«Нiчого особливого (на украинском языке)»

Тим часом химерна iстота й далi монотонно описувала кола, наче й не збиралася нападати на човен. її мокрий плавець, що виступав iз води, вiдсвiчував рожевуватим свiтлом. Поляков раптом схопив Берданова за руку.

- Менi здається, це не жива iстота...

- Що-о?

- Придивiться уважнiше...

Плавцi i хвiст величезної схожої на веретено iстоти були зовсiм нерухомi. Вони завмерли в одному положеннi. Годi було зрозумiти, як пересувається чудовисько. Нахилившись до води, Поляков почув ледве вловимий шум, нiби поряд iз човном працював невеликий моторчик.

- Чуєте? Ця штуковина звiдти...

- Звiдки?

- З марсiянської ракети, яка сiла в морi.

- Ну, це ви вже занадто!

- Дивiться! Дивiться! - закричав Никодимов, показуючи в море.

З правого боку до човна наближалося ще двi "акули".

Берданов мигцем подивився на далекий берег: чи можна дiстатися плавом? Поляков, зовнi спокiйний, не вiдводячи очей стежив за "акулами". Никодимов сполотнiв.

В цю мить одна з "акул" пiрнула пiд човен. Почувся сильний удар, i всi троє сторчма полетiли в воду.

Останнє, що побачив Берданов, було перекошене вiд жаху й болю обличчя Никодимова: весло, що вiдлетiло, вдарило його по головi.

...Пiрнувши пiд воду, Берданов побачив поруч себе невиразнi обриси "акули". Хижачка роззявила здоровенну пащу, й вiн вiдчув, що вона всмоктує його. Метнувся вбiк. Пiзно! Щелепи "акули" м'яко стулились у нього на поясi i рвучко втягували його всередину. Ще мить, i вони стулилися в нього над головою. Серце Берданова шалено калатало. Вiн вiдчув, що повiтря в легенях вистачить всього тiльки на декiлька секунд. Перед очима попливли червонi кола. Майже непритомнiючи, вiн пiдвiв голову i видихнув повiтря. Iнстинктивно зробив глибокий вдих...

"Що за чортiвня!" - подумав вiн.

Всерединi "акули" було повiтря. Ще не вiрячи самому собi, вiн почав дихати швидко й часто, нiби пiсля стрiмкого бiгу.

Помацав стiнки "акули". Твердi й мiцнi, мов iз металу.

Мимоволi згадалися слова Полякова: "Це не жива iстота...".