пор¤дку усиновленн¤ пол¤гаЇ в порушенн≥ черговост≥ при усиновленн≥, зокрема в передач≥ дитини на усиновленн¤ ≥ноземним громад¤нам за на¤вност≥ громад¤н ”крањни, ¤к≥ бажають усиновити дитину, в прийн¤тт≥ р≥шень не уповноваженими на те органами та службовими особами.

2. ѕотерп≥лою в≥д злочину може бути особа, ¤ка не дос¤гла 18 рок≥в.

Ќезаконна передача дитини п≥д оп≥ку (п≥клуванн¤) маЇ м≥сце, ¤кщо вона зд≥йснюЇтьс¤ без на¤вност≥ передбачених законом п≥дстав чи з порушенн¤м встановленого пор¤дку:

Ч особа не п≥дл¤гаЇ оп≥ц≥ (п≥клуванню) в звТ¤зку з в≥ком чи з ≥нших причин;

Ч зг≥дно ≥з законом особа не може бути оп≥куном чи п≥клувальником (це особа, ¤ка не дос¤гла 18 рок≥в; нед≥Їздатна або обмежено д≥Їздатна особа; особа, позбавлена батьк≥вських прав, а також особи, ≥нтереси ¤ких суперечать ≥нтересам ос≥б, що п≥дл¤гають оп≥ц≥ або п≥клуванню ([]{4_35_151}ст. 140  Ў— ”крањни);

Ч р≥шенн¤ про оп≥ку чи п≥клуванн¤ прийн¤те не уповноваженими на те органами або службовими особами.

Ќезаконна передача дитини на вихованн¤ в с≥мТю громад¤н пол¤гаЇ в порушенн≥ встановленого пор¤дку:

Ч передача д≥тей на вихованн¤ без попереднього створенн¤ дит¤чого будинку с≥мейного типу;

Ч передача на вихованн¤ д≥тей, не позбавлених батьк≥вськоњ уваги ≥ турботи;

Ч передача на вихованн¤ д≥тей, ¤к≥ можуть бути усиновлен≥.

3. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, врегульован≥  онституц≥Їю ”крањни, []{4_35_0} одексом про шлюб та с≥мТю, ≥ншими нормативними актами, ¤к≥ гарантують нормальн≥ умови дл¤ псих≥чного, ф≥зичного та соц≥ального розвитку дитини.

4. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ у незаконн≥й посередницьк≥й д≥¤льност≥ або ≥нших незаконних д≥¤х всупереч д≥ючому законодавству щодо усиновленн¤ дитини, передач≥ њњ п≥д оп≥ку (п≥клуванн¤) чи на вихованн¤ в с≥мТю громад¤н.

5. «г≥дно з≥ []{4_35_111}ст. 102-3  Ў— ”крањни посередницька комерц≥йна д≥¤льн≥сть щодо усиновленн¤ д≥тей, передач≥ њх п≥д оп≥ку (п≥клуванн¤) чи на вихованн¤ в с≥мТњ громад¤н ”крањни або громад¤нам ≥ноземних держав заборон¤Їтьс¤. ќтже, будь-¤ка посередницька д≥¤льн≥сть в даному випадку маЇ визнаватис¤ незаконною ≥ крим≥нально караною, оск≥льки виключень ст. 169 не м≥стить.

6. ≤нш≥ незаконн≥ д≥њ Ч це п≥дробленн¤ документ≥в, дов≥док, п≥дпис≥в на документах, порушенн¤ черговост≥ усиновленн¤, в≥дсутн≥сть згоди дитини, ¤ка дос¤гла 10-р≥чного в≥ку, на усиновленн¤, в≥дсутн≥сть п≥дстав на усиновленн¤ (див. п. 1 коментар¤ до ц≥Їњ статт≥) та ≥нш≥ д≥њ, ¤к≥ суперечать чинному законодавству щодо пор¤дку усиновленн¤. “обто ус≥ д≥њ, не передбачен≥ законодавством, в даному випадку, будуть незаконними.

7. —убТЇкт злочину Ч особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в, та особи, ¤к≥ скоюють цей злочин з використанн¤м службового становища (прац≥вники установ та орган≥зац≥й, на ¤ких покладено обовТ¤зок п≥дготовки первинних матер≥ал≥в на усиновленн¤, та службов≥ особи орган≥в виконавчоњ влади, до компетенц≥њ ¤ких входить п≥дготовка висновк≥в про подальший статус дитини або прийн¤тт¤ р≥шень по сут≥). ”синовител≥, оп≥куни (п≥клувальники) та особи, ¤к≥ хочуть прийн¤ти дитину на вихованн¤ в с≥мТю, можуть виступати ¤к безпосередньо виконавц¤ми, так сп≥вучасниками (орган≥заторами, п≥дмовниками) злочину.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба усв≥домлюЇ, що займаЇтьс¤ незаконною посередницькою д≥¤льн≥стю або ≥ншими незаконними д≥¤ми щодо усиновленн¤ дитини, передач≥ њњ п≥д оп≥ку (п≥клуванн¤) чи на вихованн¤ в с≥мТю громад¤н, ≥ бажаЇ цього.

9. Ќезаконн≥ д≥њ щодо усиновленн¤ к≥лькох д≥тей характеризуютьс¤ тотожними чи р≥зними д≥¤ми щодо двох чи б≥льше д≥тей. ¬чиненн¤ р≥зних д≥й, передбачених ст. 169, щодо одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж дитини не утворюЇ даноњ квал≥ф≥куючоњ ознаки, а повинно оц≥нюватись ¤к еп≥зоди одного й того ж злочину.

10. «лочин вважаЇтьс¤ вчиненим за попередн≥м зговором групою ос≥б тод≥, коли у вчиненн≥ д≥й, ¤к≥ передбачаЇ ст. 169, брали участь дв≥ чи б≥льше особи, ¤к≥ мають ознаки субТЇкта злочину, незалежно в≥д того, д≥¤ли особи ¤к безпосередн≥ виконавц≥ чи були сп≥ввиконавц¤ми, при умов≥, що до виконанн¤ злочину м≥ж ними була домовлен≥сть про сп≥льне вчиненн¤ д≥й.

11. ѕро вчиненн¤ тих самих д≥й з використанн¤м службового становища див. п. 6 цього коментар¤.

÷ей злочин, вчинений з використанн¤м службового становища, ¤к правило, супроводжуЇтьс¤ складанн¤м ≥ видачею зав≥домо неправдивих документ≥в, внесенн¤м до них зав≥домо неправдивих в≥домостей. јле ч. 2 ст. 169 передбачаЇ, що службове п≥дробленн¤ ¤к спос≥б вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 169, Ї елементом пос¤ганн¤ в даному випадку ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_366}ст. 366 так≥ д≥њ службовоњ особи не потребують. якщо т≥ сам≥ д≥њ щодо п≥дробленн¤ документ≥в, внесенн¤ в них неправдивих в≥домостей вчинюЇ неслужбова особа п≥д час незаконних д≥й щодо усиновленн¤, встановленн¤ оп≥ки (п≥клуванн¤) чи передач≥ дитини на вихованн¤ в с≥мТю громад¤н, то њњ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати додатково за []{1_358}ст. 358 (п≥дробленн¤ документ≥в, печаток, штамп≥в та бланк≥в, њх збут, використанн¤ п≥дроблених документ≥в).

12. ƒо т¤жких насл≥дк≥в, ¤к≥ сталис¤ в результат≥ незаконних д≥й щодо усиновленн¤ дитини, передач≥ њњ п≥д оп≥ку (п≥клуванн¤) чи на вихованн¤ в с≥мТю громад¤н в≥днос¤тьс¤: настанн¤ смерт≥ дитини, запод≥¤нн¤ њй т¤жких т≥лесних ушкоджень, ≥нш≥ негативн≥ фактори, ¤к≥ завдали ≥стотну шкоду здоровТю та псих≥ц≥ дитини, њњ правам Ч позбавленн¤ дитини житла, позбавленн¤ можливост≥ отримати осв≥ту та ≥н.

якщо внасл≥док незаконноњ посередницькоњ д≥¤льност≥ або ≥нших незаконних д≥й щодо усиновленн¤, передач≥ п≥д оп≥ку, п≥клуванн¤ чи на вихованн¤ в с≥мТю громад¤н щодо дитини мали м≥сце д≥њ, передбачен≥, наприклад, []{1_155}ст. 155 (статев≥ зносини з особою, ¤ка не дос¤гла статевоњ зр≥лост≥) або []{1_324}ст. 324 (схил¤нн¤ неповнол≥тн≥х до вживанн¤ одурманюючих засоб≥в), та ≥нш≥ д≥њ (наприклад, сексуальна експлуатац≥¤) з боку ос≥б, ¤к≥ цю дитину усиновили, вз¤ли п≥д оп≥ку (п≥клуванн¤) чи на вихованн¤ в с≥мТю, то так≥ д≥њ утворюють окремий склад злочину ≥ квал≥ф≥куютьс¤ додатково, кр≥м ч. 2 ст. 169 Ч за ознакою настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в за в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу.

</s169>

<s170>

—татт¤ 170.ѕерешкоджанн¤ законн≥й д≥¤льност≥ профес≥йних сп≥лок, пол≥тичних парт≥й, громадських орган≥зац≥й

”мисне перешкоджанн¤ законн≥й д≥¤льност≥ профес≥йних сп≥лок, пол≥тичних парт≥й, громадських орган≥зац≥й або њх орган≥в Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. √ромад¤ни мають право на свободу обТЇднанн¤ у пол≥тичн≥ парт≥њ та громадськ≥ орган≥зац≥њ дл¤ зд≥йсненн¤ ≥ захисту своњх прав ≥ свобод та задоволенн¤ пол≥тичних, економ≥чних, соц≥альних, культурних та ≥нших ≥нтерес≥в, за вин¤тком обмежень, встановлених законом в ≥нтересах нац≥ональноњ безпеки та громадського пор¤дку, охорони здоровТ¤ населенн¤ або захисту прав ≥ свобод ≥нших людей.

 р≥м цього права, зазначеного в []{4_255_36}ч. 1 ст. 36  онституц≥њ ”крањни, громад¤ни мають також право на участь у профес≥йних сп≥лках з метою захисту своњх трудових ≥ соц≥ально-економ≥чних прав та ≥нтерес≥в ([]{4_255_36}ч. 3 ст. 36  онституц≥њ ”крањни).

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ законноњ д≥¤льност≥ пол≥тичних парт≥й, профсп≥лок та ≥нших громадських орган≥зац≥й.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), спр¤мованого на перешкоджаннн¤ (тобто створенн¤ перепон) законн≥й д≥¤льност≥ профес≥йних сп≥лок, пол≥тичних парт≥й, громадських орган≥зац≥й або њх орган≥в.

[]{4_255_36}„. 3 ст. 36  онституц≥њ ”крањни визначаЇ профес≥йн≥ сп≥лки ¤к громадськ≥ орган≥зац≥њ, що обТЇднують громад¤н, повТ¤заних сп≥льними ≥нтересами за родом њх профес≥йноњ д≥¤льност≥. ƒетальн≥ше суть, повноваженн¤, органи профсп≥лок визначаЇ []{4_353_0}«акон ”крањни Уѕро профес≥йн≥ сп≥лки, њх права та гарант≥њ д≥¤льност≥Ф в≥д 15 вересн¤ 1999 р.

—утн≥сть пол≥тичних парт≥й визначаЇтьс¤ []{4_412_0}«аконом ”крањни Уѕро пол≥тичн≥ парт≥њ в ”крањн≥Ф в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 р. «окрема, []{4_412_2}ст. 2 цього «акону визначаЇ пол≥тичну парт≥ю ¤к зареЇстроване зг≥дно з законом добров≥льне обТЇднанн¤ громад¤н Ч прихильник≥в певноњ загальнонац≥ональноњ програми сусп≥льного розвитку, що маЇ своЇю метою спри¤нн¤ формуванню ≥ вираженню пол≥тичноњ вол≥ громад¤н, бере участь у виборах та ≥нших пол≥тичних заходах.

≤ншими громадськими обТЇднанн¤ми громад¤н можуть бути будь-¤к≥ обТЇднанн¤, ¤кщо њх д≥¤льн≥сть не суперечить вимогам закону (наприклад, —оюз ветеран≥в в≥йни, —п≥лка композитор≥в тощо).

ѓх органами Ї створюван≥ дл¤ орган≥зац≥њ роботи на певних напр¤мах презид≥¤, центральний ком≥тет, м≥сцев≥ ф≥л≥њ тощо.

«аконною Ї д≥¤льн≥сть профсп≥лок, пол≥тичних парт≥й, ≥нших громадських обТЇднань, ¤кщо вона в≥дпов≥даЇ вимогам  онституц≥њ ”крањни та ≥ншим законам ”крањни.

як перешкоджанн¤ сл≥д розум≥ти, наприклад, позасудове закритт¤ (припиненн¤) д≥¤льност≥ парт≥њ, недопущенн¤ зас≥дань профсп≥лки або њх зрив та ≥н.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

4. —убТЇкт злочину Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в. ¬чиненн¤ злочину службовою особою за необх≥дних умов утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в, передбачених ст. 170 та в≥дпов≥дними частинами []{1_364}ст. 364 або []{1_365}365.

</s170>

<s171>

—татт¤ 171.ѕерешкоджанн¤ законн≥й профес≥йн≥й д≥¤льност≥ журнал≥ст≥в

1. ”мисне перешкоджанн¤ законн≥й профес≥йн≥й д≥¤льност≥ журнал≥ст≥в Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ѕересл≥дуванн¤ журнал≥ста за виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в, за критику, зд≥йснюване службовою особою або групою ос≥б за попередньою змовою, Ч

караЇтьс¤ штрафом до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади на строк до трьох рок≥в.

1. ѕоложенн¤ ст. 171 чинного  одексу Ї новим. ¬веденн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за перешкоджанн¤ законн≥й д≥¤льност≥ журнал≥ста зумовлене необх≥дн≥стю подальшого розвитку свободи слова в наш≥й крањн≥.

¬≥дпов≥дно до []{4_255_34}ст. 34  онституц≥њ ”крањни кожен маЇ право в≥льно збирати, збер≥гати, використовувати ≥ поширювати ≥нформац≥ю усно, письмово або в ≥нший спос≥б Ч на св≥й виб≥р. ƒл¤ журнал≥ст≥в поширенн¤ ≥нформац≥њ Ч профес≥йний обовТ¤зок.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ забезпеченн¤ конституц≥йних прав громад¤н на свободу думки ≥ слова, на в≥льне вираженн¤ своњх погл¤д≥в ≥ переконань.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), спр¤мованого на перешкоджанн¤, тобто створенн¤ перепон законн≥й профес≥йн≥й д≥¤льност≥ журнал≥ст≥в. ÷е може бути ненаданн¤ ≥нформац≥њ, ¤ка не Ї таЇмницею (державною, сл≥дчою, комерц≥йною, конф≥денц≥йною), або наданн¤ недостов≥рноњ ≥нформац≥њ, в≥д≥бранн¤ запис≥в, зроблених журнал≥стом письмово або за допомогою техн≥чних засоб≥в, знищенн¤ або пошкодженн¤ таких запис≥в, вилученн¤ тиражу друкованого виданн¤ без постанови суду про це тощо.

«аконною сл≥д вважати профес≥йну д≥¤льн≥сть журнал≥ста у в≥дпов≥дност≥ з вимогами []{4_134_0}«акону ”крањни Уѕро друкован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ (пресу) в ”крањн≥Ф в≥д 16 листопада 1992 р. з наступними зм≥нами.

“акою Ї д≥¤льн≥сть журнал≥ста по збиранню, створенню, редагуванню, п≥дготовц≥ ≥нформац≥њ до друку та виданн¤ друкованих засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ з метою њњ поширенн¤ серед читач≥в.

Ќалежн≥сть журнал≥ста до в≥дпов≥дного засобу масовоњ ≥нформац≥њ п≥дтверджуЇтьс¤ редакц≥йним посв≥дченн¤м чи ≥ншим документом, виданим йому редакц≥Їю цього друкованого засобу масовоњ ≥нформац≥њ.

ѕрава та обовТ¤зки журнал≥ста встановлен≥ []{4_134_26}ст. 26 зазначеного «акону.

∆урнал≥ст маЇ право:

Ч на в≥льне одержанн¤, використанн¤, поширенн¤ (публ≥кац≥ю) та збер≥ганн¤ ≥нформац≥њ;

Ч в≥дв≥дувати державн≥ органи влади, органи м≥сцевого ≥ рег≥онального самовр¤дуванн¤, а також п≥дприЇмства, установи ≥ орган≥зац≥њ та бути прийн¤тим њх посадовими особами;

Ч в≥дкрито зд≥йснювати записи, в тому числ≥ ≥з застосуванн¤м будь-¤ких техн≥чних засоб≥в, за вин¤тком випадк≥в, передбачених законом;

Ч на в≥льний доступ до статистичних даних, арх≥вних, б≥бл≥отечних ≥ музейних фонд≥в; обмеженн¤ цього доступу зумовлюютьс¤ лише специф≥кою ц≥нностей та особливими умовами њх схоронност≥, що визначаютьс¤ чинним законодавством ”крањни;

Ч переваги на одержанн¤ в≥дкритоњ за режимом доступу ≥нформац≥њ;

Ч на безкоштовне задоволенн¤ запиту щодо доступу до оф≥ц≥йних документ≥в;

Ч по предТ¤вленн≥ редакц≥йного посв≥дченн¤ чи ≥ншого документа, що засв≥дчуЇ його належн≥сть до друкованого засобу масовоњ ≥нформац≥њ, перебувати в район≥ стих≥йного лиха, катастроф, в м≥сц¤х авар≥й, масових безпор¤дк≥в, на м≥тингах ≥ демонстрац≥¤х, на територ≥¤х, де оголошено надзвичайний стан;

Ч звертатис¤ до спец≥ал≥ст≥в при перев≥рц≥ одержаних ≥нформац≥йних матер≥ал≥в;

Ч поширювати п≥дготовлен≥ ним пов≥домленн¤ ≥ матер≥али за власним п≥дписом, п≥д умовним ≥мТ¤м (псевдон≥мом) або без п≥дпису (анон≥мно);

Ч в≥дмовл¤тис¤ в≥д публ≥кац≥њ матер≥алу за власним п≥дписом, ¤кщо його зм≥ст п≥сл¤ редакц≥йноњ правки суперечить особистим переконанн¤м автора;

Ч збер≥гати таЇмницю авторства та джерел ≥нформац≥њ, за вин¤тком випадк≥в, коли ц≥ таЇмниц≥ обнародуютьс¤ на вимогу суду.

∆урнал≥ст зобовТ¤заний:

Ч дотримуватис¤ програми д≥¤льност≥ друкованого засобу масовоњ ≥нформац≥њ, з редакц≥Їю ¤кого в≥н перебуваЇ у трудових або ≥нших догов≥рних в≥дносинах, керуватис¤ положенн¤ми статуту редакц≥њ;

Ч подавати дл¤ публ≥кац≥њ обТЇктивну ≥ достов≥рну ≥нформац≥ю;

Ч задовольн¤ти проханн¤ ос≥б, ¤к≥ надають ≥нформац≥ю, щодо њх авторства або збереженн¤ таЇмниц≥ авторства;

Ч в≥дмовл¤тис¤ в≥д дорученн¤ редактора (головного редактора) чи редакц≥њ, ¤кщо воно не може бути виконано без порушенн¤ «акону;

Ч представл¤тис¤ та предТ¤вл¤ти редакц≥йне посв≥дченн¤ чи ≥нший документ, що засв≥дчуЇ його належн≥сть до друкованого засобу масовоњ ≥нформац≥њ;

Ч виконувати обовТ¤зки учасника ≥нформац≥йних в≥дносин;

Ч утримуватис¤ в≥д поширенн¤ в комерц≥йних ц≥л¤х ≥нформац≥йних матер≥ал≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть рекламн≥ в≥домост≥ про рекв≥зити виробника продукц≥њ чи послуг (його адресу, контактний телефон, банк≥вський рахунок), комерц≥йн≥ ознаки товару чи послуг тощо.

∆урнал≥ст несе в≥дпов≥дальн≥сть в межах чинного законодавства за перевищенн¤ своњх прав ≥ невиконанн¤ обовТ¤зк≥в.

ѕор¤док ≥ форма журнал≥стського запиту щодо доступу до оф≥ц≥йних документ≥в ≥ наданн¤ письмовоњ або усноњ ≥нформац≥њ дл¤ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, строки њх розгл¤ду, а також характер документ≥в та ≥нформац≥њ, що не п≥дл¤гають наданню дл¤ ознайомленн¤ за запитом, ≥нш≥ питанн¤, повТ¤зан≥ з наданн¤м журнал≥стов≥ ≥нформац≥њ, визначаютьс¤ []{4_131_0}«аконом ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ.

ƒ≥¤льн≥сть журнал≥ста засобу масовоњ ≥нформац≥њ без державноњ реЇстрац≥њ цього засобу Ї незаконною, так само ¤к ≥ д≥¤льн≥сть журнал≥ста п≥сл¤ припиненн¤ державноњ реЇстрац≥њ засобу масовоњ ≥нформац≥њ в пор¤дку, встановленому законом (за р≥шенн¤м засновник≥в або р≥шенн¤м суду).

3.  вал≥ф≥кований вид злочину (ч. 2 ст. 171) Ч пересл≥дуванн¤ журнал≥ста за виконанн¤ профес≥йних обовТ¤зк≥в, за критику, зд≥йснюване службовою особою або групою ос≥б за попередньою змовою.

ѕересл≥дуванн¤м Ї умисн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на ущемленн¤ особистост≥ (наприклад, публ≥чна образа, рекомендац≥¤ не приймати особу на роботу, не надавати житло тощо). ‘ормою пересл≥дуванн¤ може бути застосуванн¤ погроз або насильства. ¬ таких випадках матиме м≥сце сукупн≥сть злочин≥в, передбачених ч. 2 ст. 171 та в≥дпов≥дними статт¤ми (њх частинами) ќсобливоњ частини  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

ѕон¤тт¤ службовоњ особи визначаЇтьс¤ у прим≥тц≥ до []{1_364}ст. 364.

¬чиненн¤ цього злочину групою ос≥б за попередньою змовою (детальн≥ше про цю ознаку див. коментар до []{1_28}ст. 28) можливе ¤к групою службових ос≥б, так ≥ групою, до складу ¤коњ входить хоча б одна службова особа, або групою, до складу ¤коњ службов≥ особи взагал≥ не вход¤ть.

«лочин сл≥д вважати зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥¤нн¤, передбаченого ст. 171.

” раз≥ застосуванн¤ службовою особою насильства щодо журнал≥ста або настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в њњ д≥њ п≥дл¤гають додатков≥й квал≥ф≥кац≥њ за ч. 2 або ч. 3 []{1_365}ст. 365. “ак само з посиланн¤м на в≥дпов≥дну частину []{1_27}ст. 27 можуть квал≥ф≥куватис¤ ≥ д≥њ сп≥вучасник≥в службовоњ особи.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171, Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

—убТЇктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 171, може бути ≥ службова особа.

</s171>

<s172>

—татт¤ 172.√рубе порушенн¤ законодавства про працю

1. Ќезаконне зв≥льненн¤ прац≥вника з роботи з особистих мотив≥в, а також ≥нше грубе порушенн¤ законодавства про працю Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ щодо неповнол≥тнього, ваг≥тноњ ж≥нки чи матер≥, ¤ка маЇ дитину в≥ком до чотирнадц¤ти рок≥в або дитину-≥нвал≥да, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. «г≥дно ≥з []{4_255_43}ч. 6 ст. 43  онституц≥њ ”крањни громад¤нам іарантуЇтьс¤ захист в≥д незаконного зв≥льненн¤.

 одекс закон≥в про працю ”крањни передбачаЇ вичерпний перел≥к п≥дстав зв≥льненн¤ громад¤нина з роботи та встановлюЇ пор¤док зв≥льненн¤. •арант≥Їю в≥д незаконного зв≥льненн¤ Ї закр≥плене судом право громад¤нина на зверненн¤ до суду за захистом своњх порушених прав, в≥дшкодуванн¤ матер≥альноњ шкоди, запод≥¤ноњ незаконним зв≥льненн¤м, у повному обс¤з≥. ѕроте, на думку законодавц¤, конституц≥йне право громад¤н на працю маЇ захищатис¤ ≥ крим≥нально-правовими нормами.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують захист трудових прав громад¤н.

ѕотерп≥лими в≥д злочину можуть бути прац≥вники установи, п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ незалежно в≥д форм власност≥, тобто особи, на ¤ких поширюЇтьс¤ д≥¤ законодавства про працю. ѕотерп≥лими в≥д злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172, можуть бути неповнол≥тн≥ особи чолов≥чоњ або ж≥ночоњ стат≥, ваг≥тн≥ ж≥нки або ж≥нки, ¤к≥ мають д≥тей в≥ком до 14 рок≥в чи д≥тей-≥нвал≥д≥в на момент зв≥льненн¤ або ≥ншого грубого порушенн¤ щодо них вимог законодавства про працю.

2. ќбТЇктивна сторона злочину може мати м≥сце в двох формах:

Ч в умисних д≥¤х щодо зв≥льненн¤ прац≥вника на порушенн¤ вимог трудового законодавства з особистих мотив≥в;

Ч у вчиненн≥ ≥ншого грубого порушенн¤ законодавства про працю.

Ќезаконним зв≥льненн¤м сл≥д вважати зв≥льненн¤ прац≥вника за в≥дсутност≥ будь-¤ких законних п≥дстав дл¤ зв≥льненн¤ або зв≥льненн¤ на порушенн¤ вимог законодавства про працю. ѕри цьому дл¤ на¤вност≥ складу злочину необх≥дною ознакою незаконного зв≥льненн¤ Ї особист≥ мотиви (ними можуть бути непри¤зн≥ в≥дносини, ревнощ≥, заздрощ≥, помста та ≥н.).

≤ншими грубими порушенн¤ми законодавства про працю сл≥д вважати незаконн≥ вимоги до прац≥вника щодо роботи у вих≥дн≥ та св¤тков≥ дн≥, понадурочноњ роботи, роботи у важких умовах, безп≥дставн≥ зм≥ни умов роботи на г≥рш≥, ненаданн¤ в≥дпустки та ≥нш≥ порушенн¤, ¤кими суттЇво порушуютьс¤ конституц≥йн≥ права громад¤нина.

 вал≥ф≥кованим видом злочину (ч. 2 ст. 172) Ї вчиненн¤ його щодо неповнол≥тнього, ваг≥тноњ ж≥нки чи матер≥, ¤ка маЇ дитину в≥ком до 14 рок≥в або дитину-≥нвал≥да.

«лочин Ї зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥й, що характеризують обТЇктивну сторону складу злочину.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, а дл¤ вчиненн¤ злочину у форм≥ незаконного зв≥льненн¤ обовТ¤зковою ознакою Ї на¤вн≥сть у винноњ особи особистих мотив≥в. ” раз≥ вчиненн¤ злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172, особа маЇ усв≥домлювати обставини, що характеризують потерп≥лих: неповнол≥тн≥й в≥к, на¤вн≥сть у ж≥нки ваг≥тност≥ або дитини-≥нвал≥да, чи дитини, ¤ка не дос¤гла в≥ку 14 рок≥в.

4. «а зм≥стом закону субТЇктом злочину може бути виключно особа, ¤ка маЇ право прийому на роботу чи зв≥льненн¤ з роботи або ¤ка несе в≥дпов≥дальн≥сть за додержанн¤ вимог трудового законодавства. “акою особою Ї кер≥вник установи, орган≥зац≥њ, п≥дприЇмства незалежно в≥д форм власност≥, а також кер≥вники структурних п≥дрозд≥л≥в установи, орган≥зац≥њ, п≥дприЇмства незалежно в≥д форм власност≥ в межах њх компетенц≥њ. ¬≥дпов≥дальн≥сть за цей злочин може нести ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s172>

<s173>

—татт¤ 173.√рубе порушенн¤ угоди про працю

1. √рубе порушенн¤ угоди про працю службовою особою п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥, а також окремим громад¤нином або уповноваженою ними особою шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою або примусом до виконанн¤ роботи, не обумовленоњ угодою, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ стосовно громад¤нина, з ¤ким укладена угода щодо його роботи за межами ”крањни, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують захист конституц≥йних трудових прав громад¤н.

Ќа в≥дм≥ну в≥д []{1_172}ст. 172, коментована статт¤ захищаЇ права ос≥б, з ¤кими роботодавець оформив в≥дносини не трудовим договором, а угодою про працю.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥) у вигл¤д≥ грубого порушенн¤ угоди про працю.

„. 1 ст. 173 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за грубе порушенн¤ угоди про працю, ¤ким може бути ¤к незаконне зв≥льненн¤, так ≥ ≥нш≥ груб≥ порушенн¤ законодавства про працю (необумовлене угодою ≥стотне пог≥ршенн¤ умов прац≥ або ненаданн¤ дн≥в в≥дпочинку, обумовлених угодою тощо), ¤к≥ ведуть до ущемленн¤ конституц≥йних прав громад¤н.

ќбовТ¤зковою ознакою вчиненн¤ злочину Ї спос≥б вчиненн¤ Ч шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою або примусом.

«астосуванн¤ п≥д час вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 173, насильства або погрози його застосуванн¤, нав≥ть ¤кщо примус ¤к спос≥б вчиненн¤ злочину виражавс¤ у погроз≥ або застосуванн≥ ф≥зичного насильства, диспозиц≥Їю статт≥ не охоплюЇтьс¤ ≥ потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ≥ншими статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, зокрема тими, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

 вал≥ф≥кований вид злочину Ч вчиненн¤ його стосовно громад¤нина, з ¤ким укладена угода щодо його роботи за межами ”крањни.

як правило, прац≥вники, що працюють за кордоном на п≥дстав≥ угод, ¤к≥ укладаютьс¤ на виконанн¤ м≥ждержавних договор≥в про економ≥чне, науково-техн≥чне та ≥нше сп≥вроб≥тництво, залишаютьс¤ у трудових в≥дносинах з п≥дприЇмством, установою або орган≥зац≥Їю, що в≥др¤дили њх за кордон, ≥ на них поширюЇтьс¤ законодавство про працю, що д≥Ї в ”крањн≥. јле зростаЇ к≥льк≥сть громад¤н ”крањни, ¤к≥ працюють у сп≥льних п≥дприЇмствах, ф≥л≥¤х ≥ноземних орган≥зац≥й на територ≥њ ”крањни, або працюють за угодами, укладеними особисто чи через ф≥рму- посередника, за кордоном. √рубе порушенн¤ вимог угоди про працю за на¤вност≥ в≥дпов≥дних ознак складу злочину матиме м≥сце ≥ в цих випадках.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту виконанн¤ будь- ¤коњ з д≥й, передбачених диспозиц≥Їю ст. 173.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

4. —убТЇкт злочину може бути спец≥альним Ч службова особа п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥, та загальним Ч окремий громад¤нин, ¤ким може бути ф≥зична осудна особа 16 рок≥в, або його представник Ч представництво допускаЇтьс¤ чинним законодавством з 18 рок≥в.

</s173>

<s174>

—татт¤ 174.ѕримушуванн¤ до участ≥ у страйку або перешкоджанн¤ участ≥ у страйку

ѕримушуванн¤ до участ≥ у страйку або перешкоджанн¤ участ≥ у страйку шл¤хом насильства чи погрози застосуванн¤ насильства або шл¤хом ≥нших незаконних д≥й Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. —т. 174 в чинному  одекс≥ Ї новою.

¬≥дпов≥дно до []{4_255_44}ст. 44  онституц≥њ ”крањни т≥, хто працюЇ, мають право на страйк дл¤ захисту своњх економ≥чних ≥ соц≥альних ≥нтерес≥в. ѕор¤док зд≥йсненн¤ права на страйк встановлюЇтьс¤ законом з урахуванн¤м необх≥дност≥ забезпеченн¤ нац≥ональноњ безпеки, охорони здоровТ¤, прав ≥ свобод ≥нших людей.

„. 3 та 4 зазначеноњ статт≥  онституц≥њ п≥дкреслюють, що н≥хто не може бути примушений до участ≥ або неучаст≥ у страйку. «аборона страйку можлива лише на п≥дстав≥ закону.

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують захист конституц≥йних трудових та соц≥ально-економ≥чних прав громад¤н.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ:

Ч у вчиненн≥ д≥й у форм≥ примушуванн¤ до участ≥ у страйку;

Ч у вчиненн≥ д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥) у форм≥ перешкоджанн¤ участ≥ у страйку.

ѕон¤тт¤ страйку визначаЇтьс¤ у []{4_306_0}«акон≥ ”крањни Уѕро пор¤док вир≥шенн¤ колективних трудових спор≥в (конфл≥кт≥в)Ф.

¬≥дпов≥дно до []{4_306_17}ст. 17 зазначеного «акону, страйк Ч це тимчасове колективне добров≥льне припиненн¤ роботи прац≥вниками (невих≥д на роботу, невиконанн¤ своњх трудових обовТ¤зк≥в) п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ (структурного п≥дрозд≥лу) з метою вир≥шенн¤ колективного трудового спору (конфл≥кту).

—трайк застосовуЇтьс¤ ¤к крайн≥й зас≥б (коли вс≥ ≥нш≥ можливост≥ вичерпано) вир≥шенн¤ колективного трудового спору (конфл≥кту) у звТ¤зку з в≥дмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих прац≥вник≥в або уповноваженого ними органу Ч профсп≥лки, обТЇднанн¤ профсп≥лок.

ѕор¤док зд≥йсненн¤ права на страйк зг≥дно ≥з []{4_306_18}ст. 18 Ч вищевказаного «акону Ї наступним. —трайк може бути розпочато, ¤кщо примирн≥ процедури не привели до вир≥шенн¤ колективного трудового спору (конфл≥кту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухил¤ютьс¤ в≥д примирних процедур або не виконують угоди, дос¤гнутоњ в ход≥ вир≥шенн¤ колективного трудового спору (конфл≥кту). –≥шенн¤ про оголошенн¤ страйку на п≥дприЇмств≥ приймаЇтьс¤ за поданн¤м органу профсп≥лковоњ чи ≥ншоњ орган≥зац≥њ найманих прац≥вник≥в, уповноваженим представл¤ти ≥нтереси найманих прац≥вник≥в, загальними зборами (конференц≥Їю) найманих прац≥вник≥в шл¤хом голосуванн¤ ≥ вважаЇтьс¤ прийн¤тим, ¤кщо за нього проголосувала б≥льш≥сть найманих прац≥вник≥в або дв≥ третини делегат≥в конференц≥њ. –≥шенн¤ про оголошенн¤ страйку оформл¤Їтьс¤ протоколом.

Ќайман≥ прац≥вники п≥дприЇмств галуз≥ чи адм≥н≥стративно- територ≥альних одиниць самост≥йно приймають р≥шенн¤ про оголошенн¤ чи неоголошенн¤ страйку на своЇму п≥дприЇмств≥.

ќрган (особа), ¤кий очолюЇ страйк, зобовТ¤заний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не п≥зн≥ш ¤к за с≥м дн≥в до початку страйку, а у раз≥ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про страйк на безперервно д≥ючому виробництв≥ Ч за пТ¤тнадц¤ть дн≥в.

¬ласник або уповноважений ним орган (представник) зобовТ¤зан≥ у найкоротший строк попередити постачальник≥в ≥ споживач≥в, транспортн≥ орган≥зац≥њ, а також ≥нш≥ за≥нтересован≥ п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ щодо р≥шенн¤ найманих прац≥вник≥в про оголошенн¤ страйку.

ћ≥сце перебуванн¤ п≥д час страйку прац≥вник≥в, ¤к≥ беруть у ньому участь, визначаЇтьс¤ органом (особою), що керуЇ страйком, за погодженн¤м ≥з власником або уповноваженим ним органом (представником). ” випадку проведенн¤ збор≥в, м≥тинг≥в, п≥кет≥в за межами п≥дприЇмства орган (особа), ¤кий очолюЇ страйк, повинен пов≥домити про запланований зах≥д м≥сцевий орган виконавчоњ влади чи орган м≥сцевого самовр¤дуванн¤ не п≥зн≥ше н≥ж за три дн≥.

«а р≥шенн¤м суду страйк може бути визнаний незаконним. ѕ≥дстави визнанн¤ страйку незаконним реіламентуютьс¤ []{4_306_22}ст. 22 зазначеного «акону ≥ пол¤гають, насамперед, у порушенн≥ вимог закону про оголошенн¤ страйку. –≥шенн¤ суду про визнанн¤ страйку незаконним зобовТ¤зуЇ учасник≥в страйку прийн¤ти р≥шенн¤ про припиненн¤ або в≥дм≥ну оголошеного страйку, а прац≥вник≥в розпочати роботу не п≥зн≥ше наступноњ доби п≥сл¤ дн¤ врученн¤ коп≥њ р≥шенн¤ суду органов≥ (особ≥), що очолюЇ страйк.

÷ей же закон ([]{4_306_24}ст. 24) встановлюЇ умови, ¤к≥ заборон¤ють проведенн¤ страйку: ¤кщо припиненн¤ прац≥вниками роботи створюЇ загрозу життю ≥ здоровТю людей, довк≥ллю або перешкоджаЇ запоб≥ганню стих≥йному лиху, авар≥¤м, катастрофам, еп≥дем≥¤м та еп≥зоот≥¤м чи л≥кв≥дац≥њ њх насл≥дк≥в.

 р≥м того, заборон¤Їтьс¤ проведенн¤ страйку прац≥вниками (кр≥м техн≥чного та обслуговуючого персоналу) орган≥в прокуратури, суду, «бройних —ил ”крањни, орган≥в державноњ влади, безпеки та правопор¤дку.

«а р≥шенн¤м ¬ерховноњ –ади ”крањни або ѕрезидента ”крањни проведенн¤ страйк≥в може бути заборонене у раз≥ оголошенн¤ надзвичайного стану, автоматично заборон¤Їтьс¤ проведенн¤ страйк≥в у раз≥ оголошенн¤ воЇнного стану до моменту його скасуванн¤.

¬с≥ зазначен≥ вище обставини мають значенн¤ дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ щодо п≥дстав крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 174.

ѕримушуванн¤м до участ≥ у страйку сл≥д вважати будь-¤к≥ д≥њ, спр¤мован≥ на те, щоб особа вз¤ла участь у його проведенн≥ всупереч власному волеви¤вленню. ѕри цьому може бути застосовано ¤к ф≥зичне, так ≥ псих≥чне насильство, обман, шантаж тощо.

ѕерешкоджанн¤м участ≥ у страйку Ї д≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть), спр¤мован≥ на створенн¤ перепон проведенню страйку ¤к такому або участ≥ у ньому конкретних ос≥б. ÷е може бути св≥доме невиконанн¤ уповноваженою на те особою вимог, передбачених «аконом ”крањни Уѕро пор¤док вир≥шенн¤ колективних трудових спор≥в (конфл≥кт≥в)Ф, з тим щоб страйк було визнано незаконним, застосуванн¤ насильства у будь-¤к≥й форм≥, обману тощо.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони складу злочину Ї спос≥б його вчиненн¤, ¤к зазначено в диспозиц≥њ коментованоњ статт≥, Ч шл¤хом насильства чи погрози застосуванн¤ насильства або шл¤хом ≥нших незаконних д≥й. “ому в кожному випадку необх≥дно зТ¤совувати питанн¤, ¤ким способом вчинено злочин. Ќе виключаЇтьс¤ на¤вн≥сть в д≥¤х винноњ особи к≥лькох способ≥в вчиненн¤ злочину стосовно р≥зних громад¤н, що мають право на страйк, або тих самих громад¤н.

Ќе утворюЇ складу злочину, передбаченого коментованою статтею, перешкоджанн¤ проведенню страйку в тих випадках, коли його проведенн¤ законом заборон¤Їтьс¤.

«астосуванн¤ п≥д час вчиненн¤ злочину насильства з метою зал¤куванн¤, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, а так само настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в маЇ квал≥ф≥куватис¤ додатково за ≥ншими статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, зокрема тими, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту виконанн¤ д≥й, передбачених диспозиц≥Їю ст. 174.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5. —убТЇкт злочину, передбаченого ст. 174, Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s174>

<s175>

—татт¤ 175.Ќевиплата зароб≥тноњ плати, стипенд≥њ, пенс≥њ чи ≥нших установлених законом виплат

1. Ѕезп≥дставна невиплата зароб≥тноњ плати, стипенд≥њ, пенс≥њ чи ≥ншоњ установленоњ законом виплати громад¤нам б≥льше н≥ж за один м≥с¤ць, вчинена умисно кер≥вником п≥дприЇмства, установи або орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно було вчинене внасл≥док нец≥льового використанн¤ кошт≥в, призначених дл¤ виплати зароб≥тноњ плати, стипенд≥њ, пенс≥њ та ≥нших встановлених законом виплат, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. ќсоба зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо до прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ нею зд≥йснено виплату зароб≥тноњ плати, стипенд≥њ, пенс≥њ чи ≥ншоњ встановленоњ законом виплати громад¤нам.

1. []{4_255_43}„. 7 ст. 43  онституц≥њ ”крањни зазначаЇ, що право громад¤нина на одержанн¤ винагороди за працю захищаЇтьс¤ законом.

¬инагорода за працю (њњ розм≥р, час виплати тощо) обумовлюЇтьс¤ трудовим договором або угодою м≥ж громад¤нином та роботодавцем.

[]{4_255_46}—т. 46  онституц≥њ ”крањни передбачаЇ право громад¤н на соц≥альний захист, що включаЇ право на матер≥альне забезпеченн¤ в раз≥ повноњ або частковоњ втрати працездатност≥, втрати годувальника, безроб≥тт¤ з незалежних в≥д громад¤нина обставин, у старост≥ та в ≥нших випадках, передбачених законом.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що гарантують забезпеченн¤ трудових та соц≥альних прав громад¤н.

ѕредметом злочину Ї грошов≥ суми зароб≥тноњ плати, стипенд≥њ, пенс≥њ чи ≥ншоњ установленоњ законом виплати (державна допомога матер¤м-одиночкам, учасникам л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ на „ј≈— тощо), що п≥дл¤гають до виплати громад¤нинов≥.

3. ќбТЇктивна сторона злочину Ч д≥¤нн¤ (безд≥¤льн≥сть) у вигл¤д≥ безп≥дставноњ невиплати громад¤нам зазначених грошових сум.

Ѕезп≥дставн≥стю невиплати грошових сум Ї невиплата за на¤вност≥ законних п≥дстав до њх виплати (Ї в≥дпов≥дн≥ нарахуванн¤). Ќе можна вважати безп≥дставною невиплату зароб≥тноњ плати особ≥, ¤ка не надала до бухгалтер≥њ в≥дпов≥дних документ≥в про хворобу, авансовий зв≥т про видатки у в≥др¤дженн≥ тощо.

«акон повТ¤зуЇ настанн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за безп≥дставну невиплату ≥з додатковою обставиною такоњ невиплати Ч часом, а саме: б≥льше н≥ж за один м≥с¤ць.

 вал≥ф≥кований вид злочину Ч невиплата зароб≥тноњ плати, стипенд≥њ, пенс≥њ та ≥нших встановлених законом виплат внасл≥док нец≥льового використанн¤ кошт≥в, призначених дл¤ виплати. Ќец≥льове (тобто не за призначенн¤м) використанн¤ зазначених кошт≥в в залежност≥ в≥д конкретних обставин (джерел кошт≥в, мети використанн¤ тощо) може квал≥ф≥куватис¤ додатково за ≥ншими статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту фактичноњ умисноњ безп≥дставноњ невиплати грошових сум хоча б одн≥й особ≥.  ≥льк≥сть ос≥б, чињ конституц≥йн≥ права порушено внасл≥док вчиненн¤ злочину, конкретна сума невиплачених грошових кошт≥в на квал≥ф≥кац≥ю вчиненого не впливають. ÷≥ обставини в сукупност≥ з ≥ншими можуть бути врахован≥ при призначенн≥ судом покаранн¤.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, про що спец≥ально наголошено в диспозиц≥њ ч. 1 коментованоњ статт≥. ћотив ≥ мета злочину дл¤ настанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 175 значенн¤ не мають.

5. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 1 ≥ 2 ст. 175, спец≥альний Ч кер≥вник п≥дприЇмства, установи або орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥. —убТЇктом злочину може бути також особа, ¤ка фактично виконуЇ обовТ¤зки кер≥вника на законних п≥дставах.

6. ѕоложенн¤ ч. 3 ст. 175 щодо зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо до прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ нею зд≥йснена виплата зароб≥тноњ плати, стипенд≥њ, пенс≥њ чи ≥ншоњ встановленоњ законом виплати громад¤нам, може застосовуватис¤ т≥льки до моменту порушенн¤ стосовно конкретноњ особи крим≥нальноњ справи ≥ прит¤гненн¤ њњ ¤к обвинуваченого у справ≥.

ѕор¤док зв≥льненн¤ особи в≥д в≥дпов≥дальност≥ крим≥нальний закон не передбачаЇ. ¬≥дпов≥дно до вимог []{4_23_7}ст. 7  рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни, що визначаЇ пор¤док зв≥льненн¤ судом особи в≥д в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку ≥з зм≥ною обстановки, прокурор маЇ над≥слати до суду справу стосовно такоњ особи ≥з своњм висновком щодо можливост≥ зв≥льненн¤ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

</s175>

<s176>

—татт¤ 176.ѕорушенн¤ авторського права ≥ сум≥жних прав

1. Ќезаконне в≥дтворенн¤, розповсюдженн¤ твор≥в науки, л≥тератури, мистецтва, компТютерних програм ≥ баз даних, а так само незаконне в≥дтворенн¤, розповсюдженн¤ виконань, фонограм ≥ програм мовленн¤, њх незаконне тиражуванн¤ та розповсюдженн¤ на ауд≥о- та в≥деокасетах, дискетах, ≥нших нос≥¤х ≥нформац≥њ, а також ≥нше використанн¤ чужих твор≥в, компТютерних програм ≥ баз даних, обТЇкт≥в сум≥жних прав без дозволу ос≥б, ¤к≥ мають авторське право або сум≥жн≥ права, ¤кщо ц≥ д≥њ завдали матер≥альноњ шкоди у великому розм≥р≥, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до чотирьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, з конф≥скац≥Їю вс≥х прим≥рник≥в твор≥в, матер≥альних нос≥њв компТютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовленн¤ та обладнанн¤ ≥ матер≥ал≥в, призначених дл¤ њх виготовленн¤ ≥ в≥дтворенн¤.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або завдали матер≥альноњ шкоди в особливо великому розм≥р≥, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д двохсот до восьмисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з конф≥скац≥Їю вс≥х прим≥рник≥в, матер≥альних нос≥њв компТютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовленн¤, ауд≥о- та в≥деокасет, дискет, ≥нших нос≥њв ≥нформац≥њ та обладнанн¤ ≥ матер≥ал≥в, призначених дл¤ њх виготовленн¤ ≥ в≥дтворенн¤.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ службовою особою з використанн¤м службового становища щодо п≥длеглоњ особи, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ћатер≥альна шкода вважаЇтьс¤ завданою у великому розм≥р≥, ¤кщо варт≥сть прим≥рник≥в незаконно в≥дтворених чи розповсюджених твор≥в, матер≥альних нос≥њв компТютерних програм, баз даних, виконань фонограм ≥ програм мовленн¤, ауд≥о- та в≥деокасет, дискет, ≥нших нос≥њв ≥нформац≥њ або сума доходу, отриманого в результат≥ незаконного опубл≥куванн¤, виконанн¤, показу чи публ≥чного оприлюдненн¤ твор≥в, компТютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовленн¤, продажу ауд≥о- та в≥деокасет, дискет, ≥нших нос≥њв ≥нформац≥њ у сто ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а завданою в особливо великому розм≥р≥ Ч ¤кщо њх варт≥сть або сума доходу у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. []{4_255_54}—т. 54  онституц≥њ ”крањни проголошуЇ право кожного громад¤нина на результати своЇњ ≥нтелектуальноњ, творчоњ д≥¤льност≥ ≥ іарантуЇ захист ≥нтелектуальноњ власност≥, авторських прав. ”крањна з 1993 р. Ї учасницею []{4_15_0}¬сесв≥тньоњ конвенц≥њ про авторське право в≥д 6 вересн¤ 1952 р. (∆енева), ≥ закр≥пленн¤ конституц≥йною нормою м≥жнародних стандарт≥в щодо захисту ≥нтелектуальноњ власност≥ Ї безперечно важливим прогресивним кроком.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ ≥нтелектуальноњ власност≥, що забезпечують захист авторського ≥ сум≥жних прав, тобто прав автор≥в твор≥в, њх виконавц≥в, виробник≥в фонограм, в≥деограм, власник≥в програм мовленн¤, њх спадкоЇмц≥в ≥ правонаступник≥в тощо.

3. ѕредметом злочину Ї твори науки, л≥тератури, мистецтва, компТютерних програми ≥ бази даних, виконанн¤, фонограми ≥ програми мовленн¤, обТЇкти сум≥жних прав.

“ерм≥ни, вжит≥ законодавцем у ст. 176, визначаютьс¤ у []{4_178_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ праваФ в≥д 23 грудн¤ 1993 р.

“вором Ї будь-¤ке матер≥альне вираженн¤ результат≥в творчоњ прац≥ особи або групи ос≥б.

јвтор Ч це ф≥зична особа, ¤ка своЇю творчою працею створила тв≥р. “в≥р може бути створений у сп≥вавторств≥, тобто сп≥льною творчою працею к≥лькох автор≥в. ¬≥дпов≥дно до []{4_178_11}ст. 11 зазначеного «акону за в≥дсутност≥ доказ≥в ≥ншого автором твору вважаЇтьс¤ особа, зазначена ¤к автор на ориг≥нал≥ твору або його прим≥рнику (презумпц≥¤ авторства). « огл¤ду на це твори народноњ творчост≥, що не мають конкретних автор≥в, не Ї предметом злочину, передбаченого ст. 176.

јвторське або сум≥жн≥ права мають бути зареЇстрован≥ в ƒержавному агентств≥ ”крањни з авторських ≥ сум≥жних прав, але факт њх нереЇстрац≥њ не впливаЇ на виникненн¤ в≥дпов≥дного права.

ƒо твор≥в науки, л≥тератури та мистецтва в≥днос¤тьс¤ зазначен≥ в []{4_178_8}ст. 8 «акону ”крањни Уѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ праваФ:

Ч л≥тературн≥ письмов≥ твори белетристичного, публ≥цистичного, наукового, техн≥чного або ≥ншого характеру (книги, брошури, статт≥ тощо);

Ч виступи, лекц≥њ, промови, пропов≥д≥ та ≥нш≥ усн≥ твори;

Ч компТютерн≥ програми, бази даних;

Ч музичн≥ твори з текстом ≥ без тексту; драматичн≥, музично-драматичн≥ твори, пантом≥ми, хореограф≥чн≥ та ≥нш≥ твори, створен≥ дл¤ сцен≥чного показу, та њх постановки;

Ч ауд≥ов≥зуальн≥ твори, твори образотворчого мистецтва;

Ч твори арх≥тектури, м≥стобудуванн¤ ≥ садово-паркового мистецтва;

Ч фотограф≥чн≥ твори, у тому числ≥ твори, виконан≥ способами, под≥бними до фотограф≥њ;

Ч твори ужиткового мистецтва, у тому числ≥ твори декоративного ткацтва, керам≥ки, р≥зьбленн¤, ливарства, з художнього скла, ювел≥рн≥ вироби тощо, ¤кщо вони не охорон¤ютьс¤ законами ”крањни про правову охорону обТЇкт≥в промисловоњ власност≥;

Ч ≥люстрац≥њ, карти, плани, кресленн¤, еск≥зи, пластичн≥ твори, твори що стосуютьс¤ географ≥њ, геолог≥њ, топограф≥њ, техн≥ки, арх≥тектури та ≥нших сфер д≥¤льност≥;

Ч сцен≥чн≥ обробки твор≥в ≥ обробки фольклору, придатн≥ дл¤ сцен≥чного показу, пох≥дн≥ твори;

Ч зб≥рники твор≥в, зб≥рники обробок фольклору, енциклопед≥њ та антолог≥њ, зб≥рники звичайних даних, ≥нш≥ складен≥ твори за умови, що вони Ї результатом творчоњ прац≥ за добором, координац≥Їю або упор¤дкуванн¤м зм≥сту без порушенн¤ авторських прав на твори, що вход¤ть до них ¤к складов≥ частини;

Ч тексти переклад≥в дл¤ дублюванн¤, озвученн¤, субтитруванн¤ украњнською та ≥ншими мовами ≥ноземних ауд≥ов≥зуальних твор≥в.

ѕох≥дний тв≥р Ч тв≥р, що Ї творчою переробкою ≥ншого ≥снуючого твору без завдаванн¤ шкоди останньому (анотац≥¤, адаптац≥¤, аранжуванн¤, обробка фольклору, ≥нша переробка твору) чи його творчим перекладом на ≥ншу мову (до пох≥дних твор≥в не належать ауд≥ов≥зуальн≥ твори, одержан≥ шл¤хом дублюванн¤, озвученн¤, субтитруванн¤ украњнською чи ≥ншими мовами ≥нших ауд≥ов≥зуальних твор≥в).

 омпТютерна програма Ч це наб≥р ≥нструкц≥й у вигл¤д≥ сл≥в, цифр, код≥в, схем, символ≥в чи у будь-¤кому ≥ншому вигл¤д≥, виражених у форм≥, ¤ка придатна дл¤ зчитуванн¤ компТютером, ≥ приводить його у д≥ю дл¤ дос¤гненн¤ певноњ мети або результату (це пон¤тт¤ охоплюЇ ¤к операц≥йну систему, так ≥ прикладну програму, виражен≥ у вих≥дному або обТЇктному кодах).

ѕ≥д базою даних (комп≥л¤ц≥¤ даних) сл≥д розум≥ти сукупн≥сть твор≥в або будь-¤коњ ≥ншоњ незалежноњ ≥нформац≥њ у дов≥льн≥й форм≥, в тому числ≥ Ч електронн≥й. ѕ≥дб≥р ≥ розташуванн¤ складових частин, њњ упор¤дкуванн¤ Ї результатом творчоњ прац≥, складов≥ частини Ї доступними ≥ндив≥дуально ≥ можуть бути знайден≥ за допомогою спец≥альноњ пошуковоњ системи на основ≥ електронних засоб≥в (компТютера) чи ≥нших засоб≥в.

ѕ≥д ауд≥ов≥зуальними творами розум≥ютьс¤ твори, що ф≥ксуютьс¤ на певному матер≥альному нос≥њ (к≥нопл≥вц≥, магн≥тн≥й пл≥вц≥ чи магн≥тному диску, компакт-диску тощо) у вигл¤д≥ сер≥њ посл≥довних кадр≥в (зображень) чи аналогових або дискретних сигнал≥в. ¬они в≥дображають (закодовують) рухом≥ зображенн¤ (¤к ≥з звуковим супроводом, так ≥ без нього), ≥ сприйн¤тт¤ ¤ких Ї можливим виключно за допомогою того чи ≥ншого виду екрана (к≥ноекрана, телев≥з≥йного екрана тощо), на ¤кому рухом≥ зображенн¤ в≥зуально в≥дображаютьс¤ за допомогою певних техн≥чних засоб≥в. ¬идами ауд≥ов≥зуального твору Ї к≥ноф≥льми, телеф≥льми, в≥деоф≥льми, д≥аф≥льми, слайдоф≥льми тощо, ¤к≥ можуть бути ≥гровими, ан≥мац≥йними (мультипл≥кац≥йними), не≥гровими та ≥н.

ƒо обТЇкт≥в сум≥жних прав в≥дпов≥дно до []{4_178_36}ст. 36 «акону ”крањни Уѕро авторськ≥ та сум≥жн≥ праваФ в≥днос¤тьс¤ виконанн¤ л≥тературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореограф≥чних, фольклорних та ≥нших твор≥в; фонограми, в≥деограми; передач≥ (програми) орган≥зац≥й мовленн¤.

ѕ≥д виконанн¤м сл≥д розум≥ти творчу працю виконавц¤ Ч актора (театру, к≥но тощо), сп≥вака, музиканта, танцюриста або ≥ншоњ особи, ¤ка виконуЇ роль, сп≥ваЇ, читаЇ, декламуЇ, граЇ на музичному ≥нструмент≥, танцюЇ чи будь-¤ким ≥ншим способом виконуЇ твори л≥тератури, мистецтва чи твори народноњ творчост≥, цирков≥, естрадн≥, л¤льков≥ номери, пантом≥ми, а також диригента музичних ≥ музично-драматичних твор≥в.

¬≥деограмою Ї в≥деозапис на в≥дпов≥дному матер≥альному нос≥њ (магн≥тн≥й стр≥чц≥, магн≥тному диску, компакт-диску тощо) виконанн¤ або будь-¤ких рухомих зображень (≥з звуковим супроводом чи без нього), кр≥м зображень у вигл¤д≥ запису, що входить до ауд≥ов≥зуального твору. ¬≥деограма Ї вих≥дним матер≥алом дл¤ виготовленн¤ њњ коп≥й.

‘онограмою Ї звукозапис на в≥дпов≥дному нос≥њ (магн≥тн≥й стр≥чц≥ чи магн≥тному диску, грамофонн≥й плат≥вц≥, компакт- диску тощо) виконанн¤ будь-¤ких звук≥в, кр≥м звук≥в у форм≥ запису, що входить до ауд≥ов≥зуального твору. ‘онограма Ї вих≥дним матер≥алом дл¤ виготовленн¤ њњ прим≥рник≥в (коп≥й).

4. Ќе Ї предметами злочину пов≥домленн¤ про новини дн¤ або поточн≥ под≥њ, що мають характер звичайноњ прес-≥нформац≥њ; видан≥ органами державноњ влади у межах њх повноважень оф≥ц≥йн≥ документи пол≥тичного, законодавчого, адм≥н≥стративного характеру (закони, укази, постанови, судов≥ р≥шенн¤, державн≥ стандарти тощо) та њх оф≥ц≥йн≥ переклади; державн≥ символи ”крањни, державн≥ нагороди; символи ≥ знаки орган≥в державноњ влади, «бройних —ил ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань; символ≥ка територ≥альних громад; символи та знаки п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й; грошов≥ знаки; розклади руху транспортних засоб≥в, розклади телерад≥опередач, телефонн≥ дов≥дники та ≥нш≥ аналог≥чн≥ бази даних, що не в≥дпов≥дають критер≥¤м ориг≥нальност≥.

5. ѕотерп≥лим в≥д злочину може бути ¤к автор (група автор≥в), так ≥ його (њх) спадкоЇмц≥, виробники в≥деограм або фонограм, орган≥зац≥њ еф≥рного або кабельного мовленн¤.

¬иробник в≥деограми Ч ф≥зична або юридична особа, ¤ка вз¤ла на себе ≥н≥ц≥ативу ≥ несе в≥дпов≥дальн≥сть за перший в≥деозапис виконанн¤ або будь-¤ких рухомих зображень (¤к ≥з звуковим супроводом, так ≥ без нього).

¬иробник фонограми Ч ф≥зична або юридична особа, ¤ка вз¤ла на себе ≥н≥ц≥ативу ≥ несе в≥дпов≥дальн≥сть за перший звукозапис виконанн¤ або будь-¤ких звук≥в.

ќрган≥зац≥¤ еф≥рного мовленн¤ Ч телерад≥оорган≥зац≥¤, що зд≥йснюЇ публ≥чне спов≥щенн¤ рад≥очи телев≥з≥йних передач ≥ програм мовленн¤ (¤к власного виробництва, так ≥ виробництва ≥нших орган≥зац≥й) шл¤хом передач≥ в еф≥р за допомогою рад≥охвиль (а також лазерних промен≥в, гама-промен≥в тощо) у будь- ¤кому частотному д≥апазон≥ (у тому числ≥ й з використанн¤м супутник≥в).

ќрган≥зац≥¤ кабельного мовленн¤ Ч телерад≥оорган≥зац≥¤, що зд≥йснюЇ публ≥чне спов≥щенн¤ рад≥о- чи телев≥з≥йних передач ≥ програм мовленн¤ (¤к власного виробництва, так ≥ виробництва ≥нших орган≥зац≥й) шл¤хом передач≥ на в≥дстань сигналу за допомогою того чи ≥ншого виду наземного, п≥дземного чи п≥дводного кабелю (пров≥дникового, оптоволоконного чи ≥ншого виду).

6. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ:

Ч у незаконному в≥дтворенн≥ або розповсюдженн≥ твор≥в, зазначених в ч. 1 ст. 176;

Ч у незаконному њх тиражуванн≥ та розповсюдженн≥ на ауд≥о- та в≥део- касетах, дискетах, ≥нших нос≥¤х ≥нформац≥њ;

Ч в ≥ншому використанн≥ чужих твор≥в, компТютерних програм ≥ баз даних, обТЇкт≥в сум≥жних прав без дозволу ос≥б, ¤к≥ мають авторське право або сум≥жн≥ права.

«аконом ”крањни Уѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ праваФ передбачено виключне право особи, ¤ка маЇ щодо твору, виконанн¤, постановки, передач≥ орган≥зац≥њ мовленн¤, фонограми чи в≥деограми авторське право ≥ (або) сум≥жн≥ права на використанн¤ цих обТЇкт≥в авторського права ≥ (або) сум≥жних прав лише нею ≥ на видачу лише ц≥Їю особою дозволу чи заборони њх використанн¤ ≥ншим особам у межах строку, встановленого цим «аконом. Ќезаконними будуть вважатис¤ будь-¤к≥ д≥њ, передбачен≥ диспозиц≥Їю ч. 1 ст. 176, ¤кщо вони вчинен≥ без дозволу субТЇкта авторських або сум≥жних прав Ч автора, виконавц¤, виробника фонограми, в≥деограми тощо.

ѕ≥д в≥дтворенн¤м розум≥Їтьс¤ виготовленн¤ одного або б≥льше прим≥рник≥в твору, в≥деограми, фонограми в будь-¤к≥й матер≥альн≥й форм≥, а також њх запис дл¤ тимчасового чи пост≥йного збер≥ганн¤ в електронн≥й (у тому числ≥ цифров≥й), оптичн≥й або ≥нш≥й форм≥, ¤ку може зчитувати компТютер.

Ќезаконним в≥дтворенн¤м чужого твору сл≥д визнати ≥ випуск у св≥т так званих контрафактних книг, в≥деоф≥льм≥в тощо. “ак≥ д≥њ Ї досить поширеними: прац≥вники типограф≥й часто друкують зайв≥, не обумовлен≥ договором з видавцем, прим≥рники книг, ¤к≥ пот≥м реал≥зують.

¬≥дпов≥дно до []{4_178_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ праваФ контрафактним прим≥рником твору, фонограми, в≥деограми Ї прим≥рник твору, фонограми чи в≥деограми, в≥дтворений, опубл≥кований ≥ (або) розповсюджуваний з порушенн¤м авторського права ≥ (або) сум≥жних прав, у тому числ≥ прим≥рники захищених в ”крањн≥ твор≥в, фонограм ≥ в≥деограм, що ввоз¤тьс¤ на митну територ≥ю ”крањни без згоди автора чи ≥ншого субТЇкта авторського права ≥ (або) сум≥жних прав, зокрема з крањн, в ¤ких ц≥ твори, фонограми ≥ в≥деограми н≥коли не охорон¤лис¤ або перестали охорон¤тис¤.

–озповсюдженн¤м обТЇкт≥в авторського права ≥ (або) сум≥жних прав сл≥д вважати будь-¤ку д≥ю, за допомогою ¤коњ обТЇкти авторського права ≥ (або) сум≥жних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуютьс¤ публ≥ц≥, в тому числ≥ доведенн¤ цих обТЇкт≥в до в≥дома публ≥ки таким чином, що њњ представники можуть зд≥йснити доступ до цих обТЇкт≥в з будь-¤кого м≥сц¤ ≥ в будь-¤кий час за власним вибором.

Ќезаконне розповсюдженн¤ може мати м≥сце шл¤хом оприлюдненн¤ (розкритт¤ публ≥ц≥) твору або його опубл≥куванн¤.

Ќезаконне оприлюдненн¤ (розкритт¤ публ≥ц≥) твору Ч зд≥йснена без згоди автора чи ≥ншого субТЇкта авторського права або сум≥жних прав д≥¤, що вперше робить тв≥р доступним дл¤ публ≥ки шл¤хом опубл≥куванн¤, публ≥чного виконанн¤, публ≥чного показу, публ≥чноњ демонстрац≥њ, публ≥чного спов≥щенн¤ тощо.

Ќезаконне опубл≥куванн¤ твору, фонограми, в≥деограми Ч випуск в об≥г без згоди автора чи ≥ншого субТЇкта авторського права або сум≥жних прав виготовлених пол≥граф≥чними, електронними чи ≥ншими способами прим≥рник≥в твору, фонограми, в≥деограми у к≥лькост≥, здатн≥й задовольнити, з урахуванн¤м характеру твору, фонограми чи в≥деограми, потреби публ≥ки, шл¤хом њх продажу, наданн¤ доступу до них через електронн≥ системи ≥нформац≥њ таким чином, що будь-¤ка особа може його отримати з будь-¤кого м≥сц¤ ≥ у будь-¤кий час за власним вибором або передач≥ права власност≥ на них чи волод≥нн¤ ними ≥ншими способами. ќпубл≥куванн¤м твору, фонограми, в≥деограми вважаЇтьс¤ також депонуванн¤ рукопису твору, фонограми, в≥деограми у сховищ≥ (депозитар≥њ) з в≥дкритим доступом та можлив≥стю одержанн¤ в ньому прим≥рника (коп≥њ) твору, фонограми, в≥деограми.

≤ншими формами розповсюдженн¤ можуть бути:

Ч здаванн¤ у майновий найм, тобто передача права користуванн¤ ≥ (або) волод≥нн¤ ориг≥налом чи прим≥рником твору, фонограми, в≥деограми на певний строк з метою одержанн¤ пр¤моњ чи опосередкованоњ комерц≥йноњ вигоди;

Ч публ≥чне виконанн¤ Ч поданн¤ без згоди субТЇкт≥в авторського права або сум≥жних прав твор≥в, виконань, фонограм, передач орган≥зац≥й мовленн¤ шл¤хом декламац≥њ, гри, сп≥ву, танцю та ≥ншим способом ¤к безпосередньо у живому виконанн≥, так ≥ за допомогою будь-¤ких пристроњв ≥ процес≥в (за вин¤тком передач≥ в еф≥р чи по кабел¤х) у м≥сц¤х, де присутн≥ чи можуть бути присутн≥ми особи, ¤к≥ не належать до звичайного кола с≥мТњ або њњ близьких знайомих, незалежно в≥д того, чи присутн≥ вони в одному м≥сц≥ ≥ в один той самий час або в р≥зних м≥сц¤х ≥ в р≥зний час;

Ч публ≥чна демонстрац≥¤ ауд≥ов≥зуального твору, в≥деограми Ч публ≥чне одноразове чи багаторазове представленн¤ публ≥ц≥ без згоди субТЇкт≥в авторського права або сум≥жних прав у прим≥щенн≥, в ¤кому можуть бути присутн≥ми особи, ¤к≥ не належать до звичайного кола одн≥Їњ с≥мТњ або њњ близьких знайомих, ауд≥ов≥зуального твору чи заф≥ксованого у в≥деограм≥ виконанн¤ або будь-¤ких рухомих зображень;

Ч публ≥чний показ Ч будь-¤ка демонстрац≥¤ ориг≥налу або прим≥рника твору, виконанн¤ фонограми, в≥деограми, передач≥ орган≥зац≥њ мовленн¤ без згоди субТЇкт≥в авторського права або сум≥жних прав безпосередньо або на екран≥ за допомогою пл≥вки, слайда, телев≥з≥йного кадру тощо (за вин¤тком передач≥ в еф≥р чи по кабел¤х) або за допомогою ≥нших пристроњв чи процес≥в у м≥сц¤х, де присутн≥ чи можуть бути присутн≥ми особи, ¤к≥ не належать до звичайного кола одн≥Їњ с≥мТњ чи њњ близьких знайомих, особи, ¤ка зд≥йснюЇ показ, незалежно в≥д того, чи присутн≥ вони в одному м≥сц≥ ≥ в один ≥ той самий час або в р≥зних м≥сц¤х ≥ в р≥зний час (публ≥чний показ ауд≥ов≥зуального твору чи в≥деограми означаЇ також демонстрац≥ю окремих кадр≥в ауд≥ов≥зуального твору чи в≥деограми без дотриманн¤ њх посл≥довност≥);

Ч публ≥чне спов≥щенн¤ (доведенн¤ до загального в≥дома) Ч передача без згоди субТЇкт≥в авторського права або сум≥жних прав в еф≥р за допомогою рад≥охвиль (а також лазерних промен≥в, гама-промен≥в тощо), у тому числ≥ з використанн¤м супутник≥в, чи передача на в≥дстань за допомогою провод≥в або будь-¤кого виду наземного чи п≥дземного (п≥дводного) кабелю (пров≥дникового, оптоволоконного та ≥нших вид≥в) твор≥в, виконань, будь- ¤ких звук≥в ≥ (або) зображень, њх запис≥в у фонограмах ≥ в≥деограмах, програм орган≥зац≥й мовленн¤ тощо, коли зазначена передача може бути сприйн¤та необмеженою к≥льк≥стю ос≥б у р≥зних м≥сц¤х, в≥ддален≥сть ¤ких в≥д м≥сц¤ передач≥ Ї такою, що без зазначеноњ передач≥ зображенн¤ чи звуку не можуть бути сприйн¤т≥.

–епрограф≥чне в≥дтворенн¤ (репродукуванн¤), тобто факсим≥льне в≥дтворенн¤ у будь-¤кому розм≥р≥ (у тому числ≥ зб≥льшеному чи зменшеному) ориг≥налу письмового чи ≥ншого граф≥чного твору або його прим≥рника шл¤хом фотокоп≥юванн¤ або ≥ншими под≥бними способами, кр≥м запису в електронн≥й (у тому числ≥ цифров≥й), оптичн≥й чи ≥нш≥й форм≥, ¤ку зчитуЇ компТютер, або ж коп≥юванн¤ на дискету ориг≥налу твору в електронному вигл¤д≥, сам≥ по соб≥ складу злочину не утворюють, ¤кщо дан≥ твору не м≥ст¤ть державноњ або комерц≥йноњ таЇмниц≥, а також не Ї конф≥денц≥йною ≥нформац≥Їю.

≤нше незаконне використанн¤ може мати м≥сце у випадку випуску винним п≥д своњм ≥мТ¤м (плаг≥ат) чужого твору науки, л≥тератури чи мистецтва або ≥ншого обТЇкту авторських або сум≥жних прав, а також в ≥ншому привласненн≥ авторства на чужий тв≥р. ≤нше привласненн¤ авторства може пол¤гати в привласненн≥ авторства на частину твору, створену ≥ншим сп≥вавтором, зазначенн¤ особи, ¤ка не брала участ≥ у створенн≥ твору, ¤к сп≥вавтора або визнанн¤ њњ Їдиним автором твору, зазначенн¤ продюсером ≥ншоњ особи, ¤ка не маЇ в≥дношенн¤ до створенн¤ програми, тощо. ѕривласненн¤ авторства чужого твору або обТЇкт≥в сум≥жних прав маЇ супроводжуватис¤ розповсюдженн¤м цих твор≥в.

ѕривласненн¤ авторства не сл≥д плутати з привласненн¤м прим≥рник≥в твору, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке може наставати за в≥дпов≥дних умов за статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти власност≥.

7. Ќа в≥дм≥ну в≥д злочину, передбаченого []{4_24_175}ст. 136  рим≥нального кодексу 1960 року, порушенн¤ авторського ≥ сум≥жних прав Ї злочином з так званим матер≥альним складом.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ лише в раз≥, ¤кщо ц≥ д≥њ завдали матер≥альноњ шкоди у великому розм≥р≥. “од≥ ж сл≥д вважати цей злочин зак≥нченим. ” кожному конкретному випадку сл≥д ретельно зТ¤совувати питанн¤ щодо розм≥ру шкоди, запод≥¤ноњ порушенн¤м авторського або сум≥жних прав.

8.  вал≥ф≥куючими ознаками злочину Ї повторн≥сть або завданн¤ матер≥альноњ шкоди в особливо великому розм≥р≥ (ч. 2) та вчиненн¤ його службовою особою з використанн¤м службового становища щодо п≥длеглоњ особи (ч. 3) (про пон¤тт¤ повторност≥ див. коментар до []{1_32}ст. 32).

—л≥д зазначити, що повторн≥сть матиме м≥сце ¤к при вчиненн≥ тотожних д≥й (розповсюдженн¤ плюс розповсюдженн¤), так ≥ при поЇднанн≥ будь-¤ких д≥й (≥нше використанн¤ плюс розповсюдженн¤, виготовленн¤ плюс розповсюдженн¤), передбачених диспозиц≥Їю []{1_76}ч. 1 ст. 76.

¬чиненн¤ цього злочину службовою особою з використанн¤м службового становища щодо п≥длеглоњ особи квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 3 ст. 176 лише у випадку, коли потерп≥лий або потерп≥л≥ знаход¤тьс¤ в≥д винного у службов≥й залежност≥ (пон¤тт¤ службова особа визначено у прим≥тц≥ до []{1_364}ст. 364).

” випадку запод≥¤нн¤ внасл≥док д≥й службовоњ особи, ¤ка вчинила злочин, т¤жких насл≥дк≥в (зокрема самогубства або т¤жкоњ хвороби потерп≥лого та ≥н.), застосуванн¤ службовою особою насильства так≥ д≥њ п≥дл¤гають додатков≥й квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дною частиною []{1_364}ст. 364, []{1_365}365.

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬ина особи у форм≥ необережност≥ можлива лише щодо настанн¤ насл≥дк≥в Ч матер≥альноњ шкоди у великому розм≥р≥ або в особливо великому розм≥р≥.

10. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

—убТЇкт злочину, передбаченого ч. 3 ст. 176, Ч спец≥альний: службова особа, в п≥длеглост≥ ¤коњ знаходитьс¤ автор або ≥нший субТЇкт сум≥жних прав (виконавець, редактор програми тощо).

</s176>

<s177>

—татт¤ 177.ѕорушенн¤ прав на обТЇкти промисловоњ власност≥

1. Ќезаконне використанн¤ винаходу, корисноњ модел≥, промислового зразка, квал≥ф≥кованого зазначенн¤ походженн¤ товару, топограф≥њ ≥нтегральних м≥кросхем, сорту рослин, ¤кщо ц≥ д≥њ завдали матер≥альноњ шкоди у великому розм≥р≥, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до чотирьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, з конф≥скац≥Їю незаконно виготовленоњ продукц≥њ та обладнанн¤ ≥ матер≥ал≥в, призначених дл¤ њњ виготовленн¤.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або завдали матер≥альноњ шкоди в особливо великому розм≥р≥, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д двохсот до восьмисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, з конф≥скац≥Їю незаконно виготовленоњ продукц≥њ та обладнанн¤ ≥ матер≥ал≥в, призначених дл¤ њњ виготовленн¤.

ѕрим≥тка. ћатер≥альна шкода вважаЇтьс¤ завданою у великому розм≥р≥, ¤кщо њњ розм≥р у сто ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а завданою в особливо великому розм≥р≥ Ч ¤кщо њњ розм≥р у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ” []{4_24_176} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року ст. 137 передбачала в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ права на обТЇкти ≥нтелектуальноњ власност≥ у вигл¤д≥ привласненн¤ авторства на чуж≥ в≥дкритт¤, винах≥д, корисну модель, промисловий зразок чи рац≥онал≥заторську пропозиц≥ю або розголошенн¤ без згоди автора њх зм≥сту до њх оф≥ц≥йноњ публ≥кац≥њ.

Ќа в≥дм≥ну в≥д нењ ст. 177 чинного  одексу передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть виключно за порушенн¤ прав на обТЇкти промисловоњ власност≥, ¤кими законодавець вважаЇ винах≥д, корисну модель, промисловий зразок, квал≥ф≥коване зазначенн¤ походженн¤ товару, топограф≥ю ≥нтегральних м≥кросхем, сорт рослин. “≥льки вони (оск≥льки ≥нш≥ обТЇкти промисловоњ власност≥, наприклад порода великоњ рогатоњ худоби та ≥н., не зазначен≥ в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 177) можуть бути предметом злочину.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що регулюють охорону права ≥нтелектуальноњ власност≥, зокрема в сфер≥ промисловост≥.

ѕон¤тт¤, що вжит≥ законодавцем у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 177, визначають []{4_171_0}«акони ”крањни Уѕро охорону прав на винаходи ≥ корисн≥ модел≥Ф в≥д 15 грудн¤ 1993 р.,[]{4_170_0} Уѕро охорону прав на промислов≥ зразкиФ в≥д 15 грудн¤ 1993 р.,[]{4_172_0} Уѕро охорону прав на знаки дл¤ товар≥в ≥ послугФ в≥д 15 грудн¤ 1993 р.,[]{4_102_0} Уѕро наукову ≥ науково-техн≥чну д≥¤льн≥стьФ у редакц≥њ в≥д 1 грудн¤ 1998 р.,[]{4_151_0} Уѕро охорону прав на сорти рослинФ в≥д 21 кв≥тн¤ 1993 р., []{4_286_0}Уѕро охорону прав на топограф≥њ ≥нтегральних м≥кросхемФ в≥д 5 листопада 1997 р.

3. ѕредметом злочину Ї:

Ч винах≥д (результат творчоњ д≥¤льност≥ людини у будь-¤к≥й галуз≥ науки ≥ техн≥ки, технолог≥њ виробництва тощо). ќбТЇктом винаходу може бути продукт (пристр≥й, речовина, штам м≥кроорган≥зму, культура кл≥тин рослини ≥ тварини), а також спос≥б виробництва;

Ч корисна модель (обТЇктом корисноњ модел≥ Ї конструктивне виконанн¤ пристрою);

Ч промисловий зразок (результат творчоњ д≥¤льност≥ людини у галуз≥ художнього конструюванн¤). Ќим може бути форма, малюнок чи розфарбуванн¤ або њх поЇднанн¤, ¤к≥ визначають зовн≥шн≥й вигл¤д промислового виробу ≥ призначен≥ дл¤ задоволенн¤ естетичних та ергоном≥чних потреб;

Ч квал≥ф≥коване зазначенн¤ походженн¤ товару (тобто позначенн¤, за ¤ким товари ≥ послуги певних ос≥б в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д однор≥дних товар≥в ≥ послуг ≥нших ос≥б), зокрема ф≥рмове найменуванн¤ (найменуванн¤ п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, занесене до ƒержавного реЇстру юридичних ос≥б), зазначенн¤ м≥сц¤ походженн¤ товару (обТЇкт промисловоњ власност≥, що поЇднуЇ позначенн¤ товару з ≥снуванн¤м певного географ≥чного обТЇкта);

Ч топограф≥¤ ≥нтегральних м≥кросхем (заф≥ксован≥ на матер≥альному нос≥Їв≥ просторово-геометричн≥ розм≥щенн¤ сукупност≥ елемент≥в ≥нтегральноњ м≥кросхеми та зТЇднань м≥ж ними);

Ч сорт рослин (штучно в≥д≥брана сукупн≥сть рослин з притаманними њм б≥олог≥чними ознаками ≥ властивост¤ми, що характеризують спадков≥сть, ¤кщо вона маЇ хоча б одну в≥дм≥нн≥сть в≥д в≥домих сукупностей рослин того ж б≥олог≥чного виду ≥ може вважатис¤ Їдиною з точки зору придатност≥ дл¤ в≥дтворенн¤ сорту).

4. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у поЇднанн≥ двох ознак: вчиненн≥ д≥њ Ч незаконному використанн≥ винаходу, корисноњ модел≥, промислового зразка, квал≥ф≥кованого зазначенн¤ походженн¤ товару, топограф≥њ ≥нтегральних м≥кросхем, сорту рослин та настанн≥ насл≥дк≥в д≥њ Ч спричиненн¤ матер≥альноњ шкоди у великому або особливо великому розм≥р≥. ќбовТ¤зковою умовою дл¤ прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 177 Ї на¤вн≥сть пр¤мого причинного звТ¤зку м≥ж цими ознаками.

ƒ≥¤ може виражатис¤ у привласненн≥ авторства шл¤хом одержанн¤ патенту на своЇ ≥мТ¤ на чуж≥ обТЇкти промисловоњ власност≥ у вигл¤д≥ винаходу, корисноњ модел≥, промислового зразка, квал≥ф≥кованого зазначенн¤ походженн¤ товару, топограф≥њ ≥нтегральних м≥кросхем, сорту рослин, або у розголошенн≥ без згоди автора (оприлюдненн≥ у будь-¤кий спос≥б) зм≥сту винаходу, корисноњ модел≥ чи промислового зразка до њх оф≥ц≥йноњ публ≥кац≥њ. Ќезаконне використанн¤ може мати м≥сце ≥ в ≥ншому вигл¤д≥, ¤кщо воно суперечить пор¤дку використанн¤ винаходу, корисноњ модел≥, промислового зразка, квал≥ф≥кованого зазначенн¤ походженн¤ товару, топограф≥њ ≥нтегральних м≥кросхем, сорту рослин, передбаченому зазначеними вище законами.

—л≥д звернути увагу на конструкц≥ю складу злочину за ст. 177 Ч його матер≥альний склад, у звТ¤зку з чим злочин Ї зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в, передбачених ч. 1 або 2 коментованоњ статт≥.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ћожлива необережна вина щодо настанн¤ насл≥дк≥в злочину.

6. —убТЇкт злочину Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s177>

<s178>

—татт¤ 178.ѕошкодженн¤ рел≥г≥йних споруд чи культових будинк≥в

ѕошкодженн¤ чи зруйнуванн¤ рел≥г≥йноњ споруди або культового будинку Ч

караЇтьс¤ штрафом до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д одного до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ забезпеченн¤ конституц≥йного права громад¤н на свободу св≥тогл¤ду ≥ в≥роспов≥данн¤.

¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ ”крањни та []{4_81_17}ст. 17 «акону ”крањни Уѕро свободу сов≥ст≥ та рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њФ культов≥ (рел≥г≥йн≥) споруди або будинки охорон¤ютьс¤ законом.

2. ѕредметом злочину Ї рел≥г≥йна споруда або культовий будинок. ¬ енциклопедичних виданн¤х Ї визначенн¤ культовоњ буд≥вл≥. ÷е прим≥щенн¤ дл¤ проведенн¤ богослуж≥нь ≥ зд≥йсненн¤ рел≥г≥йних обр¤д≥в будь-¤коњ конфес≥њ. як правило, в ”крањн≥ це споруда чи будинок.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ активних д≥й у двох формах: пошкодженн≥ або зруйнуванн≥ культових буд≥вель (споруд).

ѕошкодженн¤м Ї запод≥¤нн¤ зазначеним у ст. 178 обТЇктам механ≥чних, терм≥чних, х≥м≥чних ушкоджень, ¤к≥ ≥стотно впливають на зовн≥шн≥й вигл¤д споруди або будинку, псують њх ≥нтерТЇр (внутр≥шн≥ прим≥щенн¤) тощо.

–уйнуванн¤м Ї д≥њ, спр¤мован≥ на завданн¤ обТЇктам серйозних ушкоджень, внасл≥док ¤ких вона втрачають свою ц≥нн≥сть ≥ можлив≥сть використанн¤ повною м≥рою за призначенн¤м, проте њх можна в≥дтворити.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s178>

<s179>

—татт¤ 179.Ќезаконне утримуванн¤, оскверненн¤ або знищенн¤ рел≥г≥йних св¤тинь

Ќезаконне утримуванн¤, оскверненн¤ або знищенн¤ рел≥г≥йних св¤тинь Ч

караютьс¤ штрафом до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ забезпеченн¤ конституц≥йного права громад¤н на свободу св≥тогл¤ду ≥ в≥роспов≥данн¤.

¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ ”крањни та []{4_81_0}«акону ”крањни Уѕро свободу сов≥ст≥ та рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њФ рел≥г≥йн≥ св¤тин≥ охорон¤ютьс¤ законом.

2. ѕредметом злочину Ї рел≥г≥йн≥ св¤тин≥, тобто споруди, буд≥вл≥ або м≥сцевост≥, ¤ким поклон¤ютьс¤ в≥руюч≥ будь-¤коњ конфес≥њ, ¤кщо д≥¤льн≥сть такоњ конфес≥њ не заборонена в ”крањн≥ зг≥дно з чинним законодавством. ÷е можуть бути мощ≥ св¤тих, що збер≥гаютьс¤ в храмах, Ч дл¤ православних, могила Їврейського цад≥ка в м. ”мань Ч дл¤ ≥удењв.

3. ќбТЇктивна сторона злочину може виражатис¤ у трьох формах: незаконному утримуванн≥, оскверненн≥ або знищенн≥ рел≥г≥йних св¤тинь.

Ќезаконним утримуванн¤м рел≥г≥йноњ св¤тин≥ сл≥д вважати утримуванн¤ св¤тин≥ конфес≥Їю або в≥руючими, д≥¤льн≥сть ¤ких заборонена в ”крањн≥.

ќскверненн¤ рел≥г≥йноњ св¤тин≥ може виражатис¤ у будь- ¤ких образливих дл¤ в≥руючих д≥¤х. “акими д≥¤ми сл≥д вважати умисне пошкодженн¤ св¤тин≥, њњ зруйнуванн¤, вчиненн¤ будь- ¤ких публ≥чних д≥й з вин¤тковим цин≥змом (наприклад, в≥дправленн¤ природних потреб, публ≥чне вчиненн¤ статевого акту в м≥сцевост≥, ¤ка Ї рел≥г≥йною св¤тинею, ≥нш≥ умисн≥ д≥њ, що ображають почутт¤ в≥руючих).

«нищенн¤м Ї д≥њ, спр¤мован≥ на приведенн¤ рел≥г≥йноњ св¤тин≥ до повноњ непридатност≥ з втратою можливост≥ њњ в≥дтворенн¤.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инна особа маЇ усв≥домлювати, що вчин¤Ї злочин саме стосовно рел≥г≥йноњ св¤тин≥. ћотиви та мета вчиненн¤ д≥й, на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають.

5. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s179>

<s180>

—татт¤ 180.ѕерешкоджанн¤ зд≥йсненню рел≥г≥йного обр¤ду

1. Ќезаконне перешкоджанн¤ зд≥йсненню рел≥г≥йного обр¤ду, що з≥рвало або поставило п≥д загрозу зриву рел≥г≥йний обр¤д, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. ѕримушуванн¤ св¤щеннослужител¤ шл¤хом ф≥зичного або псих≥чного насильства до проведенн¤ рел≥г≥йного обр¤ду Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ забезпеченн¤ конституц≥йного права громад¤н на свободу св≥тогл¤ду ≥ в≥роспов≥данн¤.

[]{4_255_35}—т. 35  онституц≥њ ”крањни визначаЇ, що право на свободу св≥тогл¤ду ≥ в≥роспов≥данн¤ включаЇ свободу спов≥дувати будь-¤ку рел≥г≥ю або не спов≥дувати н≥¤коњ, безперешкодно в≥дправл¤ти одноособово чи колективно рел≥г≥йн≥ культи ≥ ритуальн≥ обр¤ди, вести рел≥г≥йну д≥¤льн≥сть.

2. ќбТЇктивна сторона злочину Ч вчиненн¤ д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), спр¤мованого на перешкоджанн¤ (тобто створенн¤ перепон) зд≥йсненню рел≥г≥йного обр¤ду. “аке д≥¤нн¤ може виражатис¤ у ненаданн≥ дозволу на проведенн¤ рел≥г≥йного обр¤ду в певному м≥сц≥, або у ненаданн≥ певного, заздалег≥дь визначеного ≥ погодженого м≥сц¤ дл¤ проведенн¤ рел≥г≥йного обр¤ду, або виданн≥ розпор¤дженн¤ чи наказу про безп≥дставне затриманн¤ учасник≥в рел≥г≥йного обр¤ду та ≥н. якою конфес≥Їю мав проводитис¤ рел≥г≥йний обр¤д, дл¤ настанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_181}ст. 181 значенн¤ не маЇ.

«лочин Ї зак≥нченим ¤к в раз≥ настанн¤ певних насл≥дк≥в Ч зриву проведенн¤ рел≥г≥йного обр¤ду, так ≥ в раз≥ загрози зриву його проведенн¤.

3.  вал≥ф≥кований вид злочину (ч. 2 ст. 180) Ч примушуванн¤ св¤щеннослужител¤ до проведенн¤ рел≥г≥йного обр¤ду шл¤хом застосуванн¤ до нього ф≥зичного або псих≥чного насильства.

ѕримушуванн¤ пол¤гаЇ у вчиненн≥ активних д≥й (за законом Ч шл¤хом ф≥зичного або псих≥чного насильства), спр¤мованих на вчиненн¤ св¤щеннослужителем проти його вол≥ рел≥г≥йного обр¤ду.

ѕотерп≥лим в≥д злочину Ї т≥льки св¤щеннослужитель (незалежно в≥д конфес≥њ).

«апод≥¤нн¤ св¤щеннослужителю будь-¤ких т≥лесних ушкоджень, катуванн¤, позбавленн¤ вол≥ не охоплюЇтьс¤ складом злочину, передбаченого ст. 180, ≥ потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s180>

<s181>

—татт¤ 181.ѕос¤ганн¤ на здоровТ¤ людей п≥д приводом пропов≥дуванн¤ рел≥г≥йних в≥ровчень чи виконанн¤ рел≥г≥йних обр¤д≥в

1. ќрган≥зац≥¤ або кер≥вництво групою, д≥¤льн≥сть ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ п≥д приводом пропов≥дуванн¤ рел≥г≥йних в≥ровчень чи виконанн¤ рел≥г≥йних обр¤д≥в ≥ поЇднана ≥з запод≥¤нн¤м шкоди здоровТю людей або статевою розпустою, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, поЇднан≥ ≥з вт¤гуванн¤м в д≥¤льн≥сть групи неповнол≥тн≥х, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ забезпеченн¤ конституц≥йного права громад¤н на свободу св≥тогл¤ду ≥ в≥роспов≥данн¤.

[]{4_255_35}„. 2 ст. 35  онституц≥њ ”крањни передбачаЇ, що зд≥йсненн¤ передбаченого ч. 1 ст. 181 чинного  одексу права особи на свободу св≥тогл¤ду ≥ в≥роспов≥данн¤ може бути обмежене законом виключно в ≥нтересах охорони громадського пор¤дку, здоровТ¤ ≥ моральност≥ населенн¤ або захисту прав ≥ свобод ≥нших людей.

«азначена в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 181 ознака складу злочину Ч поЇднанн¤ вчиненн¤ д≥й ≥з запод≥¤нн¤м шкоди здоровТю людей або статевою розпустою Ч Ї тим обмеженн¤м, ¤ке встановлюЇ закон дл¤ захисту здоровТ¤ та моральност≥ населенн¤.

2. ќбТЇктивна сторона злочину може виражатис¤ у двох формах Ч орган≥зац≥њ або кер≥вництв≥ групою, д≥¤льн≥сть ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ п≥д приводом пропов≥дуванн¤ рел≥г≥йних в≥ровчень чи виконанн¤ рел≥г≥йних обр¤д≥в.

√рупою може вважатис¤ обТЇднанн¤ громад¤н в к≥лькост≥ б≥льше трьох ос≥б (з урахуванн¤м того, що один з член≥в групи маЇ бути кер≥вником або орган≥затором).

„лени такоњ групи не п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за ч. 1 ст. 181. «а застосуванн¤ насильства вони мають нести в≥дпов≥дальн≥сть за статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, ¤кими передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

ќбовТ¤зковою ознакою складу злочину Ї на¤вн≥сть у д≥¤льност≥ групи запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю людей або статевоњ розпусти.

3.  вал≥ф≥куючою ознакою злочину Ї вчиненн¤ його у поЇднанн≥ ≥з вт¤гуванн¤м в д≥¤льн≥сть групи неповнол≥тн≥х. ƒодаткова квал≥ф≥кац≥¤ д≥й винних за []{1_304}ст. 304 не потребуЇтьс¤.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥й, передбачених ст. 181. Ќастанн¤ насл≥дк≥в, що знаход¤тьс¤ у пр¤мому причинному звТ¤зку з цими д≥¤ми, потребуЇ самост≥йноњ в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кац≥њ в залежност≥ в≥д форми вини та ≥нших обставин.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5. —убТЇктом злочину може бути ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s181>

<s182>

—татт¤ 182.ѕорушенн¤ недоторканност≥ приватного житт¤

Ќезаконне збиранн¤, збер≥ганн¤, використанн¤ або поширенн¤ конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ про особу без њњ згоди або поширенн¤ ц≥Їњ ≥нформац≥њ у публ≥чному виступ≥, твор≥, що публ≥чно демонструЇтьс¤, чи в засобах масовоњ ≥нформац≥њ, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. []{4_255_32}—т. 32  онституц≥њ ”крањни передбачаЇ, що н≥хто не може зазнавати втручанн¤ в особисте ≥ с≥мейне житт¤ людини, кр≥м випадк≥в, передбачених  онституц≥Їю ”крањни. Ќе допускаЇтьс¤ збиранн¤, збер≥ганн¤, використанн¤ та поширенн¤ конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ про особу без њњ згоди, кр≥м випадк≥в, визначених законом, ≥ лише в ≥нтересах нац≥ональноњ безпеки, економ≥чного добробуту та прав людини.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують захист права громад¤н на конф≥денц≥йн≥сть ≥нформац≥њ стосовно особистого або с≥мейного житт¤.

ѕор¤док одержанн¤, використанн¤ та розповсюдженн¤ ≥нформац≥њ визначаЇтьс¤ []{4_131_0}законами ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ,[]{4_134_0} Уѕро друкован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ (пресу) в ”крањн≥Ф,[]{4_175_0} Уѕро телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤Ф, []{4_191_0}Уѕро захист ≥нформац≥њ в автоматизованих системахФ та ≥н.

ѕредметом злочину Ї конф≥денц≥йна ≥нформац≥¤ про особу, тобто будь-¤к≥ в≥домост≥, ¤к≥ особа бажаЇ зберегти в таЇмниц≥. ÷е можуть бути в≥домост≥ щодо њњ с≥мейного стану, стану здоровТ¤, майнового стану њњ родич≥в та ≥н. Ќе може бути визнана конф≥денц≥йною ≥нформац≥¤ про особу, що зг≥дно ≥з законодавством ”крањни п≥дл¤гаЇ оприлюдненню (наприклад, ≥нформац≥¤ про доходи державних д≥¤ч≥в тощо).

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у незаконному збиранн≥, збер≥ганн≥, використанн≥, поширенн≥ конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ про особу без њњ згоди, у незаконному поширенн≥ ≥нформац≥њ у публ≥чному виступ≥, у твор≥, що публ≥чно демонструЇтьс¤, чи в засобах масовоњ ≥нформац≥њ.

Ќезаконним збиранн¤м сл≥д вважати будь-¤к≥ д≥њ, спр¤мован≥ на одержанн¤ конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ на порушенн¤ встановленого законодавством пор¤дку збиранн¤ ≥нформац≥њ.

Ќезаконне збер≥ганн¤ Ч це волод≥нн¤ конф≥денц≥йною ≥нформац≥Їю (у письмовому, друкованому вигл¤д≥ або у запис≥ у вигл¤д≥ в≥деограми або фонограми), здобутою з порушенн¤м встановлених законодавством правил (наприклад, з незаконним застосуванн¤м спец≥альних техн≥чних пристроњв).

Ќезаконним використанн¤м може бути ¤к розповсюдженн¤ конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ про особу без њњ згоди у будь-¤ких формах, так ≥ шантаж особи, примушуванн¤ њњ вчинити виг≥дн≥ дл¤ винного д≥њ п≥д загрозою розповсюдженн¤ конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ.

ѕ≥д незаконним поширенн¤м конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ сл≥д розум≥ти њњ розповсюдженн¤ без згоди особи у форм≥ пов≥домленн¤ к≥льком особам або хоча б одн≥й сторонн≥й особ≥, або невизначеному колу ос≥б шл¤хом оприлюдненн¤ (усно, в друкованих засобах масовоњ ≥нформац≥њ, по рад≥о або телебаченню, за допомогою електронноњ пошти).

«лочин сл≥д вважати зак≥нченим з моменту виконанн¤ його обТЇктивноњ сторони, тобто д≥й, передбачених диспозиц≥Їю ст. 182. «а на¤вност≥ пр¤мого причинного звТ¤зку м≥ж порушенн¤м недоторканност≥ приватного житт¤ особи ≥ настанн¤м т¤жких насл≥дк≥в, у кожному конкретному випадку сл≥д зТ¤совувати форму вини за настанн¤ насл≥дк≥в ≥ конкретно квал≥ф≥кувати так≥ д≥њ за ≥ншими статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

4. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в. ¬чиненн¤ таких д≥й службовою особою маЇ квал≥ф≥куватис¤, за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав, за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 182 та в≥дпов≥дними частинами []{1_364}ст. 364 чи []{1_365}365.

</s182>

<s183>

—татт¤ 183.ѕорушенн¤ права на отриманн¤ осв≥ти

1. Ќезаконна в≥дмова у прийн¤тт≥ до навчального закладу будь-¤коњ форми власност≥ Ч

караЇтьс¤ штрафом до одн≥Їњ тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. Ќезаконна вимога оплати за навчанн¤ у державних чи комунальних навчальних закладах Ч

караЇтьс¤ штрафом до одн≥Їњ тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1.  онституц≥¤ ”крањни визнаЇ право на осв≥ту за кожною людиною, незалежно в≥д њњ стат≥, раси, нац≥ональност≥, майнового ≥ соц≥ального стану, роду та характеру зан¤ть, св≥тогл¤дних переконань, належност≥ до парт≥й, ставленн¤ до рел≥г≥њ, стану здоровТ¤ та ≥нших обставин. –еальний доступ до осв≥ти забезпечуЇтьс¤: розгалуженою мережею заклад≥в осв≥ти, заснованих на державн≥й та ≥нших формах власност≥, наукових установ, заклад≥в п≥сл¤дипломноњ осв≥ти; в≥дкритим характером заклад≥в осв≥ти, створенн¤м умов дл¤ вибору проф≥лю навчанн¤ ≥ вихованн¤ в≥дпов≥дно до зд≥бностей та ≥нтерес≥в громад¤нина; р≥зними формами навчанн¤ Ч очною, заочною, веч≥рньою, екстернатом, а також педагог≥чним патронажем.

≤ноземц≥, кр≥м пост≥йно проживаючих в ”крањн≥, здобувають осв≥ту в≥дпов≥дно до укладених м≥жнародних угод ≥ норм []{4_183_0}«акону ”крањни Уѕро правовий статус ≥ноземц≥вФ в≥д 4 лютого 1994 р.

¬имоги до зм≥сту, обс¤гу ≥ р≥вн¤ осв≥тньоњ п≥дготовки встановлюютьс¤ державними стандартами осв≥ти. ¬они Ї основою оц≥нки осв≥тнього та осв≥тньо-квал≥ф≥кац≥йного р≥вн¤ громад¤н незалежно в≥д форм одержанн¤ осв≥ти.

« метою забезпеченн¤ певного р≥вн¤ осв≥ти в ”крањн≥ []{4_255_53}ст. 53  онституц≥њ встановлюЇ вимогу щодо обовТ¤зкового отриманн¤ повноњ загальноњ середньоњ осв≥ти.

ѕрийом д≥тей на конкурсн≥й основ≥ до першого класу загальноосв≥тн≥х державних навчальних заклад≥в заборонений.

—татус державних мають заклади осв≥ти, заснован≥ на державн≥й ≥ комунальн≥й формах власност≥.

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом передбачених ст. 183 злочин≥в Ї право громад¤н на здобутт¤ осв≥ти.

3. “ерм≥н Уосв≥таФ в≥дноситьс¤ до вс≥х тип≥в ≥ ступен≥в осв≥ти, починаючи в≥д дошк≥льного ≥ зак≥нчуючи вищим.

≤снуюча в ”крањн≥ система осв≥ти включаЇ:

Ч дошк≥льн≥ осв≥т¤нськ≥ заклади Ч дит¤ч≥ ¤сла, дит¤ч≥ садки, с≥мейн≥, прогул¤нков≥, дошк≥льн≥ заклади компенсуючого (дл¤ д≥тей, ¤к≥ потребують корекц≥њ ф≥зичного ≥ псих≥чного розвитку) та комб≥нованого типу, дит¤ч≥ будинки тощо;

Ч середн≥ осв≥т¤нськ≥ заклади Ч середн¤ загальноосв≥тн¤ школа трьох ступен≥в: початкова, основна, старша; загальноосв≥тн¤ школа соц≥альноњ реаб≥л≥тац≥њ, ≥нтернати, дит¤ч≥ будинки;

Ч профес≥йно-техн≥чн≥ осв≥т¤нськ≥ заклади Ч профес≥йно- техн≥чн≥ училища, профес≥йно-художнЇ училище, профес≥йне училище соц≥альноњ реаб≥л≥тац≥њ, училище-агроф≥рма, училище-завод, вище профес≥йне училище та ≥нш≥ типи заклад≥в, що надають роб≥тничу профес≥ю;

Ч вищ≥ осв≥т¤нськ≥ заклади Ч техн≥кум (училище), коледж, ≥нститут, консерватор≥¤, академ≥¤, ун≥верситет та ≥н.

ѕозашк≥льна осв≥та зд≥йснюЇтьс¤ осв≥т¤нськими закладами, а також с≥мТЇю, трудовими колективами, громадськими орган≥зац≥¤ми, товариствами, фондами ≥ ірунтуЇтьс¤ на принцип≥ добров≥льност≥ вибору тип≥в заклад≥в, вид≥в д≥¤льност≥.

ѕ≥сл¤дипломна осв≥та (спец≥ал≥зац≥¤, стажуванн¤, кл≥н≥чна ординатура, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ та п≥дготовка кадр≥в) зд≥йснюЇтьс¤ на догов≥рних засадах з п≥дприЇмствами, установами, орган≥зац≥¤ми.

4. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 183, пол¤гаЇ в обмеженн≥ шл¤хом незаконноњ в≥дмови прав громад¤нина на вступ до обраного ним (його батками; особами, ¤к≥ њх зам≥нюють) навчального закладу.

Ќезаконною визнаЇтьс¤ в≥дмова, ¤ка суперечить  онституц≥њ ”крањни, []{4_82_0}«акону ”крањни Уѕро осв≥туФ в редакц≥њ в≥д 23 березн¤ 1996 р. є 100-96-¬– та ≥ншим нормативним актам з цих питань.

“акого роду в≥дмова може поЇднуватись з приховуванн¤м, фальсиф≥кац≥Їю, знищенн¤м (повним або частковим) в≥домостей про вступн≥ ≥спити (випробуванн¤), а також документ≥в, що дають право на вступ на навчанн¤ до даного конкретного навчального закладу (св≥доцтва, атестата, диплома тощо).

5. ¬≥дмова в прийом≥ на навчанн¤ може бути невмотивованою або базуватись на вигаданих чи надуманих п≥дставах (наприклад, може бути в≥дмовлено у вступ≥ до юридичного вузу через в≥дсутн≥сть спец≥альноњ (проф≥льноњ) середньоњ осв≥ти.

6. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого []{1_183}ч. 2 ст. 183, пол¤гаЇ в обмеженн≥ права особи на одержанн¤ осв≥ти шл¤хом предТ¤вленн¤ њй незаконноњ вимоги сплатити за навчанн¤ у державному чи комунальному навчальних закладах.

Ќезаконною визнаЇтьс¤ вимога, ¤ка суперечить  онституц≥њ та «аконам ”крањни, а також п≥дзаконним нормативним актам.

“ак, сьогодн≥ перел≥к ≥ варт≥сть наданн¤ послуг, повТ¤заних з навчанн¤м, визначаютьс¤ в≥дпов≥дно до []{4_82_61}ч. 4 ст. 61 «акону ”крањни Уѕро осв≥туФ та []{4_262_10}п. 85 ѕоложенн¤ про державний вищий навчальний заклад, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни є 1074 в≥д 5 вересн¤ 1996 р.

ƒл¤ визнанн¤ злочину зак≥нченим ([]{1_183}ч. 1, 2 ст. 183) не потр≥бно, щоб потерп≥лий в≥дмовивс¤ в≥д свого законного права здобути осв≥ту. ƒостатньо д≥й, спр¤мованих на дос¤гненн¤ такого результату.

7. —убТЇктивна сторона злочин≥в, передбачених []{1_183}ч. 1, 2 ст. 183, характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. “обто винна особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й ≥ бажаЇ чинити саме так.

8. —убТЇктами злочин≥в за []{1_183}ст. 183 (ч. 1 та 2) можуть бути кер≥вники в≥дпов≥дних заклад≥в осв≥ти, члени приймальних ком≥с≥й та ≥нш≥ уповноважен≥ особи.

</s183>

<s184>

—татт¤ 184.ѕорушенн¤ права на безоплатну медичну допомогу

1. Ќезаконна вимога оплати за наданн¤ медичноњ допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоровТ¤ Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. Ќезаконне скороченн¤ мереж≥ державних ≥ комунальних заклад≥в охорони здоровТ¤ Ч

караЇтьс¤ штрафом до одн≥Їњ тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

1. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_49}ч. 1 ст. 49  онституц≥њ ”крањни кожен маЇ право на охорону здоровТ¤, медичну допомогу та медичне страхуванн¤.

•арант≥Їю цього права Ї закр≥плене ч. 2 ст. 49 положенн¤ про те, що охорона здоровТ¤ забезпечуЇтьс¤ державним ф≥нансуванн¤м в≥дпов≥дних соц≥ально-економ≥чних, медико-сан≥тарних ≥ оздоровчо-проф≥лактичних програм.

[]{4_255_49}„. 3 ст. 49 ќсновного «акону зазначаЇ, що держава створюЇ умови дл¤ ефективного ≥ доступного дл¤ вс≥х громад¤н медичного обслуговуванн¤. ” державних ≥ комунальних закладах охорони здоровТ¤ медична допомога надаЇтьс¤ безоплатно; ≥снуюча мережа таких заклад≥в не може бути скорочена.

ѕоложенн¤ ст. 184 Ї новими в чинному  одекс≥.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують конституц≥йне право громад¤н на безоплатну медичну допомогу в державних або комунальних закладах охорони здоровТ¤.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ будь-¤ких д≥й, спр¤мованих на незаконну вимогу оплатити наданн¤ медичноњ допомоги в державному або комунальному заклад≥ охорони здоровТ¤.

ƒержавними або комунальними закладами охорони здоровТ¤ Ї так≥, що знаход¤тьс¤ у державн≥й або комунальн≥й (мун≥ципальн≥й) власност≥. ѓх ф≥нансуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ переважно за рахунок бюджетних кошт≥в.

[]{4_135_18}—т. 18 ќснов законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ визначаЇ, що вс≥ заклади охорони здоровТ¤ мають право використовувати дл¤ п≥двищенн¤ ¤к≥сного р≥вн¤ своЇњ роботи кошти, добров≥льно передан≥ п≥дприЇмствами, установами, орган≥зац≥¤ми ≥ окремими громад¤нами, а також ≥з дозволу власника або уповноваженого ним органу встановлювати плату за послуги в галуз≥ охорони здоровТ¤.

«а будь-¤ких умов законодавство ”крањни визначаЇ безоплатне наданн¤ медичноњ допомоги громад¤нам у нев≥дкладних або екстремальних ситуац≥¤х (стих≥йне лихо, катастрофи, авар≥њ, масов≥ отруЇнн¤, еп≥дем≥њ, еп≥зоот≥њ, рад≥ац≥йне, бактер≥олог≥чне ≥ х≥м≥чне забрудненн¤ тощо).

¬≥дпов≥дними законами ”крањни визначена безоплатн≥сть або п≥льгов≥сть медичноњ допомоги ≥нвал≥дам в≥йни та учасникам бойових д≥й, ≥нвал≥дам ≤ та ≤≤ груп, д≥т¤м, пенс≥онерам. Ѕезплатно надаЇтьс¤ швидка ≥ нев≥дкладна медична допомога.

Ѕезоплатними дл¤ громад¤нина Ї виклик л≥кар¤ або ≥ншого медичного прац≥вника державного або комунального закладу охорони здоровТ¤ та њх робота Ч наданн¤ медичноњ допомоги. ¬одночас вимога оплати вартост≥ медпрепарат≥в, бинт≥в, вати, шприц≥в та ≥нших засоб≥в не буде порушенн¤м права громад¤нина на безоплатну медичну допомогу у випадку, коли бюджетне ф≥нансуванн¤ закладу охорони здоровТ¤ не забезпечуЇ потреб медичного обслуговуванн¤ населенн¤ в повному обс¤з≥ ≥ адм≥н≥страц≥Їю державного або комунального закладу прийн¤то оф≥ц≥йне р≥шенн¤ про це. “ому сл≥д обовТ¤зково зТ¤совувати вс≥ обставини, повТ¤зан≥ з вимогою оплати п≥д час наданн¤ медичноњ допомоги.

ћ≥сцем вчиненн¤ злочину, передбаченого ч. 1 ст. 184, Ї не т≥льки прим≥щенн¤ державних чи комунальних заклад≥в охорони здоровТ¤, а й будь-¤ке ≥нше м≥сце (квартира, будинок, траса тощо), де громад¤нину висунуто незаконну вимогу оплати наданн¤ медичноњ допомоги.

4. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 184, пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й, спр¤мованих на незаконне скороченн¤ мереж≥ державних та комунальних орган≥в охорони здоровТ¤.

“акими д≥¤ми можуть бути: виданн¤ наказ≥в, розпор¤джень, ≥нших документ≥в щодо повного або часткового закритт¤ (припиненн¤ д≥¤льност≥) хоча б одного з державних або комунальних заклад≥в охорони здоровТ¤, шо вход¤ть до ≥снуючоњ мереж≥ заклад≥в охорони здоровТ¤.

ƒо мереж≥ заклад≥в охорони здоровТ¤, що забезпечують населенн¤ медичною допомогою, належать пол≥кл≥н≥ки, л≥карн≥, диспансери, кл≥н≥ки, науково-досл≥дн≥ ≥нститути та ≥нш≥ акредитован≥ заклади охорони здоровТ¤ (наприклад, спец≥альн≥ л≥кувально-проф≥лактичн≥ заклади), служба швидкоњ медичноњ допомоги, а також окрем≥ медичн≥ прац≥вники, ¤к≥ мають в≥дпов≥дний дозв≥л (л≥ценз≥ю).

«г≥дно ≥з []{4_135_16}ст. 16 ќснов законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤,  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни та уповноважен≥ ним органи, а також у межах своњх повноважень органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ мають право припинити д≥¤льн≥сть будь-¤кого закладу охорони здоровТ¤ при порушенн≥ ним законодавства про охорону здоровТ¤, невиконанн≥ державних вимог щодо ¤кост≥ медичноњ допомоги та ≥ншоњ д≥¤льност≥ в галуз≥ охорони здоровТ¤ або при вчиненн≥ д≥й, що суперечать його статуту. ≤ншого пор¤дку скороченн¤ мереж≥ заклад≥в охорони здоровТ¤ законодавство ”крањни не передбачаЇ.

“ому незаконними, тобто такими, що п≥дпадають п≥д ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 184, сл≥д вважати будь-¤к≥ д≥њ, спр¤мован≥ на порушенн¤ зазначеного пор¤дку щодо припиненн¤ д≥¤льност≥ повн≥стю або частково хоча б одного державного або комунального органу охорони здоровТ¤, або прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про скороченн¤ мереж≥ зазначених заклад≥в охорони здоровТ¤ некомпетентними особами.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. Ќастанн¤ будь-¤ких насл≥дк≥в диспозиц≥Їю ст. 184 не передбачено.

6. —убТЇктом злочину може бути особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 1 ст. 184 за цей злочин можуть нести виключно прац≥вники державних або комунальних заклад≥в охорони здоровТ¤ (л≥кар≥, медичн≥ сестри, сан≥тарки, рег≥стратори пол≥кл≥н≥чних в≥дд≥лень тощо) ≥ в раз≥, ¤кщо вимога оплати безпосередньо повТ¤зана з наданн¤м саме медичноњ допомоги.

—лужбова особа названого закладу, ¤ка видала незаконне розпор¤дженн¤ щодо оплатност≥ наданн¤ медичноњ допомоги, за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав може нести в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ службового злочину за []{1_365}ст. 365. ¬имога службовоњ особи оплатити њњ д≥њ по госп≥тал≥зац≥њ до закладу охорони здоровТ¤, незалежно в≥д форми власност≥, за наданн¤ виписки з ≥стор≥њ хвороби або ≥ншого документа, квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к замах на одержанн¤ хабара за []{1_15}ст. 15 та []{1_368}368.

якщо сторонн¤ особа вимагаЇ у громад¤нина оплату за наданн¤ медичноњ допомоги, њњ д≥њ за на¤вност≥ достатн≥х даних можуть квал≥ф≥куватис¤ за []{1_190}ст. 190 (шахрайство) або за []{1_189}ст. 189 (вимаганн¤).

—убТЇктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 184 можуть бути ¤к службов≥ особи державного або комунального закладу охорони здоровТ¤, так ≥ службов≥ особи ћ≥н≥стерства охорони здоровТ¤ ”крањни (за []{4_135_15}ст. 15 ќснов законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ Ч спец≥ально уповноваженого центрального органу державноњ виконавчоњ влади в галуз≥ охорони здоровТ¤, компетенц≥¤ ¤кого визначаЇтьс¤ положенн¤м, що затверджуЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни) та орган≥в м≥сцевоњ державноњ адм≥н≥страц≥њ (у тому числ≥ в≥дд≥л≥в або управл≥нь охорони здоровТ¤).

7. «лочин, передбачений ч. 1 ст. 184, Ї зак≥нченим з моменту висуненн¤ незаконноњ вимоги оплати медичноњ допомоги незалежно в≥д того, чи мала м≥сце оплата. «лочин, передбачений ч. 2 ст. 184, Ї зак≥нченим з моменту прийн¤тт¤ незаконного р≥шенн¤ щодо закритт¤ (повного або часткового) хоча б одного державного або комунального закладу охорони здоровТ¤.

</s184>

</r5>

<r6>

–озд≥л V≤ «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ¬Ћј—Ќќ—“≤

<s185>

—татт¤ 185. рад≥жка

1. “аЇмне викраденн¤ чужого майна (крад≥жка) Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2.  рад≥жка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3.  рад≥жка, поЇднана з проникненн¤м у житло, ≥нше прим≥щенн¤ чи сховище або що завдала значноњ шкоди потерп≥лому, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до шести рок≥в.

4.  рад≥жка, вчинена у великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

5.  рад≥жка, вчинена в особливо великих розм≥рах або орган≥зованою групою, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

ѕрим≥тка.

1. ” статт¤х 185, []{1_186}186 та []{1_189}189Ч191 повторним визнаЇтьс¤ злочин, вчинений особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених цими статт¤ми або статт¤ми []{1_187}187, []{1_262}262 цього  одексу.

2. ” статт¤х 185, []{1_186}186, []{1_189}189 та []{1_190}190 цього  одексу значна шкода визнаЇтьс¤ ≥з врахуванн¤м матер≥ального становища потерп≥лого та ¤кщо йому спричинен≥ збитки на суму в≥д ста до двохсот пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

3. ” статт¤х 185Ч191 цього  одексу у великих розм≥рах визнаЇтьс¤ злочин, що вчинений одн≥Їю особою чи групою ос≥б на суму, ¤ка в дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н на момент вчиненн¤ злочину.

4. ” статт¤х 185Ч187 та []{1_189}189Ч191 цього  одексу в особливо великих розм≥рах визнаЇтьс¤ злочин, що вчинений одн≥Їю особою чи групою ос≥б на суму, ¤ка в ш≥стсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н на момент вчиненн¤ злочину.

1. ќбТЇктом крад≥жки Ї право власност≥ на майно ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б.

2. ћайно ¤к предмет крад≥жки, Ч це реч≥ та матер≥альн≥ ц≥нност≥, що перебувають у власност≥ ф≥зичноњ або юридичноњ особи, державного, комунального чи приватного утворенн¤, а також обТЇкти на прав≥ господарського в≥данн¤, оперативного управл≥нн¤, оренди, застави, збер≥ганн¤ тощо.

3. ѕредметом крад≥жки можуть бути без застережень грошов≥ кошти, акц≥њ, ≥нш≥ ц≥нн≥ папери.

4. ¬икраденн¤ документ≥в, що дають право на одержанн¤ майна в натур≥ (наприклад, багажна квитанц≥¤, квитанц≥¤ на зданий в х≥мчистку од¤г тощо), але не Ї екв≥валентами матер≥альних ц≥нностей, з метою заволод≥нн¤ цим майном у майбутньому повинно квал≥ф≥куватис¤ ¤к готуванн¤ до шахрайства за ч. 1 ст. 14 та ст. 190.

5. ƒом≥нуючою ознакою крад≥жки Ї таЇмний спос≥б њњ вчиненн¤, ¤кий характеризуЇтьс¤ обТЇктивним ≥ вольовим моментами.

¬икраденн¤ визнаЇтьс¤ таЇмним, коли:

Ч вчин¤Їтьс¤ у в≥дсутност≥ власника чи ≥нших ос≥б;

Ч вчин¤Їтьс¤ у присутност≥ ос≥б, але непом≥тно дл¤ них;

Ч зд≥йснюЇтьс¤ у њхн≥й присутност≥, але винна особа не знаЇ про це чи вважаЇ, що робить це непом≥тно дл¤ них;

Ч потерп≥лий чи ≥нш≥ особи в силу малол≥тства, спТ¤н≥нн¤ не усв≥домлюють факту протиправного вилученн¤ майна;

Ч винний д≥Ї з урахуванн¤м спри¤тливоњ дл¤ нього обстановки, ¤ка, на його переконанн¤, виключаЇ втручанн¤ сторонн≥х ос≥б, котр≥ усв≥домлюють противправн≥сть заволод≥нн¤ майном. Ќаприклад, особа викрадаЇ з току зерно або матер≥али з буд≥вельного майданчика за байдужого ставленн¤ до цього факту чи мовчазноњ згоди очевидц≥в злочину.

6. якщо розкраданн¤ починалос¤ у таЇмний спос≥б, але пот≥м у звТ¤зку з≥ зм≥ною обстановки продовжувалось ¤к в≥дкрите або поЇднувалось з небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ насильством, то воно квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к граб≥ж або розб≥й ([]{1_186}ст. 186 або []{1_187}187).

7. ѕринциповою Ї []{4_139_0}постанова ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥Ф в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12, зг≥дно з ¤кою при в≥дмежуванн≥ крад≥жки в≥д грабежу належить виходити ≥з направленост≥ умислу винноњ особи ≥ даних про те, чи усв≥домлювали потерп≥лий або ≥нш≥ особи характер вчинюваних винним д≥й.

“ому ц≥лком обірунтованою Ї квал≥ф≥кац≥¤ д≥й злочинц¤ ¤к грабежу, коли в≥н, обТЇктивно вчин¤ючи крад≥жку, думаЇ, що заволод≥ваЇ майном в≥дкрито, у присутност≥ сторонн≥х ос≥б.

8. Ќе може вважатис¤ крад≥жкою чи ≥ншим злочином проти власност≥ викраденн¤: вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в, вибухових речовин, вибухових пристроњв чи рад≥оактивних матер≥ал≥в; викраденн¤ предмет≥в, що знаход¤тьс¤ в м≥сц≥ похованн¤ або на труп≥; викраденн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, прекурсор≥в, обладнанн¤, призначеного дл¤ виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в; викраденн¤ паспорт≥в, ≥нших оф≥ц≥йних документ≥в, штамп≥в, печаток. ¬≥дпов≥дальн≥сть у таких випадках за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав може наставати в≥дпов≥дно за []{1_262}ст. 262, []{1_297}297, []{1_308}308, []{1_312}312, []{1_313}313, []{1_357}357.

9. ѕредметом крад≥жки може бути майно, ¤ким особа волод≥Ї тимчасово (наприклад, при перенесенн≥ реч≥ з вв≥чливост≥ або за плату, нагл¤д≥в за р≥ччю на проханн¤ пасажира, прим≥рюванн≥ од¤гу в магазин≥ тощо). ¬ залежност≥ в≥д способу ≥ обставин заволод≥нн¤ таким майном д≥њ крад≥¤ квал≥ф≥куватимутьс¤ ¤к крад≥жка або граб≥ж.

10.  рад≥жкою вважаЇтьс¤ викраденн¤ майна, на ¤ке особа не мала права, але до ¤кого вона мала доступ у звТ¤зку з дорученн¤м по робот≥ чи виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, наприклад п≥д час технолог≥чного перевезенн¤, що зд≥йснюЇтьс¤ (вантажником, комбайнером) без документ≥в, виготовленн¤ продукц≥њ тощо.

11.  вал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к крад≥жка таЇмне вилученн¤ винним чужого майна, ¤ке до цього вже було вкрадене ≥ншою особою (крад≥жка краденого), а також заволод≥нн¤ забутою власником у в≥домому йому м≥сц≥ р≥ччю (наприклад, б≥л¤ дзеркала в туалет≥, в купе вагона, в приймальн≥й службовоњ особи тощо), бо винний не м≥г не розум≥ти, що власник може повернутис¤ за ц≥Їю р≥ччю.

12. ѕротиправне заволод≥нн¤ майном особою, ¤ка вважала, що маЇ право на це майно, не може розгл¤датис¤ ¤к крад≥жка або ≥нший злочин проти власност≥, а може за на¤вност≥ вс≥х ≥нших ознак квал≥ф≥куватис¤ ¤к самоправство ([]{1_356}ст. 356).

13. ѕредметом розкраданн¤ не можуть бути природн≥ багатства, ¤к≥ перебувають у природному стан≥ (земл¤, њњ надра, л≥с на пн≥, дичина в л≥с≥ або в степу, риба у водоймах). ” той же час оберненн¤ на свою користь плод≥в земл≥, вирощених працею людини, Ч наприклад врожаю, саджанц≥в розсадника, л≥совоњ продукц≥њ, риби та водних тварин, що спец≥ально вирощуютьс¤, диких тварин ≥ птах≥в, ¤ких утримують у вольЇрах тощо, Ч маЇ вс≥ ознаки крад≥жки або ≥ншого в залежност≥ в≥д способу скоЇнн¤ злочину проти власност≥.

14. Ќе може бути предметом крад≥жки (або ≥ншого злочину проти власност≥) майно, ¤ке одержано окремими особами в≥д субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ ¤к позика або аванс, за трудовою угодою або ¤к обмундируванн¤ чи спецод¤г, тому що таке майно з моменту передач≥ особ≥ переходить до нењ у власн≥сть або у пост≥йне ≥ндив≥дуальне користуванн¤. ¬ин¤тком Ї марнотратство в≥йськовослужбовцем виданих йому дл¤ користуванн¤ обмундируванн¤ або спор¤дженн¤ ([]{1_413}ст. 413).

15. Ќе може бути предметом розкраданн¤ ≥ таке майно, ¤ке ви¤вилос¤ загубленим або вийшло ≥з волод≥нн¤ власника в результат≥ д≥њ стих≥йних сил природи або ≥нших випадкових обставин.

16. Ќе Ї крад≥жкою також привласненн¤ зав≥домо належного ¤комусь власнику майна, ¤ке випадково опинилос¤ у особи чи знайдене нею. “ак≥ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_193}ст. 193.

17.  рад≥жка вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту, коли винна особа вилучила майно ≥ маЇ реальну в цей момент можлив≥сть розпор¤дитис¤ чи користуватис¤ ним (наприклад, передати ≥нш≥й особ≥). ¬изначенн¤ моменту зак≥нченн¤ злочину в кожному випадку залежить в≥д характеру майна, обстановки вчиненн¤ крад≥жки, на¤вност≥ реальноњ можливост≥ використати майно за розсудом крад≥¤.

Ќаприклад, коли п≥д час кишеньковоњ крад≥жки злочинець повн≥стю вив≥в предмет пос¤ганн¤ з м≥сц¤ його перебуванн¤ у потерп≥лого (з кишен≥, сумки, рюкзака тощо), але тут же був сп≥йманий громад¤нами буквально за руку, злочин повинен вважатис¤ зак≥нченим, бо крад≥й оволод≥в предметом, обернув на свою користь ≥ м≥г розпор¤дитис¤ ним в момент заволод≥нн¤ (покласти соб≥ в кишеню, в≥днести з м≥сц¤ злочину, передати ≥нш≥й особ≥ тощо).

якщо крад≥жку вчинено на територ≥њ п≥дприЇмства, то зак≥нченою вона буде вважатис¤ з моменту усп≥шного (дл¤ злочинц¤) подоланн¤ контрольного пункту або перетинанн¤ охоронноњ огорож≥.

18. —убТЇктом крад≥жки може бути будь-¤ка ф≥зична осудна особа, що дос¤гла 14-р≥чного в≥ку.

19. « субТЇктивноњ сторони крад≥жка вчин¤Їтьс¤ з пр¤мим умислом саме на таЇмне заволод≥нн¤ чужим дл¤ винного майном з метою обернути його на свою користь або на користь ≥ншоњ особи.

20. ѕсихолог≥чно в основ≥ крад≥жки лежить бажанн¤ протиправно збагатитис¤ за рахунок чужоњ власност≥.  орисливий мотив залишаЇтьс¤ без зм≥н незалежно в≥д того, на чию користь було безоплатно обернуто майно, хто саме збагативс¤ Ч злочинець чи ≥нш≥ особи, на користь ¤ких в≥н д≥¤в.

21. ѕовторн≥сть вчиненн¤ крад≥жки означаЇ, що особа ран≥ше вже скоњла одну чи б≥льше крад≥жок або будь-¤кий ≥ у будь- ¤к≥й комб≥нац≥њ чи посл≥довност≥ злочин, передбачений []{1_186}ст. 186, []{1_187}187, []{1_189}189Ч191, []{1_262}262.  вал≥ф≥куватись останн¤ крад≥жка, ¤кщо немаЇ ≥нших ознак, буде за ч. 2 ст. 185.  вал≥ф≥кувати попередню крад≥жку за ч. 1 ст. 185 немаЇ необх≥дност≥.  оли дек≥лька пос¤гань було вчинено р≥зними способами, то перший злочин, ¤кщо немаЇ ≥нших ознак, квал≥ф≥куЇтьс¤ за частиною першою в≥дпов≥дноњ статт≥ у сукупност≥ з ч. 2 ст. 185.

22. ѕовторними крад≥жки будуть незалежно в≥д того, вилучалось майно з одного чи р≥зних джерел, ¤кщо т≥льки неодноразов≥ викраданн¤ не утворюють одну продовжувану крад≥жку. “акою вона визнаЇтьс¤ тод≥, коли неодноразове вилученн¤ одним способом майна в≥дбувалос¤ у одного й того ж потерп≥лого, складалос¤ з низки тотожних д≥й, охоплювалос¤ з самого початку Їдиним умислом на заволод≥нн¤ конкретним майном. ѕродовжуваний злочин квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к скоЇний один раз.

23.  рад≥жка визнаЇтьс¤ повторною незалежно в≥д того, чи були зак≥нчен≥ обидва (≥ б≥льше) розкраданн¤ ≥ ¤ку роль у смисл≥ []{1_27}ст. 27 виконував кожного разу винний.

” той же час, ¤кщо одн≥ з цих злочин≥в були зак≥нчен≥, а ≥нш≥ завершились на стад≥њ готуванн¤ чи замаху, то незак≥нчен≥ злочини повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ окремо з посиланн¤ми на в≥дпов≥дн≥ частини []{1_14}ст. 14 або []{1_15}15. Ќаприклад, особа, вкравши на завод≥ м≥шок з цукром, не змогла його перекинути через огорожу ≥ залишила там, де його знайшла охорона. Ќевдовз≥ ц¤ ж особа зд≥йснила крад≥жку двох кан≥стр бензину ј-98 з приватного гаража ≥ продала њх встановлен≥й особ≥ за 120 грн. ¬с≥ ц≥ д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ за []{1_15}ч. 3 ст. 15 ≥ ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 185.

“ак само, ¤кщо особа брала участь у перш≥й крад≥жц≥ ¤к виконавець, а у друг≥й ¤к орган≥затор, њњ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за ч. 1 ст. 185 (¤кщо немаЇ ≥нших ознак) та за []{1_27}ч. 3 ст. 27 ≥ ч. 2 ст. 185.

24. якщо особа вчинила крад≥жку ≥ в њњ д≥¤х Ї к≥лька квал≥ф≥куючих ознак, передбачених р≥зними частинами ст. 185, то њњ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за т≥Їю частиною статт≥, ¤ка передбачаЇ найб≥льш суворе покаранн¤. Ќаприклад, прит¤гнуто до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особу, ¤ка вчинила пТ¤тнадц¤ть крад≥жок, серед ¤ких були крад≥жки, скоЇн≥ за попередньою змовою групою ос≥б з участю обвинуваченого, к≥лька крад≥жок з проникненн¤м у житло, к≥лька скоЇних ≥ндив≥дуально, а одна, сьома за хронолог≥Їю, завдала шкоду потерп≥лому на суму 15000 грн., що майже в девТ¤тсот раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н. ¬с≥ д≥њ даноњ особи сл≥д квал≥ф≥кувати за одн≥Їю ч. 5 ст. 185. ” той же час у формул≥ обвинуваченн¤, висунут≥й на досудовому сл≥дств≥, ≥ у мотивувальн≥й частин≥ вироку суду повинн≥ бути вказан≥ вс≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки.

25.  рад≥жку (¤к ≥ ≥нш≥ злочини проти власност≥) сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к зд≥йснену за попередньою змовою групою ос≥б тод≥, коли за домовлен≥стю, ¤ка виникла до початку вчиненн¤ в≥дпов≥дного злочину, в ньому брали участь ¤к сп≥ввиконавц≥ дв≥ й б≥льше особи (див. []{4_139_25}постанова ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 3 грудн¤ 1997 р. є 12).

” вс≥х випадках квал≥ф≥кац≥њ д≥й злочинц≥в, що д≥¤ли за попередньою змовою, сл≥д мати на уваз≥ можлив≥сть ексцесу виконавц¤, коли хтось ≥з групи вчин¤Ї злочинн≥ д≥њ, не передбачен≥ попередньою змовою. ƒ≥њ такоњ особи у под≥бних випадках квал≥ф≥куютьс¤ або окремо, або додатково до скоЇних у груп≥. Ќаприклад, група ос≥б за попередньою змовою, маючи нам≥р таЇмно заволод≥ти майном, проникла у прим≥щенн¤ ф≥рми, ¤ке, на њхнЇ переконанн¤, не охорон¤лос¤. ќдин ≥з злочинц≥в у пошуках майна зайшов у в≥ддалену к≥мнату, де знаходилась сп≥вроб≥тниц¤ ф≥рми, ¤ка саме сьогодн≥ залишилас¤ на робот≥ дл¤ виконанн¤ терм≥нових справ. «лочинець, погрожуючи ножем, привТ¤зав њњ до ст≥льц¤, чим подолав њњ можлив≥ намаганн¤ активно д≥¤ти. ѕро вчинене ним в≥н пов≥домив сп≥вучасникам п≥сл¤ завершенн¤ крад≥жки, коли вони у безпечному м≥сц≥ д≥лилис¤ враженн¤ми в≥д скоЇного. ” даному раз≥ д≥њ перших двох злочинц≥в сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к крад≥жку, скоЇну за попередньою змовою групою ос≥б та поЇднану з проникненн¤м у прим≥щенн¤, за ч. 3 ст. 185, а д≥њ третього Ч ¤к розб≥й, поЇднаний з проникненн¤м у прим≥щенн¤, за []{1_187}ч. 3 ст. 187.

26. ѕопередн¤ змова, кр≥м загального злочинного задуму ≥ готовност≥ до сум≥сних д≥й, може пол¤гати у точному розпод≥л≥ ролей м≥ж учасниками групи у функц≥ональному сенс≥ щодо зд≥йсненн¤ загального злочинного нам≥ру. Ќаприклад, один з учасник≥в групи п≥д≥браними ключами ≥ в≥дмичками даЇ змогу проникнути у прим≥щенн¤, другий в≥дмикаЇ сигнал≥зац≥ю, трет≥й Ч п≥дриваЇ сейф ≥ виймаЇ коштовност≥. ¬с≥ вони р≥вною м≥рою Ї виконавц¤ми крад≥жки, незалежно в≥д виконаноњ кожним рол≥.

27. ѕроникненн¤ сл≥д розум≥ти ¤к вторгненн¤ у житло з метою вчиненн¤ крад≥жки (грабежу, розбою). ¬оно зд≥йснюЇтьс¤ таЇмно з подоланн¤м перешкод або безперешкодно у вигл¤д≥ ф≥зичного перем≥щенн¤ особи у житло, а також за допомогою р≥зних засоб≥в, ¤к≥ дозвол¤ють винн≥й особ≥ викрадати майно ≥з житла без входу в нього.

28. “ерм≥н Упроникненн¤Ф маЇ два критер≥њ: юридичний (психолог≥чний) ≥ ф≥зичний (техн≥чний).

ѕерший з них означаЇ, що особа з усв≥домленн¤м ≥ спонуканн¤м нелегально вторгаЇтьс¤ у чуже житло чи ≥нше прим≥щенн¤ з метою збагатитис¤ шл¤хом викраденн¤ не належного њй майна.

ƒругий пол¤гаЇ у тому, що особа ф≥зично проникаЇ у чуже житло чи ≥нше прим≥щенн¤, одержуючи можлив≥сть безпосереднього доступу до майна шл¤хом недозволеного входу через в≥дкрит≥ двер≥, ≥з застосуванн¤м техн≥чних засоб≥в, пошкодженн¤м сховища або охоронних пристроњв (використанн¤ в≥дмичок та п≥д≥браних ключ≥в, пролом ст≥ни, стел≥, огорож≥, п≥дкоп п≥д прим≥щенн¤ тощо). јбо особа застосовуЇ пристосуванн¤, ¤к≥ дозвол¤ють вилучити майно ≥з прим≥щенн¤, не вход¤чи до нього. Ќаприклад, злод≥й, в≥дкривши фрамугу в≥кна, за допомогою довгого стрижн¤ з гачком на к≥нц≥ вилучаЇ майно ≥з прим≥щенн¤ магазину.

29. ∆итло Ч це прим≥щенн¤, призначене дл¤ пост≥йного чи тимчасового проживанн¤ людей (приватний будинок, квартира, к≥мната в готел≥, дача, садовий будинок тощо), а також т≥ його складов≥ частини, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ в≥дпочинку, збер≥ганн¤ майна або задоволенн¤ ≥нших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо).

Ќе можуть визнаватис¤ житлом прим≥щенн¤, не призначен≥ ≥ не пристосован≥ дл¤ пост≥йного чи тимчасового проживанн¤ (в≥докремлен≥ в≥д жилих прим≥щень погреби, гараж≥, ≥нш≥ буд≥вл≥ господарського призначенн¤).

30. ѕ≥д ≥ншим прим≥щенн¤м сл≥д розум≥ти внутр≥шню, не призначену дл¤ житла частину буд≥вл≥ або споруди, ¤к≥ належать певним власникам ≥ у ¤ких знаходитьс¤, збер≥гаЇтьс¤ або охорон¤Їтьс¤ майно. ƒо ≥нших прим≥щень у цьому сенс≥ також можуть належати завод, цех, корабель, магазин, театр, поштова ф≥л≥¤, ощадний банк, музей, навчальний заклад, церква та ≥нш≥ господарськ≥, службов≥ та виробнич≥ прим≥щенн¤.

31. —ховищем вважаЇтьс¤ д≥л¤нка територ≥њ, в≥дведена дл¤ пост≥йного або тимчасового збер≥ганн¤ матер≥альних ц≥нностей та обладнана огорожею або техн≥чними засобами чи забезпечена ≥ншою охороною, що перешкоджають в≥льному доступу сторонн≥х ос≥б або заборон¤ють њм вх≥д на дану територ≥ю. ¬ той же час проникненн¤, наприклад, через ст≥ну до двору, де знаходитьс¤ сховище (комора, бурти, погр≥б тощо), ще не Ї само по соб≥ проникненн¤м у сховище Ч у даному раз≥ дв≥р не Ї сховищем, а лише м≥сцем, де воно розташоване. якщо ж у двор≥ збер≥гаЇтьс¤ майно поза спец≥альним сховищем, то проникненн¤ до двору з метою викраденн¤ такого майна квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к проникненн¤ у сховище.

32. Ќе Ї сховищем споруди, ¤к≥ не можуть бути перешкодою дл¤ в≥льного доступу особи до майна (в≥дкрита платформа, в≥дкритий т≥к, баржа тощо). якщо ж до в≥дкритоњ платформи, току, барж≥ виставлено охорону, то вони п≥дпадають п≥д пон¤тт¤ сховища.

33. —л≥д ч≥тко в≥др≥зн¤ти сховище в≥д Їмност≥, м≥сткост≥ та упаковки. ѕерш≥ дв≥ Ї спец≥альними пристосуванн¤ми дл¤ збереженн¤ реч≥ ≥з-за самоњ њњ природи (кан≥стра дл¤ бензину, бочка дл¤ оселедц≥в, б≥дон дл¤ молока тощо) або дл¤ зручност≥ перенесенн¤ р≥зних речей (портфель, сумка, вал≥за тощо). ”паковка Ї засобом захисту товару ≥ зовн≥шнього середовища в≥д пошкоджень та втрат ≥ може бути багаторазового (¤щик, м≥шок тощо) ≥ одноразового використанн¤. «розум≥ло, що ламанн¤, розр≥занн¤, розриванн¤ тощо Їмностей, м≥сткостей або упаковки не утворюють злочину проникненн¤ у прим≥щенн¤ чи сховище.

34. ¬веденн¤ винним тим чи ≥ншим способом в оману особи, ¤ка волод≥Ї чи охорон¤Ї майно, з метою отримати доступ до цього майна, що знаходитьс¤ у житл≥, ≥ншому прим≥щенн≥ чи збер≥гаЇтьс¤ у сховищ≥, а пот≥м викрасти його, повинно розгл¤датис¤ ¤к крад≥жка з проникненн¤м. “ак само, ¤к обманне, розц≥нюЇтьс¤ проникненн¤ у прим≥щенн¤, коли винний з метою розкраданн¤ майна залишаЇтьс¤ усередин≥ прим≥щенн¤ магазину п≥д час його закритт¤ ≥ створюЇ крад≥жку (ч. 3 ст. 185).

35. –озкраданн¤ майна особою, що маЇ за своњм службовим становищем або у звТ¤зку з роботою, ¤ку вона виконуЇ, доступ у прим≥щенн¤ чи сховище, де збер≥гаЇтьс¤ таке майно, не може розгл¤датис¤ за ознакою проникненн¤ у прим≥щенн¤. “ому вилученн¤ майна зав≥дувачем складу п≥д час виконанн¤ ним своњх службових обовТ¤зк≥в повинно квал≥ф≥куватис¤ ¤к привласненн¤ майна ([]{1_191}ч. 1 ст. 191), а таЇмне вилученн¤ з≥ складу майна вантажником, ¤кий там працюЇ, створюЇ крад≥жку (ч. 1 ст. 185).

36. ¬≥дпов≥дальн≥сть двох ≥ б≥льше ос≥б за ознакою проникненн¤ в житло, ≥нше прим≥щенн¤ чи сховище буде не лише тод≥, коли вони вс≥ проникли у прим≥щенн¤, але й тод≥, коли одна особа проникла у прим≥щенн¤, а ≥нша вз¤ла участь у вилученн≥ з нього майна. Ќаприклад, дорослий злочинець, ¤кий допом≥г невеликому на зр≥ст п≥дл≥тку проникнути у житло через кватирку, а пот≥м через нењ ж прийн¤в вкраден≥ ц≥нност≥ ≥ самого п≥дл≥тка, буде в≥дпов≥дати нар≥вн≥ з безпосередн≥м виконавцем злочину за ч. 3 ст. 185.

37. ¬≥днесенн¤ запод≥¤ноњ крад≥жкою шкоди до значноњ (ч. 3 ст. 185) обумовлюЇтьс¤ законодавцем у прим≥тц≥ 2 до ст. 185 ≥ знаходитьс¤ в межах в≥д ста до двохсот пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

« урахуванн¤м матер≥ального становища потерп≥лого нижн¤ межа може бути нижчою.

38. Ќа п≥дстав≥ прим≥тки 3 до ст. 185 запод≥¤на крад≥жкою шкода визнаЇтьс¤ шкодою великого розм≥ру, коли вона в дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н. якщо врахувати вказ≥вку з прим≥тки 4 до ц≥Їњ ж статт≥, то можна зробити висновок, що верхн¤ межа великого розм≥ру шкоди знаходитьс¤ на в≥дм≥тц≥ пТ¤тисот девТ¤носта девТ¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

39. ќсобливо велик≥ розм≥ри шкоди, запод≥¤ноњ крад≥жкою, визначено у прим≥тц≥ 4 до ст. 185. ¬они становл¤ть суму, ¤ка в ш≥стсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

40. —л≥д мати на уваз≥, що розм≥р шкоди, запод≥¤ноњ крад≥жкою, вираховуЇтьс¤ на момент вчиненн¤ злочину за роздр≥бними (закуп≥вельними) ц≥нами. «а в≥дсутност≥ ц≥н на майно його варт≥сть може бути визначена шл¤хом проведенн¤ експертизи.

якщо потерп≥лий придбав майно за ринковими чи ком≥с≥йними ц≥нами, варт≥сть сл≥д визначати, виход¤чи з цих ц≥н на час вчиненн¤ злочину.

41. ѕ≥д орган≥зованою групою стосовно злочин≥в проти власност≥ сл≥д розум≥ти ст≥йке обТЇднанн¤ трьох ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ спец≥ально зорган≥зувалис¤ дл¤ сп≥льноњ злочинноњ д≥¤льност≥. Ќа на¤вн≥сть ц≥Їњ квал≥ф≥куючоњ ознаки можуть, зокрема, вказувати: розроблений (хоча б у загальних рисах) ≥ схвалений учасниками групи план злочинноњ д≥¤льност≥ або вчиненн¤ конкретного злочину, розпод≥л ролей, на¤вн≥сть орган≥затора (кер≥вника), прикритт¤ своЇњ д≥¤льност≥ ¤к своњми силами, так ≥ з допомогою сторонн≥х ос≥б (в тому числ≥ ≥ п≥дкупом посадових ос≥б шл¤хом дач≥ хабара), вербуванн¤ нових член≥в, на¤вн≥сть загальних правил повед≥нки тощо.

42. —анкц≥¤ ч. 5 ст. 185 передбачаЇ обовТ¤зкове застосуванн¤ конф≥скац≥њ майна ¤к додаткового покаранн¤.

—л≥д мати на уваз≥, що конф≥скац≥њ п≥дл¤гаЇ лише майно, ¤ке Ї власн≥стю засудженого, ≥ за виключенн¤м визначеного законом ”крањни перел≥ку майна, що не п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ.

43. ¬≥д конф≥скац≥њ майна ¤к м≥ри крим≥нального покаранн¤ сл≥д в≥др≥зн¤ти спец≥альну конф≥скац≥ю, ¤ка пол¤гаЇ у вилученн≥ у засудженого предмет≥в, що були засобом зд≥йсненн¤ злочину або одержан≥ внасл≥док його вчиненн¤, зокрема знар¤дд¤ крад≥жки, до ¤ких належать предмети чи техн≥чн≥ засоби, що умисно використовувалис¤ њх власником чи особами, у сп≥вучаст≥ з ¤кими в≥н вчин¤в злочин, дл¤ викраденн¤ майна чи заволод≥нн¤ ним, а також дл¤ полегшенн¤ вчиненн¤ чи приховуванн¤ злочину. ÷ей вид конф≥скац≥њ передбачено нормами []{4_23_0} рим≥нально- процесуального кодексу ”крањни, ¤к≥ реіламентують вир≥шенн¤ питанн¤ про речов≥ докази.

</s185>

<s186>

—татт¤ 186.√раб≥ж

1. ¬≥дкрите викраденн¤ чужого майна (граб≥ж) Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в.

2. √раб≥ж, поЇднаний з насильством, ¤ке не Ї небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або з погрозою застосуванн¤ такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д чотирьох до шести рок≥в.

3. √раб≥ж, поЇднаний з проникненн¤м у житло, ≥нше прим≥щенн¤ чи сховище або що завдав значноњ шкоди потерп≥лому, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д чотирьох до восьми рок≥в.

4. √раб≥ж, вчинений у великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в.

5. √раб≥ж, вчинений в особливо великих розм≥рах або орган≥зованою групою, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до тринадц¤ти рок≥в ≥з конф≥скац≥Їю майна.

1. ќбТЇктом грабежу Ї право власност≥ на майно ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б.

2. ѕри грабеж≥ викраденн¤ майна носить в≥дкритий характер. ¬оно оц≥нюЇтьс¤ ¤к в≥дкрите тод≥, коли вчин¤Їтьс¤ в присутност≥ особи, у в≥данн≥ чи п≥д охороною ¤коњ перебуваЇ майно, ≥ винний обовТ¤зково усв≥домлюЇ, що ц≥ особи розум≥ють зм≥ст його злочинних д≥й. ¬≥дкритим буде ≥ таке розкраданн¤, ¤ке Ї пом≥тним дл¤ сторонн≥х ос≥б, ≥ цю обставину злочинець не т≥льки усв≥домлюЇ, але й нехтуЇ нею. “аким чином, п≥д час вчиненн¤ грабежу винний д≥Ї в≥дкрито, очевидно, зухвало ≥ св≥домо не зважаЇ на присутн≥сть особи, ¤ка волод≥Ї майном чи охорон¤Ї його, або сторонн≥х ос≥б.

–озкраданн¤ маЇ ознаки в≥дкритого ≥ тод≥, коли воно зд≥йснюЇтьс¤ у присутност≥ малол≥тнього, ¤кий розум≥Ї значенн¤ вчинюваних граб≥жником д≥й ≥ винний допускаЇ, що малол≥тн≥й розум≥Ї смисл того, що в≥дбуваЇтьс¤. «вичайно, встановити нижню в≥кову межу таких малол≥тн≥х нормативно неможливо. ‘акт осмисленн¤ малол≥тн≥м вчинюваного протиправного заволод≥нн¤ майном сл≥д встановлювати шл¤хом допиту за процесуальними ≥ тактико-крим≥нал≥стичними правилами допиту малол≥тн≥х, а також, у залежност≥ в≥д конкретних обставин, Ч ≥ за допомогою психолог≥чноњ експертизи. ѕрактика св≥дчить, що малол≥тн≥ усв≥домлюють протиправн≥сть д≥й ≥нших ос≥б вже з 5-р≥чного в≥ку, але тут, звичайно, ц≥лком можлив≥ в≥дхиленн¤, а висновки не можуть будуватис¤ на загальних у¤вленн¤х.

ќц≥нюючи д≥њ викрадача, сл≥д точно знати, що дом≥нуючим критер≥Їм в≥дмежуванн¤ крад≥жки в≥д грабежу в сенс≥ в≥дкритост≥ д≥¤нн¤ Ї критер≥й субТЇктивний, тобто викрадач усв≥домлюЇ, що особи, у присутност≥ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ викраденн¤, розум≥ють протиправний, граб≥жницький характер вчинюваного ним пос¤ганн¤. Ѕезумовно, цей критер≥й маЇ силу, коли встановлено, що потерп≥лий чи ≥нш≥ особи усв≥домлювали характер вчинюваних винним д≥й ≥ сприймали њх ¤к злочинн≥.

3. ” той же час, ¤кщо особи, в присутност≥ ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ вилученн¤ майна, помилково вважають, що винний д≥Ї правом≥рно, на що в≥н ≥ розраховуЇ, то викраденн¤ повинно розгл¤датись ¤к таЇмне (крад≥жка).

Ќе буде грабежем також викраденн¤, коли злод≥й вважав, що д≥Ї таЇмно, хоча за його д≥¤ми спостер≥гали сторонн≥ ≥ усв≥домлювали характер цих д≥й. “ут про¤вл¤Їтьс¤ пр≥оритет субТЇктивного критер≥ю.

4. Ќе можна вважати грабежем в≥дкрит≥ д≥њ викрадача, ¤к≥ в≥н скоював у присутност≥ сторонн≥х ос≥б, котр≥, не будучи сп≥вучасниками цього злочину, були з ним у таких стосунках, ¤к≥, на переконанн¤ злочинц¤, не загрожували йому н≥ перешкодженн¤м заволод≥нню майном, н≥ викритт¤м його злочину у майбутньому (родинн≥ звТ¤зки, товаришуванн¤ на робот≥, сп≥льна злочинна д≥¤льн≥сть у минулому тощо) (див.[]{1_185} п. 5 коментар¤ до ст. 185).

5. якщо заволод≥нн¤ майном розпочалос¤ таЇмно (крад≥жка), але в процес≥ злочинних д≥й було викрите, то у залежност≥ в≥д подальших д≥й злочинц¤ воно квал≥ф≥куватиметьс¤ або ¤к замах на крад≥жку за []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_185}ст. 185 (злочинець, будучи викритим, припинив викраденн¤), або ¤к граб≥ж за в≥дпов≥дною частиною ст. 186 (злочинець, не дивл¤чись на те, що був викритий, продовжував д≥њ, спр¤мован≥ на заволод≥нн¤ майном чи його утриманн¤).

6. —убТЇктом грабежу може бути ф≥зична осудна особа, ¤ка до моменту вчиненн¤ злочину дос¤гла 14-р≥чного в≥ку.

7. —убТЇктивна сторона грабежу характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, ¤кий кр≥м загальних ознак включаЇ психолог≥чний елемент усв≥домленн¤ винним в≥дкритост≥ своњх злочинних д≥й (очевидн≥сть, зухвал≥сть). Ќе можуть залишитись поза увагою мета грабежу, спр¤мована на збагаченн¤ за рахунок чужого майна, та в≥дверто корисливий мотив його скоЇнн¤.

8. Ќасильство, ¤ке може бути застосоване п≥д час грабежу ≥ квал≥ф≥куватиметьс¤ за ч. 2 ст. 186, не маЇ бути небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого. ѕ≥д таким насильством сл≥д розум≥ти запод≥¤нн¤ легкого т≥лесного ушкодженн¤, що не призвело до короткочасного розладу здоровТ¤ або незначноњ втрати працездатност≥, вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й, ¤к≥ не були небезпечними дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ в момент њх запод≥¤нн¤ (удари, побоњ, обмеженн¤ чи незаконне позбавленн¤ вол≥). “ак≥ насильницьк≥ д≥њ, вчинен≥ п≥д час пограбуванн¤, повн≥стю охоплюютьс¤ ч. 2 ст. 186 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ≥ншими статт¤ми чинного  одексу не потребують. Ќасильницьк≥ д≥њ при грабеж≥ можуть застосовуватись ≥ дл¤ утриманн¤ майна, ¤ке викрадене без застосуванн¤ насильства.  вал≥ф≥куЇтьс¤ такий злочин у ц≥лому за ч. 2 ст. 186.

якщо ж граб≥жник п≥д час затриманн¤ залишив вилучене майно ≥ застосував насильство з метою уникнути затриманн¤, то в≥н в≥дпов≥датиме за замах на граб≥ж за []{1_15}ч. 2 ст. 15 та в≥дпов≥дною частиною ст. 186, а за на¤вност≥ запод≥¤них п≥д час ухиленн¤ в≥д затриманн¤ т≥лесних ушкоджень Ч за в≥дпов≥дний злочин проти житт¤ та здоровТ¤ особи за сукупн≥стю злочин≥в.

9. Ќасильство може пол¤гати у застосуванн≥ до потерп≥лого без його згоди наркотичних засоб≥в, отруйних чи сильнод≥ючих речовин з метою заволод≥нн¤ майном, ≥, ¤кщо воно не Ї небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤, д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати за ч. 2 ст. 186. якщо ж застосуванн¤ таких засоб≥в ≥ речовин було небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, то вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к розб≥й за в≥дпов≥дною частиною []{1_187}ст. 187. —л≥д мати на уваз≥, що останн¤ квал≥ф≥кац≥¤, ¤к слушно зазначаЇтьс¤ в []{4_139_11}п. 11 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12, може застосовуватись за умови, що винна особа усв≥домлювала небезпеку дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого.

10. ¬≥дкритим без насильства визнаЇтьс¤ викраденн¤ ≥ у тих випадках, коли граб≥жник д≥Ї раптово, вдаючись до певних зусиль дл¤ заволод≥нн¤ майном, але не подавл¤ючи вол≥ потерп≥лого (наприклад, вириваЇ у нього без особливих зусиль сумку, вал≥зу з рук або зриваЇ з голови шапку). “ут виникаЇ квал≥ф≥кац≥¤ за ч. 1 ст. 186. якщо ж зусилл¤ винного у под≥бних випадках супроводжуютьс¤ пос¤ганн¤м на ф≥зичну недоторканн≥сть особи ≥ утворюють ф≥зичне насильство (наприклад, вириванн¤ сережки з вуха, вириванн¤ портфел¤ з викручуванн¤м руки тощо), то так≥ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за ч. 2 ст. 186.

11. ѕогроза скоњти насильство п≥д час вчиненн¤ грабежу (псих≥чне насильство) пол¤гаЇ у реальн≥й можливост≥ негайно застосувати ф≥зичне насильство, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого.

ќц≥нка небезпечност≥ насильства, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в погроз≥, а зв≥дси й розмежуванн¤ грабежу ≥ розбою, повинна проводитись не ст≥льки на субТЇктивному сприйн¤тт≥ небезпечност≥ потерп≥лим, ск≥льки на обТЇктивних критер≥¤х з урахуванн¤м д≥йсност≥, реальност≥ ≥ характеру можливого насильства. Ќаприклад, показуванн¤ винним кулака чи замахуванн¤ ногою Ї, безумовно, погрозою, але реал≥зац≥¤ њњ у вигл¤д≥ удар≥в рукою чи ногою в принцип≥ не м≥стить загрози життю ≥ здоровТю (граб≥ж), а демонстрац≥¤ ножа або п≥столета н≥ у кого не викличе сумн≥ву щодо небезпечност≥ цих предмет≥в дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого (розб≥й).

¬загал≥ ж оц≥нка г≥потетичноњ т¤жкост≥ насильства залежить в≥д дуже багатьох обТЇктивних ≥ субТЇктивних фактор≥в, ¤к≥ передбачити повн≥стю в норм≥ права ≥ у коментар≥ до нењ практично неможливо. ¬се залежить не т≥льки в≥д пр¤мих ≥ очевидних ознак, а й в≥д конкретних обставин справи (часу скоЇнн¤, навколишньоњ обстановки, характеру ≥ ф≥зичних ¤костей потерп≥лого, характеристики нападник≥в, крим≥нальних традиц≥й рег≥ону та ≥н.).

12. ѕовторним визнаЇтьс¤ граб≥ж, коли його вчинено особою, ¤ка ран≥ше скоњла будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених []{1_185}ст. 185, 186 та []{1_189}189Ч191 або []{1_187}ст. 187, []{1_262}262 (див. також []{1_185}п. 21 коментар¤ до ст. 185).

13. ўодо грабежу, вчиненого за попередньою змовою групою ос≥б, див. пп. 25, 26 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

14. ѕро проникненн¤ у житло, ≥нше прим≥щенн¤ чи сховище, у тому числ≥ ≥ в≥дкритим способом, та визначенн¤ повТ¤заних з цим пон¤ть мова йде у пп. 27Ч33 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

15. ѕитанн¤, повТ¤зан≥ з визначенн¤м значноњ шкоди, великих розм≥р≥в та особливо великих розм≥р≥в вкраденого, вир≥шуютьс¤ у прим≥тках 2Ч4 до []{1_185}ст. 185, а також у пп. 37Ч40 коментар¤ до ц≥Їњ ж статт≥.

16. ѕро орган≥зовану групу ¤к квал≥ф≥куючу ознаку грабежу див. п. 41 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

17. —анкц≥Їю ч. 5 ст. 186 передбачена обовТ¤зкова конф≥скац≥¤ майна ¤к додаткова м≥ра покаранн¤.

</s186>

<s187>

—татт¤ 187.–озб≥й

1. Ќапад з метою заволод≥нн¤ чужим майном, поЇднаний ≥з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ особи, ¤ка зазнала нападу, або з погрозою застосуванн¤ такого насильства (розб≥й), Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

2. –озб≥й, вчинений за попередньою змовою групою ос≥б, або особою, ¤ка ран≥ше вчинила розб≥й або бандитизм, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в ≥з конф≥скац≥Їю майна.

3. –озб≥й, поЇднаний з проникненн¤м у житло, ≥нше прим≥щенн¤ чи сховище, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в ≥з конф≥скац≥Їю майна.

4. –озб≥й, спр¤мований на заволод≥нн¤ майном у великих чи особливо великих розм≥рах або вчинений орган≥зованою групою, або поЇднаний ≥з запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в ≥з конф≥скац≥Їю майна.

1. –озб≥й безпосередньо ≥ одночасно пос¤гаЇ на власн≥сть ≥ на особу. “акою особою, перш за все, Ї та, у в≥данн≥ або п≥д охороною ¤коњ знаходитьс¤ майно, а також ≥ будь-¤ка ≥нша особа.

2. –озб≥й характеризуЇтьс¤ нападом, ¤кий може бути в≥дкритим або неспод≥ваним дл¤ потерп≥лого (таЇмним). Ќапад завжди супроводжуЇтьс¤ насильством над потерп≥лим ¤к способом подоланн¤ д≥йсного чи можливого опору з метою заволод≥нн¤ чужим майном. ѕри цьому обовТ¤зковою ознакою розб≥йного нападу Ї не вс¤ке насильство чи погроза його застосувати, а небезпечне дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ особи, ¤ка зазнала нападу.

3. ƒиспозиц≥¤ ст. 187 передбачаЇ два види насильства, ¤к≥ Ї р≥внозначними з точки зору квал≥ф≥кац≥њ, Ч ф≥зичне ≥ псих≥чне (погроза).

‘≥зичне насильство пол¤гаЇ у силовому впливов≥ на потерп≥лого, ¤кий призводить до запод≥¤нн¤ йому легких т≥лесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровТ¤ або незначною втратою працездатност≥, середньоњ т¤жкост≥ або т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, а також в ≥нших насильницьких д≥¤х, ¤к≥ не призвели до вказаних насл≥дк≥в, але були небезпечними дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ в момент њх запод≥¤нн¤ (наприклад, удушенн¤ руками, застосуванн¤ електроструму, знар¤дь тортур≥в). ¬ останньому випадку винна особа повинна усв≥домлювати можлив≥сть запод≥¤нн¤ таких т≥лесних ушкоджень.

4. ” []{4_139_0}постанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12 зазначаЇтьс¤, що сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к розб≥й д≥њ винного, ¤кий шл¤хом застосуванн¤ одурманюючих або сильнод≥ючих речовин (газ≥в) прив≥в потерп≥лого до безпорадного стану. “ут обовТ¤зково треба встановити насильницький характер застосуванн¤ таких речовин, бо, наприклад, споюванн¤ алкоголем потерп≥лого, ¤кий дав згоду на це ≥ сам прагнув цього, св≥дчить про в≥дсутн≥сть нападу, а отже ≥ розбою.

” раз≥ насильницького застосуванн¤ вказаних речовин можлив≥ два вар≥анти визнанн¤ цих д≥й розбоЇм (за обовТ¤зкового у вс≥х випадках пос¤ганн¤ на майно). ѕерший Ч застосуванн¤ речовин призвело до запод≥¤нн¤ перел≥чених вище т≥лесних ушко-джень, ≥ злочинець знав, що це може бути (причинний звТ¤зок встановлюЇтьс¤ судово-медичною експертизою). ƒругий Ч застосуванн¤ речовин не призвело до запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, але використана злочинцем речовина, на його думку, була небезпечною дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого.

5. «апод≥¤нн¤ п≥д час розбою легкого т≥лесного ушкодженн¤ з короткочасним розладом здоровТ¤ або незначною втратою працездатност≥, середньоњ т¤жкост≥ або т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, ≥нш≥ насильницьк≥ д≥њ, ¤к≥ складають спос≥б розб≥йного насильства ≥ передбачен≥ де¤кими статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, охоплюютьс¤ ст. 187 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ≥ншими статт¤ми не потребують.

6. —л≥д мати на уваз≥, що у випадках, коли розб≥й вчинено разом ≥з злочинами, за ¤к≥ встановлено б≥льш сувору в≥дпов≥дальн≥сть, н≥ж за розб≥й, або такими, ¤к≥ не охоплюютьс¤ зм≥стом диспозиц≥њ ст. 187 (позбавленн¤ житт¤, наприклад, виходить за меж≥ пон¤тт¤ небезпечного дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ насильства), квал≥ф≥кац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в. “ому умисне вбивство, вбивство з необережност≥, т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого, вчинен≥ п≥д час розб≥йного нападу, п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дною частиною ст. 187 та за []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115, або []{1_119}ч. 1 ст. 119, або []{1_121}ч. 2 ст. 121.

7. ѕсих≥чне насильство п≥д час розбою пол¤гаЇ у реальн≥й ≥ д≥йсн≥й погроз≥ застосувати негайно ф≥зичне насильство, небезпечне дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого. ѕричому ц¤ погроза Ї орган≥чною складовою розб≥йного нападу. ¬она повинна мати таку форму, щоб у потерп≥лого, на думку нападника, склалос¤ враженн¤, що будь-¤ка протид≥¤ нападаючому або невиконанн¤ його вимог призведе до негайноњ реал≥зац≥њ погрози, ≥ таке враженн¤ (за матер≥алами справи) у потерп≥лого повинно д≥йсно скластис¤.

ѕрактика р¤сн≥Ї випадками, коли розб≥йники використовують ¤к знар¤дд¤ псих≥чного насильства предмети, ¤к≥ зав≥домо дл¤ них не можуть бути використан≥ дл¤ виконанн¤ погроз (з≥псована або ≥грашкова збро¤, запальничка у конф≥гурац≥њ п≥столета, притиснутий до спини палець тощо). ” таких ситуац≥¤х умисел було спр¤мовано на розб≥й, а потерп≥лий сприймав ц≥ предмети ¤к так≥, що становл¤ть небезпеку дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ (див. []{4_139_13}п. 13 вказаноњ вище постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни).

8. ѕогроза вчинити вбивство, висловлена ¤к акт псих≥чного насильства п≥д час розбою, повн≥стю охоплюЇтьс¤ диспозиц≥Їю ст. 187 ≥ не потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_129}ст. 129.

9. ¬ажливо звернути увагу на те, що насильство при розбоњ Ї засобом заволод≥нн¤ майном або його триманн¤. ” цьому дел≥кт≥ скоюване у будь-¤к≥й форм≥ насильство маЇ юридичне значенн¤ лише ¤к складова частина д≥й особи, повТ¤заних ≥з заволод≥нн¤м майном потерп≥лого. ћожна сказати, що насильство обумовлюЇ перех≥д майна в≥д потерп≥лого до нападника. “реба точно квал≥ф≥кувати ситуац≥ю, коли насильство ≥ заволод≥нн¤ майном не знаходились м≥ж собою у причинному звТ¤зку, бо у так≥й сукупност≥ д≥њ не можуть розгл¤датис¤ ¤к розб≥й. Ќаприклад, хул≥ган у результат≥ б≥йки захопив хутр¤ну шапку потерп≥лого ¤к УтрофейФ.

10. –озб≥й вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту нападу, поЇднаного ≥з застосуванн¤м або погрозою застосуванн¤ насильства, небезпечного дл¤ житт¤ чи здоровТ¤, незалежно в≥д того, заволод≥в майном злочинець чи н≥. —аме насильство щодо потерп≥лого у момент заволод≥нн¤ майном створюЇ розб≥й, хоча б таке почалос¤ таЇмно чи шл¤хом обману. ћожливий вар≥ант, коли особа скоювала крад≥жку або граб≥ж, а пот≥м, захоплена на м≥сц≥ злочину, почала т≥кати (без майна), застосовуючи небезпечне дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ особи насильство лише з метою уникнути затриманн¤. ” даному раз≥ вона не повинна в≥дпов≥дати за розб≥й, а лише за замах на крад≥жку або граб≥ж та за в≥дпов≥дний злочин (результат опору ≥ насильства) проти житт¤ чи здоровТ¤ особи або за злочин передбачений []{1_342}ст. 342.

11. —убТЇктом розбою може бути ф≥зична осудна особа, ¤ка до моменту вчиненн¤ злочину дос¤гла 14 рок≥в.

12. —убТЇктивна сторона розбою характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що в≥н протиправно ≥з застосуванн¤м насильства небезпечного дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ особи, обертаЇ майно на свою або ≥ншоњ особи користь ≥ бажаЇ цього. ќбовТ¤зковими Ї мета збагаченн¤ за рахунок заволод≥нн¤ чужим майном ≥ корислив≥ спонуканн¤ (мотив).

13. –озб≥й вважаЇтьс¤ повторним лише тод≥, коли особа ран≥ше вчинила розб≥й або бандитизм, що пр¤мо передбачено ч. 2 ст. 187. ÷¤ ознака маЇ юридичне значенн¤ ≥ за на¤вност≥ судимост≥ особи за ран≥ше вчинений розб≥й або бандитизм, ≥ за њњ в≥дсутност≥.

14. ўодо розбою, вчиненого за попередньою змовою групою ос≥б, див. пп. 25, 26 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

15. ѕро проникненн¤ у житло, ≥нше прим≥щенн¤ чи сховище, у тому числ≥ ≥ способом нападу, та визначенн¤ повТ¤заних з цим пон¤ть докладно йдетьс¤ у пп. 27Ч33 коментар¤ до []{1_185}ст. 185. ƒив. також п. 10 коментар¤ до ц≥Їњ статт≥.

16. ѕитанн¤, повТ¤зан≥ з визначенн¤м великих або особливо великих розм≥р≥в запод≥¤ноњ розбоЇм шкоди, вир≥шуютьс¤ у прим≥тках 3, 4 до []{1_185}ст. 185, а також у пп. 38Ч40 коментар¤ до ц≥Їњ ж статт≥.

17. ѕро орган≥зовану групу ¤к квал≥ф≥куючу ознаку розбою див. п. 41 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

18. «апод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень Ї квал≥ф≥куючою ознакою розбою ≥ т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 4 ст. 187. ѕро ознаки т¤жких т≥лесних ушкоджень ≥ процедуру њх встановленн¤ див. коментар до []{1_121}ст. 121.

19. «а розб≥й, спр¤мований на заволод≥нн¤ майном у великих чи особливо великих розм≥рах, або вчинений орган≥зованою групою, або поЇднаний ≥з запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень, обовТ¤зково передбачена додаткова м≥ра покаранн¤ у вигл¤д≥ конф≥скац≥њ майна.

</s187>

<s188>

—татт¤ 188.¬икраденн¤ шл¤хом демонтажу та ≥ншим засобом електричних мереж, кабельних л≥н≥й звТ¤зку та њх обладнанн¤

1. ¬икраденн¤ шл¤хом демонтажу та ≥ншим засобом електричних мереж, кабельних л≥н≥й звТ¤зку та њх обладнанн¤ Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б або особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, чи у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

3. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ орган≥зованою групою або так≥, що спричинили особливо т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в ≥з конф≥скац≥Їю майна.

ѕрим≥тка. ƒ≥¤ми, що завдали особливо т¤жк≥ насл≥дки, вважаютьс¤ д≥њ, ¤кщо вони спричинили загибель людини, перерву в забезпеченн≥ споживач≥в електричною енерг≥Їю та послугами звТ¤зку, внасл≥док ¤коњ припинена д≥¤льн≥сть промислових п≥дприЇмств, порушена д≥¤льн≥сть орган≥в влади, державних установ, л≥карських заклад≥в, правоохоронних орган≥в, частин пожежноњ охорони, збройних сил, порушено функц≥онуванн¤ зал≥зничного, морського, р≥чного, пов≥тр¤ного, автомоб≥льного транспорту та електротранспорту.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї власн≥сть, зазначена у диспозиц≥њ ст. 188.

2. —воЇр≥дним Ї предмет розкраданн¤, що визначений у диспозиц≥њ даноњ статт≥ спос≥б Ч демонтаж. “ому розкрадаютьс¤ власне не електричн≥ мереж≥, кабельн≥ л≥н≥њ звТ¤зку та њх обладнанн¤, а детал≥, агрегати, прилади, комун≥кац≥њ, стовпи, ≥зол¤тори даних обТЇкт≥в. ÷е призводить до виходу з ладу мереж ≥ л≥н≥й, необх≥дност≥ њх поновленн¤, ремонту ≥ завдаЇ великих збитк≥в. —л≥д погодитись ≥з твердженн¤м, що ст. 188 Ї спец≥альною по в≥дношенню до умисного знищенн¤ або пошкодженн¤ майна ([]{1_194}ст. 194) або умисного пошкодженн¤ л≥н≥й звТ¤зку ([]{1_360}ст. 360), а тому знищенн¤ ≥ пошкодженн¤ майна п≥д час д≥й, передбачених ст. 188, не потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_194}ст. 194 або []{1_360}360.

3. ќбТЇктивна сторона злочину передбачаЇ д≥њ по демонтажу, тобто по розбиранню, ¤ке вимагаЇ застосуванн¤ ≥нструмент≥в, певних навичок ≥ нав≥ть технолог≥й. ѕравда, тут же передбачаютьс¤ ≥ У≥нш≥ засобиФ, ¤к≥ можуть пол¤гати у в≥др≥зуванн≥, в≥дпилюванн≥ або у прим≥тивному в≥дриванн≥ деталей, дрот≥в тощо.  онкретний спос≥б скоЇнн¤ цього виду викраденн¤ юридичного значенн¤ не маЇ, проте може бути врахований при визначенн≥ м≥ри покаранн¤.

„. 3 ст. 188 вимагаЇ обовТ¤зкового встановленн¤ причинного завТ¤зку м≥ж д≥¤ми зловмисника ≥ особливо т¤жкими насл≥дками.

4. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 188, може бути ф≥зична осудна особа, що дос¤гла 16 рок≥в.

5. ¬икраденн¤ шл¤хом демонтажу та ≥ншим способом електричних мереж, кабельних л≥н≥й звТ¤зку та њх обладнанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ лише з пр¤мим умислом та корисливими спонуканн¤ми (здати викраден≥ матер≥али та вироби за грош≥ ¤к металобрухт, продати, використати у своЇму господарств≥ тощо).

6. ўодо викраденн¤ зазначених у диспозиц≥њ ст. 188 предмет≥в за попередньою змовою групою ос≥б див. пп. 25, 26 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

7. ѕовторним визнаЇтьс¤ злочин, передбачений ст. 188, тод≥, коли винна особа ран≥ше вже була засуджена за такий самий злочин.

8. ¬елик≥ розм≥ри вчиненого злочину ¤к квал≥ф≥куюча ознака визначаютьс¤ на п≥дстав≥ прим≥тки 3 до []{1_185}ст. 185.

9. ¬чиненн¤ даного злочину орган≥зованою групою Ї особливою квал≥ф≥куючою ознакою, бо в такому раз≥ викраденн¤ електричних мереж, кабельних л≥н≥й звТ¤зку та њх обладнанн¤ фактично перетворюЇтьс¤ на промисел, що робить його сусп≥льну небезпеку особливо великою. ѕон¤тт¤ орган≥зованоњ групи даЇтьс¤ в п. 41 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

10. Ќе менш серйозною квал≥ф≥куючою ознакою Ї спричиненн¤ особливо т¤жких насл≥дк≥в, характеристика ¤ких дана законодавцем у прим≥тц≥ до ст. 188 ≥ ¤кими вважаютьс¤ д≥њ, ¤кщо вони спричинили загибель людини, перерву в забезпеченн≥ споживач≥в електричною енерг≥Їю та послугами звТ¤зку, внасл≥док чого припинена д≥¤льн≥сть промислових п≥дприЇмств, порушена д≥¤льн≥сть орган≥в влади, державних установ, л≥карських заклад≥в, правоохоронних орган≥в, частин пожежноњ охорони, збройних сил, порушено функц≥онуванн¤ зал≥зничного, морського, р≥чного, пов≥тр¤ного, автомоб≥льного транспорту та електротранспорту.

11. «асудженн¤ особи за ч. 3 ст. 188 обовТ¤зково т¤гне за собою застосуванн¤ конф≥скац≥њ майна ¤к додатковоњ м≥ри покаранн¤.

</s188>

<s189>

—татт¤ 189.¬имаганн¤

1. ¬имога передач≥ чужого майна чи права на майно або вчиненн¤ будь-¤ких д≥й майнового характеру з погрозою насильства над потерп≥лим чи його близькими родичами, обмеженн¤ прав, свобод або законних ≥нтерес≥в цих ос≥б, пошкодженн¤ чи знищенн¤ њхнього майна або майна, що перебуваЇ в њхньому в≥данн≥ чи п≥д охороною, або розголошенн¤ в≥домостей, ¤к≥ потерп≥лий чи його близьк≥ родич≥ бажають зберегти в таЇмниц≥ (вимаганн¤), Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ¬имаганн¤, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або службовою особою з використанн¤м свого службового становища, або з погрозою вбивства чи запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, або з пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна, або таке, що завдало значноњ шкоди потерп≥лому, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

3. ¬имаганн¤, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ особи, або таке, що завдало майновоњ шкоди у великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в ≥з конф≥скац≥Їю майна.

4. ¬имаганн¤, що завдало майновоњ шкоди в особливо великих розм≥рах, або вчинене орган≥зованою групою, або поЇднане ≥з запод≥¤нн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1. ¬имаганн¤ Ч це вимога передач≥ чужого майна (приватного, колективного, державного) чи права на майно або вчиненн¤ будь-¤ких д≥й майнового характеру з погрозою вчиненн¤ насильства над потерп≥лим чи його близькими родичами, обмеженн¤ прав, свобод або законних ≥нтерес≥в цих ос≥б, пошкодженн¤ чи знищенн¤ њхнього майна або майна, що перебуваЇ в њхньому в≥данн≥ чи п≥д охороною, або розголошенн¤ в≥домостей, ¤к≥ потерп≥лий чи його близьк≥ родич≥ бажають зберегти, а також з≥ зд≥йсненн¤м цих погроз.

2. ќсновним безпосередн≥м обТЇктом вимаганн¤ Ї в≥дносини власност≥. ¬имаганн¤м може бути запод≥¤но шкоду ≥ ≥ншим охоронюваним законом благам та ≥нтересам потерп≥лого чи його близьких родич≥в. Ќаприклад, розголошенн¤ в≥домостей, ¤к≥ вони бажають зберегти в таЇмниц≥.

3. ѕредметом вимаганн¤ може бути:

Ч будь-¤ке майно незалежно в≥д форми власност≥;

Ч право на вказане майно;

Ч будь-¤к≥ д≥њ майнового характеру.

ћайно, ¤к предмет вимаганн¤, повинно бути чужим дл¤ вимагача, тобто таким, що не належить йому на прав≥ власност≥.

” момент пос¤ганн¤ на нього майно може бути:

Ч безпосередньо у потерп≥лого на прав≥ власност≥ або у його в≥данн≥;

Ч у фактичному волод≥нн≥ винного (одержане ним у борг, передане на збер≥ганн¤, дл¤ ремонту тощо);

Ч лише на гадц≥ у потерп≥лого ≥ надходженн¤ його лише передбачаЇтьс¤.

ѕраво на майно Ч це результат д≥й потерп≥лого, ¤к≥ дозвол¤ють винному користуватис¤, розпор¤джатис¤ та волод≥ти майном у звТ¤зку з оформленн¤м в≥дпов≥дних документ≥в, знищенн¤м уже ≥снуючих документ≥в (наприклад, про перех≥д права власност≥ на майно в≥д винного до потерп≥лого) або вчиненн¤м ≥нших д≥й, ¤к≥ позбавл¤ють потерп≥лого права власност≥ на користь вимагача.

ѕ≥д будь-¤кими ≥ншими д≥¤ми майнового характеру розум≥ютьс¤ д≥њ потерп≥лого, вчиненн¤ ¤ких без вимаганн¤ призвело б до розтрати винним свого майна або до затрати ним особисто чи членами його с≥мТњ певноњ прац≥ дл¤ примноженн¤ або пол≥пшенн¤ ¤кост≥ свого майна чи майна своњх родич≥в або ≥нших ос≥б, на користь ¤ких вчинювавс¤ даний злочин. Ќасамперед, це послуги, що надаютьс¤ безкоштовно (наприклад, ремонт квартири або автомоб≥л¤, буд≥вництво жилого чи дачного будинку, вирощуванн¤ с≥льськогосподарських культур тощо).

4. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ двома взаЇмоповТ¤заними активними д≥¤ми:

Ч предТ¤вленн¤м майновоњ вимоги;

Ч погрозою запод≥¤нн¤ певноњ шкоди, застосуванн¤м насильства, знищенн¤м або пошкодженн¤м майна.

5. ¬имога Ч це спонуканн¤ потерп≥лого передати майно чи право на нього або вчиненн¤ будь-¤ких ≥нших д≥й майнового характеру на користь вимагача.

ƒл¤ вимаганн¤ характерно, що вимоги предТ¤вл¤ютьс¤ власнику майна або особ≥, у в≥данн≥ або п≥д охороною ¤коњ це майно перебуваЇ. ¬имоги до передач≥ державного або колективного майна можуть бути предТ¤влен≥ особам, ¤к≥ в силу посадових обовТ¤зк≥в, догов≥рних в≥дносин або за спец≥альним дорученн¤м зд≥йснюють по в≥дношенню до цього майна правомочн≥сть по розпор¤дженню, управл≥нню, доставц≥, збер≥ганню або його охорон≥ (директор, управл¤ючий, ком≥рник, експедитор, продавець, касир, сторож тощо). ѕредТ¤вленн¤ вимоги до ≥нших ос≥б передати державне або колективне майно складу злочину, передбаченого ст. 189, не утворюЇ. Ќаприклад, ¤кщо винн≥ особи шл¤хом погроз та насильства змушують р¤дового прац≥вника передати њм ¤к≥сь реч≥, що належать певн≥й ф≥рм≥, д≥њ њх квал≥ф≥куютьс¤, ¤к крад≥жка, та за насл≥дками за певною статтею злочин≥в проти житт¤ та здоровТ¤, охорони майнових прав та ≥н. ўо стосуЇтьс¤ виконавц¤, то за вчинену крад≥жку в умовах крайньоњ необх≥дност≥ в≥н не п≥дл¤гаЇ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

6. ѕредТ¤влена субТЇктом майнова вимога утворюЇ ознаку обТЇктивноњ сторони вимаганн¤ т≥льки в тому раз≥, ¤кщо вона Ї протиправною. ÷ей злочин Ї корисливим та спр¤мований на заволод≥нн¤ не належним вимагачу майном, послугами майнового характеру тощо.

якщо винна особа, застосовуючи погрози чи насильство, не маЇ умислу на заволод≥нн¤ чужим майном, а хоче примусити потерп≥лого перестати займатись п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю (обмежити њњ) або укласти ¤кусь угоду, виконанн¤ ¤коњ обмежуЇ законн≥ права та ≥нтереси п≥дприЇмц¤, в тому числ≥ ≥з спричиненн¤м йому шкоди, то вчинене такою особою становить не вимаганн¤, а протид≥ю законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ ≥ квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{206}ст. 206.

«астосуванн¤ погроз чи насильства з метою примусити потерп≥лого до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правового зобовТ¤занн¤, ≥снуючого або у¤вного, необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{355}ст. 355.

як вимаганн¤ за ст. 189 квал≥ф≥куютьс¤ при схожих обставинах вимоги виконати чи не виконати зобовТ¤занн¤, що виникли:

Ч з п≥дстав, не передбачених чинним законодавством;

Ч з невизначеним предметом;

Ч ¤к прив≥д дл¤ заволод≥нн¤ майном, правом на майно або дл¤ ≥нших д≥й, не передбачених цими зобовТ¤занн¤ми.

7. ќсобливост¤ми майновоњ вимоги, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за вимаганн¤ та в≥дмежовують його в≥д насильницьких грабежу та розбою ([]{1_186}ст. 186, []{1_187}187), Ї так≥:

Ч при предТ¤вленн≥ майновоњ вимоги п≥д час вимаганн¤ винний не вживаЇ активних д≥й до безпосереднього заволод≥нн¤ майном, а вимагаЇ, щоб потерп≥лий сам передав йому предмет вимоги. ѕри цьому функц≥ональна роль насильства у склад≥ цих злочин≥в Ї принципово р≥зною: при вимаганн≥ насильство застосовуЇтьс¤ з метою примусити потерп≥лого особисто вчинити д≥њ по передач≥ майна злочинцю (вручити, покласти в обумовлене м≥сце, передати через ≥нших ос≥б тощо), а при грабеж≥ ≥ розбоњ насильство застосовуЇтьс¤ дл¤ безпосереднього захопленн¤ (вилученн¤) майна самим злочинцем.

ўодо вимог передач≥ потерп≥лим прав на майно або вчиненн¤ ним д≥й майнового характеру, немаЇ сумн≥в≥в у тому, що вчин¤Їтьс¤ саме вимаганн¤ (мова йде не про безпосередню передачу предмета, а права на нього, або про ≥нший спос≥б неправом≥рного збагаченн¤);

Ч при вимаганн≥ хоча б одна складова частина обТЇктивноњ сторони спр¤мована у майбутнЇ (застосуванн¤ насильства, одержанн¤ майна). ѕри грабеж≥ ≥ розбоњ обидв≥ д≥њ зд≥йснюютьс¤ в момент пос¤ганн¤;

Ч при вимаганн≥ погроза насильством використовуЇтьс¤ винним не дл¤ заволод≥нн¤ майном, а щоб добитис¤ його передач≥. «астосуванн¤ насильства проводитьс¤ у в≥дпов≥дь на в≥дмову задовольнити вимогу, тобто ¤к помста за незгов≥рлив≥сть.

«а сукупн≥стю злочин≥в (¤к розб≥й або замах на граб≥ж ≥ ¤к вимаганн¤) д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати тод≥, коли погроза насильством або саме насильство були застосован≥ з метою заволод≥нн¤ майном у момент нападу, але у звТ¤зку з в≥дсутн≥стю майна вимога про його передачу винною особою була перенесена на майбутнЇ (див. []{4_139_16}п. 16 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12 Уѕро судову практику про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥Ф).

8. ѕрагнучи забезпечити виг≥дну дл¤ себе повед≥нку потерп≥лого, вимагач, ¤к правило, шукаЇ в особи слабке м≥сце, вплив на ¤ке може призвести до бажаного результату. ¬≥д на¤вност≥ ≥ характеру такого слабкого м≥сц¤ залежить нер≥дко зас≥б вимаганн¤.

«асобами вимаганн¤ за ст. 189 Ї:

Ч псих≥чне або ф≥зичне насильство над потерп≥лим або його близькими родичами;

Ч обмеженн¤ прав, свобод або законних ≥нтерес≥в цих ос≥б;

Ч пошкодженн¤ чи знищенн¤ њх майна або майна, що перебуваЇ в њх в≥данн≥ чи п≥д њх охороною;

Ч розголошенн¤ в≥домостей, ¤к≥ потерп≥лий чи його близьк≥ родич≥ бажають зберегти в таЇмниц≥.

9. ќдну ≥з функц≥й примушуванн¤ виконуЇ погроза (псих≥чне насильство), п≥д ¤кою розум≥Їтьс¤ зал¤куванн¤ потерп≥лого, його близьких родич≥в, щоб таким чином забезпечити виконанн¤ предТ¤вленоњ вимоги.

ѕогроза при вимаганн≥ повинна бути д≥йсною ≥ реальною. ƒл¤ визначенн¤ д≥йсност≥ та реальност≥ погрози сл≥д виходити з субТЇктивного спри¤нн¤ њњ потерп≥лим та субТЇктивного ставленн¤ до нењ винного. ƒл¤ потерп≥лого реальн≥сть погрози означаЇ усв≥домленн¤, що небезпека запод≥¤нн¤ шкоди Ї д≥йсною, ¤кщо в≥н не виконаЇ умов вимагача. ўодо винного важливе його переконанн¤, що така погроза сприймаЇтьс¤ потерп≥лим ¤к реальна та допоможе дос¤гнути бажаного, хоча у д≥йсност≥ в≥н не обовТ¤зково маЇ нам≥р виконати погрозу.

ѕогроза при вимаганн≥ може бути виражена у будь-¤к≥й форм≥: словесно, письмово, по телефону, безпосередньо потерп≥лому або через ≥нших ос≥б, демонструванн¤м зброњ, за допомогою жест≥в, м≥м≥ки та ≥ншими засобами. √оловне дл¤ вимагача Ч довести њњ до св≥домост≥ потерп≥лого.

” де¤ких випадках при вчиненн≥ злочину погроза може ≥ не висловлюватис¤ у звичайному розум≥нн≥ цього слова. ¬имагач обмежуЇтьс¤ лише предТ¤вленн¤м майновоњ вимоги, розраховуючи, що потерп≥лий ≥ так розум≥Ї небезпечн≥сть насл≥дк≥в в≥дмовленн¤ в≥д њњ виконанн¤. ÷е може бути при об≥знаност≥ потерп≥лого з≥ способом житт¤ вимагача та його повед≥нкою в≥дносно ≥нших ос≥б у таких ситуац≥¤х. –озум≥нн¤ обТЇктивно ≥снуючоњ погрози може випливати ≥з в≥дносин потерп≥лого та винноњ особи, що склалис¤ ран≥ше та при ≥нших обставинах, ¤к≥ привод¤ть до висновку про можливе запод≥¤нн¤ шкоди.

¬имаганн¤м також може бути погроза не надати потерп≥лому допомогу у попередженн≥ небезпеки, що надходить з ≥ншого джерела.

10. ѕогроза насильством при вимаганн≥ пол¤гаЇ в погроз≥ негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерп≥лого чи його близьких родич≥в.

Ѕлизькими родичами вважаютьс¤ так≥, що перел≥чен≥ у []{4_23_41}ст. 32  ѕ  ”крањни (дружина, батьки, д≥ти, р≥дн≥ брати та сестри, внуки). Ѕлизьк≥сть та родинн≥сть ос≥б визначаютьс¤ також в≥дношенн¤м до них потерп≥лого. ¬бачаЇтьс¤, що такими можуть бути наречена потерп≥лого, ж≥нка, з ¤кою в≥н перебуваЇ у фактичних шлюбних в≥дносинах або в ≥нтимному звТ¤зку. √оловним дл¤ квал≥ф≥кац≥њ Ї впевнен≥сть винного, що погроза застосуванн¤ насильства до такоњ особи чи знищенн¤ њњ майна примусить потерп≥лого виконати вимогу.

ѕ≥д час вимаганн¤ застосовуютьс¤ погрози будь-¤кого ф≥зичного насильства: нанесенн¤ побоњв, мордуванн¤, катуванн¤, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, позбавленн¤ житт¤, зівалтуванн¤, вчиненн¤ акту мужолозтва та ≥нш≥ насильницьк≥ д≥њ. –еал≥зац≥¤ погрози нанесенн¤ побоњв, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, що не Ї небезпечними дл¤ житт¤ чи здоровТ¤, вчиненн¤ насильницьких статевих д≥й не охоплюЇтьс¤ квал≥ф≥кац≥Їю ст. 189 та потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_125}ч. 1 ст. 125, []{1_126}126 та в≥дпов≥дними статт¤ми розд. IV чинного  одексу.

11. якщо винна особа погрожувала потерп≥лому або близьким родичам позбавленн¤м житт¤ або спричиненн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, њњ д≥њ при в≥дсутност≥ ≥нших квал≥ф≥куючих ознак належить квал≥ф≥кувати за ч. 2 ст. 189 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_129}ст. 129 не потребують.

–еал≥зац≥¤ погрози вбивством не охоплюЇтьс¤ ст. 189 чинного  одексу на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_112}ч. 3 ст. 86-2 та []{4_24_183}144  рим≥нального кодексу 1960 року, де позбавленн¤ житт¤ п≥д час вимаганн¤ охоплювалос¤ квал≥ф≥куючою ознакою У≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дкиФ. “ак≥ насл≥дки вимаганн¤, ¤к вбивство, п≥дл¤гають окрем≥й квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115.

12. —уттЇв≥ труднощ≥ в квал≥ф≥кац≥њ д≥й вимагач≥в виникають у випадках, коли погроза насильством носить неконкретний характер. ” р¤д≥ випадк≥в неможливо встановити наперед, ¤к≥ насл≥дки настануть в результат≥ реал≥зац≥њ погроз насильством та ¤к≥ за т¤жк≥стю т≥лесн≥ пошкодженн¤ будуть нанесен≥. –азом з тим, встановленн¤, ¤ким саме насильством погрожував вимагач, повинно зд≥йснюватис¤ у кожному конкретному випадку на п≥дстав≥ вс≥х обставин справи. ¬бачаЇтьс¤, що погроза Увиколоти оч≥Ф, зн≥вечити обличч¤, перервати ваг≥тн≥сть, а також демонстрац≥¤ вогнепальноњ, холодноњ зброњ завжди повинн≥ визнаватис¤ погрозою нанесенн¤ т¤жких т≥лесних пошкоджень чи погрозою вбивства.

13. Ќа практиц≥ злочинц≥ далеко не завжди певно визначають ту небезпеку, ¤ка загрожуЇ потерп≥лому чи близьким його родичам у випадку невиконанн¤ вимог. ќрганам досудового сл≥дства та суду не можна обмежуватись лише фактом погрози насильством, а необх≥дно визначити його вид та характер. Ќаприклад, ¤кщо винний висловлюЇ погрозу Убуде поганоФ, з урахуванн¤м обставин, при ¤ких предТ¤вл¤ютьс¤ вимоги, необх≥дно зТ¤сувати, що мав на уваз≥ вимагач п≥д цим висловленн¤м та ¤к сприймав цю погрозу потерп≥лий ≥ чому в≥н вважав, що йому погрожують вбивством. ќбТЇктивна оц≥нка цих показань на фон≥ конкретних обставин матер≥ал≥в справи дасть змогу визначити та зазначити у процесуальних документах характер та вид погроз ≥ правильно квал≥ф≥кувати д≥њ злочинц¤.

14. ѕогрозою обмеженн¤м прав, свобод або законних ≥нтерес≥в потерп≥лого чи його близьких родич≥в вважаЇтьс¤ така, зд≥йсненн¤ ¤коњ передбачаЇ незаконн≥ обмеженн¤ або позбавленн¤ вол≥, зв≥льненн¤ з роботи, наруга чи знищенн¤ рел≥г≥йних св¤тинь, перешкодженн¤ в отриманн≥ осв≥ти, законн≥й д≥¤льност≥ парт≥њ тощо.

якщо позбавленн¤ вол≥ особи зд≥йснюЇтьс¤ з ≥ншою метою (наприклад, одержанн¤ викупу в≥д родич≥в), а при недос¤гненн≥ ц≥Їњ мети потерп≥лому п≥д погрозою насильства предТ¤вл¤ютьс¤ вимоги про передачу права на його майно, позбавленн¤ вол≥ не буде д≥Їю, що складаЇ обТЇктивну сторону вимаганн¤, бо маЇ ≥нший, передбачений []{1_146}ст. 146, склад злочину. ќдночасно д≥њ винного необх≥дно квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними частинами ст. 189, виход¤чи з тих погроз, ¤к≥ були застосован≥ до потерп≥лого п≥сл¤ позбавленн¤ вол≥, п≥д час вимаганн¤ права на його майно.

15. ѕогроза знищенн¤м або пошкодженн¤м майна маЇ м≥сце тод≥, коли вона стосуЇтьс¤ майна, що належить потерп≥лому або близьким його родичам, а також такого, ¤ке знаходитьс¤ у њх в≥данн≥ чи п≥д њх охороною. —уть ц≥Їњ погрози в зал¤куванн≥ особи, до ¤коњ предТ¤влен≥ вимоги, приведенн¤м у повну чи часткову непридатн≥сть майна, у збереженн≥ ¤кого в≥н зац≥кавлений. ѕогроза знищенн¤ або пошкодженн¤ майна п≥д час вимаганн¤ т¤гне за собою квал≥ф≥кац≥ю, передбачену ч. 1 ст. 189, ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_195}ст. 195 не потребуЇ.

16. ѕогрозу розголошенн¤ в≥домостей, ¤к≥ потерп≥лий чи його близьк≥ родич≥ бажають зберегти в таЇмниц≥, прийн¤то називати шантажем. –еал≥зац≥¤ таких погроз у процес≥ вимаганн¤ не охоплюЇтьс¤ ст. 189. якщо ц≥ д≥њ м≥ст¤ть склад злочину, наприклад, передбаченого []{1_132}ст. 132, []{1_145}145, []{1_168}168, вони п≥дл¤гають окрем≥й квал≥ф≥кац≥њ. ƒо таких в≥домостей в≥днесен≥ д≥йсн≥ чи вигадан≥ дан≥, ¤к≥ вчинен≥ щодо потерп≥лого чи його близьких родич≥в ≥ розголошенн¤ ¤ких, на думку потерп≥лого, скомпрометуЇ або принизить честь ≥ г≥дн≥сть його чи близьких родич≥в, або ¤к≥ в≥н бажаЇ зберегти в таЇмниц≥. ƒо таких в≥домостей, зокрема, можна в≥днести дан≥ про ≥нтимн≥ сторони житт¤, захворюванн¤, злочинну д≥¤льн≥сть тощо. ѕогроза розголосити так≥ в≥домост≥ Ч це погроза пов≥домити про них особам (або особ≥), ¤ким вони нев≥дом≥ ≥ чиЇ ознайомленн¤ з ними небажане дл¤ потерп≥лого.

17. ¬имаганн¤ сл≥д вважати зак≥нченим з моменту предТ¤вленн¤ вимоги, поЇднаноњ з перел≥ченими погрозами, незалежно в≥д дос¤гненн¤ винною особою поставленоњ мети. “ому запод≥¤нн¤ значноњ, великоњ або особливо великоњ шкоди чи ≥нш≥ насл≥дки мають м≥сце у випадку реального настанн¤ насл≥дк≥в. якщо особа, вчин¤ючи вимаганн¤, ставила за мету настанн¤ таких насл≥дк≥в, але мети не дос¤гла, њњ д≥њ не можна розгл¤дати ¤к замах на злочин, передбачений ч. 2Ч4 ст. 189.

18. —убТЇктом злочину може бути особа, ¤ка на момент його вчиненн¤ дос¤гла 14-р≥чного в≥ку.

Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року, []{1_189}ст. 189 чинного  одексу передбачаЇ спец≥альний субТЇкт вимаганн¤ Ч службову особу ([]{1_189}ч. 2 ст. 189).

ѕон¤тт¤ службовоњ особи даЇтьс¤ у []{1_364}ст. 364. ÷е особи, в тому числ≥ ≥ноземц≥ або особи без громад¤нства, ¤к≥ пост≥йно чи тимчасово зд≥йснюють функц≥њ представник≥в влади, а також об≥ймають пост≥йно чи тимчасово на п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форм власност≥ посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконують так≥ обовТ¤зки за спец≥альним повноваженн¤м. ќбовТ¤зковою умовою квал≥ф≥кац≥њ д≥й такоњ особи за ч. 2 ст. 189 Ї вчиненн¤ вимаганн¤ за використанн¤м свого службового становища. “акою особою, наприклад, може бути оперативний прац≥вник орган≥в внутр≥шн≥х справ, ¤кий, користуючись правом затриманн¤ ос≥б, займавс¤ вимаганн¤м у них певного майна.

19. —убТЇктивна сторона вимаганн¤ характеризуЇтьс¤ т≥льки пр¤мим умислом. ћета злочину Ч незаконне одержанн¤ чужого майна, права на нього або вчиненн¤ потерп≥лим ≥нших д≥й майнового характеру на користь вимагача.

20.  вал≥ф≥куючими ознаками вимаганн¤ закон передбачаЇ вимаганн¤:

а) у ч. 2 ст. 189:

Ч повторне;

Ч за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч службовою особою з використанн¤м свого службового становища;

Ч з погрозою вбивства або запод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤;

Ч поЇднане з пошкодженн¤м або знищенн¤м майна;

Ч що завдало значноњ шкоди потерп≥лому;

б) у ч. 3 ст. 189:

Ч поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ особи;

Ч що завдало майновоњ шкоди у великих розм≥рах;

в) у ч. 4 ст. 189:

Ч що завдало майновоњ шкоди в особливо великих розм≥рах;

Ч вчинене орган≥зованою групою;

Ч поЇднане ≥з запод≥¤нн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤.

21. ѕон¤тт¤ повторност≥ законодавець даЇ у []{1_32}ст. 32 та []{1_185}прим≥тц≥ 1 до ст. 185. ѕовторним дл¤ злочин≥в проти власност≥ (в тому числ≥ ≥ дл¤ вимаганн¤) визнаЇтьс¤ злочин, вчинений особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених []{1_185}ст. 185, []{1_186}186, 189Ч191 або []{1_187}ст. 187, []{1_262}262.

¬бачаЇтьс¤, що однакова майнова вимога посл≥довно, майже без перерви у час≥, з одн≥Їю й т≥Їю ж погрозою предТ¤влена до дек≥лькох ос≥б, а також майнова вимога, предТ¤влена п≥д однаковою погрозою одночасно до дек≥лькох ос≥б не можуть вважатис¤ повторними.

ћайнова вимога, що предТ¤вл¤Їтьс¤ на прот¤з≥ ¤когось часу до одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж особи нав≥ть при зм≥н≥ погрози або ≥ншого засобу примушуванн¤, Ї одним продовжуваним злочином ≥, за в≥дсутностю ≥нших квал≥ф≥куючих ознак, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 1 ст. 189.

22. ѕро пон¤тт¤ вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б див. коментар до []{1_28}ч. 2 ст. 28. «лочин визнаЇтьс¤ вчиненим за попередньою змовою групою ос≥б, ¤кщо його сп≥льно вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, тобто до початку злочину, домовилис¤ про сп≥льне його вчиненн¤.

ѕро домовлен≥сть щодо сп≥льного вчиненн¤ вимаганн¤ св≥дчить не т≥льки вчиненн¤ кожним з групи ¤коњсь виконавчоњ д≥њ, але й так≥ обставини, коли вс≥ виконавч≥ д≥њ зд≥йснюЇ один ≥з сп≥вучасник≥в, а УпасивнеФ знаходженн¤ ≥нших ос≥б при цьому зд≥йснюЇтьс¤ дл¤ психолог≥чного впливу на потерп≥лого ≥ сприймаЇтьс¤ останн≥м, ¤к вчиненн¤ злочину обТЇднаного Їдиним умислом групою ос≥б.

23. ўодо вчиненн¤ вимаганн¤ службовою особою з використанн¤м службового становища, а також з погрозою вбивства чи запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень див. в≥дпов≥дно п. 11, 12, 18 коментар¤ до ц≥Їњ статт≥.

24. ¬имаганн¤, поЇднане з пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна, маЇ м≥сце тод≥, коли у звТ¤зку з предТ¤вленою вимогою робитьс¤ непридатним майно, в збереженн≥ ¤кого зац≥кавлений потерп≥лий. “ак≥ д≥њ можуть бути доказом, що п≥дкр≥плюЇ ран≥ше висловлену вимогу, або вчинками, що безпосередньо супроводжують майнову вимогу. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ вимаганн¤, поЇднаного з пошкодженн¤м або знищенн¤м майна, непотр≥бно, щоб потерп≥лому цими д≥¤ми була завдана значна шкода, ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_194}ч. 1 ст. 194 так≥ д≥њ не потребують.

јле ¤кщо знищенн¤ або пошкодженн¤ майна вчинене шл¤хом п≥дпалу, вибуху або ≥ншим загальнонебезпечним способом, так≥ д≥њ потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_194}ч. 2 ст. 194.

25. ћ≥ж тим, квал≥ф≥куючою ознакою ц≥Їњ ж ч. 2 ст. 189 разом з пошкодженн¤м та знищенн¤м майна в процес≥ вимаганн¤ передбачаЇтьс¤ ≥ завданн¤ значноњ шкоди потерп≥лому. ÷е, наприклад, варт≥сть переданого потерп≥лим майна, л≥куванн¤ в≥д психолог≥чного стресу тощо.

«начною шкодою, зг≥дно з []{1_185}прим≥ткою 2 до ст. 185, визнаютьс¤ з врахуванн¤м матер≥ального становища потерп≥лого збитки, що спричинен≥ йому або близьким родичам на суму в≥д ста до двохсот пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

26. ѕон¤тт¤ насильства, небезпечного дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ особи, у склад≥ вимаганн¤ аналог≥чне пон¤ттю такого насильства у склад≥ розбою. ÷е запод≥¤нн¤ особ≥ легкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило короткочасний розлад здоровТ¤ або незначну втрату працездатност≥. Ќебезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого сл≥д вважати також запод≥¤нн¤ середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень. ¬бачаЇтьс¤, що до них сл≥д в≥днести насильницьк≥ д≥њ, що не призвели до вказаних насл≥дк≥в, але були небезпечними дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ в момент запод≥¤нн¤. ÷е так≥, що стали причиною втрати св≥домост≥, удушенн¤ шињ, скиданн¤ з висоти, застосуванн¤ електроструму, протигаза, спец≥альних знар¤дь та ≥нш≥, ¤к≥ вход¤ть в пон¤тт¤ мордуванн¤ або катуванн¤. Ќебезпечним дл¤ житт¤ та здоровТ¤ насильством можна вважати також застосуванн¤ при вимаганн≥ до потерп≥лого без його згоди наркотичних засоб≥в, психотропних, отруйних чи сильнод≥ючих речовин, ¤кщо ц≥ д≥њ призвели до легкого т≥лесного ушкодженн¤, з спричиненн¤м короткочасного розладу здоров`¤ або незначноњ втрати працездатност≥, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень при умов≥, що винна особа усв≥домлювала можлив≥сть запод≥¤нн¤ таких т≥лесних ушкоджень.

27. «астосуванн¤ при вимаганн≥ до потерп≥лого чи його близьких родич≥в насильства, небезпечного дл¤ њх житт¤ чи здоровТ¤, Ї п≥дставою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винних за ч. 3 ст. 189. ƒодаткова квал≥ф≥кац≥¤ за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу необх≥дна, ¤кщо насл≥дки цих д≥й не передбачен≥ диспозиц≥Їю ст. 189 або передбачають б≥льш т¤жке покаранн¤.

28. ¬еликим розм≥ром майновоњ шкоди, що завдано потерп≥лому або його близьким родичам внасл≥док вимаганн¤ одн≥Їю особою чи групою ос≥б, вважаЇтьс¤ такий, що у дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н у момент вчиненн¤ злочину ([]{1_185}прим≥тка 3 до ст. 185). “ак≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 3 ст. 189.

29. ќсобливо великим розм≥ром майновоњ шкоди, завданоњ особам шл¤хом вимаганн¤, вважаЇтьс¤ сума, ¤ка в ш≥стсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н ([]{1_186}прим≥тка 4 до ст. 186). “акий злочин квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 4 ст. 189.

30. ¬раховуючи складн≥сть правовоњ оц≥нки д≥й вимагач≥в, ¤к≥ д≥ють у груп≥, ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни у своњй []{4_139_26}постанов≥ в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12 (п. 26) розТ¤снив, що при в≥дмежуванн≥ вимаганн¤, вчиненого за попередньою змовою групою ос≥б, в≥д вимаганн¤, вчиненого орган≥зованою групою, сл≥д виходити з≥ ступен¤ зорган≥зованост≥ винних. ѕ≥д орган≥зованою групою стосовно злочин≥в проти власност≥ сл≥д розум≥ти ст≥йке обТЇднанн¤ двох ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ спец≥ально зорган≥зувалис¤ дл¤ сп≥льноњ злочинноњ д≥¤льност≥. Ќа цю квал≥ф≥куючу ознаку, ¤к вже зазначалось вище, можуть, зокрема, вказувати: розроблений ≥ схвалений учасниками групи план злочинноњ д≥¤льност≥ або вчиненн¤ конкретного злочину, розпод≥л ролей, на¤вн≥сть орган≥затора, прикритт¤ своЇњ д≥¤льност≥ своњми силами чи за допомогою сторонн≥х ос≥б, вербуванн¤ нових член≥в, загальн≥ правила повед≥нки тощо.

Ќа орган≥зован≥сть групи можуть також вказувати ретельна п≥дготовча д≥¤льн≥сть (виб≥р жертви, п≥дшукуванн¤ засоб≥в ≥ знар¤дь злочину, наприклад, транспорту, зброњ), здатн≥сть до зам≥ни вибулих з р≥зних причин (у тому числ≥ й у звТ¤зку з прит¤гненн¤м до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥) член≥в групи шл¤хом п≥дбору нових, переквал≥ф≥кац≥њ тих, ¤к≥ залишились, тривал≥сть функц≥онуванн¤ тощо. ”часть у д≥¤льност≥ групи представник≥в орган≥в державноњ влади чи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на¤вн≥сть м≥жрег≥ональних звТ¤зк≥в, озброЇн≥сть досить суттЇво впливають на визнанн¤ групи орган≥зованою. ¬одночас в≥дсутн≥сть цих ознак не виключаЇ такого њњ характеру.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ вимаганн¤ за даною ознакою не маЇ значенн¤, створювалась група дл¤ вчиненн¤ т≥льки цього чи ще й ≥нших злочин≥в. ¬ажливо, щоб група, членами ¤коњ було вчинено вимаганн¤, мала сукупн≥сть ознак, що характеризують њњ ¤к орган≥зовану. ѕри цьому д≥њ вс≥х член≥в групи незалежно в≥д ролей, що виконувались, треба квал≥ф≥кувати за ч. 4 ст. 189.

якщо орган≥зована група становить озброЇну банду, в≥дпов≥дальн≥сть њњ член≥в, ¤к≥ вчинили вимаганн¤, настаЇ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_257}ст. 257 ≥ ч. 4 ст. 189.

31. ќсобливо квал≥ф≥куючою ознакою вимаганн¤ за ч. 4 ст. 189 Ї й така, що поЇднана ≥з запод≥¤нн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤. “ак≥ насл≥дки вимаганн¤ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_121}ст. 121 не потребують.

32. „инний  одекс передбачаЇ поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, вимаганн¤ вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в, вибухових речовин або рад≥оактивних матер≥ал≥в; прекурсор≥в, наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в; психотропних речовин, призначених дл¤ виготовленн¤ наркотичних засоб≥в. “ак≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ самост≥йно за []{1_262}ст. 262, []{1_308}308, []{1_312}312, []{1_313}313 та додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 189 не потребують.

</s189>

<s190>

—татт¤ 190.Ўахрайство

1. «аволод≥нн¤ чужим майном або придбанн¤ права на майно шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою (шахрайство) Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. Ўахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або таке, що завдало значноњ шкоди потерп≥лому, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк в≥д одного до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. Ўахрайство, вчинене у великих розм≥рах або шл¤хом незаконних операц≥й з використанн¤м електронно-обчислювальноњ техн≥ки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

4. Ўахрайство, вчинене в особливо великих розм≥рах або орган≥зованою групою, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1. ќбТЇктом шахрайства, ¤к ≥ вс≥х злочин≥в проти власност≥, Ї право власност≥. ѕредмет злочинного пос¤ганн¤ Ч майно та право на майно.

2. Ўахрайство пол¤гаЇ у протиправному заволод≥нн≥ майном або придбанн≥ права на нього шл¤хом обману потерп≥лого чи зловживанн¤м його дов≥рою.

÷ей злочин в≥дзначаЇтьс¤ тим, що особа, у в≥данн≥ або п≥д охороною ¤коњ знаходитьс¤ майно, сама передаЇ таке майно винному, вважаючи, що останн≥й маЇ право на нього. Ўахрай маЇ на мет≥ шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою викликати у потерп≥лого впевнен≥сть про виг≥дн≥сть або обовТ¤зков≥сть передач≥ йому майна чи права на нього. ѕсихолог≥чною особлив≥стю шахрайства Ї те, що шахрай викликаЇ у потерп≥лого спонуканн¤, бажанн¤ передати йому майно чи уступити право на нього. ¬ведений в оману, потерп≥лий сам добров≥льно передаЇ винному майно чи право на майно.

ƒобров≥льн≥сть передач≥ майна Ї обовТ¤зковою ознакою шахрайства, хоча ц¤ добров≥льн≥сть по сут≥ Ї ф≥ктивною, адже волод≥лець майна д≥Ї п≥д впливом обману ≥ легковажноњ дов≥рливост≥.

—л≥д погодитись з []{4_139_0}постановою ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12 про те, що передачу майна чи права на нього не можна вважати добров≥льною, ¤кщо потерп≥лий в звТ¤зку з в≥ком, ф≥зичними чи псих≥чними вадами не м≥г правильно оц≥нити ≥ розум≥ти зм≥ст, характер ≥ значенн¤ своњх д≥й або керувати ними. «аволод≥нн¤ майном шл¤хом зловживанн¤ цими вадами або в≥ком чи станом потерп≥лого, за на¤вност≥ до того п≥дстав, може квал≥ф≥куватис¤ ¤к крад≥жка, а заволод≥нн¤ правом на майно Ч ¤к нед≥йсна угода.

3. —фера шахрайства не охоплюЇ протиправне придбанн¤ майнових прав тривалоњ д≥њ або вигод майнового характеру: незаконного використанн¤ майна (запод≥¤на шкода складаЇтьс¤ з амортизац≥њ використаного майна, вартост≥ витраченого майна, наприклад, пального, зароб≥тноњ плати, виплаченоњ за час незаконного використанн¤ майна, к≥льк≥сного виразу упущеноњ вигоди), ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в, зверненн¤ на свою користь або користь ≥нших ос≥б платеж≥в, ¤к≥ повинн≥ були над≥йти справжньому адресату, зайн¤тт¤ за п≥дробленими документами певноњ посади з метою отриманн¤ високого окладу, наприклад, поданн¤ фальшивих документ≥в про участь у л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в „орнобильськоњ катастрофи тощо. “ак≥ д≥њ, за на¤вност≥ необх≥дних ознак, утворюють склади ≥нших злочин≥в, передбачених []{1_192}ст. 192, []{1_358}358, []{1_364}364, []{1_366}366.

4. ќбман Ч неправдиве у¤вленн¤ про щось, хибна думка. ‘≥лологи визначають обман ¤к неправдив≥ слова, вчинки, д≥њ та ≥н. ” прав≥ обманом визначають навмисне введенн¤ ≥ншоњ особи в оману з метою одержанн¤ матер≥альноњ або ≥ншоњ особистоњ вигоди.

Ќа обман≥ ірунтуЇтьс¤ шахрайство, ¤ке Ї способом вчиненн¤ злочину ≥ пол¤гаЇ у наданн≥ потерп≥лому неправдивоњ ≥нформац≥њ або приховуванн≥ факт≥в, пов≥домленн¤ про ¤к≥ було обовТ¤зковим, ≥ ц≥ д≥њ ввод¤ть потерп≥лого в оману. як бачимо, шахрайство може зд≥йснюватись в активн≥й форм≥, коли ц≥леспр¤мована дез≥нформац≥¤ викликаЇ у потерп≥лого неправильне у¤вленн¤ про факти ≥ обставини, що зрештою веде до втрати майна, а також у пасивн≥й форм≥, коли злочинець замовчуЇ ≥стину, не пов≥домл¤Ї потерп≥лому так≥ в≥дом≥ йому факти, знанн¤ ¤ких суттЇво могло б вплинути на позиц≥ю потерп≥лого, ¤ка була б ¤вно не на користь шахра¤. ¬ даному раз≥ майно потрапл¤Ї до винного через помилку потерп≥лого стосовно правом≥рност≥ такоњ передач≥, оск≥льки винний замовчав обставини, пов≥домленн¤ про ¤к≥ було обовТ¤зковим.

ћожливий ≥нший вар≥ант пасивноњ форми, ¤кий не утворюЇ шахрайства, коли винний св≥домо використовуЇ чужу помилку (¤ка не Ї насл≥дком його зусиль), в результат≥ чого одержуЇ майна б≥льше, н≥ж спод≥вавс¤. ” цьому випадку безд≥¤льн≥сть винного не призвела до помилки потерп≥лого, а в≥н скориставс¤ помилкою самого потерп≥лого ≥ отримав майно. “ак≥ д≥њ можуть утворювати злочин, передбачений []{1_193}ст. 193 (лише стосовно майна з ознаками, описаними в диспозиц≥њ даноњ статт≥).

5. ќбман при шахрайств≥ вчинюЇтьс¤ до моменту заволод≥нн¤ майном ≥ Ї початковою умовою розкраданн¤. “ому при вир≥шенн≥ питанн¤ про квал≥ф≥кац≥ю шахрайства обовТ¤зково сл≥д встановити причинний звТ¤зок м≥ж обманом ≥ заволод≥нн¤ майном. ¬ ≥ншому випадку, коли обман було зд≥йснено дл¤ забезпеченн¤ доступу до майна (наприклад, предТ¤вленн¤ фальшивого посв≥дченн¤ особи) дл¤ його подальшоњ крад≥жки, квал≥ф≥кац≥¤ не передбачаЇ шахрайства, а м≥стить ознаки []{1_358}ч. 3 ст. 358 та в≥дпов≥дноњ частини []{1_185}ст. 185.

¬ажливим моментом в≥дмежуванн¤ шахрайства в≥д ≥нших розкрадань Ї перех≥д майна на користь винного за волеви¤вленн¤м потерп≥лого. ¬ цьому план≥ христомат≥йним прикладом Ї ситуац≥¤, коли особа в прим≥щенн≥ вокзалу користуЇтьс¤ дов≥рлив≥стю свого сус≥да, ¤кий попросив тимчасово пригл¤нути за речами, ≥ викрадаЇ њх. ќчевидно, що тут Ї крад≥жка, а не шахрайство.

6. ѕ≥дсумовуючи сказане, сл≥д зазначити, що ¤ким би чином шахрай не зд≥йснював обман, Ч запевненн¤ми або замовчуванн¤м, це справл¤Ї д≥Ївий психолог≥чний тиск (вплив) на потерп≥лого, викликаючи у нього почутт¤ впевненост≥ або спокусливост≥ вигоди дл¤ нього передач≥ майна чи майнових прав обманщику.

7. «ловживанн¤ дов≥рою Ї р≥зновидом обману. ¬оно пол¤гаЇ у використанн≥ дов≥рТ¤ з боку потерп≥лого, ¤ке ірунтуЇтьс¤ на особистих або юридичних стосунках з особою, ¤ка волод≥Ї майном, ¤к от: родинн≥ або дружн≥ взаЇмини, знайомство, сп≥льна службова д≥¤льн≥сть тощо.

 вал≥ф≥кац≥¤ д≥й ¤к шахрайства за д≥Ївою ознакою вимагаЇ, щоб потерп≥лий, виход¤чи з почутт¤ дов≥ри до винного ≥ оманливоњ впевненост≥, що останн≥й д≥Ї правильно ≥ добросумл≥нно, передав йому майно чи право на нього (фактор потерп≥лого), а також щоб винний своЇю повед≥нкою викликав до себе дов≥рТ¤ потерп≥лого або мав уже його внасл≥док в≥дносин, що склалис¤ м≥ж ними ран≥ше (фактор зловмисника). Ќаприклад: шахрайством Ї отриманн¤ грошового авансу без нам≥ру виконувати обумовлену авансом роботу; отриманн¤ майна за виконанн¤ певного зобовТ¤занн¤ з метою його привласнити, а зобовТ¤занн¤ не виконувати.

“аким чином, одержанн¤ майна п≥д умовою виконанн¤ у майбутньому певних зобовТ¤зань квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к шахрайство за на¤вност≥ подв≥йноњ психолог≥чноњ настанови у злочинц¤ (мети, переконанн¤), а саме: майно присвоњти, а зобовТ¤занн¤ не виконати. ƒо реч≥, коли зловмисник бере в≥д ≥ншоњ особи на њњ проханн¤ грош≥ чи ц≥нност≥ начебто дл¤ передач≥ њх ¤к хабара службов≥й особ≥, при цьому маючи твердий нам≥р не передавати њх, а привласнити, вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к шахрайство. ¬ажливо зазначити, що ¤кщо при цьому винний схилив дов≥рливого хабародавц¤ до дач≥ хабара, то його д≥њ належить квал≥ф≥кувати за []{1_15}ч. 2 ст. 15, []{1_27}ч. 4 ст. 27 ≥ []{1_369}ч. 1 ст. 369 та в≥дпов≥дною частиною []{1_190}ст. 190 за сукупн≥стю.

8. якщо шахрайство вчин¤Їтьс¤ службовою особою, ¤ка з метою одержанн¤ майна шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою використала при цьому надану њй владу або своЇ службове становище, то д≥њ ц≥Їњ особи квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених в≥дпов≥дними частинами ст. 190 та []{1_364}364.

9. Ўахрайство вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту фактичного одержанн¤ винним майна чи права на нього. –озпор¤джатис¤ цим майном в≥н маЇ можлив≥сть зразу ж, бо передача його зд≥йснюЇтьс¤ добров≥льно.

10. —убТЇктом шахрайства може бути ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину минуло 16 рок≥в.

11. —убТЇктивна сторона шахрайства передбачаЇ на¤вн≥сть пр¤мого умислу. ¬инний усв≥домлюЇ, що вводить в оману потерп≥лого або зав≥домо використовуЇ його дов≥рТ¤, що ≥ забезпечуЇ заволод≥нн¤ майном. ќбовТ¤зковою ознакою шахрайства Ї корисливий мотив, без ¤кого цього злочину не ≥снуЇ.

12. —л≥д завжди ретельно перев≥р¤ти, чи не було дл¤ вчиненн¤ шахрайства скоЇно ≥нший злочин, ¤кий створював би в≥дпов≥дн≥ умови або результати ¤кого творили б спос≥б зд≥йсненн¤ обману чи зловживанн¤ дов≥рою. Ќаприклад, ¤кщо особа самов≥льно присвоњла владн≥ повноваженн¤ або званн¤ службовоњ особи, викрала, пошкодила або п≥дробила документи, штампи, печатки, бланки з метою подальшого њх використанн¤ п≥д час шахрайства, а також використала дл¤ шахрайства зав≥домо п≥дроблен≥ документи, њњ д≥њ диспозиц≥Їю ст. 190 не охоплюютьс¤ ≥ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в за []{1_353}ст. 353 або в≥дпов≥дними частинами []{1_357}ст. 357 чи []{1_358}358.

13. Ўахрайство може бути повторним, коли особа ран≥ше скоњла шахрайство, а також будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених []{1_185}ст. 185Ч187, []{1_189}189, []{1_191}191, []{1_262}262.

14. ўодо шахрайства, вчиненого за попередньою змовою групою ос≥б, див. пп. 25, 26 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

15. «начна шкода, запод≥¤на шахрайством, визначаЇтьс¤ у []{1_185}прим≥тц≥ 2 до ст. 185 ≥ вимагаЇ врахуванн¤ матер≥ального становища потерп≥лого.

16. ¬елик≥ розм≥ри шахрайства визначаютьс¤ у []{1_185}прим≥тц≥ 3 до ст. 185. —л≥д звернути увагу також на п. 40 коментар¤ до ц≥Їњ ж статт≥.

17. ƒл¤ вчиненн¤ шахрайства можна дос¤гти обману шл¤хом проникненн¤ у ≥нформац≥йн≥ масиви, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ у процесорах, на дискетах, сидеромах ≥ ¤кими користуЇтьс¤ потерп≥лий або особи, ¤к≥ мають з ним стосунки ≥ можуть передати спотворену ≥нформац≥ю. ѕроникненн¤ повинно, по-перше, бути незаконним (таЇмним чи в≥дкритим, але обманним) ≥, по-друге, повинно спотворювати ≥стинну ≥нформац≥ю або вносити нову, ¤ка УуточнюЇФ ≥снуючу, з метою введенн¤ в оману споживача.

≈лектронно-обчислювальна техн≥ка може також слугувати засобом передач≥ фальшивих пов≥домлень, документ≥в через систему ≤нтернет, електронну пошту тощо.

18. ќсобливо велик≥ розм≥ри розкраданн¤ при шахрайств≥ визначаютьс¤ у []{1_185}прим≥тц≥ 4 до ст. 185. —л≥д також звернути увагу на зауваженн¤, викладен≥ у п. 40 коментар¤ до ц≥Їњ ж статт≥.

19. ѕро орган≥зовану групу ¤к квал≥ф≥куючу ознаку шахрайства див. п. 41 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

20. —анкц≥¤ ч. 4 ст. 190, що визначаЇ м≥ри покаранн¤ за шахрайство, вчинене в особливо великих розм≥рах або орган≥зованою групою, передбачаЇ обовТ¤зкову конф≥скац≥ю майна ¤к додаткову м≥ру покаранн¤.

</s190>

<s191>

—татт¤ 191.ѕривласненн¤, розтрата майна або заволод≥нн¤ ним шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем

1. ѕривласненн¤ чи розтрата чужого майна, ¤ке було вв≥рене особ≥ чи перебувало в њњ в≥данн≥, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. ѕривласненн¤, розтрата або заволод≥нн¤ чужим майном шл¤хом зловживанн¤ службовою особою своњм службовим становищем Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

4. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою, другою або третьою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

5. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою, другою, третьою або четвертою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ в особливо великих розм≥рах або орган≥зованою групою, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю майна.

1. —т. 191 обТЇднуЇ три форми розкраданн¤, спр¤мован≥ на Їдиний безпосередн≥й обТЇкт Ч право власност≥ на майно.

2. ѕредметом злочинного пос¤ганн¤ Ї майно, ¤ке знаходитьс¤ у правом≥рному волод≥нн≥ або в≥данн≥ винного. ќстанн≥й, розкрадаючи майно, використовуЇ на¤вн≥ у нього правомочност≥ щодо предмету розкраданн¤ (з розпор¤дженн¤, збер≥ганн¤, доставки тощо). —аме ц¤ ознака головним чином в≥др≥зн¤Ї даний дел≥кт в≥д ≥нших вид≥в розкраданн¤.

—л≥д вз¤ти за основу пропозиц≥њ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни (зокрема, []{4_55_0}постанови в≥д 25 вересн¤ 1981 р. є 7) квал≥ф≥кувати ¤к привласненн¤ або розтрату (нин≥ д≥юча ст. 191) розкраданн¤, вчинене особою, що одержала майно за документами (шофером, њздовим, експедитором тощо), на п≥дстав≥ ¤ких вона над≥лена в≥дносно дов≥реного њй майна певною правомочн≥стю.

” той же час розкраданн¤, вчинене особою, що не була над≥лена певною правомочн≥стю щодо викраденого майна, але за родом своЇњ д≥¤льност≥ мала доступ до нього (комбайнер, охоронець, гардеробник тощо), повинно квал≥ф≥куватис¤ ¤к крад≥жка за в≥дпов≥дною частиною []{1_185}ст. 185.

3. ѕривласненн¤ пол¤гаЇ у незаконному утриманн≥ винним на свою користь майна, що знаходилось у його правом≥рному волод≥нн≥ в силу службових обовТ¤зк≥в, догов≥рних в≥дносин або спец≥ального дорученн¤ власника, в результат≥ чого воно переходить в≥д законного власника в особисте користуванн¤ злочинц¤.

4. –озтрата майна, ¤ке було вв≥рене винному або перебувало в його в≥данн≥, пол¤гаЇ у протизаконному витрачанн≥ цього майна на своњ потреби. –озтрата в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д привласненн¤ тим, що при розтрат≥ майно (¤к правило, грош≥) в≥дчужуЇтьс¤ ≥ витрачаЇтьс¤ зразу, воно не перебуваЇ певний час у незаконному волод≥нн≥ винного, тод≥ ¤к привласненн¤ передбачаЇ на¤вн≥сть де¤кого пром≥жку часу, прот¤гом ¤кого винний незаконно волод≥Ї майном, розпор¤джаЇтьс¤ ним ¤к власним. ўе одне зауваженн¤: у випадку привласненн¤ майно знаходитьс¤ у злочинц¤ або у ≥нших ос≥б п≥д його контролем ≥ може бути повернуто власников≥; при розтрат≥ ж майно вже використано, розтрачено, а тому мова може йти лише про в≥дшкодуванн¤ власников≥ збитк≥в, а не про поверненн¤ майна.

5. –озкраданн¤ шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем пол¤гаЇ в тому, що службова особа, не маючи в своЇму безпосередньому в≥данн≥ майна, використовуЇ своЇ службове становище всупереч ≥нтересам служби дл¤ незаконного оберненн¤ майна на свою користь або на користь трет≥х ос≥б. як правило, службова особа не Ї матер≥ально в≥дпов≥дальною, але в той же час вона маЇ право оперативно-господарського управл≥нн¤ майном, вир≥шуючи питанн¤ користуванн¤ й управл≥нн¤ ним, розпор¤джаючись майном ¤к уповноважена власником особа. ќсь тут ≥ криЇтьс¤ прихована можлив≥сть розкраданн¤.

 вал≥ф≥кац≥¤ злочину за ч. 2 ст. 191 може наставати лише тод≥, коли особа зд≥йснила розкраданн¤ завд¤ки використанню своњх службових повноважень в≥дносно майна, розпор¤джатис¤ ¤ким вона мала право (обовТ¤зок). “аке розкраданн¤ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_364}ст. 364 не потребуЇ.

6. ќдержанн¤ службовою особою шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем з корисливих мотив≥в кошт≥в, з використанн¤м зав≥домо п≥дроблених трудових договор≥в (контракт≥в), п≥д вигл¤дом зароб≥тноњ плати за фактично невиконану роботу або виконану в неповному обс¤з≥ квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к розкраданн¤ шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем. ” той же час, ¤кщо службова особа ≥з корисливих спонукань обертаЇ на свою користь ¤кусь частку нарахованих кошт≥в за фактично виконану окремими особами роботу, њњ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_364}ст. 364.

якщо особа одержала п≥дзв≥тн≥ суми дл¤ закупки продукц≥њ, товар≥в, на оплату розход≥в на в≥др¤дженн¤ тощо (експедитор, адм≥н≥стратор, заготовлювач та ≥н.) ≥ своЇчасно не зв≥тувала щодо витрати цих кошт≥в, маючи умисел обернути њх на свою або ≥нших ос≥б користь, вона повинна нести в≥дпов≥дальн≥сть за розкраданн¤ шл¤хом привласненн¤ або розтрати.

Ќавмисн≥ незаконн≥ виплати службовою особою за рахунок кошт≥в орган≥зац≥њ прем≥й, винагород, допомог особам, ¤к≥ на таке отриманн¤ не мали права, незалежно в≥д того, отримувала чи не отримувала службова особа ¤кусь частку з цих кошт≥в особисто, повинн≥ квал≥ф≥куватись ¤к розкраданн¤ шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем.

 оли розкраданн¤ майна шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем вчин¤Їтьс¤ за допомогою службового п≥дробленн¤, д≥њ службовоњ особи квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю ст. 191 та []{1_366}366.

7. Ѕудь-¤ке розкраданн¤ призводить до нестач≥ майна. јле прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, ¤к≥ розпор¤джалис¤ цим майном або у в≥данн≥ ¤ких воно знаходилось, можливе лише за доведеност≥ двох факт≥в: по-перше, необх≥дно довести, що особа обернула на свою користь майно, ¤ке було њй вв≥рено або ¤ким вона розпор¤джалась, ≥ не мала нам≥ру повернути його або розрахуватис¤ за нього; по-друге, треба виключити можлив≥сть нестач≥ майна в результат≥ неналежного збер≥ганн¤, що призвело до його псуванн¤, знищенн¤ або спри¤ло розкраданню ≥ншими (в тому числ≥ Ч сторонн≥ми) особами.

—л≥д мати на уваз≥, що крим≥нальною ознакою розкраданн¤ шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем Ї на¤вн≥сть надлишк≥в матер≥альних ц≥нностей, бо саме створенн¤ прихованих в≥д обл≥ку надлишк≥в з подальшою њх злочинною реал≥зац≥Їю Ї найефективн≥шим способом такого роду розкрадань. —аме по соб≥ ви¤вленн¤ надлишк≥в не утворюЇ злочину, проте встановленн¤ зловмисност≥ створенн¤ УфондуФ надлишк≥в вимагаЇ, по-перше, вид≥ленн¤ причинного звТ¤зку м≥ж на¤вн≥стю надлишк≥в ≥ оплатною њх реал≥зац≥Їю на користь розкрадача ¤к вир≥шального у даному випадку чинника обТЇктивноњ сторони злочину ≥, по-друге, встановленн¤ умислу на розкраданн¤ з ус≥ма його психолог≥чними моментами.

8. Ќе Ї розкраданн¤м самочинне тимчасове запозиченн¤ службовою чи матер≥ально в≥дпов≥дальною особою вв≥рених њй майна чи кошт≥в дл¤ задоволенн¤ власних потреб, ¤кщо особа мала нам≥р через нетривалий час повернути запозичене. “ут за певних умов може мати м≥сце зловживанн¤ владою або службовим становищем.

9. ¬имагають розмежуванн¤ схож≥ за багатьма ознаками так≥ злочини ¤к заволод≥нн¤ майном шл¤хом зловживанн¤м службовим становищем (ч. 2 ст. 191) ≥ шл¤хом зловживанн¤ владою або службовим становищем, вчинюван≥ з корисливих мотив≥в ([]{1_364}ст. 364).

ќсновною л≥н≥Їю розмежуванн¤ Ї встановленн¤ обТЇкта злочину, ¤ким у першому випадку визначаЇтьс¤ право власност≥, в≥дпов≥дно до ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ волод≥нн¤, користуванн¤ та розпор¤дженн¤ майном, а у другому Ч правом≥рна д≥¤льн≥сть державних або самовр¤дних орган≥в (апарату), п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥ у будь-¤ких галуз¤х њхньоњ д≥¤льност≥ та њх авторитет.

 р≥м того, суттЇвою Ї р≥зниц¤ у характер≥ запод≥юваноњ шкоди. –озкраданн¤ шл¤хом зловживанн¤ службовою особою своњм службовим становищем веде до оберненн¤ на користь ц≥Їњ особи частини чужого майна, чим завдаютьс¤ пр¤м≥ збитки власников≥ майна. ¬ процес≥ ж корисливого зловживанн¤ своњм службовим становищем воно (зловживанн¤) не поЇднуЇтьс¤ з безоплатним оберненн¤м чужого майна на свою користь, а створюЇ шл¤х до незаконного отриманн¤ прибутк≥в, п≥льг, уникненн¤ законних росход≥в (наприклад, плати за квартиру) тощо. «апод≥ювана винним шкода не маЇ характеру пр¤мих майнових збитк≥в, а вигл¤даЇ ¤к неодержан≥ субТЇктами законн≥ прибутки та понесен≥ незапланован≥ витрати (наприклад, у результат≥ незаконного п≥двищенн¤ ставки зароб≥тноњ плати).

10. «ак≥нченим злочином у випадках привласненн¤ та розкраданн¤ шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем Ї момент, коли винний злочинно заволод≥в майном ≥ маЇ можлив≥сть розпор¤дитис¤ ним на св≥й розсуд. ” випадку розтрати злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту витрати майна (передач≥, проњданн¤, програшу тощо).

11. —убТЇктом злочин≥в, передбачених ст. 191, можуть бути осудн≥ особи, ¤к≥ на момент вчиненн¤ злочину дос¤гли 16-р≥чного в≥ку. ¬ той же час за розкраданн¤ майна шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем може нести в≥дпов≥дальн≥сть лише службова особа, а за привласненн¤ ≥ розтрату Ч лише особа, ¤к≥й дане майно було вв≥рене або ¤ка ним в≥дала. ” певних випадках ц≥ дв≥ постат≥ можуть поЇднуватись.

12. —убТЇктивна сторона розгл¤дуваних злочин≥в характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, корисливим мотивом та метою незаконного заволод≥нн¤ чужим майном.

13. ѕовторним вважаЇтьс¤ злочин, передбачений ст. 191, ¤кщо особа ран≥ше вчинила привласненн¤ чи розтрату або заволод≥нн¤ чужим майном шл¤хом зловживанн¤ своњм службовим становищем або ран≥ше вчинила будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених []{1_185}ст. 185Ч187, []{1_189}189, []{1_190}190, []{1_262}262.

ѕри цьому дл¤ квал≥ф≥кац≥њ за ч. 2 ст. 191 не повинно мати значенн¤, що п≥д час вчиненн¤ попередн≥х злочин≥в особа не мала статусу спец≥ального субТЇкта (службова особа, матер≥ально в≥дпов≥дальна особа).

14. ўодо вчиненн¤ розкраданн¤, передбаченого ст. 191, за попередньою змовою групою ос≥б див. пп. 25, 26 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

15. ¬елик≥ розм≥ри розкраданн¤ визначаютьсс¤ прим≥ткою 3 до []{1_185}ст. 185 (див. також пп. 38, 40 коментар¤ до ц≥Їњ ж статт≥).

16. ќсобливо велик≥ розм≥ри визначаютьс¤ []{1_185}прим≥ткою 4 до ст. 185. —л≥д також звернути увагу на п. 40 коментар¤ до ц≥Їњ ж статт≥.

17. —коЇнн¤ злочину орган≥зованою групою маЇ належне розТ¤сненн¤ у п. 41 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

18. ”с≥ частини ст. 191 у вигл¤д≥ додатковоњ м≥ри покаранн¤ передбачають позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю. ѕри цьому сл≥д заф≥ксувати, що ц¤ м≥ра дл¤ частини першоњ Ї альтернативною, а дл¤ решти частин Ч обовТ¤зковою.

19. „. 5 ст. 191 передбачаЇ обовТ¤зкове застосуванн¤ додатковоњ м≥ри покаранн¤ у вигл¤д≥ конф≥скац≥њ майна.

</s191>

<s192>

—татт¤ 192.«апод≥¤нн¤ майновоњ шкоди шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою

1. «апод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою за в≥дсутност≥ ознак шахрайства Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б, або так≥, що запод≥¤ли майнову шкоду у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ статт≥ майнова шкода визнаЇтьс¤ значною, ¤кщо вона у пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а у великих розм≥рах Ч така, що у сто ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ѕредметом злочину, передбаченого ст. 192, Ї майно (грош≥, матер≥альн≥ ц≥нност≥) або будь-¤к≥ д≥њ чи послуги майнового характеру (передача майнових виг≥д або в≥дмова в≥д них, в≥дмова в≥д прав на майно тощо). ѕри цьому варт≥сть виг≥д майнового характеру обовТ¤зково повинна мати грошовий екв≥валент.

ѕотерп≥лими в≥д злочину можуть бути п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ незалежно в≥д форм власност≥, а також ф≥зичн≥ особи.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин виражаЇтьс¤ в запод≥¤нн≥ значноњ майновоњ шкоди шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою за в≥дсутност≥ ознак шахрайства, тобто злочин маЇ матер≥альний склад ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту запод≥¤нн¤ майновоњ шкоди юридичн≥й або ф≥зичн≥й особ≥.

„. 1 ст. 192 передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за запод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди. «г≥дно з прим≥ткою до ст. 192 значною визнаЇтьс¤ шкода, ¤кщо вона у пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н. ѕитанн¤ про запод≥¤нн¤ майновоњ шкоди, що Ї меншою пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, вир≥шуЇтьс¤ в адм≥н≥стративному чи цив≥льно-правовому пор¤дку.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину, передбаченого ст. 192, Ї спос≥б його вчиненн¤:

Ч шл¤хом обману;

Ч зловживанн¤ дов≥рою.

3. ѕ≥д обманом необх≥дно розум≥ти будь-¤ке св≥доме наданн¤ потерп≥лому недостов≥рних в≥домостей, приховуванн¤ факт≥в ≥ обставин, спов≥щенн¤ ¤ких було обовТ¤зковим, або перекрученн¤ такоњ ≥нформац≥њ тощо.

ѕ≥д зловживанн¤м дов≥рою розум≥Їтьс¤ недобросов≥сне використанн¤ взаЇмов≥дносин з потерп≥лим, необ≥знаност≥ потерп≥лого щодо певних под≥й, факт≥в, законодавчого регулюванн¤ в≥дпов≥дних угод тощо.

«лочин, передбачений ст. 192, в≥дноситьс¤ до корисливих пос¤гань на власн≥сть за в≥дсутност≥ ознак шахрайства. Ќа в≥дм≥ну в≥д шахрайства, при вчиненн≥ ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ заволод≥нн¤ чужим майном або правом на чуже майно, запод≥¤нн¤ майновоњ шкоди зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок чужого майна або права на чуже майно, ¤ке не виходить з волод≥нн¤ власника, а лише не надходить до нього.

4. «апод≥¤нн¤ майновоњ шкоди може в≥дбуватис¤ в таких формах:

Ч протиправного використанн¤ чужого майна винною особою (наприклад, самов≥льне використанн¤ транспортних засоб≥в, машин, механ≥зм≥в чи ≥нших предмет≥в). ћайнова шкода в цьому випадку складаЇтьс¤ з розм≥ру запод≥¤них збитк≥в у результат≥ незаконного використанн¤ майна; витрат, ¤кими супроводжувалось протиправне використанн¤ майна (наприклад, витрати на електроенерг≥ю, газ, воду, паливно-мастильн≥ матер≥али, зароб≥тну плату тощо); суми завданих збитк≥в, включаючи не лише пр¤м≥ збитки, а й суму неодержаних доход≥в;

Ч протиправного використанн¤ послуг майнового характеру (наприклад, отриманн¤ шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою майнових виг≥д);

Ч оберненн¤ на свою користь або користь трет≥х ос≥б кошт≥в, що повинн≥ були над≥йти юридичн≥й або ф≥зичн≥й особ≥ за наданн¤ певних послуг, особою, ¤ка не над≥лена повноваженн¤ми на одержанн¤ таких кошт≥в. Ќаприклад, д≥њ прац≥вник≥в транспорту, що не мають зазначених повноважень, але одержали в≥д ф≥зичних чи юридичних ос≥б та обернули на свою користь грош≥ за безквитковий проњзд або незаконне, без оформленн¤ документ≥в, перевезенн¤ багажу, за на¤вност≥ в≥дпов≥дних ознак повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дною частиною ст. 192.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу. ќсоба усв≥домлюЇ, що запод≥юЇ значну майнову шкоду шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою, ≥ бажаЇ настанн¤ таких насл≥дк≥в. ќбовТ¤зковими ознаками субТЇктивноњ сторони Ї корисливий мотив та мета отримати матер≥альну вигоду.

6. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 192, Ї ф≥зична особа, ¤к≥й до моменту вчиненн¤ злочину виповнилось 16 рок≥в. —лужбова особа, ¤ка запод≥¤ла значну майнову шкоду шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою за на¤вност≥ необх≥дних ознак нестиме крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_364}ст. 364 чи []{1_365}365.

7. ќбт¤жуючими обставинами, передбаченими ч. 2 ст. 192, Ї:

Ч запод≥¤нн¤ майновоњ шкоди шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою, вчинене за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч запод≥¤нн¤ майновоњ шкоди у великих розм≥рах.

ѕ≥д запод≥¤нн¤м майновоњ шкоди шл¤хом обману або зловживанн¤м дов≥рою, вчиненим за попередньою змовою групою ос≥б, необх≥дно розум≥ти вчиненн¤ цього злочину двома ≥ б≥льше особами, ¤к≥ попередньо домовились про його сп≥льне вчиненн¤ ≥ д≥¤ли ¤к сп≥ввиконавц≥.

«м≥ст терм≥ну Увеликий розм≥рФ визначаЇтьс¤ у прим≥тц≥ до ст. 192. ћайновою шкодою у великих розм≥рах визнаЇтьс¤ шкода, ¤ка у сто ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

</s192>

<s193>

—татт¤ 193.ѕривласненн¤ особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилос¤ у нењ

ѕривласненн¤ особою знайденого або такого, що випадково опинилос¤ у нењ, чужого майна, ¤ке маЇ особливу ≥сторичну, наукову, художню чи культурну ц≥нн≥сть, а також скарбу, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. ѕредметом злочину може бути т≥льки чуже ц≥нне майно, ¤ке маЇ особливу ≥сторичну, наукову, художню чи культурну ц≥нн≥сть ≥ перебуваЇ у власност≥ юридичних або ф≥зичних ос≥б. “аке майно може бути втрачено або вийти з фактичного волод≥нн¤ внасл≥док р≥зноман≥тних обставин. ѕредметом цього злочину може бути також скарб.

2. ¬исновок про визнанн¤ того чи ≥ншого майна ц≥нним Ї питанн¤м факту. ÷≥нним вважаЇтьс¤ майно, ¤ке маЇ значну варт≥сть або важливе ≥сторичне, наукове, культурне чи художнЇ значенн¤.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у привласненн≥ знайденого майна, у тому числ≥ скарбу, або такого, що випадково опинилис¤ у винноњ особи майна, ¤ке Ї предметом злочину.

ѕривласненн¤ пол¤гаЇ у тому, що особа, до ¤коњ потрапл¤Ї майно, ¤ке њй не належить, протиправно залишаЇ його у своЇму волод≥нн≥. ѕри цьому майно потрапл¤Ї до винного не у звТ¤зку ≥з його неправом≥рними д≥¤ми.

ѕ≥д знайденим сл≥д розум≥ти майно, котре вже вибуло ≥з фактичного волод≥нн¤ власника, охоронц¤ або особи, ¤к≥й воно було доручено, внасл≥док р≥зноман≥тних причин (втрата при перевезенн≥, внасл≥док стих≥њ та ≥н.), незалежно в≥д того, знають власники, де воно знаходитьс¤, чи н≥. ѕри цьому знаходитьс¤ воно у випадковому м≥сц≥, Ч там, де звичайно не перебуваЇ.

«аволод≥нн¤ майном, що не вийшло з фактичного волод≥нн¤ власника або особи, ¤к≥й воно було доручено, але ¤ке перебуваЇ у неналежному м≥сц≥, не визнаЇтьс¤ привласненн¤м знайденого, а розгл¤даЇтьс¤ ¤к викраденн¤. Ќаприклад, привласненн¤ худоби, що знаходилась на пасовищ≥, хоча ≥ була тимчасово залишена без догл¤ду, квал≥ф≥куЇтьс¤ не за ст. 193, а ¤к викраденн¤ за []{1_185}ст. 185. јналог≥чно квал≥ф≥куЇтьс¤ ≥ привласненн¤ майна, ¤ке було викрадено ≥ сховано ≥ншими особами.

ћайно, що випадково опинилос¤ у винноњ особи, Ч це майно, ¤ке над≥йшло у його волод≥нн¤ в результат≥ обставин, не викликаних його д≥¤ми (наприклад, за помилкою матер≥ально- в≥дпов≥дальноњ особи матер≥альн≥ ц≥нност≥ передан≥ з≥ складу винн≥й особ≥).

4. —карбом вважаютьс¤ зарит≥ в землю або прихован≥ ≥ншим способом ц≥нност≥, власник ¤ких нев≥домий або на п≥дстав≥ закону втратив на них право (право власност≥ на скарб врегульовано []{4_28_134}ст. 140 ÷  ”крањни).

ѕривласненн¤ предмет≥в, що були видобут≥ винним ≥з надр земл≥ (п≥дн¤т≥ чи знайден≥), наприклад дорогоц≥нн≥ метали або камен≥, не утворюЇ складу злочину ≥ квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_214}ст. 214.

5. ѕривласненн¤ ц≥нного чужого майна вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту, коли винний, маючи можлив≥сть спов≥стити про майно, ¤ке в≥н знайшов, або таке, що випадково опинилос¤ у нього, не зробив цьго ≥ надал≥ утримуЇ його ≥ звертаЇ у свою власн≥сть.

6. « субТЇктивноњ сторони привласненн¤ знайденого або чужого майна, що випадково опинилос¤ у особи, може бути вчинено т≥льки з пр¤мим умислом. ¬инна особа знаЇ, що привласнене майно, належить ≥нш≥й юридичн≥й або ф≥зичн≥й особ≥, але залишаЇ його у себе.

7. —убТЇктом в≥дпов≥дальност≥ за ст. 193 Ї осудна особа, що дос¤гла 16 рок≥в.

</s193>

<s194>

—татт¤ 194.”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна

1. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ чужого майна, що запод≥¤ло шкоду у великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене шл¤хом п≥дпалу, вибуху чи ≥ншим загальнонебезпечним способом, або запод≥¤ло майнову шкоду в особливо великих розм≥рах, або спричинило загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. ѕредметом злочину може бути чуже майно, ¤ке Ї власн≥стю юридичних або ф≥зичних ос≥б, ≥ знищенн¤ або пошкодженн¤ ¤кого запод≥¤ло шкоду у великих розм≥рах.

Ќа в≥дм≥ну в≥д крад≥жки, ¤к предмет злочинного пос¤ганн¤ виступають ≥ ц≥нност≥, що не можуть бути вкраден≥ (буд≥вл≥, споруди та ≥нша нерухом≥сть).

2. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 194, визначена ¤к знищенн¤ або пошкодженн¤ чужого майна.

«нищенн¤ майна Ч це приведенн¤ його у повну непридатн≥сть до використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м, воно перестаЇ ≥снувати або повн≥стю втрачаЇ свою ц≥нн≥сть. Ќаприклад, знищенн¤ л≥сового масиву означаЇ, що в≥н втратив своЇ господарське, кл≥матичне або культурно-естетичне значенн¤.

ќсоблив≥стю знищенн¤ майна Ї не т≥льки повний вив≥д його з господарського об≥гу, але й неможлив≥сть в≥дновленн¤ шл¤хом ремонту або реставрац≥њ. ћайно втрачаЇ свою ц≥нн≥сть Ч ф≥зично не перестаЇ ≥снувати, але стаЇ непридатним дл¤ використанн¤.

ѕошкодженн¤ майна Ч це пог≥ршенн¤ його ¤кост≥, зменшенн¤ ц≥нност≥ або приведенн¤ на ¤кийсь час у непридатний до використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м стан. Ќаприклад, п≥д ≥стотним пошкодженн¤м л≥сового масиву розум≥Їтьс¤ запод≥¤нн¤ шкоди, ¤ка значно пог≥ршуЇ ¤к≥сть л≥су, зменшуЇ його ц≥нн≥сть.

Ќа в≥дм≥ну в≥д знищенн¤, пошкодженн¤ такого майна може бути усуненим, але це потребуЇ значних витрат кошт≥в ≥ часу (ремонт, реставрац≥¤, л≥куванн¤ тварин та ≥н.). якщо дл¤ визначенн¤ втрати майном своЇњ ц≥нност≥ чи стану його непридатност≥ потр≥бн≥ спец≥альн≥ знанн¤, проводитьс¤ в≥дпов≥дна судова експертиза.

3. —клад злочину Ї матер≥альним Ч обовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки у вигл¤д≥ запод≥¤нн¤ шкоди у великих розм≥рах. « настанн¤м таких насл≥дк≥в злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим.

—тосовно майна громад¤н шкода встановлюЇтьс¤ не т≥льки за варт≥стю знищеного або пошкодженого майна, але й виход¤чи з матер≥ального стану потерп≥лого Ч ≥з значенн¤ майна дл¤ нього та його родини.

¬еликий розм≥р шкоди щодо юридичних ос≥б встановлюЇтьс¤ з урахуванн¤м вартост≥ майна, його значенн¤ дл¤ господарськоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ, а також розм≥ру збитк≥в, понесених у звТ¤зку ≥з знищенн¤м або пошкодженн¤м майна.

Ќеобх≥дно, щоб м≥ж протиправними д≥¤нн¤ми винного та насл≥дками, що настали, був причинний звТ¤зок.

4. ƒ≥¤нн¤ може квал≥ф≥куватис¤ за ст. 194 т≥льки за умови, що пошкоджене або знищене майно не захищене спец≥альними крим≥нально-правовими нормами, коли утворюютьс¤ самост≥йн≥ склади злочин≥в. Ќаприклад, знищенн¤ чи пошкодженн¤ л≥сових масив≥в квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_245}ст. 245, а незаконна порубка л≥су Ч за []{1_246}ст. 246; зруйнуванн¤ або пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤, споруд на них, рухомого складу або суден, засоб≥в звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ Ч за []{1_277}ст. 277; пошкодженн¤ л≥н≥й звТ¤зку Ч за []{1_360}ст. 360; знищенн¤ ≥ зруйнуванн¤ памТ¤ток ≥стор≥њ ≥ культури Ч за []{1_298}ст. 298 ≥ таке ≥нше. ‘актично це склад б≥льш т¤жкого злочину, дл¤ ¤кого додаткова квал≥ф≥кац≥¤ за ст. 194 не потр≥бна: знищенн¤ або пошкодженн¤ майна п≥д час масових заворушень Ч []{1_294}ст. 294; зруйнуванн¤ чи пошкодженн¤ обТЇкт≥в, ¤к≥ мають важливе народногосподарське чи оборонне значенн¤, вчинене з метою ослабленн¤ держави, Ч за []{1_113}ст. 113; знищенн¤ або пошкодженн¤ майна прац≥вника правоохоронного органу у звТ¤зку ≥з виконанн¤м ним службових обовТ¤зк≥в або майна службовоњ особи чи громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок Ч за []{1_347}ст. 347 або []{1_352}352.

5. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 194, характеризуЇтьс¤ пр¤мим або непр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ сусп≥льну небезпечн≥сть своњх д≥й, передбачаЇ знищенн¤ або пошкодженн¤ майна та бажаЇ або св≥домо допускаЇ настанн¤ таких насл≥дк≥в.

«нищенн¤ чи пошкодженн¤ чужого майна може бути вчинено ≥з р≥зних спонукань Ч помсти, ревнощ≥в, хул≥ганства. ћотив та мета не Ї обовТ¤зковими ознаками субТЇктивноњ сторони ≥ мають значенн¤ переважно дл¤ в≥дмежуванн¤ цього злочину в≥д ≥нших. “ак, вчиненн¤ з метою ослабленн¤ держави д≥й, спр¤мованих на зруйнуванн¤ або пошкодженн¤ обТЇкт≥в, ¤к≥ мають важливе оборонне значенн¤, квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_113}ст. 113.

6. ” де¤ких випадках знищенн¤ або пошкодженн¤ майна поЇднано з розкраданн¤м. Ќаприклад, коли знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна винний намагаЇтьс¤ приховати розкраданн¤ або полегшити його вчиненн¤. ¬с≥ ц≥ д≥њ утворюють сукупн≥сть злочин≥в ≥ квал≥ф≥куютьс¤ ¤к розкраданн¤ ≥ знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна за ст. 194.

–озкраданн¤ ≥ знищенн¤ чужого майна квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в лише тод≥, коли було знищено майно, що не було викрадене. якщо винна особа знищуЇ майно, ¤ке вона викрала, то њњ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ т≥льки ¤к розкраданн¤.

7.  вал≥ф≥куючими ознаками за ч. 2 ст. 194 умисного знищенн¤ або пошкодженн¤ чужого майна Ї:

Ч знищенн¤ або пошкодженн¤ чужого майна п≥дпалом, вибухом або ≥ншим загальнонебезпечним способом;

Ч запод≥¤нн¤ майновоњ шкоди в особливо великих розм≥рах;

Ч спричиненн¤ загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

ѕ≥дпал Ч це знищенн¤ або пошкодженн¤ майна вогнем, ¤кщо при цьому ≥снувала загроза життю та здоровТю людей або загроза запод≥¤нн¤ значних матер≥альних збитк≥в. “ому знищенн¤ або пошкодженн¤ майна вогнем, коли не створена вказана загроза (наприклад, при спаленн≥ речей у печ≥), не може розгл¤датис¤ ¤к квал≥ф≥куюча ознака ≥ не т¤гне в≥дпов≥дальност≥ за ч. 2 ст. 194.

ѕ≥д вибухом розум≥ють р≥зн≥ види ф≥зичних, х≥м≥чних або ¤дерних перетворень речовин, що супроводжуютьс¤ миттЇвим вид≥ленн¤м енерг≥њ, у результат≥ чого зТ¤вл¤ютьс¤ ушкоджуюч≥ чинники у вигл¤д≥ хвил≥ газопод≥бних продукт≥в детонац≥њ вибуховоњ речовини, ударноњ хвил≥ навколишнього середовища, осколк≥в оболонки зар¤ду ≥ вторинних снар¤д≥в. јле це створюЇ загрозу дл¤ житт¤ та здоровТ¤ людей або запод≥юЇ значн≥ матер≥альн≥ збитки.

≤нший загальнонебезпечний спос≥б Ч це будь-¤кий (окр≥м п≥дпалу та вибуху) спос≥б знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, коли створюЇтьс¤ загроза дл¤ житт¤ та здоровТ¤ людей або запод≥¤нн¤ значних матер≥альних збитк≥в (наприклад, затопленн¤).

—причиненн¤ загибел≥ людей Ч це загибель хоча б одн≥Їњ людини. ѕри цьому ставленн¤ винноњ особи до таких насл≥дк≥в характеризуЇтьс¤ необережною формою вини: в≥н передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ смерт≥ потерп≥лого, але легковажно розраховуЇ запоб≥гти настанню сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в.

ƒо запод≥¤нн¤ майновоњ шкоди в особливо великих розм≥рах внасл≥док знищенн¤ або пошкодженн¤ майна належить, наприклад, виведенн¤ з ладу повн≥стю або на тривалий час виробничих п≥дприЇмств (зруйнуванн¤ важливих обТЇкт≥в, окремих цех≥в, д≥льниць) та ≥нших важливих споруд (гребель, системи енергопостачанн¤, звТ¤зку тощо), загибель великоњ к≥лькост≥ худоби та ≥н. ѕри цьому сл≥д враховувати не т≥льки варт≥сть, розм≥р знищеного чи пошкодженого майна в натуральному вигл¤д≥ (вага, обс¤г, к≥льк≥сть предмет≥в), але ≥ його значим≥сть.

8. ≤ншими т¤жкими насл≥дками визнаЇтьс¤ запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень одн≥й або дек≥льком особам, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень двом ≥ б≥льше особам, залишенн¤ людей без житла або засоб≥в до ≥снуванн¤, тривал≥ припиненн¤ або дезорган≥зац≥¤ роботи п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ тощо.

9. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна в процес≥ вимаганн¤, ¤кщо воно не було вчинено шл¤хом п≥дпалу чи ≥ншим загальнонебезпечним способом, повн≥стю охоплюЇтьс¤ в≥дпов≥дною частиною []{1_189}ст. 189. якщо ж майно п≥д час вимаганн¤ було знищено або пошкоджено шл¤хом п≥дпалу або ≥ншим загальнонебезпечним способом, д≥њ винноњ особи належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю []{1_189}ст. 189 ≥ 194.

10. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна без квал≥ф≥куючих ознак, вчинене з хул≥ганських мотив≥в, охоплюЇтьс¤ []{1_296}ст. 296, за на¤вност≥ квал≥ф≥куючих ознак потребуЇ квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю []{1_296}ст. 296 та ч. 2 ст. 194.

“акож за на¤вност≥ квал≥ф≥куючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 194, злочин вчинений внасл≥док перевищенн¤ службовою особою влади або службових повноважень, потребуЇ квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_365}ст. 365 та ч. 2 ст. 194.

11. —убТЇктом злочину Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 14 рок≥в.

</s194>

<s195>

—татт¤ 195.ѕогроза знищенн¤ майна

ѕогроза знищенн¤ чужого майна шл¤хом п≥дпалу, вибуху або ≥ншим загальнонебезпечним способом, ¤кщо були реальн≥ п≥дстави побоюватис¤ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ погрози, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в погроз≥ винним знищити майно шл¤хом п≥дпалу, вибуху або ≥ншим загальнонебезпечним способом (див. п. 7 коментар¤ до []{1_194}ст. 194). ѕогроза може бути виражена усно, письмово, жестом, демонстрац≥Їю в≥дпов≥дних засоб≥в, необх≥дних дл¤ знищенн¤ майна (наприклад, вибухового пристрою, гранати або њх мул¤ж≥в). ¬она може бути адресована ¤к власнику майна, так ≥ трет≥м особам.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим у момент сприйн¤тт¤ погрози потерп≥лим.

2. Ќеобх≥дною умовою складу злочину Ї на¤вн≥сть реальних п≥дстав побоюватис¤ зд≥йсненн¤ погрози знищенн¤ майна. –еальн≥сть погрози встановлюЇтьс¤ в кожному окремому випадку з урахуванн¤м ¤к обТЇктивного, так ≥ субТЇктивного критер≥њв.

«окрема, реальними п≥дставами зд≥йсненн¤ погрози можуть бути: стосунки м≥ж винним ≥ потерп≥лим (њх тривал≥сть, непримирим≥сть тощо); характеристика особи винного (вчиненн¤ насильницьких злочин≥в у минулому, на¤вн≥сть судимост≥ за под≥бн≥ злочини, його псих≥чний стан та ≥н.).

3. « субТЇктивноњ сторони погроза знищенн¤ майна вчинюЇтьс¤ умисно: винна особа усв≥домлюЇ, що висловлена нею погроза здатна викликати у потерп≥лого побоюванн¤, позбавить його спокою у звТ¤зку ≥з можлив≥стю њњ реал≥зац≥њ.

4. ¬≥д замаху на знищенн¤ майна ([]{1_15}ст. 15 ≥ []{1_194}194) або готуванн¤ до цього злочину ([]{1_14}ст. 14 ≥ []{1_194}194) погроза знищенн¤ майна в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що при погроз≥ субТЇкт не маЇ нам≥ру негайно розпочати д≥њ, в≥н лише маЇ нам≥р нал¤кати власника, позбавити його спокою ≥ тому погрожуЇ знищити майно у майбутньому.

5. ѕогроза знищенн¤ майна може бути способом вчиненн¤ ≥нших злочин≥в (зокрема, погроза знищенн¤ майна п≥д час вимаганн¤ Ч []{1_189}ч. 1 ст. 189 Ч Ї засобом дос¤гненн¤ винним мети вимаганн¤; аналог≥чно ≥ при вчиненн≥ де¤ких ≥нших злочин≥в, передбачених, наприклад, []{1_345}ст. 345, []{1_346}346, []{1_350}350 та ≥н.), складом ¤ких вона охоплюЇтьс¤, ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 195 не потребуЇ.

6. —убТЇктом злочину Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

</s195>

<s196>

—татт¤ 196.Ќеобережне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна

Ќеобережне знищенн¤ або пошкодженн¤ чужого майна, що спричинило т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або загибель людей, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ѕредмет злочину Ч див. у п. 1 коментар¤ до []{1_194}ст. 194.

2. ќбТЇктивна сторона злочину визначена ¤к знищенн¤ або пошкодженн¤ майна (див. п. 2 коментар¤ до []{1_194}ст. 194). «лочин може бути вчинений ¤к д≥¤ми, так ≥ внасл≥док безд≥¤льност≥.

—клад злочину Ї матер≥альним, що означаЇ необх≥дн≥сть на¤вност≥ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, вказаних у статт≥, а саме спричиненн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень (див. пп. 2Ч8 коментар¤ до []{1_121}ст. 121) або загибел≥ людей (див. п. 7 коментар¤ до []{1_194}ст. 194).

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини: особа передбачаЇ можлив≥сть знищенн¤ або пошкодженн¤ майна з≥ спричиненн¤м людських жертв або т¤жких т≥лесних ушкоджень, але легковажно розраховуЇ на в≥дверненн¤ таких насл≥дк≥в, або не передбачаЇ настанн¤ таких сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, хоча повинна була ≥ могла њх передбачити.

4. —убТЇктом злочину Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

</s196>

<s197>

—татт¤ 197.ѕорушенн¤ обовТ¤зк≥в щодо охорони майна

Ќевиконанн¤ або неналежне виконанн¤ особою, ¤к≥й доручено збер≥ганн¤ чи охорона чужого майна, своњх обовТ¤зк≥в, ¤кщо це спричинило т¤жк≥ насл≥дки дл¤ власника майна, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

1. «лочин, передбачений ст. 197, в≥дноситьс¤ до некорисливих пос¤гань на власн≥сть.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤:

Ч д≥¤нн¤м Ч невиконанн¤м або неналежним виконанн¤м особою, ¤к≥й доручено збер≥ганн¤ чи охорона чужого майна, своњх обовТ¤зк≥в;

Ч спричиненн¤м т¤жких насл≥дк≥в дл¤ власника майна;

Ч причинним звТ¤зком м≥ж зазначеним д≥¤нн¤м та насл≥дками.

«лочин маЇ матер≥альний склад ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в.

ѕ≥д чужим розум≥Їтьс¤ будь-¤ке майно, що не належить винн≥й особ≥ на прав≥ власност≥, але перебуваЇ п≥д њњ охороною або передане њй на збер≥ганн¤.

3. Ќевиконанн¤ особою, ¤к≥й доручено збер≥ганн¤ чи охорона чужого майна, своњх обовТ¤зк≥в передбачаЇ њњ безд≥¤льн≥сть за умови, коли вона повинна була ≥ могла вчинити д≥њ, ¤к≥ вход¤ть в коло њњ обовТ¤зк≥в ≥ ¤кими було б попереджено настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в дл¤ власника майна (наприклад, загасити пожежу чи своЇчасно викликати пожежну охорону при виникненн≥ пожеж≥, викликати м≥л≥ц≥ю дл¤ припиненн¤ знищенн¤ майна хул≥ганами, пов≥домити належним органам чи особам про ≥ншу загрозу знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна тощо).

Ќеналежне виконанн¤ особою обовТ¤зк≥в передбачаЇ њх виконанн¤ неналежним чином через недбале чи несумл≥нне ставленн¤ до них за умови, що особа повинна була ≥ могла њх вчинити. ѕри цьому необх≥дно встановити, ¤к≥ саме д≥њ особа повинна була ≥ могла вчинити, а також чи зумовило невиконанн¤ або неналежне виконанн¤ нею своњх обовТ¤зк≥в спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в дл¤ власника майна. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть особи за невиконанн¤ або неналежне виконанн¤ обовТ¤зк≥в по збер≥ганню чи охорон≥ чужого майна необх≥дно встановити, чи могла особа виконувати так≥ обовТ¤зки за станом здоровТ¤ (кал≥цтво, вади слуху, зору тощо), чи не вплинули на њх невиконанн¤, наприклад, стих≥йн≥ сили природи, д≥њ техн≥чних фактор≥в, ≥нших ос≥б.

Ќевиконанн¤ або неналежне виконанн¤ обовТ¤зк≥в по збер≥ганню чи охорон≥ чужого майна може створити умови дл¤ його пошкодженн¤, загибел≥, розкраданн¤ ≥ншими особами. якщо особа, ¤к≥й доручено збер≥ганн¤ чи охорона чужого майна, своњми д≥¤ми спри¤ла вчиненню розкраданн¤ майна, вона в≥дпов≥датиме за сп≥вучасть у розкраданн≥.

4. ѕитанн¤ про на¤вн≥сть т¤жких насл≥дк≥в дл¤ власника майна, ¤кий Ї потерп≥лим, визначаЇтьс¤ ≥з врахуванн¤м його матер≥ального становища, вартост≥ знищеного, пошкодженого або викраденого майна, зокрема ¤кщо йому спричинен≥ збитки на суму сто ≥ б≥льше неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережн≥стю у вигл¤д≥ злочинноњ самовпевненост≥, коли особа передбачала можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, але легковажно розраховувала на њх в≥дверненн¤, або злочинною недбал≥стю, ¤кщо особа не передбачала можливост≥ настанн¤ таких насл≥дк≥в, хоча повинна була ≥ могла њх передбачити. ¬≥дношенн¤ особи щодо порушенн¤ правил збер≥ганн¤ та охорони чужого майна може бути ¤к умисним, так ≥ необережним.

6. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в, ¤ка не Ї службовою особою ≥ ¤к≥й доручено збер≥ганн¤ чи охорона чужого майна. —убТЇктами злочину можуть бути охоронець, сторож, гардеробник, вод≥й, що перевозить вантаж, курТЇр, експедитор тощо.

якщо особа, ¤к≥й доручено збер≥ганн¤ чи охорона чужого майна, зазнала ф≥зичного або псих≥чного примусу, внасл≥док чого не виконала або неналежно виконала своњ обовТ¤зки, питанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть такоњ особи вир≥шуЇтьс¤ на п≥дстав≥ []{1_40}ст. 40.

</s197>

<s198>

—татт¤ 198.ѕридбанн¤ або збут майна, зав≥домо здобутого злочинним шл¤хом

«аздалег≥дь не об≥ц¤не придбанн¤ або збут чи збер≥ганн¤ майна, зав≥домо здобутого злочинним шл¤хом, Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. ѕредметом злочину Ї будь-¤ке майно, зав≥домо здобуте злочинним шл¤хом. ÷е будь-¤к≥ предмети Ч товари, реч≥, рухоме ≥ нерухоме майно, твори мистецтва, ≥сторичн≥ та культурн≥ ц≥нност≥, ц≥нн≥ папери, б≥лети державних лотерей, корисна модель, промисловий зразок тощо, варт≥сть ¤ких може бути виражена в грошовому екв≥валент≥. ћайно, правовий режим ¤кого визначаЇтьс¤ законодавством ”крањни ≥ ¤ке вилучене з цив≥льного об≥гу на територ≥њ ”крањни, може бути предметом злочину, передбаченого ст. 198, за вин¤тком випадк≥в, коли крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за придбанн¤ або збут такого майна передбачена ≥ншими статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу (наприклад, []{1_263}ст. 263, []{1_265}265, []{1_307}307, []{1_309}309, []{1_311}311, []{1_321}321 та ≥н.).

2. —т. 198 передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за заздалег≥дь не об≥ц¤не придбанн¤, збут чи збер≥ганн¤ майна, здобутого ≥ншою особою лише злочинним шл¤хом. “обто здобутого ¤к шл¤хом вчиненн¤ злочину, так ≥ шл¤хом вчиненн¤ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, що м≥стить обТЇктивн≥ ознаки злочину, особою, ¤ка не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ злочину через неосудн≥сть або недос¤гненн¤ в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, або ¤ка не може бути прит¤гнута до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ з ≥нших п≥дстав (внасл≥док смерт≥, зак≥нченн¤ строк≥в давност≥ прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ тощо).

3. « обТЇктивноњ сторони злочин виражаЇтьс¤ в заздалег≥дь не об≥ц¤ному придбанн≥, збут≥, збер≥ганн≥ майна, зав≥домо здобутого злочинним шл¤хом.

ѕ≥д заздалег≥дь не об≥ц¤ним придбанн¤м майна необх≥дно розум≥ти його платне або безоплатне отриманн¤ шл¤хом куп≥вл≥, прийн¤тт¤ в рахунок боргу, ¤к дарунку.

ѕ≥д збутом розум≥Їтьс¤ будь-¤ка форма в≥дчуженн¤ такого майна (наприклад, продаж, обм≥н) ≥нш≥й особ≥ дл¤ пост≥йного або тимчасового використанн¤.

«бер≥ганн¤ майна Ч це д≥њ, повТ¤зан≥ з волод≥нн¤м майном, здобутим злочинним шл¤хом ≥ншою особою, незалежно в≥д тривалост≥ такого волод≥нн¤. «бер≥ганн¤ може зд≥йснюватись у житл≥, гараж≥, транспортному засоб≥, на п≥дприЇмств≥, в установ≥ чи орган≥зац≥њ, де працюЇ винний тощо.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ будь-¤коњ ≥з зазначених д≥й.

4. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу Ч особа усв≥домлюЇ, що майно зав≥домо здобуте злочинним шл¤хом, ≥ бажаЇ його придбати, збути або збер≥гати.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину не маЇ значенн¤, чи знала особа, внасл≥док ¤ких саме злочинних д≥й було здобуте майно. ƒостатньо лише усв≥домленн¤, що майно здобуте злочинним шл¤хом. ѕри помилц≥ щодо походженн¤ майна, коли здобутт¤ майна Ї правом≥рним, а особа вважаЇ, що воно здобуте злочинним шл¤хом, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за замах на злочин Ч за []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_198}198, за вин¤тком випадк≥в, коли вчинене не становить сусп≥льноњ небезпеки через малозначн≥сть ([]{1_11}ч. 2 ст. 11).

5. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка ф≥зична особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку, придбала, збула чи збер≥гала майно, здобуте зав≥домо злочинним шл¤хом ≥ншою особою. «бер≥ганн¤ майна, зав≥домо здобутого злочинним шл¤хом особою, ¤ка його здобула, складу злочину передбаченого ц≥Їю статтею не утворюЇ.

</s198>

</r6>

<r7>

–озд≥л VII «Ћќ„»Ќ» ” —‘≈–≤ √ќ—ѕќƒј–—№ ќѓ ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

<s199>

—татт¤ 199.¬иготовленн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, перевезенн¤, пересиланн¤, ввезенн¤ в ”крањну з метою збуту або збут п≥дроблених грошей, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державноњ лотерењ

1. ¬иготовленн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, перевезенн¤, пересиланн¤, ввезенн¤ в ”крањну з метою збуту, а також збут п≥дробленоњ нац≥ональноњ валюти ”крањни у вид≥ банкнот чи металевоњ монети, ≥ноземноњ валюти, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державноњ лотерењ Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б чи у великому розм≥р≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою чи в особливо великому розм≥р≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

ѕрим≥тка. ƒ≥њ, передбачен≥ ц≥Їю статтею, вважаютьс¤ вчиненими у великому розм≥р≥, ¤кщо сума п≥дробки у дв≥ст≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н; в особливо великому розм≥р≥ Ч ¤кщо сума п≥дробки у чотириста ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ѕредметом злочину зг≥дно з диспозиц≥Їю ч. 1 ст. 199 Ї: нац≥ональна валюта ”крањни у вигл¤д≥ банкнот чи металевоњ монети; ≥ноземна валюта; державн≥ ц≥нн≥ папери; б≥лети державних лотерей.

2. √рошовою одиницею ”крањни Ї гривн¤ ([]{4_255_99}ст. 99  онституц≥њ ”крањни), що дор≥внюЇ 100 коп≥йкам. ¬иключне право на введенн¤ в об≥г њњ та розм≥нноњ монети (ем≥с≥¤), орган≥зац≥ю њх об≥гу та вилученн¤ з об≥гу належить Ќац≥ональному банку ”крањни. √от≥вка знаходитьс¤ в об≥гу у вигл¤д≥ грошових знак≥в Ч банкнот (паперових) ≥ монет (металевих), ¤к≥ Ї безумовними зобовТ¤занн¤ми Ќац≥онального банку ≥ забезпечуютьс¤ вс≥ма його активами. √ривн¤ Ч Їдиний законний плат≥жний зас≥б на територ≥њ ”крањни ([]{4_341_32}ст. 32, []{4_341_34}34, []{4_341_35}35 «акону ”крањни Уѕро Ќац≥ональний банк ”крањниФ в≥д 20 травн¤ 1999 р.). ¬иготовленн¤ з метою введенн¤ в об≥г або введенн¤ в об≥г п≥дроблених грошових знак≥в т¤гнуть за собою в≥дпов≥дальн≥сть зг≥дно з законодавством ”крањни за []{4_341_39}ч. 5 ст. 39 «акону ”крањни Уѕро Ќац≥ональний банк ”крањниФ.

Ѕезпосередньо у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 199 гривн¤ ¤к предмет злочину не названа. ” []{4_146_1}ст. 1 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро систему валютного регулюванн¤ ≥ валютного контролюФ в≥д 19 лютого 1993 р. вживаютьс¤ терм≥ни Увалюта ”крањниФ та У≥ноземна валютаФ. ѕри цьому п≥д терм≥ном Увалюта ”крањниФ розум≥Їтьс¤ власне валюта ”крањни (грошов≥ знаки: у вигл¤д≥ банкнот, казначейських б≥лет≥в, монет ≥ в ≥нших формах, що перебувають в об≥гу та Ї законним плат≥жним засобом на територ≥њ ”крањни; вилучен≥ з об≥гу або так≥, що вилучаютьс¤ з нього, але п≥дл¤гають обм≥нов≥ на грошов≥ знаки, ¤к≥ перебувають в об≥гу); кошти на рахунках, у внесках в банк≥вських та ≥нших кредитно-ф≥нансових установах на територ≥њ ”крањни; плат≥жн≥ документи та ≥нш≥ ц≥нн≥ папери, виражен≥ у валют≥ ”крањни (акц≥њ, обл≥гац≥њ, купони до них, бони, вексел≥ (тратти), боргов≥ розписки, акредитиви, чеки, банк≥вськ≥ накази, депозитн≥ сертиф≥кати, ощадн≥ книжки, ≥нш≥ ф≥нансов≥ та банк≥вськ≥ документи). ј п≥д терм≥ном У≥ноземна валютаФ розум≥Їтьс¤ ≥ноземна валюта. ÷е ≥ноземн≥ грошов≥ знаки у вигл¤д≥ банкнот, казначейських б≥лет≥в, монет, що перебувають в об≥гу та Ї законним плат≥жним засобом на територ≥њ ≥ноземноњ держави; а також вилучен≥ з об≥гу або так≥, що вилучаютьс¤ з нього, але п≥дл¤гають обм≥нов≥ на грошов≥ знаки, ¤к≥ перебувають в об≥гу.

ѕредметом злочину може визнаватись лише перший вид валюти ”крањни та ≥ноземноњ валюти Ч Увласне валютаФ за терм≥нолог≥Їю названого ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, тобто банкноти Ќац≥онального банку та розм≥нна металева монета, ¤к≥ перебувають в об≥гу ≥ Ї законним плат≥жним засобом на територ≥њ ”крањни, а також вилучен≥ з об≥гу чи так≥, що вилучаютьс¤ з нього, але п≥дл¤гають обм≥ну на грошов≥ знаки, ¤к≥ введено в об≥г, а також ≥ноземн≥ грошов≥ знаки у вигл¤д≥ банкнот, казначейських б≥лет≥в, монет, ¤к≥ перебувають в об≥гу ≥ Ї законним плат≥жним засобом на територ≥њ в≥дпов≥дноњ ≥ноземноњ держави, а також вилучен≥ з об≥гу чи так≥, що вилучаютьс¤ з нього, але п≥дл¤гають обм≥ну на грошов≥ знаки, ¤к≥ введено в об≥г (див. []{4_246_2}п. 2 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику розгл¤ду судами крим≥нальних справ про виготовленн¤ або збут п≥дроблених грошей чи ц≥нних папер≥вФ в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 6).

√рошов≥ знаки, що виконують функц≥њ засобу платежу, ≥снують або у вигл¤д≥ банк≥вських б≥лет≥в (банкнот), ем≥тентом ¤ких Ї центральний (нац≥ональний) банк крањни, або у вигл¤д≥ скарбничих (казначейських) б≥лет≥в, ем≥тентом ¤ких Ї м≥н≥стерство ф≥нанс≥в чи його скарбниц¤ (казначейство). ¬ ”крањн≥ ем≥тентом грошових знак≥в Ї лише Ќац≥ональний банк ”крањни, ¤кий маЇ виключне право на введенн¤ њх в об≥г (ем≥с≥ю), орган≥зац≥ю об≥гу та вилученн¤ з об≥гу. ѕаперов≥ банкноти грошового знаку ”крањни Ч гривн≥ Ї б≥летами Ќац≥онального банку ”крањни. ƒержавне казначейство ”крањни не над≥лене правом випуску (зд≥йснювати ем≥с≥ю) грошових знак≥в ¤к засобу платежу, а отже, державних казначейських б≥лет≥в ¤к виду грошових знак≥в в ”крањн≥ не ≥снуЇ.

ѕредметом злочину можуть бути будь-¤к≥ монети, що випускаютьс¤ Ѕанкнотно-монетним двором Ќац≥онального банку ”крањни, в тому числ≥ монети памТ¤тн≥, що випускаютьс¤ з нагоди в≥дзначенн¤ важливих под≥й внутр≥шнього та м≥жнародного житт¤, та юв≥лейн≥, ¤к≥ Ї р≥зновидом памТ¤тних монет ≥ випускаютьс¤ з нагоди юв≥лењв видатних ос≥б, визначних под≥й в ≥стор≥њ держави та людства тощо. ¬иготовленн¤, випуск в об≥г та реал≥зац≥¤ таких монет реіламентуютьс¤ []{4_393_1}≤нструкц≥Їю про орган≥зац≥ю виготовленн¤, випуску в об≥г ≥ реал≥зац≥ю памТ¤тних та юв≥лейних монет ”крањни, затвердженою постановою ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни в≥д 7 листопада 2000 р. є 438.

√рошов≥ знаки (валюта ”крањни та ≥ноземна валюта), що вилучен≥ з об≥гу ≥ не п≥дл¤гають обм≥ну на грошов≥ знаки, ¤к≥ введено в об≥г, а мають лише колекц≥йну ц≥нн≥сть, не Ї предметом злочину, передбаченого ст. 199, тому њх п≥дробка чи виготовленн¤ за на¤вност≥ необх≥дних п≥дстав може квал≥ф≥куватис¤ ¤к шахрайство (див. []{4_246_3}абз. 1 п. 3 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 6).

3. ƒержавн≥ ц≥нн≥ папери Ч це грошов≥ документи, що засв≥дчують право волод≥нн¤ або в≥дносини позики, визначають взаЇмов≥дносини м≥ж державою (ем≥тентом ц≥нних папер≥в) та њх власником ≥ передбачають, ¤к правило, виплату доходу у вигл¤д≥ див≥денд≥в або процент≥в, а також можлив≥сть передач≥ грошових та ≥нших прав, що випливають з цих документ≥в, ≥ншим особам. ѕерел≥к вид≥в ц≥нних папер≥в м≥ститьс¤ у []{4_83_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро ц≥нн≥ папери ≥ фондову б≥ржуФ в≥д 18 червн¤ 1991 р. в редакц≥њ в≥д 3 червн¤ 1999 р. “акими Ї: акц≥њ; обл≥гац≥њ внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х державних позик; обл≥гац≥њ м≥сцевих позик; обл≥гац≥њ п≥дприЇмств; казначейськ≥ зобовТ¤занн¤ республ≥ки; ощадн≥ сертиф≥кати; ≥нвестиц≥йн≥ сертиф≥кати; вексел≥; приватизац≥йн≥ папери.

” де¤ких нормативно-правових актах ƒержавноњ ком≥с≥њ з ц≥нних папер≥в ≥ фондового ринку (дал≥ Ч ƒ ÷ѕ‘–) та Ќац≥онального банку ”крањни даЇтьс¤ визначенн¤ пон¤тт¤ Удержавн≥ ц≥нн≥ папериФ або ж навод¤тьс¤ критер≥њ в≥днесенн¤ ц≥нних папер≥в до державних чи недержавних. «окрема, у []{4_416_1}ѕоложенн≥ про пор¤док зд≥йсненн¤ Ќац≥ональним банком ”крањни з банками операц≥й репо, затвердженому постановою ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни в≥д 29 травн¤ 2001 р. є 204, п≥д державними ц≥нними паперами розум≥ютьс¤ Увизначен≥ законодавством боргов≥ зобовТ¤занн¤, що ем≥туютьс¤ державою в особ≥ њњ уповноважених орган≥в та в пор¤дку, визначеному чинним законодавством ”крањниФ. ƒ ÷ѕ‘– у []{4_358_1}розТ¤сненн≥ в≥д 20 жовтн¤ 1999 р. є 22 вказала, що до державних ц≥нних папер≥в в≥днос¤тьс¤ ц≥нн≥ папери, ¤к≥ випущен≥ в≥дпов≥дно до законодавства ”крањни та ем≥тентами ¤ких Ї центральн≥ органи державноњ влади та управл≥нн¤, що зд≥йснюють ф≥нансово-кредитну д≥¤льн≥сть. ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни у своњй []{4_246_0}постанов≥ Уѕро практику розгл¤ду судами крим≥нальних справ про виготовленн¤ або збут п≥дроблених грошей чи ц≥нних папер≥вФ в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 6 також розТ¤снюЇ, що державними ц≥нними паперами Ї ц≥нн≥ папери, ¤к≥ випускаютьс¤ ≥ забезпечуютьс¤ державою.

Ќе в≥днос¤тьс¤ до державних ц≥нних папер≥в обл≥гац≥њ м≥сцевих позик, обл≥гац≥њ державних п≥дприЇмств та ц≥нн≥ папери Ќац≥онального банку ”крањни, зокрема його депозитний сертиф≥кат, оск≥льки держава не Ї ем≥тентом цих ц≥нних папер≥в ≥ не несе зобовТ¤зань за ними.

ƒепозитний сертиф≥кат Ќац≥онального банку ”крањни Ч це один ≥з вид≥в монетарних ≥нструмент≥в, що Ї борговим ц≥нним папером Ќац≥онального банку ”крањни у бездокументарн≥й форм≥ ≥ засв≥дчуЇ розм≥щенн¤ в Ќац≥ональному банку кошт≥в комерц≥йних банк≥в та њх право на отриманн¤ внесеноњ суми ≥ процент≥в п≥сл¤ зак≥нченн¤ встановленого строку (див. []{4_373_1}п. 1.1 Уѕоложенн¤ про депозитний сертиф≥кат Ќац≥онального банку ”крањниФ, затвердженого постановою ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни 7 березн¤ 2000 р. є 91).

ƒержавними ц≥нними паперами можуть бути: обл≥гац≥њ внутр≥шн≥х державних позик; обл≥гац≥њ зовн≥шн≥х державних позик; казначейськ≥ зобовТ¤занн¤ республ≥ки; вексел≥ ƒержавного казначейства ”крањни; приватизац≥йн≥ папери.

ќбл≥гац≥њ внутр≥шн≥х державних позик Ч це визначен≥ чинним законодавством ”крањни ц≥нн≥ папери, ¤кими оформл¤ютьс¤ боргов≥ зобовТ¤занн¤ ”крањни, ≥ ¤к≥ розм≥щуютьс¤ на њњ територ≥њ та випускаютьс¤ в≥дпов≥дно до умов, визначених постановами  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни (див. []{4_337_1}п. 1.1 ѕоложенн¤ про техн≥чний пор¤док проведенн¤ аукц≥он≥в з розм≥щенн¤ обл≥гац≥й внутр≥шньоњ державноњ позики, затвердженого постановою ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни в≥д 15 кв≥тн¤ 1999 р. є 186).

ќбл≥гац≥њ внутр≥шн≥х державних позик випускаютьс¤ щор≥чно в межах встановленого законом граничного розм≥ру державного внутр≥шнього боргу на в≥дпов≥дний р≥к зг≥дно ≥з []{4_405_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 31 с≥чн¤ 2001 р. є 80. ¬они бувають двох вид≥в: короткостроков≥ з терм≥ном об≥гу до одного року ≥ середньостроков≥ з терм≥ном об≥гу в≥д одного до пТ¤ти рок≥в. ќбл≥гац≥њ внутр≥шн≥х державних позик випускаютьс¤ на предТ¤вника безпроцентними або процентними. Ѕезпроцентн≥ реал≥зуютьс¤ ф≥зичним та юридичним особам на добров≥льних засадах за ц≥ною, нижчою в≥д њх ном≥нальноњ вартост≥. ƒоходом власника придбаноњ безпроцентноњ обл≥гац≥њ Ї р≥зниц¤ м≥ж ном≥нальною варт≥стю державноњ обл≥гац≥њ та ц≥ною њњ придбанн¤, ¤ка (р≥зниц¤) в≥дшкодовуЇтьс¤ власнику обл≥гац≥њ п≥д час њњ погашенн¤. ƒоходом власника придбаноњ процентноњ обл≥гац≥њ Ї сума нарахованих процент≥в, ¤ка сплачуЇтьс¤ у встановлен≥ умовами випуску таких обл≥гац≥й строки.

ќбл≥гац≥њ зовн≥шн≥х державних позик ”крањни Ч це ц≥нн≥ папери, що розм≥щуютьс¤ на м≥жнародних та ≥ноземних фондових ринках ≥ п≥дтверджують зобовТ¤занн¤ ”крањни в≥дшкодувати предТ¤вникам цих обл≥гац≥й њх ном≥нальну варт≥сть з виплатою доходу в≥дпов≥дно до умов випуску обл≥гац≥й. ¬ипускаютьс¤ так≥ обл≥гац≥њ процентними або дисконтними та можуть бути ≥менними або на предТ¤вника, з в≥льним або обмеженим колом об≥гу. ≈м≥тентом обл≥гац≥й зовн≥шн≥х державних позик ”крањни Ї держава в особ≥ ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни.

ƒержавними ц≥нними паперами Ї вексел≥ ƒержавного казначейства, випуск ¤ких передбачено []{4_254_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро затвердженн¤ пор¤дку застосуванн¤ вексел≥в ƒержавного казначействаФ в≥д 27 червн¤ 1996 р. є 689.

¬ексел≥ ƒержавного казначейства, векселедавцем ≥ платником за ¤кими виступаЇ √оловне управл≥нн¤ ƒержавного казначейства ”крањни, випускаютьс¤ у вигл¤д≥ простих вексел≥в з вексельними сумами 5 000 та 10 000 гривень ≥ Ї ц≥нними паперами, ¤к≥ засв≥дчують безумовне грошове зобовТ¤занн¤ векселедавц¤ сплатити п≥сл¤ настанн¤ строку визначену суму грошей власнику вексел¤ (див. []{4_292_0}≤нструкц≥ю про пор¤док видач≥, обл≥ку ≥ погашенн¤ вексел≥в ƒержавного казначейства ”крањни, затверджену наказом ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни в≥д 9 грудн¤ 1997 р. є 269). ¬ексел≥ ƒержавного казначейства ”крањни можуть використовуватись векселедержател¤ми дл¤ ц≥лей: погашенн¤ кредиторськоњ заборгованост≥ за згодою в≥дпов≥дних кредитор≥в; продажу юридичним особам, ¤к≥ Ї резидентами ”крањни; застави з метою забезпеченн¤ зобовТ¤зань перед резидентами; зарахуванн¤ у сплату податк≥в ≥ збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в) (див. []{4_292_4}п. 1 розд. ≤V названоњ ≤нструкц≥њ).

¬≥дпов≥дно до []{4_411_0}«акону ”крањни Уѕро об≥г вексел≥в в ”крањн≥Ф в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 р. можлива виключно документарна форма вексел≥в.

«г≥дно ≥з []{4_115_1}ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро приватизац≥йн≥ папериФ в≥д 6 березн¤ 1992 р. особливим видом державних ц≥нних папер≥в Ї приватизац≥йн≥ папери Ч ц≥нн≥ папери, ¤к≥ засв≥дчують право власника на безоплатне одержанн¤ у процес≥ приватизац≥њ частки майна державних п≥дприЇмств, державного житлового фонду та земельного фонду. ¬они можуть бути лише ≥менними. —початку приватизац≥йн≥ папери випускались у форм≥ безгот≥вкових депозит≥в, а з 1994 р. почали випускатись на бланках спец≥ального зразка, затвердженого Ќац≥ональним банком ”крањни. ≈м≥тентом приватизац≥йних папер≥в зг≥дно ≥з []{4_115_3}ч. 1 ст. 3 названого «акону Ї Ќац≥ональний банк ”крањни. ѕриватизац≥йн≥ папери не п≥дл¤гають в≥льному об≥гу, њх продаж або в≥дчуженн¤ ≥ншим способом Ї нед≥йсними, вони не можуть використовуватись дл¤ зд≥йсненн¤ розрахунк≥в, а також ¤к застава дл¤ забезпеченн¤ платеж≥в або кредит≥в (ст. 5 «акону), вони можуть використовуватись громад¤нами ”крањни лише дл¤ придбанн¤ частки майна державних п≥дприЇмств та ≥нших обТЇкт≥в, державного житлового фонду, земельного фонду (ст. 4 «акону). «азначен≥ ц≥нн≥ папери можуть бути предметом злочину, передбаченого ст. 199.

4. ¬иход¤чи ≥з визначенн¤ пон¤тт¤ Улотере¤Ф ¤к виду господарськоњ д≥¤льност≥, що даЇтьс¤ у []{4_201_1}п. 1.33 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ в редакц≥њ в≥д 21 вересн¤ 2000 р., п≥д б≥летами державних лотерей буквально сл≥д розум≥ти документи, ¤к≥ дають право особ≥, що њх придбала, на участь у господарськ≥й операц≥њ, ¤ка передбачаЇ роз≥груванн¤ призу за випадковою в≥рог≥дн≥стю виграшу. ≈м≥тентом випуску таких б≥лет≥в Ї держава в особ≥ уповноваженого нею центрального органу державноњ влади та управл≥нн¤, що зд≥йснюЇ ф≥нансово- кредитну д≥¤льн≥сть. ѕор¤док проведенн¤ державних грошових лотерей та реЇстрац≥њ випуску б≥лет≥в лотерей реіламентуЇтьс¤ []{4_312_1}ѕоложенн¤м про пор¤док реЇстрац≥њ випуску ≥ проведенн¤ державних грошових лотерей в ”крањн≥, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 27 кв≥тн¤ 1998 р. є 577, []{4_320_1}ѕравилами розповсюдженн¤ державних лотерей, наказом ƒержавного ком≥тету ”крањни з ф≥зичноњ культури ≥ спорту, затвердженими 28 жовтн¤ 1998 р. є 2120. «г≥дно з названими ѕравилами лотерейний б≥лет Ч це бланк документа суворого обл≥ку, ¤кий виготовлений за л≥ценз≥Їю ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни ≥ даЇ право на участь у роз≥граш≥ призового фонду лотерењ, а в раз≥ виграшу Ї п≥дставою дл¤ одержанн¤ виграшу.

5. « обТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 199, виражаЇтьс¤ у вчиненн≥ будь-¤коњ ≥з перерахованих у њњ диспозиц≥њ д≥й: виготовленн≥, збер≥ганн≥, придбанн≥, перевезенн≥, пересиланн≥, ввезенн≥ в ”крањну та збут≥ п≥дроблених предмет≥в, вказаних у ц≥й же диспозиц≥њ. « моменту вчиненн¤ будь-¤коњ ≥з зазначених д≥й злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим. ѕри цьому достатньо, щоб предметом зазначених д≥й був хоча б один ≥з вказаних у ст. 199 предмет≥в.

6. ѕ≥д виготовленн¤м п≥дроблених предмет≥в, зазначених у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 199, сл≥д розум≥ти њх створенн¤ будь-¤ким способом (повна п≥дробка), а також спотворенн¤ тим чи ≥ншим способом рекв≥зит≥в справжн≥х предмет≥в. ‘альшивими банкнотами ≥ монетами Ї так≥, що виготовлен≥ будь-¤ким способом, включаючи промисловий, всупереч установленому законодавством пор¤дку, та ≥м≥тують (фальсиф≥кують) плат≥жн≥ банкноти ≥ монети, виготовлен≥ на замовленн¤ Ќац≥онального банку ”крањни ≥ введен≥ ним в об≥г. ѕереробленими банкнотами Ї банкноти, на ¤ких зм≥нен≥ шл¤хом наклеюванн¤, малюванн¤, друкуванн¤ тексту ≥ (або) цифр зображенн¤, що визначають ном≥нал, р≥к зразка (ем≥с≥њ), банк-ем≥тент, ≥нш≥ рекв≥зити, ≥ ¤к≥ за зовн≥шн≥м вигл¤дом можуть бути сприйн¤т≥ ¤к справжн≥ вищого ном≥налу або ≥ншого року зразка (див. []{4_336_1}абз. 3, 4 п. 2 ѕравил визначенн¤ плат≥жност≥ банкнот ≥ монет Ќац≥онального банку ”крањни, затверджених постановою ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни в≥д 31 березн¤ 1999 р. є 152).

—клад злочину, передбаченого ст. 199, утворюЇ (зг≥дно з розТ¤сненн¤ми, що м≥ст¤тьс¤ у []{4_247_5}п. 5 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 5) ¤к повна ≥м≥тац≥¤ грошового знака, б≥лета державноњ лотерењ чи державного ц≥нного папера, так ≥ ≥стотна фальсиф≥кац≥¤ тим чи ≥ншим способом справжн≥х грошових знак≥в, б≥лет≥в державних ц≥нних папер≥в. ≤стотна фальсиф≥кац≥¤ передбачаЇ таке њх художнЇ оформленн¤ (певний ступ≥нь завершеност≥ зображенн¤, а саме в≥дпов≥дн≥сть орнаменту ≥ на¤вн≥сть основних рекв≥зит≥в Ч портрета, барельЇфу, памТ¤тника), узгоджен≥сть з≥ словами й цифрами, ¤к≥ визначають ном≥нал грошового знака, б≥лета державноњ лотерењ чи державного ц≥нного папера та ¤к≥сть в≥дтворенн¤ (ступ≥нь граф≥чноњ та кольоровоњ точност≥ зображенн¤), що робить можливим дос¤гненн¤ мети Ч њх збуту ≥, за задумом винного, у звичайних умовах ускладнюЇ або зовс≥м виключаЇ ви¤вленн¤ п≥дробки, тобто даЇ п≥дстави вважати можливим њх перебуванн¤ у об≥гу.

¬раховуючи наведен≥ розТ¤сненн¤ Ќац≥онального банку ”крањни та ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни, фактичнe виготовленн¤ п≥дробленоњ нац≥ональноњ валюти ”крањни, державних ц≥нних папер≥в, ≥ноземноњ валюти та б≥лет≥в державноњ лотерењ може бути вчинене лише шл¤хом њх створенн¤ будь-¤ким способом, тобто лише шл¤хом УповноњФ п≥дробки. ѕри будь-¤к≥й п≥дробц≥ справжн≥х гривн≥, металевоњ монети, державних ц≥нних папер≥в, б≥лет≥в Ќац≥онального банку ”крањни, б≥лет≥в державних лотерей чи ≥ноземноњ валюти не буде ≥стотност≥ њх фальсиф≥кац≥њ, тобто достатнього ступен¤ завершеност≥ зображенн¤ та його узгодженост≥ з≥ словами й цифрами, ¤к≥ визначають њх ном≥нал: при п≥дробц≥ цифрового чи буквенного ном≥налу не буде њх узгодженост≥ м≥ж собою ≥ узгодженост≥ п≥дробленого ном≥налу ≥з зображенн¤м; при п≥дробц≥ ≥ цифрового, ≥ буквенного ном≥налу не буде њх узгодженост≥ ≥з зображенн¤м; при п≥дробц≥ одночасно ≥ зображенн¤, ≥ цифрового, ≥ буквенного ном≥нал≥в матиме м≥сце виготовленн¤ п≥дробленого державного казначейського б≥лета, б≥лета Ќац≥онального банку ”крањни (гривн≥), б≥лета державноњ лотерењ чи ≥ноземноњ валюти.

ѕ≥дробленн¤ лише цифрового ном≥налу купюри ≥ноземноњ валюти у раз≥ спроби њњ збуту маЇ квал≥ф≥куватис¤ лише ¤к готуванн¤ до шахрайства, а при фактичному збут≥ такоњ купюри Ч ¤к шахрайство (див. []{4_246_8}п. 8 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 6), оск≥льки у так≥й купюр≥ буде неузгоджен≥сть цифрового ≥ буквенного ном≥нал≥в, що виключаЇ можлив≥сть перебуванн¤ такоњ купюри у об≥гу. ѕ≥дробл¤ючи лише цифровий ном≥нал купюри ≥ноземноњ валюти, винна особа розраховуЇ лише на те, що конкретний потерп≥лий, ¤кому збуваЇтьс¤ така купюра, у конкретних обставинах не ви¤вить п≥дробки. ѕерес≥чний же громад¤нин, ¤кий ран≥ше Утримав у рукахФ ≥ноземну валюту, таку њњ п≥дробку у звичайних умовах здатний ви¤вити.

як виготовленн¤ п≥дроблених грошей, державних ц≥нних папер≥в та б≥лет≥в державних лотерей мають квал≥ф≥куватис¤ ≥ д≥њ особи, ¤ка св≥домо придбала п≥дроблен≥ грош≥, державн≥ ц≥нн≥ папери чи б≥лети державних лотерей з метою њх наступного збуту ≥ дл¤ наданн¤ њм б≥льшоњ под≥бност≥ до справжн≥х ≥ внесла до них додатков≥ п≥дробки, ¤к≥ створювали можлив≥сть перебуванн¤ њх в об≥гу (див. []{4_246_12}абз. 1 п. 12 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 6).

ѕ≥д виготовленн¤м п≥дроблених державних ц≥нних папер≥в треба розум≥ти њх створенн¤ будь-¤ким способом. ÷≥нн≥ папери в документарн≥й форм≥ виготовл¤ютьс¤ шл¤хом заповненн¤ необх≥дних рекв≥зит≥в на бланках цих ц≥нних папер≥в, пор¤док виготовленн¤ ¤ких та вимоги щодо њх форми та зм≥сту рекв≥зит≥в визначаютьс¤ законодавством. «окрема, пор¤док виготовленн¤ ≥ використанн¤ вексельних бланк≥в реіламентуЇтьс¤ []{4_130_1}ѕравилами виготовленн¤ ≥ використанн¤ вексельних бланк≥в, затвердженими постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни ≥ Ќац≥онального банку ”крањни в≥д 10 вересн¤ 1992 р. є 528. ¬иготовленн¤ п≥дробленого вексел¤ може виражатись ¤к у внесенн≥ до його рекв≥зит≥в неправдивоњ ≥нформац≥њ, так ≥ у видач≥ (використанн≥) вексел¤, оформленого зовн≥шньо з дотриманн¤м вимог до його рекв≥зит≥в, не дл¤ оплати за поставлену продукц≥ю, виконан≥ роботи та надан≥ послуги, а з ≥ншою метою (наприклад, дл¤ оплати виконаних роб≥т за ф≥ктивним контрактом з метою безоплатноњ передач≥ кошт≥в, њх розкраданн¤ чи конвертац≥њ у гот≥вков≥ кошти або ≥ноземну валюту, незаконного його продажу тощо).

—пос≥б виготовленн¤ п≥дроблених державних ц≥нних папер≥в залежить в≥д њх виду та форми ≥снуванн¤ (документарна чи бездокументарна). ÷≥нн≥ папери у документарн≥й (паперов≥й) форм≥ ≥снуванн¤ можуть бути виготовлен≥ типографським способом, шл¤хом ксерокоп≥юванн¤, малюванн¤ тощо.

–≥зновидом виготовленн¤ п≥дроблених державних ц≥нних папер≥в Ї њх п≥дробка, тобто внесенн¤ неправдивих в≥домостей в справжн≥й ц≥нний пап≥р або зм≥н в текст ц≥нного паперу, ¤к≥ спотворюють його зм≥ст, п≥дробка п≥дпис≥в, в≥дбитк≥в печаток тощо, тобто спотворенн¤ зм≥сту будь-¤ких рекв≥зит≥в ц≥нного паперу.

¬иготовленн¤ п≥дроблених бездокументарних державних ц≥нних папер≥в може бути вчинене шл¤хом в≥дкритт¤ ф≥ктивного рахунку в ц≥нних паперах у збер≥гача. ѕ≥дробкою бездокументарних ц≥нних папер≥в сл≥д вважати внесенн¤ будь-¤ких зм≥н до рахунку в ц≥нних паперах у збер≥гача, ¤к≥ спотворюють зм≥ст заф≥ксованоњ в ньому ≥нформац≥њ. “ак≥ зм≥ни можуть бути внесен≥ шл¤хом наданн¤ незаконних розпор¤джень на зд≥йсненн¤ обл≥кових депозитарних операц≥й (зарахуванн¤, списанн¤, перем≥щенн¤, переказ), насл≥дком ¤ких може бути зм≥на к≥лькост≥ ц≥нних папер≥в на рахунку, обмеженн¤ њх в об≥гу або зн¤тт¤ таких обмежень, чи розпор¤джень про внесенн¤ зм≥н до рекв≥зит≥в анкети рахунку у ц≥нних паперах, ¤к≥ не супроводжуютьс¤ обл≥ковими операц≥¤ми щодо ц≥нних папер≥в, наприклад зм≥на ≥нформац≥њ щодо власника (розпор¤дника) рахунку тощо.

¬иготовленн¤ з метою збуту п≥дроблених бездокументарних державних ц≥нних папер≥в, њх п≥дробка чи використанн¤ п≥дроблених бездокументарних державних ц≥нних папер≥в, ¤к≥ ≥снують у форм≥ в≥дкритого збер≥гачем рахунку, зд≥йснюютьс¤ шл¤хом внесенн¤ неправдивих даних до рахунку в ц≥нних паперах у збер≥гача на електронних нос≥¤х ≥нформац≥њ, тобто Ї одночасно втручанн¤м у роботу автоматизованоњ системи, ¤кою Ї така система реЇстру. “ак≥ д≥њ одночасно утворюють ≥ склад злочину, передбачений []{1_361}ст. 361, ≥ мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 1, 2 чи 3 ст. 199 та в≥дпов≥дною частиною []{1_361}ст. 361, оск≥льки внесенн¤ зм≥н в рахунок Ї спотворенн¤м чи знищенн¤м ≥нформац≥њ.

7. «бер≥ганн¤ зазначених у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 199 предмет≥в Ч це вчиненн¤ будь-¤ких умисних д≥й, повТ¤заних з фактичним волод≥нн¤м такими предметами, незалежно в≥д м≥сц¤ њх знаходженн¤: триманн¤ при соб≥ (в од¤з≥, вал≥з≥ тощо), пом≥щенн¤ у сховище, будь-¤ке прим≥щенн¤ чи будь-¤ке ≥нше вибране ≥ в≥доме особ≥ м≥сце.

8. ѕридбанн¤ зазначених у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 199 предмет≥в Ч це набутт¤ права власност≥ на них будь-¤ким способом: куп≥вл¤, обм≥н, одержанн¤ в подарунок чи ¤к оплати боргу, одержанн¤ ¤к оплати за надан≥ послуги чи виконану роботу, виграш в азартн≥ ≥гри, одержанн¤ в позику, привласненн¤ знайдених таких предмет≥в тощо.

9. ѕеревезенн¤ п≥дробленоњ нац≥ональноњ валюти ”крањни, ≥ноземноњ валюти, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державних лотерей Ч це њх перем≥щенн¤ транспортними засобами з одного м≥сц¤ в ≥нше ¤к на територ≥њ ”крањни, так ≥ за њњ межами. ѕри цьому не маЇ значенн¤, чи Ї особа власником або користувачем транспортного засобу, наприклад пасажиром, чи зд≥йснюЇтьс¤ таке перевезенн¤ безпосередньо особою чи ≥ншим способом. —пос≥б транспортуванн¤ зазначених предмет≥в, в≥дстань, на ¤ку њх перевезено, не мають значенн¤. Ќе Ї перевезенн¤м зазначених предмет≥в њх перенесенн¤ (перем≥щенн¤) з одного м≥сц¤ в ≥нше без використанн¤ транспортних засоб≥в. “ак≥ д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ ¤к збер≥ганн¤ зазначених предмет≥в.

10. ѕересиланн¤ п≥дробленоњ нац≥ональноњ валюти ”крањни, ≥ноземноњ валюти, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державних лотерей Ч це перем≥щенн¤ зазначених предмет≥в у простор≥ шл¤хом в≥дправленн¤ поштою, посильним з одного м≥сц¤ в ≥нше. ѕри цьому злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту в≥дправленн¤ посилки, багажу, листа тощо ≥з зазначеними предметами, незалежно в≥д того, отримав њх адресат чи н≥.

11. ¬везенн¤ в ”крањну п≥дробленоњ нац≥ональноњ валюти ”крањни, ≥ноземноњ валюти, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державних лотерей Ч це перем≥щенн¤ зазначених предмет≥в через державний кордон ”крањни на њњ територ≥ю будь-¤кими транспортними засобами. якщо так≥ предмети перем≥щен≥ особою на територ≥ю ”крањни без використанн¤ транспортних засоб≥в, то д≥њ особи не можна квал≥ф≥кувати ¤к њх ввезенн¤ в ”крањну.

12. ѕ≥д збутом п≥дробленоњ нац≥ональноњ валюти ”крањни, ≥ноземноњ валюти, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державних лотерей сл≥д розум≥ти будь-¤ке њх умисне в≥дчуженн¤: використанн¤ ¤к засобу платежу, продаж, розм≥н, обм≥н, даруванн¤, передачу в борг ≥ в рахунок боргу, програш в азартних ≥грах тощо (див. []{4_246_10}абз. 2 п. 10 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 6).

13. ≤з субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ лише умисною виною. ¬ид умислу Ч пр¤мий. ќбовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони виготовленн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, перевезенн¤, пересиланн¤, ввезенн¤ в ”крањну п≥дроблених нац≥ональноњ валюти ”крањни, ≥ноземноњ валюти, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державних лотерей Ї мета њх збуту. ћотиви вчиненн¤ зазначених у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 199 д≥й можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю не впливають.

 рим≥нально-правова оц≥нка виготовленн¤ п≥дроблених нац≥ональноњ валюти ”крањни, ≥ноземноњ валюти, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державноњ лотерењ без мети збуту залежить в≥д конкретноњ мети њх виготовленн¤:

Ч ¤кщо так≥ предмети виготовлен≥ з метою вчинити обман окремих громад¤н дл¤ заволод≥нн¤ њх майном, то д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ ¤к готуванн¤ до шахрайства, а при фактичному њх використанн≥ дл¤ обману окремих громад¤н ≥ заволод≥нн¤ њх майном Ч за []{1_190}ст. 190 ¤к зак≥нчений злочин;

Ч ¤кщо так≥ предмети виготовлен≥ без мети наступного збуту чи використанн¤ дл¤ обману окремих ос≥б чи шахрайського заволод≥нн¤ чужим майном, то д≥њ особи не м≥ст¤ть складу злочину, передбаченого ст. 199. Ќаприклад, виготовленн¤ нац≥ональноњ чи ≥ноземноњ валюти з метою показати своЇ вм≥нн¤ художника.

14. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка ф≥зична особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

15.  вал≥ф≥кованими видами злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена ч. 2 ст. 199, Ї вчиненн¤ передбачених ч. 1 ст. 199 д≥й повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або у великому розм≥р≥, а особливо квал≥ф≥кованими, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена ч. 3 ст. 199, Ч вчиненн¤ передбачених ч. 1 ст. 199 д≥й орган≥зованою групою чи в особливо великих розм≥рах.

ѕовторним вважаЇтьс¤ вчиненн¤ будь-¤коњ ≥з передбачених ч. 1 ст. 199 д≥й особою, ¤ка ран≥ше вчинила так≥ ж д≥њ, в тому числ≥ ≥ за на¤вност≥ обт¤жуючих (квал≥ф≥куючих) обставин, передбачених ч. 2 чи 3 ц≥Їњ статт≥.

¬чиненими за попередньою змовою групою ос≥б д≥њ, передбачен≥ ч. 1 ст. 199, вважаютьс¤ у раз≥ њх сп≥льного вчиненн¤ принаймн≥ двома особами, ¤к≥ заздалег≥дь, до початку вчиненн¤, домовились про це. ≤ не обовТ¤зково, щоб вс≥ особи такоњ групи вчинювали одн≥ й т≥ ж д≥њ. ¬чиненим за такою ознакою злочин буде ≥ тод≥, коли одна особа виготовл¤ла п≥дроблен≥ предмети, вказан≥ у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 199, а ≥нша њх перевозила чи збувала тощо.

як вчинене орган≥зованою групою виготовленн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, перевезенн¤, пересиланн¤, ввезенн¤ в ”крањну з метою збуту, а також збут п≥дробленоњ нац≥ональноњ валюти ”крањни у вид≥ банкнот чи металевоњ монети, ≥ноземноњ валюти, державних ц≥нних папер≥в чи б≥лет≥в державноњ лотерењ маЇ квал≥ф≥куватись за умови, що зазначен≥ д≥њ вчинен≥ трьома чи б≥льше особами, ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ ¤к дл¤ вчиненн¤ таких д≥й, так ≥ ≥нших злочин≥в, ≥ що група м≥стить ≥нш≥ необх≥дн≥ ознаки орган≥зованоњ групи (див. []{1_28}ч. 3 ст. 28). ѕри цьому не маЇ значенн¤, ¤к≥ конкретно д≥њ вчинен≥ кожною ≥з ос≥б, що вход¤ть до складу орган≥зованоњ групи: одна особа може зд≥йснювати виготовленн¤ п≥дробленоњ нац≥ональноњ валюти ”крањни, або ≥ноземноњ валюти, або державних ц≥нних папер≥в, або б≥лет≥в державноњ лотерењ, ≥нша Ч њх збер≥ганн¤, трет¤ Ч перевезенн¤, четверта Ч збут тощо.

«г≥дно з прим≥ткою до ст. 199 вчиненими у великому розм≥р≥ д≥њ, передбачен≥ у статт≥, вважаютьс¤ за умови, ¤кщо сума п≥дробки у дв≥ст≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а у особливо великому розм≥р≥ Ч ¤кщо сума п≥дробки у чотириста ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

</s199>

<s200>

—татт¤ 200.Ќезаконн≥ д≥њ з документами на переказ, плат≥жними картками та ≥ншими засобами доступу до банк≥вських рахунк≥в, обладнанн¤м дл¤ њх виготовленн¤

1. ѕ≥дробка документ≥в на переказ, плат≥жних карток чи ≥нших засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в, а так само придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ з метою збуту п≥дроблених документ≥в на переказ чи плат≥жних карток або њх використанн¤ чи збут Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

ѕрим≥тка. ѕ≥д документами на переказ сл≥д розум≥ти документ в паперовому або електронному вид≥, що використовуЇтьс¤ банками чи њх кл≥Їнтами дл¤ передач≥ доручень або ≥нформац≥њ на переказ грошових кошт≥в м≥ж субТЇктами переказу грошових кошт≥в (розрахунков≥ документи, документи на переказ гот≥вкових кошт≥в, а також т≥, що використовуютьс¤ при проведенн≥ м≥жбанк≥вського переказу та плат≥жного пов≥домленн¤ та ≥н.).

1. ѕредметом злочину, передбаченого ст. 200, Ї:

Ч будь-¤к≥ засоби доступу до банк≥вських рахунк≥в при вчиненн≥ злочину у форм≥ њх п≥дробки;

Ч п≥дроблен≥ документи на переказ чи п≥дроблен≥ плат≥жн≥ картки при вчиненн≥ злочину у форм≥ њх придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ з метою збуту, а також њх використанн¤ чи збут.

Ѕезпосередньо у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 200 назван≥ два види засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в Ч документи на переказ та плат≥жн≥ картки.

«асоби доступу до банк≥вських рахунк≥в (у []{4_410_0}«акон≥ ”крањни Уѕро плат≥жн≥ системи та переказ грошей в ”крањн≥Ф в≥д 5 кв≥тн¤ 2001 р. вони ≥менуютьс¤ плат≥жними ≥нструментами) Ч це засоби певноњ форми на паперовому, електронному чи ≥ншому вид≥ нос≥¤ ≥нформац≥њ, використанн¤ ¤кого ≥н≥ц≥юЇ переказ грошей з в≥дпов≥дного рахунку платника. ƒо засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в в≥днос¤тьс¤ документи на переказ та спец≥альн≥ плат≥жн≥ засоби (визначенн¤ терм≥ну Удокументи на переказФ даЇтьс¤ у прим≥тц≥ до ст. 200).

–озрахунковий документ Ч це документ на переказ грошей, що використовуЇтьс¤ дл¤ ≥н≥ц≥юванн¤ переказу з рахунка платника чи на рахунок отримувача.

–озрахунковий документ в електронному вигл¤д≥ Ч це документ визначеного формату, що м≥стить установлен≥ рекв≥зити ≥ несе ≥нформац≥ю про рух кошт≥в, маЇ форму електронних запис≥в, обовТ¤зково захищений криптограф≥чними методами захисту ≥нформац≥њ, передаЇтьс¤ засобами телекомун≥кац≥йного звТ¤зку та збер≥гаЇтьс¤ на зовн≥шн≥х засобах збереженн¤ ≥нформац≥њ у вигл¤д≥ файла.

¬идом розрахункових документ≥в Ї розрахунков≥ чеки Ч паперов≥ розрахунков≥ документи, що м≥ст¤ть н≥чим не обумовлене розпор¤дженн¤ платника банку, що його обслуговуЇ, провести переказ суми грошей на користь визначеного в ньому отримувача.

—пец≥альний плат≥жний зас≥б Ч це плат≥жний ≥нструмент, що виконуЇ функц≥ю засобу ≥дентиф≥кац≥њ, за допомогою ¤кого його держателем ≥н≥ц≥юЇтьс¤ переказ грошей з в≥дпов≥дного рахунку платника або банку, а також зд≥йснюютьс¤ ≥нш≥ операц≥њ, передбачен≥ в≥дпов≥дним договором. «а допомогою спец≥альних плат≥жних засоб≥в формуютьс¤ документи за операц≥¤ми ≥з њх застосуванн¤м або надаютьс¤ ≥нш≥ послуги њх держател¤м.

¬идом спец≥альних плат≥жних засоб≥в Ї плат≥жн≥ картки Ч спец≥альний плат≥жний зас≥б у вигл¤д≥ ем≥тованоњ в установленому законодавством пор¤дку пластиковоњ чи ≥ншого виду картки, що використовуЇтьс¤ дл¤ ≥н≥ц≥юванн¤ переказу грошей з рахунка платника або з в≥дпов≥дного рахунка банку з метою оплати вартост≥ товар≥в ≥ послуг, перерахуванн¤ грошей з≥ своњх рахунк≥в на рахунки ≥нших ос≥б, отриманн¤ грошей у гот≥вков≥й форм≥ в касах банк≥в, пунктах обм≥ну ≥ноземноњ валюти уповноважених банк≥в та через банк≥вськ≥ автомати, а також зд≥йсненн¤ ≥нших операц≥й, передбачених в≥дпов≥дним договором.

ћ≥жбанк≥вський розрахунковий документ Ч це документ на переказ, сформований банком на п≥дстав≥ поданих кл≥Їнтами розрахункових документ≥в, документ≥в на переказ гот≥вки, а також доручень про догов≥рне списанн¤, передбачених в договорах, укладених м≥ж кл≥Їнтами та обслуговуючими њх банками.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин виражаЇтьс¤ у д≥¤х:

Ч вчиненн≥ п≥дробки будь-¤ких засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в;

Ч вчиненн≥, придбанн≥, збер≥ганн≥, перевезенн≥ чи пересиланн≥ з метою збуту п≥дроблених документ≥в на переказ чи плат≥жних карток;

Ч використанн≥ чи збут≥ п≥дроблених документ≥в на переказ чи плат≥жних карток.

« моменту вчиненн¤ будь-¤коњ ≥з перерахованих д≥й злочин Ї зак≥нченим.

3. ѕ≥д п≥дробкою засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в сл≥д розум≥ти ¤к њх виготовленн¤ (створенн¤), так ≥ фальсиф≥кац≥ю д≥йсних (справжн≥х) засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в.

—пос≥б п≥дробки засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в залежить в≥д того, на ¤кому матер≥альному нос≥Їв≥ ≥нформац≥њ вони ≥снують: паперовому, електронному чи ≥ншому. «окрема, плат≥жн≥ картки виготовл¤ютьс¤, ¤к правило, на пластикових нос≥¤х ≥нформац≥њ.

ѕро виготовленн¤ п≥дроблених засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в див. п. 6 коментар¤ до []{1_199}ст. 199.

4. ѕро збер≥ганн¤, придбанн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ та збут п≥дроблених документ≥в на переказ чи плат≥жних карток див. в≥дпов≥дно пп. 7, 8, 9, 10, 12 коментар¤ до []{1_199}ст. 199. ѕредметом таких д≥¤нь можуть бути вже п≥дроблен≥ документи на переказ чи плат≥жн≥ картки, ≥ лише так≥, що виготовлен≥ на паперовому, пластиковому чи ≥ншому матер≥альному нос≥Їв≥ ≥нформац≥њ.

5. ¬икористанн¤м п≥дроблених документ≥в на переказ чи плат≥жних карток Ї зд≥йсненн¤ з њх допомогою переказу грошей ≥з в≥дпов≥дного рахунку платника без його згоди на будь-¤кий ≥нший рахунок чи одержанн¤ за п≥дробленими документами на переказ гот≥вкових грошових кошт≥в.

6. ≤з субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ лише умисною виною. ¬ид умислу Ч пр¤мий. ћотиви ≥ мета можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю д≥й за ст. 200 не впливають, але можуть св≥дчити про на¤вн≥сть у д≥¤х винного ознак готуванн¤ до вчиненн¤ ≥нших, б≥льш т¤жких злочин≥в, зокрема готуванн¤ до розкраданн¤ чужого майна. як правило, саме з ц≥Їю метою (незаконне заволод≥нн¤ чужим майном) ≥ вчинюютьс¤ передбачен≥ ст. 200 д≥њ. ” раз≥ фактичного заволод≥нн¤ чужим майном шл¤хом використанн¤ п≥дроблених засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ст. 200 та []{1_190}190.

7. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. ƒ≥њ службовоњ особи у раз≥ вчиненн¤ передбачених ст. 200 д≥¤нь мають квал≥ф≥куватис¤ ≥ за []{1_364}ст. 364, за на¤вност≥ вс≥х ≥нших ознак передбаченого нею злочину.

8.  вал≥ф≥кованими видами злочину, передбаченого ст. 200, Ї вчиненн¤ зазначених у диспозиц≥њ њњ ч. 1 д≥й повторно або за попередньою змовою групою ос≥б.

ѕовторним треба вважати вчиненн¤ будь-¤кого д≥¤нн¤, альтернативно вказаного у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 200, особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤ке ≥з таких д≥¤нь, в тому числ≥ ≥ за на¤вност≥ ознак, описаних у ч. 2 ст. 200, незалежно в≥д посл≥довност≥ њх вчиненн¤.

ƒ≥њ вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б передбачен≥ ч. 1 ст. 200 мають квал≥ф≥куватис¤ у раз≥ њх сп≥льного вчиненн¤ ¤к сп≥ввиконавц¤ми двома чи б≥льше особами, ¤к≥ заздалег≥дь, до початку њх вчиненн¤, домовились про злочин. ѕри цьому може мати м≥сце ≥ розпод≥л виду вчинюваних д≥й: одна особа вчинюЇ п≥дробку документ≥в на переказ, ≥нша Ч њх використанн¤ дл¤ незаконного заволод≥нн¤ чужими грошовими коштами або њх збут.

9. ѕ≥дробка засоб≥в доступу до банк≥вських рахунк≥в у електронному вигл¤д≥ Ї одночасно незаконним втручанн¤м в роботу електронно-обчислювальних машин (компТютер≥в), систем та компТютерних мереж ([]{1_361}ст. 361), оск≥льки при цьому маЇ м≥сце перекрученн¤ (спотворенн¤) компТютерноњ ≥нформац≥њ, що в них збер≥гаЇтьс¤, а тому д≥њ особи мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ст. 200 та []{1_361}361.

</s200>

<s201>

—татт¤ 201. онтрабанда

1.  онтрабанда, тобто перем≥щенн¤ товар≥в через митний кордон ”крањни поза митним контролем або з приховуванн¤м в≥д митного контролю, вчинене у великих розм≥рах, а також незаконне перем≥щенн¤ ≥сторичних та культурних ц≥нностей, отруйних, сильнод≥ючих, рад≥оактивних або вибухових речовин, зброњ та боЇприпас≥в (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ зброњ та бойових припас≥в до нењ), а так само контрабанда стратег≥чно важливих сировинних товар≥в, щодо ¤ких законодавством встановлено в≥дпов≥дн≥ правила вивезенн¤ за меж≥ ”крањни, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в з конф≥скац≥Їю предмет≥в контрабанди.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б або особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю предмет≥в контрабанди та з конф≥скац≥Їю майна.

ѕрим≥тка.  онтрабанда товар≥в вважаЇтьс¤ вчиненою у великих розм≥рах, ¤кщо њх варт≥сть у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ќбТЇктом контрабанди Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ визначенн¤ державою пор¤дку перем≥щенн¤ матер≥альних ц≥нностей, а також окремих предмет≥в та речовин, ¤к≥ вилучен≥ з в≥льного об≥гу, через митний кордон ”крањни з метою захисту економ≥ки, культури, нац≥ональноњ безпеки.

ѕредметом контрабанди Ї товари, ≥сторичн≥ та культурн≥ ц≥нност≥, отруйн≥, сильнод≥юч≥, рад≥оактивн≥ або вибухов≥ речовини, збро¤ та боЇприпаси (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ зброњ та бойових припас≥в до нењ), а так само стратег≥чно важлив≥ сировинн≥ товари, щодо ¤ких законодавством встановлено в≥дпов≥дн≥ правила вивезенн¤ за меж≥ ”крањни. Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_85}ст. 70  рим≥нального кодексу 1960 року, валюта не Ї предметом контрабанди, тому з 1 вересн¤ 2001 р. незаконне њњ перем≥щенн¤ через митний кордон складу злочину не утворюЇ.

“овари Ч це будь-¤ка продукц≥¤, на ¤ку поширюютьс¤ права ≥нтелектуальноњ власност≥, послуги, роботи, що Ї обТЇктом куп≥вл≥-продажу або обм≥ну (див. []{4_101_15}ст. 15 ћитного кодексу ”крањни).

2. —пос≥б вчиненн¤ злочину Ї обовТ¤зковою ознакою його обТЇктивноњ сторони Ч перем≥щенн¤ товар≥в через митний кордон ”крањни поза митним контролем або з приховуванн¤м в≥д митного контролю. —аме таке перем≥щенн¤, а також перем≥щенн¤ предмет≥в без в≥дпов≥дного дозволу, коли в≥н потр≥бний (дл¤ зброњ, дл¤ ≥сторичних ≥ культурних ц≥нностей тощо), визнаЇтьс¤ незаконним.

ѕовне тлумаченн¤ ознак незаконного перем≥щенн¤ товар≥в через митний кордон викладене в []{4_326_0}постанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про контрабанду та порушенн¤ митних правилФ в≥д 26 лютого 1999 р. є 2.

3. ћитний кордон Ч це меж≥ митноњ територ≥њ ”крањни. ћитний кордон сп≥впадаЇ з ƒержавним кордоном ”крањни, за вин¤тком меж спец≥альних митних зон. ћеж≥ територ≥њ спец≥альних митних зон Ї складовою частиною митного кордону ”крањни. ѕон¤тт¤ митна територ≥¤, митний кордон, спец≥альн≥ митн≥ зони ≥ спец≥альн≥ митн≥ режими даютьс¤ у []{4_101_3}ст. 3, []{4_101_4}4, []{4_101_5}5, []{4_101_6}6 ћитного  одексу ”крањни.

4.  онтрабанда товар≥в Ї крим≥нально караною лише у випадку вчиненн¤ њњ у великих розм≥рах, тобто незаконне перем≥щенн¤ через митний кордон товар≥в, варт≥сть ¤ких становить тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в неоподатковуваного м≥н≥муму доход≥в громад¤н. «а в≥дсутност≥ нормативних акт≥в про визначенн¤ ц≥н на предмети контрабанди њх варт≥сть треба визначати, керуючись висновками експертизи.

5.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки контрабанди: вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б, або особою, ран≥ше судимою за цей злочин.

 онтрабанда квал≥ф≥куЇтьс¤ за ознакою вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б, ¤кщо у њњ вчиненн≥ брали участь за домовлен≥стю ¤к сп≥ввиконавц≥ дв≥ ≥ б≥льше особи. «мову треба вважати попередньою, ¤кщо домовлен≥сть про вчиненн¤ контрабанди в≥дбулас¤ до початку незаконного перем≥щенн¤ через митний кордон ”крањни предмет≥в контрабанди, тобто на стад≥њ готуванн¤, в тому числ≥ й безпосередньо перед замахом.

ƒ≥њ учасник≥в контрабанди, вчиненоњ за попередньою змовою, належить квал≥ф≥кувати за ч. 2 ст. 201 незалежно в≥д того, що ≥нш≥ учасники групи не були прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у звТ¤зку з недос¤гненн¤м в≥ку, з ¤кого настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть чи з ≥нших законних п≥дстав.

ƒ≥њ учасник≥в контрабанди, вчиненоњ за попередньою змовою, ¤к≥ мають Їдиний умисел на незаконне перем≥щенн¤ через митний кордон предмет≥в контрабанди у великому розм≥р≥, але перем≥щують њх невеликими частинами, варт≥сть кожноњ з ¤ких Ї меншою в≥д тис¤ч≥ ≥ б≥льше раз≥в неоподатковуваного м≥н≥муму доход≥в громад¤н, утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201.

6.  онтрабанда вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту фактичного незаконного перем≥щенн¤ предмет≥в через митний кордон ”крањни. ƒ≥њ особи або ос≥б, ¤к≥ контрабандним шл¤хом намагалис¤ вивезти товари з ”крањни або ввезти њх в ”крањну, але були затриман≥ п≥д час проходженн¤ митного контролю, треба квал≥ф≥кувати ¤к замах на скоЇнн¤ злочину.

7. « субТЇктивноњ сторони контрабанда передбачаЇ на¤вн≥сть пр¤мого умислу. ¬инний усв≥домлюЇ обставини ≥ характер незаконного перем≥щенн¤ предмет≥в через митний кордон ≥ бажаЇ з порушенн¤м встановлених правил вивезти њх з ”крањни чи ввезти в ”крањну.

8. —убТЇктом злочину може бути громад¤нин ”крањни, ≥ноземний громад¤нин та особа без громад¤нства, ¤к≥ дос¤гли 16 рок≥в. —лужбова особа, ¤ка вчинила контрабанду з використанн¤м свого службового становища, за на¤вност≥ необх≥дних до того п≥дстав несе в≥дпов≥дальн≥сть за сукупн≥сть злочин≥в, передбачених ст. 201 та []{1_364}364, []{1_365}365 або []{1_366}366.

</s201>

<s202>

—татт¤ 202.ѕорушенн¤ пор¤дку зайн¤тт¤ господарською та банк≥вською д≥¤льн≥стю

1. «д≥йсненн¤ без державноњ реЇстрац≥њ, ¤к субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, що м≥стить ознаки п≥дприЇмницькоњ та ¤ка п≥дл¤гаЇ л≥цензуванню, або зд≥йсненн¤ без одержанн¤ л≥ценз≥њ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню в≥дпов≥дно до законодавства, чи зд≥йсненн¤ таких вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤, ¤кщо це було повТ¤зано з отриманн¤м доходу у великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

2. «д≥йсненн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ або банк≥вських операц≥й, а також профес≥йноњ д≥¤льност≥ на ринку ц≥нних папер≥в, операц≥й небанк≥вських ф≥нансових установ без державноњ реЇстрац≥њ або без спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ), одержанн¤ ¤кого передбачено законодавством, або з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤, ¤кщо це було повТ¤зано з отриманн¤м доходу у великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д двохсот до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ќтриманн¤ доходу у великому розм≥р≥ маЇ м≥сце, коли його сума у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. —т. 202 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за дек≥лька самост≥йних д≥¤нь:

Ч зд≥йсненн¤ ф≥зичною та юридичною особою д≥¤льност≥, що м≥стить ознаки п≥дприЇмництва ≥ п≥дл¤гаЇ л≥цензуванню, без державноњ реЇстрац≥њ такоњ особи ¤к субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ або зд≥йсненн¤ без одержанн¤ л≥ценз≥њ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню в≥дпов≥дно до законодавства, чи зд≥йсненн¤ таких вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤, ¤кщо це було повТ¤зано з отриманн¤м доходу у великих розм≥рах (ч. 1 ц≥Їњ статт≥);

Ч зд≥йсненн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ або банк≥вських операц≥й, а також профес≥йноњ д≥¤льност≥ на ринку ц≥нних папер≥в, операц≥й небанк≥вських установ без державноњ реЇстрац≥њ або без спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ), одержанн¤ ¤кого передбачено законодавством, або з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤, ¤кщо це повТ¤зано з отриманн¤м доходу у великих розм≥рах (ч. 2 ц≥Їњ статт≥).

2. []{4_75_0}«акон ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ в≥д 7 лютого 1991 р. іарантуЇ право громад¤н ”крањни, громад¤н ≥нших держав та ос≥б без громад¤нства (кр≥м тих категор≥й громад¤н, ¤ким «акон заборон¤Ї займатись п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю), котр≥ не обмежен≥ законом у правоздатност≥ або д≥Їздатност≥, займатис¤ п≥дприЇмництвом. ѕ≥д п≥дприЇмництвом названий «акон розум≥Ї безпосередню самост≥йну, систематичну, на власний ризик д≥¤льн≥сть по виробництву продукц≥њ, виконанню роб≥т, наданню послуг з метою одержанн¤ прибутку. “ака д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ ф≥зичними та юридичними особами, зареЇстрованими ¤к субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ у пор¤дку, встановленому законодавством (див. []{4_75_1}ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ в редакц≥њ в≥д 22 лютого 2000 р.).

ƒл¤ зайн¤тт¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю ф≥зичн≥ особи зобовТ¤зан≥ зареЇструватис¤ ¤к субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ у в≥дпов≥дност≥ з []{4_314_1}ѕоложенн¤м про державну реЇстрац≥ю субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 25 травн¤ 1998 р. є 740.

3. «г≥дно з≥ []{4_75_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ п≥дприЇмц≥ мають право без обмежень приймати р≥шенн¤ ≥ зд≥йснювати самост≥йно будь-¤ку д≥¤льн≥сть, що не суперечать чинному законодавству. ѕри цьому законодавством можуть встановлюватись певн≥ обмеженн¤ у вигл¤д≥ заборони або л≥цензуванн¤ окремих вид≥в д≥¤льност≥.

4. «лочин, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена ч. 1 ст. 202, пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥:

Ч без державноњ реЇстрац≥њ ¤к субТЇкта п≥дприЇмництва д≥¤льност≥, що м≥стить ознаки п≥дприЇмницькоњ та п≥дл¤гаЇ л≥цензуванню;

Ч без одержанн¤ л≥ценз≥њ на види господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню в≥дпов≥дно до законодавства;

Ч вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню, з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤.

ќбовТ¤зковими ознаками обТЇктивноњ сторони злочину Ї насл≥дки у вигл¤д≥ отриманого особою доходу у великих розм≥рах та причинний звТ¤зок м≥ж названими д≥¤ми ≥ насл≥дками.

5. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док зан¤тт¤ п≥дприЇмницькою та господарською д≥¤льн≥стю.

6. ќбТЇктивна сторона злочину д≥стаЇ ви¤в у д≥¤льност≥ по виробництву продукц≥њ, виконанню роб≥т, наданню послуг особою, не зареЇстрованою ¤к субТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ѕри цьому крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть передбачена за зд≥йсненн¤ особою, не зареЇстрованою ¤к субТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, лише тих вид≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину у ц≥й форм≥ Ї зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥, що м≥стить ознаки п≥дприЇмницькоњ, безпосередньо, тобто зд≥йсненн¤ особою зазначеноњ д≥¤льност≥ самост≥йно (безпосередньо). «лочин маЇ матер≥альний склад ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту отриманн¤ в≥д зд≥йснюваноњ п≥дприЇмницькоњ (господарськоњ) д≥¤льност≥ доходу у великих розм≥рах.

” []{4_75_0}«акон≥ ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ вживаютьс¤ у р≥зному контекст≥ терм≥ни Уп≥дприЇмництвоФ та Уп≥дприЇмницька д≥¤льн≥стьФ; Уп≥дприЇмецьФ та УсубТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥Ф. як р≥зновид субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч юридичноњ особи вживаютьс¤ пон¤тт¤ Уп≥дприЇмницька орган≥зац≥¤Ф, Уп≥дприЇмницьк≥ товариства, њх сп≥лки (обТЇднанн¤)Ф. —истемне тлумаченн¤ положень []{4_75_0}«акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ (дал≥ Ч «акон) даЇ п≥дстави дл¤ висновку, що терм≥ни Уп≥дприЇмництвоФ та Уп≥дприЇмницька д≥¤льн≥стьФ, а також терм≥ни Уп≥дприЇмецьФ та УсубТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥Ф у цьому «акон≥ вживаютьс¤ ¤к синон≥ми, тобто ¤к тотожн≥ за юридичним зм≥стом. «окрема, у преамбул≥ «акону тлумачитьс¤, що Уцей «акон визначаЇ загальн≥ правов≥, економ≥чн≥ та соц≥альн≥ засади зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (п≥дприЇмництва) громад¤нами та юридичними особами на територ≥њ ”крањни, встановлюЇ іарант≥њ свободи п≥дприЇмництва та його державноњ п≥дтримкиФ, а у ст. 2 розТ¤снюЇтьс¤, хто може бути УсубТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (п≥дприЇмц¤ми)Ф. як однаков≥ за юридичним зм≥стом у названому «акон≥ вживаютьс¤ ≥ терм≥ни Уорган≥зац≥йна форма п≥дприЇмництваФ ([]{4_75_6}ст. 6 «акону), Уорган≥зац≥йно правова форма субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥Ф ([]{4_75_8}ст. 8 «акону) та Уорган≥зац≥йна форма п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥Ф ([]{4_75_12}ст. 12 «акону), ¤кщо мова йде про субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч юридичних ос≥б.

” де¤ких законах пон¤тт¤ Уп≥дприЇмницька д≥¤льн≥стьФ розум≥Їтьс¤ ¤к вид б≥льш широкого за зм≥стом виду д≥¤льност≥ Ч господарськоњ д≥¤льност≥. «окрема, []{4_383_1}абз. 4 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф в≥д 1 червн¤ 2000 р. пон¤тт¤ Угосподарська д≥¤льн≥стьФ визначаЇ так: Убудь- ¤ка д≥¤льн≥сть, у тому числ≥ п≥дприЇмницька, юридичних ос≥б, а також ф≥зичних ос≥б Ч субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, повТ¤зана з виробництвом (виготовленн¤м) продукц≥њ, торг≥влею, наданн¤м послуг, виконанн¤м роб≥тФ.

√оловний зм≥ст п≥дприЇмництва Ч це зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥ (господарськоњ), ¤ка маЇ обовТ¤зков≥ ознаки, визначен≥ безпосередньо у []{4_75_1}ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ. “лумаченн¤ тексту диспозиц≥њ ц≥Їњ частини «акону ”крањни в редакц≥њ в≥д 22 лютого 2000 р. даЇ п≥дстави дл¤ висновку, що безпосередн¤ систематична д≥¤льн≥сть по виробництву продукц≥њ, виконанню роб≥т, наданню послуг з метою одержанн¤ прибутку формально може визнаватись п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю, ¤кщо вона зд≥йснюЇтьс¤ особами, зареЇстрованими ¤к субТЇкти п≥дприЇмництва. ¬иход¤чи ≥з буквального розум≥нн¤ положень ц≥Їњ ж частини «акону, зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥, що м≥стить вс≥ ознаки п≥дприЇмницькоњ (обТЇктивн≥ ознаки Ч безпосередн≥сть, самост≥йн≥сть, систематичн≥сть виробництва продукц≥њ, виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг; субТЇктивн≥ ознаки Ч власний ризик, мета одержанн¤ прибутку), кр≥м ознаки субТЇкта (в≥дсутн≥сть державноњ реЇстрац≥њ ¤к субТЇкта п≥дприЇмництва), не може визнаватись п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю. “ому чинним  одексом передбачена в≥дпов≥дальн≥сть не за зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ без державноњ реЇстрац≥њ, ¤к це мало м≥сце у []{4_24_193}ст. 148-3  рим≥нального кодексу 1960 року, а за зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥, ¤ка маЇ ознаки п≥дприЇмницькоњ, ¤кщо особа, що њњ зд≥йснюЇ, не зареЇстрована ¤к субТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

7. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу ≥ спец≥альною метою Ч одержанн¤ прибутку в≥д п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, не зареЇстрованоњ у встановленому пор¤дку.

8. —убТЇктом злочину можуть бути лише ф≥зичн≥ особи, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку.

[]{4_75_2}„. 1 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ передбачаЇ, що субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (п≥дприЇмц¤ми) можуть бути громад¤ни ”крањни, ≥нших держав, особи без громад¤нства, не обмежен≥ законом у правоздатност≥ або д≥Їздатност≥. ƒ≥Їздатн≥сть у повному обс¤з≥ громад¤ни набувають п≥сл¤ дос¤гненн¤ 18-р≥чного в≥ку, а також з моменту одруженн¤ до настанн¤ повнол≥тт¤ ([]{4_28_11}ст. 11 ÷  ”крањни). ‘ормально, зг≥дно з «аконом ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ, право на п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть настаЇ з моменту набутт¤ громад¤нами д≥Їздатност≥ у повному обс¤з≥. ѕроте []{4_413_22}ст. 22 «акону ”крањни Уѕро охорону дитинстваФ в≥д 26 кв≥тн¤ 2001 р. передбачаЇ, що д≥ти, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку, мають право займатис¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю. “аким чином, субТЇктом злочину може бути будь-¤ка ф≥зична особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку ≥ зд≥йснюЇ д≥¤льн≥сть, що м≥стить ознаки п≥дприЇмницькоњ, без державноњ реЇстрац≥њ ¤к субТЇкта п≥дприЇмництва.

9. ќбТЇктивна сторона зд≥йсненн¤ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ без одержанн¤ л≥ценз≥њ, що п≥дл¤гають л≥цензуванню в≥дпов≥дно до законодавства, пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥ ф≥зичними та юридичними особами, зареЇстрованими ¤к субТЇкти п≥дприЇмництва, вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ п≥дл¤гають л≥цензуванню зг≥дно з≥ []{4_383_2}ст. 2, []{4_383_9}9 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф в≥д 1 червн¤ 2000 р.

10. []{4_383_2}—т. 2 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф з доповненн¤ми в≥д 11 с≥чн¤ 2001 р. передбачаЇ, що л≥цензуванн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥, зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, л≥цензуванн¤ канал≥в мовленн¤, л≥цензуванн¤ у сфер≥ електроенергетики та використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ, у сфер≥ ≥нтелектуальноњ власност≥, л≥цензуванн¤ виробництва ≥ торг≥вл≥ спиртом етиловим, конь¤чним ≥ плодовим, алкогольними напо¤ми та тютюновими виробами зд≥йснюЇтьс¤ зг≥дно з законами, що регулюють в≥дносини у цих сферах.

«г≥дно з []{4_75_4}ч. 1 ст. 4 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ л≥цензуванню п≥дл¤гають також окрем≥ види д≥¤льност≥, ¤к≥ повТ¤зан≥ з об≥гом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥в ≥ визначен≥ []{4_209_0}«аконом ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥вФ ¤к так≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню.

 р≥м зазначених випадк≥в, види господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню, вичерпно визначаютьс¤ у []{4_383_9}ст. 9 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥".

≤нш≥ види господарськоњ д≥¤льност≥, кр≥м перерахованих випадк≥в, л≥цензуванню не п≥дл¤гають (див. []{4_383_2}ч. 3 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф).

11. ѕор¤док видач≥ л≥ценз≥й на зд≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню, визначаЇтьс¤ у []{4_383_10}ст. 10Ч18 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф. ѕерел≥к орган≥в л≥цензуванн¤ затверджено []{4_394_1}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро затвердженн¤ перел≥ку орган≥в л≥цензуванн¤Ф в≥д 14 листопада 2000 р. є 1698.

12. « субТЇктивноњ сторони зд≥йсненн¤ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ без одержанн¤ л≥ценз≥њ, що п≥дл¤гають л≥цензуванню в≥дпов≥дно до законодавства, характеризуЇтьс¤ лише умисною виною. ќдержанн¤ прибутку в≥д зд≥йсненн¤ без л≥ценз≥њ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ п≥дл¤гають л≥цензуванню, не Ї обовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони злочину у ц≥й форм≥, хоча, ¤к правило, така мета маЇ м≥сце, оск≥льки сама господарська д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ здеб≥льшого саме з такою метою.

13. —убТЇктом злочину можуть бути ф≥зичн≥ особи, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку ≥ не зареЇстрован≥ ¤к субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, службов≥ особи субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичних ос≥б, котр≥ зд≥йснюють без в≥дпов≥дного дозволу види господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню.

14. ѕ≥д зд≥йсненн¤м з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню, сл≥д розум≥ти господарську д≥¤льн≥сть з порушенн¤м пор¤дку та умов, визначених л≥ценз≥йними умовами, затвердженими компетентними органами. ѕерел≥к орган≥в затверджений []{4_394_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 14 листопада 2000 р. (див. п. 11 коментар¤).

Ћ≥цензуванн¤ господарськоњ д≥¤льност≥ Ч це видача, переоформленн¤ та анулюванн¤ л≥ценз≥й, видача дубл≥кат≥в л≥ценз≥й, веденн¤ л≥ценз≥йних справ та л≥ценз≥йних реЇстр≥в, контроль за додержанн¤м л≥ценз≥атами л≥ценз≥йних умов, видача розпор¤джень про усуненн¤ порушень л≥ценз≥йних умов, а також розпор¤джень про усуненн¤ порушень законодавства у сфер≥ л≥цензуванн¤.

ѕ≥д л≥ценз≥йними умовами закон розум≥Ї встановлений з урахуванн¤м вимог закон≥в вичерпний перел≥к орган≥зац≥йних, квал≥ф≥кац≥йних та ≥нших спец≥альних вимог, обовТ¤зкових дл¤ виконанн¤ при провадженн≥ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню (див. []{4_383_1}абз. 7, 8 ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф в≥д 1 червн¤ 2000 р.).

¬жите у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 202 формулюванн¤ Узд≥йсненн¤ таких вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤Ф треба розум≥ти у б≥льш широкому значенн≥, а саме ¤к порушенн¤ умов (пор¤дку) одержанн¤ л≥ценз≥њ на зд≥йсненн¤ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню, так ≥ порушенн¤ обовТ¤зкових вимог щодо провадженн¤ л≥цензованих вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, тобто порушенн¤ л≥ценз≥йних умов, визначених нормативно-правовим актом, затвердженим компетентним органом Ч органом л≥цензуванн¤.

ѕ≥д умовами л≥цензуванн¤ буквально розум≥Їтьс¤ пор¤док одержанн¤ л≥ценз≥њ на певний (конкретний) вид господарськоњ д≥¤льност≥, а не пор¤док зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥.

‘ормально умовами л≥цензуванн¤ Ї:

Ч визнанн¤ законом певного виду д≥¤льност≥ таким, зд≥йсненн¤ ¤кого потребуЇ одержанн¤ спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ);

Ч законодавче визначенн¤ ознак субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ¤кий може зд≥йснювати такий вид д≥¤льност≥: форма власност≥, орган≥зац≥йно-правова форма, розм≥р статутного фонду тощо;

Ч законодавче визначенн¤ вимог щодо персоналу, ¤кий може зд≥йснювати безпосередньо л≥цензований вид д≥¤льност≥: на¤вн≥сть певноњ осв≥ти, стажу роботи за спец≥альн≥стю та ≥н.;

Ч законодавче визначенн¤ вимог техн≥чного характеру щодо проведенн¤ такоњ д≥¤льност≥: на¤вн≥сть певного прим≥щенн¤, земельноњ д≥л¤нки певного розм≥ру, м≥сц¤ розм≥щенн¤ (ринк≥в, пальнозаправних станц≥й тощо), певного обладнанн¤ тощо;

Ч законодавчо визначений пор¤док одержанн¤ спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ) на зд≥йсненн¤ виду господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гаЇ л≥цензуванню.

«окрема, зг≥дно ≥з []{4_420_7}ч. 3 ст. 7 «акону ”крањни Уѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугФ ф≥нансова установа може розпочати наданн¤ ф≥нансових послуг, лише ¤кщо:

Ч обл≥кова ≥ реЇструюча система в≥дпов≥даЇ вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;

Ч внутр≥шн≥ правила ф≥нансовоњ установи узгоджен≥ з вимогами закон≥в ”крањни та нормативно-правових акт≥в державних орган≥в, що зд≥йснюють регулюванн¤ та нагл¤д за ринками ф≥нансових послуг;

Ч профес≥йн≥ ¤кост≥ та д≥лова репутац≥¤ персоналу в≥дпов≥дають встановленим законом вимогам.

15. ќзнаки субТЇктивноњ сторони та субТЇкта ц≥Їњ форми вчиненн¤ злочину аналог≥чн≥ ознакам вчиненн¤ злочину у форм≥ зд≥йсненн¤ без л≥ценз≥њ вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню (див. пп. 12, 13 коментар¤).

16. «лочин, передбачений ч. 2 ст. 202, з обТЇктивноњ сторони виражаЇтьс¤ у зд≥йсненн≥ банк≥вських операц≥й, банк≥вськоњ д≥¤льност≥, профес≥йноњ д≥¤льност≥ на ринку ц≥нних папер≥в, операц≥й небанк≥вських ф≥нансових установ без державноњ реЇстрац≥њ; у зд≥йсненн≥ зазначених операц≥й без спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ), одержанн¤ ¤кого передбачене законодавством; у зд≥йсненн≥ зазначених операц≥й з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї насл≥дки у вигл¤д≥ отриманн¤ в≥д перерахованих вид≥в незаконноњ д≥¤льност≥ доходу у великих розм≥рах, ¤ким визнаЇтьс¤, зг≥дно з прим≥ткою до ст. 202, доход у сум≥, що у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

17. ѕ≥д зд≥йсненн¤м без державноњ реЇстрац≥њ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ або банк≥вських операц≥й, або профес≥йноњ д≥¤льност≥ на ринку ц≥нних папер≥в, або операц≥й небанк≥вських ф≥нансових установ сл≥д розум≥ти зд≥йсненн¤ таких вид≥в д≥¤льност≥ особою, ¤ка не зареЇстрована ¤к субТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

Ѕанк≥вською д≥¤льн≥стю Ї д≥¤льн≥сть банк≥вськоњ установи по залученню грошових кошт≥в ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б та розм≥щенню зазначених кошт≥в в≥д свого ≥мен≥, на власних умовах та на власний ризик, по в≥дкриттю ≥ веденню банк≥вських рахунк≥в ф≥зичних та юридичних ос≥б. “ака д≥¤льн≥сть може зд≥йснюватись банками Ч юридичними особами, ¤к≥ мають виключне право на п≥дстав≥ л≥ценз≥њ Ќац≥онального банку ”крањни зд≥йснювати у сукупност≥ ц≥ операц≥њ (див. []{4_398_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьФ в≥д 7 грудн¤ 2000 р.).

18. ѕ≥д профес≥йною д≥¤льн≥стю на ринку ц≥нних папер≥в розум≥Їтьс¤ п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть по перерозпод≥лу ф≥нансових ресурс≥в за допомогою ц≥нних папер≥в та по орган≥зац≥йному, ≥нформац≥йному, техн≥чному та ≥ншому обслуговуванню випуску ≥ об≥гу ц≥нних папер≥в, що Ї, ¤к правило, виключним або переважним видом д≥¤льност≥.

ѕрофес≥йну д≥¤льн≥сть на ринку ц≥нних папер≥в, у тому числ≥ посередницьку д≥¤льн≥сть по випуску та об≥гу ц≥нних папер≥в, можуть зд≥йснювати юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи виключно на п≥дстав≥ спец≥альних дозвол≥в (л≥ценз≥й), що видаютьс¤ в пор¤дку, встановленому чинним законодавством (див. []{4_264_1}ст. 1, []{4_264_4}4 «акону ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ ринку ц≥нних папер≥в в ”крањн≥Ф в≥д 30 жовтн¤ 1996 р.).

19. ‘≥нансовою установою Ї юридична особа, ¤ка в≥дпов≥дно до закону надаЇ одну чи дек≥лька ф≥нансових послуг та ¤ка внесена до в≥дпов≥дного реЇстру у пор¤дку, встановленому законом. ƒо ф≥нансових установ належать банки, кредитн≥ сп≥лки, ломбарди, л≥зингов≥ компан≥њ, дов≥рч≥ товариства, страхов≥ компан≥њ, установи накопичувального пенс≥йного забезпеченн¤, ≥нвестиц≥йн≥ фонди ≥ компан≥њ та ≥нш≥ юридичн≥ особи, виключним видом д≥¤льност≥ ¤ких Ї наданн¤ ф≥нансових послуг (див. []{4_420_1}п. 1 ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни. Уѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугФ в≥д 12 липн¤ 2001 р.).

‘≥нансов≥ послуги надаютьс¤ ф≥нансовими установами, а також, ¤кщо це пр¤мо передбачено законом, ф≥зичними особами Ч субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

¬иключене право або ≥нш≥ обмеженн¤ щодо наданн¤ окремих ф≥нансових послуг встановлюютьс¤ законами про д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дноњ ф≥нансовоњ установи та нормативно-правовими актами державних орган≥в, що зд≥йснюють регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послуг.

Ќадавати ф≥нансов≥ кредити за рахунок залучених кошт≥в маЇ право на п≥дстав≥ в≥дпов≥дноњ л≥ценз≥њ лише кредитна установа Ч ф≥нансова установа, ¤ка в≥дпов≥дно до закону маЇ право за рахунок залучених кошт≥в надавати ф≥нансов≥ кредити на власний ризик.

ћожлив≥сть та пор¤док наданн¤ окремих ф≥нансових послуг юридичними особами, ¤к≥ за своњм правовим статусом не Ї ф≥нансовими установами, визначаютьс¤ законами та нормативно- правовими актами державних орган≥в, що зд≥йснюють регулюванн¤ д≥¤льност≥ ф≥нансових установ та ринк≥в ф≥нансових послуг, у межах њх компетенц≥њ.

20. ѕ≥д зд≥йсненн¤м зазначених у диспозиц≥њ ч. 2 ст. 202 вид≥в д≥¤льност≥ та операц≥й без одержанн¤ л≥ценз≥њ сл≥д розум≥ти њх зд≥йсненн¤ зареЇстрованими ¤к субТЇкти п≥дприЇмництва громад¤нами-п≥дприЇмц¤ми та юридичними особами без одержанн¤ л≥ценз≥њ на зд≥йсненн¤. ¬с≥ зазначен≥ у ч. 2 ст. 202 види д≥¤льност≥ в≥днос¤тьс¤ до вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню (див. []{4_383_2}ст. 2, []{4_383_9}9 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф).

—клад злочину у ц≥й форм≥ Ї спец≥альним щодо загального, ¤ким Ї зд≥йсненн¤ без одержанн¤ л≥ценз≥њ будь-¤кого виду господарськоњ д≥¤льност≥, що п≥дл¤гаЇ л≥цензуванню (ч. 1 ст. 202).

21. ѕ≥д зд≥йсненн¤м вид≥в д≥¤льност≥ з порушенн¤м умов л≥цензуванн¤, зазначених у диспозиц≥њ ч. 2 ст. 202, сл≥д розум≥ти њх зд≥йсненн¤ громад¤нами-п≥дприЇмц¤ми та юридичними особами, ¤к≥ зареЇстрован≥ ¤к субТЇкти п≥дприЇмництва ≥ мають одержан≥ у встановленому пор¤дку л≥ценз≥њ на так≥ види д≥¤льност≥, але порушують пор¤док њх зд≥йсненн¤, визначений в≥дпов≥дними законами та нормативно-правовими актами, затвердженими компетентними органами зг≥дно ≥з []{4_394_1}ѕерел≥ком орган≥в л≥цензуванн¤, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 14 листопада 2000 р. є 1698.

«окрема, пор¤док зд≥йсненн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ визначаЇтьс¤ []{4_398_0}«аконом ”крањни Уѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьФ та затвердженими Ќац≥ональним банком ”крањни нормативно-правовими актами: []{4_421_1}ѕоложенн¤м про пор¤док видач≥ банками банк≥вських л≥ценз≥й, письмових дозвол≥в та л≥ценз≥й на виконанн¤ окремих операц≥й, затвердженим постановою ѕравл≥нн¤ ЌЅ” в≥д 17 липн¤ 2001 р. є 275; []{4_418_1}ѕоложенн¤м про пор¤док формуванн¤ обовТ¤зкових резерв≥в дл¤ банк≥в ”крањни, затвердженим постановою ѕравл≥нн¤ ЌЅ” в≥д 27 червн¤ 2001 р. є 244; []{4_311_2}≤нструкц≥Їю про пор¤док регулюванн¤ та анал≥з д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в, затвердженою постановою ѕравл≥нн¤ ЌЅ” в≥д 14 кв≥тн¤ 1998 р. є 141 з наступними зм≥нами та доповненн¤ми, ≥ншими нормативно-правовими актами ЌЅ”, що визначають пор¤док в≥дкритт¤ ≥ використанн¤ рахунк≥в юридичних та ф≥зичних ос≥б, зд≥йсненн¤ валютних операц≥й тощо.

ѕор¤док зд≥йсненн¤ профес≥йноњ д≥¤льност≥ на ф≥нансовому ринку визначаЇтьс¤ []{4_83_0}«аконами ”крањни Уѕро ц≥нн≥ папери ≥ фондову б≥ржуФ в≥д 18 червн¤ 1991 р., []{4_264_0}Уѕро державне регулюванн¤ ринку ц≥нних папер≥в в ”крањн≥Ф в≥д 30 жовтн¤ 1996 р., []{4_293_0}Уѕро Ќац≥ональну депозитарну систему ≥ особливост≥ електронного об≥гу ц≥нних папер≥в в ”крањн≥Ф в≥д 10 грудн¤ 1997 р., а також []{4_409_0}Ћ≥ценз≥йними умовами провадженн¤ профес≥йноњ д≥¤льност≥ на ринку ц≥нних папер≥в, затвердженими наказом ƒержкомп≥дприЇмництва та р≥шенн¤м ƒержавноњ ком≥с≥њ з ц≥нних папер≥в та фондового ринку в≥д 14 березн¤ 2001 р. є 49/60.

ѕор¤док зд≥йсненн¤ операц≥й (д≥¤льност≥) небанк≥вських ф≥нансових установ визначаЇтьс¤ []{4_420_0}«аконом ”крањни Уѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугФ в≥д 12 липн¤ 2001 р. та прийн¤тими у в≥дпов≥дност≥ з ним компетентними органами нормативно-правовими актами, що визначають пор¤док наданн¤ окремих вид≥в ф≥нансових послуг окремими ф≥нансовими установами.

22. —клад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 202, в≥дноситьс¤ до матер≥альних склад≥в. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в у вигл¤д≥ отриманн¤ доходу у великих розм≥рах, тобто доходу, сума ¤кого у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

23. ќзнаки обТЇктивноњ та субТЇктивноњ сторони, а також субТЇкта складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 202, аналог≥чн≥ ознакам складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202, ¤ка Ї загальною нормою щодо норми, сформульованоњ у ч. 2 ст. 202. —убТЇктом злочину у форм≥ зд≥йсненн¤ зазначених у диспозиц≥њ ч. 2 ст. 202 вид≥в д≥¤льност≥ чи операц≥й без державноњ реЇстрац≥њ Ї ф≥зична особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку ≥ не зареЇстрована ¤к субТЇкт п≥дприЇмництва. —убТЇктом злочину в ≥нших формах зд≥йсненн¤ д≥й, зазначених у диспозиц≥њ ч. 2 ст. 202, Ї громад¤нин-п≥дприЇмець чи службова особа субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичноњ особи.

≤з субТЇктивноњ сторони ц≥ форми вчиненн¤ злочину не обовТ¤зково мають характеризуватис¤ на¤вн≥стю мети одержанн¤ прибутку. Ќе Ї обовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони цих форм вчиненн¤ злочину систематичн≥сть д≥¤льност≥.

</s202>

<s203>

—татт¤ 203.«айн¤тт¤ забороненими видами господарськоњ д≥¤льност≥

1. «айн¤тт¤ видами господарськоњ д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї спец≥альна заборона, встановлена законом, кр≥м випадк≥в, передбачених ≥ншими статт¤ми цього  одексу, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони були повТ¤зан≥ з отриманн¤м доходу у великих розм≥рах або ¤кщо вони були вчинен≥ особою, ран≥ше судимою за зайн¤тт¤ забороненими видами господарськоњ д≥¤льност≥, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ќтриманн¤ доходу у великому розм≥р≥ маЇ м≥сце, коли його сума у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. «аконодавство, що регулюЇ пор¤док зд≥йсненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥, в тому числ≥ ≥ []{4_75_0}«акон ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ в≥д 7 лютого 1991 р., безпосередньо не м≥стить перел≥ку заборонених вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ ≥ такого пон¤тт¤ «акон не даЇ.

[]{4_75_4}—т. 4 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ в редакц≥њ в≥д 1 червн¤ 2000 р. ≥з зм≥нами, внесеними «аконом в≥д 13 липн¤ 2000 р., передбачаЇ д≥¤льн≥сть, повТ¤зану:

Ч з об≥гом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥в, що зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до []{4_209_0}«акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥вФ;

Ч з виготовленн¤м ≥ реал≥зац≥Їю в≥йськовоњ зброњ та боЇприпас≥в до нењ, видобуванн¤м бурштину, охороною окремих особливо важливих обТЇкт≥в права державноњ власност≥, перел≥к ¤ких визначаЇтьс¤ у встановленому  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни пор¤дку, а також д≥¤льн≥сть, повТ¤зану з проведенн¤м крим≥нал≥стичних, судово-медичних, судово-псих≥атричних експертиз та розробленн¤м, випробуванн¤м, виробництвом та експлуатац≥Їю ракет- нос≥њв, у тому числ≥ з метою њх косм≥чного запуску та ≥з будь- ¤кою метою, може зд≥йснюватис¤ т≥льки державними п≥дприЇмствами та орган≥зац≥¤ми, а проведенн¤ ломбардних операц≥й Ч також ≥ повними товариствами;

Ч з виплатою та доставкою пенс≥й, грошовоњ допомоги малозабезпеченим громад¤нам, що зд≥йснюЇтьс¤ виключно державними п≥дприЇмствами ≥ обТЇднанн¤ми звТ¤зку;

Ч з виробництвом бензин≥в моторних сум≥шевих (ј-76, ј-80, ј-92, ј≤-93, ј-95, ј-98) ≥ з вм≥стом не менш ¤к 5 в≥дсотк≥в високооктанових кисневм≥сних добавок Ч абсолютованого техн≥чного спирту та етил-трет-бутилового еф≥ру, що зд≥йснюЇтьс¤ нафтопереробними п≥дприЇмствами, перел≥к ¤ких визначаЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни, а д≥¤льн≥сть, повТ¤зана з виробництвом зазначених високооктанових кисневм≥сних добавок, зд≥йснюЇтьс¤ державними спиртовими заводами, перел≥к ¤ких визначаЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

ќкремими видами д≥¤льност≥ можуть займатись лише юридичн≥ особи, а де¤кими з цих вид≥в Ч юридичн≥ особи визначених законом орган≥зац≥йно-правових форм. Ќаприклад, зг≥дно з []{4_148_0}ƒекретом  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро дов≥рч≥ товаристваФ в≥д 17 березн¤ 1993 р. дов≥рчими можуть бути лише товариства з додатковою в≥дпов≥дальн≥стю; зг≥дно з []{4_83_0}«аконом ”крањни Уѕро ц≥нн≥ напери ≥ фондову б≥ржуФ в≥д 18 червн¤ 1991 р. д≥¤льн≥стю по випуску та об≥гу ц≥нних папер≥в можуть займатись лише банки, акц≥онерн≥ товариства, статутний фонд ¤ких сформовано за рахунок виключно ≥менних акц≥й, та ≥нш≥ товариства, дл¤ ¤ких операц≥њ з ц≥нними паперами становл¤ть њх виключний вид д≥¤льност≥; зг≥дно з []{4_241_0}«аконом ”крањни Уѕро страхуванн¤Ф в≥д 7 березн¤ 1996 р. страховиками можуть бути лише юридичн≥ особи, створен≥ у форм≥ акц≥онерних, повних, командитних товариств або товариств ≥з додатковою в≥дпов≥дальн≥стю; зг≥дно ≥з []{4_293_0}«аконом ”крањни Уѕро Ќац≥ональну депозитарну систему та особливост≥ електронного об≥гу ц≥нних папер≥в в ”крањн≥Ф в≥д 10 грудн¤ 1997 р. депозитар≥Їм може бути юридична особа, створена у форм≥ в≥дкритого акц≥онерного товариства (його учасниками Ї не менше дес¤ти збер≥гач≥в), ¤ке зд≥йснюЇ виключно депозитарну д≥¤льн≥сть; зг≥дно ≥з []{4_398_0}«аконом ”крањни Уѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьФ в≥д 7 грудн¤ 2000 р. орган≥зац≥йно-правовою формою банк≥в в ”крањн≥ може бути акц≥онерне товариство, товариство з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю або кооперативний банк.

2. ѕ≥д видами господарськоњ д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї спец≥альна заборона (в≥дпов≥дальн≥сть за зайн¤тт¤ ними передбачена ст. 203), треба розум≥ти:

Ч види д≥¤льност≥, ¤кими громад¤ни нав≥ть у раз≥ њх державноњ реЇстрац≥њ ¤к субТЇкт≥в п≥дприЇмництва, тобто таких, що зд≥йснюють п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть без утворенн¤ юридичноњ особи, та юридичн≥ особи Ч субТЇкти господарськоњ д≥¤льност≥ певноњ форми власност≥ чи орган≥зац≥йно-правовоњ форми господарськоњ д≥¤льност≥, а також ф≥зичн≥ особи, незалежно в≥д реЇстрац≥њ њх ¤к субТЇкт≥в п≥дприЇмництва, не можуть займатись взагал≥, тобто н≥ за ¤ких умов. «окрема, зг≥дно з []{4_209_8}ст. 8 «акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥вФ в≥д 8 липн¤ 1999 р. на територ≥њ ”крањни об≥г аналог≥в наркотичних засоб≥в ≥ психотропних речовин заборонений, а тому будь-¤ка д≥¤льн≥сть, повТ¤зана з об≥гом таких аналог≥в, Ї забороненою;

Ч окрем≥ види господарськоњ д≥¤льност≥, що можуть зд≥йснюватись лише особами, ¤к≥ мають необх≥дну осв≥ту (медичну, юридичну тощо) чи квал≥ф≥кац≥ю. “ому дл¤ ос≥б, ¤к≥ цим умовам не в≥дпов≥дають, дан≥ види д≥¤льност≥ Ї такими, щодо ¤ких законодавством встановлена заборона, тобто забороненими. Ќав≥ть у раз≥ реЇстрац≥њ ¤к субТЇкта п≥дприЇмництва особа не зможе зд≥йснювати такий вид д≥¤льност≥, оск≥льки не зможе одержати л≥ценз≥њ на його зд≥йсненн¤;

Ч види д≥¤льност≥, ¤к≥ можуть зд≥йснюватись лише державними п≥дприЇмствами, чи п≥дприЇмствами певних орган≥зац≥йно- правових форм, чи п≥дприЇмствами, перел≥к ¤ких визначаЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни (див. п. 1 коментар¤). —л≥д мати на уваз≥, що де¤кими ≥ншими законами також визначен≥ види д≥¤льност≥, ¤к≥ можуть зд≥йснюватись лише державними п≥дприЇмствами. Ќаприклад, зг≥дно з []{4_232_2}ч. 1 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ виробництва ≥ торг≥вл≥ спиртом етиловим, конь¤чним ≥ плодовим, алкогольними напо¤ми та тютюновими виробамиФ в≥д 19 грудн¤ 1995 р. виробництво спирту етилового може зд≥йснюватис¤ лише на державних п≥дприЇмствах за на¤вност≥ у них спец≥альних дозвол≥в (л≥ценз≥й);

Ч види д≥¤льност≥, ¤кими не можуть займатись конкретн≥ субТЇкти п≥дприЇмництва. Ќаприклад, зг≥дно з []{4_152_5}ч. 4 ст. 5 «акону ”крањни Уѕро аудиторську д≥¤льн≥стьФ в≥д 22 кв≥тн¤ 1993 р. аудиторам заборонено безпосередньо займатись торговельною, посередницькою та виробничою д≥¤льн≥стю;

Ч види д≥¤льност≥, ¤кими громад¤ни не мають права займатись у звТ¤зку з на¤вн≥стю у них судимост≥ за окрем≥ злочини. Ќаприклад, зг≥дно з []{4_75_2}ч. 5 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ особи, ¤к≥ мають непогашену судим≥сть за крад≥жки, хабарництво та ≥нш≥ корислив≥ злочини, не можуть бути зареЇстрован≥ ¤к п≥дприЇмц≥, не можуть виступати сп≥взасновниками п≥дприЇмницькоњ орган≥зац≥њ, а також займати в п≥дприЇмницьких товариствах та њх сп≥лках (обТЇднанн¤х) кер≥вн≥ посади ≥ посади, повТ¤зан≥ з матер≥альною в≥дпов≥дальн≥стю.

3. „инним  одексом безпосередньо передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за зд≥йсненн¤ певних вид≥в д≥¤льност≥, ¤к≥ можуть ≥ не мати ознак господарськоњ д≥¤льност≥. ” звТ¤зку з цим склади злочин≥в, ¤кими передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ таких д≥¤нь, Ї не спец≥альними щодо ст. 203, а сум≥жними складами злочин≥в. «окрема, незаконне виробництво, виготовленн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ з метою збуту чи збут наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в ([]{1_307}ст. 307) Ї в цьому контекст≥ не спец≥альним щодо ст. 203, а сум≥жним складом злочину.

4. “ерм≥н Успец≥альна заборонаФ в ст. 203 вживаЇтьс¤ не в значенн≥ забороненост≥ певних д≥¤нь взагал≥, а у значенн≥ в≥дсутност≥ певних п≥дстав дл¤ њх вчиненн¤ конкретною особою (неналежний субТЇкт, заборона дл¤ певних субТЇкт≥в тощо). —т. 203 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за зан¤тт¤ видами господарськоњ д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї спец≥альна заборона, встановлена законом, але д≥¤льн≥сть цих вид≥в може за певних умов, визначених законодавством, зд≥йснюватись (створенн¤ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ у визначен≥й законом орган≥зац≥йно-правов≥й форм≥, на¤вн≥сть певноњ осв≥ти, квал≥ф≥кац≥њ тощо).

ѕорушенн¤ пор¤дку зд≥йсненн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ (без державноњ реЇстрац≥њ чи без л≥ценз≥њ) Ї порушенн¤м пор¤дку зайн¤тт¤ господарською д≥¤льн≥стю.

[]{1_202}—т. 202 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за зд≥йсненн¤ таких вид≥в д≥¤льност≥, ¤к≥ певний субТЇкт м≥г би зд≥йснювати при умов≥ його державноњ реЇстрац≥њ ¤к субТЇкта п≥дприЇмництва чи за умови одержанн¤ л≥ценз≥њ на певний вид д≥¤льност≥, тобто за зд≥йсненн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ з порушенн¤м пор¤дку њх зд≥йсненн¤.

Ќа в≥дм≥ну в≥д []{1_202}ст. 202 коментована статт¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть не за порушенн¤ пор¤дку зд≥йсненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥, повТ¤заного з пор¤дком одержанн¤ дозволу на нењ, а за зд≥йсненн¤ певних вид≥в д≥¤льност≥ субТЇктом, ¤кий не маЇ взагал≥ права њх зд≥йснювати, ¤к не маЇ права ≥ одержати дозв≥л (л≥ценз≥ю) на њх вчиненн¤ без зм≥ни свого правового статусу.

√ромад¤нин, позбавлений права зд≥йснювати певн≥ види д≥¤льност≥ (займатис¤ певною д≥¤льн≥стю) за вироком суду при визнанн≥ його винним у вчиненн≥ злочину, не може њх зд≥йснювати н≥ за ¤ких умов, а отже щодо таких вид≥в д≥¤льност≥ дл¤ цього громад¤нина Ї спец≥альна заборона Ч вирок суду. ƒ≥њ такого громад¤нина п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за спец≥альною щодо ст. 203 нормою Ч за []{1_389}ч. 1 ст. 389.

5. „инним законодавством передбачена заборона дл¤ певних категор≥й громад¤н взагал≥ займатись безпосередньо п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю ¤к видом господарськоњ д≥¤льност≥:

Ч в≥йськовослужбовц¤м; службовим особам орган≥в прокуратури, суду, державноњ безпеки, внутр≥шн≥х справ, державного арб≥тражу, державного нотар≥ату, а також орган≥в державноњ влади ≥ управл≥нн¤, ¤к≥ покликан≥ зд≥йснювати контроль за д≥¤льн≥стю п≥дприЇмств (див. []{4_75_2}ч. 3 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ);

Ч кер≥вникам, заступникам кер≥вник≥в державних п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, њх структурних п≥дрозд≥л≥в, службовим особам державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого ≥ рег≥онального самовр¤дуванн¤ (див. []{4_142_1}ст. 5 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро впор¤дкуванн¤ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, створених за участю державних п≥дприЇмствФ в≥д 31 грудн¤ 1992 р.);

Ч державним службовц¤м та ≥ншим особам, уповноваженим на виконанн¤ функц≥й держави (див. []{4_229_5}п. УбФ ч. 1 ст. 5 «акону ”крањни Уѕро боротьбу з корупц≥ЇюФ в≥д 5 жовтн¤ 1995 р.).

ƒо ос≥б, уповноважених на виконанн¤ функц≥й держави, []{4_229_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро боротьбу з корупц≥ЇюФ (в редакц≥њ «акону в≥д 3 кв≥тн¤ 1997 р.) в≥дносить: державних службовц≥в; народних депутат≥в ”крањни, депутат≥в ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, депутат≥в с≥льських, селищних, м≥ських, районних, обласних рад, с≥льських, селищних, м≥ських гол≥в та гол≥в районних, обласних рад.

ƒепутати с≥льських, селищних, м≥ських, районних, обласних рад, ¤к≥ зд≥йснюють депутатськ≥ повноваженн¤ не пориваючи з виробничою чи службовою д≥¤льн≥стю, можуть займатись п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю (див. []{4_229_5}ч. 2 ст. 5 «акону ”крањни Уѕро боротьбу з корупц≥ЇюФ в редакц≥њ «акону в≥д 3 кв≥тн¤ 1997 р.).

6. «аборона певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥ чи вчиненн¤ певних д≥й без мети одержанн¤ прибутку може стосуватись або предмета, або субТЇкта д≥¤льност≥, або того й ≥ншого одночасно ≥ в чинному законодавств≥ формулюЇтьс¤ р≥зними способами:

а) шл¤хом встановленн¤ адм≥н≥стративноњ, крим≥нальноњ чи ≥ншоњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ певних д≥й. ѕри цьому в≥дпов≥дальн≥сть часто диференц≥юЇтьс¤ в залежност≥ в≥д того, з ¤кою метою вчин¤ютьс¤ в≥дпов≥дн≥ д≥њ. Ќаприклад, []{4_62_270}ст. 176  пјѕ ”крањни передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за виготовленн¤ або збер≥ганн¤ без мети збуту самогону чи ≥нших м≥цних спиртних напоњв домашнього виробленн¤, виготовленн¤ або збер≥ганн¤ без мети збуту апарат≥в дл¤ њх виробленн¤.

Ќезаконне ж виготовленн¤ алкогольних напоњв, в тому числ≥ ≥ м≥цних спиртних напоњв домашнього виробленн¤ шл¤хом в≥дкритт¤ п≥дп≥льних цех≥в або з використанн¤м обладнанн¤, що забезпечуЇ њх масове виробництво з метою збуту, законодавцем визнано злочином, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена []{1_204}ч. 2 ст. 204.

Ќезаконне виготовленн¤ алкогольних напоњв, тютюнових вироб≥в або ≥нших п≥дакцизних товар≥в шл¤хом в≥дкритт¤ п≥дп≥льних цех≥в або з використанн¤м обладнанн¤, що забезпечуЇ масове њх виробництво, Ї забороненим видом господарськоњ д≥¤льност≥, але так≥ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ не за загальною (ст. 203), а за спец≥альною ([]{1_204}ст. 204) нормою, оск≥льки вони передбачен≥ чинним  одексом ¤к самост≥йний випадок в≥дпов≥дальност≥ за зан¤тт¤ видом д≥¤льност≥, щодо ¤кого Ї спец≥альна заборона.

≤нша оц≥нка вчинених д≥й матиме м≥сце, наприклад, при виготовленн≥ та збут≥ заборонених знар¤дь добуванн¤ обТЇкт≥в тваринного або рослинного св≥ту. ¬≥дпов≥дальн≥сть за так≥ д≥њ передбачена []{4_62_112}ст. 85-1  пјѕ ”крањни, отже так≥ д≥њ, що вчин¤ютьс¤ з метою одержанн¤ прибутку, Ї забороненим видом п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, ¤кий н≥хто не маЇ права зд≥йснювати. ” залежност≥ в≥д ступен¤ сусп≥льноњ небезпечност≥ зазначених д≥й, њх к≥лькост≥, насл≥дк≥в та ≥нших обставин вони можуть квал≥ф≥куватис¤ або ¤к адм≥н≥стративне правопорушенн¤ за []{4_62_112}ст. 85-1  пјѕ ”крањни, або ¤к злочин за ст. 203 чинного  одексу.

б) шл¤хом безпосередньоњ вказ≥вки в законодавчих актах, що певним особам заборон¤Їтьс¤ (не дозвол¤Їтьс¤) зд≥йснювати певн≥ види господарськоњ д≥¤льност≥. ÷е маЇ м≥сце, зокрема, при зд≥йсненн≥ таких вид≥в д≥¤льност≥, коли субТЇкт не маЇ права зд≥йснювати взагал≥ будь-¤к≥ ≥нш≥ види д≥¤льност≥ чи певн≥ з них. ƒо таких виключних вид≥в д≥¤льност≥ належать, зокрема, аудиторська, страхова, нотар≥альна д≥¤льн≥сть, б≥льш≥сть вид≥в д≥¤льност≥ на ринку ц≥нних папер≥в тощо;

в) шл¤хом вказ≥вки в закон≥, що даним видом д≥¤льност≥ можуть займатис¤ лише певн≥ субТЇкти господарськоњ д≥¤льност≥:

Ч субТЇкти п≥дприЇмництва, створен≥ у визначених законом орган≥зац≥йно-правових формах (ломбардн≥ операц≥њ можуть зд≥йснюватись лише повними товариствами чи державними п≥дприЇмствами ≥ орган≥зац≥¤ми тощо);

Ч субТЇкти п≥дприЇмництва, статутний фонд ¤ких становить не менше визначеного законом розм≥ру чи ¤кий сформований за рахунок внеск≥в (вклад≥в) у визначен≥й законом форм≥ (лише грошов≥ кошти чи виключно прост≥ ≥менн≥ акц≥њ тощо);

Ч субТЇкти, ¤к≥ щодо профес≥йного р≥вн¤, осв≥ти, квал≥ф≥кац≥њ њх прац≥вник≥в в≥дпов≥дають додатковим вимогам, визначеним нормативно-правовими актами, наприклад д≥¤льн≥сть по наданню послуг, повТ¤заних з охороною державноњ власност≥, кр≥м обТЇкт≥в, повТ¤заних з охороною окремих особливо важливих обТЇкт≥в права державноњ власност≥, перел≥к ¤ких визначаЇтьс¤ в установленому пор¤дку, та з охороною ≥ншоњ власност≥, а також з охороною громад¤н, може зд≥йснюватись субТЇктами, персонал ¤ких маЇ необх≥дну осв≥ту чи певний стаж роботи в правоохоронних органах тощо (див. []{4_186_1}≤нструкц≥ю про пор¤док видач≥ субТЇктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ л≥ценз≥й на наданн¤ послуг по охорон≥ колективноњ ≥ приватноњ власност≥, а також по охорон≥ громад¤н, монтажу, ремонту, проф≥лактичному обслуговуванню засоб≥в охоронноњ сигнал≥зац≥њ, затвердженоњ наказом ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ в≥д 28 лютого 1994 р. є 112 з наступними зм≥нами); субТЇкти п≥дприЇмництва, склад засновник≥в ¤ких в≥дпов≥даЇ визначеним законодавством вимогам (наприклад, сп≥взасновниками аудиторських ф≥рм можуть бути ≥ не аудитори, але розм≥р частки засновник≥в аудиторських ф≥рм, ¤к≥ не Ї аудиторами, у статутному фонд≥ не може перевищувати 30 в≥дсотк≥в (див. []{4_152_6}ст. 6 «акону ”крањни Уѕро аудиторську д≥¤льн≥стьФ в≥д 22 кв≥тн¤ 1993 р.).

7. «д≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, ¤кими громад¤ни можуть займатись лише при одержанн≥ в≥дпов≥дних спец≥альних дозвол≥в (л≥ценз≥й), без одержанн¤ таких дозвол≥в Ї порушенн¤м пор¤дку зайн¤тт¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю ≥ т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за []{4_62_231}ст. 164  пјѕ ”крањни, а при на¤вност≥ п≥дстав Ч за []{1_202}ст. 202. «а цими статт¤ми можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть ≥ особи, ¤ким взагал≥ заборонено займатись п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю (див. п. 5 коментар¤).

8. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми Ч зд≥йсненн¤м вид≥в д≥¤льност≥, ¤кими громад¤нам займатись заборонено (виробництво або реал≥зац≥¤ певноњ продукц≥њ, товар≥в, ≥нших предмет≥в; виконанн¤ певних роб≥т; наданн¤ окремих вид≥в послуг тощо).

9. «лочин, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена ч. 1 ст. 203, в≥дноситьс¤ до формальних, тобто буде зак≥нченим в момент зд≥йсненн¤ виду д≥¤льност≥, щодо ¤кого Ї спец≥альна заборона, встановлена законом.

10. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќбовТ¤зковими ознаками субТЇктивноњ сторони Ї також мотив Ч корисливий ≥ мета Ч одержанн¤ прибутку в≥д забороненоњ д≥¤льност≥, оск≥льки безпосередньо в []{4_201_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ в редакц≥њ в≥д 22 травн¤ 1997 р. визначено, що метою господарськоњ д≥¤льност≥ Ї одержанн¤ доходу в грошов≥й, матер≥альн≥й або нематер≥альн≥й формах. «д≥йсненн¤ забороненоњ д≥¤льност≥ з ≥ншими мотивами ≥ метою (наприклад, виготовленн¤ певних предмет≥в дл¤ власних потреб, виконанн¤ певних роб≥т на проханн¤ знайомих, р≥дних тощо) складу злочину не утворюЇ.

11. —убТЇктом злочину може бути приватна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку, а також службова особа субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичноњ особи).

12.  вал≥ф≥кованими видами господарськоњ д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї спец≥альна заборона ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена ч. 2 ст. 203, Ї:

Ч отриманн¤ доходу у великих розм≥рах;

Ч вчиненн¤ злочину особою, ран≥ше судимою за зайн¤тт¤ забороненими видами господарськоњ д≥¤льност≥.

13. «г≥дно з прим≥ткою до ст. 203 отриманн¤ доходу у великому розм≥р≥ маЇ м≥сце, коли його сума у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

14. –ан≥ше судимою за зайн¤тт¤ забороненими видами господарськоњ д≥¤льност≥ Ї особа, ¤ка ран≥ше була засуджена за ч. 1 чи 2 ст. 203 ≥ судим≥сть з ¤коњ не зн¤та або не погашена у встановленому законом пор¤дку.

</s203>

<s204>

—татт¤ 204.Ќезаконне виготовленн¤, збер≥ганн¤, збут або транспортуванн¤ з метою збуту п≥дакцизних товар≥в

1. Ќезаконне придбанн¤ з метою збуту або збер≥ганн¤ з ц≥Їю метою, а також збут чи транспортуванн¤ з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоњв, тютюнових вироб≥в або ≥нших п≥дакцизних товар≥в, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з конф≥скац≥Їю незаконно виготовленоњ продукц≥њ та обладнанн¤ дл¤ њњ виготовленн¤.

2. Ќезаконне виготовленн¤ алкогольних напоњв, тютюнових вироб≥в або ≥нших п≥дакцизних товар≥в, шл¤хом в≥дкритт¤ п≥дп≥льних цех≥в або з використанн¤м обладнанн¤, що забезпечуЇ масове виробництво таких товар≥в, або вчинене особою, ¤ка ран≥ше була засуджена за ц≥Їю статтею, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д тис¤ч≥ до двох тис¤ч неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в, з конф≥скац≥Їю незаконно виготовленоњ продукц≥њ та обладнанн¤ дл¤ њњ виготовленн¤.

3. Ќезаконне виготовленн¤ товар≥в, вказаних у частинах перш≥й або друг≥й ц≥Їњ статт≥, з недобро¤к≥сноњ сировини (матер≥ал≥в), що становл¤ть загрозу дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ людей, а так само незаконний збут таких товар≥в, що призвело до отруЇнн¤ людей чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в з вилученн¤м та знищенн¤м вироблених товар≥в та з конф≥скац≥Їю обладнанн¤ дл¤ њњ виготовленн¤.

1. ќбТЇктом злочину, передбаченого ст. 204, Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають у сфер≥ господарськоњ д≥¤льност≥, а саме: внасл≥док њњ регулюванн¤ державою шл¤хом справл¤нн¤ акцизного збору на високорентабельн≥ та монопольн≥ товари. —усп≥льна небезпека д≥й, зазначених у коментован≥й статт≥, пол¤гаЇ не т≥льки в порушенн≥ монопол≥њ держави на виготовленн¤ ≥ збут (видачу дозволу на реал≥зац≥ю) п≥дакцизних товар≥в, внасл≥док ¤кого до державного бюджету не надход¤ть запланован≥ грошов≥ суми. «лочин, передбачений ч. 3 ст. 204, становить загрозу життю та здоровТю особи, про що пр¤мо зазначив законодавець.

–ан≥ше крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть була передбачена за виготовленн¤ або збер≥ганн¤ з метою продажу самогону чи ≥нших спиртних напоњв домашнього виробленн¤ або виготовленн¤ з ц≥Їю ж метою апарат≥в дл¤ њх виробленн¤, а також за торг≥влю зазначеними спиртними напо¤ми чи апаратами ([]{4_24_199}ст.149  рим≥нального кодексу 1960 року).

2. ѕредметом злочину Ї незаконно виготовлен≥ алкогольн≥ напоњ, тютюнов≥ вироби або ≥нш≥ п≥дакцизн≥ товари.

[]{4_232_0}«аконом ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ виробництва ≥ торг≥вл≥ спиртом етиловим, конь¤чним ≥ плодовим, алкогольними напо¤ми та тютюновими виробамиФ в≥д 19 грудн¤ 1995 р. в редакц≥њ в≥д 5 березн¤ 1998 р. визначено, що Ї алкогольними та тютюновими виробами.

ƒо алкогольних напоњв сл≥д в≥дносити будь-¤к≥ продукти промислового або кустарного (в домашн≥х умовах) виробленн¤, одержан≥ шл¤хом брод≥нн¤ або виготовлен≥ на основ≥ харчових спирт≥в, що м≥ст¤ть спирт, концентрац≥¤ ¤кого с¤гаЇ понад 1,2 в≥дсотки обТЇмних одиниць. «окрема, такими Ї вина виноградн≥ натуральн≥, ≥грист≥, газован≥, м≥цн≥ спиртн≥ напоњ (гор≥лка, конь¤к, бренд≥ тощо), л≥кери, виноматер≥али та спиртов≥ нап≥вфабрикати, що використовуютьс¤ дл¤ њх виготовленн¤ (див. []{4_248_0}«акон ”крањни Уѕро ставки акцизного збору ≥ вв≥зного мита на спирт етиловий та алкогольн≥ напоњФ в≥д 7 травн¤ 1996 р. в редакц≥њ в≥д 23 березн¤ 2000 р.).

“ютюнов≥ вироби Ч це сигарети з ф≥льтром або без ф≥льтра, сигари, сигарили, тютюнова сировина тощо (див. []{4_240_0}«акон ”крањни Уѕро ставки акцизного збору та вв≥зного мита на тютюнов≥ виробиФ в≥д 6 лютого 1996 р. в редакц≥њ 19 листопада 1999 р.).

ƒо ≥нших п≥дакцизних товар≥в (до ц≥ни ¤ких включаЇтьс¤ акцизний зб≥р, тобто непр¤мий податок на ц≥ товари) зг≥дно ≥з []{4_140_0}ƒекретом  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро акцизний зб≥рФ в≥д 26 грудн¤ 1992 р. та ≥ншим законодавством ”крањни в≥днос¤тьс¤ транспортн≥ засоби (автомоб≥л≥, мотоцикли, велосипеди, причепи тощо (див. []{4_250_0}«акон ”крањни Уѕро ставки акцизного збору ≥ вв≥зного мита на де¤к≥ транспортн≥ засобиФ в≥д 24 травн¤ 1996 р. з наступними зм≥нами); бензин, гас (керосин), дистил¤нти (див. []{4_258_0}«акон ”крањни Уѕро ставки акцизного збору ≥ вв≥зного мита на де¤к≥ товари (продукц≥ю)Ф в≥д 11 липн¤ 1996 р. в редакц≥њ в≥д 4 листопада 1999 р.); пиво солодове (див. той же «акон); ювел≥рн≥ вироби (див. той же «акон); спирт етиловий денатурований ≥ неденатурований будь-¤коњ м≥цност≥ (див. []{4_248_0}«акон ”крањни Уѕро ставки акцизного збору ≥ вв≥зного мита на спирт етиловий та алкогольн≥ напоњФ в≥д 7 травн¤ 1996 р. в редакц≥њ 23 березн¤ 2000 р.).

[]{4_335_0}ѕостановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 31 березн¤ 1999 р. є 500 передбачений пор¤док зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ щодо спиртних та тютюнових вироб≥в, зокрема, обовТ¤зкове л≥цензуванн¤, обовТ¤зкова сплата акцизного збору тощо. «г≥дно з≥ []{4_383_2}ст. 2, []{4_383_9}9 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф в≥д 1 червн¤ 2000 р. виготовленн¤ алкогольних напоњв, оптова ≥ роздр≥бна торг≥вл¤ ними Ї тими р≥зновидами д≥¤льност≥, що п≥дл¤гаЇ л≥цензуванню з боку органу, уповноваженого  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

¬иготовленн¤ будь-¤ким способом п≥дакцизних товар≥в з метою збуту без одержанн¤ в≥дпов≥дного дозволу (л≥ценз≥њ) сл≥д вважати незаконним.

Ќе утворюЇ складу злочину, передбаченого ст. 204, виготовленн¤ особою без в≥дпов≥дного дозволу (л≥ценз≥њ) п≥дакцизних товар≥в дл¤ власних потреб.

3. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, ¤вл¤Ї собою:

Ч незаконне придбанн¤ з метою збуту;

Ч збер≥ганн¤ з ц≥Їю метою;

Ч збут чи транспортуванн¤ з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоњв, тютюнових вироб≥в або ≥нших п≥дакцизних товар≥в.

Ќезаконне придбанн¤ п≥дакцизних товар≥в Ч це заволод≥нн¤ будь-¤ким способом цими товарами на порушенн¤ встановленого законами ”крањни та ≥ншими нормативними документами пор¤дку куп≥вл≥-продажу цих товар≥в. Ќезаконне придбанн¤ може виражатис¤ у куп≥вл≥ п≥дакцизних товар≥в Уз рукФ, у куп≥вл≥ або прийн¤тт≥ в дар зав≥домо дл¤ особи, ¤ка придбаваЇ п≥дакцизн≥ товари, фальсиф≥кованих товар≥в тощо. ѕри цьому дл¤ квал≥ф≥кац≥њ за ч. 1 ст. 204 таких д≥й необх≥дна на¤вн≥сть мети збуту.

ѕ≥д збер≥ганн¤м п≥дакцизних товар≥в сл≥д розум≥ти перебуванн¤ њх у фактичному волод≥нн≥ особи. ћ≥сцем збер≥ганн¤ може бути ¤к спец≥альна схованка, так ≥ подв≥рТ¤, к≥мната у будинку тощо. Ќа¤вн≥сть мети збуту Ї обовТ¤зковою.

ѕон¤тт¤ збуту означаЇ в≥дчуженн¤ п≥дакцизних товар≥в у будь-¤кий спос≥б (оплатна передача особ≥, зд≥йсненн¤ обм≥ну, угоди куп≥вл≥-продажу, даруванн¤ та ≥н.).

“ранспортуванн¤ (тобто перем≥щенн¤ незаконно виготовлених алкогольних напоњв, тютюнових вироб≥в або ≥нших п≥дакцизних товар≥в з використанн¤м будь-¤кого виду транспорту з одного м≥сц¤ в ≥нше) може квал≥ф≥куватис¤ за ч. 1 ст. 204 лише в раз≥, ¤кщо воно зд≥йснювалос¤ з метою збуту ≥ особа усв≥домлювала, що транспортуЇ саме незаконно виготовлен≥ п≥дакцизн≥ товари.

¬иготовленн¤ Ч це процес одержанн¤ фальсиф≥кованих п≥дакцизних товар≥в кустарним або промисловим способом (наприклад, виготовленн¤ алкогольних напоњв шл¤хом розведенн¤ харчових або техн≥чних спирт≥в водою або добавки р≥зних компонент≥в дл¤ пол≥пшенн¤ смакових властивостей).

—убТЇктом злочину Ї ф≥зична особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

ƒ≥њ службових ос≥б, ¤к≥ в≥дпускають сировину, продукти ≥ матер≥али, надають прим≥щенн¤ дл¤ виготовленн¤ або збер≥ганн¤ з метою збуту зазначених в ст. 204 предмет≥в, а також надають транспорт, Ї сп≥вучастю у вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 204, ≥ потребують в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кац≥њ.

—убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом ≥ на¤вн≥стю обовТ¤зковоњ ознаки мети Ч збуту.

4. ќкремим складом злочину, передбаченим ч. 2 ст. 204, Ї незаконне виготовленн¤ алкогольних напоњв, тютюнових вироб≥в або ≥нших п≥дакцизних товар≥в шл¤хом в≥дкритт¤ п≥дп≥льних цех≥в або з використанн¤м обладнанн¤, що забезпечуЇ масове виробництво таких товар≥в.

ѕ≥дп≥льним цехом сл≥д вважати прим≥щенн¤ (або к≥лька прим≥щень) дл¤ виробництва п≥дакцизних товар≥в, що за характеристикою в≥дпов≥даЇ цеху легально працюючого п≥дприЇмства. ™дина в≥дм≥нн≥сть Ч в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дного до закону дозволу (л≥ценз≥њ) на в≥дкритт¤ такого цеху, що й робить його п≥дп≥льним.

ƒл¤ визнанн¤ цеху п≥дп≥льним не обовТ¤зковим Ї його приховуванн¤ у л≥с≥, пол≥, на територ≥њ приватноњ садиби тощо в≥д сторонн≥х ос≥б, у тому числ≥ правоохоронних орган≥в.

ѕитанн¤ щодо визнанн¤ обладнанн¤, використаного дл¤ незаконного виготовленн¤ п≥дакцизних товар≥в, таким, що забезпечуЇ масове виробництво цих товар≥в, сл≥д вир≥шувати в залежност≥ в≥д фактичних обставин: к≥лькост≥ виробленоњ продукц≥њ, потенц≥йних можливостей. ќбовТ¤зковим Ї призначенн¤ та проведенн¤ в≥дпов≥дноњ експертизи на предмет визначенн¤ виробничоњ спроможност≥ обладнанн¤.

 вал≥ф≥куюча ознака злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204, Ч вчиненн¤ його особою, ¤ка ран≥ше була засуджена за ц≥Їю статтею, Ч може застосовуватис¤ при квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного в раз≥ засудженн¤ особи за будь-¤кою з частин коментованоњ статт≥ за умови, ¤кщо судим≥сть не зн¤то ≥ не погашено у пор¤дку, встановленому законом.

5. ќкремим злочином (а не квал≥ф≥куючою ознакою), передбаченим ч. 3 ст. 204, Ї використанн¤ дл¤ незаконного виготовленн¤ п≥дакцизних товар≥в, недобро¤к≥сноњ сировини (матер≥ал≥в), внасл≥док чого ≥снуЇ загроза дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ людей, а так само незаконний збут (тобто оплатне або безоплатне в≥дчуженн¤) таких товар≥в, що призвело до отруЇнн¤ людей чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

ƒл¤ визначенн¤ ¤кост≥ сировини, з ¤коњ незаконно виготовл¤лис¤ п≥дакцизн≥ товари, маЇ призначатис¤ ≥ проводитис¤ в≥дпов≥дна експертиза.

¬иготовленн¤ з добро¤к≥сноњ сировини фальсиф≥кованих (недобро¤к≥сних) алкогольних напоњв чи тютюнових вироб≥в за на¤вност≥ в≥дпов≥дних п≥дстав може квал≥ф≥куватис¤ за []{1_227}ст. 227.

«лочини, передбачен≥ ч. 1, 2 або 3 ст. 204, вважаютьс¤ зак≥нченими з моменту вчиненн¤ д≥й, описаних в диспозиц≥њ статт≥.

Ќезаконний збут незаконно виготовлених п≥дакцизних товар≥в, що призв≥в до отруЇнн¤ людей чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в Ї зак≥нченим злочином з моменту настанн¤ передбачених законом насл≥дк≥в злочинних д≥й.

6. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204, характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

—убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204, можлива ¤к у форм≥ умислу, так ≥ у форм≥ необережност≥ Ч щодо настанн¤ насл≥дк≥в.

—убТЇкт злочин≥в, передбачених ч. 2 ≥ 3 ст. 204, Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в на день вчиненн¤ злочину.

</s204>

<s205>

—татт¤ 205.‘≥ктивне п≥дприЇмництво

1. ‘≥ктивне п≥дприЇмництво, тобто створенн¤ або придбанн¤ субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичних ос≥б) з метою прикритт¤ незаконноњ д≥¤льност≥ або зд≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї заборона, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д трьохсот до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або запод≥¤ли велику матер≥альну шкоду держав≥, банков≥, кредитним установам, ≥ншим юридичним особам або громад¤нам, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

ѕрим≥тка. ћатер≥альна шкода, ¤ка запод≥¤на ф≥зичним особам, вважаЇтьс¤ великою, ¤кщо вона у дв≥ст≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а матер≥альна шкода, ¤ка запод≥¤на держав≥ або юридичним особам, вважаЇтьс¤ великою, ¤кщо вона у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ” коментован≥й статт≥ чинного  одексу законодавцем зм≥нено обТЇктивну сторону складу злочину.  р≥м того, на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_0} рим≥нального кодексу 1960 року, прим≥тка до коментованоњ статт≥ розпод≥л¤Ї за розм≥ром шкоду, запод≥¤ну громад¤нам, ≥ шкоду, запод≥¤ну юридичн≥й особ≥, а критер≥њ великого розм≥ру шкоди ≥стотно зб≥льшен≥.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ у в≥дпов≥дност≥ з вимогами чинного законодавства.

3. ќбТЇктивна сторона злочину сформульована в диспозиц≥њ ч. 1 коментованоњ статт≥ ¤к вчиненн¤ активноњ д≥њ у двох формах:

Ч створенн¤ субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичних ос≥б);

Ч придбанн¤ субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичних ос≥б).

—творенн¤ субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичноњ особи) це вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на заснуванн¤ нового, ран≥ше не ≥снуючого п≥дприЇмства, зокрема складанн¤ установчих документ≥в або замовленн¤ компетентним особам њх складанн¤, поданн¤ документ≥в дл¤ державноњ реЇстрац≥њ такого субТЇкта в пор¤дку, передбаченому []{4_75_8}ст. 8 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ в≥д 7 лютого 1991 р. (про субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ див. у зазначеному «акон≥).

ѕ≥д придбанн¤м субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичноњ особи) сл≥д розум≥ти придбанн¤ права власност≥ на нього у будь-¤кий спос≥б (куп≥вл¤, обм≥н, прийн¤тт¤ у заставу тощо) ¤к в ц≥лому, так ≥ в частц≥ ( наприклад, куп≥вл¤ контрольного пакета акц≥й в акц≥онерному товариств≥, куп≥вл¤ частки п≥дприЇмства, що приватизуЇтьс¤), ¤ка дозвол¤Ї керувати цим субТЇктом.

ќбовТ¤зковою ознакою злочину Ї мета Ч д≥¤ у будь-¤к≥й форм≥ маЇ бути вчинена дл¤ прикритт¤ незаконноњ д≥¤льност≥ або зд≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, щодо ¤ких ≥снуЇ заборона.

«а []{4_24_0} рим≥нальним кодексом 1960 року мета ф≥ктивного п≥дприЇмництва пол¤гала у в≥дсутност≥ нам≥ру особи, ¤ка створила або придбала субТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, зд≥йснювати статутну д≥¤льн≥сть. —л≥д мати на уваз≥, що саме по соб≥ зд≥йсненн¤ нестатутноњ д≥¤льност≥ субТЇктом п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ не утворюЇ складу злочину, передбаченого ст. 205.

ѕрикритт¤, тобто приховуванн¤, незаконноњ д≥¤льност≥ або зд≥йсненн¤ забороненоњ д≥¤льност≥ може мати м≥сце лише в раз≥ зд≥йсненн¤ такоњ д≥¤льност≥ особою, ¤ка створила або придбала субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичн≥ особи).

Ќезаконною визнаЇтьс¤ будь-¤ка д≥¤льн≥сть з порушенн¤м вимог закону, в≥дпов≥дальн≥сть за зд≥йсненн¤ ¤коњ передбачена чинним  одексом (про зд≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї заборона, див. коментар до []{1_203}ст. 203 (зан¤тт¤ забороненими видами господарськоњ д≥¤льност≥).

‘≥ктивне п≥дприЇмництво, вчинене з метою прикритт¤ незаконноњ д≥¤льност≥, привласненн¤ одержаних кошт≥в чи њх використанн¤ не за ц≥льовим призначенн¤м, а так само поЇднане з наступним ф≥ктивним банкрутством, ухиленн¤м в≥д сплати податк≥в тощо, сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в за ст. 205 ≥ в≥дпов≥дними статт¤ми, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за так≥ злочини ([]{1_190}ст. 190 чи []{1_218}218, []{1_212}ст. 212, []{1_222}222 та ≥н.). Ќе виключаЇтьс¤ можлив≥сть квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за сукупн≥стю []{1_203}ст. 203 та 205, 205 та []{1_209}209, 205 та []{1_255}255 або []{1_256}256.

4.  вал≥ф≥куючими ознаками ф≥ктивного п≥дприЇмництва Ї повторн≥сть та запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди держав≥, банков≥, кредитн≥й установ≥, ≥ншим юридичним особам або громад¤нам (ч. 2 ст. 205).

«а ознакою повторност≥ за ч. 2 ст. 205 сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к тотожн≥ д≥њ (створенн¤ з розривом у час≥ к≥лькох субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ дл¤ прикритт¤ незаконноњ д≥¤льност≥ або зд≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї заборона; придбанн¤ (можливо р≥зним шл¤хом) з розривом у час≥ к≥лькох субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ з ц≥Їю ж метою), так ≥ вчиненн¤ д≥й у р≥зних формах (спочатку створенн¤ ≥з зазначеною метою субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, а пот≥м придбанн¤ ≥ншого субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ з т≥Їю ж метою, чи навпаки).

 ожний еп≥зод повторного ф≥ктивного п≥дприЇмництва маЇ д≥стати конкретний опис в процесуальних документах.

” прим≥тц≥ до коментованоњ статт≥ законодавець визначив, що запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди держав≥, банков≥, кредитн≥й установ≥, ≥ншим юридичним особам маЇ м≥сце, ¤кщо шкода у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, або громад¤нам Ч ¤кщо розм≥р шкоди у дв≥ст≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

«лочин, передбачений ч. 1 та 2 ст. 205 (в раз≥ квал≥ф≥кац≥њ т≥льки за ознакою повторност≥), Ї зак≥нченим з моменту фактичного створенн¤ або фактичного придбанн¤ субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичних ос≥б) з метою, зазначеною в диспозиц≥њ ч. 1. «лочин, передбачений ч. 2 (в раз≥ квал≥ф≥кац≥њ за ознакою запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди держав≥, банков≥, кредитн≥й установ≥, ≥ншим юридичним особам або громад¤нам), Ї зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в Ч великоњ матер≥альноњ шкоди.

5. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом з спец≥альною метою Ч прикритт¤ незаконноњ д≥¤льност≥ або зд≥йсненн¤ таких вид≥в д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї заборона.

6. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка ф≥зична особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. ƒ≥њ службовоњ особи, ¤ка створила чи придбала субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (юридичн≥ особи) з нам≥ром прикритт¤ незаконноњ д≥¤льност≥ або зд≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, щодо ¤ких Ї заборона, можуть бути квал≥ф≥кован≥ додатково ¤к зловживанн¤ владою або службовим становищем за в≥дпов≥дною частиною []{1_364}ст. 364 в раз≥ використанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього злочину свого службового становища.

</s205>

<s206>

—татт¤ 206.ѕротид≥¤ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥

1. ѕротид≥¤ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥, тобто протиправна вимога припинити займатис¤ господарською д≥¤льн≥стю чи обмежити њњ, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконанн¤ (невиконанн¤) ¤коњ може запод≥¤ти матер≥альноњ шкоди або обмежити законн≥ права чи ≥нтереси того, хто займаЇтьс¤ господарською д≥¤льн≥стю, поЇднана з погрозою насильства над потерп≥лим або близькими йому особами, пошкодженн¤ чи знищенн¤ њхнього майна за в≥дсутност≥ ознак вимаганн¤, Ч

караютьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або з погрозою вбивства чи запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, або поЇднан≥ з насильством, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, або з пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

3. ѕротид≥¤ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥, вчинена орган≥зованою групою, або службовою особою з використанн¤м службового становища, або поЇднана з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤, або така, що запод≥¤ла велику шкоду чи спричинила ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

ѕрим≥тка. ћатер≥альна шкода вважаЇтьс¤ великою, ¤кщо вона у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1.  онституц≥¤ ”крањни іарантуЇ забезпеченн¤ державного захисту конкуренц≥њ у законн≥й п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥, ¤кою маЇ право займатись будь-¤ка особа ≥ щодо ¤коњ законом не передбачено обмеженн¤. Ѕудь-¤ке неправом≥рне обмеженн¤ конкуренц≥њ, зловживанн¤ монопольним становищем на ринку заборонено (див. []{4_255_42}ч. 3 ст. 42  онституц≥њ ”крањни).

ѕротид≥¤ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ пос¤гаЇ на свободу господарськоњ д≥¤льност≥, тобто на право субТЇкта господарюванн¤ в≥льно обирати види д≥¤льност≥, форми ≥ способи њњ зд≥йсненн¤, контрагент≥в (партнер≥в) по так≥й д≥¤льност≥.

—вобода господарськоњ д≥¤льност≥ ≥ Ї основним безпосередн≥м обТЇктом злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена ст. 206. ѕри вчиненн≥ квал≥ф≥кованих вид≥в злочину додатковими безпосередн≥ми обТЇктами можуть бути житт¤ ≥ здоровТ¤ людини, в≥дносини власност≥ та ≥н.

2. «аконною господарською д≥¤льн≥стю Ї будь-¤ка д≥¤льн≥сть, у тому числ≥ п≥дприЇмницька, юридичних ос≥б, а також ф≥зичних ос≥б Ч субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, повТ¤зана з виробництвом (виготовленн¤м) продукц≥њ, торг≥влею, наданн¤м послуг, виконанн¤м роб≥т (див. []{4_383_1}абз. 4 ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф в≥д 1 червн¤ 2000 р.). “обто, це д≥¤льн≥сть, що зд≥йснюЇтьс¤ особою, ¤ка маЇ право займатис¤ господарською д≥¤льн≥стю взагал≥ чи окремими њњ видами ≥ зареЇстрована ¤к субТЇкт п≥дприЇмництва, маЇ дозв≥л на зд≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, що п≥дл¤гають л≥цензуванню, дотримуЇтьс¤ норм чинного законодавства, що регулюЇ господарську д≥¤льн≥сть, в тому числ≥ ≥ встановлених ним обмежень. «аконною п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю, ¤ка Ї видом д≥¤льност≥ господарськоњ, вважаЇтьс¤ будь-¤ка безпосередн¤ самост≥йна, систематична, на власний ризик д≥¤льн≥сть по виробництву продукц≥њ, виконанню роб≥т, наданню послуг з метою отриманн¤ прибутку, що зд≥йснюЇтьс¤ ф≥зичними та юридичними особами, зареЇстрованими ¤к субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ у пор¤дку, встановленому законодавством (див. []{4_75_1}ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ в редакц≥њ «акону в≥д 22 лютого 2000 р.).

«г≥дно з []{4_75_1}ч. 2 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ у випадках, пр¤мо передбачених законодавством, законною п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю може визнаватись також створенн¤ (заснуванн¤) субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч юридичноњ особи та волод≥нн¤ корпоративними правами.

3. ѕротид≥¤ незаконн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ (тобто вимога припинити д≥¤льн≥сть, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ незареЇстрованим субТЇктом, чи вимога припинити зд≥йсненн¤ вид≥в д≥¤льност≥, на ¤к≥ субТЇкт не отримав л≥ценз≥њ, або вимога не виконувати незаконн≥ угоди, наприклад угоди, що порушують антимонопольне законодавство тощо), складу розгл¤дуваного злочину не утворюЇ, нав≥ть ¤кщо вона поЇднана з погрозою застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно або ж поЇднана з реальним застосуванн¤м насильства, пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна. “ак≥ д≥њ за на¤вност≥ п≥дстав можуть квал≥ф≥куватис¤ ¤к самоправство, службовий злочин, злочин проти власност≥, житт¤ чи здоровТ¤ тощо.

4. « обТЇктивноњ сторони злочин виражаЇтьс¤ в активних д≥¤х винного Ч протиправн≥й вимоз≥:

Ч припинити займатис¤ господарською д≥¤льн≥стю;

Ч обмежити господарську д≥¤льн≥сть;

Ч укласти угоду, виконанн¤ ¤коњ може запод≥¤ти матер≥альну шкоду або обмежити законн≥ права чи ≥нтереси особи, що займаЇтьс¤ господарською д≥¤льн≥стю;

Ч не виконувати укладену угоду, що може запод≥¤ти матер≥альну шкоду або обмежити законн≥ права чи ≥нтереси того, хто займаЇтьс¤ господарською д≥¤льн≥стю.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони Ї спос≥б вчиненн¤ злочину, ¤кий може виражатис¤ в погроз≥ застосуванн¤ насильства, пошкодженн¤ чи знищенн¤ майна (ч. 1), застосуванн≥ насильства (ч. 2 чи 3), пошкодженн≥ або знищенн≥ майна (ч. 2 ст. 206). «алежно в≥д характеру ≥ зм≥сту погроза застосуванн¤ насильства над потерп≥лим або близькими йому особами Ї ознакою основного складу злочину, передбаченого ч. 1. ѕогроза пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна потерп≥лого або близьких йому ос≥б, незалежно в≥д виду ≥ вартост≥ майна, Ї ознакою т≥льки основного складу злочину. –еальне застосуванн¤ до потерп≥лого чи близьких йому ос≥б насильства, залежно в≥д характеру насильства, перетворюЇ злочин в квал≥ф≥кований, передбачений ч. 2, або в особливо квал≥ф≥кований, передбачений ч. 3 ст. 206. ѕошкодженн¤ або знищенн¤ майна потерп≥лого або близьких йому ос≥б Ї квал≥ф≥кованим видом складу злочину, передбаченого ч. 2, а ¤кщо запод≥¤на знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна шкода Ї великою, то маЇ м≥сце особливо квал≥ф≥кований склад злочину (ч. 3). Ќасл≥дки не Ї ознакою основного складу злочину (ч. 1), ¤кий буде формальним складом, њх на¤вн≥сть у вигл¤д≥ великоњ шкоди чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в утворюЇ особливо квал≥ф≥кований вид складу злочину (ч. 3 ст. 206).

5. ѕротид≥¤ господарськ≥й д≥¤льност≥ Ч це протиправна, висловлена у категоричн≥й форм≥, доведена до субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ будь-¤ким способом (усно, по телефону, письмово, через ≥нших ос≥б тощо) вимога:

Ч припинити негайно чи через певний час займатис¤ господарською д≥¤льн≥стю взагал≥ або певними њњ видами;

Ч обмежити зд≥йснювану господарську д≥¤льн≥сть чи окрем≥ њњ види (зменшити обс¤ги, зм≥нити форми ≥ способи зд≥йсненн¤, в≥дмовитись в≥д встановлених догов≥рних звТ¤зк≥в з певними господарюючими субТЇктами, приЇднатись до бойкоту будь-¤кого господарюючого субТЇкта, роз≥рвати укладений догов≥р чи в≥дмовитись в≥д його належного виконанн¤, не виконувати взагал≥ чи неналежним чином виконувати догов≥рн≥ зобовТ¤занн¤ тощо);

Ч укласти супроти вол≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ ¤ку-небудь угоду, виконанн¤ ¤коњ може обмежити законн≥ права чи ≥нтереси;

Ч не виконувати укладену ран≥ше угоду за на¤вност≥ нам≥ру њњ виконати.

ѕ≥д угодою, виконанн¤ ¤коњ може обмежити законн≥ права чи ≥нтереси субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, необх≥дно розум≥ти будь-¤к≥ угоди, ¤кими обмежуЇтьс¤ свобода господарськоњ д≥¤льност≥, за вин¤тком угод майнового характеру, виконанн¤ ¤ких повТ¤зане з запод≥¤нн¤м пр¤моњ матер≥альноњ шкоди субТЇкту господарськоњ д≥¤льност≥ чи з несенн¤м ним матер≥альних затрат на њх виконанн¤. ѕримушуванн¤ до укладенн¤ таких угод повинно квал≥ф≥куватис¤ ¤к вимаганн¤ (наприклад, примушуванн¤ до укладенн¤ договору куп≥вл≥ товар≥в за завищеними чи продажу за заниженими ц≥нами, примушуванн¤ до укладенн¤ угоди про наданн¤ на тривалий час безв≥дсотковоњ позики).

”годами, виконанн¤ ¤ких обмежуЇ законн≥ права та ≥нтереси субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, Ї угоди, виконанн¤ ¤ких повТ¤зане з обмеженн¤м права на безпечн≥ умови роботи, на в≥дпочинок. Ќаприклад, примушуванн¤ до укладенн¤ угоди на виконанн¤ певних роб≥т в св¤тков≥ чи вих≥дн≥ дн≥, в н≥чний час, чи виконанн¤ роб≥т, ¤к≥ субТЇкт господарськоњ д≥¤льност≥ не маЇ нам≥ру зд≥йснювати, чи взагал≥ будь-¤ких угод, ¤кими обмежуЇтьс¤ право субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ на св≥й розсуд обирати партнер≥в при укладенн≥ договор≥в, прим≥ром примушуванн¤ до укладенн¤ договору оренди прим≥щенн¤ або майна чи договору на реал≥зац≥ю товар≥в з субТЇктом, ¤кий маЇ Укрим≥нальнуФ репутац≥ю тощо.

«а певних умов протид≥¤ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ може виражатись також у вимоз≥ передати ≥нш≥й особ≥ право власност≥ (повн≥стю чи частково) на створений субТЇкт господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичну особу чи передати (в≥дступити) частку у його статутному фонд≥, передати (в≥дступити) корпоративн≥ права, зокрема вийти ≥з числа засновник≥в (учасник≥в, акц≥онер≥в) господарського товариства тощо, ¤кщо мова йде про засновництво та ≥нш≥ корпоративн≥ права, волод≥нн¤ ¤кими чинним законодавством пр¤мо визнаЇтьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю.

6. ” закон≥ встановлена в≥дпов≥дальн≥сть за примушуванн¤ до укладенн¤ будь-¤коњ угоди чи невиконанн¤ ран≥ше укладеноњ угоди, виконанн¤ (невиконанн¤) ¤коњ може обмежити законн≥ права чи ≥нтереси субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥. ѕроте сам факт вимоги укладенн¤ (невиконанн¤) такоњ угоди порушуЇ (обмежуЇ) законн≥ права та ≥нтереси субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ≥ перш за все право на в≥льний виб≥р виду д≥¤льност≥, партнер≥в (контрагент≥в) по так≥й д≥¤льност≥, форм ≥ способ≥в њњ зд≥йсненн¤, тобто обмежуЇ свободу господарськоњ д≥¤льност≥. ¬иконанн¤ такоњ угоди Ї обмеженн¤м прав ≥ законних ≥нтерес≥в субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥. —уть обмеженн¤ свободи господарюванн¤ у цьому раз≥ пол¤гаЇ в тому, що потерп≥лий примушуЇтьс¤ до укладенн¤ небажаноњ дл¤ нього угоди чи невиконанн¤ ран≥ше укладеноњ угоди проти його вол≥. ѕри цьому не маЇ значенн¤, чи буде потерп≥лому завдана матер≥альна, моральна або ≥нша шкода внасл≥док виконанн¤ такоњ угоди. ≤нколи виконанн¤ такоњ угоди в матер≥альному план≥ може бути б≥льш виг≥дним потерп≥лому, але примушуванн¤м до њњ укладенн¤ порушуЇтьс¤ його законне право на свободу господарськоњ д≥¤льност≥, п≥дриваЇтьс¤ його д≥лова репутац≥¤ тощо.

7. ѕротид≥¤ господарськ≥й д≥¤льност≥ Ї крим≥нально караною лише у раз≥, ¤кщо вона поЇднана з погрозою:

Ч насильства над потерп≥лим чи близькими йому особами;

Ч пошкодженн¤ чи знищенн¤ њх майна.

 р≥м того, дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ст. 206 необх≥дно встановити, що в них в≥дсутн≥ ознаки складу злочину вимаганн¤, тобто д≥њ не поЇднан≥ з вимогою майнового характеру (передати майно чи право на нього або вчинити д≥њ майнового характеру).

8. ѕ≥д погрозою насильства над потерп≥лим або близькими йому особами чи погрозою знищенн¤ або пошкодженн¤ њх майна треба розум≥ти погрозу вчинити негайно чи в майбутньому д≥њ, ¤кими погрожують, у раз≥ невиконанн¤ предТ¤вленоњ вимоги, тобто у раз≥ невиконанн¤ потерп≥лим д≥й, обумовлених вимогою. ѕри цьому погроза повинна бути реальною, тобто, перш за все, сприйматись потерп≥лим ¤к така, що може бути реал≥зована. Ќеобх≥дно також враховувати субТЇктивну оц≥нку погрози винним, ¤кий повинен висловлену ним погрозу оц≥нювати ¤к таку, що сприймаЇтьс¤ потерп≥лим ¤к реальна, незалежно в≥д того, чи збираЇтьс¤ винний погрозу реал≥зувати. ѕогроза насильством пол¤гаЇ в погроз≥ застосувати до потерп≥лого чи близьких йому ос≥б у раз≥ невиконанн¤ вимоги будь-¤кого насильства: нанести побоњ, позбавити вол≥, позбавити житт¤, запод≥¤ти т≥лесн≥ ушкодженн¤ тощо. «лочин повинен квал≥ф≥куватис¤ за ч. 1 ст. 206 або за ч. 2 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо винний погрожуЇ позбавити потерп≥лого чи близьких йому ос≥б житт¤ чи запод≥¤ти њм т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤.

9. ѕогроза пошкодженн¤ чи знищенн¤ майна потерп≥лого чи близьких йому ос≥б пол¤гаЇ в погроз≥ пошкодити чи знищити будь-¤ким способом майно, що належить њм на прав≥ приватноњ власност≥ чи знаходитьс¤ у њх в≥данн≥, ¤кщо за збережен≥сть такого майна вони несуть матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть. ѕри цьому не маЇ значенн¤ варт≥сть майна, ¤ке погрожують пошкодити чи знищити, його споживча, естетична, ≥сторична та ≥нша ц≥нн≥сть. ѕ≥д пошкодженн¤м майна треба розум≥ти пог≥ршенн¤ його ¤кост≥, зменшенн¤ ц≥нност≥ або доведенн¤ реч≥ на ¤кийсь час у непридатний дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м стан, а п≥д знищенн¤м Ч доведенн¤ майна до повноњ непридатност≥ щодо його ц≥льового призначенн¤, коли воно перестаЇ ≥снувати або повн≥стю втрачаЇ свою ц≥нн≥сть (див. []{4_50_2}п. 2 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про знищенн¤ та пошкодженн¤ державного чи колективного майна шл¤хом п≥дпалу або внасл≥док порушенн¤ встановлених законодавством вимог пожежноњ безпекиФ в≥д 2 липн¤ 1976 р. є 4 в редакц≥њ постанови в≥д 3 березн¤ 2000 р. є 3).

10. ѕотерп≥лим в≥д злочину Ї особа, ¤ка зд≥йснюЇ законну господарську д≥¤льн≥сть, тобто зд≥йснюЇ господарську д≥¤льн≥сть зг≥дно з чинним законодавством (див. п. 2 коментар¤).

11. Ѕлизькими потерп≥лому Ї будь-¤к≥ особи, дол¤ ¤ких дл¤ потерп≥лого маЇ ≥стотне значенн¤: найближч≥ родич≥, ≥нш≥ особи, наприклад ж≥нка, з ¤кою потерп≥лий маЇ нам≥р одружитись, перебуваЇ у фактичному шлюб≥ чи п≥дтримуЇ ≥нтимн≥ стосунки тощо. ѕитанн¤ визнанн¤ ос≥б, щодо ¤ких Ї погроза застосувати насильство або пошкодити чи знищити њх майно, близькими потерп≥лому Ч питанн¤ факту. √оловним при його вир≥шенн≥ Ї те, що винний вважаЇ, що погроза застосувати насильство до конкретноњ особи або пошкодити чи знищити њњ майно змусить потерп≥лого виконати чи не виконати обумовлен≥ вимогою д≥њ. ‘актичний характер взаЇмов≥дносин м≥ж такою особою ≥ потерп≥лим значенн¤ не маЇ.

12. «ак≥нченим злочин, передбачений ст. 206, буде з моменту предТ¤вленн¤ вимоги припинити займатис¤ господарською д≥¤льн≥стю, обмежити њњ, укласти ¤ку-небудь угоду або не виконувати укладену угоду, поЇднаноњ з погрозою застосувати насильство чи пошкодити або знищити майно, незалежно в≥д того, вдалось чи не вдалось винному змусити потерп≥лого вчинити (не вчинити) бажан≥ дл¤ винного д≥њ. “ак≥ квал≥ф≥кован≥ види злочину, ¤к протид≥¤ господарськ≥й д≥¤льност≥, поЇднана з насильством, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, з пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна (ч. 2); поЇднана з насильством, що Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, що завдало великоњ шкоди або пот¤гло ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (ч. 3), Ч будуть зак≥нченими в≥дпов≥дно з моменту застосуванн¤ насильства або настанн¤ насл≥дк≥в у вигл¤д≥ пошкодженн¤ чи знищенн¤ майна, завданн¤ великоњ шкоди, настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

13. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом ≥ на¤вн≥стю спец≥альноњ мети Ч примусити особу перестати займатис¤ господарською д≥¤льн≥стю чи обмежити њњ або укласти будь-¤ку угоду, виконанн¤ ¤коњ може обмежити њњ законн≥ права (≥нтереси) (див. []{4_139_17}абз. 2 п. 17 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥Ф в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12).

ћотиви вчиненн¤ злочину можуть бути р≥зними (особиста непри¤знь, помста, отриманн¤ переваги в конкурентн≥й боротьб≥, усуненн¤ конкурента, користь тощо) ≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають, але повинн≥ враховуватись при призначенн≥ покаранн¤.

14. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка ф≥зична особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

ѕротид≥¤ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥, вчинена службовою особою з використанн¤м службового становища, утворюЇ особливо квал≥ф≥кований вид даного злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена ч. 3 ст. 206. —убТЇктом цього виду протид≥њ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ може бути не будь-¤ка, а лише та службова особа (про службову особу див. у прим≥тц≥ до []{1_364}ст. 364), ¤ка, використовуючи своЇ службове становище, протиправно вимагаЇ в≥д субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ припинити займатис¤ господарською д≥¤льн≥стю взагал≥ чи певними њњ видами або обмежити њњ, або ж вимагаЇ укласти ¤ку-небудь угоду чи не виконувати укладену угоду, виконанн¤ (невиконанн¤) ¤коњ може обмежити законн≥ права чи ≥нтереси субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥. —убТЇктом даного особливо квал≥ф≥кованого виду злочину може бути лише службова особа, ¤ка зд≥йснюЇ контрольн≥ функц≥њ за господарською д≥¤льн≥стю чи маЇ можлив≥сть тим чи ≥ншим чином впливати на д≥¤льн≥сть субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, наприклад приймати р≥шенн¤, обовТ¤зков≥ дл¤ виконанн¤ субТЇктом господарськоњ д≥¤льност≥. ¬икористанн¤м службового становища, ¤ке обмежуЇ свободу господарськоњ д≥¤льност≥ буде, наприклад, неправом≥рна в≥дмова у видач≥ л≥ценз≥њ на зд≥йсненн¤ певних вид≥в д≥¤льност≥ або в наданн≥ кредиту, укладенн≥ чи продовженн≥ д≥њ договору оренди прим≥щенн¤; проведенн¤ систематичних необірунтованих перев≥рок д≥¤льност≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ блокують його роботу; вилученн¤ документ≥в. —убТЇктами цього виду злочину можуть бути, ¤к правило, так зван≥ публ≥чн≥ службов≥ особи, тобто службов≥ особи орган≥в влади, правоохоронних, контролюючих орган≥в, та ≥нш≥, або ж особи, в≥д ¤ких певним чином залежить д≥¤льн≥сть субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ (службов≥ особи банк≥вських установ, страхових орган≥зац≥й тощо).

¬чиненн¤ злочину службовою особою, ¤ка не використовувала при цьому свого службового становища, тобто не використовувала надан≥ њй права або повноваженн¤ дл¤ примушуванн¤ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ вчинити певн≥ д≥њ чи утриматись в≥д њх вчиненн¤, за в≥дсутност≥ ≥нших квал≥ф≥куючих ознак повинно квал≥ф≥куватись за ч. 1 ст. 206.

15. „. 2 ст. 206 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за пТ¤ть квал≥ф≥кованих, а ч. 3 Ч за пТ¤ть особливо квал≥ф≥кованих вид≥в протид≥њ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥, тобто за вчиненн¤ передбачених в ч. 1 д≥й: повторно; за попередньою змовою групою ос≥б; з погрозою вбивства чи нанесенн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень; з застосуванн¤м насильства, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤; ¤кщо вони поЇднанн≥ з пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна (ч. 2); вчинен≥ орган≥зованою групою; вчинен≥ службовою особою з використанн¤м службового становища; ≥з застосуванн¤м насильства, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоров¤; ¤кщо вони поЇднан≥ ≥з завданн¤м великоњ шкоди; у раз≥ спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в (ч. 3).

16. ѕовторною злочинна протид≥¤ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ буде у раз≥ вчиненн¤ передбачених ст. 206 д≥й особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤кий злочин, передбачений ст. 206, незалежно в≥д того, чи була вона за нього засуджена. ѕри цьому необх≥дно, щоб не зб≥гли строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ран≥ше вчинений злочин або щоб особа мала непогашену судим≥сть за вчинений ран≥ше злочин.

17. ѕро протид≥ю господарськ≥й д≥¤льност≥, поЇднану з погрозою вбивства або нанесенн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, див. п. 8 коментар¤ до ц≥Їњ статт≥.

18. ѕро знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна див. п. 9 коментар¤.

¬арт≥сть пошкодженого чи знищеного майна значенн¤ не маЇ.

якщо пошкодженн¤ чи знищенн¤ майна було вчинено загальнонебезпечним способом, в тому числ≥ шл¤хом п≥дпалу чи вибуху, д≥њ винного повинн≥ додатково квал≥ф≥куватись за []{1_194}ч. 2 ст. 194.

19. ѕро протид≥ю законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥, поЇднану з насильством, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ (ч. 2), протид≥ю, поЇднану з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ (ч. 3), детальн≥ше див. в коментар≥ до []{1_189}ст. 189 та []{1_186}186, оск≥льки зм≥ст цих ознак повн≥стю сп≥впадаЇ ≥з зм≥стом аналог≥чних ознак складу злочин≥в грабежу, розбою ≥ вимаганн¤ ([]{1_186}ст. 186, []{1_187}187 та []{1_187}189).

ѕри цьому запод≥¤нн¤ потерп≥лому чи близьким йому особам легкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило короткочасний розлад здоровТ¤ чи короткочасну втрату працездатност≥, або т≥лесного ушкодженн¤ середньоњ т¤жкост≥ повн≥стю охоплюЇтьс¤ ч. 3 ст. 206. Ќанесенн¤ ж т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ або умисне позбавленн¤ житт¤ вказаних ос≥б повинно додатково квал≥ф≥куватись за в≥дпов≥дною частиною []{1_121}ст. 121 або за []{1_115}ст. 115. Ќеобережне т¤жке або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤, а так само вбивство з необережност≥ при протид≥њ законн≥й п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥ охоплюютьс¤ такою ознакою, вказаною у ч. 3 ст. 206, ¤к спричиненн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_119}ст. 119 чи []{1_128}128 не потребують.

20. ѕротид≥ю законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥ належить квал≥ф≥кувати ¤к вчинену за попередньою змовою групою ос≥б, у раз≥ коли у злочин≥ брали участь ¤к сп≥ввиконавц≥ не менш ¤к дв≥ особи, ¤к≥ попередньо (заздалег≥дь) домовились про сп≥льне його вчиненн¤.

21. як вчинену орган≥зованою групою треба розум≥ти протид≥ю законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥, вчинену дек≥лькома особами, ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ сп≥льноњ злочинноњ д≥¤льност≥. ƒ≥њ вс≥х член≥в орган≥зованоњ групи, незалежно в≥д того, ¤к≥ конкретно д≥њ вчинен≥ кожним, повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ лише за ч. 3 ст. 206 без посиланн¤ на []{1_29}ст. 29.

22. ѕ≥д великою шкодою треба розум≥ти понесен≥ потерп≥лим матер≥альн≥ затрати чи недоодержан≥ прибутки у великих розм≥рах внасл≥док, наприклад, розриву ≥снуючих д≥лових звТ¤зк≥в з контрагентами, п≥дриву д≥ловоњ репутац≥њ, зменшенн¤ замовлень, позбавленн¤ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ права займатис¤ певним видом д≥¤льност≥ (л≥ценз≥њ) тощо.

Ўкода може бути ¤к матер≥альною, так ≥ моральною. ћатер≥альна шкода вважаЇтьс¤ великою, ¤кщо вона у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н. ѕитанн¤ визнанн¤ нематер≥альноњ (моральноњ) шкоди великою повинно вир≥шуватись в кожному окремому випадку самост≥йно.

23. ѕ≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками треба розум≥ти умисне запод≥¤нн¤ потерп≥лому чи близьким йому особам т¤жких т≥лесних ушкоджень, умисне позбавленн¤ њх житт¤, доведенн¤ до самогубства, а так само запод≥¤нн¤ смерт≥ чи т¤жких т≥лесних ушкоджень трет≥м особам (наприклад, загибель сторонн≥х людей при знищенн≥ майна потерп≥лого загальнонебезпечним способом), запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ чи ≥ншоњ шкоди трет≥м особам (наприклад, в результат≥ невиконанн¤ договору потерп≥лим особа, з ¤кою був укладений догов≥р, зазнала значних збитк≥в) тощо.

</s206>

<s207>

—татт¤ 207.”хиленн¤ в≥д поверненн¤ виручки в ≥ноземн≥й валют≥

1. ”мисне ухиленн¤ службових ос≥б п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥ або ос≥б, ¤к≥ зд≥йснюють господарську д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи, в≥д поверненн¤ в ”крањну у передбачен≥ законом строки виручки в ≥ноземн≥й валют≥ в≥д реал≥зац≥њ на експорт товар≥в (роб≥т, послуг), або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки, а також умисне приховуванн¤ будь-¤ким способом такоњ виручки, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д шестисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, а також умисне ухиленн¤ в≥д поверненн¤ виручки в ≥ноземн≥й валют≥, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки, або умисне приховуванн¤ будь-¤ким способом такоњ виручки, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей у великих розм≥рах Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ в особливо великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

ѕрим≥тка.

1. ”хиленн¤ в≥д поверненн¤ виручки в ≥ноземн≥й валют≥, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки, чи приховуванн¤ будь-¤ким способом такоњ виручки, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей визнаютьс¤ вчиненими у великому розм≥р≥, ¤кщо ц¤ виручка, товари або ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥ в тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищують неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н (у перерахунку у валюту ”крањни за оф≥ц≥йним курсом нац≥ональноњ валюти, визначеним Ќац≥ональним банком ”крањни, на останн≥й день строку, передбаченого законодавством дл¤ перерахуванн¤ виручки в ≥ноземн≥й валют≥ з-за кордону).

2. ”хиленн¤ в≥д поверненн¤ виручки в ≥ноземн≥й валют≥, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки, чи приховуванн¤ будь-¤ким способом такоњ виручки, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей визнаютьс¤ вчиненими в особливо великому розм≥р≥, ¤кщо ц¤ виручка, товари або ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥ у три тис¤ч≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищують неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н (у перерахунку у валюту ”крањни за оф≥ц≥йним курсом нац≥ональноњ валюти, визначеним Ќац≥ональним банком ”крањни, на останн≥й день строку, передбаченого законодавством дл¤ перерахуванн¤ виручки в ≥ноземн≥й валют≥ з-за кордону).

1. «аконодавець визначаЇ пор¤док використанн¤ валютноњ виручки, а також будь-¤ких надходжень в ≥ноземн≥й валют≥ на користь резидент≥в ”крањни та зобовТ¤зуЇ пов≥домл¤ти про одержанн¤ валютноњ виручки, виход¤чи з того, що:

Ч використанн¤ будь-¤ких валютних надходжень на користь резидент≥в ”крањни та, зокрема, валютноњ виручки повинно зд≥йснюватись у в≥дпов≥дност≥ з встановленими на територ≥њ ”крањни пор¤дком ≥ способами зд≥йсненн¤ розрахунк≥в (платеж≥в), а њх перем≥щенн¤ за меж≥ ”крањни Ч з дотриманн¤м правил перем≥щенн¤ ≥ноземноњ валюти через митний кордон;

Ч валютна виручка та ≥нш≥ надходженн¤ в ≥ноземн≥й валют≥ мають бути джерелом формуванн¤ валютних резерв≥в держави, а тому вони п≥дл¤гають продажу на м≥жбанк≥вському валютному ринку у Увипадках ≥ розм≥рахФ, визначених чинним законодавством;

Ч валютна виручка у передбачених законодавством випадках Ї обТЇктом оподаткуванн¤, тобто з валютноњ виручки мають сплачуватись встановлен≥ податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥.

2. ѕредметом передбаченого ст. 207 злочину Ї:

Ч виручка в ≥ноземн≥й валют≥, одержана в≥д реал≥зац≥њ на експорт товар≥в (роб≥т, послуг);

Ч будь-¤к≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, отриман≥ в≥д одержаноњ виручки в ≥ноземн≥й валют≥ в≥д реал≥зац≥њ на експорт товар≥в (роб≥т, послуг).

¬иручка в ≥ноземн≥й валют≥ (валютна виручка) Ч це ≥ноземна валюта, ¤ка одержана резидентами ”крањни в≥д експорту продукц≥њ, роб≥т (послуг) та експорту прав ≥нтелектуальноњ власност≥ та п≥дл¤гаЇ зарахуванню на њх валютн≥ рахунки в уповноважених банках зг≥дно ≥з []{4_195_0}«аконом ”крањни Уѕро пор¤док зд≥йсненн¤ розрахунк≥в в ≥ноземн≥й валют≥Ф в≥д 23 вересн¤ 1994 р.

ѕ≥д матер≥альними ц≥нност¤ми, отриманими в≥д валютноњ виручки, сл≥д розум≥ти товари, ¤кими частково оплачуютьс¤ експортн≥ поставки за товарообм≥нними (бартерними) операц≥¤ми у галуз≥ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.

ѕредметом передбаченого ст. 207 злочину Ї не будь-¤к≥ валютн≥ ц≥нност≥ ≥ майно, що належать резиденту ”крањни за њњ межами ≥ п≥дл¤гають декларуванню зг≥дно ≥з []{4_146_9}ст. 9 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро систему валютного регулюванн¤ ≥ валютного контролюФ, а лише валютн≥ ц≥нност≥, одержан≥ резидентом ¤к валютна виручка, а також будь-¤к≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, отриман≥ в≥д одержаноњ виручки в ≥ноземн≥й валют≥ в результат≥ реал≥зац≥њ на експорт товар≥в (роб≥т, послуг).

3. « обТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 207, виражаЇтьс¤: в умисному ухиленн≥ в≥д поверненн¤ в ”крањну в передбачен≥ законом строки виручки в ≥ноземн≥й валют≥ в≥д реал≥зац≥њ на експорт товар≥в (роб≥т, послуг) або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки; в приховуванн≥ будь-¤ким способом такоњ виручки, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей. «лочин в≥дноситьс¤ до формальних ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту зак≥нченн¤ встановлених законодавством строк≥в поверненн¤ в ”крањну виручки в ≥ноземн≥й валют≥ при ухиленн≥ в≥д њњ поверненн¤, або з моменту вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на приховуванн¤ такоњ виручки.

4. ѕ≥д умисним ухиленн¤м в≥д поверненн¤ в ”крањну виручки в ≥ноземн≥й валют≥ в≥д реал≥зац≥њ на експорт товар≥в (роб≥т, послуг) або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки, треба розум≥ти умисне:

Ч неперерахуванн¤ особою, ¤ка зд≥йснила експорт товар≥в (роб≥т, послуг), одержаноњ в≥д њх реал≥зац≥њ ≥ноземноњ валюти (валютноњ виручки) на валютний рахунок в уповноваженому банку ”крањни у строки, передбачен≥ законами ”крањни;

Ч неввезенн¤ на митну територ≥ю ”крањни у встановлен≥ законами ”крањни строки матер≥альних ц≥нностей, ¤кими оплачен≥ експортн≥ поставки п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, незалежно в≥д форм власност≥, Ч резидент≥в ”крањни чи ос≥б, ¤к≥ зд≥йснюють господарську д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи, за товарообм≥нними (бартерними) операц≥¤ми.

[]{4_195_0}«аконом ”крањни Уѕро пор¤док зд≥йсненн¤ розрахунк≥в в ≥ноземн≥й валют≥Ф в≥д 23 вересн¤ 1994 р. передбачено, що виручка резидент≥в у ≥ноземн≥й валют≥ п≥дл¤гаЇ зарахуванню на њх валютн≥ рахунки в уповноважених банках у терм≥ни виплати заборгованостей, зазначен≥ в контрактах, але не п≥зн≥ше 90 календарних дн≥в з дати митного оформленн¤ (виписки вив≥зноњ вантажноњ митноњ декларац≥њ) продукц≥њ, що експортуЇтьс¤, а в раз≥ експорту роб≥т (послуг), прав ≥нтелектуальноњ власност≥ Ч з моменту п≥дписанн¤ акта або ≥ншого документа, що засв≥дчуЇ виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг, експорт прав ≥нтелектуальноњ власност≥. ѕеревищенн¤ зазначеного терм≥ну потребуЇ ≥ндив≥дуальноњ л≥ценз≥њ Ќац≥онального банку ”крањни.

«аконами ”крањни передбачаютьс¤ скорочен≥ чи б≥льш тривал≥ строки поверненн¤ виручки в ≥ноземн≥й валют≥ за ввезенн¤ товар≥в, що ≥мпортуютьс¤ за бартерними договорами, за експорт окремих вид≥в продукц≥њ (роб≥т, послуг) чи окремих товар≥в, що ≥мпортуютьс¤.

5. ѕ≥д приховуванн¤м валютноњ виручки треба розум≥ти непов≥домленн¤ в≥дпов≥дних орган≥в (податкових ≥нспекц≥й, банк≥вських установ) про одержанн¤ особою валютноњ виручки. ѕриховуванн¤ валютноњ виручки буде злочином незалежно в≥д того, поступила така виручка на рахунок в уповноваженому банку ”крањни, чи вона зарахована на рахунок у ≥ноземному банку, чи отримана гот≥вкою. ѕри надходженн≥ валютноњ виручки на рахунок у банку ”крањни њњ приховати важко, оск≥льки банк зобовТ¤заний продати 50 в≥дсотк≥в такоњ виручки, а приховати решту без змови з прац≥вниками банку практично неможливо. ≤нша справа, коли субТЇкт не продекларуЇ таку виручку при декларуванн≥ доход≥в в ≥ноземн≥й валют≥, тобто приховуванн¤ валютноњ виручки може бути одночасно ≥ способом ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в. ” такому раз≥ д≥њ винного повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю ст. 207 та []{1_212}212 при на¤вност≥ в його д≥¤х вс≥х ≥нших необх≥дних ознак цих злочин≥в.

ѕриховуванн¤ валютноњ виручки необх≥дно в≥дмежовувати в≥д невиконанн¤ резидентами ”крањни зобовТ¤зань по декларуванню у Ќац≥ональному банку ”крањни валютних ц≥нностей ≥ майна, ¤к≥ перебувають за межами ”крањни. “ак≥ зобовТ¤занн¤ на резидент≥в покладено зг≥дно з []{4_146_9}ст. 9 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро систему валютного регулюванн¤ ≥ валютного контролюФ.

6. « субТЇктивноњ сторони приховуванн¤ валютноњ виручки може бути вчинене лише з пр¤мим умислом. “обто необх≥дно встановити, що особа усв≥домлювала факт приховуванн¤ нею валютноњ виручки ≥ бажала вчинити таке д≥¤нн¤. ћотиви ≥ мета приховуванн¤ валютноњ виручки можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають. якщо ж приховуванн¤ валютноњ виручки буде вчинене з метою ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, то д≥њ винного повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 207 та []{1_212}212 .

7. —убТЇктом злочину можуть бути дв≥ категор≥њ ос≥б: службов≥ особи п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥ Ч резидент≥в ”крањни, ¤кими в≥д реал≥зац≥њ на експорт товар≥в (роб≥т, послуг) одержана виручка в ≥ноземн≥й валют≥ чи ≥мпортуютьс¤ товари за експортними бартерними договорами; особи, ¤к≥ зд≥йснюють господарську д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи ≥ ¤кими одержана зазначена виручка чи ≥мпортуютьс¤ товари.

8.  вал≥ф≥кованими видами складу злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена ч. 2 ст. 207, Ї вчиненн¤ передбачених ч. 1 ст. 207 д≥й: повторно; за попередньою змовою групою ос≥б; умисне ухиленн¤ в≥д поверненн¤ виручки в ≥ноземн≥й валют≥, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки, а так само умисне приховуванн¤ будь-¤ким способом такоњ виручки, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей у великих розм≥рах.

ќсобливо квал≥ф≥кованим видом складу злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена ч. 3 ст. 207, Ї вчиненн¤ д≥й, передбачених (ч. 1 та 2) ц≥Їњ статт≥, в особливо великих розм≥рах.

”хиленн¤ вiд поверненн¤ виручки в iноземнiй валютi, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки, чи приховуванн¤ будь-¤ким способом такоњ виручки, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей визнаютьс¤ вчиненими: у великому розмiрi, ¤кщо ц¤ виручка, товари або ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥ в тис¤чу i бiльше разiв перевищують неоподатковуваний мiнiмум доходiв громад¤н (в перерахунку у валюту ”крањни за офiцiйним курсом нацiональноњ валюти, визначеним Ќацiональним банком ”крањни, на останнiй день строку, передбаченого законодавством дл¤ перерахуванн¤ виручки в iноземнiй валютi з-за кордону); ≥ у особливо великому розмiрi, ¤кщо ц¤ виручка, товари або ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥ у три тис¤ч≥ i бiльше разiв перевищують неоподатковуваний мiнiмум доходiв громад¤н (в перерахунку у валюту ”крањни за офiцiйним курсом нацiональноњ валюти, визначеним Ќацiональним банком ”крањни, на останнiй день строку, передбаченого законодавством дл¤ перерахуванн¤ виручки в iноземнiй валютi з-за кордону).

ѕовторним маЇ вважатись вчиненн¤ ухиленн¤ в≥д поверненн¤ в ”крањну у передбачен≥ законом строки виручки в ≥ноземн≥й валют≥ в≥д реал≥зац≥њ на експорт товар≥в роб≥т, послуг або ≥нших матер≥альних ц≥нностей, отриманих в≥д ц≥Їњ виручки, або вчиненн¤ приховуванн¤ будь-¤ким способом такоњ виручки, товар≥в або ≥нших матер≥альних ц≥нностей особою, ¤ка ран≥ше скоњла будь-¤ке ≥з таких д≥¤нь.

як вчинене за попередньою змовою групою ос≥б маЇ квал≥ф≥куватис¤ скоЇнн¤ ¤к сп≥ввиконавц¤ми передбачених диспозиц≥Їю ч. 1 ст. 207 д≥й двома чи б≥льше особами, ¤к≥ попередньо домовились про њх сп≥льне вчиненн¤.

9. ¬алютна виручка може бути отримана ≥ за реал≥зац≥ю товар≥в, продукц≥њ, роб≥т, наданн¤ послуг та виконанн¤ роб≥т на територ≥њ ”крањни з њх оплатою в ≥ноземн≥й валют≥ у випадках, дозволених чинним законодавством.

«окрема, []{4_426_1}правилами використанн¤ гот≥вковоњ ≥ноземноњ валюти на територ≥њ ”крањни, затвердженими постановою ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни в≥д 26 березн¤ 1998 р. є 119, визначаютьс¤ п≥дстави ≥ пор¤док використанн¤ на територ≥њ ”крањни гот≥вковоњ ≥ноземноњ валюти ¤к засобу платежу. Ќаприклад, гот≥вкова ≥ноземна валюта може використовуватись при реал≥зац≥њ на територ≥¤х вокзал≥в, аеропорт≥в та порт≥в нерезидентам субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ пально-мастильних матер≥ал≥в, продукт≥в харчуванн¤, медикамент≥в та при наданн≥ нерезидентам послуг з обслуговуванн¤ ≥ноземних транспортних засоб≥в (л≥так≥в, суден, пором≥в, пот¤г≥в), њх пасажир≥в ≥ член≥в ек≥пажу. ѕри цьому одержана гот≥вкова ≥ноземна валюта Ї виручкою в ≥ноземн≥й валют≥. якщо одержанн¤ такоњ виручки не в≥дображаЇтьс¤ взагал≥ або вона повн≥стю чи частково зам≥н¤Їтьс¤ у зв≥тн≥й документац≥њ валютою ”крањни, матиме м≥сце приховуванн¤ валютноњ виручки. ѕроте так≥ д≥њ не можуть квал≥ф≥куватис¤ за ст. 207. якщо ж таке приховуванн¤ буде повТ¤зане ≥з ухиленн¤м в≥д сплати податк≥в то, за на¤вност≥ п≥дстав, д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ за []{1_212}ст. 212 чинного  одексу.

10. ѕриховуванн¤ доходу в ≥ноземн≥й валют≥, ¤кий не Ї валютною виручкою, складу даного злочину не утворюЇ, а може квал≥ф≥куватис¤, за на¤вност≥ п≥дстав, ¤к ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в ≥ т¤гти, залежно в≥д розм≥ру несплаченого податку, адм≥н≥стративну чи крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть. Ќаприклад, приховуванн¤ громад¤нином факту отриманн¤ ним ¤к дарунку ≥ноземноњ валюти може т¤гти адм≥н≥стративну в≥дпов≥дальн≥сть за []{4_62_232}ст. 164-1  пјѕ ”крањни (див. []{4_71_11}абз. 5 п. 11 ст. 11 «акону ”крањни Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф в≥д 4 грудн¤ 1990 р. в редакц≥њ в≥д 5 лютого 1998 р.) або крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_212}ст. 212 чинного  одексу за на¤вност≥ вс≥х ≥нших ознак цього складу злочину.

 р≥м того, так≥ д≥¤нн¤ (¤к правило, безд≥¤льн≥сть) можуть м≥стити ознаки складу злочину, передбаченого ст. 207, ¤кщо непродекларован≥ валютн≥ ц≥нност≥ Ї валютною виручкою, або ж передбаченого []{1_212}ст. 212, ¤кщо непродекларован≥ валютн≥ ц≥нност≥ ≥ майно Ї доходом, ¤кий п≥дл¤гаЇ оподаткуванню за законодавством ”крањни.

«агальн≥ положенн¤ щодо оподаткуванн¤ в ”крањн≥ доход≥в (прибутк≥в) юридичних та ф≥зичних ос≥б з пост≥йним м≥сцем проживанн¤ в ”крањн≥, одержаних за кордоном, м≥ст¤тьс¤ у []{4_427_18}ст. 18 «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф в≥д 25 червн¤ 1991 р. в редакц≥њ в≥д 18 лютого 1997 р.

«а невиконанн¤ резидентами вимог щодо пор¤дку та терм≥н≥в декларуванн¤ валютних ц≥нностей та ≥ншого майна на них може бути накладений штраф у сум≥, що встановлюЇтьс¤ Ќац≥ональним банком ”крањни.

Ќевиконанн¤ резидентами Ч ф≥зичними особами, в тому числ≥ ≥ громад¤нами, що зд≥йснюють п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи, обовТ¤зк≥в по декларуванню валютних ц≥нностей ≥ майна, ¤ке належить њм ≥ знаходитьс¤ за межами ”крањни, крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не т¤гне, за вин¤тком випадк≥в, коли таке недекларуванн¤ Ї способом ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в.

[]{4_235_0}Ќаказом ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни в≥д 25 грудн¤ 1995 р. є 207 затверджена форма ƒекларац≥њ про валютн≥ ц≥нност≥, доходи та майно, що належать резиденту ”крањни ≥ знаход¤тьс¤ за њњ межами.

¬≥дпов≥дно до цього наказу рег≥ональним в≥дд≥ленн¤м Ќац≥онального банку ≥ державною податковою ≥нспекц≥Їю (адм≥н≥страц≥Їю) резиденту на його зверненн¤ видаЇтьс¤ дов≥дка, ¤ка Ї п≥дставою дл¤ прийн¤тт¤ до митного оформленн¤ експортно-≥мпортних вантаж≥в, дл¤ проведенн¤ банк≥вських операц≥й з валютними ц≥нност¤ми, а також зд≥йсненн¤ ≥нших вид≥в зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.

” раз≥ неподанн¤ резидентом ”крањни ƒекларац≥њ про валютн≥ ц≥нност≥, доходи та майно, що йому належать ≥ знаход¤тьс¤ за межами ”крањни, до державних податкових ≥нспекц≥й, а так само до рег≥онального в≥дд≥ленн¤ Ќац≥онального банку ”крањни, в≥н не зможе отримати дов≥дки про проведенн¤ декларуванн¤ таких валютних ц≥нностей, доход≥в та майна, насл≥дком чого буде неможлив≥сть зд≥йсненн¤ ним зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥. ¬≥дпов≥дальн≥сть же у вигл¤д≥ штрафу можлива лише у раз≥ недекларуванн¤ у рег≥ональному в≥дд≥ленн≥ Ќац≥онального банку належних резиденту валютних ц≥нностей та майна, що знаход¤тьс¤ за межами ”крањни, а не за недекларуванн¤ одержаних доход≥в. Ќедекларуванн¤ ж доход≥в може т¤гти в≥дпов≥дальн≥сть за умисне ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в чи за приховуванн¤ валютноњ виручки за на¤вност≥ в д≥¤х особи ознак злочин≥в, передбачених ст. 212 чи 207. «а цими ж статт¤ми може прит¤гуватись до в≥дпов≥дальност≥ ≥ особа, ¤ка ухилилась в≥д декларуванн¤ валютних ц≥нностей (при на¤вност≥ в њњ д≥¤х ознак даних злочин≥в).

“аким чином, ухиленн¤ резидент≥в Ч субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в≥д декларуванн¤ валютних ц≥нностей, що належать њм ≥ знаход¤тьс¤ за межами ”крањни, може т¤гти за собою:

Ч застосуванн¤ до субТЇкта п≥дприЇмництва ф≥нансових санкц≥й у вигл¤д≥ штрафу, передбаченого []{4_367_1}ѕоложенн¤м Уѕро валютний контрольФ, затвердженим постановою ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни в≥д 8 лютого 2000 р. є 49 в редакц≥њ постанови в≥д 14 березн¤ 2001 р. є 106;

Ч застосуванн¤ спец≥альних санкц≥й, передбачених []{4_79_37}ст. 37 «акону ”крањни Уѕро зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥стьФ;

Ч прит¤гненн¤ до адм≥н≥стративноњ чи крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ (за на¤вност≥ п≥дстав) службових ос≥б за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в чи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за приховуванн¤ валютноњ виручки.

</s207>

<s208>

—татт¤ 208.Ќезаконне в≥дкритт¤ або використанн¤ за межами ”крањни валютних рахунк≥в

1. Ќезаконне, з порушенн¤м встановленого законом пор¤дку, в≥дкритт¤ або використанн¤ за межами ”крањни валютних рахунк≥в ф≥зичних ос≥б, вчинене громад¤нином ”крањни, що пост≥йно проживаЇ на њњ територ≥њ, а так само валютних рахунк≥в юридичних ос≥б, що д≥ють на територ≥њ ”крањни, вчинене службовою особою п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ або за њњ дорученн¤м ≥ншою особою, а також вчиненн¤ зазначених д≥й особою, ¤ка зд≥йснюЇ п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до чотирьох рок≥в, з конф≥скац≥Їю валютних ц≥нностей, що знаход¤тьс¤ на зазначених вище рахунках.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю валютних ц≥нностей, що знаход¤тьс¤ на зазначених вище рахунках.

1. ѕредметом злочину, передбаченого ц≥Їю статтею, Ї:

Ч валютн≥ рахунки за межами ”крањни ф≥зичних ос≥б Ч громад¤н ”крањни, що пост≥йно проживають на њњ територ≥њ (резидент≥в ”крањни);

Ч валютн≥ рахунки за межами ”крањни юридичних ос≥б, що д≥ють на територ≥њ ”крањни (резидент≥в ”крањни);

Ч валютн≥ рахунки за межами ”крањни ф≥зичних ос≥б, ¤к≥ зареЇстрован≥ в ”крањн≥ ¤к субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, що зд≥йснюють таку д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи (громад¤ни ”крањни, особи без громад¤нства, ≥ноземц≥), ¤к≥ Ї резидентами ”крањни.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин виражаЇтьс¤ у вчиненн≥ одного ≥з двох д≥¤нь:

Ч незаконного, з порушенн¤м встановленого пор¤дку, в≥дкритт¤ валютних рахунк≥в за межами ”крањни;

Ч незаконного, з порушенн¤м встановленого законом пор¤дку, використанн¤ валютних рахунк≥в, в≥дкритих за межами ”крањни.

—клад злочину формальний, тобто з моменту вчиненн¤ будь- ¤кого ≥з названих д≥¤нь злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим.

ƒл¤ на¤вност≥ зак≥нченого злочину, передбаченого ст. 208, достатньо вчиненн¤ одного ≥з названих у диспозиц≥њ статт≥ д≥¤нь: або незаконного в≥дкритт¤ валютних рахунк≥в за межами ”крањни, або незаконного використанн¤ вже в≥дкритих (¤к законно, так ≥ незаконно) валютних рахунк≥в. як правило, особа, ¤ка незаконно в≥дкриваЇ валютний рахунок за межами ”крањни, пот≥м його також незаконно використовуЇ.

¬икористанн¤ валютних рахунк≥в пол¤гаЇ у зарахуванн≥ грошових кошт≥в на них та зд≥йсненн≥ переказу грошових кошт≥в, зарахованих на валютн≥ рахунки.

Ќорма, сформульована у ст. 208, в≥дтворюЇ основн≥ положенн¤ []{4_24_100}ст. 80-1  рим≥нального кодексу 1960 року, ¤ка була уже тод≥ одн≥Їю ≥з найб≥льш проблемних. ѓњ застосуванн¤ на практиц≥ було повТ¤зане ≥з значними труднощами, зумовленими неоднозначним тлумаченн¤м зм≥сту окремих ознак передбаченого нею складу злочину, а саме ознак його предмета та субТЇкта, у звТ¤зку з на¤вн≥стю суперечностей (кол≥з≥й) м≥ж положенн¤ми []{4_24_100}ст. 80-1 та законодавчих акт≥в, ¤кими впор¤дковуютьс¤ в≥дносини у сфер≥ валютного регулюванн¤. Ѕ≥льш≥сть ≥з таких суперечностей збер≥гаЇтьс¤ ≥ нин≥, а тому сфера застосуванн¤ ст. 208 суттЇво звужуЇтьс¤, оск≥льки нею передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть ≥ за д≥¤нн¤, ¤к≥ зг≥дно з валютним законодавством вважаютьс¤ правом≥рними.

3. Ќезаконним, з порушенн¤м встановленого пор¤дку, в≥дкритт¤м валютного рахунку за межами ”крањни треба вважати його в≥дкритт¤ без дозволу Ќац≥онального банку ”крањни, ¤кщо такий дозв≥л необх≥дно одержувати зг≥дно з актами валютного законодавства, тобто без отриманн¤ ≥ндив≥дуальноњ л≥ценз≥њ, за вин¤тком визначених в []{4_146_5}п≥дпункт≥ УдФ п. 4 ст. 5 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро систему валютною регулюванн¤ ≥ валютного контролюФ випадк≥в, коли одержанн¤ ≥ндив≥дуальноњ л≥ценз≥њ не потр≥бне (в≥дкритт¤ ф≥зичними особами-резидентами рахунк≥в у ≥ноземн≥й валют≥ за межами ”крањни на час њх перебуванн¤ за кордоном, в≥дкритт¤ кореспондентських рахунк≥в уповноваженими банками; в≥дкритт¤ рахунк≥в дипломатичними, консульськими, торговельними та ≥ншими оф≥ц≥йними представництвами ”крањни за кордоном, ¤к≥ мають ≥мун≥тет ≥ дипломатичн≥ прив≥лењ, а також ф≥л≥¤ми ≥ представництвами п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й ”крањни за кордоном, що не зд≥йснюють п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥).

¬≥дкритт¤ рахунк≥в в ≥ноземн≥й валют≥ за межами ”крањни у перерахованих випадках завжди повинно розгл¤датись ¤к законне. ѕри цьому в ƒекрет≥ говоритьс¤ про в≥дкритт¤ ф≥зичними особами Ч резидентами рахунк≥в у ≥ноземн≥й валют≥ за межами ”крањни Уна часФ њх перебуванн¤ за кордоном, а не Уп≥д часФ.

4. якщо ≥ндив≥дуальна л≥ценз≥¤ Ќац≥онального банку ”крањни на в≥дкритт¤ валютного рахунку одержана внасл≥док поданн¤ недостов≥рних в≥домостей про неможлив≥сть зд≥йсненн¤ розрахунк≥в через установи комерц≥йних банк≥в ”крањни чи про на¤вн≥сть вин¤ткових обставин, що потребують на¤вност≥ такого рахунку, тобто отримана обманним шл¤хом, то в д≥¤х винного, на наш погл¤д, не м≥ститьс¤ ознак розгл¤дуваного злочину, оск≥льки формально дозв≥л Ќац≥онального банку отриманий. Ћ≥ценз≥¤, отримана обманним шл¤хом, може бути анульована, а особа, ¤ка подала недостов≥рн≥ в≥домост≥, може бути прит¤гнена до в≥дпов≥дальност≥ за службове п≥дробленн¤ за []{1_366}ст. 366 чинного  одексу чи за п≥дробленн¤ документ≥в за []{1_358}ст. 358 (¤кщо вона не Ї службовою особою) при на¤вност≥ в њњ д≥¤х вс≥х ≥нших необх≥дних ознак цих злочин≥в.

5. ¬≥дпов≥дно до ст. 208 в≥дкритт¤ або використанн¤ валютних рахунк≥в за межами ”крањни визнаЇтьс¤ злочином лише у раз≥, коли так≥ д≥њ вчинен≥ без дозволу Ќац≥онального банку ”крањни, а тому необх≥дно визначити, у ¤ких випадках такий дозв≥л повинен отримуватись ≥ ¤кий пор¤док його отриманн¤. јнал≥з валютного законодавства даЇ п≥дстави дл¤ висновку, що формально Ќац≥ональний банк ”крањни законодавчо не над≥лений правом л≥цензувати в≥дкритт¤ валютних рахунк≥в за межами ”крањни.

[]{4_146_0}ƒекретом  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро систему валютного регулюванн¤ ≥ валютного контролюФ в≥д 19 лютого 1993 р. пр¤мо не передбачена необх≥дн≥сть одержанн¤ л≥ценз≥њ на в≥дкритт¤ ≥ використанн¤ резидентами валютних рахунк≥в за межами ”крањни, оск≥льки в≥дпов≥дно до []{4_146_5}абз. 2 п≥дпункту УдФ п. 4 ст. 5 названого ƒекрету ≥ндив≥дуальноњ л≥ценз≥њ потребують операц≥њ по розм≥щенню валютних ц≥нностей на рахунках ≥ у вкладах за межами ”крањни.

Ќ≥ в самому ƒекрет≥, н≥ в ≥нших актах валютного законодавства не передбачаЇтьс¤ необх≥дн≥сть одержанн¤ л≥ценз≥њ на саме по соб≥ в≥дкритт¤ чи використанн¤ резидентами валютних рахунк≥в за межами ”крањни, ¤кщо воно не повТ¤зане ≥з розм≥щенн¤м на в≥дкритих рахунках валютних ц≥нностей. Ќ≥ в розд. II та V []{4_398_0}«акону ”крањни Уѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьФ в≥д 20 березн¤ 1991 р., н≥ в []{4_90_1}—татут≥ Ќац≥онального банку ”крањни, затвердженому постановою ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 7 жовтн¤ 1991 р. (ними визначались юридичний статус, завданн¤, функц≥њ та компетенц≥¤ Ќац≥онального банку ”крањни до набранн¤ чинност≥ []{4_341_0}«аконом ”крањни в≥д 20 травн¤ 1999 р. Уѕро Ќац≥ональний банк ”крањниФ) не м≥стилось жодних положень, ¤кими б пр¤мо чи принаймн≥ опосередковано Ќац≥ональний банк ”крањни був над≥лений правом надавати л≥ценз≥њ на в≥дкритт¤ чи використанн¤ валютних рахунк≥в за межами ”крањни.

” []{4_341_44}ст. 44 «акону ”крањни Уѕро Ќац≥ональний банк ”крањниФ визначаЇтьс¤ компетенц≥¤ Ќац≥онального банку ”крањни у сфер≥ валютного регулюванн¤ ¤к уповноваженоњ державноњ установи при застосуванн≥ законодавства ”крањни про валютне регулюванн¤ ≥ валютний контроль. «г≥дно ≥з []{4_341_44}п. 2 ч. 2 ст. 44 до компетенц≥њ Ќац≥онального банку ”крањни належить видача та в≥дкликанн¤ л≥ценз≥й, зд≥йсненн¤ контролю за д≥¤льн≥стю банк≥в та ≥нших установ, ¤к≥ отримали л≥ценз≥ю Ќац≥онального банку на зд≥йсненн¤ операц≥й з валютними ц≥нност¤ми. ѕри цьому зг≥дно з []{4_341_7}п. 12 ч. 1 ст. 7 «акону ”крањни Уѕро Ќац≥ональний банк ”крањниФ до функц≥й Ќац≥онального банку ”крањни в≥днесено зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дно до визначених спец≥альним законом повноважень по валютному регулюванню. “аким Успец≥альнимФ законом Ї нин≥ []{4_146_0}ƒекрет  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро систему валютного регулюванн¤ ≥ валютного контролюФ. ќск≥льки н≥ в названому ƒекрет≥, н≥ в ≥нших законах з питань валютного регулюванн¤ не передбачаЇтьс¤ необх≥дн≥сть одержанн¤ л≥ценз≥й на в≥дкритт¤ чи використанн¤ резидентами валютних рахунк≥в за межами ”крањни, то за законами про валютне регулюванн¤ до компетенц≥њ ¤к Ќац≥онального банку ”крањни, так ≥ будь-¤кого ≥ншого органу не в≥дноситьс¤ видача л≥ценз≥й на сам факт в≥дкритт¤ або використанн¤ резидентами валютних рахунк≥в за межами ”крањни.

ѕосиланн¤ ѕравл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни (у []{4_237_1}постанов≥ в≥д 29 грудн¤ 1995 р. є 328, ¤кою було затверджене ѕоложенн¤ про пор¤док наданн¤ ≥ндив≥дуальних л≥ценз≥й на в≥дкритт¤ резидентами рахунк≥в в ≥ноземних банка, у постановах []{4_340_1}Уѕро затвердженн¤ ѕоложенн¤ про наданн¤ ≥ндив≥дуальних л≥ценз≥й на право в≥дкритт¤ юридичними особами Ч резидентами ”крањни рахунк≥в в ≥ноземних банкахФ в≥д 5 травн¤ 1999 р. є 221 та []{4_392_0}Уѕро виконанн¤ вимог «акону ”крањни Уѕро внесенн¤ до де¤ких закон≥в ”крањни зм≥н щодо в≥дкритт¤ банк≥вських рахунк≥вФ в≥д 2 листопада 2000 р. є 431, ¤кою було затверджене []{4_392_2}ѕоложенн¤ про пор¤док наданн¤ ф≥зичним особам Ч резидентам ”крањни ≥ндив≥дуальних л≥ценз≥й на в≥дкритт¤ рахунк≥в за межами ”крањни та розм≥щенн¤ на них валютних ц≥нностей) на []{4_146_5}п≥дпункт УдФ п. 4 ст. 5 розд. II ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро систему валютного регулюванн¤ ≥ валютного контролюФ ¤к на правову п≥дставу дл¤ затвердженн¤ названих ѕоложень Ї некоректним. ” []{4_340_1}постанов≥ ЌЅ” в≥д 27 грудн¤ 1999 р. є 619, ¤кою були внесен≥ зм≥ни до названого положенн¤ в≥д 5 травн¤ 1999 р., ¤к на правову п≥дставу њњ прийн¤тт¤, робитьс¤ посиланн¤ вже не на п≥дпункт УдФ п. 4 ст. 5 розд. ≤≤ ƒекрету, а на ст. 13 розд. ≤≤≤. ‘актично Ќац≥ональний банк ”крањни, затверджуючи назван≥ ѕоложенн¤, вийшов за меж≥ своЇњ компетенц≥њ, надавши соб≥ повноваженн¤ зд≥йснювати л≥цензуванн¤ операц≥й, ¤к≥ зг≥дно з актами валютного регулюванн¤ л≥цензуванн¤ не потребують.

” абз. 6 п. 1 згадуваного ѕоложенн¤ про пор¤док наданн¤ ф≥зичним особам Ч резидентам ”крањни ≥ндив≥дуальних л≥ценз≥й на в≥дкритт¤ рахунк≥в за межами ”крањни та розм≥щенн¤ на них валютних ц≥нностей визначаЇтьс¤ пон¤тт¤ розм≥щенн¤ ф≥зичними особами Ч резидентами ”крањни валютних ц≥нностей на рахунках та вкладах за межами ”крањни, п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ в≥дкритт¤ громад¤нами ”крањни, ≥ноземними громад¤нами та особами без громад¤нства, ¤к≥ пост≥йно проживають на територ≥њ ”крањни, у тому числ≥ тими, що тимчасово перебувають за кордоном, у закордонному банку, ≥нш≥й кредитн≥й установ≥, ф≥л≥њ украњнського банку за межами ”крањни поточних чи депозитних рахунк≥в з метою збер≥ганн¤ кошт≥в та/або проведенн¤ розрахункових операц≥й.

Ќормативними актами Ќац≥онального банку ”крањни передбачаЇтьс¤ л≥цензуванн¤ розм≥щенн¤ валютних ц≥нностей за межами ”крањни, у раз≥ ¤кщо таке розм≥щенн¤ зд≥йснюЇтьс¤ у вигл¤д≥ ≥нвестиц≥й за кордон. ѕ≥д ≥нвестиц≥¤ми за кордон розум≥Їтьс¤ господарська операц≥¤, ¤ка передбачаЇ придбанн¤ субТЇктами ≥нвестиц≥й основних фонд≥в, нематер≥альних актив≥в, корпоративних прав, ц≥нних папер≥в та њх пох≥дних в обм≥н на валютн≥ ц≥нност≥ з метою одержанн¤ прибутку або дос¤гненн¤ соц≥ального ефекту.

6. ƒо усуненн¤ суперечностей м≥ж положенн¤ми ст. 208 та положенн¤ми закон≥в з питань валютного регулюванн¤ щодо визначенн¤ вид≥в операц≥й з валютними ц≥нност¤ми, ¤к≥ п≥дл¤гають л≥цензуванню, тобто до внесенн¤ зм≥н до []{4_146_0}ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро систему валютного регулюванн¤ ≥ валютного контролюФ, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 208 може наставати лише за використанн¤ незаконно в≥дкритих за межами ”крањни валютних рахунк≥в у форм≥ розм≥щенн¤ на них ≥ноземноњ валюти (валютних ц≥нностей), оск≥льки вчиненн¤ лише таких д≥й потребуЇ одержанн¤ л≥ценз≥њ Ќац≥онального банку ”крањни. —амо по соб≥ в≥дкритт¤ валютного рахунку за межами ”крањни без л≥ценз≥њ Ќац≥онального банку ”крањни злочином визнаватись не може. якщо ж такий рахунок в≥дкритий з нам≥ром використати його дл¤ зарахуванн¤ на нього (розм≥щенн¤ на ньому) ≥ноземноњ валюти, то так≥ д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ ¤к готуванн¤ до незаконного використанн¤ валютного рахунку за межами ”крањни у форм≥ незаконного розм≥щенн¤ на ньому валютних ц≥нностей.

7. ≤з субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ лише умисною виною ¬ид умислу Ч пр¤мий. ћотиви ≥ мета можуть бути р≥зними ≥ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ за ст. 208 значенн¤ не мають.

якщо за дорученн¤м службовоњ особи п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ, що д≥ють на територ≥њ ”крањни, ≥нша особа в≥дкрила валютний рахунок на ≥мТ¤ такоњ юридичноњ особи, то д≥њ юридичноњ особи мають квал≥ф≥куватис¤ за ст. 208 з посиланн¤м на ч. 4 чи 5 []{1_27}ст. 27, тобто ¤к д≥њ орган≥затора чи п≥дбурювача.

8. —убТЇктом злочину можуть бути: громад¤ни ”крањни, що пост≥йно проживають на њњ територ≥њ; службов≥ особи будь-¤кого п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, що д≥ють на територ≥њ ”крањни; громад¤ни ”крањни, що зд≥йснюють п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть на њњ територ≥њ без створенн¤ юридичноњ особи ≥ пост≥йно проживають на њњ територ≥њ; будь-¤ка особа, ¤ка за дорученн¤м службовоњ особи юридичноњ особи, що д≥Ї на територ≥њ ”крањни, в≥дкрила чи використала валютний рахунок такоњ юридичноњ особи за межами ”крањни.

9.  вал≥ф≥кованими видами злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена ч. 2 ст. 208, Ї вчиненн¤ зазначених у њњ ч. 1 д≥й:

Ч повторно;

Ч за попередньою змовою групою ос≥б.

ѕовторним вважаЇтьс¤ вчиненн¤ вказаних д≥й або незаконне в≥дкритт¤ валютних рахунк≥в за межами ”крањни, або њх незаконне використанн¤ особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь-¤ке ≥з цих д≥¤нь, в тому числ≥ ≥ за на¤вност≥ квал≥ф≥куючих обставин, в будь-¤к≥й посл≥довност≥ за умови, що не зак≥нчились строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ран≥ше вчинене д≥¤нн¤.

як вчинене за попередньою змовою групою ос≥б незаконне в≥дкритт¤ чи використанн¤ валютних рахунк≥в за межами ”крањни маЇ квал≥ф≥куватись за умови, що так≥ д≥њ скоЇн≥ сп≥льно ¤к сп≥ввиконавц¤ми двома чи б≥льше особами, ¤к≥ заздалег≥дь домовились про њх сп≥льне вчиненн¤.

</s208>

<s209>

—татт¤ 209.Ћегал≥зац≥¤ (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих злочинним шл¤хом

1. ¬чиненн¤ ф≥нансових операц≥й та ≥нших угод з грошовими коштами та ≥ншим майном, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом, а також використанн¤ зазначених кошт≥в та ≥ншого майна дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ або ≥ншоњ господарськоњ д≥¤льност≥, а також створенн¤ орган≥зованих груп в ”крањн≥ чи за њњ межами дл¤ легал≥зац≥њ (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до трьох тис¤ч неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з конф≥скац≥Їю грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом, та з конф≥скац≥Їю майна.

1. —т. 209 встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за легал≥зац≥ю (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в або ≥ншого майна, здобутих злочинним шл¤хом. ѕитанн¤ про це стало першочерговим не т≥льки в силу своЇњ злободенност≥, але ≥ в звТ¤зку з ≥нтеграц≥Їю ”крањни до ™вропейського сп≥втовариства.

ўе в 1991 р. ”крањна ратиф≥кувала []{4_428_0}¬≥денську  онвенц≥ю ќќЌ про боротьбу проти незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в ≥ психотропних речовин, ¤ка передбачаЇ обовТ¤зкову крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за р¤д д≥¤нь, повТ¤заних з об≥гом наркотик≥в, ≥ зокрема за приховуванн¤ або утаюванн¤ справжнього характеру, джерела, м≥сцезнаходженн¤, способу розпор¤дженн¤, перем≥щенн¤, справжн≥х прав стосовно власност≥ або њњ належност≥, ¤кщо в≥домо, що така власн≥сть одержана внасл≥док правопорушенн¤ або правопорушень, визнаних такими у звТ¤зку з виробництвом, виготовленн¤м, розповсюдженн¤м, збутом, транспортуванн¤м та ≥ншими д≥¤ми щодо наркотичних засоб≥в та психотропних речовин, а також в≥дпов≥дальн≥сть за придбанн¤, волод≥нн¤ або використанн¤ такоњ власност≥, ¤кщо в момент њњ одержанн¤ в≥домо, що вона отримана внасл≥док правопорушенн¤ або участ≥ в ньому.

ƒо []{4_69_0} онвенц≥њ –ади ™вропи про в≥дмиванн¤, пошук, арешт та конф≥скац≥ю доход≥в, одержаних злочинним шл¤хом (—трасбург, 08.11.90) ”крањна приЇдналас¤ в 1995 р. (ратиф≥кована «аконом ”крањни в≥д 17 грудн¤ 1997 р.).

јле ≥снуванн¤ саме нац≥онального законодавства з цього питанн¤ створюЇ необх≥дн≥ передумови дл¤ захисту економ≥ки крањни ≥ повинно стати д≥йовим ≥нструментом в боротьб≥ передус≥м з орган≥зованою злочинн≥стю, спри¤ти створенню УчистоњФ, легальноњ економ≥ки.

“аке законодавство в ”крањн≥ на сьогодн≥ представлено []{4_422_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни ≥ Ќац≥онального банку ”крањни Уѕро сорок рекомендац≥й групи з розробки ф≥нансових заход≥в боротьби з в≥дмиванн¤м грошей (FATF)Ф в≥д 28 серпн¤ 2001 р. є 1124, ¤ка зобовТ¤зуЇ органи виконавчоњ влади, банк≥вськ≥ та ≥нш≥ ф≥нансов≥ установи керуватис¤ у своњй д≥¤льност≥ запропонованими рекомендац≥¤ми. “екст рекомендац≥й опубл≥кований в газет≥ У”р¤довий курТЇрФ в≥д 1 вересн¤ 2001 р.

ќбТЇкт злочину Ч економ≥ка крањни ¤к сукупн≥сть сусп≥льних в≥дносин, що визначають умови ≥ пор¤док зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (у тому числ≥ ф≥нансовоњ) субТЇктами господарюванн¤.

2. ѕредметом злочину Ї грошов≥ кошти та ≥нше майно, здобуте злочинним шл¤хом. “акими сл≥д визнавати будь-¤к≥ грошов≥ кошти у нац≥ональн≥й або ≥ноземн≥й валют≥ (гот≥вкою або безгот≥вков≥), будь-¤ке ≥нше майно (предмети матер≥ального характеру Ч споруди, земельн≥ д≥л¤нки, будинки, коштовност≥, ц≥нн≥ папери тощо), що маЇ варт≥сть.

[]{4_69_0}—трасбурзька  онвенц≥¤ дл¤ визначенн¤ майна, здобутого злочинним шл¤хом, вживаЇ терм≥ни УдоходиФ та Увласн≥стьФ. «а  онвенц≥Їю, доходи Ч це будь-¤ка економ≥чна вигода, набута злочинним шл¤хом. ¬она може складатис¤ з будь-¤коњ власност≥. ѕон¤тт¤ Увласн≥стьФ включаЇ власн≥сть будь-¤кого виду, матер≥альну власн≥сть чи власн≥сть, виражену в правах, рухоме чи нерухоме майно, правов≥ документи або документи, що п≥дтверджують право на таку власн≥сть чи частку в н≥й.

ќбовТ¤зковою ознакою предмета злочину Ї вказ≥вка законодавц¤ на його злочинне походженн¤. ÷е означаЇ, що особа, ¤ка вчинюЇ з грошовими коштами чи ≥ншим майном ф≥нансов≥ операц≥њ, або використовуЇ њх дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ чи ≥ншоњ господарськоњ д≥¤льност≥, або створюЇ орган≥зован≥ групи дл¤ цього, маЇ бути достов≥рно об≥знана щодо джерела походженн¤ грошових кошт≥в чи ≥ншого майна, тобто мати в≥домост≥, що вони отриман≥ внасл≥док вчиненн¤ злочину або сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤ особою, ¤ка не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ (див. п. 2 коментар¤ до []{1_198}ст. 198). ќб≥знаност≥ щодо конкретного джерела (тобто щодо конкретного злочину або злочин≥в) здобутт¤ предмета злочину дл¤ настанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 209 закон не вимагаЇ.

“ак само дл¤ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 209 не маЇ значенн¤, внасл≥док ¤кого саме злочину або сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤ (контрабанди, ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збуту наркотичних засоб≥в або прекурсор≥в, хабарництва, зловживанн¤ службовим станом, вбивства з корисливою метою, розкраданн¤ тощо) здобут≥ грошов≥ кошти та ≥нше майно.

” раз≥ безпосередньоњ участ≥ особи, ¤ка набула грошов≥ кошти та ≥нше майно злочинним шл¤хом, у вчиненн≥ ф≥нансових операц≥й та ≥нших угод з ними або при використанн≥ њх дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ за в≥дпов≥дних умов вона може нести в≥дпов≥дальн≥сть за сукупн≥стю вчинених злочин≥в, у тому числ≥ за ст. 209.

якщо ж до в≥дпов≥дальност≥ за легал≥зац≥ю (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих злочинним шл¤хом, прит¤гуЇтьс¤ особа, ¤ка ≥нших злочинних д≥й дл¤ здобутт¤ грошей або майна не вчинила, факт њх злочинного походженн¤ маЇ бути п≥дтверджений в≥дпов≥дним процесуальним документом Ч вироком, р≥шенн¤м або постановою суду про зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ тощо.

3. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209, може пол¤гати в таких визначених ч. 1 ц≥Їњ статт≥ трьох формах:

Ч вчиненн¤ ф≥нансових операц≥й та ≥нших угод з грошовими коштами та ≥ншим майном, здобутими зав≥домо злочинним шл¤хом;

Ч використанн¤ зазначених кошт≥в та ≥ншого майна дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ або ≥ншоњ господарськоњ д≥¤льност≥;

Ч створенн¤ орган≥зованих груп в ”крањн≥ чи за њњ межами дл¤ легал≥зац≥њ (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом.

¬чиненн¤ ф≥нансових операц≥й та ≥нших угод з грошовими коштами та ≥ншим майном, здобутими зав≥домо злочинним шл¤хом, ¤к злочин матиме м≥сце тод≥ коли ф≥нансов≥ операц≥њ та ≥нш≥ угоди скоюютьс¤ ¤к самост≥йно особою, так ≥ за њњ дорученн¤м.

ѕ≥д ф≥нансовими операц≥¤ми та ≥ншими угодами сл≥д розум≥ти будь-¤к≥ д≥њ з грошовими коштами та ≥ншим майном, спр¤мован≥ на встановленн¤, зм≥ну або припиненн¤ повТ¤заних з зазначеними предметами цив≥льних прав та обовТ¤зк≥в. “акими можуть бути електронний переказ грошових кошт≥в або одержанн¤ гот≥вкою у банку грошових кошт≥в, застава майна, позика грошових кошт≥в або майна, а також ≥нш≥ операц≥њ та угоди.

¬икористанн¤ зазначених кошт≥в та ≥ншого майна дл¤ п≥дприЇмницькоњ або ≥ншоњ господарськоњ д≥¤льност≥ може зд≥йснюватис¤ так само, ¤к ≥ ф≥нансов≥ операц≥њ та ≥нш≥ угоди, у будь-¤кий спос≥б ≥ у будь-¤к≥й форм≥: ≥нвестуванн¤, внесенн¤ в ¤кост≥ статутного кап≥талу субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, кредитуванн¤ тощо.

—творенн¤ орган≥зованих груп в ”крањн≥ чи за њњ межами дл¤ легал≥зац≥њ (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом, пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й, спр¤мованих на створенн¤ орган≥зованих груп саме з метою в≥дмиванн¤ кошт≥в та майна, здобутих злочинним шл¤хом. “акими д≥¤ми можуть бути п≥дшукуванн¤ ≥ згуртуванн¤ дек≥лькох (трьох ≥ б≥льше Ч див. коментар до ст. 28) ос≥б дл¤ вчиненн¤ в≥дмиванн¤ грошей та майна, здобутих злочинним шл¤хом, дл¤ плануванн¤ злочинноњ д≥¤льност≥, передбаченоњ ст. 209, розпод≥л ролей кожного з учасник≥в групи в≥дпов≥дно до розробленого плану, ≥нш≥ д≥њ.

¬≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ злочину в ц≥й форм≥ несе особа, ¤ка фактично Ї орган≥затором таких груп. Ќе виключаЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть ≥ сп≥вучасник≥в, ¤к≥, наприклад, порадами, наданн¤м необх≥дних документ≥в або транспортних засоб≥в, спри¤ли створенню орган≥зованих груп дл¤ легал≥зац≥њ (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих злочинним шл¤хом.

”часники таких орган≥зованих груп можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 209, в ≥нших двох формах:

Ч вчиненн¤ ф≥нансових операц≥й та ≥нших угод з грошовими коштами та ≥ншим майном, здобутими зав≥домо злочинним шл¤хом;

Ч використанн¤ зазначених кошт≥в та ≥ншого майна дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ або ≥ншоњ господарськоњ д≥¤льност≥.

ѕ≥д легал≥зац≥Їю (в≥дмиванн¤м) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом, сл≥д розум≥ти будь- ¤к≥ д≥њ у форм≥ вчиненн¤ ф≥нансових операц≥й та ≥нших угод з такими коштами та майном, використанн¤ зазначених кошт≥в та ≥ншого майна дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ або ≥ншоњ господарськоњ д≥¤льност≥ з метою наданн¤ вигл¤ду правом≥рност≥ здобутт¤ грошових кошт≥в, ≥ншого майна та волод≥нн¤ ними.

«а зм≥стом диспозиц≥њ ч. 1 ст. 209 склад злочину Ї формальним, тому зак≥нченим сл≥д вважати злочин з моменту вчиненн¤ двох ≥ б≥льше ф≥нансових операц≥й, а також ≥нших угод з грошовими коштами та ≥ншим майном, здобутими зав≥домо злочинним шл¤хом, незалежно в≥д настанн¤ оч≥куваних особою насл≥дк≥в.

” випадку використанн¤ кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом, дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ або ≥ншоњ господарськоњ д≥¤льност≥ злочин сл≥д вважати зак≥нченим незалежно в≥д того, чи змогла особа зд≥йснити таку д≥¤льн≥сть.

—творенн¤ орган≥зованих груп в ”крањн≥ чи за њњ межами дл¤ легал≥зац≥њ (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих зав≥домо злочинним шл¤хом, квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к зак≥нчений злочин, незалежно в≥д того, чи почали фактично д≥¤ти ц≥ групи.

4.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки легал≥зац≥њ грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих злочинним шл¤хом, Ч вчиненн¤ злочину повторно або за попередньою змовою групою ос≥б.

ƒл¤ в≥дпов≥дальност≥ за легал≥зац≥ю грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих злочинним шл¤хом, не маЇ значенн¤, в ¤к≥й з форм мало м≥сце вчиненн¤ злочину, а в раз≥ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за ознакою повторност≥ ц¤ ознака матиме м≥сце, ¤кщо злочин вчинено в двох або трьох формах, причому посл≥довн≥сть р≥зних форм вчиненн¤ злочину на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ.

¬чиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б може квал≥ф≥куватис¤ за ч. 2 ст. 209 в раз≥ участ≥ двох або б≥льше ос≥б, обТЇднаних сп≥льним умислом на вчиненн¤ саме цього злочину (детальн≥ше про дану ознаку див. коментар до []{1_28}ст. 28).

—л≥д в≥др≥зн¤ти легал≥зац≥ю (в≥дмиванн¤) грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих злочинним шл¤хом, в≥д злочин≥в, передбачених []{1_198}ст. 198, []{1_306}306 або []{1_396}396 (з урахуванн¤м обТЇкта пос¤ганн¤, обТЇктивноњ сторони вчиненого злочину та ≥н.).

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю пр¤мого умислу.

—л≥д звернути увагу на те, що пр¤мо в закон≥ зазначен≥ особливост≥ предмета злочину, у звТ¤зку з чим особа маЇ усв≥домлювати, що д≥Ї або повинна д≥¤ти (в раз≥ створенн¤ орган≥зованоњ групи) саме з грошовими коштами або ≥ншим майном, здобутими злочинним шл¤хом.

6. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в. ¬чиненн¤ злочину службовою особою з використанн¤м свого службового становища в ус¤кому раз≥ потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й ц≥Їњ особи в залежност≥ в≥д конкретних обставин: за []{1_364}ст. 364 (зловживанн¤ владою або службовим становищем), []{1_365}365 (перевищенн¤ влади або службових повноважень) чи []{1_366}366 (службове п≥дробленн¤).

</s209>

<s210>

—татт¤ 210.ѕорушенн¤ законодавства про бюджетну систему ”крањни

1. ¬икористанн¤ службовою особою бюджетних кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню або в обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в, а так само недотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного скороченн¤ видатк≥в бюджету чи пропорц≥йного ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в, ¤к це встановлено чинним бюджетним законодавством, ¤кщо предметом цих д≥¤нь були бюджетн≥ кошти у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, предметом ¤ких були бюджетн≥ кошти в особливо великих розм≥рах або вчинен≥ повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до восьми рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка.

1. ƒо бюджетних кошт≥в належать кошти, що включаютьс¤ у бюджети вс≥х р≥вн≥в незалежно в≥д джерела њх формуванн¤.

2. ¬еликим розм≥ром бюджетних кошт≥в в≥дпов≥дно до статей 210, []{1_211}211 цього  одексу вважаЇтьс¤ сума, що в тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

3. ќсобливо великим розм≥ром бюджетних кошт≥в в≥дпов≥дно до статей 210, []{1_211}211 цього  одексу вважаЇтьс¤ сума, що в три тис¤ч≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. —клад злочину акумулюЇ за своњми обТЇктивними ознаками два види загальних службових злочин≥в Ч зловживанн¤ владою або службовим становищем ([]{1_364}ст. 364) та перевищенн¤ влади або службових повноважень ([]{1_365}ст. 365). –азом з тим в≥н маЇ ознаки, ¤к≥ у сукупност≥ утворюють спец≥альний вид злочину, що вчинюЇтьс¤ службовою особою у сфер≥ використанн¤ бюджетних кошт≥в.

’арактерними ознаками злочину Ї:

Ч безпосередн≥й обТЇкт злочину Ч встановлений бюджетним законодавством пор¤док використанн¤ ф≥нансових ресурс≥в держави дл¤ забезпеченн¤ функц≥й, зд≥йснюваних органами державноњ влади ”крањни та органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤;

Ч предмет пос¤ганн¤ Ч бюджетн≥ кошти у великих розм≥рах;

Ч конкретн≥ порушенн¤ законодавства про бюджетну систему ”крањни, вичерпний перел≥к ¤ких даЇтьс¤ у ст. 210;

Ч спец≥альний субТЇкт злочину Ч службова особа, над≥лена певними повноваженн¤ми щодо використанн¤ бюджетних кошт≥в.

ѕредметом злочину Ї бюджетн≥ кошти, що утворюютьс¤ за рахунок податкових, неподаткових та ≥нших надходжень на безповоротн≥й основ≥, ≥ справл¤нн¤ ¤ких передбачено законодавством ”крањни (включаючи трансферти, дарунки, гранти) ([]{4_417_2}п. 19 ст. 2 Ѕюджетного кодексу ”крањни (дал≥ Ч Ѕ ”).

2. Ѕюджетна система ”крањни становить сукупн≥сть державного та м≥сцевих бюджет≥в.

ѕ≥д бюджетом розум≥Їтьс¤ план формуванн¤ та використанн¤ ф≥нансових ресурс≥в дл¤ забезпеченн¤ завдань ≥ функц≥й, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ органами державноњ влади, органами влади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим та органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤ прот¤гом бюджетного пер≥оду. «ведений бюджет ”крањни включаЇ показники ƒержавного бюджету ”крањни, зведеного бюджету јвтономноњ –еспубл≥ки  рим та зведених бюджет≥в областей та м≥ст  иЇва ≥ —евастопол¤. ћ≥сцевими бюджетами визнаютьс¤ бюджет јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласн≥, районн≥ бюджети, бюджети район≥в у м≥стах та бюджети м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (бюджети територ≥альних громад с≥л, селищ, м≥ст та обТЇднань).

Ѕюджетна система ”крањни ірунтуЇтьс¤ на принципах:

Ч Їдност≥ бюджетноњ системи ”крањни;

Ч збалансованост≥ (витрати бюджету повинн≥ в≥дпов≥дати обс¤гу надходжень до бюджету на в≥дпов≥дний бюджетний пер≥од);

Ч самост≥йност≥;

Ч повноти;

Ч обірунтованост≥;

Ч ефективност≥;

Ч субсид≥арност≥;

Ч ц≥льового використанн¤ бюджетних кошт≥в (бюджетн≥ кошти використовуютьс¤ т≥льки на ц≥л≥, визначен≥ бюджетними призначенн¤ми);

Ч справедливост≥ ≥ неупередженост≥;

Ч публ≥чност≥ та прозорост≥;

Ч в≥дпов≥дальност≥ учасник≥в бюджетного процесу (кожен учасник бюджетного процесу несе в≥дпов≥дальн≥сть за своњ д≥њ або безд≥¤льн≥сть на кожн≥й стад≥њ бюджетного процесу).

 аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни розробл¤Ї проект «акону про ƒержавний бюджет ”крањни, подаЇ його до ¬ерховноњ –ади ”крањни ≥ п≥сл¤ прийн¤тт¤ нею забезпечуЇ його виконанн¤. Ѕезпосередню д≥¤льн≥сть по складанню проекту «акону про ƒержавний бюджет ”крањни ≥ загальну орган≥зац≥ю та управл≥нн¤ виконанн¤м ƒержавного бюджету ”крањни зд≥йснюЇ ћ≥н≥стерство ф≥нанс≥в ”крањни, ¤ке координуЇ д≥¤льн≥сть учасник≥в бюджетного процесу з питань виконанн¤ бюджету.

3. ¬ ”крањн≥ застосовуЇтьс¤ казначейська форма обслуговуванн¤ ƒержавного бюджету ”крањни, ¤ка передбачаЇ зд≥йсненн¤ ƒержавним казначейством ”крањни, створеним при ћ≥н≥стерств≥ ф≥нанс≥в ”крањни []{4_215_0}”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 27 кв≥тн¤ 1995 р. є 335:

Ч операц≥й з коштами державного бюджету;

Ч розрахунково-касового обслуговуванн¤ розпор¤дник≥в бюджетних кошт≥в;

Ч контролю бюджетних повноважень при зарахуванн≥ надходжень, прийн¤тт≥ зобовТ¤зань та проведенн≥ платеж≥в;

Ч бухгалтерського обл≥ку та зв≥тност≥ про виконанн¤ державного бюджету ([]{4_417_48}ст. 48 Ѕ ”).

ƒержавне казначейство ”крањни д≥Ї на п≥дстав≥ []{4_226_1}ѕоложенн¤, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 31 липн¤ 1995 р. є 590.

«г≥дно з≥ []{4_324_1}ст. 41 «акону ”крањни Уѕро ƒержавний бюджет ”крањни на 1999 р≥кФ в≥д 31 грудн¤ 1998 р. запроваджене касове виконанн¤ ƒержавного бюджету ”крањни. ”становлено, що з 1 с≥чн¤ 1999 р. касове виконанн¤ ƒержавного бюджету ”крањни за доходами зд≥йснюЇтьс¤ органами ƒержавного казначейства ”крањни, а з 1 кв≥тн¤ 1999 р. видатки ƒержавного бюджету ”крањни забезпечуютьс¤ через реЇстрац≥йн≥ рахунки установ ≥ орган≥зац≥й в органах ƒержавного казначейства ”крањни.

«г≥дно з≥ []{4_399_7}ст. 53 «акону ”крањни Уѕро ƒержавний бюджет ”крањни на 2001 р≥кФ в≥д 7 грудн¤ 2000 р. при виконанн≥ бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в застосовуЇтьс¤ касовий метод обл≥ку, що передбачаЇ реЇстрац≥ю операц≥й за доходами, видатками та ф≥нансуванн¤м р≥зниц≥ м≥ж доходами ≥ видатками в бухгалтерському обл≥ку в момент проведенн¤ в≥дпов≥дних платеж≥в та в≥дображенн¤ вс≥х операц≥й з виконанн¤м бюджету на час њх реЇстрац≥њ в обл≥ку.

4. ƒержавний бюджет виконуЇтьс¤ за розписом, ¤кий затверджуЇтьс¤ ћ≥н≥стерством ф≥нанс≥в ”крањни, в≥дпов≥дно до бюджетних призначень. ћ≥н≥стр ф≥нанс≥в ”крањни прот¤гом бюджетного пер≥оду забезпечуЇ в≥дпов≥дн≥сть розпису державного бюджету ”крањни встановленим бюджетним призначенн¤м ([]{4_417_48}ч. 1 ст. 48 Ѕ ”). ћ≥сцевий бюджет виконуЇтьс¤ за розписом, ¤кий затверджуЇтьс¤ кер≥вником м≥сцевого ф≥нансового органу; кер≥вник прот¤гом бюджетного пер≥оду забезпечуЇ в≥дпов≥дн≥сть розпису м≥сцевого бюджету встановленим бюджетним призначенн¤м ([]{4_417_78}ч. 3 ст. 78 Ѕ ”).

[]{4_366_0}ѕостановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 9 с≥чн¤ 2000 р. є 17 затверджено ѕор¤док складанн¤, розгл¤ду, затвердженн¤ та основн≥ вимоги щодо виконанн¤ кошторис≥в доход≥в ≥ видатк≥в бюджетних установ та орган≥зац≥й (дал≥ Ч ѕор¤док), зг≥дно з ¤ким ус≥ма бюджетними установами ≥ орган≥зац≥¤ми складаютьс¤ кошториси доход≥в ≥ видатк≥в.  ошторис Ї основним плановим документом бюджетноњ установи ≥ надаЇ повноваженн¤ щодо отриманн¤ доход≥в та зд≥йсненн¤ видатк≥в, визначаЇ обс¤г ≥ спр¤муванн¤ кошт≥в дл¤ виконанн¤ бюджетною установою своњх функц≥й та дос¤гненн¤ ц≥лей, визначених на бюджетний пер≥од в≥дпов≥дно до бюджетних призначень.

Ѕюджетне призначенн¤ Ч це повноваженн¤, надане головному розпор¤днику бюджетних кошт≥в Ѕюджетним кодексом ”крањни, «аконом про державний бюджет ”крањни або р≥шенн¤м про м≥сцевий бюджет, що маЇ к≥льк≥сн≥ та часов≥ обмеженн¤ та дозвол¤Ї надавати бюджетн≥ асигнуванн¤.

 ошторис маЇ дв≥ складов≥: загальний фонд, ¤кий м≥стить обс¤г надходжень ≥з загального фонду бюджету та розпод≥л видатк≥в за повною економ≥чною класиф≥кац≥Їю на виконанн¤ бюджетною установою, орган≥зац≥Їю (дал≥ бюджетна установа) основних функц≥й; спец≥альний фонд, ¤кий м≥стить обс¤г надходжень ≥з спец≥ального фонду бюджету та њх розпод≥л за повною економ≥чною класиф≥кац≥Їю на зд≥йсненн¤ видатк≥в спец≥ального призначенн¤, а також на реал≥зац≥ю пр≥оритетних заход≥в, повТ¤заних з виконанн¤м бюджетною установою основних функц≥й.

ѕлан асигнувань ≥з загального фонду бюджету установи (дал≥ Ч план асигнувань) Ч це пом≥с¤чний розпод≥л видатк≥в, затверджених у кошторис≥ дл¤ загального фонду, за скороченою формою економ≥чноњ класиф≥кац≥њ; в≥н реіламентуЇ вз¤тт¤ установою зобовТ¤зань прот¤гом року. јсигнуванн¤ Ч це повноваженн¤ розпор¤днику бюджетних кошт≥в на вз¤тт¤ бюджетного зобовТ¤занн¤ та зд≥йсненн¤ платеж≥в з конкретною метою в процес≥ виконанн¤ бюджету.

 ошториси, плани асигнувань ≥ штатн≥ розписи затверджуютьс¤ кер≥вником в≥дпов≥дноњ вищесто¤щоњ установи, за вин¤тком кошторис≥в, зазначених у п. 33 вказаного ран≥ше ѕор¤дку (¤кщо законодавством не встановлено ≥нший пор¤док затвердженн¤).

 ошториси, плани асигнувань ≥ штатн≥ розписи окремих установ затверджуютьс¤:

Ч м≥н≥стерств, ≥нших центральних орган≥в виконавчоњ влади Ч кер≥вниками в≥дпов≥дних центральних орган≥в виконавчоњ влади за погодженн¤м з ћ≥нф≥ном ”крањни;

Ч обласних,  ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥ських держадм≥н≥страц≥й, центральних орган≥в управл≥нн¤ державними ц≥льовими фондами, презид≥й державних академ≥й наук, Ћ≥кувально- оздоровчого обТЇднанн¤ при  аб≥нет≥ ћ≥н≥стр≥в ”крањни, а також установ ≥ заклад≥в, кр≥м нац≥ональних заклад≥в осв≥ти, ¤ким безпосередньо встановлен≥ призначенн¤ у державному бюджет≥, Ч ћ≥нф≥ном ”крањни, ¤кщо ≥нше не передбачено законодавством.

 ошториси, плани асигнувань ≥ штатн≥ розписи затверджуютьс¤:

Ч орган≥в виконавчоњ влади, п≥дпор¤дкованих м≥н≥стерствам та ≥ншим центральним органам виконавчоњ влади Ч кер≥вниками цих м≥н≥стерств, ≥нших центральних орган≥в виконавчоњ влади;

Ч м≥н≥стерств ≥ в≥домств јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, управл≥нь, в≥дд≥л≥в, ≥нших п≥дрозд≥л≥в обласних,  ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥ських, районних держадм≥н≥страц≥й Ч –адою м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласними,  ињвською та —евастопольською м≥ськими держадм≥н≥страц≥¤ми п≥сл¤ попередньоњ експертизи у ћ≥нф≥н≥ јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласних,  ињвському та —евастопольському ф≥нансових управл≥нн¤х;

Ч управл≥нь, в≥дд≥л≥в, ≥нших п≥дрозд≥л≥в районних держадм≥н≥страц≥й Ч районними держадм≥н≥страц≥¤ми п≥сл¤ попередньоњ експертизи у районних ф≥нансових в≥дд≥лах;

Ч рег≥ональних в≥дд≥лень (служб) державних ц≥льових фонд≥в Ч вищесто¤щими установами;

Ч нац≥ональних заклад≥в осв≥ти, ¤ким безпосередньо встановлен≥ призначенн¤ у державному бюджет≥, Ч кер≥вниками цих заклад≥в у межах доведених ћ≥нф≥ном ”крањни обс¤г≥в бюджетних асигнувань та середньор≥чноњ чисельност≥ ставок.

ƒокументи, на основ≥ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ плануванн¤ ≥ використанн¤ бюджетних кошт≥в небюджетними п≥дприЇмствами, установами ≥ орган≥зац≥¤ми, затверджуютьс¤ њх кер≥вниками за погодженн¤м з ћ≥нф≥ном ”крањни, ћ≥нф≥ном јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, м≥сцевими ф≥нансовими органами.  ошториси, плани асигнувань ≥ штатн≥ розписи установ, ¤к≥ не мають вищесто¤щоњ галузевоњ орган≥зац≥њ (центральн≥ районн≥, центральн≥ м≥ськ≥ л≥карн≥ тощо), затверджуютьс¤ районними держадм≥н≥страц≥¤ми або виконавчими органами в≥дпов≥дних м≥сцевих рад.  ошторис затверджуЇтьс¤ за загальним ≥ спец≥альним фондами на р≥к без розпод≥лу за пер≥одами року в обс¤з≥, ¤кий дор≥внюЇ сум≥ цих фонд≥в.  ошториси ≥ плани асигнувань п≥дписуютьс¤ кер≥вником та головним (старшим) бухгалтером установи (централ≥зованоњ бухгалтер≥њ) (див. []{4_366_4}п. 33 названого ѕор¤дку).

”с≥ розпор¤дники бюджетних кошт≥в в≥дкривають в органах ƒержавного казначейства на своЇ ≥мТ¤ реЇстрац≥йн≥ рахунки дл¤ забезпеченн¤ обл≥ку бюджетних кошт≥в, вид≥лених њм на в≥дпов≥дний р≥к, у результат≥ чого створюЇтьс¤ загальнодержавна система Їдиного казначейського рахунку дл¤ казначейського виконанн¤ ƒержавного бюджету.

5. ” []{4_417_116}ст. 116 Ѕ ” даЇтьс¤ визначенн¤ пон¤тт¤ бюджетного правопорушенн¤, ¤ким Ї недотриманн¤ учасниками бюджетного процесу встановленого Ѕ ” та ≥ншими нормативно-правовими актами пор¤дку складанн¤, розгл¤ду, затвердженн¤, внесенн¤ зм≥н, виконанн¤ бюджету чи зв≥ту про виконанн¤ бюджету.

Ѕезпосередньо у []{4_417_0}Ѕ ” правопорушенн¤м, повТ¤заним з недотриманн¤м встановленого пор¤дку виконанн¤ бюджету, вважаЇтьс¤ нец≥льове використанн¤ бюджетних кошт≥в ([]{4_417_119}ст. 119), ¤ке визнаЇтьс¤ одн≥Їю ≥з форм вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 210. Ѕюджетними правопорушенн¤ми Ї й ≥нш≥ д≥¤нн¤, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена ст. 210 та []{1_211}211.

6. « обТЇктивноњ сторони склад злочину, передбаченого ст. 210, характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м одного з чотирьох д≥¤нь:

Ч використанн¤м бюджетних кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню;

Ч використанн¤м бюджетних кошт≥в в обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в;

Ч недотриманн¤м вимог щодо пропорц≥йного скороченн¤ видатк≥в бюджету, ¤к це встановлено законодавством;

Ч недотриманн¤м вимог щодо пропорц≥йного ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в.

ѕерш≥ дв≥ форми вчиненн¤ злочину становл¤ть лише активн≥ д≥њ, а саме прийн¤тт¤ службовою особою р≥шень, ¤кими передбачаЇтьс¤ ф≥нансуванн¤ окремих статей видатк≥в у розм≥рах, що перевищують встановлен≥ затвердженим бюджетом. ƒв≥ ≥нш≥ форми можуть ви¤вл¤тись ¤к в активних д≥¤х, так ≥ в безд≥¤льност≥ службовоњ особи. Ќаприклад, шл¤хом безд≥¤льност≥ злочин буде вчинено у випадку, ¤кщо доходи бюджету скорочуютьс¤, але розпор¤дники бюджетних кошт≥в або особи, що њх використовують, не приймають р≥шенн¤ щодо скороченн¤ видатк≥в за вс≥ма або окремими (кр≥м захищених) статт¤ми.

7. ”с≥ форми порушенн¤ законодавства про бюджетну систему взаЇмоповТ¤зан≥. ѕри вчиненн≥ будь-¤кого ≥з зазначених у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 210 порушень в ньому одночасно м≥ст¤тьс¤ й ознаки решти таких порушень.

«окрема, []{4_366_5}п. 46 ѕор¤дку складанн¤, розгл¤ду, затвердженн¤ та основних вимог щодо виконанн¤ кошторис≥в доход≥в ≥ витрат бюджетних установ та орган≥зац≥й, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 9 с≥чн¤ 2000 р. є 17, передбачаЇ, що зм≥ни до кошторису ≥ плану асигнувань внос¤тьс¤ у раз≥: необх≥дност≥ перерозпод≥лу видатк≥в за економ≥чною класиф≥кац≥Їю; прийн¤тт¤ нормативного акта щодо передач≥ повноважень та бюджетних асигнувань в≥д одного розпор¤дника ≥ншому; прийн¤тт¤ р≥шенн¤ щодо розпод≥лу централ≥зованих нерозпод≥лених бюджетних асигнувань м≥ж розпор¤дниками; необх≥дност≥ зб≥льшенн¤ видатк≥в спец≥ального фонду бюджету внасл≥док перевищенн¤ надходжень до цього фонду понад урахован≥ у бюджет≥ на в≥дпов≥дний р≥к; прийн¤тт¤ р≥шенн¤ щодо скороченн¤ (обмеженн¤) видатк≥в загального фонду бюджету в ц≥лому на р≥к.

” кожному випадку внесенн¤ зм≥н до кошторис≥в ≥ план≥в асигнувань складаютьс¤ в≥дпов≥дн≥ дов≥дки. ѕри цьому перезатвердженн¤ кошторис≥в ≥ план≥в асигнувань необовТ¤зкове. ” раз≥ внесенн¤ установою зм≥н до спец≥ального фонду кошторису дов≥дка затверджуЇтьс¤ кер≥вником установи, ¤ка затвердила кошторис.

«м≥на кер≥вником розм≥р≥в ≥ сп≥вв≥дношенн¤ видатк≥в затвердженого кошторису з порушенн¤м зазначеного пор¤дку, ¤кщо розм≥р окремих ≥з них перевищуватиме затверджений кошторисом, повинна квал≥ф≥куватись ¤к використанн¤ службовою особою бюджетних кошт≥в у обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в. ѕри цьому в д≥¤х службовоњ особи м≥ст¤тьс¤ ознаки й ≥нших д≥¤нь, передбачених ст. 210, Ч недотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджету (оск≥льки одн≥ видатки незаконно зб≥льшуютьс¤, а ≥нш≥ зменшуютьс¤) ≥ використанн¤ бюджетних кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню. “аким чином, використанн¤ бюджетних кошт≥в у обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в, непропорц≥йне скороченн¤ видатк≥в бюджету при його деф≥цит≥, ¤к ≥ використанн¤ бюджетних кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню, завжди Ї водночас ≥ непропорц≥йним ф≥нансуванн¤м видатк≥в бюджету. ¬оно не маЇ м≥сц¤ лише у випадках, коли перевищенн¤ затверджених меж видатк≥в зд≥йснюЇтьс¤ пропорц≥йно за вс≥ма статт¤ми видатк≥в бюджету. ѕо сут≥, непропорц≥йне ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджету Ї родовим пон¤тт¤м щодо вс≥х зазначених у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 210 способ≥в порушенн¤ законодавства про бюджетну систему.

8. ¬икористанн¤ бюджетних кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню Ч це витрачанн¤ њх на ц≥л≥, що не в≥дпов≥дають бюджетним призначенн¤м, встановленим законом про ƒержавний бюджет ”крањни чи р≥шенн¤м про м≥сцевий бюджет, вид≥леним бюджетним асигнуванн¤м ([]{4_417_119}ст. 119 Ѕ ”). Ќец≥льовим використанн¤м бюджетних кошт≥в Ї њх витрачанн¤ у будь-¤к≥й форм≥ (грошовими коштами, шл¤хом взаЇмозал≥к≥в та розрахунк≥в вексел¤ми, наданн¤м податкових п≥льг чи товарного кредиту) всупереч призначенн¤м, що визначен≥ дл¤ цих кошт≥в в≥дпов≥дними кошторисами доход≥в ≥ видатк≥в, р≥шенн¤м орган≥в влади або укладеними з кредиторами договорами, тобто ф≥нансуванн¤ за рахунок бюджетних кошт≥в видатк≥в, взагал≥ не передбачених видатковими статт¤ми затвердженого бюджету, або ж ф≥нансуванн¤ одних статей за рахунок ≥нших статей видатк≥в.

Ќец≥льовим використанн¤м бюджетних кошт≥в маЇ визнаватись також направленн¤ бюджетних кошт≥в на банк≥вськ≥ депозити, придбанн¤ р≥зноман≥тних актив≥в (валюти, ц≥нних папер≥в, ≥ншого майна) з метою отриманн¤ прибутк≥в та (або) наступного продажу, зд≥йсненн¤ за рахунок бюджетних кошт≥в внеск≥в у статутний фонд ≥ншоњ юридичноњ особи чи наданн¤ њй благод≥йноњ допомоги, використанн¤ кошт≥в, що мали ц≥льове спр¤муванн¤, з ≥ншою метою, витрачанн¤ бюджетних кошт≥в за в≥дсутност≥ первинних документ≥в, ¤к≥ п≥дтверджують зд≥йсненн¤ господарських операц≥й, витрачанн¤ бюджетних кошт≥в понад установлен≥ нормативи у раз≥, коли так≥ види витрачанн¤ не дозволен≥ нормативно-правовими актами або не обумовлен≥ окремо при вид≥ленн≥ кошт≥в (див. []{4_366_1}абз. 2 п. 3 вказаного ѕор¤дку).

як використанн¤ бюджетних кошт≥в не в≥дпов≥дно до њх ц≥льового призначенн¤ повинно квал≥ф≥куватись ≥ њх використанн¤ з порушенн¤м визначеного законодавчими актами пор¤дку њх ц≥льового використанн¤. «окрема, []{4_296_1}ст. 28 «акону ”крањни Уѕро ƒержавний бюджет ”крањни на 1998 р≥кФ в≥д 30 грудн¤ 1997 р. з метою захисту в≥тчизн¤ного товаровиробника п≥дприЇмствам, установам ≥ орган≥зац≥¤м, ¤к≥ ф≥нансуютьс¤ з бюджету незалежно в≥д форм власност≥, заборон¤Ї використовувати бюджетн≥ кошти на придбанн¤ обладнанн¤, техн≥ки, промислових та продовольчих товар≥в ≥мпортного виробництва, а також на користуванн¤ послугами ≥ноземних п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, ¤кщо так≥ сам≥ товари виробл¤ютьс¤ або послуги надаютьс¤ п≥дприЇмствами ”крањни; []{4_300_0}п. 5 ”казу ѕрезидента ”крањни Уѕро запровадженн¤ режиму жорсткого обмеженн¤ бюджетних видатк≥в та ≥нших державних витрат, заходи щодо забезпеченн¤ надходженн¤ доход≥в до бюджету ≥ запоб≥ганн¤ ф≥нансов≥й криз≥Ф в≥д 21 с≥чн¤ 1998 р. є 41 передбачаЇ припиненн¤ кап≥тальних та поточних ремонт≥в буд≥вель (споруд, прим≥щень), кр≥м випадк≥в, повТ¤заних з њх авар≥йним станом, обмеженн¤ придбанн¤ (зам≥ни) мебл≥в, техн≥чного устаткуванн¤, побутових прилад≥в ≥ заборону початку буд≥вництва нових обТЇкт≥в за рахунок кошт≥в ƒержавного бюджету та державних ц≥льових фонд≥в; []{4_399_27}ст. 27 «акону ”крањни Уѕро ƒержавний бюджет ”крањни на 2001 р≥кФ передбачаЇ, що при формуванн≥ державного замовленн¤ з виготовленн¤ речового майна та пост≥льних речей дл¤ установ та орган≥зац≥й ћќ, ћ¬—, —Ѕ, ƒћ—, ƒѕј, ƒ —ќƒ , орган≥в ≥ установ виконанн¤ покарань у першу чергу враховуютьс¤ можливост≥ виробничих потужностей щодо виконанн¤ цих замовлень на п≥дприЇмствах пен≥тенц≥арноњ системи та п≥дприЇмствах громадських орган≥зац≥й ≥нвал≥д≥в.

¬икористанн¤ бюджетних кошт≥в на ц≥л≥, не передбачен≥ бюджетом, залежно в≥д мотив≥в ≥ мети його вчиненн¤, може м≥стити ознаки й ≥нших злочин≥в, наприклад перевищенн¤ влади або службових повноважень, розкраданн¤ майна. «окрема, використанн¤ бюджетних кошт≥в на ц≥л≥, ф≥нансуванн¤ ¤ких взагал≥ не передбачено затвердженим бюджетом, але витрати на ¤к≥ можуть зд≥йснюватись в≥дпов≥дно до бюджетноњ класиф≥кац≥њ (див. []{4_259_4}розд. II У¬идатки бюджетуФ додатка є 2 до ѕостанови ¬ерховноњ –ади ”крањни Уѕро структуру бюджетноњ класиф≥кац≥њ ”крањниФ в≥д 12 липн¤ 1996 р.; []{4_290_2}розд. II У ласиф≥кац≥¤ видатк≥в бюджетуФ додатка є 2 до наказу ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в в≥д 3 грудн¤ 1997 р. є 265, ¤ким затверджено нову бюджетну класиф≥кац≥ю ”крањни), по сут≥, Ї перевищенн¤м влади або службових повноважень, оск≥льки бюджети вс≥х р≥вн≥в ≥ статт≥ њх видатк≥в затверджуютьс¤ колег≥альними органами, а тому прийн¤тт¤ службовою особою р≥шенн¤ про використанн¤ бюджетних кошт≥в на ц≥л≥, не передбачен≥ бюджетом, Ї ¤вним виходом њњ за меж≥ наданих њй законом прав ≥ службових повноважень ≥ повинно квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дною частиною []{1_365}ст. 365 (див. []{4_64_5}п≥дпункт УбФ п. 4 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 27 грудн¤ 1985 р. є 12 Уѕро судову практику в справах про перевищенн¤ влади або посадових повноваженьФ).

¬икористанн¤ бюджетних кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню може бути способом вчиненн¤ ≥нших, б≥льш т¤жких злочин≥в, наприклад розкраданн¤ майна. ќстаннЇ маЇ м≥сце, зокрема, при незаконному використанн≥ службовими особами бюджетних кошт≥в на буд≥вництво чи ремонт належного њм на прав≥ приватноњ власност≥ житла, благоустр≥й земельних д≥л¤нок, оплату навчанн¤ в навчальних закладах њхн≥х д≥тей тощо

9. ¬икористанн¤ бюджетних кошт≥в у обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в, Ч це ф≥нансуванн¤ окремих або вс≥х видаткових статей бюджету, в тому числ≥ й з додержанн¤м принципу пропорц≥йного ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджету, в розм≥рах, що перевищують т≥, ¤к≥ затверджено бюджетом. “аке ф≥нансуванн¤ може зд≥йснюватис¤ за рахунок додаткових, понад визначен≥, надходжень до бюджету внасл≥док зб≥льшенн¤ його доходноњ частини, а також за рахунок використанн¤ кошт≥в, призначених на ф≥нансуванн¤ ≥нших видатк≥в бюджет≥в (в останньому випадку одночасно матиме м≥сце ¤к використанн¤ цих кошт≥в у обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в, так ≥ використанн¤ цих кошт≥в не в≥дпов≥дно до њх ц≥льового призначенн¤).

як використанн¤ бюджетних кошт≥в у обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в, треба розгл¤дати й затвердженн¤ кошторис≥в ≥ план≥в асигнувань, а також зд≥йсненн¤ видатк≥в у сумах, що перевищують затверджен≥ бюджетом.

10. Ќедотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного скороченн¤ видатк≥в бюджету. []{4_417_0}Ѕ ” не м≥стить положень, аналог≥чних положенн¤м, що м≥стились у []{4_72_33}ст. 33 «акону ”крањни Уѕро бюджетну систему ”крањниФ, ¤кою передбачалось, що коли в ход≥ виконанн¤ бюджету р≥вень його деф≥циту перевищуЇ встановлений або виникаЇ значне зниженн¤ надходжень в≥д доходних джерел, органи виконавчоњ влади повинн≥ подавати органам, що затвердили бюджет, пропозиц≥њ щодо запровадженн¤ пропорц≥йного скороченн¤ затверджених бюджетних видатк≥в щом≥с¤чно за вс≥ма статт¤ми бюджету (кр≥м захищених), а в раз≥ необх≥дност≥ Ч й пропорц≥йного скороченн¤ видатк≥в бюджету, ¤кщо в ход≥ його виконанн¤ деф≥цит не зменшуЇтьс¤, внасл≥док чого виникаЇ неспроможн≥сть ф≥нансуванн¤ передбачених бюджетом заход≥в.  р≥м того, []{4_72_36}ст. 36, []{4_72_37}37 «акону ”крањни Уѕро бюджетну систему ”крањниФ передбачають, що ƒержавний бюджет та м≥сцев≥ бюджети виконуютьс¤ по видатках у тих самих пропорц≥¤х щодо загальноњ суми видатк≥в даного бюджету, ¤к≥ затверджено в≥дпов≥дним органом, а це покладаЇ на службових ос≥б Ч розпор¤дник≥в бюджетних кошт≥в обовТ¤зок у раз≥ зменшенн¤ надходженн¤ кошт≥в до в≥дпов≥дних бюджет≥в пропорц≥йно зменшувати при виконанн≥ бюджету ф≥нансуванн¤ вс≥х його видатк≥в (кр≥м захищених статей).

Ќедотриманн¤м вимог щодо пропорц≥йного скороченн¤ видатк≥в бюджету може, зокрема, визнаватис¤:

Ч неприйн¤тт¤ р≥шень про пропорц≥йне скороченн¤ видатк≥в за вс≥ма видатковими статт¤ми бюджету в раз≥ зменшенн¤ надходжень до нього;

Ч неподанн¤ органам, що затвердили бюджет, пропозиц≥й щодо прийн¤тт¤ р≥шень про пропорц≥йне скороченн¤ видатк≥в бюджет≥в у передбачених законодавством випадках;

Ч скороченн¤ видатк≥в не за вс≥ма, а лише за окремими статт¤ми видатк≥в бюджету в раз≥ зменшенн¤ надходжень до нього, тобто непропорц≥йне скороченн¤ видатк≥в за вс≥ма статт¤ми бюджету (кр≥м захищених);

Ч пропорц≥йне скороченн¤ видатк≥в бюджету за вс≥ма, в тому числ≥ й за захищеними, статт¤ми бюджету в раз≥ зменшенн¤ надходжень до бюджету (при цьому недотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного скороченн¤ видатк≥в бюджету ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що воно поширюЇтьс¤ й на захищен≥ статт≥ видатк≥в, ¤к≥ йому не п≥дл¤гають).

[]{4_368_4}—т. 26 «акону ”крањни Уѕро державний бюджет ”крањни на 2000 р≥кФ та []{4_399_30}ст. 30 «акону ”крањни Уѕро ƒержавний бюджет ”крањни на 2001 р≥кФ передбачають, що ф≥нансуванн¤ витрат ƒержавного бюджету ”крањни по захищених статт¤х та по соц≥- альному захисту ≥нвал≥д≥в провадитьс¤ в першочерговому пор¤дку та пропорц≥йно по розпор¤дниках кошт≥в ƒержавного бюджету ”крањни. ¬казаними статт¤ми визначений ≥ перел≥к захищених статей видатк≥в загального фонду ƒержавного бюджету ”крањни в≥дпов≥дно на 2000 та 2001 роки за економ≥чною структурою видатк≥в. «окрема, до захищених статей видатк≥в загального фонду ƒержавного бюджету ”крањни на 2001 р≥к в≥днесен≥: оплата прац≥ прац≥вник≥в бюджетних установ (код 1110); нарахуванн¤ на зароб≥тну плату (код 1120); придбанн¤ медикамент≥в та перевТ¤зувальних матер≥ал≥в (код 1132); забезпеченн¤ продуктами харчуванн¤ (код 1133); виплата процент≥в за державним боргом (код 1200); трансферти населенню, повТ¤зан≥ з соц≥альним захистом та соц≥альним забезпеченн¤м (у тому числ≥ пенс≥њ, поверненн¤ заощаджень громад¤н) (код 1340); трансферти м≥сцевим бюджетам (код 1320).

11. Ќедотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в

[]{4_72_36}—т. 36, []{4_72_37}37 «акону ”крањни Уѕро бюджетну систему ”крањниФ передбачають, що ƒержавний бюджет ≥ м≥сцев≥ бюджети виконуютьс¤ за розписом доход≥в ≥ видатк≥в ≥з поквартальним розпод≥лом, що складаЇтьс¤ в≥дпов≥дно до затверджених бюджет≥в ћ≥н≥стерством ф≥нанс≥в ”крањни, ћ≥н≥стерством ф≥нанс≥в јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, ф≥нансовими управл≥нн¤ми (в≥дд≥лами) обласних, м≥ських, районних рад, виконавчими органами м≥ських (м≥ст районного п≥дпор¤дкуванн¤), селищних, с≥льських рад. ѕри цьому по видатках бюджети ус≥х р≥вн≥в виконуютьс¤ в тих самих пропорц≥¤х щодо загальноњ суми видатк≥в даного бюджету, ¤к≥ затверджено в≥дпов≥дною радою. јналог≥чних положень []{4_417_0}Ѕ ” не м≥стить.

« 1998 р. впроваджений бюджетний розпис за м≥с¤ц¤ми. Ќедотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджету ви¤вл¤Їтьс¤ в непропорц≥йному ф≥нансуванн≥ визначених бюджетом статей видатк≥в: ф≥нансуванн¤ в повному обс¤з≥ одних статей видатк≥в при одночасному зменшенн≥ його обс¤гу за ≥ншими статт¤ми або взагал≥ неф≥нансуванн¤ окремих статей; недодержанн¤ строк≥в ф≥нансуванн¤ видатк≥в за окремими статт¤ми, що призводить до заборгованост≥, наприклад по виплат≥ пенс≥й, зароб≥тноњ плати тощо.

12. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ будь- ¤кого ≥з чотирьох названих у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 210 д≥¤нь, ¤кщо њх предметом були бюджетн≥ кошти у великому (ч. 1 ст. 210) чи особливо великому (ч. 2 ст. 210) розм≥р≥. «г≥дно з прим≥ткою до ст. 210 великим розм≥ром бюджетних кошт≥в вважаЇтьс¤ сума, що в тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а особливо великим розм≥ром Ч сума, що в три тис¤ч≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

Ќасл≥дки порушенн¤ законодавства про бюджетну систему перебувають за межами складу даного злочину, а тому повинн≥ враховуватис¤ при визначенн≥ м≥ри покаранн¤ за вчинений злочин, а в необх≥дних випадках Ч одержувати самост≥йну крим≥нально-правову квал≥ф≥кац≥ю. «окрема, запод≥¤нн¤ шкоди охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або ≥нтересам юридичних ос≥б, або державним чи громадським ≥нтересам повинно квал≥ф≥куватис¤ залежно в≥д розм≥ру запод≥¤ноњ шкоди за []{1_364}ст. 364 чи []{1_365}365. ¬чиненн¤ службовою особою д≥¤нн¤, спр¤мованого на порушенн¤ законодавства про бюджетну систему (наприклад, виданн¤ наказу про використанн¤ бюджетних кошт≥в у великих розм≥рах усупереч њх ц≥льовому призначенню), ¤кщо таке порушенн¤ не сталос¤ з незалежних в≥д нењ обставин, сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к замах на вчиненн¤ злочину.

” тих випадках, коли бюджетн≥ кошти були предметом дек≥лькох р≥зних за своњм зм≥стом порушень законодавства про бюджетну систему (наприклад, мали м≥сце використанн¤ цих кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню, в обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в, а також недотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного скороченн¤ видатк≥в бюджету), а великий розм≥р таких кошт≥в утворюЇтьс¤ лише сукупн≥стю цих порушень, розгл¤дати останн≥ ¤к Їдине порушенн¤ законодавства про бюджетну систему ”крањни можна т≥льки за на¤вност≥ ознак продовжуваного злочину. ѕро такий злочин св≥дчитиме, зокрема, на¤вн≥сть Їдиного умислу на вчиненн¤ дек≥лькох порушень законодавства про бюджетну систему, предметом ¤ких були бюджетн≥ кошти у великому розм≥р≥. “е саме стосуЇтьс¤ й дек≥лькох порушень законодавства про бюджетну систему ”крањни, предметом ¤ких були бюджетн≥ кошти в особливо великих розм≥рах.

13. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умисноњ вини у вигл¤д≥ пр¤мого умислу, оск≥льки склад злочину Ї формальним. —тавленн¤ до насл≥дк≥в, що перебувають за межами складу злочину у вигл¤д≥ запод≥¤нн¤ шкоди охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або ≥нтересам юридичних ос≥б, або державним чи громадським ≥нтересам (невиплата пенс≥й, зароб≥тноњ плати, припиненн¤ роботи п≥дприЇмства, запод≥¤нн¤ збитк≥в субТЇктам господарськоњ д≥¤льност≥ неоплатою випущеноњ за державним замовленн¤м продукц≥њ, ненаданн¤ дотац≥й, субсид≥й тощо), може про¤вл¤тись ¤к в умисл≥, так ≥ в необережност≥.

14. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка службова особа, над≥лена правом розпор¤джатис¤ бюджетними коштами, у тому числ≥ в≥дпов≥дн≥ службов≥ особи п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й, ф≥нансуванн¤ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок бюджету. ƒо таких ос≥б в≥днос¤тьс¤ кер≥вники установ, ¤ким надано право розпор¤джатис¤ затвердженими дл¤ них бюджетними коштами в≥дпов≥дно до асигнувань, установлених у кошторисах ≥ планах асигнувань.

«а обс¤гом наданих прав розпор¤дники под≥л¤ютьс¤ на головних розпор¤дник≥в кошт≥в бюджету та розпор¤дник≥в кошт≥в бюджету нижчого р≥вн¤. √оловний розпор¤дник кошт≥в бюджету Ч це розпор¤дник, ¤кому затверджуютьс¤ бюджетн≥ призначенн¤ у в≥дпов≥дному бюджет≥ та ¤кий маЇ право витрачати кошти бюджету на утриманн¤ апарату установи, ¤ку в≥н очолюЇ, ≥ на централ≥зован≥ заходи, що зд≥йснюютьс¤ безпосередньо ц≥Їю установою, розпод≥л¤ти надан≥ йому кошти бюджету м≥ж розпор¤дниками кошт≥в бюджету нижчого р≥вн¤, а також затверджувати њх кошториси ≥ плани асигнувань. –озпор¤дник кошт≥в бюджету нижчого р≥вн¤ Ч це розпор¤дник, ¤кий у своњй д≥¤льност≥ п≥дпор¤дкований в≥дпов≥дному головному розпор¤днику, розпор¤днику вищого р≥вн¤ та (або) д≥¤льн≥сть ¤кого координуЇтьс¤ через нього. –озпор¤дники нижчого р≥вн¤ под≥л¤ютьс¤ на розпор¤дник≥в другого та третього р≥вн≥в.

—убТЇктами злочину у форм≥ недотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного скороченн¤ видатк≥в бюджету та недотриманн¤ вимог щодо пропорц≥йного ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджет≥в ус≥х р≥вн≥в можуть бути т≥льки службов≥ особи, в≥днесен≥ до категор≥й головних розпор¤дник≥в та розпор¤дник≥в нижчого р≥вн¤ другого ступен¤.

—убТЇктами злочину у формах використанн¤ бюджетних кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню та використанн¤ бюджетних кошт≥в в обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в, можуть бути службов≥ особи одержувач≥в кошт≥в державного бюджету Ч п≥дприЇмств ≥ госпрозрахункових орган≥зац≥й, громадських орган≥зац≥й та ≥нших установ, що не мають статусу бюджетних установ чи орган≥зац≥й, але отримують кошти з державного бюджету ¤к державну ф≥нансову допомогу або уповноважен≥ органами державноњ влади на виконанн¤ загальнодержавних програм, наданн¤ послуг безпосередньо через головних розпор¤дник≥в.

—убТЇктами злочину можуть бути й службов≥ особи субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичних ос≥б небюджетноњ сфери, ¤кщо одержан≥ ¤к дотац≥њ субсид≥њ чи субвенц≥њ бюджетн≥ кошти витрачаютьс¤ ними не в≥дпов≥дно до њх ц≥льового призначенн¤. «а на¤вност≥ в д≥¤х таких ос≥б ще й ознак шахрайства з ф≥нансовими ресурсами вчинене треба квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч за в≥дпов≥дними частинами ст. 210 та []{1_222}222. ¬чиненн¤ передбачених диспозиц≥Їю ч. 1 ст. 210 д≥¤нь службовими особами, ¤к≥ не Ї розпор¤дниками бюджетних кошт≥в, квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к перевищенн¤ влади або службових повноважень, оск≥льки ними в такому випадку вчин¤ютьс¤ д≥њ, що належать до компетенц≥њ вищесто¤щоњ службовоњ особи чи службовоњ особи ≥ншого в≥домства.

15.  вал≥ф≥кованими видами порушенн¤ законодавства про бюджетну систему Ї вчиненн¤ передбачених ч. 1 ст. 210 д≥¤нь повторно; за попередньою змовою групою ос≥б; щодо бюджетних кошт≥в у особливо великих розм≥рах.

ѕовторним Ї вчиненн¤ будь-¤кого д≥¤нн¤, передбаченого ч. 1 чи 2 ст. 210, особою, ¤ка ран≥ше вчинила одне або дек≥лька таких д≥¤нь, незалежно в≥д њх посл≥довност≥ та на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ судимост≥ за них. ѕри цьому необх≥дно, щоб умисел на вчиненн¤ кожного порушенн¤ законодавства про бюджетну систему виникав у винноњ особи самост≥йно. якщо ж при вчиненн≥ першого д≥¤нн¤ умислом службовоњ особи охоплювалис¤ й наступн≥ д≥¤нн¤ (еп≥зоди), повТ¤зан≥ з порушенн¤м законодавства про бюджетну систему, все вчинене повинно розгл¤датись ¤к Їдиний продовжуваний злочин ≥, залежно в≥д розм≥ру бюджетних кошт≥в, ¤к≥ були предметом порушень, квал≥ф≥куватис¤ за ч. 1 або 2 ст. 210.

¬чиненим за попередньою змовою групою ос≥б треба вважати таке порушенн¤ законодавства про бюджетну систему, в ¤кому брали участь ¤к сп≥ввиконавц≥, попередньо домовившись про його вчиненн¤, принаймн≥ дв≥ службов≥ особи, ¤к≥ Ї субТЇктами даного злочину.

ѕро особливо великий розм≥р бюджетних кошт≥в див. прим≥тку до ст. 210 та в п. 12 коментар¤.

16. ќск≥льки законодавство про бюджетну систему порушуЇтьс¤ службовою особою шл¤хом використанн¤ нею влади чи службового становища всупереч ≥нтересам служби або вчиненн¤ д≥й, що виход¤ть за меж≥ наданих њй законом прав ≥ повноважень, то злочин, передбачений ст. 210, за своњм зм≥стом Ї н≥чим ≥ншим, ¤к зловживанн¤м владою чи службовим становищем ([]{1_364}ст. 364) або ж перевищенн¤м влади чи службових повноважень (ст. 365). –азом з тим норми, передбачен≥ ст. 210 та []{1_364}364 чи []{1_365}ст. 365, не можуть розгл¤датись ¤к спец≥альна й загальна, оск≥льки:

Ч ≥з субТЇктивноњ сторони зловживанн¤ владою або службовим становищем передбачаЇ на¤вн≥сть спец≥альних мотив≥в (корисливий мотив, ≥нш≥ особист≥ ≥нтереси, ≥нтереси трет≥х ос≥б), а мотиви вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 210, можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю не впливають;

Ч зловживанн¤ владою або службовим становищем, а також основний ≥ особливо квал≥ф≥кований склади перевищенн¤ влади або службових повноважень належать до так званих матер≥альних склад≥в злочин≥в, оск≥льки обовТ¤зковою њх ознакою Ї запод≥¤нн¤ ≥стотноњ шкоди (основн≥ склади) або спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в ([]{1_364}ч. 2 ст. 364 та []{1_365}ч. 3 ст. 365), а ст. 210 передбачаЇ злочин ≥з формальним складом.

17. ¬икористанн¤ бюджетних кошт≥в усупереч њх ц≥льовому призначенню (наприклад, несвоЇчасна виплата пенс≥й чи зароб≥тноњ плати прац≥вникам бюджетноњ сфери внасл≥док використанн¤ передбачених на зазначен≥ ц≥л≥ кошт≥в на проведенн¤ р≥зних заход≥в, буд≥вництво помпезних споруд, памТ¤тник≥в тощо) або непропорц≥йне ф≥нансуванн¤ видатк≥в бюджету (зокрема, виплата зароб≥тноњ плати в одних галуз¤х ≥ затримка њњ в ≥нших, ф≥нансуванн¤ в повному обс¤з≥ буд≥вництва при одночасному невиконанн≥ визначених бюджетом видатк≥в на виплату пенс≥й) можуть спровокувати масове незадоволенн¤ громад¤н, страйки тощо. ѕсих≥чне ставленн¤ службових ос≥б до таких насл≥дк≥в характеризуЇтьс¤, ¤к правило, необережною виною, але можливий ≥ непр¤мий умисел. ќск≥льки зазначен≥ насл≥дки перебувають поза межами складу злочину, передбаченого ст. 210, вони за на¤вност≥ необх≥дних п≥дстав повинн≥ одержувати самост≥йну крим≥нально-правову оц≥нку.

</s210>

<s211>

—татт¤ 211.¬иданн¤ нормативно-правових або розпор¤дчих акт≥в, ¤к≥ зм≥нюють доходи ≥ видатки бюджету всупереч встановленому законом пор¤дку

1. ¬иданн¤ службовою особою нормативно-правових або розпор¤дчих акт≥в, ¤к≥ зм≥нюють доходи ≥ видатки бюджету всупереч встановленому законом пор¤дку, ¤кщо предметом таких д≥й були бюджетн≥ кошти у великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до чотирьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, предметом ¤ких були бюджетн≥ кошти в особливо великих розм≥рах або вчинен≥ повторно, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дес¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док виконанн¤ ƒержавного бюджету та м≥сцевих бюджет≥в по доходах ≥ видатках.

2. ѕ≥д нормативно-правовими актами, ¤к≥ зм≥нюють доходи ≥ видатки бюджету всупереч встановленому законом пор¤дку, треба розум≥ти:

Ч будь-¤к≥ нормативн≥ акти (постанови, накази, ≥нструкц≥њ, розТ¤сненн¤ тощо), що м≥ст¤ть одну чи дек≥лька обовТ¤зкових дл¤ виконанн¤ правових норм (правил повед≥нки), розрахованих на невизначене коло ф≥зичних ос≥б, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ неодноразове застосуванн¤, незалежно в≥д строку њх д≥њ (пост≥йн≥ чи обмежен≥ певним часом);

Ч акти м≥жв≥домчого характеру, ¤к≥ зм≥нюють затверджен≥ законами ”крањни, в тому числ≥ «аконом про ƒержавний бюджет: п≥дстави й пор¤док обчисленн¤ та сплати в бюджети податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в (обТЇкти оподаткуванн¤, платники податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, п≥льги з оподаткуванн¤, в≥дсотки розпод≥лу платеж≥в м≥ж бюджетами р≥зних р≥вн≥в тощо) або ж зм≥нюють визначен≥ затвердженим бюджетом розм≥ри видатк≥в (¤к у ц≥лому, так ≥ за окремими статт¤ми) чи порушують принцип пропорц≥йност≥ ф≥нансуванн¤ останн≥х (зб≥льшують або зменшують видатки за окремими статт¤ми бюджету, дозвол¤ють знижувати видатки за захищеними статт¤ми бюджету, не передбачають пропорц≥йного скороченн¤ його видатк≥в у встановлених законодавством випадках тощо).

3. –озпор¤дч≥ акти Ч це акти (накази, розпор¤дженн¤), ¤к≥ видаютьс¤ службовою особою ≥ д≥¤ ¤ких поширюЇтьс¤ на ч≥тко визначене коло ос≥б, тобто це персон≥ф≥кован≥ акти, що мають разове застосуванн¤. “ак≥ акти можуть стосуватись незаконного зв≥льненн¤ конкретних платник≥в податк≥в в≥д сплати податк≥в, наданн¤ п≥льг з≥ сплати податк≥в чи наданн¤ дозволу використати бюджетн≥ кошти не за ц≥льовим призначенн¤м або у розм≥рах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в тощо.

4. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ лише активними д≥¤ми Ч виданн¤м нормативно-правових акт≥в, ¤к≥ всупереч установленому законом пор¤дку зм≥нюють доходи чи видатки бюджету. ¬изначенн¤ структури й обс¤г≥в доход≥в ≥ видатк≥в бюджет≥в Ї виключним правом ¬ерховноњ –ади ”крањни, ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ (с≥льських, селищних, м≥ських, районних, обласних, районних у м≥ст≥ рад).

5. ѕ≥д виданн¤м нормативно-правових акт≥в треба розум≥ти:

Ч п≥дписанн¤ службовою особою, над≥леною в≥дпов≥дними повноваженн¤ми, акт≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть приписи, обовТ¤зков≥ дл¤ виконанн¤ необмеженим колом обТЇкт≥в управл≥нн¤ (ф≥зичних та юридичних ос≥б);

Ч затвердженн¤ службовою особою своњми наказами акт≥в (постанов, правил, пор¤дку, ≥нструкц≥й, розТ¤снень тощо), прийн¤тих (схвалених, рекомендованих) колег≥альними дорадчими органами (колег≥¤ми м≥н≥стерств, центральних в≥домств), р≥шенн¤ ¤ких впроваджуютьс¤ кер≥вниками в≥дпов≥дних орган≥в виконавчоњ влади, оск≥льки саме вони несуть персональну в≥дпов≥дальн≥сть за виконанн¤ завдань ≥ зд≥йсненн¤ функц≥й, покладених на ц≥ органи.

¬иданн¤ службовою особою розпор¤дчих акт≥в, ¤кими зм≥нюютьс¤ доходи ≥ видатки бюджету (тобто акт≥в, д≥¤ ¤ких поширюЇтьс¤ на ч≥тко визначене ними коло ос≥б ≥ ¤к≥ мають разове застосуванн¤), Ч це п≥дписанн¤ службовою особою наказу чи розпор¤дженн¤, ¤кими зм≥нюютьс¤ доходи чи видатки бюджету. «окрема, це може бути виданн¤ розпор¤дниками бюджетних кошт≥в (¤к≥ затвердили кошториси доход≥в ≥ видатк≥в та плани асигнувань нижчесто¤щих бюджетних установ та орган≥зац≥й) разових акт≥в, що зм≥нюють розм≥ри видатк≥в затвердженого кошторису (наприклад, розпор¤дженн¤, ¤ким визначеному колу юридичних ос≥б дозвол¤Їтьс¤ використати бюджетн≥ кошти на ц≥л≥, не передбачен≥ кошторисом, або в розм≥рах, що перевищують т≥, ¤к≥ ним затверджено). “аке д≥¤нн¤ маЇ квал≥ф≥куватис¤ за ст. 211.

¬иконанн¤ таких наказ≥в (розпор¤джень) ≥ншою службовою особою Ї н≥чим ≥ншим, ¤к використанн¤м бюджетних кошт≥в в обс¤гах, що перевищують затверджен≥ меж≥ видатк≥в, а тому, ¤кщо така особа усв≥домлювала, що дозв≥л на використанн¤ бюджетних кошт≥в Ї незаконним, њњ д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ за []{1_210}ст. 210.

ƒо акт≥в розпор¤дчого характеру, ¤кими зм≥нюютьс¤ доходи бюджету, належать акти (постанови, накази, розпор¤дженн¤ тощо), ¤кими визначене ними коло ос≥б:

Ч всупереч установленому чинним законодавством пор¤дку зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в;

Ч незаконно одержуЇ п≥льги з податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в;

Ч незаконно позбавл¤Їтьс¤ таких п≥льг;

Ч незаконно п≥ддаЇтьс¤ штрафам чи ф≥нансовим санкц≥¤м.

6. ¬иданн¤ нормативно-правових або розпор¤дчих акт≥в, ¤к≥ зм≥нюють доходи й видатки бюджету всупереч встановленому законом пор¤дку, визнаЇтьс¤ злочином, ¤кщо предметом таких д≥й були бюджетн≥ кошти у великих розм≥рах Ч кошти, ¤к≥ в тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищували неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н. –озм≥р бюджетних кошт≥в, ¤кий перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н у три тис¤ч≥ ≥ б≥льше раз≥в, визнаЇтьс¤ особливо великим (див. прим≥тку до []{1_210}ст. 210) ≥ перетворюЇ основний склад злочину на квал≥ф≥кований.

7. «ак≥нченим злочин вважаЇтьс¤ з моменту виданн¤ зазначеного в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 211 нормативно-правового чи розпор¤дчого акта, незалежно в≥д насл≥дк≥в, ¤к≥ перебувають за межами складу злочину. “ому запод≥¤нн¤ шкоди охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або ≥нтересам юридичних ос≥б, або державним чи громадським ≥нтересам внасл≥док виконанн¤ незаконно виданих нормативно-правових чи розпор¤дчих акт≥в, ¤к≥ зм≥нюють доходи й видатки бюджет≥в, повинно одержувати самост≥йну крим≥нально-правову оц≥нку (див. п. 9 коментар¤ до []{1_210}ст. 210).

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною: службова особа усв≥домлюЇ, що нормативно-правовий чи розпор¤дчий акт, ¤кий нею видаЇтьс¤ (затверджуЇтьс¤), незаконно зм≥нюЇ (незаконно зб≥льшуЇ чи зменшуЇ) доходи або видатки бюджету всупереч встановленому законом пор¤дку, впроваджуЇ нов≥ види чи зм≥нюЇ ставки обовТ¤зкових платеж≥в до бюджет≥в, незаконно надаЇ п≥льги з оподаткуванн¤ чи позбавл¤Ї њх або ж передбачаЇ ф≥нансуванн¤ не зазначених у бюджет≥ заход≥в, незаконно зб≥льшуЇ чи зменшуЇ видатки за окремими статт¤ми бюджету, ≥, незважаючи на це, бажаЇ видати (затвердити) такий акт. ћотиви й мета незаконного виданн¤ нормативно-правового чи розпор¤дчого акту, ¤ким зм≥нюютьс¤ доходи й видатки бюджету всупереч установленому законом пор¤дку, можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю д≥¤нн¤ не впливають, але повинн≥ враховуватис¤ при призначенн≥ покаранн¤.

9. —убТЇктом злочину у форм≥ виданн¤ нормативно-правових акт≥в Ї службов≥ особи: орган≥в виконавчоњ влади та њх структурних п≥дрозд≥л≥в, над≥лен≥ правом видавати чи затверджувати своњми наказами або нормативно-правов≥ акти (≥нструкц≥њ, положенн¤, розТ¤сненн¤, правила тощо), ¤кими конкретизуютьс¤, зм≥нюютьс¤ або розТ¤снюютьс¤ пор¤док ≥ п≥дстави формуванн¤ доходноњ та витрачанн¤ видатковоњ частин бюджет≥в нижчесто¤щих бюджетних установ та орган≥зац≥й (вищ≥ службов≥ особи  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, кер≥вники м≥н≥стерств та ≥нших центральних орган≥в виконавчоњ влади, кер≥вники орган≥в виконавчоњ влади), або акти м≥жв≥домчого характеру (акти  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни, √оловного управл≥нн¤ ƒержавного казначейства ”крањни, ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ ”крањни, Ќац≥онального банку ”крањни, ƒержавноњ митноњ служби ”крањни, ѕенс≥йного фонду ”крањни та ≥н.), або акти державних адм≥н≥страц≥й та виконавчих ком≥тет≥в рад щодо доход≥в ≥ видатк≥в м≥сцевих бюджет≥в. ¬иданн¤ нормативних акт≥в службовими особами, ¤к≥ не мають на це права, повинно квал≥ф≥куватис¤ залежно в≥д запод≥¤ноњ шкоди за в≥дпов≥дною частиною []{1_365}ст. 365 (див. п. 11 коментар¤ до []{1_210}ст. 210).

—убТЇктом злочину у форм≥ виданн¤ розпор¤дчого акту Ї будь-¤ка службова особа Ч розпор¤дник бюджетних кошт≥в, ¤ка видаЇ розпор¤дчий акт.

10. „. 2 ст. 211 встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за два квал≥ф≥кованих види розгл¤дуваного злочину: виданн¤ службовою особою нормативно-правових чи розпор¤дчих акт≥в, ¤к≥ зм≥нюють доходи чи видатки бюджету всупереч установленому законом пор¤дку, ¤кщо предметом таких д≥й були бюджетн≥ кошти в особливо великих розм≥рах; вчиненн¤ передбачених ч. 1 чи 2 ст. 211 д≥й повторно.

ѕро особливо великий розм≥р бюджетних кошт≥в див. п. 5 коментар¤.

ѕовторним вчиненн¤ передбачених ч. 1 чи 2 ст. 211 д≥й треба вважати, ¤кщо винна службова особа ран≥ше вчинила так≥ сам≥ д≥њ, незалежно в≥д на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ судимост≥ за них.

</s211>

<s212>

—татт¤ 212.”хиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в

1. ”мисне ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, що вход¤ть в систему оподаткуванн¤, введених у встановленому законом пор¤дку, вчинене службовою особою п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, незалежно в≥д форми власност≥ або особою, що займаЇтьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю без створенн¤ юридичноњ особи чи будь-¤кою ≥ншою особою, ¤ка зобовТ¤зана њх сплачувати, ¤кщо ц≥ д≥¤нн¤ призвели до фактичного ненадходженн¤ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в кошт≥в у значних розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д трьохсот до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б, або ¤кщо вони призвели до фактичного ненадходженн¤ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в кошт≥в у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до двох тис¤ч неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ особою, ран≥ше судимою за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, або ¤кщо вони призвели до фактичного ненадходженн¤ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в кошт≥в в особливо великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

4. ќсоба, ¤ка вперше вчинила д≥¤нн¤, передбачен≥ частиною першою та другою ц≥Їњ статт≥, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона до прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ сплатила податки, збори (обовТ¤зков≥ платеж≥), а також в≥дшкодувала шкоду, завдану держав≥ њх несвоЇчасною сплатою (ф≥нансов≥ санкц≥њ, пен¤).

ѕрим≥тка. ѕ≥д значним розм≥ром кошт≥в сл≥д розум≥ти суми податк≥в, збор≥в ≥ ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, ¤к≥ в тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищують установлений законодавством неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, п≥д великим розм≥ром кошт≥в сл≥д розум≥ти суми податк≥в, збор≥в ≥ ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, ¤к≥ в три тис¤ч≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищують установлений законодавством неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, п≥д особливо великим розм≥ром кошт≥в сл≥д розум≥ти суми податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, ¤к≥ в пТ¤ть тис¤ч ≥ б≥льше раз≥в перевищують установлений законодавством неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. Ќесплата чи неповна сплата до бюджет≥в субТЇктами господарськоњ д≥¤льност≥ чи громад¤нами обовТ¤зкових платеж≥в, в тому числ≥ податк≥в ≥ збор≥в, залежно в≥д того, умисно чи з необережност≥ вона допущена, може т¤гти за собою:

Ч застосуванн¤ штрафних санкц≥й (штрафу), що накладаютьс¤ контролюючими органами у раз≥ ви¤вленн¤ самого факту несплати (сплати не у повному обс¤з≥) податку, збору, ≥ншого обовТ¤зкового платежу (див. []{4_400_17}абз. 2 п. 17.1 ст. 17 «акону ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ в≥д 21 грудн¤ 2000 р.). ƒо набранн¤ чинност≥ вказаним «аконом штрафн≥ санкц≥њ застосовувались органами державноњ податковоњ служби в≥дпов≥дно до []{4_71_11}п. 7 ст. 11 «акону ”крањни Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф в≥д 4 грудн¤ 1990 р. в редакц≥њ в≥д 5 лютого 1998 р.;

Ч сплату пен≥ за несвоЇчасне погашенн¤ податкового зобовТ¤занн¤ (податку, збору, ≥ншого обовТ¤зкового платежу);

Ч адм≥н≥стративну чи крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ос≥б, винних в ухиленн≥ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в.

 онтролюючими органами зг≥дно з≥ []{4_400_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ Ї:

Ч митн≥ органи Ч стосовно вв≥зного та вив≥зного мита, акцизного збору, податку на додану варт≥сть, ≥нших податк≥в ≥ збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в), ¤к≥ в≥дпов≥дно до закон≥в справл¤ютьс¤ при ввезенн≥ (пересиланн≥) товар≥в ≥ предмет≥в на митну територ≥ю ”крањни або вивезенн≥ (пересиланн≥) товар≥в ≥ предмет≥в з митноњ територ≥њ ”крањни;

Ч установи ѕенс≥йного фонду ”крањни Ч стосовно внеск≥в до ѕенс≥йного фонду ”крањни;

Ч установи ‘онду соц≥ального страхуванн¤ ”крањни Ч стосовно внеск≥в до ‘онду соц≥ального страхуванн¤ ”крањни;

Ч податков≥ органи Ч стосовно податк≥в ≥ збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в), ¤к≥ справл¤ютьс¤ до бюджет≥в та державних ц≥льових фонд≥в, кр≥м тих, контроль за нарахуванн¤м та погашенн¤м ¤ких в≥днесено до компетенц≥њ митних орган≥в, установ ѕенс≥йного фонду ”крањни та ‘онду соц≥ального страхуванн¤ ”крањни.

2. «г≥дно з []{4_427_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф в≥д 25 червн¤ 1991 р. в редакц≥њ в≥д 18 лютого 1997 р. п≥д податком ≥ збором (обовТ¤зковим платежем) до бюджет≥в та до державних ц≥льових фонд≥в сл≥д розум≥ти обовТ¤зковий внесок до бюджету в≥дпов≥дного р≥вн¤ або державного ц≥льового фонду, зд≥йснюваний платниками у пор¤дку ≥ на умовах, що визначаютьс¤ законами ”крањни про оподаткуванн¤.

—укупн≥сть податк≥в ≥ збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в), що справл¤ютьс¤ в установленому пор¤дку, становл¤ть систему оподаткуванн¤ зг≥дно з []{4_427_2}ст. 2 вказаного «акону.

3. ѕодатки ≥ збори (обовТ¤зков≥ платеж≥) под≥л¤ютьс¤ на загальнодержавн≥ ≥ м≥сцев≥. ¬иди загальнодержавних податк≥в, збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в) перерахован≥ в []{4_427_14}ст. 14 «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф.

ќкрем≥ податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥ сплачують ¤к юридичн≥, так ≥ ф≥зичн≥ особи, в тому числ≥ ≥ громад¤ни-п≥дприЇмц≥. «окрема, платниками податку з власник≥в транспортних засоб≥в та ≥нших самох≥дних машин ≥ механ≥зм≥в зг≥дно з≥ []{4_429_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро податок з власник≥в транспортних засоб≥в та ≥нших самох≥дних машин ≥ механ≥зм≥вФ в редакц≥њ в≥д 18 лютого 1997 р. виступають п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ, ¤к≥ Ї юридичними особами, ≥ноземн≥ юридичн≥ особи, а також громад¤ни ”крањни, ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства, ¤к≥ мають зареЇстрован≥ в ”крањн≥ зг≥дно з чинним законодавством власн≥ транспортн≥ засоби.

ѕлатниками де¤ких податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в можуть бути лише юридичн≥ особи або лише ф≥зичн≥ особи.

Ќаприклад, платниками податку на прибуток п≥дприЇмств зг≥дно з []{4_201_0}«аконом ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ в≥д 28 грудн¤ 1994 р. в редакц≥њ в≥д 22 травн¤ 1997 р. Ї:

Ч з числа резидент≥в Ч субТЇкти господарськоњ д≥¤льност≥, бюджетн≥, громадськ≥ та ≥нш≥ п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ, ¤к≥ зд≥йснюють д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на отриманн¤ прибутку ¤к на територ≥њ ”крањни, так ≥ за њњ межами;

Ч з числа нерезидент≥в Ч ф≥зичн≥ чи юридичн≥ особи, ¤к≥ створен≥ у будь-¤к≥й орган≥зац≥йно-правов≥й форм≥ ≥ отримують доходи з джерелом њх походженн¤ з ”крањни, за вин¤тком установ та орган≥зац≥й, що мають дипломатичний статус або ≥мун≥тет зг≥дно з м≥жнародними договорами ”крањни або законом;

Ч ф≥л≥њ, в≥дд≥ленн¤ та ≥нш≥ в≥докремлен≥ п≥дрозд≥ли платник≥в податку, зазначених у першому пункт≥ резидент≥в, що не мають статусу юридичноњ особи, розташован≥ на територ≥њ ≥ншоњ, н≥ж такий платник податку, територ≥альноњ громади;

Ч пост≥йн≥ представництва нерезидент≥в, ¤к≥ отримують доходи з джерел њх походженн¤ з ”крањни або виконують агентськ≥ (представницьк≥) функц≥њ стосовно таких нерезидент≥в або њх засновник≥в (див. []{4_201_2}п. 2.1 ст. 2 «акону).

ѕлатниками прибуткового податку зг≥дно з≥ []{4_141_1}ст. 1 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро прибутковий податок з громад¤нФ в≥д 26 грудн¤ 1992 р. Ї громад¤ни ”крањни, ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства, ¤к т≥, що мають, так ≥ т≥, що не мають пост≥йного м≥сц¤ проживанн¤ в ”крањн≥ (резиденти ≥ нерезиденти).

ѕерел≥к податк≥в ≥ збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в), визначений у []{4_427_14}ст. 14 та []{4_427_15}15 «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф, Ї вичерпним. «г≥дно ≥з []{4_427_1}ч. 4 ст. 1 названого «акону в редакц≥њ в≥д 19 кв≥тн¤ 1997 р. податки ≥ збори (обовТ¤зков≥ платеж≥), справл¤нн¤ ¤ких цим «аконом не передбачене, кр≥м визначених []{4_89_0}«аконом ”крањни Уѕро джерела ф≥нансуванн¤ дорожнього господарства в ”крањн≥Ф, сплат≥ не п≥дл¤гають.

ƒжерела сплати податк≥в ≥ збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в) встановлюютьс¤ в≥дпов≥дними законами про податки, збори (обовТ¤зков≥ платеж≥) (див. []{4_427_16}ст. 16 «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф). „астина з них сплачуЇтьс¤ за рахунок доходу (прибутку), а решта за рахунок кошт≥в, що в≥днос¤тьс¤ на соб≥варт≥сть продукц≥њ. ѕри цьому у []{4_427_0}«акон≥ ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф визначено, що не передбачен≥ в ньому державн≥ та ≥нш≥ ц≥льов≥ фонди мають своњм джерелом виключно прибуток п≥дприЇмств, ¤кий залишаЇтьс¤ п≥сл¤ сплати вс≥х податк≥в ≥ збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в), передбачених []{4_427_14}ст. 14 ≥ []{4_427_15}15 вищевказаного «акону, а в≥драхуванн¤ до таких фонд≥в зд≥йснюютьс¤ на добров≥льних засадах. ќск≥льки в≥драхуванн¤ до непередбачених «аконом ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф державних та ≥нших ц≥льових фонд≥в Ї добров≥льним, то ≥ в≥дмова зд≥йснювати в≥драхуванн¤ до них правовоњ в≥дпов≥дальност≥ взагал≥ не т¤гне. Ќаприклад, в≥дмова субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ зд≥йснювати в≥драхуванн¤ до створених м≥сцевими державними адм≥н≥страц≥¤ми р≥зних ц≥льових фонд≥в типу фонд≥в допомоги малозабезпеченим громад¤нам чи багатод≥тним с≥мТ¤м, ≥нвал≥дам, благоустрою територ≥й, розвитку ≥нфраструктури району, п≥дтримки (спри¤нн¤) малому п≥дприЇмництву тощо або ж в≥дмова кер≥вник≥в бюджетних орган≥зац≥й перераховувати частину прибутку в≥д њх госпрозрахунковоњ д≥¤льност≥ до створених ћ≥н≥стерством, у п≥дпор¤дкуванн≥ ¤кого вони знаход¤тьс¤, ц≥льових фонд≥в не може т¤гти не т≥льки в≥дпов≥дальност≥ за ст. 212 за ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в, а й будь-¤коњ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥. ≤нша справа, що така в≥дмова може пот¤гти незаконне прит¤гненн¤ до У≥ншихФ вид≥в в≥дпов≥дальност≥, не передбачених законом (зв≥льненн¤ з роботи, створенн¤ вс≥л¤ких перепон дл¤ нормальноњ роботи тощо).

4. ѕор¤док сплати податк≥в, збор≥в та ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в платниками податк≥в, ставки податк≥в, збор≥в чи розм≥ри обовТ¤зкових платеж≥в, строки њх сплати, п≥льги з оподаткуванн¤ та ≥нш≥ питанн¤ сплати податк≥в, збор≥в та ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в реіламентуютьс¤ []{4_400_0}«аконом ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ в≥д 21 грудн¤ 2000 р., постановами ¬ерховноњ –ади та  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, ≥нструкц≥¤ми ≥ розТ¤сненн¤ми ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ≥ ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ (ран≥ше Ч √оловноњ державноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ), в ¤ких даютьс¤ розТ¤сненн¤ з питань застосуванн¤ в≥дпов≥дних закон≥в ≥ декрет≥в.

5. ќск≥льки податкове законодавство нестаб≥льне, то при розсл≥дуванн≥ та судовому розгл¤д≥ справ про ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в) необх≥дно точно встановити, ¤кий закон д≥¤в у пер≥од, коли мало м≥сце ухиленн¤ в≥д њх сплати. ”хиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, вчиненене в р≥зний час, повинно квал≥ф≥куватис¤ залежно в≥д на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ в них ознак Їдиного продовжуваного злочину. якщо ц≥ д≥¤нн¤ охоплювались Їдиним умислом, розм≥р несплачених податк≥в та ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в маЇ обчислюватись виход¤чи ≥з загальноњ несплаченоњ суми ≥ залежно в≥д розм≥ру квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дною частиною ст. 212 (див. []{4_334_11}п. 11 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро де¤к≥ питанн¤ застосуванн¤ законодавства про в≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥вФ в≥д 26 березн¤ 1999 р. є 5).

6. ѕ≥д обТЇктами оподаткуванн¤ сл≥д розум≥ти обТЇкти, ¤к≥ оподатковуютьс¤ встановленими законодавством податками, зборами, ≥ншими обовТ¤зковими платежами. ќбТЇктами оподаткуванн¤ зг≥дно з ст. 6 «акону ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф Ї доходи (прибуток), додана варт≥сть продукц≥њ (роб≥т, послуг), варт≥сть продукц≥њ (роб≥т, послуг), у тому числ≥ митна або њњ натуральн≥ показники, спец≥альне використанн¤ природних ресурс≥в, майно юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б та ≥нш≥ обТЇкти, визначен≥ законами ”крањни про оподаткуванн¤. ќбТЇкти платник≥в конкретних податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в визначаютьс¤ законами (декретами  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни), ¤кими передбачаЇтьс¤ њх справл¤нн¤.

7. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 212 може наставати лише за на¤вност≥ сукупност≥ таких обовТ¤зкових умов:

Ч коли податки, збори чи ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥, ¤к≥ не сплачено, передбачен≥ податковим законодавством;

Ч коли обТЇкт оподаткуванн¤ передбачений законом;

Ч коли платник податку, збору чи ≥ншого обовТ¤зкового платежу визначений ¤к такий в≥дпов≥дним законодавством.

8. ќбТЇктивна сторона основного складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212, характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю трьох обовТ¤зкових ознак:

Ч д≥¤нн¤м у вигл¤д≥ ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в, що вход¤ть в систему оподаткуванн¤, введених у встановленому законом пор¤дку;

Ч насл≥дками у вигл¤д≥ фактичного ненадходженн¤ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в кошт≥в у зазначених розм≥рах, тобто запод≥¤нн¤ держав≥ шкоди у значних розм≥рах;

Ч причинним звТ¤зком м≥ж д≥¤нн¤м ≥ насл≥дками, тобто юридичн≥ склади передбаченого ст. 212 злочину Ї матер≥альними.

”хиленн¤ в≥д сплати податк≥в виражаЇтьс¤ в д≥¤нн≥ (д≥њ чи безд≥¤льност≥) особи, спр¤мованому на повну чи часткову несплату обовТ¤зкових платеж≥в, ¤к≥ повинн≥ сплачуватись п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми ≥ установами та ф≥зичними особами у в≥дпов≥дност≥ з чинним законодавством.

—пособи ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в можуть бути р≥зними, зокрема: неподанн¤ податкових декларац≥й та розрахунк≥в; приховуванн¤ обТЇкт≥в оподаткуванн¤; заниженн¤ обТЇкт≥в оподаткуванн¤.

—пособи ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в залежать в≥д виду несплачуваного податку, збору, ≥ншого обовТ¤зкового платежу, вид≥в платник≥в в≥дпов≥дних податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в.

” той же час ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в громад¤нами- п≥дприЇмц¤ми чи юридичними особами, вчинене шл¤хом незаконного одержанн¤ п≥льг по податках в результат≥ наданн¤ громад¤нами-п≥дприЇмц¤ми чи службовими особами юридичноњ особи зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ до податкових адм≥н≥страц≥й, в одних випадках може квал≥ф≥куватис¤ за ст. 212 ¤к ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, а в ≥нших Ч за []{1_222}ст. 222, ¤кою передбачена в≥дпов≥дальн≥сть пор¤д з ≥ншими д≥¤ми ≥ за наданн¤ громад¤нином-п≥дприЇмцем чи службовою особою субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ державним органам з метою одержанн¤ п≥льг по податках. —клади злочин≥в, передбачених ст. 212 та []{1_222}222, сп≥вв≥днос¤тьс¤ в частин≥ ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в ¤к загальна (ст. 212) ≥ спец≥альна ([]{1_222}ст. 222) норми, а при конкуренц≥њ загальноњ ≥ спец≥альноњ норми застосовуЇтьс¤ спец≥альна норма.

¬с≥ способи ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в можна умовно обТЇднати у пТ¤ть основних груп:

Ч неподанн¤ документ≥в, повТ¤заних з обчисленн¤м ≥ сплатою обовТ¤зкових платеж≥в до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в (податкових декларац≥й, розрахунк≥в, бухгалтерських зв≥т≥в ≥ баланс≥в тощо);

Ч заниженн¤ сум податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в;

Ч приховуванн¤ обТЇкт≥в оподаткуванн¤;

Ч заниженн¤ обТЇкт≥в оподаткуванн¤;

Ч приховуванн¤ (непов≥домленн¤) втрати п≥дстав на п≥льги з оподаткуванн¤.

Ќеподанн¤ документ≥в, повТ¤заних з обчисленн¤м ≥ сплатою обовТ¤зкових платеж≥в, виражаЇтьс¤ в неподанн≥ до державноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ у встановлений строк декларац≥й про прибуток субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ чи ф≥зичних ос≥б, декларац≥й про сплату ≥нших податк≥в з метою ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в. Ќеподанн¤ податковоњ декларац≥њ Ї одночасно ≥ приховуванн¤м обТЇкта оподаткуванн¤.

«аниженн¤ обТЇкт≥в оподаткуванн¤ Ч це зменшенн¤ бази оподаткуванн¤, тобто нев≥дображенн¤ у зв≥тних документах, поданих до податкових орган≥в, у повному обс¤з≥ обТЇкт≥в оподаткуванн¤, умисне неправильне обчисленн¤ оподатковуваноњ бази, заниженн¤ податковоњ ставки тощо, внасл≥док чого податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥, ¤к≥ повинн≥ бути сплачен≥ платником податку, сплачуютьс¤ ним не в повному обс¤з≥. «аниженн¤ прибутку може виражатись у частковому чи повному невключенн≥ в суму оподатковуваного прибутку кошт≥в, отриманих в≥д виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг тощо. Ќаприклад, ¤кщо п≥дприЇмство за виконану роботу отримуЇ оплату частково в безгот≥вковому пор¤дку, а частково Ч гот≥вкою, але отриману гот≥вку не оприбутковуЇ, то тим самим зменшуЇтьс¤ розм≥р прибутку, ¤кий п≥дл¤гаЇ оподаткуванню. «аниженн¤ прибутку може зд≥йснюватись також шл¤хом завищенн¤ розм≥р≥в сум, на ¤к≥ зменшуЇтьс¤ оподатковуваний прибуток, зокрема шл¤хом завищенн¤ вартост≥ матер≥альних затрат, ¤к≥ в≥днос¤тьс¤ до соб≥вартост≥ реал≥зованоњ продукц≥њ (роб≥т, послуг), завищенн¤ витрат на службов≥ в≥др¤дженн¤, представницьк≥ ц≥л≥, сторожову охорону, триманн¤ ≥ обслуговуванн¤ техн≥чних засоб≥в управл≥нн¤ тощо. ƒл¤ сплати в меншому розм≥р≥ податку на додану варт≥сть, що п≥дл¤гаЇ сплат≥ до бюджету, може завищуватись сума податку, що сплачена чи п≥дл¤гаЇ оплат≥ постачальникам за виконан≥ ними роботи, послуги, придбан≥ матер≥альн≥ ресурси, паливо, варт≥сть ¤ких в≥дноситьс¤ на витрати виробництва ≥ об≥гу, або ж знижуЇтьс¤ в обл≥ку сума податку, одержаного в≥д покупц≥в за реал≥зован≥ товари (роботи, послуги). ¬насл≥док цього сума податку на додану варт≥сть, ¤ку сплачуЇ п≥дприЇмство, буде меншою в≥д суми, ¤ку п≥дприЇмство повинно сплатити.

ѕриховуванн¤ обТЇкт≥в оподаткуванн¤ Ч це нев≥дображенн¤ у в≥дпов≥дних зв≥тних документах, ¤к≥ подаютьс¤ до податкових орган≥в, будь-¤ких обТЇкт≥в оподаткуванн¤. Ќаприклад, субТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ приховуЇ факт на¤вност≥ у нього транспортних засоб≥в чи ≥нших самох≥дних машин ≥ механ≥зм≥в ≥ тим самим ухил¤Їтьс¤ в≥д сплати податку з власник≥в транспортних засоб≥в та ≥нших самох≥дних машин ≥ механ≥зм≥в, ставки ¤кого нин≥ визначен≥ безпосередньо в самому []{4_429_0}«акон≥ ”крањни Уѕро податок з власник≥в транспортних засоб≥в та ≥нших самох≥дних машин ≥ механ≥зм≥вФ.

ѕриховуванн¤ обТЇкт≥в оподаткуванн¤ може поЇднуватись ≥з службовим п≥дробленн¤м. ” такому раз≥ д≥њ винноњ особи повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч за в≥дпов≥дними частинами ст. 212 та []{1_366}366.

”мисне неутриманн¤ чи неперерахуванн¤ службовою особою п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ до бюджету сум прибуткового податку з громад¤н, ¤ким виплачувались доходи, чи перерахуванн¤ такого податку за рахунок кошт≥в п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й (кр≥м випадк≥в, коли таке перерахуванн¤ дозволено законодавством) т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть у вигл¤д≥ штрафу зг≥дно з []{4_71_11}абз. 4 п. 11 cт.11 «акону ”крањни Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф, а за на¤вност≥ п≥дстав може квал≥ф≥куватись ¤к зловживанн¤ службовим становищем за []{1_364}ст. 364 чинного  одексу, оск≥льки платником цього податку Ї та особа, з доход≥в ¤коњ його не утримано чи не перераховано. «а на¤вност≥ зговору службовоњ особи з платником податку так≥ њњ д≥њ мають квал≥ф≥куватись ¤к сп≥вучасть в ухиленн≥ в≥д сплати податку.

—уми заборгованост≥ бюджету перед платником податк≥в та суми на¤вноњ в останнього переплати за окремими видами податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в не повинн≥ враховуватис¤ при визначенн≥ розм≥ру кошт≥в, що не над≥йшли до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в внасл≥док ухиленн¤ такого платника в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, у тому числ≥ й тих, за ¤кими маЇ м≥сце заборгован≥сть або переплата. ” звТ¤зку з цим сл≥д враховувати, що при квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного зменшенн¤ розм≥ру кошт≥в, що не над≥йшли до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в внасл≥док ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, на суму кошт≥в, що п≥дл¤гають поверненню платнику податк≥в з бюджету чи зарахуванню до платеж≥в майбутн≥х пер≥од≥в, не допускаЇтьс¤.

9. «лочин, передбачений ст. 212, вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту ненадходженн¤ кошт≥в до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в, а саме з наступного дн¤ п≥сл¤ настанн¤ строку, до ¤кого мав бути сплачений податок, зб≥р чи ≥нший обовТ¤зковий плат≥ж, а коли закон повТ¤зуЇ цей строк ≥з виконанн¤м певноњ д≥њ, Ч з моменту фактичного ухиленн¤ в≥д њх сплати.

”мисне ухиленн¤ в≥д сплати чи неповна сплата сум податкових зобовТ¤зань (податку, збору, ≥ншого обовТ¤зкового платежу), нарахованих контролюючими органами, утворюЇ зак≥нчений склад злочину, передбаченого ст. 212, з моменту зак≥нченн¤ строку, в ¤кий мали бути сплачен≥ нарахован≥ (донарахован≥) такими органами суми податкових зобовТ¤зань.

ѕодатков≥ зобовТ¤занн¤ платник≥в податк≥в визначаютьс¤ контролюючими органами самост≥йно у випадках, визначених []{4_400_4}п. 4.2 ст. 4 «акону ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ, ¤кщо:

Ч платник податк≥в не подаЇ у встановлен≥ строки податкову декларац≥ю;

Ч дан≥ документальних перев≥рок результат≥в д≥¤льност≥ платника податк≥в св≥дчать про заниженн¤ або завищенн¤ суми його податкових зобовТ¤зань, за¤влених у податкових декларац≥¤х;

Ч контролюючий орган ви¤вл¤Ї арифметичн≥ або методолог≥чн≥ помилки у подан≥й платником податк≥в податков≥й декларац≥њ, ¤к≥ призвели до заниженн¤ або завищенн¤ суми податкового зобовТ¤занн¤;

Ч зг≥дно з законами з питань оподаткуванн¤ особою, в≥дпов≥дальною за нарахуванн¤ окремого податку або збору (обовТ¤зкового платежу), Ї контролюючий орган.

ѕри неподанн≥ платником податк≥в у встановленн≥ строки податкових декларац≥й контролюючий орган Ч у раз≥ неможливост≥ самост≥йно визначити суми податкового зобовТ¤занн¤ платника податк≥в у звТ¤зку з невстановленн¤м фактичного м≥сцезнаходженн¤ п≥дприЇмства чи його в≥докремлених п≥дрозд≥л≥в, м≥сцезнаходженн¤ ф≥зичноњ особи або ухиленн¤ платника податк≥в чи його службових ос≥б в≥д наданн¤ в≥домостей, передбачених законодавством, а також ¤кщо неможливо визначити суму податкових зобовТ¤зань у звТ¤зку з неведенн¤м платником податк≥в податкового обл≥ку або в≥дсутн≥стю визначених законодавством первинних документ≥в, Ч суму податкових зобовТ¤зань платника податк≥в може визначати за непр¤мим методом. ÷ей метод може застосовуватис¤ також у випадках, коли декларац≥ю було подано, але п≥д час документальноњ перев≥рки, що проводитьс¤ контролюючим органом, платник податку не п≥дтверджуЇ розрахунки, наведен≥ у декларац≥њ, на¤вними документами обл≥ку у пор¤дку, передбаченому законодавством. Ќепр¤мий метод дл¤ визначенн¤ податкових зобовТ¤зань платник≥в податк≥в застосовуЇтьс¤ лише у наведених випадках, визначених []{4_400_4}п. 4.3 ст.4 «акону ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ за методикою, ¤ка затверджуЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни за поданн¤м центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регул¤торну пол≥тику, ≥ Ї загальною дл¤ вс≥х платник≥в податк≥в.

10. ”хиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в т¤гне за собою застосуванн¤ до неплатника штрафних санкц≥й (штрафу) та пен≥, а при на¤вност≥ умисноњ вини, в залежност≥ в≥д розм≥ру суми несплаченого обовТ¤зкового платежу, Ч адм≥н≥стративну чи крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть. —плата штрафних (ф≥нансових) санкц≥й не зв≥льн¤Ї службову особу в≥д крим≥нальноњ чи адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо у њњ д≥¤х Ї ознаки в≥дпов≥дно злочину чи адм≥н≥стративного правопорушенн¤.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в Ї насл≥дки у вигл¤д≥ ненадходженн¤ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в кошт≥в у розм≥р≥, ¤кий в тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ установлений законодавством неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н (див. прим≥тку до ст. 212). ”мисне ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в, ¤ке призвело до ненадходженн¤ кошт≥в у розм≥р≥ до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, т¤гне адм≥н≥стративну в≥дпов≥дальн≥сть.

11. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в настаЇ лише в раз≥, коли воно вчинене з пр¤мим умислом. ћотив дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й значенн¤ не маЇ.

—т. 212 передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть не за сам факт несплати в установлений строк податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, а за умисне ухиленн¤ в≥д њх сплати. ” звТ¤зку з цим необх≥дно встановити, чи мала особа нам≥р не сплачувати належн≥ з нењ податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥ взагал≥ чи певну њх частину.

ѕро на¤вн≥сть умислу на ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в можуть св≥дчити, наприклад: в≥дсутн≥сть податкового обл≥ку чи веденн¤ його з порушенн¤м встановленого пор¤дку; перекручуванн¤ в документах податкового обл≥ку; неоприбуткуванн¤ гот≥вкових кошт≥в, одержаних за виконанн¤ роб≥т чи послуг; веденн¤ подв≥йноњ (оф≥ц≥йноњ та неоф≥ц≥йноњ) бухгалтер≥њ; використанн¤ банк≥вських рахунк≥в, про ¤к≥ не пов≥домлено органи державноњ податковоњ служби; завищенн¤ фактичних затрат, що включаютьс¤ до соб≥вартост≥ реал≥зованоњ продукц≥њ, тощо.

Ќеобх≥дно розмежовувати ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в ≥ несвоЇчасну њх сплату за в≥дсутност≥ умислу на њх несплату. ќсоба, ¤ка не мала нам≥ру ухилитис¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в, але не сплатила њх з ≥нших причин, може бути прит¤гнута лише до встановленоњ законом адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤, повТ¤зан≥ з обчисленн¤м ≥ сплатою цих платеж≥в, оск≥льки так≥ д≥¤нн¤ Ї ф≥нансовим (податковим) правопорушенн¤м, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке може наставати, зокрема, зг≥дно з п≥дпунктом 17.1.1 п. 17.1 []{4_400_17}ст. 17 «акону ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ у раз≥, ¤кщо така несплата повТ¤зана з неподанн¤м платником податк≥в податковоњ декларац≥њ у строки, визначен≥ законодавством, або ж зг≥дно з []{4_71_11}абз. 2 п. 11 ст. 11 «акону ”крањни Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф в редакц≥њ в≥д 21 грудн¤ 2000 р., ¤кщо несплата повТ¤зана з в≥дсутн≥стю податкового обл≥ку або веденн¤м його з порушенн¤м встановленого пор¤дку, неподанн¤м або несвоЇчасним поданн¤м плат≥жних доручень на перерахуванн¤ належних до сплати податк≥в, збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в). якщо податкова декларац≥¤ подана, а несвоЇчасна сплата податк≥в зумовлена в≥дсутн≥стю кошт≥в на рахунку платника податк≥в, то несвоЇчасно сплачен≥ податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥ вважаютьс¤ податковим боргом (недоњмкою) ≥ ст¤гуютьс¤ з нарахуванн¤м штрафних санкц≥й (штрафу) ≥ пен≥ зг≥дно з []{4_400_0}«аконом ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державним ц≥льовими фондамиФ в≥д 21 грудн¤ 2000 р. «г≥дно ≥з []{4_400_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ в≥д 21 грудн¤ 2000 р. платнику податк≥в надане право самост≥йно вир≥шувати питанн¤ про те, претенз≥њ ¤кого кредитора, в тому числ≥ ≥ держави, по податкових зобовТ¤занн¤х в≥н може задовольнити першочергово: погасити податков≥ зобовТ¤занн¤ чи оплатити варт≥сть товар≥в, сировини чи виконанн¤ роб≥т (наданн¤ послуг) за укладеними угодами тощо. якщо таке р≥шенн¤ ним приймаЇтьс¤ не на користь держави, з боку останньоњ застосовуютьс¤ штрафн≥ санкц≥њ (штраф) ≥ пен¤ за несвоЇчасне погашенн¤ податкових зобовТ¤зань.

”мисна несвоЇчасна сплата податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в з метою використанн¤ на ≥нш≥ ц≥л≥ кошт≥в, що мали бути перерахован≥ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в, повинна квал≥ф≥куватис¤ за на¤вност≥ передбачених законом п≥дстав ¤к зловживанн¤ службовим становищем за в≥дпов≥дною частиною []{1_364}ст. 364. ѕри цьому дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ службовоњ особи за []{1_364}ст. 364 необх≥дно встановити на¤вн≥сть вс≥х обовТ¤зкових ознак цього складу злочину.

12. —убТЇктами злочину можуть бути:

Ч службов≥ особи п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ незалежно в≥д форм власност≥, на ¤ких покладен≥ обовТ¤зки по веденню бухгалтерського обл≥ку, поданню податкових декларац≥й, бухгалтерських зв≥т≥в, баланс≥в, розрахунк≥в та ≥нших документ≥в, повТ¤заних з обчисленн¤м ≥ сплатою обовТ¤зкових платеж≥в до бюджет≥в та державних ц≥льових фонд≥в (кер≥вники п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, њх заступники, головн≥ бухгалтери ≥ службов≥ особи бухгалтер≥й);

Ч особи, що займаютьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю без створенн¤ юридичноњ особи;

Ч будь-¤к≥ особи, зобовТ¤зан≥ сплачувати податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥, що вход¤ть в систему оподаткуванн¤ ≥ введен≥ у встановленому законом пор¤дку; громад¤ни ”крањни, що працюють за межами територ≥њ ”крањни ≥ не застрахован≥ в систем≥ соц≥ального страхуванн¤ крањни, в ¤к≥й вони перебувають, та особи, що забезпечують себе роботою самост≥йно ≥ добров≥льно сплачують страхов≥ внески до ‘онду соц≥ального страхуванн¤ з тимчасовоњ втрати працездатност≥ зг≥дно ≥з []{4_404_0}«аконом ”крањни Уѕро загальнообовТ¤зкове державне соц≥альне страхуванн¤ у звТ¤зку з тимчасовою втратою працездатност≥ та витратами, зумовленими народженн¤м та похованн¤мФ в≥д 18 с≥чн¤ 2001 р., та страхов≥ внески до ‘онду загальнообовТ¤зкового державного соц≥ального страхуванн¤ ”крањни на випадок безроб≥тт¤ зг≥дно ≥з []{4_372_0}«аконом ”крањни Уѕро загальнообовТ¤зкове державне соц≥альне страхуванн¤ на випадок безроб≥тт¤Ф в≥д 2 березн¤ 2000 р., у раз≥ заниженн¤ суми оподатковуваного доходу (прибутку), з ¤кого вони сплачують збори на загальнообовТ¤зкове державне соц≥альне страхуванн¤.

Ќеобх≥дно враховувати, що до введенн¤ в д≥ю []{4_24_192}ст. 148-2  рим≥нального кодексу в редакц≥њ в≥д 5 лютого 1997 року субТЇктами злочину визнавались лише службов≥ особи субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч юридичноњ особи. “ому при вир≥шенн≥ питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, вчинене ф≥зичними особами, треба виходити з того, що не можуть визнаватись субТЇктами ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, вчиненого до 26 лютого 1997 року, за []{4_24_192}ст. 148-2  рим≥нального кодексу 1960 року та за ст. 212 чинного  одексу, не т≥льки ф≥зичн≥ особи, але ≥ громад¤ни-п≥дприЇмц≥, ¤к≥ зд≥йснюють свою д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи. ѕо-перше, доходи таких ос≥б оподатковуютьс¤ не за []{4_201_0}«аконом ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ, а зг≥дно з []{4_141_0}ƒекретом  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро прибутковий податок з громад¤нФ в≥д 26 грудн¤ 1992 р. є 14-92. ѕо-друге, безпосередньо в []{4_24_192}ст. 148-2  рим≥нального кодексу 1960 року було вказано, що субТЇктом злочину Ї посадова особа субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ѕон¤тт¤ Упосадова особаФ, розкривалось в []{4_24_234}ч. 1 ст. 164  рим≥нального кодексу 1960 року ≥ було Їдиним дл¤ вс≥х норм  рим≥нального кодексу Ч це особи, ¤к≥ пост≥йно чи тимчасово зд≥йснюють функц≥њ представник≥в влади, а також займають пост≥йно чи тимчасово на п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форм власност≥ посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих або адм≥н≥стративного-господарських обовТ¤зк≥в, або виконують так≥ обовТ¤зки за спец≥альним повноваженн¤м. √ромад¤ни-п≥дприЇмц≥, ¤к≥ зд≥йснюють свою д≥¤льн≥сть без утворенн¤ юридичноњ особи, н≥¤ких посад на п≥дприЇмствах, в установах ≥ орган≥зац≥¤х не займають, оск≥льки таких вони не створюють.

«а ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, вчинене до 26 лютого 1997 р., громад¤ни-п≥дприЇмц≥, ¤к≥ зд≥йснюють свою д≥¤льн≥сть без утворенн¤ юридичноњ особи, могли прит¤гуватись до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ у вигл¤д≥ штрафу в розм≥р≥ в≥д одного до пТ¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н на п≥дстав≥ []{4_71_11}абз. 5 п. 10. ст. 11 «акону ”крањни Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф.

ƒ≥њ кер≥вник≥в п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, ¤к≥ дали п≥длеглим службовим особам розпор¤дженн¤ п≥дписати чи подати до податкових орган≥в недостов≥рн≥ (фальсиф≥кован≥) зв≥ти, баланси, декларац≥њ, розрахунки або не сплачувати взагал≥ чи сплатити не в повному обс¤з≥ податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥, а також д≥њ службових ос≥б, ¤к≥ виконали так≥ незаконн≥ розпор¤дженн¤, мають квал≥ф≥куватис¤ за ст. 212 Ч ¤к виконавц≥в злочину, вчиненого за попередн≥м зговором групою ос≥б.

ƒ≥њ прац≥вник≥в п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, ¤к≥ за наказами, вказ≥вками, розпор¤дженн¤ми службових ос≥б, в≥дпов≥дальних за правильн≥сть обчисленн¤ ≥ своЇчасн≥сть сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, внос¤ть зав≥домо неправдив≥ в≥домост≥ в документи первинного обл≥ку чи зв≥ти, баланси, декларац≥њ, розрахунки, повинн≥ квал≥ф≥куватись ¤к пособництво умисному ухиленню в≥д сплати цих платеж≥в за []{1_27}ст. 27 ≥ в≥дпов≥дною частиною ст. 212, за ¤кою квал≥ф≥ковано д≥њ службовоњ особи, що в≥ддала незаконний наказ (розпор¤дженн¤, вказ≥вку).

13.  вал≥ф≥кованими видами злочину, описаними в ч. 2 ст. 212, Ї:

Ч вчиненн¤ умисного ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч умисна несплата податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, ¤ка призвела до фактичного ненадходженн¤ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в кошт≥в у великих розм≥рах.

”хиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в може квал≥ф≥куватис¤ ¤к вчинене за попередньою змовою групою ос≥б лише у раз≥, коли в ньому брали участь ¤к сп≥ввиконавц≥ дв≥ чи б≥льше ос≥б, ¤к≥ попередньо до вчиненн¤ д≥¤нн¤ дос¤гли домовленост≥ не виконувати покладений на них обовТ¤зок сплатити обовТ¤зков≥ платеж≥ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в або ж сплатити њх не в повному обс¤з≥. ‘актично про квал≥ф≥кац≥ю д≥й за ц≥Їю ознакою можна говорити переважно в≥дносно одн≥Їњ ≥з категор≥й субТЇкт≥в даного злочину Ч службових ос≥б п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й. як правило, субТЇктами цього квал≥ф≥кованого виду злочину будуть кер≥вник та головний бухгалтер юридичноњ особи Ч платника податку, ¤к≥ п≥дписують документи, що подаютьс¤ до державних податкових ≥нспекц≥й. як вчинене за попередньою змовою групою ос≥б умисне ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в, сп≥ввиконавц¤ми ¤кого можуть визнаватись службов≥ особи р≥зних субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичних ос≥б чи громад¤ни-п≥дприЇмц≥, сл≥д розгл¤дати випадки укладенн¤ ними цив≥льно-правових угод, за ¤кими кожна ≥з стор≥н ухил¤Їтьс¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в. якщо ж за укладеною угодою лише одна ≥з стор≥н ухил¤Їтьс¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в, то службова особа другоњ сторони, ¤ка п≥дписала таку угоду, буде не сп≥ввиконавцем, а пособником ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, субТЇктом (виконавцем) ¤кого повинна визнаватись службова особа субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ¤кий не сплатив обовТ¤зков≥ платеж≥.

ќск≥льки ф≥зичн≥ особи, в тому числ≥ ≥ громад¤ни-п≥дприЇмц≥, сплачують податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥ ≥ндив≥дуально, з власних доход≥в (кошт≥в), то ≥ виконавц¤ми (сп≥ввиконавц¤ми) ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, вчиненого ≥ншим платником обовТ¤зкових платеж≥в, вони бути не можуть. ¬иконавець злочину Ч це особа, ¤ка безпосередньо вчинила д≥¤нн¤, ¤ке Ї ознакою обТЇктивноњ сторони складу конкретного злочину. —п≥ввиконавство матиме м≥сце лише у раз≥, коли дв≥ чи б≥льше ос≥б сп≥льно вчинюють д≥¤нн¤, ¤к≥ утворюють обТЇктивну сторону конкретного складу злочину.  р≥м того, сп≥льно д≥юч≥ особи повинн≥ мати ознаки субТЇкта складу такого злочину. —убТЇкт злочину, передбаченого ст. 212, ¤к уже зазначалось, спец≥альний Ч службова особа п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, незалежно в≥д форми власност≥, особа, що займаЇтьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю без створенн¤ юридичноњ особи, а також будь-¤ка ≥нша особа, ¤ка зобовТ¤зана сплачувати податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥. ≤нш≥ особи, ¤к≥ своњми д≥¤ми тим чи ≥ншим чином спри¤ли платникам податку (виконавц¤м злочину) ухилитись в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, можуть прит¤гуватись до в≥дпов≥дальност≥ ¤к сп≥вучасники (п≥дбурювач≥, пособники, орган≥затори), тобто њх д≥њ можуть квал≥ф≥куватис¤ за []{1_27}ст. 27 та в≥дпов≥дною частиною ст. 212, за ¤кою квал≥ф≥кован≥ д≥њ виконавц¤. Ќаприклад, ¤кщо дружина п≥дмовл¤Ї чолов≥ка не подавати до податковоњ адм≥н≥страц≥њ декларац≥ю про одержан≥ ним доходи не за м≥сцем основноњ роботи, але ¤к≥ п≥дл¤гають оподаткуванню, то у раз≥ прит¤гненн¤ чолов≥ка до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 212 д≥њ його дружини можуть квал≥ф≥куватис¤ за ц≥Їю ж статтею з посиланн¤м на []{1_27}ч. 4 ст. 27. як пособництво ухиленню в≥д сплати податк≥в можуть квал≥ф≥куватис¤, наприклад, д≥њ прац≥вника державноњ установи, ¤кий видав громад¤нину ф≥ктивну дов≥дку про ¤к≥сь факти, на п≥дстав≥ ¤коњ громад¤нин незаконно отримуЇ п≥льги з податк≥в; д≥њ прац≥вника бухгалтер≥њ п≥дприЇмства (де громад¤нин працюЇ за сум≥сництвом), ¤кий видав громад¤нину дл¤ поданн¤ до податковоњ адм≥н≥страц≥њ дов≥дку з заниженими сумами одержаного ним доходу ≥ сплаченого податку не за м≥сцем основноњ роботи, або ж на проханн¤ громад¤нина не пов≥домл¤Ї до податковоњ адм≥н≥страц≥њ за м≥сцем проживанн¤ громад¤нина про одержан≥ ним доходи, що Ї обТЇктом оподаткуванн¤ (авторська винагорода, оплата роб≥т за цив≥льно-правовими угодами тощо). ” наведених випадках у д≥¤х пособник≥в можуть бути ≥ ознаки ≥нших, самост≥йних склад≥в злочину Ч службового п≥дробленн¤, зловживанн¤ службовим становищем тощо. «а таких обставин д≥њ пособника повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в: за []{1_27}ч. 5 ст. 27, в≥дпов≥дною частиною ст. 212, за ¤кою квал≥ф≥кован≥ д≥њ особи, що ухилилась в≥д сплати податк≥в, ≥ за статтею чинного  одексу, ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ≥нший самост≥йний злочин.

¬чиненн¤ умисного ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в за попередн≥м зговором групою ос≥б громад¤нами ¤к ф≥зичними особами маЇ м≥сце лише щодо податк≥в, збор≥в, обовТ¤зкових платеж≥в, ¤к≥ повинн≥ ними сплачуватись сум≥сно.

ќбовТ¤зок сум≥сноњ сплати податку, збору (обовТ¤зкового платежу) двома чи б≥льше особами може мати м≥сце, зокрема, у таких випадках:

Ч при сплат≥ державного мита за посв≥дченн¤ цив≥льно- правовоњ угоди, ¤кщо зобовТ¤заною стороною в н≥й виступають дв≥ або б≥льше ос≥б. Ќаприклад, продавцем квартири Ї дв≥ чи б≥льше особи (подружж¤, члени с≥мТњ), ¤ким вона (квартира) належить на прав≥ сп≥льноњ сум≥сноњ чи частковоњ власност≥, або ж таку квартиру сп≥льно купують дв≥ особи чи б≥льше;

Ч при сплат≥ державного мита за двосторонн≥ми цив≥льно- правовими угодами, ¤кщо воно повинно сплачуватись сол≥дарно або в певних частках обома сторонами за угодою, наприклад за договором куп≥вл≥-продажу покупець ≥ продавець за домовлен≥стю сплачують кожен половину суми державного мита;

Ч ¤кщо обовТ¤зок сплати певного податку, збору, ≥ншого обовТ¤зкового платежу покладаЇтьс¤ на дек≥лькох ос≥б, наприклад, коли обТЇкт оподаткуванн¤ належить на прав≥ сп≥льноњ сум≥сноњ чи частковоњ власност≥ дек≥льком особам (податок на нерухоме майно, податок з власник≥в транспортних засоб≥в та ≥нших самох≥дних машин ≥ механ≥зм≥в, плата (податок) за землю тощо).

якщо при укладенн≥ угоди куп≥вл≥-продажу жилого будинку його варт≥сть в нотар≥ально посв≥дчуван≥й угод≥ за попередньою домовлен≥стю покупц¤ ≥ продавц¤ суттЇво занижуЇтьс¤, внасл≥док чого державне мито сплачуЇтьс¤ не в повному обс¤з≥, то, ¤кщо мито ними повинно сплачуватись сум≥сно, обидва вони Ї сп≥ввиконавц¤ми ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в за попередн≥м зговором групою ос≥б, тобто њх д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватись за ч. 2 ст. 212. јле, ¤к правило, за угодою мито сплачуЇтьс¤ лише одн≥Їю ≥з стор≥н, що обумовлюЇтьс¤ в сам≥й угод≥, а в такому раз≥ субТЇктом ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкового платежу (державного мита) Ї та особа, ¤ка зобовТ¤зана його сплатити, а ≥нша особа, ¤ка погодилась вказати в угод≥ занижену варт≥сть предмета угоди дл¤ того, щоб платник державного мита сплатив його в меншому розм≥р≥, може бути ≥ не сп≥ввиконавцем ухиленн¤ в≥д сплати державного мита, а пособником цьому злочину. ¬иконавцем же злочину Ї особа, ¤ка не сплатила державне мито. ¬ под≥бних випадках, ¤кщо сума несплаченого мита перевищуЇ тис¤чу неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, д≥њ виконавц¤ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за ч. 1 ст. 212, за в≥дсутност≥ ознак квал≥ф≥кованих вид≥в цього злочину, а д≥њ пособника Ч додатково за []{1_27}ч. 5 ст. 27. якщо ж державне мито повинно сплачуватись обома особами, то њх д≥њ Ї сп≥ввиконавством ≥ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ безпосередньо за ч. 2 ст. 212, ¤к вчинен≥ за попередн≥м зговором групою ос≥б.

14. ќсобливо квал≥ф≥кованими видами злочину Ї ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в;

Ч вчинене особою, ран≥ше судимою за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, обовТ¤зкових платеж≥в;

Ч ¤ке призвело до фактичного ненадходженн¤ до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в кошт≥в в особливо великих розм≥рах.

–ан≥ше судимою за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в Ї особа, ¤ка ран≥ше засуджувалась за ч. 1, 2 чи 3 ст. 212 чинного  одексу або ж за []{4_24_192}ч. 1, 2 чи 3 ст. 148-2  рим≥нального кодексу 1960 року ≥ судим≥сть з ¤коњ не зн¤та чи не погашена у встановленому законом пор¤дку.

ќсобливо великим розм≥ром кошт≥в, зг≥дно з прим≥ткою до ст. 212, Ї суми податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, ¤к≥ в пТ¤ть тис¤ч ≥ б≥льше раз≥в перевищують неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

15. ¬≥дпов≥дно до []{4_427_0}закон≥в ”крањни Уѕро систему оподаткуванн¤Ф, []{4_75_0}Уѕро п≥дприЇмництвоФ та []{4_141_0}ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро прибутковий податок з громад¤нФ оподаткуванню п≥дл¤гають т≥льки доходи в≥д д≥¤льност≥, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ з п≥дстав ≥ в пор¤дку, передбачених законом. ¬иди доход≥в, з ¤ких громад¤ни ”крањни, ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства повинн≥ сплачувати прибутковий податок з громад¤н, визначено названим ƒекретом. ÷е доходи, одержуван≥ громад¤нами за м≥сцем основноњ роботи (служби, навчанн¤) ≥ прир≥вн¤н≥ до них; доходи не за м≥сцем основноњ роботи (служби, навчанн¤), до ¤ких належать доходи в≥д роботи за сум≥сництвом, в≥д виконанн¤ разових та ≥нших роб≥т на основ≥ договор≥в цив≥льно-правового характеру; ≥нш≥ доходи (в≥д здаванн¤ ф≥зичним особам в оренду або в найом рухомого й нерухомого майна, в≥д загот≥вл≥ й продажу продукц≥њ та в≥д ≥ншоњ под≥бноњ регул¤рноњ д≥¤льност≥ тощо). “обто оподаткуванню п≥дл¤гають доходи в≥д легальноњ (дозволеноњ чинним законодавством) д≥¤льност≥ та доходи, одержан≥ з легальних (дозволених) джерел.

” звТ¤зку з цим д≥њ громад¤нина, ¤кий одержав доходи в≥д зан¤тт¤ видом д≥¤льност≥, щодо ¤кого Ї спец≥альна заборона, або д≥¤льност≥, що зд≥йснювалас¤ без державноњ реЇстрац≥њ, а також в≥д ≥ншоњ незаконноњ (в тому числ≥ злочинноњ) д≥¤льност≥ ≥ не сплатив ≥з них податки, мають квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 212 не потребують, оск≥льки так≥ доходи не п≥дл¤гають декларуванню в≥дпов≥дно до []{4_141_0}ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро прибутковий податок з громад¤нФ.

—убТЇкти господарськоњ д≥¤льност≥ зобовТ¤зан≥ вести обл≥к ус≥х зд≥йснюваних ними вид≥в д≥¤льност≥, в≥дображати њх у в≥дпов≥дному податковому обл≥ку (зв≥тност≥) ≥ сплачувати встановлен≥ законом податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥ незалежно в≥д того, передбачено ту або ≥ншу д≥¤льн≥сть њх статутами чи н≥. ј тому службов≥ особи цих субТЇкт≥в, а також громад¤ни-п≥дприЇмц≥ п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за ухиленн¤ в≥д сплати обовТ¤зкових платеж≥в ≥з доход≥в ¤к в≥д легальноњ, так ≥ в≥д незаконноњ д≥¤льност≥ Ч ф≥ктивного п≥дприЇмництва ([]{1_205}ст. 205), зайн¤тт¤ забороненими видами господарськоњ д≥¤льност≥ ([]{1_203}ст. 203) тощо. «а на¤вност≥ передбачених законом п≥дстав њхн≥ д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати за ст. 212 та ≥ншими статт¤ми чинного  одексу, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за ц≥ злочини.

«а сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 212 та []{1_201}201, повинна квал≥ф≥куватись ≥ контрабанда, ¤кщо метою незаконного перем≥щенн¤ предмет≥в було ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, ¤к≥ п≥дл¤гають сплат≥ при њх перем≥щенн≥ через митний кордон ”крањни в установленому законом пор¤дку.

16. «г≥дно ≥з ч. 4 ст. 212 зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особа, що вперше вчинила умисне ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке може наставати за ч. 1 чи 2 ст. 212, за умови, що вона до прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥:

Ч сплатила податки, збори (обовТ¤зков≥ платеж≥);

Ч в≥дшкодувала шкоду, завдану держав≥ њх несвоЇчасною сплатою (ф≥нансов≥ санкц≥њ, пен¤).

„. 4 ст. 212 зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не обумовлюЇ будь-¤кими ≥ншими умовами, зокрема добров≥льн≥стю д≥й особи, ¤к це маЇ м≥сце у де¤ких нормах чинного  одексу, де передбачаютьс¤ спец≥альн≥ види зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ певних д≥¤нь, наприклад у []{1_369}ч. 3 ст. 369. ƒл¤ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ з п≥дстав, передбачених ч. 4 ст. 212, достатньо, щоб особа сплатила несплачен≥ нею податки, збори, ≥нш≥ обовТ¤зков≥ платеж≥, а також нарахован≥ чи ¤к≥ можуть бути нарахован≥ за несвоЇчасне виконанн¤ податкових зобовТ¤зань ф≥нансов≥ санкц≥њ та пеню до моменту порушенн¤ проти такоњ особи крим≥нальноњ справи. «окрема, ¤кщо п≥д час проведенн¤ перев≥рки податковими органами буде ви¤влено факт умисноњ несплати особою податк≥в на суму, що Ї меншою за три тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, ≥ особа добров≥льно (за власною ≥н≥ц≥ативою) або за пропозиц≥Їю (≥н≥ц≥ативою) прац≥вник≥в податкових орган≥в, ¤кими зд≥йснювалась перев≥рка, в тому числ≥ ≥ прац≥вник≥в податковоњ м≥л≥ц≥њ, сплатить ви¤влене податкове зобовТ¤занн¤ та суми ф≥нансових санкц≥й ≥ пен≥, ¤к≥ фактично нарахован≥ податковими органами чи можуть бути ними нарахован≥, то вона маЇ бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

«г≥дно з []{4_361_0}–≥шенн¤м  онституц≥йного —уду ”крањни у справ≥ за конституц≥йним поданн¤м ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни щодо оф≥ц≥йного тлумаченн¤ положень ч. 3 ст. 80  онституц≥њ ”крањни (справа про депутатську недоторканн≥сть) в≥д 27 жовтн¤ 1999 р. є 9-рп/99 прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤к стад≥¤ крим≥нального пересл≥дуванн¤, починаЇтьс¤ з моменту винесенн¤ сл≥дчим постанови про прит¤гненн¤ особи ¤к обвинуваченого ≥ предТ¤вленн¤ њй обвинуваченн¤. “аким чином, особа маЇ бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за умисну несплату податк≥в, збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в), ¤кщо вона до моменту предТ¤вленн¤ њй обвинуваченн¤ у вчиненн≥ злочину, передбаченого ч. 1 чи 2 ст. 212, сплатить ви¤влен≥ умисно несплачен≥ податков≥ зобовТ¤занн¤, ф≥нансов≥ санкц≥њ за њх несплату та пеню, нав≥ть у випадку, ¤кщо крим≥нальна справа вже порушена.

¬иход¤чи з положень  онституц≥њ ”крањни та ч. 4 ст. 212 чинного  одексу, очевидно, що до порушенн¤ крим≥нальноњ справи прац≥вники податкових орган≥в зобовТ¤зан≥ пропонувати особам, ¤к≥ умисно не сплатили податки, збори (обовТ¤зков≥ платеж≥) на суму, що Ї меншою в≥д пТ¤ти тис¤ч неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, добров≥льно њх сплатити, а також сплатити в≥дпов≥дн≥ ф≥нансов≥ санкц≥њ ≥ пеню у раз≥ њх ви¤вленн¤ при проведенн≥ перев≥рок дотриманн¤ податкового законодавства.

17. —писанн¤ чи реструктуризац≥¤ податковоњ заборгованост≥ окремих вид≥в субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ передбачаЇтьс¤ законодавчими актами. јле вони не зв≥льн¤ють в≥д в≥дпов≥дальност≥ за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, не в≥дображених (не продекларованих) у в≥дпов≥дн≥й зв≥тност≥ на момент вступу в д≥ю в≥дпов≥дних законодавчих акт≥в, оск≥льки списанню чи реструктуризац≥њ п≥дл¤гають суми податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в, що виникли на визначену законодавчими актами дату ≥ в≥дображен≥ у в≥дпов≥дн≥й податков≥й декларац≥њ чи розрахунку, поданих до податкових орган≥в. Ќаприклад, []{4_400_0}законом ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ фактично оголошена своЇр≥дна Уамн≥ст≥¤Ф щодо в≥дпов≥дальност≥ за ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в за умови, що у терм≥ни з 20 лютого 2001 р. (з дн¤ набранн¤ чинност≥ ст. 18 цього «акону) по 20 кв≥тн¤ 2001 р. включно (прот¤гом 60 календарних дн≥в з дн¤ набранн¤ чинност≥ ст. 18) платники податк≥в продекларують у податкових органах на¤вн≥сть ви¤влених самост≥йно податкових зобовТ¤зань, що виникли до 1 с≥чн¤ 2001 р., тобто виникли у податкових пер≥одах, попередн≥х податковому пер≥оду, на ¤кий припало набранн¤ чинност≥ []{4_400_18}ст. 18 названого «акону.

—формульован≥ у []{4_277_6}ч. 5 ст. 6 «акону ”крањни в≥д 5 червн¤ 1997 р. та у []{4_400_18}п≥дпункт≥ 18.1.5 п. 18.1 ст. 18 «акону ”крањни в≥д 21 грудн¤ 2000 р. норми сл≥д розгл¤дати ¤к спец≥альн≥ види зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за на¤вност≥ передбачених у них п≥дстав.

[]{4_399_9}—т. 9 «акону ”крањни Уѕро ƒержавний бюджет ”крањни на 2001 р≥кФ заборон¤Ї у 2001 р. провадити реструктуризац≥ю або списанн¤ заборгованост≥ (недоњмки) до бюджету субТЇкт≥в господарюванн¤ за податками, зборами (обовТ¤зковими платежами), бюджетними позичками, за кредитами, залученими державою або п≥д державн≥ іарант≥њ, що виникла з 1 с≥чн¤ 2000 р., а також заборон¤Ї надавати в≥дстрочку щодо терм≥н≥в њњ сплати.

</s212>

<s213>

—татт¤ 213.ѕорушенн¤ пор¤дку зд≥йсненн¤ операц≥й з металобрухтом

1. «д≥йсненн¤ операц≥й з брухтом кольорових ≥ чорних метал≥в без державноњ реЇстрац≥њ або без спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ), одержанн¤ ¤кого передбачено законодавством, або наданн¤ прим≥щень та споруд дл¤ розташуванн¤ незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту, орган≥зац≥¤ незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами в≥д ста до двохсот годин.

2. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ¬≥дносини в сфер≥ зд≥йсненн¤ операц≥й з металобрухтом реіламентуютьс¤ []{4_339_0}«аконами ”крањни Уѕро металобрухтФ в≥д 5 травн¤ 1999 р. в редакц≥њ в≥д 16 листопада 2000 р., []{4_383_0}Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф в≥д 1 червн¤ 2000 р. та []{4_75_0}Уѕро п≥дприЇмництвоФ в≥д 7 лютого 1991 р., ¤к≥ встановлюють квал≥ф≥кац≥йн≥, орган≥зац≥йн≥, техн≥чн≥ та ≥нш≥ вимоги з заготовки та переробки металобрухту.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини, що виникають у процес≥ зд≥йсненн¤ операц≥й з металобрухтом, ¤кий Ї найважлив≥шою стратег≥чною та енергозбер≥гаючою сировиною дл¤ металург≥йного виробництва, ≥ спр¤мован≥ на захист ≥нтерес≥в п≥дприЇмств в≥тчизн¤ноњ металург≥йноњ галуз≥ та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки довк≥лл¤ при утворенн≥, збиранн≥ та використанн≥ металобрухту.

3. ѕредметом злочину Ї металобрухт, а саме непридатн≥ дл¤ пр¤мого використанн¤ вироби або частини вироб≥в, ¤к≥ за р≥шенн¤м власника втратили експлуатац≥йну ц≥нн≥сть внасл≥док ф≥зичного або морального зносу ≥ м≥ст¤ть у соб≥ чорн≥ або кольоров≥ метали чи њх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки в≥д виробництва та обробки чорних ≥ кольорових метал≥в та њх сплав≥в.

ћеталобрухт п≥дрозд≥л¤Їтьс¤ на побутовий Ч тобто непридатн≥ дл¤ пр¤мого використанн¤ вироби побутового призначенн¤ або частини цих вироб≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть у соб≥ чорн≥ або кольоров≥ метали чи њх сплави ≥ ¤к≥ втратили експлуатац≥йну ц≥нн≥сть, та промисловий Ч непридатн≥ дл¤ пр¤мого використанн¤ в промисловост≥ та ≥нших галуз¤х економ≥ки вироби або частини цих вироб≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть у соб≥ чорн≥ або кольоров≥ метали чи њх сплави ≥ ¤к≥ за р≥шенн¤м власника втратили експлуатац≥йну ц≥нн≥сть внасл≥док ф≥зичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки в≥д виробництва чорних ≥ кольорових метал≥в ≥ њх сплав≥в (див. []{4_339_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро металобрухтФ). []{4_354_1}ѕерел≥к вид≥в побутового металобрухту затверджено постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 15 вересн¤ 1999 р. є 1696.

4. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213, виражаЇтьс¤: у зд≥йсненн≥ операц≥й з брухтом кольорових ≥ чорних метал≥в без державноњ реЇстрац≥њ або без спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ), одержанн¤ ¤кого передбачено законодавством; наданн≥ прим≥щень та споруд дл¤ розташуванн¤ незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту; орган≥зац≥њ незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту.

5. «лочином сл≥д вважати так≥ д≥њ:

Ч зд≥йсненн¤ операц≥й з металобрухтом спец≥ал≥зованими металург≥йними переробними п≥дприЇмствами або спец≥ал≥зованими п≥дприЇмствами, њх приймальними пунктами без державноњ реЇстрац≥њ, а також збиранн¤ та реал≥зац≥¤ ф≥зичними особами Ч субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ промислового брухту чорних та кольорових метал≥в ≥ юридичними особами такого ж брухту, ¤кий Ї результатом њх д≥¤льност≥ без державноњ реЇстрац≥њ. ƒл¤ зан¤тт¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи зобовТ¤зан≥ зареЇструватись ¤к субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ зг≥дно з []{4_189_1}положенн¤м про державну реЇстрац≥ю субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 29 кв≥тн¤ 1994 р. є 276, в редакц≥њ []{4_239_0}постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 25 с≥чн¤ 1996 р. є 125;

Ч зд≥йсненн¤ загот≥вл≥, металург≥йноњ переробки металобрухту кольорових ≥ чорних метал≥в без одержанн¤ л≥ценз≥њ на так≥ операц≥њ, ¤к≥ зг≥дно []{4_339_4}ст. 4 «акону ”крањни Уѕро металобрухтФ []{4_383_9}п. 35 ст. 9 «акону ”крањни Уѕро л≥цензуванн¤ певних вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥Ф п≥дл¤гають л≥цензуванню. Ћ≥ценз≥њ на зд≥йсненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥ ≥з загот≥вл≥, переробки, металург≥йноњ переробки металобрухту кольорових або чорних метал≥в видаютьс¤ ƒержпромпол≥тики за п≥дписом заступника голови ком≥тету Ч голови л≥ценз≥йноњ ком≥с≥њ. ѕ≥дпис засв≥дчуЇтьс¤ печаткою ƒержпромпол≥тики ”крањни ([]{4_401_1}п. 1.6 наказу ƒержпромпол≥тики Уѕро затвердженн¤ Ћ≥ценз≥йних умов провадженн¤ господарськоњ д≥¤льност≥ з загот≥вл≥, переробки, металург≥йноњ переробки металобрухту кольорових ≥ чорних метал≥вФ є 81/436 в≥д 25 грудн¤ 2000 р.);

Ч протиправне наданн¤ прим≥щень та споруд дл¤ розташуванн¤ незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту. Ћише спец≥ал≥зоване або спец≥ал≥зоване металург≥йне переробне п≥дприЇмство, ¤к≥ зд≥йснюють операц≥њ з металобрухтом на п≥дстав≥ л≥ценз≥њ, мають право в≥дкривати приймальн≥ пункти в будь-¤ких рег≥онах ”крањни без обмежень;

Ч орган≥зац≥¤ незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту. ѕ≥д орган≥зац≥Їю незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту сл≥д розум≥ти: в≥дкритт¤ пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту спец≥ал≥зованими або спец≥ал≥зованими металург≥йними переробними п≥дприЇмствами без вказ≥вки њх у л≥ценз≥њ; без на¤вност≥ облаштованоњ земельноњ д≥л¤нки дл¤ зд≥йсненн¤ операц≥й з брухтом кольорових метал≥в та њх сплав≥в площею не менш ¤к 500 м2, з брухтом чорних метал≥в та њх сплав≥в Ч не менш ¤к 1000 м2, ¤ка повинна мати бетонне або тверде покритт¤; в≥дкритт¤ пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту ф≥зичними особами, ф≥зичними особами Ч субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, не спец≥ал≥зованими п≥дприЇмствами.

6. «г≥дно з≥ []{4_339_4}ст. 4 «акону ”крањни Уѕро металобрухтФ до спец≥ал≥зованих п≥дприЇмств (cубТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ус≥х форм власност≥) в≥днос¤тьс¤ так≥, що зд≥йснюють операц≥њ з металобрухтом, мають спец≥альне технолог≥чне брухтопереробне та вантажоп≥дйомне обладнанн¤, вагове господарство, складськ≥ прим≥щенн¤, квал≥ф≥кований персонал, забезпечують зг≥дно ≥з законодавством протипожежну, еколог≥чну та рад≥ац≥йну безпеку ≥ контроль ¤к≥сного складу металобрухту, та ¤к≥ отримали в≥дпов≥дн≥ л≥ценз≥њ. ƒо спец≥ал≥зованих металург≥йних переробних п≥дприЇмств в≥днос¤тьс¤ так≥, що в≥дпов≥дають вимогам визначеним дл¤ спец≥ал≥зованого п≥дприЇмства, мають виробниче обладнанн¤ ≥ технолог≥ю дл¤ металург≥йноњ переробки брухту та в≥дход≥в метал≥в, повТ¤зану з≥ зм≥ною структури металу, його х≥м≥чного складу, та ¤к≥ пройшли атестац≥ю у пор¤дку, визначеному центральним органом виконавчоњ влади з питань промисловоњ пол≥тики. ƒо приймального пункту спец≥ал≥зованого або спец≥ал≥зованого металург≥йного переробного п≥дприЇмства в≥днос¤тьс¤ виробнич≥ п≥дрозд≥ли спец≥ал≥зованого або спец≥ал≥зованого металург≥йного п≥дприЇмства, на баз≥ ¤ких провод¤тьс¤ операц≥њ по збиранню, загот≥вл≥ та переробц≥ металобрухту. ѕриймальний пункт повинен мати вагове та ≥нше обладнанн¤, в≥дпов≥дну д≥л¤нку з твердим покритт¤м, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ прийманн¤ та збер≥ганн¤ металобрухту, квал≥ф≥кований персонал.

7. —клад злочину Ї формальним ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ самих д≥й Ч зд≥йсненн¤ операц≥й з брухтом кольорових ≥ чорних метал≥в без державноњ реЇстрац≥њ або без спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ), наданн¤ прим≥щень та споруд дл¤ розташуванн¤ незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту, орган≥зац≥њ незаконних пункт≥в прийому, схову та збуту металобрухту.

8. ≤з субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ умисною формою вини Ч пр¤мим умислом. ћотиви ≥ мета порушенн¤ пор¤дку зд≥йсненн¤ операц≥й з металобрухтом можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають, але повинн≥ враховуватис¤ при призначенн≥ покаранн¤.

9. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, що дос¤гла 16 рок≥в.

“обто субТЇктом злочину можуть бути:

Ч ф≥зична особа, ¤ка не Ї субТЇктом п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥;

Ч ф≥зична особа, ¤ка Ї субТЇктом п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥;

Ч службова особа п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥;

Ч службова особа спец≥ал≥зованого або спец≥ал≥зованого металург≥йного переробного п≥дприЇмства. Ќаприклад, склад злочину Ї у д≥¤х прац≥вника приймального пункту, що приймаЇ промисловий металобрухт у ф≥зичних ос≥б, ¤к≥ не Ї субТЇктами п≥дприЇмництва. ƒ≥њ службових ос≥б, за на¤вност≥ в них ознак зловживанн¤ владою чи службовим становищем або перевищенн¤ влади або службових повноважень, повинн≥ додатково квал≥ф≥куватис¤ ≥ за []{1_364}ст. 364 чи []{1_365}365.

10. „. 2 ст. 213 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за квал≥ф≥кований вид порушенн¤ пор¤дку зд≥йсненн¤ операц≥й з металобрухтом, тобто за вчиненн¤ д≥й, передбачених ч. 1 даноњ статт≥, особою, ран≥ше судимою за злочин. ѕ≥д особою, ран≥ше судимою за злочин, розум≥Їтьс¤ особа, ¤ка ран≥ше вчинила злочин передбачений ч. 1 чи 2 ст. 213, ≥ судим≥сть з ¤коњ не була зн¤та чи погашена в установленому законом пор¤дку.

</s213>

<s214>

—татт¤ 214.ѕорушенн¤ правил здач≥ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤

”хиленн¤ в≥д передбачених законом обовТ¤зковоњ здач≥ на аф≥наж або обовТ¤зкового продажу видобутих ≥з надр, отриманих ≥з вторинноњ сировини, п≥дн¤тих чи знайдених дорогоц≥нних метал≥в чи дорогоц≥нного кам≥нн¤, ¤кщо це д≥¤нн¤ вчинене у великому розм≥р≥, а також ухиленн¤ в≥д обовТ¤зковоњ здач≥ на аф≥наж або дл¤ обовТ¤зкового продажу скуплених дорогоц≥нних метал≥в, дорогоц≥нного кам≥нн¤, ювел≥рних чи побутових вироб≥в з них або лому таких вироб≥в, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д трьохсот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

ѕрим≥тка. ѕорушенн¤ правил здач≥ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ визнаЇтьс¤ зд≥йсненим у великому розм≥р≥, ¤кщо варт≥сть вказаних у ц≥й статт≥ предмет≥в, не зданих або не проданих, перевищуЇ пТ¤тсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

1. «лочин пос¤гаЇ на монопольне право держави розпор¤джатис¤ видобутими ≥з надр дорогоц≥нними металами ≥ дорогоц≥нним кам≥нн¤м. ¬≥дносини в сфер≥ здач≥ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ реіламентуютьс¤ []{4_287_0}«аконом ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ видобутку, виробництва ≥ використанн¤ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ та контроль за операц≥¤ми з нимиФ в≥д 18 листопада 1997 р. є 637.

2. ѕредметом злочину Ї дорогоц≥нн≥ метали ≥ дорогоц≥нне кам≥нн¤ або вироби з них.

” []{4_287_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ видобутку, виробництва ≥ використанн¤ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ та контроль за операц≥¤ми з нимиФ ц≥ терм≥ни вживаютьс¤ в такому значенн≥:

Ч дорогоц≥нн≥ метали Ч золото, ср≥бло, платина ≥ метали платиновоњ групи (палад≥й, ≥рид≥й, род≥й, рутен≥й, осм≥й) у будь- ¤кому вигл¤д≥ та стан≥: у сировин≥, сплавах, нап≥вфабрикатах, промислових продуктах, х≥м≥чних сполуках, виробах, в≥дходах, брухт≥ тощо;

Ч дорогоц≥нне кам≥нн¤ Ч природн≥ алмази, смарагди, руб≥ни, сапф≥ри, олександрити, а також органогенн≥ утворенн¤ Ч перли ≥ бурштин у сировинному та обробленому вигл¤д≥;

Ч вироби з дорогоц≥нних метал≥в Ч вироби, виготовленн≥ ≥з сплав≥в дорогоц≥нних метал≥в або сплав≥в дорогоц≥нних метал≥в ≥з кольоровими металами;

Ч видобуванн¤ дорогоц≥нних метал≥в Ч вилученн¤ дорогоц≥нних метал≥в з надр ≥ в≥дход≥в г≥рничо-збагачувального або металург≥йного виробництва (хвости збагаченн¤, в≥двали, шлаки, шлами, недогарки) ус≥ма можливими способами;

Ч видобуванн¤ дорогоц≥нного кам≥нн¤ Ч вилученн¤ дорогоц≥нного кам≥нн¤ з руд або п≥ск≥в та його сортуванн¤;

Ч виробництво дорогоц≥нних метал≥в Ч вилученн¤ дорогоц≥нних метал≥в з концентрат≥в та ≥нших нап≥впродукт≥в, в≥дход≥в ≥ брухту, що м≥ст¤ть ц≥ метали, а також аф≥наж дорогоц≥нних метал≥в;

Ч аф≥наж дорогоц≥нних метал≥в Ч металург≥йний процес одержанн¤ дорогоц≥нних метал≥в високоњ чистоти шл¤хом в≥дд≥ленн¤ в≥д них забруднюючих дом≥шок.

ƒержавний фонд дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ Ч вс¤ сукупн≥сть дорогоц≥нних метал≥в та дорогоц≥нного кам≥нн¤, ¤к≥ перебувають у державн≥й власност≥ та в≥дпов≥дно до законодавства зарахован≥ до нього ≥ призначен≥ дл¤ забезпеченн¤ державних виробничих, наукових, соц≥ально-культурних та ≥нших потреб, що ф≥нансуютьс¤ з державного бюджету.

3. «г≥дно ≥з []{4_287_4}ст. 4 «акону ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ видобутку, виробництва ≥ використанн¤ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ та контроль за операц≥¤ми з нимиФ видобут≥ дорогоц≥нн≥ метали з руд, п≥ск≥в, шл≥х≥в та ≥нш≥ продукти збагаченн¤ передаютьс¤ за договорами куп≥вл≥-продажу або на умовах давальницькоњ сировини дл¤ аф≥нажу п≥дприЇмствам, ¤к≥ мають в≥дпов≥дну л≥ценз≥ю, одержану в пор¤дку, встановленому законодавством ”крањни, або можуть вивозитис¤ за меж≥ крањни в≥дпов≥дно до законодавства на умовах давальницькоњ сировини дл¤ аф≥нажу, виготовленн¤ ≥ реал≥зац≥њ вироб≥в з використанн¤м дорогоц≥нних метал≥в.

4. ќбТЇктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 214, характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю трьох обовТ¤зкових ознак:

Ч ухиленн¤ в≥д обовТ¤зковоњ здач≥ на аф≥наж або обовТ¤зкового продажу видобутих ≥з надр, отриманих ≥з вторинноњ сировини, п≥дн¤тих, знайдених чи скуплених дорогоц≥нних метал≥в ≥ камен≥в, ювел≥рних чи побутових вироб≥в з них або лому таких вироб≥в;

Ч запод≥¤нн¤ шкоди держав≥ у великих розм≥рах;

Ч на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж д≥¤нн¤м ≥ насл≥дками. “обто юридичний склад злочину Ї матер≥альним, обовТ¤зковою його ознакою Ї великий розм≥р шкоди (див. прим≥тку до коментованоњ статт≥).

5. ≤з субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ умисною виною ≥ лише пр¤мим умислом. ћотиви ≥ мета вчиненн¤ злочину значенн¤ не мають.

6. —убТЇкт злочину Ч особа, до службових обовТ¤зк≥в ¤коњ входить зд≥йсненн¤ здач≥ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤, або приватна особа, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку.

</s214>

<s215>

—татт¤ 215.ѕ≥дробленн¤ знак≥в поштовоњ оплати ≥ проњзних квитк≥в

¬иготовленн¤ з метою збуту, збут або використанн¤ зав≥домо п≥дроблених знак≥в поштовоњ оплати, маркованоњ продукц≥њ, м≥жнародних купон≥в дл¤ в≥дпов≥д≥, посв≥дчень особи дл¤ м≥жнародного поштового обм≥ну, в≥дбитк≥в маркувальних машин, а також квитк≥в зал≥зничного, водного, пов≥тр¤ного або автомоб≥льного транспорту та ≥нших проњзних документ≥в ≥ документ≥в на перевезенн¤ вантажу Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док зд≥йсненн¤ поштового обм≥ну та громадських ≥ вантажних перевезень.

ѕредметом злочину можуть бути:

Ч знаки поштовоњ оплати;

Ч маркована продукц≥¤;

Ч м≥жнародн≥ купони дл¤ в≥дпов≥д≥;

Ч посв≥дченн¤ особи дл¤ м≥жнародного поштового обм≥ну;

Ч в≥дбитки маркувальних машин;

Ч квитки зал≥зничного, водного, пов≥тр¤ного або автомоб≥льного транспорту;

Ч ≥нш≥ проњзн≥ документи;

Ч документи на перевезенн¤ вантажу.

2. –егулюванн¤ документального оформленн¤ вантажу (видача накладних на перевезенн¤ вантажу, багажних квитанц≥й тощо) зд≥йснюЇтьс¤ за статутами (кодексами) окремих вид≥в транспорту:

Ч []{4_36_0}—татутом автомоб≥льного транспорту ”крањни в≥д 27 червн¤ 1969 р. ”крањни;

Ч []{4_153_0}ѕов≥тр¤ним кодексом ”крањни в≥д 4 травн¤ 1993 р.;

Ч []{4_310_0}—татутом зал≥зниць ”крањни, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 6 кв≥тн¤ 1998 р.;

Ц —татутом внутр≥шнього морського транспорту —–—– в≥д 15 жовтн¤ 1955 р., []{4_216_0} одексом торговельного мореплавства ”крањни в≥д 23 травн¤ 1995 р.

3. ќбТЇктивну сторону злочину утворюЇ одна з д≥й у вигл¤д≥ виготовленн¤ з метою збуту, збуту або використанн¤ вказаних у статт≥ можливих предмет≥в злочину.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною у форм≥ пр¤мого умислу та корисливим мотивом.

” випадку виготовленн¤ зав≥домо п≥дроблених знак≥в поштовоњ оплати, маркованоњ продукц≥њ, м≥жнародних купон≥в дл¤ в≥дпов≥д≥, посв≥дчень особи дл¤ м≥жнародного поштового обм≥ну, в≥дбитк≥в маркувальних машин, а також квитк≥в зал≥зничного, водного, пов≥тр¤ного або автомоб≥льного транспорту та ≥нших проњзних документ≥в ≥ документ≥в на перевезенн¤ вантажу дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину, передбаченого ст. 215, необх≥дним Ї доведенн¤, що воно зд≥йснювалос¤ з метою збуту.

” випадку використанн¤ п≥дроблених знак≥в поштовоњ оплати, маркованоњ продукц≥њ, м≥жнародних купон≥в дл¤ в≥дпов≥д≥, посв≥дчень особи дл¤ м≥жнародного поштового обм≥ну, в≥дбитк≥в маркувальних машин, а також квитк≥в зал≥зничного, водного, пов≥тр¤ного або автомоб≥льного транспорту та ≥нших проњзних документ≥в ≥ документ≥в на перевезенн¤ вантажу дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину, передбаченого ст. 215, необх≥дним Ї доведенн¤, що особа, ¤ка њх використовувала, знала про те, що вони п≥дроблен≥.

5. —убТЇкт злочину Ч осудна особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s215>

<s216>

—татт¤ 216.Ќезаконне виготовленн¤, п≥дробленн¤, використанн¤ або збут незаконно виготовлених, одержаних чи п≥дроблених марок акцизного збору чи контрольних марок

1. Ќезаконне виготовленн¤, п≥дробленн¤, використанн¤ або збут незаконно виготовлених, одержаних чи п≥дроблених марок акцизного збору або контрольних марок дл¤ маркуванн¤ упаковок прим≥рник≥в ауд≥ов≥зуальних твор≥в та фонограм чи голограф≥чних захисних елемент≥в Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д трьохсот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю товар≥в, промаркованих п≥дробленими марками чи голограф≥чними захисними елементами.

1. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в п≥дприЇмництва, зокрема Ч пор¤док ввезенн¤ та реал≥зац≥њ на територ≥њ ”крањни алкогольних напоњв та тютюнових вироб≥в та ауд≥ов≥зуальних твор≥в та фонограм.

ћарка акцизного збору Ч це спец≥альний знак, ¤ким позначаютьс¤ алкогольн≥ напоњ та тютюнов≥ вироби ¤к посв≥дченн¤ сплати акцизного збору, що легал≥зуЇ њх ввезенн¤ та реал≥зац≥ю на територ≥њ ”крањни (див. []{4_430_0}«акон ”крањни Уѕро акцизний зб≥р на алкогольн≥ напоњ та тютюнов≥ виробиФ в≥д 15 вересн¤ 1995 р.)

 онтрольна марка Ч це спец≥альний знак, що засв≥дчуЇ додержанн¤ авторських ≥ сум≥жних прав ≥ даЇ право на розповсюдженн¤, у тому числ≥ шл¤хом ≥мпорту, оптовоњ та роздр≥бноњ торг≥вл≥, прим≥рник≥в ауд≥ов≥зуальних твор≥в чи фонограм на територ≥њ ”крањни та њх експорт.

ѕрим≥рник ауд≥ов≥зуального твору чи фонограми Ч це в≥дтворена в будь-¤к≥й матер≥альн≥й форм≥ коп≥¤ ауд≥ов≥зуального твору чи фонограми, ¤ка м≥стить у соб≥ вс≥ або значну частину зображенн¤ звук≥в, що Ї складовими частинами цього ауд≥ов≥зуального твору або фонограми (див. []{4_407_1}ст. 1.5 ѕор¤дку продажу (видач≥) контрольних марок дл¤ маркуванн¤ прим≥рник≥в ауд≥ов≥зуальних твор≥в та фонограм, затвердженого наказом ћ≥н≥стерства осв≥ти ≥ науки ”крањни в≥д 2 березн¤ 2001 р. є 101).

2. ќбТЇктивну сторону злочину утворюЇ одна з таких д≥й:

Ч незаконне виготовленн¤ марок акцизного збору чи контрольних марок;

Ч п≥дробленн¤ марок акцизного збору чи контрольних марок;

Ч використанн¤ незаконно виготовлених, одержаних чи п≥дроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;

Ч збут незаконно виготовлених, одержаних чи п≥дроблених марок акцизного збору або контрольних марок.

ѕро виготовленн¤, п≥дробленн¤, використанн¤, збут див. коментар до ≥нших статей цього розд≥лу.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною у форм≥ пр¤мого умислу та корисливим мотивом.

4.  вал≥ф≥кованим видом злочину Ї вчиненн¤ визначених ч. 1 ст. 216 злочинних д≥й повторно або за попередньою змовою групою ос≥б. ѕовторн≥сть матиме м≥сце в раз≥ вчиненн¤ двох ≥ б≥льше будь-¤ких д≥й, зазначених у ч. 1, незалежно в≥д њх посл≥довност≥.

5. —убТЇктом злочину Ї осудна особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s216>

<s217>

—татт¤ 217.Ќезаконне виготовленн¤, збут або використанн¤ державного проб≥рного клейма

1. Ќезаконне виготовленн¤, збут або використанн¤ державного проб≥рного клейма Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д трьохсот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

1. ѕредметом злочину Ї державне проб≥рне клеймо Ч знак встановленого Їдиного зразка, що засв≥дчуЇ ц≥нн≥сть вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в. ƒержавне проб≥рне клеймо виготовл¤Їтьс¤ за замовленн¤м ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни у в≥дпов≥дност≥ ≥з затвердженими ним його описом та формою (див. []{4_287_1}п. 22 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ видобутку, виробництва ≥ використанн¤ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ та контроль за операц≥¤ми з нимиФ в≥д 18 листопада 1997 р.).

«алежно в≥д методу проставленн¤ в≥дбитк≥в державн≥ проб≥рн≥ клейма под≥л¤ютьс¤ на державн≥ проб≥рн≥ клейма дл¤ механ≥чного клеймуванн¤ (в≥дбиток проставл¤Їтьс¤ методом механ≥чного удару) та державн≥ проб≥рн≥ клейма дл¤ електро≥скрового клеймуванн¤ (клейма-електроди) (в≥дбиток проставл¤Їтьс¤ електро≥скровим методом) (див. []{4_359_10}п. 10.5 ≤нструкц≥њ про зд≥йсненн¤ державного експертно-проб≥рного контролю за ¤к≥стю ювел≥рних та побутових вироб≥в з дорогоц≥нних метал≥в, затвердженоњ наказом ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни в≥д 20 жовтн¤ 1999 р. є 244).

¬ ”крањн≥ дл¤ ювел≥рних та побутових вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в встановлен≥ так≥ проби (державн≥ стандарти, що визначають ц≥нн≥сть сплаву, з ¤кого виготовлен≥ вироби з дорогоц≥нних метал≥в, ≥ засв≥дчують вм≥ст вагових одиниць основного дорогоц≥нного металу в одн≥й тис¤ч≥ вагових одиниць сплаву): платина Ч 950 (девТ¤тсот пТ¤тдес¤та); золото Ч 333 (триста тридц¤ть трет¤), 375 (триста с≥мдес¤т пТ¤та), 500 (пТ¤тисота), 585 (пТ¤тсот в≥с≥мдес¤т пТ¤та), 750 (с≥мсот пТ¤тдес¤та); ср≥бло Ч 750 (с≥мсот пТ¤тдес¤та), 800 (восьмисота), 875 (в≥с≥мсот с≥мдес¤т пТ¤та), 925 (девТ¤тсот двадц¤ть пТ¤та), 960 (девТ¤тсот ш≥стдес¤та); палад≥й Ч 500 (пТ¤тисота), 850 (в≥с≥мсот пТ¤тдес¤та). ƒопускаЇтьс¤ виготовленн¤ вироб≥в ≥з золота проби 583 (пТ¤тсот в≥с≥мдес¤т третьоњ) п≥дприЇмствами побутового обслуговуванн¤ населенн¤ та громад¤нами Ч п≥дприЇмц¤ми (див. []{4_287_1}п. 21 ст. 1 вказаного «акону).

2.  р≥м державного проб≥рного клейма, ¤ке проставл¤Їтьс¤ або органами державного проб≥рного контролю (ƒержавною проб≥рною службою та њњ територ≥альними представництвами), або безпосередньо виготовлювачами вироб≥в з дорогоц≥нних метал≥в, ¤к≥ мають право за на¤вност≥ акредитованоњ у встановленому пор¤дку ƒержстандартом ”крањни лаборатор≥њ на клеймуванн¤ вироб≥в власного виробництва проб≥рним клеймом, на вс≥х ювел≥рних та побутових виробах њх виготовлювачами проставл¤Їтьс¤ в≥дбиток ≥менника Ч спец≥ального знака, що засв≥дчуЇ виготовлювача ювел≥рних та побутових вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в.

≤менники виготовлювач≥в ювел≥рних та побутових вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в м≥ст¤ть ≥ндив≥дуальн≥ знаки виготовлювача ≥ знаки, що визначають р≥к проставленн¤ ≥менника, ≥ повинн≥ мати Їдину форму. ‘орма ≥менника, система позначень року проставленн¤ ≥менника, ≥ндив≥дуальних знак≥в (шифру) виготовлювача визначаютьс¤ ƒержавною проб≥рною службою, ¤ка також проводить њх щор≥чну реЇстрац≥ю та видаЇ дозволи на њх використанн¤ на територ≥њ ”крањни в пор¤дку, визначеному []{4_348_1}≤нструкц≥Їю про пор¤док реЇстрац≥њ в органах державного проб≥рного контролю в≥дбитк≥в спец≥альних знак≥в Ч ≥менник≥в виготовлювач≥в ювел≥рних та побутових вироб≥в з дорогоц≥нних метал≥в, затвердженою наказом ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни в≥д 14 липн¤ 1999 р. є 168. «г≥дно з додатком 1 до названоњ ≤нструкц≥њ дозвол¤Їтьс¤ використанн¤ ≥менник≥в пр¤мокутноњ форми, що нанос¤тьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з техн≥чною документац≥Їю в поЇднанн≥ з державним проб≥рним клеймом субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ мають право на клеймуванн¤ вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в власного виробництва. ” такому випадку ≥менник Ї складовою частиною державного проб≥рного клейма.

” вс≥х ≥нших випадках самост≥йного (окремого) проставленн¤ ≥менник не Ї складовою частиною державного проб≥рного клейма, а тому в≥н не може визнаватись предметом злочину, передбаченого ст. 217. Ќезаконне виготовленн¤ ≥менник≥в з метою њх збуту чи збут п≥дроблених ≥менник≥в за на¤вност≥ п≥дстав можуть квал≥ф≥куватис¤ за ст. 358, оск≥льки ≥менники Ї оф≥ц≥йними штампами субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ зд≥йснюють д≥¤льн≥сть по виготовленню вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в. Ќезаконне використанн¤ ¤к п≥дроблених, так ≥ справжн≥х ≥менник≥в не Ї злочином.

3. « обТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 217, виражаЇтьс¤ у вчиненн≥ будь-¤коњ з альтернативно визначених у њњ диспозиц≥њ д≥й: незаконному виготовленн≥ державного проб≥рного клейма, його незаконному збут≥ або використанн≥. « моменту вчиненн¤ будь-¤коњ ≥з зазначених д≥й злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим.

4. Ќезаконним виготовленн¤м державного проб≥рного клейма Ї або його самов≥льне виготовленн¤, або виготовленн¤ з порушенн¤м п≥дстав та пор¤дку його виготовленн¤ (створенн¤), визначених нормативно-правовими актами, ¤кими регулюЇтьс¤ пор¤док виготовленн¤, клеймуванн¤ та реал≥зац≥њ вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в. ¬иготовленн¤м маЇ вважатись ≥ самов≥льне в≥дновленн¤ державного проб≥рного клейма, що прийшло в непридатн≥сть дл¤ подальшого використанн¤. Ќепридатн≥ дл¤ подальшого використанн¤ проб≥рн≥ клейма разом з актом в≥дбору надсилаютьс¤ ƒержавн≥й проб≥рн≥й служб≥ ≥ знищуютьс¤ нею п≥сл¤ њх списанн¤.

‘орми державних проб≥рних клейм та њх опис розробл¤ютьс¤ ƒержавною проб≥рною службою, ¤ка Ї ур¤довим органом державного управл≥нн¤, що д≥Ї у склад≥ ћ≥нф≥ну та йому п≥дпор¤дковуЇтьс¤. ѕ≥сл¤ затвердженн¤ ћ≥нф≥ном форми та опису державних проб≥рних клейм ƒержавна проб≥рна служба ”крањни забезпечуЇ њх виготовленн¤, реЇстрац≥ю та експертизу в≥дбитк≥в цих клейм (див. []{4_380_1}ѕоложенн¤ про ƒержавну проб≥рну службу, затверджене постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 28 кв≥тн¤ 2000 р. є 732).

Ќезаконним маЇ вважатись виготовленн¤ державного проб≥рного клейма:

Ч прац≥вниками ƒержавноњ проб≥рноњ служби з порушенн¤м пор¤дку виготовленн¤ таких клейм, наприклад виготовленн¤ державного проб≥рного клейма з недотриманн¤м затверджених його форм та опису, чи виготовленн¤ державного проб≥рного клейма без затверджених ћ≥нф≥ном ”крањни його форм та опису, виготовленн¤ державного проб≥рного клейма з ≥ншими рекв≥зитами, н≥ж затверджен≥, тощо;

Ч будь-¤кою особою, ¤ка не маЇ права зд≥йснювати такий вид д≥¤льност≥.

Ќезаконний збут державного проб≥рного клейма Ч це передача його ≥нш≥й особ≥ незалежно в≥д умов та п≥дстав такоњ передач≥, зокрема його в≥дчуженн¤ будь-¤ким способом. як правило, незаконний збут державного проб≥рного клейма Ч це його незаконна передача ≥нш≥й особ≥ особою, ¤ка його незаконно виготовила. Ќезаконним збутом державного проб≥рного клейма маЇ вважатись ≥ його в≥дчуженн¤ ≥нш≥й особ≥ особою, ¤ка його виготовила чи використовуЇ на законних п≥дставах. ƒ≥њ особи, ¤ка надала державне проб≥рне клеймо, що використовуЇтьс¤ нею на законних п≥дставах, ≥нш≥й особ≥ дл¤ незаконного його використанн¤ на певний час, тобто дл¤ тимчасового використанн¤, у раз≥ його фактичного незаконного використанн¤ ≥ншою особою мають квал≥ф≥куватис¤ ¤к пособництво незаконному використанню державного проб≥рного клейма, а д≥њ особи, ¤ка фактично його незаконно використала, Ч безпосередньо за ст. 217.

5. Ќезаконним використанн¤м державного проб≥рного клейма треба вважати його використанн¤ дл¤ клеймуванн¤ ювел≥рних та побутових вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в з порушенн¤м встановленого законодавством пор¤дку њх клеймуванн¤ (див. []{4_287_15}ст. 15, []{4_287_22}22 «акону ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ видобутку, виробництва ≥ використанн¤ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ та контроль за операц≥¤ми з нимиФ, ≤нструкц≥ю про зд≥йсненн¤ державного експортно-проб≥рного контролю за ¤к≥стю ювел≥рних та побутових вироб≥в з дорогоц≥нних метал≥в).

ѕ≥д клеймуванн¤м вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в розум≥Їтьс¤ проб≥рно-технолог≥чна операц≥¤ нанесенн¤ в≥дбитку державного проб≥рного клейма на ювел≥рн≥ та побутов≥ вироби з дорогоц≥нних метал≥в. Ќе п≥дл¤гають обовТ¤зковому клеймуванню в органах державного проб≥рного контролю: нап≥вфабрикати ≥ зливки з дорогоц≥нних метал≥в; вироби з дорогоц≥нних метал≥в, ¤к≥ мають ≥сторичну або археолог≥чну ц≥нн≥сть, а також ордени, медал≥ ≥ монети; др≥бна нас≥чка (≥нкрустац≥¤) золотом ≥ ср≥блом на зброњ, предметах побуту, рел≥г≥йного культу тощо; сухозл≥тка жовта ≥ сухозл≥тка ср≥бна; прилади, лабораторний посуд та ≥нш≥ вироби, що виготовл¤ютьс¤ з дорогоц≥нних метал≥в ≥ призначен≥ дл¤ наукових, виробничих, медичних та ≥нших ц≥лей (див. []{4_287_1}п. 23 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державне регулюванн¤ видобутку, виробництва ≥ використанн¤ дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нного кам≥нн¤ та контроль за операц≥¤ми з нимиФ).

 леймуванн¤ ювел≥рних та побутових вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ результат≥в њх експертного випробуванн¤ органами ƒержавноњ проб≥рноњ служби або субТЇктами господарськоњ д≥¤льност≥ Ч виготовлювачами таких вироб≥в, ¤ким за на¤вност≥ акредитованоњ у встановленому пор¤дку ƒержстандартом ”крањни лаборатор≥њ на клеймуванн¤ вироб≥в власного виробництва надано право клеймуванн¤ власних вироб≥в (див. []{4_359_2}п. 2.1 ≤нструкц≥њ про зд≥йсненн¤ державного експортно-проб≥рного контролю за ¤к≥стю ювел≥рних та побутових вироб≥в з дорогоц≥нних метал≥в).

Ќезаконним використанн¤м державного проб≥рного клейма маЇ вважатись, зокрема, клеймуванн¤ вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в без њх експертного випробуванн¤ чи проставленн¤ на таких виробах в≥дбитк≥в неналежного проб≥рного клейма, наприклад клеймуванн¤ вироб≥в ≥з золота 333 проби клеймом дл¤ вироб≥в 585 проби, а так само клеймуванн¤ субТЇктами господарськоњ д≥¤льност≥, ¤ким надано право клеймуванн¤ власних вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в, вироб≥в не власного виробництва, а виготовлених ≥ншими особами, чи використанн¤ незаконно виготовленого державного проб≥рного клейма дл¤ клеймуванн¤ незаконно виготовлених ювел≥рних та побутових вироб≥в з дорогоц≥нних метал≥в особою, ¤ка не маЇ л≥ценз≥њ на д≥¤льн≥сть по њх виготовленню тощо.

≤з субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ умисною виною, вид умислу пр¤мий. ћотиви ≥ мета незаконного виготовленн¤ державного проб≥рного клейма дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ст. 217 значенн¤ не мають. як правило, метою таких д≥й Ї використанн¤ незаконного виготовленого державного проб≥рного клейма особою, ¤ка його незаконно виготовила, чи його збут ≥ншим особам. ћотиви ≥ мета незаконного збуту державного проб≥рного клейма, ¤к правило, корислив≥. ћетою незаконного використанн¤ державного проб≥рного клейма Ї позначенн¤ ним вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в. ѕри цьому може використовуватись ¤к справжнЇ державне проб≥рне клеймо, що належить ≥нш≥й особ≥, так ≥ незаконно виготовлене.

6. —убТЇктом злочину у форм≥ незаконного виготовленн¤ державного проб≥рного клейма може бути будь-¤ка особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. “акими особами мають визнаватись ≥ прац≥вники ƒержавноњ проб≥рноњ служби, ¤к≥ зд≥йснюють д≥¤льн≥сть по виготовленню державних проб≥рних клейм, при њх виготовленн≥ без належним чином оформленого дозволу, наприклад за безпосередн≥м замовленн¤м ≥нших ос≥б. —убТЇктом незаконного збуту чи незаконного використанн¤ державного проб≥рного клейма може бути ¤к особа, що його незаконно виготовила, так ≥ будь-¤ка ≥нша особа. ƒ≥њ службових ос≥б ƒержавноњ проб≥рноњ служби, ¤к≥ надали незаконний дозв≥л на виготовленн¤ державного проб≥рного клейма чи порушили пор¤док його виготовленн¤, за на¤вност≥ п≥дстав мають квал≥ф≥куватис¤ ≥ за []{1_364}ст. 364 чи []{1_365}365.

7. ѕовторним незаконне виготовленн¤, збут або використанн¤ державного проб≥рного клейма, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке передбачена ч. 2 ст. 217, маЇ вважатись у раз≥ вчиненн¤ будь-¤кого ≥ в будь-¤к≥й посл≥довност≥ ≥з передбачених ч. 1 ц≥Їњ статт≥ д≥¤нь особою, ¤ка ран≥ше вчинила хоча б одне ≥з таких д≥¤нь. ѕовторне вчиненн¤ передбачених ч. 1 ст. 217 д≥¤нь необх≥дно в≥дмежовувати в≥д неодноразового вчиненн¤ таких д≥й, зокрема в≥д неодноразового використанн¤ державного проб≥рного клейма дл¤ клеймуванн¤ дек≥лькох вироб≥в, ¤к≥ охоплюютьс¤ Їдиним умислом, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ Їдиноњ мети ≥ у своњй сукупност≥ становл¤ть Їдиний продовжуваний злочин.

8. ѕредметом злочину за ст. 217 Ї державне проб≥рне клеймо у вигл¤д≥ пристрою (приладу, предмета), призначеного дл¤ клеймуванн¤ вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в, а не в≥дбитки державного проб≥рного клейма на таких виробах. ¬≥дбитки державного проб≥рного клейма на виробах ≥з дорогоц≥нних метал≥в Ї р≥зновидом штамп≥в субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥, що зд≥йснюють д≥¤льн≥сть по виготовленню ювел≥рних та побутових вироб≥в ≥з дорогоц≥нних метал≥в, а тому п≥дробка в≥дбитк≥в державних проб≥рних клейм на таких виробах маЇ квал≥ф≥куватис¤ за []{1_358}ст. 358 чинного  одексу у раз≥ на¤вност≥ у д≥¤х особи вс≥х ≥нших ознак передбаченого ц≥Їю статтею злочину.

</s217>

<s218>

—татт¤ 218.‘≥ктивне банкрутство

«ав≥домо неправдива оф≥ц≥йна за¤ва громад¤нина Ч засновника або власника субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, а також службовоњ особи субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, а так само громад¤нина Ч субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ про ф≥нансову неспроможн≥сть виконанн¤ вимог з боку кредитор≥в ≥ зобовТ¤зань перед бюджетом, ¤кщо так≥ д≥њ завдали великоњ матер≥альноњ шкоди кредиторам або держав≥, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д семисот пТ¤тдес¤ти до двох тис¤ч неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ” статт¤х 218Ч223 цього  одексу матер≥альна шкода вважаЇтьс¤ великою, ¤кщо вона у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлен≥ державою нормативн≥ правила зд≥йсненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥, що стосуютьс¤ забезпеченн¤ виконанн¤ зобовТ¤зань субТЇктами господарськоњ д≥¤льност≥ перед бюджетом ≥ кредиторами.

2. —убТЇктами господарськоњ д≥¤льност≥ Ї ф≥зичн≥ ≥ юридичн≥ особи, що зд≥йснюють д≥¤льн≥сть, направлену на отриманн¤ доходу в грошов≥й, матер≥альн≥й або нематер≥альн≥й формах, у раз≥ коли безпосередн¤ участь такоњ особи в орган≥зац≥њ такоњ д≥¤льност≥ Ї регул¤рною, пост≥йною та суттЇвою. ѕ≥д безпосередньою участю сл≥д розум≥ти зазначену д≥¤льн≥сть особи через своњ пост≥йн≥ представництва, ф≥л≥али, в≥дд≥ленн¤, ≥нш≥ в≥докремлен≥ п≥дрозд≥ли, а також через дов≥рену особу, агента або будь-¤ку ≥ншу особу, ¤ка д≥Ї в≥д ≥мен≥ та на користь першоњ особи.

«г≥дно з чинним законодавством, субТЇктами господарськоњ д≥¤льност≥ Ї:

Ч субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ус≥х форм власност≥;

Ч неприбутков≥ орган≥зац≥њ: органи державноњ влади ”крањни, органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та створен≥ ними установи або орган≥зац≥њ, що утримуютьс¤ за рахунок кошт≥в в≥дпов≥дних бюджет≥в; благод≥йн≥ фонди ≥ благод≥йн≥ орган≥зац≥њ, створен≥ у пор¤дку, визначеному законом дл¤ проведенн¤ благод≥йноњ д≥¤льност≥; громадськ≥ орган≥зац≥њ, творч≥ сп≥лки та пол≥тичн≥ парт≥њ; науково-досл≥дн≥ установи та вищ≥ навчальн≥ заклади IIIЧIV р≥вн≥в акредитац≥њ, внесен≥ до ƒержавного реЇстру наукових установ, ¤ким надаЇтьс¤ п≥дтримка держави; запов≥дники, музењ- запов≥дники; пенс≥йн≥ фонди; кредитн≥ сп≥лки, створен≥ у пор¤дку, визначеному законом; сп≥лки, асоц≥ац≥њ та ≥нш≥ обТЇднанн¤ юридичних ос≥б, житлово-буд≥вельн≥ кооперативи, створен≥ дл¤ представленн¤ ≥нтерес≥в засновник≥в, що утримуютьс¤ лише за рахунок внеск≥в таких засновник≥в та не провод¤ть основноњ д≥¤льност≥, за вин¤тком отриманн¤ пасивних доход≥в; рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ, зареЇстрован≥ у пор¤дку, передбаченому законом; ≥нш≥ юридичн≥ особи, д≥¤льн≥сть ¤ких не передбачаЇ одержанн¤ прибутку.

ѕро засновника ≥ власника див. п. 9 коментар¤ до []{1_222}ст. 222.

ѕ≥д терм≥ном Услужбова особа субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥Ф розум≥Їтьс¤ особа, ¤ка пост≥йно чи тимчасово зд≥йснюЇ функц≥њ представника влади, а також об≥ймаЇ пост≥йно чи тимчасово на п≥дприЇмств≥, в установ≥ чи орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥ посаду, повТ¤зану з виконанн¤м орган≥зац≥йно- розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконуЇ так≥ обовТ¤зки за спец≥альним повноваженн¤м. —лужбовими особами визнаютьс¤ громад¤ни ”крањни, ≥ноземц≥ або особи без громад¤нства, що виконують зазначен≥ обовТ¤зки (див. прим≥тку 1 до []{1_364}ст. 364).

¬иконанн¤ орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в Ч це д≥¤льн≥сть, повТ¤зана з орган≥зац≥Їю господарськоњ д≥¤льност≥, зокрема виробництва; д≥¤льн≥сть п≥дпор¤дкованих ос≥б; розпор¤дженн¤ та збер≥ганн¤ матер≥альних ц≥нностей; виконанн¤ консультац≥йних функц≥й тощо.

3. ‘≥нансова неспроможн≥сть Ч неспроможн≥сть субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ виконати грошов≥ зобовТ¤занн¤ перед кредиторами п≥сл¤ настанн¤ встановленого строку њх сплати.

4. “ерм≥ном Уоф≥ц≥йна за¤ваФ охоплюЇтьс¤ будь-¤ка в≥дкрита за¤ва з боку засновника або власника субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, а також службовоњ особи субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, або громад¤нина Ч субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. «а¤ва може бути зроблена будь-¤ким способом: усно, письмово, факсом, по телеграфу, звичайною або електронною поштою.

5. ” []{4_123_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро в≥дновленн¤ платоспроможност≥ боржника або визнанн¤ його банкрутомФ в≥д 14 травн¤ 1992 р. визначено пон¤тт¤ УкредиторФ. ÷е юридична або ф≥зична особа, ¤ка маЇ у встановленому пор¤дку п≥дтверджен≥ документами вимоги щодо грошових зобовТ¤зань до боржника, щодо виплати заборгованост≥ по зароб≥тн≥й плат≥ прац≥вникам боржника, а також органи державноњ податковоњ служби та ≥нш≥ державн≥ органи, ¤к≥ зд≥йснюють контроль за правильн≥стю та своЇчасн≥стю справл¤нн¤ податк≥в ≥ збор≥в (обовТ¤зкових платеж≥в).

ѕ≥дставою вимог дл¤ кредитор≥в можуть бути зобовТ¤занн¤, ¤к≥ виникають з угод або внасл≥док запод≥¤нн¤ шкоди, перебуванн¤ у трудових в≥дносинах. ѕ≥д зобовТ¤занн¤ми перед бюджетом розум≥Їтьс¤ вчасне ≥ повне зд≥йсненн¤ сплати податк≥в ≥ обовТ¤зкових платеж≥в.

6. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми субТЇкта злочину: ф≥нансова неспроможн≥сть повинна оф≥ц≥йно декларуватись. Ѕудь-¤ка ≥нша повед≥нка засновника або власника субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, службовоњ особи субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, або громад¤нина Ч субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, спр¤мована на виникненн¤ п≥дозри у кредитор≥в щодо ф≥нансов≥й неспроможност≥ субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (звол≥канн¤ ≥з виконанн¤м зобовТ¤зань; часткове виконанн¤ зобовТ¤занн¤, невиконанн¤ зобовТ¤зань перед бюджетом, проханн¤ в≥дстрочки виконанн¤ зобовТ¤зань ≥з зазначенн¤м будь-¤коњ ≥ншоњ, кр≥м ф≥нансовоњ неспроможност≥, причини), не утворюЇ складу злочину, передбаченого ц≥Їю статтею.

7. —клад злочину, передбачений ст. 218, Ї матер≥альним: обовТ¤зкова його ознака Ч насл≥дки у вигл¤д≥ запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди кредиторам або держав≥, що у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

ћатер≥альна шкода, запод≥¤на кредитору, про¤вл¤Їтьс¤ у збитках, п≥д ¤кими розум≥ютьс¤ витрати, зроблен≥ кредитором, втрата або пошкодженн¤ його майна, а також неодержан≥ кредитором доходи, ¤к≥ в≥н одержав би, ¤кби зобовТ¤занн¤ було виконано боржником (див. []{4_28_197}ст. 203 ÷ив≥льного кодексу).

ћатер≥альна шкода, запод≥¤на держав≥, про¤вл¤Їтьс¤ у неодержанн≥ доходу до бюджету в сум≥, що у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

ќбовТ¤зковою умовою Ї на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж злочинними д≥¤ми та настанн¤м насл≥дк≥в.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною у форм≥ пр¤мого умислу: субТЇкт св≥домо робить неправдиву оф≥ц≥йну за¤ву про ф≥нансову неспроможн≥сть виконанн¤ вимог з боку кредитор≥в ≥ зобовТ¤зань перед бюджетом ≥ бажаЇ приховати фактичну спроможн≥сть виконанн¤ цих вимог ≥ зобовТ¤зань.

ћотиви ≥ мета злочину можуть бути р≥зними: ухиленн¤ в≥д виконанн¤ ф≥нансових вимог з боку кредитор≥в ≥ зобовТ¤зань перед бюджетом; л≥кв≥дац≥¤, реорган≥зац≥¤ або приватизац≥¤ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥; зм≥на форми власност≥; одержанн¤ ф≥нансовоњ допомоги до провадженн¤ справи про банкрутство; дос¤гненн¤ порушенн¤ справи про банкрутство в господарському суд≥ та зд≥йсненн¤ санац≥њ тощо. ƒосудова санац≥¤ Ч це система заход≥в щодо в≥дновленн¤ платоспроможност≥ боржника шл¤хом реорган≥зац≥йних, орган≥зац≥йно-господарських, управл≥нських, ≥нвестиц≥йних, техн≥чних, ф≥нансово-економ≥чних правових заход≥в, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ до початку порушенн¤ провадженн¤ у справ≥ про банкрутство. —анац≥¤ Ч це система заход≥в, що зд≥йснюютьс¤ в процес≥ провадженн¤ справи про банкрутство. «окрема, вона може бути проведена шл¤хом переведенн¤ боргу (частини боргу) на ≥нвестора, реструктуризац≥њ п≥дприЇмства; в≥дстрочки та (або) розстрочки платеж≥в або прощенн¤ (списанн¤) частини борг≥в, про що укладаЇтьс¤ мирова угода; продажу частини майна боржника; продажу майна боржника ¤к ц≥л≥сного майнового комплексу (дл¤ недержавних п≥дприЇмств); кредиту дл¤ наданн¤ виплати вих≥дноњ допомоги прац≥вникам боржника, ¤к≥ зв≥льн¤ютьс¤ зг≥дно з планом санац≥њ.

ќф≥ц≥йн≥ за¤ви про ф≥нансову неспроможн≥сть, зроблен≥ внасл≥док помилки, не утворюють складу злочину.

9. —убТЇкт злочину Ч спец≥альний: засновник, власник, службова особа субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ¤кому до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

10. «г≥дно з []{4_402_1}п. 8 ћетодичних рекомендац≥й щодо ви¤вленн¤ ознак неплатоспроможност≥ п≥дприЇмства та ознак д≥й з приховуванн¤ банкрутства, ф≥ктивного банкрутства чи доведенн¤ до банкрутства, затверджених наказом ћ≥н≥стерства економ≥ки ”крањни в≥д 17 с≥чн¤ 2001 р. є 10, про на¤вн≥сть ознак ф≥ктивного банкрутства може св≥дчити ситуац≥¤, за ¤коњ на початку зв≥тного пер≥оду, що передував поданню за¤ви до господарського суду про порушенн¤ справи про банкрутство, були в≥дсутн≥ ознаки надкритичноњ неплатоспроможност≥, тобто фактичний коеф≥ц≥Їнт покритт¤ перевищував одиницю при нульов≥й або позитивн≥й рентабельност≥.

«г≥дно з []{4_402_1}п. 5 згаданих ћетодичних рекомендац≥њ, надкритична неплатоспроможн≥сть Ч це такий ф≥нансовий стан субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, коли за п≥дсумками року коеф≥ц≥Їнт покритт¤ ( п) Ї меншим свого нормативного значенн¤, становить менше одиниц≥ ≥ п≥дприЇмство не отримуЇ прибутку.

 оеф≥ц≥Їнт покритт¤ характеризуЇ достатн≥сть оборотних кошт≥в п≥дприЇмства дл¤ погашенн¤ своњх борг≥в ≥ визначаЇтьс¤, ¤к в≥дношенн¤ суми оборотних кошт≥в до загальноњ суми поточних зобовТ¤зань за кредитами банку, ≥нших позикових кошт≥в ≥ розрахунк≥в з кредиторами. ¬≥н визначаЇтьс¤ за формулою:

 п = ј260 : ѕ620,

де ј260 Ч п≥дсумок II розд≥лу активу балансу;

ѕ620 Ч п≥дсумок IV розд≥лу пасиву балансу.

</s218>

<s219>

—татт¤ 219.ƒоведенн¤ до банкрутства

ƒоведенн¤ до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотив≥в, ≥ншоњ особистоњ за≥нтересованост≥ або в ≥нтересах трет≥х ос≥б вчиненн¤ власником або службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ д≥й, що призвели до ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ¤кщо це завдало великоњ матер≥альноњ шкоди держав≥ чи кредитору, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до восьмисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. []{4_255_42}—т. 42  онституц≥њ ”крањни встановлюЇ право кожного на п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть, ¤ка не заборонена законом. ќдн≥Їю з іарант≥й реал≥зац≥њ цього права Ї захист законодавством зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ за встановленими державою нормативними правилами.

2. Ѕанкрутство Ч це визнана господарським судом неспроможн≥сть боржника в≥дновити свою платоспроможн≥сть та задовольнити визнан≥ судом вимоги кредитор≥в не ≥накше ¤к через застосуванн¤ л≥кв≥дац≥йноњ процедури (див. []{4_123_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро в≥дновленн¤ платоспроможност≥ боржника або визнанн¤ його банкрутомФ в≥д 14 травн¤ 1992 р.).

”мисн≥, з корисливих мотив≥в д≥њ, вчинен≥ власником або службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, що призвели до його ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥, визначаютьс¤ ¤к доведенн¤ до банкрутства ≥ Ї злочином.

3. ќбТЇктом злочину Ї ф≥нансова спроможн≥сть субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥.

4. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м активних д≥й, ¤к≥ призвод¤ть:

Ч до стану ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ (банкрутства) субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥;

Ч до великоњ матер≥альноњ шкоди держав≥ чи кредитору.

ќбовТ¤зковою Ї на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж активними д≥¤ми ≥ насл≥дками у вигл¤д≥ великоњ матер≥альноњ шкоди, що у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

ќск≥льки обТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми, що призвели до ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, то пасивна повед≥нка (безд≥¤льн≥сть) у вигл¤д≥ в≥дмови в≥д укладанн¤ виг≥дних договор≥в, ухиленн¤ в≥д участ≥ в орган≥зац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥, у тому числ≥ ¤кщо це призвело до невиконанн¤ зобовТ¤зань перед кредиторами, невжитт¤ заход≥в з метою попередити ст≥йку ф≥нансову неспроможн≥сть, не утворюЇ складу злочину, передбаченого []{1_220}ст. 220.

5. ѕро кредитор≥в див. коментар до ст. 218.

ѕро матер≥альну шкоду, запод≥¤ну кредитору, див. коментар до ст. 218.

6. ћатер≥альна шкода, запод≥¤на держав≥, про¤вл¤Їтьс¤ у неодержанн≥ належних сум податк≥в та ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в.

7. —убТЇкт злочину Ч спец≥альний: власник, службова особа субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ¤кому до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

ѕро службову особу див. прим≥тку 1 []{1_364}ст. 364.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: особа усв≥домлюЇ, що вчинюван≥ нею д≥њ призведуть до ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ≥ бажаЇ настанн¤ такого результату. ќбовТ¤зковими ознаками субТЇктивноњ сторони Ї корисливий мотив ≥ мета злочину Ч задоволенн¤ особистоњ за≥нтересованост≥ або прагненн¤ задовольнити ≥нтереси трет≥х ос≥б.

 орисливий мотив може про¤вл¤тис¤ у прагненн≥ винноњ особи одержати матер≥альну вигоду в процес≥ санац≥њ та укладенн≥ мировоњ угоди, що передбачають застосуванн¤ за погодженн¤м стор≥н в≥дстрочки або розстрочки платеж≥в, прощенн¤ кредиторами вс≥х борг≥в або њх частини, зобовТ¤занн¤ ≥нвестора погасити борг або його частину.

9. ƒ≥њ, що охоплюютьс¤ не умисною, а необережною формою вини (наприклад недбале веденн¤ бухгалтерськоњ та ≥ншоњ ф≥нансовоњ документац≥њ, невдалий виб≥р контрагент≥в ≥ д≥лових партнер≥в, низький профес≥йний р≥вень та недостатн¤ квал≥ф≥кац≥¤), не утворюють складу злочину, передбаченого []{1_220}ст. 220.

10. «г≥дно з []{4_402_1}п. 9 ћетодичних рекомендац≥й щодо ви¤вленн¤ ознак неплатоспроможност≥ п≥дприЇмства та ознак д≥й з приховуванн¤ банкрутства, ф≥ктивного банкрутства чи доведенн¤ до банкрутства, затверджених наказом ћ≥неконом≥ки ”крањни в≥д 17 с≥чн¤ 2001 р. є 10, економ≥чними ознаками д≥й щодо доведенн¤ до банкрутства може вважатис¤ таке ф≥нансове становище боржника, коли п≥дприЇмство не мало ознак надкритичноњ неплатоспроможност≥ напередодн≥ виконанн¤ угод, укладених з корисливих мотив≥в, або зд≥йсненн¤ ≥нших д≥й, що квал≥ф≥куютьс¤ умисними ≥ призвели до ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (про надкритичу неплатоспроможн≥сть див. коментар до ст. 218).

11. ” раз≥ коли доведенн¤ до банкрутства супроводжуЇтьс¤ розкраданн¤м майна чи службовими зловживанн¤ми, д≥њ винноњ особи повиннн≥ бути квал≥ф≥кован≥ за сукупн≥стю злочин≥в ([]{1_191}ст. 191 Ч привласненн¤, розтрата майна або заволод≥нн¤ ним шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем, []{1_364}ст. 364 Ч зловживанн¤ владою або службовим становищем, []{1_366}ст. 366 Ч службове п≥дробленн¤).

</s219>

<s220>

—татт¤ 220.ѕриховуванн¤ ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥

”мисне приховуванн¤ громад¤нином Ч засновником або власником субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, а також службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ своЇњ ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ шл¤хом поданн¤ недостов≥рних в≥домостей, ¤кщо це завдало великоњ матер≥альноњ шкоди кредиторов≥, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д двох до трьох тис¤ч неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, ≥з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ѕро ф≥нансову неспроможн≥сть див. коментар до ст. 218.

2. Ќос≥Їм ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ визначено субТЇкт господарськоњ д≥¤льност≥.

ѕро субТЇкт господарськоњ д≥¤льност≥ див. коментар до ст. 218.

3. ѕричини ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ можуть бути:

Ч обТЇктивними: недобросов≥сна конкуренц≥¤; банкрутство боржник≥в даного субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥; доведенн¤ до банкрутства; ≥нфл¤ц≥¤; зм≥ни у законодавств≥, наприклад стосовно вимог щодо розм≥ру статутного фонду;

Ч субТЇктивними: в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дного р≥вн¤ квал≥ф≥кац≥њ, профес≥йних ¤костей; недобросов≥сне ставленн¤ до своњх службових обовТ¤зк≥в з боку прац≥вник≥в субТЇкта господарюванн¤; низька ¤к≥сть менеджменту; невдале визначенн¤ пр≥оритет≥в д≥¤льност≥. ¬они не мають значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину, проте можуть бути врахован≥ при призначенн≥ покаранн¤.

4. ѕро кредитор≥в див. п. 10 коментар¤ до ст. 218.

5. ќбТЇктом злочину Ї врегульован≥ нормами права в≥дносини у сфер≥ господарськоњ д≥¤льност≥.

6. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми у вигл¤д≥ умисного поданн¤ громад¤нином-засновником або власником субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, а також службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ недостов≥рних в≥домостей про свою ст≥йку ф≥нансову неспроможн≥сть. Ќепов≥домленн¤ кредиторам про свою ф≥нансову неспроможн≥сть (за вин¤тком тих випадк≥в, коли це передбачено укладеними з кредиторами договорами) не утворюЇ складу злочину, передбаченого ст. 220. «м≥ст недостов≥рних в≥домостей може бути будь-¤ким, але головною њх ознакою повинно бути приховуванн¤ ф≥нансовоњ неспроможност≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥. ќбовТ¤зковим насл≥дком вчиненн¤ таких д≥й Ї запод≥¤нн¤ кредиторов≥ великоњ матер≥альноњ шкоди, що у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

ѕро матер≥альну шкоду, запод≥¤ну кредитору, див. коментар до ст. 218.

7. ”кладенн¤ зав≥домо неправдивих документ≥в з метою поданн¤ недостов≥рних в≥домостей про ст≥йку ф≥нансову неспроможн≥сть субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, у тому числ≥ Ч бухгалтерського балансу, т¤гне за собою крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть службових ос≥б, що њх уклали, за []{1_366}ст. 366 (службове п≥дробленн¤).

8. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу: особа усв≥домлюЇ стан ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ ≥ при цьому бажаЇ його приховати.

ћотиви ≥ мета приховуванн¤ ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ можуть бути р≥зними: прагненн¤ в≥дстрочити порушенн¤ справи про банкрутство в господарському суд≥ ≥з спод≥ванн¤м на пол≥пшенн¤ свого ф≥нансового стану чи на виконанн¤ зобовТ¤зань боржниками субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥; одержанн¤ банк≥вського кредиту та ≥н.

9. ѕро субТЇкт злочину див. коментар до []{1_218}ст. 218.

10. ѕро службову особу див. прим≥тку 1 до []{1_364}ст. 364.

11. «г≥дно з []{4_402_1}п. 10 ћетодичних рекомендац≥й щодо ви¤вленн¤ ознак неплатоспроможност≥ п≥дприЇмства та ознак д≥й з приховуванн¤ банкрутства, ф≥ктивного банкрутства чи доведенн¤ до банкрутства, затверджених наказом ћ≥н≥стерства економ≥ки ”крањни в≥д 17 с≥чн¤ 2001 р. є 10, ¤кщо на окремих стад≥¤х провадженн¤ у справ≥ про банкрутство буде встановлено, що боржником подан≥ недостов≥рн≥ в≥домост≥ про своЇ майно в бухгалтерському баланс≥ або в ≥нших документах, що св≥дчать про його ф≥нансове та майнове становище, ¤ке фактично характеризуЇтьс¤ ознаками надкритичноњ неплатоспроможност≥, у таких випадках можуть мати м≥сце ознаки щодо приховуванн¤ банкрутства.

12. ѕро надкритичну неплатоспроможн≥сть див. коментар до []{1_218}ст. 218.

</s220>

<s221>

—татт¤ 221.Ќезаконн≥ д≥њ у раз≥ банкрутства

”мисне приховуванн¤ майна або майнових обовТ¤зк≥в, в≥домостей про майно, передача майна в ≥нше волод≥нн¤ або його в≥дчуженн¤ чи знищенн¤, а також фальсиф≥кац≥¤, приховуванн¤ або знищенн¤ документ≥в, ¤к≥ в≥дображають господарську чи ф≥нансову д≥¤льн≥сть, ¤кщо ц≥ д≥њ вчинен≥ громад¤нином Ч засновником або власником субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, а також службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ у раз≥ банкрутства ≥ завдали великоњ матер≥альноњ шкоди, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до трьох м≥с¤ц≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1.  оментована статт¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ≥нш≥ незаконн≥ д≥њ в раз≥ банкрутства на в≥дм≥ну в≥д приховуванн¤ ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ ([]{1_220}ст. 220).

ѕро банкрутство див. п. 2 коментар¤ до []{1_219}ст. 219.

2. ќбТЇктом злочину Ї встановлен≥ державою нормативно- процесуальн≥ правила задоволенн¤ вимог кредитор≥в при банкрутств≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥.

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м одного з д≥¤нь, вказаних у ст. 221:

Ч приховуванн¤ майна або майнових обовТ¤зк≥в;

Ч приховуванн¤ в≥домостей про майно;

Ч передача майна в ≥нше волод≥нн¤;

Ч в≥дчуженн¤ майна;

Ч знищенн¤ майна;

Ч фальсиф≥кац≥¤ документ≥в, ¤к≥ в≥дображають господарську чи ф≥нансову д≥¤льн≥сть;

Ч приховуванн¤ документ≥в, ¤к≥ в≥дображають господарську чи ф≥нансову д≥¤льн≥сть;

Ч знищенн¤ документ≥в, ¤к≥ в≥дображають господарську чи ф≥нансову д≥¤льн≥сть.

ѕриховуванн¤ майна або майнових обовТ¤зк≥в, в≥домостей про майно та документи, ¤к≥ в≥дображають господарську чи ф≥нансову д≥¤льн≥сть, може бути вчинене ¤к шл¤хом активних д≥й (поданн¤ про них недостов≥рних в≥домостей), так ≥ шл¤хом безд≥¤льност≥ (њх ненаданн¤).

ѕередача майна в ≥нше волод≥нн¤, його в≥дчуженн¤, знищенн¤, фальсиф≥кац≥¤ та знищенн¤ документ≥в, ¤к≥ в≥дображають господарську чи ф≥нансову д≥¤льн≥сть, зд≥йснюютьс¤ шл¤хом активних д≥й.

“≥ ж сам≥ д≥њ, вчинен≥ до моменту визнанн¤ господарським судом субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ банкрутом, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 221.

4. —клад злочину, передбаченого ст. 221, Ї матер≥альним: обовТ¤зковим Ї настанн¤ насл≥дку у вигл¤д≥ великоњ матер≥альноњ шкоди.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною у форм≥ пр¤мого умислу: неправом≥рн≥ д≥¤нн¤ при банкрутств≥ вчинюютьс¤ умисно. ћотиви ≥ мета злочинних д≥¤нь можуть бути р≥зними, зокрема приховуванн¤ банкрутства, уникненн¤ задоволенн¤ вимог кредитор≥в, неправом≥рне задоволенн¤ вимог одних кредитор≥в на шкоду ≥нтересам ≥нших кредитор≥в.

6. —убТЇктом злочину Ї засновник або власник субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, або службова особа субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилось 16 рок≥в.

</s221>

<s222>

—татт¤ 222.Ўахрайство з ф≥нансовими ресурсами

1. Ќаданн¤ громад¤нином-п≥дприЇмцем або засновником чи власником субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, а також службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ органам державноњ влади, органам влади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим чи органам м≥сцевого самовр¤дуванн¤, банкам або ≥ншим кредиторам з метою одержанн¤ субсид≥й, субвенц≥й, дотац≥й, кредит≥в чи п≥льг щодо податк≥в у раз≥ в≥дсутност≥ ознак злочину проти власност≥ Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або завдали великоњ матер≥альноњ шкоди, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в ≥з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї ф≥нансова д≥¤льн≥сть держави та субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми Ч наданн¤м вказаними у ч. 1 ст. 222 особами у будь-¤к≥й форм≥ органам державноњ влади, органам влади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим чи органам м≥сцевого самовр¤дуванн¤, банкам, ≥ншим кредиторам (кредитним установам, що визнаютьс¤ такими []{4_420_0}«аконом ”крањни Уѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугФ в≥д 12 липн¤ 2001 р., р≥зним фондам, п≥дприЇмствам та ≥ншим субТЇктам господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичним особам чи громад¤нам-п≥дприЇмц¤м, громад¤нам, а також будь-¤ким ≥ншим кредиторам) Ч дал≥ по тексту органам державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, кредиторам Ч зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ з метою одержанн¤ субсид≥й, субвенц≥й, дотац≥й, кредит≥в чи п≥льг з податк≥в.

3. ƒотац≥њ, субсид≥њ ≥ субвенц≥њ Ч види, ¤к правило, грошовоњ допомоги, ¤ка надаЇтьс¤ державою в особ≥ њњ центральних чи м≥сцевих орган≥в влади (законодавчоњ чи виконавчоњ) за рахунок кошт≥в державного чи м≥сцевих бюджет≥в, а також допомога, що надаЇтьс¤ субТЇктами господарськоњ д≥¤льност≥, р≥зними фондами, в тому числ≥ благод≥йницькими, ≥ окремими громад¤нами за рахунок власних кошт≥в субТЇктам господарськоњ д≥¤льност≥, громадським орган≥зац≥¤м, обТЇднанн¤м громад¤н тощо. ƒотац≥њ, субсид≥њ ≥ субвенц≥њ можуть надаватись ≥ в натуральн≥й форм≥.

« метою економ≥чного стимулюванн¤ виконанн¤ державних замовлень њх виконавц¤м Ч субТЇктам господарськоњ д≥¤льност≥ ”крањни вс≥х форм власност≥, ¤к≥ виготовл¤ють ≥ поставл¤ють продукц≥ю дл¤ державних потреб в≥дпов≥дно до умов укладеного з ними державного контракту, можуть надаватись п≥льги щодо податку на прибуток, ц≥льов≥ дотац≥њ ≥ субсид≥њ, кредити на п≥льгових умовах, валютн≥ кошти, митн≥ та ≥нш≥ п≥льги (див. []{4_234_3}ст. 3 «акону Уѕро поставки продукц≥њ дл¤ державних потребФ в≥д 22 грудн¤ 1995 р.).

«г≥дно з []{4_259_5}розд. ≤≤ У¬идатки бюджетуФ —труктури бюджетноњ класиф≥кац≥њ ”крањни, затвердженоњ ѕостановою ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 12 липн¤ 1996 р., ≥з бюджетних кошт≥в субсид≥њ можуть надаватись державним п≥дприЇмствам (кр≥м с≥льськогосподарських), ф≥нансовим установам, п≥дприЇмствам ≥ орган≥зац≥¤м с≥льського господарства з метою њх розвитку, а також в ≥нших випадках, передбачених законодавством, а дотац≥њ Ч на покритт¤ збитк≥в державних п≥дприЇмств.

ƒотац≥¤ Ч вид грошовоњ допомоги, ¤ка надаЇтьс¤, ¤к правило, збитковим п≥дприЇмствам з боку держави з метою покритт¤ затрат, що не покриваютьс¤ виручкою в≥д реал≥зац≥њ виробленоњ продукц≥њ, тобто п≥дприЇмствам, планов≥ затрати на виробництво продукц≥њ чи наданн¤ послуг у ¤ких перевищують доходи в≥д реал≥зац≥њ виробленоњ продукц≥њ ≥ наданих послуг.

—убсид≥¤ Ч п≥дтримка, допомога, що надаЇтьс¤ без будь-¤ких конкретних умов ≥ незалежно в≥д ф≥нансового стану субТЇкт≥в, ¤ким вона надаЇтьс¤. як правило, субсид≥њ надаютьс¤ дл¤ стимулюванн¤ певноњ д≥¤льност≥ чи виробництва певноњ продукц≥њ, п≥дтриманн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ взагал≥. «г≥дно ≥з []{4_323_0}«аконом ”крањни Уѕро захист нац≥онального товаровиробника в≥д субсидованого ≥мпортуФ в≥д 22 грудн¤ 1998 р. субсид≥¤ Ч це ф≥нансова або ≥нша п≥дтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортуванн¤, експорту, споживанн¤ под≥бного товару, в результат≥ ¤коњ субТЇкт господарсько-правових в≥дносин крањни експорту одержуЇ п≥льги (прибутки). “обто у цьому «акон≥ пон¤тт¤ Усубсид≥¤Ф маЇ б≥льш широкий зм≥ст, н≥ж у ст. 222 чинного  одексу.

—убвенц≥¤ Ч допомога, що надаЇтьс¤ дл¤ ф≥нансуванн¤ певних конкретних програм, проект≥в, що схвалюютьс¤ субТЇктами, ¤к≥ надають допомогу. Ќа в≥дм≥ну в≥д дотац≥њ ≥ субсид≥њ, субвенц≥¤ п≥дл¤гаЇ поверненню у раз≥ використанн¤ наданоњ допомоги не за њњ ц≥льовим призначенн¤м.

 редит Ч це позика в грошов≥й чи товарн≥й форм≥, надана кредитором на умовах поверненн¤ у певний строк ≥, ¤к правило, ≥з виплатою в≥дсотк≥в за користуванн¤ нею. ¬ид кредиту, з метою одержанн¤ ¤кого надаЇтьс¤ зав≥домо неправдива ≥нформац≥¤, дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ст. 222 значенн¤ не маЇ.

” чинному законодавств≥ в≥дсутнЇ Їдине визначенн¤ пон¤тт¤ УкредитФ. «г≥дно з []{4_201_1}п. 1.11 ст.1 «акону ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ в≥д 28 грудн¤ 1994 р. в редакц≥њ в≥д 22 травн¤ 1997 р. та в≥д 1 грудн¤ 1998 р. кредит Ч це Укошти та матер≥альн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ надаютьс¤ резидентами або нерезидентами у користуванн¤ юридичним або ф≥зичним особам на визначений строк та п≥д процент.  редит розпод≥л¤Їтьс¤ на ф≥нансовий кредит, товарний кредит, ≥нвестиц≥йний податковий кредит та кредит п≥д ц≥нн≥ папери, що засв≥дчують в≥дносини позикиФ.

«г≥дно ≥з []{4_201_1}п. 1.10 ст.1 «акону ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ ≥з зм≥нами, внесеними законами в≥д 18 листопада 1997 р. та в≥д 15 липн¤ 1999 р. п≥д процентами розум≥Їтьс¤ доход, ¤кий сплачуЇтьс¤ (нараховуЇтьс¤) позичальником на користь кредитора у вигл¤д≥ плати за використанн¤ залучених на визначений строк кошт≥в або майна. ƒо процент≥в включаютьс¤: плат≥ж за використанн¤ кошт≥в або товар≥в (роб≥т, послуг), отриманих у кредит; плат≥ж за використанн¤ кошт≥в, залучених у депозит; плат≥ж за придбанн¤ товар≥в у розстрочку. ѕроценти нараховуютьс¤ у вигл¤д≥ в≥дсотк≥в на основну суму заборгованост≥ або ф≥ксованих сум. ѕлатеж≥ за ≥ншими цив≥льно-правовими договорами, незалежно в≥д того, встановлен≥ вони в абсолютних (ф≥ксованих) ц≥нах або у в≥дсотках до суми договору або ж до ≥ншоњ варт≥сноњ бази, не Ї процентами.

ѕ≥д товарним кредитом розум≥ютьс¤ товари, ¤к≥ передаютьс¤ резидентом або нерезидентом у власн≥сть юридичним чи ф≥зичним особам на умовах угоди, що передбачаЇ в≥дстроченн¤ к≥нцевого розрахунку на визначений строк та п≥д процент. –≥зновидами товарного кредиту Ї торг≥вл¤ у розстрочку Ч господарська операц≥¤, ¤ка передбачаЇ продаж товар≥в ф≥зичним чи юридичним особам на умовах розстроченн¤ к≥нцевого розрахунку Ч на визначений строк та п≥д процент (див. []{4_201_1}п. 1.12 ст.1 «акону ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ в≥д 28 грудн¤ 1994 р. в редакц≥њ в≥д 22 травн¤ 1997 р.), а також ф≥нансовий л≥зинг (оренда) Ч господарська операц≥¤ ф≥зичноњ чи юридичноњ особи, що передбачаЇ придбанн¤ орендодавцем за замовленн¤м орендар¤ основних фонд≥в з подальшим њх переданн¤м у користуванн¤ орендарю на строк, що не перевищуЇ строку повноњ амортизац≥њ таких основних фонд≥в, з обовТ¤зковою подальшою передачею права власност≥ на так≥ основн≥ фонди орендарю (див. []{4_201_1}п≥дпункт 1.18.2 ст.1 названого «акону).

 редит п≥д ц≥нн≥ папери, що засв≥дчують в≥дносини позики, Ч це кошти, ¤к≥ залучаютьс¤ юридичною особою Ч боржником (деб≥тором) в≥д ≥нших юридичних або ф≥зичних ос≥б ¤к компенсац≥¤ вартост≥ випущених (ем≥тованих) таким деб≥тором обл≥гац≥й або депозитних сертиф≥кат≥в (див. []{4_201_1}п≥дпункт 1.11.3 ст.1 названого «акону).

≤нвестиц≥йний податковий кредит Ч це в≥дстрочка плати податку на прибуток, що надаЇтьс¤ субТЇкту п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ на визначений строк з метою зб≥льшенн¤ його ф≥нансових ресурс≥в дл¤ зд≥йсненн¤ ≥нновац≥йних програм, з наступною компенсац≥Їю в≥дстрочених сум у вигл¤д≥ додаткових надходжень податку через загальне зростанн¤ прибутку, що буде отримано внасл≥док реал≥зац≥њ ≥нновац≥йних програм (див. []{4_201_1}п≥дпункт 1.11.4 ст.1 названого «акону).

‘≥нансовий кредит Ч це кошти, ¤к≥ надаютьс¤ банком або небанк≥вськими ф≥нансовими установами у позику юридичн≥й або ф≥зичн≥й особ≥ на визначений строк дл¤ ц≥льового використанн¤ та п≥д процент. ‘≥нансовий кредит надаЇтьс¤, ¤к правило, лише п≥д заставу майна. –≥зновидом кредиту п≥д заставу Ї ломбардн≥ операц≥њ Ч операц≥њ ф≥зичних чи юридичних ос≥б з отриманн¤ кошт≥в в≥д юридичноњ особи, квал≥ф≥кованоњ ¤к ф≥нансова установа зг≥дно ≥з законодавством ”крањни, п≥д заставу товар≥в або валютних ц≥нностей (див. []{4_201_1}п. 1.14 ст.1 «акону ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ в≥д 28 грудн¤ 1994 р. в редакц≥њ в≥д 22 травн¤ 1997 р.).

” []{4_420_0}«акон≥ ”крањни Уѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринку ф≥нансових послугФ в≥д 12 липн¤ 2001 р. п≥д ф≥нансовим кредитом розум≥ютьс¤ кошти, ¤к≥ надаютьс¤ у позику юридичн≥й або ф≥зичн≥й особ≥ на визначений строк та п≥д процент. Ќадавати так≥ ф≥нансов≥ кредити мають право кредитн≥ установи, ¤кими можуть бути ф≥нансов≥ установи, що в≥дпов≥дно до закону мають право на п≥дстав≥ в≥дпов≥дноњ л≥ценз≥њ за рахунок залучених кошт≥в надавати ф≥нансов≥ кредити на власний ризик. Ќадавати ф≥нансов≥ послуги можуть юридичн≥ особи, ¤к≥ в≥дпов≥дно до закону надають одну чи дек≥лька ф≥нансових послуг та ¤к≥ внесен≥ до в≥дпов≥дного реЇстру у пор¤дку, встановленому законом. ƒо ф≥нансових установ належать банки, кредитн≥ сп≥лки, ломбарди, л≥зингов≥ компан≥њ, дов≥рч≥ товариства, страхов≥ компан≥њ, установи накопичувального пенс≥йного забезпеченн¤, ≥нвестиц≥йн≥ фонди ≥ компан≥њ та ≥нш≥ юридичн≥ особи, виключним видом д≥¤льност≥ ¤ких Ї наданн¤ ф≥нансових послуг. ƒ≥¤льн≥сть з наданн¤ ф≥нансових послуг п≥дл¤гаЇ л≥цензуванню.

–≥зновидом ф≥нансового кредиту треба розгл¤дати ≥ ≥нновац≥йний кредит Ч кошти, надан≥ платнику податку з ƒержавного ≥нновац≥йного фонду на зворотн≥й основ≥ при зд≥йсненн≥ ≥нновац≥йних проект≥в у пор¤дку, визначеному  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни. “ак≥ кредити надавались, ¤к правило, безпроцентно на строк до двох рок≥в.

«г≥дно ≥з []{4_71_11}п. 9 ст. 11 «акону ”крањни Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф в≥д 4 грудн¤ 1990 р. в редакц≥њ в≥д 21 грудн¤ 2000 р. податковими органами може надаватись в≥дстроченн¤ та розстроченн¤ податкових зобовТ¤зань.

[]{4_72_35}—т. 35 «акону ”крањни Уѕро бюджетну систему ”крањниФ в≥д 5 грудн¤ 1990 р. в редакц≥њ в≥д 29 червн¤ 1995 р. передбачала можлив≥сть наданн¤ субТЇктам господарськоњ д≥¤льност≥ бюджетних позичок, ¤к≥ могли надаватись за рахунок в≥льних бюджетних кошт≥в (в≥льний залишок кошт≥в бюджету, що утворивс¤ на початок поточного року, доходи бюджету, додатково одержан≥ в процес≥ виконанн¤ бюджету, суми перевищенн¤ доход≥в над видатками, що утворилис¤ в результат≥ зб≥льшенн¤ надходжень до бюджету чи економ≥њ у видатках). Ѕюджетн≥ позички могли бути ¤к процентними, так ≥ безпроцентними, але бюджетн≥ позички субТЇктам господарськоњ д≥¤льност≥ не повинн≥ були бути безпроцентними чи такими, проценти за ¤к≥ нижч≥ розрахункового р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ на пер≥од наданн¤ позички. –≥шенн¤ про наданн¤ бюджетних позичок приймалось в≥дпов≥дним органом державноњ виконавчоњ влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤ з наступним затвердженн¤м цих р≥шень в≥дпов≥дними радами. Ѕюджетн≥ позички, що надавались в≥дпов≥дно до []{4_72_35}ст. 35 названого «акону, Ї видом кредиту, що надававс¤ за рахунок бюджетних кошт≥в. []{4_368_5}«аконом ”крањни Уѕро ƒержавний бюджет ”крањни на 2000 р≥кФ в≥д 17 лютого 2000 р. (ст. 49) наданн¤ бюджетних позичок субТЇктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ було заборонено. []{4_399_28}«аконом ”крањни Уѕро державний бюджет ”крањни на 2001 р≥кФ в≥д 7 грудн¤ 2000 р. (ст. 28) було заборонено наданн¤ будь-¤ким субТЇктам господарюванн¤ позичок за рахунок кошт≥в ƒержавного бюджету ”крањни, кр≥м тих, що встановлен≥ цим «аконом.

[]{4_417_0}Ѕюджетний кодекс ”крањни, прийн¤тий 21 червн¤ 2001 р., пр¤мо не визначаЇ пор¤док наданн¤ бюджетних позичок, хоча цей терм≥н у ньому вживаЇтьс¤: у []{4_417_17}ч. 4 ст. 17 визначаЇтьс¤ механ≥зм ст¤гненн¤ заборгованост≥ юридичних ос≥б за одержаними на умовах поверненн¤ кредитами, залученими державою або п≥д державн≥ іарант≥њ, та заборгованост≥ перед ƒержавним бюджетом ”крањни з наданих п≥дприЇмствам ≥ орган≥зац≥¤м позичок ≥з державного бюджету та позичок, наданих за рахунок кошт≥в, залучених державою або п≥д державн≥ іарант≥њ.  р≥м того, у []{4_417_0}Ѕюджетному кодекс≥ ”крањни вживаЇтьс¤ формулюванн¤ Укредитуванн¤ за вирахуванн¤м погашенн¤Ф, п≥д ¤ким розум≥ютьс¤ операц≥њ, повТ¤зан≥ з наданн¤м кошт≥в з бюджету на умовах поверненн¤, платност≥ та строков≥, в результат≥ ¤ких зТ¤вл¤ютьс¤ зобовТ¤занн¤ перед бюджетом.

«г≥дно з []{4_228_1}ѕоложенн¤м Ќац≥онального банку ”крањни Уѕро кредитуванн¤Ф, затвердженим постановою ѕравл≥нн¤ ЌЅ” в≥д 28 вересн¤ 1995 р. є 246, Укредит Ч це позичковий кап≥тал банку у грошов≥й форм≥, що передаЇтьс¤ у тимчасове користуванн¤ на умовах забезпеченост≥, поверненн¤, строковост≥, платност≥ та ц≥льового характеру використанн¤Ф. ќсновними умовами наданн¤ банк≥вського кредиту, ¤к≥ повинн≥ передбачатись кредитним договором, Ї забезпечен≥сть, поверненн¤, строков≥сть, платн≥сть та ц≥льова направлен≥сть. []{4_228_2}ѕ. 2 ст. 2 названого ѕоложенн¤ передбачаЇ, що субТЇкти господарськоњ д≥¤льност≥ можуть використовувати так≥ форми кредиту: банк≥вський, комерц≥йний, л≥зинговий, ≥потечний, бланковий, консорц≥умний. ‘≥зичн≥ особи можуть використовувати лише споживчий кредит.

 омерц≥йний кредит Ч це товарна форма кредиту, ¤ка визначаЇ в≥дносини з питань перерозпод≥лу матер≥альних фонд≥в ≥ характеризуЇ кредитну угоду м≥ж двома субТЇктами господарськоњ д≥¤льност≥. ”часники кредитних в≥дносин при комерц≥йному кредит≥ регулюють своњ господарч≥ в≥дносини ≥ можуть створювати плат≥жн≥ засоби у вигл¤д≥ вексел≥в Ч зобовТ¤зань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений терм≥н.

Ћ≥зинговий кредит Ч це в≥дносини м≥ж юридичними особами, ¤к≥ виникають у раз≥ оренди майна ≥ супроводжуютьс¤ укладанн¤м л≥зинговоњ угоди. Ћ≥зинг Ї формою майнового кредиту.

≤потечний кредит Ч це особливий вид економ≥чних в≥дносин з приводу наданн¤ кредит≥в п≥д заставу нерухомого майна.  редиторами з ≥потеки можуть бути ≥потечн≥ банки або спец≥альн≥ ≥потечн≥ компан≥њ, а також комерц≥йн≥ банки.

Ѕланковий кредит Ч це кредит, ¤кий надаЇтьс¤ лише п≥д зобовТ¤занн¤ його поверненн¤ ≥з застосуванн¤м п≥двищеноњ в≥дсотковоњ ставки над≥йним позичальникам, ¤к≥ мають стаб≥льн≥ джерела погашенн¤ кредиту ≥ перев≥рений авторитет у банк≥вських колах.

 онсорц≥умний кредит Ч це кредит, що надаЇтьс¤ банк≥вськими консорц≥умами Ч тимчасовими обТЇднанн¤ми банк≥в, ¤к≥ створюютьс¤ дл¤ координац≥њ д≥й при проведенн≥ р≥зного роду банк≥вських операц≥й, або дл¤ кредитуванн¤ одн≥Їњ, але великоњ угоди ≥ заснован≥ банками на паритетних засадах.

—поживчий кредит Ч це кредит, ¤кий надаЇтьс¤ т≥льки в нац≥ональн≥й грошов≥й одиниц≥ ф≥зичним особам Ч резидентам ”крањни на придбанн¤ споживчих товар≥в тривалого користуванн¤ та послуг ≥ ¤кий повертаЇтьс¤ в розстрочку, ¤кщо ≥нше не передбачене умовами кредитного договору. ÷ей вид кредиту не Ї предметом квал≥ф≥кованого за ст. 222 злочину, оск≥льки його одержувач≥ не в≥днесен≥ диспозиц≥Їю ч. 1 ц≥Їњ статт≥ до субТЇкт≥в злочину.

ѕ≥льги щодо податк≥в Ч повне чи часткове зв≥льненн¤ в≥д сплати вс≥х чи окремих податк≥в залежно в≥д виду субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ та виду господарськоњ д≥¤льност≥. Ќаприклад, зг≥дно з []{4_201_7}п≥дпунктом 7.12.1 «акону ”крањни Уѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствФ в≥д 28 грудн¤ 1994 р. в редакц≥њ в≥д 13 липн¤ 2000 р. зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д оподаткуванн¤ прибуток п≥дприЇмств та орган≥зац≥й, громадських орган≥зац≥й ≥нвал≥д≥в, майно ¤ких Ї њх власн≥стю, ¤кщо в≥н отриманий в≥д продажу товар≥в (роб≥т, послуг), кр≥м п≥дакцизних товар≥в та прибутку, одержаного в≥д грального б≥знесу, де прот¤гом попереднього зв≥тного (податкового) пер≥оду к≥льк≥сть ≥нвал≥д≥в, що мають там основне м≥сце роботи, становить не менше 50 в≥дсотк≥в загальноњ чисельност≥ працюючих за умови, що фонд оплати прац≥ таких ≥нвал≥д≥в становить прот¤гом зв≥тного пер≥оду не менше 25 в≥дсотк≥в суми загальних витрат на оплату прац≥, що в≥днос¤тьс¤ до складу валових витрат виробництва (об≥гу).

4. «лочин, передбачений ч. 1 ст. 222, належить до злочин≥в з формальним складом ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим у момент наданн¤ винною особою зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ, незалежно в≥д того, чи одержан≥ в результат≥ њњ наданн¤ субсид≥њ, субвенц≥њ, дотац≥њ чи кредити. ѕри вчиненн≥ передбачених ч. 1 ст. 222 д≥й з метою одержанн¤ п≥льг щодо податк≥в злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту наданн¤ особою зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ з метою одержанн¤ п≥льг щодо податк≥в, незалежно в≥д того, чи вдалос¤ винному у такий спос≥б ухилитис¤ в≥д сплати останн≥х.

5. «ав≥домо неправдива ≥нформац≥¤, надана органам державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, ≥ншим кредиторам, за своњм зм≥стом повинна бути такою, що обумовлюЇ можлив≥сть прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про наданн¤ кредит≥в, п≥льг щодо податк≥в, субсид≥й, субвенц≥й, дотац≥й. “ака ≥нформац≥¤ може стосуватись будь-¤ких стор≥н господарськоњ д≥¤льност≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ чи громад¤нина-п≥дприЇмц¤. Ќаприклад, службова особа субТЇкта господарюванн¤ не вказуЇ в документах, наданих банку дл¤ одержанн¤ кредиту, що у цього субТЇкта Ї ≥нший непогашений кредит, або ж вказуЇ зав≥домо неправдиву мету використанн¤ бюджетних кошт≥в, ¤к≥ особа маЇ нам≥р одержати ¤к дотац≥ю, субсид≥ю чи субвенц≥ю.

Ќаданн¤ зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ щодо певних факт≥в, ¤ка не враховуЇтьс¤ ≥ не впливаЇ на прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про наданн¤ дотац≥њ, субсид≥њ, субвенц≥њ, кредиту, п≥льг щодо податк≥в, складу злочину, передбаченого ст. 222, не утворюЇ.

«ав≥домо неправдива ≥нформац≥¤ може стосуватис¤ ф≥нансовоњ платоспроможност≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥. Ќаприклад, з метою одержанн¤ кредиту приховуЇтьс¤ на¤вн≥сть ст≥йкоњ ф≥нансовоњ неспроможност≥ субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, а з метою одержанн¤ дотац≥њ, субсид≥њ чи субвенц≥њ, навпаки, подаЇтьс¤ зав≥домо неправдива ≥нформац≥¤ про ст≥йку ф≥нансову неспроможн≥сть. ѕоданн¤ зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ щодо ф≥нансовоњ платоспроможност≥ з метою одержанн¤ кредит≥в, дотац≥й, субсид≥й, субвенц≥й чи п≥льг щодо податк≥в маЇ квал≥ф≥куватис¤ за ст. 222, []{1_218}218 чи []{1_220}220 за на¤вност≥ вс≥х ≥нших необх≥дних ознак цих злочин≥в.

6. Ўахрайство з ф≥нансовими ресурсами необх≥дно в≥дмежовувати в≥д розкраданн¤ чужого майна. –озмежувальними ознаками зазначених злочин≥в Ї ознаки њх субТЇктивноњ сторони Ч зм≥ст умислу, мотив, мета та момент виникненн¤. як розкраданн¤ чи замах на розкраданн¤ майна д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ у раз≥, коли на момент наданн¤ в≥дпов≥дноњ зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ з метою одержанн¤ субвенц≥й чи кредит≥в у особи був нам≥р њх не повертати або ж привласнити одержан≥ кошти ¤к дотац≥њ чи субсид≥њ, тобто був умисел на заволод≥нн¤ одержаними коштами. якщо винна особа, подаючи зав≥домо неправдиву ≥нформац≥ю, мала нам≥р привласнити кошти, одержан≥ ¤к субсид≥¤, субвенц≥¤, дотац≥¤ чи кредит, њњ д≥њ треба квал≥ф≥кувати ¤к готуванн¤ до розкраданн¤ чи замах на розкраданн¤ чужого майна, а у раз≥ фактичного оберненн¤ одержаних кошт≥в на свою користь чи на користь ≥нших ос≥б Ч ¤к зак≥нчене розкраданн¤.  ошти чи майно, одержан≥ субТЇктом господарськоњ д≥¤льност≥ ¤к кредити, дотац≥њ, субсид≥њ чи субвенц≥њ, переход¤ть у його власн≥сть з моменту њх фактичного одержанн¤. якщо п≥сл¤ њх одержанн¤ у службовоњ особи субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, ¤кий њх отримав, виникаЇ умисел на њх привласненн¤, то привласненн¤ одержаних кошт≥в (майна) маЇ квал≥ф≥куватис¤ ¤к розкраданн¤ майна цього субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥. якщо з метою розкраданн¤ кредитних кошт≥в створюютьс¤ ф≥ктивн≥ п≥дприЇмства, за на¤вност≥ п≥дстав так≥ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю з≥ []{1_205}ст. 205. ‘≥ктивне п≥дприЇмництво у под≥бних випадках Ї н≥чим ≥ншим, ¤к способом шахрайського обману. якщо у особи був умисел на привласненн¤ лише частини одержаних кредитних кошт≥в, а ≥ншу частину вона мала нам≥р повернути, њњ д≥њ утворюють сукупн≥сть розкраданн¤ та, за на¤вност≥ п≥дстав, шахрайства з ф≥нансовими ресурсами в частин≥ привласнених (розкраданн¤) та неповернених кошт≥в (шахрайство з ф≥нансовими ресурсами).

7. ѕ≥дробленн¤ документ≥в Ч внесенн¤ до оф≥ц≥йних документ≥в зав≥домо неправдивих в≥домостей ≥ наданн¤ таких документ≥в органам державноњ влади, органам м≥сцевого самовр¤дуванн¤, банкам та ≥ншим кредиторам квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 222, []{1_358}358 чи []{1_366}366.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом ≥ спец≥альною метою Ч незаконним одержанн¤м дотац≥й, субвенц≥й, субсид≥й, кредит≥в чи п≥льг щодо податк≥в. ћотиви вчиненн¤ злочину можуть бути р≥зн≥ (¤к правило, корислив≥) ≥ на квал≥ф≥кац≥ю не впливають, але мають враховуватись при призначенн≥ покаранн¤. ѕри цьому винний усв≥домлюЇ, що ≥нформац≥¤, ¤ка ним надаЇтьс¤ кредиторам, Ї зав≥домо недостов≥рною ≥ в≥д зм≥сту наданоњ ≥нформац≥њ залежить прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про наданн¤ дотац≥й, субсид≥й, субвенц≥й, кредит≥в чи п≥льг щодо податк≥в.

9.  оло субТЇкт≥в злочину альтернативно визначено безпосередньо в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 222: громад¤нин-п≥дприЇмець; засновник субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥; власник субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥; службова особа субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥.

√ромад¤нин-п≥дприЇмець Ч це ф≥зична особа, ¤ка зареЇстрована у встановленому законом пор¤дку ¤к субТЇкт п≥дприЇмництва ≥ зд≥йснюЇ п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть без створенн¤ юридичноњ особи.

«асновником (сп≥взасновником) субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичноњ особи Ї громад¤нин чи юридична особа, ¤кий (¤ка) самост≥йно чи сп≥льно з ≥ншими громад¤нами чи юридичними особами створив (створила) субТЇкт господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичну особу. —убТЇктом господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичною особою Ї юридична особа, ¤ка створена ≥ зареЇстрована в пор¤дку, передбаченому []{4_75_8}ст. 8 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ, ≥ на ¤ку поширюЇтьс¤ д≥¤ []{4_78_0}«акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф в≥д 27 березн¤ 1991 р. ÷е може бути одне ≥з п≥дприЇмств, ¤к≥ створюютьс¤ зг≥дно ≥з []{4_78_2}ст. 2 названого «акону, або обТЇднанн¤ п≥дприЇмств.

¬ласником (сп≥ввласником) субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичноњ особи Ї громад¤нин чи ≥нша юридична особа, що набула права власност≥ на д≥ючого субТЇкта господарськоњ д≥¤льнст≥ будь-¤ким способом. «асновник (сп≥взасновник) субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ Ї одночасно ≥ його власником (сп≥ввласником), а власник (сп≥ввласник) субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ може ≥ не бути його засновником.

«г≥дно ≥з чинним законодавством засновниками (сп≥взасновниками) ≥ власниками (сп≥ввласниками) субТЇкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ Ч юридичних ос≥б можуть бути ≥нш≥ юридичн≥ особи. якщо юридична особа Ї Їдиним засновником ≥ншоњ юридичноњ особи Ч субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥, останн≥й Ї доч≥рн≥м п≥дприЇмством. ѕри наданн≥ зав≥домо недостов≥рноњ ≥нформац≥њ засновником (власником) субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ юридичною особою субТЇктом злочину маЇ визнаватись службова особа т≥Їњ юридичноњ особи, що подала таку ≥нформац≥ю. Ћог≥чне тлумаченн¤ тексту диспозиц≥њ ч. 1 ст. 222 св≥дчить, що законодавець не обмежуЇ пон¤тт¤ УзасновникФ та УвласникФ лише громад¤нами.

якщо засновником чи власником субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ Ї ≥нша юридична особа, то при наданн≥ такою юридичною особою зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ органам державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, ≥ншим кредиторам з метою одержанн¤ субсид≥й, субвенц≥й, дотац≥й, кредит≥в чи п≥льг щодо податк≥в субТЇктом господарськоњ д≥¤льност≥, засновником чи власником ¤кого вона Ї, субТЇктами злочину мають визнаватись службов≥ особи, засновники чи власники такоњ юридичноњ особи.

«асновниками субТЇкт≥в господарюванн¤ Ч юридичних ос≥б можуть бути ≥ юридичн≥ особи, на ¤ких не поширюЇтьс¤ д≥¤ []{4_78_0}«акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф. «окрема, зареЇстрован≥ обТЇднанн¤ громад¤н з метою виконанн¤ статутних завдань ≥ ц≥лей можуть зд≥йснювати необх≥дну господарську та ≥ншу комерц≥йну д≥¤льн≥сть шл¤хом створенн¤ госпрозрахункових установ ≥ орган≥зац≥й ≥з статусом юридичноњ особи, заснуванн¤ п≥дприЇмств. ќдним ≥з вид≥в п≥дприЇмств у []{4_78_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф названо п≥дприЇмство, ¤ке засноване на власност≥ обТЇднанн¤ громад¤н. якщо обТЇднанн¤ громад¤н надаЇ зав≥домо неправдиву ≥нформац≥ю дл¤ одержанн¤ створеним ним п≥дприЇмством Ч субТЇктом господарюванн¤ дотац≥й, субсид≥й, субвенц≥й, п≥льг щодо податк≥в, кредит≥в, то службова особа такого обТЇднанн¤, ¤ка надала таку ≥нформац≥ю, може визнаватись субТЇктом злочину, передбаченого ст. 222.

Ќе можуть визнаватись субТЇктами злочину ф≥зичн≥ особи, ¤к≥ не зареЇстрован≥ ¤к субТЇкти п≥дприЇмництва ≥ ¤к≥ дл¤ одержанн¤ кредит≥в, субсид≥й та п≥льг щодо податк≥в надали зазначеним у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 222 органам зав≥домо недостов≥рну ≥нформац≥ю, а також службов≥ особи юридичних ос≥б, державна реЇстрац≥¤ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ не за правилами, визначеними []{4_75_0}«аконом ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ, тобто ¤к≥ не Ї п≥дприЇмствами у розум≥нн≥ []{4_78_0}«акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф ≥ на ¤ких д≥¤ названого закону не поширюЇтьс¤. ћова йде про юридичних ос≥б, створенн¤ ≥ державна реЇстрац≥¤ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ в пор¤дку, визначеному []{4_125_0}«аконами ”крањни Уѕро обТЇднанн¤ громад¤нФ в≥д 16 червн¤ 1992 р. та []{4_283_0}Уѕро благод≥йництво та благод≥йн≥ орган≥зац≥њФ в≥д 16 вересн¤ 1997 р.

10. „. 2 ст. 222 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за два квал≥ф≥кованих види цього злочину:

Ч наданн¤ вказаними в ч. 1 особами зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ органам державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, ≥ншим кредиторам з метою одержанн¤ субсид≥й, субвенц≥й, дотац≥й, кредит≥в чи п≥льг з податк≥в, вчинене повторно;

Ч запод≥¤нн¤ такими д≥¤ми великоњ матер≥альноњ шкоди держав≥ чи кредитору.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ч. 2 ст. 222 за ознакою вчиненн¤ њх повторно необх≥дно встановити, що особа ран≥ше вчинила д≥њ, передбачен≥ ч. 1 чи 2 ц≥Їњ статт≥ ≥ не зб≥гли строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо особа не була судима за ц≥ д≥њ, або ж з особи не зн¤та чи не погашена судим≥сть за злочин, передбачений ч. 1 чи 2 ст. 222.

¬еликою матер≥альною шкодою держав≥ чи кредиторов≥ зг≥дно з прим≥ткою до []{1_218}ст. 218 треба вважати шкоду, ¤ка у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ встановлений законодавством неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н. ƒаний вид складу злочину вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту фактичного запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди держав≥ або кредиторов≥. ѕри вчиненн≥ злочину у форм≥ одержанн¤ п≥льг щодо податк≥в в≥н вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту ненадходженн¤ кошт≥в до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в, а саме з наступного дн¤ п≥сл¤ настанн¤ строку, до ¤кого мав бути сплачений податок, зб≥р чи ≥нший обовТ¤зковий плат≥ж, що вход¤ть в систему оподаткуванн¤, у встановленому законом пор¤дку, а коли закон повТ¤зуЇ цей строк ≥з виконанн¤м певноњ д≥њ, Ч з моменту фактичного ухиленн¤ в≥д њх сплати (див. абз. 1 п. 14 постанови).

11. ћатер≥альна шкода держав≥ чи кредиторов≥ може бути запод≥¤на в результат≥ використанн¤ дотац≥й, субсид≥й, субвенц≥й не за њх ц≥льовим призначенн¤м, неповерненн¤ одержаного кредиту, ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в. ƒ≥њ, ¤кими запод≥юЇтьс¤ матер≥альна шкода держав≥ чи кредиторов≥, можуть утворювати склади самост≥йних злочин≥в ≥ злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222. Ќаприклад, нец≥льове використанн¤ державних кошт≥в, одержаних ¤к дотац≥¤, субсид≥¤ чи субвенц≥¤, Ї одн≥Їю ≥з форм вчиненн¤ злочину, передбаченого []{1_210}ст. 210, ≥ за на¤вност≥ в д≥¤х особи ознак цього злочину так≥ д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ч. 2 ст. 222 та в≥дпов≥дною частиною []{1_210}ст. 210. —ам по соб≥ факт нец≥льового використанн¤ кредитних кошт≥в у раз≥ њх поверненн¤ кредиторов≥ не утворюЇ розгл¤дуваного квал≥ф≥кованого виду складу злочину, оск≥льки такими д≥¤ми матер≥альна шкода кредиторам не запод≥юЇтьс¤.

12. ќдержанн¤ п≥льг щодо податк≥в в результат≥ наданн¤ громад¤нином-п≥дприЇмцем чи службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ податковим органам Ї одночасно ≥ ухиленн¤м в≥д сплати податк≥в, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке передбачена []{1_212}ст. 212. ѕри цьому склади злочин≥в, передбачен≥ ч. 2 ст. 222 ≥ []{1_212}ч. 1 та 2 ст. 212, сп≥вв≥днос¤тьс¤ м≥ж собою ¤к спец≥альний (ст. 222) ≥ загальний (ч. 1 та 2 []{1_212}ст. 212). “ому ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в шл¤хом одержанн¤ п≥льг щодо них, ¤кщо розм≥р несплачених податк≥в дор≥внюЇ чи перевищуЇ 500 неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, але менше пТ¤ти тис¤ч неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, маЇ квал≥ф≥куватис¤ лише за ч. 2 ст. 222. якщо ж сума умисно несплачених податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в в пТ¤ть тис¤ч ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ установлений законодавством неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, тобто утворюЇ особливо великий розм≥р кошт≥в, що фактично не над≥йшли до бюджет≥в чи державних ц≥льових фонд≥в, д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ за ч. 1 ст. 222 та []{1_212}ч. 3 ст. 212. ќск≥льки злочин, передбачений []{1_212}ч. 3 ст. 212, Ї б≥льш т¤жким, н≥ж злочин, передбачений ч. 2 ст. 222, вони мають ≥нше сп≥вв≥дношенн¤: норма, передбачена ч. 2 ст. 222, Ї загальною, а []{1_212}ч. 3 ст. 212 Ч спец≥альною щодо нењ.  вал≥ф≥кац≥¤ умисного ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в на суму, що в пТ¤ть тис¤ч ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, шл¤хом наданн¤ зав≥домо неправдивих в≥домостей з метою одержанн¤ п≥льг щодо податк≥в за ч. 1 ст. 222 зумовлена тим, що наданн¤ таких в≥домостей Ї способом умисного ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, збор≥в, ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в в особливо великих розм≥рах.

</s222>

<s223>

—татт¤ 223.ѕорушенн¤ пор¤дку випуску (ем≥с≥њ) та об≥гу ц≥нних папер≥в

1. ¬ипуск (ем≥с≥¤) громад¤нином або службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ ц≥нних папер≥в у форм≥ њх в≥дкритого розм≥щенн¤ без реЇстрац≥њ ем≥с≥њ у встановленому законом пор¤дку Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

2. ¬несенн¤ громад¤нином або службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ в документи, ¤к≥ подаютьс¤ дл¤ реЇстрац≥њ ем≥с≥њ ц≥нних папер≥в, зав≥домо недостов≥рноњ ≥нформац≥њ, а також затвердженн¤ таких документ≥в, ¤кщо ц≥ д≥њ запод≥¤ли велику матер≥альну шкоду ≥нвесторов≥, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. —т. 223 та []{1_224}224 чинного  одексу на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_198}ст. 148-8  рим≥нального кодексу 1960 року окремо передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за випуск недержавних ц≥нних папер≥в без реЇстрац≥њ у встановленому законом пор¤дку; внесенн¤ недостов≥рноњ ≥нформац≥њ в документи дл¤ реЇстрац≥њ або затвердженн¤ таких документ≥в; виготовленн¤; збут ≥ використанн¤ п≥дроблених ц≥нних папер≥в.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ випуску та об≥гу ц≥нних папер≥в.

2. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223, пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥ д≥њ Ч випуску ц≥нних папер≥в у форм≥ њх в≥дкритого розм≥щенн¤ без реЇстрац≥њ у встановленому законом пор¤дку.

ѕон¤тт¤ ц≥нних папер≥в визначено в []{4_83_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро ц≥нн≥ папери ≥ фондову б≥ржуФ в≥д 18 червн¤ 1991 р. в редакц≥њ «акону в≥д 3 червн¤ 1999 р. (детальн≥ше про характеристику ц≥нних папер≥в див. зазначений закон та коментар до ст. 199).

÷ей же закон реіламентуЇ ≥ пор¤док випуску (ем≥с≥њ) ц≥нних папер≥в.

«окрема, в≥дпов≥дно до []{4_83_7}ст. 7 вищеназваного «акону, випуск акц≥й акц≥онерним товариством зд≥йснюЇтьс¤ у розм≥р≥ його статутного фонду або на всю варт≥сть майна державного п≥дприЇмства (у раз≥ перетворенн¤ його в акц≥онерне товариство). ƒодатковий випуск акц≥й можливий, ¤кщо попередн≥ випуски були зареЇстрован≥ ≥ вс≥ ран≥ше випущен≥ акц≥њ повн≥стю оплачен≥ за варт≥стю не нижче ном≥нальноњ.

[]{4_83_11}—т. 11 цього ж «акону передбачаЇ, що р≥шенн¤ про випуск обл≥гац≥й внутр≥шн≥х ≥ м≥сцевих позик приймаЇтьс¤ в≥дпов≥дно  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни ≥ м≥сцевими радами. јкц≥онерн≥ товариства можуть випускати обл≥гац≥њ на суму не б≥льше 25 процент≥в в≥д розм≥ру статутного фонду ≥ лише п≥сл¤ повноњ оплати ус≥х випущених акц≥й.

¬ипуск обл≥гац≥й п≥дприЇмств дл¤ формуванн¤ ≥ поповненн¤ статутного фонду, а також дл¤ покритт¤ збитк≥в, повТ¤заних з њх господарською д≥¤льн≥стю, не допускаЇтьс¤.

√л. 7 «акону встановлюЇ пор¤док реЇстрац≥њ та об≥гу ц≥нних папер≥в.

«лочин, передбачений ч. 1 ст. 223 чинного  одексу, Ї зак≥нченим з моменту фактичного зд≥йсненн¤ випуску (ем≥с≥њ) ц≥нних папер≥в без реЇстрац≥њ у встановленому законом пор¤дку.

3. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 223, може пол¤гати у вчиненн≥ д≥њ у двох формах: внесенн≥ громад¤нином або службовою особою субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥ в документи, ¤к≥ подаютьс¤ дл¤ реЇстрац≥њ ем≥с≥њ ц≥нних папер≥в, зав≥домо недостов≥рноњ ≥нформац≥њ; затвердженн≥ таких документ≥в.

ќбовТ¤зкова ознака обТЇктивноњ сторони злочину за ч. 2 ст. 223 Ч запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди ≥нвесторов≥ внасл≥док вчиненн¤ будь-¤коњ ≥з зазначених вище д≥й.

«аконодавцем не визначено конкретний розм≥р шкоди, ¤ку стосовно ч. 2 ст. 223 сл≥д вважати великою. Ќа нашу думку, в кожному конкретному випадку настанн¤ насл≥дк≥в Чматер≥альноњ шкоди в≥д д≥й, передбачених ч. 2 ст. 223, њњ ¤к велику сл≥д визначати з огл¤ду на прим≥тку до []{1_224}ст. 224, за ¤кою великою визнаЇтьс¤ матер≥альна шкода у розм≥р≥, що в триста ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

«лочин, квал≥ф≥кований ч. 2 ст. 223, Ї зак≥нченим з моменту фактичного настанн¤ насл≥дк≥в Ч великоњ матер≥альноњ шкоди ≥нвесторов≥.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ћожлива необережна вина щодо насл≥дк≥в, передбачених ч. 2 ст. 223.

5. —убТЇкт злочину Ч ¤к загальний (громад¤нин), так ≥ спец≥альний (службова особа субТЇкта господарськоњ д≥¤льност≥).

</s223>

<s224>

—татт¤ 224.¬иготовленн¤, збут та використанн¤ п≥дроблених недержавних ц≥нних папер≥в

1. ¬иготовленн¤ з метою збуту, збут чи використанн¤ ≥ншим чином п≥дроблених недержавних ц≥нних папер≥в Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або ¤кщо вони завдали великоњ матер≥альноњ шкоди, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ орган≥зованою групою або ¤кщо вони завдали особливо великоњ матер≥альноњ шкоди, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до семи рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка.

1. ѕовторним у статт≥ 224 визнаЇтьс¤ злочин, вчинений особою, ¤ка ран≥ше вчинила злочин, передбачений ц≥Їю статтею або статтею 199 цього  одексу.

2. ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ статт≥ матер≥альна шкода вважаЇтьс¤ великою, ¤кщо вона у триста ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а особливо великою Ч така, що у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ виготовленн¤ та об≥гу недержавних ц≥нних папер≥в.

2. ѕредметом злочину Ї недержавн≥ ц≥нн≥ папери. ÷е перел≥чен≥ в []{4_83_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро ц≥нн≥ папери ≥ фондову б≥ржуФ в≥д 18 червн¤ 1991 р. в редакц≥њ в≥д 3 червн¤ 1999 р. акц≥њ, обл≥гац≥њ м≥сцевих позик, обл≥гац≥њ п≥дприЇмств, ощадн≥, ≥нвестиц≥йн≥ сертиф≥кати, вексел≥, приватизац≥йн≥ папери. ¬иход¤чи з≥ зм≥сту названого «акону недержавними ц≥нними паперами, Ї так≥, ем≥тентом ¤ких держава не Ї ≥ за ¤кими вона не несе жодних зобовТ¤зань.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й з п≥дробленими недержавними ц≥нними паперами у трьох формах:

Ч виготовленн≥ њх з метою збуту;

Ч збут≥;

Ч використанн≥ ≥ншим чином.

ѕро виготовленн¤ та збут п≥дроблених ц≥нних папер≥в див. коментар до []{1_199}ст. 199.

4.  вал≥ф≥куючими ознаками злочину Ї вчиненн¤ його повторно або завданн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди (ч. 2 ст. 224), вчиненн¤ його орган≥зованою групою або завданн¤ особливо великоњ матер≥альноњ шкоди (ч. 3 ст. 224).

«а зм≥стом закону виготовленн¤ з метою збуту недержавних ц≥нних папер≥в та њх подальший збут або використанн¤ ≥ншим чином утворюють повторн≥сть.  вал≥ф≥кац≥¤ злочинних д≥й за ознакою повторност≥ матиме м≥сце незалежно в≥д того, в одн≥й ≥ т≥й же форм≥ (наприклад, виготовленн¤ плюс виготовленн¤), або в р≥зних формах вони вчинен≥ (наприклад, виготовленн¤ плюс збут).

«лочини, передбачен≥ ст. 224, Ї зак≥нченими з моменту фактичного виготовленн¤ з метою збуту п≥дроблених недержавних ц≥нних папер≥в або њх збуту чи використанн¤ ≥ншим чином.

” раз≥ квал≥ф≥кац≥њ за ч. 2 або 3 ст. 224 за ознакою завданн¤ великоњ або особливо великоњ матер≥альноњ шкоди злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в у вигл¤д≥ матер≥альноњ шкоди в зазначених розм≥рах.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом та на¤вн≥стю мети збуту в раз≥ вчиненн¤ злочину у форм≥ виготовленн¤ п≥дроблених недержавних ц≥нних папер≥в.

6. —убТЇкт злочину Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤к≥й на момент вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s224>

<s225>

—татт¤ 225.ќбман покупц≥в та замовник≥в

1. ”мисне обм≥рюванн¤, обважуванн¤, обраховуванн¤ чи ≥нший обман покупц≥в або замовник≥в п≥д час реал≥зац≥њ товар≥в або наданн¤ послуг, ¤кщо ц≥ д≥њ вчинен≥ у значних розм≥рах, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк в≥д ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ особою, ран≥ше судимою за обман покупц≥в чи замовник≥в, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ќбманом покупц≥в та замовник≥в у значних розм≥рах сл≥д вважати обман, що спричинив громад¤нинов≥ матер≥альну шкоду в сум≥, що перевищуЇ три неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

1. «алежно в≥д способу вчиненн¤ обману покупц≥в та замовник≥в предметом цього злочину можуть бути грошов≥ кошти, товари або р≥зн≥ вироби, що виготовл¤ютьс¤ чи ремонтуютьс¤ на замовленн¤ громад¤н.

2. ћ≥сце вчиненн¤ обману покупц≥в чи замовник≥в у ст. 225 не визначаЇтьс¤ ¤к обовТ¤зкова ознака його обТЇктивноњ сторони, тобто не маЇ значенн¤, де вчинено обман покупц≥в чи замовник≥в. як правило, м≥сцем вчиненн¤ обману покупц≥в Ї п≥дприЇмства торг≥вл≥ ≥ п≥дприЇмства громадського харчуванн¤. ѕ≥дприЇмствами торг≥вл≥ Ї магазини, ¤тки, намети та ≥нш≥ заклади торг≥вл≥ незалежно в≥д форми власност≥ на них, ¤к≥ зд≥йснюють продаж товар≥в населенню.

ƒо п≥дприЇмств торг≥вл≥ в≥днос¤тьс¤ також оптов≥ бази, склади, ¤к≥ зд≥йснюють безпосередньо реал≥зац≥ю товар≥в населенню, магазини-склади по продажу др≥бнооптових парт≥й товар≥в, п≥дприЇмства побутового обслуговуванн¤, ¤к≥ зд≥йснюють продаж нап≥вфабрикат≥в та готових вироб≥в, приймальн≥ пункти склотари, вторинноњ сировини, с≥льськогосподарськоњ та ≥ншоњ продукц≥њ, ¤к≥ зд≥йснюють зустр≥чний продаж товар≥в. јле не в≥днос¤тьс¤ до п≥дприЇмств торг≥вл≥ приймальн≥ пункти склотари, с≥льськогосподарськоњ та ≥ншоњ продукц≥њ, ¤к≥ не зд≥йснюють зустр≥чного продажу товар≥в, а лише провод¤ть розрахунки за прийн¤т≥ товари, продукц≥ю, сировину.

ƒо п≥дприЇмств громадського харчуванн¤ в≥днос¤тьс¤: ресторани, кафе, њдальн≥ та ≥нш≥ заклади системи громадського харчуванн¤, в ¤ких варт≥сть харчуванн¤ оплачуЇтьс¤ або гот≥вкою в процес≥ обслуговуванн¤, або попередньо за певний пер≥од, чи сумарно за певний минулий пер≥од.

ћ≥сцем вчиненн¤ обману замовник≥в Ї, ¤к правило, п≥дприЇмства побутового обслуговуванн¤ населенн¤ ≥ п≥дприЇмства комунального господарства незалежно в≥д форми власност≥ на них. ƒо вказаних п≥дприЇмств в≥днос¤тьс¤ будинки побуту, р≥зн≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ зд≥йснюють ремонт належних громад¤нам речей на њх замовленн¤ (майстерн≥ по ремонту побутовоњ техн≥ки, взутт¤, од¤гу, годинник≥в, рад≥отелев≥з≥йноњ апаратури тощо), в тому числ≥ й т≥, що виконують іарант≥йний ремонт, а також ≥нш≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ надають певн≥ послуги, виконують певну роботу чи ≥нш≥ замовленн¤ громад¤н (перукарн≥, х≥мчистки, лазн≥, ательЇ ≥ндив≥дуального пошитт¤ од¤гу, взутт¤, вироб≥в ≥з шк≥ри, п≥дприЇмства по ремонту ≥ буд≥вництву житла, п≥дприЇмства, що надають громад¤нам аудиторськ≥, юридичн≥, серв≥сн≥, транспортн≥ та ≥нш≥ послуги).

3. —пособи обману покупц≥в та замовник≥в вказан≥ в ст. 225 шл¤хом перерахуванн¤ найб≥льш поширених з них (обм≥рюванн¤, обважуванн¤, обрахуванн¤) ≥ вживанн¤м родового пон¤тт¤ У≥нший обманФ ¤к узагальнюючого вс≥ ≥нш≥ способи обману покупц≥в або замовник≥в.

ќбм≥рюванн¤ Ч це в≥дпуск товар≥в неповною м≥рою, тобто в менш≥й к≥лькост≥. “акий спос≥б обману маЇ м≥сце при продажу товар≥в, к≥льк≥сн≥ показники ¤ких вим≥рюютьс¤ м≥рами довжини (м≥л≥метри, сантиметри, дециметри, метри), площ≥ (квадратн≥ м≥л≥метри, сантиметри, дециметри, метри) ≥ обТЇму (куб≥чн≥ м≥л≥метри, сантиметри, дециметри, метри та њх аналоги дл¤ р≥дин Ч м≥л≥л≥три, л≥три, декал≥три). Ќа практиц≥ зустр≥чаютьс¤ два види обм≥рюванн¤: недом≥р ≥ недолив.

Ќедолив маЇ м≥сце при продажу р≥зних р≥дин:

Ч продукт≥в харчуванн¤ Ч молочних продукт≥в, сок≥в, ол≥њ тощо;

Ч напоњв Ч спиртних напоњв, пива, квасу, кави тощо;

Ч техн≥чних р≥дин Ч бензину, миючих засоб≥в, розчинник≥в та ≥н.

Ќедолив може вчин¤тись ¤к п≥д час продажу р≥дин, так ≥ п≥д час њх фасуванн¤ через р≥зн≥ автомати ≥ нап≥вавтомати (ол≥њ, пива, сок≥в тощо), коли так≥ автомати ≥ нап≥вавтомати налагоджуютьс¤ таким чином, щоб р≥дина в≥дм≥рювалась в менш≥й к≥лькост≥. ƒосить часто дл¤ в≥дпуску р≥дин в менш≥й к≥лькост≥ використовуютьс¤ спец≥ально виготовлен≥ м≥рн≥ Їмкост≥ (прилади, мензурки, скл¤нки тощо) з потовщеними ст≥нками, з неправильно нанесеними м≥рними позначками тощо. ѕодекуди р≥дини перед продажем п≥д≥гр≥ваютьс¤ з метою зб≥льшенн¤ њх обТЇму. Ќедолив ≥нод≥ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою певних хитрощ≥в, наприклад, за рахунок нахилу м≥рноњ Їмност≥, наливанн¤ р≥дини п≥д п≥двищеним тиском з метою утворенн¤ буйноњ, густоњ п≥ни тощо.

Ќедом≥р маЇ м≥сце при в≥дпуску тканин, скла, стр≥чок, пиломатер≥ал≥в та ≥нших товар≥в.

ќбважуванн¤ Ч це в≥дпуск товар≥в, к≥льк≥сн≥ показники ¤ких визначаютьс¤ м≥рами ваги (м≥л≥грами, грами, к≥лограми, центнери, тонни) в зменшен≥й ваз≥. ƒл¤ цього ≥нод≥ використовуютьс¤ неправильно в≥дрегульован≥ м≥рн≥ прилади, ¤к≥, наприклад, показують вагу товар≥в б≥льшу д≥йсноњ. ƒосить часто вага товар≥в, що продаютьс¤, зменшуЇтьс¤ за рахунок зб≥льшенн¤ ваги пакувальних матер≥ал≥в, ≥нвентарноњ тари, завищенн¤ процентного вм≥сту розсолу, соку чи маринаду при продажу оселедц≥в, маринованих, засолених плод≥в ≥ овоч≥в, продажу нерозморожених продукт≥в з великим вм≥стом льоду, продажу мТ¤сопродукт≥в без попередньоњ зачистки чи вир≥занн¤ обвТ¤зувального шпагату, пергаментноњ обгортки тощо.

ќбраховуванн¤ Ї найпоширен≥шим способом обману покупц≥в та замовник≥в ≥ виражаЇтьс¤ або в тому, що з покупц¤ вимагають за проданий товар суму, ¤ка перевищуЇ його варт≥сть, тобто неправильно п≥драховуЇтьс¤ варт≥сть покупки, або ж у тому, що покупцев≥ здача або взагал≥ не даЇтьс¤, або даЇтьс¤ не в повному розм≥р≥. ѕри обрахуванн≥ замовник≥в з них за надан≥ послуги вимагаЇтьс¤ сума, ¤ка перевищуЇ фактичну варт≥сть наданих послуг, або ж при розрахунках з замовником варт≥сть наданоњ послуги визначаЇтьс¤ правильно, але здача взагал≥ не в≥ддаЇтьс¤ або ж в≥ддаЇтьс¤ не в повному розм≥р≥.

ѕ≥д ≥ншим обманом треба розум≥ти так≥ д≥њ ¤к обман покупц≥в шл¤хом перевищенн¤ встановлених роздр≥бних ц≥н чи тариф≥в, продаж фальсиф≥кованих товар≥в, продаж товар≥в нижчого сорту за ц≥ною вищого, продаж знижених в ц≥н≥ товар≥в за ц≥нами, ¤к≥ ≥снували до њх уц≥нки, продаж неповного комплекту товар≥в, передача покупцев≥ одного предмета п≥д вигл¤дом ≥ншого тощо (див. []{4_43_5}абз. 2 п. 5 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про обман покупц≥вФ в≥д 2 березн¤ 1973 р. є 2).

≤нший обман замовник≥в Ч це будь-¤к≥ д≥њ винного, направлен≥ на отриманн¤ в≥д громад¤н сум, що перевищують варт≥сть виконаноњ за њх замовленн¤ми роботи чи наданих послуг: штучне завищенн¤ складност≥ роб≥т або послуг, що надаютьс¤; завищенн¤ норм витрат сировини ≥ матер≥ал≥в; оформленн¤ замовленн¤ ¤к терм≥нового, а не звичайного; фальсиф≥кац≥¤ замовлених вироб≥в, зам≥на окремих деталей ≥ вузл≥в в побутов≥й, рад≥отелев≥з≥йн≥й та ≥нш≥й техн≥ц≥ при њњ ремонт≥; ст¤гненн¤ з замовник≥в плати за роботи (послуги), ¤к≥ не виконувались; ст¤гненн¤ плати за ремонт вироб≥в п≥д час іарант≥йних строк≥в на них, тобто коли повинен був проводитись њх іарант≥йний ремонт безоплатно; тощо. «окрема, в пер≥од д≥њ іарант≥йного строку на вироби замовник вводитьс¤ в оману щодо того, що необх≥дний ремонт не в≥дноситьс¤ до іарант≥йного, оск≥льки поломка виробу сталас¤ з вини замовника, та ≥н.

ѕри перевищенн≥ встановлених роздр≥бних ц≥н покупець платить за товар грош≥ в сум≥, що перевищуЇ ц≥ну, визначену дл¤ продажу товар≥в компетентними органами чи особами.

«г≥дно з≥ []{4_70_6}ст. 6, []{4_70_7}7, []{4_70_8}8, []{4_70_13}13 «акону ”крањни Уѕро ц≥ни ≥ ц≥ноутворенн¤Ф в≥д 3 грудн¤ 1990 р. ц≥ни, що застосовуютьс¤ у народному господарств≥, под≥л¤ютьс¤ на в≥льн≥, державн≥ ф≥ксован≥ ≥ регульован≥.

¬≥льн≥ ц≥ни встановлюютьс¤ на вс≥ види товар≥в ≥ продукц≥њ, за вин¤тком тих, по ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ державне регулюванн¤ ц≥н.

ƒержавне регулюванн¤ ц≥н зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом встановленн¤ державних ф≥ксованих ц≥н чи граничних р≥вн≥в або граничних в≥дхилень в≥д державних ф≥ксованих ц≥н. ƒержавний контроль за ц≥нами зд≥йснюЇтьс¤ при встановленн≥ ≥ застосуванн≥ державних ф≥ксованих та регульованих ц≥н ≥ тариф≥в. ѕри цьому в сфер≥ д≥њ в≥льних ц≥н контролюЇтьс¤ правом≥рн≥сть њх застосуванн¤ та додержанн¤ вимог антимонопольного законодавства.

[]{4_268_0}ѕостановами  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро встановленн¤ повноважень орган≥в виконавчоњ влади та виконавчих орган≥в м≥ських рад щодо регулюванн¤ ц≥н (тариф≥в)Ф в≥д 25 грудн¤ 1996 р. є 1548 з наступними зм≥нами []{4_319_0}Уѕро заходи щодо стаб≥л≥зац≥њ споживчого ринкуФ в≥д 10 вересн¤ 1998 р. є 1414 затверджено повноваженн¤ центральних орган≥в виконавчоњ влади, –ади м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, обласних,  ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥ських державних адм≥н≥страц≥й, виконавчих орган≥в м≥ських рад щодо регулюванн¤ ц≥н ≥ тариф≥в на окрем≥ види продукц≥њ, товар≥в ≥ послуг. ѕеревищенн¤м встановлених роздр≥бних ц≥н буде ¤к реал≥зац≥¤ товар≥в за ц≥нами, що перевищують встановлен≥ державн≥ ф≥ксован≥ чи регульован≥ ц≥ни в≥дпов≥дними органами в межах компетенц≥њ, так ≥ за ц≥нами, що перевищують в≥льн≥ ц≥ни, встановлен≥ власником товар≥в чи власником торговельного п≥дприЇмства чи п≥дприЇмства громадського харчуванн¤ чи уповноваженою ним особою (органом) дл¤ продажу товар≥в.

ѕеревищенн¤ встановлених ц≥н ≥ тариф≥в на побутов≥ ≥ комунальн≥ послуги, що надаютьс¤ населенню, Ч це отриманн¤ з замовник≥в б≥льш високоњ плати вартост≥ послуг, н≥ж передбачено прейскурантами на в≥дпов≥дн≥ послуги. ѕри цьому способ≥ обману винний вводить замовника в оману щодо фактичноњ вартост≥ роб≥т ≥ послуг за замовленн¤м.

ѕри фальсиф≥кац≥њ товар≥в зд≥йснюЇтьс¤ обман покупц≥в в ¤кост≥ товару, що купуЇтьс¤ ними, наприклад зменшуЇтьс¤ вм≥ст кави в приготованому напоњ, б≥льш дорогий компонент страви зам≥нюЇтьс¤ дешевим (зам≥сть мТ¤са першого іатунку використовуЇтьс¤ мТ¤со третього іатунку тощо), молоко розбавл¤Їтьс¤ водою, сметана Ч молоком тощо.

“ак≥ способи обману покупц≥в, ¤к продаж товар≥в нижчого іатунку за ц≥ною вищого, продаж знижених в ц≥н≥ товар≥в за ц≥нами, ¤к≥ ≥снували до њх уц≥нки, продаж покупцев≥ п≥д вигл¤дом одного предмета ≥ншого, мають р¤д сп≥льних рис (ознак) з обманом покупц≥в шл¤хом перевищенн¤ встановлених роздр≥бних ц≥н, тому що при вс≥х названих способах обману покупець оплачуЇ товар за ц≥ною, що перевищуЇ його фактичну варт≥сть, тобто товар продаЇтьс¤ за ц≥ною, ¤ка перевищуЇ встановлену дл¤ його продажу ц≥ну. “овари, що розпод≥л¤ютьс¤ на іатунки, також продаютьс¤ за роздр≥бними ц≥нами, встановленими дл¤ в≥дпов≥дного іатунку. “ому продаж товар≥в нижчого іатунку за ц≥ною вищого Ї одночасно ≥ його продажем за ц≥ною, ¤ка перевищуЇ певну роздр≥бну ц≥ну дл¤ товару даного іатунку. ѕроте, на в≥дм≥ну в≥д обману способом перевищенн¤ роздр≥бних ц≥н, при продажу товар≥в нижчого іатунку за ц≥ною вищого покупець обманюЇтьс¤ не т≥льки у вартост≥ товару, а ≥ в його ¤кост≥. ѕри продажу п≥д вигл¤дом одного товару ≥ншого покупець також обманюЇтьс¤ в ¤кост≥ товару. ѕри цьому обману щодо вартост≥ товару може й не бути. ќбман покупц≥в шл¤хом продажу п≥д вигл¤дом одного товару ≥ншого маЇ сп≥льн≥ риси з таким способом обману, ¤к фальсиф≥кац≥¤ товар≥в. Ќезважаючи на схож≥сть р≥зних способ≥в обману покупц≥в ≥ на¤вност≥ в них сп≥льних рис, при квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного спос≥б повинен визначатись однозначно.

ѕ≥дприЇмства побутового обслуговуванн¤ ≥нколи без попередн≥х замовлень громад¤н виготовл¤ють невелик≥ парт≥њ вироб≥в (взутт¤, од¤гу тощо), особливо при в≥дсутност≥ замовлень в певний пер≥од, а пот≥м або продають њх, або, за на¤вност≥ замовлень, реал≥зовують ¤к виготовлен≥ за ≥ндив≥дуальними замовленн¤ми. ¬ таких випадках завищуЇтьс¤ варт≥сть вироб≥в за рахунок в≥днесенн¤ на њх варт≥сть суми додатковоњ оплати за ≥ндив≥дуальн≥сть замовленн¤, його терм≥нов≥сть, складн≥сть тощо. ” першому випадку д≥њ особи, ¤ка вчинила обман громад¤нина, Ї обманом покупц≥в, оск≥льки виготовленн¤ вироб≥в громад¤нином попередньо не замовл¤лось, а в другому випадку Ч обманом замовник≥в за рахунок завищенн¤ вартост≥ роб≥т

4. ќбман одного й того ж покупц¤ чи замовника може бути вчинений одночасно к≥лькома способами, що Ї характерним дл¤ обману покупц≥в в п≥дприЇмствах громадського харчуванн¤. Ќаприклад, при продажу продукт≥в у буфет≥ покупц¤ може бути обважено при продажу одного продукту, обраховано при продажу ≥ншого, трет≥й продукт буде фальсиф≥кованим, недолито четвертого продукту тощо ≥, кр≥м всього, буде завищена загальна варт≥сть вс≥х куплених продукт≥в; при ремонт≥ побутовоњ чи рад≥отелев≥з≥йноњ техн≥ки, на експлуатац≥ю ¤коњ ще не зак≥нчилис¤ гарант≥йн≥ строки, з замовника ст¤гуЇтьс¤ плата за њњ ремонт, завищуЇтьс¤ варт≥сть ремонтних роб≥т та варт≥сть деталей ≥ вузл≥в, ¤к≥ необх≥дно зам≥нити, ст¤гуЇтьс¤ плата за детал≥ ≥ вузли, ¤к≥ фактично не зам≥нювались, маЇ м≥сце зам≥на окремих деталей ≥ вузл≥в на так≥, ¤к≥ вже тривалий час експлуатувались, ≥, кр≥м всього, завищуЇтьс¤ загальна варт≥сть ремонту та загальна сума обману. якщо буде встановлено, що обман вчинено одночасно к≥лькома способами, вс≥ способи повинн≥ бути вказан≥ у в≥дпов≥дних процесуальних документах, тобто необх≥дно ч≥тко визначити, ¤ким конкретно способом ≥ на ¤ку суму вчинений обман.

5. ќбман покупц≥в та замовник≥в в≥дноситьс¤ до так званих матер≥альних склад≥в злочин≥в, оск≥льки основним безпосередн≥м обТЇктом обману покупц≥в чи замовник≥в Ї њх матер≥альн≥ ≥нтереси, спричиненн¤ реальноњ шкоди ¤ким Ї обовТ¤зковим дл¤ визнанн¤ обману зак≥нченим злочином. “ому у раз≥ коли д≥¤ми особи фактично не запод≥¤но матер≥альних збитк≥в покупц¤м чи замовникам (наприклад, обраховуванн¤ ви¤влено п≥д час проведенн¤ розрахунку за куплений товар чи в≥дремонтовану р≥ч; прац≥вник молочного магазину п≥дготував дл¤ продажу сметану, розбавлену молоком, але фальсиф≥кац≥¤ ви¤влена при перев≥рц≥ тощо), вчинене повинно квал≥ф≥куватись ¤к готуванн¤ до обману чи замах на обман покупц≥в чи замовник≥в. «алежно в≥д розм≥ру обману покупц≥в чи замовник≥в вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ про ступ≥нь сусп≥льноњ небезпечност≥ вчиненого правопорушенн¤, а отже, ≥ в≥днесенн¤ його до злочин≥в чи адм≥н≥стративних проступк≥в.

6. ќбман покупц≥в чи замовник≥в визнаЇтьс¤ злочином за умови, що в≥н вчинений у значних розм≥рах Ч спричинив громад¤нину матер≥альну шкоду в сум≥, що перевищуЇ три неоподатковуваних м≥н≥муми доход≥в громад¤н (див. прим≥тку до ст. 225). ќбман покупц≥в чи замовник≥в на суму, що не перевищуЇ три неоподатковуваних м≥н≥муми доход≥в громад¤н, Ї адм≥н≥стративним проступком ≥ т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за []{4_62_216}ст. 155-2  пјѕ ”крањни або ж за []{4_62_273}ч. 2 ст. 177-2  пјѕ ”крањни, ¤кщо обман вчинено шл¤хом реал≥зац≥њ фальсиф≥кованих алкогольних напоњв та тютюнових вироб≥в.

7. якщо особа мала нам≥р вчинити обман покупц≥в на певну суму, ¤ка становить значний розм≥р, але фактично вчинила обман лише на частину ц≥Їњ суми, њњ д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватись ¤к замах на злочин за []{1_15}ст. 15 та за ч. 1 чи 2 ст. 225.

ѕри визначенн≥ розм≥ру обману покупц≥в чи замовник≥в необх≥дно враховувати всю суму, на ¤ку вчинений обман вс≥х покупц≥в чи замовник≥в, а не кожного окремо. ќбман кожного окремого покупц¤ чи замовника може бути ≥ незначним.

8. ѕотерп≥лими при обман≥ покупц≥в чи замовник≥в повинн≥ визнаватись лише ф≥зичн≥ особи (громад¤ни), в тому числ≥ ≥ приватн≥ п≥дприЇмц≥ (громад¤ни-п≥дприЇмц≥), оск≥льки у прим≥тц≥ до ст. 225 говоритьс¤ про спричиненн¤ матер≥альноњ шкоди лише громад¤нину, а не будь-¤кому покупцев≥ чи замовнику. ѕокупц¤ми чи замовниками можуть бути ≥ юридичн≥ особи, але обман замовник≥в чи покупц≥в Ч юридичних ос≥б при продажу њм товар≥в чи наданн≥ њм послуг повинен квал≥ф≥куватись ¤к розкраданн¤ чужого майна.

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною. ќбман покупц≥в чи замовник≥в, вчинений з необережност≥ службовою особою, може квал≥ф≥куватись ¤к халатн≥сть за на¤вност≥ в д≥¤х службовоњ особи ознак цього злочину. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 225 настаЇ лише при встановленн≥ в д≥¤х винного пр¤мого умислу на вчиненн¤ обм≥рюванн¤, обважуванн¤, обрахуванн¤ або ≥ншого обману покупц≥в чи замовник≥в. —клад цього злочину може мати м≥сце ¤к за на¤вност≥ корисливоњ за≥нтересованост≥ винного (¤к правило), так ≥ у випадках, коли обман покупц≥в чи замовник≥в вчинено з ≥нших мотив≥в (див. []{4_43_6}п. 6 згаданоњ постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни). «окрема, обман покупц≥в чи замовник≥в може вчинюватис¤ з метою виконати план товарооб≥гу, отримати економ≥ю, покрити збитки, покращити показники роботи тощо. ћотиви ≥ мета обману замовник≥в можуть бути й ≥нш≥, наприклад небажанн¤ конкретних виконавц≥в роб≥т за замовленн¤м виконувати повн≥стю оплачен≥ роботи в повному обс¤з≥, визначеному в замовленн≥.

≤нод≥ обман покупц≥в чи замовник≥в зд≥йснюЇтьс¤ на виконанн¤ незаконних розпор¤джень службових ос≥б (наприклад, виконанн¤ розпор¤дженн¤ продавати товари чи надавати послуги за завищеними ц≥нами (тарифами), в≥дмовл¤ти у проведенн≥ іарант≥йних ремонт≥в), коли мотивом д≥й винного Ї небажанн¤ суперечити кер≥вникам, вступати з ними в конфл≥кт, побоюванн¤ пересл≥дуванн¤ з боку службовоњ особи тощо. ƒ≥њ службовоњ особи, ¤ка в≥ддала незаконне розпор¤дженн¤ вчинювати обман покупц≥в чи замовник≥в, повинн≥ квал≥ф≥куватись ¤к сп≥вучасть в обман≥ покупц≥в чи замовник≥в. якщо внасл≥док такого розпор¤дженн¤ службовоњ особи запод≥¤на ≥стотна шкода охоронюваним законом ≥нтересам, д≥њ службовоњ особи додатково квал≥ф≥куютьс¤ ≥ за []{1_364}ст. 364.

10. ” диспозиц≥њ ч. 1 ст. 225 не м≥ститьс¤ жодних обмежень щодо субТЇкта вчиненн¤ обману покупц≥в та замовник≥в та м≥сц¤ вчиненн¤ злочину, а тому субТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, ¤ка вчинюЇ обман громад¤н при продажу њм товар≥в, виконанн≥ роб≥т чи наданн≥ послуг. ѕерш за все, субТЇктами злочину Ї особи, ¤к≥ зд≥йснюють розрахунки з покупц¤ми або замовниками чи њх обслуговуванн¤ в п≥дприЇмствах торг≥вл≥, п≥дприЇмствах громадського харчуванн¤ чи побутового обслуговуванн¤. ÷е, насамперед, особи, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в трудових в≥дносинах з в≥дпов≥дними п≥дприЇмствами, до функц≥й ¤ких входить безпосереднЇ обслуговуванн¤ покупц≥в чи замовник≥в або проведенн¤ з ними розрахунк≥в (продавц≥, касири, оф≥ц≥анти, фасувальники товар≥в, к≥оскери тощо).

—убТЇктами злочину можуть бути й будь-¤к≥ ≥нш≥ особи, ¤к≥ реал≥зують товари покупц¤м чи надають послуги замовникам. «окрема, безпосереднЇ обслуговуванн¤ покупц≥в може зд≥йснюватись ≥ прац≥вниками торговельних п≥дприЇмств, п≥дприЇмств громадського харчуванн¤ чи побутового обслуговуванн¤ населенн¤, в функц≥њ ¤ких не входить зд≥йсненн¤ таких д≥й (вантажники, прибиральниц≥, мийники посуду тощо), але вони њх зд≥йснюють за дорученн¤м чи на проханн¤ службовоњ особи в≥дпов≥дного п≥дприЇмства або нав≥ть за власною ≥н≥ц≥ативою. ≤нод≥ покупц≥в обслуговують особи, ¤к≥ взагал≥ не перебувають у трудових правов≥дносинах з п≥дприЇмством торг≥вл≥ чи громадського харчуванн¤: родич≥ ≥ знайом≥ прац≥вник≥в п≥дприЇмства. якщо так≥ особи на проханн¤ чи нав≥ть за власною ≥н≥ц≥ативою зд≥йснюють безпосереднЇ обслуговуванн¤ покупц≥в чи замовник≥в ≥ допускають њх обман, вони повинн≥ визнаватись субТЇктом передбаченого ст. 225 злочину. Ќаприклад, ¤кщо при продажу фрукт≥в чи овоч≥в з лотка на вулиц≥ в≥длучаЇтьс¤ продавець ≥ просить свого родича, ¤кий знаходитьс¤ пор¤д ≥ допомагаЇ обслуговувати покупц≥в, в його в≥дсутн≥сть обслуговувати покупц≥в, або ¤кщо нав≥ть така особа при в≥дсутност≥ продавц¤ за власною ≥н≥ц≥ативою обслуговуЇ покупц≥в ≥ допускаЇ при цьому њх обман, вона Ї субТЇктом злочину, передбаченого ст. 225. —убТЇктом обману замовник≥в мають визнаватись не т≥льки прац≥вники побутових п≥дприЇмств ≥ п≥дприЇмств комунального господарства, ¤к≥ виконують певн≥ роботи на замовленн¤ громад¤н, а й особи, ¤к≥ приймають замовленн¤, провод¤ть розрахунки при оплат≥ замовлень та ≥н. Ќими можуть бути ¤к штатн≥ прац≥вники вказаних п≥дприЇмств, так ≥ особи, що виконують дл¤ побутових п≥дприЇмств та п≥дприЇмств комунального господарства певн≥ роботи за договорами цив≥льно-правового характеру, а також будь-¤к≥ ≥нш≥ особи, ¤к≥ в≥д ≥мен≥ таких п≥дприЇмств обслуговують замовник≥в.

—убТЇктом обману покупц≥в чи замовник≥в можуть бути ≥ службов≥ особи п≥дприЇмств торг≥вл≥, громадського харчуванн¤ чи побутового обслуговуванн¤, ¤кщо вони:

Ч безпосередньо зд≥йснюють обслуговуванн¤ покупц≥в чи замовник≥в;

Ч дають п≥длеглим вказ≥вку (розпор¤дженн¤, наказ) зд≥йснювати обман покупц≥в чи замовник≥в.

—лужбов≥ особи торговельних п≥дприЇмств, п≥дприЇмств громадського харчуванн¤ чи побутового обслуговуванн¤ (зав≥дуюч≥ магазинами, њдальн¤ми, њх заступники, зав≥дуюч≥ в≥дд≥лами, секц≥¤ми та ≥н.), ¤к≥ обманюють покупц≥в чи беруть участь у њх обман≥, за на¤вност≥ у њх д≥¤х також ознак зловживанн¤ службовим становищем несуть в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 225 ≥ []{1_364}364 чинного  одексу (див. []{4_43_13}п. 13 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику про обман покупц≥вФ в≥д 2 березн¤ 1973 р.).

“ак само мають квал≥ф≥куватис¤ д≥њ службових ос≥б торговельних п≥дприЇмств або п≥дприЇмств громадського харчуванн¤, ¤к≥ дали п≥длеглим њм по служб≥ прац≥вникам вказ≥вку про обман покупц≥в чи замовник≥в.

11. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ч. 2 ст. 225 за ознакою вчиненн¤ обману покупц≥в особою, ¤ка ран≥ше була судима за обман покупц≥в чи замовник≥в, необх≥дно, щоб судим≥сть за ран≥ше вчинений нею злочин не була погашена чи зн¤та у встановленому законом пор¤дку.

</s225>

<s226>

—татт¤ 226.‘альсиф≥кац≥¤ засоб≥в вим≥рюванн¤

1. ¬иготовленн¤ або переробленн¤ з метою використанн¤ чи збуту, а також збут фальсиф≥кованих вим≥рювальних прилад≥в чи ≥нструмент≥в Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до трьох м≥с¤ц≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ особою, ¤ка була засуджена за ц≥Їю статтею, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. Cт. 226 Ї новою в  рим≥нальному кодекс≥ ”крањни, ран≥ше ≥снувала т≥льки адм≥н≥стративна в≥дпов≥дальн≥сть за фальсиф≥кац≥ю засоб≥в вим≥рюванн¤.

[]{4_302_0}«аконом ”крањни Уѕро метролог≥ю та метролог≥чну д≥¤льн≥стьФ визначаютьс¤ правов≥ основи забезпеченн¤ Їдност≥ вим≥рювань в ”крањн≥, регулюютьс¤ сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ метролог≥чноњ д≥¤льност≥ та захист громад¤н ≥ нац≥ональноњ економ≥ки в≥д насл≥дк≥в недостов≥рних результат≥в вим≥рювань. ” ньому зазначено, що особи, винн≥ в порушенн≥ законодавства про метролог≥ю та метролог≥чну д≥¤льн≥сть, можуть прит¤гатис¤ до дисципл≥нарноњ, цив≥льноњ, адм≥н≥стративноњ чи крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ метролог≥чноњ та господарськоњ д≥¤льност≥, що забезпечують захист економ≥ки, прав споживач≥в в≥д недостов≥рних вим≥рювань та њх насл≥дк≥в.

2. ѕредметом злочину Ї фальсиф≥кован≥ вим≥рювальн≥ прилади чи ≥нструменти.

¬≥дпов≥дно до ст. 1 вищезгаданого «акону вим≥рюванн¤ Ч це в≥дображенн¤ ф≥зичних величин њхн≥ми значенн¤ми за допомогою експерименту та обчислень ≥з застосуванн¤м спец≥альних техн≥чних засоб≥в.

«асоби вим≥рювальноњ техн≥ки Ч техн≥чн≥ засоби, ¤к≥ застосовуютьс¤ п≥д час вим≥рювань ≥ мають нормован≥ метролог≥чн≥ характеристики. ¬изначенн¤ њх конкретного типу залежить в≥д призначенн¤ засобу, принципу д≥њ, конструкц≥њ, використаноњ дл¤ його виготовленн¤, техн≥чноњ документац≥њ. «а принципом д≥њ ≥ конструкц≥Їю можна визначити вим≥рювальн≥ прилади ¤к засоби дл¤ вим≥рюванн¤ шл¤хом застосуванн¤ д≥њ механ≥зм≥в або техн≥чних пристроњв, з ¤ких складаЇтьс¤ прилад (наприклад, прилад дл¤ визначенн¤ горизонтального р≥вн¤ Ч н≥вел≥р, прилад дл¤ визначенн¤ к≥лькост≥ спожитоњ електроенерг≥њ Ч електрол≥чильник тощо). ¬им≥рювальн≥ ≥нструменти мають досить просту конструкц≥ю ≥ застосовуютьс¤ дл¤ вим≥рюванн¤ вручну (наприклад, еталон ваги 1 кг).

«асоби вим≥рювальноњ техн≥ки можуть застосовуватис¤, ¤кщо вони в≥дпов≥дають вимогам щодо точност≥, встановленим дл¤ цих засоб≥в, у певних умовах њх експлуатац≥њ. ѕор¤док встановленн¤ приналежност≥ техн≥чних засоб≥в до засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки визначаЇтьс¤ ƒержстандартом ”крањни.

ѕредметом злочину Ї еталони (засоби вим≥рювальноњ техн≥ки, що забезпечують в≥дтворенн¤ ≥ (чи) збер≥ганн¤ одиниц≥ вим≥рювань одного чи дек≥лькох значень, а також передачу розм≥ру ц≥Їњ одиниц≥ ≥ншим засобам вим≥рювальноњ техн≥ки), у тому числ≥ державний еталон, робочий еталон, вих≥дний еталон, визначенн¤ ¤ких даЇтьс¤ в []{4_302_0}«акон≥ ”крањни Уѕро метролог≥ю та метролог≥чну д≥¤льн≥стьФ, а також ≥нш≥ засоби вим≥рювальноњ техн≥ки, на ¤к≥ поширюЇтьс¤ державний метролог≥чний нагл¤д (њх дозвол¤Їтьс¤ застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж ≥ видавати напрокат лише за умови, ¤кщо вони пройшли пов≥рку або державну метролог≥чну атестац≥ю), або засоби вим≥рювальноњ техн≥ки, на ¤к≥ не поширюЇтьс¤ державний метролог≥чний нагл¤д (њх дозвол¤Їтьс¤ випускати з виробництва лише за умови, ¤кщо вони пройшли кал≥бруванн¤ або метролог≥чну атестац≥ю ([]{4_302_9}ст. 9 зазначеного «акону).

ќбТЇктами державного метролог≥чного контролю ≥ нагл¤ду Ї засоби вим≥рювальноњ техн≥ки; методики виконанн¤ вим≥рювань; к≥льк≥сть фасованого товару в упаковках.

ƒержавний метролог≥чний нагл¤д поширюЇтьс¤ на вим≥рюванн¤, результати ¤ких використовуютьс¤ п≥д час роб≥т по забезпеченню охорони здоровТ¤; роб≥т по забезпеченню захисту житт¤ та здоровТ¤ громад¤н; контролю ¤кост≥ ≥ безпеки продукт≥в харчуванн¤; контролю стану навколишнього природного середовища; контролю безпеки умов прац≥; геодезичних ≥ г≥дрометеоролог≥чних роб≥т; торговельно-комерц≥йних операц≥й ≥ розрахунк≥в м≥ж покупцем (споживачем) ≥ продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числ≥ у сферах побутових ≥ комунальних послуг, послуг електро- та поштового звТ¤зку; податкових, банк≥вських ≥ митних операц≥й; обл≥ку енергетичних ≥ матер≥альних ресурс≥в (електричноњ ≥ тепловоњ енерг≥њ, газу, води, нафтопродукт≥в тощо), за вин¤тком внутр≥шнього обл≥ку, ¤кий ведетьс¤ п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми та громад¤нами Ч субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥; роб≥т, що виконуютьс¤ за дорученн¤м орган≥в прокуратури та правосудд¤; обовТ¤зковоњ сертиф≥кац≥њ продукц≥њ; реЇстрац≥њ нац≥ональних ≥ м≥жнародних спортивних рекорд≥в.

ƒо державного метролог≥чного контролю належать:

Ч державн≥ випробуванн¤ засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки ≥ затвердженн¤ њх тип≥в;

Ч державна метролог≥чна атестац≥¤ засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки; пов≥рка засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки;

Ч акредитац≥¤ на право проведенн¤ державних випробувань, пов≥рки ≥ кал≥бруванн¤ засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки, проведенн¤ вим≥рювань та атестац≥њ методик виконанн¤ вим≥рювань.

ƒо державного метролог≥чного нагл¤ду належать:

Ч державний метролог≥чний нагл¤д за забезпеченн¤м Їдност≥ вим≥рювань;

Ч державний метролог≥чний нагл¤д за к≥льк≥стю фасованого товару в упаковках.

ѕов≥рка засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки Ч встановленн¤ придатност≥ засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки, на ¤к≥ поширюЇтьс¤ державний метролог≥чний нагл¤д, до застосуванн¤ на п≥дстав≥ результат≥в контролю њхн≥х метролог≥чних характеристик.

 ал≥бруванн¤ засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки Ч визначенн¤ в певних умовах або контроль метролог≥чних характеристик засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки, на ¤к≥ не поширюЇтьс¤ державний метролог≥чний нагл¤д.

ћетролог≥чна атестац≥¤ засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки Ч досл≥дженн¤ засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки з метою визначенн¤ њхн≥х метролог≥чних характеристик та встановленн¤ придатност≥ цих засоб≥в до застосуванн¤.

јтестац≥¤ методики виконанн¤ вим≥рювань Ч процедура встановленн¤ в≥дпов≥дност≥ методики метролог≥чним вимогам, що ставл¤тьс¤ до нењ.

ƒержавн≥ приймальн≥ ≥ контрольн≥ випробуванн¤ засоб≥в вим≥рювальноњ техн≥ки провод¤тьс¤ метролог≥чними центрами ≥ територ≥альними органами ƒержстандарту ”крањни, акредитованими на право проведенн¤ цих випробувань.

¬≥дпов≥дно до []{4_302_9}ч. 5 ст. 9 «акону ”крањни Уѕро метролог≥ю та метролог≥чну д≥¤льн≥стьФ п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ та громад¤ни Ч субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ займаютьс¤ зазначеними видами д≥¤льност≥, повинн≥ письмово пов≥домити в≥дпов≥дн≥ територ≥альн≥ органи ƒержстандарту ”крањни про свою д≥¤льн≥сть.

«г≥дно з≥ []{4_302_15}ст. 15 зазначеного «акону державним приймальним ≥ контрольним випробуванн¤м не п≥дл¤гають засоби вим≥рювальноњ техн≥ки, ¤к≥ призначен≥ дл¤ застосуванн¤ в побут≥ ≥ на ¤к≥ не поширюЇтьс¤ державний метролог≥чний нагл¤д; вим≥рювальн≥ прилади чи ≥нструменти побутового призначенн¤ не Ї предметом злочину, передбаченого ст. 226.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й щодо фальсиф≥кованих вим≥рювальних прилад≥в чи ≥нструмент≥в:

Ч виготовленн¤;

Ч переробленн¤;

Ч збут.

¬иготовленн¤м фальсиф≥кованих вим≥рювальних прилад≥в чи ≥нструмент≥в Ї створенн¤ таких прилад≥в чи ≥нструмент≥в, ¤к≥ за умислом винного не повинн≥ забезпечувати достов≥рн≥сть вим≥рювань у будь-¤к≥й сфер≥.

ѕереробленн¤м Ї будь-¤к≥ д≥њ щодо вим≥рювальних прилад≥в чи ≥нструмент≥в (ремонт, пошкодженн¤, Умодерн≥зац≥¤Ф у будь- ¤кий спос≥б, зам≥на механ≥зм≥в або техн≥чних пристроњв приладу та ≥н.), внасл≥док ¤ких при застосуванн≥ таких прилад≥в чи ≥нструмент≥в не забезпечуЇтьс¤ достов≥рн≥сть вим≥рювань, тобто вим≥рювальн≥ прилади або ≥нструменти стають фальсиф≥кованими.

«бут пол¤гаЇ у в≥дчуженн≥ будь-¤ким способом (оплатно чи безоплатно) фальсиф≥кованих вим≥рювальних прилад≥в чи ≥нструмент≥в.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим у раз≥ виконанн¤ винним обТЇктивноњ сторони хоча б в одн≥й з форм, зазначених у диспозиц≥њ ст. 226. «бут фальсиф≥кованих вим≥рювальних прилад≥в чи ≥нструмент≥в сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к зак≥нчений злочин з урахуванн¤м конкретноњ к≥лькост≥ фактично збутих предмет≥в злочину.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу, а також обовТ¤зковою на¤вн≥стю мети Ч використанн¤ або збуту фальсиф≥кованих вим≥рювальних прилад≥в чи ≥нструмент≥в.

5. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 226, Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤ка на момент вчиненн¤ злочину дос¤гла 16 рок≥в.

—убТЇкт злочину, передбаченого ч. 2 коментованоњ статт≥, Ч спец≥альний: особа, ¤ка була засуджена за ц≥Їю статтею (за ч. 1 або 2), ¤кщо судим≥сть не погашена ≥ не зн¤та з нењ в пор¤дку, встановленому []{1_88}розд. XIII «агальноњ частини  одексу. ” випадку, коли особу було зв≥льнено ран≥ше в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 226, у встановленому законом пор¤дку, њњ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за ч. 1 ст. 226.

</s226>

<s227>

—татт¤ 227.¬ипуск або реал≥зац≥¤ недобро¤к≥сноњ продукц≥њ

¬ипуск на товарний ринок або ≥нша реал≥зац≥¤ споживачам недобро¤к≥сноњ, тобто такоњ, що не в≥дпов≥даЇ встановленим стандартам, нормам, правилам ≥ техн≥чним умовам, або некомплектноњ продукц≥њ та товар≥в, ¤кщо так≥ д≥њ вчинен≥ у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ѕ≥д випуском або реал≥зац≥Їю недобро¤к≥сноњ продукц≥њ, вчиненими у великих розм≥рах, сл≥д вважати розм≥ри, що перевищують триста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

1. Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_186}ст. 147  рим≥нального кодексу 1960 року, ¤ка передбачала в≥дпов≥дальн≥сть ≥ за настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в випуску або реал≥зац≥њ недобро¤к≥сноњ продукц≥њ дл¤ здоровТ¤ або житт¤ потерп≥лого, коментована статт¤ передбачаЇ т≥льки в≥дпов≥дальн≥сть за випуск або реал≥зац≥ю недобро¤к≥сноњ продукц≥њ у великих розм≥рах.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ захисту споживчого ринку, добросов≥сна конкуренц≥¤ в сфер≥ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

2. ѕредмет злочину Ч недобро¤к≥сна продукц≥¤, що не в≥дпов≥даЇ встановленим стандартам, нормам, правилам ≥ техн≥чним умовам, або некомплектна продукц≥¤ та товари.

¬≥дпов≥дно до []{4_150_0}ст. 1 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро державний нагл¤д за додержанн¤м стандарт≥в, норм ≥ правил та в≥дпов≥дальн≥сть за њх порушенн¤Ф п≥д продукц≥Їю розум≥Їтьс¤ науково-техн≥чна продукц≥¤, продукц≥¤ виробничо-техн≥чного призначенн¤ ≥ товари народного споживанн¤. “аким чином, товари Ч це частина продукц≥њ.

як≥сть продукц≥њ Ч це сукупн≥сть властивостей, ¤к≥ в≥дображають безпеку, новизну, довгов≥чн≥сть, над≥йн≥сть, економ≥чн≥сть, ергоном≥чн≥сть, естетичн≥сть, еколог≥чн≥сть продукц≥њ тощо, ¤к≥ надають њй здатн≥сть задовольн¤ти споживача в≥дпов≥дно до њњ призначенн¤.

Ќедобро¤к≥сною продукц≥Їю, ¤к вказано безпосередньо у диспозиц≥њ []{1_147}ч. 1 ст. 147, Ї така, що не в≥дпов≥даЇ встановленим стандартам, нормам, правилам ≥ техн≥чним умовам. ” []{4_247_9}п≥дпункт≥ 2 п. 9 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику розгл¤ду цив≥льних справ за позовами про захист прав споживач≥вФ в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 5 зазначено, що Утоваром неналежноњ ¤кост≥ сл≥д вважати такий, що не в≥дпов≥даЇ вимогам нормативних документ≥в, умовам договору або вимогам, ¤к≥ до нього предТ¤вл¤ютьс¤, надан≥й щодо нього вигот≥вником чи продавцем ≥нформац≥њ, а також проданий п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку його придатност≥ чи фальсиф≥кованийФ (наведене положенн¤ ірунтуЇтьс¤, на []{4_28_228}ст. 233 ÷  ”крањни, зг≥дно з ¤кою ¤к≥сть проданоњ реч≥ повинна в≥дпов≥дати умовам договору, при в≥дсутност≥ вказ≥вок у договор≥ Ч вимогам, що звичайно ставл¤тьс¤, а ¤к≥сть реч≥, що продаЇтьс¤ торговельною орган≥зац≥Їю, Ч стандартов≥, техн≥чним умовам або зразкам, встановленим дл¤ речей цього роду, ¤кщо ≥нше не випливаЇ з характеру даного виду куп≥вл≥-продажу, ≥ на []{4_28_244}ст. 248 ÷  ”крањни, зг≥дно з ¤кою ¤к≥сть продукц≥њ, що поставл¤Їтьс¤, повинна в≥дпов≥дати стандартам, техн≥чним умовам або зразкам).

Ќекомплектною Ї продукц≥¤, що не в≥дпов≥даЇ встановленим стандартам, нормам, правилам ≥ техн≥чним умовам за ознакою комплектност≥. ¬ ц≥й продукц≥њ (товарах) може не вистачати агрегат≥в, деталей, ≥нших частин, у тому числ≥ запасних, або вона випущена на товарний ринок (реал≥зована споживачам) без необх≥дних ≥нструмент≥в, ≥нструкц≥й по експлуатац≥њ, техн≥чних опис≥в тощо. Ќекомплектна продукц≥¤ також Ї недобро¤к≥сною, оск≥льки њњ неможливо використовувати за ц≥льовим призначенн¤м або таке використанн¤ серйозно ускладнюЇтьс¤.

¬≥дпов≥дно до []{4_150_1}ст. 1 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро державний нагл¤д за додержанн¤м стандарт≥в, норм ≥ правил та в≥дпов≥дальн≥сть за њх порушенн¤Ф в≥д 8 кв≥тн¤ 1993 р. ≥ []{4_154_4}ст. 4Ч7 ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро стандартизац≥ю ≥ сертиф≥кац≥юФ в≥д 10 травн¤ 1993 р. нормативн≥ документи з≥ стандартизац≥њ под≥л¤ютьс¤ на сл≥дуюч≥:

Ч державн≥ стандарти ”крањни;

Ч галузев≥ стандарти;

Ч стандарти науково-техн≥чних та ≥нженерних товариств ≥ сп≥лок;

Ч техн≥чн≥ умови;

Ч стандарти п≥дприЇмств.

”с≥ вказан≥ нормативн≥ документи Ї чинними з моменту њх державноњ реЇстрац≥њ.

[]{4_415_1}—т. 1 «акону ”крањни Уѕро стандартизац≥юФ в≥д 17 травн¤ 2001 року визначаютьс¤ в≥дпов≥дн≥ терм≥ни. «окрема:

стандарт Ч документ, що встановлюЇ дл¤ загального ≥ багаторазового застосуванн¤ правила, загальн≥ принципи або характеристики, ¤к≥ стосуютьс¤ д≥¤льност≥ чи њњ результат≥в, з метою дос¤гненн¤ оптимального ступен¤ впор¤дкованост≥ у певн≥й галуз≥, розроблений у встановленому пор¤дку на основ≥ консенсусу;

м≥жнародний та рег≥ональний стандарти Ч стандарти, прийн¤т≥ в≥дпов≥дно м≥жнародним та рег≥ональним органом стандартизац≥њ;

нац≥ональн≥ стандарти Ч державн≥ стандарти ”крањни, прийн¤т≥ центральним органом виконавчоњ влади у сфер≥ стандартизац≥њ та доступн≥ дл¤ широкого кола користувач≥в;

кодекс усталеноњ практики (зв≥д правил) Ч документ, що м≥стить практичн≥ правила чи процедури проектуванн¤, виготовленн¤, монтажу, техн≥чного обслуговуванн¤, експлуатац≥њ обладнанн¤, конструкц≥й чи вироб≥в.  одекс усталеноњ практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

техн≥чн≥ умови Ч документ, що встановлюЇ техн≥чн≥ вимоги, ¤ким повинн≥ в≥дпов≥дати продукц≥¤, процеси чи послуги. “ехн≥чн≥ умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

техн≥чний регламент Ч нормативно-правовий акт, прийн¤тий органом державноњ влади, що встановлюЇ техн≥чн≥ вимоги до продукц≥њ, процес≥в чи послуг безпосередньо або через посиланн¤ на стандарти чи в≥дтворюЇ њх зм≥ст.

ƒержавн≥ стандарти ”крањни розробл¤ютьс¤, зокрема, на вироби загальномашинобуд≥вного застосуванн¤ (п≥дшипники, ≥нструмент, детал≥ кр≥пленн¤ тощо), продукц≥ю м≥жгалузевого призначенн¤, продукц≥ю дл¤ населенн¤ та народного господарства.

ћ≥жнародн≥, рег≥ональн≥ та нац≥ональн≥ стандарти ≥нших крањн застосовуютьс¤ в ”крањн≥ в≥дпов≥дно до њњ м≥жнародних договор≥в. як державн≥ стандарти ”крањни використовуютьс¤ також м≥ждержавн≥ стандарти, передбачен≥ []{4_116_0}”годою про проведенн¤ погодженоњ пол≥тики в сфер≥ стандартизац≥њ, метролог≥њ та сертиф≥кац≥њ, п≥дписаною у м. ћоскв≥ 13 березн¤ 1992 р. –еспубл≥канськ≥ стандарти ”крањнськоњ –—– (–—“ ”–—–) застосовуютьс¤ ¤к державн≥ до њх зам≥ни чи скасуванн¤.

ќбовТ¤зков≥ вимоги державних стандарт≥в п≥дл¤гають безумовному виконанню органами державноњ виконавчоњ влади, вс≥ма п≥дприЇмствами, њх обТЇднанн¤ми, установами, орган≥зац≥¤ми та громад¤нами Ч субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, на ¤ких поширюЇтьс¤ д≥¤ стандарт≥в.

–екомендован≥ вимоги державних стандарт≥в ”крањни п≥дл¤гають безумовному виконанню, ¤кщо це передбачено чинними актами законодавства, або ¤кщо ц≥ вимоги включено до договор≥в на розробленн¤, виготовленн¤ та поставку продукц≥њ, або вигот≥вником (постачальником) продукц≥њ зроблено за¤ву про в≥дпов≥дн≥сть продукц≥њ цим стандартам.

√алузев≥ стандарти на продукц≥ю розробл¤ютьс¤ за в≥дсутност≥ державних стандарт≥в ”крањни чи у раз≥ необх≥дност≥ встановленн¤ вимог, ¤к≥ перевищують або доповнюють вимоги державних стандарт≥в. ќбовТ¤зков≥ вимоги галузевих стандарт≥в п≥дл¤гають безумовному виконанню п≥дприЇмствами, установами ≥ орган≥зац≥¤ми, що вход¤ть до сфери управл≥нн¤ органу, ¤кий њх затвердив.

—тандарти п≥дприЇмств розробл¤ютьс¤ на продукц≥ю, що використовуЇтьс¤ лише на конкретному п≥дприЇмств≥, а техн≥чн≥ умови застосовуютьс¤ у випадках, коли стандарти в≥дсутн≥, ≥ м≥ст¤ть вимоги, що регулюють в≥дносини м≥ж постачальником (розробником, вигот≥вником) ≥ споживачем (замовником) продукц≥њ.

” де¤ких випадках, зам≥сть стандарт≥в та техн≥чних умов або пор¤д з ними застосовуютьс¤ ≥нш≥ норми ≥ правила. —еред норм ≥ правил, ¤к≥ встановлюють вимоги до ¤кост≥ ≥ безпеки продукц≥њ, можна назвати, наприклад, ѕравила продажу продовольчих товар≥в, ѕравила ком≥с≥йноњ торг≥вл≥ непродовольчими товарами, ѕравила продажу непродовольчих товар≥в, затверджен≥ []{4_202_1}наказами ћ«≈«торгу ”крањни в≥дпов≥дно в≥д 28 грудн¤ 1994 р. є 237, []{4_213_1}в≥д 13 березн¤ 1995 р. є 37, []{4_251_1}в≥д 27 травн¤ 1996 р. є 294.

«г≥дно з≥ []{4_295_5}ст. 5 «акону ”крањни Уѕро ¤к≥сть та безпеку харчових продукт≥в ≥ продовольчоњ сировиниФ в≥д 23 грудн¤ 1997 р. документами, що п≥дтверджують належну ¤к≥сть та безпеку харчових продукт≥в, продовольчоњ сировини ≥ супутн≥х матер≥ал≥в, Ї сертиф≥кат в≥дпов≥дност≥, ƒержавний реЇстр або висновок державноњ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чноњ експертизи, ветеринарний дозв≥л дл¤ харчових продукт≥в та продовольчоњ сировини тваринного походженн¤ ≥ карантинний дозв≥л дл¤ продукц≥њ рослинного походженн¤. ” []{4_295_4}ст. 4 цього ж «акону вказано, що не¤к≥сними, небезпечними дл¤ здоровТ¤ ≥ житт¤ людини та фальсиф≥кованими Ї харчов≥ продукти ≥ продовольча сировина, що м≥ст¤ть будь-¤к≥ шк≥длив≥ чи токсичн≥ речовини екзогенного або природного походженн¤, небезпечн≥ дл¤ здоровТ¤ м≥кроорган≥зми або њх токсини, гормональн≥ препарати та продукти њх розкладу, харчов≥ добавки, не дозволен≥ дл¤ використанн¤ за призначенн¤м, або будь-¤к≥ сторонн≥ предмети чи дом≥шки.

Ќедобро¤к≥сною Ї продукц≥¤, ¤ка п≥дл¤гаЇ обовТ¤зков≥й сертиф≥кац≥њ, але реал≥зовуЇтьс¤ споживачам без такоњ. ѕерел≥к продукц≥њ, що п≥дл¤гаЇ обовТ¤зков≥й сертиф≥кац≥њ в ”крањн≥, затверджено []{4_265_0}наказом ƒержстандарту ”крањни в редакц≥њ в≥д 27 листопада 1996 р. є 499. ¬ граф≥ 5 ѕерел≥ку зазначаютьс¤ конкретн≥ нормативн≥ документи, що встановлюють обовТ¤зков≥ вимоги. ÷е стандарти (√ќ—“, ƒ—“”, ќ—“, –—“ ”–—–, –—“ ”крањни тощо), техн≥чн≥ умови (“” на вироби, наконкретну продукц≥ю тощо), норми ≥ правила (—анѕиЌ, —Ќиѕ, норми √ –„, —ан≥тарн≥ правила тощо). ƒо вказаного ѕерел≥ку вход¤ть, зокрема, рад≥оелектронна побутова апаратура, засоби обчислювальноњ техн≥ки, спец≥альн≥ засоби самозахисту, медична техн≥ка, ≥грашки, мийн≥ засоби, велосипеди ≥ дит¤ч≥ кол¤ски, засоби звТ¤зку, посуд з чорних та кольорових метал≥в, фарфору, фа¤нсу та скла, дорожн≥ транспортн≥ засоби, товари легкоњ промисловост≥, харчова продукц≥¤ та продовольча сировина та внш.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й у таких формах: випуск товар≥в на товарний ринок або ≥нша реал≥зац≥¤ споживачам.

¬ипуск продукц≥њ на товарний ринок Ч це здача продукц≥њ в оренду (л≥зинг, прокат), поверненн¤ продукц≥њ споживачу п≥сл¤ њњ ремонту, передача продукц≥њ дл¤ њњ наступноњ реал≥зац≥њ торговельному посереднику, ком≥с≥онеру тощо. ” []{4_213_2}п. 2.6 ѕравил ком≥с≥йноњ торг≥вл≥ непродовольчими товарами, затверджених наказом ћ«≈«торгу ”крањни в≥д 13 березн¤ 1995 р. є 37, пр¤мо вказано, що прийманн¤ на ком≥с≥ю нових товар≥в в≥тчизн¤ного та заруб≥жного виробництва зд≥йснюЇтьс¤ за на¤вност≥ у ком≥тента Ч господарюючого субТЇкта, кр≥м ф≥зичноњ особи, ¤ка не маЇ статусу громад¤нина-п≥дприЇмц¤, документ≥в, що п≥дтверджують належну ¤к≥сть товар≥в, що п≥дл¤гають обовТ¤зков≥й сертиф≥кац≥њ, Ч сертиф≥ката в≥дпов≥дност≥ або його коп≥њ чи св≥доцтва про визнанн¤ ≥ноземного сертиф≥ката у державн≥й систем≥ сертиф≥кац≥њ.

–еал≥зац≥¤ продукц≥њ передбачаЇ ¤к оптову, так ≥ роздр≥бну реал≥зац≥ю, ¤ка може зд≥йснюватис¤ у вигл¤д≥ продажу, поставки, обм≥ну (бартеру) тощо. ѕри реал≥зац≥њ продукц≥њ завжди в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д права власност≥ (права оперативного управл≥нн¤) на нењ.

—поживач Ч це ф≥зична або юридична особа, ¤ка придбаваЇ, замовл¤Ї, використовуЇ або маЇ нам≥р придбати чи замовити товари (роботи, послуги) дл¤ власних побутових потреб.

ќбовТ¤зкова ознака злочину Ч велик≥ розм≥ри недобро¤к≥сноњ продукц≥њ (див. прим≥тку до тексту коментованоњ статт≥).

«лочин Ї зак≥нченим з моменту фактичного випуску недобро¤к≥сноњ продукц≥њ на товарний ринок або ≥ншоњ њњ реал≥зац≥њ споживачу.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5. —убТЇкт злочину Ч загальний: ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

</s227>

<s228>

—татт¤ 228.«мова про зм≥ну чи ф≥ксуванн¤ ц≥н або примушуванн¤ до њх зм≥н чи ф≥ксуванн¤

1. «мова про штучне п≥двищенн¤ або п≥дтриманн¤ монопольних ц≥н (тариф≥в), знижок, надбавок (доплат), нац≥нок з метою усуненн¤ конкуренц≥њ м≥ж субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ всупереч вимог антимонопольного законодавства Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. Ќасильство, запод≥¤нн¤ шкоди чи погроза ними з метою штучноњ зм≥ни або штучного ф≥ксуванн¤ ц≥н Ч

караютьс¤ штрафом в≥д сорока до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою або особою, ран≥ше судимою за злочини, передбачен≥ ц≥Їю статтею, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї нормативно врегульован≥ державою в≥дносини у сфер≥ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

¬становленн¤ (п≥дтриманн¤) монопольних ц≥н, зг≥дно з []{4_111_5}ст. 5 «акону ”крањни Уѕро обмеженн¤ монопол≥зму ≥ недопущенн¤ недобросов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥Ф в≥д 18 лютого 1992 р., Ї одним ≥з р≥зновид≥в антиконкурентних узгоджених д≥й (поруч ≥з розпод≥лом ринк≥в за територ≥альним принципом, асортиментом товар≥в, обс¤гом њх реал≥зац≥њ чи закуп≥вель, за колом споживач≥в чи за ≥ншими ознаками, що призвели або можуть призвести до њх монопол≥зац≥њ та усуненн¤ з ринку чи обмеженн¤ доступу на нього продавц≥в, покупц≥в, ≥нших субТЇкт≥в господарюванн¤).

2. ќбТЇктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 228, утворюЇ д≥¤ у вигл¤д≥ змови Ч про штучне п≥двищенн¤ або п≥дтриманн¤ монопольних ц≥н (тариф≥в), знижок, надбавок (доплат), нац≥нок. ÷¤ злочинна д≥¤, на в≥дм≥ну в≥д зловживанн¤ монопольним становищем, Ї колективною, а не ≥ндив≥дуальною, оск≥льки зд≥йснюЇтьс¤ не одним, а двома ≥ б≥льше п≥дприЇмц¤ми, що укладають угоду, зм≥стом ¤коњ Ї зазначен≥ антиконкурентн≥ д≥њ. «мова може стосуватис¤ ф≥ксуванн¤ ¤к п≥двищених ц≥н, так ≥ занижених (демп≥нгових) ц≥н.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною у форм≥ пр¤мого умислу та корисливим мотивом.

ќбовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони складу злочину Ї мета його вчиненн¤ Ч усуненн¤ конкуренц≥њ м≥ж субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

—клад злочину Ї формальним Ч злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим, незважаючи на те, чи призвела зазначена змова до усуненн¤ конкуренц≥њ м≥ж субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ всупереч вимогам антимонопольного законодавства.

4. —убТЇкт злочину Ч спец≥альний: засновник, власник, службова особа субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

5. „. 2 ст. 228 передбачаЇ квал≥ф≥кований вид злочину за способом його вчиненн¤ Ч шл¤хом насильства, запод≥¤нн¤ шкоди чи погрози. ѕри цьому погрози, побоњ ≥ легк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу не потребують.

6. ѕри погроз≥ вбивством ([]{1_129}ст. 129) або умисному запод≥¤нн≥ потерп≥лому т¤жких ([]{1_121}ст. 121) чи середньоњ т¤жкост≥ ([]{1_122}ст. 122) т≥лесних ушкоджень злочинн≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ст. 228 та, в≥дпов≥дно, за []{1_129}ст. ст. 129, []{1_121}121, []{1_122}122.

7. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 3 ст. 228, Ч особа ран≥ше судима за злочини, передбачен≥ ц≥Їю статтею, ¤кщо судим≥сть не зн¤та ≥ не погашена у встановленому пор¤дку.

ѕро квал≥ф≥куючу ознаку ч. 3 ст. 228 Ч вчиненн¤ злочину орган≥зованою групою Ч див. коментар до []{1_28}ст. 28.

</s228>

<s229>

—татт¤ 229.Ќезаконне використанн¤ товарного знака

Ќезаконне використанн¤ чужого знака дл¤ товар≥в чи послуг, ф≥рмового (зареЇстрованого) найменуванн¤, маркуванн¤ товару, ¤кщо це було повТ¤зано з отриманн¤м доходу у великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк в≥д ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

ѕрим≥тка. ќтриманн¤ доходу у великих розм≥рах вважаЇтьс¤ таким, коли доход у триста ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. «нак дл¤ товар≥в ≥ послуг Ч позначенн¤, ¤ким товари ≥ послуги одних ос≥б в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д товар≥в ≥ послуг ≥нших ос≥б (див. []{4_172_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро охорону прав на знаки дл¤ товар≥в ≥ послугФ в≥д 15 грудн¤ 1993 р.).

ќбТЇктом знака можуть бути словесн≥, зображувальн≥, обТЇмн≥ та ≥нш≥ позначенн¤ або њх комб≥нац≥њ, виконан≥ у будь-¤кому кольор≥ чи поЇднанн≥ кольор≥в.

ѕраво власност≥ на знак засв≥дчуЇтьс¤ св≥доцтвом. ќсоба, ¤ка бажаЇ одержати св≥доцтво на товарний знак, подаЇ за¤вку на реЇстрац≥ю товарного знака до ƒержавного ком≥тету ”крањни з питань науки та ≥нтелектуальноњ власност≥. ѕ≥сл¤ реЇстрац≥њ за¤вки особ≥ видаЇтьс¤ св≥доцтво на право користуванн¤ цим товарним знаком (див. []{4_172_4}ст. 4 ≥ []{4_172_5}5 «акону ”крањни Уѕро охорону прав на знаки дл¤ товар≥в ≥ послугФ в≥д 15 грудн¤ 1993 р.).

¬ласник св≥доцтва маЇ право дати будь-¤к≥й особ≥ дозв≥л (видати л≥ценз≥ю) на використанн¤ знака на п≥дстав≥ л≥ценз≥йного договору.

Ћ≥ценз≥йний догов≥р повинен м≥стити умову про те, що ¤к≥сть товар≥в ≥ послуг, виготовлених чи наданих за л≥ценз≥йним договором, не буде нижчою в≥д ¤кост≥ товар≥в ≥ послуг власника св≥доцтва ≥ що останн≥й зд≥йснюватиме контроль за виконанн¤м ц≥Їњ умови.

ѕон¤тт¤м чужий знак дл¤ товар≥в ≥ послуг охоплюЇтьс¤ знак, право власност≥ або л≥ценз≥йний догов≥р на використанн¤ ¤кого належить ≥нш≥й особ≥.

2. ¬икористанн¤м знака дл¤ товар≥в ≥ послуг визнаЇтьс¤ застосуванн¤ його на товарах ≥ при наданн≥ послуг, дл¤ ¤ких його зареЇстровано, на упаковц≥ товар≥в, у реклам≥, друкованих виданн¤х, на вив≥сках, п≥д час показу експонат≥в на виставках ≥ ¤рмарках, що провод¤тьс¤ в ”крањн≥, в проспектах, рахунках, на бланках та в ≥нш≥й документац≥њ, повТ¤зан≥й ≥з введенн¤м зазначених товар≥в ≥ послуг в господарський об≥г (див. []{4_172_16}п. 2 ст. 16 «акону ”крањни Уѕро охорону прав на знаки дл¤ товар≥в ≥ послугФ в≥д 15 грудн¤ 1993 р.).

Ќезаконним Ї використанн¤ знака дл¤ товар≥в чи послуг, ¤кщо право власност≥ на нього або право на його використанн¤ належить ≥нш≥й особ≥.

3. ѕраво на ф≥рмове найменуванн¤ п≥дприЇмства, в ¤кому за зм≥стом []{4_78_9}ст. 9 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф в≥д 27 березн¤ 1991 р. визначаютьс¤ вид, орган≥зац≥йна форма п≥дприЇмства та ≥нш≥ ознаки, що його ≥ндив≥дуал≥зують, тобто в≥др≥зн¤ють в≥д ≥ншого п≥дприЇмства, виникаЇ з моменту державноњ реЇстрац≥њ. ‘≥рмов≥ найменуванн¤ Ї р≥зновидом знаку дл¤ товар≥в ≥ послуг ≥з зазначенн¤м, наприклад, найменуванн¤ певного ф≥рмового п≥дприЇмства або ф≥рми ¤к виробника товару.

ћаркуванн¤ (в контекст≥ коментованоњ статт≥) Ч визначенн¤ у певний спос≥б, наприклад, друкованою етикеткою, ≥ндив≥дуальних властивостей товару Ч виробника, сировини, маси тощо.

4. ќбТЇктом злочину Ї іарантоване державою право власност≥ на знак дл¤ товар≥в ≥ послуг, ф≥рмов≥ найменуванн¤ та маркуванн¤.

5. ѕредметом злочину може бути:

Ч знак дл¤ товар≥в чи послуг;

Ч ф≥рмове (зареЇстроване) найменуванн¤;

Ч маркуванн¤ товару.

6. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми у вигл¤д≥ застосуванн¤ знаку дл¤ товар≥в ≥ послуг, ф≥рмового найменуванн¤, маркуванн¤ на товарах ≥ при наданн≥ послуг, на упаковц≥ товар≥в, у реклам≥, друкованих виданн¤х, на вив≥сках, п≥д час показу експонат≥в на виставках ≥ ¤рмарках, що провод¤тьс¤ в ”крањн≥, в проспектах, рахунках, на бланках та у ≥нш≥й документац≥њ, повТ¤зан≥й ≥з введенн¤м зазначених товар≥в ≥ послуг в господарський об≥г. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони Ї настанн¤ насл≥дку злочинних д≥й у вигл¤д≥ отриманн¤ доходу у великих розм≥рах (коли доход у триста ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н).

Ќеобх≥дним Ї доведенн¤, що одержанн¤ прибутку повТ¤зане саме з використанн¤м чужого знаку дл¤ товар≥в ≥ послуг, ф≥рмового найменуванн¤, маркуванн¤ товару, а не з ≥ншими чинниками, наприклад ¤к≥стю ≥ к≥льк≥стю проданого товару ≥ наданих послуг.

7. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилось 16 рок≥в.

8. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умислу.

</s229>

<s230>

—татт¤ 230.ѕорушенн¤ антимонопольного законодавства

”мисне неподанн¤ або поданн¤ зав≥домо неправдивих документ≥в чи ≥ншоњ ≥нформац≥њ јнтимонопольному ком≥тетов≥ ”крањни або його територ≥альному в≥дд≥ленню, а також ухиленн¤ в≥д виконанн¤ законних р≥шень цих орган≥в, вчинене службовою особою органу державноњ влади, органу м≥сцевого самовр¤дуванн¤, органу адм≥н≥стративно- господарського управл≥нн¤ ≥ контролю, п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ, ¤кщо це було повТ¤зано з отриманн¤м доходу у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

ѕрим≥тка. ¬еликим розм≥ром отриманн¤ доходу вважаЇтьс¤ такий, що у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. []{4_255_42}—т. 42  онституц≥њ ”крањни не допускаЇ зловживань монопольним становищем на ринку, неправом≥рного обмеженн¤ конкуренц≥њ та недобросов≥сноњ конкуренц≥њ. ќдн≥Їю з іарант≥й недопущенн¤ цих зловживань Ї встановленн¤ крим≥нальним законодавством в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ антимонопольного законодавства.

2. ќсновними актами антимонопольного законодавства Ї «акони ”крањни:

Ч []{4_111_0}Уѕро обмеженн¤ монопол≥зму та недопущенн¤ недобросов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥Ф в≥д 18 лютого 1992 р.;

Ч []{4_169_0}Уѕро јнтимонопольний ком≥тет ”крањниФ в≥д 28 листопада 1993 р.;

Ч []{4_252_0}Уѕро захист в≥д недобросов≥сноњ конкуренц≥њФ в≥д 7 червн¤ 1996 р.;

Ч []{4_379_0}Уѕро природн≥ монопол≥њФ в≥д 20 кв≥тн¤ 2000 р.

јнтимонопольне регулюванн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ зд≥йснюЇтьс¤, кр≥м цього, значною к≥льк≥стю п≥дзаконних нормативно-правових акт≥в, насамперед нормативно-правовими актами јнтимонопольного ком≥тету ”крањни.

3. ќбТЇктивну сторону злочину утворюЇ одне з таких д≥¤нь:

Ч неподанн¤ або поданн¤ зав≥домо неправдивих документ≥в чи ≥ншоњ ≥нформац≥њ јнтимонопольному ком≥тетов≥ ”крањни або його територ≥альному в≥дд≥ленню;

Ч ухиленн¤ в≥д виконанн¤ законних р≥шень јнтимонопольного ком≥тету ”крањни або його територ≥ального в≥дд≥ленн¤.

—клад злочину Ї матер≥альним. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони Ї отриманн¤ доходу у великих розм≥рах.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною у форм≥ пр¤мого умислу та корисливим мотивом.

5. —убТЇктом злочину Ї службова особа органу державноњ влади, органу м≥сцевого самовр¤дуванн¤, органу адм≥н≥стративно- господарського управл≥нн¤ ≥ контролю, п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ.

</s230>

<s231>

—татт¤ 231.Ќезаконне збиранн¤ з метою використанн¤ або використанн¤ в≥домостей, що становл¤ть комерц≥йну таЇмницю

”мисн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на отриманн¤ в≥домостей, що становл¤ть комерц≥йну таЇмницю, з метою розголошенн¤ чи ≥ншого використанн¤ цих в≥домостей (комерц≥йне шпигунство), а також незаконне використанн¤ таких в≥домостей, ¤кщо це спричинило ≥стотну шкоду субТЇкту господарськоњ д≥¤льност≥, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д двохсот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ”  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне збиранн¤ з метою використанн¤ в≥домостей, що становл¤ть комерц≥йну таЇмницю (п≥дприЇмницьке шпигунство), була передбачена []{4_24_197}ст. 148-7.

—т. 231 чинного  одексу м≥стить нов≥ пон¤тт¤, ≥нш≥ д≥њ утворюють склад злочину.

[]{4_111_1}—т. 1 «акону ”крањни Уѕро обмеженн¤ монопол≥зму та недопущенн¤ недобросов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥Ф в≥д 18 лютого 1992 р. передбачаЇ ¤к один з засоб≥в недопущенн¤ монопол≥зму та недобросов≥сноњ конкуренц≥њ змагальн≥сть п≥дприЇмц≥в, коли њх самост≥йн≥ д≥њ обмежують можливост≥ кожного з них впливати на загальн≥ умови реал≥зац≥њ товар≥в на ринку ≥ стимулюють виробництво тих товар≥в, ¤ких потребуЇ споживач.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ господарськоњ д≥¤льност≥, що забезпечують њњ захист в умовах ринкових в≥дносин, насамперед в≥д недобросов≥сноњ конкуренц≥њ.

2. ѕредметом злочину Ї в≥домост≥, що складають комерц≥йну таЇмницю.

«аконодавство ”крањни не визначаЇ пон¤тт¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥. ѕроте чинною Ї []{4_161_1}постанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро перел≥к в≥домостей, ¤к≥ не становл¤ть комерц≥йну таЇмницюФ в≥д 9 серпн¤ 1993 р. є 611. «г≥дно з нею не в≥днос¤тьс¤ до комерц≥йноњ таЇмниц≥ установч≥ документи, л≥ценз≥њ, податков≥ документи, статистичн≥ зв≥ти, ≥нформац≥¤ про додержанн¤ вимог природоохоронного законодавства, законодавства про охорону прац≥ тощо.

Ќе можуть складати комерц≥йну таЇмницю в≥домост≥ стосовно господарськоњ д≥¤льност≥ субТЇкта, що зг≥дно з чинним законодавством п≥дл¤гають оприлюдненню у будь-¤к≥й форм≥. Ќаприклад, в≥дпов≥дно до []{4_83_25}ст. 22 «акону ”крањни Уѕро ц≥нн≥ папери ≥ фондову б≥ржуФ з наступними зм≥нами, в раз≥ пропонуванн¤ дл¤ в≥дкритого продажу акц≥й або обл≥гац≥й п≥дприЇмств ем≥тент зобовТ¤заний надати реЇструвальному органу ≥нформац≥ю про випуск цих ц≥нних папер≥в. ќчевидно, що ц¤ ≥нформац≥¤ не становитиме комерц≥йноњ таЇмниц≥.

ѕри визначенн≥ комерц≥йноњ таЇмниц≥ сл≥д виходити також з вимог []{4_131_0}«акону ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ в≥д 2 жовтн¤ 1992 р. щодо визнанн¤ ≥нформац≥њ з обмеженим доступом таЇмною.

ѕон¤тт¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ п≥дприЇмства визначене []{4_78_30}ст. 30 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф в≥д 27 березн¤ 1991 р. ¤к в≥домост≥, ¤к≥ повТ¤зан≥ з виробництвом, технолог≥чною ≥нформац≥Їю, управл≥нн¤м, ф≥нансами та ≥ншою д≥¤льн≥стю п≥дприЇмства, що не Ї державною таЇмницею, але њх розголошенн¤ може завдати шкоди його ≥нтересам.

ќтже, комерц≥йною таЇмницею в розум≥нн≥ предмета злочин≥в, передбачених ст. 231 та []{1_232}232, Ї в≥домост≥ щодо особливостей, притаманних зд≥йсненню конкретним субТЇктом п≥дприЇмництва господарськоњ д≥¤льност≥, розголошенн¤ ¤коњ може завдати або завдаЇ шкоди його ≥нтересам.

як≥ в≥домост≥ сл≥д в≥дносити до комерц≥йноњ таЇмниц≥, вир≥шуЇ кер≥вник субТЇкта п≥дприЇмництва або колег≥альний орган кер≥вництва чи ≥нша уповноважена на прийн¤тт¤ такого р≥шенн¤ особа. ¬они ж вир≥шують питанн¤ щодо строк≥в д≥њ р≥шенн¤ про в≥днесенн¤ в≥домостей до комерц≥йноњ таЇмниц≥.

«овн≥шньою ознакою в≥днесенн¤ до комерц≥йноњ таЇмниц≥ будь-¤ких в≥домостей ¤к матер≥ального нос≥¤ ≥нформац≥њ може бути гриф Укомерц≥йна таЇмниц¤Ф.

3. « обТЇктивноњ сторони злочин може бути вчинений у двох формах:

Ч умисн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на отриманн¤ в≥домостей, що становл¤ть комерц≥йну таЇмницю, з метою розголошенн¤ чи ≥ншого використанн¤ цих в≥домостей (комерц≥йне шпигунство);

Ч незаконне використанн¤ таких в≥домостей.

«биранн¤ зазначених в≥домостей пол¤гаЇ в њх пошуку ≥ добуванн≥ (шл¤хом розпитуванн¤ певних ос≥б, в≥зуального спостереженн¤ та п≥дслуховуванн¤, зн¤тт¤ ≥нформац≥њ з канал≥в звТ¤зку, проникненн¤ до компТютерних систем, виготовленн¤ коп≥й документ≥в, узагальненн¤ даних, отриманих ≥з в≥дкритих джерел службового листуванн¤ тощо), придбанн≥ будь-¤ким способом (таЇмне чи в≥дкрите викраденн¤, куп≥вл¤, обм≥н документ≥в чи зразк≥в тощо) з наступним зосередженн¤м њх в одному чи к≥лькох м≥сц¤х. ѕри цьому не маЇ значенн¤, чи винна особа сама збираЇ в≥домост≥, чи наймаЇ дл¤ цього ≥нших ос≥б. ”с≥ зазначен≥ особи будуть нести в≥дпов≥дальн≥сть за злочин, вчинений у сп≥вучаст≥.

—пос≥б збиранн¤ ≥нформац≥њ коментована статт¤ в ¤кост≥ ознаки злочину не передбачаЇ, тому д≥њ винного, вчинен≥ будь- ¤ким способом на порушенн¤ вимог закону, за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав можуть квал≥ф≥куватис¤ додатково за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу (наприклад, за []{1_361}ст. 361).

ѕон¤тт¤ незаконного використанн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ маЇ розгл¤датис¤ ¤к неправом≥рне, всупереч вол≥ њњ законного волод≥льц¤, впровадженн¤ незаконно здобутих в≥домостей у виробництво або врахуванн¤ њх при плануванн≥ господарськоњ д≥¤льност≥ без дозволу уповноваженоњ на те особи.

 омерц≥йне шпигунство та незаконне використанн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ Ї крим≥нально караним лише в раз≥ запод≥¤нн¤ ≥стотноњ шкоди субТЇкту п≥дприЇмництва. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в Ч ≥стотноњ шкоди, що знаходитьс¤ в пр¤мому причинному звТ¤зку з д≥¤ми винноњ особи.

≤стотна шкода Ч це шкода, ¤ка у матер≥альному вираженн≥ дор≥внюЇ або Ї б≥льшою за м≥н≥мальний розм≥р великоњ шкоди, встановлений у []{1_199}розд. VII ќсобливоњ частини  одексу Ч 300 неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н. Ќематер≥альна шкода, наприклад масове вив≥льненн¤ робочих м≥сць, банкрутство або зупиненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥ субТЇкта п≥дприЇмництва, також може бути визнана ≥стотною. ¬ ус¤кому раз≥ сл≥дчий, прокурор або суд (судд¤) мають зТ¤совувати це питанн¤ з урахуванн¤м вс≥х конкретних обставин справи.

«а комерц≥йне шпигунство та незаконне використанн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥, ¤ке не завдало ≥стотноњ матер≥альноњ шкоди субТЇкту п≥дприЇмництва, передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за []{4_62_234}ч. 3 ст. 164-3  пјѕ ”крањни.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю вини у форм≥ пр¤мого умислу. Ќе виключаЇтьс¤ вина в форм≥ небережност≥ стосовно настанн¤ насл≥дк≥в д≥й, зазначених в диспозиц≥њ коментованоњ статт≥.

ќбовТ¤зковою ознакою незаконного збиранн¤ в≥домостей, що становл¤ть комерц≥йну таЇмницю, Ї мета Ч використанн¤ њх. ћета ж самого використанн¤ не маЇ значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за ст. 231.

5. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤к≥й на момент вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в. ¬чиненн¤ злочину службовою особою з використанн¤м службового становища квал≥ф≥куЇтьс¤ додатково за в≥дпов≥дною частиною []{1_364}ст. 364, []{1_365}365.

</s231>

<s232>

—татт¤ 232.–озголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥

”мисне розголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ без згоди њњ власника особою, ¤к≥й ц¤ таЇмниц¤ в≥дома у звТ¤зку з профес≥йною або службовою д≥¤льн≥стю, ¤кщо воно вчинене з корисливих чи ≥нших особистих мотив≥в ≥ завдало ≥стотноњ шкоди субТЇкту господарськоњ д≥¤льност≥, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д двохсот до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. –едакц≥¤ коментованоњ статт≥ ≥стотно не зм≥нилас¤ пор≥вн¤но з редакц≥Їю []{4_24_197}статт≥ 148-7  рим≥нального кодексу 1960 року, ¤ка передбачала в≥дпов≥дальн≥сть за розголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥.

ќбТЇктом злочину, ¤к ≥ злочину, передбаченого []{1_231}ст. 231 чинного  одексу, Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ господарськоњ д≥¤льност≥, що забезпечують њњ захист в умовах ринкових в≥дносин, насамперед в≥д недобросов≥сноњ конкуренц≥њ.

2. ѕредметом злочину, ¤к ≥ злочину, передбаченого []{1_231}ст. 231, Ї в≥домост≥, що складають комерц≥йну таЇмницю (про комерц≥йну таЇмницю детальн≥ше див. п. 2 коментар¤ до []{1_231}ст. 231).

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), спр¤мованого на розголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ без згоди њњ власника.

–озголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ (тобто ознайомленн¤ хоча б одн≥Їњ особи з сутн≥стю комерц≥йноњ таЇмниц≥ шл¤хом њњ оприлюдненн¤ або розповсюдженн¤) може мати м≥сце ¤к усно (пов≥домленн¤ одн≥й особ≥), так ≥ письмово (службова допов≥дна записка дл¤ певного визначеного кола ос≥б, опубл≥куванн¤ статт≥, з ¤кою можливе ознайомленн¤ невизначеного кола ос≥б тощо).

¬≥дпов≥дно до []{4_252_0}«акону ”крањни Уѕро захист в≥д недобросов≥сноњ конкуренц≥њФ недобросов≥сною конкуренц≥Їю визнаЇтьс¤ також схил¤нн¤ до розголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥. “ак≥ д≥њ за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав можуть квал≥ф≥куватис¤ ¤к сп≥вучасть у вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 232.

«лочин Ї зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в у вигл¤д≥ ≥стотноњ матер≥альноњ шкоди субТЇкту, ¤кий зд≥йснюЇ господарську д≥¤льн≥сть (про ≥стотну шкоду див. п. 3 коментар¤ до []{1_231}ст. 231).

–озголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ без настанн¤ вказаних насл≥дк≥в, ¤кщо воно вчинене з метою запод≥¤нн¤ шкоди д≥лов≥й репутац≥њ або майну ≥ншого п≥дприЇмц¤, може бути п≥дставою дл¤ прит¤гненн¤ особи до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{4_62_234}ч. 3 ст. 164-3  пјѕ ”крањни.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю пр¤мого умислу на розголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥.

ќбовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони складу злочину Ї на¤вн≥сть корисливих або ≥нших особистих мотив≥в. “акими мотивами можуть бути бажанн¤ збагаченн¤, одержанн¤ винагороди, помста, заздрощ≥, особист≥ непри¤зн≥ в≥дносини та ≥н.

ќдержанн¤ винагороди у матер≥альному вигл¤д≥ за розголошенн¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ може квал≥ф≥куватис¤ додатково за в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу.

5. —убТЇкт злочину Ч спец≥альний. ÷е особа, ¤к≥й комерц≥йна таЇмниц¤ в≥дома у звТ¤зку з профес≥йною або службовою д≥¤льн≥стю.

“акою особою може бути ¤к прац≥вник субТЇкта, що зд≥йснюЇ господарську д≥¤льн≥сть, у випадку ¤кщо в≥н ¤к службова особа маЇ доступ до комерц≥йноњ таЇмниц≥, так ≥ сторонн≥ дл¤ субТЇкта, особи (нотар≥уси, аудитори, прац≥вники контрольно-рев≥з≥йноњ або податковоњ служби, сл≥дч≥, прокурори, судд≥, охоронц≥ тощо), ¤ким комерц≥йна таЇмниц¤ стала в≥дома у звТ¤зку з виконанн¤м ними своњх профес≥йних або службових обовТ¤зк≥в.

—пец≥альне зобовТ¤занн¤ не допускати розголошенн¤ будь- ¤ким способом комерц≥йноњ таЇмниц≥, ¤ка њм буде дов≥рена або стане в≥домою у звТ¤зку з виконанн¤м службових чи профес≥йних обовТ¤зк≥в, та виконувати вимоги встановленого на п≥дприЇмств≥ режиму секретност≥ покладаЇтьс¤ на них []{4_131_0}«аконами ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ, []{4_252_0}Уѕро захист в≥д недобросов≥сноњ конкуренц≥њФ, []{4_71_0}Уѕро державну податкову службу в ”крањн≥Ф, []{4_152_0}Уѕро аудиторську д≥¤льн≥стьФ та ≥н.

</s232>

<s233>

—татт¤ 233.Ќезаконна приватизац≥¤ державного, комунального майна

1. ѕриватизац≥¤ державного, комунального майна шл¤хом заниженн¤ його вартост≥ через визначенн¤ њњ у спос≥б, не передбачений законом, або використанн¤ п≥дроблених приватизац≥йних документ≥в, а також сама приватизац≥¤ майна, ¤ке не п≥дл¤гаЇ приватизац≥њ зг≥дно з законом, або приватизац≥¤ неправомочною особою Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

2. ƒ≥¤нн¤, передбачене частиною першою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо воно призвело до незаконноњ приватизац≥њ майна державноњ чи комунальноњ власност≥ в великих розм≥рах або вчинене групою ос≥б за попередньою змовою, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна або без такоњ.

ѕрим≥тка. ¬еликим розм≥ром, передбаченим у ц≥й статт≥, визнаЇтьс¤ незаконна приватизац≥¤ майна на суму, що у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ¬≥дносини у сфер≥ приватизац≥њ регулюютьс¤ []{4_365_0}”казом ѕрезидента ”крањни Уѕро нев≥дкладн≥ заходи щодо прискоренн¤ приватизац≥њ майна в ”крањн≥Ф в≥д 29 грудн¤ 1999 р., []{4_113_0}«аконом ”крањни Уѕро приватизац≥ю державного майна" (в редакц≥њ в≥д 19 лютого 1997 р.), ƒержавною програмою приватизац≥њ на 2000Ч2002 р.р., затвердженою []{4_381_0}«аконом ”крањни Уѕро державну програму приватизац≥њФ в≥д 18 травн¤ 2000 р. є 1723-III, ≥ншими нормативно-правовими актами, ¤к≥ визначають пр≥оритети, завданн¤ та способи приватизац≥њ державного майна, майна, що належить јвтономн≥й –еспубл≥ц≥  рим, в≥дчуженн¤ комунального майна, групи обТЇкт≥в, ¤к≥ п≥дл¤гають приватизац≥њ, ор≥Їнтовн≥ завданн¤ щодо обс¤г≥в приватизац≥њ державного майна та надходженн¤ кошт≥в в≥д приватизац≥њ до державного бюджету ”крањни.

2. ¬≥дпов≥дно до []{4_113_0}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро приватизац≥ю державного майнаФ приватизац≥¤ державного майна Ч це в≥дчуженн¤ майна, що перебуваЇ у державн≥й власност≥, ≥ майна, що належить јвтономн≥й –еспубл≥ц≥  рим, на користь ф≥зичних та юридичних ос≥б, ¤к≥ можуть бути покупц¤ми в≥дпов≥дно до цього «акону, з метою п≥двищенн¤ соц≥ально-економ≥чноњ ефективност≥ виробництва та залученн¤ кошт≥в на структурну перебудову економ≥ки ”крањни. ќтже, приватизац≥¤ означаЇ процес зм≥ни державноњ форми власност≥ шл¤хом в≥дпов≥дних догов≥рних в≥дносин м≥ж субТЇктами приватизац≥њ. ѕравовою формою в≥дчуженн¤ державного майна Ї догов≥р куп≥вл≥-продажу, за ¤ким продавець зобовТ¤зуЇтьс¤ передати в≥дпов≥дний обТЇкт приватизац≥њ у приватну чи колективну власн≥сть покупцев≥, а покупець Ч прийн¤ти цей обТЇкт, сплатити за нього певну грошову суму, виконати ≥нш≥ обовТ¤зки, передбачен≥ законодавством про приватизац≥ю чи обумовлен≥ сторонами.

3. ѕредметом злочину Ї державне або комунальне майно, ¤ке закр≥плене за в≥дпов≥дними субТЇктами права власност≥. «г≥дно ≥з []{4_255_116}ст. 116  онституц≥њ ”крањни  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни зд≥йснюЇ управл≥нн¤ обТЇктами державноњ власност≥ в≥дпов≥дно до закону. []{4_137_0}ƒекрет  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро управл≥нн¤ майном, що Ї у загальнодержавн≥й власност≥Ф в≥д 15 грудн¤ 1992 р. є 8-92 покладаЇ управл≥нн¤ цим майном на м≥н≥стерства та ≥нш≥ п≥дв≥домч≥  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни органи державноњ виконавчоњ влади (кр≥м майнових комплекс≥в п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, управл≥нн¤ ¤кими зд≥йснюють в≥дпов≥дн≥ служби ¬ерховноњ –ади ”крањни, ѕрезидента ”крањни та  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни).

4. «д≥йсненн¤ повноважень власника державного майна у процес≥ приватизац≥њ покладено на державн≥ органи приватизац≥њ (див. []{4_113_7}п. 3 ст. 7 «акону ”крањни Уѕро приватизац≥ю державного майнаФ). ѕ≥д пон¤тт¤м Удержавний орган приватизац≥њФ тут ≥ дал≥ розум≥ютьс¤ ‘онд державного майна ”крањни, його рег≥ональн≥ в≥дд≥ленн¤ та представництва у районах ≥ м≥стах, органи приватизац≥њ в јвтономн≥й –еспубл≥ц≥  рим. –азом з тим, сл≥д мати на уваз≥, що обс¤г в≥дпов≥дних повноважень не може виходити за меж≥, визначен≥ правовими актами, ¤к≥ регулюють д≥¤льн≥сть згаданих орган≥в, а саме: “имчасовим положенн¤м про ‘онд державного майна ”крањни, положенн¤ми про рег≥ональн≥ в≥дд≥ленн¤ цього ‘онду та законами ”крањни про приватизац≥ю державного майна. «окрема, органи приватизац≥њ не вправ≥ на власний розсуд зд≥йснювати перерозпод≥л майна м≥ж п≥дприЇмствами.

5. ” []{4_113_3}ст. 3 та []{4_113_7}7 «акону ”крањни Уѕро приватизац≥ю державного майнаФ вм≥щено норми про те, що положенн¤ «акону поширюЇтьс¤ на в≥дчуженн¤ майна, що Ї у комунальн≥й власност≥. ѕраво комунальноњ власност≥ на рухоме ≥ нерухоме майно, на доходи м≥сцевих бюджет≥в, ≥нш≥ кошти тощо належить територ≥альним громадам с≥л, селищ, м≥ст, район≥в у м≥стах (див. []{4_275_60}п. 1 ст. 60 «акону ”крањни Уѕро м≥сцеве самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥Ф), ¤к≥ зг≥дно ≥з []{4_255_43}ст. 43  онституц≥њ ”крањни безпосередньо або через утворен≥ ними органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ управл¤ють майном, що Ї у комунальн≥й власност≥. як передбачено []{4_275_60}п. 5 ст. 60 «акону ”крањни Уѕро м≥сцеве самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥Ф, зазначен≥ органи в≥д ≥мен≥ та в ≥нтересах територ≥альних громад в≥дпов≥дно до закону зд≥йснюють правомочност≥ щодо волод≥нн¤, користуванн¤ та розпор¤дженн¤ обТЇктами права комунальноњ власност≥.

6. „инне законодавство передбачаЇ певн≥ обмеженн¤ щодо користуванн¤ та розпор¤дженн¤ майном, що належить державним п≥дприЇмствам (на прав≥ повного господарського в≥данн¤), в тому числ≥ казенним (майно належить на прав≥ оперативного управл≥нн¤). ѕерш≥ вправ≥ в≥дчужувати в≥д держави засоби виробництва, що Ї державною власн≥стю, виключно на конкурентних умовах в пор¤дку, що визначаЇтьс¤ ‘ондом державного майна ”крањни, друг≥ Ч лише з дозволу органу, уповноваженого управл¤ти в≥дпов≥дним державним майном (див. []{4_78_10}п. 3 ст. 10 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф). ¬≥дчуженн¤ державного майна може зд≥йснюватись також в≥дпов≥дно до []{4_431_0}«акону ”крањни Уѕро передачу обТЇкт≥в права державноњ та комунальноњ власност≥Ф. ѕорушенн¤ визначеного названими актами законодавства в пор¤дку в≥дчуженн¤ державного майна Ї п≥дставою дл¤ визнанн¤ укладених у звТ¤зку з цим угод нед≥йсними на п≥дстав≥ []{4_28_48}ст. 48 ÷  ”крањни.

7. ¬≥дпов≥дно до []{4_114_4}ст. 4 «акону ”крањни Уѕро приватизац≥ю невеликих державних п≥дприЇмств (малу приватизац≥ю)Ф продавц¤ми обТЇкт≥в малоњ приватизац≥њ, що перебувають у комунальн≥й власност≥, Ї органи приватизац≥њ, створен≥ м≥сцевими радами народних депутат≥в. «а []{4_114_7}ст. 7 вищезазначеного «акону м≥сцев≥ ради над≥лен≥ повноваженн¤ми затвердженн¤ перел≥к≥в обТЇкт≥в комунальноњ власност≥, що п≥дл¤гають приватизац≥њ, з визначенн¤м способу њх приватизац≥њ. «г≥дно з []{4_381_4}п. 22 розд. II ƒержавноњ програми приватизац≥њ на 2000Ч2002 р.р., затвердженоњ «аконом ”крањни Уѕро державну програму приватизац≥њФ в≥д 18 травн¤ 2000 р. є 1723-III, Удержавн≥ органи приватизац≥њ зд≥йснюють приватизац≥ю обТЇкт≥в, ¤к≥ Ї в комунальн≥й власност≥, ¤кщо органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤ були делегован≥ державним органам приватизац≥њ в≥дпов≥дн≥ повноваженн¤Ф.

8. ƒо обТЇкт≥в державноњ власност≥, що п≥дл¤гають приватизац≥њ, належить: майно п≥дприЇмств, цех≥в, виробництв, д≥льниць, ≥нших п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ Ї Їдиними (ц≥л≥сними) майновими комплексами, ¤кщо в раз≥ њх вид≥ленн¤ у самост≥йн≥ п≥дприЇмства не порушуЇтьс¤ технолог≥чна Їдн≥сть виробництва з основною спец≥ал≥зац≥Їю п≥дприЇмства, з структури ¤кого вони вид≥л¤ютьс¤; обТЇкти незавершеного буд≥вництва та законсервован≥ обТЇкти; акц≥њ (частки, пањ), що належать держав≥ у майн≥ господарських товариств та ≥нших обТЇднань.

9. ќсобливост≥ приватизац≥њ обТЇкт≥в державноњ власност≥ у сфер≥ незавершеного буд≥вництва передбачен≥ []{4_388_0}«аконом ”крањни Уѕро особливост≥ приватизац≥њ обТЇкт≥в незавершеного буд≥вництваФ в≥д 14 вересн¤ 2000 р.; у сфер≥ управл≥нн¤ ћ≥н≥стерства оборони ”крањни Ч []{4_355_0}«аконами ”крањни Уѕро правовий режим майна «бройних —ил ”крањниФ, []{4_382_0}Уѕро особливост≥ приватизац≥њ п≥дприЇмств, що належать до сфери управл≥нн¤ ћ≥н≥стерства оборони ”крањниФ. ѕриватизац≥¤ обТЇкт≥в, розташованих у зон≥ іарантованого добров≥льного в≥дселенн¤ з територ≥њ, що зазнала рад≥оактивного забрудненн¤ внасл≥док „орнобильськоњ катастрофи, зд≥йснюЇтьс¤ з урахуванн¤м вимог []{4_76_0}«акону ”крањни Уѕро правовий режим територ≥й, що зазнала рад≥оактивного забрудненн¤ внасл≥док „орнобильськоњ катастрофиФ. √алузев≥ та рег≥ональн≥ особливост≥ приватизац≥њ передбачаютьс¤ []{4_387_0}«аконами ”крањни Уѕро приватизац≥ю ”кртелекомуФ, []{4_391_0}Уѕро особливост≥ приватизац≥њ пакета акц≥й, що належить держав≥ у статутн≥м фонд≥ ¬ј“ Ућар≥упольський металург≥йний комб≥нат ≥мен≥ ≤лл≥чаФ, []{4_257_0}Уѕро особливост≥ приватизац≥њ майна в агропромисловому комплекс≥Ф та ≥н.

10. ќбТЇктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 233, характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю таких д≥й:

Ч заниженн¤ вартост≥ д≥ючого п≥дприЇмства (ц≥л≥сного майнового комплексу) через визначенн¤ њњ у спос≥б, не передбачений законом;

Ч використанн¤ у процес≥ приватизац≥њ п≥дроблених приватизац≥йних документ≥в;

Ч приватизац≥¤ майна, ¤ке не п≥дл¤гаЇ приватизац≥њ зг≥дно з законом;

Ч приватизац≥¤ майна неправомочною особою.

11. ÷≥на обТЇкт≥в приватизац≥њ визначаЇтьс¤ на засадах експертноњ оц≥нки вартост≥ актив≥в дл¤ визначенн¤ розм≥ру статутних фонд≥в господарських товариств, до ¤ких вноситьс¤ державне майно (у тому числ≥ пакети акц≥й) у раз≥ його продажу шл¤хом викупу або продажу одному покупцю та в ≥нших випадках, передбачених законодавством. ќц≥нка п≥дприЇмства пол¤гаЇ у визначенн≥ в грошовому екв≥валент≥ вартост≥, ¤ка може бути найб≥льш ≥мов≥рною продажною ц≥ною та маЇ в≥дображати властивост≥ п≥дприЇмства ¤к товару, ц≥нн≥сть майна його ¤к ц≥л≥сного майнового комплексу, поточний та найкращ≥ альтернативн≥ вар≥анти його використанн¤ (див. []{4_414_1}п. 5 ѕоложенн¤ про пор¤док експертноњ оц≥нки ц≥л≥сних майнових комплекс≥в п≥д час њх приватизац≥њ шл¤хом викупу та конкурентними засобами, затвердженого наказом ‘онду державного майна ”крањни в≥д 28 кв≥тн¤ 2001 р. є 763, зареЇстрованим в ћ≥н≥стерств≥ юстиц≥њ ”крањни 21 травн¤ 2001 р. за є 432/5623). ѕор¤док визначенн¤ початковоњ ц≥ни продажу обТЇкт≥в приватизац≥њ (у тому числ≥ пакет≥в акц≥й) встановлюЇтьс¤ []{4_389_0}ћетодикою оц≥нки вартост≥ майна п≥д час приватизац≥њ, затвердженою постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 жовтн¤ 2000 р. є 1554.

12. «г≥дно ≥з []{4_113_5}ст. 5 «акону ”крањни Уѕро приватизац≥ю державного майнаФ приватизац≥њ не п≥дл¤гають обТЇкти, що мають загальнодержавне значенн¤. ƒо них в≥днос¤тьс¤ майнов≥ комплекси п≥дприЇмств, њх структурних п≥дрозд≥л≥в, основним видом д≥¤льност≥ ¤ких Ї виробництво товар≥в (роб≥т, послуг), що мають загальнодержавне значенн¤, а також казенн≥ п≥дприЇмства. Ѕ≥льш детальний перел≥к цих обТЇкт≥в передбачений []{4_346_0}«аконом ”крањни Уѕро перел≥к обТЇкт≥в права державноњ власност≥, що не п≥дл¤гають приватизац≥њФ в≥д 7 липн¤ 1999 р.

13. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту затвердженн¤ приватизац≥йних документ≥в. ѕроцес укладенн¤ договору п≥д час приватизац≥њ ¤вл¤Ї собою поетапне проходженн¤ в≥дпов≥дноњ встановленоњ законодавством процедури, причому орган приватизац≥њ на певних етапах приймаЇ в≥дпов≥дн≥ акти, ¤к≥ або ф≥ксують результат цього етапу, або м≥ст¤ть припис щодо подальшого руху процедури. “аким чином, акти орган≥в приватизац≥њ Ї юридичними фактами, ¤к≥ у встановлен≥й законодавством посл≥довност≥ ≥ сукупност≥ породжують зобовТ¤зальн≥ (догов≥рн≥) правов≥дносини м≥ж державою в особ≥ органу приватизац≥њ та покупц¤ми обТЇкт≥в приватизац≥њ.

јкти, ¤к≥ видаЇ орган приватизац≥њ, оформл¤ютьс¤ одним ≥з двох способ≥в:

Ч виданн¤м окремого документа (наказу, розпор¤дженн¤), ¤кий м≥стить в≥дпов≥дне р≥шенн¤;

Ч затвердженн¤м документа (протоколу), п≥дготовленого тимчасовим внутр≥шн≥м органом (ком≥с≥Їю з приватизац≥њ, ком≥с≥Їю з продажу акц≥й, конкурсною ком≥с≥Їю), ¤кий створюЇтьс¤ органом приватизац≥њ. ¬ цьому випадку документ, ¤кий м≥стить р≥шенн¤, набуваЇ юридичноњ сили акта державного органу у випадку затвердженн¤ його органом приватизац≥њ. ” тих випадках, коли на будь-¤кому етап≥ приватизац≥йноњ процедури орган приватизац≥њ видаЇ акт, що не в≥дпов≥даЇ законодавству, такий акт не повинен породжувати тих правових насл≥дк≥в, на ¤к≥ оч≥куЇ потенц≥йний покупець. “обто правов≥ насл≥дки (правов≥дносини), ¤к≥ породжуЇ незаконний акт, призвод¤ть до порушенн¤ ≥нтересу, ¤кий охорон¤Їтьс¤ законодавством, у набутт≥ покупцем права власност≥.

14.  вал≥ф≥кованими видами злочину, описаними в ч. 2 ст. 233, Ї:

Ч вчиненн¤ д≥й, що призвели до незаконноњ приватизац≥њ майна державноњ чи комунальноњ власност≥ в великих розм≥рах;

Ч вчиненн¤ незаконноњ приватизац≥њ групою ос≥б за попередньою змовою.

¬еликим розм≥ром, передбаченим у ц≥й статт≥, визнаЇтьс¤ незаконна приватизац≥¤ майна на суму, що у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

15. ¬чиненн¤ незаконноњ приватизац≥њ групою ос≥б за попередньою змовою може квал≥ф≥куватис¤ лише у випадку, коли у ньому брали участь ¤к сп≥ввиконавц≥ дв≥ чи б≥льше особи, ¤к≥ попередньо, до вчиненн¤ д≥¤нн¤, дос¤гли домовленост≥ порушити д≥ючий пор¤док приватизац≥њ державного та комунального майна. Ќаприклад, прац≥вники ‘онду державного майна ”крањни та його рег≥ональних в≥дд≥лень, державних п≥дприЇмств, що займаютьс¤ ≥нвентаризац≥Їю або оц≥нкою майна, зловживаючи своњм службовим становищем, на замовленн¤ певних ос≥б та за в≥дпов≥дну винагороду оформл¤ють фальсиф≥кован≥ документи щодо к≥лькост≥ ≥ вартост≥ обТЇкт≥в, що приватизуютьс¤, не використовуючи так≥ лег≥тимн≥ способи концентрац≥њ власност≥, ¤к комерц≥йн≥ та некомерц≥йн≥ конкурси, зокрема з продажу контрольних пакет≥в акц≥й стратег≥чним ≥нвесторам. ¬раховуючи це, члени орган≥зованих злочинних угрупувань використовують корумпован≥ звТ¤зки дл¤ проведенн¤ приватизац≥њ п≥дприЇмств таким способом, ¤кий би забезпечував њм низьку ц≥ну за обТЇкти приватизац≥њ ≥ не вимагав внесенн¤ в установлен≥ строки ≥нвестиц≥йних кошт≥в у грошов≥й форм≥.

16. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

17. —убТЇктом злочину може бути ¤к громад¤нин, так ≥ службова особа, у службов≥ обовТ¤зки ¤коњ входить виконанн¤ законодавства щодо приватизац≥њ державного та комунального майна.

</s233>

<s234>

—татт¤ 234.Ќезаконн≥ д≥њ щодо приватизац≥йних папер≥в

1. ѕродаж або ≥нша незаконна передача приватизац≥йних папер≥в особою, ¤ка не Ї власником цих документ≥в, њх куп≥вл¤ або розм≥щенн¤ та ≥нш≥ операц≥њ з приватизац≥йними документами без належного дозволу Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або особою, ран≥ше судимою за один ≥з злочин≥в, передбачених статт¤ми []{1_233}233, []{1_235}235, або орган≥зованою групою, або з використанн¤м службового становища, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ¬икраденн¤ приватизац≥йних папер≥в Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

” звТ¤зку ≥з зак≥нченн¤м терм≥ну д≥њ приватизац≥йного процесу за приватизац≥йн≥ майнов≥ сертиф≥кати громад¤нами ”крањни ≥ приватизац≥њ державного майна виключно за кошти (див. []{4_381_2}п. 3 ƒержавноњ програми приватизац≥њ на 2000Ч2002 р.р.) норми ст. 234 застосовуватис¤ не можуть.

</s234>

<s235>

—татт¤ 235.Ќедотриманн¤ особою обовТ¤зкових умов щодо приватизац≥њ державного, комунального майна або п≥дприЇмств та њх подальшого використанн¤

ѕоданн¤ неправдивих в≥домостей у декларац≥њ щодо походженн¤ кошт≥в, за ¤к≥ приватизуЇтьс¤ державне, комунальне майно або п≥дприЇмство, та ≥нших документах, необх≥дних дл¤ њх приватизац≥њ, недотриманн¤ вимог щодо подальшого використанн¤ приватизованого обТЇкта та ≥нших обовТ¤зкових умов щодо приватизац≥њ, встановлених законами та ≥ншими нормативно-правовими актами, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до чотирьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона злочину, зг≥дно з диспозиц≥Їю ст. 235, пол¤гаЇ у вчиненн≥ таких д≥й:

Ч поданн≥ неправдивих в≥домостей у декларац≥њ щодо походженн¤ кошт≥в, за ¤к≥ приватизуЇтьс¤ державне, комунальне майно або п≥дприЇмство, та в ≥нших документах, необх≥дних дл¤ њх приватизац≥њ;

Ч недотриманн≥ вимог щодо подальшого використанн¤ приватизац≥йного обТЇкта та ≥нших обовТ¤зкових умов щодо приватизац≥њ, встановлених законами та нормативно-правовими актами.

2. «г≥дно з≥ []{4_113_21}ст. 21 «акону ”крањни Уѕро приватизац≥ю державного майнаФ державне майно може бути придбане за рахунок власних ≥ позичених кошт≥в покупц≥в, ¤к≥ мають право брати участь у приватизац≥њ в≥дпов≥дно до цього «акону. ” випадку придбанн¤ обТЇкта приватизац≥њ за рахунок грошових кошт≥в на суму, що перевищуЇ 50 неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н, покупц≥ Ч ф≥зичн≥ особи повинн≥ подати до органу приватизац≥њ декларац≥ю про доходи. “обто, поданн¤ декларац≥њ з будь-¤кими неправдивими в≥домост¤ми про походженн¤ кошт≥в утворюЇ склад злочину.

ѕокупц≥ Ч ≥ноземн≥ ≥нвестори та п≥дприЇмства з ≥ноземними ≥нвестиц≥¤ми набувають державне майно в процес≥ приватизац≥њ з оплатою його вартост≥ в нац≥ональн≥й валют≥ на загальних п≥дставах та з поданн¤м в≥домостей про джерело надходженн¤ кошт≥в. ѕокупц≥, ¤к≥ мають право брати участь у приватизац≥њ в≥дпов≥дно до цього «акону, можуть розраховуватись шл¤хом безгот≥вкового перерахуванн¤ кошт≥в з в≥дкритих ними в банках ”крањни ≥менних рахунк≥в. ≤нвестором не може бути компан≥¤, зареЇстрована в офшорн≥й зон≥.

3. ¬≥дпов≥дно до []{4_113_27}ст. 27 «акону ”крањни Уѕро приватизац≥ю державного майнаФ при приватизац≥њ державного майна державного п≥дприЇмства ¤к ц≥л≥сного майнового комплексу до договору куп≥вл≥-продажу повинн≥ включатис¤ передбачен≥ б≥знес-планом чи планом приватизац≥њ зобовТ¤занн¤ або зобовТ¤занн¤ стор≥н, ¤к≥ були визначен≥ умовами аукц≥ону, конкурсу чи викупу, щодо: зд≥йсненн¤ програм техн≥чного переозброЇнн¤ виробництва, впровадженн¤ прогресивних технолог≥й; зд≥йсненн¤ комплексу заход≥в щодо збереженн¤ технолог≥чноњ Їдност≥ виробництва та технолог≥чних цикл≥в; збереженн¤ та рац≥онального використанн¤ робочих м≥сць; виконанн¤ вимог антимонопольного законодавства; збереженн¤ номенклатури та обс¤гу виробництва продукц≥њ (послуг) в≥дпов≥дно до б≥знес-плану; завершенн¤ буд≥вництва жилих будинк≥в; утриманн¤ обТЇкт≥в соц≥ально-побутового призначенн¤; виконанн¤ заход≥в щодо створенн¤ безпечних ≥ нешк≥дливих умов прац≥ та охорони навколишнього середовища; внесенн¤ ≥нвестиц≥й виключно у грошов≥й форм≥, њх розм≥ру та строк≥в; виконанн¤ встановлених моб≥л≥зац≥йних завдань.

“ерм≥н д≥њ зазначених зобовТ¤зань, за вин¤тком виконанн¤ встановлених моб≥л≥зац≥йних завдань, не повинен перевищувати пТ¤ть рок≥в. «обовТ¤занн¤ збер≥гають свою д≥ю дл¤ ос≥б, ¤к≥ придбають обТЇкт у раз≥ його подальшого в≥дчуженн¤, прот¤гом терм≥ну д≥њ цих зобовТ¤зань.  онтроль за виконанн¤м умов договору куп≥вл≥-продажу зд≥йснюЇ державний орган приватизац≥њ.

ѕор¤док контролю щодо п≥дприЇмств-монопол≥ст≥в, п≥дприЇмств в≥йськово-промислового комплексу, що п≥дл¤гають конверс≥њ, галузевих науково-досл≥дних ≥нститут≥в та проектно-конструкторських бюро, ≥нших п≥дприЇмств ≥ установ, приватизац≥¤ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ за погодженн¤м з  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни, затверджуЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

4. ƒо договору куп≥вл≥-продажу контрольного пакета акц≥й п≥дприЇмства, що маЇ стратег≥чне значенн¤ дл¤ економ≥ки та безпеки держави, включаютьс¤ зобовТ¤занн¤ покупц¤, ¤к≥ були визначен≥ умовами конкурсу щодо забезпеченн¤ певних показник≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (м≥н≥мального розм≥ру доход≥в, надходжень до бюджет≥в тощо). «аборон¤Їтьс¤ подальше в≥дчуженн¤ окремих частин пакета акц≥й до повного виконанн¤ покупцем умов договору куп≥вл≥-продажу обТЇкта приватизац≥њ, а також подальше в≥дчуженн¤ приватизац≥йного обТЇкта без збереженн¤ дл¤ нового власника зобовТ¤зань, визначених умовами конкурсу, аукц≥ону чи викупу.

” випадку подальшого в≥дчуженн¤ приватизац≥йного обТЇкта новий власник у двотижневий терм≥н з дн¤ переходу до нього права власност≥ на обТЇкт подаЇ до державного органу приватизац≥њ коп≥њ документ≥в, що п≥дтверджують перех≥д до нього права власност≥. ƒержавний орган приватизац≥њ зобовТ¤заний вимагати в≥д нового власника виконанн¤ зобовТ¤зань, визначених договором куп≥вл≥-продажу обТЇкта приватизац≥њ, та застосовувати до нього в раз≥ њх невиконанн¤ санкц≥њ зг≥дно ≥з законом. Ќедотриманн¤ зазначених вимог утворюЇ склад злочину.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

6. —убТЇкт злочину Ч приватна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в, або службова особа субТЇкта приватизац≥њ Ч юридична особа.

</s235>

</r7>

<r8>

–озд≥л VIII «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ƒќ¬ ≤ЋЋя

<s236>

—татт¤ 236.ѕорушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки

ѕорушенн¤ пор¤дку проведенн¤ еколог≥чноњ експертизи, правил еколог≥чноњ безпеки п≥д час проектуванн¤, розм≥щенн¤, буд≥вництва, реконструкц≥њ, введенн¤ в експлуатац≥ю, експлуатац≥њ та л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмств, споруд, пересувних засоб≥в та ≥нших обТЇкт≥в, ¤кщо це спричинило загибель людей, еколог≥чне забрудненн¤ значних територ≥й або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

—т. 236 в≥дкриваЇ розд≥л, в ¤кому розм≥щен≥ б≥льш≥сть статей, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за еколог≥чн≥ злочини.

1. ≈колог≥чн≥ злочини (злочини проти довк≥лл¤) Ч це сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤, що становл¤ть загрозу дл¤ сусп≥льства та навколишнього природного середовища.

2. ƒовк≥лл¤ Ч це навколишнЇ природне середовище, ¤ке оточуЇ людину ≥ створюЇ умови дл¤ њњ житт¤.

ƒо пон¤тт¤ довк≥лл¤ включають також елементи середовища, створеного людиною, Ч урбан≥зован≥ територ≥њ, агломерац≥њ.

ЌавколишнЇ природне середовище це не т≥льки незаймана, але й рукотворна природа.

3. ≈колог≥чна безпека Ч це стан захищеност≥ довк≥лл¤ в≥д порушенн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги внасл≥док неправом≥рного використанн¤ природних ресурс≥в та забрудненн¤ навколишнього природного середовища. ≈колог≥чна безпека передбачаЇ низку заход≥в спр¤мованих на недопущенн¤ виснаженн¤ ≥ знищенн¤ природних ресурс≥в, захворюваност≥ та смертност≥ людей.

4. —истема заход≥в з еколог≥чноњ безпеки встановлена []{4_84_0}«аконом ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ в≥д 25 червн¤ 1991 р. є 1264-’≤≤ ≥ охоплюЇ:

Ч еколог≥чн≥ вимоги до розм≥щенн¤, проектуванн¤, буд≥вництва, реконструкц≥њ, введенн¤ в д≥ю та експлуатац≥њ п≥дприЇмств, споруд та ≥нших обТЇкт≥в ([]{4_84_51}ст. 51);

Ч охорону навколишнього природного середовища п≥д час застосуванн¤ засоб≥в захисту рослин, м≥неральних добрив, нафти ≥ нафтопродукт≥в, токсичних х≥м≥чних речовин та ≥нших препарат≥в ([]{4_84_52}ст. 52);

Ч охорону навколишнього природного середовища в≥д неконтрольованого та шк≥дливого б≥олог≥чного впливу ([]{4_84_53}ст. 53);

Ч охорону навколишнього природного середовища в≥д акустичного, електромагн≥тного, ≥он≥зуючого та ≥ншого шк≥дливого впливу ф≥зичних фактор≥в та рад≥оактивного забрудненн¤ ([]{4_84_54}ст. 54);

Ч охорону навколишнього природного середовища в≥д забрудненн¤ в≥дходами ([]{4_84_55}ст. 55);

Ч еколог≥чну безпеку транспортних засоб≥в ([]{4_84_56}ст. 56);

Ч додержанн¤ вимог еколог≥чноњ безпеки при проведенн≥ наукових досл≥джень, впровадженн≥ в≥дкритт≥в, винаход≥в, застосуванн≥ новоњ техн≥ки, ≥мпортного устаткуванн¤, технолог≥й ≥ систем ([]{4_84_57}ст. 57);

Ч вимоги еколог≥чноњ безпеки щодо в≥йськових оборонних обТЇкт≥в та в≥йськовоњ д≥¤льност≥ ([]{4_84_58}ст. 58);

Ч еколог≥чн≥ вимоги п≥д час розм≥щенн¤ ≥ розвитку населених пункт≥в ([]{4_84_59}ст. 59).

5. Ќормативами еколог≥чноњ безпеки Ї обовТ¤зков≥ до виконанн¤ норми ≥ правила, ¤к≥ визначають допустим≥ р≥вн≥ негативного впливу на довк≥лл¤ д≥¤льност≥ людини та неправом≥рного використанн¤ природних ресурс≥в. ÷е Ч еколог≥чн≥ нормативи, еколог≥чн≥ стандарти.

6. ≈колог≥чн≥ нормативи включають:

Ч л≥м≥ти використанн¤ природних ресурс≥в. ÷е науково обірунтован≥ норми використанн¤ природних ресурс≥в, що не дозвол¤ють порушувати природн≥ процеси в екосистемах ≥ передбачають можлив≥сть в≥дновленн¤ вказаних ресурс≥в, збереженн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги, рекультивац≥њ територ≥њ.

«аконодавство передбачаЇ встановленн¤ л≥м≥т≥в на використанн¤ водних, л≥сових, рибних ресурс≥в та надр, атмосферного пов≥тр¤ (нормативи використанн¤ атмосферного пов≥тр¤ дл¤ виробничих потреб на сьогодн≥ ще не розроблен≥);

Ч граничнодопустим≥ концентрац≥њ забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищ≥, граничнодопустим≥ р≥вн≥ акустичного (шумового), рад≥ац≥йного, електромагн≥тного та ≥ншого шк≥дливого впливу на довк≥лл¤, граничнодопустим≥ концентрац≥њ (вм≥ст) шк≥дливих речовин у продуктах харчуванн¤, граничнодопустим≥ викиди (скиди) у навколишнЇ природне середовище забруднюючих х≥м≥чних речовин, р≥вн≥ шк≥дливого впливу ф≥зичних та б≥олог≥чних фактор≥в;

Ч граничнодопустим≥ обс¤ги утворенн¤ забруднюючих речовин, ¤к≥ в≥двод¤тьс¤ в атмосферне пов≥тр¤, нормативи вм≥сту забруднюючих речовин у в≥дпрацьованих газах пересувних (транспортних) засоб≥в та допустим≥ норми шк≥дливого ф≥зичного впливу на людину цих джерел.

≈колог≥чн≥ нормативи забрудненн¤ довк≥лл¤ затверджують ≥ ввод¤ть в д≥ю ћ≥н≥стерство еколог≥њ та природних ресурс≥в ”крањни ≥ ћ≥н≥стерство охорони здоровТ¤ ”крањни.

«аконодавство вимагаЇ в≥д п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, а також громад¤н, ¤к≥ займаютьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю без створенн¤ юридичноњ особи, отриманн¤ дозвол≥в на викиди забруднюючих речовин в атмосферне пов≥тр¤ та скиди у поверхнев≥ ≥ п≥дземн≥ води. “ак≥ дозволи видають в органах ћ≥некоресурс≥в ”крањни. ѕор¤док видач≥ визначаЇтьс¤ []{4_217_1}ѕоложенн¤м про пор¤док видач≥ дозвол≥в на викиди забруднюючих речовин в атмосферне пов≥тр¤ стац≥онарними джерелами, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 29 травн¤ 1995 р. є 364 та ≥нструктивними документами ћ≥неколог≥њ ”крањни.

ќбовТ¤зковим Ї отриманн¤ дозволу на виробництво, збер≥ганн¤, транспортуванн¤, використанн¤, захороненн¤, знищенн¤ та утил≥зац≥ю отруйних речовин, у тому числ≥ токсичних промислових в≥дход≥в, продукт≥в б≥отехнолог≥њ та ≥нших б≥олог≥чних агент≥в у пор¤дку, що визначений []{4_218_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 20 червн¤ 1995 р. є 440.

—пец≥альний дозв≥л (л≥ценз≥ю) на використанн¤ джерел ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ мають отримати в органах ћ≥некоресурс≥в ”крањни. ÷ього вимагаЇ []{4_207_22}ст. 22 «акону ”крањни Уѕро використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ та рад≥ац≥йну безпекуФ в≥д 8 лютого 1995 р. є 39/95-¬–. ѕор¤док видач≥ таких дозвол≥в визначаЇтьс¤ ≤нструкц≥Їю про пор¤док видач≥ субТЇктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ л≥ценз≥й на придбанн¤, волод≥нн¤, збут, експлуатац≥ю, використанн¤ джерел ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. ”мови ≥ правила зд≥йсненн¤ цих вид≥в д≥¤льност≥ та контроль за њх дотриманн¤м затверджен≥ []{4_271_1}наказом Ћ≥ценз≥йноњ палати при ћ≥н≥стерств≥ економ≥ки ”крањни в≥д 24 лютого 1997 р. є Ћѕ-8/21;

Ч еколог≥чн≥ стандарти, встановлен≥ дл¤ охорони довк≥лл¤ та використанн¤ природних ресурс≥в ¤к обовТ¤зков≥ норми, правила ≥ вимоги. ѓх розробл¤ють ≥ затверджують в≥дпов≥дно до []{4_154_0}ƒекрету  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро стандартизац≥ю ≥ сертиф≥кац≥юФ в≥д 10 травн¤ 1993 р. та ƒержавного стандарту ƒ—“” 1.0Ц93 Уƒержавна система стандартизац≥њ ”крањни. ќсновн≥ положенн¤Ф.

¬ ”крањн≥ д≥ють ¤к державн≥, так ≥ м≥ждержавн≥ еколог≥чн≥ стандарти.

≈колог≥чн≥ стандарти визначають пон¤тт¤ ≥ терм≥ни в галуз≥ охорони довк≥лл¤, вимоги охорони довк≥лл¤ ≥ попередженн¤ його забрудненн¤, методи контролю у ц≥й галуз≥, правила використанн¤ природних ресурс≥в.

7. «аходами забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки та ви¤вленн¤ порушень норматив≥в еколог≥чноњ безпеки Ї: еколог≥чне нормуванн¤ ≥ л≥м≥туванн¤; видача дозвол≥в на використанн¤ природних ресурс≥в; еколог≥чний мон≥торинг; контроль в галуз≥ охорони довк≥лл¤; прокурорський нагл¤д за дотриманн¤м природоохоронного законодавства; еколог≥чна експертиза.

8. ≈колог≥чна експертиза Ч це один ≥з найефективн≥ших засоб≥в запоб≥ганн¤ шкоди, ¤ка завдаЇтьс¤ навколишньому природному середовищу, а також здоровТю людини. ÷е р≥зновид експертноњ д≥¤льност≥ державних орган≥в, наукових колектив≥в, громадських та ≥нших формувань, що базуЇтьс¤ на м≥ждисципл≥нарному еколог≥чному ≥ соц≥ально-економ≥чному досл≥дженн¤х, перев≥рц≥, анал≥з≥ та оц≥нц≥ проект≥в закон≥в, р≥шень, програм, проектно-кошторисноњ документац≥њ обТЇкт≥в ≥ спр¤мований на забезпеченн¤ додержанн¤ норм ≥ правил охорони навколишнього природного середовища, рац≥онального природокористуванн¤, вимог еколог≥чноњ безпеки.

ќсновн≥ принципи орган≥зац≥њ еколог≥чноњ експертизи визначен≥ []{4_84_26}«аконом ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ (ст. 26Ч28), а конкретний механ≥зм њњ зд≥йсненн¤ реіламентований []{4_208_0}«аконом ”крањни Уѕро еколог≥чну експертизуФ в≥д 9 лютого 1995 р. ƒо еколог≥чноњ експертизи включають перев≥рку, анал≥з, оц≥нку проект≥в господарськоњ д≥¤льност≥ ≥ п≥дготовку висновк≥в про њх в≥дпов≥дн≥сть нормам ≥ правилам охорони навколишнього природного середовища.

≈колог≥чн≥й експертиз≥ п≥дл¤гають: техн≥ко-економ≥чн≥ обірунтуванн¤ ≥ розрахунки проект≥в на буд≥вництво ≥ реконструкц≥ю п≥дприЇмств та ≥нших обТЇкт≥в, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; проекти ≥нструктивно-методичних ≥ нормативно-техн≥чних акт≥в та документ≥в, ¤к≥ реіламентують господарську д≥¤льн≥сть, що негативно впливаЇ на навколишнЇ природне середовище; документац≥¤ щодо створенн¤ новоњ техн≥ки, технолог≥й, матер≥ал≥в ≥ речовин, у тому числ≥ та, що закуповуЇтьс¤ за кордоном; матер≥али, речовини, продукц≥¤, господарськ≥ р≥шенн¤, системи й обТЇкти, впровадженн¤ або реал≥зац≥¤ ¤ких може призвести до порушенн¤ норм еколог≥чноњ безпеки та негативного впливу на навколишнЇ природне середовище, чи створенн¤ небезпеки дл¤ здоровТ¤ людей.

ƒержавна еколог≥чна експертиза зд≥йснюЇтьс¤ експертними п≥дрозд≥лами чи спец≥ально створеними ком≥с≥¤ми ћ≥н≥стерства еколог≥њ та природних ресурс≥в ”крањни та його органами на м≥сц¤х.

«а результатами державноњ еколог≥чноњ експертизи готуЇтьс¤ висновок, що м≥стить оц≥нку еколог≥чноњ допустимост≥ реал≥зац≥њ д≥¤льност≥, ¤ка передбачена проектами. ѕозитивний висновок державноњ еколог≥чноњ експертизи Ї п≥дставою дл¤ в≥дкритт¤ ф≥нансуванн¤ вс≥х програм ≥ проект≥в. Ѕез позитивного висновку державноњ еколог≥чноњ експертизи реал≥зац≥¤ програм, проект≥в ≥ р≥шень заборон¤Їтьс¤.

Ќезалежно в≥д державноњ еколог≥чноњ експертизи може зд≥йснюватись громадська еколог≥чна експертиза. ≤н≥ц≥атором њњ проведенн¤ щодо будь-¤ких проект≥в господарськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ потребують врахуванн¤ громадськоњ думки, можуть бути групи м≥сцевого населенн¤ чи громадськ≥ орган≥зац≥њ, зареЇстрован≥ у встановленому пор¤дку. ÷е тимчасов≥ еколого-експертн≥ формуванн¤, що створюютьс¤ на добров≥льн≥й основ≥ ≥ включають в≥дпов≥дних спец≥ал≥ст≥в. ¬исновки громадськоњ еколог≥чноњ експертизи можуть враховуватись органами, ¤к≥ зд≥йснюють державну еколог≥чну експертизу, а також органами, що за≥нтересован≥ у реал≥зац≥њ проектних р≥шень. ёридична в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ пор¤дку ≥ правил проведенн¤ громадськоњ еколог≥чноњ експертизи не передбачена.

9. ќбТЇктом еколог≥чних злочин≥в Ї еколог≥чна безпека, житт¤ ≥ здоровТ¤ людей. ѕраво людини на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ довк≥лл¤ закр≥плене у []{4_255_50}ст. 50  онституц≥њ ”крањни.

10. ќбТЇктом злочинного порушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в галуз≥ захисту житт¤ ≥ здоровТ¤ людей та правила забезпеченн¤ стану довк≥лл¤, придатного ≥ безпечного дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, збереженн¤ еколог≥чноњ р≥вноваги шл¤хом нормуванн¤ ≥ л≥м≥туванн¤ використанн¤ природних ресурс≥в ≥ негативних вплив≥в на навколишнЇ природне середовище.

11. ѕредметом злочин≥в проти довк≥лл¤ ≥ порушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки, зокрема, Ї обТЇкти незайманоњ та рукотворноњ природи (земельн≥, водн≥, л≥сов≥ ресурси, тваринний ≥ рослинний св≥т, надра, обТЇкти природно-запов≥дного фонду, атмосферне пов≥тр¤), а також навколишнЇ природне середовище (урбан≥зован≥ територ≥њ, агломерац≥њ), продукти харчуванн¤ ≥ тваринн≥ корми.

12. ќбТЇктивна сторона еколог≥чних злочин≥в в ц≥лому, ≥ злочинне порушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки зокрема, охоплюЇ сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤ (д≥њ чи безд≥¤льн≥сть), ¤к≥ привод¤ть до порушенн¤ еколог≥чного балансу в довк≥лл≥, встановленого пор¤дку використанн¤ природних ресурс≥в, норматив≥в еколог≥чноњ безпеки.

ќбТЇктивна сторона злочинного порушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки включаЇ:

Ч порушенн¤ пор¤дку проведенн¤ еколог≥чноњ експертизи;

Ч зав≥домо неправдив≥ висновки еколог≥чноњ експертизи або ≥гноруванн¤ цих висновк≥в прац≥вниками в≥дпов≥дних п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й та службових ос≥б;

Ч порушенн¤ в≥дпов≥дальними службовими особами пор¤дку визначенн¤ еколог≥чних норматив≥в (обс¤г≥в ≥ л≥м≥т≥в) використанн¤ природних ресурс≥в ≥ забрудненн¤ довк≥лл¤.

ќбТЇктивна сторона порушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки охоплюЇ також порушенн¤ ф≥зичними або юридичними особами пор¤дку видач≥ дозвол≥в на використанн¤ природних ресурс≥в та на нормоване забрудненн¤ довк≥лл¤ (див. коментар до []{1_237}ст. 237) або порушенн¤ встановлених еколог≥чних норматив≥в, у тому числ≥ ≥ доведених у дозволах.

13. ≈колог≥чне забрудненн¤ Ч це надходженн¤ у навколишнЇ природне середовище речовин та енерг≥њ, ¤к≥ завдають або можуть завдати шкоди еколог≥чн≥й р≥вноваз≥, життю ≥ здоровТю людей, привести до знищенн¤ або пошкодженн¤ природних ресурс≥в. ѕричинами еколог≥чних забруднень можуть бути ¤к насл≥дки природних катакл≥зм≥в (перем≥щенн¤ материк≥в, цунам≥, виверженн¤ вулкан≥в, землетруси, зсуви, ероз≥¤ земл≥, загниванн¤ л≥с≥в), так ≥ насл≥дки д≥¤льност≥ людини. ƒ≥¤льн≥сть людини може носити або антропогенний характер (коли люди забруднюють довк≥лл¤ самим фактом своЇњ життЇд≥¤льност≥), або техногенний характер (забрудненн¤ довк≥лл¤ внасл≥док функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств, технолог≥чних процес≥в, випробувань, роботи транспорту, а також промислових та ≥нших еколог≥чних авар≥й).

14. ќск≥льки будь-¤ка д≥¤льн≥сть людини веде у б≥льш≥й чи менш≥й м≥р≥ до забрудненн¤ довк≥лл¤, вагомим при квал≥ф≥кац≥њ еколог≥чних правопорушень Ї анал≥з причин ≥ характеру забруднень.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 236 настаЇ за техногенн≥ забрудненн¤ довк≥лл¤ або вчиненн¤ д≥¤нь, ¤к≥ привели до еколог≥чноњ авар≥њ. “ехногенне забрудненн¤ довк≥лл¤ може бути п≥дставою прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ лише у випадку перевищенн¤ субТЇктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ еколог≥чних норматив≥в (норматив≥в еколог≥чноњ безпеки), тобто граничнодопустимих концентрац≥й, граничнодопустимих викид≥в ≥ скид≥в забруднюючих речовин, граничнодопустимих р≥вн≥в акустичного або рад≥ац≥йного забрудненн¤ довк≥лл¤ ≥ т.≥н.

15. Ќаукова обірунтован≥сть еколог≥чних норматив≥в, сумарний ефект забруднень Ч це завданн¤ майбутнього. ѕитанн¤ квал≥ф≥кац≥њ злочин≥в, повТ¤заних ≥з порушенн¤м встановлених еколог≥чних норматив≥в (норматив≥в еколог≥чноњ безпеки), вимагають особливоњ уваги, оск≥льки прийн¤тт¤ р≥шень щодо самих норматив≥в часто знаход¤тьс¤ за порогом можливостей сучасноњ науки.

16. —убТЇктом злочин≥в проти довк≥лл¤ Ї здеб≥льшого службов≥ особи, а також прац≥вники п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й, на ¤ких покладен≥ певн≥ обовТ¤зки: проведенн¤ еколог≥чноњ експертизи, врахуванн¤ в робот≥ висновк≥в еколог≥чноњ експертизи, визначенн¤ еколог≥чних норматив≥в, видача дозвол≥в на використанн¤ природних ресурс≥в та на забрудненн¤ довк≥лл¤, контроль за дотриманн¤м встановлених еколог≥чних норматив≥в, у тому числ≥ визначених у дозволах на використанн¤ природних ресурс≥в та забрудненн¤ довк≥лл¤.

” випадках, передбачених коментованою статтею, ф≥зична особа може бути субТЇктом злочину, ¤кщо вона займаЇтьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю без реЇстрац≥њ юридичноњ особи, або у випадках еколог≥чних авар≥й ≥ катастроф, ¤к≥ сталис¤ з њњ вини. Ќаприклад, ¤кщо з вини громад¤нина —., ¤кий придбав прим≥щенн¤ заводу ≥ розпочав д≥¤льн≥сть, сталос¤ так, що в≥дходи попереднього виробництва забруднили п≥дземн≥ води ≥ це призвело до загибел≥ ≥ захворюванн¤ людей, то такий громад¤нин маЇ бути прит¤гнутий до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

—убТЇктом злочину проти довк≥лл¤ Ї ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. ј у випадках умисного знищенн¤ чи пошкодженн¤ природних ресурс≥в, що перебувають у чуж≥й власност≥, ¤кщо це не привело до насл≥дк≥в, передбачених статт¤ми []{1_236}розд. VIII чинного  одексу У«лочини проти довк≥лл¤Ф, в≥дпов≥дальн≥сть зг≥дно з≥ []{1_194}ст. 194, []{1_347}347, []{1_352}352, []{1_378}378 наступаЇ з 14 рок≥в.

17. —убТЇктивна сторона злочин≥в проти довк≥лл¤ може характеризуватис¤ умисною або необережною виною. ћотиви ≥ мета не мають значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ де¤ких злочинних д≥¤нь (наприклад, при знищенн≥ чи пошкодженн≥ л≥сових масив≥в ≥ зелених насаджень).

ћотивами злочину, передбаченого ст. 236, може бути корислива зац≥кавлен≥сть, тобто економ≥¤ кошт≥в, потр≥бних дл¤ проведенн¤ еколог≥чноњ експертизи та виконанн¤ њњ висновк≥в; або економ≥¤ затрат, необх≥дних на врахуванн¤ еколог≥чних вимог п≥д час проектуванн¤ розм≥щенн¤ буд≥вництва, реконструкц≥њ, введенн¤ в експлуатац≥ю, експлуатац≥њ та л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмств, споруд, пересувних засоб≥в та ≥нших обТЇкт≥в, або бажанн¤ прискорити вир≥шенн¤ згаданих проблем за рахунок скороченн¤ строк≥в на еколог≥чн≥ висновки та ≥н.

18. Ѕ≥льш≥сть склад≥в злочин≥в проти довк≥лл¤ передбачають т¤жк≥ насл≥дки, наприклад загибель людей або створенн¤ небезпеки дл¤ њхнього житт¤ ≥ здоровТ¤, тривалий прост≥й п≥дприЇмств, масову загибель тварин, знищенн¤ ≥ пошкодженн¤ рослин, виснаженн¤ природних ресурс≥в, еколог≥чне забрудненн¤ значних територ≥й.

¬ир≥шенн¤ питанн¤ про на¤вн≥сть забрудненн¤ значних територ≥й належить до компетенц≥њ суду з врахуванн¤м фактичних обставин справи, розм≥р≥в запод≥¤ноњ шкоди.

ѕ≥д виснаженн¤м природних ресурс≥в сл≥д розум≥ти њх нерац≥ональне використанн¤, що призвело до зниженн¤ продуктивност≥ або нев≥дпов≥дност≥ доступних запас≥в ресурс≥в ≥ безпечних умов њх використанн¤, до зменшенн¤ стоку поверхневих вод чи скороченн¤ запас≥в п≥дземних вод.

ћасове знищенн¤ тваринного або рослинного св≥ту означаЇ:

Ч приведенн¤ у непридатний стан рослин на великих площах, у великому розм≥р≥ або на значну суму;

Ч приведенн¤ у непридатний або в частково непридатний стан уг≥дь;

Ч знищенн¤ або приведенн¤ у непридатний або в частково непридатний стан врожаю с≥льськогосподарських рослин у велик≥й к≥лькост≥ або на значну суму;

Ч знищенн¤ тварин;

Ч знищенн¤ пос≥вного матер≥алу, земель, насаджень;

Ч знищенн¤ та отруЇнн¤ риби.

[]{4_68_4}ѕостанова ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику розгл¤ду судами справ про в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ законодавства про охорону природиФ в≥д 26 с≥чн¤ 1990 р. є 1 в п. 4 розТ¤снюЇ, що в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ тод≥, коли забрудненн¤ призвело до захворюванн¤ людей (одного або к≥лькох чолов≥к), масового знищенн¤ обТЇкт≥в тваринного ≥ рослинного св≥ту (наприклад, до загибел≥ значноњ к≥лькост≥ тварин, ус≥Їњ або б≥льшоњ частини риби у водоймищ≥ або на значн≥й його площ≥, великоњ к≥лькост≥ ц≥нних пор≥д риби, до знищенн¤ або пошкодженн¤ пос≥в≥в, рослин на значних площах уг≥дь), а також тод≥, коли розм≥р завданоњ шкоди, розрахований на основ≥ в≥дпов≥дних нормативних акт≥в, затверджених в установленому пор¤дку, перевищуЇ 1000 м≥н≥мальних розм≥р≥в зароб≥тноњ плати.

ѕ≥д захворюванн¤м людей треба розум≥ти захворюванн¤, небезпечн≥ дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ або поЇднан≥ з ст≥йкою втратою працездатност≥, зараженн¤ еп≥дем≥чними або ≥нфекц≥йними хворобами к≥лькох ос≥б, по¤ва в≥дхилень у розвитку д≥тей, значне зниженн¤ тривалост≥ житт¤, захисних можливостей ≥мунноњ системи.

19. —л≥д мати на уваз≥, що склад еколог≥чних злочин≥в не охоплюЇтьс¤ т≥льки статт¤ми, розм≥щеними у []{1_236}розд. VIII чинного  одексу. ” розд≥л≥ пом≥щен≥ статт≥ лише за злочини, ¤к≥ в≥дзначаютьс¤ умисною виною, сусп≥льною небезпекою ≥ т¤жкими насл≥дками.

≈колог≥чн≥ правопорушенн¤ (порушенн¤ законодавства про охорону довк≥лл¤), насл≥дком ¤ких Ї пошкодженн¤ або знищенн¤ природних ресурс≥в, що не охоплюютьс¤ складом злочин≥в, визначених у []{1_236}розд. V≤II чинного  одексу, необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_194}ст. 194, []{1_196}196, []{1_347}347, []{1_352}352, []{1_378}378.

20. ≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки злочинного порушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки, окр≥м загибел≥ людей та еколог≥чного забрудненн¤ значних територ≥й, Ч це масов≥ захворюванн¤ людей, масова загибель тварин ≥ рослин, поширенн¤ еп≥дем≥й, еп≥зоот≥й та ≥н.

21. ќбовТ¤зковим при квал≥ф≥кац≥њ злочин≥в проти довк≥лл¤ Ї встановленн¤ причинного звТ¤зку м≥ж д≥¤нн¤ми винних ос≥б та злочинним результатом.

22. ѕорушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки, встановлених []{4_84_0}«аконом ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ в≥д 25 червн¤ 1991 р., можна квал≥ф≥кувати таким чином: порушенн¤ еколог≥чних вимог до розм≥щенн¤, проектуванн¤, буд≥вництва, реконструкц≥њ, введенн¤ в д≥ю ≥ експлуатац≥њ п≥дприЇмств, споруд та ≥нших обТЇкт≥в ([]{4_84_51}ст. 51 «акону) та порушенн¤ правил еколог≥чноњ безпеки транспортних засоб≥в ([]{4_84_56}ст. 56) Ч за []{1_236}ст. 236 чинного  одексу; порушенн¤ правил охорони навколишнього природного середовища при застосуванн≥ засоб≥в захисту рослин, м≥неральних добрив, токсичних х≥м≥чних речовин та ≥нших препарат≥в ([]{4_84_52}ст. 52 «акону) Ч за []{1_239}ст. 239 чинного  одексу; порушенн¤ вимог охорони навколишнього природного середовища в≥д неконтрольованого та шк≥дливого б≥олог≥чного впливу ([]{4_84_53}ст. 53 «акону) Ч залежност≥ в≥д обТЇктивноњ сторони злочину та насл≥дк≥в Ч за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу тощо.

23. ѕрит¤гненн¤ винних ос≥б до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не зв≥льн¤Ї в≥д ст¤гненн¤ з них плати за запод≥¤ну шкоду. ¬≥дшкодуванн¤ шкоди виступаЇ своЇр≥дним засобом реал≥зац≥њ м≥жнародно-правового принципу Узабруднювач платитьФ, ¤кий закр≥плений у []{4_255_66}ст. 66  онституц≥њ ”крањни.

</s236>

<s237>

—татт¤ 237.Ќевжитт¤ заход≥в щодо л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤

”хиленн¤ в≥д проведенн¤ або неналежне проведенн¤ на територ≥њ, що зазнала забрудненн¤ небезпечними речовинами або випром≥нюванн¤м, дезактивац≥йних чи ≥нших в≥дновлювальних заход≥в щодо л≥кв≥дац≥њ або усуненн¤ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤ особою, на ¤ку покладено такий обовТ¤зок, ¤кщо це спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину, ¤кий Ї новим в крим≥нальному законодавств≥ ”крањни, виступають в≥дносини в сфер≥ захисту населенн¤, ¤ке перебуваЇ на територ≥њ, що зазнала забрудненн¤ небезпечними речовинами або випром≥нюванн¤м, в≥д негативних насл≥дк≥в такого забрудненн¤.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м одного з двох альтернативних д≥¤нь:

Ч ухиленн¤м в≥д проведенн¤ дезактивац≥йних чи ≥нших в≥дновлювальних заход≥в;

Ч неналежним проведенн¤м дезактивац≥йних чи ≥нших в≥дновлювальних заход≥в.

”хиленн¤ Ч це непроведенн¤ (незд≥йсненн¤) д≥й щодо усуненню або л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤ обовТ¤зкових у в≥дпов≥дност≥ з вимогами чинного законодавства або р≥шенн¤ми уповноважених орган≥в.

”хиленн¤ може пол¤гати: у не проведенн≥ в≥дпов≥дних заход≥в; знищенн≥ або приховуванн≥ матер≥ал≥в, техн≥ки, засоб≥в, устаткуванн¤, машин ≥ механ≥зм≥в, необх≥дних дл¤ ефективноњ л≥кв≥дац≥њ шк≥дливих дл¤ довк≥лл¤ насл≥дк≥в; нев≥дданн≥ в≥дпов≥дних наказ≥в, розпор¤джень або вказ≥вок; залишенн≥ м≥сц¤ под≥њ без в≥дпов≥дного дозволу; приховуванн≥ ≥нформац≥њ тощо.

Ќеналежне проведенн¤ Ч це зд≥йсненн¤ дезактивац≥йних чи ≥нших в≥дновлювальних заход≥в з порушенн¤м чинних вимог, норм, стандарт≥в ≥ правил, що призводить до значного зниженн¤ њхньоњ ефективност≥ ≥ зменшенн¤ можливост≥ л≥кв≥дац≥њ чи усуненн¤ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤.

ѕ≥д територ≥Їю, що зазнала забрудненн¤ небезпечними речовинами або випром≥нюванн¤м, сл≥д розум≥ти певну територ≥ю ”крањни, включаючи њњ надра ≥ атмосферне пов≥тр¤, що зазнала негативного впливу випром≥нюванн¤, речовин, матер≥ал≥в, вироб≥в чи в≥дход≥в виробничоњ або ≥ншоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ внасл≥док притаманних њм властивостей та за на¤вност≥ певних фактор≥в можуть запод≥¤ти шкоду довк≥ллю, а також призвести до загибел≥, травмуванн¤, отруЇнн¤ людей ≥ тварин або до знищенн¤ рослинност≥.

Ќебезпечними речовинами Ї: гази; легкозаймист≥ розчини; легкозаймист≥ тверд≥ речовини; речовини, схильн≥ до самозайманн¤; речовини, що вид≥л¤ють легкозаймист≥ гази при стиканн≥ з водою; речовини, що окислюють; орган≥чн≥ пероксиди, токсичн≥ речовини; ≥нфекц≥йн≥ речовини, короз≥йн≥ речовини, ≥нш≥ небезпечн≥ речовини та вироби ([]{4_376_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро перевезенн¤ небезпечних вантаж≥вФ в≥д 6 кв≥тн¤ 2000 р.).

ƒо небезпечних речовин сл≥д також в≥днести:

Ч де¤к≥ вибухов≥ речовини Ч тобто х≥м≥чн≥ сполуки ≥ сум≥ш≥, ¤к≥ п≥д впливом зовн≥шнього ≥мпульсу здатн≥ до самопоширенн¤ з великою швидк≥стю х≥м≥чноњ реакц≥њ з утворенн¤м газопод≥бних продукт≥в та вид≥ленн¤м тепла (порох, тротил, амон≥ти, амонали тощо);

Ч њдк≥ речовини, тобто х≥м≥чно активн≥ речовини, що мають подразнюючий, денатуруючий або деструктивний вплив на жив≥ тканини ≥ де¤к≥ неорган≥чн≥ матер≥али (вс≥ види кислот ≥ луг≥в);

Ч рад≥оактивн≥ матер≥али Ч природного або штучного походженн¤ джерела ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, що перебувають у будь-¤кому стан≥ або вигл¤д≥;

Ч ¤дерн≥ матер≥али Ч будь-¤к≥ вих≥дн≥ або спец≥ально розщеплювальн≥ матер≥али (уран, тор≥й, плутон≥й, ≥нш≥ речовини, що м≥ст¤ть одну або дек≥лька њхн≥х сполук).

ѕ≥д випром≥нюванн¤м розум≥Їтьс¤ вид≥ленн¤ джерелами ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ електромагн≥тних або корпускул¤рних промен≥в.

ѕ≥д ухиленн¤м в≥д проведенн¤ або неналежним проведенн¤м дезактивац≥йних заход≥в сл≥д розум≥ти: ухиленн¤ в≥д зд≥йсненн¤ заход≥в по ви¤вленню або неви¤вленню рад≥ац≥йноњ обстановки через недбал≥сть, або помилкову оц≥нку; ухиленн¤ в≥д орган≥зац≥њ ≥ зд≥йсненн¤ дозиметричного контролю чи його неналежне проведенн¤; неналежне розробленн¤ типових режим≥в рад≥ац≥йного захисту; незабезпеченн¤ населенн¤ засобами ≥ндив≥дуального ≥ колективного захисту, забезпеченн¤ не¤к≥сними або непридатними засобами чи в недостатн≥й к≥лькост≥; неналежну орган≥зац≥ю ≥ проведенн¤ спец≥альноњ обробки або њњ непроведенн¤ взагал≥ тощо.

ѕ≥д ухиленн¤м в≥д проведенн¤ або неналежним проведенн¤м ≥нших в≥дновлювальних заход≥в щодо л≥кв≥дац≥њ або усуненн¤ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤ необх≥дно розум≥ти ухиленн¤ в≥д проведенн¤ або неналежне проведенн¤ заход≥в б≥олог≥чного, х≥м≥чного ≥ медичного характеру.

”хиленн¤м в≥д проведенн¤ або неналежним проведенн¤м в≥дновлювальних заход≥в б≥олог≥чного характеру сл≥д вважати ухиленн¤ в≥д проведенн¤ або неналежне проведенн¤ комплексу заход≥в по запровадженню режим≥в карантину ≥ обсервац≥њ, порушенн¤ таких режим≥в, не¤к≥сне чи неповне знеуражуванн¤ осередка ураженн¤, неналежне чи неповне знезаражуванн¤ людей ≥ тварин, несвоЇчасну або недостатню локал≥зац≥ю зони б≥олог≥чного ураженн¤, непроведенн¤ екстреноњ ≥ специф≥чноњ проф≥лактики, њњ не¤к≥сне чи неповне проведенн¤, недодержуванн¤ протиеп≥дем≥олог≥чного режиму тощо.

”хиленн¤м в≥д проведенн¤ або неналежним проведенн¤м в≥дновлювальних заход≥в х≥м≥чного характеру сл≥д вважати: ухиленн¤ в≥д проведенн¤ або неналежне проведенн¤ комплексу заход≥в по ви¤вленню ≥ оц≥нц≥ х≥м≥чноњ обстановки, њњ неправильну оц≥нку, ухиленн¤ в≥д орган≥зац≥њ ≥ зд≥йсненн¤ х≥м≥чного контролю чи його неналежне проведенн¤, неналежне розробленн¤ типових режим≥в х≥м≥чного захисту, незабезпеченн¤ засобами ≥ндив≥дуального ≥ колективного захисту, забезпеченн¤ не¤к≥сними або непридатними засобами чи не в недостатн≥й к≥лькост≥, неналежну орган≥зац≥ю або проведенн¤ спец≥альноњ обробки чи њњ непроведенн¤ взагал≥ тощо.

”хиленн¤м в≥д проведенн¤ або неналежним проведенн¤м в≥дновлювальних заход≥в медичного характеру сл≥д вважати: розгортанн¤ недостатньоњ к≥лькост≥ л≥кувальних заклад≥в чи њх нерозгортанн¤ взагал≥, несвоЇчасне застосуванн¤ або незастосуванн¤ проф≥лактичних медичних препарат≥в та сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чних заход≥в, недбалий контроль за ¤к≥стю харчових продукт≥в ≥ продовольчоњ сировини, питноњ води ≥ джерелами водопостачанн¤ чи його в≥дсутн≥сть взагал≥, в≥дсутн≥сть контролю чи неналежний контроль за станом атмосферного пов≥тр¤ ≥ опад≥в, за станом довк≥лл¤, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чною та еп≥дем≥олог≥чною ситуац≥Їю тощо.

–≥шенн¤м орган≥в державноњ влади ≥ управл≥нн¤, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, авар≥йно-р¤тувальних служб на в≥дпов≥дних службових ос≥б можуть покладатись ≥ ≥нш≥ обовТ¤зки щодо л≥кв≥дац≥њ або усуненн¤ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤.

«а певних обставин в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 237 повинн≥ нести особи, ¤к≥ ухил¤ютьс¤ в≥д зд≥йсненн¤ або неналежно зд≥йснюють: ≥нформуванн¤ ≥ опов≥щенн¤ про еколог≥чне забрудненн¤ або еколог≥чний стан на певн≥й територ≥њ, евакуац≥йн≥ заходи або заходи з укритт¤ в захисних спорудах тощо.

Ћ≥кв≥дац≥Їю насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤ Ї комплекс заход≥в, спр¤мованих на припиненн¤ д≥њ небезпечних дл¤ людей ≥ довк≥лл¤ фактор≥в, збереженн¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ людей, тварин, рослинност≥, а також на локал≥зац≥ю зон еколог≥чного забрудненн¤ ≥ л≥кв≥дац≥ю його джерела.

”суненн¤м насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤ Ї комплекс заход≥в, спр¤мованих на зменшенн¤ впливу небезпечних дл¤ довк≥лл¤ ≥ людей фактор≥в.

ѕередбачений ст. 237 склад злочину Ї матер≥альним ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤:

Ч загибел≥ людей;

Ч ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

ѕ≥д загибеллю людей сл≥д розум≥ти загибель хоча б одн≥Їњ людини.

≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ї оц≥ночним пон¤тт¤м ≥ можуть пол¤гати у настанн≥ еколог≥чноњ катастрофи чи п≥двищеноњ еколог≥чноњ небезпеки, масов≥й загибел≥ тварин чи знищенн≥ рослин, у великих матер≥альних збитках, п≥двищенн≥ захворюваност≥ населенн¤, розширенн≥ зони ураженн¤ небезпечними речовинами чи випром≥нюванн¤м, поширенн≥ т¤жких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень людей тощо.

«лочин може бути вчинений ¤к шл¤хом активних д≥й, так ≥ шл¤хом безд≥¤льност≥.

3. « субТЇктивноњ сторони злочин може характеризуватис¤ ¤к умисною, так ≥ необережною формою вини. ¬≥дношенн¤ до насл≥дк≥в маЇ бути або необережним, або характеризуватись непр¤мим умислом. ” раз≥ ¤кщо по в≥дношенню до насл≥дк≥в винний д≥¤в з пр¤мим умислом ≥ бажав њх настанн¤, то його д≥¤нн¤ сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к злочин проти особи, власност≥, нац≥ональноњ безпеки ”крањни, громадського пор¤дку або безпеки людства.

4. —т. 237 передбачаЇ обовТ¤зкову на¤вн≥сть спец≥ального субТЇкта, ¤ким Ї особа, на ¤ку покладено обовТ¤зок зд≥йснювати дезактивац≥йн≥ або ≥нш≥ в≥дновлювальн≥ заходи щодо л≥кв≥дац≥њ або усуненн¤ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤.

“акими субТЇктами можуть виступати:

Ч службов≥ особи, кер≥вники ≥ власники п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й ус≥х форм власност≥, на ¤ких []{4_84_0}«аконом ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ покладено обовТ¤зок негайно приступити до л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤;

Ч службов≥ особи м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на ¤ких []{4_385_0}«аконом ”крањни Уѕро захист населенн¤ ≥ територ≥й в≥д надзвичайних ситуац≥й техногенного та природного характеруФ покладаЇтьс¤ обовТ¤зок забезпеченн¤ ≥ орган≥зац≥њ авар≥йно-р¤тувальних та ≥нших нев≥дкладних роб≥т;

Ч службов≥ особи ƒержавного ком≥тету ¤дерного реіулюванн¤ ”крањни, ¤к≥ зд≥йснюють функц≥њ у в≥дпов≥дност≥ ≥з []{4_207_0}«аконом ”крањни Уѕро використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ та рад≥ац≥йну безпекуФ;

Ч службов≥ особи ћ≥н≥стерства еколог≥њ та природних ресурс≥в, ¤к≥ зд≥йснюють функц≥њ з координац≥њ такоњ д≥¤льност≥ у в≥дпов≥дност≥ ≥з []{4_84_0}«аконом ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ;

Ч службов≥ особи ћ≥н≥стерства надзвичайних ситуац≥й, в≥йськовослужбовц≥ в≥йськ цив≥льноњ оборони;

Ч ≥нш≥ в≥йськовослужбовц≥, залучен≥ в установленому законом пор¤дку до участ≥ в л≥кв≥дац≥њ або усуненн≥ насл≥дк≥в еколог≥чного забрудненн¤ (наприклад, в≥йськовослужбовц≥ х≥м≥чних в≥йськ);

Ч члени авар≥йно-р¤тувальних служб ≥ формувань, створених у в≥дпов≥дност≥ ≥з []{4_363_0}«аконом ”крањни Уѕро авар≥йно-р¤тувальн≥ службиФ в≥д 14 грудн¤ 1999 р. є 1281-’≤V;

Ч ≥нш≥ особи (прац≥вники медичноњ чи сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чноњ служби, пожежноњ охорони тощо).

5. —л≥д враховувати, що склади таких злочин≥в, ¤к службова недбал≥сть ([]{1_367}ст. 367) ≥ неналежне проведенн¤ на територ≥њ, що зазнала забрудненн¤ небезпечними речовинами або випром≥нюванн¤м, дезактивац≥йних чи ≥нших в≥дновлювальних заход≥в що сп≥вв≥днос¤тьс¤ ¤к загальний ≥ спец≥альний склади ≥ тому додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_367}ст. 367 не потребують.

якщо ухиленн¤ в≥д проведенн¤ таких заход≥в було поЇднане ≥з зловживанн¤м владою або службовими повноваженн¤ми чи њх перевищенн¤м, вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 237, []{1_364}364, []{1_365}365.

¬≥йськовослужбовець за ухиленн¤ в≥д зд≥йсненн¤ таких заход≥в або неналежне њх зд≥йсненн¤ може нести в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 237 ¤к за окрем≥ в≥йськов≥ злочини.

</s237>

<s238>

—татт¤ 238.ѕриховуванн¤ або перекрученн¤ в≥домостей про еколог≥чний стан або захворюван≥сть населенн¤

1. ѕриховуванн¤ або умисне перекрученн¤ службовою особою в≥домостей про еколог≥чний, в тому числ≥ рад≥ац≥йний, стан, ¤кий повТ¤заний ≥з забрудненн¤м земель, водних ресурс≥в, атмосферного пов≥тр¤, харчових продукт≥в ≥ продовольчоњ сировини ≥ такий, що негативно впливаЇ на здоровТ¤ людей, рослинний та тваринний св≥т, а також про стан захворюваност≥ населенн¤ в районах з п≥двищеною еколог≥чною небезпекою Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ повторно або в м≥сцевост≥, оголошен≥й зоною надзвичайноњ еколог≥чноњ ситуац≥њ, або так≥, що спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ у п≥двищен≥й небезпец≥ д≥¤нь, повТ¤заних ≥з приховуванн¤м або умисним перекрученн¤м службовою особою в≥домостей про еколог≥чний та рад≥ац≥йний стан, що повТ¤заний ≥з рад≥ац≥йним забрудненн¤м земель, водних ресурс≥в, атмосферного пов≥тр¤, харчових продукт≥в ≥ продовольчоњ сировини ≥ негативно впливаЇ на здоровТ¤ людей, рослинний та тваринний св≥т, а також на стан захворюваност≥ населенн¤ в цих районах.

2. Ѕезпосередн≥й обТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, повТ¤зан≥ ≥з встановленим пор¤дком ≥нформуванн¤ про еколог≥чне чи рад≥ац≥йне забрудненн¤ територ≥њ, що негативно впливаЇ на здоровТ¤ людей, рослинний та тваринний св≥т, а також на стан захворюваност≥ населенн¤, на цих територ≥¤х.

3. ѕредмет злочину Ч це в≥домост≥ про еколог≥чний, у тому числ≥ рад≥ац≥йний стан, повТ¤заний ≥з забрудненн¤м земель, водних ресурс≥в, атмосферного пов≥тр¤, харчових продукт≥в, продовольчоњ сировини ≥з негативним впливом на здоровТ¤ людей, рослинний та тваринний св≥т, а також на стан захворюваност≥ населенн¤ в районах з п≥двищеною еколог≥чною небезпекою або в м≥сцевост≥, оголошен≥й зоною надзвичайноњ еколог≥чноњ ситуац≥њ.

4. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ д≥¤нн¤м, представленим у таких формах:

Ч приховуванн¤ або умисне перекрученн¤ службовою особою в≥домостей про еколог≥чний, у тому числ≥ рад≥ац≥йний стан, повТ¤заний ≥з забрудненн¤м земель, водних ресурс≥в, атмосферного пов≥тр¤, харчових продукт≥в ≥ продовольчоњ сировини ≥ негативним впливом на здоровТ¤ людей, рослинний та тваринний св≥т;

Ч приховуванн¤ або умисне перекрученн¤ службовою особою в≥домостей про стан захворюваност≥ населенн¤ в районах з п≥двищеною еколог≥чною небезпекою.

ѕриховуванн¤ може виражатис¤ у безд≥¤льност≥ в≥дпов≥дальноњ службовоњ особи або несвоЇчасному ≥нформуванн≥ нею про р≥зку зм≥ну (або значне перевищенн¤ встановлених норматив≥в ≥ звичайного дл¤ даноњ м≥сцевост≥ ступен¤ рад≥ац≥њ) еколог≥чного чи рад≥ац≥йного стану, повТ¤заного ≥з забрудненн¤м земель, водних ресурс≥в, атмосферного пов≥тр¤, харчових продукт≥в ≥ продовольчоњ сировини ≥ можлив≥стю реального негативного впливу на здоровТ¤ людей, рослинний та тваринний св≥т, а також на стан захворюваност≥ населенн¤ в районах з п≥двищеною еколог≥чною небезпекою або в м≥сцевост≥, оголошен≥й зоною надзвичайноњ еколог≥чноњ ситуац≥њ.

ѕор¤док ≥нформуванн¤ про стан навколишнього природного середовища визначаЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

”мисне перекрученн¤ службовою особою зазначених вище в≥домостей пол¤гаЇ у навмисному њх викривленн≥, що спотворюЇ реальну д≥йсн≥сть.

—клад злочину формальний, визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥¤нь, передбачених ч. 1 ст. 238.

Ќегативний вплив на здоровТ¤ людей Ч спричиненн¤ певноњ шкоди здоровТю людей у вигл¤д≥ п≥двищенн¤ р≥вн≥в конкретних захворювань, настанн¤ спадкових зм≥н, зменшенн¤ тривалост≥ житт¤.

5.  вал≥ф≥куючими ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 138, буде повторн≥сть названих д≥й, а також вчиненн¤ њх у м≥сцевост≥, оголошен≥й зоною надзвичайноњ еколог≥чноњ ситуац≥њ. ÷е Ч формальний склад злочину. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, що спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, мають матер≥альний склад злочину.

≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч це результат р≥зкого пог≥ршенн¤ еколог≥чного чи рад≥ац≥йного стану, що викликав забрудненн¤ земель, водних ресурс≥в, атмосферного пов≥тр¤, харчових продукт≥в ≥ продовольчоњ сировини, внасл≥док чого значно постраждали здоровТ¤ людей, рослинний та тваринний св≥т.

6. —убТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ умисною виною щодо встановленого пор¤дку ≥нформуванн¤ про еколог≥чне чи рад≥ац≥йне забрудненн¤ а також щодо стану захворюванн¤ населенн¤ ≥ непр¤мим умислом чи необережн≥стю Ч щодо насл≥дк≥в такого сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤.

7. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ Ї службовою особою, в≥дпов≥дальною за ≥нформуванн¤ щодо еколог≥чного чи рад≥ац≥йного стану, повТ¤заного ≥з забрудненн¤м земель, водних ресурс≥в, атмосферного пов≥тр¤, харчових продукт≥в ≥ продовольчоњ сировини, що негативно впливаЇ на здоровТ¤ людей, рослинний та тваринний св≥т, а також за ≥нформуванн¤ про стан захворюваност≥ населенн¤ в районах з п≥двищеною еколог≥чною небезпекою або в м≥сцевост≥, оголошен≥й зоною надзвичайноњ еколог≥чноњ ситуац≥њ.

</s238>

<s239>

—татт¤ 239.«абрудненн¤ або псуванн¤ земель

1. «абрудненн¤ або псуванн¤ земель речовинами, в≥дходами чи ≥ншими матер≥алами, шк≥дливими дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей або довк≥лл¤, внасл≥док порушенн¤ спец≥альних правил, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей чи довк≥лл¤, Ч

караютьс¤ штрафом до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, що спричинили загибель людей, њх масове захворюванн¤ або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть забрудненн¤ або псуванн¤ земель пол¤гаЇ в тому, що ц≥ д≥њ завдають шкоди навколишньому природному середовищу в ц≥лому та земельним ресурсам держави зокрема ≥, кр≥м того, можуть негативно впливати на житт¤ та здоровТ¤ людей.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в порушенн≥ винною особою спец≥альних правил, що призвело до забрудненн¤ або псуванн¤ земель будь-¤кого ц≥льового призначенн¤ ≥ створило небезпеку дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей чи довк≥лл¤; спричинило загибель людей, њх масове захворюванн¤ або викликало ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки.

Ќеобх≥дною умовою квал≥ф≥кац≥њ таких д≥й Ї встановленн¤ причинного звТ¤зку м≥ж порушенн¤м спец≥альних правил ≥ настанн¤м сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в. «лочин може вчинюватись ¤к д≥¤ми винного, так ≥ його безд≥¤льн≥стю.

«абрудненн¤ земель Ч накопиченн¤ в ірунтах ≥ ірунтових водах внасл≥док д≥¤льност≥ людини пестицид≥в, важких метал≥в, рад≥онукл≥д≥в та ≥нших речовин, вм≥ст ¤ких значно перевищуЇ природний фон на даних земл¤х, що призводить до њх к≥льк≥сних або ¤к≥сних зм≥н. ѕри цьому зм≥ни можуть бути зумовлен≥ не лише по¤вою в зон≥ аерац≥њ нових речовин, ¤ких ран≥ше не було, а ≥ зб≥льшенн¤м вм≥сту речовин, характерних дл¤ складу незабрудненого ірунту, у пор≥вн¤нн≥ з даними агрох≥м≥чного паспорта на земл≥ с≥льськогосподарського призначенн¤.

ѕсуванн¤ земель Ч це порушенн¤ природного стану земель без обірунтованих проектних пропозиц≥й, погоджених та затверджених у встановленому пор¤дку; забрудненн¤ њх х≥м≥чними та рад≥оактивними речовинами, засм≥ченн¤ промисловими, побутовими та ≥ншими в≥дходами ≥ ст≥чними водами; порушенн¤ родючого шару ірунту, невиконанн¤ вимог встановленого режиму використанн¤ земель, а також використанн¤ земель способами, що пог≥ршують њх природну родюч≥сть.

–ечовини Ч це рад≥оактивн≥, х≥м≥чн≥ природн≥ та синтетичн≥ речовини, що використовуютьс¤ у виробництв≥ та побут≥; шк≥длив≥ викиди в атмосферне пов≥тр¤ ≥ забруднююч≥ речовини, що м≥ст¤тьс¤ в скидах. ¬с≥ вони негативно впливають на здоровТ¤ людей та довк≥лл¤.

ѕ≥д в≥дходами в≥дпов≥дно до []{4_308_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро в≥дходиФ в≥д 5 березн¤ 1998 р. є 187-98-¬– сл≥д розум≥ти будь-¤к≥ речовини, матер≥али ≥ предмети, ¤к≥ утворюютьс¤ в процес≥ людськоњ д≥¤льност≥, не мають подальшого використанн¤ за м≥сцем утворенн¤ чи ви¤вленн¤ ≥ в≥д ¤ких њх власник маЇ нам≥р або повинен позбутис¤ шл¤хом утил≥зац≥њ чи видаленн¤.

≤нш≥ матер≥али Ч це не перерахован≥ тут матер≥али, що можуть призвести до забрудненн¤ або псуванн¤ земель.

3. —пец≥альн≥ правила Ч це правила щодо запоб≥ганн¤ забрудненн¤ або псуванн¤ земель, викладен≥ у []{4_73_0}«емельному кодекс≥ ”крањни, []{4_308_0}«аконах ”крањни Уѕро в≥дходиФ, []{4_212_0}Уѕро пестициди ≥ агрох≥м≥катиФ, []{4_218_0}постановах  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро затвердженн¤ пор¤дку одержанн¤ дозволу на виробництво, збер≥ганн¤, транспортуванн¤, використанн¤, захороненн¤, знищенн¤ та утил≥зац≥ю отруйних речовин, у тому числ≥ токсичних промислових в≥дход≥в, продукт≥в б≥отехнолог≥њ та ≥нших б≥олог≥чних агент≥вФ в≥д 20 червн¤ 1995 р. є 440 та в ≥нших нормативних актах м≥н≥стерств ≥ в≥домств, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, виданих у межах њх повноважень, в п≥дзаконних нормативних актах, спр¤мованих на запоб≥ганн¤ д≥й, що можуть створити небезпеку дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей чи довк≥лл¤.

4. ѕон¤тт¤ Устворювати небезпекуФ (ч. 1 ст. 239) передбачаЇ на¤вн≥сть реальноњ можливост≥ захворюванн¤ чи смерт≥ людей, завданн¤ шкоди навколишньому природному середовищу.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю складноњ структури вини. ƒо факту порушенн¤ спец≥альних правил особа ставитьс¤ умисно або необережно, до насл≥дк≥в Ч лише необережно (ч. 2 ст. 239), а до можливост≥ њх настанн¤ (ч. 1 ст. 239) не виключаЇтьс¤ непр¤мий умисел.

6. —убТЇктом злочину може бути ¤к службова, так ≥ приватна особа, ¤к≥й виповнилось 16 рок≥в.

7. ƒ≥¤нн¤ визнаЇтьс¤ вчиненим при обт¤жуючих обставинах, ¤кщо забрудненн¤ чи псуванн¤ земл≥ спричинило загибель чи масове захворюванн¤ людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, ≥ квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 239.

8. ≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки можуть виражатись у масов≥й загибел≥ тварин, спричиненн≥ значноњ матер≥альноњ шкоди земельним ресурсам ≥ в кожному окремому випадку визначаютьс¤ виход¤чи з конкретних обставин справи.

Ўкода, завдана забрудненн¤м земель, визначаЇтьс¤ на п≥дстав≥ []{4_432_1}ћетодики визначенн¤ розм≥р≥в шкоди, зумовленоњ забрудненн¤м ≥ засм≥ченн¤м земельних ресурс≥в через порушенн¤ природоохоронного законодавства, затвердженоњ наказом ћ≥некобезпеки в≥д 27 жовтн¤ 1997 р. є 171.

</s239>

<s240>

—татт¤ 240.ѕорушенн¤ правил охорони надр

1. ѕорушенн¤ встановлених правил охорони надр, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей чи довк≥лл¤, а також незаконне видобуванн¤ корисних копалин, кр≥м загальнопоширених, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ на територ≥¤х та обТЇктах природно-запов≥дного фонду або повторно, або ¤кщо вони спричинили загибель людей, њх масове захворюванн¤ або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з конф≥скац≥Їю незаконно добутого ≥ знар¤дь видобуванн¤.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують охорону надр з метою рац≥онального ≥ ефективного видобуванн¤ корисних копалин.

2. ѕредметом злочину Ї:

Ч правила охорони надр, встановлен≥ у чинних актах, ¤к≥ реіламентують видобуток корисних копалин загальнодержавного та м≥сцевого значенн¤, њх використанн¤ та охорону ([]{4_193_0} одекс ”крањни про надра; []{4_205_0}Уѕоложенн¤ про наданн¤ г≥рничих в≥двод≥вФ, затверджене постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 27 с≥чн¤ 1995 р. є 59 та ≥н.).  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за њх порушенн¤ настаЇ лише за умови, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤ та здоровТ¤ людей, дл¤ довк≥лл¤;

Ч незаконне видобуванн¤ корисних копалин, кр≥м загальнопоширених.

” чинному законодавств≥ застосовуютьс¤ пон¤тт¤ Укорисн≥ копалини загальнодержавного значенн¤Ф ≥ Ум≥сцевого значенн¤Ф. “ому останн≥ необх≥дно в≥днести до загальнопоширених.

ƒо корисних копалин загальнодержавного значенн¤ в≥днос¤тьс¤ нафта, торф, вуг≥лл¤, зал≥зна руда, м≥дь, свинець, глина та п≥сок (¤к сировина вогнетривка).

ƒо корисних копалини м≥сцевого значенн¤ в≥днос¤тьс¤: грав≥й, галька та п≥сок (¤к сировина п≥щано-грав≥йна), щеб≥нь, гран≥т, туф, глина легкоплавка ≥ багато ≥нших.

ѕовний перел≥к корисних копалин загальнодержавного та м≥сцевого значенн¤, затверджений []{4_200_1}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 грудн¤ 1994 р. є 827.

—л≥д зауважити, що у чинних нормативних актах терм≥н Узагальнопоширен≥Ф в≥дсутн≥й ≥ перел≥к в≥дпов≥дних вид≥в корисних копалин не визначено.

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисними активними д≥¤ми.

ѕ≥д порушенн¤м встановлених правил охорони надр, а також незаконним видобуванн¤м корисних копалин (незагальнопоширених) сл≥д розум≥ти порушенн¤ встановленого законом пор¤дку ≥ правил видобуванн¤ корисних копалин, а саме:

Ч видобуванн¤ корисних копалин без спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ) на користуванн¤ надрами, а також без акту, що засв≥дчуЇ г≥рнич≥й в≥дв≥д, та без затвердженого проекту план≥в г≥рничих роб≥т, геолог≥чного вивченн¤ та охорони надр та затвердженого у встановленому законом пор¤дку проекту в≥дведенн¤ земель;

Ч експлуатац≥ю родовищ корисних копалин з порушенн¤м еколог≥чних вимог проект≥в та план≥в розробки, без проходженн¤ обовТ¤зковоњ еколог≥чноњ експертизи;

Ч самов≥льне розширенн¤ меж територ≥й родовищ;

Ч зд≥йсненн¤ п≥д вигл¤дом досл≥дно-промисловоњ розробки родовищ корисних копалин промислового видобуванн¤ корисних копалин;

Ч порушенн¤ вимог законодавства щодо рац≥онального використанн¤ родовищ корисних копалин, зокрема виб≥ркове в≥дпрацюванн¤ багатих д≥л¤нок родовищ, що призводить до необірунтованих втрат балансових запас≥в корисних копалин;

Ч невиконанн¤ правил охорони надр, а також вимог до охорони навколишнього природного середовища, псуванн¤ родовищ корисних копалин;

Ч знищенн¤ або пошкодженн¤ спостережних режимних свердловин п≥дземних вод, а також маркшейдерських ≥ геодезичних знак≥в;

Ч невиконанн¤ вимог щодо приведенн¤ л≥кв≥дованих або законсервованих г≥рських виробок до стану, що забезпечуЇ безпеку населенн¤, та ≥н.

” багатьох випадках при розробц≥ родовищ корисних копалин допускаютьс¤ ≥нш≥ груб≥ порушенн¤, зокрема: земельн≥ д≥л¤нки, зруйнован≥ при користуванн≥ надрами, не привод¤тьс¤ у стан, придатний дл¤ њх подальшого використанн¤; не дотримуютьс¤ норми ≥ правила зн¤тт¤, збер≥ганн¤ ≥ використанн¤ родючого шару ірунту; в≥дсутн≥й належний обл≥к видобутих корисних копалин; маЇ м≥сце ухиленн¤ в≥д сплати в≥дпов≥дних обовТ¤зкових платеж≥в до бюджету тощо. ¬ такому раз≥ за в≥дпов≥дних умов д≥њ винних необх≥дно додатково квал≥ф≥кувати за ≥ншими в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною формою вини.

5. —убТЇктом порушенн¤ встановлених правил охорони надр та видобуванн¤ корисних копалин Ї особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. ÷е можуть бути громад¤ни ”крањни, громад¤ни ≥ноземних держав, особи без громад¤нства, а також службов≥ особи.

якщо порушенн¤ встановлених правил охорони надр, а також незаконне видобуванн¤ корисних копалин допущен≥ внасл≥док неправом≥рних д≥й службовоњ особи, њњ д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати за ст. 240 та в≥дпов≥дно []{1_364}ст. 364, []{1_365}365 або []{1_367}367.

6.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки, передбачен≥ ч. 2 ст. 240: д≥¤нн¤, вчинен≥ на територ≥¤х та обТЇктах природно-запов≥дного фонду; д≥¤нн¤, вчинен≥ повторно; д≥¤нн¤, ¤к≥ спричинили загибель людей, њх масове захворюванн¤ або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки.

ƒо природно-запов≥дного фонду ”крањни належать обТЇкти, визначен≥ []{4_124_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро природно-запов≥дний фонд ”крањниФ в≥д 16 червн¤ 1992 р. є 2456-’≤≤.

ѕовторн≥стю незаконного видобуванн¤ корисних копалин сл≥д вважати скоЇнн¤ цього злочину вдруге (у межах строку давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥; при засудженн≥ за аналог≥чний злочин Ч при на¤вност≥ судимост≥, ¤ка не була зн¤та або погашена у встановленому законом пор¤дку).

«агибель людей Ч настанн¤ смерт≥ хоча б одн≥Їњ особи.

ћасове захворюванн¤ людей Ч захворюванн¤ трьох ≥ б≥льше ос≥б.

≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень громад¤нам, великоњ матер≥альноњ шкоди тощо.

</s240>

<s241>

—татт¤ 241.«абрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤

1. «абрудненн¤ або ≥нша зм≥на природних властивостей атмосферного пов≥тр¤ шк≥дливими дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей або дл¤ довк≥лл¤ речовинами, в≥дходами або ≥ншими матер≥алами промислового чи ≥ншого виробництва внасл≥док порушенн¤ спец≥альних правил, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей чи дл¤ довк≥лл¤, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на той самий строк або без такого.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, ≥з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини щодо рац≥онального використанн¤, в≥дновленн¤, пол≥пшенн¤ ≥ охорони атмосферного пов≥тр¤ ¤к спри¤тливого середовища ≥снуванн¤ людини, тваринного ≥ рослинного св≥ту.

2. ѕредметом злочину Ї атмосферне пов≥тр¤, ¤ке знаходитьс¤ у в≥дкритому простор≥ у межах територ≥њ держави.

3. ќбТЇктивна сторона Ч це забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤, що включаЇ:

Ч д≥¤нн¤ (д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть), ¤к≥ виражаютьс¤ в забрудненн≥ атмосферного пов≥тр¤ шк≥дливими дл¤ здоровТ¤ людей та довк≥лл¤ речовинами, що призводить до зм≥ни ф≥зичних, х≥м≥чних чи б≥олог≥чних ¤костей ≥ складу атмосферного пов≥тр¤;

Ч передбачен≥ в закон≥ сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж д≥¤нн¤м ≥ насл≥дками.

«абрудненн¤ пов≥тр¤ Ч це перевищенн¤ встановлених норм, правил, вимог щодо охорони атмосферного пов≥тр¤ в≥д забрудненн¤, шк≥дливого впливу ф≥зичних ≥ б≥олог≥чних фактор≥в внасл≥док д≥¤льност≥ джерел таких викид≥в або незд≥йсненн¤ певних заход≥в щодо запоб≥ганн¤ шк≥дливому впливу на атмосферне пов≥тр¤, його охорони та використанн¤.

≤нша зм≥на природних властивостей атмосферного пов≥тр¤ Ч будь-¤кий шк≥дливий вплив на атмосферне пов≥тр¤, а так само на озоновий шар, накопиченн¤ будь-¤ких речовин, що призводить до його забрудненн¤, може негативно зм≥нювати кл≥мат та негативно впливати на здоровТ¤ людей та довк≥лл¤.

Ўк≥длив≥ речовини Ч це забруднююч≥ речовини, а також ф≥зичн≥ ≥ б≥олог≥чн≥ фактори техногенного походженн¤, що викидаютьс¤ в атмосферне пов≥тр¤ та можуть негативно впливати на здоровТ¤ людей ≥ навколишнЇ природне середовище.

ƒо ф≥зичних фактор≥в належать шум, ультразвук, ≥нфразвук, електромагн≥тн≥ випром≥нюванн¤, електричн≥ та магн≥тн≥ пол¤, лазерне, ≥нфрачервоне, ультраф≥олетове випром≥нюванн¤, ≥онн≥ струми, електричн≥ зар¤ди, вс≥ види ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, аерони.

ƒо б≥олог≥чних фактор≥в в≥днос¤тьс¤ окрем≥ види живих або вбитих др≥жджових пл≥сн¤вих гриб≥в, бацил, в≥рус≥в, ≥нших однокл≥тинних орган≥зм≥в ≥ продукти њх життЇд≥¤льност≥ (б≥лки, ам≥нокислоти, ферменти, антиб≥отики, токсини).

¬≥дходи та ≥нш≥ матер≥али промислового чи ≥ншого виробництва Ї джерелами забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤ пилом, шк≥дливими газопод≥бними речовинами та речовинами з неприЇмним запахом та ≥ншим шк≥дливим впливом; утворюЇтьс¤ при складуванн≥, збер≥ганн≥ та розм≥щенн≥ виробничого, побутового та ≥ншого см≥тт¤, а також п≥д час виробничого процесу ≥ потрапл¤ють в атмосферне пов≥тр¤.

ѕорушенн¤ спец≥альних правил Ч це порушенн¤ встановлених законодавством стандарт≥в та норматив≥в у галуз≥ охорони атмосферного пов≥тр¤.

—творенн¤ небезпеки дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей чи довк≥лл¤ Ч це порушенн¤ прав громад¤н на еколог≥чно безпечне навколишнЇ природне середовище внасл≥док порушенн¤ винними норм еколог≥чноњ безпеки, а також допущенн¤ наднормативних, авар≥йних, залпових та ≥нших викид≥в забруднюючих ≥ шк≥дливих речовин в атмосферне пов≥тр¤, невжитт¤ заход≥в щодо попередженн¤ та л≥кв≥дац≥њ таких насл≥дк≥в.

≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч це виникненн¤ надзвичайних еколог≥чних ситуац≥й, авар≥й, масового захворюванн¤ людей, тварин, њх смерт≥ та загибел≥; захворюванн¤ одн≥Їњ чи к≥лькох ос≥б на т¤жку хворобу; масове отруЇнн¤ або захворюванн¤; виникненн¤ еп≥дем≥чних чи ≥нфекц≥йних захворювань серед широкого кола ос≥б; по¤ва виродженн¤ або видимих в≥дхилень у розвитку д≥тей; значне зниженн¤ тривалост≥ житт¤ людей; ≥стотне пригн≥ченн¤ ≥мунноњ системи.

4. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною ≥ необережною формою вини.

</s241>

<s242>

—татт¤ 242.ѕорушенн¤ правил охорони вод

1. ѕорушенн¤ правил охорони вод (водних обТЇкт≥в), ¤кщо це спричинило забрудненн¤ поверхневих чи п≥дземних вод ≥ водоносних горизонт≥в, джерел питних, л≥кувальних вод або зм≥ну њхн≥х природних властивостей, або виснаженн¤ водних джерел ≥ створило небезпеку дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей чи дл¤ довк≥лл¤, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили загибель або захворюванн¤ людей, масову загибель обТЇкт≥в тваринного ≥ рослинного св≥ту або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що в≥н пос¤гаЇ на водн≥ обТЇкти, ¤к≥ складають основу всього живого на земл≥, шл¤хом њх забрудненн¤, зм≥ни властивостей або виснаженн¤, що створюЇ реальну небезпеку дл¤ житт¤ та здоровТ¤ людей, а також довк≥лл¤.

2. Ѕезпосередн≥й обТЇкт Ч сусп≥льн≥ в≥дносини в галуз≥ охорони вод (водних обТЇкт≥в) та еколог≥чноњ безпеки в ”крањн≥.

3. ѕредмет злочину Ч водн≥ обТЇкти на територ≥њ ”крањни (поверхнев≥ чи п≥дземн≥ води ≥ водоносн≥ горизонти, джерела питних та л≥кувальних вод). ¬нутр≥шн≥ морськ≥ води та територ≥альне море ”крањни до предмета цього злочину не в≥днос¤тьс¤.

4. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ д≥¤нн¤м трьома способами: забрудненн¤ водних обТЇкт≥в, зм≥на њх властивостей, виснаженн¤ водних джерел.

«абрудненн¤ виражаЇтьс¤ у скиданн≥ або ≥ншому надходженн≥ до водних обТЇкт≥в, а також в утворенн≥ у них шк≥дливих речовин (одержанн≥ додаткових до природного стану дом≥шок), що значно пог≥ршуЇ стан та ускладнюЇ використанн¤ вод, створюЇ небезпеку дл¤ житт¤ або здоровТ¤ людей, а також дл¤ тваринного ≥ рослинного св≥ту, довк≥лл¤.

«м≥на властивостей водних обТЇкт≥в Ч це пог≥ршенн¤ щодо попереднього стану њх х≥м≥чного, ф≥зичного чи б≥олог≥чного складу внасл≥док техногенного втручанн¤, що створило небезпеку дл¤ довк≥лл¤, житт¤ або здоровТ¤ людей, а також дл¤ тваринного ≥ рослинного св≥ту.

¬иснаженн¤ Ч ст≥йке скороченн¤ водних запас≥в та пог≥ршенн¤ ¤кост≥ водних джерел, що створило небезпеку дл¤ довк≥лл¤, житт¤ або здоровТ¤ людей, а також дл¤ тваринного ≥ рослинного св≥ту.

—клад злочину матер≥альний ≥ дл¤ визнанн¤ його зак≥нченим необх≥дно встановити: факт порушенн¤ правил, ¤к≥ реіламентують пор¤док охорони водних обТЇкт≥в; матер≥альн≥ насл≥дки у вигл¤д≥ забрудненн¤, зм≥ни властивостей вод або виснаженн¤ водних джерел; причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м правил та фактичними насл≥дками такого д≥¤нн¤. ƒ≥њ винноњ особи квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 1 ст. 242, коли розм≥р запод≥¤них збитк≥в, розрахованих на основ≥ чинних нормативно-правових акт≥в, перевищуЇ у пТ¤тсот раз≥в м≥н≥мальний розм≥р зароб≥тноњ плати.

5.  вал≥ф≥куюч≥ обставини (ч. 2 ст. 242) поЇднують у соб≥ сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤, передбачен≥ ч. 1 ст. 242, ≥ насл≥дков≥ ¤вища у вигл¤д≥ загибел≥ або захворюванн¤ людей, масовоњ загибел≥ обТЇкт≥в тваринного ≥ рослинного св≥ту та ≥н.

ћасове знищенн¤ обТЇкт≥в тваринного ≥ рослинного св≥ту пол¤гаЇ у сл≥дуючому: приведенн≥ в непридатний стан рослин на великих площах, у велик≥й к≥лькост≥ чи на значну суму; приведенн≥ в непридатний або частково непридатний стан уг≥дь; знищенн≥ або приведенн≥ в непридатний стан або в часткову непридатн≥сть урожаю с≥льськогосподарських рослин у велик≥й к≥лькост≥ чи на значну суму; знищенн≥ тварин; знищенн≥ засоб≥в с≥льськогосподарського виробництва Ч пос≥вного матер≥алу, земель, насаджень; знищенн≥ ≥ отруЇнн≥ риби тощо.

[]{4_68_4}ѕ. 4 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 26 с≥чн¤ 1990 р. є 1 розТ¤снюЇ, що в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ ¤к тод≥, коли забрудненн¤ призвело до захворюванн¤ одного чи к≥лькох людей, масового знищенн¤ обТЇкт≥в тваринного ≥ рослинного св≥ту (загибель значноњ к≥лькост≥ тварин, риби у водойм≥, ≥нших обТЇкт≥в тваринного св≥ту, знищенн¤ чи пошкодженн¤ пос≥в≥в, рослин на значних площах), так ≥ тод≥, коли розм≥р запод≥¤них збитк≥в, розрахованих у встановленому пор¤дку, перевищуЇ тис¤чу м≥н≥мальних розм≥р≥в зароб≥тноњ плати.

6. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в. ƒ≥њ службових ос≥б при на¤вност≥ п≥дстав квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в за []{1_364}ст. 364, []{1_367}367.

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умислом щодо д≥¤нн¤ та непр¤мим умислом чи необережн≥стю щодо насл≥дк≥в. Ќаприклад, при непр¤мому умисл≥ винна особа усв≥домлюЇ, що порушуЇ правила охорони вод (водних обТЇкт≥в), чим ставить п≥д загрозу сусп≥льн≥ в≥дносини в галуз≥ охорони вод та еколог≥чноњ безпеки, передбачаЇ, що це спричинить забрудненн¤ поверхневих вод ≥ створить небезпеку дл¤ здоровТ¤ людей, ≥ хоча пр¤мо не бажаЇ, але св≥домо припускаЇ настанн¤ таких насл≥дк≥в.

Ќеобх≥дно мати на уваз≥, що забрудненн¤ водних обТЇкт≥в та ≥нш≥ д≥њ, вчинен≥ з пр¤мим умислом, залежно в≥д мети, мотив≥в та ≥нших обставин, наприклад з метою ослабленн¤ держави, квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_113}ст. 113.

</s242>

<s243>

—татт¤ 243.«абрудненн¤ мор¤

1. «абрудненн¤ мор¤ в межах внутр≥шн≥х морських чи територ≥альних вод ”крањни або в межах вод виключноњ (морськоњ) економ≥чноњ зони ”крањни матер≥алами чи речовинами, шк≥дливими дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ людей, або в≥дходами внасл≥док порушенн¤ спец≥альних правил, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ людей або живих ресурс≥в мор¤ чи могло перешкодити законним видам використанн¤ мор¤, а також незаконне скиданн¤ чи похованн¤ в межах внутр≥шн≥х морських чи територ≥альних вод ”крањни або у в≥дкритому мор≥ зазначених матер≥ал≥в, речовин ≥ в≥дход≥в Ч

караютьс¤ штрафом в≥д трьохсот до восьмисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили загибель або захворюванн¤ людей, масову загибель обТЇкт≥в тваринного ≥ рослинного св≥ту або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

3. Ќепов≥домленн¤ спец≥ально в≥дпов≥дальними за те особами морських та пов≥тр¤них суден або ≥нших засоб≥в ≥ споруд, що знаход¤тьс¤ в мор≥, адм≥н≥страц≥њ найближчого порту ”крањни, ≥ншому уповноваженому органу або особ≥, а у раз≥ скиданн¤ з метою похованн¤ Ч ≥ орган≥зац≥њ, ¤ка видаЇ дозволи на скиданн¤, ≥нформац≥њ про п≥дготовлюване або зд≥йснене внасл≥док крайньоњ потреби скиданн¤ чи нев≥дворотн≥ втрати ними в межах внутр≥шн≥х морських ≥ територ≥альних вод ”крањни або у в≥дкритому мор≥ шк≥дливих речовин чи сум≥шей, що м≥ст¤ть так≥ речовини понад встановлен≥ норми, ≥нших в≥дход≥в, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей або живих ресурс≥в мор¤ чи могло завдати шкоди зонам л≥куванн¤ ≥ в≥дпочинку або перешкодити ≥ншим законним видам використанн¤ мор¤, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що в раз≥ забрудненн¤ мор¤ шк≥дливими матер≥алами чи речовинами або в≥дходами завдаютьс¤ велик≥ матер≥альн≥ збитки, гинуть люди та страждають жив≥ орган≥зми ≥ навколишнЇ природне середовище.

2. Ѕезпосередн≥й обТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини в галуз≥ охорони внутр≥шн≥х морських вод ”крањни, вод в≥дкритого мор¤ та територ≥альних вод в≥д забрудненн¤, а також житт¤ та здоровТ¤ людей або живих ресурс≥в мор¤, зон л≥куванн¤ ≥ в≥дпочинку. ÷≥ положенн¤ визначен≥ ћ≥жнародною конвенц≥Їю по запоб≥ганню забрудненню мор¤ нафтою (1954 р.) з поправками (1962, 1969 та 1971 р.р.), []{4_20_0}∆еневською конвенц≥Їю про в≥дкрите море (1958 р.), []{4_21_0}”годою про јнтарктику (1959 р), []{4_37_0}ћ≥жнародною конвенц≥Їю щодо втручанн¤ у в≥дкритому мор≥ у випадках авар≥й, що призвод¤ть до забрудненн¤ нафтою (1969 р.) тощо.

3. ѕотерп≥л≥ Ч люди ¤к найвища ц≥нн≥сть в ”крањн≥ ([]{4_255_3}ст. 3  онституц≥њ ”крањни).

4. ѕредмет злочину Ч внутр≥шн≥ води, територ≥альне море та в≥дкрите море, а також жив≥ ресурси мор¤ та зони л≥куванн¤ ≥ в≥дпочинку.

5. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤:

Ч забрудненн¤м мор¤ в межах внутр≥шн≥х морських чи територ≥альних вод ”крањни або в межах вод виключноњ (морськоњ) економ≥чноњ зони ”крањни ([]{1_242}ст. 242) матер≥алами чи речовинами, шк≥дливими дл¤ житт¤ та здоровТ¤ людей, або в≥дходами внасл≥док порушенн¤ спец≥альних правил, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ людей або живих ресурс≥в мор¤ (матер≥альний склад злочину);

Ч забрудненн¤м мор¤ в межах внутр≥шн≥х морських чи територ≥альних вод ”крањни або в межах вод виключноњ (морськоњ) економ≥чноњ зони ”крањни, матер≥алами чи речовинами, шк≥дливими дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ людей, або в≥дходами внасл≥док порушенн¤ спец≥альних правил, ¤кщо це могло перешкодити законним видам використанн¤ мор¤ (формальний склад злочину);

Ч незаконним скиданн¤м чи похованн¤м в межах внутр≥шн≥х морських чи територ≥альних вод ”крањни або у в≥дкритому мор≥ зазначених матер≥ал≥в, речовин ≥ в≥дход≥в (матер≥альний склад злочину).

ƒо територ≥ального мор¤ ”крањни належать прибережн≥ морськ≥ води шириною 12 морських миль, в≥дл≥чуваних в≥д л≥н≥њ найб≥льшого в≥дпливу ¤к на материку, так ≥ на островах, що належать ”крањн≥, або в≥д пр¤мих вих≥дних л≥н≥й, ¤к≥ зТЇднують в≥дпов≥дн≥ точки (див. []{4_93_5}ст. 5 «акону ”крањни Уѕро державний кордон ”крањниФ в≥д 4 листопада 1991 р. є 1777-’≤≤).

¬нутр≥шн≥ води ”крањни поЇднують: морськ≥ води, розташован≥ в б≥к берега в≥д пр¤мих вих≥дних л≥н≥й, прийн¤тих дл¤ в≥дл≥ку ширини територ≥ального мор¤ ”крањни; води порт≥в ”крањни, обмежен≥ л≥н≥Їю, ¤ка проходить через пост≥йн≥ портов≥ споруди, що найб≥льше виступають у б≥к мор¤; води заток, бухт, губ ≥ лиман≥в, гаваней ≥ рейд≥в, береги ¤ких повн≥стю належать ”крањн≥, до пр¤моњ л≥н≥њ, проведеноњ в≥д берега до берега в м≥сц≥, де з боку мор¤ вперше утворюЇтьс¤ один або к≥лька проход≥в, ¤кщо ширина кожного з них не перевищуЇ 24 морських миль; води заток, бухт, губ ≥ лиман≥в, мор≥в ≥ проток, що ≥сторично належать ”крањн≥; обмежена л≥н≥Їю державного кордону частина вод р≥чок, озер та ≥нших водойм, береги ¤ких належать ”крањн≥.

¬≥дкрите море Ч частина мор¤, ¤ка не входить ан≥ у вин¤ткову (морську) економ≥чну зону, ан≥ у територ≥альн≥ чи внутр≥шн≥ води держави ([]{4_58_86}ст. 86  онвенц≥њ (1982 р.).

¬иключна (морська) економ≥чна зона Ч частина мор¤, не ширша 200 морських миль, ¤к≥ в≥драхован≥ в≥д тих самих л≥н≥й, що й територ≥альне море ([]{4_58_56}ст. 56  онвенц≥њ (1982 р.).

6.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки передбачаютьс¤ ч. 2 ст. 243, де визначаЇтьс¤ настанн¤ насл≥дк≥в у вигл¤д≥ захворюванн¤ або загибел≥ людей, масовоњ загибел≥ обТЇкт≥в тваринного ≥ рослинного св≥ту або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, та ч. 3 ст. 243, де визначаЇтьс¤ спец≥альний склад злочину по в≥дношенню до ч. 1 та 2. —пец≥альний склад злочину пол¤гаЇ у д≥¤нн¤х в≥дпов≥дальних ос≥б, ¤к≥ виражаютьс¤ у непов≥домленн≥ ≥нформац≥њ про скиданн¤ з метою похованн¤ шк≥дливих речовин чи сум≥шей, що м≥ст¤ть так≥ речовини понад встановлен≥ норми, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤, здоровТ¤ людей або живих ресурс≥в мор¤ (матер≥альний склад злочину) ≥ ¤кщо могло завдати шкоди зонам л≥куванн¤ ≥ в≥дпочинку або завадити ≥ншим законним видам використанн¤ мор¤ (формальний склад злочину).

–озм≥р матер≥альноњ шкоди визначаЇтьс¤ в≥дпов≥дно до []{4_68_6}п. 6 постанови ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 26 с≥чн¤ 1990 р. є 1 Уѕро практику розгл¤ду судами справ про в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ законодавства про охорону природиФ з врахуванн¤м ћетодики розрахунку розм≥р≥в в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, запод≥¤них держав≥ внасл≥док порушенн¤ законодавства про охорону та рац≥ональне використанн¤ водних ресурс≥в.

7. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ¬ необх≥дних випадках маЇ ознаки спец≥ального субТЇкта Ч спец≥ально в≥дпов≥дальноњ особи морських та пов≥тр¤них суден або ≥нших засоб≥в ≥ споруд, що знаход¤тьс¤ в мор≥. ÷е можуть бути кап≥тани, члени ек≥пажу суден чи ≥нших плавучих засоб≥в або прац≥вники платформ та ≥нших штучних споруд, у службов≥ обовТ¤зки ¤ких входить недопущенн¤ скиданн¤ в море шк≥дливих речовин тощо.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисними д≥¤ми щодо встановлених правил охорони мор¤ ≥ непр¤мим умислом або необережн≥стю щодо можливих насл≥дк≥в забрудненн¤ мор¤.

” раз≥ скиданн¤ у води вказаних матер≥ал≥в, речовин, в≥дход≥в з метою похованн¤ така ц≥ль стаЇ обовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони складу злочину.

</s243>

<s244>

—татт¤ 244.ѕорушенн¤ законодавства про континентальний шельф ”крањни

1. ѕорушенн¤ законодавства про континентальний шельф ”крањни, що запод≥¤ло ≥стотну шкоду, а також невжитт¤ особою, що в≥дпов≥даЇ за експлуатац≥ю технолог≥чних установок або ≥нших джерел небезпеки в зон≥ безпеки, заход≥в дл¤ захисту живих орган≥зм≥в мор¤ в≥д д≥њ шк≥дливих в≥дход≥в або небезпечних випром≥нювань та енерг≥њ, ¤кщо це створило небезпеку њх загибел≥ або загрожувало життю чи здоровТю людей, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, з конф≥скац≥Їю вс≥х знар¤дь, ¤кими користувалас¤ винувата особа дл¤ вчиненн¤ злочину або без такоњ.

2. ƒосл≥дженн¤, розв≥дуванн¤, розробка природних багатств та ≥нш≥ роботи на континентальному шельф≥ ”крањни, ¤к≥ провад¤тьс¤ ≥ноземц¤ми, ¤кщо це не передбачено договором м≥ж ”крањною ≥ за≥нтересованою ≥ноземною державою, згода на обовТ¤зков≥сть ¤кого надана ¬ерховною –адою ”крањни або спец≥альним дозволом, виданим у встановленому законом пор¤дку, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, з конф≥скац≥Їю обладнанн¤.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в незаконн≥й розробц≥ природних багатств щодо континентального шельфу ”крањни (дал≥ Ч  Ў) ≥ може спричинити економ≥чну шкоду держав≥. ¬насл≥док неналежноњ експлуатац≥њ техн≥чних засоб≥в у район≥  Ў створюЇтьс¤ небезпека життю та здоровТю людей, ≥снуванню живих орган≥зм≥в мор¤.

2.  онтинентальний шельф Ч це частина морського дна та надра п≥дводних район≥в, що прол¤гають за межами територ≥ального мор¤ держави уздовж природного продовженн¤ сухопутноњ територ≥њ до зовн≥шньоњ меж≥ п≥дводноњ окрањни материка в≥д вих≥дних л≥н≥й, в≥д ¤ких в≥дм≥рюЇтьс¤ ширина територ≥ального мор¤ на в≥дстан≥, ¤к правило, 200 морських миль. ƒержава використовуЇ на  Ў своњ суверенн≥ права з метою розв≥дки ≥ розробленн¤ його природних ресурс≥в, за виключенн¤м покривних вод ≥ пов≥тр¤ного простору над цими водами. ¬она вживаЇ ус≥х необх≥дних заход≥в щодо збереженн¤ природних багатств, припиненн¤ незаконноњ д≥¤льност≥, а також контролюЇ можлив≥ випадки забрудненн¤ морського середовища, повТ¤зан≥ з д≥¤льн≥стю на  Ў.

3. Ѕезпосередн≥й обТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, повТ¤зан≥ ≥з встановленим пор¤дком виробничоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥ на  Ў ”крањни, ≥з захистом житт¤ та здоровТ¤ людини, а також живих орган≥зм≥в мор¤.

4. ѕредмет злочину Ч природн≥ багатства народу ”крањни, а саме надра.

5. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ складним д≥¤нн¤м у двох формах:

Ч порушенн¤м законодавства про  Ў ”крањни, що запод≥¤ло ≥стотну шкоду люд¤м та природним багатствам ”крањни. ÷е Ч матер≥альний склад злочину;

Ч неприйн¤тт¤м особою, що в≥дпов≥даЇ за експлуатац≥ю технолог≥чних установок або ≥нших джерел, що можуть створювати небезпеки в зон≥  Ў, заход≥в дл¤ захисту живих орган≥зм≥в мор¤ в≥д њх шк≥дливого впливу. ÷е Ч формальний склад злочину.

—пец≥альна норма по в≥дношенню до основного складу злочину, повТ¤заного ≥з спец≥альним субТЇктом Ч ≥ноземцем, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 244 ≥ визнаЇтьс¤ формальним складом злочину.

ќбовТ¤зковою ознакою злочину Ї м≥сце його вчиненн¤ Ч континентальний шельф ”крањни.

ѕриродн≥ ресурси Ч це природн≥ багатства народу ”крањни, жив≥ орган≥зми мор¤, м≥нерали та ≥нш≥ нежив≥ ресурси морського дна ≥ його надр, а також жив≥ орган≥зми, ¤к≥ в пер≥од можливост≥ њх промислу, перебувають у нерухомому стан≥ на морському дн≥ чи п≥д ним або так≥, що не здатн≥ пересуватис¤ ≥накше, ¤к перебуваючи в пост≥йному ф≥зичному контакт≥ з морським дном чи його надрами.

ѕраво на користуванн¤ д≥л¤нками надр (експлуатац≥ю технолог≥чних установок або ≥нших споруд, досл≥дженн¤, розв≥дуванн¤ або розробку) у межах територ≥њ ”крањни, њњ континентального шельфу та виключноњ (морськоњ) економ≥чноњ зони надаЇтьс¤ з урахуванн¤м правового режиму морських простор≥в ≥ визначаЇтьс¤ ѕор¤дком наданн¤ спец≥альних дозвол≥в (л≥ценз≥й) на користуванн¤ надрами (див. []{4_227_1}ст. 1 та []{4_227_1}13 постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 31 серпн¤ 1995 р. є 709).

«а порушенн¤ правил безпечноњ експлуатац≥њ споруд, веденн¤ морських наукових досл≥джень, незаконну промислову д≥¤льн≥сть, експлуатац≥ю природних ресурс≥в, та за забрудненн¤ морського середовища встановлена адм≥н≥стративна в≥дпов≥дальн≥сть

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умислом щодо порушенн¤ законодавства про  Ў та непр¤мим умислом або необережн≥стю щодо насл≥дк≥в протиправного д≥¤нн¤. ¬инна особа усв≥домлюЇ, що порушуЇ законодавство про  Ў ≥ тим самим ставить п≥д загрозу сусп≥льн≥ в≥дносини, повТ¤зан≥ ≥з встановленим пор¤дком виробничоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥ на  Ў, захистом житт¤ та здоровТ¤ людини, збереженн¤м живих орган≥зм≥в мор¤. “ака особа передбачаЇ, що внасл≥док њњ д≥й буде запод≥¤на ≥стотна шкода живим орган≥змам мор¤ або життю чи здоровТю людей, ≥ хоча пр¤мо не бажаЇ, але св≥домо припускаЇ настанн¤ таких насл≥дк≥в.

7. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 18-р≥чного в≥ку, в≥дпов≥даЇ за експлуатац≥ю технолог≥чних установок або ≥нших споруд в зон≥ безпеки, за проведенн¤ заход≥в дл¤ захисту живих орган≥зм≥в мор¤ в≥д д≥њ шк≥дливих в≥дход≥в або небезпечних випром≥нювань та енерг≥њ. «а ч. 2 ст. 244 Ч це ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, але за статусом це ≥ноземний громад¤нин чи особа без громад¤нства.

</s244>

<s245>

—татт¤ 245.«нищенн¤ або пошкодженн¤ л≥сових масив≥в

1. «нищенн¤ або пошкодженн¤ л≥сових масив≥в, зелених насаджень навколо населених пункт≥в, вздовж зал≥зниць або ≥нших таких насаджень вогнем чи ≥ншим загальнонебезпечним способом Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. Ћ≥си та ≥нш≥ зелен≥ насадженн¤ виконують важливу еколого-економ≥чну функц≥ю. ¬они Ї джерелом сировини дл¤ багатьох галузей економ≥ки, мають рекреац≥йне та сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чне значенн¤, знижують шум, виступають Уф≥льтрамиФ атмосферного пов≥тр¤, продукують кисень, забезпечують ірунтоутриманн¤ ≥ водорегулюванн¤ у природ≥.

ќсобливе значенн¤ л≥с≥в в ”крањн≥ обумовлено тим, що в наш≥й держав≥ мало л≥с≥в Ч у середньому 14,5% територ≥њ ”крањни покрито л≥сами, у той час ¤к у ‘–Ќ, –ос≥њ, Ѕ≥лорус≥њ цей показник с¤гаЇ 30Ч40%.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують науково обірунтоване використанн¤ у господарських, рекреац≥йних, захисних, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних ц≥л¤х л≥с≥в ≥ зелених насаджень та њх охорону.

3. ѕредметом злочину Ї л≥с або зелен≥ насадженн¤ ¤к обТЇкти природи, ¤к≥ можуть бути у власност≥ держави, у комунальн≥й або приватн≥й власност≥. Ћ≥с та ≥нш≥ зелен≥ насадженн¤ Ї видами рослинного св≥ту.

4. –ослинн≥ ресурси Ч це один ≥з основних вид≥в природних ресурс≥в, а частина б≥олог≥чних ресурс≥в представлена грибами, мохами, лишайниками ≥ водорост¤ми, ¤к≥ використовуютьс¤ або можуть бути використан≥ дл¤ задоволенн¤ матер≥альних ≥ культурних потреб сусп≥льства. –ослинн≥ ресурси Ї важливою техн≥чною, харчовою, кормовою, л≥карською та ≥ншою сировиною. ѓм притаманн≥ корисн≥ природн≥ властивост≥ (водоохоронн≥, захисн≥, кл≥мато- ≥ водореіулююч≥, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥, оздоровч≥ тощо).

–ослинн≥ ресурси Ї в≥дновними, але використанн¤ њх не повинно призводити до зниженн¤ корисних властивостей або повного знищенн¤ певних вид≥в рослин. ќхорона ≥ використанн¤ рослинних ресурс≥в в ”крањн≥ регулюютьс¤ []{4_84_0}законами ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ, []{4_433_0}У«ахист рослинФ, []{4_434_0}У арантин рослинФ, л≥совим законодавством тощо.

5. –ослинний св≥т Ч це сукупн≥сть ус≥х вид≥в рослин, а також гриб≥в та утворених ними угрупувань на певн≥й територ≥њ.

ќбТЇктами рослинного св≥ту Ї дикоросл≥ та ≥нтродукован≥ судинн≥ рослини нес≥льськогосподарського використанн¤, мохопод≥бн≥, водорост≥, лишайники, а також гриби. —удинн≥ рослини Ч це рослини, в органах ¤ких м≥ст¤тьс¤ судини або трахењди, що провод¤ть воду та м≥неральн≥ сол≥. ƒо них належать дерева, чагарники, травТ¤нист≥ рослини.

6. Ќайб≥льшого прогресу у правовому реіулюванн≥ рослинних ресурс≥в дос¤гнуто щодо л≥с≥в. ÷е зумовлено тим, що л≥си в умовах ”крањни Ї пров≥дним елементом рослинност≥ ≥ мають найб≥льше економ≥чне та соц≥ально-культурне значенн¤.

Ћ≥с Ч це сукупн≥сть: рослинност≥, в ¤к≥й дом≥нують дерева та чагарники; тварин; м≥кроорган≥зм≥в разом ≥з землею, на ¤к≥й вони знаход¤тьс¤; а також ≥нших природних компонент≥в, що в своЇму розвитку б≥олог≥чно взаЇмоповТ¤зан≥ ≥ впливають один на одного та на навколишнЇ середовище.

7. ќбТЇктом законодавчого реіулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин у дан≥й сфер≥ Ї л≥совий фонд ”крањни. …ого становл¤ть ус≥ л≥си на територ≥њ ”крањни, а також земельн≥ д≥л¤нки, не вкрит≥ л≥совою рослинн≥стю, але надан≥ дл¤ потреб л≥сового господарства (див. []{4_54_4}ст. 4 Ћ≥сового кодексу ”крањни в≥д 21 с≥чн¤ 1994 р. є 3852-’≤≤).

” залежност≥ в≥д форм управл≥нн¤ ≥ користуванн¤ л≥сов≥ ресурси (техн≥чн≥, л≥карсько-сировинн≥, харчов≥ та ≥нш≥ продукти л≥су, що використовуютьс¤ дл¤ задоволенн¤ потреб населенн¤ ≥ виробництва) под≥л¤ютьс¤ на державн≥ ≥ м≥сцев≥. ƒо л≥сових ресурс≥в державного значенн¤ належать деревина в≥д рубок головного користуванн¤ ≥ живиц¤, а до л≥сових ресурс≥в м≥сцевого значенн¤ Ч усе те, що не в≥днесене до ресурс≥в державного значенн¤.

ќск≥льки л≥си виконують певн≥ еколог≥чн≥ ≥ господарськ≥ функц≥њ, законодавство в≥дпов≥дно до цього визначаЇ основн≥ вимоги щодо веденн¤ л≥сового господарства. ¬≥дпов≥дно до []{4_54_34}ст. 34 Ћ≥сового кодексу ”крањни це вимоги щодо збереженн¤ л≥с≥в, охорони њх в≥д пошкодженн¤, захисту в≥д шк≥дник≥в ≥ хвороб; щодо посиленн¤ водоохоронних, захисних, кл≥матореіулюючих, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних, оздоровчих та ≥нших корисних властивостей л≥с≥в з метою охорони здоровТ¤ людей ≥ пол≥пшенн¤ навколишнього природного середовища; щодо безперервного, невиснажливого ≥ рац≥онального використанн¤ л≥с≥в дл¤ планом≥рного задоволенн¤ потреб виробництва ≥ населенн¤ в деревин≥ та ≥нш≥й л≥сов≥й продукц≥њ; розширенн¤ в≥дтворенн¤, пол≥пшенн¤ породного складу ≥ ¤кост≥ л≥с≥в, п≥двищенн¤ њх продуктивност≥; рац≥онального використанн¤ земельних д≥л¤нок л≥сового фонду; п≥двищенн¤ ефективност≥ л≥согосподарського виробництва на основ≥ Їдиноњ техн≥чноњ пол≥тики, дос¤гнень науки ≥ техн≥ки.

8. ¬ищезазначен≥ вимоги забезпечуютьс¤: под≥лом л≥с≥в за групами та за категор≥¤ми захисност≥; встановленн¤м способ≥в рубок ≥ в≥дтворенн¤ л≥сових насаджень, норм використанн¤ л≥сових ресурс≥в; визначенн¤м системи заход≥в щодо охорони, рац≥онального використанн¤ та в≥дтворенн¤ л≥с≥в; зд≥йсненн¤м ≥нших орган≥зац≥йно-техн≥чних заход≥в зг≥дно з основними вимогами щодо веденн¤ л≥сового господарства ≥ використанн¤ л≥сових ресурс≥в, визначених законодавством ”крањни ([]{4_54_35}ст. 35 Ћ≥сового кодексу ”крањни).

¬≥дпов≥дно до []{4_54_36}ст. 36 Ћ≥сового кодексу ”крањни л≥си ”крањни за еколог≥чним ≥ господарським значенн¤м под≥л¤ютьс¤ на першу ≥ другу групи.

ƒо першоњ групи належать л≥си, що виконують переважно природоохоронн≥ функц≥њ, а також л≥си на територ≥¤х природно- запов≥дного фонду, л≥си, що мають наукове або ≥сторичне значенн¤ (включаючи генетичн≥ резервати), л≥соплодов≥ насадженн¤, субальп≥йськ≥ деревн≥ та чагарников≥ угрупуванн¤.

ƒо другоњ групи належать л≥си, що пор¤д з еколог≥чним, мають експлуатац≥йне значенн¤. ƒл¤ збереженн¤ захисних функц≥й, безперервност≥ та невиснажливост≥ використанн¤ природних ресурс≥в у л≥сах ц≥Їњ групи встановлено режим обмеженого л≥сокористуванн¤.

¬≥дпов≥дно до цього под≥лу встановлено, що л≥си на територ≥¤х природно-запов≥дного фонду, л≥си, ¤к≥ мають наукове або ≥сторичне значенн¤ (включаючи генетичн≥ резервати), л≥си населених пункт≥в, л≥сопарков≥ частини л≥с≥в зелених зон, державн≥ захисн≥ л≥сов≥ смуги, полезахисн≥ л≥сов≥ смуги, а також захисн≥ л≥сов≥ насадженн¤ на смугах в≥дводу канал≥в, зал≥зниць ≥ автомоб≥льних дор≥г в окрему категор≥ю не вид≥л¤ютьс¤. якщо л≥си, що зростають на одн≥й територ≥њ, одночасно в≥дпов≥дають умовам ≥ ознакам л≥с≥в ≥нших категор≥й захисност≥, њх в≥днос¤ть до т≥Їњ з них, дл¤ ¤коњ встановлено сувор≥ший режим веденн¤ л≥сового господарства ≥ користуванн¤ л≥сом, ¤кщо ж режими аналог≥чн≥ Ч до т≥Їњ категор≥њ захисност≥, ¤ка маЇ б≥льше значенн¤. ÷е значенн¤ встановлюЇтьс¤ за пор¤дковим номером наведеного перел≥ку: л≥си першого ≥ другого по¤с≥в зон сан≥тарноњ охорони л≥кувально-оздоровчих територ≥й; л≥си першоњ ≥ другоњ зон округ≥в сан≥тарноњ охорони л≥кувально-оздоровчих територ≥й; особливо ц≥нн≥ л≥сов≥ масиви; субальп≥йськ≥ деревн≥ ≥ чагарников≥ угрупуванн¤; л≥си приполонинн≥; л≥си протиероз≥йн≥; л≥соплодов≥ насадженн¤; смуги л≥с≥в, що захищають нерестовища ц≥нних промислових риб; захисн≥ смуги л≥с≥в вздовж зал≥зниць; захисн≥ смуги л≥с≥в вздовж автомоб≥льних дор≥г державного значенн¤; л≥си третьоњ зони округ≥в сан≥тарноњ охорони л≥кувально-оздоровчих територ≥й; л≥си зелених зон навколо населених пункт≥в ≥ промислових п≥дприЇмств; степов≥ перел≥ски; байрачн≥ л≥си; ≥нш≥ л≥си степових, л≥состепових, г≥рських район≥в, ¤к≥ мають важливе значенн¤ дл¤ захисту навколишнього природного середовища; смуги л≥с≥в вздовж берег≥в р≥чок, навколо озер, водоймищ та ≥нших природних обТЇкт≥в.

9. Ћ≥сов≥ масиви Ч це деревостани та чагарники, що покривають вищезазначен≥ земельн≥ д≥л¤нки.

10. «елен≥ насадженн¤ Ч це деревно-чагарников≥ рослини ≥ травТ¤на рослинн≥сть природного або штучного походженн¤. “ерм≥н Узелен≥ насадженн¤Ф найчаст≥ше застосовуЇтьс¤ ¤к ознака рослинност≥ населених пункт≥в, перш за все м≥ст ≥ селищ. ÷е пон¤тт¤ в законодавств≥ також повТ¤зуЇтьс¤ ≥з терм≥ном Узелен≥ зониФ. «елен≥ зони Ч це земельн≥ д≥л¤нки за межами м≥ст та ≥нших населених пункт≥в, покрит≥ зеленими насадженн¤ми, ¤к≥ виконують рекреац≥йн≥, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ та захисн≥ функц≥њ.

«елен≥ насадженн¤ Ч це рослинний св≥т вздовж транспортних маг≥стралей, водних обТЇкт≥в, у м≥стах та ≥нших населених пунктах, навколо еколого-небезпечних обТЇкт≥в, ¤кий не може бути в≥днесений до л≥с≥в.

11. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю сусп≥льно небезпечних д≥¤нь, злочинних насл≥дк≥в, передбачених у закон≥, причинного звТ¤зку м≥ж д≥¤нн¤ми, насл≥дком ≥ способами вчиненн¤ злочину.

—усп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤ пол¤гають у знищенн≥ або пошкодженн≥ л≥с≥в та ≥нших зелених насаджень.

12. ќск≥льки склад злочину матер≥альний, обовТ¤зковою ознакою його Ї насл≥дки, вказан≥ у ц≥й статт≥.

«нищенн¤ л≥с≥в та зелених насаджень означаЇ такий негативний вплив на обТЇкти природи, ¤кий виключаЇ можлив≥сть њх ц≥льового використанн¤ та виконанн¤ ними своњх функц≥й внасл≥док повноњ непридатност≥. « л≥с≥вницькоњ точки зору знищенн¤ л≥сових масив≥в означаЇ припиненн¤ росту деревостан≥в ≥ чагарник≥в. «нищенн¤ л≥сового масиву означаЇ, що в≥н втратив своЇ господарське, кл≥матичне або культурно-естетичне значенн¤.

13. ѕошкодженн¤ л≥сових масив≥в ≥ зелених насаджень Ч це пог≥ршенн¤ њх ¤кост≥ або приведенн¤ на ¤кийсь час у стан, непридатний дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м.

14.  вал≥ф≥куючою ознакою злочину, передбаченого в ч. 2 коментованоњ статт≥, Ї загибель людей, масова загибель тварин або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (див. коментар до ст. 236).

15. «нищенн¤ та пошкодженн¤ л≥с≥в, ≥нших зелених насаджень вогнем може бути вчинене ¤к шл¤хом п≥дпалу, так ≥ у раз≥ необережного поводженн¤ з вогнем.

≤нш≥ загальнонебезпечн≥ способи Ч це знищенн¤ або пошкодженн¤ л≥сових масив≥в та зелених насаджень внасл≥док х≥м≥чних забруднень, затопленн¤, вибух≥в, ф≥зичного руйнуванн¤ транспортними засобами та ≥нших д≥й, ¤к≥ Ї небезпечними дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ людей, природних обТЇкт≥в або довк≥лл¤ в ц≥лому.

ƒл¤ на¤вност≥ складу злочину необх≥дно встановити причинний звТ¤зок м≥ж д≥¤нн¤ми та њх насл≥дками.

16. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ ¤к умислом, так ≥ необережн≥стю.

” звТ¤зку з цим мотиви ≥ мета не Ї обовТ¤зковими ознаками субТЇктивноњ сторони злочину.

17. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. ќднак знищенн¤ або пошкодженн¤ майна шл¤хом п≥дпалу або вибуху може бути квал≥ф≥ковано за []{1_194}ст. 194, зг≥дно з ¤кою субТЇктом в≥дпов≥дальност≥ Ї особа, котра дос¤гла 14-р≥чного в≥ку.

</s245>

<s246>

—татт¤ 246.Ќезаконна порубка л≥су

Ќезаконна порубка дерев ≥ чагарник≥в у л≥сах, захисних та ≥нших л≥сових насадженн¤х, що запод≥¤ло ≥стотну шкоду, а також вчиненн¤ таких д≥й у запов≥дниках або на територ≥¤х та обТЇктах природно-запов≥дного фонду, або в ≥нших особливо охоронюваних л≥сах Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з конф≥скац≥Їю незаконно добутого.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть незаконноњ порубки л≥су пол¤гаЇ в тому, що ц≥ д≥њ завдають шкоди науково обірунтованому, рац≥ональному використанню, охорон≥ ≥ в≥дтворенню л≥с≥в, а також довк≥ллю в ц≥лому. Ќебезпечн≥сть злочину посилюЇтьс¤ тим, що порубка призводить до ероз≥њ ірунт≥в, виснаженн¤ р≥чок, що пог≥ршуЇ житт¤ людини.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують науково обірунтоване, рац≥ональне використанн¤ л≥с≥в, њх охорону та в≥дтворенн¤ дл¤ тепер≥шн≥х ≥ майбутн≥х покол≥нь.

«г≥дно з≥ []{4_54_4}ст. 4 Ћ≥сового кодексу ”крањни вс≥ л≥си на територ≥њ ”крањни становл¤ть њњ л≥совий фонд. ƒо л≥сового фонду не належать: ус≥ види зелених насаджень у межах населених пункт≥в, окрем≥ дерева ≥ групи дерев, чагарники на с≥льськогосподарських уг≥дд¤х, садибах, присадибних, дачних ≥ садових д≥л¤нках.

3. ѕредметом злочину можуть бути т≥льки дерева ≥ кущ≥, що ростуть у л≥с≥ ≥ не в≥дд≥лен≥ в≥д кор≥нн¤ (ростучий л≥с, при цьому не маЇ значенн¤ стан насадженн¤ Ч л≥с сироростучий або сухост≥йний).

4. « обТЇктивноњ сторони д≥њ винного виражаютьс¤ в незаконн≥й порубц≥ дерев ≥ чагарник≥в, що запод≥¤ло ≥стотну шкоду, а також у вчиненн≥ таких д≥й у запов≥дниках або на територ≥¤х та обТЇктах природно-запов≥дного фонду, або в ≥нших л≥сах, що особливо охорон¤ютьс¤.

ѕорубка Ч в≥докремленн¤ дерева або куща в≥д корен¤.

Ќезаконною визнаЇтьс¤ рубка л≥су юридичними або ф≥зичними особами без л≥сорубного квитка (ордера).

≤стотна шкода Ч обовТ¤зкова квал≥ф≥куюча ознака дл¤ настанн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у випадках, ¤кщо незаконна порубка дерев ≥ чагарник≥в вчинена у будь-¤ких л≥сах (у л≥сах, захисних та ≥нших л≥сових насадженн¤х). ≤стотна шкода незаконноњ порубки дерев ≥ чагарник≥в визначаЇтьс¤ у кожному окремому випадку за такими критер≥¤ми: к≥льк≥сть вирубки дерев ≥ кущ≥в; ц≥нн≥сть њх породи; д≥аметр дерев на пн≥; група л≥су; розм≥р шкоди, запод≥¤ноњ довк≥ллю.

Ўкода, запод≥¤на незаконною порубкою л≥су, обчислюЇтьс¤ за таксами, затвердженими []{4_266_0}постановами  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро такси дл¤ обчисленн¤ розм≥ру шкоди, запод≥¤ноњ л≥совому господарствуФ в≥д 5 грудн¤ 1996 р. є 1464 та []{4_156_0}в≥д 1 червн¤ 1993 р. є 399.

Ќа практиц≥ виникають випадки, коли незаконн≥ порубки дерев допускаютьс¤ пост≥йними або тимчасовими л≥сокористувачами при зд≥йсненн≥ рубок вид≥леного л≥сос≥чного фонду або веденн≥ л≥сового господарства. ÷≥ порушенн¤ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за даною статтею. јле у таких випадках за рубку дерев на не призначених дл¤ цього д≥л¤нках, рубку без л≥сорубного квитка (ордера) або не в так≥й к≥лькост≥ ≥ не тих дерев, що зазначен≥ в матер≥алах в≥дведенн¤, а також за пошкодженн¤ цих дерев до ступен¤ припиненн¤ росту розм≥р завданих збитк≥в визначаЇтьс¤ в≥дпов≥дно до []{4_351_8}гл. 8 ѕравил в≥дпуску деревини на пн≥ в л≥сах ”крањни, затверджених постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 29 липн¤ 1999 р. є 1378 (дес¤тикратна таксова варт≥сть незаконно зрубаноњ або пошкодженоњ деревини).  р≥м того, у таких випадках необх≥дно надати юридичну оц≥нку д≥¤м в≥дпов≥дальноњ службовоњ особи п≥дприЇмства-л≥сокористувача.

¬чиненн¤ незаконноњ порубки дерев ≥ чагарник≥в у запов≥дниках та обТЇктах природно-запов≥дного фонду або в ≥нших л≥сах, що особливо охорон¤ютьс¤, т¤гне за собою крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть незалежно в≥д розм≥ру спричиненоњ шкоди.

«ауваженн¤: чинним законодавством статус запов≥дника не визначено. []{4_124_0}«аконом ”крањни Уѕро природно-запов≥дний фонд ”крањниФ в≥д 16 червн¤ 1992 р. є 2456-’≤≤ визначен≥ пон¤тт¤ природних запов≥дник≥в та б≥осферних запов≥дник≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дно до []{4_124_3}ст. 3 цього «акону належать до природно-запов≥дного фонду ”крањни.

ƒо природно-запов≥дного фонду ”крањни належать обТЇкти, передбачен≥ у []{4_124_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро природно-запов≥дний фонд ”крањниФ.

≤нш≥ л≥си, що особливо охорон¤ютьс¤, Ч це л≥си першоњ групи, що виконують переважно природоохоронн≥ функц≥њ (захисн≥, водоохоронн≥, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ та оздоровч≥), визначен≥ у ст. 36 Ћ≥сового кодексу ”крањни.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною формою вини.

6. —убТЇктом злочину Ї громад¤ни ”крањни, громад¤ни ≥ноземних держав, особи без громад¤нства, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку.

</s246>

<s247>

—татт¤ 247.ѕорушенн¤ законодавства про захист рослин

ѕорушенн¤ правил, установлених дл¤ боротьби з≥ шк≥дниками ≥ хворобами рослин, та ≥нших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть порушенн¤ законодавства правил боротьби з≥ шк≥дниками ≥ хворобами рослин, а також щодо њх захисту пол¤гаЇ в тому, що порушенн¤ пос¤гаЇ на сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ рослинного св≥ту, ¤кий складаЇ нев≥дТЇмну частку людського ≥снуванн¤. –ослинний св≥т Ї харчовим продуктом ¤к людей, так ≥ тварин. ¬≥н м≥стить великий ф≥то-сан≥тарний та оздоровчий потенц≥ал, ¤кий використовуЇтьс¤ людьми та тваринами. –озплодженн¤ шк≥дник≥в та поширенн¤ збудник≥в хвороб створюють безпосередню загрозу рослинам, а опосередковано це може впливати на економ≥ку крањни.

2. Ѕезпосередн≥й обТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, повТ¤зан≥ з≥ встановленим пор¤дком боротьби ≥з шк≥дниками ≥ хворобами рослин, а також пор¤дком захисту рослин.

3. ѕредмет злочину Ч сукупн≥сть дикорослих дерев та природних рослинних угрупувань ус≥х вид≥в нес≥льськогосподарського призначенн¤, судинних рослин, мохопод≥бних, водоростей, лишайник≥в, гриб≥в, а також њх м≥сцезростанн¤.

4. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ д≥¤нн¤ми у формах:

Ч порушенн¤ правил, установлених дл¤ боротьби з≥ шк≥дниками ≥ хворобами рослин, ≥з спричиненн¤м т¤жких насл≥дк≥в;

Ч порушенн¤ ≥нших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки.

Ўк≥дники рослин Ч це види тварин, комах, кл≥щ≥в, м≥кроорган≥зм≥в, здатних запод≥¤ти шкоду рослинам, чагарникам, деревам та продукц≥њ рослинного походженн¤, збитки в≥д ¤коњ економ≥чно доц≥льно в≥двернути.

’вороби рослин Ч порушенн¤ нормального обм≥ну речовин у рослин≥ п≥д впливом ф≥топатоген≥в (в≥рус≥в, бактер≥й, гриб≥в) або неспри¤тливих умов середовища.

« метою обмеженн¤ розплодженн¤ шк≥дник≥в та поширенн¤ збудник≥в хвороб рослин, ¤к≥ можуть завдати значноњ шкоди рослинам або рослинн≥й продукц≥њ, встановлюЇтьс¤ спец≥альний правовий режим (карантин), що передбачаЇ систему державних заход≥в, спр¤мованих на захист рослин.

«ахист рослин Ч це комплекс орган≥зац≥йно-господарських, агротехн≥чних, селекц≥йних, ф≥зичних, б≥олог≥чних, х≥м≥чних та ≥нших метод≥в, засоб≥в та спец≥альних заход≥в, спр¤мованих на захист рослинного св≥ту в≥д шк≥дник≥в, хвороб та бурТ¤н≥в.

ќсновними вимогами законодавства щодо захисту рослин Ї: додержанн¤ технолог≥њ вирощуванн¤ рослин, еколог≥чне та економ≥чне обірунтуванн¤ доц≥льност≥ захисту рослин в≥д шк≥дливих орган≥зм≥в, обовТ¤зков≥сть зд≥йсненн¤ заход≥в щодо захисту рослин, суворе додержанн¤ реіламент≥в збер≥ганн¤, транспортуванн¤ та застосуванн¤ засоб≥в захисту рослин, збереженн¤ корисноњ флори ≥ фауни, недопущенн¤ пошкодженн¤ рослин, пог≥ршенн¤ њх стану та забрудненн¤ продукц≥њ рослинного походженн¤ ≥ довк≥лл¤ надм≥рною к≥льк≥стю засоб≥в захисту рослин.

—клад злочину матер≥альний ≥ визнаЇтьс¤ зак≥нченим при настанн≥ т¤жких насл≥дк≥в.

5. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та маЇ ознаки спец≥ального субТЇкта (державн≥ ≥нспектори з карантину рослин, головн≥, пров≥дн≥ спец≥ал≥сти та спец≥ал≥сти ус≥х категор≥й прикордонних областей тощо).

ѕрофес≥йною д≥¤льн≥стю у сфер≥ захисту рослин можуть займатис¤ громад¤ни, ¤к≥ мають вищу осв≥ту в≥дпов≥дного р≥вн¤ ≥ профес≥йного спр¤муванн¤.

Ќа п≥дприЇмствах, в установах та орган≥зац≥¤х ус≥х форм власност≥ провод¤тьс¤ роботи, повТ¤зан≥ ≥з захистом рослин. ѓх виконують прац≥вники, ¤к≥ пройшли в≥дпов≥дну п≥дготовку з технолог≥њ захисту рослин, ≥ т≥льки п≥д безпосередн≥м кер≥вництвом спец≥ал≥ст≥в ≥з захисту рослин.

—пец≥ально уповноважен≥ органи виконавчоњ влади у сфер≥ захисту рослин повинн≥ спри¤ти громад¤нам, ¤ким належать земельн≥ д≥л¤нки на прав≥ власност≥ або на прав≥ користуванн¤ ≥ ¤к≥ займаютьс¤ вирощуванн¤м рослин.

6. —убТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ умисною виною щодо пор¤дку боротьби ≥з шк≥дниками ≥ хворобами рослин, а також щодо њх захисту ≥ непр¤мим умислом чи необережн≥стю Ч щодо настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в.

</s247>

<s248>

—татт¤ 248.Ќезаконне полюванн¤

1. ѕорушенн¤ правил полюванн¤, ¤кщо воно запод≥¤ло ≥стотну шкоду, а також незаконне полюванн¤ в запов≥дниках або на ≥нших територ≥¤х та обТЇктах природно-запов≥дного фонду, або полюванн¤ на зв≥р≥в, птах≥в чи ≥нш≥ види тваринного св≥ту, що занесен≥ до „ервоноњ книги ”крањни, Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з конф≥скац≥Їю знар¤дь ≥ засоб≥в полюванн¤ та всього добутого.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ службовою особою з використанн¤м службового становища, або за попередньою змовою групою ос≥б, або способом масового знищенн¤ зв≥р≥в, птах≥в чи ≥нших вид≥в тваринного св≥ту, або з використанн¤м транспортних засоб≥в, або особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з конф≥скац≥Їю знар¤дь ≥ засоб≥в полюванн¤ та всього добутого.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть незаконного полюванн¤ визначаЇтьс¤ пос¤ганн¤м на встановлен≥ правов≥дносини: охорона, рац≥ональне використанн¤ та в≥дтворенн¤ тваринного св≥ту.

2. ѕор¤док зд≥йсненн¤ полюванн¤ реіулюЇтьс¤ []{4_371_0}«аконом ”крањни Уѕро мисливське господарство та полюванн¤Ф в≥д 22 лютого 2000 р. є 1478-111. ƒаний «акон визначаЇ полюванн¤ ¤к д≥њ людини, спр¤мован≥ на вистежуванн¤, пересл≥дуванн¤ з метою добуванн¤ ≥ саме добуванн¤ (в≥дстр≥л, в≥длов) мисливських тварин, що перебувають у стан≥ природноњ вол≥ або утримуютьс¤ в нап≥вв≥льних умовах.

3. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують охорону, рац≥ональне використанн¤ ≥ в≥дтворенн¤ диких зв≥р≥в та птах≥в.

ѕредметом злочину Ї дик≥ зв≥р≥ ≥ птахи, що охорон¤ютьс¤ законом ≥ знаход¤тьс¤ в стан≥ природноњ вол≥, а також утримуютьс¤ у нап≥вв≥льних умовах або у невол≥ в межах уг≥дь державних мисливських господарств.

4. ќбТЇктивна сторона незаконного полюванн¤ характеризуЇтьс¤, активними д≥¤ми.

Ќезаконним полюванн¤м Ї полюванн¤ з порушенн¤м правил, ¤кщо воно запод≥¤ло ≥стотну шкоду. ѕор¤док зд≥йсненн¤ полюванн¤ встановлений вищезазначеним «аконом ([]{4_371_12}ст. 12Ч15, []{4_371_17}17, []{4_371_19}19, []{4_371_20}20).

ѕ≥д порушенн¤м правил полюванн¤ сл≥д розум≥ти порушенн¤ встановленого законом пор¤дку ≥ правил полюванн¤, а саме:

Ч полюванн¤ без належного на те дозволу, тобто без документ≥в: посв≥дченн¤ мисливц¤; щор≥чноњ контрольноњ картки обл≥ку добутоњ дичини ≥ порушень правил полюванн¤; дозволу на добуванн¤ мисливських тварин, дозволу на право користуванн¤ вогнепальною мисливською зброЇю, паспорта на собак мисливських пор≥д; полюванн¤ на тварин, ¤к≥ не зазначен≥ у дозволах на добуванн¤ мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму; полюванн¤ в заборонених дл¤ цього м≥сц¤х, на територ≥¤х та обТЇктах природно-запов≥дного фонду; на в≥дтворювальних д≥л¤нках; у межах населених пункт≥в (с≥л, селищ, м≥ст), за вин¤тком випадк≥в, передбачених р≥шенн¤ми –ади ћ≥н≥стр≥в ј–  рим, обласних,  ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥ських рад; в уг≥дд¤х, не зазначених у дозвол≥; на в≥дстан≥ ближче н≥ж 200 м в≥д буд≥вель населеного пункту та окремо розташованих буд≥вель, де можливе перебуванн¤ людей; полюванн¤ у заборонений час; у не дозволен≥ дл¤ полюванн¤ строки на в≥дпов≥дн≥ види тварин; у темний пер≥од доби;

Ч полюванн¤ ≥з застосуванн¤м заборонених знар¤дь Ч клењв, петель, п≥др≥з≥в, гачк≥в, самостр≥л≥в, ловчих ¤м, електричного обладнанн¤ дл¤ добуванн¤ тварин, вибухових речовин та забороненими способами Ч руйнуванн¤ житла тварин, бобрових загат, гн≥зд птах≥в, заливанн¤ н≥р зв≥р≥в та ≥н.;

Ч транспортуванн¤ або перенесенн¤ добутих тварин чи њх частин без в≥дм≥тки цього факту у дозвол≥ на добуванн¤; допусканн¤ собак у мисливськ≥ уг≥дд¤ без нагл¤ду; полюванн¤ з порушенн¤м установленого дл¤ певноњ територ≥њ (рег≥ону, мисливського господарства, обходу тощо) пор¤дку зд≥йсненн¤ полюванн¤; полюванн¤ на заборонених дл¤ добуванн¤ тварин.

ƒопущенн¤ хоча б одного з наведених порушень полюванн¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к злочин лише в тому випадку, ¤кщо запод≥¤но ≥стотну шкоду.

ѕитанн¤ про запод≥¤нн¤ незаконним полюванн¤м ≥стотноњ шкоди визначаЇтьс¤ в кожному конкретному випадку з урахуванн¤м конкретних обставин справи. ѕри цьому сл≥д враховувати так≥ критер≥њ: варт≥сть предмета незаконного полюванн¤, к≥льк≥сть добутого, особливу ц≥нн≥сть зв≥р≥в ≥ птах≥в (в силу њх зникненн¤), еколог≥чну ц≥нн≥сть фауни, незначну поширен≥сть породи у дан≥й м≥сцевост≥, трудн≥сть в≥дтворенн¤ певноњ породи тощо.

¬изначаючи розм≥р шкоди, сл≥д виходити з затверджених []{4_243_0}наказом ћ≥н≥стерства л≥сового господарства ”крањни в≥д 12 березн¤ 1996 р. є 24/32 такс нарахуванн¤ ст¤гненн¤ за збитки, запод≥¤н≥ незаконним добуванн¤м або знищенн¤м диких зв≥р≥в ≥ птах≥в (кр≥м вид≥в, занесених до „ервоноњ книги ”крањни), њх жител, б≥отехн≥чних споруд.

«а л≥ценз≥Їю зд≥йснюЇтьс¤ полюванн¤ на ведмед¤, кабана, лань, олен≥в благородного та пл¤мистого, козулю, лос¤, муфлона, б≥лку, бабака, бобра, нутр≥ю в≥льну, ондатру, куниць л≥сову та камТ¤ну, норку американську, тхора л≥сового.

«а в≥дстр≥льною карткою зд≥йснюЇтьс¤ полюванн¤ на пернату дичину, крол¤ дикого, зайц¤-русака, Їнотовидного собаку, вовка та лисицю.

ƒобуванн¤ вовка дозвол¤Їтьс¤ зд≥йснювати також за на¤вност≥ у мисливц¤ л≥ценз≥њ або в≥дстр≥льноњ картки на добуванн¤ ≥нших мисливських тварин.

«д≥йсненн¤ незаконного полюванн¤ в запов≥дниках чи на ≥нших територ≥¤х та обТЇктах природно-запов≥дного фонду або полюванн¤ на зв≥р≥в, птах≥в чи ≥нш≥ види тварин, що занесен≥ до „ервоноњ книги ”крањни, т¤гне за собою крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть незалежно в≥д насл≥дк≥в.

Ќеобх≥дно мати на уваз≥, що до полюванн¤ прир≥внюЇтьс¤: перебуванн¤ ос≥б у межах мисливських уг≥дь, у тому числ≥ на польових ≥ л≥сових дорогах (кр≥м дор≥г загального користуванн¤), з будь-¤кою стр≥лецькою зброЇю або з капканами та ≥ншими знар¤дд¤ми добуванн¤ зв≥р≥в ≥ птах≥в, або з собаками мисливських пор≥д чи ловчими зв≥рами ≥ птахами, або з продукц≥Їю полюванн¤; перебуванн¤ ос≥б на дорогах загального користуванн¤ з продукц≥Їю полюванн¤ або з будь-¤кою з≥браною стр≥лецькою зброЇю ([]{4_371_12}ст. 12).

ƒо природно-запов≥дного фонду ”крањни належать обТЇкти, передбачен≥ у []{4_124_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро природно-запов≥дний фонд ”крањниФ.

5.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки, передбачен≥ ч. 2 ст. 248, це т≥ сам≥ злочини, ¤кщо вони вчинен≥:

Ч службовою особою з використанн¤м службового становища (при цьому додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_364}ст. 364 не потр≥бно);

Ч за попередньою змовою групою ос≥б (незаконне полюванн¤, у вчиненн≥ ¤кого брали участь дв≥ або б≥льше особи, ¤к≥ заздалег≥дь домовились про сп≥льне його вчиненн¤);

Ч способом масового знищенн¤ зв≥р≥в, птах≥в чи ≥нших вид≥в тваринного св≥ту (застосуванн¤ вибухових речовин, газу та диму, отруйних та анестезуючих принад та ≥н.);

Ч з використанн¤м транспортних засоб≥в (автомототранспорт, плавуч≥ засоби, л≥таки, вертольоти тощо);

Ч особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею (коли судим≥сть не зн¤та або не погашена в установленому законом пор¤дку).

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною або необережною формою вини. ћотиви можуть бути р≥зними, вони на квал≥ф≥кац≥ю вчиненого не впливають, а можуть бути лише врахован≥ судом п≥д час призначенн¤ покаранн¤.

7. —убТЇктами незаконного полюванн¤ Ї особи, що дос¤гли 16-р≥чного в≥ку. ÷е можуть бути громад¤ни ”крањни, громад¤ни ≥ноземних держав, особи без громад¤нства.

≤ноземц≥ можуть зд≥йснювати полюванн¤ на територ≥њ ”крањни в≥дпов≥дно до []{4_435_1}Уѕравил орган≥зац≥њ полюванн¤ та наданн¤ послуг ≥ноземним туристам-мисливц¤мФ, затверджених наказом ƒержавного ком≥тету л≥сового господарства ”крањни в≥д 9 вересн¤ 1999 р.

</s248>

<s249>

—татт¤ 249.Ќезаконне зайн¤тт¤ рибним, зв≥риним або ≥ншим водним добувним промислом

1. Ќезаконне зайн¤тт¤ рибним, зв≥риним або ≥ншим водним добувним промислом, ¤кщо воно запод≥¤ло ≥стотну шкоду, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з конф≥скац≥Їю знар¤дь ≥ засоб≥в промислу та всього добутого.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони вчинен≥ способом масового знищенн¤ риби, зв≥р≥в чи ≥нших вид≥в тваринного св≥ту або особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з конф≥скац≥Їю знар¤дь ≥ засоб≥в промислу та всього добутого.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину визначаЇтьс¤ тим, що в≥н завдаЇ шкоди рибним запасам та ≥ншим водним тваринам в ”крањн≥ шл¤хом њх хижацького знищенн¤.

2. ѕор¤док зд≥йсненн¤ полюванн¤ та рибальства реіулюЇтьс¤ низкою нормативних акт≥в, зокрема: []{4_147_0}«аконом ”крањни Уѕро тваринний св≥тФ в≥д 3 березн¤ 1993 р. є 3041-’≤≤, []{4_328_0}Уѕравилами промислового рибальства в рибогосподарських водних обТЇктах ”крањниФ, затвердженими наказом ƒержкомрибгоспу ”крањни в≥д 18 березн¤ 1999 р. є 33 []{4_129_0}ѕоложенн¤ми про пор¤док видач≥ дозвол≥в загальнодержавного значенн¤, затвердженими постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 10 серпн¤ 1992 р. є 459.

3. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують науково обірунтоване рац≥ональне використанн¤, в≥дтворенн¤ ≥ охорону риб та ≥нших водних тварин.

ѕредметом злочину Ї риби р≥зних пор≥д, дельф≥ни, раки, креветки, кальмари, восьминоги та ≥нш≥ водн≥ зв≥р≥, а також де¤к≥ морськ≥ водорост≥ та трави, ¤к≥ мають промислове значенн¤.

4. ќбТЇктивна сторона злочину ви¤вл¤Їтьс¤ в д≥¤х, визначених ¤к незаконне зайн¤тт¤ рибним, зв≥риним або ≥ншим добувним промислом, ¤кщо вони запод≥¤ли ≥стотну шкоду.

ѕон¤тт¤ промисел охоплюЇ вилов риби ≥ водних зв≥р≥в з використанн¤м промислових знар¤дь (с≥ток, невод≥в тощо). ѕромислом може бути визнаний ¤к одиничний акт добуванн¤ водних живих ≥стот, так ≥ д≥њ, що складаютьс¤ з р¤ду вольових акт≥в.

ѕ≥д порушенн¤м правил рибальства сл≥д розум≥ти порушенн¤ встановленого законом пор¤дку ≥ правил рибальства, а саме: вилов без належного на те дозволу, вилов у заборонених дл¤ цього м≥сц¤х, вилов у заборонений час ≥з застосуванн¤м заборонених знар¤дь та забороненими способами тощо.

ƒопущенн¤ хоча б одного з наведених порушень розгл¤даЇтьс¤ ¤к злочин лише в тому випадку, ¤кщо воно запод≥¤ло ≥стотну шкоду.

ѕитанн¤ про запод≥¤нн¤ незаконним полюванн¤м ≥стотноњ шкоди визначаЇтьс¤ в кожному конкретному випадку з урахуванн¤м конкретних обставин справи. ѕри цьому сл≥д врахувати так≥ критер≥њ: варт≥сть предмета незаконного вилову, к≥льк≥сть добутого, особливу ц≥нн≥сть пор≥д риби, еколог≥чну ц≥нн≥сть фауни, трудн≥сть в≥дтворенн¤ певноњ породи, призведенн¤ до знищенн¤ м≥сць нересту тощо.

5.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки, передбачен≥ ч. 2 ст. 249, це т≥ сам≥ порушенн¤, ¤кщо вони вчинен≥:

Ч способом масового знищенн¤ риби, зв≥р≥в (застосуванн¤ вибухових речовин, отруйних та анестизуючих принад, електровудиць та ≥н.);

Ч особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею (коли судим≥сть не зн¤та або не погашена в установленому законом пор¤дку).

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною або необережною формою вини. ћотиви можуть бути р≥зними, вони на квал≥ф≥кац≥ю вчиненого не впливають, а лише можуть бути врахован≥ судом при призначенн≥ покаранн¤.

7. —убТЇктами незаконного полюванн¤ Ї особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. Ќими можуть бути громад¤ни ”крањни, громад¤ни ≥ноземних держав, особи без громад¤нства.

</s249>

<s250>

—татт¤ 250.ѕроведенн¤ вибухових роб≥т з порушенн¤м правил охорони рибних запас≥в

ѕроведенн¤ вибухових роб≥т з порушенн¤м правил охорони рибних запас≥в або диких водних тварин Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що в результат≥ його вчиненн¤ може завдаватис¤ значна шкода рибним запасам або диким водним тваринам, ¤к≥ Ї частиною нац≥онального багатства ”крањни.

2. Ѕезпосередн≥й обТЇкт злочину Ч встановлений пор¤док проведенн¤ вибухових роб≥т, спр¤мований на охорону рибних запас≥в або диких водних тварин. ѕредмет злочину Ч риба та дик≥ водн≥ тварини, що перебувають в стан≥ природноњ вол≥.

3. ќбТЇктивна сторона злочину про¤вл¤Їтьс¤ у проведенн≥ вибухових роб≥т з порушенн¤м правил охорони рибних запас≥в або диких водних тварин. —клад злочину формальний ≥ визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту проведенн¤ вибухових роб≥т.

« метою охорони еколог≥чного стану середовища ≥снуванн¤ водних живих ресурс≥в на вс≥х рибогосподарських водоймах встановлюютьс¤ прибережн≥ захисн≥ смуги ≥ водоохоронн≥ зони п≥д час зд≥йсненн¤ господарськоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥, ¤ка може завдати шкоди водним живим ресурсам, заборон¤Їтьс¤ без погодженн¤ з органами рибоохорони ћ≥нрибгоспу, ћ≥некобезпеки та ≥ншими за≥нтересованими органами виконавчоњ влади проводити вибухов≥ роботи.

” раз≥ настанн¤ матер≥альних збитк≥в злочин, передбачений ст. 250, квал≥ф≥куЇтьс¤ за правилами сукупност≥.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом щодо порушенн¤ встановлених правил проведенн¤ вибухових роб≥т. ” раз≥ настанн¤ матер≥альних збитк≥в у вигл¤д≥ загибел≥ риби або диких водних тварин Ч непр¤мим умислом або необережн≥стю по в≥дношенню до можливих насл≥дк≥в у вигл¤д≥ загибел≥ великоњ к≥лькост≥ риби або диких водних тварин.

5. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤к≥й виповнилось 16 рок≥в.

</s250>

<s251>

—татт¤ 251.ѕорушенн¤ ветеринарних правил

ѕорушенн¤ ветеринарних правил, ¤ке спричинило поширенн¤ еп≥зоот≥њ або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. ¬етеринарна медицина Ч наука про хвороби тварин, њх проф≥лактику, д≥агностику, л≥куванн¤, визначенн¤ ¤кост≥ харчових продукт≥в ≥ сировини тваринного походженн¤ та д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на збереженн¤ здоровТ¤ ≥ продуктивност≥ тварин, запоб≥ганн¤ захворюванн¤м ≥ захист людей в≥д хвороб, сп≥льних дл¤ тварин ≥ людей ([]{4_127_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро ветеринарну медицинуФ). Ќевиконанн¤ зазначених заход≥в може призвести до виникненн¤ еп≥зоот≥й Ч поширенн¤ заразних захворювань тварин за в≥дносно короткий пром≥жок часу на значн≥й територ≥њ, що характеризуЇтьс¤ безперервн≥стю еп≥зоотичного процесу.

2. ¬етеринарн≥ правила Ч це ветеринарн≥ вимоги, ¤к≥ реіулюють д≥¤льн≥сть юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б у галуз≥ ветеринарноњ медицини. ¬они визначен≥ «аконом ”крањни Уѕро ветеринарну медицинуФ.

3. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, повТ¤зан≥ ≥з зд≥йсненн¤м правил ≥ вимог ветеринарноњ медицини.

ѕредметом злочину Ї с≥льськогосподарськ≥, домашн≥, зоопарков≥, лабораторн≥, дик≥, цирков≥ тварини та хутров≥ зв≥р≥, домашн¤ ≥ дика птиц¤, бджоли, риба, жаби, молюски, раки, шовкопр¤ди, ≥нш≥ представники фауни та б≥олог≥чн≥ обТЇкти; ембр≥они, ≥нкубац≥йн≥ ¤йц¤, запл≥днена ≥кра; сировина тваринного походженн¤; шк≥ра, вовна, волос, хутро, пух, залози внутр≥шньоњ секрец≥њ, њх вид≥ленн¤, кишки, роги, копита, к≥стки; кокони шовковичного червТ¤ка, ¤Їчна маса дл¤ переробки, тваринн≥ жири, мТ¤кушев≥ субпродукти, кров, вощина та ≥н.; продукти тваринного походженн¤ Ч мТ¤со ≥ мТ¤сопродукти, молоко ≥ молокопродукти, ¤йц¤, рибопродукти, мед тощо.

Ќеобх≥дною умовою прит¤гненн¤ винноњ особи до в≥дпов≥дальност≥ Ї на¤вн≥сть сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в Ч поширенн¤ еп≥зоот≥й та ≥н.

4. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю трьох обовТ¤зкових ознак: д≥¤ми у вигл¤д≥ порушенн¤ ветеринарних правил; насл≥дками у вигл¤д≥ поширенн¤ еп≥зоот≥њ чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в; причинним звТ¤зком м≥ж порушенн¤м ветеринарних правил ≥ зазначеними насл≥дками.

ѕорушенн¤ ветеринарних правил може бути вчинене ¤к д≥¤ми, так ≥ безд≥¤льн≥стю особи: реал≥зац≥Їю хворих тварин, заражених продукт≥в ≥ сировини тваринного походженн¤, допущенн¤м ввезенн¤ на територ≥ю ”крањни такоњ продукц≥њ; невжитт¤м заход≥в щодо запоб≥ганн¤ ≥ л≥кв≥дац≥њ ≥нфекц≥йних захворювань тварин; непроведенн¤м необх≥дних лабораторно-д≥агностичних та рад≥олог≥чних досл≥джень харчових продукт≥в ≥ сировини та ≥нших ветеринарно-сан≥тарних ≥ протиеп≥зоотичних заход≥в; непроведенн¤м забою тварин, нерповеденн¤м знезараженн¤ продукт≥в ≥ сировини тваринного походженн¤ чи њх утил≥зац≥њ при встановленн≥ заразних хвороб чи виникненн≥ п≥дозри на на¤вн≥сть особливо небезпечних захворювань тварин тощо.

ƒо ≥нших т¤жких насл≥дк≥в в≥днос¤тьс¤ втрата погол≥вТ¤ худоби чи птиц≥ в≥д падежу; масова загибель дичини, бдж≥л, риби; захворюванн¤ людей на хвороби, сп≥льн≥ дл¤ людей ≥ тварин; великий розм≥р шкоди, запод≥¤ноњ навколишньому природному середовищу, та ≥н. ѕитанн¤ про визнанн¤ насл≥дк≥в порушенн¤ ветеринарних правил т¤жкими повинно вир≥шуватись у кожному окремому випадку з урахуванн¤м ус≥х обставин справи.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною виною щодо насл≥дк≥в: порушенн¤ ветеринарних правил може бути необережним ≥ умисним (без мети, передбаченоњ []{1_113}ст. 113).

6. —убТЇктом злочину можуть бути ¤к службов≥, так ≥ приватн≥ особи, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку та на ¤ких законом чи ≥ншими нормативними актами покладено обовТ¤зок дотриманн¤ ветеринарних правил.

</s251>

<s252>

—татт¤ 252.”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ територ≥й, вз¤тих п≥д охорону держави, та обТЇкт≥в природно-запов≥дного фонду

1. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ територ≥й, вз¤тих п≥д охорону держави, та обТЇкт≥в природно-запов≥дного фонду Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ шл¤хом п≥дпалу або ≥ншим загальнонебезпечним способом, ¤кщо це спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують орган≥зац≥ю, охорону, ефективне використанн¤ природно-запов≥дного фонду ”крањни, в≥дтворенн¤ його природних комплекс≥в та обТЇкт≥в, а також у сфер≥ охорони культурноњ спадщини, захисту традиц≥йного характеру середовища в ≥нтересах нин≥шнього ≥ прийдешн≥х покол≥нь.

2. ѕредметом злочину можуть бути особливо охоронюван≥ державою територ≥њ та обТЇкти природно-запов≥дного фонду, ≥нш≥ ландшафти ≥ природн≥ комплекси, визначен≥ в≥дпов≥дно до законодавства ”крањни (див. []{4_84_5}ст. 5 «акону ”крањни Уѕро охорону навколишнього природного середовищаФ), та обТЇкти культурноњ спадщини Ч городища, кургани, залишки стародавн≥х поселень, ≥сторичн≥ центри, вулиц≥, квартали, природн≥ територ≥њ, ¤к≥ мають ≥сторичну ц≥нн≥сть (див. []{4_386_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро охорону культурноњ спадщиниФ). “опограф≥чно визначен≥ територ≥њ чи водн≥ обТЇкти, в ¤ких м≥ст¤тьс¤ обТЇкти культурноњ спадщини або можлива њх на¤вн≥сть, можуть оголошуватись р≥шенн¤м центрального органу виконавчоњ влади у сфер≥ охорони культурноњ спадщини охоронюваними археолог≥чними територ≥¤ми на обмежений або необмежений строк. —писок археолог≥чних територ≥й ”крањни, що охорон¤ютьс¤ за поданн¤м центрального органу виконавчоњ влади, затверджуЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

3. «аконодавством ”крањни природно-запов≥дний фонд охорон¤Їтьс¤ ¤к нац≥ональне надбанн¤, за ¤ким встановлюЇтьс¤ особливий режим охорони, в≥дтворенн¤ ≥ використанн¤. ѕриродно- запов≥дний фонд становл¤ть д≥л¤нки суш≥ ≥ водного простору, природн≥ комплекси та обТЇкти, ¤к≥ мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреац≥йну та ≥ншу ц≥нн≥сть ≥ вид≥лен≥ з метою збереженн¤ природноњ р≥зноман≥тност≥ ландшафт≥в, генофонду тваринного ≥ рослинного св≥ту, п≥дтриманн¤ загального еколог≥чного балансу та забезпеченн¤ фонового мон≥торингу навколишнього природного середовища.

¬≥дпов≥дно до []{4_124_0}«акону ”крањни Уѕро природно-запов≥дний фонд ”крањниФ до природно-запов≥дного фонду держави належать:

Ч природн≥ територ≥њ та обТЇкти: природн≥ запов≥дники, б≥осферн≥ запов≥дники, нац≥ональн≥ природн≥ парки, рег≥ональн≥ ландшафтн≥ парки, заказники, памТ¤тки природи, запов≥дн≥ урочища;

Ч штучно створен≥ обТЇкти: ботан≥чн≥ сади, дендролог≥чн≥ парки, зоолог≥чн≥ парки, парки-памТ¤тки садово-паркового мистецтва.

«аказники под≥л¤ютьс¤ на ландшафтн≥, л≥сов≥, ботан≥чн≥, загально-зоолог≥чн≥, орн≥толог≥чн≥, ентомолог≥чн≥, ≥хт≥олог≥чн≥, г≥дролог≥чн≥, загальногеолог≥чн≥, палеонтолог≥чн≥ та карстово-спелеолог≥чн≥.

ѕамТ¤тки природи под≥л¤ютьс¤ на: комплексн≥, ботан≥чн≥, зоолог≥чн≥, г≥дролог≥чн≥ та геолог≥чн≥.

«аконодавством јвтономноњ –еспубл≥ки  рим можуть бути встановлен≥ додатков≥ категор≥њ територ≥й та обТЇкт≥в природно- запов≥дного фонду (див. []{4_124_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро природно- запов≥дний фонд ”крањниФ).

4. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ д≥¤ми, що включають р≥зн≥ способи впливу (механ≥чний, х≥м≥чний, б≥олог≥чний тощо), ¤к≥ ведуть до знищенн¤ або пошкодженн¤ територ≥й, вз¤тих п≥д охорону держави та обТЇкт≥в природно-запов≥дного фонду.

«нищенн¤ Ч приведенн¤ територ≥њ чи обТЇкта до повноњ непридатност≥ з втратою можливост≥ в≥дновленн¤.

ѕошкодженн¤ Ч спричиненн¤ територ≥њ чи обТЇкту ушкоджень, внасл≥док чого вони втрачають свою ц≥нн≥сть, але можуть бути в≥дновлен≥.

” випадку знищенн¤ зазначених територ≥й чи обТЇкт≥в шл¤хом п≥дпалу або другим загальнонебезпечним способом, ¤кщо це спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, скоЇне сл≥д квал≥ф≥кувати за ч. 2 ст. 252.

Ќезаконна порубка л≥су та порушенн¤ правил охорони надр, ¤кщо при цьому знищуютьс¤ або пошкоджуютьс¤ територ≥њ, вз¤т≥ п≥д охорону держави та обТЇкти природно-запов≥дного фонду, сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч за []{1_246}ст. 246, []{1_240}ч. 2 ст. 240 ≥ ст. 252.

ѕитанн¤ про визнанн¤ ≥нших насл≥дк≥в умисного знищенн¤ або пошкодженн¤ територ≥й, вз¤тих п≥д охорону держави, та обТЇкт≥в природно-запов≥дного фонду т¤жкими, визначаЇтьс¤ у кожному випадку окремо, виход¤чи з еколог≥чноњ ц≥нност≥ територ≥й та обТЇкт≥в, розм≥р≥в спричиненоњ шкоди та ≥нших обставин справи.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умислу Ч пр¤мого ≥ непр¤мого.

6. —убТЇктом злочину може бути ¤к службова, так ≥ приватна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s252>

<s253>

—татт¤ 253.ѕроектуванн¤ чи експлуатац≥¤ споруд без систем захисту довк≥лл¤

1. –озробка ≥ здача проект≥в, ≥ншоњ аналог≥чноњ документац≥њ замовнику службовою чи спец≥ально уповноваженою особою без обовТ¤зкових ≥нженерних систем захисту довк≥лл¤ або введенн¤ (прийом) в експлуатац≥ю споруд без такого захисту, ¤кщо вони створили небезпеку т¤жких технолог≥чних авар≥й або еколог≥чних катастроф, загибел≥ або масового захворюванн¤ населенн¤ або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони спричинили насл≥дки, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що розробка та здача в експлуатац≥ю споруд без ≥нженерних систем захисту може призводитис¤ до забрудненн¤ довк≥лл¤, ¤ке Ї м≥сцем життЇд≥¤льност≥ людини ≥ всього живого на земл≥. ѕеревищенн¤ допустимих концентрац≥й шк≥дливих в≥дход≥в внасл≥док неналежного проектуванн¤ чи здач≥ споруд без систем захисту може створювати небезпеку технолог≥чних авар≥й, еколог≥чних катастроф, призводити до загибел≥ або масового захворюванн¤ людей та ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

2. Ѕезпосередн≥й обТЇкт злочину Ч встановлений пор¤док розробки ≥ здач≥ проект≥в, ≥ншоњ документац≥њ та введенн¤ (прийом) в експлуатац≥ю споруд.

3. ѕредмет злочину Ч проекти та ≥нша аналог≥чна документац≥¤, а також споруди без обовТ¤зкових ≥нженерних систем захисту довк≥лл¤.

4. ќбТЇктивна сторона злочину передбачаЇ:

Ч розробку ≥ здачу проект≥в, ≥ншоњ аналог≥чноњ документац≥њ без обовТ¤зкових ≥нженерних систем захисту довк≥лл¤.

ѕ≥д проектом визнаЇтьс¤ документац≥¤ дл¤ буд≥вництва обТЇкт≥в арх≥тектури, що складаЇтьс¤ з креслень, граф≥чних ≥ текстових матер≥ал≥в, ≥нженерних ≥ кошторисних розрахунк≥в, ¤к≥ визначають м≥стобуд≥вн≥, обТЇмно-планувальнi, арх≥тектурн≥, конструктивн≥, техн≥чн≥ та технолог≥чн≥ р≥шенн¤, варт≥сн≥ показники конкретного обТЇкта арх≥тектури на конкретн≥й земельн≥й д≥л¤нц≥. јрх≥тектурно-планувальн≥ завданн¤ Ч документ, ¤кий м≥стить комплекс м≥стобуд≥вних та арх≥тектурних вимог ≥ особливих умов проектуванн¤ ≥ буд≥вництва обТЇкта арх≥тектури, що випливають з положень затвердженоњ м≥стобуд≥вноњ документац≥њ, м≥сцевих правил забудови населених пункт≥в, в≥дпов≥дних р≥шень орган≥в виконавчоњ влади ≥ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, включаючи вимоги ≥ умови щодо охорони памТ¤ток ≥стор≥њ та культури, довк≥лл¤, законних прав ≥ ≥нтерес≥в громад¤н та юридичних ос≥б при розташуванн≥ обТЇкта;

Ч прийн¤тт¤ спорудженого обТЇкта в експлуатац≥ю без системи захисту створенн¤ небезпеки т¤жких технолог≥чних авар≥й або еколог≥чних катастроф, загибель чи масове захворюванн¤ населенн¤ або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки.

[]{4_385_0}«акон ”крањни Уѕро захист населенн¤ ≥ територ≥й в≥д надзвичайних ситуац≥й техногенного та природного характеруФ в≥д 8 червн¤ 2000 р. є 1809-≤≤≤ визначаЇ авар≥ю ¤к небезпечну под≥ю техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створюЇ на обТЇкт≥ чи окрем≥й територ≥њ загрозу життю та здоровТю людей ≥ призводить до руйнуванн¤ буд≥вель, споруд, обладнанн¤ ≥ транспортних засоб≥в, порушенн¤ виробничого або транспортного процесу чи завдаЇ шкоди довк≥ллю.

 атастрофа Ч велика за масштабами авар≥¤ чи ≥нша под≥¤, що призводить до т¤жких насл≥дк≥в.

5. —убТЇктом злочину визнаЇтьс¤ ф≥зична осудна повнол≥тн¤ особа, ¤ка маЇ ознаки спец≥ального субТЇкта Ч службова чи спец≥ально уповноважена особа.

«окрема, субТЇктами арх≥тектурноњ д≥¤льност≥ Ї арх≥тектори, ≥нш≥ особи, ¤к≥ беруть участь у п≥дготовц≥ ≥ розробленн≥ м≥стобуд≥вноњ документац≥њ, проектноњ документац≥њ дл¤ буд≥вництва, реконструкц≥њ, реставрац≥њ, у кап≥тальному ремонт≥ будинк≥в i споруд, благоустроњ ландшафтних та садово-паркових обТЇкт≥в, у науково-досл≥дн≥й i викладацьк≥й робот≥, замовники проект≥в та буд≥вництва обТЇкт≥в арх≥тектури, п≥др¤дники на виконанн¤ проектних ≥ буд≥вельних роб≥т, виробники буд≥вельних матер≥ал≥в, вироб≥в та конструкц≥й, власники ≥ користувач≥ обТЇкт≥в арх≥тектури, а також органи влади, що реал≥зують своњ повноваженн¤ у сфер≥ м≥стобудуванн¤.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною. Ќаприклад, винна особа усв≥домлюЇ, що розробл¤Ї ≥ здаЇ замовнику техн≥чну документац≥ю без обовТ¤зкових ≥нженерних систем захисту довк≥лл¤, чим створюЇ загрозу запод≥¤нн¤ шкоди ≥ небезпеку настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в, передбачених законом, ≥ бажаЇ передати замовнику таку документац≥ю. ј щодо можливих насл≥дк≥в Ч вина характеризуЇтьс¤ необережн≥стю.

</s253>

<s254>

—татт¤ 254.Ѕезгосподарське використанн¤ земель

Ѕезгосподарське використанн¤ земель, ¤кщо це спричинило тривале зниженн¤ або втрату њх родючост≥, виведенн¤ земель з с≥льськогосподарського обороту, змиванн¤ гумусного шару, порушенн¤ структури грунту, Ч

караютьс¤ штрафом до двохсот пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини щодо рац≥онального використанн¤ ≥ охорони земель, збереженн¤ та в≥дтворенн¤ родючост≥ ірунт≥в, пол≥пшенн¤ природного середовища, охорони прав громад¤н, п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й на землю.

[]{4_73_84}—т. 84 «емельного кодексу ”крањни зобовТ¤зуЇ власник≥в ≥ землекористувач≥в використовувати земл≥ в≥дпов≥дно до њх призначенн¤, зд≥йснювати комплекс заход≥в щодо охорони земель, зокрема збер≥гати ≥ п≥двищувати родюч≥сть ірунт≥в, захищати земл≥ в≥д водноњ та в≥тровоњ ероз≥њ, п≥дтопленн¤, вторинного засоленн¤, забрудненн¤ в≥дходами виробництва, х≥м≥чними ≥ рад≥оактивними речовинами та в≥д ≥нших процес≥в руйнуванн¤.

ѕредметом злочину виступають земл≥ ус≥х категор≥й незалежно в≥д форм власност≥.

2. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ д≥¤ми чи безд≥¤льн≥стю щодо незабезпеченн¤ ефективного та рац≥онального використанн¤ земельних ресурс≥в держави, що призвело до тривалого зниженн¤ або втрати њх родючост≥, виведенн¤ земель ≥з с≥льськогосподарського обороту, змиванн¤ гумусного шару, порушенн¤ структури ірунту.

“ривале зниженн¤ родючост≥ Ч зниженн¤ здатност≥ земл≥ продукувати (формувати) врожай, що триваЇ понад 2 роки.

¬трата родючост≥ Ч значне зниженн¤ властивостей земель, що т¤гне за собою втрату њх здатност≥ продукувати (формувати) урожай.

¬иведенн¤ земель ≥з с≥льськогосподарського обороту Ч вимушена консервац≥¤ земель, спричинена деградац≥Їю (механ≥чною, ф≥зичною, х≥м≥чною, ф≥зико-х≥м≥чною, б≥олог≥чною, г≥дромел≥оративною) ірунт≥в, ¤ка не давала можливост≥ забезпечити в≥дтворенн¤ њх природних властивостей при ≥снуючому використанн≥.

√умусний шар ірунту Ч верхн≥й (орний та п≥дорний) шар ірунту, в ¤кому зосереджен≥ основн≥ запаси гумусу.

ѕорушенн¤ структури ірунту Ч зм≥ни форм ≥ розм≥р≥в ірунтових агрегат≥в п≥д впливом надм≥рного антропогенного навантаженн¤, водноњ ≥ в≥тровоњ ероз≥њ, забрудненн¤ тощо.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умислу.

4. —убТЇктом злочину може бути ¤к приватна, так ≥ службова особа, ¤к≥й на день вчиненн¤ злочину минуло 16 рок≥в.

</s254>

</r8>

<r9>

–озд≥л ≤X «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» √–ќћјƒ—№ ќѓ Ѕ≈«ѕ≈ »

<s255>

—татт¤ 255.—творенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ

1. —творенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ з метою вчиненн¤ т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину, а також кер≥вництво такою орган≥зац≥Їю або участь у н≥й, або участь у злочинах, вчинюваних такою орган≥зац≥Їю, а також орган≥зац≥¤, кер≥вництво чи спри¤нн¤ зустр≥ч≥ (сходц≥) представник≥в злочинних орган≥зац≥й або орган≥зованих груп дл¤ розробленн¤ план≥в ≥ умов сп≥льного вчиненн¤ злочин≥в, матер≥ального забезпеченн¤ злочинноњ д≥¤льност≥ чи координац≥њ д≥й обТЇднань злочинних орган≥зац≥й або орган≥зованих груп Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

2. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особа, кр≥м орган≥затора або кер≥вника злочинноњ орган≥зац≥њ, за вчиненн¤ злочину, передбаченого частиною першою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вона добров≥льно за¤вила про створенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ або участь у н≥й та активно спри¤ла њњ розкриттю.

1. ѕро орган≥зовану групу та злочинну орган≥зац≥ю див. коментар до ч. 3 ≥ 4 []{1_28}ст. 28.

ѕро т¤жк≥ або особливо т¤жк≥ злочини див. коментар до ч. 4 ≥ 5 []{1_12}ст. 12.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в створенн≥ злочинноњ орган≥зац≥њ; кер≥вництв≥ такою орган≥зац≥Їю; участ≥ у н≥й; участ≥ у злочинах, вчинюваних такою орган≥зац≥Їю; у орган≥зац≥њ, кер≥вництв≥ чи спри¤нн≥ зустр≥ч≥ (сходц≥) представник≥в злочинних орган≥зац≥й або орган≥зованих груп дл¤ розробленн¤ план≥в ≥ умов сп≥льного вчиненн¤ злочин≥в, матер≥ального забезпеченн¤ злочинноњ д≥¤льност≥ чи координац≥њ д≥й обТЇднань злочинних орган≥зац≥й або орган≥зованих груп.

—творенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ передбачаЇ орган≥зац≥йн≥ д≥њ у вигл¤д≥: п≥дбору учасник≥в злочинного формуванн¤ з наступним розпод≥лом њх ролей в орган≥зац≥њ; пошуку матер≥альних засоб≥в, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ функц≥онуванн¤ орган≥зац≥њ: грошей (створенн¤ сп≥льноњ каси (УобщакаФ) з визначенн¤м джерел њњ поповненн¤ та ц≥лей, на ¤к≥ грош≥ з нењ можуть витрачатис¤ тощо), транспорту, прим≥щень, сховищ; розробки план≥в; пошуку обТЇкт≥в нападу, рекету та ≥н. “аке створенн¤ також передбачаЇ обТЇднанн¤ ос≥б або груп ос≥б у ст≥йке формуванн¤ з ≥Їрарх≥чною структурою, з визначенн¤м необх≥дноњ к≥лькост≥ учасник≥в (¤к учасник≥в злочин≥в, так ≥ ос≥б, ¤к≥ забезпечують д≥¤льн≥сть злочинноњ орган≥зац≥њ), спец≥ал≥зац≥њ (злочинноњ спр¤мованост≥ д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ) ≥ створенн¤м на ц≥й основ≥ структурних п≥дрозд≥л≥в (ланок) дл¤ забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ з метою сп≥льного вчиненн¤ т¤жких або особливо т¤жких злочин≥в.

ƒо створенн¤ злочинних орган≥зац≥й можуть в≥дноситись ≥ ≥нш≥ д≥њ Ч розробка, наприклад, де¤ких обовТ¤зкових дл¤ њњ член≥в норм повед≥нки, ¤к≥ передбачають принесенн¤ кл¤тви (однакова дл¤ майже вс≥х орган≥зованих злочинних формувань особлив≥сть Ч Укодекс мовчанн¤Ф, тобто заборона розкривати дл¤ нечлен≥в угрупуванн¤ ≥нформац≥ю про д≥¤льн≥сть); впровадженн¤ жорсткоњ дисципл≥ни або ≥снуючих норм, повТ¤заних ≥з злод≥йськими традиц≥¤ми, та ≥нш≥ д≥њ, спр¤мован≥ на ст≥йке обТЇднанн¤ учасник≥в орган≥зац≥њ; забезпеченн¤ њњ прикритт¤; встановленн¤ корумпованих звТ¤зк≥в та ≥н.

 ер≥вництво орган≥зац≥Їю Ч це д≥њ по п≥дбору кадр≥в, розробц≥ план≥в вчиненн¤ злочин≥в, визначенню виконавц≥в конкретних злочин≥в та постановц≥ завдань, отриманню зв≥т≥в про вчинен≥ злочини, розпод≥лу отриманих грошей або ц≥нностей та ≥н.

”часть у д≥¤льност≥ злочинноњ орган≥зац≥њ передбачаЇ вступ до нењ, прийн¤тт¤ обовТ¤зк≥в члена орган≥зац≥њ; участь у розробц≥ план≥в та њх реал≥зац≥њ; виконанн¤ обовТ¤зк≥в, передбачених роллю в орган≥зац≥њ та спец≥ал≥зац≥Їю, дотриманн¤ дисципл≥ни та встановлених правил повед≥нки тощо.

”часть у злочинах Ч це участь у в≥дпов≥дност≥ ≥з спец≥ал≥зац≥Їю та визначеною кер≥вництвом роллю особи в орган≥зац≥њ у вчиненн≥ конкретних т¤жких або особливо т¤жких злочин≥в, ¤к≥ розроблен≥ у злочинн≥й орган≥зац≥њ.

ѕ≥д орган≥зац≥Їю, кер≥вництвом чи спри¤нн¤м зустр≥ч≥ (сходц≥) представник≥в злочинних орган≥зац≥й або орган≥зованих груп дл¤ розробленн¤ план≥в ≥ умов сп≥льного вчиненн¤ злочин≥в, матер≥альним забезпеченн¤м злочинноњ д≥¤льност≥ чи координац≥Їю д≥й об`Їднань злочинних орган≥зац≥й або орган≥зованих груп розум≥Їтьс¤ створенн¤ ≥ншоњ форми орган≥зованоњ злочинност≥ Ч злочинноњ сп≥льноти. “обто створенн¤ тимчасового або пост≥йного органу, ¤кий був би координуючим центром д≥¤льност≥ б≥льшост≥ злочинних груп ≥ орган≥зац≥й, ¤к≥ д≥ють на конкретн≥й територ≥њ (м≥сто, область, рег≥он) або займаютьс¤ де¤кими сп≥льними дл¤ цих груп ≥ орган≥зац≥й видами злочинноњ д≥¤льност≥ (розповсюдженн¤ наркотик≥в, нелегальна ≥мм≥грац≥¤, збут викраденого, легал≥зац≥¤ грошових кошт≥в та ≥ншого майна, здобутих злочинним шл¤хом тощо).

÷е можуть бути: орган≥зац≥¤ зустр≥чей кер≥вник≥в злочинних груп ≥ злочинних орган≥зац≥й (передбачаЇ попередн≥ переговори стосовно сп≥льних д≥й; п≥дготовку м≥сц¤ дл¤ проведенн¤ сходки, визначенн¤ питань, ¤к≥ п≥дл¤гають вир≥шенню), кер≥вництво таким тимчасовим обТЇднанн¤м (головуванн¤ на сходц≥), спри¤нн¤ так≥й зустр≥ч≥, згода кер≥вник≥в ≥нших злочинних груп та угрупувань на участь у так≥й злочинн≥й сп≥льнот≥, ≥нших член≥в злочинноњ орган≥зац≥њ або кер≥вник≥в њњ структурних п≥дрозд≥л≥в.

ќбТЇктивна сторона цього злочину передбачаЇ таку мету сп≥льноти, що створюЇтьс¤: розробленн¤ план≥в конкретних злочин≥в або перспектив злочинноњ д≥¤льност≥ в рег≥онах; умов сп≥льного вчиненн¤ злочин≥в (под≥ленн¤ територ≥њ або сфер впливу чи вид≥в злочинноњ д≥¤льност≥ м≥ж орган≥зованими групами ≥ злочинними орган≥зац≥¤ми); матер≥альне забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ злочинноњ д≥¤льност≥ (створенн¤ УобщакаФ ¤к сп≥льноњ каси дл¤ дек≥лькох злочинних орган≥зац≥й та розпод≥л кошт≥в); координац≥¤ (узгодженн¤ та розпод≥л) д≥й злочинних орган≥зац≥й та орган≥зованих груп; вир≥шенн¤ конфл≥ктних ситуац≥й, ¤к≥ виникли м≥ж злочинними орган≥зац≥¤ми та орган≥зованими групами, коли кер≥вник виступаЇ у рол≥ мирового судд≥, та ≥н.

3. Ќа в≥дм≥ну в≥д бандитизму ([]{1_257}ст. 257) та створенн¤ не передбачених законом воЇн≥зованих ≥ збройних формувань ([]{1_260}ст. 260) в≥дпов≥дальн≥сть за створенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ ([]{1_255}ст. 255) може наставати ≥ у випадку в≥дсутност≥ такоњ ознаки ¤к озброЇн≥сть.

4. —убТЇктивна сторона злочину передбачаЇ пр¤мий умисел та мету створенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ Ч вчиненн¤ т¤жкого або особливо т¤жкого злочину.  ожний учасник орган≥зац≥њ усв≥домлюЇ, що разом з ≥ншими в≥н приймаЇ участь у зд≥йсненн≥ ц≥Їњ злочинноњ мети, а також бажаЇ прийн¤ти участь у њњ д≥¤льност≥.

5. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

6. «а ч. 2 ст. 255 в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зв≥льн¤Їтьс¤ за вчиненн¤ д≥й, передбачених у ч. 1 ц≥Їњ статт≥, особа з числа учасник≥в злочинноњ орган≥зац≥њ за на¤вност≥ у сукупност≥ певних умов, а саме, щоб особа:

Ч не була орган≥затором або кер≥вником злочинноњ орган≥зац≥њ;

Ч добров≥льно за¤вила правоохоронним органам про створенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ або про свою участь у њњ д≥¤льност≥;

Ч активно спри¤ла розкриттю злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ (тобто надала в≥домост≥, ¤к≥ допомагали б у викритт≥ ≥нших ос≥б у вчиненн≥ злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255).

</s255>

<s256>

—татт¤ 256.—при¤нн¤ учасникам злочинних орган≥зац≥й та укритт¤ њх злочинноњ д≥¤льност≥

1. «аздалег≥дь не об≥ц¤не спри¤нн¤ учасникам злочинних орган≥зац≥й та укритт¤ њх злочинноњ д≥¤льност≥ шл¤хом наданн¤ прим≥щень, сховищ, транспортних засоб≥в, ≥нформац≥њ, документ≥в, техн≥чних пристроњв, грошей, ц≥нних папер≥в, а також заздалег≥дь не об≥ц¤не зд≥йсненн¤ ≥нших д≥й по створенню умов, ¤к≥ спри¤ють њх злочинн≥й д≥¤льност≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ службовою особою або повторно, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в ≥з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ѕ≥д заздалег≥дь не об≥ц¤ним спри¤нн¤м учасникам злочинних орган≥зац≥й та укритт¤м њх злочинноњ д≥¤льност≥ розум≥ють вчиненн¤ особою умисних д≥¤нь, спр¤мованих на створенн¤ таких умов, у ¤ких може ≥снувати та функц≥онувати злочинна орган≥зац≥¤.

ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що заздалег≥дь об≥ц¤н≥ так≥ д≥њ Ї сп≥вучастю у вчиненн≥ злочину (див. коментар до []{1_27}ст. 27).

2. ќбТЇктивна сторона цього злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й по створенню умов, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ ≥снуванн¤ та д≥¤льност≥ злочинних орган≥зац≥й. —при¤нн¤ так≥й д≥¤льност≥, ¤к ≥ њњ укритт¤ проходить шл¤хом наданн¤ прим≥щень, сховищ, транспортних засоб≥в, ≥нформац≥њ, документ≥в, техн≥чних пристроњв, грошей, ц≥нних папер≥в, а також шл¤хом зд≥йсненн¤ ≥нших д≥й по створенню умов, ¤к≥ спри¤ють њх злочинн≥й д≥¤льност≥.

¬инна особа може сама особисто надавати прим≥щенн¤, сховище, транспортн≥ засоби, ≥нформац≥ю, документи чи зд≥йснювати ≥нш≥ д≥њ по створенню умов, ¤к≥ спри¤ють злочинн≥й д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ. ¬одночас може мати м≥сце зд≥йсненн¤ цих чи ≥нших д≥й за проханн¤м чи розпор¤дженн¤м винноњ у вчиненн≥ злочину особи. ¬ такому раз≥ ≥нш≥ особи можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть ¤к сп≥ввиконавц≥ злочину лише за умови об≥знаност≥ з тим, що спри¤нн¤ ≥ укритт¤ зд≥йснюютьс¤ саме щодо злочинноњ орган≥зац≥њ.

3. —убТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу: особа усв≥домлюЇ, що вчинюЇ д≥њ, ¤к≥ спри¤ють д≥¤льност≥ злочинноњ орган≥зац≥њ, ≥ бажаЇ цього. ћотиви вчиненн¤ злочину можуть бути р≥зними ≥ не впливають на квал≥ф≥кац≥ю.

4. —убТЇктом злочину може бути осудна ф≥зична особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

5. «а ч. 2 ст. 256 в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, передбачен≥ у ч. 1, несуть службов≥ особи, або особи, що вчинили њх повторно.

ѕро службову особу див. коментар до []{1_364}ст. 364.

ѕро повторн≥сть див. коментар до []{1_32}ст. 32.

</s256>

<s257>

—татт¤ 257.Ѕандитизм

ќрган≥зац≥¤ озброЇноњ банди з метою нападу на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б, а також участь у так≥й банд≥ або у вчинюваному нею напад≥ Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1. ќсоблива сусп≥льна небезпека бандитизму пол¤гаЇ в тому, що банди вчинюють вбивства, зівалтуванн¤, насильницьк≥ заволод≥нн¤ майном, транспортними засобами, зброЇю, наркотиками, пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤ ≥ транспортних засоб≥в, угон або захопленн¤ зал≥зничного рухомого складу, пов≥тр¤ного, морського чи р≥чкового судна та ≥нш≥ под≥бн≥ д≥њ. —ама орган≥зац≥¤ ≥ ≥снуванн¤ озброЇноњ банди вже представл¤Ї серйозну загрозу дл¤ сусп≥льства, безпеки людей, дл¤ власност≥, нормального функц≥онуванн¤ державних, громадських ≥ приватних п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й.

2. –одовим обТЇктом бандитизму Ї громадська базпека, а безпосередн≥м Ч безпека сусп≥льства в≥д банд. ƒодатковими безпосередн≥ми обТЇктами бандитизму можуть бути житт¤, здоровТ¤, власн≥сть, свобода, статева недоторканн≥сть ос≥б, громадський пор¤док, авторитет орган≥в влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, нормальна д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й.

3. Ѕанда (в≥д ≥тал≥йського bаndа Ч збройний заг≥н) Ч це один ≥з вид≥в орган≥зованоњ групи або злочинноњ орган≥зац≥њ (див. коментар до ч. 3 ≥ 4 []{1_28}ст. 28), тобто найб≥льш небезпечна форма сп≥вучаст≥.

ќбовТ¤зковими ознаками банди Ї:

Ч к≥льк≥сна ознака Ч на¤вн≥сть в орган≥зован≥й груп≥ чи злочинн≥й орган≥зац≥њ дек≥лькох ос≥б (трьох ≥ б≥льше);

Ч ст≥йк≥сть злочинного угрупуванн¤;

Ч озброЇн≥сть злочинного угрупуванн¤;

Ч загальна мета учасник≥в злочинного угрупуванн¤ Ч учиненн¤ напад≥в на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б;

Ч спос≥б вчиненн¤ злочину Ч напад на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б.

4. ” звТ¤зку з тим, що банда Ї одним ≥з вид≥в орган≥зованоњ групи або злочинноњ орган≥зац≥њ, що передбачаЇ обТЇднанн¤ дек≥лькох ос≥б (трьох ≥ б≥льше), вона повинна складатис¤ не менше, н≥ж з трьох ос≥б, кожна з ¤ких здатна нести крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть.

5. —т≥йк≥сть, ¤к ознака банди, маЇ м≥сце т≥льки в тих випадках, коли орган≥зована група або злочинна орган≥зац≥¤ створен≥ дл¤ зан¤тт¤ злочинною д≥¤льн≥стю, вчиненн¤, ¤к правило, не одного, а дек≥лькох напад≥в (не менше двох) невизначеноњ к≥лькост≥. ¬ окремих випадках банда може бути створена дл¤ вчиненн¤ лише одного, але особливо небезпечного нападу, ¤кий вимагаЇ особливоњ п≥дготовки. Ќаприклад, дл¤ нападу на банк, поштовий пот¤г тощо. ”групуванн¤ сл≥д вважати ст≥йким за умови, що воно Ї стаб≥льним ≥ згуртованим (див. []{4_222_2}п. 2 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про бандитизмФ в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 9). ѕро ст≥йк≥сть угрупуванн¤ можуть св≥дчити досконал≥сть його орган≥зац≥йноњ структури, пост≥йн≥сть форм ≥ метод≥в злочинноњ д≥¤льност≥ тощо.

6. ќзброЇн≥сть банди св≥дчить про на¤вн≥сть у нењ зброњ. якщо у банди немаЇ зброњ, то немаЇ ≥ банди та бандитизму. —аме озброЇн≥сть дл¤ напад≥в на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б у сполученн≥ з≥ ст≥йк≥стю та ≥ншими ознаками й утворюЇ той ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки злочинного угрупуванн¤, ¤кий обумовлюЇ його в≥днесенн¤ до банди.

7. ѕ≥д зброЇю необх≥дно розум≥ти пристроњ, прилади та ≥нш≥ предмети, конструкц≥йно призначен≥ ≥ техн≥чно придатн≥ дл¤ враженн¤ живоњ або ≥ншоњ ц≥л≥, тобто зброю у вузькому, власному значенн≥ слова. «бро¤ може бути вогнепальною, холодною, вибуховою та ≥ншою. Ќаприклад, збро¤ вибуховоњ д≥њ або збро¤, вражаюча сила ¤коњ ірунтуЇтьс¤ на використанн≥ електричноњ енерг≥њ, рад≥оактивних випром≥нювань, б≥олог≥чних та х≥м≥чних чинник≥в тощо.

ѕри визначенн≥ пон¤ть вогнепальноњ та холодноњ зброњ сл≥д врахувати розТ¤сненн¤, що м≥ст¤тьс¤ в []{4_192_4}п. 4 та []{4_192_5}5 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику про розкраданн¤, виготовленн¤, збер≥ганн¤ та ≥нш≥ незаконн≥ д≥¤нн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинамиФ в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6.

¬≥дпов≥дно сокири, ломики, леза, столов≥, кухонн≥ ≥ перочинн≥ нож≥, стартов≥ й газов≥ п≥столети, пневматична збро¤, ракетниц≥ ≥ тому под≥бн≥ предмети не Ї зброЇю. Ќа¤вн≥сть таких предмет≥в у групи не може розгл¤датис¤ у ¤кост≥ озброЇнн¤ банди.

Ќе можна в≥дносити до зброњ так≥ предмети, ¤к, наприклад, цеглини, кийки, пл¤шки та ≥н. Ќе Ї зброЇю також макети зброњ та ≥нш≥ предмети, що ≥м≥тують зброю. ” випадках њх використанн¤ немаЇ небезпеки спричиненн¤ нападником шкоди життю або здоровТю потерп≥лих або вчиненн¤ озброЇного опору представникам влади чи громадськост≥.

8. «бро¤ ¤к ознака банди може бути ¤к заводського, так ≥ саморобного виготовленн¤, ¤к бойовою (в≥йськовою, службовою Ч штатною), так ≥ мисливською або спортивною, нар≥зною й гладкоствольною.

9. «бро¤ повинна бути придатною дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м або придатною до ремонту з в≥дновленн¤м њњ поражаючих ¤костей. ¬ останньому випадку необх≥дно, щоб у винних був умисел ≥ можлив≥сть зробити необх≥дний ремонт особисто чи за допомогою ≥нших ос≥б. якщо ознакою придатност≥ збро¤ не волод≥Ї, то њњ використанн¤ не становить загрози громадськ≥й безпец≥ ¤к обТЇкту бандитизму.

10. ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про те, чи Ї в≥дпов≥дн≥ предмети зброЇю, а також при необх≥дност≥ зТ¤суванн¤ придатност≥ зброњ дл¤ використанн¤ за призначенн¤м потр≥бн≥ спец≥альн≥ знанн¤. —л≥д призначити експертизу з проведенн¤м њњ у в≥дпов≥дних експертних установах. ѕридатн≥сть зброњ дл¤ використанн¤ за призначенн¤м може бути зТ¤совано ≥ за участю спец≥ал≥ста (див. []{4_192_3}абз. 1 та 2 п. 3 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про розкраданн¤, виготовленн¤, збер≥ганн¤ та ≥нш≥ незаконн≥ д≥¤нн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинамиФ в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6 з≥ зм≥нами, внесеними постановою в≥д 3 грудн¤ 1997 р.).

11. Ѕанда визнаЇтьс¤ озброЇною, ¤кщо збро¤ Ї хоча б у одного з њњ учасник≥в. ќднак при цьому необх≥дно, щоб ≥нш≥ учасники знали, що в банд≥ Ї збро¤ ≥ вона може бути застосована п≥д час нападу (див. []{4_222_4}п. 4 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про бандитизмФ в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 9).

ƒл¤ складу бандитизму не вимагаЇтьс¤, щоб зброю було застосовано, пущено в х≥д при напад≥. ƒл¤ в≥дпов≥дальност≥ за бандитизм достатньо того, що збро¤ була в розпор¤дженн≥ банди ≥ могла бути застосована. Ќаприклад, збро¤ могла призначатис¤ ≥ дл¤ вчиненн¤ збройного опору, в тому числ≥ представникам влади, однак нападу н≥хто не перешкоджав, ≥ застосуванн¤ зброњ не знадобилос¤.

12. ƒл¤ в≥дпов≥дальност≥ за бандитизм не маЇ значенн¤, законним чи незаконним було волод≥нн¤ зброЇю. «а сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_257}ст. 257 ≥ []{1_262}262 чи []{1_263}ч. 1 ст. 263, належить квал≥ф≥кувати викраденн¤, незаконне придбанн¤, виготовленн¤ зброњ, бойових припас≥в або вибухових речовин, ¤кщо так≥ д≥њ були вчинен≥ з метою орган≥зац≥њ банди або використанн¤ чи збуту цих предмет≥в членами ≥снуючоњ банди (див. []{4_192_12}ч. 2 п. 12 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про розкраданн¤, виготовленн¤, збер≥ганн¤ та ≥нш≥ незаконн≥ д≥¤нн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинамиФ в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

13. —ама по соб≥ на¤вн≥сть зброњ у групи ≥ використанн¤ њњ при напад≥ при в≥дсутност≥ ≥нших ознак банди не утворюЇ бандитизм.

14. Ѕанда створюЇтьс¤ з метою нападу на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б. ѕ≥д нападом сл≥д розум≥ти д≥њ, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ злочинного результату за допомогою насильства над потерп≥лим або створенн¤ реальноњ загрози його застосуванн¤.

–азом з тим ¤к бандитизм сл≥д розгл¤дати ≥ д≥њ банди, повТ¤зан≥ з заволод≥нн¤м чужим майном, вимаганн¤м, зівалтуванн¤м, угоном транспортних засоб≥в, пошкодженн¤м шл¤х≥в сполученн¤ ≥ транспорту та ≥ншими аналог≥чними д≥¤ми (див. []{4_222_5}п. 5 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про бандитизмФ в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 9). “ому немаЇ бандитизму там, де група ос≥б обТЇдналас¤ дл¤ вчиненн¤ хоча ≥ злочинних д≥й, але не звТ¤заних з нападом на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б. Ќаприклад, дл¤ фальшуванн¤ грошей чи дл¤ зан¤тт¤ контрабандою. ѕ≥д визначенн¤м озброЇна банда необх≥дно розум≥ти ст≥йке ≥Їрарх≥чне озброЇне обТЇднанн¤ дек≥лькох ос≥б (трьох ≥ б≥льше), члени ¤кого за попередньою змовою орган≥зувалис¤ дл¤ скоЇнн¤ напад≥в на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б.

15. ќбТЇктивна сторона бандитизму може виразитис¤ в трьох формах:

Ч орган≥зац≥¤ озброЇноњ банди дл¤ нападу на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б;

Ч участь у так≥й банд≥;

Ч участь у вчинюваному бандою напад≥.

ƒл¤ складу бандитизму достатньо вчиненн¤ хоча б одн≥Їњ з цих д≥й.

16. ѕ≥д орган≥зац≥Їю озброЇноњ банди дл¤ нападу на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б сл≥д розум≥ти сукупн≥сть д≥й по обТЇднанню ос≥б дл¤ вчиненн¤ напад≥в. ÷≥ д≥њ можуть пол¤гати в розробленн≥ план≥в злочинноњ д≥¤льност≥ або вчиненн¤ конкретного злочину, загальних правил повед≥нки, в розпод≥л≥ ролей, у пошуку можливостей дл¤ прикритт¤ д≥¤льност≥ ¤к своњми силами, так ≥ з допомогою сторонн≥х ос≥б, у ф≥нансовому забезпеченн≥ злочинноњ д≥¤льност≥ тощо.

¬≥дпов≥дно до ст. 257 орган≥зац≥¤ озброЇноњ банди Ї зак≥нченим злочином з моменту њњ створенн¤, незалежно в≥д того, чи вчинили члени банди хоча б один напад.

” тих випадках, коли спр¤мован≥ на створенн¤ банди д≥њ були вчасно припинен≥ правоохоронними органами або вона не була створена з ≥нших не залежних в≥д вол≥ орган≥затор≥в причин, вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к замах на орган≥зац≥ю банди (див. []{4_222_3}п. 3 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про бандитизмФ в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 9).

17. ”часть у озброЇн≥й банд≥ Ч Ї членство в н≥й, входженн¤, вступ до њњ складу, незалежно в≥д того, вчинен≥ винним ¤к≥- небудь д≥њ в склад≥ банди чи н≥. ”часть у банд≥ Ї зак≥нченим злочином з моменту дач≥ згоди на вступ до банди. ѕ≥д участю у банд≥ сл≥д розум≥ти не т≥льки безпосереднЇ зд≥йсненн¤ напад≥в, а й сам факт вступу до банди чи будь-¤ку ≥ншу участь у д≥¤льност≥ банди ¤к њњ члена (наданн¤ транспорту, прим≥щень, ф≥нансуванн¤ банди, постачанн¤ зброњ, пошук обТЇкт≥в дл¤ нападу тощо) (див. []{4_222_6}абз. 1 п. 6 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про бандитизмФ в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 9).

18. ”часть у вчинюваному озброЇною бандою напад≥ маЇ м≥сце, члени банди, ≥нш≥ особи сп≥льно приймають безпосередню участь у вчинюваному бандою напад≥, тобто Ї його сп≥ввиконавц¤ми. ”часть в напад≥, вчинюваному бандою, може бути р≥зноман≥тною: придушенн¤ опору потерп≥лого, забезпеченн¤ безпеки нападаючих бандит≥в, ≥нш≥ д≥њ по наданню допомоги банд≥ в момент зд≥йсненн¤ нею нападу. ƒл¤ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 257 необх≥дно, щоб особа, ¤ка не Ї членом банди, прийн¤ла участь сп≥льно з бандитами саме в бандитському напад≥.

”часть особи, ¤ка не Ї членом банди, в напад≥, вчинюваному бандою, необх≥дно в≥др≥зн¤ти в≥д пособництва бандитизму. ѕособник не приймаЇ безпосередньоњ участ≥ в бандитському напад≥. ѕособники бандитизму, тобто особи ¤к≥ спри¤ли вчиненню злочину, не вступаючи в члени банди ≥ не приймаючи безпосередньоњ участ≥ в њњ напад≥(дах), несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_27}ч. 5 ст. 27 ≥ ст. 257.

19. „инний  одекс (ст. 257) визначаЇ бандитизм не т≥льки ¤к орган≥зац≥ю озброЇноњ банди дл¤ нападу на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на окремих ос≥б, але й ¤к участь у так≥й банд≥ або у вчинюваному нею напад≥. “ому вчинен≥ в ход≥ бандитських напад≥в злочини не виход¤ть за рамки складу бандитизму ≥ не вимагають додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ. јле коли бандою вчинено злочин, за ¤кий законом передбачено б≥льш суворе покаранн¤, н≥ж за бандитизм, то так≥ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в Ч бандитизму ≥ того б≥льш т¤жкого злочину, ¤кий вчинила банда ([]{4_222_7}ч. 1 п. 7 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про бандитизмФ в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 9). “ак, оск≥льки диспозиц≥Їю ст. 257 не передбачен≥ так≥ насл≥дки, ¤к запод≥¤нн¤ смерт≥ ≥нш≥й людин≥, ≥ санкц≥¤ ц≥Їњ статт≥ б≥льш мТ¤ка, н≥ж санкц≥¤ ч. 1 ≥ 2 []{1_115}ст. 115, д≥њ винного у таких випадках сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч ¤к бандитизм ≥ умисне вбивство.

20. —убТЇктивна сторона складу бандитизму характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу. ƒо пр¤мого умислу при орган≥зац≥њ озброЇноњ банди входить св≥дом≥сть того, що особа орган≥зуЇ озброЇну банду дл¤ скоЇнн¤ нападу на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ або на окремих ос≥б, та бажанн¤ орган≥зувати таку банду.

ѕр¤мий умисел при участ≥ в озброЇн≥й банд≥ передбачаЇ усв≥домленн¤ особою факту своЇњ участ≥ у озброЇн≥й банд≥ та бажанн¤ бути њњ членом. ‘ормальна згода на участь у банд≥ без нам≥ру надавати њй допомогу, а, навпаки, з нам≥ром викрити бандит≥в, виключаЇ умисел, а в≥дпов≥дно ≥ склад бандитизму.

«м≥стом пр¤мого умислу при участ≥ у напад≥, що скоюЇтьс¤ бандою, Ї усв≥домленн¤ факту своЇњ участ≥ у напад≥, скоЇному бандою, та бажанн¤ приймати участь у ньому.

21. якщо особа, ¤ка приймала участь у напад≥, не знала, що ≥нш≥ учасники складають банду, то вона не може нести в≥дпов≥дальн≥сть за бандитизм. ƒ≥њ такоњ особи повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ в залежност≥ в≥д характеру скоЇного, наприклад, ¤к розб≥й, вбивство та ≥н. ќсоби, ¤к≥ не були членами банди ≥ не усв≥домлювали факту њњ ≥снуванн¤, але своњми д≥¤ми спри¤ли банд≥ у вчиненн≥ нападу, несуть в≥дпов≥дальн≥сть за сп≥вучасть у злочин≥, ¤кий охоплювавс¤ њх умислом ([]{4_222_6}ч. 3 п. 6 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про бандитизмФ в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 9).

22. ” самому закон≥ при опис≥ складу бандитизму немаЇ вказ≥вок на мету напад≥в. “ому бандитизм може скоюватис¤ з метою розкраданн¤, вбивства, зівалтуванн¤, зв≥льненн¤ винних з-п≥д охорони, вчиненн¤ зл≥сного хул≥ганства та ≥н.

23. —убТЇкт бандитизму Ч будь-¤ка особа, що дос¤гла до моменту скоЇнн¤ злочину 14 рок≥в.

</s257>

<s258>

—татт¤ 258.“ерористичний акт

1. “ерористичний акт, тобто застосуванн¤ зброњ, вчиненн¤ вибуху, п≥дпалу чи ≥нших д≥й, ¤к≥ створювали небезпеку дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ людини або запод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, ¤кщо так≥ д≥њ були вчинен≥ з метою порушенн¤ громадськоњ безпеки, зал¤куванн¤ населенн¤, провокац≥њ воЇнного конфл≥кту, м≥жнародного ускладненн¤, або з метою впливу на прийн¤тт¤ р≥шень чи вчиненн¤ або невчиненн¤ д≥й органами державноњ влади чи органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤, службовими особами цих орган≥в, обТЇднанн¤ми громад¤н, юридичними особами, або приверненн¤ уваги громадськост≥ до певних пол≥тичних, рел≥г≥йних чи ≥нших погл¤д≥в винного (терориста), а також погроза вчиненн¤ зазначених д≥й з т≥Їю самою метою Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або ¤кщо вони призвели до запод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, що призвели до загибел≥ людини, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

4. —творенн¤ терористичноњ групи чи терористичноњ орган≥зац≥њ, кер≥вництво такою групою чи орган≥зац≥Їю або участь у н≥й, а так само матер≥альне, орган≥зац≥йне чи ≥нше спри¤нн¤ створенню або д≥¤льност≥ терористичноњ групи чи терористичноњ орган≥зац≥њ Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

5. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за д≥¤нн¤, передбачене в частин≥ четверт≥й ц≥Їњ статт≥, особа, кр≥м орган≥затора ≥ кер≥вника, ¤ка добров≥льно пов≥домила про нього правоохоронний орган ≥ спри¤ла припиненню ≥снуванн¤ або д≥¤льност≥ терористичноњ групи чи орган≥зац≥њ або розкриттю злочин≥в, вчинених у звТ¤зку ≥з створенн¤м або д≥¤льн≥стю такоњ групи чи орган≥зац≥њ, ¤кщо в њњ д≥¤х немаЇ складу ≥ншого злочину.

1. “ерористичний акт (в≥д лат. tеггог Ч страх, жах) Ї одним ≥з самих найнебезпечн≥ших злочин≥в проти громадськоњ безпеки. ¬≥н створюЇ загальну небезпеку, може запод≥ювати значну чи т¤жку шкоду життю ≥ здоровТю н≥ в чому не повинних ос≥б, власност≥, довк≥ллю, нормальному функц≥онуванню орган≥в влади, п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й, характеризуЇтьс¤ використанн¤м зброњ, жорсток≥стю, насильством, здатний дестаб≥л≥зувати соц≥ально-пол≥тичну обстановку в сусп≥льств≥ чи в окремих рег≥онах, дезорган≥зувати роботу орган≥в влади, викликати у населенн¤ обстановку пан≥ки, напруги, незахищеност≥ ≥ громадського неспокою, почутт¤ тривоги ≥ занепокоЇнн¤, страху ≥ безпорадност≥ тощо.

2. –одовий обТЇкт злочину Ч громадська безпека, а безпосередн≥й Ч антитерористична безпека. ƒодатковими обТЇктами можуть бути житт¤ ≥ здоровТ¤, власн≥сть, довк≥лл¤, авторитет орган≥в влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та обТЇднань громад¤н, нормальне функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств, установ або орган≥зац≥й.

3. ќбТЇктивна сторона виражаЇтьс¤ у двох формах:

Ч вчиненн≥ загальнонебезпечних д≥й, а саме: застосуванн¤ ≥ зброњ, вчиненн≥ вибуху, п≥дпалу чи ≥нших д≥й, ¤к≥ створювали небезпеку життю чи здоровТю людини або запод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в;

Ч погроз≥ вчиненн¤ зазначених (загальнонебезпечних) д≥й.

4. ѕ≥д застосуванн¤м зброњ необх≥дно розум≥ти використанн¤ њњ вражаючих властивостей проти житт¤, здоровТ¤ людини, майна або довк≥лл¤.

5. ѕро вибух, п≥дпал, що розгл¤нут≥ при анал≥з≥ складу диверс≥њ, див. коментар до []{1_113}ст. 113.

6. ƒо ≥нших д≥й, ¤к≥ створили небезпеку дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ людини або запод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в в≥днос¤тьс¤ застосуванн¤ отруйних речовин, газ≥в, затопленн¤, обвали, камнепади, руйнуванн¤ буд≥вель, будинк≥в, споруд, шл¤х≥в ≥ засоб≥в сполученн¤, пошкодженн¤ обТЇкт≥в довк≥лл¤, систем життЇзабезпеченн¤ та ≥н.

7. ƒл¤ зак≥нченого складу терористичного акту у форм≥ застосуванн¤ зброњ, вчиненн¤ вибуху, п≥дпалу чи ≥нших загальнонебезпечних д≥й необх≥дно щоб вони створювали реальну небезпеку дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ людини або запод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в. Ќаприклад, виникненн¤ пан≥ки ≥ небезпека дестаб≥л≥зац≥њ соц≥ально-пол≥тичноњ обстановки у населеному пункт≥, дезорган≥зац≥¤ нормальноњ д≥¤льност≥ тих чи ≥нших п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й.

8. «м≥стом погрози вчиненн¤ загальнонебезпечних д≥й Ї в≥домост≥ (≥нформац≥¤) про готовн≥сть њх вчиненн¤. ѕогроза Ї зал¤куванн¤м, псих≥чним насильством, засобом псих≥чного впливу на органи державноњ влади чи органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на службових ос≥б, обТЇднанн¤ громад¤н, юридичних або ф≥зичних ос≥б, тому вона повинна бути доведена до њх в≥дома. —аме з цього моменту терористичний акт у форм≥ погрози вчиненн¤ загальнонебезпечних д≥й Ї зак≥нченим. ¬она (погроза) повинна бути на¤вною (д≥йсною) ≥ реальною. Ќа¤вн≥сть погрози означаЇ њњ ≥снуванн¤ в обТЇктивн≥и д≥йсност≥, а реальн≥сть Ч те, що Ї п≥дстави вважати, що погроза може бути виконана, њњ здатн≥сть викликати таке сприйн¤тт¤. «овн≥ погроза вчиненн¤ загальнонебезпечних д≥й може бути виражена ¤к безпосередньо, так ≥ опосередковано, ¤к в≥дкрито, публ≥чно, так ≥ анон≥мно, усно чи письмово, демонстрац≥Їю зброњ та ≥н.

9. « субТЇктивноњ сторони терористичний акт може бути вчинений лише з пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що вчин¤Ї загальнонебезпечн≥ д≥њ, ¤к≥ створюють небезпеку дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ людини або запод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, або погрозу вчиненн¤ зазначених д≥й ≥ бажаЇ њх скоЇнн¤. ѕри погроз≥ немаЇ значенн¤, чи д≥йсно винний мав нам≥р привести њњ у виконанн¤, реал≥зувати.

10. ќбовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони терористичного акту Ї спец≥альна мета Ч порушенн¤ громадськоњ безпеки, зал¤куванн¤ населенн¤, провокац≥њ воЇнного конфл≥кту, м≥жнародного ускладненн¤ або впливу на прийн¤тт¤ р≥шень чи вчиненн¤ або невчиненн¤ д≥й органами державноњ влади чи органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤, службовими особами цих орган≥в, обТЇднанн¤ми громад¤н, юридичними особами або приверненн¤ уваги громадськост≥ до певних пол≥тичних, рел≥г≥йних чи ≥нших погл¤д≥в винного (терориста).

11. ѕорушенн¤ громадськоњ безпеки означаЇ поставленн¤ в небезпеку (п≥д загрозу) житт¤ ≥ здоровТ¤ невизначеного кола ос≥б ≥/або власност≥, довк≥лл¤, нормального функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й.

12. «ал¤куванн¤ населенн¤ Ч це прагненн¤ викликати у населенн¤ побоюванн¤ стати жертвами д≥й винного, примусити людей в≥дчути себе в небезпец≥, викликати у них тривогу, створити обстановку терору, страху, ситуац≥ю втрати безпеки, загрози дл¤ життЇд≥¤льност≥ тощо.

13. ѕровокац≥¤ воЇнного конфл≥кту, м≥жнародного ускладненн¤ Ч це п≥дбиванн¤ (п≥дбурюванн¤) до настанн¤ даних под≥й.

14. ¬плив на прийн¤тт¤ р≥шень чи вчиненн¤ д≥й органами державноњ влади чи органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤, службовими особами цих орган≥в, обТЇднанн¤ми громад¤н, юридичними особами означаЇ тиск на зазначен≥ органи чи особи. ѕриверненн¤ уваги громадськост≥ до певних пол≥тичних, рел≥г≥йних чи ≥нших погл¤д≥в винного (терориста) Ч це прагненн¤ зробити своњ погл¤ди обТЇктом уваги громадськост≥, примусити њњ до цього.

15. якщо д≥њ, передбачен≥ ст. 258, вчинен≥ з метою ослабленн¤ держави, то в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за диверс≥ю (див. коментар до []{1_113}ст. 113).

16. —убТЇктом терористичного акту може бути будь-¤ка особа, що дос¤гла 14 рок≥в.

17. ѕро повторн≥сть терористичного акту див. коментар до []{1_32}ч. 1 ст. 32;

18. ѕро вчиненн¤ терористичного акту за попередньою змовою групою ос≥б див. коментар до []{1_28}ч. 2 ст. 28;

19. ѕро запод≥¤нн¤ значноњ майновоњ шкоди див. коментар до []{1_185}ч. 3 ст. 185.

20. ƒо ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, передбачених ч. 2 ст. 258, сл≥д в≥дносити тривалу перерву функц≥онуванн¤ елемент≥в систем забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥ населенн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ територ≥њ, ускладненн¤ в≥дносин м≥ж державами (наприклад, згортанн¤ чи суттЇве обмеженн¤ торг≥вл≥, туристичного обм≥ну), спричиненн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ одн≥й особ≥ або середньоњ т¤жкост≥ двом чи б≥льше особам.

21. ѕ≥д ситуац≥Їю загибел≥ людини, передбаченою ч. 3 ст. 258, необх≥дно розум≥ти загибель одн≥Їњ або дек≥лькох ос≥б.

22. ѕро створенн¤ терористичноњ групи чи терористичноњ орган≥зац≥њ, кер≥вництво такою групою чи орган≥зац≥Їю, або участь у н≥й, або матер≥альне, орган≥зац≥йне чи ≥нше спри¤нн¤ створенню д≥¤льност≥ терористичноњ групи чи терористичноњ орган≥зац≥њ див. коментар до []{1_255}ч. 1 ст. 255, []{1_256}ст. 256 та []{1_257}257.

23. ƒобров≥льн≥сть пов≥домленн¤ про ≥снуванн¤ терористичноњ групи чи орган≥зац≥њ ¤к п≥дстава зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за д≥¤нн¤ передбачена в ч. 4 ц≥Їњ статт≥, означаЇ вчиненн¤ цих д≥й з власноњ вол≥, з р≥зних мотив≥в, при усв≥домленн≥ обТЇктивноњ можливост≥ продовжувати приймати участь у н≥й або спри¤ти њњ д≥¤льност≥.

</s258>

<s259>

—татт¤ 259.«ав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про загрозу безпец≥ громад¤н, знищенн¤ чи пошкодженн¤ обТЇкт≥в власност≥

1. «ав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про п≥дготовку вибуху, п≥дпалу або ≥нших д≥й, ¤к≥ загрожують загибеллю людей чи ≥ншими т¤жкими насл≥дками, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки або вчинене повторно, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. «ав≥домо неправдив≥ пов≥домленн¤ про загрозу безпец≥ громад¤н, знищенн¤ чи пошкодженн¤ обТЇкт≥в власност≥ нер≥дко дезорган≥зують нормальне функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й або парал≥зують життЇд≥¤льн≥сть ц≥лих населених пункт≥в тощо.

2. –одовим обТЇктом злочину Ї громадська безпека, а безпосередн≥м Ч антитерористична безпека.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у неправдивому пов≥домленн≥ про п≥дготовку вибуху, п≥дпалу або ≥нших д≥й, ¤к≥ загрожують загибеллю людей чи ≥ншими т¤жкими насл≥дками.

4. Ќеправдиве пов≥домленн¤ Ч це пов≥домленн¤ неправдивоњ ≥нформац≥њ, ¤ка не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥, Ї вигадкою, обманом про п≥дготовку вибуху, п≥дпалу або ≥нших д≥й, ¤к≥ загрожують загибеллю людей або ≥ншими т¤жкими насл≥дками.

5. ѕов≥домленн¤ неправдивих в≥домостей Ч це доведенн¤ ≥нформац≥њ до чийого-небудь в≥дома (п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й або громад¤н), опов≥щанн¤ про створенн¤ умов дл¤ вчиненн¤ цих д≥й. —клад злочину формальний, тому злочин Ї зак≥нченим саме з моменту вчиненн¤ вказаноњ д≥њ.

6. ѕов≥домленн¤ може бути усним, письмовим або з використанн¤м техн≥чних засоб≥в (компТютера, рад≥о, телефону та ≥н.), в≥дкритим, замаскованим п≥д чужим ≥мТ¤м або анон≥мним.

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що пов≥домл¤Ї зав≥домо неправдиву ≥нформац≥ю про п≥дготовку вибуху, п≥дпалу або ≥нших д≥й, ¤к≥ загрожують загибеллю людей чи ≥ншими т¤жкими насл≥дками, ≥ бажаЇ њњ доведенн¤ до в≥дома юридичних або ф≥зичних ос≥б.

¬инний зав≥домо знаЇ про неправдив≥сть пов≥домленоњ ним ≥нформац≥њ. —клад злочину в≥дсутн≥й, коли особа не усв≥домлюЇ неправдивост≥ пов≥домленоњ нею ≥нформац≥њ, ≥ вважаЇ, що в≥домост≥ в≥дпов≥дають д≥йсност≥.

8. ћета та мотиви злочину можуть бути р≥зними.

9. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, що дос¤гла на момент вчиненн¤ злочину 16 рок≥в.

10. ѕро пон¤тт¤ т¤жких насл≥дк≥в, передбачених ч. 2 ст. 259, див. коментар до []{1_258}ч. 2 ст. 258.

11. ѕро пон¤тт¤ повторност≥ злочину див. коментар до []{1_32}ч. 1 ст. 32.

</s259>

<s260>

—татт¤ 260.—творенн¤ не передбачених законом воЇн≥зованих або збройних формувань

1. —творенн¤ не передбачених законами ”крањни воЇн≥зованих формувань або участь у њх д≥¤льност≥ Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. —творенн¤ не передбачених законом збройних формувань або участь у њх д≥¤льност≥ Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

3.  ер≥вництво зазначеними в частинах перш≥й або друг≥й ц≥Їњ статт≥ формуванн¤ми, њх ф≥нансуванн¤, постачанн¤ њм зброњ, боЇприпас≥в, вибухових речовин чи в≥йськовоњ техн≥ки Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

4. ”часть у склад≥ передбачених частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥ формувань у напад≥ на п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи на громад¤н Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

5. ƒ≥¤нн¤, передбачене частиною четвертою ц≥Їњ статт≥, що призвело до загибел≥ людей чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

6. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю статтею особа, ¤ка перебувала в склад≥ зазначених у ц≥й статт≥ формувань, за д≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вона добров≥льно вийшла з такого формуванн¤ ≥ пов≥домила про його ≥снуванн¤ органи державноњ влади чи органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

ѕрим≥тка.

1. ѕ≥д воЇн≥зованими сл≥д розум≥ти формуванн¤, ¤к≥ мають орган≥зац≥йну структуру в≥йськового типу, а саме: Їдиноначальн≥сть, п≥дпор¤дкован≥сть та дисципл≥ну, ≥ в ¤ких проводитьс¤ в≥йськова або стройова чи ф≥зична п≥дготовка.

2. ѕ≥д збройними формуванн¤ми сл≥д розум≥ти воЇн≥зован≥ групи, ¤к≥ незаконно мають на озброЇнн≥ придатну дл¤ використанн¤ вогнепальну, вибухову чи ≥ншу зброю.

1. —усп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ в тому, що створенн¤ та ≥снуванн¤ неконтрольованих сусп≥льством ≥ державою воЇн≥зованих та озброЇних формувань Ї загальнонебезпечними джерелами загрози дл¤ людей, сусп≥льства ≥ держави, адже це даЇ можлив≥сть њх використанн¤ дл¤ злочин≥в, переростанн¤ в злочинн≥ орган≥зац≥њ, банди, протисто¤нн¤ з органами влади, веде до необх≥дност≥ њх приборканн¤ силою з ус≥ма випливаючими з цього насл≥дками.

–одовим обТЇктом цих злочин≥в Ї громадська безпека, а безпосередн≥м Ч безпека в≥д не передбачених законом ”крањни воЇн≥зованих та збройних формувань.

2. ѕ≥д воЇн≥зованими сл≥д розум≥ти формуванн¤, ¤к≥ мають орган≥зац≥йну структуру в≥йськового типу, а саме Їдиноначальн≥сть, п≥дпор¤дкован≥сть та дисципл≥ну, ≥ в ¤ких проводитьс¤ в≥йськова або стройова чи ф≥зична п≥дготовка (прим≥тка 1 до ст. 260).

3. ѕ≥д збройними формуванн¤ми сл≥д розум≥ти воЇн≥зован≥ групи, ¤к≥ незаконно мають на озброЇнн≥ придатну дл¤ використанн¤ вогнепальну, вибухову чи ≥ншу зброю (прим≥тка 2 до ст. 260) (про зброю ≥ озброЇн≥сть див. коментар до []{1_257}ст. 257).

4. ќбТЇктивна сторона злочину може виражатис¤ у формах:

Ч створенн¤ не передбачених законами ”крањни воЇн≥зованих формувань (ч. 1 ст. 260);

Ч участ≥ у њх д≥¤льност≥ (ч. 1 ст. 260);

Ч створенн¤ не передбачених законом збройних формувань (ч. 2 ст. 260);

Ч участ≥ у њх д≥¤льност≥ (ч. 2 ст. 260).

5. ќзнакою обТЇктивноњ сторони Ї незаконн≥сть воЇн≥зованого або збройного формуванн¤. «г≥дно з  онституц≥Їю ”крањни на територ≥њ ”крањни заборон¤Їтьс¤ створенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ будь- ¤ких збройних формувань, не передбачених законом ([]{4_255_17}ч. 6 ст. 17), пол≥тичн≥ парт≥њ та громадськ≥ орган≥зац≥њ не можуть мати воЇн≥зованих формувань ([]{4_255_37}ч. 2 ст. 37).

Ќезаконними Ї воЇн≥зован≥ формуванн¤, створенн¤ ¤ких заборонено  онституц≥Їю ”крањни, а також воЇн≥зован≥ ≥ збройн≥ формуванн¤, не передбачен≥ законами ”крањни. «окрема, «аконами ”крањни: []{4_96_0}Уѕро оборону ”крањниФ в≥д 6 грудн¤ 1991 р., []{4_97_0}Уѕро «бройн≥ —или ”крањниФ в≥д 6 грудн¤ 1991 р., []{4_92_0}Уѕро ѕрикордонн≥ в≥йська ”крањниФ в≥д 4 листопада 1991 р., []{4_118_0}Уѕро —лужбу безпеки ”крањниФ в≥д 25 березн¤ 1992 р., []{4_74_0}Уѕро м≥л≥ц≥юФ в≥д 20 грудн¤ 1990 р., []{4_119_0}Уѕро внутр≥шн≥ в≥йська ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањниФ в≥д 26 березн¤ 1992 р., []{4_145_0}Уѕро ÷ив≥льну оборону ”крањниФ в≥д 3 лютого 1993 р., []{4_332_0}Уѕро в≥йська ÷ив≥льноњ оборони ”крањниФ в≥д 24 березн¤ 1999 р. та ≥н.

6. Ќезаконними Ї т≥ воЇн≥зован≥ або збройн≥ формуванн¤, ¤к≥ всупереч  онституц≥њ ”крањни та законам ”крањни створюютьс¤ за р≥шенн¤ми орган≥в влади або орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

7. ѕ≥д створенн¤м не передбачених законом воЇн≥зованих або збройних формувань необх≥дно розум≥ти њх заснуванн¤ (утворенн¤). —творенн¤ незаконного воЇн≥зованого або збройного формуванн¤ може виражатись в самих р≥зноман≥тних д≥¤х, ¤к≥ привели до њх орган≥зац≥њ (див. коментар до []{1_255}ст. 255). —клад злочину формальний.

«лочин Ї зак≥нченим з моменту створенн¤ воЇн≥зованого або збройного формуванн¤, нав≥ть ¤кщо не вчинена жодна д≥¤, заради ¤коњ було створене в≥дпов≥дне формуванн¤. ” випадках, коли винному не вдалось створити воЇн≥зоване або збройне формуванн¤, його д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати ¤к незак≥нчений злочин, тобто готуванн¤ або замах на створенн¤ в≥дпов≥дного формуванн¤.

8. ”часть у д≥¤льност≥ не передбачених законами воЇн≥зованих або збройних формувань Ї членством у таких формуванн¤х, перебуванн¤м у њх склад≥ ≥ виконанн¤м будь-¤ких д≥й, кр≥м перерахованих в ч. 3Ч5 ст. 260, дл¤ њх усп≥шного функц≥онуванн¤ за своњм призначенн¤м. „инний  одекс (ч. 1 ≥ 2 ст. 260) передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть не за вступ у воЇн≥зоване або збройне формуванн¤, не за саму участь у ньому, а за участь у його д≥¤льност≥. “ому згода на вступ, ¤к ≥ сам вступ у воЇн≥зоване або збройне формуванн¤, ¤кщо особ≥ не вдалос¤ з причин, ¤к≥ не залежали в≥д њњ вол≥, прийн¤ти участь у д≥¤льност≥ такого формуванн¤, необх≥дно квал≥ф≥кувати ¤к замах на участь у д≥¤льност≥ воЇн≥зованого або збройного формуванн¤.

9. « субТЇктивноњ сторони дан≥ злочини можуть бути вчинен≥ лише з пр¤мим умислом, при ¤кому винний усв≥домлюЇ, що в≥н створюЇ особисто або в сп≥вучаст≥ з ≥ншими особами не передбачене законами ”крањни в≥дпов≥дне воЇн≥зоване або збройне формуванн¤ або бере участь у њх д≥¤льност≥ ≥ бажаЇ цього.

10. ÷≥л≥ створенн¤ не передбаченого чинним  одексом воЇн≥зованого або збройного формуванн¤ можуть бути р≥зними. ÷≥ формуванн¤ створюютьс¤ дл¤ виконанн¤ задач, властивих силовим структурам (забезпеченн¤ беpпеки обТЇкт≥в або ос≥б, захист, оборона, охорона, примушенн¤ та ≥н.).

¬становленн¤ ц≥лей створенн¤ не передбачених законом воЇн≥зованих або збройних формувань маЇ значенн¤ ¤к дл¤ призначенн¤ покаранн¤, так ≥ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ вчинених за сукупн≥стю злочин≥в, а в де¤ких випадках ≥ дл¤ розмежуванн¤ злочин≥в. “ак, створенн¤ не передбачених законом воЇн≥зованих або збройних формувань з метою насильницькоњ зм≥ни чи поваленн¤ конституц≥йного ладу або захопленн¤ державноњ влади, необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 260 та []{1_109}109.

якщо створюЇтьс¤ з метою вчиненн¤ т¤жкого або особливо т¤жкого злочину не передбачене законом воЇн≥зоване або збройне формуванн¤, ¤ке в≥дноситьс¤ до злочинноњ орган≥зац≥њ, з або до банди, вчинене квал≥ф≥куЇтьс¤ в≥дпов≥дно ¤к створенн¤ злочинноњ орган≥зац≥њ ([]{1_255}ст. 255) або бандитизм ([]{1_257}ст. 257), за виключенн¤м випадк≥в, передбачених ч. 4 ст. 260.

11. —убТЇкт злочину Ч будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

12. ѕро кер≥вництво не передбачене законом воЇн≥зованих або збройних формувань див. в коментар≥ до []{1_255}ст. 255.

«лочин Ї зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥й, ¤к≥ означають кер≥вництво воЇн≥зованим або збройним формуванн¤м.

13. ‘≥нансуванн¤ незаконного воЇн≥зованого або збройного формуванн¤ Ч це забезпеченн¤ њх грошима, валютними ц≥нност¤ми, коштовност¤ми тощо.

14. ѕ≥д постачанн¤м незаконному воЇн≥зованому або збройному формуванню зброњ, боЇприпас≥в, вибухових речовин необх≥дно розум≥ти фактичне њх наданн¤ цьому формуванню.

15. ѕро боЇприпаси та вибухов≥ речовини див. коментар до []{1_262}ст. 262, а про в≥йськову техн≥ку Ч коментар до []{1_410}ст. 410.

16. ”часть у склад≥ передбачених ч. 1 або 2 ст. 260 воЇн≥зованих або збройних формувань у напад≥ на п≥дприЇмства, установи чи громад¤н маЇ м≥сце в тих випадках, коли члени в≥дпов≥дного незаконного формуванн¤ або ≥нш≥ особи, не члени такого формуванн¤, сп≥льно вчин¤ють вказаний напад, тобто Ї його сп≥ввиконавц¤ми.

17. ѕ≥д нападом на п≥дприЇмства, установи чи громад¤н сл≥д розум≥ти неждан≥, раптов≥ д≥њ, повТ¤зан≥ ≥з застосуванн¤м насильства або з реальною можлив≥стю його негайного застосуванн¤ дл¤ дос¤гненн¤ того чи ≥ншого результату: захопленн¤ п≥дприЇмств чи установ, встановленн¤ над ними контролю, перешкодженн¤ робот≥, зупинки функц≥онуванн¤, њх використанн¤, пошкодженн¤ чи руйнуванн¤ тощо.

18. ¬чиненн¤ у склад≥ незаконного воЇн≥зованого або збройного формуванн¤ ≥нших злочин≥в необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю ч. 1 або 2 ст. 260.

19. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за ч. 5 ст. 260 достатньо загибел≥ одн≥Їњ людини.

ѕро ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки див. коментар до []{1_258}ст. 258.

20. «г≥дно з ч. 6 ст. 260 особа зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за участь у д≥¤льност≥ незаконного воЇн≥зованого або збройного формуванн¤ при на¤вност≥ двох умов:

Ч добров≥льност≥ виходу з такого формуванн¤;

Ч пов≥домленн¤ про ≥снуванн¤ в≥дпов≥дного формуванн¤ органам державноњ влади чи органам м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

ƒобров≥льн≥сть означаЇ Ч безповоротний вих≥д особи з р≥зних мотив≥в з≥ злочинного формуванн¤ за власною волею, при усв≥домленн≥ нею можливост≥ продовженн¤ участ≥ в ньому. “ут маЇ м≥сце не добров≥льна в≥дмова в≥д злочину (див. коментар до []{1_17}ст. 17 ≥ []{1_31}31), а добров≥льне припиненн¤ участ≥ в триваючому злочин≥. якщо особа, ¤ка перебувала у склад≥ не передбаченого законом воЇн≥зованого або збройного формуванн¤, добров≥льно вийшла з нього ≥ пов≥домила про його ≥снуванн¤ органи державноњ влади чи органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, але добров≥льно не здала органам влади зброю, вона зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 260, але несе в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_263}ст. 263.

</s260>

<s261>

—татт¤ 261.Ќапад на обТЇкти, на ¤ких Ї предмети, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤

Ќапад на обТЇкти, на ¤ких виготовл¤ютьс¤, збер≥гаютьс¤, використовуютьс¤ або ¤кими транспортуютьс¤ рад≥оактивн≥, х≥м≥чн≥, б≥олог≥чн≥ чи вибухонебезпечн≥ матер≥али, речовини, предмети, з метою захопленн¤, пошкодженн¤ або знищенн¤ цих обТЇкт≥в Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ÷ей злочин терористичноњ спр¤мованост≥ ≥ його сусп≥льна небезпека пол¤гаЇ в тому, що сам факт нападу на обТЇкти, на ¤ких виготовл¤ютьс¤, збер≥гаютьс¤, використовуютьс¤, або на обТЇкти, ¤кими транспортуютьс¤ рад≥оактивн≥, х≥м≥чн≥, б≥олог≥чн≥ чи вибухонебезпечн≥ матер≥али, речовини, предмети, т¤гне за собою грубе порушенн¤ нормального (безпечного) њх функц≥онуванн¤, створюЇ небезпеку виходу њх ≥з ладу, загибел≥ людей ≥ спричиненн¤ шкоди здоровТю людини, власност≥ та довк≥ллю, або веде до викраданн¤ та використанн¤ в злочинних ц≥л¤х предмет≥в, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤.

–одовим обТЇктом злочину Ї громадська безпека, а безпосередн≥м Ч антитерористична безпека.

2. ѕредмет злочину Ч обТЇкти, на ¤ких Ї предмети, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤, а саме обТЇкти, на ¤ких виготовл¤ютьс¤, збер≥гаютьс¤, використовуютьс¤ або ¤кими транспортуютьс¤ рад≥оактивн≥, х≥м≥чн≥, б≥олог≥чн≥ чи вибухонебезпечн≥ матер≥али, речовини, предмети. ќстанн≥ становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤, тобто дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ людей, довк≥лл¤, матер≥альних та культурних ц≥нностей. —аме ц≥ предмети робл¤ть обТЇкти, на ¤ких вони знаход¤тьс¤, обТЇктами п≥двищеноњ небезпеки.

3. –ад≥оактивн≥ матер≥али (джерела ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, рад≥оактивн≥ речовини, ¤дерн≥ матер≥али) м≥ст¤ть елементи, здатн≥ при розпад≥ вид≥л¤ти енерг≥ю у вигл¤д≥ особливих уражаючих промен≥в. –ад≥оактивн≥ матер≥али можуть знаходитись в установц≥ або у вироб≥, в газопод≥бному, р≥дкому чи твердому стан≥ (у вигл¤д≥ порошку чи монол≥ту).

4. ’≥м≥чн≥ речовини, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤, Ч це х≥м≥чн≥ речовини, безпосередн¤ чи опосередкована д≥¤ ¤ких може спричинити загибель чи отруЇнн¤ людей ≥ завдати шкоди довк≥ллю та майну.

5. Ѕ≥олог≥чн≥ речовини, матер≥али, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤, Ч це б≥олог≥чн≥ агенти та речовини б≥олог≥чного походженн¤ (б≥ох≥м≥чн≥, б≥отехнолог≥чн≥ препарати, патогенн≥ дл¤ людей ≥ тварин м≥кроорган≥зми тощо), ¤к≥ можуть спричинити загибель людей або т≥лесн≥ ушкодженн¤ ≥ завдати шкоди довк≥ллю та майну.

6. ¬ибухонебезпечними вважаютьс¤ матер≥али, ¤к≥ за своњми ф≥зико-х≥м≥чними властивост¤ми здатн≥ миттЇво вид≥л¤ти велику к≥льк≥сть к≥нетичноњ енерг≥њ, створювати високу температуру, утворювати ¤довит≥ гази, викликати пожеж≥ та руйнуванн¤ ≥ тим самим становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤.

7. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ у напад≥ на обТЇкти, на ¤ких Ї предмети, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤.

8. ѕ≥д нападом на обТЇкти необх≥дно розум≥ти нагальн≥, неспод≥ван≥, раптов≥ в≥дкрит≥ або таЇмн≥ д≥њ, повТ¤зан≥ з застосуванн¤м насильства або з реальною можлив≥стю його негайного застосуванн¤.

«лочин за формальним складом Ї зак≥нченим з моменту нападу на обТЇкт незалежно в≥д того, чи вдалос¤ винному його захопити, пошкодити або знищити.

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, при ¤кому винний усв≥домлюЇ, що в≥н вчин¤Ї напад на обТЇкти, на ¤ких виготовл¤ютьс¤, збер≥гаютьс¤, використовуютьс¤, або на обТЇкти, ¤кими транспортуютьс¤ рад≥оактивн≥, х≥м≥чн≥, б≥олог≥чн≥ чи вибухонебезпечн≥ матер≥али, речовини, предмети, дл¤ захопленн¤, пошкодженн¤ або знищенн¤ цих обТЇкт≥в ≥ бажаЇ ¤к вчиненн¤ цих д≥й, так ≥ наступанн¤ вказаних насл≥дк≥в.

10. ќбовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони злочину Ї спец≥альна мета Ч захопленн¤, пошкодженн¤ або знищенн¤ цих обТЇкт≥в.

ѕ≥д захопленн¤м обТЇкт≥в необх≥дно розум≥ти зайн¤тт¤ вс≥Їњ або частини територ≥њ вказаних обТЇкт≥в.

ѕро пошкодженн¤ та знищенн¤ обТЇкт≥в аналог≥чн≥ в≥дпов≥дним пошкодженн¤м та знищенн¤м майна див. коментар до []{1_194}ст. 194.

11. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s261>

<s262>

—татт¤ 262.¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин чи рад≥оактивних матер≥ал≥в або заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства або зловживанн¤м службовим становищем

1. ¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в, вибухових речовин, вибухових пристроњв чи рад≥оактивних матер≥ал≥в або заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, а також заволод≥нн¤ предметами, що перел≥чен≥ в частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, шл¤хом зловживанн¤ службовоњ особи своњм службовим становищем Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою чи другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ орган≥зованою групою, розб≥й з метою викраденн¤ вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в, вибухових речовин або рад≥оактивних матер≥ал≥в, а також вимаганн¤ цих предмет≥в, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1. –одовим обТЇктом цього злочину Ї громадська безпека, а безпосередн≥м Ч безпека в≥д вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин, вибухових пристроњв та рад≥оактивних матер≥ал≥в.

2. ѕредмет злочину Ч вогнепальна збро¤ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойов≥ припаси, вибухов≥ речовини, вибухов≥ пристроњ та рад≥оактивн≥ матер≥али. ѕредмети злочину повинн≥ бути придатними дл¤ використанн¤ за своњм призначенн¤м. ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про те, чи Ї в≥дпов≥дн≥ предмети зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а також при необх≥дност≥ зТ¤суванн¤ придатност≥ зброњ, боЇприпас≥в або вибухових речовин до використанн¤, потр≥бн≥ спец≥альн≥ знанн¤, призначаЇтьс¤ експертиза з проведенн¤м њњ у в≥дпов≥дних експертних установах. ¬изначенн¤ лише придатност≥ предмета дл¤ використанн¤ за призначенн¤м може бути зТ¤совано ≥ за участю спец≥ал≥ста. ќц≥нюючи докази щодо визначенн¤ зброњ, бойових припас≥в та вибухових речовин, сл≥д мати на уваз≥, що основною характерною ознакою цих предмет≥в Ї њх призначенн¤ дл¤ ураженн¤ живоњ ц≥л≥ та знищенн¤ чи пошкодженн¤ оточуючого середовища. ¬они можуть бути ¤к саморобн≥, так ≥ виготовлен≥ промисловим способом (див. []{4_192_0}постанову ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про розкраданн¤, виготовленн¤, збер≥ганн¤ та ≥нш≥ незаконн≥ д≥¤нн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинамиФ в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

якщо винна особа викрала непридатн≥ до використанн¤ вогнепальну зброю, бойов≥ припаси або вибухову речовину, помилково вважаючи њх такими, що можуть бути використан≥ за призначенн¤м, вчинене належить розц≥нювати ¤к зак≥нчений замах на викраденн¤ вказаних предмет≥в ≥ квал≥ф≥кувати за []{1_15}ч. 2 ст. 15 та за в≥дпов≥дною частиною ст. 262. ¬икраденн¤ зав≥домо несправноњ вогнепальноњ зброњ (наприклад, учбовоњ) ≥ приведенн¤ њњ в придатний до використанн¤ за призначенн¤м стан необх≥дно квал≥ф≥кувати ¤к викраденн¤ чужого майна та ¤к незаконне виготовленн¤ вогнепальноњ зброњ. “ак само необх≥дно квал≥ф≥кувати д≥њ винного ≥ в тому випадку, коли дл¤ виготовленн¤ придатноњ дл¤ використанн¤ зброњ частина деталей ним викрадалась, а ≥нша частина була вироблена самост≥йно чи придбана будь-¤ким ≥ншим чином. ” раз≥ викраденн¤ складових частин, деталей чи вузл≥в, комплект ¤ких дозвол¤Ї виготовити придатну дл¤ використанн¤ зброю, д≥њ винноњ особи сл≥д оц≥нювати ¤к зак≥нчений злочин ≥ квал≥ф≥кувати за []{1_223}ст. 223 (див. []{4_192_9}абз. 2Ч4 п. 9 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

ѕ≥д вогнепальною зброЇю розум≥Їтьс¤ збро¤, призначена дл¤ механ≥чного ураженн¤ ц≥л≥ на в≥дстан≥ снар¤дом, ¤кий отримуЇ напр¤м руху за рахунок енерг≥њ порохового чи ≥ншого зар¤ду. ƒо вогнепальноњ зброњ, ¤к предмета злочину, передбаченого ст. 262, належать ус≥ види бойовоњ, спортивноњ, нар≥зноњ, мисливськоњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ) зброњ, дл¤ проведенн¤ постр≥лу з ¤коњ використовуЇтьс¤ сила тиску газ≥в, що утворюютьс¤ при згоранн≥ вибуховоњ речовини (пороху або ≥нших спец≥альних горючих сум≥шей) (див. []{4_192_4}п. 4 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

ƒо бойових припас≥в належать патрони, артилер≥йськ≥ снар¤ди, бомби, м≥ни, гранати, бойов≥ частини ракет ≥ торпед та ≥нш≥ вироби в з≥браному стан≥, спор¤джен≥ вибуховою речовиною ≥ призначен≥ дл¤ стр≥льби з вогнепальноњ зброњ чи вчиненн¤ вибуху (див. []{4_192_4}абз. 2 п. 4 постанови постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

ƒо вибухових речовин належать порох, динам≥т, тротил, н≥трогл≥церин та ≥нш≥ х≥м≥чн≥ речовини, њх сполуки або сум≥ш≥, здатн≥ вибухнути без доступу кисню (див. []{4_192_4}абз. 3 п. 4 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

¬ибухов≥ пристроњ Ч це пристроњ, спор¤джен≥ вибуховою речовиною ≥ призначен≥ дл¤ вчиненн¤ вибуху.

—кладов≥ частини ≥ детал≥ бойових припас≥в, що м≥ст¤ть вибухов≥ речовини (запали, детонатори, п≥дривники, гранати без п≥дривник≥в та ≥н.) в≥днос¤тьс¤ до предмет≥в злочину в ¤кост≥ вибухових речовин (див. []{4_192_8}абз. 3 п. 8 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

ѕро рад≥оактивн≥ матер≥али див. в коментар≥ до []{1_261}ст. 261.

Ќе Ї предметом злочину пневматична збро¤, сигнальн≥, стартов≥, буд≥вельн≥, газов≥ п≥столети, ракетниц≥, а також вибухов≥ пакети й ≥нш≥ ≥м≥тац≥йно-п≥ротехн≥чн≥ та осв≥тлювальн≥ засоби, що не м≥ст¤ть у соб≥ вибухових речовин ≥ сум≥шей (див. []{4_192_4}абз. 4 п. 4 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

3. « обТЇктивноњ сторони злочин може виразитись в чотирьох формах:

Ч викраденн¤ вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин, вибухових пристроњв чи рад≥оактивних матер≥ал≥в;

Ч њх привласненн¤;

Ч њх вимаганн¤;

Ч заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства.

ѕон¤тт¤ викраданн¤, привласненн¤, вимаганн¤ та заволод≥нн¤ шл¤хом шахрайства аналог≥чн≥ в≥дпов≥дним пон¤тт¤м злочин≥в проти власност≥ (див. коментар до []{1_185}ст. 185, []{1_186}186, []{1_189}189, []{1_190}190 та []{1_191}191). јле на в≥дм≥ну в≥д злочин≥в проти власност≥, спричиненн¤ матер≥альноњ шкоди власност≥ не Ї обовТ¤зковою ознакою даного злочину.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, при ¤кому винний усв≥домлюЇ, що в≥н викрадаЇ, привласнюЇ, вимагаЇ вогнепальну зброю, бойов≥ припаси, вибухов≥ речовини, вибухов≥ пристроњ чи рад≥оактивн≥ матер≥али або заволод≥ваЇ ними шл¤хом шахрайства, ≥ бажаЇ цього.

јле на в≥дм≥ну в≥д аналог≥чних пос¤гань на власн≥сть, корисливий мотив ≥ корислива мета не Ї обовТ¤зковими ознаками цього злочину, його мотиви ≥ ц≥л≥ можуть бути р≥зними. Ќаприклад, викраденн¤ зброњ на певний час дл¤ вчиненн¤ злочину, перев≥рки пильност≥ або дл¤ покаранн¤ в≥дпов≥дальних за њњ збереженн¤ з посл≥дуючим таЇмним поверненн¤м зброњ на те ж саме м≥сце. “ут теж маЇ м≥сце порушенн¤ громадськоњ безпеки ≥ тому застосовуЇтьс¤ ст. 262.

5. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа ¤к≥й виповнилось 14 рок≥в, а при привласненн≥ та заволод≥нн≥ предметом злочину шл¤хом шахрайства особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в. ƒо того ж субТЇкт привласненн¤ спец≥альний, а саме: особа, в правом≥рному волод≥нн≥ ¤коњ знаходилась вогнепальна збро¤, бойов≥ припаси, вибухов≥ речовини, вибухов≥ пристроњ чи рад≥оактивн≥ матер≥али.

6. ѕро в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ цього злочину: повторно Ч див. коментар до ч. 1, 2 ≥ 4 []{1_32}ст. 32; за попередньою змовою групою ос≥б Ч див. коментар до []{1_28}ч. 2 ст. 28; з заволод≥нн¤м предметами, що перел≥чен≥ в ч. 1 ст. 262, шл¤хом зловживанн¤ службовоњ особи своњм службовим становищем Ч див. коментар до []{1_191}ст. 191.

7. ѕро в≥дпов≥дальн≥сть за злочин при особливо обт¤жуючих обставинах, а саме: вчиненн¤ злочину орган≥зованою групою Ч див. коментар до []{1_28}ч. 3 ст. 28; розб≥й з метою викраденн¤ вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в, вибухових речовин або рад≥оактивних матер≥ал≥в Ч див. коментар до []{1_187}ст. 187; вимаганн¤ цих предмет≥в, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ Ч див. коментар до []{1_189}ч. 3 ст. 189.

” випадках викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин чи рад≥оактивних матер≥ал≥в або заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства або зловживанн¤ службовим становищем з метою вчиненн¤ ≥ншого злочину скоЇне сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к сукупн≥сть зак≥нченого злочину, передбаченого []{1_263}ст. 263, та ¤к готуванн¤ до вчиненн¤ ≥ншого злочину.

8. —убТЇктом розбою та вимаганн¤ може бути будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 14 рок≥в.

</s262>

<s263>

—татт¤ 263.Ќезаконне поводженн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

1. Ќос≥нн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, виготовленн¤, ремонт, передача чи збут вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в, вибухових речовин або вибухових пристроњв без передбаченого законом дозволу Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. Ќос≥нн¤, виготовленн¤, ремонт або збут кинджал≥в, ф≥нських нож≥в, кастет≥в чи ≥ншоњ холодноњ зброњ без передбаченого законом дозволу Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особа, ¤ка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вона добров≥льно здала органам влади зброю, бойов≥ припаси, вибухов≥ речовини або вибухов≥ пристроњ.

1. –одовим обТЇктом цих злочин≥в Ї громадська безпека, а безпосередн≥м обТЇктом Ч безпека в≥д зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин та вибухових пристроњв.

2. ѕредмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, Ч вогнепальна збро¤ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойов≥ припаси, вибухов≥ речовини та вибухов≥ пристроњ. ¬≥н тотожний предмету злочину, встановленому в []{1_262}ч. 1 ст. 262.

3. ѕредмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, Ч кинджали, ф≥нськ≥ нож≥, кастети та ≥нша холодна збро¤. ’олодна збро¤ Ч це знар¤дд¤ та пристроњ, ¤к≥ в≥дпов≥дають стандартним зразкам або ≥сторично виробленим типам зброњ, чи ≥нш≥ предмети, що мають колючий, колючо-р≥жучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, н≥ж, кинджал, нунчаку, кастет тощо) ≥ призначен≥ дл¤ ураженн¤ живоњ ц≥л≥ (див. []{4_192_5}п. 5 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про розкраданн¤, виготовленн¤, збер≥ганн¤ та ≥нш≥ незаконн≥ д≥¤нн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинамиФ в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

4.  инджали Ч це колючо-рубаюча ≥ колючо-р≥жуча збро¤; ф≥нськ≥ нож≥ Ч колючо-р≥жуча збро¤, а кастети Ч ударно-роздробл¤юча збро¤.

5. ƒо предмета злочину не належить спортивна холодна збро¤ (шпага, рап≥ра, еспадрон).  онструктивна особлив≥сть ц≥Їњ зброњ така, що вона призначена не дл¤ враженн¤ ц≥лей, а дл¤ спортивних ц≥лей (вона не м≥цна, њй не притаманн≥ вражаюч≥ ознаки, в≥стр¤ ≥ леза клинк≥в затуплен≥, клинки при уколах згинаютьс¤ тощо).

6. ќбТЇктивна сторона цих злочин≥в пол¤гаЇ в незаконному поводженн≥ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

7. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, пол¤гаЇ у вчиненн≥ без передбаченого законом дозволу нос≥нн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, виготовленн¤, ремонту чи збуту вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в, вибухових речовин або вибухових пристроњв, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, Ч у вчиненн≥ без передбаченого законом дозволу нос≥нн¤, виготовленн¤, ремонту або збуту кинджал≥в, ф≥нських нож≥в, кастет≥в чи ≥ншоњ холодноњ зброњ.

8. Ќезаконне нос≥нн¤ холодноњ та вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в або вибухових речовин Ї умисною, без в≥дпов≥дного дозволу, д≥Їю по њх перем≥щенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при соб≥ (у руках, в одеж≥, сумках, спец≥альних футл¤рах, в транспортному засоб≥ тощо) за умови можливост≥ швидкого њх використанн¤ (див. []{4_192_7}абз. 2 п. 7 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

9. Ќезаконним збер≥ганн¤м вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в або вибухових речовин Ї умисн≥, без належного дозволу д≥њ, повТ¤зан≥ з волод≥нн¤м незалежно в≥д тривалост≥ часу будь-¤ким ≥з зазначених предмет≥в, що знаход¤тьс¤ при винн≥й особ≥, у вибраному ≥ в≥домому њй м≥сц≥ (див. []{4_192_7}абз. 1 п. 7 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

10. ѕридбанн¤ вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин або вибухових пристроњв Ч це њх отриманн¤ в≥д ≥нших ос≥б будь-¤кими, кр≥м передбачених []{1_262}ст. 262, способами Ч шл¤хом куп≥вл≥, обм≥ну, в ¤кост≥ подарунка, винагороди за послугу, в≥дшкодуванн¤ боргу тощо (див. []{4_192_7}абз. 3 п. 7 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

11. ѕ≥д незаконним виготовленн¤м холодноњ, вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в або вибухових речовин сл≥д розум≥ти умисн≥, без отриманн¤ дозволу у встановленому законом пор¤дку, д≥њ по њх створенню чи переробленню з будь-¤ких предмет≥в, в результат≥ чого вони набувають властивостей холодноњ чи вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в або вибухових речовин (див. []{4_192_7}абз. 4 п. 7 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

ƒо незаконного виготовленн¤ зброњ в≥днос¤тьс¤, зокрема, переробленн¤ ракетниц≥, стартового, буд≥вельного чи ≥нших п≥столет≥в, виготовленн¤ обр≥зу ≥з мисливськоњ (в тому числ≥ гладкоствольноњ) рушниц≥, виготовленн¤ вибухових пристроњв з використанн¤м будь-¤ких компонент≥в, що сам≥ по соб≥ не Ї вибуховою речовиною чи боЇприпасом, але в результат≥ переробленн¤ набувають характерних властивостей вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в, вибуховоњ речовини тощо (див. []{4_192_7}абз. 5 п. 7 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

12. «лочин Ї зак≥нченим, ¤кщо виготовлений предмет може бути використаний ¤к збро¤, боЇприпаси, вибухов≥ речовини або вибуховий пристр≥й незалежно в≥д незавершеност≥ тих чи ≥нших частин або оздоблювальних (оброблювальних) роб≥т.

13. –емонт зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин або вибухових пристроњв Ч це в≥дновленн¤ у них втрачених уражаючих властивостей.

14. ѕередача вогнепальноњ зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин або вибухових пристроњв Ч це в≥дданн¤ (врученн¤) њх ≥нш≥й особ≥ особисто (безпосередньо) (наприклад, дл¤ збереженн¤, тимчасового використанн¤) або через посередника, а також д≥њ посередника по њњ в≥дданню (врученню).

15. «бут холодноњ, вогнепальноњ зброњ (кр≥м гладкоствольноњ мисливськоњ), бойових припас≥в або вибухових речовин Ї умисною, поза встановленим пор¤дком д≥Їю винноњ особи по њх передач≥ ≥нш≥й особ≥ шл¤хом продажу, обм≥ну, даруванн¤, оплати за борг тощо ([]{4_192_7}абз. 6 п. 7 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

16. ѕоводженн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристро¤ми т¤гне крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть лише у випадках, коли воно вчинюЇтьс¤ без передбаченого законом дозволу, тобто Ї незаконним. ¬инний не маЇ н≥ д≥йсного, н≥ у¤вного права на њх зд≥йсненн¤.

ƒозв≥л на право нос≥нн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, виготовленн¤, ремонт, передачу та збут зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин та вибухових пристроњв видаЇтьс¤ певними державними органами, передбаченими законом.

ƒозв≥л на право нос≥нн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, виготовленн¤, ремонт та збут зброњ, бойових припас≥в та вибухових речовин надаЇтьс¤ органами ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни. ¬≥йськовослужбовц¤м, прац≥вникам ћ¬— та сп≥вроб≥тникам —Ѕ” дозв≥л на нос≥нн¤ вогнепальноњ зброњ видають в≥дпов≥дн≥ начальники.

17. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤, чи Ї незаконним нос≥нн¤, збер≥ганн¤, придбанн¤, виготовленн¤ чи збут зброњ, бойових припас≥в, вибухових пристроњв або вибухових речовин, необх≥дно керуватись []{4_126_0}ѕостановою ¬ерховноњ –ади ”крањни Уѕро право власност≥ на окрем≥ види майнаФ в≥д 17 червн¤ 1992 р., []{4_132_1}ѕоложенн¤м про дозв≥льну систему, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 жовтн¤ 1992 р., та ≥ншими нормативними актами.

ѕитанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть за незаконн≥ д≥¤нн¤ ос≥б, ¤к≥ перебувають на служб≥ в частинах, п≥дрозд≥лах ≥ установах ћ≥ноборони, ћЌ—, ƒержкомкордону, —лужби безпеки, ”правл≥нн¤ державноњ охорони та ћ¬—, вир≥шуЇтьс¤ також з урахуванн¤м []{4_118_0}«акону ”крањни Уѕро —лужбу безпеки ”крањниФ в≥д 25 березн¤ 1992 р., []{4_74_0}«акону ”крањни Уѕро м≥л≥ц≥юФ в≥д 20 грудн¤ 1990 р. та ≥нших нормативних акт≥в, у тому числ≥ в≥домчих ≥нструкц≥й, наказ≥в тощо (див. []{4_192_6}п. 6 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

18. « субТЇктивноњ сторони ц≥ злочини можуть бути вчинен≥ т≥льки з пр¤мим умислом, при ¤кому винний усв≥домлюЇ, що в≥н незаконно (без передбаченого законом дозволу) у формах, передбачених в≥дпов≥дно ч. 1 або 2 ст. 263, поводитьс¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристро¤ми, ≥ бажаЇ цього.

19. ÷≥л≥ ≥ мотиви злочин≥в можуть бути р≥зними. Ќезаконне поводженн¤ з≥ зброЇю, боЇприпасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристро¤ми з метою вчиненн¤ з њх допомогою ≥ншого злочину, представл¤Ї собою ≥деальну сукупн≥сть злочин≥в ≥ повинно т¤гти в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 263 ≥ за готуванн¤ до ≥ншого в≥дпов≥дного злочину (див. []{4_192_12}п. 12 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

20. —убТЇктом злочин≥в, передбачених ст. 263, може бути будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

21. ѕ≥д добров≥льною здачею зброњ, бойових припас≥в, вибухових речовин або вибухових пристроњв, передбаченою ч. 3 ст. 263, необх≥дно розум≥ти так≥ д≥њ, коли особа, маючи можлив≥сть ≥ надал≥ волод≥ти та збер≥гати будь-¤кий ≥з вказаних предмет≥в, незалежно в≥д мотив≥в, за власним бажанн¤м передаЇ њх у в≥дпов≥дний державний орган. ѕричому ц≥ д≥њ не повинн≥ бути зумовлен≥ тим, що представникам в≥дпов≥дних орган≥в стало в≥домо про незаконне збер≥ганн¤ зброњ, боЇприпас≥в, вибухових речовин або вибухових пристроњв (див. []{4_192_14}абз. 1 п. 14 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

—ам факт за¤ви при затриманн≥ чи обшуку про бажанн¤ добров≥льно здати вогнепальну зброю, бойов≥ припаси, вибухову речовину або вибуховий пристр≥й не може визнаватись п≥дставою дл¤ зв≥льненн¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ ≥ повинен ретельно перев≥р¤тись та оц≥нюватись в сукупност≥ з ≥ншими доказами (див. []{4_192_14}абз. 2 п. 14 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

</s263>

<s264>

—татт¤ 264.Ќедбале збер≥ганн¤ вогнепальноњ зброњ або бойових припас≥в

Ќедбале збер≥ганн¤ вогнепальноњ зброњ або бойових припас≥в, ¤кщо це спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. –одовим обТЇктом злочину Ї громадська безпека, а безпосередн≥м обТЇктом Ч безпека в≥д вогнепальноњ зброњ та бойових припас≥в.

2. ѕредметом злочину Ї вогнепальна збро¤ та бойов≥ припаси (про њх пон¤тт¤ див. коментар до ст. 262). Ќа в≥дм≥ну в≥д злочин≥в, передбачених []{1_262}ст. 262 ≥ []{1_263}263, предметом цього злочину може бути ≥ гладкоствольна мисливська збро¤ ≥ бойов≥ припаси до нењ.

3. Ќедбалим збер≥ганн¤м вогнепальноњ зброњ або бойових припас≥в Ї незаконна њх передача ≥нш≥й особ≥ або збер≥ганн¤ цих предмет≥в без дотриманн¤ встановлених нормативно-правовими актами або загальноприйн¤тими правилами застережних заход≥в, ¤к≥ виключають можлив≥сть в≥льного доступу до них сторонн≥х ос≥б, ¤кщо це спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (див. []{4_192_13}абз. 1 п. 13 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про розкраданн¤, виготовленн¤, збер≥ганн¤ та ≥нш≥ незаконн≥ д≥¤нн¤ з≥ зброЇю, бойовими припасами або вибуховими речовинамиФ в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

4. Ќедбале збер≥ганн¤ вогнепальноњ зброњ або бойових припас≥в може бути вчинене ¤к д≥Їю, так ≥ безд≥¤льн≥стю. Ќаприклад, збро¤ передаЇтьс¤ малол≥тньому дл¤ гри або п≥дл≥тку дл¤ чистки тощо.

5. ѕ≥д загибеллю людей визнаЇтьс¤ настанн¤ смерт≥ хоча б одн≥Їњ людини (див. []{4_192_13}абз. 3 п. 13 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

6. ≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч це запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень одн≥й чи дек≥льком особам, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень двом або б≥льше особам, значноњ матер≥альноњ шкоди будь-¤к≥й юридичн≥й або ф≥зичн≥й особ≥ (див. []{4_192_13}абз. 4 п. 13 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6).

7. ћ≥ж недбалим збер≥ганн¤м вогнепальноњ зброњ ≥ бойових припас≥в та загибеллю людей або ≥ншими т¤жкими насл≥дками повинен бути причинний звТ¤зок.

8. « субТЇктивноњ сторони недбале збер≥ганн¤ зброњ або бойових припас≥в може бути вчинене ¤к з умислом (пр¤мим або непр¤мим), так ≥ з необережност≥, але по в≥дношенню до загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в можлива лише необережна форма вини у вигл¤д≥ злочинноњ самовпевненост≥ або злочинноњ недбалост≥.

9. —убТЇктами злочину можуть бути особи, ¤ким виповнилось 16 рок≥в ≥ ¤к≥ збер≥гали вогнепальну зброю та боЇприпаси на законних п≥дставах. –азом з тим, оск≥льки []{1_263}ст. 263 не передбачаЇ в≥дпов≥дальност≥ за незаконне збер≥ганн¤ гладкоствольноњ мисливськоњ зброњ, недбале њњ збер≥ганн¤, ¤кщо це спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, повинно квал≥ф≥куватись за ст. 264.

</s264>

<s265>

—татт¤ 265.Ќезаконне поводженн¤ з рад≥оактивними матер≥алами

1. ѕридбанн¤, нос≥нн¤, збер≥ганн¤, використанн¤, передача, видозм≥ненн¤, знищенн¤, розпиленн¤ або руйнуванн¤ рад≥оактивних матер≥ал≥в (джерел ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, рад≥оактивних речовин або ¤дерних матер≥ал≥в, що перебувають у будь-¤кому ф≥зичному стан≥ в установц≥ або вироб≥ чи в ≥ншому вигл¤д≥) без передбаченого законом дозволу Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони спричинили загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. –одовим обТЇктом злочину Ї громадська безпека, а безпосередн≥м Ч безпека в≥д рад≥оактивних матер≥ал≥в, ¤к≥ Ї предметом злочину (про њх пон¤тт¤ див. коментар до []{1_261}ст. 261).

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в незаконному (без передбаченого законом дозволу) поводженн≥ з рад≥оактивними матер≥алами: в придбанн≥, нос≥нн≥, збер≥ганн≥; використанн≥, передач≥; видозм≥ненн≥; знищенн≥; розпиленн≥, руйнуванн≥ рад≥оактивних матер≥ал≥в (про придбанн¤, нос≥нн¤ та збер≥ганн¤ див. коментар до []{1_263}ст. 263).

3. ѕ≥д використанн¤м рад≥оактивних матер≥ал≥в сл≥д розум≥ти њх застосуванн¤ або користуванн¤ ними.

4. ѕередача рад≥оактивних матер≥ал≥в означаЇ ¤к р≥зн≥ види в≥дчуженн¤ цих матер≥ал≥в (продаж, даруванн¤ тощо), так ≥ в≥дданн¤ (врученн¤) њх ≥нш≥й особ≥ особисто або через посередника, а також д≥њ посередника по њх в≥дданню (врученню) дл¤ тимчасового волод≥нн¤ або користуванн¤ (наприклад, дл¤ збереженн¤, застави).

5. ѕон¤тт¤ видозм≥ненн¤ передбачаЇ внесенн¤ ¤кихось зм≥н в рад≥оактивн≥ матер≥али.

6. «нищенн¤ рад≥оактивних матер≥ал≥в Ч це приведенн¤ њх в непридатний стан.

7. –озпиленн¤ Ч це д≥њ, ¤к≥ розс≥юють (рознос¤ть) рад≥оактивн≥ матер≥али у пов≥тр≥ найдр≥бн≥шими частинками.

8. –уйнуванн¤ передбачаЇ пошкодженн¤ предмет≥в, в ¤ких перебувають рад≥оактивн≥ речовини або ¤дерн≥ матер≥али.

9. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї незаконн≥сть поводженн¤ з рад≥оактивними матер≥алами, тобто поводженн¤ без передбаченого законом дозволу. Ќаданн¤ дозволу на поводженн¤ з рад≥оактивними матер≥алами передбачено в законах ”крањни та в м≥жнародних договорах ”крањни.

10. —убТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба усв≥домлюЇ, що вона зд≥йснюЇ незаконне поводженн¤ з рад≥оактивними матер≥алами, ≥ бажаЇ цього.

11. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилось 16 рок≥в.

12. ѕро загибель людей та ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки див. коментар до []{1_264}ст. 264.

13. ўодо незаконного поводженн¤ з рад≥оактивними матер≥алами можливий т≥льки пр¤мий умисел, а по в≥дношенню до загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в Ч необережн≥сть (злочинна самовпевнен≥сть або злочинна недбал≥сть).

</s265>

<s266>

—татт¤ 266.ѕогроза вчинити викраданн¤ або використати рад≥оактивн≥ матер≥али

1. ѕогроза вчинити викраданн¤ рад≥оактивних матер≥ал≥в з метою примусити ф≥зичну або юридичну особу, м≥жнародну орган≥зац≥ю або державу вчинити будь-¤ку д≥ю або утриматис¤ в≥д нењ, ¤кщо були п≥дстави побоюватис¤ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ погрози, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ѕогроза використати рад≥оактивн≥ матер≥али з метою спричиненн¤ загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, ¤кщо були п≥дстави побоюватис¤ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ погрози, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

1. –одовий обТЇкт злочин≥в Ч громадська безпека, а безпосередн≥й Ч антитерористична безпека.

2. ѕредметом злочину Ї рад≥оактивн≥ матер≥али (про њх пон¤тт¤ див. коментар до []{1_261}ст. 261).

3. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. ≤ ст. 266, виражаЇтьс¤ в погроз≥ вчинити викраденн¤ рад≥оактивних матер≥ал≥в дл¤ примушенн¤ ф≥зичноњ або юридичноњ особи, м≥жнародноњ орган≥зац≥њ або держави вчинити будь-¤ку д≥ю або утриматис¤ в≥д нењ, ¤кщо були п≥дстави побоюватис¤ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ погрози. ѕро пон¤тт¤ викраденн¤ див. коментар до ст. 262. ѕогроза адресуЇтьс¤ ф≥зичн≥й або юридичн≥й особ≥, м≥жнародн≥й орган≥зац≥њ або держав≥.

4. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 266, виражаЇтьс¤ в погроз≥ використати рад≥оактивн≥ матер≥али дл¤ спричиненн¤ загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, ¤кщо були п≥дстави побоюватис¤ зд≥йсненн¤ ц≥Їњ погрози.

5. ѕогроза маЇ бути на¤вною ≥ реальною (про погрозу див. коментар до []{1_258}ст. 258, а про п≥дставу побоюватис¤ зд≥йснити цю погрозу див. коментар до []{1_129}ч. 1 ст. 129).

6. «лочини з формальним складом. ¬они Ї зак≥нченими, коли стало в≥домо про погрозу, з того моменту, коли адресат отримав погрозу. ѕогроза та в≥дпов≥дн≥ вимоги, ¤к≥ њњ супроводжують, можуть бути доведен≥ р≥зними способами.

7. —убТЇктивна сторона цих злочин≥в характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

ќбовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони злочин≥в Ї спец≥альна мета, а саме: злочину, передбаченого ч. 1 ст. 266, Ч примусити ф≥зичну або юридичну особу, м≥жнародну орган≥зац≥ю або державу вчинити будь-¤ку д≥ю або утриматис¤ в≥д нењ; злочину, передбаченого ч. 2 ст. 266 Ч спричинити загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (про загибель людей та ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки див. коментар до []{1_258}ст. 258).

8. —убТЇкт злочин≥в Ч будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s266>

<s267>

—татт¤ 267.ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з вибуховими, легкозаймистими та њдкими речовинами або рад≥оактивними матер≥алами

1. ѕорушенн¤ правил збер≥ганн¤, використанн¤, обл≥ку, перевезенн¤ вибухових речовин чи рад≥оактивних матер≥ал≥в або ≥нших правил поводженн¤ з ними, а також незаконне пересиланн¤ цих речовин чи матер≥ал≥в поштою або вантажем, ¤кщо це порушенн¤ створило небезпеку загибел≥ людей або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, а також незаконне пересиланн¤ поштою або багажем легкозаймистих або њдких речовин, ¤кщо вони спричинили загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дванадц¤ти рок≥в.

1. ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з вибуховими, легкозаймистими та њдкими речовинами або рад≥оактивними матер≥алами можуть пот¤гнути за собою вих≥д цих небезпечних предмет≥в ≥з-п≥д контролю, застосуванн¤ в злочинних ц≥л¤х, спричиненн¤ вибух≥в, пожеж, п≥дпал≥в, опром≥ненн¤, зараженн¤ м≥сцевост≥ та ≥н.

2. –одовий обТЇкт цих злочин≥в Ч громадська безпека, а безпосередн≥й Ч безпека в≥д вибухових, легкозаймистих та њдких речовин ≥ рад≥оактивних матер≥ал≥в.

3. ѕро вибухов≥ речовини та рад≥оактивн≥ матер≥али ¤к предмети злочину див. коментар до []{1_260}ст. 260, []{1_261}261.

4. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 267, пол¤гаЇ в порушенн≥ правил поводженн¤ з вибуховими речовинами чи рад≥оактивними матер≥алами, а саме: в порушенн≥ правил збер≥ганн¤, використанн¤, обм≥ну, перевезенн¤ цих предмет≥в або ≥нших правил поводженн¤ з ними, а також у незаконному пересиланн≥ цих речовин чи матер≥ал≥в поштою або вантажем, ¤кщо таке порушенн¤ створило небезпеку загибел≥ людей або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

5. ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з вибуховими речовинами або рад≥оактивними матер≥алами може бути вчинено ¤к д≥Їю, так ≥ безд≥¤льн≥стю. ƒиспозиц≥¤ ст. 267 Ї бланкетною, тому пон¤тт¤ порушенн¤ правил поводженн¤ з вибуховими речовинами та рад≥оактивними матер≥алами може бути визначено лише з врахуванн¤м нормативно-правових акт≥в, в ¤ких встановлен≥ ц≥ правила. ѕ≥д њх порушенн¤м необх≥дно розум≥ти невиконанн¤ або неналежне виконанн¤ встановлених правил або вчиненн¤ д≥й, ними заборонених.

6. ѕравила збер≥ганн¤ вибухових речовин та рад≥оактивних матер≥ал≥в передбачають заходи, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ њх ф≥зичноњ ц≥лост≥ в≥д протиправних д≥й ф≥зичних ос≥б та утриманн¤ њх в безпечному стан≥ (див. []{4_436_0}«акон ”крањни Уѕро ф≥зичний захист ¤дерних установок, ¤дерних матер≥ал≥в, рад≥оактивних в≥дход≥в, ≥нших джерел ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤Ф в≥д 19 жовтн¤ 2000 р.).

7. ѕравила використанн¤ цих предмет≥в передбачають безпечн≥ способи њх застосуванн¤.

8. ѕравила обл≥ку вказаних предмет≥в вимагають контролю за њх рухом, своЇчасноњ ф≥ксац≥њ њх надходженн¤, реЇстрац≥њ (документуванн¤), видач≥ чи поверненн¤ тощо.

9. ѕравила перевезенн¤ вибухових речовин та рад≥оактивних матер≥ал≥в передбачають њх безпечне перем≥щенн¤ тими чи ≥ншими видами транспорту.

10. ≤нш≥ правила поводженн¤ з вибуховими речовинами та рад≥оактивними матер≥алами в≥днос¤тьс¤ до њх безпечних способ≥в виготовленн¤, випробуванн¤, знищенн¤ тощо.

11. Ќезаконне пересиланн¤ цих речовин чи матер≥ал≥в поштою або вантажем означаЇ њх в≥дправленн¤ такими засобами дл¤ доставки в те чи ≥нше м≥сце. ѕересилка цих предмет≥в поштою або багажем заборонена. “ому вона завжди незаконна. ѕересилка вантажем рад≥оактивних матер≥ал≥в можлива лише з дозволу орган≥в транспорту з дотриманн¤м в≥дпов≥дних правил безпеки.

12. ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з вибуховими речовинами чи рад≥оактивними матер≥алами, а також незаконне пересиланн¤ цих речовин чи матер≥ал≥в поштою або вантажем т¤гнуть крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть лише у випадках, ¤кщо це порушенн¤ створило небезпеку загибел≥ людей або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в. Ќеобх≥дно довести, що порушенн¤ було таким, ¤ке за даних умов викликало б виникненн¤ таких насл≥дк≥в, але завд¤ки вчасно прийн¤тим заходам чи випадковост≥ вони не були запод≥¤н≥. –еальн≥сть њх настанн¤ визначаЇтьс¤ м≥сцем, обстановкою та ≥ншими обставинами справи. ѕересилка Ї незаконною, ¤кщо вибухов≥ речовини чи рад≥оактивн≥ матер≥али заборонено до пересилки або њх пересилка зд≥йснюЇтьс¤ з порушенн¤м встановлених правил.

13. —убТЇктивна сторона порушенн¤ правил поводженн¤ з вибуховими речовинами та рад≥оактивними матер≥алами характеризуЇтьс¤ умислом (пр¤мим або непр¤мим) або необережн≥стю (злочинною самовпевнен≥стю або злочинною недбал≥стю).

14. —убТЇктом порушенн¤ правил поводженн¤ з вибуховими речовинами або рад≥оактивними матер≥алами виступаЇ особа, ¤к≥й дозволено поводженн¤ з цими предметами, в звТ¤зку з чим маЇ обовТ¤зки по дотриманню правил безпеки з цими предметами. —юди можуть в≥дноситись ¤к службов≥, так ≥ не службов≥ особи.

15. Ћегкозаймист≥ речовини, ¤к предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 267, Ч це вогненебезпечн≥ речовини. ¬они здатн≥ самозайматис¤ або легко займатис¤ ≥ тим самим викликати або посилювати пожежу.

16. ѓдк≥ речовини, ¤к предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 267, Ч це речовини, ¤к≥ викликають руйнуванн¤ живоњ тканини та де¤ких неорган≥чних матер≥ал≥в.

17. ѕересиланн¤ поштою або багажем легкозаймистих та њдких речовин заборонено, тому будь-¤ка пересилка поштою або багажем цих предмет≥в Ї незаконною. ѕересиланн¤ поштою або багажем легкозаймистих або њдких речовин може бути вчинено лише з пр¤мим умислом.

18. ѕро загибель людей та ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки див. коментар до []{1_258}ст. 258.

19. ¬≥дносно загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в можлива лише необережна форма вини (злочинна самовпевнен≥сть або злочинна недбал≥сть).

20. —убТЇктом незаконного пересиланн¤ вибухових, легкозаймистих або њдких речовин або рад≥оактивних матер≥ал≥в поштою або багажем, ¤кщо воно спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, може бути будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s267>

<s268>

—татт¤ 268.Ќезаконне ввезенн¤ на територ≥ю ”крањни в≥дход≥в ≥ вторинноњ сировини

1. ¬везенн¤ на територ≥ю ”крањни чи транзит через њњ територ≥ю в≥дход≥в або вторинноњ сировини без належного дозволу Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ¬везенн¤ на територ≥ю ”крањни чи транзит через њњ територ≥ю речовин або матер≥ал≥в, що належать до категор≥њ небезпечних в≥дход≥в, ¤к≥ заборон¤ютьс¤ до ввезенн¤, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. –одовим обТЇктом злочину Ї громадська безпека, а безпосередн≥м Ч безпека в≥д небезпечного впливу в≥дход≥в та вторинноњ сировини.

2. ѕредметом злочину Ї в≥дходи ≥ вторинна сировина (ч. 1 ст. 268) та речовини або матер≥али, що належать до категор≥њ небезпечних в≥дход≥в, ¤к≥ заборон¤ютьс¤ до ввезенн¤ (ч. 2 ст. 268).

3. «г≥дно з≥ []{4_308_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро в≥дходиФ в≥д 5 березн¤ 1998 р. в≥дходи Ч будь-¤к≥ речовини, матер≥али ≥ предмети, ¤к≥ утворюютьс¤ у процес≥ людськоњ д≥¤льност≥ ≥ не мають подальшого використанн¤ за м≥сцем утворенн¤ чи ви¤вленн¤ та ¤ких њх власник позбуваЇтьс¤, маЇ нам≥р або повинен позбутис¤ шл¤хом утил≥зац≥њ чи видаленн¤.

4. ¬торинна сировина Ч це залишки сировини, матер≥ал≥в та нап≥вфабрикат≥в, що утворюютьс¤ у ход≥ виробництва, або залишки предмет≥в споживанн¤ та њх тари, придатн≥ дл¤ подальшого використанн¤.

5. ѕор¤док ввезенн¤ в ”крањну окремих вид≥в в≥дход≥в установлюЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни (див. []{4_308_36}ст. 36 «акону ”крањни Уѕро в≥дходиФ).

6. ¬везенн¤ на територ≥ю ”крањни чи транзит через њњ територ≥ю в≥дход≥в можлив≥ лише за на¤вност≥ згоди ћ≥некоресурс≥в (див. []{4_308_23}ст. 23 «акону ”крањни Уѕро в≥дходиФ).

7. Ќебезпечн≥ в≥дходи Ч це в≥дходи, ф≥зичн≥, х≥м≥чн≥ чи б≥олог≥чн≥ характеристики ¤ких створюють чи можуть створити значну небезпеку дл¤ навколишнього природного середовища та здоровТ¤ людини та ¤к≥ потребують спец≥альних метод≥в ≥ засоб≥в поводженн¤ з ними (див. []{4_308_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро в≥дходиФ).

8. Ќа територ≥ю ”крањни заборон¤Їтьс¤ ввезенн¤ небезпечних в≥дход≥в з метою њх збер≥ганн¤ чи захороненн¤ (див. []{4_308_36}ст. 36 «акону ”крањни Уѕро в≥дходиФ).

9. «г≥дно з≥ []{4_308_18}ст. 18 «акону ”крањни Уѕро в≥дходиФ перел≥к небезпечних в≥дход≥в, ¤к≥ заборон¤ютьс¤ до ввезенн¤, затверджуЇтьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

10. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у ввезенн≥ на територ≥ю ”крањни чи транзит≥в через њњ територ≥ю в≥дход≥в або вторинноњ сировини без належного дозволу (ч. 1 ст. 268) або речовин чи матер≥ал≥в, що належать до категор≥њ небезпечних в≥дход≥в, ¤к≥ заборон¤ютьс¤ до ввезенн¤ (ч. 2 ст. 268).

11. ¬везенн¤ на територ≥ю ”крањни предмета Ч це його перем≥щенн¤ через кордон ”крањни (див. []{4_308_15}ст. 15).

12. “ранзит в≥дход≥в Ч це безперервне перевезенн¤ в≥дход≥в в≥д одного кордону нац≥ональноњ територ≥њ до ≥ншого без збер≥ганн¤, за вин¤тком збер≥ганн¤, обумовленого технолог≥чним процесом перевезенн¤ в≥дход≥в.

13. «лочин Ї формальним ≥ зак≥нченим з моменту перетинанн¤ вантажем з в≥дходами чи вторинною сировиною кордону ”крањни.

14. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

15. —убТЇкт злочину Ч будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s268>

<s269>

—татт¤ 269.Ќезаконне перевезенн¤ на пов≥тр¤ному судн≥ вибухових або легкозаймистих речовин

1. Ќезаконне перевезенн¤ на пов≥тр¤ному судн≥ вибухових або легкозаймистих речовин Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, що спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дес¤ти рок≥в.

1. Ќезаконне перевезенн¤ на пов≥тр¤ному судн≥ вибухових або легкозаймистих речовин може бути причиною вибуху, пожеж≥, катастрофи та загибел≥ людей.  р≥м того, ц≥ речовини можуть бути використан≥ ¤к знар¤дд¤ вчиненн¤ злочин≥в, зокрема нападу на ек≥паж та пасажир≥в з метою захопленн¤ ≥ угону пов≥тр¤ного судна.

2. –одовий обТЇкт злочину Ч громадська безпека, а безпосередн≥й Ч безпека в≥д вибухових та легкозаймистих речовин, ¤к≥ Ї предметом злочину (про њх пон¤тт¤ див. коментар до []{1_262}ст. 262 та []{1_267}267).

3. ќбТЇктивна сторона пол¤гаЇ у незаконному перевезенн≥ на пов≥тр¤ному судн≥ вибухових або легкозаймистих речовин. ѕеревезенн¤ речовин на пов≥тр¤ному судн≥ означаЇ њх транспортуванн¤, доставку цим видом транспорту. ѕон¤тт¤ пов≥тр¤ного судна дано в []{4_153_16}ч. 2 ст. 15 ѕов≥тр¤ного кодексу ”крањни.

4. Ќезаконне перевезенн¤ на пов≥тр¤ному судн≥ вибухових або легкозаймистих речовин означаЇ њх перевезенн¤ без в≥дпов≥дного дозволу компетентних орган≥в (див. []{4_153_64}ст. 63 ѕов≥тр¤ного кодексу ”крањни) або перевезенн¤ таких вибухових або легкозаймистих речовин, що не п≥дл¤гають транспортуванню на пов≥тр¤них суднах (див. []{4_153_76}ст. 75 ѕов≥тр¤ного кодексу ”крањни).

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

6. —убТЇкт злочину Ч будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

7. ѕро загибель людей та ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки див. коментар до []{1_258}ст. 258.

</s269>

<s270>

—татт¤ 270.ѕорушенн¤ встановлених законодавством вимог пожежноњ безпеки

1. ѕорушенн¤ встановлених законодавством вимог пожежноњ безпеки, ¤кщо воно спричинило виникненн¤ пожеж≥, ¤кою запод≥¤но шкоду здоровТю людей або майнову шкоду у великому розм≥р≥, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста двадц¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розм≥р≥ або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

ѕрим≥тка. ћайнова шкода вважаЇтьс¤ запод≥¤ною у великих розм≥рах, ¤кщо пр¤м≥ збитки становл¤ть суму, ¤ка в триста ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а в особливо великих розм≥рах Ч ¤кщо пр¤м≥ збитки становл¤ть суму, ¤ка в тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ўодоби в ”крањн≥ виникаЇ в середньому 144 пожеж≥, у вогн≥ гине 6 та отримуЇ травми 4 особи, знищуЇтьс¤ 31 буд≥вл¤, 4 одиниц≥ техн≥ки (див. []{4_360_0}постанову  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро стан забезпеченн¤ пожежноњ безпеки та заходи щодо њњ пол≥пшенн¤Ф в≥д 21 жовтн¤ 1999 р. є 1943).

2. –одовим обТЇктом злочину Ї громадська безпека, а безпосередн≥м Ч пожежна безпека (безпека в≥д пожеж).

3. ѕредметом злочину Ї майно, природн≥ ресурси або ≥нш≥ предмети, ¤к≥ здатн≥ гор≥ти. Ќа в≥дм≥ну в≥д злочин≥в проти власност≥ та довк≥лл¤ предмет порушенн¤ встановлених законодавством вимог пожежноњ безпеки може не волод≥ти економ≥чною або ≥ншою ц≥нн≥стю.

4. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в порушенн≥ встановлених законодавством вимог пожежноњ безпеки, ¤кщо воно спричинило виникненн¤ пожеж≥, ¤кою запод≥¤но шкоду здоровТю людей або майнову шкоду у великому розм≥р≥.

5. «лочин з матер≥альним складом. ƒиспозиц≥¤ ч. 1 ст. 270 бланкетна. ѕорушенн¤ встановлених законодавством вимог пожежноњ безпеки може бути вчинено ¤к д≥Їю, так ≥ безд≥¤льн≥стю.

6. ѕ≥д встановленими законодавством вимогами пожежноњ безпеки (ст. 270) сл≥д розум≥ти комплекс положень, що визнають пор¤док додержанн¤ норм ≥ стандарт≥в, спр¤мованих на запоб≥ганн¤ пожежам. ¬имоги пожежноњ безпеки включаютьс¤ в стандарти, паспорти, норми, правила, положенн¤, ≥нструкц≥њ. ѕон¤тт¤м законодавства охоплюютьс¤ ¤к закони, так ≥ ≥нш≥ нормативно-правов≥ акти. ÷е, наприклад, []{4_174_0}«акон ”крањни Уѕро пожежну безпекуФ в≥д 17 грудн¤ 1993 р., []{4_219_2}ѕравила пожежноњ безпеки в ”крањн≥ в≥д 14 липн¤ 1995 р., затверджен≥ ћ¬— ”крањни. ™ галузев≥ правила пожежноњ безпеки, ¤к≥ розробл¤ютьс¤ ≥ затверджуютьс¤ м≥н≥стерствами ≥ в≥домствами.

7. ѕожежа Ч це неконтрольоване гор≥нн¤ предмет≥в, поза спец≥альним осередком, ¤ке створюЇ безпосередню небезпеку життю ≥ здоровТю людини, майну, довк≥ллю, нормальн≥й д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й або спричинюЇ њм шкоду.

8. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї шкода здоровТю людей або майнова шкода у великому розм≥р≥.

9. ѕ≥д шкодою здоровТю людей (ч. 1 ст. 270) необх≥дно розум≥ти спричиненн¤ легких т≥лесних ушкоджень багатьом особам або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень одн≥й особ≥.

10. «г≥дно з прим≥ткою до ст. 270 майнова шкода вважаЇтьс¤ запод≥¤ною у великих розм≥рах, ¤кщо пр¤м≥ збитки складають суму, ¤ка в триста раз≥в ≥ б≥льше перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

11. —убТЇктивна сторона злочину щодо порушених вимог (правил) пожежноњ безпеки може характеризуватис¤ умислом, так ≥ необережн≥стю, а в≥дносно насл≥дк≥в (шкоди здоровТю людей або майновоњ шкоди) Ч т≥льки необережн≥стю (злочинною самовпевнен≥стю або злочинною недбал≥стю). якщо винний мав умисел по в≥дношенню до насл≥дк≥в, то в залежност≥ в≥д спр¤мованост≥ умислу в≥н несе в≥дпов≥дальн≥сть за умисне пошкодженн¤ або знищенн¤ майна або ¤к за злочин проти особи тощо.

12. —убТЇкт злочину Ч будь-¤ка особа, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

13. ѕро загибель людей та ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки див. коментар до []{1_258}ст. 258.

</s270>

</r9>

<r10>

–озд≥л ’ «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» Ѕ≈«ѕ≈ » ¬»–ќЅЌ»÷“¬ј

<s271>

—татт¤ 271.ѕорушенн¤ вимог законодавства про охорону прац≥

1. ѕорушенн¤ вимог законодавчих та ≥нших нормативно-правових акт≥в про охорону прац≥ службовою особою п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ або громад¤нином Ч субТЇктом п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, ¤кщо це порушенн¤ запод≥¤ло шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до семи рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до двох рок≥в або без такого.

1. ќбТЇктом вс≥х злочин≥в передбачених розд. X ќсобливоњ частини  одексу Ї сусп≥льн≥ в≥дносини в сфер≥ безпеки виробництва. ѕитанн¤ охорони прац≥ Ї надзвичайно важливим соц≥альним аспектом. јдже в≥д того, наск≥льки високий у сусп≥льств≥ р≥вень зд≥йсненн¤ заход≥в з охорони прац≥, залежить не т≥льки ефективн≥сть прац≥, њњ сусп≥льна користь, а й житт¤ та здоровТ¤ громад¤н, ¤к≥ зайн¤т≥ на виробництв≥.

[]{4_255_43}„. 4 ст. 43  онституц≥њ ”крањни кожному громад¤нинов≥ іарантовано право на належн≥, безпечн≥ та здоров≥ умови прац≥.

«аконодавство про охорону прац≥ регулюЇ в≥дносини м≥ж власником п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ (або його в≥дпов≥дним уповноваженим) та прац≥вником з питань безпеки, г≥г≥Їни прац≥ й виробничого середовища ≥ встановлюЇ Їдиний пор¤док орган≥зац≥њ охорони прац≥ на вс≥й територ≥њ ”крањни.

як зазначено у []{4_133_7}ст. 7 «акону ”крањни Уѕро охорону прац≥Ф в≥д 14 жовтн¤ 1992 р., умови прац≥ на робочому м≥сц≥, безпека технолог≥чних процес≥в, роботи машин, механ≥зм≥в, устаткуванн¤ та ≥нших засоб≥в виробництва, стан засоб≥в колективного й ≥ндив≥дуального захисту, що використовуютьс¤ прац≥вниками, а також сан≥тарно-побутов≥ умови повинн≥ в≥дпов≥дати вимогам нормативних акт≥в про охорону прац≥.

2. ќбТЇктивна сторона злочину передбачаЇ на¤вн≥сть трьох ознак в њх сукупност≥:

Ч порушенн¤ вимог законодавчих та ≥нших нормативних акт≥в про охорону прац≥;

Ч запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю прац≥вника виробництва, а також ≥нших ос≥б, пост≥йна або тимчасова д≥¤льн≥сть ¤ких повТ¤зана з даним виробництвом (ч. 1 ст. 271), або спричиненн¤ загибел≥ людей чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м зазначених вимог законодавства та насл≥дками, ¤к≥ настали.

3. “ерм≥ном Упорушенн¤ вимог законодавчих та ≥нших нормативних акт≥вФ охоплюЇтьс¤ недотриманн¤ вимог []{4_133_0}«акону ”крањни Уѕро охорону прац≥Ф, а також правил, ¤к≥ прийн¤т≥ з метою охорони громад¤н в≥д виробничих травм ≥ профес≥йних захворювань в процес≥ њх виробничоњ д≥¤льност≥. ÷е, зокрема, правила техн≥ки безпеки, виробничоњ сан≥тар≥њ, правила збереженн¤ ≥ використанн¤ легкозаймистих або њдких речовин.

ѕри засудженн≥ особи, винноњ в порушенн≥ вимог законодавства про охорону прац≥, суд у вироку маЇ указати, ¤к≥ конкретно пункти (параграфи) нормативних акт≥в були порушен≥, ≥ описати суть порушенн¤, що мало м≥сце.

ƒиспозиц≥¤ ст. 271 Ї бланкетною ≥ дл¤ визнанн¤ в д≥¤нн¤х особи складу злочину необх≥дно встановити, ¤к≥ конкретно правила техн≥ки безпеки або ≥нш≥ правила охорони прац≥ порушен≥ з обовТ¤зковою вказ≥вкою конкретного пункту цих правил.

ѕравила техн≥ки безпеки та ≥нш≥ правила охорони прац≥ дуже р≥зноман≥тн≥. ѓх можна розд≥лити на загальн≥ та спец≥альн≥. «агальн≥ Ч це правила, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ кожного п≥дприЇмства, спец≥альн≥ Ч дл¤ окремих галузей промисловост≥, с≥льського господарства. ƒо ≥нших правил охорони прац≥ в≥днос¤тьс¤ правила виробничоњ сан≥тар≥њ та г≥г≥Їни, збер≥ганн¤ ≥ використанн¤ легкозаймистих або њдких речовин, допуску до роботи неповнол≥тн≥х та ≥н.

¬≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ спец≥альних правил безпеки п≥д час виконанн¤ роб≥т з п≥двищеною небезпекою, правил безпеки на вибухонебезпечних п≥дприЇмствах (у цехах), правил ¤дерноњ або рад≥ац≥йноњ безпеки, правил, що стосуютьс¤ безпечного використанн¤ промисловоњ продукц≥њ або безпечноњ експлуатац≥њ буд≥вель ≥ споруд передбачена []{1_272}ст. 272Ч275. —лужбов≥ особи, ¤к≥ зобовТ¤зан≥ забезпечувати дотриманн¤ вказаних правил, будуть в≥дпов≥дати за ст. 271 т≥льки у випадку, коли ними порушен≥ загальн≥ правила техн≥ки безпеки, промисловоњ сан≥тар≥њ або ≥нш≥ вимоги законодавства, що не Ї спец≥альними.

4. —пособи порушенн¤ вимог законодавчих та ≥нших нормативних акт≥в про охорону прац≥ р≥зноман≥тн≥. ÷е порушенн¤ може ви¤витис¤ в не проведенн≥ в≥дпов≥дного ≥нструктажу або у в≥дсутност≥ чи несправност≥ спец≥альних пристроњв дл¤ безпечноњ роботи механ≥зм≥в, верстат≥в, електромереж, засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту (маски, окул¤р, захисних щит≥в п≥д час плавленн¤ металу, спец≥ального од¤гу, спец≥ального взутт¤ тощо), неналежна перев≥рка знанн¤ прац≥вниками правил техн≥ки безпеки та ≥н.

“ерм≥н Устворювало небезпекуФ (ч. 1 ст. 271) припускаЇ на¤вн≥сть реальноњ можливост≥ загибел≥ або травмуванн¤ людей, њхнього захворюванн¤ внасл≥док порушенн¤ вимог законодавства про охорону прац≥.

5. «апод≥¤нн¤ шкоди здоровТю потерп≥лого (ч. 1 cт. 271) передбачаЇ захворюванн¤ людей внасл≥док порушенн¤ вимог законодавства про охорону прац≥ або травмуванн¤ потерп≥лого, ¤ке пот¤гло запод≥¤нн¤ середньоњ т¤жкост≥ або легкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило короткочасний розлад здоровТ¤ або короткочасну втрату працездатност≥ (див. коментар до []{1_122}ст. 122, []{1_125}125).

ѕ≥д нещасними випадками з людьми (ч. 2 ст. 271) необх≥дно розум≥ти запод≥¤нн¤ смерт≥, т¤жкого, середньоњ т¤жкост≥ або легкого т≥лесного ушкодженн¤, ¤ке причинило короткочасний розлад здоровТ¤ або короткочасну втрату працездатност≥ хоча б одн≥й особ≥. ѕри цьому додаткова квал≥ф≥кац≥¤ за статтею про злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи не потр≥бна.

ѕорушенн¤ правил, що забезпечують безпеку виробництва, ¤кщо воно запод≥¤ло майнову шкоду п≥дприЇмству або прац≥внику, але не створило небезпеки дл¤ житт¤ або здоровТ¤ громад¤н, не охоплюЇтьс¤ ст. 271. ” такому випадку службова особа буде в≥дпов≥дати в дисципл≥нарному, адм≥н≥стративному або цив≥льному пор¤дку, а ¤кщо така шкода буде ≥стотною, Ч за []{1_364}ст. 364 або []{1_367}367.

6. ≤з субТЇктивноњ сторони злочин припускаЇ складну структуру вини. ‘акт порушенн¤ вимог законодавства про охорону прац≥ може бути вчинений особою ¤к умисно, так ≥ необережно. —тавленн¤ особи до настанн¤ насл≥дк≥в Ч необережн≥сть.

7. —убТЇктом злочину може бути ¤к службова особа, так ≥ ф≥зична особа Ч субТЇкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ або уповноважена ним особа, на ¤ких законом або на п≥дстав≥ наказу, службовоњ ≥нструкц≥њ, спец≥ального розпор¤дженн¤ безпосередньо покладен≥ обовТ¤зки забезпечувати дотриманн¤ вимог законодавства про охорону прац≥.

¬≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ правил охорони прац≥ настаЇ незалежно в≥д форми власност≥ п≥дприЇмства, на ¤кому працюЇ службова особа.

8. ” раз≥ порушенн¤ вимог законодавства про охорону прац≥ ≥ншими службовими особами вони, з урахуванн¤м обставин справи, можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть за службов≥ злочини або злочини проти особи за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу.

ѕорушенн¤ вимог законодавства про охорону прац≥ роб≥тником або службовцем, ¤к≥ не Ї субТЇктами вказаного злочину, ¤кщо таке порушенн¤ спричинило кал≥цтво або загибель ≥ншого роб≥тника чи службовц¤, утворюЇ склад злочину проти житт¤ або здоровТ¤ особи ([]{1_119}ст. 119, []{1_128}128).

9. якщо внасл≥док порушенн¤ законодавства про охорону прац≥ не настали насл≥дки, передбачен≥ ст. 271, але п≥дприЇмству або роб≥тников≥ спричинена майнова шкода, настаЇ в≥дпов≥дальн≥сть у дисципл≥нарному, адм≥н≥стративному або цив≥льному пор¤дку, а ¤кщо така шкода буде ≥стотною Ч за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу.

10. ѕотерп≥лими в≥дзлочину можуть бути ¤к прац≥вники п≥дприЇмства або орган≥зац≥њ, так ≥ ≥нш≥ особи, пост≥йна або тимчасова д≥¤льн≥сть ¤ких повТ¤зана з цим виробництвом (наприклад, студенти-практиканти, стажисти, в≥др¤джен≥).

якщо порушенн¤м вимог законодавства про охорону прац≥ була спричинена шкода здоровТю сторонн≥м особам, винна особа в≥дпов≥датиме залежно в≥д характеру злочинних д≥й за статт¤ми про службов≥ злочини або злочини проти особи.

«лочин проти житт¤ ≥ здоровТ¤ особи матиме м≥сце ≥ у випадку, ¤кщо порушенн¤ вимог законодавства про охорону прац≥ спричинило т≥лесн≥ ушкодженн¤ або смерть домашн≥й роб≥тниц≥, шоферу та ≥ншим особам, що працювали у окремоњ особи за наймом.

11. «лочин визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ вказаних у диспозиц≥њ ст. 271 насл≥дк≥в, ¤к≥ Ї у причинному звТ¤зку з допущеним порушенн¤м правил охорони прац≥.

</s271>

<s272>

—татт¤ 272.ѕорушенн¤ правил безпеки п≥д час виконанн¤ роб≥т з п≥двищеною небезпекою

1. ѕорушенн¤ правил безпеки п≥д час виконанн¤ роб≥т з п≥двищеною небезпекою на виробництв≥ або будь-¤кому п≥дприЇмств≥ особою, ¤ка зобовТ¤зана њх дотримувати, ¤кщо це порушенн¤ створило загрозу загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤ло шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до восьми рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. —т. 272 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ правил безпеки при виконанн≥ не вс≥х вид≥в роб≥т, а т≥льки де¤ких з них, ¤к≥ характеризуютьс¤ найб≥льш високим р≥внем небезпеки дл¤ прац≥вник≥в та оточуючих ос≥б. ÷е г≥рнич≥, буд≥вельн≥ та ≥нш≥ роботи.

√≥рнич≥ роботи Ч це роботи з геолог≥чного розв≥дуванн¤ родовищ корисних копалин (кр≥м нафти ≥ газу) з механ≥чним порушенн¤м поверхн≥; буд≥вництва, реконструкц≥њ, ремонту г≥рничих п≥дприЇмств; збагаченн¤ корисних копалин, що видобуваютьс¤, включаючи дробленн¤, розмелюванн¤, концентрац≥ю або промиванн¤ видобутих матер≥ал≥в; буд≥вництво та ремонт п≥дземних споруд, не повТ¤заних ≥з добуванн¤м корисних копалин (наприклад, метропол≥тена, тунел≥в) та ≥н.

Ѕуд≥вельн≥ роботи Ч це земл¤н≥, камТ¤н≥, монтажн≥, опор¤джувальн≥, навантажувально-розвантажувальн≥, загот≥вельн≥ та ≥нш≥ роботи, ¤к≥ провод¤тьс¤ на буд≥вельному майданчику в звТ¤зку з буд≥вництвом, ремонтом, переносом, реконструкц≥Їю або зносом житлових прим≥щень, прим≥щень побутового або ≥ншого призначенн¤, а також роботи не на буд≥вельному майданчику, але повТ¤зан≥ з ремонтом, прокладанн¤м ≥нженерних мереж, комун≥кац≥й теплопостачанн¤, водопостачанн¤ та ≥н.

≤нш≥ роботи Ч це однопор¤дков≥ з г≥рничими та буд≥вельними роботи, ¤к≥ також в≥дзначаютьс¤ небезпечн≥стю дл¤ людей, таким же високим р≥внем можливост≥ спричиненн¤ шкоди життю або здоровТю (наприклад, вибухов≥ роботи, не повТ¤зан≥ з виробництвом на вибухонебезпечних п≥дприЇмствах або в вибухонебезпечних цехах).

2. ƒл¤ складу злочину порушенн¤ в≥дпов≥дних правил веденн¤ роб≥т Ї на¤вним за диспозиц≥Їю ц≥Їњ статт≥. ‘орма власност≥ п≥дприЇмства значенн¤ не маЇ.

3. ƒиспозиц≥¤ ст. 272 Ї бланкетною, що означаЇ необх≥дн≥сть зверненн¤ (дл¤ зТ¤суванн¤ зм≥сту порушенн¤, про ¤ке в н≥й говоритьс¤) до правил, що реіламентують заходи безпеки при виконанн≥ роб≥т, передбачених ц≥Їю статтею.

4. ѕорушенн¤ правил безпеки може в≥дбуватись у вигл¤д≥ д≥й (проведенн¤ буро-вибухових роб≥т у шахт≥ з застосуванн¤м нереіламентованоњ вибух≥вки; використанн¤ дл¤ кр≥пленн¤ покр≥вл≥ штрека бракованих сто¤к≥в; робота при п≥двищен≥й концентрац≥њ шк≥дливих засоб≥в або при порушенн≥ температурних режим≥в; при в≥дсутност≥ допуску до механ≥зм≥в або до роботи на зав≥домо несправних механ≥змах; порушенн¤ правил експлуатац≥њ буд≥вельних механ≥зм≥в та ≥н.) або безд≥¤льност≥ (непроведенн¤ ремонту вентил¤ц≥йноњ системи; невжитт¤ заход≥в дл¤ запоб≥ганн¤ проникненню води у г≥рнич≥ прим≥щенн¤; в≥дсутн≥сть загорож, в≥дпов≥дних попереджаючих знак≥в та плакат≥в в небезпечних зонах; в≥дсутн≥сть спец≥ального ≥нструктажу, коли в≥н необх≥дний; в≥дсутн≥сть ≥ндив≥дуальних засоб≥в захисту тощо).

5. ¬ ¤кост≥ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, ¤к≥ повинн≥ наступити в результат≥ порушенн¤ правил безпеки, диспозиц≥¤ ст. 272 вказуЇ на:

Ч створенн¤ загрози загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в (ч. 1);

Ч запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю потерп≥лого (ч. 1);

Ч загибель людей (ч. 2);

Ч ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (ч. 2) (див. коментар до []{1_271}ст. 271).

“ерм≥н Устворенн¤ загрозиФ передбачаЇ реальну можлив≥сть загибел≥ чи травмуванн¤ людей внасл≥док порушенн¤ безпеки п≥д час виконанн¤ роб≥т з п≥двищеною небезпекою.

6. ƒл¤ застосуванн¤ ст. 272 потр≥бно встановити на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж припущеним порушенн¤м правил безпеки ≥ зазначеними у ц≥й статт≥ насл≥дками.

7. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272, характеризуЇтьс¤ необережною виною щодо такого насл≥дку ¤к запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю людей, а щодо можливост≥ людських жертв чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в Ч злочинною самонад≥¤н≥стю або непр¤мим умислом. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272, характеризуЇтьс¤ необережною формою вини у вигл¤д≥ злочинноњ самонад≥¤ност≥ або злочинноњ недбалост≥.

8. —убТЇктом злочину може бути особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в ≥ в силу своњх обовТ¤зк≥в п≥д час виконанн¤ роб≥т з п≥двищеною небезпекою зобовТ¤зана дотримувати передбачен≥ правила безпеки. Ќа практиц≥ це найчаст≥ше кер≥вники д≥л¤нок, виконроби, бригадири, ≥нженери, майстри та ≥нш≥ службов≥ особи, що в≥дпов≥дають за дотриманн¤ правил безпеки. —убТЇктом злочину можуть бути також р¤дов≥ прац≥вники на виробництв≥.

</s272>

<s273>

—татт¤ 273.ѕорушенн¤ правил безпеки на вибухонебезпечних п≥дприЇмствах або у вибухонебезпечних цехах

1. ѕорушенн¤ правил безпеки на вибухонебезпечних п≥дприЇмствах або у вибухонебезпечних цехах особою, ¤ка зобовТ¤зана њх дотримувати, ¤кщо воно створило загрозу загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤ло шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до дес¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. « обТЇктивноњ сторони передбачене ц≥Їю статтею д≥¤нн¤ визначене законодавством ¤к порушенн¤ правил, що забезпечують безпеку виробництва на вибухонебезпечних п≥дприЇмствах або у вибухонебезпечних цехах. ќтже, диспозиц≥¤ ст. 273 Ї бланкетною. ƒл¤ зТ¤суванн¤ зм≥сту зазначеного в н≥й д≥¤нн¤ необх≥дно звернутис¤ до техн≥ко-правових норм, ¤к≥ реіламентують безпеку виробництва на вибухонебезпечних п≥дприЇмствах (у цехах).

2. Ќа вибухонебезпечних виробництвах д≥ють правила та ≥нструкц≥њ, що м≥ст¤ть норми, ¤к≥ за своњм призначенн¤м под≥л¤ютьс¤ на дв≥ групи: загальн≥ та спец≥альн≥. ѕравила вибухобезпеки Ч це спец≥альн≥ правила (≥нструкц≥њ), ¤к≥ поширюютьс¤ виключно на вибухонебезпечн≥ п≥дприЇмства (цехи, споруди, д≥льниц≥). ¬они под≥л¤ютьс¤ на правила вибухозапоб≥ганн¤ (њх мета Ч усунути можлив≥сть вибуху) ≥ правила вибухозахисту (њх мета Ч захистити людей та матер≥альн≥ ц≥нност≥ в≥д вибуху, коли в≥н все ж таки станетьс¤).

ќдин нормативний акт щодо безпеки виробництва може м≥стити ¤к загальн≥, так ≥ спец≥альн≥ правила вибухобезпеки. Ќаприклад, []{4_297_1}ѕравила безпечноњ експлуатац≥њ електроустановок споживач≥в затверджен≥ наказом ƒержнагл¤дохоронпрац≥ ”крањни в≥д 9 с≥чн¤ 1998 р. є 4 Ї обовТ¤зковими дл¤ вс≥х споживач≥в та виробник≥в електроенерг≥њ, незалежно в≥д њх в≥домчоњ належност≥ та форм власност≥ на засоби виробництва. ” той же час, []{4_297_62}п≥дрозд≥л 7.3 цього нормативного акта У≈лектроустановки у вибухонебезпечних зонахФ м≥стить спец≥альн≥ правила вибухонебезпеки, ¤к≥ поширюютьс¤ т≥льки на вибухонебезпечн≥ п≥дприЇмства.

3. ѕорушенн¤ правил безпеки виражаютьс¤ в порушенн≥ пор¤дку веденн¤ виробничих процес≥в, встановленого технолог≥чними вимогами режиму роботи обладнанн¤, апаратури, прилад≥в, ¤к≥ забезпечують безпеку в≥д вибух≥в.

¬казан≥ правила можуть бути порушен≥ ¤к д≥Їю, так ≥ шл¤хом безд≥¤льност≥. ѕравила вибухозапоб≥ганн¤ част≥ше порушуютьс¤ активними д≥¤ми: користуванн¤ в≥дкритим вогнем, використанн¤ несправних электроприлад≥в та обладнанн¤, в≥дключенн¤ вентил¤ц≥њ, допуск ос≥б, ¤к≥ не мають права працювати на даному виробництв≥, або в нетверезому вигл¤д≥ тощо. ѕравила вибухозахисту звичайно порушуютьс¤ шл¤хом безд≥¤льност≥: необладнанн¤ запасних виход≥в, неперев≥рка вогнегасник≥в, необладнанн¤ в≥дпов≥дним чином м≥сць охорони вибухонебезпечних засоб≥в, в≥дсутн≥сть належного контролю за додержанн¤м безпеки використанн¤ обладнанн¤ тощо. јле при будь-¤к≥й форм≥ вчиненн¤ цього злочину в≥н за своњм зм≥стом Ї невиконанн¤м або неналежним виконанн¤м вимог правил вибухобезпеки.

ƒл¤ конкретизац≥њ обвинуваченн¤ у справах ц≥Їњ категор≥њ необх≥дно посилатис¤ на в≥дпов≥дн≥ статт≥ []{4_133_0}«акону ”крањни Уѕро охорону прац≥Ф, статт≥, пункти (параграфи) законодавчих та ≥нших порушень нормативних акт≥в ≥ розкривати суть допущених порушень (див. []{4_57_6}абз. 2 п. 6 постанови ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику застосуванн¤ судами ”крањни законодавства у справах, повТ¤заних з порушенн¤м вимог законодавства про охорону прац≥Ф в≥д 10 жовтн¤ 1982 р. є 6).

4. ћ≥сце вчиненн¤ злочину визначено у диспозиц≥њ статт≥. ѕ≥дприЇмства, цехи визнаютьс¤ вибухонебезпечними, ¤кщо зд≥йсненн¤ на них технолог≥чних процес≥в повТ¤зано з використанн¤м в твердому, р≥динному або газопод≥бному вид≥ речовин, здатних при дос¤гненн≥ певних концентрац≥й п≥д впливом зовн≥шн≥х фактор≥в (удару, ≥скри, п≥двищеноњ температури та ≥н.) до спонтанного вибуху.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї м≥сце його вчиненн¤. ¬ диспозиц≥њ ст. 273 це Увибухонебезпечн≥ п≥дприЇмстваФ та Увибухонебезпечн≥ цехиФ.

«г≥дно з чинними техн≥чними нормами ≥ правилами вибухонебезпечними п≥дприЇмствами Ї промислов≥ та будь-¤к≥ ≥нш≥ п≥дприЇмства, а також њх пусков≥ черги та комплекси, в≥днесен≥ у встановленому пор¤дку до певноњ категор≥њ чи класу вибуховоњ або вибухово-пожежноњ небезпеки. «алежно в≥д того, ¤к≥ гази, пар, пил та ≥нш≥ речовини обертаютьс¤ у виробництв≥ та загрожують вибухом, вже при проектуванн≥ п≥дприЇмства визначаЇтьс¤ його категор≥¤ чи клас вибухонебезпечност≥.

ѕ≥д вибухонебезпечними треба розум≥ти основн≥ цехи (цехи, д≥льниц≥, в≥дд≥ленн¤ тощо), допом≥жн≥ (склади, лаборатор≥њ тощо), а також зовн≥шн≥ установки та ≥нш≥ в≥докремлен≥ обТЇкти, ¤к≥ у встановленому пор¤дку в≥днесен≥ до певноњ категор≥њ чи класу вибухонебезпечност≥.

«г≥дно з ѕерел≥ком обТЇкт≥в та промислових п≥дприЇмств з п≥двищеним р≥внем вибухопожежонебезпеки, ¤к≥ п≥дл¤гають щор≥чному пожежно-техн≥чному обстеженню, затвердженим []{4_459_1}наказом ћ¬— ”крањни в≥д 5 вересн¤ 1998 р. є 5 вибухонебезпечними Ї: д≥льниц≥ зар¤дки стартерних акумул¤торних батарей; газогенераторн≥ дл¤ отриманн¤ ацетилену; цехи з виготовленн¤ комб≥корм≥в, б≥лково-в≥там≥нних добавок та травТ¤ного борошна, гранулюванн¤ комб≥корм≥в та травТ¤ного борошна, дробленн¤ сухого с≥на, соломи; машинн≥ та апаратн≥ в≥дд≥ленн¤ ам≥ачних холодильних установок, склади ам≥аку; прим≥щенн¤ дл¤ збер≥ганн¤ кисню в балонах; прим≥щенн¤ дл¤ шл≥фуванн¤ деревТ¤них ≥ пластмасових вироб≥в тощо.

5. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 1 ст. 273 настаЇ, ¤кщо створена загроза загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤на шкода здоровТю потерп≥лого (див. коментар до []{1_271}ст. 271).

„. 2 ст. 273 в ¤кост≥ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в вказуЇ реальне настанн¤ загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

6. —убТЇкт злочину спец≥альний. ÷е особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в, працюЇ на вибухонебезпечному виробництв≥ ≥ зобовТ¤зана дотримувати правила вибухобезпеки.

7. —убТЇктивна сторона злочину част≥ше за все характеризуЇтьс¤ умислом стосовно порушенн¤ правил (мотивом, ¤к правило, Ї бажанн¤ спростити та прискорити виконанн¤ виробничого завданн¤). ћожливе також порушенн¤ правил з необережност≥ (наприклад, коли винна особа забула вимкнути електроприлад). ѕри настанн≥ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в ставленн¤ до них субТЇкта може бути т≥льки необережним.

</s273>

<s274>

—татт¤ 274.ѕорушенн¤ правил ¤дерноњ або рад≥ац≥йноњ безпеки

1. ѕорушенн¤ на виробництв≥ правил ¤дерноњ або рад≥ац≥йноњ безпеки особою, ¤ка зобовТ¤зана њх дотримувати, ¤кщо воно створило загрозу загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤ло шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дванадц¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ¬≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ правил ¤дерноњ та рад≥ац≥йноњ безпеки спр¤мована на забезпеченн¤ захисту людини, а також природного середовища в≥д шк≥дливого впливу ¤дерних та рад≥оактивних матер≥ал≥в.

ƒо п≥дприЇмств атомноњ енергетики в≥днос¤тьс¤ м≥сц¤ перебуванн¤ ¤дерних установок (спорудженн¤ ≥ комплекси з ¤дерними реакторами, у тому числ≥ атомн≥ станц≥њ, судна, косм≥чн≥ ≥ л≥тальн≥ апарати та ≥нш≥ транспортн≥ засоби; спорудженн¤ ≥ комплекси з промисловими, експериментальними ≥ досл≥дницькими ¤дерними реакторами ≥ ¤дерними стендами; спорудженн¤, комплекси, пол≥гони, установки ≥ пристроњ з ¤дерними зар¤дами дл¤ використанн¤ в мирних ц≥л¤х, ≥нш≥ утримуюч≥ ¤дерн≥ матер≥али, спорудженн¤ й установки дл¤ виробництва, використанн¤, транспортуванн¤ ¤дерного палива ≥ ¤дерних матер≥ал≥в).

[]{4_207_0}«акон ”крањни Уѕро використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ та рад≥ац≥йну безпекуФ в≥д 8 лютого 1995 р. розТ¤снюЇ так≥ пон¤тт¤, ¤к рад≥ац≥йна безпека, ¤дерн≥ матер≥али, рад≥оактивн≥ матер≥али.

–ад≥ац≥йна безпека Ч це дотриманн¤ допустимих меж рад≥ац≥йного впливу на персонал п≥дприЇмства, населенн¤ та навколишнЇ середовище, ¤к≥ встановлен≥ нормами, правилами та стандартами з безпеки. Ќедотриманн¤ вказаних правил може призвести до рад≥ац≥йноњ авар≥њ Ч под≥њ, внасл≥док ¤коњ втрачено контроль над ¤дерною установкою, джерелом ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, ≥ ¤ка призводить або може призвести до рад≥ац≥йного впливу на людей та навколишнЇ природне середовище, що перевищуЇ допустим≥ меж≥, встановлен≥ нормами, правилами ≥ стандартами з безпеки.

–ад≥оактивн≥ матер≥али Ч це природного або штучного походженн¤ джерела ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, рад≥оактивн≥ речовини ≥ ¤дерн≥ матер≥али, що перебувають у будь-¤кому ф≥зичному стан≥ в установц≥ або у вироб≥ чи в ≥ншому будь-¤кому вигл¤д≥ ≥ щодо ¤ких д≥ють спец≥альн≥ правила поводженн¤.

ядерна безпека Ч це дотриманн¤ норм, правил, стандарт≥в та умов використанн¤ ¤дерних матер≥ал≥в, що забезпечують рад≥ац≥йну безпеку.

ядерн≥ матер≥али Ч це будь-¤к≥ вих≥дн≥ або спец≥альн≥ розщеплювальн≥ матер≥али (уран, тор≥й у вигл¤д≥ металу, сплаву, х≥м≥чного концентрату, будь-¤кий ≥нший матер≥ал, що м≥стить зазначен≥ речовини в певн≥й концентрац≥њ, або спец≥альний матер≥ал, що розщеплюЇтьс¤).

ƒжерело ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ Ч це ф≥зичний обТЇкт, кр≥м ¤дерних установок, ¤кий м≥стить рад≥оактивну речовину, або техн≥чний пристр≥й, ¤кий створюЇ або при певних умовах може створити ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤.

Ќебезпека рад≥оактивних матер≥ал≥в ¤к одного з вид≥в джерел загальноњ небезпеки пол¤гаЇ в тому, що випром≥нюванн¤ шк≥дливо впливаЇ на жив≥ орган≥зми, передус≥м Ч на людину. ѕорушенн¤ правил ¤дерноњ та рад≥ац≥йноњ безпеки можуть призвести до попаданн¤ вказаних матер≥ал≥в у навколишнЇ середовище (ірунт, воду, продукти харчуванн¤), що створюЇ велику небезпеку дл¤ людей.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин може про¤вл¤тись у р≥зних формах порушенн¤ правил безпеки:

Ч недодержанн¤ правил;

Ч њх неналежне додержанн¤;

Ч скоЇнн¤ д≥й, заборонених в≥дпов≥дними правилами.

ѕравила ¤дерноњ та рад≥ац≥йноњ безпеки викладен≥ у в≥дпов≥дних []{4_207_0}«аконах ”крањни Уѕро використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ та рад≥ац≥йну безпекуФ в≥д 8 лютого 1995 р., []{4_299_0}Уѕро захист людини в≥д впливу ≥он≥зуючих випром≥нюваньФ в≥д 14 с≥чн¤ 1998 р., []{4_221_0}Уѕро поводженн¤ з рад≥оактивними в≥дходамиФ в≥д 30 червн¤ 1995 р.

ƒо порушень правил можна в≥днести, наприклад, експлуатуванн¤ обТЇкт≥в без забезпеченн¤ захисту роб≥тник≥в, з несправним обладнанн¤м, використанн¤ не¤к≥сних матер≥ал≥в, допуск до роботи ос≥б, ¤к≥ не мають права працювати на обТЇктах, де використовуютьс¤ рад≥ац≥йн≥ матер≥али, порушенн¤ параметр≥в технолог≥чних процес≥в та ≥н.

3. ƒиспозиц≥¤ ст. 274 Ї бланкетною. ƒл¤ зТ¤суванн¤, ¤к≥ правила порушен≥, необх≥дно звернутись до в≥дпов≥дних нормативних акт≥в, ≥нструкц≥й, положень.

Ќорми ≥ правила ¤дерноњ та рад≥ац≥йноњ безпеки транспортуванн¤ ≥ збер≥ганн¤ ¤дерних матер≥ал≥в та рад≥оактивних речовин, ф≥зичного захисту ¤дерних матер≥ал≥в, конструюванн¤ та експлуатац≥њ обладнанн¤ атомних станц≥й ≥ джерел ≥он≥зуючих випром≥нювань затверджуЇ ћ≥н≥стерство еколог≥њ та природних ресурс≥в ”крањни.

ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про в≥днесенн¤ конкретноњ речовини, виробу до рад≥оактивних матер≥ал≥в необх≥дно призначенн¤ експертизи. ÷е тим б≥льш потр≥бно, коли зважити на те, що не вс≥ рад≥оактивн≥ речовини та вироби з њх використанн¤м становл¤ть небезпеку дл¤ людей ≥ навколишнього середовища. ” випадку призначенн¤ експертизи доц≥льно поставити й питанн¤ про найменуванн¤ рад≥оактивного матер≥алу та про те, ¤кими нормативними актами реіламентуЇтьс¤ пор¤док його використанн¤.

4. —т. 274 передбачаЇ порушенн¤ правил ¤дерноњ та рад≥ац≥йноњ безпеки на виробництв≥, тобто на п≥дприЇмствах, в установах, орган≥зац≥¤х, цехах, ¤к≥ виробл¤ють, збер≥гають, транспортують, використовують рад≥оактивн≥ речовини та джерела ≥он≥зуючих випром≥нювань, зд≥йснюють њх захороненн¤, знищенн¤ чи утил≥зац≥ю зобовТ¤зан≥ дотримуватись норм ¤дерноњ та рад≥ац≥йноњ безпеки, в≥дпов≥дних сан≥тарних правил, а також норм, встановлених ≥ншими актами законодавства, що м≥ст¤ть вимоги рад≥ац≥йноњ безпеки.

5. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 1 ст. 274 настаЇ, коли порушенн¤ на виробництв≥ правил ¤дерноњ та рад≥ац≥йноњ безпеки створило загрозу, тобто реальну можлив≥сть загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤ло шкоду здоровТю потерп≥лих (див. п. 5 коментар¤ до []{1_271}ст. 271).

„. 2 ст. 274 передбачаЇ реальне настанн¤ загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, саме тод≥ цей злочин Ї зак≥нченим.

≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч це запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень одн≥й чи к≥льком особам, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень двом або б≥льше особам, значних матер≥альних збитк≥в державн≥й, громадськ≥й орган≥зац≥њ або громад¤нам, тривалий прост≥й п≥дприЇмств, цех≥в або њх виробничих д≥льниць, значна економ≥чна шкода внасл≥док порушенн¤ правил ¤дерноњ або рад≥ац≥йноњ безпеки на виробництв≥.

6. ѕри застосуванн≥ вказаноњ статт≥ треба встановити на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж д≥¤ми особи та насл≥дками, що настали.

7. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 274, може характеризуватис¤ умислом або необережн≥стю. ќсоба усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й щодо порушенн¤ правил ¤дерноњ або рад≥ац≥йноњ безпеки, передбачаЇ те, що ц≥ д≥њ створюють можлив≥сть загибел≥ людей або запод≥¤нн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, ≥ бажаЇ або св≥домо допускаЇ створенн¤ такоњ можливост≥. ” випадках несв≥домого порушенн¤ правил маЇ м≥сце необережн≥сть Ч особа не передбачаЇ, що вона створюЇ можлив≥сть людських жертв або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, хоч повинна була ≥ могла це передбачити.

—тавленн¤ особи до т¤жких насл≥дк≥в, що реально настали (ч. 2 ст. 274), може бути лише необережним. ÷е означаЇ, що особа, порушуючи правила, передбачала можлив≥сть загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, але легковажно розраховувала на њх в≥дверненн¤, або не передбачала насл≥дк≥в, що настали, хоч повинна була ≥ могла њх передбачити.

8. —убТЇктом злочину Ї службова особа, ¤ка зг≥дно з службовими обовТ¤зками зобовТ¤зана виконувати правила ¤дерноњ ≥ рад≥ац≥йноњ безпеки та забезпечувати њх дотриманн¤ ≥ншими.

</s274>

<s275>

—татт¤ 275.ѕорушенн¤ правил, що стосуютьс¤ безпечного використанн¤ промисловоњ продукц≥њ або безпечноњ експлуатац≥њ буд≥вель ≥ споруд

1. ѕорушенн¤ п≥д час розробленн¤, конструюванн¤, виготовленн¤ чи збер≥ганн¤ промисловоњ продукц≥њ правил, що стосуютьс¤ безпечного њњ використанн¤, а також порушенн¤ п≥д час проектуванн¤ чи буд≥вництва правил, що стосуютьс¤ безпечноњ експлуатац≥њ буд≥вель ≥ споруд, особою, ¤ка зобовТ¤зана дотримувати таких правил, ¤кщо це створило загрозу загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤ло шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до двох рок≥в або без такого.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю трьох ознак в њх сукупност≥:

Ч порушенн¤ спец≥альних правил, ¤к≥ передбачають заходи, направлен≥ на запоб≥ганн¤ небезпеки при використанн≥ промисловоњ продукц≥њ, експлуатац≥њ буд≥вель ≥ споруд;

Ч створенн¤ небезпеки дл¤ житт¤ чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, або спричиненн¤ шкоди здоровТю потерп≥лого (ч. 1 ст. 275), або загибел≥ людей чи спричиненн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в (ч. 2 ст. 275);

Ч причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м зазначених правил та насл≥дками, ¤к≥ настали.

2. —татт¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть в двох напр¤мках виробничоњ д≥¤льност≥: при використанн≥ промисловоњ продукц≥њ та при експлуатац≥њ буд≥вель ≥ споруд.

3. ѕромислова продукц≥¤ Ч це продукц≥¤ виробничо-техн≥чного призначенн¤ (машини, механ≥зми, обладнанн¤, х≥м≥чн≥ препарати та ≥н.).

якщо промислова продукц≥¤ маЇ стандарти, направлен≥ на забезпеченн¤ безпеки житт¤ та здоровТ¤ людей, охорони навколишнього середовища, то вона п≥дл¤г¤Ї обовТ¤зков≥й сертиф≥кац≥њ, тобто документальному оформленню п≥дтвердженн¤ в≥дпов≥дност≥ продукц≥њ встановленим вимогам.

4. ѕор¤док використанн¤ промисловоњ продукц≥њ р≥зних вид≥в передбачаЇтьс¤ спец≥альними правилами Ч ƒержавними нормативними актами охорони прац≥ (ƒЌјќѕ), використанн¤ ¤ких Ї обовТ¤зковим. ѕорушенн¤ вказаних правил може пот¤гнути насл≥дки, передбачен≥ []{1_271}ст. 271.

“ак, порушенн¤ правил експлуатац≥њ буд≥вельних механ≥зм≥в (кран≥в, транспортер≥в тощо), ¤к≥ широко використовуютьс¤ в буд≥вництв≥, створюЇ небезпеку дл¤ прац≥вник≥в виробництва ≥ нав≥ть дл¤ сторонн≥х ос≥б, що знаход¤тьс¤ в сфер≥ д≥њ цих механ≥зм≥в. Ќаприклад, вантажний кран при порушенн≥ правил його експлуатац≥њ може впасти на споруди, що знаход¤тьс¤ поблизу буд≥вництва.

5. Ѕуд≥вельн≥ правила Ч це норми, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в р≥зних в≥домчих нормативних актах ≥ метою ¤ких Ї забезпеченн¤ безпеки при проектуванн≥, спорудженн≥, ремонт≥, реконструюванн≥ вс≥л¤ких споруд. ѕри цьому безпека передбачаЇтьс¤ ¤к дл¤ учасник≥в указаних роб≥т, так ≥ дл¤ ос≥б, що користуютьс¤ спорудженими буд≥вл¤ми.

ѕорушенн¤ вказаних правил, що в своњй б≥льшост≥ м≥ст¤тьс¤ в так званих ЅЌ≥ѕ (буд≥вельн≥ норми ≥ правила), може призвести до травм буд≥вельник≥в або до руйнуванн¤ в майбутньому збудованих споруд.

“иповими порушенн¤ми правил Ї в≥дступи в≥д затверджених проект≥в, використанн¤ непередбачених ЅЌ≥ѕ матер≥ал≥в та комплектуючих, порушенн¤ посл≥довност≥ буд≥вельних операц≥й тощо.

6. ѕри застосуванн≥ вказаноњ статт≥ необх≥дно зТ¤сувати, ¤к≥ саме правила порушен≥, в чому це виразилось, ¤к треба було д≥¤ти зг≥дно з правилами.

Ќаприклад, в []{4_288_6}ѕоложенн≥ про безпеку та над≥йну експлуатац≥ю виробничих буд≥вель ≥ споруд, затвердженому наказом ƒержавного ком≥тету буд≥вництва, арх≥тектури та житловоњ пол≥тики в≥д 27 листопада 1997 р. є 32/288 вказано, що виробнич≥ буд≥вл≥ ≥ споруди в процес≥ експлуатац≥њ, а також у пер≥од њњ тимчасового припиненн¤ повинн≥ перебувати п≥д систематичним нагл¤дом ≥нженерно-техн≥чних прац≥вник≥в, в≥дпов≥дальних за збереженн¤ цих обТЇкт≥в. ѕоложенн¤ маЇ на мет≥ забезпечити збер≥ганн¤ виробничих буд≥вель ≥ споруд шл¤хом належного догл¤ду за ними, своЇчасного ≥ ¤к≥сного проведенн¤ њх ремонту, а також запоб≥ганн¤ виникненню авар≥њ, передбачаЇ конкретн≥ заходи, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ безпеки експлуатац≥њ вказаних споруд.

7. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 275, характеризуЇтьс¤ необережною виною в≥дносно такого насл≥дку, ¤к спричиненн¤ шкоди здоровТю потерп≥лого, а в≥дносно створенн¤ загрози загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в Ч злочинною самонад≥¤н≥стю або непр¤мим умислом. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 275, характеризуЇтьс¤ т≥льки необережною формою вини у вигл¤д≥ злочинноњ самонад≥¤ност≥ або злочинноњ недбалост≥.

8. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в ≥ в силу своњх обовТ¤зк≥в зобовТ¤зана виконувати правила безпеки використанн¤ промисловоњ продукц≥њ та експлуатац≥њ буд≥вель та споруд. ƒо в≥дпов≥дальност≥ за ст. 275 прит¤гуютьс¤ ¤к службов≥ особи, так ≥ р¤дов≥ прац≥вники.

</s275>

</r10>

<r11>

–озд≥л ’≤ «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» Ѕ≈«ѕ≈ » –”’” “ј ≈ —ѕЋ”ј“ј÷≤ѓ “–јЌ—ѕќ–“”

<s276>

—татт¤ 276.ѕорушенн¤ правил безпеки руху або експлуатац≥њ зал≥зничного, водного чи пов≥тр¤ного транспорту

1. ѕорушенн¤ прац≥вником зал≥зничного, водного або пов≥тр¤ного транспорту правил безпеки руху або експлуатац≥њ транспорту, а також недобро¤к≥сний ремонт транспортних засоб≥в, кол≥й, засоб≥в сигнал≥зац≥њ та звТ¤зку, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤ людей або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караютьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або запод≥¤ли велику матер≥альну шкоду, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до семи рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

1. “ранспорт Ї одн≥Їю з найважлив≥ших галузей сусп≥льного виробництва ≥ покликаний задовольн¤ти потреби населенн¤ ≥ сусп≥льства в перевезенн¤х. ¬≥дносини, повТ¤зан≥ з д≥¤льн≥стю транспорту в ”крањн≥, регулюютьс¤ []{4_198_0}«аконом ”крањни Уѕро транспортФ в≥д 10 листопада 1994 р., кодексами окремих вид≥в транспорту, ≥ншими законодавчими актами ”крањни.

™дину транспортну систему ”крањни складають: зал≥зничний, морський, р≥чковий, ав≥ац≥йний ≥ де¤к≥ ≥нш≥ види транспорту, вказан≥ у []{4_198_21}ст. 21 «акону. ≈ксплуатац≥¤ транспортноњ системи в ”крањн≥ повинна забезпечувати безпеку житт¤ ≥ здоровТ¤ громад¤н, збереженн¤ вантаж≥в, що перевоз¤тьс¤, охорону навколишнього середовища.

2. ќбТЇктом злочину Ї безпека руху та експлуатац≥њ зал≥зничного, водного ≥ пов≥тр¤ного транспорту, здоровТ¤, житт¤ громад¤н, власн≥сть, а також довк≥лл¤.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у сукупност≥ наступних ознак:

Ч порушенн¤ правил безпеки руху або експлуатац≥њ транспорту чи недобро¤к≥сний ремонт транспортних засоб≥в, зал≥зничних кол≥й, засоб≥в сигнал≥зац≥њ та звТ¤зку, зал≥зничного, водного або пов≥тр¤ного транспорту;

Ч насл≥дк≥в, передбачених в диспозиц≥њ ч. 2 або 3 ст. 276, або створенн¤ небезпеки настанн¤ таких чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в (ч. 1 ст. 276);

Ч причинного звТ¤зку м≥ж порушенн¤м зазначених правил та насл≥дками чи загрозою њх настанн¤.

4. ѕорушенн¤ повинн≥ бути вчинен≥ на одному з вид≥в транспорту, вказаному в ст. 276.

5. «ал≥зничний транспорт Ч це механ≥чний рейковий транспорт, ¤кий включаЇ зал≥зничн≥ шл¤хи сполученн¤, рухомий склад та њх комун≥кац≥њ. ÷е також мережа п≥дТњзних шл¤х≥в, рухомого складу п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, метропол≥тен. “еор≥¤ крим≥нального права ≥ судова практика не в≥днос¤ть до зал≥зничного транспорту м≥ський електричний транспорт (трамвай, фун≥кулер). Ѕезпека руху та експлуатац≥њ зал≥зничного транспорту регулюЇтьс¤ []{4_267_2}ѕравилами техн≥чноњ експлуатац≥њ зал≥зниць ”крањни, затвердженими наказом ћ≥н≥стерства транспорту ”крањни в≥д 20 грудн¤ 1996 р. є 411, []{4_224_1}≤нструкц≥Їю ≥з сигнал≥зац≥њ на зал≥зниц¤х ”крањни, затвердженою наказом ћ≥н≥стерства транспорту ”крањни в≥д 8 липн¤ 1995 р. є 259, та ≥н.

¬иди транспортних под≥й передбачен≥ []{4_437_2}Уѕоложенн¤м про класиф≥кац≥ю транспортних под≥й на зал≥зниц¤х ”крањниФ, затвердженим наказом ћ≥н≥стерства транспорту ”крањни в≥д 26 лютого 2001 р. є 118.

6. ¬одний транспорт Ч це морський, р≥чковий та озерний транспорт, тобто пасажирськ≥, вантажн≥, риболовецьк≥ та ≥нш≥ судна (теплоходи, сейнери, буксири тощо), водн≥ шл¤хи та комун≥кац≥њ. ћалом≥рн≥ судна (човни, байдарки, ¤хти тощо), незалежно в≥д форм власност≥ на них, не в≥днос¤тьс¤ до водного транспорту в розум≥нн≥ ст. 276. Ќалежн≥сть судна не впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю злочину, кр≥м випадк≥в, що стосуютьс¤ в≥йськових суден.

¬≥дносини безпеки судноплавства регулюють []{4_216_0} одекс торговельного мореплавства ”крањни, введений в д≥ю постановою ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 9 грудн¤ 1994 р., []{4_390_1}ѕоложенн¤ про кап≥тана морського торговельного порту ”крањни, затверджене наказом ћ≥н≥стерства транспорту ”крањни в≥д 18 жовтн¤ 2000 р. є 573 та ≥нш≥ нормативн≥ акти.

7. ѕов≥тр¤ний транспорт включаЇ пов≥тр¤н≥ судна Ч л≥тальн≥ апарати, ¤к≥ тримаютьс¤ в атмосфер≥ за рахунок њх взаЇмод≥њ з пов≥тр¤м, в≥дм≥нноњ в≥д взаЇмод≥њ з пов≥тр¤м, в≥дбитим в≥д земноњ поверхн≥, ≥ здатн≥ маневрувати в тривим≥рному простор≥ (див. []{4_153_16}ч. 2 ст. 15 ѕов≥тр¤ного кодексу, прийн¤того 4 травн¤ 1993 р.), а саме: л≥таки, гел≥коптери, дирижабл≥, планери тощо. —труктуру пов≥тр¤ного транспорту утворюють аеропорти, аеродроми, гел≥коптерн≥ майданчики та њх комун≥кац≥њ.

¬иди ав≥ац≥йних под≥й визначено у []{4_231_1}ѕоложенн≥ про службове розсл≥дуванн¤ ав≥ац≥йних под≥й на територ≥њ ”крањни, затвердженому наказом ƒержавного департаменту ав≥ац≥йного транспорту ”крањни в≥д 28 листопада 1995 р. є 262.

8. ƒиспозиц≥¤ ст. 276 Ч бланкетна. ўоб зТ¤сувати, ¤к≥ правила руху чи експлуатац≥њ транспорту були порушен≥, треба звертатис¤ до нормативних акт≥в, чинних на зал≥зничному, водному ≥ пов≥тр¤ному транспорт≥.

9. ѕорушенн¤ правил безпеки руху та експлуатац≥њ цих вид≥в транспорту вчин¤Їтьс¤ шл¤хом д≥њ або безд≥¤льност≥. Ќеобх≥дними складовими елементами обТЇктивноњ сторони злочину, що анал≥зуЇтьс¤, Ї порушенн¤ правил безпеки руху та експлуатац≥њ транспорту або недобро¤к≥сний ремонт транспортних засоб≥в, кол≥й, засоб≥в сигнал≥зац≥њ та звТ¤зку. —удова практика показуЇ, що переважна б≥льш≥сть злочин≥в (близько 90%) повТ¤зана з порушенн¤м правил безпеки руху або експлуатац≥њ транспорту.

 онкретн≥ порушенн¤ Ч це перевищенн¤ швидкост≥ руху, порушенн¤ правил маневруванн¤, проњзд локомотива на заборонний сигнал семафора, недотриманн¤ правил розходженн¤ ≥з зустр≥чними суднами, недотриманн¤ коридору польоту, ≥іноруванн¤ диспетчерськоњ або рад≥олокац≥йноњ ≥нформац≥њ, дозв≥л на експлуатац≥ю несправного рухомого складу або суден тощо.

ƒ≥¤нн¤ може утворювати склад злочину лише у тому випадку, коли воно виражене у порушенн≥ встановлених правовими нормами правил. ѕорушенн¤ УжиттЇвихФ чи Упрофес≥йнихФ правил чи рекомендац≥й у сфер≥ безпеки руху або експлуатац≥њ транспорту, що не мають нормативного характеру, не т¤гне крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

ќргани досудового сл≥дства повинн≥ додавати до крим≥нальних справ вит¤ги з нормативних акт≥в з текстами в≥дпов≥дних положень (пункт≥в), що були порушен≥ винним.

10. ƒ≥¤нн¤, ¤ке входить в обТЇктивну сторону злочину, може пол¤гати в недобро¤к≥сному ремонт≥ рухомого складу (локомотив≥в, вагон≥в, теплоход≥в, л≥так≥в тощо), зал≥зничних кол≥й, полотна, стр≥лочних перевод≥в та перењзд≥в, засоб≥в сигнал≥зац≥њ (наприклад, бакен≥в), засоб≥в звТ¤зку. ÷е ремонт з в≥дступом в≥д визначених стандарт≥в, в≥д певноњ технолог≥њ, неусуненн¤ окремих несправностей, коли транспортн≥ засоби та ≥нш≥ предмети п≥сл¤ ремонту у встановленому пор¤дку передан≥ до експлуатац≥њ.

11. —творенн¤ небезпеки (ч. 1 ст. 276) Ч це створенн¤ внасл≥док порушенн¤ правил або недобро¤к≥сного ремонту такоњ обстановки, за ¤коњ настанн¤ в≥дпов≥дних насл≥дк≥в було б неминучим, але не сталос¤ внасл≥док втручанн¤ ≥нших ос≥б або обставин.

якщо порушенн¤ правил безпеки руху або експлуатац≥њ транспорту чи недобро¤к≥сний ремонт за конкретних обставин не могли створити таку небезпеку, склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 276, в≥дсутн≥й.

Ќебезпека дл¤ житт¤ людей (ч. 1 ст. 276) Ч це реальна можлив≥сть загибел≥ одного або дек≥лькох потерп≥лих. «апод≥¤нн¤ легких т≥лесних ушкоджень нав≥ть значн≥й к≥лькост≥ потерп≥лих охоплюЇтьс¤ складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 276, за в≥дсутност≥ ознак Ч ч. 2 ≥ 3 ст. 276.

12. Ќебезпека настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в Ї оц≥ночним пон¤тт¤м, визначенн¤ ¤кого залежить в≥д фактичних обставин справи. —удова практика до ≥нших т¤жких насл≥дк≥в в≥дносить: спричиненн¤ середньоњ т¤жкост≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень потерп≥лому, запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди внасл≥док загибел≥ вантажу, пошкодженн¤ рухомого складу або суден до непридатност≥ њх подальшоњ експлуатац≥њ, значну шкоду навколишньому природному середовищу тощо.

13. „. 2 ст. 276 встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили одному або дек≥льком потерп≥лим середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або запод≥¤ли велику матер≥альну шкоду.

14. «а ч. 3 ст. 276 квал≥ф≥куютьс¤ д≥¤нн¤, передбачен≥ ч. 1 ≥ 2 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей, тобто смерть одн≥Їњ або дек≥лькох ос≥б. «апод≥¤нн¤ потерп≥лому смерт≥ охоплюЇтьс¤ ст. 276 ≥ не потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ.

”мисн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на позбавленн¤ житт¤ одн≥Їњ чи багатьох ос≥б, шл¤хом порушенн¤ правил безпеки руху або експлуатац≥њ зал≥зничного, водного чи пов≥тр¤ного транспорту мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю []{1_115}ст. 115, 276.

15. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 276, може характеризуватис¤ такими р≥зновидами вини, ¤к злочинна самовпевнен≥сть ≥ непр¤мий умисел щодо можливих насл≥дк≥в (ч. 1 ст. 276), ¤к≥ фактично не настали.

—убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ≥ 3 ст. 276, характеризуЇтьс¤ необережною формою вини (злочинною самовпевнен≥стю або злочинною недбал≥стю) щодо насл≥дк≥в. ƒо самоњ д≥њ чи безд≥¤льност≥, що входить в обТЇктивну сторону злочину, винний може в≥дноситис¤ ¤к необережно, так ≥ умисно.

16. —убТЇктом злочину може бути т≥льки прац≥вник зал≥зничного, водного або пов≥тр¤ного транспорту (черговий по станц≥њ, машин≥ст, пом≥чник машин≥ста, складач пот¤г≥в, огл¤дач вагон≥в, оператор, кап≥тан, пом≥чник кап≥тана, штурман, командир пов≥тр¤ного судна, п≥лот, радист, механ≥к, диспетчер та ≥нш≥ особи, д≥¤льн≥сть ¤ких безпосередньо повТ¤зана з експлуатац≥Їю та ремонтом цих вид≥в транспорту). ÷е також можуть бути прац≥вники в≥домчоњ зал≥зниц≥, метропол≥тену, особи, ¤к≥ працюють на риболовецьких, науково-досл≥дних та ≥нших суднах.

—убТЇкт злочину над≥лений сукупн≥стю двох ознак:

Ч перебуванн¤ на служб≥ чи робот≥ на в≥дпов≥дному вид≥ транспорту;

Ч його д≥¤льн≥сть повТ¤зана з виконанн¤м обовТ¤зк≥в по безпец≥ руху, експлуатац≥њ чи ремонту транспортних засоб≥в, шл¤х≥в, засоб≥в сигнал≥зац≥њ чи звТ¤зку.

ƒ≥њ службових ос≥б зазначених вид≥в транспорту, ¤к≥ не порушили правил безпеки руху або експлуатац≥њ транспорту, але давали (не давали) розпор¤дженн¤, накази, вказ≥вки щодо д≥¤льност≥, внасл≥док ¤коњ так≥ порушенн¤ були припущен≥ ≥ншими прац≥вниками транспорту, за на¤вност≥ ≥нших ознак можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть за службову недбал≥сть за []{1_367}ст. 367.

«г≥дно з законом в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 276 настаЇ з 16-р≥чного в≥ку, але фактично так≥ посади на транспорт≥ об≥ймають особи не молодше 18 рок≥в.

ќсоби, ¤к≥ порушили правила безпеки руху або експлуатац≥њ автомоб≥льного транспорту, несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_286}ст. 286, []{1_287}287, а в≥йськовослужбовц≥ Ч за []{1_415}ст. 415 (порушенн¤ правил вод≥нн¤ або експлуатац≥њ машин), []{1_416}416 (порушенн¤ правил польот≥в або п≥дготовки до них), []{1_417}417 (порушенн¤ правил кораблевод≥нн¤).

</s276>

<s277>

—татт¤ 277.ѕошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤ ≥ транспортних засоб≥в

1. ”мисне руйнуванн¤ або пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤, споруд на них, рухомого складу або суден, засоб≥в звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ, а також ≥нш≥ д≥њ, спр¤мован≥ на приведенн¤ зазначених предмет≥в у непридатний дл¤ експлуатац≥њ стан, ¤кщо це спричинило чи могло спричинити авар≥ю поњзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку дл¤ житт¤ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або завдали великоњ матер≥альноњ шкоди, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї безпека руху або експлуатац≥њ транспорту та його нормальна робота, житт¤ та здоровТ¤ людей, власн≥сть, а також довк≥лл¤.

2. ѕредметом злочину Ї транспортн≥ засоби зал≥зничного, пов≥тр¤ного, а також водного транспорту ≥ њх комун≥кац≥њ, засоби звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ (види рухомого складу та ≥нших транспортних засоб≥в ≥ шл¤х≥в сполучень розгл¤нут≥ в коментар≥ до []{1_276}ст. 276).

ƒо споруд на шл¤хах сполучень треба в≥дносити пасажирськ≥ та вантажн≥ платформи, мости, в≥адуки, шл¤хопроводи, тунел≥, естакади, г≥дровузли, шлюзи, причали тощо. «асоби звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ Ч це св≥тлофори, семафори, рад≥останц≥њ, рад≥ома¤ки, рад≥опеленгатори, локатори, телефон тощо.

—поруди, що не забезпечують безпеку руху зазначених вид≥в транспорту, не в≥днос¤тьс¤ до предмета цього злочину.

3. « обТЇктивноњ сторони злочин може бути вчинено шл¤хом умисного руйнуванн¤ або пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤, транспортних засоб≥в, њх комун≥кац≥й, засоб≥в звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ.

4. ѕ≥д руйнуванн¤м транспортних засоб≥в та ≥нших транспортних комун≥кац≥й треба розум≥ти повне або часткове њх знищенн¤ ≥ непридатн≥сть до подальшого ц≥льового використанн¤ (вибух на зал≥зниц≥, спаленн¤ рухомого складу, руйнуванн¤ зал≥зничних мост≥в, знищенн¤ зл≥тних смуг, затопленн¤ судна тощо).

5. ѕошкодженн¤ предмет≥в злочину Ч це приведенн¤ њх в такий стан, коли вони частково або тимчасово втрачають здатн≥сть до використанн¤ за призначенн¤м (розгвинчуванн¤ рейок, обрив телефонних або телеграфних провод≥в, приведенн¤ до непридатност≥ використанн¤ букс вагон≥в тощо).

6. ѕ≥д ≥ншими д≥¤ми, спр¤мованими на приведенн¤ зазначених предмет≥в у непридатний дл¤ експлуатац≥њ стан, треба розум≥ти так≥ д≥њ, ¤к вимиканн¤ засоб≥в звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ або њх блокуванн¤, влаштуванн¤ перешкод дл¤ сприйн¤тт¤ знак≥в, сигнал≥в та ≥ншоњ ≥нформац≥њ, припиненн¤ подач≥ енерг≥њ в контактну мережу тощо. ¬казан≥ д≥њ визнаютьс¤ злочинними т≥льки за умови, ¤кщо це спричинило або могло спричинити порушенн¤ нормальноњ роботи транспорту.

7. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту руйнуванн¤ або пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤, транспортних засоб≥в чи вчиненн¤ ≥нших д≥й, спр¤мованих на приведенн¤ зазначених предмет≥в у непридатний дл¤ експлуатац≥њ стан, ¤кщо це спричинило чи могло спричинити авар≥ю поњзда, судна, або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку дл¤ житт¤ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

8. як авар≥ю сл≥д розгл¤дати транспортну под≥ю, що не пот¤гла т¤жких насл≥дк≥в. ¬она повТ¤зана ≥з з≥ткненн¤м суден, сходженн¤м поњзд≥в ≥з рейок та ≥ншими ≥нцидентами, ¤к≥ не пот¤гли запод≥¤нн¤ середньоњ т¤жкост≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень чи загибел≥ людей, пошкодженн¤ рухомого складу або суден до р≥вн¤ кап≥тального ремонту тощо.

9. ѕ≥д порушенн¤м нормальноњ роботи транспорту сл≥д розум≥ти порушенн¤ розкладу, граф≥ку руху поњзд≥в чи водних або пов≥тр¤них суден, суттЇве ускладненн¤ подальшого пересуванн¤ пасажир≥в та вантаж≥в.

10. ѕро створенн¤ небезпеки дл¤ житт¤ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в див. коментар до ст. 276.

11. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим або непр¤мим умислом щодо руйнуванн¤ або пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤, споруд на них, рухомого складу або суден, засоб≥в звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ, стосовно ж авар≥њ поњзда, судна або порушенн¤ нормальноњ роботи транспорту чи можливост≥ њх настанн¤ Ч умислом або необережн≥стю.

ѕсих≥чне в≥дношенн¤ субТЇкта злочину до насл≥дк≥в, що передбачен≥ у ч. 2 ≥ 3 ст. 277, маЇ бути необережним.

12. —убТЇктом злочину може бути ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла до моменту вчиненн¤ злочину 14-р≥чного в≥ку.

13. „. 2 ст. 277 встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, передбачен≥ ч. 1 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили одному або дек≥льком потерп≥лим середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або завдали великоњ матер≥альноњ шкоди, ¤ка визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м њњ розм≥ру та ≥нших конкретних обставин справи.

14. «а ч. 3 ст. 277 квал≥ф≥куютьс¤ д≥¤нн¤, передбачен≥ ч. 1 ≥ 2 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей, тобто смерть одн≥Їњ або дек≥лькох ос≥б. «апод≥¤нн¤ потерп≥лому смерт≥ охоплюЇтьс¤ ст. 277 ≥ не потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ.

15. якщо субТЇкт з необережност≥ зруйнував або пошкодив шл¤хи сполученн¤, транспортн≥ засоби, засоби звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ, що пот¤гло за собою загибель потерп≥лих або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, то под≥бн≥ д≥¤нн¤ не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 277, а залежно в≥д ≥нших ознак можуть квал≥ф≥куватис¤ за []{1_196}ст. 196 чи []{1_291}291.

якщо транспортн≥ засоби, споруди чи њх обладнанн¤ викрадаютьс¤, то так≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 277 ≥ за сукупн≥стю залежно в≥д способу викраденн¤ Ч ¤к злочини проти власност≥ за []{1_185}ст. 185Ч187, []{1_189}189Ч191.

¬икраденн¤ електричних мереж, кабельних л≥н≥й звТ¤зку, сигнал≥зац≥њ та њх обладнанн¤ шл¤хом демонтажу або ≥ншим способом треба квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч ¤к пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤ ≥ транспортних засоб≥в за ст. 277 та []{1_188}188. ѕри цьому []{1_188}ч. 3 ст. 188 передбачаЇ таку квал≥ф≥куючу ознаку, ¤к особливо т¤жк≥ насл≥дки, до ¤ких стосовно ст. 277 в≥днос¤тьс¤: загибель людини; перерва в забезпеченн≥ споживач≥в електричною енерг≥Їю та послугами звТ¤зку, внасл≥док ¤коњ припинена д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств або порушено функц≥онуванн¤ транспорту (див. прим≥тку до []{1_188}ст. 188).

”мисне руйнуванн¤ або пошкодженн¤ транспортних засоб≥в та њх комун≥кац≥й з метою ослабленн¤ держави квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к диверс≥¤ за []{1_113}ст. 113.

</s277>

<s278>

—татт¤ 278.”гон або захопленн¤ зал≥зничного рухомого складу, пов≥тр¤ного, морського чи р≥чкового судна

1. ”гон або захопленн¤ зал≥зничного рухомого складу, пов≥тр¤ного, морського чи р≥чкового судна Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до шести рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б або поЇднан≥ з насильством, ¤ке не Ї небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою або поЇднан≥ з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або так≥, що спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї нормальна ≥ безпечна робота транспорту, здоровТ¤ та житт¤ потерп≥лого, а також власн≥сть.

2. ѕредметом злочинного пос¤ганн¤ Ї зал≥зничний рухомий склад, а також пов≥тр¤н≥ й водн≥ судна (див. коментар до []{1_276}ст. 276).

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ угоном або захопленн¤м зал≥зничного рухомого складу, пов≥тр¤ного, морського чи р≥чкового судна.

4. ”гон Ч це незаконне, самов≥льне заволод≥нн¤ зал≥зничним рухомим складом, пов≥тр¤ним, морським чи р≥чковим судном, незалежно в≥д м≥сц¤ його знаходженн¤, з метою його подальшого пересуванн¤ по маршруту, обраному винним.

5. «ахопленн¤ зазначених вид≥в транспортних засоб≥в Ч це незаконне самов≥льне заволод≥нн¤ ними, незалежно в≥д м≥сц¤ њх знаходженн¤, з метою угону або ≥ншого протиправного контролю в особистих чи ≥нших ц≥л¤х.

6. ”гон транспортного засобу визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту заволод≥нн¤ ним ≥ початку руху в≥д м≥сц¤ його знаходженн¤ (зал≥зничного рухомого складу ≥ морських, р≥чкових суден Ч в≥д м≥сц¤ сто¤нки, пов≥тр¤ного судна Ч з моменту початку зд≥йсненн¤ польоту, незалежно в≥д його тривалост≥). ” тих випадках, коли субТЇкт заволод≥ваЇ транспортним засобом у процес≥ його руху, угон потр≥бно вважати зак≥нченим з моменту виконанн¤ таких д≥й.

7. «ахопленн¤ транспортного засобу може бути вчинено в процес≥ його руху або в м≥сц≥ сто¤нки. “аким чином, захопленн¤ утворюЇ зак≥нчений злочин з моменту заволод≥нн¤ транспортним засобом, незалежно в≥д м≥сц¤ його знаходженн¤ (сто¤нка, пункт транзиту, рух по маршруту тощо).

8. ”гон, ¤к ≥ захопленн¤, може зд≥йснюватис¤ винним безпосередньо або опосередковано: в≥н або сам керуЇ транспортним засобом, або примушуЇ це робити прац≥вник≥в зазначених вид≥в транспорту (машин≥ста, п≥лота чи штурмана).

9. Ќевдала спроба угону або захопленн¤ транспортного засобу, коли винний не зм≥г довести св≥й злочинний умисел до к≥нц¤ (зрушити з м≥сц¤ локомотив, встановити контроль за ек≥пажем судна, проникнути в каб≥ну л≥така тощо) з причин, що не залежать в≥д нього, квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к замах на злочин, передбачений ст. 278.

10. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ўодо насл≥дк≥в, зазначених у ч. 3 ст. 278, вина може бути умисною або необережною.

11. —убТЇкт злочину Ч особа, ¤ка до вчиненн¤ злочину дос¤гла 14-р≥чного в≥ку. ÷е можуть бути ¤к прац≥вники зазначених вид≥в транспорту, так ≥ сторонн≥ особи.

12. „. 2 ст. 278 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, передбачен≥ ч. 1 ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б, Ч тобто ¤кщо њњ сп≥льно вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, до початку злочину, домовилис¤ про сп≥льне його вчиненн¤ (див. коментар до []{1_28}ч. 2 ст. 28), або поЇднан≥ з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого (див. коментар до []{1_186}ст. 186).

13. ƒ≥њ, передбачен≥ ч. 1 або 2 ст. 278, вчинен≥ орган≥зованою групою Ч тобто ¤кщо в њх готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь три ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього та ≥ншого (≥нших) злочин≥в, обТЇднаних Їдиним планом з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ плану, в≥домого вс≥м учасникам групи (див. коментар до []{1_28}ч. 3 ст. 28), або так≥ ж д≥њ, поЇднан≥ з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого (див. коментар до []{1_187}ст. 187), або так≥, що спричинили загибель людей (див. коментар до []{1_276}ст. 276) чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (див. коментар до []{1_276}ст. 276), квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 3 ст. 278.

14. ”гон або захопленн¤ транспортного засобу, ¤к≥ супроводжувались умисним вбивством, п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в.

15. якщо угон або захопленн¤ транспортного засобу вчинен≥ з метою державноњ зради, д≥њ винного потр≥бно квал≥ф≥кувати за []{1_111}ст. 111 ≥ 278, з метою захопленн¤ заручник≥в Ч за []{1_146}ст. 146, 278.

16. ”гон або захопленн¤ транспортних засоб≥в, повТ¤зан≥ з незаконним перетинанн¤м державного кордону, порушенн¤м правил м≥жнародних польот≥в, необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ст. 278, []{1_331}331 чи []{1_334}334.

</s278>

<s279>

—татт¤ 279.Ѕлокуванн¤ транспортних комун≥кац≥й, а також захопленн¤ транспортного п≥дприЇмства

1. Ѕлокуванн¤ транспортних комун≥кац≥й шл¤хом влаштуванн¤ перешкод, в≥дключенн¤ енергопостачанн¤ чи ≥ншим способом, ¤ке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку дл¤ житт¤ людей, або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. «ахопленн¤ вокзалу, аеродрому, порту, станц≥њ або ≥ншого транспортного п≥дприЇмства, установи або орган≥зац≥њ Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї нормальна робота транспорту, а також здоровТ¤, житт¤ громад¤н, власн≥сть, охоронюван≥ законом ≥нтереси транспортних п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й та громад¤н в сфер≥ перевезень.

2. ѕредметом злочину Ї транспортн≥ комун≥кац≥њ, тобто шл¤хи сполученн¤, споруди ≥ техн≥чн≥ системи на них, засоби звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ, а також ≥нш≥ транспортн≥ комун≥кац≥њ, що забезпечують нормальну роботу транспорту (див. коментар≥ до []{1_276}ст. 276, []{1_277}277).

Ўл¤хи сполученн¤ на автомоб≥льному транспорт≥ Ч це автомоб≥льн≥ дороги, вулиц≥ (визначенн¤ ≥ класиф≥кац≥ю див. у []{4_159_21}ст. 21 «акону ”крањни Уѕро дорожн≥й рухФ в≥д 30 червн¤ 1993 р.). Ќа м≥ському електричному транспорт≥ (трамвай, тролейбус, фун≥кулер) шл¤хи сполученн¤ включають: рейков≥ шл¤хи, стр≥лки, контактну мережу та ≥н.

ƒо споруд на вказаних шл¤хах сполученн¤ належать мости, шл¤хопроводи, тунел≥, транспортн≥ розвТ¤зки тощо.

«асоби звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ Ч це св≥тлофори, дорожн≥ знаки, сигнали та ≥нше обладнанн¤.

ƒо предмета цього злочину також належать маг≥стральн≥ газо-, нафто- ≥ продуктопроводи (про маг≥стральний трубопров≥д та його обТЇкти див. коментар до []{1_292}ст. 292).

3. ќбТЇктивна сторона злочину визначена в закон≥ шл¤хом вказ≥вки на способи його вчиненн¤:

Ч влаштуванн¤ перешкод;

Ч в≥дключенн¤ енергопостачанн¤;

Ч ≥нш≥ способи.

4. як перешкоди можуть бути використан≥ транспортн≥ засоби, шлагбауми, троси, завали, г≥дротехн≥чн≥ споруди та ≥нш≥ обТЇкти ≥ предмети, що порушують (або можуть порушити) нормальну ≥ безпечну роботу транспорту.

5. ¬≥дключенн¤ енергопостачанн¤ ¤к спос≥б блокуванн¤ транспортних комун≥кац≥й Ч це припиненн¤ подач≥ енерг≥њ, що використовуЇтьс¤ дл¤ забезпеченн¤ нормальноњ роботи транспорту.

6. ѕ≥д ≥ншими способами блокуванн¤ транспортних комун≥кац≥й розум≥ють так≥ д≥њ, ¤к встановленн¤ пост≥йних або тимчасових пост≥в на зал≥зничних шл¤хах, автомаг≥страл¤х, зл≥тно- посадочних смугах, вмиканн¤ засоб≥в звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ в блокуючому режим≥, встановленн¤ знак≥в, що заборон¤ють рух транспортних засоб≥в, влаштуванн¤ перешкод дл¤ сприйн¤тт¤ знак≥в, сигнал≥в та ≥ншоњ ≥нформац≥њ, перекритт¤ засувок маг≥стральних трубопровод≥в. ¬казан≥ д≥њ визнаютьс¤ злочинними т≥льки за умови, що вони порушили нормальну роботу транспорту, або створювали небезпеку дл¤ житт¤ людей, або викликали настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в. ћожливе вчиненн¤ цього злочину ≥ безд≥¤льн≥стю.

7. ѕ≥д порушенн¤м нормальноњ роботи транспорту сл≥д розум≥ти порушенн¤ розкладу, граф≥ку руху поњзд≥в, р≥чкових, морських або пов≥тр¤них суден, перевезень на автомоб≥льному транспорт≥, суттЇве ускладненн¤ подальшого пересуванн¤ пасажир≥в та вантаж≥в за часом та маршрутами.

8. —творенн¤ небезпеки дл¤ житт¤ людей ¤к ознака злочину означаЇ, що внасл≥док блокуванн¤ транспортних комун≥кац≥й була створена реальна загроза спричиненн¤ шкоди життю прац≥вник≥в транспорту або ≥нших ос≥б (див. коментар до []{1_276}ст. 276).

9. як ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки розгл¤даютьс¤ середньоњ т¤жкост≥ або т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, запод≥¤н≥ одному або дек≥льком потерп≥лим. ÷е також пошкодженн¤ або знищенн¤ державного, колективного або приватного майна (транспортних засоб≥в, комун≥кац≥й), ¤к≥ завдали великоњ майновоњ шкоди, тощо (див. коментар до []{1_286}ст. 286).

« урахуванн¤м цього визначаЇтьс¤ ≥ момент зак≥нченн¤ злочину.

10. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умислом.

11. —убТЇкт злочину Ч осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

12. „. 2 ст. 279 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за захопленн¤ вокзалу, аеродрому, порту, станц≥њ або ≥ншого транспортного п≥дприЇмства, установи або орган≥зац≥њ. “аке захопленн¤ може ви¤вл¤тис¤ у зайн¤тт≥ льотного пол¤, буд≥вл≥ вокзалу, порту, службових чи виробничих прим≥щень транспортних п≥дприЇмств.

13. ƒ≥њ, передбачен≥ ч. 1 або 2 ст. 279 квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 3 ст. 279, ¤кщо вони спричинили загибель хоча б одн≥Їњ людини або в раз≥ настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

14. якщо блокуванн¤ транспортних комун≥кац≥й було вчинене шл¤хом умисного пошкодженн¤ або руйнуванн¤ шл¤х≥в сполученн¤ чи транспортних засоб≥в, то так≥ д≥њ треба квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_277}ст. 277 ≥ 279.

15. ” випадку, коли особа бажала або св≥домо допускала так≥ насл≥дки, ¤к запод≥¤нн¤ потерп≥лому т≥лесних ушкоджень, смерт≥ чи пошкодженн¤ майна, д≥њ треба квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 279 та в≥дпов≥дними статт¤ми, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи, власност≥ або громадськоњ безпеки.

</s279>

<s280>

—татт¤ 280.ѕримушуванн¤ прац≥вника транспорту до невиконанн¤ своњх службових обовТ¤зк≥в

1. ѕримушуванн¤ прац≥вника зал≥зничного, пов≥тр¤ного, водного, автомоб≥льного, м≥ського електричного чи маг≥стрального трубопров≥дного транспорту до невиконанн¤ своњх службових обовТ¤зк≥в шл¤хом погрози вбивством, запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень або знищенн¤м майна цього прац≥вника чи близьких йому ос≥б, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою або поЇднан≥ з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або так≥, що спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї нормальна робота транспорту, названого в диспозиц≥њ анал≥зованоњ статт≥, а також здоровТ¤, житт¤ або власн≥сть прац≥вника транспорту чи близьких йому ос≥б.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в примушуванн≥, тобто активних д≥¤х щодо прац≥вника транспорту з метою домогтис¤ невиконанн¤ ним своњх службових обовТ¤зк≥в. ѕримушуванн¤ визнаЇтьс¤ злочинним пос¤ганн¤м лише тод≥, коли воно реал≥зовуЇтьс¤ субТЇктом шл¤хом погрози вбивством, запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень або знищенн¤м майна прац≥вника транспорту чи близьких йому ос≥б.

3. ѕотерп≥лими в≥д цього злочину можуть бути особи, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на служб≥ або працюють на одному з вид≥в транспорту, зазначеного в диспозиц≥њ ст. 280 (прац≥вники поњздних бригад або ек≥паж≥в р≥чкових, морських чи пов≥тр¤них суден; вод≥њ трамвањв, тролейбус≥в та ≥нших засоб≥в м≥ського електротранспорту; особи, ¤к≥ безпосередньо забезпечують роботу маг≥стрального трубопров≥дного транспорту).

 р≥м того, це прац≥вники, в≥д ¤ких залежить нормальне ≥ безпечне функц≥онуванн¤ транспорту: чергов≥, диспетчери, прац≥вники, ¤к≥ готують до рейсу рухомий склад ≥ перев≥р¤ють його техн≥чний стан, та ≥н.

ўе одну групу становл¤ть службов≥ особи, ¤к≥ виконують загальн≥ функц≥њ по кер≥вництву процесом експлуатац≥њ транспорту та його комун≥кац≥¤ми (начальники станц≥й, порт≥в, транспортних п≥дприЇмств, орган≥зац≥й, установ та њх п≥дрозд≥л≥в).

ƒо ос≥б, близьких прац≥внику транспорту, в≥днос¤тьс¤ його родич≥, а також близьк≥ особи, вплив на ¤ких може фактично спри¤ти реал≥зац≥њ умислу субТЇкта злочину.

4. ѕ≥д погрозою, що застосовуЇтьс¤ ¤к спос≥б примушуванн¤ потерп≥лого, треба розум≥ти псих≥чне насильство, виражене жестами, словами, шл¤хом демонстрац≥њ зброњ або ≥нших предмет≥в, ¤к≥ використовуЇ винний (ѕро погрозу див. коментар до []{1_129}ст. 129).

“реба зазначити, що в ст. 280 законодавець вказуЇ т≥льки на погрозу знищенн¤ майна потерп≥лого, а не його пошкодженн¤.

ќск≥льки погроза вбивством Ї обовТ¤зковою ознакою складу злочину, що анал≥зуЇтьс¤, додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого за []{1_129}ст. 129 не потр≥бно. –еальне запод≥¤нн¤ смерт≥, т≥лесних ушкоджень або знищенн¤ майна потребуЇ самост≥йноњ крим≥нально- правовоњ оц≥нки.

5. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на примушуванн¤ прац≥вника транспорту зазначеним в диспозиц≥њ статт≥ способом до невиконанн¤ своњх службових обовТ¤зк≥в, незалежно в≥д того, чи дос¤г винний своЇњ мети.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й ≥ бажаЇ њх вчинити.

7. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла до часу вчиненн¤ злочину 16-р≥чного в≥ку.

8.  вал≥ф≥куючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 280, Ї повторн≥сть Ч вчиненн¤ двох або б≥льше злочин≥в, передбачених ч. 1 ц≥Їњ статт≥, а також попередн¤ змова групою ос≥б Ч ¤кщо його сп≥льно вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, тобто до початку злочину, домовилис¤ про сп≥льне його вчиненн¤ (див. коментар до []{1_28}ч. 2 ст. 28).

9. «а ч. 3 ст. 280 в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за д≥њ, передбачен≥ ч. 1 або 2 ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою Ч ¤кщо в њх готуванн≥ або вчиненн≥ брали участь три або б≥льше ос≥б, ¤к≥ попередньо зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ дл¤ вчиненн¤ цього та ≥ншого (≥нших) злочин≥в, обТЇднаних Їдиним планом з розпод≥лом функц≥й учасник≥в групи, спр¤мованих на дос¤гненн¤ плану, в≥домого вс≥м учасникам групи (див. коментар до []{1_28}ч. 3 ст. 28), або за так≥ ж д≥њ, поЇднан≥ з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого (див. коментар до []{1_187}ст. 187), або так≥, що спричинили загибель людей (див. коментар до []{1_276}ст. 276) чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (див. коментар до []{1_276}ст. 276).

</s280>

<s281>

—татт¤ 281.ѕорушенн¤ правил пов≥тр¤них польот≥в

1. ѕорушенн¤ правил безпеки польот≥в пов≥тр¤них суден особами, ¤к≥ не Ї прац≥вниками пов≥тр¤ного транспорту, ¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤ людей або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або завдали великоњ матер≥альноњ шкоди, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом даного злочину Ї безпека пов≥тр¤них польот≥в, здоровТ¤, житт¤ громад¤н.

2. ќбТЇктивна сторона включаЇ:

Ч порушенн¤ правил безпеки польот≥в пов≥тр¤них суден, що м≥ст¤тьс¤ в законодавчих або ≥нших нормативних актах, ¤к≥ встановлюють вимоги до безпеки правил польот≥в;

Ч створенн¤ небезпеки дл¤ житт¤ людей або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м правил безпеки польот≥в пов≥тр¤них суден ≥ реальн≥стю створенн¤ небезпеки настанн¤ зазначених насл≥дк≥в.

3. ƒиспозиц≥¤ ст. 281 Ч бланкетна, а тому при зТ¤суванн≥ обТЇктивноњ сторони цього злочину вимагаЇ встановленн¤ нормативних акт≥в (правил, ≥нструкц≥й, положень, настанов про польоти суден тощо) та в≥дпов≥дних правил безпеки польот≥в пов≥тр¤них суден, ¤к≥ було порушено, а також конкретного порушенн¤ зазначених правил.

4. Ќебезпека дл¤ житт¤ людей, про ¤ку йдетьс¤ в ч. 1 ст. 281, Ч це реальна можлив≥сть загибел≥ одного або дек≥лькох потерп≥лих (див. коментар до []{1_276}ст. 276).

5. ƒо небезпеки настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в в≥дноситьс¤ реальна можлив≥сть: запод≥¤нн¤ середньоњ т¤жкост≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень потерп≥лому, пошкодженн¤ або знищенн¤ буд≥вель чи ≥нших споруд, ц≥нного вантажу тощо. ¬≥днесенн¤ тих чи ≥нших насл≥дк≥в до категор≥њ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в вир≥шуЇтьс¤ залежно в≥д фактичних обставин вчиненн¤ злочину та крим≥нальноњ справи.

6.  вал≥ф≥куючими ознаками ч. 2 ст. 281 Ї спричиненн¤ потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень (див. п. 2 коментар¤ до []{1_122}ст. 122) або завданн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди, ¤ка визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м њњ розм≥ру та ≥нших конкретних обставин справи.

7. «а ч. 3 ст. 281 квал≥ф≥куютьс¤ д≥¤нн¤, передбачен≥ ч. 1 або 2 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей (див. коментар до []{1_276}ст. 276).

8. —убТЇктивна сторона порушенн¤ правил пов≥тр¤них польот≥в може бути умисною чи необережною, в≥дношенн¤ до насл≥дк≥в злочину характеризуЇтьс¤ лише необережною формою вини.

9. —убТЇктом злочину можуть бути особи, ¤к≥ не Ї прац≥вниками пов≥тр¤ного транспорту ≥ п≥лотують пов≥тр¤ним судном (п≥лоти не транспортних п≥дприЇмств або орган≥зац≥й або п≥лоти, ¤ким л≥тальн≥ апарати належать на прав≥ приватноњ власност≥), а також особи, ¤к≥ не Ї прац≥вниками пов≥тр¤ного транспорту, але зд≥йснюють функц≥њ по забезпеченню безпеки польот≥в пов≥тр¤них суден.

</s281>

<s282>

—татт¤ 282.ѕорушенн¤ правил використанн¤ пов≥тр¤ного простору

1. ѕорушенн¤ правил пуску ракет, проведенн¤ вс≥х вид≥в стр≥льби, вибухових роб≥т або вчиненн¤ ≥нших д≥й у пов≥тр¤ному простор≥, ¤кщо це створило загрозу безпец≥ пов≥тр¤них польот≥в, Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або завдали великоњ матер≥альноњ шкоди, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частиною першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї пор¤док використанн¤ пов≥тр¤ного простору, безпека пов≥тр¤них польот≥в, здоровТ¤ та житт¤ людей, власн≥сть, а також довк≥лл¤.

ѕов≥тр¤ним простором ”крањни в≥дпов≥дно до []{4_153_1}ст. 1 ѕов≥тр¤ного кодексу Ї частина пов≥тр¤ноњ сфери, розташована над суходолом ≥ водною територ≥Їю ”крањни, в тому числ≥ над њњ територ≥альними водами (територ≥альним морем).

2. ќбТЇктивна сторона злочину включаЇ:

Ч порушенн¤ особою вимог законодавчих чи ≥нших нормативних акт≥в щодо дотриманн¤ правил використанн¤ пов≥тр¤ного простору;

Ч створенн¤ загрози безпеки пов≥тр¤них польот≥в Ч реальноњ небезпеки запод≥¤нн¤ середньоњ т¤жкост≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень, загибел≥ людей, завданн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м правил використанн¤ пов≥тр¤ного простору ≥ насл≥дками, що настали, чи реальною загрозою настанн¤ таких насл≥дк≥в.

3. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 282, маЇ бланкетну диспозиц≥ю, вимагаЇ зТ¤суванн¤ законодавчих або ≥нших нормативних акт≥в та њх в≥дпов≥дних правил щодо використанн¤ пов≥тр¤ного простору, порушених субТЇктом злочинного пос¤ганн¤. ƒо них в≥днос¤тьс¤ правила, ≥нструкц≥њ та ≥нш≥ документи, ¤к≥ визначають правила: запуску ракет; проведенн¤ зен≥тних або ≥нших пов≥тр¤них стр≥льб ус≥х вид≥в; проведенн¤ вибухових роб≥т у пов≥тр¤ному простор≥ або таких, що безпосередньо впливають на його стан.

ƒо вчиненн¤ ≥нших д≥й у пов≥тр¤ному простор≥ сл≥д в≥дносити запуск та перем≥щенн¤ метеоролог≥чних зонд≥в, обТЇкт≥в рекламного, спортивного або ≥ншого призначенн¤.

4. «а ч. 1 ст. 282 в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за умов, що д≥њ, ¤к≥ вона передбачаЇ, створили загрозу безпец≥ пов≥тр¤них польот≥в. “ака загроза повинна бути реальною ≥ ¤вл¤ти собою можлив≥сть спричиненн¤ середньоњ т¤жкост≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень чи загибел≥ хоча б одн≥Їњ людини. ƒо такоњ загрози сл≥д також в≥дносити фактичне запод≥¤нн¤ легких т≥лесних ушкоджень к≥льком особам.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини до насл≥дк≥в. —аме порушенн¤ пор¤дку використанн¤ пов≥тр¤ного простору може бути умисним чи необережним.

6. —убТЇктом злочину можуть бути особи, в≥дпов≥дальн≥ за безпечне використанн¤ пов≥тр¤ного простору (командири, начальники, кер≥вники та ≥н.) при запуску ракет, проведенн≥ стр≥льб, вибухових роб≥т або вчиненн≥ ≥нших д≥й, вказаних у ст. 282.

7.  вал≥ф≥куючими ознаками ч. 2 ст. 282 Ї спричиненн¤ потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ або т¤жких т≥лесних ушкоджень (див. коментар до []{1_121}ст. 121Ч122) або завданн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди.

8. «а ч. 3 ст. 282 квал≥ф≥куютьс¤ д≥¤нн¤, передбачен≥ ч. 1 або 2 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей (див. коментар до []{1_276}ст. 276).

</s282>

<s283>

—татт¤ 283.—амов≥льне без нагальноњ потреби зупиненн¤ поњзда

1. —амов≥льне без нагальноњ потреби зупиненн¤ поњзда стоп-краном чи шл¤хом розТЇднанн¤ пов≥тр¤ноњ гальмовоњ маг≥страл≥ або ≥ншим способом, ¤кщо це створило загрозу загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤ло шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони спричинили загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї безпека руху поњзд≥в на зал≥зничному транспорт≥, комплекс орган≥зац≥йних ≥ техн≥чних заход≥в, спр¤мованих на забезпеченн¤ його безавар≥йноњ роботи (див. []{4_256_11}ст. 11 «акону ”крањни Уѕро зал≥зничний транспортФ в≥д 4 липн¤ 1996 р.).  рим≥нально-правова норма охорон¤Ї здоровТ¤, житт¤ людей, а також власн≥сть.

2. ѕредметом злочинного пос¤ганн¤ можуть бути пасажирськ≥, вантажн≥, поштово-багажн≥, господарч≥, спец≥альн≥ (пожежн≥, ремонтн≥ тощо) та будь-¤к≥ ≥нш≥ пот¤ги, що рухаютьс¤ по кол≥¤х.

ѕот¤г Ч це сформований ≥ зчеплений состав вагон≥в з одним або дек≥лькома д≥ючими локомотивами чи моторними вагонами, що мають встановлен≥ сигнали.

3. ќбТЇктивну сторону злочину утворюють активн≥ самов≥льн≥ д≥њ, що спричин¤ють зупиненн¤ поњзда без дозволу чи вказ≥вки прац≥вника зал≥зничного транспорту.

4. ƒ≥¤нн¤ характеризуЇтьс¤ в закон≥ ¤к вчинене без нагальноњ потреби. ѕричина дл¤ самов≥льного зупиненн¤ поњзда повинна бути досить вагомою та виправданою з метою усуненн¤ б≥льш значноњ та реальноњ небезпеки дл¤ житт¤ або здоровТ¤ людей, тобто коли особа д≥Ї у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥ (див. коментар до []{1_39}ст. 39).

5. —пос≥б вчиненн¤ самов≥льного без нагальноњ потреби зупиненн¤ поњзда може бути зд≥йснений стоп-краном або шл¤хом розТЇднанн¤ пов≥тр¤ноњ гальмовоњ маг≥страл≥. —топ-крани в пасажирських вагонах ≥ моторвагонному рухомому склад≥ встановлюютьс¤ в тамбурах, всередин≥ вагон≥в ≥ пломбуютьс¤.

«г≥дно з []{4_230_4}п. 14 ѕравил повед≥нки громад¤н на зал≥зничному транспорт≥, затверджених постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 10 листопада 1995 р. є 903 пасажирам дозвол¤Їтьс¤ самост≥йно користуватис¤ стоп-краном дл¤ зупиненн¤ поњзда у раз≥ виникненн¤ непередбачених авар≥йних обставин (пожеж≥, нев≥дкладноњ евакуац≥њ або необх≥дност≥ терм≥нового наданн¤ медичноњ допомоги пасажиру тощо).

≤нш≥ обставини особистого або майнового характеру (необх≥дн≥сть перевезенн¤ вантажу, бажанн¤ не в≥дстати в≥д поњзда тощо) не можуть виправдовувати самов≥льне зупиненн¤ поњзда за рахунок створенн¤ небезпеки дл¤ людей.

—амов≥льне зупиненн¤ поњзда дл¤ пересл≥дуванн¤ ≥ затриманн¤ небезпечного злочинц¤ може бути визнане виправданим, ¤кщо це не пот¤гло загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

ќск≥льки перел≥к протиправних д≥¤нь у закон≥ не Ї вичерпним, злочин може бути вчинено у ≥нший спос≥б, а саме: застосуванн¤ ручного гальма, розТЇднанн¤ автозч≥пки, подача сигнал≥в, використанн¤ рад≥озвТ¤зку та ≥нш≥ д≥њ, спр¤мован≥ на зупиненн¤ поњзда.

6. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї створенн¤ загрози загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤нн¤ потерп≥лим легкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило короткочасний розлад здоровТ¤ або незначну втрату працездатност≥ (див. коментар до []{1_125}ст. 125).

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умислом на самов≥льне без нагальноњ потреби зупиненн¤ поњзда та необережним ставленн¤м до насл≥дк≥в, зазначених у ст. 283.

8. —убТЇктом злочину можуть бути осудн≥ особи, ¤к≥ дос¤гли 16 рок≥в ≥ не Ї прац≥вниками зал≥зниц≥, оск≥льки прац≥вники зал≥зниц≥ за аналог≥чн≥ д≥њ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_276}ст. 276.

9. „. 2 ст. 283 передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за квал≥ф≥кований склад розгл¤дуваного злочину, ¤кщо в≥н спричинив загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (див. коментар до []{1_276}ст. 276).

” раз≥ зупиненн¤ поњзда внасл≥док умисного зруйнуванн¤ або пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤, споруд на них, рухомого складу або засоб≥в звТ¤зку чи сигнал≥зац≥њ вчинене утворюЇ склад злочину, передбаченого []{1_277}ст. 277.

10. ” випадку, коли самов≥льна зупинка поњзда Ї способом захопленн¤ зал≥зничного рухомого складу, вчинене охоплюЇтьс¤ []{1_278}ст. 278 ≥ не потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 283.

«упинка поњзда з умислом викликати авар≥ю, людськ≥ жертви тощо при на¤вност≥ ≥нших ознак може утворювати злочин проти основ нац≥ональноњ безпеки ”крањни ([]{1_113}ст. 113) або особи ([]{1_115}ст. 115) чи злочин проти власност≥ ([]{1_194}ст. 194) тощо.

</s283>

<s284>

—татт¤ 284.Ќенаданн¤ допомоги судну та особам, що зазнали лиха

Ќенаданн¤ допомоги кап≥таном судна в раз≥ з≥ткненн¤ з ≥ншим судном ек≥пажу та пасажирам останнього, а також зустр≥нутим у мор≥ або на ≥ншому водному шл¤ху особам, ¤к≥ зазнали лиха, ¤кщо в≥н мав можлив≥сть надати таку допомогу без серйозноњ небезпеки дл¤ свого судна, його ек≥пажу ≥ пасажир≥в, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї безпека судноплавства, здоровТ¤, житт¤ та власн≥сть людей. ѕоложенн¤ щодо безпеки судноплавства, р¤туванн¤ людей на мор≥ закр≥плен≥ Ѕрюссельськими конвенц≥¤ми в≥д 23 вересн¤ 1910 р. та в≥д []{4_14_0}10 травн¤ 1952 р., []{4_58_0} онвенц≥Їю ќќЌ по морському праву в≥д 10 грудн¤ 1982 р.

÷≥ м≥жнародно-правов≥ акти встановлюють Їдин≥ правила крим≥нальноњ юрисдикц≥њ у справах про р¤туванн¤ на мор≥.

Ќа р≥вн≥ нац≥онального законодавства положенн¤ про р¤туванн¤ на мор≥ ≥мплементован≥ у []{4_216_0} одекс торговельного мореплавства ”крањни (дал≥ Ч  “ћ) та ≥нш≥ нормативн≥ акти, що регулюють безпеку судноплавства.  ап≥тан судна зобовТ¤заний надати допомогу судну та особам, що зазнали лиха, ¤кщо в≥н може це зробити без серйозноњ загрози дл¤ свого судна ≥ ос≥б, що знаход¤тьс¤ на ньому: подати допомогу будь-¤к≥й ви¤влен≥й у мор≥ особ≥, ¤к≥й загрожуЇ загибель; пр¤мувати з максимальною швидк≥стю на допомогу тим, що гинуть, ¤кщо йому пов≥домлено, що вони потребують допомоги, ≥ ¤кщо на так≥ д≥њ з його боку можна розумно розраховувати.

¬≥дпов≥дно до []{4_216_60}ст. 60  “ћ на кап≥тан≥в кожного ≥з суден, що з≥ткнулис¤, покладаЇтьс¤ обовТ¤зок п≥сл¤ з≥ткненн¤ подати допомогу ≥ншому судну, його пасажирам та ек≥пажу, наск≥льки це можливо без серйозноњ загрози дл¤ своњх пасажир≥в, ек≥пажу ≥ судна.

2. ќбТЇктивна сторона злочину знаходить св≥й про¤в у безд≥¤льност≥ Ч ухиленн≥ кап≥тана судна в≥д виконанн¤ обовТ¤зку поданн¤ допомоги:

Ч ≥ншому судну, що з≥ткнулос¤ з ним, його ек≥пажев≥ та пасажирам;

Ч зустр≥нутим у мор≥ або на ≥ншому водному шл¤ху особам, ¤к≥ зазнали лиха.

ќбовТ¤зок наданн¤ допомоги судну, з ¤ким сталос¤ з≥ткненн¤, не залежить в≥д на¤вност≥ вини ек≥паж≥в суден, а виникаЇ ≥з факту з≥ткненн¤ суден. «аконодавство та ≥нш≥ нормативн≥ акти, що реіулюють безпеку судноплавства та експлуатац≥њ морського ≥ внутр≥шнього водного транспорту, не дають вичерпного перел≥ку д≥й, ¤к≥ кап≥тан судна повинен зд≥йснити дл¤ р¤туванн¤ судна, що з≥ткнулось з ним, ек≥пажу та пасажир≥в останнього, а також ≥нших ос≥б, що зазнали лиха на мор≥ чи на ≥нших водних шл¤хах. ” кожному конкретному випадку необх≥дно встановити, чи мав можлив≥сть кап≥тан судна подати допомогу ≥ншому судну, його пасажирам ≥ ек≥пажу, а також особам, що зазнали лиха.

ѕотерп≥л≥ можуть знаходитись у вод≥, на транспортних, р¤тувальних засобах або на ≥нших предметах, що опинилис¤ в мор≥, р≥чц≥ чи озер≥.

3. ќбовТ¤зковою умовою в≥дпов≥дальност≥ кап≥тана за ненаданн¤ допомоги судну, з ¤ким сталос¤ з≥ткненн¤, та особам, що зазнали лиха, Ї на¤вн≥сть у нього реальноњ можливост≥ надати таку допомогу без серйозноњ небезпеки дл¤ свого судна, ек≥пажу та пасажир≥в. ѕосиланн¤ у даних випадках на так≥ обставини, ¤к шкода майнового характеру (внасл≥док зм≥ни курсу руху, можливих цив≥льно-правових санкц≥й за порушенн¤ угоди, на¤вн≥сть на судн≥ продукт≥в, що швидко стають непридатними тощо), не можуть виключати крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть кап≥тана.

4. ƒаний злочин маЇ формальний склад ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту ненаданн¤ допомоги судну або особам, ¤к≥ зазнали лиха, незалежно в≥д насл≥дк≥в, ¤к≥ настали (судно потонуло, ек≥паж та пасажири загинули тощо).

5. якщо з≥ткненн¤ суден сталос¤ з вини кап≥тана, ¤кий порушив правила безпеки руху або експлуатац≥њ водного транспорту ≥ в≥н не надав допомоги судну, з ¤ким сталос¤ з≥ткненн¤, його д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_276}ст. 276 ≥ 284.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною.

7. —убТЇкт злочину Ч осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку ≥ об≥ймаЇ посаду кап≥тана судна чи виконуЇ його обовТ¤зки. ¬иключаЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть за даний злочин приватних судновод≥њв водних транспортних засоб≥в (катер≥в, човн≥в, шлюпок тощо). «а ненаданн¤ допомоги на мор≥ або на ≥ншому водному шл¤ху вони можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_136}ст. 136.

</s284>

<s285>

—татт¤ 285.Ќепов≥домленн¤ кап≥таном назви свого судна при з≥ткненн≥ суден

Ќепов≥домленн¤ кап≥таном судна ≥ншому судну, що з≥ткнулос¤ з ним на мор≥, назви ≥ порту приписки свого судна, а також м≥сц¤ свого в≥дправленн¤ та призначенн¤, незважаючи на на¤вн≥сть можливост≥ подати ц≥ в≥домост≥, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї безпека судноплавства. ѕри з≥ткненн≥ суден њх кап≥тани зобовТ¤зан≥ пов≥домити один одному назви своњх суден, порти њх приписок, м≥сц¤ в≥дправленн¤ ≥ призначенн¤ або найближчий порт, в ¤кий заходить судно, що передбачено []{4_58_98}ст. 98  онвенц≥њ ќќЌ по морському праву в≥д 10 грудн¤ 1982 р., []{4_216_60}ст. 60  “ћ та ≥ншими нормативними актами.

2. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ безд≥¤льн≥стю Ч непов≥домленн¤м кап≥таном судна ≥ншому судну, що з≥ткнулос¤ з ним на мор≥, назви ≥ порту приписки свого судна, а також м≥сц¤ призначенн¤ або пов≥домленн¤м неправдивих даних. Ќевиконанн¤ цих обовТ¤зк≥в т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 285.

3. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 285 настаЇ лише за умови, що кап≥тан судна мав змогу пов≥домити кап≥тану судна, з ¤ким сталос¤ з≥ткненн¤, необх≥дн≥ в≥домост≥ про своЇ судно.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною.

5. —убТЇкт злочину спец≥альний: кап≥тан судна чи особа, ¤ка виконуЇ його обовТ¤зки.

</s285>

<s286>

—татт¤ 286.ѕорушенн¤ правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту особами, ¤к≥ керують транспортними засобами

1. ѕорушенн¤ правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту особою, ¤ка керуЇ транспортним засобом, що спричинило потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права керувати транспортними засобами на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили смерть потерп≥лого або запод≥¤ли т¤жке т≥лесне ушкодженн¤, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в з позбавленн¤м права керувати транспортними засобами на строк до трьох рок≥в або без такого.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель к≥лькох ос≥б, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в з позбавленн¤м права керувати транспортними засобами на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ѕ≥д транспортними засобами в ц≥й статт≥ та []{1_287}статт¤х 287, []{1_289}289 ≥ []{1_290}290 сл≥д розум≥ти вс≥ види автомоб≥л≥в, трактори та ≥нш≥ самох≥дн≥ машини, трамвањ ≥ тролейбуси, а також мотоцикли та ≥нш≥ механ≥чн≥ транспортн≥ засоби.

1. —усп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ безпеки дорожнього руху регулюЇ []{4_159_0}«акон ”крањни Уѕро дорожн≥й рухФ в≥д 30 червн¤ 1993 р. «аконодавство про дорожн≥й рух складаЇтьс¤ з цього «акону та акт≥в, що видаютьс¤ зг≥дно з ним. ќсновним Ї []{4_180_1}ѕравила дорожнього руху, затверджен≥ постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 31 грудн¤ 1993 р. є 1094, ¤к≥ введен≥ в д≥ю з 1 травн¤ 1994 р. ќдн≥Їю з норм, ¤к≥ охорон¤ють ц≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, Ї ст. 286.

2. ќбТЇкт злочину Ч безпека дорожнього руху, здоровТ¤ ≥ житт¤ громад¤н.

3. «лочин може бути вчинений т≥льки при керуванн≥ транспортними засобами, вказаними в прим≥тц≥ до ст. 286. ѕ≥д транспортними засобами сл≥д розум≥ти вс≥ види автомоб≥л≥в, трактори й ≥нш≥ самох≥дн≥ машини, трамвањ ≥ тролейбуси, а також мотоцикли та ≥нш≥ механ≥чн≥ транспортн≥ засоби. ѕон¤тт¤ механ≥чного транспортного засобу ¤к такого, Ущо приводитьс¤ в рух за допомогою двигунаФ, визначають також вказан≥ вище ѕравила дорожнього руху. ÷ей терм≥н поширюЇтьс¤ на трактори, самох≥дн≥ машини ≥ механ≥зми (кр≥м мопед≥в). ћопед визначений у цьому документ≥ ¤к двокол≥сний транспортний зас≥б, що маЇ двигун з робочим обТЇмом до 50 см3. ќтже, механ≥чний транспортний зас≥б повинен мати обс¤г двигуна не менше за 50 см3.

4. ѕон¤тт¤м ≥нш≥ самох≥дн≥ машини охоплюютьс¤ дорожн≥, буд≥вельн≥, с≥льськогосподарськ≥ та ≥нш≥ спец≥альн≥ самох≥дн≥ машини (автокрани, екскаватори, скрепери, грейдери, дорожн≥ катки, асфальтоукладач≥, автонавантажувач≥, збиральн≥ комбайни тощо).

¬ окремих випадках дл¤ встановленн¤ техн≥чних параметр≥в транспортного засобу (саморобне виготовленн¤, внесенн¤ конструктивних зм≥н тощо) можливе проведенн¤ в≥дпов≥дноњ експертизи.

5. ќбТЇктивна сторона злочину включаЇ так≥ обовТ¤зков≥ ознаки:

Ч порушенн¤ правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту;

Ч сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м ≥ насл≥дками.

ѕорушенн¤ правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту Ч це д≥¤ або безд≥¤льн≥сть особи, ¤ка керуЇ транспортним засобом, повТ¤зана з порушенн¤м одн≥Їњ або к≥лькох вимог правил безпеки дорожнього руху або ≥нших нормативних акт≥в, що реіламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатац≥ю транспорту. ≤нструкц≥њ та ≥нш≥ нормативн≥ акти, ¤к≥ стосуютьс¤ особливостей перевезенн¤ спец≥альних вантаж≥в, експлуатац≥њ окремих вид≥в транспортних засоб≥в, руху на закритих територ≥¤х, повинн≥ ірунтуватис¤ на вимогах []{4_159_0}«акону ”крањни Уѕро дорожн≥й рухФ та ѕравил дорожнього руху.

Ќайчаст≥ше порушенн¤ правил безпеки дорожнього руху про¤вл¤ютьс¤ у перевищенн≥ встановленоњ швидкост≥ руху або в неправильному њњ вибор≥, порушенн≥ правил проњзду перехресть або зупинок транспорту загального користуванн¤, правил обгону тощо.

6. ѕорушенн¤ правил експлуатац≥њ Ч це порушенн¤ правил перевезенн¤ людей або вантажу, експлуатац≥¤ транспортного засобу з несправною гальмовою системою або рульовим керуванн¤м тощо. ћаютьс¤ на уваз≥ так≥ порушенн¤ правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту, ¤к≥ можуть викликати злочинн≥ насл≥дки.

7. якщо узагальнити ознаки д≥¤нн¤, то воно повинно бути вчинене:

Ч т≥льки при експлуатац≥њ транспортних засоб≥в, зазначених у прим≥тц≥ до ст. 286;

Ч особою, ¤ка виконуЇ функц≥ю керуванн¤ транспортним засобом;

Ч в процес≥ дорожнього руху;

Ч без одночасного поЇднанн¤ руху транспортного засобу з виконанн¤м нетранспортних роб≥т;

Ч всупереч вимогам ѕравил дорожнього руху або ≥нших нормативних акт≥в.

8. «лочинн≥ насл≥дки даного злочину передбачен≥ у в≥дпов≥дних частинах ст. 286.

9. ћ≥ж порушенн¤м правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту ≥ насл≥дками, що настали, повинен бути причинний звТ¤зок. …ого в≥дсутн≥сть виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть особи за ст. 286.

10. ” процесуальних документах потр≥бно обовТ¤зково вказувати, в порушенн≥ ¤ких правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту визнаЇтьс¤ винною особа, у чому конкретно про¤вилис¤ ц≥ порушенн¤ ≥ чи перебувають у причинному звТ¤зку насл≥дки, що настали, з цими порушенн¤ми.

11. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 286 розпод≥л¤Їтьс¤ зг≥дно з њњ частинами залежно в≥д т¤жкост≥ насл≥дк≥в, що настали. «а ч. 1 в≥дпов≥даЇ особа, внасл≥док д≥¤нн¤ ¤коњ потерп≥лому спричинен≥ середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, за ч. 2 Ч т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або смерть. ѕон¤тт¤ т≥лесних ушкоджень наведено у []{1_121}ст. 121, []{1_122}122 та в коментар¤х до них, а також у []{4_203_38}ѕравилах судово-медичного визначенн¤ ступен¤ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень 1995 р. „. 3 ст. 286 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть у раз≥ вчиненн¤ д≥¤нн¤, передбаченого ч. 1 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо воно спричинило загибель двох або б≥льше ос≥б. Ќ≥¤ка ≥нша шкода, кр≥м зазначеноњ в закон≥ (наприклад матер≥альна, моральна), не входить в обТЇктивну сторону злочину, що анал≥зуЇтьс¤.

12. ƒ≥њ винного, ¤к≥ пот¤гли одночасно насл≥дки, передбачен≥ р≥зними частинами ст. 286, потребують квал≥ф≥кац≥њ за т≥Їю з них, ¤ка передбачаЇ найб≥льш т¤жк≥ з насл≥дк≥в, що настали. якщо порушенн¤ кожного разу мали самост≥йний характер ≥ не повТ¤зан≥ м≥ж собою субТЇктивною стороною, а також м≥сцем або часом зд≥йсненн¤, то вони в кожному випадку потребують квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в.

13. ¬≥дпов≥дно до судовоњ практики д≥њ особи, ¤ка, керуючи транспортним засобом, дв≥ч≥ порушила в р≥зний час правила безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту, внасл≥док чого у кожному з цих випадк≥в загинула одна людина, потр≥бно квал≥ф≥кувати за ч. 2 ст. 286, а в тому випадку, коли смерть двох ≥ б≥льше ос≥б Ї насл≥дком одн≥Їњ й т≥Їњ ж транспортноњ под≥њ, тобто одного чи повТ¤заних м≥ж собою к≥лькох порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту, Ч за ч. 3 ст. 286.

14. ” тих випадках, коли сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки сталис¤ внасл≥док порушень, ¤к≥ вчинили двоЇ ≥ б≥льше вод≥њв, кожен з них може нести крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 286 при на¤вност≥ в його д≥¤нн≥ вс≥х ознак даного складу злочину.

15. ƒл¤ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 286 не маЇ значенн¤ м≥сце, де був вчинений злочин. ÷е може бути автомаг≥страль, ≥нша дорога, вулиц¤, провулок, дв≥р, територ≥¤ п≥дприЇмства, поле та ≥нш≥ м≥сц¤, де можливий рух транспортних засоб≥в.

16. ѕорушенн¤ потерп≥лим (вод≥Їм, п≥шоходом, пасажиром або ≥ншим учасником дорожнього руху) ѕравил дорожнього руху або його ≥нша неправом≥рна повед≥нка не Ї п≥дставою дл¤ зв≥льненн¤ вод≥¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ при на¤вност≥ в його д≥¤х складу злочину. “ак≥ обставини можуть бути врахован≥ судом ¤к помТ¤кшуюч≥ в≥дпов≥дальн≥сть.

17. —клад злочину, передбаченого ст. 286, за своЇю конструкц≥Їю Ї матер≥альним, але в≥н не може мати стад≥й готуванн¤ або замаху. «лочин визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в, передбачених законом.

18. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини, що визначаЇтьс¤ характером ставленн¤ винного до насл≥дк≥в. —ама ж д≥¤ або безд≥¤льн≥сть при порушенн≥ правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту можуть бути ¤к умисними, так ≥ вчиненими з необережност≥.

19. ¬од≥й, ¤кий п≥сл¤ вчиненн¤ злочину зав≥домо залишив потерп≥лого в небезпечному дл¤ житт¤ стан≥, повинен нести в≥дпов≥дальн≥сть за сукупн≥стю злочин≥в (за в≥дпов≥дною частиною ст. 286 ≥ ч. 1 або 2 []{1_135}ст. 135).

20. якщо в д≥¤х вод≥¤ немаЇ складу злочину, передбаченого ст. 286, але житт¤ потерп≥лого було поставлено п≥д загрозу внасл≥док вчиненоњ вод≥Їм дорожньо-транспортноњ пригоди, то зав≥доме залишенн¤ потерп≥лого без допомоги за на¤вност≥ ≥нших необх≥дних ознак т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 1 або 3 []{1_135}ст. 135, але у раз≥ миттЇвоњ загибел≥ потерп≥лого в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_135}ст. 135 виключаЇтьс¤.

21. якщо встановлено, що винний усв≥домлював сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤ (д≥њ або безд≥¤льност≥), передбачав його сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки ≥ бажав њх або св≥домо припускав настанн¤ цих насл≥дк≥в, то його д≥њ потр≥бно квал≥ф≥кувати за статт¤ми чинного  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ ([]{1_115}ст. 115 або []{1_121}121) або проти авторитету орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та обТЇднань громад¤н ([]{1_348}ст. 348).

22.  оли субТЇкт при проведенн≥ певних роб≥т порушив правила техн≥ки безпеки або ≥нш≥ правила охорони прац≥, хоча ц≥ порушенн¤ ≥ були допущен≥ п≥д час руху машини, д≥њ винного треба квал≥ф≥кувати за статт¤ми чинного  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ даних правил, а у в≥дпов≥дних випадках Ч за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

23. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка до часу вчиненн¤ злочину дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

Ќе мають значенн¤ обставини, повТ¤зан≥ з в≥дсутн≥стю у особи права на керуванн¤ транспортним засобом або позбавленн¤м њњ такого права в адм≥н≥стративному чи судовому пор¤дку, а також з тим, чи Ї вона прац≥вником транспорту. Ќе Ї обовТ¤зковою ознакою субТЇкта його в≥дношенн¤ до транспортного засобу, тобто чи Ї в≥н власником або орендарем транспортного засобу, керуЇ ним за дов≥рен≥стю або самов≥льно угнав його.

24. «а порушенн¤ правил безпеки дорожнього руху п≥д час практичноњ њзди на учбов≥й автомашин≥ з подв≥йним керуванн¤м в≥дпов≥дальн≥сть несе майстер навчанн¤ керуванн¤, а не особа, ¤ка навчаЇтьс¤, ¤кщо майстер не вжив своЇчасних заход≥в до в≥дверненн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в. ” раз≥, ¤кщо особа, ¤ка навчаЇтьс¤ керуванню, всупереч вказ≥вкам майстра грубо порушуЇ правила безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту, вона п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥.

</s286>

<s287>

—татт¤ 287.¬ипуск в експлуатац≥ю техн≥чно несправних транспортних засоб≥в або ≥нше порушенн¤ њх експлуатац≥њ

¬ипуск в експлуатац≥ю зав≥домо техн≥чно несправних транспортних засоб≥в, допуск до керуванн¤ транспортним засобом особи, ¤ка перебуваЇ в стан≥ спТ¤н≥нн¤ або не маЇ права на керуванн¤ транспортним засобом, чи ≥нше грубе порушенн¤ правил експлуатац≥њ транспорту, що убезпечують дорожн≥й рух, вчинене особою, в≥дпов≥дальною за техн≥чний стан або експлуатац≥ю транспортних засоб≥в, ¤кщо це спричинило потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤, т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ або його смерть, Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати посади, повТ¤зан≥ з в≥дпов≥дальн≥стю за техн≥чний стан або експлуатац≥ю транспортних засоб≥в, на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. ќбТЇктом злочину Ї безпека експлуатац≥њ транспорту в сфер≥ дорожнього руху, здоровТ¤ та житт¤ громад¤н.

2. ѕ≥д транспортними засобами треба розум≥ти так≥, що вказан≥ в прим≥тц≥ до []{1_286}ст. 286 (див. коментар до []{1_286}ст. 286).

3. ќбТЇктивна сторона злочину складаЇтьс¤ ≥з сукупност≥ таких ознак:

Ч випуск в експлуатац≥ю зав≥домо техн≥чно несправних транспортних засоб≥в або допуск до керуванн¤ транспортним засобом особи, ¤ка перебуваЇ в стан≥ спТ¤н≥нн¤ чи не маЇ права на керуванн¤ транспортним засобом, чи ≥нше грубе порушенн¤ правил њх експлуатац≥њ;

Ч спричиненн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м правил експлуатац≥њ ≥ сусп≥льно небезпечними насл≥дками.

4. ѕ≥д випуском в експлуатац≥ю техн≥чно несправних транспортних засоб≥в треба розум≥ти наказ або дозв≥л на виконанн¤ рейсу або поњздки на транспортному засоб≥ з техн≥чними несправност¤ми. ћаютьс¤ на уваз≥ так≥ техн≥чн≥ несправност≥, з ¤кими експлуатац≥¤ транспортного засобу заборонена ≥ ¤к≥ можуть спричинити настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в (несправн≥ гальмова система, двигун або рульове керуванн¤, прич≥пний пристр≥й або зовн≥шн≥ св≥тлов≥ прилади, зношен≥ протектори шин тощо).

5. ƒопуск до керуванн¤ транспортним засобом особи, ¤ка перебуваЇ в стан≥ спТ¤н≥нн¤, пол¤гаЇ в д≥њ або безд≥¤льност≥, повТ¤заних з дозволом чи розпор¤дженн¤м, вираженим у будь- ¤к≥й форм≥ (усно, письмово, жестом, мовчазною згодою тощо) щодо керуванн¤ транспортним засобом до або п≥д час поњздки. ÷е д≥¤нн¤ може знаходити про¤в у неперешкодженн≥ такому допуску або невжитт≥ заход≥в по в≥дстороненню такоњ особи в≥д керуванн¤.

¬ид спТ¤н≥нн¤ (алкогольне, наркотичне, токсичне) та його ступ≥нь не впливають на квал≥ф≥кац≥ю злочину.

¬становленн¤ стану спТ¤н≥нн¤ у правопорушника зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ його огл¤ду, що проводитьс¤ зг≥дно з вимогами []{4_211_1}≤нструкц≥њ про пор¤док направленн¤ громад¤н дл¤ огл¤ду на стан спТ¤н≥нн¤ в заклади охорони здоровТ¤ та проведенн¤ огл¤ду з використанн¤м техн≥чних засоб≥в, затвердженоњ наказом ћ¬—, ћќ« ≥ ћ≥нТюсту в≥д 24 лютого 1995 р. є 114/38/15-36-18.

6. ƒопуск до керуванн¤ транспортним засобом особи, ¤ка не маЇ права на керуванн¤ ним, означаЇ, що особа взагал≥ не маЇ права керуванн¤ транспортними засобами, або не маЇ права керуванн¤ внасл≥док його позбавленн¤, або у нењ в≥дсутн≥ права керуванн¤ транспортним засобом певноњ категор≥њ.

7. ѕ≥д ≥ншим грубим порушенн¤м правил експлуатац≥њ транспорту, що убезпечують дорожн≥й рух, треба розум≥ти допуск до керуванн¤ особи, ¤ка знаходитьс¤ у хворобливому, втомленому стан≥ або п≥д впливом л≥карських препарат≥в, грубе порушенн¤ режиму роботи вод≥њв, незд≥йсненн¤ контролю за техн≥чним станом транспортних засоб≥в або невиконанн¤ ≥нших вимог, ¤к≥ предТ¤вл¤ютьс¤ в≥дпов≥дними нормативними актами до ос≥б, в≥дпов≥дальних за техн≥чний стан або експлуатац≥ю транспортних засоб≥в.

8. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 287 настаЇ за порушенн¤ допущеним до керуванн¤ вод≥Їм правил безпеки руху, ¤ке перебуваЇ у причинному звТ¤зку з насл≥дками, що настали. якщо причинний звТ¤зок не встановлений, в≥дсутн≥й ≥ склад злочину, передбачений ст. 287.

9. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 287 настаЇ незалежно в≥д того, чи прит¤гнуто до в≥дпов≥дальност≥ винну особу, ¤ка керувала транспортним засобом, чи загинув вод≥й у дорожньо-транспортн≥й пригод≥ тощо.

10. —клад злочину Ї матер≥альним ≥ Ї зак≥нченим з моменту настанн¤ хоча б одного з насл≥дк≥в, передбачених ц≥Їю статтею, а також причинного звТ¤зку м≥ж ними ≥ порушенн¤м правил експлуатац≥њ. ѕричинний звТ¤зок у цьому злочин≥ Ї опосередкованим.

11. —убТЇктивна сторона злочину вимагаЇ зав≥домост≥, тобто усв≥домленн¤ субТЇктом злочину на¤вност≥ техн≥чноњ несправност≥ транспортного засобу, що реально загрожуЇ безпец≥ руху, або вчиненн¤ ≥ншого грубого порушенн¤ правил експлуатац≥њ транспорту, що дл¤ нього Ї очевидним. ўодо насл≥дк≥в, ¤к≥ настали, то винна особа передбачаЇ можлив≥сть њх настанн¤, але легковажно розраховуЇ на њх в≥дверненн¤ або не передбачаЇ можливост≥ настанн¤ таких насл≥дк≥в, хоча повинна була ≥ могла њх передбачити. ” ц≥лому даний злочин визнаЇтьс¤ необережним.

12. Ќе зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за статтею, що анал≥зуЇтьс¤, вод≥й, ¤кий з порушенн¤м правил експлуатац≥њ транспорту передав керуванн¤ транспортним засобом особ≥, в≥д ¤коњ в≥н залежить по робот≥ чи служб≥.

13. якщо д≥¤ або безд≥¤льн≥сть вчинен≥ з необережност≥, то винна особа при на¤вност≥ ≥нших ознак складу злочину може нести в≥дпов≥дальн≥сть за службову недбал≥сть ([]{1_367}ст. 367) або за необережний злочин проти особи.

14. Ќе несе крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за под≥бн≥ д≥њ особа, ¤ка була усунена в≥д керуванн¤ транспортним засобом в≥дпов≥дною службовою особою.

15. ¬≥дпов≥дальн≥сть особи, ¤ка фактично керувала транспортним засобом, може наставати за ст. 286.

16. —убТЇктом злочину можуть бути ¤к прац≥вники державних ≥ громадських орган≥зац≥й, на ¤ких ≥нструкц≥¤ми або правилами, в≥дпов≥дними розпор¤дженн¤ми або у звТ¤зку з службовим становищем, що займаЇтьс¤ ними, покладена в≥дпов≥дальн≥сть за техн≥чний стан або експлуатац≥ю транспортних засоб≥в, так ≥ власники або вод≥њ ≥ндив≥дуальних транспортних засоб≥в, що вчинили д≥¤нн¤, передбачен≥ диспозиц≥Їю ст. 287. ÷е прац≥вники служби безпеки руху, механ≥ки, рев≥зори, вод≥њ державних або ≥нших п≥дприЇмств, власники ≥ вод≥њ ≥ндив≥дуальних транспортних засоб≥в тощо.

</s287>

<s288>

—татт¤ 288.ѕорушенн¤ правил, норм ≥ стандарт≥в, що стосуютьс¤ убезпеченн¤ дорожнього руху

ѕорушенн¤ правил, норм ≥ стандарт≥в, що стосуютьс¤ убезпеченн¤ дорожнього руху, вчинене особою, в≥дпов≥дальною за буд≥вництво, реконструкц≥ю, ремонт чи утриманн¤ шл¤х≥в, вулиць, зал≥зничних перењзд≥в, ≥нших шл¤хових споруд, або особою, ¤ка виконуЇ так≥ роботи, ¤кщо це порушенн¤ спричинило потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤, т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ або смерть, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї безпека дорожнього руху, повТ¤зана з буд≥вництвом, реконструкц≥Їю, ремонтом чи утриманн¤м шл¤х≥в, вулиць, зал≥зничних перењзд≥в та ≥нших шл¤хових споруд.

2. ќбТЇктивна сторона злочину вимагаЇ на¤вност≥ трьох ознак в њх сукупност≥:

Ч порушенн¤ правил, норм ≥ стандарт≥в, що стосуютьс¤ убезпеченн¤ дорожнього руху;

Ч настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м зазначених правил, норм ≥ стандарт≥в ≥ настанн¤м насл≥дк≥в, зазначених у диспозиц≥њ статт≥.

3. јвтомоб≥льний шл¤х, вулиц¤, зал≥зничний перењзд, ≥нш≥ шл¤хов≥ споруди (мости, шл¤хопроводи, естакади, тунел≥ тощо), л≥н≥њ звТ¤зку та осв≥тленн¤, засоби техн≥чного реіулюванн¤ безпеки дорожнього руху, визначен≥ в []{4_159_0}«акон≥ ”крањни Уѕро дорожн≥й рухФ в≥д 30 червн¤ 1993 р., та в []{4_180_1}ѕравилах дорожнього руху, затверджених постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 31 грудн¤ 1993 р., в ≥нших нормативних актах, мають в≥дпов≥дати певним правилам, нормам ≥ стандартам щодо њх буд≥вництва, реконструкц≥њ, ремонту чи утриманн¤.

ƒиспозиц≥¤ статт≥ бланкетна ≥ в≥дсилаЇ до нормативних акт≥в, повТ¤заних з убезпеченн¤м дорожнього руху, наприклад до “ехн≥чних правил ремонту та утриманн¤ автомоб≥льних дор≥г загального користуванн¤ ”крањни та ≥н.

4. ѕорушенн¤ правил, норм ≥ стандарт≥в щодо убезпеченн¤ безпеки дорожнього руху при буд≥вництв≥, реконструкц≥њ шл¤х≥в та шл¤хових споруд може бути зд≥йснено при недотриманн≥ вимог проект≥в (див. []{4_159_23}ст. 23 «акону Уѕро дорожн≥й рухФ), що стосуютьс¤, наприклад, ст≥йкост≥ дорожнього полотна, дотриманн¤ конструкц≥њ дорожнього од¤гу, норматив≥в щодо проф≥лю дороги, кривих проњзноњ частини в план≥, в≥дсутност≥ протиавар≥йних зТњзд≥в (г≥рська м≥сцев≥сть) та ≥н.

5. ѕорушенн¤ певних вимог безпеки дорожнього руху можливе при виконанн≥ роб≥т по реконструкц≥њ або ремонту шл¤х≥в, вулиць та зал≥зничних перењзд≥в: незакритт¤ або необмеженн¤ руху в цих м≥сц¤х тощо. ѕри ремонт≥ вулиць ≥ шл¤х≥в порушенн¤м може бути невжитт¤ заход≥в щодо огородженн¤ або визначенн¤ д≥л¤нок ремонтних роб≥т, залишених буд≥вельних машин, технолог≥чного обладнанн¤, буд≥вельних матер≥ал≥в або вироб≥в (особливо в темний час доби, дощ, туман, замет≥ль та за ≥нших умов недостатньоњ видимост≥), що створюЇ авар≥йн≥ ситуац≥њ й т¤гне нањзди на прац≥вник≥в, ¤к≥ виконують дорожн≥ роботи, з≥ткненн¤ транспортних засоб≥в з дорожн≥ми машинами та механ≥змами або нањзди на них тощо.

6. ѕри утриманн≥ шл¤х≥в, вулиць, зал≥зничних перењзд≥в та ≥нших шл¤хових споруд можлив≥ порушенн¤ вимог при застосуванн≥ дорожн≥х знак≥в, засоб≥в техн≥чного регулюванн¤ дорожнього руху (св≥тлофор≥в, сигнальних л≥хтар≥в, щит≥в, барТЇр≥в, сигнальних тумб тощо). якщо так≥ порушенн¤ привели до створенн¤ авар≥йноњ обстановки ≥ насл≥дк≥в, передбачених законом, настаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 288.

7. ќбовТ¤зковою ознакою складу злочину Ї на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж д≥¤нн¤м (д≥Їю або безд≥¤льн≥стю) щодо порушенн¤ правил, норм ≥ стандарт≥в, що стосуютьс¤ убезпеченн¤ дорожнього руху, ≥ сусп≥льно небезпечними насл≥дками. «лочин Ї зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в, передбачених у ст. 288, тобто за конструкц≥Їю склад злочину Ч матер≥альний.

8. « субТЇктивноњ сторони даний злочин належить до необережних. ¬инна особа передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ насл≥дк≥в, зазначених у закон≥, але легковажно розраховуЇ на њх в≥дверненн¤ (злочинна самовпевнен≥сть), або не передбачаЇ можливост≥ настанн¤ таких насл≥дк≥в, хоча повинна була ≥ могла њх передбачити (злочинна недбал≥сть). —аме порушенн¤ правил, норм або стандарт≥в щодо убезпеченн¤ дорожнього руху може бути вчинено умисно або з необережност≥.

9. —убТЇкт злочину Ч 16-р≥чна осудна особа, в≥дпов≥дальна за буд≥вництво, реконструкц≥ю, ремонт чи утриманн¤ шл¤х≥в, вулиць, зал≥зничних перењзд≥в, мост≥в, шл¤хопровод≥в, ≥нших шл¤хових споруд, або особа, ¤ка виконуЇ так≥ роботи.

</s288>

<s289>

—татт¤ 289.Ќезаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом

1. Ќезаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом з будь- ¤кою метою Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д одн≥Їњ тис¤ч≥ до одн≥Їњ тис¤ч≥ двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б або повторно, або поЇднан≥ з насильством, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ або здоровТ¤ потерп≥лого, або з погрозою застосуванн¤ такого насильства, або вчинен≥ з проникненн¤м у прим≥щенн¤ чи ≥нше сховище, або ¤кщо вони завдали значноњ матер≥альноњ шкоди потерп≥лому, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, поЇднан≥ з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або з погрозою застосуванн¤ такого насильства, або вчинен≥ орган≥зованою групою, або щодо транспортного засобу, варт≥сть ¤кого у дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

4. «в≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ судом особа, ¤ка вперше вчинила д≥њ, передбачен≥ ц≥Їю статтею (за вин¤тком випадк≥в незаконного заволод≥нн¤ транспортним засобом ≥з застосуванн¤м будь-¤кого насильства до потерп≥лого чи погрозою застосуванн¤ такого насильства), але добров≥льно за¤вила про це правоохоронним органам, повернула транспортний зас≥б власнику ≥ повн≥стю в≥дшкодувала завдан≥ збитки.

ѕрим≥тка.

1. ѕ≥д незаконним заволод≥нн¤м транспортним засобом у ц≥й статт≥ сл≥д розум≥ти вчинене умисно, з будь- ¤кою метою протиправне вилученн¤ будь-¤ким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч њх вол≥.

2. ¬≥дпов≥дно до частини другоњ ц≥Їњ статт≥ п≥д повторн≥стю сл≥д розум≥ти вчиненн¤ таких д≥й особою, ¤ка ран≥ше вчинила незаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом або злочин, передбачений []{1_185}статт¤ми 185, []{1_186}186, []{1_187}187, []{1_189}189Ч191, []{1_262}262 цього  одексу.

1. ќбТЇктом злочину Ї пор¤док користуванн¤ транспортними засобами, безпека дорожнього руху, здоровТ¤ ≥ житт¤ його учасник≥в, а також власн≥сть.

ѕредметом злочину Ї вс≥ види автомоб≥л≥в, трактори та ≥нш≥ самох≥дн≥ машини, трамвањ ≥ тролейбуси, а також мотоцикли та ≥нш≥ механ≥чн≥ транспортн≥ засоби (див. прим≥тку до ст. 286).

2. ќбТЇктивна сторона злочину п≥д незаконним заволод≥нн¤м транспортним засобом в≥дпов≥дно до прим≥тки ст. 289 передбачаЇ вчинене умисно, в≥дкрито або таЇмно, з будь-¤кою метою протиправне вилученн¤ будь-¤ким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч њх вол≥.

3. “аким чином, незаконне заволод≥нн¤ може зд≥йснюватись шл¤хом викраденн¤ або ≥ншого незаконного заволод≥нн¤ ним, що позбавл¤Ї користувача або власника можливост≥ використовувати його за своњм розсудом. ¬оно може бути вчинено шл¤хом крад≥жки ([]{1_185}ст. 185), грабежу ([]{1_186}ст. 186), розбою ([]{1_187}ст. 187), вимаганн¤ ([]{1_189}ст. 189), шахрайства ([]{1_190}ст. 190), привласненн¤, розтрати або шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем ([]{1_191}ст. 191). ¬икраденн¤ передбачаЇ оберненн¤ вилученого транспортного засобу на свою користь або користь ≥нших ос≥б.

4. «а ч. 1 ст. 289 способами незаконного заволод≥нн¤ транспортним засобом можуть бути: крад≥жка, ненасильницький граб≥ж, шахрайство, привласненн¤, розтрата або зловживанн¤ службовим становищем, вимаганн¤ (вчинене без погрози насильства) або незаконне заволод≥нн¤ чужим транспортним засобом без ознак викраденн¤ (вчинене дл¤ поњздки, перевезенн¤ пасажир≥в або вантажу, виконанн¤ певних роб≥т, знищенн¤ тощо).

5. «а особливост¤ми конструкц≥њ склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 289, Ї матер≥альним ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту, коли винна особа вилучила транспортний зас≥б ≥ маЇ реальну можлив≥сть користуватис¤ або розпор¤джатис¤ ним за своњм розсудом (сховати, продати тощо), ¤кщо таке вилученн¤ вчинено шл¤хом викраденн¤.

6. якщо заволод≥нн¤ транспортним засобом було зд≥йснено без мети його привласненн¤, то злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту заволод≥нн¤ транспортним засобом ≥ початку його перем≥щенн¤ будь-¤ким способом (поњздка, буксируванн¤, в≥дкочуванн¤, завантаженн¤ на ≥нший транспортний зас≥б тощо). ¬≥дстань, на ¤ку було перем≥щено транспортний зас≥б, на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ.

„ас користуванн¤ транспортним засобом маЇ бути незначним, але достатн≥м дл¤ задоволенн¤ потреб винноњ особи (покататис¤, перевезти вантаж тощо). «апод≥¤нн¤ при цьому незначноњ матер≥альноњ шкоди (амортизац≥¤, варт≥сть пального або пошкодженн¤ транспортного засобу) знаходитьс¤ за межами крим≥нально-правовоњ оц≥нки злочину.

7. “ривалий час користуванн¤ транспортним засобом св≥дчить про незаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом шл¤хом викраденн¤, оск≥льки його експлуатац≥¤ демонструЇ на¤вн≥сть у винного корисливих мотив≥в.

8. Ќе Ї незаконним заволод≥нн¤ транспортним засобом, хоча ≥ вчинене всупереч вол≥ користувача чи власника, але за обставинами, що усувають злочинн≥сть д≥¤нн¤ (необх≥дна оборона, затриманн¤ особи, що вчинила злочин, або крайн¤ необх≥дн≥сть). Ќаприклад, заволод≥нн¤ транспортним засобом з метою припиненн¤ нападу, затриманн¤ особи, що вчинила злочин, доставленн¤ в л≥карню хворого, ¤кий знаходитьс¤ в небезпечному дл¤ житт¤ становищ≥ тощо (див. коментар до ст. 36, 38, 39).

9. Ќезаконне заволод≥нн¤ будь-¤ким способом детал¤ми, вузлами, агрегатами транспортного засобу без мети заволод≥нн¤ останн≥м не утворюЇ склад цього злочину ≥ повинно квал≥ф≥куватись в≥дпов≥дно д≥¤нню ¤к викраденн¤ цих предмет≥в (крад≥жка, граб≥ж тощо).

10. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ лише умисною формою вини у вигл¤д≥ пр¤мого умислу. ѕри незаконному заволод≥нн≥ транспортним засобом шл¤хом викраденн¤ винний усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤, передбачаЇ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в у вигл¤д≥ майновоњ шкоди ≥ бажаЇ њх настанн¤. якщо незаконне заволод≥нн¤ вчинюЇтьс¤ ≥ншим способом, то винний також усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤ ≥ бажаЇ його вчинити.

ћотив ≥ мета цього злочину можуть бути р≥зноман≥тними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю не впливають (користь, заздрощ≥, помста тощо), але п≥дл¤гають обовТ¤зковому зТ¤суванню дл¤ визначенн¤ способу вчиненн¤ злочину та призначенн¤ покаранн¤.

11. —убТЇкт злочину Ч осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в (ч. 1 ст. 289), а за ч. 2 ≥ 3 ст. 289 Ч 14-р≥чного в≥ку. Ќе визнаютьс¤ субТЇктом злочину, вчиненого без ознак викраденн¤, особи, за ¤кими транспортний зас≥б закр≥плений по робот≥, або ≥нш≥ особи, у в≥данн≥ ¤ких ≥з дозволу власника знаходитьс¤ транспортний зас≥б, або особи, що мають справжнЇ або у¤вне право на користуванн¤ транспортним засобом (родич≥ або близьк≥ особи власника транспортного засобу).

12. «а ч. 2 ст. 289 настаЇ в≥дпов≥дальн≥сть, ¤кщо д≥њ, передбачен≥ ч. 1 ст. 289, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б (див. коментар до ст. 278) або повторно. ѕ≥д повторн≥стю сл≥д розум≥ти вчиненн¤ таких д≥й особою, ¤ка ран≥ше вчинила незаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом або злочин, передбачений []{1_185}ст. 185Ч187, []{1_189}189Ч191, []{1_262}262.

Ќезаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом не може квал≥ф≥куватис¤ ¤к повторне, ¤кщо судим≥сть за ран≥ше вчинений злочин зн¤та або погашена у встановленому законом пор¤дку ([]{1_89}ст. 89Ч91) чи в пор¤дку амн≥ст≥њ або помилуванн¤ ([]{1_85}ст. 85Ч87), або ¤кщо на момент вчиненн¤ нового злочину минули строки давност≥ прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ за попередн≥й злочин ([]{1_49}ст. 49, []{1_91}91), а також у випадках, коли винна особа, хоча ран≥ше ≥ вчинила д≥¤нн¤, що м≥стить ознаки злочин≥в, зазначених у прим≥тц≥ до ст. 289, але була зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у пор¤дку, передбаченому ч. 4 ст. 289.

Ќе утворюЇ повторност≥ цього злочину невдала неодноразова спроба реал≥зац≥њ умислу щодо незаконного заволод≥нн¤ конкретним транспортним засобом через незначний пром≥жок часу, ¤кщо потерп≥лим виступаЇ одна й та ж особа.

 вал≥ф≥куючою ознакою ч. 2 ст. 289 Ї незаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом, поЇднане з насильством, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ або здоровТ¤ потерп≥лого, або з погрозою застосуванн¤ такого насильства (див. коментар до []{1_186}ст. 186), або вчинене з проникненн¤м у прим≥щенн¤ чи ≥нше сховище, або ¤кщо воно завдало значноњ матер≥альноњ шкоди потерп≥лому.

ѕ≥д незаконним заволод≥нн¤м транспортним засобом, вчиненим з проникненн¤м у прим≥щенн¤ чи ≥нше сховище, сл≥д розум≥ти таЇмне чи в≥дкрите (≥з застосуванн¤м погрози чи насильства) вторгненн¤ у прим≥щенн¤ чи ≥нше сховище, у ¤к≥ особа не маЇ легального доступу, або без дозволу, або обманним шл¤хом, ≥з нам≥ром вчиненн¤ незаконного заволод≥нн¤ транспортним засобом будь-¤ким способом.

ѕрим≥щенн¤ Ч це будь-¤ка споруда або буд≥вл¤, визначена власником або користувачем транспортного засобу ¤к м≥сце дл¤ тимчасового чи пост≥йного знаходженн¤ транспортного засобу, що усуваЇ в≥льний доступ сторонн≥х ос≥б до нього (приватний гараж ¤к у житловому будинку, так ≥ окремо, або гараж установи, орган≥зац≥њ, п≥дприЇмства, бокс, склад, салон, ф≥рмовий магазин, в ¤кому реал≥зуютьс¤ або виставл¤ютьс¤ на продаж транспортн≥ засоби тощо).

≤нше сховище Ч це д≥л¤нка територ≥њ дл¤ тимчасового чи пост≥йного знаходженн¤ транспортних засоб≥в, що обладнана огорожею або техн≥чними засобами, ¤к≥ обмежують в≥льний доступ до транспортного засобу та його вилученн¤, або д≥л¤нка територ≥њ без огорож≥ чи техн≥чних засоб≥в, але п≥д охороною, або контейнери, платформи, барж≥, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ тимчасового або пост≥йного збер≥ганн¤ транспортних засоб≥в.

«авданн¤ значноњ матер≥альноњ шкоди потерп≥лому визначаЇтьс¤ ≥з врахуванн¤м матер≥ального становища потерп≥лого, розм≥ром запод≥¤ноњ злочином шкоди, варт≥стю викраденого транспортного засобу тощо.

ѕро орган≥зовану групу див. коментар до []{1_28}ч. 3 ст. 28 ≥ []{1_278}278.

ƒ≥њ, передбачен≥ ч. 1 2 ст. 289 щодо незаконного заволод≥нн¤ транспортним засобом, варт≥сть ¤кого у дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 3 ст. 289. ¬раховуючи, що великий розм≥р (див. п. 3 прим≥тки до []{1_185}ст. 185) або особливо великий розм≥р (див. п. 4 прим≥тки до []{1_185}ст. 185) щодо викраденн¤ чужого майна сп≥впадають ≥з розм≥ром вартост≥ зазначеноњ квал≥ф≥куючоњ ознаки ч. 3 ст. 289, передбачен≥ нею д≥¤нн¤ не потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дними частинами []{1_185}ст. 185Ч191.

13. ƒ≥њ винного щодо заволод≥нн¤ транспортним засобом, поЇднан≥ з позбавленн¤м житт¤ потерп≥лого, потр≥бно квал≥ф≥кувати залежно в≥д спр¤мованост≥ умислу. якщо при цьому на¤вн≥ корислив≥ мотиви щодо заволод≥нн¤ транспортним засобом, так≥ д≥њ належить квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 6 ч. 2 ст. 115, а за њх в≥дсутност≥ Ч за ≥ншими ознаками []{1_115}ст. 115. ¬бивство з метою полегшенн¤ заволод≥нн¤ транспортним засобом дл¤ пересуванн¤ необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_115}п. 9 ч. 2 ст. 115 ≥ []{1_289}ч. 3 ст. 289.

14. Ќезаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом, поЇднане з порушенн¤м правил безпеки дорожнього руху або експлуатац≥њ транспорту, що спричинило середньоњ т¤жкост≥ або т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, смерть одного або загибель к≥лькох ос≥б належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 289 ≥ []{1_286}286.

15. ” ч. 4 ст. 289 передбачен≥ п≥дстави обовТ¤зкового зв≥льненн¤ судом особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за незаконне заволод≥нн¤ транспортним засобом, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ за на¤вност≥ сукупност≥ таких умов:

Ч особа вперше вчинила д≥њ, передбачен≥ ц≥Їю статтею (за вин¤тком випадк≥в незаконного заволод≥нн¤ транспортним засобом ≥з застосуванн¤м будь-¤кого насильства до потерп≥лого чи погрозою застосуванн¤ такого насильства);

Ч особа добров≥льно за¤вила про це правоохоронним органам;

Ч особа повернула транспортний зас≥б власнику;

Ч особа повн≥стю в≥дшкодувала завдан≥ збитки.

</s289>

<s290>

—татт¤ 290.«нищенн¤, п≥дробка або зам≥на номер≥в вузл≥в та агрегат≥в транспортного засобу

«нищенн¤, п≥дробка або зам≥на ≥дентиф≥кац≥йного номера, номер≥в двигуна, шас≥ або кузова, або зам≥на без дозволу в≥дпов≥дних орган≥в номерноњ панел≥ з ≥дентиф≥кац≥йним номером транспортного засобу Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї пор¤док обл≥ку ≥ реЇстрац≥њ транспортних засоб≥в у сфер≥ дорожнього руху, що передбачен≥ []{4_318_1}ѕравилами державноњ реЇстрац≥њ та обл≥ку автомоб≥л≥в, автобус≥в, а також самох≥дних машин, сконструйованих на шас≥ автомоб≥л≥в, мотоцикл≥в ус≥х тип≥в, марок ≥ моделей, причеп≥в, нап≥впричеп≥в та мотокол¤сок, затвердженими постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 7 вересн¤ 1998 р. є 1388, а також []{4_197_2}≤нструкц≥Їю про пор¤док обл≥ку транспортних засоб≥в, оформленн¤ ≥ видач≥ реЇстрац≥йних документ≥в, номерних знак≥в на них та проведенн¤ перев≥рок в реЇстрац≥йно-екзаменац≥йних п≥дрозд≥лах ƒержавто≥нспекц≥њ ћ¬— ”крањни, затвердженою наказом ћ¬— ”крањни в≥д 2 листопада 1994 р. є 599.

2. ѕредметом злочину Ї ≥дентиф≥кац≥йний номер, номер двигуна, шас≥, кузова механ≥чного транспортного засобу та його номерна панель.

3. ќбТЇктивна сторона злочину знаходить св≥й про¤в у д≥¤х, повТ¤заних з≥ знищенн¤м, п≥дробкою або зам≥ною ≥дентиф≥кац≥йного номера транспортного засобу або його частин (агрегат≥в) Ч двигуна, шас≥, кузова (кол¤ски, причепу), що присвоюютьс¤ п≥дприЇмством, ¤ке його виготовило.

«нищенн¤ ≥дентиф≥кац≥йного номера, номер≥в двигуна, шас≥ або кузова Ч це повна л≥кв≥дац≥¤ ≥дентиф≥кац≥йного номера транспортного засобу, номер≥в двигуна, шас≥ або кузова, внасл≥док чого в≥дпов≥дний транспортний зас≥б або його частину неможливо ототожнити.

ѕ≥дробка ≥дентиф≥кац≥йного номера транспортного засобу (двигуна, шас≥, кузова) означаЇ повну або часткову зм≥ну будь-¤ким способом (перебиванн¤м, наплавленн¤м, витравленн¤м тощо) частини або всього номера.

«ам≥на ≥дентиф≥кац≥йного номера, номер≥в двигуна, шас≥ або кузова означаЇ повну зам≥ну в≥дпов≥дних частин механ≥чного транспортного засобу з нанесеними на них номерами.

«лочин Ї зак≥нченим з моменту вчиненн¤ будь-¤коњ з д≥й, що утворюють його обТЇктивну сторону.

«нищенн¤, п≥дробка або зам≥на зазначених номер≥в, повТ¤зан≥ з незаконним заволод≥нн¤м транспортним засобом, п≥дл¤гють квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_289}ст. 289 та 290.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5. —убТЇктом злочину може бути осудна особа, ¤ка на момент його вчиненн¤ дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s290>

<s291>

—татт¤ 291.ѕорушенн¤ чинних на транспорт≥ правил

ѕорушенн¤ чинних на транспорт≥ правил, що убезпечують рух, ¤кщо це спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї безпечна робота транспорту, безпека руху, здоровТ¤ ≥ житт¤ громад¤н, а також власн≥сть.

2. ќбТЇктивна сторона злочину вимагаЇ таких ознак в њх сукупност≥:

Ч д≥¤ або безд≥¤льн≥сть особи, повТ¤зана з порушенн¤м чинних на транспорт≥ правил;

Ч сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки;

Ч причинний звТ¤зок м≥ж порушенн¤м ≥ насл≥дками.

3. ¬≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за порушенн¤ чинних правил, що убезпечують рух на зал≥зничному, пов≥тр¤ному, водному, автомоб≥льному, електричному та ≥ншому транспорт≥.

4. ƒиспозиц≥¤ ст. 291 Ч бланкетна, оск≥льки вона в≥дсилаЇ до чинних правил, що реіулюють пор¤док безпечного руху транспорту. ÷≥ правила встановлюютьс¤ в≥дпов≥дними нормативними актами, ¤к≥ видаютьс¤ м≥н≥стерствами, ≥ншими центральними органами виконавчоњ влади.

5. ѕорушенн¤ д≥ючих на транспорт≥ правил вчинюЇтьс¤ р≥зноман≥тними д≥¤ми: самост≥йне пересуванн¤ пасажира пов≥тр¤ного транспорту по територ≥њ льотного пол¤; самов≥льне в≥дкритт¤ шлагбауму на зал≥зничному перењзд≥ без дозволу чергового; перењзд зал≥зниц≥ в м≥сц¤х, де це не передбачено; прог≥н тварин через кол≥ю без дотриманн¤ правил безпеки; порушенн¤ правил дорожнього руху вод≥¤ми транспортних засоб≥в, що не належать до вказаних у прим≥тц≥ до []{1_286}ст. 286, а також велосипедистами, п≥шоходами, пасажирами; порушенн¤ правил безпеки руху ≥ експлуатац≥њ при керуванн≥ малом≥рними суднами тощо.

6. ѕ≥д загибеллю людей треба розум≥ти загибель одн≥Їњ або к≥лькох ос≥б.

7. як ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки даного складу злочину розгл¤даютьс¤ середньоњ т¤жкост≥ або т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, запод≥¤н≥ одному або дек≥льком потерп≥лим. ÷е також пошкодженн¤ або знищенн¤ державного, колективного або ≥ндив≥дуального майна (транспортних засоб≥в, транспортних комун≥кац≥й), порушенн¤ нормальноњ роботи транспорту на тривалий час, що завдало великоњ майновоњ шкоди, тощо.

8. «лочин Ї зак≥нченим ≥з моменту спричиненн¤ загибел≥ потерп≥лого або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, а тому склад злочину Ч матер≥альний.

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною виною: особа передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, але легковажно розраховуЇ на њх в≥дверненн¤, або не передбачаЇ можливост≥ настанн¤ таких насл≥дк≥в, хоч повинна була ≥ могла њх передбачити.

10. —убТЇктами злочину можуть бути: велосипедисти, п≥шоходи, пасажири, вод≥њ мопед≥в, малом≥рних суден, погонич≥ тварин, вод≥њ гужового транспорту. Ќе п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю статтею особи, ¤к≥ Ї субТЇктами злочин≥в, передбачених []{1_276}ст. 276, []{1_277}277, []{1_283}283, []{1_286}286Ч288.

</s291>

<s292>

—татт¤ 292.ѕошкодженн¤ обТЇкт≥в маг≥стральних нафто-, газо- та нафтопродуктопровод≥в

1. ѕошкодженн¤ або руйнуванн¤ маг≥стральних нафто-, газо- та нафтопродуктопровод≥в, в≥двод≥в в≥д них, а також технолог≥чно повТ¤заних з ними обТЇкт≥в, споруд, засоб≥в автоматики, звТ¤зку, сигнал≥зац≥њ, ¤кщо це призвело до порушенн¤ нормальноњ роботи зазначених трубопровод≥в або спричинило небезпеку дл¤ житт¤ людей, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, а також загальнонебезпечним способом, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей, ≥нш≥ нещасн≥ випадки з людьми або призвели до авар≥њ, пожеж≥, значного забрудненн¤ довк≥лл¤ чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, або вчинен≥ орган≥зованою групою, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї безпека експлуатац≥њ маг≥стральних трубопровод≥в, здоровТ¤ та житт¤ людей, власн≥сть, а також довк≥лл¤.

“рубопров≥дний транспорт Ї складовою частиною Їдиноњ транспортноњ системи ”крањни ([]{4_198_21}ст. 21 «акону ”крањни Уѕро транспортФ). ¬≥дносини в галуз≥ трубопров≥дного транспорту регулюютьс¤ []{4_249_0}«аконом ”крањни Уѕро трубопров≥дний транспортФ в≥д 15 травн¤ 1996 р. та ≥ншими нормативно-правовими актами ”крањни.

2. ѕредметом злочину в≥дпов≥дно до закону Ї:

Ч маг≥стральн≥ нафто-, газо- ≥ нафтопродуктопроводи;

Ч в≥дводи в≥д них;

Ч засоби автоматики;

Ч засоби звТ¤зку;

Ч засоби сигнал≥зац≥њ;

Ч ≥нш≥ обТЇкти та споруди, технолог≥чно повТ¤зан≥ з системою маг≥стральних трубопровод≥в (насосн≥ станц≥њ нафтоперекачки, нафтосховища, газокомпресорн≥ станц≥њ тощо).

“рубопров≥д Ч це споруда дл¤ транспортуванн¤ газу або р≥дини, а також ≥нших речовин п≥д впливом р≥зниц≥ тиску в р≥зних перетинах, ¤кий Ї головним елементом цього виду транспорту ¤к маг≥страль дл¤ перенесенн¤ вказаних речовин. Ќа трубопровод≥ споруджуютьс¤ захисна арматура, контрольно-вим≥рювальна апаратура, тепло≥зол¤ц≥¤, компресорн≥ та ≥нш≥ станц≥њ, а також монтуютьс¤ мереж≥ електрозахисту та звТ¤зку.

ѕротиправний вплив на будь-¤кий з перел≥чених елемент≥в може призвести до порушенн¤ нормальноњ роботи трубопроводу.

3. ћаг≥стральний трубопров≥д Ч технолог≥чний комплекс, що функц≥онуЇ ¤к Їдина система, до ¤коњ входить окремий трубопров≥д з ус≥ма обТЇктами ≥ спорудами, повТ¤заними з ним Їдиним технолог≥чним процесом, або к≥лька трубопровод≥в, ¤кими зд≥йснюютьс¤ транзитн≥, м≥ждержавн≥, м≥жрег≥ональн≥ поставки продукт≥в транспортуванн¤ споживачам, або ≥нш≥ трубопроводи, спроектован≥ та побудован≥ зг≥дно з державними буд≥вельними вимогами щодо маг≥стральних трубопровод≥в ([]{4_249_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро трубопров≥дний транспортФ).

ƒо маг≥стральних трубопровод≥в належать нафто- ≥ газопроводи, ¤кими транспортуютьс¤ нафта або газ в≥д м≥сць њх знаходженн¤, видобутку (в≥д промисл≥в), виготовленн¤ або збер≥ганн¤ в м≥сц¤ переробки чи споживанн¤, перевантаженн¤ та подальшого транспортуванн¤ (заводи, гаван≥ тощо). ћаг≥стральними трубопроводами перем≥щуютьс¤ готов≥ нафтопродукти в≥д завод≥в до споживач≥в (мазут, розчинники, мастильн≥ матер≥али тощо).

ћаг≥стральн≥ трубопроводи прокладають п≥д землею, по земл≥, п≥д водою, на опорах, тросах тощо.

ƒо обТЇкт≥в ≥ споруд, технолог≥чно повТ¤заних з маг≥стральними трубопроводами, в≥днос¤тьс¤: сховища газу ≥ нафтопродукт≥в, терм≥нали, газокомпресорн≥ станц≥њ, газорозпод≥лювач≥, в≥дст≥йники та ≥н.

ƒо засоб≥в автоматики в≥дноситьс¤ комплекс спец≥альних техн≥чних пристосувань, що забезпечують автономне функц≥онуванн¤ маг≥стрального трубопроводу.

ѕро засоби звТ¤зку та сигнал≥зац≥ю див. коментар до []{1_277}ст. 277.

4. ќбТЇктивна сторона злочину включаЇ так≥ ознаки:

Ч пошкодженн¤ або руйнуванн¤ маг≥стральних нафто-, газо- або нафтопродуктопровод≥в, в≥двод≥в в≥д них, а також технолог≥чно повТ¤заних з ними обТЇкт≥в, споруд, засоб≥в автоматики, звТ¤зку, сигнал≥зац≥њ;

Ч порушенн¤ нормальноњ роботи вказаних трубопровод≥в;

Ч спричиненн¤ небезпеки дл¤ житт¤ людей;

Ч на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж д≥Їю та вказаними насл≥дками.

5. ѕошкодженн¤ предмет≥в маг≥стрального трубопроводу Ч це приведенн¤ њх в стан, коли вони частково або на де¤кий час втрачають придатн≥сть дл¤ використанн¤ ≥ поверненн¤ њх до роботи не вимагаЇ кап≥тального ремонту.

6. ѕ≥д руйнуванн¤м маг≥стральних трубопровод≥в, а також повТ¤заних з ними обТЇкт≥в та засоб≥в треба розум≥ти повне або часткове знищенн¤ цих обТЇкт≥в до стану непридатност≥ подальшого ц≥льового використанн¤.

7. Ќайб≥льш поширеними способами протиправних д≥й щодо маг≥стральних трубопровод≥в Ї:

Ч пробиванн¤, розпилюванн¤, просвердлюванн¤ або ≥нший механ≥чний вплив на окрем≥ д≥л¤нки трубопровод≥в або в≥дводи в≥д них;

Ч порушенн¤ ц≥л≥сност≥ трубопроводу за допомогою транспортних засоб≥в та буд≥вельних механ≥зм≥в (трактора, грейдера, екскаватора тощо);

Ч пошкодженн¤ або демонтаж кабел≥в, засоб≥в автоматики чи вим≥рювальних прилад≥в.

«азначен≥ д≥њ визнаютьс¤ злочинними за умови, ¤кщо вони пот¤гли за собою порушенн¤ нормальноњ роботи цього виду транспорту або створили небезпеку дл¤ житт¤ людей.

8. ѕ≥д порушенн¤м нормальноњ роботи маг≥стрального трубопроводу розум≥Їтьс¤ повне або часткове припиненн¤ подач≥ газу або нафтопродукт≥в трубопроводом, зниженн¤ тиску, пог≥ршенн¤ ¤к≥сного складу продукту або його окремих характеристик тощо.

9. ѕ≥д спричиненн¤м небезпеки дл¤ житт¤ людей сл≥д розум≥ти створенн¤ внасл≥док пошкодженн¤ або руйнуванн¤ трубопроводу або ≥нших предмет≥в цього злочину умов, за ¤ких могла статис¤ реальна загроза життю людей (отруЇнн¤ газом, затопленн¤ нафтопродуктами тощо), що не реал≥зувалас¤ завд¤ки втручанню ≥нших ос≥б або обставин.

10. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту руйнуванн¤ або пошкодженн¤ маг≥стрального трубопроводу або ≥нших вказаних у закон≥ обТЇкт≥в, ¤кщо внасл≥док цього була порушена нормальна робота трубопроводу або створена небезпека дл¤ житт¤ людей.

11. —убТЇктивна сторона щодо пошкодженн¤ або руйнуванн¤ обТЇкт≥в маг≥стральних нафто-, газо- та нафтопродуктопровод≥в характеризуЇтьс¤ умислом або необережн≥стю. ¬≥дношенн¤ до насл≥дк≥в, передбачених у ст. 292, характеризуЇтьс¤, ¤к правило, необережною формою вини. ” випадках умисного њх спричиненн¤ скоЇне може бути квал≥ф≥коване за сукупн≥стю злочин≥в.

Ќаприклад, умисне руйнуванн¤ або пошкодженн¤ маг≥стральних трубопровод≥в з метою ослабленн¤ держави квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к диверс≥¤ ([]{1_113}ст. 113).

12. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 292, може бути ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до моменту вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

13. „. 2 ст. 292 передбачаЇ таку квал≥ф≥куючу ознаку, ¤к повторн≥сть, тобто коли д≥¤нн¤ вчинене б≥льше ¤к один раз або особа була ран≥ше судима за ст. 292 (¤кщо не минули строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, не зн¤та чи не погашена судим≥сть).

14.  вал≥ф≥куючою ознакою ц≥Їњ ж частини Ї вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б, ¤кщо його сп≥льно вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, тобто до початку злочину, домовилис¤ про його сп≥льне вчиненн¤ (див. коментар до []{1_28}ч. 3 ст. 28).

15. «агальнонебезпечний спос≥б Ч це пошкодженн¤ або руйнуванн¤ (вибух, п≥дпал тощо) маг≥стрального трубопроводу чи ≥нших, повТ¤заних з ним обТЇкт≥в, вказаних у статт≥, внасл≥док чого створюЇтьс¤ загроза здоровТю, життю людей або спричиненюЇтьс¤ велика матер≥альна шкода, що також квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 292.

16. «а ч. 3 ст. 292 квал≥ф≥куютьс¤ д≥њ, передбачен≥ частиною першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили:

Ч загибель людей (хоча б одн≥Їњ людини);

Ч ≥нш≥ нещасн≥ випадки з людьми (спричиненн¤ т¤жкого, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤);

Ч авар≥ю (пошкодженн¤ або руйнуванн¤ маг≥стрального трубопроводу, ¤ке пот¤гло тимчасову зупинку його роботи);

Ч пожежу (неконтрольоване гор≥нн¤, викликане д≥¤ми субТЇкта при пошкодженн≥ або руйнуванн≥ зазначених у закон≥ обТЇкт≥в у межах њх розташуванн¤ трубопроводу та його обТЇкт≥в);

Ч значне забрудненн¤ довк≥лл¤ (забрудненн¤ атмосферного пов≥тр¤, земл≥, л≥сових масив≥в, водоймищ тощо);

Ч ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки у вигл¤д≥ суттЇвоњ шкоди здоровТю людей, значних матер≥альних збитк≥в внасл≥док втрати газу, нафти або нафтопродукт≥в з маг≥стрального трубопроводу, дезорган≥зац≥њ роботи промислових п≥дприЇмств та п≥дприЇмств життЇзабезпеченн¤ м≥ст або ≥нших населених пункт≥в, спричиненн≥ ≥стотноњ шкоди с≥льськогосподарському виробництву, рослинному ≥ тваринному св≥ту, рибним запасам тощо.

ѕро орган≥зовану групу див. коментар до []{1_28}ч. 3 ст. 28 ≥ []{1_278}278.

17. ƒ≥њ винноњ особи, ¤ка умисно пошкодила або зруйнувала зазначен≥ в закон≥ обТЇкти з метою викраденн¤ газу або нафтопродукт≥в, необх≥дно квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними частинами ст. 292 та в залежност≥ в≥д способу викраденн¤ Ч за []{1_185}ст. 185Ч187, []{1_189}189Ч191.

18. якщо особа шл¤хом демонтажу або ≥ншим способом вчинила викраденн¤ електричних мереж, кабельних л≥н≥й звТ¤зку та њх обладнанн¤ (сигнал≥зац≥њ, вим≥рювальних прилад≥в тощо), чим пошкодила маг≥стральний трубопров≥д, њњ д≥¤нн¤ сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 292 ≥ []{1_188}188. ѕри цьому []{1_188}ч. 3 ст. 188 передбачаЇ таку квал≥ф≥куючу ознаку, ¤к особливо т¤жк≥ насл≥дки, до ¤ких в≥дпов≥дно до ст. 292 в≥днос¤тьс¤: загибель людини, перерва в забезпеченн≥ споживач≥в електричною енерг≥Їю та послугами звТ¤зку, внасл≥док чого припинена д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств або порушено функц≥онуванн¤ транспорту (див. прим≥тку до []{1_188}ст. 188).

</s292>

</r11>

<r12>

–озд≥л XII «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» √–ќћјƒ—№ ќ√ќ ѕќ–яƒ ” “ј ћќ–јЋ№Ќќ—“≤

<s293>

—татт¤ 293.√рупове порушенн¤ громадського пор¤дку

ќрган≥зац≥¤ групових д≥й, що призвели до грубого порушенн¤ громадського пор¤дку або суттЇвого порушенн¤ роботи транспорту, п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ, а також активна участь у таких д≥¤х Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. ќбТЇктом злочину, передбаченого ст. 293, Ї громадський пор¤док.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин виражаЇтьс¤:

Ч в орган≥зац≥њ групових д≥й, спр¤мованих на грубе порушенн¤ громадського пор¤дку;

Ч в активн≥й участ≥ у таких групових д≥¤х.

“аким чином, склад злочину утворюють орган≥зац≥йн≥ д≥њ, а також д≥њ активних учасник≥в, ¤кщо внасл≥док них була суттЇво порушена робота транспорту, п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ або був грубо порушений громадський пор¤док.

3. ѕ≥д орган≥зац≥Їю групових д≥й розум≥ють п≥дготовку, п≥дшукуванн¤ ос≥б дл¤ участ≥ у групових д≥¤х, заклики до грубого порушенн¤ громадського пор¤дку, кер≥вництво групою п≥д час порушень громадського пор¤дку та ≥н.

јктивна участь у групових д≥¤х Ч вчиненн¤ протиправних д≥й п≥д час порушенн¤ громадського пор¤дку (блокуванн¤ транспортних шл¤х≥в або п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й, заклики до громад¤н не виконувати розпор¤дженн¤ орган≥в державноњ влади тощо).

√руповими вважаютьс¤ д≥њ трьох ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ сп≥льно порушують громадський пор¤док.

4. ќбовТ¤зковою ознакою злочину Ї грубе порушенн¤ д≥¤ми винних громадського пор¤дку.

√ромадський пор¤док Ч це встановлений нормами права стан впор¤дкованост≥ в≥дносин м≥ж людьми у сусп≥льств≥, що забезпечуЇ громадський спок≥й, недоторканн≥сть людини, њњ прав ≥ свобод, власност≥, а також нормальне функц≥онуванн¤ державних та ≥нших сусп≥льних ≥нститут≥в.

—л≥д зазначити, що наведене розум≥нн¤ зм≥сту громадського пор¤дку, ¤ке склалос¤ у крим≥нальному прав≥, суттЇво звужуЇ його трактовку загальною теор≥Їю держави ≥ права. ќстанн¤ розгл¤даЇ громадський пор¤док ¤к впор¤дкован≥сть сусп≥льних в≥дносин не лише нормами права, а й ≥ншими соц≥альними нормами (звича¤ми, традиц≥¤ми, нормами морал≥ тощо). Ќа нашу думку загальнотеоретичний п≥дх≥д до ц≥Їњ проблеми б≥льш обірунтований. ” зв¤зку з цим, грубе порушенн¤ загальновизнаних правил повед≥нки, ¤к≥ встановлен≥ не нормами права, а, наприклад, загальновизнаними у данн≥й м≥сцевост≥ звича¤ми, сл≥д також квал≥ф≥кувати за ст. 293.

5. —уттЇве порушенн¤ роботи транспорту, п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ маЇ м≥сце, ¤кщо вчиненн¤ вказаних групових д≥й призвело до тимчасового припиненн¤ нормальноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ (наприклад, блокуванн¤ п≥дприЇмств з метою недопущенн¤ њх прац≥вник≥в на своњ робоч≥ м≥сц¤ та ≥н.) або транспорту (наприклад, припиненн¤, руху громадського транспорту Ч трамвањв, тролейбус≥в, автобус≥в, поњзд≥в зал≥зниц≥ чи метропол≥тену та ≥н.).

6. ƒл¤ визнанн¤ злочину зак≥нченим достатньо хоча б одн≥Їњ з вказаних у статт≥ д≥й.

7. ƒ≥њ, передбачен≥ ст. 293, не супроводжуютьс¤ ¤вною неповагою до сусп≥льства, а лише грубо порушують громадський пор¤док ≥ суттЇво порушують роботу транспорту, п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ. ¬≥дсутн≥сть такоњ мотивац≥њ у д≥¤х винних розр≥зн¤Ї хул≥ганство, вчинене групою ос≥б ([]{1_296}ч. 2 ст. 296), ≥ злочин, передбачений ст. 293.

Ќа в≥дм≥ну в≥д масових заворушень ([]{1_294}ст. 294), д≥њ, передбачен≥ ст. 293 можуть виходити не ≥з натовпу, а в≥д окремоњ групи людей ≥ не супроводжуютьс¤ погромами, руйнуванн¤м, п≥дпалами та ≥ншими под≥бними д≥¤ми (див. []{4_85_15}п. 15 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про хул≥ганствоФ в≥д 28 червн¤ 1991 р. є 3).

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, оск≥льки особа усв≥домлюЇ, що вона орган≥зуЇ чи бере активну участь у групових д≥¤х, ¤к≥ грубо порушують громадський пор¤док, ≥ бажаЇ цього.

9. —убТЇктами злочину Ї орган≥затори ≥ активн≥ учасники групового порушенн¤ громадського пор¤дку, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ ш≥стнадц¤ть рок≥в.

</s293>

<s294>

—татт¤ 294.ћасов≥ заворушенн¤

1. ќрган≥зац≥¤ масових заворушень, що супроводжувалис¤ насильством над особою, погромами, п≥дпалами, знищенн¤м майна, захопленн¤м буд≥вель або споруд, насильницьким виселенн¤м громад¤н, опором представникам влади ≥з застосуванн¤м зброњ або ≥нших предмет≥в, ¤к≥ використовувалис¤ ¤к збро¤, а також активна участь у масових заворушенн¤х Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони призвели до загибел≥ людей або до ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї громадський пор¤док. ћасов≥ заворушенн¤ характеризуютьс¤ участю в них великоњ к≥лькост≥ ос≥б незалежно в≥д на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ попередньоњ змови й заздалег≥дь розробленого плану злочинних д≥й. —усп≥льна небезпечн≥сть масових заворушень пол¤гаЇ у створенн≥ небезпеки дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ громад¤н погромами, п≥дпалами, знищенн¤м майна, захопленн¤м буд≥вель або споруд, насильницьким виселенн¤м громад¤н, опором представникам влади ≥з застосуванн¤м зброњ або ≥нших предмет≥в, ¤к≥ використовувалис¤ ¤к збро¤. ѕеребуванн¤ у натовп≥ без участ≥ у вчиненн≥ вказаних вище сусп≥льно небезпечних д≥й не утворюЇ складу злочину.

2. ћасов≥ заворушенн¤ мають так≥ ознаки:

Ч участь у них значноњ к≥лькост≥ людей;

Ч д≥њ юрби скерован≥ не проти окремого потерп≥лого (п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ, особи), а мають спр¤мован≥сть проти ≥снуючого правопор¤дку, що виражаЇтьс¤ в протисто¤нн≥ законним органам державноњ влади, ≥ зовн≥шн≥м про¤вом цього Ї насильство над людьми, погроми, п≥дпали, знищенн¤ майна та ≥нш≥ д≥њ вказан≥ в диспозиц≥њ ст. 294;

Ч к≥льк≥сть учасник≥в заворушенн¤ не обмежена, до них можуть приЇднуватис¤ ≥нш≥ учасники, а окрем≥ в≥д них в≥дходити.

3. ƒ≥¤нн¤, що утворюють даний склад злочину, можуть бути у двох формах:

Ч орган≥зац≥¤ масових заворушень, ¤к≥ призвели до насильства над особою, погром≥в, п≥дпал≥в, знищенн¤ майна, захопленн¤ буд≥вель або споруд, насильницького виселенн¤ громад¤н, опору представникам влади ≥з застосуванн¤м зброњ або ≥нших предмет≥в, ¤к≥ використовувалис¤ ¤к збро¤;

Ч активна участь у таких д≥¤нн¤х.

ќрган≥зац≥¤ масових заворушень Ч це д≥¤льн≥сть, спр¤мована на п≥дшукуванн¤ ≥ п≥дготовку ос≥б дл¤ участ≥ в масових заворушенн¤х, а також кер≥вництво такими д≥¤ми, що направлен≥ на збудженн¤ у людей негативного ставленн¤ до законноњ влади та ≥снуючого в держав≥ правопор¤дку ≥ громадськоњ безпеки та на п≥дбурюванн¤ натовпу дл¤ вчиненн¤ насильства над правослухн¤ними громад¤нами, погром≥в, п≥дпал≥в, знищенн¤ майна, озброЇного опору представникам влади, захопленн¤ буд≥вель або споруд, насильницького виселенн¤ громад¤н.

ƒаний злочин буде вважатис¤ зак≥нченим, коли д≥њ по орган≥зац≥њ масових заворушень призвели до вказаних у диспозиц≥њ ст. 294 д≥¤нь або до спроби њх вчиненн¤.

ѕ≥д насильством над особою сл≥д розум≥ти вс≥ можлив≥ форми насильницьких д≥й Ч нанесенн¤ удар≥в, побоњв, т≥лесних ушкоджень, мордуванн¤, незаконне позбавленн¤ вол≥, незаконне введенн¤ в орган≥зм ≥ншоњ особи проти њњ вол≥ наркотичних засоб≥в, граб≥ж, поЇднаний з насильством, розб≥й тощо.

ѕогроми, п≥дпали ≥ знищенн¤ майна Ч це способи приведенн¤ майна у стан повноњ непридатност≥ дл¤ використанн¤ або його пошкодженн¤. “ак≥ д≥њ можуть приводити до руйнуванн¤ прим≥щень, що займають державн≥ чи громадськ≥ установи, приватн≥ власники та ≥н.

ѕ≥дпали вважаютьс¤ зак≥нченими, коли вчинен≥ д≥њ призвели до загор¤нн¤ майна, незалежно в≥д того, згор≥ло воно чи н≥, з причин, ¤к≥ не залежали в≥д вол≥ винного. Ќа в≥дм≥ну в≥д п≥дпал≥в, погроми мають своњ в≥дпов≥дн≥ насл≥дки.

ѕ≥д захопленн¤м буд≥вель ≥ споруд сл≥д розум≥ти протиправний насильницький доступ у прим≥щенн¤ ≥ його зайн¤тт¤ повн≥стю чи частково з метою, перешкоджуванн¤ чи виключенн¤ можливост≥ њх використанн¤ законним власником чи користувачем за функц≥ональним призначенн¤м. —пос≥б захопленн¤ Ч в≥дкритий, таЇмний чи з використанн¤м обману, з подоланн¤м перешкод або опору чи без нього Ч значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину не маЇ.

ѕ≥д насильницьким виселенн¤м громад¤н сл≥д розум≥ти протиправне ≥ незаконне позбавленн¤ права проживати в наданому чи њм належному на законних п≥дставах жилому прим≥щенн≥.

ќп≥р представникам влади пол¤гаЇ в активн≥й протид≥њ сп≥вроб≥тникам м≥л≥ц≥њ, —Ѕ”, в≥йськовому патрулю, вартовому, депутату та ≥ншим представникам влади, що мають право застосовувати примусов≥ заходи до правопорушник≥в. ќп≥р може зд≥йснюватись ≥з застосуванн¤м вогнепальноњ чи холодноњ зброњ або ≥нших предмет≥в (палиц≥, кам≥нн¤, металевих прут≥в тощо).

якщо прац≥вникам правоохоронних орган≥в при виконанн≥ ними службових обовТ¤зк≥в чинитьс¤ неозброЇний оп≥р, так≥ д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_342}ст. 342. Ќепокора групи ос≥б законним вимогам представника влади при на¤вност≥ необх≥дних до того ознак квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_293}ст. 293.

јктивна участь у масових заворушенн¤х Ч це безпосередн¤ участь ос≥б в насильств≥ над ≥ншими громад¤нами, в погромах, п≥дпалах, озброЇному опор≥ представникам влади.

4. —убТЇктом злочину Ї особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

6.  вал≥ф≥куючими видами масових заворушень Ї орган≥зац≥¤ масових заворушень або активна участь в них, ¤кщо ц≥ д≥њ призвели до загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в. «агибель людей Ч запод≥¤нн¤ смерт≥ одн≥й чи к≥льком особам, а п≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками розум≥Їтьс¤ запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень одн≥й чи б≥льше особам, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень двом чи б≥льше особам, значних матер≥альних збитк≥в юридичним чи ф≥зичним особам.

”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ чужого майна п≥д час масових заворушень, вчинене шл¤хом п≥дпалу, вибуху чи ≥ншим загальнонебезпечним способом, або запод≥¤нн¤ майновоњ шкоди в особливо великих розм≥рах необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в зг≥дно з ч. 2 ст. 294 ≥ []{1_194}ч. 2 ст. 194. ”мисне вбивство, вчинене учасником масових безпор¤дк≥в теж квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю вчинених злочин≥в.

7. ”часники масових заворушень можуть захоплювати буд≥вл≥ чи споруди, ¤к≥ належать держав≥, приватним особам, колективам або громадським орган≥зац≥¤м (пошту, телеграф, банки, буд≥вл≥ чи споруди соц≥ально-культурного призначенн¤ тощо). «ахопленн¤ буд≥вель чи споруд виражаЇтьс¤ в проникненн≥ до них ≥ њх захват≥, що утруднюЇ або робить неможливим використанн¤ њх за призначенн¤м, перешкоджаЇ нормальн≥й робот≥ п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, ¤к≥ в них знаход¤тьс¤. «ахопленн¤ може бути повним чи частковим, але обовТ¤зково повинно т¤гнути за собою перешкоди у нормальн≥й робот≥ або неможлив≥сть використанн¤ за призначенн¤м чи припиненн¤ функц≥онуванн¤ цих обТЇкт≥в. «ахопленн¤ вважаЇтьс¤ таким, що мало м≥сце, з моменту фактичного захопленн¤ вс≥Їњ буд≥вл≥ чи споруди або њњ частини, незалежно в≥д того прот¤гом ¤кого часу вони утримувалис¤ або експлуатувалис¤ особами, що њх захопили. —пос≥б захопленн¤ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ. ¬≥н може бути обманним, насильницьким, в≥дкритим чи таЇмним.

ќзнаками захопленн¤ Ї:

Ч протиправне ≥ незаконне проникненн¤ в буд≥вл≥ чи споруди;

Ч ¤кщо це робить неможливим використанн¤ њх за функц≥ональним призначенн¤м.

8. ћасов≥ заворушенн¤ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д групових порушень громадського пор¤дку. ”часники перших безпосередньо вчин¤ють погроми, руйнуванн¤, п≥дпали та ≥нш≥ под≥бн≥ д≥њ або вчин¤ють збройний оп≥р влад≥ ≥ цим можуть дезорган≥зувати ≥ нав≥ть парал≥зувати на ¤кийсь час д≥¤льн≥сть орган≥в влади та управл≥нн¤, створюючи загрозу дл¤ громадськоњ безпеки. ѕри груповому порушенн≥ громадського пор¤дку ц≥ ознаки в≥дсутн≥. ¬инн≥ д≥ють з хул≥ганських спонукань, намагаючись лише грубо порушити громадський пор¤док.

</s294>

<s295>

—татт¤ 295.«аклики до вчиненн¤ д≥й, що загрожують громадському пор¤дку

ѕубл≥чн≥ заклики до погром≥в, п≥дпал≥в, знищенн¤ майна, захопленн¤ буд≥вель чи споруд, насильницького виселенн¤ громад¤н, що загрожують громадському пор¤дку, а також розповсюдженн¤, виготовленн¤ чи збер≥ганн¤ з метою розповсюдженн¤ матер≥ал≥в такого зм≥сту Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину, передбаченого ст. 295, Ї громадський пор¤док.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в активних д≥¤х у вигл¤д≥:

Ч публ≥чних заклик≥в до вчиненн¤ погром≥в, п≥дпал≥в, знищенн¤ майна, захопленн¤ буд≥вель чи споруд, насильницького виселенн¤ громад¤н, що загрожують громадському пор¤дку;

Ч розповсюдженн¤, виготовленн¤ чи збер≥ганн¤ з метою розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й, ¤кщо ц≥ д≥¤нн¤ загрожують громадському пор¤дков≥ або безпец≥ громад¤н.

3. «аклики Ч це активний вплив на св≥дом≥сть, волю людей з метою схилити њх до зд≥йсненн¤ погром≥в, п≥дпал≥в, знищенн¤ майна, захопленн¤ буд≥вель чи споруд. ‘орми заклик≥в можуть бути р≥зними (усн≥, письмов≥ та ≥н.), але обовТ¤зковим Ї њх публ≥чн≥сть, ¤ка означаЇ, що ц≥ заклики розрахован≥ на сприйн¤тт¤ широким колом людей. ” кожному випадку факт публ≥чност≥ заклик≥в сл≥д встановлювати з урахуванн¤м вс≥х обставин справи.

якщо масов≥ заворушенн¤ були фактично вчинен≥, то це утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в ≥ квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_294}ст. 294 ≥ 295.

4. ѕро погроми, п≥дпали, знищенн¤ майна, захопленн¤ буд≥вель чи споруд, насильницьке виселенн¤ громад¤н Ч див. коментар до []{1_294}ст. 294.

5. ѕ≥д розповсюдженн¤м, виготовленн¤м чи збер≥ганн¤м з метою розповсюдженн¤ матер≥ал≥в розум≥Їтьс¤ виготовленн¤ лист≥вок, плакат≥в, гасел ≥з вказаними закликами до вчиненн¤ злочинних д≥й або њх розповсюдженн¤ чи збер≥ганн¤ з метою розповсюдженн¤.

6. « субТЇктивноњ сторони злочин вчин¤Їтьс¤ т≥льки умисно. ќсоба розум≥Ї характер та публ≥чну спр¤мован≥сть заклик≥в ≥ бажаЇ д≥¤ти таким чином.

7. —убТЇктом злочину Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

</s295>

<s296>

—татт¤ 296.’ул≥ганство

1. ’ул≥ганство, тобто грубе порушенн¤ громадського пор¤дку з мотив≥в ¤вноњ неповаги до сусп≥льства, що супроводжуЇтьс¤ особливою зухвал≥стю чи вин¤тковим цин≥змом, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ групою ос≥б, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони були вчинен≥ особою, ран≥ше судимою за хул≥ганство, чи повТ¤зан≥ з опором представников≥ влади або представников≥ громадськост≥, ¤кий виконуЇ обовТ¤зки з охорони громадського пор¤дку, чи ≥ншим громад¤нам, ¤к≥ припин¤ли хул≥ганськ≥ д≥њ, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

4. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою, другою або третьою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ ≥з застосуванн¤м вогнепальноњ або холодноњ зброњ чи ≥ншого предмета, спец≥ально пристосованого або заздалег≥дь заготовленого дл¤ нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥й обТЇкт злочину Ч громадський пор¤док ¤к сукупн≥сть сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ забезпечують громадський спок≥й, нормальн≥ умови прац≥, побуту ≥ в≥дпочинку людей. —л≥д мати на уваз≥, що ц≥ сусп≥льн≥ в≥дносини виникають, ¤к правило, в громадських м≥сц¤х, зокрема в м≥сц¤х сп≥льного проживанн¤, прац≥, в≥дпочинку, а також сп≥лкуванн¤ людей з метою задоволенн¤ р≥зноман≥тних життЇвих потреб. ¬одночас за необх≥дних умов нав≥ть квартира може бути визнана громадським м≥сцем.

2. ќбТЇктивна сторона хул≥ганства пол¤гаЇ у грубому порушенн≥ громадського пор¤дку, тобто у вчиненн≥ активних д≥й. ќбовТ¤зковою ознакою злочину Ї на¤вн≥сть мотив≥в д≥й винного Ч ¤вна неповага до сусп≥льства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у сусп≥льств≥ правил повед≥нки. «а зм≥стом диспозиц≥њ частини першоњ коментованоњ статт≥, грубим порушенн¤м громадського пор¤дку з мотив≥в ¤вноњ неповаги до сусп≥льства може бути визнано лише таке порушенн¤, що супроводжуЇтьс¤ особливою зухвал≥стю чи вин¤тковим цин≥змом.

3. ÷≥ пон¤тт¤ визначен≥ в []{4_85_8}п. 8 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику у справах про хул≥ганствоФ в≥д 28 червн¤ 1991 р. є 3 з наступними зм≥нами.

«окрема, вчиненим з особливою зухвал≥стю може бути визнане злочинне порушенн¤ громадського пор¤дку:

Ч що ви¤вл¤Ї ¤вну неповагу до сусп≥льства ≥ супроводжуЇтьс¤, наприклад, насильством ≥з запод≥¤нн¤м т≥лесних ушкоджень або знущанн¤м над особою, ненесенн¤м њй побоњв або мордуванн¤м, катуванн¤м особи;

Ч д≥Ї тривалий час ≥ вперто не припин¤Їтьс¤;

Ч повТ¤зане з≥ знищенн¤м чи пошкодженн¤м чужого майна, зривом масового заходу (концерту, збор≥в, вибор≥в, випускного вечора тощо), порушенн¤м н≥чного в≥дпочинку людей, тимчасовим припиненн¤м нормальноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ чи громадського транспорту тощо.

¬чиненими з вин¤тковим цин≥змом можуть бути визнан≥ хул≥ганськ≥ д≥њ, що супроводжуютьс¤ демонстративною неповагою до загальноприйн¤тих норм морал≥, наприклад про¤вом безсоромност≥ (непристойн≥ рухи т≥ла, публ≥чне оголенн¤ ≥ демонструванн¤ статевих орган≥в, публ≥чне вчиненн¤ добров≥льного статевого акту тощо), знущанн¤м над хворими, старими, особами, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в безпорадному стан≥.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого за ч. 1 коментованоњ статт≥ достатньо одн≥Їњ з ознак у д≥¤х винного Ч особливоњ зухвалост≥ чи вин¤ткового цин≥зму, ¤к≥ конкретно мають бути описан≥ в процесуальних документах.

4. «а зм≥стом []{1_33}ст. 33 насильство, ¤к ≥ погроза пошкодженн¤м майна або пошкодженн¤ чи знищенн¤ майна, утворюють сукупн≥сть злочин≥в, передбачених ст. 296 та в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи або проти власност≥ та за ≥нш≥ злочини (наприклад, умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна прац≥вника правоохоронного органу тощо).

«апод≥¤на з необережност≥ п≥д час вчиненн¤ хул≥ганських д≥й шкода не охоплюЇтьс¤ складом злочину, передбаченого ст. 296, ≥ за необх≥дних умов так≥ д≥њ потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ ¤к злочин, вчинений з необережност≥ (наприклад, необережне середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤ та ≥н.).

5. „. 2 ст. 296 передбачаЇ таку нову квал≥ф≥куючу ознаку скоЇнн¤ злочину, ¤к вчиненн¤ злочину групою ос≥б, чого не було в  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року.

«лочин визнаЇтьс¤ скоЇним групою ос≥б, ¤кщо в ньому брали участь дек≥лька (два чи б≥льше) виконавц≥в без попередньоњ змови м≥ж собою чи за попередньою змовою групою ос≥б.

ѕри цьому сл≥д памТ¤тати, що застосуванн¤ зазначених у ч. 2Ч4 ст. 296 квал≥ф≥куючих ознак хул≥ганства можливе лише в раз≥ на¤вност≥ складу основного злочину, передбаченого ч. 1 ц≥Їњ статт≥. ѕро це пр¤мо зазначено в чинному  одекс≥: У... т≥ сам≥ д≥њ; д≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥ЕФ “ому конкретн≥ д≥њ особи ≥ ознаки хул≥ганства обовТ¤зково мають бути викладен≥ в процесуальних документах.

ƒ≥њ кожного ≥з сп≥ввиконавц≥в хул≥ганства мають конкретизуватис¤ в процесуальних документах (в постанов≥ про прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ ¤к обвинуваченого, обвинувальному висновку, судовому вироку). ѕри квал≥ф≥кац≥њ д≥й сп≥ввиконавц≥в групового хул≥ганства додаткове посиланн¤ на []{1_27}ст. 27 непотр≥бне.

—л≥д в≥др≥зн¤ти групове хул≥ганство, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке передбачена []{1_396}ч. 2 ст. 396, в≥д ≥нших злочин≥в, зокрема в≥д групового порушенн¤ громадського пор¤дку ([]{1_293}ст. 293), масових заворушень ([]{1_294}ст. 294) та заклик≥в до вчиненн¤ д≥й, що загрожують громадському пор¤дку ([]{1_295}ст. 295). як вбачаЇтьс¤ з анал≥зу диспозиц≥й зазначених статей, характерним т≥льки дл¤ хул≥ганських д≥й Ї на¤вн≥сть мотив≥в ¤вноњ неповаги до сусп≥льства. ƒл¤ ≥нших злочин≥в ц≥ мотиви не Ї обовТ¤зковими (докладн≥ше див. коментар до []{1_293}ст. 293 та []{1_294}294).

6. „. 3 коментованоњ статт≥ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ хул≥ганства (ч. 1) або групового хул≥ганства (ч. 2) з квал≥ф≥куючими ознаками: особою, ран≥ше судимою за хул≥ганство чи за злочини, повТ¤зан≥ з опором представников≥ влади або представников≥ громадськост≥, ¤к≥ виконували обовТ¤зки з охорони громадського пор¤дку, чи ≥ншим громад¤нам, ¤к≥ припин¤ли хул≥ганськ≥ д≥њ.

«а ознакою на¤вност≥ попередньоњ судимост≥ за хул≥ганство (за будь-¤кий його вид) можливо квал≥ф≥кувати д≥њ винного за умови, що ц¤ судим≥сть не зн¤та та не погашена у встановленому законом пор¤дку.

ѕовторн≥сть скоЇнн¤ хул≥ганства при в≥дсутност≥ судимост≥ особи за цей злочин не Ї п≥дставою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого за ч. 3 ст. 296. ѕроте кожний еп≥зод хул≥ганства маЇ бути окремо описаний в процесуальних документах.

ќп≥р виражаЇтьс¤ в активн≥й протид≥њ представников≥ влади чи представников≥ громадськост≥, ¤к≥ виконують св≥й службовий або громадський обовТ¤зок щодо охорони громадського пор¤дку, або громад¤нинов≥, ¤кий прис≥каЇ хул≥ганськ≥ д≥њ. ƒодаткова квал≥ф≥кац≥¤ д≥й винного у вчиненн≥ хул≥ганства з ц≥Їю квал≥ф≥куючою ознакою ще й за []{1_342}ч. 1 ст. 342 не потребуЇтьс¤. ¬ ≥нших випадках д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в.

ѕро представника влади, Ч особу, що виконуЇ св≥й службовий або громадський обовТ¤зок щодо охорони громадського пор¤дку, див. коментар до []{1_342}ст. 342 та []{1_350}350.

√ромад¤нином, ¤кий прис≥каЇ хул≥ганськ≥ д≥њ, може бути ¤к сам потерп≥лий в≥д хул≥ганства, так ≥ сторонн¤ особа. ”мовл¤нн¤ потерп≥лого або вимоги сторонньоњ особи припинити хул≥ганство не можуть бути визнан≥ прис≥канн¤м хул≥ганства, оск≥льки припиненн¤ злочинних д≥й в такому випадку залежить лише в≥д винноњ особи.

7. ƒ≥њ, передбачен≥ ч. 1, 2 або 3 ст. 296, ¤кщо вони вчинен≥ ≥з застосуванн¤м вогнепальноњ або холодноњ зброњ чи ≥ншого предмета, спец≥ально пристосованого або заздалег≥дь заготовленого дл¤ нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень, утворюють склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 296.

ѕ≥д застосуванн¤м зброњ, ножа чи ≥ншого предмета, спец≥ально пристосованого дл¤ нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень, сл≥д розум≥ти таке умисне використанн¤ њх уражаючих властивостей, при ¤кому потерп≥лому завдаютьс¤ т≥лесн≥ ушкодженн¤ чи виникаЇ реальна загроза њх запод≥¤нн¤.

¬огнепальною зброЇю Ї предмети фабричного чи кустарного виробництва, призначен≥ дл¤ ураженн¤ за допомогою снар¤ду, що приводитьс¤ до руху енерг≥Їю порохових газ≥в. ÷е автомати, караб≥ни, малокал≥берн≥ гвинт≥вки, револьвери, п≥столети, обр≥зи та ≥н.

’олодною зброЇю Ї предмети, призначен≥ дл¤ запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень завд¤ки використанню мускульноњ сили: штики, кортики, нож≥ (ф≥нськ≥, мисливськ≥), кастети, стилети та ≥н..

≤ншими предметами, спец≥ально пристосованими дл¤ нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень необх≥дно визнавати так≥, ¤к≥ були прилаштован≥ дл¤ вказаноњ мети ран≥ше або п≥д час вчиненн¤ хул≥ганських д≥й (наприклад, шл¤хом в≥дбитт¤ горловини в≥д пл¤шки, в≥дриванн¤ стовпчика огорож≥ тощо), а також предмети, ¤к≥ хоча й не п≥ддавались попередн≥й обробц≥, але були спец≥ально п≥дготовлен≥ винним дл¤ ц≥Їњ ж мети. « урахуванн¤м здобутих доказ≥в такими предметами можуть бути визнан≥ нав≥ть предмети домашнього вжитку, зокрема молотки, кухонн≥ нож≥, ножиц≥, ¤кщо встановлено, що винний озброњвс¤ ними заздалег≥дь дл¤ застосуванн¤ при вчиненн≥ хул≥ганських д≥й.

—л≥д визнати, що в сл≥дч≥й ≥ судов≥й практиц≥ будуть мати м≥сце труднощ≥ в звТ¤зку з тим, що з коментованоњ статт≥ виключено пон¤тт¤ У... спроба застосуванн¤ вогнепальноњ зброњ...Ф “ак≥ д≥њ не можуть квал≥ф≥куватис¤ за ч. 4 ст. 296 ≥ за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав можуть оц≥нюватис¤ ¤к погроза вбивством з в≥дпов≥дною квал≥ф≥кац≥Їю.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умислу, а також обовТ¤зковоњ ознаки хул≥ганства Ч мотив≥в ¤вноњ неповаги до сусп≥льства.

9. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й на момент вчиненн¤ злочину, передбаченого будь-¤кою з частин ст. 296, виповнилос¤ 14 рок≥в (див. []{1_22}ч. 2 ст. 22).

10. ’ул≥ганство в своњй б≥льшост≥ Ї Умолод≥жнимФ злочином, тобто значна частина ос≥б, що скоњли даний злочин, Ї неповнол≥тн≥ми або молодими людьми у в≥ц≥ до 30 рок≥в. ѕроте заходи покаранн¤, передбачен≥ санкц≥Їю ч. 1 ст. 296, зокрема арешт до шести м≥с¤ц≥в та обмеженн¤ вол≥ до трьох рок≥в, зг≥дно з вимогами []{1_60}ст. 60 ≥ []{1_61}61 не можуть бути застосован≥ до неповнол≥тн≥х.

ўо стосуЇтьс¤ штрафу в розм≥р≥ до 50 неоподатковуваних м≥н≥мум≥в прибутк≥в громад¤н, то викликаЇ сумн≥в, що з неповнол≥тн≥х можливо ст¤гнути цю суму. “ому на п≥дстав≥ []{1_53}ст. 53 суд при неможливост≥ сплати штрафу неповнол≥тн≥м може зам≥нити його покаранн¤м у вигл¤д≥ сусп≥льних роб≥т.

</s296>

<s297>

—татт¤ 297.Ќаруга над могилою

Ќаруга над могилою, ≥ншим м≥сцем похованн¤, над трупом або урною з прахом пок≥йного, а також викраденн¤ предмет≥в, що знаход¤тьс¤ в м≥сц≥ похованн¤ або на труп≥, Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. ќбТЇктом злочину, передбаченого ст. 297, Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, повТ¤зан≥ ≥з збереженн¤м памТ¤т≥ про померлих. “радиц≥њ та звички р≥зних категор≥й населенн¤, рел≥г≥йн≥ положенн¤ щодо похованн¤ неб≥жчик≥в та збереженн¤ памТ¤т≥ про них Ї скор≥ше категор≥¤ми морал≥. “ому нер≥дко цей злочин оц≥нюють ¤к Усв¤тотатствоФ.

ѕор≥вн¤но з≥ []{4_24_323}ст. 212  рим≥нального кодексу 1960 року, законодавець у коментован≥й статт≥ поширив визначенн¤ предмета злочину, ¤ким Ї не т≥льки могила та предмети, що знаход¤тьс¤ в н≥й та на н≥й, а й ≥нше м≥сце похованн¤, труп, урна з прахом пок≥йного, предмети, що знаход¤тьс¤ на труп≥.

ћогилою Ї встановлене нормативними актами звичайне м≥сце похованн¤ на кладовищ≥. ≤ншим м≥сцем похованн¤ Ї та ж могила не на кладовищ≥, а в ≥ншому м≥сц≥ (парку, л≥с≥, пол≥ тощо), а також колумбар≥й Ч спец≥альне м≥сце, в≥дведене на кладовищ≥ дл¤ похованн¤ урн з прахом неб≥жчик≥в.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ:

Ч у вчиненн≥ наруги над могилою, ≥ншим м≥сцем похованн¤, над трупом або урною з прахом пок≥йного, тобто у будь-¤ких образливих дл¤ памТ¤т≥ померлих д≥¤х, зокрема розриванн≥ могили, знищенн≥ або зруйнуванн≥ чи псуванн≥ могили, кв≥тника при могил≥, памТ¤тника, огорож≥;

Ч у вчиненн≥ викраденн¤ (таЇмно чи в≥дкрито) предмет≥в, що знаход¤тьс¤ в м≥сц≥ похованн¤ або на труп≥ (кв≥т≥в, в≥нк≥в, деталей огорож≥, памТ¤тника чи в≥дпов≥дноњ мемор≥альноњ дошки, урни з прахом тощо).

ƒ≥њ, що характеризуютьс¤ вин¤тковим цин≥змом (наприклад, в≥дправленн¤ природних потреб на могил≥), також Ї наругою над могилою. «а умови доведеност≥ умислу винного на грубе порушенн¤ громадського пор¤дку так≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 297 та []{1_296}296.

¬икраденн¤ будь-¤ких предмет≥в, що знаход¤тьс¤ в м≥сц≥ похованн¤ або на труп≥, повн≥стю охоплюЇтьс¤ диспозиц≥Їю коментованоњ статт≥ ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за статт¤ми, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти власност≥, не потребуЇ.

«астосуванн¤ насильства у будь-¤кому вигл¤д≥ маЇ квал≥ф≥куватис¤ додатково за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ особи або за злочини проти авторитету орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та обТЇднань громад¤н.

«лочин у форм≥ наруги над могилою вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ самих д≥й, а при викраданн≥ предмет≥в Ч з моменту вилученн¤ ≥ можливост≥ розпор¤дитись викраденим.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ћотив вчиненн¤ злочину, кр≥м хул≥ганського, на квал≥ф≥кац≥ю д≥й винного не впливаЇ.

4. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка на момент його вчиненн¤ дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s297>

<s298>

—татт¤ 298.Ќищенн¤, руйнуванн¤ чи псуванн¤ памТ¤ток ≥стор≥њ або культури

1. ”мисне нищенн¤, руйнуванн¤ чи псуванн¤ памТ¤ток ≥стор≥њ або культури Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ щодо обТЇкт≥в, ¤к≥ Ї особливою ≥сторичною або культурною ц≥нн≥стю, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ службовою особою з використанн¤м службового становища, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають у сфер≥ культурного житт¤ у звТ¤зку ≥з збереженн¤м будь-¤ких обТЇкт≥в, що мають ≥сторичну або культурну ц≥нн≥сть. Ќормальний розвиток сусп≥льства Ї неможливим без вивченн¤ та врахуванн¤ минулих ≥сторичних та культурних традиц≥й, обТЇктивним св≥дком ¤ких Ї твори, споруди та ≥н.  онституц≥¤ ”крањни проголошуЇ: культурна спадщина охорон¤Їтьс¤ законом ([]{4_255_54}ч. 4 ст. 54); держава забезпечуЇ збереженн¤ ≥сторичних памТ¤ток та ≥нших обТЇкт≥в, що представл¤ють культурну ц≥нн≥сть ([]{4_255_54}ч. 5 ст. 54); кожен зобовТ¤заний не наносити шкоду культурн≥й спадщин≥ ([]{4_255_66}ст. 66).

2. ѕредметом злочину Ї памТ¤тки ≥стор≥њ або культури, визначенн¤ ¤ких даЇтьс¤ у []{4_52_1}ст. 1 та []{4_52_6}6 «акону ”крањни Уѕро охорону ≥ використанн¤ памТ¤ток ≥стор≥њ та культуриФ в≥д 13 липн¤ 1978 р. ƒо них в≥днос¤тьс¤ вз¤т≥ п≥д охорону держави памТ¤тки ≥стор≥њ ≥ культури (св≥тськоњ ≥ духовноњ). Ќими можуть бути споруди будь-¤кого призначенн¤, памТ¤тн≥ м≥сц¤ ≥ предмети, м≥сц¤ поховань, твори мистецтва (скульптури, картини, к≥ноф≥льми тощо), документи (арх≥ви, фотозн≥мки, будь-¤к≥ письмов≥, у тому числ≥ рукописн≥ твори або друкован≥ документи тощо), р≥дк≥сн≥ друкован≥ виданн¤ та ≥нш≥ предмети, що мають ≥сторичну та культурну ц≥нн≥сть.

¬≥дпов≥дно до []{4_386_0}«акону ”крањни Уѕро охорону культурноњ спадщиниФ в≥д 8 червн¤ 2000 р., культурна спадщина Ч це сукупн≥сть успадкованих людством в≥д попередн≥х покол≥нь обТЇкт≥в культурноњ спадщини. «г≥дно ≥з []{4_386_13}ст. 13 цього «акону обТЇкти культурноњ спадщини незалежно в≥д форм власност≥ в≥дпов≥дно до њх антрополог≥чноњ, археолог≥чноњ, естетичноњ, етнограф≥чноњ, ≥сторичноњ, творчоњ, науковоњ чи художньоњ ц≥нн≥ст≥ п≥дл¤гають реЇстрац≥њ шл¤хом занесенн¤ до ƒержавного реЇстру нерухомих памТ¤ток ”крањни.

“аким чином, памТ¤тка ≥стор≥њ ≥ культури ¤к предмет злочину, передбаченого коментованою статтею, Ч це обТЇкт культурноњ спадщини нац≥онального чи м≥сцевого значенн¤, занесений до ƒержавного реЇстру нерухомих памТ¤ток ”крањни.

Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_314}ст. 207  рим≥нального кодексу 1960 року, де предметом злочину зазначалис¤ не т≥льки памТ¤тки ≥стор≥њ ≥ культури, а й територ≥њ та обТЇкти природно-запов≥дного фонду (в≥дпов≥дальн≥сть за запод≥¤нн¤ шкоди ¤ким настаЇ за []{1_252}ст. 252 чинного  одексу), ст. 298 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть виключно за знищенн¤, руйнуванн¤ чи псуванн¤ памТ¤ток ≥стор≥њ або культури. Ќатом≥сть в ч. 2 ст. 298 вводитьс¤ таке пон¤тт¤, ¤к обТЇкти, ¤к≥ Ї особливою ≥сторичною ≥ культурною ц≥нн≥стю. ¬ кожному конкретному випадку дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про особливу ≥сторичну ≥ культурну ц≥нн≥сть памТ¤тника ≥стор≥њ або культури необх≥дний мотивований висновок спец≥ал≥ст≥в, ¤кщо в ƒержавному реЇстр≥ нерухомих памТ¤ток ”крањни про таку особливу ц≥нн≥сть не зазначено.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ р≥зноман≥тних д≥й, котр≥ ведуть до нищенн¤, руйнуванн¤ чи пошкодженн¤ памТ¤ток ≥стор≥њ ≥ культури, або обТЇкт≥в, що представл¤ють особливу ≥сторичну ≥ культурну ц≥нн≥сть. ¬они можуть виражатись у механ≥чному, х≥м≥чному, терм≥чному та ≥нших способах впливу на обТЇкти, передбачен≥ ч. 1 та 2 ст. 298.

Ќищенн¤ Ч д≥њ, спр¤мован≥ на приведенн¤ обТЇкта до повноњ непридатност≥ з втратою можливост≥ його в≥дтворенн¤.

–уйнуванн¤ Ч д≥њ, спр¤мован≥ на завданн¤ обТЇктов≥ серйозних ушкоджень, обТЇкт втрачаЇ свою ц≥нн≥сть, проте його можна в≥дтворити.

ѕсуванн¤ Ч д≥њ, спр¤мован≥ на завданн¤ обТЇкту будь-¤ких пошкоджень, котр≥ знижують його ≥сторичну, наукову, художню чи культурну ц≥нн≥сть.

ѕ≥д час розсл≥дуванн¤ та судового розгл¤ду справи про такий злочин сл≥д обовТ¤зково зТ¤совувати розм≥р запод≥¤ноњ шкоди. «г≥дно з≥ []{4_386_47}ст. 47 «акону ”крањни Уѕро охорону культурноњ спадщиниФ передбачено обовТ¤зкове в≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ власников≥ (у тому числ≥ держав≥) памТ¤тки чи уповноваженому ним органу, особ≥, ¤ка придбала права волод≥нн¤, користуванн¤ чи управл≥нн¤ памТ¤ткою, а при незаконному буд≥вництв≥, що нанесло шкоду памТ¤тц≥ ≥стор≥њ ≥ культури, Ч в≥дтворенн¤ памТ¤тки, а ¤кщо в≥дтворенн¤ неможливе Ч в≥дшкодуванн¤ збитк≥в у повному обс¤з≥.

„. 3 коментованоњ статт≥ ¤к квал≥ф≥куючу ознаку злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 298, зазначаЇ вчиненн¤ злочину службовою особою з використанн¤м службового становища.

ѕро службову особу та використанн¤ службового становища див. коментар до []{1_364}ст. 364.

¬чинен≥ службовою особою з використанн¤м службового становища д≥њ, що п≥дпадають п≥д ознаки злочину, передбаченого ст. 298, не виключають можливост≥ квал≥ф≥кац≥њ њх додатково ¤к злочину у сфер≥ службовоњ д≥¤льност≥ за в≥дпов≥дною статтею []{1_364}розд. ’VII ќсобливоњ частини  одексу.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим чи непр¤мим умислом. ћотиви його вчиненн¤ можуть бути р≥зноман≥тними Ч помста, корислив≥сть, особиста за≥нтересован≥сть, хул≥ганськ≥ нам≥ри. якщо нищенн¤, руйнуванн¤ чи псуванн¤ памТ¤ток ≥стор≥њ або культури повТ¤зане з крад≥жкою, хул≥ганством, застосуванн¤м насильства, то вчинене маЇ квал≥ф≥куватис¤ додатково ще й за в≥дпов≥дною статтею чинного  одексу.

5. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 298, Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка на час вчиненн¤ злочину дос¤гла в≥ку 16 рок≥в.

—убТЇкт злочину, передбаченого ч. 3 ст. 298, Ч спец≥альний: службова особа.

</s298>

<s299>

—татт¤ 299.∆орстоке поводженн¤ з тваринами

1. «нущанн¤ над тваринами, що в≥днос¤тьс¤ до хребетних, вчинене ≥з застосуванн¤м жорстоких метод≥в або з хул≥ганських мотив≥в, а також нацькуванн¤ зазначених тварин одна на одну, вчинене з хул≥ганських чи корисливих мотив≥в, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ у присутност≥ малол≥тнього, Ч

караютьс¤ штрафом до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. ∆орстоке поводженн¤ з тваринами суперечить засадам сусп≥льства та пос¤гаЇ на громадську моральн≥сть.

[]{4_147_58}—т. 58 «акону ”крањни Уѕро тваринний св≥тФ в≥д 3 березн¤ 1993 р. передбачаЇ адм≥н≥стративну ([]{4_62_119}ст. 89  пјѕ ”крањни) та крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть (коментована статт¤) за жорстоке поводженн¤ з тваринами.

2. ќбТЇктом злочину Ї ≥сторично укладена мораль щодо ставленн¤ людей до тварин та сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають на основ≥ захисту фауни.

3. ѕредметом злочину Ї вс≥ хребетн≥. ¬ даному випадку маютьс¤ на уваз≥ ссавц≥ та птахи, хоча в спец≥альних джерелах пон¤тт¤ хребетних тлумачитьс¤ ширше (серед них круглорот≥, риби, земноводн≥, плазуни, птахи та ссавц≥). Ќими можуть бути ¤к домашн≥ тварини (к≥т, собака, папуга), с≥льськогосподарськ≥ тварини (порос¤, коза, корова), так ≥ дик≥ тварини (лисиц¤, вовк, ведм≥дь), ¤к≥ можуть перебувати в стан≥ природноњ свободи чи бути у власност≥ певних громад¤н орган≥зац≥й.

4. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в знущанн≥ над тваринами, що в≥днос¤тьс¤ до хребетних, або в нацькуванн≥ зазначених тварин одна на одну.

5. «нущанн¤ Ч це вчиненн¤ д≥њ або безд≥¤льност≥, спр¤мованих на те, щоб запод≥¤ти тварин≥ певний б≥ль, мученн¤. ¬оно може мати м≥сце щодо одн≥Їњ або к≥лькох тварин. ÷е д≥¤нн¤ може д≥ставати ви¤в у побитт≥ тварини, у запод≥¤нн≥ оп≥к≥в, проникаючих поранень, у в≥дчленуванн≥ орган≥в, вплив≥ терм≥чних фактор≥в тощо. Ќасл≥дком таких д≥й може бути кал≥цтво або смерть тварини.

ƒл¤ настанн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за знущанн¤ над хребетними тваринами обовТ¤зковим Ї спос≥б вчиненн¤ знущанн¤ Ч ≥з застосуванн¤м жорстоких метод≥в. ∆орсток≥ методи (садизм) знущанн¤ над тваринами про¤вл¤ютьс¤ у таких способах скоЇнн¤ перел≥чених д≥й, ¤к≥ призведуть до найсильн≥шого болю та стражданн¤ тварини.

6. ѕ≥д нацькуванн¤м тварини одна на одну (тобто збудженн¤м до нападу) з корисливою метою сл≥д розум≥ти проведенн¤ так званих Усобачих боњвФ, Убоњв п≥вн≥вФ та ≥нше, за що орган≥затор отримуЇ певн≥ грошов≥ або ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥.

Ќацькуванн¤ тварин з хул≥ганських мотив≥в може мати м≥сце у побутових умовах: на подв≥рТњ, у будинку, у спец≥альних вольЇрах дл¤ триманн¤ тварин та ≥н. ÷ей злочин визнаЇтьс¤ вчиненим з хул≥ганських мотив≥в, коли знущанн¤ над хребетними тваринами маЇ м≥сце прилюдно, особливо в присутност≥ д≥тей.

7.  вал≥ф≥кований вид злочину Ч жорстоке поводженн¤ з тваринами, в присутност≥ малол≥тнього, що усв≥домлюЇ винний.

«а зм≥стом ст. 299 к≥льк≥сть малол≥тн≥х, в присутност≥ ¤ких мало м≥сце вчиненн¤ злочину, значенн¤ не маЇ.

8. Ќе утворюЇ складу злочину знищенн¤ шк≥дник≥в с≥льськогосподарського виробництва, заразних та бездогл¤дних тварин з дотриманн¤м нормативних вимог, а також використанн¤ тварин дл¤ проведенн¤ медичних експеримент≥в та досл≥джень в спец≥альних медичних та ≥нших установах, ¤к≥ мають на це право.

9. —убТЇктом злочину може бути ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

10. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, тобто усв≥домленн¤м, що д≥њ щодо тварини призвод¤ть до њњ мученн¤ та запод≥¤нн¤ њй ф≥зичного болю. ¬ диспозиц≥њ коментованоњ статт≥ хул≥ганськ≥ або корислив≥ мотиви зазначен≥ ¤к обовТ¤зкова умова крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за нацькуванн¤ хребетних тварин одна на одну.

11. ∆орстоке поводженн¤ з тваринами, ¤ке грубо порушувало громадський пор¤док ≥ було обумовлене ¤вною неповагою до сусп≥льства, повн≥стю охоплюЇтьс¤ диспозиц≥Їю ст. 299 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_296}ст. 296 (хул≥ганство) не потребуЇ.

12. якщо мотивом скоЇнн¤ злочину була помста людин≥ (наприклад, вбивство корови сус≥да ≥з застосуванн¤м жорстоких метод≥в), а внасл≥док злочину запод≥¤но ще й матер≥альну шкоду потерп≥лому, д≥њ винного мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_194}ст. 194 та 299 (умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна).

«а на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав можлива квал≥ф≥кац≥¤ вчиненого за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_248}ст. 248 та 299 (незаконне полюванн¤) чи []{1_249}ст. 249 (незаконне зан¤тт¤ рибним, зв≥риним або ≥ншим водним добувним промислом).

13. —л≥д зазначити, що на в≥дм≥ну в≥д []{4_24_315}ст. 207-1  рим≥нального кодексу 1960 року, ¤ка передбачала крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за жорстоке поводженн¤ з тваринами за на¤вност≥ двох умов Ч загибел≥ або кал≥цтва тварини внасл≥док д≥й винного чи попереднього прит¤гненн¤ винного прот¤гом року до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ за так≥ д≥њ, диспозиц≥¤ ст. 299 чинного  одексу викладена аналог≥чно диспозиц≥њ ст. 89 про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤, що передбачаЇ адм≥н≥стративну в≥дпов≥дальн≥сть за жорстоке поводженн¤ з тваринами. «а таких обставин крим≥нально-каране д≥¤нн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д адм≥н≥стративного правопорушенн¤ ступенем сусп≥льноњ небезпечност≥, про ¤кий можуть св≥дчити на¤вн≥сть хул≥ганських або корисливих мотив≥в, загибель або кал≥цтво тварини, тривал≥сть жорстокого поводженн¤ з тваринами, знущанн¤ над тваринами в присутност≥ гл¤дач≥в, особливо малол≥тн≥х тощо.

</s299>

<s300>

—татт¤ 300.¬везенн¤, виготовленн¤ або розповсюдженн¤ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥

1. ¬везенн¤ в ”крањну твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, з метою збуту чи розповсюдженн¤ або њх виготовленн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи ≥нше перем≥щенн¤ з т≥Їю самою метою або њх збут чи розповсюдженн¤, а також примушуванн¤ до участ≥ в њх створенн≥ Ч

караютьс¤ штрафом до ста пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з конф≥скац≥Їю твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, засоб≥в њх виготовленн¤ та розповсюдженн¤.

2. “≥ сам≥ д≥њ щодо к≥но- та в≥деопродукц≥њ, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, а також збут неповнол≥тн≥м чи розповсюдженн¤ серед них твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, з конф≥скац≥Їю к≥но- та в≥деопродукц≥њ, що пропагуЇ культ насильства ≥ жорстокост≥, засоб≥в њњ виготовленн¤ ≥ демонструванн¤.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ повторно чи за попередньою змовою групою ос≥б, а також примушуванн¤ неповнол≥тн≥х до участ≥ у створенн≥ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю твор≥в, к≥но- та в≥деопродукц≥њ, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, засоб≥в њх виготовленн¤ ≥ демонструванн¤.

1. ”  рим≥нальному кодекс≥ 1960 року в≥дпов≥дальн≥сть за ввезенн¤, виготовленн¤ або розповсюдженн¤ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, була передбачена []{4_24_322}ст. 211-1, ¤ка д≥¤ла з 1986 року. ќсновн≥ положенн¤ ц≥Їњ норми законодавцем в≥дтворен≥ в коментован≥й статт≥, кр≥м того, кожна з частин ст. 300 чинного  одексу доповнена новими ознаками.

2. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують нормальний духовний ≥ культурний р≥вень житт¤ кожноњ особи. []{4_277_0}«акони ”крањни Уѕро видавничу справуФ,[]{4_134_0}Уѕро друкован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ в ”крањн≥Ф, []{4_131_0}Уѕро ≥нформац≥юФ, []{4_175_0}Уѕро телебаченн¤ та рад≥омовленн¤Ф заборон¤ють пропагуванн¤ насильства ≥ жорстокост≥, виготовленн¤ та розповсюдженн¤ видавничоњ продукц≥њ, що пропагуЇ культ насильства та жорсток≥сть.

3. ѕредметом злочину Ї твори, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥. ѕ≥д такими творами сл≥д розум≥ти магн≥тофонн≥ записи, слайди, книжки, статт≥, малюнки, компТютерн≥ програми, скульптури, будь-¤к≥ зображенн¤ та ≥нш≥ предмети, ¤к≥ вихвал¤ють застосуванн¤ грубоњ ф≥зичноњ сили ¤к засобу вир≥шенн¤ конфл≥кт≥в м≥ж людьми, спов≥дують жорсток≥сть ≥ насильство ¤к необх≥дн≥ умови життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства, смакують подробиц≥ вбивств, м≥ст¤ть натурал≥стичн≥ ≥ детальн≥ зображенн¤ та описанн¤ знущань, тортур, кривавих розправ, жах≥в, вамп≥ризму, садизму, розкривають технолог≥ю насильства ≥ вбивств, методи виготовленн¤ та використанн¤ пристосувань дл¤ катуванн¤ тощо.

„. 2 ст. 300 окремо вид≥л¤Ї ¤к предмет злочину к≥но- та в≥деопродукц≥ю, до ¤коњ сл≥д в≥днести ¤к готов≥ повнометражн≥ та короткометражн≥ к≥но- та в≥деоф≥льми, так ≥ не до к≥нц¤ змонтован≥ к≥нокадри та будь-¤к≥ ≥нш≥ в≥деозаписи, можна в≥дтворити дл¤ перегл¤ду ≥ ¤к≥ пропагують культ насильства та жорстокост≥.

ќкремо сл≥д зазначити, що предметом цього злочину, ¤к ≥ злочину, передбаченого ст. 301, можуть бути ¤к ориг≥нали твор≥в, так ≥ коп≥њ. јдже саме коп≥њ збуваютьс¤ ≥ розповсюджуютьс¤.

ќск≥льки законодавець пр¤мо не повТ¤зуЇ настанн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 300 з к≥льк≥стю твор≥в, що пропагують культ насильства або жорстокост≥, за зм≥стом закону в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за вчиненн¤ д≥й щодо не менше двох твор≥в. ÷е можуть бути ¤к однор≥дн≥ предмети Ч т≥льки три книжки, т≥льки два в≥деоф≥льми, так ≥ неоднор≥дн≥ предмети Ч одна книжка та один малюнок.

” кожному випадку дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ щодо належност≥ твор≥в до таких, що пропагують культ насильства та жорстокост≥, обовТ¤зковим Ї призначенн¤ ≥ проведенн¤ в≥дпов≥дноњ експертизи.

4. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 300, пол¤гаЇ у вчиненн≥ таких д≥й:

Ч ввезенн≥ в ”крањну твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, з метою збуту чи розповсюдженн¤;

Ч виготовленн≥, збер≥ганн≥, перевезенн≥ чи ≥ншому перем≥щенн≥ цих твор≥в з т≥Їю самою метою;

Ч збуванн≥ чи розповсюдженн≥ таких твор≥в;

Ч примушуванн≥ до участ≥ в њх створенн≥.

ѕ≥д терм≥ном Уввезенн¤ в ”крањнуФ сл≥д розум≥ти фактичне перем≥щенн¤ через митний кордон ”крањни твор≥в, що пропагують культ насильства або жорстокост≥. —пос≥б ввезенн¤ даною статтею не охоплюЇтьс¤. “ому за на¤вност≥ достатн≥х доказ≥в перем≥щенн¤ твор≥в, що пропагують насильство ≥ жорсток≥сть, поза митним контролем чи з приховуванн¤м в≥д нього, ¤кщо њх варт≥сть у тис¤чу ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, можлива додаткова квал≥ф≥кац≥¤ вчиненого за в≥дпов≥дною частиною []{1_201}ст. 201.

¬иготовленн¤ пол¤гаЇ ¤к в безпосередньому створенн≥, так ≥ в коп≥юванн≥, ≥ншому в≥дтворенн≥ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥.

«бер≥ганн¤м Ї д≥њ, повТ¤зан≥ з тимчасовим або пост≥йним волод≥нн¤м творами, ¤к≥ пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, знаход¤тьс¤ не при особ≥, а пом≥щен≥ особою у певне м≥сце (к≥мнату, сарай, спец≥ально обладнану схованку тощо).

ѕ≥д перевезенн¤м сл≥д розум≥ти перем≥щенн¤ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, ¤к по територ≥њ ”крањни, так ≥ за њњ меж≥ будь-¤ким видом транспорту (автомоб≥льним, зал≥зничним, пов≥тр¤ним тощо).

≤ншим перем≥щенн¤м буде вважатис¤, наприклад, перенесенн¤ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, з м≥сц¤ њх збер≥ганн¤ до ≥ншого м≥сц¤.

«бут твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, пол¤гаЇ у њх оплатному або безоплатному в≥дчуженн≥ (продаж, даруванн¤, передача зам≥сть поверненн¤ боргу тощо). ƒл¤ настанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за збут таких твор≥в достатньо факту збуту хоча б одного твору хоча б одн≥й особ≥.

–озповсюдженн¤ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, Ч б≥льш широке за зм≥стом пон¤тт¤, воно включаЇ ¤к збут предмет≥в злочину, передбачених ст. 300, так ≥ забезпеченн¤ платного або безоплатного ознайомленн¤ (поширенн¤) з ними ¤комога б≥льшоњ к≥лькост≥ ос≥б (шл¤хом демонстрац≥њ к≥ноф≥льму, безплатного або за символ≥чну плату роздаванн¤ книжок або плакат≥в, ≥ншоњ друкованоњ продукц≥њ тощо).

ѕримушуванн¤ до участ≥ в створенн≥ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, Ч будь-¤к≥ д≥њ проти вол≥ особи, спр¤мован≥ на те, щоб саме ц¤ особа вз¤ла участь у створенн≥ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥ (¤к автор або сп≥вавтор книги, компТютерноњ програми, в≥деоф≥льму, ¤к видавець книги, ¤к редактор програми телебаченн¤, ¤к актор у ф≥льм≥ тощо). «астосуванн¤ ф≥зичного насильства не охоплюЇтьс¤ диспозиц≥Їю жодноњ з частин ст. 300, тому потр≥бна додаткова квал≥ф≥кац≥¤ д≥й винного за в≥дпов≥дними статт¤ми розд. ≤≤ ќсобливоњ частини  одексу, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ особи.

5. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 300, кр≥м д≥й, що пол¤гають у ввезенн≥ в ”крањну к≥но- та в≥деопродукц≥њ, що пропагуЇ культ насильства ≥ жорстокост≥ (див. п. 3 коментар¤), з метою збуту чи розповсюдженн¤ або у виготовленн≥, збер≥ганн≥, перевезенн≥ чи ≥ншому перем≥щенн≥ з т≥Їю самою метою к≥но- та в≥деопродукц≥њ такого характеру, передбачаЇ також вчиненн¤ д≥й, що пол¤гають у збут≥ неповнол≥тн≥м чи розповсюдженн≥ серед них твор≥в, ¤к≥ пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ за ц≥Їю ознакою обовТ¤зковим Ї на¤вн≥сть умислу особи щодо збуту та розповсюдженн¤ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, у тому числ≥ к≥но- та в≥деопродукц≥њ, саме неповнол≥тн≥м ≥ серед них. ƒоказом такого умислу може бути достов≥рн≥сть об≥знаност≥ винного щодо неповнол≥тт¤ ос≥б, ¤ким в≥н збував або серед ¤ких розповсюджував твори, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥ (наприклад, ¤кщо винний Ч педагог або однокласник неповнол≥тн≥х). Ќеповнол≥тн≥ми сл≥д вважати ос≥б, ¤к≥ на момент вчиненн¤ злочину не дос¤гли ш≥стнадц¤тир≥чного в≥ку.

6. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 300, додатково характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю двох квал≥ф≥куючих ознак Ч повторност≥ та вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б, а також пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й, спр¤мованих на примушуванн¤ неповнол≥тн≥х до участ≥ у створенн≥ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥ (про повторн≥сть див. коментар до []{1_32}ст. 32).

¬чиненн¤м злочину за попередньою змовою групою ос≥б ([]{1_28}ч. 2 ст. 28) визнаЇ сп≥льне вчиненн¤ злочину двома ≥ б≥льше особами, ¤к≥ до початку злочину домовилис¤ про його сп≥льне вчиненн¤.

«а зм≥стом закону ц≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки злочину, передбаченого ч. 3 коментованоњ статт≥, матимуть м≥сце лише в раз≥ вчиненн¤ винним д≥й, передбачених ч. 1 та 2 ст. 300. Ќеодноразове примушуванн¤ неповнол≥тн≥х до участ≥ у створенн≥ твор≥в, що пропагують культ насильства ≥ жорстокост≥, або вчиненн¤ таких д≥й за попередньою змовою групою ос≥б за цими ознаками квал≥ф≥куватис¤ не можуть. “ак≥ д≥њ, на думку законодавц¤, повн≥стю охоплюютьс¤ диспозиц≥Їю ч. 3 ст. 300.

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю пр¤мого умислу. ќбовТ¤зковою ознакою складу злочину виступаЇ на¤вн≥сть мети Ч збут чи розповсюдженн¤.

8. —убТЇкт злочину, передбаченого ст. 300, Ч загальний: особа, ¤к≥й на момент вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s300>

<s301>

—татт¤ 301.¬везенн¤, виготовленн¤, збут ≥ розповсюдженн¤ порнограф≥чних предмет≥в

1. ¬везенн¤ в ”крањну твор≥в, зображень або ≥нших предмет≥в порнограф≥чного характеру з метою збуту чи розповсюдженн¤ або њх виготовленн¤, перевезенн¤ чи ≥нше перем≥щенн¤ з т≥Їю самою метою, або њх збут чи розповсюдженн¤, а також примушуванн¤ до участ≥ в њх створенн≥ Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з конф≥скац≥Їю порнограф≥чних предмет≥в та засоб≥в њх виготовленн¤ ≥ розповсюдженн¤.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ щодо к≥но- та в≥деопродукц≥њ, компТютерних програм порнограф≥чного характеру, а також збут неповнол≥тн≥м чи розповсюдженн¤ серед них твор≥в, зображень або ≥нших предмет≥в порнограф≥чного характеру, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з конф≥скац≥Їю порнограф≥чноњ к≥но- та в≥деопродукц≥њ, засоб≥в њњ виготовленн¤ ≥ демонструванн¤.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, а також примушуванн¤ неповнол≥тн≥х до участ≥ у створенн≥ твор≥в, зображень або к≥но- та в≥деопродукц≥њ, компТютерних програм порнограф≥чного характеру, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю порнограф≥чних предмет≥в, к≥но- та в≥деопродукц≥њ, компТютерних програм, засоб≥в њх виготовленн¤, розповсюдженн¤ ≥ демонструванн¤.

1. []{4_5_0}∆еневська ћ≥жнародна конвенц≥¤ про боротьбу з об≥гом порнограф≥чних видань ≥ торг≥влею ними (1923 р.), до ¤коњ —–—– приЇднавс¤ у 1935 р., визнаЇ злочинами, зокрема, виготовленн¤, збер≥ганн¤ порнограф≥чних видань з метою њх продажу, поширенн¤ або публ≥чного виконанн¤; ввезенн¤, перевезенн¤, вивезенн¤ таких видань з ц≥Їю ж метою, оголошенн¤ шл¤х≥в, через ¤к≥ ц≥ виданн¤ можна отримати.  онвенц≥¤ наводить приблизний перел≥к порнограф≥чних видань (твори, ф≥льми, лист≥вки, малюнки, емблеми, фотограф≥њ), проте не визначаЇ пон¤тт¤ порнограф≥њ. ¬≥дпов≥дальн≥сть за виготовленн¤ та збут порнограф≥њ була встановлена в ”крањн≥ ще  рим≥нальним кодексом 1960 рокуЧ []{4_24_321}ст. 211.

2. ќбТЇктом злочину, ¤к ≥ злочину, передбаченого ст. 300 чинного  одексу, Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують нормальний духовний ≥ культурний р≥вень житт¤ кожноњ особи. —усп≥льна небезпека злочину, передбаченого статтею 301, характеризуЇтьс¤ негативним впливом на нормальний ф≥зичний та псих≥чний розвиток особи, внасл≥док чого може мати м≥сце викривлене у¤вленн¤ про ≥нтимн≥ стосунки м≥ж людьми, зневажанн¤ прав ≥ свобод ж≥нки, особливо њњ чест≥ та г≥дност≥.

3. ѕредметом злочину, передбаченого ст. 301, Ї твори, зображенн¤ або ≥нш≥ предмети порнограф≥чного характеру. “ворами можуть бути будь-¤к≥ друкован≥ або рукописн≥ матер≥али (в≥рш≥, опов≥данн¤, романи та ≥н.); до зображень сл≥д в≥днести будь-¤ке в≥дтворенн¤ за допомогою спец≥альних приладь або барвник≥в, пристосоване виключно дл¤ зорового сприйн¤тт¤ людини. ≤нш≥ предмети порнограф≥чного характеру Ч скульптури, р≥зьбленн¤ тощо.

ѕорнограф≥Їю Ї в≥дтворенн¤ статевого акту, що реально в≥дбуваЇтьс¤, та ≥ншого статевого сп≥лкуванн¤ у вс≥х ф≥з≥олог≥чних подробиц¤х виключно з метою збудженн¤ поза контекстом стосунк≥в м≥ж людьми. ѕорнограф≥чн≥ твори, ¤к правило, не мають н≥¤коњ культурноњ та художньоњ ц≥нност≥, зм≥стовного й естетичного навантаженн¤, характеризуютьс¤ прим≥тивним сюжетом або взагал≥ його в≥дсутн≥стю. Ќе Ї предметом злочину зображенн¤ оголеного т≥ла з науковою метою.

ƒл¤ визнанн¤ порнограф≥чного характеру зазначених твор≥в, зображень, ≥нших предмет≥в, к≥но- ≥ в≥деопродукц≥њ, компТютерних програм обовТ¤зковим Ї призначенн¤ та проведенн¤ мистецтвознавчоњ експертизи. ѕитанн¤ щодо розмежуванн¤ еротики ≥ грубого натурал≥зму обовТ¤зково маЇ бути поставлене перед експертом. —п≥льним наказом ћ≥н≥стерства культури ≥ мистецтв ”крањни ([]{4_270_1}в≥д 10 лютого 1997 р. є 8-390/17) та ћ¬— ”крањни (в≥д 25 лютого 1997 р. є 58/31) затверджено ≤нструктивний лист щодо вимог державного регулюванн¤ розповсюдженн¤ (прокату) к≥но- ≥ в≥деоф≥льм≥в. ¬≥дпов≥дно до його положень класиф≥кац≥¤ к≥но- ≥ в≥деопродукц≥њ за ознаками на¤вност≥ в них порнограф≥њ, пропаганди насильства ≥ жорстокост≥ зд≥йснюЇтьс¤ ≈кспертною ком≥с≥Їю з питань публ≥чного демонструванн¤ ≥ розповсюдженн¤ к≥но- ≥ в≥деоф≥льм≥в ћ≥н≥стерства культури ≥ мистецтв ”крањни. ѕоданн¤ конкретноњ к≥но- ≥ в≥деопродукц≥њ на розгл¤д ≈кспертноњ ком≥с≥њ зд≥йснюють органи прокуратури ≥ ћ¬— ”крањни. ¬исновок ≈кспертноњ ком≥с≥њ долучаЇтьс¤ до крим≥нальноњ справи.

4. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301, пол¤гаЇ у наступних д≥¤х:

Ч ввезенн≥ в ”крањну твор≥в, зображень або ≥нших предмет≥в порнограф≥чного характеру з метою збуту чи розповсюдженн¤;

Ч њх виготовленн≥, перевезенн≥ чи ≥ншому перем≥щенн≥ з т≥Їю самою метою;

Ч њх збут≥ чи розповсюдженн≥;

Ч примушуванн≥ до участ≥ в њх створенн≥.

ѕро ввезенн¤ в ”крањну, виготовленн¤, перевезенн¤ чи ≥нше перем≥щенн¤, збут, розповсюдженн¤, примушенн¤ до участ≥ в створенн≥ твор≥в див. коментар до []{1_300}ст. 300.

Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших положень []{1_300}ст. 300, збер≥ганн¤ предмет≥в порнограф≥чного характеру складу злочину не утворюЇ. «бер≥ганн¤ њх, а так само рекламуванн¤ за на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав можуть квал≥ф≥куватис¤ ¤к пособництво у розповсюдженн≥ або збут≥ порнограф≥њ за []{1_27}ч. 5 ст. 27 та в≥дпов≥дною частиною ст. 301. як пособництво у вчиненн≥ злочину, передбаченого в≥дпов≥дною частиною ст. 301, можуть квал≥ф≥куватис¤ участь актор≥в у зйомках к≥но- або в≥деоф≥льм≥в порнограф≥чного характеру, наданн¤ прим≥щень, техн≥чних засоб≥в дл¤ створенн¤ предмет≥в порнограф≥чного характеру.

 вал≥ф≥куючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301, Ї вчиненн¤ д≥й, передбачених ч. 1 ц≥Їњ статт≥, щодо к≥но- та в≥деопродукц≥њ порнограф≥чного характеру (к≥ноф≥льм, в≥деопл≥вка тощо). ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301, пол¤гаЇ не т≥льки у вчиненн≥ д≥й, передбачених ч. 1, а й у збут≥ неповнол≥тн≥м чи розповсюдженн≥ серед них твор≥в, зображень або ≥нших предмет≥в порнограф≥чного характеру.

„. 3 ст. 301 ¤к квал≥ф≥куючу ознаку передбачаЇ вчиненн¤ злочину, передбаченого ч. 1 або 2 ст. 301, повторно або за попередньою змовою групою ос≥б. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ додатково ще й вчиненн¤м примушуванн¤ неповнол≥тн≥х до участ≥ у створенн≥ твор≥в, зображень або к≥но- та в≥деопродукц≥њ, компТютерних програм порнограф≥чного характеру (докладн≥ше про це див. коментар до []{1_300}ст. 300).

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. як ≥ в []{1_300}ст. 300, законодавець вид≥лив в ¤кост≥ обовТ¤зковоњ ознаки складу злочину мету Ч збут або розповсюдженн¤.

6. —убТЇкт злочину Ч особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s301>

<s302>

—татт¤ 302.—творенн¤ або утриманн¤ м≥сць розпусти ≥ зв≥дництво

1. —творенн¤ або утриманн¤ м≥сць розпусти, а також зв≥дництво дл¤ розпусти Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ з метою наживи або особою, ран≥ше судимою за цей злочин, або вчинен≥ орган≥зованою групою, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ ≥з залученн¤м неповнол≥тнього, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до семи рок≥в.

1. ћ≥сце розпусти Ч будь-¤к≥ прим≥щенн¤ або њх частини в буд≥вл¤х промислово-виробничого, комунально-побутового та ≥ншого службового призначенн¤, в навчально-виховних, медичних, торг≥вельних закладах, м≥сц¤х розваг та ≥горного б≥знесу, масажних салонах, перукарн¤х, лазн¤х, жилих будинках, готел¤х, кемп≥нгах, будинках ≥ таборах в≥дпочинку, панс≥онатах, санатор≥¤х, ≥нших л≥кувально-проф≥лактичних оздоровчих установах, наметових м≥стечках, трейлерах, автомашинах, к≥осках, сара¤х, земл¤нках тощо, ¤кщо њх пристосовано дл¤ зан¤тт¤ проституц≥Їю та вчиненн¤ розпусних д≥й.

2. ѕон¤тт¤ м≥сце вжито у множин≥ Ч м≥сц¤ Ч в назв≥ та диспозиц≥њ ч. 1 ст. 302, у законодавчому тлумаченн≥ означаЇ ≥мов≥рну р≥зноман≥тн≥сть прим≥щень, а не њх к≥льк≥сть.

3. ѕ≥д вчиненн¤м розпусних д≥й розум≥Їтьс¤ безладне статеве сп≥лкуванн¤ природним або неприродним способом дл¤ задоволенн¤ статевоњ пристраст≥ за грош≥, ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, а також предмети натурального обм≥ну та безоплатно.  оло учасник≥в розпусних д≥й може бути визначеним ≥ невизначеним. ћ≥сце проведенн¤ може бути ¤к пост≥йним, так ≥ зм≥нюватись або використовуватись пер≥одично.

4. ѕон¤тт¤ створенн¤ та утриманн¤ охоплюють вс≥ аспекти функц≥онуванн¤ м≥сць розпусти Ч в≥д пошуку в≥дпов≥дного прим≥щенн¤ до оснащенн¤ його мебл¤ми, посудом, предметами ≥нтимноњ г≥г≥ени тощо. –еклама м≥сць розпусти т¤гне за собою в≥дпов≥дальн≥сть за []{4_62_206}ст. 148-3  пјѕ ”крањни.

 оли утриманн¤ м≥сць розпусти бере на себе орган≥зована злочинна група, то њњ орган≥затор займаЇтьс¤ ≥ добором проституток, ≥ншого персоналу (диспетчер≥в, охоронц≥в, л≥кар≥в та ≥н.), керуЇ Укрим≥нальною командоюФ. «деб≥льшого орган≥затор виконуЇ водночас функц≥њњ утримувача притону дл¤ розпусних д≥й. ¬≥н може не проживати в м≥сц≥ його розташуванн¤, проте зобовТ¤заний пост≥йно п≥клуватись про його належне функц≥онуванн¤, забезпечувати вс≥м необх≥дним, включаючи кл≥Їнт≥в, ¤к≥ прагнуть участ≥ в розпуст≥. ѕошук кл≥Їнт≥в дл¤ м≥сць розпусти квал≥ф≥куЇтьс¤ за ст. 302 ¤к зв≥дництво.

5. «в≥дник Ч посередник, що п≥дшукуЇ ос≥б, ¤к≥ бажають задовольнити своњ статев≥ пристраст≥, ≥ зводить њх з тими, хто може надати сексуальн≥ послуги.

6. ƒл¤ в≥дпов≥дальност≥ за зв≥дництво на¤вн≥сть повторност≥ в д≥¤х винноњ особи не Ї обовТ¤зковою. ќднак потр≥бно враховувати, що одиничний факт не завжди над≥лений сусп≥льною небезпечн≥стю, властивою злочину, особливо при в≥дсутност≥ корисливоњ зац≥кавленост≥.

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умислом: особа усв≥домлюЇ сусп≥льну небезпечн≥сть вчинюваних нею д≥й, ¤к≥ д≥стають ви¤в в утриманн≥ м≥сць розпусти або зв≥дництв≥ дл¤ розпусти, ≥ бажаЇ њх вчин¤ти. ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни вказав, що в≥дпов≥дальн≥сть за цей злочин настаЇ незалежно в≥д того, чи пересл≥дував винний при вчиненн≥ д≥й корисливу мету.

8. —убТЇкт злочину Ч особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. якщо м≥сце дл¤ розпусти орган≥зовано з використанн¤м службового стану винноњ особи, д≥¤нн¤ належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю ст. 302 та 364.

9.  вал≥ф≥куючими ознаками ч. 2, 3 ст. 302 Ї вчиненн¤ крим≥нально караних д≥й з метою наживи; особою, ран≥ше судимою за злочин; орган≥зованою злочинною групою, ≥з залученн¤м неповнол≥тнього.

10. ÷≥ злочини можуть супроводжуватись скоЇнн¤м ≥нших злочин≥в, що вимагаЇ квал≥ф≥кац≥њ у таких випадках за сукупн≥стю злочин≥в: ст. 302 та, наприклад, []{1_155}ст. 155, []{1_156}156, []{1_204}204, []{1_300}300, []{1_301}301, []{1_304}304, []{1_315}315, []{1_316}316.

</s302>

<s303>

—татт¤ 303.ѕроституц≥¤ або примушуванн¤ чи вт¤гненн¤ до зан¤тт¤ проституц≥Їю

1. —истематичне зан¤тт¤ проституц≥Їю, тобто наданн¤ сексуальних послуг з метою отриманн¤ доходу, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або громадськими роботами на строк до ста двадц¤ти годин.

2. ѕримушуванн¤ чи вт¤гненн¤ у зан¤тт¤ проституц≥Їю, тобто наданн¤ сексуальних послуг за плату шл¤хом застосуванн¤ насильства чи погрози його застосуванн¤, знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна, шантажу або обману, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до одн≥Їњ тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д одного до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ щодо неповнол≥тнього або орган≥зованою групою, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

4. —утенерство, тобто створенн¤, кер≥вництво або участь в орган≥зован≥й груп≥, ¤ка забезпечуЇ д≥¤льн≥сть з наданн¤ сексуальних послуг особами чолов≥чоњ та ж≥ночоњ стат≥ з метою отриманн¤ прибутк≥в, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ в≥д пТ¤ти до семи рок≥в.

1. ¬ключенн¤ даноњ статт≥ до чинного  одексу Ї формою законодавчого вт≥ленн¤ нам≥ру захистити сусп≥льство та ≥нтереси його громад¤н в≥д такого ¤вища, ¤к проституц≥¤. Ќебезпека проституц≥њ пол¤гаЇ, передус≥м, у шкод≥, ¤ка завдаЇтьс¤ здоровТю населенн¤ та в≥дносинам у сфер≥ моральност≥ й громадського пор¤дку.

2. —т. 303 частково в≥дтворюЇ та ≥мплементуЇ в нац≥ональне законодавство ”крањни основн≥ положенн¤ м≥жнародних правових акт≥в з питань захисту прав людини та њњ законних ≥нтерес≥в.

3. Ќорми ст. 303 регулюють три самост≥йних види злочинноњ д≥¤льност≥, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного за ознаками обТЇктивноњ сторони:

Ч зан¤тт¤ проституц≥Їю;

Ч примушуванн¤ до зан¤тт¤ проституц≥Їю;

Ч вт¤гненн¤ до зан¤тт¤ проституц≥Їю.

4. ќбТЇктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 303), пол¤гаЇ у систематичному зан¤тт≥ проституц≥Їю, тобто наданн≥ сексуальних послуг з метою отриманн¤ доходу.

’арактерними рисами проституц≥њ Ї систематичн≥сть випадкових, позашлюбних сексуальних зносин з р≥зними партнерами (кл≥Їнтами), що не ірунтуЇтьс¤ на особистих уподобанн¤х ≥ в≥дчутт¤х, та попередн¤ домовлен≥сть про оплату (ц≥на може попередньо й не називатись).

—истематичн≥сть у зан¤тт¤х проституц≥Їю означаЇ, що прот¤гом певного часу такого роду д≥¤льн≥сть служить основним або додатковим джерелом доходу. ќднак поодинок≥, випадков≥, а так само й повторн≥ сексуальн≥ контакти за винагороду з особами протилежноњ чи однаковоњ стат≥ складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 303, не утворюють.

ѕ≥д доходом в≥д зан¤тт¤ проституц≥Їю сл≥д розум≥ти будь- ¤к≥ грошов≥ кошти та ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, що передаютьс¤ в ¤кост≥ плати за надан≥ сексуальн≥ послуги. ƒо складу доход≥в можуть включатись ≥ прем≥альн≥, отримуван≥ в≥д сутенера або ≥нших ос≥б, ¤к≥ експлуатують проститутку.

ѕон¤тт¤ сексуальн≥ послуги включаЇ в себе р≥зноман≥тн≥ сексуальн≥ практики гетеросексуального або гомосексуального характеру, що мають своЇю метою задоволенн¤ будь-¤ких потреб, бажань ≥ фантаз≥й кл≥Їнта.

5. —убТЇктивна сторона зан¤тт¤ проституц≥Їю характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, оск≥льки винна особа усв≥домлюЇ, що займаЇтьс¤ д≥¤льн≥стю, ¤ка заборонена та пересл≥дуЇтьс¤ законом, ≥ бажаЇ чинити саме так.

«ан¤тт¤ проституц≥Їю п≥д примусом не утворюЇ складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 303. ѕроституц≥¤ традиц≥йно вважалас¤ суто ж≥ночою профес≥Їю, проте, ¤к св≥дчать сучасн≥ реал≥њ, проституц≥¤ серед чолов≥к≥в масштабн≥стю охопленн¤ ≥ розповсюдженн¤ не набагато поступаЇтьс¤ ж≥ноч≥й.

6. —убТЇктами злочину можуть бути особи ¤к ж≥ночоњ, так ≥ чолов≥чоњ стат≥, ¤ким виповнилось 16 рок≥в.

7. якщо проституц≥Їю систематично займаютьс¤ неповнол≥тн≥ особи у в≥ц≥ в≥д 14 до 16 рок≥в, то вони п≥дл¤гають зв≥льненню в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥ []{1_97}ст. 97 ≥з застосуванн¤м примусових заход≥в виховного характеру.

8. «ан¤тт¤ проституц≥Їю за примусом, в тому числ≥ й у названому в≥ц≥, а також Ч в≥д 16 до 18 рок≥в, т¤гне за собою в залежност≥ в≥д ус≥х ≥нших обставин крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ос≥б, винних у примушуванн≥ до такого роду д≥¤льност≥ за ч. 2Ч4 ст. 303.

9.  вал≥ф≥куюча ознака злочину в≥дпов≥дно до ч. 2 ст. 303 Ч примушуванн¤ або вт¤гненн¤ в зан¤тт¤ проституц≥Їю ж≥нок ≥ чолов≥к≥в незалежно в≥д в≥кових категор≥й, кольору шк≥ри, нац≥ональност≥ тощо.

ѕ≥д примушуванн¤м до зан¤тт¤ проституц≥Їю сл≥д розум≥ти вимогу на виконанн¤ (невиконанн¤) певних д≥й (р≥зновидом Ї профес≥йн≥ обовТ¤зки проститутки), що мають спр¤мован≥сть на задоволенн¤ за плату статевих потреб, бажань ≥ фантаз≥й кл≥Їнта.

¬т¤гуванн¤ до зан¤тт¤ проституц≥Їю пол¤гаЇ у схиленн≥, силуванн≥, спонуканн≥ ос≥б ж≥ночоњ, а так само й чолов≥чоњ стат≥, до систематичноњ торг≥вл≥ своњм т≥лом. —хиленн¤ до разового вступу в сексуальн≥ в≥дносини за плату не може вважатись вт¤гненн¤м у зан¤тт¤ проституц≥Їю ≥ не утворюЇ злочину за ч. 2, 3 ст. 303.

–азом з тим, так≥ д≥њ можуть бути квал≥ф≥кован≥ (звичайно за на¤вност≥ ус≥х необх≥дних ознак) за []{1_302}ст. 302 ¤к зв≥дництво.

10. „инний  одекс значно розширив меж≥ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вт¤гненн¤ в зан¤тт¤ проституц≥Їю пор≥вн¤но ≥з  рим≥нальним кодексом 1960 року, ¤кий передбачав у []{4_24_316}ст. 208 можлив≥сть в≥дпов≥дальност≥ за так≥ д≥њ, вчинен≥ стосовно неповнол≥тн≥х.

11. ¬т¤гненн¤, а так само й примушуванн¤ до зан¤тт¤ проституц≥Їю може зд≥йснюватись шл¤хом застосуванн¤ ф≥зичного насильства (побоњв, нанесенн¤ незначноњ шкоди здоровТю) або погрози застосуванн¤ ф≥зичного насильства. якщо ж ц≥ д≥њ супроводжуютьс¤ мордуванн¤м, катуванн¤м ≥ обумовлюють нанесенн¤ потерп≥л≥й особ≥ т≥лесних ушкоджень середнього ступен¤ т¤жкост≥ або й того г≥рше Ч т¤жких, скоЇне належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, наприклад за ч. 2, 3 ст. 303 ≥ []{1_127}ст. 127.

” раз≥ настанн¤ особливо т¤жких насл≥дк≥в, таких ¤к вбивство, д≥њ винного потр≥бно квал≥ф≥кувати, в залежност≥ в≥д обставин за []{1_115}ст. 115 або []{1_119}119, ¤кими охоплюЇтьс¤ склад злочину, передбаченого ст. 303.

12. Ўантаж, ¤к спос≥б вт¤гненн¤ (примушуванн¤) до зан¤тт¤ проституц≥Їю, пол¤гаЇ у погроз≥ пов≥домити зац≥кавленим особам, наприклад батькам, чолов≥ку (дружин≥), державним, громадським чи ≥ншим орган≥зац≥¤м, приватним особам (сус≥дам, сп≥вроб≥тникам та ≥н.), в≥домост≥, що паплюжать особист≥сть потерп≥лоњ (потерп≥лого).

ѕ≥д такою загрозою розум≥Їтьс¤ нам≥р оприлюднити ¤к правдив≥ факти ≥ в≥домост≥, так ≥ наклепницьк≥ вигадки.

13. «нищенн¤ або пошкодженн¤ майна (ч. 2 ст. 303) може ви¤вл¤ти себе у запод≥¤нн≥ шкоди, в тому числ≥ й непоправноњ, од¤гу потерп≥лоњ особи, автомашин≥, теле-, в≥деоапаратур≥, що њй належать.

якщо знищенн¤ або пошкодженн¤ майна вчинюЇтьс¤ загальнонебезпечним способом (п≥дпалом, вибухом та ≥н.) або спричинюЇ значн≥ матер≥альн≥ збитки, д≥њ винноњ особи квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, наприклад за []{1_194}ст. 194 ≥ ч. 2 ст. 303.

14. ќбман ¤к спос≥б вт¤гненн¤ (примушуванн¤) до зан¤тт¤ проституц≥Їю пол¤гаЇ в об≥ц¤нц≥ надати роботу, наприклад у масажному салон≥, н≥чному клуб≥, варТЇте тощо. Ќасправд≥ особа, що вчин¤Ї обман, плануЇ використати ж≥нку (чолов≥ка) дл¤ зан¤тт¤ проституц≥Їю. ѕропозиц≥њ з приводу працевлаштуванн¤ на под≥бну чи ≥ншу роботу за кордоном можуть пересл≥дувати мету вт¤гнути (примусити) до зан¤тт¤ проституц≥Їю особу, котра опинилась в безпорадному стан≥, потрапила в залежн≥сть. «а умови доведенн¤ ц≥Їњ мети до к≥нц¤ винний буде нести в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 149.

15. —убТЇктивна сторона розгл¤дуваного злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що справл¤Ї псих≥чний вплив на ж≥нку (чолов≥ка) ≥ бажаЇ в такий спос≥б схилити (примусити) њњ (його) до зан¤тт¤ проституц≥Їю. ћотиви злочину на квал≥ф≥кац≥ю не впливають ≥ част≥ше за все нос¤ть корисливий характер.

16. —убТЇктом злочину можуть бути ф≥зичн≥ осудн≥ особи чолов≥чоњ або ж≥ночоњ стат≥, не молодш≥ 16 рок≥в.

17. «а ч. 4 ст. 303 сл≥д квал≥ф≥кувати д≥њ сутенер≥в, ¤к≥ вт¤гують (примушують) до зан¤тт¤ проституц≥Їю за допомогою вищевказаних способ≥в ≥ в подальшому експлуатують проститутку, зд≥йснюють оп≥ку та контроль њњ д≥¤льност≥, захист в≥д будь-¤ких пос¤гань з боку трет≥х ос≥б.

18. ¬т¤гненн¤ (примушуванн¤) неповнол≥тн≥х до зан¤тт¤ проституц≥Їю розц≥нюЇтьс¤ ¤к квал≥ф≥куюча ознака ст. 303 п≥двищеного ступен¤ т¤жкост≥.

 оли так≥ д≥њ щодо неповнол≥тн≥х поЇднуютьс¤ ≥з вчиненн¤м стосовно них статевих злочин≥в ([]{1_152}ч. 1Ч4 ст. 152 та ст. 152, []{1_155}155, []{1_156}156) або спос≥б вт¤гненн¤ м≥стить склад ≥ншого злочину, скаж≥мо, передбаченого []{1_300}ст. 300, []{1_301}301, все вчинене маЇ квал≥ф≥куватись за сукупн≥стю злочин≥в.

19.  вал≥ф≥куючою ознакою ще вищого ступен¤ т¤жкост≥ може бути визнано (за на¤вност≥ доказ≥в) факт вчиненн¤ будь- ¤кого ≥з злочин≥в, зазначених у ч. 1 чи 2 ст. 303, у тому числ≥ й стосовно неповнол≥тн≥х, орган≥зованою злочинною групою.

</s303>

<s304>

—татт¤ 304.¬т¤гненн¤ неповнол≥тн≥х у злочинну д≥¤льн≥сть

¬т¤гненн¤ неповнол≥тн≥х у злочинну д≥¤льн≥сть, у пи¤цтво, у зан¤тт¤ жебрацтвом, азартними ≥грами Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в згубному вплив≥ на п≥дростаюче покол≥нн¤ та запод≥¤нн≥ шкоди його моральному благополуччю.

Ѕезпосередн≥й обТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують принцип в≥льного розвитку особистост≥, умови нормального розвитку та вихованн¤ неповнол≥тн≥х.

якщо моральний розвиток неповнол≥тн≥х не ставитьс¤ в небезпеку запод≥¤нн¤ йому шкоди ≥ при цьому в≥дсутн¤ субТЇктивна спр¤мован≥сть д≥й винного на дану соц≥альну ц≥нн≥сть, вчинений злочин не п≥дпадаЇ п≥д д≥ю ст. 304. Ќаприклад, при використанн≥ немовл¤ти п≥д час зан¤тт¤ жебрацтвом; при обманному використанн≥ неповнол≥тнього дл¤ виконанн¤ д≥й, що спри¤ють вчиненню дорослою особою злочину, коли неповнол≥тн≥й цього не усв≥домлюЇ.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого не маЇ значенн¤ характер повед≥нки неповнол≥тнього до вт¤гненн¤ його в злочинну або в ≥ншу антигромадську д≥¤льн≥сть.

2. «астосован≥ в диспозиц≥њ ст. 304 слова Увт¤гненн¤... у злочинну д≥¤льн≥стьФ характеризують можливу р≥зноман≥тн≥сть, а не можлив≥сть у кожному конкретному випадку. ¬т¤гненн¤ неповнол≥тнього в злочинну д≥¤льн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ в д≥¤х дорослоњ особи, повТ¤заних з безпосередн≥м псих≥чним або ф≥зичним впливом на неповнол≥тнього ≥ вчинених з метою викликати у нього прагненн¤ вз¤ти участь в одному або к≥лькох злочинах.

3. « обТЇктивноњ сторони вт¤гненн¤ в злочинну д≥¤льн≥сть може зд≥йснюватись р≥зноман≥тними способами:

Ч об≥ц¤нкою грошей, подарунк≥в, розваг та ≥н.;

Ч обманом, тобто коли неповнол≥тн≥й, виконуючи проханн¤ дорослих, не усв≥домлюЇ, що вчин¤Ї злочин;

Ч зал¤куванн¤м ≥ погрозами запод≥¤ти матер≥альну шкоду, ославити в очах однол≥тк≥в, виключити ≥з середовища повс¤кденного сп≥лкуванн¤ (неформальноњ групи);

Ч розпалюванн¤м почутт≥в помсти, заздрост≥ або ≥нших нег≥дних спонукань; пропозиц≥Їю або переконуванн¤м вчинити злочин;

Ч п≥дкупом, об≥ц¤нкою збути викрадене, даванн¤м порад про м≥сце та спос≥б вчиненн¤ злочину або прихованн¤ його сл≥д≥в; розпитт¤м спиртних напоњв з неповнол≥тн≥м з метою полегшити схиленн¤ його до вчиненн¤ злочину тощо.

¬т¤гненн¤ неповнол≥тнього в злочинну д≥¤льн≥сть передбачаЇ ≥н≥ц≥ативну повед≥нку, повТ¤зану ≥з впливом на неповнол≥тнього дл¤ залученн¤ його до участ≥ у злочин≥ ¤к сп≥ввиконавц¤, пособника або схиленн¤ його до вчиненн¤ злочину.

якщо дорослий несв≥домо допустив присутн≥сть неповнол≥тнього при вчиненн≥ злочину, не маючи мети вт¤гненн¤ його у злочинну д≥¤льн≥сть, то складу злочину, передбаченого ст. 304, в цьому випадку не буде.  оли неповнол≥тн≥й з власноњ ≥н≥ц≥ативи вчин¤Ї злочин або приЇднуЇтьс¤ до вчиненн¤ його дорослим, в≥дсутнЇ д≥¤нн¤, про ¤ке йдетьс¤ в ст. 304.

” процесуальних документах маЇ бути вказано, в чому конкретно ви¤вилось вт¤гненн¤ неповнол≥тнього в злочинну д≥¤льн≥сть.

4. ” тих випадках, коли вт¤гненн¤ неповнол≥тн≥х у злочинну чи ≥ншу антигромадську д≥¤льн≥сть супроводжуЇтьс¤ запод≥¤нн¤м т≥лесних ушкоджень, побо¤ми, погрозами вчинити вбивство або ≥ншими д≥¤ми, що утворюють самост≥йний склад злочину, в≥дпов≥дальн≥сть повинна визначатись за сукупн≥стю вчинених злочин≥в.

5. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ винною особою д≥й, спр¤мованих на вт¤гненн¤ неповнол≥тнього в злочинну або ≥ншу антигромадську д≥¤льн≥сть, незалежно в≥д того, чи вчинив неповнол≥тн≥й злочин або ≥нш≥ правопорушенн¤, зазначен≥ у закон≥. ƒл¤ того щоб вт¤гуванн¤ в≥дбулос¤, достатньо щоб п≥д впливом дорослого у неповнол≥тнього зТ¤вивс¤ умисел на вчиненн¤ злочину.

6. ƒ≥њ дорослого учасника злочину, ¤кий вт¤гнув неповнол≥тнього, що дос¤г вказаного у []{1_22}ст. 22 в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, мають квал≥ф≥куватись за ст. 304 ≥ статтею, що предбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вчинений разом ≥з п≥дл≥тком злочин. ƒорослий учасник злочину, ¤кий вт¤гнув неповнол≥тнього, що не дос¤г в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, повинен нести в≥дпов≥дальн≥сть незалежно в≥д форми його участ≥ в злочин≥ ¤к виконавець даного конкретного д≥¤нн¤ ≥, кр≥м того, за ст. 304. ” раз≥ коли дорослий був сп≥ввиконавцем злочину, такий злочин розгл¤даЇтьс¤ ¤к вчинений групою ос≥б.

7. —творенн¤ злочинних груп набуло в ”крањн≥ масштабного характеру. “ак≥ групи можуть бути зм≥шаними, що передбачаЇ участь в них ¤к дорослих, так ≥ неповнол≥тн≥х, або можуть складатись виключно з неповнол≥тн≥х ≥з дорослим на чол≥. ƒорослий учасник переважно ≥ залучаЇ неповнол≥тн≥х до складу злочинноњ групи та д≥¤льност≥ в н≥й.

якщо д≥¤льн≥сть групи носить орган≥зований характер, тобто в≥дпов≥даЇ зазначеному в []{1_28}п. 3 ст. 28, дорослий кер≥вник такоњ орган≥зац≥њ маЇ в≥дпов≥дати за []{1_255}ст. 255 та 304, а також за т≥ конкретн≥ д≥¤нн¤, орган≥затором, виконавцем, сп≥ввиконавцем ¤ких в≥н був.

якщо дорослий вт¤гнув неповнол≥тнього, що дос¤г в≥ку крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, в конкретний злочин, не бувши при цьому його виконавцем, в≥н маЇ в≥дпов≥дати зг≥дно з≥ ст. 304 за п≥дбурюванн¤ до вчиненн¤ злочину.

якщо ж неповнол≥тн≥й лише намагавс¤ вчинити злочин, дорослий в≥дпов≥даЇ за ст. 304 та за сп≥вучасть у замаху на вчиненн¤ конкретного злочину. ÷¤ вимога д≥йсна й у випадках, коли неповнол≥тн≥й добров≥льно в≥дмовивс¤ в≥д вчиненн¤ злочину. якщо неповнол≥тн≥й не робив спроб вчинити злочин ≥ не готувавс¤ до його вчиненн¤, в≥дпов≥дальн≥сть дорослого повинна визначатись за ст. 304 та за готуванн¤ до конкретного злочину. Ќевдале п≥дмовленн¤ неповнол≥тнього на вчиненн¤ злочину маЇ розц≥нюватись ¤к умисне створенн¤ умов дл¤ реал≥зац≥њ злочинного нам≥ру.

8. ¬т¤гненн¤ неповнол≥тнього до злочинноњ групи (орган≥зац≥њ), а також у вчиненн¤ т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину може бути визнано за обставину, що обт¤жуЇ покаранн¤ ([]{1_67}п. 2, 5 ст. 67). “акою обставиною може бути визначено й вчиненн¤ злочину (ст. 304) особою, щодо ¤коњ неповнол≥тн≥й перебував у матер≥альн≥й, службов≥й чи ≥нш≥й залежност≥ (одним ≥з батьк≥в, вчителем, вихователем або ≥ншою особою, на ¤ку покладено обовТ¤зки по вихованню д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в).

9.  рим≥нально караним вт¤гненн¤м неповнол≥тнього в пи¤цтво визнаютьс¤ д≥њ дорослого, що д≥стають ви¤в у неодноразовому сп≥льному з неповнол≥тн≥м вживанн≥ спиртних напоњв, придбанн≥ дл¤ нього таких напоњв тощо. Ќеодноразов≥сть передбачаЇ вчиненн¤ не менше двох раз≥в вказаних, а також ≥нших д≥й, спр¤мованих на спонуканн¤ або примушуванн¤ неповнол≥тнього до вживанн¤ будь-¤ких спиртних напоњв (конь¤ку, гор≥лки, вина, самогону, пива тощо). ѕоодинокий випадок доведенн¤ неповнол≥тнього до стану спТ¤н≥нн¤ т¤гне адм≥н≥стративну в≥дпов≥дальн≥сть. ” той же час, не виключений замах на вт¤гненн¤ неповнол≥тнього в пи¤цтво, коли винний не встиг, наприклад, зд≥йснити св≥й задум ≥з незалежних в≥д нього причин.

«лочин маЇ м≥сце при неодноразовому споюванн≥ одного й того ж неповнол≥тнього. ќдночасна випивка з к≥лькома п≥дл≥тками неодноразовост≥ д≥й не утворюЇ, залишаючись в рамках разового випадку.

–≥зночасне споюванн¤ р≥зних п≥дл≥тк≥в також не можна квал≥ф≥кувати за ст. 304. –азом з тим, така квал≥ф≥кац≥¤ Ї виправданою у випадках, коли в орган≥зованих дорослим групових випивках приймаЇ участь один ≥ той же неповнол≥тн≥й.

10. ѕ≥д вт¤гненн¤м у зан¤тт¤ жебрацтвом розум≥ють схиленн¤ неповнол≥тнього до систематичного випрошуванн¤ грошей чи ≥нших матер≥альних ц≥нностей у сторонн≥х ос≥б. —хиленн¤ може про¤вл¤тись у п≥дмовленн≥ або примушуванн≥ неповнол≥тнього до самост≥йного зан¤тт¤ такою антигромадською д≥¤льн≥стю або в залученн≥ його до участ≥ в н≥й разом з дорослим.

11. ѕ≥д вт¤гненн¤м неповнол≥тнього в азартн≥ ≥гри розум≥ють схиленн¤ такоњ особи до систематичноњ гри на грош≥ або ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥. ƒо азартних ≥гор належить гра на матер≥альний ≥нтерес, в ¤к≥й виграш залежить в≥д випадку повн≥стю або частково, можуть належати ≥гри в карти, рулетку, гральн≥ к≥стки, наперсток тощо. ƒо числа азартних ≥гор не належать державн≥ лотерењ.

12. якщо вт¤гненн¤ неповнол≥тнього в зан¤тт¤ злочинною д≥¤льн≥стю, азартною грою, жебрацтвом Ї способом њх експлуатац≥њ з метою отриманн¤ наживи, то д≥њ дорослого квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_105}ст. 105 та 304. ¬≥дпов≥дальн≥сть дорослих за вт¤гненн¤ неповнол≥тн≥х до зан¤тт¤ проституц≥Їю передбачена []{1_303}ст. 303.

13. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 304, характеризуЇтьс¤ умисною формою вини. ¬инний усв≥домлюЇ, що своњми д≥¤ми вт¤гуЇ неповнол≥тнього у злочинну д≥¤льн≥сть, пи¤цтво, зан¤тт¤ жебрацтвом, азартними ≥грами, ≥ бажаЇ так чинити.

14. —убТЇктом д≥¤нн¤, що квал≥ф≥куЇтьс¤ за ст. 304, Ї особа, ¤ка на момент вчиненн¤ злочину дос¤гла 18-р≥чного в≥ку.

</s304>

</r12>

<r13>

–озд≥л XIII «Ћќ„»Ќ» ” —‘≈–≤ ќЅ≤√” Ќј– ќ“»„Ќ»’ «ј—ќЅ≤¬, ѕ—»’ќ“–ќѕЌ»’ –≈„ќ¬»Ќ, ѓ’ јЌјЋќ√≤¬ јЅќ ѕ–≈ ”–—ќ–≤¬ “ј ≤ЌЎ≤ «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» «ƒќ–ќ¬Тя Ќј—≈Ћ≈ЌЌя

<s305>

—татт¤ 305. онтрабанда наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в

1.  онтрабанда наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, тобто њх перем≥щенн¤ через митний кордон ”крањни поза митним контролем або з приховуванн¤м в≥д митного контролю, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в з конф≥скац≥Їю наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, що були предметом контрабанди.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, а також ¤кщо предметом цих д≥й були особливо небезпечн≥ наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини або наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини, њх аналоги чи прекурсори у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, що були предметом контрабанди, та з конф≥скац≥Їю майна.

3.  онтрабанда наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в чи прекурсор≥в, вчинена орган≥зованою групою, а також ¤кщо предметом контрабанди були наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини, њх аналоги чи прекурсори в особливо великих розм≥рах, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до дванадц¤ти рок≥в ≥з конф≥скац≥Їю наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, що були предметом контрабанди, та з конф≥скац≥Їю майна.

ѕрим≥тка. ѕон¤тт¤ великий та особливо великий розм≥р наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, що застосовуЇтьс¤ в цьому розд≥л≥, визначаЇтьс¤ спец≥ально уповноваженим органом виконавчоњ влади у галуз≥ охорони здоровТ¤.

1. —усп≥льна небезпека контрабанди наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥в визначаЇтьс¤ насамперед поширен≥стю даного злочину у сфер≥ њх об≥гу. ¬насл≥док цього в ”крањну незаконно ≥мпортуютьс¤ з ≥нших крањн героњн, кокањн, крек, психотропн≥ речовини амфетам≥нного р¤ду (Уекстаз≥Ф, ефедрин тощо), Ћ—ƒ, а також прекурсори, з ¤ких у п≥дп≥льних нарколаборатор≥¤х виготовл¤ютьс¤ синтетичн≥ психотропи. «а останн≥ роки розповсюджуЇтьс¤ вив≥з ≥з ”крањни в ≥нш≥ крањни маковоњ соломки ≥ гашишу. “акож нам≥тилас¤ тенденц≥¤ використанн¤ ≥ноземними наркод≥лками територ≥њ ”крањни дл¤ транзиту вказаних засоб≥в ≥ речовин. ¬се це призвело до пог≥ршенн¤ наркотичноњ ситуац≥њ в ”крањн≥, створенн¤ на њњ територ≥њ м≥жнародних крим≥нальних угрупувань, ¤к≥ займаютьс¤ наркоб≥знесом. ÷е в свою чергу призводить не т≥льки до зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ наркоспоживач≥в, але й до ≥нтенсивного розвитку нових вид≥в наркотизму, дл¤ обслуговуванн¤ ¤ких створюютьс¤ п≥дп≥льн≥ лаборатор≥њ з виготовленн¤ наркотик≥в ≥ психотроп≥в з ≥мпортних прекурсор≥в.

ќск≥льки контрабанда наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥в веде до порушенн¤ встановленого пор¤дку зд≥йсненн¤ ≥мпортно-експортних та транзитних операц≥й з ними, то безпосередн≥м обТЇктом злочину Ї в≥дносини в сфер≥ об≥гу цих засоб≥в, що забезпечують Їдиний встановлений пор¤док њх перем≥щенн¤ через митний кордон ”крањни, реіламентований []{4_209_12}ст. 12 «акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥вФ.

2. ѕредметом контрабанди Ї вказан≥ засоби та речовини, юридичн≥ пон¤тт¤ ¤ких дан≥ у ст. 1 цього «акону.

ѕ≥д наркотичними засобами розум≥ють включен≥ до ѕерел≥ку речовини природного чи синтетичного походженн¤, препарати, рослини, що становл¤ть небезпеку дл¤ здоровТ¤ населенн¤ у раз≥ зловживанн¤ ними (списки є 1 таблиць I, II, III ѕерел≥ку).

ѕ≥д психотропними речовинами розум≥ють включен≥ до ѕерел≥ку речовини природного чи синтетичного походженн¤, препарати, природн≥ матер≥али, ¤к≥ здатн≥ викликати стан залежност≥ та справл¤ти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або обумовлювати порушенн¤ сприйн¤тт¤, емоц≥й, мисленн¤, повед≥нки ≥ становл¤ть небезпеку дл¤ здоровТ¤ населенн¤ у раз≥ зловживанн¤ ними (списки є 2 таблиць I, II, III ѕерел≥ку).

ѕ≥д аналогами наркотичних засоб≥в ≥ психотропних речовин розум≥ютьс¤ заборонен≥ до об≥гу в ”крањн≥ речовини природного чи синтетичного походженн¤, не включен≥ до ѕерел≥ку. ѓх х≥м≥чна структура ≥ властивост≥ под≥бн≥ до х≥м≥чноњ структури ≥ властивостей наркотичних засоб≥в ≥ психотропних речовин, психоактивну д≥ю ¤ких ц≥ речовини в≥дтворюють.

ѕрекурсори Ч це речовини та њх сол≥, що використовуютьс¤ при виробництв≥, виготовленн≥ наркотичних засоб≥в ≥ психотропних речовин, включених до таблиц≥ IV ѕерел≥ку.

¬они под≥л¤ютьс¤ на:

Ч фармаколог≥чн≥ Ч початкова х≥м≥чна сировина, ≥з ¤коњ виготовл¤ютьс¤ синтетичн≥ наркотики або психотропи (список є 1 таблиц≥ IV);

Ч промислов≥ Ч т≥, що використовуютьс¤ в процес≥ виготовленн¤ природних нап≥всинтетичних та синтетичних наркотичних чи психотропних речовин (список є 2 таблиц≥ VI).

3. ќбТЇктивна сторона контрабанди пол¤гаЇ у незаконному перем≥щенн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в через митний кордон, поза митним контролем чи з приховуванн¤м в≥д митного контролю.

Ќезаконним визнаЇтьс¤ перем≥щенн¤ цих засоб≥в ≥ речовин шл¤хом њх ввезенн¤ до ”крањни з ≥ншоњ держави або вивезенн¤ за меж≥ ”крањни чи њх транзитне перевезенн¤ з одн≥Їњ держави в ≥ншу через митний кордон ”крањни, що зд≥йснюЇтьс¤ поза митним контролем без в≥дпов≥дного дозволу або з приховуванн¤м в≥д митного контролю. ÷е може бути св≥доме непов≥домленн¤ митному контролю в≥домостей про перем≥щуван≥ наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини, њх аналоги ≥ прекурсори, що п≥дл¤гають обовТ¤зковому предТ¤вленню, ввезенн¤, вивезенн¤ ≥ транзит останн≥х способами, ¤к≥ ускладнюють њх ви¤вленн¤ ≥ огл¤д, предТ¤вленн¤ ≥нших найменувань, що не в≥дпов≥дають њх фактичн≥й назв≥.

ћитний кордон Ч це меж≥ митноњ територ≥њ ”крањни. ћитний кордон ”крањни сп≥впадаЇ з державним кордоном нашоњ крањни, за виключенн¤м кордон≥в спец≥альних митних зон. ћеж≥ територ≥њ останн≥х Ї складовою частиною митного кордону ”крањни. ¬изначенн¤ зм≥сту пон¤ть Умитна територ≥¤Ф, Умитний кордонФ, Успец≥альн≥ митн≥ зониФ, Успец≥альн≥ митн≥ режимиФ подане у []{4_101_3}ст. 3Ч6 ћитного кодексу ”крањни, прийн¤того 12 грудн¤ 1991 р.

 онтрабанда наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥в визнаЇтьс¤ зак≥нченим злочином ≥з моменту њх фактичного ви¤вленн¤ у винного при митному огл¤д≥, ¤к≥ в≥н намагавс¤ незаконно провезти через кордон.  онтрабанда вважаЇтьс¤ зак≥нченою ≥ в тому випадку, коли особу затримано з наркотичними засобами, психотропними речовинами, њх аналогами ≥ прекурсорами при спроб≥ перетнути державний кордон ”крањни в ≥ншому м≥сц≥, минуючи митницю. —проба скоњти контрабандне вивезенн¤ з ”крањни вказаних наркотичних засоб≥в ≥ психотропних речовин квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{4_101_100}ч. 2 ст. 100.

 онтрабанда наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥в визнаЇтьс¤ зак≥нченим злочином ≥з моменту њх фактичного ввезенн¤ в ”крањну чи вивезенн¤ з њњ територ≥њ. —проба скоњти так≥ контрабандн≥ д≥њ квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{4_101_100}ч. 2 ст. 100.

ќск≥льки диспозиц≥¤ ст. 305 охоплюЇ незаконне перем≥щенн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥в через митний кордон ”крањни, протиправн≥ наркооперац≥њ, ¤к≥ були скоЇн≥ на њњ територ≥њ до вивезенн¤ вказаних засоб≥в, квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_306}ст. 306 або []{1_309}309 та []{1_15}ч. 1 ст. 15 ≥ 305, а д≥њ, ¤к≥ були повТ¤зан≥ з њх збутом або використанн¤м дл¤ особистих потреб в межах ”крањни, ≥ скоЇн≥ п≥сл¤ контрабанди таких засоб≥в, Ч за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 305, []{1_307}307 або []{1_309}309.

4. —убТЇктивна сторона злочину передбачаЇ на¤вн≥сть пр¤мого умислу. ¬инний усв≥домлюЇ незаконн≥сть своњх д≥й по перем≥щенню згаданих засоб≥в ≥ речовин через митн≥ кордони чи поза митним контролем ≥ бажаЇ в обх≥д встановлених правил ввезти њх в ”крањну чи вивезти з нењ.

5. —убТЇктом злочину можуть бути громад¤нин ”крањни, ≥ноземний громад¤нин чи особа без громад¤нства, ¤к≥ на момент скоЇнн¤ контрабанди дос¤гли 16-р≥чного в≥ку.

—лужбова особа, що скоњла злочин з використанн¤м свого службового становища, несе в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 305, за на¤вност≥ необх≥дних ознак Ч за []{1_364}ст. 364, а ¤кщо згадан≥ предмети контрабанди були нею викраден≥ Ч то й за []{1_308}ст. 308 чи []{1_312}312.

6. „. 2 ст. 305 передбачен≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки, що п≥двищують сусп≥льну небезпеку злочину.

÷е т≥ ж д≥њ:

Ч вчинен≥ повторно;

Ч вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч ¤кщо предметом њх були особливо небезпечн≥ наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини;

Ч вчинен≥ за умови, що к≥льк≥сть цих засоб≥в була у великих розм≥рах.

ѕовторн≥сть означаЇ скоЇнн¤ вказаних у ст. 305 д≥й (одн≥Їњ чи к≥лькох) двох чи б≥льше раз≥в, ¤кщо не зак≥нчилис¤ строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за попередню контрабанду згаданих засоб≥в ≥ речовин або не зн¤та ≥ не погашена судим≥сть за ран≥ше скоЇний злочин.

 онтрабанда за попередньою змовою групою ос≥б Ч це скоЇнн¤ злочину за участю двох ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ до цього домовилис¤ про його сп≥льне вчиненн¤.

ќсобливо небезпечн≥ наркотичн≥ засоби ≥ психотропн≥ речовини Ч це т≥ наркотики та психотропи, ¤к≥ Ї особливо небезпечними дл¤ здоровТ¤ населенн¤ ≥ у звТ¤зку з цим включен≥ до списк≥в є 1 ≥ 2 таблиц≥ I ѕерел≥ку (див. []{4_209_1}ч. 9 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥вФ).

ѕон¤тт¤ великий ≥ особливо великий розм≥р таких засоб≥в ≥ речовин визначаЇтьс¤ (зг≥дно з прим≥ткою до ст. 305) спец≥ально уповноваженим органом виконавчоњ влади у галуз≥ охорони здоровТ¤. “аким органом Ї  ом≥тет по контролю за наркотиками при ћќ« ”крањни.

ќск≥льки цей вид контрабанди може бути скоЇний не лише за попередньою змовою групою ос≥б, а й орган≥зованою групою, то важливе значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого за ч. 3 ст. 305 маЇ правильне визначенн¤ ознак орган≥зованоњ групи, њњ в≥дм≥нностей в≥д групи за попередньою змовою. «г≥дно з []{1_28}ч. 3 ст. 28 контрабанда може бути квал≥ф≥кована за ознакою орган≥зованоњ групи, ¤кщо в њњ готуванн≥ чи вчиненн≥ брали участь дек≥лька ос≥б (троЇ ≥ б≥льше), ¤к≥ до вчиненн¤ злочину зорган≥зувалис¤ у ст≥йке обТЇднанн¤ ≥ д≥¤ли п≥сл¤ цього за Їдиним планом з розпод≥лом техн≥чних ролей у груповому скоЇнн≥ даного злочину, спр¤мованих на дос¤гненн¤ плану, в≥домого вс≥м учасникам групи.

’арактерною ознакою м≥жнародноњ орган≥зованоњ групи може бути домовлен≥сть, коли одна особа ввозить в ”крањну в заздалег≥дь визначене м≥сце наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини, њх аналоги ≥ прекурсори, друга перевозить њх в ≥нше м≥сце, трет¤ збуваЇ засоби. ” такому випадку скоЇне орган≥зованою групою квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч ч. 3 ст. 305 ≥ []{1_307}ч. 3 ст. 307.

</s305>

<s306>

—татт¤ 306.¬икористанн¤ кошт≥в, здобутих в≥д незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в

1. –озм≥щенн¤ кошт≥в, здобутих в≥д незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, у банках, на п≥дприЇмствах, в установах, орган≥зац≥¤х та њх п≥дрозд≥лах або придбанн¤ за так≥ кошти обТЇкт≥в, майна, що п≥дл¤гають приватизац≥њ, чи обладнанн¤ дл¤ виробничих та ≥нших потреб, або використанн¤ таких кошт≥в ≥ майна з метою продовженн¤ незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

2. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю майна.

ѕрим≥тка. ѕ≥д великим розм≥ром сл≥д розум≥ти кошти, сума ¤ких становить дв≥ст≥ та б≥льше неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

1. ƒ≥њ такого роду складають посткрим≥нальну д≥¤льн≥сть, повТ¤зану з наркоб≥знесом. ѕ≥двищена небезпека ц≥Їњ д≥¤льност≥ пол¤гаЇ не т≥льки у легал≥зац≥њ (в≥дмиванн≥) прибутк≥в в≥д незаконноњ торг≥вл≥ згаданими засобами та речовинами, а й у зб≥льшенн≥ масштаб≥в незаконного наркооб≥гу, внасл≥док чого у господарчо-ф≥нансову сферу залучаЇтьс¤ неконтрольована маса кошт≥в, що п≥дсилюЇ ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси, порушуЇ встановлен≥ на законом≥рност¤х ринку взаЇмов≥дносини субТЇкт≥в п≥дприЇмництва, вносить диспропорц≥њ в економ≥чну систему держави.

2. ќбТЇктом даного злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, що зд≥йснюютьс¤ в≥дпов≥дно до визначеного законодавством пор¤дку використанн¤ правомочними субТЇктами кошт≥в, отриманих в≥д реал≥зац≥њ зазначених засоб≥в ≥ речовин.

–озм≥щуючи так≥ кошти у банках, п≥дприЇмствах або придбавши на них будь-¤к≥ обТЇкти, наркод≥лки легал≥зують (в≥дмивають) њх, маючи на мет≥ одержанн¤ додаткових нетрудових прибутк≥в.

ѕредметом злочину Ї кошти, одержан≥ наркод≥лками в≥д незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в. ѕ≥д коштами в даному випадку сл≥д розум≥ти грош≥, акц≥њ, вексел≥, ≥нш≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥, одержан≥ в≥д наркоб≥знесу.

„. 1 ст. 306 передбачено три альтернативн≥ форми незаконного використанн¤ прибутк≥в в≥д наркоб≥знесу:

Ч розм≥щенн¤ кошт≥в у банках, на п≥дприЇмствах, в установах, орган≥зац≥¤х та њх п≥дрозд≥лах;

Ч придбанн¤ обТЇкт≥в, майна, що п≥дл¤гають приватизац≥њ, чи обладнанн¤ дл¤ виробничих та ≥нших потреб;

Ч використанн¤ з метою продовженн¤ незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в.

3. « обТЇктивноњ сторони розм≥щенн¤ кошт≥в, одержаних в≥д наркоб≥знесу, ви¤вл¤Їтьс¤ у внесенн≥ њх на рахунок будь-¤кого банку з належним оформленн¤м в≥дпов≥дних документ≥в (св≥доцтв, сертиф≥кат≥в, вексел≥в, розрахункових книжок тощо), ¤к≥ п≥дтверджують на¤вн≥сть в≥дпов≥дного вкладу ≥ право на його одержанн¤ у будь-¤кий час.

ўо стосуЇтьс¤ п≥дприЇмств, про ¤к≥ говоритьс¤ у ч. 1 ст. 306, то це можуть бути недержавн≥ виробнич≥ або ≥нш≥ господарськ≥ одиниц≥ чи обТЇднанн¤ таких одиниць (асоц≥ац≥њ, корпорац≥њ, консорц≥уми, концерни тощо). ƒо них в≥днос¤тьс¤ кредитн≥ союзи, господарч≥ товариства (акц≥онерн≥ товариства, товариства з обмеженою чи додатковою в≥дпов≥дальн≥стю та ≥н.), ¤к≥ займаютьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю по виробленню товар≥в чи наданню р≥зного роду послуг, ≥нвестиц≥йн≥ чи страхов≥ фонди ≥ компан≥њ, дов≥рч≥ товариства та р≥зн≥ благод≥йн≥ фонди, холдингов≥ компан≥њ тощо.

–озм≥щенн¤ кошт≥в, здобутих в≥д наркоб≥знесу, на рахунок таких орган≥зац≥й ≥ структур зд≥йснюЇтьс¤ внесенн¤м њх в установчий фонд з одержанн¤м св≥доцтва товариства, що п≥дтверджуЇ факт вкладу в≥дпов≥дноњ частки кошт≥в у таку орган≥зац≥ю чи њњ обТЇднанн¤.

Ќа в≥дм≥ну в≥д розм≥щенн¤, придбанн¤ за наркоприбутки обТЇкт≥в, що п≥дл¤гають приватизац≥њ, ви¤вл¤Їтьс¤ у куп≥вл≥ таких обТЇкт≥в на аукц≥он≥ чи конкурс≥ або куп≥вл≥ њх частки (акц≥й, паю) в майн≥ п≥дприЇмств, що приватизуютьс¤, на сертиф≥кац≥йних аукц≥онах або на фондов≥й б≥рж≥.

ѕ≥д придбанн¤м обладнанн¤ дл¤ виробництва та ≥нших потреб сл≥д розум≥ти куп≥влю наркод≥лками за прибутки в≥д незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в будь-¤ких механ≥зм≥в, прилад≥в, пристроњв тощо, ¤к≥ Ї необх≥дними дл¤ д≥¤льност≥ господарських товариств ¤к приватизованих, так й ≥нших п≥дприЇмств, власником, чи одним ≥з власник≥в ¤ких Ї винна особа.

¬икористанн¤ наркоприбутк≥в з метою продовженн¤ наркоб≥знесу Ї д≥¤нн¤, що ви¤вл¤Їтьс¤ у ф≥нансуванн≥ ос≥б, залучених до будь-¤кого виду д≥¤льност≥ у сфер≥ незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в.

”загальненн¤ сл≥дчоњ ≥ судовоњ практики показало, що численн≥ орган≥зован≥ злочинн≥ угрупуванн¤, ¤к≥ займаютьс¤ наркоб≥знесом, мають розгалужену структуру. ¬ н≥й орган≥затори ≥ ф≥нансисти в≥докремлен≥ захисними барТЇрами в≥д операц≥й, безпосередньо повТ¤заних з культивуванн¤м рослин, що м≥ст¤ть наркотики, з виробництвом наркосировини, виготовленн¤м, збер≥ганн¤м, перевезенн¤м, пересиланн¤м, збутом наркотик≥в, психотроп≥в чи прекурсор≥в, з орган≥зац≥Їю чи держанн¤м дом≥в дл¤ наданн¤ послуг особам, що вживають њх тощо. ќсоби, ¤к≥ орган≥зували наркоб≥знес чи ф≥нансують його, не займаютьс¤ УчорноюФ роботою, а залучають до нењ й експлуатують ≥нших ос≥б. ƒл¤ культивуванн¤, наприклад, снотворного маку ≥ виробленн¤ чи виготовленн¤ маковоњ соломки, оп≥ю-сирцю наркод≥лки залучають жител≥в с≥льськоњ м≥сцевост≥. ¬они попередньо ф≥нансують њх д≥¤льн≥сть з виробленн¤ наркосировини чи купують у них земельн≥ д≥л¤нки, зас≥¤н≥ снотворним маком.

” районах, де вирощуютьс¤ конопл≥, наркод≥лки наймають ос≥б, ¤к≥ на њх замовленн¤ займаютьс¤ збором пилку конопель, виробленн¤м марихуани чи гашишу. ƒ≥¤льн≥сть таких ос≥б попередньо ф≥нансуЇтьс¤. ‘≥нансуютьс¤ й ≥нш≥ виконавц≥ незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин ≥ прекурсор≥в, зокрема особи, ¤к≥ займаютьс¤ њх перевезенн¤м, збер≥ганн¤м тощо чи утримують кубла дл¤ наркоман≥в.

«лочин Ї зак≥нченим, коли наркод≥лок вклав ф≥нансов≥ кошти, одержан≥ в≥д наркоб≥знесу, в банк, п≥дприЇмство чи ≥ншу структуру, приватизував в≥дпов≥дн≥ обТЇкти чи придбав обладнанн¤ дл¤ господарчого товариства або ф≥нансував найн¤тих ним ос≥б дл¤ виконанн¤ будь-¤коњ д≥¤льност≥ в сфер≥ незаконного об≥гу наркотик≥в, психотроп≥в чи прекурсор≥в.

4. —убТЇктом злочину може бути т≥льки особа, що волод≥Ї правоздатн≥стю, тобто ф≥зична особа, ¤ка зг≥дно з положенн¤ми цив≥льного ≥ ф≥нансового права може зд≥йснювати угоди куп≥вл≥- продажу, вкладати ≥нш≥ угоди ≥ нести в≥дпов≥дальн≥сть за них.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ѕри вчиненн≥ злочину умисел винноњ особи ви¤вл¤Їтьс¤ не лише в розум≥нн≥ нею протиправного характеру своњх д≥й, спр¤мованих на Ув≥дмиванн¤Ф (легал≥зац≥ю) ф≥нансових кошт≥в, здобутих в≥д незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин чи прекурсор≥в, а й у бажанн≥ набути права власност≥ на вкладен≥ у банк, п≥дприЇмство кошти (майно), придбати обТЇкт, що п≥дл¤гаЇ приватизац≥њ, або обладнанн¤ дл¤ виробничих та ≥нших потреб чи використати так≥ кошти (майно) з метою продовженн¤ наркоб≥знесу.

6. як обт¤жуюч≥ обставини ч. 2 ст. 306 передбачен≥ так≥ ознаки: повторн≥сть, легал≥зац≥¤ наркоприбутку за попередньою змовою групою ос≥б та використанн¤ кошт≥в, здобутих в≥д незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в у великих розм≥рах.

Ћегал≥зац≥¤ кошт≥в визнаЇтьс¤ повторною, ¤кщо вона вчинена дв≥ч≥ ≥ б≥льше раз≥в. ¬чинений ран≥ше такий злочин не може бути п≥дставою дл¤ визнанн¤ його повторним, ¤кщо судим≥сть за попереднЇ Ув≥дмиванн¤Ф кошт≥в погашена або зн¤та чи з моменту його вчиненн¤ минули строки давност≥ крим≥нального пересл≥дуванн¤.

У¬≥дмиванн¤Ф наркоприбутку, вчинене вдруге ≥ б≥льше раз≥в, визнаЇтьс¤ повторним, незважаючи на те, чи був винний ран≥ше засуджений за використанн¤ кошт≥в, здобутих в≥д незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в.

Ћегал≥зац≥¤ наркоприбутку визнаЇтьс¤ повторною й тод≥, коли кошти розм≥щуютьс¤ в р≥зних банках, п≥дприЇмствах або на них приватизовано дек≥лька обТЇкт≥в чи проф≥нансовано дек≥лька ос≥б, залучених до д≥¤льност≥, повТ¤заноњ з незаконним об≥гом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в.

ƒл¤ визнанн¤ легал≥зац≥њ кошт≥в, одержаних в≥д наркоб≥знесу, повторною не маЇ значенн¤, чи були вони вперше розм≥щен≥ в банк, а вдруге в будь-¤ке господарче товариство, чи на них було придбано приватизоване п≥дприЇмство, обладнанн¤ або вони були використан≥ з метою продовженн¤ незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин ≥ прекурсор≥в. Ќезалежно в≥д наведеного, будь-¤ке друге д≥¤нн¤ маЇ визнаватись ¤к обт¤жуюча обставина за ознакою повторност≥.

У¬≥дмиванн¤Ф наркоприбутк≥в маЇ визнаватись повторним ≥ у тих випадках, коли першого разу воно не було зд≥йснено з причин, незалежних в≥д вол≥ винного. Ќаприклад, замахов≥ на легал≥зац≥ю наркоприбутк≥в шл¤хом нам≥ру розм≥стити њх у комерц≥йному банку передувало ф≥нансуванн¤ будь-¤коњ особи, залученоњ дл¤ незаконного культивуванн¤ рослин, що м≥ст¤ть наркотики, ≥ виробленн¤ з них наркосировини. ќск≥льки стад≥њ даних злочин≥в р≥зн≥, д≥¤нн¤ сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ч. 1 ст. 306 ≥ за ознакою повторност≥ за []{1_17}ст. 17 ≥ ч. 2 ст. 306.

ƒ≥њ, передбачен≥ ч. 1 ст. 306, вчинен≥ за попередньою змовою ос≥б, Ч це Ув≥дмиванн¤Ф наркоприбутк≥в, вчинене не менше ¤к двома особами, що домовились про сум≥сне д≥¤нн¤. —л≥д мати на уваз≥, що попередн¤ змова за квал≥ф≥кац≥йною ознакою маЇ бути обовТ¤зковою. ќднак домовлен≥сть щодо використанн¤ кошт≥в, одержаних в≥д наркоб≥знесу, може бути вчинена ¤к задовго до в≥дпов≥дних д≥й, повТ¤заних з розм≥щенн¤м кошт≥в, так ≥ безпосередньо перед њх початком.

«г≥дно з прим≥ткою до ч. 2 ст. 306 п≥д використанн¤м кошт≥в, здобутих в≥д незаконного об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, у великих розм≥рах сл≥д розум≥ти кошти, сума ¤ких становить дв≥ст≥ та б≥льше неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

</s306>

<s307>

—татт¤ 307.Ќезаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ чи збут наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в

1. Ќезаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_308}статт¤ми 308Ч310, []{1_312}312, []{1_314}314, []{1_315}315, []{1_317}317 цього  одексу, або ≥з залученн¤м неповнол≥тнього, а також збут наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в у м≥сц¤х, що призначен≥ дл¤ проведенн¤ навчальних, спортивних ≥ культурних заход≥в, та в ≥нших м≥сц¤х масового перебуванн¤ громад¤н, або збут чи передача цих речовин у м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥, або ¤кщо предметом таких д≥й були наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги у великих розм≥рах чи особливо небезпечн≥ наркотичн≥ засоби або психотропн≥ речовини, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою, а також ¤кщо предметом таких д≥й були наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги в особливо великих розм≥рах, або вчинен≥ ≥з залученн¤м малол≥тнього або щодо малол≥тнього, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

4. ќсоба, ¤ка добров≥льно здала наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги ≥ вказала джерело њх придбанн¤ або спри¤ла розкриттю злочин≥в, повТ¤заних з њх незаконним об≥гом, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за незаконне њх виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ (частина перша ц≥Їњ статт≥, []{1_309}частина перша статт≥ 309 цього  одексу).

1. ѕротиправн≥ д≥њ, ¤к≥ повТ¤зан≥ з≥ збутом вказаних засоб≥в ≥ речовин ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ передбачена ст. 307, Ї злочинами п≥двищеноњ небезпеки. Ќезаконн≥ виробництво та реал≥зац≥¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в (дал≥ Ч наркотичн≥ засоби або психотропн≥ речовини (чи наркотики або психотропи) перш за все порушуЇ встановлений законодавством пор¤док њх об≥гу, внасл≥док ¤кого задовольн¤Їтьс¤ незаконний попит на наркотики чи психотропи. “ака д≥¤льн≥сть Ї джерелом незароблених кошт≥в ≥ одночасно джерелом розповсюдженн¤ наркотик≥в або психотропних речовин серед р≥зних верств населенн¤.

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочин≥в, передбачених ст. 307, Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що забезпечують Їдиний встановлений пор¤док зд≥йсненн¤ виробництва, розпод≥лу, обертанн¤ та реал≥зац≥њ вказаних засоб≥в ≥ речовин за ц≥льовим призначенн¤м.

ѕредметом злочину Ї наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини, њх аналоги, пон¤тт¤ ¤ких описан≥ при коментуванн≥ []{1_305}ст. 305.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 307 настаЇ лише за умови, що незаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, пересиланн¤ чи перевезенн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин було зд≥йснено з метою њх збуту.

“аким чином, д≥¤нн¤, зазначен≥ в ц≥й статт≥, стосуютьс¤ не лише встановленого пор¤дку об≥гу наркотичних засоб≥в або психотропних речовин, а й окремого кола ос≥б, ¤к≥ њх придбавають дл¤ вживанн¤ ≥ здоровТ¤ ¤ких тим самим ставитьс¤ п≥д загрозу.

ѕри вчиненн≥ будь-¤коњ з д≥й такого злочину встановлений пор¤док об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в (основний обТЇкт) завжди порушуЇтьс¤.

¬изначити вид психотропноњ речовини або наркотичного засобу, њх назву та властивост≥, а також встановити, чи м≥ст¤ть певн≥ рослини в соб≥ наркотики, може лише спец≥ал≥ст. “ому у справах даноњ категор≥њ завжди маЇ бути висновок експерта з цього приводу.

3. ќбТЇктивна сторона злочину може про¤вл¤тис¤ у дек≥лькох можливих формах протиправного д≥¤нн¤:

Ч незаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин з метою збуту;

Ч њх незаконний збут.

 ожна з цих д≥й, незважаючи на загальн≥ ознаки злочину, маЇ самост≥йний характер ≥ вчиненн¤ будь-¤коњ з них незалежно в≥д того, настали будь-¤к≥ насл≥дки чи н≥, вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином.

Ќезаконне виробництво Ч це в≥докремленн¤ маковоњ соломки чи соку (оп≥ю) в≥д рослин снотворного маку або в≥докремленн¤ лист¤, суцв≥тт¤ та смоли в≥д конопель. як незаконне виробництво мають бути квал≥ф≥кован≥, наприклад, д≥њ ос≥б, ¤к≥ без належного дозволу зр≥зують рослини маку або надр≥зають головки недозр≥лого маку ≥ насичують оп≥Їм-сирцем бинти, ватн≥ тампони чи будь-¤ким способом в≥докремлюють в≥д конопель њх пилок, смолу, суцв≥тт¤ або лист¤.

Ќезаконне виробництво наркотичних засоб≥в, психотропних речовин з метою збуту ≥ одночасне њх викраденн¤ утворюють сукупн≥сть злочин≥в, передбачених ст. 307 ≥ []{1_308}308.

Ќезаконне виготовленн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин Ч це будь-¤к≥ процеси, кр≥м виробництва, внасл≥док ¤ких незаконно отримуютьс¤ готов≥ до вживанн¤ наркотики чи психотропи.

¬они можуть бути одержан≥ шл¤хом раф≥нуванн¤ (очищенн¤ в≥д сторонн≥х дом≥шок) речовин, препарат≥в, екстрагуванн¤ (вилученн¤ алкалоњд≥в), перегонки, очищенн¤ або синтезу р≥зного роду нарко-, психотропом≥сних препарат≥в, фармоколог≥чних прекурсор≥в у результат≥ чого утворюютьс¤ готов≥ до вживанн¤ наркотики чи психотропи або значно п≥двищуЇтьс¤ њх концентрац≥¤. ¬ ¤кий спос≥б виготовлен≥ наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини, Ч кустарний або промисловий, значенн¤ не маЇ. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й, повТ¤заних з виготовленн¤м, за ст. 307 достатньо встановити, що наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги були виготовлен≥ без належного дозволу ≥ з метою збуту. ѕри њх виготовленн≥ дл¤ особистого вживанн¤ в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за []{1_309}ст. 309.

–аф≥нуванн¤, екстрагуванн¤ маковоњ соломки, виготовленн¤ з конопель гашишу, анаш≥, смоли ≥ гашишноњ ол≥њ тощо потребують р≥зного роду операц≥й з додаванн¤м до цих рослин дом≥шок (розчинник≥в, жир≥в, води та ≥н.). ” результат≥ теплового чи х≥м≥чного впливу таких дом≥шок на макову соломку чи на лист¤, суцв≥тт¤ конопель, њх пилок Ч стаЇ б≥льш концентрованим наркотиком ≥ введенн¤м його в орган≥зм людини будь-¤ким способом дос¤гаЇтьс¤ ейфор≥йний стан, а при подальшому вживанн≥ формуЇтьс¤ псих≥чна ≥ ф≥зична залежн≥сть. Ќаркотик може бути отриманий у вигл¤д≥ порошку, р≥дини, смоли тощо.

ѕодр≥бненн¤ маковоњ соломки, суцв≥ть та лист¤ конопель (наприклад, на мТ¤сорубц≥) не зм≥нюЇ њх стан по сут≥, не п≥двищуЇ концентрац≥ю алкалоњд≥в, а тому таку д≥ю не можна розц≥нювати ¤к виготовленн¤ наркотичних засоб≥в.

Ќезаконне придбанн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин Ї одн≥Їю ≥з форм обТЇктивноњ сторони даного злочину. ѕерш за все, факт придбанн¤ наркотик≥в чи психотропних речовин маЇ бути незаконним ≥ повТ¤заним з метою њх збуту. ќдержанн¤, наприклад, наркотичних препарат≥в у аптец≥ за рецептом л≥кар¤ не можна визнати незаконним.

ѕридбанн¤ може бути ¤к безоплатним, так ≥ повТ¤заним з оплатою. ћоже про¤вл¤тис¤ в куп≥вл≥ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин в обм≥н на ≥нш≥ товари чи реч≥, в одержанн≥ у позику чи в результат≥ даруванн¤ або оплати боргу, тобто отриманн≥ цих засоб≥в (речовин) в≥д ≥ншоњ особи Ч найпершого збувача. “ому привласненн¤ знайдених залишк≥в маку, конопель на земельних д≥л¤нках колективних с≥льськогосподарських п≥дприЇмств, ¤к≥ не охорон¤ютьс¤, п≥сл¤ завершенн¤ на них збиранн¤ врожаю Ї не придбанн¤м, а оберненн¤м у свою власн≥сть кинутоњ наркосировини, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ке передбачаЇтьс¤ []{1_308}ст. 308.

Ќезаконне збер≥ганн¤ Ч це будь-¤к≥ умисн≥ без належного дозволу д≥њ, повТ¤зан≥ з волод≥нн¤м наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами з метою збуту. Ќе маЇ значенн¤, ¤ким було збер≥ганн¤ Ч таЇмним чи в≥дкритим, хто збер≥гав Ч особа, ¤ка придбала, викрала, виготовила сама, чи ¤к≥й хто-небудь передав њх. Ќе впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю, в ¤кому м≥сц≥ ≥ прот¤гом ¤кого часу збер≥галис¤ наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини, хто пот≥м њх реал≥зував чи мав нам≥р реал≥зувати. ¬≥дпов≥дальн≥сть за збер≥ганн¤, ¤к ≥ за ≥нш≥ протиправн≥ форми д≥¤нн¤ цього злочину, настаЇ за умови, коли особа збер≥гаЇ наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини саме з метою њх збуту. Ѕез такоњ мети збер≥ганн¤ утворюЇ лише ознаки злочину, передбаченого []{1_309}ст. 309.

ѕ≥д перевезенн¤м або пересиланн¤м наркотичних засоб≥в або психотропних речовин сл≥д розум≥ти незаконн≥ д≥њ щодо њх перем≥щенн¤ з одного м≥сц¤ розташуванн¤ в ≥нше в межах держави. ѕеревезенн¤ може зд≥йснюватис¤ будь-¤ким видом транспортних засоб≥в по земл≥, у пов≥тр¤ному простор≥, по вод≥, ¤к особисто, так ≥ через посланц¤. ќстанн≥й може нести в≥дпов≥дальн≥сть лише за умови, коли усв≥домлюЇ, що, виконуючи волю ≥ншоњ особи, перем≥щуЇ наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини ≥ саме з метою збуту. ѕересиланн¤, ¤к правило, зд≥йснюЇтьс¤ у вигл¤д≥ в≥дправленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в поштою, багажем тощо. ѕеревезенн¤, пересиланн¤ сл≥д вважати зак≥нченим складом злочину, коли буде встановлено, що виконан≥ вс≥ необх≥дн≥ дл¤ цього д≥њ. якщо ж особа затримана, наприклад, п≥д час оформленн¤ документ≥в на перевезенн¤ чи пересиланн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин чи п≥д час завантаженн¤ њх на будь-¤кий транспорт дл¤ подальшого перем≥щенн¤, њњ д≥њ необх≥дно оц≥нювати ¤к замах на перевезенн¤ чи пересиланн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин з метою збуту.

ѕеревезенн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин через державний кордон утворюЇ склад злочину Ч контрабанду ≥ п≥дл¤гаЇ додатков≥й квал≥ф≥кац≥њ за []{1_305}ст. 305.

Ќезаконний збут наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин Ї одн≥Їю з самост≥йних форм про¤ву обТЇктивноњ сторони злочину. «бут може бути зд≥йснений у форм≥ продажу, оплати будь-¤кого боргу, у форм≥ обм≥ну ¤к на наркотики чи психотропи, так ≥ на ≥нш≥ реч≥, у форм≥ даруванн¤, позики, передач≥ за будь-¤к≥ послуги тощо. “обто, це Ї в≥дчуженн¤ вказаних засоб≥в (речовин), в результат≥ ¤кого вони переход¤ть у волод≥нн¤ або розпор¤дженн¤ ≥ншоњ особи. ѕро умисел збуту може св≥дчити ¤к в≥дпов≥дна домовлен≥сть з особою, ¤ка придбала наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини, так ≥ сукупн≥сть ≥нших обставин: њх значний розм≥р, в ¤кому стан≥ (розфасован≥, упакован≥) ≥ де вони були вилучен≥, чи вживаЇ особа ц≥ речовини тощо.

«бут може зд≥йснюватис¤ ¤к особою, що виробила чи виготовила наркотичн≥ засоби або психотропн≥ речовини, так ≥ особою, ¤ка не брала в цьому участ≥.

Ќа практиц≥ мають м≥сце випадки, коли ¤к збут квал≥ф≥куютьс¤ д≥њ, повТ¤зан≥ з ≥нТЇкц≥¤ми наркотик≥в ≥нш≥й особ≥. ѕроте з цього приводу ще нер≥дко припускаютьс¤ помилок.  вал≥ф≥кувати ≥нТЇкц≥њ ¤к збут наркотичних засоб≥в можливо лише за умови, коли вони робл¤тьс¤ волод≥льцем наркотику ≥нш≥й особ≥ за плату чи з будь-¤ких ≥нших причин.  оли ж ≥нТЇкц≥њ зд≥йснюютьс¤ особ≥, ¤ка ≥ волод≥Ї наркотиками, чи ввод¤тьс¤ один одному за зговором групою ос≥б, ¤кою наркотичн≥ засоби були придбан≥ на сп≥льн≥ кошти (групове вживанн¤) саме з такою метою, то так≥ д≥њ не Ї збутом. ќсоба чи група ос≥б у такому випадку можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть лише за розкраданн¤ чи придбанн¤ наркотик≥в, њх збер≥ганн¤ тощо.

«а незаконне введенн¤ (≥нТЇкц≥њ) наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин в орган≥зм ≥ншоњ особи проти њњ вол≥ настаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_314}ст. 314.

якщо особа не лише збула наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини, а перед цим ≥ схилила ≥ншу особу до њх вживанн¤, вона несе в≥дпов≥дальн≥сть за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_315}ст. 315 ≥ 307.

ƒ≥њ особи, ¤ка збуваЇ п≥д вигл¤дом наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин ≥нш≥ речовини з метою заволод≥нн¤ грошима чи майном громад¤н, необх≥дно квал≥ф≥кувати ¤к шахрайство ([]{1_308}ст. 308). ќсоба, ¤ка придбала так≥ речовини, повинна нести в≥дпов≥дальн≥сть за замах на незаконне придбанн¤ наркотик≥в або психотроп≥в.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ лише пр¤мим умислом. Ќезаконно виробивши, виготовивши чи заволод≥вши наркотичним засобом чи психотропною речовиною з метою њх збуту, особа усв≥домлюЇ, що тим самим порушуЇ встановлений пор¤док њх об≥гу, а при збут≥ усв≥домлюЇ ≥ сусп≥льну небезпеку дл¤ здоровТ¤ людини, ¤ка њх придбаваЇ дл¤ вживанн¤. ’арактерною ознакою пр¤мого умислу Ї мотив ≥ ц≥ль злочину Ч збут. —аме мотив ≥ ц≥ль розкривають характер ≥ зм≥ст д≥¤нн¤ винного, в ¤к≥й би форм≥ воно не про¤вл¤лось. ” диспозиц≥њ ч. 1 ст. 307 законодавцем пр¤мо передбачено, що незаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤ чи ≥нш≥ д≥њ, що зд≥йснюютьс¤ з метою збуту, а так само збут наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

5. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 307, може бути будь-¤ка осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в. якщо ж незаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх прекурсор≥в з метою збуту, а так само њх збут вчинила службова особа з використанн¤м свого службового становища, њњ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в за []{1_364}ст. 364.

6. „. 2 ст. 307 передбачен≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки, що п≥двищують сусп≥льну небезпечн≥сть злочину.

÷е т≥ ж д≥њ, вчинен≥:

Ч повторно;

Ч за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_308}ст. 308Ч310, []{1_312}312, []{1_314}314, []{1_315}315, []{1_317}317;

Ч ≥з залученн¤м неповнол≥тнього;

Ч з метою збуту наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин у м≥сц¤х, що призначен≥ дл¤ проведенн¤ навчальних, спортивних ≥ культурних заход≥в, та в ≥нших м≥сц¤х масового перебуванн¤ громад¤н;

Ч з метою збуту чи передач≥ цих речовин у м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥;

Ч щодо наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин у великих розм≥рах;

Ч щодо особливо небезпечних наркотичних засоб≥в або психотропних речовини.

ѕ≥д повторн≥стю необх≥дно розум≥ти вчиненн¤ винним д≥й, зазначених у ч. 1 ст. 307, неодноразово, хоча б вдруге. ѕри цьому ¤к повторн≥ вони можуть визнаватис¤ лише за умови, що не зб≥г строк давност≥ прит¤гненн¤ за них до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, а судим≥сть (при њњ на¤вност≥) не зн¤та ≥ не погашена у встановленому законодавством пор¤дку.

ќднак сл≥д мати на уваз≥, що не можуть квал≥ф≥куватис¤ ¤к повторн≥ виробництво, виготовленн¤, придбанн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин та њх наступне збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ ≥ збут, ¤к≥ вчинен≥ вперше ≥ њх предметом в≥д початку до к≥нц¤ були одн≥ й т≥ ж наркотики або психотропи. Ќаприклад, особа з метою збуту придбала, виробила, а можливо й викрала макову соломку, перевозила, збер≥гала, а пот≥м збула њњ чи виготовила з нењ ≥ збула ацетильований оп≥й. ” даному випадку вс≥ д≥њ з наркотичними засобами вчинен≥ вперше ≥ незважаючи на те, що кожна з них Ї самост≥йною ≥ зак≥нченою, вони не Ї повторними, а утворюють зак≥нчений злочин, передбачений ч. 1 ст. 307, а ¤кщо було попереднЇ викраденн¤ наркотик≥в, Ч за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 1 ст. 307 та []{1_308}308.

¬иготовленн¤ з т≥Їњ ж маковоњ соломки ацетильованого оп≥ю вдруге ≥ збут його ≥нш≥й особ≥ сл≥д оц≥нювати ¤к вчиненн¤ цього злочину повторно.

ѕ≥д виробництвом, виготовленн¤м, придбанн¤м, збер≥ганн¤м, перевезенн¤м, пересиланн¤м наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин з метою збуту за попередньою змовою групою ос≥б сл≥д розум≥ти д≥¤нн¤, у вчиненн≥ ¤ких брали участь дв≥ особи або б≥льше, що заздалег≥дь домовились про це. Ќе обовТ¤зково, щоб вс≥ учасники злочину виконували одн≥ й т≥ ж д≥њ. ƒостатньо, щоб кожний з них щось виконував дл¤ дос¤гненн¤ мети Ч збуту (наприклад, один виготовив наркотики, другий збер≥гав њх, трет≥й збув).

¬чиненн¤ особою одного ≥з злочин≥в, передбачених []{1_308}ст. 308Ч 310, []{1_312}312, []{1_314}314, []{1_315}315, []{1_317}317, визнаЇтьс¤ квал≥ф≥куючою ознакою даного злочину, ¤кщо така особа була ран≥ше засуджена за один ≥з них ≥ судим≥сть не зн¤та ≥ не погашена у встановленому законом пор¤дку або ¤кщо особа не була судима за будь-¤кий ≥нший з перел≥чених злочин≥в ≥ не зб≥г строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за зазначен≥ д≥¤нн¤. ¬ останньому випадку д≥њ винного необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 307, та за в≥дпов≥дною статтею за злочин, за ¤кий в≥н не був засуджений.

«алученн¤ неповнол≥тнього Ч це фактичне вт¤гненн¤ його дорослим у будь-¤к≥ д≥¤нн¤, передбачен≥ ч. 1 ст. 307. «алученн¤ може про¤вл¤тис¤ ¤к шл¤хом псих≥чного, так ≥ ф≥зичного впливу на неповнол≥тнього. ќстанн≥й може брати участь у вчиненн≥ ¤к одн≥Їњ з таких д≥й, так ≥ дек≥лькох з них (наприклад, у виробництв≥, перевезенн≥ чи збер≥ганн≥ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин) ¤к сп≥ввиконавець та ¤к пособник. —клад цього злочину Ї зак≥нченим за умови, що неповнол≥тн≥й брав участь у вчиненн≥ таких д≥й хоча б один раз.

Ќеповнол≥тн≥й у такому раз≥ несе в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ лише тих д≥й, ¤к≥ охоплювалис¤ його умислом, тобто за ст. 307 чи []{1_309}309.

ўодо дорослого повинен бути доведений умисел ¤к на збут наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин, так ≥ на залученн¤ до таких д≥й неповнол≥тнього.

«бут наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин у м≥сц¤х масового перебуванн¤ громад¤н Ч це будь-¤к≥ умисн≥ д≥њ, повТ¤зан≥ з њх реал≥зац≥Їю або передачею ≥нш≥й особ≥ (особам) б≥л¤ прим≥щень або безпосередньо в прим≥щенн¤х навчальних заклад≥в (≥нститут≥в, техн≥кум≥в, техн≥чних училищ), у м≥сц¤х спортивних та культурних заход≥в (спортивних клубах, стад≥онах, к≥нотеатрах, дискотеках тощо). ѕри збут≥ та одночасному схиленн≥ до вживанн¤ наркотичних, психотропних речовин або њх аналог≥в в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 307 ≥ []{1_315}315.

 вал≥ф≥куючою ознакою ч. 2 ст. 307 Ї д≥¤нн¤ винних, повТ¤зан≥ з реал≥зац≥Їю чи передачею вказаних засоб≥в (речовин) у м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥. ѕ≥д такими м≥сц¤ми розум≥ютьс¤: крим≥нально-виконавч≥ установи в≥дкритого або закритого типу, дисципл≥нарн≥ батальйони в≥йськовослужбовц≥в, в ¤ких в≥дбувають покаранн¤ особи, засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥.

¬елик≥ розм≥ри наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин та њх особлива небезпечн≥сть визначаютьс¤ спец≥ально уповноваженим органом виконавчоњ влади у галуз≥ охорони здоровТ¤. “ому при квал≥ф≥кац≥њ скоЇного за ц≥Їю ознакою необх≥дно керуватис¤ в≥дпов≥дними висновками (див. коментар до []{1_305}ст. 305).

7. „. 3 ст. 307 передбачен≥ так≥ особливо обт¤жуюч≥ обставини ¤к:

Ч вчиненн¤ розгл¤дуваного злочину орган≥зованою групою;

Ч предметом злочину були наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги в особливо великих розм≥рах;

Ч вчиненн¤ даного злочину ≥з залученн¤м малол≥тнього або щодо малол≥тнього.

«м≥ст першоњ ≥ другоњ особливо обт¤жуючих обставин розкрито при коментуванн≥ []{1_305}ст. 305.

«алученн¤ малол≥тнього у злочинну д≥¤льн≥сть, повТ¤зану з≥ збутом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин чи њх аналог≥в, Ч це фактичне вт¤гненн¤ п≥дл≥тка у в≥ц≥ до 16 рок≥в у будь-¤к≥ д≥њ, передбачен≥ ч. 1 ≥ 2 ст. 307, дорослим чи особою, ¤к≥й виповнилос¤ 16 рок≥в.

ѕ≥д скоЇнн¤м злочину щодо малол≥тнього розум≥ють збут наркотик≥в, психотроп≥в або њх аналог≥в п≥дл≥тку у в≥ц≥ до 16 рок≥в дорослим чи особою, ¤к≥й на момент скоЇнн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

8. «г≥дно з ч. 4 ст. 307 особа, ¤ка добров≥льно здала наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги i вказала джерело придбанн¤ або спри¤ла розкриттю злочин≥в, повТ¤заних ≥з незаконним об≥гом, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за незаконне њх виробленн¤, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ (ч. 1 ст. 307 ≥ []{1_309}309).

ѕ≥д добров≥льною здачею наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в необх≥дно розум≥ти д≥њ, коли особа, маючи реальну можлив≥сть розпор¤джатис¤ ними й надал≥, видаЇ њх органам влади за власним бажанн¤м. ћотиви видач можуть бути р≥зними. “аке р≥шенн¤ особа може прийн¤ти з власноњ ≥н≥ц≥ативи з метою припинити вживанн¤ наркотик≥в, через страх перед в≥дпов≥дальн≥стю або за порадою батьк≥в, близьких родич≥в, друз≥в тощо.

ƒобров≥льн≥сть виключаЇтьс¤, ¤кщо особа здаЇ наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги тод≥, коли про њх незаконне виробленн¤, виготовленн¤, придбанн¤ чи збер≥ганн¤ стало в≥домо представникам в≥дпов≥дних правоохоронних орган≥в ≥ передаютьс¤ вони саме з метою запоб≥гти неминучому викриттю злочину, наприклад, при обшуку в квартир≥, гараж≥ та ≥нших м≥сц¤х. ѕроте добров≥льн≥сть може мати м≥сце за умови, коли органам стало в≥домо про незаконне збер≥ганн¤ наркотик≥в чи психотропних речовин, однак вони сам≥ не можуть вилучити њх з м≥сц¤ схованки, а особа з власноњ вол≥ видаЇ так≥ засоби чи речовини.

ќсоба може бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона вказала джерело придбанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в або спри¤ла розкриттю злочину, повТ¤заного з њх незаконним об≥гом. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що д≥њ вчинен≥ до цього д≥йового ка¤тт¤ утворювали лише ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307. якщо ж у д≥¤нн≥ мали м≥сце квал≥ф≥куюч≥ ознаки, передбачен≥ ч. 2 ≥ 3 ц≥Їњ статт≥, така особа зв≥льненню в≥д в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥ ч. 4 ст. 307 не п≥дл¤гаЇ.

</s307>

<s308>

—татт¤ 308.¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в чи заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства або зловживанн¤ службовим становищем

1. ¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в чи заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до шести рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або ≥з застосуванн¤м насильства, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або з погрозою застосуванн¤ такого насильства, або особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_306}статт¤ми 306, []{1_307}307, []{1_310}310, []{1_311}311, []{1_312}312, []{1_314}314, []{1_317}317 цього  одексу, або у великих розм≥рах, а також заволод≥нн¤ наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами шл¤хом зловживанн¤ службовоњ особи своњм службовим становищем Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю майна.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ в особливо великих розм≥рах, або орган≥зованою групою, розб≥й з метою викраденн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, а також вимаганн¤ цих засоб≥в чи речовин, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1. ƒаний вид наркозлочину Ч це д≥њ, ¤к≥ за своњм зовн≥шн≥м про¤вом аналог≥чн≥ злочинам проти власност≥ ([]{1_185}ст. 185Ч187, []{1_189}189Ч 191, []{1_193}193Ч195), але ≥з своњми специф≥чними ознаками.

2. ѕо-перше, в ст. 308 визначаЇтьс¤ предмет злочину, що анал≥зуЇтьс¤. Ќим можуть бути наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини чи њх аналоги. ѕо-друге, ¤кщо при пос¤ганн¤х на власн≥сть предмет таких д≥й маЇ матер≥альну ц≥нн≥сть, то при незаконному заволод≥нн≥ наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами така ознака не Ї обовТ¤зковою.

ѕредметом злочину можуть бути вказан≥ засоби (речовини), ¤к≥ не мають ц≥ни.

«лочини проти власност≥ квал≥ф≥куютьс¤ за р≥зними статт¤ми []{1_185}розд. VI ќсобливоњ частини  одексу Ч залежно в≥д њх вид≥в, форм ≥ способ≥в скоЇнн¤, заволод≥нн¤ ж наркотичними засобами, психотропними речовинами, њх аналогами Ч за ст. 308 незалежно в≥д того, в ¤к≥й форм≥ ≥ ¤ким способом (шл¤хом крад≥жки, грабежу, розбою, шахрайства, привласненн¤, вимаганн¤ тощо) воно було вчинено ≥ кому належить (держав≥ чи приватн≥й особ≥).

3. „. 1 ст. 308 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за простий склад злочину, ¤кий охоплюЇ чотири форми незаконного заволод≥нн¤ наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами: викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤, шахрайство.

¬икраденн¤

« обТЇктивноњ сторони ц¤ форма злочину характеризуЇтьс¤ незаконним вилученн¤м вказаних засоб≥в (речовин) з п≥дприЇмств, орган≥зац≥й, установ незалежно в≥д форм власност≥ або окремих громад¤н шл¤хом крад≥жки чи грабежу. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що викраденн¤ вказаними шл¤хами матиме м≥сце й тод≥, коли незаконне вилученн¤ наркотик≥в, психотроп≥в або њх аналог≥в було зд≥йснено у юридичних чи ф≥зичних ос≥б, ¤к≥ й сам≥ незаконно ними волод≥ли, тобто з порушенн¤м вимог []{4_209_0}«акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥вФ. ќкремоњ уваги заслуговуЇ питанн¤ щодо викраданн¤ нарком≥стких рослин або њх частин Ч снотворного маку або конопель.

ѕри розсл≥дуванн≥ таких злочин≥в правоохоронними органами необх≥дно ретельно зТ¤совувати, за ¤ких обставин були викраден≥ наркотиковм≥сн≥ рослини, ≥ належним чином закр≥плювати њх доказами, зокрема вживати заход≥в щодо визначенн¤ земельних д≥л¤нок, з ¤ких вилучалис¤ мак чи конопл≥, хто саме њх пос≥¤в ≥ вирощував тощо. Ќедодержанн¤ цих вимог призводить до того, що обвинувачен≥ нер≥дко в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д своњх попередн≥х показань, внасл≥док чого суди оц≥нюють д≥њ винних ¤к придбанн¤ наркотик≥в ≥ квал≥ф≥кують њх за []{1_307}ст. 307.

ѕри квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нь за ознаками крад≥жки нарком≥сноњ сировини важливе значенн¤ маЇ зТ¤суванн¤ ≥ таких питань: в дожнивний пер≥од були вилучен≥ снотворний мак або конопл≥ чи п≥сл¤ жнив; чи охорон¤лос¤ на момент вилученн¤ поле або, зокрема, земельна д≥л¤нка с≥льськогосподарських п≥дприЇмств з залишками таких рослин. ” випадках, коли охорона з лану була зн¤та, д≥њ особи (ос≥б), повТ¤зан≥ з≥ збиранн¤м залишк≥в, сл≥д вважати ¤к привласненн¤ наркотичних засоб≥в, а не њх викраденн¤. јналог≥чно сл≥д оц≥нювати д≥њ винних, коли в них вилучають макову соломку, викинуту громад¤нами за меж≥ своњх земельних д≥л¤нок.

” ч. 1 ст. 308 форми викраденн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в не визначен≥. ÷е означаЇ, що воно може бути зд≥йснене ¤к крад≥жка, граб≥ж, не поЇднаний з насильством.  рад≥жка Ї таЇмним вилученн¤м наркотик≥в, психотроп≥в або њх аналог≥в. ’арактерна њњ особлив≥сть та, що винна особа д≥Ї приховано, непом≥тно дл¤ ≥нших ос≥б або ж розум≥Ї, що вона саме так д≥Ї. ѕри грабеж≥, на в≥дм≥ну в≥д крад≥жки, вилученн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в маЇ в≥дкритий характер.

 оли ж в≥дкритий спос≥б викраденн¤ поЇднуЇтьс¤ ≥з застосуванн¤ насильства, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або з погрозою застосуванн¤ такого насильства до нього, скоЇне потр≥бно квал≥ф≥кувати за ч. 2 ст. 308.

ѕривласненн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в

” ч. 1 ст. 308 спос≥б скоЇнн¤ цього злочину не розкриваЇтьс¤. ѕор≥внюючи зм≥ст диспозиц≥й ц≥Їњ статт≥ та []{1_191}ст. 191, []{1_193}193, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за привласненн¤ чужого майна, приходимо до висновку, що даний наркозлочин у залежност≥ в≥д ставленн¤ до предмета пос¤ганн¤ може бути скоЇно шл¤хом утриманн¤ згаданих засоб≥в у своЇму особистому розпор¤дженн≥ особою:

Ч ¤к≥й вони були дов≥рен≥ по служб≥;

Ч ¤ка њх знайшла;

Ч в ¤коњ вони випадково опинилис¤;

Ч ¤к≥й вони були передан≥ ≥ншою особою дл¤ незаконного збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤;

Ч ¤ка на законних п≥дставах вилучила њх у особи, що ними протиправно волод≥ла.

”триманн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в особою, ¤к≥й вони були дов≥рен≥ по служб≥

—убТЇктом злочину Ї неслужбова особа, ¤к≥й володар передава дан≥ засоби в установленому законом пор¤дку п≥д зв≥тн≥сть з наступною допов≥ддю про њх фактичну к≥льк≥сть, ¤к≥сть, м≥сцезнаходженн¤ ≥ напр¤мки витрачанн¤. ƒо таких ос≥б в≥днос¤тьс¤ матер≥ально в≥дпов≥дальн≥ прац≥вники аптек, аптечних склад≥в (баз), медичних заклад≥в, лаборатор≥й ≥ п≥дприЇмств, де згадан≥ засоби чи њх аналоги виробл¤ютьс¤, збер≥гаютьс¤ чи постачаютьс¤, дл¤ подальшого використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м, а також особи, ¤к≥ зд≥йснюють зг≥дно з договором функц≥њ по њх доставц≥ до м≥сц¤ призначенн¤ (експедитори, вод≥њ автомоб≥л≥в) чи по забезпеченню збереженн¤ таких засоб≥в. ” результат≥ присвоЇнн¤ дов≥рених њм наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин особи ц≥Їњ категор≥њ не т≥льки порушують правила, що реіламентують повед≥нку стосовно цих засоб≥в, але й зловживають спец≥альними обовТ¤зками, покладеними на них в≥дпов≥дними юридичними особами щодо розпор¤дженн¤ такими засобами ≥ речовинами чи њх охорони.

ѕри привласненн≥ особа не т≥льки незаконно утримуЇ дов≥рен≥ њй згадан≥ засоби, залишаЇ њх дл¤ себе або ≥нших ос≥б з метою протиправного використанн¤, а й розтрачуЇ њх, внасл≥док чого виникаЇ недостача цих засоб≥в. ”триманн¤ чи розтрата ¤к способи привласненн¤ пол¤гають у тому, що особа, ¤к≥й були дов≥рен≥ наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини чи њх аналоги, не виконуЇ вимог щодо њх поверненн¤ у терм≥н, передбачений правилами збер≥ганн¤, обл≥ку, в≥дпуску ≥ використанн¤, чи вимог про знищенн¤.

ƒл¤ привласненн¤ вказаних засоб≥в шл¤хом утриманн¤ характерним Ї њх знаходженн¤ у винного на момент вир≥шенн¤ питанн¤ про його в≥дпов≥дальн≥сть.

–озтрата ¤к спос≥б привласненн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д утриманн¤ тим, що особа, ¤к≥й наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги були дов≥рен≥ у звТ¤зку з њњ службовим становищем, незаконно витратила њх (наприклад, сама вжила чи передала ≥нш≥й особ≥) ≥ на момент вир≥шенн¤ питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть у нењ цих засоб≥в немаЇ.

Ќезаконне заволод≥нн¤ такими засобами, скоЇне особою, ¤ка не була над≥лена згаданими повноваженн¤ми, а за родом своЇњ д≥¤льност≥ т≥льки мала доступ до них (п≥дсобний роб≥тник, вантажник аптечного складу (бази), сторож тощо), квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к крад≥жка.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ скоЇного по ст. 308 ¤к привласненн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин чи њх аналог≥в необх≥дно доказати, що особа, ¤к≥й вони були дов≥рен≥ по служб≥, обернула њх у свою власн≥сть ≥ не мала нам≥ру повернути законному володарю. —ам по соб≥ факт недостач≥ засоб≥в, дов≥рених так≥й особ≥, не може бути п≥дставою дл¤ њњ прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥, тобто дл¤ квал≥ф≥кац≥њ ¤к незаконне заволод≥нн¤ такими засобами, скоЇне у форм≥ привласненн¤. Ќедостача може бути насл≥дком порушенн¤ особою правил виробництва, виготовленн¤, збер≥ганн¤, обл≥ку, в≥дпуску, розпод≥лу, торг≥вл≥, перевезенн¤, пересиланн¤ чи використанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за це передбачена []{1_320}ч. 2 ст. 320.

ѕривласненн¤ знайдених наркотик≥в чи психотроп≥в характеризуЇтьс¤ тим, що винний Ї стосовно них посторонньою особою. «найти ≥ вз¤ти соб≥ можна т≥льки те, що кимось загублено, кинуто, тобто стало так званим безгосподарчим майном (р≥ччю). Ќаприклад: наркотичний л≥карський зас≥б був загублений медсестрою на шл¤ху сл≥дуванн¤ до м≥сц¤ проживанн¤ хворого; мар≥хуана залишена у пасажирському поњзд≥ чи автобус≥ особою, ¤ка њњ незаконно перевозила; нарком≥стк≥ частини конопл≥ чи снотворного маку залишен≥ на пол≥ п≥сл¤ жнив, де вже зн¤та охорона; макова соломка викинута власником на см≥тник тощо.

ќск≥льки засоби такого роду Ї джерелом п≥двищеноњ небезпеки дл¤ здоровТ¤ людей ≥ у звТ¤зку з цим вилучен≥ з в≥льного об≥гу, тому у вс≥х випадках њхнього знайденн¤ особа не повинна брати њх ≥ залишати у себе, а ¤кщо вона так зробила, то повинна здати њх у м≥л≥ц≥ю чи ≥нший орган м≥сцевоњ влади. «алишенн¤ знайдених наркотичних засоб≥в, психотропних речовин чи њх аналог≥в у своЇму особистому розпор¤дженн≥ Ї зг≥дно з≥ ст. 308 протиправним ≥ крим≥нально караним д≥¤нн¤м.

« цих позиц≥й потр≥бно квал≥ф≥кувати ≥ утриманн¤ таких засоб≥в, що опинилис¤ у винного випадково (наприклад, п≥дкинут≥ ким-небудь чи видан≥ помилково), чи в звТ¤зку з передачею ≥ншою особою на тимчасове незаконне збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤, або ¤к≥ в≥н вилучив ≥з незаконного об≥гу.

ѕривласненн¤ згаданих засоб≥в вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту њх незаконного утриманн¤ ≥ оберненн¤ в своЇ власне розпор¤дженн¤. “имчасове знаходженн¤ цих засоб≥в у вищезгаданих ос≥б не Ї привласненн¤м у тому випадку, ¤кщо цей факт не приховувавс¤ ними ≥ вони не ухил¤ютьс¤ в≥д передач≥ њх законному власнику або у в≥дпов≥дний орган м≥сцевоњ влади.

¬имаганн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин та њх аналог≥в

” ч. 1 ст. 308 не розкрито зм≥ст даноњ форми незаконного заволод≥нн¤. ѕор≥внюючи диспозиц≥њ ц≥Їњ крим≥нально-правовоњ норми з диспозиц≥¤ми []{1_189}ст. 189, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вимаганн¤ чужого майна, можна прийти до висновку, що перше може бути скоЇне аналог≥чними способами, але на в≥дм≥ну в≥д другого виду маЇ свою специф≥ку.

якщо виходити з етимолог≥њ слова вимаганн¤, то злочин Ї шантажем особи, у волод≥нн≥ чи п≥д охороною ¤коњ знаход¤тьс¤ наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини чи њх аналоги, з метою примусу до передач≥ винному. ѕредметом даного виду вимаганн¤ не можуть бути права на ц≥ засоби в значенн≥ майна, тому що особи ц≥Їњ категор≥њ таким правом у в≥дпов≥дност≥ з д≥ючим антинаркотичним законодавством не над≥л¤ютьс¤. Ќе можуть бути предметом вимаганн¤ ≥ будь-¤к≥ д≥њ майнового характеру особи, ¤ку шантажують, наприклад передача грошей чи ≥нших ц≥нностей, отриманих в≥д незаконноњ реал≥зац≥њ згаданих засоб≥в.

ѕредметом злочину зг≥дно з≥ ст. 308 Ї т≥льки наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини ≥ њх аналоги, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у потерп≥лого на законн≥й чи незаконн≥й п≥дставах.

«а зм≥стом ч. 1 ст. 308 в≥дпов≥дальн≥сть за вимаганн¤ настаЇ тод≥, коли вимога винного про передачу йому таких засоб≥в повТ¤зана ≥з загрозою:

Ч розголошенн¤ компрометуючих в≥домостей, ¤к≥ потерп≥лий, чи його близьк≥ родич≥ бажають зберегти в таЇмниц≥;

Ч скоЇнн¤ насилл¤ над цими особами;

Ч обмеженн¤ прав, свобод чи законних ≥нтерес≥в особи, що шантажуЇтьс¤, чи њњ близьких родич≥в;

Ч пошкодженн¤ чи знищенн¤ майна, що належить цим особам чи майна, що знаходитьс¤ у њх в≥данн≥ або п≥д охороною.

«агроза при вимаганн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин чи њх аналог≥в повинна бути реальною, а не у¤вною чи вигаданою. —пос≥б доведенн¤ погрози до особи, ¤ка шантажуЇтьс¤, значенн¤ не маЇ: вона може бути зд≥йснена у письмовому вигл¤д≥, усно, по телефону, через ≥нших ос≥б тощо.

¬имаганн¤ Ч це незаконна вимога передати винному наркотичн≥ засоби або психотропн≥ речовини, ¤к≥ йому не належать ≥ на отриманн¤ ¤ких у нього немаЇ п≥дстав.

Ќе вважаЇтьс¤ вимаганн¤м вимога, поЇднана з в≥дпов≥дними погрозами застосувати насильство, повернути борг наркотичних засоб≥в або психотропних речовин, ¤кий виник у звТ¤зку ≥з вз¤тт¤м њх у позику.

¬имаганн¤ вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту вимоги передати винному наркотичн≥ засоби або психотропн≥ речовини незалежно в≥д того, передав њх потерп≥лий вимагателю чи н≥.

«аволод≥нн¤ наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами у форм≥ шахрайства

÷ей злочин в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д крад≥жки тим, що при його вчиненн≥ винний вилучаЇ њх не сам, а за волеви¤вленн¤м особи, ¤к≥й вони були дов≥рен≥ у звТ¤зку з њњ службовим становищем чи п≥д охорону, знаходилис¤ у њњ особистому законному чи незаконному користуванн≥. ѕередача вказаних засоб≥в у такому випадку зд≥йснюЇтьс¤ внасл≥док неправильного у¤вленн¤ даною особою про т≥ чи ≥нш≥ факти, обставини, у ¤к≥ њњ вв≥в винний безпосередньо шл¤хом обману чи зловживанн¤м дов≥рою.

¬икраденн¤ шл¤хом крад≥жки, грабежу, шахрайства належить вважати зак≥нченим, коли винна особа заволод≥ла наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами ≥ маЇ реальну можлив≥сть розпор¤дитис¤ чи користуватис¤ ними (заховати, передати ≥ншим особам, вжити).

Ѕеручи це до уваги, сл≥д зазначити, що у сл≥дчо-судов≥й практиц≥ виникають труднощ≥ щодо квал≥ф≥кац≥њ наступних д≥й винних ос≥б п≥сл¤ заволод≥нн¤ наркотиками, психотропами, аналогами ≥, зокрема, њх перевезенн¤ та збер≥ганн¤.

¬икраденн¤ з п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й чи в окремих громад¤н цих речовин ≥ доставленн¤ њх без розриву у час≥ до певного м≥сц¤ (сховища) Ї Їдиним злочином, тому додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ не потребуЇ. «а сукупн≥стю []{1_307}ст. 307Ч309 сл≥д квал≥ф≥кувати д≥њ, повТ¤зан≥ з заволод≥нн¤м вказаними засобами та њх наступним збер≥ганн¤м, перевезенн¤м, пересиланн¤м з метою збуту чи без такоњ.

4. « субТЇктивноњ сторони заволод≥нн¤ вчин¤Їтьс¤ з пр¤мим умислом, однак умисел у таких випадках охоплюЇтьс¤ спец≥альною ознакою предмету злочину. ќсоба усв≥домлюЇ, що вилучаЇ ≥з волод≥нн¤ державних, колективних орган≥зац≥й, установ чи п≥дприЇмств або окремих громад¤н наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини або њх аналоги ≥ в ¤кий спос≥б це робить.

ћотив ≥ мета викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в чи заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства можуть бути р≥зними.  ористь не обовТ¤зкова. –азом з тим, коли особа викрала њх з метою збуту або дл¤ особистого вживанн¤ ≥ була ви¤влена до моменту наступного збер≥ганн¤, њњ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_14}ст. 14 або []{1_307}307Ч309.

5. „. 2 ст. 308 передбачен≥ так≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки вчиненн¤ вищевказаних д≥й:

Ч повторно;

Ч за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч ≥з застосуванн¤м насильства, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого, або з погрозою застосуванн¤ такого насильства;

Ч особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_306}ст. 306, []{1_307}307, []{1_310}310Ч312, []{1_314}314, []{1_317}317;

Ч у великих розм≥рах;

Ч шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем.

ѕовторним визнаЇтьс¤ злочин, вчинений особою, ¤ка ран≥ше вчинила заволод≥нн¤ саме цими речовинами або була судима за такий же злочин ≥ строки прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ погашенн¤ судимост≥ не зб≥гли.

ѕопередн¤ змова групи ос≥б ≥ вчиненн¤ одного ≥з злочин≥в, зазначених у ч. 1 ст. 308 маЇ аналог≥чн≥ ознаки, характеристика ¤ких дана у коментар≥ до []{1_306}ст. 306.

«аволод≥нн¤ у форм≥ грабежу, вимаганн¤ нер≥дко поЇднуЇтьс¤ з насильством, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого. “акий спос≥б значно п≥двищуЇ ступ≥нь т¤жкост≥ вчиненого, оск≥льки внасл≥док насильницьких д≥й не лише порушуЇтьс¤ встановлений пор¤док об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, а й завдаЇтьс¤ шкода здоровТю потерп≥лого, а також ≥ншим особам, що протид≥ють заволод≥нню.

Ќасильство ¤к спос≥б грабежу чи вимаганн¤ може бути ¤к ф≥зичним, так ≥ псих≥чним. ѕсих≥чне насильство про¤вл¤Їтьс¤ в погроз≥ негайно застосувати ф≥зичне насильство, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого. ‘≥зичне насильство Ч це запод≥¤нн¤ легкого т≥лесного ушкодженн¤, що не призвело до короткочасного розладу здоровТ¤ або короткочасноњ втрати працездатност≥, а також вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й (нанесенн¤ удар≥в, побоњв, обмеженн¤ чи незаконне позбавленн¤ вол≥) за умови, що вони не були небезпечними дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ в момент запод≥¤нн¤.

¬чиненн¤ особою одного ≥з злочин≥в, передбачених []{1_306}ст. 306, []{1_307}307, []{1_310}310Ч312, []{1_314}314, []{1_317}317, визнаЇтьс¤ квал≥ф≥куючою ознакою даного злочину, ¤кщо така особа була ран≥ше засуджена за один ≥з них ≥ судим≥сть не зн¤та ≥ не погашена у встановленому законом пор¤дку чи не була судима за будь-¤кий ≥нший з перел≥чених злочин≥в ≥ не зб≥г строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за зазначен≥ д≥¤нн¤. ¬ останньому випадку д≥њ винного необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 308, та в≥дпов≥дною статтею, за ¤кою в≥н не був засуджений.

«аволод≥нн¤ наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем на в≥дм≥ну в≥д привласненн¤ про¤вл¤Їтьс¤ в њх незаконному вилученн≥ з використанн¤м службового становища. “обто, це заволод≥нн¤ може бути вчинено лише службовою особою ≥ лише наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами, що знаход¤тьс¤ в ≥нших ос≥б, ¤к≥ повинн≥ нести в≥дпов≥дальн≥сть за њх збереженн¤. ’арактерною ознакою заволод≥нн¤ шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем Ї те, що винний надаЇ своњм д≥¤м зовн≥шньо законного вигл¤ду, даЇ розпор¤дженн¤, вказ≥вки п≥длеглим, внасл≥док чого вони передають наркотичн≥ засоби йому або ≥ншим особам дл¤ протиправного њх використанн¤.

6. „. 3 ст. 308 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне заволод≥нн¤ цими засобами, скоЇне:

Ч в особливо великих розм≥рах;

Ч орган≥зованою групою;

Ч шл¤хом розбою;

Ч шл¤хом вимаганн¤, поЇднаного з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤.

«м≥ст першоњ ≥ другоњ особливо обт¤жуючих обставин розкрито при коментуванн≥ []{1_307}ст. 307.

ќзнаки викраденн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в шл¤хом розб≥йного нападу зб≥гаютьс¤ з ознаками такого злочину проти власност≥ ([]{1_187}ст. 187). ’арактерною ознакою розбою Ї застосуванн¤ насильства до потерп≥лого. ¬оно може бути псих≥чним ≥ ф≥зичним. ѕсих≥чне про¤вл¤Їтьс¤ у погроз≥ негайно застосувати ф≥зичне насильство, небезпечне дл¤ житт¤, здоровТ¤ особи, на ¤ку вчин¤Їтьс¤ напад (при цьому погроза маЇ бути реальною). ‘≥зичне пол¤гаЇ у запод≥¤нн≥ потерп≥лому легкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило короткочасний розлад здоровТ¤ або короткочасну втрату працездатност≥, середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жкого. ѕ≥д розбоЇм сл≥д розум≥ти й ≥нш≥ насильницьк≥ д≥њ, ¤к≥ не призвели до зазначених насл≥дк≥в, однак були небезпечними дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого в момент нападу на нього.

–озб≥й вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту нападу, поЇднаного ≥з застосуванн¤м насильства, небезпечного дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ потерп≥лого, або з погрозою такого застосуванн¤. ” раз≥ запод≥¤нн¤ легкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило короткочасний розлад здоровТ¤ або короткочасну втрату працездатност≥, середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жкого (за вин¤тком т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого) злочин квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_307}ч. 3 ст. 307 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ не потребуЇ. ”мисне вбивство, вчинене при розб≥йному напад≥ з метою заволод≥нн¤ наркотичними засобами, психотропними речовинами або њх аналогами, або запод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ смерть потерп≥лого, необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в в≥дпов≥дно до []{1_115}ст. 115 чи []{1_121}ч. 2 ст. 121 ≥ []{1_307}ч. 3 ст. 307.

јналог≥чним чином квал≥ф≥куЇтьс¤ вимаганн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого.

</s308>

<s309>

—татт¤ 309.Ќезаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в без мети збуту

1. Ќезаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в без мети збуту Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б чи особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_307}статт¤ми 307, []{1_308}308, []{1_310}310, []{1_317}317 цього  одексу, або ¤кщо предметом таких д≥й були наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ ≥з залученн¤м неповнол≥тнього, а також ¤кщо предметом таких д≥й були наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги в особливо великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

4. ќсоба, ¤ка добров≥льно звернулас¤ до л≥кувального закладу ≥ розпочала л≥куванн¤ в≥д наркоман≥њ, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за д≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥.

1. —т. 309 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в без мети збуту. як правило, так≥ злочини вчин¤ють особи, ¤к≥ вживають наркотики ≥ саме дл¤ цього виробл¤ють њх, придбавають чи збер≥гають тощо.

2. ќбТЇктом злочин≥в Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що забезпечують пор¤док об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин ≥ њх аналог≥в, ¤кий виключаЇ можлив≥сть њх немедичного споживанн¤.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в незаконному виробництв≥, виготовленн≥, придбанн≥, збер≥ганн≥, перевезенн≥, пересиланн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин ≥ њх аналог≥в.

Ќезаконне виробництво, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ можлив≥ про¤ви цього злочину, сп≥впадають з формами аналог≥чних д≥й, передбачених []{1_307}ст. 307 (див. коментар до ц≥Їњ статт≥). ™диною р≥зницею при вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 309, Ї в≥дсутн≥сть умислу на збут наркотик≥в чи психотропних речовин.

ќрганам попереднього сл≥дства та суду необх≥дно ретельно зТ¤совувати мету виробництва, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ або пересиланн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в. ѕ≥дл¤гають, зокрема, зТ¤суванню так≥ питанн¤: чи Ї особа наркоманом або токсикоманом; чи вживаЇ вона наркотики або психотропи; в ¤к≥й к≥лькост≥ вони були вилучен≥ ≥ в ¤кому саме м≥сц≥; в ¤кому стан≥ при вилученн≥ вони знаходились Ч розфасован≥, упакован≥; чи мала особа пристроњ дл¤ виготовленн¤ наркотик≥в, психотроп≥в тощо. як св≥дчить сл≥дчо-судова практика, в окремих випадках дуже важко розмежувати д≥¤нн¤, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ не настаЇ за ст. 309 та []{1_307}307. Ќаприклад, вилученн¤ наркотику в особи, хвороњ на наркоман≥ю, ще не означаЇ, що вона придбала, викрала чи збер≥гала його дл¤ особистого вживанн¤, оск≥льки така особа могла мати на мет≥ й збут наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або аналог≥в. “ому вс≥ зазначен≥ обставини сл≥д оц≥нювати в њх сукупност≥.

4. —убТЇктом злочину Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку ≥ вчинила зазначен≥ в цьому закон≥ д≥њ.

5. ќдн≥Їю з квал≥ф≥куючих ознак ст. 309 Ї незаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в повторно чи вчиненн¤ таких д≥й за попередньою змовою групою ос≥б або особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_307}ст. 307, []{1_308}308, []{1_310}310, []{1_317}317.

ѕ≥д повторн≥стю сл≥д розум≥ти вчиненн¤ зазначених у ст. 309 д≥й неодноразово, хоча б вдруге, ≥ за умови, що вони не були повТ¤зан≥ з одним ≥ тим же предметом. ¬ин¤тком з правила Ї лише неодноразове виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, хоча б з одного ≥ того ж предмета утворюЇ повторн≥сть, наприклад, виготовленн¤ з маковоњ соломки ацетильованого оп≥ю вдруге. —л≥д мати також на уваз≥, що повторними вважаютьс¤ д≥њ, ¤кщо за перший такий злочин не зб≥г строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, а ¤кщо особа була судима за так≥ ж д≥¤нн¤, то судим≥сть не зн¤та ≥ не погашена у встановленому законом пор¤дку.

ѕопередн¤ змова групи ос≥б Ч це д≥¤нн¤ двох або б≥льше ос≥б, ¤к≥ заздалег≥дь домовились про виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в без мети збуту. «мова може бути ¤к на вчиненн¤ одн≥Їњ з таких д≥й, так ≥ њх сукупн≥сть, в тому числ≥ з розпод≥лом рол≥ кожного з учасник≥в злочину. Ќаприклад, один виготовл¤Ї чи виробл¤Ї наркотики, другий перевозить њх, трет≥й збер≥гаЇ тощо.

¬чиненн¤ одного ≥з злочин≥в, передбачених ч. 2 ц≥Їњ статт≥, може бути визнано квал≥ф≥куючою ознакою ¤к тод≥, коли особа була судима за такий злочин, так ≥ за умови, що вона не прит¤гувалась до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, при цьому судим≥сть не була зн¤та ≥ не погашена, а строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ не зб≥г.

6. „. 2 ст. 309 передбачена ≥ така квал≥ф≥куюча ознака, ¤к виробництво, виготовленн¤, придбанн¤ тощо наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в у великих розм≥рах.

¬елик≥ розм≥ри ¤к наркотичних засоб≥в, так ≥ психотропних речовин визначен≥ у ¬исновках  ом≥тету з контролю за наркотиками при ћќ« ”крањни.

ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥, що розм≥ри маковоњ соломки чи марихуани (верх≥вок з лист¤м ≥ залишками стебел конопель) визначаютьс¤ в залежност≥ в≥д того, були вони висушен≥ чи н≥.

“ак, великий розм≥р висушеноњ маковоњ соломки становить Ч 1 кг ≥ б≥льше, невисушеноњ Ч 5 кг ≥ б≥льше, марихуани висушеноњ Ч 500 г ≥ б≥льше, невисушеноњ Ч 2,5 кг ≥ б≥льше. “ому в ус≥х процесуальних документах обовТ¤зково маЇ бути зазначено, в ¤кому вигл¤д≥ Ч висушеному чи невисушеному Ч була вилучена макова соломка або марихуана ≥ ¤ка њх вага. якщо це неможливо виконати п≥д час обшуку ≥ вињмки, огл¤д вилучених предмет≥в маЇ бути проведений з дотриманн¤м вимог []{4_23_226}ст. 191  ѕ  ”крањни за м≥сцем провадженн¤ справи.

7. „. 3 ст. 309 передбачаютьс¤ так≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки:

Ч залученн¤ неповнол≥тнього до незаконного виробництва, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в;

Ч предметом таких д≥й Ї вказан≥ засоби ≥ речовини в особливо великих розм≥рах.

ѕ≥д залученн¤м неповнол≥тнього сл≥д розум≥ти фактичне вт¤гненн¤ особи, ¤ка не дос¤гла 18 рок≥в, у вчиненн¤ будь-¤коњ з д≥й, передбачених ц≥Їю статтею, хоча б один раз. ƒодаткова квал≥ф≥кац≥¤ за []{1_304}ст. 304 не потр≥бна.

</s309>

<s310>

—татт¤ 310.ѕос≥в або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель

1. Ќезаконний пос≥в або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. Ќезаконний пос≥в або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель особою, ¤ка була засуджена за ц≥Їю статтею чи ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених статт¤ми 307, 309, 311, 317 цього  одексу, або вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б з метою збуту, а також незаконний пос≥в або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель у к≥лькост≥ пТ¤тисот ≥ б≥льше рослин Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

1. —усп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ в тому, що в≥н Ї одн≥Їю з крим≥ногенних умов, ¤к≥ спри¤ють незаконному виробництву чи викраданню наркосировини, њњ проходженню у канали нелегального розпод≥лу, сферу п≥дп≥льноњ торг≥вл≥ та використанн¤ з немедичною метою.

2. ќбТЇктом злочину, передбаченого ст. 310, Ї в≥дносини, що забезпечують пор¤док культивуванн¤ снотворного маку та конопель дл¤ задоволенн¤ медичних та промислових потреб.

ѕредметом злочину Ї снотворний мак ≥ конопл≥, що м≥ст¤ть наркотичн≥ засоби.

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ незаконним пос≥вом чи вирощуванн¤м цих культур. “ака д≥¤льн≥сть вважаЇтьс¤ незаконною, ¤кщо зд≥йснюЇтьс¤ поза державним замовленн¤м, в обТЇм≥, що його перевищуЇ, або окремими громад¤нами (див. []{4_209_7}ст. 7 «акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥вФ).

ѕ≥д пос≥вом розум≥ють вис≥в нас≥нн¤ снотворного маку чи конопл≥ на будь-¤к≥й земельн≥й д≥л¤нц≥, де б вона не знаходилас¤ (наприклад, у теплиц¤х та парниках). «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту пос≥ву нас≥нн¤ незалежно в≥д площ≥ земельноњ д≥л¤нки, площ≥ п≥дготовленого ірунту та в≥д того, чи проросло нас≥нн¤.

¬ирощуванн¤ снотворного маку чи конопл≥ Ч це догл¤д за пос≥вом та сходами з метою доведенн¤ њх до стад≥њ дозр≥ванн¤ (п≥дпушуванн¤, прор≥джуванн¤, п≥дкормленн¤, поливанн¤ тощо).

ѕос≥в та вирощуванн¤ цих культур Ч р≥зн≥ та розд≥лен≥ у час≥ д≥њ. ¬они можуть скоюватис¤ ¤к одною особою, так ≥ р≥зними особами, ¤к щодо одн≥Їњ з рослин, так ≥ щодо р≥зних. —ам≥ по соб≥ ц≥ д≥њ повторност≥ не утворюють.

Ќе маЇ значенн¤ при квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нь за ч. 1 ст. 310 мотив ≥ мета незаконного пос≥ву або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель.

ѕридбанн¤ нас≥нн¤ чи розсади снотворного маку або конопель з метою њх пос≥ву, посадки ≥ вирощуванн¤ необх≥дно розгл¤дати ¤к приготуванн¤ до злочину ≥ квал≥ф≥кувати за []{1_14}ст. 14, 310.

4. „. 2 ст. 310 передбачено три квал≥ф≥куюч≥ обставини:

Ч незаконний пос≥в або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель особою, ¤ка була засуджена за ц≥Їю статтею чи ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_307}ст. 307, []{1_309}309, []{311}311, []{1_317}317. «асудженою за ст. 310 сл≥д вважати особу, ¤ка в минулому вже була засуджена саме за ц≥Їю статтею ≥ така судим≥сть не погашена ≥ не зн¤та у встановленому законом пор¤дку. «а ч. 2 ст. 310 несе в≥дпов≥дальн≥сть ≥ особа, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_307}ст. 307, []{1_309}309, []{1_311}311, []{1_317}317 ≥ не зб≥г строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за так≥ д≥¤нн¤, а ¤кщо вона була засуджена за будь-¤к≥ ≥з цих злочин≥в, то судим≥сть також не повинна бути погашеною чи зн¤тою;

Ч незаконний пос≥в або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель, вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б з метою збуту. ÷е може бути двоЇ ≥ б≥льше ос≥б, серед ¤ких одна вис≥ваЇ, ≥нша вирощуЇ, трет¤ замовл¤Ї пос≥в ≥ вирощуванн¤ цих рослин з метою њх придбанн¤;

Ч незаконний пос≥в або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель у к≥лькост≥ пТ¤тисот ≥ б≥льше рослин. ѕри визначенн≥ к≥лькост≥ цих рослин необх≥дно рахувати њх кор≥нь, а не верх≥вку. Ќа ¤к≥й площ≥ вони були пос≥¤н≥, значенн¤ немаЇ.

5. —убТЇктивна сторона злочину ¤к за ч. 1, так ≥ за ч. 2 ст. 310 про¤вл¤Їтьс¤ лише в форм≥ пр¤мого умислу. якщо ≥з вирощених маку або конопель т≥Їю ж особою виробл¤Їтьс¤ наркосировина або виготовл¤Їтьс¤ наркотик, њњ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_307}ст. 307, []{1_309}309 та 310.

6. —убТЇкт злочину за ст. 310 визначаЇтьс¤ на загальних п≥дставах.

</s310>

<s311>

—татт¤ 311.Ќезаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ прекурсор≥в

1. Ќезаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ чи пересиланн¤ прекурсор≥в з метою њх використанн¤ дл¤ виробництва або виготовленн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або у великих розм≥рах, або з метою збуту, а також незаконний збут прекурсор≥в Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою, вчинен≥ орган≥зованою групою або в особливо великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д шести до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

4. ќсоба, ¤ка добров≥льно здала прекурсори, що призначалис¤ дл¤ виробництва або виготовленн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин, ≥ вказала джерело њх придбанн¤ або спри¤ла розкриттю злочин≥в, повТ¤заних ≥з незаконним об≥гом прекурсор≥в, наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за незаконн≥ њх виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ (частина перша ц≥Їњ статт≥).

1. —усп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ в тому, що прекурсори Ї одним ≥з джерел незаконного отриманн¤ вих≥дноњ х≥м≥чноњ сировини дл¤ виготовленн¤ синтетичних наркотик≥в чи психотроп≥в або дл¤ використанн¤ у процес≥ њх виготовленн¤.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ об≥гу прекурсор≥в, в ¤ких вт≥лен≥ права й обовТ¤зки господарських одиниць та њх обТЇднань, а також громад¤н при зд≥йсненн≥ ними д≥¤льност≥, повТ¤заноњ з виготовленн¤м, придбанн¤м, збер≥ганн¤м, перевезенн¤м, пересиланн¤м ≥ реал≥зац≥Їю прекурсор≥в. ѕос¤гаючи на ц≥ в≥дносини, винний створюЇ загрозу запод≥¤нн¤ шкоди ≥нтересам держави у сфер≥ охорони здоровТ¤, благополуччю населенн¤.

ѕредметом злочину виступають прекурсори в описаному вище значенн≥ (див. []{1_305}ст. 305).

3. јнал≥з зм≥сту диспозиц≥й ст. 311 св≥дчить про на¤вн≥сть трьох вид≥в злочин≥в:

Ч простого незаконного виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤ або пересиланн¤ прекурсор≥в (ч. 1);

Ч квал≥ф≥кованого Ч за на¤вност≥ обт¤жуючих обставин, передбачених ч. 2;

Ч особливо квал≥ф≥кованого Ч за на¤вност≥ особливо обт¤жуючих обставин, зазначених у ч. 3 ц≥Їњ статт≥.

ѕростий вид даного злочину характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м його вперше, одн≥Їю особою, без мети збуту, в значних розм≥рах.

 вал≥ф≥кований вид передбачаЇ вчиненн¤ злочину або повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або у великих розм≥рах, або з метою збуту, а також незаконний збут прекурсор≥в.

ќсобливо квал≥ф≥кований вид злочину характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м його орган≥зованою групою ос≥б або в особливо великих розм≥рах.

4. ќбТЇктивна сторона зазначених вид≥в злочин≥в представлена низкою д≥й, кожна з ¤ких маЇ самост≥йне значенн¤, ≥ вчиненн¤ њх, за на¤вност≥ ≥нших елемент≥в складу злочину Ї достатн≥м дл¤ обірунтуванн¤ прит¤гненн¤ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. «окрема, так≥ д≥њ можуть пол¤гати у виробництв≥, виготовленн≥, придбанн≥, збер≥ганн≥, перевезенн≥ чи пересиланн≥ або збут≥ прекурсор≥в. ƒл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 311 досить встановити вчиненн¤ одн≥Їњ ≥з зазначених д≥й.

¬иготовленн¤ ¤к д≥¤, що утворюЇ обТЇктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 311, Ч це процес безпосереднього одержанн¤ прекурсору з дек≥лькох х≥м≥чних компонент≥в незалежно в≥д способу й м≥сц¤ його виготовленн¤: в домашн≥х умовах, п≥дп≥льних лаборатор≥¤х, в установах або на п≥дприЇмствах поза державним замовленн¤м або контрактом. ¬иготовленн¤ визначено законодавцем ¤к злочин не залежно в≥д того, дл¤ власного використанн¤ чи дл¤ збуту особа це робить.

” першому випадку вчинене квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 1 ст. 311, у другому Ч за ч. 2 ц≥Їњ статт≥.

ѕ≥д виготовленн¤м прекурсор≥в розум≥Їтьс¤ процес одержанн¤ њх у будь-¤кий спос≥б, будь-¤коњ концентрац≥њ з в≥дпов≥дноњ вих≥дноњ сировини, наприклад, ≥з природноњ (ефедрину Ч ≥з стебел рослини ефедра тощо). ¬иготовленн¤м сл≥д вважати приготуванн¤ прекурсор≥в шл¤хом зм≥шуванн¤ р≥зних х≥м≥чних препарат≥в (компонент≥в) або ж одержанн¤ р≥зними способами сурогат≥в. ” процес≥ виготовленн¤ прекурсори можуть бути одержан≥ у вигл¤д≥ порошку (сол≥), р≥дини, сум≥ш≥ з нейтральними х≥м≥чними речовинами та ≥н.

ќдним ≥з способ≥в виготовленн¤ прекурсор≥в Ї одержанн¤ њх у п≥дп≥льних лаборатор≥¤х шл¤хом х≥м≥чного синтезу (реакц≥й). Ќайчаст≥ше таке д≥¤нн¤ вчин¤ють х≥м≥ки, котр≥ працюють у фармацевтичн≥й промисловост≥, науково-досл≥дних ≥нститутах фармаколог≥њ та токсиколог≥њ, на п≥дприЇмствах х≥м≥чноњ промисловост≥ ≥ займаютьс¤ виготовленн¤м з надлишк≥в сировини прекурсор≥в дл¤ особистого використанн¤ або дл¤ подальшого збуту. ¬ таких випадках д≥њ зазначених ос≥б сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в (за ст. 311 ≥ []{1_312}312).

ƒержава вважаЇ можливим, допустимим ≥ доц≥льним випуск (виготовленн¤) прекурсор≥в у обс¤з≥, визначеному контрактом, дл¤ медичних, промислових та побутових ц≥лей. ¬иготовленн¤м таких речовин зг≥дно з≥ []{4_209_6}ст. 6, []{4_209_15}15 «акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в ≥ прекурсор≥вФ можуть займатись лише в≥дпов≥дн≥ державн≥ п≥дприЇмства, а також недержавн≥ господарськ≥ одиниц≥, ¤к≥ мають л≥ценз≥ю на виготовленн¤ прекурсор≥в, включених до списку є 2 таблиц≥ IV ѕерел≥ку. ўо стосуЇтьс¤ окремих громад¤н, то закон не дозвол¤Ї њм займатис¤ такою д≥¤льн≥стю.  омпетентн≥ органи (ƒержкоммедб≥опром, ћ≥нпром та ≥н.) визначають характер сировини (вих≥дного матер≥алу), використовуваноњ дл¤ виготовленн¤ прекурсор≥в, враховуючи при цьому сировинн≥ можливост≥ та економ≥чну доц≥льн≥сть, планують державне замовленн¤ на випуск прекурсор≥в, ввезенн¤ њх з-за кордону. ƒержавне замовленн¤ ≥ укладен≥ у звТ¤зку з ним контракти Ї Їдиною п≥дставою дл¤ законного виготовленн¤ прекурсор≥в (див. []{4_209_6}ст. 6 зазначеного «акону). ѕоза ними така д≥¤льн≥сть маЇ протиправний характер. ќрган≥зац≥њ ≥ п≥дприЇмства, з ¤кими не укладено контракт, а тим б≥льше окрем≥ громад¤ни, котр≥ виготовл¤ють прекурсори, вважаютьс¤ такими, що д≥ють без спец≥ального дозволу, тобто вчин¤ють незаконне виготовленн¤ прекурсор≥в, що Ї крим≥нально караним д≥¤нн¤м.

¬иробництво прекурсор≥в ¤к сер≥йне њх одержанн¤ Ч один ≥з вид≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, щодо ¤коњ Ї спец≥альна заборона ([]{4_75_4}ст. 4 «акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмництвоФ в редакц≥њ 2000 р.). ¬иробл¤ючи так≥ речовини за на¤вност≥ в≥дпов≥дноњ заборони, винний запод≥юЇ шкоду держав≥ ¤к субТЇкту правових в≥дносин у сфер≥ об≥гу прекурсор≥в, а також створюЇ загрозу запод≥¤нн¤ шкоди сусп≥льним в≥дносинам у галуз≥ охорони здоровТ¤ населенн¤. “ому законодавець передбачив крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне виробництво прекурсор≥в у спец≥альн≥й норм≥ (ст. 311).

” сл≥дч≥й та судов≥й практиц≥ постало питанн¤: ¤к квал≥ф≥кувати д≥њ особи, ¤ка вчинила розкраданн¤ або придбанн¤ х≥м≥кат≥в, що Ї вих≥дним матер≥алом дл¤ виробленн¤ власне прекурсор≥в? ƒ≥¤нн¤ такого роду сл≥д розгл¤дати ¤к готуванн¤ до незаконного виготовленн¤ прекурсор≥в ≥ квал≥ф≥кувати за []{1_14}ст. 14 ≥ ст. 311, а також за в≥дпов≥дною статтею, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за розкраданн¤ майна.

ѕридбанн¤ прекурсор≥в Ч ≥нша форма ви¤ву обТЇктивноњ сторони складу злочину, що анал≥зуЇтьс¤. ћожливе ¤к безоплатне, так ≥ оплатне отриманн¤ прекурсор≥в в≥д ≥ншоњ особи. ќплатне придбанн¤ маЇ м≥сце у випадках, коли винний незаконно купуЇ њх у ≥ншоњ особи, бере њх у нењ п≥д заставу, в обм≥н на реч≥ тощо. Ѕезоплатне придбанн¤ може ви¤витись в одержанн≥ њх ¤к подарунка, мати форму взаЇмовиручки, статис¤ з ¤кихось ≥нших особистих мотив≥в особи, що њх даЇ. ѕридбанн¤ прекурсор≥в включаЇ пошук особи, ¤ка займаЇтьс¤ њх незаконним збутом, догов≥р безпосередньо з ним або через посередник≥в про оц≥нку та к≥льк≥сть прекурсору, що придбаваЇтьс¤. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого за ст. 311 не маЇ значенн¤, на ¤ких умовах винний придбав прекурсори Ч дл¤ особистого використанн¤ чи дл¤ наступного збуту. —пос≥б придбанн¤ таких речовин не впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю вчиненого, проте його встановленн¤ спри¤Ї ви¤вленню злочинних звТ¤зк≥в.

ѕривласненн¤ знайдених прекурсор≥в, так само ¤к ≥ привласненн¤ переданих на збер≥ганн¤, не повинно розгл¤датис¤ ¤к незаконне придбанн¤, тому що воно передбачаЇ, насамперед, на¤вн≥сть ≥ншоњ особи, котра в≥дчужуЇ так≥ речовини шл¤хом передач≥ њх у користуванн¤ набувача. ѕри вчиненн≥ привласненн¤ прекурсор≥в така особа в≥дсутн¤, тому вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к незаконне збер≥ганн¤ цих речовин.

«бер≥ганн¤ Ч одна з форм незаконного об≥гу прекурсор≥в (пор¤д з њх виготовленн¤м та придбанн¤м), ¤ка маЇ самост≥йний характер. «бер≥ганн¤ може зд≥йснюватис¤ ¤к виготовлювачем, так й ≥ншими особами. ѕ≥д збер≥ганн¤м сл≥д розум≥ти фактичне волод≥нн¤ прекурсорами незалежно в≥д того, хто Ї д≥йсним њх волод≥льцем та ¤ким чином вони збер≥гаютьс¤. ћ≥сце й тривал≥сть збер≥ганн¤ прекурсор≥в на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають.

«бер≥ганн¤ прекурсор≥в Ч триваючий злочин, ¤кий характеризуЇтьс¤ безперервн≥стю д≥¤нн¤. ¬оно вважаЇтьс¤ зак≥нченим, ¤кщо сам винний перестав збер≥гати прекурсори (знищив, викинув, продав) або покладено край його злочинн≥й д≥¤льност≥ (наприклад, при вилученн≥ њх у винного п≥д час проведенн¤ обшуку).

«бер≥ганн¤ прекурсор≥в особою, ¤ка не придбавала њх ≥ не маЇ нам≥ру збувати (тимчасове, пром≥жне збер≥ганн¤), маЇ розгл¤датис¤ ¤к пособництво у збер≥ганн≥, ¤кщо особа знаЇ, що збер≥гаЇ прекурсори, призначен≥ дл¤ виготовленн¤ наркотик≥в або психотроп≥в.  оли ж особа тимчасово збер≥гаЇ прекурсори, а збуваЇ њх ≥нша особа, то д≥њ першоњ сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к збер≥ганн¤ з метою збуту, за умови, що ц¤ особа знала про мету збер≥ганн¤. «бер≥ганн¤ передбачаЇ волод≥нн¤ прекурсорами. Ќос≥нн¤ прекурсор≥в (у од¤з≥, сумц≥, портфел≥) охоплюЇтьс¤ ознакою незаконного њх збер≥ганн¤.

5. ќбТЇктивна сторона злочину може ви¤вл¤тис¤ також у форм≥ незаконного транспортуванн¤ (перевезенн¤ або пересиланн¤). ѕ≥д перевезенн¤м прекурсор≥в розум≥Їтьс¤ перем≥щенн¤ њх у простор≥ з одного м≥сц¤ њх розташуванн¤ в ≥нше у межах ”крањни будь-¤кими транспортними засобами, наземними, пов≥тр¤ними та водними. ѕеревезенн¤ необх≥дно в≥др≥зн¤ти в≥д перенесенн¤ прекурсор≥в. ќстаннЇ ¤вл¤Ї собою окремий випадок њх збер≥ганн¤. ѕеревезенн¤ може зд≥йснюватис¤ ¤к безпосередньо волод≥льцем прекурсор≥в, так й ≥ншими особами, ¤ким њх було передано на тимчасове збер≥ганн¤.

ѕересиланн¤ ¤к форма незаконного транспортуванн¤ прекурсор≥в пол¤гаЇ у њх в≥дправленн≥ поштою, багажем або посланцем з одного населеного пункту в ≥нший у межах ”крањни. ƒл¤ зак≥нченого злочину достатньо встановити сам факт в≥дправленн¤ посилки, багажу тощо з прекурсорами ≥ не маЇ значенн¤, чи отримав адресат направлен≥ йому речовини. якщо злочин не було доведено до к≥нц¤ з незалежних в≥д винного причин (наприклад, особу було затримано п≥д час оформленн¤ квитанц≥њ на в≥дправленн¤ або при огл¤д≥ посилки, бандерол≥ на пошт≥), його сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к замах на незаконне пересиланн¤ прекурсор≥в.

Ќезаконне транспортуванн¤ прекурсор≥в необх≥дно в≥др≥зн¤ти в≥д контрабанди ([]{1_305}ст. 305).  онтрабанда ¤вл¤Ї собою незаконне ввезенн¤ (≥мпорт) та вивезенн¤ (експорт) прекурсор≥в, тобто њх перем≥щенн¤ за меж≥ ”крањни або ввезенн¤ на њњ територ≥ю з ≥ншоњ держави через митний кордон ”крањни поза митним контролем або з приховуванн¤м в≥д митного контролю. ƒ≥¤нн¤ такого роду Ї самост≥йним злочином, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена []{1_305}ст. 305.

«бут прекурсор≥в Ч це своЇр≥дна форма њх незаконного розпод≥лу серед невизначеного кола ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ протиправним виготовленн¤м наркотик≥в або психотроп≥в. ќбТЇктивна сторона злочину може ви¤вл¤тис¤ у продажу прекурсор≥в, в обм≥н≥, даруванн≥, поверненн≥ у вигл¤д≥ боргу, передач≥ за будь- ¤к≥ послуги, просто передач≥ ≥нш≥й особ≥ на њњ проханн¤, тобто може зд≥йснюватис¤ у вигл¤д≥ в≥дчуженн¤ прекурсор≥в, внасл≥док ¤кого вони переход¤ть у волод≥нн¤ ≥ розпор¤дженн¤ ≥ншоњ особи.

6. « субТЇктивноњ сторони злочин, що розгл¤даЇтьс¤, передбачаЇ на¤вн≥сть у винного пр¤мого умислу. ¬≥н усв≥домлюЇ, що незаконно виготовл¤Ї, придбаваЇ, збер≥гаЇ, перевозить, пересилаЇ ≥ збуваЇ прекурсори, ≥ бажаЇ цього. ўо стосуЇтьс¤ спр¤мованост≥ умислу, то вона визначаЇтьс¤ залежно в≥д ц≥лей ≥ мотив≥в, ¤кими керувавс¤ винний. якщо у процес≥ вчиненн¤ даного злочину винний мав на мет≥ виготовити, придбати, збер≥гати, перевозити, пересилати прекурсори дл¤ особистого використанн¤ при виготовленн≥ наркотик≥в або психотроп≥в, вчинене квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 1 ст. 311. якщо ж винний вчинював зазначен≥ крим≥нальн≥ д≥њ з метою збуту прекурсор≥в ≥ншим особам, котр≥ займаютьс¤ незаконним виготовленн¤м наркотик≥в або психотроп≥в, вчинене квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 311. «а в≥дсутност≥ таких ц≥лей д≥њ винного квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_320}ст. 320, ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ встановлених правил виготовленн¤, збер≥ганн¤, обл≥ку, в≥дпуску, розпод≥лу, торг≥вл≥, перевезенн¤, пересиланн¤ чи використанн¤ прекурсор≥в.

ћотиви, ¤кими керувавс¤ винний, вчинюючи злочин, що анал≥зуЇтьс¤, дл¤ квал≥ф≥кац≥њ значенн¤ не мають. ѕроте њх встановленн¤ Ї необх≥дним дл¤ правильного визначенн¤ спр¤мованост≥ умислу.

7. —убТЇктами злочину, передбаченого ст. 311, можуть бути будь-¤к≥ приватн≥ особи, котр≥ Ї осудними ≥ дос¤гли 16 рок≥в. якщо ж незаконне виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ або збут прекурсор≥в вчинить службова особа, зловживаючи своњм службовим становищем, то вчинене маЇ бути квал≥ф≥ковано за сукупн≥стю з службовим злочином (ст. 311 ≥ []{1_364}364).

8. ” ч. 2 ст. 311 передбачен≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки, ¤к≥ п≥двищують сусп≥льну небезпечн≥сть злочину, що розгл¤даЇтьс¤. ƒо них законодавець в≥дносить: вчиненн¤ злочину повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або у великих розм≥рах, або з метою збуту, а також незаконний збут прекурсор≥в (про зм≥ст цих пон¤ть див. коментар до []{1_312}ст. 312).

9. „. 3 ст. 311 передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ даного злочину за на¤вност≥ особливо обт¤жуючих обставин, зокрема орган≥зованою групою ос≥б або в особливо великих розм≥рах.

10. «а на¤вност≥ д≥Ївого ка¤тт¤ у форм≥ добров≥льного зданн¤ прекурсор≥в, що призначалис¤ дл¤ виробництва або виготовленн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин, ≥ вказанн¤ джерела њх придбанн¤, або спри¤нн¤ розкриттю злочин≥в, повТ¤заних ≥з незаконним об≥гом прекурсор≥в, наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, особа, ¤ка скоњла злочин, передбачений ч. 1 ст. 311, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.

</s311>

<s312>

—татт¤ 312.¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ прекурсор≥в або заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства або зловживанн¤ службовим становищем

1. ¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ прекурсор≥в або заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства з метою подальшого збуту, а також њх збут дл¤ виробництва або виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в Ч

караютьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або ≥з застосуванн¤м насильства, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ або здоровТ¤, чи з погрозою застосуванн¤ такого насильства, або у великих розм≥рах, а також заволод≥нн¤ прекурсорами шл¤хом зловживанн¤ службовоњ особи своњм службовим становищем, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою або в особливо великих розм≥рах, розб≥й з метою викраденн¤ прекурсор≥в, а також њх вимаганн¤, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю майна.

1. ÷ей склад злочину Ї сум≥жним щодо пос¤ганн¤, передбаченого []{1_308}ст. 308, та в≥др≥зн¤Їтьс¤, в основному, за предметом злочину.

«г≥дно з визначенн¤м, що м≥ститьс¤ у []{4_209_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥вФ, предметом злочину, передбаченого []{1_313}ст. 313, Ї речовини та њх сол≥, що використовуютьс¤ при виробництв≥, виготовленн≥ наркотичних засоб≥в та психотропних речовин, включених до ѕерел≥ку (списки є 1 ≥ 2 таблиц≥ IV).

2. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ незаконним заволод≥нн¤м. «аволод≥нн¤ може про¤вл¤тис¤ у тих же формах та способах, що й заволод≥нн¤ наркотичними засобами, психотропними речовинами та њх аналогами ([]{1_308}ст. 308).

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом та на¤вн≥стю спец≥альноњ мети Ч збуту. ÷е означаЇ, що заволод≥нн¤ прекурсорами без на¤вност≥ ц≥Їњ мети маЇ розгл¤датис¤ ¤к розкраданн¤ державного, колективного чи приватного майна.

якщо винний скоњв заволод≥нн¤ прекурсорами дл¤ виготовленн¤ наркотик≥в чи психотроп≥в з метою њх збуту, скоЇне потр≥бно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю []{1_14}ст. 14, []{1_307}307, та 312.

4. —убТЇктом злочину Ї особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s312>

<s313>

—татт¤ 313.¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ обладнанн¤, призначеного дл¤ виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, чи заволод≥нн¤ ним шл¤хом шахрайства або зловживанн¤ службовим становищем та ≥нш≥ незаконн≥ д≥њ з таким обладнанн¤м

1. ¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ обладнанн¤, призначеного дл¤ виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, чи заволод≥нн¤ ним шл¤хом шахрайства, а також незаконне виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, передача чи продаж ≥ншим особам такого обладнанн¤ Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б або особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_306}статт¤ми 306, []{1_312}312, []{1_314}314, []{1_315}315, []{1_317}317, []{1_318}318 цього  одексу, а також заволод≥нн¤ обладнанн¤м, призначеним дл¤ виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, шл¤хом зловживанн¤ службовою особою своњм службовим становищем Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до шести рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ орган≥зованою групою або з метою виготовленн¤ особливо небезпечних наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, розб≥й з метою викраденн¤ обладнанн¤, призначеного дл¤ виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, а також його вимаганн¤, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1. ѕ≥двищена небезпека д≥¤нь, передбачених ц≥Їю статтею, пол¤гаЇ у тому, що винний стаЇ володарем обладнанн¤, ¤ке використовуЇтьс¤ дл¤ виготовленн¤ нап≥всинтетичних чи синтетичних наркотик≥в та психотроп≥в, зокрема й прекурсор≥в, що використовуютьс¤ ¤к вих≥дна сировина (список є 1 таблиц≥ IV). –ечовини, отриман≥ у ход≥ цих операц≥й, здеб≥льшого становл¤ть особливу небезпеку дл¤ ос≥б, що зловживають ними (наприклад, включен≥ у таблицю I крек, Уекстаз≥Ф, героњн тощо).

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини в сфер≥ охорони здоровТ¤ з приводу виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, передач≥ чи продажу обладнанн¤, призначеного дл¤ отриманн¤ згаданих засоб≥в та речовин.

ѕредметом злочину Ї вказане обладнанн¤, ¤ким винн≥ оснащують п≥дп≥льн≥ нарколаборатор≥њ. ѕ≥д обладнанн¤м потр≥бно розум≥ти апарати, пристроњ, прилади, призначен≥ дл¤ виготовленн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин (наприклад, конденсац≥йна труба, випаровувач, генератор пари, прес, необх≥дн≥ дл¤ виготовленн¤ гашишу) або окрем≥ вузли, детал≥ в≥дпов≥дного агрегату (наприклад, насос дл¤ в≥дсмоктуванн¤ ф≥льтра при перегонц≥ оп≥ю). ¬икористан≥ дл¤ виготовленн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин побутов≥ предмети (кухонний посуд, млинок дл¤ кави, мТ¤сорубка тощо) обладнанн¤м, призначеним дл¤ вказаноњ мети, за зм≥стом закону не визнаютьс¤. “аким чином, обладнанн¤ Ч це не будь-¤ке пристосуванн¤, а спец≥альна технолог≥чна апаратура, що забезпечуЇ виготовленн¤ нап≥всинтетичних та синтетичних наркотик≥в чи психотроп≥в.

3. ќбТЇктивна сторона злочину ви¤вл¤Їтьс¤ у д≥¤х, кожна з ¤ких маЇ самост≥йний характер, зокрема:

Ч заволод≥нн¤ обладнанн¤м, тобто будь-¤ка з форм протиправного вилученн¤ (крад≥жка, граб≥ж, шахрайство, привласненн¤, вимаганн¤, зловживанн¤ службовим становищем тощо);

Ч виготовленн¤ (у результат≥ складанн¤ з окремих частин технолог≥чний агрегат стаЇ придатним дл¤ використанн¤ ≥з згаданою метою);

Ч придбанн¤;

Ч збер≥ганн¤;

Ч збут (передача чи продаж).

ћомент зак≥нченн¤ злочину Ч це скоЇнн¤ хоча б одн≥Їњ з перерахованих д≥й.

4. —убТЇктивна сторона злочину за ст. 313 характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ѕри цьому винний усв≥домлюЇ призначен≥сть обладнанн¤ дл¤ виготовленн¤ згаданих засоб≥в та речовин. якщо винний шл¤хом збуту обладнанн¤ умисно спри¤в особ≥ в його виготовленн≥ з метою збуту, скоЇне потр≥бно квал≥ф≥кувати додатково за []{1_27}ст. 27 та []{1_307}307. ” тих випадках, коли винний викрадаЇ, придбаваЇ чи збер≥гаЇ обладнанн¤ з метою виготовленн¤ наркотик≥в чи психотроп≥в дл¤ збуту, скоЇне повинно квал≥ф≥куватис¤ додатково ¤к приготуванн¤ до злочину, передбаченого []{1_307}ст. 307.

5. —убТЇктом злочину Ї особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. якщо винний при скоЇнн≥ злочину використовував своЇ службове становище, його д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 313, []{1_364}364, []{1_366}366 та []{1_368}368, а за на¤вност≥ мети використанн¤ обладнанн¤ дл¤ виготовленн¤ наркотик≥в чи психотроп≥в та њх реал≥зац≥њ Ч за []{1_307}ст. 307.

6. ” ч. 2 ст. 313 передбачен≥ обт¤жуюч≥ ознаки злочину, зокрема:

Ч повторн≥сть;

Ч попередн¤ змова групи ос≥б;

Ч вчиненн¤ особою, що ран≥ше скоњла один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_306}ст. 306, []{1_312}312, []{1_314}314, []{1_315}315 та []{1_317}317;

Ч заволод≥нн¤ вказаним обладнанн¤м шл¤хом зловживанн¤ службовою особою своњм службовим становищем.

7. „. 3 ст. 313 передбачаЇ особливо обт¤жуюч≥ вину обставини вчиненн¤ злочину:

Ч орган≥зованою групою;

Ч з метою виготовленн¤ особливо небезпечних наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в;

Ч розб≥й з метою викраденн¤ обладнанн¤, призначеного дл¤ њх виготовленн¤;

Ч вимаганн¤, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ i здоровТ¤.

¬казан≥ обт¤жуюч≥ та особливо обт¤жуюч≥ обставини аналог≥чн≥ розгл¤нутим []{1_308}ст. 308.

</s313>

<s314>

—татт¤ 314.Ќезаконне введенн¤ в орган≥зм наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в

1. Ќезаконне введенн¤ будь-¤ким способом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в в орган≥зм ≥ншоњ особи проти њњ вол≥ Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони призвели до наркотичноњ залежност≥ потерп≥лого або вчинен≥ повторно або особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених статт¤ми 306Ч312 та 314Ч318 цього  одексу, або вчинен≥ щодо двох чи б≥льше ос≥б, або ¤кщо вони запод≥¤ли середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ потерп≥лому, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дес¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ щодо неповнол≥тнього або особи, ¤ка перебуваЇ в безпорадному стан≥, чи ваг≥тноњ ж≥нки, або ¤кщо вони були повТ¤зан≥ з введенн¤м в орган≥зм ≥ншоњ особи особливо небезпечних наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, а також ¤кщо внасл≥док таких д≥й настала смерть потерп≥лого, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ѕ≥двищена сусп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що в результат≥ насильницького введенн¤ наркотик≥в, психотроп≥в або њх аналог≥в не лише зростаЇ к≥льк≥сть наркоман≥в, токсикоман≥в, а й нер≥дко потерп≥л≥ зазнають т≥лесних ушкоджень р≥зного ступен¤ т¤жкост≥, в окремих випадках так≥ д≥¤нн¤ призвод¤ть до њх смерт≥.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 314 настаЇ за незаконне введенн¤ будь-¤ким способом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в в орган≥зм ≥ншоњ особи проти њњ вол≥. ÷е можуть бути насильницьк≥ ≥нТЇкц≥њ, примус до споживанн¤ вказаних засоб≥в чи речовин.

2. ћотиви незаконного введенн¤ в орган≥зм ≥ншоњ особи наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в значенн¤ дл¤ в≥дпов≥дальност≥ не мають.

3. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що забезпечують пор¤док введенн¤ медичними прац≥вниками наркотичних чи психотропних л≥карських засоб≥в в орган≥зм людини без њњ згоди (наприклад, при важких травмах, пораненн¤х, пологах, до чи п≥сл¤ операц≥њ).

ѕредметом злочину можуть бути т≥льки наркотичн≥ засоби, психотропн≥ речовини або њх аналоги, що ввод¤тьс¤ в орган≥зм ≥ншоњ особи проти њњ вол≥.

4. ќбТЇктивна сторона злочину за ст. 314 характеризуЇтьс¤ протиправною наркотизац≥Їю ≥ншоњ особи. «агальна ознака цих д≥й Ч введенн¤ в орган≥зм людини проти њњ вол≥ вказаного засобу або речовини.

ѕ≥д протиправною наркотизац≥Їю розум≥Їтьс¤ ф≥зичний чи псих≥чний примус особи або њњ обман, що забезпечуЇ введенн¤ в орган≥зм згаданих речовин.

ѕсих≥чне насильство пол¤гаЇ у загроз≥ негайно застосувати ф≥зичне насильство, небезпечне дл¤ житт¤ та здоровТ¤ потерп≥лого з метою введенн¤ в його орган≥зм наркотика чи психотропа.

‘≥зичне насильство Ч це насильницьк≥ д≥њ: нанесенн¤ побоњв, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, ф≥зичне утриманн¤ потерп≥лого з одночасним введенн¤м в його орган≥зм наркотика чи психотропа шл¤хом ≥нТЇкц≥њ тощо.

ѕсих≥чне та ф≥зичне насильство зд≥йснюЇтьс¤ винним з метою придушити волю потерп≥лого.

ќбман Ч це введенн¤ потерп≥лого в оману в≥дносно д≥й, що вчин¤Ї винний.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту, коли в орган≥зм ≥ншоњ особи всупереч њњ вол≥ введен≥ наркотик, психотроп або њх аналог. ” випадку, коли особу не вдалос¤ п≥ддати насильницьк≥й наркотизац≥њ, наприклад внасл≥док ф≥зичного опору, д≥¤нн¤ маЇ квал≥ф≥куватись ¤к замах на такий злочин за []{1_14}ст. 14 та 314.

5. —убТЇкт злочину Ч особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом щодо насильницькоњ наркотизац≥њ ≥ необережн≥стю щодо насл≥дк≥в, передбачених ч. 2 ≥ 3 ц≥Їњ статт≥. якщо винний змушуЇ потерп≥лого до введенн¤ в його орган≥зм одурманюючих речовин або доп≥нгу, скоЇне, у залежност≥ в≥д насл≥дк≥в, квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к злочин проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

7.  вал≥ф≥куючого ознакою за ч. 2 ст. 314 Ї вчиненн¤:

Ч насильницькоњ наркотизац≥њ, що призвела до наркотичноњ залежност≥ потерп≥лого;

Ч злочину повторно;

Ч особою, ¤ка скоњла ран≥ше один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_306}ст. 306Ч312 та 314Ч318;

Ч насильницька наркотизац≥¤ щодо двох чи б≥льше ос≥б;

Ч д≥й, що запод≥¤ли середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ потерп≥лому.

ѕ≥д наркотичною залежн≥стю розум≥Їтьс¤ хвороблива пристрасть до вживанн¤ наркотика, психотропа чи њх аналога.

ѕовторн≥сть стосовно даного злочину Ч це насильницька наркотизац≥¤ вдруге ≥ б≥льше раз≥в за умови, що не зб≥гли строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ран≥ше вчинен≥ так≥ д≥њ чи строки погашенн¤ судимост≥.

 вал≥ф≥куюч≥ ознаки Ч вчиненн¤ ≥нших злочин≥в, повТ¤заних з незаконним об≥гом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, про ¤к≥ йдетьс¤ в ч. 2 ст. 314, аналог≥чн≥ ознакам, розгл¤нутим у коментар≥ до []{1_307}ст. 307.

Ќезаконне введенн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в в орган≥зми двох ≥ б≥льше ос≥б маЇ м≥сце у випадках, коли так≥ д≥њ охоплюютьс¤ Їдиним умислом винного ≥ вчин¤ютьс¤, ¤к правило, в одному ≥ тому ж м≥сц≥ ≥ без значного розриву в час≥. ¬ даному раз≥ мова йде про один злочин, а не про два ≥ б≥льше.  оли незаконне введенн¤ було зд≥йснено в≥дносно двох чи б≥льше ос≥б у р≥зн≥ моменти ≥ не охоплювалось Їдиним умислом, маЇ м≥сце повторн≥сть. “ому так≥ д≥¤нн¤ квал≥ф≥куютьс¤ також за ч. 2 ст. 314, однак за зазначеною квал≥ф≥куючою ознакою. ¬веден≥ двом або б≥льше особам одн≥ й т≥ ж засоби чи р≥зн≥, значенн¤ не маЇ.

якщо одному з потерп≥лих введено наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини, а другому з ¤кихось причин не вдалос¤ це зробити, д≥¤нн¤ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за ч. 1 ст. 314, а також за []{1_14}ст. 14 ≥ ч. 2 ст. 314.

«а ч. 2 ст. 314 настаЇ в≥дпов≥дальн≥сть ≥ у раз≥, коли при незаконному введенн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в потерп≥лому спричин¤Їтьс¤ середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, характер ¤ких визначаЇтьс¤ судово-медичною експертизою на п≥дстав≥ ѕравил судово-медичного визначенн¤ ступен¤ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, ¤к ≥ по справах про злочини, передбачен≥ []{1_121}ст. 121 чи []{1_122}122.

—л≥д мати на уваз≥, що характер ≥ т¤жк≥сть т≥лесних ушкоджень мають визначатись не ¤к результат застосованого насильства взагал≥, а безпосередньо в≥д введених в орган≥зм наркотику чи психотропноњ речовини. ѕричинний звТ¤зок маЇ м≥сце в даному раз≥ саме м≥ж незаконним введенн¤м наркотик≥в проти вол≥ потерп≥лого ≥ насл≥дками, ¤к≥ настали.

–езультатом таких д≥й може бути, наприклад, т¤жке отруЇнн¤ в≥д введених в орган≥зм наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, розлад мозкового кровооб≥гу, втрата св≥домост≥, колапс тощо. ѕох≥дний насл≥док може про¤вл¤тис¤ у втрат≥ руки чи ноги в результат≥ гангрени, перериванн≥ ваг≥тност≥, зараженн≥ —Ќ≤ƒом тощо.

«апод≥¤нн¤ потерп≥лому зазначених т≥лесних ушкоджень в раз≥ насильницьких д≥й, ¤к≥ передували незаконному введенню в орган≥зм наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, Ї не конструктивною ознакою обТЇктивноњ сторони даного злочину, а лише способом примушуванн¤, ¤ке застосовуЇ винна особа з метою подолати оп≥р потерп≥лого. “ак≥ д≥њ не знаход¤тьс¤ в безпосередньому причинному звТ¤зку з насл≥дками, ¤к≥ настали чи могли настати в≥д незаконного введенн¤ в орган≥зм зазначених речовин, тому њх сл≥д додатково квал≥ф≥кувати за []{1_121}ст. 121, []{1_122}122, []{1_125}125 або []{1_126}ч. 2 ст. 126.

ѕризначенн¤ судово-медичноњ експертизи дл¤ визначенн¤ ступен¤ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень в таких справах Ї обовТ¤зковим.

8. ƒо особливих квал≥ф≥куючих ознак злочину (ч. 3 ст. 314) в≥днос¤тьс¤:

Ч обставини, що в≥дображають особливост≥ потерп≥лого (його неповнол≥тт¤; безпорадний стан, викликаний хворобою, втратою св≥домост≥ тощо; ваг≥тн≥сть);

Ч ознака, що в≥дображаЇ особливо небезпечн≥ властивост≥ незаконно введеного наркотичного засобу, психотропноњ речовини або њх аналога Ч њх включенн¤ у списки є 1 та 2 таблиц≥ I ѕерел≥ку;

Ч ознака, що в≥дноситьс¤ до насл≥дк≥в пос¤ганн¤ Ч смерть потерп≥лого.

Ќеповнол≥тн≥ми сл≥д вважати ос≥б в≥ком до 18 рок≥в. ¬инний повинен усв≥домлювати, що вчин¤Ї насильницьку наркотизац≥ю щодо неповнол≥тнього. ÷е означаЇ, що йому або в≥домо про неповнол≥тн≥й в≥к потерп≥лого, або ж за обставинами справи в≥н м≥г ≥ повинен був таке передбачати. якщо дан≥ обставини належним чином не зТ¤сован≥, в≥дпов≥дальн≥сть маЇ бути визначена (за в≥дсутност≥ ≥нших квал≥ф≥куючих ознак) лише за ч. 1 ст. 314.

јналог≥чним чином така усв≥домлен≥сть повинна мати м≥сце ≥ у випадках, коли насильницька наркотизац≥¤ застосовуЇтьс¤ до ваг≥тноњ ж≥нки. ѕ≥двищена небезпечн≥сть таких д≥й пол¤гаЇ в тому, що внасл≥док введенн¤ в орган≥зм ваг≥тноњ ж≥нки наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в може мати м≥сце залежн≥сть народженоњ дитини в≥д наркотик≥в.

Ѕезпорадний стан характеризуЇтьс¤ тим, що потерп≥л≥ за своњм псих≥чним чи ф≥зичним станом не можуть розум≥ти характеру ≥ насл≥дк≥в д≥й, ¤к≥ в≥дносно них вчин¤ютьс¤, або не можуть чинити оп≥р таким насильницьким д≥¤м. ÷е може бути в силу р≥зних причин: ¤к через хворобливий або непритомний стан, так ≥ малол≥тн≥й в≥к, р≥зн≥ ф≥зичн≥ вади чи розлад душевноњ д≥¤льност≥.

ƒл¤ визначенн¤ насильницькоњ наркотизац≥њ, вчиненоњ з використанн¤м безпорадного стану, не маЇ значенн¤, чи винний призв≥в до такого стану потерп≥лу особу, чи вона знаходилась в безпорадному стан≥ незалежно в≥д його д≥й. ѕроте сл≥д мати на уваз≥, у таких випадках винний повинен усв≥домлювати, що потерп≥лий перебуваЇ саме у безпорадному стан≥.

ќдним з найб≥льш небезпечних насл≥дк≥в насильницькоњ наркотизац≥њ Ї настанн¤ смерт≥ потерп≥лого. ѕри встановленн≥ такоњ квал≥ф≥куючоњ ознаки за ч. 3 ст. 314 необх≥дно визначити, що смерть настала саме в результат≥ незаконного введенн¤ у будь- ¤кий спос≥б в орган≥зм людини наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в ≥ проти њњ вол≥.

” даному раз≥ д≥њ винного Ї умисними щодо насильницькоњ наркотизац≥њ потерп≥лого ≥ необережними щодо настанн¤ смерт≥. ѕроведенн¤ судово-медичноњ експертизи в таких справах маЇ бути обовТ¤зковим.

якщо ж умисел винного спр¤мований на позбавленн¤ потерп≥лого житт¤, злочинн≥ д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}ст. 115. ƒодаткова квал≥ф≥кац≥¤ за ст. 314 не потр≥бна, оск≥льки в даному раз≥ введенн¤ в орган≥зм наркотичного засобу чи психотропноњ речовини Ї способом вчиненн¤ умисного вбивства.

ќсобливо небезпечн≥ наркотичн≥ засоби чи психотропн≥ речовини визначен≥  ом≥тетом з контролю за наркотиками при ћќ« ”крањни. Ќастали будь-¤к≥ насл≥дки в≥д њх введенн¤ в орган≥зм ≥ншоњ особи чи н≥, значенн¤ не маЇ. —ам факт незаконного введенн¤ таких речовин Ї п≥дставою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за ч. 3 ст. 314.

</s314>

<s315>

—татт¤ 315.—хил¤нн¤ до вживанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в

1. —хил¤нн¤ певноњ особи до вживанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. “а сама д≥¤, вчинена повторно або щодо двох чи б≥льше ос≥б, або щодо неповнол≥тнього, а також особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_307}статт¤ми 307, []{1_308}308, []{1_310}310, []{1_314}314, []{1_317}317 цього  одексу, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ѕ≥двищена сусп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ не т≥льки у тому, що в≥н Ї одним ≥з фактор≥в поширенн¤ зловживанн¤ наркотиками, психотропами або њх аналогами, способом створенн¤ наркоман≥йних груп, що складаютьс¤ з неповнол≥тн≥х та молод≥, а й у виникненн≥ ринку споживач≥в дл¤ збуту наркотичних засоб≥в та психотропних речовин.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що усувають немедичне споживанн¤ наркотик≥в та психотроп≥в ¤к фактор поширенн¤ наркоман≥њ чи токсикоман≥њ.

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ скоЇнн¤м д≥й, спр¤мованих на те, щоб в ≥ншоњ особи виникло бажанн¤ вжити вказан≥ речовини. —хил¤нн¤ може ви¤вл¤тис¤ у р≥зноман≥тних д≥¤х: проханн≥, пропозиц≥њ, умовл¤нн≥, об≥ц¤нках тощо. ¬оно може бути ¤к одноразовим, так ≥ багаторазовим, однак визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту першого псих≥чного впливу на особу. ѕовторн≥ випадки Ї квал≥ф≥куючою обставиною (ч. 2 ст. 315).

якщо при схил¤нн≥ до потерп≥лого було застосоване насильство (побоњ, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень або погроза вчинити вбивство) чи ≥нш≥ д≥њ, що утворюють самост≥йний характер, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за сукупн≥стю злочин≥в. «а сукупн≥стю []{1_307}ст. 307 та 315 потр≥бно квал≥ф≥кувати скоЇне, коли схил¤нн¤ було повТ¤зане ≥з збутом наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин.

4. —убТЇктивна сторона злочину ви¤вл¤Їтьс¤ у форм≥ пр¤мого умислу.

5. —убТЇктом злочину може бути особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

6.  вал≥ф≥куючою ознакою злочину Ї його вчиненн¤:

Ч повторно;

Ч щодо двох чи б≥льше ос≥б;

Ч щодо неповнол≥тнього;

Ч особою, ¤ка ран≥ше скоњла один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_307}ст. 307, []{1_308}308, []{1_310}310, []{1_314}314, []{1_317}317.

ѕ≥д схил¤нн¤м до вживанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в к≥лькох ос≥б розум≥Їтьс¤ умисне скоЇнн¤ таких д≥й не т≥льки одночасно щодо двох та б≥льше ос≥б, а й у р≥зний час щодо кожного потерп≥лого.

ѕ≥д схил¤нн¤м неповнол≥тнього розум≥Їтьс¤ скоЇнн¤ вищезгаданих д≥й щодо особи, ¤ка не дос¤гла 18-р≥чного в≥ку. ѕотр≥бно мати на уваз≥, що за даною ознакою квал≥ф≥куютьс¤ д≥њ винного не т≥льки тод≥, коли в≥н знав фактичний в≥к неповнол≥тнього, а й коли за певних обставин в≥н м≥г та був повинен це розум≥ти.

якщо при схил¤нн≥ до вживанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в винний мав на мет≥ створенн¤ кл≥Їнтури дл¤ њх збуту, то скоЇне повинно квал≥ф≥куватис¤ за []{1_14}ст. 14, []{1_307}307 та 315.

</s315>

<s316>

—татт¤ 316.Ќезаконне публ≥чне вживанн¤ наркотичних засоб≥в

1. ѕубл≥чне або вчинене групою ос≥б незаконне вживанн¤ наркотичних засоб≥в у м≥сц¤х, що призначен≥ дл¤ проведенн¤ навчальних, спортивних ≥ культурних заход≥в, та в ≥нших м≥сц¤х масового перебуванн¤ громад¤н Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_307}статт¤ми 307, []{1_310}310, []{1_314}314, []{1_315}315, []{1_317}317, []{1_318}318 цього  одексу, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

1. ѕ≥двищена небезпека д≥¤нн¤ пол¤гаЇ не т≥льки у зухвал≥й демонстрац≥њ вживанн¤ наркотик≥в у м≥сц¤х масового перебуванн¤ громад¤н (навчальн≥ заклади, стад≥они, спортивн≥ майданчики, дискотеки, пл¤ж≥, парки тощо), а й у згубному вплив≥ на оточуючих (особливо молодь).

«г≥дно з диспозиц≥Їю ч. 1 ст. 316 в≥дпов≥дальн≥сть може настати за два злочинних д≥¤нн¤: в≥дкрите незаконне вживанн¤ наркотичних засоб≥в у згаданих м≥сц¤х, вчинене одн≥Їю особою; вживанн¤, вчинене групою ос≥б.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що забезпечують здоровий спос≥б житт¤ населенн¤; предметом Ч наркотичн≥ засоби. ÷е означаЇ, що публ≥чне вживанн¤ њх аналог≥в або психотропних речовин не визнаЇтьс¤ законодавцем крим≥нально караним д≥¤нн¤м.

3. ќбТЇктивна сторона злочину першого д≥¤нн¤ пол¤гаЇ у в≥дкритому (очевидному) дл¤ вс≥х способ≥ вживанн¤ наркотик≥в (≥нТЇкц≥њ, кур≥нн¤ гашишу, вживанн¤ УкрекуФ, оп≥ю тощо).

Ќезаконне вживанн¤ згаданих речовин групою ос≥б може бути ≥ у м≥сц¤х, де перебуванн¤ ≥нших ос≥б обмежено (наприклад, туалети загального користуванн¤, бес≥дки тощо). ƒл¤ складу злочину необх≥дно, щоб групове вживанн¤ наркотик≥в вчин¤лось в навчальних, спортивних, культурних закладах та в ≥нших м≥сц¤х масового перебуванн¤ людей. ѕ≥д груповим вживанн¤м наркотик≥в розум≥Їтьс¤ њх вживанн¤ двома та б≥льше особами. ѕри цьому не маЇ значенн¤ посл≥довн≥сть ≥ х≥д вживанн¤.

4. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

5.  вал≥ф≥куючими ознаками злочину Ї повторн≥сть незаконного публ≥чного вживанн¤ наркотичних засоб≥в, скоЇнн¤ таких д≥й особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_307}ст. 307, []{1_310}310, []{1_314}314, []{1_315}315, 317 та []{1_318}318.

6. —убТЇктом злочину Ї особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s316>

<s317>

—татт¤ 317.ќрган≥зац≥¤ або утриманн¤ м≥сць дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в

1. ќрган≥зац≥¤ або утриманн¤ м≥сць дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, а також наданн¤ прим≥щенн¤ з ц≥Їю метою Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або з корисливих мотив≥в, або групою ос≥б, або ≥з залученн¤м неповнол≥тнього, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1. ќрган≥зац≥¤ або утриманн¤ м≥сць дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, а також наданн¤ прим≥щенн¤ з ц≥Їю метою Ї також одним ≥з злочин≥в п≥двищеноњ сусп≥льноњ небезпеки. ѕерш за все, утриманн¤ м≥сць дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в значно спри¤Ї поширенню наркоман≥њ, токсикоман≥њ ≥ позбавл¤Ї правоохоронн≥ органи можливост≥ б≥льш ефективно вести боротьбу з цим негативним ¤вищем. —аме в таких м≥сц¤х, таких прим≥щенн¤х, ¤к правило, скупчуютьс¤ злочинн≥ елементи, ¤к≥ Ї не лише джерелом паразитизму ≥ розпусти, а й потенц≥альними кандидатами на вчиненн¤ ≥нших злочин≥в та формуванн¤ злочинних угрупувань у сфер≥ незаконного наркооб≥гу.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤ за умови виробництва ≥ споживанн¤ вказаних засоб≥в ≥ речовин.

ѕредметом пос¤ганн¤ Ї наркотичн≥ засоби та психотропн≥ речовини, включен≥ у таблиц¤х I, II, III ѕерел≥ку.

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ орган≥зац≥Їю або утриманн¤м м≥сць дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, а також наданн¤м прим≥щенн¤ з ц≥Їю метою.

ѕ≥д м≥сцем дл¤ вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ згаданих засоб≥в та речовин розум≥Їтьс¤ будь-¤ке прим≥щенн¤, в ¤кому одн≥ й т≥ ж або р≥зн≥ особи вживають, виробл¤ють чи виготовл¤ють наркотики, психотропи або њх аналоги. ÷е може бути приватний будинок, сарай, гараж, комунальна чи окрема квартира, к≥мната у готел≥, прим≥щенн¤, що належить державному чи приватному п≥дприЇмству. ќрган≥зац≥¤ вказаного м≥сц¤ Ч це д≥њ особи, повТ¤зан≥ з п≥дготуванн¤м прим≥щенн¤, пошуком та вербуванн¤м кл≥Їнтури, застосуванн¤м заход≥в консп≥рац≥њ тощо.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту орган≥зац≥њ м≥сц¤ дл¤ вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин.

ѕ≥д утриманн¤м м≥сц¤ розум≥Їтьс¤ система д≥й, спр¤мована на п≥дтриманн¤ його функц≥онуванн¤ (матер≥альне забезпеченн¤, обслуговуванн¤ кл≥Їнтури тощо).

Ќаданн¤ прим≥щенн¤ з метою вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотик≥в, психотроп≥в або њх аналог≥в передбачаЇ, що цим прим≥щенн¤м винний волод≥в чи певний час користувавс¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д утриманн¤ м≥сц¤ наданн¤ прим≥щенн¤ утворюЇ склад злочину ≥ при одноразових д≥¤х.

4. —убТЇктивна сторона орган≥зац≥њ або утриманн¤ м≥сць, наданн¤ прим≥щень дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в про¤вл¤Їтьс¤ лише в пр¤мому умисл≥.

5. —убТЇктом злочину може бути особа, що дос¤гла на момент його скоЇнн¤ 16 рок≥в.

6. якщо прим≥щенн¤, що належить державн≥й чи приватн≥й орган≥зац≥њ, надала службова особа дл¤ виготовленн¤ чи споживанн¤ згаданих речовин, њњ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 317 та []{1_364}364.

” тих випадках, коли винний не т≥льки утримував вище- вказане м≥сце чи надавав прим≥щенн¤, а й виготовл¤в та збував наркотики та психотропи, його д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати додатково за ст. 307.

ƒо квал≥ф≥куючих ознак злочину законодавцем в≥днесен≥ т≥ ж д≥њ (тобто орган≥зац≥¤, утриманн¤ м≥сц¤ чи наданн¤ прим≥щенн¤), вчинен≥ повторно, або з корисливих мотив≥в, або групою ос≥б, або ≥з залученн¤м неповнол≥тнього.

ѕовторн≥сть Ч це орган≥зац≥¤ або утриманн¤ м≥сць дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, а також наданн¤ прим≥щенн¤ з ц≥Їю метою хоча б вдруге ≥ за умови, що не зб≥г строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за перш≥ так≥ ж д≥њ, а коли особа була судима за будь-¤кий з таких злочин≥в, то судим≥сть не зн¤та ≥ не погашена в установленому законом пор¤дку.

ѕ≥д корислив≥стю сл≥д розум≥ти одержанн¤ при утриманн≥ м≥сц¤ чи наданн≥ прим≥щенн¤ дл¤ вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в матер≥альноњ вигоди (отриманн¤ грошей чи будь-¤кого майна або придбанн¤ права на нього, отриманн¤ певних послуг, зв≥льненн¤ в≥д особистих матер≥альних витрат тощо).

ѕ≥д групою ос≥б розум≥ютьс¤ дв≥ або б≥льше особи, ¤к≥ домовились ≥ вз¤ли участь в орган≥зац≥њ або утриманн≥ м≥сць чи наданн≥ прим≥щень дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в. ”часники такоњ групи можуть виконувати р≥зн≥ д≥њ, наприклад, одн≥ готувати прим≥щенн¤, ≥нш≥ залучати кл≥Їнт≥в.

«алученн¤ неповнол≥тнього Ч це фактичне вт¤гненн¤ його в будь-¤к≥й форм≥ дорослою особою в орган≥зац≥ю або утриманн¤ м≥сць чи наданн¤ прим≥щень дл¤ незаконного вживанн¤, виробництва чи виготовленн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в. ѕри цьому так≥ д≥њ особи чи ос≥б додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_304}ст. 304 не потребують.

</s317>

<s318>

—татт¤ 318.Ќезаконне виготовленн¤, п≥дробленн¤, використанн¤ чи збут п≥дроблених документ≥в на отриманн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або прекурсор≥в

1. Ќезаконне виготовленн¤, п≥дробленн¤, використанн¤ або збут п≥дроблених чи незаконно одержаних документ≥в, ¤к≥ дають право на отриманн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин або прекурсор≥в, призначених дл¤ виробленн¤ або виготовленн¤ цих засоб≥в чи речовин, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_306}статт¤ми 306Ч317 цього  одексу, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. ѕ≥двищена небезпека цих д≥¤нь пол¤гаЇ у тому, що вони створюють можлив≥сть запод≥¤нн¤ шкоди охорон≥ здоровТ¤ у сфер≥ розпод≥лу згаданих засоб≥в та речовин, њх використанн¤ на благо людини. Ќезаконне виготовленн¤, п≥дробленн¤, використанн¤ чи збут п≥дроблених документ≥в, що дають право на отриманн¤ згаданих засоб≥в та речовин ≥з законних джерел, Ї способами, за допомогою ¤ких винний намагаЇтьс¤ отримати наркотики, психотропи та прекурсори у закладах охорони здоровТ¤ або надаЇ допомогу у цьому ≥ншим наркод≥лкам.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що забезпечують пор¤док отриманн¤ документ≥в на право придбанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або прекурсор≥в у юридичних ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ њх виробництвом, розпод≥лом та реал≥зац≥Їю.

ѕредметом злочину можуть бути документи, на п≥дстав≥ ¤ких в≥дпов≥дн≥ розпод≥льч≥ органи в≥дпускають згадан≥ засоби та речовини закладам системи охорони здоровТ¤ чи окремим громад¤нам.

3. ќбТЇктивна сторона злочину ви¤вл¤Їтьс¤ в одн≥й з трьох альтернативних д≥й: виготовленн¤, п≥дробленн¤, використанн¤ чи збут п≥дроблених документ≥в на отриманн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин та прекурсор≥в з вказаною метою.

ѕ≥д незаконним виготовленн¤м розум≥ють виробництво документа на отриманн¤ цих засоб≥в та речовин, ¤кий за своњм зм≥стом повн≥стю не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥, тобто Ї фальшивим.

ѕ≥дробленн¤ може пол¤гати:

Ч у виготовленн≥ фальшивого документа на отриманн¤ наркотик≥в, психотроп≥в та прекурсор≥в, схожого на ориг≥нал;

Ч внесенн≥ в ≥стинний документ фальшивих в≥домостей (п≥дпис, дописуванн¤ зм≥сту, що не в≥дпов≥дають д≥йсност≥);

Ч у п≥дробленн≥ любим способом (п≥дчистка, травленн¤) тексту, п≥дпису чи в≥дбитку печатки тощо.

«бут документ≥в такого роду може реал≥зуватис¤ у люб≥й оплатн≥й чи безоплатн≥й форм≥ (продаж, обм≥н, сплата боргу тощо) ¤к особою, що виготовила чи п≥дробила ц≥ документи, так ≥ особою, ¤ка усв≥домлюЇ, що вони Ї фальшивими.

¬икористанн¤ незаконно виготовлених чи п≥дроблених документ≥в на отриманн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин та прекурсор≥в маЇ м≥сце тод≥, коли винний подаЇ њх у в≥дпов≥дний державний орган, що займаЇтьс¤ реал≥зац≥Їю цих засоб≥в та речовин. ѕри поданн≥ такого документа винний ознайомлюЇ службову особу ≥з його зм≥стом. ¬икористанн¤ документ≥в визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту њх поданн¤ у державний орган чи установу незалежно в≥д того, чи отримав винний згадан≥ засоби та речовини.

‘акт отриманн¤ повинен розгл¤датис¤ у двох напр¤мках:

Ч при поданн≥ згаданих документ≥в з вказ≥вкою фальшивого банк≥вського рахунку безгот≥вковоњ оплати Ч ¤к викраденн¤ наркотик≥в, психотроп≥в та прекурсор≥в шл¤хом шахрайства ([]{1_308}ст. 308);

Ч з гот≥вковою оплатою Ч ¤к незаконне придбанн¤ цих засоб≥в та речовин.

якщо д≥њ винного на момент поданн¤ фальшивих документ≥в були припинен≥, скоЇне потр≥бно квал≥ф≥кувати додатково у залежност≥ в≥д спр¤мованост≥ умислу за []{1_307}ст. 307 чи []{1_309}309. «лочин, передбачений ст. 318, вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту скоЇнн¤ будь-¤коњ з альтернативних д≥й, вказаних у ч. 1 ц≥Їњ статт≥.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що д≥Ї з порушенн¤м вимог []{4_209_6}ст. 6 «акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥вФ. якщо винний д≥¤в з метою њх придбанн¤ та збуту, скоЇне квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_14}ст. 14, []{1_307}307 та []{1_318}318, ¤кщо без ц≥Їњ мети Ч за []{1_14}ст. 14 та []{1_309}309.

5. —убТЇктом злочину, виход¤чи з норм законодавства про охорону здоровТ¤, може бути т≥льки особа, що дос¤гла 18-р≥чного в≥ку.

 оли виготовленн¤ чи п≥дробленн¤ документ≥в скоюЇтьс¤ службовою особою, що зловживаЇ своњм службовим становищем, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за ст. 318, []{1_364}364 та []{1_366}366, а при њх використанн≥ ≥з згаданою метою Ч додатково за []{1_307}ст. 307 чи []{1_309}309.

6.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки злочину Ч повторн≥сть, попередн¤ змова групи ос≥б, вчиненн¤ особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_306}ст. 306Ч317.

ѕ≥д повторн≥стю сл≥д розум≥ти незаконне вчиненн¤ ¤к тотожних, так ≥ в будь-¤к≥й посл≥довност≥ ≥нших д≥й, передбачених ч. 1 ст. 318, за умови, що не зб≥гли строки давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або не зн¤та ≥ не погашена судим≥сть за аналог≥чний злочин.

ѕопередн¤ змова групи ос≥б ≥ вчиненн¤ одного ≥з злочин≥в, зазначених у ч. 2 ст. 318, за ознаками аналог≥чн≥ розТ¤сненим у коментар≥ до []{1_307}ст. 307.

</s318>

<s319>

—татт¤ 319.Ќезаконна видача рецепта на право придбанн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин

1. Ќезаконна видача рецепта на право придбанн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин з корисливих мотив≥в чи в ≥нших особистих ≥нтересах Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “а сама д≥¤, вчинена повторно, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ у тому, що незаконна видача рецепта Ї одним з джерел злочинного вилученн¤ наркотичних чи психотропних л≥карських засоб≥в з аптек.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що забезпечують пор¤док придбанн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних л≥карських засоб≥в громад¤нами ([]{4_209_13}ст. 13Ч14 «акону ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥вФ).

ѕредметом злочину Ї спец≥альний бланк (рецепт) встановленого ћќ« зразка, в ¤кому л≥кар приписуЇ особ≥ т≥ чи ≥нш≥ наркотичн≥ або психотропн≥ л≥карськ≥ засоби. –ецепт п≥дписуЇтьс¤ л≥карем, а також головним л≥карем л≥кувально-проф≥лактичного закладу чи зав≥дувачем в≥дд≥ленн¤, ¤к≥ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за призначенн¤ таких засоб≥в хворим.

¬≥дпов≥дно до чинних медичних правил наркотичн≥ л≥карськ≥ засоби призначаютьс¤ у випадках, коли необх≥дно зн¤ти гострий б≥ль, наприклад, при онколог≥чних захворюванн¤х, т¤жких травмах, п≥сл¤ операц≥й тощо. ѕсихотропн≥ речовини призначаютьс¤ хворим на еп≥лепс≥ю, при гострих психоемоц≥йних розладах, у де¤ких ≥нших випадках.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у безп≥дставному призначенн≥ особ≥ наркотичних чи психотропних л≥карських засоб≥в ≥ видач≥ рецепта дл¤ одержанн¤ њх в аптец≥ дл¤ використанн¤ ≥ вживанн¤ з немедичною метою.

¬идача рецепта на право придбанн¤ наркотичних чи психотропних л≥карських засоб≥в особам, хворим на наркоман≥ю, категорично заборон¤Їтьс¤. –ецепт на придбанн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин мають право видавати лише л≥кар≥, ¤к≥ працюють у л≥кувально-проф≥лактичних закладах.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною формою вини ≥ корисливими мотивами чи ≥ншою особистою за≥нтересован≥стю. ѕ≥д корисливим мотивом сл≥д розум≥ти прагненн¤ особи, ¤ка незаконно видала рецепт, мати з цього матер≥альну вигоду. ÷е може бути отриманн¤ за видачу рецепта будь-¤кого майна чи придбанн¤ права на нього, зв≥льненн¤ в≥д будь-¤ких особистих матер≥альних витрат тощо.

≤нша особиста за≥нтересован≥сть може пол¤гати у прагненн≥ отримати вигоду немайнового характеру ¤к дл¤ себе, так ≥ дл¤ ≥нших ос≥б у вигл¤д≥ р≥зного роду прив≥лењв, а також у ≥нших спонуканн¤х на ірунт≥ сп≥вчутт¤, хибно сприйн¤того товариства тощо.

5. —убТЇктом даного злочину Ї, здеб≥льшого особи, ¤к≥ працюють на посадах л≥кар¤ та мають право видавати рецепти на придбанн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин.

” випадках, коли рецепт незаконно видаЇтьс¤ головним л≥карем чи зав≥дувачем в≥дд≥ленн¤ л≥кувально-медичного закладу, д≥њ такоњ особи мають квал≥ф≥куватис¤ за ст. 319 ≥ []{1_364}364 ¤к зловживанн¤ службовим становищем ≥ ¤к незаконна видача рецепта на право придбанн¤ наркотичних засоб≥в або психотропних речовин.

якщо незаконна видача рецепта була повТ¤зана з одержанн¤м хабара, вчинене додатково квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_368}ст. 368.

6. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту передач≥ незаконно виписаного рецепта особ≥, на ¤ку в≥н виписаний.  оли ж з будь-¤ких причин такий рецепт не був переданий, д≥њ винного сл≥д квал≥ф≥кувати за []{1_14}ст. 14 ≥ ст. 319 ¤к замах на незаконну видачу рецепта.

7. „. 2 ст. 319 передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за повторну незаконну видачу рецепта на право придбанн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин. Ќезаконна видача рецепта визнаЇтьс¤ повторною, ¤кщо особа ран≥ше вчинила хоча б одне таке д≥¤нн¤, незалежно в≥д того, чи була вона за це засуджена. ѕ≥д повторн≥стю сл≥д розум≥ти ¤к т≥ випадки, коли винний повторно незаконно видаЇ рецепт на отриманн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин одн≥й ≥ т≥й же особ≥, так ≥ т≥, коли так≥ рецепти видаютьс¤ двом ≥ б≥льше особам.

” раз≥ коли л≥кар вступаЇ у змову з прац≥вником аптеки ≥ виписуЇ рецепт на отриманн¤ наркотичних засоб≥в чи психотропних речовин, а останн≥й вилучаЇ њх ≥ збуваЇ будь-кому, д≥¤нн¤ таких ос≥б сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в ¤к викраденн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин ≥ њх збут за попередньою змовою групою ос≥б ([]{1_307}ч. 2 ст. 307 та []{1_308}ч. 2 ст. 308).

</s319>

<s320>

—татт¤ 320.ѕорушенн¤ встановлених правил об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в

1. ѕорушенн¤ встановлених правил пос≥ву або вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель, а також порушенн¤ правил виробництва, виготовленн¤, збер≥ганн¤, обл≥ку, в≥дпуску, розпод≥лу, торг≥вл≥, перевезенн¤, пересиланн¤ чи використанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в або прекурсор≥в, призначених дл¤ виробництва чи виготовленн¤ цих засоб≥в чи речовин, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно, або ¤кщо вони спричинили нестачу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в чи прекурсор≥в у великих розм≥рах, або призвели до викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в чи прекурсор≥в або заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ службовою особою своњм службовим становищем, Ч

караютьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ѕор¤док пос≥ву та вирощуванн¤ снотворного маку чи конопл≥, виготовленн¤, збер≥ганн¤, обл≥ку, в≥дпуску, розпод≥лу, торг≥вл≥, перевезенн¤, пересиланн¤ чи використанн¤ згаданих засоб≥в та речовин регламентований []{4_238_1}ѕоложенн¤м Уѕро пор¤док зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥ у сфер≥ об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин та прекурсор≥вФ, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 3 с≥чн¤ 1996 р. є 6, а також в≥домчими правилами (ћќ«, ƒержкоммедб≥опром, ћ≥нс≥льгоспрод, ћ≥нпром тощо). ѕорушенн¤ цих правил т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 320.

“аким чином, диспозиц≥¤ ц≥Їњ статт≥ Ч бланкетна ≥ дл¤ визначенн¤, ¤к≥ саме протиправн≥ д≥¤нн¤ були скоЇн≥, необх≥дно звернутис¤ до правил, що реіламентують законний пор¤док об≥гу згаданих засоб≥в та речовин.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що забезпечують пор¤док виробництва ≥ використанн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у законному об≥гу.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у порушенн≥ встановлених правил особою, ¤ка зг≥дно з своњм службовим становищем в≥дпов≥даЇ за пор¤док вирощуванн¤ снотворного маку або конопель, виробництва, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, в≥дпуску, перевезенн¤ або пересиланн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин чи прекурсор≥в на законних п≥дставах.

ѕорушенн¤ правил може про¤вл¤тис¤ ¤к у д≥њ, так ≥ у безд≥¤льност≥.

4. « субТЇктивноњ сторони злочин може вчин¤тис¤ ¤к умисно, так ≥ необережно. ”мисел може бути ¤к пр¤мим, так ≥ непр¤мим. Ќеобережн≥сть можлива у форм≥ ¤к злочинноњ впевненост≥, так ≥ недбалост≥.

ћотиви порушенн¤ правил дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ за ст. 320 значенн¤ не мають.

 вал≥ф≥куючими ознаками ст. 320 Ї повторн≥сть ≥ порушенн¤ встановлених правил, ¤к≥ призвели до викраденн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин чи прекурсор≥в або до њх нестач≥ у великих розм≥рах.

ѕовторн≥сть Ч це порушенн¤ правил хоча б удруге за умови, що не зб≥г строк прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за перше д≥¤нн¤ ≥ судим≥сть не зн¤та ≥ не погашена, ¤кщо особа була ран≥ше судима за такий же злочин.

5. —убТЇкт злочину спец≥альний. ÷е особи, ¤к≥ в силу свого службового чи профес≥йного становища зобовТ¤зан≥ дотримуватись встановлених правил пос≥ву ≥ вирощуванн¤ снотворного маку чи конопель, виробництва, виготовленн¤, придбанн¤, обл≥ку, збер≥ганн¤, розпод≥лу, в≥дпуску, перевезенн¤, пересиланн¤, продажу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин ≥ прекурсор≥в. якщо ж службова особа пор¤д з умисним порушенн¤м правил вчин¤Ї ≥ службовий злочин, њњ д≥¤нн¤ квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 320, []{1_364}364, []{1_367}367 чи []{1_368}368.

</s320>

<s321>

—татт¤ 321.Ќезаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, перевезенн¤, пересиланн¤, збер≥ганн¤ з метою збуту або збут отруйних ≥ сильнод≥ючих речовин

1. Ќезаконне виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ або збер≥ганн¤ з метою збуту, збут отруйних або сильнод≥ючих речовин, що не Ї наркотичними або психотропними чи њх аналогами, а також зд≥йсненн¤ таких д≥й щодо обладнанн¤, призначеного дл¤ виробництва чи виготовленн¤ отруйних або сильнод≥ючих речовин, вчинен≥ без спец≥ального на те дозволу, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ѕорушенн¤ встановлених правил виробництва, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, в≥дпуску, обл≥ку, перевезенн¤, пересиланн¤ отруйних або сильнод≥ючих речовин, що не Ї наркотичними або психотропними чи њх аналогами, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. ќтруйн≥ та сильнод≥юч≥ речовини широко застосовуютьс¤ у промисловост≥, с≥льському господарств≥, медицин≥ та ветеринар≥њ. јле нар≥вн≥ з корисними дл¤ потреб людини властивост¤ми ц≥ речовини здатн≥ викликати важк≥ отруЇнн¤ або смерть. Ѕагато з них при виробництв≥, виготовленн≥, перевезенн≥, пересиланн≥, збер≥ганн≥ або використанн≥ становл¤ть серйозну небезпеку не т≥льки дл¤ ос≥б, що з ними працюють, але й дл¤ оточуючих, в тому числ≥ окремих громад¤н, ¤к≥ придбали њх дл¤ особистого використанн¤. ” звТ¤зку з цим на де¤к≥ отруйн≥ та сильнод≥юч≥ речовини встановлена дозв≥льна система, за порушенн¤ ¤коњ ст. 321 передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, повТ¤зан≥ з об≥гом отруйних та сильнод≥ючих речовин, що забезпечують њх безпечну експлуатац≥ю.

ѕредметом злочину Ї т≥льки т≥ отруйн≥ та сильнод≥юч≥ речовини, перел≥к ¤ких встановлено спец≥альними нормативними актами, що видаютьс¤ зац≥кавленими м≥н≥стерствами та в≥домствами. ќтруйними речовинами Ї група натуральних та синтетичних сильнод≥ючих отрут у твердому, порошкопод≥бному чи ≥ншому стан≥, попаданн¤ ¤ких в орган≥зм нав≥ть у незначних дозах викликаЇ т¤жке отруЇнн¤ або смерть. «а своњм походженн¤м отруйн≥ речовини д≥л¤тьс¤ на рослинн≥, тваринн≥, м≥неральн≥ та на продукти х≥м≥чного синтезу.

«а напр¤мками експлуатац≥њ вони под≥л¤ютьс¤ на:

Ч профес≥йн≥ отрути, що використовуютьс¤ у х≥м≥чн≥й промисловост≥ та ≥нших виробничих процесах;

Ч медичн≥ отрути, що використовуютьс¤ х≥мфармп≥дприЇмствами при виготовленн≥ отрутом≥стких л≥карських засоб≥в;

Ч сильнод≥юч≥ речовини Ч група л≥карських засоб≥в з небезпечними поб≥чними властивост¤ми, вживанн¤ ¤ких поза призначенн¤м або з порушенн¤м норм дозуванн¤ може призвести до отруЇнн¤ чи ≥ншого важкого розладу здоровТ¤. ÷≥ речовини включаютьс¤ у список УЅФ у в≥дпов≥дност≥ з державним реЇстром л≥карських засоб≥в, перел≥к ¤ких встановлюЇтьс¤ ‘армаколог≥чним та ‘армац≥йним ком≥тетом, а пор¤док њх об≥гу реіламентуЇтьс¤ правилами, затвердженими наказом ћќ« ”крањни.

ќтруйн≥ та сильнод≥юч≥ речовини в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д наркотичних та психотропних тим, що вони виход¤чи з нарколог≥чних та асоц≥альних насл≥дк≥в зловживанн¤ не викликають захворюванн¤ наркоман≥Їю чи токсикоман≥Їю. “ому вони не п≥дл¤гають включенню у класиф≥кац≥йн≥ таблиц≥ наркотичних засоб≥в та психотропних речовин ≥ на них не поширюЇтьс¤ правовий режим, встановлений []{4_209_0}«аконом ”крањни Уѕро об≥г в ”крањн≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин, њх аналог≥в та прекурсор≥вФ.

ƒо предмету злочину в≥дноситьс¤ також обладнанн¤, призначене дл¤ виробництва чи виготовленн¤ отруйних або сильнод≥ючих речовин. ѕ≥д ним розум≥Їтьс¤ спец≥альна технолог≥чна апаратура, за допомогою ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ х≥м≥ко-технолог≥чний процес екстрагуванн¤, перегонки, очищенн¤ або синтез отруйних чи сильнод≥ючих речовин.

3. ќбТЇктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321, пол¤гаЇ в активн≥й повед≥нц≥ субТЇкта, що виражаЇтьс¤ в одн≥й з семи форм: виробництв≥, виготовленн≥, придбанн≥, перевезенн≥, пересиланн≥ або збер≥ганн≥ з метою збуту, збут≥ отруйних чи сильнод≥ючих речовин або обладнанн¤, призначеного дл¤ њх виробництва чи виготовленн¤.

¬казан≥ д≥¤нн¤ визнаютьс¤ крим≥нальними т≥льки тод≥, коли скоюютьс¤ без спец≥ального на те дозволу, тобто з порушенн¤м вимог []{4_132_1}ѕоложенн¤ ѕро дозв≥льну систему, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 жовтн¤ 1992 р. є 576.

ѕро виробництво, виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤, перевезенн¤, пересиланн¤ та збут отруйних та сильнод≥ючих речовин або обладнанн¤ дл¤ њх виробництва та виготовленн¤ див. коментар до []{1_307}ч. 1 ст. 307, []{1_313}313.

—клад злочину, передбачений ч. 1 ст. 321, Ї формальним, тобто злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту скоЇнн¤ будь-¤коњ д≥њ, вказаноњ в диспозиц≥њ ц≥Їњ норми.

4. ƒиспозиц≥¤ ч. 2 ст. 321 Ї бланкетною.

ќбТЇктивна сторона складу злочину, передбаченого ц≥Їю нормою, визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м фактично порушених ѕравил виробництва, збер≥ганн¤, в≥дпуску, обл≥ку, перевезенн¤, пересиланн¤ отруйних чи сильнод≥ючих засоб≥в. ÷≥ правила, в залежност≥ в≥д галузевого призначенн¤ вказаних засоб≥в, встановлюютьс¤ ћ≥нпромом, ƒержкоммедб≥опромом, ћќ«, ћ≥нс≥льгосппродом ”крањни; пор¤док об≥гу отруйних речовин затверджуЇтьс¤ ћ¬— ”крањни.

5. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321, Ї загальним, а в ч. 2 ц≥Їњ статт≥ Ч спец≥альним, тобто це особа, призначена на штатну посаду, зг≥дно з ¤кою на нењ покладаЇтьс¤ службовий чи профес≥йний обовТ¤зок, повТ¤заний з в≥дпов≥дальн≥стю за дотриманн¤ правил виробництва, збер≥ганн¤, в≥дпуску, обл≥ку, перевезенн¤ чи пересилки отруйних та сильнод≥ючих речовин.

—лужбова особа, за розпор¤дженн¤м ¤коњ було скоЇне незаконне виготовленн¤, придбанн¤, збер≥ганн¤ чи збут цих речовин, прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за сукупн≥стю злочин≥в Ч в≥дпов≥дно до ч. 1 чи 2 ст. 321 та []{1_364}ст. 364.

6. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 321, характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба, що незаконно виробл¤Ї, виготовл¤Ї, придбаваЇ, перевозить, пересилаЇ, збер≥гаЇ з метою збуту або збуваЇ отруйн≥ чи сильнод≥юч≥ речовини, усв≥домлюЇ, що цими д≥¤ми порушуЇ в≥дносини у сфер≥ об≥гу вказаних речовин, у звТ¤зку з чим створюЇ загрозу дл¤ житт¤ та здоровТ¤ людей. ћотиви, ¤кими керувавс¤ винний, значенн¤ не мають.

«лочин, передбачений ч. 2 ст. 321 може характеризуватис¤ ¤к умисною, так ≥ необережною виною.

ћотиви порушенн¤ вказаних правил дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ за ч. 2 ст. 321 значенн¤ не мають.

</s321>

<s322>

—татт¤ 322.Ќезаконна орган≥зац≥¤ або утриманн¤ м≥сць дл¤ вживанн¤ одурманюючих засоб≥в

Ќезаконна орган≥зац≥¤ або утриманн¤ м≥сць дл¤ вживанн¤ з метою одурманюванн¤ л≥карських та ≥нших засоб≥в, що не Ї наркотичними або психотропними чи њх аналогами, а також наданн¤ прим≥щень з такою метою Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. —клад злочину, описаного у ц≥й статт≥, Ї спец≥альним (за предметом) щодо загального складу злочину, передбаченого []{1_317}ст. 317.

ѕредмет такого виду злочину Ч одурманююч≥ засоби, що не Ї наркотичними чи психотропними або њх аналогами.

2. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ у наданн≥ послуг особам, ¤к≥ зловживають згаданими засобами, що спри¤Ї поширенню л≥карського та побутового токсикотизму, а також дел≥квентноњ повед≥нки на цьому ірунт≥.

3. —клад злочину за обТЇктивними та субТЇктивними ознаками аналог≥чний складу злочину, передбаченого []{1_317}ст. 317. –≥зниц¤ м≥ж ними пол¤гаЇ у предмет≥ пос¤ганн¤ та обмеженн≥ мети скоЇнн¤ злочину: орган≥зац≥¤ або утриманн¤ м≥сц¤ т≥льки дл¤ незаконного вживанн¤ одурманюючих засоб≥в. ÷е означаЇ, що скоЇнн¤ д≥й з метою виробництва чи виготовленн¤ вказаних засоб≥в не Ї злочином.

” диспозиц≥њ ст. 322 в ¤кост≥ предмета назван≥ одурманююч≥ засоби, що не Ї наркотичними, психотропними чи њх аналогами. ÷е можуть бути сильнод≥юч≥ л≥карськ≥ препарати, вживанн¤ ¤ких у велик≥й к≥лькост≥ призводить до одурманюванн¤, речовини промисловоњ та побутовоњ х≥м≥њ (високотоксичн≥ лаки, фарби, розчинники, аерозол≥ тощо) або природн≥ речовини, виготовлен≥ з отруйних рослин.

4. —убТЇктом злочину Ї осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

</s322>

<s323>

—татт¤ 323.—понуканн¤ неповнол≥тн≥х до застосуванн¤ доп≥нгу

1. —понуканн¤ неповнол≥тн≥х до застосуванн¤ доп≥нгу Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “а сама д≥¤, вчинена повторно, щодо двох чи б≥льше ос≥б або особою, ¤ка ран≥ше вчинила один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_314}статт¤ми 314, []{1_315}315, []{1_317}317, []{1_324}324 цього  одексу, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони запод≥¤ли т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

ѕрим≥тка. ƒоп≥нг Ч це засоби ≥ методи, ¤к≥ вход¤ть до перел≥ку заборонених јнтидоп≥нговим кодексом ќл≥мп≥йського руху.

1. Ќовелою в крим≥нальному законодавств≥ ”крањни Ї встановленн¤ в≥дпов≥дальност≥ ос≥б, що займаютьс¤ ф≥зичним вихованн¤м, за спонуканн¤ неповнол≥тн≥х ф≥зкультурник≥в ≥ спортсмен≥в до застосуванн¤ доп≥нг≥в.

÷е зумовлено, перш за все, п≥двищеною сусп≥льною небезпекою даного виду злочину, оск≥льки зам≥сть зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ юних ф≥зкультурник≥в ≥ спортсмен≥в з розвинутими ф≥зичними, морально-вольовими та ≥нтелектуальними зд≥бност¤ми зростаЇ число доп≥нгоман≥в з р≥зними хворобами, тобто пог≥ршуЇтьс¤ стан здоровТ¤ п≥дростаючого покол≥нн¤.

ƒоц≥льно навести цитату ≥з за¤ви ѕрезидента ћ≥жнародного ќл≥мп≥йського  ом≥тету (ћќ ) ’.ј.—амаранча напередодн≥ в≥дкритт¤ XXIV ќл≥мп≥йських ≤гор у —еул≥: Уѕриймати доп≥нг Ч значить померти. ѕомерти ф≥з≥олог≥чно при настанн≥ незворотних аномальних процес≥в в орган≥зм≥. ѕомерти ф≥зично, ¤к показали траг≥чн≥ факти останн≥х рок≥в. ѕомерти духовно, ≥нтелектуально, погоджуючись шахраювати, визнавати своЇ безсилл¤ чи недостатн≥сть вол≥ чесно використовувати своњ можливост≥ або робити зусилл¤, щоб њх перебороти. Ќарешт≥, померти морально, фактично поставити себе поза рамками тих правил, ¤ких вимагаЇ гуманне сусп≥льствоФ.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 323 настаЇ за спонуканн¤ неповнол≥тнього, ¤кий займаЇтьс¤ ф≥зкультурою або спортом, до прийому доп≥нгу у процес≥ тренуванн¤ чи спортивних змагань (турн≥р≥в) проти його особистого бажанн¤. ÷е може бути примус у будь-¤к≥й форм≥ до вживанн¤ того чи ≥ншого доп≥нгу.

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом спонуканн¤ неповнол≥тн≥х до застосуванн¤ доп≥нгу Ї в≥дносини у сфер≥ ф≥зичноњ культури ≥ спорту з приводу недопущенн¤ використанн¤ в ц≥й галуз≥ доп≥нг≥в (див. []{4_179_7}ст. 7, []{4_179_27}24 «акону ”крањни Уѕро ф≥зичну культуру ≥ спортФ).

ѕредметом злочину Ї доп≥нги. «г≥дно з прим≥ткою до ст. 323 Ч це засоби ≥ методи, що вход¤ть до ѕерел≥ку заборонених до застосуванн¤ у спорт≥ јнтидоп≥нговим кодексом ќл≥мп≥йського –уху.

–ечовини, що застосовуютьс¤ ¤к доп≥нги, Ї високоактивними речовинами тваринного ≥ рослинного походженн¤ або њх синтетичними аналогами. ћайже вс≥ вони використовуютьс¤ у л≥карн¤н≥й практиц≥, де њх застосуванн¤ Ї вимушеним ≥ звичайно короткочасним, зд≥йснюЇтьс¤ п≥д нагл¤дом л≥кар¤. ” спортивн≥й практиц≥ прийом високоактивних речовин проводитьс¤ з грубим порушенн¤м дозуванн¤ ≥ тривалост≥ прийманн¤, вже не кажучи про м≥ркуванн¤ морального пор¤дку. ¬се це призводить до важких порушень здоровТ¤ спортсмен≥в, а ≥нод≥ Ч до смерт≥.

ћедична ком≥с≥¤ ћќ  внесла у перел≥к заборонених доп≥нг≥в майже 100 речовин, розд≥лених на 5 груп:

Ч аналептичн≥ засоби чи стимул¤тори (амфетам≥ни, кодењн, кокањн, ефедрин, метилефедрин, фентерм≥н тощо). ƒоп≥нги ц≥Їњ групи актив≥зують серцево-судинну ≥ дихальну д≥¤льн≥сть, що ви¤вл¤Їтьс¤ у зб≥льшенн≥ серцевого викиду, розширенн≥ бронх≥в, п≥двищенн≥ артер≥ального тиску. ѕрепарати зн≥мають почутт¤ втоми, невпевненост≥ у своњх силах, покращують вс≥ види псих≥чноњ ≥ моторноњ д≥¤льност≥. јналептичн≥ засоби стимулюють в основному д≥¤льн≥сть дихального центру.

ѕ≥двищенн¤ функц≥ональних можливостей спортсмен≥в п≥д впливом стимул¤тор≥в у значн≥й м≥р≥ виникаЇ за рахунок блокади ф≥з≥олог≥чних регул¤тор≥в, можливих меж моб≥л≥зац≥њ функц≥ональних резерв≥в, що часто призводить до перенапруженн¤ серц¤, печ≥нки, нирок, порушенн¤ терморегул¤ц≥њ орган≥зму та ≥нших негативних насл≥дк≥в, здатних викликати важк≥ захворюванн¤ ≥ нав≥ть смерть. «астосуванн¤ у п≥двищених дозах амфетам≥ну (надзвичайно попул¤рного доп≥нгу серед спортсмен≥в) часто призводить до г≥пертон≥чного кризу ≥ крововиливу, виникненн¤ аритм≥њ, що нер≥дко Ї причиною смерт≥. ѕ≥двищене виробництво метабол≥чного тепла може призвести до теплового удару. ћожлив≥ також летальн≥ випадки внасл≥док серцево-судинного шоку. «г≥дно з висновком спец≥ал≥ст≥в ћќ  причинами багатьох летальних випадк≥в Ї серцево-судинн≥ захворюванн¤, викликан≥ застосуванн¤м амфетам≥ну, а насл≥дками цього г≥пертроф≥чна кард≥ом≥опат≥¤, розрив аорти, проламбуванн¤ м≥трального клапана тощо.

ƒосить негативно впливаЇ амфетам≥н ≥ на псих≥ку. «а даними ћќ  у 90% спортсмен≥в, ¤к≥ вживають 300 мг цього доп≥нгу на день, спостер≥гаютьс¤ слухов≥ галюцинац≥њ, у 33% Ч псих≥чн≥ реакц≥њ з параноњдальним маренн¤м. ÷≥ реакц≥њ часто залишаютьс¤ ≥ п≥сл¤ припиненн¤ прийому амфетам≥ну. јналог≥чним чином впливаЇ на орган≥зм спортсмена й ≥нший попул¤рний стимул¤тор-кокањн. ÷ей доп≥нг маЇ високу токсичн≥сть, в≥н зн≥маЇ почутт¤ втоми, суттЇво п≥двищуЇ працездатн≥сть спортсмена ≥ викликаЇ псих≥чну залежн≥сть. ѕ≥двищенн¤ дози кокањну досить часто Ї причиною смерт≥ спортсмен≥в в≥д ≥нфаркта м≥окарда чи крововиливу в мозок;

Ч наркотичн≥ засоби (кодењн, героњн, морф≥н, марихуана тощо). ¬они застосовуютьс¤ у спорт≥ ¤к сильнод≥юч≥ знеболююч≥ препарати, здатн≥ зн¤ти почутт¤ втоми, але призвести до перевантаженн¤ орган≥в ≥ функц≥ональних систем, важких захворювань ≥ летального випадку;

Ч анабол≥чн≥ стероњди (тестостерон, ретабол≥л чи нандролон, метенолон тощо). ѓх застосуванн¤ поширене серед культурист≥в, важкоатлет≥в, легкоатлет≥в-метальник≥в з метою зб≥льшенн¤ мТ¤зовоњ маси та ≥нтенсиф≥кац≥њ тренувального процесу у переважн≥й б≥льшост≥ вид≥в спорту. Ќебезпека немедичного прийому стероњд≥в пол¤гаЇ у тому, що вони здатн≥ викликати рак печ≥нки ≥ печ≥ночний крововилив, захворюванн¤ серц¤ у в≥дносно ранньому в≥ц≥. ѕ≥д впливом цих доп≥нг≥в виникають дегенеративн≥ зм≥ни у мТ¤зов≥й тканин≥ культурист≥в ≥ важкоатлет≥в, структурн≥ аномал≥њ центрального ¤дра, атроф≥¤ мТ¤зових волокон тощо.

—еред ≥нших негативних насл≥дк≥в застосуванн¤ анабол≥тичних стероњд≥в в≥дм≥чають: передчасне припиненн¤ росту у неповнол≥тн≥х спортсмен≥в; п≥двищену агресивн≥сть ≥ ворож≥сть; психотичн≥ вар≥анти повед≥нки та ≥нш≥ псих≥чн≥ розлади (слухов≥ галюцинац≥њ, параноњдальне маренн¤, мегаломан≥¤ тощо). ” д≥вчат стероњди викликають в≥р≥л≥зац≥ю Ч зниженн¤ тембру голосу, зменшенн¤ грудей, р≥ст кл≥тора, лисину чолов≥чого типу, р≥ст волос¤ного покриву на обличч≥, руках ≥ ногах. ÷≥ поб≥чн≥ ¤вища не зникають п≥сл¤ припиненн¤ вживанн¤ стероњд≥в. ќстанн≥ також викликають ф≥зичну залежн≥сть, що характеризуЇтьс¤ абстинентним синдромом;

Ч бета-блокатори (пропланол, атенолол, метропролол тощо). ѕрепарати ц≥Їњ групи спри¤ють зниженню маси т≥ла ≥ виведенню сл≥д≥в прийому ≥нших доп≥нг≥в. ” звТ¤зку з цим вони застосовуютьс¤ у спорт≥ дл¤ скиданн¤ зайвоњ ваги до початку змагань по г≥мнастиц≥, ф≥гурному катанню, боксу тощо;

Ч д≥уретичн≥ засоби (дихлорт≥аз≥д, г≥дрохлот≥заз≥д, форосем≥д тощо). ÷≥ доп≥нги застосовуютьс¤ у спорт≥ дл¤ зниженн¤ маси т≥ла.

 р≥м речовин згаданих клас≥в до доп≥нг≥в в≥днесен≥ певн≥ методи, зокрема так званий кровТ¤ний доп≥нг Ч переливанн¤ донорськоњ кров≥, а також вс≥ фармацевтичн≥, х≥м≥чн≥ ≥ ф≥зичн≥ ман≥пул¤ц≥њ, здатн≥ за характером дозуванн¤ чи вживанн¤ штучно покращувати результат спортсмена на змаганн¤х.

—уть кровТ¤ного доп≥нгу пол¤гаЇ у п≥двищенн≥ у зм≥сту кров≥ р≥вн¤ гемоглоб≥ну з метою штучного п≥двищенн¤ максимального споживанн¤ кисню ≥ стимул¤ц≥њ витривалост≥ при тривал≥й прац≥ (велогонка, лижн≥ гонки, марафон), а також дл¤ зн¤тт¤ негативного впливу середньог≥рТ¤ ≥ високог≥рТ¤ на р≥вень максимального споживанн¤ кисню ≥ витривалост≥ спортсмен≥в-альп≥н≥ст≥в. —пец≥ал≥сти ћќ  вважають, що застосуванн¤ донорськоњ кров≥ повТ¤зане з певним ризиком, так ¤к не дивл¤чись на ретельний п≥дб≥р кров≥ по групам багато спортсмен≥в негативно реагують на переливанн¤ кров≥ у звТ¤зку з розладом трансфузованих еритроцит≥в. Ќе виключаютьс¤ також випадки виникненн¤ ≥нфекц≥йних захворювань. ƒл¤ уникненн¤ цих негативних насл≥дк≥в у спортивн≥й практиц≥ використовуЇтьс¤ ≥ такий метод кровТ¤ного доп≥нгу ¤к вз¤тт¤, збер≥ганн¤ та подальше введенн¤ спортсмену власноњ кров≥.

ƒо доп≥нг-метод≥в в≥днос¤тьс¤ ≥ так зван≥ пент≥гормони. ÷ей метод застосовуЇтьс¤ волейбол≥стами ≥ баскетбол≥стами.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у псих≥чному вплив≥ на неповнол≥тн≥х з метою примусити њх проти свого бажанн¤ вжити той чи ≥нший доп≥нг.

ƒиспозиц≥¤ ст. 323 не м≥стить вказ≥вки на характер ≥ спос≥б примусу.

¬≥дпов≥дно псих≥чний вплив може зд≥йснюватис¤ будь- ¤ким способом, зокрема:

Ч тиск на неповнол≥тнього шл¤хом зал¤куванн¤ чи погрози виключити його з спортивноњ секц≥њ або команди, в≥дсторонити в≥д участ≥ у змаганн¤х тощо;

Ч обман (демонстрац≥¤ фальшивоњ постанови спортивного ком≥тету про виключенн¤ ≥з складу зб≥рноњ команди з причини поганих показник≥в на в≥дб≥ркових змаганн¤х; неправдиве пов≥домленн¤ про те, що цей доп≥нг призначив л≥кар спортивноњ орган≥зац≥њ або, що це необх≥дно дл¤ завоюванн¤ особистого чи колективного призового м≥сц¤ тощо);

Ч задобрюванн¤ незд≥йсненними об≥ц¤нками присвоЇнн¤ позачергового спортивного званн¤ Умайстер спортуФ чи незаконне матер≥альне заохоченн¤ за сфальсиф≥кован≥ результати тощо;

Ч загроза застосувати насилл¤ за низьк≥ показники у процес≥ тренувань, розголосити в≥домост≥, ¤к≥ ганьбл¤ть спортсмена тощо.

Ќе виключаЇтьс¤ можлив≥сть застосуванн¤ ≥нших способ≥в псих≥чного впливу на неповнол≥тнього з метою примусу до вживанн¤ доп≥нгу.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту факту псих≥чного впливу на неповнол≥тнього, що спр¤мований на його примус до вживанн¤ доп≥нгу. Ќе маЇ значенн¤, погодивс¤ неповнол≥тн≥й п≥д таким тиском на вживанн¤ доп≥нгу ≥ чи був час факт вживанн¤.

4. ѕотерп≥лими в≥д злочину, передбаченого ст. 323, Ї не т≥ неповнол≥тн≥ з так званих УдикихФ команд, що займаютьс¤ звичайними спортивними ≥грами або неорган≥зованим культуризмом, а т≥, ¤к≥ беруть участь у масовому ф≥зкультурному рус≥, спортивних змаганн¤х (турн≥рах, спартак≥адах, ол≥мп≥адах) з метою встановленн¤ рекорд≥в, отриманн¤ спортивних розр¤д≥в, звань майстр≥в спорту, завоюванн¤ призових м≥сць ≥ нагород та ≥нших дос¤гнень у ф≥зкультур≥ ≥ спорт≥.

якщо неповнол≥тн≥й, ¤кого примусили вжити доп≥нг, не Ї учасником ф≥зкультурного руху, то у цьому випадку в≥н може бути потерп≥лим в≥д злочину, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤кий передбачена []{1_314}ст. 314, []{1_315}315, []{1_324}324.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. —убТЇкт усв≥домлюЇ, що при використанн≥ вищезгаданих форм впливу в≥н примусить неповнол≥тнього вжити доп≥нг. ћотиви злочину дл¤ квал≥ф≥кац≥њ значенн¤ не мають Ч це можуть бути карТЇристськ≥ прагненн¤, бажанн¤ прославитис¤ тощо.

6. —убТЇктом злочину може бути особа, ¤ка дос¤гла 18-ти рок≥в, виконувала функц≥њ викладача ф≥зкультури, ≥нструктора по тому чи ≥ншому виду спорту, тренера. ÷е стосуЇтьс¤ ≥ випадк≥в, коли особа обмежуЇтьс¤ нав≥ть лише кер≥вництвом команди, до складу ¤коњ входить неповнол≥тн≥й спортсмен. «лочин може бути скоЇно у сп≥вучаст≥ з особами, ¤к≥ Ї представниками в≥дпов≥дноњ спортивноњ орган≥зац≥њ, або з ≥ншими особами, ¤к≥ були вт¤гнут≥ винним у злочинну д≥¤льн≥сть з метою примусу неповнол≥тнього спортсмена до вживанн¤ доп≥нгу.

якщо винний не п≥дпадаЇ п≥д ознаки вказаного субТЇкта, в≥н несе в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_314}ст. 314, []{1_315}315 та []{1_324}324.

7.  вал≥ф≥куючими ознаками злочину у в≥дпов≥дност≥ з ч. 2 ст. 323 Ї його вчиненн¤:

Ч повторно щодо двох чи б≥льше неповнол≥тн≥х;

Ч особою, ¤ка ран≥ше скоњла один ≥з злочин≥в, передбачених []{1_314}ст. 314, []{1_315}315, []{1_317}317 та []{1_324}324.

ѕ≥д повторн≥стю у цьому випадку потр≥бно розум≥ти скоЇнн¤ винним д≥й, вказаних у ч. 1 ст. 323, неодноразово (хоча б другий раз). ѕри цьому ¤к повторн≥ вони можуть визнаватис¤ лише за умови, що не зб≥г строк давност≥ прит¤гненн¤ за них до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, а судим≥сть (за њњ на¤вност≥) не зн¤та ≥ не погашена в установленому законом пор¤дку. ¬чиненн¤ особою одного ≥з злочин≥в, передбачених []{1_314}ст. 314, []{1_315}315, []{1_317}317 та []{1_324}324, Ч випадок множиннност≥ однор≥дних д≥й. ѕри квал≥ф≥кац≥њ скоЇного треба враховувати правила в≥дносно квал≥ф≥кац≥њ повторних злочин≥в.

8. ќсобливо квал≥ф≥кованими ознаками спонуканн¤ неповнол≥тн≥х до застосуванн¤ доп≥нгу, передбаченими ч. 3 ст. 323, Ї запод≥¤нн¤ т¤жких насл≥дк≥в. ÷е можуть бути люб≥ вищезгадан≥ насл≥дки, ¤к≥ викликаютьс¤ д≥Їю доп≥нг≥в на орган≥зм людини. якщо внасл≥док прийому неповнол≥тн≥м доп≥нгу настала його смерть, скоЇне сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю скоЇних злочин≥в, тобто за []{1_119}ст. 119 ≥ 323.

јнтидоп≥нгов≥й практиц≥ в≥дом≥ факти, коли у процес≥ примусу неповнол≥тнього до застосуванн¤ кровТ¤ного доп≥нгу в ≥ншоњ особи завчасно шл¤хом обману вилучаЇтьс¤ кров з метою використанн¤ њњ ¤к донора. ” такому раз≥ скоЇне повинно квал≥ф≥куватис¤ за []{1_14}ч. 1 ст. 14, []{1_144}ст. 144 та 323. «а цими ж статт¤ми треба квал≥ф≥кувати насильницьке вз¤тт¤ кров≥ у неповнол≥тнього, њњ збер≥ганн¤ з наступним примусовим введенн¤ йому ц≥Їњ кров≥.

</s323>

<s324>

—татт¤ 324.—хил¤нн¤ неповнол≥тн≥х до вживанн¤ одурманюючих засоб≥в

—хил¤нн¤ неповнол≥тн≥х до вживанн¤ одурманюючих засоб≥в, що не Ї наркотичними або психотропними чи њх аналогами, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. —усп≥льна небезпека схил¤нн¤ неповнол≥тн≥х до вживанн¤ одурманюючих речовин пол¤гаЇ у зневажливому ставленн≥ дорослих до здоровТ¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ людей. ¬оно ви¤вл¤Їтьс¤ у вт¤гненн≥ п≥дл≥тк≥в у зловживанн¤ згаданими засобами з подальшими шк≥дливими дл¤ сусп≥льства насл≥дками (зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ неповнол≥тн≥х, ¤к≥ страждають токсикоман≥Їю; поширенн¤ серед ос≥б ц≥Їњ категор≥њ токсикотизму, про¤вленн¤ з њх боку на цьому ірунт≥ дел≥квентноњ повед≥нки тощо).

2. ѕредметом злочину Ї одурманююч≥ речовини, що не Ї наркотичними чи психотропними або њх аналогами.

ѕ≥д одурманюючими речовинами ¤к хвороботворним фактором розум≥ють р≥зн≥ природн≥ речовини, продукти промисловоњ ≥ побутовоњ х≥м≥њ, сильнод≥юч≥ л≥карськ≥ засоби, котр≥ при певному дозуванн≥ викликають затьмаренн¤ св≥домост≥ (спТ¤н≥нн¤), а при зловживанн≥ Ч токсикоман≥ю. ƒо природних одурманюючих засоб≥в в≥днос¤тьс¤ речовини, що отримують з таких отруйних рослин ¤к блекота, беладонна, болиголов крапчатий, дурман, мандрагора тощо. ќдурманюючими х≥м≥чними продуктами Ї токсичн≥ лаки, фарби, аерозол≥ тощо. ƒо сильнод≥ючих л≥карських засоб≥в, що викликають одурманюванн¤, в≥днос¤тьс¤ медикаменти, ¤к≥ включен≥ ‘армакоп≥йним ком≥тетом ћќ« ”крањни у список УЅФ ≥ в≥дносно ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ медично-правовий контроль (наприклад, димедрол, теофедр≥н, елен≥ум, релан≥ум тощо).

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у д≥¤х, спр¤мованих на збудженн¤ у неповнол≥тн≥х прагненн¤ до вживанн¤ в≥дпов≥дноњ одурманюючоњ речовини. «а своњм характером ц≥ д≥њ аналог≥чн≥ д≥¤нн¤м, описаним при характеристиц≥ складу злочину, передбаченого []{1_315}ст. 315. ” вс≥х випадках вони повТ¤зан≥ не з примусом, а з переконанн¤м неповнол≥тн≥х прийн¤ти р≥шенн¤ про фактичний прийом будь-¤ким способом одурманюючого засобу. ѕереконанн¤ може ви¤вл¤тис¤ у форм≥ умовл¤нн¤ особи вжити цей зас≥б, глузуванн¤ з њњ нер≥шучост≥, погрози роз≥рвати з ним в≥дносини у майбутньому тощо.

якщо винний у процес≥ схиленн¤ неповнол≥тнього до споживанн¤ одурманюючого засобу застосовуЇ ф≥зичне насилл¤, то в залежност≥ в≥д його характеру скоЇне квал≥ф≥куЇтьс¤ за правилами про сукупн≥сть злочин≥в Ч за []{1_126}ст. 126, []{1_127}127 чи 324.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту скоЇнн¤ д≥й, в ¤ких ви¤вл¤Їтьс¤ схил¤нн¤ неповнол≥тнього до вживанн¤ одурманюючоњ речовини незалежно в≥д того, чи вживав в≥н його насправд≥.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умислом: винний усв≥домлюЇ, що зд≥йснюЇ вказан≥ у ст. 324 д≥њ, ≥ бажаЇ њх зд≥йсненн¤. ћотиви ≥ мета при цьому не мають значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ скоЇного.

якщо винний у процес≥ схил¤нн¤ неповнол≥тньоњ до вживанн¤ одурманюючого засобу намагаЇтьс¤ зівалтувати њњ, то скоЇне потр≥бно квал≥ф≥кувати за []{1_14}ч. 2 ст. 14 та []{1_152}ст. 152, 324.

5. —убТЇкт злочину Ч особа, ¤ка дос¤гла 18-р≥чного в≥ку.

</s324>

<s325>

—татт¤ 325.ѕорушенн¤ правил боротьби з еп≥дем≥¤ми

ѕорушенн¤ правил, встановлених з метою запоб≥ганн¤ еп≥дем≥чним та ≥ншим заразним захворюванн¤м ≥ боротьби з ними, ¤кщо ц≥ д≥њ спричинили або зав≥домо могли спричинити поширенн¤ цих захворювань, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що мають на мет≥ забезпеченн¤ сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чного благополучч¤ територ≥й та населених пункт≥в.

ѕредметом злочину Ї фактори передач≥ збудник≥в ≥нфекц≥йних хвороб, тобто забруднен≥ збудниками ≥нфекц≥йних хвороб обТЇкти середовища життЇд≥¤льност≥ людини (пов≥тр¤, ірунт, вода, харчов≥ продукти, продовольча сировина, кров та ≥нш≥ б≥олог≥чн≥ препарати, медичн≥ ≥нструменти, предмети побуту), а також заражен≥ збудниками ≥нфекц≥йних хвороб жив≥ орган≥зми, що перенос¤ть збудники ≥нфекц≥йних хвороб в≥д джерела ≥нфекц≥њ до ≥нших ос≥б.

2. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ недотриманн¤м правил запоб≥ганн¤ еп≥дем≥чним та ≥ншим захворюванн¤м та боротьби з ними, у результат≥ чого виникаЇ еп≥дем≥чний осередок та реальна загроза трансформац≥њ його у еп≥дем≥чний спалах.

ƒиспозиц≥¤ ст. 325 бланкетна. ƒо нормативних акт≥в, що м≥ст¤ть сан≥тарно-протиеп≥дем≥чн≥ правила, в≥днос¤тьс¤ []{4_135_0}ќснови законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤, []{4_127_0}закони ”крањни Уѕро ветеринарну медицину, []{4_184_0}Уѕро забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤ населенн¤Ф, []{4_375_0}Уѕро захист населенн¤ в≥д ≥нфекц≥йних хворобФ.

÷ими законодавчими актами встановлен≥ Їдин≥ сан≥тарно- протиеп≥дем≥чн≥ вимоги до: плануванн¤ та забудови населених пункт≥в; буд≥вництва та експлуатац≥њ промислових та ≥нших обТЇкт≥в; очищенн¤ та знешкодженн¤ промислових та комунально- побутових викид≥в та в≥дход≥в; використанн¤ та утриманн¤ житлових, виробничих та службових прим≥щень та територ≥й, на ¤ких вони розташован≥; орган≥зац≥њ харчуванн¤ та водопостачанн¤ населенн¤; утриманн¤ та забою домашн≥х та диких тварин, а також до ≥ншоњ д≥¤льност≥, що може загрожувати сан≥тарно- еп≥дем≥олог≥чному благополуччю територ≥й та населених пункт≥в.

—пец≥альн≥ правила повед≥нки в еп≥дем≥чних осередках та перел≥к заход≥в по локал≥зац≥њ та л≥кв≥дац≥њ масових ≥нфекц≥йних захворювань м≥ст¤тьс¤ в []{4_135_6}ст. 6, []{4_135_10}10, []{4_135_27}27 та []{4_135_30}30 вказаних ќснов законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤, []{4_184_26}ст. 26Ч30 «акону ”крањни Уѕро забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥олог≥чного благополучч¤ населенн¤Ф, []{4_375_15}ст. 15, []{4_375_16}16, []{4_375_21}21Ч23, []{4_375_28}28Ч37 «акону ”крањни Уѕро захист населенн¤ в≥д ≥нфекц≥йних хворобФ.

” в≥дпов≥дност≥ до []{4_135_30}ч. 2 ст. 30 ќснов законодавства ”крањни про охорону здоровТ¤ особи, що Ї нос≥¤ми збудник≥в ≥нфекц≥йних захворювань, небезпечних дл¤ населенн¤, в≥длучаютьс¤ в≥д роботи чи ≥ншоњ д≥¤льност≥, що може спри¤ти поширенню ≥нфекц≥йних хвороб, ≥ п≥дл¤гають медичному обстеженню та л≥куванню. ” випадку поширенн¤ особливо небезпечних ≥нфекц≥йних хвороб можуть проводитис¤ обовТ¤зков≥ медичн≥ огл¤ди, проф≥лактичн≥ щепленн¤, л≥кувальн≥ та карантинн≥ заходи у пор¤дку, передбаченому []{4_375_0}«аконом ”крањни Уѕро захист населенн¤ в≥д ≥нфекц≥йних хворобФ. ѕри загроз≥ виникненн¤ чи поширенн¤ еп≥дем≥чних захворювань ѕрезидент ”крањни зг≥дно з законами ”крањни та рекомендац≥¤ми орган≥в охорони здоровТ¤ може вводити особлив≥ умови та режими прац≥, навчанн¤, перем≥щенн¤ та перевезенн¤ по вс≥й територ≥њ ”крањни чи у њњ окремих м≥сцевост¤х, спр¤мован≥ на запоб≥ганн¤ поширенн¤ та л≥кв≥дац≥ю цих захворювань.

Ќа органи м≥сцевоњ державноњ адм≥н≥страц≥њ, рег≥онального м≥сцевого самоуправл≥нн¤, п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й незалежно в≥д форм власност≥, громад¤н покладений обовТ¤зок активно спри¤ти зд≥йсненню протиеп≥дем≥чних заход≥в.

ѕорушенн¤ сан≥тарно-еп≥дем≥чних правил та норм у залежност≥ в≥д можливих насл≥дк≥в чи насл≥дк≥в, ¤к≥ настали, т¤гнуть за собою адм≥н≥стративну ([]{4_62_46}ст. 42, []{4_62_50}43  пјѕ ”крањни) чи крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть.

ƒ≥¤нн¤, за ¤к≥ передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 325, можуть про¤вл¤тис¤ у форм≥: невстановленн¤ бацилонос≥њв; незнищенн¤ домашн≥х тварин, що Ї джерелами ≥нфекц≥њ, або продукт≥в харчуванн¤, що нас≥нен≥ бактер≥¤ми; невжитт¤ заход≥в по карантизац≥њ та обсервац≥њ ос≥б, що знаходилис¤ у контакт≥ з хворими Ч нос≥¤ми заразного захворюванн¤; незакритт¤ увозу та вивозу вантаж≥в та пасажир≥в в окрему м≥сцев≥сть; неп≥дкоренн¤ розпор¤дженню про госп≥тал≥зац≥ю; ухиленн¤ в≥д обовТ¤зкових проти≥нфекц≥йних щеплень; невжитт¤ заход≥в по знищенню заражених продукт≥в тощо. ” кожному випадку необх≥дно встановити, ¤к≥ саме правила були порушен≥.

Ќасл≥дки, що знаход¤тьс¤ у причинному звТ¤зку з порушенн¤м згаданих правил, виражаютьс¤ у на¤вност≥ еп≥дем≥чного осередку, в ¤кому хвороба може набути характеру еп≥дем≥чного спалаху. «а в≥дсутност≥ цих насл≥дк≥в винний прит¤гуЇтьс¤ до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{4_62_46}ст. 42, []{4_62_50}43  пјѕ ”крањни.

ѕ≥д еп≥дем≥Їю розум≥Їтьс¤ масове поширенн¤ ≥нфекц≥йноњ хвороби серед населенн¤ за короткий пром≥жок часу (див. []{4_375_1}ч. 6 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро захист населенн¤ в≥д ≥нфекц≥йних хворобФ); воно пол¤гаЇ у формуванн≥ ланцюга еп≥дем≥чних осередк≥в, що посл≥довно виникають один за одним. ƒо особливо небезпечних в≥днос¤тьс¤ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, що виникають внасл≥док зараженн¤ живими збудниками (в≥русами, бактер≥¤ми, рикетс≥¤ми, найпрост≥шими, грибками, гельм≥нтами, кл≥щами, ≥ншими патогенними паразитами, в тому числ≥ карантинними: чума, холера, жовта гар¤чка) ≥ характеризуютьс¤ важкими та (або) ст≥йкими розладами здоровТ¤ у значноњ к≥лькост≥ хворих, високим р≥внем смертност≥, швидким поширенн¤м цих хвороб серед населенн¤.

≤нш≥ заразн≥ захворюванн¤ Ч ≥нфекц≥йн≥ хвороби, що викликаютьс¤ м≥кроорган≥змами та передаютьс¤ в≥д хвороњ до здоровоњ людини не так швидко ≥ масово, ¤к еп≥дем≥чн≥ захворюванн¤ (туберкульоз, бруцельоз, тул¤рем≥¤ тощо).

ѕ≥д поширенн¤м еп≥дем≥чного та ≥ншого заразного захворюванн¤ розум≥Їтьс¤ зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ випадк≥в захворюванн¤ одн≥Їю й тою ж ≥нфекц≥йною хворобою.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу чи необережност≥ щодо д≥й. ¬≥дносно насл≥дк≥в вина необережна, а до можливост≥ њх настанн¤ можливий ≥ непр¤мий умисел. «а на¤вност≥ пр¤мого умислу до насл≥дк≥в, що вказан≥ у диспозиц≥њ ст. 325, виникаЇ питанн¤, чи не маЇ в≥н антинац≥онального спр¤муванн¤, за ¤ке можлива в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_113}ст. 113.

ѕорушенн¤ правил боротьби з венеричними захворюванн¤ми та в≥русом ≥мунодеф≥циту людини за на¤вност≥ п≥дстав квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_130}ст. 130, []{1_131}131 та []{1_133}133.

4. —убТЇктом злочину може бути особа, у службов≥ та профес≥йн≥ обовТ¤зки ¤коњ входить виконанн¤ передбачених законом правил по боротьб≥ з еп≥дем≥¤ми та ≥ншими заразними захворюванн¤ми (службов≥ особи п≥дприЇмств, орган≥зац≥й, установ; медичн≥ прац≥вники санеп≥демстанц≥й, ветеринарн≥ л≥кар≥; прац≥вники тваринницьких ферм тощо), а також громад¤ни, що дос¤гли 16 рок≥в ≥ порушили правила боротьби з еп≥дем≥¤ми. —лужбов≥ особи за порушенн¤ цих правил можуть нести в≥дпов≥дальн≥сть за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ст. 325 та за службовий злочин ([]{1_367}ст. 367).

</s325>

<s326>

—татт¤ 326.ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з м≥кроб≥олог≥чними або ≥ншими б≥олог≥чними агентами чи токсинами

1. ѕорушенн¤ правил збер≥ганн¤, використанн¤, обл≥ку, перевезенн¤ м≥кроб≥олог≥чних або ≥нших б≥олог≥чних агент≥в чи токсин≥в, а також ≥нших правил поводженн¤ з ними, ¤кщо воно створило загрозу загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤ло шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ охорони здоровТ¤, що забезпечують еп≥дем≥олог≥чну безпеку населенн¤.

ѕредметом злочину Ї м≥кроб≥олог≥чн≥ чи ≥нш≥ б≥олог≥чн≥ агенти або токсини. ѓх перел≥к м≥ститьс¤ у класиф≥кац≥йних таблиц¤х патогенних дл¤ здоровТ¤ людей м≥кроорган≥зм≥в.

ѕ≥д м≥кроб≥олог≥чними агентами розум≥ють хвороботворн≥ м≥кроорган≥зми, ¤к≥ при потрапл¤нн≥ в орган≥зм людини розмножуютьс¤, викликаючи патолог≥чний процес гострого ≥нфекц≥йного захворюванн¤.

«алежно в≥д морфолог≥чних особливостей (розм≥р≥в ≥ б≥олог≥чноњ орган≥зац≥њ) ц≥ м≥кроорган≥зми класиф≥куютьс¤ на пТ¤ть основних груп:

Ч бактер≥њ, ¤к≥ викликають гостр≥ заразн≥ захворюванн¤ еп≥дем≥чного характеру (чума, сиб≥рська виразка, бруцельоз, тул¤рем≥¤, сап, холера, лептосп≥роз, лег≥онельоз, мел≥ольоз, ботул≥зм, проказа тощо);

Ч рикетс≥њ, тобто членистоног≥ Ч ектопаразити, ¤к≥ викликають так≥ гостр≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, ¤к висипний тиф, лихоманка цуцугамуш≥, в¤з≥кульозний рикетс≥оз, середземноморська пл¤миста лихоманка тощо;

Ч паразитонозн≥ гриби, що викликають так≥ гостр≥ ≥нфекц≥йн≥ хвороби, ¤к бластом≥коз, кокцидо≥доз, г≥стоплазмоз, асперг≥льоз, канд≥доз;

Ч в≥руси, що викликають гемораг≥чну лихоманку, хрон≥чний енцефал≥т, енцефалопат≥ю тощо;

Ч хлам≥д≥њ, тобто м≥кроби, що викликають пс≥такоз, трахому, трахомопод≥бн≥ конТюнктив≥ти тощо.

ѕ≥д б≥олог≥чними токсинами розум≥ють отруйн≥ речовини, що утворюютьс¤ м≥кроорган≥змами, а також де¤кими тваринами. ƒо них зг≥дно з еп≥дем≥олог≥чним реЇстром в≥днос¤ть ботул≥чн≥ токсини вс≥х вид≥в, правцевий токсин, отрута павука каракурта, м≥токсини, дифтер≥йн≥ токсини, стрептококовий токсин, отрута зм≥й (кобри, гюрзи тощо).

÷¤ статт¤ маЇ бланкетну диспозиц≥ю. ’арактер ≥ умови д≥¤льност≥, повТ¤заноњ з м≥кроб≥олог≥чними та ≥ншими б≥олог≥чними агентами ≥ токсинами, регулюютьс¤ []{4_375_28}ст. 28Ч37 «акону ”крањни Уѕро захист населенн¤ в≥д ≥нфекц≥йних хворобФ в≥д 6 кв≥тн¤ 2000 р.  онкретн≥ вимоги цього «акону м≥ст¤тьс¤ в ѕоложенн≥ про пор¤док обл≥ку, збер≥ганн¤, поводженн¤, в≥дпуску ≥ пересилки культур бактер≥й, в≥рус≥в, рикетс≥й, гриб≥в, найпрост≥ших, м≥коплазм, бактер≥йних токсин≥в, отрут б≥олог≥чного походженн¤, затвердженому  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни ≥ наказом ћќ« ”крањни.

2. « обТЇктивноњ сторони злочину Ї скоЇнн¤ хоча б одного з альтернативно вказаних у диспозиц≥њ ст. 326 д≥¤нь, що порушують встановлен≥ правила:

Ч збер≥ганн¤ м≥кроб≥олог≥чних або ≥нших б≥олог≥чних агент≥в чи токсин≥в;

Ч њх використанн¤;

Ч обл≥к;

Ч перевезенн¤;

Ч в≥дпуск;

Ч поводженн¤ з ними у процес≥ роботи.

Ќаприклад, у в≥дпов≥дност≥ ≥з згаданим ѕоложенн¤м обТЇкти з культурами ≥ пос≥вами м≥кроорган≥зм≥в IЧII групи небезпеки повинн≥ збер≥гатис¤ у металевих водост≥йких Їмност¤х з щ≥льно зачиненими кришками, ¤к≥ розм≥щуютьс¤ в холодильниках або зал≥зних шафах. ѕрипускаЇтьс¤ тимчасове збер≥ганн¤ культур, п≥дготовлених дл¤ автоклавуванн¤, в баках з термост≥йкого матер≥алу (металу, пластику) з отворами у верхн≥й частин≥. Ѕаки при збер≥ганн≥ розм≥щуютьс¤ у п≥ддони з бортиками висотою 20 см.  ≥льк≥сно-¤к≥сний обл≥к б≥оматер≥алу в науково-досл≥дних лаборатор≥¤х м≥кроб≥олог≥њ, сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чних станц≥¤х, л≥кувальних закладах проводитьс¤ у спец≥альних журналах зг≥дно затвердженою формою. ѕорушенн¤ цих та ≥нших вимог може розц≥нюватис¤ ¤к злочин, передбачений ст. 326.

¬≥д злочину, передбаченого []{1_325}ст. 325, це д≥¤нн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що особа збер≥гаЇ, використовуЇ, передаЇ, перевозить, в≥дпускаЇ ≥ виконуЇ ≥нш≥ д≥њ з м≥кроб≥олог≥чними чи ≥ншими б≥олог≥чними агентами або токсинами на законних п≥дставах, але з порушенн¤м правил поводженн¤ з ними.

ƒл¤ визнанн¤ злочину, передбаченого ст. 326, необх≥дно, щоб в≥н:

Ч створив загрозу загибел≥ людей;

Ч створив загрозу настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в;

Ч запод≥¤в шкоду здоровТю потерп≥лого.

«в≥дси випливаЇ, що д≥¤нн¤ може пот¤гнути в≥дпов≥дальн≥сть за ц≥Їю статтею у раз≥, ¤кщо порушенн¤ правил поводженн¤ з м≥кроб≥олог≥чними чи ≥ншими б≥олог≥чними агентами чи токсинами було суттЇвим, м≥стило реальну небезпеку дл¤ житт¤ людей.

Ќастанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в пол¤гаЇ, наприклад, у потрапленн≥ м≥кроб≥олог≥чних агент≥в у воду, продукти харчуванн¤ чи середовище проживанн¤ людини, в результат≥ чого виник осередок поширенн¤ гострого ≥нфекц≥йного захворюванн¤.

«апод≥¤нн¤ шкоди здоровТю потерп≥лого пол¤гаЇ у безпосередньому потрапленн≥ в його орган≥зм того чи ≥ншого небезпечного м≥кроб≥олог≥чного агента чи б≥олог≥чного токсина, внасл≥док чого в≥н заразивс¤ в≥дпов≥дним гострим ≥нфекц≥йним захворюванн¤м (чумою, висипним тифом, енцефал≥том тощо).

3. ‘орма вини при скоЇнн≥ цього злочину може бути умисною чи необережною. ћотиви не мають значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ скоЇного за ст. 326. якщо особа д≥¤ла з метою диверс≥њ, то в такому випадку њњ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_113}ст. 113.

4. —убТЇкт злочину спец≥альний Ч особа, ¤ка повинна була в силу службового чи профес≥йного становища дотримуватис¤ вказаних вище правил поводженн¤ з м≥кроб≥олог≥чними чи б≥олог≥чними агентами ≥ токсинами (прац≥вники науково-досл≥дних заклад≥в м≥кроб≥олог≥њ, сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чних станц≥й, лаборатор≥й л≥карень ≥ пол≥кл≥н≥к тощо).

” випадку, коли службова особа (головний л≥кар, зав≥дуючий лаборатор≥Їю) пор¤д ≥з злочинним д≥¤нн¤м, передбаченим ст. 326, скоюЇ ще й службовий злочин, скоЇне додатково квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_364}ст. 364, []{1_365}365 чи []{1_367}367.

</s326>

<s327>

—татт¤ 327.«агот≥вл¤, переробленн¤ або збут рад≥оактивно забруднених продукт≥в харчуванн¤ чи ≥ншоњ продукц≥њ

1. «агот≥вл¤, переробленн¤ з метою збуту або збут продукт≥в харчуванн¤ чи ≥ншоњ продукц≥њ, рад≥оактивно забруднених понад допустим≥ р≥вн≥, ¤кщо вони створили загрозу загибел≥ людей чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в або запод≥¤ли шкоду здоровТю потерп≥лого, Ч

караютьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. «агот≥вл¤, переробленн¤ з метою збуту або збут продукт≥в харчуванн¤ чи ≥ншоњ продукц≥њ, рад≥оактивно забруднених понад допустим≥ р≥вн≥, ¤кщо вони спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. «важаючи на особливу небезпеку рад≥оактивних елемент≥в дл¤ здоровТ¤ людей []{4_77_0}«аконом ”крањни Уѕро статус ≥ соц≥альний захист громад¤н, ¤к≥ постраждали внасл≥док „орнобильськоњ катастрофиФ в≥д 28 лютого 1991 р. заборонен≥ виробництво, переробка ≥ реал≥зац≥¤ рад≥оактивно забрудненоњ продукц≥њ, з вимогою введенн¤ њњ ¤к додатку до чистоњ сировини ([]{4_77_6}ст. 6, []{4_77_7}7). []{4_163_1}ѕостановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в в≥д 23 вересн¤ 1993 р. є 793 на ƒержавний  ом≥тет у справах захисту прав споживач≥в та на його органи на м≥сц¤х покладен≥ функц≥њ рад≥олог≥чного контролю за продуктами харчуванн¤, що реал≥зуютьс¤ п≥дприЇмствами торг≥вл≥ та громадського харчуванн¤ незалежно в≥д форм власност≥, а на сан≥тарно-еп≥дем≥олог≥чну службу Ч контроль за продуктами харчуванн¤, ¤к≥ реал≥зуютьс¤ на ринках.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ забезпеченн¤ рад≥ац≥йноњ безпеки населенн¤.

ѕредметом злочину Ї продукти харчуванн¤ та ≥нша продукц≥¤, рад≥оактивно забруднена понад допустимий р≥вень.

ѕ≥д продуктами харчуванн¤ розум≥ють њст≥вн≥ припаси рослинного чи тваринного походженн¤, виготовлен≥ дл¤ споживанн¤ людьми в њжу (хл≥б, хл≥бопродукти, овоч≥, фрукти, ¤годи, мТ¤со, риба, молоко тощо).

ѕ≥д ≥ншою продукц≥Їю розум≥ють продукти с≥льськогосподарського та ≥ншого (наприклад, морського) походженн¤, призначен≥ дл¤ годуванн¤ худоби (р≥зн≥ корми), дл¤ використанн¤ у промисловост≥ ¤к техн≥чноњ сировини (льон, конопл¤, сон¤шник тощо) чи у медицин≥ (л≥карськ≥ трави, плоди тощо).

ќбовТ¤зковою ознакою предмет≥в злочину Ї њх рад≥оактивне забрудненн¤ понад допустиму норму. ÷е означаЇ, що продукти харчуванн¤ чи ≥нша продукц≥¤ мають на своњй поверхн≥ рад≥онукл≥ди чи вони м≥ст¤тьс¤ у самих кл≥тинах рослин, њх плодах, тваринах. Ќаприклад, хл≥б ≥ хл≥бопродукти Ї рад≥оактивно забрудненими, ¤кщо вони м≥ст¤ть 20 одиниць цез≥ю-137 або 5 одиниць стронц≥ю-90.

ƒиспозиц≥¤ статт≥ Ї бланкетною, на що вказуЇ застосуванн¤ терм≥ну, понад допустимий р≥вень. ƒл¤ зТ¤суванн¤ того, ¤к≥ ≥з згаданих предмет≥в злочину визначаютьс¤ рад≥оактивно забрудненими понад допустимий р≥вень, необх≥дно звернутис¤ до в≥дпов≥дних нормативних акт≥в.

ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про в≥днесенн¤ конкретного продукту харчуванн¤ чи ≥ншого продукту до рад≥оактивно забрудненого понад допустимий р≥вень необх≥дно призначенн¤ експертизи. ÷е потр≥бно тому, що допустим≥ р≥вн≥ вм≥сту рад≥онукл≥д≥в у них неоднаков≥. ¬ раз≥ призначенн¤ експертизи потр≥бно поставити ≥ питанн¤ про назву рад≥онукл≥ду ≥ допустимого р≥вн¤ забрудненн¤ ним того чи ≥ншого продукту харчуванн¤, а також ¤кими правилами реіламентуЇтьс¤ пор¤док загот≥вл≥ продукту, його переробки та реал≥зац≥њ.

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми, що скоюютьс¤ у форм≥ загот≥вл≥, переробки чи збуту забруднених предмет≥в споживанн¤.

«агот≥вл¤ Ч завчасне приготуванн¤ нап≥впродукту, що оброблюЇтьс¤ у процес≥ виробництва. ƒ≥њ такого роду виражаютьс¤ у збор≥ врожаю зерна, овоч≥в, фрукт≥в чи ≥нших с≥льськогосподарських культур, в≥дкормленн≥ худоби та птиц≥ на мТ¤со, доњнн≥ кор≥в, добуванн≥ риби чи дичини, збиранн≥ плод≥в диких рослин, гриб≥в тощо в зонах, що зазнали рад≥оактивного забрудненн¤ внасл≥док „орнобильськоњ катастрофи.

ѕереробленн¤ пол¤гаЇ у вплив≥ на нап≥впродукти, що надаЇ њм придатност≥ дл¤ споживанн¤ ¤к готового продукту чи нап≥вфабрикату (пром≥жного продукту), зокрема: суш≥нн¤, молот≥нн¤, вар≥нн¤, пастеризуванн¤, заморожуванн¤ тощо.

«бут Ч це платна реал≥зац≥¤ (продаж, обм≥н, дача у борг тощо) чи безв≥дплатна (подарунок, частуванн¤) передача рад≥оактивно забруднених продукт≥в харчуванн¤ чи ≥ншоњ продукц≥њ у волод≥нн¤ другоњ особи (ф≥зичноњ чи юридичноњ).

¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 1 ст. 327 настаЇ за умови, що загот≥вл¤, переробленн¤ або збут продукт≥в харчуванн¤ чи ≥ншоњ продукц≥њ, рад≥оактивно забруднених понад допустим≥ р≥вн≥, створили загрозу загибел≥ людей або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в чи запод≥¤ли шкоду здоровТю потерп≥лого.

ѕ≥д створенн¤м загрози загибел≥ людей сл≥д розум≥ти, що т¤жк≥ насл≥дки через в≥дсутн≥сть контакту ≥нших громад¤н з виробленими рад≥оактивно забрудненими продуктами харчуванн¤ не настали, але њх доставка в чисту зону може викликати п≥двищенн¤ р≥вн¤ рад≥ац≥њ, а це може спричинити т¤жк≥ променев≥ ураженн¤.

ѕ≥д настанн¤м ≥нших т¤жких насл≥дк≥в розум≥ютьс¤ велик≥ матер≥альн≥ збитки, повТ¤зан≥ з необх≥дн≥стю знищенн¤ (похованн¤, дезактивац≥њ) вказаних продукт≥в харчуванн¤ чи ≥ншоњ продукц≥њ.

ѕ≥д запод≥¤нн¤м шкоди потерп≥лому розум≥Їтьс¤ легкий чи середн≥й ступ≥нь рад≥ац≥йного ураженн¤ внасл≥док придбанн¤ вказаних продукт≥в харчуванн¤ чи ≥ншоњ продукц≥њ.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 2 ст. 327 наступаЇ, ¤кщо вищезгадан≥ д≥њ не спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки.

«агибель людей Ч це смерть хоча б одн≥Їњ людини внасл≥док д≥й, що зазначен≥ в ч. 1 ст. 327.

≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч це запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень одн≥й чи к≥льком особам, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень двом або б≥льше особам, значних матер≥альних збитк≥в державн≥й, громадськ≥й орган≥зац≥њ або громад¤нам, значна еколог≥чна шкода внасл≥док вказаних д≥й з рад≥оактивно забрудненими продуктами споживанн¤.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною та спец≥альною виною з метою збуту рад≥оактивно забруднених продукт≥в харчуванн¤ чи ≥ншоњ продукц≥њ, що була заготовлена чи перероблена винним. ¬≥дсутн≥сть мети збуту виключаЇ склад розгл¤даЇмого злочину.

—тавленн¤ до насл≥дк≥в, вказаних у ч. 2 ст. 327, характеризуЇтьс¤ необережною виною.

5. —убТЇктом злочину може бути особа, що дос¤гла на момент його скоЇнн¤ 16-р≥чного в≥ку.

</s327>

</r13>

<r14>

–озд≥л XIV «Ћќ„»Ќ» ” —‘≈–≤ ќ’ќ–ќЌ» ƒ≈–∆ј¬Ќќѓ “ј™ћЌ»÷≤, Ќ≈ƒќ“ќ– јЌЌќ—“≤ ƒ≈–∆ј¬Ќ»’  ќ–ƒќЌ≤¬, «јЅ≈«ѕ≈„≈ЌЌя ѕ–»«ќ¬” “ј ћќЅ≤Ћ≤«ј÷≤ѓ

<s328>

—татт¤ 328.–озголошенн¤ державноњ таЇмниц≥

1. –озголошенн¤ в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, особою, ¤к≥й ц≥ в≥домост≥ були дов≥рен≥ або стали в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, за в≥дсутност≥ ознак державноњ зради або шпигунства Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

1. ¬изначенн¤ державноњ таЇмниц≥ викладено в []{4_182_0}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державну таЇмницюФ в≥д 21 с≥чн¤ 1994 р. в редакц≥њ в≥д 21 вересн¤ 1999 р. (дал≥ Ч«акон), в≥дпов≥дно до ¤коњ державна таЇмниц¤ (секретна ≥нформац≥¤) Ч це вид таЇмноњ ≥нформац≥њ, що охоплюЇ в≥домост≥ у сфер≥ оборони, науки ≥ техн≥ки, зовн≥шн≥х в≥дносин, державноњ безпеки та охорони правопор¤дку, розголошенн¤ ¤ких може завдати шкоди нац≥ональн≥й безпец≥ ”крањни та ¤к≥ визнан≥ у пор¤дку, встановленому цим «аконом, державною таЇмницею ≥ п≥дл¤гають охорон≥ державою.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї життЇво важлив≥ ≥нтереси держави у сфер≥ оборони, економ≥ки, науки ≥ техн≥ки, зовн≥шн≥х в≥дносин, державноњ безпеки та охорони правопор¤дку.

ѕредметом злочину може бути т≥льки ≥нформац≥¤, ¤ка в≥днесена до державноњ таЇмниц≥ (див. коментар до []{1_114}ст. 114). «г≥дно з []{4_182_8}ч. 4 ст. 8 «акону не в≥дноситьс¤ до державноњ таЇмниц≥ ≥нформац≥¤: про стан довк≥лл¤, про ¤к≥сть харчових продукт≥в ≥ предмет≥в побуту, про авар≥њ, катастрофи, небезпечн≥ природн≥ ¤вища та ≥нш≥ надзвичайн≥ под≥њ, ¤к≥ сталис¤ або можуть статис¤ ≥ загрожують безпец≥ громад¤н; про стан здоровТ¤ населенн¤, його життЇвий р≥вень, включаючи харчуванн¤, од¤г, житло, медичне обслуговуванн¤ та соц≥альне забезпеченн¤, а також про соц≥ально-демограф≥чн≥ показники, стан правопор¤дку, осв≥ти ≥ культури населенн¤; про факти порушень прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина; про незаконн≥ д≥њ орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та њх службових ос≥б; ≥нша ≥нформац≥¤, ¤ка в≥дпов≥дно до закон≥в та м≥жнародних договор≥в, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни, не може бути засекречена.

≤нформац≥¤ вважаЇтьс¤ державною таЇмницею з часу опубл≥куванн¤ «воду в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, до ¤кого включена ц¤ ≥нформац≥¤, або зм≥н до нього ([]{4_182_10}ч. 3 ст. 10 «акону).

«абезпеченн¤ охорони державноњ таЇмниц≥ в≥дпов≥дно до вимог режиму секретност≥ в органах державноњ влади, органах м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на п≥дприЇмствах, в установах ≥ орган≥зац≥¤х, д≥¤льн≥сть ¤ких повТ¤зана з державною таЇмницею, покладаЇтьс¤ на њх кер≥вник≥в.

—пец≥ально уповноваженим органом державноњ влади у сфер≥ забезпеченн¤ охорони державноњ таЇмниц≥ Ї —лужба безпеки ”крањни.

«асекречуванн¤ ≥нформац≥њ, що в≥днесена до державноњ таЇмниц≥, зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом наданн¤ в≥дпов≥дному документу, виробу або ≥ншому матер≥альному нос≥ю ≥нформац≥њ, в залежност≥ в≥д обмеженн¤ доступу до нењ та р≥вн¤ њњ охорони державою, грифу секретност≥ Ч Уособливоњ важливост≥Ф, Уц≥лком таЇмноФ, УтаЇмноФ ([]{4_182_8}ч. 2 ст. 8 «акону). ѕричому гриф секретност≥ Ї обовТ¤зковим рекв≥зитом кожного матер≥ального нос≥¤ ≥нформац≥њ, що в≥днесена до державноњ таЇмниц≥.

≤нформац≥¤, що становить державну таЇмницю, може м≥ститис¤ т≥льки в матер≥альних нос≥¤х такоњ ≥нформац≥њ, тобто в матер≥альних обТЇктах, у тому числ≥ у ф≥зичних пол¤х, в ¤ких в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю, в≥дображен≥ у вигл¤д≥ текст≥в, знак≥в, символ≥в, образ≥в, сигнал≥в, техн≥чних р≥шень, процес≥в тощо.

2. –озголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ Ч це д≥¤нн¤ (д≥¤ або безд≥¤льн≥сть) особи, у результат≥ ¤кого секретна ≥нформац≥¤ (перел≥к таких в≥домостей див. в коментар≥ до []{1_114}ст. 114), що була њй дов≥рена або стала в≥дома у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, була сприйн¤та хоча б одн≥Їю сторонньою особою. ‘орми ≥ спос≥б розголошенн¤ на квал≥ф≥кац≥ю не впливають, але можуть св≥дчити про р≥зний ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки злочину ≥ враховуватись при призначенн≥ покаранн¤. якщо ж ц≥ в≥домост≥ могли стати, але не стали надбанн¤м таких ос≥б, склад злочину в≥дсутн≥й.

‘орми розголошенн¤ таких в≥домостей можуть бути р≥зноман≥тн≥. “ак, розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ може бути вчинене шл¤хом д≥й в усн≥й форм≥ (у в≥дкритому публ≥чному виступ≥) Ч лекц≥њ, допов≥д≥, у дов≥рч≥й бес≥д≥, п≥д час розмови чи суперечки на вулиц≥, в громадському транспорт≥, в ≥ншому м≥сц≥ у присутност≥ сторонн≥х ос≥б тощо; у письмов≥й форм≥ Ч при листуванн≥, у в≥дкритих публ≥кац≥¤х, у записах на необл≥кованих аркушах ≥ наступн≥й њх втрат≥ ≥ таке ≥нше; у наочно-демонстрац≥йн≥й форм≥ Ч при передач≥ сторонн≥м особам дл¤ друку, ознайомленн¤ чи ≥ншого використанн¤ матер≥альних нос≥њв секретноњ ≥нформац≥њ: предмет≥в, вироб≥в, документ≥в чи матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть державну таЇмницю. –озголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ можливе також ≥з застосуванн¤м техн≥чних засоб≥в передач≥ ≥ обробки ≥нформац≥њ (незахищених канал≥в звТ¤зку) Ч рад≥о, телеграфу, телефону, факсим≥льних пристроњв, компТютерних терм≥нал≥в ≥ мереж, коп≥ювально-множильноњ техн≥ки, телебаченн¤ тощо. ÷е може бути ≥ незасекречуванн¤ секретноњ ≥нформац≥њ та њњ використанн¤ без додержанн¤ режиму секретност≥, що призвело до сприйн¤тт¤ њњ сторонн≥ми особами ≥ незаконне розсекреченн¤ такоњ ≥нформац≥њ з метою њњ подальшого поширенн¤ зазначеним особам.

“ак≥ в≥домост≥ можуть бути розголошен≥ також шл¤хом безд≥¤льност≥ особи, тобто невжитт¤ належних заход≥в щодо збереженн¤ секретноњ ≥нформац≥њ, у результат≥ чого сторонн¤ особа сприйн¤ла таку ≥нформац≥ю. ѕри цьому Усекретонос≥йФ через неуважн≥сть, дов≥рлив≥сть чи з ≥нших спонукань нехтуЇ правилами поводженн¤ ≥з секретними документами чи виробами, створюючи умови, за ¤ких сторонн¤ особа ознайомилась з державною таЇмницею, тобто не перешкоджаЇ такому ознайомленню. Ќаприклад, внасл≥док недбалого збер≥ганн¤ документ≥в сторонн≥ особи ознайомились з ними.

ѕ≥д сторонньою особою сл≥д розум≥ти громад¤н, що не належать до кола ос≥б, кому державна таЇмниц¤ дов≥рена або стала в≥дома у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, ≥ ¤ким винний не мав права дов≥р¤ти в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю. ƒо них належать ус≥ громад¤ни, ¤к≥ не мають допуску до даного роду в≥домостей, а також т≥, кому ≥ при на¤вност≥ загального допуску дан≥ в≥домост≥ не були доступн≥ у звТ¤зку з виконанн¤м певних службових обовТ¤зк≥в. “обто факт сп≥льноњ роботи (навчанн¤) на одному п≥дприЇмств≥, в установ≥ або служби в одн≥й в≥йськов≥й частин≥ нав≥ть при на¤вност≥ в≥дпов≥дного допуску не виключаЇ визнанн¤ особи сторонньою, ¤кщо вона за характером своњх службових обовТ¤зк≥в не маЇ доступу до розголошених в≥домостей.

ƒопуск до державноњ таЇмниц≥ надаЇтьс¤ за наказами чи письмовими розпор¤дженн¤ми кер≥вник≥в державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й т≥льки д≥Їздатним громад¤нам ”крањни, ¤ким надано допуск до державноњ таЇмниц≥ та ¤к≥ потребують його за умовами своЇњ службовоњ, виробничоњ, науковоњ чи науково-досл≥дноњ д≥¤льност≥ або навчанн¤ ([]{4_182_22}ст. 22 «акону).

–озголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ може мати м≥сце т≥льки при одночасному порушенн≥ встановленого пор¤дку (правил) поводженн¤ з державною таЇмницею. “обто при протиправному розголошенн≥ державноњ таЇмниц≥ винна особа завжди порушуЇ режим секретност≥, зокрема встановлен≥ правила використанн¤, збер≥ганн¤, передач≥ та оголошенн¤ секретноњ ≥нформац≥њ, ¤к≥ викладен≥ у в≥домчих ≥нструкц≥¤х ≥ наказах.

3. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим, ¤кщо розголошен≥ сторонньою особою в≥домост≥, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, були сприйн¤т≥ ¤к так≥, що м≥ст¤ть саме таку ≥нформац≥ю. ƒл¤ на¤вност≥ складу злочину не маЇ значенн¤, ск≥льком сторонн≥м особам стала в≥дома ≥нформац≥¤, що складаЇ державну таЇмницю. ÷¤ обставина може враховуватись лише судом при вир≥шенн≥ питанн¤ при призначенн¤ винному конкретноњ м≥ри покаранн¤.

якщо ж сторонн¤ особа н≥чого не запамТ¤тала або ж волод≥Ї розголошеною ≥нформац≥Їю в такому обс¤з≥, ¤кий св≥дчить про необ≥знан≥сть даноњ особи з державною таЇмницею, то умисне д≥¤нн¤ субТЇкта необх≥дно квал≥ф≥кувати ¤к зак≥нчений замах на розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ за []{1_15}ч. 2 ст. 15 ≥ []{1_328}ст. 328.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за незак≥нчений злочин можлива також в ≥нших ситуац≥¤х, коли з причин, що не залежать в≥д вол≥ винного, розголошен≥ ним в≥домост≥ не були сприйн¤т≥ сторонн≥ми особами (внасл≥док незнанн¤ нац≥ональноњ мови, глухоти, сильного спТ¤н≥нн¤ тощо) або були сприйн¤т≥, але не заф≥ксувалис¤ у св≥домост≥.

Ќе Ї злочином розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку засекречуванн¤ ≥нформац≥њ. —трок засекречуванн¤ починаЇтьс¤ з часу наданн¤ грифу секретност≥ в≥дпов≥дному нос≥ю ≥нформац≥њ ≥ в залежност≥ в≥д ступен¤ секретност≥ ≥нформац≥њ не може перевищувати дл¤ ≥нформац≥њ Уособливоњ важливост≥Ф Ч 30 рок≥в, дл¤ ≥нформац≥њ Уц≥лком таЇмноФ Ч 10 рок≥в, дл¤ ≥нформац≥њ УтаЇмноФ Ч 5 рок≥в. –азом з тим, ѕрезидент ”крањни може встановлювати б≥льш тривал≥ строки д≥њ р≥шень про в≥днесенн¤ ≥нформац≥њ до державноњ таЇмниц≥, н≥ж строки, наведен≥ вище ( []{4_182_13}ч. 3 ст. 13 «акону).

4. ƒо т¤жких насл≥дк≥в ([]{1_328}ч. 2 ст. 328) в≥дноситьс¤ розголошенн¤ в≥домостей, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, внасл≥док ¤кого вони стали надбанн¤м ≥ноземноњ розв≥дки, спричинили значну шкоду обороноздатност≥ чи ≥ншим державним ≥нтересам тощо.

5. « субТЇктивноњ сторони розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ може бути вчинене ¤к умисно, так ≥ з необережност≥, що на квал≥ф≥кац≥ю, ¤к ≥ мотив, не впливаЇ.

”мисне розголошенн¤ передбачаЇ усв≥домленн¤ особою, що нею розголошуютьс¤ в≥домост≥, ¤к≥ м≥ст¤ть державну таЇмницю, ≥ бажанн¤, щоб ц≥ в≥домост≥ були сприйн¤т≥ ≥ншою особою (пр¤мий умисел), або допущенн¤ можливост≥ њх сприйн¤тт¤ ≥ншими особами (непр¤мий умисел). « непр¤мим умислом д≥ють зазвичай особи, ¤к≥ голосно читають секретн≥ документи чи обговорюють д≥лов≥ питанн¤ у прим≥щенн≥ з поганою звуко≥зол¤ц≥Їю в≥д сум≥жних прим≥щень, де, ¤к њм в≥домо, знаход¤тьс¤ сторонн≥ особи. ѕри цьому винн≥ особи св≥домо допускають, що сторонн≥ можуть почути сказане, ≥ байдуже ставл¤тьс¤ до можливост≥ настанн¤ таких насл≥дк≥в. јналог≥чно повинн≥ оц≥нюватис¤ факти веденн¤ розмов м≥ж колегами по служб≥ в громадському транспорт≥ з використанн¤м в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, при гучност≥, ¤ка допускаЇ можлив≥сть сприйн¤тт¤ зм≥сту бес≥ди ≥ншими пасажирами; залишенн¤ у службовому каб≥нет≥, куди заход¤ть сторонн≥ особи, розв≥шаних секретних схем, таблиць, граф≥к≥в або ≥нших документ≥в, що в≥дкрито лежать на стол≥.

ѕри необережному розголошенн≥ державноњ таЇмниц≥ особа передбачаЇ можлив≥сть розголошенн¤ в≥домостей, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, але розраховуЇ, що вони не будуть сприйн¤т≥ ≥ншою особою (злочинна самовпевнен≥сть). Ќаприклад, службова особа приймаЇ в≥дв≥дувача в робочому каб≥нет≥, не прибравши з≥ столу документи, розраховуючи, що той не ви¤вить ≥нтересу до в≥домостей, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в цих документах, однак в≥дв≥дувач прочитав ц≥ документи. ¬трата виписок в не обл≥кованих зошитах або нотатник≥в з документ≥в, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, Ч також типовий факт про¤ву злочинноњ самовпевненост≥. –озголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ буде мати м≥сце ≥ тод≥, коли особа не усв≥домлюЇ, хоча за обставинами справи повинна була ≥ могла усв≥домлювати, що вона розголошуЇ в≥домост≥, ¤к≥ м≥ст¤ть державну таЇмницю (злочинна недбал≥сть). Ќаприклад, особа в службов≥й розмов≥ по загальному телефону говорить про в≥домост≥, ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, ≥ ц≥ в≥домост≥ стають в≥дом≥ прац≥вникам комутатора. ” даному випадку особа не усв≥домлювала, що вона розголошуЇ державну таЇмницю, хоча при б≥льш уважному ставленн≥ до справи повинна була ≥ могла передбачити можлив≥сть випадкового п≥дслуховуванн¤ розмови. ≤з злочинною недбал≥стю д≥Ї ≥ та службова особа, ¤ка передаЇ сторонн≥й людин≥ дл¤ ознайомленн¤ (набору, коп≥юванн¤, розмноженн¤ та ≥н.) матер≥али, серед ¤ких через недогл¤д разом з несекретними опин¤ютьс¤ в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю. ¬она повинна була ≥ могла заздалег≥дь перев≥рити зм≥ст даних матер≥ал≥в, однак н≥чого не зробила дл¤ цього, тому не змогла передбачити настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в.

6. —л≥д в≥др≥зн¤ти розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ в≥д державноњ зради у форм≥ шпигунства, при ¤кому передача в≥домостей, ¤к≥ м≥ст¤ть державну таЇмницю, повТ¤зана з на¤вн≥стю ≥ноземного адресата ≥ бажанн¤м особи, щоб так≥ в≥домост≥ стали надбанн¤м ≥ноземноњ держави, ≥ноземноњ орган≥зац≥њ або њх представник≥в. “аке бажанн¤ ≥ такий адресат в≥дсутн≥ при вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 328.

7. —убТЇктом розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ може бути ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ даного злочину виповнилос¤ 16 рок≥в ≥ ¤к≥й ц≥ в≥домост≥ були дов≥рен≥ або стали в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в (спец≥альний субТЇкт).

ѕ≥д особами, ¤ким ц≥ в≥домост≥ були дов≥рен≥ у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, необх≥дно розум≥ти ос≥б, ¤к≥ мають (чи мали) допуск до державноњ таЇмниц≥, а також доступ до конкретноњ секретноњ ≥нформац≥њ.

ѕ≥д особами, ¤ким ц≥ в≥домост≥ спец≥ально не дов≥рен≥, але стали в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, необх≥дно розум≥ти ос≥б, ¤к≥ також мають (чи мали) допуск до державноњ таЇмниц≥, але не мають доступу до конкретноњ секретноњ ≥нформац≥њ.

¬≥йськовослужбовц≥ за розголошенн¤ в≥домостей нев≥йськового характеру, що становл¤ть державну таЇмницю, несуть в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 328.

якщо в≥йськовослужбовець розголошуЇ в≥домост≥ в≥йськового характеру, ¤к≥ м≥ст¤ть державну таЇмницю, то в≥н за в≥дсутност≥ в його д≥¤х ознак державноњ зради п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_422}ст. 422.

” випадку, коли особа п≥сл¤ зв≥льненн¤ або демоб≥л≥зац≥њ ≥з «бройних —ил ”крањни чи з установ оборонного значенн¤ розголошуЇ в≥дом≥ дов≥рен≥ њй ран≥ше або ¤к≥ стали в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м попередн≥х службових обовТ¤зк≥в в≥домост≥ (в≥йськового та будь-¤кого ≥ншого характеру), що м≥ст¤ть державну таЇмницю, вона несе в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 328.

√ромад¤ни, ¤ким випадково стали в≥дом≥ в≥домост≥, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, ≥ ¤к≥ пот≥м њх розголосили, не Ї субТЇктами даного злочину ≥ тому прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю статтею бути не можуть.

Ќе можуть бути субТЇктами даного злочину ≥ громад¤ни, ¤к≥ розголосили в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю, до ¤ких вони не мали доступу у встановленому пор¤дку, або ¤к≥ не стали њм в≥дом≥ у звТ¤зку ≥з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в.

</s328>

<s329>

—татт¤ 329.¬трата документ≥в, що м≥ст¤ть державну таЇмницю

1. ¬трата документ≥в або ≥нших матер≥альних нос≥њв секретноњ ≥нформац≥њ, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, а також предмет≥в, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, особою, ¤к≥й вони були дов≥рен≥, ¤кщо втрата стала результатом порушенн¤ встановленого законом пор¤дку поводженн¤ ≥з зазначеними документами та ≥ншими матер≥альними нос≥¤ми секретноњ ≥нформац≥њ або предметами, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. ѕредметом даного злочину можуть бути ¤к документи або ≥нш≥ матер≥альн≥ нос≥њ секретноњ ≥нформац≥њ, так ≥ предмети, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю.

ћатер≥альними нос≥¤ми секретноњ ≥нформац≥њ визнаютьс¤ матер≥альн≥ обТЇкти, в тому числ≥ ф≥зичн≥ пол¤, в ¤ких в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю, в≥дображен≥ у вигл¤д≥ текст≥в, знак≥в, символ≥в, образ≥в, сигнал≥в, техн≥чних р≥шень, процес≥в тощо. ¬одночас будь-¤кий матер≥альний нос≥й секретноњ ≥нформац≥њ повинен бути в≥дпов≥дним чином засекречений ≥ мати певн≥ рекв≥зити: гриф секретност≥; дату та строк засекречуванн¤ цього нос≥¤; п≥дпис, його розшифруванн¤ та посаду особи, ¤ка надала зазначений гриф. ќдним ≥з вид≥в матер≥альних нос≥њв секретноњ ≥нформац≥њ Ї документ.

[]{4_131_0}«акон ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ в≥д 2 жовтн¤ 1992 р. визначаЇ, що документ Ч це передбачена законом матер≥альна форма одержанн¤, збер≥ганн¤, використанн¤ ≥ поширенн¤ ≥нформац≥њ шл¤хом ф≥ксац≥њ њњ на папер≥, магн≥тн≥й, к≥но-, в≥део-, фотопл≥вц≥ або на ≥ншому нос≥Їв≥, ¤кий може бути ¤к первинним, так ≥ вторинним ([]{4_131_27}ст. 27). ƒокумент, ¤кий м≥стить у соб≥ державну таЇмницю, повинен в≥дпов≥дати встановлен≥й форм≥, ≥накше кажучи, мати обовТ¤зков≥ ознаки: реЇстрац≥йний номер, найменуванн¤, гриф секретност≥ та ≥нш≥ рекв≥зити матер≥ального нос≥¤ секретноњ ≥нформац≥њ, а також особливий пор¤док його збер≥ганн¤ та видач≥. «а в≥дсутност≥ хоча б одн≥Їњ з цих ознак матер≥альний нос≥й не може бути визнаний документом. ќтже виписка ≥з секретних документ≥в в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, в не обл≥кован≥ зошити та нотатники не перетворюЇ останн≥ на документи, ¤к≥ маютьс¤ на уваз≥ в дан≥й статт≥. ¬трату вказаних матер≥ал≥в сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥ в письмов≥й форм≥.

ѕредметами (виробами), в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, Ї будь-¤к≥ матер≥альн≥ обТЇкти, що не в≥дпов≥дають ознакам документа, але несуть ≥нформац≥ю про державну таЇмницю. ÷е можуть бути зразки озброЇнн¤ ≥ в≥йськовоњ техн≥ки, апаратури, прилад≥в, в≥йськово-техн≥чне майно та њх складов≥ частини, вузли ≥ агрегати, матер≥али, речовини, сировина, устаткуванн¤, вироби та ≥н., що п≥дл¤гають засекречуванню й охорон≥ з боку держави. «азначен≥ предмети, ¤кщо це можливо, марк≥руютьс¤, а в≥домост≥ про них у будь-¤кому випадку вказуютьс¤ в супров≥дних документах.

ѕор¤док користуванн¤ ≥ збер≥ганн¤ зазначених документ≥в (плану, схеми, наказу, кресленн¤, ≥нструкц≥њ, постанови тощо), а також предмет≥в (приладу, модел≥, техн≥чного пристосуванн¤, нового виду озброЇнн¤ тощо), в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, повинен зд≥йснюватис¤ у сувор≥й в≥дпов≥дност≥ з правилами користуванн¤ ними, збер≥ганн¤, переписуванн¤, перевезенн¤ тощо. ÷≥ правила встановлюютьс¤ м≥н≥стерствами чи ≥ншими центральними органами виконавчоњ влади ≥ м≥ст¤тьс¤ у в≥дпов≥дних наказах та ≥нструкц≥¤х. ѕорушенн¤ зазначених правил може пол¤гати у винесенн≥ документ≥в або предмет≥в (¤кщо винесенн¤ заборонене) ≥з спец≥альних прим≥щень або сховищ; у недбалому поводженн≥ з документами або предметами поза межами спец≥ального прим≥щенн¤ чи сховища; у невжитт≥ заход≥в до створенн¤ спец≥альних прим≥щень, к≥мнат, сейф≥в дл¤ збер≥ганн¤ матер≥ал≥в; у невжитт≥ заход≥в дл¤ усуненн¤ несправностей у сховищах; у збер≥ганн≥ документ≥в або предмет≥в не в тих м≥сц¤х, ¤к≥ спец≥ально дл¤ цього пристосован≥ (наприклад, зам≥сть сейфа в шухл¤д≥ стола), або збер≥ганн≥ не так, ¤к цього вимагають правила (в незамкнених сейфах тощо). ƒл¤ на¤вност≥ злочину необх≥дно, щоб таке порушенн¤ правил збер≥ганн¤ або поводженн¤ з документами чи предметами привело до виходу њх ≥з волод≥нн¤ особи, ¤к≥й вони були дов≥рен≥.

2. « обТЇктивноњ сторони склад даного злочину передбачаЇ на¤вн≥сть трьох повТ¤заних м≥ж собою ознак, ¤к≥ вимагають обовТ¤зкового встановленн¤:

Ч порушенн¤ (шл¤хом д≥њ або безд≥¤льност≥) встановленого чинним законодавством певного пор¤дку поводженн¤ з документами, предметами або ≥ншими матер≥альними нос≥¤ми секретноњ ≥нформац≥њ, що м≥ст¤ть державну таЇмницю;

Ч виходу њх ≥з волод≥нн¤ особи, ¤к≥й вони були дов≥рен≥;

Ч ознайомленн¤ або можливост≥ ознайомленн¤ з ними сторонн≥х ос≥б.

3. ¬их≥д документ≥в, ≥нших матер≥альних нос≥њв секретноњ ≥нформац≥њ або предмет≥в ≥з волод≥нн¤ Ч це втрата можливост≥ розпор¤джатис¤, контролювати њх м≥сцезнаходженн¤ ≥ перешкоджати ознайомленню з ними сторонн≥х ос≥б. ” так≥й ситуац≥њ створюЇтьс¤ реальна можлив≥сть необмеженого доступу до них сторонн≥х ос≥б ≥ винний не в змоз≥ перешкодити такому процесу. ѕри цьому не маЇ значенн¤, вийшов документ з волод≥нн¤ особи назавжди чи на певний час, що може мати м≥сце ¤к при втрат≥ документа або предмета (скаж≥мо, документ загублено на вулиц≥), так ≥ при њх викраденн≥. ќстаннЇ передбачаЇ не т≥льки безповоротне вилученн¤ документа, але й викраденн¤ його дл¤ можливого коп≥юванн¤, фотографуванн¤ чи розмноженн¤.

—пос≥б, в ¤кий документ (матер≥альний нос≥й, предмет) вийшов ≥з правом≥рного волод≥нн¤ особи, ¤кщо це сталос¤ внасл≥док порушенн¤ нею пор¤дку поводженн¤ з ним, дл¤ квал≥ф≥кац≥њ значенн¤ не маЇ. ƒокумент може бути загублений внасл≥док недбалого поводженн¤, помилково в≥д≥сланий разом з нетаЇмною кореспонденц≥Їю, переданий без належного оформленн¤ та не повернутий, викрадений ≥з незамкненого сейфа або непристосованого дл¤ збер≥ганн¤ таЇмних документ≥в м≥сц¤ тощо. ¬ останньому випадку особа, ¤к≥й документ (нос≥й, предмет) було дов≥рено, п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 329, а викрадач, у залежност≥ в≥д мети його д≥й, за []{1_111}ст. 111 (державна зрада), []{1_114}114 (шпигунство) або []{1_357}357 (викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ документ≥в, штамп≥в, печаток, заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ службовим становищем або њх пошкодженн¤).

4. «а ст. 329 в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ у випадку порушенн¤ правил особою, ¤к≥й вони були дов≥рен≥, поводженн¤ з документами, матер≥альними нос≥¤ми чи предметами з наступним њх виходом ≥з њњ волод≥нн¤, що призвело до ознайомленн¤ чи можливост≥ ознайомленн¤ з њх зм≥стом сторонн≥х ос≥б. Ќаприклад, особа забула так≥ документи в транспорт≥. ’оча вони були њй повернен≥ ≥ документи ви¤вилис¤ не втраченими, але внасл≥док виходу документ≥в ≥з правом≥рного волод≥нн¤ нею створена реальна можлив≥сть ознайомленн¤ з њх зм≥стом сторонн≥х ос≥б.

ѕриватна особа, ¤к≥й випадково стала в≥дома ≥нформац≥¤, що становить державну таЇмницю, ≥ ¤ка њњ розголосила (втратила нос≥й), не Ї субТЇктом даного злочину.

ќсоба, ¤к≥й були дов≥рен≥ документи, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, або предмети, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо вона не допустила порушенн¤ правил користуванн¤ ними або збер≥ганн¤ њх, але документи ви¤вилис¤ втраченими (наприклад, викраденими шл¤хом злому сейфа).

якщо особа, ¤ка в≥даЇ такими документами, п≥д час знищенн¤ непотр≥бних папер≥в по халатност≥ знищила документ, що м≥стить державну таЇмницю, то вона за на¤вност≥ необх≥дних дл¤ того ознак п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_367}ст. 367. ѓњ д≥њ не можуть бути квал≥ф≥кован≥ за ст. 329, оск≥льки в≥дсутн¤ така ознака даного складу злочину, ¤к можлив≥сть ознайомленн¤ ≥з втраченими документами сторонн≥х ос≥б ≥ використанн¤ њх на шкоду держав≥.

5. ¬трата документ≥в, ≥нших матер≥альних нос≥њв секретноњ ≥нформац≥њ або предмет≥в, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту виходу ≥з правом≥рного волод≥нн¤ особи вв≥рених њй документ≥в чи предмет≥в, незалежно в≥д того, чи спричинила така втрата шкоду ≥нтересам ”крањни. Ќастанн¤ т¤жких насл≥дк≥в Ї квал≥ф≥куючою ознакою цього злочину (ч. 2 ст. 329). ѕ≥д т¤жкими насл≥дками сл≥д розум≥ти т≥ ж насл≥дки, що ≥ при розголошенн≥ державноњ таЇмниц≥ (див. п. 4 коментар¤ до []{1_328}ст. 328).

6. —клад даного злочину передбачаЇ щодо втрати зазначених у ц≥й статт≥ документ≥в, матер≥альних нос≥њв чи предмет≥в необережну форму вини Ч злочинну самовпевнен≥сть або злочинну недбал≥сть. ќднак правила збер≥ганн¤ документ≥в, матер≥альних нос≥њв або предмет≥в можуть бути порушен≥ ¤к умисно, так ≥ необережно. «агальним дл¤ обох вид≥в необережноњ вини по в≥дношенню до втрати документ≥в Ї вих≥д њх ≥з волод≥нн¤ особи незалежно в≥д њњ вол≥.

¬их≥д документ≥в ≥з волод≥нн¤ особи по њњ вол≥ (св≥домо) маЇ розгл¤датис¤ ¤к розголошенн¤ державноњ таЇмниц≥, а за на¤вност≥ у винного бажанн¤, щоб так≥ в≥домост≥ були використан≥ на шкоду держав≥, Ч ¤к державна зрада (за на¤вност≥ вс≥х ≥нших ознак цього злочину).

7. —убТЇктом даного злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤к≥й документи або ≥нш≥ матер≥альн≥ нос≥њ секретноњ ≥нформац≥њ, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, а також предмети, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, були у встановленому пор¤дку дов≥рен≥ ≥ ¤ка в≥дпов≥даЇ за њх схоронн≥сть.

</s329>

<s330>

—татт¤ 330.ѕередача або збиранн¤ в≥домостей, що становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю, ¤ка Ї власн≥стю держави

1. ѕередача або збиранн¤ з метою передач≥ ≥ноземним п≥дприЇмствам, установам, орган≥зац≥¤м або њх представникам економ≥чних, науково-техн≥чних або ≥нших в≥домостей, що становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю, ¤ка Ї власн≥стю держави, особою, ¤к≥й ц≥ в≥домост≥ були дов≥рен≥ або стали в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в, за в≥дсутност≥ ознак державноњ зради або шпигунства, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ з корисливих мотив≥в, або так≥, що спричинили т¤жк≥ насл≥дки дл¤ ≥нтерес≥в держави, або вчинен≥ повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д чотирьох до восьми рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ƒиспозиц≥¤ ц≥Їњ статт≥ ¤вл¤Ї собою бланкетну конструкц≥ю, у звТ¤зку з чим необх≥дно враховувати всю нормативну базу, що д≥Ї в конкретний час ¤к у держав≥ в ц≥лому, так ≥ у конкретн≥й орган≥зац≥њ, на п≥дприЇмств≥, у м≥н≥стерств≥ (в≥домств≥, установ≥), ≥ визначаЇ умови створенн¤, використанн¤ та захисту ≥нформац≥њ, що Ї власн≥стю цього субТЇкта та в≥днесена цими актами до конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ.

[]{4_131_0}«акон ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ в≥д 2 жовтн¤ 1992 р. за режимом доступу под≥лив ≥нформац≥ю на в≥дкриту ≥нформац≥ю та ≥нформац≥ю з обмеженим доступом ([]{4_131_28}ст. 28). ≤нформац≥¤ з обмеженим доступом, у свою чергу, за своњм правовим режимом под≥л¤Їтьс¤ на конф≥денц≥йну ≥ таЇмну. ѕри цьому визначаЇтьс¤, що конф≥денц≥йна ≥нформац≥¤ Ч це в≥домост≥, ¤к≥ знаход¤тьс¤ у волод≥нн≥, користуванн≥ або розпор¤дженн≥ окремих ф≥зичних чи юридичних ос≥б ≥ поширюютьс¤ за њх бажанн¤м в≥дпов≥дно до передбачених ними умов. √ромад¤ни, юридичн≥ особи, ¤к≥ волод≥ють ≥нформац≥Їю профес≥йного, д≥лового, виробничого, банк≥вського, комерц≥йного та ≥ншого характеру, одержаною на власн≥ кошти, або такою, ¤ка Ї предметом њх профес≥йного, д≥лового, виробничого, банк≥вського, комерц≥йного та ≥ншого ≥нтересу ≥ не порушуЇ передбаченоњ законом таЇмниц≥, самост≥йно визначають режим доступу до нењ, включаючи належн≥сть њњ до категор≥њ конф≥денц≥йноњ, та встановлюють дл¤ нењ систему (способи) захисту. ¬ин¤ток становить ≥нформац≥¤ комерц≥йного та банк≥вського характеру, а також ≥нформац≥¤, правовий режим ¤коњ встановлено ¬ерховною –адою ”крањни за поданн¤м  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни (з питань статистики, еколог≥њ, банк≥вських операц≥й, податк≥в тощо), та ≥нформац≥¤, приховуванн¤ ¤коњ становить загрозу життю ≥ здоровТю людей ([]{4_131_30}ст. 30 «акону).

“ому п≥д час вчиненн¤ цього злочину предметом пос¤ганн¤ Ї в≥домост≥, ¤к≥ м≥ст¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю в силу закону, зокрема []{4_78_0}«акону ”крањни Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф в≥д 27 березн¤ 1991 р., ¤кий визнаЇ в≥домост≥, повТ¤зан≥ з виробництвом, технолог≥чною ≥нформац≥Їю, управл≥нн¤м ф≥нансами та ≥ншою д≥¤льн≥стю п≥дприЇмства, що не Ї державною таЇмницею, розголошенн¤ ¤ких може завдати шкоди його ≥нтересам, комерц≥йною таЇмницею п≥дприЇмства ([]{4_78_30}ст. 30), та постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, зокрема []{4_321_1}постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в Уѕро затвердженн¤ ≤нструкц≥њ про пор¤док обл≥ку, збер≥ганн¤ ≥ використанн¤ документ≥в, справ, видань та ≥нших матер≥альних нос≥њв ≥нформац≥њ, ¤ка м≥стить конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю, що Ї власн≥стю державиФ в≥д 27 листопада 1998 р. є 1893, розпор¤дженн¤ в≥дпов≥дного органу влади або вказ≥вки уповноваженоњ особи. ¬икористанн¤ таких в≥домостей обТЇктивно може спричинити ≥стотну майнову чи ≥ншу шкоду юридичним особам.

“акими в≥домост¤ми визнаютьс¤:

Ч дан≥ економ≥чного характеру (про дислокац≥ю п≥дприЇмств, њх плани, товарооб≥г, ф≥нансову та виробничу д≥¤льн≥сть, њх торгов≥ в≥дносини, пропускну здатн≥сть шл¤х≥в сполученн¤, про корисн≥ копалини та њх розробку тощо);

Ч дан≥ науково-техн≥чного характеру (про технолог≥ю виробництва, модиф≥кац≥ю ≥ модерн≥зац≥ю технолог≥чних процес≥в, в≥дкритт¤, науков≥ ≥ техн≥чн≥ експерименти, про зм≥ст ≥ характер наукових досл≥джень або њх результати, ¤кщо вони не становл¤ть державноњ таЇмниц≥ та ≥н.);

Ч ≥нш≥ в≥домост≥ (про заходи в сфер≥ громадськоњ безпеки ≥ громадського пор¤дку, охорони здоровТ¤, про кадрову пол≥тику держави тощо).

ѕредметом злочину може бути не будь-¤ка конф≥денц≥йна ≥нформац≥¤, а лише та, ¤ка на момент њњ передач≥ або збиранн¤ з метою передач≥ наведеним у статт≥ адресатам Ї власн≥стю держави, в звТ¤зку з чим виникаЇ необх≥дн≥сть визначенн¤ власника ≥нформац≥њ. ѕ≥дстави виникненн¤ власност≥ держави на ≥нформац≥ю визначен≥ у []{4_131_38}ст. 38 «акону ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ. ÷е Ч створенн¤ ≥нформац≥њ силами держави ≥ за њњ рахунок; догов≥р на створенн¤ ≥нформац≥њ; догов≥р, що м≥стить умови переходу права власност≥ на ≥нформац≥ю в≥д ≥ншоњ особи держав≥. «аконом категорично передбачено, що ≥нформац≥¤, створена на кошти державного бюджету, Ї державною власн≥стю.  р≥м того, ≥нформац≥ю, створену на правах ≥ндив≥дуальноњ власност≥, може бути в≥днесено до державноњ власност≥ у випадках передач≥ њњ на збер≥ганн¤ у в≥дпов≥дн≥ банки даних, фонди або арх≥ви на догов≥рн≥й основ≥.

якщо предметом пос¤ганн¤ Ї в≥домост≥, що м≥ст¤ть державну таЇмницю, винн≥, за на¤вност≥ вс≥х необх≥дних до того ознак, п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за державну зраду або шпигунство.

2. ” ст. 330 викладено вичерпний перел≥к д≥¤нь, що утворюють злочин. ÷е передача або збиранн¤ з метою передач≥ ≥ноземним п≥дприЇмствам, установам, орган≥зац≥¤м або њх представникам в≥домостей, що становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю, ¤ка Ї власн≥стю держави.

ѕередача таких в≥домостей Ч це пов≥домленн¤ њх вказаним п≥дприЇмствам, установам, орган≥зац≥¤м будь-¤ким способом. ¬она можлива в усн≥й (розпов≥дь) чи письмов≥й форм≥ (лист, кресленн¤, план, малюнок, ауд≥о-, в≥деозапис тощо) ≥ може бути зд≥йснена особисто при зустр≥ч≥, п≥д час розмови по телефону, по рад≥о, з використанн¤м тайник≥в, через посередник≥в тощо.

«биранн¤ в≥домостей, що становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю, ¤ка Ї власн≥стю держави, пол¤гаЇ в добуванн≥ њњ р≥зними способами (п≥дслуховуванн¤, випитуванн¤, фотографуванн¤ тощо). ” раз≥ ¤кщо збиранн¤ ≥нформац≥њ проводилос¤ шл¤хом незаконного використанн¤ спец≥альних техн≥чних засоб≥в негласного отриманн¤ ≥нформац≥њ або викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ або заволод≥нн¤ нею шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ службовоњ особи своњм службовим становищем, при на¤вност≥ вс≥х необх≥дних ознак, д≥њ винноњ особи необх≥дно квал≥ф≥кувати також за []{1_359}ст. 359 або []{1_362}362.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту передач≥ або початку збиранн¤ з метою передач≥ в≥домостей, що становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю, ¤ка Ї власн≥стю держави.

«бер≥ганн¤ конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ, ¤ка Ї власн≥стю держави, з≥браноњ ≥ншими особами з метою передач≥ ≥ноземному адресатов≥, охоплюЇтьс¤ пон¤тт¤м пособництва ≥ повинне квал≥ф≥куватис¤ за []{1_27}ч. 5 ст. 27 ≥ 330.

3. —клад даного злочину передбачаЇ, що ≥нформац≥¤, ¤ка Ї власн≥стю держави, передаЇтьс¤ або збираЇтьс¤ з метою передач≥ ≥ноземним п≥дприЇмствам, установам, орган≥зац≥¤м або њх представникам в≥домостей, що становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю.

≤ноземне п≥дприЇмство (установа, орган≥зац≥¤) Ч це будь- ¤ка, незалежно в≥д орган≥зац≥йноњ форми, зареЇстрована у встановленому пор¤дку на територ≥њ будь-¤коњ ≥ноземноњ держави юридична особа (в тому числ≥ ≥ заснована на державн≥й форм≥ власност≥), зац≥кавлена в отриманн≥ конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ, що Ї власн≥стю ”крањни. ƒо числа ≥ноземних орган≥зац≥й у розум≥нн≥ ст. 330 належать промислов≥, науково- досл≥дн≥, торговельн≥, посередницьк≥ та ≥нш≥ обТЇднанн¤.

ѕредставник ≥ноземного п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ Ч це особа, ¤ка сп≥вроб≥тничаЇ з ≥ноземним п≥дприЇмством, установою чи орган≥зац≥Їю та представл¤Ї њх ≥нтереси.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом ≥ спец≥альною метою. ¬инна особа усв≥домлюЇ, що вчин¤Ї д≥њ, зазначен≥ у диспозиц≥њ ст. 330, ≥ бажаЇ так≥ д≥њ вчинити. ќбовТ¤зковою ознакою цього злочину Ї мета д≥¤льност≥ винноњ особи Ч ознайомити з в≥домост¤ми, що становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю, ¤ка Ї власн≥стю держави, ≥ноземне п≥дприЇмство, установу, орган≥зац≥ю або њх представника. ћотиви вчиненн¤ даного злочину можуть бути р≥зними, але на квал≥ф≥кац≥ю впливаЇ лише вчиненн¤ означених д≥й з корисливих мотив≥в (ч. 2 ст. 330), ≥нш≥ ж на квал≥ф≥кац≥ю не впливають.

5. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤к≥й так≥ в≥домост≥ були дов≥рен≥, або ≥нша особа, ¤к≥й так≥ в≥домост≥ стали в≥дом≥ у звТ¤зку з виконанн¤м нею службових обовТ¤зк≥в, а також в≥йськовослужбовець, ¤кщо в≥н передаЇ або збираЇ ≥з зазначеною метою в≥домост≥, ¤к≥ становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю «бройних —ил ”крањни.

6. ѕро квал≥ф≥куюч≥ ознаки даного злочину Ч вчиненн¤ його з корисливих мотив≥в, спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в дл¤ ≥нтерес≥в держави, або вчинен≥ повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б Ч див. коментар до []{1_115}п. 6 ч. 1 ст. 115; []{1_328}ч. 2 ст. 328; []{1_32}ч. 1 ст. 32; []{1_28}п. 2 ст. 28 в≥дпов≥дно.

</s330>

<s331>

—татт¤ 331.Ќезаконне перетинанн¤ державного кордону

1. ѕеретинанн¤ державного кордону ”крањни будь-¤ким способом поза пунктами пропуску через державний кордон ”крањни або в пунктах пропуску через державний кордон ”крањни, але без в≥дпов≥дних документ≥в чи дозволу Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ особою, ¤ка ран≥ше була засуджена за такий самий злочин, Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, що поЇднан≥ ≥з застосуванн¤м зброњ, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

4. „инн≥сть ц≥Їњ статт≥ не поширюЇтьс¤ на випадки прибутт¤ в ”крањну ≥ноземц≥в чи ос≥б без громад¤нства без в≥дпов≥дних документ≥в чи дозволу дл¤ використанн¤ права притулку в≥дпов≥дно до  онституц≥њ ”крањни, а також з метою набутт¤ статусу б≥женц¤, ≥ на випадки прибутт¤ в ”крањну без встановленого документа њњ громад¤н, ¤к≥ стали жертвами злочин≥в, повТ¤заних з торг≥влею людьми.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом цього злочину Ї встановлений пор¤док перетинанн¤ державного кордону. ѕредметом пос¤ганн¤ Ї державний кордон ”крањни.

ƒержавний кордон ”крањни Ч л≥н≥¤ ≥ вертикальна поверхн¤, що проходить по ц≥й л≥н≥њ, ¤к≥ визначають меж≥ територ≥њ ”крањни Ч суш≥, вод, надр, пов≥тр¤ного простору (див. []{4_93_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державний кордон ”крањниФ в≥д 4 листопада 1991 р. є 1777-’II).

«ал≥зничне, автомоб≥льне, морське, р≥чкове, пов≥тр¤не та ≥нше сполученн¤ через державний кордон ”крањни зд≥йснюЇтьс¤ в пунктах пропуску, ¤к≥ встановлюютьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥дпов≥дно до законодавства ”крањни ≥ м≥жнародних договор≥в. ѕеретинанн¤ громад¤нами ”крањни державного кордону зд≥йснюЇтьс¤ в пунктах пропуску через державний кордон за документами на право вињзду з ”крањни ≥ вТњзду в ”крањну. ” пунктах пропуску через державний кордон ”крањни створюютьс¤ контрольно-пропускн≥ пункти прикордонних в≥йськ, митн≥ та ≥нш≥ установи, що зд≥йснюють контроль на державному кордон≥.

¬≥дпов≥дно до []{4_181_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро пор¤док вињзду з ”крањни ≥ вТњзду в ”крањну громад¤н ”крањниФ в≥д 21 с≥чн¤ 1994 р. та []{4_206_1}п. 2 ѕравил перетинанн¤ державного кордону ”крањни громад¤нами ”крањни, затверджених постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 27 с≥чн¤ 1995 р. є 57, документами, що дають право на вињзд з ”крањни ≥ вТњзд в ”крањну, Ї:

Ч паспорт громад¤нина ”крањни дл¤ вињзду за кордон (загальногромад¤нський закордонний паспорт);

Ч дипломатичний паспорт;

Ч службовий паспорт;

Ч проњзний документ дитини;

Ч посв≥дченн¤ особи мор¤ка;

Ч посв≥дченн¤ члена ек≥пажу.

” передбачених м≥жнародними договорами ”крањни випадках зам≥сть перел≥чених документ≥в можуть використовуватис¤ ≥нш≥ документи на право вињзду з ”крањни ≥ вТњзду в ”крањну. ѕеретинанн¤ громад¤нами ”крањни державного кордону ”крањни зд≥йснюЇтьс¤ в пунктах пропуску через державний кордон ”крањни п≥сл¤ предТ¤вленн¤ одного ≥з зазначених документ≥в. ” раз≥ втрати громад¤нином, ¤кий пост≥йно проживаЇ в ”крањн≥, зазначених документ≥в за межами ”крањни документом, що даЇ право на вТњзд в ”крањну, Ї посв≥дченн¤ особи на поверненн¤ в ”крањну, ¤ке видаЇтьс¤ консульською установою ”крањни за кордоном.

ƒокумент на право вињзду з ”крањни ≥ вТњзду в ”крањну (посв≥дченн¤ особи на поверненн¤ в ”крањну) вважаЇтьс¤ д≥йсним, ¤кщо в≥н в≥дпов≥даЇ встановленому зразку, виданий правомочним на те органом ≥ оформлений належним чином. «азначен≥ документи оформл¤ютьс¤ ≥ видаютьс¤ в пор¤дку, передбаченому []{4_166_1}ѕоложенн¤м про паспорт громад¤нина ”крањни дл¤ вињзду за кордон, затвердженому ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 28 жовтн¤ 1993 р. є 491/93; []{4_214_1}ѕравилами оформленн¤ ≥ видач≥ паспорт≥в громад¤нина ”крањни дл¤ вињзду за кордон ≥ проњзних документ≥в дитини, њх тимчасового затриманн¤ та вилученн¤, затвердженими постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 31 березн¤ 1995 р. є 231, з≥ зм≥нами ≥ доповненн¤ми, внесеними до них []{4_273_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 3 кв≥тн¤ 1997 р. є 292; []{4_279_1}ѕравилами оформленн¤ та видач≥ консульськими установами ”крањни паспорт≥в громад¤н ”крањни дл¤ вињзду за кордон, посв≥дчень на поверненн¤ в ”крањну громад¤н ”крањни та проњзних документ≥в дитини, затвердженими наказом ћ≥н≥стерства закордонних справ ”крањни в≥д 1 липн¤ 1997 р. є 93-сд та зареЇстрован≥ в ћ≥н≥стерств≥ юстиц≥њ ”крањни 15 вересн¤ 1997 р. за є 406/2210.

2. ѕравила перетинанн¤ державного кордону ”крањни громад¤нами ”крањни затверджен≥ зазначеною вище []{4_206_1}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 27 с≥чн¤ 1995 р. є 57. ѕор¤док пропуску ≥ноземних громад¤н та ос≥б без громад¤нства, ¤к≥ перетинають державний кордон ”крањни, визначений ѕравилами вТњзду ≥ноземц≥в в ”крањну, њх вињзду з ”крањни ≥ транзитного проњзду через њњ територ≥ю, затвердженими []{4_236_1}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 29 грудн¤ 1995 р. є 1074, ≥з зм≥нами ≥ доповненн¤ми, внесеними до них []{4_384_1}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 5 червн¤ 2000 р. є 910.

3. ѕ≥д незаконним перетинанн¤м державного кордону треба розум≥ти залишенн¤ особою територ≥њ одн≥Їњ держави ≥ перем≥щенн¤ на територ≥ю ≥ншоњ держави шл¤хом самов≥льного (без в≥дпов≥дного документа або в≥дпов≥дного дозволу) перетинанн¤ державного кордону ”крањни.

Ќезаконне перетинанн¤ може бути зд≥йснене будь-¤ким способом (п≥шки, вплав, з використанн¤м транспортних засоб≥в, будь-¤ких пристроњв тощо), у р≥зний час доби ≥ в будь-¤кому м≥сц≥ державного кордону.

“реба мати на уваз≥, що вл≥т в ”крањну чи вил≥т з ”крањни без в≥дпов≥дного дозволу, вчинений членами ек≥пажу пов≥тр¤ного судна, утворюЇ злочин, передбачений []{1_334}ст. 334. ≤нш≥ особи, ¤к≥ умисно використовували борт пов≥тр¤ного судна дл¤ протиправного вльоту в ”крањну чи вильоту з нењ, п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за ст. 331, а ¤кщо вони вчинили це шл¤хом угону судна Ч за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 331 ≥ []{1_278}278.

4. ѕеретинанн¤ державного кордону вважаЇтьс¤ незаконним ≥ у випадку, коли воно вчинене за п≥дробленим паспортом або ≥ншим п≥дробленим документом, що надаЇ право на вињзд ≥з ”крањни ≥ вТњзд в ”крањну; з використанн¤м паспортного документа ≥ншоњ особи чи п≥дробленого документа (п≥дроблений бланк такого документа чи окремих його аркуш≥в, переклеЇна фотокартка, внесенн¤ будь-¤ких неправдивих в≥домостей до запис≥в щодо власника документа тощо). ” раз≥ ¤кщо особа незаконно (наприклад, за хабар) придбала справжн≥й документ, що надаЇ право на перетинанн¤ державного кордону ”крањни, ≥ вињхала за таким документом за кордон, складу злочину, передбаченого ст. 331, у њњ д≥¤х не буде. “ака особа буде п≥дл¤гати в≥дпов≥дальност≥ за дачу хабара.

¬≥дсутн≥сть в документ≥ в≥зи чи на¤вн≥сть у справжньому документ≥, що надаЇ право на вињзд з ”крањни ≥ вТњзд в ”крањну, п≥дробленоњ в≥зи не утворюЇ складу злочину, передбаченого ст. 331, оск≥льки право на перетинанн¤ державного кордону ”крањни надаЇ сам документ. ¬≥за Ч це позначка у паспортному документ≥, що засв≥дчуЇ право ≥ноземц¤ або особи без громад¤нства на вТњзд в ”крањну ≥ транзитний проњзд через њњ територ≥ю чи аналог≥чний дозв≥л ≥ноземноњ держави. ѕаспортний документ Ч це документ, що п≥дтверджуЇ громад¤нство громад¤нина ”крањни, ≥ноземц¤, посв≥дчуЇ особу ≥ноземц¤ або особу без громад¤нства ≥ виданий уповноваженими органами ”крањни, ≥ноземноњ держави або статутними орган≥зац≥¤ми ќќЌ, ¤кий даЇ право вињзду за кордон ≥ визнаний ”крањною (див. ѕравила оформленн¤ в≥зових документ≥в дл¤ вТњзду в ”крањну, затверджен≥ []{4_325_1}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро запровадженн¤ нового пор¤дку оформленн¤ в≥зових документ≥в дл¤ вТњзду в ”крањнуФ в≥д 20 лютого 1999 р. є 227; []{4_408_0}наказ ƒержкомкордону, ƒержавноњ митноњ служби, ћ≥нтрансу Уѕро затвердженн¤ “иповоњ технолог≥чноњ схеми пропуску через державний кордон ос≥б, транспортних засоб≥в, вантаж≥в та ≥ншого майнаФ в≥д 5 березн¤ 2001 р. є 152/165/130).

5. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту фактичного незаконного перетинанн¤ державного кордону ”крањни.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: винна особа усв≥домлюЇ, що вона незаконно перетинаЇ державний кордон ”крањни, ≥ бажаЇ так д≥¤ти. ћотив ≥ мета вчиненн¤ злочину на його квал≥ф≥кац≥ю не впливають. ¬они можуть бути р≥зн≥ (наприклад, бажанн¤ побачити родич≥в чи друз≥в, зд≥йснити полюванн¤ чи рибальство у чужих л≥сах чи водах, ухилитис¤ в≥д служби в арм≥њ або в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, придбати товари, з ц≥кавост≥ тощо).

7. —убТЇктом злочину може бути громад¤нин ”крањни, ≥ноземний громад¤нин, а також особа без громад¤нства, осудна, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку ≥ вчинила перетинанн¤ державного кордону без встановлених документ≥в чи дозволу. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 331, кр≥м вищезазначених умов, може бути лише особа, ¤ка ран≥ше була засуджена за такий самий злочин, тобто стосовно ¤коњ судом було винесено обвинувальний вирок, котрий набрав законноњ сили, судим≥сть ¤коњ не погашено або не зн¤то ([]{1_88}ст. 88).

8. ¬чиненн¤ зазначених у ч. 1 ст. 331 д≥¤нь становить п≥двищену небезпеку, ¤кщо вони вчинен≥ особою, ¤ка ран≥ше була засуджена за незаконне перетинанн¤ державного кордону ”крањни ([]{1_311}ч. 2 ст. 311), чи поЇднан≥ ≥з застосуванн¤м зброњ ([]{1_311}ч. 3 ст. 311).

9. ѕ≥д застосуванн¤м зброњ треба розум≥ти ¤к фактичне використанн¤ њњ за ц≥льовим призначенн¤м, так ≥ псих≥чний тиск через погрозу застосувати њњ дл¤ ураженн¤ живоњ ц≥л≥ чи ≥нших обТЇкт≥в, а також знищенн¤ або пошкодженн¤ навколишнього середовища. ¬оно, наприклад, може пол¤гати у приведенн≥ зброњ в бойовий стан, демонстрац≥њ чи розмахуванн≥ нею, що св≥дчить про готовн≥сть винного застосувати на¤вну в нього зброю, тощо.

ѕро вогнепальну зброю та холодну зброю див. коментар до []{1_263}ст. 263.

10. ”крањна за певних умов надаЇ ≥ноземц¤м та особам без громад¤нства право притулку, що закр≥плено []{4_255_26}ч. 2 ст. 26  онституц≥њ ”крањни. ќдна з гарант≥й такого права щодо перетинанн¤ державного кордону ”крањни передбачена ч. 4 ст. 331.

11. ѕ≥д громад¤нами, ¤к≥ стали жертвами злочин≥в, повТ¤заних з торг≥влею людьми (ч. 4 ст. 331), сл≥д розум≥ти потерп≥лих в≥д злочину, передбаченого []{1_149}ч. 1 ст. 149, Ч громад¤н ”крањни чолов≥чоњ або ж≥ночоњ стат≥, ¤к≥ дос¤гли 18-р≥чного в≥ку, а в≥д злочину, передбаченого []{1_149}ч. 2 ≥ 3 ст. 149, Ч також ≥ неповнол≥тн≥х громад¤н ”крањни.

</s331>

<s332>

—татт¤ 332.Ќезаконне переправленн¤ ос≥б через державний кордон ”крањни

1. ќрган≥зац≥¤ незаконного переправленн¤ ос≥б через державний кордон ”крањни, кер≥вництво такими д≥¤ми або спри¤нн¤ њх вчиненню порадами, вказ≥вками, наданн¤м засоб≥в або усуненн¤м перешкод Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю транспортних або ≥нших засоб≥в вчиненн¤ злочину.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в з конф≥скац≥Їю засоб≥в вчиненн¤ злочину.

1. ѕро обТЇкт цього злочину, предмет пос¤ганн¤, пор¤док ≥ п≥дстави перетинанн¤ державного кордону ”крањни, субТЇкт ≥ субТЇктивну сторону див. коментар до []{1_331}ст. 331.

ќсоба, ¤ка зд≥йснюЇ орган≥зац≥ю незаконного переправленн¤ ос≥б через державний кордон ”крањни, усв≥домлюЇ, що обТЇднуЇ ≥ керуЇ д≥¤ми ≥нших ос≥б, спр¤мованими на незаконне перетинанн¤ державного кордону, усв≥домлюЇ сусп≥льну небезпечн≥сть д≥¤нь кожноњ з них, передбачаЇ сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки цих д≥й ≥ бажаЇ њх настанн¤.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ незаконного переправленн¤ ос≥б через державний кордон ”крањни, тобто вчиненн¤ ≥ншими особами злочину, передбаченого []{1_331}ст. 331, кер≥вництв≥ такими д≥¤ми або спри¤нн≥ њх вчиненню порадами, вказ≥вками, наданн¤м засоб≥в або усуненн¤м перешкод.

ќрган≥зац≥¤ незаконного переправленн¤ ос≥б через державний кордон ”крањни Ч це не т≥льки збудженн¤ в ≥нших ос≥б бажанн¤ вчинити злочин, але й п≥дб≥р учасник≥в, обТЇднанн¤ њх, розробка плану, розпод≥л ролей м≥ж учасниками злочину або зд≥йсненн¤ безпосереднього кер≥вництва д≥¤льн≥стю, спр¤мованою на дос¤гненн¤ злочинного результату Ч незаконного перетинанн¤ особами державного кордону ”крањни. ÷ьому може спри¤ти сукупн≥сть ус≥х вказаних вид≥в орган≥заторськоњ д≥¤льност≥ або лише де¤ка частина такоњ д≥¤льност≥ за умови, що вона породжуЇ у певних ос≥б р≥шуч≥сть д≥¤ти в≥дпов≥дно до заздалег≥дь розробленого плану, спр¤мованого на вчиненн¤ злочину.

—при¤нн¤ вчиненню незаконного переправленн¤ ос≥б через державний кордон ”крањни порадами, вказ≥вками, наданн¤м засоб≥в або усуненн¤м перешкод може носити ≥нтелектуальний чи ф≥зичний характер.

ѕри цьому, зг≥дно з визначенн¤ми, що м≥ст¤тьс¤ у УЌовому тлумачному словнику украњнськоњ мовиФ (у чотирьох томах,  ., јкон≥т, 1999 р.):

спри¤ти Ч створювати в≥дпов≥дн≥ умови дл¤ зд≥йсненн¤ виконанн¤ ≥ т. ≥н. чого-небудь. —творювати, викликати бажанн¤ виконувати ¤ку-небудь д≥ю (т. 4 стор. 353);

порада Ч пропозиц≥¤, вказ≥вка, ¤к д≥¤ти в ¤ких-небудь обставинах; спри¤нн¤, допомога в ¤к≥й-небудь справ≥; консультац≥¤. ƒавати пораду Ч п≥дказувати кому-небудь, навчати когось, ¤к треба д≥¤ти, що робити в тих чи ≥нших обставинах (т. 3 стор. 578Ч579);

вказ≥вка Ч кер≥вна настанова або порада (т. 1 стор. 489);

зас≥б Ч спос≥б, прийом, зах≥д, ¤кась спец≥альна д≥¤, що даЇ можлив≥сть зд≥йснити щось. “е, що служить знар¤дд¤м у ¤к≥йсь д≥њ, справ≥. √рош≥, матер≥альн≥ ц≥нност≥, достатки (т. 2 стор. 96);

надавати Ч давати можлив≥сть мати щось, користуватис¤ чимось ≥ т. ≥н. (т. 2 стор. 734);

перешкода Ч те, що перепин¤Ї рух, заступаЇ шл¤х, закриваЇ доступ куди-небудь; перепона, барТЇр (т. 3 стор. 318Ч319);

усувати Ч доводити що-небудь до зникненн¤, припин¤ти ≥снуванн¤; л≥кв≥дувати; видал¤ти, вилучати (т. 4 стор. 652).

≤нтелектуальне спри¤нн¤ спр¤мовано на укр≥пленн¤ р≥шучост≥ виконавц¤ вчинити злочин, тобто незаконно перетнути державний кордон ”крањни, на конкретизац≥ю його умислу. …ого засобами Ї поради, вказ≥вки щодо м≥сц¤, часу, способу, обстановки вчиненн¤ незаконного перетинанн¤ державного кордону тощо.

‘≥зичне спри¤нн¤ спр¤мовано на наданн¤ виконавцю ф≥зичноњ ≥ матер≥альноњ допомоги в процес≥ готуванн¤ ≥ вчиненн¤ незаконного перетинанн¤ державного кордону ”крањни. ¬оно може пол¤гати в п≥дшуканн≥ або пристосуванн≥ засоб≥в чи знар¤дь дл¤ вчиненн¤ злочину; наданн≥ знар¤дь ≥ засоб≥в дл¤ вт≥ленн¤ злочинного умислу виконавц¤; в усуненн≥ перешкод, ¤к≥ не дають змоги виконавцю вчинити обТЇктивну сторону злочину; в створенн≥ необх≥дних умов, що забезпечують вчиненн¤ сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤.

‘≥зичне спри¤нн¤ може пол¤гати ¤к в активних д≥¤х (наприклад, в передач≥ зброњ виконавцю злочину, передбаченого []{1_331}ч. 3 ст. 331), так ≥ в безд≥¤льност≥, коли особа умисно не виконуЇ покладеного на нењ спец≥ального обовТ¤зку по в≥дверненню злочину.

«асобами вчиненн¤ злочину Ї предмети, документи ≥ пристосуванн¤, ¤к≥ полегшують його вчиненн¤ (наприклад, п≥дроблений закордонний паспорт тощо). «нар¤дд¤ вчиненн¤ злочину Ч це р≥зн≥ предмети, ¤к≥ безпосередньо застосовуютьс¤ дл¤ зд≥йсненн¤ злочинних д≥¤нь (наприклад, човен дл¤ перетинанн¤ кордону по вод≥).

”суненн¤ перешкод пол¤гаЇ в усуненн≥ перепон, ¤к≥ можуть утруднювати чи зробити взагал≥ неможливим вчиненн¤ злочину. як усуненн¤ перешкод необх≥дно розгл¤дати й веденн¤ спостереженн¤ за м≥сцем вчиненн¤ злочину Ч незаконного перетинанн¤ державного кордону ”крањни Ч дл¤ того, щоб попередити виконавц¤ про небезпеку, ¤ка може виникнути.

3.  вал≥ф≥куючою ознакою вчиненн¤ цього злочину Ї вчиненн¤ д≥й, передбачених ч. 1 ст. 332, повторно або за попередньою змовою групою ос≥б.

ѕ≥д повторн≥стю (ч. 2 ст. 332) треба розум≥ти орган≥зац≥ю незаконного переправленн¤ ос≥б через державний кордон ”крањни особою, ¤ка ран≥ше вчинила такий злочин, незалежно в≥д того, чи була вона засуджена за перший злочин. Ќезаконне переправленн¤ ос≥б через державний кордон ”крањни не може квал≥ф≥куватис¤ ¤к повторне, ¤кщо за ран≥ше вчинений злочин особу було зв≥льнено в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за п≥дставами, встановленими законом, минув строк давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ або ¤кщо судим≥сть за ран≥ше вчинений злочин було погашено або зн¤то (див. []{1_32}ст. 32).

«лочин визнаЇтьс¤ вчиненим за попередньою змовою групою ос≥б (ч. 2 ст. 332), ¤кщо його сп≥льно вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, тобто до початку злочину, домовилис¤ про сп≥льне його вчиненн¤ ([]{1_28}ч. 2 ст. 28).

ƒодатковоњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винноњ особи за []{1_27}ч. 3 ст. 27 чи []{1_28}ч. 2 ст. 28 даний злочин не потребуЇ.

</s332>

<s333>

—татт¤ 333.Ќезаконне вивезенн¤ за меж≥ ”крањни сировини, матер≥ал≥в, обладнанн¤, технолог≥й дл¤ створенн¤ зброњ, а також в≥йськовоњ та спец≥альноњ техн≥ки

ѕорушенн¤ встановленого пор¤дку вивезенн¤ за меж≥ ”крањни сировини, матер≥ал≥в, обладнанн¤, технолог≥й, ¤к≥ можуть бути використан≥ дл¤ створенн¤ ракетноњ, ¤дерноњ, х≥м≥чноњ, ≥нших вид≥в зброњ, в≥йськовоњ та спец≥альноњ техн≥ки, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. ќбТЇктом злочину виступаЇ громадська безпека у сфер≥ створенн¤ ракетноњ, ¤дерноњ, х≥м≥чноњ, ≥нших вид≥в зброњ, в≥йськовоњ ≥ спец≥альноњ техн≥ки. ¬≥дпов≥дн≥ д≥¤нн¤ несуть загрозу неконтрольованого використанн¤ зброњ масового знищенн¤ та ≥ншоњ зброњ й техн≥ки, зокрема злочинними угрупованн¤ми та терористами.

2. ќск≥льки диспозиц≥¤ ст. 333 бланкетна, то дл¤ встановленн¤ предмету злочину необх≥дно звернутис¤ до в≥дпов≥дних нормативно-правових акт≥в, що встановлюють пор¤док вивозу за меж≥ ”крањни в≥дпов≥дних матер≥ал≥в, обладнанн¤, технолог≥й тощо:

Ч —писку товар≥в в≥йськового призначенн¤, м≥жнародн≥ передач≥ ¤ких п≥дл¤гають державному контролю (додаток до []{4_291_1}ѕоложенн¤ про пор¤док державного контролю за м≥жнародними передачами товар≥в в≥йськового призначенн¤, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 8 грудн¤ 1997 р. є 1358);

Ч —писку вироб≥в ракетноњ техн≥ки, а також обладнанн¤, матер≥ал≥в та технолог≥й, що використовуютьс¤ при створенн≥ ракетноњ зброњ (додаток до []{4_225_1}ѕоложенн¤ про пор¤док державного контролю за м≥жнародними передачами товар≥в, що використовуютьс¤ або можуть бути використан≥ у створенн≥ ракетноњ зброњ, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 27 липн¤ 1995 р. є 563);

Ч —писку ¤дерних матер≥ал≥в, технолог≥й, обладнанн¤, установок, спец≥альних не¤дерних матер≥ал≥в, а також обладнанн¤, матер≥ал≥в ≥ технолог≥й подв≥йного використанн¤, що стосуютьс¤ ¤дерноњ д≥¤льност≥ та можуть бути використан≥ у створенн≥ ¤дерноњ зброњ (додаток до ѕоложенн¤ про пор¤док контролю за експортом, ≥мпортом ≥ транзитом товар≥в, що стосуютьс¤ ¤дерноњ д≥¤льност≥ та можуть бути використан≥ у створенн≥ ¤дерноњ зброњ, затвердженого []{4_242_5}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 березн¤ 1996 р. є 302);

Ч —писку товар≥в подв≥йного використанн¤ (додаток до ѕоложенн¤ про пор¤док контролю за експортом, ≥мпортом ≥ транзитом окремих вид≥в вироб≥в, обладнанн¤, матер≥ал≥в, програмного забезпеченн¤ ≥ технолог≥й, що можуть використовуватис¤ дл¤ створенн¤ озброЇнн¤, в≥йськовоњ чи спец≥альноњ техн≥ки, затвердженого []{4_261_6}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 22 серпн¤ 1996 р. є 1005, в редакц≥њ в≥д []{4_316_1}18 серпн¤ 1998 р. є 1320);

Ч —писку х≥м≥кат≥в, обладнанн¤ та технолог≥й, .що можуть бути використан≥ у створенн≥ х≥м≥чноњ зброњ, та —писку збудник≥в захворювань (патоген≥в) людини, тварин ≥ рослин, њх генетично зм≥нених форм, фрагмент≥в генетичного матер≥алу та обладнанн¤ ≥ технолог≥й, ¤к≥ можуть бути використан≥ у створенн≥ бактер≥олог≥чноњ (б≥олог≥чноњ) та токсинноњ зброњ (додатки до ѕоложенн¤ про пор¤док контролю за експортом, ≥мпортом та транзитом товар≥в, що можуть бути використан≥ у створенн≥ х≥м≥чноњ, бактер≥олог≥чноњ (б≥олог≥чноњ) та токсинноњ зброњ, затвердженого []{4_274_5}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 22 кв≥тн¤ 1997 р. є 384).

3. —ировина Ч добутий або вироблений вих≥дний матер≥ал, призначений дл¤ подальшоњ промисловоњ обробки й одержанн¤ нап≥вфабрикат≥в або готових вироб≥в (т. 4, cтор. 206).

ћатер≥али Ч те, з чого що-небудь виготовл¤ють, виробл¤ють, будують тощо (т. 2, стор. 585).

ќбладнанн¤ Ч сукупн≥сть механ≥зм≥в, прилад≥в, пристроњв та ≥н., необх≥дних дл¤ чого-небудь: спор¤дженн¤, устаткуванн¤ (т. 3, стор. 19).

“ехнолог≥¤ Ч сукупн≥сть знань, в≥домостей про посл≥довн≥сть окремих виробничих операц≥й у процес≥ виробництва чого-небудь (т. 4, стор. 519) (УЌовий тлумачний словник украњнськоњ мовиФ у чотирьох томах,  ., јкон≥т, 1999 р.)

4. “ехнолог≥њ в≥йськового призначенн¤ Ч це спец≥альна ≥нформац≥¤ в будь-¤к≥й форм≥ (за вин¤тком ≥нформац≥њ, опубл≥кованоњ у в≥дкрит≥й прес≥), необх≥дна дл¤ розробленн¤, виробництва або використанн¤ вироб≥в в≥йськового призначенн¤. ÷¤ ≥нформац≥¤ може надаватись у форм≥ техн≥чних даних або техн≥чноњ допомоги:

техн≥чн≥ дан≥ Ч проекти, плани, кресленн¤ та њх коп≥њ, схеми, д≥аграми, модел≥, формули, специф≥кац≥њ, програмне забезпеченн¤, пос≥бники та ≥нструкц≥њ, викладен≥ на папер≥ або ≥нших матер≥альних нос≥¤х ≥нформац≥њ;

техн≥чна допомога Ч проведенн¤ ≥нструктаж≥в, зд≥йсненн¤ заход≥в щодо п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, навчанн¤, практичне освоЇнн¤ метод≥в роботи, наданн¤ консультац≥й.

5. ƒо зброњ, а також в≥йськовоњ та спец≥альноњ техн≥ки належать ус≥ види оснащенн¤ «бройних —ил та ≥нших в≥йськових ≥ спец≥альних п≥дрозд≥л≥в, ¤кщо вони призначен≥ дл¤ використанн¤ при безпосередньому виконанн≥ бойових та спец≥альних завдань. ÷е, наприклад, стр≥лецька збро¤, гармати, м≥номети, фугаси, танки, л≥таки, ракети, рад≥олокац≥йн≥ станц≥њ тощо.

6. ѕорушенн¤ встановленого пор¤дку вивезенн¤ в≥дпов≥дних предмет≥в ≥ технолог≥й пол¤гаЇ у д≥¤х по перем≥щенню њх через митний кордон ”крањни з належним оформленн¤м у загальному митному пор¤дку, але без додержанн¤ спец≥альних правил.

ƒл¤ зТ¤суванн¤ сут≥ спец≥альних правил, встановлених нормативно-правовими актами, потр≥бно звернутис¤ до:

Ч []{4_304_2}ѕоложенн¤ про державний експортний контроль в ”крањн≥, затвердженого ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 13 лютого 1998 р. є 117/98 ≥з зм≥нами, внесеними зг≥дно з ”казами ѕрезидента ”крањни в≥д 26 березн¤ 1999 р. є 283/99 та в≥д 2 серпн¤ 1999 р. є 953/99, де даЇтьс¤ перел≥к товар≥в в≥йськового призначенн¤ та товар≥в подв≥йного використанн¤.

“овари в≥йськового призначенн¤ Ч озброЇнн¤, боЇприпаси, в≥йськова ≥ спец≥альна техн≥ка, спец≥альн≥ комплектуюч≥ вироби дл¤ њх виробництва, вибухов≥ речовини ≥ матер≥али та обладнанн¤, спец≥ально призначен≥ дл¤ розробленн¤, виробництва або використанн¤ зазначених вироб≥в; послуги у сфер≥ проектуванн¤, розробленн¤, конструюванн¤, виготовленн¤, виробництва, складанн¤, випробуванн¤, ремонту, техн≥чного обслуговуванн¤, модиф≥кац≥њ, експлуатац≥њ, дем≥л≥таризац≥њ, знищенн¤, збуту, придбанн¤ або використанн¤ вироб≥в чи технолог≥й в≥йськового призначенн¤, в≥дпов≥дн≥ посередницьк≥ послуги, техн≥чн≥ дан≥ та техн≥чна допомога, що надаютьс¤ ≥ноземним юридичним або ф≥зичним особам в ”крањн≥ чи за њњ межами; спец≥альна ≥нформац≥¤ в будь-¤к≥й форм≥ (за вин¤тком ≥нформац≥њ, опубл≥кованоњ у в≥дкрит≥й прес≥), необх≥дна дл¤ розробленн¤, виробництва або використанн¤ вироб≥в в≥йськового призначенн¤ у форм≥ проект≥в, план≥в, креслень та њх коп≥й, схем, д≥аграм, моделей, формул, специф≥кац≥й, програмного забезпеченн¤, пос≥бник≥в та ≥нструкц≥й, викладених на папер≥ або ≥нших матер≥альних нос≥¤х ≥нформац≥њ; проведенн¤ ≥нструктаж≥в, зд≥йсненн¤ заход≥в щодо п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ, навчанн¤, практичне освоЇнн¤ метод≥в роботи, консультуванн¤, ¤к≥ в сукупност≥ або окремо п≥дл¤гають державному експортному контролю.

“овари подв≥йного використанн¤ Ч окрем≥ види вироб≥в, обладнанн¤, матер≥ал≥в, програмного забезпеченн¤ ≥ технолог≥й та роботи ≥ послуги, повТ¤зан≥ з ними, ¤к≥ кр≥м основного цив≥льного призначенн¤ можуть бути використан≥ п≥д час розробленн¤, виробництва або використанн¤ озброЇнн¤, в≥йськовоњ чи спец≥альноњ техн≥ки ≥ п≥дл¤гають державному експортному контролю:

Ч []{4_225_1}ѕоложенн¤ про пор¤док державного контролю за м≥жнародними передачами товар≥в, що використовуютьс¤ або можуть бути використан≥ у створенн≥ ракетноњ зброњ, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 27 липн¤ 1995 р. є 563;

Ч []{4_242_1}ѕоложенн¤ про пор¤док контролю за експортом, ≥мпортом ≥ транзитом товар≥в, що стосуютьс¤ ¤дерноњ д≥¤льност≥ та можуть бути використан≥ у створенн≥ ¤дерноњ зброњ, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 березн¤ 1996 р. є 302;

Ч []{4_261_1}постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро пор¤док контролю за експортом, ≥мпортом ≥ транзитом окремих вид≥в вироб≥в, обладнанн¤, матер≥ал≥в, програмного забезпеченн¤ ≥ технолог≥й, що можуть використовуватис¤ дл¤ створенн¤ озброЇнн¤, в≥йськовоњ чи спец≥альноњ техн≥киФ в≥д 22 серпн¤ 1996 р. є 1005, ≥з зм≥нами ≥ доповненн¤ми []{4_316_1}в≥д 18 серпн¤ 1998 р. є 1320;

Ч []{4_274_1}ѕоложенн¤ про пор¤док контролю за експортом, ≥мпортом та транзитом товар≥в, що можуть бути використан≥ у створенн≥ х≥м≥чноњ, бактер≥олог≥чноњ (б≥олог≥чноњ) та токсинноњ зброњ, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 22 кв≥тн¤ 1997 р. є 384;

Ч []{4_280_1}ѕоложенн¤ про пор¤док проведенн¤ експертизи в галуз≥ експортного контролю, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 15 липн¤ 1997 р. є 767;

Ч []{4_291_1}ѕоложенн¤ про пор¤док державного контролю за м≥жнародними передачами товар≥в в≥йськового призначенн¤, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 8 грудн¤ 1997 р. є 1358;

Ч []{4_301_1}ѕоложенн¤ про пор¤док державного контролю за проведенн¤м переговор≥в, повТ¤заних з укладенн¤м зовн≥шньоеконом≥чних договор≥в (контракт≥в) про зд≥йсненн¤ м≥жнародних передач товар≥в в≥йськового призначенн¤ та подв≥йного використанн¤, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 4 лютого 1998 р. є 125;

Ч []{4_315_1}ѕоложенн¤ про пор¤док наданн¤ субТЇктам зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ повноважень на право зд≥йсненн¤ експорту, ≥мпорту товар≥в в≥йськового призначенн¤ та товар≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницю, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 8 червн¤ 1998 р. є 838;

Ч ≤нструкц≥њ щодо пор¤дку заповненн¤ за¤в на отриманн¤ дозвол≥в (висновк≥в) ƒержекспортконтролю на зд≥йсненн¤ експорту, ≥мпорту, тимчасового вивезенн¤ (ввезенн¤) та транзиту товар≥в, що п≥дл¤гають експортному контролю, на проведенн¤ переговор≥в, повТ¤заних з укладенн¤м зовн≥шньоеконом≥чних договор≥в (контракт≥в), а також на отриманн¤ ≥мпортних сертиф≥кат≥в ”крањни, []{4_313_1}затвердженоњ наказом ƒержавноњ служби експортного контролю ”крањни в≥д 30 кв≥тн¤ 1998 р. є 86;

Ч []{4_343_1}ѕоложенн¤ про пор¤док наданн¤ гарант≥й та зд≥йсненн¤ державного контролю за виконанн¤м зобовТ¤зань щодо використанн¤ у за¤влених ц≥л¤х товар≥в, ¤к≥ п≥дл¤гають державному експортному контролю, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 27 травн¤ 1999 р. є 920;

Ч []{4_347_1}постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни Уѕро наданн¤ субТЇктам зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ повноважень на право зд≥йсненн¤ експорту, ≥мпорту товар≥в в≥йськового призначенн¤ та товар≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть в≥домост≥, що становл¤ть державну таЇмницюФ в≥д 12 липн¤ 1999 р. є 1228;

Ч []{4_350_1}постанови  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 20 липн¤ 1999 р. є 1289 (текст не дл¤ друку);

Ч []{4_378_1}ѕоложенн¤ про ƒержавну службу експортного контролю, затвердженого постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 кв≥тн¤ 2000 р. є 651.

7. ѕорушенн¤ встановленого пор¤дку вивезенн¤, ¤к ознака обТЇктивноњ сторони злочину, передбаченого ст. 333, зд≥йснюЇтьс¤ хоча ≥ без додержанн¤ встановленого спец≥ального пор¤дку, але з додержанн¤м загальних митних правил. «окрема, вивезенн¤ зд≥йснюЇтьс¤ через митний кордон ”крањни без приховуванн¤ в≥д митного контролю. ” випадках перем≥щенн¤ зазначених у пп. 2Ч3 цього коментар¤ предмет≥в поза митним контролем або з приховуванн¤м в≥д митного контролю вчинене утворюЇ склад контрабанди (див. коментар до []{1_201}ст. 201).

8. «лочин Ї зак≥нченим у момент перетинанн¤ вказаними в коментован≥й статт≥ предметами митного кордону ”крањни, а також у той момент, коли було розпочате наданн¤ в≥дпов≥дних послуг. ƒ≥њ, спр¤мован≥ на зд≥йсненн¤ злочину, але не доведен≥ до к≥нц¤ з причин, що не залежать в≥д вол≥ винних, треба розгл¤дати ¤к замах на цей злочин.

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инна особа усв≥домлюЇ сусп≥льну небезпечн≥сть незаконного вивезенн¤ за меж≥ ”крањни окремих матер≥ал≥в, обладнанн¤ ≥ технолог≥й ≥ бажаЇ д≥¤ти таким чином. ” кожному випадку ви¤вленн¤ таких д≥й треба встановлювати, чи була особа об≥знана з ≥снуючими спец≥альними правилами щодо в≥дпов≥дних матер≥ал≥в, сировини, обладнанн¤, технолог≥й тощо.

10. —убТЇктом злочину Ї особа, що дозвол¤Ї, оформл¤Ї, супроводжуЇ, вивозить за меж≥ ”крањни предмети, ¤к≥ зазначен≥ у пп. 2Ч3 цього коментар¤ ≥ можуть бути використан≥ дл¤ створенн¤ зброњ, в≥йськовоњ та спец≥альноњ техн≥ки. Ќими можуть бути службов≥ та приватн≥ особи, що дос¤гли 16-р≥чного в≥ку.

11. ќск≥льки в≥домост≥ про б≥льш≥сть технолог≥й, обладнанн¤ тощо, ¤к≥ призначен≥ дл¤ створенн¤ зброњ, в≥йськовоњ та спец≥альноњ техн≥ки, належать до державноњ таЇмниц≥ або становл¤ть конф≥денц≥йну ≥нформац≥ю, що Ї власн≥стю держави, д≥њ, передбачен≥ ст. 333, можуть утворювати сукупн≥сть злочин≥в, передбачених ст. 333 та []{1_111}ст. 111, []{1_114}114, []{1_328}328 або []{1_330}330 (див. коментар≥ до зазначених статей).

</s333>

<s334>

—татт¤ 334.ѕорушенн¤ правил м≥жнародних польот≥в

¬л≥т в ”крањну або вил≥т з ”крањни без в≥дпов≥дного дозволу, а також недодержанн¤ зазначених у дозвол≥ маршрут≥в, м≥сць посадки, пов≥тр¤них трас, коридор≥в або ешелон≥в Ч

караютьс¤ штрафом в≥д двохсот до тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, ≥з конф≥скац≥Їю пов≥тр¤ного судна.

1. ¬≥дпов≥дно до []{4_153_58}ст. 57 ѕов≥тр¤ного кодексу ”крањни, прийн¤того 4 травн¤ 1993 р., м≥жнародним польотом вважаЇтьс¤ такий пол≥т, п≥д час ¤кого пов≥тр¤не судно перетинаЇ державний кордон ”крањни та ≥ншоњ держави.

2. ¬ил≥т украњнських та ≥ноземних пов≥тр¤них суден з територ≥њ ”крањни, а також њх посадка п≥сл¤ вльоту в ”крањну провод¤тьс¤ з аеропорт≥в та в аеропортах (на аеродромах), в≥дкритих дл¤ м≥жнародних польот≥в, де Ї контрольно-пропускн≥ пункти ѕрикордонних в≥йськ ”крањни та митн≥ установи. ≤нший пор¤док вильоту ≥ посадки пов≥тр¤них суден допускаЇтьс¤ т≥льки з дозволу компетентних орган≥в ”крањни.

3. Ѕезпосередн≥м обТЇктом даного злочину Ї встановлений пор¤док виконанн¤ м≥жнародних польот≥в.

4. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ перел≥ком д≥й, наведених у дан≥й статт≥, ¤к≥ створюють злочинне порушенн¤ правил м≥жнародних польот≥в. ƒо них в≥днос¤тьс¤: вл≥т в ”крањну ≥ вил≥т з ”крањни без в≥дпов≥дного дозволу, недодержанн¤ зазначених у дозвол≥ маршрут≥в, м≥сць посадки, пов≥тр¤них трас, коридор≥в або ешелон≥в, через ¤к≥ пов≥тр¤не судно повинне перетнути державний кордон. ” []{4_153_59}ст. 58 ѕов≥тр¤ного кодексу зазначаЇтьс¤, що перел≥т державного кордону ”крањни поза спец≥ально вид≥леними пов≥тр¤ними коридорами, ¤кщо це не передбачено м≥жнародною угодою або ≥ншими нормативними актами ”крањни, заборонено.

5. ћаршрут Ч заздалег≥дь визначений шл¤х проходженн¤, курс, напр¤м.

ѕов≥тр¤на траса Ч це диспетчерський район або його частина, що ¤вл¤Ї собою коридор у пов≥тр¤ному простор≥, обмежений за висотою та шириною, призначений дл¤ безпечного виконанн¤ польот≥в пов≥тр¤ними суднами ≥ забезпечений аеродромами, засобами контролю та управл≥нн¤ пов≥тр¤ним рухом.

ѕов≥тр¤ний коридор Ч смуга пов≥тр¤ного простору, обмежена за шириною ≥ висотою, обладнана рад≥отехн≥чними засобами, призначена дл¤ польот≥в пов≥тр¤них суден через райони з особливими пов≥тр¤ними режимами польот≥в (перетинанн¤ державного кордону, л≥н≥њ фронту, береговоњ л≥н≥њ; забезпеченн¤ безпеки польот≥в у зонах великих адм≥н≥стративних центр≥в, що мають дек≥лька аеродром≥в). ѕов≥тр¤н≥ коридори в залежност≥ в≥д призначенн¤ можуть бути вх≥дними, вих≥дними, обх≥дними.

6. ѕорушенн¤ правил м≥жнародних польот≥в, поЇднане з недотриманн¤м правил безпеки руху або експлуатац≥њ пов≥тр¤ного транспорту (¤кщо це створило небезпеку дл¤ житт¤ людей або настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, спричинило потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, запод≥¤ло велику матер≥альну шкоду або загибель людей), утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в, передбачених []{1_276}ст. 276 ≥ 334.

7. « субТЇктивноњ сторони злочин, вказаний у ст. 334, можливий за на¤вност≥ пр¤мого умислу або злочинноњ недбалост≥.

ѕри пр¤мому умисл≥ винна особа усв≥домлюЇ, що порушуЇ правила м≥жнародних польот≥в, ≥ бажаЇ зд≥йснити таке порушенн¤. ѕри злочинн≥й недбалост≥ особа не усв≥домлюЇ, що порушуЇ вказан≥ правила, хоча за певних умов повинна ≥ могла це зробити, отже не допустити такого порушенн¤.

¬л≥т в ”крањну або вил≥т з ”крањни, ¤к≥ були результатом нещасного випадку (стих≥йне лихо, втрата ор≥Їнтуванн¤), при дотриманн≥ встановлених на такий випадок правил (подача сигналу, посадка в найближчому до державного кордону аеропорту) не Ї злочином.

8. —убТЇктом порушенн¤ правил м≥жнародних польот≥в визнаЇтьс¤ ф≥зична осудна та повнол≥тн¤ особа, в≥д д≥й ¤коњ залежить дотриманн¤ правил м≥жнародних польот≥в. ÷е можуть бути громад¤ни ”крањни, ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства Ч члени ек≥пажу пов≥тр¤ного судна. ≤нш≥ особи, ¤к≥ використали борт пов≥тр¤ного судна дл¤ протиправного вльоту в ”крањну чи вильоту з нењ, п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за []{1_331}ст. 331, а ¤кщо вони вчинили це шл¤хом угону судна Ч несуть в≥дпов≥дальн≥сть за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_278}ст. 278 ≥ []{1_331}331.

</s334>

<s335>

—татт¤ 335.”хиленн¤ в≥д призову на строкову в≥йськову службу

”хиленн¤ в≥д призову на строкову в≥йськову службу Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. √ромад¤ни ”крањни проход¤ть в≥йськову службу в≥дпов≥дно до закону ([]{4_255_65}ч. 2 ст. 65  онституц≥њ ”крањни). ¬≥йськова служба в «бройних —илах ”крањни та ≥нших в≥йськових формуванн¤х Ї державною службою особливого характеру, ¤ка пол¤гаЇ у профес≥йн≥й д≥¤льност≥ придатних до нењ за станом здоровТ¤, в≥ком, морально-д≥ловими ¤кост¤ми громад¤н ”крањни, повТ¤зан≥й ≥з захистом ¬≥тчизни. «г≥дно ≥з []{4_117_0}«аконом ”крањни Уѕро загальний в≥йськовий обовТ¤зок ≥ в≥йськову службуФ в≥д 25 березн¤ 1992 р. в редакц≥њ в≥д 18 червн¤ 1999 р. загальний в≥йськовий обовТ¤зок встановлюЇтьс¤ з метою забезпеченн¤ комплектуванн¤ «бройних —ил ”крањни та ≥нших утворених в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни в≥йськових формувань, а також п≥дготовки населенн¤ до захисту ”крањни.  р≥м того, дане питанн¤ регулюЇтьс¤ []{4_155_2}“имчасовим положенн¤м Уѕро проходженн¤ в≥йськовоњ служби солдатами, матросами, сержантами ≥ старшинамиФ в≥д 13 травн¤ 1993 р. є 174/93.

ќдним ≥з вид≥в в≥йськовоњ служби Ї строкова служба, на ¤ку в мирний час призиваютьс¤ придатн≥ до нењ за станом здоровТ¤ ≥ в≥ком громад¤ни чолов≥чоњ стат≥, ¤ким до дн¤ в≥дправки у в≥йськов≥ частини виповнилос¤ 18 рок≥в.

«агальний в≥йськовий обовТ¤зок несуть лише громад¤ни ”крањни.

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док комплектуванн¤ «бройних —ил ”крањни.  р≥м того, обТЇктом злочину Ї ≥ обороноздатн≥сть держави в ц≥лому.

3. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ у форм≥ ¤к д≥њ, так ≥ безд≥¤льност≥.

Ѕезд≥¤льн≥сть у цьому випадку пол¤гаЇ у не¤вц≥ призовника без поважних причин за пов≥сткою до в≥йськового ком≥сар≥ату дл¤ в≥дправки на в≥йськову службу. ÷е випливаЇ з []{4_117_16}п. 5 ст. 16 названого «акону, в ¤кому йдетьс¤, що на п≥дстав≥ результат≥в медичного огл¤ду призовника, його моральних ≥ профес≥йних ¤костей призовна ком≥с≥¤ виносить р≥шенн¤ про придатн≥сть до в≥йськовоњ служби ≥ призов на в≥йськову службу з призначенн¤м виду (роду в≥йськ) «— ”крањни чи ≥нших в≥йськових формувань, а також визначаЇ строк в≥дправки його на службу. Ќеприбутт¤ призовника без поважних причин на призовний пункт дл¤ проходженн¤ медичноњ ком≥с≥њ не Ї злочином, а вважаЇтьс¤ адм≥н≥стративним правопорушенн¤м ([]{4_62_348}ст. 210  пјѕ ”крањни).

“аким чином, дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й особи за ст. 335 обовТ¤зковими Ї проходженн¤ медичноњ ком≥с≥њ з позитивним висновком про придатн≥сть до в≥йськовоњ служби, на¤вн≥сть р≥шенн¤ районноњ (м≥ськоњ) призовноњ ком≥с≥њ, врученн¤ призовнику письмовоњ пов≥стки з вказаними м≥сцем ≥ точним часом ¤вки дл¤ в≥дправки у в≥йська. ѕов≥стка може бути вручена ≥ ≥ншим особам (батькам, оп≥кунам, адм≥н≥страц≥њ навчального закладу тощо), але про це маЇ бути поставлений до в≥дому призовник.

—л≥д зауважити, що у в≥дпов≥дност≥ до []{4_255_19}ст. 19  онституц≥њ ”крањни н≥хто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. “аким чином, ¤кщо при вир≥шенн≥ питанн¤ щодо призову на в≥йськову службу не було дотримано вимог закон≥в, то ухиленн¤ особи в≥д призову не може розгл¤датис¤ ¤к злочин. Ќайчаст≥ше под≥бн≥ випадки трапл¤ютьс¤ при неналежному медичному огл¤д≥ призовник≥в, коли несвоЇчасно ви¤влено захворюванн¤ або ф≥зичн≥ недол≥ки, ¤к≥ перешкоджають визнанню особи придатною до в≥йськовоњ служби. –озклад цих хвороб ≥ недол≥к≥в передбачений чинним законодавством.

” в≥дпов≥дност≥ до означеного «акону початком перебуванн¤ на в≥йськов≥й служб≥ Ї день прибутт¤ до в≥йськового ком≥сар≥ату дл¤ в≥дправленн¤ у в≥йськову частину, а тому ухиленн¤ особи в≥д в≥йськовоњ служби п≥сл¤ ¤вки на призовну д≥льницю ≥ видач≥ њй в≥йськового квитка будь-¤ким способом (втеча з≥ зб≥рного пункту, проњзду при сл≥дуванн≥ у склад≥ команди до в≥йськовоњ частини тощо) квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к в≥йськовий злочин. Ќеприйн¤тт¤ такою особою в≥йськовоњ прис¤ги, неотриманн¤ обмундируванн¤ при цьому значенн¤ не мають.

4. ѕоважними причинами неприбутт¤ призовник≥в до призовних д≥льниць дл¤ в≥дправленн¤ у в≥йськову частину визнаютьс¤:

Ч хвороба громад¤нина, ¤ка позбавл¤Ї його можливост≥ особисто зТ¤витис¤ на призовний пункт;

Ч смерть чи т¤жка хвороба близького родича;

Ч перешкода стих≥йного характеру або ≥нш≥ обставини, ¤к≥ позбавили призовника можливост≥ прибути у зазначений пункт ≥ строк.

ѕричини неприбутт¤ повинн≥ бути п≥дтверджен≥ в≥дпов≥дним документом (медичн≥ дов≥дки, дов≥дки орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ тощо).

5. ”хиленн¤ в≥д призову на строкову в≥йськову службу шл¤хом д≥њ може пол¤гати в запод≥¤нн≥ призовником соб≥ т≥лесного ушкодженн¤ (≥ншого штучного пог≥ршенн¤ стану здоровТ¤), симул¤ц≥њ хвороби, п≥дкуп≥ прац≥вник≥в в≥йськкомату тощо. якщо розгл¤дуваний злочин був повТ¤заний з п≥дробкою документа або з дачею хабара, вчинене маЇ квал≥ф≥куватись за сукупн≥стю злочин≥в.

ќсоба, ¤ка будь-¤ким способом спри¤Ї ≥нш≥й ухилитись в≥д призову на в≥йськову службу (наприклад, вводить ≥нф≥куючий агент шприцом п≥д шк≥ру з метою виникненн¤ у призовника флегмони, що зумовлюЇ тривале л≥куванн¤, передаЇ хабар прац≥вникам в≥йськового ком≥сар≥ату тощо), несе в≥дпов≥дальн≥сть ≥ ¤к сп≥вучасник у вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 335.

ѕри безд≥¤льност≥ злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту неприбутт¤ призовника у в≥йськовий ком≥сар≥ат дл¤ в≥дправки у в≥йськову частину, а при д≥њ Ч з моменту, коли призовнику вдалос¤ зв≥льнитис¤ в≥д призову на строкову службу.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ѕризовник знаЇ р≥шенн¤ призовноњ ком≥с≥њ про його придатн≥сть до в≥йськовоњ служби, про призов на в≥йськову службу ≥ строк ¤вки дл¤ в≥дправленн¤ його у в≥йськову частину ≥ бажаЇ ухилитис¤ в≥д призову. —трок, прот¤гом ¤кого особа маЇ нам≥р ухил¤тис¤ в≥д призову (назавжди, на строк одного призову, на невизначений час тощо), на квал≥ф≥кац≥ю д≥й особи за ст. 335 не впливаЇ.

”хиленн¤ в≥д призову може вчинюватис¤ з р≥зною метою Ч небажанн¤ переносити т¤гар ≥ обмеженн¤ в≥йськовоњ служби, розставанн¤ з батьками, нам≥р вступити до навчального закладу, вињхати за кордон тощо. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину за ст. 335 дана обставина значенн¤ не маЇ.

7. —убТЇктом злочину може бути т≥льки призовник, в≥дносно ¤кого було у в≥дпов≥дност≥ з чинним законодавством прийн¤то ≥ оголошено р≥шенн¤ призовноњ ком≥с≥њ про придатн≥сть його до в≥йськовоњ служби (застереженн¤ див. у п. 3 коментар¤) ≥ призов на в≥йськову службу та строк в≥дправленн¤ такого призовника до «бройних —ил ”крањни чи ≥нших в≥йськових формувань. ѕризовники, ¤к≥ призиваютьс¤ дл¤ проходженн¤ альтернативноњ (нев≥йськовоњ) служби, не Ї субТЇктами злочину. ѕраво на альтернативну службу мають громад¤ни ”крањни у тих випадках, ¤кщо виконанн¤ в≥йськового обовТ¤зку суперечить њхн≥м рел≥г≥йним переконанн¤м ≥ ц≥ громад¤ни належать до д≥ючих зг≥дно ≥з законодавством ”крањни рел≥г≥йних орган≥зац≥й, в≥ровченн¤ ¤ких не допускаЇ користуванн¤ зброЇю (див. []{4_99_1}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро альтернативну (нев≥йськову) службуФ в≥д 18 лютого 1999 р.).  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни []{4_362_1}постановою в≥д 10 листопада 1999 р. є 2066 затвердив перел≥к рел≥г≥йних орган≥зац≥й, в≥ровченн¤ ¤ких не допускаЇ користуванн¤ зброЇю. ÷е адвентисти-реформ≥сти, адвентисти сьомого дн¤, Ївангельськ≥ христи¤ни, Ївангельськ≥ христи¤ни-баптисти, покутники, св≥дки ™гови, харизматичн≥ христи¤ни та ≥н. Ќа альтернативну службу направл¤ютьс¤ громад¤ни, ¤к≥ п≥дл¤гають призову на строкову в≥йськову службу ≥ особисто за¤вили про неможлив≥сть њњ проходженн¤ ¤к такоњ, що суперечить њхн≥м рел≥г≥йним переконанн¤м, документально або ≥ншим чином п≥дтвердили ≥стинн≥сть переконань та стосовно ¤ких прийн¤то в≥дпов≥дн≥ р≥шенн¤ ([]{4_99_1}ст. 4 «акону). ƒл¤ вир≥шенн¤ питань проходженн¤ альтернативноњ служби утворюютьс¤ ком≥с≥њ у справах альтернативноњ служби ”крањни, автономноњ –еспубл≥ки  рим, обласн≥,  ињвська та —евастопольська м≥ськ≥, а в раз≥ необх≥дност≥ Ч районн≥ ≥ м≥ськ≥ ком≥с≥њ ([]{4_99_1}ст. 7 «акону).

” раз≥ ухиленн¤ громад¤нина в≥д проходженн¤ альтернативноњ служби або вчиненн¤ ним п≥д час проходженн¤ альтернативноњ служби ≥нших д≥й, на вчиненн¤ ¤ких в≥н, зг≥дно з []{4_99_1}ч. 1 ст. 8 «акону, не маЇ права (брати участь у страйках, займатис¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю тощо), ком≥с≥¤ може скасувати своЇ р≥шенн¤ про направленн¤ його на альтернативну службу, про що прот¤гом пТ¤ти календарних дн≥в у письмов≥й форм≥ пов≥домл¤Ї громад¤нина ≥ в≥йськовий ком≥сар≥ат, п≥сл¤ чого громад¤нин п≥дл¤гаЇ призову на строкову в≥йськову службу на загальних п≥дставах ([]{4_99_1}ч. 3 ст. 8 «акону).

«в≥льн¤ютьс¤ в≥д призову на строкову в≥йськову службу особи, ¤к≥ мають духовний сан ≥ штатну посаду в одн≥й ≥з зареЇстрованих рел≥г≥йних конфес≥й.

</s335>

<s336>

—татт¤ 336.”хиленн¤ в≥д призову за моб≥л≥зац≥Їю

”хиленн¤ в≥д призову за моб≥л≥зац≥Їю Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. ћоб≥л≥зац≥¤ в ”крањн≥ Ч це комплекс заход≥в, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ у держав≥ з метою планом≥рного переведенн¤ орган≥в державноњ влади, ≥нших державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, орган≥в ≥ сил ÷ив≥льноњ оборони ”крањни, галузей нац≥ональноњ економ≥ки, п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й на функц≥онуванн¤ в умовах особливого пер≥оду, а «бройних —ил ”крањни, ≥нших в≥йськових формувань Ч на орган≥зац≥ю ≥ штати воЇнного часу.

ћоб≥л≥зац≥¤ в ”крањн≥ може бути загальною або частковою та проводитис¤ в≥дкрито чи приховано ([]{4_165_1}п. 2 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро моб≥л≥зац≥йну п≥дготовку та моб≥л≥зац≥юФ в≥д 21 жовтн¤ 1993 р.).

2. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_106}п. 20 ч. 1 ст. 106  онституц≥њ ”крањни та []{4_117_39}п. 1 ст. 39 «акону ”крањни Уѕро загальний в≥йськовий обовТ¤зок ≥ в≥йськову службуФ р≥шенн¤ про загальну або часткову моб≥л≥зац≥ю та введенн¤ воЇнного стану в ”крањн≥ або в окремих њњ м≥сцевост¤х приймаЇтьс¤ ѕрезидентом ”крањни у раз≥ загрози нападу, небезпеки державн≥й незалежност≥ ”крањни. ” р≥шенн≥ про проведенн¤ моб≥л≥зац≥њ ѕрезидентом ”крањни визначаютьс¤ вид, обс¤ги, пор¤док ≥ терм≥н њњ проведенн¤.

–≥шенн¤ про проведенн¤ в≥дкритоњ моб≥л≥зац≥њ маЇ бути негайно оголошене через засоби масовоњ ≥нформац≥њ.

–≥шенн¤ про проведенн¤ прихованоњ моб≥л≥зац≥њ доводитьс¤ по закритих каналах звТ¤зку до кер≥вник≥в –ади м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, м≥н≥стр≥в та ≥нших центральних ≥ м≥сцевих орган≥в виконавчоњ влади, що визначаютьс¤  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

ѕризову на в≥йськову службу п≥д час моб≥л≥зац≥њ п≥дл¤гають громад¤ни, ¤к≥ перебувають у запас≥ ≥ не заброньован≥ в установленому пор¤дку на пер≥од моб≥л≥зац≥њ.

ѕ≥д час оголошенн¤ моб≥л≥зац≥њ громад¤ни, ¤к≥ п≥дл¤гають призову на в≥йськову службу, зобовТ¤зан≥ зТ¤витис¤ на зб≥рн≥ пункти в терм≥ни, зазначен≥ у моб≥л≥зац≥йних посв≥дченн¤х, пов≥стках або у розпор¤дженн¤х в≥йськових ком≥сар≥в (див. []{4_165_19}п. 3 ст. 19 «акону ”крањни Уѕро моб≥л≥зац≥йну п≥дготовку та моб≥л≥зац≥юФ).

« метою л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в стих≥йного лиха, авар≥й та катастроф у мирний час може проводитис¤ ц≥льова моб≥л≥зац≥¤.

Ќа в≥дм≥ну в≥д призову громад¤н на строкову в≥йськову службу, що Ї ≥ндив≥дуальним р≥шенн¤м призовноњ ком≥с≥њ в≥дносно певного призовника (к≥лькох призовник≥в одночасно), моб≥л≥зац≥¤ носить загальний, не конкретизований щодо певних ос≥б характер, окреслюючи лише коло громад¤н, ¤к≥ п≥дл¤гають призову. ¬≥дтак, особа, ¤ка п≥дпадаЇ п≥д моб≥л≥зац≥ю, не повинна оч≥кувати пов≥стки дл¤ ¤вки до органу в≥йськового управл≥нн¤, а самост≥йно зголоситис¤ туди.

3. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ тими ж ознаками, що й ухиленн¤ в≥д призову на строкову в≥йськову службу.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони даного складу злочину Ї функц≥онуванн¤ держави в умовах особливого пер≥оду, оголошеного у в≥дпов≥дност≥ з чинним законодавством.

ѕро поважн≥ причини не¤вки особи на призовн≥ пункти див. коментар до []{1_335}ст. 335.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба знаЇ, що п≥дл¤гаЇ призову за моб≥л≥зац≥Їю, ≥ зобовТ¤зана зТ¤витис¤ дл¤ в≥дправки у в≥йськову частину, але не робить цього. Ѕезпосередн≥ причини ухиленн¤ в≥д призову (небажанн¤ переносити повТ¤зан≥ з в≥йськовою службою обмеженн¤, побоюванн¤ загинути чи отримати пораненн¤ на фронт≥ тощо) на квал≥ф≥кац≥ю за ст. 336 не впливають.

5. —убТЇктами злочину Ї в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в запас≥ ≥ ¤к≥ п≥дпадають за вс≥ма ознаками (в≥к, стать, м≥сце проживанн¤ тощо) п≥д д≥ю в≥дпов≥дного р≥шенн¤ про моб≥л≥зац≥ю.

</s336>

<s337>

—татт¤ 337.”хиленн¤ в≥д в≥йськового обл≥ку або спец≥альних збор≥в

1. ”хиленн¤ в≥йськовозобовТ¤заного в≥д в≥йськового обл≥ку п≥сл¤ попередженн¤, зробленого в≥дпов≥дним в≥йськовим ком≥сар≥атом, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. ”хиленн¤ в≥йськовозобовТ¤заного в≥д навчальних (чи перев≥рних) або спец≥альних збор≥в Ч

караЇтьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. «г≥дно з чинним законодавством, загальний в≥йськовий обовТ¤зок включаЇ, зокрема, виконанн¤ в≥йськового обовТ¤зку в запас≥, дотриманн¤ правил в≥йськового обл≥ку (див. []{4_117_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро загальний в≥йськовий обовТ¤зок ≥ в≥йськову службуФ).

¬≥йськовозобовТ¤зан≥ Ч це особи, ¤к≥ перебувають у запас≥. ¬иконанн¤ в≥йськового обовТ¤зку в запас≥ у мирний час пол¤гаЇ у виконанн≥ пор¤дку ≥ правил в≥йськового обл≥ку, проходженн¤ збор≥в, збереженн≥ та вдосконаленн≥ в≥йськовозобовТ¤заними знань, навичок ≥ ум≥нь, необх≥дних дл¤ виконанн¤ ними обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби, а у воЇнний час Ч в≥дпов≥дно до в≥йськово-обл≥кових чи цив≥льних спец≥альностей.

«апас «бройних —ил ”крањни, ≥нших утворених зг≥дно з чиннним законодавством в≥йськових формувань встановлюЇтьс¤ з метою њх комплектуванн¤ у визначен≥ терм≥ни у раз≥ оголошенн¤ повноњ чи частковоњ моб≥л≥зац≥њ, п≥дбору ос≥б, ¤к≥ бажають добров≥льно вступити на в≥йськову службу у мирний час ≥ ¤к≥ волод≥ють знанн¤ми, вм≥нн¤ми ≥ навичками, ¤ких потребують «бройн≥ —или.

ѕор¤док проходженн¤ в≥йськовоњ служби в запас≥, зд≥йсненн¤ в≥йськового обл≥ку, проведенн¤ навчальних (перев≥рних) або спец≥альних збор≥в, граничний в≥к тощо передбачен≥ чинним законодавством ”крањни.

2. « обТЇктивноњ сторони даний злочин характеризуЇтьс¤ тими ж ознаками, що ≥ злочини, передбачен≥ []{1_335}ст. 335, []{1_336}336. ќсоба може ≥гнорувати пов≥стки в≥йськового ком≥сар≥ату, ухил¤тис¤ в≥д зустр≥чей з його службовими особами, уповноваженими щодо в≥йськового обл≥ку в навчальному заклад≥, п≥дприЇмств≥, не надавати на њх вимогу особист≥ документи дл¤ проставленн¤ в≥дбитк≥в штамп≥в тощо.

ќсоблив≥стю дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й особи за ч. 1 ст. 337 Ї обовТ¤зковий факт попередженн¤, зробленого в≥дпов≥дним в≥йськовим ком≥сар≥атом (в≥йськовим ком≥саром, начальником в≥дд≥ленн¤, ≥ншими компетентними службовими особами в≥йськового ком≥сар≥ату), в≥йськовозобовТ¤заного про недопустим≥сть порушенн¤ правил в≥йськового обл≥ку. ‘орма такого попередженн¤ може бути ¤к письмовою, так ≥ усною.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й особи за ч. 2 ст. 337 необх≥дна на¤вн≥сть винесеного у в≥дпов≥дност≥ з чинним законодавством р≥шенн¤ щодо направленн¤ њњ на навчальн≥ (перев≥рн≥) або спец≥альн≥ збори.

ѕро поважн≥ причини ухиленн¤ в≥д в≥йськового обл≥ку, не¤вки на збори див. коментар до []{1_335}ст. 335.

3. —убТЇктивна сторона цього злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом Ч особа знаЇ про обовТ¤зок щодо в≥йськового обл≥ку, р≥шенн¤ про направленн¤ дл¤ проходженн¤ збор≥в, але з будь-¤ких причин (небажанн¤ бути призваним на в≥йськову службу в подальшому, залишити на певний час роботу ≥ с≥мТю тощо) ухил¤Їтьс¤ в≥д цього.

4. —убТЇктом даного злочину Ї лише в≥йськовозобовТ¤зан≥ «бройних —ил ”крањни, ≥нших утворених зг≥дно з чинним законодавством формувань.

</s337>

</r14>

<r15>

–озд≥л XV «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ј¬“ќ–»“≈“” ќ–√јЌ≤¬ ƒ≈–∆ј¬Ќќѓ ¬Ћјƒ», ќ–√јЌ≤¬ ћ≤—÷≈¬ќ√ќ —јћќ¬–яƒ”¬јЌЌя “ј ќЅТ™ƒЌјЌ№ √–ќћјƒяЌ

<s338>

—татт¤ 338.Ќаруга над державними символами

1. ѕубл≥чна наруга над ƒержавним ѕрапором ”крањни, ƒержавним √ербом ”крањни або ƒержавним √≥мном ”крањни Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. ѕубл≥чна наруга над оф≥ц≥йно встановленим або п≥дн¤тим прапором чи гербом ≥ноземноњ держави Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. ƒержавн≥ символи Ч це встановлен≥ конституц≥Їю або спец≥альними законами особлив≥ розп≥знавальн≥ знаки конкретноњ держави, ¤к≥ уособлюють њњ суверен≥тет.  онституц≥¤ ”крањни ([]{4_255_20}ст. 20) встановлюЇ так≥ державн≥ символи нашоњ держави: ƒержавний ѕрапор ”крањни, ƒержавний √ерб ”крањни, ƒержавний √≥мн ”крањни Ч ≥ наводить њх загальний опис. ƒетальний опис державних символ≥в ”крањни та пор¤док њх використанн¤ повинн≥ бути встановлен≥ спец≥альним законом. ѕри цьому такий закон повинен прийматис¤ не менш ¤к двома третинами в≥д конституц≥йного складу ¬ерховноњ –ади ”крањни, що св≥дчить про особливе значенн¤ державноњ символ≥ки ”крањни ¤к незалежноњ держави. ѕоки такий закон не прийн¤то, питанн¤, повТ¤зан≥ з державною символ≥кою ”крањни, реіламентуютьс¤ р¤дом нормативно-правових акт≥в, наприклад []{4_406_1}”казом ѕрезидента ”крањни Уѕитанн¤ щодо використанн¤ державних символ≥в ”крањниФ в≥д 9 лютого 2001 р. та ≥н.

2.  ожен ≥з пункт≥в ст. 338 передбачаЇ самост≥йний склад злочину.

3. ќбТЇктом злочину, передбаченого п. 1 ст. 338, Ї авторитет ”крањни ¤к суверенноњ держави.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї встановлений чинними правовими нормами пор¤док використанн¤ державних символ≥в ”крањни.

ѕредметом злочину Ї державн≥ символи ”крањни Ч ƒержавний ѕрапор ”крањни, ƒержавний √ерб ”крањни ≥ ƒержавний √≥мн ”крањни, ¤к≥ виражають державний суверен≥тет ”крањни. ѕри цьому не маЇ значенн¤, оф≥ц≥йно встановлен≥ чи н≥ ƒержавний ѕрапор ”крањни ≥ ƒержавний √ерб ”крањни, оф≥ц≥йно виконуЇтьс¤ чи н≥ ƒержавний √≥мн ”крањни.

ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у наруз≥ над державними символами ”крањни. Ќаруга над ƒержавним ѕрапором ”крањни або ƒержавним √ербом ”крањни може зд≥йснюватис¤ у вигл¤д≥ висловлюванн¤ чи демонстрац≥њ зневаги до них, використанн¤ њх не за призначенн¤м, њх знищенн≥, зриванн≥ або пошкодженн≥, спотворенн≥ њх зображень, зображенн≥ на них непристойних напис≥в чи малюнк≥в тощо. Ќаруга над ƒержавним √≥мном ”крањни може ви¤вл¤тись у виконанн≥ його не за призначенн¤м, у спотворенн≥ тексту чи музики при виконанн≥, у розповсюдженн≥ його спотвореного друкованого чи ≥ншим способом розмноженого тексту.

ќбовТ¤зковим елементом обТЇктивноњ сторони даного злочину Ї публ≥чн≥сть наруги, ¤ка може ви¤вл¤тись у д≥¤х, що спр¤мован≥ на наругу ≥ зд≥йснюютьс¤:

Ч у присутност≥ ≥нших людей, ¤к≥ не Ї сп≥вучасниками злочину (наприклад, п≥д час м≥тинг≥в, демонстрац≥й, масових культурних заход≥в тощо);

Ч за в≥дсутност≥ ≥нших людей, але у спос≥б, ¤кий передбачаЇ, що це стане в≥домо невизначен≥й к≥лькост≥ людей (наприклад, розсилка спотворених зображень ƒержавного ѕрапору ”крањни, ƒержавного √ербу ”крањни чи перекрученого тексту ƒержавного √≥мну ”крањни по пошт≥ або за допомогою електронних засоб≥в, розклеюванн¤ њх у людних м≥сц¤х тощо).

“аким чином, спос≥б вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на наругу над ƒержавним ѕрапором ”крањни, ƒержавним √ербом ”крањни або ƒержавним √≥мном ”крањни, може бути ¤к в≥дкритий, так ≥ таЇмний, але њх насл≥дки повинн≥ стати в≥домими невизначен≥й к≥лькост≥ людей.

—убТЇктивна сторона злочину передбачаЇ пр¤мий умисел: особа св≥домо зд≥йснюЇ наругу над державними символами ”крањни з метою п≥дриву авторитету украњнськоњ держави, демонстрац≥њ своЇњ неповаги до нењ та њњ символ≥в ≥ бажаЇ настанн¤ таких насл≥дк≥в.

—убТЇктом злочину може бути осудний громад¤нин ”крањни, ≥ноземний громад¤нин або особа без громад¤нства, ¤ким на момент вчиненн¤ злочину виповнилось 16 рок≥в.

4. ќбТЇктом злочину, передбаченого п. 2 ст. 338 Ї авторитет суверенноњ ≥ноземноњ держави.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом Ї встановлений чинними правовими нормами пор¤док використанн¤ державних символ≥в ≥ноземних держав.

ѕредметом злочину Ї державн≥ символи ≥ноземноњ держави Ч ƒержавний ѕрапор чи ƒержавний √ерб, ¤к≥ виражають њњ державний суверен≥тет. ѕри цьому, необх≥дною умовою Ї факт оф≥ц≥йного встановленн¤ чи оф≥ц≥йного п≥дн¤тт¤ ƒержавного √ербу або ƒержавного ѕрапору ≥ноземноњ держави. Ќаруга над ƒержавним √ербом або ƒержавним ѕрапором ≥ноземноњ держави, ¤к≥ оф≥ц≥йно не встановлен≥ чи оф≥ц≥йно не п≥дн¤т≥, не Ї крим≥нально караною.

ƒержавний √≥мн ≥ноземноњ держави за будь-¤ких умов не Ї предметом злочину, передбаченого п. 2 ст. 338.

ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у публ≥чн≥й наруз≥ над оф≥ц≥йно встановленими або п≥дн¤тими ƒержавним ѕрапором або ƒержавним √ербом ≥ноземноњ держави.

—убТЇктивна сторона злочину передбачаЇ пр¤мий умисел: особа св≥домо зд≥йснюЇ наругу над оф≥ц≥йно встановленими або п≥дн¤тими ƒержавним ѕрапором або ƒержавним √ербом ≥ноземноњ держави з метою п≥дриву њњ авторитету, демонстрац≥њ своЇњ неповаги до нењ та њњ символ≥в ≥ бажаЇ настанн¤ таких насл≥дк≥в.

—убТЇктом злочину може бути громад¤нин ”крањни, ≥ноземний громад¤нин або особа без громад¤нства, ¤ким на момент вчиненн¤ злочину виповнилось 16 рок≥в.

</s338>

<s339>

—татт¤ 339.Ќезаконне п≥дн¤тт¤ ƒержавного ѕрапора ”крањни на р≥чковому або морському судн≥

ѕ≥дн¤тт¤ ƒержавного ѕрапора ”крањни на р≥чковому або морському судн≥ без права на цей ѕрапор Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док використанн¤ ƒержавного ѕрапора ”крањни на р≥чкових або морських суднах.

” в≥дпов≥дност≥ з []{4_285_1}ѕор¤дком веденн¤ ƒержавного суднового реЇстру ”крањни та —удновоњ книги ”крањни, затвердженим постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 26 вересн¤ 1997 р. є 1069, ƒержавний ѕрапор ”крањни п≥дн≥маЇтьс¤ на р≥чкових та морських суднах, ¤к≥ зареЇстрован≥ в ƒержавному судновому реЇстр≥ ”крањни або —уднов≥й книз≥ ”крањни, п≥сл¤ видач≥ св≥доцтва про право плаванн¤ п≥д цим прапором, а також на суднах, що плавають п≥д в≥йськово-морським прапором ”крањни. ѕ≥дстави ≥ пор¤док одержанн¤ права на плаванн¤ п≥д ƒержавним ѕрапором ”крањни визначаютьс¤ також  одексом торговельного мореплавства ”крањни ([]{4_216_26}ст. 26Ч34)

ѕредметом злочину виступаЇ ƒержавний ѕрапор ”крањни (див. п. 1 коментар¤ до []{1_338}ст. 338)

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у незаконному п≥дн¤тт≥ ƒержавного ѕрапора ”крањни на р≥чковому або морському судн≥, ¤ке не маЇ права на використанн¤ такого ѕрапора.

ѕ≥дн¤тт¤, у тому числ≥ ≥ незаконне, ≥нших, кр≥м ƒержавного ѕрапора ”крањни, прапор≥в, що застосовуютьс¤ на флот≥, не охоплюЇтьс¤ зм≥стом ст. 339.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною. ѕри цьому мотиви ≥ мета незаконного п≥дн¤тт¤ ƒержавного ѕрапора ”крањни на р≥чковому або морському судн≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають.

4. —убТЇктом злочину Ї громад¤нин ”крањни, ≥ноземний громад¤нин чи особа без громад¤нства, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s339>

<s340>

—татт¤ 340.Ќезаконне перешкоджанн¤ орган≥зац≥њ або проведенню збор≥в, м≥тинг≥в, поход≥в ≥ демонстрац≥й

Ќезаконне перешкоджанн¤ орган≥зац≥њ або проведенню збор≥в, м≥тинг≥в, вуличних поход≥в ≥ демонстрац≥й, ¤кщо це д≥¤нн¤ було вчинене службовою особою або ≥з застосуванн¤м ф≥зичного насильства, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_39}ст. 39  онституц≥њ ”крањни громад¤ни мають право збиратис¤ мирно, без зброњ ≥ проводити збори, м≥тинги, походи ≥ демонстрац≥њ, про ¤к≥ завчасно спов≥щаютьс¤ органи виконавчоњ влади чи органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ќбмеженн¤ щодо реал≥зац≥њ цього права може встановлюватис¤ судом в≥дпов≥дно до закону ≥ лише в ≥нтересах нац≥ональноњ безпеки та громадського пор¤дку Ч з метою запоб≥ганн¤ заворушенн¤м чи злочинам, дл¤ охорони здоровТ¤ населенн¤ або захисту прав ≥ свобод ≥нших людей.

2. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають при зд≥йсненн≥ органами влади та органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤ своњх функц≥й щодо забезпеченн¤ прав ≥ свобод громад¤н, громадського пор¤дку.

3. ќбТЇктивна сторона злочину за зм≥стом закону може виражатис¤ ¤к в активних д≥¤х, так ≥ в безд≥¤льност≥.

Ќезаконне перешкоджанн¤ Ч це створенн¤ перепон будь- ¤ким шл¤хом дл¤ орган≥зац≥њ або проведенн¤ збор≥в, м≥тинг≥в, вуличних поход≥в та демонстрац≥й. «аборону проводити зазначен≥ масов≥ заходи службовою особою органу виконавчоњ влади або органу м≥сцевого самовр¤дуванн¤, а не судом, ¤к це передбачено  онституц≥Їю ”крањни, за певних умов можна оц≥нювати ¤к злочин, передбачений ст. 340.

—удовою практикою вже визначен≥ пон¤тт¤ цих масових заход≥в. Ќаприклад, збори Ч це зас≥данн¤ член≥в будь-¤коњ орган≥зац≥њ чи трудового колективу або сп≥льна присутн≥сть обмеженоњ к≥лькост≥ людей, обТЇднаних сп≥льними пол≥тичними чи громадськими ≥нтересами.

ћ≥тинг Ч масов≥ збори значноњ к≥лькост≥ людей з метою обговоренн¤ нев≥дкладних питань житт¤, що провод¤тьс¤ на площ≥, вулиц≥, стад≥он≥.

ѕох≥д Ч процес≥¤ з великою к≥льк≥стю людей, ¤ка може пересуватис¤ вулиц¤ми населених пункт≥в, автошл¤хами з метою демонструванн¤ певних громадсько-пол≥тичних настроњв, протесту, незгоди з чимось або вираженн¤ сол≥дарност≥. —л≥д зазначити, що ≥ в []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року, ≥ в коментован≥й статт≥ чинного  одексу йдетьс¤ не про орган≥зац≥ю поход≥в, а про орган≥зац≥ю саме вуличних поход≥в, хоча ≥з назви статт≥ слово УвуличнихФ зникло. “ерм≥н Упох≥дФ ширше, н≥ж терм≥н Увуличний пох≥дФ. Ќаприклад, достатньо згадати пох≥д шахтар≥в до м.  иЇва у 1999 та 2000 р.р., походи громад¤н р≥зних областей ”крањни до м.  иЇва на п≥дтримку ≥н≥ц≥атив р≥зних парт≥й, рух≥в та пол≥тичних обТЇднань з приводу проведенн¤ референдум≥в, вибор≥в та ≥н.

ƒемонстрац≥¤ Ч це масове пересуванн¤ великоњ к≥лькост≥ людей на знак вираженн¤ певного громадсько-пол≥тичного настрою.

ƒаний злочин Ї зак≥нченим з моменту початку зд≥йсненн¤ перешкоджанн¤ орган≥зац≥њ або проведенню збор≥в, м≥тинг≥в, вуличних поход≥в ≥ демонстрац≥й.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умислу. ќск≥льки в диспозиц≥њ статт≥ не зазначено настанн¤ насл≥дк≥в, то в раз≥ запод≥¤нн¤ орган≥заторам або учасникам збор≥в, м≥тинг≥в, вуличних поход≥в ≥ демонстрац≥й т≥лесних ушкоджень або смерт≥ з необережност≥ або умисно так≥ д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи (кр≥м []{1_125}ст. 125, де запод≥¤нн¤ легкого т≥лесного ушкодженн¤ потерп≥лому охоплюЇтьс¤ пон¤тт¤м насильства).

5. —убТЇктом злочину може бути ¤к ф≥зична осудна особа, так ≥ службова особа у в≥ц≥ 16 рок≥в на момент вчиненн¤ злочину.

ƒиспозиц≥Їю ст. 340 пр¤мо передбачено застосуванн¤ ф≥зичного насильства ¤к ознаки злочину. ѕроте за зм≥стом статт≥ застосуванн¤ ф≥зичного насильства службовою особою даним складом злочину не охоплюЇтьс¤. ƒ≥њ службовоњ особи, ¤ка при вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 340, застосувала ф≥зичне насильство, потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дною частиною []{1_365}ст. 365, а за необх≥дност≥ Ч ще й за []{1_115}ст. 115, []{1_118}118, []{1_119}119, []{1_121}121, []{1_122}122.

</s340>

<s341>

—татт¤ 341.«ахопленн¤ державних або громадських буд≥вель чи споруд

«ахопленн¤ буд≥вель чи споруд, що забезпечують д≥¤льн≥сть орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, обТЇднань громад¤н, з метою незаконного користуванн¤ ними або перешкоджанн¤ нормальн≥й робот≥ п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ мають забезпечувати нормальне функц≥онуванн¤ орган≥в влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та обТЇднань громад¤н.

2. Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_273}ст. 187-5  рим≥нального кодексу 1960 року, ¤ка передбачала в≥дпов≥дальн≥сть за захват державних або громадських буд≥вель чи споруд, диспозиц≥¤ ст. 341 чинного  одексу б≥льш точно визначаЇ предмет злочину, ¤ким Ї буд≥вл≥ чи споруди, що забезпечують д≥¤льн≥сть орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, обТЇднань громад¤н.

ƒо орган≥в державноњ влади в≥днос¤тьс¤ зазначен≥ в  онституц≥њ ”крањни ѕрезидент ”крањни, ¬ерховна –ада ”крањни,  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни та ≥нш≥ органи виконавчоњ влади, органи прокуратури тощо. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_140}ст. 140  онституц≥њ ”крањни с≥льськ≥, селищн≥, м≥ськ≥ ради та њх виконавч≥ органи Ї органами м≥сцевого самовр¤дуванн¤. Ќими можуть бути й районн≥ та обласн≥ ради. ’арактер обТЇднань громад¤н може бути р≥зноман≥тним Ч квартальний ком≥тет дл¤ захисту громадського пор¤дку на певн≥й територ≥њ м≥ста, пол≥тичне обТЇднанн¤, закрите акц≥онерне обТЇднанн¤ громад¤н тощо.

ѕредметом злочину, передбаченого ст. 341, можуть бути буд≥вл≥ та споруди, в ¤ких безпосередньо працюють люди Ч прац≥вники орган≥в, зазначених у диспозиц≥њ статт≥; прим≥щенн¤ (наприклад, прим≥щенн¤ автоматизованоњ телефонноњ станц≥њ), де людей може не бути, але в≥д нормальноњ роботи апаратури, що в них м≥ститьс¤, залежить нормальна робота установи. ѕредметом злочину можуть бути ≥ незак≥нчен≥ буд≥вництвом буд≥вл≥ або споруди, ¤кщо в них м≥ститьс¤ певне обладнанн¤, що забезпечуЇ нормальну роботу установи або орган≥зац≥њ, а також завершен≥ буд≥вництвом споруди, куди мали вТњжджати дл¤ роботи прац≥вники орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ або обТЇднань громад¤н.

” кожному випадку ≥ на сл≥дств≥, ≥ в суд≥ необх≥дно зТ¤совувати конкретно приналежн≥сть захопленоњ буд≥вл≥ або споруди, на¤вн≥сть њх звТ¤зку ≥з забезпеченн¤м д≥¤льност≥ орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, обТЇднань громад¤н.

«а зм≥стом закону крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за захопленн¤ буд≥вель або споруд настаЇ незалежно в≥д того, повн≥стю њх захоплено, чи т≥льки частково. Ќе маЇ значенн¤ ≥ час, прот¤гом ¤кого буд≥вл¤ або споруда утримувалис¤ винною особою або винними.

«ахопленн¤ приватного будинку, ¤кий не забезпечуЇ д≥¤льн≥сть зазначених у диспозиц≥њ коментованоњ статт≥ орган≥в, не утворюЇ анал≥зованого складу злочину.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥ активних д≥й, спр¤мованих на захопленн¤ буд≥вель чи споруд. «астосуванн¤ насильства або запод≥¤нн¤ шкоди майну при цьому маЇ квал≥ф≥куватис¤ додатково за в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ особи та (або) проти власност≥.

4. —убТЇктивна сторона злочину Ч пр¤мий умисел. ѕри цьому мета захопленн¤ буд≥вель або споруд Ч дл¤ незаконного користуванн¤ ними або перешкоджанн¤ нормальн≥й робот≥ п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й Ч Ї обовТ¤зковою ознакою складу злочину.

5. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й на момент вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в. ” випадку вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 341, службовою особою њњ д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ додатково за в≥дпов≥дною частиною []{1_365}ст. 365.

«лочин в≥дноситьс¤ до категор≥њ середньоњ т¤жкост≥.

</s341>

<s342>

—татт¤ 342.ќп≥р представников≥ влади, прац≥вников≥ правоохоронного органу, члену громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону або в≥йськовослужбовцев≥

1. ќп≥р представников≥ влади п≥д час виконанн¤ ним службових обовТ¤зк≥в Ч

караЇтьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ќп≥р прац≥вников≥ правоохоронного органу п≥д час виконанн¤ ним службових обовТ¤зк≥в, члену громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону або в≥йськовослужбовцев≥ п≥д час виконанн¤ цими особами покладених на них обовТ¤зк≥в щодо охорони громадського пор¤дку Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, поЇднан≥ з примушенн¤м цих ос≥б шл¤хом насильства або погрози застосуванн¤ такого насильства до виконанн¤ ¤вно незаконних д≥й, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. ” []{4_24_278} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року ст. 188-1 передбачала в≥дпов≥дальн≥сть за оп≥р прац≥внику м≥л≥ц≥њ, члену громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку, а також в≥йськовослужбовцю при виконанн≥ ними обовТ¤зк≥в по охорон≥ громадського пор¤дку. ¬раховуючи численн≥ питанн¤, що виникали в практиц≥ застосуванн¤ ц≥Їњ норми, а також ту обставину, що оп≥р вчинюЇтьс¤ не т≥льки прац≥вникам м≥л≥ц≥њ, а й прац≥вникам ≥нших правоохоронних орган≥в (зокрема, при затриманн≥ ними особи на м≥сц≥ вчиненн¤ злочину та ≥н.), законодавець у ст. 342 чинного  одексу встановив в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ опору представников≥ влади, прац≥вников≥ правоохоронного органу п≥д час виконанн¤ ними службових обовТ¤зк≥в, а також члену громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону або в≥йськовослужбовцев≥ п≥д час виконанн¤ цими особами покладених на них обовТ¤зк≥в щодо охорони громадського пор¤дку. —л≥д в≥дм≥тити, що введена нова квал≥ф≥куюча ознака опору Ч примушенн¤ цих ос≥б шл¤хом насильства або погрози застосуванн¤ такого насильства до виконанн¤ ¤вно незаконних д≥й.

2. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують нормальну роботу орган≥в влади, правоохоронних орган≥в, зд≥йсненн¤ громад¤нами д≥¤льност≥ по охорон≥ громадського пор¤дку.

«а зм≥стом закону представником влади може бути будь-¤ка службова особа будь-¤кого державного органу, за виключенн¤м правоохоронного, ¤ка д≥Ї в межах своЇњ компетенц≥њ. Ќаприклад, начальник в≥дд≥лу райвиконкому п≥д час прийому громад¤н, заступник головного л≥кар¤, п≥дписуючи листки непрацездатност≥, тощо.

™диний в ”крањн≥ нормативно-правовий акт, ¤ким зроблено намаганн¤ визначити пон¤тт¤ правоохоронних орган≥в, Ч []{4_177_0}«акон ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ, прийн¤тий ¬ерховною –адою ”крањни 4 лютого 1994 р. з в≥дпов≥дними зм≥нами в≥д 11 грудн¤ 1998 р.

[]{4_177_2}—т. 2 зазначеного «акону визначаЇ основн≥ пон¤тт¤ правоохоронних орган≥в. «окрема, []{4_177_2}п. 1 ч. 1 ст. 2 до правоохоронних орган≥в в≥дносить органи прокуратури, внутр≥шн≥х справ, служби безпеки, митн≥ органи, органи охорони державного кордону, органи державноњ податковоњ служби, органи ≥ установи виконанн¤ покарань, державноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби, рибоохорони, державноњ л≥совоњ охорони, ≥нш≥ органи, ¤к≥ зд≥йснюють правозастосовн≥ або правоохоронн≥ функц≥њ. ƒо правоохоронних орган≥в в≥дноситьс¤ також ≥ јнтимонопольний ком≥тет ”крањни.

«а []{4_177_2}п. 2 ст. 2 захисту, в≥дпов≥дно до «акону, п≥дл¤гають виключно прац≥вники суду ≥ правоохоронних орган≥в, ¤к≥ беруть безпосередню участь у провадженн≥ ≥ розсл≥дуванн≥ крим≥нальних справ та справ про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤, зд≥йсненн≥ оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥, охорони громадського пор¤дку ≥ громадськоњ безпеки, виконанн≥ вирок≥в, р≥шень, ухвал ≥ постанов суд≥в, постанов орган≥в д≥знанн¤ ≥ попереднього сл≥дства та прокурор≥в, зд≥йсненн≥ контролю за перем≥щенн¤м людей, транспортних засоб≥в, товар≥в та ≥нших предмет≥в чи речовин через державний ≥ митний кордони ”крањни, зд≥йсненн≥ нагл¤ду ≥ контролю за виконанн¤м закон≥в. “аким чином, прац≥вник правоохоронного органу в розум≥нн≥ ст. 342 з урахуванн¤м вимог зазначеного «акону маЇ п≥дл¤гати державному захисту в звТ¤зку з виконанн¤м ним перел≥чених вище функц≥й.

« урахуванн¤м специф≥ки зд≥йсненн¤ правосудд¤ законодавець передбачаЇ й специф≥чн≥ норми, ¤кими встановлено в≥дпов≥дальн≥сть за невиконанн¤ судового р≥шенн¤, в≥дмову давати св≥дченн¤, зав≥домо неправдиве показанн¤ тощо. ѕевною м≥рою ц≥ злочини можуть розц≥нюватис¤ (з урахуванн¤м конкретних обставин) ¤к р≥зновид опору судд≥. Ќасильство щодо судд≥ т¤гне за собою в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_377}ст. 377.

як зазначив []{4_128_0}ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в постанов≥ Уѕро застосуванн¤ судами законодавства, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на житт¤, здоровТ¤, г≥дн≥сть та власн≥сть судд≥в ≥ прац≥вник≥в правоохоронних орган≥вФ в≥д 26 червн¤ 1992 р. є 8, п≥д виконанн¤м обовТ¤зк≥в з охорони громадського пор¤дку сл≥д розум≥ти несенн¤ постовоњ чи патрульноњ служби, п≥дтриманн¤ пор¤дку п≥д час проведенн¤ масових заход≥в (наприклад, забезпеченн¤ пор¤дку п≥д час прињзду в ”крањну ѕапи –имського), при л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ, стих≥йного лиха, д≥њ по припиненню або запоб≥ганню порушень громадського пор¤дку, затриманню порушника тощо.

„лен громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону Ч особа, що Ї членом будь-¤кого незабороненого законом, зареЇстрованого ¤к обТЇднанн¤ громад¤н формуванн¤, метою ¤кого Ї охорона громадського пор¤дку ≥ державного кордону (найв≥дом≥ше Ч народна дружина).

¬≥йськовослужбовець в контекст≥ ст. 342 ≥ в≥дпов≥дно до []{4_103_0}«акону ”крањни Уѕро соц≥альний ≥ правовий захист в≥йськовослужбовц≥в та член≥в њх с≥мейФ в≥д 20 грудн¤ 1991 р. Ч це будь-¤ка особа, що проходить строкову або за контрактом службу в «бройних —илах ”крањни, Ќац≥ональн≥й гвард≥њ ”крањни, —лужб≥ безпеки ”крањни тощо.

Ѕлизьк≥ родич≥ прац≥вника правоохоронного органу Ч особи, ¤к≥ зазначен≥ в []{4_23_41}п. 11 ст. 32  рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни та в []{4_177_2}ч. 2 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ ≥ п≥дл¤гають захисту.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ опору, тобто в активн≥й ф≥зичн≥й протид≥њ зд≥йсненню представником влади, прац≥вником правоохоронних орган≥в своњх службових обовТ¤зк≥в, а також ≥ншим, зазначеним в коментован≥й статт≥, особам, зд≥йсненню обовТ¤зк≥в по охорон≥ громадського пор¤дку.

Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_278}ст. 188-1  рим≥нального кодексу 1960 року, застосуванн¤ насильства жодною з частин ст. 342 чинного  одексу не охоплюЇтьс¤. ¬≥дпов≥дальн≥сть за погрози або застосуванн¤ насильства прац≥внику правоохоронного органу настаЇ за []{1_345}ст. 345, службов≥й особ≥ чи громад¤нину, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок, Ч за []{1_350}ст. 350, запод≥¤нн¤ шкоди њхньому майну Ч в≥дпов≥дно за []{1_347}ст. 347 та []{1_352}352.

 вал≥ф≥куюча ознака злочину Ч оп≥р, поЇднаний з примушенн¤м (спонуканн¤м до зд≥йсненн¤ д≥¤нн¤ проти вол≥ людини) потерп≥лих шл¤хом насильства або погрози його застосуванн¤ виконати ¤вно незаконн≥ д≥њ (в≥дпустити затриманого на м≥сц≥ вчиненого злочину, повернути конф≥сковане майно за р≥шенн¤м суду, не складати протокол про адм≥н≥стративне правопорушенн¤ тощо). як бачимо, насильство у даному випадку Ї способом примушенн¤, а не опору, а тому п≥дл¤гаЇ додатков≥й квал≥ф≥кац≥њ, ¤к зазначено вище.

4. —убТЇктивна сторона злочину Ч т≥льки пр¤мий умисел. ¬инна особа маЇ усв≥домлювати, що вчинюЇ оп≥р саме законним д≥¤м ≥ саме зазначених в ст. 342 ос≥б.

ќск≥льки ц≥ обставини мають чи не вир≥шальне значенн¤ дл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого, необх≥дно ретельно њх зТ¤совувати. ќп≥р незаконним д≥¤м ос≥б, зазначених в ст. 342, не утворюЇ складу злочину. «а певних обставин в≥н може оц≥нюватис¤ ¤к необх≥дна оборона або крайн¤ необх≥дн≥сть.

” раз≥ в≥дсутност≥ пр¤мого умислу на запод≥¤нн¤ шкоди життю потерп≥лого вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

5. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й на момент злочину виповнилос¤ 14 рок≥в.

</s342>

<s343>

—татт¤ 343.¬тручанн¤ в д≥¤льн≥сть прац≥вника правоохоронного органу

1. ¬плив у будь-¤к≥й форм≥ на прац≥вника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обовТ¤зк≥в або добитис¤ прийн¤тт¤ незаконних р≥шень Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони перешкодили запоб≥ганню злочину чи затриманню особи, ¤ка його вчинила, або вчинен≥ службовою особою з використанн¤м свого службового становища, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в.

1. ѕоложенн¤ ст. 343 спр¤мован≥ на захист крим≥нально- правовими засобами правоохоронноњ д≥¤льност≥ в≥д неправом≥рного втручанн¤ шл¤хом впливу на прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в.

—усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що в раз≥ його вчиненн¤ порушуЇтьс¤ або може бути порушена нормальна робота правоохоронного органу, оск≥льки створюютьс¤ перешкоди дл¤ виконанн¤ службових обовТ¤зк≥в прац≥вниками правоохоронного органу, що врешт≥ позначаЇтьс¤ на ефективност≥ функц≥онуванн¤ вс≥Їњ правовоњ системи держави.

јдже в≥дпов≥дно до []{4_255_19}ст. 19  онституц≥њ ”крањни правовий пор¤док в ”крањн≥ ірунтуЇтьс¤ на засадах, в≥дпов≥дно до ¤ких н≥хто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. ќргани державноњ влади та органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, њх службов≥ особи зобовТ¤зан≥ д≥¤ти лише на п≥дстав≥, в межах повноважень та у спос≥б, що передбачен≥  онституц≥Їю та законами ”крањни.

–азом з тим, судова статистика св≥дчить про в≥дносно незначну поширен≥сть факт≥в втручанн¤ в д≥¤льн≥сть прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в. ” 1996Ч2000 р.р. за цей злочин було засуджено 13 ос≥б.

2. ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини у сфер≥ державноњ правоохоронноњ д≥¤льност≥ ≥з забезпеченн¤ правового ≥ громадського пор¤дку, боротьби ≥з злочинн≥стю та правопорушенн¤ми тощо.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї законна д≥¤льн≥сть прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в по виконанню ними службових обовТ¤зк≥в.

3. « обТЇктивноњ сторони злочин передбачаЇ вплив у будь- ¤к≥й форм≥ на прац≥вника правоохоронного органу.

ѕри цьому, ¤кщо у назв≥ статт≥ вжито слово втручанн¤, то у диспозиц≥њ Ч вплив.

—ловник украњнськоњ мови визначаЇ так значенн¤ слова УвпливФ: д≥¤, ¤ку певна особа чи предмет або ¤вище ви¤вл¤Ї стосовно ≥ншоњ особи чи предмета; бути п≥д впливом Ч робити що-небудь, зважаючи на д≥њ, думки певноњ особи або на певн≥ обставини. “ерм≥ни Увтручанн¤Ф, Увтручатис¤Ф визначено ¤к: самочинно займатис¤ чињмось справами, встр¤вати в чињ-небудь стосунки, брати активну участь у чомусь дл¤ припиненн¤ чого-небудь, протид≥¤нн¤ чому-небуть та ≥н.

ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни конкретизував обТЇктивну сторону злочину, визначивши, що п≥д втручанн¤м у д≥¤льн≥сть прац≥вника правоохоронного органу сл≥д розум≥ти конкретн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на перешкоду у виконанн≥ цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в або на дос¤гненн¤ прийн¤тт¤ неправом≥рного р≥шенн¤. ¬тручанн¤ може про¤вл¤тис¤ в умовл¤нн≥, шантажуванн≥ потерп≥лого, погроз≥ в≥дмовити у наданн≥ законних благ, а також у будь-¤к≥й ≥нш≥й форм≥ впливу. ќднак проханн¤, наприклад, батьк≥в або ≥нших родич≥в правопорушника про прийн¤тт¤ прац≥вником правоохоронного органу р≥шенн¤ в ≥нтересах цього правопорушника не утворюЇ складу злочину.

¬плив на прац≥вника правоохоронного органу шл¤хом захопленн¤ або триманн¤ ¤к заручник≥в його родича або сп≥вроб≥тника охоплюЇтьс¤ []{1_147}ст. 147 або []{1_349}349 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 343 не потребуЇ.

якщо втручанн¤ в д≥¤льн≥сть прац≥вника правоохоронного органу поЇднане з д≥¤ми, передбаченими []{1_342}ч. 3 ст. 342, []{1_345}ст. 345, []{1_347}347 або []{1_348}348, вчинене належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 343 ≥ зазначеними статт¤ми.

4. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим:

Ч за ч. 1 ≥ 2 ст. 343 у раз≥ його вчиненн¤ службовою особою з використанн¤м свого службового становища Ч з моменту зд≥йсненн¤ впливу у будь-¤к≥й форм≥ на прац≥вника правоохоронного органу;

Ч за ч. 2 ст. 343 у випадку, коли ц≥ д≥њ перешкодили запоб≥ганню злочину чи затриманню особи, ¤ка його вчинила, Ч з моменту настанн¤ зазначених насл≥дк≥в.

5. ѕотерп≥лими в≥д злочину Ї т≥льки прац≥вники правоохоронних орган≥в. ƒо прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в належать особи, зазначен≥ у []{4_177_2}ч. 1 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ. ÷е прац≥вники орган≥в прокуратури, внутр≥шн≥х справ, служби безпеки, митних орган≥в, орган≥в охорони державного кордону, державноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ, державноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби, рибоохорони, державноњ л≥совоњ охорони, ≥нших орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють правозастосовн≥ або правоохоронн≥ функц≥њ.  онкретне визначенн¤ в≥дпов≥дних категор≥й прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в та њх службов≥ повноваженн¤ передбачен≥ у законах, ¤к≥ реіламентують д≥¤льн≥сть цих орган≥в, зокрема у []{4_94_0}«аконах ”крањни Уѕро прокуратуруФ; []{4_74_0}Уѕро м≥л≥ц≥юФ; []{4_118_0}Уѕро —лужбу безпеки ”крањниФ; у []{4_101_0}ћитному кодекс≥ ”крањни тощо.

—лужбов≥ обовТ¤зки прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в можуть бути передбачен≥ й ≥ншими нормативними актами (наказами, ≥нструкц≥¤ми, розпор¤дженн¤ми та ≥н.).

¬плив на техн≥чних прац≥вник≥в зазначених орган≥в, секретар≥в, спец≥ал≥ст≥в, оператор≥в, прибиральниць та ≥нших ос≥б, робота ¤ких не повТ¤зана ≥з правозастосовчими або правоохоронними функц≥¤ми правоохоронних орган≥в, маЇ квал≥ф≥куватис¤ за на¤вност≥ в≥дпов≥дних ознак за статт¤ми, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти особи, власност≥, та за ≥ншими в≥дпов≥дними нормами чинного  одексу.

ѕ≥д виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в прац≥вниками правоохоронних орган≥в сл≥д розум≥ти д≥¤льн≥сть цих ос≥б, повТ¤зану ≥з зд≥йсненн¤м функц≥й, покладених на них законами та ≥ншими нормативними актами.

ѕри цьому прац≥вники правоохоронних орган≥в п≥дл¤гають в≥дпов≥дно до ц≥Їњ статт≥ захисту в≥д втручанн¤ в њх д≥¤льн≥сть у випадку, коли вони беруть безпосередню участь у розгл¤д≥ судових справ у вс≥х ≥нстанц≥¤х: провадженн≥ ≥ розсл≥дуванн≥ злочин≥в та адм≥н≥стративних правопорушень; оперативно-розшуков≥й д≥¤льност≥; охорон≥ громадського пор¤дку ≥ громадськоњ безпеки; виконанн≥ вирок≥в, р≥шень, ухвал ≥ постанов суд≥в, постанов орган≥в д≥знанн¤, сл≥дства, прокурор≥в; контрол≥ за перем≥щенн¤м людей, транспортних засоб≥в, товар≥в та ≥нших предмет≥в чи речовин через державний ≥ митний кордон ”крањни; нагл¤д≥ та контрол≥ за виконанн¤м закон≥в.

ѕ≥д незаконними сл≥д розум≥ти р≥шенн¤ прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в, що суперечать вимогам законодавчих акт≥в. ѕри цьому незаконними сл≥д визнавати ≥ р≥шенн¤ щодо безд≥¤льност≥ з боку прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в у випадку, коли зг≥дно ≥з законодавством вони повинн≥ були виконувати певн≥ д≥њ.

6.  ласиф≥кац≥¤ за диспозиц≥Їю ч. 2 ст. 343 маЇ м≥сце, ¤кщо втручанн¤ в д≥¤льн≥сть прац≥вника правоохоронного органу:

Ч перешкодило запоб≥ганню злочину;

Ч перешкодило затриманню особи, ¤ка його вчинила;

Ч вчинено службовою особою з використанн¤м свого службового становища.

—тосовно перших двох ознак сл≥д мати на уваз≥, що саме вплив на правоохоронц¤ перешкодив запоб≥ганню злочину або затриманню злочинц¤. ” противному раз≥ Ч коли б такий вплив був в≥дсутн≥й Ч ц≥ позитивн≥ насл≥дки неодм≥нно б настали.

ўодо останньоњ квал≥ф≥куючоњ ознаки ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни розТ¤снив, що при квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ч. 2 ст. 343 Ч за ознакою використанн¤ особою свого службового становища Ч судам сл≥д виходити з того, що винна особа використовуЇ права ≥ повноваженн¤, надан≥ њй за посадою або у звТ¤зку з певною службовою д≥¤льн≥стю. —убТЇктами цього злочину можуть бути: особи, в≥д ¤ких потерп≥лий знаходитьс¤ у службов≥й залежност≥; представники влади; особи, в≥д ¤ких залежить ф≥нансове, матер≥ально-техн≥чне забезпеченн¤ органу, де працюЇ потерп≥лий, а також медичне та ≥нше обслуговуванн¤ потерп≥лого чи його близьких родич≥в або вир≥шенн¤ побутових питань потерп≥лого тощо.

7. ≤з субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба, що його вчин¤Ї, усв≥домлюЇ неправом≥рн≥сть ≥ сусп≥льну небезпечн≥сть впливу на прац≥вника правоохоронного органу ≥ маЇ бажанн¤ втрутитись у його д≥¤льн≥сть з метою перешкодити виконанню ним службових обовТ¤зк≥в або добитис¤ прийн¤тт¤ незаконних р≥шень.

8. —убТЇкт злочину Ч особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в. —убТЇктом злочину, вчиненого службовою особою з використанн¤м свого службового становища Ї т≥льки службова особа (див. п. 6 коментар¤ до ц≥Їњ статт≥).

</s343>

<s344>

—татт¤ 344.¬тручанн¤ у д≥¤льн≥сть державного д≥¤ча

1. Ќезаконний вплив у будь-¤к≥й форм≥ на ѕрезидента ”крањни, √олову ¬ерховноњ –ади ”крањни, народного депутата ”крањни, ѕремТЇр-м≥н≥стра ”крањни, члена  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини або його представника, √олову –ахунковоњ палати або члена –ахунковоњ палати, √олову або члена ÷ентральноњ виборчоњ ком≥с≥њ, √олову Ќац≥онального банку ”крањни, члена Ќац≥ональноњ ради ”крањни з питань телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤, √олову јнтимонопольного ком≥тету ”крањни, √олову ‘онду державного майна ”крањни, √олову ƒержавного ком≥тету телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤ ”крањни з метою перешкодити виконанню ними службових обовТ¤зк≥в або добитис¤ прийн¤тт¤ незаконних р≥шень Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ особою з використанн¤м свого службового становища, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

1. —т. 344 спр¤мована на захист крим≥нально-правовими засобами орган≥в державноњ влади, њх авторитету в≥д втручанн¤ в њх д≥¤льн≥сть шл¤хом зд≥йсненн¤ незаконного впливу на державних д≥¤ч≥в.

—усп≥льна небезпечн≥сть цього злочину Ї б≥льшою, н≥ж злочину, схожого за диспозиц≥Їю на передбачений []{1_343}ст. 343, що знайшло в≥дображенн¤ ≥ в санкц≥¤х цих статей.

ќбТЇктом злочину Ї в≥дносини, що складають основу орган≥зац≥њ та функц≥онуванн¤ державноњ влади в ”крањн≥.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї законна, нормальна д≥¤льн≥сть державних орган≥в, ¤к≥ очолюють або складають зазначен≥ у ч. 1 ст. 344 службов≥ особи.

—л≥д зазначити, що у чинному законодавств≥ немаЇ Їдиного критер≥ю щодо визначенн¤ пон¤тт¤ Удержавний д≥¤чФ. Ќаприклад, перел≥к ос≥б, зазначених у ст. 344 (втручанн¤ у д≥¤льн≥сть державного д≥¤ча), []{1_112}112 (пос¤ганн¤ на житт¤ державного чи громадського д≥¤ча), []{1_346}346 (погроза або насильство щодо державного чи громадського д≥¤ча) чинного  одексу, а також у []{4_173_9}ст. 9 «акону ”крањни Уѕро державну службуФ не сп≥впадаЇ. “ому в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 344 маЇ наставати за втручанн¤ в д≥¤льн≥сть т≥льки перел≥чених у ч. 1 ос≥б, а саме: ѕрезидента ”крањни, √олови ¬ерховноњ –ади ”крањни, народного депутата ”крањни, ѕремТЇр-м≥н≥стра ”крањни, члена  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини або його представника, √олови –ахунковоњ палати або члена –ахунковоњ палати, √олови або члена ÷ентральноњ виборчоњ ком≥с≥њ, √олови Ќац≥онального банку ”крањни, члена Ќац≥ональноњ ради ”крањни з питань телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤, √олови јнтимонопольного ком≥тету ”крањни, √олови ‘онду державного майна ”крањни, √олови ƒержавного ком≥тету телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤ ”крањни.

“аким чином, втручанн¤ у д≥¤льн≥сть, наприклад, √енерального прокурора ”крањни, м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ, голови —лужби безпеки повинне квал≥ф≥куватис¤ за []{1_343}ст. 343, а у д≥¤льн≥сть гол≥в  онституц≥йного, ¬ерховного ≥ вищого спец≥ал≥зованого суд≥в Ч за []{1_376}ст. 376.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин передбачаЇ незаконний плив у будь-¤к≥й форм≥ на державного д≥¤ча.

ѕ≥д втручанн¤м у д≥¤льн≥сть державного д≥¤ча сл≥д розум≥ти конкретн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на перешкоду у виконанн≥ покладених на нього державних функц≥й або на дос¤гненн¤ прийн¤тт¤ незаконного р≥шенн¤. ¬тручанн¤ може про¤вл¤тис¤ в шантажуванн≥ потерп≥лого, а також у будь-¤к≥й ≥нш≥й форм≥ незаконного впливу.

¬плив на державного д≥¤ча шл¤хом захопленн¤ або триманн¤ ¤к заручник≥в його родич≥в охоплюЇтьс¤ []{1_147}ст. 147 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 344 не потребуЇ.

якщо втручанн¤ в д≥¤льн≥сть державного д≥¤ча поЇднане з д≥¤ми, передбаченими []{1_346}ст. 346, вчинене належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю ст. 344, []{1_346}346.

—л≥д розмежовувати в≥дпов≥дальн≥сть за перешкоджанн¤ д≥¤льност≥ народного депутата за ст. 344 ≥ за []{1_351}ст. 351. ќбТЇктивна сторона злочину за ст. 344 пол¤гаЇ у втручанн≥ в його д≥¤льн≥сть, тобто в активних д≥¤х, а злочину за []{1_351}ст. 351 Ч у безд≥¤льност≥, невиконанн≥ законних вимог народного депутата.

3. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥й незаконного впливу у будь-¤к≥й форм≥ на державного д≥¤ча.

4. ѕ≥д виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в державними д≥¤чами сл≥д розум≥ти д≥¤льн≥сть цих ос≥б, повТ¤зану ≥з зд≥йсненн¤м функц≥й, покладених на них  онституц≥Їю, законами ”крањни та ≥ншими нормативними актами.

ѕро незаконн≥ р≥шенн¤ див. п. 5 коментар¤ до []{1_343}ст. 343.

5. „. 2 ст. 344 м≥стить таку квал≥ф≥куючу ознаку, ¤к вчиненн¤ д≥й, передбачених ч. 1, особою з використанн¤м свого службового становища. ѕри цьому винна особа використовуЇ права ≥ повноваженн¤, надан≥ њй за посадою або у звТ¤зку з певною службовою д≥¤льн≥стю.

6. ≤з субТЇктивноњ сторони даний злочин характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба, що його вчин¤Ї, усв≥домлюЇ неправом≥рн≥сть ≥ сусп≥льну небезпечн≥сть впливу на державного д≥¤ча ≥ бажаЇ втрутитись у його д≥¤льн≥сть з метою перешкодити виконанню ним службових обовТ¤зк≥в або добитис¤ прийн¤тт¤ незаконних р≥шень.

7. —убТЇкт злочину Ч осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

«лочин, передбачений ч. 2 ст. 344, може вчинити т≥льки спец≥альний субТЇкт Ч службова особа.

</s344>

<s345>

—татт¤ 345.ѕогроза або насильство щодо прац≥вника правоохоронного органу

1. ѕогроза вбивством, насильством або знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна щодо прац≥вника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родич≥в у звТ¤зку з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ”мисне запод≥¤нн¤ прац≥вников≥ правоохоронного органу чи його близьким родичам побоњв, легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень у звТ¤зку з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ”мисне запод≥¤нн¤ прац≥вников≥ правоохоронного органу або його близьким родичам т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ у звТ¤зку з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

4. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою, другою або третьою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до чотирнадц¤ти рок≥в.

1. Ќорми, передбачен≥ ст. 345, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ крим≥нально-правового захисту правоохоронноњ д≥¤льност≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ беруть у н≥й участь, та њх близьких родич≥в.

—усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що його вчиненн¤м порушуЇтьс¤ або може бути порушена нормальна робота правоохоронного органу, створюютьс¤ перешкоди дл¤ виконанн¤ прац≥вниками зазначених орган≥в своњх службових обовТ¤зк≥в, п≥дриваЇтьс¤ њх авторитет, запод≥юЇтьс¤ шкода њх здоровТю або здоровТю близьких родич≥в. ¬чиненн¤ цього злочину може викликати у прац≥вника правоохоронного органу почутт¤ тривоги, страху ≥ занепокоЇнн¤ за своЇ житт¤, здоровТ¤ ≥ майно, а також за житт¤, здоровТ¤ ≥ майно своњх близьких родич≥в, що завадить йому усп≥шно виконувати службов≥ обовТ¤зки.

ƒан≥ крим≥нальноњ статистики св≥дчать про поширен≥сть таких пос¤гань ≥ тенденц≥ю до њх зб≥льшенн¤. «а останн≥ пТ¤ть рок≥в за ц≥ злочини було засуджено понад 900 ос≥б.

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї особиста безпека та (або) майнов≥ ≥нтереси прац≥вника правоохоронного органу чи його близьких родич≥в, њх особиста ф≥зична недоторканн≥сть або недоторкан≥сть здоровТ¤ ¤к необх≥дн≥ умови зд≥йсненн¤ прац≥вником правоохоронного органу службових обовТ¤зк≥в.

3. « обТЇктивноњ сторони цей злочин передбачаЇ:

Ч погрозу вбивством;

Ч погрозу насильством;

Ч погрозу знищенн¤м або пошкодженн¤м майна;

Ч запод≥¤нн¤ потерп≥лому побоњв;

Ч запод≥¤нн¤ легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень;

Ч запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень.

4. „. 1 ст. 345 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за погрозу вбивством, насильством або знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна прац≥вника правоохоронного органу, а також його близьких родич≥в у звТ¤зку з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в.

” словнику украњнськоњ мови пон¤тт¤ УпогрозаФ визначено так: об≥ц¤нка запод≥¤ти ¤ке-небудь зло, неприЇмн≥сть. ћожлив≥сть або неминуч≥сть виникненн¤, настанн¤ чогось небезпечного, прикрого дл¤ кого-, чого-небудь; погрожувати Ч попереджати з погрозою покаранн¤, робити загрозливий жест, л¤кати своЇю близьк≥стю, можлив≥стю зд≥йсненн¤. “ерм≥н УнасильствоФ визначено ¤к: застосуванн¤ ф≥зичноњ сили до кого-небудь; застосуванн¤ сили дл¤ дос¤гненн¤ чого-небудь; примусовий вплив на когось, щось.

ќтже, погроза Ї видом псих≥чного насильства над вказаними у статт≥ особами. ѕогроза може ви¤вл¤тис¤ у висловлюванн≥ (усно, ≥з застосуванн¤м техн≥чних засоб≥в), а також у зображенн¤х, жестах, демонстрац≥њ зброњ тощо або ≥нших д≥¤х, за допомогою ¤ких субТЇкт зал¤куЇ зазначених ос≥б вчиненн¤м вбивства, застосуванн¤м до них насильства, знищенн¤м або пошкодженн¤м майна.

5. ѕ≥д погрозою вбивством сл≥д розум≥ти виражений у в≥дпов≥дн≥й форм≥ ≥ доведений до прац≥вника правоохоронного органу нам≥р позбавити його житт¤ або його близьких родич≥в. «г≥дно з розТ¤сненн¤м []{4_128_0}постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро застосуванн¤ судами законодавства, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на житт¤, здоровТ¤, г≥дн≥сть та власн≥сть судд≥в ≥ прац≥вник≥в правоохоронних орган≥вФ в≥д 26 червн¤ 1992 р. є 8, на в≥дм≥ну в≥д погрози вбивством ([]{1_129}ст. 129), дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ч. 1 ст. 345 на¤вн≥сть реальних п≥дстав побоюванн¤ потерп≥лим виконанн¤ погроз не Ї обовТ¤зковою.

ѕ≥д погрозою насильством треба розум≥ти погрозу запод≥¤нн¤ потерп≥лому побоњв, мордуванн¤, катуванн¤ чи т≥лесних ушкоджень. як погрозу знищенн¤ майна сл≥д квал≥ф≥кувати погрозу знищити будь-¤ке майно повн≥стю або його частину.

ѕ≥д майном сл≥д розум≥ти ¤к рухоме (грош≥, ц≥нн≥ папери, носильн≥ реч≥, автомоб≥л≥, мотоцикли, худобу тощо), так ≥ нерухоме (жилий будинок, дача, плодово-¤г≥дн≥ та ≥нш≥ насадженн¤, пос≥ви тощо) майно, ¤ке Ї власн≥стю прац≥вника правоохоронного органу чи його близького родича або знаходитьс¤ в його в≥дпов≥дальному волод≥нн≥. «нищенн¤ майна означаЇ доведенн¤ його будь-¤ким способом до повноњ непридатност≥ дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м. ѕошкодженн¤ майна Ч це пог≥ршенн¤ його ¤кост≥, зменшенн¤ ц≥нност≥ або приведенн¤ на де¤кий час у стан, не придатний дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м.

6. ѕотерп≥лими в≥д злочину можуть бути лише прац≥вники правоохоронних орган≥в та њх близьк≥ родич≥. ƒо прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в належать особи, зазначен≥ у []{4_177_2}ч. 1 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ в≥д 23 грудн¤ 1993 р. ÷е прац≥вники орган≥в прокуратури, внутр≥шн≥х справ, служби безпеки, митних орган≥в, орган≥в охорони державного кордону, державноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ, державноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби, рибоохорони, державноњ л≥совоњ охорони, ≥нших орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють правозастосовн≥ або правоохоронн≥ функц≥њ.  онкретне визначенн¤ в≥дпов≥дних категор≥й прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в та њх службов≥ обовТ¤зки передбачен≥ у законах, ¤к≥ реіламентують д≥¤льн≥сть зазначених орган≥в, зокрема у []{4_94_0}«аконах ”крањни: Уѕро прокуратуруФ в≥д 5 листопада 1991 р.; []{4_74_0}Уѕро м≥л≥ц≥юФ в≥д 20 грудн¤ 1990 р.; []{4_118_0}Уѕро —лужбу безпеки ”крањниФ в≥д 25 березн¤ 1992 р.; у []{4_101_0}ћитному кодекс≥ ”крањни та ≥н.

—лужбов≥ обовТ¤зки прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в можуть бути передбачен≥ в ≥нших нормативно-правових актах, що реіламентують њх правозастосовн≥ та правоохоронн≥ функц≥њ (в наказах, ≥нструкц≥¤х, розпор¤дженн¤х тощо).

¬изначенн¤ того, чи Ї потерп≥лий прац≥вником правоохоронного органу, маЇ особливе значенн¤ не лише дл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ злочину за ц≥Їю статтею, а й дл¤ в≥докремленн¤ його в≥д злочину, вчиненого щодо службовоњ особи чи њњ близьких родич≥в ≥ передбаченого []{1_350}ст. 350.

ѕос¤ганн¤ на техн≥чних прац≥вник≥в зазначених орган≥в, секретар≥в, спец≥ал≥ст≥в, оператор≥в, прибиральниць та ≥нших ос≥б, робота ¤ких не повТ¤зана ≥з правозастосовчими або правоохоронними функц≥¤ми правоохоронних орган≥в, маЇ квал≥ф≥куватис¤ за на¤вност≥ в≥дпов≥дних ознак за статт¤ми, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти особи, власност≥, та за ≥ншими в≥дпов≥дними нормами чинного  одексу.

7. ” ст. 345 терм≥н Уу звТ¤зку з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥вФ означаЇ, що передбачен≥ статтею д≥¤нн¤ можуть бути вчинен≥ ¤к п≥д час виконанн¤ прац≥вником правоохоронного органу службових обовТ¤зк≥в, так ≥ в будь-¤кий ≥нший в≥льний в≥д роботи час в межах своњх повноважень з власноњ ≥н≥ц≥ативи (наприклад, у в≥дпустц≥). ¬≥дпов≥дальн≥сть за ц≥Їю статтею настаЇ також у випадку вчиненн¤ передбачених нею д≥¤нь, повТ¤заних з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в у майбутньому або помстою за службову д≥¤льн≥сть у минулому.

якщо д≥њ субТЇкта були реакц≥Їю на незаконн≥ д≥¤нн¤ прац≥вника правоохоронного органу або викликан≥ особистими непри¤зними стосунками, не повТ¤заними з виконанн¤м ним службових обовТ¤зк≥в, вчинене, за на¤вност≥ дл¤ цього п≥дстав, сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к злочини проти особи, власност≥ або за ≥ншими в≥дпов≥дними нормами  рим≥нального кодексу.

ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ ст. 345, ¤кщо вони поЇднан≥ з грубим порушенн¤м громадського пор¤дку з мотив≥в ¤вноњ неповаги до сусп≥льства ≥ супроводжуютьс¤ особливою зухвал≥стю чи вин¤тковим цин≥змом, повинн≥ квал≥ф≥куватись за в≥дпов≥дними частинами ст. 345 та []{1_396}396.

як св≥дчить практика, сл≥дч≥ та суди ≥нколи допускають помилки в юридичн≥й оц≥нц≥ д≥й обвинувачених ≥ п≥дсудних. „ерез недостатн≥сть доказ≥в, ¤к≥ б св≥дчили про об≥знан≥сть субТЇкта про те, що злочин в≥н вчин¤Ї ≥з запрограмованою метою щодо прац≥вника правоохоронного органу у звТ¤зку з виконанн¤м останн≥м службових обовТ¤зк≥в, суди переквал≥ф≥ковували д≥њ обвинувачених на норми крим≥нального закону, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤, здоровТ¤ особи, або виносили виправдувальн≥ вироки у частин≥ предТ¤вленого обвинуваченн¤. ” значн≥й к≥лькост≥ справ в≥дсутн≥ вмотивован≥ висновки сл≥дства ≥ суду щодо законност≥ д≥й прац≥вника правоохоронного органу, ¤кий Ї потерп≥лим. ќсобливо це стосуЇтьс¤ випадк≥в, коли п≥дсудний у своЇ виправданн¤ посилаЇтьс¤ на незаконн≥сть д≥й прац≥вника правоохоронного органу.

8. Ѕлизькими родичами в≥дпов≥дно до ст. 345 вважаютьс¤ особи, зазначен≥ у []{4_177_2}ч. 2 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в правоохоронних орган≥вФ: батьки, дружина (чолов≥к), д≥ти, р≥дн≥ брати ≥ сестри, д≥д, баба, внуки.

9. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 2 ст. 345 настаЇ при умисному запод≥¤нн≥ вказаним у ц≥й статт≥ особам побоњв, легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень. “обто, насильство передбачене ¤к у д≥¤нн≥ Ч побоњ, так ≥ у насл≥дках Ч запод≥¤нн¤ потерп≥лому т≥лесних ушкоджень.

ѕро побоњ див. коментар до []{1_126}ст. 126, легке т≥лесне ушкодженн¤ Ч коментар до ст. []{1_125}125, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесне ушкодженн¤ Ч коментар до []{1_122}ст. 122.

Ќастанн¤ смерт≥ потерп≥лого через необережн≥сть субТЇкта диспозиц≥Їю ст. 345 не охоплюЇтьс¤, а тому, ¤кщо зазначен≥ в ч. 2 ц≥Їњ статт≥ д≥њ призвели до смерт≥ потерп≥лого, вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених даною нормою ≥ []{1_119}ст. 119.

10. „. 3 ст. 345 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за умисне запод≥¤нн¤ прац≥вников≥ правоохоронного органу або його близьким родичам т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ (про т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ див. коментар до []{1_121}ст. 121) ≥ охоплюЇ ус≥ способи та обт¤жуюч≥ обставини злочину ≥ тому додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_121}ч. 2 ст. 121 не потребуЇ.

якщо субТЇкт усв≥домлював сусп≥льно небезпечний характер побоњв або ≥нших насильницьких д≥й, передбачав ≥ бажав настанн¤ насл≥дк≥в у вигл¤д≥ т¤жких т≥лесних ушкоджень, але ц≥ насл≥дки не настали з причин, що не залежали в≥д його вол≥, вчинене необх≥дно розгл¤дати ¤к замах на злочин ≥ квал≥ф≥кувати за []{1_15}ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 345.

11. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 4 ст. 345 настаЇ за д≥њ, передбачен≥ ч. 1Ч3 ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ орган≥зованою групою (про орган≥зовану групу див. коментар до []{1_28}ст. 28).

12. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим: за ч. 1 ст. 345 Ч з моменту сприйн¤тт¤ зм≥сту погрози потерп≥лим; у випадку нанесенн¤ побоњв (ч. 2) Ч з моменту вчиненн¤ в≥дпов≥дноњ д≥њ; у раз≥ запод≥¤нн¤ легких, середньоњ т¤жкост≥ (ч. 2) або т¤жких т≥лесних ушкоджень (ч. 3) Ч з моменту фактичного спричиненн¤ потерп≥лому т≥лесних ушкоджень. ƒл¤ на¤вност≥ складу злочину не маЇ значенн¤, вдалос¤ особ≥ домогтис¤ того, щоб прац≥вник правоохоронного органу не належним чином виконував своњ службов≥ обовТ¤зки чи н≥.

13. ≤з субТЇктивноњ сторони злочин Ї умисним. ѕри цьому д≥¤нн¤, передбачене ч. 1, а також нанесенн¤ побоњв (ч. 2) вчин¤Їтьс¤ лише з пр¤мим умислом. «апод≥¤нн¤ легких, середньоњ т¤жкост≥ та т¤жких т≥лесних ушкоджень може бути вчинене ¤к з пр¤мим, так ≥ з непр¤мим умислом. ” вс≥х випадках обовТ¤зковим елементом зм≥сту умислу Ї усв≥домленн¤ особою специф≥чних ознак потерп≥лого, повТ¤заност≥ д≥¤нн¤ з виконанн¤м ним службових обовТ¤зк≥в та на¤вн≥сть мети перешкодити виконанню потерп≥лим своњх обовТ¤зк≥в або домогтис¤ прийн¤тт¤ неправом≥рного р≥шенн¤ чи помститис¤ йому за службову д≥¤льн≥сть. «апод≥¤нн¤ побоњв або т≥лесних ушкоджень прац≥вников≥ правоохоронного органу або його близьким родичам ≥з помсти за попередню службову д≥¤льн≥сть св≥дчить про б≥льшу небезпечн≥сть злочину, н≥ж вчиненн¤ цього пос¤ганн¤ в момент виконанн¤ прац≥вником своњх службових обовТ¤зк≥в, ≥ тому потребуЇ б≥льш суворого покаранн¤.

14. —убТЇкт злочину Ч загальний (ф≥зична осудна особа), але в≥к, з ¤кого особа може нести в≥дпов≥дальн≥сть, залежить в≥д характеру вчинених д≥й та т¤жкост≥ насл≥дк≥в. «а д≥њ, передбачен≥ ч. 1 ст. 345, та за умисне запод≥¤нн¤ побоњв чи легких т≥лесних ушкоджень (ч. 2 ст. 345) в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ з 16-р≥чного в≥ку. якщо ж особа умисно запод≥¤ла потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ або т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ (ч. 2 ≥ 3), в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ з 14-р≥чного в≥ку ([]{1_22}ст. 22).

</s345>

<s346>

—татт¤ 346.ѕогроза або насильство щодо державного чи громадського д≥¤ча

1. ѕогроза вбивством, запод≥¤нн¤м шкоди здоровТю, знищенн¤м або пошкодженн¤м майна, а також викраденн¤м або позбавленн¤м вол≥ щодо ѕрезидента ”крањни, √олови ¬ерховноњ –ади ”крањни, народного депутата ”крањни, ѕремТЇр-м≥н≥стра ”крањни, члена  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, √олови чи судд≥  онституц≥йного —уду ”крањни або ¬ерховного —уду ”крањни чи вищих спец≥ал≥зованих суд≥в ”крањни, √енерального прокурора ”крањни, ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини, √олови –ахунковоњ палати, √олови Ќац≥онального банку ”крањни, кер≥вника пол≥тичноњ парт≥њ ”крањни, а також щодо њх близьких родич≥в, вчинена у звТ¤зку з њх державною чи громадською д≥¤льн≥стю, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

2. ”мисне запод≥¤нн¤ особам, зазначеним в частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень чи легких т≥лесних ушкоджень, нанесенн¤ побоњв чи вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й у звТ¤зку з њх державною або громадською д≥¤льн≥стю Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д чотирьох до семи рок≥в.

3. ”мисне запод≥¤нн¤ особам, зазначеним в частин≥ перш≥й ц≥Їњ статт≥, т¤жких т≥лесних ушкоджень у звТ¤зку з њх державною або громадською д≥¤льн≥стю Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

1. ƒиспозиц≥¤ ст. 346 Ї новою. –ан≥ше под≥бн≥ д≥њ, незалежно в≥д того, на чию адресу вони були спр¤мован≥, квал≥ф≥кувалис¤ ¤к вчинен≥ щодо житт¤ та здоровТ¤ особи.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ забезпечують нормальн≥ умови зд≥йсненн¤ владних повноважень вищими службовими особами держави, нормальну роботу обТЇднань громад¤н, ¤кими Ї парт≥њ. ќдночасно злочин пос¤гаЇ на житт¤ та здоровТ¤ цих ос≥б ≥ њх близьких родич≥в.

ѕотерп≥лими в≥д злочину можуть бути виключно особи, зазначен≥ в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 346, тобто ѕрезидент ”крањни, √олова ¬ерховноњ –ади ”крањни, народний депутат ”крањни, ѕремТЇр- м≥н≥стр ”крањни, член  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, √олова чи судд¤  онституц≥йного —уду ”крањни або ¬ерховного —уду ”крањни чи вищих спец≥ал≥зованих суд≥в ”крањни, √енеральний прокурор ”крањни, ”повноважений ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини, √олова –ахунковоњ палати, √олова Ќац≥онального банку ”крањни, кер≥вник пол≥тичноњ парт≥њ ”крањни, а також њх близьк≥ родич≥.

2. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 346, Ч висловленн¤ погрози вбивством, запод≥¤нн¤м шкоди здоровТю, знищенн¤м або пошкодженн¤м майна, а також викраденн¤м або позбавленн¤м вол≥ на адресу потерп≥лих. –еальн≥сть зд≥йсненн¤ такоњ погрози на квал≥ф≥кац≥ю д≥й винного не впливаЇ (про погрозу, близьк≥ родич≥ див. детальн≥ше коментар до []{1_345}ст. 345).

ѕогроза може бути усною (по телефону, в особист≥й розмов≥), письмовою, в електронному вигл¤д≥ Ч отримана по ≈-mail тощо.

3. „. 2 ≥ 3 ст. 346 передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за запод≥¤нн¤ зазначеним особам середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень чи легких т≥лесних ушкоджень, нанесенн¤ побоњв чи вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й (ч. 2) та т¤жких т≥лесних ушкоджень (ч. 3).

¬бивство потерп≥лого при застосуванн≥ насильства не охоплюЇтьс¤ складом злочину, передбаченого ст. 346, ≥ потребуЇ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_112}ст. 112. ”мисне вбивство близьких родич≥в потерп≥лого маЇ квал≥ф≥куватис¤ за []{1_115}ст. 115.

4. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого []{1_358}ст. 358, Ч пр¤мий умисел. ќбовТ¤зкова ознака злочину Ч мотив: злочин вчинюЇтьс¤ у звТ¤зку з державною чи громадською д≥¤льн≥стю зазначених вищих службових ос≥б крањни та кер≥вник≥в парт≥й. «а в≥дсутност≥ названого мотиву д≥њ винного квал≥ф≥куютьс¤ за статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

5. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 346, Ч ф≥зична осудна особа у в≥ц≥ 16 рок≥в. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 2 ≥ 3 ц≥Їњ статт≥, Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка на момент вчиненн¤ злочину дос¤гла 14 рок≥в.

</s346>

<s347>

—татт¤ 347.”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна прац≥вника правоохоронного органу

1. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, що належить прац≥вников≥ правоохоронного органу чи його близьким родичам, у звТ¤зку з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ шл¤хом п≥дпалу, вибуху або ≥ншим загальнонебезпечним способом, або так≥, що спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д шести до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. []{4_24_284}—т. 189-5  рим≥нального кодексу 1960 року встановлювала в≥дпов≥дальн≥сть за умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, що належить судд≥ чи прац≥вников≥ правоохоронного органу. ѓњ редакц≥¤ законодавцем майже без зм≥н перенесена до ст. 347 чинного  одексу.

—л≥д мати на уваз≥, що []{1_378}ст. 378 встановлено в≥дпов≥дальн≥сть за умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного, а []{1_399}ст. 399 Ч в≥дпов≥дальн≥сть за умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна захисника чи представника особи.  р≥м того, встановлено крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна службовоњ особи або громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок ([]{1_352}ст. 352). —т. 347 ≥ три зазначен≥ вище ([]{1_352}ст. 352, []{1_378}378, []{1_399}399) Ї спец≥альними нормами. «агальна норма по в≥дношенню до них Ч []{1_194}ст. 194 (умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна).

“аким чином, при вир≥шенн≥ питанн¤ щодо квал≥ф≥кац≥њ вчиненого сл≥д виходити з умислу винноњ особи щодо обТЇкту ≥ предмета злочинного пос¤ганн¤.

2. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають в сфер≥ зд≥йсненн¤ д≥¤льност≥ державними правоохоронними органами. ¬веденн¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за знищенн¤ або пошкодженн¤ майна прац≥вника правоохоронного органу чи його близьких родич≥в Ч одна з державних гарант≥й безпеки правоохоронноњ д≥¤льност≥. ќдночасно обТЇктом цього злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають у сфер≥ власност≥.  р≥м того, злочин, передбачений ч. 2 ст. 347, може завдати шкоди не т≥льки майну прац≥вника правоохоронного органу чи його близьких родич≥в, а й життю або здоровТю сторонн≥х людей.

3. ѕредмет злочину Ч майно, що належить прац≥внику правоохоронного органу або його близьким родичам. «а зм≥стом коментованоњ статт≥ варт≥сть майна значенн¤ не маЇ (детальн≥ше див. п. 5 коментар¤).

4. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й, спр¤мованих на знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, що належить прац≥вников≥ правоохоронного органу або його близьким родичам, у звТ¤зку з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в.

ѕро знищенн¤ або пошкодженн¤ майна див. коментар до []{1_194}ст. 194.

ѕро прац≥вника правоохоронного органу та виконанн¤ службових обовТ¤зк≥в див. коментар до []{1_342}ст. 342.

5.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки злочину Ч вчиненн¤ його шл¤хом п≥дпалу, вибуху або ≥ншим загальнонебезпечним способом, а також запод≥¤нн¤ загибел≥ людей чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

ќтже, дл¤ правильноњ юридичноњ оц≥нки вчиненого необх≥дно зТ¤совувати способи вчиненн¤ злочину, оск≥льки саме вони виступають квал≥ф≥куючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 347 (детальн≥ше про ц≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки див. коментар до []{1_194}ст. 194.)

∆одна з частин коментованоњ статт≥ не м≥стить вказ≥вок щодо особливо великих розм≥р≥в матер≥альноњ шкоди, ¤к ознаки злочину. ¬ []{1_194}ст. 194 та []{1_399}399 це Ї одн≥Їю з квал≥ф≥куючих ознак злочину. ¬иход¤чи з цього можна д≥йти формального висновку, що на квал≥ф≥кац≥ю д≥й винного за ст. 347 ц¤ ознака не впливаЇ.

6. —убТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умислу винного щодо знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, що належить саме прац≥внику правоохоронного органу або його близьким родичам. якщо винна особа помилилас¤ ≥, бажаючи знищити майно прац≥вника правоохоронного органу, знищила або пошкодила майно сторонньоњ особи, њњ д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю статей, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за замах на знищенн¤ або пошкодженн¤ майна прац≥вника правоохоронного органу ([]{1_15}ст. 15 та в≥дпов≥дна частина ст. 347), а також за знищенн¤ або пошкодженн¤ такого майна (в≥дпов≥дна частина []{1_194}ст. 194).

ќбовТ¤зкова ознака злочину, передбаченого ст. 347, Ч мотив: у звТ¤зку з виконанн¤м потерп≥лим службових обовТ¤зк≥в. «нищенн¤ або пошкодженн¤ майна у звТ¤зку з тим, що потерп≥лий, наприклад, образив особу п≥д час квартирноњ сварки тощо, маЇ квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дною частиною []{1_194}ст. 194.

¬ина щодо насл≥дк≥в Ч будь-¤ка форма необережност≥ ([]{1_25}ст. 25). «а на¤вност≥ умислу винного щодо насл≥дк≥в його д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ ¤к сукупн≥сть злочин≥в, передбачених ч. 2 ст. 347 та в≥дпов≥дними статт¤ми розд. ≤≤ чинного  одексу (злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи).

7. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 347, Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка на момент вчиненн¤ злочину дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

—убТЇкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 347, Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й на момент вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 14 рок≥в.

</s347>

<s348>

—татт¤ 348.ѕос¤ганн¤ на житт¤ прац≥вника правоохоронного органу, члена громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону або в≥йськовослужбовц¤

¬бивство або замах на вбивство прац≥вника правоохоронного органу чи його близьких родич≥в у звТ¤зку з виконанн¤м цим прац≥вником службових обовТ¤зк≥в, а також члена громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону або в≥йськовослужбовц¤ у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю щодо охорони громадського пор¤дку Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д девТ¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

1. ” []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на житт¤ прац≥вника правоохоронного органу, народного дружинника або в≥йськовослужбовц¤, що виконують обовТ¤зки по охорон≥ громадського пор¤дку, була передбачена []{4_24_286}ст. 190-1. —т. 348 чинного  одексу в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що не м≥стить прим≥тки з розТ¤сненн¤м терм≥н≥в Упрац≥вник правоохоронних орган≥вФ, Ублизьк≥ родич≥Ф.  р≥м того, в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на житт¤ судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного у звТ¤зку ≥з зд≥йсненн¤м ними правосудд¤ передбачена окремою нормою Ч []{1_379}ст. 379.

2. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують нормальну роботу правоохоронних орган≥в, зд≥йсненн¤ громад¤нами д≥¤льност≥ по охорон≥ громадського пор¤дку. ѕ≥двищена сусп≥льна небезпека злочину зумовлюЇтьс¤ тим, що шкода зазначеним сусп≥льним в≥дносинам запод≥юЇтьс¤ через запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю та життю громад¤н Ч ¤к безпосередньо прац≥вников≥ правоохоронного органу, його близьким родичам, так ≥ в≥йськовослужбовц¤м, громад¤нам, ¤к≥ виконують св≥й громадський обовТ¤зок по охорон≥ громадського пор¤дку у звТ¤зку з њх службовою або громадською д≥¤льн≥стю.

ѕро прац≥вника правоохоронного органу, охорону громадського пор¤дку, члена громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку ≥ державного кордону див. коментар до []{1_342}ст. 342.

Ѕлизьк≥ родич≥ прац≥вника правоохоронного органу Ч особи, зазначен≥ в []{4_23_41}п. 11 ст. 32  рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥¤нн¤, спр¤мованого на позбавленн¤ житт¤ зазначених в диспозиц≥њ коментованоњ статт≥ ос≥б (детальн≥ше про це див. коментар до []{1_115}ст. 115).

4. —убТЇктивна сторона злочину Ч т≥льки пр¤мий умисел. ” випадку в≥дсутност≥ пр¤мого умислу на запод≥¤нн¤ шкоди життю потерп≥лого вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

5. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й на момент злочину виповнилос¤ 14 рок≥в.

</s348>

<s349>

—татт¤ 349.«ахопленн¤ представника влади або прац≥вника правоохоронного органу ¤к заручника

«ахопленн¤ або триманн¤ ¤к заручника представника влади, прац≥вника правоохоронного органу чи њх близьких родич≥в з метою спонуканн¤ державноњ чи ≥ншоњ установи, п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ або службовоњ особи вчинити або утриматис¤ в≥д вчиненн¤ будь-¤коњ д≥њ ¤к умови зв≥льненн¤ заручника Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. якщо в []{4_24_0} рим≥нальному кодекс≥ 1960 року захопленн¤ або триманн¤ ¤к заручника прац≥вника правоохоронного органу було квал≥ф≥куючою ознакою []{4_24_158}ст. 123-1, ¤ка передбачала в≥дпов≥дальн≥сть за захопленн¤ заручник≥в, то у чинному  одекс≥ законодавець цю ознаку вид≥лив у окрему самост≥йну норму.

2. як ≥ злочин, передбачений []{1_147}ст. 147, злочин, передбачений ст. 349, Ї пос¤ганн¤м на ф≥зичну свободу (волю) людини, њњ особисту недоторканн≥сть. ѕроте на в≥дм≥ну в≥д захопленн¤ заручник≥в, на думку законодавц¤, обТЇктом злочину, передбаченого []{1_49}ст. 49, Ї насамперед сусп≥льн≥ в≥дносини.

3. ќбТЇктивна сторона злочину Ч активн≥ д≥њ, ¤к≥ пол¤гають у захопленн≥ або триманн≥ саме представника влади, прац≥вника правоохоронного органу чи њх близьких родич≥в ¤к заручник≥в (детальн≥ше про це див. коментар до []{1_147}ст. 147).

¬бивство ¤к заручника представника влади, прац≥вника правоохоронного органу чи њх близьких родич≥в не охоплюЇтьс¤ складом злочину, передбаченого ст. 349. “ак≥ д≥њ потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}п. 3 ст. 115, а в залежност≥ в≥д конкретних обставин вчиненого вбивства ≥ за []{1_348}статтею 348.

ƒ≥њ винного необх≥дно додатково квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дними частинами []{1_121}ст. 121, []{1_122}122, []{1_125}125Ч127, ¤кщо потерп≥лим були запод≥¤н≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, побоњ або ¤кщо до них застосовувалис¤ мордуванн¤, катуванн¤.

4. —убТЇктивна сторона злочину Ч вина у форм≥ пр¤мого умислу. ўодо настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в злочину може мати м≥сце ¤к умисел, так ≥ необережн≥сть.

ќбовТ¤зкова ознака складу злочину Ч на¤вн≥сть мети: захопленн¤ або триманн¤ заручник≥в задл¤ спонуканн¤ державноњ чи ≥ншоњ установи, п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ або службовоњ особи вчинити або утриматис¤ в≥д вчиненн¤ будь-¤коњ д≥њ ¤к умови зв≥льненн¤ заручника.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ст. 349 немаЇ значенн¤, до ¤кого державного органу чи до ¤коњ службовоњ особи звернув своњ вимоги винний. ÷е може бути ¤к орган чи службова особа органу, де працюють потерп≥л≥ представники влади або прац≥вники правоохоронних орган≥в, так ≥ ≥нший державний орган (установа, п≥дприЇмство, орган≥зац≥¤) або його службов≥ особи.

якщо вимоги винного спр¤мован≥, наприклад, родичам заручника, так≥ д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною []{1_147}ст. 147 (захопленн¤ заручник≥в) або []{1_146}ст. 146 (незаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини).

5. —убТЇктом злочину в≥дпов≥дно до []{1_22}ч. 2 ст. 22 Ї ф≥зична осудна особа, ¤к≥й до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 14 рок≥в.

</s349>

<s350>

—татт¤ 350.ѕогроза або насильство щодо службовоњ особи чи громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок

1. ѕогроза вбивством, запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень або знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна загальнонебезпечним способом щодо службовоњ особи чи њњ близьких або щодо громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок, застосована з метою припиненн¤ д≥¤льност≥ службовоњ особи чи громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок, або зм≥ни њњ характеру в ≥нтересах того, хто погрожуЇ, Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. ”мисне нанесенн¤ побоњв або запод≥¤нн¤ легкого чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤ службов≥й особ≥ або громад¤нинов≥, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок, у звТ¤зку з њхньою службовою чи громадською д≥¤льн≥стю, а також вчиненн¤ таких д≥й щодо њх близьких Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ”мисне запод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ службов≥й особ≥ або громад¤нинов≥, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок, у звТ¤зку з њхньою службовою чи громадською д≥¤льн≥стю, а також вчиненн¤ такоњ д≥њ щодо њх близьких Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. []{4_24_285}—т. 190  рим≥нального кодексу 1960 року (погроза або насильство щодо службовоњ особи, громадського прац≥вника або громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок) фактично передбачала в≥дпов≥дальн≥сть лише за погрозу запод≥¤нн¤ та запод≥¤нн¤ легких т≥лесних ушкоджень ≥ побоњв зазначеним у н≥й субТЇктам. ÷е в≥дпов≥дно позначалос¤ на санкц≥¤х Ч чи не найнижчих пор≥вн¤но з ≥ншими статт¤ми глави. –едакц≥¤ ст. 350 чинного  одексу Ї б≥льш вдалою.

2. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують нормальну д≥¤льн≥сть орган≥в влади, реальне зд≥йсненн¤ членами сусп≥льства активноњ громад¤нськоњ позиц≥њ, у тому числ≥ по захисту громадського пор¤дку. јле водночас злочинне пос¤ганн¤ спр¤мовано ≥ на запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю та життю громад¤н, њх майну, причому не т≥льки самим службовим особам ≥ громад¤нам, ¤к≥ виконують св≥й громадський обовТ¤зок, але й њх близьким.

ѕотерп≥лими в≥д злочину можуть бути службов≥ особи (див. прим≥тку до []{1_364}ст. 364 та коментар до нењ), громад¤ни, ¤к≥ виконують громадський обовТ¤зок, та њх близьк≥ родич≥.

ѕ≥д пон¤тт¤м громад¤нин, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок, сл≥д розум≥ти особу, ¤ка виконуЇ дорученн¤ та сусп≥льно необх≥дн≥ д≥њ по охорон≥ громадського пор¤дку, п≥д час проведенн¤ демонстрац≥й, м≥тинг≥в, поход≥в, ≥нших масових заход≥в, при л≥кв≥дац≥њ насл≥дк≥в авар≥њ, стих≥йного лиха, д≥й щодо припиненн¤ порушень громадського пор¤дку тощо. “акою особою можна вважати позаштатного сп≥вроб≥тника м≥л≥ц≥њ, члена добров≥льноњ народноњ дружини, будинкового ком≥тету та ≥нших ос≥б Ч у тому числ≥ ≥ не член≥в обТЇднань громад¤н.

«а зм≥стом ст. 350 близькими сл≥д вважати не т≥льки ос≥б, зазначених у []{4_23_41}ст. 32  рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни (батьки, дружина (чолов≥к), д≥ти, р≥дн≥ брати ≥ сестри, д≥д, баба, внуки), а й будь-¤ку людину, ¤ка Ї дорогою дл¤ ≥ншоњ особи (плем≥нник, подруга, товариш тощо).

3. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ в активних д≥¤х у форм≥:

Ч погрози вбивством, запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень або знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна загальнонебезпечним способом (ч. 1 ст. 350);

Ч нанесенн¤ побоњв або запод≥¤нн¤ легкого чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤ (ч. 2 ст. 350);

Ч запод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ (ч. 3 ст. 350).

”мисне вбивство або умисне знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна потерп≥лих необх≥дно квал≥ф≥кувати додатково за в≥дпов≥дними пунктами []{1_115}ст. 115 та []{1_352}352.

«лочин, передбачений ч. 1 ст. 350, вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту висловленн¤ погрози (див. коментар до []{1_345}ст. 345), злочини, передбачен≥ ч. 2 або 3 ц≥Їњ статт≥, Ч з моменту запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю хоча б одного потерп≥лого. —удова практика визначила, що в таких випадках реальн≥сть виконанн¤ погрози не Ї обовТ¤зковою.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬ина щодо настанн¤ смерт≥ потерп≥лого може мати м≥сце в форм≥ необережност≥, наприклад при запод≥¤нн≥ потерп≥лому т¤жких т≥лесних ушкоджень, в≥д ¤ких настала його смерть.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за []{1_359}ч. 1 ст. 359 обовТ¤зкова на¤вн≥сть мети: д≥њ вчинюютьс¤ щодо потерп≥лого задл¤ припиненн¤ д≥¤льност≥ службовоњ особи чи громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок, або зм≥ни њњ характеру в ≥нтересах того, хто погрожуЇ. Ќа прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ за ч. 2 або ч. 3 ст. 350 мета не впливаЇ, проте ≥ сл≥дчий, ≥ суд зобовТ¤зан≥ зТ¤сувати мету д≥й особи, а особливо на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж службовою або громадською д≥¤льн≥стю потерп≥лого та застосуванн¤м щодо нього або близьких йому людей погрози чи насильства, оск≥льки в≥д цього залежить правильна юридична оц≥нка вчиненого.

5. —убТЇкт злочину за ч. 1 ст. 350 Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка на момент вчиненн¤ злочину дос¤гла в≥ку 16 рок≥в. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 2 ≥ 3 ст. 350 настаЇ з 14 рок≥в.

</s350>

<s351>

—татт¤ 351.ѕерешкоджанн¤ д≥¤льност≥ народного депутата ”крањни та депутата м≥сцевоњ ради

1. Ќевиконанн¤ службовою особою законних вимог народного депутата ”крањни, депутата м≥сцевоњ ради, створенн¤ штучних перешкод у њх робот≥, наданн¤ њм зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до одн≥Їњ тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. Ќевиконанн¤ службовою особою законних вимог ком≥тет≥в ¬ерховноњ –ади ”крањни чи тимчасових сл≥дчих ком≥с≥й ¬ерховноњ –ади ”крањни, створенн¤ штучних перешкод у њх робот≥, наданн¤ недостов≥рноњ ≥нформац≥њ Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до двох тис¤ч неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть злочину пол¤гаЇ в тому, що в≥н пос¤гаЇ на авторитет орган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, на загальн≥ засади та пор¤док зд≥йсненн¤ ними своњх функц≥й.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї нормальна д≥¤льн≥сть орган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, њх представник≥в.

2. ќбТЇктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 351 виражаЇтьс¤ у перешкоджанн≥ д≥¤льност≥ народного депутата ”крањни та депутата м≥сцевоњ ради, тобто у невиконанн≥ њх законних вимог, створенн≥ штучних перешкод у њх робот≥, наданн≥ њм зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ.

ќбТЇктивна сторона злочину за ч. 2 ст. 351 виражаЇтьс¤ у невиконанн≥ законних вимог ком≥тет≥в ¬ерховноњ –ади ”крањни чи тимчасових сл≥дчих ком≥с≥й ¬ерховноњ –ади ”крањни, створенн≥ штучних перешкод у њх робот≥, наданн≥ недостов≥рноњ ≥нформац≥њ.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною формою вини.

4. —убТЇкт злочину спец≥альний Ч службова особа.

</s351>

<s352>

—татт¤ 352.”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна службовоњ особи чи громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок

1. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, що належить службов≥й особ≥ чи громад¤нинов≥, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок, у звТ¤зку з њхньою службовою чи громадською д≥¤льн≥стю, а також вчиненн¤ таких д≥й щодо њх близьких родич≥в Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в.

2. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ шл¤хом п≥дпалу, вибуху або ≥ншим загальнонебезпечним способом, або так≥, що спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ¬≥дпов≥дальн≥сть за д≥¤нн¤, зазначене у ст. 352, не була передбачена []{4_24_0} рим≥нальним кодексом 1960 року, ≥ Ї новим складом злочину.

ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ іарантують нормальну роботу орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та законну д≥¤льн≥сть обТЇднань громад¤н.

ѕредмет злочину Ч майно, що Ї власн≥стю службовоњ особи, громад¤нина, ¤к≥ виконуЇть громадський обовТ¤зок, чи њх близьких родич≥в. ћайно в даному випадку маЇ широкий спектр розум≥нн¤: в≥д особистих речей особи до автомоб≥л≥в, буд≥вель та ≥ншоњ нерухомост≥.

2. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ знищенн¤м або пошкодженн¤м майна, що належить службов≥й особ≥, громад¤нинов≥, ¤к≥ виконують громадський обовТ¤зок, або њх близьким родичам, у звТ¤зку з службовою чи громадською д≥¤льн≥стю перших.

3. ѕро знищенн¤ та пошкодженн¤ майна див. п. 2 коментар¤ до []{1_194}ст. 194.

4. «г≥дно з прим≥ткою до []{1_364}ст. 364 службов≥ особи пост≥йно чи тимчасово зд≥йснюють функц≥њ представник≥в влади, а також об≥ймають пост≥йно чи тимчасово на п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форми власност≥ посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконують так≥ обовТ¤зки за спец≥альними повноваженн¤ми. —лужбовими особами визнаютьс¤ ¤к громад¤ни ”крањни, так ≥ ≥ноземц≥ або особи без громад¤нства, ¤к≥ виконують вищеназван≥ обовТ¤зки.

5. ѕро громад¤нина, ¤кий виконуЇ громадський обовТ¤зок див. коментар до []{1_350}ст. 350.

6. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна службовоњ особи, громад¤нина, ¤к≥ виконують громадський обовТ¤зок, чи њх близьких родич≥в повинно мати предметний звТ¤зок з њхньою службовою чи громадською д≥¤льн≥стю. “обто перел≥чен≥ д≥њ можуть виступати елементом зал¤куванн¤, шантажу, помсти, вимаганн¤м зробити або не зробити будь-¤к≥ д≥њ, ¤к≥ повинна виконувати службова особа або громад¤нин у звТ¤зку з≥ своњми повноваженн¤ми, але ц≥ д≥њ були б не на користь винн≥й особ≥.

7. Ѕлизьк≥ родич≥ зг≥дно з []{4_23_41}п. 11 ст. 32  ѕ  ”крањни це батьки, дружина, д≥ти, р≥дн≥ брати ≥ сестри, д≥д, баба, внуки. ј також чолов≥к по аналог≥њ щодо дружини.

8. ѕро п≥дпал, вибух або ≥нший загально небезпечний спос≥б див. коментар до []{1_194}п. 9 ст. 194.

9. ѕ≥д загибеллю людей маЇтьс¤ на уваз≥ загибель хоча б одн≥Їњ людини внасл≥док д≥й, передбачених ст. 352.

10. ≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч це запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень одн≥й або к≥льком особам або запод≥¤нн¤ значноњ матер≥альноњ шкоди державн≥й, громадськ≥й орган≥зац≥њ або громад¤нам.

11. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 14 рок≥в.

12. —убТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ¬инна особа ц≥леспр¤мовано скоюЇ д≥њ, направлен≥ на пошкодженн¤ або знищенн¤ майна, ≥ передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ вказаних насл≥дк≥в, але розраховуЇ запоб≥гти њх. Ќепр¤мого умислу або необережноњ вини в даному випадку бути не може. ¬≥дпов≥дальн≥сть настаЇ лише за умисн≥ д≥њ щодо майна певноњ категор≥њ громад¤н Ч потерп≥лих. ћотиви мають широкий д≥апазон Ч в≥д зал¤куванн¤ до помсти ≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають.

13. —т. 352 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за спец≥альний вид знищенн¤ або пошкодженн¤ майна (потерп≥лими можуть бути лише вказан≥ категор≥њ громад¤н), тому додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного ще й за []{1_194}ст. 194 непотр≥бно.

</s352>

<s353>

—татт¤ 353.—амов≥льне присвоЇнн¤ владних повноважень або званн¤ службовоњ особи

—амов≥льне присвоЇнн¤ владних повноважень або званн¤ службовоњ особи, поЇднане ≥з вчиненн¤м будь-¤ких сусп≥льно небезпечних д≥¤нь, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. —амов≥льне присвоЇнн¤ владних повноважень або званн¤ службовоњ особи маЇ м≥сце тод≥, коли приватна особа, ¤ка не маЇ владних повноважень або званн¤ службовоњ особи, видаЇ себе за службову особу та використовуЇ в≥дпов≥дн≥ повноваженн¤ шл¤хом введенн¤ в оману ≥нших ос≥б. Ќаприклад, видаЇ себе за прац≥вника правоохоронних орган≥в та проводить певн≥ сл≥дч≥ д≥њ, затриманн¤ особи тощо, або видаЇ себе за прац≥вника податкових орган≥в та проводить певн≥, у даному випадку незаконн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на вилученн¤ документ≥в тощо.

2. ќбТЇктом злочину Ї нормальна д≥¤льн≥сть та авторитет правоохоронних орган≥в, орган≥в влади та управл≥нн¤.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ, з одного боку, в самов≥льному, безп≥дставному присвоЇнн≥ влади (наприклад, присвоЇнн≥ повноважень прокурора, судд≥, сл≥дчого, судового виконавц¤) або званн¤ службовоњ особи (наприклад, оф≥цера м≥л≥ц≥њ), а з ≥ншого боку, присвоЇнн¤ влади обовТ¤зково маЇ бути поЇднане ≥з вчиненн¤м будь-¤ких сусп≥льно небезпечних д≥¤нь.

4. якщо д≥њ винноњ особи мають ознаки службового злочину (наприклад, винна особа видаЇ себе за сл≥дчого та проводить допит з використанн¤м погроз), то вони охоплюютьс¤ ст. 353. ƒодатковоњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за статт¤ми чинного  одексу, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за службов≥ злочини, непотр≥бно, тому що винний не Ї службовою особою.

якщо д≥њ, скоЇн≥ винною особою, включають склад будь- ¤кого неслужбового злочину, то вони повинн≥ додатково квал≥ф≥куватис¤. “аким чином, д≥њ винноњ особи, ¤ка, наприклад, називаЇ себе прац≥вником правоохоронних орган≥в ≥ при цьому позбавл¤Ї вол≥ ≥ншу особу, будуть квал≥ф≥куватись додатково за []{1_146}ст. 146 (незаконне позбавленн¤ вол≥ або викраденн¤ людини). —амов≥льне присвоЇнн¤ владних повноважень або званн¤ службовоњ особи матиме м≥сце ≥ тод≥, коли особа, помилково прийн¤та за службову, користуЇтьс¤ цим дл¤ вчиненн¤ сусп≥льно небезпечних д≥¤нь.

“ак само п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 353 особа, ¤ка зв≥льнена з посади та вже не маЇ в≥дпов≥дних повноважень, але продовжуЇ ними користуватись.

5. —т. 353 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть саме за самов≥льне присвоЇнн¤ владних повноважень або званн¤ службовоњ особи, а не певноњ профес≥њ, наприклад пожежника, вчител¤, л≥кар¤, артиста тощо.

ЌемаЇ складу злочину також у д≥¤х особи, ¤ка, наприклад, видаЇ себе за прокурора, суддю, маючи на мет≥ показати свою значим≥сть, скласти враженн¤, але при цьому не скоюЇ сусп≥льно небезпечних д≥¤нь.

6. —амов≥льне присвоЇнн¤ владних повноважень або званн¤ службовоњ особи буде вважатись злочином лише при умов≥ вчиненн¤ особою будь-¤ких сусп≥льно небезпечних д≥¤нь. ѕ≥д останн≥ми сл≥д розум≥ти правопорушенн¤, за ¤к≥ передбачена адм≥н≥стративна чи крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть. —амов≥льне присвоЇнн¤ вказаних повноважень чи званн¤ дл¤ вчиненн¤ сусп≥льно корисних д≥¤нь (наприклад, з метою затримати правопорушника та доставити його в районний в≥дд≥л м≥л≥ц≥њ) складу злочину не утворюЇ.

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

8. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в. —убТЇктом не може бути службова особа, ¤ка перевищуЇ своњ повноваженн¤ або видаЇ себе за службову особу з б≥льш високим званн¤м. ¬≥дпов≥дальн≥сть в даному випадку настаЇ в≥дпов≥дно до статей щодо злочин≥в у сфер≥ службовоњ д≥¤льност≥. “акож субТЇктом не може бути особа, ¤ка видаЇ себе, наприклад, за л≥кар¤ ≥ скоюЇ при цьому сусп≥льно небезпечн≥ д≥¤нн¤. ¬ даному випадку матиме м≥сце склад злочину, передбачений []{1_138}ст. 138 (незаконна л≥кувальна д≥¤льн≥сть), []{1_134}ст. 134 (незаконне проведенн¤ аборту) та ≥н.

</s353>

<s354>

—татт¤ 354.ќдержанн¤ незаконноњ винагороди прац≥вником державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ

Ќезаконне одержанн¤ шл¤хом вимаганн¤ прац≥вником державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ, ¤кий не Ї службовою особою, в будь-¤кому вигл¤д≥ матер≥альних благ або виг≥д майнового характеру у значному розм≥р≥ за виконанн¤ чи невиконанн¤ будь-¤ких д≥й з використанн¤м становища, ¤ке в≥н займаЇ на п≥дприЇмств≥, в установ≥ чи орган≥зац≥њ, Ч

караЇтьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

ѕрим≥тка. ѕ≥д незаконною винагородою у значному розм≥р≥ в ц≥й статт≥ сл≥д розум≥ти незаконну винагороду, ¤ка в два ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ѕредметом злочину Ї:

Ч майно (грош≥, будь-¤к≥ матер≥альн≥ ц≥нност≥);

Ч право на майно (документи, що надають право на отриманн¤ майна, волод≥нн¤, користуванн¤ та розпор¤дженн¤ майном, а також документи, що надають право вимагати виконанн¤ зобовТ¤зань матер≥ального характеру тощо);

Ч будь-¤к≥ д≥њ майнового характеру (передача майнових виг≥д або в≥дмова в≥д них, в≥дмова в≥д прав на майно, безоплатне наданн¤ послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних пут≥вок, проведенн¤ буд≥вельних чи ремонтних роб≥т тощо).

ѕри цьому варт≥сть виг≥д майнового характеру обовТ¤зково повинна мати грошовий екв≥валент. –озм≥р одержаноњ прац≥вником незаконноњ винагороди, вирахуваноњ в грошовому екв≥валент≥, маЇ бути значним Ч у в≥дпов≥дност≥ з прим≥ткою до ст. 354 у два ≥ б≥льше раз≥в перевищувати неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

2. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ одержанн¤м прац≥вником державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ шл¤хом вимаганн¤ в будь-¤кому вигл¤д≥ матер≥альних благ чи виг≥д майнового характеру у значному розм≥р≥ за виконанн¤ чи невиконанн¤ будь-¤ких д≥й з використанн¤м службового становища, ¤ке в≥н займаЇ на п≥дприЇмств≥, в установ≥ чи орган≥зац≥њ. ѕрийн¤тт¤ винною особою незаконноњ винагороди може в≥дбуватис¤ ¤к у форм≥ њњ безпосереднього отриманн¤ в≥д особи, що передаЇ таку винагороду, або в≥д ≥нших ос≥б (знайомих, родич≥в), так ≥ ≥ншими способами (перерахуванн¤м кошт≥в на рахунки банк≥в тощо). ќдержанн¤ незаконноњ винагороди може в≥дбуватис¤ ≥ в завуальован≥й форм≥, наприклад отриманн¤ кошт≥в у борг без нам≥ру њх поверненн¤, п≥д вигл¤дом подарунка тощо. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину, передбаченого ст. 354, Ї вимаганн¤ незаконноњ винагороди прац≥вником державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ. “ому одержанн¤ незаконноњ винагороди за в≥дсутност≥ ознак вимаганн¤ не утворюЇ складу даного злочину.

ќдержанн¤ незаконноњ винагороди вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином ≥з моменту прийн¤тт¤ прац≥вником державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ хоча б частини матер≥альних ц≥нностей або виг≥д (п≥льг) майнового характеру незалежно в≥д того, виконала чи не виконала така особа певн≥ д≥њ, а також незалежно в≥д того, чи мала нам≥р особа взагал≥ виконувати (не виконувати) обумовлен≥ д≥њ. „ас отриманн¤ незаконноњ винагороди Ч до моменту виконанн¤ чи невиконанн¤ певних д≥й (винагорода-п≥дкуп) або п≥сл¤ њх виконанн¤ або невиконанн¤ (винагорода-под¤ка) Ч на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ.

3. ¬имаганн¤м незаконноњ винагороди визнаЇтьс¤ вимаганн¤ прац≥вником державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ матер≥альних благ або виг≥д майнового характеру з погрозою вчиненн¤ або невчиненн¤ з використанн¤м становища, ¤ке в≥н займаЇ на п≥дприЇмств≥, в установ≥ чи орган≥зац≥њ, д≥й, що можуть запод≥¤ти шкоду правам чи законним ≥нтересам того, хто даЇ винагороду, або умисне створенн¤ таким прац≥вником умов, за ¤ких особа вимушена дати винагороду з метою запоб≥ганн¤ шк≥дливим насл≥дкам щодо своњх прав ≥ законних ≥нтерес≥в.

якщо особа, щодо ¤коњ мало м≥сце вимаганн¤ незаконноњ винагороди, з тих чи ≥нших причин таку винагороду не дала, д≥њ прац≥вника державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ потр≥бно квал≥ф≥кувати, в залежност≥ в≥д ≥нших обставин, ¤к готуванн¤ або замах на цей злочин Ч за []{1_14}ст. 14, []{1_15}15 чи 354.

4. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 354, характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу. ¬ид умислу пр¤мий. ќбовТ¤зковими ознаками субТЇктивноњ сторони Ї корисливий мотив та мета отримати незаконну винагороду.

5. —убТЇкт одержанн¤ незаконноњ винагороди спец≥альний. Ќим може бути будь-¤кий прац≥вник державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ, ¤кий з використанн¤м займаного ним становища на п≥дприЇмств≥, в установ≥ чи орган≥зац≥њ може виконати або не виконати певн≥ д≥њ в ≥нтересах ≥ншоњ особи, за що вимагаЇ незаконну винагороду. —убТЇктами злочину можуть бути також державн≥ службовц≥ державних п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й, ¤к≥ не Ї службовими особами, њх посади в≥днос¤тьс¤ до одн≥Їњ з категор≥й посад службовц≥в, визначених []{4_173_25}ст. 25 «акону ”крањни Уѕро державну службуФ, ≥ њм встановлен≥ ранги в≥дпов≥дно до []{4_173_26}ст. 26 цього «акону. ƒо прац≥вник≥в державних п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й, ¤к≥ не Ї службовими особами, в≥днос¤тьс¤ також державн≥ службовц≥, що працюють в апарат≥ орган≥в прокуратури, суд≥в, дипломатичноњ служби, митного контролю, служби безпеки, внутр≥шн≥х справ, та ≥нш≥ прац≥вники, правове становище ¤ких регулюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до []{4_173_0}«акону ”крањни Уѕро державну службуФ та ≥ншими законами ”крањни.

ƒо державних належать п≥дприЇмства, заснован≥ на державн≥й чи комунальн≥й власност≥, тобто њх власником Ї держава чи органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ƒо державних установ та орган≥зац≥й в≥днос¤тьс¤, зокрема, орган≥зац≥йн≥ структури, ¤к≥ зд≥йснюють практичне виконанн¤ завдань ≥ функц≥њ держави, не займаютьс¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю ≥ ф≥нансуванн¤ роб≥т, повТ¤заних з њх д≥¤льн≥стю, зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок асигнувань, що вид≥л¤ютьс¤ з державного бюджету або з м≥сцевих бюджет≥в адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць, тобто таке ф≥нансуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до законодавства про державний бюджет.

6. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й прац≥вника державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ за ст. 354 немаЇ значенн¤, одержав в≥н незаконну винагороду за вчиненн¤ правом≥рного чи протиправного д≥¤нн¤ з використанн¤м займаного становища. ѕри вчиненн≥ правом≥рного д≥¤нн¤ прац≥вником державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ з використанн¤м займаного становища необх≥дно встановити коло службових чи профес≥йних обовТ¤зк≥в, що вход¤ть в його компетенц≥ю. ƒ≥њ прац≥вника, що використав становище, ¤ке в≥н займаЇ, з метою схилити ≥ншу особу, в компетенц≥ю ¤коњ входить виконанн¤ таких обовТ¤зк≥в, виконати чи не виконати певн≥ д≥њ (наприклад, шл¤хом наданн¤ порад, консультац≥й тощо), належить квал≥ф≥кувати за на¤вност≥ необх≥дних п≥дстав за правилами сп≥вучаст≥. ќдержанн¤ незаконноњ винагороди прац≥вником державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ, повТ¤зане з вчиненн¤м д≥й, ¤к≥ сам≥ по соб≥ Ї злочином, належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в.

7. Ќа в≥дм≥ну в≥д злочину, квал≥ф≥кованого []{1_368}ст. 368 (одержанн¤ хабара) одержанн¤ незаконноњ винагороди за ст. 354 передбачаЇ:

Ч на¤вн≥сть в ¤кост≥ субТЇкта злочину будь-¤кого прац≥вника державного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ, ¤кий не Ї службовою особою, тобто не маЇ ознак службовоњ особи, зазначених у прим≥тц≥ до []{1_364}ст. 364;

Ч одержанн¤ незаконноњ винагороди лише шл¤хом вимаганн¤ (при одержанн≥ хабара вимаганн¤ Ї квал≥ф≥куючою ознакою злочину);

Ч значний розм≥р незаконноњ винагороди (основний склад одержанн¤ хабара не передбачаЇ таку ознаку).

</s354>

<s355>

—татт¤ 355.ѕримушуванн¤ до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань

1. ѕримушуванн¤ до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань, тобто вимога виконати чи не виконати догов≥р, угоду чи ≥нше цив≥льно-правове зобовТ¤занн¤ з погрозою насильства над потерп≥лим або його близькими родичами, пошкодженн¤ чи знищенн¤ њх майна за в≥дсутност≥ ознак вимаганн¤, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. ѕримушуванн¤ до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або ≥з погрозою вбивства чи запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, або поЇднане з насильством, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤, або з пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

3. ѕримушуванн¤ до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань, вчинене орган≥зованою групою або поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤, або таке, що завдало великоњ шкоди чи спричинило ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д чотирьох до восьми рок≥в.

1. ѕримушуванн¤ до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань Ч злочин, що пос¤гаЇ на сусп≥льно правов≥ в≥дносини, визнан≥ забезпечувати дотриманн¤ в≥дпов≥дних правил, ¤к≥ встановлюють певний пор¤док виникненн¤ та реал≥зац≥њ зобовТ¤зальних прав громад¤н.

ќтже, обТЇктом злочину, передбаченого ст. 355, Ї встановлений пор¤док реал≥зац≥њ громад¤нами належних њм прав. ƒодатковими обТЇктами його Ї псих≥чна та ф≥зична недоторканн≥сть, особиста свобода, здоровТ¤ ≥ житт¤ людини та ≥нш≥ охоронюван≥ законом блага.

2. «а ст. 355 в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ лише за примушуванн¤ до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових, а не ≥нших (крим≥нальних, адм≥н≥стративних, трудових, шлюбно-с≥мейних тощо) зобовТ¤зань.

Ќаприклад, не утворюЇ складу злочину за ст. 355 примушуванн¤ скасувати наказ про зв≥льненн¤ з роботи, в≥дмовитись в≥д дач≥ св≥дчень по крим≥нальн≥й справ≥, надавати матер≥альну допомогу покинут≥й дружин≥ тощо, що не виключаЇ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за так≥ д≥њ за ≥ншими статт¤ми чинного  одексу.

3. «м≥стом цив≥льно-правових зобовТ¤зань Ї обовТ¤зок одн≥Їњ особи (боржника) вчинити на користь ≥ншоњ особи (кредитора) певну д≥ю Ч передати ¤кусь р≥ч, сплатити грош≥, виконати роботу, або утриматись в≥д ¤коњсь д≥њ, а з боку ≥ншоњ особи (кредитора) Ч вимагати в≥д боржника виконанн¤ його обовТ¤зку.

÷ив≥льно-правов≥ зобовТ¤занн¤ виникають з таких юридичних факт≥в (див. []{4_28_4}ст. 4, []{4_28_145}151 ÷ив≥льного кодексу ”крањни):

Ч угод, передбачених законом або таких, ¤к≥ йому не суперечать;

Ч адм≥н≥стративних акт≥в, в тому числ≥ акт≥в плануванн¤;

Ч з результат≥в в≥дкритт≥в, винаход≥в, рац≥онал≥заторських пропозиц≥й, створенн¤ твор≥в науки, л≥тератури ≥ мистецтва;

Ч запод≥¤нн¤ шкоди ≥нш≥й особ≥, а також придбанн¤ або збереженн¤ майна за рахунок кошт≥в ≥ншоњ особи без достатн≥х п≥дстав;

Ч ≥нших д≥й громад¤н ≥ орган≥зац≥й, що т¤гнуть за собою цив≥льно-правов≥ зобовТ¤занн¤;

Ч под≥й, з ¤кими закон повТ¤зуЇ настанн¤ цив≥льно-правових насл≥дк≥в.

4. «д≥йснюючи примушуванн¤ до потерп≥лого, винна особа може намагатис¤ таким чином реал≥зувати не т≥льки д≥йсн≥, але й в≥дносно д≥йсн≥ або нед≥йсн≥ угоди.

ƒ≥йсна угода надаЇ права, ¤кими особа волод≥Ї на законних п≥дставах. Ќаприклад, право поверненн¤ боргу за договором позики.

¬≥дносно д≥йсними (заперечними) Ї угоди, укладен≥ неповнол≥тн≥ми особами в≥ком в≥д 15 до 18 рок≥в ([]{4_28_53}ст. 53 ÷ив≥льного кодексу ”крањни (дал≥ Ч ÷ ), громад¤нами, обмеженими в д≥Їздатност≥ ([]{4_28_54}ст. 54 ÷ ), громад¤нами, нездатними розум≥ти значенн¤ своњх д≥й ([]{4_28_55}ст. 55 ÷ ), внасл≥док помилки ([]{4_28_56}ст. 56 ÷ ), внасл≥док обману, насильства, погрози, зловмисноњ угоди представника одн≥Їњ сторони з другою або зб≥гу т¤жких обставин ([]{4_28_57}ст. 57 ÷ ).

Ќаприклад, мат≥р примушують сплатити борг њњ неповнол≥тнього сина, погрожуючи у раз≥ несплати вбити його.

Ќед≥йсними угодами Ї у¤вн≥ (укладен≥ без нам≥ру створити юридичн≥ насл≥дки Ч []{4_28_58}ч. 1 ст. 58 ÷ ), удаван≥ (укладен≥ з метою приховати ≥ншу угоду Ч []{4_28_58}ч. 2 ст. 58 ÷ ) та н≥кчемн≥ (укладен≥ з порушенн¤м обовТ¤зковоњ нотар≥альноњ або простоњ письмовоњ форми Ч []{4_28_46}ст. 46, []{4_28_47}47 ÷ , неповнол≥тн≥ми до 15 рок≥в Ч []{4_28_51}ст. 51 ÷ , нед≥Їздатними Ч []{4_28_52}ст. 52 ÷  та ≥н.).

¬≥дносна д≥йсн≥сть або нед≥йсн≥сть цив≥льно-правовоњ угоди не Ї перешкодою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ за ст. 355, оск≥льки так само, ¤к ≥ д≥йсн≥, вони породжують певн≥ цив≥льно-правов≥ обовТ¤зки дл¤ одн≥Їњ ≥з стор≥н.

Ќаприклад, у випадку визнанн¤ при певних обставинах угоди нед≥йсною потерп≥лому повертаЇтьс¤ все одержане за угодою або в≥дшкодовуЇтьс¤ його варт≥сть, а також ≥нш≥ понесен≥ ним витрати ([]{4_28_57}ст. 57 ч. 2 ÷ ).

5. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми Ч вимогою виконати чи не виконати цив≥льно-правове зобовТ¤занн¤.

јктивн≥сть д≥й, ¤к спос≥б вчиненн¤ примушуванн¤, Ї обовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину та включаЇ:

Ч вимоги до потерп≥лого виконати чи не виконати цив≥льно-правове зобовТ¤занн¤;

Ч погрози застосувати насильство до потерп≥лого, а також щодо його близьких родич≥в, пошкодити чи знищити њх майно;

Ч зд≥йсненн¤ таких погроз та спричиненн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

6. ¬иконанн¤ цив≥льно-правового зобовТ¤занн¤ передбачаЇ вчиненн¤ (або невчиненн¤) боржником певних д≥й щодо предмета зобовТ¤занн¤.

ѕредмет зобовТ¤занн¤ Ч це на¤вн≥ реч≥, матер≥альн≥ або духовн≥ блага (майно, послуги, результати ≥нтелектуальноњ творчост≥ тощо), у звТ¤зку з передачею ¤ких ≥ встановлюютьс¤ обовТ¤зки.

ѕредмети зобовТ¤зань можна класиф≥кувати:

Ч ¤к однозначно визначен≥ юридичн≥ факти. Ќаприклад, грош≥ за договором позики, квартира за договором куп≥вл≥-продажу та ≥н.;

Ч ¤к альтернативн≥, коли боржник маЇ право вибору виконанн¤ з двох або к≥лькох д≥й ([]{4_28_166}ст. 172 ÷ ). Ќаприклад, наданн¤ послуг ним самим або найманою особою;

Ч ¤к факультативн≥, коли можлива зам≥на основного предмета зобовТ¤зань. Ќаприклад, в≥дшкодувати причинен≥ збитки певною сумою грошей або своњми силами в≥дремонтувати пошкоджену р≥ч.

¬ ≥нших випадках сам предмет зобовТ¤занн¤, його к≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ характеристики можуть бути визначен≥ лише р≥шенн¤м суду.

7. ¬имога виконати або не виконати цив≥льно-правове зобовТ¤занн¤ Ч це висловлена в категоричн≥й форм≥ пропозиц≥¤ потерп≥лому вчинити негайно або в обумовлений час передбачен≥ зобовТ¤занн¤м д≥њ щодо його предмета або не вчин¤ти њх. ¬имога повинна бути конкретизованою, тобто з ч≥ткою вказ≥вкою, ¤к≥ д≥њ повинен виконати чи не виконати потерп≥лий: передати певне майно, виконати певну роботу, надати послугу, в≥дмовитись в≥д сплати наданих потерп≥лим послуг тощо. Ќеконкретизована вимога складу розгл¤дуваного злочину не маЇ. ѕримушуванн¤ до невиконанн¤ цив≥льно-правового зобовТ¤занн¤ може мати м≥сце, коли особу невол¤ть, наприклад не укладати догов≥р куп≥вл≥- продажу, не спростовувати поширен≥ нею неправдив≥ в≥домост≥ тощо. ѕри цьому особу можуть змушувати одночасно до ≥нших д≥й (укладенн¤ ≥ншого договору, наприклад з винною особою; наданн¤ певних послуг тощо). “ак≥ д≥њ, нав≥ть ¤кщо вони злочинн≥, не вход¤ть у сферу застосуванн¤ ст. 355. ѕри на¤вност≥ певних ознак вони можуть квал≥ф≥куватис¤ за []{1_356}ст. 356 (самоправство), []{1_206}ст. 206 (протид≥¤ законн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥) та ≥н.

¬имога може бути ¤к правом≥рною (наприклад, передати р≥ч за договором куп≥вл≥-продажу або сплатити њњ варт≥сть, повернути борг, своЇчасно виконати обумовлену договором роботу), так ≥ неправом≥рною (наприклад, повернути борг ран≥ше обумовленого строку тощо). ѕримушуванн¤ до невиконанн¤ цив≥льно-правового зобовТ¤занн¤ завжди Ї неправом≥рним.

8. ћаючи право на предТ¤вленн¤ вимоги щодо виконанн¤ певного цив≥льно-правового зобовТ¤занн¤, винний у злочин≥, передбаченому ст. 355, не вправ≥ добиватис¤ задоволенн¤ ц≥Їњ вимоги насильницьким способом.

«лочинного характеру його д≥њ набувають у випадку:

а) погрози;

Ч застосуванн¤ насильства щодо потерп≥лого або його близьких родич≥в (ч. 1 ст. 355);

Ч пошкодженн¤ чи знищенн¤ њх майна (ч. 1 ст. 355);

Ч вбивства чи запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень (ч. 2 ст. 355);

б) вчиненн¤:

Ч насильства, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ (ч. 2 ст. 355);

Ч пошкодженн¤ чи знищенн¤ майна (ч. 2 ст. 355);

Ч насильства, небезпечного дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ (ч. 3 ст. 355);

Ч таких д≥й, що завдали великоњ шкоди чи спричинили ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (ч. 3 ст. 355).

9. ѕогрозою насильства над потерп≥лим або його близькими родичами чи погрозою пошкодженн¤ њх майна вважаЇтьс¤ погроза вчинити негайно чи в майбутньому д≥њ, що обумовлюютьс¤ цими погрозами, ¤кщо потерп≥лий не виконаЇ предТ¤вленоњ вимоги. ѕогроза маЇ бути реальною, тобто сприйматись потерп≥лим ¤к така, що може бути реал≥зована. —л≥д враховувати ≥ субТЇктивну оц≥нку винного, тобто переконанн¤, що висловлена ним погроза сприймаЇтьс¤ потерп≥лим реально, незалежно в≥д того, чи Ї у нього нам≥р зд≥йснити цю погрозу. ѕри цьому в погроз≥ передбачаЇтьс¤ вчиненн¤ будь-¤кого насильства: нанесенн¤ побоњв, т≥лесних ушкоджень, зівалтуванн¤, позбавленн¤ вол≥ тощо. ќкремо вид≥лена ¤к квал≥ф≥куюча ознака, що обт¤жуЇ винн≥сть (ч. 2 ст. 355), погроза вбивства чи запод≥¤нн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤.

ѕогроза пошкодженн¤ чи знищенн¤ майна потерп≥лого чи його близьких родич≥в пол¤гаЇ у погроз≥ пошкодити чи знищити будь-¤ким способом не т≥льки майно, що њм належить на прав≥ приватноњ власност≥, а й чуже, що знаходитьс¤ у њх в≥данн≥, ¤кщо ц≥ особи несуть в≥дпов≥дальн≥сть за його збереженн¤. ¬арт≥сть майна, його споживча, естетична або ≥нша ц≥нн≥сть при погрозах значенн¤ не мають.

10. ѕ≥д пошкодженн¤м майна треба розум≥ти пог≥ршенн¤ його ¤кост≥, зменшенн¤ ц≥нност≥, приведенн¤ на ¤кийсь час у непридатний дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м стан.

«нищенн¤ майна Ч це доведенн¤ його до повноњ непридатност≥ щодо ц≥льового використанн¤, коли воно або перестаЇ ≥снувати, або повн≥стю втрачаЇ свою ц≥нн≥сть.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ч. 2 ст. 355 варт≥сть пошкодженого чи знищеного майна не обовТ¤зково повинна бути значною. ÷е може бути руйнуванн¤ мебл≥в, побутових прилад≥в, пошкодженн¤ автомоб≥л¤ тощо.

11. Ќасильство, що не Ї небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого чи його близьких родич≥в, Ч це запод≥¤нн¤ легкого т≥лесного ушкодженн¤, що не спричинило короткочасного розладу здоровТ¤ або втрати працездатност≥, а також вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й (нанесенн¤ удар≥в, побоњв, обмеженн¤ чи незаконне позбавленн¤ вол≥) за умови, що вони не були небезпечними дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ в момент запод≥¤нн¤.

12. Ќебезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ насильством вважаЇтьс¤ таке, що спричинило легк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ з короткочасним розладом здоровТ¤ або незначною втратою працездатност≥; середньоњ т¤жкост≥ або т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤; запод≥¤нн¤ насильницьких д≥й нав≥ть без вказаних вище насл≥дк≥в засобами, що створювали небезпеку дл¤ житт¤ або здоровТ¤ потерп≥лого чи його близьких родич≥в у момент њх вчиненн¤ (у форм≥ мордуванн¤, катуванн¤, незаконного введенн¤ в орган≥зм особи проти њњ вол≥ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в тощо) (див. також п. 26 коментар¤ до []{1_189}ст. 189).

13. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про визнанн¤ запод≥¤ноњ шкоди великою необх≥дно враховувати варт≥сть знищеного чи пошкодженого майна, значим≥сть його дл¤ потерп≥лого або близьких родич≥в, культурну або ≥сторичну ц≥нн≥сть, недоодержан≥ потерп≥лим прибутки внасл≥док невиконанн¤ угоди, понесен≥ ним збитки на в≥дновленн¤ пошкодженого майна тощо. ѕри цьому питанн¤ про визнанн¤ шкоди великою повинно вир≥шуватис¤ конкретно у кожному окремому випадку.

14. ѕ≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками примушуванн¤ до виконанн¤ або невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань треба розум≥ти умисне позбавленн¤ житт¤, зівалтуванн¤, спричиненн¤ потерп≥лому чи його близьким родичам необережного т¤жкого або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесного ушкодженн¤, вбивства з необережност≥, а також самогубство, запод≥¤нн¤ смерт≥ чи т¤жких т≥лесних ушкоджень трет≥м особам (наприклад, загибель сторонн≥х людей при знищенн≥ майна загальнонебезпечним способом), запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ чи ≥ншоњ шкоди сторонн≥м особам (наприклад, у результат≥ невиконанн¤ договору потерп≥ла особа, з ¤кою був укладений догов≥р, зазнала значних збитк≥в), необережне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, що спричинило т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або загибель людей тощо.

15. «лочинн≥ д≥њ, ¤к≥ вчинен≥ п≥д час примушуванн¤ до виконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань ≥ насл≥дки ¤ких не охоплюютьс¤ диспозиц≥Їю ст. 355, або ¤к≥ передбачають б≥льш т¤жке покаранн¤, н≥ж за в≥дпов≥дною частиною зазначеноњ статт≥, потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  одексу.

16. ѕ≥д близькими потерп≥лому родичами розум≥ютьс¤ чолов≥к (дружина), батьки, д≥ти, внуки, д≥д ≥ баба, брати ≥ сестри.

ƒо кола близьких родич≥в при певних умовах можна в≥днести також ≥нших ос≥б. Ќаприклад, це може бути ж≥нка, з ¤кою потерп≥лий маЇ одружитис¤ або перебуваЇ у фактичних шлюбних чи ≥нтимних в≥дносинах.  ритер≥Їм визнанн¤ такоњ особи близьким родичем Ї спод≥ванн¤ винноњ особи, що погроза насильством або знищенн¤м (пошкодженн¤м) њњ майна змусить потерп≥лого виконати його вимоги.

17. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту предТ¤вленн¤ вимоги виконати чи не виконати цив≥льно-правов≥ зобовТ¤занн¤, поЇднаноњ з погрозою застосувати насильство чи знищити майно, незалежно в≥д того, чи вдалось винному примусити потерп≥лого вчинити або не вчинити д≥њ, ¤ких в≥д нього чекали.

18. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка осудна особа, що дос¤гла на момент вчиненн¤ д≥¤нн¤ 16 рок≥в. ÷е може бути кредитор за цив≥льно-правовим зобовТ¤занн¤м, цес≥онар≥й, тобто особа, на користь ¤коњ перв≥сний кредитор поступивс¤ своњм правом вимоги, законний представник кредитора, а також особа, ¤ка з будь-¤ких мотив≥в (наприклад, за плату) д≥Ї в ≥нтересах кредитора.

—убТЇктом злочину може бути ≥ службова особа. Ќаприклад, кер≥вник банк≥вськоњ установи, що вимагаЇ погашенн¤ вз¤того потерп≥лим кредиту.

ƒ≥њ службовоњ особи, що примушуЇ потерп≥лого до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань, за на¤вност≥ в них службового злочину, повинн≥ квал≥ф≥куватись за ст. 355, []{1_364}364 чи []{1_365}365.

19. „. 2 ≥ 3 ст. 355 передбачаЇ п≥двищену в≥дпов≥дальн≥сть ос≥б за примушуванн¤ потерп≥лого до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань, ¤кщо воно вчинене:

Ч повторно;

Ч за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч орган≥зованою групою.

ѕовторним примушуванн¤ до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань буде у випадку вчиненн¤ цих д≥й особою, ¤ка ран≥ше скоњла будь-¤кий ≥з злочин≥в, передбачених ст. 355, незалежно в≥д того, чи була вона за них засуджена. ѕри цьому необх≥дно звернути увагу, чи не сплив строк прит¤гненн¤ њњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та чи не погашена судим≥сть за попередн≥й злочин.

ѕримушуванн¤ до вчиненн¤ або невчиненн¤ цив≥льно-правових зобовТ¤зань належить квал≥ф≥кувати ¤к вчинене за попередньою змовою групою ос≥б тод≥, коли його вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, тобто до початку злочину домовились про сп≥льне його вчиненн¤ ([]{1_28}ч. 2 ст. 28).

ѕ≥д орган≥зованою групою сл≥д розум≥ти ст≥йке обТЇднанн¤ двох ≥ б≥льше ос≥б, ¤к≥ спец≥ально орган≥зувалис¤ дл¤ сп≥льноњ незаконноњ д≥¤льност≥. як правило, така група за плату виконуЇ замовленн¤ по УвибиттюФ борг≥в, кредит≥в тощо.

ѕро на¤вн≥сть орган≥зованоњ групи можуть св≥дчити:

Ч розпод≥л ролей ≥ функц≥й м≥ж њњ членами (одн≥ сп≥лкуютьс¤ з замовниками, розробл¤ють плани, ≥нш≥ розшукують боржник≥в, трет≥ Ч предТ¤вл¤ють ультиматум боржнику, четверт≥ Ч застосовують насильство, пТ¤т≥ Ч забезпечують безпеку д≥¤льност≥ групи тощо);

Ч на¤вн≥сть орган≥затора ≥ кер≥вника групи;

Ч координац≥¤ та плануванн¤ сп≥льноњ д≥¤льност≥;

Ч систематичн≥сть д≥й;

Ч ≥снуванн¤ загальних правил злочинноњ повед≥нки;

Ч прикритт¤ своЇњ д≥¤льност≥;

Ч звТ¤зки з службовими особами правоохоронних орган≥в та ≥н.

ƒ≥њ вс≥х член≥в орган≥зованоњ групи, незалежно в≥д того, хто ¤к≥ обовТ¤зки виконував, повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за ч. 3 ст. 355 без посиланн¤ на []{1_27}ст. 27.

20. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 355, характеризуЇтьс¤ лише пр¤мим умислом. ¬инний усв≥домлюЇ, що реал≥зуЇ своЇ субТЇктивне право вимагати виконанн¤ боржником обТЇктивно ≥снуючого чи визнаного судом цив≥льно-правового зобовТ¤занн¤ (чи невиконанн¤ такого зобовТ¤занн¤) протиправними способами. ѕри цьому винний також усв≥домлюЇ, що боржником не заперечуЇтьс¤ на¤вн≥сть такого зобовТ¤занн¤, або, принаймн≥, потерп≥лий допускаЇ його на¤вн≥сть.

ћотиви ≥ мета примушуванн¤ особи до виконанн¤ чи невиконанн¤ цив≥льно-правового зобовТ¤занн¤ можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають.

21. «азначений у ст. 355 склад злочину необх≥дно в≥дмежовувати в≥д злочин≥в проти власност≥ та особи ≥, перш за все, в≥д вимаганн¤:

Ч в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 355 може настати лише за примушенн¤ до виконанн¤ чи невиконанн¤ реально, фактично або обТЇктивно ≥снуючого або оспорюваного при певних умовах зобовТ¤занн¤, ¤ке виникли з п≥дстав, передбачених чинним законодавством. Ќаприклад, зг≥дно з чинним законодавством зобовТ¤занн¤ по в≥дшкодуванню втрат, завданих неповнол≥тн≥ми, несуть батьки або оп≥куни. јле це зобовТ¤занн¤ може бути сп≥рним, тому що умовою його покладенн¤ на потерп≥лого Ї на¤вн≥сть доведеноњ вини. ќтже, коли особу примушують передати майно чи право на нього або вчинити д≥њ майнового характеру при в≥дсутност≥ покладеного чи обТЇктивно ≥снуючого обовТ¤зку потерп≥лого на виконанн¤ цих д≥й, в на¤вност≥ вимаганн¤, що т¤гне за собою в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_189}ст. 189;

Ч за ст. 355 д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ лише у випадку, коли предмет зобовТ¤занн¤, ¤ке вимагають виконати, точно визначений укладеною угодою, р≥шенн¤м суду, чинним законодавством тощо. якщо ж предмет зобовТ¤занн¤ ч≥тко не визначений, д≥њ винного необх≥дно квал≥ф≥кувати ¤к вимаганн¤. Ќаприклад, вимога сплатити певну суму за запод≥¤ну моральну шкоду особою, визнаною винною у поширенн≥ неправдивих в≥домостей, ¤кщо судом не вир≥шувалось питанн¤ про њњ в≥дшкодуванн¤, повинна квал≥ф≥куватис¤ ¤к вимаганн¤, тому що право на в≥дшкодуванн¤ такоњ шкоди хоч ≥снуЇ, але розм≥р њњ може встановити лише суд;

Ч злочин, передбачений ст. 355, спр¤мований проти встановленого пор¤дку вир≥шенн¤ питань зобовТ¤зального права ≥ тому п≥дриваЇ авторитет орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та приносить моральну, матер≥альну та ф≥зичну шкоду потерп≥лим. ўодо вимаганн¤ Ч то це корисливий злочин, що п≥дриваЇ охоронюване законом право власност≥. ќбовТ¤зковими ознаками його субТЇктивноњ сторони Ї незаконне збагаченн¤ за рахунок майна, на ¤ке винний не маЇ права, або шл¤хом несплати вартост≥ д≥й майнового характеру (виконаноњ роботи, наданих послуг), вчинених потерп≥лим;

Ч особа, що примушуЇ ≥ншу особу виконати (або не виконати) цив≥льно-правов≥ зобовТ¤занн¤, маЇ повне право на вимоги щодо њх виконанн¤, але зд≥йснюЇ ц≥ вимоги протиправним насильницьким способом. ўо стосуЇтьс¤ вимагача, то його д≥њ протиправн≥ ¤к стосовно предТ¤влених вимог на майно, послуги тощо, так ≥ щодо зд≥йсненн¤ насильницьких д≥й дл¤ одержанн¤ чужого майна.

ƒ≥њ винноњ особи можуть квал≥ф≥куватис¤ ≥ за сукупн≥стю []{1_189}ст. 189, 355, у випадках, коли винний вимагаЇ в≥д особи в≥дшкодувати запод≥¤ну шкоду в б≥льшому обс¤з≥, н≥ж встановлено р≥шенн¤м суду. ” частин≥ в≥дшкодуванн¤ шкоди, розм≥р ¤коњ визначений угодою або судом, д≥њ винного сл≥д розц≥нювати ¤к примушуванн¤ до виконанн¤ цив≥льно-правового зобовТ¤занн¤ (ст. 355), а в частин≥, що перевищуЇ цей розм≥р, Ч вимаганн¤м ([]{1_189}ст. 189).

</s355>

<s356>

—татт¤ 356.—амоправство

—амоправство, тобто самов≥льне, всупереч установленому законом пор¤дку, вчиненн¤ будь-¤ких д≥й, правом≥рн≥сть ¤ких оспорюЇтьс¤ окремим громад¤нином або п≥дприЇмством, установою чи орган≥зац≥Їю, ¤кщо такими д≥¤ми була запод≥¤на значна шкода ≥нтересам громад¤нина, державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам власника, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до трьох м≥с¤ц≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що встановлюють пор¤док вир≥шенн¤ питань, ¤к≥ т¤гнуть певн≥ правов≥ насл≥дки.

2. ќбТЇктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 356, виражаЇтьс¤ у вчиненн≥ будь-¤ких активних д≥й за на¤вност≥ трьох ознак:

Ч маЇ м≥сце самов≥льне вчиненн¤ д≥й всупереч встановленому законом пор¤дку;

Ч правом≥рн≥сть цих д≥й оспорюЇтьс¤ окремим громад¤нином або п≥дприЇмством, установою чи орган≥зац≥Їю;

Ч внасл≥док вчиненн¤ д≥й запод≥¤на значна шкода ≥нтересам громад¤нина, державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам власника.

—амов≥льн≥сть вчиненн¤ д≥й передбачаЇ не т≥льки те, що особа вчинюЇ будь-¤к≥ д≥њ без дозволу певноњ службовоњ особи або установи, п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ, а й те, що винний знаЇ передбачений законом пор¤док вчиненн¤ певних д≥й, але св≥домо йде на њх порушенн¤ Ч всупереч встановленому законом пор¤дку.

ќспорювати правом≥рн≥сть д≥й винного можна ¤к подачею в≥дпов≥дного позову до суду, так ≥ зверненн¤м до будь-¤ких правоохоронних орган≥в з в≥дпов≥дною за¤вою або висловленн¤м незгоди з д≥¤ми винного, спробами перешкодити винному вчинювати самов≥льно д≥њ тощо. ¬≥дпов≥дно до диспозиц≥њ ст. 356 оспорюванн¤ самов≥льних д≥й особи можливе ≥ з боку окремого громад¤нина, ≥ з боку установ, п≥дприЇмств, орган≥зац≥й (незалежно в≥д форм власност≥ Ч оск≥льки ≥нше не зазначено в закон≥).

—клад злочину в≥дноситьс¤ до матер≥альних. «лочин Ї зак≥нченим з моменту настанн¤ насл≥дк≥в Ч запод≥¤нн¤ внасл≥док самов≥льних д≥й значноњ шкоди ≥нтересам громад¤нина, державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам власника.

¬изначенн¤ значноњ шкоди маЇ провадитис¤ в кожному конкретному випадку з урахуванн¤м вс≥х обставин справи. якщо шкода Ї матер≥альною, то вона не може бути меншою н≥ж сто неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н (див. прим≥тку до []{1_185}ст. 185).

¬≥дпов≥дальн≥сть за самоправство, ¤ким не запод≥¤на значна шкода, передбачена []{4_62_297}ст. 186  пјѕ ”крањни.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умислу у винного щодо вчиненн¤ самов≥льних д≥й, необережн≥стю щодо настанн¤ насл≥дк≥в цих д≥й.

ћотиви вчиненн¤ самоправства (в≥дсутн≥сть житла, тривалий розгл¤д судом цив≥льноњ справи про в≥дшкодуванн¤ матер≥альних збитк≥в, помста тощо) не впливають на квал≥ф≥кац≥ю вчиненого. ¬они можуть враховуватис¤ судом при призначенн≥ покаранн¤.

ƒобросов≥сна помилка особи у законност≥ своњх д≥й не даЇ п≥дстав дл¤ прит¤гненн¤ ц≥Їњ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за самоправство.

4. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка на момент вчиненн¤ злочину дос¤гла в≥ку 16 рок≥в.

” раз≥ вчиненн¤ таких д≥й службовою особою з використанн¤м свого службового становища вони мають квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дною частиною []{1_365}ст. 365.

</s356>

<s357>

—татт¤ 357.¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ документ≥в, штамп≥в, печаток, заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ службовим становищем або њх пошкодженн¤

1. ¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ оф≥ц≥йних документ≥в, штамп≥в чи печаток або заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ особи своњм службовим становищем, а так само њх умисне знищенн¤, пошкодженн¤ чи приховуванн¤, а також зд≥йсненн¤ таких самих д≥й в≥дносно приватних документ≥в, що знаход¤тьс¤ на п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форми власност≥, вчинене з корисливих мотив≥в або в ≥нших особистих ≥нтересах, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони спричинили порушенн¤ роботи п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ або вчинен≥ щодо особливо важливих документ≥в, штамп≥в, печаток, Ч

караютьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. Ќезаконне заволод≥нн¤ будь-¤ким способом паспортом або ≥ншим важливим особистим документом Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до трьох м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують нормальний пор¤док функц≥онуванн¤ установ, п≥дприЇмств, орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥ шл¤хом збереженн¤ передбаченоњ законом та ≥ншими нормативними актами ≥нформац≥њ в документальному вигл¤д≥.

ѕредметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357, Ї оф≥ц≥йн≥ документи, штампи чи печатки, приватн≥ документи; злочину, передбаченого ч. 2 ц≥Їњ статт≥, Ч особливо важлив≥ документи, штампи, печатки; злочину за ч. 3 ст. 357 Ч паспорт або ≥нший важливий особистий документ.

ƒокумент Ч це передбачена законом матер≥альна форма одержанн¤, збереженн¤ ≥ поширенн¤ ≥нформац≥њ шл¤хом ф≥ксац≥њ њњ на папер≥, магн≥тн≥й, к≥но-, в≥део- чи фотопл≥вц≥, ≥ншому нос≥њ.

≤нформац≥¤ Ч документован≥ чи привселюдно оголошен≥ в≥домост≥ про под≥њ, ¤вища, що в≥дбуваютьс¤ в сусп≥льств≥, держав≥, навколишньому середовищ≥ (див. []{4_131_27}ст. 27 «акону ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ).

Ўтампи ≥ печатки Ч це спец≥альн≥ прилади (форми), на ¤ких м≥ститьс¤ рельЇфне чи заглиблене дзеркальне зображенн¤ текст≥в, знак≥в, малюнк≥в та ≥нших позначок дл¤ одержанн¤ в≥дбитк≥в на папер≥, нетканих матер≥алах, метал≥, сургуч≥, воску тощо.

Ўтампи ≥ печатки бувають двох вид≥в:

Ч дл¤ посв≥дченн¤ документ≥в, њхнього оф≥ц≥йного характеру з найменуванн¤м та ≥ншими рекв≥зитами п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ. „астина њх м≥стить зображенн¤ герба держави (гербова печатка);

Ч дл¤ посв≥дченн¤ визначених факт≥в, що мають юридичне значенн¤, дл¤ пломбуванн¤ прим≥щенн¤, вантаж≥в, поштових в≥дправлень, посв≥дченн¤ сплати кошт≥в тощо.

ѕредметом злочину, передбаченого ст. 357 можуть бути не будь-¤к≥, а т≥льки оф≥ц≥йн≥ документи, штампи ≥ печатки, а також приватн≥ документи, що збер≥гаютьс¤ на п≥дприЇмствах, в установах ≥ орган≥зац≥¤х.

ќф≥ц≥йними Ї документи, штампи ≥ печатки, що видаютьс¤ чи використовуютьс¤ дл¤ посв≥дченн¤ факт≥в, що мають юридичне значенн¤, т≥льки державними, громадськими або ≥ншими п≥дприЇмствами, установами й орган≥зац≥¤ми незалежно в≥д форми власност≥ ≥ приватними особами, ¤ких над≥лено в≥дпов≥дними повноваженн¤ми або ¤к≥ мають л≥ценз≥ю, отриману у встановленому законом пор¤дку, на право зд≥йснювати функц≥њ, повТ¤зан≥ з посв≥дченн¤м тих факт≥в, що мають юридичне значенн¤.

ѕриватн≥ документи, штампи ≥ печатки, щоб визнати њх предметом даного злочину, повинн≥ знаходитис¤ безпосередньо на в≥дпов≥дних п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х, у службових ос≥б цих п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й.

ѕаспорт Ч документ, що засв≥дчуЇ особу власника ≥ його приналежн≥сть до визначеноњ держави.

≤нш≥ важлив≥ особист≥ документи Ч це документи, що засв≥дчують встановлен≥ важлив≥ факти ≥ под≥њ в житт≥ особи, Ч атестат зр≥лост≥, диплом про зак≥нченн¤ навчального закладу, св≥доцтво про народженн¤, трудова книжка, посв≥дченн¤ про нагородженн¤, а також документи, що надають певн≥ права ≥ зв≥льн¤ють в≥д обовТ¤зк≥в. Ќаприклад, медичн≥ документи про стан здоровТ¤, посв≥дченн¤ про право керуванн¤ автомототранспортом, перепустка до банк≥вськоњ установи, службове посв≥дченн¤ прац≥вника правоохоронного органу тощо.

2. ќбТЇктивна сторона злочину стосовно оф≥ц≥йних документ≥в та ≥нших предмет≥в характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м активних д≥й: викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤, заволод≥нн¤ шл¤хом шахрайства та зловживанн¤ службовим становищем, знищенн¤, пошкодженн¤, приховуванн¤.

ѕро пТ¤ть перших форм незаконного заволод≥нн¤ документами детально див. коментар до статей ќсобливоњ частини  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти власност≥.

«нищенн¤ Ч приведенн¤ документ≥в, штамп≥в, печаток у такий стан, в ¤кому вони втрачають властив≥сть бути нос≥Їм заф≥ксованоњ в них ≥нформац≥њ. Ќаприклад, шл¤хом спалюванн¤, травленн¤ кислотою чи ≥ншими њдкими речовинами, розбитт¤м, роздавлюванн¤м, розриванн¤м, втратою тексту документа з неможлив≥стю його в≥дновленн¤ прим≥ром знищенн¤ компТютерного файлу.

ѕошкодженн¤ Ч приведенн¤ документа, штампа, печатки в стан, непридатний дл¤ подальшого використанн¤ за своњм призначенн¤м, або в стан частковоњ втрати заф≥ксованоњ ≥нформац≥њ.

ѕриховуванн¤ Ч д≥њ, спр¤мован≥ на неможлив≥сть використанн¤ оф≥ц≥йного документа, штампа, печатки шл¤хом перекручуванн¤ в≥домостей про њх на¤вн≥сть. Ќаприклад, шл¤хом перекрученн¤ даних про њх надходженн¤ на п≥дприЇмство, в установу, орган≥зац≥ю, приховуванн¤ таких документ≥в, штамп≥в ≥ печаток службовою або приватною особою, уповноваженою на њх посв≥дченн¤ чи збер≥ганн¤.

ѕриховуванн¤м може бути переховуванн¤ оф≥ц≥йного документа, штампа, печатки в ≥нш≥ м≥сц¤, що дозвол¤ють зробити цей документ, штамп або печатку недоступними дл¤ використанн¤ у встановленому законом пор¤дку. ƒ≥њ особи, у ¤коњ ви¤влено оф≥ц≥йний документ, штамп чи печатку в раз≥ об≥знаност≥ щодо предмета, ¤кий вона збер≥гала, Ї сп≥вучастю у вчиненн≥ злочину, передбаченого ст. 357, у форм≥ пособництва.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим ≥з моменту вчиненн¤ одн≥Їњ з перерахованих вище д≥й.

¬икористанн¤ п≥дробленого документа, штампа, печатки квал≥ф≥куЇтьс¤ за ст. 358.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќбовТ¤зковими ознаками субТЇктивноњ сторони Ї корисливий мотив або ≥нш≥ особист≥ ≥нтереси особи, що вчинила зазначен≥ д≥њ. ќстанн≥ можуть бути р≥зними, наприклад перешкоджанн¤ виконанню будь-¤кого договору, видача документа ≥нш≥й особ≥, дезорган≥зац≥¤ роботи п≥дприЇмства, особист≥ непри¤зн≥ в≥дносини чи бажанн¤ помститис¤ особ≥, у ¤коњ знаход¤тьс¤ документи, печатки ≥ штампи тощо.

4. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична осудна особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку, а також службова особа, в обовТ¤зки ¤коњ входить посв≥дченн¤ чи збер≥ганн¤ оф≥ц≥йних документ≥в, штамп≥в ≥ печаток.

„. 2 ст. 357 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за зд≥йсненн¤ злочину за на¤вност≥ квал≥ф≥куючих ознак:

Ч порушенн¤ роботи п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ;

Ч злочинн≥ д≥њ щодо особливо важливих документ≥в, штамп≥в, печаток.

ѕорушенн¤ роботи п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ виражаЇтьс¤ у неможливост≥ виконанн¤ ними повн≥стю чи частково певних д≥й, наприклад засв≥дчувати коп≥њ документ≥в або договор≥в у нотар≥альному пор¤дку, зд≥йснювати ф≥нансово-господарську д≥¤льн≥сть тощо.

ѕитанн¤ про визнанн¤ документа особливо важливим сл≥д вир≥шувати в кожному конкретному випадку з урахуванн¤м важливост≥ факт≥в, що засв≥дчен≥ в документ≥, розм≥ру матер≥альних втрат ≥ збитк≥в в≥д втрати такого документа, штампа, печатки тощо. ƒо особливо важливих документ≥в в≥днос¤тьс¤ гербов≥ печатки, крим≥нальн≥ ≥ цив≥льн≥ справи, нотар≥ально засв≥дчен≥ договори, записи акт≥в громад¤нського стану та ≥н.

„. 3 ст. 357 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне заволод≥нн¤ будь-¤ким способом паспортом особи чи ≥ншим важливим особистим документом.

ѕ≥д будь-¤ким способом варто розум≥ти активн≥ д≥њ у будь- ¤к≥й форм≥, перерахован≥ в характеристиц≥ обТЇктивноњ сторони ст. 357 ≥ спр¤мован≥ на заволод≥нн¤ документами (всього њх пТ¤ть).

5. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357, характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ћотиви ≥ способи зд≥йсненн¤ злочину на квал≥ф≥кац≥ю не впливають, однак нам≥р винного повинен бути спр¤мований саме на заволод≥нн¤ паспортом чи ≥ншими важливими особистими документами, а не ≥ншим майном потерп≥лого, серед ¤кого знаходилис¤ й важлив≥ особист≥ документи.

6. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357, Ї ф≥зична осудна особа, що дос¤гла 16 рок≥в.

</s357>

<s358>

—татт¤ 358.ѕ≥дробленн¤ документ≥в, печаток, штамп≥в та бланк≥в, њх збут, використанн¤ п≥дроблених документ≥в

1. ѕ≥дробленн¤ посв≥дченн¤ або ≥ншого документа, ¤кий видаЇтьс¤ чи посв≥дчуЇтьс¤ п≥дприЇмством, установою, орган≥зац≥Їю, громад¤нином-п≥дприЇмцем, приватним нотар≥усом, аудитором чи ≥ншою особою, ¤ка маЇ право видавати чи посв≥дчувати так≥ документи, ≥ ¤кий надаЇ права або зв≥льн¤Ї в≥д обовТ¤зк≥в, з метою використанн¤ його ¤к п≥дроблювачем, так ≥ ≥ншою особою, або збут такого документа, а також виготовленн¤ п≥дроблених печаток, штамп≥в чи бланк≥в п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥, а так само ≥нших оф≥ц≥йних печаток, штамп≥в чи бланк≥в з т≥Їю самою метою або њх збут Ч

караютьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ¬икористанн¤ зав≥домо п≥дробленого документа Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. ¬≥дм≥нн≥сть ст. 358 чинного  одексу в≥д []{4_24_293}ст. 194  рим≥нального кодексу 1960 року в тому, що в н≥й розширено перел≥к документ≥в, ¤к≥ можуть бути предметом злочину, ≥ доповнено квал≥ф≥куючу ознаку Ч вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б.

2. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують нормальний пор¤док функц≥онуванн¤ установ, п≥дприЇмств, орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥ шл¤хом збереженн¤ передбаченоњ законом та ≥ншими нормативними актами достов≥рноњ ≥нформац≥њ в документальному вигл¤д≥.

ѕредмет злочину Ч посв≥дченн¤ або ≥нший документ, що видаЇтьс¤ чи посв≥дчуЇтьс¤ п≥дприЇмством, установою, орган≥зац≥Їю, громад¤нином-п≥дприЇмцем, приватним нотар≥усом, аудитором чи ≥ншою особою (наприклад, головним л≥карем л≥карн≥- стац≥онару, головою селищноњ ради тощо), ¤ка маЇ право видавати чи посв≥дчувати так≥ документи, що надають права або зв≥льн¤ють в≥д обовТ¤зк≥в. “акими документами можуть бути службов≥ посв≥дченн¤ та перепустки, дов≥реност≥, договори куп≥вл≥-продажу, даруванн¤, запов≥ти та ≥н.

3. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358, пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥:

Ч п≥дробленн¤ посв≥дченн¤ або ≥ншого документа, про ¤кий йдетьс¤ в диспозиц≥њ статт≥, з метою використанн¤ його ¤к п≥дроблювачем, так ≥ ≥ншою особою;

Ч збуту такого документа;

Ч виготовленн¤ п≥дроблених печаток, штамп≥в чи бланк≥в п≥дприЇмств, установ чи орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥, а також ≥нших оф≥ц≥йних печаток, штамп≥в чи бланк≥в;

Ч збуту таких печаток, штамп≥в чи бланк≥в.

ѕ≥дробленн¤м Ї:

Ч виготовленн¤ фальшивого посв≥дченн¤ або ≥ншого оф≥ц≥йного документа;

Ч внесенн¤ в д≥йсне посв≥дченн¤ або документ неправдивих даних;

Ч внесенн¤ зм≥н у текст посв≥дченн¤ чи документа, що спотворюють факти, ¤к≥ мають юридичну чинн≥сть та посв≥дчують документ.

ѕ≥дробленн¤ посв≥дченн¤ чи документа буде ≥ п≥дробка в≥дбитк≥в на них печаток ≥ штамп≥в, тому що ц≥ в≥дбитки Ї складовою частиною посв≥дченн¤ чи документа; вклеюванн¤ фотограф≥њ особи, ¤ка не Ї власником зазначеного документа (в тих випадках, коли документ без фотокартки нед≥йсний) тощо.

¬иготовленн¤ п≥дроблених штамп≥в та печаток Ч це незаконне виготовленн¤ форм (кл≥ше) або внесенн¤ зм≥н у д≥йсн≥ штампи ≥ печатки, що спотворюють зм≥ст рекв≥зит≥в, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в них (наприклад, зр≥занн¤ рельЇфних зображень тексту печатки, доповненн¤ форми новими позначками та ≥н.).

«бут п≥дробленого посв≥дченн¤ або документа чи п≥дроблених штамп≥в ≥ печаток пол¤гаЇ у њхньому в≥дчуженн≥ будь-¤ким способом (продаж, обм≥н, даруванн¤, передача ¤к оплата боргу тощо) ≥ншим особам. ќстанн≥ мають усв≥домлювати, що зазначен≥ предмети Ї п≥дробленими, тобто не в≥дпов≥дають д≥йсност≥.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту зд≥йсненн¤ одн≥Їњ з названих у ч. 1 ст. 358 д≥й: п≥дробки, виготовленн¤ чи збуту.

4. „. 2 ст. 358 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за повторн≥сть зд≥йсненн¤ злочину ≥ зд≥йсненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б.

ѕовторн≥сть визначаЇтьс¤ ¤к зд≥йсненн¤ тотожних д≥й, наприклад: посл≥довна п≥дробка одного, пот≥м ≥ншого документа; або кожноњ з д≥й, передбачених диспозиц≥Їю ст. 358, наприклад: п≥дробка документа, пот≥м п≥дробка печатки; чи п≥дробка документа, пот≥м його збут. ѕри цьому сл≥д перев≥рити, чи не минули терм≥ни давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ран≥ше вчинений злочин.

ѕро ознаку вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б див. коментар до []{1_28}ст. 28.

¬икористанн¤ п≥дробленого документа Ч це його поданн¤ на п≥дприЇмства, до установ ≥ орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥ дл¤ придбанн¤ прав чи зв≥льненн¤ в≥д обовТ¤зк≥в, а також наданн¤ п≥дробленого посв≥дченн¤ або документа службов≥й чи приватн≥й особ≥ з т≥Їю ж метою. ѕредТ¤вленн¤ п≥дробленого посв≥дченн¤ У¬етерана прац≥Ф дл¤ проњзду в метропол≥тен≥ утворюЇ склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 358.

«ак≥нченим злочин вважаЇтьс¤ з моменту поданн¤ або предТ¤вленн¤ п≥дробленого посв≥дченн¤, документа незалежно в≥д насл≥дк≥в, що наступили.

«а необх≥дних умов можлива в≥дпов≥дальн≥сть винного за вчиненн¤ розкраданн¤ чужого майна шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою (шахрайство).

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќбовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони складу злочину Ї мета Ч використанн¤ зазначених предмет≥в ¤к самим п≥дроблювачем, так ≥ ≥ншими особами. ¬≥дсутн≥сть мети використанн¤ п≥дробленого предмета з числа зазначених в диспозиц≥њ ч. 1 ст. 358 св≥дчить про в≥дсутн≥сть ознак цього складу злочину (виготовив гербову печатку, щоб здивувати товариш≥в своњм ум≥нн¤м тощо).

6. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла на момент вчиненн¤ злочину 16-р≥чного в≥ку.

ѕ≥дробленн¤ оф≥ц≥йних документ≥в, вчинене службовою особою, маЇ квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дною частиною []{1_366}ст. 366.

</s358>

<s359>

—татт¤ 359.Ќезаконне використанн¤ спец≥альних техн≥чних засоб≥в негласного отриманн¤ ≥нформац≥њ

1. Ќезаконне використанн¤ спец≥альних техн≥чних засоб≥в негласного отриманн¤ ≥нформац≥њ Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до чотирьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ повторно, за попередньою змовою групою ос≥б або орган≥зованою групою, або запод≥¤ли ≥стотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи ≥нтересам окремих громад¤н, державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам окремих юридичних ос≥б, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

1. ќбТЇкт злочину Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що з одного боку складаютьс¤ у сфер≥ забезпеченн¤ законност≥ д≥¤льност≥ орган≥в влади, насамперед правоохоронних орган≥в, а з ≥ншого Ч у сфер≥ охорони приватного житт¤ особи.

ѕор¤док використанн¤ спец≥альних техн≥чних засоб≥в отриманн¤ ≥нформац≥њ визначаЇтьс¤, насамперед, []{4_23_0} рим≥нально-процесуальним кодексом ”крањни, []{4_112_0}«аконами ”крањни Уѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьФ, []{4_74_0}Уѕро м≥л≥ц≥юФ, []{4_118_0}Уѕро —лужбу безпеки ”крањниФ, []{4_439_0}Уѕро орган≥зац≥йно-правов≥ основи боротьби з орган≥зованою злочинн≥стюФ та ≥ншими, в тому числ≥ в≥домчими нормативними актами.

¬≥дпов≥дно до вимог []{4_112_8}ч. 2 ст. 8 «акону ”крањни Уѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьФ (з≥ зм≥нами, внесеними в≥д 18 с≥чн¤ 2001 р.) негласне проникненн¤ до житла чи до ≥ншого волод≥нн¤ особи, зн¤тт¤ ≥нформац≥њ з канал≥в звТ¤зку, контроль за листуванн¤м, телефонними розмовами, телеграфною та ≥ншою кореспонденц≥Їю, застосуванн¤ ≥нших техн≥чних засоб≥в одержанн¤ ≥нформац≥њ провод¤тьс¤ за р≥шенн¤м суду, прийн¤тим за поданн¤м кер≥вника в≥дпов≥дного оперативного п≥дрозд≥лу або його заступника. ѕро отриманн¤ такого дозволу суду або про в≥дмову в ньому зазначен≥ особи пов≥домл¤ють прокурору прот¤гом доби. ∆одних виключень з цього «акон ”крањни Уѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьФ не м≥стить.

2. ќбТЇктивна сторона злочину Ч незаконне використанн¤ спец≥альних техн≥чних засоб≥в негласного отриманн¤ ≥нформац≥њ (тобто прослуховуванн¤), що маЇ м≥сце в будь-¤кому випадку порушенн¤ зазначеного вище пор¤дку.

3.  вал≥ф≥куюч≥ ознаки злочину Ч повторн≥сть ([]{1_32}ст. 32), вчиненн¤ злочину за попередньою змовою групою ос≥б або орган≥зованою групою (див. коментар до []{1_28}ст. 28) або запод≥¤нн¤ ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи ≥нтересам окремих громад¤н, державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам окремих юридичних ос≥б.

ѕовторним сл≥д вважати незаконне використанн¤ спец≥альних техн≥чних засоб≥в негласного отриманн¤ ≥нформац≥њ (прослуховуванн¤), ¤кщо буде встановлено, що прот¤гом невеликого пром≥жку часу в один день прослуховувалось к≥лька розмов громад¤нина, нав≥ть ¤кщо його сп≥врозмовником була одна й та ж людина.

≤стотною шкодою, ¤кщо вона пол¤гаЇ в запод≥¤нн≥ матер≥альних збитк≥в, сл≥д вважати, ¤к це зазначено в прим≥тц≥ до []{1_364}ст. 364, таку, що перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н у сто ≥ б≥льше раз≥в.

≤стотною шкодою може бути визнано не т≥льки матер≥альн≥ збитки, а й ≥нш≥ будь-¤к≥ насл≥дки, що настали дл¤ окремих громад¤н, дл¤ держави, сусп≥льства або юридичних ос≥б внасл≥док незаконного використанн¤ спец≥альних техн≥чних засоб≥в негласного отриманн¤ ≥нформац≥њ (прослуховуванн¤), Ч банкрутство партнера по б≥знесу, розлученн¤ подружж¤ та ≥н. ќтже злочин, передбачений ч. 3 ст. 359, Ї матер≥альним, квал≥ф≥кац≥¤ д≥й винноњ особи за ознакою запод≥¤нн¤ шкоди можлива лише в раз≥ настанн¤ шкоди.

—клад злочину, передбачений ч. 1, 2 ст. 359 (у випадку квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за ознаками повторност≥ або вчиненн¤ його за попередньою змовою групою ос≥б), Ї формальним.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту початку використанн¤ спец≥альних техн≥чних засоб≥в негласного отриманн¤ ≥нформац≥њ (прослуховуванн¤) всупереч вимогам закону.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ўодо настанн¤ насл≥дк≥в злочину Ч ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи ≥нтересам окремих громад¤н, державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам окремих юридичних ос≥б Ч вина може бути необережною.

5. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й виповнилось 16 рок≥в на момент вчиненн¤ злочину. ¬чиненн¤ злочину службовою особою може квал≥ф≥куватис¤ за ч. 2 або 3 []{1_365}ст. 365 (перевищенн¤ влади або службових повноважень). —п≥вучасники службовоњ особи в≥дпов≥датимуть за сп≥вучасть у вчиненн≥ службового злочину в залежност≥ в≥д конкретноњ рол≥ кожного у випадку, коли без залученн¤ службовоњ особи до вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 359, його вчиненн¤ Ї неможливим.

</s359>

<s360>

—татт¤ 360.”мисне пошкодженн¤ л≥н≥й звТ¤зку

”мисне пошкодженн¤ кабельноњ, рад≥орелейноњ, пов≥тр¤ноњ л≥н≥њ звТ¤зку, проводового мовленн¤ або споруд чи обладнанн¤, ¤к≥ вход¤ть до њх складу, ¤кщо воно спричинило тимчасове припиненн¤ звТ¤зку, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

Ќа в≥дм≥ну в≥д []{4_24_96}ст. 78 (пошкодженн¤ шл¤х≥в сполученн¤ ≥ транспортних засоб≥в)  рим≥нального кодексу 1960 року, за ¤кою можна було прит¤гнути до в≥дпов≥дальност≥ винного за пошкодженн¤ засоб≥в звТ¤зку та сигнал≥зац≥њ, ¤к≥ спричинили або могли спричинити авар≥ю на транспорт≥ або могли спричинити порушенн¤ нормальноњ роботи звТ¤зку, ст. 360 чинного  одексу передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за будь-¤ке пошкодженн¤ л≥н≥й звТ¤зку, ¤кщо воно причинило тимчасове припиненн¤ звТ¤зку.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що забезпечують нормальну роботу п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, насамперед орган≥в влади, шл¤хом забезпеченн¤ безпереб≥йного звТ¤зку дл¤ передач≥ або отриманн¤ ≥нформац≥њ.

2. ѕредмет злочину:

Ч л≥н≥њ електричного звТ¤зку (кабельн≥, рад≥орелейн≥, пов≥тр¤н≥, проводового опов≥щенн¤);

Ч споруди звТ¤зку;

Ч р≥зноман≥тне обладнанн¤, котре входить або маЇ в≥дношенн¤ до л≥н≥й звТ¤зку.

≈лектричний звТ¤зок Ч це будь-¤ка передача, прийом знак≥в, сигнал≥в, сполучень, письмового тексту, в≥дображенн¤ та звук≥в або пов≥домлень р≥зного зм≥сту за допомогою рад≥о, проводових, оптичних або ≥нших електромагн≥тних систем.

—поруди звТ¤зку Ч це споруди, веж≥, антени, пов≥тр¤н≥ ≥ кабельн≥ л≥н≥њ, пром≥жн≥ та к≥нцев≥ пристроњ, що використовуютьс¤ в л≥н≥¤х звТ¤зку дл¤ орган≥зац≥њ р≥зного виду звТ¤зку.

ќбладнанн¤ л≥н≥й звТ¤зку Ч це споруди звТ¤зку, р≥зного роду техн≥чне обладнанн¤, прилади, що Ї частинами л≥н≥й звТ¤зку, ≥ використовуютьс¤ дл¤ орган≥зац≥њ њх роботи.

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м д≥й зазначених у диспозиц≥њ ст. 360, спр¤мованих на пошкодженн¤ предмет≥в.

—клад злочину Ї матер≥альним. ƒл¤ крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 360 обовТ¤зковою умовою Ї настанн¤ насл≥дк≥в у вигл¤д≥ тимчасового припиненн¤ звТ¤зку, ¤к≥ мають перебувати у пр¤мому причинному поЇднанн≥ з д≥¤ми винноњ особи спр¤мованими на пошкодженн¤ л≥н≥й звТ¤зку. „ас, на ¤кий був припинений звТ¤зок, виход¤чи з тексту статт≥, значенн¤ не маЇ (одна хвилина, дес¤ть годин, к≥лька д≥б тощо), проте ц¤ обставина мусить бути врахована судом ¤к при призначенн≥ покаранн¤, так ≥ при ст¤гненн≥ грошових сум в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ного збитку.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю умислу щодо вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на пошкодженн¤ л≥н≥й звТ¤зку, ≥ необережн≥стю щодо настанн¤ насл≥дк≥в.

5. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤к≥й виповнилось 16 рок≥в.

</s360>

</r15>

<r16>

–озд≥л ’V≤ «Ћќ„»Ќ» ” —‘≈–≤ ¬» ќ–»—“јЌЌя ≈Ћ≈ “–ќЌЌќ-ќЅ„»—Ћё¬јЋ№Ќ»’ ћјЎ»Ќ ( ќћѕТё“≈–≤¬), —»—“≈ћ “ј  ќћѕТё“≈–Ќ»’ ћ≈–≈∆

<s361>

—татт¤ 361.Ќезаконне втручанн¤ в роботу електронно-обчислювальних машин, компТютер≥в, систем та компТютерних мереж

1. Ќезаконне втручанн¤ в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, њх систем чи компТютерних мереж, що призвело до перекрученн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ або нос≥њв такоњ ≥нформац≥њ, а також розповсюдженн¤ компТютерного в≥русу шл¤хом застосуванн¤ програмних ≥ техн≥чних засоб≥в, призначених дл¤ незаконного проникненн¤ в ц≥ машини, системи чи компТютерн≥ мереж≥ ≥ здатних спричинити перекрученн¤ або знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ чи нос≥њв такоњ ≥нформац≥њ, Ч

караютьс¤ штрафом до с≥мдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони запод≥¤ли ≥стотну шкоду або вчинен≥ повторно чи за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочин≥в, спр¤мованих на втручанн¤ в роботу автоматизованих систем, Ї встановлений пор¤док використанн¤ цих систем.

2. ѕредметом злочинного пос¤ганн¤ Ї к≥лька елемент≥в сфери електронного ≥нформац≥йного забезпеченн¤ житт¤ сусп≥льства:

Ч електронно-обчислювальн≥ машини (≈ќћ);

Ч програмн≥ матер≥али, що забезпечують нормальне функц≥онуванн¤ ≈ќћ;

Ч нос≥њ ≥нформац≥њ;

Ч системи ≈ќћ чи компТютерн≥ мереж≥.

3. ≈лектронно-обчислювальна машина (≈ќћ) визначаЇтьс¤ ¤к ф≥зична система (устаткуванн¤ або комплекс устаткувань), призначена дл¤ автоматизац≥њ процесу алгоритм≥чноњ обробки ≥нформац≥њ ≥ обчислювань.

јвтоматизована система (у коментар≥ до ц≥Їњ статт≥ ми користуЇмос¤ дл¤ зручност≥ викладу абрев≥атурою ј—, маючи на уваз≥ автоматизован≥ ≈ќћ, њх системи чи компТютерн≥ мереж≥) Ч сукупн≥сть керованого обТЇкта, вим≥рювальноњ, перетворюючоњ, передавальноњ та виконавчоњ апаратури, у ¤к≥й одержанн¤, перетворенн¤ ≥ передача ≥нформац≥њ, формуванн¤ керуючих команд ≥ њх використанн¤ дл¤ впливу на керований процес зд≥йснюютьс¤ частково автоматично, а частково за участю людей-оператор≥в.

≤нформац≥¤, ¤ка використовуЇтьс¤ в ј—, визначаЇтьс¤ ¤к сукупн≥сть ус≥х даних ≥ програм, що застосовуютьс¤ в ј— незалежно в≥д засобу њх ф≥зичного та лог≥чного представленн¤.

Ќос≥њ ≥нформац≥њ Ч це ф≥зичн≥ обТЇкти, пол¤ ≥ сигнали, х≥м≥чн≥ середовища, нагромаджувач≥ даних в ≥нформац≥йних системах.

Ќазван≥ та ≥нш≥ пон¤тт¤ м≥ст¤тьс¤ також у нормативних документах (див. зокрема, []{4_191_0}«акон ”крањни Уѕро захист ≥нформац≥њ в автоматизованих системахФ в≥д 5 липн¤ 1994 р. та []{4_194_2}ѕоложенн¤ про техн≥чний захист ≥нформац≥њ в ”крањн≥, затверджене постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 9 вересн¤ 1994 р. є 632).

«астосовуючи коментований кодекс, треба точно в≥др≥зн¤ти програмн≥ ≥ техн≥чн≥ засоби, призначен≥ дл¤ функц≥онуванн¤ ј— (у коментар≥ до ц≥Їњ статт≥ ми користуЇмос¤ дл¤ зручност≥ викладу абрев≥атурою ј—, маючи на уваз≥ автоматизован≥ ≈ќћ, њх системи чи компТютерн≥ мереж≥), ≥ програмн≥ та техн≥чн≥ засоби, спец≥ально призначен≥ дл¤ несанкц≥онованого доступу до ≥нформац≥њ, ¤ка збер≥гаЇтьс¤ чи обробл¤Їтьс¤ в ј—, ≥ здатн≥ спотворити або знищити ≥нформац≥ю (њњ нос≥њ) шл¤хом спотворенн¤ процесу обробки ≥нформац≥њ, в тому числ≥ через упровадженн¤ ≥ розповсюдженн¤ компТютерного в≥русу.

“ому ¤кщо програмн≥ ≥ техн≥чн≥ засоби, що застосовуЇ зловмисник, за своњми техн≥чними характеристиками не мають властивост≥ незаконно спричинити перекрученн¤ або знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ чи нос≥њв такоњ ≥нформац≥њ, то њх втручанн¤ в роботу автоматизованоњ ≈ќћ, систем чи компТютерних мереж (наприклад, дл¤ незаконного ознайомленн¤ з ≥нформац≥Їю, ¤ка обробл¤Їтьс¤ чи збер≥гаЇтьс¤ в ј—) не утворюЇ складу злочину, передбаченого ст. 361, а може квал≥ф≥куватис¤ в залежност≥ в≥д встановлених ознак за []{1_111}ст. 111, []{1_114}114, []{1_231}231 чи []{1_330}330.

4. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ д≥¤ми двох вид≥в:

Ч втручанн¤ в роботу ј—;

Ч розповсюдженн¤ компТютерного в≥русу.

¬тручанн¤ в роботу ј— пол¤гаЇ в будь-¤ких д≥¤х зловмисника, ¤к≥ впливають на всю сукупн≥сть операц≥й, що зд≥йснюютьс¤ за допомогою техн≥чних ≥ програмних засоб≥в (збер≥ганн¤, введенн¤, записуванн¤, перетворенн¤, передача, зчитуванн¤, знищенн¤). Ќесанкц≥оноване втручанн¤ веде до порушенн¤ роботи ј—, ¤ке викликаЇ спотворенн¤ процесу обробки ≥нформац≥њ ≥ тим самим приводить до перекрученн¤ або знищенн¤ самоњ ≥нформац≥њ чи њњ нос≥њв.

¬тручанн¤м в роботу ј— буде ≥ р≥зного роду вплив на канали передач≥ ≥нформац≥њ м≥ж засобами њњ обробки ≥ збер≥ганн¤ в сам≥й ј— та м≥ж окремими ј— та ≥ншими електронними ≥ електричними чи механ≥чними системами, внасл≥док чого ≥нформац≥¤, що передаЇтьс¤, знищуЇтьс¤ або перекручуЇтьс¤.

ѕ≥д перекрученн¤м ≥нформац≥њ сл≥д розум≥ти зм≥ну њњ зм≥сту по сут≥, порушенн¤ ц≥л≥сност≥, в тому числ≥ ≥ вилученн¤ (знищенн¤) окремих фрагмент≥в.

«нищенн¤ ≥нформац≥њ означаЇ втрату можливост≥ використовувати њњ власниками (ф≥зичними ≥ юридичними особами). ќдним ≥з способ≥в знищенн¤ ≥нформац≥њ (втрати) Ї њњ блокуванн¤, тобто припиненн¤ доступу до нењ користувачам ј—.

5. –озповсюдженн¤ компТютерного в≥русу шл¤хом застосуванн¤ спец≥альних програм ≥ техн≥чних засоб≥в охоплюЇ к≥лька д≥й:

Ч передачу будь-¤ким способом програм ≥ техн≥чних засоб≥в ≥ншим особам з метою використанн¤ дл¤ несанкц≥онованого доступу до машин, систем чи компТютерних мереж ≥ спричиненн¤ таким чином перекрученн¤ або знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ чи њњ нос≥њв;

Ч введенн¤ таких засоб≥в в ј— на стад≥њ њњ виготовленн¤, монтажу, розширенн¤, ремонту, реал≥зац≥њ, користуванн¤;

Ч введенн¤ в ј— таких засоб≥в п≥д час штатного (службового) чи санкц≥онованого користуванн¤;

Ч ознайомленн¤ ≥нших ос≥б ≥з програмними ≥ техн≥чними засобами розповсюдженн¤ компТютерного в≥русу та способами незаконного проникненн¤ в машини, системи чи мереж≥.

6. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й ¤к втручанн¤ в роботу ј— необх≥дно обовТ¤зково встановити причинний звТ¤зок м≥ж вчиненими д≥¤ми ≥ передбаченими диспозиц≥Їю ст. 361 насл≥дками.

7. «ак≥нченим даний злочин вважаЇтьс¤, коли втручанн¤ призвело до перекрученн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ (матер≥альний склад злочину).

–озповсюдженн¤ компТютерного в≥русу ¤к належне до формального складу злочину, вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином зразу ж п≥сл¤ того, ¤к в≥дбулас¤ передача, закладка, введенн¤ програм ≥ техн≥чних засоб≥в або ознайомленн¤ ≥нших ос≥б з програмами ≥ засобами, ¤к≥ здатн≥ спричинити перекрученн¤ або знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ чи нос≥њв такоњ ≥нформац≥њ.

8. ¬изначенн¤ ≥стотност≥ запод≥¤ноњ шкоди ¤к квал≥ф≥куючоњ ознаки даного дел≥кту залежить в≥д багатьох обставин ≥ визначеноњ грошовоњ меж≥ не маЇ. —л≥д враховувати, щo саме сталос¤ в результат≥ перекрученн¤ або знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, ¤к≥ збитки понесли власники, користувач≥ ≥ розпор¤дники ј— та њхн≥ д≥лов≥ партнери, ск≥льки було витрачено кошт≥в на ремонт машин, л≥кв≥дац≥ю в≥русу, в≥дновленн¤ програм, ¤к вигл¤дають розм≥ри втраченоњ вигоди тощо. ¬важаЇтьс¤, що при розрахунках не повинн≥ враховуватись затрати на встановленн¤ техн≥чного захисту в≥д несанкц≥онованого доступу до ≥нформац≥њ та њњ приховуванн¤.

9. ƒаний злочин вважаЇтьс¤ вчиненим повторно, ¤кщо його скоњла особа, ¤ка ран≥ше вчинила ¤кий-небудь ≥з злочин≥в, передбачених ч. 1 або 2 ст. 361, незалежно в≥д того, чи була вона ран≥ше засуджена за вчинений злочин.

10. ¬чиненн¤ незаконного втручанн¤ в роботу електронно- обчислювальних машин, њх систем чи компТютерних мереж за попередньою змовою групою ос≥б передбачаЇ домовлен≥сть двох або б≥льше ос≥б про сп≥льне незаконне втручанн¤ в роботу ј—, ¤ке призвело б до перекрученн¤ або знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, чи про сп≥льне розповсюдженн¤ компТютерного в≥русу шл¤хом застосуванн¤ програмних ≥ техн≥чних засоб≥в, призначених дл¤ незаконного проникненн¤ в так≥ машини, њх системи чи компТютерн≥ мереж≥ ≥ здатних спричинити перекрученн¤ або знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ чи нос≥њв такоњ ≥нформац≥њ.

11. —убТЇктом цих злочин≥в може бути будь-¤ка ф≥зична осудна особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. ” першу чергу це т≥ особи, ¤ких власник або уповноважена ним особа чи розпор¤дник ј— призначили обслуговувати ј—, а також ≥ сторонн≥ особи.

ўо ж до розповсюдник≥в компТютерного в≥русу, то ними, перш за все, виступають розробники програмних ≥ техн≥чних засоб≥в проникненн¤ до ј— (хакери), здатн≥ спричинити перекрученн¤ або знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ чи њњ нос≥њв, вигот≥вники цих програм ≥ засоб≥в, а також, звичайно, й ≥нш≥ особи.

12. —убТЇктивна сторона злочин≥в, передбачених ч. 1 ст. 361, характеризуЇтьс¤ умислом щодо вчинюваних злочинцем д≥й, а псих≥чне його ставленн¤ до насл≥дк≥в може характеризуватис¤ пр¤мим чи непр¤мим умислом або необережн≥стю:

Ч пр¤мий умисел при незаконному втручанн≥ в роботу ј—, ¤ке призвело до перекрученн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, Ї на¤вним, коли метою втручанн¤ було перекрученн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ;

Ч непр¤мий умисел щодо насл≥дк≥в при незаконному втручанн≥ в роботу ј— матиме м≥сце тод≥, коли метою втручанн¤ було зд≥йсненн¤ доступу до ≥нформац≥њ дл¤ незаконного ознайомленн¤ з нею (державна чи ≥нша таЇмниц¤, комерц≥йна таЇмниц¤, конф≥денц≥йн≥ в≥домост≥, розголошенн¤ ¤ких може запод≥¤ти шкоду держав≥, ф≥зичним ≥ юридичним особам), в результат≥ чого в≥дбулос¤ спотворенн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, про можлив≥сть чого зловмисник був прекрасно об≥знаний, св≥домо це допускав, хоча ≥ не бажав;

Ч незаконне втручанн¤ в роботу ј— за обставин, викладених у попередньому вар≥ант≥ ситуац≥њ, але коли злочинець, маючи над≥йн≥, на його думку, засоби ≥ методи несанкц≥онованого зн¤тт¤ ≥нформац≥њ, ¤к≥ не повинн≥ були б призвести до перекрученн¤ чи знищенн¤ ≥нформац≥њ, все ж спричин¤Ї шк≥длив≥ насл≥дки, його псих≥чне ставленн¤ до них характеризуЇтьс¤ необережн≥стю у одному з њњ вид≥в;

Ч розповсюдженн¤ компТютерного в≥русу характеризуЇтьс¤ лише пр¤мим умислом, оск≥льки у цьому злочин≥ субТЇктивну сторону визначаЇ псих≥чне ставленн¤ субТЇкта лише до вчинюваних ним д≥й.

13. Ќезаконне втручанн¤ в роботу автоматизованих ≈ќћ, њх систем чи компТютерних мереж може бути способом вчиненн¤ ≥нших злочин≥в, а саме: диверс≥њ ([]{1_113}ст. 113), шпигунства ([]{1_114}ст. 114), шахрайства ([]{1_190}ст. 190), виготовленн¤, збуту та використанн¤ п≥дроблених недержавних ц≥нних папер≥в ([]{1_224}ст. 224) та ≥н. ƒ≥њ винного в таких випадках повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в: за одн≥Їю з названих чи ≥нших статей та ст. 361.

</s361>

<s362>

—татт¤ 362.¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ або заволод≥нн¤ нею шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ службовим становищем

1. ¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ або заволод≥нн¤ нею шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ службовою особою своњм службовим становищем Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д ста до чотирьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони запод≥¤ли ≥стотну шкоду, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. ѕредметом злочинного пос¤ганн¤, передбаченого ст. 362, Ї компТютерна ≥нформац≥¤. ѕриродно, що злочинний умисел спр¤мовуЇтьс¤ не на будь-¤ку компТютерну ≥нформац≥ю, а таку, на ¤ку розповсюджуЇтьс¤ право власност≥ певних юридичних чи ф≥зичних ос≥б (див. []{4_131_38}ст. 38 «акону ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ в≥д 2 жовтн¤ 1992 р.) ≥ ¤ка може викликати ≥нтерес у зловмисника з точки зору оберненн¤ њњ на свою користь (статистика, виробнич≥ технолог≥њ, комерц≥йн≥ таЇмниц≥, дан≥ про особу тощо). Ќе може бути предметом пос¤ганн¤ дов≥дкова, рекламна та ≥нша ≥нформац≥¤, що розповсюджуЇтьс¤ через компТютерн≥ мереж≥ дл¤ широкого вжитку.

≤нформац≥¤ з обмеженим доступом под≥л¤Їтьс¤ на конф≥денц≥йну ≥ таЇмну. ѕершою Ї в≥домост≥, що знаход¤тьс¤ у волод≥нн≥, користуванн≥ або розпор¤дженн≥ окремих ф≥зичних або юридичних ос≥б ≥ поширюютьс¤ за њхн≥м бажанн¤м в≥дпов≥дно до передбачених ними умов. ƒо другоњ належить ≥нформац≥¤, що м≥стить в≥домост≥, ¤к≥ становл¤ть державну та ≥ншу передбачену законом таЇмницю, розголошенн¤ ¤коњ завдаЇ шкоди особ≥, сусп≥льству, держав≥.

√ромад¤ни, юридичн≥ особи, ¤к≥ волод≥ють ≥нформац≥Їю профес≥йного, д≥лового, виробничого, банк≥вського, комерц≥йного та ≥ншого характеру, одержаною на власн≥ кошти або такою, що Ї предметом њх профес≥йного, д≥лового, виробничого, банк≥вського, комерц≥йного та ≥ншого ≥нтересу ≥ не порушуЇ передбаченоњ законом таЇмниц≥, мають право самост≥йно визначати режим доступу до нењ, включаючи належн≥сть њњ до категор≥њ конф≥денц≥йноњ, та встановлювати дл¤ нењ систему (способи) захисту.

¬ин¤ток становить ≥нформац≥¤ комерц≥йного та банк≥вського характеру, а також ≥нформац≥¤, правовий режим ¤коњ встановлено ¬ерховною –адою ”крањни за поданн¤м  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни (з питань статистики, еколог≥њ, банк≥вських операц≥й, податк≥в тощо), та ≥нформац≥¤, приховуванн¤ ¤коњ становить загрозу життю ≥ здоровТю людей.

2. ќск≥льки у статт≥ мова йде про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за розкраданн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, то, очевидно, вона повинна знаходитись у недоступному дл¤ широкого кола ос≥б середовищ≥, користуванн¤ нею повинно певним чином дозвол¤тись, регулюватись (зовн≥шн¤ та/або внутр≥шн¤ охорона, сигнал≥зац≥¤, блокуванн¤ доступу, службовий контроль тощо).

3. —клад злочину утворюЇ заволод≥нн¤ компТютерною ≥нформац≥Їю шл¤хом њњ викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ або заволод≥нн¤ нею шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ службовим становищем, тобто д≥¤нн¤ми, обТЇктивн≥ сторони ¤ких тотожн≥ цьому елементу складу злочину у коментованих []{1_185}ст. 185, []{1_189}189, []{1_191}191.

4. ѕовторним злочин вважаЇтьс¤ тод≥, коли особа ран≥ше вже вчинила заволод≥нн¤ компТютерною ≥нформац≥Їю шл¤хом викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ або заволод≥нн¤ нею шл¤хом шахрайства чи зловживанн¤ службовим становищем. ¬с≥ ≥нш≥ випадки розкраданн¤ на визначенн¤ повторност≥ даного злочину не впливають ≥ квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю вчинених злочин≥в.

5. ѕро скоЇнн¤ злочину, передбаченого ст. 362, орган≥зованою групою див. п. 41 коментар¤ до []{1_185}ст. 185.

6. ўодо ≥стотноњ шкоди, запод≥¤ноњ даним злочином, див. п. 8 коментар¤ до []{1_361}ст. 361.

7. –озкраданн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ вчинюЇтьс¤ з пр¤мим умислом.

8. ¬≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ коментованого злочину настаЇ з 16 рок≥в.

</s362>

<s363>

—татт¤ 363.ѕорушенн¤ правил експлуатац≥њ автоматизованих електронно-обчислювальних систем

1. ѕорушенн¤ правил експлуатац≥њ автоматизованих електронно-обчислювальних машин, њх систем чи компТютерних мереж особою, ¤ка в≥дпов≥даЇ за њх експлуатац≥ю, ¤кщо це спричинило викраденн¤, перекрученн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, засоб≥в њњ захисту, або незаконне коп≥юванн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, або ≥стотне порушенн¤ роботи таких машин, њх систем чи компТютерних мереж, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в, або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно запод≥¤ло ≥стотну шкоду, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

1. ќбТЇктом злочинного пос¤ганн¤ у цьому д≥¤нн≥ Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають з приводу порушенн¤ правил експлуатац≥њ автоматизованих ≈ќћ, њх систем чи компТютерних мереж, встановлених []{4_191_0}«аконом ”крањни Уѕро захист ≥нформац≥њ в автоматизованих системахФ в≥д 5 липн¤ 1994 р.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом Ї право власност≥ на ≥нформац≥ю, дл¤ ¤коњ власником встановлено обмежений режим доступу.

2. ѕорушенн¤ даних правил може п≥дпадати п≥д д≥ю ст. 363 лише тод≥, коли воно вчин¤Їтьс¤ особою, що в≥дпов≥даЇ за експлуатац≥ю цих машин, систем чи мереж.

3. јбсолютно необх≥дною умовою визнанн¤ порушень правил експлуатац≥њ ј— злочинним Ї встановленн¤ причинного звТ¤зку м≥ж порушенн¤м правил ≥ спричиненн¤м викраденн¤, перекрученн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, засоб≥в њњ захисту, або незаконне коп≥юванн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, або ≥стотне порушенн¤ роботи ≈ќћ, њх систем чи компТютерних мереж.

4. ѕро обТЇктивн≥ ознаки викраденн¤, перекрученн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ див. коментар до []{1_185}ст. 185, []{1_361}361 та []{1_362}362.

ќсобливий ≥нтерес дл¤ юрист≥в становл¤ть злочинн≥ пос¤ганн¤ на засоби захисту компТютерноњ ≥нформац≥њ, ¤к≥ складають самост≥йну ц≥нн≥сть, ≥ њх викраденн¤, перекрученн¤ чи знищенн¤ (перекрученн¤ фактично теж можна вважати знищенн¤м) викликаЇ необх≥дн≥сть неаби¤ких зусиль, часу ≥ витрат на поновленн¤ або створенн¤ новоњ системи захисту, не говор¤чи вже про те, що в результат≥ цього д≥¤нн¤ компТютерна ≥нформац≥¤ певний час знаходитьс¤ в стан≥ неприпустимоњ доступност≥.

5. Ќезаконне коп≥юванн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ пол¤гаЇ у њњ несанкц≥онованому зн¤тт≥ на нос≥њ зловмисника дл¤ використанн¤ у власних чи трет≥х ос≥б ц≥л¤х без корисливих спонукань ≥ без мети наживи. «а обТЇктивними характеристиками незаконне коп≥юванн¤ ≥нформац≥њ в≥дпов≥даЇ викраденню.

6. ќдним ≥з караних насл≥дк≥в порушенн¤ правил експлуатац≥њ ј— законодавець визначаЇ ≥стотне порушенн¤ роботи ≈ќћ, њх систем чи компТютерних мереж. ѕ≥д таким порушенн¤м сл≥д розум≥ти перериванн¤ операц≥й чи будь-¤ка небажана зм≥на в робот≥ компТютера, автоматизованоњ системи чи мереж≥, ¤к≥ не можуть бути усунутими власними силами оператора в режим≥ програмних заход≥в, наприклад шл¤хом перезавантаженн¤, а вимагають втручанн¤ спец≥ал≥ст≥в-профес≥онал≥в у галуз≥ обслуговуванн¤ компТютерноњ техн≥ки. ” грошовому вираз≥ ≥стотне порушенн¤ не визначаЇтьс¤.

7. ўодо визнанн¤ шкоди, запод≥¤ноњ порушенн¤м правил, ≥стотною можна було б об≥йтись п. 8 коментар¤ до []{1_361}ст. 361, хоча в л≥тератур≥ зустр≥чаютьс¤ пропозиц≥њ про визнанн¤ њњ такою, ¤кщо вона перевищуЇ сто неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н. ÷ю цифру неоф≥ц≥йно можна використовувати ¤к ор≥Їнтир, особливо ¤кщо врахувати, що санкц≥¤ ч. 2 ст. 363 ¤к першу з альтернативних м≥р покаранн¤ передбачаЇ штраф до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

8. «ак≥нченим злочин буде з настанн¤м викраденн¤, перекрученн¤ чи знищенн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, засоб≥в њњ захисту або незаконного коп≥юванн¤ компТютерноњ ≥нформац≥њ, або ≥стотного порушенн¤ роботи ≈ќћ, њх систем чи компТютерних мереж.

9. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 363, характеризуЇтьс¤ умислом особи до порушенн¤ встановлених правил, а стосовно насл≥дк≥в Ч псих≥чне ставленн¤ субТЇкта може бути у вигл¤д≥ умислу або необережност≥.

10. ¬≥дпов≥дальн≥сть за злочин настаЇ з дос¤гненн¤м особою 16-р≥чного в≥ку. ѕри цьому субТЇктом злочину може бути лише особа, ¤ка в≥дпов≥даЇ за експлуатац≥ю ≈ќћ, њх систем чи компТютерних мереж (спец≥альний субТЇкт).

11. —анкц≥¤ ч. 1 ст. 363 ¤к один ≥з альтернативних основних покарань передбачаЇ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю. ¬ той же час у санкц≥њ ч. 2 ст. 363 це ж покаранн¤ виступаЇ ¤к додаткове, причому Ч не обовТ¤зкове.

</s363>

</r16>

<r17>

–озд≥л XVII «Ћќ„»Ќ» ” —‘≈–≤ —Ћ”∆Ѕќ¬ќѓ ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

<s364>

—татт¤ 364.«ловживанн¤ владою або службовим становищем

1. «ловживанн¤ владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотив≥в чи в ≥нших особистих ≥нтересах або в ≥нтересах трет≥х ос≥б, використанн¤ службовою особою влади чи службового становища всупереч ≥нтересам служби, ¤кщо воно запод≥¤ло ≥стотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам юридичних ос≥б, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, ≥з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ прац≥вником правоохоронного органу, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю майна.

ѕрим≥тка.

1. —лужбовими особами Ї особи, ¤к≥ пост≥йно чи тимчасово зд≥йснюють функц≥њ представник≥в влади, а також об≥ймають пост≥йно чи тимчасово на п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форми власност≥ посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконують так≥ обовТ¤зки за спец≥альним повноваженн¤м.

2. —лужбовими особами також визнаютьс¤ ≥ноземц≥ або особи без громад¤нства, ¤к≥ виконують обовТ¤зки, зазначен≥ в пункт≥ 1 ц≥Їњ прим≥тки.

3. ≤стотною шкодою у статт¤х 364, []{1_365}365, []{1_367}367, ¤кщо вона пол¤гаЇ у запод≥¤нн≥ матер≥альних збитк≥в, вважаЇтьс¤ така шкода, ¤ка в сто ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

4. “¤жкими насл≥дками у статт¤х 364Ч367, ¤кщо вони пол¤гають у запод≥¤нн≥ матер≥альних збитк≥в, вважаютьс¤ так≥, ¤к≥ у дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищують неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ќбТЇктивна сторона зловживанн¤ владою або службовим становищем характеризуЇтьс¤ сукупн≥стю трьох обовТ¤зкових ознак:

Ч д≥¤нн¤м у вигл¤д≥ використанн¤ службовою особою влади чи службового становища всупереч ≥нтересам служби;

Ч насл≥дками у вигл¤д≥ ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам юридичних ос≥б;

Ч причинним звТ¤зком м≥ж д≥¤нн¤м та насл≥дками.

2. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_6}ст. 6  онституц≥њ ”крањни державна влада в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ на засадах њњ под≥лу на законодавчу, виконавчу та судову. ќргани законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влади зд≥йснюють своњ повноваженн¤ у встановлених  онституц≥Їю межах ≥ в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни.

«ловживанн¤м владою визнаЇтьс¤ вчиненн¤ службовою особою, ¤ка пост≥йно або тимчасово зд≥йснюЇ функц≥њ представника влади, умисного всупереч д≥ючого законодавства д≥¤нн¤ з використанн¤м своњх повноважень, ¤кими вона над≥лена на п≥дстав≥ закон≥в та ≥нших нормативно-правових акт≥в, всупереч ≥нтересам служби.

3. «ловживанн¤м службовим становищем визнаЇтьс¤ використанн¤ службових повноважень, повТ¤заних ≥з зд≥йсненн¤м прав та обовТ¤зк≥в, ¤кими службова особа над≥лена в силу займаноњ посади, всупереч ≥нтересам служби. «ловживанн¤ службовим становищем матиме м≥сце не лише при вчиненн≥ службовою особою д≥¤нн¤ в межах своЇњ компетенц≥њ, тобто д≥¤нн¤, повТ¤заного з власними повноваженн¤ми.

4. ѕ≥д використанн¤м влади чи службового становища всупереч ≥нтересам служби необх≥дно розум≥ти вчиненн¤ службовою особою таких порушень своњх службових обовТ¤зк≥в, ¤к≥ запод≥юють ≥стотну шкоду ≥нтересам окремих громад¤н, державним, громадським ≥нтересам або ≥нтересам юридичних ос≥б.

ѕон¤тт¤ ≥нтереси служби безпосередньо повТ¤зане з обс¤гом обовТ¤зк≥в службовоњ особи п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ. ¬≥дпов≥дно до []{4_173_1}ч. 1 ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державну службуФ в≥д 16 грудн¤ 1993 р., державна служба Ч це профес≥йна д≥¤льн≥сть ос≥б, ¤к≥ займають посади в державних органах та њх апарат≥, щодо практичного виконанн¤ завдань ≥ функц≥й держави, за ¤ку вони одержують зароб≥тну плату за рахунок державних кошт≥в. “ак≥ особи Ї державними службовц¤ми. ќднак в контекст≥ п. 1 прим≥тки до ст. 364 ≥нтереси служби необх≥дно розум≥ти ¤к ≥нтереси конкретного п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥, ¤ким УслужитьФ службова особа. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥ ¤ким саме законним ≥нтересам (зокрема, ≥нтересам держави чи п≥дприЇмства) запод≥¤на шкода ≥ ¤к≥ з ≥нтерес≥в отримали вигоду ≥ ¤ку саме.

ѕитанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ законних ≥нтерес≥в держави ≥ окремого п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥ повинно вир≥шуватись в кожному конкретному випадку з урахуванн¤м, зокрема, таких обставин:

Ч ¤ка шкода запод≥¤на конкретним ≥нтересам;

Ч ¤ка шкода могла б бути запод≥¤на конкретним ≥нтересам, на користь ¤ких вчинен≥ д≥њ службовою особою у раз≥ њх невчиненн¤;

Ч ¤ка шкода могла б бути запод≥¤на конкретним ≥нтересам у випадку невчиненн¤ службовою особою певних д≥й в ≥нтересах п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ за рахунок вчиненн¤ таких д≥й в ≥нтересах держави чи навпаки.

ѕри вир≥шенн≥ питанн¤, чи Ї д≥¤нн¤ службовоњ особи такими, що вчинен≥ всупереч ≥нтересам служби, необх≥дно також враховувати пр≥оритетн≥сть ≥нтерес≥в, а також те, що в окремих випадках законодавець визначаЇ пр≥оритетн≥сть певних ≥нтерес≥в шл¤хом встановленн¤ њх крим≥нально-правового чи адм≥н≥стративно-правового захисту, передбачаючи за пос¤ганн¤ на них крим≥нальну або адм≥н≥стративну в≥дпов≥дальн≥сть. якщо д≥њ службовоњ особи вчинен≥ в ≥нтересах служби (в ≥нтересах конкретного п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ), однак запод≥юють шкоду ≥ншим сусп≥льним ≥нтересам, питанн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть такоњ особи необх≥дно вир≥шувати з урахуванн¤м визначених законодавцем пр≥оритет≥в р≥зних ≥нтерес≥в.

ѕри цьому потр≥бно мати на уваз≥, що вчиненн¤ протиправних д≥й повинно увТ¤зуватись з використанн¤м влади чи службового становища всупереч ≥нтересам служби.

5. „. 1 ст. 364 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за зловживанн¤ владою або службовим становищем, ¤кщо воно запод≥¤ло ≥стотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам юридичних ос≥б. «лочин маЇ матер≥альний склад ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ таких насл≥дк≥в.

” в≥дпов≥дност≥ за п. 3 прим≥тки до ст. 364 ≥стотною шкодою, ¤кщо вона пол¤гаЇ у запод≥¤нн≥ матер≥альних збитк≥в, вважаЇтьс¤ така шкода, ¤ка в сто ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н. ” судов≥й практиц≥ матер≥альн≥ збитки включають ≥ упущену вигоду (див. []{4_64_6}абз. 1 п. 5 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про перевищенн¤ влади або посадових повноваженьФ в≥д 27 грудн¤ 1985 р. є 12).

≤стотна шкода, що не пол¤гаЇ в запод≥¤нн≥ матер≥альних збитк≥в, Ч оц≥ночне пон¤тт¤, тому питанн¤, чи Ї запод≥¤на шкода ≥стотною, вир≥шуЇтьс¤ з урахуванн¤м конкретних обставин справи. ≤стотною шкодою, зокрема, можуть визнаватис¤ порушенн¤ пол≥тичних, трудових, житлових та ≥нших прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, п≥дрив авторитету та престижу орган≥в державноњ влади чи орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, порушенн¤ громадського пор¤дку, створенн¤ обстановки, що утруднюЇ установ≥, орган≥зац≥њ, п≥дприЇмству зд≥йсненн¤ основних функц≥й (див. []{4_64_6}абз. 2 п. 5 вказаноњ постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни). јле при цьому сл≥д розум≥ти реальн≥ насл≥дки, що настали в≥д д≥й з використанн¤м службового положенн¤.

ѕитанн¤ про запод≥¤нн¤ ≥стотноњ шкоди внасл≥док виконанн¤ наказу або розпор¤дженн¤ вир≥шуЇтьс¤ за правилами, передбаченими []{1_41}ст. 41.

6. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу. ”мисел щодо використанн¤ влади або службового становища всупереч ≥нтересам служби пр¤мий, а щодо насл≥дк≥в у вигл¤д≥ ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам юридичних ос≥б вина може бути ¤к у форм≥ умислу, так ≥ необережност≥.

ѕ≥д корисливим мотивом потр≥бно розум≥ти прагненн¤ особи отримати дл¤ себе або дл¤ ≥нших ос≥б матер≥альну вигоду (наприклад, отримати майно або отримати право на майно, зв≥льнитись в≥д матер≥альних витрат тощо), розум≥ючи при цьому насл≥дки в≥д своњх д≥й.

ѕ≥д ≥ншими особистими ≥нтересами розум≥ють будь-¤к≥ ≥нтереси службовоњ особи, зокрема вчиненн¤ злочину з почутт¤ помсти, карТЇризму, бажанн¤ приховати недол≥ки в робот≥ тощо, п≥д ≥нтересами трет≥х ос≥б Ч ≥нтереси будь-¤коњ ≥ншоњ особи, на користь ¤коњ вчинюютьс¤ або не вчинюютьс¤ певн≥ д≥њ службовою особою з використанн¤м влади чи службового становища всупереч ≥нтересам служби.

7. —убТЇкт злочину спец≥альний, ним може бути т≥льки службова особа. «г≥дно з п. 1 прим≥тки до ст. 364 службовими особами визнаютьс¤ особи, ¤к≥ пост≥йно чи тимчасово зд≥йснюють функц≥њ представник≥в влади, а також об≥ймають пост≥йно чи тимчасово на п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форми власност≥ посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконують так≥ обовТ¤зки за спец≥альним повноваженн¤м.

«г≥дно з наведеним визначенн¤м можна вид≥лити чотири категор≥њ службових ос≥б:

Ч представники влади;

Ч особи, ¤к≥ пост≥йно чи тимчасово об≥ймають посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих обовТ¤зк≥в;

Ч особи, ¤к≥ пост≥йно чи тимчасово об≥ймають посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в;

Ч особи, що виконують обовТ¤зки службових ос≥б перших трьох категор≥й за спец≥альним повноваженн¤м.

¬≥дпов≥дно до []{4_173_2}ч. 2 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державну службуФ в≥д 16 грудн¤ 1993 р. службовими особами вважаютьс¤ кер≥вники та заступники кер≥вник≥в державних орган≥в та њх апарату, ≥нш≥ державн≥ службовц≥, на ¤ких законами або ≥ншими нормативними актами покладено зд≥йсненн¤ орган≥зац≥йно-розпор¤дчих та консультативно-дорадчих функц≥й. ¬иход¤чи з цього визначенн¤, пон¤тт¤ Услужбова особаФ Ї, з одного боку, б≥льш широким пор≥вн¤но з пон¤тт¤м Упосадова особаФ. ƒо службових ос≥б в≥днос¤тьс¤ також ≥ особи, що зд≥йснюють функц≥њ представника влади, а також об≥ймають посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в. « другого боку, пон¤тт¤ Услужбова особаФ вужче в≥д пон¤тт¤ Упосадова особаФ, оск≥льки до службових ос≥б не належать особи, на ¤ких покладено зд≥йсненн¤ консультативно-дорадчих функц≥й.

8. —лужбовими особами, ¤к≥ пост≥йно зд≥йснюють функц≥њ представник≥в влади, а також пост≥йно об≥ймають на п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форми власност≥ посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, вважаютьс¤ особи, перебуванн¤ ¤ких на посад≥ не обмежуЇтьс¤ певним строком (призначаютьс¤ на посаду на невизначений строк). ј службовими особами, ¤к≥ тимчасово зд≥йснюють так≥ функц≥њ, а також тимчасово об≥ймають посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, Ї особи, перебуванн¤ ¤ких на посад≥ обмежуЇтьс¤ певним строком. ѕеребуванн¤ службовоњ особи на посад≥ (пост≥йне чи тимчасове) оформл¤Їтьс¤ в≥дпов≥дним наказом.

9. ѕредставник влади Ч це особа, ¤ка пост≥йно або тимчасово зд≥йснюЇ функц≥њ представника влади, тобто над≥лена в межах своЇњ компетенц≥њ правом предТ¤вл¤ти вимоги, приймати р≥шенн¤ чи застосовувати примусов≥ заходи, обовТ¤зков≥ дл¤ виконанн¤ ф≥зичними та юридичними особами незалежно в≥д њх в≥домчоњ належност≥ чи п≥длеглост≥. ÷е так зван≥ публ≥чн≥ службов≥ особи. ƒо представник≥в влади, зокрема, в≥днос¤тьс¤ народн≥ депутати ”крањни, судд≥, державн≥ службовц≥, статус ¤ких визначаЇтьс¤ спец≥альними законами.

10. ѕ≥д орган≥зац≥йно-розпор¤дчими обовТ¤зками розум≥ють функц≥њ по зд≥йсненню кер≥вництва галуззю промисловост≥, трудовим колективом, д≥л¤нкою роботи, виробничою д≥¤льн≥стю окремих прац≥вник≥в на п≥дприЇмствах, в установах, орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форм власност≥. “ак≥ функц≥њ, зокрема, виконують кер≥вники м≥н≥стерств, в≥домств, державних, колективних чи приватних установ ≥ орган≥зац≥й, њх заступники, кер≥вники структурних п≥дрозд≥л≥в (начальники цех≥в, зав≥дуюч≥ в≥дд≥лами, лаборатор≥¤ми, кафедрами, њх заступники тощо), кер≥вники д≥л¤нками роб≥т (майстри, виконроби, бригадири та ≥н.) (див. []{4_196_2}абз. 3 п. 2 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про хабарництвоФ є 12 в≥д 7 жовтн¤ 1994 р.).

11. јдм≥н≥стративно-господарськ≥ обовТ¤зки Ч це повноваженн¤ по управл≥нню або розпор¤дженню державним, колективним чи приватним майном (установленн¤ пор¤дку його збер≥ганн¤, переробки, реал≥зац≥њ, забезпеченн¤ контролю за цими операц≥¤ми тощо). “ак≥ повноваженн¤ у тому чи ≥ншому обс¤з≥ Ї у начальник≥в планово-господарських, постачальних, ф≥нансових в≥дд≥л≥в ≥ служб, њх заступник≥в, зав≥дуючих складами, магазинами, майстерн¤ми, ательЇ, њх заступник≥в, кер≥вник≥в в≥дд≥л≥в цих п≥дприЇмств, в≥домчих рев≥зор≥в ≥ контролер≥в тощо (див. []{4_196_2}абз. 4 п. 2 зазначеноњ постанови).

12. —лужбовими особами також визнаютьс¤ особи, ¤к≥ виконують функц≥њ представник≥в влади або пост≥йно чи тимчасово об≥ймають посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в за спец≥альним повноваженн¤м за умови, що ц≥ обовТ¤зки чи повноваженн¤ покладен≥ на них у встановленому законом пор¤дку правомочним органом або службовою особою.

ѕон¤тт¤ спец≥альне повноваженн¤ передбачаЇ:

Ч тимчасове зд≥йсненн¤ функц≥й;

Ч виконанн¤ обовТ¤зк≥в особою, ¤ка виконуЇ њх на п≥дстав≥ законодавчих та ≥нших нормативних акт≥в (наприклад, наказу, розпор¤дженн¤ тощо), що Ї правовою п≥дставою дл¤ виконанн¤ таких функц≥й та обовТ¤зк≥в.

Ќаприклад, народн≥ зас≥дател≥ та прис¤жн≥ не об≥ймають посад представник≥в влади, однак п≥д час виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в у суд≥ тимчасово зд≥йснюють функц≥њ представник≥в влади в силу спец≥ального повноваженн¤, передбаченого процесуальним законодавством.

—лужбовими особами, що виконують обовТ¤зки за спец≥альним повноваженн¤м, визнаютьс¤ також особи, ¤к≥ при зд≥йсненн≥ профес≥йних обовТ¤зк≥в вчинюють юридично значущ≥ д≥њ. ƒо таких ос≥б, зокрема, належать приватн≥ нотар≥уси (наприклад, при посв≥дченн≥ угод, запов≥т≥в тощо); аудитори (при складанн≥ аудиторського висновку та ≥нших оф≥ц≥йних документ≥в); л≥кар≥ (при оформленн≥ листка тимчасовоњ непрацездатност≥, наданн¤ висновку з приводу встановленн¤ ≥нвал≥дност≥ хворому); педагог≥чн≥ прац≥вники (п≥д час складанн¤ вступних, державних ≥спит≥в), експерти (при складанн≥ висновк≥в).

13. «г≥дно з п. 2 прим≥тки до ст. 364 службовими особами також визнаютьс¤ ≥ноземц≥ або особи без громад¤нства, ¤к≥ виконують зазначен≥ у п. 1 прим≥тки до ст. 364 обовТ¤зки.

14.  вал≥ф≥кованими видами складу злочину Ї:

Ч зловживанн¤ владою або службовим становищем, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки (ч. 2 ст. 364);

Ч вчиненн¤ таких д≥й прац≥вником правоохоронного органу (ч. 3 ст. 364).

15. «г≥дно з п. 4 прим≥тки до ст. 364 т¤жкими насл≥дками, ¤кщо вони пол¤гають у запод≥¤нн≥ матер≥альних збитк≥в, вважаютьс¤ так≥, ¤к≥ у дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищують неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

ƒо т¤жких насл≥дк≥в, не повТ¤заних з запод≥¤нн¤м матер≥альних збитк≥в сл≥д в≥днести так≥, що причинили непоправн≥ насл≥дки дл¤ здоровТ¤ людини. ÷е пон¤тт¤ визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м конкретних обставин справи. ƒо таких насл≥дк≥в сл≥д також в≥днести дезорган≥зац≥ю роботи п≥дприЇмства, тривалу зупинку транспорту, створенн¤ авар≥йноњ ситуац≥њ та створенн¤ ситуац≥й, що спричинили значну шкоду.

Ќасильство не Ї конститутивною чи квал≥ф≥куючою ознакою злочину, а тому запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень або смерт≥ потерп≥лому умисно шл¤хом ф≥зичного насильства не може розгл¤датись ¤к д≥¤нн¤, вчинене в межах повноважень службовоњ особи, оск≥льки так≥ д≥њ н≥хто не маЇ права виконувати або дозвол¤ти, вони виход¤ть за меж≥ повноважень службовоњ особи, а тому повинн≥ розгл¤датись ¤к перевищенн¤ влади або службових повноважень.

Ќеобережне запод≥¤нн¤ смерт≥ або т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ охоплюЇтьс¤ ч. 2 ст. 364 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_119}ст. 119 та []{1_128}128 не потребуЇ.

16. якщо в д≥¤х особи кр≥м зловживанн¤ владою або службовим становищем м≥ст¤тьс¤ ознаки ≥ншого злочину, д≥њ такоњ особи квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, за вин¤тком випадк≥в, коли вчиненн¤ того чи ≥ншого злочину службовою особою Ї конститутивною чи квал≥ф≥куючою ознакою, тобто коли такий злочин Ї спец≥альною нормою щодо зловживанн¤ владою чи службовим становищем. Ќаприклад, використанн¤ службовою особою влади чи службового становища, поЇднане з приховуванн¤м т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ст. 364 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_396}ст. 396 не потребуЇ.

17. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364, Ї службова особа Ч прац≥вник правоохоронного органу. ƒо службових ос≥б правоохоронних орган≥в в≥днос¤тьс¤ особи, ¤к≥ зд≥йснюють функц≥њ представника влади або об≥ймають пост≥йно чи тимчасово посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих обовТ¤зк≥в у таких органах. ¬≥дпов≥дно до []{4_177_2}ч. 1 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ в≥д 23 грудн¤ 1993 р. до правоохоронних орган≥в в≥днос¤тьс¤ органи прокуратури, внутр≥шн≥х справ, служби безпеки, митн≥ органи, органи охорони державного кордону, державноњ податковоњ служби, органи ≥ установи виконанн¤ покарань, органи державноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби, рибоохорони, державноњ л≥совоњ охорони, ≥нш≥ органи, ¤к≥ зд≥йснюють правозастосовч≥ або правоохоронн≥ функц≥њ.

</s364>

<s365>

—татт¤ 365.ѕеревищенн¤ влади або службових повноважень

1. ѕеревищенн¤ влади або службових повноважень, тобто умисне вчиненн¤ службовою особою д≥й, ¤к≥ ¤вно виход¤ть за меж≥ наданих њй прав чи повноважень, ¤кщо вони запод≥¤ли ≥стотну шкоду охоронюваним законом правам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам юридичних ос≥б, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в, ≥з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. ѕеревищенн¤ влади або службових повноважень, ¤кщо воно супроводжувалос¤ насильством, застосуванн¤м зброњ або бол≥сними ≥ такими, що ображають особисту г≥дн≥сть потерп≥лого, д≥¤ми, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в ≥з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона перевищенн¤ влади або службових повноважень характеризуЇтьс¤ сукупн≥стю трьох ознак:

Ч д≥¤ми службовоњ особи, ¤к≥ ¤вно виход¤ть за меж≥ наданих њй законом прав ≥ повноважень;

Ч насл≥дками у вигл¤д≥ ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам та ≥нтересам громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам юридичних ос≥б;

Ч причинним звТ¤зком м≥ж д≥¤ми та насл≥дками.

2. ѕеревищенн¤м влади визнаЇтьс¤ вчиненн¤ службовою особою, ¤ка пост≥йно або тимчасово зд≥йснюЇ функц≥њ представника влади або виконуЇ орган≥зац≥йно-розпор¤дч≥ чи адм≥н≥стративно-господарськ≥ обовТ¤зки, д≥й, що ¤вно виход¤ть за меж≥ њњ компетенц≥њ, ¤кою вона над≥лена в силу закону, або ¤кщо така особа д≥Ї незаконними методами.

3. ѕеревищенн¤м службових повноважень визнаЇтьс¤ вчиненн¤ службовою особою д≥й, що ¤вно виход¤ть за меж≥ њњ повноважень, ¤кими вона над≥лена в силу займаноњ посади, тобто вчиненн¤ д≥й, ¤к≥ службова особа не правомочна виконувати.

ƒо них належать д≥њ:

Ч ¤к≥ Ї компетенц≥Їю вищесто¤щоњ службовоњ особи даного в≥домства чи службовоњ особи ≥ншого в≥домства;

Ч вчинен≥ одноособово, тод≥ ¤к вони могли бути зд≥йснен≥ лише колег≥ально;

Ч ¤к≥ дозвол¤ютьс¤ т≥льки в особливих випадках, з особливого дозволу ≥ з особливим пор¤дком проведенн¤, Ч за в≥дсутност≥ цих умов;

Ч ¤к≥ н≥хто не маЇ права виконувати або дозвол¤ти (див. []{4_64_5}абз. 2 п. 4 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про перевищенн¤ влади або посадових повноваженьФ в≥д 27 грудн¤ 1985 р. є 2).

ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤, чи Ї в д≥¤х службовоњ особи перевищенн¤ влади або службових повноважень, необх≥дно зТ¤сувати коло њњ повноважень, ¤кими вона над≥лена в силу закону, ≥ншого нормативного акта або службових ≥нструкц≥й.

4. „. 1 ст. 365 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за перевищенн¤ влади або службових повноважень, ¤кщо воно запод≥¤ло ≥стотну шкоду охоронюваним законом правам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам юридичних ос≥б (про ≥стотну шкоду див. п. 5 коментар¤ до []{1_364}ст. 364).

5. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу. ”мисел щодо перевищенн¤ влади або службових повноважень пр¤мий. ўодо насл≥дк≥в у вигл¤д≥ ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н або державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам юридичних ос≥б вина може бути ¤к у форм≥ умислу, так ≥ необережност≥.

Ќа в≥дм≥ну в≥д складу злочину зловживанн¤ владою або службовим становищем ([]{1_364}ст. 364), мотив ≥ мета вчиненн¤ злочину, передбаченого ст. 365, можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю д≥й винноњ особи не впливають, однак можуть бути врахован≥ судом при призначенн≥ покаранн¤.

6. —убТЇкт злочину спец≥альний, ним може бути т≥льки службова особа (про пон¤тт¤ та ознаки службовоњ особи див. пп. 7Ч13, 17 коментар¤ до []{1_364}ст. 364).

7. ƒ≥њ службовоњ особи, ¤к≥ кр≥м перевищенн¤ влади або службових повноважень м≥ст¤ть ознаки ≥ншого злочину, квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, за вин¤тком випадк≥в, коли вчиненн¤ того чи ≥ншого злочину службовою особою Ї конститутивною чи квал≥ф≥куючою ознакою, тобто коли такий злочин Ї спец≥альною нормою. Ќаприклад, перевищенн¤ влади або службових повноважень, поЇднане з умисним знищенн¤м або пошкодженн¤м чужого майна, за на¤вност≥ ознак, передбачених []{194}ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 365, []{1_399}ч. 2 ст. 399, п≥дл¤гаЇ квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в. якщо перевищенн¤ влади або службових повноважень ви¤вилось в умисному знищенн≥ або пошкодженн≥ майна без обт¤жуючих обставин, то так≥ д≥њ охоплюютьс¤ ст. 365 ≥ не потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ (див. []{4_64_8}п. 7 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про перевищенн¤ влади або посадових повноваженьФ в≥д 27 грудн¤ 1985 р. є 12).

8. Ќорма, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за злочин, передбачений ст. 365, Ї загальною по в≥дношенню до ≥нших (спец≥альних норм), ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за спец≥альн≥ види перевищенн¤ влади або службових повноважень (наприклад, []{1_157}ч. 2 ст. 157, []{1_158}ст. 158, []{1_159}159, []{1_161}ч. 2 ст. 161, []{1_162}ч. 2 ст. 162, []{1_163}ч. 2 ст. 163, []{1_371}ст. 371, []{1_373}373, []{1_374}374, []{1_376}376, []{1_381}381, []{1_382}382, []{1_387}387, []{1_397}ч. 2 ст. 397 та ≥н.).

 вал≥ф≥кац≥¤ д≥й винноњ особи в цих випадках повинна зд≥йснюватись за правилами конкуренц≥њ загальноњ та спец≥альноњ норм, а саме за спец≥альною нормою.

9.  вал≥ф≥кованими видами перевищенн¤ влади або службових повноважень, передбаченими ч. 2 ст. 365, Ї перевищенн¤ влади або службових повноважень, ¤кщо воно супроводжувалось:

Ч насильством;

Ч застосуванн¤м зброњ;

Ч бол≥сними ≥ такими, що ображають особисту г≥дн≥сть потерп≥лого, д≥¤ми.

Ќасильство може бути ф≥зичним ≥ псих≥чним. ‘≥зичне насильство пол¤гаЇ, зокрема, в незаконному позбавленн≥ вол≥, запод≥¤нн≥ удару, побоњв, легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, вчиненн≥ д≥й, характерних дл¤ мордуванн¤, а псих≥чне насильство Ч у створенн≥ реальноњ загрози запод≥¤нн¤ ф≥зичного насильства щодо потерп≥лого чи його близьких (див. []{4_64_9}абз. 1 п. 8 зазначеноњ постанови).

«астосуванн¤ зброњ при перевищенн≥ влади або службових повноважень передбачаЇ не лише њњ використанн¤ дл¤ нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень або запод≥¤нн¤ смерт≥ потерп≥лому, але й погрозу застосуванн¤. якщо внасл≥док застосуванн¤ зброњ потерп≥лому було запод≥¤но т¤жке т≥лесне ушкодженн¤ або смерть, д≥њ винного квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в []{1_364}ч. 3 ст. 364 за ознакою спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в з обовТ¤зковим ≥нкрим≥нуванн¤м ознаки його вчиненн¤ ≥з застосуванн¤м зброњ та за в≥дпов≥дною статтею, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти житт¤ ≥ здоровТ¤ особи, а за на¤вност≥ необх≥дних п≥дстав ще ≥ за сукупн≥стю []{1_262}ст. 262 (викраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ вогнепальноњ зброњ або заволод≥нн¤ нею шл¤хом шахрайства або зловживанн¤ службовим становищем) чи []{1_263}263 (незаконне поводженн¤ з≥ зброЇю).

10. Ѕол≥сними ≥ такими, що ображають особисту г≥дн≥сть потерп≥лого, необх≥дно вважати д≥њ, що завдають потерп≥лому особливого ф≥зичного болю ≥ моральних страждань. “ак≥ д≥њ можуть бути повТ¤зан≥ з протиправним застосуванн¤м спец≥альних засоб≥в, наручник≥в, гумових кийк≥в, речовин сльозоточивоњ та драт≥вноњ д≥њ, водомет≥в тощо (див. []{4_64_9}абз. 2 п. 8 названоњ постанови).

11. ѕро т¤жк≥ насл≥дки див. п. 15 коментар¤ до []{1_364}ст. 364.

“¤жкими насл≥дками потр≥бно вважати також запод≥¤нн¤ потерп≥лому т¤жких т≥лесних ушкоджень або смерт≥. ѕеревищенн¤ влади або службових повноважень, поЇднане з умисним запод≥¤нн¤м смерт≥ або т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, повинно квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 3 ст. 365 та в≥дпов≥дно []{1_112}ст. 112, []{1_121}121, []{1_115}115, []{1_345}ч. 3 ст. 345, []{1_346}ч. 3 ст. 346, []{1_348}348, []{1_350}ч. 3 ст. 350, []{1_377}ч. 3 ст. 377, []{1_379}379, []{1_398}ч. 3 ст. 398, []{1_400}400.

</s365>

<s366>

—татт¤ 366.—лужбове п≥дробленн¤

1. —лужбове п≥дробленн¤, тобто внесенн¤ службовою особою до оф≥ц≥йних документ≥в зав≥домо неправдивих в≥домостей, ≥нше п≥дробленн¤ документ≥в, а також складанн¤ ≥ видача зав≥домо неправдивих документ≥в Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ѕредметом злочину, передбаченого ст. 366, Ї оф≥ц≥йн≥ документи, належним чином оформлен≥ акти, що засв≥дчують факти та под≥њ, ¤к≥ мають юридичне значенн¤, а також мають властив≥сть породжувати певн≥ правов≥ насл≥дки у вигл¤д≥ виникненн¤, зм≥ни або припиненн¤ правов≥дносин. ƒокумент Ч це передбачена законом матер≥альна форма одержанн¤, збер≥ганн¤, використанн¤ ≥ поширенн¤ ≥нформац≥њ шл¤хом ф≥ксац≥њ њњ на папер≥, магн≥тн≥й, к≥но-, в≥део-, фотопл≥вц≥ або на ≥ншому нос≥Їв≥ (див. []{4_131_27}ст. 27 «акону ”крањни Уѕро ≥нформац≥юФ в≥д 2 жовтн¤ 1992 р.).

ѕ≥д оф≥ц≥йними документами розум≥ють акти орган≥в державноњ влади чи орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, а також установ, п≥дприЇмств чи орган≥зац≥й незалежно в≥д форми власност≥, складен≥ або засв≥дчен≥ в установленому законом пор¤дку службовими особами цих орган≥в, установ, п≥дприЇмств чи орган≥зац≥й.

2. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м службовою особою одн≥Їњ з передбачених у диспозиц≥њ ч. 1 ст. 366 д≥й:

Ч внесенн¤ до оф≥ц≥йних документ≥в зав≥домо неправдивих в≥домостей;

Ч ≥нше п≥дробленн¤ документ≥в;

Ч складанн¤ зав≥домо неправдивих документ≥в;

Ч видача зав≥домо неправдивих документ≥в.

«лочин, передбачений ч. 1 ст. 366, маЇ формальний склад ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту початку будь-¤коњ ≥з зазначених д≥й.

3. ¬несенн¤ до оф≥ц≥йних документ≥в зав≥домо неправдивих в≥домостей Ч це внесенн¤ в текст справжнього документа в≥домостей, що не в≥дпов≥дають д≥йсност≥ (або частини в≥домостей, що не в≥дпов≥дають д≥йсност≥), тобто внесенн¤ в текст оф≥ц≥йного документа зм≥н, ¤к≥ перекручують зм≥ст факт≥в, що мають юридичну силу, ≥ посв≥дчуютьс¤ цим документом. —ам документ може бути належно оформлений ≥ мати вс≥ ознаки справжнього (наприклад, виконаний на справжньому бланку, м≥стить справжн≥ п≥дпис, штамп, печатку, голограф≥чний захисний елемент тощо).

4. ѕ≥д ≥ншим п≥дробленн¤м документа треба розум≥ти, зокрема, п≥дробленн¤ в≥дбитк≥в печаток ≥ штамп≥в, п≥дпису, голограф≥чних захисних елемент≥в, ¤кщо вони в передбаченому законом пор¤дку Ї складовою частиною документ≥в, на документах, текст ¤ких не м≥стить зав≥домо неправдивих в≥домостей.

5. —кладанн¤ зав≥домо неправдивих документ≥в Ч це виготовленн¤ (створенн¤) фальшивого документа.

6. ѕ≥д видачею зав≥домо неправдивих документ≥в сл≥д розум≥ти передачу зав≥домо неправдивих документ≥в службовою особою зац≥кавленим юридичним або ф≥зичним особам. ѕри цьому видача зав≥домо неправдивих документ≥в матиме м≥сце ¤к у випадку, коли службова особа видаЇ документ, в ¤кий вона особисто внесла зав≥домо неправдив≥ в≥домост≥ чи ≥ншим чином його п≥дробила, або склала зав≥домо неправдивий документ, так ≥ у випадку видач≥ документа, складеного ≥ншими службовими особами чи в ¤кий внесен≥ зав≥домо неправдив≥ в≥домост≥ ≥ншими службовими особами. ѕитанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть службовоњ особи, ¤ка видала документ, складений ≥ншими службовими особами чи особами, п≥длеглими по служб≥, ¤к≥ не Ї службовими, або документ, в ¤кий зазначеними особами внесен≥ зав≥домо неправдив≥ в≥домост≥, вир≥шуЇтьс¤ за правилами сп≥вучаст≥.

7. —лужбове п≥дробленн¤ Ї спец≥альною нормою щодо []{1_358}ст. 358 ≥ в≥дпов≥дно до правил квал≥ф≥кац≥њ злочин≥в при конкуренц≥њ загальноњ ≥ спец≥альноњ крим≥нально-правових норм маЇ застосовуватись спец≥альна норма, тобто ст. 366.

8. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу, вид умислу пр¤мий: особа усв≥домлюЇ, що вносить до оф≥ц≥йних документ≥в зав≥домо неправдив≥ в≥домост≥, вчинюЇ ≥нше п≥дробленн¤ документ≥в, або складаЇ чи видаЇ зав≥домо неправдив≥ документи, ≥ бажаЇ так чинити.

ћотиви та мета службового п≥дробленн¤ можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю д≥й винноњ особи не впливають, однак можуть бути врахован≥ судом при призначенн≥ покаранн¤.

9. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 366, може бути лише службова особа (про службову особу див. пп. 7Ч12, 17 коментар¤ до []{1_364}ст. 364).

10.  вал≥ф≥кованим видом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366, Ї вчиненн¤ вказаного в ч. 1 ст. 366 д≥¤нн¤, ¤ке спричинило т¤жк≥ насл≥дки (про т¤жк≥ насл≥дки див. п. 15 коментар¤ до []{1_364}ст. 364).

11. ƒ≥њ службовоњ особи, ¤ка вчинила службове п≥дробленн¤ документ≥в дл¤ њх наступного використанн¤ з метою заволод≥нн¤ чужим майном, повинн≥ квал≥ф≥куватись за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених в≥дпов≥дними частинами []{1_191}ст. 191 та 366.  оли п≥дроблен≥ документи використовуютьс¤ ≥ншою особою дл¤ заволод≥нн¤ чужим майном, д≥њ службовоњ особи, ¤ка п≥дробила документи, ¤кщо вона усв≥домлювала, з ¤кою метою вони будуть використовуватись, повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ додатково ¤к сп≥вучасть у готуванн≥ до розкраданн¤ чужого майна чи замаху на розкраданн¤, тобто за в≥дпов≥дною частиною ст. 366 та []{1_27}ч. 5 ст. 27; []{1_14}ст. 14, []{1_15}15 та []{1_190}190, а ¤кщо ≥ншою особою розкраданн¤ фактично було вчинене, Ч ¤к пособництво такому розкраданню.

</s366>

<s367>

—татт¤ 367.—лужбова недбал≥сть

1. —лужбова недбал≥сть, тобто невиконанн¤ або неналежне виконанн¤ службовою особою своњх службових обовТ¤зк≥в через несумл≥нне ставленн¤ до них, що запод≥¤ло ≥стотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам окремих юридичних ос≥б, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з≥ штрафом в≥д ста до двохсот пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або без такого.

1. « обТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 367, характеризуЇтьс¤ сукупн≥стю трьох обовТ¤зкових ознак:

Ч невиконанн¤м або неналежним виконанн¤м службовою особою своњх обовТ¤зк≥в;

Ч запод≥¤нн¤м ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам окремих юридичних ос≥б;

Ч причинним звТ¤зком м≥ж зазначеними д≥¤нн¤м та насл≥дками.

«лочин маЇ матер≥альний склад ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ передбачених у диспозиц≥њ статт≥ насл≥дк≥в.

2. Ќевиконанн¤ службовою особою своњх службових обовТ¤зк≥в передбачаЇ безд≥¤льн≥сть такоњ особи за умови, коли вона повинна була ≥ могла вчинити д≥њ, що вход¤ть в коло њњ обовТ¤зк≥в у межах повноважень, ¤кими вона над≥лена на п≥дстав≥ закон≥в та ≥нших нормативно-правових акт≥в.

3. Ќеналежне виконанн¤ службовою особою своњх службових обовТ¤зк≥в передбачаЇ њх виконанн¤ неналежним чином через несумл≥нне ставленн¤ до них за умови, що вона повинна була ≥ могла њх виконати належним чином. ѕри цьому необх≥дно встановити:

Ч ¤к≥ саме обовТ¤зки вход¤ть в коло повноважень службовоњ особи ≥ ¤кими нормативно-правовими актами чи службовими ≥нструкц≥¤ми вони визначен≥;

Ч ¤к≥ саме службов≥ обовТ¤зки були не виконан≥ або неналежно (не в повному обс¤з≥) виконан≥ особою;

Ч чи зумовило невиконанн¤ чи неналежне виконанн¤ службовою особою своњх обовТ¤зк≥в запод≥¤нн¤ ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам окремих юридичних ос≥б;

Ч чи могла обТЇктивно особа виконати своњ обовТ¤зки належним чином, тобто чи не вплинули зовн≥шн≥ чинники, що не залежать в≥д вол≥ особи (наприклад, д≥њ техн≥чних фактор≥в, д≥њ ≥нших ос≥б, стих≥йн≥ сили природи, д≥¤ ≥ншоњ непереборноњ сили тощо), на можлив≥сть виконанн¤ таких обовТ¤зк≥в;

Ч чи не зумовлене невиконанн¤ або неналежне виконанн¤ особою своњх обовТ¤зк≥в субТЇктивними факторами (наприклад, через в≥дсутн≥сть досв≥ду роботи, в≥дсутн≥сть належноњ профес≥йноњ п≥дготовки, на¤вн≥сть кал≥цтва, ≥нших вад ф≥зичного здоровТ¤ тощо).

Ќорма, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за злочин, передбачений ст. 367, Ї загальною щодо ≥нших (спец≥альних) норм, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за спец≥альн≥ види невиконанн¤ або неналежного виконанн¤ обовТ¤зк≥в (наприклад, []{1_137}ст. 137, []{1_140}140, []{1_244}244, []{1_272}272, []{1_274}274Ч276, []{1_287}287, []{1_288}288).  вал≥ф≥кац≥¤ д≥й винноњ особи в цих випадках повинна зд≥йснюватись за правилами конкуренц≥њ загальноњ та спец≥альноњ норми, а саме за спец≥альною нормою.

4. ѕро ≥стотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та ≥нтересам окремих громад¤н, або державним чи громадським ≥нтересам, або ≥нтересам окремих юридичних ос≥б див. п. 5 коментар¤ до []{1_364}ст. 364.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ необережност≥. ¬ид необережност≥ Ч злочинна недбал≥сть, коли особа не передбачаЇ можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в через невиконанн¤ чи неналежне виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в, хоча повинна була ≥ могла њх передбачити. ј злочинна самовпевнен≥сть, Ч це коли особа передбачала можлив≥сть настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в свого д≥¤нн¤, але легковажно розраховувала на њх в≥дверненн¤.

Ќесумл≥нне ставленн¤ до виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в може бути ¤к умисним, так ≥ необережним.

6. —убТЇкт злочину спец≥альний, ним може бути т≥льки службова особа (про службову особу див. пп. 7Ч12, 17 коментар¤ до []{1_364}ст. 364).

7.  вал≥ф≥кованим видом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367, Ї вчиненн¤ вказаного в ч. 1 ст. 367 д≥¤нн¤, ¤ке спричинило т¤жк≥ насл≥дки (про т¤жк≥ насл≥дки див. п. 15 коментар¤ до ст. 364).

</s367>

<s368>

—татт¤ 368.ќдержанн¤ хабара

1. ќдержанн¤ службовою особою в будь-¤кому вигл¤д≥ хабара за виконанн¤ чи невиконанн¤ в ≥нтересах того, хто даЇ хабара, чи в ≥нтересах третьоњ особи будь-¤коњ д≥њ з використанн¤м наданоњ њй влади чи службового становища Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д семисот пТ¤тдес¤ти до одн≥Їњ тис¤ч≥ пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. ќдержанн¤ хабара у великому розм≥р≥ або службовою особою, ¤ка займаЇ в≥дпов≥дальне становище, або за попередньою змовою групою ос≥б, або повторно, або поЇднане з вимаганн¤м хабара, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю майна.

3. ќдержанн¤ хабара в особливо великому розм≥р≥ або службовою особою, ¤ка займаЇ особливо в≥дпов≥дальне становище, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до дванадц¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в та з конф≥скац≥Їю майна.

ѕрим≥тка.

1. ’абарем у великому розм≥р≥ вважаЇтьс¤ такий, що у дв≥ст≥ ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, в особливо великому Ч такий, що у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

2. —лужбовими особами, ¤к≥ займають в≥дпов≥дальне становище, Ї особи, зазначен≥ у пункт≥ 1 прим≥тки до []{1_364}статт≥ 364, посади ¤ких зг≥дно з≥ []{4_173_25}статтею 25 «акону ”крањни Уѕро державну службуФ в≥днесен≥ до третьоњ, четвертоњ, пТ¤тоњ та шостоњ категор≥й, а також судд≥, прокурори ≥ сл≥дч≥, кер≥вники, заступники кер≥вник≥в орган≥в державноњ влади та управл≥нн¤, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, њх структурних п≥дрозд≥л≥в та одиниць. —лужбовими особами, ¤к≥ займають особливо в≥дпов≥дальне становище, Ї особи, зазначен≥ в частин≥ перш≥й []{4_173_9}статт≥ 9 «акону ”крањни Уѕро державну службуФ, та особи, посади ¤ких зг≥дно ≥з []{4_173_25}статтею 25 цього «акону в≥днесен≥ до першоњ та другоњ категор≥й.

3. ѕовторним у статт¤х 368 ≥ []{1_369}369 цього  одексу визнаЇтьс¤ злочин, вчинений особою, ¤ка ран≥ше вчинила будь- ¤кий ≥з злочин≥в, передбачених цими статт¤ми.

4. ¬имаганн¤м хабара визнаЇтьс¤ вимаганн¤ службовою особою хабара з погрозою вчиненн¤ або невчиненн¤ з використанн¤м влади чи службового становища д≥й, ¤к≥ можуть запод≥¤ти шкоду правам чи законним ≥нтересам того, хто даЇ хабара, або умисне створенн¤ службовою особою умов, за ¤ких особа вимушена дати хабара з метою запоб≥ганн¤ шк≥дливим насл≥дкам щодо своњх прав ≥ законних ≥нтерес≥в.

1. ѕ≥д пон¤тт¤м хабарництво розум≥ють два склади злочин≥в:

Ч одержанн¤ хабара (ст. 368);

Ч даванн¤ хабара ([]{1_369}ст. 369).

2. ѕредметом одержанн¤ хабара Ї;

Ч майно (грош≥, матер≥альн≥ ц≥нност≥);

Ч право на майно (документи, що надають право на отриманн¤ майна, волод≥нн¤, користуванн¤ та розпор¤дженн¤ майном, а також документи, що надають право вимагати виконанн¤ зобовТ¤зань матер≥ального характеру тощо);

Ч будь-¤к≥ д≥њ майнового характеру (передача майнових виг≥д або в≥дмова в≥д них, в≥дмова в≥д прав на майно, безоплатне наданн¤ майнових виг≥д, санаторних чи туристичних пут≥вок, проведенн¤ буд≥вельних чи ремонтних роб≥т тощо).

ќск≥льки одержанн¤ хабара Ї корисливим злочином, то предметом хабара не можуть визнаватись послуги, вигоди немайнового характеру (наприклад, спри¤нн¤ просуванню по служб≥, схвальн≥ характеристики ≥ в≥дзиви в засобах масовоњ ≥нформац≥њ, спростуванн¤ критики на адресу службовоњ особи тощо). ѕослуги немайнового характеру можуть визнаватись ≥ншими особистими ≥нтересами службовоњ особи при зловживанн≥ владою або службовим становищем ≥, за на¤вност≥ ≥нших необх≥дних ознак, можуть квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дною частиною []{1_364}ст. 364.

3. « обТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 368, характеризуЇтьс¤ прийн¤тт¤м службовою особою в≥д ≥ншоњ особи предмета хабара за виконанн¤ чи невиконанн¤ в ≥нтересах того, хто даЇ хабар або третьоњ особи, будь-¤коњ д≥њ з використанн¤м наданоњ так≥й службов≥й особ≥ влади чи займаного нею службового становища. ѕрийн¤тт¤ службовою особою предмета хабара може в≥дбуватис¤ ¤к у форм≥ його безпосереднього отриманн¤ в≥д хабародавц¤ самою службовою особою або через ≥нших ос≥б Ч посередник≥в (знайомих, родич≥в), так ≥ ≥ншими способами: одержанн¤ поштового в≥дправленн¤; перерахуванн¤ кошт≥в на рахунки в установах банк≥в, вказан≥ службовою особою. ќдержанн¤ хабара може бути ≥ у завуальован≥й форм≥: п≥д вигл¤дом програшу в карти; шл¤хом укладенн¤ договору куп≥вл≥-продажу коштовноњ реч≥ за значно нижчою ц≥ною; п≥д вигл¤дом подарунка або отриманн¤ кошт≥в у борг без нам≥ру њх поверненн¤ тощо. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ одержанн¤ хабара не маЇ значенн¤, ¤ким чином службова особа одержала та розпор¤дилас¤ хабарем (використала дл¤ власних потреб, дл¤ потреб своЇњ родини чи ≥нших ос≥б).

ќдержанн¤ хабара вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту прийн¤тт¤ службовою особою хоча б частини матер≥альних ц≥нностей або виг≥д (п≥льг) майнового характеру незалежно в≥д того, виконала чи не виконала службова особа певн≥ д≥њ в ≥нтересах того, хто даЇ хабар, або в ≥нтересах третьоњ особи, а також незалежно в≥д того, чи мала нам≥р службова особа взагал≥ виконувати (не виконувати) обумовлен≥ д≥њ. „ас отриманн¤ хабара Ч до моменту виконанн¤ чи невиконанн¤ певних д≥й службовою особою (хабар-п≥дкуп) або п≥сл¤ њх виконанн¤ або невиконанн¤ (хабар-винагорода) Ч на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ.

4. ѕ≥д ≥нтересами того, хто даЇ хабара розум≥ютьс¤ будь-¤к≥ ≥нтереси самого хабародавц¤, а п≥д ≥нтересами третьоњ особи Ч ≥нтереси будь-¤коњ ≥ншоњ особи, на користь ¤коњ вчинюютьс¤ або не вчинюютьс¤ певн≥ д≥њ службовою особою.

5. ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й службовоњ особи за ст. 368 не маЇ значенн¤, одержала вона хабар за вчиненн¤ правом≥рного чи протиправного д≥¤нн¤ по служб≥. ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_196_4}абз. 2 п. 4 постанови Уѕро судову практику в справах про хабарництвоФ в≥д 7 жовтн¤ 1994 р. є 12 розТ¤снив, що одержанн¤ хабара службовою особою, повТ¤зане з вчиненн¤м д≥й, ¤к≥ сам≥ Ї злочинними (службове п≥дробленн¤, зловживанн¤ владою або службовим становищем тощо), належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в.

6. « субТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ст. 368, характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу: службова особа усв≥домлюЇ, що отримуЇ хабар за виконанн¤ чи невиконанн¤ певних д≥й в ≥нтересах хабародавц¤ чи в ≥нтересах третьоњ особи з використанн¤м наданоњ њй влади чи службового становища, ≥ бажаЇ отримати цю незаконну винагороду.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ одержанн¤ хабара маЇ значенн¤ об≥знан≥сть ¤к службовоњ особи, ¤ка одержуЇ хабар, так ≥ хабародавц¤ про характер вчинюваних ними д≥й. “ому отриманн¤ службовою особою в≥д ≥ншоњ особи матер≥альних ц≥нностей або виг≥д матер≥ального характеру шл¤хом обману чи зловживанн¤ дов≥рою, не утворюють складу злочину одержанн¤ хабара, а, за на¤вност≥ ≥нших необх≥дних ознак, повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених в≥дпов≥дними частинами []{1_190}ст. 190 та []{1_364}364.

ƒ≥њ службовоњ особи, ¤ка одержала матер≥альн≥ ц≥нност≥ чи вигоди майнового характеру наче б то дл¤ передач≥ ≥нш≥й службов≥й особ≥ без нам≥ру њх передати, не утворюють склад злочину одержанн¤ хабара ≥ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених в≥дпов≥дними частинами []{1_190}ст. 190 та []{1_364}364, а за на¤вност≥ ≥нших необх≥дних ознак Ч за в≥дпов≥дними частинами []{1_15}ст. 15, []{1_27}27 ≥ []{1_369}369 (п≥дбурюванн¤ до замаху на даванн¤ хабара). «а таких умов д≥њ хабародавц¤ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ ¤к замах на даванн¤ хабара.

7. —убТЇктом одержанн¤ хабара може бути лише службова особа, ¤ка в силу використанн¤ наданоњ њй влади чи службового становища могла вчинити (не вчинити) певн≥ д≥њ, а також в силу своњх повноважень могла давати вказ≥вки ≥ контролювати д≥¤льн≥сть ≥нших орган≥зац≥й. —убТЇктом одержанн¤ хабара маЇ визнаватись ≥ службова особа, ¤ка в силу свого службового становища не могла вчинити або не вчинити певн≥ д≥њ в ≥нтересах хабародавц¤, але вжила заход≥в до вчиненн¤ таких д≥й ≥ншою службовою особою (наприклад, проханн¤, рекомендац≥¤ тощо).

8. ƒо обт¤жуючих обставин передбачених ч. 2 ст. 368, в≥дноситьс¤ одержанн¤ хабара:

Ч у великому розм≥р≥;

Ч службовою особою, ¤ка займаЇ в≥дпов≥дальне становище;

Ч за попередньою змовою групою ос≥б;

Ч повторно;

Ч поЇднане з його вимаганн¤м.

ƒо особливо обт¤жуючих, передбачених ч. 3 ст. 368, належать обставини:

Ч одержанн¤ хабара в особливо великому розм≥р≥;

Ч одержанн¤ хабара службовою особою, ¤ка займаЇ особливо в≥дпов≥дальне становище.

9. «м≥ст пон¤ть великий розм≥р ≥ особливо великий розм≥р визначаЇтьс¤ в п. 1 прим≥тки до ст. 368. ѕри цьому варт≥сть виг≥д майнового характеру обовТ¤зково повинна мати грошовий екв≥валент.

10. ѕро службов≥ особи, ¤к≥ займають в≥дпов≥дальне ≥ особливо в≥дпов≥дальне становище див. п. 2 прим≥тки до ст. 368.

11. ѕ≥д одержанн¤м хабара за попередньою змовою групою ос≥б необх≥дно розум≥ти вчиненн¤ цього злочину двома ≥ б≥льше службовими особами, ¤к≥ попередньо домовились про його сп≥льне вчиненн¤ ≥ д≥¤ли ¤к сп≥ввиконавц≥. “ака домовлен≥сть про сп≥льн≥сть д≥й в ¤кост≥ сп≥ввиконавц≥в повинна бути дос¤гнута до моменту одержанн¤ хабара.

12. ѕовторним у в≥дпов≥дност≥ з п. 3 прим≥тки до ст. 368 визнаЇтьс¤ вчиненн¤ злочину особою, ¤ка ран≥ше вчинила одержанн¤ хабара або даванн¤ хабара, незалежно в≥д того, чи прит¤гувалась така особа за ран≥ше вчинений злочин до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ќзнака повторност≥ буде в≥дсутн¤ в тому випадку, коли судим≥сть за ран≥ше вчинений злочин (злочини) погашена або зн¤та у встановленому законом пор¤дку. ќдержанн¤ хабара службовою особою в дек≥лька прийом≥в в≥д одн≥Їњ особи або в≥д дек≥лькох ос≥б одночасно за виконанн¤ чи невиконанн¤ в њх сп≥льних ≥нтересах Їдиного д≥¤нн¤ по служб≥ не утворюЇ повторност≥, д≥њ такоњ службовоњ особи квал≥ф≥куютьс¤ ¤к один продовжуваний злочин. ќдержанн¤ хабара в≥д дек≥лькох ос≥б одночасно або в один прийом за виконанн¤ чи невиконанн¤ в ≥нтересах кожноњ з них окремих д≥й утворюЇ повторн≥сть (див. []{4_196_16}п. 16 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про хабарництвоФ в≥д 7 жовтн¤ 1994 р. є 12).

13. ¬имаганн¤м хабара в≥дпов≥дно до п. 4 прим≥тки до ст. 368 визнаЇтьс¤ вимаганн¤ службовою особою хабара з погрозою вчиненн¤ або невчиненн¤ з використанн¤м влади чи службового становища д≥й, ¤к≥ можуть запод≥¤ти шкоду правам чи законним ≥нтересам того, хто даЇ хабара, або умисне створенн¤ службовою особою умов, за ¤ких особа вимушена дати хабара з метою запоб≥ганн¤ шк≥дливим насл≥дкам щодо своњх прав ≥ законних ≥нтерес≥в.

якщо особа, щодо ¤коњ мало м≥сце вимаганн¤ хабара, з тих чи ≥нших причин хабара не дала, д≥њ службовоњ особи потр≥бно квал≥ф≥кувати, в залежност≥ в≥д ≥нших обставин, ¤к готуванн¤ або замах на одержанн¤ хабара, поЇднан≥ з вимаганн¤м.

</s368>

<s369>

—татт¤ 369.ƒаванн¤ хабара

1. ƒаванн¤ хабара Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д двохсот до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. ƒаванн¤ хабара, вчинене повторно, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в з конф≥скац≥Їю майна або без такоњ.

3. ќсоба, ¤ка дала хабар, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, ¤кщо стосовно нењ мало м≥сце вимаганн¤ хабара або ¤кщо п≥сл¤ даванн¤ хабара вона добров≥льно за¤вила про те, що сталос¤, до порушенн¤ крим≥нальноњ справи щодо нењ органу, над≥леному законом правом на порушенн¤ крим≥нальноњ справи.

1. ѕ≥д даванн¤м хабара необх≥дно розум≥ти передачу особисто або через посередник≥в службов≥й особ≥ матер≥альних ц≥нностей, права на майно, наданн¤ виг≥д майнового характеру за вчиненн¤ або невчиненн¤ д≥й в ≥нтересах хабародавц¤ з використанн¤м влади чи службового становища.

2. ўодо предмета злочину див. п. 2 коментар¤ до []{1_368}ст. 368.

3. ƒаванн¤ хабара визнаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту прийн¤тт¤ службовою особою хоча б частини матер≥альних ц≥нностей або виг≥д (п≥льг) майнового характеру незалежно в≥д того, виконала чи не виконала службова особа певн≥ д≥њ в ≥нтересах того, хто даЇ хабар, або в ≥нтересах третьоњ особи, а також незалежно в≥д того, чи мала нам≥р службова особа взагал≥ виконувати (не виконувати) обумовлен≥ д≥њ. „ас даванн¤ хабара (до моменту виконанн¤ чи невиконанн¤ певних д≥й службовою особою або п≥сл¤ њх виконанн¤ або невиконанн¤) на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ.

4. —лужбова особа, ¤ка дала хабара за одержанн¤ певних благ, п≥льг або переваг дл¤ установи, орган≥зац≥њ чи п≥дприЇмства, нестиме в≥дпов≥дальн≥сть за даванн¤ хабара, а за на¤вност≥ до того п≥дстав Ч ≥ за ≥нший злочин (наприклад, зловживанн¤ владою або службовим становищем, викраденн¤ майна, переданого ¤к хабар тощо). ƒ≥њ службовоњ особи, ¤ка дала вказ≥вку п≥длеглому добиватис¤ таких благ, п≥льг або переваг шл¤хом п≥дкупу ≥нших службових ос≥б, надала дл¤ цього кошти чи ≥нш≥ ц≥нност≥ або розпор¤дилас¤ њх вид≥лити, надала законного вигл¤ду виплатам у випадках дач≥ хабара у завуальованих формах, потр≥бно квал≥ф≥кувати ¤к сп≥вучасть у даванн≥ хабара за ч. 3 чи 4 []{1_27}ст. 27 ≥ в≥дпов≥дною частиною ст. 369. ƒ≥њ особи, ¤ка виконала так≥ рекомендац≥њ ≥ передала незаконну винагороду службов≥й особ≥, квал≥ф≥куютьс¤ лише за ст. 369. јналог≥чно квал≥ф≥куватимутьс¤ д≥њ зазначених ос≥б ≥ у випадку, коли службова особа лише рекомендувала п≥длеглому добиватис¤ благ, п≥льг чи переваг за хабар≥ без вчиненн¤ зазначених д≥й, а п≥длегла особа виконала рекомендац≥њ ≥ передала незаконну винагороду службов≥й особ≥.

5. якщо хабародавець схилив службову особу, ¤ка одержала хабара, до вчиненн¤ ≥ ≥ншого злочину у сфер≥ службовоњ д≥¤льност≥, його д≥њ належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в даванн¤ хабара та п≥дбурюванн¤ до вчиненн¤ злочину, ¤кий вчинила службова особа.

6. —убТЇктивна сторона даванн¤ хабара характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю вини у форм≥ пр¤мого умислу. ќсоба розум≥Ї, що передаЇ службов≥й особ≥ незаконну винагороду за вчиненн¤ чи невчиненн¤ нею певних д≥й в своњх ≥нтересах чи в ≥нтересах трет≥х ос≥б з використанн¤м влади чи службового становища. ћотив не впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю д≥й особи, що дала хабара.

7. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 369, може бути ¤к ф≥зична, так ≥ службова особа.

8.  вал≥ф≥кованим видом даванн¤ хабара Ї даванн¤ хабара, вчинене повторно. ѕовторним у в≥дпов≥дност≥ до п. 3 прим≥тки до []{1_368}ст. 368 визнаЇтьс¤ вчиненн¤ злочину особою, ¤ка ран≥ше вчинила одержанн¤ хабара або даванн¤ хабара, незалежно в≥д того, чи прит¤гувалась така особа за ран≥ше вчинений злочин до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ќзнака повторност≥ буде в≥дсутн¤ в тому випадку, коли судим≥сть за ран≥ше вчинений злочин (злочини) погашена або зн¤та у встановленому законом пор¤дку.

ƒаванн¤ хабара службов≥й особ≥ в дек≥лька прийом≥в одн≥Їю особою або к≥лькома особами за виконанн¤ чи невиконанн¤ в њх ≥нтересах Їдиного д≥¤нн¤ по служб≥ не утворюЇ ознаки повторност≥, д≥њ такоњ особи (ос≥б) квал≥ф≥куютьс¤ ¤к один продовжуваний злочин.

9. «в≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи за даванн¤ хабара можливе лише за таких умов:

Ч ¤кщо стосовно такоњ особи мало м≥сце вимаганн¤ хабара;

Ч ¤кщо п≥сл¤ даванн¤ хабара але до порушенн¤ крим≥нальноњ справи щодо нењ, вона добров≥льно за¤вила про те що сталос¤ до компетентних орган≥в.

10. ѕро вимаганн¤ хабара див. п. 13 коментар¤ до []{1_368}ст. 368.

11. ƒобров≥льн≥сть за¤ви про даванн¤ хабара передбачаЇ безумовне, з власноњ вол≥, пов≥домленн¤ або зверненн¤ з за¤вою (в усн≥й чи письмов≥й форм≥) до в≥дпов≥дного органу, ¤кий над≥лений законом правом на порушенн¤ крим≥нальноњ справи (суд, прокуратура, органи внутр≥шн≥х справ, —Ѕ”). ƒобров≥льними мають визнаватись також пов≥домленн¤ ≥ за¤ви, зроблен≥ за пропозиц≥Їю таких орган≥в. ќбовТ¤зковою умовою при цьому Ї те, що пов≥домленн¤ або за¤ва повинн≥ бути зроблен≥ в≥дпов≥дним органам до порушенн¤ крим≥нальноњ справи проти такоњ особи.

</s369>

<s370>

—татт¤ 370.ѕровокац≥¤ хабара

1. ѕровокац≥¤ хабара, тобто св≥доме створенн¤ службовою особою обставин ≥ умов, що зумовлюють пропонуванн¤ або одержанн¤ хабара, щоб пот≥м викрити того, хто дав або вз¤в хабара, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене службовою особою правоохоронних орган≥в, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

1. ѕ≥д провокац≥Їю хабара потр≥бно розум≥ти створенн¤ службовою особою обставин ≥ умов, що зумовлюють пропонуванн¤ або одержанн¤ хабара з метою викритт¤ в майбутньому того, хто дав хабара або вз¤в його.

—т. 370 передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за два види провокац≥њ хабара Ч створенн¤ обставин ≥ умов, що зумовлюють:

Ч пропонуванн¤ хабара;

Ч одержанн¤ хабара.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ст. 370, характеризуЇтьс¤ д≥¤нн¤м, спр¤мованим на створенн¤ обстановки (обставин ≥ умов), що зумовлюЇ пропонуванн¤ або одержанн¤ хабара з метою подальшого викритт¤ того, хто дав хабара або вз¤в його. ÷е може бути, наприклад, п≥дбурюванн¤ до даванн¤ або одержанн¤ хабара, пропонуванн¤ хабара службов≥й особ≥, пропонуванн¤ ≥ншим особам дати хабара.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥¤нн¤, спр¤мованого на створенн¤ обставин ≥ умов, що зумовлюють пропонуванн¤ або одержанн¤ хабара, незалежно в≥д того, чи в≥дбувс¤ факт одержанн¤ або даванн¤ хабара.

якщо службова особа з метою подальшого викритт¤ орган≥зувала даванн¤ або одержанн¤ хабара, п≥дмовила до таких д≥й того, хто дав хабара або вз¤в його, або спри¤ла њм у цьому, д≥њ такоњ особи потр≥бно квал≥ф≥кувати в≥дпов≥дно за []{1_27}ч. 3Ч5 ст. 27 ≥ в≥дпов≥дною частиною []{1_368}ст. 368 чи 370. ѕровокац≥¤ одержанн¤ або даванн¤ хабара не зв≥льн¤Ї в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ц≥ злочини того, хто дав хабара або вз¤в його.

” випадку, коли провокац≥¤ даванн¤ хабара супроводжувалась вимаганн¤м хабара, особа, що дала хабара, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ на п≥дстав≥ []{1_369}ч. 3 ст. 369.

3. « субТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ст. 370, характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом ≥ на¤вн≥стю спец≥альноњ мети викритт¤ того, хто дав хабара або вз¤в його. ћотиви вчиненн¤ таких д≥¤нь можуть бути р≥зними (карТЇризм, помста тощо) ≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають.

4. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 370, Ї лише службова особа.

5. „. 2 ст. 370 передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за провокац≥ю хабара, вчинену службовою особою правоохоронних орган≥в. ¬≥дпов≥дно до []{4_177_2}ч. 1 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ в≥д 23 грудн¤ 1993 р. до правоохоронних орган≥в в≥днос¤тьс¤ органи прокуратури, внутр≥шн≥х справ, служби безпеки, митн≥ органи, органи охорони державного кордону, державноњ податковоњ служби, органи ≥ установи виконанн¤ покарань, органи державноњ контрольно- рев≥з≥йноњ служби, рибоохорони, державноњ л≥совоњ охорони, ≥нш≥ органи, ¤к≥ зд≥йснюють правозастосовн≥ або правоохоронн≥ функц≥њ. ƒо службових ос≥б правоохоронних орган≥в в≥днос¤тьс¤ особи, ¤к≥ зд≥йснюють функц≥њ представника влади або займають пост≥йно чи тимчасово посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно- розпор¤дчих обовТ¤зк≥в в таких органах.

</s370>

</r17>

<r18>

–озд≥л XVIII «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ѕ–ј¬ќ—”ƒƒя

<s371>

—татт¤ 371.«ав≥домо незаконн≥ затриманн¤, прив≥д або арешт

1. «ав≥домо незаконне затриманн¤ або незаконний прив≥д Ч

караютьс¤ позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. «ав≥домо незаконн≥ арешт або триманн¤ п≥д вартою Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки або були вчинен≥ з корисливих мотив≥в чи в ≥нших особистих ≥нтересах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_29}ст. 29  онституц≥њ ”крањни кожна людина маЇ право на свободу та особисту недоторканн≥сть. Ќезаконн≥ затриманн¤, прив≥д або вз¤тт¤ п≥д варту порушують важлив≥ конституц≥йн≥ права особи.

ќбТЇктом злочину Ї право людини на особисту недоторканн≥сть, в тому числ≥ на неприпустим≥сть њњ незаконного арешту, приводу або затриманн¤.  р≥м  онституц≥њ ”крањни це право закр≥плюЇ в []{4_438_4}ст. 3 «агальноњ декларац≥њ прав людини 1948, []{4_31_9}ст. 9 ћ≥жнародного пакту про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права 1966 р. та []{4_281_5}ст. 5 ™вропейськоњ конвенц≥њ про захист прав ≥ основних свобод людини 1950 р.

2. «атриманн¤ Ч тимчасовий запоб≥жний зах≥д, що може застосовуватись до особи, ¤ка п≥дозрюЇтьс¤ у вчиненн≥ злочину, за ¤кий може бути призначено покаранн¤ у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ за на¤вност≥ п≥дстав ≥ в пор¤дку, передбаченому []{4_23_133}ст. 106, []{4_23_134}106-1, []{4_23_144}115, []{4_23_179}149, []{4_23_198}165-2  ѕ  ”крањни.

ѕрив≥д Ч процесуальний зах≥д, ¤кий означаЇ примусове доставленн¤ сп≥вроб≥тниками м≥л≥ц≥њ обвинуваченого, п≥дозрюваного, потерп≥лого чи св≥дка до особи, ¤ка зд≥йснюЇ досудове сл≥дство в справ≥, або в суд, ¤кщо вони без поважних причин не зТ¤вл¤ютьс¤ у вказаний час та м≥сце за викликом. ѕ≥дстави та пор¤док приводу реіламентован≥ []{4_23_91}ст. 70, []{4_23_93}72, []{4_23_165}135, []{4_23_166}136  ѕ  ”крањни.

¬з¤тт¤ п≥д варту Ч запоб≥жний зах≥д, що застосовуЇтьс¤ до п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного, засудженого з метою запоб≥гти спробам ухилитис¤ в≥д д≥знанн¤, сл≥дства або суду, перешкодити встановленню ≥стини у крим≥нальн≥й справ≥ або продовжити злочинну д≥¤льн≥сть, а також дл¤ забезпеченн¤ виконанн¤ процесуальних р≥шень в≥дпов≥дно до []{4_23_178}ст. 148, []{4_23_180}150, []{4_23_186}155, []{4_23_187}156, []{4_23_196}165, []{4_23_197}165-1, []{4_23_198}165-2, []{4_23_199}165-3, []{4_23_288}246, []{4_23_296}253, []{4_23_318}274, []{4_23_390}343  ѕ  ”крањни.

јрешт Ч вид покаранн¤, ¤ке призначаЇтьс¤ вироком суду ≥ пол¤гаЇ у триманн≥ засудженого в умовах ≥зол¤ц≥њ строком в≥д одного до шести м≥с¤ц≥в, а також найб≥льш суворий вид адм≥н≥стративного ст¤гненн¤, ¤ке призначаЇтьс¤ постановою суду на строк до 15 д≥б. ” раз≥ постановленн¤ суддею (судд¤ми) зав≥домо неправосудного вироку чи постанови щодо покаранн¤ або ст¤гненн¤ у вигл¤д≥ арешту д≥Ї []{1_375}ст. 375 (див. коментар до нењ).

ѕ≥д арештом сл≥д розум≥ти санкц≥оноване суддею триманн¤ п≥д вартою ¤к запоб≥жний зах≥д.

3. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 371, знаходить ви¤в у д≥¤х, ¤к≥ призвели до зав≥домо незаконного затриманн¤ або незаконного приводу, а ч. 2 статт≥ Ч до зав≥домо незаконного арешту або триманн¤ п≥д вартою.

«ав≥домо незаконним вважаЇтьс¤ зд≥йсненн¤ затриманн¤, приводу або вз¤тт¤ п≥д варту не на п≥дставах або не в пор¤дку, ¤к≥ регламентуютьс¤ []{4_23_0} ѕ  ”крањни та []{4_160_0}«аконом ”крањни Уѕро попереднЇ увТ¤зненн¤Ф в≥д 30 червн¤ 1993 р. є 3352-’≤≤, без винесенн¤ постанови, санкц≥њ судд≥, за в≥дсутност≥ п≥дстав, при порушенн≥ строк≥в триманн¤ п≥д вартою тощо.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ћотиви та мета, ¤к≥ пересл≥дувалис¤ при цьому, на квал≥ф≥кац≥ю не впливають. ÷е може бути корислив≥сть, помста, бажанн¤ шл¤хом порушенн¤ закону розкрити злочин тощо. Ќеобережна вина, ¤кщо при цьому завдано ≥стотноњ шкоди, може дати п≥дстави дл¤ квал≥ф≥кац≥њ вчиненого за []{1_367}ст. 367.

5.  вал≥ф≥куючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 371) Ї д≥њ:

Ч поЇднан≥ ≥з спричиненн¤м т¤жких насл≥дк≥в (замах на самогубство, самогубство, зв≥льненн¤ з роботи, захворюванн¤ на душевну хворобу, запод≥¤нн¤ значноњ матер≥альноњ шкоди);

Ч вчинен≥ з корисливих мотив≥в (бажанн¤ отримати матер≥альну вигоду);

Ч скоЇн≥ в ≥нших особистих ≥нтересах (помста, заздр≥сть, карТЇризм, бажанн¤ розкрити злочин шл¤хом порушенн¤ закону тощо).

6. —убТЇктом злочину може бути прац≥вник органу д≥знанн¤, сл≥дчий, прокурор, судд¤, ≥нш≥ службов≥ особи, ¤к≥ вчинили зазначен≥ д≥њ ≥ в≥дпов≥дають за []{1_365}ст. 365. ѕриватн≥ особи за вчиненн¤ тих же д≥й в≥дпов≥дають за []{1_146}ст. 146.

7. «ав≥домо незаконн≥ затриманн¤ або прив≥д, арешт або триманн¤ п≥д вартою у сукупност≥ з прит¤гненн¤м зав≥домо невинного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 371 ≥ []{1_372}372.

</s371>

<s372>

—татт¤ 372.ѕрит¤гненн¤ зав≥домо невинного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥

1. ѕрит¤гненн¤ зав≥домо невинного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ сл≥дчим, прокурором чи ≥ншою уповноваженою на те законом особою Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “е саме д≥¤нн¤, поЇднане з обвинуваченн¤м у вчиненн≥ т¤жкого або особливо т¤жкого злочину, а також поЇднане з≥ штучним створенн¤м доказ≥в обвинуваченн¤ або ≥ншою фальсиф≥кац≥Їю, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ ст. 372, пос¤гають на недоторканн≥сть ≥ свободу громад¤нина.

2. «ав≥дом≥сть незаконного прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ маЇ м≥сце у раз≥ в≥дсутност≥:

Ч под≥њ злочину, за ¤кий особа прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥;

Ч складу злочину у д≥¤нн≥ особи, що прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥;

Ч доказ≥в вини особи, ¤ка прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥;

Ч доказ≥в, ¤к≥ св≥дчать про невинн≥сть такоњ особи.

«лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту оголошенн¤ невинн≥й особ≥ постанови про прит¤гненн¤ њњ до в≥дпов≥дальност≥ ¤к обвинуваченоњ за злочин, ¤кого вона не вчинила, незалежно в≥д подальшоњ дол≥ крим≥нальноњ справи (формальний склад злочину). ¬ цей момент сл≥дчий може обрати запоб≥жний зах≥д, суттЇво обмежити права особи, запод≥¤ти значну моральну шкоду, дискредитувати њњ тощо. ÷ього ц≥лком достатньо, щоб вважати злочинний задум зд≥йсненим. ‘акт винесенн¤ постанови про прит¤гненн¤ особи до в≥дпов≥дальност≥ ¤к обвинуваченоњ з метою оголошенн¤ постанови маЇ розц≥нюватис¤ ¤к готуванн¤ до злочину ([]{1_14}ч. 1 ст. 14 та ст. 372).

3. —л≥д звернути увагу на де¤к≥ тонкощ≥ квал≥ф≥кац≥й. ѕо- перше, даний злочин утворюЇ не лише прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ повн≥стю невинноњ особи, але й особи, в≥дносно ¤коњ Ї п≥дстави щодо прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ за певний злочин, проте щодо ¤коњ службова особа правоохоронного органу безп≥дставно розширила або посилила обвинуваченн¤. Ќаприклад, Ї п≥дстави вважати, що особа зд≥йснила не поЇднаний з насильством граб≥ж, а њњ зав≥домо безп≥дставно прит¤гають до в≥дпов≥дальност≥ за розб≥й. ѕо-друге, ¤кщо в процес≥ розсл≥дуванн¤ зТ¤сувалас¤ невинуват≥сть прит¤гнутоњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ особи, а сл≥дчий св≥домо справу не закриваЇ ≥ робить все можливе (вже незаконно), щоб њњ все-таки завершити обвинувальним висновком, д≥њ останнього можуть квал≥ф≥куватись ¤к службовий злочин. ѕо-третЇ, ¤кщо у дан≥й ситуац≥њ сл≥дчий предТ¤вить нове обвинуваченн¤ зав≥домо невинуват≥й особ≥, то д≥њ сл≥дчого належить квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною ст. 372.

4. ћотиви при вчиненн≥ цього злочину значенн¤ не мають (помста, заздр≥сть, карТЇризм, бажанн¤ отримати матер≥альн≥ вигоди). якщо скоЇнн¤ злочину поЇднано з отриманн¤м хабара, то в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 372 ≥ []{1_368}368.

5. Ќавмисне неприт¤гненн¤ винноњ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, незаконне закритт¤ справи або незаконна в≥дмова у њњ порушенн≥ зумовлюють в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_364}ст. 364.

6. —убТЇкт злочину Ч сл≥дчий, прокурор, прац≥вник орган≥в д≥знанн¤ (спец≥альний субТЇкт).

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, оск≥льки у диспозиц≥њ п≥дкреслюЇтьс¤ зав≥дом≥сть прит¤гненн¤ невинного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. якщо прит¤гненн¤ невинного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ сталос¤ з необережност≥ чи недбалост≥ сл≥дчого, прокурора чи ≥ншоњ уповноваженоњ на те законом особи, вчинене може бути дисципл≥нарним проступком або злочином, передбаченим []{1_367}ст. 367.

8.  вал≥ф≥куючими дане д≥¤нн¤ обставинами (ч. 2 ст. 372) Ї випадки, спричинен≥:

Ч обвинуваченн¤м у вчиненн≥ т¤жкого ([]{1_12}ч. 4 ст. 12) або особливо т¤жкого ([]{1_12}ч. 5 ст. 12) злочин≥в;

Ч штучним створенн¤м доказ≥в обвинуваченн¤ або ≥ншою фальсиф≥кац≥Їю (умисне викривленн¤ або неправильне тлумаченн¤ факт≥в, под≥й, встановлених сл≥дством, штучне створенн¤, знищенн¤ або вилученн¤ ≥з справи документ≥в, спонуканн¤ експерт≥в до зав≥домо неправдивого висновку, нев≥дображенн¤ у справ≥ доказ≥в, ¤к≥ спростовують обвинуваченн¤ тощо).

9. якщо прит¤гненн¤ зав≥домо невинного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ повТ¤зане з зав≥домо незаконним затриманн¤м, приводом, арештом або утриманн¤м п≥д вартою, то квал≥ф≥кац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в зг≥дно з≥ []{1_371}ст. 371 та 372.

</s372>

<s373>

—татт¤ 373.ѕримушуванн¤ давати показанн¤

1. ѕримушуванн¤ давати показанн¤ при допит≥ шл¤хом незаконних д≥й з боку особи, ¤ка проводить д≥знанн¤ або досудове сл≥дство, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, поЇднан≥ ≥з застосуванн¤м насильства або ≥з знущанн¤м над особою, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

1. ѕередбачений даною статтею злочин пос¤гаЇ на нормальне в≥дправленн¤ правосудд¤, ставить п≥д загрозу його обТЇктивн≥сть, справедлив≥сть, б≥льше того Ч завдаЇ певноњ шкоди р≥шучост≥ нашоњ крањни в≥дстоювати недоторканн≥ права людини, закр≥плен≥ в  онституц≥њ ”крањни, м≥жнародно-правових документах, ¤к≥ п≥дписала ”крањна, Ч в []{4_31_0}ћ≥жнародному пакт≥ про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права 1966 р., факультативному протокол≥ до нього, що набув чинност≥ дл¤ ”крањни 25 жовтн¤ 1991 р., []{4_63_0} онвенц≥њ проти катувань та ≥нших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують г≥дн≥сть, вид≥в поводженн¤ та покаранн¤ 1984 р.

2. ѕримушуванн¤ ¤к форма повед≥нки несе в соб≥ негативний зм≥ст, будучи антиподом переконуванн¤. ¬оно з самого початку виражаЇ порушенн¤ права на в≥льне волеви¤вленн¤ особи, на ¤ку його спр¤мовано. ѕримушуванн¤ з огл¤ду на права людини в≥дв≥чно Ї незаконним. ¬оно пол¤гаЇ у зд≥йсненн≥ активного впливу, тиску на людину дл¤ того, щоб добитис¤ в≥д нењ ¤к захисноњ реакц≥њ певних д≥й, вчинк≥в, висловлювань. ” смисл≥ ст. 373 цей вплив спр¤мовано на одержанн¤ в≥д допитуваного певних показань.

3. ƒиспозиц≥¤ ст. 373 охоплюЇ лише т≥ випадки, коли примушуЇ давати певн≥ показанн¤ п≥д час допиту особа, ¤ка проводить д≥знанн¤, або особа, ¤ка проводить досудове сл≥дство (сл≥дчий, начальник сл≥дчого п≥дрозд≥лу, прокурор).

4. ƒана статт¤ правовими засобами іарантуЇ законн≥сть проведенн¤ допиту, а також зд≥йсненн¤ д≥алогових контакт≥в п≥д час проведенн¤ очноњ ставки, предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ та в≥дтворенн¤ обстановки ≥ обставин под≥њ (перев≥рки показань на м≥сц≥).

«аконодавець використовуЇ терм≥н Унезаконн≥ д≥њФ, чим п≥дкреслюЇтьс¤ негативний зм≥ст примушуванн¤, ¤ке протир≥чить закону. ѕроте на¤вн≥сть конкретних незаконних д≥й треба доводити кожного разу тому що закон не розкриваЇ, у чому можуть ви¤вл¤тись незаконн≥ д≥њ. “е, що у []{4_23_29}ч. 3 ст. 22  ѕ  ”крањни м≥ститьс¤ заборона домагатись показань обвинуваченого та ≥нших ос≥б, ¤к≥ беруть участь у справ≥, шл¤хом насильства, погроз та ≥нших незаконних заход≥в, не вир≥шуЇ справу з таких причин:

Ч по-перше, перел≥к незаконних метод≥в ¤вно вимагаЇ поширювального тлумаченн¤;

Ч по-друге, твердженн¤ про незаконн≥сть заходу повинн≥ випливати ≥з конкретних норм чинного  одексу, адже саме у ньому м≥ститьс¤ вичерпний перел≥к караних вчинк≥в, ¤к≥ складають його ќсобливу частину;

Ч по-третЇ, саме пон¤тт¤ У≥нш≥ незаконн≥ методиФ Ї оц≥ночним, що в принцип≥ в законодавств≥ допускаЇтьс¤, але оск≥льки мова йде не про оц≥нку ¤ких-небудь обставин, а про визнанн¤ конкретного вчинку злочинним, то виникаЇ потреба у використанн≥ аналог≥њ закону, що у крим≥нальному прав≥ категорично не допускаЇтьс¤.

ќтже, в закон≥ немаЇ перел≥ку д≥й, ¤к≥ сл≥д вважати незаконними п≥д час допиту, немаЇ в ньому ≥ визначеного критер≥ю допустимост≥ прийом≥в допиту, що утруднюЇ застосуванн¤ ст. 373 на практиц≥. “им б≥льше, що псих≥чний вплив може бути ц≥лком прийн¤тним ≥ нав≥ть корисним дл¤ допитуваного, наприклад розТ¤сненн¤ йому нев≥дворотност≥ покаранн¤ за скоЇний злочин ≥ позитивну роль щирого ка¤тт¤.

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ прийн¤то вважати де¤к≥ способи допиту незаконними. —еред них обірунтовано називають так≥: погроза застосувати насильство до допитуваного або до близьких йому ос≥б; насильство над допитуваним або близькими йому особами; знущанн¤ з особи; погроза розповсюдити компрометуюч≥ допитуваного в≥домост≥; погроза прит¤гти до в≥дпов≥дальност≥ за злочин, ¤кий допитуваний або близьк≥ йому люди не вчин¤ли; застосуванн¤ психотропних речовин; приниженн¤ г≥дност≥ допитуваного; багатогодинний без перерв допит, особливо зд≥йснюваний к≥лькома особами; обман у вигл¤д≥ предТ¤вленн¤ фальшивих доказ≥в, особливо начебто показань ≥нших ос≥б проти допитуваного; об≥ц¤нка закрити справу за певн≥ показанн¤, зв≥льнити з-п≥д варти; частуванн¤ гор≥лкою, постачанн¤ наркотик≥в тощо.

5. “аким чином, вичерпний перел≥к незаконних заход≥в дати неможливо. ћожуть виникнути й ≥нш≥ ситуац≥њ, ¤к≥ потребуватимуть юридичноњ оц≥нки. “ому сл≥д встановити загальний критер≥й визнанн¤ тих чи ≥нших прийом≥в впливу на допитуваного чи ≥нших учасник≥в процесу допустимими. ѕсихолог≥¤ таким критер≥Їм визначаЇ можлив≥сть дл¤ людини, на ¤ку зд≥йснюЇтьс¤ вплив, альтернативного ≥ в≥льного вибору вар≥ант≥в повед≥нки, вчинк≥в, утворенн¤ висновк≥в. ќдна справа сказати людин≥: У¬ам краще говорити правдуЕФ (повна свобода вибору) ≥ зовс≥м ≥нша Ч Уякщо ви не скажете правду, то ¤ вамЕФ (в≥льний виб≥р в≥дсутн≥й).

Ќа основ≥ встановленого критер≥ю повинн≥ визнаватись ц≥лком законними тактичн≥ прийоми сл≥дчого, ¤к≥ пол¤гають у створенн≥ переб≥льшеного у¤вленн¤ у допитуваного про об≥знан≥сть сл≥дчого, у ви¤вленн≥ винуватоњ об≥знаност≥, Усл≥дчих хитрощахФ, Упсихолог≥чних пасткахФ (¤кщо вони не основан≥ на обман≥), а тим б≥льше Ч прийоми переконуванн¤, розТ¤сненн¤ положень закону та ≥н.

6. ѕотерп≥лими в≥д цього злочину можуть бути обвинувачений, п≥дозрюваний, св≥док, потерп≥лий та експерт.

ќск≥льки []{4_23_0} ѕ  ”крањни не передбачаЇ допиту пон¤тих, спец≥ал≥ст≥в, перекладач≥в тощо, то вчиненн¤ в≥дносно них примушуванн¤ до певних д≥й п≥д час досудового сл≥дства може квал≥ф≥куватись ¤к злочин у сфер≥ службовоњ д≥¤льност≥.

7. «лочин, передбачений ст. 373, Ї зак≥нченим з моменту виконанн¤ д≥й, спр¤мованих на примушуванн¤ допитуваного давати показанн¤. “ому немаЇ квал≥ф≥куючого значенн¤, правдивих чи неправдивих показань домагавс¤ субТЇкт злочину.

8. якщо примушуванн¤ давати показанн¤ поЇднуЇтьс¤ з задумом використати ц≥ показанн¤ ≥ прит¤гти допитуваного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за злочин, ¤кий в≥н зав≥домо не скоював, то так≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_372}ст. 372 та 373.

якщо ж, навпаки, результати примушуванн¤ давати показанн¤ л¤гли в основу неприт¤гненн¤ злочинц¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, д≥њ сл≥дчого або особи, що вела д≥знанн¤, можуть кр≥м ст. 373 квал≥ф≥куватись принаймн≥ ще за []{1_365}ст. 365.

9. Ќасильство ¤к квал≥ф≥куюча ознака примушуванн¤ може вигл¤дати ¤к умисне нанесенн¤ удар≥в, побоњв, мордувань, звТ¤зуванн¤ на тривалий час, триманн¤ на холод≥, позбавленн¤ сну, њж≥, води, запод≥¤нн¤ легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень.

якщо насл≥дком таких д≥й Ї смерть потерп≥лого або спричиненн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, д≥њ злочинц¤ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за ч. 2 ст. 373, та []{1_115}ст. 115 чи []{1_121}121.

10. ѕ≥д знущанн¤м над особою розум≥Їтьс¤ глум, крайн≥й ступ≥нь приниженн¤, особливо образливе ставленн¤ до нењ, цин≥чне попранн¤ г≥дност≥ (плювок в обличч¤, скабрьозна розпов≥дь про кохану ж≥нку, примушуванн¤ њсти нечистоти, в≥дправленн¤ на т≥ло потерп≥лого природних потреб тощо).

11. —убТЇктом злочину може бути лише особа, ¤ка оф≥ц≥йно провадить д≥знанн¤ або досудове сл≥дство, незалежно в≥д њњ посади ≥ званн¤. ѕри цьому допит може проводитись ¤к окрема сл≥дча д≥¤, так ≥ у систем≥ ≥нших сл≥дчих д≥й.

12. ƒ≥¤нн¤, передбачене ст. 373, вчин¤Їтьс¤ лише з пр¤мим умислом. ћотиви злочину квал≥ф≥куючого значенн¤ не мають. Ќими можуть бути карТЇризм, користь, помста, нег≥дн≥ спонуканн¤.

</s373>

<s374>

—татт¤ 374.ѕорушенн¤ права на захист

1. Ќедопущенн¤ чи ненаданн¤ своЇчасно захисника, а також ≥нше грубе порушенн¤ права п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного на захист, вчинене особою, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчим, прокурором або суддею, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д трьохсот до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в або без такого.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤к≥ призвели до засудженн¤ невинноњ у вчиненн≥ злочину особи, або вчинен≥ за попередньою змовою групою ос≥б, або так≥, що спричинили ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1.  онституц≥¤ ”крањни проголошуЇ право п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного на захист ([]{4_255_63}ст. 63) ≥ забезпеченн¤ цього права в≥дносить до основних засад судочинства ([]{4_255_129}п. 6 ч. 3 ст. 129).

«агальна декларац≥¤ про права людини затверджуЇ іарант≥њ, необх≥дн≥ дл¤ захисту особи, обвинуваченоњ у вчиненн≥ караного д≥¤нн¤.

[]{4_281_1} онвенц≥¤ про захист прав людини ≥ основних свобод, ратиф≥кована«аконом ”крањни в≥д 17 липн¤ 1997 р. є 475/97-¬–, встановлюЇ право кожноњ людини, обвинуваченоњ у вчиненн≥ крим≥нального злочину, Умати достатньо часу ≥ можливостей дл¤ п≥дготовки свого захистуФ ≥ Узахищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника на св≥й власний виб≥р або, ¤кщо вона не маЇ кошт≥в дл¤ оплати правовоњ допомоги захисника, одержувати таку допомогу безкоштовно, ¤кщо цього вимагають ≥нтереси правосудд¤Ф.

2. ƒл¤ забезпеченн¤ права на захист в≥д обвинуваченн¤ та наданн¤ правовоњ допомоги при вир≥шенн≥ справ у судах та ≥нших державних органах, ¤к встановлено  онституц≥Їю, д≥Ї адвокатура ([]{4_255_59}ст. 59).

[]{4_440_1}ќсновн≥ положенн¤ про роль адвокат≥в, прийн¤т≥ V≤≤≤  онгресом ќќЌ по запоб≥ганню злочинам у серпн≥ 1990 р., передбачають спец≥альн≥ іарант≥њ у крим≥нальн≥й юстиц≥њ, зокрема забезпеченн¤ людин≥, п≥ддан≥й затриманню, арешту або пом≥щен≥й у тюрму з предТ¤вленн¤м або без предТ¤вленн¤ обвинуваченн¤ у вчиненн≥ крим≥нального злочину, швидкий допуск до адвоката, у будь-¤кому випадку не п≥зн≥ше н≥ж через 48 годин з моменту затриманн¤ або арешту ([]{4_440_2}п. 7).

 оментована статт¤ чинного  одексу встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ конституц≥йного права на захист. Ќа в≥дм≥ну в≥д досить широкого ≥ недостатньо обірунтованого тлумаченн¤  онституц≥йним —удом ”крањни терм≥ну Управо на захистФ ¤к такого, що Уможе бути реал≥зовано ф≥зичною особою у цив≥льному, арб≥тражному, адм≥н≥стративному ≥ крим≥нальному судочинств≥Ф (див. []{4_396_1}–≥шенн¤  онституц≥йного —уду ”крањни в≥д 16 листопада 2000 р. є 13-рп/2000 у справ≥ про право в≥льного вибору захисника), у коментован≥й статт≥ право на захист розгл¤даЇтьс¤ ¤к право певних ос≥б, ¤ке реал≥зуЇтьс¤ ними в крим≥нальному судочинств≥.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ц≥Їю статтею наступаЇ у раз≥ порушенн¤ конституц≥йного права на захист перерахованих в н≥й учасник≥в крим≥нального процесу особами, на ¤ких у крим≥нальному судочинств≥ покладаЇтьс¤ обовТ¤зок забезпечити це конституц≥йне право (особою, ¤ка проводить д≥знанн¤, сл≥дчим, прокурором, суддею) шл¤хом розТ¤сненн¤ права мати захисника у визначеному законом пор¤дку, а також надати можлив≥сть захищатис¤ встановленими законом засобами в≥д предТ¤вленого обвинуваченн¤ та забезпечити охорону особистих ≥ майнових прав ([]{4_23_28}ст. 21  ѕ  ”крањни).

3. ќбТЇктом злочинного пос¤ганн¤ Ї конституц≥йне право на захист ос≥б, ¤к≥ звинувачуютьс¤ (або п≥дозрюютьс¤) у вчиненн≥ злочину. ѓх перел≥к наводитьс¤ у ч. 1 ст. 374: п≥дозрюваний, обвинувачений, п≥дсудний (терм≥ни визначен≥ у []{4_23_55}ст. 43  ѕ  ”крањни). –азом з тим,  онституц≥¤ проголошуЇ право на захист не т≥льки цих ос≥б. ” []{4_255_63}ч. 3 ст. 63 ќсновного «акону зазначено, що засуджений користуЇтьс¤ вс≥ма правами людини ≥ громад¤нина, за вин¤тком обмежень, ¤к≥ визначен≥ законом ≥ встановлен≥ вироком суду. “обто засуджений маЇ право на захист. ÷е право закр≥плено, зокрема, у []{4_23_60}ст. 47, []{4_23_61}48  ѕ  ”крањни. ѕередбачено, що захисник запрошуЇтьс¤ в тому числ≥ й засудженим або на його проханн¤ чи за його згодою ≥ншими особами ([]{4_23_60}ст. 47  ѕ  ”крањни). ¬становлено обовТ¤зок захисника використовувати передбачен≥ у  ѕ  ”крањни та в ≥нших законодавчих актах засоби захисту та надавати необх≥дну юридичну допомогу не т≥льки п≥дозрюваному, обвинуваченому, п≥дсудному, а й засудженому ([]{4_23_61}ч. 1 ст. 48  ѕ  ”крањни).

” []{4_23_57}ст. 44  ѕ  ”крањни також йдетьс¤ про захист прав ≥ законних ≥нтерес≥в виправданого та наданн¤ йому необх≥дноњ правовоњ допомоги при провадженн≥ у крим≥нальн≥й справ≥, а в суд≥ апел¤ц≥йноњ ≥нстанц≥њ передбачена обовТ¤зкова участь захисника, ¤кщо в апел¤ц≥њ ставитьс¤ питанн¤ про пог≥ршенн¤ становища засудженого чи виправданого ([]{4_23_58}ч. 2 ст. 45  ѕ  ”крањни).

4. «лочинн≥ д≥њ, передбачен≥ коментованою статтею, пол¤гають в умисних або необережних д≥¤х особи, ¤ка проводить д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора, судд≥, що не дають можливост≥ п≥дозрюваному, обвинуваченому, п≥дсудному скористатис¤ своњм конституц≥йним правом на захист Ч захищати себе самост≥йно або за допомогою захисника чи законного представника.

«г≥дно з≥ []{4_23_142}ст. 114  ѕ  ”крањни сл≥дчий несе повну в≥дпов≥дальн≥сть за законне ≥ своЇчасне проведенн¤ сл≥дчих д≥й, вс≥ р≥шенн¤ в≥н приймаЇ самост≥йно, за виключенн¤м тих, де за законом необх≥дн≥ в≥дпов≥дн≥ санкц≥њ ≥нших службових ос≥б.

—уд, ¤к зазначено у []{4_23_192}ст. 161  ѕ  ”крањни, створюЇ необх≥дн≥ умови дл¤ виконанн¤ сторонами њх процесуальних обовТ¤зк≥в ≥ зд≥йсненн¤ наданих њм прав. «ахист п≥дсудного зд≥йснюЇ сам п≥дсудний, його захисник, законний представник.

ќбовТ¤зок забезпечити право на захист п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного покладено на особу, ¤ка проводить д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора, суддю ([]{4_23_28}ст. 21  ѕ  ”крањни). ¬они дл¤ цього над≥лен≥ повноваженн¤ми щодо допуску захисника у випадках ≥ в пор¤дку, передбачених законом.

“аким чином, будь-¤к≥ д≥њ вказаних вище службових ос≥б, що призвод¤ть до недопущенн¤ захисника, ненаданн¤ своЇчасно захисника, або ≥нше грубе порушенн¤ права на захист т¤гне крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за ц≥Їю статтею.

5. Ќедопущенн¤ захисника пол¤гаЇ в умисних (пр¤мий або непр¤мий умисел) або необережних д≥¤х ос≥б (њх коло пр¤мо окреслено у ч. 1 ст. 374), виражених у порушенн≥ визначених законом пор¤дку ≥ терм≥ну допуску захисника в процес. —лужбов≥ особи, спр¤мовуючи своњ д≥њ на позбавленн¤ особи можливост≥ скористатис¤ правовою допомогою захисника, не допускаючи його в процес, д≥ють умисно, розум≥ючи негативн≥ насл≥дки такого недопуску, бажаючи або св≥домо допускаючи њх настанн¤. “ак≥ д≥њ можуть про¤вл¤тис¤ у безп≥дставн≥й в≥дмов≥ допустити до участ≥ в справ≥ адвоката або ≥ншу особу, ¤ка зг≥дно з≥ []{4_23_57}ст. 44  ѕ  ”крањни може бути захисником. Ќаприклад, в≥дмова у будь- ¤кому випадку допустити близького родича обвинуваченого ¤к захисника з моменту предТ¤вленн¤ обвинуваченому дл¤ ознайомленн¤ матер≥ал≥в попереднього сл≥дства з посиланн¤м на те, що в≥н у ц≥й стад≥њ може брати участь лише одночасно з захисником Ч адвокатом або ≥ншим фах≥вцем у галуз≥ права, ¤кий за законом маЇ право на наданн¤ правовоњ допомоги, Ї порушенн¤м права на захист, оск≥льки такий пор¤док встановлено лише у випадках, коли в≥дпов≥дно до вимог []{4_23_58}ст. 45  ѕ  ”крањни участь захисника Ї обовТ¤зковою.

Ќедопущенн¤ захисника маЇ м≥сце: у невинесенн≥ постанови (ухвали) про допуск захисника ([]{4_23_57}ч. 5 ст. 44); у недопущенн≥ запрошеного п≥дозрюваним, обвинуваченим, п≥дсудним (або за њх проханн¤м чи згодою) захисника зам≥сть призначеного; у ненаданн≥ затриман≥й особ≥ чи особ≥, ¤ка утримуЇтьс¤ п≥д вартою, допомоги у встановленн≥ звТ¤зку з захисником або з особами, ¤к≥ можуть запросити захисника ([]{4_23_60}ч. 1 ст. 47); обмеженн≥ терм≥ну, передбаченого []{4_23_59}ст. 46, []{4_23_60}47  ѕ  ”крањни дл¤ запрошенн¤ захисника; невмотивован≥й в≥дмов≥ у клопотанн≥ п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного щодо зам≥ни захисника ([]{4_23_59}ст. 46).

ƒо умисних д≥й, що порушують право на захист п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного, сл≥д в≥днести й так≥, коли перерахован≥ службов≥ особи не допускають без поважних причин, посилаючись на р≥зн≥ обставини, не передбачен≥ законом, конкретного, обраного п≥дозрюваним, обвинуваченим, п≥дсудним або за њх проханн¤м чи згодою захисника чи дек≥лькох захисник≥в, або просто уникають зустр≥ч≥ з захисником з метою зат¤гуванн¤ його допуску, або з ц≥Їю метою штучно в≥дт¤гують предТ¤вленн¤ обвинуваченн¤ особ≥, наприклад, допитуючи њњ ¤к св≥дка. Ќа неприпустим≥сть останнього вказав ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни у []{4_223_5}п. 5 постанови в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 10 Уѕро застосуванн¤ законодавства, ¤ке забезпечуЇ п≥дозрюваному, обвинуваченому, п≥дсудному право на захистФ.

«д≥йснюючи наведен≥ правопорушенн¤, кожна з перерахованих службових ос≥б усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й, оск≥льки не виконуЇ або виконуЇ неналежним чином покладен≥ на нењ обовТ¤зки з забезпеченн¤ права на захист, бажаЇ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, а ¤кщо не бажаЇ, то св≥домо припускаЇ њх настанн¤, або не передбачаЇ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в (порушенн¤ права на захист) своЇњ д≥њ (або безд≥¤льност≥), хоча повинна була ≥ могла њх передбачити.

6. ” в≥дпов≥дност≥ з≥ []{4_255_59}ст. 59  онституц≥њ п≥дозрюваний, обвинувачений, п≥дсудний Ї в≥льними у вибор≥ захисника своњх прав. ” []{4_356_1}п. 7 ”казу ѕрезидента ”крањни Уѕро де¤к≥ заходи щодо п≥двищенн¤ р≥вн¤ роботи адвокатуриФ в≥д 30 вересн¤ 1999 р. встановлено обовТ¤зок орган≥в попереднього сл≥дства усувати порушенн¤ цього конституц≥йного права. ƒ≥њ вказаних у ч. 1 коментованоњ статт≥ службових ос≥б, спр¤мован≥ на обмеженн¤ даного права. Ќаприклад, њх поради або тиск з метою обранн¤ п≥дозрюваним, обвинуваченим, п≥дсудним певного, рекомендованого цими службовими особами, адвоката або ≥ншоњ особи, ¤ка за законом може бути захисником, сл≥д розгл¤дати ¤к порушенн¤ права на захист. []{4_357_0}ѕравила адвокатськоњ етики, схвален≥ ¬ищою квал≥ф≥кац≥йною ком≥с≥Їю адвокатури при  аб≥нет≥ ћ≥н≥стр≥в ”крањни 1 жовтн¤ 1999 р., м≥ст¤ть заборону на прийн¤тт¤ адвокатом дорученн¤ на веденн¤ справи кл≥Їнта, направленого йому особами, що зд≥йснюють д≥знанн¤ або сл≥дство у ц≥й справ≥, чи суддею, ¤кий братиме участь в судовому розгл¤д≥ справи ([]{4_357_54}ст. 54 та []{4_357_60}60).

ѕраво на виб≥р захисника маЇ бути реальним ≥ службов≥ особи повинн≥ надавати можлив≥сть його зд≥йснити. “иск на п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного з метою схилити до в≥дмови в≥д захисника або в≥д конкретного захисника також сл≥д вважати д≥¤ми, що перешкоджають зд≥йсненню права на захист.

7. ѕро допуск захисника до участ≥ в справ≥ особа, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчий, прокурор, судд¤ винос¤ть постанову, а суд Ч ухвалу ([]{4_23_57}ст. 44 ч. 5  ѕ  ”крањни). Ќевинесенн¤ або несвоЇчасне винесенн¤ такоњ постанови (ухвали) Ї порушенн¤м права на захист, оск≥льки така д≥¤ (або безд≥¤льн≥сть) не даЇ можливост≥ захиснику вступити в процес або вступити своЇчасно ≥ зд≥йснювати захист, а п≥дозрюваному, обвинуваченому, п≥дсудному скористатис¤ правовою допомогою захисника. ќднак перш н≥ж скласти таку постанову (ухвалу), в≥дпов≥дн≥ особи зобовТ¤зан≥ впевнитис¤, що в≥дсутн≥ обставини, ¤к≥ виключають участь у справ≥ захисника ([]{4_23_80}ст. 61  ѕ  ”крањни).

8. «ахисник допускаЇтьс¤ до участ≥ у справ≥ в будь-¤к≥й стад≥њ процесу ([]{4_23_57}ч. 4 ст. 44, []{4_23_59}ч. 1 ст. 46  ѕ  ”крањни). Ќедопущенн¤ захисника, наприклад, коли обвинувачений в≥дмовивс¤ в≥д його участ≥, а згодом зм≥нив своЇ р≥шенн¤ ≥ зажадав запросити того ж чи ≥ншого захисника дл¤ участ≥ в подальших стад≥¤х процесу, Ї порушенн¤м права на захист.

9. Ќенаданн¤ своЇчасно захисника пол¤гаЇ у д≥¤х перерахованих у ч. 1 ст. 374 чинного  одексу службових ос≥б, ¤к≥ порушують встановлений законом терм≥н допуску захисника, що робить неможливим дл¤ п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного захищатис¤ за допомогою захисника з моменту, встановленого законом, ≥ спричин¤Ї порушенн¤ права цих ос≥б на захист. «лочинними Ї умисн≥ чи необережн≥ д≥њ (або безд≥¤льн≥сть) особи, ¤ка веде д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора, судд≥, що призвод¤ть до порушенн¤ у такий спос≥б права п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного на захист.

¬становлено спец≥альн≥ терм≥ни, прот¤гом ¤ких захисник маЇ бути допущений до сл≥дства.  рим≥нально-процесуальний кодекс ([]{4_23_28}ч. 2 ст. 21) передбачаЇ, що вказан≥ вище службов≥ особи зобовТ¤зан≥ до першого допиту п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного розТ¤снити право мати захисника ≥ надати њм можлив≥сть захищатис¤ встановленими законом засобами. “обто надати можлив≥сть скористатис¤ допомогою захисника ≥ дл¤ цього спри¤ти у встановленн≥ звТ¤зку з захисником або з особами, ¤к≥ можуть запросити захисника ([]{4_23_60}ч. 1 ст. 47  ѕ  ”крањни).

” випадках, коли участь захисника в≥дпов≥дно до закону Ї обовТ¤зковою, []{4_23_58}ст. 45  ѕ  ”крањни визначаЇ момент вступу захисника у справу. Ќаприклад, у справах неповнол≥тн≥х Ч з моменту визнанн¤ особи п≥дозрюваною чи предТ¤вленн¤ обвинуваченн¤, а при провадженн≥ справи про застосуванн¤ примусових заход≥в виховного характеру Ч з моменту першого допиту неповнол≥тнього або з моменту пом≥щенн¤ його до приймальника-розпод≥льника та ≥н.

ƒо ненаданн¤ своЇчасно захисника сл≥д в≥днести також д≥њ особи, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчого, судд≥, котр≥ своЇчасно не забезпечують участь нового захисника у раз≥ усуненн¤ попереднього в≥д участ≥ в справ≥ або п≥сл¤ прийн¤тт¤ в≥дмови захисника в≥д виконанн¤ обовТ¤зк≥в Ч при неможливост≥ п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного у встановлений []{4_23_59}ч. 4 ст. 46  ѕ  ”крањни терм≥н запросити ≥ншого захисника.

10. ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни в []{4_223_0}постанов≥ в≥д 7 липн¤ 1995 р. є 10 Уѕро застосуванн¤ законодавства, ¤ке забезпечуЇ п≥дозрюваному, обвинуваченому, п≥дсудному право на захистФ розТ¤снив, що судов≥ р≥шенн¤ п≥дл¤гають обовТ¤зковому скасуванню у випадках, коли ≥стотне порушенн¤ чинного законодавства, ¤ке регламентуЇ право на захист, позбавило чи обмежило п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного або його захисника в зд≥йсненн≥ цього права ≥ перешкодило чи могло перешкодити суду всеб≥чно, повно та обТЇктивно розгл¤нути справу ≥ винести законне та обірунтоване судове р≥шенн¤.

11. √рупа ос≥б, що за попередньою змовою вчин¤Ї передбачений ст. 374 злочин, може складатис¤ з перел≥чених у ц≥й статт≥ субТЇкт≥в (не менше двох) у будь-¤к≥й комб≥нац≥њ. ” групу можуть входити й ≥нш≥ особи, але в н≥й обовТ¤зково повинен бути хоча б один ≥з спец≥альних субТЇкт≥в.  вал≥ф≥кац≥¤ злочинних д≥й особи, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора або судд≥ буде в≥дбуватись за ст. 374, а ≥нших ос≥б ¤к сп≥вучасник≥в за в≥дпов≥дною частиною []{1_27}ст. 27 ≥ 374.

12. ≤ншими т¤жкими насл≥дками можуть бути самогубство, розлученн¤, втрата житла, втрата роботи, велик≥ матер≥альн≥ збитки тощо.

13. —убТЇктом злочину можуть бути лише особи, зазначен≥ у диспозиц≥њ ст. 374 (спец≥альний субТЇкт), а у сп≥вучаст≥ Ч й ≥нш≥ особи.

</s374>

<s375>

—татт¤ 375.ѕостановленн¤ суддею (судд¤ми) зав≥домо неправосудного вироку, р≥шенн¤, ухвали або постанови

1. ѕостановленн¤ суддею (судд¤ми) зав≥домо неправосудного вироку, р≥шенн¤, ухвали або постанови Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, що спричинили т¤жк≥ насл≥дки або вчинен≥ з корисливих мотив≥в чи в ≥нших особистих ≥нтересах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

1. ¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ правосудд¤ в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ судами, ¤к≥ вход¤ть до судовоњ системи. Ѕудь-¤к≥ ≥нш≥ формуванн¤ не можуть бути в≥днесен≥ до судовоњ системи ≥ не Ї предметом уваги з точки зору ст. 375.

—удд≥ Ї службовими особами, нос≥¤ми судовоњ влади ≥ в≥дпов≥дно до []{4_136_0}«акону ”крањни Уѕро статус судд≥вФ в≥д 15 грудн¤ 1992 р. повинн≥ зд≥йснювати правосудд¤ на профес≥йн≥й основ≥ у перел≥чених в  онституц≥њ судах.

ѕостановленн¤ судд¤ми зав≥домо неправосудних р≥шень Ї д≥¤нн¤м, ¤ке руйнуЇ систему правосудд¤ ≥ зводить нан≥вець принцип нев≥дворотност≥ покаранн¤ за скоЇне. ” звТ¤зку з цим ст. 375 Ї крим≥нально-правовою іарант≥Їю охорони законност≥ зд≥йсненн¤ правосудд¤.

2. ƒиспозиц≥¤ ст. 375 даЇ вичерпний перел≥к зав≥домо неправосудних акт≥в Ч це вироки, р≥шенн¤, ухвали або постанови, при чому винесен≥ вони можуть бути ¤к у крим≥нальних ≥ цив≥льних справах, так ≥ у справах про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤.

—удов≥ акти у крим≥нальних справах чи справах про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤ Ї неправосудними, ¤кщо засуджено особу, ¤ка не скоювала злочину, або виправдано злочинц¤, ¤кщо призначено ¤вно несправедливе через надм≥рну мТ¤к≥сть або сувор≥сть покаранн¤, навмисно неправильно квал≥ф≥ковано д≥њ злочинц¤ тощо.

—удов≥ акти в цив≥льних справах Ї неправосудними, ¤кщо зав≥домо необгрунтовано задоволено позов чи в≥дмовлено у його задоволен≥, задоволено позов у меншому чи б≥льшому обс¤з≥, н≥ж необх≥дно в≥дпов≥дно до закону ≥ обставин справи.

3. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту проголошенн¤ неправосудного вироку, р≥шенн¤, ухвали чи постанови.

4. —убТЇктами злочину Ї лише профес≥йн≥ судд≥, прис¤жн≥ та народн≥ зас≥дател≥, ¤к≥ беруть участь у розгл¤д≥ справи.

ƒл¤ на¤вност≥ складу злочину не маЇ значенн¤, колег≥ально чи одноособово прийн¤то судовий акт ≥ в ¤к≥й судов≥й ≥нстанц≥њ це скоЇно.

—удд¤, ¤кий п≥д час винесенн¤ зав≥домо неправосудного вироку залишивс¤ у меншост≥ ≥ виклав письмово окрему думку, що не п≥дтверджувала цей вирок, не може прит¤гатись до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 375.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. —удд¤ усв≥домлюЇ, що проголошений ним судовий акт Ї неправосудним ≥ бажаЇ його прийн¤тт¤. ÷е бажанн¤ може обумовлюватис¤ корисливим мотивом або ≥ншою за≥нтересован≥стю.

—удов≥ помилки при проголошенн≥ правосудних судових акт≥в складу злочину не утворюють, але винесенн¤ таких акт≥в з необережност≥, внасл≥док службовоњ недбалост≥, за умови запод≥¤нн¤ ≥стотноњ шкоди, утворюЇ склад злочину, передбачений []{1_367}ст. 367. якщо неправосудний судовий акт прийн¤тий за хабар, то так≥ д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватись за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_368}ст. 368 та 375.

6. «а ч. 2 ст. 375 квал≥ф≥куЇтьс¤ д≥¤нн¤, вчинене за обт¤жуючих обставин, ¤кими Ї т¤жк≥ насл≥дки або вчиненн¤ цих д≥й з корисливих мотив≥в чи ≥нших особистих ≥нтерес≥в. “¤жкими насл≥дками можуть бути визнан≥ розлад здоровТ¤ потерп≥лого чи його р≥дних, призначенн¤ надм≥рно т¤жкого покаранн¤ тощо. ѕитанн¤ про спричиненн¤ таких насл≥дк≥в в кожному конкретному випадку повинно вир≥шуватись з врахуванн¤м на¤вноњ шкоди ≥ причинного звТ¤зку м≥ж реальною шкодою, ¤ка настала, ≥ фактом постановленн¤ неправосудного судового акта.

</s375>

<s376>

—татт¤ 376.¬тручанн¤ в д≥¤льн≥сть судових орган≥в

1. ¬тручанн¤ в будь-¤к≥й форм≥ в д≥¤льн≥сть судд≥ з метою перешкодити виконанню ним службових обовТ¤зк≥в або добитис¤ винесенн¤ неправосудного р≥шенн¤ Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони перешкодили запоб≥ганню злочину чи затриманню особи, ¤ка його вчинила, або вчинен≥ особою з використанн¤м свого службового становища, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до пТ¤ти рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_6}ст. 6, []{4_255_126}126, []{4_255_129}129  онституц≥њ державна влада в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ на засадах њњ под≥лу на законодавчу, виконавчу та судову, а судд≥ при зд≥йсненн≥ правосудд¤ незалежн≥ ≥ п≥дкор¤ютьс¤ лише закону. ¬плив на судд≥в у будь-¤кий спос≥б заборон¤Їтьс¤.

Ќезалежн≥сть судовоњ влади та њњ р≥вноправн≥сть з ≥ншими г≥лками державноњ влади Ї ознаками правовоњ держави, у ¤к≥й кожному іарантуЇтьс¤ право на оскарженн¤ в суд≥ р≥шень, д≥й орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, службових ос≥б.

як зазначив ѕленум ¬ерховного —уду ”крањни у своњй []{4_245_0}постанов≥ Уѕро застосуванн¤ законодавства, що забезпечуЇ незалежн≥сть судд≥вФ в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 4, нер≥дко органи виконавчоњ влади намагаютьс¤ контролювати д≥¤льн≥сть суд≥в, втручаютьс¤ у розгл¤д конкретних справ ≥ призначенн¤ винним покарань. “рапл¤ютьс¤ випадки тиску на судд≥в шл¤хом шантажу, погроз, застосуванн¤ ф≥зичного насильства у звТ¤зку з≥ зд≥йсненн¤м ними правосудд¤.

2. —т. 376 чинного  одексу захищаЇ незалежн≥сть судд≥в в≥д будь-¤кого впливу з метою перешкоди в≥дправленню ними правосудд¤ ≥ Ї крим≥нально-правовою іарант≥Їю ц≥Їњ незалежност≥.

3. ќбТЇктивну сторону злочину утворюЇ незаконне втручанн¤ у розгл¤д та вир≥шенн¤ будь-¤ких судових справ у будь-¤к≥й судов≥й ≥нстанц≥њ шл¤хом впливу на судд≥в, в≥д р≥шень ¤ких залежить дол¤ справи.

¬тручанн¤ може бути у вигл¤д≥ пр¤моњ вимоги, вказ≥вки скоњти т≥ чи ≥нш≥ д≥њ або прийн¤ти те чи ≥нше р≥шенн¤, погрози, об≥ц¤нки надати будь-¤к≥ блага, орган≥зованоњ критики в засобах масовоњ ≥нформац≥њ тощо. ƒл¤ на¤вност≥ в д≥¤х особи складу злочину не маЇ значенн¤, в ¤к≥й стад≥њ процесу ≥ за допомогою ¤ких засоб≥в було зд≥йснено втручанн¤.

якщо втручанн¤ супроводжувалось спробою дати хабара судд≥, д≥њ винного повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 376 та []{1_15}ст. 15 ≥ []{1_369}369. якщо при втручанн≥ висловлювались щодо судд≥ чи його близьких родич≥в погрози зд≥йснити насильницьк≥ д≥њ, вбивство, знищенн¤ майна, то так≥ д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_377}ст. 377.

¬плив повинен мати м≥сце щодо участ≥ судд≥ у конкретн≥й справ≥.

якщо вплив на суддю призв≥в до скоЇнн¤ ним незаконних д≥й у справ≥, то д≥њ особи, ¤ка зд≥йснювала цей вплив, повинн≥ квал≥ф≥куватись ¤к за ст. 376, так ≥ ¤к сп≥вучасть у скоЇнн≥ злочину суддею.

«верненн¤, ¤к≥ надход¤ть до суд≥в в≥д народних депутат≥в чи ≥нших представник≥в влади, залежно в≥д њх зм≥сту ≥ характеру, можна розц≥нювати ¤к:

Ч супров≥дн≥ листи до скарг за≥нтересованих ос≥б;

Ч скаргу самого представника влади;

Ч втручанн¤ у вир≥шенн¤ судових справ.

4. “ак≥ злочини вчин¤ютьс¤ з пр¤мим умислом. —л≥д обовТ¤зково зТ¤сувати спр¤мован≥сть умислу винноњ особи саме на втручанн¤ з метою перешкодити виконанню суддею своњх службових обовТ¤зк≥в. ѕроханн¤ до судд≥ про прийн¤тт¤ ним того чи ≥ншого р≥шенн¤ у справ≥ в ≥нтересах прохача не утворюЇ складу злочину, за вин¤тком випадк≥в, коли проханн¤ висловлюЇ особа, котра об≥ймаЇ таку посаду, ¤ка даЇ можлив≥сть вплинути на суддю.

5. ƒ≥њ винноњ особи квал≥ф≥куютьс¤ ¤к зак≥нчений злочин незалежно в≥д того, чи перешкодили вони виконанню суддею службових обовТ¤зк≥в, чи викликали винесенн¤ неправосудного р≥шенн¤.

6. «а ч. 2 ст. 376 квал≥ф≥куЇтьс¤ втручанн¤ у д≥¤льн≥сть судд≥, ¤кщо воно перешкодило запоб≥ганню злочину чи затриманню особи, ¤ка його вчинила, або вчинене особою з використанн¤м свого службового становища. ¬веденн¤ ц≥Їњ частини в статтю Ї особливо актуальним у звТ¤зку з тим, що санкц≥њ на арешт ос≥б, ¤к≥ скоњли злочини, дають судд≥.

ѕ≥д використанн¤м службового становища потр≥бно розум≥ти ¤к випадки зловживанн¤ ним з боку службових ос≥б, ¤к≥ мають певн≥ повноваженн¤ щодо судд≥в, так ≥ випадки використанн¤ службового становища особами, ¤к≥ таких повноважень не мають.

7. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 376, може бути ¤к приватна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в, так ≥ службова особа. ¬ той же час у одному з вар≥ант≥в злочину, передбаченого ч. 2 ц≥Їњ статт≥, в≥дпов≥дальн≥сть може нести лише службова особа.

</s376>

<s377>

—татт¤ 377.ѕогроза або насильство щодо судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного

1. ѕогроза вбивством, насильством або знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна щодо судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного, а також щодо њх близьких родич≥в у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ”мисне запод≥¤нн¤ судд≥, народному зас≥дателю чи прис¤жному або њх близьким родичам побоњв, легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до шести рок≥в.

3. ”мисне запод≥¤нн¤ судд≥, народному зас≥дателю чи прис¤жному або њх близьким родичам т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. Ќа¤вн≥сть сильноњ ≥ незалежноњ судовоњ влади, пор¤д ≥з законодавчою ≥ виконавчою, Ї неодм≥нною передумовою ≥снуванн¤ правовоњ держави. Ќос≥¤ми судовоњ влади в ”крањн≥ Ї судд≥ та залучен≥ у визначених законом випадках дл¤ зд≥йсненн¤ правосудд¤ народн≥ зас≥дател≥ та прис¤жн≥, ¤к≥ зд≥йснюють правосудд¤ незалежно в≥д законодавчоњ та виконавчоњ влади.

¬агомими іарант≥¤ми незалежност≥ судд≥в Ї забезпеченн¤ њх особистоњ безпеки та державний захист.  оментоване д≥¤нн¤ пос¤гаЇ саме на іарантован≥ []{4_255_126} онституц≥Їю ”крањни (ст. 126) недоторканн≥сть ≥ незалежн≥сть судд≥в.

¬≥дпов≥дно до []{4_177_2}ч. 2 ст. 2 «акону ”крањни в≥д 23 грудн¤ 1993 р. Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ таким захистом забезпечуютьс¤ њх близьк≥ родич≥: батьки, дружина (чолов≥к), д≥ти, р≥дн≥ брати та сестри, баба, внуки.

2. ѕравосудд¤ в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ у форм≥ судочинства в цив≥льних, господарських, адм≥н≥стративних ≥ крим≥нальних справах, а також у форм≥ прийн¤тт¤  онституц≥йним судом ”крањни р≥шень про в≥дпов≥дн≥сть закон≥в, ≥нших правових акт≥в  онституц≥њ та дач≥ висновк≥в у передбачених []{4_255_151} онституц≥Їю ”крањни випадках (ст. 151).

÷¤ статт¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть саме за намаганн¤ перел≥ченими в н≥й засобами псих≥чного та ф≥зичного впливу перешкодити прийн¤ттю законного р≥шенн¤ по будь-¤к≥й ≥з названих категор≥й справ. ѕри цьому не обовТ¤зково, щоб погроза була реальною, достатньо, щоб вона була висловлена прилюдно чи наодинц≥ або певним чином заф≥ксована, наприклад за допомогою магн≥тофона.

ѕогроза ≥ насильство можуть стосуватись ¤к д≥¤льност≥ судд≥ в ц≥лому, так ≥ щодо конкретноњ справи.

3. —клад злочину в≥дпов≥дно до ст. 377 маЇ м≥сце у випадках, коли особа вчинюЇ ц≥ д≥њ з метою перешкодити судд≥ прийн¤ти законн≥ р≥шенн¤ чи добитис¤ ухваленн¤ бажаного дл¤ нењ р≥шенн¤ до розгл¤ду справи, у процес≥ розгл¤ду, а також коли справа вир≥шена.

4. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту доведенн¤ погрози до в≥дома особи, ¤к≥й вона була призначена, незалежно в≥д њњ виконанн¤. якщо погроза була вт≥лена у житт¤, квал≥ф≥кац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за в≥дпов≥дною частиною ст. 377 або []{1_378}ст. 378, []{1_379}379.

5.  оли п≥д впливом погроз або насильства судд¤, народний зас≥датель чи прис¤жний порушили вимоги правосудд¤, д≥њ особи, ¤ка погрожувала або зд≥йснювала насильство, сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к сп≥вучасть у вчиненн≥ потерп≥лими злочин≥в. Ќаприклад, за ст. 377 та []{1_27}ч. 4 ст. 27 ≥ в≥дпов≥дною частиною []{1_375}ст. 375.

6. «апод≥¤нн¤ судд≥, народному зас≥дателю, прис¤жному або њх близьким родичам побоњв, легких, середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жких т≥лесних ушкоджень повн≥стю охоплюЇтьс¤ ч. 2, 3 ст. 377 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ не потребуЇ.

7. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377, Ї особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в, ч. 2, 3 Ч особа 14 рок≥в.

8. ѕогроза або насильство щодо судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного вчин¤Їтьс¤ лише з пр¤мим умислом. ¬ольовий момент умислу пол¤гаЇ у бажанн≥ вчинити погрозу або насильство у звТ¤зку саме ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤.

ћотиви, ¤кими можуть бути ненависть, жага помсти, виконанн¤ злочинного замовленн¤ тощо, квал≥ф≥куючого значенн¤ не мають. ¬ той же час, ¤кщо винний маЇ мету примусити суддю, наприклад, винести зав≥домо неправосудний вирок, його д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за в≥дпов≥дною частиною ст. 377 та ¤к замах на сп≥вучасть у винесенн≥ зав≥домо неправосудного вироку.

</s377>

<s378>

—татт¤ 378.”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного

1. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, що належить судд≥, народному зас≥дателю чи прис¤жному або њх близьким родичам, у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤, Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ шл¤хом п≥дпалу, вибуху або ≥ншим загальнонебезпечним способом, або так≥, що спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д шести до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. —усп≥льна небезпечн≥сть цього злочину пол¤гаЇ в тому, що його скоЇнн¤ викликаЇ у судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного почутт¤ занепокоЇност≥, тривоги, ¤ке перешкоджаЇ њм ¤к≥сно виконувати своњ обовТ¤зки, повТ¤зан≥ з в≥дправленн¤м правосудд¤, ≥ тим самим може порушити або порушуЇ нормальну роботу суду.

2. ѕредметом знищенн¤ може бути будь-¤ке майно, що Ї власн≥стю судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного, њх близьких родич≥в або знаходитьс¤ у њх в≥дпов≥дальному волод≥нн≥ (наприклад, автомоб≥ль, будинок, дерева в саду, мебл≥, ц≥нн≥ побутов≥ прилади тощо).

ѕ≥д знищенн¤м майна треба розум≥ти доведенн¤ його до повноњ непридатност≥ дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м. ѕри пошкодженн≥ майна настаЇ пог≥ршенн¤ його ¤кост≥, зменшенн¤ ц≥нност≥ або приведенн¤ на де¤кий час у стан, непридатний дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м.

ѕри вир≥шенн≥ питанн¤, чи Ї злочином умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, потр≥бно враховувати не т≥льки варт≥сть ≥ розм≥р майна у натуральному вигл¤д≥, а й ц≥нн≥сть його дл¤ потерп≥лого.

«нищенн¤ малоц≥нного майна або незначне пошкодженн¤ майна без квал≥ф≥куючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 378 в≥дпов≥дно до []{1_7}ч. 2 ст. 7, не Ї злочином (див. також коментар до []{1_194}ст. 194).

3. «а зм≥стом ч. 2 ст. 378 умисним знищенн¤м або пошкодженн¤м майна шл¤хом п≥дпалу, вибуху чи ≥ншого загальнонебезпечного способу Ї знищенн¤ або пошкодженн¤ цього майна вогнем, вибухом у ситуац≥¤х, коли створюЇтьс¤ загроза життю чи здоровТю людей або загроза запод≥¤нн¤ значноњ матер≥альноњ шкоди ¤к самим потерп≥лим, так ≥ ≥ншим особам.

ѕ≥д ≥ншим загальнонебезпечним способом знищенн¤ або пошкодженн¤ майна сл≥д розум≥ти д≥њ, небезпечн≥ дл¤ житт¤ та майна ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б (наприклад, отруЇнн¤ домашн≥х тварин, улаштуванн¤ обвалу ст≥ни будинку, створенн¤ камнепаду на г≥рськ≥й дороз≥ та ≥н.).

«лочин, передбачений ч. 2 ст. 378, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ознакою спричиненн¤ загибел≥ людей, у раз≥ коли настала смерть хоча б одн≥Їњ людини.

4. ƒо ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, передбачених ч. 2 ц≥Їњ статт≥, належать, зокрема, запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень двом або б≥льше особам, запод≥¤нн¤ значноњ матер≥альноњ шкоди к≥льком ф≥зичним чи юридичним особам, великоњ майновоњ шкоди одн≥й юридичн≥й чи ф≥зичн≥й особ≥ (позбавленн¤ притулку, њж≥, од¤гу тощо).

5. ÷им питанн¤м прид≥лив увагу ѕленум ¬ерховного —уду у []{4_128_0}постанов≥ Уѕро застосуванн¤ судами законодавства, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за пос¤ганн¤ на житт¤, здоровТ¤, г≥дн≥сть та власн≥сть судд≥в ≥ прац≥вник≥в правоохоронних орган≥вФ в≥д 26 червн¤ 1992 р. є 8.

6. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту запод≥¤нн¤ матер≥альноњ шкоди потерп≥лому.

7. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 378, Ї особа, ¤к≥й виповнилось 16 рок≥в, а охопленого ч. 2 Ч у в≥ц≥ в≥д 14 рок≥в.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого або непр¤мого умислу. Ќеобережного знищенн¤ або пошкодженн¤ майна у контекст≥ даноњ статт≥ бути не може, бо ц≥ д≥њ вчин¤ютьс¤ у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю потерп≥лих, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤. ” випадку необережного знищенн¤ або пошкодженн¤ майна зазначених ос≥б в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за []{1_194}ст. 194.

</s378>

<s379>

—татт¤ 379.ѕос¤ганн¤ на житт¤ судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤

¬бивство або замах на вбивство судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного або њх близьких родич≥в у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

1. «г≥дно ≥з []{4_255_127}ст. 127  онституц≥њ ”крањни правосудд¤ зд≥йснюють профес≥йн≥ судд≥ та, у визначених законом випадках, народн≥ зас≥дател≥ ≥ прис¤жн≥. ¬агомими іарант≥¤ми њх незалежност≥ Ї забезпеченн¤ њх особистоњ безпеки та державний захист. Ќезалежн≥сть ≥ недоторканн≥сть судд≥в іарантуютьс¤  онституц≥Їю ”крањни та законами ”крањни.

 оли п≥д час зд≥йсненн¤ правосудд¤ чи у звТ¤зку з ним виникнуть обставини, що св≥дчать про на¤вн≥сть небезпеки дл¤ житт¤ судд≥ або його близьких родич≥в, головам суд≥в приписано в≥дпов≥дно до []{4_177_0}«акону ”крањни в≥д 23 грудн¤ 1993 р. Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ вживати заход≥в до нормального зд≥йсненн¤ правосудд¤. —уди уповноважен≥ контролювати виконанн¤ органами внутр≥шн≥х справ таких заход≥в безпеки, ¤к зд≥йсненн¤ особистоњ охорони цих ос≥б, њх житла, майна, видач≥ зброњ чи засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту тощо (див. []{4_245_0}постанову ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро застосуванн¤ законодавства, що забезпечуЇ незалежн≥сть судд≥вФ в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 4).

якщо перед розгл¤дом справи надход¤ть дан≥ про те, що п≥д час судового зас≥данн¤ можливе пос¤ганн¤ на житт¤ судд≥, розгл¤д справи не повинен розпочинатис¤ до зд≥йсненн¤ необх≥дних заход≥в безпеки. ” такому випадку суд маЇ в≥дкласти або зупинити розгл¤д справи (див. []{4_344_5}п. 5 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро застосуванн¤ законодавства, що передбачаЇ державний захист судд≥в, прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥в та ос≥б, ¤к≥ беруть участь у судочинств≥Ф в≥д 18 червн¤ 1999 р. є 10).

2. —таттею передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за намаганн¤ перел≥ченими в н≥й засобами в≥дреагували на р≥шенн¤ по будь-¤к≥й з категор≥й справ. ƒ≥њ винного можуть торкатись р≥шенн¤ по справ≥ в ц≥лому або в ¤к≥йсь њњ частин≥, можуть стосуватис¤ вс≥х п≥дсудних у справ≥ (в≥дпов≥дач≥в, позивач≥в, ос≥б, що прит¤гуютьс¤ до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥, тощо) або одного з них. ¬они можуть також поЇднуватис¤ з вимогами до потерп≥лого усунутись в≥д участ≥ у справ≥. ѕос¤ганн¤ на житт¤ судд≥ можливе у будь-¤к≥й стад≥њ процесу, але переважно воно в≥дбуваЇтьс¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ провадженн¤ у справ≥.

—клад злочину, передбачений ст. 379, маЇ м≥сце у випадках, коли особа вчин¤Ї д≥њ з метою помсти зазначеним особам за прийн¤те суддею р≥шенн¤, ¤ке Ї небажаним дл¤ зловмисника. ” вс≥х випадках вчиненн¤ злочину повТ¤зане з≥ зд≥йсненн¤м правосудд¤, тобто з д≥¤льн≥стю суду по розгл¤ду крим≥нальних, цив≥льних, адм≥н≥стративних справ. ѕри цьому не маЇ значенн¤, наск≥льки судовий акт в≥дпов≥дав закону ≥ обставинам справи.

3. —т. 379 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вбивство або замах на вбивство судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного (або њх близьких родич≥в) у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною ≥з зд≥сненн¤м правосудд¤.

4. ƒаний злочин визнаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥й, спр¤мованих на запод≥¤нн¤ смерт≥ потерп≥лому. “акого роду д≥њ та повТ¤зан≥ з ними обставини коментуютьс¤ []{1_115}ст. 115.

5. —убТЇктом злочину Ї ф≥зична особа, ¤ка дос¤гла 14 рок≥в.

6. « субТЇктивноњ сторони д≥¤нн¤ може бути вчинене т≥льки з пр¤мим умислом. ќсоба усв≥домлюЇ, що скоюЇ вбивство або замах на вбивство судд≥, народного зас≥дател¤ чи прис¤жного або њх близьких родич≥в, вона запод≥юЇ смерть потерп≥лому ≥ бажаЇ цього у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю судд≥, зас≥дател¤ чи прис¤жного, що повТ¤зана ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤. Ќе доведене до к≥нц¤ вбивство (замах) маЇ т≥ ж правов≥ насл≥дки ≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ, а лише може бути враховане при визначенн≥ м≥ри покаранн¤.

</s379>

<s380>

—татт¤ 380.Ќевжитт¤ заход≥в безпеки щодо ос≥б, вз¤тих п≥д захист

Ќеприйн¤тт¤ р≥шенн¤, несвоЇчасне прийн¤тт¤ або прийн¤тт¤ недостатньо обгрунтованих р≥шень, а також невжитт¤, несвоЇчасне вжитт¤ достатн≥х заход≥в дл¤ безпеки прац≥вник≥в суду, правоохоронних орган≥в або ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥, член≥в њхн≥х с≥мей та њхн≥х близьких родич≥в службовою особою органу, на ¤кий покладено функц≥њ забезпеченн¤ безпеки зазначених ос≥б, ¤кщо ц≥ д≥њ спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

1. “очне ≥ неухильне додержанн¤ вимог  онституц≥њ ≥ закон≥в ”крањни, що регулюють державний захист судд≥в, прац≥вник≥в суд≥в ≥ правоохоронних орган≥в та ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥, Ї одн≥Їю з важливих умов виконанн¤ завдань правосудд¤.

2. ” в≥дпов≥дност≥ ≥з []{4_177_0}«аконами ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ в≥д 23 грудн¤ 1993 р. та []{4_441_0}Уѕро забезпеченн¤ безпеки ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥Ф, з метою створенн¤ необх≥дних умов дл¤ належного в≥дправленн¤ правосудд¤ правоохоронн≥ органи забезпечують безпеку судд≥в, прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥в, ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥, а також член≥в њхн≥х с≥мей та близьких родич≥в.

“аке право (за на¤вност≥ в≥дпов≥дних п≥дстав) мають:

Ч прац≥вники суду Ч судд≥, а також ≥нш≥ прац≥вники суду, ¤к≥ приймають участь у розгл¤д≥ судових справ, виконанн≥ вирок≥в, р≥шень ≥ постанов суду (див. []{4_177_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вУ та []{4_23_41}п. 5 ст. 32  ѕ  ”крањни);

Ч прац≥вники правоохоронних орган≥в Ч тобто прац≥вники орган≥в прокуратури, внутр≥шн≥х справ, служби безпеки, охорони державного кордону, державноњ податковоњ служби, податковоњ м≥л≥ц≥њ, державноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби, державноњ л≥совоњ охорони, митних та ≥нших орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють правозастосовч≥ або правоохоронн≥ функц≥њ (до ≥нших орган≥в в≥днос¤тьс¤ органи ≥ установи ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань, в≥дд≥ли ƒепартаменту державноњ виконавчоњ служби ћ≥н≥стерства юстиц≥њ ”крањни).

«ахисту п≥дл¤гають прац≥вники суду ≥ вказаних правоохоронних орган≥в, а також прац≥вники јнтимонопольного ком≥тету, ¤к≥ беруть безпосередню участь в≥дпов≥дно: у розгл¤д≥ справ у судах; розсл≥дуванн≥ крим≥нальних справ та справ про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤; оперативно-розшуков≥й д≥¤льност≥; виконанн≥ вирок≥в, р≥шень ≥ постанов суд≥в, постанов орган≥в д≥знанн¤, досудового сл≥дства, прокурор≥в; охорон≥ громадського пор¤дку ≥ громадськоњ безпеки; нагл¤д≥ ≥ контрол≥ за виконанн¤м закон≥в; контрол≥ за перем≥щенн¤м людей, транспортних засоб≥в, товар≥в та ≥нших предмет≥в чи речовин через державний ≥ митний кордон ”крањни (див. []{4_177_2}ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ).

Ѕлизьк≥ родич≥, ¤к≥ п≥дл¤гають захисту, Ч це батьки, дружина (чолов≥к), д≥ти, р≥дн≥ брати ≥ сестри, д≥д, баба, внуки.

„лени с≥мТњ Ч особи, ¤к≥ проживають разом з прац≥вником суду або правоохоронних орган≥в, учасником крим≥нального судочинства, з числа вказаних близьких родич≥в, а також ≥нш≥ особи, що ведуть з ними разом господарство або знаход¤тьс¤ на њх утриманн≥ (див. []{4_177_2}ч. 2 ст. 2 вказаного «акону, а також []{4_23_41}п. 11 ст. 32  ѕ  ”крањни).

ƒержавний захист таких ос≥б зд≥йснюЇтьс¤ у звТ¤зку з намаганн¤м перешкодити виконанню покладених на них законом обовТ¤зк≥в ≥ реал≥зац≥њ наданих прав у сфер≥ крим≥нального судочинства. ѕерешкодженн¤ може зд≥йснюватись у вигл¤д≥ створенн¤ реальноњ небезпеки дл¤ житт¤, здоровТ¤, житла та майна зазначених ос≥б.

3. «абезпеченн¤ безпеки ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥, тобто у ви¤вленн≥, попередженн≥, припиненн≥, розкритт≥ або розсл≥дуванн≥ злочин≥в, а також у судовому розгл¤д≥ крим≥нальних справ, Ч це зд≥йсненн¤ правоохоронними органами правових, орган≥зац≥йно-техн≥чних та ≥нших заход≥в, спр¤мованих на захист житт¤, житла, здоровТ¤ та майна цих ос≥б в≥д протиправних пос¤гань з метою створенн¤ необх≥дних умов дл¤ належного в≥дправленн¤ правосудд¤ зг≥дно з []{4_441_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро забезпеченн¤ безпеки ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥Ф. ќкр≥м вказаного закону забезпеченн¤ безпеки таких ос≥б реал≥зуЇтьс¤ за []{4_23_66}ст. 52-1Ч52-5  ѕ  ”крањни.

ѕраво на забезпеченн¤ безпеки у звТ¤зку з участю у крим≥нальному судочинств≥ (за на¤вност≥ в≥дпов≥дних п≥дстав) мають: особа, ¤ка за¤вила до правоохоронного органу про злочин або в ≥нш≥й форм≥ брала участь чи спри¤ла у ви¤вленн≥, попередженн≥, припиненн≥ ≥ розкритт≥ злочин≥в; потерп≥лий та його представник у крим≥нальн≥й справ≥; п≥дозрюваний, обвинувачений, захисники ≥ законн≥ представники; цив≥льний позивач, цив≥льний в≥дпов≥дач та њх представники у справ≥ про в≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ злочином; св≥док; експерт, спец≥ал≥ст, перекладач ≥ пон¤тий; а також члени с≥мей та близьк≥ родич≥ перел≥чених ос≥б, ¤кщо шл¤хом погроз або ≥нших протиправних д≥й щодо них робл¤тьс¤ спроби вплинути на учасник≥в крим≥нального судочинства.

4. –≥шенн¤ про застосуванн¤ заход≥в безпеки приймаЇтьс¤ органом д≥знанн¤, сл≥дчим, прокурором, судом, у провадженн≥ ¤ких знаход¤тьс¤ крим≥нальн≥ справи про злочини, у розсл≥дуванн≥ чи судовому розгл¤д≥ ¤ких брали або беруть участь вказан≥ особи, а також органом (п≥дрозд≥лом), що зд≥йснюЇ оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть щодо ос≥б, ¤к≥ брали участь або спри¤ли у ви¤вленн≥, попередженн≥, припиненн≥ ≥ розкритт≥ злочин≥в.

«д≥йсненн¤ заход≥в безпеки покладаЇтьс¤ за п≥дсл≥дн≥стю на органи служби безпеки або внутр≥шн≥х справ, у склад≥ структур ¤ких створен≥ спец≥альн≥ п≥дрозд≥ли (див. наприклад, []{4_282_0}наказ ћ≥н≥стра внутр≥шн≥х справ ”крањни Уѕро створенн¤ спец≥альних п≥дрозд≥л≥в м≥л≥ц≥њ дл¤ забезпеченн¤ безпеки прац≥вник≥в суду, правоохоронних орган≥в, ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥, член≥в њхн≥х с≥мей та близьких родич≥вФ в≥д 23 липн¤ 1997 р. є 467). «аходи безпеки щодо в≥йськовослужбовц≥в зд≥йснюютьс¤ також командирами в≥йськових частин.

¬≥дпов≥дн≥ положенн¤ з цього приводу заф≥ксован≥ у «аконах ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ, Уѕро забезпеченн¤ безпеки ос≥б, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному судочинств≥Ф, а також у []{4_23_20}ст. 14-1, []{4_23_68}52-3  ѕ  ”крањни та ≥н.

ќрган, ¤кому доручено зд≥йснювати заходи безпеки, встановлюЇ перел≥к необх≥дних ≥ достатн≥х заход≥в ≥ способ≥в њх реал≥зац≥њ, керуючись при цьому конкретними обставинами ≥ необх≥дн≥стю усуненн¤ ≥снуючоњ загрози ([]{4_23_66}ч. 4 ст. 52-1  ѕ  ”крањни).

«аходами забезпеченн¤ безпеки Ї: особиста охорона, охорона житла ≥ майна; видача спец≥альних засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту ≥ спов≥щенн¤ про небезпеку; використанн¤ техн≥чних засоб≥в контролю ≥ прослуховуванн¤ телефонних та ≥нших переговор≥в, в≥зуальне спостереженн¤; зам≥на документ≥в та зм≥на зовн≥шност≥; зм≥на м≥сц¤ роботи або навчанн¤; переселенн¤ в ≥нше м≥сце проживанн¤; пом≥щенн¤ до дошк≥льноњ виховноњ установи або до установи орган≥в соц≥ального захисту населенн¤; забезпеченн¤ конф≥денц≥йност≥ в≥домостей про особу; закритий судовий розгл¤д та ≥н.

5. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в невиконанн≥ або неналежному виконанн≥ службовими особами покладених на них обовТ¤зк≥в по прийн¤ттю р≥шенн¤ про застосуванн¤ заход≥в безпеки та по њх застосуванню щодо ос≥б, вз¤тих п≥д захист, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки.

Ќеприйн¤тт¤ р≥шенн¤ по забезпеченню безпеки ос≥б, ¤к≥ потребують захисту, маЇ м≥сце, коли при на¤вност≥ необх≥дних п≥дстав таке р≥шенн¤ не було прийн¤то. ¬≥дпов≥дно до []{4_23_66}ч. 3 ст. 52-1  ѕ  ”крањни, орган д≥знанн¤, сл≥дчий, прокурор або суд, одержавши за¤ву чи пов≥домленн¤ про загрозу безпец≥ особи, зобовТ¤зан≥ перев≥рити цю за¤ву (пов≥домленн¤) ≥ в строк не б≥льше н≥ж три доби, а у нев≥дкладних випадках Ч негайно прийн¤ти р≥шенн¤ про застосуванн¤ або в≥дмову в застосуванн≥ заход≥в безпеки.

ЌесвоЇчасне прийн¤тт¤ р≥шенн¤ означаЇ, що в≥дпов≥дне р≥шенн¤ про забезпеченн¤ безпеки службовою особою у встановлений строк прийн¤то не було.

ѕрийн¤тт¤ недостатньо обірунтованого р≥шенн¤ означаЇ, що при на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав вважати, що ≥снуЇ реальна небезпека особ≥, ¤ка потребуЇ захисту, службова особа, в≥д ¤коњ залежить р≥шенн¤ про вжитт¤ заход≥в безпеки, приймаЇ р≥шенн¤ про њх недоц≥льн≥сть або пропонуЇ вжитт¤ заход≥в, ¤к≥ не забезпечують реальноњ безпеки особи, що потребуЇ захисту (наприклад, коли потр≥бна особиста охорона або зм≥на м≥сц¤ проживанн¤, приймаЇтьс¤ р≥шенн¤ лише про вилученн¤ з дов≥дкових служб даних про м≥сце проживанн¤ (адресу) або про номер телефону та ≥н.).

Ќевжитт¤ заход≥в дл¤ безпеки означаЇ, що службова особа органу, ¤кий зд≥йснюЇ заходи безпеки, одержавши постанову про застосуванн¤ конкретних заход≥в забезпеченн¤ безпеки, не виконуЇ в≥дпов≥дного р≥шенн¤.

ЌесвоЇчасне вжитт¤ заход≥в дл¤ безпеки означаЇ, що службова особа застосувала заходи безпеки вже п≥сл¤ того, ¤к вони не забезпечили реальну безпеку особи, що призвело до т¤жких насл≥дк≥в.

Ќевжитт¤ достатн≥х заход≥в дл¤ безпеки означаЇ, що службова особа вжила так≥ заходи безпеки, ¤к≥ не стали перешкодою дл¤ настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в. ѕри цьому винна особа повинна була ≥ могла усв≥домлювати, що вжит≥ заходи Ї недостатн≥ми ≥ не забезпечують безпеки особи, вз¤тоњ п≥д захист.

6. —клад злочину матер≥альний, тобто передбачаЇ необх≥дн≥сть Ч спричиненн¤ т¤жких насл≥дк≥в.

ѕ≥д настанн¤м т¤жких насл≥дк≥в треба розум≥ти загибель особи, вз¤тоњ п≥д захист або особи, ¤кою зд≥йснювалис¤ заходи безпеки, а також спричиненн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень (див. коментар до []{1_121}ст. 121), значноњ матер≥альноњ шкоди.

ћ≥ж вказаними д≥¤нн¤ми ≥ насл≥дками повинен ≥снувати причинний звТ¤зок.

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини щодо насл≥дк≥в, саме ж д≥¤нн¤ може бути вчинене ¤к необережно, так ≥ умисно.

”мисне потуранн¤ злочинов≥ проти ос≥б, вз¤тих п≥д захист, квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к сп≥вучасть у злочинах, що були вчинен≥ проти таких ос≥б.

8. —убТЇктом злочину Ї службов≥ особи суду або правоохоронних орган≥в.

«а на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав ц≥ особи можуть нести ще й додаткову в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ в≥дпов≥дних службових злочин≥в (перевищенн¤ влади або службових повноважень та ≥н.) за []{1_364}ст. 364, []{1_365}365 та []{1_367}367.

 ер≥вники в≥йськових частин, на ¤ких покладено функц≥њ забезпеченн¤ виконанн¤ заход≥в безпеки, за невжитт¤ таких заход≥в, ¤кщо це спричинило т¤жк≥ насл≥дки, несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_425}ч. 2 ст. 425 Ч недбале ставленн¤ до в≥йськовоњ служби.

</s380>

<s381>

—татт¤ 381.–озголошенн¤ в≥домостей про заходи безпеки щодо особи, вз¤тоњ п≥д захист

1. –озголошенн¤ в≥домостей про заходи безпеки щодо особи, вз¤тоњ п≥д захист, службовою особою, ¤кою прийн¤то р≥шенн¤ про ц≥ заходи, особою, ¤ка њх зд≥йснюЇ, або службовою особою, ¤к≥й ц≥ р≥шенн¤ стали в≥дом≥ у звТ¤зку з њњ службовим становищем, а так само особою, вз¤тою п≥д захист, ¤кщо ц≥ д≥њ спричинили шкоду здоровТю особи, вз¤тоњ п≥д захист, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони спричинили смерть особи, вз¤тоњ п≥д захист, або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. –озголошенн¤ даних про заходи безпеки щодо особи, вз¤тоњ п≥д захист, зводить нан≥вець ефективн≥сть цих заход≥в та робить таку особу уразливою, що у раз≥ тиску на нењ може негативно вплинути на обТЇктивн≥сть встановленн¤ ≥стини у справ≥.

ѕредметом злочину, передбаченого ст. 381, Ї в≥домост≥ про заходи безпеки щодо ос≥б, ¤к≥ були вз¤т≥ п≥д захист. ÷е може бути ≥нформац≥¤ про ос≥б, в≥дносно ¤ких зд≥йснюютьс¤ заходи безпеки, а також про ос≥б, ¤к≥ њх зд≥йснюють. «окрема, це в≥домост≥ про м≥сце проживанн¤ або м≥сце перебуванн¤ таких ос≥б, њх д≥йсн≥ анкетн≥ дан≥, маршрути пересуванн¤ тощо.

¬≥дпов≥дно до []{4_23_68}ч. 2 ст. 52-3  ѕ  ”крањни в≥домост≥ про заходи безпеки та ос≥б, вз¤тих п≥д захист, Ї ≥нформац≥Їю з обмеженим доступом.

2. ѕро ос≥б, в≥дносно ¤ких можуть зд≥йснюватис¤ заходи безпеки, див. у пп. 2Ч3 коментар¤ до []{1_380}ст. 380.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у розголошенн≥ в≥домостей про заходи безпеки щодо особи, вз¤тоњ п≥д захист, ¤кщо це спричинили шкоду здоровТю такоњ особи.

–озголошенн¤ пол¤гаЇ в доведенн≥ таких даних до в≥дома ос≥б, ¤к≥ не мають права на ознайомленн¤ з ними. —пос≥б розголошенн¤ крим≥нально-правового значенн¤ не маЇ. ÷е може бути зд≥йснено ¤к шл¤хом д≥њ (у форм≥, наприклад, розпов≥д≥ про таких ос≥б у присутност≥ сторонн≥х ос≥б), так ≥ шл¤хом безд≥¤льност≥ (наприклад, у раз≥ порушенн¤ вимог поводженн¤ ≥з конф≥денц≥йними документами, ¤к≥ м≥ст¤ть ≥нформац≥ю стосовно застосуванн¤ конкретних заход≥в безпеки).

—клад злочину (ч. 1 ст. 381) утворюЇ розголошенн¤ таких в≥домостей, ¤кщо внасл≥док цього особ≥, що була вз¤та п≥д захист, була запод≥¤на шкода здоровТю (побоњ, легк≥ чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ тощо Ч див. коментар до []{1_122}ст. 122, []{1_125}125, []{1_126}126). ћ≥ж д≥¤ми (безд≥¤льн≥стю) винного та вказаними сусп≥льно небезпечними насл≥дками повинен ≥снувати причинний звТ¤зок.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини щодо насл≥дк≥в. —аме ж д≥¤нн¤ може бути вчинене ¤к необережно, так ≥ умисно.

ѕр¤мий умисел може мати р≥зн≥ мотиви Ч допомога обвинуваченому уникнути в≥дпов≥дальност≥, помста, користь та ≥н.

5. –озголошенн¤ в≥домостей про заходи безпеки службовою особою, ¤к≥й ц≥ дан≥ були дов≥рен≥ по служб≥, за матер≥альну винагороду квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю ст. 381 ≥ []{1_368}368.

6. якщо внасл≥док розголошенн¤ в≥домостей про заходи безпеки потерп≥лому була запод≥¤на смерть чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки (т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або велика матер≥альна шкода), то д≥¤нн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 381.

7. —убТЇктом злочину Ї службов≥ особи, ¤к≥ приймають р≥шенн¤ про заходи безпеки (орган д≥знанн¤, сл≥дчий, прокурор, судд¤); службов≥ особи, ¤к≥ забезпечують виконанн¤ р≥шень щодо застосуванн¤ таких заход≥в (прац≥вники прокуратури, спец≥альних п≥дрозд≥л≥в орган≥в служби безпеки або внутр≥шн≥х справ та ≥н.); ≥нш≥ службов≥ особи, ¤ким ц≥ р≥шенн¤ стали в≥дом≥ у звТ¤зку з њх службовим становищем (голова суду, прокурор Ч при перев≥рц≥ в≥дпов≥дних матер≥ал≥в щодо застосуванн¤ заход≥в безпеки; кер≥вники та прац≥вники л≥кувальних заклад≥в, де проводилас¤ операц≥¤ у звТ¤зку ≥з зм≥ною зовн≥шност≥ та ≥н. ); особи, вз¤т≥ п≥д захист (це може бути пон¤тий, щодо ¤кого застосовано зах≥д безпеки у вигл¤д≥ зм≥ни у справ≥ його анкетних даних у звТ¤зку з тим, що в≥н бачив п≥д час вп≥знанн¤ особу, щодо ¤коњ ран≥ше були застосован≥ заходи безпеки) (див. також п. 4 коментар¤ до []{1_380}ст. 380).

¬≥дпов≥дальн≥сть за розголошенн¤ в≥домостей про заходи безпеки настаЇ з 16 рок≥в.

</s381>

<s382>

—татт¤ 382.Ќевиконанн¤ судового р≥шенн¤

1. ”мисне невиконанн¤ службовою особою вироку, р≥шенн¤, ухвали, постанови суду, що набрали законноњ сили, або перешкоджанн¤ њх виконанню Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тисот до одн≥Їњ тис¤ч≥ неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ службовою особою, ¤ка займаЇ в≥дпов≥дальне чи особливо в≥дпов≥дальне становище, або особою, ран≥ше судимою за злочин, передбачений ц≥Їю статтею, або ¤кщо вони запод≥¤ли ≥стотну шкоду охоронюваним законом правам ≥ свободам громад¤н, державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам юридичних ос≥б, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

3. ”мисне невиконанн¤ службовою особою р≥шенн¤ ™вропейського суду з прав людини Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. —удов≥ р≥шенн¤, вироки, ухвали та постанови, що набрали законноњ сили, обовТ¤зков≥ до виконанн¤ вс≥ма службовими особами та громад¤нами.

—лужбовими особами, ¤к≥ повинн≥ виконувати судов≥ р≥шенн¤ або допомагати њх виконанню, Ї кер≥вники та ≥нш≥ прац≥вники орган≥в та установ внутр≥шн≥х справ, державн≥ виконавц≥, кер≥вники та ≥нш≥ службов≥ особи р≥зноман≥тних п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й.

2. Ќевиконанн¤ будь-¤кого судового р≥шенн¤, ¤ке безпосередньо належить виконати дан≥й службов≥й особ≥, або перешкоджанн¤ нею його виконанню становл¤ть склад зазначеного злочину. Ќевиконанн¤ може характеризуватись безд≥¤льн≥стю. Ќаприклад, службова особа, що отримала вирок, ¤ким п≥длеглому њй прац≥вников≥ заборонено займати посаду, на ¤к≥й в≥н працюЇ, не робить н≥¤ких д≥й дл¤ його виконанн¤. ћожлив≥ випадки, коли службова особа чинить д≥њ, пр¤мо заборонен≥ судовим р≥шенн¤м, приймаЇ прац≥вника саме на ту посаду, займати ¤ку в≥н не може. ‘акт невиконанн¤ судового р≥шенн¤ може бути п≥дтверджений службовою особою письмово, безпосередньо судд≥, телефоном тощо, але склад злочину буде й тод≥, коли за¤в з цього приводу не робилось ≥ р≥шенн¤ просто не виконуЇтьс¤.

якщо службова особа державного або громадського п≥дприЇмства, установи чи орган≥зац≥њ не виконала р≥шенн¤ суду (наприклад, про поновленн¤ на робот≥) з особистих мотив≥в, њњ д≥њ належить квал≥ф≥кувати за []{1_172}ст. 172, а за в≥дсутност≥ такого мотиву Ч за ст. 382. ÷ю ситуац≥ю добре проанал≥зовано в постанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро застосуванн¤ законодавства, що забезпечуЇ незалежн≥сть суд≥вФ в≥д 12 кв≥тн¤ 1996 р. є 4.

3. ѕерешкоджанн¤ виконанню судового р≥шенн¤ матиме м≥сце тод≥, коли службова особа, використовуючи своњ службов≥ повноваженн¤, заважаЇ особам, ¤к≥ виконують р≥шенн¤, робити це.

4. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим п≥сл¤ того, ¤к судове р≥шенн¤ над≥йшло до службовоњ особи, ¤ка повинна його виконувати, але цього зроблено не було. ƒл¤ на¤вност≥ злочину необх≥дна констатац≥¤ факту, що в≥дпов≥дний документ над≥йшов до особи, ¤ка повинна його виконувати, ≥ вона мала реальну мажлив≥сть це зробити. ѕри перешкоджанн≥ виконанню службовою особою судового р≥шенн¤ злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ д≥й, ¤к≥ не дозвол¤ли це р≥шенн¤ виконати.

якщо перешкоджанн¤ поЇднуЇтьс¤ з≥ скоЇнн¤м ≥ншого злочину, то так≥ д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватись за сукупн≥стю злочин≥в (наприклад, насильницьке недопущенн¤ службовою особою, щоб державний виконавець виконав службове р≥шенн¤, квал≥ф≥куватиметьс¤ за ч. 1 або 2 ст. 382 та за []{1_342}ч. 2 ст. 342).

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба, ¤к≥й за службовим становищем необх≥дно виконувати судове р≥шенн¤, усв≥домлюЇ св≥й обовТ¤зок, але не бажаЇ це робити ≥ не виконуЇ розпор¤дженн¤ за умови на¤вност≥ можливост≥ дл¤ його виконанн¤ або перешкоджаЇ такому виконанню. ћотиви злочину на квал≥ф≥кац≥ю не впливають. якщо ж невиконанн¤ судового р≥шенн¤ сталос¤ через необережн≥сть, то д≥њ (безд≥¤льн≥сть) службовоњ особи повинн≥ квал≥ф≥куватись за []{1_367}ст. 367.

6. —убТЇктом злочину може бути службова особа, ¤ка, виход¤чи з њњ службових обовТ¤зк≥в, повинна виконати судове р≥шенн¤. ÷е може бути лише спец≥альний субТЇкт.

” назван≥й постанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни говоритьс¤, що за невиконанн¤ судового р≥шенн¤ до в≥дпов≥дальност≥ може бути прит¤гнута лише службова особа, ¤ка в≥дпов≥дно до своњх повноважень повинна була вчинити д≥њ по його виконанню або мала можлив≥сть перешкодити останньому. ѕри цьому не маЇ значенн¤, ¤ке р≥шенн¤ не виконала службова особа, Ч те, ¤ким зак≥нчено провадженн¤ у справ≥, чи ≥нше, прийн¤те в≥дпов≥дно до закону (про прив≥д або арешт, про скасуванн¤ санкц≥њ на арешт тощо).

7. ’арактеристика ос≥б, ¤к≥ займають в≥дпов≥дальне чи особливо в≥дпов≥дальне становище, м≥ститьс¤ в ч. 2 прим≥тки до []{1_368}ст. 368.

8. ѕовторним вчиненн¤ злочину може бути лише тод≥, коли особа ран≥ше вже була судимою за такий же злочин.

9. якщо невиконанн¤ судового р≥шенн¤ або перешкоджанн¤ його виконанню завдають ≥стотноњ шкоди охоронюваним законом правам ≥ свободам громад¤н, державним чи громадським ≥нтересам або ≥нтересам юридичних ос≥б, квал≥ф≥кац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за ч. 2 ст. 382.

Ўкода визнаЇтьс¤ ≥стотною в залежност≥ в≥д обставин справи, оск≥льки матер≥альн≥ збитки в≥д таких д≥й можуть бути лише непр¤мими. ¬ той же час матер≥альним виразом ≥стотноњ шкоди може бути прийн¤тий у чинному  одекс≥ розм≥р в сто неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

10. ѕри умисному невиконанн≥ службовою особою р≥шенн¤ ™вропейського суду з прав людини настаЇ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 3 ст. 382.

</s382>

<s383>

—татт¤ 383.«ав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про вчиненн¤ злочину

1. «ав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ суду, прокурору, сл≥дчому або органу д≥знанн¤ про вчиненн¤ злочину Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, поЇднан≥ з обвинуваченн¤м особи в т¤жкому чи особливо т¤жкому злочин≥ або ≥з штучним створенн¤м доказ≥в обвинуваченн¤, а також вчинен≥ з корисливих мотив≥в, Ч

караютьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

1. «а¤ви або пов≥домленн¤ про злочини, що готуютьс¤ або вже вчинен≥, Ї приводом дл¤ порушенн¤ крим≥нальноњ справи ([]{4_23_119}п. 1 ч. 1 ст. 94  ѕ  ”крањни). Ќеправдива за¤ва або пов≥домленн¤ можуть стати причиною судовоњ помилки або мати ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки. “ому так≥ д≥њ повинн≥ т¤гти за собою крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть.

2. « обТЇктивноњ сторони зав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про вчиненн¤ злочину маЇ бути зроблене точно визначеному в закон≥ колу субТЇкт≥в: прокурору, сл≥дчому або органу д≥знанн¤. јналог≥чне пов≥домленн¤ у ≥нш≥ ≥нстанц≥њ (органи влади ≥ управл≥нн¤, адм≥н≥страц≥њ орган≥зац≥й, установ, п≥дприЇмств, засоби масовоњ ≥нформац≥њ тощо) не утворюЇ складу злочину.

«ав≥домо неправдивим пов≥домленн¤ про вчиненн¤ злочину буде тод≥, коли м≥стить повн≥стю або частково брехлив≥ в≥домост≥ про готуванн¤ до злочину, замах на нього або зак≥нчений злочин з вказ≥вкою на конкретну особу, ¤ка начебто причетна до цього (в тому числ≥ ≥ особою на саму себе), або без такоњ вказ≥вки. —клад злочину утворюють ≥ д≥йсн≥ в≥домост≥ стосовно злочину, але з вказ≥вкою на особу, ¤ка зав≥домо його не вчин¤ла.

«ав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про вчиненн¤ злочину може бути зроблене усно (¤кщо це зроблено не телефоном, особа попереджуЇтьс¤ про в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 383 чинного  одексу та []{4_23_120}ст. 95  ѕ  ”крањни) або письмово. ” останньому випадку пов≥домленн¤ вручаЇтьс¤ безпосередньо або в≥дправл¤Їтьс¤ поштою, воно може м≥стити вказ≥вку на особу, ¤ка пов≥домл¤Ї, або бути анон≥мним.

3. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту надходженн¤ неправдивого пов≥домленн¤ у правоохоронний орган, незалежно в≥д наступного порушенн¤ крим≥нальноњ справи ≥ њњ переб≥гу.

4. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, що дос¤гла 16 рок≥в. —лужбова особа, ¤кщо вона, користуючись своњм службовим становищем, вчинила зав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про вчиненн¤ злочину, несе в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_364}ст. 364.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба усв≥домлюЇ неправдивий характер в≥домостей, що надход¤ть в≥д нењ, ≥ бажаЇ, щоб вони стали приводом дл¤ порушенн¤ крим≥нальноњ справи та прит¤гненн¤ невинного до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ћотиви цього вчинку можуть бути р≥зн≥: помста, корислив≥сть, нам≥р дезор≥Їнтувати розсл≥дуванн¤ тощо Ч ≥ на квал≥ф≥кац≥ю впливаЇ лише корисливий мотив.

6. ќзнаки т¤жких ≥ особливо т¤жких злочин≥в наведено у []{1_12}ч. 4, 5 ст. 12. «ав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про скоЇнн¤ ¤когось ≥з цих злочин≥в Ї квал≥ф≥куючою ознакою.

7. “ак само квал≥ф≥куючою ознакою Ї штучне створенн¤ доказ≥в обвинуваченн¤ на п≥дтвердженн¤ неправдивого пов≥домленн¤. Ќаприклад, виготовленн¤ фальшивих письмових доказ≥в, п≥дкиданн¤ предмет≥в, ¤к≥ начебто викривають особу у скоЇнн≥ певного злочину, п≥дкуп окремих ос≥б дл¤ даванн¤ зав≥домо неправдивих показань тощо.

8. ѕ≥двищену сусп≥льну небезпеку становить зав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про вчиненн¤ злочину, скоЇне з корисливих мотив≥в (матер≥альна винагорода, право на житлову площу, одержанн¤ посади з б≥льш високою зароб≥тною платнею тощо), ≥ тому квал≥ф≥куЇтьс¤ воно за ч. 2 ст. 383.

</s383>

<s384>

—татт¤ 384.«ав≥домо неправдиве показанн¤

1. «ав≥домо неправдиве показанн¤ св≥дка чи потерп≥лого або зав≥домо неправдивий висновок експерта п≥д час провадженн¤ д≥знанн¤, досудового сл≥дства або проведенн¤ розсл≥дуванн¤ тимчасовою сл≥дчою чи тимчасовою спец≥альною ком≥с≥Їю ¬ерховноњ –ади ”крањни або в суд≥, а також зав≥домо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, Ч

караютьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, поЇднан≥ з обвинуваченн¤м у т¤жкому чи особливо т¤жкому злочин≥, або з≥ штучним створенн¤м доказ≥в обвинуваченн¤ чи захисту, а також вчинен≥ з корисливих мотив≥в, Ч

караютьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

1. Ќеправдив≥ показанн¤ св≥дка або потерп≥лого, неправдивий висновок експерта, неправильний переклад перекладача чин¤ть перешкоди зд≥йсненню правосудд¤, утруднюють намаганн¤ суду дос¤гти ≥стини, можуть бути причиною судовоњ помилки, а тому вони з самого початку Ї шк≥дливими дл¤ правосудд¤. якщо ж ц≥ показанн¤, висновки, переклади даютьс¤ неправдиво зав≥домо, тобто св≥дки, потерп≥л≥, експерти, перекладач≥ усв≥домлюють неправдив≥сть своњх показ≥в, висновк≥в, переклад≥в ≥ бажають, щоб вони саме у такому вигл¤д≥ використовувались на досудовому сл≥дств≥ ≥ в суд≥, то њхн≥ д≥њ пос¤гають на правосудд¤ ≥ тим самим утворюють склад злочину.

2. ѕотерп≥лий на вс≥х стад≥¤х крим≥нального процесу, а св≥док, експерт та перекладач на вс≥х стад≥¤х ¤к крим≥нального, так ≥ цив≥льного процесу, де вони безпосередньо беруть участь, попереджаютьс¤ за наданн¤ зав≥домо неправдивих показань, за даванн¤ зав≥домо неправдивого висновку. ѕорушенн¤ такого попередженн¤ утворюЇ обТЇктивну сторону злочину. јдм≥н≥стративний процес не передбачаЇ в≥дпов≥дальност≥ зазначених ос≥б за перел≥чен≥ д≥њ.

3. ѕоказанн¤ потерп≥лого чи св≥дка вважаютьс¤ неправдивими, ¤кщо вони перекручують д≥йсн≥ обставини, факти, що мають доказове значенн¤ у справ≥. ÷е може пол¤гати в пов≥домленн≥ ≥нформац≥њ, ¤ка не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥, у запереченн≥ чи замовчуванн≥ д≥йсних факт≥в. “ак≥ показанн¤ можуть бути дан≥ п≥д час допиту, очноњ ставки, предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤, в≥дтворенн¤ обстановки ≥ обставин под≥й, а також при наданн≥ св≥дчень тимчасов≥й сл≥дч≥й чи тимчасов≥й спец≥альн≥й ком≥с≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни. ќсоба, ¤ка зробила зав≥домо неправдиве пов≥домленн¤ про вчиненн¤ злочину ≥ даЇ у порушен≥й в звТ¤зку з цим пов≥домленн¤м справ≥ неправдив≥ показанн¤, несе в≥дпов≥дальн≥сть лише за ст. 383.

4. Ќеправдив≥сть висновку експерта може ви¤витись у нев≥рному викладенн≥ ходу експертного досл≥дженн¤, неправильн≥й оц≥нц≥ ви¤влених ознак або њх замовчуванн≥, спотвореному виклад≥ висновк≥в, запереченн≥ встановлених факт≥в, у твердженн≥ про на¤вн≥сть вигаданих факт≥в. ¬казане стосуЇтьс¤ ≥ показань експерта на допит≥ на досудовому сл≥дств≥ ([]{4_23_236}ст. 201  ѕ  ”крањни) ≥ в суд≥ ([]{4_23_357}ст. 311  ѕ  ”крањни).

«а дачу зав≥домо неправдивого висновку за хабар експерти несуть в≥дпов≥дальн≥сть за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ч. 2 ст. 384 та за в≥дпов≥дною частиною []{1_368}ст. 368.

5. Ќеправдив≥сть перекладу може пол¤гати в нев≥рному переклад≥ з одн≥Їњ мови на ≥ншу запитань, в≥дпов≥дей, показань, промов, документ≥в, неконтекстному тлумаченн≥ або пропуску окремих сл≥в ≥ виказ≥в, ¤к≥ спотворюють загальний зм≥ст, окрем≥ фрагменти, зм≥нюють смислов≥ акценти, що ≥стотно впливаЇ на оц≥нку доказ≥в ≥ прийн¤тт¤ р≥шень особами, ¤к≥ вир≥шують справу по сут≥.

Ќа п≥дстав≥ []{4_23_157}ст. 128  ѕ  ”крањни до категор≥њ перекладач≥в належать особи, ¤к≥ залучаютьс¤ до участ≥ в процес≥ дл¤ розТ¤сненн¤ мови текст≥в н≥мого чи глухого.

6. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту: п≥дписанн¤ показань на досудовому сл≥дств≥, даванн¤ њх у судовому зас≥данн≥ та тимчасов≥й сл≥дч≥й чи тимчасов≥й спец≥альн≥й ком≥с≥¤х ¬ерховноњ –ади ”крањни, поданн¤ експертом висновку, перекладачем письмового перекладу особ≥, ¤ка веде справу чи п≥дписуЇ протокол. ≤накше кажучи, даний злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ оф≥ц≥йноњ можливост≥ використанн¤ неправдивих матер≥ал≥в у процес≥ доказуванн¤, бо з њх врахуванн¤м вже можуть прийматис¤ процесуальн≥ р≥шенн¤. “ому нев≥рною Ї висловлена в спец≥альн≥й л≥тератур≥ думка, що неправдив≥сть показань, висновку, перекладу встановлюЇтьс¤ лише судом при оголошенн≥ вироку ≥ що саме з цього моменту злочин визнаЇтьс¤ зак≥нченим. јвтори ц≥Їњ думки плутають презумпц≥ю невинуватост≥ з встановленн¤м достов≥рност≥ доказ≥в ≥ обірунтован≥стю процесуальних р≥шень, що базуЇтьс¤ на оц≥нц≥ доказ≥в в њх сукупност≥ на вс≥х стад≥¤х процесу д≥знавачем, сл≥дчим, прокурором, обвинувачем, захисником, суддею. —л≥д мати на уваз≥, ¤кщо св≥док, потерп≥лий, експерт, перекладач з ¤кихось причин не були попереджен≥ про в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 384 або брали участь у д≥¤х непроцесуального характеру, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть не може наставати.

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ћотивами такоњ повед≥нки можуть бути бажанн¤ допомогти уникнути крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, страх перед помстою з боку певних ос≥б ≥ квал≥ф≥куючого значенн¤ не мають. якщо св≥док, потерп≥лий, експерт, перекладач добросумл≥нно помил¤ютьс¤ в оц≥нц≥ ≥ виклад≥ под≥й, факт≥в внасл≥док дефект≥в памТ¤т≥ або помилок у досл≥дженн≥ чи переклад≥, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть не настаЇ.

8. —убТЇктом злочину можуть бути т≥льки особи, ¤к≥ беруть участь у крим≥нальному чи цив≥льному процес≥ ¤к св≥дки, потерп≥л≥, експерти чи перекладач≥ ≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку. «аконом не передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 384 п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного, спец≥ал≥ста, позивача та в≥дпов≥дача.

9. „. 2 ст. 384 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, вказан≥ в ч. 1 ст. 384, ¤кщо вони поЇднан≥ з обвинуваченн¤м в т¤жкому злочин≥, з штучним створенн¤м доказ≥в обвинуваченн¤ чи захисту, вчинен≥ з корисливою метою (в≥дносно цих квал≥ф≥куючих ознак див. пп. 6, 7 та 8 коментар¤ до []{1_383}ст. 383).

</s384>

<s385>

—татт¤ 385.¬≥дмова св≥дка в≥д даванн¤ показань або в≥дмова експерта чи перекладача в≥д виконанн¤ покладених на них обовТ¤зк≥в

1. ¬≥дмова св≥дка в≥д даванн¤ показань або в≥дмова експерта чи перекладача без поважних причин в≥д виконанн¤ покладених на них обовТ¤зк≥в у суд≥ або п≥д час провадженн¤ досудового сл≥дства, розсл≥дуванн¤ тимчасовою сл≥дчою чи тимчасовою спец≥альною ком≥с≥Їю ¬ерховноњ –ади ”крањни чи д≥знанн¤ Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

2. Ќе п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ особа за в≥дмову давати показанн¤ п≥д час провадженн¤ д≥знанн¤, досудового сл≥дства або в суд≥ щодо себе, а також член≥в њњ с≥мТњ чи близьких родич≥в, коло ¤ких визначаЇтьс¤ законом.

1. Ќа св≥дк≥в, експерт≥в ≥ перекладач≥в покладаЇтьс¤ обовТ¤зок дати у суд≥, п≥д час провадженн¤ д≥знанн¤, досудового сл≥дства, розсл≥дуванн¤ “имчасовою сл≥дчою чи “имчасовою спец≥альною ком≥с≥¤ми ¬ерховноњ –ади ”крањни показанн¤, що визнаютьс¤ доказами у крим≥нальн≥й справ≥. Ќа будь-¤к≥й стад≥њ крим≥нального процесу св≥док попереджаЇтьс¤ про в≥дпов≥дальн≥сть за в≥дмову в≥д даванн¤ показань про в≥дом≥ йому обставини справи, а експерт ≥ перекладач Ч за в≥дмову без поважних причин в≥д виконанн¤ покладених на них обовТ¤зк≥в.

якщо в≥дмова з боку експерта чи перекладача викликана поважними причинами (посиланн¤ на власну некомпетентн≥сть або недостатн≥сть наданих на експертизу матер≥ал≥в, посиланн¤ на недостатнЇ знанн¤ мови, з ¤коњ треба робити переклад, тощо), у раз≥ п≥дтвердженн¤ њх вагомост≥ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть не настаЇ.

2. ¬≥дмова св≥дка, експерта чи перекладача в≥д дач≥ показань або виконанн¤ покладених обовТ¤зк≥в пол¤гаЇ у пр¤м≥й за¤в≥ про це (усн≥й чи письмов≥й) особ≥, що проводить д≥знанн¤, досудове сл≥дство, судд≥ (суду) та “имчасов≥й сл≥дч≥й чи “имчасов≥й спец≥альн≥й ком≥с≥¤м ¬ерховноњ –ади ”крањни. Ќеправдива за¤ва св≥дка про те, що в≥н не об≥знаний з колом питань, ¤к≥ становл¤ть ≥нтерес дл¤ правосудд¤, квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_384}ст. 384. ¬≥дмова експерта чи перекладача може бути караною, ¤кщо вони до в≥дмови добров≥льно дали згоду вз¤ти участь в процес≥ ¤к експерт чи перекладач.

3. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту ч≥тко вираженоњ категоричноњ ≥ заф≥ксованоњ процесуально в≥дмови дати показанн¤, зробити висновок чи переклад.

4. —убТЇктом злочину можуть бути св≥док, експерт та перекладач, ¤к≥ дос¤гли 16 рок≥в. ≤нш≥ учасники крим≥нального процесу за в≥дмову в≥д дач≥ показань в≥дпов≥дальн≥сть не несуть. «г≥дно з≥ []{4_255_63}ст. 63  онституц≥њ ”крањни не п≥дл¤гаЇ крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ особа за в≥дмову давати показанн¤ п≥д час провадженн¤ д≥знанн¤, досудового сл≥дства або в суд≥ щодо себе, а також член≥в своЇњ с≥мТњ чи близьких родич≥в, коло ¤ких визначаЇтьс¤ законом.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: особа усв≥домлюЇ, що без поважних причин в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д виконанн¤ своњх обовТ¤зк≥в, ≥ бажаЇ цього. ћотиви злочину квал≥ф≥куючого значенн¤ не мають.

</s385>

<s386>

—татт¤ 386.ѕерешкоджанн¤ зТ¤вленню св≥дка, потерп≥лого, експерта, примушуванн¤ њх до в≥дмови в≥д даванн¤ показань чи висновку

ѕерешкоджанн¤ зТ¤вленню св≥дка, потерп≥лого, експерта до суду, орган≥в досудового сл≥дства, тимчасових сл≥дчих та тимчасових спец≥альних ком≥с≥й ¬ерховноњ –ади ”крањни чи д≥знанн¤, примушуванн¤ њх до в≥дмови в≥д даванн¤ показань чи висновку, а також до даванн¤ зав≥домо неправдивих показань чи висновку шл¤хом погрози вбивством, насильством, знищенн¤м майна цих ос≥б чи њх близьких родич≥в або розголошенн¤ в≥домостей, що њх ганьбл¤ть, або п≥дкуп св≥дка, потерп≥лого чи експерта з т≥Їю самою метою, а також погроза вчинити зазначен≥ д≥њ з помсти за ран≥ше дан≥ показанн¤ чи висновок Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. —татт¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за р≥зний за зм≥стом психолог≥чний тиск на св≥дка, потерп≥лого, експерта чи за њх п≥дкуп з метою перешкоджанн¤ всеб≥чному, повному ≥ обТЇктивному розгл¤ду конкретноњ справи.

2. « обТЇктивноњ сторони стосовно св≥дка, потерп≥лого та експерта злочинн≥ д≥њ можуть носити характер:

Ч перешкоджанн¤ њх ¤вц≥ до суду, орган≥в досудового сл≥дства або д≥знанн¤, “имчасових сл≥дчих та “имчасових спец≥альних ком≥с≥й ¬ерховноњ –ади ”крањни шл¤хом погрози вбивством, насильством, знищенн¤м майна цих ос≥б чи њхн≥х близьких родич≥в або шл¤хом розголошенн¤ в≥домостей, що њх ганьбл¤ть;

Ч примушуванн¤ њх до в≥дмови в≥д даванн¤ показань чи висновку таким же шл¤хом;

Ч примушуванн¤ њх до даванн¤ зав≥домо неправдивих показань чи висновку таким же шл¤хом;

Ч п≥дкупу цих ос≥б з т≥Їю ж метою;

Ч погрози цим особам вчинити зазначен≥ д≥њ з помсти за ран≥ше дан≥ показанн¤ чи висновок.

¬казан≥ злочинн≥ д≥њ можуть бути вчинен≥ на будь-¤к≥й стад≥њ процесу.

3. ѕ≥д перешкоджанн¤м ¤вц≥ сл≥д розум≥ти недопущенн¤ прибутт¤ до сл≥дчого або в зас≥данн¤ суду взагал≥ або саме в такий час, на ¤кий викликаЇтьс¤ св≥док, потерп≥лий чи експерт, шл¤хом висловлюванн¤ хоча б одн≥Їњ з перел≥чених в закон≥ погроз або шл¤хом п≥дкупу. ѕерел≥к погроз, даний у статт≥, Ї вичерпним.

ѕримушуванн¤ до в≥дмови в≥д даванн¤ показань чи висновку або до даванн¤ зав≥домо неправдивих показань чи висновку також передбачаЇ вплив на вказаних ос≥б шл¤хом висловлюванн¤ хоча б одн≥Їњ з перел≥чених погроз або шл¤хом п≥дкупу.

4. ѕро в≥дмову в≥д даванн¤ показань чи висновку див. п. 2 коментар¤ до []{1_385}ст. 385.

5. ѕро наданн¤ зав≥домо неправдивих показань чи висновку див. п. 3 коментар¤ до []{1_384}ст. 384.

6. ѕро погрозу вбивством, насильством, знищенн¤м майна див. пп. 2, 3 коментар¤ до []{1_377}ст. 377.

7. ѕро розголошенн¤ в≥домостей, що ганьбл¤ть потерп≥лих, див. коментар до []{1_189}ст. 189.

8. ѕ≥дкуп Ч це передача св≥дку, потерп≥лому або експерту ≥ прийн¤тт¤ ними особисто або через посередника матер≥альних ц≥нностей (грошей, майна), або наданн¤ матер≥альних благ (безоплатне оздоровленн¤, користуванн¤ майном тощо), або об≥ц¤нка зд≥йснити так≥ д≥њ. –озм≥ри п≥дкупу значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину не мають.

9. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту висловленн¤ погрози або об≥ц¤нки передати предмет п≥дкупу незалежно в≥д подальшоњ повед≥нки ос≥б, на ¤ких зд≥йснювавс¤ вплив.

10. якщо в результат≥ погроз чи п≥дкупу св≥док, потерп≥лий чи експерт виконали вимоги зловмисника, то њх д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 386, []{1_27}ч. 4 ст. 27, []{1_384}ст. 384, []{1_385}385.

11. якщо погроза вбивством, насильством, знищенн¤м майна була фактично зд≥йснена, винний повинен в≥дпов≥дати за сукупн≥стю злочин≥в, а саме за ст. 386, []{1_115}115, []{1_121}121, []{1_122}122, []{1_125}125, []{1_126}126, []{1_194}194.

12. ѕотерп≥лими в≥д цього злочину можуть бути св≥док, потерп≥лий, експерт.

ўодо п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного, цив≥льного позивача, цив≥льного в≥дпов≥дача, захисника, спец≥ал≥ста, перекладача, то в≥дпов≥дальн≥сть за аналог≥чн≥ д≥њ за ст. 386 не настаЇ. якщо до цих ос≥б ≥з вказаною в диспозиц≥њ статт≥ метою була висловлена погроза вчинити вбивство, квал≥ф≥кац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за []{1_129}ст. 129. «а на¤вност≥ у д≥¤х перекладача злочину, передбаченого []{1_384}ст. 384, д≥њ особи, ¤ка впливала на нього, квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_127}ч. 4 ст. 127 ≥ []{1_384}384.

13. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом з мотив≥в корисливост≥, помсти, заздрощ≥в тощо. ўо стосуЇтьс¤ погрози вчинити зазначен≥ д≥њ з помсти за ран≥ше дан≥ показанн¤ чи висновок, то вона може також мотивуватись бажанн¤м пос≥¤ти у св≥дка, потерп≥лого, експерта почутт¤ занепокоЇнн¤, страху ≥ тим самим задовольнити жагу помсти у винного.

14. —убТЇктом злочину може бути ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

</s386>

<s387>

—татт¤ 387.–озголошенн¤ даних досудового сл≥дства або д≥знанн¤

1. –озголошенн¤ без дозволу прокурора, сл≥дчого або особи, ¤ка провадила д≥знанн¤ чи досудове сл≥дство, даних досудового сл≥дства чи д≥знанн¤ особою, попередженою в установленому законом пор¤дку про обовТ¤зок не розголошувати так≥ дан≥, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в.

2. –озголошенн¤ даних досудового сл≥дства або д≥знанн¤, вчинене суддею, прокурором, сл≥дчим, прац≥вником органу д≥знанн¤, оперативно-розшукового органу незалежно в≥д того, чи приймала ц¤ особа безпосередньо участь у досудовому сл≥дств≥ чи д≥знанн≥, ¤кщо розголошен≥ дан≥ ганьбл¤ть людину, принижують њњ честь ≥ г≥дн≥сть, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. –озголошенн¤ даних досудового сл≥дства або д≥знанн¤ може негативно вплинути на х≥д розсл≥дуванн¤ ≥ взагал≥ на вир≥шенн¤ справи. “ому розголошенн¤ цих даних можливе т≥льки з дозволу сл≥дчого або прокурора ≥ в тому обс¤з≥, ¤кий вони визначають.

2. ” необх≥дних випадках сл≥дчий або особа, ¤ка проводить д≥знанн¤, попереджають св≥дк≥в, потерп≥лого, цив≥льного позивача, цив≥льного в≥дпов≥дача, захисника, експерта, спец≥ал≥ста, перекладача, а також ≥нших ос≥б, присутн≥х при проведенн≥ сл≥дчих д≥й, про обовТ¤зок не розголошувати без њх дозволу дан≥ досудового сл≥дства ([]{4_23_150}ст. 121  ѕ  ”крањни).

3. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ розголошенн¤м даних незалежно в≥д способу ≥ форми досудового сл≥дства (безпосередньо, телефоном, листом, у прес≥, по рад≥о, телебаченню тощо) трет≥й особ≥ (особам) без дозволу або всупереч заборон≥ прокурора, сл≥дчого або особи, ¤ка провадила д≥знанн¤.

4. ƒо даних досудового сл≥дства належать в≥домост≥, з≥бран≥ у ход≥ провадженн¤ досудового сл≥дства або д≥знанн¤, що м≥ст¤тьс¤ у протоколах, постановах та ≥нших документах, ¤к≥ Ї у справ≥.

ѕопередженн¤ про нерозголошенн¤ даних досудового сл≥дства може торкатись вс≥х матер≥ал≥в справи, њх частини або окремого факту. ¬оно може бути зроблене на будь-¤кому етап≥ розсл≥дуванн¤ ≥ повинне мати письмову форму. якщо розголошенн¤ в≥дбулос¤ за в≥дсутност≥ такого письмового попередженн¤, склад злочину в≥дсутн≥й. ѕ≥дозрюваний та обвинувачений в≥дпов≥дальност≥ за цей злочин не несуть.

5. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту, коли дан≥ досудового сл≥дства, щодо ¤ких мало м≥сце попередженн¤ про нерозголошенн¤, завд¤ки винному стали в≥дом≥ хоча б одн≥й особ≥, в тому числ≥ й ≥ншому учаснику процесу.

6. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом: винний усв≥домлюЇ, що розголошуЇ дан≥ досудового сл≥дства, про нерозголошенн¤ ¤ких його попереджено, ≥ бажаЇ цього. Ќеобережне розголошенн¤ вказаних даних не становить складу злочину. ћотиви та мета розгл¤дуваного злочину на квал≥ф≥кац≥ю не впливають.

7. —убТЇктом злочину за ч. 1 ст. 387 можуть бути св≥док, потерп≥лий, цив≥льний позивач, цив≥льний в≥дпов≥дач, захисник, експерт, спец≥ал≥ст, перекладач, пон¤тий, а також ≥нш≥ особи, ¤к≥ були присутн≥ при проведенн≥ сл≥дчих д≥й (секретар, практикант, педагог, л≥кар, батьки або ≥нш≥ законн≥ представники неповнол≥тнього, а також особи, що випадково опинились на проведенн≥ сл≥дчоњ д≥њ), ¤кщо кожен з них спец≥ально у письмов≥й форм≥ був попереджений про обовТ¤зок не розголошувати дан≥ досудового сл≥дства ≥ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть у раз≥ порушенн¤ вз¤того зобовТ¤занн¤. ¬≥дпов≥дальн≥сть настаЇ з 16-р≥чного в≥ку.

8. «а ч. 2 ст. 387 субТЇктом злочину може бути судд¤, прокурор, сл≥дчий, прац≥вник органу д≥знанн¤, оперативно-розшукового органу незалежно в≥д того, чи брала ц¤ особа безпосередньо участь у досудовому сл≥дств≥ або д≥знанн≥. јле в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ лише тод≥, коли розголошен≥ ким-небудь ≥з них дан≥ ганьбл¤ть людину, принижують њњ честь ≥ г≥дн≥сть. якихось спец≥альних попереджень про невчиненн¤ визначених у статт≥ д≥й дл¤ цих службових ос≥б не передбачено.

ѕ≥дозрюваний та обвинувачений в≥дпов≥дальност≥ за злочин не несуть.

</s387>

<s388>

—татт¤ 388.ѕриховуванн¤ майна

ѕриховуванн¤ майна, що п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ або на ¤ке накладено арешт чи ¤ке описано, Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до трьохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. ѕредметом злочину, передбаченого ст. 388, Ї майно, ¤ке п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ або на ¤ке накладено арешт чи ¤ке описано.

 онф≥скац≥¤ Ч це примусове безоплатне вилученн¤ майна у власника ≥ зверненн¤ його у власн≥сть держави. ¬≥дпов≥дно до []{4_255_41}ст. 41  онституц≥њ ”крањни конф≥скац≥¤ майна може бути застосована виключно за р≥шенн¤м суду у випадках, обс¤з≥ та пор¤дку, встановлених законом.

ћайно, що п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ, це:

Ч будь-¤к≥ види майна та предмети, що належать особ≥ на правах особистоњ власност≥ чи Ї його часткою у сп≥льн≥й власност≥, за вин¤тком майна, на ¤ке не може бути звернено ст¤гненн¤ за виконавчими документами (див. []{4_338_0}«акон ”крањни Уѕро виконавче провадженн¤Ф в≥д 21 кв≥тн¤ 1999 р.);

Ч речов≥ докази, до ¤ких належать знар¤дд¤ злочину, що п≥дл¤гають конф≥скац≥њ на п≥дстав≥ []{4_23_102}п. 1 ст. 81  ѕ  ”крањни;

Ч грош≥, ц≥нност≥ та ≥нш≥ реч≥, нажит≥ злочинним шл¤хом ([]{4_23_102}п. 4 ст. 81  ѕ  ”крањни);

Ч грош≥, ц≥нност≥ та ≥нш≥ реч≥, ¤к≥ були предметом злочину, коли њх законн≥ волод≥льц≥ не встановлен≥ ([]{4_23_102}п. 5 ст. 81  ѕ  ”крањни).

ѕитанн¤ про конф≥скац≥ю майна вир≥шуЇтьс¤ вироком, ухвалою чи постановою суду про закритт¤ крим≥нальноњ справи.

2. јрешт та опис майна Ї заходами забезпеченн¤ конф≥скац≥њ або охорони майна. јрешт, на в≥дм≥ну в≥д конф≥скац≥њ, не передбачаЇ переходу права власност≥ на майно до ≥ншоњ особи, а лише встановлюЇ обмеженн¤ щодо користуванн¤ та розпор¤дженн¤ майном у вигл¤д≥ заборони вчинювати певн≥ д≥њ щодо нього (наприклад, продаж, даруванн¤, обм≥н тощо). Ќакладенн¤ арешту Ч процесуальна д≥¤, пор¤док њњ проведенн¤ реіламентуЇтьс¤ []{4_23_0} ѕ  ”крањни та ≥ншими законодавчими актами, ¤кими передбачаЇтьс¤ застосуванн¤ арешту на майно.

«г≥дно ≥з []{4_338_0}«аконом ”крањни Уѕро виконавче провадженн¤Ф в≥д 21 кв≥тн¤ 1999 р. державний виконавець зобовТ¤заний вживати заходи примусового виконанн¤ р≥шень. ¬≥дпов≥дно до []{4_338_5}ч. 3 ст. 5 названого «акону державний виконавець маЇ право накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на збер≥ганн¤, накладати арешт на грошов≥ кошти та ≥нш≥ ц≥нност≥ боржника, в тому числ≥ на кошти, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на рахунках та вкладах в установах банк≥в, ≥нших кредитних установах, на рахунках в ц≥нних паперах. ќсоблив≥сть арешту на майно пол¤гаЇ в тому, що так≥ д≥њ провод¤тьс¤ з метою забезпеченн¤ виконанн¤ р≥шень, ¤к≥ набрали законноњ сили (вирок≥в, р≥шень, постанов тощо).

ѕредметом злочину можуть бути ≥ активи платника податк≥в, на ¤к≥ накладаЇтьс¤ адм≥н≥стративний арешт ¤к виключний спос≥б забезпеченн¤ можливост≥ погашенн¤ податкового боргу в пор¤дку, передбаченому []{4_400_9}ст. 9 «акону ”крањни Уѕро пор¤док погашенн¤ зобовТ¤зань платник≥в податк≥в перед бюджетами та державними ц≥льовими фондамиФ в≥д 21 грудн¤ 2000 р.

3. ќпис ¤к зах≥д забезпеченн¤ конф≥скац≥њ майна може проводитись п≥д час обшуку або вињмки ≥ покладаЇтьс¤ на правоохоронн≥ органи, до ¤ких в≥днос¤тьс¤ органи прокуратури, внутр≥шн≥х справ, служби безпеки, митн≥ органи, органи охорони державного кордону, державноњ податковоњ служби, органи ≥ установи виконанн¤ покарань, органи державноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби, рибоохорони, державноњ л≥совоњ охорони, ≥нш≥ органи, ¤к≥ зд≥йснюють правозастосовн≥ або правоохоронн≥ функц≥њ (див. []{4_177_2}ч. 1 ст. 2 «акону ”крањни Уѕро державний захист прац≥вник≥в суду ≥ правоохоронних орган≥вФ в≥д 23 грудн¤ 1993 р.).

¬с≥ документи ≥ предмети, що п≥дл¤гають вилученню п≥д час обшуку або вињмки, повинн≥ бути перел≥чен≥ в протокол≥ обшуку або вињмки або зазначен≥ в доданому до протоколу опис≥ з перерахуванн¤м њх назви, к≥лькост≥, м≥ри, ваги, матер≥алу, з ¤кого виготовлен≥, та ≥ндив≥дуальних ознак ([]{4_23_220}ч. 2 ст. 186  ѕ  ”крањни). ћайно, описане, але не вилучене, може бути передане на в≥дпов≥дальне збер≥ганн¤ ≥ншим особам (родичам, представникам комунальних служб тощо), про що маЇ бути зазначено у протокол≥.

« метою забезпеченн¤ охорони спадкового майна державн≥ нотар≥уси та службов≥ особи виконавчих ком≥тет≥в с≥льських, селищних, м≥ських –ад також можуть проводити опис майна ≥ передавати його на збер≥ганн¤ спадкоЇмц¤м або ≥ншим особам (див. []{4_162_61}ст. 61 «акону ”крањни Уѕро нотар≥атФ в≥д 2 вересн¤ 1993 р.).

4. ќбТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 388, виражаЇтьс¤ в приховуванн≥ майна, ¤ке п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ або на ¤ке накладено арешт чи ¤ке описано. ѕриховуванн¤ майна, що п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ, може вчинюватись ¤к шл¤хом д≥й (перем≥щенн¤ такого майна в ≥нше м≥сце, укладенн¤ ф≥ктивних угод на його в≥дчуженн¤, внесенн¤ перекручених в≥домостей в документи, що засв≥дчують належн≥сть, варт≥сть майна тощо), так ≥ безд≥¤льност≥ (непов≥домленн¤ ≥нформац≥њ про м≥сце знаходженн¤ майна, його к≥льк≥сть, варт≥сть тощо при умов≥, коли особа повинна ≥ могла це знати).

ѕриховуванн¤ майна, на ¤ке накладено арешт чи ¤ке описано, вчинюЇтьс¤ шл¤хом д≥њ. ћова йде про приховуванн¤ майна, на ¤ке вже накладено арешт або ¤ке описано (тобто майна, ≥ндив≥дуально визначеного у в≥дпов≥дних процесуальних документах), особою, ¤к≥й передане арештоване або описане майно на збер≥ганн¤. якщо особа, ¤к≥й доручено охорону чи збер≥ганн¤ майна, не виконала або неналежним чином виконала своњ обовТ¤зки, вона, за на¤вност≥ вс≥х необх≥дних п≥дстав, нестиме в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_197}ст. 197.

—клад злочину Ї формальним, в≥н вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ будь-¤кого д≥¤нн¤ по приховуванню майна.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу, вид умислу пр¤мий. ќсоба усв≥домлюЇ, що приховуЇ майно, ¤ке п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ або на ¤ке накладено арешт чи ¤ке описано, ≥ бажаЇ вчинити так≥ д≥њ. ћотив ≥ мета вчиненн¤ злочину на квал≥ф≥кац≥ю не впливають, але можуть бути врахован≥ судом при призначенн≥ покаранн¤.

«а на¤вност≥ корисливих мотиву ≥ мети д≥њ особи, ¤к≥й описане майно передане на в≥дпов≥дальне збер≥ганн¤, у раз≥ його привласненн¤ можуть квал≥ф≥куватис¤ за []{1_193}ст. 193 за на¤вност≥ вс≥х ≥нших необх≥дних ознак цього злочину.

6. —убТЇктом злочину, передбаченого ст. 388, може бути ф≥зична особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку ≥ Ї власником майна, ¤ке п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ або на ¤ке накладено арешт чи ¤ке описано, або будь-¤ка ≥нша особа, ¤к≥й таке майно доручено збер≥гати чи охорон¤ти.

Ќеобх≥дно зазначити, що п≥дозрюваний, обвинувачений або п≥дсудний мають право в≥дмовитись давати показанн¤ ≥ в≥дпов≥дати на запитанн¤, в тому числ≥ ≥ щодо майна ([]{4_23_94}ст. 73, []{4_23_95}74, []{4_23_306}263  ѕ  ”крањни). ¬ цьому випадку вони не можуть бути прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 388.

</s388>

<s389>

—татт¤ 389.”хиленн¤ в≥д покаранн¤, не повТ¤заного з позбавленн¤м вол≥

1. ”хиленн¤ в≥д сплати штрафу або позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю особою, засудженою до цих вид≥в покарань, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або обмеженн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ”хиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ громадських чи виправних роб≥т особою, засудженою до цього покаранн¤, Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ в≥д покаранн¤, не повТ¤заного з позбавленн¤м вол≥, встановлюЇтьс¤ в залежност≥ в≥д виду призначеного судом покаранн¤: за ч. 1 ст. 389 Ч дл¤ ос≥б, засуджених до штрафу та позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю; за ч. 2 ц≥Їњ статт≥ Ч дл¤ ос≥б, засуджених до громадських чи виправних роб≥т.

¬иход¤чи з≥ зм≥сту ст. 389, в≥дпов≥дальн≥сть за ухиленн¤ в≥д ус≥х вказаних вид≥в покаранн¤ наступаЇ незалежно в≥д того, призначен≥ вони судом в ¤кост≥ основного покаранн¤ (громадськ≥ чи виправн≥ роботи, штраф, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю) чи додаткового (штраф, позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю).

“ому правильне визначенн¤ обТЇктивноњ сторони злочину залежить, передус≥м, в≥д виду призначеного судом покаранн¤ ≥, в≥дпов≥дно до цього, пор¤дку та умов його в≥дбуванн¤, ¤к≥ порушуютьс¤ засудженим з метою ухиленн¤ в≥д покаранн¤, у звТ¤зку з чим д≥њ винноњ особи можуть виражатис¤ у р≥зноман≥тних наступних формах.

2. ¬≥дпов≥дно до вимог чинного законодавства дл¤ сплати штрафу передбачений наступний пор¤док:

Ч суд пропонуЇ засудженому добров≥льно сплатити у м≥с¤чний строк визначену суму штрафу та попереджаЇ, що у раз≥ несплати штраф буде ст¤гнутий у примусовому пор¤дку (у випадках, коли засуджений не в змоз≥ сплатити штраф у цей строк, ст¤гненн¤ його зг≥дно з []{4_23_462}ч. 3 ст. 405  ѕ  ”крањни може бути в≥дстрочене або розстрочене, але не б≥льше ¤к на один р≥к);

Ч при несплат≥ засудженим штрафу у встановлений строк його ст¤гненн¤ зд≥йснюЇтьс¤ у примусовому пор¤дку на п≥дстав≥ виконавчого листа, виданого судом, ¤кий постановив вирок, тобто ст¤гненн¤ звертаЇтьс¤ на особисте майно засудженого (за вин¤тком предмет≥в, ¤к≥ не п≥дл¤гають конф≥скац≥њ), а за в≥дсутност≥ майна або його недостатност≥ дл¤ повного ст¤гненн¤ штрафу ст¤гненн¤ звертаЇтьс¤ вже на зароб≥тну плату або ≥нший дох≥д засудженого.

«а таких обставин п≥д ухиленн¤м в≥д сплати штрафу сл≥д визнавати випадки, коли засуджений п≥сл¤ зак≥нченн¤ встановленого судом строку дл¤ добров≥льноњ сплати штрафу (в≥дстрочки або розстрочки виконанн¤ вироку) приховуЇ на¤вн≥ у нього особисте майно або джерела доход≥в, на ¤к≥ звертаЇтьс¤ ст¤гненн¤, з тим щоб унеможливити примусове ст¤гненн¤ штрафу. ¬казан≥ д≥њ можуть пол¤гати, наприклад, у продажу такого майна або його переоформленн≥ на ≥нших ос≥б, у приховуванн≥ фактичного розм≥ру отриманоњ зароб≥тноњ плати або ≥нших доход≥в шл¤хом њх не в≥дображенн¤ або зменшенн¤ у в≥дпов≥дних документах та ≥н.

3. ѕризначенн¤ судом покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади в≥дпов≥дно до []{1_55}ст. 55 пол¤гаЇ у зв≥льненн≥ засудженого на вказаний у вироку суду строк з посади, ¤ку в≥н об≥ймав п≥д час вчиненн¤ злочину, з одночасним позбавленн¤м його права об≥ймати аналог≥чн≥ посади на ≥нших п≥дприЇмствах, в установах чи орган≥зац≥¤х, а у вид≥ позбавленн¤ права займатис¤ певною д≥¤льн≥стю Ч у заборон≥ засудженому займатис¤ на вказаний у вироку суду строк т≥Їю д≥¤льн≥стю, у звТ¤зку з ¤кою ним було вчинено злочин.

ѕри цьому позбавленн¤ права займатис¤ певною д≥¤льн≥стю т¤гне за собою й заборону дл¤ засудженого об≥ймати посади, повТ¤зан≥ ≥з зд≥йсненн¤м такоњ д≥¤льност≥ (наприклад, особа, засуджена до позбавленн¤ права займатис¤ л≥карською д≥¤льн≥стю, не може працювати на посад≥ зав≥дуючого л≥карнею та ≥н.).

“ому п≥д ухиленн¤м в≥д позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю сл≥д розум≥ти випадки, коли особа, засуджена до такого виду покаранн¤:

Ч продовжуЇ залишатис¤ на ц≥й посад≥ або займатис¤ забороненою д≥¤льн≥стю;

Ч прот¤гом строку покаранн¤ влаштовуЇтьс¤ на таку ж посаду або розпочинаЇ займатис¤ забороненою дл¤ нењ д≥¤льн≥стю, приховуючи при цьому факт заборони в≥д особи, ¤ка приймаЇ р≥шенн¤ про призначенн¤ засудженого на вказану посаду чи про наданн¤ дозволу на зан¤тт¤ вказаною д≥¤льн≥стю.

4. ƒл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винноњ особи суттЇвого значенн¤ набуваЇ дотриманн¤ судом вимог чинного законодавства при призначенн≥ вказаного виду покаранн¤, зокрема щодо ч≥ткого формулюванн¤ р≥шенн¤ про позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю, з тим щоб не виникло н≥¤ких сумн≥в≥в при його виконанн≥ щодо, в≥дпов≥дност≥ такого р≥шенн¤ зм≥сту санкц≥њ крим≥нального закону, за ¤ким призначаЇтьс¤ покаранн¤ тощо (див. []{4_233_13}пп. 10, []{4_233_14}11 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику призначенн¤ судами крим≥нального покаранн¤Ф в≥д 22 грудн¤ 1995 р. є 22).

ќсоба, ¤ка була позбавлена права об≥ймати певн≥ посади, але без конкретного визначенн¤ судом категор≥њ таких посад (наприклад, ≥з загальним формулюванн¤м Укер≥вн≥ посадиФ), не може бути прит¤гнута до в≥дпов≥дальност≥ за ст. 389.

5. ѕри визначенн≥ часу вчиненн¤ злочину сл≥д враховувати, що в≥н вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ вказаних д≥й та маЇ триваючий характер (припин¤Їтьс¤ з моменту, коли особа припин¤Ї об≥ймати певну посаду або займатис¤ забороненою д≥¤льн≥стю за власною ≥н≥ц≥ативою, або за р≥шенн¤м службовоњ особи, або з моменту зак≥нченн¤ строку призначеного покаранн¤).

—л≥д памТ¤тати, що, в≥дпов≥дно до []{1_55}ч. 3 ст. 55 чинного  одексу, при позбавленн≥ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певноњ д≥¤льн≥стю ¤к додаткового покаранн¤ до арешту, обмеженн¤ вол≥, триманн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ в≥йськовослужбовц≥в або при позбавленн≥ вол≥ на певний строк таке призначенн¤ поширюЇтьс¤ на увесь час в≥дбуванн¤ основного покаранн¤ ≥, кр≥м цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законноњ сили. —трок додаткового покаранн¤ обчислюЇтьс¤ з моменту в≥дбутт¤ основного покаранн¤, а при призначенн≥ його ¤к додаткового до ≥нших основних покарань (наприклад, до виправних роб≥т), а також у раз≥ застосуванн¤ []{1_77}ст. 77 (зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ основного покаранн¤ з випробуванн¤м) Ч з моменту набранн¤ законноњ сили вироком.

якщо ж це покаранн¤ застосовуЇтьс¤ на п≥дстав≥ []{1_55}ч. 1 ст. 55 ¤к основне покаранн¤, його строк визначаЇтьс¤ у встановлених статтею межах Ч в≥д двох до пТ¤ти рок≥в (див. []{4_233_14}п. 11 згаданоњ постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни).

6. ¬≥дпов≥дно до []{1_56}ст. 56 громадськ≥ роботи пол¤гають у виконанн≥ засудженим у в≥льний в≥д роботи чи навчанн¤ час безоплатних сусп≥льно корисних роб≥т, вид ¤ких визначають органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤.

7. ¬≥дпов≥дно до []{1_57}ст. 57 чинного  одексу виправн≥ роботи в≥дбуваютьс¤ за м≥сцем роботи засудженого, з в≥драхуванн¤м з його зароб≥тку в доход держави встановленоњ вироком суду суми (в межах в≥д 10 до 20%) та з контролем його повед≥нки зг≥дно з вимогами ¬иправно-трудового кодексу ”крањни.

8. ”хиленн¤м в≥д в≥дбуванн¤ виправних роб≥т сл≥д вважати:

Ч невиконанн¤ засудженим встановлених обовТ¤зк≥в;

Ч порушенн¤ пор¤дку та умов в≥дбуванн¤ покаранн¤.

ѕередбачен≥ вказаними п≥дпунктами []{4_39_116}ст. 99 ¬иправно-трудового кодексу ”крањни д≥њ можуть пол¤гати, наприклад, у не¤вц≥ без поважних причин до крим≥нально-виконавчоњ ≥нспекц≥њ на реЇстрац≥ю чи за њњ викликом, непов≥домленн≥ ≥нспекц≥њ про зм≥ну м≥сц¤ проживанн¤, вињзд≥ за меж≥ ”крањни без дозволу ≥нспекц≥њ.

«а порушенн¤ пор¤дку та умов в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вид≥ виправних роб≥т до засудженого може застосуватис¤ ст¤гненн¤ у вигл¤д≥ письмового попередженн¤ про прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ” звТ¤зку з цим вбачаЇтьс¤ за доц≥льне вир≥шувати питанн¤ про прит¤гненн¤ засудженого до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 389 чинного  одексу за порушенн¤ ним пор¤дку та умов в≥дбуванн¤ покаранн¤, ¤кщо воно було вчинене ним вже п≥сл¤ письмового попередженн¤ за аналог≥чне порушенн¤.

«а таких обставин обовТ¤зковою умовою дл¤ встановленн¤ складу злочину Ї додержанн¤ крим≥нально-виконавчою ≥нспекц≥Їю вимог закону при попередньому застосуванн≥ цього ст¤гненн¤. “ому обовТ¤зков≥й перев≥рц≥ п≥дл¤гають: дотриманн¤ встановленого законом пор¤дку щодо застосуванн¤ заход≥в ст¤гненн¤, строк≥в њх накладенн¤ або њх в≥дпов≥дн≥сть т¤жкост≥ ≥ характеру порушенн¤ або проступку засудженого тощо;

Ч вчиненн¤ проступку, за ¤кий засудженого було прит¤гнуто до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥.

Ќа жаль, у самому «акон≥ не вказан≥ види проступк≥в (правопорушень), прит¤гненн¤ до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ ¤ких п≥дпадаЇ п≥д пон¤тт¤ ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ виправних роб≥т.

ѕроте, виход¤чи з пор¤дку та умов в≥дбуванн¤ такого покаранн¤, ≥снуючоњ практики, до ц≥Їњ категор≥њ проступк≥в сл≥д в≥днести адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤, що пос¤гають на громадський пор¤док ≥ громадську безпеку (др≥бне хул≥ганство, розпиванн¤ спиртних напоњв у громадських м≥сц¤х та ≥н.), на встановлений пор¤док управл≥нн¤ (зл≥сна непокора прац≥внику м≥л≥ц≥њ, самоуправство), а також т≥ правопорушенн¤, вчиненн¤ ¤ких безпосередньо повТ¤зане з в≥дбуванн¤м покаранн¤ (наприклад, прац≥вник торг≥вл≥, в≥дбуваючи виправн≥ роботи за м≥сцем роботи, порушуЇ правила торг≥вл≥).

«аконн≥сть прит¤гненн¤ засудженого до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ ним правопорушенн¤ п≥дл¤гаЇ перев≥рц≥, оск≥льки на¤вн≥сть такого ст¤гненн¤ Ї обовТ¤зковою умовою дл¤ встановленн¤ складу злочину, передбаченого ст. 389.

—л≥д памТ¤тати, що у цьому п≥дпункт≥ йдетьс¤ про можлив≥сть прит¤гненн¤ винноњ особи до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за вчиненн¤ ним п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤ вже одного проступку (правопорушенн¤) за ст. 389, за ¤кий його у встановленому законом пор¤дку прит¤гнуто до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥. “обто у даному випадку попереднЇ застосуванн¤ до засудженого ст¤гненн¤ у вигл¤д≥ письмового попередженн¤ за вчинене ним ран≥ше адм≥н≥стративне правопорушенн¤ не Ї обовТ¤зковою умовою на¤вност≥ складу злочину, що ц≥лком зрозум≥ло з урахуванн¤м б≥льш суворого режиму в≥дбуванн¤ саме виправних роб≥т, а не громадських;

Ч допущенн¤ прогул≥в б≥льше двох раз≥в прот¤гом м≥с¤ц¤, а також б≥льше двох порушень трудовоњ дисципл≥ни прот¤гом м≥с¤ц¤ або по¤ва на робот≥ в нетверезому стан≥, у стан≥ наркотичного або токсичного спТ¤н≥нн¤.

¬казан≥ випадки (прогул, порушенн¤ трудовоњ дисципл≥ни, по¤ва на робот≥ у нетверезому стан≥ тощо) повинн≥ п≥дтверджуватис¤ в≥дпов≥дними документами (пов≥домленн¤ми власника п≥дприЇмства, установи, орган≥зац≥њ або уповноваженого ним органу за м≥сцем в≥дбуванн¤ засудженим виправних роб≥т, актами обстеженн¤ та ≥н.).

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, тобто засуджений усв≥домлюЇ, що в≥н ухил¤Їтьс¤ в≥д покаранн¤, ≥ бажаЇ цього, незалежно в≥д мотив≥в вчиненн¤ таких д≥й (зневага до судового вироку, корислив≥ спонуканн¤ та ≥н.).

¬одночас, ¤кщо засуджений мотивуЇ своњ д≥њ обТЇктивними причинами (наприклад, на¤вн≥стю захворюванн¤, ¤ке перешкодило йому зТ¤витис¤ до крим≥нально-виконавчоњ ≥нспекц≥њ або вийти на громадськ≥ роботи), вказан≥ обставини п≥дл¤гають обовТ¤зков≥й перев≥рц≥.

10. —убТЇктом злочину Ї особи, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку ≥ засуджен≥ до наступних вид≥в крим≥нального покаранн¤:

Ч до штрафу (ч. 1 ст. 389);

Ч до позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю (ч. 1 ст. 389);

Ч до громадських роб≥т (ч. 2 ст. 389);

Ч до виправних роб≥т (ч. 2 ст. 389).

ќсоби, стосовно ¤ких штраф або виправн≥ роботи застосован≥ ¤к адм≥н≥стративне ст¤гненн¤, не можуть бути прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 389.

11. —л≥д в≥дзначити, що де¤к≥ з передбачених ст. 389 злочин≥в можуть вчин¤тис¤ засудженими за допомогою ≥нших ос≥б (у тому числ≥ й службових), ¤ких вони, зокрема, можуть п≥дмовити вз¤ти участь у невиконанн≥ вироку суду щодо зв≥льненн¤ ≥з займаноњ посади особи, позбавленоњ зг≥дно з≥ []{1_55}ст. 55 права њњ об≥ймати, або у приховуванн≥ майна засудженого, на ¤ке звернуто примусове ст¤гненн¤ дл¤ сплати штрафу, та ≥н.

” под≥бних випадках д≥њ винних ос≥б, ¤к≥ спри¤ли засудженим в ухиленн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ в залежност≥ в≥д встановлених обставин за в≥дпов≥дними частинами []{1_27}ст. 27 та ст. 389, а дл¤ службових ос≥б Ч у раз≥ невиконанн¤ ними судового р≥шенн¤ Ч ще й за []{1_382}ст. 382. «г≥дно з цим д≥њ засудженого, ¤кий, наприклад, схилив службову особу не виконувати вирок суду щодо зв≥льненн¤ його ≥з займаноњ посади, також повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 1 ст. 389, []{1_27}ч. 4 ст. 27 та []{1_382}ст. 382.

</s389>

<s390>

—татт¤ 390.”хиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ та у вид≥ позбавленн¤ вол≥

1. —амов≥льне залишенн¤ м≥сц¤ обмеженн¤ вол≥ або зл≥сне ухиленн¤ в≥д роб≥т, або систематичне порушенн¤ громадського пор¤дку чи встановлених правил проживанн¤, вчинен≥ особою, засудженою до обмеженн¤ вол≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. Ќеповерненн¤ до м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ особи, засудженоњ до обмеженн¤ вол≥, ¤к≥й було дозволено короткочасний вињзд, п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку вињзду Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. Ќеповерненн¤ до м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ особи, засудженоњ до позбавленн¤ вол≥, ¤к≥й було дозволено короткочасний вињзд, п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку вињзду Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в ухиленн≥ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ чи у вид≥ позбавленн¤ вол≥ та виражаЇтьс¤ в залежност≥ в≥д виду призначеного судом покаранн¤ у наступних д≥¤х.

ƒл¤ ос≥б, засуджених до обмеженн¤ вол≥, ц≥ д≥њ можуть мати чотири форми:

Ч самов≥льне залишенн¤ м≥сц¤ обмеженн¤ вол≥;

Ч зл≥сне ухиленн¤ в≥д роб≥т;

Ч систематичне порушенн¤ громадського пор¤дку чи встановлених правил проживанн¤ (в≥дпов≥дальн≥сть за њх вчиненн¤ передбачена ч. 1 ст. 390);

Ч неповерненн¤ до м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку короткочасного вињзду (ч. 2 ст. 390).

ƒл¤ ос≥б, засуджених до позбавленн¤ вол≥, обТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у неповерненн≥ до м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку короткочасного вињзду (ч. 3 ст. 390).

” звТ¤зку з цим дл¤ встановленн¤ обТЇктивноњ сторони злочину необх≥дно правильно визначити м≥сце його вчиненн¤, тобто м≥сце в≥дбуванн¤ покаранн¤ (¤ке винна особа самов≥льно залишаЇ або п≥д час перебуванн¤ в ¤кому зл≥сно ухил¤Їтьс¤ в≥д роб≥т, систематично порушуЇ громадський пор¤док чи встановлен≥ правила проживанн¤, або до ¤кого не повертаЇтьс¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку короткочасного вињзду), що, у свою чергу, взаЇмоповТ¤зано ≥з визначенн¤м субТЇкта складу злочину.

2. ¬иход¤чи з≥ зм≥сту ч. 1 та 2 вказаноњ ст. 390 ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ може бути вчинено особами, ¤к≥ засуджен≥ в≥дпов≥дно до []{1_61}ст. 61 до обмеженн¤ вол≥ та в≥дбувають покаранн¤ у крим≥нально-виконавчих установах.

—амов≥льним Ї залишенн¤ м≥сц¤ обмеженн¤ вол≥, п≥д ¤ким сл≥д розум≥ти територ≥ю ¤к безпосередньо виправного центру, так ≥ гуртожитку, де проживають засуджен≥, без спец≥ального дозволу, оформленого у передбаченому законом пор¤дком.

¬казаний злочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту самов≥льного залишенн¤ м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ незалежно в≥д того, контролювавс¤ у цей момент засуджений прац≥вниками виправного центру або м≥л≥ц≥њ чи н≥.

¬одночас цей злочин сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д втеч≥ з м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥ або з-п≥д варти, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤ку передбачена []{1_393}ст. 393, оск≥льки в≥дпов≥дно до []{1_61}ст. 61 чинного  одексу та []{4_39_33}ст. 33 ¬“  ”крањни засуджен≥ до обмеженн¤ вол≥ утримуютьс¤ не п≥д вартою (на в≥дм≥ну в≥д засуджених до позбавленн¤ вол≥ або арешту), а без ≥зол¤ц≥њ в≥д сусп≥льства в умовах зд≥йсненн¤ за ними нагл¤ду.

«л≥сним ухиленн¤м в≥д роб≥т Ї вчиненн¤ засудженим не менше двох грубих порушень трудовоњ дисципл≥ни (невих≥д на роботу або в≥дсутн≥сть на робот≥ б≥льше трьох годин прот¤гом робочого дн¤ без поважних причин, по¤ва на робот≥ у стан≥ алкогольного, наркотичного або токсичного спТ¤н≥нн¤, зап≥зненн¤ та ≥нш≥ порушенн¤), за кожне з ¤ких до нього адм≥н≥страц≥Їю виправного центру у встановленому законом пор¤дку застосовувалис¤ в≥дпов≥дн≥ заходи ст¤гненн¤.

—истематичним порушенн¤м громадського пор¤дку чи встановлених правил проживанн¤ визнаЇтьс¤ вчиненн¤ засудженим не менше трьох порушень громадського пор¤дку, за ¤к≥ передбачена адм≥н≥стративно-правова в≥дпов≥дальн≥сть (зокрема, др≥бне хул≥ганство, розпиванн¤ спиртних напоњв у громадських м≥сц¤х, на виробництв≥ та ≥н.), або встановленого пор¤дку в≥дбуванн¤ покаранн¤, за кожне з ¤ких на нього судом накладено адм≥н≥стративне ст¤гненн¤ або у встановленому законом пор¤дку застосувалис¤ в≥дпов≥дн≥ заходи ст¤гненн¤ адм≥н≥страц≥Їю виправного центру.

ќбовТ¤зковою умовою дл¤ встановленн¤ складу вказаних злочин≥в Ї додержанн¤ вимог чинного законодавства адм≥н≥страц≥Їю виправних центр≥в при попередньому застосуванн≥ заход≥в ст¤гненн¤ щодо винноњ особи (або судом при накладенн≥ адм≥н≥стративного ст¤гненн¤). «а таких обставин обовТ¤зков≥й перев≥рц≥ п≥дл¤гають дотриманн¤ встановленого законом пор¤дку щодо застосуванн¤ заход≥в ст¤гненн¤, строки њх накладенн¤ або в≥дпов≥дн≥сть њх т¤жкост≥ характеру правопорушенн¤, проступку засудженого, зверненн¤ до виконанн¤ та ≥н.

Ќаприклад, вчиненн¤ засудженим повторного грубого порушенн¤ трудовоњ дисципл≥ни вже п≥сл¤ зак≥нченн¤ року з дн¤ в≥дбутт¤ ст¤гненн¤ за попереднЇ порушенн¤, ¤кщо засуджений за цей час не був п≥дданий новому ст¤гненню, не утворюЇ складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 390.

Ќеповерненн¤м до м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ визнаютьс¤ випадки, коли засуджений, ¤кому у передбаченому законом пор¤дку дозволено короткочасний вињзд за меж≥ виправного центру, не повернувс¤ до нього п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку вињзду без поважних причин.

ѕ≥д неповерненн¤м сл≥д також розум≥ти й випадки несвоЇчасного, ≥з значним зап≥зненн¤м поверненн¤ засудженого до виправного центру без поважних причин. ¬одночас незначне за часом зап≥зненн¤ не т¤гне за собою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ч. 2 ст. 390.

ƒозв≥л на короткочасний вињзд даЇтьс¤ начальником установи (у даний час, до прийн¤тт¤  рим≥нально-виконавчого кодексу ”крањни Ч за погодженн¤м з прокурором), з урахуванн¤м особистост≥ та повед≥нки засудженого, на строк не б≥льше семи д≥б, не рахуючи часу, необх≥дного дл¤ проњзду в обидва к≥нц≥ (але не б≥льше пТ¤ти д≥б), за на¤вн≥стю зав≥рених у встановленому пор¤дку документ≥в, що п≥дтверджують вин¤тков≥сть обставин.

3.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 3 ст. 390 наступаЇ у випадках, коли особа, ¤ка засуджена до позбавленн¤ вол≥ та ¤к≥й у передбаченому законом пор¤дку дозволено короткочасний вињзд, не повернулас¤ до м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку вињзду (детальн≥ше про пон¤тт¤ неповерненн¤ до м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ див. п. 2 цього коментар¤).

ƒо вказаноњ категор≥њ в≥днос¤тьс¤ особи, ¤к≥ засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ та в≥дбувають покаранн¤ у крим≥нально-виконавчих установах.

4. “аким чином, субТЇктом злочин≥в, передбачених ч. 1 та 2 ст. 390, Ї особи, ¤к≥ засуджен≥ до обмеженн¤ вол≥ та в≥дбувають покаранн¤ у колон≥¤х, а передбачених ч. 3 вказаноњ статт≥ Ч особи, ¤к≥ засуджен≥ до позбавленн¤ вол≥ та в≥дбувають покаранн¤ у виправно-трудових колон≥¤х загального режиму, колон≥¤х-поселенн¤х ус≥х вид≥в ≥ виховно-трудових колон≥¤х.

¬одночас у раз≥ встановленн¤ факту незаконного засудженн¤ особи до позбавленн¤ або обмеженн¤ вол≥, п≥д час ¤кого нею вчинен≥ д≥њ, повТ¤зан≥ з ухиленн¤м в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, вирок стосовно такоњ особи за ст. 390 п≥дл¤гаЇ скасуванню, а справа закриттю на п≥дстав≥ []{4_23_6}п. 2 ст. 6  ѕ  ”крањни за в≥дсутн≥стю в д≥¤х субТЇкту складу злочину.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, тобто засуджений усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер свого д≥¤нн¤, передбачаЇ його сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки ≥ бажаЇ њх (так, при наданн≥ дозволу на короткочасний вињзд в≥н письмово попереджаЇтьс¤ про дату поверненн¤ та про насл≥дки неповерненн¤ у встановлений строк), незалежно в≥д мотив≥в ухиленн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤.

“ак≥ ж д≥њ, що призвели до несвоЇчасного поверненн¤ до м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ внасл≥док необережност≥ або з поважних причин (т¤жкоњ хвороби засудженого, припиненн¤ руху транспорту та ≥н.), ¤к≥ п≥дтверджуютьс¤ в≥дпов≥дними документами, не т¤гнуть за собою в≥дпов≥дальност≥ за ст. 390.

Ќе утворюють складу злочину ≥ випадки самов≥льного залишенн¤ м≥сц¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ особою, ¤ка засуджена до обмеженн¤ вол≥ ≥ ¤ка при цьому не намагалас¤ ухилитись в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ та добров≥льно повернулас¤ до установи через нетривалий час п≥сл¤ њњ залишенн¤. «а так≥ д≥њ до засуджених можуть застосовуватись заходи дисципл≥нарного впливу, передбачен≥ []{4_39_68}ст. 67 ¬“  ”крањни (див. []{4_149_13}п. 13 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про злочини, повТ¤зан≥ з порушенн¤ми режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥Ф в≥д 26 березн¤ 1993 р. є 2).

</s390>

<s391>

—татт¤ 391.«л≥сна непокора вимогам адм≥н≥страц≥њ виправноњ установи

«л≥сна непокора законним вимогам адм≥н≥страц≥њ виправноњ установи або ≥нша протид≥¤ адм≥н≥страц≥њ у законному зд≥йсненн≥ њњ функц≥й особою, ¤ка в≥дбуваЇ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або у вид≥ позбавленн¤ вол≥, ¤кщо ц¤ особа за порушенн¤ вимог режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ була п≥ддана прот¤гом року ст¤гненню у вид≥ переведенн¤ до прим≥щенн¤ камерного типу (одиночноњ камери) або переводилась на б≥льш суворий режим в≥дбуванн¤ покаранн¤, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона вказаного злочину пол¤гаЇ у д≥¤х, ¤к≥ можуть мати наступн≥ форми: зл≥сна непокора законним вимогам адм≥н≥страц≥њ виправноњ установи; ≥нша протид≥¤ адм≥н≥страц≥њ у законному зд≥йсненн≥ њњ функц≥й.

ѕ≥д зл≥сною непокорою законним вимогам адм≥н≥страц≥њ виправноњ установи сл≥д розум≥ти в≥дкриту в≥дмову засудженого в≥д виконанн¤ конкретних законних вимог представника адм≥н≥страц≥њ виправноњ установи, ¤кий в силу свого службового стану маЇ право предТ¤вити так≥ вимоги, а засуджений був зобовТ¤заний ≥ м≥г њх виконати, але умисно не виконав.

ѕро¤вами такоњ зл≥сноњ непокори можуть бути в≥дмова засудженого в≥д роботи без поважних причин, невиконанн¤ ним вимог про припиненн¤ порушенн¤ режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤, неодноразов≥сть безпричинноњ в≥дмови в≥д виконанн¤ законних вимог адм≥н≥страц≥њ, демонстративн≥сть, зухвал≥сть такоњ в≥дмови (див. []{4_149_16}п. 16 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про злочини, повТ¤зан≥ порушенн¤м режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥Ф в≥д 26 березн¤ 1993 р. є 2 (дал≥ Ч постанова).

¬иход¤чи з≥ зм≥сту названого розТ¤сненн¤ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни, в≥дпов≥дальн≥сть за зл≥сну непокору наступаЇ лише у випадку законност≥ та конкретност≥ вимог представника адм≥н≥страц≥њ. «а таких обставин не м≥стить ознак зл≥сноњ непокори в≥дмова засудженого в≥д виконанн¤ зав≥домо незаконноњ вимоги адм≥н≥страц≥њ або порушенн¤ засудженим режиму триманн¤ у виправн≥й установ≥, ¤кщо представник адм≥н≥страц≥њ не звертавс¤ до засудженого з конкретними вимогами з цього приводу.

≤нша протид≥¤ адм≥н≥страц≥њ виправноњ установи у законному зд≥йсненн≥ њњ функц≥й може пол¤гати у навмисних д≥¤х засудженого, спр¤мованих на перешкоду нормальн≥й прац≥ засуджених або проведенню заход≥в адм≥н≥страц≥њ зг≥дно з правилами внутр≥шнього розпор¤дку виправноњ установи.

«а ц≥Їю ознакою сл≥д квал≥ф≥кувати, за на¤вност≥ необх≥дних ознак зл≥сноњ непокори, д≥њ засуджених, ¤к≥ були орган≥заторами та активними учасниками страйк≥в у виправних установах, п≥дбурювали ≥нших засуджених до безпричинноњ в≥дмови в≥д виконанн¤ вимог про припиненн¤ порушенн¤ режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ та ≥н. (див. []{4_149_17}п. 17 постанови).

ћалозначн≥ порушенн¤ режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤, правил внутр≥шнього розпор¤дку (порушенн¤ форми од¤гу, зап≥зненн¤ на шикуванн¤ та ≥н.) за характером не Ї зл≥сною непокорою або ≥ншою протид≥Їю адм≥н≥страц≥њ.

2. ќск≥льки у статт≥ йдетьс¤ про зл≥сну непокору або ≥ншу протид≥ю адм≥н≥страц≥њ саме виправних установ, дл¤ встановленн¤ обТЇктивноњ сторони злочину необх≥дно правильно визначити м≥сце його вчиненн¤, тобто виправну установу, представникам адм≥н≥страц≥њ ¤коњ винна особа ви¤вл¤ла зл≥сну непокору або ≥ншу протид≥ю п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або у вид≥ позбавленн¤ вол≥, що, у свою чергу, взаЇмоповТ¤зано ≥з визначенн¤м субТЇкта складу злочину.

ƒо них в≥днос¤тьс¤ установи, де особи в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥.

јдм≥н≥страц≥Їю виправноњ установи (њњ представниками), ¤ка маЇ право предТ¤вл¤ти вимоги до засуджених ≥ за зл≥сну непокору ¤к≥й наступаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 391, Ї службов≥ особи зазначених вище виправних установ.

Ќепокора ≥ншим особам з числа прац≥вник≥в виправних установ не утворюЇ складу злочину, передбаченого ст. 391. «а так≥ д≥њ може наступати дисципл≥нарна в≥дпов≥дальн≥сть зг≥дно з≥ []{4_39_68}ст. 67 ¬“  ”крањни (див. []{4_149_22}п. 22 постанови).

3. —убТЇктом складу злочину, передбаченого ст. 391, може бути особа, ¤ка за вироком суду засуджена ≥ в≥дбуваЇ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або у вид≥ позбавленн¤ вол≥ у в≥дпов≥дн≥й виправн≥й установи, ран≥ше вже мала ст¤гненн¤ у вигл¤д≥ переведенн¤ до прим≥щенн¤ камерного типу (одиночноњ камери) або на б≥льш суворий режим в≥дбуванн¤ покаранн¤ ≥ прот¤гом року п≥сл¤ зв≥льненн¤ вчинила зл≥сну непокору вимогам адм≥н≥страц≥њ чи ≥ншу протид≥ю (див. п. 18 постанови).

ќбовТ¤зковою умовою визначенн¤ субТЇкта злочину Ї застосуванн¤ до нього ран≥ше ст¤гненн¤ у вид≥ переведенн¤ до прим≥щень камерного типу (одиночних камер) або на б≥льш суворий режим в≥дбуванн¤ покаранн¤. “ому правильна квал≥ф≥кац≥¤ д≥й винноњ особи у кожному випадку залежить в≥д дотриманн¤ встановленого законом пор¤дку ≥ п≥дстав застосуванн¤ вказаних вид≥в ст¤гненн¤, ¤к≥ у даний час передбачен≥ в≥дпов≥дно []{4_39_68}ст. 67<a/>, []{4_39_69}68, []{4_39_72}71 та []{4_39_48}ст. 47 ¬“  ”крањни.

4. ѕри визначенн≥ субТЇкта складу злочину необх≥дно враховувати, що зг≥дно ≥з вказаними статт¤ми []{4_39_0}¬“  ”крањни не можуть бути прит¤гнут≥ до в≥дпов≥дальност≥ за ст. 391:

Ч засуджен≥, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ у виховно-трудових установах, оск≥льки до них не застосовуютьс¤ так≥ дисципл≥нарн≥ ст¤гненн¤, ¤к переведенн¤ у прим≥щенн¤ камерного типу (в одиночн≥ камери) або на б≥льш суворий режим в≥дбуванн¤ покаранн¤;

Ч ж≥нки, ¤к≥ мають при соб≥ грудних д≥тей, а також зв≥льнен≥ в≥д роботи ваг≥тн≥ ж≥нки, оск≥льки в≥дпов≥дно до []{4_39_68}ст. 67 ¬иправно-трудового кодексу ”крањни њх заборонено переводити у прим≥щенн¤ камерного типу (в одиночн≥ камери), за вин¤тком тих ж≥нок, ¤к≥ переводилис¤ за порушенн¤ режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ на тюремне увТ¤зненн¤;

Ч ≥нвал≥ди першоњ групи, оск≥льки в≥дпов≥дно до []{4_39_68}ст. 67 ¬“  ”крањни њх заборонено переводити у прим≥щенн¤ камерного типу (в одиночн≥ камери), за вин¤тком тих ос≥б, ¤к≥ переводилис¤ за порушенн¤ режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ на тюремне увТ¤зненн¤;

Ч засуджен≥, що в≥дбувають покаранн¤ в тюрм≥, за вин¤тком ос≥б, ¤ким за вироком суду в≥дбуванн¤ частини покаранн¤ було призначено у тюрм≥ та на ¤ких вже п≥сл¤ переведенн¤ до виправно-трудовоњ установи за порушенн¤ режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ було накладено в≥дпов≥дне дисципл≥нарне ст¤гненн¤ (див. []{4_149_18}пп. 18, []{4_149_20}20 та []{4_149_21}21 постанови).

5. «а таких обставин обовТ¤зков≥й перев≥рц≥ п≥дл¤гаЇ ≥ законн≥сть накладеного ран≥ше на винну особу ст¤гненн¤, тобто правом≥рн≥сть переведенн¤ особи, ¤ка прит¤гуЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за зл≥сну непокору, до прим≥щенн¤ камерного типу (в одиночну камеру) або на б≥льш суворий режим в≥дбуванн¤ покаранн¤. Ќасамперед, обірунтован≥сть накладенн¤ на особу ≥нших дисципл≥нарних ст¤гнень, ¤к≥ цьому передували, њх в≥дпов≥дн≥сть вимогам []{4_39_0}¬“  ”крањни.

“ому п≥дл¤гають досл≥дженню та приЇднанню до матер≥ал≥в крим≥нальноњ справи т≥ нормативн≥ акти (правила внутр≥шнього розпор¤дку, правила повед≥нки в локальних зонах тощо), на п≥дстав≥ ¤ких представником адм≥н≥страц≥њ предТ¤вл¤лас¤ вимога до засудженого, за невиконанн¤ ¤коњ останн≥й прит¤гуЇтьс¤ до в≥дпов≥дальност≥ (див. []{4_149_23}п. 23 постанови).

ќбовТ¤зков≥й перев≥рц≥ п≥дл¤гають також ≥ вс≥ ≥нш≥ обставини, повТ¤зан≥ з переведенн¤м засудженого до прим≥щенн¤ камерного типу (одиночноњ камери): зокрема на¤вн≥сть в≥дпов≥дноњ мотивованоњ постанови начальника виправноњ установи, погодженоњ ≥з спостережною ком≥с≥Їю, протоколу зас≥данн¤ ц≥Їњ ком≥с≥њ та њњ р≥шенн¤. якщо зас≥данн¤ спостережноњ ком≥с≥њ з приводу переведенн¤ засудженого до прим≥щенн¤ камерного типу (одиночноњ камери) не проводилос¤, р≥шенн¤ адм≥н≥страц≥њ визнаЇтьс¤ незаконним ≥ не може бути враховано в ¤кост≥ п≥дстави дл¤ прит¤гненн¤ особи до в≥дпов≥дальност≥ за ст. 391 чинного  одексу (див. []{4_149_25}п. 25 постанови).

—л≥д памТ¤тати, що зг≥дно з чинним законодавством (зокрема, []{4_39_68}ст. 67, []{4_39_69}68 ¬“  ”крањни) за одне ≥ те ж порушенн¤ режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ накладаЇтьс¤ т≥льки одне ст¤гненн¤. “ому засуджений не може бути переведений до прим≥щенн¤ камерного типу (одиночноњ камери), ¤кщо щодо нього за те ж саме порушенн¤ вже застосовувалось ≥нше ст¤гненн¤ (див. []{4_149_24}п. 24 постанови).

6. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту, коли особа, ¤ка не довше ¤к р≥к тому п≥сл¤ зв≥льненн¤ з прим≥щенн¤ камерного типу (одиночноњ камери) або з тюрми, куди вона переводилас¤ за порушенн¤ режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤, знову порушила режим у вигл¤д≥ зл≥сноњ непокори або ≥ншоњ протид≥њ адм≥н≥страц≥њ.

” звТ¤зку з цим час зв≥льненн¤ такоњ особи з прим≥щенн¤ камерного типу (одиночноњ камери) або з тюрми маЇ вир≥шальне значенн¤ дл¤ визначенн¤ встановленого законом строку, прот¤гом ¤кого така особа може бути прит¤гнута до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст. 391 чинного  одексу (див. []{4_149_26}п. 26 постанови).

7. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, тобто особа усв≥домлюЇ, що вона про¤вл¤Ї зл≥сну непокору або ≥ншу протид≥ю адм≥н≥страц≥њ, ≥ бажаЇ цього, незалежно в≥д мотив≥в вчиненн¤ злочину.

якщо засуджений свою в≥дмову виконати законну вимогу адм≥н≥страц≥њ мотивуЇ обТЇктивними причинами (наприклад, на¤вн≥стю захворюванн¤, ¤ке перешкоджаЇ виконати певну роботу), вказан≥ обставини п≥дл¤гають обовТ¤зков≥й перев≥рц≥ (у даному випадку шл¤хом витребуванн¤ в≥дпов≥дних медичних документ≥в, висновк≥в та ≥н.).

8. ќск≥льки крим≥нальн≥ справи про злочини, вчинен≥ у розташуванн≥ виправно-трудових установ (у тому числ≥ й за ст. 391), можуть порушуватис¤ безпосередньо органом д≥знанн¤, сл≥д памТ¤тати, що зг≥дно з []{4_23_128}п. 5 ст. 101  ѕ  ”крањни до орган≥в д≥знанн¤ в≥днос¤тьс¤ виключно начальники виправно-трудових установ, сл≥дчих ≥зол¤тор≥в, л≥кувально-трудових проф≥лактор≥њв ≥ виховно-трудових проф≥лактор≥њв, а не особи, ¤к≥ провод¤ть д≥знанн¤ за њх дорученн¤м (оперуповноважен≥ оперативних частин, начальники таких частин тощо).

“ому, ¤кщо крим≥нальна справа про зл≥сну непокору вимогам адм≥н≥страц≥њ виправно-трудовоњ установи порушена не особами, перел≥ченими у вказан≥й норм≥  ѕ  ”крањни, нагл¤даючий прокурор повинен закрити таку справу або скасувати постанову про њњ порушенн¤ у пор¤дку []{4_23_127}ст. 100  ѕ  ”крањни.

9. ƒл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винних суттЇве значенн¤ маЇ встановленн¤ вс≥х фактичних обставин вчиненн¤ злочину та розмежуванн¤ њх з тими д≥¤ми, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ ¤ких передбачена ≥ншими статт¤ми чинного  одексу.

«окрема, зл≥сна непокора вимогам адм≥н≥страц≥њ виправноњ колон≥њ, поЇднана з нападом на адм≥н≥страц≥ю чи ≥ншим д≥¤ми, що дезорган≥зують роботу виправних установ, або з орган≥зац≥Їю масових заворушень повн≥стю охоплюЇтьс¤ складом злочину, передбаченим в≥дпов≥дно до []{1_392}ст. 392 ≥ []{1_294}294, а тому додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 391 не потребуЇ.

–азом з тим, захопленн¤ заручник≥в ≥ наступна зл≥сна непокора вимогам адм≥н≥страц≥њ виправноњ установи про њх зв≥льненн¤ за на¤вност≥ ≥нших необх≥дних ознак злочину п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 391 та, в залежност≥ в≥д встановлених обставин, Ч []{1_349}ст. 349 або []{1_147}147 (див. []{4_149_11}пп. 11, []{4_149_12}12 постанови).

</s391>

<s392>

—татт¤ 392.ƒ≥њ, що дезорган≥зують роботу виправних установ

“ероризуванн¤ у виправних установах засуджених або напад на адм≥н≥страц≥ю, а також орган≥зац≥¤ з ц≥Їю метою орган≥зованоњ групи або активна участь у так≥й груп≥, вчинен≥ особами, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ чи у вид≥ обмеженн¤ вол≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона вказаного злочину пол¤гаЇ у д≥¤х, ¤к≥ можуть мати чотири форми: тероризуванн¤ засуджених; напад на адм≥н≥страц≥ю; орган≥зац≥¤ з ц≥Їю метою орган≥зованоњ групи; активна участь у так≥й груп≥.

2. ѕ≥д тероризуванн¤м засуджених сл≥д розум≥ти випадки зал¤куванн¤ останн≥х, ¤к≥ можуть пол¤гати у насильств≥ (запод≥¤нн≥ т≥лесних ушкоджень, нанесенн≥ побоњв, удару, вчиненн≥ ≥нших насильницьких д≥й, що завдали ф≥зичного болю та ≥н.) або у погроз≥ застосуванн¤ (негайно або у майбутньому) такого насильства. ѕри визначенн≥ пон¤тт¤ насильства та погрози застосуванн¤ насильства сл≥д користуватис¤ в≥дпов≥дними розТ¤сненн¤ми []{4_139_0}постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥Ф в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12.

¬≥дпов≥дно до []{4_149_4}п. 4 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про злочини, повТ¤зан≥ з порушенн¤м режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥Ф в≥д 26 березн¤ 1993 р. є 2 (дал≥ Ч постанова) ¤к тероризуванн¤ повинн≥ також розгл¤датис¤ випадки глумл≥нн¤ та знущанн¤ над засудженими з метою њх зал¤куванн¤.

—л≥д зауважити, що у попередн≥й редакц≥њ ц≥Їњ статт≥ йшлос¤ про тероризуванн¤ (у тому числ≥ й шл¤хом глумл≥нн¤ та знущанн¤ з метою зал¤куванн¤ ≥ перешкодженн¤ виконанню покарань) виключно засуджених, ¤к≥ стали на шл¤х виправленн¤, тобто з метою примусити саме њх в≥дмовитись в≥д сумл≥нного ставленн¤ до прац≥ та додержанн¤ правил режиму або з помсти за виконанн¤ ними громадських обовТ¤зк≥в по зм≥цненню дисципл≥ни ≥ пор¤дку у виправних установах.

¬иход¤чи з ≥снуючоњ редакц≥њ статт≥, п≥д тероризуванн¤м сл≥д розум≥ти под≥бн≥ за обТЇктивною стороною д≥њ стосовно вс≥х засуджених з метою њх зал¤куванн¤ ≥ перешкодженн¤ виконанню покарань ¤к ≥з зазначених вище причин, так ≥ задл¤ створенн¤ дл¤ себе за рахунок таких засуджених п≥льгових умов в≥дбуванн¤ покаранн¤ (зокрема, шл¤хом примушуванн¤ останн≥х до виконанн¤ тих або ≥нших роб≥т чи обовТ¤зк≥в, в≥д≥бранн¤ у них грошей, продукт≥в харчуванн¤ та ≥н.), впровадженн¤ серед засуджених звичањв та норм повед≥нки, прийн¤тих у злочинному середовищ≥ (так званих Упон¤тьФ) тощо.

¬одночас в≥д тероризуванн¤ сл≥д в≥др≥зн¤ти аналог≥чн≥ д≥њ (запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, нанесенн¤ побоњв та ≥н. ), ¤к≥ вчинен≥ на ірунт≥ сварок, особистих в≥дносин винного з потерп≥лим, за ≥нших под≥бних обставин та не мали на мет≥ перешкодженн¤ встановленому пор¤дку в≥дбуванн¤ покарань у виправних установах (див. []{4_149_4}п. 4 постанови).

3. Ќапад на адм≥н≥страц≥ю виправних установ пол¤гаЇ у вчиненн≥ насильницьких д≥й (таких ¤к вбивство, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, нанесенн¤ побоњв, звТ¤зуванн¤, в≥д≥бранн¤ зброњ та ≥н.) по в≥дношенню до представник≥в адм≥н≥страц≥њ у звТ¤зку з њх законною службовою д≥¤льн≥стю.

Ќапад на адм≥н≥страц≥ю може бути повТ¤заний з погрозою застосуванн¤ насильства по в≥дношенню до представника адм≥н≥страц≥њ, проте сама по соб≥ така погроза охоплюЇтьс¤ пон¤тт¤м нападу т≥льки за на¤вност≥ реальних п≥дстав побоюванн¤ негайного виконанн¤ ц≥Їњ погрози (див. []{4_149_2}п. 2 постанови).

” звТ¤зку з цим погроза застосуванн¤ насильства у майбутньому не п≥дпадаЇ п≥д пон¤тт¤ нападу, передбаченого ст. 392, а за на¤вност≥ в≥дпов≥дних обставин може утворювати склад злочину, передбаченого []{1_345}ст. 345.

 р≥м того, непокора або оп≥р представнику адм≥н≥страц≥њ у звТ¤зку з його службовою д≥¤льн≥стю, повТ¤зан≥ з в≥дмовою виконати його законн≥ вимоги, не повинн≥ розгл¤датис¤ ¤к напад на цю особу (див. []{4_149_2}п. 2 постанови).

ƒо представник≥в адм≥н≥страц≥њ в≥днос¤тьс¤ службов≥ особи виправних установ, ¤к≥ користуютьс¤ правом застосуванн¤ заход≥в заохоченн¤ ≥ ст¤гненн¤ (в≥дпов≥дно до []{4_39_72}ст. 71 ¬иправно-трудового кодексу ”крањни в ≥снуюч≥й редакц≥њ); чергов≥ пом≥чники начальник≥в колон≥й, ≥нш≥ особи начальницького складу, ≥нспектори в≥дд≥л≥в нагл¤ду ≥ безпеки, а також особи, ¤к≥ зд≥йснюють у м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥ медичне обслуговуванн¤, культурно-осв≥тню роботу, загальноосв≥тнЇ та профес≥йно-техн≥чне навчанн¤ засуджених, адм≥н≥стративний та ≥нженерно-техн≥чний персонал виправних установ, ¤кий зд≥йснюЇ кер≥вництво виробничою д≥¤льн≥стю засуджених (див. []{4_149_3}п. 3 постанови).

Ќапад у виправних установах на прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в (сл≥дчих, прокурор≥в, судд≥в, прац≥вник≥в м≥л≥ц≥њ та ≥н.) не охоплюЇтьс¤ складом вказаного злочину, а тому, за на¤вност≥ в≥дпов≥дних умов, так≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_345}ст. 345, []{1_348}348, []{1_349}349.

” звТ¤зку з≥ зм≥нами у структур≥ ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ та ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань в≥йськовослужбовц≥ внутр≥шн≥х в≥йськ, ¤к≥ несуть конвойну службу п≥д час етапуванн¤ засуджених, не в≥днос¤тьс¤ до представник≥в адм≥н≥страц≥њ виправних установ.

4. ѕ≥д орган≥зац≥Їю орган≥зованоњ групи сл≥д розум≥ти д≥њ по створенню ст≥йкого обТЇднанн¤ дек≥лькох засуджених (трьох ≥ б≥льше ос≥б) з метою саме тероризуванн¤ засуджених або вчиненн¤ напад≥в на адм≥н≥страц≥ю (детальн≥ше про орган≥зовану групу див. коментар до []{1_28}ст. 28), а також д≥њ по вербуванню засуджених в члени такоњ групи, розробц≥ плану д≥¤льност≥, кер≥вництву групою та ≥н. ([]{4_149_5}див. п. 5 постанови).

ќбовТ¤зковою ознакою ц≥Їњ форми злочину Ї створенн¤ орган≥зованоњ групи з≥ спец≥альною метою Ч дл¤ вчиненн¤ д≥й, що дезорган≥зують роботу виправних установ. ƒ≥њ по орган≥зац≥њ такоњ групи, розробц≥ плану њњ д≥¤льност≥, керуванню групою, вербуванню засуджених в њњ члени повинн≥ бути спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ к≥нцевоњ мети Ч на тероризуванн¤ засуджених або вчиненн¤ напад≥в на адм≥н≥страц≥ю.

5. јктивною участю у так≥й груп≥ повинн≥ визнаватис¤ д≥њ ос≥б, ¤к≥, будучи об≥знаними з метою та характером злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи (наприклад, п≥д час вербуванн¤ в њњ члени орган≥заторами такоњ групи або при обговоренн≥ чи схваленн≥ розробленого ними плану), в≥дпов≥дно до розпод≥лу ролей виконують т≥ або ≥нш≥ функц≥њ, передбачен≥ Їдиним планом злочинноњ д≥¤льност≥ та спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ њњ к≥нцевоњ мети Ч тероризуванн¤ засуджених або вчиненн¤ напад≥в на адм≥н≥страц≥ю.

“ак≥ д≥њ можуть виражатис¤ у п≥дшукуванн≥ знар¤дь дл¤ вчиненн¤ вказаних злочин≥в, п≥дмовл¤нн≥ ≥нших засуджених до њх вчиненн¤, безпосередн≥й участ≥ в њх вчиненн≥ тощо.

ќрган≥зац≥¤ орган≥зованоњ групи з метою тероризуванн¤ засуджених або нападу на адм≥н≥страц≥ю чи активна участь у так≥й груп≥ створюють зак≥нчений склад злочину, передбаченого ст. 392, нав≥ть, коли така група ще не вчинила нам≥чених нею злочин≥в. ” таких випадках крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ п≥дл¤гають орган≥затори та активн≥ учасники групи (див. п. 5 постанови).

¬≥д активноњ участ≥ в орган≥зован≥й груп≥ сл≥д в≥др≥зн¤ти можлив≥ випадки ситуативного приЇднанн¤ ≥нших засуджених до д≥й, що дезорган≥зують роботу виправних установ, вже п≥д час њх безпосереднього вчиненн¤, без участ≥ у попередн≥й розробц≥ плану вчиненн¤ злочин≥в, без усв≥домленн¤ характеру та мети злочинноњ д≥¤льност≥ орган≥зованоњ групи. ƒ≥њ таких ос≥б за на¤вност≥ в≥дпов≥дних обставин повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ в залежност≥ в≥д безпосередньо вчинених ними злочин≥в.

6. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони вказаного злочину, ¤ка повТ¤зана ≥з визначенн¤м субТЇкта його вчиненн¤, Ї м≥сце вчиненн¤ злочину Ч у виправних установах, де знаход¤тьс¤ особи, що в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або у вид≥ позбавленн¤ вол≥.

ƒо них в≥днос¤тьс¤ установи, де в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥, та установи, де в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥.

¬иход¤чи з≥ специф≥ки в≥дбуванн¤ вказаних вид≥в покаранн¤, м≥сцем вчиненн¤ злочину можуть бути також м≥сце виконанн¤ засудженими тих або ≥нших роб≥т, транспортн≥ засоби дл¤ етапуванн¤ засуджених.

7. ¬≥дпов≥дно до цього субТЇктом вчиненн¤ вказаного злочину Ї особа, ¤ка в≥дбуваЇ покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або у вид≥ позбавленн¤ вол≥ у виправних установах ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань.

ƒ≥њ орган≥затор≥в, п≥дмовник≥в та пос≥бник≥в вчиненн¤ цього складу злочину, ¤к≥ не в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥ або у вид≥ позбавленн¤ вол≥, повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за []{1_27}ст. 27 та 392 чинного  одексу (див. []{4_149_6}п. 6 постанови), а у раз≥ орган≥зац≥њ орган≥зованоњ групи або активноњ участ≥ у так≥й груп≥ Ч в≥дпов≥дно до вимог []{1_30}ст. 30.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого умислу.

ƒл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винних необх≥дно встановити мотиви та мету злочину, оск≥льки аналог≥чн≥ за обТЇктивною стороною д≥њ (запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, нанесенн¤ побоњв та ≥н.) можуть бути вчинен≥ засудженими на ірунт≥ сварок, особистих в≥дносин винного з потерп≥лим. «а таких обставин вказан≥ д≥њ не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 392, а повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за в≥дпов≥дними статт¤ми, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ злочин≥в проти житт¤ та здоровТ¤ особи, проти вол≥, чест≥ та г≥дност≥ особи, проти правосудд¤ та ≥н. (див. п. 4 постанови).

ћетою тероризуванн¤ засуджених або нападу на адм≥н≥страц≥ю сл≥д визнавати саме дезорган≥зац≥ю роботи виправних установ шл¤хом перешкодженн¤ встановленому пор¤дку в≥дбуванн¤ покарань у виправних установах.

ћотивами вчиненн¤ цих злочин≥в можуть бути, наприклад, нехтуванн¤ правилами та нормами сусп≥льноњ морал≥, помста за виконанн¤ службових або громадських обовТ¤зк≥в по зм≥цненню дисципл≥ни ≥ пор¤дку у виправних установах, а дл¤ тероризуванн¤ засуджених, зокрема, й корислив≥ мотиви Ч прагненн¤ дос¤гти будь-¤коњ матер≥альноњ вигоди шл¤хом заволод≥нн¤ майном ≥нших засуджених, одержуванн¤ вигод не майнового характеру та ≥н.

ѕри цьому сл≥д памТ¤тати, що дл¤ орган≥зац≥њ орган≥зованоњ групи або активноњ участ≥ у так≥й груп≥ обовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони Ї на¤вн≥сть спец≥альноњ мети Ч вказан≥ д≥њ вчин¤ютьс¤ саме з метою тероризуванн¤ засуджених або нападу на адм≥н≥страц≥ю.

9. ƒл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винних суттЇве значенн¤ маЇ встановленн¤ вс≥х фактичних обставин вчиненн¤ злочину та, в≥дпов≥дно до цього, розмежуванн¤ з тими д≥¤ми, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ ¤ких передбачена ≥ншими статт¤ми чинного  одексу.

«окрема, тероризуванн¤ засуджених або напад на адм≥н≥страц≥ю, ¤к≥ супроводжувалис¤ побо¤ми, запод≥¤нн¤м легких чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, незаконним позбавленн¤м вол≥, не потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ.

÷≥ ж д≥њ, поЇднан≥ з вбивством або запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень, належить квал≥ф≥кувати вже за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 392 та в≥дпов≥дно []{1_115}115 або []{1_121}121 чинного  одексу (див. []{4_149_8}п. 8 постанови).

Ќапад на адм≥н≥страц≥ю чи ≥нш≥ д≥њ, що дезорган≥зують роботу виправних установ ≥ поЇднан≥ ≥з зл≥сною непокорою вимогам адм≥н≥страц≥њ виправноњ колон≥њ, п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за ст. 392 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_391}ст. 391 не потребують.

якщо напад на адм≥н≥страц≥ю був поЇднаний з орган≥зац≥Їю масових заворушень, що супроводжувалис¤ насильством над особою, погромами, п≥дпалами, знищенн¤м майна, опором представникам влади ≥з застосуванн¤м зброњ або ≥нших предмет≥в, ¤к≥ використовувалис¤ ¤к збро¤, а також з активною участю в масових безпор¤дках, д≥њ винних ос≥б треба квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 392 та в≥дпов≥дними частинами []{1_294}ст. 294.

якщо напад на адм≥н≥страц≥ю був поЇднаний ≥з захопленн¤м заручник≥в, д≥њ винних треба також квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 392 та, в залежност≥ в≥д встановлених обставин, Ч []{1_349}ст. 349 або []{1_147}147 (див. []{4_149_8}пп. 8Ч10 постанови).

</s392>

<s393>

—татт¤ 393.¬теча з м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥ або з-п≥д варти

1. ¬теча з м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥ або з-п≥д варти, вчинена особою, ¤ка в≥дбуваЇ покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ або арешту чи перебуваЇ в попередньому увТ¤зненн≥, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або за попередньою змовою групою ос≥б, або способом, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ ≥нших ос≥б, або поЇднан≥ ≥з заволод≥нн¤м зброЇю чи з њњ використанн¤м, або ≥з застосуванн¤м насильства чи погрозою його застосуванн¤, або шл¤хом п≥дкопу, а також з пошкодженн¤м ≥нженерно-техн≥чних засоб≥в охорони, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона вказаного злочину пол¤гаЇ у втеч≥, п≥д ¤кою розум≥Їтьс¤ самов≥льне залишенн¤ особою, ¤ка в≥дбуваЇ покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ чи арешту або перебуваЇ у попередньому увТ¤зненн≥, тобто знаходитьс¤ п≥д вартою (¤к п≥дозрювана, обвинувачена, п≥дсудна чи засуджена до набранн¤ вироком чинност≥), з м≥сц¤, де вона знаходитьс¤, з метою пост≥йного чи тимчасового ухиленн¤ в≥д подальшого перебуванн¤ в ньому.

” звТ¤зку з цим дл¤ встановленн¤ обовТ¤зковоњ ознаки обТЇктивноњ сторони необх≥дно правильно визначити м≥сце вчиненн¤ злочину, тобто м≥сце, з ¤кого винна особа вчин¤Ї втечу, що, у свою чергу, взаЇмоповТ¤зано ≥з визначенн¤м субТЇкта складу злочину.

2. ¬иход¤чи з≥ зм≥сту ч. 1 ст. 393, втеча може бути вчинена з м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥ або з-п≥д варти. ÷ей злочин вчин¤Ї особа, ¤ка в≥дбуваЇ покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ або арешту.

¬≥дпов≥дно до чинного законодавства покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ в≥дбуваЇтьс¤ засудженими у крим≥нально-виконавчих установах, а у вид≥ арешту Ч у м≥сц¤х триманн¤ засуджених до такоњ м≥ри покаранн¤ в умовах ≥зол¤ц≥њ (п≥сл¤ прийн¤тт¤  рим≥нально-виконавчого кодексу ”крањни Ч в арештантських будинках), дл¤ в≥йськовослужбовц≥в Ч на гауптвахт≥.

«а таких обставин при втеч≥ з м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥ або арешту субТЇкт злочину залишаЇ установу, де в≥дпов≥дно до закону в≥н перебуваЇ ¤к засуджений до цього виду покаранн¤, а саме: виправн≥ та виховн≥ колон≥њ, тюрми, м≥сц¤ триманн¤ засуджених до покаранн¤ у вид≥ арешту (арештантськ≥ будинки, гауптвахти), л≥карн≥ дл¤ засуджених, транзитно-пересильн≥ п≥дрозд≥ли, а також спец≥альн≥ вагони та автомоб≥л≥, р≥чков≥, морськ≥ та пов≥тр¤н≥ транспортн≥ засоби дл¤ перевезенн¤ вказаних ос≥б.

¬течу з-п≥д варти скоюЇ особа, ¤ка перебувала в момент вчиненн¤ злочину в м≥сц≥ попереднього увТ¤зненн¤ (¤к п≥дозрювана, обвинувачена, п≥дсудна чи засуджена до набранн¤ вироком чинност≥) або була засуджена до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ чи арешту.

”становами дл¤ триманн¤ ос≥б, щодо ¤ких ¤к запоб≥жний зах≥д у вигл¤д≥ вз¤тт¤ п≥д варту, Ї сл≥дч≥ ≥зол¤тори ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань (у тому числ≥ й тимчасов≥ Ч на територ≥њ крим≥нально-виконавчих установ) та —лужби безпеки ”крањни, а також тюрми ƒержавного департаменту, ¤к≥ одночасно виконують ≥ функц≥њ сл≥дчих ≥зол¤тор≥в. ¬ окремих випадках, що визначаютьс¤ потребою у проведенн≥ сл≥дчих д≥й, винн≥ особи можуть перебувати в ≥зол¤торах тимчасового триманн¤ або на гауптвахтах в≥йськових гарн≥зон≥в або в≥йськових частин (див. []{4_160_4}ст. 4 «акону ”крањни Уѕро попереднЇ увТ¤зненн¤Ф в≥д 30 червн¤ 1993 р.).

¬≥дпов≥дно до цього при втеч≥ з-п≥д варти:

Ч особа, ¤ка затримана ¤к п≥дозрювана у вчиненн≥ злочину в пор¤дку []{4_23_133}ст. 106, []{4_23_144}115  ѕ  ”крањни або ¤к≥й в ход≥ попереднього розсл≥дуванн¤ або д≥знанн¤ обрано запоб≥жний зах≥д Ч вз¤тт¤ п≥д варту у пор¤дку []{4_23_186}ст. 155  ѕ  ”крањни, залишаЇ ≥зол¤тор тимчасового триманн¤, сл≥дчий ≥зол¤тор чи гауптвахту, ут≥каЇ з-п≥д конвою, з каб≥нету сл≥дчого, при проведенн≥ сл≥дчоњ д≥њ на м≥сцевост≥, залишаЇ залу суду тощо;

Ч особа, ¤ка засуджена до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ або арешту ≥ знаходитьс¤ поза м≥сцем в≥дбуванн¤ покаранн¤ (п≥д час в≥дправленн¤ етапом, виконанн¤ роб≥т поза охоронюваною зоною крим≥нально-виконавчоњ установи або арештантського будинку тощо), ут≥каЇ з-п≥д варти конвою або нагл¤ду; а у випадках, коли вона в≥дпов≥дно до []{4_39_80}ст. 78 ¬“  ”крањни маЇ дозв≥л на пересуванн¤ поза межами установи без конвою (дл¤ засуджених неповнол≥тн≥х Ч без супроводу), залишаЇ маршрут пересуванн¤ ≥ не повертаЇтьс¤ до установи.

3. Ќе утворюють складу злочину, передбаченого ст. 393, випадки самов≥льного залишенн¤ особою, що засуджена в≥дпов≥дно до []{1_61}ст. 61 до покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥, крим≥нально-виконавчоњ установи в≥дкритого типу. «а на¤вност≥ достатн≥х п≥дстав так≥ д≥њ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за []{1_390}ч. 1 ст. 390, оск≥льки зг≥дно з≥ []{4_39_33}ст. 33 ¬“  ”крањни та []{1_61}ст. 61 чинного  одексу так≥ засуджен≥ утримуютьс¤ не п≥д вартою, а лише п≥д нагл¤дом без ≥зол¤ц≥њ в≥д сусп≥льства.

якщо при цьому засуджений не намагавс¤ ухилитис¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ та добров≥льно повернувс¤ до установи через нетривалий час п≥сл¤ њњ залишенн¤, за так≥ д≥њ до нього можуть бути застосован≥ заходи дисципл≥нарного впливу, передбачен≥ []{4_39_68}ст. 67 ¬“  ”крањни (див. []{4_149_13}п. 13 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про злочини, повТ¤зан≥ з порушенн¤ми режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤ в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥Ф в≥д 26 березн¤ 1993 р. є 2 (дал≥ Ч постанова).

Ќе т¤гне за собою крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ втеча з-п≥д варти особи, ¤ка була арештована за адм≥н≥стративне правопорушенн¤.

4. ¬≥дпов≥дальн≥сть за втечу може мати м≥сце лише п≥сл¤ того, ¤к особ≥ було оголошено постанову (протокол, ухвалу, вирок тощо) про вз¤тт¤ њњ п≥д варту. ќдин т≥льки факт на¤вност≥ такого документа без його оголошенн¤ п≥д розписку особ≥, щодо ¤коњ його винесено, не даЇ п≥дстав дл¤ прит¤гненн¤ њњ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у раз≥ вчиненн¤ нею втеч≥.

5. ¬теча вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту самов≥льного залишенн¤ м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥, арешту або м≥сц¤ знаходженн¤ п≥д конвоЇм чи нагл¤дом. «лочин вважаЇтьс¤ припиненим з моменту затриманн¤ вт≥кача або його ¤вки з повинною.

—пос≥б вчиненн¤ втеч≥ (наприклад, в≥дкритий, ≥з застосуванн¤м насильства), засоби, ¤к≥ були при цьому застосован≥ (≥нструменти, збро¤, транспорт тощо), мають значенн¤ дл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ злочину за в≥дпов≥дними частинами ст. 393.

6. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка в≥дбуваЇ покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ або арешту чи перебуваЇ в попередньому увТ¤зненн≥, тобто знаходитьс¤ п≥д вартою ¤к п≥дозрювана, обвинувачена, п≥дсудна чи засуджена до набранн¤ вироком чинност≥.

 рим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за втечу п≥дл¤гають особи, ¤ким до вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

7. «а втечу з-п≥д варти п≥д час попереднього увТ¤зненн¤ особа не може бути засуджена, поки судом не буде в установленому пор¤дку доведена њњ винн≥сть у вчиненн≥ того злочину, за ¤кий њй було обрано такий запоб≥жний зах≥д.

якщо особа була засуджена за ст. 393 за втечу, ¤ку вона вчинила п≥д час незаконного позбавленн¤ вол≥, арешту або триманн¤ п≥д вартою, вирок п≥дл¤гаЇ скасуванню, а справа закриттю на п≥дстав≥ []{4_23_6}п. 2 ст. 6  ѕ  ”крањни за в≥дсутн≥стю в д≥¤х субТЇкта складу злочину (див. []{4_149_15}п. 15 постанови).

8. —убТЇктивна сторона вказаного злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, незалежно в≥д мотив≥в залишенн¤ м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥, арешту або попереднього увТ¤зненн¤, ¤кими, поруч ≥з бажанн¤м уникнути подальшого перебуванн¤ п≥д вартою, можуть бути нам≥р розправитись ≥з св≥дками, займатис¤ злочинною д≥¤льн≥стю, знищити докази у крим≥нальн≥й справ≥ тощо.

¬≥дпов≥дно до цього необережн≥ д≥њ особи, що призвели до тимчасовоњ втрати контролю за нею (наприклад, засуджений заблукав п≥д час дозволеного йому перебуванн¤ без конвою), не становл¤ть злочину.

9.  вал≥ф≥куючими ознаками втеч≥ Ї вчиненн¤ њњ:

Ч повторно, тобто принаймн≥ у другий раз, незалежно в≥д на¤вност≥ судимост≥ за попередню втечу з м≥сць, з ¤ких вони були вчинен≥ (наприклад, попередн¤ втеча Ч з≥ сл≥дчого ≥зол¤тора, а наступна Ч з крим≥нально-виконавчоњ установи).

«ак≥нченн¤ строк≥в давност≥ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥, погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥ за першу втечу виключають ознаку повторност≥;

Ч за попередньою змовою групою ос≥б, ¤кщо втечу сп≥льно вчинили дек≥лька ос≥б (дв≥ або б≥льше), ¤к≥ заздалег≥дь, тобто до початку злочину, домовилис¤ про його сп≥льне вчиненн¤ (про пон¤тт¤ Уза попередньою змовою групою ос≥бФ див. коментар до []{1_28}ст. 28);

Ч способом, небезпечним дл¤ житт¤ чи здоровТ¤ ≥нших ос≥б, коли внасл≥док д≥й винноњ особи п≥д час втеч≥ така небезпека (позбавленн¤ житт¤, запод≥¤нн¤ т¤жкого, середньоњ т¤жкост≥ або легкого т≥лесного ушкодженн¤, що спричинило короткочасний розлад здоровТ¤ або незначну втрату працездатност≥) створилас¤ хоча б дл¤ одн≥Їњ людини.

¬казан≥ д≥њ можуть виражатис¤, зокрема, у застосуванн≥ вибухових речовин або використанн≥ автотранспорту дл¤ подоланн¤ перешкод, орган≥зац≥њ масових заворушень, захопленн≥ заручник≥в, дезорган≥зац≥њ роботи виправних установ, п≥дпал≥ комунально-побутових та промислових прим≥щень тощо, ¤кщо вони створили реальну загрозу дл¤ житт¤ та здоровТ¤ ≥нших ос≥б;

Ч ≥з заволод≥нн¤м зброњ чи њњ використанн¤м, у випадках, коли винний заволод≥в зброЇю прац≥вник≥в м≥сць позбавленн¤ вол≥, арешту та попереднього увТ¤зненн¤, ос≥б, ¤к≥ його конвоюють, чи використав зброю (¤к цю, так ≥ отриману ним незаконним шл¤хом Ч виготовлену самост≥йно, передану ≥ншими особами та ≥н.) п≥д час вчиненн¤ втеч≥. ѕ≥д зброЇю сл≥д розум≥ти ¤к вогнепальну (у тому числ≥ й гладкоствольну мисливську, саморобну), так ≥ холодну.

ƒл¤ на¤вност≥ ц≥Їњ квал≥ф≥куючоњ ознаки достатньо вчиненн¤ хоча б одн≥Їњ ≥з вказаних д≥й. ѕри цьому метою заволод≥нн¤ зброЇю може бути намаганн¤ використати њњ ¤к п≥д час втеч≥, дл¤ недопущенн¤ правом≥рних д≥й ос≥б, ¤к≥ перешкоджають або можуть перешкодити вчиненню цього злочину, так ≥ в майбутньому Ч вже п≥сл¤ втеч≥, зокрема дл¤ вчиненн¤ ≥нших злочин≥в.

—пособи заволод≥нн¤ зброЇю (таЇмно, в≥дкрито, ≥з застосуванн¤м насильства) та њњ використанн¤ (стр≥льба на поразку, у пов≥тр¤, демонструванн¤ з метою погрози) не впливають на квал≥ф≥кац≥ю за ч. 2 ст. 393, але повинн≥ враховуватис¤ при додатков≥й квал≥ф≥кац≥њ д≥й винноњ особи за ≥ншими статт¤ми чинного  одексу в залежност≥ в≥д фактичних обставин.

Ќаприклад, у раз≥ втеч≥, вчиненоњ орган≥зованою групою ≥ поЇднаноњ ≥з заволод≥нн¤м автоматом шл¤хом нападу на в≥йськовослужбовц¤ конвойного п≥дрозд≥лу та використанн¤м цього автомату дл¤ приц≥льноњ стр≥льби по ≥нших в≥йськовослужбовц¤х, двоЇ з ¤ких загинули, д≥њ винних сл≥д квал≥ф≥кувати ≥ за []{1_262}ч. 3 ст. 262, []{1_115}ч. 2 (пп. 1, 5) ст. 115;

Ч ≥з застосуванн¤м насильства чи погрозою його застосуванн¤ дл¤ недопущенн¤ правом≥рних д≥й ос≥б, ¤к≥ перешкоджають або можуть перешкодити втеч≥.

ѕри визначенн≥ пон¤тт¤ насильства та погрози застосуванн¤ насильства сл≥д користуватис¤ в≥дпов≥дними розТ¤сненн¤ми []{4_139_0}постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥Ф в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12.

¬казан≥ д≥њ можуть виражатис¤ ¤к безпосередньо у запод≥¤нн≥ т≥лесних ушкоджень, нанесенн≥ побоњв, вчиненн≥ ≥нших насильницьких д≥й, ¤к≥ хоча й не призвели до вказаних насл≥дк≥в, але були небезпечними дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ в момент њх запод≥¤нн¤ (зокрема так≥, що призвели до знепритомненн¤, носили характер мордуванн¤, здушенн¤ шињ, скиданн¤ з висоти, застосуванн¤ електроструму, спец≥альних знар¤дь тощо), так ≥ в погроз≥ њх вчиненн¤ за на¤вност≥ реальних п≥дстав побоюванн¤ негайного виконанн¤ погрози (див. []{4_139_2}п. 2 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро судову практику в справах про корислив≥ злочини проти приватноњ власност≥Ф в≥д 25 грудн¤ 1992 р. є 12).

¬≥дпов≥дно до постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни ¤к насильство сл≥д розгл¤дати ≥ застосуванн¤ до потерп≥лих без њх згоди з метою вчиненн¤ втеч≥ наркотичних засоб≥в, отруйних чи сильнод≥ючих речовин, а також спиртних напоњв.

Ќасильство або погроза насильством можуть бути застосован≥ щодо будь-¤ких ос≥б, що перешкоджають або потенц≥йно можуть перешкодити вчиненню втеч≥. ƒо них в≥днос¤тьс¤ ¤к представники адм≥н≥страц≥њ м≥сц¤ позбавленн¤ вол≥, арешту та попереднього увТ¤зненн¤, прац≥вники конвойноњ служби внутр≥шн≥х в≥йськ ћ¬— ”крањни, м≥л≥ц≥њ, ≥нших правоохоронних орган≥в, ¤к≥ виконували обовТ¤зки по охорон≥ субТЇкта, так ≥ ≥нш≥ особи (у тому числ≥ й засуджен≥, затриман≥, арештован≥ та так≥, що опинилис¤ на м≥сц≥ под≥њ);

Ч шл¤хом п≥дкопу, ¤кщо винна особа з метою вчиненн¤ втеч≥ зробила п≥дкоп ≥з житлових або промислових охоронюваних зон чи ≥нших прим≥щень, а також п≥д охоронними спорудами;

Ч з пошкодженн¤м ≥нженерно-техн≥чних засоб≥в охорони у випадках, коли винна особа з метою втеч≥ перер≥зала кабел≥ подач≥ електроструму до таких засоб≥в охорони, пошкодила датчики прибор≥в, дроти охоронних споруд тощо.

10. ќск≥льки до вказаного перел≥ку квал≥ф≥куючих ознак не включен≥ випадки вчиненн¤ втеч≥ за допомогою викрадених чи п≥дроблених документ≥в або п≥дкупу, вказан≥ д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 393 та []{1_357}357, []{1_358}358 ≥ []{1_369}369.

11. ќсоби, ¤к≥ спри¤ли вчиненню втеч≥, несуть в≥дпов≥дальн≥сть за сп≥вучасть у н≥й та в залежност≥ в≥д фактичних обставин, за вчинен≥ безпосередньо ними злочини (зокрема за незаконне поводженн¤ з≥ зброЇю, п≥дробленн¤ документ≥в та ≥н.). “ак≥ д≥њ службових ос≥б квал≥ф≥куютьс¤ за в≥дпов≥дними статт¤ми розд. ’VII ќсобливоњ частини  одексу У«лочини у сфер≥ службовоњ д≥¤льност≥Ф.

12. ƒл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винних суттЇве значенн¤ маЇ встановленн¤ вс≥х фактичних обставин вчиненн¤ злочину та њх розмежуванн¤ з тими д≥¤ми, крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ ¤ких передбачена ≥ншими статт¤ми чинного  одексу.

ƒ≥њ ос≥б, ¤к≥ вт≥кають з м≥сць позбавленн¤ вол≥, арешту або з-п≥д варти, поЇднан≥ з нападом на адм≥н≥страц≥ю, належить квал≥ф≥кувати вже за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 2 ст. 393 та []{1_392}ст. 392. якщо ц≥ д≥њ поЇднан≥ з умисним вбивством, запод≥¤нн¤м т¤жких т≥лесних ушкоджень, њх необх≥дно додатково квал≥ф≥кувати ще й в≥дпов≥дно за []{1_115}ст. 115 або []{1_121}121 (див. []{4_149_14}пп. 14, []{4_149_8}8 постанови).

«астосуванн¤ при втеч≥ насильства до сл≥дчого, прокурора, судд≥, прац≥вника м≥л≥ц≥њ або ≥ншого правоохоронного органу повинно квал≥ф≥куватис¤ за ч. 2 ст. 393 та за []{1_345}ст. 345, []{1_348}348 (за на¤вност≥ п≥дстав Ч за []{1_115}ст. 115 та []{1_121}121).

якщо вказан≥ насл≥дки при втеч≥ настали у звТ¤зку ≥з застосуванн¤м насильства до ≥нших засуджених, затриманих, арештованих або ≥нших ос≥б, ¤к≥ опинилис¤ на м≥сц≥ вчиненн¤ злочину, д≥њ винноњ особи повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за ч. 2 ст. 393 та в≥дпов≥дно за []{1_115}ст. 115 ≥ []{1_121}121.

якщо втеча була поЇднана ≥з захопленн¤м заручник≥в, д≥њ винних треба також квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ч. 2 ст. 393 та []{1_392}ст. 392 (¤кщо заручником вз¤тий представник адм≥н≥страц≥њ) або []{1_349}ст. 349, []{1_147}147 (див. []{4_149_10}п. 10 постанови).

</s393>

<s394>

—татт¤ 394.¬теча ≥з спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу

¬теча ≥з спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу, а також по дороз≥ до нього Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона вказаного злочину пол¤гаЇ у втеч≥ ≥з спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу з метою ухиленн¤ в≥д подальшого перебуванн¤ в ньому або по дороз≥ до нього з метою неприбутт¤ до такого закладу. ƒл¤ встановленн¤ обТЇктивноњ сторони необх≥дно правильно визначити м≥сце вчиненн¤ злочину, тобто м≥сце, з ¤кого винна особа вчин¤Ї втечу, що, у свою чергу, взаЇмоповТ¤зано ≥з визначенн¤м субТЇкта злочину.

«а таких обставин правильна квал≥ф≥кац≥¤ злочину залежить в≥д того, до ¤кого саме л≥кувального закладу Ч спец≥ал≥зованого або спец≥ального (виход¤чи з тексту []{1_96}ст. 96 чинного  одексу) Ч та на ¤ких п≥дставах була направлена винна особа дл¤ примусового л≥куванн¤.

2. ќск≥льки до чинного  одексу не включен≥ положенн¤ []{4_24_15}ст. 14  рим≥нального кодексу 1960 року щодо направленн¤ на примусове л≥куванн¤ особи, засудженоњ за злочин, вчинений на ірунт≥ алкогол≥зму чи наркоман≥њ, примусове л≥куванн¤ зг≥дно з≥ []{1_96}ст. 96 чинного  одексу може бути застосоване судом, незалежно в≥д призначеного покаранн¤, лише до ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку дл¤ здоровТ¤ ≥нших ос≥б (захворюванн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини, венеричною хворобою та ≥н.).

ѕримусове л≥куванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ у раз≥ призначенн¤ покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ або обмеженн¤ вол≥ за м≥сцем в≥дбуванн¤ покаранн¤, а у раз≥ призначенн¤ ≥нших вид≥в покарань Ч у спец≥альних л≥кувальних закладах.

¬казану категор≥ю ос≥б треба в≥др≥зн¤ти в≥д ос≥б, хворих на наркоман≥ю, та хрон≥чних алкогол≥к≥в, ¤к≥ злочин≥в не вчин¤ли, а примусове л≥куванн¤ в≥дносно них застосовано на ≥нших п≥дставах.

ѕ≥дстави та пор¤док примусового л≥куванн¤ таких ос≥б передбачен≥ []{4_30_0}”казами ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”–—– Уѕро примусове л≥куванн¤ ≥ трудове перевихованн¤ хрон≥чних алкогол≥к≥вФ в≥д 17 серпн¤ 1966 р. та []{4_34_0}Уѕро примусове л≥куванн¤ ≥ трудове перевихованн¤ хворих наркоман≥ЇюФ в≥д 14 кв≥тн¤ 1969 р.  р≥м того, зг≥дно з≥ []{4_210_16}ст. 16 «акону ”крањни Уѕро заходи протид≥њ незаконному об≥гу наркотичних засоб≥в, психотропних речовин ≥ прекурсор≥в та зловживанн¤ нимиФ в≥д 15 лютого 1995 р. особа, ¤ка визнана хворою на наркоман≥ю, але ухил¤Їтьс¤ в≥д добров≥льного л≥куванн¤ або продовжуЇ п≥сл¤ л≥куванн¤ вживати наркотичн≥ засоби без призначенн¤ л≥кар¤, ≥ в≥дносно ¤коњ у звТ¤зку з њњ небезпечною повед≥нкою до орган≥в внутр≥шн≥х справ або прокуратури звернулис¤ близьк≥ родич≥ чи ≥нш≥ особи, за р≥шенн¤м суду може бути направлена на л≥куванн¤ в≥д наркоман≥њ до спец≥ал≥зованих л≥кувальних заклад≥в орган≥в охорони здоровТ¤.

ќск≥льки у даний час л≥кувально-трудов≥ проф≥лактор≥њ дл¤ зл≥сних алкогол≥к≥в та наркоман≥в продовжують ≥снувати у систем≥ орган≥в ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань, саме вони ≥ Ї спец≥ал≥зованими л≥кувальними закладами. ќсоби, ¤к≥ направл¤ютьс¤ до них за р≥шенн¤м суду, повинн≥ прибути туди самост≥йно або доставл¤ютьс¤ прац≥вниками м≥л≥ц≥њ.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 394 наступаЇ за втечу з л≥кувально- трудового проф≥лактор≥ю ƒержавного департаменту ”крањни з питань виконанн¤ покарань, а також по дороз≥ до нього особи, в≥дносно ¤коњ за р≥шенн¤м суду у встановленому законом пор¤дку застосовано примусове л≥куванн¤ в≥д алкогол≥зму чи наркоман≥њ.

3. ѕ≥д втечею сл≥д розум≥ти самов≥льне залишенн¤ м≥сц¤ розташуванн¤ спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу, у тому числ≥ й випадки неповерненн¤ до цього закладу особи, ¤ка знаходилась поза його межами на законних п≥дставах (у в≥дпустц≥, п≥д час роботи в ≥ншому м≥сц≥ тощо). ƒорогою до спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу Ї маршрут, за ¤ким рухалась особа з м≥сц¤ пост≥йного проживанн¤ або перебуванн¤ до цього закладу.

4. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту самов≥льного залишенн¤ закладу або з моменту уходу з маршруту по дороз≥ до нього з метою неприбутт¤ до закладу незалежно в≥д того, контролювалась у цей момент особа прац≥вниками м≥л≥ц≥њ або спец≥ального л≥кувального закладу чи н≥.

¬теча ≥з спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу, а так само по дороз≥ до нього Ї триваючим злочином, ¤кий вважаЇтьс¤ припиненим з моменту затриманн¤ вт≥кача або його ¤вки з повинною.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, незалежно в≥д мотив≥в залишенн¤ спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу (небажанн¤ перебувати у л≥кувальному заклад≥, л≥куватись та ≥н.).

6. —убТЇктом злочину Ї особа, стосовно ¤коњ Ї постанова судд≥ про направленн¤ њњ на примусове л≥куванн¤ до спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу.

7. ќск≥льки ст. 394 не передбачаЇ так≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки вчиненн¤ втеч≥ ≥з спец≥ал≥зованого л≥кувального закладу ¤к застосуванн¤ насильства чи погрози його застосуванн¤, заволод≥нн¤ зброЇю чи њњ використанн¤, вказан≥ д≥њ винних в залежност≥ в≥д фактичних обставин повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ ≥ за ≥ншими в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу.

</s394>

<s395>

—татт¤ 395.ѕорушенн¤ правил адм≥н≥стративного нагл¤ду

—амов≥льне залишенн¤ особою м≥сц¤ проживанн¤ з метою ухиленн¤ в≥д адм≥н≥стративного нагл¤ду, а також неприбутт¤ без поважних причин у визначений строк до обраного м≥сц¤ проживанн¤ особи, щодо ¤коњ встановлено адм≥н≥стративний нагл¤д у раз≥ зв≥льненн¤ з м≥сць позбавленн¤ вол≥, Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. Ќа п≥дстав≥ []{4_199_3}ст. 3 «акону ”крањни Уѕро адм≥н≥стративний нагл¤д за особами, зв≥льненими з м≥сць позбавленн¤ вол≥Ф в≥д 1 грудн¤ 1994 р. адм≥н≥стративний нагл¤д може встановлюватись до трьох категор≥й повнол≥тн≥х ос≥б:

Ч засуджених до позбавленн¤ вол≥ за т¤жк≥ злочини або засуджених два ≥ б≥льше раз≥в до позбавленн¤ вол≥ за умисн≥ злочини, ¤кщо п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤ њх повед≥нка св≥дчила, що вони вперто не бажають стати на шл¤х виправленн¤ ≥ залишаютьс¤ небезпечними дл¤ сусп≥льства;

Ч засуджених до позбавленн¤ вол≥ за т¤жк≥ злочини або засуджених два ≥ б≥льше раз≥в до позбавленн¤ вол≥ за умисн≥ злочини, ¤кщо вони п≥сл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ або умовно- дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, незважаючи на попередженн¤ орган≥в внутр≥шн≥х справ, систематично порушують громадський пр¤док ≥ права ≥нших громад¤н, вчин¤ють ≥нш≥ правопорушенн¤;

Ч засуджених до позбавленн¤ вол≥ за один ≥з злочин≥в, повТ¤заних з незаконним об≥гом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин ≥ прекурсор≥в.

јдм≥н≥стративний нагл¤д встановлюЇтьс¤ дл¤ першоњ ≥ третьоњ категор≥њ ос≥б в судовому зас≥данн≥ одноособово суддею м≥сцевого суду за м≥сцем знаходженн¤ виправно-трудовоњ установи за поданн¤м начальника виправно-трудовоњ установи; щодо другоњ категор≥њ ос≥б Ч в судовому зас≥данн≥ одноособово суддею м≥сцевого суду за м≥сцем проживанн¤ особи, зв≥льненоњ з м≥сць позбавленн¤ вол≥, за поданн¤м начальника органу внутр≥шн≥х справ. ¬ судове зас≥данн¤ викликаЇтьс¤ особа, щодо ¤коњ внесено поданн¤ про встановленн¤ адм≥н≥стративного нагл¤ду, а за њњ клопотанн¤м Ч ≥ захисник, а також представник органу, начальник ¤кого вн≥с поданн¤.

2. ѕоданн¤ про встановленн¤ адм≥н≥стративного нагл¤ду повинно бути обірунтованим, ≥ суд, приймаючи р≥шенн¤ про встановленн¤ адм≥н≥стративного нагл¤ду, маЇ враховувати:

Ч к≥льк≥сть ≥ характер порушень режиму в≥дбуванн¤ покаранн¤, за ¤к≥ засуджений п≥ддававс¤ заходам ст¤гненн¤, передбаченим []{4_39_68}ст. 67 ¬“  ”крањни, а також чи не зн¤т≥ та чи не погашен≥ ц≥ ст¤гненн¤ у встановленому законом пор¤дку на день прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про встановленн¤ адм≥н≥стративного нагл¤ду, Ч щодо ос≥б, засуджених до позбавленн¤ вол≥ за т¤жк≥ злочини або засуджених два ≥ б≥льше раз≥в до позбавленн¤ вол≥ за умисн≥ злочини, ¤кщо п≥д час в≥дбуванн¤ покаранн¤ њх повед≥нка св≥дчила, що вони вперто не бажають стати на шл¤х виправленн¤ ≥ залишаютьс¤ небезпечними дл¤ сусп≥льства (див. []{4_199_3}п. УбФ ст. 3 «акону ”крањни Уѕро адм≥н≥стративний нагл¤д за особами, зв≥льненими з м≥сць позбавленн¤ вол≥Ф);

Ч дан≥ про вчинен≥ правопорушенн¤, а також законн≥сть ≥ обірунтован≥сть застосуванн¤ заход≥в ст¤гненн¤ щодо ос≥б, засуджених до позбавленн¤ вол≥ за т¤жк≥ злочини або засуджених два ≥ б≥льше раз≥в до позбавленн¤ вол≥ за умисн≥ злочини, ¤кщо вони п≥сл¤ в≥дбуванн¤ покаранн¤ або умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, незважаючи на попередженн¤ орган≥в внутр≥шн≥х справ, систематично порушують громадський пр¤док ≥ права ≥нших громад¤н, вчин¤ють ≥нш≥ правопорушенн¤ (див. []{4_199_3}п. ФвФ ст. 3 вказаного «акону).

јдм≥н≥стративний нагл¤д може бути встановлений за умови, що п≥сл¤ зв≥льненн¤ з м≥сць позбавленн¤ вол≥ особа, незважаючи на попередженн¤ орган≥в внутр≥шн≥х справ, систематично порушуЇ громадський пор¤док, права ≥нших громад¤н або вчин¤Ї ≥нш≥ правопорушенн¤ ≥ за кожне правопорушенн¤ прит¤гувалась до в≥дпов≥дальност≥ у встановленому законом пор¤дку. ѕ≥д ≥ншими правопорушенн¤ми розум≥ютьс¤ так≥, що пос¤гають на громадську безпеку чи пор¤док управл≥нн¤ (див. п. 6 постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро практику застосуванн¤ судами ”крањни законодавства у справах про порушенн¤ правил адм≥н≥стративного нагл¤дуФ в≥д 28 березн¤ 1986 р. є 3).

3. јдм≥н≥стративний нагл¤д встановлюЇтьс¤ терм≥ном в≥д одного до двох рок≥в, а у випадках, коли Ї п≥дстави вважати, що особа, щодо ¤коњ встановлено адм≥н≥стративний нагл¤д, залишаЇтьс¤ небезпечною дл¤ сусп≥льства, адм≥н≥стративний нагл¤д за поданн¤м в≥дпов≥дного органу внутр≥шн≥х справ може бути продовжено кожного разу ще на ш≥сть м≥с¤ц≥в, але не б≥льше терм≥ну, передбаченого законом дл¤ погашенн¤ або зн¤тт¤ судимост≥.

¬≥дпов≥дно до []{4_199_9}ст. 9 «акону ”крањни Уѕро адм≥н≥стративний нагл¤д за особами, зв≥льненими з м≥сць позбавленн¤ вол≥Ф особа, щодо ¤коњ встановлено адм≥н≥стративний нагл¤д, зобовТ¤зана дотримуватись наступних правил: прибути у визначений виправно- трудовою установою терм≥н до обраного нею м≥сц¤ проживанн¤ ≥ зареЇструватис¤ в орган≥ внутр≥шн≥х справ; зТ¤вл¤тис¤ за викликом м≥л≥ц≥њ у вказаний терм≥н ≥ давати усн≥ та письмов≥ по¤сненн¤ з питань, повТ¤заних з виконанн¤м правил адм≥н≥стративного нагл¤ду; пов≥домл¤ти прац≥вник≥в м≥л≥ц≥њ, ¤к≥ зд≥йснюють адм≥н≥стративний нагл¤д, про зм≥ну м≥сц¤ роботи чи проживанн¤, а також про вињзд за меж≥ району (м≥ста) у службових справах; у раз≥ в≥дТњзду в особистих справах з дозволу м≥л≥ц≥њ в ≥нший населений пункт та перебуванн¤ там б≥льше доби зареЇструватис¤ в м≥сцевому орган≥ внутр≥шн≥х справ.

4.  р≥м обовТ¤зку дотримуватись вказаних правил, до ос≥б, щодо ¤ких встановлено адм≥н≥стративний нагл¤д, за постановою начальника органу внутр≥шн≥х справ застосовуютьс¤ частково або у повному обс¤з≥ так≥ обмеженн¤, передбачен≥ []{4_199_10}ст. 10 «акону ”крањни Уѕро адм≥н≥стративний нагл¤д за особами, зв≥льненими з м≥сць позбавленн¤ вол≥Ф: заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, ¤кий не може перевищувати восьми годин на добу; заборона перебуванн¤ у визначених м≥сц¤х району (м≥ста); заборона вињзду чи обмеженн¤ часу вињзду в особистих справах за меж≥ району (м≥ста); реЇстрац≥¤ в м≥л≥ц≥њ в≥д одного до чотирьох раз≥в на м≥с¤ць. « урахуванн¤м особи п≥днагл¤дного, його способу житт¤ ≥ повед≥нки п≥д час зд≥йсненн¤ адм≥н≥стративного нагл¤ду начальник органу внутр≥шн≥х справ маЇ право зм≥нювати (зб≥льшувати або зменшувати) обс¤г вказаних обмежень.

5. «а порушенн¤ правил ≥ обмежень, вказаних у []{4_199_9}ст. 9 ≥ []{4_199_10}10 «акону ”крањни Уѕро адм≥н≥стративний нагл¤д за особами, зв≥льненими з м≥сць позбавленн¤ вол≥Ф, передбачена в≥дпов≥дальн≥сть зг≥дно з []{4_62_303}ст. 187  пјѕ ”крањни.

 рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ правил адм≥н≥стративного нагл¤ду настаЇ лише за умови:

Ч самов≥льного залишенн¤ особою м≥сц¤ проживанн¤ з метою ухиленн¤ в≥д адм≥н≥стративного нагл¤ду;

Ч неприбутт¤ без поважних причин у визначений строк до обраного м≥сц¤ проживанн¤ особи, щодо ¤коњ встановлено адм≥н≥стративний нагл¤д у раз≥ зв≥льненн¤ з м≥сць позбавленн¤ вол≥.

ѕ≥д самов≥льним залишенн¤м м≥сц¤ проживанн¤ з метою ухиленн¤ в≥д адм≥н≥стративного нагл¤ду необх≥дно розум≥ти зм≥ну особою без поважних причин ≥ без пов≥домленн¤ прац≥вник≥в м≥л≥ц≥њ, що зд≥йснюють нагл¤д, м≥сц¤ проживанн¤ ¤к у межах одного й того ж населеного пункту, так ≥ вињзд њњ без дозволу органу внутр≥шн≥х справ до ≥ншого населеного пункту. ћета самов≥льного залишенн¤ м≥сц¤ проживанн¤ Ч ухилитис¤ в≥д адм≥н≥стративного нагл¤ду. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту залишенн¤ п≥днагл¤дним м≥сц¤ проживанн¤ без в≥дпов≥дного дозволу.

Ќеприбутт¤ без поважних причин у визначений строк до обраного м≥сц¤ проживанн¤ особи, щодо ¤коњ встановлено адм≥н≥стративний нагл¤д у раз≥ зв≥льненн¤ з м≥сць позбавленн¤ вол≥, вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту зак≥нченн¤ строку прибутт¤ до обраного м≥сц¤ проживанн¤, встановленого при зв≥льненн≥ з м≥сць позбавленн¤ вол≥. ѕоважними причинами неприбутт¤ у визначений строк до обраного м≥сц¤ проживанн¤ можуть вважатис¤ хвороба, стих≥йне лихо, неможлив≥сть вчасно прибути до м≥сц¤ проживанн¤ через в≥дсутн≥сть квитк≥в на проњзд, перебоњ в робот≥ транспорту тощо.

6. « субТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу, вид умислу пр¤мий, а при самов≥льному залишенн≥ м≥сц¤ проживанн¤ також ≥ на¤вн≥стю спец≥альноњ мети Ч ухиленн¤ в≥д адм≥н≥стративного нагл¤ду.

7. —убТЇктом злочину Ї особа, щодо ¤коњ встановлено адм≥н≥стративний нагл¤д.

</s395>

<s396>

—татт¤ 396.ѕриховуванн¤ злочину

1. «аздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до трьох м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. Ќе п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за заздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ злочину члени с≥мТњ чи близьк≥ родич≥ особи, ¤ка вчинила злочин, коло ¤ких визначаЇтьс¤ законом.

1. ѕ≥д заздалег≥дь не об≥ц¤ним приховуванн¤м злочину потр≥бно розум≥ти вчиненн¤ особою умисних д≥¤нь, спр¤мованих на те, щоб про вчинений злочин або про особу, що його вчинила, не стало в≥домо правоохоронним органам.

2. ќбТЇктивна сторона виражаЇтьс¤ в приховуванн≥: особи, що вчинила т¤жкий або особливо т¤жкий злочин; знар¤дь ≥ засоб≥в вчиненн¤ такого злочину; сл≥д≥в злочину; предмет≥в, здобутих вчиненн¤м т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину. «лочин маЇ формальний склад ≥ вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ зазначених д≥й, незалежно в≥д того, чи вдалос¤ особ≥ дос¤гти мети приховати злочин.

ѕриховуванн¤ Ч це триваючий злочин, в≥н може бути припинений зак≥нченн¤м приховуванн¤ або розкритт¤м злочину, що приховуЇтьс¤. «аздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ злочину Ї видом причетност≥ до злочину, тобто приховуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ вже п≥сл¤ вчиненн¤ злочину ≥ншою особою. «аздалег≥дь об≥ц¤не приховуванн¤ злочину квал≥ф≥куЇтьс¤ за правилами сп≥вучаст≥ у злочин≥.

3. ѕриховуванн¤ особи, що вчинила т¤жкий чи особливо т¤жкий злочин, може виражатись у наданн≥ так≥й особ≥ м≥сц¤ дл¤ тимчасового проживанн¤, забезпеченн≥ њњ п≥дробленими документами, транспортними засобами тощо. ѕриховуванн¤ знар¤дь, засоб≥в, сл≥д≥в злочину або предмет≥в, здобутих вчиненн¤м злочину, може вчинюватись, наприклад, шл¤хом њх знищенн¤, наданн¤ њм ≥ншого вигл¤ду, збер≥ганн¤, збуту. ѕриховуванн¤ предмет≥в, збер≥ганн¤ або збут ¤ких утворюЇ самост≥йний склад злочину, необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в (ст. 396) та в≥дпов≥дною статтею ќсобливоњ частини  одексу, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ таких д≥й. Ќаприклад, приховуванн¤ вогнепальноњ зброњ, ¤ка була знар¤дд¤м вчиненн¤ умисного вбивства, потр≥бно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених ст. 396 та []{1_263}ч. 1 ст. 263; приховуванн¤ наркотичних засоб≥в, психотропних речовин або њх аналог≥в, здобутих шл¤хом розб≥йного нападу, Ч за ст. 396 та в≥дпов≥дною частиною []{1_309}ст. 309.

„. 1 ст. 396 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за заздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину. “¤жким визнаЇтьс¤ злочин, за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк не б≥льше дес¤ти рок≥в ([]{1_12}ч. 4 ст. 12), а особливо т¤жким Ч за ¤кий передбачене покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк понад дес¤ть рок≥в або дов≥чного позбавленн¤ вол≥ ([]{1_12}ч. 5 ст. 12). якщо особа вчинила заздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ злочин≥в невеликоњ ([]{1_12}ч. 2 ст. 12) або середньоњ т¤жкост≥ ([]{1_12}ч. 3 ст. 12), склад злочину, передбачений ст. 396, в≥дсутн≥й. «а на¤вност≥ необх≥дних п≥дстав так≥ д≥њ можуть квал≥ф≥куватись, наприклад, за []{1_198}ст. 198.

4. —убТЇктивна сторона характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ умислу, вид умислу пр¤мий: особа усв≥домлюЇ, що вчинюЇ приховуванн¤ т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину, ≥ бажаЇ цього. ћотиви вчиненн¤ приховуванн¤ злочину можуть бути р≥зними ≥ на квал≥ф≥кац≥ю не впливають, однак можуть бути врахован≥ при призначенн≥ покаранн¤.

5. —убТЇктом злочину може бути осудна ф≥зична особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. «ловживанн¤ владою чи службовим становищем, а також перевищенн¤ влади або службових повноважень, поЇднане з приховуванн¤м т¤жкого чи особливо т¤жкого злочину, вчинене службовою особою, необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_364}ст. 364 чи []{1_365}365, додаткова квал≥ф≥кац≥¤ за ст. 396 не потр≥бна.

6. ¬≥дпов≥дно до ч. 2 ст. 396 не п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за заздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ злочину члени с≥мТњ чи близьк≥ родич≥ особи, ¤ка вчинила злочин. Ѕлизькими родичами визн аютьс¤: батьки, дружина, д≥ти, р≥дн≥ брати ≥ сестри, д≥д, баба, внуки ([]{4_23_41}п. 11 ст. 32  ѕ  ”крањни). ƒо член≥в с≥мТњ винного очевидно можуть в≥дноситись особи, ¤к≥ сп≥льно проживають з ним ≥ ведуть сп≥льне господарство, незалежно в≥д того, перебувають вони у зареЇстрованому шлюб≥ чи н≥. ƒо таких ос≥б в≥днос¤тьс¤ також особи, що проживають у прийомн≥й с≥мТњ.

</s396>

<s397>

—татт¤ 397.¬тручанн¤ в д≥¤льн≥сть захисника чи представника особи

1. ¬чиненн¤ в будь-¤к≥й форм≥ перешкод до зд≥йсненн¤ правом≥рноњ д≥¤льност≥ захисника чи представника особи по наданню правовоњ допомоги або порушенн¤ встановлених законом іарант≥й њх д≥¤льност≥ та профес≥йноњ таЇмниц≥ Ч

караЇтьс¤ штрафом в≥д ста до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або виправними роботами на строк до двох рок≥в, або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ службовою особою з використанн¤м свого службового становища, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д трьохсот до пТ¤тисот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, з позбавленн¤м права об≥ймати певн≥ посади або займатис¤ певною д≥¤льн≥стю на строк до трьох рок≥в.

1. ƒ≥¤льн≥сть захисника спр¤мована на захист прав, свобод та законних ≥нтерес≥в людини, наданн¤ правовоњ допомоги. []{4_255_59}—т. 59  онституц≥њ ”крањни проголосила право кожного на правову допомогу ≥ встановила, що дл¤ забезпеченн¤ права на захист в≥д обвинуваченн¤ та наданн¤ правовоњ допомоги при вир≥шенн≥ справ у судах та ≥нших державних органах в ”крањн≥ д≥Ї адвокатура.

«ахисником в≥дпов≥дно до []{4_23_57}ст. 44  ѕ  ”крањни Ї особа, уповноважена зд≥йснювати захист прав ≥ законних ≥нтерес≥в п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного, засудженого, виправданого та надавати њм необх≥дну юридичну допомогу при провадженн≥ у крим≥нальн≥й справ≥. Ќа захисника покладено обовТ¤зок використовувати передбачен≥ в  ѕ  ”крањни та в ≥нших законодавчих актах засоби захисту з метою зТ¤суванн¤ обставин, ¤к≥ спростовують п≥дозру чи обвинуваченн¤, помТ¤кшують чи виключають крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ос≥б, ¤ких вони захищають ([]{4_23_61}ч. 1 ст. 48  ѕ  ”крањни). ƒл¤ виконанн¤ цих обовТ¤зк≥в захиснику надаютьс¤ права, передбачен≥  рим≥нально-процесуальним кодексом ”крањни. якщо повноваженн¤ захисника виконуЇ адвокат, в≥н використовуЇ також профес≥йн≥ права та іарант≥њ адвокатськоњ д≥¤льност≥, встановлен≥ []{4_138_0}«аконом ”крањни Уѕро адвокатуруФ ≥ додатково забезпечен≥ й конкретизован≥ []{4_357_1}ѕравилами адвокатськоњ етики, схваленими ¬ищою квал≥ф≥кац≥йною ком≥с≥Їю адвокатури при  аб≥нет≥ ћ≥н≥стр≥в ”крањни 1 жовтн¤ 1999 р. —пециф≥ка ц≥лей ≥ завдань адвокатури вимагаЇ незалежност≥ адвоката у виконанн≥ своњх профес≥йних прав ≥ обовТ¤зк≥в, що передбачаЇ його свободу в≥д будь-¤кого зовн≥шнього впливу, тиску, втручанн¤ в д≥¤льн≥сть.

” []{4_356_1}п. 7 ”казу ѕрезидента ”крањни Уѕро де¤к≥ заходи щодо п≥двищенн¤ р≥вн¤ роботи адвокатуриФ зазначено, що зажадати в≥д орган≥в, ¤к≥ провод¤ть попереднЇ сл≥дство, суворого додержанн¤ ними законодавства про іарант≥њ адвокатськоњ д≥¤льност≥, усуненн¤ порушень профес≥йних прав адвокат≥в, втручанн¤ в њх д≥¤льн≥сть.

ћ≥жнародними документами про адвокатуру передбачен≥ спец≥альн≥ іарант≥њ д≥¤льност≥ адвокат≥в. «окрема, []{4_440_5}ст. 16 ќсновних положень про роль адвокат≥в, прийн¤тих V≤≤≤  онгресом ќќЌ по запоб≥ганню злочинам у 1990 р., встановлюЇ обовТ¤зок ур¤д≥в забезпечувати адвокатам можлив≥сть зд≥йснювати своњ профес≥йн≥ обовТ¤зки, усувати зал¤куванн¤, перешкоди, завданн¤ турбот ≥ недоречне втручанн¤.

–екомендац≥њ  ом≥тету ћ≥н≥стр≥в –ади ™вропи про свободу зд≥йсненн¤ профес≥йних адвокатських обовТ¤зк≥в, прийн¤т≥ 25 жовтн¤ 2000 р., наголошують на необх≥дност≥ вжитт¤ заход≥в дл¤ забезпеченн¤ поваги до свободи зд≥йсненн¤ профес≥йних адвокатських обовТ¤зк≥в, њњ захисту ≥ спри¤нн¤ так≥й свобод≥, без будь- ¤коњ дискрим≥нац≥њ ≥ без неналежного втручанн¤ державних орган≥в або приватних ос≥б, з особливим урахуванн¤м в≥дпов≥дних положень []{4_281_0}™вропейськоњ конвенц≥њ з прав людини.

[]{4_138_10}«акон ”крањни Уѕро адвокатуруФ (ст. 10) встановив, що адвоката не можна прит¤гнути до в≥дпов≥дальност≥ або погрожувати њњ застосуванн¤м у звТ¤зку з поданн¤м юридичноњ допомоги зг≥дно з законом.

Ќер≥дко Ї спроби з боку службових ос≥б р≥зних р≥вн≥в, правоохоронних орган≥в, а також злочинних угруповань контролювати д≥¤льн≥сть захисника ≥ представника, особливо коли в њх рол≥ виступаЇ адвокат, вимагати розголошенн¤ адвокатськоњ таЇмниц≥ або в≥дстоюванн¤ певноњ правовоњ позиц≥њ. ќстанн≥м часом допускалис¤ незаконне вилученн¤ у адвокат≥в документ≥в, що складають адвокатську таЇмницю, обшук прим≥щень адвокатських обТЇднань, незаконне прослуховуванн¤ розмов адвоката ≥з кл≥Їнтом тощо. ѕрактика ™вропейського —уду з прав людини св≥дчить про каран≥сть таких д≥й.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин пол¤гаЇ у незаконному втручанн≥ в правом≥рну д≥¤льн≥сть захисника або представника особи по наданню правовоњ допомоги, що перешкоджаЇ њњ належному зд≥йсненню (наприклад, шл¤хом втручанн¤, тиску, створенн¤ умов, за ¤ких захисник або представник не можуть виконувати своњ повноваженн¤), у порушенн≥ встановлених законом іарант≥й њх д≥¤льност≥ та профес≥йноњ таЇмниц≥.

¬чиненн¤ перешкод до зд≥йсненн¤ правовоњ допомоги захисником або представником особи, повТ¤зане з погрозою вбивством, насильством щодо них (њх близьких родич≥в), погрозою знищенн¤, пошкодженн¤ або умисним знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна, пос¤ганн¤м на њх (чи близьких родич≥в) житт¤, квал≥ф≥куЇтьс¤ в≥дпов≥дно за []{1_398}ст. 398, []{1_399}399, []{1_400}400.

3. —убТЇктом злочину може бути ¤к службова особа (ч. 2), так ≥ ≥нш≥ особи, котр≥ чин¤ть перешкоди профес≥йн≥й д≥¤льност≥ захисника або представника, передбачен≥ чинним законодавством. Ќими можуть бути, наприклад, потерп≥лий, його родич≥, ≥нш≥ обвинувачен≥ або захисники у справ≥, законн≥ представники, сторона в цив≥льн≥й справ≥ або њњ представник, особа, ¤ка своЇчасно не видаЇ захиснику дл¤ ознайомленн¤ документи, необх≥дн≥ дл¤ виконанн¤ захисту або представництва, чи не в≥дпов≥даЇ на запити адвоката, адвокатського обТЇднанн¤ у встановленому пор¤дку та вчин¤Ї ≥нш≥ д≥њ, що ускладнюють збиранн¤ в≥домостей про факти, що можуть бути використан≥ ¤к докази в цив≥льних, господарських, крим≥нальних справах ≥ справах про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤. ѕро неприпустим≥сть таких д≥й йдетьс¤, зокрема, у []{4_356_1}п. 9 ”казу ѕрезидента ”крањни Уѕро де¤к≥ заходи щодо п≥двищенн¤ р≥вн¤ роботи адвокатуриФ в≥д 30 вересн¤ 1999 р. є 1240/99.

4. ” коментован≥й статт≥ п≥дкреслюЇтьс¤, що д≥¤льн≥сть захисника маЇ бути правом≥рною. ” цьому звТ¤зку щодо д≥¤льност≥ адвокат≥в встановлено певн≥ принципи (незалежн≥ть, дотриманн¤ законност≥, дом≥нантн≥сть ≥нтерес≥в кл≥Їнта, конф≥денц≥йн≥сть, компетентн≥сть та добросов≥сн≥сть, чесн≥сть ≥ пор¤дн≥сть тощо), в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ вимог законодавства про адвокатуру (див. []{4_138_4}ст. 4, []{4_138_16}16 «акону ”крањни Уѕро адвокатуруФ), а також пор¤док зд≥йсненн¤ профес≥йноњ д≥¤льност≥ адвоката, ¤кого в≥н зобовТ¤заний дотримуватис¤ (див. []{4_138_7}ст. 7 «акону ”крањни Уѕро адвокатуруФ, ѕравила адвокатськоњ етики).

[]{4_440_0}ќсновн≥ положенн¤ про роль адвокат≥в, прийн¤т≥ V≤≤≤  онгресом ќќЌ по запоб≥ганню злочинам у 1990 р., встановлюють обовТ¤зок адвоката надавати допомогу кл≥Їнту будь-¤ким законним способом, д≥¤ти в≥льно ≥ наполегливо в≥дпов≥дно до закону ≥ визнаних профес≥йних стандарт≥в та етичних норм.

–екомендац≥њ  ом≥тету ћ≥н≥стр≥в –ади ™вропи про свободу зд≥йсненн¤ профес≥йних адвокатських обовТ¤зк≥в, прийн¤т≥ 25 жовтн¤ 2000 р., встановлюють, зокрема, обовТ¤зок адвокат≥в д≥¤ти при захист≥ прав та ≥нтерес≥в њхн≥х кл≥Їнт≥в незалежно, сумл≥нно ≥ справедливо.

—тосовно ≥нших ос≥б, ¤к≥ зг≥дно з []{4_23_0} ѕ  ”крањни можуть бути захисниками, не встановлено етичних, методичних та ≥нших правил зд≥йсненн¤ захисту або представництва, спец≥альних іарант≥й д≥¤льност≥, контролю за ¤к≥стю наданн¤ правовоњ допомоги, ¤ка знижуЇ р≥вень правовоњ допомоги, що надаЇтьс¤ цими особами. ќднак кожна особа, що за законом маЇ право бути захисником, зобовТ¤зана не перешкоджати встановленню ≥стини в справ≥, не фальсиф≥кувати докази, не зат¤гувати розсл≥дуванн¤ чи судовий розгл¤д справи тощо ([]{4_23_61}ст. 48  ѕ  ”крањни).

 рим≥нально-процесуальним кодексом передбачено усуненн¤ захисника в≥д участ≥ в справ≥. «окрема, встановлено, що не може бути захисником особа, ¤ка, зловживаючи своњми правами, перешкоджаЇ встановленню ≥стини, зат¤гуЇ розсл≥дуванн¤ чи судовий розгл¤д справи тощо.

5. ѕерешкоди до зд≥йсненн¤ правом≥рноњ д≥¤льност≥ представника особи по наданню правовоњ допомоги можуть вчин¤ти будь-¤к≥ особи, а також, ¤к передбачено у ч. 2 ст. 397 Ч службов≥ особи (наприклад, кер≥вник п≥дприЇмства, до ¤кого звернувс¤ захисник щодо отриманн¤ в≥домостей про факти, що можуть використовуватис¤ ¤к докази в справ≥).

ѕредставником потерп≥лого, цив≥льного позивача ≥ цив≥льного в≥дпов≥дача ([]{4_23_65}ст. 52  ѕ  ”крањни) можуть бути серед ≥нших ос≥б ≥ адвокати. ѕредставник користуЇтьс¤ певними правами. «абезпеченн¤ можливост≥ зд≥йсненн¤ цих прав покладаЇтьс¤ на особу, ¤ка провадить д≥знанн¤, на прокурора, сл≥дчого, на суд ([]{4_23_71}ст. 53  ѕ  ”крањни). “ому незабезпеченн¤ цими особами прав представника сл≥д розгл¤дати ¤к вчиненн¤ перешкод до зд≥йсненн¤ ним д≥¤льност≥.

” цив≥льному судочинств≥ представником стор≥н ≥ трет≥х ос≥б в суд≥ можуть бути адвокати, уповноважен≥ профес≥йних сп≥лок та ≥нш≥ особи, що назван≥ у []{4_27_115}ст. 112 ÷ѕ  ”крањни.

¬чиненн¤ перешкод до зд≥йсненн¤ правом≥рноњ д≥¤льност≥ представника особи по наданню правовоњ допомоги може зд≥йснюватис¤ в будь-¤к≥й форм≥, наприклад у витребуванн≥ в≥д представника додаткових, не передбачених законом, документ≥в дл¤ ствердженн¤ його повноважень або у порушенн≥ права представника на ознайомленн¤ з протоколом судового зас≥данн¤ у терм≥н, встановлений []{4_27_201}ст. 199 ÷ѕ  ”крањни, у несвоЇчасному пов≥домленн≥ представника про час ≥ м≥сце розгл¤ду справи у суд≥ апел¤ц≥йноњ ≥нстанц≥њ ([]{4_27_359}ст. 300 ÷ѕ  ”крањни) тощо.

6. ѕорушенн¤ встановлених законом іарант≥й д≥¤льност≥ захисника ≥ представника та профес≥йноњ таЇмниц≥ пол¤гаЇ у недотриманн≥ посадовими та ≥ншими особами іарант≥й, спец≥ально передбачених законом дл¤ забезпеченн¤ належного виконанн¤ захисту ≥ представництва. —л≥д зауважити, що субТЇктом порушенн¤ окремих іарант≥й, встановлених []{4_23_0} ѕ  ”крањни, []{4_138_0}«аконом ”крањни Уѕро адвокатуруФ, ѕравилами адвокатськоњ етики, можуть виступати лише особа, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчий, прокурор, судд¤, до виключноњ компетенц≥њ котрих належить виконанн¤ певних д≥й чи повноважень. ” цих випадках њх д≥њ мають квал≥ф≥куватис¤ за ч. 2 ст. 397. Ќаприклад, заборонено: допитувати ¤к св≥дка адвоката, його пом≥чника, службових ос≥б ≥ техн≥чних прац≥вник≥в адвокатських обТЇднань з питань, ¤к≥ становл¤ть адвокатську таЇмницю; ≥нших фах≥вц≥в у галуз≥ права, ¤к≥ за законом мають право на наданн¤ правовоњ допомоги, з приводу того, що њм дов≥рено або стало в≥домо при зд≥йсненн≥ профес≥йноњ д≥¤льност≥; представника потерп≥лого про обставини, що стали йому в≥дом≥ при наданн≥ юридичноњ допомоги ([]{4_23_89}ст. 69  ѕ  ”крањни); вносити поданн¤ чи виносити окрему ухвалу суду щодо правовоњ позиц≥њ адвоката у справ≥ ([]{4_138_10}ст. 10 «акону ”крањни Уѕро адвокатуруФ). ƒо таких д≥й сл≥д в≥днести ≥ несвоЇчасне наданн¤ п≥дозрюваному, обвинуваченому, п≥дсудному побаченн¤ з захисником, безп≥дставне обмеженн¤ захисника в час≥, необх≥дному дл¤ ознайомленн¤ з матер≥алами крим≥нальноњ справи, тощо.

7.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ц≥Їю статтею настаЇ, коли мали м≥сце д≥њ з метою перешкодити виконанню д≥¤льност≥ з наданн¤ правовоњ допомоги захисником або представником ¤к таким (наприклад, при порушенн≥ іарант≥й адвокатськоњ д≥¤льност≥ стосовно адвоката, в≥домого в звТ¤зку з веденн¤м ним гучних справ) чи при виконанн≥ профес≥йних повноважень захисника або представника у конкретн≥й справ≥.

ƒ≥њ особи, ¤ка скоњла злочин, квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 397 ¤к зак≥нчений злочин незалежно в≥д того, чи призвело втручанн¤ в д≥¤льн≥сть захисника або представника до ненаданн¤ ними правовоњ допомоги особ≥.

8. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ќсоба усв≥домлюЇ, що втручаЇтьс¤ в д≥¤льн≥сть захисника або представника особи, перешкоджаЇ його д≥¤льност≥, порушуЇ встановлен≥ іарант≥њ њх д≥¤льност≥ та профес≥йну таЇмницю, ≥ бажаЇ цього.

</s397>

<s398>

—татт¤ 398.ѕогроза або насильство щодо захисника чи представника особи

1. ѕогроза вбивством, насильством або знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна щодо захисника чи представника особи, а також щодо њх близьких родич≥в у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги, Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ”мисне запод≥¤нн¤ захиснику чи представнику особи або њх близьким родичам легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ”мисне запод≥¤нн¤ тим самим особам у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги, т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають у сфер≥ в≥дправленн¤ правосудд¤. «лочин пос¤гаЇ на одну з ланок ц≥Їњ сфери Ч належне наданн¤ правовоњ допомоги особам, зокрема зд≥йсненн¤ захисту ≥ представництва.

2. ѕотерп≥лими в≥д цього злочину можуть бути лише захисник, представник особи, њхн≥ близьк≥ родич≥ (батьки, дружина, д≥ти, р≥дн≥ брати ≥ сестри, д≥д, баба, внуки).

3. « обТЇктивноњ сторони злочин, передбачений ст. 398, характеризуЇтьс¤ або погрозою зд≥йснити вбивство, насильство чи знищенн¤ або пошкодженн¤ майна (ч. 1), або запод≥¤нн¤м легких чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень (ч. 2), або запод≥¤нн¤м т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ (ч. 3). ’арактеристика цих пон¤ть даЇтьс¤ у коментар¤х до []{1_115}ст. 115, []{1_121}121, []{1_122}122, []{1_125}125.

4. «а реал≥зовану погрозу у вигл¤д≥ нанесенн¤ будь-¤коњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за ч. 2, 3 ст. 398, а ¤кщо реал≥зованою ви¤вл¤Їтьс¤ погроза вбивством, то цей злочин квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_400}ст. 400.

5. «лочин, передбачений ст. 398, вчин¤Їтьс¤ т≥льки з пр¤мим умислом.

6. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка ф≥зична осудна особа, що дос¤гла дл¤ в≥дпов≥дальност≥ за ч. 1 ст. 398 16-р≥чного в≥ку, а за запод≥¤нн¤ середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень (ч. 2) та т¤жких т≥лесних ушкоджень (ч. 3) в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ з дос¤гненн¤м 14 рок≥в.

</s398>

<s399>

—татт¤ 399.”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна захисника чи представника особи

1. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, що належить захиснику чи представнику особи або њх близьким родичам, у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ шл¤хом п≥дпалу, вибуху або ≥ншим загальнонебезпечним способом, або ¤кщо вони запод≥¤ли шкоду в особливо великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною першою або другою ц≥Їњ статт≥, що спричинили загибель людей, завданн¤ њм т¤жких т≥лесних ушкоджень чи настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї д≥¤льн≥сть захисника чи представника особи, спр¤мована на захист особи у крим≥нальному процес≥ або на представництво ≥нтерес≥в особи. ѕерешкоджанн¤ ц≥й д≥¤льност≥ вказаним у диспозиц≥њ ст. 399 способом порушуЇ право на захист ≥ утруднюЇ зд≥йсненн¤ представництва ≥нтерес≥в громад¤н та наданн¤ њм правовоњ допомоги взагал≥.

ѕредметом злочинного пос¤ганн¤ Ї майно захисника, представника особи або њх близьких родич≥в.

2. «нищенн¤ майна означаЇ доведенн¤ його до повноњ непридатност≥, коли воно вже не може використовуватись за своњм призначенн¤м, бо втратило свою господарсько-економ≥чну ц≥нн≥сть ≥ не може бути поновлено. Ќаприклад, спаленн¤ будинку, вибух в автомоб≥л≥, обливанн¤ одеж≥ кислотою тощо.

3. ѕошкодженн¤ майна пол¤гаЇ у запод≥¤нн≥ йому такоњ шкоди, ¤ка пог≥ршила його ¤к≥сть до меж≥, коли його без в≥дновленн¤ (ремонту) не можна використовувати за своњм призначенн¤м.

4. ” в≥дпов≥дност≥ до []{4_23_41}п. 11 ст. 32  ѕ  ”крањни близькими родичами Ї батьки, дружина, д≥ти, р≥дн≥ брати ≥ сестри, д≥д, баба, внуки.

5. ѕотерп≥лими у цьому злочин≥ можуть бути лише захисник, представник особи та њх близьк≥ родич≥.

6. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ знищенн¤м або пошкодженн¤м майна ¤к реагуванн¤м на певну д≥¤льн≥сть захисника, представника особи, причому знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна може розповсюджуватись на близьких родич≥в цих ос≥б.

ѕричинний звТ¤зок м≥ж насл≥дком ≥ д≥Їю зловмисника обумовлюЇтьс¤ профес≥йною ≥ оф≥ц≥йною д≥¤льн≥стю потерп≥лих, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги. ÷е може бути намаганн¤ змусити потерп≥лого припинити участь у конкретн≥й справ≥, зм≥нити свою правову позиц≥ю, може бути зал¤куванн¤ з метою припиненн¤ правозахисноњ д≥¤льност≥ чи зм≥ни њњ характеру взагал≥, може бути й помста за конкретну роботу, виконану захисником чи представником особи.

7. як квал≥ф≥куючу ознаку знищенн¤ або пошкодженн¤ майна законодавець вводить пон¤тт¤ загальнонебезпечного способу (в тому числ≥ п≥дпалу ≥ вибуху). ѕри семантичному тлумаченн≥ конструкц≥њ Уп≥дпал, вибух або ≥нший загальнонебезпечний спос≥бФ зТ¤совуЇтьс¤, що п≥дпал ≥ вибух Ї загальнонебезпечними способами за визначенн¤м, вони Ї такими сам≥ по соб≥. “ому хибною сл≥д вважати думку, висловлену в юридичн≥й л≥тератур≥, що п≥дпал Ї загальнонебезпечним лише тод≥, коли в≥н Уутворював загрозу вогнем дл¤ ≥нших майнових обТЇкт≥в чи дл¤ житт¤ або здоровТ¤ людейФ ( оржанський ћ.…. Ќауковий коментар  рим≥нального кодексу ”крањни.  ., 2001, стор. 338). ƒл¤ визнанн¤ п≥дпалу (вибуху) загальнонебезпечним способом не потр≥бн≥ н≥¤к≥ додатков≥ умови. ¬≥н Ї загальнонебезпечним за своЇю суттю.

8. Ўкодою в особливо великих розм≥рах внасл≥док знищенн¤ майна у ос≥б, передбачених ст. 399, можна вважати виведенн¤ з ладу повн≥стю або на тривалий час споруд, буд≥вель, систем водо-, газо- ≥ електропостачанн¤, загибель худоби. ’оча законодавець не встановлюЇ меж особливо великих розм≥р≥в шкоди у випадках знищенн¤ майна, можна неоф≥ц≥йно за ор≥Їнтир вз¤ти особливо велик≥ розм≥ри розкраданн¤, визначен≥ в []{1_185}ч. 4 прим≥тки до ст. 185, Ч ш≥стсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н.

9. «агибель людей ¤к квал≥ф≥куюча ознака за ч. 3 ст. 399 передбачаЇ необережне спричиненн¤ смерт≥ або завданн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень хоча б одн≥й людин≥. якщо смерть або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки запод≥¤н≥ не з необережност≥, а з пр¤мим чи евентуальним умислом, д≥¤нн¤ квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю ознак ст. 399 ≥ в≥дпов≥дних статей ќсобливоњ частини  одексу.

≤ншими т¤жкими насл≥дками можуть бути спричиненн¤ середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень двом ≥ б≥льше особам, необх≥дн≥сть тривалого в≥дновленн¤ (ремонту) пошкоджених обТЇкт≥в тощо. ” вс≥х випадках треба враховувати значим≥сть знищеного або пошкодженого майна у конкретних умовах ≥ дл¤ конкретного власника (див. також коментар до []{1_194}ст. 194).

10. «лочин, передбачений ст. 399, вчин¤Їтьс¤ лише з пр¤мим умислом.

11. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка ф≥зична осудна особа, що дос¤гла дл¤ в≥дпов≥дальност≥ за ч. 1 ст. 399 16-р≥чного в≥ку, а дл¤ в≥дпов≥дальност≥ за ч. 2 або 3 ст. 399 Ч 14 рок≥в.

</s399>

<s400>

—татт¤ 400.ѕос¤ганн¤ на житт¤ захисника чи представника особи у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги

¬бивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або њх близьких родич≥в у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

1. ¬ коментар¤х до []{1_374}ст. 374, []{1_397}397, []{1_398}398, []{1_399}399 даЇтьс¤ розгорнута характеристика сусп≥льноњ небезпечност≥ пос¤гань на сферу в≥дправленн¤ правосудд¤ ≥ загальний правовий анал≥з злочин≥в, спр¤мованих на ос≥б, д≥¤льн≥сть ¤ких повТ¤зана з наданн¤м правовоњ допомоги.

2. ќбТЇктивна сторона злочину, що квал≥ф≥куЇтьс¤ за ст. 400, характеризуЇтьс¤ запод≥¤нн¤м вбивства або замахом на вбивство зазначених у диспозиц≥њ статт≥ ос≥б.

ƒетально питанн¤ квал≥ф≥кац≥њ вбивства анал≥зуютьс¤ в коментар≥ до []{1_115}ст. 115. ћожна також пл≥дно використати коментар≥ до []{1_348}ст. 348 та []{1_379}379, де мова йде про вбивство прац≥вника правоохоронного органу, судд≥ та де¤ких ≥нших ос≥б у звТ¤зку з њх д≥¤льн≥стю, повТ¤заною з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в або ≥з зд≥йсненн¤м правосудд¤.

4. ѕотерп≥лими у цьому злочин≥ можуть бути лише захисник, представник особи або њхн≥ близьк≥ родич≥ (про близьких родич≥в див. п. 4 коментар¤ до []{1_399}ст. 399).

5. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 400 настаЇ лише у тому випадку, коли вбивство чи замах на вбивство захисника, представника особи чи њхн≥х близьких родич≥в вчин¤ютьс¤ у звТ¤зку з д≥¤льн≥стю захисника або представника особи, повТ¤заною з наданн¤м правовоњ допомоги. якщо не буде встановлено цей звТ¤зок, в≥дпов≥дальн≥сть наставатиме за фактично скоЇне на п≥дстав≥ ≥нших статей ќсобливоњ частини  одексу.

6. «лочин, передбачений ст. 400, вчин¤Їтьс¤ лише умисно.

7. ¬≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ цього злочину може нести ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 14-р≥чного в≥ку.

</s400>

</r18>

<r19>

–озд≥л XIX «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ¬—“јЌќ¬Ћ≈Ќќ√ќ ѕќ–яƒ ” Ќ≈—≈ЌЌя ¬≤…—№ ќ¬ќѓ —Ћ”∆Ѕ» (¬≤…—№ ќ¬≤ «Ћќ„»Ќ»)

<s401>

—татт¤ 401.ѕон¤тт¤ в≥йськового злочину

1. ¬≥йськовими злочинами визнаютьс¤ передбачен≥ цим розд≥лом злочини проти встановленого законодавством пор¤дку несенн¤ або проходженн¤ в≥йськовоњ служби, вчинен≥ в≥йськовослужбовц¤ми, а також в≥йськовозобовТ¤заними п≥д час проходженн¤ ними навчальних (чи перев≥рних) або спец≥альних збор≥в.

2. «а в≥дпов≥дними статт¤ми цього розд≥лу несуть в≥дпов≥дальн≥сть в≥йськовослужбовц≥ «бройних —ил ”крањни, —лужби безпеки ”крањни, ѕрикордонних в≥йськ ”крањни, внутр≥шн≥х в≥йськ ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань, утворених в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни, а також ≥нш≥ особи, визначен≥ законом.

3. ќсоби, не зазначен≥ у ц≥й статт≥, за сп≥вучасть у в≥йськових злочинах п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за в≥дпов≥дними статт¤ми цього розд≥лу.

4. ќсоба, ¤ка вчинила злочин, передбачений статт¤ми цього розд≥лу, може бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зг≥дно з≥ []{1_44}статтею 44 цього  одексу ≥з застосуванн¤м до нењ заход≥в, передбачених []{4_329_0}ƒисципл≥нарним статутом «бройних —ил ”крањни.

1. []{4_255_17} онституц≥¤ ”крањни (ст. 17) визначаЇ, що захист суверен≥тету ≥ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ”крањни, забезпеченн¤ њњ економ≥чноњ та ≥нформац≥йноњ безпеки Ї найважлив≥шими функц≥¤ми держави, справою всього ”крањнського народу. ќборона ”крањни, захист њњ суверен≥тету, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ≥ недоторканност≥ покладаютьс¤ на «бройн≥ —или ”крањни. «абезпеченн¤ державноњ безпеки ≥ захист державного кордону ”крањни покладаютьс¤ на в≥дпов≥дн≥ в≥йськов≥ формуванн¤ держави (—лужбу безпеки, ѕрикордонн≥ в≥йська, ¬нутр≥шн≥ в≥йська ћ¬—, в≥йська цив≥льноњ оборони та ≥нш≥ в≥йськов≥ формуванн¤).

ќрган≥зац≥¤ ≥ пор¤док д≥¤льност≥ «бройних —ил, вс≥х ≥нших в≥йськових формувань ”крањни визначаютьс¤ законом.

2. ѕон¤тт¤ в≥йськового злочину основане на загальному визначенн≥ злочину, сформульованому в []{1_11}ст. 11.  р≥м того, воно маЇ ще ≥ специф≥чн≥ ознаки, вказан≥ у ч. 1 ст. 401.

÷ими ознаками Ї:

Ч спец≥альний обТЇкт злочину Ч встановлений законодавством пор¤док несенн¤ або проходженн¤ в≥йськовоњ служби;

Ч спец≥альний субТЇкт злочину Ч в≥йськовослужбовець, а також в≥йськовозобовТ¤заний п≥д час проходженн¤ навчальних (чи перев≥рних) або спец≥альних збор≥в;

Ч в≥йськова протиправн≥сть Ч визнанн¤ д≥¤нн¤ ¤к злочинного т≥льки в тому раз≥, ¤кщо воно пр¤мо передбачене у розд. XIX ќсобливоњ частини  одексу.

ƒл¤ на¤вност≥ складу будь-¤кого в≥йськового злочину кр≥м загальних ознак необх≥дна сукупн≥сть названих специф≥чних ознак.

3. –одовим обТЇктом в≥йськових злочин≥в Ї встановлений законодавством пор¤док несенн¤ або проходженн¤ в≥йськовоњ служби.

÷ей пор¤док визначений низкою закон≥в ”крањни, ¬≥йськовою прис¤гою, в≥йськовими статутами, положенн¤ми про проходженн¤ в≥йськовоњ служби р≥зними категор≥¤ми в≥йськовослужбовц≥в, наказами в≥дпов≥дних начальник≥в та ≥ншими актами.

¬становлений пор¤док несенн¤ або проходженн¤ в≥йськовоњ служби Ї обовТ¤зковим дл¤ виконанн¤ вс≥ма в≥йськовослужбовц¤ми та в≥йськовозобовТ¤заними, ¤к≥ проход¤ть збори, суворе й точне його дотриманн¤ складаЇ суть в≥йськовоњ дисципл≥ни ≥ Ї необх≥дною умовою забезпеченн¤ пост≥йноњ боЇздатност≥ в≥йськових формувань.

¬≥йськовий правопор¤док складаЇтьс¤, перш за все, з взаЇмов≥дносин начальник≥в ≥ п≥длеглих, ≥нших в≥йськовослужбовц≥в м≥ж собою, пор¤дку несенн¤ спец≥альних служб, пор¤дку використанн¤ в≥йськового майна, озброЇнн¤, техн≥ки й збер≥ганн¤ в≥йськовоњ таЇмниц≥, пор¤дку зд≥йсненн¤ в≥йськовими службовими особами своњх обовТ¤зк≥в, прав, повноважень тощо.

 онкретний в≥йськовий злочин безпосередньо пос¤гаЇ не на весь пор¤док несенн¤ або проходженн¤ в≥йськовоњ служби, а на окрем≥ сторони (елементи) цього пор¤дку. Ѕезпосередн≥м обТЇктом конкретного в≥йськового злочину Ї т≥ в≥дносини в≥йськовоњ служби, проти ¤ких спр¤моване д≥¤нн¤.

4. —убТЇктами в≥йськових злочин≥в можуть бути т≥льки в≥йськовослужбовц≥ та в≥йськовозобовТ¤зан≥ п≥д час проходженн¤ навчальних (чи перев≥рних) або спец≥альних збор≥в.

5. ¬≥йськова служба у «бройних —илах ”крањни та ≥нших в≥йськових формуванн¤х Ї державною службою особливого характеру, ¤ка пол¤гаЇ у профес≥йн≥й д≥¤льност≥ придатних до нењ за станом здоровТ¤ ≥ в≥ком громад¤н ”крањни, повТ¤зан≥й з захистом ¬≥тчизни.

¬становлен≥ так≥ види в≥йськовоњ служби:

Ч строкова в≥йськова служба;

Ч в≥йськова служба за контрактом солдат≥в ≥ матрос≥в, сержант≥в ≥ старшин;

Ч в≥йськова служба за контрактом прапорщик≥в ≥ м≥чман≥в;

Ч в≥йськова служба (навчанн¤) за контрактом курсант≥в (слухач≥в) вищих в≥йськових навчальних заклад≥в, а також вищих навчальних заклад≥в, ¤к≥ мають кафедри в≥йськовоњ п≥дготовки (факультети в≥йськовоњ п≥дготовки, в≥дд≥ленн¤ в≥йськовоњ п≥дготовки, ≥нститути в≥йськовоњ п≥дготовки) з програмами п≥дготовки на посади ос≥б оф≥церського складу;

Ч в≥йськова служба за контрактом ос≥б оф≥церського складу;

Ч в≥йськова служба ос≥б оф≥церського складу за призовом;

Ч кадрова в≥йськова служба ос≥б оф≥церського складу, зарахованих до «бройних —ил ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань до запровадженн¤ в≥йськовоњ служби за контрактом.

” мирний час ж≥нки також можуть добров≥льно вступити на в≥йськову службу за контрактом ≥ бути субТЇктом в≥йськового злочину.

Ќе належать до в≥йськовослужбовц≥в допризовники та особи, ¤к≥ проход¤ть альтернативну службу, тому вони не можуть бути субТЇктами в≥йськових злочин≥в.

6. ѕочатком проходженн¤ в≥йськовоњ служби вважаЇтьс¤:

Ч день прибутт¤ до в≥йськового ком≥сар≥ату дл¤ в≥дправленн¤ у в≥йськову частину Ч дл¤ призовник≥в ≥ оф≥цер≥в, призваних ≥з запасу;

Ч день зарахуванн¤ до списк≥в особового складу в≥йськовоњ частини (в≥йськового закладу, установи тощо) Ч дл¤ в≥йськовозобовТ¤заних ≥ ж≥нок, ¤к≥ вступають на в≥йськову службу за контрактом;

Ч день призначенн¤ на посаду курсанта (слухача) вищого в≥йськового навчального закладу, в≥йськового навчального п≥дрозд≥лу вищого навчального закладу Ч дл¤ громад¤н, ¤к≥ добров≥льно вступають на в≥йськову службу.

7. «ак≥нченн¤м проходженн¤ в≥йськовоњ служби вважаЇтьс¤ день, з ¤кого в≥йськовослужбовець виключений наказом по в≥йськов≥й частин≥ (в≥йськовому закладу, установ≥ тощо) ≥з списк≥в особового складу.

8. ¬≥дпов≥дно до ч. 2 ст. 401 за скоЇнн¤ в≥йськового злочину несуть в≥дпов≥дальн≥сть в≥йськовослужбовц≥ «бройних —ил ”крањни, —лужби безпеки, ѕрикордонних в≥йськ, внутр≥шн≥х в≥йськ ћ¬— та ≥нших в≥йськових формувань, утворених в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни, а також ≥нш≥ особи, визначен≥ законом.

9. √ромад¤ни, зв≥льнен≥ з в≥йськовоњ служби, а також зв≥льнен≥ в≥д призову на строкову в≥йськову службу (кр≥м виключених з в≥йськового обл≥ку), зараховуютьс¤ в запас ≥ Ї в≥йськовозобовТ¤заними.

¬иконанн¤ в≥йськового обовТ¤зку в запас≥ у мирний час пол¤гаЇ у дотриманн≥ пор¤дку ≥ правил в≥йськового обл≥ку, проходженн≥ навчальних, перев≥рних та спец≥альних збор≥в, збереженн≥ та вдосконаленн≥ знань, навичок ≥ ум≥нь, необх≥дних дл¤ виконанн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби у воЇнний час.

ѕризов в≥йськовозобовТ¤заних на збори зд≥йснюЇтьс¤ в≥йськкоматом.

ѕочаток ≥ к≥нець проходженн¤ в≥йськовозобовТ¤заними збор≥в визначаютьс¤ в≥дпов≥дно першим днем њх фактичного перебуванн¤ на зборах ≥ останн≥м днем цих збор≥в.

10. ¬≥йськов≥ злочини можуть бути скоЇн≥ за сп≥льною участю двох або б≥льше ос≥б у форм≥ простоњ чи складноњ сп≥вучаст≥. ¬≥йськовослужбовц≥ та в≥йськовозобовТ¤зан≥ п≥д час проходженн¤ збор≥в можуть бути виконавц¤ми, орган≥заторами, п≥дбурювачами ≥ пособниками у скоЇнн≥ злочин≥в. «г≥дно з ч. 3 ст. 401 особи, не зазначен≥ у ц≥й статт≥, за сп≥вучасть у в≥йськових злочинах п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за в≥дпов≥дними статт¤ми даного розд≥лу.

÷ив≥льн≥ особи не можуть бути виконавц¤ми ≥ сп≥ввиконавц¤ми в≥йськового злочину, але можуть бути орган≥заторами, п≥дбурювачами ≥ пособниками. якщо цив≥льна особа разом з в≥йськовослужбовцем чи в≥йськовозобовТ¤заним, ¤кий проходить збори, безпосередньо приймаЇ участь у скоЇнн≥ д≥¤нь, що створюють обТЇктивну сторону в≥йськового злочину, то њњ д≥њ визнаютьс¤ не сп≥ввиконанн¤м, а пособництвом.

11. ¬≥дпов≥дальн≥сть за в≥йськов≥ злочини настаЇ, ¤к правило, з 18 рок≥в, тобто з в≥ку призову на строкову в≥йськову службу.

12. ѕевною особлив≥стю норм, ¤к≥ включен≥ у даний розд≥л, Ї диференц≥ац≥¤ умов ≥ меж в≥дпов≥дальност≥ за в≥йськов≥ злочини залежно в≥д часу ≥ обставин њх вчиненн¤. ѕ≥двищуЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть та застосовуютьс¤ б≥льш сувор≥ м≥ри покаранн¤ за вчиненн¤ окремих злочин≥в в умовах воЇнного стану чи в бойов≥й обстановц≥, з застосуванн¤м зброњ, групою ос≥б тощо.

–азом з тим ч. 4 ст. 401 передбачаЇ, що особа, ¤ка вчинила в≥йськовий злочин, може бути зв≥льнена в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ зг≥дно з≥ []{1_44}ст. 44 ≥з застосуванн¤м до нењ заход≥в, передбачених []{4_329_0}ƒисципл≥нарним статутом «бройних —ил ”крањни.

ѕро п≥дстави та пор¤док зв≥льненн¤ ос≥б в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ див. коментар до []{1_44}ст. 44.

ѕор¤док застосуванн¤ до в≥йськовослужбовц≥в дисципл≥нарних заход≥в визначений у розд. III ƒисципл≥нарного статуту «бройних —ил ”крањни.

</s401>

<s402>

—татт¤ 402.Ќепокора

1. Ќепокора, тобто в≥дкрита в≥дмова виконати наказ начальника, а також ≥нше умисне невиконанн¤ наказу Ч

караютьс¤ службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони вчинен≥ групою ос≥б або спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

3. Ќепокора, вчинена в умовах воЇнного стану чи в бойов≥й обстановц≥, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. ¬ажливим принципом буд≥вництва «бройних —ил ”крањни ≥ кер≥вництва ними та ≥ншими в≥йськовими формуванн¤ми Ї Їдиноначальн≥сть.

÷ей принцип пол¤гаЇ в наступному:

Ч над≥ленн≥ командира (начальника) вс≥Їю повнотою розпор¤дчоњ влади стосовно п≥длеглих ≥ покладенн≥ на нього персональноњ в≥дпов≥дальност≥ перед державою за вс≥ сторони житт¤ та д≥¤льност≥ в≥йськового формуванн¤ ≥ кожного в≥йськовослужбовц¤;

Ч наданн≥ командиров≥ (начальников≥) права одноособово приймати р≥шенн¤, в≥ддавати накази, розпор¤дженн¤;

Ч забезпеченн≥ виконанн¤ зазначених р≥шень (наказ≥в, розпор¤джень), виход¤чи ≥з всеб≥чноњ оц≥нки обстановки та керуючись вимогами закон≥в ≥ статут≥в «бройних —ил ”крањни.

ѕ≥длеглий зобовТ¤заний беззастережно виконувати накази, розпор¤дженн¤ начальника, кр≥м випадк≥в в≥дданн¤ ¤вно злочинного наказу. Ќаказ, розпор¤дженн¤ мають бути виконан≥ сумл≥нно, точно та у встановлений строк.

2. Ќепокора Ї найб≥льш зухвалим ≥ небезпечним в≥йськовим злочином, що пос¤гаЇ на установлений пор¤док п≥длеглост≥, породжуЇ неорган≥зован≥сть ≥ безладд¤ у в≥йськах, порушуЇ статутний пор¤док, негативно позначаЇтьс¤ на боЇготовност≥ та боЇздатност≥ в≥йськових формувань.

3. « обТЇктивноњ сторони непокора виражаЇтьс¤ у в≥дкрит≥й в≥дмов≥ виконати наказ начальника або в ≥ншому умисному невиконанн≥ наказу.

Ќаказ (розпор¤дженн¤) Ч це обовТ¤зкова дл¤ виконанн¤ вимога командира (начальника) про вчиненн¤ чи невчиненн¤ ¤коњсь д≥њ по служб≥, поставлена конкретн≥й особ≥ чи груп≥ ос≥б.

Ќаказ (розпор¤дженн¤) може бути в≥дданий письмово або усно, безпосередньо п≥длеглому чи через ≥нших ос≥б.

4. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 402 настаЇ за невиконанн¤ наказу, ¤кий м≥стить конкретну вимогу. Ќевиконанн¤ вимог загальних обовТ¤зкових норм, що м≥ст¤тьс¤ у статутах, порадниках, ≥нструкц≥¤х, не може розгл¤датис¤ ¤к непокора.

¬≥дпов≥дальн≥сть за невиконанн¤ таких загальних норм може наставати ¤к за недбале ставленн¤ до в≥йськовоњ служби. «а порушенн¤ ж статутних правил вартовоњ, внутр≥шньоњ служби, правил вод≥нн¤ або експлуатац≥њ машин в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за спец≥альними нормами чинного  одексу.

5. ¬≥дкрита в≥дмова в≥д виконанн¤ наказу визначаЇ найб≥льш зухвалу форму невиконанн¤. ѕри так≥й непокор≥ п≥длеглий у категоричн≥й форм≥ за¤вл¤Ї або ≥ншим способом демонструЇ, що в≥н виконувати наказ не буде. ¬≥дмова може бути за¤влена в≥ч-на-в≥ч або прилюдно.

6. —уперечка п≥длеглого з приводу отриманого наказу, його обговоренн¤ не створюють складу злочину, ¤кщо наказ виконаний. ¬ цьому випадку суперечка може т¤гнути лише дисципл≥нарну в≥дпов≥дальн≥сть.

7. «лочинн≥сть д≥¤нн¤ в≥дсутн¤, ¤кщо непокора ¤вл¤Ї собою невиконанн¤ незаконного наказу.

8. ≤нше умисне невиконанн¤ наказу визначаЇтьс¤ тим, що п≥длеглий в≥дкрито не за¤вл¤Ї, що не буде виконувати наказ начальника, наказ начебто приймаЇтьс¤ до виконанн¤, але насправд≥ не виконуЇтьс¤.

9. Ќепокору сл≥д вважати зак≥нченим злочином ≥з моменту в≥дкритоњ в≥дмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконанн¤ незалежно в≥д настанн¤ насл≥дк≥в.

10. —убТЇктом злочину можуть бути в≥йськовослужбовець чи в≥йськовозобовТ¤заний п≥д час проходженн¤ збор≥в, ¤к≥ за своњм службовим становищем чи в≥йськовим званн¤м Ї п≥длеглими начальнику, що в≥ддав наказ.

11. « субТЇктивноњ сторони в≥дкрита в≥дмова виконати наказ начальника вчинюЇтьс¤ т≥льки з пр¤мим умислом, а ≥нше умисне невиконанн¤ наказу може бути вчинене ¤к з пр¤мим, так ≥ непр¤мим умислом.

12. ћотиви скоЇнн¤ цього злочину можуть бути р≥зними ≥ дл¤ його квал≥ф≥кац≥њ значенн¤ не мають.

13. „. 2 ст. 402 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за непокору, ¤ку вчинила група ос≥б або ¤ка спричинила т¤жк≥ насл≥дки.

14. √рупова непокора передбачаЇ злочинну д≥ю двох або б≥льше ос≥б, обТЇднаних сп≥льн≥стю умислу. ѕри непокор≥, вчинен≥й групою ос≥б, кожний, хто в≥дмовивс¤ виконати наказ начальника, осв≥домлюЇ, що непокора зд≥йснюЇтьс¤ ним разом з ≥ншою особою в склад≥ групи. ƒл¤ груповоњ непокори на¤вн≥сть попередньоњ змови не Ї обовТ¤зковою. ѕри групов≥й непокор≥ винн≥ виступають в ¤кост≥ сп≥ввиконавц≥в.

15. ѕон¤тт¤ т¤жких насл≥дк≥в у закон≥ пр¤мо не виражене ≥ вир≥шуЇтьс¤ з урахуванн¤м вс≥х обставин конкретного факту непокори.

ƒо т¤жких насл≥дк≥в, ¤к правило, належить в≥дносити:

Ч зрив заход≥в по забезпеченню пост≥йноњ бойовоњ готовност≥ в≥йськовоњ частини, корабл¤, п≥дрозд≥лу;

Ч зрив бойового завданн¤;

Ч знищенн¤ або пошкодженн¤ бойовоњ техн≥ки;

Ч загибель людей; утрата управл≥нн¤ в≥йськами; запод≥¤нн¤ ≥стотноњ майновоњ шкоди та ≥н.

«авжди необх≥дна на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж непокорою та настанн¤м т¤жких насл≥дк≥в.

16. „. 3 ст. 402 передбачаЇ п≥двищену крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за непокору, вчинену в умовах воЇнного стану чи в бойов≥й обстановц≥.

17. ѕон¤тт¤ воЇнного стану розкриваЇтьс¤ у []{4_96_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро оборону ”крањниФ в≥д 6 грудн¤ 1991 р., де зазначено: УвоЇнний стан Ч це особливий правовий режим, що вводитьс¤ в ”крањн≥ або в окремих њњ м≥сцевост¤х у раз≥ збройноњ агрес≥њ чи загрози нападу, небезпеки державн≥й незалежност≥ ”крањни, њњ територ≥альн≥й ц≥л≥сност≥ та передбачаЇ наданн¤ в≥дпов≥дним органам державноњ влади, в≥йськовому командуванню та органам м≥сцевого самовр¤дуванн¤ повноважень, необх≥дних дл¤ в≥дверненн¤ загрози та забезпеченн¤ нац≥ональноњ безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеженн¤ конституц≥йних прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина та прав ≥ законних ≥нтерес≥в юридичних ос≥б ≥з зазначенн¤м строку д≥њ цих обмеженьФ.

ѕочатком та к≥нцем воЇнного стану Ї день ≥ час оголошенн¤ про це у встановленому пор¤дку.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ непокори, вчиненоњ в умовах воЇнного стану, не маЇ значенн¤, де њњ скоЇно Ч в д≥юч≥й арм≥њ чи в тилу.

18. ѕон¤тт¤ бойовоњ обстановки визначаЇ знаходженн¤ в≥йськового формуванн¤ в умовах безпосередньоњ п≥дготовки ≥ веденн¤ бою (операц≥њ). Ѕойова обстановка може мати м≥сце не т≥льки в умовах воЇнного стану, але ≥ в мирний час, коли, наприклад, п≥дрозд≥л в≥дбиваЇ напад на прикордонну заставу чи при порушенн≥ недоторканност≥ пов≥тр¤ного, морського простору ”крањни.

</s402>

<s403>

—татт¤ 403.Ќевиконанн¤ наказу

1. Ќевиконанн¤ наказу начальника, вчинене за в≥дсутност≥ ознак, зазначених у частин≥ перш≥й статт≥ []{1_402}402 цього  одексу, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до одного року, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене в умовах воЇнного стану чи в бойов≥й обстановц≥, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

Ќевиконанн¤ наказу начальника завжди Ї сусп≥льно небезпечним ¤вищем дл¤ «бройних —ил ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань. “ому законодавцем збережена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть ¤к за умисне невиконанн¤ наказу ([]{1_402}ст. 402 Ч непокора), так ≥ за невиконанн¤ наказу з необережною формою вини (ст. 403 Ч невиконанн¤ наказу). —клад цього злочину по обТЇкту та субТЇкту сп≥впадаЇ ≥з складом непокори.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї установлений пор¤док п≥длеглост≥, пос¤ганн¤ на ¤кий породжуЇ неорган≥зован≥сть ≥ безладд¤ у в≥йськах, негативно позначаЇтьс¤ на боЇготовност≥ та боЇздатност≥ в≥йськ, порушуЇ статутний пор¤док у в≥йськах.

[]{4_331_1}—татут внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни, затверджений «аконом ”крањни в≥д 24 березн¤ 1999 р. є 548-XIV, даЇ визначенн¤ пон¤тт¤м УначальникиФ та Уп≥длегл≥Ф, Устарш≥ та молодш≥ за в≥йськовим званн¤мФ.

¬≥дпов≥дно до []{4_331_8}ст. 28 цього —татуту: Їдиноначальн≥сть Ї одним ≥з принцип≥в буд≥вництва ≥ кер≥вництва «бройними —илами ”крањни ≥ пол¤гаЇ в: над≥ленн≥ командира (начальника) вс≥Їю повнотою розпор¤дчоњ влади стосовно п≥длеглих..., наданн≥ командиров≥ (начальников≥) права одноособово приймати р≥шенн¤, в≥ддавати накази; забезпеченн≥ виконанн¤ зазначених р≥шень (наказ≥в), виход¤чи ≥з всеб≥чноњ оц≥нки обстановки та керуючись вимогами закон≥в ≥ статут≥в «бройних —ил ”крањни.

«г≥дно з≥ []{4_331_8}ст. 30 —татуту: начальник маЇ право в≥ддавати п≥длеглому накази ≥ зобовТ¤заний перев≥р¤ти њх виконанн¤. ѕ≥длеглий зобовТ¤заний беззастережно виконувати накази начальника, кр≥м випадк≥в в≥дданн¤ ¤вно злочинного наказу, ≥ ставитис¤ до нього з повагою.

[]{4_331_8}—т. 31 —татуту даЇ визначенн¤ пр¤мих та безпосередн≥х начальник≥в, а []{4_331_8}ст. 32 Ч визначенн¤ начальник≥в у залежност≥ в≥д њх в≥йськових звань.

ѕ≥д наказом сл≥д розум≥ти акт органу в≥йськового управл≥нн¤ (командира, начальника), ¤кий м≥стить обовТ¤зков≥ дл¤ виконанн¤ ≥ндив≥дуальн≥ приписи (вимоги), адресован≥ конкретним п≥длеглим особам або груп≥ ос≥б дл¤ зд≥йсненн¤ (чи незд≥йсненн¤) конкретних д≥й.

¬≥д такого наказу сл≥д в≥др≥зн¤ти наказ органу в≥йськового управл≥нн¤, ¤к вид нормативного акта, що м≥стить норми права (вимоги), адресован≥ невизначеному колу ос≥б, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й. “ому не можна розгл¤дати ¤к невиконанн¤ наказу (ст. 403) випадки невиконанн¤ чи неналежного виконанн¤ наказ≥в, ≥нструкц≥й та ≥нших в≥домчих нормативних акт≥в ћ≥н≥стерства оборони ”крањни, ≥нших в≥йськових формувань, ¤к≥ реіламентують д≥¤льн≥сть певного невизначеного кола ос≥б, а також п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й. «а певних умов так≥ д≥њ можуть утворювати склад ≥ншого (наприклад, службового) злочину.

 р≥м того, не п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за ст. 403 випадки порушень в≥йськовослужбовц¤ми правил несенн¤ спец≥альних служб (вартовоњ, патрульноњ, внутр≥шньоњ, бойового чергуванн¤ тощо), оск≥льки в≥дпов≥дальн≥сть за так≥ правопорушенн¤ передбачена ≥ншими статт¤ми чинного  одексу.

Ќаказ може бути в≥дданий письмово або усно (у тому числ≥ по телефону, телеграфу, рад≥о тощо), безпосередньо п≥длеглому або через ≥нших ос≥б. Ќаказ начальника по служб≥ та в ≥нтересах служби може в≥ддаватис¤ ¤к у район≥ дислокац≥њ в≥йськовоњ частини, так ≥ поза межами њњ розташуванн¤. Ќаказ може стосуватис¤ не т≥льки питань, повТ¤заних ≥з безпосередньою службовою д≥¤льн≥стю п≥длеглого, але ≥ його повед≥нки поза службою, у громадських м≥сц¤х тощо.

¬≥дпов≥дно до []{4_329_1}ст. 6 ƒисципл≥нарного —татуту «бройних —ил ”крањни, затвердженого []{4_329_0}«аконом ”крањни в≥д 24 березн¤ 1999 р. є 551-XIV: право командира Ч в≥ддавати накази ≥ розпор¤дженн¤, а обовТ¤зок п≥длеглого Ч њх виконувати, кр≥м випадку в≥дданн¤ ¤вно злочинного наказу чи розпор¤дженн¤. Ќаказ маЇ бути виконаний сумл≥нно, точно та у встановлений строк. ¬≥дпов≥дальн≥сть за наказ несе командир, ¤кий його в≥ддав. “ому наказ повинен в≥ддаватис¤ в пор¤дку служби ≥ лише в ≥нтересах служби.

ѕ≥длеглий не повинен обговорювати наказ начальника. «г≥дно з наведеними вимогами []{4_329_0}ƒисципл≥нарного —татуту «бройних —ил ”крањни в≥дпов≥дальн≥сть за наказ несе начальник, ¤кий його в≥ддав. –азом з тим, у випадку в≥дданн¤ ¤вно злочинного наказу чи розпор¤дженн¤, вони не п≥дл¤гають виконанню ([]{4_255_60}ст. 60  онституц≥њ ”крањни). ѕ≥длеглий, ¤кий виконав ¤вно злочинний наказ, та начальник, ¤кий його в≥ддав, п≥дл¤гають крим≥нальн≥й в≥дпов≥дальност≥ за скоЇне.

ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у невиконанн≥ чи неналежному виконанн≥ наказу, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки. ѕри невиконанн≥ наказу повинн≥ бути в≥дсутн≥ ознаки непокори, у тому числ≥ в≥дсутн≥ в≥дкрита за¤ва про небажанн¤ виконувати наказ ≥ демонстративн≥ д≥њ, що св≥дчать про ¤вне небажанн¤ п≥длеглого коритис¤ наказу начальника.

ѕрикладом невиконанн¤ наказу може бути наступний випадок: в≥йськовослужбовець зранку отримав наказ начальника заступити о 16 годин≥ на бойове чергуванн¤, п≥сл¤ чого вињхав за меж≥ гарн≥зону, розраховуючи повернутис¤ вчасно. ѕроте його розрахунок не виправдавс¤ ≥ вчасно в≥н не повернувс¤, у звТ¤зку з чим на бойове чергуванн¤ не заступив.

ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони Ї настанн¤ ≥з-за невиконанн¤ наказу т¤жких насл≥дк≥в (про т¤жк≥ насл≥дки див. коментар до []{1_402}ст. 402).

Ќеобх≥дно встановлювати на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж невиконанн¤м наказу та насл≥дками, ¤к≥ настали. ” раз≥ в≥дсутност≥ настанн¤ саме т¤жких насл≥дк≥в д≥њ винноњ особи, ¤ка вчинила невиконанн¤ наказу, складу цього злочину не утворюють ≥ т¤гнуть за собою застосуванн¤ норм []{4_329_0}ƒисципл≥нарного —татуту «бройних —ил ”крањни.

—убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ лише необережною формою вини ([]{1_25}ст. 25). ѕри цьому винний не передбачаЇ можливост≥ невиконанн¤ наказу, хоч повинен був ≥ м≥г це передбачити (злочинна недбал≥сть). ѕереважно це випадки невиконанн¤, неповного чи неточного виконанн¤ наказу внасл≥док неуважност≥, недбалого ставленн¤ до виконанн¤ службових обовТ¤зк≥в.

” раз≥ умисного скоЇнн¤ в≥йськовослужбовцем вказаних у диспозиц≥њ статт≥ д≥й настаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за непокору ([]{1_402}ст. 402).

—убТЇктом злочину може бути в≥йськовослужбовець, ¤кий за своњм службовим становищем чи в≥йськовим званн¤м Ї п≥длеглим начальнику, що видав наказ.

„. 2 ц≥Їњ статт≥ передбачен≥ так≥ дв≥ квал≥ф≥куюч≥ ознаки злочину, ¤к вчиненн¤ невиконанн¤ наказу в умовах:

Ч воЇнного стану;

Ч в бойов≥й обстановц≥.

ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. коментар до []{1_402}ст. 402.

</s403>

<s404>

—татт¤ 404.ќп≥р начальников≥ або примушуванн¤ його до порушенн¤ службових обовТ¤зк≥в

1. ќп≥р начальников≥, а також ≥нш≥й особ≥, ¤ка виконуЇ покладен≥ на нењ обовТ¤зки з в≥йськовоњ служби, або примушуванн¤ њх до порушенн¤ цих обовТ¤зк≥в Ч

караютьс¤ службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ групою ос≥б або ≥з застосуванн¤м зброњ, або так≥, що спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони були вчинен≥ в умовах воЇнного стану чи в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дванадц¤ти рок≥в.

4. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами другою або третьою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони були повТ¤зан≥ з умисним вбивством начальника або ≥ншоњ особи, ¤ка виконуЇ обовТ¤зки з в≥йськовоњ служби, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

1. ќп≥р начальников≥ або примушуванн¤ його до порушенн¤ службових обовТ¤зк≥в Ї найб≥льш небезпечними злочинами у «бройних —илах ”крањни та ≥нших в≥йськах. «аконодавець в≥дносить њх до т¤жких злочин≥в. ѕ≥двищена сусп≥льна небезпечн≥сть цих злочин≥в пол¤гаЇ в тому, що винний в≥дкрито ≥ зухвало втручаЇтьс¤ в службову д≥¤льн≥сть начальника або ≥ншого в≥йськовослужбовц¤, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ в ≥нтересах в≥йськового пор¤дку, з метою припинити або зм≥нити њњ законний характер.

2. ” ст. 404 обТЇднан≥ два склади злочину:

Ч оп≥р начальников≥, а також ≥нш≥й особ≥, ¤ка виконуЇ покладен≥ на нењ обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥;

Ч примушуванн¤ цих ос≥б до порушенн¤ покладених на них обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥.

ќбТЇктом злочин≥в Ї пор¤док в≥йськовоњ п≥дпор¤дкованост≥, що забезпечуЇ нормальну службову д≥¤льн≥сть командир≥в (начальник≥в) або ≥нших ос≥б, що виконують обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥, а також житт¤ та здоровТ¤ цих людей.

3. ќп≥р виражаЇтьс¤ у д≥¤х, спр¤мованих на перешкодженн¤ начальникам та ≥ншим особам виконувати покладен≥ на них обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥.

ќп≥р може вчинюватис¤ т≥льки п≥д час виконанн¤ начальником або ≥ншою особою того чи ≥ншого обовТ¤зку по в≥йськов≥й служб≥. ¬≥н може ≥ не супроводжуватис¤ насильством, а виражатис¤ у створенн≥ перепон, у спроб≥ вирватис¤ п≥д час затриманн¤.

4. ƒл¤ складу примушуванн¤ необх≥дною Ї на¤вн≥сть таких обовТ¤зкових ознак:

Ч застосуванн¤ до начальника чи ≥ншоњ особи, ¤ка виконуЇ обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥, псих≥чного чи ф≥зичного насильства;

Ч предТ¤вленн¤ до зазначених ос≥б конкретних вимог, спр¤мованих на протизаконне припиненн¤ або зм≥ну характеру њх службовоњ д≥¤льност≥.

якщо п≥д час застосуванн¤ насильства до в≥йськовослужбовц¤ не будуть предТ¤влен≥ конкретн≥ вимоги про порушенн¤ обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥, то под≥бн≥ д≥њ можуть бути квал≥ф≥кован≥ ¤к погроза начальников≥ чи ¤к насильницьк≥ д≥њ щодо начальника ([]{1_405}ст. 405) або ¤к оп≥р.

ѕримушуванн¤ може стосуватис¤ службових д≥й, ¤к≥ виконуютьс¤ ¤к в момент примушуванн¤, так ≥ до д≥й, ¤к≥ повинн≥ (або можуть) виконуватись у майбутньому.

5. «лочини визнаютьс¤ зак≥нченими з моменту фактичного вчиненн¤ опору або примушуванн¤, незалежно в≥д того, чи вдалос¤ винному перешкодити в≥йськовослужбовцю виконати покладен≥ на нього обовТ¤зки по служб≥ або примусити њх порушити.

6. ƒо ≥нших ос≥б, що виконують покладен≥ на них обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥, належать в≥йськовослужбовц≥, що перебувають у склад≥ караул≥в, патрул¤ або нар¤д≥в внутр≥шньоњ служби, та ≥нш≥ в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ виконують певн≥ обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥.

7. «а ч. 2 ст. 404 квал≥ф≥куютьс¤ оп≥р або примушенн¤, ¤к≥ вчинен≥ за обт¤жуючих обставин. ÷≥Їю ж частиною передбачена в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ розгл¤дуваних злочин≥в групою ос≥б або ≥з застосуванн¤м зброњ чи ¤кщо ц≥ протиправн≥ д≥њ пот¤гли за собою т¤жк≥ насл≥дки. ƒл¤ складу будь-¤кого ≥з вказаних злочин≥в досить хоча б одн≥Їњ ≥з названих обт¤жуючих обставин.

8. ƒл¤ на¤вност≥ групи ¤к квал≥ф≥куючоњ ознаки не обовТ¤зково, щоб м≥ж винними в≥дбулась попередн¤ домовлен≥сть. —п≥льн≥сть умислу ≥ сум≥сн≥сть д≥й може виникнути п≥д час вчиненн¤ опору чи примушенн¤. Ќеобх≥дно т≥льки, щоб кожна особа усв≥домлювала, що вона чинить оп≥р чи примушуванн¤ разом з ≥ншими особами.

9. «астосуванн¤ зброњ означаЇ безпосередн≥й вплив холодною чи вогнепальною, а також ≥ншою стр≥лецькою зброЇю, що Ї у винного, на ос≥б, ¤ким вчинюЇтьс¤ оп≥р або ¤к≥ примушуютьс¤ до порушенн¤ обовТ¤зк≥в по служб≥. «бро¤ в цих випадках використовуЇтьс¤ ¤к зас≥б псих≥чного чи ф≥зичного насильства. ѕогроза словами застосувати зброю, без вчиненн¤ за допомогою нењ конкретних д≥й (добуванн¤ зброњ, виконанн¤ постр≥лу вгору, вб≥к тощо), не Ї обт¤жуючою обставиною, передбаченою ч. 2 ст. 404.

ѕ≥д зброЇю треба розум≥ти предмети, Їдиним або головним призначенн¤м ¤ких Ї спричиненн¤ смерт≥ або т≥лесних ушкоджень.

10. “¤жкими насл≥дками можуть визнаватис¤ зрив бойового завданн¤, запод≥¤нн¤ держав≥ великоњ майновоњ шкоди, нанесенн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ особ≥, ¤ка виконуЇ обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥, нанесенн¤ середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень дек≥льком особам чи спричиненн¤ смерт≥ з необережност≥. “¤жк≥сть насл≥дк≥в визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м конкретних обставин справи.

ѕри цьому нав≥ть умисне запод≥¤нн¤ п≥д час опору чи примушенн¤ т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤ хоча б одн≥й людин≥ або середньоњ т¤жкост≥ дек≥льком особам, а також необережне спричиненн¤ смерт≥ не т¤гне за собою додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за статт¤ми про злочини проти особи. ќп≥р або примушенн¤, внасл≥док ¤ких були умисно запод≥¤н≥ т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, ¤к≥ пот¤гли за собою смерть потерп≥лого, необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ч. 2 ст. 404 та []{1_121}ст. 121.

11. «а ч. 4 ст. 404 оп≥р або примушуванн¤ квал≥ф≥куютьс¤ у випадках, коли Ї хоча б одна ≥з ознак, передбачених ч. 2, 3.  р≥м того, треба щоб д≥¤нн¤ було повТ¤зане з умисним вбивством начальника або ≥ншоњ особи, що виконували обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥. ” цьому випадку оп≥р чи примушуванн¤, повТ¤зан≥ з умисним вбивством, не потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}ст. 115.

ќп≥р чи примушуванн¤, повТ¤зан≥ ≥з замахом на умисне вбивство, квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_15}ч. 4 ст. 15 ≥ ст. 404.

12. якщо опору чи примушуванню передували хул≥ганськ≥ д≥њ, ¤к≥ не охоплюютьс¤ ознаками ≥нших в≥йськових злочин≥в, маЇ м≥сце реальна сукупн≥сть двох злочин≥в, передбачених []{1_296}ст. 296 ≥ 404.

¬чиненн¤ в≥йськовослужбовцем опору представнику влади або представнику громадськост≥, що охорон¤ють громадський пор¤док, ≥ оп≥р прац≥внику м≥л≥ц≥њ або члену громадського формуванн¤ з охорони громадського пор¤дку, а також в≥йськовослужбовцю при виконанн≥ цими особами покладених на них обовТ¤зк≥в по охорон≥ громадського пор¤дку Ч квал≥ф≥куютьс¤ за []{1_342}ст. 342.

ѕримушенн¤ прац≥вник≥в правоохоронних орган≥в з числа в≥йськовослужбовц≥в до порушенн¤ ними обовТ¤зк≥в, повТ¤заних з в≥дправленн¤м правосудд¤, розкритт¤м злочин≥в або ≥нших правопорушень чи запоб≥ганн¤м њм, треба квал≥ф≥кувати за статт¤ми, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти правосудд¤ та пор¤дку управл≥нн¤. якщо такими д≥¤ми було вчинено ще й пос¤ганн¤ на пор¤док несенн¤ в≥йськовоњ служби, скоЇне треба квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в: проти правосудд¤ чи пор¤дку управл≥нн¤ та за ст. 404.

13. ѕро воЇнний час та бойову обстановку див. коментар до []{1_402}ст. 402.

14. ќп≥р ≥ примушуванн¤ характеризуютьс¤ т≥льки пр¤мим умислом. ѕсих≥чне ставленн¤ до т¤жких насл≥дк≥в, передбачених ст. 404, може характеризуватис¤ ¤к умисною формою вини, так ≥ необережною.

15. —убТЇктом злочин≥в можуть бути в≥йськовослужбовц≥ р¤дового, сержантського ≥ старшинського складу, прапорщики ≥ м≥чмани, а також особи оф≥церського складу.

</s404>

<s405>

—татт¤ 405.ѕогроза або насильство щодо начальника

1. ѕогроза вбивством або запод≥¤нн¤м т≥лесних ушкоджень чи побоњв начальников≥ або знищенн¤м чи пошкодженн¤м його майна у звТ¤зку з виконанн¤м ним обовТ¤зк≥в з в≥йськовоњ служби Ч

караЇтьс¤ триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. «апод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, побоњв або вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й щодо начальника у звТ¤зку з виконанн¤м ним обовТ¤зк≥в з в≥йськовоњ служби Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до семи рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ групою ос≥б, або ≥з застосуванн¤м зброњ, або в умовах воЇнного стану чи в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. «лочин пос¤гаЇ на можлив≥сть командира (начальника) у будь-¤ких умовах виконувати своњ обовТ¤зки ≥ твердо керувати д≥¤ми п≥длеглих в ≥нтересах в≥йськовоњ дисципл≥ни та пор¤дку.

ќбТЇктом злочину Ї вимога про беззастережну покору начальнику, ¤ка установлена у «бройних —илах ≥ забезпечуЇ начальнику можлив≥сть керувати д≥¤льн≥стю своњх п≥длеглих в ≥нтересах в≥йськовоњ служби.

2. ѕ≥д погрозою ¤к в≥йськовим злочином сл≥д розум≥ти такий вплив на начальника, ¤кий маЇ на мет≥ зал¤кати його вбивством, спричиненн¤м т≥лесних ушкоджень чи нанесенн¤м побоњв, або знищенн¤м чи пошкодженн¤м його майна з метою добитис¤ в≥д нього в ≥нтересах погрожуючого в≥дмови в≥д належного виконанн¤ обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥. ƒл¤ складу цього злочину необх≥дно, щоб погроза: була адресована начальнику; була висловлена у звТ¤зку ≥з виконанн¤м ним обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥; пол¤гала в зал¤куванн≥ вбивством, запод≥¤нн≥ т≥лесних ушкоджень чи побоњв або знищенн≥ чи пошкодженн≥ його майна; була реальною.

ѕри в≥дсутност≥ одн≥Їњ ≥з вказаних ознак нема складу розгл¤дуваного злочину.

ѕогроза Ї формою псих≥чного насильства над начальником. ¬она може ви¤вл¤тис¤ у висловлюванн≥ (усно, письмово, ≥з застосуванн¤м техн≥чних засоб≥в), а також у жестах або ≥нших д≥¤х, за допомогою ¤ких винний зал¤куЇ потерп≥лого.

ѕ≥д погрозою вбивством сл≥д розум≥ти виражений зовн≥ та доведений до потерп≥лого нам≥р позбавити його житт¤.

ѕ≥д погрозою запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень чи побоњв сл≥д розум≥ти погрозу запод≥¤нн¤ начальнику р≥зного ступен¤ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень чи побоњв. ѕри цьому ступ≥нь небезпечност≥ насильства дл¤ здоровТ¤ потерп≥лого на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ.

ѕ≥д погрозою знищенн¤ майна сл≥д розум≥ти виражен≥ зовн≥ та доведен≥ до потерп≥лого нахваленн¤ призвести його майно в стан, при ¤кому його неможливо буде використати за ц≥льовим призначенн¤м. ¬ той же час протид≥¤ законн≥й д≥¤льност≥ начальника може зд≥йснюватис¤ ≥ шл¤хом погрози пошкодженн¤ майна. ѕри цьому варт≥сть ремонту майна, ¤ке особа погрожувала пошкодити, може дор≥внювати або перевищувати його варт≥сть. ≤ншими словами, ступ≥нь сусп≥льноњ небезпечност≥ таких д≥й може р≥вн¤тись або нав≥ть перевищувати ступ≥нь сусп≥льноњ небезпечност≥ злочину, вчиненого шл¤хом погрози знищенн¤ майна начальника.

÷е означаЇ, що погроза пошкодженн¤ майна за певних обставин може вплинути на псих≥ку потерп≥лого так, що протид≥¤ його законн≥й д≥¤льност≥ буде б≥льш ефективною.

ѕ≥д майном сл≥д розум≥ти ¤к рухоме (грош≥, носильн≥ реч≥, автомашини, мотоцикли, худобу тощо), так ≥ нерухоме (жилий будинок, дача, плодово¤г≥дн≥ та ≥нш≥ насадженн¤, пос≥ви тощо) майно.

3. —удова практика не розгл¤даЇ ¤к в≥йськовий злочин погрозу, висловлену начальнику у звТ¤зку з вчиненн¤м ним неправом≥рних д≥й, а також таких, що не в≥дпов≥дають ≥нтересам в≥йськовоњ служби.

4. ѕогроза повинна бути конкретною. «а¤ви типу У¤ тоб≥ покажуФ тощо не м≥ст¤ть конкретноњ форми зал¤куванн¤ ≥ не можуть бути визнан≥ злочином, що коментуЇтьс¤.

5. –еальн≥сть погрози визначаЇтьс¤ у кожному конкретному випадку ≥з врахуванн¤м обставин справи, зокрема з врахуванн¤м форми њњ висловленн¤, можливост≥ реал≥зувати погрозу негайно чи п≥сл¤ спливу пор≥вн¤но нетривалого часу, впливу, ¤кий вона зробила на начальника, а також тих негативних насл≥дк≥в, ¤к≥ могли бути обумовлен≥ ц≥Їю погрозою.

6. ѕогроза може бути висловлена безпосередньо начальнику або через ≥нших ос≥б. ¬ останньому випадку обовТ¤зково маЇ бути встановлено, що винний бажав, щоб погроза була в≥дома начальнику.

7. ѕогроза вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту, коли начальник, на адресу ¤кого вона була висловлена, сприйн¤в њњ.

8. —убТЇктом злочину Ї в≥йськовослужбовець, п≥длеглий по служб≥ чи в≥йськовому званню особ≥, ¤к≥й погрожуЇ.

9. «лочин вчинюЇтьс¤ т≥льки з пр¤мим умислом: винний усв≥домлюЇ, що погрожуЇ начальнику вбивством, спричиненн¤м т≥лесних ушкоджень, нанесенн¤м побоњв або знищенн¤м чи пошкодженн¤м його майна, ≥ бажаЇ, щоб ц¤ погроза була сприйн¤та начальником.

ћотивом погрози Ї невдоволенн¤ правом≥рною, тобто такою, що в≥дпов≥даЇ законам та статутам, вимоглив≥стю начальника.

10. якщо погроза Ї складовою частиною вчиненн¤ опору начальнику або примушенн¤, то так≥ д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати т≥льки за []{1_404}ст. 404. Ќе створюЇ самост≥йного складу злочину ≥ погроза, висловлена п≥д час вчиненн¤ насильницьких д≥й щодо начальника (ч. 2 ст. 405).

11. Ќасильство щодо начальника, ¤кому п≥длеглий, в≥дпов≥дно до вимог в≥йськових статут≥в, повинен ви¤вл¤ти повагу ≥ ¤кого повинен захищати в бою, Ї дуже грубою формою порушенн¤ в≥йськовоњ дисципл≥ни. ¬оно утруднюЇ виконанн¤ начальником своњх обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥ та спричин¤Ї шкоду його здоровТю. ” багатьох випадках насильство щодо начальника повТ¤зано з помстою за його справедливу вимоглив≥сть. ќсь чому крим≥нальний закон в≥дносить розгл¤дуване д≥¤нн¤ до найб≥льш сусп≥льно небезпечних злочин≥в.

ƒо ч. 2 ст. 405 в≥днесен≥ так≥ злочинн≥ д≥њ, ¤к запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, побоњв або вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й щодо начальника у звТ¤зку з виконанн¤м ним обовТ¤зк≥в з в≥йськовоњ служби.

12. “≥лесними ушкодженн¤ми називаЇтьс¤ протиправне ≥ винне запод≥¤нн¤ шкоди здоровТю ≥ншоњ особи, ¤ким порушено анатом≥чну ц≥л≥сть або ф≥з≥олог≥чн≥ функц≥њ тканин чи орган≥в потерп≥лого при пос¤ганн≥ на здоровТ¤.

’арактер ≥ т¤жк≥сть т≥лесних ушкоджень визначаютьс¤ судово-медичною експертизою. ѕри цьому ступ≥нь т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень на квал≥ф≥кац≥ю не впливають.

ѕобоњ Ч це неодноразов≥ удари, що нанос¤тьс¤ в один час одному потерп≥лому.

≤ншими насильницькими д≥¤ми можуть бути викручуванн¤ рук, н≥г, стискуванн¤ горла, статевих орган≥в тощо. ќдним з обовТ¤зкових компонент≥в насильницьких д≥й Ї безпосередн≥й ф≥зичний вплив на потерп≥лого.

13. —причиненн¤ начальнику т¤жкого т≥лесного ушкодженн¤, внасл≥док ¤кого сталас¤ його смерть, квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в (ч. 2 ст. 405 та []{1_121}ч. 2 ст. 121).

”мисне вбивство начальника у звТ¤зку з виконанн¤м ним обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥ при в≥дсутност≥ ознак опору та примушенн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_115}ч. 2 п. 8 ст. 115.

14. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту запод≥¤нн¤ начальнику т≥лесних ушкоджень, побоњв або вчиненн¤ ≥нших насильницьких д≥й.

15. —убТЇктом злочину Ї в≥йськовослужбовець, ¤кий пост≥йно чи тимчасово, по служб≥ чи в≥йськовому званню п≥длеглий особ≥, щодо ¤коњ вчинюютьс¤ насильницьк≥ д≥њ.

16. ¬казан≥ д≥њ щодо начальника характеризуютьс¤ умисною формою вини. «лочин маЇ бути повТ¤заний з≥ службовою д≥¤льн≥стю начальника. Ќасильство щодо начальника з мотив≥в ревнощ≥в, заздрост≥, особистоњ непри¤зн≥ та з ≥нших причин, не повТ¤заних з≥ службовою д≥¤льн≥стю начальника ≥ порушенн¤м в≥йськового правопор¤дку, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 405.

17. ќбТЇктивну сторону злочину, передбаченого ч. 3 ст. 405, складають д≥њ, передбачен≥ ч. 1 або 2 ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ групою ос≥б, або в умовах воЇнного стану, або в бойов≥й обстановц≥.

18. ƒл¤ на¤вност≥ групи ¤к квал≥ф≥куючоњ ознаки не обовТ¤зково, щоб м≥ж винними в≥дбулась попередн¤ домовлен≥сть. —п≥льн≥сть умислу ≥ сум≥сн≥сть д≥й можуть виникнути п≥д час вчиненн¤ злочину. Ќеобх≥дно т≥льки, щоб кожна особа усв≥домлювала, що вона робить.

19. «астосуванн¤ зброњ означаЇ безпосередн≥й вплив холодною чи вогнепальною, а також ≥ншою стр≥лецькою зброЇю, ¤ка Ї у винного, на ос≥б, стосовно ¤ких вчинюютьс¤ злочинн≥ д≥њ. «бро¤ в цих випадках використовуЇтьс¤ ¤к зас≥б псих≥чного чи ф≥зичного насильства.

ѕ≥д зброЇю сл≥д розум≥ти предмети, Їдиним або головним призначенн¤м ¤ких Ї спричиненн¤ смерт≥ або т≥лесних ушкоджень.

20. ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. коментар до []{1_401}ст. 401, []{1_402}402.

</s405>

<s406>

—татт¤ 406.ѕорушенн¤ статутних правил взаЇмов≥дносин м≥ж в≥йськовослужбовц¤ми за в≥дсутност≥ в≥дносин п≥длеглост≥

1. ѕорушенн¤ статутних правил взаЇмов≥дносин м≥ж в≥йськовослужбовц¤ми за в≥дсутност≥ м≥ж ними в≥дносин п≥длеглост≥, що ви¤вилос¤ в завданн≥ побоњв чи вчиненн≥ ≥ншого насильства, Ч

караЇтьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до одного року, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно вчинене щодо к≥лькох ос≥б або запод≥¤ло легк≥ чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤, а також таке, що маЇ характер знущанн¤ або глумленн¤ над в≥йськовослужбовцем, Ч

караЇтьс¤ триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ групою ос≥б або ≥з застосуванн¤м зброњ, або так≥, що спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дес¤ти рок≥в.

—татт¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ статутних правил взаЇмов≥дносин м≥ж в≥йськовослужбовц¤ми, р≥вними за службовим станом та в≥йськовим званн¤м, тобто за в≥дсутност≥ м≥ж ними в≥дносин п≥длеглост≥, а також м≥ж старшим ≥ молодшим, але таких, що не перебувають у в≥дносинах п≥длеглост≥ (так зван≥ нестатутн≥ в≥дносини).

1. ќбТЇктом злочину Ї закр≥плений у в≥йськових статутах пор¤док взаЇмов≥дносин в≥йськовослужбовц≥в, ¤к≥ не перебувають у в≥дносинах п≥длеглост≥.

[]{4_331_1}—татут внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни, затверджений «аконом ”крањни в≥д 24 березн¤ 1999 р. є 548-XIV, даЇ визначенн¤ пон¤тт¤м УначальникиФ та Уп≥длегл≥Ф, Устарш≥ та молодш≥ за в≥йськовим званн¤мФ. []{4_331_8}—т. 31 —татуту даЇ визначенн¤ пр¤мих та безпосередн≥х начальник≥в, а у []{4_331_8}ст. 32 Ч дано визначенн¤ начальник≥в у залежност≥ в≥д њх в≥йськових звань. “ому досл≥дженн¤ фактичних обставин на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ м≥ж в≥йськовослужбовц¤ми в≥дносин п≥длеглост≥ маЇ велике значенн¤ дл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ њхн≥х д≥й.

«а ст. 406 не може квал≥ф≥куватись застосуванн¤ одним в≥йськовослужбовцем до ≥ншого насильства, обумовленого виключно особистими взаЇмов≥дносинами, ¤к≥ не повТ¤зан≥ з в≥йськовою службою, а також ¤к≥ не супроводжувались порушенн¤м в≥йськового пор¤дку. “ак≥ правопорушенн¤ повинн≥ розгл¤датись ¤к злочини проти особи.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в нанесенн≥ в≥йськовослужбовцю побоњв або в застосуванн≥ ≥ншого насильства з метою змусити його виконувати повн≥стю або частково окрем≥ обовТ¤зки, ¤к≥ були покладен≥ на винного по служб≥, або виконувати дорученн¤ особистого характеру чи ¤к≥-небудь протиправн≥ д≥њ, а також дл¤ того, щоб принизити особисту г≥дн≥сть потерп≥лого.

≤нше насильствоФ може виражатис¤ у р≥зних видах ф≥зичного впливу на потерп≥лого, ¤к≥ не Ї побо¤ми ≥ не повТ¤зан≥ ≥з запод≥¤нн¤м т≥лесних ушкоджень; в погроз≥ застосуванн¤ насильства; у вилученн≥ у в≥йськовослужбовц¤ ≥з застосуванн¤м насильства та погрози його застосуванн¤ продукт≥в харчуванн¤, ≥нших матер≥альних ц≥нностей тощо.

ѕро побоњ див. коментар до []{1_126}ст. 126.

«лочин, передбачений ц≥Їю статтею, може бути скоЇний не т≥льки у розташуванн≥ п≥дрозд≥лу, на територ≥њ в≥йськовоњ частини, але й за њх межами, наприклад, у м≥сц≥ виконанн¤ роб≥т, проведенн¤ культурно-масових, спортивних заход≥в, орган≥зованого в≥дпочинку.

Ќасильство може виражатис¤ у ф≥зичному чи псих≥чному вплив≥ на потерп≥лого.

‘≥зичне насильство пол¤гаЇ в нанесенн≥ побоњв або в ≥нших формах безпосереднього впливу на орган≥зм людини. ¬ де¤ких випадках насильство може про¤вл¤тис¤ в мордуванн≥ р≥зними способами (в тому числ≥ ≥ з застосуванн¤м р≥зноман≥тних предмет≥в та речовин).

‘≥зичне насильство одного в≥йськовослужбовц¤ щодо ≥ншого може бути визнано в≥йськовим злочином (ст. 406) лише у тому випадку, коли воно пос¤гаЇ на встановлений пор¤док несенн¤ в≥йськовоњ служби: застосоване у звТ¤зку з виконанн¤м потерп≥лим обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥ чи при виконанн≥ хоча б одного ≥з цих обовТ¤зк≥в; або коли застосуванн¤ насильства хоча безпосередньо ≥ не повТ¤зане з виконанн¤м обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥, але було звТ¤зане з очевидним дл¤ винного порушенн¤м пор¤дку в≥йськових в≥дносин ≥ виражало ¤вну зневагу до в≥йськового колективу.

ѕсих≥чне насильство пол¤гаЇ у вплив≥ на псих≥ку людини шл¤хом зал¤куванн¤, погроз, щоб зламати њњ волю до опору, в≥дстоюванн¤ своњх прав та свобод.

Ќасильство щодо ос≥б, з ¤кими винний перебуваЇ у в≥дношенн¤х п≥длеглост≥, не може квал≥ф≥куватись за ст. 406.

«а ц≥Їю статтею можуть квал≥ф≥куватись нестатутн≥ насильницьк≥ д≥њ ос≥б, ¤к≥ перебувають м≥ж собою у в≥дношенн¤х старшинства.

 вал≥ф≥куючими ознаками визнаютьс¤:

Ч вчиненн¤ д≥¤нн¤ щодо к≥лькох ос≥б (ч. 2);

Ч запод≥¤нн¤ в≥йськовослужбовцю легких чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень (ч. 2);

Ч вчиненн¤ таких д≥й, що мають характер знущанн¤ або глумленн¤ над в≥йськовослужбовцем (ч. 2);

Ч вчиненн¤ злочину групою ос≥б (ч. 3);

Ч застосуванн¤ зброњ (ч. 3);

Ч настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в (ч. 3).

¬чиненн¤ д≥¤нн¤ Ущодо к≥лькох ос≥бФ маЇ м≥сце у випадках, коли прот¤гом певного в≥др≥зку часу, що охоплюЇтьс¤ конкретним злочином, нанесен≥ побоњ або застосоване ≥нше насильство щодо двох ≥ б≥льше ос≥б.

ѕро легк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ та середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ див. коментар, в≥дпов≥дно, до []{1_125}ст. 125 ≥ []{1_122}122.

—причиненн¤ в процес≥ нестатутних насильницьких д≥й легких т≥лесних чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень повн≥стю охоплюЇ ч. 2 ст. 406 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ не потребуЇ.

“ерм≥н Узнущанн¤ або глумленн¤Ф Ї оц≥ночними ≥ повинн≥ вир≥шуватис¤ у кожному конкретному випадку ≥ндив≥дуально.

ѕро групу ос≥б див. коментар до []{1_402}ст. 402.

√рупов≥ нестатутн≥ насильницьк≥ д≥њ скоюютьс¤ сум≥сно двома ≥ б≥льше в≥йськовослужбовц¤ми, ¤к≥ обТЇднан≥ загальним умислом.  ожен ≥з цих в≥йськовослужбовц≥в виступаЇ у ¤кост≥ сп≥ввиконавц¤. «лочин групою ос≥б може бути скоЇно ¤к за попередньою домовлен≥стю винних ос≥б м≥ж собою, так ≥ без такоњ домовленост≥. Ќеобх≥дною умовою квал≥ф≥кац≥њ д≥й винних (у раз≥ в≥дсутност≥ попередньоњ домовленост≥ м≥ж ними) Ї розум≥нн¤ кожним ≥з них того, що нестатутн≥ д≥њ скоюютьс¤ ними у груп≥ з ≥ншими.

якщо ж обТЇктивна сторона злочину виконана одним в≥йськовослужбовцем за п≥дбурюванн¤м чи за вказ≥вкою орган≥затора злочину, то д≥њ виконавц¤ повинн≥ бути квал≥ф≥кован≥ за ч. 1 чи 2 ст. 406, а д≥њ орган≥затора або п≥дбурювача Ч за ч. 1 чи 2 ст. 406 ≥ []{1_14}ст. 14 ≥ []{1_15}15. ѕо аналог≥њ повинно квал≥ф≥куватись скоЇне сп≥вучасниками нестатутних насильницьких д≥й, один ≥з ¤ких Ї в≥йськовослужбовцем, а ≥нший цив≥льною особою. ѓхн≥ д≥њ не можуть бути квал≥ф≥кован≥ за ч. 3 ст. 406, ¤к скоЇн≥ у груп≥, оск≥льки цив≥льна особа не Ї субТЇктом в≥йськових злочин≥в ≥ може бути, у даному випадку, лише пособником, орган≥затором або п≥дбурювачем. –азом з тим, орган≥затори, п≥дбурювач≥ ≥ пособники можуть бути визнан≥ сп≥вучасниками групових нестатутних насильницьких д≥й, скоЇних дек≥лькома сп≥ввиконавц¤ми.

ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ групою ос≥б, повинн≥ квал≥ф≥куватись за ч. 3 ст. 406 ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ч. 1 ≥ 2 ц≥Їњ статт≥ не потребують.

Ќестатутн≥ д≥њ повинн≥ розгл¤датись ¤к скоЇн≥ у груп≥ незалежно в≥д того, прит¤гнут≥ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ вс≥ учасники злочину чи до такоњ в≥дпов≥дальност≥ прит¤гнуто лише одного ≥з них, а щодо ≥нших крим≥нальна справа закрита за нереаб≥л≥туючими обставинами.

 оли до нестатутних д≥й, що скоюЇ в≥йськовослужбовець, п≥дключаЇтьс¤ особа, ¤ка Ї начальником дл¤ потерп≥лого, то начальник у такому випадку не може бути сп≥ввиконавцем злочину, передбаченого ст. 406. …ого д≥њ необх≥дно квал≥ф≥кувати за []{1_424}ст. 424. “ака квал≥ф≥кац≥¤ обумовлена тим, що винний пос¤гаЇ на пор¤док зд≥йсненн¤ в≥йськовими службовими особами службових повноважень. ƒ≥њ виконавц¤ у ц≥й ситуац≥њ не можуть бути квал≥ф≥кован≥ за ч. 3 ст. 406, ¤к скоЇн≥ у груп≥, оск≥льки начальник у даному випадку не Ї субТЇктом даного злочину ≥ не може бути визнаний його сп≥ввиконавцем.

якщо до нестатутних д≥й, ¤к≥ скоюЇ начальник щодо р≥вних йому за службовим станом в≥йськовослужбовц≥в, приЇднуЇтьс¤ особа, ¤ка перебуваЇ у в≥дносинах п≥длеглост≥ ¤к до винного, так ≥ до потерп≥лого, д≥њ начальника необх≥дно квал≥ф≥кувати за ст. 406, а д≥њ п≥длеглого, Ч ¤к сп≥вучасть у цьому злочин≥ в залежност≥ в≥д конкретних обставин за []{1_14}ст. 14 ≥ []{1_15}15 та ст. 406, оск≥льки п≥длеглий у даному випадку не Ї субТЇктом ≥ не може бути визнаний сп≥вучасником цього злочину. ” де¤ких випадках означен≥ д≥њ п≥длеглого можуть бути квал≥ф≥кован≥ за сукупн≥стю цих злочин≥в та за статт¤ми чинного  одексу, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочин проти пор¤дку п≥длеглост≥ ([]{1_405}ст. 405).

ѕро застосуванн¤ зброњ див. коментар до []{1_404}ст. 404.

«астосуванн¤ п≥д час нестатутних в≥дносин предмет≥в господарського чи ≥ншого призначенн¤ (складаний, кухонний н≥ж, кам≥нь, палиц¤) не може бути п≥дставою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й винного за ч. 3 ст. 406. «бро¤ може бути застосована дл¤ запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, а також ¤к зас≥б псих≥чного впливу при ≥ншому насильств≥, коли винний шл¤хом погроз зброЇю примушуЇ потерп≥лого виконувати зам≥сть себе окрем≥ обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥, надавати йому р≥зн≥ послуги, скоювати д≥њ, ¤к≥ принижують особисту г≥дн≥сть потерп≥лого.

ѕ≥д спричиненн¤м т¤жких насл≥дк≥в сл≥д розум≥ти запод≥¤нн¤ потерп≥лому внасл≥док порушенн¤ статутних правил взаЇмов≥дносин м≥ж в≥йськовослужбовц¤ми т¤жких т≥лесних ушкоджень, необережне запод≥¤нн¤ йому смерт≥, самогубство потерп≥лого.

 оли внасл≥док порушенн¤ статутних правил взаЇмов≥дносин м≥ж в≥йськовослужбовц¤ми скоюЇтьс¤ умисне вбивство потерп≥лого, запод≥¤нн¤ потерп≥лому т¤жких т≥лесних ушкоджень, ¤к≥ спричинили його смерть, то д≥њ винноњ особи потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 406 та за статт¤ми чинного  одексу, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за так≥ злочини.

–озгл¤дуваний злочин, вчинений за на¤вност≥ обт¤жуючих обставин, вказаних у ч. 3, належить до т¤жких ([]{1_12}ч. 4 ст. 12).

3. —убТЇктивна сторона злочину Ч порушенн¤ статутних правил взаЇмов≥дносин характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, тобто винний усв≥домлюЇ, що, зд≥йснюючи насильницьк≥ д≥њ щодо ≥ншого в≥йськовослужбовц¤, в≥н порушуЇ закр≥плений у в≥йськових статутах пор¤док взаЇмов≥дносин м≥ж в≥йськовослужбовц¤ми. ўодо насл≥дк≥в вина субТЇкта цього злочину може бути ¤к у форм≥ пр¤мого умислу, так ≥ у форм≥ непр¤мого умислу, а також у форм≥ необережност≥. ћотиви злочину можуть бути р≥зноман≥тними. Ќаприклад, бажанн¤ незаконно п≥дкорити своњй вол≥ в≥йськовослужбовц¤, примусити його виконувати д≥њ, ¤к≥ не вит≥кають з вимог в≥йськовоњ служби. ћотиви нестатутних насильницьких д≥й на квал≥ф≥кац≥ю скоЇного не впливають.

4. —убТЇктом злочину Ї будь-¤кий в≥йськовослужбовець, що не перебуваЇ з потерп≥лим у в≥дносинах п≥длеглост≥. Ќеобх≥дно, щоб злочинн≥ д≥њ вчин¤лис¤ винним у звТ¤зку з виконанн¤м ним або потерп≥лим обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥. ¬инний несе в≥дпов≥дальн≥сть ≥ тод≥, коли застосуванн¤ насильства хоч ≥ не повТ¤зане з виконанн¤м обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби, але супроводжувалось про¤вом ¤вноњ неповаги до в≥йськового колективу, порушенн¤м пор¤дку в≥йськових в≥дносин, нормального в≥дпочинку або дозв≥лл¤ в≥йськовослужбовц≥в.

</s406>

<s407>

—татт¤ 407.—амов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби

1. —амов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби в≥йськовослужбовцем строковоњ служби, а також незТ¤вленн¤ його вчасно без поважних причин на службу у раз≥ зв≥льненн¤ з частини, призначенн¤ або переведенн¤, незТ¤вленн¤ з в≥др¤дженн¤, в≥дпустки або з л≥кувального закладу тривал≥стю понад три доби, але не б≥льше м≥с¤ц¤, Ч

караютьс¤ триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. —амов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби в≥йськовослужбовцем (кр≥м строковоњ служби), а також незТ¤вленн¤ його вчасно на службу без поважних причин тривал≥стю понад дес¤ть д≥б, але не б≥льше м≥с¤ц¤, або хоч ≥ менше дес¤ти д≥б, але б≥льше трьох д≥б, вчинен≥ повторно прот¤гом року, Ч

караютьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

3. —амов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби, а також незТ¤вленн¤ вчасно на службу без поважних причин тривал≥стю понад один м≥с¤ць, вчинене особами, зазначеними в частинах перш≥й або друг≥й ц≥Їњ статт≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

4. —амов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби, а також незТ¤вленн¤ вчасно на службу без поважних причин, вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. «алишенн¤ в≥йськовослужбовцем без в≥дпов≥дного дозволу територ≥њ розташуванн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби, незТ¤вленн¤ його вчасно без поважних причин на службу Ї грубим порушенн¤м в≥йськовоњ дисципл≥ни, оск≥льки в≥йськовослужбовець не може виконувати своњх обовТ¤зк≥в.

2. ќбТЇктом злочину Ї установлений пор¤док проходженн¤ в≥йськовоњ служби, ¤кий зобовТ¤зуЇ в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби пост≥йно знаходитис¤ в розташуванн≥ в≥йськовоњ частини чи м≥сц¤ служби, а оф≥цер≥в, прапорщик≥в, в≥йськовослужбовц≥в за контрактом Ч в службовий час ≥ не залишати њх без дозволу в≥дпов≥дного начальника.

3. —татт¤ м≥стить два склади злочину:

Ч самов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби;

Ч незТ¤вленн¤ вчасно без поважних причин на службу у раз≥ зв≥льненн¤ з частини, призначенн¤ або переведенн¤, незТ¤вленн¤ з в≥др¤дженн¤, в≥дпустки або л≥кувального закладу.

—амов≥льне залишенн¤ частини пол¤гаЇ у тому, що оф≥цер, прапорщик, в≥йськовослужбовець за контрактом у службовий час, а в≥йськовослужбовець строковоњ служби в будь-¤кий час залишаЇ територ≥ю в≥йськовоњ частини або м≥сце служби, не одержавши дозволу в≥дпов≥дного начальника. ѕ≥д територ≥Їю в≥йськовоњ частини сл≥д розум≥ти прост≥р у межах казарменого, таб≥рного, пох≥дного чи бойового розташуванн¤ частини. ћ≥сцем служби в≥йськовослужбовц¤, ¤к правило, Ї в≥йськова частина, в ¤к≥й в≥н проходить службу, ≥ тому пон¤тт¤ в≥йськовоњ частини ≥ м≥сц¤ служби звичайно зб≥гаютьс¤. ѕроте в р¤д≥ випадк≥в вони можуть не зб≥гатис¤. “ак, п≥д час знаходженн¤ в≥йськовослужбовц¤ у службовому в≥др¤дженн≥ м≥сцем його служби буде вважатис¤ м≥сце, вказане у посв≥дченн≥ на в≥др¤дженн¤; при пересуванн≥ в склад≥ команди Ч ешелон, поњзд тощо; п≥д час виконанн¤ завдань або господарських роб≥т поза розташуванн¤м частини Ч м≥сце виконанн¤ цього завданн¤ або роб≥т.

4. ƒл¤ складу злочину, передбаченого ст. 407, необх≥дно, щоб залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби мало самов≥льний характер, тобто було вчинене без дозволу начальника.

5. ЌезТ¤вленн¤ вчасно на службу пол¤гаЇ в тому, що, залишивши в≥йськову частину або м≥сце служби на законн≥й основ≥ та маючи обТЇктивн≥ можливост≥ дл¤ поверненн¤ в установлений час, в≥йськовослужбовець своЇчасно в частину не зТ¤вл¤Їтьс¤ ≥ знаходитьс¤ поза њњ розташуванн¤м понад установлений строк.

якщо в≥йськовослужбовець своЇчасно не зТ¤вивс¤ в частину з поважних причин, то таке зап≥зненн¤ не розгл¤даЇтьс¤ ¤к в≥йськовий злочин.

6. ѕоважними причинами незТ¤вленн¤ в строк на службу сл≥д вважати так≥ обТЇктивн≥ фактори, що перешкоджають в≥йськовослужбовцю своЇчасно зТ¤витис¤ в частину (стих≥йне лихо, затриманн¤ органами влади, перерва в рус≥ транспорту тощо). ѕитанн¤ про на¤вн≥сть поважних причин незТ¤вленн¤ вир≥шуЇтьс¤ в кожному конкретному випадку, виход¤чи ≥з обставин справи.

7. ѕочатком злочину вважаЇтьс¤ момент фактичного самов≥льного залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби, а к≥нцем Ч день поверненн¤ в частину або затриманн¤ поза межами частини. ѕочатком незТ¤вленн¤ на службу вважаЇтьс¤ зак≥нченн¤ установленого строку зТ¤вленн¤, а к≥нцем Ч час поверненн¤ в частину або затриманн¤.

8. ¬≥йськовим злочином, передбаченим ст. 407, визнаЇтьс¤ незаконна в≥дсутн≥сть в≥йськовослужбовц¤, ¤ка продовжувалась понад три доби дл¤ в≥йськовослужбовц≥в строковоњ служби (ч. 1) ≥ понад дес¤ть д≥б, або хоч ≥ менше дес¤ти д≥б, але б≥льше трьох д≥б, вчинена повторно прот¤гом року дл¤ оф≥цер≥в, прапорщик≥в, в≥йськовослужбовц≥в за контрактом (ч. 2), а також понад один м≥с¤ць дл¤ обох категор≥й в≥йськовослужбовц≥в (ч. 3), але за в≥дсутност≥ мети зовс≥м ухилитис¤ в≥д в≥йськовоњ служби.

Ќезаконна в≥дсутн≥сть тривал≥стю до трьох д≥б в≥йськовослужбовц¤ строковоњ служби та тривал≥стю до дес¤ти д≥б, вчинена вперше оф≥цером, прапорщиком, в≥йськовослужбовцем за контрактом, або п≥сл¤ зак≥нченн¤ року з моменту вчиненн¤ ними самов≥льного залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби, розгл¤даЇтьс¤ ¤к дисципл≥нарний проступок.

9. —амов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби не може розгл¤датис¤ ¤к повторне, ¤кщо зн¤те дисципл≥нарне ст¤гненн¤, ¤ке було накладене за попередн≥й проступок.

10. —убТЇктивна сторона самов≥льного залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. ЌезТ¤вленн¤ вчасно на службу без поважних причин може бути вчинене ¤к умисно, так ≥ з необережност≥.

11. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 1, може бути т≥льки в≥йськовослужбовець строковоњ служби, передбаченого ч. 2 ст. 407, Ч т≥льки особи оф≥церського складу, прапорщики, в≥йськовослужбовц≥ за контрактом, а передбаченого ч. 3 ≥ 4, Ч вс≥ категор≥њ в≥йськовослужбовц≥в.

</s407>

<s408>

—татт¤ 408.ƒезертирство

1. ƒезертирство, тобто самов≥льне залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби з метою ухилитис¤ в≥д в≥йськовоњ служби, а також незТ¤вленн¤ з т≥Їю самою метою на службу у раз≥ призначенн¤, переведенн¤, з в≥др¤дженн¤, в≥дпустки або з л≥кувального закладу Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. ƒезертирство ≥з зброЇю або за попередньою змовою групою ос≥б Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачене частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинене в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений у «бройних —илах ”крањни пор¤док проходженн¤ в≥йськовоњ служби, в≥дпов≥дно до ¤кого кожний в≥йськовослужбовець зобовТ¤заний нести в≥йськову службу упродовж встановленого законом терм≥ну, завжди бути готовим до захисту держави ≥ виконувати св≥й в≥йськовий обовТ¤зок.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у самов≥льному залишенн≥ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби з метою ухилитис¤ в≥д в≥йськовоњ служби; у незТ¤вленн≥ з т≥Їю ж метою на службу у раз≥ призначенн¤, переведенн¤, з в≥др¤дженн¤, в≥дпустки або з л≥кувального закладу. ¬≥йськовослужбовець, ¤кий скоюЇ дезертирство, протизаконно припин¤Ї виконувати св≥й конституц≥йний обовТ¤зок ([]{4_255_17}ст. 17, []{4_255_65}65  онституц≥њ ”крањни) по захисту ¬≥тчизни, незалежност≥ та територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ”крањни, намагаЇтьс¤ повн≥стю виключити себе ≥з сфери в≥йськово-службових правов≥дносин.

ƒезертирство Ї тривалим злочином ≥ починаЇтьс¤ з моменту самов≥льного залишенн¤ в≥йськовоњ частини або м≥сц¤ служби, а також незТ¤вленн¤ на службу у раз≥ призначенн¤, переведенн¤, з в≥др¤дженн¤, в≥дпустки або з л≥кувального закладу.

ƒл¤ зак≥нченого складу цього злочину тривал≥сть ухиленн¤ в≥йськовослужбовц¤ в≥д в≥йськовоњ служби значенн¤ не маЇ. ѕоверненн¤ дезертира до м≥сц¤ служби або його прибутт¤ до орган≥в влади Ї ¤вкою з повинною ≥ на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ. ‘актична тривал≥сть ухиленн¤ в≥д в≥йськовоњ служби може мати значенн¤ лише при визначенн≥ ступен¤ сусп≥льноњ небезпечност≥ цього д≥¤нн¤ та призначенн≥ покаранн¤.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ т≥льки пр¤мим умислом ≥ спец≥ально зазначеною у диспозиц≥њ статт≥ метою ухилитис¤ в≥д в≥йськовоњ служби. ћотиви дезертирства можуть бути р≥зноман≥тними: небажанн¤ виконувати обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥, причини с≥мейного та побутового характеру, намаганн¤ уникнути крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за скоЇний злочин, бо¤гузтво, легкодух≥сть тощо. ћотиви дезертирства не впливають на квал≥ф≥кац≥ю д≥¤нн¤, проте враховуютьс¤ при визначенн≥ ступен¤ сусп≥льноњ небезпечност≥ цього злочину та призначенн≥ покаранн¤.

—клад злочину по обТЇкту, субТЇкту та обТЇктивн≥й сторон≥ схожий ≥з складом самов≥льного залишенн¤ в≥йськовоњ частини ([]{1_407}ст. 407). ¬≥др≥зн¤ютьс¤ вони за субТЇктивною стороною Ч саме на¤вн≥стю чи в≥дсутн≥стю мети взагал≥ ухилитис¤ в≥д в≥йськовоњ служби, оск≥льки при самов≥льному залишенн≥ в≥йськовоњ частини злочинець маЇ нам≥р через певний час повернутис¤ до виконанн¤ обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥, а квал≥ф≥кац≥¤ д≥¤нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в залежност≥ в≥д терм≥ну його ухиленн¤ в≥д в≥йськовоњ служби.

“ому тривал≥сть ухиленн¤ в≥йськовослужбовц¤ в≥д в≥йськовоњ служби п≥д час дезертирства на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ.

ќбТЇктивними даними, що п≥дтверджують д≥йсн≥ нам≥ри в≥йськовослужбовц¤, ¤кий скоњв дезертирство, можуть бути: придбанн¤ в≥йськовослужбовцем дл¤ себе ф≥ктивних документ≥в, проживанн¤ п≥д чужим ≥менем ≥ приховуванн¤ своЇњ належност≥ до в≥йськових формувань, проживанн¤ на нелегальному становищ≥ тощо.

4. —убТЇктами злочину можуть бути в≥йськовослужбовц≥ строковоњ служби, у тому числ≥ й т≥, що в≥дбувають покаранн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥, курсанти в≥йськово-навчальних заклад≥в, особи оф≥церського складу, в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ проход¤ть службу за контрактом.

ќсоби, що в≥дбувають крим≥нальне покаранн¤ в дисципл≥нарному батальйон≥ або в≥дбувають дисципл≥нарний арешт на гауптвахт≥, за своњм правовим статусом Ї в≥йськовослужбовц¤ми, ≥ несуть ус≥ обовТ¤зки по в≥йськов≥й служб≥, покладен≥ на них законами та в≥йськовими статутами. “ому у раз≥ втеч≥ з м≥сц¤ служби (гауптвахти чи дисципл≥нарного батальйону) з метою ухилитис¤ в≥д в≥йськовоњ служби вони повинн≥ нести в≥дпов≥дальн≥сть за дезертирство.

якщо п≥д час дезертирства скоЇн≥ ≥нш≥ злочини, то квал≥ф≥кац≥¤ д≥й винноњ особи повинна бути по сукупност≥ цих злочин≥в.

5. „. 2 ст. 408 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за квал≥ф≥кован≥ види дезертирства Ч дезертирство з≥ зброЇю або за попередньою змовою групою ос≥б, що складають п≥двищену небезпеку дл¤ в≥йськового правопор¤дку.

ƒезертирство з≥ зброЇю передбачаЇ, що в≥йськовослужбовець, залишаючи м≥сце служби з метою зовс≥м ухилитис¤ в≥д в≥йськовоњ служби, виносить ≥з собою зброю (вогнепальну, холодну).

якщо збро¤ надаЇтьс¤ в≥йськовослужбовцю у звТ¤зку з виконанн¤м ним спец≥альних обовТ¤зк≥в по в≥йськов≥й служб≥, то скоЇне ним дезертирство ≥з зброЇю передбачене ч. 2 ст. 408. «аволод≥нн¤ при цьому зброЇю додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ≥ншими статт¤ми чинного  одексу не потребуЇ.

 рад≥жка зброњ Ч це протиправне заволод≥нн¤ вогнестр≥льною зброЇю з нам≥ром привласнити викрадене або розпор¤дитис¤ ним за власним розсудом або ≥ншим чином (див. []{4_192_0}постанову ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни в≥д 8 липн¤ 1994 р. є 6 ≥з зм≥нами, внесеними постановою ѕленуму в≥д 3 грудн¤ 1997 р. є 12). ƒ≥њ винних ос≥б у таких випадках необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в за ст. 408 ≥ []{1_410}410, а також за порушенн¤ правил виконанн¤ спец≥альноњ служби, ¤кщо це спричинило насл≥дки, дл¤ запоб≥ганн¤ ¤ким було установлене виконанн¤ даного виду спец≥альноњ в≥йськовоњ служби.

—л≥д врахувати, що дезертирство з≥ зброЇю квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 408 лише у тому випадку, коли в≥дсутн≥ ознаки викраденн¤ зброњ ([]{1_410}ст. 410), тобто в залежност≥ в≥д умислу винноњ особи. Ќаприклад, ¤кщо дезертирство було скоЇне з≥ зброЇю дл¤ подальшого збереженн¤ ц≥Їњ зброњ, недопущенн¤ њњ втрати, дл¤ њњ передач≥ до орган≥в влади, то таке дезертирство додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_410}ст. 410 не потребуЇ.

ƒезертирство групою ос≥б передбачаЇ д≥њ двох ≥ б≥льше в≥йськовослужбовц≥в, обТЇднаних сп≥льним умислом та метою зовс≥м ухилитис¤ в≥д виконанн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби. ѕри груповому дезертирств≥ кожний в≥йськовослужбовець усв≥домлюЇ, що в≥н дезертируЇ разом з ≥ншими в≥йськовослужбовц¤ми у склад≥ групи, про що м≥ж ними була дос¤гнута попередн¤ змова.

ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. коментар до []{1_402}ст. 402.

</s408>

<s409>

—татт¤ 409.”хиленн¤ в≥д в≥йськовоњ служби шл¤хом самокал≥ченн¤ або ≥ншим способом

1. ”хиленн¤ в≥йськовослужбовц¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби шл¤хом самокал≥ченн¤ або шл¤хом симул¤ц≥њ хвороби, п≥дробленн¤ документ≥в чи ≥ншого обману Ч

караЇтьс¤ триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ¬≥дмова в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. —т. 409 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ найб≥льш небезпечних злочин≥в проти пор¤дку проходженн¤ в≥йськовоњ служби, коли в≥йськовослужбовець зд≥йснюЇ св≥й нам≥р ухилитис¤ в≥д в≥йськовоњ служби р≥зноман≥тними специф≥чними способами, шл¤хом обману командуванн¤ або взагал≥ демонстративно припин¤Ї виконувати службов≥ обовТ¤зки. як правило, так≥ д≥њ вмотивован≥ малодушн≥стю, бо¤гузтвом. ¬се це обумовлюЇ п≥двищену ступ≥нь ¤к сусп≥льноњ небезпеки д≥й, так ≥ особи винного, особливо у в≥йськовий час та в бойов≥й обстановц≥, коли необх≥дн≥ висока ст≥йк≥сть особового складу, а так≥ злочинн≥ д≥њ можуть деморал≥зуюче вплинути на ≥нших в≥йськовослужбовц≥в, на њх бойовий дух, спричинити серйозну шкоду в≥йськов≥й дисципл≥н≥ та боЇздатност≥ в≥йськовоњ частини.

2. —т. 409 визначаЇтьс¤ к≥лька способ≥в ухиленн¤ в≥д в≥йськовоњ служби шл¤хом:

Ч самокал≥ченн¤ (ч. 1 ст. 409);

Ч симул¤ц≥њ хвороби (ч. 1 ст. 409);

Ч п≥дробленн¤ документ≥в або ≥ншого обману (ч. 1 ст. 409);

Ч в≥дмови в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби.

3. ќбТЇктом злочин≥в, передбачених ст. 409, Ї встановлений пор¤док проходженн¤ та несенн¤ в≥йськовоњ служби.

4. ѕри вказаних у ст. 409 способах можливе ¤к тимчасове, так ≥ пост≥йне ухиленн¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби, в≥д виконанн¤ вс≥х, певноњ частини чи лише окремих з них.

ƒаною статтею охоплюютьс¤:

Ч ухиленн¤ в≥д служби взагал≥ (наприклад, внасл≥док самокал≥ченн¤ особу зв≥льнено з≥ служби);

Ч тимчасове ухиленн¤ в≥д служби (наприклад, подавши ф≥ктивний документ, особа отримала короткострокову в≥дпустку);

Ч пост≥йне чи тимчасове ухиленн¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби у конкретному вид≥ чи роду в≥йськ, м≥сцевост≥ чи в особливих умовах (наприклад, в п≥дрозд≥лах, що ведуть бойов≥ д≥њ);

Ч пост≥йне чи тимчасове ухиленн¤ в≥д виконанн¤ т≥льки окремих в≥йськових обовТ¤зк≥в (наприклад, участь у бойовому виход≥, виконанн≥ господарчих роб≥т, несенн≥ караульноњ служби);

Ч аналог≥чн≥ по характеру випадки в≥дмови в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби.

—т. 409 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть не за сам≥ по соб≥ самокал≥ченн¤, симул¤ц≥ю хвороби, п≥дробленн¤ документ≥в, ≥нший обман, за¤ву про небажанн¤ виконувати обовТ¤зки в≥йськовоњ служби, а за ухиленн¤ в≥д обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби тим чи ≥ншим ≥з цих способ≥в.

”хиленн¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби за ст. 409, незалежно в≥д того, ¤ким шл¤хом воно дос¤гаЇтьс¤, вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту припиненн¤ виконанн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби, фактичного ухиленн¤ в≥д виконанн¤ цих обовТ¤зк≥в. ”хиленн¤ шл¤хом самокал≥ченн¤ або симул¤ц≥њ хвороби буде зак≥нченим злочином вже з моменту фактичного припиненн¤ виконанн¤ в≥йськових обовТ¤зк≥в, хоча б винний, що спричинив соб≥ ушкодженн¤ або симулював хворобу, оф≥ц≥йно ще не був зв≥льнений в≥д несенн¤ в≥йськовоњ служби, а ухиленн¤ шл¤хом п≥дробленн¤ документ≥в чи ≥ншого обману Ч з моменту отриманн¤ зв≥льненн¤ в≥д виконанн¤ в≥йськових обовТ¤зк≥в. “ривал≥сть ухиленн¤ не маЇ значенн¤ дл¤ складу зак≥нченого злочину. ¬она впливаЇ лише на ступ≥нь сусп≥льноњ небезпеки д≥¤нн¤ та особи винного ≥ повинна враховуватис¤ при призначенн≥ покаранн¤.

ѕриготуванн¤ до вчиненн¤ ухиленн¤ в≥д в≥йськовоњ служби, передбаченого ст. 409, матиме м≥сце в тих випадках, коли дл¤ цього особою п≥дшукано або пристосовано в≥дпов≥дним чином ¤к≥сь предмети чи засоби, а також в ус≥х ≥нших випадках умисного створенн¤ умов дл¤ такого ухиленн¤.

—т. 409 передбачаЇ, що замах на вчиненн¤ злочину матиме м≥сце, коли самокал≥ченн¤, симул¤ц≥¤ хвороби, п≥дробленн¤ документ≥в або ≥нший обман, вчинен≥ з метою ухиленн¤ в≥д служби, не пот¤гли за собою фактичного зв≥льненн¤ особи в≥д виконанн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби (наприклад, обман був викритий командуванн¤м до наданн¤ зв≥льненн¤ в≥д служби).

5. ”хиленн¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби шл¤хом самокал≥ченн¤ з обТЇктивноњ сторони пол¤гаЇ в тому, що в≥йськовослужбовець, спричинивши ¤ке-небудь ушкодженн¤ своЇму здоровТю з метою ухилитис¤ в≥д служби, стаЇ повн≥стю або тимчасово непридатним до несенн¤ в≥йськовоњ служби чи окремих њњ вид≥в, примушуЇ таким чином командира (начальника) зв≥льнити його в≥д виконанн¤ в≥йськових обовТ¤зк≥в (направити на л≥куванн¤ в шпиталь та ≥н.) або самов≥льно припин¤Ї п≥сл¤ спричиненн¤ пошкодженн¤ виконувати так≥ обовТ¤зки. ¬инна особа не вигадуЇ п≥дстави дл¤ свого зв≥льненн¤ в≥д служби, а сама реально њх створюЇ шл¤хом спец≥ального штучного спричиненн¤ соб≥ т≥лесного ушкодженн¤, приховуючи в≥д командуванн¤ те, ¤ким чином було запод≥¤не ушкодженн¤.

—амокал≥ченн¤ Ч це навмисне, штучне пошкодженн¤ будь- ¤кого органу або тканин т≥ла, порушенн¤ функц≥й ¤когось органу, виклик ¤когось захворюванн¤, загостренн¤ чи п≥дсиленн¤ хвороби, ¤ка вже була у винного.

’арактер знар¤дь та засоб≥в, що застосовуютьс¤ дл¤ вчиненн¤ самокал≥ченн¤, характер та ступ≥нь запод≥¤ного т≥лесного ушкодженн¤, спос≥б його вчиненн¤, а також повн≥стю чи частково ви¤вивс¤ винний непридатним до в≥йськовоњ служби, чи зв≥льн¤вс¤ в≥н у звТ¤зку з цим в≥д виконанн¤ службових обовТ¤зк≥в не мають значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочину. ¬с≥ ц≥ обставини повинн≥ враховуватис¤ лише при оц≥нц≥ ступен¤ сусп≥льноњ небезпеки вчиненого злочину та призначенн≥ покаранн¤.

¬иконавцем ухиленн¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби шл¤хом самокал≥ченн¤ може бути лише в≥йськовослужбовець, котрий ухиливс¤ в≥д служби, незалежно в≥д того, сам в≥н спричинив соб≥ ушкодженн¤ чи на його проханн¤ це зробив хтось ≥нший (в≥йськовослужбовець чи нев≥йськовослужбовець). “ака особа може виступати в рол≥ орган≥затора вчиненн¤ даного злочину, п≥дмовника чи пособника. ¬ такому раз≥ його д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ ¤к сп≥вучасть в ухиленн≥ шл¤хом самокал≥ченн¤ та злочину проти житт¤ ≥ здоровТ¤ особи.

” справах про самокал≥ченн¤ обовТ¤зковим Ї проведенн¤ судово-медичноњ експертизи дл¤ встановленн¤ факту, характеру ≥ ступен¤ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень, а також проведенн¤ в≥йськово-л≥карськоњ ком≥с≥њ дл¤ отриманн¤ висновку щодо придатност≥ винного до несенн¤ в≥йськовоњ служби.

6. ”хиленн¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби шл¤хом симул¤ц≥њ хвороби пол¤гаЇ в тому, що в≥йськовослужбовець з метою отримати зв≥льненн¤ в≥д виконанн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби або навмисно неправдиво удаЇ себе хворим, приписуючи соб≥ так≥ хвороблив≥ симптоми, ф≥зичн≥ чи псих≥чн≥ недол≥ки, котр≥ н≥бито не дають йому можливост≥ виконувати службов≥ обовТ¤зки, хоча реально в≥н ними не страждаЇ, або св≥домо приб≥льшуЇ на¤вне у нього ¤ке-небудь захворюванн¤ (аггравац≥¤) ≥ отримуЇ пост≥йне чи тимчасове зв≥льненн¤ в≥д служби. ћожлива симул¤ц≥¤ ¤к ф≥зичних (соматичних), так ≥ псих≥чних хвороб. ¬чин¤ючи симул¤ц≥ю, винний зав≥домо знаЇ, що в≥н Ї здоровим, однак за¤вл¤Ї про свою н≥бито хворобу, щоб шл¤хом такого обману отримати зв≥льненн¤ в≥д несенн¤ службових обовТ¤зк≥в.

” справах про симул¤ц≥ю хвороби обовТ¤зковим Ї проведенн¤ судово-медичноњ експертизи дл¤ встановленн¤ самоњ под≥њ симул¤ц≥њ (аггравац≥њ) хвороби. ¬ багатьох випадках необх≥дним Ї проведенн¤ судово-псих≥атричноњ експертизи дл¤ визначенн¤, чи не Ї симул¤ц≥¤ одним з симптом≥в захворюванн¤, ¤ке маЇтьс¤ у хворого (патолог≥чна симул¤ц≥¤). ¬ останньому випадку в≥йськовослужбовець не удаЇ себе хворим, а помилково вважаЇ себе хворим ≥ у звТ¤зку з цим неспроможним виконувати службов≥ обовТ¤зки. якщо в результат≥ патолог≥чноњ симул¤ц≥њ особа ≥ була на де¤кий час зв≥льнена в≥д виконанн¤ службових обовТ¤зк≥в, то його д≥њ не Ї крим≥нально-караними, оск≥льки в≥дсутн¤ ознака обману з метою отримати зв≥льненн¤ в≥д служби.

7. ”хиленн¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби шл¤хом п≥дробленн¤ документ≥в пол¤гаЇ в тому, що в≥йськовослужбовець з метою отримати зв≥льненн¤ в≥д виконанн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби подаЇ в≥дпов≥дному командиру (начальнику) документ (п≥дроблений або неправдиво виготовлений), в ¤кому м≥ст¤тьс¤ неправдив≥ в≥домост≥, ≥ на його п≥дстав≥ отримуЇ пост≥йне чи тимчасове зв≥льненн¤ в≥д служби. “акий документ може бути виготовлений ¤к самим винним, так ≥ стронньою особою (в≥йськовослужбовцем чи нев≥йськовослужбовцем). “ака особа може виступати в рол≥ орган≥затора вчиненн¤ даного злочину, п≥дмовника чи пособника. ¬ цьому випадку його д≥њ п≥дл¤гають квал≥ф≥кац≥њ за правилами сп≥вучаст≥.

ќск≥льки п≥дробленн¤ документ≥в Ч обовТ¤зкова ознака обТЇктивноњ сторони складу ухиленн¤, то квал≥ф≥кац≥¤ за []{1_358}ст. 358 непотр≥бна.

” вс≥х випадках п≥дробленн¤ документа пол¤гаЇ у нев≥дпов≥дност≥ д≥йсност≥ вказаних в документ≥ под≥й та обставин, посилаючись на котр≥ в≥йськовослужбовець, знаючи про таку нев≥дпов≥дн≥сть, за¤вл¤Ї клопотанн¤ про тимчасове чи пост≥йне зв≥льненн¤ його в≥д виконанн¤ службових обовТ¤зк≥в.

8. ”хиленн¤ в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби шл¤хом ≥ншого обману ви¤вл¤Їтьс¤ у службовому пов≥домленн≥ командиру (начальнику) зав≥домо неправдивоњ ≥нформац≥њ про под≥њ чи обставини з метою одержанн¤ пост≥йного чи тимчасового зв≥льненн¤ в≥д служби або у св≥домому замовчуванн≥ ц≥Їњ ≥нформац≥њ з ц≥Їю ж метою. Ќеправдив≥ в≥домост≥ можуть стосуватис¤ с≥мейних та ≥нших обставин, котр≥, ¤кби вони в д≥йсност≥ ≥снували, ¤вл¤лис¤ б дл¤ командуванн¤ п≥дставами дл¤ зв≥льненн¤ в≥йськовослужбовц¤ в≥д виконанн¤ обовТ¤зк≥в служби.

”хиленн¤ в≥д служби, вчинене шл¤хом п≥дкупу службовоњ особи, Ї одним з вид≥в ухиленн¤ шл¤хом обману. якщо при цьому п≥дкуп виразивс¤ у дач≥ хабара, то той, хто ухиливс¤ таким чином в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби, п≥дл¤гаЇ в≥дпов≥дальност≥ ≥ за дачу хабара. ƒ≥њ службовоњ особи в цих випадках сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к пособництво в ухиленн≥ в≥д в≥йськовоњ служби та зловживанн¤ владою, а у випадку отриманн¤ хабара Ч ≥ за ознакою отриманн¤ хабара, тобто по сукупност≥ вказаних злочин≥в.

9. ¬≥дмова в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби характеризуЇтьс¤ тим, що в≥йськовослужбовець в≥дкрито, не приб≥гаючи до обману, усно, письмово чи ≥ншим способом виражаЇ своЇ небажанн¤ нести в≥йськову службу або виконувати окрем≥ њњ обовТ¤зки ≥ фактично припин¤Ї њх виконанн¤.

¬≥дмова можлива в двох формах. ѕо-перше, у форм≥ в≥дкритоњ за¤ви про небажанн¤ нести в≥йськову службу з подальшим фактичним припиненн¤м виконанн¤ обовТ¤зк≥в по н≥й. ѕри цьому сама лише така за¤ва, ¤кою б категоричною вона не була, не може розгл¤датис¤ ¤к в≥дмова в≥д несенн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби, ¤кщо вона не супроводжуЇтьс¤ фактичним припиненн¤м њх виконанн¤. ѕо-друге, у форм≥ ¤вного, фактичного припиненн¤ виконанн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби, хоча б це не супроводжувалос¤ в≥дпов≥дною за¤вою (в≥йськовослужбовець демонстративно не виконуЇ своњх обовТ¤зк≥в, ≥гноруЇ вимоги командира нести службу).

¬≥дмову п≥длеглого виконувати конкретн≥ вказ≥вки командира за умов виконанн¤ ≥нших обовТ¤зк≥в по служб≥ не можна розгл¤дати ¤к ухиленн¤. ¬ под≥бних випадках мова йде про непокору ([]{1_402}ст. 402).

10. —убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ст. 409, характеризуЇтьс¤ т≥льки пр¤мим умислом. ѕри цьому винний пересл≥дуЇ ц≥ль тимчасово ухилитис¤ в≥д виконанн¤ обовТ¤зк≥в в≥йськовоњ служби. «а в≥дсутност≥ такоњ мети д≥њ в≥йськовослужбовц¤ не мають складу даного злочину. ћотив скоЇнн¤ злочину (небажанн¤ переносити труднощ≥ в≥йськовоњ служби, бо¤гузтво, бажанн¤ зустр≥тис¤ з р≥дними, побувати вдома та ≥н.) значенн¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ не маЇ.

11. —убТЇктом даного злочину може бути будь-¤кий в≥йськовослужбовець, а також в≥йськовозобовТ¤зан≥, призван≥ на учбов≥ чи перев≥рочн≥ збори. Ќе можуть бути субТЇктом цього злочину особи, ¤к≥ ще не проход¤ть в≥йськовоњ служби.

ѕро початковий момент в≥йськовоњ служби див. коментар до []{1_401}ст. 401.

12. —причиненн¤ в≥йськовослужбовцем соб≥ ¤кого-небудь т≥лесного ушкодженн¤ при спроб≥ пок≥нчити житт¤ самогубством не Ї злочином.

—амокал≥ченн¤, вчинене п≥д час несенн¤ вартовоњ чи ≥ншоњ спец≥альноњ служби, належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч ¤к ухиленн¤ в≥д служби та порушенн¤ правил несенн¤ в≥дпов≥дноњ служби.

13. ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. коментар до []{1_401}ст. 401.

</s409>

<s410>

—татт¤ 410.¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ в≥йськовослужбовцем зброњ, бойових припас≥в, вибухових або ≥нших бойових речовин, засоб≥в пересуванн¤, в≥йськовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥ншого в≥йськового майна, а також заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства або зловживанн¤ службовим становищем

1. ¬икраденн¤, привласненн¤, вимаганн¤ в≥йськовослужбовцем зброњ, бойових припас≥в, вибухових або ≥нших бойових речовин, засоб≥в пересуванн¤, в≥йськовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥ншого в≥йськового майна або заволод≥нн¤ ними шл¤хом шахрайства Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ в≥йськовою службовою особою ≥з зловживанн¤м службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою ос≥б, або так≥, що запод≥¤ли ≥стотну шкоду, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, розб≥й з метою заволод≥нн¤ зброЇю, бойовими припасами, вибуховими чи ≥ншими бойовими речовинами, засобами пересуванн¤, в≥йськовою та спец≥альною техн≥кою, а також вимаганн¤ цих предмет≥в, поЇднане з насильством, небезпечним дл¤ житт¤ ≥ здоровТ¤ потерп≥лого, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. ¬огнепальна збро¤ Ч це ус≥ види бойовоњ, спортивноњ та нар≥зноњ мисливськоњ зброњ, в ¤к≥й дл¤ постр≥лу та ураженн¤ ц≥л≥ використовуЇтьс¤ сила порохового газу, незалежно в≥д того, в ¤ких ц≥л¤х збро¤ фактично застосовувалась.

2. √ладкоствольн≥ мисливськ≥ рушниц≥, а також пневматичн≥ рушниц≥ та п≥столети, газова збро¤ (балончики, п≥столети тощо), стартов≥ сигнальн≥ та буд≥вельн≥ п≥столети, ракетниц≥ та ≥нш≥, не призначен≥ дл¤ ураженн¤ ц≥лей засоби не Ї вогнестр≥льною зброЇю у розум≥нн≥ []{1_420}ст. 420 чинного  одексу.

” той же час визнаЇтьс¤ вогнепальною зброЇю гладкоствольна мисливська рушниц¤, перероблена дл¤ ураженн¤ людей, Ч так званий обр≥з, а також ≥нш≥, з тих, що зазначен≥ вище, засоби, перероблен≥ дл¤ стр≥льби кул¤ми чи ≥ншими снар¤дами по ц≥л¤х.

3. Ѕойов≥ припаси Ч це патрони до зброњ, артилер≥йськ≥ снар¤ди, бомби, м≥ни, бойов≥ частини ракет, а також ≥нш≥ вироби та знар¤дд¤, що спор¤джен≥ вибуховою речовиною та призначен≥ дл¤ веденн¤ стр≥льби або руйнуванн¤ р≥зноман≥тних обТЇкт≥в.

ѕ≥ротехн≥чн≥, ≥м≥тац≥йн≥ та ≥нш≥ под≥бн≥ засоби, що не м≥ст¤ть вибухових речовин, не в≥днос¤тьс¤ до бойових припас≥в. ѕатрони та ≥нше спор¤дженн¤ до засоб≥в, що зазначен≥ в абз. 1 п. 2 цього коментар¤, до бойових припас≥в не належать.

4. ¬ибухов≥ речовини Ч це тверд≥, р≥дк≥ або у вигл¤д≥ газу речовини, призначен≥ дл¤ проведенн¤ вибух≥в ≥ здатн≥ до х≥м≥чноњ реакц≥њ без доступу кисню з вид≥ленн¤м газ≥в з такою ≥нтенсивн≥стю, температурою та тиском, що це спричин¤Ї пошкодженн¤ оточуючих предмет≥в (див. державний стандарт 19433-81). ƒо вибухових речовин належать, зокрема, тротил, гексоген, порох, динам≥т, пропан-киснева сум≥ш тощо.

5. ƒо вибухових речовин у розум≥нн≥ ст. 410 також належать так зван≥ знар¤дд¤ вибуху, що м≥ст¤ть в соб≥ вибухов≥ речовини. ÷е вогнепров≥дн≥ та детонуюч≥ шнури, капсули, детонатори та ≥н. ѕор¤д з цим не можуть розгл¤датись ¤к вибухов≥ речовини знар¤дд¤ вибуху, що не м≥ст¤ть речовин, здатних до самост≥йного вибуху, Ч динамо-машини, елементи живленн¤ тощо.

6. –озкраданн¤ холодноњ зброњ, також гладкоствольноњ мисливськоњ зброњ т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за статт¤ми про злочини проти державноњ та колективноњ або ж ≥ндив≥дуальноњ власност≥.

7. –озкраданн¤ деталей (складових частин) вогнестр≥льноњ зброњ та бойових припас≥в повинно оц≥нюватись залежно в≥д того, ¤кий комплект деталей викрадений. якщо викраденого комплекту деталей (складових частин) достатньо дл¤ складанн¤ придатних дл¤ використанн¤ зброњ чи бойових припас≥в, скоЇне сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к зак≥нчений злочин за ст. 410. ѕ≥д достатн≥м комплектом треба розум≥ти таку сукупн≥сть деталей (складових частин), ¤ка дозвол¤Ї без додатковоњ доробки та пристосувань використовувати зброю дл¤ стр≥л¤нн¤ (наприклад, за на¤вност≥ ствола та ударного механ≥зму), а бойових припас≥в Ч за њх призначенн¤м.

8. ” випадку коли з комплекту були викраден≥ окрема деталь або детал≥ (складов≥ частини), що не Ї достатн≥м дл¤ складанн¤ зброњ чи бойових припас≥в, ≥ винна особа мала нам≥р виготовити в≥дсутн≥ частини, вчинене сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю ¤к злочин проти власност≥ та ¤к виготовленн¤ чи замах на виготовленн¤ зброњ або бойових припас≥в. якщо ж в≥дсутн≥ детал≥ були вже виготовлен≥ з складанн¤м зброњ чи бойових припас≥в, скоЇне сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к зак≥нчен≥ злочини проти власност≥ та громадськоњ безпеки.

9. ¬икраденн¤ таких складових частин бойових припас≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть вибухов≥ речовини, в будь-¤кому випадку утворюЇ зак≥нчений склад злочину, передбаченого ст. 410, Ч розкраданн¤ вибухових речовин.

10.  оли винна особа викрала несправн≥ зброю або бойов≥ припаси, а також непридатн≥ дл¤ використанн¤ вибухов≥ речовини ≥ при цьому помил¤лась стосовно њх ¤костей, вчинене сл≥д розгл¤дати ¤к замах на розкраданн¤ в≥дпов≥дних предмет≥в чи речовин.

11.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 410 настаЇ при розкраданн≥ предмет≥в цього злочину ¤к ≥з державних або колективних п≥дприЇмств чи установ, так ≥ у громад¤н, ¤к≥ волод≥ли ними правом≥рно або незаконно.

12. « обТЇктивноњ сторони злочин може про¤вл¤тись у р≥зних формах розкраданн¤ (крад≥жка, граб≥ж тощо). “ому дл¤ зТ¤суванн¤ зм≥сту його обТЇктивноњ сторони див. коментар≥ до в≥дпов≥дних статей чинного  одексу про в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти власност≥.

13. –озкраданн¤ вогнестр≥льноњ зброњ, бойових припас≥в або вибухових речовин вважаЇтьс¤ зак≥нченим у момент заволод≥нн¤ ними, а коли розкраданн¤ вчинено шл¤хом розб≥йного нападу Ч у момент нападу.

14. –озкраданн¤ вогнестр≥льноњ зброњ з њњ наступним нос≥нн¤м, збер≥ганн¤м або збутом утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в, передбачених ст. 410 та []{1_263}263.

15. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною. ”мислом особи охоплюютьс¤ насамперед спец≥альн≥ ознаки предмета злочину. ” випадку коли особа, намагаючись викрасти державне, колективне або ≥ндив≥дуальне майно, не знала, що вона викрадаЇ вогнестр≥льну зброю, бойов≥ припаси чи вибухов≥ речовини, скоЇне розгл¤даЇтьс¤ ¤к злочин проти власност≥. якщо особа, переконавшись у тому, що вона викрала саме зазначен≥ предмети, не здаЇ њх органам влади, а збер≥гаЇ або носить, вчинене квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_263}ст. 263.

якщо особа, бажаючи викрасти вогнестр≥льну зброю, бойов≥ припаси або вибухов≥ речовини, в д≥йсност≥ викрала звичайне майно, скоЇне сл≥д квал≥ф≥кувати ¤к замах на злочин, передбачений ст. 410.

16. Ќа в≥дм≥ну в≥д злочин≥в проти державноњ та колективноњ власност≥, цей злочин може бути вчиненим не т≥льки з корисливих мотив≥в. ћотив ≥ мета можуть бути р≥зними. –азом з тим, коли винна особа викрадаЇ вказан≥ предмети ≥ речовини з метою використанн¤ њх дл¤ вчиненн¤ ≥ншого злочину, њњ д≥њ сл≥д додатково квал≥ф≥кувати ¤к готуванн¤ до в≥дпов≥дного злочину. ¬ин¤ток становл¤ть д≥њ щодо зброњ, бойових припас≥в ≥ вибухових речовин член≥в банди. “ак≥ д≥њ охоплюютьс¤ []{1_257}ст. 257 ≥ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_223}ст. 223 не потребують.

17. —убТЇктом злочину, ¤кий був вчинений у форм≥ крад≥жки, грабежу або розб≥йного нападу, можуть бути в≥йськовослужбовц≥ «бройних —ил ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань.

18. ѕро ознаки розб≥йного нападу див. коментар до []{1_187}ст. 187 чинного  одексу.

19. ѕовторн≥сть у розум≥нн≥ []{1_170}ст. 170 означаЇ, що особа ран≥ше вже вчинила розкраданн¤ вогнестр≥льноњ зброњ, бойових припас≥в або вибухових речовин. ѕри цьому не маЇ значенн¤, чи була ц¤ особа засуджена за перший злочин, але не повинн≥ ск≥нчитис¤ строки давност≥, а також строки погашенн¤ судимост≥.

20. ѕро попередн≥й згов≥р групи ос≥б Ч див. коментар до []{1_185}ст. 185, вимаганн¤ ≥ шахрайство Ч див. коментар до []{1_189}ст. 189 та []{1_190}190 чинного  одексу.

21. ѕро засоби пересуванн¤, в≥йськова та спец≥альна техн≥ка та ≥нше в≥йськове майно Ч див. коментар до []{1_411}ст. 411Ч413 та []{1_415}415.

</s410>

<s411>

—татт¤ 411.”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна

1. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ зброњ, бойових припас≥в, засоб≥в пересуванн¤, в≥йськовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥ншого в≥йськового майна Ч

караютьс¤ службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на той самий строк, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥њ, вчинен≥ шл¤хом п≥дпалу або ≥ншим загальнонебезпечним способом, або ¤кщо вони спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

3. ƒ≥њ, передбачен≥ частиною другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. ”мисне знищенн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна Ї одним з найнебезпечн≥ших в≥йськових злочин≥в, оск≥льки ц≥ д≥њ направлен≥ на спричиненн¤ значноњ матер≥альноњ шкоди, що негативно впливаЇ на стан боЇготовност≥ та боЇздатност≥ «бройних —ил та ≥нших в≥йськових формувань ”крањни. ¬≥йськове майно Ї державною власн≥стю, а тому пос¤ганн¤ на нього Ї одночасно ≥ пос¤ганн¤м на державну власн≥сть.

2. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док збер≥ганн¤ в≥йськового майна, ¤кий зобовТ¤зуЇ кожного в≥йськовослужбовц¤ дбайливо берегти озброЇнн¤, техн≥ку, бойов≥ припаси та ≥нше в≥йськове майно, правильно користуватис¤ ними, обслуговувати њх, користуватис¤ ≥ експлуатувати, охорон¤ти в≥д псуванн¤, втрати, знищенн¤ та пошкодженн¤.

¬≥йськовим майном Ї будь-¤кий предмет, ¤кий перебуваЇ у в≥данн≥ та на баланс≥ в≥йськовоњ частини (установи, орган≥зац≥њ) «бройних —ил ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань ≥ може бути використаний дл¤ веденн¤ бойових д≥й, бойовоњ п≥дготовки в≥йськ або њх забезпеченн¤. ¬ диспозиц≥њ ст. 411 конкретизовано лише певн≥ види в≥йськового майна, ¤к-то збро¤, бойов≥ припаси, засоби пересуванн¤, в≥йськова та спец≥альна техн≥ка тощо. ѕроте в≥йськовим майном ¤вл¤ютьс¤ ≥ будинки, ≥нженерн≥ споруди, комун≥кац≥њ, продовольство, тварини, речове та ≥нше майно.

ћайно, що не належить в≥йськов≥й частин≥, не в≥дноситьс¤ до в≥йськового. ” такому раз≥ його умисне пошкодженн¤ (наприклад, автомоб≥л¤, тимчасово наданого дл¤ перевезенн¤ майна або особового складу) повинно квал≥ф≥куватис¤ не за ст. 411, а за []{1_194}ст. 194.

Ќе утворюЇ складу злочину, передбаченого ст. 411, знищенн¤ або пошкодженн¤ особами оф≥церського складу, прапорщиками, м≥чманами, в≥йськовослужбовц¤ми за контрактом предмет≥в в≥йськового обмундируванн¤, виданих њм в особисту власн≥сть. ѕроте знищенн¤ та пошкодженн¤ будь-¤ким в≥йськовослужбовцем предмет≥в, ¤к≥ передбачен≥ дл¤ видач≥ названим категор≥¤м в особисту власн≥сть, але збер≥гаютьс¤ на складах, п≥дпадаЇ п≥д ознаки даного злочину, оск≥льки до моменту видач≥ це майно належить в≥йськов≥й частин≥.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 411 не маЇ значенн¤, належало знищене або пошкоджене майно т≥й в≥йськов≥й частин≥, де проходить службу в≥йськовослужбовець, чи ≥нш≥й в≥йськов≥й частин≥, знаходилос¤ воно в ≥ндив≥дуальному чи колективному користуванн≥ або збер≥галос¤ на склад≥.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й, повТ¤заних з≥ знищенн¤м або пошкодженн¤м в≥йськового майна.

«нищенн¤ означаЇ таку форму впливу на предмет, за ¤коњ в≥н повн≥стю стаЇ непридатним дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м ≥ не п≥дл¤гаЇ в≥дновленню. ¬насл≥док знищенн¤ майно перестаЇ ≥снувати або повн≥стю втрачаЇ свою ц≥нн≥сть.

ѕ≥д втратою ц≥нност≥ майна сл≥д розум≥ти випадки, коли майно ф≥зично не перестаЇ ≥снувати, але стаЇ непридатним дл¤ використанн¤ або, не втрачаючи своњх функц≥ональних (споживчих) ¤костей, стаЇ недоступним дл¤ користуванн¤.

ѕри пошкодженн≥ предмет набуваЇ стану, за ¤кого втрачаЇ повн≥стю чи частково своњ функц≥ональн≥ ¤кост≥ (наприклад, збро¤ не стр≥л¤Ї або стр≥л¤Ї ≥з значними в≥дхиленн¤ми) або втрачаЇ свою форму (деформац≥¤ кузова автомоб≥л¤, хоча сам автомоб≥ль рухатис¤ може). ѕроте на в≥дм≥ну в≥д знищенн¤ при пошкодженн≥ предмет п≥дл¤гаЇ в≥дновленню (ремонту), п≥сл¤ чого може використовуватис¤ в подальшому за своњм функц≥ональним призначенн¤м.

ѕон¤тт¤ Узнищенн¤Ф та Упошкодженн¤Ф майна визначен≥ в постанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни Уѕро питанн¤, що виникли в судов≥й практиц≥ в справах про знищенн¤ та пошкодженн¤ державного ≥ колективного майна шл¤хом п≥дпалу або внасл≥док порушенн¤ правил пожежноњ безпекиФ в≥д 2 липн¤ 1976 р.

—туп≥нь пошкодженн¤ майна не впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю злочину. ќднак, ¤кщо буде визнано, що пошкодженн¤ майна призвело до запод≥¤нн¤ в≥йськов≥й частин≥ великоњ матер≥альноњ шкоди (пор¤д з ≥ншими чинниками може враховуватис¤ ≥ ступ≥нь пошкодженн¤), ¤ка може розц≥нюватис¤ ¤к т¤жк≥ насл≥дки, то д≥њ винного квал≥ф≥куютьс¤ за ч. 2 ст. 411.

«нищенн¤ та пошкодженн¤ в≥йськового майна може бути вчинено р≥зними способами за допомогою р≥зних засоб≥в, що також дл¤ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 411 значенн¤ не маЇ ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ≥ншими в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу не потребуЇ. ѕроте вчиненн¤ цих д≥й шл¤хом п≥дпалу або ≥ншим загальнонебезпечним способом визнано б≥льш сусп≥льно небезпечним ≥ обумовлюЇ квал≥ф≥кац≥ю за ч. 2 ст. 411.

” п. 3 вказаноњ постанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни визначено, що умисним знищенн¤м або пошкодженн¤м державного майна шл¤хом п≥дпалу Ї знищенн¤ або пошкодженн¤ цього майна вогнем у випадках, коли створюЇтьс¤ загроза життю та здоровТю людей або запод≥¤нн¤ значних матер≥альних збитк≥в. “ому умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ майна вогнем, ¤ке не створювало такоњ загрози (наприклад, спаленн¤ предмету у печ≥), не може розгл¤датис¤ ¤к квал≥ф≥куюча ознака ≥ т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 1 ст. 411.

≤нший загальнонебезпечний спос≥б Ч це будь-¤кий спос≥б знищенн¤ або пошкодженн¤ майна, внасл≥док ¤кого створюЇтьс¤ загроза життю та здоровТю людей або запод≥¤нн¤ значних матер≥альних збитк≥в (вибух, затопленн¤ тощо).

”мисне знищенн¤ чи пошкодженн¤ викраденого в≥йськового майна не потребуЇ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 411, оск≥льки викраденн¤ передбачаЇ можлив≥сть використанн¤ викраденого на св≥й розсуд.

” випадку ¤кщо умисне знищенн¤ чи пошкодженн¤ одного в≥йськового майна повТ¤зано з пошкодженн¤м ≥ншого в≥йськового майна (наприклад, в≥йськовослужбовець з метою викраденн¤ випилюЇ переговорний блок, пошкоджуючи тим самим пульт управл≥нн¤), то д≥њ винноњ особи квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч ¤к розкраданн¤ та умисне знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна, тобто за []{1_410}ст. 410 та 411.

«а сукупн≥стю злочин≥в квал≥ф≥куЇтьс¤ ≥ умисне знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна, ¤кщо воно було вз¤то не в ц≥л¤х його розкраданн¤ (наприклад, пошкодженн¤ автомоб≥л¤ п≥д час його угону).

”мисне знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна може бути повТ¤зане з порушенн¤м спец≥альних правил несенн¤ в≥йськовоњ служби (правил несенн¤ караульноњ, внутр≥шньоњ та ≥нших вид≥в служб, правил вод≥нн¤ та експлуатац≥њ машин та ≥н.). ” цих випадках можлива квал≥ф≥кац≥¤ по сукупност≥ злочин≥в Ч наприклад, ¤кщо вартовий пошкодив майно, що знаходилос¤ п≥д його охороною, то його д≥њ квал≥ф≥куватимутьс¤ за ст. 411 та []{1_418}418.

ѕ≥д пон¤тт¤м Узагибель людейФ сл≥д розум≥ти загибель нав≥ть одн≥Їњ людини.

ѕ≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками сл≥д розум≥ти: велику матер≥альну шкоду, спричинену в≥йськов≥й частин≥ внасл≥док знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна (при цьому у кожному конкретному випадку необх≥дно враховувати розм≥р шкоди, у тому числ≥ затрати на в≥дновленн¤ майна, збитки, спричинен≥ д≥¤ми ос≥б по р¤туванню майна, Ч наприклад, д≥¤ми пожежник≥в п≥д час гас≥нн¤ пожеж≥, Ч в≥йськову ц≥нн≥сть та ун≥кальн≥сть майна), зрив виконанн¤ завданн¤ бойового, учбово-бойового, господарчого чи ≥ншого характеру, спричиненн¤ т≥лесних ушкоджень.

ќбовТ¤зковим Ї встановленн¤ причинного звТ¤зку м≥ж знищенн¤м чи пошкодженн¤м майна ≥ насл≥дками, що настали.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ виною у форм≥ пр¤мого чи непр¤мого умислу. ѕри цьому особа або ставить на мет≥ знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна, або св≥домо припускаЇ так≥ насл≥дки. ¬инна особа усв≥домлюЇ, що знищенню чи пошкодженню п≥дл¤гаЇ саме в≥йськове, а не ¤кесь ≥нше майно. якщо винний вважаЇ, що ним знищуЇтьс¤ чи пошкоджуЇтьс¤ в≥йськове майно, а фактично таким воно не ¤вл¤Їтьс¤, то вчинене сл≥д розц≥нювати ¤к замах на знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна. ≤ навпаки, знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна, коли винний вважаЇ його не в≥йськовим, а ≥ншим (наприклад, таким, що перебуваЇ у приватн≥й власност≥), складаЇ замах на знищенн¤ чи пошкодженн¤ чужого майна ([]{1_194}ст. 194).

Ќеобережне знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_412}ст. 412.

¬ажливе значенн¤ маЇ встановленн¤ мотиву знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна. ÷ей злочин може вчин¤тис¤ з р≥зних спонукань Ч помста, хул≥ганськ≥ мотиви та ≥нш≥. якщо ж знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна скоЇно з метою ослабленн¤ держави, то д≥њ винного повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ за []{1_113}ст. 113 (диверс≥¤).

Ќеобх≥дно враховувати, що у випадках загибел≥ людей або спричиненн¤ т≥лесних ушкоджень субТЇктивна сторона д≥¤нн¤ винноњ особи характеризуЇтьс¤ т≥льки необережним ставленн¤м до цих насл≥дк≥в. якщо умисне знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна повТ¤зане з умисним спричиненн¤м загибел≥ людей чи т≥лесних ушкоджень, то так≥ д≥¤нн¤ необх≥дно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ч. 2 ст. 411 та в≥дпов≥дною статтею розд. ≤≤ чинного  одексу, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за злочин проти житт¤ та здоровТ¤ особи.

5. —убТЇктом злочину може бути будь-¤кий в≥йськовослужбовець, а також в≥йськовозобовТ¤заний, призваний на учбов≥ або перев≥рочн≥ збори. ѕитанн¤ сп≥вучаст≥ ≥нших ос≥б вир≥шуютьс¤ на загальних п≥дставах.

6. „. 3 ст. 411 передбачаЇ спец≥альний квал≥ф≥кований склад даного злочину, котрий пол¤гаЇ у вчиненн≥ д≥й, визначених ч. 2 даноњ статт≥, в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥ (про визначенн¤ цих пон¤ть див. коментар до []{1_401}ст. 401).

</s411>

<s412>

—татт¤ 412.Ќеобережне знищенн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна

1. Ќеобережне знищенн¤ або пошкодженн¤ зброњ, бойових припас≥в, засоб≥в пересуванн¤, в≥йськовоњ ≥ спец≥альноњ техн≥ки чи ≥ншого в≥йськового майна, що запод≥¤ло шкоду у великих розм≥рах, Ч

караютьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в, або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до одного року.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї право власност≥ на в≥йськове майно.

ѕро предмет злочину див. коментар до []{1_411}ст. 411.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у необережному знищенн≥ або пошкодженн≥ зброњ, бойових припас≥в, засоб≥в пересуванн¤, в≥йськовоњ ≥ спец≥альноњ техн≥ки чи ≥ншого в≥йськового майна, що запод≥¤ло шкоду у великих розм≥рах, спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки.

3. —клад злочину Ї матер≥альним, що означаЇ необх≥дн≥сть на¤вност≥ насл≥дк≥в, зазначених у коментован≥й статт≥. ÷ей злочин може бути скоЇний ¤к д≥¤ми, так ≥ внасл≥док безд≥¤льност≥.

ѕро запод≥¤нн¤ шкоди у великих розм≥рах див. п. 3 прим≥тки до []{1_185}ст. 185.

ѕро спричиненн¤ загибел≥ людей див. коментар до []{1_411}ст. 411.

≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч це запод≥¤нн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень одн≥й або к≥льком особам, середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень двом та б≥льше особам або запод≥¤нн¤ значноњ матер≥альноњ шкоди в≥йськов≥й установ≥ або в≥йськовослужбовц¤м.

ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про те, чи Ї матер≥альн≥ збитки значними, сл≥д враховувати не т≥льки варт≥сть, розм≥р знищеного або пошкодженого майна в натуральному вигл¤д≥, але ≥ його значим≥сть дл¤ несенн¤ в≥йськовоњ служби.

ƒл¤ застосуванн¤ коментованоњ статт≥ сл≥д встановити на¤вн≥сть причинного звТ¤зку м≥ж д≥¤ми (безд≥¤льн≥стю) особи та насл≥дками, що настали.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини: особа передбачаЇ можлив≥сть знищенн¤ (пошкодженн¤) в≥йськового майна з≥ спричиненн¤м загибел≥ людей або ≥нших т¤жких насл≥дк≥в, але легковажно розраховуЇ на в≥дверненн¤ т¤жких насл≥дк≥в, або не передбачаЇ цих насл≥дк≥в, хоча повинна була ≥ могла њх передбачити.

5. —убТЇктами злочину Ї в≥йськовослужбовц≥ «бройних —ил ”крањни, —лужби безпеки ”крањни, ѕрикордонних в≥йськ ”крањни, внутр≥шн≥х в≥йськ ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань, утворених в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни, а також ≥нш≥ особи, визначен≥ законом.

«нищенн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна внасл≥док невиконанн¤ або неналежного виконанн¤ в≥йськовою службовою особою своњх службових обовТ¤зк≥в т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за недбале ставленн¤ до в≥йськовоњ служби ([]{1_425}ст. 425).

</s412>

<s413>

—татт¤ 413.ћарнотратство або втрата в≥йськового майна

1. ѕродаж, застава, передача в користуванн¤ в≥йськовослужбовцем строковоњ служби виданих йому дл¤ особистого користуванн¤ предмет≥в обмундируванн¤ або спор¤дженн¤ (марнотратство), а також втрата або з≥псуванн¤ цих предмет≥в внасл≥док порушенн¤ правил њх збер≥ганн¤ Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в.

2. ¬трата або з≥псуванн¤ вв≥рених дл¤ службового користуванн¤ зброњ, бойових припас≥в, засоб≥в пересуванн¤, предмет≥в техн≥чного постачанн¤ або ≥ншого в≥йськового майна внасл≥док порушенн¤ правил њх збер≥ганн¤ Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

—т. 413 передбачаЇ три види злочин≥в проти пор¤дку використанн¤ в≥йськового майна ≥ його збер≥ганн¤:

Ч марнотратство предмет≥в обмундируванн¤ чи спор¤дженн¤;

Ч втрата або псуванн¤ цих предмет≥в внасл≥док порушенн¤ правил њх збер≥ганн¤;

Ч втрата чи з≥псуванн¤ вв≥рених дл¤ службового використанн¤ зброњ, боЇприпас≥в, засоб≥в пересуванн¤ та ≥ншого в≥йськового майна внасл≥док порушенн¤ правил њх збер≥ганн¤.

1. ќбТЇктом марнотратства, втрати ≥ псуванн¤ обмундируванн¤ та спор¤дженн¤ Ї пор¤док використанн¤ ≥ збер≥ганн¤ в≥йськового майна, установлений в≥йськовими статутами, порадниками, ≥нструкц≥¤ми та наказами.

2. ћарнотратством визнаЇтьс¤ продаж, застава чи передача у користуванн¤ ≥нш≥й особ≥ в≥йськовослужбовцем строковоњ служби предмет≥в обмундируванн¤ або спор¤дженн¤, ¤к≥ були видан≥ йому дл¤ особистого користуванн¤.

3. «а втрату ≥ з≥псуванн¤ вв≥рених дл¤ службового користуванн¤ зброњ, боЇприпас≥в, засоб≥в пересуванн¤, предмет≥в техн≥чного постачанн¤ чи ≥ншого в≥йськового майна внасл≥док порушенн¤ правил њх збер≥ганн¤ в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за п. 2 ст. 413.

ѕ≥д зброЇю в цьому випадку розум≥Їтьс¤ збро¤ (п≥столет, автомат), ¤ка закр≥плена особисто за в≥йськовослужбовцем, ≥ збро¤ колективного користуванн¤.

«асоби пересуванн¤ включають вс≥ види транспорту, що перебуваЇ в особистому чи колективному службовому користуванн≥.

ѕредметами техн≥чного постачанн¤ вважаютьс¤ р≥зноман≥тн≥ прилади, ≥нструменти ≥ пристроњ, ¤к≥ використовуютьс¤ у в≥йськах.

ѕ≥д ≥ншим в≥йськовим майном сл≥д розум≥ти будь-¤ке в≥йськове майно, що вручаЇтьс¤ в≥йськовослужбовцю дл¤ використанн¤ за ц≥льовим призначенн¤м ≥ п≥дл¤гаЇ поверненню.

4. —убТЇктом злочину Ї в≥йськовослужбовець строковоњ служби, особа оф≥церського складу, в≥йськовослужбовц≥ за контрактом.

5. ѕорушенн¤ правил збер≥ганн¤ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д порушенн¤ правил експлуатац≥њ в≥йськовоњ техн≥ки. ¬≥дпов≥дальн≥сть за злочинне порушенн¤ правил поводженн¤ з в≥йськовою техн≥кою передбачена []{1_414}ст. 414Ч416.

”мисне з≥псуванн¤ зброњ чи ≥ншого майна квал≥ф≥куЇтьс¤ за []{1_411}ст. 411. Ќезаконне в≥дчуженн¤ з корисливою метою майна, ¤ке не вказане в п. 1 ст. 413, розгл¤даЇтьс¤ ¤к розкраданн¤. “≥ ж д≥њ щодо вогнестр≥льноњ зброњ та боЇприпас≥в квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч за []{1_410}ст. 410.

</s413>

<s414>

—татт¤ 414.ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з≥ зброЇю, а також ≥з речовинами ≥ предметами, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤

1. ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з≥ зброЇю, а також ≥з боЇприпасами, вибуховими, рад≥оактивними та ≥ншими речовинами ≥ предметами, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточенн¤, ¤кщо це запод≥¤ло потерп≥лому т≥лесн≥ ушкодженн¤, Ч

караЇтьс¤ службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в або триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на той самий строк, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, що запод≥¤ло т≥лесн≥ ушкодженн¤ к≥льком особам або смерть потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до дес¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачене частиною першою ц≥Їњ статт≥, що спричинило загибель к≥лькох ос≥б чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дванадц¤ти рок≥в.

Ќа озброЇнн≥ «бройних —ил ”крањни знаход¤тьс¤ р≥зн≥ системи ≥ види зброњ, боЇприпас≥в, вибухових, рад≥оактивних та ≥нших речовин, ¤к≥ становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих.

¬икористанн¤ цих предмет≥в ≥ речовин поЇднане ≥з суворим дотриманн¤м правил обмеженого поводженн¤ з ними, порушенн¤ ¤ких може привести до загибел≥ ≥ кал≥цтва людей, знищенн¤ в≥йськового майна, ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

ќкрем≥ предмети, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих, вимагають особливого поводженн¤ з ними в процес≥ њх використанн¤ ≥ п≥д час збер≥ганн¤.

ѕорушенн¤ встановлених правил њх збер≥ганн¤ може також привести до шк≥дливих насл≥дк≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док поводженн¤ з≥ зброЇю, боЇприпасами, речовинами ≥ предметами, ¤к≥ становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих, а також безпека ≥ здоровТ¤ громад¤н, у тому числ≥ ≥ самих в≥йськовослужбовц≥в.

÷ей пор¤док визначаЇтьс¤ в≥йськовими статутами та ≥ншими нормативними актами (настановами, кер≥вництвами, курсами стр≥льб дл¤ р≥зних вид≥в зброњ), в ¤ких м≥ститьс¤ перел≥к правил, що забезпечуюють безпечн≥ умови поводженн¤ з≥ зброЇю, в≥дпов≥дними речовинами ≥ предметами.

ѕ≥д зброЇю у ц≥й статт≥ розум≥Їтьс¤ табельна вогнепальна та ≥нша п≥двищеноњ небезпеки збро¤ (наприклад, реактивна, ракетна), що Ї на озброЇнн≥ в≥йськовоњ частини.

ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з мисливською зброЇю не утворюЇ складу злочину, передбаченого ст. 414.

ЅоЇприпаси Ч це складова частина озброЇнн¤, безпосередньо призначена дл¤ ураженн¤ живоњ сили ≥ техн≥ки, руйнуванн¤ споруд. ƒо боЇприпас≥в в≥днос¤тьс¤ артилер≥йськ≥ ≥ реактивн≥ снар¤ди, головн≥ частини ракет ≥ торпед, бойов≥ патрони до стр≥лковоњ зброњ, гранати, бомби, м≥ни тощо.

¬ибухов≥ речовини Ч це х≥м≥чн≥ сполуки або њх сум≥ш≥, здатн≥ п≥д д≥Їю удару, наколюванн¤, терт¤ та п≥д≥гр≥ву вибухати. ƒо цих речовин належать, наприклад, порох, аматоли, тетрил, тротил, п≥кринова кислота, гримуча ртуть тощо.

–ад≥оактивн≥ речовини Ч це речовини природного або штучного походженн¤, ¤к≥ м≥ст¤ть у своЇму склад≥ рад≥оактивн≥ ≥зотопи, що ¤вл¤ють собою джерело ≥он≥зуючих випром≥нювань ≥ тому Ї небезпечними дл¤ оточуючих.

≤ншими речовинами ≥ предметами, ¤к≥ становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих, визнаютьс¤ будь-¤к≥ штатн≥ техн≥чн≥ засоби, що знаход¤тьс¤ у в≥йськов≥й частин≥ ≥ мають властив≥сть при порушенн≥ правил поводженн¤ з ними уражати (спричин¤ти ушкодженн¤, порушувати функц≥њ, впливати на здоровТ¤) тих, хто знаходитьс¤ в зон≥ њх д≥њ.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в порушенн≥ правил поводженн¤ з≥ зброЇю, а також з предметами та речовинами, ¤к≥ становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих.

 рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 414 настаЇ т≥льки за на¤вност≥ шк≥дливих насл≥дк≥в.

якщо т≥лесн≥ ушкодженн¤ (незалежно в≥д ступен¤ т¤жкост≥) спричинен≥ одн≥й людин≥, то вчинене квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 1 ст. 414.

ѕри спричиненн≥ т≥лесних ушкоджень к≥льком особам (двом або б≥льше) в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за ч. 2 ст. 414. «а цим же пунктом квал≥ф≥куютьс¤ порушенн¤ правил поводженн¤ з≥ зброЇю або речовинами ≥ предметами, що становл¤ть п≥двищену небезпеку, ¤кщо насл≥дками була смерть одн≥Їњ людини.

якщо насл≥дком злочину була смерть двох ≥ б≥льше людей, д≥¤нн¤ квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 3 ст. 414. «а ц≥Їю ж частиною особа несе крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть у випадках настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

ѕ≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками сл≥д розум≥ти велику матер≥альну шкоду, але при т≥й умов≥, що утворюЇтьс¤ загроза спричиненн¤ шкоди життю ≥ здоровТю оточуючих.

ѕорушенн¤ правил поводженн¤ з≥ зброЇю, а також з речовинами ≥ предметами, ¤к≥ становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих, може бути ¤к умисним, так ≥ необережним. ўодо насл≥дк≥в у вс≥х випадках вина може бути т≥льки необережною.

3. —убТЇктом злочину Ї в≥йськовослужбовець, ¤кий за характером служби або в силу ≥нших обставин волод≥Ї зброЇю, боЇприпасами, ≥ншими речовинами ≥ предметами, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих.

якщо насл≥дком злочину стала смерть потерп≥лого або спричиненн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень, додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за статт¤ми, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти особи, не вимагаЇтьс¤.

 оли внасл≥док порушенн¤ правил поводженн¤ з≥ зброЇю або ≥ншими предметами не т≥льки настали шк≥длив≥ насл≥дки щодо людей, але й спричинена ≥стотна шкода в≥йськов≥й техн≥ц≥, д≥њ особи квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ст. 414 ≥ []{1_413}ч. 2 ст. 413.

якщо порушен≥ не правила поводженн¤ з≥ зброЇю ≥ предметами, що становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих, а пор¤док њх застосуванн¤ у звТ¤зку з несенн¤м спец≥альноњ служби (вартовоњ, вахтенноњ, патрульноњ, на бойовому чергуванн≥ тощо), то в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ не за ст. 414, а за в≥дпов≥дною статтею, ¤ка передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ пор¤дку несенн¤ спец≥альних служб.

–озмежуванн¤ м≥ж складами злочин≥в визначаЇтьс¤ особливим субТЇктом ≥ особливим способом запод≥¤нн¤ необережних т≥лесних ушкоджень або смерт≥. «а ст. 414 квал≥ф≥куютьс¤ д≥њ т≥льки в≥йськовослужбовц¤ ≥ т≥льки у випадку, воли в≥н спричинив необережн≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або смерть внасл≥док порушенн¤ правил поводженн¤ з табельною зброЇю або речовинами ≥ предметами, ¤к≥ становл¤ть п≥двищену небезпеку дл¤ оточуючих ≥ волод≥льцем ¤ких Ї в≥йськове в≥домство. ƒ≥њ в≥йськовослужбовц¤, що спричинив з необережност≥ т¤жк≥ чи середньоњ т¤жкост≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або смерть потерп≥лому ≥ншим шл¤хом, квал≥ф≥куютьс¤ за в≥дпов≥дними статт¤ми чинного  одексу.

</s414>

<s415>

—татт¤ 415.ѕорушенн¤ правил вод≥нн¤ або експлуатац≥њ машин

1. ѕорушенн¤ правил вод≥нн¤ або експлуатац≥њ бойовоњ, спец≥альноњ чи транспортноњ машини, що спричинило потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жк≥ т≥лесн≥ ушкодженн¤ або загибель потерп≥лого, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. ƒ≥¤нн¤, передбачене частиною першою ц≥Їњ статт≥, що спричинило загибель к≥лькох ос≥б, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї установлений пор¤док вод≥нн¤ або експлуатац≥њ бойовоњ, спец≥альноњ чи транспортноњ машини, що забезпечуЇ безпеку њх руху дл¤ людей, майна та боЇготовност≥ в≥йськ. ÷ей пор¤док ірунтуЇтьс¤ на загальних принципах в≥йськовоњ дисципл≥ни ≥ Ї њњ складовою частиною.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у недодержанн≥ в≥йськовослужбовц¤ми при керуванн≥ бойовою, спец≥альною чи транспортною машиною установлених правил њх вод≥нн¤ чи експлуатац≥њ. ÷≥ правила встановлен≥ не т≥льки ѕравилами дорожнього руху та в≥йськовими статутами, але й спец≥альними нормативними актами, ¤к≥ д≥ють у «бройних —илах ”крањни та ≥нших в≥йськових формуванн¤х. ¬икладене обумовлене тим, що вод≥нн¤ та експлуатац≥¤ таких машин у в≥йськах може зд≥йснюватис¤ в особливих умовах, у тому числ≥ в р≥зних умовах м≥сцевост≥ Ч в умовах бездор≥жж¤, у л≥с≥, пустел≥, де не д≥ють ѕравила дорожнього руху, у р≥зних г≥дрометеоролог≥чних умовах. “ому диспозиц≥¤ статт≥ Ї бланкетною.

Ѕойова машина Ч це гусенична або кол≥сна самох≥дна машина, на ¤к≥й установлено озброЇнн¤, призначене дл¤ веденн¤ бою, забезпеченн¤ бойових д≥й та управл≥нн¤ в≥йськами (танки, бронетранспортери, самох≥дн≥ артилер≥йськ≥ та ракетн≥ установки тощо).

—пец≥альна машина Ч це машина з установленим спец≥альним обладнанн¤м, призначеним дл¤ управл≥нн¤ в≥йськами ≥ зброЇю, бойового ≥ техн≥чного забезпеченн¤, тилового забезпеченн¤ ≥ обслуговуванн¤ (самох≥дна ≥нженерна техн≥ка та техн≥ка звТ¤зку, сан≥тарний транспорт, пересувн≥ майстерн≥, лаборатор≥њ тощо).

“ранспортна машина Ч це машина, призначена дл¤ перевезень особового складу, зброњ, в≥йськовоњ техн≥ки, ≥нших матер≥альних засоб≥в.

ѕорушенн¤ правил вод≥нн¤ або експлуатац≥њ таких машин може бути скоЇне ¤к д≥Їю, так ≥ безд≥¤льн≥стю.

¬од≥нн¤ Ч це безпосереднЇ керуванн¤ рухомою машиною, ¤ке починаЇтьс¤ рухом ходовоњ частини машини (кол≥с, гусениць) та зак≥нчуЇтьс¤ припиненн¤м руху.

ѕ≥д експлуатац≥Їю сл≥д розум≥ти використанн¤ таких машин за призначенн¤м та проведенн¤ њх техн≥чного обслуговуванн¤, виконанн¤ техн≥чних норм ≥ правил, ¤к≥ забезпечують нормальну роботу агрегат≥в, систем ≥ механ≥зм≥в, а також виконанн¤ вимог безпеки у будь-¤ких умовах.

ѕрикладом порушенн¤ правил вод≥нн¤ може бути вињзд вод≥¤ такоњ машини на зустр≥чну смугу руху та з≥ткненн¤ з ≥ншим автомоб≥лем; порушенн¤ правил руху задн≥м ходом, внасл≥док чого вод≥й скоњв нањзд на в≥йськовослужбовц¤, ¤кий спав позаду машини; невжитт¤ заход≥в до зупинки машини, внасл≥док чого п≥шох≥д, що переб≥гав дорогу, був збитий тощо.

ѕрикладом порушенн¤ правил експлуатац≥њ автомоб≥л¤ Ї передача керма ≥нш≥й особ≥, ¤ка не мала права на управл≥нн¤ машиною, випуск у рейс техн≥чно несправноњ машини тощо.

ќбовТ¤зковою умовою настанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ правил вод≥нн¤ чи експлуатац≥њ таких машин Ї запод≥¤нн¤ потерп≥лому середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жких т≥лесних ушкоджень або загибель потерп≥лого.

3. „. 2 ц≥Їњ статт≥ передбачаЇ таку квал≥ф≥куючу ознаку злочину ¤к загибель к≥лькох (тобто двох та б≥льше) ос≥б.

¬изначенн¤ середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жких т≥лесних ушкоджень надане у []{1_121}ст. 121Ч122. ѕон¤тт¤ УзагибельФ потерп≥лого передбачаЇ настанн¤ його смерт≥, а п≥д загибеллю к≥лькох ос≥б сл≥д розум≥ти настанн¤ смерт≥ двох чи б≥льше ос≥б.

ќбовТ¤зковою умовою дл¤ на¤вност≥ злочину Ї встановленн¤ причинного звТ¤зку м≥ж допущеними порушенн¤ми правил вод≥нн¤ або експлуатац≥њ ≥ насл≥дками, що настали.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ лише необережною формою вини ([]{1_25}ст. 25). ѕри цьому винний не передбачаЇ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, хоч повинен був ≥ м≥г њх передбачити (злочинна недбал≥сть), або передбачаЇ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в, легковажно розраховуючи на њх в≥дверненн¤ (злочинна самовпевнен≥сть). якщо п≥д час розсл≥дуванн¤ справи буде встановлено, що запод≥¤нн¤ потерп≥лому смерт≥ або т≥лесних ушкоджень середньоњ т¤жкост≥ чи т¤жких т≥лесних ушкоджень охоплювалос¤ умислом винноњ особи, то так≥ д≥њ сл≥д розгл¤дати ¤к умисний злочин проти житт¤ та здоровТ¤.

5. —убТЇктом злочину може бути будь-¤кий в≥йськовослужбовець, що безпосередньо керуЇ рухом такоњ машини, а також в≥йськовослужбовець, в обовТ¤зки ¤кого входить забезпеченн¤ безпеки руху (командир в≥дпов≥дного п≥дрозд≥лу, начальник контрольно-техн≥чного пункту тощо), чи ≥нший в≥йськовослужбовець, в≥дпов≥дальний за експлуатац≥ю. ƒл¤ прит¤гненн¤ в≥йськовослужбовц¤ до в≥дпов≥дальност≥ за ц≥Їю статтею не маЇ значенн¤, чи був правопорушник штатним вод≥Їм такоњ машини ≥ чи вм≥Ї в≥н водити машину.

«а вчиненн¤ транспортного злочину п≥д час вод≥нн¤ та експлуатац≥њ особистого автомоб≥л¤ в≥йськовослужбовц≥ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_286}ст. 286.

</s415>

<s416>

—татт¤ 416.ѕорушенн¤ правил польот≥в або п≥дготовки до них

ѕорушенн¤ правил польот≥в або п≥дготовки до них, а також порушенн¤ правил експлуатац≥њ л≥тальних апарат≥в, що спричинило катастрофу або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктивна сторона злочину передбачаЇ на¤вн≥сть трьох елемент≥в:

Ч порушенн¤ установлених правил польот≥в чи п≥дготовки до них;

Ч настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в Ч катастрофи чи ≥ншого т¤жкого насл≥дку;

Ч причинного звТ¤зку м≥ж допущеним порушенн¤м ≥ насл≥дками, що настали.

2. ѕравила, порушенн¤ ¤ких може пот¤гти крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 416, знаход¤тьс¤ в  ер≥вництв≥ по проведенню польот≥в 1988 р. ( ѕѕ-88),  ер≥вництв≥ по проведенню польот≥в 1993 року ( ѕѕ-93), ќрган≥зац≥њ по проведенню польот≥в 1993 року (ќѕѕ-93), ≤нструкц≥њ по використанню пов≥тр¤ного простору, ≥нших в≥домчих ≥нструкц≥¤х та наказах  омандуючого ¬ѕ— ”крањни та под≥бних актах нормативного характеру. —клад злочину утворюють т≥льки порушенн¤ тих правил, ¤к≥ безпосередньо повТ¤зан≥ з безпечн≥стю польот≥в (правил керуванн¤ л≥тальним апаратом у пов≥тр≥ або п≥д час руху по зл≥тно-посадочн≥й смуз≥, при зл≥танн≥ або посадц≥ до зупинки двигуна) ≥ передпольотною п≥дготовкою.

3. Ќе утворюють складу злочину порушенн¤ правил збер≥ганн¤ ≥ збереженн¤ л≥тальних апарат≥в при знаходженн≥ њх на аеродром≥, в аеропортах, п≥д час буксируванн¤.

ѕри розсл≥дуванн≥ справи повинно бути точно встановлено, ¤к≥ саме правила порушен≥ ≥ ¤ким нормативним актом вони передбачен≥.

4.  атастрофа Ч це льотна под≥¤, ¤ка пот¤гла за собою загибель людей з≥ складу ек≥пажу чи пасажир≥в при одночасному руйнуванн≥ чи пошкодженн≥ л≥тального апарату, а також пропажа без в≥ст≥ л≥така ≥з людьми, ¤к≥ на ньому знаходилис¤.

≤нш≥ т¤жк≥ насл≥дки Ч це нещасн≥ випадки з людьми, ¤к≥ не належать до складу ек≥пажу чи пасажир≥в, спричиненн¤ т≥лесних ушкоджень особам, ¤к≥ знаходилис¤ на борту л≥тального апарата; пошкодженн¤ л≥така, що не п≥ддаЇтьс¤ в≥дновленню; запод≥¤нн¤ великоњ матер≥альноњ шкоди державним п≥дприЇмствам, установам ≥ громад¤нам при пад≥нн≥ або змушен≥й посадц≥ л≥така; зрив виконанн¤ бойового завданн¤ тощо.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини.

якщо умислом винного охоплювалос¤ спричиненн¤ насл≥дк≥в, то д≥њ можуть бути при в≥дпов≥дних умовах квал≥ф≥кован≥ ¤к диверс≥¤, умисне вбивство при обт¤жуючих обставинах чи умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна ([]{1_44}ст. 44) тощо.

6. —убТЇктами злочину Ї в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ керують л≥тальними апаратами в польот≥; наземн≥ службов≥ особи, ¤к≥ керують польотом; особи, ¤к≥ виконують обовТ¤зки по п≥дготовц≥ л≥така до польоту; службов≥ особи служби забезпеченн¤.

</s416>

<s417>

—татт¤ 417.ѕорушенн¤ правил кораблевод≥нн¤

ѕорушенн¤ правил кораблевод≥нн¤, що спричинило загибель людей, загибель корабл¤ або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. ѕравила вод≥нн¤ в≥йськових корабл≥в сформульован≥ у  орабельному статут≥ ¬≥йськово-ћорських —ил ”крањни, ѕравилах дл¤ запоб≥ганн¤ з≥ткненню суден у мор≥ ≥ ≥нших нормативних актах. ѕравила кораблеволод≥нн¤ передбачають обовТ¤зков≥ вказ≥вки, додержанн¤ ¤ких забезпечуЇ точне ≥ безпечне вод≥нн¤ (плаванн¤) корабл≥в оптимально вибраними курсами, визначенн¤ њх м≥сц¤ в мор≥ (океан≥), маневруванн¤ та ≥н. ѕравила вод≥нн¤ поширюютьс¤ на вс≥ види в≥йськових плаваючих засоб≥в, а також на г≥дроаероплани, що маневрують на вод≥.

2. ќбТЇктивна сторона злочину Ч це порушенн¤ встановлених правил кораблевод≥нн¤, настанн¤ т¤жких насл≥дк≥в, ¤к≥ перебувають в причинному звТ¤зку з порушенн¤ми вказаних правил.

ƒо ≥нших т¤жких насл≥дк≥в ст. 417 в≥дносить:

Ч загибель корабл¤ (тобто повне його зруйнуванн¤ чи затопленн¤);

Ч запод≥¤нн¤ кораблю серйозних ушкоджень (поломок, ¤к≥ потребують ремонту або великих матер≥альних витрат на його в≥дновленн¤);

Ч людськ≥ жертви (загибель хоча б одн≥Їњ людини);

Ч настанн¤ ≥нших т¤жких насл≥дк≥в (спричиненн¤ т¤жких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень особам, ¤к≥ знаходились на борту, зрив виконанн¤ важливого в≥йськового завданн¤, загибель ц≥нного вантажу, посадка судна на м≥лину, загибель чи серйозне пошкодженн¤ ≥ншого корабл¤ тощо).

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини.

4. —убТЇктом злочину Ї в≥йськовий мор¤к, на ¤кого покладен≥ обовТ¤зки по вод≥нню корабл¤ (командир корабл¤, катера, шлюпки, пом≥чник командира, штурман, вахтовий оф≥цер, командир зТЇднанн¤ корабл≥в, ¤кщо в≥н у встановленому пор¤дку вступив у безпосереднЇ керуванн¤ кораблем).

</s417>

<s418>

—татт¤ 418.ѕорушенн¤ статутних правил вартовоњ служби чи патрулюванн¤

1. ѕорушенн¤ статутних правил вартовоњ (вахтовоњ) служби чи патрулюванн¤, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, дл¤ запоб≥ганн¤ ¤ким призначено дану варту (вахту) чи патрулюванн¤, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частиною першою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 418, Ї встановлений пор¤док несенн¤ вартовоњ (вахтовоњ) служби ≥ патрулюванн¤, ¤к≥ орган≥зовуютьс¤ в≥дпов≥дно до —татуту гарн≥зонноњ та вартовоњ служб «бройних —ил ”крањни,  орабельного статуту ¬ћ— ”крањни, а також затверджених ћ≥н≥стром ќборони ”крањни порадник≥в ≥ положень, ≥нструкц≥й, розпор¤джень, конкретизуючих статутн≥ норми.

¬артова служба призначена дл¤ охорони та оборони в≥йськових обТЇкт≥в, бойових прапор≥в та ос≥б, ¤ких тримають на гауптвахт≥ та у дисципл≥нарн≥й частин≥. Ќесенн¤ вартовоњ служби Ї виконанн¤м бойового завданн¤ (див. []{4_330_29}ст. 97 —татуту гарн≥зонноњ та вартовоњ служб «бройних —ил ”крањниФ в≥д 24 березн¤ 1999 р. є 550-’≤V).

¬ахтова служба призначена дл¤ керуванн¤ кораблем ≥ його механ≥змами, спостереженн¤ за обстановкою ≥ п≥дтриманн¤ пор¤дку, застосуванн¤ зброњ при раптовому напад≥ супротивника.

ѕатрулюванн¤ призначено дл¤ п≥дтриманн¤ у гарн≥зон≥ пор¤дку серед в≥йськовослужбовц≥в на вулиц¤х ≥ у громадських м≥сц¤х, на зал≥зничних станц≥¤х (вокзалах), у морських (р≥чкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарн≥зону населених пунктах (див. []{4_330_22}ст. 46 —татуту гарн≥зонноњ та вартовоњ служб «бройних —ил ”крањни).

2. —татутн≥ правила вартовоњ (вахтовоњ) служби ≥ патрулюванн¤ можуть бути порушен≥ ¤к у результат≥ д≥й, так ≥ безд≥¤льност≥. ƒиспозиц≥¤ ст. 418 Ї бланкетною, тому при вир≥шенн≥ питанн¤ про прит¤гненн¤ в≥йськовослужбовц¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ необх≥дно встановлювати, ¤к≥ саме норми —татуту гарн≥зонноњ ≥ вартовоњ служби «бройних —ил ”крањни ≥ виданих наказ≥в, розпор¤джень та ≥нструкц≥й, порушен≥ винною особою.

3. «лочин, передбачений ч. 1 ст. 418, визнаЇтьс¤ зак≥нченим, ¤кщо в результат≥ допущеного порушенн¤ правил несенн¤ вартовоњ (вахтовоњ) служби ≥ патрулюванн¤ наступили т¤жк≥ насл≥дки, дл¤ запоб≥ганн¤ ¤ким призначено варту (вахту) ≥ патруль. ѕри цьому насл≥дки повинн≥ знаходитис¤ у причинному звТ¤зку з порушенн¤ми правил несенн¤ вартовоњ (вахтовоњ) служби ≥ патрулюванн¤.

ѕ≥д т¤жкими насл≥дками сл≥д розум≥ти запод≥¤нн¤ шкоди обТЇктам, що охорон¤Їтьс¤ вартою (вахтою) або патрульним (наприклад, розкраданн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна, що знаходилос¤ п≥д охороною варти (вахти), проникненн¤ на територ≥ю частини або парку сторонн≥х ос≥б ≥ розголошенн¤ внасл≥док цього в≥йськовоњ або державноњ таЇмниц≥, втеча заарештованого з гауптвахти, крад≥жка бойовоњ або транспортноњ машини).

4. —убТЇктивна сторона злочину може характеризуватис¤ ¤к умислом, так ≥ необережн≥стю.

5. —убТЇктом порушенн¤ правил вартовоњ служби Ї особи, ¤к≥ вход¤ть до складу варти: начальник варти, вартов≥ за к≥льк≥стю пост≥в ≥ зм≥н, розв≥дн≥, пом≥чник начальника варти, пом≥чник начальника варти з техн≥чних засоб≥в охорони або оператор з техн≥чних засоб≥в охорони, пом≥чник начальника варти ≥з служби вартових собак, вод≥њ транспортних засоб≥в, а у варти при гауптвахт≥ Ч вив≥дн≥ й конвойн≥. ” варти з охорони штаб≥в (пункт≥в управл≥нн¤) в≥д бригади ≥ вище, а також з охорони установ кр≥м перел≥чених ос≥б можуть призначатис¤ вартов≥ контрольно-пропускних пункт≥в (див. []{4_330_29}ст. 101 —татуту гарн≥зонноњ та вартовоњ служб «бройних —ил ”крањни).

ƒл¤ безпосередньоњ охорони та оборони обТЇкт≥в ≥з складу варти виставл¤ютьс¤ чатов≥. „атовий Ч це озброЇний вартовий, ¤кий виконуЇ бойове завданн¤ щодо охорони та оборони дорученого йому поста. ѕостом називаЇтьс¤ все доручене дл¤ охорони та оборони чатовому, а також м≥сце або д≥л¤нка м≥сцевост≥, на ¤к≥й в≥н виконуЇ своњ обовТ¤зки ([]{4_330_29}ст. 102 —татуту гарн≥зонноњ та вартовоњ служб «бройних —ил ”крањни).

ѕочатком несенн¤ служби вказаними особами у склад≥ варти Ї момент поданн¤ п≥д час розводу команди У—трунко!Ф дл¤ зустр≥ч≥ чергового варт (в≥йськовоњ частини, корабл¤), а зак≥нченн¤м несенн¤ ц≥Їњ служби Ї момент подач≥ начальником варти команди У роком рушФ дл¤ руху в свою в≥йськову частину (п≥дрозд≥л) п≥сл¤ зм≥ни (див. []{4_330_29}ст. 100 —татуту гарн≥зонноњ та вартовоњ служб «бройних —ил ”крањни).

—убТЇктом порушенн¤ правил вахтовоњ служби Ї особи, ¤к≥ вход¤ть до складу корабельноњ вахти.

—убТЇктом порушенн¤ правил патрулюванн¤ Ї особи, ¤к≥ вход¤ть до складу патрул¤ (начальник патрул¤ ≥ патрульн≥). Ќачальником патрул¤ залежно в≥д завдань, покладених на патруль, призначаЇтьс¤ оф≥цер, прапорщик (м≥чман) або сержант (старшина). ѕатрульними призначаютьс¤ особи ≥з р¤дового, сержантського складу (див. []{4_330_22}ст. 47 —татуту гарн≥зонноњ та вартовоњ служб «бройних —ил ”крањни).

якщо порушенн¤ статутних правил вартовоњ (вахтовоњ) служби чи патрулюванн¤ спричинили т¤жк≥ насл≥дки, дл¤ запоб≥ганн¤ ¤ким призначено дану варту (вахту) чи патрулюванн¤, сполучен≥ з вчиненн¤м ≥нших злочин≥в, то д≥њ винноњ особи квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в (наприклад, при розкраданн≥ майна, що охорон¤Їтьс¤ на обТЇкт≥ самим чатовим, патрульним тощо).

6. ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. коментар до []{1_402}ст. 402.

</s418>

<s419>

—татт¤ 419.ѕорушенн¤ статутних правил несенн¤ прикордонноњ служби

1. ѕорушенн¤ статутних правил несенн¤ прикордонноњ служби особою, ¤ка входить до складу нар¤ду з охорони державного кордону ”крањни, Ч

караЇтьс¤ триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ƒ≥¤нн¤, передбачене частиною першою ц≥Їњ статт≥, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

1. “еритор≥¤ ”крањни в межах ≥снуючого кордону Ї ц≥л≥сною ≥ недоторканною ([]{4_255_2}ч. 3 ст. 2  онституц≥њ ”крањни). ¬≥дпов≥дно до []{4_93_27}ст. 27 «акону ”крањни Уѕро державний кордон ”крањниФ в≥д 4 листопада 1991 р. є 1777-’≤≤ охорона державного кордону на суш≥, мор≥, р≥чках, озерах та ≥нших водоймищах покладаЇтьс¤ на ѕрикордонн≥ в≥йська, а в пов≥тр¤ному простор≥ Ч на ¬≥йська пов≥тр¤ноњ оборони.

√оловним завданн¤м цих в≥йськ Ї забезпеченн¤ недоторканност≥ державного кордону, а також охорона виключноњ (морськоњ) економ≥чноњ зони ”крањни.

Ќесенн¤ служби в склад≥ нар¤ду з охорони державного кордону Ї виконанн¤м бойового завданн¤.

ƒ≥¤льн≥сть ѕрикордонних в≥йськ будуЇтьс¤ на принципах законност≥, гласност≥, додержанн¤ прав ≥ свобод громад¤н, взаЇмод≥њ з органами державноњ влади ≥ управл≥нн¤, громадськими обТЇднанн¤ми, трудовими колективами ≥ населенн¤м. ѕри виконанн≥ службових обовТ¤зк≥в в≥йськовослужбовц≥ ѕрикордонних в≥йськ керуютьс¤  онституц≥Їю ≥ законами ”крањни.  р≥м того, правовою основою њх д≥¤льност≥ Ї ≥нш≥ законодавч≥ акти, постанови ≥ розпор¤дженн¤  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни (див. []{4_92_4}ст. 4 ≥ []{4_92_3}3 «акону ”крањни Уѕро ѕрикордонн≥ в≥йська ”крањниФ в≥д 4 листопада 1991 р. є 1779-’≤≤).

2. ƒл¤ охорони державного кордону ≥з складу ѕрикордонних в≥йськ вид≥л¤ютьс¤ прикордонн≥ нар¤ди, на ¤к≥ покладаЇтьс¤ виконанн¤ прот¤гом певного часу бойового завданн¤ по охорон≥ кордону.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 1 ст. 419 за порушенн¤ правил несенн¤ служби особою, ¤ка входить до складу нар¤ду з охорони державного кордону, настаЇ при умов≥, що ц¤ особа порушила д≥Їю або безд≥¤льн≥стю конкретн≥ нормативн≥ накази (розпор¤дженн¤), що реіламентують д≥¤льн≥сть нар¤ду з охорони державного кордону, незалежно в≥д того, настали шк≥длив≥ насл≥дки чи н≥.

3. ѕорушенн¤ правил несенн¤ прикордонноњ служби, ¤ке спричинило т¤жк≥ насл≥дки, квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 419. ѕ≥д т¤жкими насл≥дками в цьому випадку визнаютьс¤ зрив виконанн¤ бойового завданн¤, вторгненн¤ на територ≥ю ”крањни озброЇноњ банди, перех≥д кордону агентом ≥ноземноњ розв≥дки, провезенн¤ контрабандних товар≥в тощо.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ ¤к умисною, так ≥ необережною формами вини.

5. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка входить до складу нар¤ду по охорон≥ кордону. ќдержанн¤ наказу на охорону державного кордону ≥ допов≥дь про поверненн¤ з цього завданн¤ визначають початковий ≥ к≥нцевий моменти перебуванн¤ особи в склад≥ такого нар¤ду. ¬≥йськовослужбовець прикордонноњ застави, ¤кий допустив порушенн¤ у в≥льний в≥д служби в нар¤дах час, не може нести в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 419. ¬≥йськовослужбовц≥ ѕрикордонних в≥йськ, залучен≥ до несенн¤ гарн≥зонноњ служби та служби гарн≥зонних варт у гарн≥зон≥, у випадку порушенн¤ правил несенн¤ вартовоњ служби чи статутних правил патрулюванн¤ несуть в≥дпов≥дальн≥сть за []{1_418}ст. 418.

</s419>

<s420>

—татт¤ 420.ѕорушенн¤ статутних правил несенн¤ бойового чергуванн¤

1. ѕорушенн¤ статутних правил несенн¤ бойового чергуванн¤ (бойовоњ служби), встановлених дл¤ своЇчасного ви¤вленн¤ ≥ в≥дбитт¤ раптового нападу на ”крањну або дл¤ захисту та безпеки ”крањни, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. ƒ≥¤нн¤, передбачене частиною першою ц≥Їњ статт≥, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, що вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. Ѕойове чергуванн¤ Ч це виконанн¤ бойового завданн¤, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ черговими силами ≥ засобами, призначеними в≥д в≥йськових частин.

[]{4_331_95}„. 3 розд. 9 —татуту внутр≥шньоњ —лужби «бройних —ил ”крањни в≥д 24 березн¤ 1999 р. є 548-’≤V передбачаЇ правила несенн¤ бойового чергуванн¤ (бойовоњ служби) та визначаЇ, що склад чергових сил ≥ засоб≥в, ступен≥ њх готовност≥, тривал≥сть, пор¤док несенн¤ бойового чергуванн¤, п≥дготовки особового складу, озброЇнн¤, бойовоњ та ≥ншоњ техн≥ки до чергуванн¤ ≥ його зм≥ни встановлюютьс¤ наказом командира в≥йськовоњ частини, наказами ≥ директивами ћ≥н≥стра оборони ”крањни, начальника √енерального штабу «бройних —ил ”крањни, командувач≥в вид≥в «бройних —ил ”крањни.

«абезпеченн¤ захисту та безпеки ”крањни, своЇчасне ви¤вленн¤ ≥ в≥дбитт¤ раптового нападу на ”крањну покладено перш за все на п≥дрозд≥ли ≥ частини, що несуть бойове чергуванн¤. Ќесенн¤ бойового чергуванн¤ Ї виконанн¤м бойовоњ задач≥ ≥ одним ≥з важливих в≥йськових обовТ¤зк≥в.

¬≥дхиленн¤ в≥д установленого пор¤дку несенн¤ служби черговими п≥дрозд≥лами можуть призвести до т¤жких насл≥дк≥в ≥ завдати великоњ шкоди обороноздатност≥ держави.

2. ќбТЇктом злочину Ї пор¤док несенн¤ бойового чергуванн¤, ¤кий забезпечуЇ охорону недоторканност≥ територ≥њ ”крањни та њњ захисту ≥ безпеки в≥д пос¤гань.

ѕор¤док несенн¤ бойового чергуванн¤ у р≥зних видах «бройних —ил ≥ родах в≥йськ Ї неоднаковим ≥ реіламентуЇтьс¤ р≥зними нормативними актами. ¬≥н залежить в≥д ц≥льового призначенн¤ чергового п≥дрозд≥лу, характеру бойовоњ техн≥ки, ¤ка повинна застосовуватись, ≥ специф≥ки задач≥, що виконуЇтьс¤. ќдин ≥з вид≥в бойового чергуванн¤ Ч бойова служба, що також маЇ на мет≥ запоб≥ганн¤ раптовому нападу на нашу державу.

’арактер ≥ задач≥ бойового чергуванн¤ (бойовоњ служби), правила њх несенн¤, конкретн≥ функц≥ональн≥ обовТ¤зки кожноњ особи, що входить у склад чергового п≥дрозд≥лу, визначаютьс¤ —татутом, положенн¤ми, настановами, ≥нструкц≥¤ми, наказами, ¤к≥ видаютьс¤ ≥з врахуванн¤м особливостей несенн¤ ц≥Їњ спец≥альноњ служби у тих чи ≥нших в≥йськах. “ому, враховуючи це, при розсл≥дуванн≥ кожноњ крим≥нальноњ справи, повТ¤заноњ з обвинуваченн¤м у порушенн≥ статутних правил несенн¤ бойового чергуванн¤ (бойовоњ служби), необх≥дно зТ¤совувати особливост≥ служби даного п≥дрозд≥лу ≥ встановлювати, у чому конкретно виражаЇтьс¤ порушенн¤, ≥ в ¤ких актах передбачен≥ правила несенн¤ служби.

3. ќбТЇктивна сторона злочину Ч порушенн¤ статутних правил шл¤хом невиконанн¤ або недбалого виконанн¤ в≥йськовослужбовцем ¤к загальних вимог до бойового чергуванн¤, встановлених дл¤ чергового п≥дрозд≥лу, так ≥ своњх спец≥альних, функц≥ональних обовТ¤зк≥в. ѕорушенн¤ може про¤вл¤тис¤ ¤к у д≥њ, так ≥ в безд≥¤льност≥. Ќаприклад, самов≥льне залишенн¤ позиц≥йного району, вживанн¤ п≥д час чергуванн¤ спиртних напоњв, пошкодженн¤ бойовоњ техн≥ки ≥ техн≥чних засоб≥в звТ¤зку, допуск на пост сторонн≥х ос≥б, порушенн¤ правил використанн¤ спец≥альноњ апаратури, самов≥льне виключенн¤ њњ, неуважн≥сть, невиконанн¤ команд, несвоЇчасне опов≥щенн¤ про наближенн¤ ц≥л≥, несвоЇчасне вжитт¤ заход≥в до њњ знищенн¤ та ≥н.

„аст≥ше за все порушенн¤ скоюютьс¤ внасл≥док особистоњ недисципл≥нованост≥ ≥ в≥дсутност≥ належноњ в≥дпов≥дальност≥ за виконанн¤ бойовоњ задач≥ та у звТ¤зку з недол≥ками в орган≥зац≥њ несенн¤ служби, контролю за особовим складом. ” випадках порушенн¤ правил з необережност≥ можуть бути зТ¤сован≥ факти профес≥йноњ непридатност≥, недостатньоњ спец≥альноњ п≥дготовки, в≥дсутност≥ досв≥ду, навик≥в, прийом≥в при робот≥ на складн≥й апаратур≥, неуважност≥ ≥ недбалост≥ при виконанн≥ функц≥ональних обовТ¤зк≥в та ≥н.

«Т¤суванн¤ ус≥х обставин, ¤к≥ спри¤ли скоЇнню злочину, маЇ велике значенн¤ дл¤ встановленн¤ р≥вн¤ в≥дпов≥дальност≥ винного ≥ вжитт¤ заход≥в щодо попередженн¤ порушень правил несенн¤ бойового чергуванн¤.

4. —убТЇктом зазначеного злочину може бути особа, ¤ка входить до складу п≥дрозд≥л≥в, частин, бойових обслуг, чергових зм≥н, ек≥паж≥в, пост≥в. ƒо несенн¤ бойового чергуванн¤ (бойовоњ служби) залучаютьс¤ в≥йськовослужбовц≥ строковоњ ≥ контрактовоњ служби, прапорщики, м≥чмани та оф≥цери.

Ќаказом командуванн¤ у кожному випадку визначаЇтьс¤ склад, терм≥н несенн¤ бойового чергуванн¤ ≥ р≥вень бойовоњ готовност≥ того чи ≥ншого чергового п≥дрозд≥лу. якщо на бойовому чергуванн≥ знаходитьс¤ п≥дрозд≥л у повному склад≥, то за порушенн¤ статутних правил його несенн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ може бути прит¤гнуто любого в≥йськовослужбовц¤, що входить до складу бойовоњ обслуги. ¬ тих випадках, коли несенн¤ бойового чергуванн¤ безпосередньо покладено лише на чергову зм≥ну або скорочену бойову обслугу, ¤к≥ здатн≥ самост≥йно виконувати бойову задачу, то субТЇктом злочину можуть бути визнан≥ т≥льки особи, що вход¤ть до складу черговоњ зм≥ни або скороченоњ бойовоњ обслуги. ѕри цьому не маЇ значенн¤, чи вчинено порушенн¤ п≥д час безпосереднього обслуговуванн¤ бойовоњ техн≥ки ≥ апаратури, чи п≥д час перебуванн¤ у в≥дпочиваюч≥й зм≥н≥.

¬≥дпов≥дальн≥сть за ст. 420 може мати м≥сце незалежно в≥д того, на ¤кому р≥вн≥ готовност≥ перебував черговий п≥дрозд≥л, в ¤кому скоЇно порушенн¤ статутних правил бойового чергуванн¤ (бойовоњ служби).

5. —убТЇктивна сторона злочину передбачаЇ порушенн¤ статутних правил ¤к умисно, так ≥ необережно. якщо вказан≥ порушенн¤ спричинили т¤жк≥ насл≥дки, то субТЇктивна сторона злочину може бути необережною або мати непр¤мий умисел щодо насл≥дк≥в.

6. ¬≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ статутних правил несенн¤ бойового чергуванн¤, що спричинило т¤жк≥ насл≥дки, наступаЇ за ч. 2 даноњ статт≥. Ќими можуть бути проникненн¤ у пов≥тр¤ну або у морську територ≥ю крањни в≥дпов≥дно л≥так≥в, корабл≥в, загибель людей, вив≥д ≥з строю бойовоњ техн≥ки, що призвело до зриву або значних труднощ≥в у виконанн≥ бойовоњ задач≥.

7. «лочин, визначений ст. 420, передбачаЇ на¤вн≥сть порушенн¤ в≥йськовослужбовцем покладених на нього спец≥альних обовТ¤зк≥в по несенню бойового чергуванн¤. “ому, ¤кщо в≥йськовослужбовець, перебуваючи на бойовому чергуванн≥, допустить злочинне порушенн¤ загальних вимог в≥йськовоњ служби, не повТ¤заних з≥ спец≥альними правилами несенн¤ бойового чергуванн¤, скоЇне ним не може квал≥ф≥куватись за вказаною статтею.

 оли пор¤д з порушенн¤м статутних правил несенн¤ бойового чергуванн¤ вчин¤ютьс¤ ≥нш≥ злочини (ухиленн¤ в≥д служби, умисне знищенн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна та ≥нше), то злочинн≥ д≥њ потр≥бно квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю, так ¤к винний одночасно пос¤гаЇ на р≥зн≥ обТЇкти.

” тих випадках, коли складу чергового п≥дрозд≥лу доручаЇтьс¤ охорона бойовоњ позиц≥њ ≥ обТЇкт≥в, розм≥щених на територ≥њ п≥дрозд≥лу, в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ правил вартовоњ служби настаЇ за ст. 420.

«а вказаною статтею повинн≥ квал≥ф≥куватись ≥ д≥њ ос≥б, ¤к≥ порушили правила вахтовоњ служби на корабл≥, що виконуЇ бойове чергуванн¤.

8. —коЇнн¤ злочину в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, передбачене ч. 3 ст. 420, становить велику сусп≥льну небезпеку ≥ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥й за ч. 3 ст. 420 не мають значенн¤ насл≥дки.

</s420>

<s421>

—татт¤ 421.ѕорушенн¤ статутних правил внутр≥шньоњ служби

1. ѕорушенн¤ особою, ¤ка входить у добовий нар¤д частини (кр≥м варти ≥ вахти), статутних правил внутр≥шньоњ служби, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, запоб≥ганн¤ ¤ким входило в обовТ¤зки даноњ особи, Ч

караЇтьс¤ триманн¤м у дисципл≥нарному батальйон≥ на строк до двох рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

1. ¬нутр≥шн¤ служба Ч це система заход≥в, що вживаютьс¤ дл¤ орган≥зац≥њ повс¤кденного житт¤ ≥ д≥¤льност≥ в≥йськовоњ частини, п≥дрозд≥л≥в та в≥йськовослужбовц≥в, ≥ зд≥йснюютьс¤ з метою п≥дтриманн¤ у в≥йськов≥й частин≥ пор¤дку та в≥йськовоњ дисципл≥ни, належного морально-психолог≥чного стану, що забезпечують пост≥йну бойову готовн≥сть та ¤к≥сне навчанн¤ особового складу, збереженн¤ здоровТ¤ в≥йськовослужбовц≥в, орган≥зоване виконанн¤ ≥нших завдань (див. []{4_331_3}ст. 5 —татуту внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни).

¬нутр≥шн¤ служба орган≥зовуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до статуту ¬нутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни,  орабельного статуту ¬ћ— ”крањни, а також затверджених ћ≥н≥стром ќборони ”крањни порадник≥в ≥ положень, що реіламентують обовТ¤зки службових ос≥б, не передбачен≥ цими статутами.

ƒл¤ п≥дтриманн¤ внутр≥шнього пор¤дку, дл¤ охорони особового складу, озброЇнн¤, боЇприпас≥в, бойовоњ та ≥ншоњ техн≥ки, прим≥щень ≥ майна в≥йськовоњ частини (п≥дрозд≥лу), контролю за станом справ у п≥дрозд≥лах ≥ своЇчасного вжитт¤ заход≥в дл¤ запоб≥ганн¤ правопорушенн¤м, а також дл¤ виконанн¤ ≥нших обовТ¤зк≥в внутр≥шньоњ служби призначаЇтьс¤ добовий нар¤д (див. []{4_331_74}ст. 267 —татуту внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни).

ќбТЇктом злочину, що охоплюЇтьс¤ ц≥Їю статтею Ї встановлений пор¤док несенн¤ служби добовим нар¤дом.

2. —татутн≥ правила внутр≥шньоњ служби можуть бути порушен≥ ¤к у результат≥ д≥й, так ≥ безд≥¤льност≥. ƒиспозиц≥¤ ст. 421 Ї бланкетною, тому при вир≥шенн≥ питанн¤ про прит¤гненн¤ в≥йськовослужбовц¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ необх≥дно встановлювати, ¤к≥ саме норми —татуту внутр≥шньоњ служби порушен≥ винним.

«лочин, передбачений ч. 1 ст. 421, визнаЇтьс¤ зак≥нченим, ¤кщо в результат≥ допущеного порушенн¤ правил виконуванн¤ внутр≥шньоњ служби наступили шк≥длив≥ насл≥дки, запоб≥ганн¤ ¤ким входить у коло обовТ¤зк≥в особи, що входить до складу добового нар¤ду. ѕри цьому насл≥дки повинн≥ знаходитис¤ у причинному звТ¤зку з порушенн¤ми правил несенн¤ внутр≥шньоњ служби.

” даному випадку шк≥дливими насл≥дками можуть бути визнан≥ насл≥дки, ¤кими запод≥¤на шкода обТЇктам, що охорон¤ютьс¤ добовим нар¤дом (наприклад, розкраданн¤ або пошкодженн¤ в≥йськового майна, ув≥реного п≥д охорону нар¤ду, проникненн¤ в п≥дрозд≥л, на територ≥ю частини або парку сторонн≥х ос≥б, крад≥жка автотранспортних засоб≥в та ≥н.).

3. —убТЇктивна сторона злочину може характеризуватис¤ ¤к навмисною, так ≥ необережною формами вини.

4. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка входить до складу добового нар¤ду (за вин¤тком варти, вахти ≥ патрул¤).

¬≥дпов≥дно до []{4_331_74}ст. 268 —татуту внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни добовий нар¤д в≥йськовоњ частини призначаЇтьс¤ у такому склад≥: черговий частини; пом≥чник чергового частини; черговий п≥дрозд≥л; варта; черговий ≥ днювальн≥ парку, а також механ≥ки-вод≥њ (вод≥њ) чергових т¤гач≥в; черговий фельдшер або сан≥тарний ≥нструктор ≥ днювальн≥ медичного пункту; черговий ≥ пом≥чники чергового контрольно-пропускного пункту; черговий њдальн≥ та роб≥тники њдальн≥; черговий штабу частини та посильн≥; черговий сигнал≥ст; пожежний нар¤д; вод≥њ чергових автомоб≥л≥в, черговий роти (гуртожитку); днювальний роти (гуртожитку); кр≥м того, зам≥сть чергових рот у де¤ких батальйонах залежно в≥д њх чисельност≥ та умов розм≥щенн¤ за р≥шенн¤м командира в≥йськовоњ частини може призначатис¤ черговий батальйону, а в п≥дрозд≥лах забезпеченн¤ у раз≥ њх сум≥сного розм≥щенн¤ Ч чергов≥ цих п≥дрозд≥л≥в.

5. —клад добового нар¤ду оголошуЇтьс¤ наказом по в≥йськов≥й частин≥. ўоденно наказом по частин≥ призначаютьс¤ черговий частини, пом≥чник чергового частини, начальник варти, черговий парку, черговий п≥дрозд≥л, а також п≥дрозд≥ли, в≥д ¤ких вид≥л¤ютьс¤ добовий нар¤д частини й особовий склад дл¤ виконанн¤ нар¤д≥в на роботи (див. []{4_331_74}ст. 270, []{4_331_74}271 —татуту внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни).

6. ¬≥йськовослужбовц≥-ж≥нки, ¤к правило, до складу добового нар¤ду не призначаютьс¤. ¬≥йськовослужбовц≥в-ж≥нок залежно в≥д в≥йськового званн¤ та посади можуть у раз≥ потреби призначати з додержанн¤м законодавства черговим фельдшером (сан≥тарним ≥нструктором) чи черговим штабу. ¬≥йськовослужбовц≥- ж≥нки призначаютьс¤ також на чергуванн¤ за спец≥альн≥стю (див. []{4_331_74}ст. 269 —татуту внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни).

7. ѕочатковим моментом виконанн¤ служби добовим нар¤дом Ї подача п≥д час розводу команди У—трунко!Ф дл¤ зустр≥ч≥ чергового по частин≥.  ≥нцевим моментом несенн¤ служби необх≥дно вважати допов≥дь в≥дпов≥дному начальнику про здачу чергуванн¤.

</s421>

<s422>

—татт¤ 422.–озголошенн¤ в≥домостей в≥йськового характеру, що становл¤ть державну таЇмницю, або втрата документ≥в чи матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть так≥ в≥домост≥

1. –озголошенн¤ в≥домостей в≥йськового характеру, що становл¤ть державну таЇмницю, за в≥дсутност≥ ознак державноњ зради Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

2. ¬трата документ≥в або матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть в≥домост≥ в≥йськового характеру, ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, предмет≥в, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, особою, ¤к≥й вони були дов≥рен≥, ¤кщо втрата стала результатом порушенн¤ встановлених правил поводженн¤ ≥з зазначеними документами, матер≥алами або предметами, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. ¬≥йськова прис¤га та в≥йськов≥ статути зобовТ¤зують кожного в≥йськовослужбовц¤ збер≥гати державну таЇмницю. –озголошенн¤ в≥домостей, що становл¤ть державну таЇмницю, може спричинити велику шкоду ≥нтересам безпеки держави, бойов≥й готовност≥ «бройних —ил ”крањни.

2. ƒержавна таЇмниц¤ Ч включаЇ в себе найб≥льш важлив≥ в≥домост≥ в≥йськового, економ≥чного, пол≥тичного й ≥ншого характеру, ¤к≥ мають важливе державне значенн¤ ≥ спец≥ально охорон¤ютьс¤ державою (див. []{4_182_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро державну таЇмницюФ в≥д 21 вересн¤ 1999 р.).

¬≥дпов≥дальн≥сть за розголошенн¤ в≥домостей в≥йськового характеру, що становл¤ть державну таЇмницю, а також за втрату документ≥в або матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть цю таЇмницю, предмет≥в, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, передбачена ч. 1 ≥ 2 ст. 422. ” випадках розголошенн¤ в≥йськовослужбовцем ≥нших в≥домостей, ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, втрати документ≥в або матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть цю таЇмницю, предмет≥в, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за []{1_328}ст. 328, []{1_329}329.

3. –озголошенн¤ в≥домостей в≥йськового характеру, що становл¤ть державну таЇмницю, пол¤гаЇ у тому, що особа, ¤ка волод≥Ї ними, порушуючи установлену заборону, пов≥домл¤Ї њх, внасл≥док чого вони стають надбанн¤м сторонн≥х ос≥б.

«лочинне розголошенн¤ цих в≥домостей може бути усним або письмовим, шл¤хом показу чи передач≥ сторонн≥м особам документ≥в чи предмет≥в, ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю в≥йськового характеру.

4. ѕро втрату документ≥в або матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть в≥домост≥ в≥йськового характеру, ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, предмет≥в, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, див. коментар до []{1_329}ст. 329.

5. —убТЇктивна сторона розголошенн¤ в≥домостей в≥йськового характеру, що становл¤ть державну таЇмницю, характеризуЇтьс¤ ¤к умисною, так ≥ необережною формою вини, а втрата документ≥в або матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть в≥домост≥ в≥йськового характеру, ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, предмет≥в, в≥домост≥ про ¤к≥ становл¤ть державну таЇмницю, Ч т≥льки необережною формою вини.

6. “¤жк≥сть насл≥дк≥в, передбачених ч. 3 ст. 422, установлюЇтьс¤ виход¤чи ≥з конкретних обставин. ƒо них можна в≥днести випадки, коли розголошене стало в≥домим ≥ноземним розв≥дкам ≥ використовуЇтьс¤ ними на шкоду ≥нтересам ”крањни.

7. —убТЇктами цих злочин≥в можуть бути в≥йськовослужбовц≥ р¤дового, сержантського складу, в≥йськовослужбовц≥ за контрактом, прапорщики, м≥чмани ≥ оф≥цери, незалежно в≥д њх службового становища.

«а ст. 422 не може прит¤гатис¤ до в≥дпов≥дальност≥ в≥йськовослужбовець у випадках втрати документ≥в, предмет≥в чи матер≥ал≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть державну таЇмницю в≥йськового характеру, ¤кщо вони не були дов≥рен≥ йому по служб≥, а перебували у нього випадково.

</s422>

<s423>

—татт¤ 423.«ловживанн¤ в≥йськовою службовою особою владою або службовим становищем

1. Ќезаконне використанн¤ в≥йськовою службовою особою транспортних засоб≥в, споруд чи ≥ншого в≥йськового майна, а також незаконне використанн¤ п≥длеглого дл¤ особистих послуг чи послуг ≥ншим особам, а також ≥нше зловживанн¤ владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотив≥в чи в ≥нших особистих ≥нтересах або в ≥нтересах трет≥х ос≥б, ¤кщо таке д≥¤нн¤ запод≥¤ло ≥стотну шкоду, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в.

ѕрим≥тка.

1. ѕ≥д в≥йськовими службовими особами розум≥ютьс¤ в≥йськов≥ начальники, а також ≥нш≥ в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ об≥ймають пост≥йно чи тимчасово посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих або адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконують так≥ обовТ¤зки за спец≥альним дорученн¤м повноважного командуванн¤.

2. ” статт¤х 423Ч426 цього  одексу ≥стотною шкодою, ¤кщо вона пол¤гаЇ в завданн≥ матер≥альних збитк≥в, вважаЇтьс¤ така шкода, ¤ка в дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н, а т¤жкими насл≥дками за т≥Їњ самоњ умови вважаЇтьс¤ шкода, ¤ка у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н.

1. ¬≥йськов≥ злочини Ї спец≥альним видом по в≥дношенню до в≥дпов≥дних загальнокрим≥нальних посадових злочин≥в, тому, анал≥зуючи њх, необх≥дно виходити з тих положень, котр≥ розкривають загальн≥ обТЇктивн≥ та субТЇктивн≥ ознаки службових злочин≥в, що в≥дображен≥ у в≥дпов≥дних статт¤х чинного  одексу.

2. ¬≥йськов≥ злочини пос¤гають на встановлений пор¤док зд≥йсненн¤ в≥йськовими начальниками ≥ службовими особами своњх функц≥й. «лочини службових ос≥б, хоча ≥ направлен≥ проти пор¤дку несенн¤ в≥йськовоњ служби, але ¤кщо вони не Ї пос¤ганн¤м на встановлену д≥¤льн≥сть апарату в≥йськового управл≥нн¤, не складають складу злочину, передбаченого ст. 423.

3. —убТЇкт даного злочину визначено у прим≥тц≥ 1 до ст. 423. Ќим може бути в≥йськовий начальник або ≥нший в≥йськовослужбовець, що об≥ймаЇ пост≥йно чи тимчасово посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих або адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконуЇ так≥ обовТ¤зки за спец≥альним дорученн¤м повноважного командуванн¤.

¬с≥ ц≥ особи над≥лен≥ правом зд≥йснювати по служб≥ д≥њ, що мають юридичне значенн¤.

¬с≥ начальники Ї службовими особами. ѕри цьому в≥йськовослужбовець може бути начальником, ¤к у звТ¤зку ≥з займаною ним посадою так ≥ по в≥йськовому званню. ѕриблизний перел≥к в≥йськових службових ос≥б наведено у розд. 1, 3, 7, 9Ч12 —татуту внутр≥шньоњ служби, розд≥лах 1Ч3 ƒисципл≥нарного статуту, розд. 1, 2, 4, 5, 7, 9 —татуту гарн≥зонноњ та вартовоњ служб «бройних —ил ”крањни та в де¤ких ≥нших нормативно-правових актах.

¬≥йськовими начальниками можуть бути також ≥ в≥йськовослужбовц≥ (в≥йськовозобовТ¤зан≥) р¤дового складу, ¤кщо вони призначен≥ на в≥дпов≥дну посаду (наприклад, командира в≥дд≥ленн¤) або виконують в≥дпов≥дн≥ задач≥ ≥ мають при цьому в своЇму п≥дпор¤дкуванн≥ ≥нших в≥йськовослужбовц≥в, ¤ким можуть предТ¤вл¤ти обовТ¤зков≥ дл¤ виконанн¤ вимоги. Ќе маЇ значенн¤, пост≥йно чи тимчасово, письмовим чи усним розпор¤дженн¤м призначено такого в≥йськовослужбовц¤ виконувати обовТ¤зки начальника.

¬иконанн¤ спец≥альних доручень службового характеру, не повТ¤заних з≥ зд≥йсненн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, не даЇ п≥дстав розгл¤дати такого в≥йськовослужбовц¤ ¤к в≥йськову службову особу (наприклад, поштар).

ƒо в≥йськових службових ос≥б необх≥дно також в≥дносити тих в≥йськовослужбовц≥в, ¤к≥ мають права начальника п≥д час несенн¤ спец≥альних служб (наприклад, вартовоњ служби). ¬они можуть бути субТЇктами службових злочин≥в, ¤кщо вчиненн¤ ними неправом≥рних д≥й (безд≥¤льност≥) порушуЇ њх загальний службовий обовТ¤зок, повТ¤заний ≥з виконанн¤м спец≥альних служб.

Ќе можуть бути субТЇктами в≥йськових службових злочин≥в в≥йськовополонен≥.

¬иконавцем в≥йськового службового злочину може бути т≥льки службова особа, а сп≥вучасником Ч ¤к ≥нш≥ службов≥ особи, так ≥ ≥нш≥ в≥йськовослужбовц≥, а також цив≥льн≥ особи. ѕроте, ¤кщо фактичн≥ обставини св≥дчать про те, що умисел п≥длеглого не був направлений на спри¤нн¤ начальнику у вчиненн≥ службового злочину, то, хоча в≥н ≥ д≥¤в сп≥льно з начальником, вчинене ним не може бути квал≥ф≥ковано ¤к пособництво у службовому злочин≥. ¬ той же час, коли начальник скоюЇ разом з п≥длеглим ¤кий-небудь неслужбовий злочин, то це само по соб≥ не можна розгл¤дати ¤к зловживанн¤ владою, ¤кщо не буде встановлено, що своЇ службове становище в≥н використовував дл¤ орган≥зац≥њ злочину ≥ залученн¤ до нього п≥длеглого.

4. « обТЇктивноњ сторони зловживанн¤ владою або службовим становищем в≥йськовоњ службовоњ особи (ч. 1 ст. 423) характеризуЇтьс¤:

Ч незаконним використанн¤м транспортних засоб≥в, споруджень чи ≥ншого в≥йськового майна;

Ч незаконним використанн¤м п≥длеглого дл¤ особистих послуг або послуг ≥ншим особам;

Ч корисливими мотивами чи ≥ншими особистими ≥нтересами або на користь трет≥х ос≥б.

5. ƒо транспортних засоб≥в в≥днос¤тьс¤ автомашини (легков≥ та вантажн≥), автокрани, грейдери, трактори, бульдозери, екскаватори, авто- ≥ електропогрузчики, транспортн≥ засоби дл¤ перевезенн¤ р≥дин (цистерни, пожежн≥ машини, поливальн≥ машини та ≥н.), л≥таки, гел≥коптери, корабл≥, катери, зал≥знодорожний рухомий склад, ¤кщо вони належать в≥йськовому в≥домству або тимчасово перебувають у його в≥данн≥.

Ќезаконн≥сть використанн¤ транспортних засоб≥в пол¤гаЇ у тому, що використовуютьс¤ вони не дл¤ виконанн¤ службових ц≥лей, а дл¤ задоволенн¤ власних ≥нтерес≥в чи потреб або побажань трет≥х ос≥б. ѕри цьому дл¤ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 423 не маЇ значенн¤, зд≥йснювались ц≥ д≥њ з метою збагаченн¤ (наприклад, дл¤ перевозки громад¤н за грош≥) чи з метою ухилиленн¤ в≥д оплати в≥дпов≥дних послуг (наприклад, дл¤ перевозки власних речей чи с≥мТњ в ≥нший населений пункт).

ƒо споруд в≥днос¤тьс¤ житлов≥ будинки, ангари, гараж≥, майстерн≥ та ≥н., що належать в≥йськовому в≥домству або знаход¤тьс¤ у його в≥данн≥. Ќезаконн≥сть њх використанн¤ може пол¤гати, наприклад, у передач≥ њх в тимчасове користуванн¤ комерц≥йним структурам (п≥д оф≥с, склад та ≥н.) всупереч встановленому пор¤дку.

ƒо ≥ншого в≥йськового майна можна в≥днести палатки, польов≥ кухн≥, рад≥останц≥њ, надувн≥ плоти, понтони та ≥н., що належать в≥йськовому в≥домству або знаход¤тьс¤ у його в≥данн≥.

6. Ќезаконне використанн¤ п≥длеглого дл¤ особистих послуг або послуг ≥ншим особам може виражатис¤ у залученн≥ п≥длеглих дл¤ супроводженн¤ або доставки в певне м≥сце особистих речей (багажа), обробки присадибних д≥л¤нок, буд≥вництва та ремонту будинк≥в, квартир, дач, дл¤ њх охорони, роботи в комерц≥йних структурах ≥нших ос≥б та ≥н.

ƒл¤ складу злочину не маЇ значенн¤, будуть надан≥ послуги, що вимагаютьс¤, самому начальнику, його родичам чи ≥ншим особам, серед ¤ких можуть бути родич≥ вищесто¤щого начальника, знайом≥, сус≥ди, його при¤тел≥. якщо такими ≥ншими особами Ї сам≥ вищесто¤щ≥ начальники, то вони, за на¤вност≥ ознак цього злочину, повинн≥ нести в≥дпов≥дальн≥сть ¤к виконавц≥, а службов≥ особи, що орган≥зували наданн¤ таких послуг, Ч ¤к орган≥затори.

ѕри цьому необх≥дно, щоб розпор¤дженн¤ в≥йськового начальника було незаконним, тобто вимагало в≥д п≥длеглого вчиненн¤ таких д≥й, ¤к≥ не в≥днос¤тьс¤ до його службових обовТ¤зк≥в.

ƒо п≥длеглих можуть в≥дноситис¤ ¤к в≥йськовослужбовц≥, так ≥ роб≥тники та службовц≥, що працюють п≥д кер≥вництвом в≥йськових начальник≥в.

7. ѕ≥д зловживанн¤м владою сл≥д розум≥ти навмисне використанн¤ службовою особою, що маЇ владн≥ повноваженн¤, всупереч ≥нтересам служби своњх прав в≥дносно предТ¤вленн¤ вимог, а також прийн¤тт¤ р≥шень, обовТ¤зкових дл¤ виконанн¤ ≥ншими ф≥зичними чи юридичними особами.

«ловживанн¤ службовим становищем б≥льш ширше пон¤тт¤ ≥ охоплюЇ також ≥ зловживанн¤ владою. ѕ≥д ним розум≥Їтьс¤ будь-¤ке навмисне використанн¤ службовою особою, що маЇ владн≥ повноваженн¤, всупереч ≥нтересам служби своњх прав ≥ можливостей, повТ¤заних з його посадою.

—лужбова особа при зловживанн≥ в будь-¤к≥й форм≥ намагаЇтьс¤ скористатис¤ своњм службовим становищем, ¤ке охоплюЇ на¤вн≥сть ¤к передбачених законами та ≥ншими нормативними актами повноважень (обовТ¤зк≥в ≥ прав), так ≥ фактичних можливостей, котр≥ надаЇ йому сам авторитет посади. ѕри вс≥х умовах д≥њ винного повинн≥ бути такими, ¤к≥ в≥н м≥г вчинити виключно внасл≥док займаного службового положенн¤ ≥ ¤к≥ за своњм зм≥стом суперечать службовим ≥нтересам.

¬чиненими всупереч ≥нтересам служби сл≥д вважати д≥њ, що не викликаютьс¤ службовою необх≥дн≥стю, порушують службовий обовТ¤зок, протир≥чать вимогам закон≥в та ≥нших нормативних акт≥в.

ѕ≥д ≥нтересами служби необх≥дно розум≥ти, перш за все, ≥нтереси держави взагал≥. “ому порушенн¤ покладених на службову особу обовТ¤зк≥в не може бути виправдано його посиланн¤ми на службову необх≥дн≥сть дл¤ конкретноњ в≥йськовоњ частини всупереч чи на шкоду ≥нтересам ≥нших в≥йськових частин або держави в ц≥лому. Ќе виключаЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть ≥ тод≥, коли злочинн≥ д≥њ вчин¤ютьс¤ з неправильно зрозум≥лих ≥нтерес≥в служби.

’арактерною особлив≥стю зловживанн¤, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ в≥йськовою службовою особою, Ї те, що воно завжди про¤вл¤Їтьс¤ в д≥њ, в безд≥¤льност≥ цей склад злочину про¤витис¤ не може.

8. ќбовТ¤зковою ознакою обТЇктивноњ сторони даного злочину Ї запод≥¤нн¤ внасл≥док злочинних д≥й ≥стотноњ шкоди.

≤стотна шкода може мати р≥зн≥ конкретн≥ про¤ви ¤к матер≥ального, так ≥ нематер≥ального характеру. ѕитанн¤, чи вважати шкоду ≥стотною, у кожному випадку вир≥шуЇтьс¤ залежно в≥д обставин справи. ѕроте необх≥дно обовТ¤зково враховувати, що прим≥ткою 2 до ст. 423 визначено пон¤тт¤ ≥стотноњ шкоди, ¤кщо вона пол¤гаЇ у завданн≥ матер≥альних збитк≥в, котр≥ можуть бути спричинен≥ в≥йськов≥й частин≥, цив≥льн≥й орган≥зац≥њ, установ≥ чи п≥дприЇмству, окремим в≥йськовослужбовц¤м чи цив≥льним особам.

≤стотною шкодою може також бути визнано п≥дрив в частин≥ в≥йськовоњ дисципл≥ни (наприклад, самов≥льне залишенн¤ частини одним чи к≥лькома в≥йськовослужбовц¤ми у в≥дпов≥дь на незаконн≥ д≥њ в≥йськового начальника, ≥гноруванн¤ наказ≥в начальник≥в з тих же мотив≥в), невиконанн¤ бойовоњ задач≥, вив≥д з ладу в≥йськовоњ техн≥ки, порушенн¤ особистих чи майнових прав громад¤н, спричиненн¤ шкоди життю та здоровТю потерп≥лих та ≥н.

ƒл¤ визнанн¤ злочину зак≥нченим необх≥дно фактичне настанн¤ ≥стотноњ шкоди.

9. „. 2 ст. 423 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть в≥йськовоњ службовоњ особи за зловживанн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки. якщо воно пол¤гаЇ у спричиненн≥ матер≥альних збитк≥в, то розТ¤сненн¤ цього пон¤тт¤ дано в прим≥тц≥ 2 до ст. 423.  р≥м того, до т¤жких насл≥дк≥в необх≥дно в≥днести вс≥ випадки, коли внасл≥док злочинних д≥й настали б≥льш сусп≥льно небезпечн≥ насл≥дки, н≥ж т≥, що були в≥днесен≥ до ≥стотноњ шкоди: авар≥њ, катастрофи, знищенн¤ або серйозне пошкодженн¤ техн≥ки чи майна, найб≥льш небезпечн≥ форми п≥дриву в≥йськовоњ дисципл≥ни (масова непокора, дезертирство з≥ зброЇю, самогубство п≥длеглих), розповсюдженн¤ важких ≥нфекц≥йних хвороб та ≥н.

10. « субТЇктивноњ сторони даний злочин Ї умисним. ¬≥дношенн¤ винного до насл≥дк≥в Ї одн≥Їю з обовТ¤зкових ознак складу даного злочину ≥ може виражатис¤ ¤к у форм≥ умислу, так ≥ необережност≥. ћожлив≥ випадки, коли форми вини щодо д≥й та насл≥дк≥в сп≥впадають, або коли вони не сп≥впадають (умисел Ч до д≥й, необережн≥стьЧ до насл≥дк≥в).

ќбовТ¤зковими ознаками злочину Ї вчиненн¤ У≥ншого зловживанн¤ владою або службовим становищемФ з корисливих мотив≥в чи в ≥нших особистих ≥нтересах або в ≥нтересах трет≥х ос≥б. ѕри цьому достатньо на¤вност≥ хоча б одн≥Їњ з цих ознак.

 орислив≥ мотиви пол¤гають в бажанн≥ службовоњ особи отримати матер≥альну вигоду: грош≥, майно, зв≥льнитис¤ в≥д сплати ¤кихось платеж≥в тощо.

ƒ≥њ по приховуванню розкраданн¤, вчиненого службовою особою з використанн¤м службового становища, повн≥стю охоплюютьс¤ складом злочину розкраданн¤ ≥ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за ст. 423 не потребують.

ѕ≥д ≥ншими особистими ≥нтересами сл≥д розум≥ти мотиви, що суперечать ≥нтересам в≥йськовоњ служби ≥ не сум≥сн≥ з нею Ч карТЇризм, протекц≥он≥зм, прорахунки в служб≥, намаганн¤ отримати взаЇмну послугу, приховати свою безд≥¤льн≥сть, бажанн¤ уникнути покаранн¤, розправитис¤ за критику, помститис¤ та ≥н.

ѕ≥д ≥нтересами трет≥х ос≥б сл≥д розум≥ти так≥, що не охорон¤ютьс¤ в даному конкретному випадку законом. “рет≥ми особами можуть бути родич≥, друз≥, знайом≥, вищесто¤щ≥ начальники, котр≥ бажають разом з даною конкретною особою скористатис¤ њњ службовим становищем. «ловживанн¤ в ≥нтересах трет≥х ос≥б про¤вл¤Їтьс¤, наприклад, в наданн≥ цим особам певних послуг.

11. ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. коментар до []{1_401}ст. 401.

</s423>

<s424>

—татт¤ 424.ѕеревищенн¤ в≥йськовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. ѕеревищенн¤ в≥йськовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчиненн¤ д≥й, ¤к≥ ¤вно виход¤ть за меж≥ наданих ц≥й особ≥ прав чи повноважень, кр≥м передбачених частиною другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо ц≥ д≥њ запод≥¤ли ≥стотну шкоду, Ч

караЇтьс¤ обмеженн¤м вол≥ на строк в≥д двох до пТ¤ти рок≥в або позбавленн¤м вол≥ на той самий строк.

2. «астосуванн¤ нестатутних заход≥в впливу щодо п≥длеглого або перевищенн¤ дисципл≥нарноњ влади, ¤кщо ц≥ д≥њ запод≥¤ли ≥стотну шкоду, а також застосуванн¤ насильства щодо п≥длеглого Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частиною другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ ≥з застосуванн¤м зброњ, а також д≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

4. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою, другою або третьою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до дванадц¤ти рок≥в.

1. —усп≥льна небезпека даного злочину пол¤гаЇ в тому, що його скоЇнн¤ завдаЇ шкоди пор¤дку несенн¤ в≥йськовоњ служби, авторитету в≥йськових начальник≥в ≥ ≥нших в≥йськових службових ос≥б, а також правам ≥ ≥нтересам окремих в≥йськовослужбовц≥в, що охорон¤ютьс¤ законом. ” де¤ких випадках злочином завдаЇтьс¤ шкода ≥ здоровТю потерп≥лих.

—т. 424 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за злочини:

Ч перевищенн¤ влади чи службових повноважень;

Ч застосуванн¤ нестатутних заход≥в впливу щодо п≥длеглого;

Ч перевищенн¤ дисципл≥нарноњ влади;

Ч вчиненн¤ д≥¤нь, передбачених ч. 2 ≥ 3 ≥з застосуванн¤м зброњ.

ѕеревищенн¤ влади чи службових повноважень пол¤гаЇ в умисному вчиненн≥ в≥йськовою службовою особою д≥й, ¤к≥ ¤вно виход¤ть за меж≥ прав ≥ повноважень, наданих њй законом, в≥йськовими статутами, положенн¤ми, ≥нструкц≥¤ми, наказами командуванн¤. ” звТ¤зку з цим дл¤ прит¤гненн¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за злочин, ¤кий коментуЇтьс¤, необх≥дно встановити вс≥ фактичн≥ обставини, у тому числ≥ службовий стан особи, обвинуваченоњ у перевищенн≥ влади чи службових повноважень, њњ повед≥нку до скоЇнн¤ злочину, мотив, мету ≥ характер вчинених д≥й, њх звТ¤зок ≥з службовим станом.

ѕеревищенн¤ влади чи службових повноважень може пол¤гати: у вчиненн≥ д≥й, ¤к≥ вход¤ть до компетенц≥њ вищесто¤щого начальника або в≥йськовоњ службовоњ особи ≥ншого органу (в≥домства); у вчиненн≥ д≥й, що визнаютьс¤ правом≥рними т≥льки за на¤вност≥ певних умов, ¤к≥ у цьому випадку в≥дсутн≥; у вчиненн≥ д≥й, ¤к≥ н≥хто не мав права виконувати ≥ вир≥шувати.

ѕеревищенн¤ влади чи службових повноважень може бути визнано злочином т≥льки при на¤вност≥ хоча б одн≥Їњ ≥з наступних ознак:

Ч умисного вчиненн¤ вказаних д≥й, ¤к≥ ¤вно виход¤ть за меж≥ наданих ц≥й особ≥ прав чи повноважень;

Ч застосуванн¤ нестатутних засоб≥в впливу;

Ч перевищенн¤ дисципл≥нарноњ влади;

Ч застосуванн¤ насильства щодо п≥длеглого;

Ч застосуванн¤ зброњ при вчиненн≥ д≥й, передбачених ч. 2 ст. 424;

Ч настанн¤ внасл≥док скоЇнн¤ д≥й, передбачених ч. 1 ≥ 2 ст. 424 (кр≥м випадк≥в застосуванн¤ насильства щодо п≥длеглого) ≥стотноњ шкоди;

Ч настанн¤ внасл≥док скоЇнн¤ д≥й, передбачених ч. 1 ≥ 2 ст. 424, т¤жких насл≥дк≥в;

Ч вчиненн¤ д≥й, передбачених ч. 1Ч3 ст. 424, в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥.

2. ƒисципл≥нарна влада Ч це сукупн≥сть прав ≥ обовТ¤зк≥в командир≥в (начальник≥в) по застосуванню заход≥в заохоченн¤ ≥ ст¤гненн¤ з метою вихованн¤ в≥йськовослужбовц≥в, забезпеченн¤ високоњ в≥йськовоњ дисципл≥ни ≥ попередженн¤ њњ порушень. ƒисципл≥нарна влада встановлена []{4_329_0}ƒисципл≥нарним —татутом «бройних —ил ”крањни, затвердженим «аконом ”крањни в≥д 24 березн¤ 1999 р.  ожний командир (начальник) може заохочувати в≥йськовослужбовц≥в або застосовувати до них ст¤гненн¤ т≥льки у тому обТЇм≥ ≥ пор¤дку, ¤к≥ передбачен≥ дисципл≥нарним статутом, ≥ т≥льки на тих ос≥б, на ¤ких розповсюджуЇтьс¤ його дисципл≥нарна влада, за на¤вност≥ до цього п≥дстав ≥ в ≥нтересах служби Ч дл¤ п≥дтриманн¤ в≥йськовоњ дисципл≥ни ≥ статутного пор¤дку, вихованн¤ в≥йськовослужбовц≥в, стимулюванн¤ њх в≥дпов≥дноњ повед≥нки та ≥н. “ому дисципл≥нарна влада буде перевищена, ¤кщо командир застосував ст¤гненн¤, що може бути застосовано лише вищесто¤щим начальником; застосував ст¤гненн¤ за критику з метою зведенн¤ особистих рахунк≥в та ≥н.

Ќестатутн≥ засоби впливу щодо п≥длеглого (ч. 2) за своЇю суттю Ї грубим перекрученн¤м дисципл≥нарноњ практики. ¬они можуть виражатис¤ у застосуванн≥ ст¤гнень з метою принизити г≥дн≥сть п≥длеглого, у застосуванн≥ насилл¤ дл¤ наведенн¤ Упор¤дкуФ в частин≥ та ≥н.

ѕ≥д насильством щодо п≥длеглого сл≥д розум≥ти ¤к ф≥зичне, так ≥ псих≥чне насильство.

‘≥зичне насильство при перевищенн≥ влади чи службових повноважень може пол¤гати у незаконному позбавленн≥ свободи, нанесенн≥ удару, зд≥йсненн≥ д≥й, ¤к≥ характерн≥ дл¤ мученн¤, спричиненн≥ побоњв, легких або середньоњ т¤жкост≥ т≥лесних ушкоджень.

ѕсих≥чне насильство може бути виражене в погроз≥ запод≥¤нн¤ ф≥зичноњ шкоди п≥длеглому, або ф≥зичного чи псих≥чного насильства щодо близьких йому ос≥б. —причиненн¤ внасл≥док перевищенн¤ влади чи службових повноважень т¤жких т≥лесних ушкоджень або смерт≥, незалежно в≥д форми вини, належить квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч за ч. 3 ст. 424 ≥ статт¤ми чинного  одексу, ¤к≥ передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за вбивство чи нанесенн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень.

≤стотною шкодою, ¤кщо вона пол¤гаЇ в завданн≥ матер≥альних збитк≥в, вважаЇтьс¤ така шкода, ¤ка в дв≥ст≥ пТ¤тдес¤т ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н (див. п. 2 прим≥тки до []{1_423}ст. 423).  р≥м матер≥ального вираженн¤ (пр¤м≥ матер≥альн≥ збитки, упущена вигода) ≥стотна шкода може мати ≥ нематер≥альний характер (невиконанн¤ бойового завданн¤, знищенн¤ чи пошкодженн¤ в≥йськового майна).

ѕро пон¤тт¤ неоподаткований м≥н≥мум доход≥в громад¤н див. коментар до []{1_31}ст. 31.

ѕитанн¤ про те, що необх≥дно розум≥ти п≥д т¤жкими насл≥дками, вир≥шуЇтьс¤ у кожному конкретному випадку на п≥дстав≥ вс≥х матер≥ал≥в справи з урахуванн¤м спричиненоњ злочином шкоди. ” раз≥ ¤кщо шкода носить матер≥альний характер, то т¤жкими насл≥дками вважаЇтьс¤ шкода, ¤ка у пТ¤тсот ≥ б≥льше раз≥в перевищуЇ неоподатковуваний м≥н≥мум доход≥в громад¤н (див. п. 2 прим≥тки до []{1_423}ст. 423).

ѕ≥д зброЇю розум≥ютьс¤ предмети, призначен≥ дл¤ ураженн¤ ц≥л≥, тобто вогнепальна збро¤, у тому числ≥ ≥ гладкоствольна дл¤ полюванн¤, а також холодна збро¤.

ѕ≥д застосуванн¤м зброњ необх≥дно розум≥ти ¤к використанн¤ њњ за ц≥льовим призначенн¤м, так ≥ погрозу застосувати њњ дл¤ ураженн¤ живоњ ц≥л≥. ѕогроза може виражатись у приведенн≥ зброњ до бойового стану, демонструванн¤ њњ, що св≥дчить про готовн≥сть винного застосувати њњ.

ќбовТ¤зковою умовою квал≥ф≥кац≥њ за ч. 3 ст. 424 Ї незаконн≥сть застосуванн¤ зброњ. ” в≥дпов≥дност≥ з вимогами []{4_329_0}ƒисципл≥нарного статуту «бройних —ил ”крањни, затвердженого «аконом ”крањни в≥д 24 березн¤ 1999 р. є 551-XIV, застосуванн¤ зброњ допускаЇтьс¤ лише в бойов≥й обстановц≥, а в мирний час Ч у виключних випадках, реіламентованих —татутом гарн≥зонноњ ≥ вартовоњ служб «бройних —ил ”крањни.

ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. коментар до []{1_402}ст. 402.

3. —убТЇктом злочину можуть бути начальники, а також ≥нш≥ в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ об≥ймають пост≥йно чи тимчасово посади, повТ¤зан≥ з виконанн¤м орган≥зац≥йно-розпор¤дчих або адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконують так≥ обовТ¤зки за спец≥альним дорученн¤м повноважного командуванн¤ (див. п. 2 прим≥тки до []{1_423}ст. 423).

[]{4_331_1}—татут внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни, затверджений «аконом ”крањни в≥д 24 березн¤ 1999 р. є 548-XIV, даЇ визначенн¤ пон¤тт¤м УначальникиФ та Уп≥длегл≥Ф, Устарш≥ та молодш≥ за в≥йськовим званн¤мФ. []{4_331_8}—т. 31 —татуту даЇ визначенн¤ пр¤мих та безпосередн≥х начальник≥в, а []{4_331_8}ст. 32 Ч визначенн¤ начальник≥в у залежност≥ в≥д њх в≥йськових звань.

</s424>

<s425>

—татт¤ 425.Ќедбале ставленн¤ до в≥йськовоњ служби

1. Ќедбале ставленн¤ в≥йськовоњ службовоњ особи до служби, ¤кщо це запод≥¤ло ≥стотну шкоду, Ч

караЇтьс¤ штрафом до ста неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

1. Ќедбалим ставленн¤м до в≥йськовоњ служби Ї невиконанн¤ або неналежне виконанн¤ службовою особою своњх обовТ¤зк≥в, передбачених законами, в≥йськовими статутами, положенн¤ми, наказами командуванн¤.

Ќевиконанн¤ обовТ¤зк≥в означаЇ невиконанн¤ д≥й, ¤к≥ вход¤ть в коло службових обовТ¤зк≥в. Ќеналежне виконанн¤ означаЇ неч≥тке, формальне або неповне зд≥йсненн¤ обовТ¤зк≥в.

2. Ќедбале ставленн¤ до в≥йськовоњ служби т¤гне крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть лише у випадках, коли настала ≥стотна шкода, ¤ка може мати р≥зноман≥тн≥ конкретн≥ про¤ви ¤к матер≥ального, так ≥ нематер≥ального характеру.

Ќастанн¤ т¤жких насл≥дк≥в т¤гне в≥дпов≥дальн≥сть за ч. 2 ст. 425.

3. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ необережною формою вини.

4. —убТЇктом злочину можуть бути начальники ¤к за службовим станом, так ≥ за в≥йськовим званн¤м або ≥нш≥ службов≥ особи. ƒл¤ складу злочину не маЇ значенн¤, пост≥йно чи тимчасово в≥йськовослужбовець виконуЇ обовТ¤зки начальника.

—лужбовими особами можуть бути ≥ т≥ в≥йськовослужбовц≥, ¤к≥ не були начальниками, але займали пост≥йно чи тимчасово посаду, повТ¤зану ≥з виконанн¤м певних орган≥зац≥йно-розпор¤дчих чи адм≥н≥стративно-господарських обовТ¤зк≥в, або виконували так≥ обовТ¤зки за спец≥альним дорученн¤м командуванн¤. —лужбовими особами, наприклад, Ї зав≥дуюч≥ д≥ловодством штабу, ком≥рники в≥йськового складу. —лужбовими особами вважаютьс¤ також члени внутр≥шньоперев≥рочноњ ком≥с≥њ частини на час виконанн¤ покладених на них обовТ¤зк≥в.

5. ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. []{1_401}ст. 401.

</s425>

<s426>

—татт¤ 426.Ѕезд≥¤льн≥сть в≥йськовоњ влади

1. ”мисне неприпиненн¤ злочину, що вчин¤Їтьс¤ п≥длеглим, або непорушенн¤ в≥йськовою службовою особою, ¤ка Ї органом д≥знанн¤, крим≥нальноњ справи щодо п≥длеглого, ¤кий вчинив злочин, а також ≥нше умисне невиконанн¤ в≥йськовою службовою особою д≥й, ¤к≥ вона за своњми службовими обовТ¤зками повинна була виконати, ¤кщо це запод≥¤ло ≥стотну шкоду, Ч

караютьс¤ штрафом в≥д пТ¤тдес¤ти до двохсот неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або службовим обмеженн¤м на строк до двох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони спричинили т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

3. ƒ≥¤нн¤, передбачен≥ частинами першою або другою ц≥Їњ статт≥, що вчинен≥ в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в.

1. —усп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ: в запод≥¤нн≥ шкоди пор¤дку несенн¤ в≥йськовоњ служби; в потуранн≥, коли винний не перешкоджуЇ скоЇнню злочинних д≥й п≥длеглими в≥йськовослужбовц¤ми, в≥йськовозобовТ¤заними п≥д час проходженн¤ ними збор≥в або роб≥тниками ≥ службовц¤ми «бройних —ил ”крањни у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в чи в розташуванн≥ частини, зТЇднанн¤, установи; в затвердженн≥ обстановки без покаранн¤ злочинних д≥й; в запод≥¤нн≥ матер≥альних збитк≥в, ф≥зичноњ та моральноњ шкоди.

2. ƒаний злочин може скоюватись т≥льки шл¤хом безд≥¤льност≥.

Ѕезд≥¤льн≥сть в≥йськовоњ влади пол¤гаЇ у невчиненн≥ службовою особою д≥й, ¤к≥ вона могла ≥ повинна була зробити в силу покладених на нењ законами, в≥йськовими статутами ≥ ≥ншими нормативними актами обовТ¤зк≥в. Ѕезд≥¤льн≥сть влади може про¤витис¤ також ≥ в неперешкодженн≥ порушенн¤м закону, в≥йськового обовТ¤зку, в≥йськового пор¤дку ≥ншими особами, ¤кщо в≥дверненн¤ таких д≥й входило в обовТ¤зки службовоњ особи.

3. ƒиспозиц≥¤ ч. 1 ст. 426 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за три самост≥йних види безд≥¤льност≥ в≥йськовоњ влади:

Ч умисне неприпиненн¤ злочину, що вчин¤Їтьс¤ п≥длеглим;

Ч умисне непорушенн¤ в≥йськовою службовою особою, ¤ка Ї органом д≥знанн¤, крим≥нальноњ справи щодо п≥длеглого, ¤кий вчинив злочин;

Ч ≥нше умисне невиконанн¤ в≥йськовою службовою особою д≥й, ¤к≥ вона за своњми службовими обовТ¤зками повинна була виконати, ¤кщо це запод≥¤ло ≥стотну шкоду.

ƒва перших види безд≥¤льност≥ в≥йськовоњ влади вважаютьс¤ зак≥нченими з моменту невиконанн¤ в≥йськовою службовою особою обовТ¤зк≥в по припиненню злочину, що вчин¤Їтьс¤ п≥длеглим, або по порушенню крим≥нальноњ справи щодо п≥длеглого, ¤кий вчинив злочин.

“рет≥й вид безд≥¤льност≥ в≥йськовоњ влади в≥дноситьс¤ до злочин≥в з матер≥альним складом та вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту настанн¤ ≥стотноњ шкоди.

ѕро ≥стотну шкоду див. коментар до []{1_423}ст. 423.

ƒл¤ на¤вност≥ складу злочинноњ безд≥¤льност≥ треба встановити:

Ч чи був на дан≥й службов≥й особ≥ обовТ¤зок виконувати певн≥ д≥њ, невчиненн¤ ¤ких ставитьс¤ њй за вину;

Ч чи мала ц¤ службова особа реальну можлив≥сть в конкретних умовах виконати необх≥дн≥ д≥њ;

Ч чи д≥йсно не були виконан≥ обовТ¤зки службовою особою.

4. ¬≥дпов≥дно до []{4_331_12}ст. 59 —татуту внутр≥шньоњ служби «бройних —ил ”крањни на командир≥в (начальник≥в) покладений обовТ¤зок проводити роботу щодо зм≥цненн¤ в≥йськовоњ дисципл≥ни, запоб≥ганн¤ надзвичайним под≥¤м ≥ злочинам серед особового складу, своЇчасно ви¤вл¤ти й усувати њх причини, анал≥зувати стан в≥йськовоњ дисципл≥ни ≥ обТЇктивно допов≥дати про все старшому командиров≥ (начальников≥).

ѕри цьому не маЇ значенн¤, скоЇний п≥длеглим злочин в≥йськовий чи загальнокрим≥нальний. ” той же час, неприпиненн¤ злочину, скоЇного сторонньою особою, д≥њ ¤коњ командир (начальник) контролювати не зобовТ¤заний, не можна квал≥ф≥кувати за ст. 426. ¬ окремих випадках така безд≥¤льн≥сть в≥йськовоњ влади, ¤кщо вона виражалас¤ в порушенн≥ будь-¤ких спец≥альних правил (наприклад, статутних правил вартовоњ служби, несенн¤ бойового чергуванн¤ тощо), утворюЇ ≥нший в≥йськовий злочин.

5. ќбовТ¤зок порушувати крим≥нальну справу щодо п≥длеглого, ¤кий вчинив злочин, ≥ провадити д≥знанн¤ в≥дпов≥дно до вимог []{4_331_13}ст. 67 зазначеного —татуту покладений на командира полку (корабл¤) 1, 2 рангу, окремого батальйону.

ѕри цьому зг≥дно з≥ []{4_23_128}ст. 101  ѕ  ”крањни органами д≥знанн¤ Ї:

Ч командири в≥йськових частин, зТЇднань, начальники в≥йськових установ Ч у справах про вс≥ злочини, вчинен≥ п≥длеглими њм в≥йськовослужбовц¤ми ≥ в≥йськовозобовТ¤заними п≥д час проходженн¤ ними збор≥в, а також у справах про злочини, вчинен≥ роб≥тниками ≥ службовц¤ми «бройних —ил ”крањни у звТ¤зку з виконанн¤м службових обовТ¤зк≥в або в розташуванн≥ частини, зТЇднанн¤, установи.

Ќевиконанн¤ вказаних обовТ¤зк≥в з поважних причин виключаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за непорушенн¤ крим≥нальноњ справи.

6. ≤нше умисне невиконанн¤ в≥йськовою службовою особою д≥й, ¤к≥ вона за своњми службовими обовТ¤зками повинна була виконати, може виражатис¤ в неприпиненн≥ правопорушень, що не Ї злочинами, в неприйн¤тт≥ в≥дпов≥дних заход≥в до приведенн¤ в≥йськ у стан бойовоњ готовност≥, незабезпеченн≥ виконанн¤ бойових завдань тощо. ќбовТ¤зковою ознакою цього складу злочину Ї запод≥¤нн¤ ≥стотноњ шкоди.

7. ѕро т¤жк≥ насл≥дки див. коментар до []{1_423}ст. 423.

8. ѕро воЇнний стан та бойову обстановку див. коментар до []{1_401}ст. 401.

9. «лочин, що коментуЇтьс¤, в ц≥лому характеризуЇтьс¤ умисною формою вини. ќсоба усв≥домлюЇ, що њњ д≥њ (безд≥¤льн≥сть) суперечать ≥нтересам в≥йськовоњ служби, отже усв≥домлюЇ њњ сусп≥льно небезпечний характер, але бажаЇ д≥¤ти саме так. ѕсих≥чне ставленн¤ до настанн¤ ≥стотноњ шкоди (ч. 1) ≥ т¤жких насл≥дк≥в (ч. 2) може характеризуватис¤ ≥ необережною формою вини.

ћотиви та мета безд≥¤льност≥ в≥йськовоњ влади на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливають, однак можуть враховуватись при призначенн≥ покаранн¤.

10. —убТЇктом злочину можуть бути командири (начальники) ¤к за службовим станом, так ≥ за в≥йськовим званн¤м або ≥нш≥ службов≥ особи. ƒл¤ складу злочину не маЇ значенн¤, пост≥йно чи тимчасово в≥йськовослужбовець виконуЇ обовТ¤зки командира (начальника).

</s426>

<s427>

—татт¤ 427.«дача або залишенн¤ ворогов≥ засоб≥в веденн¤ в≥йни

«дача ворогов≥ начальником вв≥рених йому в≥йськових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишенн¤ ворогов≥ укр≥плень, бойовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥нших засоб≥в веденн¤ в≥йни, ¤кщо зазначен≥ д≥њ вчинен≥ не з метою спри¤нн¤ ворогов≥, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дес¤ти рок≥в.

1. √оловною метою будь-¤кого виду бою Ї знищенн¤ ворога Ч його живих сил, укр≥плень, бойовоњ та спец≥альноњ техн≥ки, ≥нших засоб≥в веденн¤ в≥йни. “ому командир (начальник) зобовТ¤заний до останньоњ можливост≥ оборон¤ти зайн¤т≥ ним та його п≥длеглими позиц≥њ, не в≥дходити без наказу начальника. ” випадку отриманн¤ наказу про в≥дх≥д, командир (начальник) зобовТ¤заний орган≥зовано вивести вв≥рен≥ йому сили та засоби, вжити заход≥в до вивезенн¤ ц≥нного майна з територ≥њ, ¤ка залишаЇтьс¤ ворогов≥. ѕри неможливост≥ вивести бойову та спец≥альну техн≥ку, ≥нш≥ засоби веденн¤ в≥йни, що можуть бути використан≥ ворогом, командир (начальник) зобовТ¤заний знищити њх або вивести з ладу.

2. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї установлений пор¤док використанн¤ начальником п≥д час бою вв≥рених йому в≥йськових сил, техн≥ки та засоб≥в веденн¤ в≥йни.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у здач≥ ворогов≥ начальником вв≥рених йому в≥йськових сил, а також у не зумовленому бойовою обстановкою залишенн≥ ворогов≥ укр≥плень, бойовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥нших засоб≥в веденн¤ в≥йни.

ѕ≥д вв≥реними начальнику в≥йськовими силами сл≥д розум≥ти особовий склад, озброЇний засобами веденн¤ бою, або особовий склад, ¤кий у дан≥й конкретн≥й обстановц≥ не маЇ озброЇнн¤.

¬≥йськов≥ сили Ї вв≥реними, ¤кщо вони перебувають у пр¤мому п≥дпор¤дкуванн≥ у даного начальника (командира).

«дача начальником вв≥рених йому в≥йськових сил може виражатис¤ у форм≥ передач≥ або залишенн¤ ворогов≥ особового складу, зупиненн¤ опору ≥ кап≥тул¤ц≥њ перед ворогом або невжитт¤ заход≥в до захисту особового складу, ¤к≥ начальник повинен був ужити.

ѕ≥д кап≥тул¤ц≥Їю сл≥д розум≥ти орган≥зовану начальником передачу вв≥рених йому в≥йськових сил ворогов≥ п≥сл¤ попередн≥х переговор≥в з ним про здачу.

Ќе зумовлене бойовою обстановкою залишенн¤ ворогов≥ укр≥плень означаЇ, що начальник зупин¤Ї бойов≥ д≥њ по утриманню спец≥ально обладнаноњ та п≥дготовленоњ дл¤ веденн¤ бою д≥л¤нки м≥сцевост≥ ≥ виводить зв≥дти п≥дпор¤дкований йому особовий склад, що њњ займав.

«алишенн¤ ворогов≥ бойовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥нших засоб≥в веденн¤ в≥йни про¤вл¤Їтьс¤ у тому, що при в≥дступ≥ чи маневр≥ вони залишаютьс¤ ворогов≥.

Ѕойова техн≥ка Ч це техн≥чн≥ засоби веденн¤ бойових д≥й: озброЇнн¤, ракетн≥ установки, бойов≥ машини, танки, бронетранспортери, самох≥дн≥ артилер≥йськ≥ та ракетн≥ установки, в≥йськов≥ корабл≥ тощо.

—пец≥альна техн≥ка Ч це машини з установленим спец≥альним обладнанн¤м, призначеним дл¤ управл≥нн¤ в≥йськами ≥ зброЇю, бойового ≥ техн≥чного забезпеченн¤, тилового забезпеченн¤ ≥ обслуговуванн¤ (самох≥дна ≥нженерна техн≥ка та техн≥ка звТ¤зку, сан≥тарний транспорт, пересувн≥ майстерн≥, лаборатор≥њ тощо).

«асоби веденн¤ в≥йни включають ус≥ види озброЇнн¤, бойову техн≥ку, укр≥пленн¤ та в≥йськов≥ споруди, на¤вн≥ у в≥йськах ракети, боЇприпаси, паливно-мастильн≥ матер≥али та ≥нш≥ засоби, призначен≥ безпосередньо дл¤ веденн¤ бою та дл¤ його забезпеченн¤.

«алишенн¤ ворогов≥ укр≥плень, бойовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥нших засоб≥в веденн¤ в≥йни утворюЇ склад злочину лише тод≥, коли ц≥ д≥њ не викликалис¤ бойовою обстановкою. Ќевжитт¤ начальником належних заход≥в дл¤ знищенн¤ або приведенн¤ в непридатн≥сть засоб≥в веденн¤ в≥йни, коли њм погрожуЇ безпосередн¤ ≥ неминуча небезпека захопленн¤ ворогом, розгл¤даЇтьс¤ ¤к залишенн¤ ворогов≥ цих засоб≥в.

«дачею ворогов≥ вв≥рених сил запод≥юютьс¤ найб≥льш т¤жк≥ насл≥дки дл¤ боЇздатност≥ в≥йськ. ¬≥йськов≥ статути не допускають здачу ворогов≥ вв≥рених сил, тому означен≥ д≥њ начальника не можуть розц≥нюватис¤ ¤к так≥, що скоЇн≥ у стан≥ крайньоњ необх≥дност≥.

якщо залишенн¤ ворогов≥ укр≥плень, бойовоњ та спец≥альноњ техн≥ки чи ≥нших засоб≥в веденн¤ в≥йни все ж було викликане умовами бойовоњ обстановки, тобто вчинене з метою виконанн¤ ≥ншоњ бойовоњ задач≥ або з метою попередженн¤ б≥льш т¤жких насл≥дк≥в, то воно не може бути визнане злочинним.

ѕро бойову обстановку див. коментар до []{1_402}ст. 402.

«лочин Ї зак≥нченим з моменту фактичного заволод≥нн¤ ворогом в≥йськовими силами, укр≥пленн¤ми, бойовою та спец≥альною техн≥кою, або ≥ншими засобами веденн¤ в≥йни.

4. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ ¤к умисною, так ≥ необережною формою вини. ћотивом злочину може бути малодушн≥сть, бо¤гузтво, пан≥керство.

¬чиненн¤ д≥й, описаних у диспозиц≥њ даноњ статт≥, з метою спри¤нн¤ ворогов≥ утворюЇ державну зраду.

5. —убТЇктом злочину Ї т≥льки командир (начальник), що маЇ у своЇму п≥дпор¤дкуванн≥ особовий склад, бойову та ≥ншу в≥йськову техн≥ку та зд≥йснюЇ ними оперативне управл≥нн¤ в бойов≥й обстановц≥.

Ќе може бути субТЇктом даного злочину начальник, ¤кий розпор¤джаЇтьс¤ в≥йськовим майном, що не в≥дноситьс¤ до засоб≥в веденн¤ в≥йни (наприклад речовим майном, продовольчим, медикаментами тощо).

</s427>

<s428>

—татт¤ 428.«алишенн¤ гинучого в≥йськового корабл¤

1. «алишенн¤ гинучого в≥йськового корабл¤ командиром, ¤кий не виконав до к≥нц¤ своњх службових обовТ¤зк≥в, а також особою ≥з складу команди корабл¤ без належного на те розпор¤дженн¤ командира Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, вчинене в умовах воЇнного стану або в бойов≥й обстановц≥, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в.

1. Ќебезпека загибел≥ в≥йськового корабл¤ можлива ¤к в бойов≥й обстановц≥, так ≥ в мирний час.  орабельний статут ¬ћ— зобовТ¤зуЇ командира корабл¤ в складн≥й ≥ небезпечн≥й обстановц≥ вжити вс≥х заход≥в дл¤ спас≥нн¤ корабл¤, а ¤кщо це неможливо, забезпечити орган≥зоване залишенн¤ корабл¤ особовим складом, спас≥нн¤ або знищенн¤ у воЇнний час важливих документ≥в, майна ≥ т≥льки п≥сл¤ цього покинути гинучий корабель. „лени команди мають право його залишити т≥льки з дозволу командира.

Ќевиконанн¤ командиром корабл¤ або особою ≥з складу команди покладених на них обовТ¤зк≥в в обстановц≥, коли кораблю загрожуЇ загибель, може пот¤гти т¤жк≥ насл≥дки. ѕротиправне залишенн¤ корабл¤ утворюЇ в≥йськовий злочин, передбачений ст. 428.

2. —клад злочину в д≥¤х командира корабл¤ буде у випадках, коли в≥н, вважаючи, що корабель неминуче загине, залишить борт корабл¤, не виконавши чи виконавши не повн≥стю вс≥ обовТ¤зки, ¤к≥ повинен був виконати в цих умовах, ≥ ¤кщо в≥н при цьому мав обТЇктивну можлив≥сть њх виконати.

ќсоби ≥з складу команди в≥йськового корабл¤ вчин¤ють в≥йськовий злочин, ¤кщо, вважаючи, що корабель неминуче загине, залишають борт корабл¤ до в≥дпов≥дного розпор¤дженн¤ командира.

«ак≥нченим злочин вважаЇтьс¤ з моменту протиправного залишенн¤ в≥йськового корабл¤.

3.  омандир, ¤кий протиправно залишаЇ гинучий корабель, може д≥¤ти умисно або з необережност≥. ѕри необережн≥й форм≥ вини субТЇкт злочину вважаЇ, що вс≥х можливих заход≥в ним вжито, але в д≥йсност≥ його думка Ї помилковою, оск≥льки фактично в≥н не виконав до к≥нц¤ своњх обовТ¤зк≥в, хоч повинен був ≥ м≥г в конкретн≥й обстановц≥ њх виконати.

«алишенн¤ без дозволу гинучого корабл¤ членами команди характеризуЇтьс¤ т≥льки умисною формою вини.

4. —убТЇктом злочину Ї командир корабл¤ ≥ будь-¤ка особа, що належить до складу команди корабл¤.

</s428>

<s429>

—татт¤ 429.—амов≥льне залишенн¤ пол¤ бою або в≥дмова д≥¤ти зброЇю

—амов≥льне залишенн¤ пол¤ бою п≥д час бою або в≥дмова п≥д час бою д≥¤ти зброЇю Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1. —амов≥льне залишенн¤ пол¤ бою або в≥дмова д≥¤ти зброЇю Ї злочинним порушенн¤м в≥йськового обовТ¤зку. ÷ей злочин пос¤гаЇ на встановлений пор¤док поводженн¤ в≥йськовослужбовц≥в п≥д час бою, пор¤док, ¤кий забезпечуЇ виконанн¤ ними свого в≥йськового обовТ¤зку в бою.

2. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤:

Ч у самов≥льному залишенн≥ пол¤ бою;

Ч у в≥дмов≥ п≥д час бою д≥¤ти зброЇю.

3. —амов≥льне залишенн¤ пол¤ бою Ч це залишенн¤ в≥йськовослужбовцем без дозволу командира рубежу простору, в межах ¤кого в≥н повинен вести бойов≥ д≥њ п≥д час безпосереднього збройного з≥ткненн¤ з супротивником, або тод≥, коли Ї безпосередн¤ загроза нападу супротивника, або перед початком атаки свого п≥дрозд≥лу. “ривал≥сть залишенн¤ пол¤ бою на квал≥ф≥кац≥ю злочину не впливаЇ.

¬≥дмова п≥д час бою д≥¤ти зброЇю може виразитис¤ у в≥дкрит≥й за¤в≥ в≥йськовослужбовц¤ про небажанн¤ д≥¤ти зброЇю в бою або у фактичному незастосуванн≥ зброњ в бою, коли була можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть њњ застосувати, хоч в≥дкрито в≥йськовослужбовець ≥ не за¤вив про таке своЇ небажанн¤.

”мисне пошкодженн¤ зброњ чи ≥нших засоб≥в веденн¤ бою з метою уникнути участ≥ в бою сл≥д квал≥ф≥кувати за сукупн≥стю злочин≥в Ч за []{1_411}ст. 411 ≥ 429.

—амов≥льне залишенн¤ пол¤ бою чи в≥дмова д≥¤ти зброЇю вчинюютьс¤ т≥льки умисно через бо¤гузтво, малодушн≥сть або з ≥нших мотив≥в, кр≥м протидержавного. ” випадку вчиненн¤ таких д≥й з метою спри¤ти ворогу вони квал≥ф≥куютьс¤ ¤к державна зрада.

4. —убТЇктом злочину Ї будь-¤кий в≥йськовослужбовець.

</s429>

<s430>

—татт¤ 430.ƒобров≥льна здача в полон

ƒобров≥льна здача в полон через бо¤гузтво або легкодух≥сть Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док несенн¤ в≥йськовоњ служби п≥д час бойових д≥й, ¤кий виключаЇ добров≥льну здачу в полон. ÷ей злочин ¤вл¤Ї собою п≥двищену небезпеку у звТ¤зку з тим, що здача в≥йськовослужбовц¤ в полон веде до послабленн¤ бойовоњ готовност≥ п≥дрозд≥л≥в ≥ до загрози зриву бойового завданн¤.

2. ќбТЇктивна сторона злочину включаЇ дек≥лька ознак. √оловною з них Ї здача в полон, вона може бути виражена ¤к у форм≥ д≥њ, так ≥ безд≥¤льност≥.

ѕ≥д добров≥льною здачею в полон розум≥ють добров≥льний перех≥д в≥йськовослужбовц¤, ¤кий навмисно перестав чинити оп≥р ворогу, хоча мав ф≥зичну можлив≥сть це робити, п≥д владу противника.

—коЇнн¤ злочину розпочинаЇтьс¤ з того, що в≥йськовослужбовець припин¤Ї оп≥р ворогов≥ з метою здатис¤ у полон. ÷е може про¤вл¤тис¤ у тому, що в≥йськовослужбовець перед ворогом складаЇ зброю, не застосовуЇ њњ, подаЇ противнику знаки, ¤к≥ св≥дчать про його нам≥р здатис¤ в полон (п≥дн≥маЇ б≥лий прапор, п≥дн≥маЇ руки уверх, робить усн≥ за¤ви про здачу в полон тощо), ≥з зброЇю чи без зброњ виходить з м≥сц¤ дислокац≥њ власних в≥йськ та переходить у м≥сц¤ дислокац≥њ в≥йськ ворога, залишаЇтьс¤ на м≥сц≥ бою п≥д вигл¤дом пораненого чи вбитого, оч≥куючи захопленн¤ в полон, у той час коли його п≥дрозд≥л переходить на нов≥ позиц≥њ. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту зд≥йсненн¤ переходу в≥йськовослужбовц¤ п≥д владу противника. —аме з цього моменту в≥дпов≥дно до []{4_11_5}ст. 5 ∆еневськоњ конвенц≥њ про поводженн¤ з в≥йськовополоненими в≥н вважаЇтьс¤ в≥йськовополоненим.

≤ншою ознакою обТЇктивноњ сторони злочину Ї на¤вн≥сть у в≥йськовослужбовц¤ ф≥зичноњ можливост≥ продовжувати оп≥р. «дача в полон утворюЇ склад злочину лише тод≥, коли вона скоЇна добров≥льно. ƒобров≥льн≥сть означаЇ, що особа, ¤ка здалас¤ в полон, зробила це в силу свого бажанн¤, при умов≥, коли мала можлив≥сть запоб≥гти полону, продовжуючи чинити оп≥р ворогу, хоча б ≥ ц≥ною свого житт¤. ѕри в≥дсутност≥ такоњ можливост≥ здачу в полон не можна вважати добров≥льною. Ќаприклад, в≥йськовослужбовець, отримавши пораненн¤, знепритомн≥в ≥ за своњм ф≥зичним станом не м≥г протид≥¤ти захопленню в полон, тому фактичне попаданн¤ його до ворога не утворюЇ складу злочину у звТ¤зку з в≥дутн≥стю ознаки добров≥льност≥.

«дача в полон може мати м≥сце ¤к в район≥ бойових д≥й, так ≥ в своЇму район≥, а також у тилу ворога.

3. —убТЇктивна сторона злочину включаЇ вину у форм≥ пр¤мого умислу, коли винний усв≥домлюЇ, що його д≥њ або безд≥¤льн≥сть приведуть до полону, ≥ бажаЇ цього. ќкр≥м того, субТЇктивна сторона злочину може мати ≥ спец≥альн≥ мотиви Ч бо¤гузтво або легкодух≥сть, про що пр¤мо зазначено у диспозиц≥њ статт≥. Ѕо¤гузтво Ї насл≥дком страху в≥йськовослужбовц¤ за своЇ житт¤ у небезпечн≥й ситуац≥њ. Ћегкодух≥сть характеризуЇ слабк≥сть духу та вол≥ в≥йськовослужбовц¤, низький р≥вень його морально-психолог≥чних ¤костей. як правило, обидв≥ ознаки перепл≥таютьс¤ та взаЇмно доповнюють одна одну.

ѕравильний анал≥з субТЇктивноњ сторони дозвол¤Ї розмежувати здачу в полон та державну зраду. —аме за на¤вн≥стю спец≥альних мотив≥в можна дати правильну квал≥ф≥кац≥ю, оск≥льки склади цих злочин≥в за обТЇктивною стороною можуть сп≥впадати м≥ж собою. «дача в полон з метою допомоги ворогу в дос¤гненн≥ ним агрес≥њ Ї державною зрадою.

4. —убТЇктом злочину може бути будь-¤кий в≥йськовослужбовець «бройних —ил ”крањни.

</s430>

<s431>

—татт¤ 431.«лочинн≥ д≥њ в≥йськовослужбовц¤, ¤кий перебуваЇ в полон≥

1. ƒобров≥льна участь в≥йськовослужбовц¤, ¤кий перебуваЇ в полон≥, у роботах, що мають в≥йськове значенн¤, або в ≥нших заходах, ¤к≥ зав≥домо можуть запод≥¤ти шкоду ”крањн≥ або союзним з нею державам, за в≥дсутност≥ ознак державноњ зради Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до семи рок≥в.

2. Ќасильство над ≥ншими в≥йськовополоненими або жорстоке поводженн¤ з ними з боку в≥йськовополоненого, ¤кий перебуваЇ на становищ≥ старшого, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до восьми рок≥в.

3. ¬чиненн¤ в≥йськовослужбовцем, ¤кий перебуваЇ в полон≥, д≥й, спр¤мованих на шкоду ≥ншим в≥йськовополоненим, з корисливих мотив≥в або з метою забезпеченн¤ поблажливого до себе ставленн¤ з боку ворога Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ќпинившись внасл≥док пораненн¤ або за ≥нших обставин в полон≥ у супротивника, в≥йськовослужбовець повинен додержуватись в≥йськовоњ прис¤ги, дорожити г≥дн≥стю громад¤нина ”крањни ≥ н≥ за ¤ких обставин не надавати допомогу ворогу.

2. —т. 431 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за три самост≥йн≥ в≥йськов≥ злочини:

Ч добров≥льну участь в≥йськовополоненого в роботах, ¤к≥ мають в≥йськове значенн¤ (ч. 1);

Ч вчиненн¤ в≥йськовополоненим, що перебуваЇ на становищ≥ старшого, насильства над ≥ншими в≥йськовополоненими (ч. 2);

Ч вчиненн¤ в≥йськовополоненим д≥й, спр¤мованих на шкоду ≥ншим в≥йськовополоненим (ч. 3).

3. –оботами, що мають в≥йськове значенн¤, визнаютьс¤ будь- ¤к≥ роботи, спр¤мован≥ на буд≥вництво в≥йськових обТЇкт≥в, виробництво в≥йськовоњ техн≥ки, боЇприпас≥в, ≥нших в≥йськових матер≥ал≥в.

ѕ≥д ≥ншими заходами визнаютьс¤ орган≥зован≥ ворогом заходи, що спри¤ють посиленню сил ворога або послабленню ”крањни чи дружн≥х з нею держав.

”часть в роботах або у зазначених вище заходах дл¤ на¤вност≥ складу злочину повинна бути добров≥льною, тобто в≥йськовополонений бере участь в роботах без примушуванн¤, маючи при цьому можлив≥сть ухилитис¤ в≥д них. []{4_11_0}∆еневська конвенц≥¤ про поводженн¤ з в≥йськовополоненими 1949 р. заборон¤Ї використовувати в≥йськовополонених на роботах, що мають в≥йськове значенн¤ ([]{4_11_50}ст. 50). ¬≥йськовополонений маЇ право в≥дмовитис¤ в≥д участ≥ в таких роботах ≥ заходах. ќф≥цер, ¤кий знаходитьс¤ у полон≥, може, в≥дпов≥дно до ц≥Їњ конвенц≥њ, в≥дмовитис¤ в≥д будь-¤коњ роботи.

4. ” в≥дпов≥дност≥ з положенн¤м ∆еневськоњ конвенц≥њ в≥йськовополонений, що перебуваЇ на становищ≥ старшого (дов≥реного), повинен спри¤ти ф≥зичному, моральному ≥ ≥нтелектуальному добробуту в≥йськовополонених. якщо ж старший порушуЇ своњ обовТ¤зки, допускаЇ насильство або жорстоке поводженн¤ з в≥йськовополоненими, то його д≥њ сл≥д квал≥ф≥кувати за ч. 2 ст. 431.

ѕ≥д насильством сл≥д розум≥ти будь-¤кий псих≥чний чи ф≥зичний вплив на в≥йськовослужбовц¤.

∆орстоке поводженн¤ про¤вл¤Їтьс¤ у вчиненн≥ д≥й, ¤к≥ принижують г≥дн≥сть в≥йськовополонених, спричин¤ють њм стражданн¤ ≥ муки.

5. ƒ≥њ, спр¤мован≥ на шкоду ≥ншим в≥йськовополоненим, можуть виражатис¤ у в≥д≥бранн≥ у них од¤гу, харч≥в, примушенн≥ до виконанн¤ роб≥т, ¤к≥ повинен виконувати ≥нший, донос≥ адм≥н≥страц≥њ про порушенн¤ режиму тощо.

6. —убТЇктивна сторона вс≥х трьох склад≥в злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

7. —убТЇктами злочин≥в, передбачених ст. 431, Ї в≥йськовослужбовц≥, що знаход¤тьс¤ у полон≥. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 431, Ї т≥льки в≥йськовополонений, ¤кий перебуваЇ на становищ≥ старшого.

ƒл¤ квал≥ф≥кац≥њ д≥¤нн¤ за ч. 3 ст. 431 потр≥бна на¤вн≥сть у винного корисливост≥ або бажанн¤ забезпечити поблажливе до себе ставленн¤ з боку ворога.

якщо злочинн≥ д≥њ в≥йськовослужбовц¤, ¤кий знаходитьс¤ в полон≥, вчинен≥ ≥з антидержавних мотив≥в, мають на мет≥ послабленн¤ ”крањни, то вони квал≥ф≥куютьс¤ ¤к державна зрада.

</s431>

<s432>

—татт¤ 432.ћародерство

¬икраденн¤ на пол≥ бою речей, що знаход¤тьс¤ при вбитих чи поранених (мародерство), Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дес¤ти рок≥в.

1. ћародерство Ї злочином проти пор¤дку несенн¤ в≥йськовоњ служби п≥д час веденн¤ бойових д≥й. ÷е глибоко аморальний вид злочину, в≥н характеризуЇ низьк≥ моральн≥ ¤кост≥ винного, не сум≥сн≥ з≥ званн¤м воњна «бройних —ил ”крањни. —усп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ в тому, що вказан≥ д≥њ дискредитують «бройн≥ —или, спри¤ють деморал≥зац≥њ в≥йськовослужбовц≥в, знижують в≥йськову дисципл≥ну.

2. ƒл¤ обТЇктивноњ сторони мародерства характерн≥ д≥њ, повТ¤зан≥ з викраденн¤м речей у вбитих ≥ поранених. ¬икраденн¤ може бути таЇмним або в≥дкритим, ≥з застосуванн¤м насилл¤ чи без такого.

ѕ≥д речами розум≥ютьс¤ предмети обмундируванн¤ ≥ особист≥ реч≥ убитого чи пораненого (годинник, грош≥ та ≥нше). ƒо них не в≥днос¤тьс¤ озброЇнн¤ ≥ боЇприпаси, документи, ¤к≥ мають в≥йськове значенн¤, техн≥чн≥ засоби веденн¤ в≥йни та ≥нш≥ предмети, ¤к≥ збираютьс¤ з метою подальшого бойового застосуванн¤.

¬икраденн¤ повинно скоюватись на пол≥ бою, тобто на д≥л¤нц≥, де ведутьс¤ або велись бойов≥ д≥њ. ѕолем бою Ї також д≥л¤нка тилу, ¤ка п≥ддаЇтьс¤ обстр≥лу противником.

¬икраденн¤ речей поза межами пол¤ бою (наприклад, в сан≥тарному пот¤з≥) створюЇ склад загальнокрим≥нального злочину Ч крад≥жки, грабежа та ≥н.

Ќе Ї мародерством заволод≥нн¤ речами здорових в≥йськовослужбовц≥в. ÷≥ д≥њ можуть квал≥ф≥куватись ¤к злочини проти власност≥.

ƒл¤ складу злочину Ч мародерства не маЇ значенн¤, до ¤коњ арм≥њ в≥днос¤тьс¤ вбит≥ ≥ поранен≥, реч≥ ¤ких розкрадались на пол≥ бою.

ћародерство передбачаЇ нам≥ри винного обернути вилучену р≥ч у своЇ волод≥нн¤. « цього ж моменту, тобто коли винний отримав можлив≥сть розпор¤дитись вилученою р≥ччю за своњм розсудом, мародерство вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином.

3. —убТЇктом злочину Ї лише в≥йськовослужбовець.

4. « субТЇктивноњ сторони мародерство передбачаЇ пр¤мий умисел на заволод≥нн¤ речами вбитих ≥ поранених. ѕри цьому винний повинен усв≥домлювати вс≥ обТЇктивн≥ ознаки злочину: розкраданн¤ зд≥йснюЇтьс¤ у вбитих ≥ поранених на пол≥ бою.

</s432>

<s433>

—татт¤ 433.Ќасильство над населенн¤м у район≥ воЇнних д≥й

1. Ќасильство, протизаконне знищенн¤ майна, а також протизаконне в≥д≥бранн¤ майна п≥д приводом воЇнноњ необх≥дност≥, вчинюван≥ щодо населенн¤ в район≥ воЇнних д≥й, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

2. –озб≥й, вчинюваний щодо населенн¤ в район≥ воЇнних д≥й, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дес¤ти рок≥в.

1. «лочин пос¤гаЇ на закони та звичањ веденн¤ в≥йни.

ќбТЇктом злочину Ї встановлений пор¤док несенн¤ в≥йськовоњ служби п≥д час бойових д≥й. ¬казаний пор¤док визначений в≥йськовими статутами, законами ”крањни та м≥жнародно-правовими угодами. ѕитанн¤ д≥њ таких м≥жнародно-правових договор≥в на територ≥њ ”крањни врегульован≥ []{4_98_0}«аконом ”крањни Уѕро д≥ю м≥жнародних договор≥в на територ≥њ ”крањниФ в≥д 10 грудн¤ 1991 р. є 1953-XII, та []{4_460_1}постановою ¬ерховноњ –ади ”крањни Уѕро пор¤док введенн¤ в д≥ю «акону ”крањни Уѕро м≥жнародн≥ договори ”крањниФ в≥д 22 грудн¤ 1993 р. є 3768-XII. ќкрем≥ питанн¤ в≥дображен≥ в []{4_442_0}ѕостанов≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 19 жовтн¤ 1993 р. є 3529-XI, про ¬оЇнну доктрину ”крањни, зг≥дно з []{4_442_1}розд. 1.2 ¤коњ держава та њњ «бройн≥ —или повинн≥ суворо дотримуватис¤ зобовТ¤зань, передбачених м≥жнародними угодами щодо захисту жертв збройних конфл≥кт≥в.

2. ƒо м≥жнародно-правових акт≥в, що регулюють закони та звичањ веденн¤ в≥йни, в≥днос¤тьс¤: []{4_2_1} онвенц≥¤ про закони та звичањ сухопутноњ в≥йни в≥д 5 (18) жовтн¤ 1907 р., []{4_1_1}√аазьк≥ угоди, []{4_456_1}∆еневськ≥ конвенц≥њ про захист жертв в≥йни 1949 р., у тому числ≥ []{4_12_1} онвенц≥¤ про захист цив≥льного населенн¤ п≥д час в≥йни в≥д 12 серпн¤ 1949 р., []{4_454_0}ƒодатковий протокол до ∆еневських конвенц≥й в≥д 12 серпн¤ 1949 р., що стосуЇтьс¤ захисту жертв м≥жнародних збройних конфл≥кт≥в ([]{4_454_0}ѕротокол I), ≥ прийн¤тий на дипломатичн≥й конференц≥њ в ∆енев≥ 8 червн¤ 1977 р., []{4_443_0}ƒодатковий протокол до ∆еневських конвенц≥й в≥д 12 серпн¤ 1949 р., що стосуЇтьс¤ захисту жертв збройних конфл≥кт≥в, ¤к≥ не нос¤ть м≥жнародного характеру ([]{4_443_0}ѕротокол II), прийн¤тий на дипломатичн≥й конференц≥њ в ∆енев≥ 8 червн¤ 1977 р. тощо.

÷ими м≥жнародно-правовими актами заборон¤ютьс¤ вбивства, пограбуванн¤ населенн¤ в район≥ воЇнних д≥й, знищенн¤ рухомого та нерухомого майна, що не викликаЇтьс¤ воЇнною необх≥дн≥стю, примусове в≥д≥бранн¤ майна у населенн¤ тощо.

3. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ у скоЇнн≥ в≥йськовослужбовц¤ми насильства, протизаконного знищенн¤ майна, а також протизаконного в≥д≥бранн¤ майна п≥д приводом воЇнноњ необх≥дност≥, вчинюваних щодо населенн¤ в район≥ воЇнних д≥й, та у скоЇнн≥ щодо такого населенн¤ розбою.

ѕ≥д населенн¤м розум≥ють цив≥льних ос≥б, ¤к≥ мешкають ≥ перебувають в район≥ воЇнних д≥й, не вход¤ть до складу збройних сил ≥ не приймають участ≥ в масових стих≥йних збройних виступах, у тому числ≥ б≥женц≥, евакуйован≥, угнан≥ супротивником та ≥нш≥ особи, що з тих чи ≥нших причин опинилис¤ в район≥ воЇнних д≥й.

якщо так≥ злочинн≥ д≥њ скоюютьс¤ проти ос≥б, ¤к≥ мешкають поза межами району воЇнних д≥й, то вказан≥ д≥њ можуть утворювати склад злочин≥в проти особи чи проти власност≥. ѕос¤ганн¤ на населенн¤ може бути спр¤моване ¤к проти громад¤н власноњ держави, так ≥ проти громад¤н союзницькоњ держави, чи держави, проти ¤коњ ведутьс¤ воЇнн≥ д≥њ.

–айоном воЇнних д≥й вважаЇтьс¤ частина територ≥њ, на ¤к≥й певн≥ угрупуванн¤ в≥йськ ведуть воЇнн≥ д≥њ, у звТ¤зку з чим на ц≥й територ≥њ не д≥ють цив≥льн≥ органи державноњ влади, а повнота влади належить в≥йськовому командуванню.

Ќасильство над населенн¤м включаЇ р≥зноман≥тн≥ форми пос¤ганн¤ на житт¤ та здоровТ¤, честь ≥ г≥дн≥сть цив≥льних ос≥б: вбивства, нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень, зівалтуванн¤, незаконне позбавленн¤ вол≥ тощо.

ѕос¤ганн¤ повинно зд≥йснюватис¤ т≥льки на приватне майно населенн¤, а не на державне майно.

ѕро протизаконне знищенн¤ майна див. коментар до []{1_194}ст. 194.

ѕротизаконним вважаЇтьс¤ таке знищенн¤ майна, ¤ке не викликалос¤ обстановкою в≥йськових д≥й чи воЇнною необх≥дн≥стю. якщо ж знищенн¤ майна було викликане воЇнною необх≥дн≥стю, то ц¤ обставина виключаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 433.

Ќа¤вн≥сть воЇнноњ необх≥дност≥ дл¤ знищенн¤ чи в≥д≥бранн¤ майна визначаЇтьс¤ у кожн≥й конкретн≥й ситуац≥њ з урахуванн¤м норм наведених м≥жнародно-правових документ≥в.

ѕротизаконне в≥д≥бранн¤ майна п≥д приводом воЇнноњ необх≥дност≥ Ч це таке пос¤ганн¤ на майнов≥ права населенн¤, коли майно в≥дкрито в≥дбираЇтьс¤ з волод≥нн¤ потерп≥лого всупереч його вол≥ н≥бито на законних п≥дставах дл¤ використанн¤ у звТ¤зку з воЇнною необх≥дн≥стю, проте зав≥домо дл¤ винного ц¤ д≥¤ реально не викликаЇтьс¤ воЇнною необх≥дн≥стю та суперечить наведеним нормам м≥жнародного права. ѕри цьому не маЇ значенн¤, на чию користь в≥дбираЇтьс¤ таке майно: на користь винноњ особи чи ≥нших ос≥б Ч дл¤ начальника, дл¤ в≥йськового п≥дрозд≥лу тощо. якщо ж в≥д≥бранн¤ майна було викликане д≥йсно воЇнною необх≥дн≥стю, то ц¤ обставина виключаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 433.

ѕро розб≥й див. коментар до []{1_187}ст. 187.

√раб≥ж, крад≥жка майна, вимаганн¤ майна, шахрайство, скоЇн≥ в≥йськовослужбовцем щодо населенн¤ в район≥ воЇнних д≥й, п≥д ст. 433 не п≥дпадають ≥ повинн≥ квал≥ф≥куватис¤ ¤к загально-крим≥нальн≥ злочини.

ѕри квал≥ф≥кац≥њ зазначених д≥й за ст. 433 не вимагаЇтьс¤ додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за статт¤ми чинного  одексу, що передбачають в≥дпов≥дальн≥сть за злочини проти особи та власност≥.

—клад злочину Ї формальним. ¬иконанн¤ зазначених у диспозиц≥њ статт≥ д≥й, незалежно в≥д насл≥дк≥в, ¤к≥ настали, утворюЇ зак≥нчений склад злочину.

4. —убТЇктивна сторона злочину передбачаЇ вину у форм≥ пр¤мого умислу.

5. —убТЇктом злочину може бути будь-¤кий в≥йськовослужбовець «бройних —ил ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань, що перебуваЇ в район≥ воЇнних д≥й.

</s433>

<s434>

—татт¤ 434.ѕогане поводженн¤ з в≥йськовополоненими

ѕогане поводженн¤ з в≥йськовополоненими, ¤ке мало м≥сце неодноразово, або повТ¤зане з особливою жорсток≥стю, або спр¤моване проти хворих ≥ поранених, а також недбале виконанн¤ обовТ¤зк≥в щодо хворих ≥ поранених особами, на ¤ких покладено њх л≥куванн¤ ≥ п≥клуванн¤ про них, за в≥дсутност≥ ознак б≥льш т¤жкого злочину Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. ∆еневська конвенц≥¤ про поводженн¤ з в≥йськовополоненими в≥д 12 серпн¤ 1949 р. установлюЇ такий пор¤док поводженн¤ з в≥йськовополоненими, при ¤кому охорон¤ютьс¤ њх житт¤, здоровТ¤, честь ≥ г≥дн≥сть. ” в≥дпов≥дност≥ з ц≥Їю конвенц≥Їю у чинному  одекс≥ передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за погане поводженн¤ з в≥йськовополоненими.

2. ѕогане поводженн¤ з в≥йськовополоненими може виражатис¤ в д≥¤х в≥йськовослужбовц¤, ¤кими спричин¤Їтьс¤ шкода здоровТю, порушуютьс¤ права ≥ честь в≥йськовополонених (нанесенн¤ побоњв, спричиненн¤ т≥лесних ушкоджень, катуванн¤ ≥ ≥нш≥ про¤ви жорстокост≥).

ѕод≥бн≥ д≥њ т¤гнуть в≥дпов≥дальн≥сть у випадках, коли вони вчинювались за на¤вност≥ хоча б одн≥Їњ ≥з вказаних у ст. 434 обт¤жуючих обставин: мали м≥сце неодноразово, тобто не менш ¤к два рази, або супроводжувались особливою жорсток≥стю, або були спр¤мован≥ проти поранених та хворих. ѕри в≥дсутност≥ цих обт¤жуючих обставин погане поводженн¤ з в≥йськовослужбовц¤ми т¤гне застосуванн¤ правил ƒисципл≥нарного статуту «бройних —ил.

3. Ќедбале виконанн¤ обовТ¤зк≥в щодо хворих ≥ поранених в≥йськовополонених пол¤гаЇ в злочинно недбалому виконанн≥ обовТ¤зк≥в по поданню њм л≥карськоњ допомоги ≥ догл¤ду за тими, хто цього потребуЇ.

«акон спец≥ально застер≥гаЇ, що в таких випадках в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 434 настаЇ т≥льки тод≥, коли в≥дсутн≥ ознаки б≥льш т¤жкого злочину.

4. —убТЇктивна сторона поганого поводженн¤ з в≥йськовополоненими характеризуЇтьс¤ умисною формою вини, а недбале виконанн¤ обовТ¤зк≥в щодо хворих та поранених Ч необережною формою вини.

5. —убТЇктом поганого поводженн¤ з в≥йськовополоненими може бути будь-¤кий в≥йськовослужбовець, що за тих чи ≥нших обставин вступив у пост≥йний або тимчасовий контакт з в≥йськовополоненими.

—убТЇктом недбалого виконанн¤ обовТ¤зк≥в можуть бути т≥льки т≥ в≥йськовослужбовц≥, на ¤ких покладене л≥куванн¤ хворих ≥ поранених або п≥клуванн¤ про них. ÷е можуть бути ¤к в≥йськовослужбовц≥ «бройних —ил ”крањни, так ≥ особи ≥з складу арм≥њ супротивника, ¤к≥ залучалис¤ дл¤ поданн¤ л≥карськоњ допомоги хворим ≥ пораненим в≥йськовополоненим.

</s434>

<s435>

—татт¤ 435.Ќезаконне використанн¤ символ≥ки „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ та зловживанн¤ ними

Ќос≥нн¤ в район≥ воЇнних д≥й символ≥ки „ервоного ’реста або „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ особами, ¤к≥ не мають на те права, а також зловживанн¤ в умовах воЇнного стану прапорами чи знаками „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ або пофарбуванн¤м, присвоЇним сан≥тарно-транспортним засобам, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. []{4_13_0}∆еневська конвенц≥¤ про покращенн¤ дол≥ поранених ≥ хворих у д≥ючих арм≥¤х в≥д 12 серпн¤ 1949 р. приписуЇ (наказуЇ) сторонам, що воюють, утримуватис¤ в≥д нападу на сан≥тарн≥ формуванн¤, транспорти ≥ њх особовий склад, а при веденн≥ бойових д≥й сан≥тарн≥ заклади повинн≥ по можливост≥ обер≥гатись ≥ щадитис¤.

ƒл¤ кращого розп≥знаванн¤ сан≥тарн≥ служби мають в≥дм≥тн≥ емблеми: знак У„ервоний ’рестФ на б≥лому пол≥, а в де¤ких державах У„ервоний ѕ≥вм≥с¤цьФ на б≥лому пол≥. ¬икористанн¤ под≥бних знак≥в з ≥ншою метою ≥ особами, ¤к≥ не мають в≥дношенн¤ до сан≥тарноњ служби, заборонено.

” в≥дпов≥дност≥ з м≥жнародними угодами передбачена крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за зловживанн¤ цими знаками.

2. «лочин може виражатис¤:

Ч у нос≥нн≥ в район≥ воЇнних д≥й знак≥в „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ в≥йськовослужбовц¤ми, ¤к≥ не мають на це права;

Ч у зловживанн≥ у воЇнний час в≥дм≥тними знаками, ¤к≥ надан≥ сан≥тарн≥й служб≥. Ќаприклад, утворюЇ склад злочину використанн¤ в≥йськовослужбовцем у воЇнний час дл¤ мети, ¤ка не маЇ н≥¤кого в≥дношенн¤ до сан≥тарноњ служби, морських суден, пофарбованих у б≥лий кол≥р, ≥ таких, що мають на бортах ≥ горизонтальн≥й поверхн≥ знаки „ервоного ’реста або „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤.

3. ѕротиправне нос≥нн¤ знак≥в „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ ≥ зловживанн¤ ними можуть бути вчинен≥ т≥льки з пр¤мим умислом.

4. —убТЇктом злочину може бути будь-¤кий в≥йськовослужбовець.

5. ѕро район воЇнних д≥й див. коментар до []{1_433}ст. 433.

</s435>

</r19>

<r20>

–озд≥л XX «Ћќ„»Ќ» ѕ–ќ“» ћ»–”, Ѕ≈«ѕ≈ » Ћёƒ—“¬ј “ј ћ≤∆Ќј–ќƒЌќ√ќ ѕ–ј¬ќѕќ–яƒ ”

<s436>

—татт¤ 436.ѕропаганда в≥йни

ѕубл≥чн≥ заклики до агресивноњ в≥йни або до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту, а також виготовленн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й з метою њх розповсюдженн¤ або розповсюдженн¤ таких матер≥ал≥в Ч

караютьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в.

1. []{4_255_18}—т. 18  онституц≥њ ”крањни проголошуЇ посл≥довний миролюбний зовн≥шньопол≥тичний курс, ¤кий базуЇтьс¤ на основних принципах м≥жнародного права: мирному сп≥в≥снуванн≥, суверенн≥й р≥вност≥ держав, незастосуванн≥ сили в м≥жнародних в≥дносинах. ”крањна активно спри¤Ї зм≥цненню загального миру та м≥жнародноњ безпеки ≥ засуджуЇ будь-¤ке порушенн¤ загальнолюдських ц≥нностей та основних м≥жнародно-правових принцип≥в.

ѕропаганда в≥йни Ч це злочин, ¤кий пос¤гаЇ на мир ≥ мирне сп≥в≥снуванн¤ держав, тобто на св≥товий пор¤док, побудований на принципах незастосуванн¤ сили, недоторканност≥ кордон≥в, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ крањн, невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи суверенних держав, ¤к≥ забезпечують мирне урегулюванн¤ м≥ждержавних спор≥в та конфл≥кт≥в.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин характеризуЇтьс¤ вчиненн¤м альтернативно будь-¤коњ ≥з вказаних у диспозиц≥њ д≥й:

Ч публ≥чн≥ заклики до агресивноњ в≥йни чи до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту;

Ч виготовленн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до вчиненн¤ таких д≥й з метою њх розповсюдженн¤;

Ч розповсюдженн¤ таких матер≥ал≥в.

ѕон¤тт¤ Уагресивна в≥йнаФ та УвоЇнний конфл≥ктФ (м≥жнародне право вживаЇ терм≥н Узбройний конфл≥ктФ, що по сут≥ не суперечить терм≥ну УвоЇннийФ) визначен≥ в м≥жнародно-правових актах.

3. ¬оЇнний (збройний) конфл≥кт Ч це будь-¤кий збройний конфл≥кт м≥ж двома або дек≥лькома державами, а також збройний конфл≥кт, в ¤кому народи ведуть боротьбу проти колон≥ального пануванн¤, ≥ноземноњ окупац≥њ або расистських режим≥в дл¤ зд≥йсненн¤ свого права на самовизначенн¤, закр≥пленого в []{4_7_0}—татут≥ ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й.

“акий конфл≥кт носить м≥жнародний характер ≥ маЇ на мет≥ воЇнну окупац≥ю територ≥њ ≥ншоњ держави, поваленн¤ ур¤ду чи зд≥йсненн¤ державного перевороту в ≥нш≥й держав≥.

¬≥йна м≥ж державами (у класичному юридичному значенн≥ вислову) Ї окремим випадком м≥жнародного збройного конфл≥кту.

 рим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть т¤гнуть публ≥чн≥ заклики до розвТ¤зуванн¤ агресивних воЇнних д≥й, тобто таких, що за своњми суттЇвими ознаками охоплюютьс¤ пон¤тт¤м Уагрес≥њФ, ¤ке сформульоване √енеральною јсамблеЇю ќќЌ в 1974 р.

«г≥дно з положенн¤ми ст. 1 –езолюц≥њ У¬изначенн¤ агрес≥њФ, прийн¤тоњ ’’I’ сес≥Їю √енеральноњ јсамблењ ќќЌ 14 грудн¤ 1974 р. агрес≥¤ Ч це застосуванн¤ збройноњ сили державою проти суверен≥тету, територ≥альноњ недоторканност≥ або пол≥тичноњ незалежност≥ ≥ншоњ держави або будь-¤ким ≥ншим чином, несум≥сним з≥ []{4_7_1}—татутом ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й.

 рим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 436 т¤гнуть т≥льки публ≥чн≥ заклики до м≥жнародного воЇнного конфл≥кту (≥ агресивноњ в≥йни в тому числ≥). ѕубл≥чн≥ заклики до розвТ¤зуванн¤ збройного конфл≥кту нем≥жнародного характеру ст. 436 не охоплюютьс¤.

«бройним конфл≥ктом нем≥жнародного характеру визнаютьс¤ воЇнн≥ д≥њ нем≥жнародного характеру Ч з≥ткненн¤ м≥ж збройними силами ур¤ду та ≥ншими орган≥зованими збройними формуванн¤ми на територ≥њ одн≥Їњ держави (так зван≥ Угромад¤нськ≥ в≥йниФ).

4. «аклики Ч це активн≥ д≥њ, дл¤ ¤ких характерний вплив на св≥дом≥сть ≥ волю людей з метою спонукати њх до вчиненн¤ в≥дпов≥дних д≥й.

«аклики до агресивноњ в≥йни чи до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту Ч це публ≥чн≥ зверненн¤ до невизначеного кола ос≥б або до державних д≥¤ч≥в, парламенту чи ур¤ду з метою схилити њх до агресивноњ в≥йни або до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту. ѕри цьому не маЇ значенн¤, маЇ м≥сце пропаганда св≥товоњ в≥йни чи локального воЇнного конфл≥кту, пропаганда агресивних д≥й проти визначеноњ держави чи заклики до розвТ¤зуванн¤ в≥йни взагал≥.

5. ќбовТ¤зковою ознакою заклик≥в до агресивноњ в≥йни або до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту Ї њх публ≥чн≥сть, що означаЇ безпосереднЇ в≥дкрите зверненн¤ до широкого кола ос≥б (в тому числ≥ ≥ до вищих службових ос≥б держави, парламенту та ур¤ду) або опосередковане зверненн¤ з такими закликами (¤к правило, виготовленими в письмов≥й форм≥ або за допомогою техн≥чних засоб≥в) з розрахунком на ознайомленн¤.

6. «лочин Ї зак≥нченим з моменту публ≥чного зверненн¤ до трет≥х ос≥б ≥з закликами до агресивноњ в≥йни або до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту незалежно в≥д того, вдалос¤ винн≥й особ≥ спровокувати в≥йну або воЇнний конфл≥кт.

7. якщо публ≥чн≥ заклики до агресивних воЇнних д≥й виражен≥ в письмов≥й форм≥ або за допомогою техн≥чних засоб≥в, це передбачаЇ виготовленн¤ певних матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть так≥ заклики.

«а зм≥стом ст. 436, матер≥али ≥з закликами до агресивноњ в≥йни або до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту Ч це друкован≥ виданн¤ (книжки, журнали, газети, брошури, лист≥вки, плакати тощо), к≥но- та в≥деоматер≥али, фотограф≥њ, ауд≥озаписи, матер≥али, ¤к≥ розм≥щуютьс¤ ≥ розповсюджуютьс¤ через компТютерну мережу. ќбовТ¤зковим Ї те, що так≥ матер≥али повинн≥ м≥стити пропагандистськ≥ заклики до розвТ¤зуванн¤ та веденн¤ агресивних воЇнних д≥й, спр¤мованих на порушенн¤ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ ≥ншоњ держави та пос¤ганн¤ на њњ суверен≥тет.

8. ¬иготовленн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до агресивноњ в≥йни або до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту Ч це створенн¤ ориг≥налу (≥нтелектуальне чи ф≥зичне авторство), переклад тексту, озвучуванн¤, коп≥юванн¤ тощо. ÷е також створенн¤ к≥но- та в≥деоф≥льм≥в, виготовленн¤ фотограф≥й, розробка ≥нтернет-стор≥нок тощо.

¬иготовленн¤ вказаних матер≥ал≥в Ї крим≥нально караним за умови, що воно зд≥йснюЇтьс¤ з метою њх подальшого розповсюдженн¤.

9. –озповсюдженн¤ Ч це ознайомленн¤ з такими матер≥алами трет≥х ос≥б шл¤хом њх опубл≥куванн¤, розсиланн¤, передач≥, даруванн¤, демонстрац≥њ к≥ноф≥льм≥в та в≥деоматер≥ал≥в, показу фотограф≥й, розклеюванн¤ лист≥вок та плакат≥в, розм≥щенн¤ в компТютерн≥й мереж≥, а також торг≥вл≥ (оплатне розповсюдженн¤) вказаними матер≥алами Ч продаж книг, ауд≥о- та в≥деокасет.

10. ¬иготовленн¤ з метою розповсюдженн¤ та розповсюдженн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до агресивноњ в≥йни або до розвТ¤зуванн¤ воЇнного конфл≥кту вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту фактичного вчиненн¤ будь-¤коњ з вказаних д≥й. ћожлива стад≥¤ готуванн¤ до вчиненн¤ таких д≥й.

якщо особа виготовила, а пот≥м сама розповсюдила матер≥али ≥з закликами до агресивних воЇнних д≥й, або ж в усн≥й форм≥ виступила з публ≥чним зверненн¤м до трет≥х ос≥б з такими закликами (наприклад, декламац≥¤ власних в≥рш≥в пропагандистського зм≥сту), то њњ д≥њ не впливають на квал≥ф≥кац≥ю злочину, а повинн≥ бути врахован≥ при призначенн≥ покаранн¤.

11. « субТЇктивноњ сторони злочин вчинюЇтьс¤ з пр¤мим умислом, при ¤кому винна особа усв≥домлюЇ, що вчинюЇ д≥њ, спр¤мован≥ проти миру та безпеки держави, ≥ бажаЇ д≥¤ти таким чином.

12. —убТЇктом злочину може бути громад¤нин ”крањни, ≥ноземний громад¤нин та особа без громад¤нства, ¤к≥ дос¤гли 16-р≥чного в≥ку.

</s436>

<s437>

—татт¤ 437.ѕлануванн¤, п≥дготовка, розвТ¤зуванн¤ та веденн¤ агресивноњ в≥йни

1. ѕлануванн¤, п≥дготовка або розвТ¤зуванн¤ агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту, а також участь у змов≥, що спр¤мована на вчиненн¤ таких д≥й, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д семи до дванадц¤ти рок≥в.

2. ¬еденн¤ агресивноњ в≥йни або агресивних воЇнних д≥й Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом даного злочину Ї мир та мирне сп≥в≥снуванн¤ держав.

2. ќбТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ активними д≥¤ми в таких формах:

Ч плануванн¤ агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту;

Ч п≥дготовка агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту;

Ч розвТ¤зуванн¤ агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту;

Ч участь у змов≥, що спр¤мована на вчиненн¤ таких д≥й.

ѕро агресивн≥ в≥йни та воЇнний (м≥жнародний збройний) конфл≥кт див. коментар до []{1_436}ст. 436.

3. ѕлануванн¤ агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту Ч це розробка в≥дпов≥дних моб≥л≥зац≥йних та орган≥зац≥йно-техн≥чних план≥в та розрахунк≥в щодо к≥лькост≥ в≥йськ та матер≥ально- техн≥чних ресурс≥в, складенн¤ план≥в на веденн¤ в≥йни в ц≥лому та зд≥йсненн¤ окремих воЇнних операц≥й тощо.

4. ѕ≥д п≥дготовкою агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту треба розум≥ти реальне зд≥йсненн¤ комплексу заход≥в орган≥зац≥йно-воЇнного та матер≥ально-техн≥чного характеру з метою забезпеченн¤ готовност≥ до початку веденн¤ агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту. ƒо таких заход≥в можна в≥днести, зокрема, передислокац≥ю в≥йськ у район передбачуваних воЇнних д≥й, буд≥вництво в такому район≥ в≥дпов≥дних фортиф≥кац≥йних споруд, зб≥льшенн¤ масштаб≥в виробництва зброњ та воЇнноњ техн≥ки тощо. ѕри цьому так≥ д≥њ повинн≥ реально св≥дчити про мету майбутнього акту агрес≥њ.

5. –озвТ¤зуванн¤ агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту Ч це зд≥йсненн¤ певних акц≥й дипломатичного або воЇнного характеру, ¤к≥ створюють прив≥д дл¤ початку воЇнних д≥й агресивного характеру.

ƒ≥њ по плануванню чи п≥дготовц≥ агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту, а так само участь у змов≥ про вчиненн¤ таких д≥й Ї крим≥нально караними при умов≥, що вони спр¤мован≥ на розвТ¤зуванн¤ та веденн¤ саме агресивних воЇнних д≥й (див. коментар до []{1_436}ст. 436). ѕ≥дставою дл¤ визнанн¤ воЇнних д≥й агресивними Ї р≥шенн¤ –ади Ѕезпеки ќќЌ про визнанн¤ факту розвТ¤зуванн¤ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту актом агрес≥њ (ст. 2 та 4 –езолюц≥њ ќќЌ У¬изначенн¤ агрес≥њФ в≥д 14 грудн¤ 1974 р.).

«а визначенн¤м √енеральноњ јсамблењ ќќЌ (ст. 2 ≥ 3 резолюц≥њ в≥д 14 грудн¤ 1974 р.) так≥ д≥њ, незалежно в≥д факту проголошенн¤ чи непроголошенн¤ в≥йни, квал≥ф≥куютьс¤ ¤к акт агрес≥њ. ƒо них належать:

Ч вторгненн¤ чи напад «бройних —ил ”крањни на територ≥ю ≥ншоњ держави або будь-¤ка воЇнна окупац≥¤ чи анекс≥¤ ≥з застосуванн¤м сили;

Ч бомбардуванн¤ «бройними —илами ”крањни територ≥њ ≥ншоњ держави або застосуванн¤ будь-¤коњ зброњ проти територ≥њ ≥ншоњ держави;

Ч блокада порт≥в та берег≥в держави в≥йськами ”крањни;

Ч напад «бройними —илами ”крањни на суход≥льн≥, морськ≥ чи пов≥тр¤н≥ сили чи морськ≥ чи пов≥тр¤н≥ флоти ≥ншоњ держави;

Ч засиланн¤ ”крањною озброЇних груп, найманц≥в, що зд≥йснюють акти застосуванн¤ збройноњ сили проти ≥ншоњ держави;

Ч застосуванн¤ «бройних —ил ”крањни, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на територ≥њ ≥ншоњ держави за угодою з приймаючою державою, на порушенн¤ умов, передбачених в угод≥.

6. ”часть у змов≥ Ч це участь у дос¤гненн≥ попередньоњ домовленост≥ про вчиненн¤ д≥й по плануванню, п≥дготовц≥ або розвТ¤зуванню агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту. «мова, ¤к таЇмна угода двох або б≥льше ос≥б, включаЇ не т≥льки на¤вн≥сть сп≥льноњ вол≥ к≥лькох ос≥б, направленоњ на вчиненн¤ сп≥льних злочинних д≥й, але ≥ погодженн¤ конкретних обставин вчинюваного злочину, ¤к то: розробка в загальних рисах плану агрес≥њ, визначенн¤ першочергових п≥дготовчих д≥й.

7. —клад злочину, передбачений ч. 1 ст. 437, у вс≥х вказаних формах Ї формальним. ѕри цьому момент зак≥нченн¤ злочину залежить в≥д характеру вчиненого д≥¤нн¤. «окрема, плануванн¤ агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту Ї зак≥нченим злочином з моменту розробки плану веденн¤ в≥йни, п≥дготовка Ч з початку зд≥йсненн¤ п≥дготовчих д≥й по реал≥зац≥њ план≥в агресивноњ в≥йни, розвТ¤зуванн¤ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту Ч з моменту зд≥йсненн¤ першого акту агрес≥њ. ”часть у змов≥, спр¤мован≥й на вчиненн¤ таких д≥й, Ї зак≥нченим злочином з моменту дос¤гненн¤ попередньоњ домовленост≥ м≥ж учасниками згоди про вчиненн¤ д≥й по плануванню, п≥дготовц≥, розвТ¤зуванню агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту. ” випадку вчиненн¤ одн≥Їю особою д≥й по плануванню, п≥дготовц≥ та розвТ¤зуванню агресивноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту кожне наступне д≥¤нн¤ ¤к б≥льш сусп≥льно небезпечне, охоплюЇ попереднЇ Ч п≥дготовка охоплюЇ плануванн¤, розвТ¤зуванн¤-плануванн¤ та п≥дготовку. ѕри квал≥ф≥кац≥њ д≥й винноњ особи в такому раз≥ вказуЇтьс¤ б≥льш сусп≥льно небезпечне д≥¤нн¤; при цьому попередн≥ д≥¤нн¤, вчинен≥ особою, повинн≥ бути врахован≥ при призначенн≥ покаранн¤.

8. „. 2 ст. 437 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за веденн¤ агресивноњ в≥йни або агресивних воЇнних д≥й. ѕ≥двищена сусп≥льна небезпека даного д≥¤нн¤ обумовлена тим, що п≥д час веденн¤ агресивноњ в≥йни збройна сила застосовуЇтьс¤ масовано ≥ воЇнн≥ д≥њ можуть супроводжуватис¤ загибеллю великоњ к≥лькост≥ людей, знищенн¤м та значним руйнуванн¤м матер≥альних ц≥нностей.

¬еденн¤ агресивноњ в≥йни чи агресивних воЇнних д≥й Ч це продовженн¤ вже розвТ¤заноњ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту. ƒл¤ визначенн¤ моменту зак≥нченн¤ злочину, передбаченого ч. 2 ст. 437, необх≥дно встановити так≥ обставини: визнанн¤ –адою Ѕезпеки ќќЌ факту розвТ¤занн¤ в≥йни чи воЇнного конфл≥кту актом агрес≥њ та в≥дмову винноњ особи припинити воЇнн≥ д≥њ ≥ вжити заходи по виведенню в≥йськ з територ≥њ ≥ншоњ держави.

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ умисною виною. ¬ид умислу пр¤мий: винна особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер вчинюваних д≥й по плануванню, п≥дготовц≥, розвТ¤зуванню чи веденню агресивноњ в≥йни ≥ бажаЇ вчиненн¤ таких д≥й. ѕри цьому мотиви ≥ ц≥л≥ вчиненн¤ таких д≥й на квал≥ф≥кац≥ю не впливають.

10. —убТЇктом злочину Ї особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в. як правило, це службов≥ особи, в компетенц≥ю ¤ких входить плануванн¤ та вир≥шенн¤ питань воЇнного характеру, оголошенн¤ та веденн¤ в≥йни.

</s437>

<s438>

—татт¤ 438.ѕорушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни

1. ∆орстоке поводженн¤ з в≥йськовополоненими або цив≥льним населенн¤м, вигнанн¤ цив≥льного населенн¤ дл¤ примусових роб≥т, розграбуванн¤ нац≥ональних ц≥нностей на окупован≥й територ≥њ, застосуванн¤ засоб≥в веденн¤ в≥йни, заборонених м≥жнародним правом, ≥нш≥ порушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни, що передбачен≥ м≥жнародними договорами, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни, а також в≥дданн¤ наказу про вчиненн¤ таких д≥й Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до дванадц¤ти рок≥в.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони поЇднан≥ з умисним вбивством, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

1. ћ≥жнародним сп≥втовариством розроблена значна к≥льк≥сть багатосторонн≥х м≥жнародних договор≥в, ¤к≥ реіламентують пор¤док та правила веденн¤ в≥йни. —еред них можна вид≥лити []{4_1_1}√аазьк≥ конвенц≥њ про закони та звичањ в≥йни в≥д 29 липн¤ 1899 р. та в≥д []{4_2_1}18 жовтн¤ 1907 р., []{4_456_1}∆еневська конвенц≥¤ про захист жертв в≥йни в≥д 12 серпн¤ 1949 р. та ƒодатков≥ протоколи до них в≥д 8 червн¤ 1977 р., []{4_17_0}√аазьку конвенц≥ю про захист культурних ц≥нностей у випадку збройного конфл≥кту в≥д 14 травн¤ 1954 р.

—усп≥льна небезпека злочину, передбаченого ст. 438, пол¤гаЇ не т≥льки в порушенн≥ реіламентованого м≥жнародними нормами пор¤дку веденн¤ в≥йни, але ≥ в спричиненн≥ великоњ та невиправданоњ шкоди учасникам збройного конфл≥кту та цив≥льному населенню, нац≥ональним ц≥нност¤м та природному середовищу.

2. « обТЇктивноњ сторони злочин про¤вл¤Їтьс¤ у вчиненн≥ наступних д≥й:

Ч жорстоке поводженн¤ з в≥йськовополоненими або цив≥льним населенн¤м;

Ч вигнанн¤ цив≥льного населенн¤ дл¤ примусових роб≥т;

Ч розграбуванн¤ нац≥ональних ц≥нностей на окупован≥й територ≥њ;

Ч застосуванн¤ засоб≥в веденн¤ в≥йни, заборонених м≥жнародним правом;

Ч ≥нш≥ порушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни, що передбачен≥ м≥жнародними договорами, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни;

Ч в≥дданн≥ наказу про вчиненн¤ таких д≥й.

3. ¬≥дпов≥дно до []{4_11_1}∆еневськоњ конвенц≥њ про поводженн¤ з в≥йськовополоненими в≥д 12 серпн¤ 1949 р. (ст. 4) п≥д в≥йськовополоненими розум≥ютьс¤ особи, ¤к≥ потрапили п≥д владу ворожоњ сторони ≥ ¤к≥ належать до одн≥Їњ з наступних категор≥й:

Ч особовий склад збройних сил сторони, ¤ка перебуваЇ в конфл≥кт≥, особовий склад ополченн¤ та добров≥льних загон≥в, що вход¤ть до складу збройних сил;

Ч особовий склад ≥нших ополчень та добров≥льних загон≥в, у тому числ≥ особовий склад орган≥зованих рух≥в опору, що належать сторон≥, ¤ка перебуваЇ в конфл≥кт≥. якщо ц≥ ополченн¤ ≥ добров≥льн≥ загони, в тому числ≥ орган≥зован≥ рухи опору д≥ють на власн≥й територ≥њ або за њњ межами (нав≥ть у випадку окупац≥њ ц≥Їњ територ≥њ), в≥дпов≥дають наступним умовам: очолюютьс¤ особою, в≥дпов≥дальною за своњх п≥длеглих; мають визначений ≥ ¤вно видимий розп≥знавальний знак; в≥дкрито нос¤ть зброю; дотримуютьс¤ в своњх д≥¤х закон≥в та звичањв в≥йни;

Ч особовий склад регул¤рних збройних сил, ¤к≥ вважають себе п≥дпор¤дкованими ур¤ду чи влад≥, не визнаних державою, що тримаЇ њх у полон≥;

Ч особи, ¤к≥ не вход¤ть до складу збройних сил, але ¤к≥ њх супроводжують (цив≥льн≥ особи, що вход¤ть до ек≥паж≥в воЇнних л≥так≥в, воЇнн≥ кореспонденти, прац≥вники команд чи служб, на ¤к≥ покладено побутове обслуговуванн¤ в≥йськ);

Ч члени ек≥паж≥в суден торговельного флоту та цив≥льноњ ав≥ац≥њ стор≥н, що перебувають у конфл≥кт≥;

Ч населенн¤ не окупованоњ територ≥њ, ¤ке добров≥льно беретьс¤ за зброю дл¤ боротьби з окупац≥йними в≥йськами, ¤кщо воно дотримуЇтьс¤ закон≥в та звичањв в≥йни;

Ч некомбатанти, тобто особи ¤к≥ не беруть участ≥ у воЇнних д≥¤х, але використовують зброю дл¤ самооборони або охорони хворих, поранених або майна.

4. ÷ив≥льне населенн¤ Ч це особи, ¤к≥ безпосередньо не беруть участ≥ в воЇнних д≥¤х, але ¤к≥ в будь-¤кий час ≥ будь-¤ким чином перебувають у випадку збройного конфл≥кту або окупац≥њ п≥д владою сторони, що знаходитьс¤ в конфл≥кт≥, або окупац≥йноњ держави, громад¤нами ¤коњ вони не Ї (див. []{4_12_1}ст. 4  онвенц≥њ про захист цив≥льного населенн¤ п≥д час в≥йни в≥д 12 серпн¤ 1949 р.).

5. ѕ≥д жорстоким поводженн¤м з в≥йськовополоненими та цив≥льним населенн¤м треба розум≥ти факти негуманного поводженн¤, ¤ке може про¤вл¤тис¤ у пос¤ганн≥ на житт¤, здоровТ¤, ф≥зичний та псих≥чний стан особи, зокрема: вбивство, катуванн¤, спричиненн¤ кал≥цтва, колективн≥ покаранн¤, б≥олог≥чн≥ експерименти, спричиненн¤ т¤жких страждань, примушуванн¤ в≥йськовополонених до служби у збройних силах ворожоњ держави, позбавленн¤ права на справедливе судочинство, знущанн¤ над людською г≥дн≥стю, зівалтуванн¤, примушуванн¤ цив≥льних ос≥б до проституц≥њ, вз¤тт¤ цив≥льних ос≥б в заручники, в рабство тощо ([]{4_11_3}ст. 3, []{4_11_130}130  онвенц≥њ про поводженн¤ з в≥йськовополоненими, []{4_454_11}ст. 11 ƒодаткового протоколу I та []{4_443_4}ст. 4 ƒодаткового протоколу II до ∆еневських конвенц≥й про захист жертв в≥йни 1949 р.).

“реба в≥др≥зн¤ти жорстоке поводженн¤ з в≥йськовополоненими чи цив≥льним населенн¤м, передбачене ч. 1 ст. 438, в≥д поганого поводженн¤ з в≥йськовополоненими, поЇднаного з особливою жорсток≥стю, передбаченого []{1_434}ст. 434, а також в≥д насильства над населенн¤м у район≥ воЇнних д≥й (в тому числ≥ розбою), передбаченого []{1_433}ст. 433. «лочини, передбачен≥ []{1_433}ст. 433 та []{1_444}444, пос¤гають на встановлений пор¤док несенн¤ в≥йськовоњ служби (в≥йськов≥ злочини) ≥ њх субТЇктами можуть бути т≥льки в≥йськовослужбовц≥ «бройних —ил ”крањни, —лужби Ѕезпеки ”крањни, ѕрикордонних в≥йськ ”крањни, внутр≥шн≥х в≥йськ ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ ”крањни та ≥нших в≥йськових формувань, утворених в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни ([]{1_401}ст. 401). якщо жорстоке поводженн¤ з в≥йськовополоненими або цив≥льним населенн¤м п≥д час збройного конфл≥кту зд≥йснено особою, що не Ї в≥йськовослужбовцем за зм≥стом []{1_401}ст. 401, то њњ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ за ст. 438. ѕри цьому вчиненн¤ в≥йськовослужбовцем умисного вбивства внасл≥док жорстокого поводженн¤ з в≥йськовополоненими або цив≥льним населенн¤м квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 438.

6. ¬игнанн¤ цив≥льного населенн¤ дл¤ примусових роб≥т Ч це примусове направленн¤ людей дл¤ виконанн¤ роб≥т, заборонених м≥жнародно-правовими нормами. «абороненими примусовими роботами, вважаютьс¤ роботи, до ¤ких залучаютьс¤ особи, що не дос¤гли 18 рок≥в, роботи, ¤к≥ примушували б цив≥льних ос≥б приймати участь у воЇнних д≥¤х ≥ операц≥¤х, а також застосовувати силу дл¤ забезпеченн¤ охорони прим≥щень, в ¤ких цив≥льн≥ особи зд≥йснюють покладену на них повс¤кденну чи тимчасову роботу. «аборон¤Їтьс¤ також залучати в примусовому пор¤дку до роб≥т, що можуть призвести до моб≥л≥зац≥њ прац≥вник≥в у воЇнну чи нап≥ввоЇнну орган≥зац≥ю.

ќкупац≥йна держава може направити цив≥льних ос≥б на примусов≥ роботи, необх≥дн≥ дл¤ потреб арм≥њ або повТ¤зан≥ з життЇзабезпеченн¤м окупованоњ територ≥њ (комунальн≥, транспортн≥ тощо). ѕри цьому повинно бути забезпечено в≥дпов≥дн≥сть роб≥т ф≥зичним та ≥нтелектуальним зд≥бност¤м прац≥вник≥в, дотриманн¤ закон≥в окупованоњ держави про умови та охорону прац≥ (зароб≥тну плату, робочий час, компенсац≥ю за нещасн≥ випадки тощо). ѕримусове направленн¤ цив≥льного населенн¤ дл¤ виконанн¤ таких роб≥т за умови дотриманн¤ вказаних вище вимог не Ї крим≥нально караним д≥¤нн¤м за чинним  одексом.

7. –озграбуванн¤ нац≥ональних ц≥нностей на окупован≥й територ≥њ Ч це розкраданн¤ або рекв≥зиц≥¤ окупац≥йною державою майна, що ¤вл¤Ї значну ц≥нн≥сть дл¤ окупованоњ держави (важлив≥ промислов≥ обТЇкти, сировина, продовольство, транспорт, житлов≥ обТЇкти), та культурн≥ ц≥нност≥.

[]{4_1_1}√аазьк≥ конвенц≥њ про закони та звичањ в≥йни в≥д 29 липн¤ 1899 р. ≥ []{4_2_1}18 жовтн¤ 1907 р. та []{4_17_1}√аазька конвенц≥¤ про захист культурних ц≥нностей у випадку збройного конфл≥кту в≥д 14 травн¤ 1954 р. визначають режим захисту нац≥онального майна та культурних ц≥нностей п≥д час воЇнних д≥й.

¬≥дпов≥дно до []{4_17_4}ст. 4 √аазькоњ конвенц≥њ 1954 р. держави, що перебувають в конфл≥кт≥, повинн≥ заборон¤ти, попереджувати та прис≥кати будь-¤к≥ акти крад≥жки, грабежу або незаконного привласненн¤ культурних ц≥нностей в будь-¤к≥й форм≥, а також будь-¤к≥ акти вандал≥зму по в≥дношенню до вказаних ц≥нностей, а також заборон¤ти рекв≥зиц≥ю рухомих культурних ц≥нностей, що розташован≥ на територ≥њ ≥ншоњ держави.

ƒо культурних ц≥нностей в≥днос¤тьс¤ памТ¤тники арх≥тектури, мистецтва та ≥стор≥њ, рел≥г≥йн≥ чи св≥тськ≥, археолог≥чн≥ м≥сцерозташуванн¤, твори мистецтва, рукописи, книги та ≥нш≥ предмети, науков≥ колекц≥њ, а також буд≥вл≥, призначенн¤м ¤ких Ї збереженн¤ чи експонуванн¤ культурних ц≥нностей (музењ, б≥бл≥отеки, арх≥вн≥ сховища тощо).

8. ƒо засоб≥в веденн¤ в≥йни, що заборонен≥ м≥жнародним правом, в≥днос¤ть зброю, воЇнну техн≥ку, речовини, ¤к≥ застосовуютьс¤ сторонами п≥д час веденн¤ воЇнних д≥й дл¤ знищенн¤ людей та матер≥альних ц≥нностей, що завдають надм≥рних страждань або надм≥рних пошкоджень, а також довгочасноњ ≥ серйозноњ шкоди природному середовищу.

9. ¬ першу чергу до таких засоб≥в належить збро¤ масового знищенн¤.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за застосуванн¤ зброњ масового знищенн¤ настаЇ в≥дпов≥дно до []{1_439}ст. 439 (докладн≥ше див. коментар до []{1_439}ст. 439).

” []{4_455_0}ѕротоколах  онвенц≥њ про заборону застосуванн¤ чи обмеженн¤ застосуванн¤ конкретних вид≥в звичайноњ зброњ, ¤к≥ можуть вважатис¤ такими, що спричин¤ють надм≥рн≥ пошкодженн¤ або мають не виб≥ркову д≥ю, в≥д 10 жовтн¤ 1980 р. заборонено застосуванн¤ зброњ, що не може бути направлена на визначен≥ ц≥л≥, зброњ, здатноњ спричинити надм≥рн≥ стражданн¤ (в тому числ≥ смерть) та надм≥рн≥ пошкодженн¤ обТЇкт≥в, зброњ, що викликаЇ пораненн¤ осколками, ¤к≥ не можуть бути ви¤влен≥ за допомогою рентген≥вських промен≥в, де¤ких вид≥в м≥н-пасток, запалювальноњ зброњ, засл≥плюючоњ лазерноњ зброњ тощо.

10. ≤нш≥ порушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни, що передбачен≥ м≥жнародними договорами, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни, Ч це застосуванн¤ метод≥в веденн¤ воЇнних д≥й, заборонених []{4_1_0}√аазькими конвенц≥¤ми про закони та звичањ в≥йни 1899 та []{4_2_0}1907 р.р., []{4_456_1}∆еневськими конвенц≥¤ми 1949 р. та ƒодатковими протоколами до них 1977 р., а також ≥ншими м≥жнародними договорами, до ¤ких ”крањна приЇдналас¤, або ¤к≥ ратиф≥кован≥ в≥дпов≥дно до []{4_98_1}«акону ”крањни Уѕро д≥ю м≥жнародних договор≥в на територ≥њ ”крањниФ в≥д 10 грудн¤ 1991 р.

ƒо таких метод≥в в≥днос¤ть застосуванн¤ вказаних в п. 9 цього коментар¤ засоб≥в зд≥йсненн¤ напад≥в Уневиб≥рковогоФ характеру (до них належать напади, не спр¤мован≥ на конкретн≥ обТЇкти, напади, насл≥дки ¤ких не можуть бути обмежен≥, зд≥йснюван≥ шл¤хом бомбардуванн¤ будь-¤кими методами ≥ засобами територ≥й, де сконцентрован≥ матер≥альн≥ обТЇкти чи цив≥льн≥ особи), безглузде руйнуванн¤ м≥ст, селищ або с≥л чи спустошенн¤, в ¤кому не було воЇнноњ необх≥дност≥, напад на незахищен≥ м≥ста, села, житло чи буд≥вл≥ або њх обстр≥л ≥з застосуванн¤м будь-¤ких засоб≥в. «абороненим методом Ї умисне застосуванн¤ будь-¤ких засоб≥в впливу на природне середовище, здатних викликати землетруси, цунам≥, порушенн¤ еколог≥чного балансу, зм≥ни кл≥мату та ≥нш≥ зм≥ни в природному середовищ≥.

«абороненими також Ї в≥роломство (д≥њ, спр¤мован≥ на те, щоб викликати дов≥ру противника з метою обману такоњ дов≥ри) Ч []{4_454_37}ст. 37 ƒодаткового протоколу I, незаконне використанн¤ не за призначенн¤м розп≥знавальних емблем „ервоного ’реста, „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤, „ервоного Ћева ≥ —онц¤, ќќЌ та ≥нших знак≥в ≥ сигнал≥в (прапор перемирТ¤ та захисну емблему культурних ц≥нностей), незаконне використанн¤ у збройному конфл≥кт≥ прапор≥в, воЇнних емблем, в≥дзнак або форменого од¤гу супротивних стор≥н чи нейтральних держав Ч []{4_454_38}ст. 38, []{4_454_39}39 ƒодаткового протоколу I.

11. ѕ≥д в≥дданн¤м наказу про вчиненн¤ вказаних в ч. 1 ст. 438 д≥й розум≥Їтьс¤ в≥дданн¤ службовою особою орган≥в воЇнного управл≥нн¤ або командиром в≥йськового п≥дрозд≥лу «бройних сил ”крањни, а також командирами ≥нших воЇнних формувань незаконного владного розпор¤дженн¤, ¤ким вимагаЇтьс¤ (доручаЇтьс¤) вчиненн¤ д≥й по жорстокому поводженню з в≥йськовополоненими або цив≥льним населенн¤м, вигнанню цив≥льного населенн¤ дл¤ примусових роб≥т, розграбуванню нац≥ональних ц≥нностей, застосуванню заборонених засоб≥в веденн¤ в≥йни, а також по зд≥йсненню ≥нших порушень закон≥в та звичањв в≥йни.  рим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть т¤гне в≥дданн¤ лише злочинного за зм≥стом, а не будь-¤кого незаконного (наприклад, незаконного за формою в≥дданн¤) наказу.

12.  вал≥ф≥кованим видом злочину Ї вчиненн¤ д≥й, вказаних в ч. 1 ст. 438, поЇднаних з умисним вбивством (про умисне вбивство див. коментар до []{1_115}ст. 115).

—коЇнн¤ умисного вбивства внасл≥док жорстокого поводженн¤ з в≥йськовополоненими або цив≥льним населенн¤м, вигнанн¤ цив≥льного населенн¤ дл¤ примусових роб≥т, застосуванн¤ заборонених засоб≥в ≥ метод≥в веденн¤ в≥йни квал≥ф≥куЇтьс¤ за ч. 2 ст. 438 ≥ не потребуЇ додаткового посиланн¤ на []{1_115}ст. 115. ¬чиненн¤ вбивства через необережн≥сть, запод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень охоплюЇтьс¤ диспозиц≥Їю ч. 1 ст. 438.

13. «лочин, передбачений ст. 438, вчинюЇтьс¤ в особлив≥й обстановц≥ Ч обстановц≥ будь-¤кого збройного конфл≥кту (в≥йни) ¤к м≥жнародного, так ≥ нем≥жнародного характеру (визначенн¤ вказаних пон¤ть див. в коментар≥ до []{1_436}ст. 436).

14. ѕорушенн¤ закон≥в та звичањв в≥йни Ї зак≥нченим злочином з моменту вчиненн¤ будь-¤коњ д≥њ, передбаченоњ ч. 1 ст. 438.

15. « субТЇктивноњ сторони злочин вчинюЇтьс¤ умисно. ¬инна особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний та заборонений характер д≥й ≥ бажаЇ њх вчиненн¤ (пр¤мий умисел), а у випадку умисного вбивства Ч передбачаЇ настанн¤ смерт≥, бажаЇ або св≥домо допускаЇ њњ настанн¤ (пр¤мий або непр¤мий умисел).

16. —убТЇктом злочину може бути особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в. «окрема, субТЇктами можуть бути службов≥ особи орган≥в воЇнного управл≥нн¤, особи командного складу в≥йськових п≥дрозд≥л≥в, в≥йськовослужбовц≥ та ≥нш≥ особи.

</s438>

<s439>

—татт¤ 439.«астосуванн¤ зброњ масового знищенн¤

1. «астосуванн¤ зброњ масового знищенн¤, забороненоњ м≥жнародними договорами, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до дванадц¤ти рок≥в.

2. “е саме д≥¤нн¤, ¤кщо воно спричинило загибель людей або ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

1. «лочин, передбачений ц≥Їю статтею, пос¤гаЇ на мир та безпеку людства ≥ створюЇ загрозу масовоњ загибел≥ людей, зараженн¤ або знищенн¤ тваринного чи рослинного св≥ту в район≥ застосуванн¤, зруйнуванн¤ матер≥альних обТЇкт≥в та настанн¤ ≥нших насл≥дк≥в.

2. ѕон¤тт¤ зброњ масового знищенн¤ визначаЇтьс¤ м≥жнародним правом. ўе в 1948 р. ќрган≥зац≥¤ ќбТЇднаних Ќац≥й сформулювала пон¤тт¤ такоњ зброњ, а п≥зн≥ше, в 1968 р., на зас≥данн≥ ’’II сес≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ п≥дтвердила його. ¬≥дпов≥дно до цього збро¤ масового знищенн¤ повинна бути визначена таким чином, щоб включати зброю, ¤ка атомним вибухом, збро¤, ¤ка д≥Ї за допомогою рад≥оактивних матер≥ал≥в, смертоносна х≥м≥чна ≥ б≥олог≥чна збро¤ та будь-¤ка розроблена в майбутньому збро¤, над≥лена характеристиками, схожими за руйн≥вною д≥Їю з атомною та ≥ншою згаданою вище зброЇю.

ќтже, до зброњ масового знищенн¤ в≥днос¤тьс¤:

Ч ¤дерна збро¤;

Ч х≥м≥чна збро¤;

Ч б≥олог≥чна (бактер≥олог≥чна) збро¤;

Ч ≥нша збро¤, над≥лена вс≥ма характеристиками зброњ масового знищенн¤.

ќсновною властив≥стю зброњ масового знищенн¤ Ї завданн¤ надм≥рних непередбачуваних страждань та пошкоджень.

3. ядерна збро¤ Ч це збро¤ масового знищенн¤, ¤ка д≥Ї шл¤хом атомного вибуху або за допомогою рад≥оактивних матер≥ал≥в. ƒо рад≥оактивних матер≥ал≥в в≥днос¤ть джерела ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, рад≥оактивн≥ речовини та ¤дерн≥ матер≥али.

ƒжерело ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤ Ч це ф≥зичний обТЇкт, кр≥м ¤дерних установок, ¤кий м≥стить в соб≥ рад≥оактивну речовину, або техн≥чний пристр≥й, ¤кий створюЇ або при певних умовах може створити ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤ (див. []{4_207_1}ст. 1 «акону ”крањни Уѕро використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ та рад≥ац≥йну безпекуФ в≥д 8 лютого 1995 р.).

–ад≥оактивн≥ речовини Ч це речовини природного або штучного походженн¤, ¤к≥ м≥ст¤ть рад≥оактивн≥ ≥зотопи, що становл¤ть джерело ≥он≥зуючих випром≥нювань ≥ тому Ї небезпечними дл¤ оточуючих (уран, цез≥й, стронц≥й тощо).

4. []{4_143_0} онвенц≥¤ про заборону розробленн¤, виробництва, накопиченн¤ та застосуванн¤ х≥м≥чноњ зброњ та про њњ знищенн¤ в≥д 13 с≥чн¤ 1993 р. (ратиф≥кована ”крањною 16 жовтн¤ 1998 р.) заборон¤Ї застосуванн¤ х≥м≥чноњ зброњ.

¬≥дпов≥дно до []{4_143_2}ст. II ц≥Їњ  онвенц≥њ х≥м≥чна збро¤ Ч це:

Ч токсичн≥ х≥м≥кати та њх прекурсори, за вин¤тком тих випадк≥в, коли вони мають призначенн¤ дл¤ ц≥лей, ¤к≥ не заборон¤ютьс¤ ц≥Їю  онвенц≥Їю, за умов, що њх види та к≥льк≥сть в≥дпов≥дають таким ц≥л¤м;

Ч боЇприпаси та пристроњ, спец≥ально призначен≥ дл¤ смертельного ураженн¤ або запод≥¤нн¤ ≥ншоњ шкоди за рахунок токсичних властивостей, зазначених попередньо: токсичних х≥м≥кат≥в, ¤кi вив≥льн¤ютьс¤ у результат≥ використанн¤ таких боЇприпас≥в та пристроњв;

Ч будь-¤ке обладнанн¤, спецiально призначене дл¤ використанн¤ безпосередньо у звТ¤зку ≥з застосуванн¤м боЇприпасiв та пристроњв.

“оксичний х≥м≥кат означаЇ будь-¤кий хiмiкат, ¤кий за рахунок свого х≥м≥чного впливу на життЇв≥ процеси може призвести до смертельного насл≥дку, тимчасовоњ нед≥Їздатност≥ або запод≥¤ти довготривалу шкоду людин≥ чи тваринам. —юди належать ус≥ так≥ хiмiкати, незалежно в≥д њх походженн¤ чи способу виробництва i в≥д того, вироблен≥ вони на обТЇктах, у боЇприпасах чи десь в ≥ншому м≥сц≥.

÷≥л¤ми використанн¤ х≥м≥кат≥в, що не заборон¤ютьс¤ вказаною  онвенцiЇю, Ї:

Ч промислов≥, с≥льськогосподарськ≥, досл≥дн≥, медичн≥, фармацевтичн≥ або ≥нш≥ мирн≥ ц≥л≥;

Ч захисн≥ цiлi, а саме цiлi, безпосередньо повТ¤зан≥ з захистом вiд токсичних хiмiкатiв та з захистом вiд х≥м≥чноњ зброњ;

Ч воЇнн≥ цiлi, не повТ¤занi iз застосуванн¤м хiмiчноњ зброњ, i ¤кi не залежать вiд використанн¤ токсичних властивостей хiмiкатiв ¤к засоб≥в веденн¤ в≥йни;

Ч правоохоронн≥ цiлi, включаючи боротьбу з заворушенн¤ми у крањн≥ (див. []{4_143_2}п. 9 ст. II вказаноњ  онвенц≥њ).

5. []{4_41_1} онвенц≥¤ про заборону розробленн¤, виробництва та накопиченн¤ запас≥в бактер≥олог≥чноњ (б≥олог≥чноњ) зброњ ≥ токсинноњ зброњ та про њњ знищенн¤ в≥д 10 кв≥тн¤ 1972 р. (п≥дписана ”крањною в склад≥ —–—–) визначаЇ б≥олог≥чну зброю ¤к:

Ч м≥кроорган≥зми або ≥нш≥ б≥олог≥чн≥ агенти чи токсини, незалежно в≥д њхнього походженн¤ чи методу виробництва, таких вид≥в ≥ в так≥й к≥лькост≥, що не мають призначенн¤ дл¤ проф≥лактичних, захисних та ≥нших мирних ц≥лей;

Ч збро¤, устаткуванн¤ або засоби доставки, призначен≥ дл¤ використанн¤ таких агент≥в чи токсин≥в у ворожих ц≥л¤х або у збройних конфл≥ктах.

6. ƒо ≥нших вид≥в зброњ масового знищенн¤ в≥днос¤ть психотропну, променеву, ≥нфразвукову та ≥нш≥ види зброњ.

7. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в застосуванн≥ зброњ масового знищенн¤.

«астосуванн¤ Ч це реальне використанн¤ будь-¤ких њњ вид≥в будь-¤ким способом (бомбардуванн¤, розпилюванн¤, вибухи тощо) п≥д час збройного конфл≥кту або в ≥нший час з метою спровокувати такий конфл≥кт.

«лочин Ї зак≥нченим з моменту фактичного застосуванн¤ зброњ масового знищенн¤.

8. ¬≥дпов≥дальн≥сть за ч. 2 ст. 439 настаЇ у випадку, ¤кщо застосуванн¤ зброњ масового знищенн¤ призвело до загибел≥ людей чи ≥нших т¤жких насл≥дк≥в.

ѕ≥д загибеллю людей треба розум≥ти смерть одн≥Їњ чи б≥льше ос≥б.

ѕон¤тт¤м ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки охоплюЇтьс¤ спричиненн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень хоча б одн≥й особ≥ або т≥лесних ушкоджень середньоњ т¤жкост≥ двом або б≥льше особам, масштабне руйнуванн¤ чи знищенн¤ матер≥альних обТЇкт≥в, зараженн¤ природного середовища на значн≥й територ≥њ.

9. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом. —тавленн¤ до насл≥дк≥в, передбачених ч. 2 ст. 439, може характеризуватис¤ також непр¤мим умислом або злочинною самовпевнен≥стю.

10. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична особа, ¤к≥й на момент вчиненн¤ злочину виповнилос¤ 16 рок≥в.

</s439>

<s440>

—татт¤ 440.–озробленн¤, виробництво, придбанн¤, збер≥ганн¤, збут, транспортуванн¤ зброњ масового знищенн¤

–озробленн¤, виробництво, придбанн¤, збер≥ганн¤, збут, транспортуванн¤ зброњ масового знищенн¤, забороненоњ м≥жнародними договорами, згода на обовТ¤зков≥сть ¤ких надана ¬ерховною –адою ”крањни, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до дес¤ти рок≥в.

1. ќбТЇктом злочину Ї мир та безпека людства. —усп≥льна небезпека злочину пол¤гаЇ в тому, що у випадках м≥ждержавних чи внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в створюЇтьс¤ реальна загроза використанн¤ зброњ масового знищенн¤, а це створюЇ, в свою чергу, загрозу масовоњ загибел≥ людей, зараженн¤ природного середовища та настанн¤ ≥нших непередбачуваних насл≥дк≥в дл¤ св≥тового сп≥втовариства.

ѕредметом злочину виступаЇ збро¤ масового знищенн¤ (про зброю масового знищенн¤ див. коментар до []{1_439}ст. 439).

2. ќбТЇктивну сторону злочину утворюЇ вчиненн¤ будь-¤коњ з вказаних у диспозиц≥њ д≥й: розробленн¤, виробництво, придбанн¤, збер≥ганн¤, збут, транспортуванн¤ зброњ масового знищенн¤.

3. «астосуванн¤ х≥м≥чноњ та бактер≥олог≥чноњ зброњ ¤к засоб≥в веденн¤ в≥йни Ї забороненим з 1925 р. ([]{4_444_0}ѕротокол про заборону застосуванн¤ на в≥йн≥ задушливих, отруйних або ≥нших под≥бних газ≥в та бактер≥олог≥чних засоб≥в в≥д 17 червн¤ 1925 р.). –озробленн¤, виробництво, придбанн¤, збер≥ганн¤ та накопиченн¤ запас≥в х≥м≥чноњ та бактер≥олог≥чноњ зброњ заборонен≥ []{4_41_1} онвенц≥Їю в≥д 10 кв≥тн¤ 1972 р. про заборону розробленн¤, виробництва та накопиченн¤ запас≥в бактер≥олог≥чноњ (б≥олог≥чноњ) зброњ ≥ токсин≥в та њх знищенн¤ та []{4_143_0} онвенц≥Їю в≥д 13 с≥чн¤ 1993 р. про заборону розробленн¤, виробництва, накопиченн¤ та застосуванн¤ х≥м≥чноњ зброњ та њњ знищенн¤.

«окрема, в []{4_41_1}ст. IV  онвенц≥њ в≥д 10 кв≥тн¤ 1972 р. зазначаЇтьс¤, що кожна держава-учасниц¤  онвенц≥њ зобовТ¤зуЇтьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з≥ своњми конституц≥йними процедурами вжити необх≥дних заход≥в щодо заборони та запоб≥ганн¤ розробленн¤, виробництва, накопиченн¤, придбанн¤ чи збер≥ганн¤ агент≥в, токсин≥в, зброњ, устаткуванн¤ та засоб≥в доставки, вказаних в []{4_41_1}ст. 1  онвенц≥њ, в межах територ≥њ такоњ держави, п≥д њњ юрисдикц≥Їю або п≥д њњ контролем де б це не було.

ћ≥жнародним правом заборонено випробуванн¤ ¤дерноњ зброњ ([]{4_397_1}ƒогов≥р про всеос¤жну заборону ¤дерних випробувань в≥д 24 вересн¤ 1996 р. (ратиф≥кований []{4_397_1}«аконом ”крањни в≥д 16 листопада 2000 р. є 2107-III), а також обмежене розробленн¤, виробництво ¤дерноњ зброњ. ¬≥дпов≥дно до []{4_33_1}ст. 1 ƒоговору про нерозповсюдженн¤ ¤дерноњ зброњ в≥д 1 липн¤ 1968 р. (”крањна приЇдналас¤ до цього ƒоговору ≥з застереженн¤ми зг≥дно з []{4_445_1}«аконом ”крањни в≥д 16 листопада 1994 р.) кожна з держав-учасниць, ¤к≥ мають ¤дерну зброю, зобовТ¤зуЇтьс¤ не передавати будь-кому ¤дерну зброю чи ≥нш≥ ¤дерн≥ вибухов≥ пристроњ, а також контроль над такою зброЇю або вибуховими пристро¤ми н≥ пр¤мо, н≥ посередньо, так само ¤к ≥ н≥¤ким способом не допомагати, не заохочувати ≥ не спонукати будь-¤ку державу, що не маЇ ¤дерноњ зброњ, до виробництва або здобутт¤ будь-¤ким ≥ншим способом ¤дерноњ зброњ чи ≥нших ¤дерних вибухових пристроњв, а також до контролю над такою зброЇю або вибуховими пристро¤ми.

¬≥дпов≥дно до []{4_33_1}ст. II цього ƒоговору кожна з держав-учасниць, ¤к≥ не мають ¤дерноњ зброњ, зобовТ¤зуЇтьс¤ не приймати в≥д кого б то не було ¤дерноњ зброњ чи ≥нших ¤дерних вибухових пристроњв, а також можливост≥ контролю над такою зброЇю або вибуховими пристро¤ми н≥ пр¤мо, н≥ посередньо; не виробл¤ти та не здобувати будь-¤ким ≥ншим способом ¤дерну зброю чи ≥нш≥ ¤дерн≥ вибухов≥ пристроњ, так само ¤к ≥ не добиватис¤ та не приймати будь-¤коњ допомоги у виробництв≥ ¤дерноњ зброњ або ≥нших ¤дерних вибухових пристроњв.

4. –озробленн¤м зброњ масового знищенн¤ Ч це розробка проект≥в по створенню нових вид≥в такоњ зброњ або њњ окремих елемент≥в чи вдосконаленн¤ вже ≥снуючих, проектне досл≥дженн¤, створенн¤ експериментальних зразк≥в зброњ або окремих њњ елемент≥в та њх випробуванн¤, тощо.

5. ¬иробництво зброњ масового знищенн¤ Ч це виготовленн¤ будь-¤ким способом вказаноњ зброњ, ¤ка готова до застосуванн¤. як виробництво належить квал≥ф≥кувати д≥њ по виготовленню зброњ масового знищенн¤, спр¤мован≥ на њњ сер≥йний випуск.

¬иробництво зброњ масового знищенн¤ включаЇ виготовленн¤ речовин ≥ матер≥ал≥в (токсичних х≥м≥кат≥в, м≥кроб≥олог≥чних агент≥в, рад≥оактивних речовин), а також пристроњв ≥ боЇприпас≥в, спец≥ально призначених дл¤ смертельного ураженн¤ або спричиненн¤ ≥ншоњ шкоди, обладнанн¤ та засоб≥в доставки зброњ масового знищенн¤.

ћ≥сцем виробництва зброњ масового знищенн¤, ¤к правило, Ї або спец≥альн≥ обТЇкти, де м≥ститьс¤ спец≥альне обладнанн¤ дл¤ виробництва такоњ зброњ, або стандартн≥ обТЇкти промисловост≥, ¤к≥ можуть бути використан≥ дл¤ виробництва х≥м≥чноњ, б≥олог≥чноњ або ¤дерноњ зброњ.

6. ѕридбанн¤ Ч це д≥њ, спр¤мован≥ на заволод≥нн¤ зброЇю масового знищенн¤ будь-¤ким способом, тобто шл¤хом куп≥вл≥, обм≥ну, даруванн¤, привласненн¤ знайденого, одержанн¤ ¤к в≥дшкодуванн¤ боргу, а також шл¤хом розкраданн¤. ѕридбанн¤ зброњ масового знищенн¤ треба вважати зак≥нченим злочином з моменту переходу вказаного предмету у волод≥нн¤ винноњ особи.

7. ѕ≥д збер≥ганн¤м треба розум≥ти д≥њ, повТ¤зан≥ з волод≥нн¤м незалежно в≥д тривалост≥ часу будь-¤ким видом зброњ масового знищенн¤, що знаходитьс¤ в обраному винною особою та у в≥домому њй м≥сц≥.

8. «бут зброњ масового знищенн¤ Ч це умисн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на њњ оплатне чи безоплатне в≥дчуженн¤, що пол¤гаЇ в передач≥ у пост≥йне волод≥нн¤ чи користуванн¤ ≥нш≥й особ≥ шл¤хом продажу, обм≥ну, даруванн¤, сплати боргу тощо.

9. “ранспортуванн¤ зброњ масового знищенн¤ Ч це незаконне перем≥щенн¤ вказаноњ зброњ будь-¤ким видом транспорту в межах ”крањни, ввезенн¤ на територ≥ю ”крањни або вивезенн¤ за меж≥ ”крањни (в тому числ≥ тимчасове, з обовТ¤зковим поверненн¤м), транзит через територ≥ю ”крањни.

¬везенн¤ на територ≥ю ”крањни та вивезенн¤ за меж≥ ”крањни Ч це фактичне перем≥щенн¤ зброњ масового знищенн¤ через митний кордон ”крањни.

“ранзит через територ≥ю ”крањни Ч це перем≥щенн¤ зброњ масового знищенн¤ через територ≥ю ”крањни без будь-¤кого њњ використанн¤ на територ≥њ ”крањни.

“ранспортуванн¤ зброњ масового знищенн¤ включаЇ транспортуванн¤ речовин та матер≥ал≥в, що Ї елементами такоњ зброњ, боЇприпас≥в, обладнанн¤ та засоб≥в доставки такоњ зброњ.

“ранспортуванн¤ зброњ масового знищенн¤ Ї незаконним у випадку порушенн¤ встановленого пор¤дку перем≥щенн¤ вказаноњ зброњ, тобто без дотриманн¤ спец≥альних правил. ѕор¤док ввезенн¤ (≥мпорту), вивезенн¤ (експорту) та транзитного транспортуванн¤ сировини, матер≥ал≥в та обладнанн¤ дл¤ створенн¤ ¤дерноњ зброњ регулюЇтьс¤ ѕоложенн¤м про пор¤док контролю за експортом, ≥мпортом ≥ транзитом товар≥в, що стосуютьс¤ ¤дерноњ д≥¤льност≥ та можуть бути використан≥ у створенн≥ ¤дерноњ зброњ, затвердженим []{4_242_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 12 березн¤ 1996 р. є 302.

ѕоложенн¤м про пор¤док контролю за експортом, ≥мпортом ≥ транзитом товар≥в, що можуть бути використан≥ у створенн≥ х≥м≥чноњ, бактер≥олог≥чноњ (б≥олог≥чноњ) та токсичноњ зброњ, затвердженим []{4_274_0}постановою  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 22 кв≥тн¤ 1997 р. є 384, визначений пор¤док транспортуванн¤ (за зм≥стом ст. 440) матер≥ал≥в та обладнанн¤ дл¤ створенн¤ таких вид≥в зброњ масового знищенн¤, ¤к х≥м≥чна та б≥олог≥чна.

Ќезаконне перем≥щенн¤ зброњ масового знищенн¤, а так само сировини, матер≥ал≥в чи обладнанн¤ дл¤ њњ створенн¤ через митний кордон ”крањни поза митним контролем або з приховуванн¤м в≥д митного контролю утворюЇ сукупн≥сть злочин≥в, передбачених []{1_201}ст. 201 та 440.

10. ¬чиненн¤ особою дек≥лькох д≥¤нь, передбачених ст. 440, не впливаЇ на квал≥ф≥кац≥ю, але повинно бути враховано при призначенн≥ покаранн¤. ќбовТ¤зковим Ї в≥дображенн¤ у юридичному формулюванн≥ звинуваченн¤ вс≥х вчинених винною особою д≥¤нь.

11. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту вчиненн¤ будь- ¤коњ з альтернативно вказаних в диспозиц≥њ д≥й.

12. « субТЇктивноњ сторони злочин вчинюЇтьс¤ з пр¤мим умислом. ѕри цьому винна особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний ≥ заборонений характер д≥й по розробленню, виробництву, придбанню, збер≥ганню, збуту або транспортуванню зброњ масового знищенн¤ ≥ бажаЇ њх вчиненн¤. ћотиви даного злочину можуть бути р≥зними, але на квал≥ф≥кац≥ю вони не впливають.

13. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка осудна ф≥зична особа, ¤ка дос¤гла 16 рок≥в.

</s440>

<s441>

—татт¤ 441.≈коцид

ћасове знищенн¤ рослинного або тваринного св≥ту, отруЇнн¤ атмосфери або водних ресурс≥в, а також вчиненн¤ ≥нших д≥й, що можуть спричинити еколог≥чну катастрофу, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в.

1.  рим≥нальний кодекс 2001 року вперше в ”крањн≥ передбачив крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за екоцид.

≈коцид (в≥д грецького oicos Ч будинок ≥ латинського caedo Ч вбиваю) Ч т¤жкий злочин проти людства.

2. ќбТЇкт злочину Ч мир ≥ безпека людства.

3. ѕредметом злочину Ї рослинний ≥ тваринний св≥т, атмосфера, водн≥ ресурси, ¤к≥ в своњй сукупност≥ утворюють б≥олог≥чне середовище ≥снуванн¤ людини.

–ослиний ≥ тваринний св≥т становить сукупн≥сть живих орган≥зм≥в рослинного (трави, чагарники, л≥си, насадженн¤ та ≥н.) ≥ тваринного походженн¤ (комахи, зв≥р≥, риби, птахи та ≥н.).

4. јтмосфера (в≥д грецького atmos Ч пар ≥ sphaira Ч кул¤) Ч пов≥тр¤не середовище навколо «емл≥, ¤ке обертаЇтьс¤ з «емлею ¤к Їдине ц≥ле.

јтмосфера забезпечуЇ можлив≥сть житт¤ на «емл≥ ≥ зд≥йснюЇ великий вплив на рослинний ≥ тваринний св≥т.

5. ¬одн≥ ресурси Ч це мор¤, озера, р≥ки, водосховища, канали, ставки, водойми, тимчасов≥ водостоки, джерела водопостачанн¤, п≥дземн≥ води, льодовики тощо.

6. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в масовому знищенн≥ тваринного ≥ рослинного св≥ту, отруЇнн≥ атмосфери чи водних ресурс≥в, а також в зд≥йсненн≥ ≥нших д≥й, здатних спричинити еколог≥чну катастрофу.

7. ¬иход¤чи з конструкц≥њ ст. 441, можна вид≥лити пТ¤ть форм екоцида:

Ч масове знищенн¤ рослинного св≥ту;

Ч масове знищенн¤ тваринного св≥ту;

Ч отруЇнн¤ атмосфери;

Ч отруЇнн¤ водних ресурс≥в;

Ч зд≥йсненн¤ ≥нших д≥й, здатних спричинити еколог≥чну катастрофу.

“аким чином, в даному випадку маЇмо матер≥ально-формальний склад злочину.

8. ћасове знищенн¤ рослинного чи тваринного св≥ту Ч це повне чи в значних розм≥рах винищенн¤ рослинност≥ чи тварин на велик≥й площ≥.

9. ќтруЇнн¤ з використанн¤м р≥зних засоб≥в, в тому числ≥ ≥ небезпечних дл¤ орган≥зму людини, атмосфери ≥ водних ресурс≥в Ч це розповсюдженн¤ в них х≥м≥чних, б≥олог≥чних, рад≥оактивних сполук, реагент≥в, токсичних та ≥нших речовин, здатних спричинити ураженн¤ рослинного ≥ тваринного св≥ту.

“ак, п≥д час вТЇтнамськоњ в≥йни американц≥ активно використовували дефол≥анти, ¤к≥ спричин¤ли обпаданн¤ лист¤ в л≥сах.

10. ѕ≥д ≥ншими д≥¤ми, здатними спричинити еколог≥чну катастрофу, необх≥дно розум≥ти р≥зноман≥тн≥ методи впливу людини на навколишнЇ середовище, з допомогою ¤ких можна спричинити ¤к штучну засуху, так ≥ штучн≥ зливи та град, землетруси, виверженн¤ вулкан≥в, цунам≥ та ≥н.

11. «лочин Ї зак≥нченим з моменту масового знищенн¤ рослинного чи тваринного св≥ту, з моменту отруЇнн¤ атмосфери чи водних ресурс≥в, а також з моменту зд≥йсненн¤ ≥нших д≥й, здатних спричинити еколог≥чну катастрофу.

≈колог≥чна катастрофа Ї можливим насл≥дком даного злочину ≥ њњ виникненн¤ (висновок про це повинн≥ давати спец≥ал≥сти) необх≥дно розгл¤дати ¤к обставину, що обт¤жуЇ злочин.

12. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

—убТЇктивна сторона злочину передбачаЇ на¤вн≥сть пр¤мого умислу. ¬инний усв≥домлюЇ сусп≥льну небезпечн≥сть своњх д≥й ≥ бажаЇ њх зд≥йсненн¤.

ѕри масовому знищенн≥ рослинного чи тваринного св≥ту особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й, передбачаЇ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в ≥ бажаЇ њх настанн¤.

ѕри отруЇнн≥ атмосфери чи водних ресурс≥в субТЇкт злочину також усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й, передбачаЇ настанн¤ сусп≥льно небезпечних насл≥дк≥в ≥ бажаЇ њх.

ѕри вчиненн≥ ≥нших д≥й, що можуть спричинити еколог≥чну катастрофу особа бажаЇ вчинити так≥ д≥њ та припускаЇ можлив≥сть настанн¤ еколог≥чноњ катастрофи (евентуальний умисел до насл≥дк≥в).

</s441>

<s442>

—татт¤ 442.√еноцид

1. √еноцид, тобто д≥¤нн¤, умисно вчинене з метою повного або часткового знищенн¤ будь-¤коњ нац≥ональноњ, етн≥чноњ, расовоњ чи рел≥г≥йноњ групи шл¤хом позбавленн¤ житт¤ член≥в такоњ групи чи запод≥¤нн¤ њм т¤жких т≥лесних ушкоджень, створенн¤ дл¤ групи життЇвих умов, розрахованих на повне чи часткове њњ ф≥зичне знищенн¤, скороченн¤ д≥тонародженн¤ чи запоб≥ганн¤ йому в так≥й груп≥ або шл¤хом насильницькоњ передач≥ д≥тей з одн≥Їњ групи в ≥ншу, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д дес¤ти до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

2. ѕубл≥чн≥ заклики до геноциду, а також виготовленн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до геноциду з метою њх розповсюдженн¤ або розповсюдженн¤ таких матер≥ал≥в Ч

караютьс¤ арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в або позбавленн¤м вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в.

1. √еноцид (в≥д грецького genos Ч р≥д, племТ¤ ≥ латинського caed Ч вбиваю) Ї особливо т¤жким злочином проти людства.

ќбТЇктом злочину Ї мир ≥ безпека людства. ѕотерп≥лими при його зд≥йсненн≥ Ї нац≥ональна, етн≥чна, расова чи рел≥г≥йна група в ц≥лому чи њх представники.

ѕ≥д групою розум≥Їтьс¤ нац≥ональна, етн≥чна, расова чи рел≥г≥йна сп≥льнота.

2. Ќац≥¤ Ч ≥сторична сп≥льн≥сть людей, ¤ка створюЇтьс¤ в процес≥ формуванн¤ сп≥льност≥ њњ територ≥њ, економ≥чних зв`¤зк≥в, мови, особливостей культури ≥ характеру.

≈тн≥чна сп≥льн≥сть (етнос) Ч ≥сторичний вид ст≥йкого соц≥ального угрупуванн¤ людей, представлений племТ¤м, народн≥стю, нац≥Їю. ÷ей терм≥н близький до пон¤тт¤ УнародФ. ≤нколи ним позначають дек≥лька народ≥в (словТ¤ни), а також в≥докремлен≥ групи всередин≥ народу (етнограф≥чн≥ групи Ч наприклад, гуцули).

–асова група Ч група населенн¤, ¤ка Ї представником т≥Їњ чи ≥ншоњ раси (наприклад, негроњдноњ).

–ел≥г≥йн≥ групи Ч групи населенн¤, ¤к≥ обТЇднуютьс¤ по своЇму в≥дношенню до певноњ рел≥г≥њ чи певного в≥ровченн¤.

3. « обТЇктивноњ сторони геноцид характеризуЇтьс¤ д≥¤ми, направленими на повне або часткове винищенн¤ окремих груп населенн¤ по нац≥ональним, етн≥чним, расовим чи рел≥г≥йним ознакам.

¬≥дпов≥дно до диспозиц≥њ ч. 1 ст. 442 можна вид≥лити так≥ форми геноциду:

Ч позбавленн¤ житт¤ або нанесенн¤ т¤жких т≥лесних ушкоджень членам нац≥ональноњ, етн≥чноњ, расовоњ чи рел≥г≥йноњ групи;

Ч створенн¤ дл¤ такоњ групи умов життЇд≥¤льност≥, розрахованих на повне або часткове њх ф≥зичне знищенн¤;

Ч скороченн¤ д≥тонародженн¤ чи запоб≥ганн¤ йому в так≥й груп≥;

Ч насильницьке переведенн¤ д≥тей з одн≥Їњ групи в ≥ншу.

4. ѕозбавленн¤ житт¤ Ч це вбивство ¤к вс≥х член≥в групи, п≥дданих геноциду, так ≥ окремих њњ представник≥в, коли мова йде про геноцид, а не про масове вбивство. —пециф≥чна особлив≥сть геноциду пол¤гаЇ в тому, що його обТЇктом Ї не окрема людина, а група людей.

ѕри геноцид≥ жертвою стаЇ не та чи ≥нша особа з конкретно ≥ндив≥дуальними рисами, а особа, над≥лена загальними родовими рисами. јбо особа, ¤ка Ї членом будь-¤коњ групи, кожний член ¤коњ знеособлений ≥ приречений на знищенн¤.

—творенн¤ дл¤ такоњ групи життЇвих умов, розрахованих на повне або часткове њњ ф≥зичне знищенн¤, може виражатис¤ в створенн≥ обстановки, ¤ка веде до знищенн¤ людей: розповсюдженн¤ заразних захворювань; розм≥щенн¤ людей в концентрац≥йн≥ табори, де створюютьс¤ неспри¤тлив≥ дл¤ житт¤ умови; отруЇнн¤ джерел водопостачанн¤; орган≥зац≥¤ блокади; знищенн¤ пос≥в≥в с≥льськогосподарських культур; знищенн¤ житла; джерел тепла ≥ енерг≥њ в холодну пору року; насильницьке переселенн¤ вказаних груп людей з њх пост≥йного м≥сц¤ проживанн¤ в ≥нш≥ м≥сц¤ без њх згоди, п≥д примусом, без створенн¤ на новому м≥сц≥ належних умов житт¤ та ≥н.

5. —короченн¤ д≥тонародженн¤ чи запоб≥ганн¤ йому в так≥й груп≥ може пол¤гати в зд≥йсненн≥ д≥й, направлених на штучне перериванн¤ ваг≥тност≥, на розвиток безпл≥дд¤; зд≥йсненн≥ насильницькоњ стерил≥зац≥њ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, ¤к≥ Ї представниками групи, до ¤коњ застосовано геноцид. ћова йде про позбавленн¤ р≥зними методами ≥ засобами (х≥рург≥чним шл¤хом; введенн¤м р≥зних х≥м≥чних, гормональних та ≥нших препарат≥в) здатност≥ до в≥дтворенн¤ потомства у представник≥в будь-¤коњ нац≥ональноњ, етн≥чноњ, расовоњ та рел≥г≥йноњ групи.

6. Ќасильницька передача д≥тей ≥з одн≥Їњ групи в ≥ншу може виражатис¤ в насильницькому вилученн≥ д≥тей у батьк≥в або ос≥б, що њх зам≥нюють, ≥ передач≥ њх представникам ≥нших груп, нац≥й, народностей на вихованн¤ чи застосуванн¤ до них примусу, дл¤ того, щоб п≥дростаюч≥ д≥ти не знали ≥ не памТ¤тали своњх нац≥ональних, етн≥чних, расових ≥ рел≥г≥йних корн≥в.

7. «лочин Ї зак≥нченим з моменту зд≥йсненн¤ одн≥Їњ з д≥й, описаних в диспозиц≥њ ст. 442.

—убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

≤сторичний досв≥д ≥ св≥това практика боротьби з геноцидом показують, що, ¤к правило, субТЇктом даного злочину Ї службов≥ особи ≥ представники державних владних структур, ¤к≥ провод¤ть пол≥тику геноциду, члени парт≥й, екстрем≥стських орган≥зац≥й.

—убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом ≥ спец≥альною метою повного чи часткового знищенн¤ будь- ¤коњ нац≥ональноњ, етн≥чноњ, расовоњ чи рел≥г≥йноњ групи.

ћотиви злочинноњ повед≥нки на квал≥ф≥кац≥ю не впливають, але це, ¤к правило, нац≥ональна, расова, етн≥чна, рел≥г≥йна нетерпим≥сть.

8. „. 2 ст. 442 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за публ≥чн≥ заклики до геноциду, а також за виготовленн¤ матер≥ал≥в з закликами до геноциду з метою њх розповсюдженн¤ чи розповсюдженн¤ таких матер≥ал≥в.

ѕубл≥чн≥сть таких заклик≥в пол¤гаЇ в тому, що адресован≥ вони невизначено широкому колу ос≥б.

9. «лочин Ї зак≥нченим з моменту зверненн¤ Удо громадськост≥Ф з закликами, лозунгами про необх≥дн≥сть ≥ доц≥льн≥сть геноциду.

«аклики можуть бути усними або з використанн¤м техн≥чних засоб≥в Ч рад≥о, телебаченн¤, ≤нтернету. ќднак це на квал≥ф≥кац≥ю злочину впливу не маЇ.

¬иготовленн¤ матер≥ал≥в ≥з закликами до геноциду можливе ¤к ≥нтелектуальним автором, так ≥ њх техн≥чним в≥дтворенн¤м ≥ншими способами.

ћатер≥али Ч це лист≥вки, прокламац≥њ, зверненн¤, лозунги, гасла, листи, в≥део- та магн≥тозаписи.

–озповсюдженн¤ матер≥ал≥в з закликами до геноциду пол¤гаЇ в доведенн≥ зм≥сту цих матер≥ал≥в до невизначено широкого кола ос≥б чи до певноњ частини (член≥в парт≥њ).

–озповсюдженн¤ може зд≥йснюватис¤ р≥зними способами: розклеюванн¤м лист≥вок, пересилкою по пошт≥, передачею по телебаченню та ≥н.

10. —убТЇктивна сторона Ч пр¤мий умисел: особа усв≥домлюЇ сусп≥льно небезпечний характер своњх д≥й ≥ бажаЇ њх зд≥йсненн¤.

ѕри виготовленн≥ матер≥ал≥в ≥з закликами до геноциду обовТ¤зковою ознакою субТЇктивноњ сторони Ї мета розповсюдженн¤. ¬≥дсутн≥сть такоњ мети виключаЇ питанн¤ про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть особи.

11. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s442>

<s443>

—татт¤ 443.ѕос¤ганн¤ на житт¤ представника ≥ноземноњ держави

¬бивство або замах на вбивство представника ≥ноземноњ держави або ≥ншоњ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, з метою впливу на характер њхньоњ д≥¤льност≥ або на д≥¤льн≥сть держав чи орган≥зац≥й, ¤к≥ вони представл¤ють, або з метою провокац≥њ в≥йни чи м≥жнародних ускладнень Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в або дов≥чним позбавленн¤м вол≥.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом даного злочину виступаЇ зовн≥шн¤ безпека ”крањни та житт¤ ≥ здоровТ¤ представника ≥ноземноњ держави чи ≥ншоњ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист. []{4_45_1} онвенц≥¤ про запоб≥ганн¤ та покаранн¤ злочин≥в проти ос≥б, що користуютьс¤ м≥жнародним захистом, у тому числ≥ ≥ дипломатичних агент≥в, в≥д 14 грудн¤ 1973 р. визначаЇ режим захисту ос≥б, що користуютьс¤ м≥жнародним захистом, в≥д пос¤гань на њх житт¤, здоровТ¤, свободу, г≥дн≥сть, а також в≥д пос¤гань на оф≥ц≥йн≥, службов≥ чи житлов≥ прим≥щенн¤ та транспортн≥ засоби цих ос≥б.

«г≥дно з положенн¤м []{4_45_1}ст. 1  онвенц≥њ особами, ¤к≥ користуютьс¤ м≥жнародним захистом, ≥ можуть бути потерп≥лими в≥д злочину, Ї:

Ч глава держави, в тому числ≥ кожен член колег≥ального органу, що виконуЇ функц≥њ глави держави зг≥дно з конституц≥Їю в≥дпов≥дноњ держави, глава ур¤ду або м≥н≥стр ≥ноземних справ, що знаход¤тьс¤ в ≥ноземн≥й держав≥, а також члени њх с≥мей, що њх супроводжують;

Ч будь-¤кий представник чи службова особа держави, або будь-¤ка службова особа або агент м≥жур¤довоњ м≥жнародноњ орган≥зац≥њ, ¤кий у раз≥ вчиненн¤ проти нього, його оф≥ц≥йних прим≥щень, житлового прим≥щенн¤ або транспортних засоб≥в злочину ≥ у м≥сц≥ вчиненн¤ такого злочину маЇ право, у в≥дпов≥дност≥ з м≥жнародним правом, на спец≥альний захист в≥д будь-¤кого нападу на свою особу, свободу ≥ г≥дн≥сть, а також член≥в с≥мТњ, ¤к≥ проживають з ним.

¬иход¤чи з вказаного визначенн¤ пон¤тт¤ ос≥б, що користуютьс¤ м≥жнародним захистом, можна визначити пон¤тт¤ представника ≥ноземноњ держави та пон¤тт¤ ≥нших ос≥б, що мають м≥жнародний захист (за зм≥стом ст. 443).

ѕредставники ≥ноземноњ держави Ч це оф≥ц≥йн≥ особи, уповноважен≥ своЇю державою представл¤ти в ”крањн≥ ≥нтереси ц≥Їњ держави або вир≥шувати питанн¤ державного значенн¤ (глави держав, глави ур¤д≥в та члени ур¤дових делегац≥й, м≥н≥стри, члени дипломатичних та торговельних представництв, спец≥альних м≥с≥й тощо).

ѕон¤тт¤м У≥нш≥ особи, що мають м≥жнародний захистФ охоплюютьс¤ представники м≥жнародних орган≥зац≥й (ќќЌ, ёЌ≈— ќ, ¬сесв≥тньоњ орган≥зац≥њ охорони здоровТ¤, —Ќƒ та ≥н.).

 онкретн≥ види службових ос≥б та представник≥в певноњ держави в ≥ноземн≥й держав≥, а також службових ос≥б та агент≥в м≥жнародних орган≥зац≥й визначаютьс¤ положенн¤ми р¤ду м≥жнародних договор≥в, зокрема: []{4_25_1}¬≥денською конвенц≥Їю про дипломатичн≥ зносини в≥д 18 кв≥тн¤ 1961 р., []{4_26_0}¬≥денською конвенц≥Їю про консульськ≥ зносини в≥д 24 кв≥тн¤ 1963 р., []{4_38_0} онвенц≥Їю про спец≥альн≥ м≥с≥њ в≥д 8 грудн¤ 1969 р., []{4_8_0} онвенц≥Їю про прив≥лењ та ≥мун≥тети ќбТЇднаних Ќац≥й в≥д 13 лютого 1946 р., а також []{4_158_1}ѕоложенн¤м про дипломатичн≥ представництва та консульськ≥ установи ≥ноземних держав в ”крањн≥, затвердженим ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 10 червн¤ 1993 р. є 198/93.

2. ќбТЇктивна сторона пос¤ганн¤ на житт¤ представника ≥ноземноњ держави чи ≥ншоњ особи, що маЇ м≥жнародний захист, пол¤гаЇ у вчиненн≥ вбивства або замаху на вбивство такоњ особи. “ак≥ д≥њ повн≥стю охоплюютьс¤ ст. 443 ≥ не потребують додатковоњ квал≥ф≥кац≥њ за []{1_115}п. 8 ст. 115.

ћомент зак≥нченн¤ злочину визначаЇтьс¤ в залежност≥ в≥д форми пос¤ганн¤ Ч вбивства чи замаху на вбивство.

3. —убТЇктивна сторона злочину передбачаЇ на¤вн≥сть умисноњ вини та спец≥альноњ мети: вплинути на характер д≥¤льност≥ зазначених в ст. 443 ос≥б або на д≥¤льн≥сть держав чи орган≥зац≥й, ¤к≥ вони представл¤ють; спровокувати в≥йну чи м≥жнародн≥ ускладненн¤ (наприклад, з≥рвати мирн≥ переговори, роз≥рвати або пог≥ршити дипломатичн≥ в≥дносини, роз≥рвати м≥ждержавн≥ переговори тощо). ” випадку вчиненн¤ вбивства чи замаху на вбивство представника ≥ноземноњ держави чи ≥ншоњ особи, що маЇ м≥жнародний захист, при в≥дсутност≥ вказаноњ в ст. 443 спец≥альноњ мети (наприклад, вбивство з корисливих мотив≥в або на ірунт≥ особистих непри¤зних стосунк≥в) так≥ д≥њ квал≥ф≥куютьс¤ ¤к злочини проти особи.

4. —убТЇктом злочину може бути будь-¤ка особа, що дос¤гла 14 рок≥в.

</s443>

<s444>

—татт¤ 444.«лочини проти ос≥б та установ, що мають м≥жнародний захист

1. Ќапад на службов≥ або житлов≥ прим≥щенн¤ ос≥б, ¤к≥ мають м≥жнародний захист, а також викраденн¤ або позбавленн¤ вол≥ цих ос≥б з метою впливу на характер њхньоњ д≥¤льност≥ або на д≥¤льн≥сть держав чи орган≥зац≥й, що вони представл¤ють, або з метою провокац≥њ в≥йни чи м≥жнародних ускладнень Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

2. ѕогроза вчиненн¤ д≥й, передбачених частиною першою ц≥Їњ статт≥, Ч

караЇтьс¤ виправними роботами на строк до двох рок≥в або арештом на строк до трьох м≥с¤ц≥в, або обмеженн¤м вол≥ на строк до трьох рок≥в, або позбавленн¤м вол≥ на строк до двох рок≥в.

1. Ѕезпосередн≥м обТЇктом злочину Ї недоторканн≥сть ос≥б та установ, ¤к≥ мають м≥жнародний захист. ¬ ¤кост≥ додаткового обТЇкта виступають ф≥зична свобода, особиста недоторканн≥сть, здоровТ¤, честь та г≥дн≥сть вказаних ос≥б, а також власн≥сть цих ос≥б або держав чи орган≥зац≥й, ¤к≥ дан≥ особи представл¤ють.

ѕотерп≥лими в≥д злочину Ї особи, ¤к≥ мають м≥жнародний захист (про таких ос≥б див. коментар до []{1_443}ст. 443).

ѕредметом злочину виступають службов≥ або житлов≥ прим≥щенн¤ ос≥б, ¤к≥ мають м≥жнародний захист.

—лужбове прим≥щенн¤ Ч це оф≥ц≥йно визначене (тобто таке, що маЇ в≥дпов≥дний покажчик) прим≥щенн¤, в ¤кому зд≥йснюЇтьс¤ службова д≥¤льн≥сть представник≥в ≥ноземноњ держави чи ≥нших ос≥б, ¤к≥ мають м≥жнародний захист (це може бути буд≥вл¤ дипломатичноњ установи, оф≥с м≥жнародноњ орган≥зац≥њ тощо).

∆итлове прим≥щенн¤ Ч це прим≥щенн¤, де оф≥ц≥йно пост≥йно чи тимчасово проживають особи, ¤к≥ мають м≥жнародний захист ( наприклад, окрема квартира, квартира при посольств≥, номер у готел≥ тощо).

2. ќбТЇктивна сторона злочину виражаЇтьс¤ у вчиненн≥ д≥й в таких формах:

Ч напад на службов≥ прим≥щенн¤ ос≥б, вказаних в ст. 444;

Ч напад на житлов≥ прим≥щенн¤ таких ос≥б;

Ч викраденн¤ ос≥б, ¤к≥ мають м≥жнародний захист;

Ч позбавленн¤ вол≥ цих ос≥б.

Ќапад на службове чи житлове прим≥щенн¤ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, Ч це протизаконне таЇмне чи в≥дкрите проникненн¤ в таке прим≥щенн¤ з подальшим вчиненн¤м умисних д≥й, повТ¤заних з погромами, пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна, висуненн¤м при цьому вимог. «лочин вважаЇтьс¤ зак≥нченим з моменту нападу.

Ќапад на службове чи житлове прим≥щенн¤ ос≥б, ¤к≥ мають м≥жнародний захист, може супроводжуватис¤ застосуванн¤м насильства, пошкодженн¤м чи знищенн¤м майна. «апод≥¤нн¤ т≥лесних ушкоджень, погроза вбивством, знищенн¤ чи пошкодженн¤ майна квал≥ф≥куютьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в.

¬икраденн¤ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, Ч протиправн≥ умисн≥ д≥њ, повТ¤зан≥ ≥з заволод≥нн¤м (захопленн¤м) ц≥Їю особою всупереч њњ вол≥ або поза њњ волею, ≥ спр¤мован≥ на позбавленн¤ ц≥Їњ особи можливост≥ в≥льного вибору м≥сц¤ проживанн¤ чи м≥сц¤ тимчасового перебуванн¤. ¬икраденн¤ може бути вчинене будь-¤ким способом: таЇмним, в≥дкритим, шл¤хом обману або зловживанн¤ дов≥рою, насильницьким способом або без застосуванн¤ насильства.

¬икраденн¤ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом активних д≥й ≥ повТ¤зане з перем≥щенн¤м потерп≥лого з м≥сц¤ пост≥йного чи тимчасового перебуванн¤ з наступним його утриманн¤м.

«ак≥нченим цей злочин вважаЇтьс¤ з моменту заволод≥нн¤ особою та фактичного позбавленн¤ њњ можливост≥ в≥льного вибору м≥сц¤ перебуванн¤.

ѕозбавленн¤ вол≥ Ч це умисн≥ д≥њ або безд≥¤льн≥сть, ¤к≥ пол¤гають у створенн≥ перешкод в≥льного пересуванн¤ потерп≥лого. —пособи позбавленн¤ вол≥ можуть бути р≥зними Ч ≥з застосуванн¤м псих≥чного чи ф≥зичного насильства, обману або ≥ншим ненасильницьким способом. Ќа в≥дм≥ну в≥д викраденн¤, позбавленн¤ вол≥ не поЇднуЇтьс¤ з перем≥щенн¤м потерп≥лого з одного м≥сц¤ в ≥нше. ѕозбавленн¤ вол≥ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом утриманн¤ потерп≥лого в певному м≥сц≥, де останн≥й перебував за власною згодою або в результат≥ обману. ƒо того ж позбавленн¤ вол≥ може бути вчинене шл¤хом безд≥¤льност≥, а викраденн¤ Ч це активн≥ д≥њ.

 рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за позбавленн¤ вол≥ в≥дпов≥дно до ст. 444 настаЇ тод≥, коли таке позбавленн¤ було незаконним. ¬≥дпов≥дальн≥сть виключаЇтьс¤ у випадку позбавленн¤ вол≥ на законних п≥дставах (акт необх≥дноњ оборони, крайн¤ необх≥дн≥сть, при затриманн≥ злочинц¤). «года потерп≥лого на позбавленн¤ його вол≥ так само виключаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за ст. 444.

ѕозбавленн¤ вол≥ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, Ї зак≥нченим злочином з моменту фактичного обмеженн¤ свободи пересуванн¤ потерп≥лого. ƒл¤ настанн¤ в≥дпов≥дальност≥ за так≥ д≥њ не маЇ значенн¤ тривал≥сть позбавленн¤ вол≥. якщо д≥¤нн¤, спр¤моване на позбавленн¤ вол≥ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, не призвело до фактичного обмеженн¤ пересуванн¤ такоњ особи, вчинене треба розгл¤дати ¤к замах на позбавленн¤ вол≥.

3. якщо викраденн¤ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, чи позбавленн¤ њњ вол≥ супроводжувалос¤ запод≥¤нн¤м т≥лесних ушкоджень або смерт≥ через необережн≥сть, погрозою вбивства, вчинене утворюЇ сукупн≥сть злочину, передбаченого ч. 1 ст. 444, та злочин≥в проти особи.

¬чиненн¤ в результат≥ нападу на службове чи житлове прим≥щенн¤, викраденн¤ або позбавленн¤ вол≥ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, умисного вбивства чи замаху на вбивство квал≥ф≥куЇтьс¤ за сукупн≥стю злочин≥в, передбачених []{1_443}ст. 443 та 444.

4. „. 2 ст. 444 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за погрозу вчиненн¤ д≥й, передбачених ч. 1 ц≥Їњ статт≥. « обТЇктивноњ сторони таке д≥¤нн¤ пол¤гаЇ в погроз≥ вчинити напад на службове чи житлове прим≥щенн¤ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, њњ викраденн¤ чи позбавленн¤ вол≥ при на¤вност≥ реальних п≥дстав побоюватис¤ виконанн¤ такоњ погрози. ѕогроза може бути виражена усно, письмово, за допомогою жест≥в, демонстрац≥Їю зброњ. ѕогроза може бути виражена безпосередньо потерп≥лому або через трет≥х ос≥б.

ѕро реальн≥сть ¤к необх≥дну умову погрози можуть св≥дчити в≥дпов≥дн≥ обставини часу, м≥сц¤, способу вираженн¤ погрози або обставини, що характеризують особу винного.

5. —убТЇктивна сторона злочину характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом та спец≥альною метою Ч вплинути на характер д≥¤льност≥ зазначених в ч. 1 ст. 444 ос≥б чи на д≥¤льн≥сть держав чи орган≥зац≥й, ¤к≥ вони представл¤ють, або метою спровокувати в≥йну чи м≥жнародн≥ ускладненн¤. ¬чиненн¤ нападу на службове чи житлове прим≥щенн¤, викраденн¤ чи позбавленн¤ вол≥ особи, ¤ка маЇ м≥жнародний захист, без такоњ спец≥альноњ мети треба квал≥ф≥кувати ¤к злочини проти особи чи власност≥.

6. —убТЇктом злочину Ї будь-¤ка особа, що на момент вчиненн¤ злочину дос¤гла 16 рок≥в.

</s444>

<s445>

—татт¤ 445.Ќезаконне використанн¤ символ≥ки „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤

Ќезаконне використанн¤ символ≥ки „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤, кр≥м випадк≥в, передбачених цим  одексом, Ч

караЇтьс¤ штрафом до пТ¤тдес¤ти неоподатковуваних м≥н≥мум≥в доход≥в громад¤н або арештом на строк до шести м≥с¤ц≥в.

1. ќбТЇкт злочину Ч м≥жнародний правопор¤док.

ѕредмет злочину Ч символ≥ка „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤.

2. ќбТЇктивна сторона злочину пол¤гаЇ в незаконному використанн≥ символ≥ки „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤, наприклад на транспортних засобах дл¤ отриманн¤ режиму найкращого спри¤нн¤ при митному огл¤д≥ в раз≥ перетину державного кордону, та ≥н.

«лочин Ї зак≥нченим з моменту незаконного використанн¤ символ≥ки „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ незалежно в≥д насл≥дк≥в.

ћ≥сце злочину Ч будь-¤ке м≥сце, за виключенн¤м району воЇнних д≥й, оск≥льки []{1_435}ст. 435 передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за незаконне використанн¤ символ≥ки „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤ ≥ зловживанн¤ ними в умовах воЇнного стану.

3. —убТЇктивна сторона злочину Ч пр¤мий умисел: особа усв≥домлюЇ, що вона незаконно використовуЇ символ≥ку „ервоного ’реста ≥ „ервоного ѕ≥вм≥с¤ц¤, ≥ бажаЇ зд≥йсненн¤ таких д≥й.

ћотиви злочину можуть бути р≥зн≥. Ќа квал≥ф≥кац≥ю злочину вони впливу не мають, але можуть братис¤ до уваги при призначенн≥ покаранн¤.

4. —убТЇкт злочину Ч ф≥зична осудна особа, ¤ка дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

</s445>

<s446>

—татт¤ 446.ѕ≥ратство

1. ѕ≥ратство, тобто використанн¤ з метою одержанн¤ матер≥альноњ винагороди або ≥ншоњ особистоњ вигоди озброЇного чи неозброЇного судна дл¤ захопленн¤ ≥ншого морського чи р≥чкового судна, застосуванн¤ насильства, пограбуванн¤ або ≥нших ворожих д≥й щодо ек≥пажу чи пасажир≥в такого судна, Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дванадц¤ти рок≥в ≥з конф≥скац≥Їю майна.

2. “≥ сам≥ д≥¤нн¤, ¤кщо вони вчинен≥ повторно або спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки, Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д восьми до пТ¤тнадц¤ти рок≥в з конф≥скац≥Їю майна.

1. ѕ≥ратство Ч це морський розб≥й, в≥домий людству з початку епохи мореплаванн¤. Ќе зникло воно ≥ в наш час.

ѕ≥д п≥ратством в м≥жнародному прав≥ розум≥ють незаконне захопленн¤, пограбуванн¤ чи затопленн¤ торгових ≥ ≥нших цив≥льних суден, що зд≥йснюЇтьс¤ у в≥дкритому мор≥ приватними чи державними суднами.

ѕ≥ратство наносить велику шкоду ≥нтересам р≥зних крањн, п≥дриваючи принцип в≥льного мореплаванн¤ у в≥дкритому мор≥, ≥ т¤гне за собою багаточисленн≥ людськ≥ жертви.

2. ¬исловлене дозвол¤Ї зробити висновок про те, що обТЇктом п≥ратства Ї безпека людства ≥ м≥жнародний правопор¤док.

ѕредметом злочину Ї морське чи р≥чкове судно. ѕриналежн≥сть судна, на ¤ке зд≥йснено напад, при цьому значенн¤ не маЇ. ¬оно може належати ¤к т≥й держав≥, прапор ¤коњ п≥дн¤тий на п≥ратському судн≥, так ≥ ≥ноземн≥й держав≥. —удно, на ¤ке зд≥йснено напад, може бути державним, приватним чи належати ¤к≥й-небудь компан≥њ. ¬оно може бути воЇнним, торговим, транспортним, науковим, г≥дрограф≥чним чи ≥ншим, однак це на квал≥ф≥кац≥ю не впливаЇ. ѕотерп≥л≥ Ч члени ек≥пажу та пасажири захопленого судна.

ќбТЇктивна сторона п≥ратства про¤вл¤Їтьс¤ в сл≥дуючих д≥¤х:

Ч використанн≥ озброЇного чи неозброЇного судна дл¤ захопленн¤ ≥ншого морського чи р≥чкового судна;

Ч застосуванн≥ насильства до ек≥пажу чи пасажир≥в захопленого судна;

Ч пограбуванн≥ ек≥пажу чи пасажир≥в такого судна.

ћ≥сце зд≥йсненн¤ злочину в ст. 446 не вказано, однак, виход¤чи з≥ зм≥сту []{4_20_1}ст. 15 ∆еневськоњ  онвенц≥њ про в≥дкрите море, цей злочин може зд≥йснюватись т≥льки у в≥дкритому мор≥.

3. «ахопленн¤ ≥ншого морського чи р≥чкового судна Ч це незаконне самов≥льне заволод≥нн¤ ним з використанн¤м озброЇного чи неозброЇного судна шл¤хом насилл¤ чи погроз з метою викраденн¤ чи ≥ншого протиправного контролю ¤к над самим судном, так ≥ над ек≥пажем чи пасажирами дл¤ отриманн¤ винагороди чи ≥ншоњ особистоњ вигоди.

«ахопленн¤ може зд≥йснюватись з використанн¤м р≥зноман≥тних засоб≥в. Ќайчаст≥ше дл¤ цього, ¤к в≥домо ≥з св≥товоњ практики, п≥рати використовують вогнепальну ≥ холодну зброю. ќднак можливе захопленн¤ ≥ншого судна ≥ без використанн¤ зброњ.

«астосуванн¤ насильства по в≥дношенню до ек≥пажу чи пасажир≥в такого судна Ч це њх побитт¤, пораненн¤, звТ¤зуванн¤, ≥зол¤ц≥¤ в окремих прим≥щенн¤х та ≥н.

«астосуванн¤ насильства не охоплюЇ нанесенн¤ середньоњ т¤жкост≥ ≥ т¤жких т≥лесних ушкоджень, зівалтуванн¤, умисне вбивство, а тому в под≥бних випадках в≥дпов≥дальн≥сть наступаЇ за сукупн≥стю.

«д≥йсненн¤ будь-¤коњ ≥з зазначених д≥й утворюЇ склад зак≥нченого п≥ратства. «астосуванн¤ насильства, пограбуванн¤ ≥ вчиненн¤ ≥нших ворожих д≥й по в≥дношенню до ек≥пажу чи пасажир≥в захопленого судна уже Ї зак≥нчене п≥ратство. „лени ек≥пажу п≥ратського судна повинн≥ нести в≥дпов≥дальн≥сть за зак≥нчене п≥ратство п≥сл¤ зд≥йсненн¤ захопленн¤ судна незалежно в≥д вчинених ними п≥сл¤ цього д≥й.

ќднак на практиц≥ можлива ситуац≥¤, коли п≥сл¤ захопленн¤ п≥ратами ≥ншого морського чи р≥чкового судна на м≥сц≥ под≥њ зТ¤вл¤Їтьс¤ дружн≥й п≥ратам корабель, члени ек≥пажу ¤кого також починають знущатис¤ над членами ек≥пажу та пасажирами захопленого п≥ратами судна, застосовують стосовно них насилл¤, грабують њх, застосовують ≥нш≥ ворож≥ д≥њ.

« часу зд≥йсненн¤ любоњ ≥з зазначених д≥й так≥ особи п≥дл¤гають в≥дпов≥дальност≥ за зак≥нчене п≥ратство.

4. —убТЇктом п≥ратства Ї будь-¤ка ф≥зична осудна особа, що дос¤гла 16-р≥чного в≥ку.

—убТЇктивна сторона п≥ратства характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом ≥ метою Ч отриманн¤ матер≥альноњ винагороди або ≥ншоњ особистоњ вигоди.

≤нша особиста вигода може пол¤гати, наприклад, в тому, що п≥рат, ¤кий в≥дзначивс¤ при проведенн≥ п≥ратськоњ операц≥њ, може п≥дн¤тис¤ на чергову ступ≥нь по ≥Їрарх≥чних злочинних сходах.

якщо хто-небудь ≥з член≥в ек≥пажу п≥ратського судна не знав про п≥ратськ≥ нам≥ри свого кап≥тана та ≥нших член≥в ек≥пажу ≥ активних д≥й в захопленн≥ ≥ншого судна не приймав (вахтенний механ≥к, моторист), в≥дпов≥дальност≥ за п≥ратство в≥н не несе.

5. „. 2 статт≥ передбачаЇ посилену крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, передбачен≥ ч. 1 ст. 446, ¤кщо вони зд≥йснен≥ повторно або спричинили загибель людей чи ≥нш≥ т¤жк≥ насл≥дки.

6. ѕовторн≥сть означаЇ, що особа, знову зд≥йснила п≥ратство до зак≥нченн¤ строку давност≥ за такий же злочин, або особа, ¤ка засуджена за п≥ратство ≥ в≥дбула призначене њй покаранн¤, до зн¤тт¤ чи погашенн¤ судимост≥ знову зд≥йснюЇ под≥бн≥ д≥њ.

7. ѕ≥д загибеллю людей необх≥дно розум≥ти загибель хоча б одн≥Їњ людини, ¤ка не охоплювалась умислом член≥в ек≥пажу п≥ратського судна (хто-небудь ≥з член≥в пасажирського судна, на ¤ке зд≥йснено напад, у пан≥ц≥ кидаЇтьс¤ за борт ≥ тоне).

якщо при захопленн≥ п≥ратами судна хто-небудь вбитий навмисно, в≥дпов≥дальн≥сть, ¤ка в≥дм≥чалась вище, настаЇ за умисне вбивство.

ѕ≥д ≥ншими т¤жкими насл≥дками необх≥дно розум≥ти загибель судна, що захоплюЇтьс¤, зд≥йсненн¤ перешкод в мореплавств≥ та ≥н.

“¤жк≥сть насл≥дк≥в у кожному випадку оц≥нюЇтьс¤ ≥ндив≥дуально, виход¤чи ≥з обставин справи.

</s446>

<s447>

—татт¤ 447.Ќайманство

1. ¬ербуванн¤, ф≥нансуванн¤, матер≥альне забезпеченн¤, навчанн¤ найманц≥в з метою використанн¤ у збройних конфл≥ктах ≥нших держав або насильницьких д≥¤х, спр¤мованих на поваленн¤ державноњ влади чи порушенн¤ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥, а також використанн¤ найманц≥в у в≥йськових конфл≥ктах чи д≥¤х Ч

караютьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д трьох до восьми рок≥в.

2. ”часть без дозволу в≥дпов≥дних орган≥в державноњ влади у збройних конфл≥ктах ≥нших держав з метою одержанн¤ матер≥альноњ винагороди Ч

караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк в≥д пТ¤ти до дес¤ти рок≥в.

1.  рим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть за найманство була встановлена []{4_167_1}«аконом ”крањни Уѕро внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень до де¤ких законодавчих акт≥в ”крањниФ в≥д 11 листопада 1993 р. в звТ¤зку з ратиф≥кац≥Їю 14 липн¤ 1993 р. []{4_67_1}ћ≥жнародноњ конвенц≥њ Уѕро боротьбу з вербуванн¤м, використанн¤м, ф≥нансуванн¤м та навчанн¤м найманц≥вФ (дал≥ Ч  онвенц≥¤).

2. ”часть громад¤н одн≥Їњ держави у в≥йськовому конфл≥кт≥ на територ≥њ ≥ншоњ порушуЇ нейтрал≥тет крањни, громад¤ни ¤коњ виступають в ¤кост≥ найманц≥в, п≥дриваЇ добр≥ в≥дносини, м≥ждержавн≥ стосунки таких крањн, тобто сусп≥льна небезпечн≥сть д≥й найманц≥в пол¤гаЇ в загроз≥ миру та мирному сп≥в≥снуванню крањн.

Ѕезпосередн≥м обТЇктом найманства Ї в≥дносини миру та мирного сп≥в≥снуванн¤ конкретних крањн.

3. « обТЇктивноњ сторони найманство за ч. 1 ст. 447 маЇ м≥сце в пТ¤ти формах: вербуванн¤, ф≥нансуванн¤, матер≥альне забезпеченн¤, навчанн¤ та використанн¤ найманц≥в.

¬ербуванн¤ найманц≥в Ч це запрошенн¤, наб≥р або залученн¤ шл¤хом домовленност≥ добровольц≥в дл¤ њх участ≥ в збройному конфл≥кт≥ або насильницьких д≥¤х особисто чи у воЇн≥зованих формуванн¤х або групах.

¬ербуванн¤ може бути проведене, наприклад, по телефону, за допомогою всесв≥тньоњ електронноњ мереж≥ (≤нтернету), шл¤хом листуванн¤. «года особи, ¤ку вербують, може бути надана ¤к в письмов≥й (шл¤хом п≥дписанн¤ контракту, розписки в отриманн≥ грошей тощо), так ≥ в усн≥й форм≥.

ƒана форма найманства розгл¤даЇтьс¤ в ¤кост≥ зак≥нченого злочину з моменту викладенн¤ вербувальником особ≥ пропозиц≥њ про прийн¤тт¤ участ≥ у збройному конфл≥кт≥ ≥ншоњ крањни за в≥дпов≥дну матер≥альну винагороду. ¬≥дмова особи в≥д вказаноњ пропозиц≥њ не Ї тим чинником, ¤кий обумовлюЇ в≥дсутн≥сть в д≥¤х вербувальника зак≥нченого складу злочину ([]{4_67_1}ст. 2  онвенц≥њ).

‘≥нансуванн¤ найманц≥в Ч це забезпеченн¤ найманц≥в грошовими коштами, а також наданн¤ ≥нших майнових прав в ¤кост≥ винагороди за участь у збройному конфл≥кт≥. ÷¤ форма найманства вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту скоЇнн¤ д≥й з ф≥нансуванн¤ найманц≥в.

ћатер≥альне забезпеченн¤ найманц≥в, ¤к окрему форму найманства необх≥дно в≥дмежовувати в≥д ф≥нансуванн¤ найманц≥в.

ћатер≥альне забезпеченн¤ Ч це наданн¤ особ≥, ¤ка була завербована дл¤ участ≥ у збройному конфл≥кт≥ ≥ншоњ крањни, кр≥м грошей ще й речей, необх≥дних дл¤ виконанн¤ найманцем своњх завдань (ун≥форма, збро¤, документи дл¤ проњзду Ч в≥зи, закордонн≥ паспорти Ч до району збройного конфл≥кту тощо).

ѕри матер≥альному забезпеченн≥ найманець може отримувати т≥ ж сам≥ грошов≥ кошти або майно ¤к ≥ при ф≥нансуванн≥, але в першому випадку вони виступають в ¤кост≥ необх≥дноњ матер≥альноњ умови виконанн¤ найманцем тих д≥й, дл¤ зд≥йсненн¤ ¤ких в≥н був завербований, а в другому Ч виступають вже в ¤кост≥ винагороди за участь найманц¤ у збройному конфл≥кт≥. Ќаприклад, грошов≥ кошти можуть надаватис¤ ¤к дл¤ того, щоб найманець зм≥г д≥статис¤ до м≥сц¤ збройного конфл≥кту (матер≥альне забезпеченн¤), так ≥ виступати в ¤кост≥ винагроди особ≥ за участь у збройному конфл≥кт≥ або насильницьких д≥¤х (ф≥нансуванн¤).

ћатер≥альне забезпеченн¤ найманц≥в, ¤к окрема форма найманства, вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту скоЇнн¤ вищевказаних д≥й.

ѕ≥д навчанн¤м найманц≥в розум≥Їтьс¤ проведенн¤ на будь- ¤к≥й територ≥њ зан¤ть в≥йськово-прикладного або п≥знавального характеру, спр¤мованих на п≥двищенн¤ р≥вн¤ п≥дготовки ос≥б, завербованих з метою використанн¤ њх у збройному конфл≥кт≥ ≥нших крањн.

—тосовно найманства навчанн¤ повинно сприйматис¤ в широкому розум≥нн≥, тобто з огл¤ду на специф≥чн≥сть майбутн≥х завдань зан¤тт¤ найманц≥в можуть носити ¤к виключно в≥йськово-прикладний характер (тактика веденн¤ бою в конкретн≥й м≥сцевост≥, топограф≥чна, саперна п≥дготовка, оволод≥нн¤ методами користуванн¤ р≥зними видами зброњ, вибуховими речовинами, спец≥альними засобами, опануванн¤ в≥йськовоњ техн≥ки, рукопашним боЇм, п≥двищенн¤ ф≥зичноњ п≥дготовки тощо), так ≥ суто п≥знавальний характер (вивченн¤ мови, традиц≥й та звичањв народ≥в, ¤к≥ насел¤ють територ≥ю, де в≥дбуваЇтьс¤ збройний конфл≥кт, медична п≥дготовка тощо).

ЌесуттЇвим Ї м≥сце проведенн¤ зан¤ть з найманц¤ми. ƒана форма найманства вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту проведенн¤ зан¤ть.

ѕ≥д використанн¤м найманц≥в у збройному конфл≥кт≥ необх≥дно розум≥ти безпосереднЇ њх залученн¤ до бойових операц≥й або акц≥й в≥йськового характеру ¤к в район≥ веденн¤ бойових д≥й, так ≥ за його межами.

ѕроведенн¤ бойових операц≥й або акц≥й в≥йськового характеру неможливо без скоЇнн¤ насильницьких д≥й. ѕ≥д насильницькими д≥¤ми розум≥Їтьс¤ використанн¤ зброњ або ф≥зичноњ сили (веденн¤ бою, захопленн¤ заручник≥в, нанесенн¤ т≥лесних ушкоджень, вбивство та ≥н.) на територ≥њ ≥ншоњ держави, в тому числ≥ ≥ в≥дносно до будь-¤кого державного д≥¤ча ц≥Їњ держави з метою лишити його влади або примусити в≥дмовитис¤ в≥д влади на вс≥й територ≥њ крањни або њњ частин≥. Ќасильницьк≥ д≥њ можуть пол¤гати у захопленн≥ важливих обТЇкт≥в ≥ншоњ крањни (прим≥щень засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, звТ¤зку, банк≥в, державних установ тощо) з метою поваленн¤ державноњ влади або порушенн¤ њњ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥.

4. ƒо крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ч. 1 ст. 447 за використанн¤ найманц≥в прит¤гаютьс¤ особи, ¤к≥ безпосередньо зд≥йснюють кер≥вництво боЇм. ƒана форма найманства вважаЇтьс¤ зак≥нченим злочином з моменту скоЇнн¤ д≥й з використанн¤ найманц≥в.

Ќайманство у в≥дпов≥дност≥ до ч. 2 ст. 447 це Ч виключно безпосередн¤ участь особи у бойових д≥¤х.

Ќеобх≥дно в≥докремлювати крим≥нально-карану участь особи у збройному конфл≥кт≥ в≥д ≥ншоњ д≥¤льност≥, ¤ка хоча ≥ зд≥йснюЇтьс¤ в район≥ веденн¤ бойових д≥й п≥д час збройного конфл≥кту, але не повинна квал≥ф≥куватис¤ ¤к найманство за ч. 2 ст. 447. Ќаприклад, д≥њ п≥лот≥в транспортноњ ав≥ац≥њ, ¤к≥ зд≥йснюють перевезенн¤ вантаж≥в в≥йськового характеру дл¤ потреб веденн¤ бойових д≥й (збро¤, снар¤ди, патрони тощо); мор¤к≥в, ¤к≥ залучаютьс¤ дл¤ виконанн¤ аналог≥чних завдань; ≥нженер≥в, що керують та орган≥зовують ремот пошкодженоњ в≥йськовоњ техн≥ки.

ќск≥льки вказан≥ вище д≥њ п≥лот≥в, ≥нженер≥в, кап≥тан≥в суден не повТ¤зан≥ з прийн¤тт¤м безпосередньоњ участ≥ в бойових д≥¤х, то ≥ немаЇ п≥дстав квал≥ф≥кувати њх за ч. 2 ст. 447.

ƒ≥њ вказаних ос≥б квал≥ф≥куютьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з положенн¤ми крим≥нального закону про сп≥вучасть (зг≥дно з []{1_27}п. 5 ст. 27). якщо особа виконуЇ певн≥ роботи в район≥ веденн¤ бойових д≥й п≥д час збройного конфл≥кту, ¤к≥ спри¤ють скоЇнню злочину, передбаченого ч. 2 ст. 447, але сама при цьому не приймаЇ безпосередньоњ участ≥ в них, то така особа повинна визнаватис¤ пособником та прит¤гатис¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за []{1_27}ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 447. ќсоба може бути визнана пособником т≥льки в тому випадку, коли вона усв≥домлюЇ, що њњ д≥њ спри¤ють скоЇнню злочину, передбаченого ч. 2 ст. 447. “обто субТЇктивна сторона д≥й такоњ особи повинна характеризуватис¤ на¤вн≥стю пр¤мого умислу (наприклад, п≥лот усв≥домлюЇ, що в≥н доставл¤Ї зброю саме дл¤ того, аби найманц≥ могли вести бойов≥ д≥њ).

ƒана форма найманства розгл¤даЇтьс¤ в ¤кост≥ зак≥нченого злочину з моменту фактичного прийн¤тт¤ особою участ≥ у бойових д≥¤х п≥д час збройного конфл≥кту незалежно в≥д насл≥дк≥в такоњ участ≥.

 оли при цьому гинуть люди, коли њм спричин¤ютьс¤ т≥лесн≥ ушкодженн¤, коли руйнуЇтьс¤ або пошкоджуЇтьс¤ будь-¤ке майно, в≥дпов≥дальн≥сть настаЇ за сукупн≥стю скоЇного в залежност≥ в≥д конкретних насл≥дк≥в ≥ зм≥сту умислу винного (винних).

ѕри недоведенн≥ злочинного нам≥ру до к≥нц¤ крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть може наступати за попередню злочинну д≥¤льн≥сть за []{1_14}ст. 14 (готуванн¤ до злочину).

5. —убТЇктивна сторона найманства характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом, тобто вербуванн¤, ф≥нансуванн¤, матер≥альне забезпеченн¤, навчанн¤ та використанн¤ найманц≥в скоюЇтьс¤ т≥льки з пр¤мим умислом.

—убТЇктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 447, також характеризуЇтьс¤ пр¤мим умислом.

6. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 447, визначаЇтьс¤ ф≥зична осудна особа, ¤ка на момент скоЇнн¤ злочину дос¤гла 16-р≥чного в≥ку. —убТЇкт найманства за ч. 1 ст. 447 в≥дноситьс¤ до загальних субТЇкт≥в.

ƒ≥њ, передбачен≥ ч. 1 ст. 447, можуть скоюватис¤ ¤к громад¤нами ”крањни, так ≥ особами без громад¤нства ≥ громад¤нами ≥ноземних крањн.

7. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 447, визнаЇтьс¤ особа, ¤ка кр≥м загальних повинна в≥дпов≥дати додатковим, спец≥альним ознакам, характеризують њњ ¤к найманц¤ у в≥дпов≥дност≥ з []{4_67_1}пп. 1, 2 ст. 1  онвенц≥њ. —убТЇкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 447 Ї спец≥альним субТЇктом.

«≥дно з []{4_67_1}ст. 1  онвенц≥њ найманцем Ї особа, ¤ка:

Ч спец≥ально завербована на м≥сц≥ або за кордоном, щоб битис¤ у збройному конфл≥кт≥;

Ч беручи участь у в≥йськових д≥¤х, керуЇтьс¤ головним чином бажанн¤м одержати особисту вигоду; њй д≥йсно об≥ц¤но стороною або за дорученн¤м сторони, що перебуваЇ у конфл≥кт≥, матер≥альну винагороду, що ≥стотно перевищуЇ винагороду, ¤ка об≥ц¤на чи виплачуЇтьс¤ комбатантам того ж рангу ≥ функц≥њ, що вход¤ть до особового складу збройних сил даноњ сторони;

Ч не Ї н≥ громад¤нином сторони, що перебуваЇ у конфл≥кт≥, н≥ особою, ¤ка пост≥йно проживаЇ на територ≥њ, що контролюЇтьс¤ стороною, ¤ка перебуваЇ у конфл≥кт≥;

Ч не входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуваЇ у конфл≥кт≥;

Ч не послана державою, ¤ка не Ї стороною, що перебуваЇ у конфл≥кт≥, дл¤ виконанн¤ оф≥ц≥йних обовТ¤зк≥в ¤к особа, ¤ка входить до складу њњ збройних сил.

“ерм≥н УнайманецьФ означаЇ також будь-¤ку особу, ¤ка у будь-¤к≥й ≥нш≥й ситуац≥њ спец≥ально завербована на м≥сц≥ або за кордоном дл¤ участ≥ у сп≥льних насильницьких д≥¤х, спр¤мованих на:

Ч поваленн¤ ур¤ду або ≥нший п≥дрив конституц≥йного пор¤дку держави або

Ч п≥дрив територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ держави.

“ака особа:

Ч беручи участь у д≥¤х, керуЇтьс¤ головним чином бажанн¤м одержати значну особисту вигоду, спонукана об≥ц¤нкою виплати або виплатою матер≥альноњ винагороди;

Ч не Ї н≥ громад¤нином, н≥ пост≥йним мешканцем держави, проти ¤коњ спр¤мован≥ д≥њ;

Ч не послана державою дл¤ виконанн¤ оф≥ц≥йних обовТ¤зк≥в;

Ч не входить до особового складу збройних сил держави, на територ≥њ ¤коњ зд≥йснюютьс¤ так≥ д≥њ.

¬изнанн¤ особи найманцем можливе т≥льки за умови в≥дпов≥дност≥ ознак особи вс≥м критер≥¤м, викладеним в []{4_67_1}пп. 1, 2 ст. 1  онвенц≥њ.

8. —убТЇктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 447, з урахуванн¤м положенн¤ []{4_67_1}п. 1 ст. 10  онвенц≥њ повинн≥ визнаватис¤ громад¤ни ”крањни, особи без громад¤нства ≥ громад¤ни ≥ноземних держав. ¬идача найманц¤ зд≥йснюЇтьс¤ за умови на¤вност≥ в≥дпов≥дних домовленостей про видачу злочинц≥в з державою, на територ≥њ ¤коњ був скоЇний даний злочин. ” кожному конкретному випадку при вир≥шенн≥ питанн¤ про субТЇкт найманства необх≥дно керуватис¤ положенн¤ми м≥жнародно-правових документ≥в (див. положенн¤ []{4_67_1}ст. 7 ћ≥жнародноњ конвенц≥њ про вербуванн¤, ф≥нансуванн¤, навчанн¤ та використанн¤ найманц≥в, в≥дпов≥дних двосторонн≥х або багатосторонн≥х договор≥в про наданн¤ правовоњ допомоги).

</s447>

</r20>

</o>

</pp>

<ppn>

ѕ–» ≤Ќ÷≈¬≤ “ј ѕ≈–≈’≤ƒЌ≤ ѕќЋќ∆≈ЌЌя

</ppn>

<s448>

–озд≥л I

1. ÷ей  одекс набираЇ чинност≥ з 1 вересн¤ 2001 року.

2. « набранн¤м чинност≥ цим  одексом втрачають чинн≥сть:

[]{4_24_0} рим≥нальний кодекс ”крањнськоњ –—– в≥д 28 грудн¤ 1960 року (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”–—–, 1961 р., є 2, ст. 14) ≥з зм≥нами, внесеними до нього, кр≥м ѕерел≥ку майна, що не п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ за судовим вироком (ƒодаток до цього  одексу);

[]{4_447_0}«акон ”крањнськоњ –—– Уѕро затвердженн¤  рим≥нального кодексу ”крањнськоњ –—–Ф (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”–—–, 1961р., є 2, ст. 14);

[]{4_448_1}статт≥ 1, []{4_448_1}2 та []{4_448_1}5 ”казу ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањнськоњ –—– в≥д 20 кв≥тн¤ 1990 року Уѕро в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ, спр¤мован≥ проти громадського пор¤дку ≥ безпеки громад¤нФ (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”–—–, 1990 р., є 18, ст. 278);

[]{4_449_1}”каз ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањнськоњ –—– в≥д 26 грудн¤ 1990 року Уѕро в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ пор¤дку користуванн¤ картками споживача на право придбанн¤ товар≥в та ≥ншими оф≥ц≥йними документамиФ (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”–—–, 1991 р., є 3, ст. 13);

[]{4_450_3}статт¤ 3 ”казу ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањнськоњ –—– в≥д 28 с≥чн¤ 1991 року Уѕро в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ вимог режиму рад≥ац≥йноњ безпеки, загот≥влю, переробку ≥ збут рад≥оактивно забруднених продукт≥в харчуванн¤Ф (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”–—–, 1991 р., є 11, ст. 106);

[]{4_451_1}”каз ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 21 с≥чн¤ 1992 року Уѕро в≥дпов≥дальн≥сть за виготовленн¤ з метою збуту та збут п≥дроблених купон≥в багаторазового використанн¤Ф (¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни, 1992 р., є 18, ст. 246).

3.  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни у трим≥с¤чний терм≥н з дн¤ опубл≥куванн¤ цього  одексу п≥дготувати та подати на розгл¤д ¬ерховноњ –ади ”крањни перел≥к законодавчих акт≥в, ¤к≥ мають бути визнан≥ такими, що втратили чинн≥сть у звТ¤зку з набранн¤м чинност≥ цим  одексом.

</s448>

<s449>

–озд≥л II

1. «в≥льнити в≥д покаранн¤ (основного ≥ додаткового) в≥дпов≥дно до частини другоњ статт≥ 74 цього  одексу ос≥б, засуджених за  рим≥нальним кодексом ”крањни 1960 року за д≥¤нн¤, в≥дпов≥дальн≥сть за ¤к≥ не передбачена цим  одексом:

а) ос≥б, засуджених на п≥дстав≥ []{4_24_5}частини третьоњ статт≥ 5  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року;

б) ос≥б, засуджених за готуванн¤ до злочину за []{4_24_18}частиною першою статт≥ 17 та в≥дпов≥дними статт¤ми ќсобливоњ частини  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року, ¤кщо ц≥ злочини належать до злочин≥в невеликоњ т¤жкост≥;

в) ос≥б, засуджених за статт¤ми []{4_24_137}108-1, []{4_24_142}110, []{4_24_173}134-1, []{4_24_162}125, []{4_24_163}126, []{4_24_188}147-2, []{4_24_189}147-3, []{4_24_199}149, []{4_24_207}154, []{4_24_212}155-2, []{4_24_213}155-3, []{4_24_215}155-5, []{4_24_216}155-6, []{4_24_227}159, []{4_24_239}169, []{4_24_249}176-3, []{4_24_262}183-2, []{4_24_264}183-4, []{4_24_268}187, []{4_24_275}187-7, []{4_24_276}187-8, []{4_24_279}189, []{4_24_280}189-1, []{4_24_292}193-1, []{4_24_303}199, []{4_24_306}202, []{4_24_311}206 (частина перша), []{4_24_317}208-1, []{4_24_318}208-2, []{4_24_374}229-8, []{4_24_394}237  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року;

г) ос≥б, засуджених за частиною першою []{4_24_171}статт≥ 133, []{4_24_186}статт¤ми 147 (частина перша), []{4_24_193}148-3, []{4_24_229}161 (частина перша), []{4_24_272}187-4, []{4_24_276}187-8, []{4_24_290}192 (частина трет¤), []{4_24_298}196-1 (частина перша), []{4_24_303}199 (частини перша ≥ друга), []{4_24_315}207-1, []{4_24_354}227-2 (частина перша), умовою застосуванн¤ ¤ких за  рим≥нальним кодексом ”крањни 1960 року було попереднЇ накладенн¤ на цих ос≥б адм≥н≥стративного ст¤гненн¤;

і) ос≥б, засуджених за злочини, вчинен≥ у в≥ц≥ в≥д 14 до 16 рок≥в, передбачен≥ []{4_24_97}статт¤ми 78-1, []{4_24_125}97, []{4_24_126}98, []{4_24_134}106 (частина перша)  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року;

д) ос≥б, засуджених за []{4_24_267}статтею 186  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року (за вин¤тком засуджених за заздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ т¤жких ≥ особливо т¤жких злочин≥в), а також ос≥б, зазначених у частин≥ друг≥й []{1_396}статт≥ 396 цього  одексу, засуджених за заздалег≥дь не об≥ц¤не приховуванн¤ за []{4_24_267}статтею 186  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року;

е) ос≥б, засуджених на п≥дстав≥ []{4_449_0}”казу ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањнськоњ –—– в≥д 26 грудн¤ 1990 року Уѕро в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ пор¤дку користуванн¤ картками споживача на право придбанн¤ товар≥в та ≥ншими оф≥ц≥йними документамиФ ≥ []{4_451_0}”казу ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 21 с≥чн¤ 1992 року Уѕро в≥дпов≥дальн≥сть за виготовленн¤ з метою збуту та збут п≥дроблених купон≥в багаторазового використанн¤Ф.

2. «в≥льнити в≥д покаранн¤:

а) ос≥б, засуджених вперше до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ за злочини невеликоњ т¤жкост≥, вчинен≥ у в≥ц≥ до 18 рок≥в, в≥дпов≥дно до вимог частини другоњ []{1_12}статт≥ 12 та частини другоњ []{1_102}статт≥ 102 цього  одексу;

б) в≥йськовослужбовц≥в, засуджених до покаранн¤ у вид≥ направленн¤ в дисципл≥нарний батальйон на строк до шести м≥с¤ц≥в;

в) ос≥б, засуджених на п≥дстав≥ частини першоњ []{4_24_32}статт≥ 29  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року, ¤к≥ в≥дбувають це покаранн¤ не за м≥сцем роботи, а в ≥нших м≥сц¤х, але в район≥ проживанн¤ засудженого, а також ос≥б, засуджених до виправних роб≥т без позбавленн¤ вол≥ на строк до шести м≥с¤ц≥в.

3. «акрити вс≥ крим≥нальн≥ справи щодо ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини, передбачен≥  рим≥нальним кодексом ”крањни 1960 року, що перел≥чен≥ в пункт≥ 1 цього розд≥лу.

4. ќсоби, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤, призначене за сукупн≥стю вирок≥в, у раз≥ зв≥льненн¤ њх в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ за окрем≥ злочини на п≥дстав≥ пункту 1 цього розд≥лу продовжують в≥дбувати покаранн¤, призначене вироком суду за ≥нш≥ злочини, що вход¤ть у сукупн≥сть, ¤кщо це покаранн¤ ними ще не в≥дбуте. ѕризначене покаранн¤ п≥дл¤гаЇ зменшенню також у випадках, передбачених пунктом 5 цього розд≥лу.

5. «низити в≥дпов≥дно до частини третьоњ []{4_24_90}статт≥ 74 цього  одексу м≥ри покаранн¤, призначен≥ за  рим≥нальним кодексом ”крањни 1960 року, ¤кщо вони перевищують санкц≥њ в≥дпов≥дних статей цього  одексу до максимальних меж покаранн¤, встановлених цим  одексом. «меншити в≥дпов≥дно до частини першоњ []{1_55}статт≥ 55 цього  одексу до трьох рок≥в строк покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ права об≥ймати певн≥ посади чи займатис¤ певною д≥¤льн≥стю, призначеного ¤к додаткове покаранн¤. «меншити в≥дпов≥дно до частин другоњ та третьоњ []{1_100}статт≥ 100 цього  одексу до одного року строк виправних роб≥т, призначених неповнол≥тн≥м, а також розм≥р в≥драхуванн¤ з њх зароб≥тку до 10 в≥дсотк≥в.

6. ќс≥б, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ за вироком суду у вид≥ позбавленн¤ вол≥ на строк до пТ¤ти рок≥в в колон≥¤х-поселенн¤х, вважати такими, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤ у вид≥ обмеженн¤ вол≥, передбачене []{1_61}статтею 61 цього  одексу.

7. ќсоби, позбавлен≥ батьк≥вських прав в≥дпов≥дно до []{4_24_42}статт≥ 38  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року, можуть бути поновлен≥ в цих правах лише в пор¤дку, передбаченому  одексом про шлюб та с≥мТю ”крањни. ќсоби, засуджен≥ до покаранн¤ у вид≥ громадськоњ догани ([]{4_24_36}статт¤ 33  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року), ¤кщо у них до набранн¤ чинност≥ цим  одексом не була погашена судим≥сть, вважаютьс¤ такими, що не мають судимост≥.

8. Ќе приводити у виконанн¤ вироки суд≥в в частин≥ конф≥скац≥њ майна ≥ ст¤гненн¤ штрафу, ¤кщо до набранн¤ чинност≥ цим  одексом конф≥сковане майно не було вилучене ≥ реал≥зоване, а штраф не був ст¤гнутий у раз≥, ¤кщо за даний злочин цим  одексом конф≥скац≥¤ майна ≥ накладенн¤ штрафу не передбачен≥.

9. « дн¤ набранн¤ чинност≥ цим  одексом не Ї особливо небезпечними рецидив≥стами особи, визнан≥ такими в≥дпов≥дно до []{4_24_29}статт≥ 26  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року. якщо ц≥ особи продовжують в≥дбувати призначене њм покаранн¤, то вироки суд≥в щодо них п≥дл¤гають зм≥н≥ в частин≥ визнанн¤ њх особливо небезпечними рецидив≥стами. ” раз≥ потреби зм≥ню- Їтьс¤ квал≥ф≥кац≥¤ вчинених ними злочин≥в, а також зменшуЇтьс¤ покаранн¤ в≥дпов≥дно до частини третьоњ []{1_74}статт≥ 74 цього  одексу. якщо особи, зазначен≥ в першому реченн≥ цього пункту, в≥дбули призначене њм покаранн¤, але мають незн¤ту судим≥сть, то погашенн¤ судимост≥ у цих ос≥б зд≥йснюЇтьс¤ за правилами, передбаченими статт¤ми []{1_89}89 ≥ []{_90}90 цього  одексу.

10. ѕерегл¤нути вс≥ справи про злочини ос≥б, ¤к≥ вчинили розкраданн¤ державного або колективного майна у великих чи особливо великих розм≥рах, передбачене частиною четвертою []{4_24_104}статт≥ 81, частиною четвертою статт≥ []{4_24_105}82, частиною четвертою статт≥ []{4_24_107}84, частиною другою статт≥ []{4_24_110}86, статтею []{4_24_111}86-1  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року, дл¤ вир≥шенн¤ питань про зм≥ну квал≥ф≥кац≥њ д≥й цих ос≥б на в≥дпов≥дн≥ частини ≥ статт≥ цього  одексу ([]{1_185}статт≥ 185, []{1_186}186, []{1_187}187, []{1_190}190, []{1_191}191).

ћ≥ри покаранн¤ особам, ¤к≥ засуджен≥ за розкраданн¤ у великих чи особливо великих розм≥рах за статт¤ми []{4_24_104}81, []{4_24_105}82, []{4_24_106}83, []{4_24_107}84, []{4_24_110}86, []{4_24_111}86-1  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року ≥ не в≥дбули покаранн¤, привести у в≥дпов≥дн≥сть ≥з покаранн¤ми, встановленими санкц≥¤ми статей []{1_185}185, []{1_186}186, []{1_187}187, []{1_190}190, []{1_191}191 цього  одексу у раз≥, ¤кщо призначене судом покаранн¤ за в≥дпов≥дний злочин Ї б≥льш суворим, н≥ж передбачене цим  одексом.

11. ѕравила, встановлен≥  рим≥нальним кодексом ”крањни 1960 року щодо давност≥, умовно-дострокового зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤, зам≥ни нев≥дбутоњ частини покаранн¤ б≥льш мТ¤ким, погашенн¤ ≥ зн¤тт¤ судимост≥, поширюютьс¤ на ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини до набранн¤ чинност≥ цим  одексом, за вин¤тком випадк≥в, ¤кщо цим  одексом помТ¤кшуЇтьс¤ крим≥нальна в≥дпов≥- дальн≥сть зазначених ос≥б.

12. ” раз≥ призначенн¤ б≥льш мТ¤кого покаранн¤, н≥ж передбачено законом за злочин, вчинений до набранн¤ чинност≥ цим  одексом, суду сл≥д керуватис¤ вимогами статт≥ []{4_24_48}44  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року.

13. ” раз≥ призначенн¤ покаранн¤ за сукупн≥стю злочин≥в, вчинених до набранн¤ чинност≥ цим  одексом, застосовуЇтьс¤ []{4_24_46}статт¤ 42  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року. якщо хоча б один ≥з злочин≥в, що вход¤ть у сукупн≥сть, вчинений п≥сл¤ набранн¤ чинност≥ цим  одексом, то застосовуЇтьс¤ статт¤ []{1_70}70 або частина друга статт≥ []{1_103}103 цього  одексу.

якщо особа, ¤ка в≥дбуваЇ покаранн¤, вчинить п≥сл¤ набранн¤ чинност≥ цим  одексом новий злочин, то при призначенн≥ њй покаранн¤ за сукупн≥стю вирок≥в застосовуЇтьс¤ статт¤ []{1_71}71 або частина друга статт≥ []{1_103}103 цього  одексу.

14. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про зв≥льненн¤ в≥д в≥дбуванн¤ покаранн¤ з випробуванн¤м ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини п≥сл¤ набранн¤ чинност≥ цим  одексом, суд застосовуЇ статт≥ []{1_75}75Ч77 цього  одексу.

—коротити в≥дпов≥дно до частини третьоњ статт≥ []{1_104}104 цього  одексу умовно засудженим неповнол≥тн≥м ≥спитовий строк до двох рок≥в, ¤кщо визначений судом ≥спитовий строк вище ц≥Їњ меж≥.

15. ƒо ос≥б, засуджених до покаранн¤ у вид≥ позбавленн¤ вол≥ ≥з застосуванн¤м в≥дстрочки виконанн¤ вироку в≥дпов≥дно до статт≥ []{4_24_51}46-1  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року, застосовуЇтьс¤ статт¤ []{1_78}78 цього  одексу.

16. ” раз≥ зв≥льненн¤ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ та покаранн¤ ос≥б, ¤к≥ вчинили злочин до набранн¤ чинност≥ цим  одексом, внасл≥док зм≥ни обстановки ≥ втрати сусп≥льноњ небезпечност≥ д≥¤нн¤м або особою, ¤ка його вчинила, сл≥д керуватис¤ частиною першою або частиною другою статт≥ []{4_24_57}50  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року.

17. ¬чиненн¤ особою злочину до набранн¤ чинност≥ цим  одексом, а також на¤вн≥сть у такоњ особи не погашеноњ ≥ не зн¤тоњ у встановленому законом пор¤дку судимост≥ враховуЇтьс¤ при квал≥ф≥кац≥њ вчиненого нею нового злочину, а також в ≥нших випадках, передбачених цим  одексом.

18. ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про в≥днесенн¤ злочин≥в, передбачених  рим≥нальним кодексом ”крањни 1960 року, ¤к≥ були вчиненн≥ до набранн¤ чинност≥ цим  одексом, до злочин≥в невеликоњ т¤жкост≥, середньоњ т¤жкост≥, т¤жких або особливо т¤жких сл≥д керуватис¤ статтею []{1_12}12 цього  одексу, ¤кщо це помТ¤кшуЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини до набранн¤ чинност≥ цим  одексом. ¬ ≥нших випадках необх≥дно застосовувати в≥дпов≥дн≥ положенн¤  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року.

19. ѕерегл¤д справ щодо ос≥б, ¤к≥ були засуджен≥ на п≥дстав≥  рим≥нального кодексу ”крањни 1960 року, а також закритт¤ справ щодо ос≥б, ¤к≥ вчинили злочини до набранн¤ чинност≥ цим  одексом ≥ справи стосовно ¤ких перебувають у провадженн≥ суд≥в, орган≥в досудового сл≥дства чи д≥знанн¤, зд≥йснюютьс¤ судом.

20. ќргани, ¤к≥ виконують вироки суд≥в, зобовТ¤зан≥ надавати судам необх≥дн≥ матер≥али щодо ос≥б, ¤к≥ в≥дбувають покаранн¤.

21. ѕитанн¤, передбачен≥ в пунктах 3, 4, 6, 7, 9, 10, 15 цього розд≥лу, розгл¤даютьс¤ судом за поданн¤м адм≥- н≥страц≥њ м≥сц¤ виконанн¤ покаранн¤ або прокурора у в≥дкритому судовому зас≥данн≥ з участю прокурора ≥ представника адм≥н≥страц≥њ м≥сц¤ виконанн¤ покаранн¤ у випадках, ¤кщо справа розгл¤даЇтьс¤ за њњ поданн¤м.

”хвала суду з цих питань не п≥дл¤гаЇ оскарженню, але може бути опротестована в пор¤дку судового нагл¤ду на загальних п≥дставах.

</s449>

</pp>

<d>

<s450>

ƒодаток

ѕ≈–≈Ћ≤  ћј…Ќј, ўќ Ќ≈ ѕ≤ƒЋя√ј™  ќЌ‘≤— ј÷≤ѓ «ј —”ƒќ¬»ћ ¬»–ќ ќћ

I. Ќе п≥дл¤гають конф≥скац≥њ так≥ види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистоњ власност≥ чи Ї його часткою у сп≥льн≥й власност≥, необх≥дн≥ дл¤ засудженого та ос≥б, ¤к≥ перебувають на його утриманн≥:

(вступну частину розд≥лу зм≥нено: []{4_452_1}”каз ѕ¬– є 7194-X 22.06.84)

1. ∆илий будинок з господарськими буд≥вл¤ми в с≥льськ≥й м≥сцевост≥, ¤кщо засуджений та його с≥мТ¤ пост≥йно в ньому проживають.

2. Ќосильн≥ реч≥ та предмети домашнього вжитку, необх≥дн≥ засудженому ≥ особам, ¤к≥ перебувають на його утриманн≥:

а) од¤г Ч на кожну особу: одне л≥тнЇ або ос≥ннЇ пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (дл¤ ж≥нок Ч два зимових платт¤), один л≥тн≥й костюм (дл¤ ж≥- нок Ч два л≥тн≥х платт¤), головн≥ убори по одному на кожний сезон. ƒл¤ ж≥нок, кр≥м того, дв≥ л≥тн≥ хустки ≥ одна тепла хустка (або шаль);

б) взутт¤ в к≥лькост≥ одн≥Їњ пари шк≥р¤ноњ, одн≥Їњ пари гумовоњ ≥ пари вал¤нок на кожну особу;

в) б≥лизна у к≥лькост≥ двох зм≥н на кожну особу;

г) пост≥ль (матрац, подушка, дв≥ простин≥, дв≥ наволочки, ковдра) ≥ два особистих рушники на кожну особу;

д) необх≥дний кухонний посуд;

е) мебл≥ Ч по одному л≥жку та ст≥льцю (або табуретц≥) на кожну особу, один ст≥л, одна шафа ≥ одна скрин¤ на с≥мТю;

ж) вс≥ дит¤ч≥ реч≥.

3. ѕродукти харчуванн¤, потр≥бн≥ дл¤ особистого споживанн¤ засудженому, членам його с≥мТњ та особам, ¤к≥ перебувають на його утриманн≥, Ч на три м≥с¤ц≥, а дл¤ ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ с≥льським господарством, Ч до нового врожаю.

4. ѕаливо, потр≥бне засудженому, членам його с≥мТњ та особам, ¤к≥ перебувають на його утриманн≥, дл¤ готуванн¤ њж≥ та об≥гр≥ванн¤ прим≥щенн¤ на прот¤з≥ шести м≥с¤ц≥в.

5. ќдна корова, а при в≥дсутност≥ корови Ч одна телиц¤; коли немаЇ н≥ корови, н≥ телиц≥ Ч одна коза, в≥вц¤ чи сви- н¤ Ч у ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ с≥льським господарством.

6.  орм дл¤ худоби, ¤ка не п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ, Ч в к≥лькост≥, потр≥бн≥й до вигону худоби на пасовище або до збору нових корм≥в.

7. Ќас≥нн¤, потр≥бне дл¤ чергових пос≥в≥в (ос≥ннього ≥ весн¤ного), та незн¤тий урожай Ч у ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ с≥льським господарством.

8. —≥льськогосподарський ≥нвентар Ч у ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ с≥льським господарством.

9. «нар¤дд¤ особистоњ кустарноњ ≥ рем≥сничоњ прац≥, а також потр≥бн≥ дл¤ особистих профес≥йних зан¤ть засудженого ≥нструменти, приладд¤ ≥ книги, за вин¤тком випадк≥в, коли суд позбавив засудженого права займатис¤ даною д≥¤льн≥стю.

10. ѕайов≥ внески до кооперативних орган≥зац≥й (кр≥м дачнобуд≥вних кооператив≥в) та колгосп≥в.

(пункт зм≥нено: []{4_453_1}”каз ѕ¬– є 4571-X 12.01.83)

ѕрим≥тка. ѕайов≥ внески до житлобуд≥вних кооператив≥в можуть бути конф≥скован≥ в раз≥, коли спорудженн¤ будинку ще не зак≥нчено.

II. ¬ раз≥ конф≥скац≥њ частки засудженого в сп≥льному майн≥ колгоспного двору чи господарства громад¤н, ¤к≥ займаютьс¤ ≥ндив≥дуальною трудовою д≥¤льн≥стю в с≥льському господарств≥, розм≥р його частки визначаЇтьс¤ п≥сл¤ виключенн¤ з цього майна того, що не п≥дл¤гаЇ конф≥скац≥њ.

(розд≥л зм≥нено: []{4_453_1}”каз ѕ¬– є 4571-X 12.01.83)

</s450>

</d>

Реклама на сайте